Екологічна оцінка урбоґрунтів міста Черкаси.

Тарасенко, Дар`я Миколаївна
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1136
Повний запис метаданих
Поле DC	Значення	Мова
dc.contributor.advisor	Жицька, Людмила Іванівна	-
dc.contributor.author	Тарасенко, Дар`я Миколаївна	-
dc.date.accessioned	2020-07-19T09:00:12Z	-
dc.date.available	2020-07-19T09:00:12Z	-
dc.date.issued	2020	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1136	-
dc.description.abstract	Тарасенко Д.М. «Екологічна оцінка урбоґрунтів м. Черкаси». Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 59 с.; 10 рисунків; 28 таблиць; 20 джерел; мультимедійна презентація. Мета роботи: провести комплексну екологічну оцінку впливу техногенних викидів підприємств на урбосистему м. Черкаси. Завдання роботи: проаналізувати динаміку забруднень в атмосфері, провести дослідження щодо умов функціонування синантропної рослинності на поверхні ґрунту, використовуючи фізико-хімічні та фітоіндикаційні методи визначити кількісні та якісні показники урбоґрунтів на визначених ділянках, розробити напрямки організації умов покращення екологічного стану урбанізованих екосистем. Об’єкт дослідження: антропогенні викиди та рослини-індикатори оцінки стану ґрунтів урбоекосистем. В роботі охарактеризовано основні тенденції щодо динаміки забруднень атмосфери в м. Черкаси, за допомогою комплексних методів дослідження виявлено показники рН, засолення, вмісту поживних речовин та вологи у ґрунтах міських екосистем та встановлено наявність значних територій, що являють собою ґрунтосуміші антропогенного походження, розроблено пропозиції щодо покрашення екологічної ситуації.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	АТМОСФЕРНІ ЗАБРУДНЕННЯ	uk_UA
dc.subject	КОМПЛЕКСНІ МЕТОДИ	uk_UA
dc.subject	ФІТОІНДИКАЦІЯ	uk_UA
dc.subject	ҐРУНТОСУМІШІ	uk_UA
dc.subject	УРБОЕКОСИСТЕМА	uk_UA
dc.subject	ЕКОЛОГІЧНІ ЗАХОДИ.	uk_UA
dc.title	Екологічна оцінка урбоґрунтів міста Черкаси.	uk_UA
dc.type	Bachelor Thesis	uk_UA
Розташовується у зібраннях:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Диплом_Тарасенко.pdf Restricted Access		914.85 kB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати базовий опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
Графічна документація 
 
                      до  випускної кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему: ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА УРБОҐРУНТІВ М. ЧЕРКАСИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студентка ІV курсу, групи  ЕК-63  
Спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Тарасенко Д.М. 
    (прізвище та ініціали) 
Керівник Жицька Л. І. 
                    (прізвище та ініціали) 
Рецензент Бондаренко Ю.Г. 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
2 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
 1.1 Форми забруднення ґрунту і його біоіндикація 5 
 1.1.1 Особливості ущільнення ґрунту та його діагностика 5 
 1.1.2 Хімічне забруднення ґрунту 8 
 1.2 Педоіндикація як метод контролю впливу забруднювачів  15 
 1.3 Біоіндикаційні та фітоіндикаційні методи контролю впливу 16 
забруднювачів на ґрунтові екосистеми 
 1.3.1 Використання рослин  у  фітоіндикаційних   дослідженнях 16 
 1.3.2 Фітоіндикація ґрунтів 18 
 1.3.3 Мікроорганізми як біоіндикатори ґрунту 20 
 1.4 Використання біоіндикації  для  визначення антропогенного 22 
впливу на ґрунти 
2 Екологічна оцінка урбоґрунтів міста Черкаси  24 
 2.1 Характеристика ґрунтво-кліматичних умов місцевості 24 
 2.1.1 Характеристика ґрунтового покриву міста Черкаси 24 
 2.1.2 Кліматичні умови  міста та їх роль у депонації забруднень 26 
 2.2 Характеристика джерел забруднення урбоґрунтів по м. Черкаси 31 
 2.3 Характеристика ділянок дослідження та методи контролю  32 
 2.3.1 Картосхема ділянок дослідження 32 
 2.3.2 Методики дослідження 34 
 2.4 Результати дослідження та їх обговорення 35 
 2.5 Пропозиції щодо покращення екологічного стану екосистеми міста  51 
Висновки  57 
Перелік посилань 58 
  
3 
 
ВСТУП 
 
Антропогенна діяльність в межах великих міст призводить до істотних і 
часто незворотних змін природного середовища. За рахунок збільшення 
забудови і площі штучного покриття знищується або сильно деградує не тільки 
ґрунтовий покрив, а й вся біогеоценотична система в цілому. На природні 
процеси ґрунтоутворення накладаються антропогенні та техногенні процеси, 
такі як забруднення хімічними речовинами, будівельними матеріалами, 
інтенсивне рекреаційне навантаження, накопичення культурного шару, 
використання ґрунту в якості основи для будівництва промислових об'єктів, 
будинків та ін. В містах антропогенний фактор ґрунтоутворення часто 
переважає над природними, що викликає формування в нових екологічних 
умовах специфічних типів ґрунтів та ґрунтоподібних утворень – урбаноземів. 
На ґрунти міських територій до останнього часу не зверталось особливої 
уваги ґрунтознавців; їх дослідження зосереджувались головним чином на 
природних непорушених ґрунтах, та землях, що використовуються в сільському 
господарстві. Між тим ґрунти, що функціонують в місті, як і в природних 
умовах, є одним з головних компонентів біогеоценозу. 
Інтенсивне антропогенне перетворення ґрунтів на величезних територіях 
змусило ґрунтознавців різних країн включити в загальноприйняті системи 
класифікацій природних ґрунтів групу порушених ґрунтів, до якої входять міські 
ґрунти. Досвід вирішення питань класифікації та картографування ґрунтів 
урбанізованих територій добре показано на ґрунтових картах таких міст як 
Берлін, Вашингтон, Варшава та ін.  
Вивчення літературних даних показує, що в останні роки ведуться значні 
роботи по дослідженню стану міських ґрунтів, як в Україні, так і в дальньому 
зарубіжжі. Отримано велику кількість даних стосовно взаємовпливу 
забруднення атмосфери, ґрунтів та рослинності важкими металами , 
сірчистими та вуглеводневими сполуками.  
4 
 
Адже ґрунт, як особливе природне тіло формується в результаті тісної 
взаємодії таких факторів, як клімат, рослинність, мікроорганізми, 
ґрунтоутворюючі породи, рельєф, вік території (час) та людська діяльність. До 
того ж, розвиток міських екосистем на відміну від  природних визначається не 
стільки природними процесами, скільки саме діяльністю людини. Тому в містах 
мають місце значні антропогенні зміни всіх факторів ґрунтоутворення. 
Серед багатьох забруднювачів особливе місце займають важкі метали 
(ВМ), оксиди сірки, оксиди азоту, та інші. Нині вони є одним із пріоритетних 
забруднювачів і агроекосистем. В умовах інтенсивного антропогенного впливу 
надходження полютантів у ґрунт перевищує його захисні (буферні) властивості. 
Це призводить до уповільнення процесів ґрунтоутворення, впливає на 
рослинність, робить її небезпечною для людей і тварин, знижує її життєві функції.  
Тому тема екологічної оцінки урбоґрунтів в умовах промислового міста та 
всезростаючої кількості одиниць автотранспорту є досить актуальною на даний 
час, що дозволяє вчасно розробити потрібні заходи стосовно їх відновлення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Форми забруднення ґрунту і його біоіндикація 
 
1.1.1 Особливості ущільнення ґрунту та його діагностика 
 
На процеси ґрунтоутворення впливає цілий ряд чинників, які безпосередньо 
впливають на хід ґрунтотворних процесів, рисунок 1.1. 
 
 
 
Рисунок 1.1 – Чинники ґрунтоутворення 
 
Разом з цим, саме антропогенний вплив сприяє негативним процесам, які 
впливають на функціонування ґрунтових екосистем. 
Забруднення ґрунту проявляється в основному у двох формах: 
– фізична  зміна, пов'язана з різними, перш за все механічно діючими, 
агентами, здатними, особливо якщо вони впливають на ризосферу, призвести до 
6 
 
істотних навантажень на відповідні екосистеми. Вони можуть бути також 
пов'язані з хімічними змінами або часто приводять до таких  змін; 
– хімічне забруднення, викликане речовинами, які діють у вигляді газів, 
розчинів (в більшості випадків водних) або твердих тіл які не викликають при 
цьому, по крайній мірі в початковій стадії, змін фізичного характеру. 
У випадку необроблюваних ґрунтів зміни унаслідок антропогенних 
фізичних навантажень в близьких до природних екосистемах (наприклад, лісах), 
як правило, відносно невелика. У екосистемах з підвищеним антропогенним 
навантаженням вони можуть прийняти ширші масштаби. 
Як правило, більш схильні до фізичних навантажень ті, що мають 
антропогенне походження, тобто сильно змінені ґрунти. Це відноситься до 
більшої частини ґрунтів (принаймні па початкових стадіях), що виникають в 
процесі рекультивації колишніх гірських розробок, на місці поселень або 
промислових підприємств. 
Причинами фізичних навантажень на ґрунту є: 
а) прямі механічні дії: 
– підвищений тиск на поверхню    ґрунту   (транспорт, наприклад, 
трактори; толочення); 
– особливі   агротехнічні   заходи,   що проводяться  в  орному   шарі 
ґрунту або в підґрунті; 
б) процеси, пов'язані з переміщенням ґрунту: 
– водна ерозія; 
– зольні відкладення (особливо унаслідок промислових викидів)   
Зміна ґрунтових параметрів торкається, перш за все, складу і структури 
ґрунту, наприклад її рихлості і щільності горизонтів, що може призвести до 
зменшення вентиляції і дренажу. 
На рівні фітоценозів це позначається в утрудненні проростання насіння і 
проникнення коріння в ґрунт з подальшим уповільненням росту коріння і 
паростків. Слід розрізняти дії, що виявляються первинно тільки в ґрунті, і ті, що 
7 
 
зачіпають одночасно надґрунтовий ярус чи пов'язані, в основному, з ним 
(навантаження на рослинність в результаті витоптування). 
У ґрунтових ценозах відбувається зниження активності і великої кількості 
організмів (мікроартропод і мікробів), які розкладають органічні речовини. 
Спостережуване в нульових умовах або експериментально отримане 
ущільнення ґрунту (Blom, 1979) визначається пенетрометрично (Blom, 1977). 
Паралельно в лабораторії і в полі можна провести дослідження важливих 
екологічних параметрів (проростання, зростання паростків і коріння, 
продуктивність) [1]. 
Подорожники Р1апtаgо major, P. lanceolata і Р. media, наприклад, 
демонструють видоспецифічні відмінності у відношенні до ущільнення ґрунту. В 
результаті стає можливим шляхом оцінки цих популяційно-екологічних 
параметрів вище названих видів використовувати отримані дані для біоіндикації 
процесу витоптування урбоґрунтів. Дію на фітоценози можна прослідкувати, 
аналізуючи описи рослинності або за допомогою тривалих спостережень на 
експериментальних квадратах (ділянках). 
Було досліджено вплив антропогенного ущільнення ґрунту па 
мікроартропод. Встановлено збіднення фауни енхітреїд в результаті ущільнення 
верхнього горизонту (0-10 см), зумовленого витоптуванням. Ґрунтові 
безхребетні тварини є структурним елементом екосистеми і відіграють важливу 
роль у її функціонуванні, а також у різноманітних процесах трансформації 
речовини та енергії. Так як більшість ґрунтових безхребетних є сапрофагами, 
то чим вищим є різноманіття трофічної групи угруповання, тим ефективність й 
повнота роботи, яку вони здійснюють з деструкції відмерлих рослинних 
решток   є досконалішою, що сприяє забезпеченню фітокомпонента екосистеми 
поживними елементами та покращує сам ґрунт.  
Аналіз якісних та кількісних характеристик угруповань безхребетних 
тварин, дає можливість встановити показники ефективності у функціонуванні 
похідних екосистем, спрогнозувати їх розвиток і зробити висновок стосовно 
8 
 
використання їх екологічного потенціалу. Це важливо для встановлення 
величини антропогенних змін у сучасному біогеоценотичному покриві, а також 
для пошуку оптимальних шляхів використання екологічного потенціалу 
екосистеми [2]. 
 
1.1.2 Хімічне забруднення ґрунту 
 
Забруднення ґрунту, обумовлене хімічними причинами, значно перевищує 
по своїй дії, як в кількісному, так і в якісному відношенні всі види його фізичних 
змін, рисунок 1.2. 
 
 
 
Рисунок 1.2 – Основні шляхи міграції забруднень та вплив фітоценозів на процес 
осадження речовин із атмосфери в ґрунт 
9 
 
Хімічне забруднення ґрунту викликається різними причинами. Воно 
відбувається або свідомо (наприклад, в результаті застосування засобів захисту 
рослин), або ненавмисно (у результаті промислових викидів). Відповідно до 
цього в більшості випадків, з територіальної точки зору, різними можуть бути і 
радіус дії і інтенсивність забруднення. Виходячи з агрегатного стану 
(газоподібного, рідкого, твердого) та способу дії забруднювачів, їх можна 
розділити на наступні групи: гази – (особливо сірковмісні промислові викиди, 
галогеніди і оксиди азоту); пил – (зола, вапняний пил, частинки, що містять 
важкі метали, особливо промислові викиди); солі – (які переносяться повітрям і 
водою, особливо при посипанні зимою вулиць для видалення льоду або при 
добуванні і переробці солі); агрохімікати – (засоби захисту рослин, добрива); 
органічні гази  і  рідини – (передусім продукти  викопних видів палива); 
радіоактивний  осад – (головним чином  при  забрудненні  ними  повітря). 
Зміна хімічних параметрів ґрунту відбивається через короткий або 
тривалий період на зростанні і продуктивності окремих видів живих організмів, їх 
популяцій або приводить до більш-менш сильних порушень структури фітоценозів 
і навіть до розвитку сукцесій. 
Консументи і деструктори часто відчувають при цьому непрямий вплив, в 
результаті змін структури фітоценозів, кількісних або якісних змін, що 
проявляється в доступності поживних речовин. Це, у свою чергу, відбивається па 
їх активності і чисельності. Хімічні зміни ґрунту через свою складність часто 
приводять до структурних змін на декількох трофічних рівнях. 
Унаслідок фізико-хімічної специфіки окремих ґрунтів при однаковій 
інтенсивності і тривалості дії хімічного стресора ступінь і форма виникаючого 
хімічного забруднення можуть бути різними. Для біоіндикації це важливо, 
оскільки між хімічною ситуацією і її впливом на біоценоз не обов'язково існує 
лінійна залежність. Вирішальне значення для дії на біологічному рівні має в 
цьому випадку співвідношення інтенсивності стресора і специфічної реакції 
буферної системи ґрунту [3]. 
10 
 
Забруднення ґрунту сірчистим газом (або відповідними продуктами його 
окислення – SO3, SО
2-
4 ) і нульових умовах, як правило, відбувається разом із 
забрудненням іншими газами (перш за все NOХ) або пилом, і тому його 
безпосередній вплив навряд чи піддається визначенню. Дія сірчистого газу 
залежно від інтенсивності забруднення виражається перш за все в тому, що 
підкисляє ґрунт, це охоплює головним чином її поверхневі горизонти, рисунок 
1.3. 
 
 
 
 Рисунок 1.3 – Зниження рН ґрунтової витяжки 
 
В порівнянні з оцінкою забруднення повітря газоподібним сірчистим газом 
екологічна оцінка його шкідливої дії на ґрунт утруднена перш за все тим, що 
часто одночасно відбувається осідання пилу, що має головним чином основну 
реакцію. Залежно від частки кожного з цих стресорів вже В повітрі може 
початися часткова нейтралізація. У разі вапняного пилу цей процес може бути 
настільки інтенсивним, що приведе до нейтралізації і навіть підкисленню ґрунту. 
11 
 
При відомому джерелі на цій основі можливе розмежування різних зон 
забруднення. 
Специфічна дія підкислення ґрунту на рослини пояснюється в багатьох 
випадках не стільки їх безпосередньою чутливістю до зниження рН, скільки: 
– дефіцитом важливих мінеральних речовин в результаті підвищення їх 
рухливості і вимивання (перш за все Са2+,Mg2+, К+); 
– токсичністю розчинних іонів Al3+, що з'являються при падінні рН нижче 
4, і непрямими наслідками їх розчинення (і частково, скріпленням фосфат-іона). 
Якщо необхідно оцінити вплив кислотного дощу на ґрунт засобами 
біоіндикації, тобто за рослинністю, то є наступні можливості: 
– досліди на основі стандартизованого вирощуванню спеціально 
підібраних кислототривких або кислоточуттєвих видів на субстратах з 
відповідним хімічним забрудненням. Залежно від постановки досліду 
(визначення короткотермінових чи довгострокових дій стресора)  порушення 
вивчаються на біохімічному, фізіологічному, морфометричному або 
продуктивно-екологічному рівні; 
– оцінка  змін природних фітоценозів на основі відповідних структурних 
параметрів уздовж градієнта забруднення.  
Дію пилу на ґрунти і наземні екосистеми в цілому істотно різниться 
залежно від його походження а, отже, складу. Екологічно значимі ознаки при 
забрудненні пилом полягають у двох основних напрямах: 
– зміна загальної насиченості основами (інтегрованим виразом цього є в 
основному зрушення рН, переважно в нейтрально-основну область); 
–  накопичення металів (перш за все важких). 
Обидві форми забруднення можуть виступати як в більш-менш 
незалежній один від одного формі, так і спільно. 
На теренах Центральної Європи велике значення мають пилові вапняні 
викиди, які призводять, перш за все в кислих ґрунтах з низькою буферністю, до 
зміни рН до нейтральних і основних значень. Особливо страждають від подібних 
12 
 
змін ґрунтового субстрату фітоценози і групи організмів, що живуть в ґрунті і 
розкладають органічні речовини. Приклади оцінки таких змін на трофічному 
рівні продуцентів можна отримати як на основі динаміки популяції відповідних 
видів, так і по структурних параметрах фітоценозів на майданчиках тривалих 
спостережень. Біоіндикаційні висновки про градієнти забруднення повинні 
враховувати і інші абіотичні чинники, які важливі для відбору, а також оцінки 
придатності даних біоіндикаторів. 
Особливе значення забруднення ґрунту пилом, що містить важкі метали, 
пов’язано з високою чутливістю багатьох організмів до підвищеного вмісту цих 
елементів. Це в особливо стосується груп організмів, які споживають важкі 
метали разом з поживними речовинами безпосередньо з ґрунту і включають їх, 
таким чином, в свій обмін речовин. 
До важких металів  (густина яких вище 5,0)  відносяться  як  
мікроелементи,  що мають більш-менш важливе значення для живлення 
організму  (залізо, магній, цинк, мідь, кобальт і молібден), так і елементи з 
обмеженими (нікель, ванадій) або до цих пір недостатньо вивченими 
фізіологічними функціями і екологічною роллю  (кадмій, миш'як, уран, 
свинець, хром, ртуть). Частка окремих елементів в загальному  вмісті важких 
металів досить різна в ґрунтах, збагачених ними як природним, так і 
антропогенним шляхом. 
Ґрунти, збагачені важкими металами без участі людини (наприклад, на 
виходах рудних жил), в яких концентрація перерахованих мікроелементів може 
досягати рівня макроелементів, існують в різних частинах світу. Їх наявність дає 
основу для еволюційного розвитку стійких до важких металів популяцій рослин, 
які існували ще до антропогенного забруднення ґрунтів важкими металами. 
Рослинам,  що не  володіють такою  стійкістю,  при  забрудненні  ґрунту 
важкими металами наноситься велика шкода, що виражається у відповідних 
токсикологічних симптомах.   Всупереч   раніше   існуючим   твердженням,   
сьогодні можна з упевненістю говорити, що не існує загальної стійкості  до 
13 
 
важких  металів.  Вона  виробляється  лише  по відношенню до одного  або  
декількох  з них, що знаходиться  в даному   місці існування в надлишку. 
Вирішальним при токсичній дії важких металів на (рослинні) організми є 
не стільки їх загальний вміст в ґрунті, скільки концентрація в доступному для 
організму стані. Ця концентрація поблизу природних місцезнаходжень важких 
металів буває підвищена в порівнянні з «нормальною» в 10-10000 разів; таких 
же величин вона може досягати в антропогенних збагачених важкими металами 
ґрунтах. 
Для біоіндикації екологічних дій забруднених важкими металами ґрунтів 
використовуються залежно від поставлених завдань різні способи. 
Як відомо з досліджень різних авторів, забруднення субстратів важкими 
металами приводить у рослин з нормальних місцеіснувань до змін активності 
ферментів. Тому можна оцінити навантаження на первинний обмін речовин за 
допомогою ранньодіагностичного тестування. В даному випадку доречно 
послатися на дослідження можливості біоіндикації впливу свинцю на рослини по 
особливостях ферментів (наприклад, естерази, малатдегидрогенази, кислої 
фосфатази, пероксидази) з одночасним обліком їх ферментативної активності і 
електрофоретичним розділенням множинних форм. 
Для непрямої оцінки шкоди, що наноситься зростанню і продуктивності 
рослин, можна використовувати досліди по культивуванню. Дворічні саджанці 
дерев з різною чутливістю досліджувалися на експериментальних субстратах з 
концентрацією забруднювачів, що ступінчасто змінювалася. При цьому 
з'ясувалося, що для цілей біоіндикації придатні наступні параметри: 
виживаність, зростання коріння і пагонів, некрози листя і хвої. Подібні  
дослідження  були проведені  і з трав'янистими рослинами. 
В цілях збереження близького до природної рослинності, а також для 
рослинницьких і лісівницьких цілей в умовах антропогенного забруднення 
особливе значення надається питанню, наскільки наявні рослини вже володіють 
стійкістю до важких металів. Для перевірки цього існує декілька способів, 
14 
 
наприклад порівняльне вимірювання зростання коріння і метод порівняльної 
протоплазматики [4]. 
Слід також згадати про можливість використання ґрунтових організмів для 
оцінки впливу забруднення важкими металами. Встановлення відповідних 
параметрів життєдіяльності може дати особливо важливі ознаки про зміну 
деструкторних можливостей ґрунтових організмів і тенденції в цьому напрямі. 
Антропогенне забруднення ґрунту розчиненими або твердими солями 
лужних і лужноземельних металів виникає в результаті:  
▪ недостатній ефективності дренажних систем при зрошенні 
сільськогосподарських культур в аридних зонах; 
▪ діяльності  солевидобувних   або  солепереробних підприємств; 
▪ застосування солей (у розчині або твердих) для очищення 
вулиць від льоду в країнах з холодними зимами. Від цього страждають  
в першу чергу відносно вузькі смуги землі уздовж шосе 
в населених пунктах і поза ними, що займають, в сумі 
достатньо велику площу. 
Для біонідикації в кожному конкретному випадку важливо знати причини 
відмінності і сольовому стресі у окремих видів при рівній  інтенсивності 
забруднення. Вельми неоднаковий збиток, що наноситься сіллю деревам що 
ростуть уподовж шосе, пояснюють перш за все специфічним поглинанням 
відповідних іонів (Na + ,  CI-).  Іншими причинами викликаються відмінності в 
збитку, деревам, що завдається, і трав'яній рослинності. Остання через 
недовговічність асиміляційних органів (і частково пагонам), очевидно, менше 
перемагається солями, оскільки відбувається їх накопичення в результаті 
багаторічного надходження в організм. Після швидкого вимивання токсичних 
хлоридів з кореневої області навіть при достатньо високій концентрації катіонів 
(наприклад, Mg2+) можна спостерігати позитивну дію па продуктивність. 
Відносно біоіндикації сольового забруднення можна рекомендувати 
оцінку короткочасної дії забруднених ґрунтів на трав'янисті рослини в 
15 
 
експериментах за визначенням проростання і розвитку цих рослин  [5-7]. 
 
1.2 Педоіндикація  як метод контролю впливу забруднювачів на ґрунтові 
екосистеми 
 
Ґрунт є основним джерелом забезпечення рослин поживними речовинами, 
рисунок 1.4. Проте накопичення полютантів може негативно позначитись на 
процесах розвитку рослин, за рахунок зміни механізмів їх живлення.  
 
 
 
Рисунок 1.4 – Процеси живлення рослин мікроелементами ґрунту 
 
Відомо велике число прикладів прямих антропогенних, а також 
опосередкованих дій людини на навколишнє середовище і ґрунт, які сприяли їх 
забрудненню. Будучи частиною всіх наземних екосистем, ґрунт бере активну 
участь в багатьох важливих процесах перетворення речовин. Коли відбувається 
16 
 
кількісна зміна чинників навколишнього середовища, що довгий час трималися 
на одному рівні, або вступають в дію абсолютно нові екологічні чинники, які 
впливають на ґрунт, можуть виникнути навантаження, що завдадуть шкоди 
ґрунтовим організмам або навіть змінять систему ценотичних взаємин між 
ними. 
Забруднення ґрунту, як правило, викликане різними за масштабом і 
територіальним розмахом явищами, тому при їх визначенні і оцінці за допомогою 
біоіндикаторів використовують різні передумови і відповідно різні способи. 
Виділяють: 
1. Широкомасштабне територіальне (глобальне) забруднення  ґрунту, 
яке викликається сукупністю великого числа окремих джерел, які не піддаються 
детальнішій ідентифікації. 
2. Територіально обмежене забруднення, причиною якого являється, в 
більшості випадків, більш-менш  невелике число обмежених за своїм 
територіальним впливом джерел. 
3. Локальне вузько обмежене забруднення ґрунту з коротко- або 
довготривалою дією на окремі організми і екосистеми [6]. 
 
1.3  Біоіндикатори та тесторганізми для біоіндикації урбогенного середовища  
 
1.3.1   Використання  рослин  у  фітоіндикаційних   дослідженнях 
 
Вищі та нижчі рослини можуть використовуватися як біомонітори 
забруднення середовища в двох випадках: якщо вони накопичують у своїх 
тканинах забруднюючі речовини в значно вищих концентраціях, ніж відповідні 
концентрації в середовищі, або якщо їх чутливість до впливу певних 
забруднюючих речовин різко відрізняється від чутливості всіх інших рослин. Саме 
в силу цих особливостей деяких видів рослин, досить перспективним вважають 
17 
 
використання так званих біомоніторів під час оперативного контролю стану 
забруднення природною середовища. 
 Рослина-індикатор – це рослина, у якої ознаки пошкодження з'являються  під час 
дії на неї фітотоксичної концентрації однієї забруднюючої речовини або їх суміші. 
Оскільки для моніторингу більш характерна не якісна, а кількісна оцінка, 
рослина-монітор має не лише індукувати, а й допомагати отримувати кількісну 
оцінку. 
Під час впливу забруднення у рослин може змінитися швидкість росту і 
репродуктивна стадія, прискоритися процес цвітіння, знизитися продуктивність і 
врожайність. Кожний із цих параметрів можна використовувати як монітор. 
Переваги рослин-моніторів перед приладами в тому, що вони дешеві, легко 
відтворюються, а також мають типову відповідну реакцію на вплив 
забруднюючого фактору [8]. 
Для кількісної оцінки забруднення за допомогою рослин-моніторів 
необхідно провести попереднє визначення певних залежностей між реакцією 
рослини на забруднення і концентрацією цієї речовини в довкіллі. Для цього 
необхідно: 
• зіставити ступінь пошкодження рослини з відомою концентрацією 
забруднюючої речовини в середовищі існування рослини; 
• використати рослину як живий колектор з подальшим визначенням 
кількості токсиканту. Наприклад, мох Нуphum cupressiforme здатний поглинати 
цинк, свинець, кадмій, нікель, мідь і марганець та накопичувати їх у своїх 
тканинах у десятки разів більше, ніж в навколишньому середовищі; 
• визначити кількість токсиканту (або метаболіту, що з'являється у відповідь 
на пошкодження в рослинній клітині) та порівняти її з концентрацією токсиканту 
в середовищі. 
Через генетичну неоднорідність рослин різні види і сорти по-різному 
реагують на вплив забруднюючих речовин. Одні види можуть реагувати на вплив 
лише однієї забруднюючої речовини, деякі – на вплив двох або більше, інші 
18 
 
взагалі не реагують або реакція їх дуже слабка. Тому слід вибирати такі види або 
сорти, які мають конкретну типову реакцію. 
Визначити за допомогою рослин ступінь забруднення повітря, ґрунту або 
води шкідливими речовинами – означає вирішити лише частину проблеми. 
Потрібно ще позбутися шкідливих домішок. Використання навіть сучасних 
фільтрів не може повністю припинити надходження шкідливих речовин у 
довкілля. І тоді допомагають рослини – вони сприяють доочистці повітря, стічних 
вод, ґрунтів. Роль рослин в детоксикації шкідливих забруднювачів довкілля 
неоднакова і залежить як від екологічної групи, так і їх видових особливостей. 
Суттєве підвищення концентрації певних хімічних елементів в окремих 
ділянках біосфери призвели до того, що під час еволюції деякі рослини почали 
рости за високого вмісту цих елементів. Такі рослини отримали назву рослин 
індикаторів-моніторів. Серед них виділяють універсальні і локальні  індикатори. 
Універсальні ростуть виключно в районі з підвищеним вмістом конкретного 
елементу, а локальні – часто широко розповсюджені і лише в окремих районах за 
певних умов стають індикаторами забруднення.  
За особливостями поглинання певних хімічних елементів рослини 
поділяють на концентратори і деконцентратори. Потрапляння в звичайні рослини 
(не концентратори) підвищеної кількості певних елементів спричинює низку 
фізіологічних і морфологічних змін. Вони настільки характерні, що можуть 
індукувати забруднення [9]. 
 
1.3.2   Фітоіндикація ґрунтів 
 
Площа земель сільськогосподарського призначення в Україні постійно 
зменшується. Сотні тисяч гектарів поглинають яри, багато земель, які підводять 
під будівництво, страждає від техногенного забруднення та інших шкідливих 
процесів. 
19 
 
За останні 10-12 років площа сільськогосподарських угідь в Україні 
зменшилася на 480 тис. га. Техногенна трансформація ґрунтів не тільки дорівнює 
інтенсивності природного процесу ґрунтоутворення, а й набагато його перевищує. 
Як відомо, ґрунти характеризує така властивість, як родючість. 
Родючість – основна специфічна властивість ґрунтів, що якісно відрізняє їх 
від вихідної материнської породи. Під родючістю розуміють здатність ґрунту як 
компонента біосфери забезпечувати необхідні для життєдіяльності рослин земні 
умови, що визначають мінеральний, водно-повітряний, температурний, окисно-
відновний та інші режими. 
Родючість тісно пов'язана з генетичними особливостями ґрунтів і з 
характером їх сільськогосподарського використання. 
Рівень родючості залежить від складу ґрунту, агрономічно-цінних 
властивостей і режимів, зумовлених ґрунтоутворювальними процесами та 
технологіями вирощування сільськогосподарських культур. 
За походженням розрізняють три типи родючості: природну, штучну та 
змішану. 
За економічною ефективністю використання ґрунтів на певному етапі 
розвитку землеробства виділяють: 
• ефективну родючість, яка є сукупністю показників властивостей ґрунтів, 
від яких залежить забезпечення врожаю; 
• потенційну родючість – частину повної родючості, закладену в її 
агрономічних властивостях як можливість отримання максимального врожаю 
сільськогосподарських культур, що не повністю реалізована {вміст гумусу, валові 
запаси азоту та фосфору). Під впливом інтенсивної меліорації, або внаслідок 
забруднення потенційна родючість може швидко та істотно змінюватися. В 
процесі сільськогосподарського використання ґрунтів частина потенційної 
родючості реалізується в урожаї культурних рослин. 
Виділяють також дві форми родючості: цілинну (природну) й економічну 
(пов'язану з кількістю та якістю врожаю). 
20 
 
Для збереження родючості ґрунтів проводять їх окультурення – екологічну 
реорганізацію ґрунту і зміну ґрунтових процесів згідно з вимогами 
найголовніших сільськогосподарських культур з метою сталого зростання їх 
урожайності на основі підвищення потенційної та ефективної родючості. 
Родючість ґрунту в своє поняття обов'язково включає рослину і відображає 
ступінь відповідності в системі ґрунт-рослина. У різних рослин неоднакові вимоги 
до властивостей ґрунту і вони різною мірою здатні використовувати потенційну 
родючість ґрунту. 
Завдання щодо окультурення ґрунтів такі: 
• багаторазова зміна найважливіших агрономічних властивостей ґрунтів; 
• встановлення оптимальних взаємовідносин між ґрунтом і головною 
екологічною групою вирощуваних на ньому рослин; 
• спеціалізація землеробства з урахуванням агроекологічних та економічних 
умов [10]. 
 
1.3.3 Мікроорганізми як біоіндикатори ґрунту 
 
За допомогою біоіндикаторів встановлені різного роду таксони ґрунту і 
його походження. 
Зокрема, за походженням червоних ґрунтів Криму існували дві гіпотези: 
1. –  це такі ж ґрунти, які є в Італії, або є фауна. 
2. –  це ґрунти третинної ери, які повинні зникнути. 
Але дослідження фауни ґрунту встановило, що 96% всіх видів 
безхребетних, що населяють ґрунти Криму мають середземне походження. Вони 
вказують на те, що це новітні ґрунти, які населяють безхребетні на виході 
ізвісняка і це ніяк не реліктові. Крім того було встановлено природу без лісистих 
ґрунтів гірського Кавказу. 
Наявність окремих властивостей ґрунту можуть встановити такі 
представники мезофауни: 
21 
 
Механічний склад – наявність мокриць свідчить про те, що це важкий ґрунт, 
бо у рихлих і піщаних ґрунтах їхні нірки розвалюються.  
Наявність дощових черв’яків може свідчити про пористість ґрунту і 
насиченість його киснем. 
Вид гумусу: грубий гумус – мор діагностують багатоніжки-геофіліди; 
м’який гумус – мул діагностують личинки комарів, довгоніжок, личинки 
колембол, характерних для різного роду видів лісового ґрунту. 
Ступінь гуміфікації органічних залишків є екологічною діагностикою 
різного роду компостів. Наявність тих чи інших груп безхребетних дозволяє 
виявити стадії зрілості компостів. Приклад: у зрілих компостах наявна велика 
кількість дощових черв’яків, у лісових – переважання білих форм ґрунтових 
личинок колембол. Крім цього розкладання деревини проходить за участю жуків-
усачів і колоїдів на першій стадії; на другій – ферментативна активність грибів; на 
третій стадії – мурахи; на четвертій – дощові черв’яки.  
Кислотність ґрунту один з найперших факторів, що визначають ту чи іншу 
реакцію ґрунтового середовища його видовий склад або чисельність ґрунтових 
безхребетних. Наявність особин від 3 до 8 в 1м3  ґрунту може свідчити про його 
рН [9]. 
Вміст Са можуть діагностувати живі організми – кальцефіли (калькофіли). 
Серед них наземні раковинні молюски, багатоніжки, диплоподи, суходільні рачки, 
мокриці, раковини або панцері яких складаються з вуглекислого Са. Наявність 
цих груп у ґрунті і вказує на його наявність. 
Гідротермічний режим можна діагностувати за допомогою ґрунтових 
організмів. Приклад: наявність у ґрунті личинок травневого хруща – показник 
глибокого залягання ґрунтових вод, та може вказувати на те, що глибина 
промерзання не перевищує 20 см (помірні широти). 
Діагностика елементарних ґрунтових процесів. До цих процесів відноситься 
оглеєння ґрунту, олуговіння ґрунту, утворення лісової підстилки, засолення та 
інше. Для діагностики таких процесів можуть бути використані екологічні групи 
22 
 
ґрунтових безхребетних, об’єднання видів з подібними просторовими 
поширеннями. Так, наприклад для степових ґрунтів характерна наявність 8 
екологічних груп жужелиць: 
▪ пойменно-болотна 
▪ болотна 
▪ солончакова 
▪ лісова 
▪ лучно лісова 
▪ солонцювата 
▪ степова 
▪ лучна. 
Наявність всіх цих груп може бути свідченням одного і того ж 
інтегрального фактору, що домінує в даному типі ґрунту. Приклад: 
пойменноболотна екогрупа може бути свідченням процесу оглеєння; болотна – 
торфоутворення; солончакова – процесу засолення; лучнолісова – осолодіння; 
солонцювата – підвищений вміст солей або солонцюваті ґрунти; лучна – 
накопичення гумусу або гумусоутворення; степова – степового процесу 
ґрунтоутворення; лісова – процесу утворення лісової підстилки [11,12]. 
 
1.4 Використання  біоіндикації  для  визначення антропогенного впливу на 
ґрунти 
  
Тест-системи для діагностики ґрунту повинні включати: 
▪ організми про- і еукаріоти; 
▪ представників двох трофічних рівнів: автотрофи і гетеротрофи; 
▪ представників блоків наземних екосистем: продуценти, консументи, 
редуценти; 
▪ представників основних царств живих організмів: бактерії, гриби, 
рослини, тварини; 
23 
 
▪ тест-організми, що добре розвиваються в лабораторних умовах; 
▪ організми, що мають високу чутливість до найбільш поширених 
забруднювачів природного середовища; 
▪ організми, що мають широкі ареали поширення, екологія і біологія 
яких добре вивчена. 
А також використання тест-реакцій таких тест-організмів, реєстрація яких 
не потребує складової і дорого вартісної апаратури, які несуть достатній об’єм 
інформації. 
Також можна використати і інший склад багатокомпонентної тест-системи з 
використанням ціанобактерій, прокаріот, автотроф, продуцентів, які 
поширюються в солонцюватих та забруднених ґрунтах, нижчих рослин, еукаріот, 
і продуцентів, грибів, а також вищих рослин, які можуть визначити наступні тест-
реакції. Наприклад: мікроскопічні гриби – зростання колоній на приготовленій 
ґрунтовій витяжці (свідчення наявності процесів мінералізації та кислого рН-
середовища). Вищі рослини – схожість і енергія проростання зерен, замочених у 
ґрунтовій витяжці (наявність біогенних елементів). 
Використання комплексних підходів, а саме  поєднання біоіндикаційних 
методів з фізико-хімічними та хіміко-аналітичними методами може надати повне 
уявлення про розвиток і функціонування  ґрунтової екосистеми в цілому [12, 13]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
24 
 
2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА УРБОҐРУНТІВ М. ЧЕРКАСИ 
 
2.1 Характеристика ґрунтово-кліматичних умов місцевості 
 
2.1.1 Характеристика ґрунтового покриву міста Черкаси 
 
За агроґрунтовим районуванням територія міста відноситься до Черкаського 
агроґрунтового підрайону південної підпровінції низинної Наддніпрянщини 
лівобережного лісостепу. Загальна земельна площа 7,3 тис. га. Земельні масиви 
характеризуються відносно рівною поверхнею, проте мікрорельєф має деяку 
хвилястість та мікрозападини різної форми і глибини. Ґрунтовий покрив 
неоднорідний рисунок, що пов'язано з різноманітністю геоморфологічної будови 
території, характером ґрунтоутворюючих порід якими є леси та лесовидні 
суглинки. Механічний склад ґрунтів представлений в таблиці 2.1 [14]. 
 
Таблиця 2.1 – Механічний склад ґрунтів 
Кількість часток (%) 
розміром, мм 
Механічний 
Грунт 
склад 
1 2 3 4 5 6 7 8 
Чорнозем типовий, 
Піщано-легко- 
вилугований, глибокий, 0-20 - 77,1 12,2 10,7 22,9 
суглинистий 
слабо-гумусовий 
Чорнозем типовий, 
0-20 - 72 13,9 14,1 28,0 Те ж саме 
слабоосолоділий, 
гЛлуичбноок-ичйо,р снлоазбеом-ний, 
сгулмабуосоосвоилйо ділий, 0-20 - 70,4 12,2 17,4 29,6 Те ж саме 
намитий 
Чорноземно-лучний, 
0-20 - 70,2 13,8 16,0 29,8 Те ж саме 
слабоосолоділий 
Глибина  відбору 
проби 
 пісок > 0,25 
 
0,25-0,01 
0,01-0,001 
мул < 0,001 
фіз. глина 
25 
 
Продовження таблиці 2.1 
1 2 3 4 5 6 7 8 
Лучний вилугований, 
0-20 - 75,1 8,8 15,5 24,3 Те ж саме 
глибокий 
 
Фільтраційні властивості ґрунтів досить високі. Значення водопровідності 
відкладень коливаються у широких межах (200-1600 м3   на добу). Максимальна 
водопровідність  відкладень  відзначається  на ділянці  водозабору "Аеропорт"  і 
становить 1600 м3 на добу.  
На цих ділянках льодовикові глини, що розділяють алювіальні, 
флювіогляціальні відкладення з бучацькими різнозернистими пісками, розмиті. 
Мінімальна водопровідність алювіальних відкладень має місце на ділянках 
третьої підзаплавної тераси з потужними лінзами і прошарками в алювіальних 
пісках глин та суглинків. На більшій частині територій водопровідність 
відкладень становить переважно 400-600 м на добу. 
Коефіцієнти фільтрації становлять, м/доб.: 
- покриттєвих необводнених лесовидних суглинків і супісей у напрямках:  
- вертикальному                                                                    0,5-1,5 
- горизонтальному                           0,1-0,2 
- алювіальних суглинків і глин у товщі терас                  0,1-0,001 
- льодовикових глин, що приймаються за водоупор        0,001-0,0001 
- канівських глинистих пісків                         0,1-2,0  
- юрських глин                                                                  0,001-0,0001  
Таким чином, у ролі літогенної основи ландшафтів можуть виступати леси і 
лесовидні суглинки, супіски різного генезису. З наведеними літологічними 
відмінностями   пов'язані   можливості   накопичення  забруднюючих  речовин  та 
самоочищення ландшафтів. 
 
 
 
26 
 
2.1.2 Кліматичні умови  міста та їх роль у депонації забруднень 
 
Середня річна температура повітря дорівнює 7,7°С. Середня температура 
самого теплого місяця (липня) 19,8°С, самого холодного місяця (січня) – 5,9°С 
(таблиця 2.2). В холодні зими температура повітря може знижуватись інколи до 
35,3°С нижче нуля (лютий місяць) (таблиця 2.3). Середня температура 
зовнішнього повітря найбільш холодного місяця (для котельних, які працюють за 
опалювальним графіком) дорівнює 9,1 °С морозу. 
 
Таблиця 2.2 – Середня місячна і річна температура повітря, ° С 
Місяць  
 
Рік 
-5,9 -4,6 0,4 8,7 15,3 18,4 19,8 19,1 14,2 7,8 2,1 -2,5 7,7 
 
Таблиця 2.3 – Абсолютний мінімум температури повітря, ° С 
Місяць 
Рік 
-35,3 -33,5 -28,3 -12,7 -4,1 3,0 5,7 1,0 -5,9 -9,5 -22,6 -27,9 -35,3 
 
В спекотні літні дні температура повітря іноді може сягати 37,4°С вище 
нуля (таблиця 2.4). Середня місячна температура повітря в 13 годин самого 
теплого місяця – липня дорівнює 25,1 °С. Середня максимальна температура 
зовнішнього повітря найбільш жаркого місяця року складає +25,5°. 
 
 
січень січень 
лютий лютий 
березень 
березень 
квітень 
квітень 
травень 
травень 
червень 
червень 
липень липень 
серпень серпень 
вересень вересень 
жовтень жовтень 
листопад листопад 
грудень 
грудень 
27 
 
 Таблиця 2.4 – Абсолютний максимум температури повітря, ° С 
Місяць 
Рік 
10,2 16,6 23,1 28,41 33,1 35,5 37,4 36,6 32,4 28,5 19,6 13,4 37,4 
 
Таблиця 2.5 – Повторюваність напрямків вітру і штилів, * 
Напрямок вітру 
Місяць 
січень 12,4 7,5 15,0 8,5 14,2 17,2 12,6 12,6 14,4 
лютий 12,2 9,4 20,0 11.5 12,2 12,0 10,4 12,3 12,2 
березень 10,7 11,1 20,5 10,1 15,3 13,4 9,8 9,1 15,3 
квітень 13,6 10,7 18,5 9,6 13,7 12,2 10,4 11,3 16,2 
травень 17,8 12,1 21,5 8,0 13,5 9,2 7,6 10,3 22,5 
червень 17,9 11,2 10,4 4,9 11,8 11,5 14,4 17,9 28,6 
липень 19,6 11,6 9,7 3,4 6,0 8,8 16,4 24,5 28,1 
серпень 22,5 11,1 12,2 4,5 6,6 8,8 13,2 21,1 28,2 
вересень 12,9 8,1 12,4 6,2 8,4 14,9 19,6 17,5 25,8 
жовтень 11,4 5,6 11,5 9,2 13,3 17,3 16,2 15,5 23,0 
листопад 9,9 5,4 11,5 10,2 16,3 19,1 17,1 10,5 17,0 
грудень 11,2 5,6 9,3 10,6 15,0 19,2 15,1 14,0 13,9 
Рік 14,3 9,1 14,4 8,1 12,2 13,6 13,6 14,7 20,4 
*Примітка:   повторюваність  напрямків  вітру  розрахована  в  відсотках  від  кількості випадків вітру, 
повторюваність штилів в відсотках від загальної кількості випадків. 
 
Впродовж року переважають вітри північно-західного напрямку, в зимові 
місяці переважають вітри північно-західного та південно-західного напрямку, з 
червня по жовтень – північно-східного та північно-західного, рисунок 2.1.  
січень 
лютий 
Північний березень 
Північно- квітень 
Східний 
травень 
Східний 
червень 
Південно-
Східний липень 
Південний 
серпень 
Південно- вересень 
Західний 
жовтень 
Західний 
листопад 
Північно- 
Західний грудень 
Штиль 
28 
 
 
 
Рисунок 2.1 – Роза вітрів за багаторічними даними Черкаського Гідрометеоцентру 
 
Середня річна швидкість вітру дорівнює 3,9 м/с. Найбільша швидкість вітру 
спостерігається в зимові місяці і на початку весни, найменша - в літні місяці та на 
початку осені (таблиця 2.6). 
 
Таблиця 2.6 – Середня місячна і річна швидкість вітру, м/с (висота флюгера 
над поверхнею землі – 12 м) 
Місяць 
яць 
Рік 
4,5 4,6 4,4 4,3 3,8 3,2 3,1 3,2 3,3 3,6 4,1 4,3 3,9 
 
В добовому ході найбільша швидкість вітру спостерігається в денні години, 
найменш – на вітри північно-західного, а також західного і північного напрямку. В 
таблиці 2.7 приводяться середні швидкості вітру по напрямках. За даними цієї 
таблиці видно також, що найбільша швидкість приходиться на холодну пору року. 
Найбільше число штилів: у травні-жовтні. В середньому за рік 73 % від всіх 
січень 
лютий 
 березень 
 квітень 
 травень 
 червень 
липень 
 серпень 
 вересень 
 жовтень 
 листопад 
 грудень 
29 
 
випадків припадає на штилі і вітри швидкістю до 5 м/с. В травні-вересні на 
штильові та слабкі вітри припадає 80 % всіх випадків.  
 
Таблиця 2.7 – Середня швидкість вітру по напрямкам, м/с 
Місяць Напрямок вітру 
 
 
січень 5,6 3,9 4,9 1,2 4,2 4,4 5,0 6,0 
лютий 4,8 4,6 4,9 4,6 4,6 4,5 4,7 5,3 
березень 5,0 4,6 4,5 4,5 4,5 4,4 4,9 5,7 
квітень 4,8 4,5 4,8 4,2 4,8 4,7 4,7 5,1 
травень 4,8 4,4 4,8 3,8 4,6 4,4 4,5 5,0 
червень 4,7 3,9 3,7 3,6 3,9 3,8 4,5 4,8 
липень 4,4 3,7 3,4 2,7 3,5 3,5 4,5 4,5 
серпень 4,8 3,5 3,1 3,2 4,0 3,4 4,0 4,5 
вересень 4,1 3,7 4,0 3.8 3,7 3,8 4,0      4,7 
жовтень 4,8 3,4 3,4 3,2 3,7 3,9 4,7 4,9 
листопад 4,3 3,9 4,1 4.0 4,8 4,4 5,3 3,2 
грудень 4,9 3,9 4,5 4,3 4,3 4,3 5,2 5,5 
Рік 4,7 4,0 4,1 3,8 4,2 4,1 4,7 5,1 
 
Середня річна кількість опадів більше 500 мм. Найбільша кількість опадів 
випадає в літні місяця, найменша – в зимові та на початку весни (таблиця 2.8). 
 
Таблиця 2.8 – Середня кількість опадів, мм 
Місяць 
Рік 
36 33 29 38 37 63 76 53 36 31 41 44 517 
 
січень 
лютий 
березень 
Північний 
квітень 
Північно- 
травень східний 
червень Східний 
липень 
Південно- 
серпень східний 
 
вересень Південний 
жовтень Південно-
західний 
листопад 
Західний 
грудень 
Північно-
західний 
30 
 
В окремі роки місячна та річна кількість опадів істотно відрізняється від 
середніх багаторічних показників, як в бік збільшення, так і в бік зменшення. 
Річний максимум опадів може вдвічі перевищувати мінімум. В окремі місяці 
випадало 100-200 мм опадів, але в інших роках в аналогічні місяці опадів не було 
зовсім. З загальної річної кількості опадів близько 80% припадає на рідкі опади та 
по 10-11% на тверді та змішані. В середньому за рік спостерігається 140-155 днів з 
опадами не менше 0,1 мм води; Загальна річна кількість днів з опадами більше 40 
припадають на дні з рідкими опадами, близько 40 – з твердими та більше 15 – 
змішаними опадами. 
За даними метеостанцій Черкаської області в середньому за рік 
спостерігається від 35 до 70 днів з туманом. В зимові місяці до 5-11 днів з 
туманом, в літні – туман спостерігається не кожен рік. Найбільша річна кількість 
днів з туманом за даними станцій Черкаської області від 52 (метеостанція Сміла) до 
89 (метеостанція Умань). 
За даними метеостанції м. Черкаси середня річна кількість днів з 
хуртовиною – 8 ( заданими інших станцій області : 13-14). 
Найбільша річна кількість днів з хуртовиною – 27 (за даними других станцій 
області – до 30). Середня кількість днів з грозою – 29, найбільша – 64. 
Температурні інверсії. В числі умов, зумовлюючих накопичення або 
розсіювання забруднюючих промислових викидів, особливе значення мають 
відомості про приземні та при піднятої інверсії, а також про ізотерми. 
Інверсією температури називається підвищення температури повітря з 
висотою замість звичайного знижування. 
Ізотермія – рівний хід температури (це частковий випадок інверсії). В 
характеристиці приводяться опрацьовані дані аерологічних спостережень за десять 
років. Випуски радіозондів на аерологічної станції Київ проводились чотири рази 
за добу: вночі (03 години), вранці (09 години), вдень (15 годин), ввечері (21 
година). 
31 
 
За даними аерологічної станції Київ за десятирічний період найбільша 
кількість приземних інверсій спостерігається в нічний час, менше в вечерні та 
ранкові часи, найменше – в денні часи. 
В річному ході найбільша кількість приземних інверсій спостерігається 
вночі з квітня по жовтень (з максимумом у вересні ), вранці – в вересні та жовтні, 
вдень – в зимові місяці (січень, грудень), ввечері – з серпня по жовтень. 
В річному ході найбільша кількість приземних інверсій спостерігається з 
жовтня-листопада по березень, тобто в холодну частину року [15]. 
 
2.2 Характеристика джерел забруднення урбоґрунтів по м.Черкаси 
 
Головними джерелами забруднення урбоґрунтів міста є пересувні та 
стаціонарні джерела. Вплив промисловості та викидів автотранспорту сприяє 
процесам закисленості ґрунтів, зниженні рівня родючості, збіднення фауни та 
флори, поширенні синантропних видів. 
Викиди відпрацьованих газів автомобілів обумовлено збільшенням 
кількості одиниць транспорту. Встановлена залежність між збільшенням кількості 
одиниць транспорту та об’ємами забруднення екосистеми, що призводить до 
негативних екологічних наслідків, які утворюються в зонах пересування 
автотранспорту, на прилеглих до проїжджої частини вулицях, тротуарах та 
перехрестях. У відпрацьованих газах основними токсичними компонентами є 
оксид вуглецю, вуглеводні, оксид азоту,сажа, діоксин сірки. 
Найбільше транспортне навантаження спостерігається на перехрестях 
вулиць Смілянська – Шевченка, Смілянська – 30-ччя Перемоги, Михайла 
Грушевського – Надпільна, В’ячеслава Чорновола  – Благовісна. 
Функціонування місцевих підприємств несе потенційну небезпеку екології 
через наднормовані викиди, нехтування рекомендацій щодо зменшення кількості 
викидів в період несприятливих метеорологічних умов   та підпільну діяльність, 
що не регулюється законом. 
32 
 
Серед лідерів потенційних забруднювачів міста є ТОВ Лакофарбований 
завод «Аврора», ПАТ «Азот», Черкаська ТЕЦ, ВП ПАТ «Черкаське Хімволокно», 
ДП НВК «Фотоприлад» та інші, викиди даних підприємств становлять основний 
відсоток надходження у навколишнє середовище небезпечних токсинів [16]. 
Слід також не забувати про вплив побутового забруднення внаслідок 
повсякденної діяльності людини, в тому числі утворення побутового та 
будівельного сміття, харчових відходів, які в нашому місті не переробляються і 
вивозяться на полігони та стихійні звалища, де отруюють землю полютантами 
фільтрату. Істотним є забруднення хімічними засобами захисту рослин, 
використання пестицидів, мінеральних добрив, що містять важкі метали та 
токсичні речовини в своєму складі. Внаслідок використання пестицидів 
пригнічується біологічна активність ґрунту, виникають популяції шкідників, 
небезпека інтоксикації тварин та людей.  
 
2.3 Характеристика ділянок дослідження та методи контролю 
 
2.3.1 Характеристика території дослідження 
 
Місто Черкаси розташоване на високій гладі правого берега Дніпра, в 
середній частині течії в зоні Правобережного Лісостепу, що приналежить до 
Східноєвропейської лісостепової геоботанічної провінції. Більша частина міста 
розташована на рівнині.  Це найбільший промисловий центр області, площа якого 
близько 69 км2 [17]. 
Дослідження проводилися в період літо-осінь 2019 року. Для даної роботи 
було обрано території дослідження з неоднаковим антропогенним навантаженням 
в різних функціональних частинах міста, а саме: територія дослідження №1 – 
Дахнівка; територія дослідження №2 – Черкаська обласна лікарня; територія 
дослідження №3 – Митниця; територія дослідження №4 – Соборний парк; 
територія дослідження №5 – Долина троянд; територія дослідження №6 – ПЗР; 
33 
 
територія дослідження №7 – Парк 30-ччя Перемоги; територія дослідження №8 – 
Хімселище; територія дослідження №9 – ПАТ «Азот»; територія дослідження 
№10 – район «Д». 
Картосхема ділянок дослідження представлено на рисунку 2.2.  
 
 
 
Рисунок 2.2 – Картосхема ділянок дослідження 
 
Ділянки враховували не тільки інтенсивність навантаження, але і напрямки 
рози вітрів та переважаючі напрямки, що впливали на характер розсіювання 
забруднень та їх седиментацію і накопичення у ґрунті. 
34 
 
2.3.2 Методики та методи дослідження 
 
Методом дослідження стала характеристика якості ґрунту за допомогою 
рослин-індикаторів, метою якої є облік видового різноманіття макрофітів та їх 
індикаторної значимості. Фітоіндикатори – це рослини, рослинні угруповання або 
їх особливості, що вказують на певні специфічні властивості навколишнього 
середовища. За допомогою рослинності можна встановити окремі показники 
ґрунтів, а саме: механічний склад, вологість, кислотність, засоленість та 
забезпеченість поживними речовинами. Дослідження проводились натурним 
методом з виділенням ділянок  площею 100х100 метрів відповідно до визначених 
районів. Заселеність видів визначалась у відсотках до площі. 
Існують два види індикаторів: прямі та непрямі. Прямі пов’язані з об’єктом 
індикації, з якимись конкретними умовами середовища, і мають залежність від 
нього. Непрямі індикатори  показують предмети або явища, що можуть бути 
пов’язані з індикаторами, що цікавлять людину.  
 В залежності від того, що рослини можуть бути індикаторами як на всій 
протяжності свого ареалу, так і в якійсь його частині, виділяють універсальні 
(панареальні) і локальні індикатори. Універсальним називається індикатор, що 
має зв’язок між індикатором і об’єктом індикації, спостерігається по всьому 
ареалу. Локальні індикатори більш поширені і пов’язані з об’єктом індикації лише 
в якійсь певній частині свого ареалу.  
 Індикатори відзначаються по достовірності і значущості. Достовірність 
являє собою ступінь спряженості індикатора з об’єктом індикації. Абсолютно 
достовірним вважається індикатор, якому в 100% випадків відповідає об’єкт 
індикації. Для розрахунку показника достовірності беруть певну кількість 
еталонних ділянок та майданчиків, де обов’язково є індикатор. Серед них є і такі, 
де індикатор зустрічається разом з індикатором, але без об’єкту індикації, 
служить кількісним показником достовірності індикатора.  
35 
 
 Важливими характеристиками індикаторних властивостей рослин є 
коефіцієнти достовірності і значущості. Для цього в таблицю вносять назви всіх 
індикаторних видів, виявлених на площі 10 м2. Рослинам, які характеризують 
властивості ґрунту, присуджуються номери: оцінка вологості (1 – гігрофіти; 2 – 
ксерофіти); механічний склад (1 – пелітофіти; 2 – алевритоофіти; 3 – псамофіти); 
оцінка кислотності (1 – крайні ацидофіли; 2 – помірні ацидофіли; 3 – слабкі 
ацидофіли; 4 – ацидофілнейтральні; 5 – навколо нейтральні; 6 – нейтральні-
азофільні); достатність поживних речовин (1 – евтрофи; 2 – мезотрофи; 3 – 
оліготрофи).  
 Частоту зустрічання (рясність) вираховують за дев’ятибальною 
шестиступінчастою шкалою з такими позначеннями: 1 – дуже рідко, 2 – рідко, 3 – 
порівняно часто, 5 – часто, 7 – дуже часто, 9 – масово [18].  
 
2.4 Результати дослідження та їх обговорення 
 
Для визначення рослин використовуємо каталоги та суміжну літературу 
такі, як «Определитель высших растений Украины» Д. Н. Доброчаева тощо. 
Складаємо перелік рослин досліджуваних територій, згідно з методикою надаємо 
оцінку відповідно до виявлених  рослин-індикаторів, дані подано в таблицях 2.9-
2.23. 
 
Таблиця 2.9 –  Перелік рослин на території дослідження №1  
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Anthriscus sylvestris 5 Ambrosia artemisiifolia 
2 Echinochloa crus-galli 6 Galium aparine 
3 7 Mentha arvensis 
Aegopodium podagraria 
4 Bromus inermis 8 Ballota nigra L. 
 
36 
 
Продовження таблиці 2.9 
1 2 3 4 
9 Galinsoga parviflora 22 Cirsium arvense 
10 Capsella bursa-pastoris 23 Lappula squarrosa 
11 Linaria vulgaris 24 Solidago canadensis 
12 Bidens tripartita 25 Cynodon dactylon 
13 Symphytum officinale 26 Thalictrum minus 
14 Dianthus deltoides 31 Glechoma hederacea 
15 Saponaria officinalis 32 Elymus repens 
16 Erigeron annuus 33 Galium verum 
17 Polygonum aviculare 34 Lolium perenne 
18 Taráxacum officinále 35 Verbascum phlomoides 
19 Plantago major 36 Poa trivialis 
20 Achillea millefolium 37 Elymus repens 
21 Chenopodium album   
 
Таблиця 2.10 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №1 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Capsella bursa-pastoris 4 7 28 
2 Poa trivialis 1 9 9 
Сума 16 37 
Кислотність ґрунту 
3 Saponaria officinalis 5 3 15 
Вологість ґрунту 
4 Poa trivialis 1 9 9 
37 
 
Продовження таблиці 2.10 
1 2 3 4 5 
Механічний склад 
5 Linaria vulgaris 2 3 6 
 
 Оцінюючи ґрунти на ділянці №1 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – уврітрофи; за кислотністю 
ґрунту – рН відповідає 6,0; за вологістю – гігрофіти; за механічним складом – 
алевритофіти (легкі ґрунти).   
 
Таблиця 2.11 – Перелік рослин на території дослідження №2  
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 Urtica dioica 13 Cirsium arvense 
2 Rapistrum perenne 14 Poa trivialis 
3 Polygonum aviculare 15 Elymus repens 
4 Chelidonium majus 16 Óxalis strícta 
5 Erigeron annuus 17 Aegopodium podagraria 
6 Capsella bursa-pastoris 18 Bromus inermis 
7 Mentha arvensis 19 Glechoma hederacea 
8 Ballota nigra L. 20 Galinsoga parviflora 
9 Convolvulus arvensis 21 Impatiens parviflora 
10 Parthenocíssus quinquefolia 22 Artemisia vulgaris 
11 Taráxacum officinále 23 Solanum nigrum 
12 Calamagrostis epigejos 24 Saponaria officinalis 
 
Географія і біоморфологічні особливості видів корелюють з екологічними 
факторами, що в сукупності визначає їх екологічну нішу та зумовлює стратегію 
існування. 
38 
 
Таблиця 2.12 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №2 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Urtica dioica 1 3 3 
2 Capsella bursa-pastoris 4 7 28 
3 Poa trivialis 1 9 9 
Сума 19 40 
Кислотність ґрунту 
4 Artemisia vulgaris 5 3 15 
5 Saponaria officinalis 5 3 15 
Сума 6 30 
Вологість ґрунту 
6 Poa trivialis 1 9 9 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №2 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – мезотрофи; кислотність 
ґрунту – рН відповідає 6,0; за вологістю – гігрофіти.   
 
Таблиця 2.13 – Перелік рослин на території дослідження №3  
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Argentina anserina 6 Cánnabis ruderális 
2 Linaria vulgaris 7 Barbarea vulgaris 
3 Artemisia vulgaris 8 Trifolium pratense 
4 Helichrysum arenarium 9 Urtica dioica 
5 Ambrosia artemisiifolia 10 Plantago major 
39 
 
Продовження таблиці 2.13 
1 2 3 4 
11 Polygonum aviculare 23 Achillea millefolium 
12 Atriplex hortensis 24 Echium vulgare L. 
13 Convolvulus arvensis 25 Chelidonium majus 
14 Portulaca oleracea 26 Medicago sativa 
15 Capsella bursa-pastoris 27 Consolida regalis 
16 Tussilago farfara 28 Ranunculus repens 
17 Sisymbriumloeselii 29 Chondrilla juncea 
18 Mentha arvensis 30 Cicuta virosa 
19 Ballota nigra L. 31 Artemisia absinthium 
20 Taráxacum officinále 32 Amaranthus retroflexus 
21 Plantago lanceolata 33 Verbascum phlomoides 
22 Calamagrostis epigejos   
 
Таблиця 2.14 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №3 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Capsella bursa-pastoris 4 5 20 
2 Urtica dioica 1 3 3 
Сума 8 23 
Кислотність ґрунту 
3 Artemisia vulgaris 5 2 10 
4 Tussilago farfara 6 1 6 
5 Artemisia absinthium 5 3 15 
Сума 6 31 
40 
 
Продовження таблиці 2.14 
1 2 3 4 5 
Механічний склад 
6 Linaria vulgaris 2 1 2 
7 Helichrysum arenarium 3 2 6 
Сума 3 8 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №3 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – оліготрофи; за кислотністю 
ґрунту – рН відповідає 6,0; за механічним складом – псамофіти (рослини пісків).   
 
Таблиця 2.15 – Перелік рослин на території дослідження №4 
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Ambrosia artemisiifolia 13 Poa trivialis 
2 Euphorbia cyparissias 14 Elymus repens 
3 Lactuca serriola 15 Daucus carota 
4 Mentha arvensis 16 Amaranthus retroflexus 
5 Ballota nigra L. 17 Impatiens parviflora 
6 Erigeron annuus 18 Linaria vulgaris 
7 Trifolium praténse 19 Bidenstripartita 
8 Achillea millefolium 20 Saponaria officinalis 
9 Echium vulgare L. 21 Silene vulgaris 
10 Convolvulus arvensis 22 Urtica dioica 
11 Tragopogon pratensis 23 Plantago lanceolata 
12 Helichrysum arenarium 24 Festuca pratensis 
 
 
41 
 
Таблиця 2.16 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №4 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Trifolium praténse 3  3 9 
2 Poa trivialis 1  5 5 
3 Urtica dioica 1  3 3 
4 Festuca pratensis 4  5 20 
Сума 16 37 
Кислотність ґрунту 
5 Saponaria officinalis 5  3 15 
Вологість ґрунту 
6 Poa trivialis 1  5 5 
Механічний склад 
7 Helichrysum arenarium 3  1 3 
8 Linaria vulgaris 2  2 4 
Сума 3 7 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №4 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – мезотрофи; за кислотністю 
ґрунту – рН відповідає 6,0; за вологістю – гігрофіти; за механічним складом – 
алевритофіти (легкі ґрунти).   
 
Таблиця 2.17 – Перелік рослин на території дослідження №5 
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Echinochloa crus-galli 2 Atriplexhortensis 
 
42 
 
Продовження таблиці 2.17 
1 2 3 4 
3 16 Aegopodium podagraria Ambrosia artemisiifolia 
4 Anthriscus sylvestris 17 Urtica dioica 
5 Bromus inermis 18 Plantago major 
6 Glechoma hederacea 19 Polygonum aviculare 
7 Galinsoga parviflora 20 Humulus lupulus 
8 Capsella bursa-pastoris 21 Amaranthus retroflexus 
9 Carduus crispus 22 Origanum vulgare 
10 Melilotusalbus 23 Dactylis glomerata 
11 Ranunculus repens 24 Lolium perenne 
12 Senecio vulgaris 25 Impatiens parviflora 
13 Taráxacum officinále 26 Phleum pratense 
14 Mentha arvensis 27 Alopecurus pratensis 
15 Ballota nigra L. 28 Trifolium praténse 
 
Таблиця 2.18 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №5 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Capsella bursa-pastoris 4  2 8 
2 Urtica dioica 1  7 7 
3 Trifolium praténse 3  1 3 
Сума 10 18 
Кислотність ґрунту 
4 Humulus lupulus 4  3 12 
 
43 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №5 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – мезотрофи; за кислотністю 
ґрунту – рН відповідає 6,0.   
 
Таблиця 2.19 – Перелік рослин на території дослідження №6 
№ 
Вид № н/н Вид 
н/н 
1 2 3 4 
1 Mentha arvensis 9 Convolvulus arvensis 
2 Ballota nigra 10 Stellaria media 
3 Urtica dioica 11 Poa trivialis 
4 Lapsána commúnis 12 Elymus repens 
5 Polygonum aviculare 13 Cynodon dactylon 
6 Dactylis glomerata 14 Aegopodium podagraria 
7 Poa pratensis 15 Anthriscus sylvestris 
8 Taráxacum officinále 16 Portulaca oleracea 
17 Sambucus nigra 26 Galinsoga parviflora 
18 Arctium lappa 28 Amaranthus retroflexus 
19 Polygonum hydropiper 29 Capsella bursa-pastoris 
20 Erigeron annuus 30 Carduus crispus 
21 Plantago major 31 Impatiens parviflora 
22 Parthenocíssus quinquefolia 32 Galium Aparine 
23 Chelidoniummajus 33 Thlaspiarvense 
24 Óxalis strícta 34 Dactylis glomerata 
25 Trifolium praténse   
 
Водний режим ґрунту зумовлює розподіл видів рослинності, що притаманна 
даній території дослідження. 
44 
 
Таблиця 2.20 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №6 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Urtica dioica 1  5 5 
2 Polygonum hydropiper 1  3 3 
3 Capsella bursa-pastoris 4 5 20 
4 Poa trivialis  1  7 7 
Сума 20 35 
Вологість ґрунту 
5 Polygonum hydropiper 1  3 3 
6 Poa trivialis 1  7 7 
Сума 10 10 
Механічний склад 
7 Stellaria media 1 5 5 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №6 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – мезотрофи; за вологістю – 
гігрофіти; за механічним складом – пелитофіти. 
 
Таблиця 2.21 – Перелік рослин на території дослідження №7 
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Mentha arvensis 5 Polygonum aviculare 
2 Ballota nigra L. 6 Plantago major 
3 Parthenocíssus quinquefolia 7 Poa trivialis  
4 Lithospermum officinale L. 8 Elymus repens 
45 
 
Продовження таблиці 2.21 
1 2 3 4 
9 Erigeron annuus 18 Bromus inermis 
10 Conium maculatum 19 Glechoma hederacea 
11 Ambrosia artemisiifolia 20 Galinsoga parviflora 
12 Capsella bursa-pastoris 21 Impatiens parviflora 
13 Lactuca serriola 22 Hieracium canadense 
14 Trifolium repens 23 Silene vulgaris 
15 Chelidónium május 24 Thlaspi arvense 
16 Taráxacum officinále 25 Poa compressa 
17 Achillea millefolium   
 
Таблиця 2.22 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №7 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Capsella bursa-pastoris 4  5 20 
2 Trifolium repens 3  3 9 
1 2 3 4 5 
3 Poa trivialis  1  5 5 
Сума 13 34 
Вологість ґрунту 
4 Poa trivialis  1  5 5 
5 Poa compressa 2  7 14 
Сума 12 19 
46 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №7 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – мезотрофи; за вологістю – 
ксерофіти.   
 
Таблиця 2.23 – Перелік рослин на території дослідження №8 
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Ambrosia artemisiifolia 20 Cichorium intybus 
2 Euphorbia cyparissias 21 Helichrysum arenarium 
3 Lactuca serriola 22 Poa trivialis 
4 Mentha arvensis 23 Elymus repens 
5 Ballota nigra L. 24 Glechoma hederacea 
6 Erigeron annuus 25 Persicaria hydropiper 
7 Trifolium praténse 26 Conium maculatum 
8 Achillea millefolium 27 Daucus carota 
9 Echium vulgare L. 28 Cirsium arvense 
10 Convolvulus arvensis 29 Óxalis strícta 
11 Tragopogon pratensis 30 Bromus inermis 
12 Medicago sativa 31 Glechoma hederacea 
13 Humulus lupulus 32 Echium vulgare   
14 Arctium lappa 33 Capsella bursa-pastoris 
15 Chelidonium majus 34 Barbarea vulgaris 
16 Polygonum aviculare 35 Linaria vulgaris 
17 Atriplex patula 36 Artemisia vulgaris 
18 Sisymbrium loeselii 37 Thlaspi arvense 
19 Saponaria officinalis   
 
 
47 
 
Таблиця 2.24 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №8 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Trifolium praténse 3  2 6 
2 Poa trivialis 1  5 5 
3 Capsella bursa-pastoris 4  3 12 
Сума 10 23 
Кислотність ґрунту 
4 Humulus lupulus 4  1 4 
5 Saponaria officinalis 5  2 10 
Сума 3 14 
Вологість ґрунту 
6 Poa trivialis 1  5 5 
Механічний склад 
7 Helichrysum arenarium 3  1 3 
8 Linaria vulgaris 2  1 2 
Сума 2 5 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №8 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – мезотрофи; за кислотністю 
ґрунту – рН відповідає 6,0; за вологістю – гігрофіти; за механічним складом – 
алевритофіти (легкі ґрунти).   
 
 
 
 
48 
 
Таблиця 2.25 – Перелік рослин на території дослідження №9 
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Achillea millefolium 11 Linaria vulgaris 
2 Ambrosia artemisiifolia 12 Cirsium vulgare 
3 Artemisia vulgaris 13 Cichorium intybus 
4 Solidago canadensis 14 Hypericum perforatum 
5 15 Euphorbia cyparissias 
Sinapisarvensis 
6 Ambrosia trifida 16 Melilotu salbus 
7 Silene vulgaris 17 Barbarea vulgaris 
8 Thlaspi arvense 18 Sinapis alba 
9 Galium Verum 19 Phleumpratense 
10 Capsella bursa-pastoris   
 
Таблиця 2.26 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №9 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
1 Capsella bursa-pastoris 4  2 8 
Кислотність ґрунту 
2 Artemisia vulgaris 5  3 15 
Механічний склад 
3 Linaria vulgaris 2  2 4 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №9 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – уврітрофи; за кислотністю 
ґрунту – рН відповідає 6,0; за механічним складом – алевритофіти (легкі ґрунти).   
49 
 
Таблиця 2.27 – Перелік рослин на території дослідження №10 
№ н/н Вид № н/н Вид 
1 2 3 4 
1 Polygonum aviculare 20 Artemisia vulgaris 
2 Trifolium pratense 21 Amaranthus retroflexus 
3 Trifolium repens 22 Cirsium arvense 
4 Taráxacum officinále 23 Sonchus arvensis 
5 Capsella bursa-pastoris 24 Datura stramonium 
6 Chenopodium album 25 Bidens tripartita 
7 Convolvulus arvensis 26 Setaria viridis 
8 Atriplex hortensis 27 Impatiens parviflora 
9 Achillea millefolium 28 Sorghum halepense 
10 Humulus lupulus 29 Ambrosia trifida 
11 Cánnabis ruderális 30 Symphytum officinale 
12 Amaranthus retroflexus 31 Thlaspi arvense 
13 Arctium lappa 32 Saponaria officinalis 
14 Ranunculus repens 33 Daucus carota 
15 Euphorbia cyparissias 34 Solanum nigrum 
16 Sisymbrium loeselii 35 Aristolochia clematitis 
17 Hieracium canadense 36 Calamagrostis epigejos 
18 Linaria vulgaris 37 Phleum pratense 
19 Erigeron annuus   
 
Таблиця 2.28 – Оцінка властивостей ґрунту на ділянці №10 
№ Індикаторна 
Вид Рясність 3*4 
н/н значимість 
1 2 3 4 5 
Наявність поживних речовин у ґрунті 
50 
 
Продовження таблиці 2.28 
1 2 3 4 5 
1 Trifolium pratense 3  2 6 
2 Trifolium repens 4  2 8 
3 Capsella bursa-pastoris 4  3 12 
4 Datura stramonium 1 2 2 
Сума 9 28 
Кислотність ґрунту 
5 Humulus lupulus 4  7 28 
6 Artemisia vulgaris 5  5 25 
7 Saponaria officinalis 5  3 15 
Сума 15 68 
Механічний склад 
8 Linaria vulgaris 2  2 4 
 
Оцінюючи ґрунти на ділянці №10 відповідно до показників отримали 
наступне: за наявністю поживних речовин у ґрунті – оліготрофи; за кислотністю 
ґрунту – рН відповідає 6,0; за механічним складом – алевритофіти (легкі ґрунти).   
Підводячи загальні підсумки можна стверджувати, що на ділянках №1 та 
№9 ростуть рослини, які розвиваються на ґрунтах різноманітної кількості 
поживних речовин; ділянкам №3 та №10 відповідають індикатори низької 
кількості поживних речовин (оліготрофи); іншим ділянкам відповідають 
індикатори середньої кількості поживних речовин (мезотрофи). Кислотність 
ґрунту на всіх ділянках, що мали рослини-індикатори даного показника, 
становить 6,0. Характеризуючи вологість отримали рослини-гігрофіти на всіх 
ділянках, окрім ділянки №7, де вони являються ксерофітами. Механічний склад 
ґрунту показав, що ґрунти на ділянці №3 відносяться до піщаного ґрунту,  ґрунти 
на ділянці №6 – до важких суглинків і глин; іншим ділянкам притаманні легкі 
ґрунти.  
51 
 
Загалом, властивості ґрунту можна охарактеризувати як задовільні, проте 
необхідні покращення, рекомендації щодо яких наведені нижче.  
 
2.5 Висновки та пропозиції щодо покращення екологічного стану 
екосистеми міста  
 
Складено таблицю 2.28 , в якій за допомогою шкали рясності Браун-Бланке 
визначено бали індикаторних видів на дослідних ділянках. Зміст шкали рясності 
Браун-Бланке наступний: r – вид дуже рідкісний, покриття незначне; + – вид 
рідкісний з малим покриттям; 1 – кількість особин значна з невеликим покриттям 
або особини розріджені, але покриття велике (до 5%); 2 – кількість особин велика, 
проективне покриття 5-25%; 3 – кількість особин будь-яке, проективне покриття 
25-50%; 4 – кількість особин будь-яке, проективне покриття 50-75%; 5 – кількість 
особин будь-яке, проективне покриття більше 75% [19-20]. 
 
Таблиця 2.29 – Рясність індикаторних видів на ділянках дослідження  
№ Назва виду Рясність, бали 
п/п рослин №1 №2 №3 №4 №5 №6 №7 №8 №9 №10 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 
Artemisia 
1 + + 3 + + + + + + 2 
absintium 
Artemisia 
2 + 3 + + + + + + 3 + 
vulgaris 
Capsella 
3 Вursa- 2 2 1 + 1 1 2 2 1 1 
pastoris 
Datura 
4 r r r r r r r r r + 
stramonium 
Festuca 
5 + + + 2 + + + + + + 
pratensis 
Helichrysum 
6 r r r 1 r r r 1 r r 
arenarium 
Humulus 
7 + + + + 3 + + 1 + 2 
lupulus 
 
52 
 
Продовження таблиці 2.29 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 
Linaria 
8 1 + + 1 + + + 1 1 1 
vulgaris 
Poa 
9 + + + + + + 2 + + + 
compressa 
10 Poa trivialis 2 2 + 2 + 2 2 1 + + 
Polygonum 
11 r r r r r 1 r r r r 
hydropiper 
Saponaria 
12 1 2 + 1 + + + 2 + 2 
officinalis 
Stellaria 
13 + + + + + 2 + + + + 
media 
Trifolium 
14 + + + 1 1 + + 1 + + 
praténse 
Trifolium 
15 + + + + + + 1 + + 1 
repens 
Tussilago 
16 - - 1 - - - - - r - 
farfara 
17 Urtica dioica + 2 2 1 1 2 + + + + 
 
Визначені показники рясності натурним методом вказали на характерні 
ознаки ґрунтів, притаманні цим ділянкам та дали змогу порівняти їх із фізико-
хімічними, встановивши певну відповідність. Тому можна стверджувати, що 
біоіндикаційні методи дослідження, обрані в даній роботі, є не менш 
ефективними відносно фізико-хімічних методів, та не вимагають великих витрат, 
окрім часу. Під час складання таблиці була використана топонімічна інформація 
про екологію видів, власні спостереження та відповідний літературний матеріал.  
Аналіз результатів дослідження показав існування дії зовнішнього впливу 
на урбоґрунти міста Черкаси. На відміну від деревних рослин, розвиток деяких 
евритопних видів можливий в найбільш несприятливих умовах техногенних 
екотопів. 
Для повної оцінки дослідних ділянок було складено гістограми, на яких 
чітко спостерігаються ознаки ґрунтів відносно територій дослідження, що подані 
на рисунках 2.3-2.6. 
53 
 
 
1 – Дахнівка; 2 – Черкаська обласна лікарня; 3 – Митниця; 4 – Соборний 
парк; 5 – Долина троянд; 6 – ПЗР; 7 – Парк 30-ччя Перемоги; 8 – Хімселище; 9 – 
ПАТ «Азот»; 10 – район «Д» 
 
Рисунок 2.3 – Діаграма наявності поживних речовин у ґрунті дослідних ділянок 
 
Наявність поживних речовин у ґрунті є показником родючості ґрунту, від 
якого залежить життєдіяльність та біорізноманіття організмів. Індикатори 
наявності поживних речовин присутні на усіх ділянках та показують нам, що 
більшість досліджених територій мають рослинний покрив, що відноситься до 
мезотрофів, та мають середній показник кількості поживних речовин. Проте на 
ділянках №9 та №10  поширені представники оліготрофів, що характеризують 
низький вміст поживних речовин у ґрунті. Це пояснюється тим, що на даних 
ділянках зосереджені потужні підприємства, які викидають у повітря 
забруднюючі речовини, а саме: ПАТ «Азот», Черкаський деревообробний 
комбінат тощо. 
Для більшості рослин оптимальний рівень рН дорівнює 6,0 – 6,5. У випадку 
невідповідності показника рН потребам рослин знижуються показники 
54 
 
врожайності та страждає якість кінцевої продукції. Ґрунти міста Черкаси можна 
охарактеризувати як кислі, тому є потреба у вапнуванні.  
 
 
1 – Дахнівка; 2 – Черкаська обласна лікарня; 3 – Митниця; 4 – Соборний 
парк; 5 – Долина троянд; 6 – ПЗР; 7 – Парк 30-ччя Перемоги; 8 – Хімселище; 9 – 
ПАТ «Азот»; 10 – район «Д» 
 
Рисунок 2.4 – Діаграма показника кислотності у ґрунті дослідних ділянок 
 
 
1 – Дахнівка; 2 – Черкаська обласна лікарня; 3 – Митниця; 4 – Соборний 
парк; 5 – Долина троянд; 6 – ПЗР; 7 – Парк 30-ччя Перемоги; 8 – Хімселище; 9 – 
ПАТ «Азот»; 10 – район «Д» 
 
Рисунок 2.5 – Діаграма показника вологості у ґрунті дослідних ділянок 
 
55 
 
З гістограми на рисунку 2.5 видно, що рослини на дослідних ділянках 
вологолюбні і являються гігрофітами, що не переносять посуху, тому влітку дуже 
швидко рослини засихають. 
 
 
1 – Дахнівка; 2 – Черкаська обласна лікарня; 3 – Митниця; 4 – Соборний 
парк; 5 – Долина троянд; 6 – ПЗР; 7 – Парк 30-ччя Перемоги; 8 – Хімселище; 9 – 
ПАТ «Азот»; 10 – район «Д» 
 
Рисунок 2.6 – Діаграма показника механічного складу ґрунту на дослідних 
ділянок 
 
За показником механічного складу виявили приналежність дослідних 
територій до легких ґрунтів. Дані ґрунти переважають великим вмістом піску, 
малою часткою глинистих мінеральних частинок та незначним вмістом перегною. 
Перевагою таких ґрунтів є те, що вони легко піддаються обробці завдяки їх 
сипучій зернистій структурі, швидко піддаються ерозії, мають підвищену повітро 
і водопровідність, але не утримують вологу. У такі ґрунти доводиться частіше 
вносити органічні добрива. 
Площа зелених насаджень в місті становить 2079 га, що становить лише 
30% від загальної площі, цей показник необхідно змінювати в більшу сторону за 
рахунок озеленення, що покращить стан екосистеми міста, зменшуючи при цьому 
антропогенне навантаження. Також окрім  висадки нових насаджень, необхідно 
56 
 
доглядати та утримувати в належному стані вже існуючу рослинність, проводити 
санітарну обрізку дерев, включаючи боротьбу зі шкідниками, розповсюдженням 
Viscum album L.  
Для відновлення та утримання природного стану атмосфери повітря слід 
впроваджувати новітні технології, які мінімізують викиди забруднюючих речовин 
та кількість відходів, що створить сприятливі умови для життєдіяльності 
населення міста та нормального функціонування екосистеми. 
З метою зменшення кількості викидів та забезпечення нормативного стану 
атмосферного повітря регіональні компанії розробляють та впроваджують заходи 
по скороченню викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. 
Мешканці міста повинні пам’ятати, що не тільки підприємства 
забруднюють екосистему, а й викиди від автотранспорту, особливо при 
використанні неякісного пального та нехтуванням правилами експлуатації 
машини, несвоєчасного проходження техогляду, спалюванні листя, використання 
аерозолів. Побутове забруднення здійснюється внаслідок повсякденної діяльності 
людини, тому кожна наша дія може безпосередньо вплинути на екологічний стан. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
57 
 
ВИСНОВКИ 
 
Рудеральна та сегетальна  рослинність міста Черкаси проявила добрі 
індикаторні властивості щодо індикації урбогрунтів міста Черкаси 
Встановлено, що міські ґрунти мають високі буферні властивості, що дає 
змогу утримувати рівень рН ґрутової витяжки як слабко-кисле. Такі умови 
сприяють поширенню специфічної рослинності.  
За показником механічного складу нами виявлено приналежність значної 
кількості дослідних територій до легких ґрунтів. Дані ґрунти характеризуються 
значним вмістом піску, малою часткою глинистих мінеральних частинок та 
незначним вмістом перегною, тому швидко піддаються ерозії, мають підвищену 
повітро- і водопроникність, але не затримують вологу. Отже потребують частого 
внесення органічних добрив. Частина ґрунтів являють собою ґрунтосуміші 
антропогенного походження, а біля ПАТ «Азот» зустрічаються природні ґрунти 
чорноземного типу. Разом з цим усі ділянки дослідження зазнають значного 
антропогенного тиску, що і впливає на поширення видового різноманіття рослин, 
які є індикаторами урбоекосистеми.  
Низький вміст поживних речовин, що безумовно впливає на характер 
засвоєння мікроелементів та біогенних сполук, знижує адаптацію рослин до 
стресового впливу і нівелює їх здатність до участі у процесах самоочищення та 
перетворення токсичних речовин у нетоксичні. Така ситуація обумовлює 
розробку додаткових заходів щодо підживлення урбоґрунтів, їх поливу, 
мульчування та інше. Це покращить екологічні умови функціонування не тільки 
самих ґрунтів, а і усієї урбоекосистеми вцілому та створить умови екологічної 
безпеки міських територій. 
Головним чинником для покращення стану як атмосфери, так і 
навколишнього природного середовища, є соціальна відповідальність та 
розуміння населення щодо своїх дій, ставлення до природи.  
 
58 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Слободян В.О. Біоіндикація / В.О. Слободян –  Івано-Франківськ: 
«Полум’я», 2004. – 196 с. 
2. Яворницький В. І. Біорізноманіття та структурно-функціональна 
організація угруповань ґрунтових безхребетних бучин Сколівських Бескидів / В. І. 
Яворницький, І. В. Яворницька // Матеріали ІV Міжнародної наукової 
конференції. – Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 225-227. 
3. Дідух Я. П. Фітоіндикація екологічних факторів / Я. П. Дідух, П. Г. 
Плюта. – Київ: «Наукова думка», 1994. – 280 с. 
4. Биоиндикация загрязнений наземных экосистем/ Под ред. Б.Д. Шуберта:   
Пер. с англ. – Москва: «Мир», 1989. – 477 с. 
5. Білявський Г.О. Основи загальної екології / Г.О. Білявський, М.М. Падун, 
Р.С. Фурдуй. – Київ: «Либідь», 1993. – 365 с. 
6. Джигерей В.С. Основи екології та охорони навколишнього природного 
середовища / Джигерей В.С.. – Львів: «Афіша», 2001. – 209 с. 
7. Назаренко І.І. Грунтознавство. Загальний   хімічний склад ґрунтів. 
Хімічні елементи та їх сполуки у ґрунтах / І.І. Назаренко, С.М. Польчина, В.А. 
Нікорич [Підручник]. – Чернівці: Книги – XXI, 2004. – 400 с. 
8. Основи екології: Підручник / Г.О. Білявський, Р.С. Фупдуй, І.Ю. 
Костіков. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2005. – 408 с. 
9. Жицька Л.І., Осипенко В.В. Дослідження хімічних та індикаційних 
показників едафотопів м. Черкас.// Збірник наукових праць Полтавського 
державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, В.5(52). – Полтава, 
2005. – С.42 – 52. 
10. Международная программа по биоиндикации антропогенного 
загрязнения природной среды / Е.В.Соколов, Д.А. Криволуцкий и др. // Экология, 
1990. – № 2. – 90-94 с. 
59 
 
11. Влияние атмосферного загрязнения на свойства почв./ Под ред. Л.А. 
Гришиной. – М.: Издательство МГУ. – 1990. – 205с. 
12. Крапивин В.Ф. Проблемы мониторинга. - М.: Знание, 1991. – 64 с. 
13.  Кучерявий В.П. Урбоекологія. – Л.: Світ, 1999. – 346с.  
14. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с. 
15. Ґрунти Черкаської області / Під загальною редакцією І.П. Скитського та 
А.Т. Мудрак. – Дніпропетровськ: Промінь, 1969. – 109 с. 
16. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2018 році // Черкаська Обласна Державна Адміністрація. – 
2019. 
17. Рослинний покрив урбосистеми як індикатор стану едафотопів та 
атмосферних забруднень (на прикладі м. Черкаси): автореф. дис. на здобуття наук. 
ступеня канд. біол. наук : спец. 03.00.16 "Екологія" / Жицька Л. І. – Київ, 2011. – 
44 с. 
18. Горышина Т. К. Растение в городе / Т.К. Горішина. – Л.: Изд-во 
Ленинградского университета, 1991. –152 с. 
19. Александрова В. Д. Класификация растительности /В.Д. Александрова. –
Л.: Наука, 1969. –275 с. 
20. Кузьмішина І. І., Коцун Л. О., Коцун Б.Б. Фітоценологія та методика 
викладання фітоценозів у школі : методичні рекомендації до лабораторних занять 
для студентів біологічного факультету / І. І. Кузьмішина, Л. О. Коцун, Б.Б. Коцун. 
– Луцьк: Друк ПП Іванюк В.П., 2017. – 80 с.
Репозиторій ЧДТУ
