Порівняльний аналіз принципів організації моніторингу основних об'єктів довкілля в країнах

Вовченко, Артем Юрійович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1139
Назва:	Порівняльний аналіз принципів організації моніторингу основних об'єктів довкілля в країнах
Автори:	Гончаренко, Тетяна Павлівна Вовченко, Артем Юрійович
Ключові слова:	ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ;СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ;ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ;УКРАЇНА
Дата публікації:	2020
Короткий огляд (реферат):	Вовченко А.В. Порівняльний аналіз принципів організації моніторингу основних об'єктів довкілля в країнах Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 60 с., 3 рисунків, 20 таблиць, додаток, 22 джерела, мультимедійна презентація. Мета роботи: провести порівняльний аналіз європейських принципів організації моніторингу довкілля із принципами функціонування державної системи моніторингу довкілля в Україні. Завдання роботи: проаналізувати загальні принципи ведення моніторингу основних об’єктів природного середовища – атмосферного повітря, води та ґрунтів в країнах Європейського Союзу та в Україні. Об'єкт дослідження: європейські та українські принципи організації моніторингу довкілля. В роботі розглянуті основні принципи організації мережі моніторингу атмосферного повітря, води та ґрунтів в країнах Європейського Союзу та в Україні, надані правові основи, стандарти і нормативи системи моніторингу довкілля в країнах ЄС та в Україні, проведено порівняльний аналіз загальних принципів ведення моніторингу основних об’єктів природного середовища в країнах ЄС та в Україні.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1139
Розташовується у зібраннях:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Вовченко_ВБР .pdf Restricted Access		2.14 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до випускної кваліфікаційної роботи 
___________________бакалавра______________________ 
(освітній рівень) 
 
на тему ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРИНЦИПІВ ОРГАНІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ 
ОСНОВНИХ ОБ’ЄКТІВ ДОВКІЛЛЯ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 
ТА В УКРАЇНІ 
 
 
Виконав: студент 5 курсу, групи _ЗЕ-56 
напряму 6.040106 «Екологія, охорона 
навколишнього середовища та збалансоване 
природокористування»____ 
(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності) 
_Вовченко А.Ю.______________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Гончаренко Т.П.___________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Чемерис І.А.___________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
 
 
2 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
 1.1 Сучасний стан Державної системи моніторингу довкілля  в Україні 5 
 1.2 Загальні принципи ведення моніторингу основних об’єктів  
природного середовища в країнах Європейського союзу 9 
 1.3 Проведення державного моніторингу довкілля Черкаської області 22 
2 Порівняльний аналіз принципів організації моніторингу основних  
об’єктів довкілля в країнах Європейського Союзу та в Україні 17 
 2.1 Організація моніторингу атмосферного повітря в країнах  
Європейського союзу 17 
 2.2 Організація моніторингу атмосферного повітря в Україні 23 
 2.3 Організація моніторингу внутрішніх вод в країнах Європейського  
союзу 29 
 2.4 Організація  державної системи моніторингу водних ресурсів в  
Україні 33 
 2.5 Основні принципи створення європейської системи моніторингу  
ґрунтів 37 
 2.6 Основні принципи створення системи моніторингу ґрунтів в Україні 44 
Висновки 49 
Перелік посилань 51 
Додатки  53 
Додаток А. Апробація результатів роботи 54 
 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
 
Захист довкілля – одна з пріоритетних проблем, яку нині вирішує 
європейська спільнота. На першому етапі свого становлення країни 
Європейського Союзу (ЄС) приділяли основну увагу економічного розвитку.  Але 
згодом стало зрозуміло, що без розв’язання складних проблем охорони 
навколишнього природного середовища (НПС) економічний прогрес 
неможливий. Тому в Європейських країнах було прийнято ряд законів, декларацій 
та програм, спрямованих на обмеження забруднення довкілля, зокрема завдяки 
запровадженню екологічних стандартів і нормативів. 
Найбільш представницька серед міжнародних організацій, які займаються 
стандартизацією, – ISO (International Standard Organization – Міжнародна 
організація стандартів).Сфера її діяльності охоплює майже всі галузі стандартів, 
що сприяють поліпшенню міжнародного товарообороту і розширенню співпраці у 
сфері інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності. 
Розробка міжнародних стандартів у галузі охорони НПС належить до 
пріоритетних напрямів діяльності ISO. Розробляючи їх, фахівці керуються 
Директивами ISO, згідно з якими виклад змісту документів має бути чіткім і не 
повинен допускати різного тлумачення. Стандарти ISO складають у такій формі, 
що їх легко можна прийняти як національні стандарті без додаткової переробки 
або застосовувати  безпосередньо. 
У сучасних умовах для вирішення завдань охорони довкілля, узгодження 
стратегічних і оперативних дій України з країнами ЄС великого значення набуває 
адаптація і гармонізація національних природоохоронних стандартів і нормативів 
до міжнародних, що особливо актуально для моніторингу довкілля. 
Важливість узгодження національних і міжнародних стандартів в умовах 
глобалізації економіки й ведення господарської діяльності пов’язана з тим, що 
стандарти забезпечують узгодженість вимог до охорони НПС, організації 
моніторингу як складової частини управління довкіллям та інформування 
4 
 
громадськості. А це, в свою чергу. Дає можливість розробляти стратегію його 
поліпшення, моделювати глобальні процеси, прогнозувати можливості 
виникнення кризових ситуацій та розробляти спільні дії щодо збереження 
природних ресурсів. Створення оптимальних умов для життєдіяльності людини та 
отримання продуктів харчування. 
Важливість вирішення зазначених питань зумовлена наміром України 
приєднатися до ЄС. Згідно з кодексом стандартів Генеральної угоди про тарифи і 
торгівлю, національні стандарти слід гармонізувати з міжнародними й у сфері 
природоохоронної діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Сучасний стан Державної системи моніторингу довкілля  в Україні 
 
В Україні немає єдиної державної структури, яка б у повному обсязі 
здійснювала усі завдання державного екологічного моніторингу.  
Моніторинг навколишнього природного середовища (НПС) в Україні 
проводять різні відомства – суб’єкти моніторингу. Відповідно до «Положення  
про Державну систему моніторингу довкілля (ДСМД)», затвердженого 
постановою Кабінету Міністрів України № 391 від 30.03.98 р., моніторинг НПС – 
одне з найважливіших державних завдань [1]. 
ДСМД в Україні створена на базі наявних мереж відомчого 
підпорядкування. Відомства – суб’єкти моніторингу – створювали свої системи, 
не враховуючи вимог до єдиної системи. Тому просте об’єднання таких систем не 
могло створити загальнодержавну систему, що функціонує за єдиним задумом і 
відповідає загальним вимогам як щодо якості (точності, вірогідності та 
своєчасності), так і за формою (протоколи обміну даними).  
На даний час суб’єктами державної системи моніторингу НПС України є  – 
Міністерство енергетики та захисту довкілля, Міністерство охорони здоров’я, 
Міністерство розвитку громад і територій, Державне агентство водних ресурсів, 
Державне агентство лісових ресурсів, Державне агентство з управління зоною 
відчуження, Державна служба з надзвичайних ситуацій, Державна служба геології 
та надр, Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна 
екологічна інспекція. Забезпечення функціонування створеної системи ДСМД як 
єдиної системи оказалось складним завданням.  Для цього потрібно було 
вирішити безліч організаційних і технічних питань. Діяльність суб’єктів ДСМД 
координує Міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля [2].  
Усі відомчі підсистеми моніторингу за функціональним призначенням 
складаються із 3 блоків: 
6 
 
– отримання та збереження первинних даних; 
– обробки, аналізу й надання інформації; 
– оцінювання, контролю та планування заходів щодо поліпшення стану 
різних об’єктів навколишнього природного середовища (НПС). 
Кожен із цих блоків на рівні окремих суб’єктів моніторингу має власну 
структурно-організаційну, науково-методичну та технічну базу. 
Основними об’єктами моніторингу в Україні виступають наступні: 
атмосферне повітря, води, біологічне різноманіття, ліси, землі, відходи, фізичні 
фактори впливу, геологічне середовище. Для кожного об’єкта НПС та їх 
складових проводяться спостереження, аналіз і оцінювання рівнів забруднення, 
ступеня небезпеки для життєдіяльності населення та довкілля. Складові ДСМД 
надано в таблиці 1.1 [3]. 
 
Таблиця 1.1 – Складові державного моніторингу довкілля в Україні 
№ Об’єкт Складові моніторингу 
моніторинг 
1 2 3 
1 Моніторинг Атмосферне повітря населених пунктів, атмосферне повітря 
атмосферного природоохоронних і рекреаційних територій, атмосферні опали, 
повітря  джерела викидів шкідливих речовин в повітря, транскордонне 
перенесення забруднюючих речовин з атмосферним повітрям. 
2 Моніторинг вод Поверхневі води суші, підземні води, ґрунтові води, морські води, 
джерела забруднення водних ресурсів, донні відкладення як чинник 
вторинного забруднення поверхневих вод, джерела та системи 
водопостачання питної води, транскордонне перенесення шкідливих 
речовин з поверхневими водами, використання водних ресурсів 
3 Моніторинг Забруднення земель різного призначення, забруднення ґрунтів на 
земель землях сільськогосподарського призначення, негативні процеси, 
пов’язані зі змінами родючості ґрунтів, змін стану ландшафтів, стан 
берегових ліній річок, морів, озер, небезпечне підняття рівня 
ґрунтових вод на територіях населених пунктів 
4 Моніторинг лісів Лісова рослинність, лісова фауна (зокрема, мисливська), лісові ґрунти 
5 Моніторинг Наземні і водні екосистеми, біосферні заповідні території, рослинний 
біологічного покрив землі, сільськогосподарські рослини, зелені насадження в 
різноманіття містах та селищах міського типу, сільськогосподарські тварини, 
тваринний світ природного походження 
6 Моніторинг у Місця й об’єкти збирання, зберігання, оброблення, утилізації, 
сфері поводження видалення, знешкодження, захоронення відходів, вплив на НПС місць 
з відходами і об’єктів знешкодження, розміщення і захоронення відходів 
7 
 
Продовження таблиці 1.1 
1 2 3 
7 Моніторинг Фактори акустичного впливу на довкілля, іонізуюче випромінювання 
фізичних факторів (радіаційне), неіонізуюче випромінення (електромагнітне) 
впливу  
8 Моніторинг Екзогенні й ендогенні геодинамічні процеси, геохімічний стан 
геологічного ландшафтів (визначення вмісту й поширення природних і 
середовища  техногенних хімічних елементів та сполук), геофізичні поля, підземні 
води 
 
В Україні проводяться такі види моніторингу: загальний, кризовий і 
фоновий (рисунок 1.1) [3]. 
 
Моніторинг НПС 
                      ↓                              ↓                         ↓ 
Загальний Кризовий Фоновий 
         ↓                                             ↓                                     ↓    
Постійні спостереження Надзвичайні екологічні Природні та біосферні 
в комплексній мережі ситуації заповідники 
                           ↓                        ↓                        ↓           
Екологічна інформація 
                                                      ↓                 
Підготовка управлінських рішень на різних адміністративних рівнях 
 
Рисунок 1.1 – Види моніторингу навколишнього середовища України та їх 
зміст 
В Україні розроблена і розвивається нормативно-правова база для реалізації 
системи моніторингу довкілля, яка включає закони України та постанови 
Кабінету Міністрів України (таблиця 1.2) [4-6]. 
 
 
 
8 
 
Таблиця 1.2 –  Нормативне-правове забезпечення моніторингу довкілля 
Об’єкт Назва нормативно-правового акту, дата Назва статті Закону 
моніторингу прийняття 
Державна система Закон України «Про охорону навколишнього Стаття 22 «Моніторинг 
моніторингу природного середовища» від 25.06.1991 р.; навколишнього 
довкілля Постанова КМУ «Про затвердження природного середовища» 
Положення про державну систему 
моніторингу довкілля» від 30.03.1998 р. 
Моніторинг Закон України « Про охорону атмосферного Стаття 43 «Моніторинг у 
атмосферного повітря» від 16.10.92 р.; галузі охорони 
повітря Постанова КМУ «Про затвердження порядку атмосферного повітря» 
організації та проведення моніторингу в 
галузі охорони атмосферного повітря» від 
09.03.99 р.;  
Постанова КМУ «Порядок  здійснення 
державного моніторингу в галузі охорони 
атмосферного повітря» від 14.08.19 р. 
Моніторинг вод Водний кодекс України від 06.06.95 р.; Стаття 21 «Державний 
Постанова КМУ «Про затвердження Порядку моніторинг вод» 
здійснення державного моніторингу вод» від 
29.07.96 р.; 
Постанова КМУ «Порядок здійснення 
державного моніторингу вод» від  19.09.18р. 
Моніторинг Земельний кодекс України від 13.03.92 р.; Стаття 95 «Моніторинг 
ґрунтів Закон України «Про охорону земель» від земель» 
19.06.2003 р.; 
Закон України «Про державний контроль за 
використанням та охороною земель» від 
19.06.2003 р.; 
Указ Президента України «Про суцільну 
агрохімічну паспортизацію земель 
сільськогосподарського призначення» від 
02.12.95 р.; 
Постанова КМУ « Про затвердження 
Положення про моніторинг земель» від 
20.08.93 р. 
 
Моніторинг Закон України «Про тваринний світ» від Стаття 50 «Моніторинг 
біологічних 03.03.93 р.; тваринного світу»; 
об’єктів Закон України «Про рослинний світ» від Стаття 39 «Моніторинг 
09.04.99 р.; рослинного світу» 
Закон України «Про ратифікацію Конвенції 
про охорону біологічного різноманіття від 
05.06.92 р.» від 29.11.94 
Моніторинг Закон України «Про відходи» від 05.03.98 р. Стаття 29 «Моніторинг 
відходів місць утворення, 
зберігання та видалення 
відходів 
  
9 
 
Підхід до вдосконалення ведення моніторингу НПС повинен бути 
комплексним і потребує інтеграції зусиль усіх суб’єктів ДСМД. 
На сьогоднішній час в Україні здійснюється неефективне функціонування 
ДСМД, яке пов’язане з низьким рівнем уніфікації нормативно-методичної бази, 
технічного забезпечення та взаємодії суб’єктів моніторингу, а також недостaтнім 
об’ємом фінансування робіт. 
 
1.2 Загальні принципи ведення моніторингу основних об’єктів природного 
середовища в країнах Європейського союзу 
 
Регламентом ЄС № 1210/ 90 7 травня 1990 року було засновано 
Європейську агенцію з охорони навколишнього природного середовища (ЄАНС), 
яка фактично розпочала свою роботу в грудні 1993 року, а також Європейську 
мережу спостереження й інформації про стан НПС (ЕІОNET). Завдання ЄАНС – 
збір та аналіз інформації з питань навколишнього середовища в Європі. Цей 
регламент фактично запровадив загальну для Співтовариства систему 
моніторингу довкілля й інформаційний інструмент екологічної політики ЄС [1]. 
Головне завдання ЄАНС – збір, аналіз, надання об’єктивної, надійної і 
порівняльної інформації, використання якої дає змогу країнам – членам 
Європейського союзу і широкої громадськості вживати адекватних заходів щодо 
охорони довкілля, оцінювати ефективність реалізованої політики і потребу її 
подальшого доопрацювання і корегування.  
ЄАНС не регулює і не контролює впровадження екологічної політики в 
Європі. Вона була створена для підтримки, розробки і реалізації європейської 
політики завдяки взаємодії між результатами моніторингу і наданню його даних 
для різних потреб. У цій системі ЄАНС виступає довідковим центром з 
екологічної інформації. В основу діяльності ЄАНС покладено ланцюг, ланки 
якого включають такі етапи: моніторинг – дані – інформація – оцінка – звітність.  
10 
 
Звітність включає інформацію й показники про рушійні сили, що 
призводять до тиску на навколишнє середовище, який впливає на його стан і 
потенційно спричиняє вплив. Ця система називається DPSIR – Driving Pressue 
State Impact. Реагування (Responses) може включати заходи й програми щодо 
зменшення тиску, поліпшення стану, зниженню впливу. Для оцінювання стану 
довкілля розроблені індикатори, які мають просту й зрозумілу типологію: А – 
описові, В – прогресу, С – ефективності,  D – загального добробуту [1]. 
Пріоритетними напрямками  роботи є якість повітря, викиди в атмосферу, 
якість води водних ресурсів, стан ґрунту, флори, фауни, біотопів. Серед цих 
складових моніторингу  завжди особа увагу приділялася контролю за повітрям і 
водними ресурсами, найменша – ґрунтам. Але з липня 2001 року був створений 
новий Європейський тематичний центр  з теристичного (від англійського слова 
terrestrial – земний, приземний, континентальний) довкілля (ЕТС-ТЕ), який мав на 
меті об’єднати вивчення ґрунтів з іншими земельними проблемами. Основний 
упор на розвиток системи індикаторів як головного інструменту забезпечення 
політично значущої інформації й підтримки розвитку процесу Стратегії ґрунтової 
тематики. Розвиток базового набору індикаторів в основному зосереджено на 
сталому землекористуванні, охороні земель, та інтегрованій оцінці прибережних 
територій.  Зазначена інформація накопичується в багатоцільовій системі з 
наземного навколишнього середовища – TERRIS [1]. 
Для проведення моніторингу водного середовища створена система  
EuroWaterNet, за допомогою якої ЕАНС отримує інформацію про водні ресурси 
(їх якість та кількість), котра постійно потрібна для споживачів. Це інформація 
про загальний стан річок, озер і підземних вод, про антропогенний вплив й його 
наслідки, про вміст біогенних елементів у воді, про вплив кислотних дощів на 
водні ресурси Європи загалом. Встановляється така кількість станцій моніторингу 
чи спостережних свердловин, щоби забезпечити 10 % точності оцінки дійсного 
стану всіх річок, озер і підземних водоносних горизонтів Європи з 90 % 
надійністю, а також для забезпечення можливості виявити 10 % зміни величин 
11 
 
параметрів, за якими спостерігають, протягом 5 років, що пройшли після 
попереднього моніторингу. 
Для моніторингу якості атмосферного повітря також створено мережу 
спостережень – EuroAirNet [1]. Дані від станцій мережі надають таку інформацію, 
яка сприяє вірному оцінюванню якості повітря, котре здійсняє агенція з НПС 
ЄАНС. За результатами такої інформації реалізується єдиний підхід до 
визначення викидів у повітря: 
– створення єдиної бази питомих викидів для їх інвентаризації;  
– порівняння якості повітря в усій Європі; 
– оцінювання шкоди для матеріалів і рослинності; 
– оцінювання впливу на здоров'я населення; 
– оцінювання залежності між обсягами викидів й часу експозиції на вплив на 
НПС; 
– підтримка розвитку економічно ефективних стратегій зменшення шкоди; 
– підтримка законодавства. 
Для проведення моніторингу ґрунтів біла створена мережа спостережень за 
якістю ґрунтів – EuroSoilNet.  Мережа спостережень за станом ґрунтів EuroSoilNet 
формується таким чином: перевагу надають регулярному розміщенню точок, які б 
краще дозволяли провести картографування ґрунтових характеристик. В ЄС 
моніторингові мережі розділяють на 2 категорії: багато точок з обмеженою 
кількістю вимірювальних параметрів або мало точок з істотно більшою кількістю 
вимірювальних параметрів [1]. 
Законодавство ЄС має кілька типів правових інструментів різної юридичної 
чинності, які сприяють регулюванню діяльності різних юридичних суб’єктів: 
– Директива Ради Європейського союзу 96/62/ЄС щодо оцінки й 
менеджменту якості повітря у навколишньому середовищі; 
– Директива 2000/60/ЄС  Європейського Парламенту і Ради  з водної політики 
на місцевому рівні; 
– Директива Ради ЄС 91/271/ЕЕС з очищення міських стоків; 
12 
 
– Директива Ради ЄС 91/676 /ЕНС з охорони вод від забруднення нітратами із 
сільськогосподарських джерел; 
– Директива Ради ЄС 75/442/ЕЕС щодо відходів;  
– Директива Ради ЄС 91/689/ЕЕС про небезпечні відходи; 
– Директива Ради ЄС 96/61,ЄС щодо комплексних заходів запобігання 
забрудненню й контролю. 
 
1.3 Проведення державного моніторингу довкілля Черкаської області 
 
До суб’єктів моніторингу навколишнього природного середовища  
Черкаської області належать: Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаський обласний центр з 
гідрометеорології, Управління ДП «Центрукргеологія» НАК «Надра України», 
Черкаське регіональне управління водних ресурсів, обласне виробниче 
управління по меліорації і водному господарству «Черкасиводгосп», Черкаський 
обласний державно-проектний технологічний центр родючості ґрунтів і якості 
продукції, обласне управління земельних ресурсів, головне управління сільського 
господарства і продовольства, державне лісогосподарське об’єднання 
«Черкасиліс», управління житлово-комунального господарства, управління у 
справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, ДУ «Черкаський 
обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» [5].  
На даний час на території області спостереження ведуться за: 
– атмосферним повітрям населених пунктів – 2 організації на 105 постах, у 
тому числі 3 стаціонарних, 53 маршрутних та 49 підфакельних; 
– атмосферними опадами (у тому числі забрудненням снігового покриву) – 1 
організація (Черкаський ЦГМ) на 5-ти постах; 
– поверхневими водами – 7 організацій в 185 створах спостережень; 
– підземними водами – 2 організації на 37 спостережних ділянках по 370 
свердловин; 
13 
 
– небезпечними геологічними явищами – 2 організації на 273 спостережних 
ділянках;  
– станом земель і забрудненням ґрунтів – 2 організації на 32 ділянках;  
– станом лісів – 2 організації на 74 ділянках; 
– поводженням з відходами – 3 організації по 31 об’єкту; 
– іонізуючим випромінюванням – 2 організації, але постійно лише 1 
(Черкаський ЦГМ) на 7 постах. 
ДУ «Черкаський   обласний  лабораторний  центр Міністерства охорони 
здоров'я України».   Ця установа  протягом  2019 року  здійснювала постійний 
санітарно-гігієнічний моніторинг стану забруднення атмосферного повітря, якості 
питної води, забруднення  поверхневих вод та ґрунтів [6]. 
Так,  у 2019 році було досліджено більше  8 тис. проб атмосферного повітря. 
Було визначено, що у м. Черкаси, Маніьківському та Канівському районах 
перевищення ГДК таких шкідливих  речовин, як оксид вуглецю, формальдегід, 
діоксид азоту, пил спостерігалось  у 1,3 % відібраних проб повітря. Також було 
проведено близько 2 тис. досліджень повітря закритих приміщень, де виявились 
відхилення від норми  у 0,5 % зразків. 
Протягом 2019 року було відібрано  більше 30 тисяч зразків  питної води із 
джерел централізованого водопостачання. Дослідження проводились за 
санітарно-хімічними та за мікробіологічними показниками. Результати свідчили, 
що гігієнічні вимоги  не дотримувалися у  1,1 % та 2,7 % відповідних досліджень.. 
Кількість проб питної води з відхиленнями від гігієнічних вимог за санітарно – 
хімічними показниками (перевищення вмісту заліза, марганцю та загальної 
жорсткості) перевищувала середньообласний показник в Золотоніському, 
Чорнобаївському та Чорнобаївському районах, за мікробіологічними (загальне 
мікробне число, коліформи) – в Городищенському, Жашківському та 
Катеринопільському районах [7]. 
Із джерел децентралізованого водопостачання (приватні та громадські 
свердловини і колодязі) було відібрано близько  14 тис. проб питної води для 
14 
 
досліджень за санітарно-хімічними показниками та 3 тис. – за мікробіологічними. 
Гігієнічним вимогам за санітарно-хімічними показниками не відповідали 5,5 % 
зразків  (перевищення вмісту нітратів, заліза, марганцю та загальної жорсткості) у 
Кам’янському, Чигиринському та Монастирищенському районах та 7,1 % – за 
мікробіологічними показниками (наявність кишкової палички, ентеробактерій, 
перевищення вмісту загальних коліформ) у Канівському, Звенигородському та 
Лисянському районах. 
ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Міністерства охорони 
здоров'я України» постійно проводить лабораторний моніторинг води 
поверхневих водойм у 92 контрольних створах та у місцях водокористування 
населення.  У 2019 році із водойм І категорії проведено понад 1 тис. лабораторних 
досліджень річкової води, відхилень за санітарно-хімічними показниками не 
виявлено, за мікробіологічними показниками виявлені відхилення від 
встановлених нормативів у 5,2 % дослідженнях (м. Черкаси, Звенигородський та 
Корсунь-Шевченківський райони) [8]. 
При проведенні більше 9 тис. досліджень проб води водойм ІІ категорії за 
санітарно - хімічними та мікробіологічними показниками встановленим 
нормативам не відповідало 0,7 % та 11,9 % зразків води відповідно. Кількість  
досліджень проб води з відхиленнями від встановлених нормативів за санітарно-
хімічними показниками (інтенсивність запаху, забарвленість, вміст суспензованих 
речовин, розчиненого кисню, хімічне споживання кисню) перевищувала 
середньообласний показник в Золотоніському та Чорнобаївському районах, за 
мікробіологічними (індекси лактозопозитивної кишкової палички, колі - фагів) – у 
мм. Умань, Сміла Катеринопільському, Звенигородському, Канівському та 
Золотоніському районах [5]. 
Черкаський обласний центр з гідрометеорології. Протягом 3 місяців 2020  
року  лабораторією спостережень за забрудненням атмосферного  повітря, яка має 
3 пости спостереження у м. Черкаси, було проаналізовано  1510 проб 
атмосферного повітря. Контролювались 17  шкідливих домішок: основні 
15 
 
найбільш розповсюджені речовини (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид 
вуглецю); специфічні неорганічні речовини (аміак, оксид азоту, сірководень, 
сульфати);   важкі метали (кадмій, залізо, марганець, мідь, нікель, свинець, хром, 
цинк); органічні сполуки ( формальдегід) [9]. 
Не було виявлено випадків високого забруднення повітря більше 5 ГДК. 
Середні значення максимальних концентрацій складало: 
– за вмістом пилу – 0,8 ГДК; 
– за вмістом оксиду вуглецю – 0,6 ГДК; 
– за вмістом діоксиду сірки – 0,05 ГДК;  
– за вмістом діоксиду азоту – 1,8 ГДК; 
– за вмістом оксиду азоту – 0,18 ГДК; 
– за вмістом аміаку  – 1,4 ГДК; 
– за вмістом сірководню – 0,5 ГДК; 
– за вмістом формальдегіду – 1,4 ГДК; 
Середньомісячні концентрації становили: 
–  за вмістом пилу – до 1,3  ГДК на всіх постах; 
– за вмістом оксиду вуглецю – до 0,33 ГДК; 
– за вмістом діоксиду сірки – від 0,16 до 0,24 ГДК;  
– за вмістом діоксиду азот – від 0,75 до 2,75 ГДК; 
– за вмістом оксиду азоту – 0,5 ГДК; 
– за вмістом аміаку  – 1 від 1,25 до 1,5 ГДК; 
– за вмістом сірководню – 0,5 ГДК; 
– за вмістом формальдегіду – 3,3 ГДК. 
Індекс забруднення склав 7,4 (розрахований за даними середньомісячних 
концентрацій за вмістом пилу, аміаку, формальдегіду, діоксиду азоту, оксиду 
азоту).  Усереднені  дані за три місяця 2020 року по середньомісячних 
концентраціях забруднюючих речовин в атмосфері приведені в таблиці 1.3 [9]. 
 
16 
 
Таблиця 1.3 – Середньомісячні концентрації забруднюючих речовин в 
атмосферному повітрі м. Черкаси у 2020 року 
 
 
Управління екології та природних ресурсів Черкаської 
облдержадміністрації. Ця установа проводить аналіз результатів різноманітних 
досліджень, які надають  суб’єкти моніторингу довкілля –  Черкаське регіональне  
управління водних ресурсів, Черкаський обласний центр з гідрометеорології, 
Державна установа «Черкаський обласний лабораторний центр Міністерства 
охорони здоров'я України». 
При виявленні перевищень встановлених норм інформація передавалась до 
Державної екологічної інспекції у Черкаській області, враховуючи, що здійснення 
державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону 
навколишнього природного середовища належить до її повноважень. 
  
17 
 
2 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРИНЦИПІВ ОРГАНІЗАЦІЇ МОНІТОРИНГУ 
ОСНОВНИХ ОБ'ЄКТІВ ДОВКІЛЛЯ В КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 
ТА В УКРАЇНІ 
 
2.1 Організація моніторингу атмосферного повітря в країнах Європейського 
союзу 
 
Атмосфера Землі – частина загальної спадщини  людства, і будь-які впливи 
окремих країн на неї можуть завдати шкоди іншим. Країни – члени ЄС поставили 
перед собою завдання домогтися однакового ставлення  в екологічній політиці за 
допомогою  розробки стандартів, норм і правил. У разі потреби пред’являються 
санкції до тих країн, хто не виконує затверджені нормативні документи по 
охороні атмосферного повітря.  
Мета європейської системи моніторингу якості повітря (EuroAirNet) – 
створення мережі спостережень із достатнім просторовим покриттям, 
репрезентативністю та якістю, щоб оперативно отримувати базові дані із 
затримкою в часі не довше ніж шість місяців та виконувати інформаційні вимоги 
ЕАНС. Інформація надається у такому вигляді, щоб її можна було використати 
для реалізації єдиного підходу до визначення викидів у повітря [1]:  
– створення єдиної бази питомих викидів для їх інвентаризації; 
–  порівняння якості повітря по усій Європі; 
– оцінювання експозиції європейського населення, матеріалів і екосистем; 
– оцінювання впливу викидів на здоров’я;  
– оцінювання шкоди для матеріалів і рослинності; 
– оцінювання зв’язку емісії й експозиції та відношення експозиція / вплив; 
– підтримки розвитку економічно ефективних стратегій зменшення шкоди; 
– підтримки законодавства (щодо директив якості повітря); 
– перевірки ефективності попередньої політики та прогнозування. 
18 
 
Мережа EuroAirNet  має надати репрезентативну картину про якість повітря 
в Європі, чітко охопити всі регіони, щоб було представлено все населення. Кожна 
країна повинна розробляти власний план моніторингу забруднення повітря та 
викидів, щоб дати об’єктивну оцінку екологічному стану екосистем. 
Проаналізувавши цю інформацію було розроблено загальну європейську 
стратегію.  
Міста. Рівні забруднення міських центрів зростають зі збільшенням розмірів 
міст. Усі великі міста, кількість населення яких перевищує 10,5 млн. осіб і столиці 
країн обов’язково піддаються моніторингу. З менших міст довільно вибирають як 
мінімум 25 % міст, населення  яких дорівнює 0,25-0,5 млн. осіб (середні міста) та  
10 % міст з населенням 0,05-0,25 млн. осіб (малі міста). У вибраних містах усі 
встановлюються станції спостережень кількістю не більше 20 [11].  
Сільські регіони. Сільські регіони – це зони навколо міст з кількістю 
населення понад 50 тис. осіб. В цих зонах особливу увагу приділяють вмісту 
таких шкідливих речовин, як озон і мілко дисперсні частинки, як вторинні 
забруднювачі, що чинять великий вплив на здоров’я людини. Спостереження 
ведуться таким чином, щоб було охоплення значної частини сільського населення 
моніторинговими станціями.  
У Європейському союзі моніторингові станції класифікують за наступними 
критеріями: 
– типами станцій (транспортний, промисловий, фоновий); 
– типами зони (міський, приміський і сільський); 
– характеристикою зони (житлова, комерційна, індустріальна, 
сільськогосподарська, природна та їх комбінації).  
Рекомендації  щодо радіусу площі, яка охоплюється певної моніторингової 
станцією  надано в таблиці 2.1. 
Відбираючи шкідливі речовини для вимірювання і включення в систему 
моніторингу повітря, в країнах ЕС враховують наступні критерії: 
 
19 
 
– речовини мають бути пов’язані з актуальними проблемами 
забруднення повітряного басейну в Європі зараз і в майбутньому; 
– їх потрібно постійно контролювати скрізь у ЄС; 
– брати до уваги лише ті речовини, для котрих є в наявності розроблені 
процедури їх визначення й контролю [1]. 
 
Таблиця 2.1 – Радіус площі репрезентативності для різних класів станцій 
 
 
В таблиці 2.2 надано перелік забруднюючих речовин для 3 видів 
реципієнтів: населення, матеріалів, екосистем [1]. 
 
Таблиця 2.2 – Забруднюючі речовини й індикатори, що входять до 
вимірювання на моніторингових станціях 
 
20 
 
Продовження таблиці 2.2 
 
 
Виміряють втрату ваги стандартних панелей матеріалів за стандартними 
процедурами, розробленими в Шведському інституті корозії. 
Для всіх шкідливих компонентів повітря та опадів в ЕС застосовують 
стандартні методи Європейського комітету зі стандартизації. Використовуються і 
національні чи міжнародні методи, але вони повинні бути сумісними із 
відповідними документами ЄС. Для забруднюючих речовин 1-го пріоритету є 
стандартні методи (діоксид сірки, оксиди азоту, озон, свинець, РМ10) [1]. 
 Вимірювані величини, які були експериментально знайдені в мережі 
моніторингових станцій, мають відповідати таким вимогам: 
– відповідність – не більше 10 %, точність –  не більше 2 ppb (для газів); 
– повнота часових даних – не менше 90 %; 
– репрезентативність: нормативи якості даних запроваджено для порівняння 
між станціями одного класу. 
21 
 
Емісія в атмосферу великих кількостей шкідливих речовин призводить до 
погіршення здоров’я населення і виснаження ресурсів НПС.  В ЄС усі стаціонарні 
джерела забруднення класифікують за видом антропогенної діяльності, в 
результаті якої вони виникли: 
– діяльності поза містом (сільськогосподарські виробництва, гірничі справи, 
видобуток корисних копалин); 
– промислової діяльності (виробництва хімікатів, мінеральних продуктів, 
металургійні виробництва, енергетика); 
– комунальної діяльності (обігрів будинків, експлуатація печей, камінів, 
пралень, міських смітників). 
Мобільні джерела – це засоби з двигунами внутрішнього згорання.  
Внутрішні джерела – це забруднення від куріння тютюну, від миючих 
засобів, квитковий пилок, алергени домашніх тварин, комахи. 
В ЄС також усі забруднення поділяють на антропогенні та природні. 
Природні джерела забруднення – це зони ерозії, вулкани, пожежі. Ці природні  
джерел в ЄС ще не нормовано. 
Забруднюючі атмосферне повітря речовини поділяють  на завислі частинки 
(пил, дим, туман, кіптяву), газоподібні забруднювачі (гази й пари) і речовини, що 
пахнуть.  
Завислі частинки і речовини, що пахнуть. Їх поділяють на частинки із 
середнім діаметром менше 10 мкм (РМ10) і 2,5 мкм (РМ2,5), дрібні й ультрадрібні 
частинки, вихлопні гази дизелів, вугільну золу, мінеральні пили (вугілля, азбест, 
вапняк, цемент), металеві пили й аерозолі (із цинку, міді, заліза, свинцю), 
кислотні тумани, фторидні частинки, що фарбують пігменти, пил пестицидів, 
вуглецеву сажу та інші. Забруднення завислими частинками можуть спричинити 
захворювання дихальних шляхів, корозію металів, стримувати розвиток рослин.  
Ці частинки  небезпечні и тим, що адсорбують на поверхні шкідливі хімічні 
речовини, які потім попадають в організм людини [1]. 
22 
 
Газоподібні забруднювачі – це сполуки сірки (SO2 і SO3), оксид вуглецю 
(СО), сполуки азоту (NO, NO2, NH3), органічні сполуки (вуглеводні), леткі 
органічні сполуки (ЛОС), поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), сполуки 
галогенів (HF і HCl) [1].  
Стандарти забруднення атмосферного повітря в Європейському союзі 
надано в таблиці 2.3. 
 
Таблиця 2.3 – Стандарти забруднення атмосферного повітря в ЄС 
 
 
 В ЄС ведуть активну боротьбу з кислотними дощами, для чого постійно 
скорочують викиди діоксиду сірки й оксидів азоту. Усі країни ЄС для зменшення 
транскордонних перенесень цих оксидів розпочали фінансувати заходи по 
скороченню викидів в Польщі, Чехії та Словаччині. 
 
 
23 
 
2.2 Організація моніторингу атмосферного повітря в Україні 
 
Однім з важливих об’єктів НПС є атмосферне повітря. Стійкість біосфери 
залежить від його чистоти. Україна є учасником ряду міжнародних конвенцій, які 
спрямовані на захист якості атмосферного повітря, серед яких Монреальський 
протокол, Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. Міжнародна співпраця 
України стимулює впровадження ефективної екологічної політики та конкретних 
дій [1]. 
Ще не так давно Україна була країною з високими показниками 
антропогенного навантаження на повітряний басейн. Але скорочення обсягів 
викидів шкідливих речовин у 1992-2000 рр. призупинилось. Зараз тенденція до 
зростання забруднення повітря поновилася [11]. 
З метою оздоровлення якості атмосферного повітря 14 серпня 2019 року 
КМУ затвердив Постанову № 827 «Порядок  здійснення державного моніторингу 
в галузі охорони атмосферного повітря». В цьому документі визначаються  
принципи організації та проведення моніторингу атмосферного повітря [12].  
В  результаті здійснення моніторингу атмосферного повітря одержують:  
– первинні дані контролю за викидами та спостережень за станом 
забруднення; 
– узагальненні дані про рівень забруднення атмосферного повітря на певній 
території за певний проміжок часу та про склад і обсяги викидів шкідливих 
речовин;  
–  відповідність стану атмосферного повітря вимогам якості повітря; 
– оцінки якості повітря для життєдіяльності населення і ступеня 
небезпечності забруднення  повітря для навколишнього середовища. 
Об’єктами моніторингу  атмосферного повітря є: 
– атмосферне повітря, зокрема, атмосферні опади;  
– викиди шкідливих речовин в повітряний басейн. 
24 
 
Суб’єктами моніторингу атмосферного повітря є Мінекоенерго, МОЗ, 
ДСНС, ДАЗВ, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань 
охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська міська 
держадміністрація, виконавчі органи міських рад (таблиця 2.4). 
 
Таблиця 2.4 – Здійснення моніторингу атмосферного повітря 
 
 
Для ефективного управління якістю атмосферного повітря наша країна 
поділяється на агломерації (територія з населенням понад 250 тис. осіб) та зони  
(частина території держави). Межі зон збігаються з межами відповідних 
адміністративно-територіальних одиниць. До складу зон не входять агломерації, 
що розташовані на їх території. Межі агломерацій збігаються з межами 
відповідних міст. Кількість зон складає 25, кількість агломерацій  – 24 [13]. 
Для здійснення координації на загальнодержавному рівні дій суб’єктів 
моніторингу атмосферного повітря, а також розгляду питань, пов’язаних із 
проведенням моніторингу атмосферного повітря та управлінням якістю 
атмосферного повітря, при Мінекоенерго утворюється Міжвідомча комісія з 
25 
 
питань здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного 
повітря. 
Суб’єкти моніторингу атмосферного повітря встановлюють пункти 
спостережень, ведуть спостереження за рівнями забруднюючих речовин в повітрі, 
за  вмістом складових і показників атмосферних опадів, наданих в таблиці 2.5. 
 
Таблиця 2.5 – Список А загальнопоширених забруднюючих речовин в 
повітрі та атмосферних опадах 
 
 
 В атмосферному повітрі промислових регіонів України містяться наступні 
шкідливі речовини: формальдегід, бензапірен, фторид водню, оксид вуглецю. 
Перевищення концентрацій цих речовин  постійно фіксуються на стаціонарних 
постах спостереження [13]. 
  Зростання кількості автомобілів веде до збільшення викидів, що 
призводить до стрімкого забруднення атмосферного повітря, зокрема, у  
урбанізованих містах країни. Одним із головних шляхів істотного поліпшення 
26 
 
ситуації можна  досягти використанням сучасних технологій очистки  вихлопних 
газів, або використанням екологічно чистого палива. Для міст, в яких 
автотранспорт є основним забруднювачем повітря,  потрібно перейти на 
тролейбусне обслуговування. 
 Дієві кроки по поліпшенню якості повітря іноді стримуються відсутністю 
належного моніторингу т необхідних автоматичних приладів для реєстрації. У 
цьому відношенні особливої уваги потрібно приділити впровадженню 
багатофункціональних приладів, уніфіцірованих засобів вимірювальної техніки,   
впровадженню автоматичних постів спостережень, використанню засобів 
дистанційного аерокосмічного зондування [14]. 
 
Таблиця 2.6 – Шкала оцінювання шкідливих речовин у атмосферному 
повітрі
 
27 
 
Продовження таблиці 2.6 
 
28 
 
В новому положенні  також надаються значення граничних величин 
забруднюючих  речовин. Ці  величини  визначають такий вміст  шкідливої 
речовини у атмосферному повітрі, який попереджує  прояви   шкідливих впливів 
на здоров’я людини та загалом на довкілля.  Значення граничних величин 
забруднюючих речовин надається в таблиці 2.7. 
 
Таблиця 2.7 – Граничні величини шкідливих речовин у повітрі 
 
В Україні, розраховуючи обсяги викидів від технічного устаткування  
одного типу, часто використовують різноманітні методології, в результаті чого 
отримують недостовірну інформацію, так як існують проблеми з їх 
систематизацією. 
29 
 
2.3 Організація моніторингу внутрішніх вод в країнах Європейського союзу 
 
В країнах ЄС приділяють особливу увагу моніторингу водних ресурсів, 
тому що, низька якість позначається на водних екосистемах, робить її 
непридатною або ускладнює підготовку для використання як питної. Моніторинг 
води здійснюється відповідно до своїх національних пріоритетів і вимог, але ніхто 
не забуває про міжнародні зобов’язання, які встановлюються міжнародними 
угодами. 
Для організації моніторингу всіх водних ресурсів в ЄС створено 
Європейський тематичний центр спостереження за внутрішніми водами 
Європейської агенції охорони НПС.  Мережа моніторингу охоплює країни ЄС, 
країни, що готуються до вступу в ЄС та інші країни, які входять в прoграму Phare, 
і нові незалежні держави. Кількість охоплених країн – 44 [1]. 
Вибір річок. Інформація про якість водних ресурсів отримується від 
наявних національних і регіональних мереж моніторингу країн. Кожній країні 
запропоновано вибрати річку й точки розміщення на ній станцій моніторингу. 
Кількість річкових станцій моніторингу залежить від площі країни з розрахунку 
густоти мережі. В основному, встановляють 1 річкову станцію моніторингу на 
1000 км2 території країни.  
Річкові станції моніторингу поділяють на різні типи: 
– контрольні річкові станції розміщують на водозбірних басейнах, на яких 
ведеться незначна господарська діяльність або її взагалі немає, і це повинно 
складати 90 % території басейну; 
– репрезентативні річкові станції  розміщують на річках, на водозбірних 
басейнах яких ведеться господарська діяльність, яка відповідає 
господарської діяльності в регіоні; 
– додаткові річкові станції розміщують на найбільших і найважливіших 
річках; 
30 
 
– станції транскордонного навантаження щодо забруднюючих речовин 
розміщують по міжнародних річках в окремих країнах. 
     В країнах ЄС діють наступні критерії віднесення річки чи її водозбірного 
басейну до  певної категорії: малі, середні, великі, які наведено в таблиці 2.8. 
 
           Таблиця 2.8  – Категорії річок  
 
 
В зоні діяльності ЄАНС найбільшими та найважливішими вважають 
близько 650 річок. Кількість річок, водозбірні басейни яких перевищують 2500 
км2, складає приблизно 450 [1]. 
Вибір озер. Озеро – це непроточна водойма, яка може містити в собі низку 
дрібніших водойм, між якими відбувається обмін і перемішування водної маси. За 
рішенням національних органів влади кожне озеро розглядається  як об’єкт 
моніторингу.  
Озера бувають різних типів в залежності від площі водної поверхні. 
Категорії озер надано в таблиці 2.9. 
 
Таблиця 2.9 – Категорії озер 
 
 
31 
 
Усі озера, потрібні для мережі моніторингу, поділяють на наступні типи: 
– контрольні озера вибираються на водозбірних басейнах, господарська 
діяльність на яких незначна чи взагалі її немає; 
– репрезентативні озера  вибирають із озер, які відображають характеристики 
більшої частини озер даного регіону; 
– додаткові озера відбирають з національних мереж моніторингу як окрему 
дискретну групу озер, відмінну від інших типів, як найбільші або 
найважливіші озера (у зоні дії ЄАНС таких близько 200, їх площа 
перевищує 100 км2) [1]. 
Вибір джерел підземних вод. Основа – це наявні національні мережі 
моніторингу підземних вод. Кожна країна на добровільних засадах надає 
конкретну інформацію по трьох джерелам підземних вод. 
Показники якості річок і озер в країнах ЄС поділяють на основні (істотно 
важливі) і другорядні (корисні, але не істотно важливі). Перелік основних та 
другорядних показників для мережі річкових і озерних станцій моніторингу 
наведено в таблиці 2.10. 
Перелік пропонованих для моніторингу показників якості  підземних вод 
надано в таблиці 2.11. 
Річкові та озерні станції моніторингу рекомендують відбирати з усіх 
наявних станцій, які вже включені до національної чи регіональної мережі. Але 
рекомендують країнам створювати більш репрезентативної мережі моніторингу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
32 
 
Таблиця 2.10 – Перелік основних та другорядних показників для мережі 
річкових і озерних станцій моніторингу 
 
 
Таблиця 2.11 – Перелік пропонованих для моніторингу показників якості  
підземних вод 
 
33 
 
2.4 Організація  державної системи моніторингу водних ресурсів в Україні 
 
З 1 січня 2019 року набрав чинності новий Порядок здійснення державного 
моніторингу вод, схвалений Кабінетом міністрів України восени 2018 року. 
Порядок відповідає директивам ЄС і допоможе отримати більше інформації про 
стан вод в Україні. Відтепер моніторинг вод в Україні відбуватиметься за 
європейськими стандартами. Новий порядок знімає дублювання функцій між 
різними суб’єктами моніторингу, передбачає чітку процедуру та системний підхід 
до відстеження стану наземних, підземних, морських вод [3-4].  
Завдяки новому моніторингу будуть отримані дані, необхідні для розробки  
Планів управління річковими басейнами та Морської Стратегії. Це значний крок 
на шляху впровадження стандартів ЄС в сфері якості води та управління водними 
ресурсами. Її виконання вимагатиме не лише організаційних зусиль, а також 
сучасного обладнання, фінансування та навчання спеціалістів, тому ЄС 
продовжить надавати підтримку в цій сфері. 
Нова система моніторингу поверхневих, підземних та морських вод 
передбачає: 
– чіткий розподіл обов’язків між організаціями, які вимірюють показники, без 
дублювання повноважень; 
– розширений список біологічних, гідроморфологічних, хімічних і фізико-
хімічних показників для моніторингу; 
– запроваджений шестирічний цикл моніторингу; 
– введена класифікація стану вод: 5 класів екологічного стану і 2 класи 
хімічного стану; 
– збільшення кількості пунктів моніторингу вод з сотень до декількох тисяч. 
Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збирання, 
обробки, збереження, узагальнення та аналізу інформації про стан водних 
об’єктів, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих 
34 
 
рекомендацій для прийняття рішень у галузі використання, охорони вод та 
відтворення водних ресурсів. 
Державний моніторинг вод є складовою частиною державної системи 
моніторингу довкілля. 
Об’єктами державного моніторингу вод є: 
– масиви поверхневих вод (поверхневі водні об’єкти або їх частини), в тому 
числі прибережні води та зони (території), які підлягають охороні; 
– масиви підземних вод (підземні водні об’єкти або їх частини), в тому числі 
зони (території), які підлягають охороні;  
– морські води в межах територіального моря та виключної морської 
економічної зони України, в тому числі зони (території), які підлягають 
охороні. 
Суб’єктами державного моніторингу вод є Мінекоенерго, 
Держводагентство, Держгеонадра, ДСНС, а також ДАЗВ (у зоні відчуження та 
зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного 
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) [15]. 
Державний моніторинг річок проводиться за показниками та з 
періодичністю, наведеними у таблиці 2.12. Для здійснення державного 
моніторингу вод готуються відповідні програми державного моніторингу вод. 
 
Таблиця 2.12 – Показники та періодичність здійснення діагностичного 
моніторингу річок  
 
35 
 
 Продовження таблиці 2.12 
 
  
36 
 
Продовження таблиці 2.12 
 
 
Залежно від цілей та завдань державного моніторингу вод встановлюються 
такі процедури: 
– процедура діагностичного моніторингу масивів поверхневих та 
підземних вод; 
– процедура операційного моніторингу масивів поверхневих та 
підземних вод; 
– процедура дослідницького моніторингу масивів поверхневих вод; 
– процедура моніторингу морських вод. 
Діагностичний, операційний та дослідницький моніторинг здійснюється за 
басейновим принципом [16]. 
Державний моніторинг річок проводиться за показниками та з 
періодичністю, наведеними у таблиці 2.12. Для здійснення державного 
моніторингу вод готуються відповідні програми державного моніторингу вод. 
37 
 
Відповідно до нових вимог Держводагентством здійснюється 
трансформація існуючої системи моніторингу з розподілом функцій між 
існуючими лабораторіями та уникнення їх дублювання. 
Для забезпечення виконання вимірювань пріоритетних забруднюючих 
речовин здійснюється облаштування 4 базових лабораторій – Західного, Східного, 
Північного та Південного регіонів. 
Результати проведених досліджень якості поверхневих вод можна 
переглянути на веб-ресурсі «Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів 
України» [16]. 
 
2.5 Основні принципи створення європейської системи моніторингу ґрунтів 
 
Ґрунти – це основа для сільськогосподарського виробництва, важлива 
передумова життя та добробуту людини. На відміну від повітря та води ґрунти є 
відносно стабільним нерухомим елементом довкілля. Однак у разі порушення їх 
якості чи функції завдання відновлення ґрунтів стає вкрай складним, 
довготривалим і капіталоємним [1]. 
У 2001 році в ЄС був створений новий Європейський тематичний центр, 
який мав на меті вивчення земельних проблем та ґрунтів. Для створення системи 
моніторингу й оцінки стану ґрунтів в Європі запропоновано орієнтовний перелік 
практичних індикаторів щодо стану ґрунтів, розроблених для забезпечення їх 
охорони й екологічної безпеки інших складових біосфери. Вибір індикаторів 
повинен бути зосереджений на стійкому землекористуванні, охороні земель і 
прибережних територій. Така інформація надається в багатоцільову Європейську 
інформаційну систему з довкілля (TERRIS), у якій SoilBase є важливою 
складовою. Ці системи ґрунтуються на спеціально відібраних за певними 
критеріями станціях національних систем моніторингу ґрунтів країн ЄС. Але 
національні системи мають різний ступінь розвитку і впровадження моніторингу 
38 
 
ґрунтів, в майбутньому вони повинні імплементуватися на всій території союзу у 
повному обсязі [1]. 
Основні завдання моніторингу ґрунтів В Європі такі: 
– розробка системного підходу до моніторингу й оцінки стану ґрунтів у 
ЄС; 
– визначення багатофункціональності ґрунтів, зокрема їх екологічних і 
соціально-економічних функцій; 
– забезпечення повною та своєчасною інформацією, потрібною для 
оцінки стану ґрунтів і деградаційних процесів і розробки комплексу ефективних 
практичних заходів із поліпшення якості ґрунтів; 
– активізація таких видів діяльності, як екологічний моніторинг, оцінка 
екологічної інформації та підготовка відповідних екологічних оглядів за 
допомогою поєднання систем, що стосуються води (EuroWaterNet), повітря   
(EuroAirNet) і ґрунтів (EuroSoilNet); 
– підготовка інформаційної бази для створення майбутньої європейської 
мережі з моніторингу ґрунтів.  
Параметри оцінювання стану ґрунтів в ЄС бувають самостійними і 
інтегральними (комплексними). Інтегральні  – більш простіші у використанні, 
вони об’єднують усі наявні дані. Самостійні  (конкретні) – надають більш 
детальну інформацію про стан ґрунтів й можуть бути корисними для специфічних 
потреб певних її споживачів.  
Ґрунтові індикатори складають широкий набір показників, частина з яких є 
обов’язковою для всіх країн, частина характеризує національні особливості. До 
обов’язкових відносяться такі показники, як характеристики точки відбору зразків 
(висота, ухил, метеорологічні параметри), тип ґрунту, вміст поживних речовин 
(валові та рухомі форми), органічний вуглець (валовий), фізико-хімічна 
характеристика ґрунтів (рН, ємність катіонного обміну, склад поглинених основ), 
щільність складення, основні види ґрунтової фауни (дощові черв’яки), 
забруднення (деякі важкі метали (ВМ), зокрема свинець). 
39 
 
Групу необов’язкових (регіональних або національних) індикаторів 
складають показники, що характеризують ґрунтові процеси, тобто це спустелення  
(агресивність опадів, біомаса, деякі специфічні види рослин), підкислення (сухі й 
вологі кислотні опади, рухомий алюміній, рН, хімічний склад ґрунтового 
розчину), засолення (електропровідність, водоутримувальна здатність, вміст 
солей і соди, якість зрошувальної води), евтрофікація (сіль, сухі й вологі 
випадання азоту, вміст аміачних і нітратних форм азоту в ґрунті, специфічні види 
мікроорганізмів). 
В ЄС рекомендується також проводити спостереження за певними 
просторовими, без точної прив’язки, параметрами  (площею забрудненої 
території, площею та співвідношенням основних категорій земельних ресурсів, 
площею лісозахисних смуг).  
Мережа спостережень за станом ґрунтів EuroSoilNet формується таким 
чином: перевагу надають регулярному розміщенню точок, які б краще дозволяли 
провести картографування ґрунтових характеристик. В ЄС моніторингові мережі 
розділяють на 2 категорії: багато точок з обмеженою кількістю вимірювальних 
параметрів або мало точок з істотно більшою кількістю вимірювальних 
параметрів [1].  
При проведенні моніторингу ґрунтів враховують природну строкатість 
ґрунтів, різні співвідношення угідь, часову мінливість об’єктів і антропогенних 
впливів. Вибір і опис об’єктів здійснюється відповідно затвердженим 
стандартним процедурам. Техніка забору зразків, глибина й інтервали забору 
також нормуються: рекомендовано майданчики з фіксованими розмірами й 
однорідною будовою для вивчення ерозійної ситуації, проби ґрунтів відбираються  
на всіх елементах ґрунтового профілю, точно фіксуючи місце відбору. 
Періодичність відбору зразків змінюється в широких інтервалах: обов’язкові 
показники пропонується вивчати з однаковою періодичністю, необов’язкові – 
залежно від екологічної ситуації. Методи дослідження ґрунтів здійснюються по 
міжнародним методикам (ISO/TC190) замість національних методів з 
40 
 
обов’язковою процедурою міжлабораторного контролю якості лабораторних і 
аналітичних робіт.  
Для оцінювання стану ґрунтів визначено певні якісні і кількісні показники. 
Перелік типів екологічних індикаторів стану ґрунтів, які розроблено для цього в 
Європейському союзі органом ЄАНС, надано в таблиці 2.13 [1]. 
Індикатори стану ґрунтів  є інструментом оцінювання якості ґрунтів і 
впливу ефективності господарювання. Вони можуть відображати загальні 
характеристики стану ґрунтів (ступінь ерозії ґрунтів вимірюють за допомогою 
індикатора втрати ґрунтів), зв’язок між станом ґрунтів і їх функціями 
(підкислення ґрунтів вимірюють за допомогою індикатора рН ґрунтів). 
 
Таблиця 2.13 – Типи екологічних індикаторів, розроблених Європейською 
агенцією з охорони навколишнього середовища 
Тип Опис 
А «Які процеси відбиваються?» – наприклад, автомобільний транспорт спричиняє 
забруднення ґрунту й повітря (описові індикатори) 
Б «Як саме ці процеси впливають на довкілля?»  наприклад, чи не перевищено 
гранічнодопустимі стандарти впливу на довкілля та здоров’я людини, чи не порушено 
законодавчі норми (практичні індикатори) 
В «Чи поліпшується екологічна ситуація?» – наскільки поліпшуються екологічні 
характеристики виробництва та споживання, наприклад, споживання енергії на одиницю 
валового національного продукту (ВНП), використання міндобрив у 
сільськогосподарському виробництві (індикатори ефективності) 
Г «Чи є загальний позитивний ефект для суспільства?» – наприклад, чи сприяє це реалізації 
певних заходів, сталому розвитку суспільства (індикатори загального ефекту) 
 
Описові індикатори (тип А) відображають процеси, які відбуваються в 
навколишньому середовищі. Практичні індикатори (тип Б) дають інформацію про 
вплив різних процесів на стан НПС. Коли індикатори підтверджують дійсно 
шкідливий вплив на довкілля, потрібно аналізувати ефективність заходів по 
поліпшенню екологічної ситуації, які вживають органи влади (тип індикаторів 
ефективності В)  і чи сприяють вони більш екологічно орієнтованому 
41 
 
використанню ґрунтів. Останній тип індикаторів (загальний ефект, тип Г) 
характеризує користь суспільству в цілому від усіх прийнятих заходів.  
Зв’язок вище названих  індикаторів з реальними проблемами ґрунтів надано 
в таблиці 2.14 (на прикладі ерозії ґрунтів) [1]. 
В ЄС агенція з НПС за допомогою системи оцінювання ґрунтів DPSIR 
оцінює прямий і непрямий вплив на стан ґрунтів антропогенної діяльності, яка 
призводить до зміни якості ґрунтів і зміни чи втрати їх функцій.  
Рушійні сили (D) – це: 
– збільшення відходів; 
– невідповідні технології переробки; 
– збільшення токсичних відходів4 
– збільшення використання в промисловості небезпечних речовин; 
– недбале використання небезпечних речовин;  
– аварії, військова діяльність, погіршення питного водопостачання в 
густонаселених районах. 
Тиск (Р) – це: емісії до ґрунтових і поверхневих вод; газові викиди. 
Стан (S) – це: існування забруднених місць; вміст шкідливих речовин у 
ґрунтах, осадах та рослинах. 
Впливи (І) – це: 
– загроза людському здоров’ю через забруднення питної води, прямий 
контакт із забруднювачами, викиди газів на сміттєзвалищах; потрапляння 
забруднювачів у воду та продукти харчування; 
– обмеження на землекористування та питне водопостачання. 
Реакція (R) – реагування, яке включає заходи та програми зі зменшення 
навантаження та поліпшення стану ґрунтів. 
На деградацію ґрунтів впливають такі небезпечні чинники, як процеси 
підкислення, зміни клімату, екстенсивне сільськогосподарське виробництво, 
потрапляння шкідливих речовин в результате викидання та скидання в ґрунти, 
ерозія ґрунтів. 
42 
 
Таблиця 2.14 – Перелік індикаторів, які пропонуються застосовувати в 
системі моніторингу ґрунтів  
Питання Індикатор Одиниці DPSIR Тип Від 
виміру індикатора деградації 
ґрунтів 
1 2 3 4 5 6 
Локальне забруднення Частка промислових % D А Локальне 
ґрунту секторів у локальному забруднення 
забрудненні ґрунту 
 Споживання добрив на т/га Р А Ерозія 
 задану площу та його ґрунтів 
 збільшення 
 Середньостатистичний га D/Р А Ерозія 
 розмір ферм у ґрунтів 
 заданому районі та 
Ступінь його збільшення 
сільськогосподарського Середньостатистичний га D/Р А Ерозія 
використання землі розмір полів і його ґрунтів 
збільшення 
Середньостатистична т/га D/Р А Ерозія 
врожайність і її ґрунтів 
збільшення 
Кількість худоби, яка Голів/га Р А Ерозія 
випасається ґрунтів 
Ступінь захищеності Контрольована частка % R А/В Ерозія 
ерозійно безпечних зон території, що зазнає ґрунтів 
від вітрової та водної ризиків від ерозії, від 
ерозії загальної площі 
підданої ризикам 
ерозії 
Кількість пестицидів, Кількість кг Р А Дифузне 
використовуваних  у застосованих забруднення 
сільському пестицидів 
господарстві 
Приблизна буферність Насиченість  % S А Дифузне 
ґрунтів у певному забруднення 
районі 
Підкислення ґрунтів  Розподіл ґрунтів за % S А Дифузне 
ступенем підкислення забруднення 
. До 3; 3-5; 5-7; понад 
7 
Скільки точок Перевищення порогів     
спостереження ґрунтів вмісту ВМ у ґрунтах  Одиниць S А Дифузне 
показують вміст ВМ, забруднення 
що перевищує 
національні стандарти 
 
43 
 
Продовження таблиці 2.14 
1 2 3 4 5 6 
Вміст поживних Макро- та     
елементів  мікропоживні мг/кг S А Дифузне 
елементи в рослинах, забруднення 
ґрунтах і ґрунтових 
водах 
Зміни в біологічному Зміни у наявності     
різноманітті певних біологічних % І А Дифузне 
видів у ґрунті забруднення 
Зміни в стані лісів Оцінка стану крон % І А Дифузне 
забруднення 
Кошти, які витрачають Витрати на     
на органічне навколишнє євро R А  Дифузне 
фермерство середовище на забруднення 
національному рівні 
 
 Нормування вмісту хімічних речовин у ґрунті. Велику роботу по 
запровадженню нормативів вмісту важких металів (ВМ) і особливостей їх 
шкідливого впливу на якість ґрунту було проведено в Нідерландах (таблиця 2.15). 
 
 Таблиця 2.15 – Нормативи вмісту важких металів у ґрунтах 
Назва металу Ґрунт, мг/кг повітряно-сухої маси ґрунту 
A-Wert В-Wert С-Wert 
1 2 3 4 
Барій 200 400 2000 
Кадмій 0,8 5 20 
Кобальт 20 50 300 
Мідь 36 100 500 
Молібден 10 40 200 
Миш’як 29 30 50 
Нікель 35 100 500 
Олово 20 50 300 
Ртуть 0,3 2 10 
Свинець 85 150 600 
Хром 100 250 800 
Цинк 140 500 3000 
 
A-Wert – це стандарт, який характеризує природний фон ґрунту. В-Wert – це 
такий вміст ВМ, який свідчить про перевищення природного фону, такий стан 
відповідає уже забрудненому ґрунту, коли виникає загроза для забруднення 
44 
 
рослин.  С-Wert – визначає пограничну кількість  ВМ, яка призводить до 
деградації ґрунтів. Країни-члени ЄС запроваджують штрафи за таке перевищення 
вмісту металів в ґрунті, котрі можуть розорити любу фірму. 
Урбанізація та розвиток транспортної інфраструктури в країнах ЄС 
призводять до втрати великих площ сільськогосподарських угідь, збіднення біоти 
й руйнацію екосистем. Зараз в ЄС близько 2 тис. км2 земель, які були використані 
для потреб промисловості, потребують відновлення своїх екологічних 
властивостей. А рекультивація 1 га таких земель коштує понад 7 млн. євро. 
В 1998 році в Бонні було підписано Меморандум Європейського форуму з 
щодо охорони та захисту ґрунтів. Основна мета – міжнародна співпраця по  
усвідомленню та використанню ефективної політики захисту ґрунтів від 
хімічного забруднення та руйнування.   
 
2.6 Основні принципи створення системи моніторингу ґрунтів в Україні 
 
Ґрунт як складова біосфери  визначає стійкість ландшафту до 
антропогенного впливу. Своєчасна та оперативна інформація про стан і якість 
ґрунтового покриву необхідна для попередження забруднення  ґрунтів та 
погіршення їх родючості. 
В Україні моніторинг ґрунтів здійснюють такі відомства: Міністерство 
енергетики та захисту довкілля (Міненерго), Міністерство аграрної політики 
(Мінагрополітики), Державна служба надзвичайних ситуацій (ДСНС), 
Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Держлісгосп, Держводгосп, Держбуд 
(таблиця 2.16). Нажаль, методи та організація збору, обробки і обміну 
інформацією між названими відомствами до сих пір не узгоджені. Тому 
результати їх роботи важко узагальнити й поєднати [17]. 
 
 
 
45 
 
Таблиця 2.16 –  Здійснення моніторингу ґрунтів 
Суб’єкт Об’єкт моніторингу 
моніторингу 
Міненерго Ґрунти різного призначення, в т.ч. на природоохоронних територіях, 
геохімічний стан ландшафтів, ендогенні та екзогенні процеси, геофізичні 
поля 
ДСНС Ґрунти і ландшафти в зонах радіоактивного забруднення 
МОЗ Ґрунти у місцях проживання і відпочинку населення 
Мінагрополітики Ґрунти сільськогосподарського використання 
Держлісгосп Ґрунти земель лісового фонду 
Держводгосп Зрошувані та осушувані землі, прибережні зони водосховищ 
Держбуд Ґрунти і ландшафти, зрошувані та осушувані землі, берегові лінії річок, 
морів, водосховищ, лиманів, заток, гідротехнічних споруд 
 
 Організаційно моніторинг ґрунтів сільськогосподарського призначення 
виконує Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України»  ДУ 
«Держґрунтохорона».  
Для відбору проб ґрунту на лабораторний аналіз закладаються елементарні 
ділянки, площа яких залежить  від типу сільськогосподарських угідь, контурності 
території, строкатості ґрунтового покриву та розміру земельної ділянки. Кількість 
ділянок по кожної області надано на рисунку 2.  
В залежності від поставлених завдань та мети класифікують такі види 
ґрунтово-екологічного моніторингу: перспективний (періодичність спостережень 
складає 1раз на 10 років), віддалений (періодичність спостережень становить 1 раз 
на 5-10 років), оперативний (щорічні спостереження). В пробах ґрунті визначають 
показники родючості (гумус, азот, калій, фосфор, фізико-хімічні показники), а 
також вміст ВМ та радіонуклідів (рисунок 2.1 ) [18]. 
46 
 
 
Рисунок 2.1 – Мережа стаціонарних ділянок моніторингу ґрунтів на 
території України 
 
 
В залежності від поставлених завдань та мети класифікують такі види 
ґрунтово-екологічного моніторингу: перспективний (періодичність спостережень 
складає 1раз на 10 років), віддалений (періодичність спостережень становить 1 раз 
на 5-10 років), оперативний (щорічні спостереження). В пробах ґрунті визначають 
показники родючості (гумус, азот, калій, фосфор, фізико-хімічні показники), а 
також вміст ВМ та радіонуклідів (рисунок 2.2 ) [19]. 
47 
 
 
Рисунок 2.2 – Показники якості ґрунтів 
 
В залежності місту важких металів у ґрунтах їх поділяють на:  
– сильно забруднені ґрунти, вміст ВМ в таких ґрунтах у кілька разів 
перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК); 
– середньо забруднені ґрунти, у яких спостерігається перевищення ГДК без 
видимих змін їх властивостей; 
– слабко забруднені ґрунти – це ґрунти, вміст ВМ у яких не перевищує ГДК, 
але більше за природний фон. 
При оцінки ступеня забруднення ґрунтів важкими металами береться до 
уваги  їх ГДК та їх фоновий вміст у ґрунті. Фоновий вміст і ГДК важких металів у 
ґрунті надається в таблиці 2.17. 
 
 
 
48 
 
Таблиця 2.17 – Фоновий вміст та гранично допустимі концентрації важких 
металів у ґрунтах, мг/кг 
Елемент Фоновий вміст Гранично-допустима 
концентрація 
Кадмій 0,5 3 
Свинець 10 32 
Ртуть 0,02 2,1 
Цинк 50 100 
Селен 0,01 10 
Нікель 40 85 
Кобальт 8 50 
Мідь 20 55 
Хром 75 100 
Миш’як – 2 
 
 
Порівнявши програми моніторингу ґрунтів, які виконуються в ЄС, можна 
сказати, що більшість показників, які контролюються, збігаються.  Самими  
популярними показниками, за якими ведуться спостереження майже в усіх 
країнах, є рН, вміст важких металів, нітратів і загального вуглецю, 
гранулометричний склад, ємність катіонного обміну. Менш використані 
показники – це щільність складання, агрегатний стан, пористість, 
електропровідність, хімічний склад ґрунтів і ґрунтового покриву. Найменший 
попит на такі показники, як фракційний склад, мікробіологічні показники, 
дихання та ґрунтові ензіми [20]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
49 
 
ВИСНОВКИ 
 
Система моніторингу довкілля в Україні побудована на відомчому 
принципі. Кожне з відомств має власну мережу спостережень, методику, засоби 
збору, обробки  й аналізу інформації. Користувачі отримують дані, які не 
відповідають сучасним вимогам щодо оперативності,  достовірності та 
детальності як для потреб підготовки управлінських рішень, так і для доступу до 
екологічної інформації громадськості. 
Удосконалення моніторингу НПС з урахуванням вимог ЄС потребує 
інтеграції зусиль усіх суб’єктів ДСМД, які мають бути спрямовані на 
координацію моніторингових робіт, виключення дублювання, оптимізацію мереж 
згідно з міжнародними стандартами, узгодження програм спостережень, 
уніфікацію та вдосконалення технічного, науково-методичного і метрологічного 
забезпечення. 
Мережі спостережень в ДСМД України побудовано без урахування 
методологічних принципів створення мереж в європейських країнах. Тому слід 
уточнити існуючі мережі моніторингу, програми спостережень та набір 
індикаторів, щоб встановити пріоритетні показники забруднення, методи їх 
визначення, особливо щодо відповідності міжнародних стандартам і нормативам. 
Потрібно запровадити систему аналізу технічного забезпечення і стану 
засобів вимірювальної техніки, використовуваних у мережах спостережень 
ДСМД, та розробити рекомендації щодо її вдосконалення відповідно до сучасних 
загальноєвропейських вимог. 
У переліку контрольованих показників, які використовуються у мережі 
EuroWaterNet і ДСМД України, є розбіжності. Національні програми 
спостережень, перелік показників значно ширші за європейські, але вони не 
забезпечують певних параметрів та індикаторів, які застосовують у мережі 
EuroWaterNet. Так, у річках і озерах Держгідромету спостерігають  до 40 
показників, а за програмою EuroWaterNet тільки 17, у морях Держгідромет 
50 
 
спостерігає 20 показників, а за програмою EuroWaterNet тільки 16. Аналіз 
розглянутої мережі спостережень за водними ресурсами показав, що 
репрезентативних станцій спостереження, які повною мірою відповідають усім 
критеріям EuroWaterNet, нині немає. 
Порівняльний аналіз Державної системи моніторингу довкілля із вимогами 
до загальноєвропейської системи їх моніторингу свідчить про потребу суттєво 
удосконалити мережу моніторингу довкілля. Щоб це зробити, слід перейти на 
європейські стандарти і нормативи у створенні мережі моніторингу, відбору, 
транспортування, збереження зразків і виконання аналітичних робіт з 
обов’язковим міжлабораторним і міждержавним контролем якості аналітичних 
робіт.  
Для реалізації всіх поставлених питань та входження в систему EuroNet 
потрібно створити єдину Державну службу ведення моніторингу довкілля 
України, одним з основних завдань якої має бути організація і ведення 
моніторингових робіт, запровадження нових методів спостережень, зокрема 
дистанційних, з моніторингу довкілля, його охорони і раціонального 
використання. 
Результати роботи були представлені й розглянуті під час всеукраїнських  
та студентських науково-практичних конференцій: 
1. Необхідність впровадження європейських стандартів в державну систему 
моніторингу атмосферного повітря України  – Тези ХVІ Всеукраїнської 
наукової  on-line конференції здобувачів вищої освіти і молодих учених з 
міжнародною участю «Сучасні проблеми екології», м. Житомир, 10 квітня 2020 
року – С. 90-92. 
2. Порівняльний аналіз принципів організації моніторингу основних  
об’єктів довкілля в країнах Європейського Союзу та в Україні. – Збірник тез 
доповідей студентської науково – практичної конференції ЧДТУ, 27-30 квітня 
2020 року, м. Черкаси: ЧДТУ. – С. 198. 
 
51 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Впровадження європейських стандартів і нормативів у Державну систему 
моніторингу довкілля України : Наук. метод. посібник / О.І. Бондар, О.Г. 
Тараріко, Є. М. Варламов та ін. – К.: Інрес, 2006. – 264 с. 
2. Законодавчі акти України з охорони оточуючого середовища./ Н.С. 
Артюшенко, Л.В.  Костюк, С.М. Рудакова. – Черкаси: Черкаський 
НДІТЕХІМ, 1997. – 356 с. 
3. Законодавство України про екологію (3-є вид., перероб. і доп.) / О.А. Роїна. 
– К.: КНТ, 2007. – 472 с. 
4. Ковтун О.М. Законодавство України про довкілля : Посібник. – К.: 
Прецедент, 2006. – 144 с. 
5. Статистичний щорічник Черкаської області за 2017 рік / За редакцією В.П. 
Приймак. – Черкаси, 2018. – 420 с. 
6. Моніторинг довкілля : Навчальний  посібник: У 2-х ч. / І.І. Дуднікова, С.П. 
Пушкін. – К.: вид-во Європ.ун-ту. – Ч. 2. – 313 с. 
7. Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. 
Посібник. – К.: КНТ, Дакор, Основа, 2007. – 412.с. 
8. Моніторинг довкілля : Підручник. / М.О. Клименко, А.М. Прищепа, Н.М. 
Вознюк. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 360 с. 
9. Моніторинг довкілля : Підручник. / [Боголюбов В.М., Клименко М.О., 
Мокін В.Б. та ін.]; за ред. В.М. Боголюбова і Т.А. Сафранова. – Херсон, 
2012. – 530 с. 
10. Крайнюков О.М. Моніторинг довкілля: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ 
імені Каразіна, 2009. – 176 с. 
11. Моніторинг навколишнього середовища: Навчальний посібник. / Л.М. 
Полетаєва, Т.А. Сафранов. – К.: КНТ, 2007. – 172 с. 
12. Екологічний паспорт Черкаської області за 2018 рік. [Електронний ресурс] – 
режим доступу –  https://menr.gov.ua/news/33529.html. 
52 
 
13. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного  середовища у 
Черкаській області за 2018 році. [Електронний ресурс] –  режим доступу –
https://menr.gov.ua/news/32893.html. 
14. Довкілля України за 2018 рік.  Статистичний збірник. Державна служба 
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http 
//www.ukrstat.gov.ua/. 
15. Статистичний щорічник Черкаської області за 2018 рік / За редакцією В.П. 
Приймак. – Черкаси, 2019. – 433 с. 
16. Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної 
адміністрації. Моніторинг. Стан довкілля у 2017 році. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу : 
eco.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&bid=1108&Itemid=244. 
17. Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної 
адміністрації. Моніторинг. Стан довкілля у 2018 році. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу : 
eco.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&bid=1108&Itemid=244. 
18. Черкаси – офіційний портал міської ради. Новини. Екологія. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу : www.rada.cherkasy.ua/ua/news.php?s=18&1=69 
19. Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cherk-consumer.gov.ua/ 
20. Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vodokanal.ck.ua/. 
21. Профіль міста Черкаси  – 2019 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу 
: https://www.google.com. 
22. Паспорт міста Черкаси. Мерія міста Черкаси, 2017 рік. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу : https://www.google.com. 
 
 
 
53 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
54 
 
Додаток А 
 
Апробація результатів роботи 
 
 
55 
 
 
 
 
 
56 
 
 
 
 
57 
 
 
 
 
 
58 
 
 
 
 
 
59 
 
 
 
 
 
60
Репозиторій ЧДТУ
