Екологічна оцінка якості питної води та стану водопостачання в Черкаської області

Ключко, Євген Михайлович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1140

Title:	Екологічна оцінка якості питної води та стану водопостачання в Черкаської області
Authors:	Гончаренко, Тетяна Павлівна Ключко, Євген Михайлович
Keywords:	ПОВЕРХНЕВІ ТА ПІДЗЕМНІ ДЖЕРЕЛА;ЯКІСТЬ ПИТНОЇ ВОДИ;СТАН ВОДОПОСТАЧАННЯ І ВОДОВІДВЕДЕННЯ;ОХОРОНА ВОДНИХ РЕСУРСІВ
Issue Date:	2020
Abstract:	Ключко Є.М. Екологічна оцінка якості питної води та стану водопостачання в Черкаської області Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 60 с., 11 рисунків, 22 таблиці, додаток, 30 джерел, мультимедійна презентація. Мета роботи: провести аналіз стану водопровідно-каналізаційного господарства та дати екологічну оцінку якості питної води у Черкаській області. Завдання роботи: надати характеристику поверхневим і підземним джерелам питної води, оцінити якість питної води та систем питного водопостачання у Черкаській області та м. Черкаси. Об'єкт дослідження: основні регіональні показники системи водопостачання у Черкаській області за 2018 рік. В роботі розглянуті основні поверхневі і підземні джерела питної води Черкаської області, визначено необхідність та головні положення програми «Питна вода Черкащини на 2006-2020 роки», проаналізовано стан систем водопостачання і водовідведення області, дана екологічна оцінка якості питної води м. Черкаси.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1140
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
ВБР_Ключко.pdf Restricted Access		2.6 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Будівельний факультет

Кафедра екології

Пояснювальна записка
до випускної кваліфікаційної роботи
___________________бакалавра______________________
(освітній рівень)

на тему ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ ТА СТАНУ
ВОДОПОСТАЧАННЯ В ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виконав: студент 5 курсу, групи _ЗЕ-56
напряму 6.040106 «Екологія, охорона
навколишнього середовища та збалансоване
природокористування»____
(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)
Ключко Є.М.______________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Гончаренко Т.П.___________
(прізвище та ініціали)
Рецензент_Бондаренко Ю.Г.___________
(прізвище та ініціали)

Черкаси – 2020 рік

2

ЗМІСТ

Вступ 3
1 Аналітичний огляд літератури 5
1.1 Поверхневі джерела питної води Черкаської області 5
1.2 Підземні джерела питної води Черкаської області 11
1.3 Необхідність впровадження програми «Питна вода Черкащини на 2006- 17
2020 роки»
2 Екологічна оцінка якості питної води та стану водопостачання в Черкаської 20
області
2.1 Сучасний стан водопостачання і водовідведення у Черкаській області 20
2.2 Якість води джерел та систем питного водопостачання у Черкаській області 29
2.3 Загальна історія розвитку комунального підприємства «Черкасиводоканал» 31
2.4 Екологічна оцінка якості питної води у м. Черкаси у 2020 році 35
2.5 Загальний стан водопровідно-каналізаційного господарства Черкаської 41
області, заходи з його реформування та розвитку
Висновки 47
Перелік посилань 50
Додатки 53
Додаток А. Апробація результатів роботи 54

3

ВСТУП

Вода є одним із важливих елементів довкілля. Основними проблемами екології,
які пов'язані з гідросферою планети, є умови забезпечення населення водою, її якістю та
можливості її підвищення. До недавнього часу ці проблеми не стояли так гостро, в
зв'язку з відносною чистотою природних джерел водопостачання та їх достатньою
кількістю. Але в останні десятиріччя ситуація різко змінилася. Значна концентрація
міського населення, різке збільшення промислових, транспортних,
сільськогосподарських, енергетичних та інших антропогенних викидів призвели до
порушення якості води, появі в джерелах водопостачання невластивих природньому
середовищу хімічних, радіоактивних та біологічних агентів. Все це робить ефективне
водозабезпечення населення провідною проблемою сучасної гігієни.
Експертами ВОЗ встановлено, що 80 % всіх хвороб в світі пов'язано з
незадовільною якістю питної води та порушенням санітарно-гігієнічних та екологічних
норм водозабезпечення. Проблема питного водопостачання в Україні, як і в інших
країнах світу існує не ізольовано, а й численних взаємозв'язках з
народногосподарськими, водогосподарськими та екологічними проблемами. Її
розв'язанню сприяють Водний і Земельний кодекси України, державні стандарти та
галузеві нормативні документи, що регулюють утримання джерел питного
водопостачання і забезпечення належної якості питної води.
В зв'язку з чим проблема забезпечення населення доброякісною питною водою є
актуальною і її вирішення вбачається в створенні моніторингу гідросфери, особливо
підземних та поверхневих джерел водопостачання.
Основними причинами забруднення джерел децентралізованого водопостачання
в сільській місцевості є низький рівень загальної інформованості населення, щодо
екологічної ситуації, що призвело до широкомасштабного спорудження всмоктуючих
колодязів. Відношення кількості побудови всмоктуючих колодязів до кількості джерел
децентралізованого водопостачання становить 1:1, при щільності 0,6 га. Люди не
враховують того, що відходи, які містять азот повинні бути включенні в кругообіг азоту
4

в вигляді органічних добрив, які необхідно вносити в ґрунт, де вони можуть бути
використані більш ефективно ніж у водній системі.
Слід відмітити, що не дивлячись що постійно впроваджуються заходи щодо
оздоровлення підземних та поверхневих джерел водопостачання контроль за її якістю
поки ще е одним із слабких місць сучасної екологічної та санітарної практики і потребує
постійного удосконалення.
Води належать до найцінніших національних багатств України. Вони відіграють
важливу роль у житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану
навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як
елемента екосистеми важко переоцінити. За запасами доступних до використання
водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн.
На сьогодні в Україні практично немає жодної поверхневої водойми за ступенем
забруднення води, екологічним станом, яку можна віднести до водойм першої категорії
з чистою питною водою.

5

1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Поверхневі джерела питної води Черкаської області

Черкаська область лежить в лісостеповій зоні, досягаючи на півдні степової
2
зони. Площа Черкаської області становить 20,9 тис. км , або 4 % від загальної
площі України [1]. Територію Черкащини з північного заходу на південний схід
протягом 150 км перетинає Дніпро, поділяючи її на Правобережну і Лівобережну
частини. Дніпро з його основними притоками Россю, Вільшанкою, Тясмином і
Супоєм та притоками річки Південного Бугу – Гірський та Гнилий Тікичі, Ятрань
і Велика Вись – становлять основу гідрографічної мережі області (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 – Характеристика поверхневих вод області

6

На території Черкаської області протікають 1037 річок і струмків загальною
довжиною 6,4 тис. км. Річок довжиною понад 10 км налічується 181, в тому числі:
Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Велика Вись, Гірський Тікич, Гнилий Тікич,
Ятрань – мають довжину більше 100 км. В області також налічується 2246 ставків
загальною площею 15,9 тис. га, 31 водоймище на малих річках з об'ємом 115,9
млн. м3 та два великі водоймища на Дніпрі – Канівське і Кременчуцьке [2].
Характеристика основних джерел водопостачання області наведена в
таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Характеристика джерел водопостачання Черкаської області

7

Продовження таблиці 1.2

8

Водні ресурси малих річок мають істотне значення як для народного
господарства, так і для підтримки екологічної рівноваги у регіоні їх
розташування. Тому проблема раціонального використання та охорони малих
річок повинна вирішуватись комплексно, системно, з урахуванням взаємовпливу
усіх факторів, процесів та компонентів географічної мережі, а також впливу
господарської та іншої діяльності з боку людини. В значній мірі вирішення цієї
проблеми залежить від ефективного правового регулювання використання та
охорони малих річок нашої держави.
У даний час в Україні існує певна правова основа, яка регулює відносини в
цій сфері. На жаль, вона не повністю забезпечує належне використання та
охорону малих річок України. Окремі положення, враховуючи їх специфіку,
залишились неврегульованими, а деякі вирішені не повністю, що призводить до
зниження ефективності державного управління та діяльності правоохоронних
органів у сфері застосування екологічного законодавства. Все це вимагає
наукового обґрунтування і практичного вирішення існуючих проблем.
Збільшення правопорушень у галузі використання водних ресурсів
обумовлене рядом причин, які тісно пов’язані з певними суперечностями та
прогалинами в чинному законодавстві, загальноекономічною кризою,
неузгодженістю діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та
правоохоронних органів.
Сумарний стік всіх малих рік, що формується в межах Черкащини в
маловодні роки, становить 319-456 млн. м3. Значна кількість води стікає у
весняний період. Інформація про малі річки Черкаської області надана в таблиці
1.3 [6].
Істотний вплив малих річок на екологічну безпеку держави, особливе їх
значення у встановленні екологічної рівноваги та водночас збільшення
антропогенного впливу на водну мережу України спонукає до встановлення
пріоритетності їх захисту.

9

Таблиця 1.3 – Розподіл малих річок у Черкаській області

Внаслідок постійно зростаючого промислового і побутового забруднення,
розорювання та гідротехнічної меліорації водозборів і заплав, знищення лісів у
долинах рік велика кількість водотоків і малих річок сьогодні знаходиться на
різних стадіях деградації. Якість води в них постійно погіршується, більшості з
них загрожує повне зникнення. Для охорони малих річок необхідно
запроваджувати зворотні системи водопостачання, безстічні системи,
використовувати в технічному водопостачанні теплообмінні або інші стічні води
після очищення.
10

Збереження малих річок – болюче питання не тільки Черкаської області, а й
усієї України. В країні їх уже зникло 20 тисяч. Більшість річок і водойм
Черкащини в літній період міліє, а такі, як Шполка, вільшанка, Гірський і Гнилий
Тікичі, зовсім пересихають. Лише на топографічних картах області умовно
течуть: Чутка, Серебрянка, Безімінка, Лаврусиха, Медведка, Ірклієць та інші.
Охороні природних ресурсів, зокрема воді, приділяється особлива увага, і
всі джерела водопостачання області знаходяться під постійним контролем
Управління екології та природних ресурсів, Держпродспоживслужби, ДУ
«Черкаський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я
України». Дані про контроль якості поверхневих вод Черкаської області надано в
таблиці 1.4 (Інформація надана Державною екологічною інспекцією центрального
округу) [7].

Таблиця 1.4 – Інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих
вод у 2018 році

11

Продовження таблиці 1.4

1.2 Підземні джерела питної води Черкаської області

За інформацією Державної служби геології та надр України відповідно до
бази даних "Державний водний кадастр" станом на 01.01.2018 на території області
розвідані та взяті на облік балансові експлуатаційні запаси підземних питних і
технічних вод, які затверджені ДКЗ СРСР, ТКЗ України, ДКЗ України на 23
родовищах, які включають 60 ділянок з експлуатаційними запасами у кількості
3 3
319,883 тис. м /добу за сумою категорій А+В+С1 та 3,872 тис. м /добу – за
12

категорією С2 [8] .
Черкаська область в геоструктурному відношенні розташована в межах
області тріщинних вод Українського щита та Дніпровсько-Донецького
артезіанського басейну. Основні водоносні горизонти підземних питних і
технічних вод приурочені до четвертинних, алювіальних та алювіально-
флювіогляціальних відкладів середнього відділу четвертинної системи,
представлених пісками, крейдяних відкладів, представлених піщано-гравійними
відкладами, відкладів тріщинуватої зони кристалічних порід докембрію,
представлених мігматитами, гранітами. За хімічним складом води гідрокарбонатні
кальцієво-магнієві [8].
За інформацією Державної служби геології та надр України відповідно до
бази даних "Державний водний кадастр" станом на 01.01.2018 на території області
розвідані та взяті на облік балансові експлуатаційні запаси підземних питних і
технічних вод, які затверджені ДКЗ СРСР, ТКЗ України, ДКЗ України на 23
родовищах, які включають 60 ділянок з експлуатаційними запасами у кількості
3 3
319,883 тис. м /добу за сумою категорій А+В+С1 та 3,872 тис. м /добу – за
категорією С2 [8] .
3
Видобуток підземних питних і технічних вод склав 26,367 тис. м /добу, у
3
т.ч. скид без використання становив 1,243 тис. м /добу; використано – 25,124 тис.
3 3
м /добу, у т. ч.: 13,437 тис. м /добу використано на господарсько-питне
3 3
водопостачання; 11,430 тис. м /добу – виробничо-технічні потреби; 0,188 тис. м
3
/добу – на виготовлення напоїв; 0,069 тис. м /добу – на промисловий розлив.
Загальна кількість невикористаних запасів підземних питних та технічних
3
вод в області становить 297,388 тис. м /добу. Найбільш перспективними для
розробки є: 2 ділянки Золотоніського родовища: Мелесівська, балансові
3
експлуатаційні запаси якої складають 26,500 тис. м /добу за категоріями А+В+С1
3
; Голубківська, балансові експлуатаційні запаси якої складають 16,500 тис. м
/добу за категоріями А+В; ділянка Чигиринська 1 Чигиринського родовища,
балансові експлуатаційні запаси якої складають 24,000 тис. м 3 /добу за
13

категоріями А+В+С1 [8].
Основні водоносні горизонти підземних мінеральних вод Черкаської області
приурочені до середньоюрських та тріасових відкладів, які представлені пісками,
дрібнозернистими пісковиками, а також до тріщинуватих кристалічних порід
докембрію, представлених гранітами. Всього станом на 01.01.2017 на території
Черкаської області розвідано і взято на облік балансові експлуатаційні запаси
підземних мінеральних вод, які затверджені в ДКЗ СРСР, УТКЗ, ДКЗ України по
7 родовищам, з них розроблялись 2 ділянки.
3
Балансові запаси розвіданих родовищ складають 1337,000 м /добу за сумою
категорій А+В+С1 . Баланс запасів родовищ, що розробляються за категоріями
3 3
А+В+С1 480,0 м /добу. Величина видобутку – 19,178 м /добу [8].
Мінеральні води, що розробляються, відносяться до типу радонових, а
також малої, середньої та високої мінералізації без специфічних компонентів та
властивостей і природно-столових. Так як експлуатаційні запаси підземних
мінеральних вод Черкаської області використовуються лише на 1,44 %, то можна
вважати, що всі неосвоєні експлуатаційні, а також оцінені запаси, що не пройшли
державну експертизу, є перспективними на подальше використання.
Роботи з ведення моніторингу підземних вод України здійснюються
відповідно до Положення про державну систему моніторингу довкілля в частині
моніторингу вод та Водного кодексу України. Основною метою моніторингу
підземних вод – є спостереження за станом підземних вод, як одного з
найважливіших компонентів оточуючого середовища, з підготовкою необхідної
інформації та прогнозів різного призначення, а також розробки науково -
обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним
змінам режиму підземних вод та дотримання вимог екологічної безпеки.
Інформація Державної служби геології та надр України щодо частини
родовищ та ділянок підземних вод Черкаської області, що розробляються станом
на 01.01.2018, представлена в таблиці 1.5 [8].
14

Таблиця 1.5 – Запаси підземних вод на Черкащині

1 2 3 4 5 6 7

15

Продовження таблиці 1.5
1 2 3 4 5 6 7

16

Продовження таблиці 1.5
1 2 3 4 5 6 7
17

1.3 Необхідність впровадження програми «Питна вода Черкащини» на
2006-2020 роки

Технічний стан об’єктів водопровідно-каналізаційного господарства
області з кожним роком погіршується, основні фонди, насосне та
електротехнічне обладнання потребують оновлення. У ветхому та аварійному
стані знаходяться 20 % мереж водопостачання, 21% – мережі водовідведення,
значна частина енергоємного обладнання відпрацювала нормативний термін
експлуатації і потребує заміни [9].
Значна частина міст області забезпечується питною водою за графіком.
Якість питної води в 10 населених пунктах області, а саме: у мм. Смілі,
Ватутіному, Городищі, Кам”янці, Тальному, Умані; смт Катеринополі, Лисянці,
Маньківці, Чорнобаї по своїх показниках не відповідає вимогам діючого ГОСТу
2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством».
Станом на 1 січня 2005 року централізованим питним водопостачанням в
області забезпечено 16 міст, 5 селищ міського типу, системами водовідведення -
14 міст, 5 селищ міського типу. Централізоване водопостачання та
водовідведення населених пунктів області забезпечують 33 підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства різних форм власності, в т. ч. 32 –
комунальної, 1– приватної [9].
Одиночна протяжність водопроводів по районах області на кінець 2004
року складає 734,5 км, у тому числі: ветхих та аварійних –107,1 км (14,6 %).
Одиночна протяжність внутрішньо-квартальної та внутрішньо-дворової мережі
складає 656 км, в тому числі: ветхої та аварійної – 143,1 км (21,8 %) [9].
На об’єктах водопровідно-каналізаційного господарства області
експлуатується 699 насосних агрегатів, з яких повністю замортизовані – 323 (46
%), потребують заміни – 281 (40 %) [9].
Водопостачання в більшості населених пунктів області здійснюється з
підземних джерел. У мм. Звенигородці, Корсунь-Шевченківському – з
18

відкритих водосховищ, Черкасах, Умані – змішані системи водопостачання. На
цей час в експлуатації знаходиться 287 комунальних артезіанських свердловин.
3
Щорічно споживачам подається 49448 тис. м води, у тому числі: населенню
3
– 47939 тис. м [9].
Протяжність каналізаційних мереж складає 1036 км, у тому числі ветхих та
аварійних – 171,7 км (17 %). Очищення стічних вод здійснюється на 15
3
каналізаційних очисних спорудах потужністю 86,8 тис. м на добу. Господарсько-
побутові стічні води в м. Черкасах подаються для очистки на очисні
3
споруди ПАТ «Азот» потужністю 306,0 тис. м на добу, а стоки м.
Звенигородки – на очисні споруди м. Ватутіного потужністю
3
8,6 тис. м на добу. Щорічно на очисні споруди від комунальних підприємств
3
подається 41550,7 тис. м стоків, а водовідведення мм. Городище, Драбів,
Шпола здійснюється на вигрібні ями, з них спецавтотранспортом на поля
фільтрації та асенізаційні ділянки [9].
Більшість каналізаційних очисних споруд, насосних станцій та
колекторів на даний час не відповідають сучасним технічним вимогам, у
зв’язку з тим, що вони побудовані у 1960-1980 роках по проектах того часу;
напірні колектори прокладені в одну нитку, відсутні резервні незалежні вводи
та резервні джерела енергопостачання. Тяжке фінансове становище
підприємств житлово-комунального господарства привело до того, що ряд
об’єктів каналізаційного господарства області знаходиться в критичному стані.
Особливо це стосується очисних споруд, насосних станцій та мереж у мм.:
Черкасах, Золотоноші, Ватутіному, Звенигородці, Тальному; смт. Катеринополі.
Ситуація, що склалася на протязі останніх років у комунальному
водопровідно-каналізаційному господарстві області, характеризується
зменшенням фізичних обсягів надання послуг при сталій потужності
електроприладів, іншого обладнання, що призводить до збільшення питомих
витрат електроенергії на одиницю продукції. Так, питоме споживання
електроенергії на перекачку та очищення каналізаційних скидів у цілому по
19

3
області складає 0,86 кВт. год. на м , питоме споживання на підйом, подачу та
3
очищення питної води – 1,13 кВт. год. на м [9].
Забруднення водних об'єктів – джерел питного водопостачання за
недостатньої ефективності роботи водопровідних очисних споруд тягне за собою
погіршення якості питної води та створює серйозну небезпеку для здоров'я
населення в багатьох містах та районах області, обумовлює високий рівень
захворюваності кишковими інфекціями, гепатитом, збільшує ризик впливу на
організм людини канцерогенних і мутагенних факторів.
Сучасний незадовільний стан водних об'єктів показує, що проблеми у сфері
охорони вод від забруднення та виснаження не тільки не знайшли вирішення, а й
значно загострилися, особливо в останні роки (таблиця 1.6).

Таблиця 1.6 – Перелік проблем у сфері водопостачання та водовідведення
населених пунктів Черкащини

Проблеми водопостачання населення та якості питної води мають
загальнодержавне стратегічне значення і потребують комплексного вирішення.
Впровадження та відповідне фінансування обласної програми «Питна
вода Черкащини» на 2006-2020 роки повинно значно поліпшити стан справ у
сфері водопровідно-каналізаційного господарства області.

20

2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ ТА СТАНУ
ВОДОПОСТАЧАННЯ В ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Сучасний стан водопостачання і водовідведення у Черкаській області

Господарське-питне водопостачання Черкаської області. У 2018 року з
3
поверхневих водних ресурсів області було відібрано – 172,6 млн. м води, що на
3
7,0 млн. м менше, ніж у 2017 році. Загальний обсяг використаної води складав –
3
137,9 (менше на 5,1) млн. м : на господарсько-питні потреби пішло 23,8 (менше
3 3
на 1,2) млн. м , на виробничі – 77,9 (більше на 1,5) млн. м (таблиця 2.1, рисунок
2.1) [10-11]. Обсяг використаної води із підземної джерел області складав – 43,49
(менше на 0,5) млн. м3 води [12].

Таблиця 2.1 – Забір та використання води в Черкаській області

21

17,3 % – господарсько - питні потреби; 56,5 % – виробничі потреби; 8,7 %
– на зрошення; 17,5 % – інші потреби

Рисунок 2.1 – Використання поверхневих вод у 2018 році у відсотках

Таблиця 2.2 – Показники централізованого питного водопостачання області
у 2018 році

22

Водозабори. Загальна кількість централізованих водозаборів у 2018 році в
Черкаській області складала – 99, з них поверхневих – 4; чисельність
артезіанських свердловин становила – 418. Потреба у додатковій потужності
3
водозаборів становить 4,13 млн. м /рік [13].
Виробничі показники водопостачання області протягом 2018 року надано в
таблиці 2.3 та рисунку 2.2 [14].

Таблиця 2.3 – Показники водопостачання Черкаської області

фіолетовий колір – 2018 рік, зелений – 2017 рік

Рисунок 2.2 – Виробничі показники водопостачання
23

Серед населених пунктів розподіл піднятої води дорівнював: на міста
3
прийшлось 36,5 млн. м або 96,3 % від загального обсягу води; на села міського
3 3
типу – 0,5 млн. м або 1,3 %; на сільські населені пункти – 0,9 млн. м або 2,4 %
[14].
Середньодобова подача питної води в області складала: за категорією «усі
3 3
споживачі» – 100,2 тис. м /добу; за категорією «населення» – 45,9 тис. м /добу
[14].
Водопровідні насосні станції (ВНС). В системах водопостачання
Черкаської області протягом 2018 року перебувало: 152 ВНС із загальною
3
фактичною потужністю – 81,9 млн. м /рік (рисунок 2.3); 631 одиниць насосного
обладнання, з яких заміни потребували 185 або 29,3 % насосів, було замінено
протягом року – 40 або 21,6 % від потреби (рисунок 2.4) [14].

Рисунок 2.3 – Чисельність водопровідних насосних станцій у 2018 році,
одиниці

Водопровідні мережі. Загальна протяжність водопровідних мереж
Черкаської області у 2018 році дорівнювала – 2686,3 км, серед яких ветхих та
24

аварійних було 791,3 км або 29,5 %; протягом року замінили 36,7 км або 4,6 %
від потреби (рисунок 2.5) [10].

(зелений колір – 2018 рік, червоний – 2017), одиниці

Рисунок 2.4 – Чисельність водопровідного насосного обладнання

2018 рік 2017 рік

Рисунок 2.5 – Протяжність водопровідних мереж області, км

25

У 2018 році показник аварійності мереж по Черкаській області складав – 1,2
аварій на 1 км мережі.
Кількість споруд у 2018 році для зберігання питної води по Черкаській
області дорівнювала 79 резервуарам чистої води з сумарним об’ємом – 145,2
3
тис. м ; водонапірних башти налічувалось 54 (більше на 2 у порівнянні з 2017
3
роком) з сумарним об’ємом – 4,3 тис. м . Недобір об’ємів для зберігання питної
3
води становив 8,25 тис. м [15].
Показники витрати електроенергії в системах водопостачання у 2018 році
порівняно з 2017 роком знизились з 24,3 до 23,75 млн. кВт·год/рік; питомі витрати
3
також понизились з 1568 до 1265 кВт год/1000 м води. Борги по витраченої на
водопостачання/водовідведення електроенергії зменшилась – з 15100,0 до 13894,6
тис. грн. [15].
Показники обладнання житлових будинків приладами обліку спожитої води
протягом 2018 року збільшилися – з 13,2 до 14,8 %; квартир – з 74 до 78 % [15].
Фінансово-економічні показники водопостачання по Черкаської області у
2017-2018 роках зазнали змін, які наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 – Фінансово-економічні показники водопостачання

26

Централізоване водовідведення. Протягом 2018 року показники
водовідведення по Черкаській області характеризувалися такими значеннями , які
надаються в таблиці 2.5 [10-14].

Таблиця 2.5 – Показники водовідведення по Черкаській області у 2018 році

Загальна кількість стічних вод. Показники водовідведення Черкаської
області, які були у 2018 році, наведено в таблиці 2.6 та рисунку 2.5.

Таблиця 2.6 – Показники водовідведення у Черкаській області за 2018 рік

3
Найбільші об’єми зворотних вод було відведено у містах – 28,1 млн. м або
3
97,9 % від їх загальної кількості; у селах міського типу – 0,4 млн. м або 1,4 %; у
27

3
сільських населених пунктах – 0,2 млн. м . Виробничі показники водовідведення
надано на рисунку 2.6.

зелений колір – 2018 рік; корічневий – 2017 рік
Рисунок 2.6 – Виробничі показники водовідведення

КП «Черкасиводоканал» не мають власних каналізаційних очисних споруд
(КОС) і передають стоки на очисні споруди ПАТ «Азот».
Каналізаційні насосні станції (КНС) та каналізаційні очисні споруди (КОС).
В системах водовідведення Черкаської області протягом 2018 року находилось
[15]:
3
– 95 КНС із загальною потужністю – 113,5 млн. м /рік; 226 одиниць
насосного обладнання, з яких заміни потребували 108 або 47,8 % насосів, було
замінено протягом року – 15 або 13,9 % від потреби;
3
– 20 КОС із загальною потужністю – 9,7 млн. м /рік, з яких 11 потребували
реконструкції; реконструкція КОС не проводилась.
Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства надано в таблиці
2.7. Виробничі показники найбільших підприємств ВКГ області наведено в
таблиці 2.8.

28

Таблиця 2.7 – Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

Таблиця 2.8 – Виробничі показники найбільших підприємств ВКГ області

29

Продовження таблиці 2.8

Протяжність каналізаційних мереж Черкаської області протягом 2018 року
дорівнювала – 1088,4 км, седед них ветхих та аварійних було 358,6 км або 32,9
%; протягом 2018 року відремонтовали 5,3 км або 1,5 % від потреби. Показник
аварійності мереж зріс з 0,15 до 0,16 аварій на 1 км мережі. Витрати
електроенергії у системах водовідведення порівняно з 2017 роком знизились з
12,3 до 11,9 млн. кВт·год/рік [10-15].

2.2 Якість води джерел та систем питного водопостачання у Черкаській
області

За інформацією Головного управління Держпродспоживслужби в
Черкаській області спалахів інфекційних захворювань населення області,
пов’язаних із вживанням питної води централізованих джерел водопостачання у
2018 році не реєструвалося [10]. У 2018 році якість питної води з систем
централізованого водопостачання не відповідала встановленим нормативам у
населених пунктах області, які наведено в таблиці 2.9. Інформація про якість води
джерел та систем питного водопостачання у 2017-2018 роках у Черкаській області
30

надана в таблиці 2.10.

Таблиця 2.9 – Якість питної води з систем централізованого водопостачання
Черкаської області в 2018 році

Таблиця 2.10 – Якість води джерел та систем питного водопостачання

Відповідно до Плану моніторингових досліджень об’єктів навколишнього
31

середовища на 2019 рік, погодженого облдержадміністрацією 10.01.2019 р., ДУ
«Черкаський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я
України» за 11 місяців 2019 року із джерел та мереж централізованого
водопостачання проведено понад 30 тисяч досліджень питної води за санітарно-
хімічними та за мікробіологічними показниками. Гігієнічним вимогам не
відповідало 1,1% та 2,7% досліджень відповідно [16].
Питома вага досліджень питної води з відхиленнями від гігієнічних вимог
за санітарно – хімічними показниками (перевищення вмісту заліза, марганцю та
загальної жорсткості) перевищувала середньообласний показник в
Золотоніському, Чорнобаївському та Чорнобаївському районах, за
мікробіологічними (загальне мікробне число, коліформи) – в Городищенському,
Жашківському та Катеринопільському районах [16].
Із джерел децентралізованого водопостачання (приватні та громадські
свердловини і колодязі) проведено понад 14 тис. досліджень питної води за
санітарно-хімічними показниками та 3 тис. – за мікробіологічними [16].
Гігієнічним вимогам за санітарно-хімічними показниками не відповідали
5,5% досліджень (перевищення вмісту нітратів, заліза, марганцю та загальної
жорсткості) у Кам’янському, Чигиринському та Монастирищенському районах та
7,1% - за мікробіологічними показниками (наявність кишкової палички,
ентеробактерій, перевищення вмісту загальних коліформ) у Канівському,
Звенигородському та Лисянському районах [16].

2.3 Загальна історія розвитку комунального підприємства
«Черкасиводоканал»

З метою поліпшення санітарно-гігієнічного благоустрою і задоволення
потреб населення міста у питній воді була створена в 1911 році «особлива
водопровідна комісія». Для водопостачання міста Черкаси комісія постановила:
1. Джерелом водопостачання міста повинні бути підземні води.
32

2. Проект міського водопроводу розраховується на подачу від 150000 до
200000 відер води на добу (2458 м3/добу), при цьому водопровід повинен бути
господарсько-пожежного призначення [17].
Для підняття ґрунтових вод будуються колодязі змішаного типу
(свердловини), обладнані турбінними насосами. Місце розташування
водопровідного парку вибрано на пустирі на відстані 3 км від центру, поряд із
залізничною станцією м. Черкаси. Будівництво водопроводу намічалося у дві
черзі.
За період з 1911 по 1914 рр. були збудовані: насосна станція 2-го підйому,
станція знезалізнення, два резервуари чистої води загальною ємністю 1700 м3,
водонапірна башта, пробурене два артезіанські свердловини, укладено 10 км
вуличної водопровідної мережі з улаштуванням на них чотирьох будок роздачі
води для продажу її населенню міста. Перша вода місту була подана у 1914 році.
В період з 1914 по 1927 рр. водопровід майже не розширювався. В період
індустріалізації країни почався і розвиток Черкаського водоканалу. З 1927 по 1941
рр. було пробурене додатково ще шість артсвердловин, водопровідна мережа
збільшилась до 38,8 км, відпуск води населенню здійснювався з 55 водоколонок
загального користування, до водопровідної води було підключено 966 будинків.
Всі 8 свердловин були обладнані штанговими насосами з лебідками
3
продуктивністю до 20 м /год [17].
В період Великої Вітчизняної войни були зруйновані насосная станція,
водонапірна башта і частина свердловин, які були частково відбудовані у 1945
році, а водонапірна башта була відновлена тільки у 1949 році.
З 1944 року офіційна назва – Черкаський міський водоканал. З 1952 р.
починається обладнання свердловин занурювальними електронасосами, замість
малопродуктивних поршневих, що дало можливість збільшити продуктивність
3 3
артезіанських свердловин з 20 м /год. до 50 м /год [17].
На час утворення області, у 1954 р., потужність міського водопроводу була
3
доведена за рахунок застосування нового обладнання до 3240 м /год., було в
33

наявності 8 свердловин, протяжність міської водопровідної мережі становила 46,7
км з розміщенням на ній 65 водоколонок загального водокористування [18].
3
Щодобова подача води на місто в 1960-ті роки досягла 16930 м , кількість
свердловин – 72. В 1967 р. розпочато будівництво Дніпровської водоочисної
станції (ДВС) на р. Дніпро в с. Сокирне (рисунок 2.7), яка була введена в
3
експлуатацію в 1975 р., потужністю 80 тис. м на добу [18].
На сьогодні Водоканал це: Дніпровська водоочисна станція потужністю 115
3 3
тис. м /добу; 38 артезіанських свердловин потужністю 20,8 тис. м /добу;
3
інфільтраційний водозабір – 15,4 тис. м /добу; 451,3 км водопровідних мереж і
водопроводів; 256 км каналізаційних мереж і головних колекторів; 5 головних
водопроводних станцій; 127 підвищувальних насосних станцій (рисунок 2.8); 13
районних каналізаційних насосних станцій; 16 трансформаторних підстанцій; 70
км електричних мереж. На підприємстві працює більше 700 чоловік [19].

Рисунок 2.7 – Водозабір на Дніпровській водоочисній станції (с. Сокирно)

34

Рисунок 2.8 – Насосна станція другого підйому

Основним джерелом водопостачання міста є р. Дніпро, допоміжними – р.
Вільшанка та артезіанські свердловини. Перетворення річкової води на питну,
яка відповідає вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної,
призначеної для споживання людиною», здійснюється на підприємстві ДП
«Черкасиводоканал», де проходить повний технологічний цикл очистки за
допомогою різноманітних реагентів: коагулянтів, флокулянтів, хлору, аміаку
[20].
Перш ніж надійти у водогінну мережу, вода піддається спеціальному
очищенню на водоочисній станції. Вода спочатку відстоюється, для чого
споруджують спеціальні відстійники, де відбувається осад забруднюючих
речовин. Застосовують горизонтальні і вертикальні відстійники. Для поліпшення
осаду завислих речовин у відстійниках воду піддають попередньому
коагулюванню. Для цього до води додають коагулянти (сірчанокислий алюміній,
залізний купорос та інші), і пластівці коагулянту, які при цьому утворюються,
осідають на дно відстійника, адсорбуючи на своїй поверхні каламуть і бактерії.
Після відстоювання вода направляється на фільтри, завантажені піском із
розміром піщинок 0,8-1,5 мм. Вода, що пройшла фільтрувальний шар, збирається
35

у збірні резервуари, а потім після знезараження (рисунок 2.9) подається насосами
у водопровідну мережу [21].

Рисунок 2.9 – Хлораторна на водоочисній станції

2.4 Екологічна оцінка якості питної води у м. Черкаси у 2020 році

Джерелом водопостачання міста Черкаси є річка Дніпро. Щоб річкову воду
перетворити на питну, яка б відповідала чинним нормативам, необхідно виконати
повний технологічний цикл очистки за допомогою реагентів: коагулянтів,
флокулянтів, хлору, аміаку.
Протягом останніх років на підприємстві відбулися значні зміни в
технології водопідготовки: насамперед вдалося відмовитися від сірчанокислого
алюмінію в якості коагулянту та перейти на більш сучасні реагенти, які
дозволяють значно зменшити вміст алюмінію у воді та покращити якість
технологічної обробки.
КП "Черкасиводоканал" постійно забезпечує жителів міста питною водою,
якість якої відповідає всім вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 „Гігієнічні вимоги до
води питної, призначеної для споживання людиною", як за хімічними, так і за
бактеріологічними показниками.
Контроль за якістю води ведеться на всіх етапах очистки: перед подачею у
водорозподільну мережу та в системі водорозподільних мереж міста. Контроль
36

здійснюється лабораторією "Черкасиводоканалу", яка у 2018 році отримала
сертифікат визнання вимірювальних можливостей.
На сьогодні контроль якості питної води щоденно проводиться по 10
показниках, щотижнево - по 14, а щомісячно за 58 показниками, відповідно до IІ
етапу введення ДСанПіНу. Якість питної води, яку подають у водопроводну
мережу м. Черкаси, повинна відповідати державним санітарним нормам і
правилам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної
для споживання людиною»
Дані дослідження якості питної води ІІІ підйому по хіміко-бактеріологічним
показникам за квитень 2020 року надано в таблиці 2.11 [21]. Результати таблиці
2.8 свідчать, що якість питної води м. Черкаси відповідає по всім 58 показникам,
які зазначені в державних санітарних нормах і правилах ДСанПіН 2.2.4-171-10
«Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».
На сайті КП «Черкасиводоканал» споживачам надається інформація про
контроль якості питної води м. Черкаси на поточний місяць, а в розділі «Архів
даних дослідження якості питної води» можна ознайомитися з результатами
досліджень на певний місяць у певний рік [21].

Таблиця 2.11 – Повний аналіз якості питної води міста за квітень 2020 р.

37

Продовження таблиці 2.11

38

Продовження таблиці 2.11

КП "Черкасиводоканал" надає послуги з виконання лабораторних
досліджень питної та стічних вод. У загальному відділі «Черкасиводоканалу»
фізичні та юридичні особи мають змогу замовити послугу перевірки якості питної
води (із колодязів, підземних джерел, після систем доочистки), також перевірки
якості води із поверхневих джерел (річки, озера, ставки та ін.), водночас здати на
аналіз стічні води (господарсько-побутові, зливові та виробничі) [22].
Ці аналізи виконують атестовані лабораторії «Водоканалу»: хіміко-
бактеріологічна лабораторія питної води та хіміко-аналітична лабораторія стічної
води. Вимоги для сдачи на хімічний аналіз проб води із підземних джерел надано
і таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 – Вимоги для сдачи на хімічний аналіз проб води із підземних
джерел

39

Для відбору проб на бактеріологічний аналіз алгоритм дій надається в
таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 – Вимоги для відбору проб на бактеріологічний аналіз

Замовити такі аналізи може як фізична, так і юридична особа, звернувшись
до загального відділу "Черкасиводоканалу" на 1-му поверсі (рисунок 2.10) [23].
КП «Водоканал» запевняємо споживачів, що у зв’язку з запровадженням
карантину додаткових заходів з очищення і знезараження питної води не
потрібно. Відповідно до інформації Всесвітньої організації охорони здоров'я
(ВООЗ) стосовно питної води, коронавірус COVID-19 у воді не живе та легко
піддається окисленню. Дезінфекція на етапі водопідготовки знищує будь-які
віруси [24].

Рисунок 2.10 – Лабораторія загального відділу «Черкасиводоканалу»
40

Водопровідна вода, яка знезаражена хлором – це гарантовано безпечна
вода. Запах і присмак хлору, легко вивітрюється, якщо набрати воду в певну
ємність і дати їй трошки відстоятись. В якості запобіжних заходів проти вірусу
COVID-19 кип'ятити воду не потрібно.
Наразі немає жодних підстав думати, що запровадження карантинних
заходів у місті хоч якимось чином вплине на надійне та безперебійне постачання
води в домівки містян. Черкасиводоканал готує чисту та безпечну питну воду 24
години на добу 7 днів на тиждень, незважаючи ні на що [24].
Питна вода з автоцистерн Черкасиводоканалу, яку реалізовує підприємство
в різних районах міста абсолютно безпечна. Усі автоцистерни проходять належну
обробку та дезінфекцію перед кожним наповненням. З метою запобігання
розповсюдження коронавірусної інфекції на весь період карантину підприємство
тимчасово призупинило продаж артезіанської доочищеної питної води в
пересувних точках продажу (з автоцистерн). Артезіанська питна вода продається
лише в магазині та в автоматах розливу по вул. Гетьмана Сагайдачного, 12. Крани
автоматів для наливу обробляються дезінфікуючими розчинами. Біля кожного
віконця лежать одноразові поліетиленові рукавички. Для очікування в черзі біля
бювету нанесено спеціальну розмітку.
Фахівці Черкаського міського управління Головного управління
Держпродспоживслужби в Черкаській області провели комісійну перевірку КП
«Черкасиводоканал». Встановлено, що підприємство забезпечене запасом
реагентів, знезаражуючих засобів і реактивів для очищення та знезараження
питної води, проведення посиленого лабораторного контролю в умовах
виникнення епідемічних ускладнень для стабільної роботи упродовж місяця. Про
це інформує пресслужба ГУ Держпродспоживслужби у Черкаській області. В
умовах епідемічних ускладнень з COVID-19 на підприємстві посилено
лабораторний контроль за мікробіологічними показниками річкової води на
Дніпровській водоочисній станції з Кременчуцького водосховища. Зокрема,
відбори контрольних проб зросли з однієї до двох на добу [25].
41

На насосній станції II підйому, перед подачею у розподільчу мережу,
збільшилась кратність лабораторного контролю за органолептичними
показниками із двох до шести разів на добу.
Періодичність виробничого контролю за показниками епідемічної безпеки
питної води і безпечності та якості питної води у кожній точці відбору на
розподільчій мережі, а також у тупикових точках мережі збільшено вдвічі – до
двох разів на місяць.

2.5 Загальний стан водопровідно-каналізаційного господарства Черкаської
області, заходи з його реформування та розвитку

За даними райдержадміністрацій та міськвиконкомів фактично у 2018 році
Програму «Питна вода Черкащини на 2006-2020 роки» профінансовано на суму
29031,64 тис. грн., у т.ч.: з місцевих бюджетів – 2000 тис. грн, коштів підприємств
– 673,52 тис. грн. [26].
За рахунок коштів державного бюджету реалізовано проект «Реконструкція
водопровідної насосної станції Родниківка» з розміщенням споруд для збирання,
очищення та використання води в системах водопостачання КП
«Уманьводоканал» Уманської міської ради», який здійснювався за програмою
«Реалізація Загальнодержавної цільової програми «Питна вода України»
(проектно-коштористу документацію було розроблено у 2018 році). Загальна
вартість проекту – 30,3 млн. грн., у т.ч. з державного бюджету – 26,7 млн. грн.,
місцевого – 3 млн. грн. (у 2018 році було профінансовано 2 млн. грн., 1 млн. грн.
було дофінасовано у 2019 році), кошти підприємства – 0,6 млн. грн. На виконання
проекту було встановлено блоки фільтрації OFSY 100 (4 шт.), насоси-дозатори,
блок керування насосами, прокладено відповідні трубопровіди. Наразі на об’єкті
проводяться пусконалагоджувальні роботи з подальшим введенням станції в
експлуатацію [26].
Впродовж 2018 року виконано роботи з будівництва, реконструкції,
42

капітального ремонту водопровідних і каналізаційних мереж, проведено технічне
переоснащення та капітальний ремонт 6 водопровідних і 6 каналізаційних
насосних станцій та інші заходи [27].
Також у минулому році в сфері питного водопостачання були реалізовані
заходи з будівництва нових водогонів в сільській місцевості, зокрема побудовано
водогони в селах Івангород Христинівського району, Орли Лисянського району,
водопровідні мережі в селах Мошурів Тальнівського району та Гродзеве
Уманського району (загальна вартість проектів 8575,6 млн. грн.). Реалізовано
проекти з будівництва водопровідної мережі в мікрорайоні «Городище» (вартість
проекту 8887,208 тис. грн., побудовано 2300 м водогону) та капітального ремонту
водопровідної мережі у м. Жашків (вартість проекту 2965,582 тис. грн., замінено
сучасними трубами 1369 м водогону) [28].
Перелік заходів з розвитку, які були здійснені у системах централізованого
водопостачання та водовідведення у 2018 році у Черкаській області наведено в
таблиці 2.14 [26-28].

Таблиця 2.14 – Заходи з розвитку, здійснені у системах централізованого
водопостачання та водовідведення, млн. грн.

43

Продовження таблиці 2.14

У Європейському Союзі до питання якості питної води ставляться
надзвичайно серйозно. Зокрема Директива 98/83/ЄС спрямована на забезпечення
захисту здоров’я людей від несприятливого впливу будь-якого забруднення води,
що призначена для споживання людиною. Директива встановлює необхідні
стандарти для води. Загалом 48 мікробіологічних та хімічних показників підпадає
нормуванню у воді [12].
Україна теж має впровадити цю Директиву та внести відповідні зміни до
державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до води питної,
призначеної для споживання людиною». У цих нормах закладено поетапний
підхід до впровадження показників якості питної води. Перелік показників
гігієнічної оцінки питної води зростатиме через кожні 5 років з часу набуття
чинності ДСанПіН 2.2.4-171-10 упродовж 10 років [30].
Так у водопровідній питній воді обов’язковому контролю підлягали 24-43
показників, з 2015 року – додалося ще 13 показників (10 з них за вимогою
Європейського Союзу), з 2020 року – додасться ще 12 показників (7 з них за
вимогою ЄС, 5 – через пріоритетність в Україні) [12].
На сьогодні Україну та Європу у питанні якості питної води порівнювати не
можна, вважає директор КП «Черкасиводоканал» Сергій Овчаренко. Там високу
якість забезпечують такі ж високі тарифи, які для українців поки що є
непідйомними. «У тій же Франції чи Німеччині один кубічний метр
водопостачання та водовідведення коштує 5-7 євро (150-230 гривень). У нас
44

водопостачання і водовідведення разом складають 16 гривень. Це щонайменше у
десять разів треба підняти тариф. При цьому ми закуповуємо реагенти за
європейською вартістю, теж саме стосується електроенергії. От тільки зарплата у
наших споживачів не європейська», – каже Сергій Овчаренко [12].
Модернізація водоканалу та загалом ефективність його роботи цілком
залежить від фінансування. Сьогодні українські водоканали по всій країні
перебувають у критичному стані. Після того, як змінили процедуру затвердження
тарифу, вона стала затяжною, тож на виході через інфляцію підприєсмтва мають
уже збитковий тариф.
Підприємству навіть у таких складних умовах вдається оновлюватися. Один
із проектів, який хоче втілити водоканал, – побудувати електролізну станцію, щоб
бути незалежними від постачальників хлору. На такий проект потрібно 45
мільйонів. Якщо міський бюджет виділить кошти, збудувати його можна за рік.
Для знезараження питної води підприємство зараз закуповує хлор в
контейнерах у рідкому стані. Одна сота міліграму хлору в кубічному метрі
повітря – це смертельна доза. На підприємстві пропонують побудувати міні-завод
з виробництва гіпохлориту (як і хлор, це дезінфікуючий засіб). Є два варіанти: або
включити його зведення у тариф і може через років десять його побудувати, або
взяти кредит у Світовому банку і це теж позначиться на тарифі, або потрібно
звернутися до місцевої влади щодо виділення коштів [12].
В Європі теж воду хлорують для дезінфекції. Однак після цього її ще
пропускають через сорбент – активоване вугілля. Для України це задорого. Про
використання активованого вугілля можна тільки мріяти. Це настільки
дороговартісний продукт, що на сьогодні це нереально для м. Черкаси. Але, даже
при наявності коштів на придбання сорбенту, пришлось би закласти його
вартість у тариф, то населення просто не змогло б дозволити собі кубічний метр
води за 150 гривень [12].
Водоканали, які беруть воду із Дніпра, залежні від її якості. Що гірша якісь
річкової води, то складніше її очистити і довести до стандартів питного
45

водопостачання. Сьогодні власника річки Дніпра так і немає – держава повинна
опікуватися її екологічним станом. В Україні немає органу, який би
безпосередньо контролював якість річкової води і впливав на її покращення. Тому
стан води постійно погіршується.
У 2018 році в поверхневі водні об'єкти Черкаської області скинуто 87,62
млн м 3 зворотних (стічних) вод, що на 18,88 млн. м3 (17,7 %) менше в порівнянні
з 2017 роком (106,5 млн. м3) [14-15].
Динаміка загального скиду зворотних вод у поверхневі водні обʼєкти
басейну р. Дніпро надано в таблиці 2.15 та рисунку 2.11 [14-15].

Таблиця 2.15 – Динаміка загального скиду зворотних вод у поверхневі
водні обʼєкти басейну р. Дніпр

Із таблиці 2.15 можна побачити, що об’єми скидів зворотних вод
зменшуються. Скидання стічних вод у поверхневі водні об’єкти різного ступеня
очистки наведено в таблиці 2.16 [10].

Рисунок 2.11 – Скидання зворотних вод у поверхневі вди басейну р. Дніпро,
млн. м3
46

Таблиця 2.16 – Скиди стічних вод в поверхневі водойми, млн. м3 /рік

Антропогенне забрудення річкової мережі Черкаської області дуже
високе, самоочищення водойм сьогодні не може впоратися із навантаженням, що
створила людина. Стає нагальною проблемою необхідність модернізації очисних
споруд стічних вод. У зв’язку з цим воду із Дніпра все складніше очищувати.
На сьогодні очищення зовсім не знімає навантаження по нітратах і
фосфатах у воді. За останні 15-20 років вміст цих речовин зріс в десятки разів
через використання фосфатних миючих засобів. Склад стічних вод став складним
ще і через те, що знизилося водоспоживання, адже населення стало більш
ощадливо використовувати воду, а консистенція стічних вод дуже змінилася і
нинішні технології вже не можуть впоратися.

47

ВИСНОВКИ

КП «Черкасиводоканал» постійно забезпечує жителів міста питною водою,
якість якої відповідає всім вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до
води питної, призначеної для споживання людиною», як за хімічними, так і за
бактеріологічними показниками.
Джерелом водопостачання міста Черкаси є річка Дніпро. Щоб річкову воду
перетворити на питну, яка б відповідала чинним нормативам, необхідно виконати
повний технологічний цикл очистки за допомогою реагентів: коагулянтів,
флокулянтів, хлору, аміаку. Протягом останніх років на підприємстві відбулися
значні зміни в технології водопідготовки: насамперед вдалося відмовитися від
сірчанокислого алюмінію в якості коагулянту та перейти на більш сучасні
реагенти, які дозволяють значно зменшити вміст алюмінію у воді та покращити
якість технологічної обробки.Контроль за якістю води ведеться на всіх етапах
очистки: перед подачею у водорозподільну мережу та в системі водорозподільних
мереж міста.
Контроль здійснюється лабораторією «Черкасиводоканалу», яка у 2018 році
отримала сертифікат визнання вимірювальних можливостей. На сьогодні
контроль якості питної води щоденно проводиться по 10 показниках, щотижнево
– по 14, а щомісячно за 58 показниками, відповідно до IІ етапу введення
ДСанПіНу. Інформація повного хіміко-бактеріологічного аналізу питної води
подається для ознайомлення споживачів щомісячно.
Підприємство «Черкасиводоканал» протягом багатьох років своєї діяльності
забезпечує жителів міста питною водою, якість якої за усіма показниками
відповідає державним стандартам. Зокрема, цьому сприяє коагулювання річкової
води за допомогою найсучасніших реагентів вітчизняного і зарубіжного
виробництва, також використовується флокулянт «Optifloc PWG 110». Сучасна
лінія дозування хлору у поєднанні з технологією амонізації гарантує надійність
знезараження питної води та практично повну відсутність шкідливих продуктів
48

хлорування.
Фахівці КП «Черкасиводоканал» постійно працюють над удосконаленням
роботи підприємства. Так, підбір оптимального гідравлічного режиму у мережах
водопроводу зменшив кількість поривів на них із 600 випадків до 50 на рік. Нині
основна увага приділяється економному використанню електроенергії,
запровадженню новітніх технологій очистки води, реконструкції мереж
водопостачання і водовідведення з використанням сучасних матеріалів та
передових підходів.
З 2006 року Водоканал провів модернізацію 45 підвищувальних насосних
станцій, часткову реконструкцію водопровідної насосної станції ІІІ підйому, що
забезпечило можливість цілодобового постачання води у домівки черкасців.
Наступним кроком стане модернізація 14 каналізаційних насосних станцій (двох
головних і 12 районних), водопровідних насосних станцій I, II, III підйомів,
планується автоматизувати систему подачі води на місто. Задля втілення таких
робіт залучається кредит Світового банку.
Сьогодні «Черкасиводоканал» щодня подає 70-80 тис. м3 питної води.
Водопровідна мережа нараховує 460 км, а мережа каналізації – 264,6 км. На
підприємстві працюють 662 осіб, зокрема 212 жінок та 450 чоловіків (з них 99
інженерно-технічних працівників). 73 особи – ветерани підприємства зі стажем
роботи більше 25 років.
Державний моніторинг вод здійснюється з метою забезпечення збирання,
обробки, збереження, узагальнення та аналізу інформації про стан водних
об’єктів, прогнозування його змін та розроблення науково обґрунтованих
рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і
охорони вод та відтворення водних ресурсів.
На основі даних та інформації, отриманої в результаті здійснення
державного моніторингу масивів поверхневих та підземних вод, визначаються
екологічний та хімічний стани масивів поверхневих вод, екологічний потенціал
штучних або істотно змінених масивів поверхневих вод, кількісний та хімічний
49

стани масивів підземних вод та, з урахуванням цього, розробляються плани
управління річковими басейнами та оцінюється досягнення екологічних цілей.
Чинна система державного моніторингу вод не забезпечує реального
розуміння поточного стану поверхневих, підземних та морських вод, що
унеможливлює прийняття ефективних управлінських рішень у зазначеній сфері
державної політики. Зміна існуючої системи державного моніторингу вод та
запровадження визнаних європейських підходів у цій сфері обумовлена
необхідністю створення організаційних та інституційних передумов досягнення
доброго екологічного та хімічного станів масивів поверхневих вод, доброго
кількісного та хімічного станів масивів підземних вод та доброго екологічного
стану морських вод.
Результати роботи були представлені й розглянуті під час всеукраїнських
та студентських науково-практичних конференцій:
1. Екологічна оцінка якості питної води та стану водопостачання у м. Черкаси.
– Тези доповідей ХIV Всеукраїнської науково-практичної конференції
молодих учених і студентів «Екологічна безпека держави», 23 квітня 2020
року, Київ. – С. 82-83.
2. Екологічна оцінка якості питної води та стану водопостачання у Черкаській
області. – Збірник тез доповідей студентської науково – практичної
конференції ЧДТУ, 27-30 квітня 2020 року, м. Черкаси: ЧДТУ. – С. 203.

50

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Екологічний паспорт Черкаської області за 2018 рік. [Електронний ресурс] –
режим доступу – https://menr.gov.ua/news/33529.html.
2. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у
Черкаській області за 2018 році. [Електронний ресурс] – режим доступу –
https://menr.gov.ua/news/32893.html.
3. Довкілля України за 2018 рік. Статистичний збірник. Державна служба
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http
//www.ukrstat.gov.ua/.
4. Статистичний щорічник Черкаської області за 2018 рік / За редакцією В.П.
Приймак. – Черкаси, 2019. – 420 с.
5. Все про воду: Збірник матеріалів про воду / Укл.: С.В. Овчаренко, Р.І.
Гараєв. – Черкаси: «Вертикаль», видавець ПП Кандич С.Г., 2006. – 141 с.
6. Промислові та побутові скиди забруднюють річки Черкащини.
[Електронний ресурс] – режим доступу –
https://www.fasebook.com/pgdcherkasy/.
7. Контроль якості питної води. [Електронний ресурс] – режим доступу –
http://vodokanal.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1088&
Itemid=38
8. Про результати моніторингу якості питної води в області за 11 місяців 2019
року.[Електронний ресурс] – режим доступу – http://www.oblses.ck.ua/.
9. Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони
України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки
України». [Електронний ресурс]. − Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/287/2015/paran7#n7
10. Національна доповідь про якість питної води та стан питного
водопостачання в Україні у 2018 році. [Електронний ресурс] – режим
доступу – https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/Proekt-
51

Nats.-dop.-za-2018.pdf
11. Програма «Питна вода Черкащини на 2006-2020 роки». [Електронний
ресурс] – режим доступу – https://www.oblradack.gov.ua/oblasn-programi
12. Впровадження європейських стандартів і нормативів у Державну систему
моніторингу довкілля України: Наук. метод. Посібник / О.І. Бондар, О,Г.
Тараріко, Є.М. Варламов та ін. – К.: Інрес, 2006. – 264 с.
13. Законодавчі акти України з охорони оточуючого середовища./ Н.С.
Артюшенко, Л.В. Костюк, С.М. Рудакова. – Черкаси: Черкаський
НДІТЕХІМ, 1997. – 356 с.
14. Законодавство України про екологію (3-є вид., перероб. і доп.) / О.А. Роїна.
– К.: КНТ, 2007. – 472 с.
15. Ковтун О.М. Законодавство України про довкілля : Посібник. – К.:
Прецедент, 2006. – 144 с.
16. Барановський В.А. Екологічний атлас України. − К.: Географіка, 2000. −
41с.
17. Бажан М П. Географічна енциклопедія України. Українська енциклопедія.
– К.:, 1989 −1993.
18. Маньковська Р.В. Черкаська область // Енциклопедія історії України : у 10
т. / ред. кол. : В.А. Смолій та ін., Інститут історії України НАН України. –
К.: Наукова думка, 2009. – Т. 5. – С. 194. – ISBN 978-966-00-0855-4.
19. Ніколенко А.Г.Черкаська область. // Енциклопедія сучасної України : у 30
т. / ред. кол. І.М. Дзюба та ін., НАН України, НТШ, Координаційне бюро
енциклопедії сучасної України. – к,, 2003-2019. – ІSBN944-02-3354-Х.
20. Моніторинг довкілля : Навч. посібник: У 2-х ч. / І.І. Дуднікова, С.П.
Пушкін. – К.: вид-во Європ.ун-ту. – Ч. 2. – 313 с.
21. Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль.
Посібник. – К.: КНТ, Дакор, Основа, 2007. – 412.с.
22. Моніторинг довкілля : Підручник. / М.О. Клименко, А.М. Прищепа, Н.М.
Вознюк. – К.: Видавничий центр «Академія», 2006. – 360 с.
52

23. Моніторинг довкілля : Підручник. / [Боголюбов В.М., Клименко М.О.,
Мокін В.Б. та ін.]; за ред. В.М. Боголюбова і Т.А. Сафранова. – Херсон,
2012. – 530 с.
24. Крайнюков О.М. Моніторинг довкілля: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ
імені Каразіна, 2009. – 176 с.
25. Моніторинг навколишнього середовища: Навчальний посібник. / Л.М.
Полетаєва, Т.А. Сафранов. – К.: КНТ, 2007. – 172 с.
26. Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної
адміністрації. Моніторинг. Стан довкілля у 2017 році. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу :
eco.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&bid=1108&Itemid=244.
27. Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної
адміністрації. Моніторинг. Стан довкілля у 2018 році. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу :
eco.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&bid=1108&Itemid=244.
28. Черкаси – офіційний портал міської ради. Новини. Екологія. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : www.rada.cherkasy.ua/ua/news.php?s=18&1=69
29. Голоне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.cherk-consumer.gov.ua/
30. Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vodokanal.ck.ua/.

53

ДОДАТКИ

54

Додаток А

Апробація результатів роботи

55

56

57

58

59

60

61

62

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets