Актуальні питання охорони і раціонального природокористування лісу в Черкаській області

Зайцев, Мирослав Сергійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1141
Title:	Актуальні питання охорони і раціонального природокористування лісу в Черкаській області
Authors:	Свояк, Наталія Іванівна Зайцев, Мирослав Сергійович
Keywords:	ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН;ЛІС;ЛІСНИЦТВО;ЛІСОВИЙ ФОНД;ДЕРЕВНІ ПОРОДИ;МОНІТОРИНГ
Issue Date:	2020
Abstract:	Зайцев М.С Актуальні питання охорони і раціонального природокористування лісу в Черкаській області. Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 78 с.; 13 рисунків; 20 таблиць; 33 джерела; мультимедійна презентація Мета роботи: дослідити проблеми охорони і раціонального природокористування в лісовій галузі в Черкаській області. Завдання роботи: проаналізувати показники лісового фонду України і, зокрема, Черкаської області. Об’єкт дослідження: лісовий фонд України і, зокрема, Черкаської області. В процесі виконання роботи проведений аналіз екологічних факторів, які впливають на лісові екосистеми. Детально розглянуті існуючі законодавчі акти з охорони лісу. Проведено дослідження сучасного стану лісового фонду України. За допомогою функції про прогнозування в програмі Microsoft Excel був здійснений прогноз подальшого розвитку динаміки заготівлі ліквідної деревини від фактичної рубки. Для визначення зв’язку між заготівлею ліквідної деревини від фактичної рубки і лісовідновленням на землях лісового фонду, та між кількості лісових пожеж і динамікою посадки та посіву лісу в Черкаській області був проведений кореляційний аналіз.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1141
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Зайцев_ЗЕ_56.pdf Restricted Access		827.21 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
 1 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до випускної кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
на тему АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ І РАЦІОНАЛЬНОГО 
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЛІСУ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 5 курсу, групи ЗЕ-56 
напряму підготовки 6.040106 «Екологія, 
охорона навколишнього середовища та 
збалансоване природокористування»____ 
(шифр і назва напряму підготовки, спеціальності) 
Зайцев М.С.__________________________ 
(прізвище та ініціали) 
Керівник    Свояк Н.І.____________________ 
                    (прізвище та ініціали) 
Рецензент   Чемерис І.А._________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
 2 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури  5 
   1.1 Загальна характеристика лісів 5 
   1.2 Абіотичні фактори 8 
   1.3 Біотичні фактори   21 
   1.4 Антропогенні фактори 23 
   1.5 Законодавчо-нормативна база лісового господарства 25 
України 
2 Актуальні питання охорони і раціонального 35 
 природокористування лісу в Черкаській області 
   2.1 Ліси України 35 
   2.2 Лісовий фонд України 39 
   2.3 Моніторинг лісів в Україні 44 
   2.4 Лісовий фонд Черкаської області 50 
   2.5 Видовий склад деревних порід Черкаської області 56 
   2.6 Розрахунок шкоди, заподіяної лісу 63 
Висновки 72 
Перелік посилань 75 
Додатки 79 
Додаток А. Апробація результатів роботи 80 
 3 
ВСТУП 
 
Спочатку на Землі з'явилися хвойні породи, а потім листяні, а ще пізніше 
трав’янисті (40–50 млн. років тому). Нині ліси вкривають третину суші земної 
поверхні, створюючи своєрідний ландшафт. При поверхневому знайомстві ми 
можемо сказати, що ліс є сукупністю дерев. Проте цього вкрай недостатньо для 
розуміння природи лісу. Найважливішою структурно-географічною ознакою лісу 
є його комплексна будова, яка включає всі елементи географічного середовища – 
рослини, інші живі організми, ґрунт, атмосферу. Уявлення про ліс як комплекс 
лісової рослинності та відповідного їй географічного середовища дозволило 
розглядати лісовий фітоценоз як екосистему [1]. 
Ліс як явище природи характеризується єдністю рослин і середовища, 
протиріччями між ними, безперервним розвитком і зміною одного типу 
рослинності іншим. Даючи узагальнене поняття про ліс, можна сказати, що під 
лісом потрібно розуміти сукупність деревних рослин та інших лісових організмів, 
що розвиваються в єдності і протиріччі з середовищем. Таким чином, ліс і 
навколишнє середовище являють собою єдине ціле. Тому необхідно розглядати 
найважливіші фактори, що істотно впливають на ріст і розвиток лісу [2]. 
Важко перебільшити санітарно-гігієнічну, оздоровчу, естетичну та 
економічну роль лісів, їх здатність активно переробляти атмосферні забруднення, 
поглинати багато промислових викидів і виділяти цілющі фітонциди. Ліс активно 
підтримує нормальний гідрологічний стан річок, захищає поля. Незважаючи на 
величезне екологічне значення лісів, вони по хижацькому знищуються, а 
відтворення лісового фонду здійснюється дуже повільно, недостатньо, хоч чинне 
законодавство і передбачає, що не може бути вирубано лісів більше ніж 
посаджено. 
У процесі свого розвитку ліс виробляє органічну масу, нагромаджує енергію 
одержану від сонця, виробляє кисень, сприяє затриманню вологи на полях, 
забезпечує стабільний рівень води в річках, фільтрує воду, запобігає повеням 
 4 
тощо. Лісові масиви впливають на нозологічний кліматичний режим, процеси 
утворення ґрунту, флору і фауну навіть віддалених територій. 
Слід зазначити, що останнім часом проблема загострилася через 
перевантаження туристами зон відпочинку, їх дикунське ставлення до природи, 
бездумне винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування 
дерев, спричинення пожеж. Ліс втрачає свої оздоровчі і рекреаційні властивості, 
він страждає, хворіє і гине від промислових забруднень. А в останні роки почав 
гинути й від кислотних дощів. Забруднення атмосфери шкідливими викидами 
електростанцій, підприємств, транспорту призводить до масових захворювань 
лісів, у відтворенні і порятунку яких природі повинні допомогти роки. 
Протягом останніх десятиріч, коли антропогенний прес почав проявлятись у 
масштабах всієї планети, недостатньо просто охороняти окремі породи дерев. 
Потрібно зберігати ліси в цілому, бо окремий вид може вижити тільки за умови 
збереження всього біоценозу, складовою частиною якого він є. 
Актуальність теми полягає в тому, що надмірний антропогенний вплив 
призвів до значної деградації рослинного світу України та Черкащини в тому 
числі, а тому треба вжити всіх заходів щоб зберегти ліси від подальшого 
знищення. 
 
 5 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Загальна характеристика лісів  
 
Ліс – наймогутніший тип рослинного покриву і основний компонент 
біосфери, надзвичайно складний природний комплекс, в який входять, крім 
представників рослинного світу, тварини, птахи, різні комахи, мікроорганізми. 
Всі компоненти в ньому тісно взаємопов'язані між собою, а також взаємодіють з 
грунтом, атмосферою, гідросферою. Ліси – не менш важливий природний ресурс, 
ніж земля, вода, надра і повітря [1–6]. 
Величезна екологічна роль лісів: вони пом'якшують клімат, підтримують 
рівень ґрунтових вод, зменшують вітрову і водну ерозію грунтів, стають 
надійним заслоном на шляху суховіїв і пилових бур. Лісонасадження, крім 
згаданих корисних функцій, мають винятково велике санітарно-гігієнічне 
значення. Воно полягає у поглинанні вуглекислого газу і збагаченні повітряного 
басейну киснем, запобіганні «парниковому ефекту», у збиранні пилу й кіптяви, 
нейтралізації промислових атмосферних викидів, поглинанні шумів. Лісова 
рослинність виділяє велику кількість фітонцидів – летких ефірних речовин 
бактерицидної дії, що знищують хвороботворні бактерії. 
Ліси є потужними природними «легенями»: в середньому гектар лісу 
щорічно очищає 10-20 млн. м2 повітря, поглинаючи при цьому 5 тонн 
вуглекислого газу і виділяючи натомість 4 тонни кисню, відфільтровує десятки 
тонн пилу. Встановлено, що зелені насадження затримують з атмосфери до 36% 
твердих домішок. Відомо, що оптимальна норма використання людиною кисню – 
400 кг на рік. Цю його кількість виділяють дерева, які ростуть на площі 0,3 га. 
Одне дерево середньої величини протягом доби може відновити стільки кисню, 
скільки його потрібно для дихання трьох людей за цей же час. А один гектар 
соснового лісу за добу виділяє близько 4, а іноді й до 30 кг фітонцидів. Цією 
кількістю можна «простерилізувати» повітря великого міста. Крім того, ліси на 
 6 
10–15% збільшують річну кількість опадів порівняно з безлісними просторами 
[1–7]. 
Всі корисні властивості лісу важко перерахувати. Він прикрашає землю, 
годує і лікує, дає людям житло і тепло, дарує естетичну насолоду... Та все ж таки 
з економічної точки зору найбільша цінність лісу – в тому, що він, по суті, є 
екологічно найдосконалішим «підприємством», яке виробляє десятки видів 
харчових і лікарських продуктів, а основне - деревину, найбільш універсальний і 
дивовижний природний матеріал з великими можливостями. За масштабами 
використання з деревиною ніщо не зрівняється: без неї не може обійтися жодна 
галузь народного господарства. Деревину як універсальну сировину застосовують 
у тисячах видів виробництва. І потреба в ній, незважаючи на бурхливий розвиток 
новітніх технологій, не зменшується, а збільшується. Деревина залишається 
найбільш поширеним будівельним матеріалом. 
Площа лісів на планеті з часів виникнення цивілізації скоротилася на 
третину. При цьому з початку 50-х до кінця 70-х років XX ст. відбулося її 
найбільше скорочення – з 50 до 25 млн. км2. Припускалося, що до кінця минулого 
століття площа лісів зменшиться ще удвічі. Лісові ресурси – невід’ємна складова 
частина природних ресурсів, які використовуються разом з іншими ресурсами в 
процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних 
потреб людства. В зв’язку з величезними обсягами використання природних 
ресурсів і енергії, проблема раціонального використання ресурсів лісу і їх 
відтворення є однією з важливих проблем сучасності і носить глобальний 
характер. Отримані дані засвідчують, що проблема загострюється навіть у тих 
країнах Європи, які традиційно приділяють значну увагу лісовідновленню 
(таблиця 1.1).  
Україна, незважаючи на невелику лісистість території, за площею та 
запасами лісу є європейською лісовою державою. За площею лісів Україна 
посідає восьме місце в Європі (не враховуючи Росію). 
 
 7 
Таблиця 1.1 – Лісистість країн Європи 
Країна Загальна  площа Площа Відсоток 
території країни, вкритих лісистості 
тис. га лісом 
Швеція 45218 27264 60,3 
Фінляндія 33814 21883 64,7 
Франція 54919 15156 27,6 
Іспанія 50596 13509 26,7 
Німеччина 35702 10740 30,1 
Туреччина 77945 9954 12,8 
Італія 30132 9857 32,7 
Україна 60370 9491 15,7 
Польща 31268 8942 28,6 
Норвегія 32376 8710 26,9 
 
Значну стурбованість викликає те, що за останні 40 років на Землі знищено 
близько половини вологих тропічних лісів, де сконцентровано значне 
біорізноманіття – генетичні ресурси планети, які є природними запасами живої 
речовини. Щороку площа цих лісів скорочується на 100 тис. км2, тобто на 1 % від 
загальної площі, що більше, ніж територія Швейцарії та Голландії разом узятих 
[1, 8]. 
Знищення лісів, перевипас худоби на пасовиськах, стрімке розорювання 
земель спричинили значні зміни у коловороті елементів, природно зумовлена 
замкненість яких визначає екологічне благополуччя планети. Одним з наслідків 
цього стало щорічне збільшення площ пустель у середньому на 50 тис. км2 
(наприклад, тільки пустеля Сахара переміщується на південь зі швидкістю 30 
миль/рік). Загальна площа усіх пустель земної кулі, за різними оцінками, вже 
досягла 15–20 млн км2. Це становить близько 11–14 % усієї суші Землі.  
 8 
Погіршення ситуації із земельними ресурсами, темпи використання яких 
значно перевищують темпи відтворення, безпосередньо впливає і на біоту – 
потенційне джерело значних матеріальних благ (продовольство, лікувальні засоби 
та інші важливі предмети споживання). Відомо, що цілі біоти можуть легко 
руйнуватися при невеликих порушеннях фізичних параметрів середовища. Нині 
ж, завдяки антропогенному впливу на природу, зумовленого стрімким зростанням 
людської популяції, розмаїтість живих організмів зведена до такого низького 
рівня, якого не було з кінця мезозойської ери. Зокрема, в умовах техногенного 
тиску сучасної цивілізації щорічно безслідно зникають від 150 до 200 видів 
організмів (відбувається так звана “генетична ерозія” – термін, ухвалений 
ЮНЕСКО)  [19]. 
На ліси впливає низка чинників: абіотичних, біотичних і антропогенних, під 
дією яких зменшується приріст деревини, відбувається часткова або повна втрата 
крон, всихання окремих дерев і насаджень. 
 
1.2 Абіотичні фактори  
 
Сонячна радіація являє собою електромагнітне випромінювання в 
широкому діапазоні хвиль. Це випромінювання, інакше, сонячне світло, є одним з 
найважливіших для життя рослин абіотичних факторів. На Землю потрапляє біля 
одної двохмільярдної всієї енергії, що випромінює сонце, і яка на межі атмосфери 
складає 1,95 кал/ см2 за хвилину – «сонячна постійна». Рослинний покрив 
сприймає сонячну радіацію, яка пройшла через атмосферу й значно змінила 
кількість та якість. Попадаючи на поверхню пологу, сонячне світло частково 
відбивається, частково поглинається деревами та іншими рослинами, частково 
проникає крізь полог і доходить до ґрунту. При цьому відбуваються не лише 
кількісні, але й якісні зміни сонячної енергії - змінюється спектральний склад 
світла. В залежності від складу деревної рослинності, повноти, віку і висоти дерев 
будуть по-різному проявлятись взаємовідносини між лісом і сонячною радіацією. 
 9 
Взаємовідносини рослин зі світлом детерміновані генетично, разом із 
розвитком рослини змінюється її потреба у світловій енергії. Сонячна радіація 
суттєво впливає на багато фізіолого-біохімічних і анатомо-морфологічних 
процесів життєдіяльності лісових рослин: фотосинтез, транспірацію, морфогенез; 
тепло- і газообмін; рух повітря та ін. 
Значення світла в житті лісу пов'язано перш за все з його роллю в процесі 
фотосинтезу. Природа цього складного процесу ще повністю не виявлена. Однак 
відомо, що в спектрі сонячних променів виділяється область так званої 
фотосинтетично активної радіації ФАР – промені з довжиною хвиль 380–710 нм. 
При більш детальному вивченні відношення деревних рослин до світла 
виявилося, що за ступенем тіньовивитривалості їх можна розділити на 3 групи: 
1) породи маловитривалі до затінення (в міру зростання 
тіньовитривалості): модрина, береза, сосна звичайна, біла акація, ясен; 
2) породи помірно тіньовитривалі: дуб, вільха сіра, клен гостролистий, 
явір, вільха чорна, сосна кримська, в'язові; 
3) тіньовитривалі: кедр сибірський, липа, граб, ялина, бук, ялиця, тис, 
самшит. 
Відношення деревних рослин до світла може змінюватись також і в 
залежності від географічних умов. Раніше вважали, що тіньовитривалість 
деревних рослин зменшується з півдня на північ та з підняттям у гори (рідке 
стояння дерев на півночі й високо в горах). Сучасні дослідження показали, що, 
навпаки, тіньовитривалість на північ збільшується, що пов'язано з більш 
постійним світловим балансом і зниженням ФАР. Переважання на півночі 
рідкостійних лісів тепер пояснюють несприятливими температурними і ґрунто-
вими умовами. Це підтверджено знаходженням у північній тайзі насаджень з 
високою зімкнутістю пологу. Тому, можливо, необхідно відношення лісових 
видів до світла визначати стосовно до географічних зон і вертикальних поясів [2]. 
Деревна рослинність може існувати тільки в певній тепло-забезпеченості 
вегетаційного періоду. Ще в минулому столітті німецький ботанік Моріц Вілком 
 10 
встановив, що північна межа лісу збігається з липневою ізотермою 10 °С, а 
Олександр Гумбольт запропонував показник теплозабезпеченості вегетаційного 
періоду, який дорівнює сумі додатних температур. Його послідовник Альфонс 
Декандоль, швейцарський ботанік, рекомендував як показник теплозабезпеченості 
суми температур, вищих +5, +10, +15 °С. 
І в наш час багато дослідників вимірюють кількість тепла, потрібного для 
зростання лісових деревних рослин, сумою температур вищих, ніж 10 °С. 
Виявилось, що зона тайги розміщена в межах 1000-2000 °С, зона широколистяних 
лісів - 2800-3000 °С, субтропіки - близько 4000 °С, тропіки – 8000 °С і більше. 
Встановлено ще більш детальний поділ всередині цих зон. 
На різних фазах розвитку деревним рослинам необхідна неоднакова 
температура. Так, для сходів достатня температура трохи вища 0 °С, для 
розпускання бруньок – +5 °С, для цвітіння – 10-15 °С. Отже, протягом 
вегетаційного періоду можна виділити термоперіоди, пов'язані з органогенезом 
вегетативних і генеративних пагонів, формуванням плодів, коли рослинам 
потрібні певні температури. Тому просте сумування температур може мати лише 
приблизне значення. Для більш точного встановлення потреби деревних рослин у 
теплі необхідно вивчення феноритміки та органогенезу у зв'язку з температурним 
фактором, що дозволить дати науково обґрунтовану характеристику 
теплозабезпеченості вегетаційного періоду. Існуючі шкали теплолюбності 
(наприклад, шкала П.С, Погребняка) не точні. Наприклад, до однієї групи 
віднесено криптомерію й евкаліпт, а берест і в'яз належать до більш теплолюбних 
порід, ніж бук [2–4]. 
Поняття "низькі температури" визначають як абсолютний мінімум 
температур, який може витримати певна деревна порода. Так, тропічні рослини 
гинуть при температурі +1,5 °С, а деревні рослини арктичних країн витримують -
60 °С. Однак фізіологом рослин І.І. Тумановим встановлено, що при досить 
повільному зниженні температури пагони, які знаходяться у стані зимового 
спокою, можуть витримати без пошкоджень дуже низькі температури - близькі до 
 11 
абсолютного нуля. Отже, шляхом загартування можна підвищити 
морозостійкість. І це спостерігається в природі. Пізно восени при низьких 
додатних температурах, близьких до 0 °С, проходить загартування, яке, в 
основному, полягає в гідролізі крохмалю і перетворенні його в цукор, чим 
підвищується точка замерзання клітинного соку. 
Крім низьких зимових температур, велике значення мають від'ємні весняні 
та осінні температури (заморозки). Пізні весняні й ранні осінні заморозки в наших 
широтах часто завдають більшої шкоди, ніж низькі зимові температури. Якщо 
рослина знаходиться у вегетуючому стані, то зниження температури до -1, -5 °С 
викликає значне пошкодження вегетативних і особливо генеративних органів. 
Особливо небезпечний швидкий перехід від холоду до тепла. Дія низьких 
температур проявляється також у вигляді витискання морозом із ґрунту молодих 
рослин. Під дією заморозків у грунті утворюються кристали льоду, ґрунт, 
розширюючись, піднімається разом із розміщеними у ньому коренями, потім, 
розмерзаючись, він осідає, а корені залишаються оголеними. Отже, дією низьких 
температур на деревні рослини слід вважати морозостійкість, зимостійкість, 
стійкість до приморозків [2, 5]. 
Деревні рослини найчутливіші до дії високих температур у молодому віці, 
коли часто спостерігається так званий опал кореневої шийки - пошкодження 
камбію в нижній частині стовбура на рівні ґрунту. Це зумовлено підвищенням 
температури ґрунту до 50–60 °С (особливо на сухих пісчаних або каштанових 
ґрунтах). Відомо, що при температурі 50–54 °С звертаються колоїди плазми і 
клітина гине. У дорослих дерев у результаті дії високої температури спосте-
рігається опік кори. Особливо страждають дерева з тонкою (ялина, ялиця, бук), а 
також з темною корою (клен, граб). 
Особливе значення має амплітуда температур, яка зумовлює 
континентальність клімату. Від континентальності клімату значною мірою 
залежать продуктивність лісу й склад лісових порід. Наприклад, у Прибалтиці 
(К=126) модрина досягає Іа бонітету, а у Центральній Якутії бонітет її падає до 
 12 
IV-V класу. Відповідно змінюється й склад деревних порід. У Прибалтиці багато 
широколистяних видів деревних рослин, а в Якутії (К=180) модрина залишається 
єдиною породою. В межах Європи вздовж зони широколистяних лісів у напрямку 
із заходу на схід поступово випадають такі види: спочатку бук, потім граб, не 
доходячи до Волги, - ясен, і, нарешті, дуб, який не переходить на східний схил 
Уралу [2, 4, 5]. 
Затримуючи значну кількість променевої енергії, полог лісу тим самим 
впливає на температурний режим у лісі. Влітку в лісі прохолодніше, ніж на 
відкритих місцях, зимою тепліше. Середньорічна температура повітря в лісі трохи 
нижча, ніж на відкритих місцях (майже на 1 °С). Проте в різних деревостанах 
тепловий режим неоднаковий і залежить від складу деревних рослин, зімкнутості 
пологу, віку, ярусності, типу лісу. 
Поверхня ґрунту, підріст і самосів під пологом лісу одержують менше 
тепла, але вони й менше його випромінюють, тобто менше охолоджуються в 
порівнянні з відкритим простором. Тому підріст знаходить під пологом захист від 
заморозків і менше пошкоджується, ніж на вирубках чи лісових галявинах, де 
температурний режим інший. На лісових галявинах часто утворюються 
"морозобійні ями" - холодне повітря застоюється і загроза заморозків збільшу-
ється. Вдень повітря на галявинах прогрівається більше, ніж у лісі, і це може 
привести навіть до опіків. 
Зміни до мікроклімату лісу вносять також рубки, пожежі, вітровали. При 
великих площах температурний режим наближується до відкритого простору, але 
він неоднаковий на різній віддалі від стіни лісу. Температурний режим в лісі 
відбивається і на випаровуванні [2–4]. 
Ліс є одним з важливих факторів, що регулюють запас вологи. Останнім 
часом водній проблемі приділяють все більше уваги на міжнародних лісових 
конгресах, наукових конференціях і симпозіумах. З вологою як екологічним 
фактором безпосередньо пов'язані питання лісовідновлення, формування і 
 13 
продуктивності дерев. Важливе значення для лісу мають опади та вологість 
повітря. 
Опади є першоджерелом постачання лісу вологою. Кількість опадів, що 
випадають у тому чи іншому географічному районі, має велике значення в аспекті 
поширення лісів. Середньорічний показник опадів навіть важливіший ніж 
середньорічний показник температури. В лісових районах кількість опадів, як 
правило, більше 400 мм/рік, у степових і напівпустинних районах - менше 400 
мм/рік. Однак єдиного погляду на питання про мінімальну кількість опадів, 
необхідних для існування лісу, в даний час нема. У різних дослідників цей 
показник коливається у значних межах – від 150 до 700 мм/рік. Відомо; 
наприклад, що кращі ліси в Центральній Європі ростуть в районах із річною 
кількістю опадів 600–700 мм. Однак фактична потреба лісу значно менша і 
оцінюється приблизно 150–175 мм/рік. Таким виявляється баланс вологи, якщо 
врахувати затримку опадів пологом лісу, просочування і випаровування вологи. 
Однак загальна кількість річних опадів може служити лише орієнтувальним 
критерієм. Дуже важливо те, яка кількість опадів випадає протягом вегетаційного 
періоду і в який час вони випадають. Німецький лісовод Г. Майр ще в XIX ст. 
показав, що ліс може зростати при 50 мм опадів за вегетаційний період. Однак ці 
опади повинні випадати в критичні періоди вегетації. 
Тверді опади – сніг – також впливають на ліс. Під снігом створюється 
особливий мікроклімат. Наприклад, при висоті снігового покриву 30–50 мм на 
поверхні ґрунту температура становить 0 °С. Фізіологічне значення снігу – 
тепловий захист молодих рослин і кореневої системи та природна стратифікація 
насіння. Негативний вплив – сніговал (дерева вивалюються з корінням) і сніголом 
(ламаються вершини, гілки). 
Характер клімату визначається не лише опадами, але й вологістю повітря, 
яка впливає на транспірацію та інші фізіологічні функції. При низькому вмісті 
водяної пари в атмосфері (відносна вологість повітря 30–35%) і температурі 
повітря вище 23–25 °С спостерігається пошкодження лісових рослин, яке 
 14 
проявляється в масовому побурінні й засиханні листків, внаслідок чого 
знижується приріст, а окремі дерева гинуть. Для умов, коли відносна вологість у 
літні місяці падає до 50%, Г. Майр проводив межу лісу по мінімуму опадів 100 
мм, а при відносній вологості 70–75% – 50 мм. Хоча ці дані дуже приблизні, вони 
все-таки показують важливість вологості повітря і мають практичне значення 
(пожежна небезпека – при відносній вологості менше 40%) [2–4]. 
Деревні рослини мають неоднакову потребу у волозі, причому діапазон 
такої потреби досить значний. Розроблені спеціальні шкали вимогливості 
деревних рослин до вологи.  
Баланс вологи складається з приходу у вигляді опадів і використання у 
вигляді випаровування, стоку, інфільтрації в глибинні горизонти ґрунту, 
акумуляції лісовим фітоценозом. 
Найбільш значними статтями використання вологи є випаровування та стік 
води.  
Вплив лісу на водний баланс багатогранний і містить такі аспекти, як вплив 
на: кількість та розподіл опадів; вологість повітря; випаровування вологи та стік 
води; рівень ґрунтових вод. 
Більшість дослідників у наш час прийшли до висновку, що ліс не здійснює 
суттєвого впливу на кількість місцевих опадів, тобто опадів, що випадають у 
даному районі. Проте в повітряних масах над лісом вологість вища. Тому вплив 
лісу на опади в масштабі великих територій заслуговує уваги й вивчення, для 
цього потрібно досліджувати високі шари атмосфери [2–4]. 
Певна кількість опадів затримується кронами, з них частина випаровується, 
частина здувається вітром, частина стікає по стовбурах. Кількість опадів, яка 
досягає ґрунту через вільні проміжки в кронах, називається нетто-опадами, на 
відміну від валових опадів, тобто загальної їх кількості. Різниця між ними – 
втрати – показує кількість затриманої пологом вологи (так звана ємність 
вологозатримання даного пологу). 
 15 
Наприклад, ялицеві деревостани затримують 70–80% вологи, ялинові – 55–
60%, а модринові – лише 15% вологи. Зимові опади у хвойних насадженнях 
затримуються в кількості 50–60%, в листяних – 4–5% або взагалі не 
затримуються. Крім затримання частини опадів, ліс зумовлює їх нерівномірний 
розподіл по площі – через просвіти попадає більше опадів. Прогалини й галявини 
підсилюють нерівномірність випадання опадів. 
Відносна вологість повітря в лісі вища в середньому на 5–10%. Протягом 
доби, особливо в денні години, різниця більша. Випаровування буває трьох видів: 
випаровування вологи, затриманої пологом; випаровування з поверхні землі; 
транспірація. Волога, затримана верхнім пологом, випаровується швидко (в 4–5 
разів швидше, ніж транспірація), що зумовлено підвищеною турбулентністю 
повітря. Випаровування з поверхні ґрунту в лісі більш сповільнене (вплив 
пологу). За спостереженнями В.Г. Нестерова, випаровування з поверхні ґрунту в 
лісі у 8 разів менше, ніж на відкритому просторі. В різних географічних районах і 
в різних лісах швидкість випаровування різна. 
Транспірація залежить від характеру лісу. Різні види і в різному віці по-
різному транспірують. У сухий період рослини з глибокою кореневою системою 
випаровують більше вологи, ніж види з поверхневою кореневою системою. Однак 
методика дослідження транспірації деревостану в цілому поки що не достатньо 
розроблена. Необхідне об'єднання зусиль фізіологів, лісівників, кліматологів і 
ґрунтознавців. Наразі встановлено: найбільша частка з усіх складових сумарного 
випаровування припадає на випаровування з поверхні крон і на транспірацію [2]. 
Розрізняють поверхневий і внутрішній стоки. Поверхневий стік викликає 
ерозію ґрунтів. Внутрішній збагачує ґрунт вологою. Ліс переводить частину 
поверхневого стоку у внутрішній. Поверхневий стік у лісі зменшується у 2–3 
рази, інколи в горах у 30–40 разів. 
Залежить також від географічної широти. Наприклад, в Ленінградській 
області – у 2–5 разів, у Воронезькій – у 25–30 разів. 
 16 
У XIX ст. панувала думка, що ліс висушує ґрунт і знижує рівень ґрунтових 
вод (дія коренів). У подальших дослідженнях з'ясувалося, що при високому рівні 
ґрунтових вод у коренедоступному шарі ліс понижує їх рівень, а при низькому –  
підвищує (добра фільтрація ґрунтів). Рівень ґрунтових вод, крім того, – похідна 
багатьох факторів: клімату, рельєфу, ґрунту, пори року. Це потрібно враховувати 
при вивченні системи "ліс – ґрунтові води". 
Атмосферне повітря діє на ліс двояко: зумовлює важливі фізіологічні 
процеси та рух повітря (фізичний фактор). Найважливішими газами, що 
зумовлюють основні фізіологічні процеси рослин, є вуглекислота (фотосинтез) та 
кисень (дихання). Щорічно ліси земної кулі освоюють 50 млрд. тонн 
вуглекислоти. Навіть незначні коливання вмісту СО2 впливають на процес 
фотосинтезу. Відомо, що на сучасному етапі вміст СО2 в атмосфері збільшується 
внаслідок антропогенного впливу (за 100 років – в 1,5 рази). Концентрація кисню 
в атмосферному повітрі не змінюється (21%), більше значення має вміст О2 у воді 
та ґрунті та азот-нейтральний фактор, який засвоюється лише бульбочковими 
бактеріями. Важливе значення має ґрунтовий азот. 
Велике значення на сучасному етапі має забруднення атмосфери. Особливо 
шкідливі: сірчаний ангідрид, хлор, етилен, окисли азоту. Сірчаний ангідрид є 
інгібітором фотосинтезу, навіть 1/1000000 об'єму при тривалій дії зумовлює 
опадання листя. Газостійкість різних видів дерев неоднакова. 
Існують певні закономірності: чисті насадження пошкоджуються більше, 
зімкнуті й складні – менше; на багатих ґрунтах стійкість вища. Отже, завданням 
лісівників є створення газостійких насаджень (змішані складні з газостійких 
порід). Заслуговує уваги досвід Силезії (Польща), де створені змішані складні 
насадження з газостійких видів із застосуванням біологічної меліорації люпином і 
внесення добрив. 
Спостерігається взаємовплив: ліс–атмосфера, атмосфера–ліс. У лісі 
концентрація С02 в 1,2–1,6 рази більша. Спостерігаються зміни розподілу по 
вертикалі; максимальна концентрація – в приземному шарі. Найбільш значним 
 17 
джерелом СО2 в лісі є ґрунт (вплив мікроорганізмів). Переміщення СО2 в лісі 
відбувається за рахунок дифузії, температурної конвекції та вітру й 
турбулентності повітря. Найважливішими є температурна конвекція, вітер та 
турбулентність повітря. Питання про співвідношення атмосферного й ґрунтового 
СО2 у фотосинтезі залишається дискусійним. Вважають, що основна роль 
належить ґрунтовому СО2. Тому постає завдання нагромаджувати органічну масу 
на поверхні ґрунту (опад, густий підлісок, трав'яний покрив). Ліс – великий 
споживач вуглекислого газу (33 т/га щорічно). 
Ліс підтримує постійний рівень кисню. Збільшення або зменшення його в 
лісі не зареєстровано. Змінюється якість: з'являється все більше даних про 
іонізацію лісового повітря, тобто збагачення іонізованим киснем. У лісовому 
повітрі багато летких хімічних речовин. Значну роль відіграють терпени (входять 
до складу живиці); ефірні олії; вуглеводневі сполуки, особливо етилен (за 
вегетаційний період кедр виділяє 450–500 кг/га, сосна – 400–450, береза – 200–250 
кг/га). Для деяких летких речовин характерний алелопатичний вплив. Питання 
про природу фітонцидів ще не з'ясоване, але доведена їх дія на бактерії, гриби 
(гілка тиса ягідного затримує ріст хвороботворних бактерій; дубова гілка, 
поміщена під ковпак, убиває Дизентерійну паличку). 
Ліс сприяє очищенню від пилу діє як подвійний фільтр (поглинає і затримує 
проникнення пилу). Фільтрація залежить від складу, віку, структури лісу. 
Наприклад, зімкнуте ялинове насадження затримує 32 т/га пилу, соснове – 36 т/га, 
букове – 68 т/га [2, 6, 7]. 
На ліс виявляють вплив різні кліматичні фактори: з моря – волога, з 
континенту – суховії; фізіологічний вплив – транспірація, фотосинтез. Ці фактори 
впливають на габітус (потовщений біля основи стовбур, крона у формі прапора). 
Встановлено залежність між дією вітру та приростом у висоту (розгойдування 
зменшує приріст на 25% – дослід з прив'язаним до опори деревом). 
Спостерігається вплив на кореневу систему: при постійних вітрах вона більш 
розвинена (розгойдування). 
 18 
Вітер має різноманітний вплив: висушування підстилки і ґрунту, запилення 
(більшість дерев – вітрозапильні), розповсюдження насіння, пошкодження 
(вітроломи та вітровали). При швидкості вітру 8-10 м/с пошкоджуються окремі 
дерева, 18–22 м/с (100 км/год.) – цілі масиви. Вітростійкі види: дуб, модрина, 
сосна, ялиця, ясен, клен, граб (мають глибоке коріння). Вітровальні: ялина, бук, 
береза, сосна веймутова (мають поверхневу кореневу систему, густу крону). 
На вітростійкість впливають: вік (старі дерева менш стійкі), стан дерев 
(вражені грибами, після пожежі)і ґрунтові умови (механічний склад, глибина 
залягання материнської породи, рівень ґрунтових вод), склад деревостану 
(змішані – більш стійкі), стан лісового господарства (системи рубок, санітарні 
заходи, охорона від пожеж). Тому постає завдання: вивчати небезпечні напрямки 
вітру та розробити методи рубок та інших лісотехнічних заходів (наприклад, 
створення вітростійких узлісь). 
Ліс послаблює швидкість та силу вітру. Так, у лісових районах швидкість 
вітру – 3,1–3,4 м/с, у степових районах – 4,1 м/с. Дослідженнями Г.М. Висоцького 
встановлено, що вплив на швидкість вітру спостерігається на відстані, яка 
дорівнює 10–20-кратній висоті дерев. При створенні лісосмуг практично 
дотримуються відстані, рівної 30–40-кратній висоті дерев. Але це досить 
орієнтовно. Фактично відстань залежить від сили та швидкості вітру, характеру 
лісу. Тіньовитривалі породи значмо більше знижують швидкість вітру порівняно з 
світлолюбними. В ялиннику втрата швидкості складає 90% на відстані 30–40 м від 
узлісся, у сосняку – 50% на відстані 50–55 м. 
На різній висоті швидкість вітру різна. Найсильніше швидкість знижується 
в нижньому ярусі лісу біля поверхні ґрунту – до 1% від відкритого простору. 
Верхня нерівна поверхня пологу лісу сприяє утворенню турбулентного руху. 
Швидкість вітру залежить від фенологічного стану дерев у лісі (при повному 
облиственні швидкість вітру менша). Але багатогранний вплив вітру на ліс і 
навпаки ще повністю не з'ясований [2, 6, 7]. 
 19 
Ґрунт – найважливіша частина лісового біогеоценозу. Система "ліс – грунт" 
відображає найсуттєвішу сторону лісу як природної єдності. Ґрунт впливає на ріст 
та розвиток лісу, його склад і структуру. З ґрунтом пов'язана стійкість дерев 
(фізична опора). 
Формування коріння пов'язано з ґрунтом. Впливає рельєф і механічний 
склад ґрунту, вологість, рівень ґрунтових вод, глибина залягання материнської 
породи. Глибока коренева система формується на глибоких, рихлих ґрунтах, 
поверхнева – на неглибоких, вологих ґрунтах зі щільними материнськими 
породами. Наприклад, у сосни звичайної на глибоких, достатньо зволожених 
пісчаних ґрунтах формується стрижнева коренева система, на сухих пісчаних 
ґрунтах з глибоким заляганням ґрунтових вод – поверхнева у вигляді численних 
тонких коренів; на торфяних – поверхнева з невеликою кількістю товстих коренів. 
При осушуванні болота утворюється стрижневий корінь. Отже, коренева система 
дуже пластична, а ґрунтові умови істотно впливають на морфологію і фізіологію 
кореневих систем. 
Відомо, що характер пристосувальних особливостей кореневої системи 
значною мірою зумовлений фізіологічними потребами. Це підтверджується 
розвитком поверхневої кореневої системи у сосни на сухих пісчаних глибоких 
ґрунтах. Механічних перешкод для розвитку глибокої кореневої системи немає, 
але існує еколого-фізіологічний бар'єр – відсутність доступної вологи. 
Різні види деревних рослин мають неоднакові вимоги до ґрунтових умов. 
Це добре відомо практикам при вирощуванні лісу. Народне прислів'я стверджує: 
"Яка земля – такий і ліс". Важливе значення для рослин має ґрунтова волога. Але 
потрібно розглядати в комплексі: клімат, рельєф, механічний склад і т.д. 
Наприклад, на торфяних болотах вологи багато, але вона недоступна, і рослини 
"взяти" її не можуть. Існує загальна тенденція – на півдні підвищення рівня 
ґрунтових вод сприятливе, на півночі викликає заболочування. Але не завжди, 
наприклад, на височинах півночі підвищення рівня ґрунтових вод не впливає 
негативно. 
 20 
На продуктивність лісу впливають також: температура, глибина 
промерзання і розмерзання ґрунту. Наприклад, при розмерзанні ґрунту до 1 м 
модрина має II бонітет, до 60 см – IV-ий бонітет. Температура ґрунту впливає на 
строки вегетації (пробудження камбію – приріст). 
Важливе значення має хімічний склад ґрунтів. Кращі насадження 
формуються на ґрунтах, багатих азотом і мінеральними речовинами. Сучасне 
лісівництво не обмежується природною родючістю ґрунту, використовуються 
добрива: достатньо одного внесення для включення в кругообіг хімічних 
елементів. Про потребу в мінеральних речовинах судять за кількістю мінеральних 
речовин у листках (хвої). Найменша кількість мінеральних елементів у хвойних 
(1-4%), найбільша – в листяних (5-10%). З віком і протягом періоду вегетації 
кількість мінеральних елементів змінюється (найбільша – у молодому віці). 
За вимогливістю до родючості ґрунтів деревні рослини поділяються на: 
оліготрофні – маловимогливі (сосна звичайна, акація біла, береза бородавчаста і 
пухнаста), мезотрофні – середньовимогливі (ялина, модрина, кедр сибірський, 
вільхи чорна і сіра, осика, горобина) та еутрофні, або мегатрофні, – породи з 
підвищеною вимогливістю (клен, ясен, дуб, бук, ільмові, липа, горіх грецький, 
ялиця). Проте такий поділ відносний, оскільки він змінюється при дії інших 
факторів. Наприклад, у тайзі (суворі умови) ялина і модрина вимагають багатих 
родючих ґрунтів. Тому потрібні регіональні класифікації. Це стосується не лише 
трофності ґрунту, але й механічного складу та інших фізичних і хімічних 
властивостей. Загальновідомо, що ялина - порода суглинистих ґрунтів, але на 
півночі тайги вона росте на піщаних ґрунтах, які краще прогріваються та містять 
більше вологи. 
Різні види деревних порід неоднаково відносяться до різних зольних 
елементів, тому вони поділяються на: кальцієфіли – на багатих вапном ґрунтах 
(модрина, бук, ясен, сосна кримська, тис); кальцієфоби (каштан їстівний, верес, 
рододендрон). Але деякі дослідники заперечують роль кальцію, вважаючи, що 
вапнякові ґрунти відрізняються кращою аерацією, сприятливим тепловим та 
 21 
гідрологічним режимами, і в цьому їх вплив позитивний. Але це не зовсім 
правильно: не можна зменшувати ролі Са в процесах ґрунтоутворення 
(нейтралізація кислот) [10–13]. 
 
1.3 Біотичні фактори   
 
Біотичні фактори впливу на ліс включають: мікроорганізми, ссавці, птахи, 
комахи, які взаємодіють між собою та з абіотичними факторами. 
Гумус – результат спільної різнобічної діяльності бактерій та інших 
мікроорганізмів ("без мікробів немає гумусу"). Бактеріальна флора багатша в 
ґрунтах листяних лісів, грибна – переважає в ґрунтах хвойних. Винятком є дубова 
підстилка, де переважають гриби, тому спостерігається повільний розпад. 
Бактеріальна флора лісових ґрунтів представлена амоніфікуючими бактеріями, 
нітробактеріями, денітробактеріями та целюлозорозкладаючими бактеріями. 
Серед бактерій та грибів лісових ґрунтів багато антагоністів, тому їх можна 
використовувати як природних ворогів. 
Значний вплив на розвиток мікрофлори має коріння дерев і трав'яних 
рослин. У ризосфері (частина ґрунту, яка безпосередньо стикається з коренями) 
створюються сприятливі умови: підвищений вміст поживних речовин; виділення 
живих коренів, які багаті мінеральними та органічними речовинами, ферментами. 
Мікрофлора, яка розвивається у ризосфері, позитивно впливає на ріст і розвиток 
рослин. Бульбочкові бактерії на корінні бобових і вільхи засвоюють азот повітря і 
збагачують ним ґрунт, сприяючи поліпшенню ростових процесів. Тому введення 
таких рослин збагачує ґрунти. Значну роль у житті лісових дерев відіграє 
мікориза, яку утворюють на корінні дерев вищі шапинкові гриби. Вона виконує 
функцію кореневих волосків: збільшується всмоктуюча поверхня; краще 
засвоюються мінеральні речовини та азот; виділяються ферменти, які сприяють 
кращому засвоєнню органічних сполук (розщеплюють складні сполуки; 
поліпшується водопостачання; підвищується забезпеченість вітамінами). 
 22 
Мікориза відкрита у 80-х роках минулого століття, але особливий інтерес 
викликала у 50-х роках XX століття, коли були проведені детальні дослідження 
різних типів мікоризи та умов її формування. 
Виділяють такі групи: безхребетні, мишоподібні гризуни, птахи, копитні. 
Дощові черв'яки сприяють розкладу рослинного опаду. В їх кишечнику 
опад переробляється, перемішуючись з частинками ґрунту і збагачуючись 
кальцієм; це сприяє кращій мінералізації. На 1 га дубового лісу за літо ними 
переробляється до 1 тонни опаду. В найбільшій кількості дощові черв'яки 
зустрічаються у листяних та змішаних лісах. 
Мурахи сприяють поліпшенню аерації ґрунту, пронизуючи його своїми 
ходами. При цьому зменшується кислотність ґрунту, збільшується вміст фосфору 
в 2,5–3 рази. Вони виконують захисну функцію: за вегетаційний період один 
мурашник знищує 10 кг комах, у тому числі й Шкідників лісу. Тому на 1 га 
потрібно 6 мурашників (використовують штучне розселення). 
Комахи відіграють основну роль серед безхребетних у лісі як шкідники, 
об'їдаючи листки та хвою, пошкоджуючи деревину. Найбільшої шкоди завдає 
сибірський шовкопряд: за останні 100 років ним знищено понад 13 млн. га 
відбірних кедрових лісів. Інші – сосновий п'ядун, совка, шовкопряд-монашенка - 
пошкоджують листя та хвою. Вторинні шкідники - короїди - нападають на 
ослаблені дерева. 
Найчисленніша група хребетних. Вони знищують насіння деревних рослин, 
але великої шкоди не завдають, тому що поїдають не все насіння. Чисельність 
гризунів залежить від урожаю насіння. Мишоподібні гризуни входять у ланцюги 
живлення лісових хижаків і є важливою ланкою підтримання чисельності цінних 
хутрових звірів (соболя, горностая). 
Найкорисніший кабан (знищує личинок, розпушує ґрунт). Лосі й олені в 
невеликій кількості нешкідливі (3–4 голови на 1000 га). Якщо їх багато, то вони 
завдають значної шкоди: один лось знищує З ф пагонів. Найбільше вони шкодять 
молоднякам, підросту. В Криму лосі знищили підріст бука, і букові ліси тут 
 23 
практично не відновлюються. На північному сході Європи вони знищили 
молодняк сосни на десятках тисяч гектарів. "Діяльність" лосів призводить до 
зміни складу лісу: вони поїдають пагони й кору дуба, не поїдають – липу, клен, 
ліщину. Їм у лісі належить санітарна роль. "Санітарами" лісу є комахоїдні птахи: 
синиця, дятел, шпак, зозуля, іволга. У раціоні цих птахів 80–85% шкідників лісу. 
Птахи знищують комах та їх личинок протягом цілого року. Птахи 
розповсюджують насіння. Наприклад, кедрівка розносить, закопує кедрові 
горішки по 15-20 штук; про частину запасів вона забуває і з них з'являються 
сходи. Сойка розносить жолуді дуба. Однак птахи завдають і шкоду, поїдаючи 
насіння (шишкар – насіння ялини, дятел – ялини, сосни). 
Таким чином, за участю лісової фауни створюється і порушується 
біологічна рівновага. Вплив фауни на ліс дуже різноманітний: це запилення ряду 
видів деревних рослин (липа, акація біла, клен, верба); розповсюдження й 
поїдання насіння; пошкодження квіток; знищення підросту та зміна складу порід; 
вплив на санітарний стан лісу. Отже, необхідно враховувати вплив фауни на ліс, 
вміло боротися з негативними проявами, використовувати й посилювати 
позитивні [2, 3]. 
 
1.4 Антропогенні фактори  
 
Роль антропогенного фактора на сучасному етапі уже не можна порівняти з 
іншими біотичними факторами. При цьому роль антропогенних факторів з 
кожним роком збільшується. Важливим фактором погіршання навколишнього 
середовища є забруднення повітря і води. У густонаселених районах Європи, 
наприклад, щорічно викидається в атмосферу майже 2 млн. тонн пилу і сажі та 3–
4 млн. тонн сірчаного ангідриду. При забрудненні повітря найбільш шкідливі 
мікрочастинки, діаметр яких менше 0,0005 мм. Ліс щорічно відфільтровує 50–70 
т/га пилу. Але сильна забрудненість повітря негативно впливає на фотосинтез і 
знижує продуктивність лісів. Найнебезпечніший серед шкідливих газів сірчаний 
 24 
ангідрид (S03), особливо при випаданні опадів або підвищеній вологості повітря, 
коли утворюється сірчиста кислота (H2SO2). В результаті хвоя або листки 
втрачають зелене забарвлення, набувають жовто-бурого кольору, засихають і 
опадають. При значних отруєннях відбувається деформація пагонів і бруньок, 
суховершинність, повне відмирання крони. 
У кінці першої половини XX століття з'явилась нова загроза забруднення 
повітря, ґрунту, води продуктами радіоактивного розпаду. Найнебезпечніші 
стронцій-90, цезій-135, цезій-137. Ліс дуже чутливий до іонізуючої радіації. Хвоя і 
особливо листя накопичують радіоактивні речовини. З радіоізотопів краще 
засвоюються цезій-137, стронцій-90. Японськими вченими встановлена пряма 
кореляція між вмістом зольних елементів у листях та їх акумулятивними 
властивостями. Радіоактивні елементи значною мірою також накопичуються в 
підстилці. Високій радіоактивності підстилки сприяють процеси змиву 
радіоактивного пилу з листя та хвої атмосферними опадами. З ґрунту радіоактивні 
продукти через кореневу систему потрапляють у рослини, де поступово 
накопичуються в різних органах. 
Деревні рослини неоднаково реагують на опромінення. Деякі види можуть 
служити індикаторами радіоактивного опромінення (наприклад, сосна звичайна). 
Крім забруднення, значно впливає на ліс рекреація (recreatio – відпочинок). 
Ліс створює винятково сприятливі умови для відпочинку, особливо в наш час 
урбанізації. До того ж розширилась можливість виїздів у ліс внаслідок розвитку 
автомобілізації. Тому збільшились рекреаційні навантаження на ліс. У зв'язку з 
цим необхідно вивчати вплив такого навантаження на лісові насадження з метою 
встановлення норми рекреаційних навантажень. Цей показник змінюється в 
залежності від складу та віку лісів, їх географічного положення, рельєфу та інших 
умов. Охорона лісів від рекреаційного перенавантаження – найважливіше 
завдання лісоводів на сучасному етапі. 
Лісові площі нерідко використовуються для випасання худоби. Регулярне 
випасання худоби приносить шкоду: об'їдання пагонів деревних рослин і 
 25 
перетворення їх в рослини-карпики; утворення ран та загнивань на їх місці; 
знищення підросту; заміна цінних порід малоцінними; ерозія грунтів, погіршання 
їх фізичного стану, зрідження нижніх ярусів лісу; витискання кореневих систем 
морозом. Особливо велика шкода на гірських схилах, на слабо розвинених 
ґрунтах. Більше пошкоджуються листяні ліси (хвоя, як правило, не поїдається). 
Особливо відчутна шкода від випасання худоби в молодняках. Максимальної 
шкоди завдають кози та вівці. Найбільш шкідливе випасання худоби навесні. 
Випасання худоби має і позитивне значення: сприяє рихленню ґрунту; 
знищується трав'яний покрив; знищуються личинки шкідників. 
На ліс впливає абіотичний фактор, який тісно пов'язаний з діяльністю 
людини – вогонь (97% пожеж трапляється з вини людини). З антропогенним 
впливом на ліс пов'язані також хімічні, біологічні, механічні методи боротьби зі 
шкідниками та рубки лісу [2, 4]. 
Отже антропогенний вплив на ліси проявляється через вплив на насадження 
атмосферних забруднювачів, зміну гідрологічного режиму територій, рекреацію, 
пожежі, господарську діяльність тощо. За площею лісів, лісистістю територій та 
запасами деревини Україну можна цілком обґрунтовано вважати лісодефіцитною 
країною (15,9% території вкриті лісом) [14, 15]. 
Слід зазначити, що останнім часом проблема загострилася через 
перевантаження туристами зон відпочинку, їх дикунське ставлення до природи, 
бездумне винищення рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування 
дерев, спричинення пожеж. Ліс втрачає свої оздоровчі і рекреаційні властивості, 
він страждає, хворіє і гине від промислових забруднень [16–21]. 
 
1.5 Законодавчо-нормативна база лісового господарства України 
 
До прийняття Закону України "Про внесення змін до Лісового кодексу 
України" від 08.02.2006 № 3404-IV, який набрав чинності з 31.03.2006 р. ліси 
розподілялися на 1 і 2 групи. Ліси першої групи становили 55,8% від загальної 
 26 
площі земель лісового фонду, відповідно другої (експлуатаційні) – 44,2%. В 
структурі лісів першої групи переважали: ліси, що виконують водоохоронні, 
захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, ліси зелених зон навколо 
населених пунктів і промислових підприємств тощо [22]. 
Основним завданням Лісового кодексу України є регулювання правових 
відносин з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та 
відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб 
суспільства в лісових ресурсах на основі їх науково обгрунтованого 
раціонального використання. 
Кодекс враховує відповідні рішення й зобов'язання України щодо 
збереження лісів, забезпечення невиснажливого збалансованого 
лісокористування, і забезпечується рівність права власності на землі лісового 
фонду громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, а також 
гарантії держави у здійсненні громадянами, юридичними особами та 
територіальними громадами прав щодо володіння, користування й 
розпорядження лісами, визначено ринковий економічний механізм взаємодії між 
суб'єктами господарювання та управління. Чітко врегульовано повноваження всіх 
суб'єктів лісових відносин. 
Кодекс містить низку статей і положень, що врегульовують питання 
збереження біологічного різноманіття, лісового моніторингу й сертифкації лісів, 
стимулювання процесів розширеного відтворення та збільшення площі лісів у 
державі, вдосконалює поділ лісів за їх функціональним призначенням [22]. 
Відповідно до  нової редакції Лісового кодексу ліси України за екологічним 
і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними  
функцій  поділяються  на такі категорії: 
  1) захисні  ліси  (виконують  переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та 
інші захисні функції); 
2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, 
гігієнічні та оздоровчі функції); 
 27 
3) ліси  природоохоронного,  наукового,  історико-культурного призначення  
(виконують   особливі   природоохоронні,  естетичні, наукові функції тощо); 
4) експлуатаційні ліси. 
Поділ лісів  на  категорії  залежно  від основних виконуваних ними функцій 
проводиться в порядку, визначеному постановою КМУ від 16.05.07 №733 «Про 
затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних 
лісових ділянок». 
Крім зазначеної постанови, протягом 2016-2017 років були розроблені та 
затверджені такі нормативно-правові акти:  
- «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та 
обліку лісів», постанова КМУ від 20.06.17 №848; 
- «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових 
ресурсів», постанова КМУ від 23.05.17 №761; 
- «Про затвердження Правил відтворення лісів», постанова КМУ від 
01.03.17 №303; 
- «Про затвердження Правил поліпшення якісного складу лісів», постанова 
КМУ від 12.05.17 №724; 
- «Інструкція про порядок погодження та затвердження розрахункових 
лісосік», наказ Мінприроди від 05.02.2017 №38, зареєстрований в Мін’юсті 
21.02.2017 за №160/13427. 
 На виконання положень Концепції реформування та розвитку лісового 
господарства, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 
18.04.2016 № 208-р. Держкомлісгоспом підготовлені пропозиції, щодо  внесення 
змін до Державної програми "Ліси України"  на  2012-2017  роки,  затвердженої  
постановою  Кабінету Міністрів України  від  29  квітня  2012  р.  № 581. На 
сьогодні, згадані пропозиції доопрацьовані та погоджені Мінприроди. 
У проекті змін до Державної програми «Ліси України» визначено основні 
напрямки розвитку лісового господарства, серед яких, збільшення лісистості 
території у всіх природних зонах [6].  
 28 
Передбачається за вісім років (2018-2025) створити 958,81 тис. га нових 
лісових насаджень та полезахисних лісових смуг на землях які не були зайняті 
лісом, в т.ч. за роками: 2018 – 30,46; 2019 – 85,31; 2020 – 141,33; 2021 – 140,33; 
2022 – 140,34; 2023 – 140,34; 2024 – 140,35; 2025 – 140,35 тис. га. Відновлення 
лісів буде проведено на площі 292,813 тис. га. В результаті очікується досягнення 
рівня лісистості держави 17,3%. 
За 2016 рік та перше півріччя 2018 року розглянуто та затверджено ліміти 
заготівлі деревини в порядку рубок головного користування для постійних 
лісокористувачів загальним обсягом 1235,5 тис. м3 [6]. За розрахунками наукових 
і проектних організацій до 2020 року розмір розрахункової лісосіки (рубки 
головного користування) може збільшитися на 10-15% у зв'язку зі збільшенням 
площі стиглих і перестійних насаджень у лісах України. 
В період з 2017 по 2021 роки передбачається заготовити 75 млн. м3 
деревини, в т.ч. за роками: 2017 – 13; 2018 – 14; 2009 – 15; 2019 – 16; 2020 –  
17 млн. м3. 
З метою подальшого формування прозорого, орієнтованого на забезпечення 
сировинних потреб внутрішнього товаровиробника ринку деревини в країні 
постійно вдосконалюється система реалізації деревини через тендери й аукціони 
(накази Держкомлісгоспу від 30.11.2016 №264 та від 19.02.2017 №42 щодо 
вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини). 
З метою запобігання залученню в господарський обіг незаконно отриманої 
деревини до кінця року передбачається розробити та запровадити сертифікацію 
реалізованої лісопродукції шляхом видачі постійними лісокористувачами 
сертифікатів її походження. 
Для покращення інвестиційної привабливості лісозаготівельного 
виробництва планується щорічне збільшення обсягів виконання робіт суб'єктами 
недержавної форми власності, а також за умов оренди техніки держлісгоспів. 
 29 
Обсяг виконання таких робіт у 2017 р. складе 19% від загальногалузевої 
заготівлі. На 2018 р. заплановано довести їх обсяг до 35%, 2019 р. – до 50%, в 
2020 – до 75%, 2021 – до 100%. 
Першочергово за умов найму та оренди роботи будуть виконуватись на 
роздрібнених та віддалених ділянках. 
Підбір виконавців робіт буде здійснюватись на конкурсній основі, з 
урахуванням технологічних і екологічних вимог. 
Закон України «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських 
схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» від 10 лютого 2000 року 
№1436-111 спрямований на забезпечення екологічно збалансованого 
лісокористування, запобігання проявам згубних наслідків природних явищ, 
посилення водоохоронних захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних та 
інших корисних властивостей лісів, охорони здоров’я населення Карпатського 
регіону та його естетичне виховання. 
Законом установлені жорсткіші вимоги щодо обмеження окремих способів 
рубок, впровадження природозберігаючих технологій розробки лісосік 
(обмеження суцільних і перехід на поступові, вибіркові й вузьколісосічні), 
здійснення трелювання деревини з 2005 року лише з використанням колісних 
тракторів і повітряно-трелювальних установок. 
У червні місяці 2017 року Мінприроди не погодило проект  Закону України 
«Про внесення змін до Закону України "Про мораторій на проведення суцільних 
рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» щодо 
оптимізації лісозаготівлі, ініційованого народним депутатом України 
Мельничуком М.В. (V скликання), як такий що суперечить екологічним вимогам 
зазначеного закону. 
Закони України «Про загальнодержавну програму формування національної 
екологічної мережі України на 2010-2025 роки» та «Про природно-заповідний 
фонд України» визначають вимоги щодо формування екологічної мережі України 
 30 
з метою збереження, відтворення та охорони природних комплексів, територій із 
природним станом ландшафтів [22]. 
Відповідно до цих законів та з урахуванням переважно екологічного 
значення лісів України Мінприроди проводить роботи зі збільшення площі лісів з 
обмеженим режимом лісокористування, заповідання лісових територій. Так у 
2007 році утворено загальнозоологічний    заказник загальнодержавного  значення 
"Чорнобильський спеціальний" на площі 48870 гектарів, національний   
природний парку "Прип'ять-Стохід"  – 39315,5 гектара, національний природний 
парк "Голосіївський" на площі 4521,29  гектара. 
Лісові території природно-заповідного фонду України займають майже 
половину загальної їх території. Об'єкти природно-заповідного фонду як елементи 
живої природи з часом старіють, уражаються шкідниками і хворобами та 
відмирають. Все це вимагає оперативного виконання заходів щодо їх 
інвентаризації, заміни, проведення заходів з реконструкції та відновлення. Лісові 
ресурси, що успішно відновлюються, повинні раціонально використовуватись. 
Передбачається щорічне проведення інвентаризації та оптимізації території і 
об'єктів природно-заповідного фонду в лісах, сприяння залученню лісових 
ресурсів для економічного і соціального розвитку територій, широкого 
використання лісів у туристсько-рекреаційних цілях, збереження і відродження 
етнічних промислів та традиційного природокористування. 
Правові аспекти лісового господарства як суб'єкта землекористування 
визначено Земельним кодексом. 
Відповідні норми щодо збереження й відтворення лісів регулюються 
законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» 
(25.06.1991 р., №1264-ХІІ), «Про мораторій на проведення суцільних рубок на 
гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» (10.02.2000 р., 
№1436-111), «Про загальнодержавну програму формування національної 
екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (21.09.2000 р., №1989-111), «Про 
природно-заповідний фонд України» (16.06.1992 р., №2456-ХІІ) та ін. [22]. 
 31 
Земельний кодекс України (25.10.2001 р., №2768-111) регулює земельні 
відносини при використанні лісів, а також рослинного й тваринного світу. Він 
базується на принципах поєднання особливостей використання землі як 
територіального базису, природного ресурсу, основного засобу виробництва, 
забезпечення раціонального використання й охорони земель, пріоритету вимог 
екологічної безпеки, невтручання держави в здійснення громадянами, 
юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, 
користування й розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом [9]. 
Документами, які регламентують ведення лісового господарства в лісах 
України, є: 
− «Правила відпуску деревини на пні в лісах України» (Постанова КМУ від 
29.07.1999 р. №1378); 
− «Правила рубок головного користування в лісах України» (Постанова КМУ 
від 27.07.1995 р. №559); 
− «Правила рубок, пов'язаних із веденням лісового господарства, та інших 
рубок» (Постанова КМУ від 16.05.1996 р. №535); 
− «Правила заготівлі живиці в лісах України» (Постанова КМУ від 08.02.1996 
р. №185); 
− «Порядок заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних 
лісових користувань в лісах України» (Постанова КМУ від 23.04.1996 р. 
№449); 
− «Правила відтворення лісів» (Постанова КМУ від 1.03.2007 р. №303); 
− «Санітарні правила в лісах України» (Постанова КМУ від 27.07.1995 р. 
№555); 
− «Порядок поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та 
виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду» 
(Постанова КМУ від 27.07.1995 р. №557); 
 32 
− «Такси на деревину лісових порід, що відпускаються на пні, і на живицю» 
(Постанова КМУ від 20.01.1997 р. №44); 
− «Порядок ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру» 
(Постанова КМУ від 27.09.1995 р. №767); 
− «Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів і 
користування земельними ділянками лісового фонду» (Постанова КМУ від 
06.07.1998 р. №1012); 
− «Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству» 
(Постанова КМУ від 05.12.1996 р. №1464); 
− «Інструкція з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості 
лісокультурних об'єктів» (Наказ Мінлісгоспу від 08.07.1997 р. №62); 
− «Інструкція про порядок ведення державного лісового кадастру і 
первинного обліку лісів» (Наказ Мінлісгоспу від 15.11.1995 р. №34); 
− «Інструкція про механізм справляння збору за спеціальне використання 
лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду» 
(Наказ Держкомлісгоспу, Мінфіну, Мінекономіки, Державної податкової 
адміністрації від 15.10.99 №91/241/129/236/565). 
Закони України «Про загальнодержавну програму формування 
національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» та «Про природно-
заповідний фонд України» визначають природних комплексів, територій із 
природним вимоги щодо формування екологічної мережі України з метою 
збереження, відтворення та охорони станом ландшафтів [18]. 
Відповідно до цих законів та з урахуванням переважно екологічного 
значення лісів України Держкомлісгосп проводить роботу зі збільшення площі 
лісів з обмеженим режимом лісокористування, заповідання лісових територій [1]. 
Розв'язання лісівничих проблем в Україні неможливе без широкого й 
активного міжнародного співробітництва. Це обумовлено глобальним характером 
економічних проблем, суттєвим впливом на ліси транскордонного забруднення 
атмосфери, стійкими тенденціями глобальної зміни клімату, міжнародними 
 33 
зобов'язаннями України щодо лісів, вигодами від міжнародного обміну досвідом і 
залучення іноземної допомоги та інвестицій [23–27]. 
Україна з 2005 року стала членом Комітету лісового господарства ФАО.  
Триває та має суттєві перспективи робота щодо реалізації спільних 
міжнародних проектів. Головною метою їх є вивчення та застосування 
міжнародного досвіду з метою суттєвого покращення ведення лісового 
господарства країни.  
Ратифікація Верховною Радою Кіотського протоколу стала підґрунтям 
активізації діяльності з питань запобігання глобальним змінам клімату. 
Мінприроди отримує пропозиції щодо започаткування міжнародних проектів зі 
створення лісових насаджень з метою довгострокового депонування 
атмосферного вуглецю. Ця робота має для України великі перспективи як в 
екологічному, так і в економічному аспектах [28–31]. 
Нині Україна бере участь у виконанні 13 міжнародних правових документів 
у галузі збереження біорізноманіття. Мінприроди в межах компетенції приймає 
участь у виконанні таких конвенцій: 
1. Конвенція про охорону світової культури та природної спадщини. 
2. Конвенція про охорону біологічного різноманіття. 
3. Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин. 
4. Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення, 
головним чином як місця перебування водоплавних птахів. 
5. Конвенція про охорону дикої фауни, флори та природного середовища їх 
перебування в Європі. 
6. Конвенція про транскордонне забруднення повітря на значні відстані. 
7. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату 
Для розвитку двосторонніх відносин у сфері лісового господарства 
Держкомлісгоспом України підписано меморандуми щодо розвитку 
співробітництва у сфері лісового господарства і науки з лісовими службами 
Польщі, Австрії, Росії, Словаччини, Туреччини [23-27]. 
 34 
Наразі ми не можемо точно сказати якою є площа, якість та склад наших 
лісів. Ні облік, який востаннє проводився в 2011 році, ні лісовий кадастр не 
дозволяють нам отримати достовірні дані. Законопроект 2020 року в травні місяці 
вніс зміни до Лісового кодексу й визначив, що національна інвентаризація лісів – 
це система вибірково-статистичних обстежень лісового фонду України. Її мета – 
отримати обґрунтовану інформацію щодо лісів для потреб планування, у тому 
числі стратегічного, ведення лісового господарства, державного лісового 
кадастру, моніторингу лісів. Інвентаризація буде проводитися за рахунок 
бюджетних коштів.  
 
 
 35 
2 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ І РАЦІОНАЛЬНОГО 
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЛІСУ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
2.1 Ліси України 
 
Ліси України за призначенням і розміщенням виконують переважно 
екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та інші) функції, 
мають обмежене експлуатаційне значення.  
Ліси та лісове господарство України мають певні особливості порівняно з 
іншими європейськими країнами:  
• відносно низький середній рівень лісистості території країни;  
• зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, 
Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо 
лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання 
лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;  
• переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з 
обмеженим режимом використання;  
• високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до 
зростання;  
• історично сформована ситуація із закріпленням лісів за численними 
постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси 
надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям 
більш ніж п'ятдесяти міністерств і відомств);  
• значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;  
• половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого 
догляду. 
Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, з яких вкрито 
лісовою рослинністю 9,5 млн. га, що становить 15,7 відсотка території України. За 
50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини – в 2,5 рази і досяг 
 36 
1,8 млрд. м3. Середній щорічний приріст у лісах Держкомлісгоспу дорівнює 4,0 м3 
на 1 гектар і коливається від 5,0 м3 в Карпатах до 2,5 м3 у Степовій зоні. 
Ліси по території України розташовані дуже нерівномірно. Вони 
сконцентровані переважно в Поліссі та в Українських Карпатах. Лісистість у 
різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, 
за якого ліси найпозитивніше впливають на клімат, ґрунти, водні ресурси, 
пом'якшують наслідки ерозійних процесів, а також забезпечується одержання 
більшої кількості деревини (рисунок 2.1) [20]. 
 
 
Рисунок 2.1 – Лісистість території України 
 
Ліси України сформовані понад 30 видами деревних порід, серед яких 
домінують сосна (Pinus silvestris), дуб (Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина 
(Рісеа abies), береза (Betula pendula), вільха (Alnus glutinosa), ясен (Fraxinus 
excelsior), граб (Carpinus betulus), ялиця (Abies alba). Хвойні насадження займають 
42 % загальної площі, зокрема сосна – 33 %. Твердолистяні насадження 
становлять 43 %, зокрема дуб і бук – 32 % (рисунок 2.2).  
 
 37 
 
Рисунок 2.2 – Розподіл площі лісів України  
за переважаючими деревними породами  
 
Лісистість окремих регіонів значно відрізняється. Зокрема в Карпатах ліси 
займають 42% території, у Криму – 10,4%, на Поліссі – 26,8%, в Лісостепу – 13%, 
а у Степу – 5,3%. Лісистість Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської та 
Запорізької областей є дуже низькою і не перевищує 3,2-3,6%. Така лісистість, 
безперечно, є недостатньою. Тому світові науковці підтримують думку 
вітчизняних вчених про те, що в найближчі 15-20 років лісистість території 
України необхідно довести до 20-22% [20]. 
Вікова структура лісів вкрай нерівномірна (у державних лісах) переважають 
молодняки і середньовікові  насадження – 76,1%, пристигаючі 12,7%, стиглі і 
перестиглі – 11,2%. Таким чином, вікова структура  лісів дещо здеформована, 
оскільки стиглих і перестиглих лісів майже удвічі менше норми, що значно 
зменшує можливості лісокористування, яке базується на зіставлені обсягів 
рубання лісу з величиною приросту, обсягами і темпами лісовідновлення. 
 38 
Залишається стабільною тенденція зменшення обсягів використання лісових 
ресурсів. Обсяги заготівель деревини скоротились з 14,3 млн. м3 у 1990 р. до 11,8 
в 2002 р., зокрема від рубок головного користування – 36,5 млн. м3 до 5,5 млн. м3. 
Розрахункова лісосіка в наслідок неплатоспроможності лісоспоживачів 
недовикористовується [21]. 
Перший етап, початок якого припадає на повоєнні роки, характеризується 
екстенсивним освоєнням лісових ресурсів ліспромгоспами, що входили до складу 
лісової промисловості. 
Другий етап лісокористування характеризується реорганізацією управління 
лісовим господарством і лісовою промисловістю, в результаті якої ці галузі 
народного господарства в 1960 р. об'єднались у єдиний адміністративний орган. 
Було створено два типи комплексних лісових підприємств – лісгоспзаги і 
лісокомбінати. Комплексна форма організації виробництва показала ряд переваг 
над спеціалізованими виробництвами. Тут формувалися умови для більш повного 
використання всіх видів ресурсів, створювалися більші можливості маневрування 
робочою силою у різних виробництвах. Стратегічною метою розвитку 
комплексних лісових підприємств в цей період стає комплексне використання 
всіх видів лісових ресурсів, в тому числі деревини, недеревних продуктів лісу, 
продукції мисливства і рекреаційних функцій. Власними лісовими ресурсами 
Україна забезпечує свої потреби лише на третину. Інтенсивність 
лісокористування в деяких регіонах України значно перевищує гранично 
допустимі норми. 
Як видно з графіка (рисунок 2.3), вирубування лісів за роками велось 
набагато інтенсивніше, ніж його відтворення, а це вже стало відчутним щодо 
негативних екологічних процесів, які відбуваються в природі. Працівникам 
лісових господарств відомо, що для відновлення дорослого лісу потрібно 100–120 
років. Отже, необхідно урівноважувати кількість вирубувань лісових площ з їх 
відтворенням. Тільки протягом 1991–2017 рр. кількість вирубувань лісу і 
відновлення дещо було зрівняно на площі приблизно 180 тис. га. 
 39 
800 
 
700 
 
600 
 
500 А 
 
400 
 
300 
 
200 
 
Б 
100 
 
0 
1946-     1951-            1956-         1961-             1970-         1976-           1982-            1991-          1996-          1999- 
1950      1955             1960          1966              1975           1981            1990             1995             2008             2017 
А – вирубка лісів України 
Б – відтворення лісів України 
 
 
Рисунок 2.3 – Вирубування і відтворення лісів України, тис. га 
 
Необхідно постійно проводити дослідження лісу та математично 
обґрунтовувати дослідження для розробки програм по збереженню довкілля в 
Україні на основі такого висновку: кількість шкідливих відходів залежить від 
кількості перероблених природних ресурсів, необхідних для тієї чи іншої 
продукції, або ж від кількості самої валової продукції. Розробка такого типу 
прогнозів дає можливість знизити антропогенне навантаження на природу. 
 
2.2 Лісовий фонд України 
 
За даними державного обліку лісів площа земель лісового фонду в Україні 
становить 10,8 млн. га, з яких 9,5 млн. га вкриті лісовою рослинністю. Лісистість 
 40 
(частка вкритих лісовою рослинністю земель у загальній площі території країни) 
становить 15,6% і є нижчою, ніж в багатьох країнах Європи. До того ж, цей 
показник значно коливається в регіональному розрізі. 
Для ведення лісового господарства землі лісового фонду надані в постійне 
користування: Державному комітету лісового господарства – 68%; Міністерству 
аграрної політики – 17%; Міністерству оборони – 2%; Міністерству з питань 
надзвичайних ситуацій  та у  справах захисту населення  від наслідків 
чорнобильської катастрофи – 2%; Міністерству охорони  навколишнього 
природного середовища – 1% та іншим лісокористувачам – 3% (рисунок 2.4). 
 
 
 
Рисунок 2.4 – Розподіл загальної площі земель лісового фонду України  
за відомчою підпорядкованістю, % 
 
Загальний запас деревини в лісах України за даними останнього державного 
обліку лісів становить 1736,0 млн. м3, середній запас в розрахунку на 1 га вкритих 
лісовою рослинністю земель – 185 м3, а на 1 га стиглих і перестійних насаджень – 
237 м3. Середній приріст в розрахунку на 1 га вкритих лісовою рослинністю 
земель складає 3,8 м3, а загальний середньорічний приріст деревини (зміна запасу) 
– 37 млн. м3 . 
 41 
Хвойні насадження займають 42,2%, твердолистяні – 43,3, м'яколистяні –
13,6, інші деревні породи – 0,5, чагарники – 0,4% від вкритих лісовою 
рослинністю земель. За площею лісів, лісистістю території та запасами деревини 
Україну цілком обґрунтовано відносять до лісодефіцитних країн. 
Із загальної площі вкритих лісовою рослинністю земель молодняки 
займають 31 %, середньовікові – 45, пристигаючі – 13, стиглі та перестійні – 11%.  
Серед чинників негативного впливу на ліси провідне місце посідають 
комахи-хвоєлистогризи та хвороби лісу. Площа осередків шкідників і хвороб лісу 
перевищує 500 тисяч га, майже половина з них потребує проведення заходів 
боротьби. Найбільш небезпечні шкідники лісових насаджень – сосновий і 
непарний шовкопряди, звичайний та рудий соснові пильщики, зелена дубова та 
інші листовійки. 
Найменші площі осередків шкідників у Поліссі, збільшуються вони у 
Лісостепу, та найбільші у Степу. 
Роботи із захисту лісу в Україні здійснює спеціалізована служба 
Держкомлісгоспу. В 2016 році вона реорганізована у три державні спеціалізовані 
лісозахисні об’єднання («Східлісозахист», «Центрлісозахист» та 
«Західлісозахист»), що мають у своєму складі вісім державних спеціалізованих 
лісозахисних підприємств. 
До завдань зазначеної служби входять нагляд, облік шкідників і хвороб лісу, 
проведення лісопатологічних обстежень, призначення та проведення лісозахисних 
заходів, методична допомога працівникам лісової охорони на місцях. 
Пріоритетним напрямком діяльності лісозахисної служби є розробка та 
впровадження у практику біологічних засобів боротьби зі шкідливими комахами 
(рисунок 2.5).  
 42 
 
Рисунок 2.5 – Захист лісів від шкідливих комах 
 
Серед таких засобів провідне місце посідають вірусні препарати, завдяки їх 
специфічності, вірулентності, безпечності для ентомофагів, теплокровних тварин і 
людини. 
У структурі об’єднання «Східлісозахист» створено біотехнологічну 
лабораторію, яка виробляє вірусні препарати для захисту лісу від непарного 
шовкопряда (Вірін-НШ), рудого соснового пильщика (Вірін-Діпріон) та 
звичайного соснового пильщика (Вірін-ЗСП). Обсяги застосування біологічних 
засобів захисту лісу від шкідливих комах в останні роки становлять в межах 80% 
від усіх лісозахисних заходів. 
Проблема охорони лісів від пожеж – одна з найскладніших, особливо у 
східних і південних областях, де внаслідок масштабних робіт із лісорозведення за 
останні 50 років на сотнях тисяч гектарів створені штучні насадження хвойних 
порід. Значне підвищення пожежної небезпеки в лісах зумовлюється стрімким 
зростанням відвідуваності населенням лісових масивів. 
 43 
В Україні щорічно виникає близько 4000 лісових пожеж на площі понад 
3000 га. Найбільш пожежонебезпечними є Луганська, Херсонська, Донецька, 
Дніпропетровська, Миколаївська області та АР Крим, на які припадає понад 50% 
випадків і понад 70% площі лісових пожеж (рисунок 2.6).  
 
 
Рисунок 2.6 – Динаміка лісових пожеж у лісах Держкомлісгоспу 
 
Виявлення й гасіння лісових пожеж у системі Держкомлісгоспу здійснює 
спеціалізована наземна служба в складі 263 лісових пожежних станцій, які мають 
537 пожежних автомобілів, 228 мотопомп, 3,2 тис. ранцевих лісових 
вогнегасників, 3 тисячі радіостанцій, 588 пожежно-спостережних пункти, з них 
390 – металеві спостережні вежі. 
Оперативний забір води для гасіння пожеж забезпечується 1195 штучними 
протипожежними водоймами та 913 пірсами на природних водоймах. 
З метою запобігання лісовим пожежам підприємства галузі щорічно 
влаштовують понад 300 км протипожежних розривів, 41 тис. км мінералізованих 
протипожежних смуг, проводять догляд за ними понад 210 тис. км. Через ЗМІ 
 44 
оприлюднюються вимоги пожежної безпеки в лісах (3,5 тис. виступів), 
проводиться близько 20 тис. рейдів. 
 
2.3 Моніторинг лісів в Україні 
 
Необхідність проведення моніторингу лісів передбачена рядом законів та 
рішень уряду України, зокрема, Лісовим кодексом України (2006), Постановою 
Кабінету Міністрів України №391 від 30 березня 1998 року про затвердження 
«Положення про державну систему моніторингу довкілля», постановою Кабінету 
Міністрів України №581 від 29 квітня 2002 року про затвердження державної 
програми «Ліси України на 2002-2015 роки». 
Згідно з Положенням про державну систему моніторингу довкілля на 
Держкомлісгосп покладається проведення моніторингу ґрунтів лісового фонду, 
лісової рослинності і мисливської фауни. Основною метою програм моніторингу 
лісів є ефективне вирішення проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення 
державних органів лісоуправління та державних органів управління у сфері 
охорони навколишнього природного середовища. 
Україна приєдналася до Загальноєвропейського процесу захисту лісів на 
рівні міністрів (MCPFE) і підписала, поряд з іншими, Страсбурзьку резолюцію S1 
щодо обов’язкового проведення  моніторингу лісових екосистем згідно з 
вимогами Міжнародної Спільної Програми оцінки та моніторингу впливу 
забруднення повітря на ліси в регіоні Європейської Економічної Комісії ООН 
(ICP Forests).  
Функції національного координаційного центру моніторингу лісів виконує 
Український науково-дослідний інститут лісового господарства та 
агролісомеліорації, м. Харків (УкрНДІЛГА), спеціалісти якого розроблюють 
методики ведення моніторингу, проводять навчання і тренування спеціалістів 
регіональних лісових науково-дослідних станцій та ВО «Укрдержліспроект»,  
організовують збір, верифікацію та зберігання даних моніторингу, узагальнюють 
 45 
результати моніторингу і готують національні та міжнародні звіти, а також беруть 
участь в міжнародних тестуваннях і мають відповідні сертифікати експертів з 
лісового моніторингу. Аналітичні лабораторії, в яких проводяться аналізи для 
лісового моніторингу, проходять інтеркалібраційне тестування в рамках ICP 
Forests. 
Закладання мережі постійних ділянок моніторингу лісів розпочато у 1989 
році [15]. Лісовий моніторинг розвивається як багаторівнева система. 
Багаторівневість дає можливість збалансовувати витрати на моніторинг і рівень 
його інформативності. При спостереженнях за станом лісів на постійних ділянках 
моніторингу першого рівня для кожної ділянки лісового моніторингу 
визначаються показники насадження та облікових дерев. Інформація, отримана на 
ділянках моніторингу за методикою першого рівня дає можливість оцінювати 
часову та просторову динаміку стану лісів, проте її не завжди достатньо для 
з`ясування причинно-наслідкових закономірностей таких змін. Базовим 
показником, за яким оцінюється стан лісів у програмі ICP Forests, є дефоліація 
крон дерев, яка щорічно визначається на ділянках моніторингу. Дефоліація (або 
передчасна втрата листя чи глиці), свідчить про погіршення загального 
фізіологічного стану дерев і сигналізує про наявність проблем зі станом дерев 
навіть на початкових стадіях дії шкідливих факторів. Згідно з критеріями оцінки 
стану крон дефоліація до 25% не розглядається як показник погіршення стану 
насаджень, оскільки допускається, що вона є в межах природних коливань 
фiтомаси. 
На ділянках моніторингу другого рівня науково-дослідні установи 
Держкомлісгоспу України проводять більш детальні оцінки стану лісових 
насаджень та вимірювання біометричних показників головних компонентів 
лісових екосистем (підріст, підлісок, живий надґрунтовий покрив), оцінку 
сухостійних дерев тощо. Отримана при цьому інформація придатна не лише для 
індикації впливу стрес-факторів на ліси, але й для оцінки біорізноманіття лісової 
 46 
рослинності, обліку динаміки вуглецю в лісах, впровадження технологій 
дистанційного зондування лісів.  
З 2000 року УкрНДІЛГА та ВО “Укрдержліспроект” проводиться спільно 
пілотний проект з моніторингу лісів. Мережа моніторингу Держкомлісгоспу 
України поступово розширюється і за станом на 2018 рік охоплює АР Крим та 22 
області, де закладено понад 1,5 тис. ділянок моніторингу (таблиця 2.2). 
 
Таблиця 2.2 – Мережа ділянок моніторингу лісів Держкомлісгоспу України 
у 2017 році 
Площа вкритих лісовою 
Кількість 
Області рослинністю земель, 
ділянок, шт. 
тис. га 
1 2 3 
АР Крим 193,7 4 
Вінницька 198,2 71 
Волинська 439,2 80 
Донецька 92,2 50 
Житомирська 630,1 102 
Закарпатська 450,1 82 
Запорізька 21,0 9 
Івано-Франківська 430,2 65 
Київська 331,5 133 
Кіровоградська 83,3 10 
Луганська 169,6 51 
Львівська 429,6 69 
Одеська 91,1 37 
Полтавська 152,5 64 
Рівненська 590,1 138 
 47 
Продовження таблиці 2.2 
1 2 3 
Сумська 256,4 99 
Тернопільська 142,9 52 
Харківська 372,6 92 
Херсонська 82,0 33  
Хмельницька 166,5 44 
Черкаська 255,2 93 
Чернівецька 159,3 36 
Чернігівська 353,2 147 
Всього 6158 1561 
 
У 2018 році з метою оцінки стану лісової рослинності детально оцінено і 
задокументовано стан понад 36 тисяч облікових дерев. 
Узагальнені значення середньої дефоліації для хвойних та листяних порід 
свідчать про задовільний стан лісів у 2017 та 2018 роках – частка непошкоджених 
та слабопошкоджених дерев у насадженнях в 2017 році становила 90,4%, а в 2018 
році – 93,1%. 
Найвищий рівень середньої дефоліації спостерігався в Херсонській, 
Вінницькій, Закарпатській, Черкаській та Луганській областях. Серед основних 
лісоутворюючих порід максимальний рівень дефоліації впродовж двох років 
спостерігався у дуба та ялини, а найменший – у граба та берези (таблиця 2.3). 
У 2018 році для більшості основних лісоутворюючих порід рівень 
дефоліації дерев у насадженнях зменшився. Винятком є деревостани ялини 
європейської, в яких спостерігалося збільшення кількості пошкоджених дерев при 
незначному зростанні частки дерев з дефоліацією 0-10%. На ділянках моніторингу 
визначалися пошкодження дерев біотичними та абіотичними чинниками. 
Найбільш вираженим пошкодженням в усіх природних зонах є пошкодження хвої 
та листя ентомошкідниками, а також фітозахворювання. Досить значну частку 
 48 
пошкоджень становлять зламані гілки. Цей вид пошкодження реєструвався 
переважно у лісостеповій зоні внаслідок льодоламу та сніголамів [16]. 
 
Таблиця 2.3 - Середня дефоліація основних лісоутворюючих порід, 2018 рік 
Порода Середня дефоліація, % Кількість дерев, шт. 
Сосна 11,1 13263 
Дуб 12,5 7195 
Граб 8,9 2285 
Береза 8,9 2080 
Ялина 12,4 2095 
Бук 12,2 1937 
 
Найбільший рівень пошкодження дерев (відношення кількості виявлених 
пошкоджень до кількості обстежених дерев) спостерігався у Лісостепу та 
Південному Степу. В цілому по Україні рівень пошкодження абіотичними та 
біотичними чинниками у 2018 році дещо знизився порівняно з 2017 роком (з 
19,3% у 2017 році до 14,6% у 2018 році) (таблиця 2.4). 
За значної інтенсивності пошкодження дерев перевищується поріг їх 
стійкості, відбувається всихання дерев. У 2017 році на ділянках моніторингу 
зафіксовано всихання 89 дерев, що становить 0,29% від загальної кількості 
обстежених дерев, а в 2018 році всохло 215 дерев, тобто 0,60% від загальної 
кількості обстежених дерев.  
 49 
Таблиця 2.4 – Середня дефоліація і дехромація крон на ділянках 
моніторингу, 2018 рік 
Середня Дехромація 
Області дефоліація 
хвойні листяні хвойні листяні 
АР Крим 6,0 22,9 0 5.1 
Вінницька 14,0 10,8 1,7 5,8 
Волинська 9,4 8,3 4,8 6,7 
Донецька 12,8 19,0 2,2 4,8 
Житомирська 9,4 8,2 6,0 6,5 
Закарпатська 19,4 15,1 2,7 5,5 
Запорізька 4,1 11,5 4,3 10,5 
Івано-Франківська 12,0 8,9 4,7 5,9 
Київська 9,5 13,3 5,4 5,2 
Кіровоградська 6,5 10,4 6,7 10,6 
Луганська 13,2 15,0 4,9 9,7 
Львівська 10,8 11,8 8,5 8,1 
Одеська 2,9 12,8 0,8 6,3 
Полтавська 14,5 11,5 11,6 11,0 
Рівненська 10,3 8,6 5,3 6,1 
Сумська 9,2 9,9 10,1 11,9 
Тернопільська 7,3 10,5 2,8 7,0 
Харківська 5,7 7,9 7,2 12,3 
Херсонська 24,8 49,4 7,8 16,6 
Хмельницька 8,9 7,0 5,2 5,2 
Черкаська 16,0 13,4 5,9 6,0 
Чернівецька 5,2 3,1 2,1 2,1 
Чернігівська 11,4 11,0 5,0 5,0 
Середнє значення 11,0 11,3 5,9 7,2 
 
 50 
Найвищий рівень всихання зафіксовано для дуба, сосни та берези. В 2018 
році рівень всихання суттєво підвищився для дуба, сосни та берези. Разом з тим 
істотно знизився рівень всихання в деревостанах ялини (таблиця 2.5). 
 
Таблиця 2.5 – Усихання дерев на ділянках моніторингу (2018 р.) 
Деревна порода % дерев, що всохли 
Дуб звичайний 0.97 
Сосна звичайна 0.68 
Ялина європейська 0.29 
Граб звичайний 0.39 
Ясен звичайний 0.29 
Береза повисла 0.63 
Вільха чорна 0.17 
 
 
2.4 Лісовий фонд Черкаської області 
 
Черкаська область розташована в межах лісостепу. На її території були 
широко розповсюджені ліси. Зараз вони збереглися окремими масивами. В 
західних районах їх площа не перевищує 2–8 % території, збільшується вона з 
наближенням до Дніпра до 20 %, безпосередньо біля нього – 40 %. Площа земель 
лісового фонду області становить 337,7 тис. га (16,1%) – таблиця 2.6 [26, 27, 31]. 
За даними обліку, лісовий фонд станом на 01.01.19 розподілений за 
основними лісокористувачами таким чином:  
Загальна площа   337,7тис. га 100 % 
в тому числі: Держкомлісгосп  278,0 тис. га 82,3 % 
                      Міноборони  6,9 тис. га 2,0 % 
                      інші лісокористувачі  39,2 тис. га 11,7 % 
                      не передані в користування  13,6 тис. га 4,0 % 
 
 51 
Таблиця 2.6 – Загальна інформація про землі лісового фонду Черкаської 
області 
№  Одиниці Кількість 
з/п Назва 
1 Загальна площа земель лісового фонду  тис. га 337,7 
% 16,1 
2         з них вкритих лісом тис. га 322,1 
3 Площа земель лісового фонду, які віднесені до державних тис. га, 279,1 
лісогосподарських підприємств % 83 
4 Площа земель лісового фонду, які віднесені до відання інших тис. га, 58,5 
лісокористувачів % 17 
5 Площа лісів на 1 особу населення регіону га 0,25 
6 Запас деревини млн. м3 58,9 
7 Запас деревини на 1 особу населення регіону м3 4,3 
8 Запас деревини на 1 тис. га м3 174467 
9 Щорічний приріст деревини на 1 га м3 4,0 
 
Площа лісів збільшилась на 0,3 тис. га за рахунок уточнення їх площі при 
проведенні лісовпорядкування, в тому числі чагарників – на 0,1 тис га за рахунок 
тутовників та посадки захисних насаджень на площі 0,1 тис. га.  
З метою ефективного планування лісогосподарської діяльності в області 
розроблена Державна програма "Ліси України", яка затверджена рішенням 
Черкаської обласної ради від 18.01.12 № 24-16 [25]. 
Санітарний стан лісів в цілому можна охарактеризувати як задовільний. 
Розширення площ шкідників і хвороб не спостерігається. Проблемним 
залишається осередок соснового шовкопряда в насадженнях Притясминської 
гряди Чигиринського держлісгоспу, де проводились винищувальні заходи, але 
осередок не ліквідовано. 
Має місце ослаблення та розладнання перестійних насаджень акації білої, 
створених на крутосхилах меліофонду в межах водоохоронних смуг в 
Золотоніському і Лисянському державних лісних господарствах. Потребують 
 52 
додаткових санітарно-оздоровчих заходів насадження, прийняті в склад 
держлісфонду від органів сільського господарства. 
Продовжувається ослаблення та всихання окремих дубових насаджень в 
Кам’янському, Смілянському, Звенигородському держлісгоспах. Причиною 
ослаблення та всихання послужило пошкодження пізньовесняними заморозками  
та дефіцит вологи через засушливі періоди останніх років. Під впливом хвороб, 
стовбурових шкідників, лісових пожеж та інших несприятливих 
природнокліматичних факторів спостерігається ослаблення та розладнання 
окремих ділянок лісонасаджень в Золотоніському, Канівському, Смілянському, 
Черкаському та Чигиринському держлісгоспах. Розладнані насадження та ті, що 
всихають, призначались в суцільні та вибіркові санітарні рубки, що дало змогу 
уникнути погіршення санітарного стану насаджень та не допустити втрат товарної 
якості деревини. При передачі в користування спеціалізованим лісогосподарським 
підприємствам лісів, які перебували в користуванні сільгосппідприємств, виявлені 
випадки незаконних порубок. За відсутністю належної охорони проводяться 
самовільні рубки дерев на землях, зайнятих полезахисними лісосмугами, 
захисними лісовими насадженнями вздовж автодоріг. Структура лісових 
насаджень в Черкаській області, що загинули в 2017–2018 рр. наводиться на 
рисунках 2.7, 2.8.  
 
від впливу несприятливих 
від пошкоджень погодньо-кліматичних 
шкідливими комахами; 24% умов; 21%
від хвороб лісу; 14%
від лісових пожеж; 41%  
Рисунок 2.7 – Структура лісових насаджень, що загинули в 2017 р. 
 53 
 
від пошкоджень 
шкідливими комахами; 
6%
від хвороб лісу; 4%
від лісових пожеж; 11%
від впливу 
несприятливих погодньо-
кліматичних умов; 79%
 
Рисунок 2.8 – Структура лісових насаджень, що загинули в 2018 р. 
 
Трапляються випадки лісових пожеж. Причиною пожеж часто стає 
необережність відпочиваючих при поводженні з вогнем. Динаміка кількості 
випадків лісових пожеж наведена на рисунку 2.9. Динаміка посадки та посіву лісу 
наведена на рисунку 2.10.  
 
450
426
400
364
350
300
250 243 254 251
218
200
164
150 140 132
100
50
0
 
1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Рисунок 2.9 – Динаміка кількості випадків лісових пожеж (2009–2018 рр.) 
роки
 
Як видно з діаграм, збільшення кількості пожеж вимагає від працівників 
лісових господарств збільшувати динаміку посадки та посіву лісу. 
кількість
 54 
 
2000
1800 1827
1600 1571
1400
1200
1115 1151
1053
1000 1020
1073
1005 949
800
600
400
200
0  
1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
Рисунок 2.10 – Динаміка посадки та посіву лісу (2009–2018 рр.) 
роки
 
Для визначення зв’язку між кількості лісових пожеж і динамікою посадки 
та посіву лісу в Черкаській області був проведений кореляційний аналіз. 
Кореляційний аналіз – метод, що вивчає кількісні характеристики 
кореляційних зв’язків. Під формою кореляційних зв’язків розуміється топ 
аналітичного рівняння, що виражає залежність між досліджуваними ознаками. 
За допомогою розрахункової функції в програмі Microsoft Excel був 
здійснений розрахунок кореляції взаємозв’язку між кількості лісових пожеж і 
динамікою посадки та посіву лісу в Черкаській області [33–40]. Коефіцієнт 
кореляції r=0,62, що вказує на високий зв'язок між двома масивами. 
Динаміка лісовідновлення, лісорозведення та створення захисних 
лісонасаджень наводиться на рисунку 2.11 [25]. 
В комплексі антропогенних факторів, які негативно впливають на 
навколишнє середовище, особливе місце по своїй значимості та ступеню впливу 
на довкілля займає техногенне забруднення атмосфери. Дія цього фактора 
викликає пригнічення росту та розвитку рослин. Особливо вразливими є лісові 
екосистеми. Ступінь пошкодження лісових насаджень знаходиться в прямій 
залежності від фітотоксичності забруднювачів атмосфери. 
га
 55 
В залежності від концентрації забруднювачів та тривалості їх впливу 
визначаються два типи пошкодження – гострий і хронічний. Найбільшого впливу 
аеротехногенного забруднення в області зазнали насадження, що проростають в 
безпосередній близькості до обласного центру. Черкаська промагломерація 
довгий час являлася потужним джерелом аеротехногенного забруднення 
середовища (1975–2000 рр.). Основними забруднювачами були сірчистий 
ангідрид, окисли азоту, аміак, окисли вуглецю, двоокиси азоту, сірководень, 
сірковуглець та інші. Тож найбільш постраждалими в цьому відношенні 
виявилися лісництва, розташовані в Черкаському районі.  
 
2500
2090
1795
2000
1219
1500 1223 1193
1096 1149
га 935
1000
500
0  
1990 1995 2000 2003 2004 2005 2006 2007
Рисунок 2.11 – Лісовідновлення на землях лісового фонду (2011–2018 рр.) 
роки
 
За допомогою функції про прогнозування в програмі Microsoft Excel був 
здійснений прогноз подальшого розвитку динаміки заготівлі ліквідної деревини 
від фактичної рубки (рисунок 2.12) [30–40]. За результатами роботи 
спостерігається тенденція зростання.  
Для визначення зв’язку між заготівлею ліквідної деревини від фактичної 
рубки і лісовідновленням на землях лісового фонду був проведений кореляційний 
аналіз. Коефіцієнт кореляції r=0,836, що вказує на високий зв'язок між двома 
масивами. Але необхідно прийняти до уваги, що якщо необхідно вийти на 
 56 
рекомендований відсоток лісистості, то лісогосподарствам необхідно скоригувати 
один із показників: або зменшити вирубку, або збільшити лісовідновлення. 
 
800
706,74
651,07
700
575,7
600 565,8 678,91
484,4 616,3
500 567,2
406,9 532,9
400 457,6
300
200
100
0
 
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
2011–2018 рр. 
роки
 
Рисунок 2.12 – Заготівля ліквідної деревини від фактичної рубки  
 
2.5 Видовий склад деревних порід Черкаської області 
 
Головними породами в лісах є дуб, сосна, береза (рисунок 2.13). Із супутніх 
порід найбільш поширений клен польовий та гостролистий, граб, липа, біла 
акація. Підлісок представлений кущами акації жовтої, бузини чорної і червоної, 
терену, шипшини, ліщини, бересклету, крушини, глоду [25–31]. 
 
тис. куб. м
 57 
5% 2%
10%
83%
Сосна звичайна Вільха чорна Дуб червоний Інші
 
 
Рисунок 2.13 – Видовий склад деревних порід Черкаської області 
 
Загалом сучасні молоді мішані дубові деревостани сформовані з 
переважанням у складі корінних порід, однак їх частка у різному віці неоднакова. 
У віці змикання намету (фаза відновлення) у складі насаджень переважають не 
дуб і ясен (Fraxіnus excelsіor L.), як головні типоутворювальні породи, а липа 
(Tіlіa cordata L.), клени (Acer platanoіdes L., A. campestre L.) і берест (Ulmus laevіs 
L.). Лише починаючи з фази молодого лісу дуб і ясен домінують, зберігаючи за 
собою це переважання аж до періоду розпаду деревостанів. У фазі жердняку 
конкуренція між деревними видами найгостріша, дуб і ясен домінують у складі 
(57 – 65 %). 
Поступово вирізняється двоярусний намет деревостанів. В оптимальній фазі 
участь головних типоутворювальних порід зростає до 59 – 79 %, що призводить 
до накопичення максимальних запасів стовбурової деревини. У вибірковій фазі 
починається інтенсивна диференціація намету деревостану, чітко виділяється 
триярусна вертикальна структура і близьке до біогрупового розміщення порід на 
площі. У фазі старіння починають відмирати фізично перестарілі дерева. Вона 
характеризується невеликою кількістю стовбурів дерев старшого покоління. 
Високий запас поступово зменшується, і ця фаза переходить у фазу розпаду. 
 58 
Запас зменшується, розміщення дерев є вкрай нерівномірним, утворюються 
прогалини, в яких відбувається відновлення. 
У свіжій ясенево-липовій діброві головними типоутворювальними 
породами постають дуб звичайний і ясен звичайний, до яких домішуються липа 
серцелиста, клен гостролистий, клен польовий, берест. Усі інші породи не є 
визначальними для цього зонального типу лісу. 
Походження мішаних дубових деревостанів може бути: насінне природне і 
штучне, вегетативне паросткове, коренепаросткове, відсадкове природне, 
вегетативне відсадкове штучне. Для них характерні різні темпи росту й розвитку, 
неоднакові періоди за тривалістю проходження фаз розвитку. Склад і структура 
таких деревостанів у оптимальній фазі розвитку (навіть у межах близького віку) 
неоднакові, про що свідчать їхні таксаційні параметри (таблиця 2.7). 
 
Таблиця 2.7 – Таксаційні параметри насаджень свіжої ясенево-липової 
діброви у різному віці 
 
 
 59 
 Продовження таблиці 2.7 
 
 
Як матеріали лісотипологічного аналізу, так і таксаційні дані закладених 
пробних площ (ПП) свідчать, що у складі деревостанів різних походження і 
структури (таблиця 2.8) наявна певна участь типоутворювальних порід і їх 
супутників. Участь дуба і ясена у складі деревостанів сягає від 20 до 100 %, за 
винятком похідних насаджень, а їх супутників – від 5 до 60 %. 
У породному складі окремих деревостанів виявлені не всі породи, а лише 
дві-три (ПП 34, 69, 44, 20), тобто типова поліфункціональна популяція мішаних 
дубових лісів – неповночленна. Умовно всі деревостани можна розподілити на 
такі групи: 1 – з домінуванням дуба і ясена у складі і з участю у складі популяцій 
характерних видів (ПП 24, 28, 12), 2 – з домінуванням дуба і ясена у складі і з 
невеликою участю у складі популяцій характерних видів (ПП 33, 90, 91), 3 – з 
домінуванням дуба і/або ясена у складі і з невеликою участю у складі популяцій 
одного-двох характерних видів (ПП 20,92, 64, 65), 4 – з різною участю різних 
нетипоутворювальних порід (ПП 44, 66, 39) і 5 – з домінуванням дуба, але  без 
 60 
участі ясена і типоутворювальних порід (ПП 34). Подальші сукцесійні зміни у цих 
типах деревостанів проходили і проходитимуть неоднаково. 
 
Таблиця 2.8 – Структура й успішність процесів відновлення у мішаних 
дубових деревостанах 
 
 
Там, де домінує дуб, його едифікаторна роль, принаймні, не 
зменшуватиметься, а там, де його участь у складі деревостанів мала, ймовірне 
послаблення його ролі. Зрозуміло, що для підтримання природної структури лісів 
у перерахованих типах деревостанів необхідно проводити різні за масштабами і 
тривалістю заходи. 
Вікова структура близьких до природних лісів – ступінчаста й вертикально-
ступінчаста, зімкненість намету – висока, розміщення порід тяжіє до 
біогрупового. Внаслідок такої структури у прогалинах прискорюються відновні 
процеси. Зі спрощенням структури насаджень і участі типоутворювальних порід у 
складі сукцесійні зміни спрямовані на посилення ролі нетипових субедифікаторів, 
а це призводить до збіднення будови насаджень і, зрештою, до зниження їх 
стійкості. 
 61 
Фазам розвитку притаманні специфічна вікова, породна і просторова 
структура, які визначаються передовсім умовами місцезростання і конкуренцією 
видів за екологічні фактори. Уніфікація назв стадій і фаз розвитку лісів для 
однозначного їх розуміння бачиться на основі опрацювання критеріїв їх кількісної 
оцінки. Фази розвитку доцільно встановлювати за діапазоном віку та змін 
таксаційних параметрів у часі. 
Виділення стадій і фаз розвитку різних за походженням, а значить, і різних 
за розвитком насаджень не має абсолютно однозначного трактування. Діапазон 
тривалості фаз розвитку природного лісу і штучно створених насаджень 
неоднаковий. У пралісах і природних лісах фази від оптимальної до розпаду 
більшою мірою розтягнуті у часі, ніж у культурах [12]. 
Фактично, у лісових культурах відсутні фази старіння і розпаду, оскільки 
при суцільнолісосічній системі ведення господарства насадження вирубують до 
досягнення ними віку природної стиглості. Таким чином, виділення фаз розвитку 
мішаних дубових лісів різного походження і їх тривалість у часі є умовними. 
У межах одного типу лісу корінними (близькими до цільових з позицій 
наближеного до природи лісівництва) можуть поставати як один, так і декілька 
типів деревостанів. Корінними необхідно вважати деревостани, які утворюють 
клімаксові угруповання. Наприклад, у свіжих і вологих ясенево-липових дібровах 
(D2 – D3-яс-лпД) лісоутворювальними, а в окремих випадках і 
типоутворювальними породами постають дуб і ясен. 
Деревостани природного походження, в яких переважають ці породи, 
доцільно вважати корінними. Це значить, що деревостан складу 
5Д3Яс1Лп1Клг,Бт+Клп є корінним, так само як і деревостан складу 
5Яс4Д1ЛпКлг+Бт Клп (табл. 2). Дотепер вважалося, що у кожному типі лісу лише 
один тип деревостану є корінним, решта – похідними [3]. 
Для планування лісогосподарських заходів, спрямованих на підтримку 
якісної структури, максимально можливої продуктивності і стабільної біотичної 
різноманітності, необхідно знати характеристики корінних і змінених природними 
 62 
чинниками і дією людини деревостанів. Їх доцільно поділити на такі типи: 1 – 
близькі до цільового: ± 8 – 10 одиниць типоутворювальної (-них) породи (порід) 
за складом; наявні всі інші корінні породи; 2 – перехідні: ± 6 – 7 одиниць 
типоутворювальної (-них) породи (порід) за складом, але наявні ± 2 – 4 одиниці 
інших корінних порід; 3 – віддалені від природних: ± 3 – 5 одиниць 
типоутворювальної (-них) породи (порід) за складом, але наявні ± 1 – 2 одиниці 
інших корінних порід; 4 – похідні: ± 1 – 2 одиниці типоутворювальної (-них) 
породи (порід) за складом, але наявні ± 1 – 2 одиниці інших корінних порід, або 
відсутні типоутворювальні породи (порода). До похідних типів деревостанів 
належать передовсім насадження штучного походження. Похідних типів 
деревостанів може бути тим більше, чим більше лісоутворювальних порід, що 
спільно ростуть у певному типі лісу, і чим сильніше піддається лісовий масив дії 
стихійних і антропогенних чинників. Деревостани, у складі яких присутні 
інтродуценти (модрина, горіх, ялина, дуб червоний та ін.), незалежно від їхніх 
часток у складі насадження, належать до похідних. 
Для повноцінного збереження сукцесійних рядів дубових деревостанів 
особливу увагу слід зосередити на найуразливіших і загрожуваних фазах їх 
розвитку, ділянки яких найбільшрідкісні і (або) найменш стійкі. Нерідко (але не 
завжди) це – корінні асоціації (кліматичний і едафічний клімакс) разом із 
популяціями їх едифікаторів. У зоні широколистяних лісів провідна роль в 
організації екосистем на вододілах належить життю популяції едифікатора-
автотрофа – дуба звичайного, а подекуди й ясена звичайного. Підлеглі види 
деревної, чагарникової і трав’янистої синузій, а також більшість видів-
гетеротрофів узгоджують життя з життям популяції едифікаторів, оскільки 
останні формують характерні риси рослинного покриву, що складається з 
найбільш крупних елементів [10]. Зменшення участі дуба на вододілах визначає 
формування в угрупованнях дрібнофрагментарної парцелярної мозаїки, в якій не 
здатні існувати світлолюбні види рослин. 
 63 
Технологія створення і формування мішаних дубових деревостанів 
базується на вирощуванні цільових (близьких до природних) насаджень залежно 
від мети господарювання, кліматичних і ґрунтово-гідрологічних умов, біології й 
екології порід. При цьому застосовують різні, але якомога ближчі до природного 
лісу, більш індивідуальні й диференційовані підходи до планування ведення 
лісового господарства. 
 
2.6 Розрахунок шкоди, заподіяної лісу 
 
Такси для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому 
господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами, 
застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, 
пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на 
сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, 
що не належать до лісового фонду наведені в таблицях 2.9–2.17 згідно постанов 
Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 "Про затвердження такс 
для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" [43]. 
За незаконне вирубування або пошкодження до ступеня припинення росту 
плодових дерев, самшиту, дерев і чагарників родини кипарисових, бархату 
амурського, айланта, платана, горіхів усіх видів, дерев еталонних насаджень та 
дерев на лісонасіннєвих плантаціях і ділянках, насіннєвих і хвойних дерев віком 
до 41 року в грудні – січні розмір шкоди обчислюється за цією таксою, 
збільшеною у 3 рази. За  незаконне  вирубування  сухостійних  дерев розмір 
шкоди обчислюється  за цією  таксою,  зменшеною  у 2 рази. До пошкоджених до 
ступеня припинення  росту  належать дерева з переламаним стовбуром, 
обідраною корою понад 30 відсотків його периметра (незалежно від довжини за 
висотою стовбура), обшморганою кроною понад половину її довжини, 
обідраними  та зламаними скелетними коренями понад половину периметра 
стовбура,  а також повалені  дерева  та з нахилом,  спричиненим дією 
 64 
лісокористувача,  понад  30 градусів від вертикальної осі. У разі неможливості 
встановлення розрядів висоти насаджень за фактичними вимірами (дерева  або 
насадження  повністю  вирубані, вивезені з місця рубання тощо), а також 
узгодження категорій технічної придатності дерев (ділові, напівділові, дров'яні) їх 
матеріальна цінність визначається за найвищим розрядом висоти для деревостанів 
вирубаної породи відповідно до матеріалів лісовпорядкування, таксаційного 
виділу. При цьому всі вирубані стовбури вважаються діловими. Діаметр пня 
дерева у корі зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та 
найменшим замірами діаметра. Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки 
кореня (урівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним 
зрізом.  
 
Таблиця 2.9 – Такса для для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня 
припинення росту 
Діаметр дерев у корі біля шийки кореня, сантиметрів Розмір шкоди, гривень 
10 і менш як 42 
10,1-14 74 
14,1-18 190 
18,1-22 390 
22,1-26 685 
26,1-30 1080 
30,1-34 1449 
34,1-38 1845 
38,1-42 2266 
42,1-46 2688 
46,1-50 3109 
За кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового 
105 
діаметра 
За кожний кущ чагарнику 105 
 
 65 
Таблиця 2.10 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту 
Діаметр дерев у корі біля шийки кореня, сантиметрів Розмір шкоди, гривень 
10 і менш як 11 
10,1-14 26 
14,1-18 58 
18,1-22 126 
22,1-26 216 
26,1-30 316 
30,1-34 427 
34,1-38 553 
38,1-42 685 
42,1-46 791 
46,1-50 896 
За кожне 1-сантиметрове перевищення 50-
26 
сантиметрового діаметра 
За кожний кущ чагарнику 26 
 
За  пошкодження  плодових  дерев,  самшиту, дерев  і чагарників  родини  
кипарисових,  бархату амурського, айланта, платана, горіхів усіх видів, дерев 
еталонних насаджень  та  дерев  на  лісонасіннєвих плантаціях і ділянках,  
насіннєвих, плюсових і хвойних дерев віком до 41 року в грудні – січні розмір 
шкоди обчислюється  за цією таксою, збільшеною у 2 рази. До пошкоджених до 
ступеня неприпинення росту належать дерева із зламаною вершиною  або  
обшморганою  кроною від  третини до половини її довжини,  обідраною корою 
від 10 до 30 відсотків периметра стовбура  (незалежно від довжини і висоти 
пошкодження стовбура), обідраними  та зламаними скелетними  коренями від 
однієї четвертої частини  до  половини периметра стовбура, а також дерева з 
нахилом, спричиненим дією лісокористувача, до 30 градусів від вертикальної осі 
без відриву коренів.  
 
 66 
Таблиця 2.11 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
знищенням або пошкодженням лісових культур, природного  підросту та самосіву 
на землях, призначених для відновлення лісу 
Вік лісових  культур, природного підросту та 
Розмір шкоди, гривень за 1 гектар 
самосіву, років 
Знищених:  
5 і менш як 17918 
6-10 23188 
Пошкоджених:  
5 і менш як 8959 
6-10 11594 
 
У гірських  лісах  Карпат  і  Криму  розмір  шкоди, заподіяної  лісу  
знищенням  або пошкодженням лісових культур, природного підросту та 
самосіву, обчислюється за цією таксою, збільшеною у 2 рази. За  пошкодження 
або знищення плодових дерев,  лісових культур,  природного підросту  та  
самосіву  самшиту, дерев і чагарників  родини  кипарисових,  бархату амурського,  
айланта,  платана,  горіхів усіх  видів, насіннєвих та плюсових дерев розмір 
шкоди, заподіяної лісу,  обчислюється  за  цією  таксою,  збільшеною  у 2 рази. 
Розмір шкоди, заподіяної лісу знищенням або пошкодженням до  ступеня 
припинення росту лісових культур, природного підросту та самосіву віком понад 
10 років, обчислюється за таксою, визначеною в таблиці 2.12. Під час обчислення 
розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та 
громадянами знищенням або пошкодженням внаслідок його забруднення 
хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, 
стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та 
інших видів шкідливого впливу, підпалу або недбалого поводження з вогнем та 
порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах, засмічення побутовими і 
промисловими відходами, враховуються:  
 67 
• знищення або пошкодження лісових культур, природного підросту та 
самосіву, яке обчислюється в десятикратному розмірі діючих такс на 
деревину лісових порід, що відпускається на пні за першим розрядом у всіх 
таксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс; 
• вартість робіт, пов'язаних з припиненням негативного впливу на лісові 
насадження зазначених факторів або гасінням лісової пожежі;  
• вартість робіт з очищення території;  
• вартість робіт, пов'язаних з  вирощуванням  лісових насаджень до віку, в 
якому вони пошкоджені зазначеними негативними факторами.  
 
Таблиця 2.12 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу  
знищенням або пошкодженням сіянців, саджанців  у лісових розсадниках і на 
плантаціях 
Шкода Розмір шкоди, гривень 
У розсадниках:  
за кожний гектар сіянців 18972 
за кожну тисячу саджанців основних лісових порід 738 
віком до трьох років  
за кожний саджанець плодових, 32 
декоративних і технічних порід  
На плантаціях:  
за кожний саджанець елітних насіннєвих 105 
за кожний саджанець всіх інших насіннєвих 32 
 
 
Примітка. У разі  коли  самовільною заготівлею сіна та випасанням худоби 
знищено або пошкоджено лісові   культури, природний підріст та самосів, розмір 
шкоди обчислюється дночасно  за  цією  таксою  і  таксою,   визначеною  в 
таблиці 2.15.  
 68 
Таблиця 2.13 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
самовільною заготівлею сіна а випасанням худоби на лісових ділянках 
Розмір шкоди, 
Шкода 
гривень 
1. У разі самовільної заготівлі сіна (за кожний   гектар):  
на сіножатях і пасовищах                           1581 
на землях поза межами сіножатей і пасовищ          474 
2. У разі самовільного випасання худоби (за кожну голову):  
на сіножатях і пасовищах:                           
великої рогатої худоби і коней                     63 
молодняка великої рогатої худоби і коней та дрібної худоби 32 
кіз                                                32 
на землях поза межами сіножатей і пасовищ:          
великої рогатої худоби і коней                    95 
молодняка великої рогатої худоби, коней та дрібної худоби 32 
кіз 63 
 
 
Таблиця 2.14 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
пошкодженням сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського 
призначення 
Шкода Розмір шкоди, гривень 
За кожний гектар сіножатей, пасовищ і ріллі 9486 
 
 
Примітка: Розмір  шкоди,  заподіяної  знищенням  або  пошкодженням 
мостів, шлюзів, інших інженерних споруд на лісоосушувальних канавах, 
дренажних системах і дорогах, рекреаційних об'єктів, обчислюється  в  
п'ятикратному розмірі вартості витрат на поновлення  знищених  або ошкоджених 
споруд.  
 69 
Таблиця 2.15 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
знищенням або пошкодженням відмежувальних знаків у лісах 
Розмір шкоди, 
За кожний знак 
гривень 
стовп квартальний, межовий, візирний, інший лісовпорядний 
1186 
та лісогосподарський знак 
стовп лісогосподарський (на лісосіках, ділянках, призначених 
348 
для відновлення лісу, сіножатях, пасовищах, пробних площах тощо) 
шлагбаум, межовий знак 3557 
 
Таблиця 2.16 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
знищенням або пошкодженням лісоосушувальних канав, дренажних систем і 
доріг на лісових ділянках 
Шкода Розмір шкоди, гривень 
За погонний метр лісоосушувальних канав і 
 
дренажних систем: 
осушувальних 516 
збиральних 870 
магістральних 1344 
За квадратний метр доріг:  
асфальтних 650 
цементобетонних 550 
з щебеневим покриттям 450 
з гравійним покриттям 400 
ґрунтових поліпшених 300 
ґрунтових 200 
 
 
Таблиця 2.17 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
порушенням правил заготівлі лісової 
Шкода Розмір шкоди, гривень 
За квадратний метр лісової підстилки 32 
 70 
Таблиця 2.18 – Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу 
порушенням правил заготівлі лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, 
грибів, ягід тощо  
Показник Розмір шкоди, гривень 
рідкісні, 
ендемічні, 
види рослин, реліктові та такі, 
поширені види 
За кілограм заготовлених природні запаси що   рослин, 
яких обмежені, перебувають під 
дикорослих, технічних і природні запаси 
промислова загрозою 
лікарських видів  рослин: яких не 
заготівля знищення, види 
обмежені 
лімітується рослин, 
заготівля яких  
забороняється 
кореневища і коріння 32 84 237 
квіти, бруньки 32 84 116 
кора 32 32 63 
трава 32 63 84 
листя 32 32 84 
пагони  32 63 
плоди  32 63 
грибів  63 84 
ягід у природних 
напівчагарникових і 32 63  
трав'янолистних ягідниках 
дикорослих плодів у тому числі 
116 216  
горіхів) у  природних чагарниках 
 
Примітка: Розмір шкоди за порушення  правил заготівлі лікарських рослин, 
дикорослих  плодів, горіхів, грибів, ягід на штучно створених плантаціях 
обчислюється за цією таксою, збільшеною у 2 рази.  
 
 71 
На прикладі порушення природоохоронного законодавства розглянемо 
розрахунок шкоди, нанесеної лісу. При вивезенні дерев з лісосіки лісового 
господарства лісовозами пошкоджено до ступеня неприпинення росту 12 дерев 
(діаметром: 2 шт. – 21 см, 4 шт. – 27 см, 5 шт. – 30 см, 1 шт. – 64 см) і 7 кущів 
чагарників. Розмір шкоди (збитків) становить – таблиця 2.19. 
 
Таблиця 2.19 – Розмір шкоди (збитків) 
 
Кількість Розмір 
Діаметр дерев, см Розрахунок 
дерев збитків, грн. 
21 2 2 · 126 · 17 4 284 
27 4 4 · 316 ·17 21 488 
30 5 5 · 316 · 17 26 860 
64 1 1 · (896 + 14 ·26) ·17 21 420 
Кущі чагарників 7 7 · 26 ·17 3 094 
Разом   77 146 
 
 
Кошти, стягнуті з порушників природоохоронного законодавства за 
екологічні збитки, надходять до державного бюджету. 
 72 
 
ВИСНОВКИ 
 
Об'єктивна оцінка перспектив розвитку людської цивілізації диктує 
необхідність переосмислення існуючих підходів до використання природних 
ресурсів, вибору такої моделі природокористування, яка б забезпечувала потреби 
як теперішніх, так і майбутніх поколінь в життєво важливих ресурсах та 
екологічних благах. Досягнення такої мети неможливе без врахування 
регіональної специфіки економічних, соціальних та екологічних процесів. Такий 
принцип у повній мірі поширюється й на систему лісокористування. 
При сучасному стані навколишнього природного середовища постає 
розуміння того, що безповоротне споживання природних ресурсів уже вичерпано. 
Управління в галузі охорони навколишнього природного середовища за 
допомогою економічних та законодавчих інструментів має спрямовуватись на 
мінімізацію споживання первинних природних ресурсів, на забезпечення їхньої 
оборотності, зменшення негативного техногенного впливу на довкілля. 
З метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, 
генофонду рослинного і тваринного світу необхідно забезпечити формування 
екологічної мережі, шляхом віднесення частини земель господарського 
використання до категорій, що підлягають особливій охороні, з відтворенням 
притаманного їм різноманіття природних ландшафтів.  
Для збереження та відтворення ландшафтного різноманіття, дотримання 
екологічної рівноваги на території області, запобігання безповоротній втраті 
частини гено-, демо-, цено- та екофонду необхідно розробити технічну 
документацію та виконати роботи по встановленню меж ділянок вже існуючих в 
області об'єктів природно-заповідного фонду.  
Охорона земель і відтворення родючості ґрунтів – складна 
багатоперспективна проблема, вирішення якої потребує коштів, відповідних 
рішень законодавчого характеру. Окремі агротехнічні заходи не завжди можуть 
забезпечити захист ґрунтів від антропогенних впливів. Принциповим заходом є 
 73 
вилучення з інтенсивного обробітку деградованих земель з метою їх заліснення 
чи залуження. За сприяння держуправління, Головою обласної державної 
адміністрації прийнято розпорядження щодо розширення лісових насаджень на 
території області за рахунок малопродуктивних земель, які не використовуються в 
сільськогосподарському виробництві.  
Як показує досвід попередніх років, основним елементом механізму 
фінансування природоохоронних заходів є цільові фонди охорони навколишнього 
природного середовища. Проблемою в цьому питанні є недостатність коштів для 
здійснення природоохоронних заходів, а також їх розпорошення між чисельними, 
малими за розмірами місцевими фондами, що не дозволяє фінансувати масштабні 
заходи по ліквідації та зменшенню забруднення.  
Для скорочення термінів вирішення екологічних проблем в області 
необхідно проведення фінансування природоохоронних заходів не тільки за 
рахунок цільового природоохоронного фонду, а також за рахунок зборів за 
використання природних ресурсів, що надходять до місцевих бюджетів, 
підкріплювати створені природоохоронні програми джерелами фінансування. 
Сучасна екологічна політика повинна мати інтегрований характер, що 
означає необхідність присутності природоохоронної складової, екологічних 
орієнтирів та пріоритетів у всіх сферах діяльності будь-яких відомств та установ, 
підприємств незалежно від форми власності, забезпечення відповідних активних 
міжсекторальних зв'язків. Інтегрована екологічна політика є ключовим елементом 
стратегії сталого розвитку. 
У зв'язку з тим, що люди не можуть припинити активний вплив на природу, 
вони повинні це робити, враховуючи  екологічні закони. При умові, коли людська 
діяльність не буде суперечити вимогам цих законів, антропогенний вплив на 
природу може стати не способом руйнації, а її збереження. 
Вирубування лісів України за роками велось набагато інтенсивніше, ніж 
його відтворення, а це вже стало відчутним щодо негативних екологічних 
процесів, які відбуваються в природі. Працівникам лісових господарств відомо, 
 74 
що для відновлення дорослого лісу потрібно 100-120 років. Отже, необхідно 
урівноважувати кількість вирубувань лісових площ з їх відтворенням. 
Аналіз діяльності лісової галузі в Черкаській області показує, що 
працівники лісництва забезпечують охорону, захист, відтворення, підвищення 
продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, 
підвищення родючості ґрунтів, здійснюють використання лісових ресурсів 
способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей 
лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та 
відтворення. 
 
 75 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Шаблій О. Економічна географія. – Львів: Світ, 1994. – 357 с. 
2. Термена Б.К. Лісознавство з основами лісівництва. Навчальний посібник. − 
Чернівці: Книги-ХХІ, 2004. − 160 с. 
3. Свириденко В.Є., Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво. Підручник. / За ред. 
В.Є. Свириденка. − К.: Арістей, 2005. − 544 с. 
4. Гірс О.А., Новак Б.І., Кашпор С.М. Лісовпорядкування. Підручник. 2-ге  
вид. − К.: Арістей, 2005. − 384 с. 
5. Швиденко А.Й., Остапенко Б.Ф. Лісознавство. Підручник. – Чернівці: 
Зелена Буковина, 2001. – 352 с. 
6. Покровская С.Ф. Влияние загрязнения воздуха на растения. − М.: Наука, 
1973. − 78 с. 
7. Трешоу М., Жиллет Д. Загрязнение воздуха и жизнь растений. – Л.: Мир, 
1988. – 534 с. 
8. Воробьев Г.И., Мухаметшин К.Д., Девяткин Л.М. Лесное хозяйство мира. – 
М.: Лесная промышленность, 1984. – 352 с. 
9. Хржановский В.Г., Викторов В.С., Литвак П.В., Родионов Б.С. 
Ботаническая география с основами экологии растений. Учебное пособие. − 
М.: Агропромиздат, 1986. − 255 с. 
10. Рущак М. Ліси України: управління, експлуатація, відтворення. // Економіка 
України. – 1995.– № 6. – С. 47-52. 
11. Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу. – Київ: Знання, 1992. – 
283 с. 
12. Генсірук І. Історія лісництва в Україні. – Львів: Світ, 1990. – 480 с. 
13. Дяченко Я. Організація управління лісовим комплексом // Економіка 
України. –  1996. –  № 7. – С. 13-25.  
 76 
14. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Україні у 2003 році. К.: Вид-во Раєвського, 2004. – 144 с. 
15. Довідник з охорони природи в сільському і лісовому господарстві (правові 
питання) / Ю. С. Шемшученко, В. Л. Мунтян, М. І. Малишко та ін.; За ред. 
Ю. С. Шемшученка. – К.: Урожай, 1997. – 167 с. 
16. Біднячук С.В. Методичні основи економічної оцінки лісів//Формування 
ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць, випуск 17. – Київ: 
НДЕІ Мінекономіки України, 2002. – С. 15–19. 
17. Воробьев Д.В. Методика лесотипологических исследований. - К.: Урожай, 
1967. - 388 с. 
18. Генсирук С.А., Бондарь В.С., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Комплексное 
лесохозяйственное районирование Украины и Молдавии. - К.: Наукова 
думка, 1981. - 360 с. 
19. Лісорозведення і лісовідновлення // Зелена скарбниця Черкащини. – 2006. - 
№4. – С. 18-20. 
20. Новиков Ю.В. Природа и человек. - М., 1991. - 222 с.  
21. Охорона і захист лісів // Зелена скарбниця Черкащини. – 2006. - №4. – С. 21-
23. 
22. Сайт Верховної Ради України – http: //www.kmu.gov.ua.  
23. Тарасенко В. Про екосистеми і заповідні території. // Сільський час. – 
2004.– № 21. – С. 3. 
24. Єременко В. Ліси Черкащини у надійних руках. // Молодь Черкащини. – 
2003.– № 52. – С. 6. 
25. Державна програма «Ліси України» на період 2012-2019 рр., затверджена 
рішенням Черкаської Обласної Ради від 18.01.12 № 24-16. 
26. Екологічний паспорт Черкаської області. – Черкаси: Державне управління 
охорони навколишнього природного середовища, 2018. – 166 с. 
27. Екологічний паспорт Черкаської області. – Черкаси: Державне управління 
охорони навколишнього природного середовища, 2019. – 198 с. 
 77 
28. Статистичний збірник «Довкілля Черкащини» за 2017 рік. – Ч.: Головне 
управління статистики у Черкаській області, 2018. – 157 с. 
29. Статистичний збірник «Довкілля Черкащини» за 2018 рік. – Ч.: Головне 
управління статистики у Черкаській області, 2019. – 176 с. 
30. Яришева Н.Ф. Основи природознавства. Природа України: Навч.  
посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 335 с. 
31. Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: Урожай, 
1987. – 303 с.  
32. Коноваленко Т.Ф., Барило О.С., Карастан І.М. Природно-заповідний фонд 
Черкаської області. – Черкаси: Вертикаль, 2006. – 195 с. 
33. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 „Про 
затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”. 
 78 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 79 
 
Додаток А 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
