Висвітлення в історіографії радянської практики впливу на природно-кліматичні процеси

Abstract

Показано особливості реалізації на практиці "Великого плану перетворення природи: 1948 – 1958 рр." за матеріалами, що знайшли своє відображенні в історіографії кінця 1940-х – початку 2000-х рр. Висвітлено різні підходи дослідників до висвітлення бачення і практичного значення для суспільства тих заходів, які здійснювались відповідно до Великого плану перетворення природи. Висвітлено різні підходи дослідників до висвітлення бачення і практичного значення для суспільства тих заходів, які здійснювались відповідно до "Великого плану перетворення природи". Доведено, що для багатьох праць історіографії радянського періоду були притаманні стереотипи в дусі домінуючої тоді ідеології, акцентування уваги лише на позитивних факторах, замовчування негативних явиш і результатів, надмірне та безпроблемне висвітлення діяльності компартійних структур. Більшості наукових праць радянського періоду були притаманні відомча направленість, некритичний підхід до джерел, слабка документальна база та публіцистичний характер. Доведено, що у пострадянський та сучасний історіографічний періоди з піднятої нами проблеми відбувався об’єктивний і незаангажований перегляд радянських концепцій у дослідженні подій та явищ післявоєнного періоду, а також подолання партійно-ідеологічного догматизму, втілення традицій антропоцентризму, розширення тематики досліджень.

The features of putting into practice "The Great plan of nature transformation": 1948 – 1958 after the materials reflected in the historiography of the late 1940s – early 2000s are demonstrated. The article deals with different approaches of the researchers to highlight the vision and practical value for the society of the activities that were carried out according to "the Great plan of nature transformation". It is proved that many works on the historiography of Soviet period have been characterized by a spirit of stereotypes of dominant ideology at that time, focusing only on positive factors, suppressing negative results and activities, excessively and seamlessly covering communist party structures. Most of the works of Soviet period have been characterized by departmental orientation, uncritical approach to the sources, a weak base and journalistic documentary nature. It is proved that in post-Soviet and modern historiographical periods on the raised problem there was an objective and unbiased review of Soviet concepts in the study of events and phenomena of postwar period, the overcoming of party and ideological dogmatism, the embodiment of anthropocentrism traditions, the expansion of research topics