Теоретико–методологічні засади дослідження консенсусу

Abstract

Політичний досвід ХХ століття однозначно заперечує ідеологію і політику протистояння, конфлікту та сутички. Замість них пропонуються різні концепції демократичного розвитку, взаємодії і співпраці народів та культур. І хоча конфліктних ситуацій в сучасній політичній практиці не зменшилося, ідеї демократизму, сталого людського розвитку й толерантності активно реалізуються не тільки окремими державами, але й на міжнародному рівні. Отже, можливість консенсусного розв’язання конфліктів виявляється все більш затребуваною і ймовірною. З огляду на це постає завдання осмислення демократичного світогляду як засади сучасного політичного консенсусу, а також розгляду суперечностей досягнення консенсусу в системі внутрішніх і міжнародних демократичних відносин.

The political experience of the twentieth century clearly rejects the ideology and policy of confrontation, conflict and confrontation. Instead, they offered a different concept of democratic development, interaction and cooperation between the peoples and cultures. Although conflicts in contemporary political practice, not diminished, the idea of democracy, sustainable human development and tolerance actively implemented not only by individual states, but also at the international level. Thus, the possibility of a consensual resolution of conflicts is more marketable and likely. Given this, there is a problem understanding the democratic foundations of the modern world as a political consensus, as well as consideration of the contradictions to reach consensus on the system of internal and international democratic relations