Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1751
Title: Еколого-економічні аспекти використання «зеленої енергетики» в Україні
Authors: Ящук, Людмила Борисівна
Пилипенко, Владислав Володимирович
Keywords: виробництво електроенергії;відновлювані джерела енергії;відновлювана енергетика;інструмент стимулювання;«зелений» тариф
Issue Date: 2020
Abstract: Пилипенко В.В. Еколого-економічні аспекти зеленої енергетики в Україні Актуальність теми: Розвиток відновлюваної енергетики сьогодні – це не просто світовий екологічний тренд, це один з варіантів вирішення енергетичної проблеми, яка гостро стоїть і перед Україною. Україна має значний потенціал в області відновлюваних джерел енергії, який може бути використаний для зміцнення торговельного балансу, створення робочих місць і стимулювання економічної діяльності. Найбільш ймовірними джерелами відновлюваної енергії для країни є вітрова, сонячна, геотермальна енергія, біомаса і мала гідроенергетика. Мета роботи: проаналізувати еколого-економічні аспекти «зеленої» енергетики в Україні, дослідження механізму застосування «зеленого» тарифу та пошук альтернативних інструментів в системі стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел. Об’єкт дослідження: об'єктом дослідження є альтернативні джерела енергії України. Предмет дослідження: визначення стратегічних напрямків розвитку альтернативної енергетики в Україні. Методи дослідження: теоретичний аналіз статистичних даних з подальшим їх узагальненням та прогнозуванням. Результати дослідження. У роботі було проведено сучасний стан альтернативних джерел енергії в Україні. Проаналізувавши сучасний стан цих джерел енергії в Україні, можна зробити висновок, що найбільш перспективними є сонячна та вітрова енергетика, а також застосування біопалива. Дещо менш ефективною є мала гідроенергетика. У зв’язку зі змінами клімату, поступовим виснаженням традиційних енергетичних ресурсів та тенденцією до зростання споживання енергії і бажанням країн знизити свою залежність від імпорту палива гостро постало питання розвитку альтернативної енергетики та переходу господарств країн на відновлювані джерела енергії. Наукова новизна: Виходячи з актуальності і ступеня розробки проблеми, метою дослідження було визначення тенденцій розвитку альтернативної енергетики та перспектив розвитку її в Україні. Основна увага приділялась визначенню нових тенденцій і можливостей впровадження системи енергозбереження, спрямованих на забезпечення сталого розвитку енергетичного сектора, підвищення енергетичної ефективності, поліпшення екологічної ситуації. Теоретичне і практичне значення: результати роботи можуть бути використані при розробці регіональних програм, довгострокових стратегій розвитку регіонів, матеріали представлені в роботі можуть бути інформовані для населення і громадськості в аспекті їх підвищення їх екологічна культура і свідомість. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (67 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 89 сторінок друкованого тексту, основна частина – 49 сторінок.
Pylypenko V.V. Ecological and economic aspects of the use of «green energy» in Ukraine Actuality of theme:The development of renewable energy today is not just a global environmental trend, it is also one of the options for solving the energy problem, which is acute for Ukraine.Ukraine has significant potential in the field of renewable energy, which can be used to strengthen the trade balance, create jobs and stimulate economic activity. The most likely sources of renewable energy for the country are wind, solar, geothermal energy, biomass and small hydropower. The purpose of the work: to analyze the environmental and economic aspects of "green" energy in Ukraine, the study of the mechanism of application of the "green" tariff and the search for alternative tools in the system of stimulating the production of electricity from renewable sources. Object of study: the object of research is alternative energy sources of Ukraine. Subject of study: definition of strategic directions of development of alternative energy in Ukraine. Research methods:theoretical analysis of statistical data with their subsequent generalization and forecasting. Research results.The current state of alternative energy sources in Ukraine was carried out in the work. Analyzing the current state of these energy sources in Ukraine, we can conclude that the most promising are solar and wind energy, as well as the use of biofuels. Small hydropower is somewhat less efficient. Due to climate change, the gradual depletion of traditional energy resources and the growing trend of energy consumption and the desire of countries to reduce their dependence on fuel imports, the issue of developing alternative energy and the transition of economies to renewable energy sources has become acute. Scientific novelty:Based on the relevance and degree of development of the problem, the purpose of the study was to determine trends in the development of alternative energy and prospects for its development in Ukraine. The main attention was paid to the identification of new trends and opportunities for the implementation of the energy saving system, aimed at ensuring sustainable development of the energy sector, increasing energy efficiency, improving the environmental situation. Theoretical and practical significance: the results of the work can be used in the development of regional programs, long-term strategies for the development of regions, the materials presented in the work can be informed to the public and the public in terms of improving their environmental culture and awareness. Structure and volume of work.Qualifying the master's work consists of an introduction, annotation, two sections, conclusions, a list of references (67 sources), graphic documentation for the master's qualification work, appendices. The full volume of the work is 89 pages of printed text, the main part is 49 pages.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1751
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
МКР_Пилипенко.pdf
  Restricted Access
1.53 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ «ЗЕЛЕНОЇ 
ЕНЕРГЕТИКИ» В УКРАЇНІ 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу,  
групи _МГЕК-903 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Пилипенко В.В.______________________ 
  (прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б.__________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Єфіменко А.Н._____________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
  
 
 
Черкаси – 2020 рік 
2 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
1.1 Характеристика паливно-енергетичного комплексу України 5 
1.2 Вплив традиційних енергетичних об’єктів на стан навколишнього 13 
середовища в Україні  
      1.2.1 Вплив ТЕЦ (ТЕС) 13 
      1.2.2 Виробництво енергії на атомних електростанціях    20 
      1.2.3 Гідроенергетичні установки 25 
   1.3 Альтернативна енергетика та її частка у процесах виробництва 29 
енергії 
   1.4 Законодавчі засади запровадження екологічно безпечних процесів  
виробництва енергії в Україні 35 
2 Еколого-економічні аспекти зеленої енергетики в Україні 40 
   2.1  Поняття „Зеленої енергетики” 40 
   2.2 Характеристика відновлювальних джерел енергії та їх екологічна  
безпека 45 
2.3  Сучасний стан та перспективи зеленої енергетики в Україні 50 
2.3.1 Можливості використання різних джерел енергії 50 
2.3.2 Використання вторинних енергоресурсів   57 
   2.4 Економічна доцільність запровадження альтернативних джерел 61 
енергії 
   2.5 Стратегія постачання запровадження альтернативних джерел  
енергії в Україні 65 
   2.6 Міжнародний досвід у запровадженні „Зеленої енергетики”  70 
Висновки 76 
Перелік посилань 80 
Додатки 88 
 
3 
 
ВСТУП 
 
Безперервне зростання цін на паливно-енергетичні ресурси (ПЕР), запаси 
яких можуть бути вичерпані вже в найближчій історичній перспективі, а також 
значне забруднення навколишнього середовища викидами при їх спалюванні, 
призводить людей до розуміння необхідності більш раціонального і економного їх 
витрачання, а також переходу на використання альтернативних джерел енергії, до 
числа яких відносять вторинні енергоресурси (ВЕР) і поновлювані джерела 
енергії (ПДЕ). 
Використання поновлюваних видів енергії, зокрема енергії сонця і вітру, 
набуло відчутні масштаби і стійку тенденцію до зростання. Державна політика в 
сфері впровадження інноваційних технологій в енергетиці та енергоспоживанні 
реалізується шляхом цільового інвестування, системи пільг і «Зелених» тарифів 
на вироблювані ресурси. 
В Україні на сьогодні є всі передумови для його подальшого розвитку. З 
виходом з кризового економічного стану стане можливим розвиток 
промисловості, науково-технічної бази та іншої діяльності. Як і в усьому світі, 
зростання використання цих джерел є незворотнім. 
Хоча поновлювані джерела енергії відіграють вирішальну роль в досягненні 
стратегічних цілей енергетики України, для підвищення потенціалу енергетичної 
ефективності необхідно враховувати також, зокрема, мета скорочення 
споживання природного газу. 
Високі капітальні витрати створюють невизначеність для інвестицій в 
поновлювані джерела енергії, створюючи бар'єр в їх розвитку. Змінюється 
політика використання поновлюваних джерел енергії, також підсилює брак довіри 
для інвесторів. Тому протягом довгих періодів слід підтримувати прогнозовану і 
стабільну політику, щоб забезпечити безперервність інвестицій в технології 
використання поновлюваних джерел енергії. 
4 
 
Вкрай важливо, щоб при проектуванні сучасних систем враховувалися не 
тільки прямі економічні показники і миттєвий ефект, а комплексний результат 
впровадження технологій з урахуванням екологічної складової, тенденцій 
виснаження запасів тих чи інших ресурсів. 
Негативне зовнішньоторговельне сальдо України в першу чергу обумовлено 
необхідністю імпорту газу, нафти та готових світлих нафтопродуктів. 
Ефективність використання енергоносіїв у перерахунку на одиницю продукції 
ВВП або на площу опалюваних будівель і споруд в Україні в рази нижче, ніж в 
розвинених індустріальних країнах. 
Україна має значний потенціал в області відновлюваних джерел енергії, 
який може бути використаний для зміцнення торговельного балансу, створення 
робочих місць і стимулювання економічної діяльності. Ефективність, який буде 
також важлива для реалізації існуючих політичних цілей, спрямованих на 
зниження залежності від імпортованого природного газу та сприяння 
диверсифікації енергопостачання. 
Рішення енергетичної проблеми України вимагають комплексних дій, 
зокрема для забезпечення екологічно стійкої практики. Найбільш ймовірними 
джерелами відновлюваної енергії для країни є вітрова, сонячна, геотермальна 
енергія, біомаса і мала гідроенергетика. Правильне поєднання цих варіантів 
можуть допомогти зменшити значну частку загального попиту на природний газ 
Україні на виробництво електроенергії. 
 
5 
 
АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Характеристика паливно-енергетичного комплексу України 
 
Протягом роками у світі відбувається поширеність швидкої відмови від 
великої кількості збільшення енерго-потоків та переоснащення регіональних 
політик на більш ширше використання місцевих, це стосується відновлюваних, 
джерел енергії й багатовмісне поєднання різних видів діяльності, яка 
здійснюється невеликими національними та великими міжнародними компаніями 
в рамках нових партнерств [1]. 
Проте ці схильності протирічать зі стратегією більшості централізації, 
притаманній сучасній українській енергетиці. Аналіз чинної Енерго-стратегії 
України на період до 2030 року і її проекту оновлення [2] свідчить про те, що з 
двох шляхів забезпечення регіонів  паливом та енергією, перший який полягав у 
скороченні енергоємності та розвитку безпечних для довкілля і менш затратних 
для споживача місцевих, у більшості випадку відновлюваних, джерел, а другий – 
у подальшій централізації шляхом спорудження низки атомних і вугільних 
електростанцій, Україна вибрала останній, на рисунку 1.1 ми можемо розгялнути 
прогноз споживання палива і енергії в Україні до 2030 року. 
 Якщо налаштувати державну політику розвитку паливно-енергетичного 
комплексу на скорочення енергоємності та розвиток безпечних для 
навколишнього середовища (і менш затратних для споживача) місцевих, у 
більшості випадків поновлюваних, джерел енергії, це розвиватиме велику 
кількість інвестиційно дешевих робочих місць і сприятиме виникненню великої 
кількості малих, розгалуджених підприємств, що надаватимуть енергетичну та 
фінансову незалежність окремим громадянам. Проте обраний державою шлях 
протиставляє природному газу, який у 2005-2012 рр. подорожчав у 7,6 раза (із $50 
до $430/тис. куб. м), “сучасну” вугільну й “безпечну” атомну енергетику, що 
дозволяє зберегти неповоротке централізоване адміністрування і 
6 
 
безвідповідальний бюрократичний апарат. Україна щорічно втрачає понад 30 млн 
т умовного палива на нагрівання навколишнього середовища, уряд продовжує 
оголошувати принцип “балансу інтересів виробника і споживача”, що насправді 
означає контроль великих енерговиробників. 
44,8
22,7 34
18,5
14,5 15,8 3029,9 56,9
25,7 27,6
61,8
71,8 28,2
87,9 77,7 20,6 37,3
16,9 28,1
14,6 16,6
13,1 17,3
15,6
80,7 101
48,1 58,3
73
2005 2010 2015 2020 2030
Вугілля як паливо Теплова та електроенергія АЕС
Електроенергія ТЕС Природній газ як паливо
Нафта і нафтопродукти Місцеві джерела палива та енергії
 
Рисунок 1.1–Прогнозовані до-2030 рр. обсяги споживання палива та енергії в 
Україні, млн т у. п./рік 
 
Безумовно, не можна руйнувати єдність енергетичної системи країни і 
відмовлятися від механізмів регулювання діяльності у цій сфері, що є 
найважливішими важелями для забезпечення надійності енергопостачання. Але 
не слід забувати про необхідність максимально важливого використання місцевих 
ресурсів, зміцнення їхньої ролі в енергетичних балансах, створення переконливих 
регіональних систем енергопостачання та енергоспоживання. 
Дана ситуація із забезпеченням України паливом та енергією схожа на ту, 
яка існувала до 1990-х у Данії, вона спрямовувала, більшу частку своїх валютних 
надходжень на закупівлю енергоресурсів. Проте, активно впроваджуючи 
енергоефективні та енергозберігаючі технології, вітрову та геліоенергетику, 
широко застосовуючи біомасу й біогаз, згодом ця країна протягом наступних 15 
7 
 
років перетворилася на державу з високим рівнем соціальної захищеності 
населення, здатну реалізовувати незалежну політику на світовій арені. У 1981 р. 
для отримання теплоти в Швеції використовувалося чотири джерела енергії, серед 
яких перевагу мав природний газ (85 % споживання).  
 
 
 
Рисунок 1.2 – Результати реалізації швецької програми диверсифікації джерел 
палива для генерування теплоти 
8 
 
Однак на рисунку 1.2 можна розглянуть, як протягом двадцяти років 
кількість джерел енергії виросла втричі, а частка експлуатації в теплоенергетиці 
природного газу скоротилася в чотирнадцять разів [3]. 
Правильний розрахунок данського і шведського вибору, ухвалена 
висновками звіту “Енергетика після Ріо-де-Жанейро”, в якому зазначено, що 
подібними для стратегій модернізації паливно-енергетичного комплексу всіх 
країн мають стати: “збільшення ефективності утилізації енергії (особливо на 
етапах кінцевого використання) шляхом впровадження енергозберігаючої техніки 
і технологій; модернізація техніки і технологій, що експлуатують органічне 
паливо; масштабне застосування нових і поновлюваних джерел енергії” [4]. 
Найбільш придатними, на першому етапі є організаційно-правові заходи, витрати 
на які мінімальні, – розроблення і прийняття законів, стандартів, податків на 
шкідливі викиди, неефективне застосування енергоносіїв, організація дієвого 
обліку та контролю шляхом використання лічильників, державна підтримка 
впровадження ефективних видів техніки і технологій. 
Сусідня країна Польша, яка змогла протягом десяти років повністю 
відмовитись від централізованого теплопостачання, може послугувати Україні 
своїм прикладом. У більшості домогосподарств було втановлено індивідуальні 
теплогенератори, лічильники води й теплоти, газу, внаслідок чого використання 
мазуту, газу та вугілля в житлово-комунальному господарстві країни скоротилося 
у п’ятеро. [5]. 
Україна, яка стала на шлях енергетичної стратегії на період до 2030 року, 
також передбачається в майбутньому зростання частки “сучасної” вугільної та 
“безпечної” атомної енергетики. 
Енергетична безпека в данському, шведському, польському проектах – це 
не перехід на альтернативні джерела енергії, а застосування технологій, це не 
заміна одного чи другого енерговитратного виробництва іншим (бензину 
біоетанолом, газу вугіллям, дизельного палива рапсовим ефіром тощо), не 
закупівля в інших країнах дешевих, але менш ефективних енергетичних 
9 
 
технологій. Дані проекти показують рух вагомого вирішення проблем, які 
спираються на дві основні тези: 
–       мати можливість для отриманння в різний час, використовуючи різні 
джерела енергії, має кожен споживач, попри це, концепція енергоспоживання має 
визначатись, виходячи з екологічної та економічної придатності; 
– підтвердити енергетичну безпеку можна за рахунок шляху створення з 
точки зору багатополюсної енергетики, яка включає переваги напрямків 
регіонального енергозбереження і енергозабезпечення ,які зоображені на рисунку 
1.3. 
Донецька 38,7
Луганська 22,7
Дніпропетровська 20,9
Київська 20,7
Львівська 13
Харківська 11,4
Волинська 10,3
Кіровоградська 9,4
Запорізька 8,9
Рівненська 8,7
Сумська 8,6
Одеська 8,1
Черкаська 7,8
Вінницька 7,4
Житомирська 7,2 Суумарний доцільно-економічний потенціал,млн МВт год/рік,сонячної і 
АР Крим 6,5 геотермальної енергії,енергії надлишкового тиску природнього і доменного 
газу,теплової енергії грунту,грунтових та стічних вод,енергії шахтного 
Чернігівська 6,2
метану і сільськокогосподарської біомаси
Полтавська 5,8
Хмельницька 4,4
Тернопільска 4,1
Івано-Франківська 3,9
Миколаївська 3,6
Херсонська 3,5  
Рисунок 1.3 – Регіональні можливості використання нетрадиційних і 
відновлюваних джерел енергії в Україні 
 
Один із цих шляхів даної енергетики в Луганській, Донецькій, Львівській та 
Волинській областях, можливо може стати застосування як джерело палива та 
енергії метану вентиляційного повітря, родовищ і вугільних шахт. За різними 
10 
 
підрахунками, на долю України припадає близько 12...25 трлн м3 цього палива. 
Метанові проекти, можуть спрогнозувати великий спектр способів використання 
даного ресурсу. Серед них, це напрямок метану в газопроводи чи його стиснення, 
використання для генерації електроенергії і в паливних сигментах, обігрів 
житлових будинків і шахт, споживання для заправки авто у стисненому вигляді чи 
після конверсії в рідке паливо, застосування у виробничих процесах. Виходячи з 
цього, зрозумілим є те що, для застосування шахтного метану в промислових 
масштабах слід вирішити ряд економічних та технічних проблем. Почнімо 
насамперед з нестабільності метано-повітряної суміші її через звичайно 
вибухонебезпечність та висока собівартість отриманих продуктів. Але це не 
слогує приводом для забудови АЕС в Донецькій області чи заводу з виробництва 
біодизельного палива, а не розробляти технології застосування місцевих джерел 
енергії. 
Вагомий внесок в енергетичний баланс Закарпаття, Буковини та Львівщини, 
може внести відновлювання гідростанцій на малих річках. В Україні, півстоліття 
тому працювало до півтори тисячі малих ГЕС, але через погану централізацію 
енергопостачання, багато з цих ГЕС було зупинено. У 2011 році, в нашій країні 
функціонувало не більше 50 станцій, у загальній потужності близько 40 МВт. 
Одночасно, вони виробляли близько 203 млн вВт на рік (0,1 % енергобалансу 
України). Їхнє спорядження зношене, забір води на неенергетичні потреби 
зростає, обладнання берегових і водозливних ділянок розмивається, а причиною 
підтоплень в дамбах, все частіше стають їхня несправність.  
В першу чергу, такі області як, Херсонська, Одеська і Дніпропетровська є 
найперспективнішими регіонами країни з точки зору геліоенергетики, 
реалістично досяжні показники якої, оцінюються Інститутом відновлювальної 
енергетики НАН України в 270…340 тис. МВт год на рік. На півдні та на сході в 
Україні, сонячні колектори та фотоелементи широкого розповсюдження ще не 
отримали. Однією з найгостріших причин – великий термін окупності сонячних 
систем (5...8 років; у 1,5...2,0 рази вище, аніж європейські показники). Більш 
11 
 
прагматичними з точки зору застосування енергії вітру є Карпати (Львівська, 
Івано-Франківська, Закарпатська, західна частина Чернівецької області), 
узбережжя Чорного та Азовського морів (Одеська, Миколаївська, Херсонська, 
Запорізька і Донецька області), а також Луганська область. Придатні території на 
яких можна побудувати вітроенергетичні об’єкти оцінюються в 8…9 тис. кв. км. 
На них у разі використання 20…30 % площ і за щільності будівництва ВЕС 5…8 
МВт/кв. км можна спорудити 8…24 тис. МВт і генерувати 16…48 млрд кВт 
год/рік електроенергії. 
На прибережних і внутрішніх акваторіях України, спостерігаються ще 
більші за розміром площі для побудови  вітроелектростанцій України (затока 
Сиваш, Одеська банка, Каркінітська затока, приморські лимани і водосховища 
Дніпровського каскаду ГЕС). Крім того, перспектива затоки Сиваш на висоті 
флюгера 10 м характеризується швидкістю 5,8…6,3 м/с, на висоті 25 м – 7,2…7,6 
м/с. 
Площа як є придатною для будівництва ВЕС водного базування, Україна 
посідає  друге місці в світі (після Норвегії). За щільностю будівництва ВЕС 8…14 
МВт/кв. км на них можна спорудити 21600…37800 МВт і забезпечити 
генерування електроенергії в обсягах 43,2…75,6 млрд кВт год/рік. Нашою 
країною вивчено технологію наплавного будівництва об’єктів у відкритому морі, 
завдяки цьому можна без труднощів модернізувать для потреб вітроенергетики 
[7]. 
Починаючи із 1999 року, Україна заплатила близько $100 млрд, за ввезені в 
країну природний газ і світлі нафтопродукти а також нафту. Собі вартість 
дизельного палива тільки для агропромислового комплексу з 2004 року, виросла 
на 13 млрд грн. Загальними причинами підняттям цін вгору є збільшення затрат 
виробників і неблагонадійна для країн-імпортерів світова кон’юнктура. На 
сьогоднішній день, попри умов тривалої фінансово-економічної кризи держава, 
має підтримувати не стільки виробників, скільки споживачів, стараючись 
зменшувать крок за кроком залежність від транснаціональних корпорацій. Для 
12 
 
кожного регіону країни, існують відповідні шляхи. Крім тих які перераховані 
вище, це: 
– створення системи децентралізованого енергопостачання з передбаченням 
її підключення до єдиних мереж; введення когенераційних технологій для 
одночасного виробництва теплової та електричної енергії; модернізація й 
технологічне переозброєння існуючих об’єктів [8]; 
– застосування екологічно та економічно прийнятних місцевих джерел, для 
автономного постачання палива та енергії споживачам; 
– широке використання відновлюваних джерел, вторинних енергетичних 
ресурсів і малої енергетики. 
– введення національної системи енергоаудиту, яка передбачатиме: 
створення насамперед організаційних, тобто приблизно беззатратних заходів; 
– виявлення пріоритетів інвестування; 
– встановлення місць неефективного використання ПЕР на основі 
аналізу звітності підприємств;  
– складання підприємств ЖКГ і енергетичної складової тарифів 
енергокомпаній; 
– енергоаудит територій (міст, регіонів і країни в цілому) і галузей, які  
можуть стати підгрунтям програм енергозбереження. 
Реалізація і розроблення будь-яких енергетичних проектів є цілком 
неможливим, без чіткого корегування повноважень і взаємної відповідальності, 
ланцюгом законодавчої влади в питаннях функціонування й розвитку ПЕК. Не 
відстають від них і узгодження інтересів виробників, споживачів і постачальників 
енергоресурсів, напрямком налагодження переконливих організаційно-правових 
механізмів взаємодії. В усих учасників енергетичного ринку  мають і можуть бути 
спільні взаємопов’язані інтереси. 
Отже, підсумовуюче зверху сказане можна зробить висновок, що проблема 
яка базується у диференціації регіонів України за рівнем забезпеченості паливом 
та енергією, можна вирішити за рахунок шляхом прийняття державної політики, 
13 
 
яка буде базуватись на двох основних тезах: кожен споживач має право для 
отримання можливості у різний час використовувати різні джерела енергії, не 
забуваючи про те що, структура енергоспоживання має  застосовуватись, 
виходячи з економічної та екологічної доцільності; енергетичний захист можна 
підтвердити шляхом створення багатовекторної багатополюсної енергетики, яка 
буде враховувати перевагу напрямків регіонального енергозабезпечення та 
енергозбереження. 
 
1.2 Вплив традиційних енергетичних об`єктів на стан навколишнього 
середовища в Україні  
  
1.2.1 Вплив на довкілля енергоустановок ТЕЦ  
 
На всіх стадіях добування та використання палива іде взаємодія 
енергетичного підприємства з навколишнім середовищем. Що веде до 
перетворення та передачі енергії. Близько 30 % всих викидів в атмосферу, 
припадає на частку ТЕС, що пов’язано з екологічним спалюванням органічного 
палива. [9]. 
Енергетика впливає на навколишнє середовище. Але цей вплив має дві 
сторони: перша, енергетика–споживач природних ресурсів (вода, викопне паливо, 
кисень, земельні площі); друга, енергетика–потік шкідливих відходів, 
електромагнітного і радіаційного випромінювання, також одна з причин 
парникового ефекту.. 
Робота ТЕС пов’язана з активним споживанням повітря. Основну частину 
теплоти, робочому тілу енергетичної установки, передають продукти згорання, 
які утворюються. Частина теплоти розсіюється в навколишнє середовище, а 
частина крізь димову трубу виноситься з продуктами згорання в атмосферу. 
Продукти згорання, що викидаються у навколишнє середовище містять оксиди 
14 
 
азоту NOх ,сірки SOx і вуглецю COх, водяну пару та інші речовини у рідкому, 
твердому та газоподібному станах, що показано у таблиці 1.1. 
Про значне забруднення навколишнього середовища видно з таблиці 1.1. 
Концентрація викидів золи NOx, СО2 тощо, в рази перевищують граничну 
допустимі концентрації шкідливих речовин. 
 
Таблиця 1.1 – Усереднені показники забруднення атмосфери ТЕС [10] 
Назва Вид палива 
речовини,мг/м3 Кам’яне Буре вугілля Мазут Природний 
вугілля газ 
СО2 6,0 7,7 7,4 0,002 
NOX 21,0 3,45 7,4 1,9 
Тверді частинки 1,4 2,7 0,7   
Фтористі сполуки 0,05 0,11 0,004   
 
Фактичні концентрації золи, оксидів сірки і азоту в димових газах ТЕС 
України наведено в таблиці 1.2. [11] 
 
Таблиця 1.2 – Фактичні концентрації золи, оксидів сірки і азоту В димових 
газах ТЕС України 
Назва ТЕС Концентрація мг/м3 
Зола SO2 NOX 
1 2 3 4 
Криворізька  1158-1427 2589-2881   
Зміївська  1740 1630 424 
Курахівська  1200 2100   
Трипільська  75 2118 360 
Луганська  340-2240 271-2087 109-435 
15 
 
 Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 4 
Ладижинська  577-760 3246 109 
Придніпровська  866 1798   
Миронівська  6011-8376 2343-2930   
Слов’янська  327-3516 1515-4146 428-514 
Чернігівська  406-1092 2699-2864 642-672 
 
 У таблиці 1.3 наведені дані стосовно викидів шкідливих речовин з 
димовими газами для ТЕС потужністю 2400 МВт при висоті димової труби 180 м. 
Виходячи з цих даних, концентрація викидів суттєво залежить від віддалі між 
точкою виміру і ТЕС. На відстані більшій ніж 15 км, стійкіше досягається 
концетрація викидів, нищих від гранично допустимих норм. 
 
Таблиця 1.3 – Добові концентрації викидів в атмосферу тес Потужністю 
2400 мвт, мг/м3 [10] 
Відстань Сірчистий H2S NOX COX Зола 
від газ 
труби,м 
1000 6,02 0,002 1,95 7,2 1,2 
3000 1,47 0,008 1,30 16,0 3,4 
5000 1,22 0,008 0,05 13,3 1,2 
7000 1,12 0,03 1,3 13,0 2,4 
15000 0,22 0,002 0,03 4,0 0,27 
ГДК 0,5 0,008 0,085 3,0 0,5 
 
 
ТЕС забруднює атмосферне повітря не лише оксидами сірки, азоту і 
твердими частинками, але також і елементами – домішками, в числі яких є дуже 
токсичні - берилій, миш'як, селен, ванадій, кадмій, ртуть, важкі метали і природні 
радіонукліди. Під час спалювання вугілля, значна частина елементів домішок, 
16 
 
надходить в атмосферу у вигляді аерозолів, твердих частинок та газоподібних 
сполук. У всих цих формах вони негативно впливають на життєдіяльність людини 
та інші живі організмами. 
Серед хімічних канцерогенів у викидах ТЕС провідне місце займають 
поліциклічні ароматичні вуглеводні, що утворюються при спалюванні палива і 
його термічній переробці які показані у таблиці 1.4. 
Таблиця 1.4 – Вміст бенз(а)пірену в димових газах котлів тес [9] 
Назва ТЕС Концентрація мг/м3 
Мінімальний  Максимальний Найбільш 
часто 
зустрічається 
Газ 1 4           1-2 
Мазут 2 40 10-20 
Вугілля(перед 30 140 40-100 
золоуловлювачами) 
 
Коли ми знаємо склад шкідливих компонентів палива, то можемо 
охарактерезувати їхній негативний вплив на здоров’я людини та стан 
навколишнього середовища. 
У процесі спалювання рідкого палива (мазуту) до атмосфери разом з 
викидами надходять: оксиди сірки й азоту, газоподібні та тверді продукти 
неповного згоряння палива, сполуки ванадію. 
У процесі спалювання природного газу в атмосферу також потрапляють 
оксиди азоту, але їх утворюється значно менше, ніж під час спалювання мазуту. 
Це можна пояснити не лише властивостями самого палива, а й особливостями 
процесів спалювання. Очевидний факт, що найчастішим видом енергетичного 
палива сьогодні, являється природний газ. 
17 
 
Оксиди азоту є токсичними. Навіть тимчасова дія (до однієї години), NO2, в 
концентрації 47–140 мг/м3 може викликати запалення легень і бронхів, а за 
концентрації 560–940 мг/м3 існує велика загроза смерті. 
Підвищені концетрації оксидів азоту в повітрі, токсично діють не лише на 
людей але й на рослин і тварин. Двооксид азоту в концентрації 4–6 мг/м3 надає 
великої шкоди рослинам. Тривала дія NO2 за концентрації, меншої, ніж 2 мг/м
3, 
призводить до хлорозу рослин. Менші концентрації хоч і не завдають рослинам 
помітної шкоди, але пригальмовують їхній ріст. Оксиди азоту, з’єднюючись з 
атмосферною вологою, утворюють слабкі розчини азотистої і азотної кислот. 
Через це випадають кислотні опади. 
Забруднення атмосфери негативно впливає не лише на людину, але і на 
тваринний світ. Внаслідок тривалого перебування на повітрі, де міститься 2000 
мг/м3 SO2, більшість тварин гинуть. Підтверджено негативний вплив SO2 на 
рослини. Діючи токсично на них SO2, пошкоджує поверхню листя або хвої 
,шляхом руйнування в них хлорофілу. Більш стійкі до токсичного впливу SO2 
рослини, які скидають листя щорічно а хвойні дерева більш вразливі. За умови 
вмісту SO2 в повітрі 0,23–0,32 мг/м
3 відбувається порушення процесів 
фотосинтезу, що призводить до загибелі рослинності. Поступлення SO2 в 
атмосферне повітря спричинює кислотні опади і призводить до значних 
матеріальних збитків. 
Не слід забути про те, що на якість та стан будівельних матеріалів, можуть 
негативно впливать двооксид сірки, викликаючи їхню корозію і руйнування. На 
теплових електростанціях, а особливо в котлах, які працюють під тиском, 
внаслідок попадання SO2 через компактність палива, відбувається корозія 
сталевих конструкцій каркасів котельних агрегатів, і також димових труб. 
На здоров’я людей, тваринний і рослинний світ негативно впливають 
дисперсність та хімічний склад твердих частинок. Досліджено, що частки 
розпиленого в повітрі оксиду кремнію, розмір яких досягає меньше 5 мкм, в 
18 
 
кількості понад 10 %, можуть без проблем проникать в легені під час дихання, 
стаючи небезпечними для здоров’я людини. 
Найбільш росповсюдженою групою токсичних речовин, які потрапляють в 
атмосферне повітря, складають продукти неповного згорання палива: альдегіди 
(переважно НСНО), оксид вуглецю (чадний газ – СО), органічні кислоти (оцтова – 
СН3СООН) та вуглеводні. Також, у цій групі найбільш небезпечним є чадний газ 
– токсична сполука, яка містить у повітрі  0,01 %  концентрації вдихаючи її 
протягом декількох годин можна ортуїтись, а за абсолютного вмісту 0,2 % (2,4 
мг/м3) через 30 хвилин наступає непритомність. Вдихаючи цей небезпечний газ, у 
людини або тварини починає вступати чадний газ в реакцію з гемоглобіном крові, 
внаслідок чого утворюючи стійку сполуку карбоксигемоглобін. [11]. 
Після проведеного аналізу, впливів шкідливих викидів ТЕС на біосферу, дає 
нам шанс оприділити невелику кількість груп найважливіших взаємодій: 
 один із чинників ТЕС, які впливають на атмосферу є збільшення 
використання кисню з повітря, без якого спалювання палива було б не 
можливе; 
 споживання і використання води, призводить до зміни в природному 
матеріальному балансі водного середовища; 
 потрапляння на поверхню води твердих викидів з атмосфери; 
 викиданням продуктів спалювання твердого палива (зола, шлаки), на 
поверхню води й суші, а також продуктів продувань, очищення поверхонь 
нагріву (сажа, зола тощо); 
 потрапляння на поверхню води й суші рідкого і твердого палива під 
час транспортування, переробки, перевантаження складування; 
 рідке і тверде паливо, може потрапляти на поверхню води й суші, під 
час транспортування, перероблення, перевантаження складування; 
 випадання рідких і твердиx небезпечних відходів, що 
характеризуються умовами їхнього розповсюдження в гідро- й літосфері; 
19 
 
 викидання теплоти; 
 створення водосховищ у долинах річок або з використанням 
природного рельєфу поверхні, а також створення штучних ставків-
охолоджувачів; 
 побудова водосховищ у долинах річок або з використанням 
природного рельєфу поверхні, a тaкoж створення штучних ставків-
охолоджувачів; 
 зміна ландшафту внаслідок спорудження енергетичних об’єктів. 
Для того щоб, зменшити кількість шкідливих викидів ТЕС України в 
навколишнє середовище необхідно: 
 ввести заміну твердого палива на газ; 
 підняти рівень якості палива (збагачення вугілля); 
 спланувати план дій для утилізації відходів ТЕС; 
 збільшення обсягу потенціалу виробництва; 
 запровадження більш сучасних газоочисних технологій; 
 розробить план щодо виведення застарілих енергоблоків з експлуатації; 
 розсповсюджувати застосування альтернативних джерел енергії; 
 прoвecти реформування паливно-енергетичної галузі. 
Підсумовуючи, можна сказать про те що, проблеми подолання які 
стосуються енерго-екологічної кризи, повинна стати одним з головних завдань 
нашого суспільства та його зобов’язанням перед європейським та світовим 
співтовариством. 
Отже, після проведеного аналізу і оцінки впливу шкідливих викидів ТЕС 
України на навколишнє середовище, можна дійти висновку, що на сьогодні 
енерго-екологічна ситуація яка виникла в Україні є, не такою простою і вимагає 
швидких змін у паливно-енергетичному комплексі. 
 
 
20 
 
1.2.2 Виробництво енергії на атомних електростанціях 
 
Провідну роль в економічному розвитку країни відіграє енергетика. Але 
внаслідок воєнних дій на Південному Сході України з 2014 року, економіка 
країни, і зокрема, енергетичний сектор значно постраждали. З 2014 року Україна 
вперше в своїй історії виявилась залежною від імпорту всіх видів енергоресурсів, 
тому що, до імпорту нафтопродуктів і природного газу додався імпорт вугілля, і 
періодичний імпорт електричної енергії. Залишившись без донбаського 
антрациту, енергоблоки пиловугільних ТЕС, знизили навантаження. Україна 
змушена була закуповувати вугілля в Австралії, ПАР та Росії. Але якщо 
транспортувати вугілля для теплових станцій на відстані більше ніж 400 км, то це 
економічно не вигідно, тому ця закупівля вугілля в інших країнах вимагає 
великих додаткових витрат. 
На атомній електростанції в 2014-17 роках припало основне навантаження, 
тому на них були відкладені всі профілактичні і ремонтні роботи. Через те що 
Крим окупували, власний видобуток природнього газу знизився до нуля, а через 
бойові дії західні інвестори почали залишати енергетичний ринок України. У 2014 
році Україна використала близько 43 млрд м3 природнього газу, що на 14 % 
менше, ніж у 2013 році, але це, більш пов’язано з скороченням виробництва у 
більшості промислових секторах економіки. 
В 2006 році було схвалено Першу Енергетичну стратегію України на період 
до 2030 року. Але зміни в економіці країни змусили доопрацювати її вже в 2012 
році. Варіант, який був тоді запропонований, знову не врахував інвестиційного 
клімату в країні і реального енерго-балансу, а також того факту, що в 2005-2012 
роках зростання ВВП в Україні супроводжувалося високою енергомісткістю 
валового продукту. 
Взагалі, в запропонованій Енергостратегії зразка 2012 року, було допущено 
декілька серйозних помилок. Так у документі було вказано, що до 2030 року 
споживання нафти зросте вдвічі, але збільшення її видобутку не запланували, 
21 
 
тому що основну частку потреби країни у нафті думали отримати за рахунок 
імпорту. Для того щоб зростала атомна генерація, думали створити власний цикл 
виробництва ядерного палива, але цього так і не сталось. Через деякий час, бойові 
дії, що розгорнулися на Південному Сході України, внесли свої додаткові плани у 
здійснення цього завдання. Вугільну генерацію передбачалося розвивати за 
рахунок зростання власного видобутку вугілля, але вже в 2014 році він зменшився 
на 20 % і з кожним роком продовжував знижуватися. . Збільшення газовидобутку 
на 7–9 млрд м3 газу до 2030 року, повинно б було забезпечити освоєння шельфу 
Чорного моря, але на даний час це не можливо. 
У нинішній час необхідно не коригувати Енергостратегії 2012 року, а 
створити принципово нову Енергетичну стратегію України, яка враховувала б 
особливості функціонування енергосистеми країни в умовах нестачі власних 
енергоносіїв, а також враховувала б зміни в політичному житті країни, в її 
інфраструктурі. Розвиваючи атомну, теплову та гідроенергетику повинні широко 
використовувати інноваційні енергетичні технології, а також вирішувати 
проблеми енергоощадності, і це має стати головною особливостю нової Стратегії.  
Враховуючи попередній досвід, таку Стратегію потрібно розробляти на порівняно 
короткий період – не більш ніж десять років. 
Стан енергетики України до 2015 року. Основу елекроенергетики України у 
цей період становили атомні (АЕС), теплові (ТЕС), гідро- (ГЕС) а 
гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС). Потужність цих станцій, разом взятих, 
була на рівні 53,8 ГВт. На рисунку 1.4 показано  стабілізацію виробництва  енергії 
за три роки (2011–2013 рр.). 
22 
 
млрд кВт×год
250
200
150
100
50
 
0
Рисунок 1.4 – Загальне виробництво електроенергії в Україні в 
 2011-2015 роках 
 
Так, у 2013 році воно становило 194 млрд кВт·год електроенергії, тобто 
трохи більше за 3500 кВт·год на душу населення ( займало 56-те місце у світі  у 
2010 році). У 2013 році, на теплових електростанціях було створено 49 % 
електроенергії ( 95 млрд кВт· год), а на атомних – 42,9 % (83,2 млрд кВт·год). 
Основними споживачами електроенергії в 2013 р. були промисловість (45 %), 
населення (близько 30 %) і комунально-побутове господарство (13 %). 
Станом на 2014 рік, власне виробництво електроенергії в Україні, знизилося 
до 182 млрд кВт· год, а в 2015 р. – до 163,3 млрд кВт· год [12, 13]. Починаючи з 
2016 року планувалося поступове зростання виробництва електроенергії до 166 
млрд кВт· год. Через недостатності електроенергії в країні, весною 2015 року на 
декілька місяців прийшлось поновити імпорт електроенергії з Росії з еквівалентом 
800 МВт за потужністю на максимумі навантаження і 380 МВт – на мінімумі. 
Середньорічний коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) 
ТЕС України в 2013 році становив 31 %, АЕС – 69 % (середньорічний по Україні 
– 40 %). Із-за низького рівня використання ТЕС України зумовлений тим, що 
23 
 
близько 85 % пиловугільних блоків уже перейшли межу фізичного зносу (200 
тисяч годин), більша частина енергоблоків ТЕС перевиконали рівень 
напрацювання в 250 тисяч годин, а одинадцять блоків, потужність яких сягає 150 і 
200 МВт, мають великий термін експлуатації (300 тисяч годин). Показники 
середньої електричної ККД електростанцій України, становило 29–31 %, в той час 
коли в Європі ці показники досягали  рівня 45 %. На ТЕС України, йдуть досить 
великі питомі витрати умовного палива і в разі роботи ТЕС на антрациті 
перевищують 400 г у.п./1 кВт· год [13]. 
У 2014 році,  українська енергетика працювала у форсованому режимі. На 
атомні електростанції, припало одне з головних навантажень, їх технічна 
потужність збільшилась спочатку з 9,5 ГВт а згодом у 2013 році до 10,35 ГВт 
(встановлена потужність – 13,8 ГВт). За 2014 рік АЕС України виробили 
електроенергії більше на 6,2 % ніж за попередній 2013 рік. (коефіцієнт 
споживання  встановленої потужності АЕС – 75 %). Виходячи з цієї причини, ряд 
профілактичних робіт довелося відкласти. Атомні блоки України на сьогоднішній 
день, близькі до кінця запланованого терміну експлуатації (30 років)  – у 
найблищі перспективні 10 років для 12 із 15 блоків, які знаходяться в 
експлуатації, він завершується. Продовження давного терміну ще на 15–20 років, 
вимагатиме більш серйознішого науково-технічного обгрунтування та значних 
інвестицій. Подовження цього ресурсу одного атомного блока, оцінювалось в 100 
млн. США, тоді як, побудова нового коштував не менш як 5 млрд дол. США. 
ГАЕС і ГЕС України, була установлена потужність яких становить 5,5 ГВт, 
у цей період працювали стабільно, переважно вони використовувалися для 
регулювання графіка навантаження мережі в нічний період часу. Дніпровська 
ГЕС – являється найбільшою гідроелектростанцією в Україні, а Ташлицька ГАЕС 
– найбільшою гідроакумулюючою електростанцією (0,9 ГВт встановленої 
потужності). 
Вцілому в грудні 2014 року в Україні під навантаженням перебували 25,2 
ГВт потужностей, проте дефіцит потужностей становив 3–3,5. Отже, реальна 
24 
 
потреба України в електроенергії в 2014 році була на рівні 30 ГВт. Це менше ніж 
як на 1 кВт встановленої потужності на одну особу. Саме цей показник, являється 
у кілька разів нижчим,  ніж у розвинених європейських країнах. 
У нинішніх умовах, у недостатності маневрених потужностей, енергетична 
система України працюючи становить лише 9 % установленої потужності  
(мінімальний і необхідний рівень у Європі сягає – 20 %). Добова різниця, яка 
виникає між максимальною і мінімальним напруженням, сягала взимку 2012 року 
7,4 ГВт, а зимою 2013 року уже близько 7,0 ГВт. Влітку в цей період часу, ця 
різниця була меншою 35-40 %. 
Завдяки агрегатам ГЕС і ГАЕС, покривається значна частина добового 
графіка навантаження, яка становить 40–50 %, а решта покривалась за допомогою 
роботи ТЕС у планувальному режимі – із зупинками (на 4–6 годин) у нічний 
період часу, около 17 блоків взимку і 7–8 блоків – в літній період [12]. Хоча в 
найближчій перспективі, очікується побудувати Ташлицьку і Дністровську ГАЕС 
та добудувати Канівську ГАЕС, навіть якщо всі ці плани вдасться реалізувати у 
житті, то дефіцит значної потужності в Україні збережеться до кінця 2030 року. 
Понад 50 % викидів оксидів азоту NOx створює енергетика України, а 63 % 
– оксидів сірки SОx (немає сіркоочищення) і 30 % – твердих частинок. За рік на 
одну людину, викиди діоксиду вуглецю СО2 становлять 2,3 т. Втрати які зазнають 
електроенергія в мережах, оцінюються на рівні 15–16 %, тоді як за нормами вони 
мають бути 5–6 % [13, 14]. 
Щодо ситуації, яка стосується атомної генерації, то необхідним є 
продовження сроку експлуатації атомних блоків, побудова третього і четвертого 
блоків Хмельницької АЕС і заплановане будівництво АЕС потужністю 5 ГВт. 
Побудова нових АЕС супроводжуватись застосуванням ядерних реакторів, нового 
покоління з надійно високим ступенем безпеки. Тільки після того як закінчуться, 
кінцеве завершення побудови Канівської, Ташлицької та Дністровської ГАЕС, 
загальна потужність ГЕС і ГАЕС може збільшитись до 10,5 ГВт до 2030 року. 
25 
 
Отже, технологічним фундаментом сталого розвитку енергетики в нашій 
країні у ХХІ століття, залишились газотурбінні і паротурбінні технології. Саме ці 
технології будуть визначать шляхи модернізації атомної і теплової енергетики, 
зміцнення її енергетичної ефективності та екологічної безпеки. Саме тому, у 
найближчі роки, край необхідна на державному рівні допомога проектно-
конструкторських і  дослідницьких розробок у галузі паротурбінних і 
газотурбінних енергетичних установок. 
 
1.2.3 Гідроенергетичні установки 
 
Перспективи розвитку та сучасний стан гідроенергетики України. ОЕС  
(об’єднана енергетична система) України є основою електроенергетики країни. 
Завдяки системоутворюючим і регіональним розподільчим лініям електропередач, 
вона поєднує в єдине ціле технологічний комплекс споживачів та виробників 
електроенергії, забезпечує експорт та транзит електроенергії, також 
централізовано постачає електроенергію внутрішнім споживачам. 
На кінець 2013 року встановлена загальна потужність електрогенеруючих 
станцій України. Вона становить 54,5 ГВт, з них 51% припадає на теплові 
електростанції (ТЕС), 25 % - на атомні електростанції (АЕС), 10 % - на 
гідроелектростанції (ГЕС) і гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС), 12 % - на 
теплоелектроцентралі (ТЕЦ), блок-станції й інші об'єкти, біля 2 % на 
відновлювальну енергетику (СЕС, ВЕС). Загальна структура генеруючих 
потужностей ОЕС України наведена на рисунку 1.5. 
26 
 
 
Рисунок 1.5 – Встановлена потужність генеруючого обладнання ОЕС 
України  станом на 31 грудня 2013 року 
 
У 2013 році встановлена потужність ГЕС та ГАЕС в ОЕС України складала 
приблизно 5500 МВт. Більшість із яких понад 4922 МВт (101 гідроагрегат), 
належить ПАТ «Укргідроенерго», виробіток енергоенергії якої перевищує 10 
млрд кВт у рік. 
Пріоритети розвитку гідрропотенціалу України. Будівництво додаткових 
гідро- і гідроакумулюючих потужнсотей  визначено пріоритетом розвитку 
гідроенергетики України відповідно до оновленої редакції Енергетичної стратегії 
України на період до 2030 року [15]:: 
 2011-2015 рр. – завершення будівництва  першої черги Дністровської ГАЕС, 
першої черги Ташлицької ГАЕС; 
 2015-2020 рр. – будівництво другої черги Ташлицької ГАЕС; 
 2015-2020 рр. – будівництво другої черги Дністровської ГАЕС; 
 продовження будівництва Канівської ГАЕС потужністю 1000 МВт з пуском 
першого гідроагрегата в 2015 році; 
27 
 
 завершення проектування до 2014 р. та розширення Каховської ГЕС 
потужністю 270 МВт до 2020 році;   
 реконструкції та розширення Теребля-Рікської ГЕС (27 МВт) зі 
збільшенням потужності на 30 МВт до 2020 р.7; 
 оцінка перспективи та потенційна побудова на Закарпатті Тереблинської 
ГАЕС (1100 МВт) і Теребля-Рікської ГАЕС (1000 МВт). 
Як би не військові дії на Південному Сході України з 2014 року, то 
реалізація перерахованих проектів дозволила б до 2030 року, довести частку 
маневрених потужностей ГЕС і ГАЕС у загальному балансі галузі до 16 %. 
Використовуючи пріоритетні напрями потенціалу великої гідроенергетики, 
потрібно не забувати про використання можливостей малих рік України. 
Розвиваючи малу гідроенергетику можна зняти, ряд проблем, як в 
енергопостачанні віддалених і важкодоступних районів сільської місцевості, так і 
в регіональних електричних мережах, внаслідок чого знизиться не лише втрата 
енергоенергії при електропостачанні, але й підвищиться загальна економічна 
ефективність роботи ОЕС України. 
За даними Інституту відновлювальної енергетики Національної академії 
наук України гідропотенціал малих річок становить біля 12,5 млрд кВт·год., що 
складає біля 28 % загального гідропотенціалу всіх рік України [16]. Наведений 
потенціал у розрізі областей України, розміщений у додатку 1. 
Будівництво гідровузлів з малими та середніми ГЕС8, являється 
першочерговим напрямом розвитку гідропотенціалу малих рік, виходячи з уже 
встановлених у міжнародній практиці підходів, з комплексним застосуванням 
водосховищ, збереження захисту від паводків, мінімізацією площі затоплення і 
збитку навколишньому середовищу. 
 Розроблена у попередні роки проектна документація показує ефективність і 
доцільність будівництва в регіоні таких комплексних гідровузлів ГЕС потужністю 
більше 10 МВт, загальний потенціал яких може скласти до 700 МВт, а річна 
28 
 
виробітка - до 1,8 млрд кВт·год., у тому числі каскадів ГЕС на ділянці верхнього 
Дністра, на Тисі та інших річках [17]. 
Іншими перевагами залучення гідропотенціалу малих річок є перероблення 
середніх та малих ГЕС на рівнинних річках України. На сьогоднішній день, в 
країні збереглось понад 170 малих гідроелектростанцій (МГЕС), серед них в 
роботі 90 МГЕС загальною  потужністю понад 70-80 МВт. На жаль, багато 
недіючих МГЕС знаходяться у край поганому стані, із нечітко визначеною 
формою власності. Гiдрocпoруди знаходяться в аварійному стані або зовсім 
зруйновані. Всe цe є поштовхом у суттєво необхідних  інвестиціях для  
модернізації та реконструкції малих та середніх ГЕС. 
Поряд із потенціалами розвитку гідропотенціалу України, потрібно 
виділити на відносній перевазі галузі, а саме її самодостатності. Наша країна, має 
досить великий багаж науково-технічного потенціалу і не менш багатого досвіду 
в галузі дослідження гідроенергетичного потенціалу, розробки конструкцій та 
виробництва гідротурбінного та електроенергетичного обладнання, проектування 
гідроелектростанцій, вирішення питань щодо водогосподарських та екологічних 
проблем при будівництві й експлуатації гідроелектростанцій. Вітчизняні 
українські підприємства, володіють всим необхідним виробничим потенціалом 
щоб створити обладнання для малих ГЕС. 
На сьогоднішній день, підходять до кінця робіт, зокрема побудова нової 
будівлі релейної зaли вiдкритoгo рoзпoдiльнoгo пристрoю (ВРП) 330 кВ,  
будівництво сейсмостанцій, перероблення ділянки автодороги Ульянівка-
Миколаїв в обхід Ташлицького водосховища. Також виконуються монтаж 
системи інженернотехнічних засобів охорони об’єктів ТГАЕС. Йдуть роботи в 
підземному комплексі та споруді ГАЕС [18]. 
 
 
 
29 
 
1.3 Альтернативна енергетика та її частка у загальному виробництві в 
Україні 
 
Не дивлячись на світові тенденції зростання використання альтернативної 
енергетики, Україна й досі тримається на великій відстані від розвинутих країн. 
Рисунко 1.6 відображає статистику щодо даних Євростату на вересень 2017 року 
лиш 6 % енергії, яка вироблена в Україні, завдяки за допомогою  відновлюваних 
джерел енергії [19]. Проте і це є важливим процесом, оскільки у 2016 році внесок 
відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальний енергобаланс складав лише 
1,05-1,16%. 
 
Рисунок 1.6 – Діаграма використання ВДЕ в Україні та країнах 
Європейського Союзу 
 
Одними із розповсюджених ВДЕ в Україні є сонячна, вітрова енергетика, і 
біомаса. Попри свою долю роблять великі ГЕС, а малі ГЕС на жаль майже не 
будують. Об’єктами альтернативної енергетики, у 2016 році було вироблено 1,7 
млрд КВт/год, вже у наступному році було вироблено 1,9 млрд КВт/год, тобто на 
11,76% більше [20]. 
30 
 
За даними звіту IB Centre [23], в Україні за 1-ше півріччя 2017 року, 
збудували аж 79 нових об’єктів ВДЕ, в тому ж числі і 67 СЕС. Їхня загальна 
потужність досягла 182,7 МВт. Потужність СЕС виросла на 23 % або іншими 
словами 132 МВт, відносно однакових даних на перше січня 2017 року і сягала 
705 МВт.Підраховуючи кінцеві результати трьох кварталів 2017 року, була 
зафіксована потужність джерел альтернативної енергії яка виросла на 18 % і 
складала 1320МВт. Додатково у використання було введено 201 МВт нових 
потужностей ВДЕ, яка є у 3,7 раза більшою ніж у такому самому періоді 
минулого року. Серед цих потужностей 83% склали сонячні електростанції. 
Більш розповсюдженої популярності наберають сонячні електростанції 
(СЕС), конкретно малі приватні СЕС, господарі яких можуть без всіляких 
проблем продавать надлишок виробленої енергії за «зеленим» тарифом. На 
сьогоднішній день нараховують близько 2323 тисяч домогосподарства, які самі 
мають власну сонячну станцію, яка підключена до загальної електромережі. 
Рисунок 1.7 показує дані, про кількість встановлених домогосподарствами 
власних СЕС з 2014 по 2017 роки. 
 
Рисунок 1.7 – Кількість домогосподарств, що встановили СЕС 
 з 2014 по 2017 рр. 
31 
 
 
Результат свідчить нам про те, що за квартал кількість домогосподарств, які 
встановили індивідуальні сонячні електростанції виросла на 42%. В цілому ці 
СЕС виробляють трішки більше ніж 37 МВт енергії. Рисунок 1.8 демонструє 
детальні дані про виробництва енергії індивідуальними СЕС. 
 
 
Рисунок 1.8 – Виробництво електроенергії індивідуальними СЕС за 2014-
2017 рр. МВт [24]. 
 
Отже, з рисунка 1.9 можна бачить, що установлені індивідуальними 
домогосподарствами СЕС, їхня потужність яких, виросла за один квартал на 49 %, 
це майже на половину. Це в 3-чі більше ніж за той однаковий період минулого 
часу. На рисунку 1.9 ми можемо бачить, скільки наведено за станом на 1 жовтня 
2017 року приватних СЕС за областями України [20]. 
32 
 
 
Рисунок 1.9 – Кількість СЕС приватних домогосподарств станом на 1 
жовтня 2017р. за областями 
 
Спочатку року сегмент вітроелектростанцій зріс на 4,7 % або ж на 20,7 
МВт, і склав 458,7 МВт енергії. Лідируючими компаніями на ринку 
вітроенергетики є товариство «УК«Вітропарки України», ТОВ «Віндкрафт 
Україна», ТОВ «Вінд Пауер»(ДТЕК).     
ТОВ «Вітряний парк Новоазовський» (с. Безіменне, Новоазовський район, 
Донецька обл.) і ТОВ «Вітряний парк Очаківський» (Очаківський район, 
Миколаївська обл.) з першого січня по тридцяте червня 2013 року виробили 130,9 
млн кВт-год електроенергії. Це дані української вітроенергетичної асоціації на 
перше липня 2013 року. 
Так Новоазовський вітропарк за півроку зробив 71,9 млн КВт/год 
електроенергії, Тузлівські ВЕС  – 19,5 млн КВт/год, а, Очаківський (Дмитрівська 
вітроелектростанція (ВЕС) – 39,5 млн КВт/год електроенергії. 
ТОВ «УК «Вітропарки України» на сьогодні реалізувала проектів на 125 
МВт: Новоазовський вітропарк (25 вітротурбін потужністю 2,5 МВт), який 
генерує електроенергію з 1 липня 2011 року; Очаківський вітропарк (17 
33 
 
вітротурбін по 2,5 МВт) – Дмитрівська ВЕС генерує електроенергію з 1 лютого 
2012 року і Тузлівська ВЕС – з 1 червня 2012 року; Проектами «Вітропарку 
України» є Краснодонська ВЕС (425 МВт), Антрацитівська ВЕС (225 МВт), 
Лутугинська ВЕС (225 МВт), а також вітропарки Березанський (105 МВт), 
Східний (100 МВт), Степовий (82,5 МВт)  і Атом Вінд Краматорськ (60 МВт). [21] 
У Березанському районі на Миколаївщині, у жовтні 2016 року 
запрпацювала друга черга Тулузівської ВЕС «ООО «Вітряний парк 
«Причорноморський». Потужність цієї нової енергетичної установки, складає 3,2 
МВт і є найпотужнішою в Україні. На даний час усі установки парку, разом взяті, 
мають потужність 5 МВт, але в цілому він розрахований на виробництво 30 МВт 
елекроенергії. 
ТОВ «Віндкрафт Україна» у листопаді 2017 року завершило будівництво 
Новотроїцької ВЕС. Дванадцять вітрогенераторів, загальною потужність 70 МВт, 
увійшли до її складу. Плани компанії розраховані на те, щоб у Новотроїцькому та 
Овер’янівці встановити 42 вітряки. Їх загальна потужність повинна скласти 140 
МВт. [21] 
На правобережній Україні найпотужнішою ВЕС є станція «Старий Самбір-
1». Маючи у своєму стані два вітряки, потужністю 6,6 МВт станція розпочала 
свою роботу у 2015 році, а на всю потужність запрацювала у 2016 році, коли 
ввели в експлуатацію ще два вітряки. В загальному потужність станцій склала 
13,2 МВт. 
Біомаса та біогаз мають важливе відновлююче джерело енергії в Україні. 
Темпи зростання виробництва та використання біопалива, за останні чотири роки, 
склали близько 42% на рік. Потужності електростанцій, що працюють на біомасі 
та біогазі, зросли у 2017 році на 2 МВт та склали 33 МВт. У таблиці 1.5 наведено 
дані про енергетичні об’єкти в галузі біоенергетики. [22]. 
 
 
 
34 
 
Таблиця 1.5 – Енергогенеруючі компанії, що працюють на біопаливі 
№ Електрогенеруюча компанія, місце Енергетична установка 
знаходження 
Виробники електроенергії з біомаси 
1 ПАТ „Кіровоградолія”, м.Кіровоград ТЕЦ на лушпинні 
соняшнику 
1,2МВт+33,6 МВт 
2 ТОВ „Комбінат Каргілл”, м.Донецьк ТЕЦ на лушпинні 
соняшнику 2 МВт+15 
МВт 
3 ТОВ „Смілаенергопромтранс”, м.Сміла, ТЕЦ на деревній 
Черкаська обл. біомасі 6 МВт+10МВт 
Виробники електроенергії з біогазу 
4 ТОВ„ЛНК”, полігон ТВП на території КГУ на біогазі з 
Глубочецкої сільради Бориспільського полігону ТПВ 1,06 МВт 
району, Київська обл. 
5 ТОВ „ЛНК”, полігон ТВП в адміністративних КГУ на біогазі з 
межах Підгірцівської сільської ради полігону ТВП 1,06 МВт 
Обухівського району, Київська обл.(ІІ черга 
об’єкта Підгірці Л-31 і об’єкта Підгірці Л-51 
6 ТОВ „ЛНК”, полігон ТВП на території КГУ на біогазі з 
Рожевської сільради Броварського району, полігону ТВП 1,06 МВт 
Київська обл. 
7 ПрАТ„Оріль-Лідер” ( птахофабрика, І черга БГУ на пташиному 
об’єкта), с.Єлизаветівка, Дніпропетровська посліді і силосі 5 МВт 
обл. 
8 ОВ „ТІС-Еко”(полігон ТВП) КГУ на біогазі з 
полігону ТВП 170 кВт 
 
 
 
 
 
35 
 
Загальна потужність ВДЕ в Україні на перше червня 2017 року, склала 
1461,7 МВт. Сюди входять сонячні та вітрові електростанції, малі ГЕС а також 
працюючі на біопаливі електростанції. 
Отже, на сьогодні, актуальним для України є завдання розробки і введення в 
дію механізмів стимулювання використання альтернативних джерел енергії. 
Отримання енергії з використанням енергії сонця, твердої біомаси води і 
навколишнього середовища, це найбільш перспективні напрямки у цій сфері. В 
галузі енергетики є дуже ефективним, економічним і перспективним напрямком 
отримання енергії з нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії. 
 
1.4 Законодавчі засади запровадження екологічно безпечних процесів 
виробництва енергії в Ураїні 
 
У вересні 2010 року був підписаний діловий протокол, про про приєднання 
України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства, та 
рaтифiкoвaний Зaкoнoм України вiд 15 грудня 2010 р. «Прo рaтифiкацiю 
Прoтокoлу прo приєднaння Укрaїни дo Дoгoвoру прo заснувaння Енергетичного 
співтовариства». Наша країна, згідно із цим законом починаючи з першого 
лютого 2011 року, стала повноцінним учасником Енергетичного співтовариства та 
взяла на себе зобов’язання щодо імплементації в національне законодавство 
основних актів енергетичного законодавства ЄС. Вступ України до 
Енергетичного співтовариства надав можливості та інструменти для проведення 
структурної реформи в галузі енергетики. Впровадження європейських норм та 
стандартів – acquis communautaire («доробок спільноти» – основні акти 
енергетичного законодавства ЄС) в енергетичній галузі, а також у галузі охорони 
навколишнього середовища дозволяє нашій державі поступово здійснювати 
перебудову економіки та ставати на шлях сталого розвитку.[23] 
У жовті 2012 року, було ухвалено прийняття рішення Ради міністрів 
Енергетичного співтовариства D/2012/04/MC-EnC «Про впровадження Директиви 
36 
 
2009/28/ЕС і внесення до змін статті 20 Договору про заснування Енергетичного 
співтовариства», тобто кожна із сторін повинна внести свої поправки в дії закони, 
адміністративні та нормативно-правові положення, незамінні для виконання 
вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від двадцять 
третього квітня 2009 року про заохочення до застосування енергії, виробленої з 
відновлюваних джерел. Національні плани дії встановлюють для держав-членів 
національні цілі щодо частки енергії, яка видобувається з відновлюваних джерел 
та споживається у сфері транспорту та у сфері виробництва електроенергії, 
опалення та охолодження у 2020 р., враховуючи наслідки від інших заходів, 
пов’язаних з енергоефективністю кінцевого споживання енергії» [24] 
Згідно з рішенням D/2012/04/MC-EnC Україною було взято на себе 
зобов’язання до 2020 року досягнути рівня 11 % енергії, виробленої з 
відновлюваних джерел енергії в загальній структурі енергоспоживання країни. 
Однак за станом на 2018 року у нашій державі був досягнутий рівень що становив 
9% (з урахуванням великих гідроелектростанцій) від загального її виробництва в 
Україні, а без урахування гідроелектростанцій ця частка не перевищувала 2 % , 
маючи при цьому досить високу вартість за оцінками Інституту відновлюваної 
енергетики України [25–26]. 
У жовтні 2014 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 902-р 
було ухвалено Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 
2020 року, який мав бути стратегічним документом, який запроваджував 
європейську практику середньострокового планування державної політики у 
секторі відновлюваної енергетики. Кожна країна мала і має право самостійно 
визначати цілі власної державної енергетичної політики. 
Кабінет Міністрів України, у 2017 року ухвалив розпорядження, Про 
ухвалення Енергетичної стратегії України на період до 2035 року „Безпека, 
енергоефективність, конкурентоспроможність”». Цей документ, визначаючи 
головні стратегічні цілі держави в енергетиці, є орієнтиром у встановленні 
державних пріоритетів в енергетичній політиці [27]. 
37 
 
Нормативно-правова база встановлює загальнообов’язкові правила 
поведінки, які розраховані на багаторазове використання і росповсюджуються на 
всіх осіб у рамках нормативно-правових документів» . 
Для стимулювання розвитку відновлюваної енергетики, було прийнято 
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України, стосовно безпеки 
конкурентних умов вирoбництвa eлeктрoeнергiї з aльтeрнaтивних джeрeл eнeргії», 
відповідно з яким: „зелений” тариф підкріплений до курсу євро; „зелений” тариф 
для електроенергії з біомаси та біогазу збільшений на 10 % до 12,39 €ct/ кВт•год; 
змінені вимоги стосовно місцевого складника та введена надбавка до „зеленого” 
тарифу в розмірі 5 % та 10 % за використання обладнання українського 
виробництва на рівні 30 % та 50 %; %; введений в дію „зелений” тариф для 
геотермальних електроустановок, для вітрових та сонячних електростанцій 
приватних домогосподарств потужністю до 30 кВт. Слід зазначити, що на 
сьогодні рівень «зелених» тарифів в Україні є одним із найвищих у Європі як це 
показано у таблиці 1,7 [28–29]. 
 
Таблиця 1.6 – «Зелений» тариф в Україні та окремих європейських країнах, 
євроцентів за кВт/год 
Вид відновлюваного 
Німеччина  Словаччина  Угорщина  Україна  
джерела енергії  
Біогаз  5,66 – 14,88 5,866 – 10,2 4,2 – 22,52 12,386 
Біомаса  5,71 – 13,32 7,031 – 9,217 4,1 – 11,52 12,386 
Вітрові електростанції  5,816 – 
1,4 – 8,38 4,418 – 
11,632 
Малі  гідроелектростанції  9,795 – 10,447 – 
3,47 – 12,40 4,2 – 11,52 
11,125 17,448 
Сонячні електростанції  15,025 – 
8,92 – 12,70 8,498* 10,31* 
19,01 
 
38 
 
Згідно із Законом України «Про ринок електроенергії» № 2019-VIII від 13 
квітня 2017 р. можна укладати довгострокові договори на закупівлю 
електроенергії, виробленої за «зеленим» тарифом, до 2030 р. 
Важливим є і те, що з 1 січня 2019 року, ввійшов в дію Закон України „Про 
внесення до змін Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих 
актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих 
податків і зборів”, в якому виписані основні положення, покликані сприяти 
розвитку сфери відновлюваної енергетики. 
Згідно зі Звітом Міжнародної агенції відновлюваної енергії за 2017 р. із 46 
європейських країн українська відновлювана енергетика була двадцять другою за 
потужностями, без урахування великих гідроелектростанцій. З цієї перспективи 
«зелені» тарифи розглядались як позитивний крок для стимулювання розвитку 
галузі, наслідуючи принцип «високий ризик – високі тарифи» [30]. 
На мою думку, важливим кроком на шляху до вдосконалення державної 
політики регулювання та розвитку відновлюваної енергетики в Україні стало 
прийняття у квітні 2019 року, Закону України „Про внесення змін до деяких 
законів України, стосовно безпеки конкурентних умов виробництва електричної 
енергії з альтернативних джерел енергії”, згідно з яким передбачається перехід із 
2020 р. на нову аукціонну систему стимулювання відновлюваної 
електроенергетики. Закон запроваджує надання державної підтримки суб’єктам 
господарювання у сфері відновлювальної енергетики виключно через аукціони з 
розподілу квоти[31]. 
У законі також передбачається, що рівень «зеленого» тарифу для різних 
видів відновлюваних джерел енергії буде знижуватись: − для сонячних 
електростанцій – на 25 % з подальшим  зменшенням ще на 2,5 % кожного року 
протягом 3 років; − для вітрових електростанцій – на 10 % з подальшим  
зменшенням ще на 1,5 % кожного року протягом 3 років. 
39 
 
У результаті дослідження визначено основні взаємопов’язані суперечності, 
що характеризують сучасний стан нормативно-правового врегулювання розвитку 
відновлюваної енергетики в Україні, а саме: 
 Зобов’язання щодо імплементації в національне законодавство  основних 
актів енергетичного законодавства ЄС має фрагментарний та певною мірою 
формалістський характер, мета полягала в досягненні 11 % енергії, зготовленої з 
відновлюваних джерел енергії в загальному плані енергоспоживання в державі. 
Однак за станом на 2018 р. досягнутий рівень становить 2 %, а з урахуванням 
гідроелектростанцій – 9 %, маючи при цьому досить високі показники за 
оцінками Інституту відновлюваної енергетики України. 
 З’ясовано, що у 2019 році прийняті зміни в законодавстві у сфері 
альтернативної енергетики. Вони цілонаправлені на заміну нинішньої системи 
стимулювання „зеленого тарифу” на аукціонну модель, завдяки якої, квоти на 
продаж електроенергії з виробництвом відновлюваних джерел енергії, за 
спeцiальними цiнaми будуть прoпoнувaтися для придбaння учaсникaми тoргів на 
редукцioнaх. Обґрунтуванням запропонованих законодавчих змін є високий 
рівень «зеленого» тарифу (особливо для сонячних електростанцій), що даватиме 
змогу для створювання надлишкового цінового навантаження для споживачів, яке 
надалі стрімко зростатиме з уведенням в експлуатацію нових електростанцій. 
 Вважаю за доцільне на законодавчому рівні закріпити визначення «система 
накопичення електричної енергії», що передбачає забезпечення операційної 
безпеки об’єднаної енергетичної системи України в час пікового навантаження. 
За останні роки українська влада зробила ряд важливих кроків для 
вдосконалення законодавчого підґрунтя як в енергетичній галузі загалом, так і у 
сфері відновлюваної енергетики, однак остання розглядається все ще в контексті 
розвитку альтернативної енергетики, а це потребує подальшого доопрацювання та 
вдосконалення. 
40 
 
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ „ЗЕЛЕНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ” В 
УКРАЇНІ 
 
2.1  Поняття „Зеленої енергетики” 
 
Звертаючись до Закону про електроенергетику, „зелений” тариф – це спец 
тариф, згідно якого іде закупівля електричної енергії, яка виробляється на 
об’єктах електроенергетики, які використовують альтернативні джерела енергії ( 
крім коксівного та доменного газів, а з використанням гідроенергії – яка 
виробляється   лише малими гідроелектростанціями ). Згідно цього закону мала 
ГЕС, виступає як електрична станція, яка за рахунок використання гідроенергії, 
потужність якої не перевищує десять МВт, виробляє електричну енергію. 
В Законі України „Про альтернативні джерела енергії”, міститься 
визначення альтернативних джерел енергії. Згідно цього закону, альтернативними 
джерелами енергії є:  
– Відновлювані джерела енергії, які складаються з вітрової, сонячної, 
геотермальної енергії, енергії хвиль і приладів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з 
органічних відходів, біогазів та газу каналізаційно-очисних станцій; 
– вторинні енергетичні ресурси, до них входить доменник та коксівний 
гази, та газ метан, дегазації вугільних родовищ, також перетворення скидного 
енергопотенціалу технологічних процесів. 
Більш детально розглянемо сонячну відновлювану енергію. Сьогодні 
розвиток сонячної енергетики в Україні знаходиться на етапі, який пройшла 
Європа 7-10 років тому. В цей же час, ми володіємо інвестиційною структурою, 
яка є для розвитку галузі, є однією з найпривабливіших у Європі. Так, тут були 
організовані сприятливі умови: пільгові тариф. Наявність земельних ділянок і 
ресурсів, підтримка держави і цільова енергетична стратегія, ціль якої досягти 25 
% видобутку чистої енергії до 2035 року. Через це, до відновлювальної 
енергетики в Україні, продовжує зростати інтерес, і за прогнозами уряду, до 2020 
41 
 
року сумарний обсяг інвестицій, в альтернативну енергетику може піднятись до 
18 млрд. дол. 
І хоча сектор ВДЕ, порівняно з іншими типами генерації в Україні, все ще 
малий, але він показує в той же час постійне зростання, демонструючи нашу 
державу  лідером даної галузі. Обсяг ВДЕ збільшився з 967 до 1375 МВт, за 
період, з 2014-го і до кінця 2017 року. А до кінця першого кварталу 2018 року – до 
1534 МВт, як це показано на рисунку 2.1. Який вид ВДЕ переважє в різних 
областях та як відновлюванні джерела енергії розподіляються за регіонами, 
можна побачити а рисунку 2.2. 
 
Рисунок – 2.1 Зростання ВДЕ за 2014 – I квартал 2018 рр. [32] 
 
Згідно Закону про електроенергетику, НКРЕ затверджує „зелений” тариф 
для електроенергії, виробленої суб’єктами господарювання на електростанціях, 
які користуються визначеними законам альтернативниі джерела енергії. Для 
кожного суб’єкта господарювання, для кожного типу альтернативного джерела 
енергії, що використовують на кожній працюючій електростанції, встановлюється 
розміри „зелених” тарифів.  
 
42 
 
 
Рисунок 2.2 – Виробництво ВДЕ по регіонах станом на I квартал 2018 року 
 
Не дивлячись на декларативні заяви, з боку різних гілок влади, 
законодавство, яке діє у сфері відновлювальної енергетики, постанови та 
розпорядження Кабінету міністрів України («Енергетична стратегія України на 
період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність»» 
[33]; Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року 
[34]; Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» [35]) діючих кроків щодо 
впровадження відновлювальної енергетики в нашій країні зроблено дуже мало: 
при зобов’язанні підняти до 2020 р. її частку до 11% (включно з 
гідроенергетикою) [33], даний показник складає  8,5% він показаний у таблиці 2.1 
(а з часткою відновлювальної енергетики лише ~ 1,5%)  [36]. 
Встановлення „зеленого” тарифу, на електричну енергію, значення якої є 
найвищим у Європі, стало одним із основних інструментів стимулювання 
розвитку відновлюваної енергетики в Україні. 
Вперше поняття, як „зелений тариф”, з’явилось в Україні у жовтні 1997 
року, після того як був прийнятий Закон „ Про електроенергетику ”. Проте, 
набагато пізніше були здійснені перші кроки стосовно цього впрвадження, це 
43 
 
сталось у 2009 році, коли Верховна Рада України здійснила поправки до законів 
„Про альтернативні джерела енергії” і „ Про електроенергетику ”, у яких вперше 
було прописано процедура розвидку зеленого тарифу [37], завданням якого було, 
заохочувати збільшення інвестицій в цей сектор галузь, який, до того ж відповідав 
нормам міжнародній практичній підримці галузі. 
 
Таблиця 2.1 - Загальна структура виробництва електроенергії в Україні, %  
рік, %  
Первинні енергоносії  
2016  2017  
Атомні електростанції (АЕС)  53,71  56,44  
Генеруючі компанії теплових електростанцій   
31,76  28,48  
(ГК ТЕС)  
Теплоелектроцентраль (ТЕЦ)  7,05  6,54  
Гідроелектростанції (ГЕС, ГАЕС) (крім малих)  6,21  7,04  
Альтернативні джерела енергії   
1,27  1,51  
(міні-, мікро-, малі ГЕС; СЕС, ВЕС, БіоЕС)  
 
Згідно з Національною комісією, зелений тариф встановлюється, з 
коригуванням  eнeргeтики тa кoмунaльних пoслуг (НКРЕКП), для будь якого  
об’єкта господарювання, який черпає електричну енергію з aльтeрнaтивних 
джeрeл eнeргiї, за кожним видом альтернативної енергії а також й для будь якого 
об’єка електроенергетики електростанції. 
Як показано у таблиці 2.2, «Зелений» тариф прив’язаний до курсу євро. 
Завдяки державному регулятору, своєчасно фіксує у відповідності до збільшення 
курсу – на даний момент він нараховує п’ятнадцять євроцентів за один кВт·год,, в 
той час як, у більшості європейських країн, він не перетинає планку у 8,6 
євроцентів [38]. Його вартість за 1 кВт·год від ВДЕ в Україні, складає 2-3 
євороценти, що є більш ніж у десятеро вищим за тарифом „ Енергоатому”[39]. 
44 
 
Таблиця 2.2 – «Зелений» тариф для електроенергії, виробленої з 
використанням відновлюваних джерел енергії,  євроцентів за 1 кВт·год (без ПДВ) 
[40] 
 
Дата введення об’єкта в експлуатацію  
Категорія / 
Вид джерела з 01.01.2017  з 01.01.2020 з 01.01.2025  
потужність 
енергії  по 31.12.2019  по  по 31.12.2029  
об’єкта, кВт 
31.12.2024  
≤ 600  5,82  5,17  4,52  
ВЕС  від 600 до 2000   6,79  6,03  5,28  
> 2000  10,18  9,05  7,92  
БіоЕС  12,39  11,15  9,91  
наземні об’єкти  15,02  13,52  12,01  
СЕС  
дахові   16,37  14,76  13,09  
мікроГЕС (< 17,45  15,7  13,9  
200)  
мініГЕС   
ГЕС  13,95  12,55  11,15  
(від 200 до 1000)  
маліГЕС (> 10,45  9,05  8,35  
1000)  
Геотермальні   15,03  13,52  12,01  
 
Громадяни які розпоряджаються своєю зеленою енергетикою, згідно 
законодавчого документа, мають можливість продавати її оптовому ринку (ДП 
«Енергоринок»), в свою чергу, цей ринок зобов’язаний купить зелену енергетику 
за «зеленим» тарифом. Кіловати малих, середніх та великих виробників (АЕС, 
великі ГЕС/ГАЕС, ТЕС і ТЕЦ), зберігаються на оптовому ринку електроенергії, 
тобто, саме там вони „змішуються” і за відповідним тарифом продаються 
енергопостачальним компаніям, які у свою чергу реалізують їх споживачам цієї 
енергії, і які по факту платять за „зелений” тариф. 
Якщо розглядати частку відновлюваної генерації в концепції виробництва 
електроенергії в державі зараз, то вона складає 1.5 %, тобто зелений тариф 
отримує з ринку 8 % загального грошового потоку [36], який був продиктований 
45 
 
різницею в тарифах традиційною генерацією та нетрадиційною, який складає 
близько 10 млрд. грн. на рік за найвищими тарифами які є у Європі [38]. 
Отже, відновлюваною енергетикою, називається енергетика яка створює 
робочі місця, економічний і соціальний стрибок у розвитку місцевих громад,  
енергетичну децентралізацію, піднімає розвиток малого та середнього бізнесу, 
встановлює додаткові налоги в бюджети всіх рівнів, поступово зменшує полегшує 
навантаження на навколишнє природнє середовище. Саме із ціллю інтенсифікації 
її в подальшому розвитку, потрібно крок за кроком відмовлятись від зеленого 
тарифу і переходить на інші фактори впорядження проектів екологічної чистої 
енергії – аукціонів, яка у свою чергу дасть можливість знизити ціну кіловат-
години та піддержати бажання споживачів а також і інвесторів. Саме тому, в ході 
модернізації відновлюваної енергетики не потрібно забувать про обмежені 
фінансові кошти національної економіки та закупівляної можливості населення. 
 
2.2 Характеристика відновлювальних джерел енергії та їх екологічна 
безпека 
 
Електроенергетика є однією із головних типів антропогенного впливу на 
геологічне середовище та активізацію екзотехнічних геологічних процесів [41]. 
Сучасні проблеми енергетики пов’язані з обмеженістю та нерівномірністю 
розміщення енергетичних ресурсів на планеті та недосконалістю традиційних 
енергетичних технологій. Тому одним із ключових напрямків доктрини розвитку 
сучасної енергетики є уповільнення темпів експлуатації вичерпних 
енергоресурсів і заміщення їх відновлюваними джерелами [42]. 
Сучасний стан влаштування і експлуатації ВДЕ в Україні зумовлює 
необхідність доопрацювання методологічних основ збалансованого вироблення та 
споживання електроенергії. Приділення більшої уваги окремим напрямкам 
нетрадиційної енергетики може привести до негативного впливу на навколишнє 
середовище, зокрема на стан гірських річок, лісових масивів та інших. 
46 
 
Для вирішення приведених проблем виникає необхідність у створенні 
обласних, регіональних програм збалансованого впровадження нових 
потужностей ВДЕ з урахуванням географічних, соціально-економічних та 
екологічних умов. Окрема увага повинна приділятись громадській думці [43]. 
В результаті аналізу статистичних даних [44] встановлено, що номінальна 
потужність ВДЕ України приведена на рисунку 2.3 та таблиці 2.3–2.4 [45], а 
також вироблена електроенергія впродовж 01.01.2017–01.09.2017 яка становила 1 
393,485 млн кВт год, в тому числі:  
 вітроенергетика – 580,664 млн кВт год (41,67 %); 
 сонячна енергетика – 543,141млн кВт год (38,98 %); 
 мала гідроенергетика – 145,384 млн кВт год (10,43 %); 
 біомаса – 66,522 млн кВт год (4,77 %); 
 біогаз – 57,774 млн кВт год (4,14 %). 
 
Рисунок – 2.3 Встановлена потужність електростанцій на основі ВДЕ в Україні у 
2017 році. 
47 
 
 
Відповідно до встановлених потужностей електростанцій, які працюють на 
ВДЕ, рисунок 2.3. вітроенергетика – 437,725 МВт; сонячна енергетика – 686,559 
МВт; мала гідроенергетика – 92,95 МВт; біомаса – 38,70 МВт; біогаз – 27,975 
МВт; всього – 1283,91 МВт. 
 
Таблиця 2.3 – Встановлена потужність та обсяг виробленої електроенергії 
об'єктами відновлюваної енергетики, що працюють за «зеленим» тарифом, у 2015 
році 
№  Напрям відновлюваної Встановлена Вироблено 
п/п  енергетики  потужність, МВт  електроенергії у 2015 
станом на 2015 рік  році, млн кВт∙год.  
1  Вітроенергетика  426  974  
2  Сонячна енергетика  431  475  
3  Мала гідроенергетика  87  172  
4  Біомаса  35  77  
5  Біогаз  17  64  
Всього  996  1762  
 
Збільшення встановленої потужності ВДЕ в Україні в основному 
грунтується на впровадженні сонячних електростанцій. Основні переваги 
фотоелектричних станцій (ФЕС):  
- відсутність необхідності використання викопного палива;  
- висока продуктивність;  
- можливість використання для монтажу дахів і фасадів будівель;  
- надійність системи;  
- можливість підключення по «зеленому» тарифу, що дозволить мати 
стабільне додаткове джерело доходів;  
- невибагливість і дешевизна обслуговування;  
48 
 
- можливість використання у віддаленій місцевості;  
- абсолютна автоматизація;  
- екологічна безпека;  
- самостійний підбір необхідної потужності систем;  
- ефективність використання в якості додаткової чи основної системи 
електроживлення.  
Масове впровадження ФЕС може привести до надлишку виробленої 
електроенергії в даний час. Крім того потрібно врахувати наступні недоліки 
фотоелектричних станцій:  
- змінність впродовж певного періоду доби;  
- малий ККД до 8% [46];  
- вилучення земельних ресурсів (крім випадків встановлення на дахах і 
фасадах будівель);  
- проблема утилізації відпрацьованих панелей.  
Розрахунок економії палива та зменшення основних викидів в навколишнє 
середовище внаслідок використання ВДЕ. Економію палива та зменшення 
викидів у навколишнє середовище зумовлено виробленою ВДЕ енергією, яка 
наближено визначається за формулами:   
                                           ∆П= еn ∙ WP                                                        (2.1) 
 
де ∆П – економія палива в умовних одиницях;  
en – питомі витрати палива на 1 кВт год виробленої електроенергії; 
 WP – кількість виробленої електроенергії на протязі року. Зменшення 
основних викидів розраховано за виразом:  
 
                                           ∆Вi= еві∙WP,                                                            (2.2) 
 
де eв – питомі і-ті викиди на 1 кВт год виробленої енергії. 
49 
 
На основі звітних статистичних даних Бурштинської ТЕС розраховано en і 
eві. В результаті наближених розрахунків отримано результати у таблиці 2.5.  
 
Таблиця 2.5 – Зменшення кількості викидів в атмосферу [47] 
Вироблена Зменшення кількість 
електроенергія викидів в атмосферу, т у.п.  
Основні викиди  
ВДЕ, млн. 
кВт∙год  
викиди золи  2,554  
викиди сірчистого 17,87  
ангідриду SO2  
1393,485  
викиди оксиду азоту NO3  1,248  
викиди вуглецю СО2  93,829  
економія палива  398,28  
 
Незважаючи на всі переваги відновлюваних джерел енергії, у кожного виду 
є певні проблеми. Зокрема, сонячні електростанції здатні генерувати 
електроенергії тільки вдень та залежать від кліматичних характеристик 
місцевості, недоліком ВЕУ є несталість та нерегульованість вітрового потоку, 
ГЕС потребують затоплення значних територій і негативно впливає на загальний 
стан екосистеми.  
У зв’язку з світовою тенденцією збільшення потужності ФЕС(сонячна 
фотоелектрична станція), виникає необхідність удосконалення заходів щодо 
збільшення споживання електроенергії в денний період доби, зокрема 
впровадження пільг для станцій зарядки електромобілів, використання постійного 
струму для систем теплопостачання, акумуляторних станцій газотранспортних 
систем і нафтоперекачувальних станцій, систем електропостачання електробурів. 
Крім того доцільно відповідним органам здійснювати корегування потужностей 
50 
 
ВДЕ з метою збільшення їх частки у регулюванні максимальних навантажень 
електроенергетичних систем.  
З метою зменшення виділення земельних ресурсів доцільно впроваджувати 
комбіновані установки ВДЕ (ФЕС, ВЕУ, ГЕС). Для вирішення означених проблем 
необхідно створювати незалежні громадські організації, консультаційні центри, 
основним завданням яких повинно бути забезпечення збалансованого 
енергоспоживання та оптимального впливу на навколишнє середовище ВДЕ із 
урахуванням громадської думки населення.  
 
       2,3 Сучасний стан та перспективи  розвитку зеленої енергетики в Україні 
 
    2.3.1Можливості використання різних джерел енергії 
 
Основою національної економіки – є енергетика. Це системотворча, базова 
галузь, провідний складовий її розвитку. Щоб підвищити добробут та забезпечити 
постійний економічний розвиток нашої держави, необхідне ефективне 
функціонування паливно-енергетичного комплексу. 
Велика залежність від імпорту нафти та газу, зменшення запасів природних 
енергетичних ресурсів – все це є однією з глобальних проблем в Україні. В даний 
час ця залежність лише посилилася. З кожним роком все частіше, піднімаються 
питання щодо раціонального використання нетрадиційних джерел палива і всіх 
видів енергетичної сировини, виробництва альтернативного палива, зберігання 
паливно-енергетичних ресурсів, а також обов’язкове зменшення залежності 
України від імпорту палив з різних країн. 
Пошук екологічно чистої енергетичної сировини, на основі нетрадиційних і 
відновлювальних джерел енергії, розроблення еко–безпечних способів одержання 
енергоресурсів на території всієї держави, все це є одним із шляхів пошуку та 
головним стратегічним завданням для вирішення цієї проблеми. Виробництво 
енергії з використанням енергії сонця, вітру, енергії біомаси та геотермальної 
51 
 
енергії, все це для України є найбільш перспективним. Використовуючи ці 
ресурси, на основі цих джерел можна розробляти екологічно чисті технології 
продукування енергоресурсів [48]. 
В загальному, альтернативні джерела енергії – це поновлювальні джерела, 
до яких входять тепло Землі, енергія сонячного випромінювання, морів, річок, 
вітру, біомаси, вторинні енергетичні ресурси, які є постійними або періодично 
виникають у довкіллі.  [49]. 
Даючи пояснення поняттю, „альтернативне паливо” потрібно відмітити, що 
його вважають альтернативним за таких умов: 
 щоб паливо було виготовлене (видобуте) повністю з нетрадиційних 
джерел і видів енергетичної сировини, встановлених відповідно до 
державних стандартів; 
 щоб паливо було виготовлене (видобуте) з газових, нафтових, 
нафтогазоконденсатних родовищ непромислового значення, 
вичерпаних родовищ, з важких сортів нафти і за своїми ознаками 
відрізнялося від вимог до традиційного виду палива; 
 щоб нормативи екологічної безпеки та наслідки застосування 
альтернативних видів палива для довкілля і здоров’я людини відповідали 
вимогам, встановленим законодавством України для традиційних видів 
палива [50]. 
Вітрова енергія. Виробництво електроенергії зараз посідає головне місце. 
Близько 2% потреб країни в електроенергії, сьогодні в Данії, покриває 
вітроенергетика. У США біля 17 тисяч вітроагрегатів, загальною потужністю 
1500МВт, працює на декількох станціях. Вітроенергетичні пристрої випускаються 
не лише в США і Данії, але і в Канаді, Японії і у Великій Британії, та деяких 
інших країнах. 
Щоб будівництво вітроелектростанції було економічно виправданим, 
потрібно щоб середньовічна швидкість вітру в даному районі складала не менше 6 
метрів за секунду. В Україні вітряки можна будувати у степових районах, у горах 
52 
 
Криму та Карпат, також на узбережжях Азовського і Чорного морів. У нинішній 
час, коли ціни на паливо високі, можна вважати, що вітродвигуни зможуть брати 
участь у задоволенні енергетичних потреб країни, тому що виявляться 
конкурентноздатними по вартості. 
На рисунку 2.4 показані показнки за 2018-2019 роки потужність  
вітроелектростанцій в Україні яких, зросла у півтора рази – з 465 МВт до 706 
МВт. Лише у січні-березні поточного року були встановлені ВЕС потужністю 173 
МВт. 
 
 
Рисунок 2.4 – введення потужностей промислових ВЕС в Укріїні в 2014-
2019 рр, МВт. 
 
За оцінками Української вітроенергетичної асоціації, у 2019 році відбулося 
введення в експлуатацію понад 350 МВт нових вітроенергетичних потужностей. 
Як результат, у 2020 року Україна має понад 880 МВт вітроенергетичних 
потужностей. 
Робота багатьох великих вітродвигунів, що уже діють чи споруджуються 
зараз, розраховані на працю при швидкості вітру 17-58 кілометрів за годину. 
53 
 
Якщо вітер має швидкість менше 17 кілометрів за годину, то це дає мало корисної 
енергії, а при швидкості більш 58 кілометрів за годину можливе пошкодження 
двигуна. У 2019 році на півдні України відбувся старт проектів ВЕС загальною 
потужністю 400-500 МВт. 
Не є рекомендовано, розглядати вітродвигуни, в якості на перехоплення 
штормових вітрів. В тому випадку, якщо навіть сильний вітер забезпечуватиме 
отримання більшої енергії, ніж слабкі вітри, внаслідок цього, вітер робитиме 
доволі сильний тиск на крила, внаслідок чого вся машина можливо буде 
зруйнована. Щоб обійти цю проблему штормових вітрів, вітродвигунні крила 
потрібно згинать так, щоб вони були ненабагато повернуті в одну сторону для 
більшого зменшення напору вітру. Для того щоб не поламати крила, 
використовують більш новіші матеріали, які зможуть протистояти великим 
навантаженням.   
З вище сказаного можна зробить наступні примітки, для того щоб знизити 
ціну на вітряк та його всіх найважливіших складових, наша державна структура, 
зобов’язана сама виготовляти цю продукцію, а якщо ні, то їхня ціна всіх 
установок, деталей і їх облаштування, вийдуть у дорогу ціну. В кінці кінців, якщо 
ні держава ні підприємства, не зможуть закупити дану продукцію, то така енергія 
для нашої країни стане в області фантазії. [51]. 
Сонячна енергія. Невелика кількість сонячної енергії, у природній сфері, 
поглинається хлорофілом, який міститься в листках рослин і являється частиною 
фотосинтезу, тобто створює органічні речовини з вуглекислого газу та води. 
Внаслідок цих процесів, вона вловлюється та запасається у вигляді майбутньої 
енергії органічних речовин. Завдяки, їхнім розкладанням, задовольняються 
потреби всіх других компонентів екосистеми. 
Підрахунки вчених показують, що приблизний відсоток сонячної енергії, 
досить хвататиме для обслуговування потреб транспорту, промисловостей і 
нашого з вами побуту не тільки на сьогоднішній день, а й у не далекому 
54 
 
майбутньому. Не зважаючи на те, чи буде викорсистовуватись вона чи ні, на 
енергетичному балансі нашої планети і стані біосфери це аж ні як не позначиться. 
На першу половину 2018 року в Україні вже було збудовано приватних 
сонячних електростанцій загальною потужністю майже 90 МВт, а це майже 4700 
приватних домогосподарств, як зоображено на рисунку 2.5.  
700 602
600 541
500 ∑=4660
365
400
276 282 298
300 236 257
178 191 211
200 119 139 139 142
48 61 62 70 71 73
90 93 93
100 5
0
 
Рисунок – 2.5 Кількість СЕС приватних домогосподарств станом на 
30.06.2018 року. 
 
З одного боку – це лише 1% від загального виробництва енергії, з іншого – 
всього в 7 разів менше відповідного показника знаменитого ДніпроГЕСу. 
Загальна потужність комерційних СЕС, що було введено в експлуатацію до 2018 
року становило – близько 800 МВт. Так, в 2017 році, у сонячну енергетику 
України було інвестовано близько 250 млн. доларів США, що майже в 2 рази 
більше, ніж за 2016 рік. 
Користування у сонячній енергії, може буть корисно в деяких аспектах. По-
перше, заміняючи викопане паливо сонячною енергією, ми можемо говорить про 
зменшення забрудненого повітря і води. По-друге, заміняючи викопне паливо, 
можна скоротити в рази імпорт палива, особливо нафти. По-третє, є можливість 
Луганська обл.
Запорізька обл.
Донецька обл.
Чернігівська обл.
м.Київ
Рівненська обл.
Волинська обл.
Сумська обл.
Житомирська обл.
Полтавська обл.
Черкаська обл.
Вінницька обл.
Харківська обл.
Хмельницька обл.
Миколаївська обл.
Чернівецька обл.
Одеська обл.
Львівська обл.
Закарпатська обл.
Івано-Франківська …
Херсонська обл
Кіровоградська обл.
Тернопільска обл.
Дніпропетровська …
Київська обл.
55 
 
знизити погрозу поширення атомної зброї, змінивши атомне паливо. І в закінченні 
можна сказати наступне, що сонячні джерела енергії, можуть забезпечити нам 
деяких захист, в тому випадку якщо, наша залежність від безперебійного 
постачання паливом зменшиться. 
Якщо дивитись, з погляду стійкого розвитку і навколишнього середовища, 
то ці, альтернативні джерела електрики цілком можуть бути надійними. На при 
великий жаль, ці джерела аж ні як не вирішують проблему, яка склалася із 
запасами сирої нафти, яка була і є необхідною для обслуговування транспорту. 
Енерго-економні нагрівальні сонячні системи, є дуже рентабельними, отже 
має сенс включити їх у план проектів всіх новозбудованих будинків. Проте, поки 
ще будуть існувати використовувані на даний час будинки, споживання 
традиційних нергоресурсів не знизиться, у кращому випадку, зменшиться його 
ріст. 
Доволі добре небайдужі, зацікавлені і інформовані громадини, в цілому 
можуть зробить чи малої користі для підтримки і розвитку більш збалансованої й 
екологічно стійкої політики. Окрім того, є необхідним писати у відповідні органи 
влади, вимагаючи їх, щоб вони підтримали наступні заходи, а саме:    
 збір коштів, в першу чергу, не для ядерної енергетики, а для 
майбутніх дослідів і технічних розробок в області застосування сонячної 
енергії для отримання водню, більш дешевшого виробництва сонячних 
батарей і акумуляторів з високою ємкістю; 
 переділ асигнувань, які ідуть на прокладку на побудову рейкових 
електротранспортних систем; 
 оновлення економічного укріплення енергозбереження і застосування 
сонячних нагрівальних систем. 
Гроші, які ми зможемо вкласти у майбутні потенціальні напрямки, 
допоможуть нам домогтись більшої політичної і економічної безпеки, а ні ж на 
витрати які будуть йти на заходи по охороні танкерів із нафтою. 
56 
 
Потенціал геотермальної  енергії України. Україна розпоряджається досить 
багатими ресурсами геотермальної енергії, сумарний потенціал яких в державній 
програмі допомоги розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та 
малої гідро- та теплоенергетики, оцінюється величиною 438109 кВт.год/рік. 
Геотермальні ресурси – це термальні води і тепло нагрітих сухих гірських порід. 
Окрім цього, до потенціальних для застосування в промислових величинах, 
можна віднести  запаси нагрітих підземних вод, які згодом виводяться з нафтою 
та газом діючими свердловинами нафтогазових родовищ. 
Доволі потенціальним напрямком енергозберігаючої технологічної 
політики, яка дасть можливість вберегти значну економію традиційного палива, є 
застосування геотермальної енергії для опалення, водопостачання і 
кондиціювання повітря в громадських та житлових будівлях і спорудах в містах 
та сільській місцевості, а також не слід забувати про технологічне використання 
глибинного тепла Землі в різних галузях промисловості і сільського господарства. 
Існує один із потенційних шляхів розвитку геотермальної енергетики є 
створення комбінованих енерготехнологічних вузлів для отримання 
електроенергії, теплоти та цінних компонентів, які розташовуються в 
геотермальних теплоносіях. 
Геотермальні установки займають досить невелике розміщення на той чи 
іншій території. Ці установки є універсальними, тобто вони можуть 
розташовуватись майже на будь-яких землях, включно сільськогосподарські 
угіддя. Якщо теоретично задуматись, то із 1 % геотермальної енергії Земної кори, 
можна було б використовувати кількість енергії яка у 500 разів перевищувала всі 
світові ресурси газу та нафти. Геотермальними ресурсами, якими користувались у 
2001 році  у всьому світі, потужність електростанцій становила близько 8500МВт, 
а уже в 2005 році цей показник перевищив і становив уже 11000МВт. 
Отже, на жаль прогнози на майбутнє є невтішними, тому що через якісь то 
30-40 років ресурси нафти та газу будуть стимулювати досить велике зростання 
цін на дані енергетичні джерела, тому саме зараз, потрібно завзято проштовхувати 
57 
 
альтернативну енергетику. Для України необхідно вносить у діючі закони, 
позитивний досвід наших західноєвропейських партнерів. Освітньо-наукові 
дослідницькі заклади України, вже мають деякі розробки з альтернативної 
енергетики та енергозбереження, сподіваємось на їх своєчасне втілення в нашу 
країну. 
 
2.3.2 Використання вторинних енергоресурсів 
 
Вторинні енергетичні ресурси це енергетичний потенціал продукції, 
побічних і проміжних продуктів, які створюються в технологічних установках, 
який може бути частково або повністю використаний для енергопостачання. 
Раціональне їх використання є одним їх найбільших резервів економії палива, що 
сприяють зниженню паливо-і енергоємності промислової продукції. Вторинні 
енергетичні ресурси можуть бути затребувані безпосередньо без зміни виду 
енергоносія або зі зміною виду енергоносія шляхом вироблення тепла, 
електроенергії, холоду або механічної роботи в утилізаційних установках. По 
виду енергії вторинні енергетичні ресурси (ВЕР) діляться на горючі (паливні), 
теплові та надлишкового тиску. 
Майже всі галузі народного господарства мають значну кількість паливних і 
теплових вторинних енергетичних ресурсів, що займають значне місце в їх 
паливно-енергетичному балансі. Найбільшу кількість теплових вторинних 
енергоресурсів мають підприємства чорної і кольорової металургії, хімічної, 
нафтопереробної і нафтохімічної промисловості, промисловості будівельних 
матеріалів, газової промисловості, важкого машинобудування. 
Загальна частка ВДЕ в промисловості може досягнути 88% в 2050 році, дані 
стосовно цього можна побачити на рисунку 2.6. 
58 
 
 
Рисунок 2.6 – Частка ВДЕ в промисловості в 2050 році 
 
Основні заходи для реалізації цієїї стратегії є перехід на електродуговий 
спосіб виробництва сталі; більше використання біомаси при виробництві цементу, 
скла, паперу, вапна; виробництво промислового тепла з ВДЕ; електрифікація 
інших втробничих промислових процесів. 
Підприємства важкого, енергетичного і транспортного машинобудування 
України мають великий потенціал вторинних енергоресурсів у вигляді фізичної 
теплоти відхідних газів мартенівських, нагрівальних і термічних печей, вагранок, 
теплоти випарного охолодження печей, теплоти відпрацьованої пари пресів і 
молотів. Мають вторинні поновлювані енергоресурси і підприємства інших 
галузей народного господарства. Поряд з підвищенням ефективності 
використання паливноенергетичних ресурсів, утилізація вторинних енергетичних 
ресурсів дозволяє знизити вплив енергопостачання й енергоспоживання на 
навколишнє середовище. Зокрема, зменшується викид теплових відходів та 
шкідливих викидів в продуктах згорання. 
Використання вторинних енергоресурсів є одним з істотних резервів 
енергозбереження. Вихід вторинних енергоресурсів залежить від параметрів, при 
59 
 
яких протікає процес, його режиму та від конструкції обладнання. Кожна 
технологічна установка характеризується певним енергетичним ККД, який 
показує, яка величина підведеної до процесу енергії втрачається. 
Понад 98 % загальної кількості горючих вторинних енергетичних ресурсів 
хімічної промисловості припадає на азотну, фосфорну і хлорне підгалузі. Горючі 
відходи маються на виробництвах аміаку, метанолу, ацетилену, капролактаму, 
каустичної соди, жовтого фосфору, карбіду кальцію. Всі названі горючі вторинні 
енергоресурси використовуються або можуть бути використані в якості палива, 
що спалюється в технологічних або енергетичних установках. Економічно це, 
безумовно, доцільно, так як витрати, пов'язані з організацією спалювання, 
наприклад горючих газів, становлять не більше 10-20 % від витрат на видобуток і 
транспорт первинного палива. Крім того, при їх спалюванні відбувається 
знешкодження викидів в атмосферу речовин від містяться в них токсичних і 
канцерогенних компонентів, що поліпшує екологічну обстановку в районах 
розташування розглянутих виробництв. 
Велика економія природних енергоресурсів може бути отримана за рахунок 
утилізації вторинних енергетичних ресурсів надлишкового тиску в чорній 
металургії та в системах газопостачання. У даний час в Україні близько ¾ всіх 
доменних печей працюють під тиском 0,2 МПа і більше. Сумарний вихід 
доменного газу при цьому тиску досягає сотень тис.м3 / год. До останнього часу 
перед подачею очищеного доменного газу в заводську розподільну мережу його 
надлишковий тиск знижувався в спеціальних дросельних пристроях. При цьому 
втрачалася значна кількість потенційної енергії газу. 
Найбільші труднощі виникають при вирішенні питань, пов'язаних з 
утилізацією теплових вторинних енергетичних ресурсів промисловості, які 
обумовлені великою різноманітністю по температурі, режиму їх видачі, виду і 
фізико-хімічними властивостями їх носія та іншими факторами. Деякі з них не 
використовуються, оскільки немає відповідних технічних рішень та обладнання 
для їх утилізації. 
60 
 
Утилізація вторинних енергетичних ресурсів не тільки забезпечує економію 
палива, але і одночасно дозволяє вирішувати завдання підвищення 
продуктивності технологічних агрегатів, надійності їх роботи, уловлювання 
цінних сировинних компонентів, скорочення викидів шкідливих речовин в 
навколишнє середовища. Так, наприклад, у виробництві міді установка за 
відбивною піччю котла-утилізатора паропродуктивністю 20-26 т/год і тиском 4,05 
МПа забезпечує річну економію палива близько 19 тис. т. у.п. 
З урахуванням даних обставин утилізація теплових вторинних 
енергоресурсів в кольоровій металургії стає економічно виправданою навіть там, 
де раніше вважалося неефективним. Теплові вторинні енергоресурси 
нафтопереробної та нафтохімічної промисловості визначаються в основному 
ентальпією відхідних газів установок первинної переробки нафти. У 
промисловості будівельних матеріалів вторинні енергоресурси утворюються при 
випаленні клінкеру і керамічних виробів, виробництві скла, виплавці 
теплоізоляційних матеріалів. При сумарному виході теплових вторинних 
енергетичних ресурсів, еквівалентних 1,0-1,5 сотень тисяч т у.п. в рік, їх 
утилізація з виробленням тепла не перевищує 15-17 %. 
Утилізація вторинних енергетичних ресурсів забезпечує економію палива та 
підвищує продуктивність технологічних агрегатів, надійність їх роботи, 
уловлювання цінних сировинних компонентів, скорочення викидів шкідливих 
речовин в навколишнє середовище. Економічна ефективність порівнюється для 
варіантів, що задовольняють цим вимогам. Приймається найбільш економічний з 
соціально ефективних та екологічно допустимих варіантів.   
Такий підхід має велике значення при вирішенні технічних проблем, 
зокрема, при виборі джерел енергопостачання. Екологічна та економічна 
ефективність використання вторинних енергоресурсів очевидна - це збереження 
невідновлюваного палива, зменшення забруднення атмосфери, поліпшення умов і 
найголовніше зниження витрат виробництва. Хоча утилізація вторинних 
енергоресурсів нерідко пов'язана з додатковими капітальними вкладеннями та 
61 
 
збільшенням чисельності обслуговуючого персоналу, досвід передових 
підприємств підтверджує, що їх використання економічно дуже вигідно.   
Підвищення рівня утилізації вторинних енергетичних ресурсів забезпечує 
значну економію палива, істотно знижує собівартість продукції і що дуже 
важливо зменшує рівень забруднення навколишнього середовища тим самим 
покращуючи екологічних стан країни. 
 
2.4 Економічна доцільність запровадження альтернативних джерел енергії 
 
В Україні, проблеми ефективності використання традиційних джерел 
енергії, стоять ще гостріше, ніж у країнах ЄС, чи світі. Перша причина полягає в 
тому, що в Україні користуються застарілими технологіями. Другою причиною є 
вичерпання ресурсів використання основних фондів генерації електроенергії і 
тепла, що разом з низькою ефективністю використання палива, призводить до 
великих обсягів викидів шкідливих речовин. Великі втрати при транспортуванні, 
розподілі та використання електроенергії та тепла, а також монопольна 
залежність від імпорту енергоносіїв, все це ще більш ускладнює ситуацію на 
енергетичних ринках України. 
Сучасний аналіз використання енергоресурсів в Україні, показує на 
необхідність розвитку альтернативних джерел енергії в державі. Механізм 
споживання енерогоресурсів середньостатистичної європейської країни ( також 
України ), має такий стан: газ – 45%; вугілля – 20%; електроенергія – 20%; 
нафтопродукти – 15%; альтернативні джерела – 5% [52]. 
Велика енергоємкість України – це є наслідок особливості структури 
національної економіки, зміщеної у бік більш енергоємних галузей, показового 
технологічного відставання більшості галузей економіки від стану розвинених 
країн, а також від різних цін на внутрішніх енергетичних ринках. Маючи 
залежність країни від імпорту газу та нафти, ми маємо високу енергоємність, яка 
обмежує конкурентну спроможність  національного виробництва, і є важким 
62 
 
навантаженням на економіку. Для зміцнення національної енергетичної безпеки, а 
також для приєднання до світового та європейського енергетичного 
співтовариства, крім екологічної і економічно доцільності, використання 
альтернативних джерел енергії, є необхідним в Україні. Однією з пріоритетних 
цілей державної політики в області енергетики повинно бути зниження 
енергоємності економіки. 
Сьогодні у світі частка використання альтернативних джерел енергії у 
загальному виробництві енергії, ще не є значною, але їх потенціал на кілька 
кроків перевищує рівень світового споживання паливно-енергетичних ресурсів. 
Темпи зростання обсягів виробництва альтернативної енергії також значно 
перевищують аналогічні для традиційних видів енергії. 
Альтернативна енергетика в силі змінити вирішення, передусім, 2-ох доволі 
важких проблем, які виникли а саме: екологічна безпека та енергоефективності, 
які є важливим для нашої країни. Процедура удосконалення національної і 
регіональної економіки, конкретною мірою може втілити розвиток альтернативної 
енергетики, забезпечення в дотриманні принципів сталого розвитку та високих 
світових екологічних аспектів господарської сфери. На даний час, на нашому 
внутрішньому ринку енергоресурсів, альтернативні джерела енергії, крок за 
кроком розпочинають поступово розвиватись. Одними із найшвидшими темпами 
зростання установлених у 2012 році потужностей, продемонстрували вітрові 
електростанції – у 2,2 разу (зростання на 141,5 мегават), обсяг виробництва сягав 
– до 262,8 мегават; сонячні електростанції – в 1,7 разу (зростання на 130,3 
мегават), обсяг виробництва – до 317,8 мегават. Враховуючи зміни і корегування 
установлених потужностей, які мають можливість входить в об’єднану 
енергетичну систему країни, у 2012 році її загальна потужність збільшилася на 0,9 
% – до 53777,6 МВт [53]. 
Дивлячись на звіт міжнародної компанії „Ernst & Young”, у 2011 році, наша 
країна потрапила в список країн, з найбільш привабливих для інвестування у 
63 
 
відновлювані джерела енергії, а вже у 2012 році Україна піднялась в цьому списку 
рейтингу з 30-го на 29-е місце (усього рейтингом охоплено 36 країн світу) [54]. 
В Україні річний обсяг технічно досяжний енергетичний потенціал 
альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо містить 63 млн.  
тон. Близько 3 % альтернативних джерел становить обсяг добутої енергії. Згідно 
плану, з енергетичним проектом до 2030 року, обсяг альтернативної енергетики 
на загальному енергетичному балансі країни, буде доведено до 20 %.  Як наведено 
у таблиці 2.6, головними та найбільш дієвими рухами відновлювальної 
енергетики в Україні є; біоенергетика, вітроенергетика, сонячна енергетика, 
гідроенергетика і геотермальна енергетика. 
 
Таблиця 2.6 – Прогнозні показники розвитку використання нетрадиційних 
та відновлювальних джерел енергії за основними напрямами освоєння, млн у. п. 
тон/рік [55] 
Напрями освоєння альтернативних Рівень розвитку альтернативних  
джерел енергії  джерел енергії по роках  
2005 р.  2010 р.  2020 р.  2030 р.  
Позабалансові джерела енергії, 13,85  15,96  18,5  22,2  
всього  
У тому числі шахтний метан  0,05  0,96  2,8  5,8  
Відновлювальні джерела енергії, 1,661  3,842  12,054  35,53  
всього  
У тому числі: Біоенергетика  1,3  2,7  6,3  9,2  
Сонячна енергетика  0,003  0,032  0,284  1,1  
Мала гідроенергетика  0,12  0,52  0,85  1,13  
Геотермальна енергетика  0,02  0,08  0,19  0,7  
Вітроенергетика   0,018  0,21  0,53  0,7  
Енергія довкілля  0,2  0,3  3,9  22,7  
 
64 
 
Конкретний рзвиток застосування альтернативних джерел енергії в країні до 
2030 року, вираховується приблизно в 25МВт·год електроенергії на базі 
відновлювальних джерел енергії і близько 2 млн. т біопалив. 
Шлях стратегічно гозростання  альтернативної енергетики в Україні, 
повинен відповідати загальним принципам Європейського співтовариства в 
області енергетики, показаний у Зеленій книзі „Європейська стратегія постійної, 
конкурентоспроможної та безпечної енергетики”, крім, вибору шляху на ширше 
застосування відновлювальних джерел енергії. У недалекому майбутньому, 
показник загальної потужності нетрадиційної й відновлюваної енергетики в 
Україні до 2030 року, складатиме не менше 10% від установленої потужності. 
Одним із важливих рухів у напрямку поліпшення енергетичної ситуації 
України, зменшення її енергозалежності, а також майбутньої інтеграції в 
Європейську співдружність,  здатна стати yceбiчнa допомога держави розвитку та 
введення альтернативних енергетичних установок в областях з високими 
показниками економічної доцільності. Все це реально досягнуть шляхом 
прийняття наступних дій а саме: 
 підвищення низки вже існуючих законодавчих актів, стосовно 
відновлювальних джерел енергії, які могли дати поштовх у підвищенні 
економічного ефекту, виробництва альтернативної енергії; 
 реалізація інвестиційних досконалень із метою залучення додаткових 
вкладень в дану галузь; 
 захист на гарант державою виробниками „чистої” енергії, стосовно її 
закупівлі за незмінними тарифами; 
 захист рівню енергетичної безпеки України, за допомогою розроблення 
мережі існуючих енергетичних установок, підняття рівня їх безперебійності 
і надійності роботи; 
 громадяни України, повинні бути в курсі, стосовно перспективи 
застосування нетрадиційних джерел енергії, крім того у необхідності догляд 
65 
 
за довкіллям та зменшення викидів різних газів в атмосферу від спалювання 
традиційних видів палива. 
 У цілому доцільність використання альтернативних джерел енергії в 
майбутньому може забезпечити для України наступне: 
 укріплення державності країни, за рахунок підняття енергетичної та 
економічної незалежності; 
 пониження енергоємкості ВВП; 
 шлях до світового рівня домінуючого застосування паливно-
енергетичних ресурсів; 
 зменшення розміру імпорту  паливно-енергетичних ресурсів; 
 розроблення ринку енергозберігаючих приладів, відповідної техніки та 
технологій; 
 конкурентноздатність вітчизняних товарів; 
Отже, на сьогоднішній день економічні та правові умови для розвитку 
альтернативних джерел енергії потребують суттєвого доопрацювання. Окреслені 
заходи щодо розвитку альтернативних джерел енергії в України можна 
згрупувати наступним чином: по-перше, організаційно-правовий напрямок, 
подруге, фінансово-економічний напрямок, по-третє, техніко-технологічний шлях 
державного регулювання має бути направлений на підтвердження схем 
територіального розташування та встановлення оптимальних потужностей з 
виробництва альтернативної енергії, по-четверте, інфраструктурний напрямок. 
 
2.5 Стратегія постачання запровадження альтернативних джерел енергії в 
Україні 
 
Наша держава імпортує великий обсяг енергоносіїв, для того щоб захистити 
потреби в первинній енергії, в той саме час як наші власні генеруючі потужності 
вичерпались і надзвичайно забурднюють навколишнє середовище. 
66 
 
Всі негаразди, які спіткнули Україну, це політична і економічна ситуація, 
газовий конфлікт між нашою країною і Росією, який розпочався в 2014 році, 
нажаль все це стало наслідком того, що вперше за останні роки, негаразди 
використання державної енергозберігаючої політки та енергозбереження, стали на 
високий політичний щабель. 
Із–за досить високого рівня енерговитратності в Україні, деформовану 
галузь виробництва  і енергоспоживання, використання вже вичерпуваних 
виробничих фондів енергетики, не швидке впровадження енергозберігаючих 
технологій, розглядається значна енергоємність ВВП, маючи на увазі що, рівень 
витрат паливно-енергетичних запасів є значним. 
На сьогоднішній день, актуальними як ніколи, з боку енерго-сектора, 
залишається питання, щодо підвищення надійності енергопостачання та зниження 
впливу на навколишнє середовище. Дана ситуація зменшує, і в загальному, 
обмежує конкурентну спроможність виробництва і стає доволі важким тягарем 
для економіки. Тому, враховуючи ці аспекти, на сьогоднішній для країни 
актуальним є вирішення підняття енергетичної ефективності, та зменшення 
енергетичних витрат підприємств, як це ілюструє рисунок 2.7. 
Підсумовуючи ці показники, можна зробити висновок, що енергоємність 
внутрішньо валового продукту в країні в кілька разів переважає значення ВВП в 
інших зарубіжних країнах. Тому однією із потенційних цілей державної політики, 
в аспекті енергетики, повинно стать пониження енергоємності економіки. 
Актуальним залишається, застосування енергозберігаючих приладів, в усіх 
сферах людської життєдіяльності [57]. 
 
 
67 
 
 
Рисунок 2.7 – Енергоємність ВВП країн світу і України (За даними 
Міжнародного Енергетичного Агенства 2016) [56] 
 
Спеціалісти традиційної енергетики, жваво працюють майже у всіх 
структурах гілки влади. Внаслідок чого, наша країна є у числі відсталих за 
світовим трендом „зеленої” енергетики. Знаковим став рік 2017, для сонячної 
фотоелектричної енергетики – у світі ввели в дію найбільше сонячних 
потужностей, порівняно з іншими видми технологій виробництва електричної 
енергії. На 5 найбільших гігантів націоналинх ринків а це, США, Китай, Індія, 
Японія і Туреччину – припадає майже 84% установлених потужностей. Далі за 
ними йдуть такі країни як: Республіка Корея, Австралія, Німеччина, 
Великобританія та Бразилія. На рисунку 2.8 видно, що за потужністю лідерами 
являються,  Китай, США, Японія, Німеччина, Італія та Індія. 
68 
 
 
Рисунок 2.8 – Глобальна потужність сонячних фотоелектричних систем по 
країнам або регіонам, 2007-2017рр[58] 
 
Наш свій активно переоснащується на ”зелені„ види енергій, і це 
підтверджують дані. За складом джерел електричної енергії, за останні десять 
років, вже стались великі зміни.  На рисунку 2.9 видно що,  дані International 
Energy Agency (IEA) в 2016 році, становило 40,5 % всього світового використання 
енергії, яке було задоволено з альтернативними джерелами: 18% дали АЕС, 14,1% 
ГЕС, 8,4% ВДЕ. 
69 
 
 
Рисунок 2.9 – Зміна структури джерел електроенергії в Світі за 10 років [59] 
 
Найбільш поширеним і перспективним стимулом розвитку альтернативної 
енергетики є «зелений» тариф - механізм заохочення виробництва енергії. 
«Зелений» тариф - це гарантії держави виробникам, що енергія, вироблена ними, 
буде придбана за вищими цінами, ніж у виробників традиційної енергії. 
Такий підхід дозволяє державі залучити в галузь приватних інвесторів. У 
країнах, де весь ринок електроенергії - в приватних руках, держава встановлює 
квоти на покупку певного обсягу енергії з поновлюваних джерел і накладає 
штрафи на тих торговців струмом, не купують певну кількість «зеленої» 
електрики. 
Деякі уряди виділяють виробникам альтернативної енергетики гранти. Завод 
з виробництва сонячних панелей в Каліфорнії отримав 500 млн дол від уряду 
США. У Німеччині «зелених» виробників підтримують дотаціями. 
Систему «зеленого» тарифу вже використовували більше 80 країн, 
забезпечивши стрімкий розвиток відновлюваної енергетики. У багатьох країнах 
70 
 
Європи в загальному енергобалансі частка альтернативної енергетики вже досягає 
30-40%. Досягти цього показника вдалося за досить короткий період. 
144 держави, серед яких і Україна, проголосили альтернативну енергетику 
пріоритетом своєї політики. У 98 країнах надають пільги виробникам «зеленої» 
енергетики, розуміючи, що її розвиток відповідає стратегічним цілям країни: 
енергетична незалежність, дешева енергія, робочі місця, турбота про навколишнє 
середовище. 
У 2008 році в Україні був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких 
законів України щодо встановлення« зеленого »тарифу». Відновлювана 
енергетика в Україні почала активно формуватися в 2009 році, з появою 
профільного законодавства і введенням «зелених» тарифів. Саме цей час є 
відліком для розвитку в країні компаній, що виробляють так звану «чисту» 
енергетику. До таких джерел прирівнювалися малі гідроелектростанції (зі 
встановленою потужністю до 10 МВт), вітрові, сонячні та електростанції, що 
використовують біомасу як паливо. 
З одного боку, розвиток відновлюваної енергетики дасть потужні стимули в 
соціально-економічній сфері, з іншого - продемонструє готовність України 
приєднатися до всесвітньої справи боротьби з екологічними проблемами, 
спростить шлях до євроінтеграції, яка є завданням номер один у зовнішній 
політиці держави. 
 
   2.6 Міжнародний досвід у запровадженні „Зеленої енергетики” 
 
Глобальна політика у сфері ВЕ протягом останніх років спрямована 
переважно на розширення технологій використання відновлюваних джерел 
енергії через залучення інвестицій і створення ринків, які мають для економіки 
ефект економії від масштабу і підтримування досягнень технологій. Це, у свою 
чергу, привело до зниження витрат, що, в кінцевому рахунку, підживлює сталий 
розвиток. Декілька країн, особливо Німеччина, Данія та Іспанія, започаткували і 
71 
 
створили інноваційні політики, які стали рушієм змін у досліджуваній сфері, які 
ми бачимо протягом останнього десятиріччя.  
Починаючи з 2004 р. кількість країн, які підтримують відновлювальні 
джерела енергії цілеспрямованою політикою розвитку ВЕ, збільшилась втричі – 
від 45 до 137, постійно зростає кількість країн, які встановлюють цілі та цільові 
показники розвитку відновлювальних джерел енергії та впроваджують політику 
підтримки розвитку відновлювальної енергетики. Цільові показники стають все 
більш амбітними, цільовий діапазон щодо напрямів, які планується 
впроваджувати та розвивати, постійно розширюється (на додаток до 
електроенергії), зокрема у напрямах опалення, охолодження та транспорту [60].  
Паралельно країни продовжують розвивати та вдосконалювати механізми 
державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, 
засоби державної фінансово-бюджетного регулювання стимулювання розвитку 
ВЕ, в тому числі за рахунок використання інструментів, диференційованих за 
технологією, еволюції пільгової політики та преміальних виплат, а також 
розширення використання відновлюваної енергії не тільки у сфері 
електроенергетики, а й для опалення та охолодження.  
З метою узагальнення та систематизації різних підходів до класифікації 
ключових напрямів державного регулювання стимулювання розвитку 
відновлювальної енергетики [60–65], інструментів та механізмів, що 
використовуються для стимулювання розвитку досліджуваної сфери, зокрема 
державного фінансово-бюджетного регулювання стимулювання розвитку ВЕ, на 
рисунку 2.10 можна результати дослідження та власне бачення щодо класифікації 
ключових засобів державного регулювання стимулювання розвитку 
відновлювальної енергетики, які найбільш повно характеризують усі види 
використовуваних засобів на глобальному рівні. 
 
 
72 
 
 
Рисунок 2.10 – Класифікація ключових засобів державного регулювання 
стимулювання розвитку  відновлювальної енергетики на глобальному рівні 
 
73 
 
Розглянемо більш детально деякі ключові напрями та засоби державного 
регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики з 
вищенаведених та цільові показники розвитку відновлювальних джерел енергії в 
окремих країнах-членах Європейського Союзу. Для більш детального та наочного 
викладення матеріалу результати можна переглянути у додатку 3 [60–63; 66; 67]). 
Варто зазначити, що, незважаючи на те, що у Румунії, Швеції, Сполученому 
Королівстві, Бельгії, Італії та Польщі введені схеми зелених сертифікатів, пільгові 
тарифи – все ще основна складова державного регулювання розвитку сфери 
відновлювальної енергетики у країнах ЄС, тому що більше 20 держав-членів ЄС 
використовують саме їх для стимулювання розвитку ВЕ.   
Також хочемо звернути увагу на те, що на рівні ЄС були погоджені цілі, які 
закріплені Директивою з відновлюваних джерел енергії 2009/28/ЄС, щодо 
досягнення впровадження частки з ВДЕ у загальному виробництві електроенергії 
в розмірі 20 % до 2020 р. і 10 % частки відновлюваних джерел енергії, зокрема у 
транспортному секторі. Та кожна країна може сама обирати механізми та 
інструменти для досягнення зазначених цілей, унаслідок чого і виникла ситуація, 
коли різні країни-учасниці ЄС застосовують на своїй території різні види 
державного регулювання стимулювання розвитку, змішані системи стимулювання 
виробництва енергії з ВДЕ. 
На основі аналізу світового досвіду державного стимулювання розвитку 
відновлювальної енергетики встановлено, що, незважаючи на істотні успіхи 
певних країн у сфері відновлювальної енергетики, не можна вважати, що є 
переваги якогось одного засобу стимулювання розвитку досліджуваної сфери (у 
багатьох випадках засоби державноприватного партнерства, фінансово-
бюджетного (економічного) та цінового регулювання використовуються 
комплексно або частково комбінуються) і що повністю ідентичні підходи до 
використання засобів державного регулювання стимулювання розвитку сфери ВЕ 
в одній країні, запозичені з позитивного досвіду використання їх в іншій країні, 
стануть стовідсотковою запорукою успіху розвитку ВЕ в іншій країні (через 
74 
 
можливість впливу на розвиток зазначеної сфери енергетики інших факторів, 
таких як забюрократизованість дозвільних процедур, недосконалість законодавчої 
бази, інші засоби державного регулювання, економічні тенденції тощо).  
Тільки комплексність у підходах до визначення та використання засобів 
державного регулювання стимулювання розвитку відновлювальної енергетики, 
доцільність запозичення та застосування засобів, які мають позитивний досвід 
використання в інших країнах, зваженість і своєчасність у прийнятті 
управлінських рішень на всіх рівнях державного регулювання є запорукою 
стрімкого розвитку сфери відновлювальної енергетики, значного зростання 
обсягів іноземних та внутрішніх інвестицій, підвищення рівня енергетичної 
незалежності кожної країни.    
Для України корисними для застосування були б такі заходи з практики 
світової політики у сфері ВЕ та механізми державного регулювання її розвитку:  
− запровадження довгострокових зобов’язань щодо тривалості та термінів 
припинення надання підтримки розвитку ВЕ та виробництва енергії з ВДЕ, 
закріплених на законодавчому рівні;  
− вдосконалення механізму надання підтримки з врахуванням мінливості 
обсягів витрат і постійного розвитку технологій;  
− закріплення законодавчо строків та періодів, у які можуть вноситись 
проміжні зміни в механізми надання підтримки розвитку ВЕ;  
− створення системи автоматичного зменшення державної підтримки 
залежно від вищенаведених можливих складностей та зниження можливих втрат 
у технологічному ракурсі;  
− посилення координації та співпраці між різними органами виконавчої 
влади, Верховною Радою України, європейськими партнерами України;  
− незмінність зобов’язань перед інвесторами щодо умов та ставок при 
наданні пільг чи інших видів державних преференцій протягом всього 
затвердженого законодавчо періоду, які діяли на момент укладання угод з 
інвестором та вкладання інвестицій у досліджувану сферу енергетики, крім тих, 
75 
 
що були закріплені у законодавстві заздалегідь у тій редакції законодавчих актів, 
що діяла на той момент, для впевненості інвесторів у доцільності і надійності 
інвестування у сферу ВЕ України; 
− активне залучення громадськості, неурядових організацій та 
висококваліфікованих фахівців до публічних консультацій щодо вдосконалення 
законодавства у сфері розвитку відновлювальної енергетики та енергетики 
загалом, зокрема в частині адаптації українського законодавства до вимог ЄС за 
розробленою та законодавчо закріпленою схемою;  
− забезпечення незавуальованості та висвітлення всіх ключових етапів та 
особливостей процесу надання митних пільг, державних субсидій ліцензування і 
тарифоутворення, встановлення “зеленого” тарифу, дозвільних процедур тощо з 
метою запобігання дискримінації або виборності у процесі їх надання, 
забезпечення рівних умов для всіх учасників ринку ВЕ.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
76 
 
ВИСНОВКИ 
 
Потенціал альтернативної енергетики України пропонує ряд комерційних 
можливостей для будівництва нових, і модернізації застарілих потужностей з 
виробництва електроенергії і тепла. Однак залишаються перешкоди, які могли б 
стати на заваді більш широкого використання відновлюваних джерел енергії в 
Україні. 
Подолання цих бар'єрів починається з більш глибокого розуміння 
поновлюваних джерел енергії, їх потенціалу, вартості та переваг. У плані 
можливостей оцінки ресурсів України володіє передовими можливостями для 
вимірювання потоків біомаси та оцінки річної доступності енергоспоживання. У 
разі вітру, друга за величиною в Україні поновлюване джерело енергії, відсутність 
національних вимірювань вітру відповідно до міжнародних стандартів створює 
проблему. 
За оцінками місцевих енергетичних компаній, існує потенціал для покриття 
6 ГВт змінного струму, поновлюваними джерелами енергії. Необхідно буде 
планувати потенційне зростання поновлюваних джерел енергії в рамках 
модернізації трансмісійної і мережевої інфраструктури. Заміна потужності 
старіючої електростанції в короткостроковій перспективі також дає важливу 
можливість, оскільки нова потужність може бути розроблений з урахуванням 
необхідності гнучкості для підтримки більшої частки змінних поновлюваних 
джерел енергії в енергосистемі. Крім того, можна було б розглянути можливість 
розширення можливостей приєднання до сусідніх країн. 
Від уряду існує потреба в спрощених процедурах видачі дозволів і в 
розширенні доступу до ринків електроенергії для виробників поновлюваних 
джерел. Також існує відсутність механізмів відшкодування витрат і чітких 
процедур для підключення до мереж. Більш важливі знання про сітчастих 
обмеженнях і стабільності мережі будуть важливі для допомоги визначення 
кращої стратегії будівництва для поновлюваних джерел енергії. 
77 
 
Більш того, необхідно також зробити оцінку доступності та визначити 
паливну суміш для виробництва електроенергії (як для поновлюваних джерел 
енергії, так і для невідновлюваних джерел енергії), щоб зберегти ціни на 
електроенергію від неконтрольованого зростання. 
Нарешті, наявність стимулів для малих і середніх проектів матимуть 
важливе значення, з урахуванням передбачуваного потенціалу в житловому 
секторі, а також в промисловому секторі України з багатьма малими та середніми 
підприємствами. 
Перший фактор, як не дивно, регуляторний. Крім зменшення тарифних 
коефіцієнтів зеленої енергетики, держава гарантує, що підтримка триватиме 
досить довго для того, щоб окупити інвестиції в об'єкти, що будуються 
потужності. Другим фактором є зняття бар'єру на «українську складова». 
Сектор сонячної і вітрової енергетики після двох років застою почало 
активно розвиватися. Не тільки місцеві, а й закордонні компанії почали 
інвестувати в ВДЕ. Були реалізовані нові проекти, як в сонячних, так і вітрових 
електростанцій. І найближчим часом планується створення нових вітропарків і 
сонячних електростанцій. 
Україна також слід розробити системи стандартизації та сертифікації 
твердого та рідкого біопалива. Вимоги до локального вмісту в поєднанні з 
відсутністю вітчизняного виробництва сучасного обладнання для відновлюваних 
джерел енергії обмежують доступність доступного і надійного устаткування. 
Котли на біомасі вітчизняного виробництва є дорогими на одиницю потужності, а 
також не доступні на великих потужностях. Біогазові заводи дороги і зазвичай 
виробляються з зарубіжними фахівцями, хоча такі заводи можуть бути зроблені 
на місцевому рівні за набагато нижчою ціною. 
Біомаса може бути основним джерелом поновлюваної енергії в Україні в 
майбутньому. Одним із прикладів, який може бути реалізований, є обов'язкове 
включення біогазової установки у великі нові проекти агропродовольчих 
компаніями. Крім політики попиту, спрямованої на прискорення розгортання 
78 
 
потенціалу, необхідна політична підтримка для створення стійкого і доступного 
ринку поставки біомаси. 
Існує значний потенціал пропозиції, але те, як воно буде використовуватися, 
повинно бути ретельно заплановано при задоволенні зростання майбутнього 
попиту. Україна має велику територію, а ресурсний потенціал біомаси 
розподілений по всій країні. 
Використання соломи утруднено значними витратами на збір, а також той 
факт, що більшість сільськогосподарських підприємств не мають можливості 
збирати і адекватно зберігати солому. Немає оптового ринку для продуктів з 
біомаси та практики узгодження довгострокових контрактів на поставку біомаси. 
Ще одна важлива проблема - землекористування та володіння землею. Під 
час земельної реформи земля була розподілена між робочими колгоспів і 
радгоспів. Сьогодні більшість землевласників орендують свою землю. Це 
призвело до зростання сільськогосподарських угідь, які все частіше враховують. 
Нові політики щодо збільшення поставок енергетичних культур і 
сільськогосподарських відходів повинні бути ретельно сформульовані для 
забезпечення стійкості враховуючи специфіку української власності на землю. 
Дослідження показують, що загальний кінцевий попит на енергію буде 
зростати з помірними темпами близько 1,3% в рік, на відміну від сьогоднішніх 
тенденцій, коли загальний попит зменшується. Першим наслідком може бути те, 
що загальне використання поновлюваних джерел енергії може також зростати 
повільними темпами, слідуючи загальному попиті. Це пов'язано з тим, що потреба 
в нових потужностях нижче, що може скоротити майбутні ВДЕ в енергетичні 
частки. Друга причина полягає в тому, що абсолютна використання 
поновлюваних джерел енергії ідентично тому, що передбачено планами уряду 
України. У порівнянні з більш низьким загальним споживанням кінцевої енергії 
це буде охоплювати більш високу частку і призведе до збільшення загальної 
частки поновлюваних джерел енергії. 
79 
 
Ґрунтуючись на висновках і наведеному вище обговоренні бар'єрів на 
шляху впровадження відновлюваних джерел енергії в Україні, пропонуються 
пропозиції про прискорення освоєння поновлюваних джерел енергії в Україні: 
1) модернізувати і підвищити ефективність існуючих генеруючих 
потужностей і опалення з новими інвестиціями в галузі енергоефективності та 
відновлювальних джерел енергії;  
2) збільшення інвестицій як вітчизняних, так і зарубіжних, в новій якості, 
полегшуючи процедуру отримання «зеленого» тарифу, шляхом створення 
стимулів для дрібних інвесторів, а також шляхом створення фінансування за 
доступними кредитними продуктами, таких як кредитні гарантії;  
3) додати знання про ресурсний потенціал і витрати і вигоди поновлюваних 
джерел енергії, а також розробити норми, правила, стандарти і визначення;  
4) використовувати місцевий виробничий потенціал для створення ринку 
доступного для обладнання поновлюваних джерел енергії;  
5) розробити національний план сітки передачі і розподілу електроенергії, 
яка враховує більше 15% частки вироблення від вітру і сонця, а також розглянути 
гнучкість в побудові теплових електростанціях;  
6) розробка систем збору для сільськогосподарських залишків і 
інвестування в інфраструктуру для стійкого відновлення лісової біомаси. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
80 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Butler N. The era of global oil giants is over / Nick Butler // Financial Times. 
– 2010. – July 27 
2. Оновлення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року 
[Електронний ресурс] / Міністерство енергетики та вугільної промисловості 
України. – Режим доступу : http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/doccatalog/document? id= 
222032 (дата звернення 11.11.12). 
3. Березкин М. Ю. Постиндустриальные тенденции конкурентоспособности 
энергетики мира / М. Ю. Березкин, О. А. Синюгин // Сб. “Конкурентоспособность 
в системе мирового хозяйства”. – М. : Пресс-Cоло, 2002. – C. 340-354 
4. Редди Э. К. Н. Энергетика после Рио-Де-Жанейро / Эмьюлиа К. Н. 
Редди, Роберт Х. Уильямс, Томас Б. Джохэнссон : пер. с англ. – Нью-Йорк : 
ПроООН, 1997. – 35 с. 
5. От холода к теплу: политика в сфере теплоснабжения в странах с 
переходной экономикой [ Електронний ресурс] / Международное энергетическое 
агентство. – Режим доступу : www.iea.org/russian/pdf/ cold_russian2004.pdf (дата 
звернення 11.11.12). 
6. Альтернативи газозабезпечення України: скраплений природний газ 
(СПГ) та нетрадиційний газ ( Аналітична доповідь Центру Разумкова) // 
Національна безпека і оборона. – 2011. – № 9 (127). – С. 2-47. 12. Вітроенергетика 
України 2011 [Електронний ресурс] / Українська вітроенергетична асоціація. – 
Режим доступу : http://www.uwea.com.ua/wind2011.php?lng=UKR (дата звернення: 
01.12.12). 
7. Рябцев Г. Л. Всякому городу – нрав и права / Геннадий Рябцев // 
Терминал. – 2008. – № 16 (394). – С. 6-9. 
8. Ask Warren Buffett on CNBC's Squawk Box on Monday, March 9, 2009 
[Відеофайл] / CNBC. – Режим доступу : http://www.cnbc.com/id/29595047 (дата 
звернення: 01.12.12). 
81 
 
9. A. B. Kachynskyi, T. A. Khmil, Ekolohichna bezpeka Ukrainy: analiz, otsinka 
ta derzhavna polityka [Ecological Security of Ukraine: analysis, evaluation, and public 
policy]. Kyiv: NISD Publ., 1997. 
10. V. A. Maliarenko, Enerhetyka i navkolyshnie seredovyshche [Energy and 
Environment]. Kharkiv: SAHA Publ., 2008. 
11. I. I. Dudnikova, Ekolohiia i bezpeka zhyttiediialnosti: Terminolohichnyi 
slovnyk-dovidnyk [Ecology and Life Safety: Glossary Directory]. Kyiv: Vyshcha 
shkola Publ., 2005. 
12. Ministry of Energy and Coal Mining of Ukraine. http://mpe.kmu.gov.ua/. 
[Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Статистична 
інформація]. 
13. Volchyn I.A., Dunayevska N.I., Haponich L.S., Chernyavskyi M.V., Topal 
O.I., Zasiadko Ya.I. Prospects for implementation of clean coal technologies in the 
energy sector of Ukraine. (Kyiv: Gnozis, 2013). [Вольчин І.А., Дунаєвська Н.І., 
Гапонич Л.С., Чернявський М.В., Топал О.І., Засядько Я.І. Перспективи 
впровадження чистих вугільних технологій в енергетику України. К.:ГНОЗИС, 
2013]. 
14. Khalatov A.A., Karp I.N., Kutsan Yu.G. The power gas turbines: prospects of 
application in power engineering of Ukraine. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2015. (11): 
52. [Халатов А.А., Карп И.Н., Куцан Ю.Г. Энергетическое газотурбостроение: 
перспективы использования в энергетике Украины. Вісн. НАН України. 2015. № 
11. C. 52]. 
15. Проект нової редакції Енергетичної стратегії України на період до 2030 
року. Мінпаливенрго. 2012. Режим доступу: 
http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/doccatalog/document?id=222032 
16. Атлас енергетичного потенціалу відновлювальних та нетрадиційних 
джерел енергії. Національна академія наук України, Інститут електродинаміки, 
Державний комітет України з енергозбереження. Київ 2001. Режим доступу: 
http://www.intelcenter.com.ua/rus/library/atlas_alten_UA.htm 
82 
 
17. Рассовський В.Л., Литвиненко Ю.В., Кучер С.В. Новітні проекти ПАТ 
«Укргідроенерго» в оновленій енергетичній стратегії // Гідроенергетика України, 
4/2012. Режим доступу: 
http://www.uge.gov.ua/clients/ukrge/site.nsf/(documents)/ADB52A21FBFDD8 
70C2257AFC00454280 
18. Ташлицька ГАЕС. Режим доступу: 
http://www.energoatom.kiev.ua/ua/nuclear_plants/npp_su/info 
19. Енергореформа. Украина способна 74% электроэнергии производить из 
возобновляемых источников [Електронний ресурс]. – режим доступу: 
http://reform.energy/news/ukraina-sposobna-74-elektroenergii-proizvodit-
izvozobnovlyaemykh-istochnikov-evrostat-3251 
20. Державна служба статистики України  [Електронний ресурс]. – режим 
доступу: www.ukrstat.gov.ua/   
21. УКРГАЗБАНК. УКРГАЗБАНК розпочав фінансування будівництва 
однієї з найбільших вітрових електростанцій в Україні [Електронний ресурс]. – 
режим доступу:  
http://www.ukrgasbank.com/press_center/news/11427ukrgazbank_nachal_finansirovani
e_stroitelstva_odnoyi_iz_krupneyishih_vetrovyh _elektrostantciyi_v_ukraine    
22. Гелетуха Г. Г. и др. Биоэнергетика в Украине: современное состояние и 
перспективы развития. Часть 2 //Промышленная теплотехника. – 2015. – Т. 37. – 
№. 3. – С. 65-73.    
23. Про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного 
Співтовариства: протокол від 15 груд. 2010 р. № 2787-VI. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_a27?find=1&text=імплементац#w11 (дата 
звернення: 20.09.2019). 
24. . Directive 2009/28/EC of the European Parliament and of the Council of 23 
April 2009 on the promotion of the use of energy from renewable sources (2009). 
Official Journal of the European Union, L 140(52), 16–62. Retrieved from https://eur-
lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/PDF/?uri=CELEX:32009L0028&from=EN. 
83 
 
25. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України. 
Звіт про результати Державної цільової економічної програми енергоефективності 
і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та 
альтернативних видів палива у 2018 році. URL: https://saee.gov.ua/ (дата 
звернення: 21.08.2019). 
26. Кудря С. Потенціал розвитку нетрадиційних і відновлюваних джерел 
енергії. Київ: ЮНІДО, 2015. 47 с. URL: 
http://www.reee.org.ua/download/trainings/ТМ23.pdf (дата звернення: 07.06.2019). 
27. Слупський Б. Форми та методи державного управління 
електроенергетичною галуззю. 2013 р. URL: 
http://academy.gov.ua/ej/ej15/txts/12SBVUEG.pdf. 
28. Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення 
конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії: 
Закон України від 4 черв. 2015 р. № 514-VIII. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-19?lang=en (дата звернення: 20.10.2019). 
29. Драпак М. Тарифи для підтримки «зеленої енергетики». Тексти. 
Енергетика. 26.04.2018. URL: http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/84623/ 
Doroge_zadovolenna_ Nynishni_taryfy_dla_pidtrymky_zelenoji  (дата звернення: 
20.09.2019). 
30. International Renewable Energy Agency. (2017). Renewable capacity 
statistics 2017. Abu Dhabi: International Renewable Energy Agency. Retrieved from 
https://www.irena.org/ 
DocumentDownloads/Publications/IRENA_RE_Capacity_Statistics_2017.pdf 
31. . Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення 
конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії: 
Закон України від 25 квіт. 2019 р. № 2712-VIII. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2712-19 (дата звернення: 20.10.2019). 
32. Renewable energy sector: Unlocking sustainable energy potential, National 
Investment Council of Ukraine, 2018. 
84 
 
33. Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2035 року 
«Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» : Розпорядження 
Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 р. № 605-р. URL: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/605-2017-%D1%80 (дата звернення: 18.10.2018). 
34. Про Національний План дій з відновлюваної енергетики на період до 
2020 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 902-
2014-р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/902-2014%D1%80 (дата звернення: 
12.10.2018). 
35. Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» : Указ Президента 
України від 12.01.2015 р. № 5/2015. URL: 
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 (дата звернення: 25.08.2018). 
36. Офіційний сайт НЕК «Укренерго»: URL: https://ua.energy/ (дата 
звернення: 19.10.2018). 
37. Сагайдак І.С., Мосюк Т.В. «Зелений» тариф як механізм стимулювання 
ресурсозбереження. Економіка природокористування: стан та перспективи 
розвитку : зб. наук. праць за матеріалами ІІ Всеукраїнської наук.-практ. Інтернет-
конф., м. Ірпінь, 29 берез. 2016 р. Ірпінь, 2016. С. 160–166. 
38. Ільенко Б. Зачем и кому мы оплачиваем «зеленый» тариф? Зеркало 
недели. 2018. URL: https://zn.ua/energy_market/zachem-i-komu-my-oplachivaem-
zelenyy-tarif-293205_.html (дата звернення: 11.09.2018) 
39. Зінченко А., Михайленко О. «Зелена» революція в Україні: для всіх чи 
для обраних. Економічна правда. 2018. URL: 
https://www.epravda.com.ua/publications/2018/02/16/634141/ (дата звернення: 
18.10.2018). 
40. Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення 
«зеленого» тарифу : Закон України від 25.09.2008 р. № 601-VI. URL: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/601-17 (дата звернення: 07.10.2018). 
85 
 
41. Рудько Г.І., Адаменко О.М., Міщенко Л.В. «Стратегічна екологічна 
оцінка та прогноз стану довкілля західного регіону України» Київ-Чернівці; 2017-
472 с. 
42. Шидловський А.К. «Енергоефективність та відновлювані джерела 
енергії» Київ, 2007- 560 c. 
43. Адаменко Я.О. «Оцінка впливів техногенно небезпечних об’єктів на 
навколишнє середовище: науково-теоретичні основи, практична реалізація» 
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра техн. наук : спец. 21.06.01 
"Екологічна безпека" Адаменко Я.О. ; Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і газу. 
- Івано-Франківськ, 2006- 48с. 
44. http://www.nerc.gov.ua/?id=26436 Ститистична інформація щодо об'єктів 
альтернативної електроенергетики, яким встановлено "зелений" тариф за 2017 рік 
45. http://www.nerc.gov.ua/data/filearch/Catalog3/Richnyi_zvit_NKREKP 
46. Річний звіт про результати діяльності комісії , що здійснює державне 
регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 
47. Михайлів М.І. «Підвищення екологічної безпеки електроенергетики 
Карпатського регіону з використанням нетрадиційних та відновлювальних джерел 
енергії» автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра техн. наук : спец. 21.06.01 
"Екологічна безпека" / М. І. Михайлів ; Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і 
газу. - Івано-Франківськ, 2012. - 38 с. : табл. - 32-36. 
48. “Про альтернативні джерела енергії”: закон України // Відомості 
Верховної Ради  – України // – 2003. – № 24. – С. 155. 
49. “Про альтернативні види рідкого та газового палива”: закон України // 
Відомості Верховної Ради України // – 2000. – № 12. – С. 94.   
50. Бабієв Г. М. Перспективи впровадження нетрадиційних та 
відновлюваних джерел енергії в Україні. // Г. М. Бабієв, Д. В. Дероган,  А. Р. 
Щокін //  Електричний журн. – 1998. – № 1. – С.63–64. 
51. Дероган Д. В. Перспективи використання енергії та палива в Україні з 
нетрадиційних та відновлюваних джерел // Д. В. Дероган, А. Р. Щокін //  Бюл. 
86 
 
"Новітні технології в сфері нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії: бюл. – 
1999. – № 2. – С. 30–38. 
52. Офіційний сайт Міністерства палива та енергетики України. – 
www.kmu.gov.ua. 
53. Потужність альтернативної енергетики в Україні за рік зросла вдвічі 
[електронний ресурс]  // – Режим доступу: 
http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2013/02/23/297236. 
54. Щодо перспектив використання альтернативних джерел енергії на Сході 
України [електронний ресурс]  // – Режим доступу: 
http://www.niss.gov.ua/articles/1174. 
55. Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc. 
56. Міжнародне енергетичне агентство IEA / Світова енергетична 
статистика, 2016 / [Електронний ресурс]. –URL: https://www.iea.org/bookshop/723-
World_Energy_Statistics_2016 
57. Науково-технічні (інноваційні) проекти НАН України / І. М. Карп [та 
ін.]; Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України. – 
К., 2015. – 200 с. 
58. REN21, Renewables 2018, Global Status Report, 2018. 
59. Lawyers Daily Business and Innovations, 2017 / Український вибір і 
«зелений тариф» / [Електронний ресурс]. – URL: http://lawyers.ua/ukrainskijvybor-i-
zelenyj-tarif-chto-zhdet-rynok-energetiki-v-blizhajshie-gody.html 
60. Renewable Energy Policy Network REN21 Secretariat for the 21st Century – 
Renewables 2014 Global Status Report [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://www.ren21.net/portals/0/documents/resources/gsr/2014/gsr2014_full%20report_l
ow%20res. 
61. Ремінська О. Кращі європейські практики реалізації вимог Директиви 
2009/28/ЄС щодо заохочення використання відновлюваних джерел енергії 
[Електронний ресурс] / О. Ремінська // Агентство ООН з питань промислового 
87 
 
розвитку (ЮНІДО). – Режим доступу : http://www.reee.org.ua/assets/2014/09/best-
european-practices.pdf. 
62. . Chabot B. Analysis of the 2003-2012 Global Electricity Production with a 
Focus on the Contribution from Renewables [Електронний ресурс] / B. Chabot // 
Renewables International. – 2013. – № 13. – Режим доступу : 
www.renwablesinternational.net/nuclear-downrenewablesup/150/537/75598/. 
63. Джеймс С. Стимулювання відновлювальної енергетики [Електронний 
ресурс] / Себастьян Джеймс // Використання потенціалу сільськогосподарських 
відходів як джерела відновлювальної енергії в Україні : матеріали Міжнар. 
біоенергетичного форуму (23 травня 2013 р.). – К., 2013. – Режим доступу : 
http://http://www.agrievent.com.ua/images/bio-ifc-23-0513/presentations/ 
04_Sebastian%20James.pdf. 
64. Ukraine Sustainable Energy Lending Facility (USELF) – Програма 
фінансування альтернативної енергетики в Україні [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу : http://www. uself.com.ua. 
65. Konechenkov A. “Renewable Energy. Focusing Ukraine, Vision 2050” 
[Електронний ресурс] / A. Konechenkov // Renewable Energy Agency NGO. – 
Режим доступу : http://www.rea.org.ua. 
66. 100% Renewables Energy [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://go100re.net/. 
67. International Energy Agency (IEA) – World Energy Outlook 2013 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://www.worldenergyoutlook.org/resources/energydevelopment/energyaccessdatabas
e/. 
 
88 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
89 
 
 
ДОДАТОК A 
 
ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МАЛИХ РІК УКРАЇНИ 
№ Області Потенціал 
п/п Загальний Технічний Доцільно-
потенціал потенціал економічний 
потенціал 
1 Вінницька 360 238 108 
2 Волинська 115 76 35 
3 Дніпропетровська 101 67 30 
4 Донецька 189 125 57 
5 Житомирська 336 222 101 
6 Закарпатська 4532 2991 1357 
7 Запорізька 51 33 15 
8 Івано-Франківська 399 263 120 
9 Київська 200 132 60 
10 Кіровоградська 170 112 51 
11 Луганська 436 288 131 
12 Львівська 1814 1197 544 
13 Миколаївська 157 104 47 
14 Одеська 38 25 11 
15 Полтавська 396 261 119 
16 Рівненська 304 201 91 
17 Сумська 298 197 89 
18 Тернопільська 427 282 128 
19 Харківська 268 177 80 
20 Херсонська 2 2 1 
90 
 
21 Хмельницька 304 200 91 
22 Черкаська 331 219 99 
23 Чернігівська 884 583 265 
24 Чернігівська 178 118 54 
25 АР Крим 211 139 63 
 Всього 12501 8252 3747 
 
91 
 
 
ДОДАТОК Б 
 
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СФЕРІ 
ВІДНОВЛЮВАНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ 
Нормативно-правове 
забезпечення у сфері Основні положення та/або очікування  
відновлюваної енергетики  
1  2  
Конституція України  Положення  щодо  права громадян на безпечне 
екологічне середовище 
Угода про асоціацію України та Співробітництво сторін з енергетичних питань має 
ЄС  бути спрямоване на підвищення енергетичної 
 безпеки, конкурентоспроможності та 
забезпечення сталого розвитку енергетичного 
сектору, подальшу інтеграцію енергетичних 
ринків шляхом зближення моделей організації 
ринку та участі в регіональному енергетичному 
співробітництві [35] 
Закон України «Про Визначає правові, економічні, соціальні та 
енергозбереження» від екологічні основи енергозбереження  
01.07.1994 № 74/94-ВР  
Закон України «Про Передбачено встановлення «зеленого» тарифу, за 
електроенергетику» від яким закуповується електрична енергія, вироблена 
16.10.1997 № 575/97-Вр   на об’єктах електроенергетики, у тому числі з 
альтернативних відновлюваних джерел енергії  
Закон України «Про Визначає правові, соціальні, економічні, 
альтернативні види палива» від екологічні та організаційні засади виробництва 
14.01.2000 № 1391-XIV  (видобутку) і використання альтернативних видів 
палива, а також стимулювання збільшення частки 
їх використання до 20 % від загального обсягу 
споживання палива в Україні до 2020 р.  
Закон України  «Про альтернативніВ  изначає правові, економічні, екологічні та 
джерела енергії» від 20.02.2003   організаційні засади використання альтернативних 
№ 555-IV   джерел енергії, у тому числі відновлюваних 
джерел та сприяння розширеному їх 
використанню. Передбачено стимулювання 
виробників електричної енергії з альтернативних 
джерел енергії, які за результатами аукціону 
набули право на підтримку   
92 
 
Закон України «Про Передбачає створення правових засад для 
комбіноване виробництво підвищення ефективності використання палива в 
теплової та електричної енергії процесах виробництва енергії або інших 
(когенерацію) та використання технологічних процесах, розвитку та застосування 
скидного енергопотенціалу» від  технологій комбінованого виробництва 
05.04.2005 № 2509-IV  електричної і теплової енергії, підвищення 
надійності та безпеки енергопостачання на 
регіональному рівні, залучення інвестицій на 
створення когенераційних установок  
Закон України «Про землі Визначає правові та організаційні засади надання і 
енергетики та правовий режим використання земельних ділянок для розміщення 
спеціальних зон  об’єктів альтернативної енергетики, що 
енергетичних об’єктів» від використовують відновлювані джерела енергії 
09.07.2010  № 2480-VI  незалежно від цільового призначення таких 
земельних ділянок  
Закон  України  «Про ратифікацію З  1 лютого 2011 р. Україна стала повноправним 
Протоколу про приєднання членом Енергетичного співтовариства та взяла на 
України до Договору про себе зобов’язання щодо імплементації acquis 
заснування Енергетичного  communautaire («доробок спільноти» – основних 
Співтовариства» від 15.12.2010  актів енергетичного законодавства ЄС) у 
№ 2787-VI  національне законодавство  
Закон України «Про внесення Передбачено державне стимулювання розвитку 
змін до деяких законів України відновлюваної енергетики у  
щодо забезпечення вигляді «зеленого» тарифу  
конкурентних умов виробництва 
електроенергії з альтернативних 
джерел енергії» від  
04.06.2015 № 514-VIII  
Закон  України  «Про ратифікацію П ередбачає розвиток економіки України з 
Паризької угоди» від урахуванням скорочення викидів парникових газів   
14.07.2016  № 1469-VIII  
Закон України «Про Визначає правовий статус Національної комісії, 
Національну комісію, що що здійснює державне регулювання у сферах 
здійснює державне регулювання енергетики  та комунальних послуг (НКРЕКП), її 
у сферах енергетики та завдання, функції, повноваження та порядок їх 
комунальних послуг» від здійснення. Одним з основних завдань НКРЕКП є 
22.09.2016 № 1540-VIII  сприяння впровадженню заходів з 
енергоефективності, збільшенню частки 
виробництва енергії з відновлюваних джерел 
енергії та захисту навколишнього природного 
середовища  
 
 
93 
 
ДОДАТОК В 
НАПРЯМИ СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ВЕ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ-
ЧЛЕНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 
Країна Національна Цілі щодо частки 
частка виробництва ВДЕ у 
електро- загальному виробництві 
енергії з ВДЕ електроенергії, націо- Напрями стимулювання розвитку ВЕ  
у  
нальні, заявлені країнами 
2012 р., %  
цілі щодо потужностей за 
  напрямами   
Австрія 75  70,6 % до 2020 р.: - 1 липня 2012 р. набув чинності новий 
біоенергія з біомаси та Закон про зелену енергетику, що 
біогазу: 200 МВт до  передбачає нові цілі у нарощуванні 
2010–2020 рр.;  обсягів виробництва енергії з ВДЕ до 
2020 р.; скорочення “періодів 
- гідроенергія 1000 МВт очікування” щодо стимулювання 
до 2010–2020 рр.; - розвитку вітрової, фотовольтаїчної та 
вітрова енергія 2000 МВт гідроенергетики; істотне збільшення 
до 2010–2020 рр.; - (близько 90 %) річних обсягів 
транспорт 11,4 % субсидування для поширення 
транспортного використання відновлюваної енергії, 
загального попиту до згенерованої новими об`єктами ВЕ, до 
2020 р.  майже 50 млн євро, що є додатковим 
стимулом для подальшого зростання 
кількості об’єктів, що виробляють 
екологічно чисту електроенергію; 
встановлює покращення 
адміністративних заходів; об’єктам 
зеленої енергетики, визнаним такими 
відповідно до зазначеного Закону, 
гарантовано право викупу виробленої 
електроенергії за пільговим тарифом; - 
проведення тендерів і виділення квот   
Іспанія 30  38,1 % до 2020 р.; кінцева - “зелений” тариф (FIT) (фіксований 
енергія:  тариф (який відрізняється залежно від 
технології) на продаж енергії в 
- біонергія з біомаси, 
розподільчі електромережі) + “зелена” 
біогазу 0,1 % до 2020 р.;  
надбавка (FIP) (надбавка, що додається 
- геотермальна до ринкової ціни для установок, що 
енергія, енергія океанів, віддають перевагу продажу 
теплових насосів – 5,8 % електроенергії ринку).  
до  
Податкові стимули: зменшення податку 
2020 р.;  на прибуток компаній на 10 %; 0 %-ва 
- гідроенергія до 2,9 % до ставка податку на біопалива, що 
використовуються на транспорті.  
94 
 
2020 р.  Неподаткові стимули: субсидії на 
виробництво енергії.  
Відновлювальна енергетика в Іспанії 
регулюється Королівським  
Указом 661/07  
Латвія 64  60 % до 2020 р.;  - “зелений” тариф (FIT) – гарантує 
фіксовану ціну за 1кВт·год 
- транспорт 1 % кінцевого 
електроенергії. Пільговий тариф з 
загального енергетичного 
певним обмеженням (для біомаси за 
попиту до 2020 р.  
певних умов обмежень немає);  
- тендерні процедури для великих 
ВЕС  
Німеччина 25 % (2013)  40–45 % до 2025 р.  - “зелений” тариф (FIT) + 
55–60 % до 2035 р.  “зелена” надбавка (FIP); - 
65 % до 2040 р.  пільгові позики.  
80 % до 2050 р.;  Акт Німеччини про відновлювану 
енергетику (Erneuerbare-EnergieGesetz – 
- вітрова енергія 6,5 ГВт EEG) – встановлює критерії для 
офшорні до 2020 р.; 15  одержувачів та тарифні ставки (один із 
ГВт офшорні до 2030 р.; - ключових документів у німецькій 
транспорт 20 % від політиці щодо зміни клімату та 
загального транспортного енергетики), діє версія від 30 червня 
енергетичного попиту до 2011 р. Зміни набрали чинності 1 січня 
2020 р.  2012 р.  
Регулює постачання електроенергії з 
ВДЕ та їх підключення до мережі. 
Постанова про так званий «механізм 
компенсацій» (AusglMechV): введено 
ринкову надбавку та надбавку за 
маневреність для операторів 
електростанцій, які безпосередньо 
постачають електроенергію з ВДЕ. Дві 
схеми постачання: 1) за системою 
надбавок (існує додаткова надбавка на 
управління – у 2013 р. становила 0,275–
0,75 центів/кВт·год); 2) за системою 
стимулювальних тарифів. Тариф у 2012 
р. – у середньому 16,55 центів/кВт·год.  
Акт про комбіноване виробництво тепла 
та електроенергії (Kraft- 
Wärme-Kopplung-Gesetz) та система 
торгівля квотами на викиди; - введено 
інший інструмент стимулювання 
прямих продаж на ринок, так званий 
“привілей на зелену електроенергію”.  
95 
 
Енергопостачальні компанії, які 
виробляють якнайменше 50 % 
електроенергії з ВДЕ, а також 20 % за 
рахунок вітрових та сонячних джерел 
енергії, одержують фінансову допомогу 
від асигнувань, передбачених Актом 
EEG. Оператори систем передач 
зобов’язані купувати електроенергію з 
ВДЕ згідно з Актом EEG від тих 
виробників, які не продають прямо 
електроенергію з ВДЕ на ринку, а тому 
одержують стимулювальні тарифи 
(ринкова ціна споживачам як 
асигнування).  
Асигнування за Актом EEG щорічно 
переглядають. У 2013 р. за 
підрахунками сума становила 5,227 
центів/кВт·год, що засвідчило 
підвищення приблизно на 50 % 
порівняно з попереднім роком  
 
96 
 
 
ДОДАТОК Г 
 
Апробація роботи 
 
1. Пилипенко В.В., Ящук Л. Б. Еколого-економічні аспекти зеленої 
енергетики в Черкаській області //Збірник матеріалів VI Між,0народна 
науково-практична конференції «Галузевої проблеми екологічної 
безпеки» Присвячена 90-річчю Харківського національного 
Автомобільно-дорожнього університету. –23 жовтня 2020. Харків, 
ХНАДУ- 2020. –с – 203-205.