ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1772| Title: | Дослідження напрямів підвищення прибутковості підприємства в сучасних умовах господарювання (на матеріалах ТОВ «Нью Йоркер», м. Київ) |
| Authors: | Манн, Руслан Володимирович Леонов, Станіслав Владиславович |
| Keywords: | ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ;ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ;ПРИБУТОК;ПРИБУТКОВІСТЬ;РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ;ЕФЕКТИВНІСТЬ |
| Issue Date: | Dec-2020 |
| Abstract: | Робота містить 91¬ сторінки, 21 таблиць, 14 рисунків, список літератури з 50 найменувань, 4 додатки. Об’єкт дослідження: виробничо-господарська діяльність підприємства. Предметом дослідження є система управління прибутковістю підприємства. Мета роботи полягає в розробці напрямів підвищення прибутковості підприємства в сучасних умовах господарювання. Метод дослідження: описовий, порівняльний, статистичний аналіз. Основними завданнями роботи є: дослідження теоретико-методичних аспектів підвищення прибутковості підприємства; проведення аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства; розроблення практичних рекомендацій щодо підвищення рівня прибутковості підприємства. За результатами дослідження: розглянуто теоретичні аспекти підвищення прибутковості підприємства, проведено аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, розроблено пропозиції щодо підвищення прибутковості підприємства. Одержані результати можуть бути використані у практичній діяльності ТОВ «Нью Йоркер». |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1772 |
| Appears in Collections: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Леонов С.В. docx.pdf Restricted Access | 1.4 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
6
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
магістра
на тему: «ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ
ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ
УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ»
(на матеріалах ТОВ «Нью Йоркер», м. Київ)
Виконав: студент 2 курсу, групи ЗЕМП-93
Напряму підготовки 076
«Підприємництво, торгівля та біржова
діяльність», (освітня програма
«Підприємництво та економіка підприємства»)
Леонов Станіслав Владиславович
Керівник: д.е.н., проф. Манн Р.В.
Рецензент:
Черкаси 2020 року
7
РЕФЕРАТ
кваліфікаційної роботи на тему:
«ДОСЛІДЖЕННЯ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ»
(на матеріалах ТОВ «Нью Йоркер», м. Київ)
Робота містить 91 сторінки, 21 таблиць, 14 рисунків, список літератури
з 50 найменувань, 4 додатки.
Об’єкт дослідження: виробничо-господарська діяльність підприємства
ТОВ «Нью Йоркер».
Предметом дослідження є система управління прибутковістю
підприємства.
Мета роботи полягає в розробці напрямів підвищення прибутковості
підприємства в сучасних умовах господарювання.
Метод дослідження: описовий, порівняльний, статистичний аналіз.
Основними завданнями роботи є:
дослідження теоретико-методичних аспектів підвищення
прибутковості підприємства;
проведення аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства;
розроблення практичних рекомендацій щодо підвищення рівня
прибутковості підприємства.
За результатами дослідження: розглянуто теоретичні аспекти
підвищення прибутковості підприємства, проведено аналіз виробничо-
господарської діяльності підприємства, розроблено пропозиції щодо
підвищення прибутковості підприємства.
Одержані результати можуть бути використані у практичній
діяльності ТОВ «Нью Йоркер».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ПРИБУТОК, ПРИБУТКОВІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ,
ЕФЕКТИВНІСТЬ, ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ, ПІДВИЩЕННЯ
ПРИБУТКОВОСТІ
8
ABSTRACT
for master’s qualification work
at the subject
"RESEARCH OF THE DIRECTIONS INCREASE THE PROFITABILITY AT
THE ENTERPRISE IN MODERN CONDITIONS MANAGING"
(on the materials of LLC "New Yorker", Kyiv)
Student of the group ZEPM–93 - Leonov Stanislav
Faculty of the Economics and Management, full-time education
Specialty 076 Entrepreneurship, trade and stock exchange activities
Master’s qualification work consists of the: 91 pages, 21 tables, 14 drawings, list
of references of the 50 names, 4 applications.
The subject of research production and economic activity of the enterprise/
The object of the study is the profitability management system of the enterprise.
The purpose of the master's qualification work.
research of theoretical and methodological aspects of increasing the
profitability of the enterprise;
analysis of production and economic activities of the enterprise;
development of practical recommendations for increasing the level of
profitability of the enterprise.
According to the results of the research proposals: the theoretical aspects of
increasing the profitability of the enterprise are considered, the analysis of
production and economic activity of the enterprise is carried out, the offers on
increase of profitability of the enterprise are developed.
The results obtained can be used in practice economic activity of the enterprise
KEY WORDS: PROFIT, PROFITABILITY, PROFITABILITY, EFFICIENCY,
REDUCTION OF COSTS, INCREASE OF PROFITABILITY
9
ЗМІСТ
стор.
ВСТУП ……………………………………………………………….. 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІЖЕННЯ
ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………………. 8
1.1 Сутність прибутку підприємства та його види…………….. 8
1.2 Методичні підходи щодо оцінки прибутковості
підприємства…………………………………………………… 23
1.3 Резерви підвищення рівня прибутковості підприємства….. 28
1.4 Механізм управління прибутком підприємства……………. 33
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ «НЬЮ-ЙОРКЕР»……………………………………… 39
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства. 39
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників
діяльності підприємства……………………………………. 48
2.3 Аналіз сильних та слабких сторін діяльності підприємства. 56
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………. 60
3.1 Напрями та резерви зниження витрат на підприємстві…….. 60
3.2 Проект впровадження у виробництво нової продукції …….. 70
ВИСНОВКИ……………………………………………………. 78
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….... 86
ДОДАТКИ …………………………………………………….... 91
10
ВСТУП
Актуальність теми. В сучасних умовах господарювання кожне
підприємство повинно вести свою діяльність таким чином, щоб
максимізувати прибуток та зробити виробництво максимально рентабельним.
Ці показники не просто відображають додатній грошовий потік, а й дають
загальну характеристику ефективності діяльності підприємства. Проте,
отримання прибутку та підвищення рентабельності в умовах економічної
нестабільності та посилення конкурентної боротьби стає надто складним
завданням, що спонукає власників бізнесу постійно здійснювати пошук
резервів зниження витрат та підвищення прибутку.
Отже, прибутковість підприємства – це показник, який характеризує
ефективність діяльності підприємства з точки зору здатності його
отримувати прибуток та забезпечувати ефективне відтворення використаних
ресурсів. Прибутковість підприємства характеризують такі показники як
прибуток та рентабельність.
Дослідженням проблем забезпечення прибутковості підприємства
займались такі вчені А.С. Гальчинський [4], О.С. Філімоненков [1], О.Г. Біла
[5], В.О. Мец [7], С.В. Мочерний [6], І.М. Бойчик [10], Г.Б. Назарова[20] та
інші.
Метою кваліфікаційної роботи є розробка напрямів підвищення
прибутковості підприємства в сучасних умовах господарювання.
Для досягнення поставленої мети в дослідженні необхідно вирішити
наступні завдання:
11
дослідити теоретико-методичні аспекти проблеми підвищення
прибутковості підприємства в сучасних умовах господарювання;
визначити критерії оцінки прибутку та рентабельності підприємств;
розглянути основні шляхи забезпечення прибутковості підприємства;
проаналізувати виробничо-господарську діяльність підприємства;
розробити пропозиції щодо підвищення рівня прибутковості
підприємства.
Об’єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність
підприємства.
Предметом дослідження є пошук напрямів підвищення рівня
прибутковості підприємства.
Методи дослідження. При виконанні роботи було використано такі
методи: економічний та фінансовий, статистичний, графічний, групування,
узагальнення результатів та інші.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці
напрямів підвищення прибутковості на досліджуваному підприємстві
Результати дослідження можуть бути використані у виробничо-
господарській діяльності підприємства.
Інформаційна база дослідження представлена матеріалами навчальних
підручників та посібників, наукових статей, інтернет-ресурсів, аналітичних
та статистичних досліджень, даними бухгалтерської звітності
досліджуваного підприємства та внутрішньою корпоративною інформацією.
12
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність прибутку підприсмтва та його види
У діяльності будь-якого підприємства найбільш важливе значення займає
така економічна категорія, як прибуток. Це пояснюється тим, що саме прибуток
є головною метою діяльності будь-якого підприємства.
Прибуток, як економічна категорія відображає остаточну грошову оцінку
виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових
результатів підприємств, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток
є різницею між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення.
Розмір прибутку свідчить про необхідність заходів, спрямованих на зниження
собівартості продукції, нарощення обсягів виробництва і реалізації,
розширення асортименту виготовлених товарів, змін у ціновій політиці.
Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання і основним
джерелом фінансових ресурсів підприємства .
Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», де прибуток - це сума,
на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати [38].
Не зважаючи на те, що дане визначення сутності прибутку є зрозумілим і
лаконічним, але воно не повністю висвітлює зміст прибутку, так як
характеризує прибуток лише з кількісного боку, але при цьому не розкриває
його економічну природу.
У сучасній економічній літературі існує велика кількість визначень
терміну «прибуток».
13
У таблиці 1.1. наведено тлумачення поняття «прибуток» різними
авторами.
Таблиця 1.1 – Тлумачення поняття «прибуток» різними авторами
Науковець Визначення
Голишова І.С.[12] Прибуток – різниця між продажною ціною товару або послуги і
витратами виробництва.
Філімоненков О.С. [43] Прибуток – це частина вартості додаткового продукту,
додатковий продукт, виражений у грошах частина чистого
доходу, одна з його форм
Біла О.Г. [2] Прибуток – позитивний фінансовий результат господарської
діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва
і зрештою свідчить про рівень і якість виробленої продукції,
рівень собівартості.
Мец В.О. [26] Прибуток – фінансова категорія, яка показує позитивний
фінансовий результат, характеризує ефективність виробництва,
свідчить про обсяг і якість виготовленої продукції, стан
продуктивності праці, рівень собівартості.
Мочерний С.В. [15] Прибуток – змінена форма додаткової вартості, виробленої,
реалізованої, готової до розподілу, що сформована в процесі
суспільного відтворення для задоволення різних інтересів
підприємства та його власників
Поддєрьогін А. М [35]. Прибуток - це частина додаткової вартості,створеної і
реалізованої, готової до розподілу
Покропивний С. Ф. Прибуток - це та частина виручки, що залишається після
відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність
[36]
підприємства
Дослідження різних точок зору вітчизняних вчених- економістів щодо
походження, сутності прибутку, дозволяє уточнити його визначення.
Таким чином, під прибутком слід розуміти форму комплексного доходу,
що утворюється у результаті господарської діяльності підприємства, з
вирахуванням усіх витрат і платежів, які підприємство понесло і сплатило в
ході створення і реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Отже, роздивляючись сутність прибутку, у світлі сучасної економічної
парадигми, слід підкреслити такі його характеристики:
14
а) прибуток являє собою форму доходу підприємця, здійснюючого
певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма вираження
прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, тому
що як у ряді випадків активна діяльність в будь-якій галузі може бути і не
пов'язана з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична,
благодійна і т. д.);
б) прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з
метою досягнення певного комерційного успіху [21];
в) прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій
капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вправного та
успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу
підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об'єктивних причин зовнішнього
характеру може не тільки залишитися без очікуваного прибутку, але й
повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є в
певному розумінні і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності;
г) прибуток характеризує не весь дохід,отриманий впроцесі
підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка є «очищеною» від
затрат, понесених на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, у
кількісному виразі прибуток є показником, що являє собою різницю між
сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійснення
підприємницької діяльності;
д) прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така
форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного
обліку усіх пов'язаних з ним основних показників - вкладеного капіталу,
отриманого доходу, понесених затрат і т.п., а також з діючим порядком його
податкового регулювання.
Виходячи із наведених характеристик прибутку, можна зазначти, що він
є: основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення
його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм
інвестування; об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків [8].
15
Діяльність підприємства напряму залежить від прибутку, оскільки за цією
економічною категорією закріплено ряд функцій, які наведено на рисунку 1.1
[15].
Функції прибутку
Оціночна функція Розподільча функція Стимулююча функція
Рисунок 1.1 – Функції прибутку
Як зазначалося вище, прибуток є одним з основних показників
ефективності діяльності, тому однією з основних функцій прибутку є
оціночна. Зокрема, рівень прибутку на підприємстві може відображати стан
виробничих потужностей, рівень підготовки персоналу, також прибуток є
одним з головних складових оцінки інвестиційної привабливості та загальної
ефективності господарської діяльності.
Розподільча функція виявляється у використанні прибутку як
інструменту чистого доходу, тобто завдяки прибутку відбувається
регулювання розподілу ресурсів і доходів між суб’єктами та галузями
економіки.
Стимулююча функція полягає в використанні прибутку для формування
фондів стимулювання господарської діяльності. Ця функція визначає
мотивацію для заняття підприємницькою діяльністю та приводом до
постійного розвитку. Власники та акціонери прагнуть реінвестувати
прибуток для одержання ще більшої вигоди, а працівники працюють більш
ефективно, коли отримують свою вигоду від зростання прибутку [15].
Виходячи з цих функцій, можна визначити чинники, які впливають на
величину прибутку та на розвиток підприємства в цілому.
16
Як відомо, з прибутку на підприємстві формуються резерви для
розвитку та розширення підприємства. Чим більшим є прибуток – тим більша
потенційна можливість для розвитку бізнесу.
Слід зазначити, що перед розприділенням прибутку варто ґрунтовно
підійти до розробки стратегії розвитку підприєсмтва в цілому.
На розвиток підприємства суттєвий вплив має розвиток науки та
техніки, адже моральне старіння обладнання проходить набагато швидше
фізичного зношення.
Без прибутку неможливо забезпечити і розвиток професійних
здібностей персоналу (як виробничого так і адміністративного), адже
працівники постійно потребують підвищення кваліфікації та професійної
майстерності. Варто зазначити те, що з прибутку формується і фонд
преміювання працівників, що є одним із найбільш ефективних способів
мотивації. Також, з прибутку формуються всі страхові резерви на випадок
несприятливого періоду або кризи.
Для розвитку, оновлення та розширення виробництва можна
використовувати і запозичені кошти, але в цьому випадку зменшується
фінансова стабільність та автономність підприємства, підвищується
фінансові ризики для підприємства. Саме через виконання таких важливих
функцій та забезпечення всього можливого розвитку підприємства, прибуток
є таким важливим і тому так необхідно забезпечити його зростання [16].
Різноманітність управлінських процесів, їх мети та завдання стосовно
прибутку підприємства пояснюють виникнення різноманітних
класифікаційних ознак, а отже і видів прибутку відповідно до тієї чи іншої
класифікації.
Так, в економічній теоріїі розрізняють бухгалтерський та економічний
прибуток.
Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальною сумою
надходжень суб’єкта господарювання та сумою витрат підприємства на
оплату купованих ресурсів (сировини, матеріалів та робочої сили). Дане
17
визначення зараз застосовується рідше тому що не враховується можливість
альтернативного використання ресурсів, оскільки до уваги беруться тільки
фактичні, або явні витрати. Даний недолік враховується при розрахунку
економічного прибутку, який представляє собою залишок від вирахування
всіх витрат, як явних так і неявних на заробітну плату, ренту та позичковий
відсоток, та відрахувань нормального прибутку. Мінімальним доходом для
утримання підприємства в певній сфері діяльності є нормальний прибуток
[8].
Залежно від характеру діяльності підприємства розрізняють прибуток
від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій.
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – це алгебраїчна
сума прибутку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів,
фінансових та інших витрат. Отже це прибуток за тими видами діяльності які
є характерними для підприємства, та зазвичай вони є постійними протягом
звітних періодів. Для визначення прибутку від звичайної діяльності від
прибутку від наведеного вище показника віднімають податок на прибуток.
Прибуток (збиток) від надзвичайних подій є наслідком діяльності, яка
не характерна для підприємства. Зазвичай це саме збиток, адже надзвичайні
ситуації це витрати на подолання наслідків стихійного лиха, техногенних
катастроф та аварій, та інших надзвичайних витрат. До таких можна віднести
й останні події з коронавірусною пандемією на планеті. Аналіз зазначеного
виду прибутку дасть можливість оцінити вплив на підприємство ситуацій, що
неможливо передбачити, та оцінити наскільки підприємство було готове до
таких ситуацій. Зазвичай аналіз збитку від надзвичайних ситуацій спонукає
керівництво підприємства більше коштів виділяти на страховий та резервний
фонди, завчасно проводити модернізацію, більше часу та ресурсів витрачати
на навчання та підготовку персоналу [9].
Залежно від видів господарських операцій підприємства розрізняють
прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій.
18
Прибуток від реалізації продукції зазвичай є основною складовою
загального прибутку. Визначають його як різницю обсягу реалізованої
продукції та повною собівартістю. Його аналогом можна назвати валовий
прибуток. В обох випадках під цим прибутком розуміється результат
господарювання з основної виробничо-збутової діяльності підприємства.
Що стосується прибутку від позареалізаційних операцій (діяльності),
то це різниця між штрафами, пенею, неустойками одержаними та
сплаченими та доходом від операцій з тарою, орендна плата від надання в
оренду приміщень. Сюди також відносять доходи від депозитних внесків
підприємства в банках, доходи від облігацій, акцій та інших цінних паперів.
Даний вид прибутку необхідно детально аналізувати, адже надходження,
наприклад, отриманої раніше дебіторської заборгованості хоч і є позитивним
моментом, проте несплата її у визначений період лишила підприємство
певних вигод, що можна вважати втраченим прибутком. Також всі подібні
надходження необхідно коригувати відносно темпу інфляції [10].
Залежно від видів діяльності розрізняють прибутки від операційної,
фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Прибуток від
операційної діяльності – це загальний обсяг прибутку отриманий від
реалізації продукції та інших операцій (окрім інвестиційної та фінансової
діяльності). Прибуток від інвестиційної діяльності – це фінансовий результат
придбання (спорудження, виготовлення) та продажу основних фондів,
нематеріальних активів та інших необоротних активів. До прибутку від
інвестиційної діяльності також відносять короткострокові фінансові
інвестиції, які не є еквівалентами коштів. Прибуток від фінансової діяльності
– фінансовий результат від операцій, що спрямовані на зміну розміру та
складу власного капіталу і позичок підприємства. Цей вид прибутку є
індикатором грамотності ведення фінансової діяльності на підприємстві,
адже операції з капіталом, дебіторською та кредиторською заборгованістю
можуть вплинути і на діяльність виробництва і на загальну репутацію
підприємства [11].
19
Залежно від складу елементів, що формують прибуток, розрізняють
маржинальний, валовий і чистий прибуток підприємства.
Маржинальний прибуток формується шляхом вирахування з чистого
доходу від операційної діяльності змінних витрат. Визначення
маржинального прибутку дозволяє проводити маржинальний аналіз, який в
свою чергу дозволить вивчити співвідношення обсягу продаж, собівартості
та прибутку завдяки складання прогнозів щодо рівня цих величин при
заданих умовах.
Валовий прибуток показує суму чистого доходу зменшеного на
собівартість реалізованої продукції, тобто формується при зменшенні
маржинального прибутку на суму постійних витрат. Цей показник є
важливим для оцінки рівня виконання програм по виробництву. При
зіставленні валового та чистого прибутку вивчають структуру витрат
підприємства [12].
Чистий прибуток є узагальнюючим показником ефективності діяльності
підприємства і розраховується шляхом вирахування з валового прибутку
податку на прибуток. Чистий прибуток також є базою для розрахунку інших
різноманітних відносних показників діяльності підприємства, а саме
рентабельності [13].
Слід зазначити, що чистий прибуток може бути не остаточним
результатом очищення доходу від витрат та податків всіх можливих видів,
адже в сучасному економічному середовищі на прибуток впливає ще й
інфляція, тому розрізняють номінальний та реальний прибуток.
Номінальний прибуток – це прибуток, який було отримано фактично,
без коригування темпів інфляції. У бухгалтерській звітності відображається
саме номінальний вид прибутку. Реальний прибуток – це прибуток, який
коригують на коефіцієнт інфляції у відповідному періоді. Особливо важливо
використовувати скоригований прибуток в складанні прогнозів та планів,
[14].
20
Залежно від використання або розподілу чистого прибутку розрізняють
капіталізований та спожитий прибуток. Капіталізований прибуток – це та
сума, що була спрямована на фінансування приросту активів підприємства.
На розвинених підприємствах цю частину прибутку завжди намагаються
збільшити, адже вкладення в розвиток – це інвестиція в майбутнє. Спожитий
прибуток – частина чистого прибутку, за рахунок якої здійснюються виплати
акціонерам та персоналу [14].
Залежно від ступеня використання виділяють нерозподілений і
розподілений прибуток підприємства. Розподілений прибуток – частина
сформованого прибутку, що вже пройшла розподіл в процесі господарської
діяльності на формування резервного та статусного капіталу, виплати
доходів власникам.
Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, що залишилась на
рахунку підприємства після виплати доходів власникам (дивідендів),
формування резервного капіталу, поповнення статусного капіталу [14].
Згідно П(С)БО в Україні прибуток, підприємства поділяється на:
а) прибуток (збиток) від звичайної діяльності: прибуток (збиток) від
операційної діяльності (від основної діяльності і іншої операційної
діяльності);
1)прибуток (збиток) від фінансових операцій (дохід (утрати) від
інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства; дохід (утрати) від спільної
діяльності; дивіденди одержані; відсотки, одержані за облігаціями та
іншими цінними паперами; інші доходи від фінансових операцій);
2)прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності (реалізація
фінансових інвестицій; реалізація основних засобів; реалізація
нематеріальних активів; реалізація інших необоротних активів; ліквідація
необоротних активів; дохід від неопераційних курсових різниць; дохід від
безоплатно отриманих оборотних активів; інші доходи (утрати) від
звичайної діяльності);
б) прибуток (збиток) від надзвичайних подій (утрати від стихійного
21
лиха; утрати від технічних катастроф і аварій; відшкодування збитків від
надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи і витрати) [50].
Як уже зазначалося раніше загальний прибуток підприємства
складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності
та від надзвичайних подій.
Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної
суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від
звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності,
зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації
продукції, робіт, послуг).
На рисунку 1.2. подана загальна схема формування прибутку
підприємства подана
Рисунок 1.2 - Загальна схема формування прибутку підприємства
Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від
реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів,
залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти,
якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності
(наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від
операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до
22
фінансової або інвестиційної діяльності.
Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт послуг)
залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання.
Прибуток є складовою виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки,
надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно,
обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал,
рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру
реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент
реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а
дляробіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за
датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Однак, незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих
актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації
продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді,
тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок
постачальника.
Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і
встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може
призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату
податків, погіршання їхнього фінансового стану [10].
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох
основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На
зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва,
залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції
(рентабельність продукції).
Небхідно звернути особливу увагу на те, що зміна обсягу
виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не
тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки
змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва
23
продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків
нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від
реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За
умов формування ринкової економіки державного регулювання
рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється
можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення
частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної
конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та
реалізації багатьох видів продукції.
У процесі здійснення господарської діяльності на підприємстві
відбувається формування прибутку, який в свою чергу поділяють на
прибуток від операційної діляьності, прибуток від інвестиційної діяльності
та прибуток від фінансовової діяльності.
Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, пов’язана з
виробництвом або реалізацією продукції, що становить визначальну мету
створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу. До
операційної діяльності згідно з фінансовою звітністю належать всі види
діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю [17].
Операційна діяльність для підприємств різних сфер відрізняється за видами.
Для виробничих підприємств характерними видами основної
діяльності є виготовлення та реалізація продукції, для торгівельного –
придбання та реалізація товару (рис. 1.3).
• Придбання матеріалів та сировини з подальшим
Операційна діяльність виготовленням з них продукції.
виробничих підприємств
• Реалізація готового товару.
Операційна діяльність
• Придбання та реалізація товару.
торгівельних підприємств
Операційна діяльність • Залучення та розміщення капіталу.
фінансових інституцій • Формування портфеля інвестицій.
24
Рисунок 1.3 – Операційна діяльність підприємств різних сфер
діяльності [15]
Слід зазначити, що операційна діяльність підприємства наділена
певними особливостями, які представлено на рис. 1.4.
На виконання операційної діяльності підприємства витрачається
найбільша частина капіталу, адже цей вид діяльності забезпечує і найбільші
прибутки. Тому аналіз операційної діяльності повинно відбуватися у першу
чергу [17].
Інвестиційна діяльність – це операції з інвестиціями та всі дії виконані
для подальшої їх реалізації. Зазвичай підприємці інвестують в цінні папери,
кошти, цільові банківські вклади, цінні папери, обладнання та ліцензії. Також
варто зазначити, сьогодні все більше інвесторів вкладають кошти в
інтелектуальні цінності, адже такі інвестиції приносять найбільший
прибуток. Це зумовлено перш стрімким розвитком НТП [19].
Основна мета
функціонування
Притаманні підприємства Має
специфіцні види пріоритетний
ризиків характер
Споживаєтья Операційна Є основним
значний обсяг діяльність показником
праці підприємства розвитку
підприємства
Носить
Повязана з вже регулярний
інвестованим Орієнтована характер
капіталом переважно на
товарний
ринок
Рисунок 1.4 – Особливості операційної діяльності підприємства [17]
25
Фінансова діяльність підприємства – це діяльність, пов’язана із
фінансовими ресурсами підприємства, спрямованих на зміну структури
власного та позичкового капіталу.
Основним завданням фінансової діяльності підприєсмтва - це
мобілізація коштів для безперебійного функціонування операційної та
інвестиційної діяльності. Виконання цього завдання відбувається через
регулювання фінансової політики підприємства, розробляють її власники
підприємства [18]. До фінансової діяльності підприємства відноситься також
і процес формування та управління прибутком.
Перед системою управління прибутком підприємства стоять такі
основні завдання:
1. Визначення основних джерел формування прибутку.
2. Забезпечення максимізації величини прибутку з урахуванням
ресурсного потенціалу підприємства та ринкової кон’юнктури.
3. Забезпечення оптимального співвідношення між рівнем прибутковості
підприємства та допустимим рівнем ризику.
4. Забезпечення максимізації ринкової вартості підприємства.
5. Забезпечення ліквідності активів та платоспроможності підприємства.
6. Забезпечення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості
підприємства у довгостроковому періоді тощо [20].
Досягнення зазначених завдань залежить від низки чинників, які
можуть змінити розмір та структуру прибутку.
Основними чинниками, що впливають на формування прибутку на
підприємстві є: зміни обсягу виробництва продукції;зміни залишків
ереалізованох продукції на складі; аморитизаціні витрати; матеріалні
витрати; витрати на оплату праці; ЄСВ; зміна частки прибутку в оптові й ціні
[20].
Кожен із наведених чинників може здійснити як позитивний, так і
негативний вплив на рівень прибутку. Наприклад, збільшення обсягу
26
виробництва веде до збільшення прибутку, а от збільшення рівня будь-яких
витрат – до зниження [20].
Зазначений вплив виникає через особливості і порядок формування
прибутку підприємства, який наведено на рисунку 1.5.
Як ілюструє рис 1.5, кінцевим результатом і головною метою його
діяльності підприємства є чистий прибуток
Валовий дохід
Загальний дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг
Чистий дохід
= Валовий дохід - Податки, Збори, Знижки
Валовий прибуток
=Чистий дохід - Собівартість
Прибуток від операційної діяльності
=Валовий привий прибуток + інші операційні доходи - адміністративні витрати -
витрати на збут - інші операційні витрати
Прибуток від звичайної діяльності (до оподаткування
=Прибуток від операційної діяльності + Результат від участі в капіталі + Результат від
інших фінансових доходів, витрат + результат від інших доходів, витрат
Чистий прибуток
= Прибуток до оподаткування - податок на прибуток
Рисунок 1.5 – Порядок формування чистого прибутку підприємства [22]
27
1.2. Методичні підходи щодо оцінки прибутковості підприємства
В сучасних умовах господарювання ефективність функціонування будь-
якого підприємства можлива лише за умови досягнення певних фінансових
результатів, основними показниками яких є прибуток і рентабельність.
Прибуток і рентабельність характеризують відповідно абсолютну і відносну
ефективність діяльності підприємства. Варто зазначити, що крім
прибутковості існує ще ряд критеріїв за якими можна оцінити
результативність роботи підприємства, однак як правило кожен з них в
результаті все одно може бути виражений через критерій прибутковості. У
таблиці 1.3 наведено основні критерії оцінки результативності діяльності
підприємства.
Інформаційною базою для аналізу прибутковості та рентабельності
підприємства є форми бухгалтерської звітності №1 «Баланс підприємства»,
№2 «Звіт про фінансові результати», №3 «Звіт про рух грошових коштів»,
№4 «Звіт про власний капітал», №5 «Примітки до річної фінансової
звітності», бізнес-план, фінансовий план, матеріали ревізій, аудиторських
перевірок тощо [19].
Між явищами і процесами, оцінка наслідків виникнення і розгортання
яких здійснюється на основі зазначених критеріїв і відповідних показників,
існує тісний і нерозривний зв'язок, прояви якого обумовлюють розмаїття
ефектів функціонування і розвитку підприємства. Проте в більшості випадків
науковці зосереджують увагу на узагальненні впливу описаного широкого кола
факторів на фінансові параметри і підсумки господарської діяльності, перш за
все – на прибутковість (рис. 1.6).
28
Рисунок 1.6 - Взаємозв’язок критеріїв оцінки результативності
діяльності підприємства [18]
Як відомо, рентабельність – це відносний показник інтенсивності
виробництва, який характеризує рівень окупності (прибутковості) відповідних
складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.
Слід зазначити, що рентабельність – це якісний вартісний показник,
який показує рівень віддачі витрат або ступінь використання існуючих
ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг).
Рентабельність є складним комплексним соціально-економічний
критерієм, який відображає відносну прибутковість підприємства.
На відміну від прибутку, рентабельність характеризує ефективність
фінансової діяльності будь-якого суб’єкта господарської діяльності, щодо всіх
інших (індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн і
світу в цілому), незалежно від розмірів і характеру економічної діяльності.
Дана якість надає рентабельності, з одного боку, форму економічної
категорії, що виражає економічні відносини між економічними суб'єктами з
приводу результативності використання факторів капіталу, а з іншого –
характер об'єкта й інструмента фінансового менеджменту [20].
Система показників рентабельності наведена у табл. 1.2.
29
Таблиця 1.2 - Система показників рентабельності [22 - 25]
Показник рентабельності Формула розрахунку
1 2
Валова рентабельність Валовий прибуток(збиток) / Собівартість реалізованої продукції
Рентабельність від операційної діяльності Прибуток (збиток) від операційної діяльності / Операційні
витрати
Рентабельність від звичайної діяльності Прибуток (збиток) від звичайної діяльності/Витрати від
звичайної діяльності
Рентабельність господарської діяльності для Прибуток (збиток) від господарської діяльності / Витрати від
загальної оцінки ефективності діяльності господарської діяльності
підприємства
Рентабельність господарської діяльності щодо Чистий прибуток (збиток) від господарської діяльності/
оцінки ефективності діяльності підприємства Витрати від господарської діяльності
для власника
Рентабельність реалізації (Чистий прибуток(збиток) / Чистий дохід) * 100%
Рентабельність собівартості (Чистий прибуток / Повна собівартість продукції) * 100%
Рентабельність активів для загальної оцінки Прибуток (збиток) від господарської діяльності / Середньорічна
ефективності діяльності підприємства величина активів
Рентабельність активів щодо оцінки Чистий прибуток (збиток) від господарської діяльності/
ефективності діяльності підприємства для Середньорічна величина активів
Власника
Термін окупності активів щодо оцінки 100%/ Рентабельність активів щодо оцінки ефективності
ефективності діяльності підприємства для діяльності підприємства для
власника власника
Рентабельність необоротних активів Чистий прибуток / Середня величина необоротних активів
Термін окупності необоротних активів 100%/ Рентабельність необоротних активів
Рентабельність оборотних активів Чистий прибуток / Середня величина оборотних активів
Термін окупності оборотних активів 100%/ Рентабельність оборотних активів
Коефіцієнт рентабельності активів Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування / Валюта
балансу
Рентабельність власного капіталу для загальної Прибуток (збиток)від господарської діяльності/Величина
оцінки ефективності діяльності підприємства власного капіталу
Рентабельність власного капіталу щодо оцінки Чистий прибуток (збиток)від господарської діяльності /
ефективності діяльності підприємства для Середньорічна величина власного капіталу
власника
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу Чистий прибуток (збиток) /Власний капітал
Валова рентабельність чистого доходу від Валовий прибуток (збиток)/Чистий дохід (виручка)від реалізації
основної діяльності продукції
На формування прибутку, як кінцевого результативного показника
діяльності підприємства, впливає встановлений порядок визначення
фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт,
послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від
фінансових операцій, іншої діяльності.
Прибуток є показником результативності діяльності підприємства і на
30
нього має вплив велика кількість внутрішніх і зовнішніх чинників.
До зовнішніх чинників можна віднести: інфляційні процеси;
законодавство, зокрема податкове; в) науково-технічний прогрес в конкретній
сфері діяльності; г) соціальний розвиток регіону.
До внутрішніх чинники можна віднести безпосередні внутрішні
чинники (обсяг виробництва і продажу собівартість продукції ціна продукції)
та опосередковані (після продажний сервіс, маркетингова діяльність стан
зношення основних фондів тощо)
Таким чином, можна зазначити, що на формування величини прибутку
підприємства впливають такі чинники: результати, тобто ефективність його
фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства;
установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Тому
можна стверджувати, що кожне підприємство має можливість впливати на
обсяг різними шляхами, наприклад, збільшенням прибутку від реалізації,
збільшенням обсягів виробництва продукції, зменшенням залишків
нереалізованої продукції тощо.
Собівартості продукції (робіт, послуг) має суттєвий вплив на
формування прибутку підприємства. Адже собівартість є узагальнюючим,
якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності.
Існують відповідні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт,
послуг) залежно від сфери діяльності підприєсмтва, галузі господарства тощо.
Як відомо, собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в
грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво
(виконання). Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу
собівартість. Оскільки підприємство може суттєво впливати на формування
собівартості, то необхідно зазначити наступне.
По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на
собівартість, регламентований законодавством. Витрати виробництва, що
включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими
31
елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на
соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів,
інші витрати.
Рисунок 1.7 - Формування прибутку від реалізації продукції
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір
деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів
відрахувань. Це стосується таких елементів витрат як: відрахування на
соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування,
страхування на випадок безробіття); амортизація основних засобів і
нематеріальних активів; витрати на фінансування ремонту й поліпшення
основних фондів; інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби,
відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).
Вплив підприємств на перелічені елементи витрат є обмеженим. Однак
і він можливий через належне управління показниками, до яких
32
застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці,
структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що
належать підприємству, їх структура і джерела формування.
Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали
більше самостійності у прийнятті рішень щодо формування собівартості.
Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних
документів, що регламентують формування собівртості.
Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси», собівартість реалізованої продукції
складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано
протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих
витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості
продукції (робіт, послуг) включають: прямі матеріальні витрати; прямі
витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати [35].
Отже, формування прибутку, його збільшення мають важливе значення
для кожного суб'єкта господарської діяльності і для суспільства в цілому,
оскільки прибуток є основним джерелом фінансування розвитку
підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення
всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те,
щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на
певному рівні.
1.3. Резерви підвищення рівня прибутковості підприємства
При оцінці рівня прибутковості підприємства необхідно враховувати
те, що на неї впливає низка чинників: зовнішні та внутрішні. Тому прибуток
слід розглядати як керований об'єкт, який може піддаватися плануванню та
прогнозуванню, обліку та аналізу, регулювання і контролю.
33
До зовнішніх чиннків впливу на прибутковість слід віднести наступні:
система оподаткування; державне регулювання цін; нормативні документи
галузі, в якій працює підприємство; умови та ставки кредитування. До
внутрішніх чинників включають такі як: цінова політика; обсяг діяльності
(кількість та номенклатура продукції, ціни); обсяг та характеристика витрат
обігу; чисельність працівників; фонд оплати праці; показники ефективності
роботи обладнання та працівників.
Зазвичай кожне підприємство є чутливим до зміни зовнішніх
чинників і майже не здатне на нього вплинути. Але внутрішнє середовище
підприємство здатне формувати його самостійно. Таким чином, безліч
чинників внутрішнього і зовнішнього середовища можуть як позитивно так
і негативно впливати на процес формування прибутку підприємства.
Для того щоб постійно забезпечувати зростання прибутковості,
необхідно шукати невикористані можливості її збільшення, тобто резерви
зростання прибутку.
Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього
виробництва і реалізації продукції. Визначення резервів збільшення
прибутковості базується на науково обґрунтованій методиці розробки
заходів щодо їх мобілізації [31].
У процесі виявлення резервів виділяють три етапи [32]:
аналітичний етап – виявлення і кількісна оцінка резервів;
організаційний етап – розробка комплексу інженерно-технічних,
організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні
забезпечувати використання виявлених резервів;
функціональний етап – практична реалізація заходів та контроль за
їх виконанням.
Резерви підвищення прибутковості можуть бути реалізовані в
наступних випадках [32]: при збільшенні обсягів випуску та реалізації
продукції; за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію
34
продукції; при впровадженні досягнень науково-технічного прогресу; за
рахунок підвищення якості продукції, що реалізується.
Слід відмітити, що збільшення обсягу випуску та реалізації продукції
приводить до пропорційного збільшення прибутку за умови, що продукція є
рентабельною. Але треба пам’ятати, що збільшення прибутку на
підприємстві тягне за собою й збільшення відрахувань до державного
бюджету.
Собівартість продукції і прибуток тісно взаємопов’язані між собою,
оскільки зниження собівартості виробництва призводить до відповідного
зростання суми прибутку і навпаки. Зниження собівартості продукції є
найважливішим фактором зростання прибутку. У зниженні собівартості
продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та
фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна
мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою
ефективного функціонування підприємства [33].
На витрати виробництва та реалізацію продукції впливають всі
чинники витрат виробництва, виражені у грошовій формі, а саме: основних
фондів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів.
Собівартість виробництва є найважливішим внутрішньовиробничим
показником, який впливає на збільшення прибутку підприємства. Для будь-
якого виробника основним, а іноді єдиним джерелом збільшення прибутку
стає зниження витрат.
Виходячи з цього можна зазначити, що основним завданнм
підприємства щодо збільшення прибутку є визначення оптимального
співвідношення між витратами та доходами, що є найважливішою умовою
ефективної його діяльності.
Важливим аспектом зниження витрат та підвищення прибутку на
підприємстві є дотримання найсуворішого режиму економії на всіх
ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства [33].
35
Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії
виявляється насамперед у обгрунтуванні витрат матеріальних ресурсів на
одиницю продукції, оптимізації витрат з обслуговування виробництва і
керування й інших непродуктивних витрат, зменшенні невиробничих
виплат по заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів
внутрішньозмінного простою тощо.
Потребують вдосконалення норми та нормативи, які діють на
підприємстві, оскільки економічно і технічно обґрунтовані норми й
нормативи та їх своєчасний перегляд призводять до зниження витрат
виробництва. Впровадження сучасної енергоощадливої технології
виробництва продукції дозволить значно знизити його витрати і збільшити
прибуток.
Резервом зростання прибутку підприємств є підвищення якості
продукції, що виробляється, і ліквідація втрат від браку. Проблема якості
продукції у ряді галузей промисловості пов’язана із підвищенням
надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств
випускають продукцію з гарантією якості. Практика показує, що деякі
підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок
оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої
споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження
якості продукції і збільшення її собівартості, так як у плановій собівартості
вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як
моральний, так і матеріальний збиток і покупцю, і виробнику [34].
Підвищення прибутку може відбутися також за рахунок підвищення
продуктивності праці. Із зростанням продуктивності праці знижуються
витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і
питома вага заробітної плати у структурі собівартості. Для цього
підприємство повинно активно використовувати різноманітні мотиваційні
засоби: перевести якомога більше працівників на відрядну форму оплати
праці, працівникам погодинної форми у більшому розмірі оплачувати
36
роботу у понаднормовий час, забезпечувати доставку працівників на роботу
та з роботи за узгодженими маршрутами, надавати матеріальну допомогу
працівникам з нагоди ювілейних та інших визначних дат. Враховуючи
специфіку роботи, слід також проводити профілактичне оздоровлення та
медичне обстеження працівників за рахунок підприємства, організовувати
санаторно-курортне лікування для працюючих та інвалідів праці [35].
Одним із резервів збільшення прибутку підприємств є більш повне
використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної
сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у
господарстві країни, значно зростає [36].
Також важлива роль у підвищенні прибутку відведена маркетингу.
Практика показує, що багато видів нової продукції не може знайти покупця
на ринку без хорошої організації маркетингу, і тому підприємствам для
збільшення обсягів реалізації продукції і, як наслідок, збільшення прибутку
слід більше уваги приділяти маркетинговій політиці підприємства.
Ціна продукції справляє прямий вплив на основні результати
діяльності підприємства – прибуток і обсяг продажу. Під час пошуку
оптимальної ціни підприємство виходить з припущення, що метою
діяльності є максимізація прибутку. Причому відомо, що часто вплив ціни
на прибуток є значно більшим, ніж вплив інших чинників, таких як обсяг
продажу, рівень витрат тощо.
Для збільшення обсягу отримуваного прибутку підприємствам
необхідно застосовувати правильну цінову політику, тому що іноді
збільшення ціни призводить до певного скорочення обсягу продажу.
Заниження ж продажної ціни з метою збільшення обсягу продаж та
збільшенню прибутку також має сенс, але постійне проведення політики
низьких цін може закінчитися для підприємства негативною ситуацією.
Тому, встановлюючи ціни, підприємства мають керуватися насамперед
цілями цінової політики підприємства, основними серед яких є: отримання
максимального прибутку та проникнення на нові товарні ринки, збереження
37
й закріплення «своїх» споживачів, збільшення частки ринку, перемога над
основними конкурентами, залучення великих оптовиків, використання
резервних можливостей, підвищення ефективності роздрібних продажів,
створення іміджу товару чи фірми тощо [34].
При цьому завдання цінової політики мають відповідати ринковим
цілям компанії. Отже, для підвищення прибутку підприємства потрібно
спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз діяльності
підприємства, що має на увазі: вивчення техніко-економічних показників
роботи підприємства й організаційного рівня виробництва, використання
виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої
сили, господарських зв’язків тощо.
Таким чином, максимізація прибутку є вирішальним чинником
забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства.
Оскільки отримання прибутку залежить як від доходів підприємства, так і
від його витрат, то шляхами підвищення прибутковості підприємства є
скорочення витрат, впровадження досягнень НТП, підвищення рівня якості
продукції та її конкурентоспроможності на ринках збуту, розширення
діяльності у існуючих сегментах та вихід на нові ринки, дієва маркетингова
стратегія та цінова політика підприємства-виробника тощо.
Для постійного пошуку шляхів та резервів збільшення прибутковості
необхідно системно підходити до аналізу прибутковості підприємства та
чинників, що на неї впливають та здійснювати постійний моніторинг
резервів росту прибутку.
1.4 Механізм управління прибутком підприємства
Управління прибутком підприємства – це процес націленого впливу
керівництва підприємства на прибуток. Відбувається цей процес завдяки
38
специфічному механізму, який визначається, як система (або знаряддя чи
процес), яка дозволяє здійснити певну послідовність дій, що дозволить
забезпечувати реалізацію встановленої мети (або завдань) управління. Даний
механізм формується на підприємстві для пошуків найбільш перспективних
джерел формування прибутку, а також його розподілу та використання за
таким сценарієм, який забезпечить підприємству сталий розвиток [23].
І. Бланк у навчальному посібнику «Управління прибутком» розкриває
наступну структуру механізму управління прибутком на підприємстві
(рис.1.8).
Державне нормативно-
правове регулювання питань
формування і розподілу
прибутку підприємства
Внутрішній механізм
Ринковий механізм Механізм регулювання окремих
регулювання, формування та управління аспектів формування,
використання прибутку прибутком розподілу і використання
прибутку
Система конкретних методів
і прийомв здійснення
управління прибутком
Рисунок 1.8 – Механізм управління прибутком на підприємстві [24]
Елементи, що зображені на схемі відповідають за регулювання процесу
розробки, прийняття та виконання управлінських рішень пов’язаних з
формуванням розподілом та використанням прибутку.
Внутрішній механізм та система конкретних методів і прийомів
здійснення управління прибутком відноситься до внутрішнього середовища
підприємства, на них підприємство може та повинно здійснювати вплив.
Протилежним за походженням є державно-нормативне та ринкове
39
регулювання, адже ніякого суттєвого впливу підприємство на нього не може
здійснити, необхідно лише адаптуватись та намагатись передбачувати зміни
[24].
Сам процес управління прибутком на підприємстві можна описати
чотирма діями, які повторюються циклічно протягом всього часу існування
підприємства.
Планування
очікуваного рівня
прибутку
Дослідження
Виявлення резервів можливих перешкод
зростання прибутку щодо отримання
прибутку
Ведення контролю за
розподілом та
використанням
прибутку
Рисунок 1.9 – Цикл процесу управління прибутком [24]
Для виконання процесу зображеного на рисунку 1.7, механізм
необхідно інтегрувати в загальну систему управління підприємством, для
максимального врахування впливу всіх управлінських рішень на рівень
прибутку. Отже, до прийняття відповідних рішень необхідно підходити
комплексно та узгоджувати їх на всіх рівнях управління [24].
Наявність сталого механізму управління прибутком не означає
виконання його функцій однаковими методами та способами. Механізм має
бути динамічним, а це значить, що він повинен вчасно та ефективно
реагувати на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі.
При плануванні очікуваного рівня прибутку необхідно прораховувати
максимально можливу кількість альтернатив.
Сучасні технології дозволяють розраховувати сотні можливих варіантів
розвитку подій та визначати вплив різноманітних факторів. Всі рішення
40
прийняті щодо управління та розподілу прибутку мають робитися з
розрахунку на досягнення стратегічних цілей.
Складові успішного функціонування механізму управління прибутком
представлено на рисунку 1.10.
Організаційне забезпечення
Кадрове забезпечення
Забезпечення механізму
управління прибутком
Інформаційне забезпечення
Методологічне та методичне
забезпечення
Рисунок 1.11 – Складові забезпечення механізму управління прибутку [24]
Організаційне забезпечення полягає в створенні сукупності методів та
засобів, котрі будуть регламентувати взаємодію працівників з технічними
засобами та між собою у процесі функціонування механізму управління
прибутком.
Слід зазначити, що в сучасних умовах господарювання особливого
значення набуваєє забезпечення сучасним технічним обладнанням (мається
на увазі службові пристрої, які дадуть можливість використовувати
інформаційні дані та забезпечувати комунікацію між працівниками) [23].
Кадрове забезпечення складається з комплексу дій націлених на пошук,
оцінку та становлення відповідних відносин між працівниками задля
забезпечення механізму управління прибутком кваліфікованими кадрами.
41
З постійним розвитком НТП стає все складніше вчасно проводити
навчання та підготовку персоналу до засвоєння нових методів роботи з
даними, тому для підтримки кадрів в потрібному стані необхідно або мати
потужний фонд для підвищення їх кваліфікації, або ж залучати персонал
через аутстафінгові платформи (або те й інше водночас) [23].
• Використання квалафікованого персоналу
Розвиток кадрової політики зменшує витрати часу, необхідні на
виробництво одиниці продукції
• Збільшення обсягів реалізації напряму
Розвиток збутової політики впливає на приріст прибутку
• Скорочення витрат можна досягти шляхом
Оптимізація витрат нормування, планування та аналізу
• Для забезпечення макимального прибутку
потрібно максимально скорочувати
Підвищення якості продукції витрати від браку, та подавати
максимальну якість за мінімальною ціною
• Завдяки розвиненій системі маркетингу
Розвиток маркетингу можна досягти прийнятних обсгів реалізації
навіть при недостатньо якісному продукті
• Для безперервного контролю витрат
Контроль витрат необхідно забезпечити аналітиків всіма
необхідними засобами
Рисунок 1.12 – Заходи управління механізмом прибутку на підприємстві [23]
Інформаційне забезпечення полягає в забезпеченні усією необхідною
інформацією, а також специфічних методів та засобів її опрацювання. П
механізмі управління прибутком це буде виглядати переважно як обробка
первинної статистичної інформації, фінансових звітностей, балансу,
структури витрат на виробництво та збут, та ін. Інформація, що
42
використовується в процесі прийняття рішень щодо прибутку має бути
актуальною, вірогідною, точною та вчасною [23].
Важливим аспектом формування інформаційного забезпечення для
управління прибутком на підприємстві є правильність подання інформації та
подання її в правильному вигляді, який зможе демонструвати фактичну
інформацію без спотворень [23].
Методологічне забезпечення полягає в визначенні сукупності
прийомів, що доцільно застосовувати для управління прибутком на
підприємстві [23].
З інформації описаної вище, зрозуміло, що управління прибутком – це
перш за все комплекс заходів, тому варто розглянути типовий варіант заходів
по управлінню прибутком на підприємстві, який представлено на рисунку
1.9.
Зазначені заходи з управління прибутком є типовими для більшості
підприємств, тому при правильній постановці стратегічних цілей та
обгрунтованих господарських рішень, їхнє запровадження дозволить
відшукати резерви зростання рівня прибутковості підприємства.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ «НЬЮ ЙОРКЕР»
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Нью Йоркер, офіційна назва NewYorker Group Services International
GmbH & Co.KG, є німецьким роздрібним торговцем одягом зі штаб-
43
квартирою в Брауншвейгу, що в першу чергу стосується цільової групи від
12 до 39 років. У 1971 році в Фленсбурзі було відкрито перший магазин
NewYorker. У грудні 2006 року компанія завоювала перший мільярд
продажів. До березня 2018 року компанія володіла 1001 відділеннями в 40
країнах: Вірменія, Азербайджан, Австрія, Бельгія, Боснія і Герцеговина,
Болгарія, Хорватія, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Грузія,
Німеччина, Угорщина, Італія , Казахстан, Латвія, Литва, Люксембург,
Македонія, Чорногорія, Марокко, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія,
Катар, Румунія, Росія, Саудівська Аравія, Сербія, Словаччина, Словенія,
Іспанія, Швеція, Швейцарія, Україна, Об'єднані Арабські Емірати і США.
У березні 2012 року Olly Murs стала обличчям чоловіків весни та літа
NewYorker, і клієнти змогли отримати свої фотографії, зроблені картонним
вирізом Murs. Компанія має понад 16 000 співробітників. NewYorker
призначає спонсора команди німецької футбольної ліги в Брауншвейгу New
Yorker Lions і команда баскетбольної бундесліги New Yorker Phantoms
Braunschweig. Компанія також виступає спонсором міжнародного конкурсу
b-boy Battle of the Year. Торгова мережа Нью Йоркер відкрила ще шість
магазинів, розташованих у Франції, Польщі, Сербії, Словаччині та
Швейцарії. Таким чином, нині працює більше 900 власних магазинів у 32
країнах. Протягом 2011 року компанія New Yorker вже відкрила більше 200
відділень, з яких 18 розташовані в Німеччині, 9 - у Польщі та 8 - у Росії та
Сербії. Ще 19 магазинів будуть запущені до кінця року. Компанія
повідомила, що продовжить свій темп розширення і в 2012 році, і що 100
додаткових відкриттів у 23 країнах, включаючи запуск свого 1000-го
магазину, вже твердо заплановано. Загальний обсяг міжнародних продажів у
Нью-Йорку нараховує до 649 000 кв.м., з яких близько 30% припадає на
німецькі магазини [46].
Більшість нещодавно відкритих магазинів мають розмір від 600 до 1000
кв.м., хоча роздрібний торговець, як правило, хоче зосередитися на великих
об'єктах з більш ніж 1000 кв.м.
44
В даний час найбільшим магазином New Yorker є флагманський
магазин у Брауншвейгу, де також розташовується штаб-квартира компанії.
Він був відкритий у 2008 році і простягається на 3000 кв.м на п'яти поверхах.
Перший магазин Нью Йоркер був створений у Фленсбурзі, Північна
Німеччина, в 1971 році. З тих пір тенденційно розвинута молода модна
компанія постійно розширюється, і сьогодні вона займає понад 15 500
штатних співробітників. До складу правління входять Фрідріх Кнапп, доктор
Флоріан Калл, Елен Штейнер, Хольгер Мейснер і Томас Креккенберг.
В даний час під керівництвом генерального директора Фрідріха
Кнаппа, який став одним з найбагатших бізнесменів у Німеччині, завдяки
ланцюжку моди, під керівництвом генерального директора Фрідріха Кнаппа
пройшли 1000 магазинів.
Потрапивши за кордон, компанія продовжувала стрімко
розширюватися: 1998 р. У Польщі та Чехії, рік по тому в Угорщині і на
іспанському острові Майорка, який користується популярністю у німецьких
туристів.
Слід зазначити, що побудова мережі магазинів з цегляними та
мінометними цементами дуже відрізнявся від того, що є сьогодні; Компанія
не тільки може ретельно протестувати новий ринок, використовуючи
інтернет-магазин і відкривати роздрібні магазини, як тільки успішне онлайн-
підприємство. Ні, електронна комерція тоді перебувала у зародковому стані,
що майже не використовувалася, яка лише почала набувати значного
значення у 2007 році. Порівняння: у 2013 році це вже було колосальне 39,1
мільярда євро. На сьогоднішній день, однак, Фрідріх Кнапп утримався від
відкриття інтернет-магазину і продовжує банку у своїй мережі магазинів [47].
Стратегія розширення компанії незабаром виявилася плідною і в 2001
році лейбл досяг першого мільярда продажів, що негайно призвело до
введення іншої лінії одягу, Amisu, а Fishbone почала ліцензувати годинник.
Внутрішні речі були далекі від рожевого: незважаючи на успішне
розширення, компанія повинна була виплатити Тільмару Хансену до 1
45
вересня 2001 року, який згодом пішов. Він продав свої акції Кнаппу, який
таким чином став єдиним власником.
Згідно з повідомленнями ЗМІ, що цитують інсайдерів, для Нью-Йорка
це був важкий час. Але немає підстав сповільнюватися. Навпаки, більш ніж
коли-небудь, New Yorker зосередила свою увагу на своїй молодій цільовій
групі: вона запустила лінію нижньої білизни 'Censored' у 2003 році і
представила музичні заходи, такі як Love Parade в Берліні, фестиваль хіп-
хопу в Польщі, Mayday в Угорщина та Польща, Popkomm та Ringfest у
Кельні. До цих пір всі ці рекламні зусилля окупилися: згідно з дослідженням
GfK, Німецького товариства споживчих і маркетингових досліджень, 94
відсотка всіх молодих німців у період 14-29 років знають роздрібного
продавця одягу New Yorker. У 2004 році компанія старанно продовжувала
свою міжнародну експансію з магазинами в Швейцарії та Словаччині. У 2005
році пішли дебютні магазини в Росії, Нідерландах, Хорватії та Бельгії. Крім
того, Kнапп зміцнила команду топ-менеджменту з лютого 2005 року з Хелен
Штайнер, Флоріан Калл і Хольгер Мейснер [48] .
З середини 2006 року з'явилися чутки про можливе IPO, однак, жоден з
них не відбувся, оскільки Kнапп хоче зберегти незалежність New Yorker.
Таким чином, весь ланцюжок створення вартості від дизайну одягу до
продажу магазинів управляється самою модною групою. Тільки її
виробництво надходить до постачальників, чия локація та ідентичність New
Yorker ніколи не розкривалася назавжди, викликаючи багато дискусій у
галузі.
Компанія продовжила свої плани розширення і відкрила перші
магазини в Литві та Латвії в 2006 році, а також у 2007 році в Естонії, Румунії,
Об'єднаних Арабських Еміратах, Франції, Сербії, Саудівській Аравії та
Швеції. Компанія досягла чергової віхи у 2008 році: на 3069 квадратних
метрів New Yorker відкрила свою найбільшу в світі філію у своєму рідному
місті Брауншвейг. Він також виграв різні нагороди за свої рекламні ролики.
Крім того, компанія все ще була зайнята виходом на нові ринки. У 2008 році
46
вона відкрила перші магазини в Боснії та Герцеговині та Болгарії, Португалії
та Італії, а потім у 2009 році. Політика Фрідріха Кнаппа сприяти культурній
освіті соціально незахищених дітей та молоді. Нью-Йорк також надав
допомогу у вигляді одного мільйона євро для катастроф, таких як землетрус
на Гаїті та повені в Пакистані. Фонд United Kids також отримує фінансову
підтримку через фонд Knapp [48].
Оскільки фабрика працює на власній сировині, а кількість замовлень на
виготовлення продукції встановлюється власником, то планово-економічний
відділ розраховує час та число необхідних робітників для виконання даного
завдання. ТОВ «Нью Йоркер» спеціалізується різноманітного одягу для
різних вікових і статевих груп. Фабрика створює одяг на внутрішній ринок та
на експорт. Пошив здійснюється за сучасними моделями. Технологія
виготовлення та якість продукції відповідають європейським стандартам
[49].
Брюки, як і піджаки, мають різноманітні конструкції. Бокові кишені в
брюках можуть бути косими та прямими в боковому шві; задні кишені - одна
чи дві, в «рамку», в «рамку» з клапаном, в «лісточку»; кінці пояси можуть
мати різну форму - прямі, косі, кутом; застібка брюк на блискавці та
ґудзиках; низ - з манжетами чи без.
Костюм - це комплект з піджака та брюк, з однієї тканини, одного
кольору, одного розміру. Обсяг виробництва та реалізації продукції на ринку
України становить 10%. На ТОВ «Нью Йоркер» використовується стандартна
технологія швейного виробництва. Для виготовлення виробів
використовується обладнання, що виконує окремі операції технологічного
процесу.
Послідовність технологічного процесу виготовлення одягу:
перевірка конструкцій виробу, виготовлення допоміжних лекал, прошив
зразка виробу, підготовка технічної документації на дану модель,
визначення норм затрат сировини та фурнітури (проводиться в
експериментальному підрозділі фабрики);
47
перевірка якості та кількості тканин, розрахунок тканини на дане
замовлення, подача тканини згідно розрахунків до розкрійного цеху
(проводиться в підготовчому відділі);
за допомогою різноманітних механічних та автоматичних пристосувань,
тканина настилається і подається на автоматичний розкрій, який
проводиться по заданим параметрам норм, що були розраховані в
експериментальному цеху та передані по локальній мережі за допомогою
ПК;
далі крій комплектується та переміщується до виробничих цехів за
маршрутними листами, які в свою чергу фіксуються в реєстрі на здачу
маршрутних листів в бухгалтерію (проводиться в розкрійному цеху);
у виробничому цеху крій розподіляється по процесах, які виконуються
безпосередньо швеями. Кожний виробничий цех має свої техніко-
економічні показники потоку і схему розподілу праці між робітниками.
Всі заготовлені деталі виробу запускаються в монтажну секцію потоку
при допомозі підвісного конвеєра, на якому вироби переміщуються від швеї
до швеї. Уже готовий виріб проходить кінцеву волого-теплову обробку.
Готова продукція перевіряється на якість інженерами-контролерами, після
чого вона відвантажується за допомогою ліфта до складського приміщення
(проводиться у виробничих цехах);на складі готової продукції підприємства
проводиться комплектування виробів по розмірах, кольорах та замовленнях;
проводиться пакування готових виробів в поліетиленові пакети чи коробки, в
залежності від бажання замовника; прикріплюються клеєві етикетки та
ярлики по спеціальним листам упаковки кожного замовника. В назначений
час відправки готова продукція завантажується в машини у певному порядку
та відправляється замовнику (проводиться на складі) [50].
ТОВ «Нью Йоркер» для кожного виду послуг розробляє свою
програму, в якій робиться спроба передбачити всі виробничо-господарські та
організаційно-управлінські заходи, необхідні для більш довгого періоду
підтримання конкурентоспроможності послуг на ринку. Програма
48
маркетингу є основним документом, в якому вказано конкретно хто, що,
коли, де і яким чином повинен робити. Програма маркетингу розробляється
як по послугах, які уже надаються фабрикою, так і по нових послугах,
надання яких планується налагодити в короткостроковій і довгостроковій
перспективі.
Метою програми маркетингу з продукту є розробка на основі
одержаної інформації оптимальних техніко-економічних показників послуг і
проведення багатоваріантних розрахунків ефективності їх надання для
прийняття управлінських рішень і планування виробництва. Кінцевою метою
програми маркетингу з нових послуг є визначення їх рентабельності та
прийняття рішення про доцільність їх впровадження.
На основі програми маркетингу на ТОВ «Нью Йоркер» ведеться
постійний пошук нових цільових ринків, нових споживачів, нових видів
послуг, нових зон застосування традиційної продукції.
Головними завданнями програми маркетингу є:
визначення обсягу надання послуг в натуральному або вартісному виразі
на поточний і перспективний періоди;
вибір цільового ринку або кінцевого споживача з урахуванням їх вимог і
потреб в послугах, співставлення витрат виробництва, ціни, прибутку з
кожної послуги.
Найважливішим завданням маркетингової діяльності є виявлення на
основі багатоваріантного аналізу, який проводиться з використанням
комп'ютерної технології, тих видів послуг, які можуть забезпечити фірмі
найбільш високий рівень прибутку, і орієнтація підприємства через
планування на надання саме цих послуг.
Вищим органом управління є загальні збори акціонерів, до компетенції
яких належить обрання членів спостережної ради та ревізійної комісії.
Спостережна рада обрана з числа акціонерів у кількості трьох осіб
строком на 3 роки.
49
Ревізійна комісія також обрана у кількості трьох чоловік з числа
акціонерів строком на 3 роки, за виключенням членів правління,
спостережної ради та посадових осіб підприємства.
Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його
поточною діяльністю, є правління. Персональний склад членів правління
затверджується спостережною радою терміном на 3 роки.
Основними виробничими підрозділами підприємства є:
експериментальний цех, підготовчо-розкрійне виробництво та пошивочні
потоки. ТОВ «Нью Йоркер» має лінійно-функціональну організаційну
структуру управління, це організаційна структура, яка спирається на розподіл
повноважень та відповідальності за функціями управління і прийняття
рішень по вертикалі. Вона дає змогу організувати управління за лінійною
схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише
допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання.
Така структура управління завдяки своїй ієрархічності забезпечує
швидку реалізацію управлінських рішень, сприяє спеціалізації і підвищенню
ефективності роботи функціональних служб, уможливлює необхідний
маневр ресурсами.
Органом Товариства, який здійснює перевірку фінансово-господарської
діяльності є Ревізійна комісія Товариства. Організаційна структура ТОВ
«Нью Йоркер» представлена у додатку А
Кожний функціональний блок виконує свої обов'язки. Так, наприклад,
головний економіст відповідає за здійснення економічної мети підприємства.
Йому підпорядкований плановий відділ, який реалізує виконання
внутрішньозаводського планування.
Заступник з питань маркетингу та відділ маркетингу займаються
дослідженням ринків, виявлення небезпечних конкурентів та ін.
Основу діяльності ТОВ «Нью Йоркер» становлять виробничі процеси,
які виконуються у відповідних підрозділах. Склад цих підрозділів і
характеризує виробничу структуру підприємства. В залежності від
50
підрозділу, на закладі якого будується структура, розрізняють цехову, без
цехову, корпусну та комбінатську виробничі структури.
У структурі підприємства існують експериментальні (дослідні) цехи,
які займаються підготовкою та випробуванням нових виробів, розробкою
нових технологій, проведенням різноманітних експериментальних робіт.
Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох
факторів. Головними з них є: виробничий профіль підприємства; обсяги
виробництва продукції; рівень спеціалізації; місцезнаходження підприємства.
Виробничий профіль підприємства, тобто характер та особливості
продукції, що виробляється, безпосередньо обумовлюють хід виробничого
процесу та склад відповідних підрозділів.
Кількість виробничих підрозділів та їх розміри залежать також і від
обсягів виробництва продукції. Якщо вони незначні, то увесь виробничий
процес можна здійснювати і в межах одного чи невеликої кількості
підрозділів зі спрощеною системою зв'язків.
Суттєво впливає на виробничу структуру рівень спеціалізації. З
розвитком та поглибленням спеціалізації зменшується кількість виробничих
підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш
універсальним є підприємство, тим складніша його структура ТОВ «Нью
Йоркер» є підприємство з повним циклом виробництва. На підприємстві
використовується масовий спосіб виробництва. Одним із структурних
підрозділів фабрики є планово-економічний відділ. Він розробляє і
затверджує план виробництва для цехів і підприємства взагалі.
Основними конкурентами ТОВ «Нью Йоркер» у сфері виготовлення
одягу є такі бренди: «Gloria Jeans», «Pull & Bear», «Colin's», «Bershka»,
«O'Stin», «H & M» і ін.
На даний момент ТОВ «Нью Йоркер» має такі основні переваги:
існує дисконтна програма (видається картка постійного покупця,
проводяться різні акції);
51
у наявності є дитячий та підлітковий одяг, дитячий відділ, отже,
цільова аудиторія споживачів ширше;
більш вигідне місце розташування магазинів (компанія піклується про
найперспективніше розташування своїх торговельних площ);
охайність і привабливість приміщення «New Yorker» в порівнянні з
магазинами-конкурентами;
наявність необхідної кількості робочого персоналу.
З діаграми видно, що серед аналогічних магазинів модного одягу «New
Yorker» займає перше місце в загальному рейтингу по споживчих перевагах.
Це пояснюється тим, що магазини мають найвигідніше місце
розташування і його цільова аудиторія споживачів значно ширше, ніж у
деяких конкурентів. Також на конкурентоспроможності позначається рівень
популярності магазину.
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності
підприємства
Виробнича програма у вартісному виразі розробляється підприємством
по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших
показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих
цінах підприємства. Отже, в основу планування виробничої програми
покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і
вартісні показники.
Таблиця 2.1 - Основні показники виробничої програми підприємства
Показник 2018 рік 2019 рік Відхилення
52
Абсолютне Відносне
Обсяг виробництва продукції, тис. од. 399 234 -165 -41,3534
Обсяг поставок, тис.од. 397 236 -161 -40,5542
Запаси продукції на складі на початок 7 9 2 28,57143
планового року, тис.од.
Запаси продукції на складі на кінець 9 7 -2 -22,2222
планового року, тис.од.
Товарна продукція, тис.грн 273391 499935 226544 82,86447
Валова продукція, тис.грн 269182 501232 232050 86,20562
Обсяг чистої продукції, тис.грн 29957 263557 233600 779,7844
Умовно чиста продукція, тис.грн 278889 503511 224622 80,54172
Як видно з таблиці в 2019 році обсяг виробництва скоротився
порівняно з 2018 роком на 165 одиниць, при відносно однаковому залишку
продукції це було зумовлено різкою зміною обсягу поставок сировини.
Однак порівнюючи інші показники можна зробити висновок, що
спостерігається позитивне відхилення в таких позиціях як: товарна
продукція, валова продукція, обсяг чистої продукції, умовно чиста продукція,
що свідчить про високу якість виробництва продукції і високий попит на неї.
В цілому виробнича програма підприємства є збалансованою, оскільки в
короткий термін була пристосована до різкої зміни розмірів поставок і стала
приносити при цьому позитивні результати.
Проведемо аналіз показників технічного стану, руху та ефективного
використання основних фондів і результати розрахунків занесемо у таблицю.
Таблиця 2.2 – Аналіз основних засобів підприємства за 2018-2019 рр.
Показник Роки Відхилення
2018 2019 Абсолютне Відносне
Наявність на початок року, тис. грн. 16233 14018 -2215 -13,645
Надійшло основних засобів, тис.
1003 788 -215 -21,4357
грн.
Вибуло основних засобів, тис. грн. 3218 1189 -2029 -63,0516
Наявність основних засобів на
14018 13617 -401 -2,86061
кінець року, тис. грн.
Річний приріст (скорочення), тис.
(2215) (401) 1814 -81,8962
грн.
53
Первісна вартість основних фондів
41121 40907 -214 -0,52042
на початок року, тис.грн
Первісна вартість основних фондів
40907 42437 1530 3,740191
на кінець року, тис.грн
Сума зносу на початок року, тис.
24888 26889 2001 8,040019
грн.
Сума зносу на кінець року, тис. грн. 26889 28820 1931 7,181375
Коефіцієнт оновлення 0,72 0,58 -0,14 -19,4444
Коефіцієнт вибуття 0,2 0,84 0,64 320
Коефіцієнт зносу на початок року 0,61 0,66 0,05 8,196721
0,02 3,030303
Коефіцієнт зносу на кінець року 0,66 0,68
Коефіцієнт придатності на початок
0,39 0,34 -0,05 -12,8205
року
Коефіцієнт придатності на кінець
0,34 0,32 -0,02 -5,88235
року
Провівши дослідження руху основних засобі підприємства можна
зробити висновок, що у 2019 році скоротилась загальна вартість основних
засобів, знизилось річне скорочення основних засобів.
Однак збільшилась сума загального зносу, знизився коефіцієнт
придатності на кінець року, знизився коефіцієнт оновлення і підвищився
коефіцієнт вибуття, що свідчить про те, що підприємство позбувається
зайвих, незадіяних основних засобів, що зумовлене значним скороченням
обсягу випуску продукції.
Найголовнішими показники забезпеченості основними фондами є:
Фондооснащеність – відношення вартості основних виробничих фондів
до обсягу випуску продукції;
Фондоозброєність – відношення вартості основних виробничих фондів
до середньорічної чисельності працівників.
Фондовіддача – відношення вартості виробленої продукції до первісної
середньорічної вартості основних виробничих фондів;
Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі, тобто це
відношення первісної вартості основних виробничих фондів до вартості
54
виробленої продукції. Він показує, скільки було використано основних
виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції.
Таблиця 2.3 - Забезпеченість основними фондами підприємства за
2018-2019 рр.
Показник 2018 рік 2019 рік Відхилення
Абсолютне Відносне
Фондозабезпеченість, тис. грн. 102,5 181,4 78,9 76,97561
Фондоозброєність, тис. грн. 100,3 110 9,7 9,670987
15,3 30,7 15,4 100,6536
Фондовіддача, грн.
Фондоємкість, грн. 0,07 0,03 -0,04 -57,1429
Виробництво валової продукції в
співставних цінах в розрахунку на 1 659,8 1298,5 638,7 96,80206
середньорічного працівника, тис.грн.
Дані таблиці 2.3 можна зробити висновок, що протягом аналізованого
періоду прослідковувалася позитивна тенденція до зростання більшості
показників ефективності використання основних засобів, а особливо
показника фондовіддачі, що свідчить про ефективну використання основних
засобів на досліджуваному підприємстві.
У таблиці 2.4 представимо результати аналізу ефективності
використання оборотних засобів підприємства протягом аналізованого
періоду.
Таблиця 2.4 – Аналіз показників ефективності використання
оборотних засобів підприємства за 2018-2019 рр.
Відхилення
Показник 2018 рік 2019 рік
Абсолютне Відносне
Рентабельність оборотних активів, %
137,9 209,6 71,7 51,9942
Оборотність оборотних активів
1,38 2,1 0,72 52,17391
Коефіцієнт закріплення оборотних
0,72 0,48 -0,24 -33,3333
активів
Тривалість 1 обороту, днів
261 171 -90 -34,4828
55
Проаналізувавши ефективність використання оборотних засобів можна
зробити висновок, що в поточному році порівняно з попереднім значно
зросла рентабельність оборотних активів, оборотність оборотних активів,
зменшилася, що є позитивним ефектом, коефіцієнт закріплення оборотних
активів і тривалість 1 обороту.
Таблиця 2.5 - Плинність кадрів на підприємстві за 2018-2019 рр.
Відхилення
Показник 2018 рік 2019 рік
Абсолютне Відносне
Середньооблікова чисельність
408 386 -22 - 5,39216
персоналу, ос.
Кількість
-звільнених осіб 320 308 -2 -6,25
-прийнятих осіб
Коефіцієнт плинності кадрів, %
7,84 7,77 -0,07 -0,89286
Аналізуючи данні таблиці 2.5 можна зазначити, що середньооблікова
чисельність персоналу у 2019 році зменшилась на 22 особи, що на 5,39 %
менше ніж у 2018 році. Такий відплив кадрів пов'язаний із скороченням
обсягів виробництва.
Виходячи з показника плинності кадрів, можна зробити висновок про
те, що плинність в 2019 році зменшилась за рахунок процесу набору нових
працівників, та меншої кількості звільнень в фактичному році.
Витрати є найважливішим якісним показником, що відображає
результати господарської діяльності підприємства, та інструментом оцінки
техніко-економічного рівня виробництва і праці, ефективності управління
тощо. Виступаючи початковою базою ціноутворення, витрати впливають на
дохід, рівень рентабельності підприємства, а також на формування
загальнодержавного бюджету. Витрати на виробництво і реалізацію
продукції (робіт, послуг) складаються з виробничих витрат, нерозподілених
постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.
56
Витрати - це сукупність переданих у грошовій формі витрачань
підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, наданням послуг,
виконанням робіт та їх реалізацію.
Таблиця 2.6 - Структура витрат і відрахувань підприємства
за 2018-2019 рр.
Показник Роки Відхилення Структура %
2018 2019 Абсолютне Відносне 2018 2019
рік рік
Податок на прибуток, тис.грн 41704 76261 34557 82,9 14,2 15,9
Собівартість реалізованої
157527 330152 172625 109,6 53,7 68,9
продукції, тис.грн
Адміністративні витрати,
8985 10809 1824 20,3 3,1 2,3
тис.грн
Витрати на збут, тис.грн 26614 47731 21117 79,3 9,1 10
Інші операційні витрати,
51855 7610 -44245 -85,3 17,7 1,6
тис.грн
Фінансові витрати, тис.грн 6806 6313 -493 -7,2 2,3 1,3
Інші витрати, тис.грн 110 1 -109 -99,1 0,04 0,0002
Всього витрат та 293601 478877 185276 63,1 100 100
відрахувань,тис.грн
Витрати і відрахування за Витрати і відрахування за
2018 рік 2019 рік
Податок на прибуток, тис.грн Податок на прибуток, тис.грн
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн Собівартість реалізованої продукції, тис.грн
Адміністративні витрати, тис.грн Адміністративні витрати, тис.грн
Витрати на збут, тис.грн Витрати на збут, тис.грн
Інші операційні витрати, тис.грн Інші операційні витрати, тис.грн
Фінансові витрати, тис.грн Фінансові витрати, тис.грн
Інші витрати, тис.грн Інші витрати, тис.грн
Рисунок 2.4 – Структура витрат і відрахувань підприємства за 2018-2019 рр.
57
Проаналізувавши витрати і відрахування підприємства, побудувавши
діаграми, можна зробити висновок, що відбулось зростання таких показників
як податок на прибуток, що зумовлене зростанням доходу підприємства,
підвищенням собівартості продукції, що є негативним явищем і потребує
негайних заходів щодо її зменшення, адміністративні витрати і витрати на
збут також збільшилися, зменшення спостерігається в таких статтях як інші
операційні витрати, фінансові витрати і інші витрати, що свідчить про
впровадження підприємством політики скорочення витрат.
Таблиця 2.7 - Операційні витрати підприємства за 2018-2019 рр.
Показник Роки Відхилення Структура %
2018 2019 Абсолютне Відносне 2018 2019
Матеріальні затрати, тис.грн. 232802 237936 5134 2,2 81,7 75,3
Витрати на оплату праці,
16024 23981 7957 49,7 5,6 7,6
тис.грн.
Відрахування на соціальні
6045 128 -917 -15,2 2,1 1,6
заходи, тис.грн.
Амортизація, тис.грн. 3576 5498 1922 53,7 1,3 1,7
Інші операційні витрати,
26566 43614 17048 64,2 9,3 13,8
тис.грн
Всього, тис.грн 285013 316157 31144 10,9 100 100
Операційні витрати у Операційні витрати у
2018 році 2019 році
Матеріальні затрати, тис.грн Матеріальні затрати, тис.грн
Витрати на оплату праці, тис.грн Витрати на оплату праці, тис.грн
Відрахування на соціальні заходи, тис.грн Відрахування на соціальні заходи, тис.грн
Амортизація, тис.грн Амортизація, тис.грн
Інші операційні витрати, тис.грн Інші операційні витрати, тис.грн
Рисунок 2.5 – Структура операційних витрат підприємства за 2018-2019 рр.
58
Провівши аналіз операційних витрат підприємства, можна зробити
висновок, що скорочення витрат спостерігається лише у відрахуванні на
соціальні заходи, всі інші витрати мають тенденцію до зростання, що є
досить негативним явищем, тому необхідно застосувати всі можливі методи
щодо скорочення цих витрат.
Таблиця 2.8 - Аналіз доходів підприємства за 2018-2019 рр.
Показник Відхилення
Роки
2018 2019 Абсолютне Відносне
Дохід (виручка) від
273391 499934 226543 82,8641
реалізації продукції
Чистий дохід 231687 423673 191986 82,86438
Інші операційні
50501 4490 -46011 -91,1091
доходи
Фінансовий дохід від
операційної 37207 31861 -5346 -14,3683
діяльності
Інші доходи від
402 210 -192 -47,7612
звичайної діяльності
Чистий фінансовий
28308 25758 -2550 -9,00805
результат
Таблиця 2.9 - Основні фінансово-економічні показники виробничо-
господарської діяльності підприємства за 2018-2019 рр.
Роки Відхилення
Показники
2018 2019 абсолютне відносне
Обсяг випуску продукції,
399 234 -165 -41,3534
виконаних робіт, послуг, од.
Чистий дохід від реалізації
продукції (робіт, послуг), 231687 423673 191986 82,86438
тис. грн
Середньооблікова
чисельність по основній 408 386 -22 -5,39216
діяльності, осіб
Фонд оплати праці по
16 024 23 981 7957 49,65676
основній діяльності, тис. грн
Продуктивність праці на
одного працівника
567,9 1097,6 529,7 93,27346
основного контингенту, тис.
грн/особу
Середня заробітна плата
39,3 62,1 22,8 58,01527
персоналу, тис. грн /особу
Середньорічна вартість
40907 42437 1530 3,740191
основних засобів, тис. грн
59
Фондовіддача, грн/грн ОЗ 5,7 10 4,3 75,4386
Середньорічні залишки
179060 231131 52071 29,0802
обігових коштів, тис. грн
Коефіцієнт оборотності 1,3 1,8 0,5 38,46154
обігових коштів
Середньорічна вартість 283732 333756 50024 17,63072
активів, тис. грн
Власний капітал, тис. грн 85784 111568 25784 30,05689
Собівартість реалізованої 157527 330152 172625 109,5844
продукції (робіт, послуг),
тис. грн
Операційні витрати, тис. грн 285013 316157 31144 10,92722
Операційні витрати на одну 1,2 0,75 -0,45 -37,5
грн чистого доходу, грн
Валовий прибуток (збиток), 74 160 93 521 19361 26,10707
тис. грн (0) (0)
Чистий прибуток (збиток), 28 308 25 758 -2550 -9,00805
тис. грн (0) (0)
Рентабельність, % 26 30 4 15,38462
Рентабельність капіталу, % 33 23 -10 -30,303
Рентабельність активів, % 10 7,7 -2,3 -23
Провівши аналіз основних фінансово-економічних показників
підприємства за 2018-2019 рр. можна зробити висновок, що в звітному році
спостерігається значне зростання доходу від реалізації і чистого доходу,
проте одночасно спостерігається від’ємне значення всіх інших показників
доходності підприємства, що дає сигнал на впровадження термінових дії по
покращенню становища підприємства за рахунок активізації його
прихованих (резервних) потужностей.
Отже, як свідчать дані таблиці 2.9 у звітному році, порівняно з базовим
зменшилися лише такі показники як обсяг випуску продукції, чисельність
робітників і чистий прибуток.
Зменшилися операційні витрати на 1 грн. чистого доходу на 0,45 грн,
що є позитивним явищем.
Позитивним є збільшення чистого доходу від реалізації продукції,
середньої заробітної плати, продуктивності праці, середньорічної вартості
ОФ та інших показників, що вказує на те, що підприємство хоч і зменшило
обсяг виробництва продукції і чисельність персоналу, але завдяки випуску
60
більш якісної продукції і підвищенню продуктивності праці отримало
прибуток в розмірі 25758 тис. грн.
У 2019 році порівняно із 2018 роком рівень рентабельності знизився на
10%.
2.3 Аналіз сильних та слабких сторін діяльності підприємства
За останні роки своєї діяльності підприємство почало виробляти досить
широкий асортимент продукції, за останні роки обсяг випуску скоротився
просте зросла трудомісткість продукції, що свідчить про значне підвищення
її якості і конкурентоспроможності, оцінимо потенціал ТОВ «Нью Йоркер»
за допомогою декількох методів.
Оцінивши потенціал підприємства можна зробити висновок що
найбільше підходить використання стратегії «Максі-Максі» – стратегія, яка
використовує сильні сторони фірми для реалізації зовнішніх можливостей. У
цій ситуації фірма повинна вживати активні дії для зміцнення своєї позиції
на ринку шляхом збільшення своєї частки, диверсифікації продуктів,
виведення на ринок товарів-новинок. Сприятлива фінансова ситуація
дозволяє виділяти додаткові кошти на науково-дослідні роботи, збільшувати
фінансовий портфель, поглинати дрібних конкурентів тощо.
Таблиця 2.10 - SWOT – аналіз потенціалу ТОВ «Нью Йоркер»
Можливості, Можливості: Загрози:
загрози Підвищення замовлень Девальвація євро, інфляція,
внаслідок виробництва підвищення цін на
спецодягу, підвищення сировину, імовірність
Сильні і попиту на одяг, падіння попиту на
слабкі виробництво якісних та продукцію на тлі низької
сторони новітніх моделей одягу, платоспроможності
підвищення попиту на населення, несприятливий
одяг внаслідок зростання інвестиційний кліматі
добробуту населення. держави, банкрутство.
Сильні сторони: Широкі технологічні На основі договорів
Підприємство шиє популярні можливості дають змогу укладених з партнерами
61
моделі одягу, наявність виробляти нові та якісні можна коригувати ціни на
інвестиційної політики, експорт моделі одягу, на основі сировину, за наявності
одягу в країни світу, державної підтримки інвестиційної політики
підприємство користується підвищити попит на вкладати гроші у розробку
державною підтримкою, продукцію. нових проектів.
широкі технологічні
можливості, наявність
договірних партнерів.
Слабкі сторони: Отримання доходу за Вдосконалення існуючого
Більшу частину доходу рахунок оновлення продукту, зменшення
отримує від експорту одягу. спецодягу державних витрат на виробництво
служб та підвищення одягу, розширення сфери
іміджу. діяльності.
Методом оцінки потенціалу підприємства буде метод Мак-Кінсі 7.
Стратегія: збільшити долю ринка за рахунок зростання об'єму
реалізації продукції в сегментах середнього, а також вище середнього рівня;
отримати нових клієнтів, виживання і покращення якості для збереження
лідируючих позицій, експансія в нові сегменти ринку, ріст затрат
компенсувати підвищенням ефективності всіх процесів виробництва,
залучення нових постачальників сировини і матеріалів.
Навички: колективна робота, підвищення продуктивності праці,
різнобічний розвиток персоналу, постійне підвищення кваліфікації,
опанування нових більш вигідних і якісних способів виробництва.
Цінності: командний дух і націленість на результат, демократія в
управлінні, свобода в спілкуванні, відповідальність, самостійність,
ініціативність ,інтелектуальний розвиток в креативній атмосфері,
самореалізація особисте зростання, професіоналізм і лояльність до клієнтів.
Система: всі види робіт мають виконуватися з чітким дотриманням
регламенту їх проведення, бути вчасно, якісно і головне без зайвих затрат
виконані кваліфікованими робітниками на відповідних робочих місцях.
Персонал має відповідний досвід і кваліфікацію згідно з займаними
посадами.
Стиль поведінки: демократичний стиль управління, право кожного
висловити власну думку, пряме підпорядкування персоналу, створення
дружніх відносин в колективі. На основі використання методу набору
62
конкурентоспроможних елементів, визначимо конкурентну позицію ТОВ
«Нью Йоркер» на ринку і зробимо висновки щодо управління
конкурентоспроможністю її потенціалу.
Таблиця 2.11 - Визначення конкурентної позиції підприєсмтва
Споживчі властивості швейних виробів і їх ранги
(Ціна) (Силует) (Зовнішній (Внутрішня (Надійність) (Довговічність)
Швейні І1 І2 вигляд) І3 обробка) І3 І І5 4
фабрики
New 9 1
78 2 10 1 9 1 10 1 9 1
Yorker
H&M 80 3 7 3 5 3 9 2 7 2 4 3
O’Stin 95 4 6 4 2 4 7 3 6 3 2 4
Pull & 70 1 8 2 6 2 7 3 6 3 7 2
Bear
Вага 0,13 0,19 0,4 0,08 0,12 0,08
спожив.
власт.
Знаходимо загальний ранг одиниці продукції кожного підприємства.
P1=1.13 P2=2.80 P3=3.80 P4=2.07
Знаходимо діапазон відстані між лідером і аутсайдером.
Dв= 3.80-1.13= 2.67
Знаходимо конкурентоспроможність одиниці продукції
Кс1=1 Кc2= 0.37 Кc3=0 Кc4=0.65
Підприємство є лідером.
Має вигідне положення в разі нападу.
Підприємство правильно використовує свої можливості.
Для обраного підприємства проведемо аналіз конкурентоспроможності
за системою 111-555.
1. Оскільки підприємство займає монопольне положення на ринку вже
протягом багатьох років його продукція є достатньо конкурентоспроможною.
2. Підприємство тільки почало залучати іноземні технології і досвід тому
його продукція ще недостатньо якісна.
Ранг, Рij
Абс.знач
ранг, Рij
Абс.знач
.
Ранг, Рij
Абс.знач
.
Ранг, Рij
Абс.знач
.
Ранг, Рij
Бал
Ранг, Рij
Бал
63
3. Оскільки собівартість продукції є невисокою, то відповідно ціна на неї
низька.
Оцінка: 511 – східноазіатські (висока конкурентоспроможність при
низькій якості і ціні).
Підприємство має досить вигідну конкурентоспроможну позицію на
ринку, єдиним заходом має бути підвищення якості продукції при збереженні
ціни шляхом використання більш дешевших і якісніших матеріалів.
Отже, проаналізувавши виробничий потенціал підприємства можна
зробити висновок, що останнім часом підприємство почало виготовляти
більш трудомістку продукції цим самим підвищуючи її якість, ТОВ «Нью
Йоркер» має достатньо широкий асортимент продукції, достатньо
забезпечений основними засобами і трудовими ресурсами, має адаптивну
виробничу програму, вдало використовує всі наявні ресурси і приносить
прибуток.
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Напрями та резерви зниження витрат на підприємстві
В сучасних умовах господарювання для забезпечення
конкурентоспроможності господарюючих суб’єктів на ринку, товар має
реалізовуватися для покупця за оптимальною ціною. Так, чим довше товар
існує на ринку, тим більша кількість конкурентів у нього з’являється, через
це для забезпечення запланованого обсягу реалізації та конкурентних переваг
товару, його ціна з часом має знижуватися. Загальновідомо, що основою ціни
на товар є середні витрати на його виробництво та реалізацію. Так, ставлячи
за мету виявлення можливостей отримання запланованого розміру прибутку
64
та підвищення ефективності діяльності господарюючого суб’єкта в цілому
керівники підприємств повинні вміти виявляти, насамперед, можливості
зниження витрат [2].
Сучасні умови господарювання та підвищення ролі новітніх технологій у сві-
ті висувають нові вимоги до системи управління витратами [42]. Усе частіше
необхідність зменшення собівартості продукції (або послуг) та зміцнення
конкурентних позицій підприємства на ринку змушують підприємства
шукати нові шляхи й методи оптимізації поточних витрат та економії
ресурсів.
Сучасні методи оптимізації витрат мають бути гнучкими, простими у вико-
ристанні, надавати в оперативному порядку необхідну для прийняття
управлінських рішень інформацію [10]. При цьому оперативність інформації
є дуже важливим аспектом, оскільки своєчасний вплив на рівень виробничих
витрат і формування собівартості продукції можливий тільки при такій
організації обліку, при якій причини змін собівартості, допущення
перевитрат і отримання економії розкриваються не тільки шляхом аналізу
звітних калькуляцій, але й у процесі господарської діяльності на підставі
первинної документації та поточних облікових записів.
Виходячи з вищезазначених вимог можна виділити такі шляхи оптимізації
витрат підприємства (рис.3.1).
65
Підвищення технічного рівня Раціоналізація організаційної
Функціонально - вартісний аналіз
виробництва структури
Чітке дотримання технологічної Таргет - костніг, кайзен - костінг,
Вдосконалення організації праці
дисципліни just-in-time
Запровадження ефективних систем
Застосування ресурсозберігаючих
внутрішньовиробничих LCC-, EVA- костінг
технологій
економічних відносин
Поліпшення використання
природних ресурсів, застосування Встановлення жорсткої фінансової
XYZ-, ABC- аналіз
новітніх матеріалів, безвідходне їх дисципліни
використання
Використання альтернативних Технологія "ощадливого
Метод збалансованості
методів зниження витрат виробництва"
Оптимізація використання активів і
Введення в дію новітніх засобів
капіталу, зниження трудомісткості Аутсорсинг
виробництва
бізнес-процесів
Рисунок 3.1. - Сучасні заходи щодо оптимізації витрат підприємства
На нашудумку, максимальний ефект оптимізації витрат підприємствам
нададуть тільки комплексні програми зниження витрат, а не окремі дії.
Кожна з таких програм може включати кілька проектів, які в різні періоди
часу реалізуються підприємством з метою зниження витрат.
Основними програмами скорочення витрат є: робота зі зниження
трудомісткості бізнес-процесів; запровадження ефективних систем
внутрішньовиробничих економічних відносин; оптимізація продуктів і
каналів розподілу; оптимізація використання активів і капіталу; зміна
технологій з метою зменшення витрат.
Прикладом дій, пов’язаних зі зниженням трудомісткості бізнес-процесів,
можуть бути централізація функцій, спрощення бізнес-процесів і документо-
обігу, перерозподіл функцій усередині компаній і т. ін. У рамках роботи над
оптимізацією продуктів і каналів розподілу визначаються та ліквідуються
продукти, товари, канали розподілу, регіони й види бізнесу, які не є
рентабельними. У рамках напряму оптимізації активів і використання
капіталу розглядається можливість продажу або виділення непрофільного
бізнесу, альтернативного використання активів (можливість
перепрофілювання, здавання в оренду), оптимізація розміру запасів,
Сучасні заходи щодо
оптимізації витрат
66
впровадження елементів технологій «точно в строк», а також робота з
дебіторами й кредиторами.
Дослідження та оцінка ефективності управління витратами є важливою
функцією управління господарською діяльністю, оскільки зниження витрат
призводить до збільшення рентабельності. Вивчення та аналіз витрат для їх
оптимізації є основним чинником зростання прибутку. Поняття витрат в
економічній науці базується на загальній ідеї обмеженості ресурсів і
можливості альтернативного використання їх, оскільки вибір певного
варіанта виробництва зумовлює втрату вигод використання відповідних
ресурсів найкращим із можливих методів.
Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює
певні витрати (матеріальні, нематеріальні, грошові і трудові ресурси),
пов’язані з простим і розширеним відтворенням основних та оборотних
засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням
робіт, соціальним розвитком колективу тощо.
Ефективне управління витратами відіграє найважливішу роль у процесі
відтворення, адже покриття витрат на виробництво продукції дає змогу
відновлювати і розширювати масштаб виробництва. Величина прибутку
підприємства залежить безпосередньо від його витрат, оскільки витрати
впливають на ефективність виробництва, ціноутворення і
конкурентоспроможність продукції на ринку.
Отже, розглядаючи витрати як об’єкт управління та контролю, доцільно під
витратами розуміти вартісне вираження абсолютної величини споживаних
ресурсів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності
підприємства і досягнення ним поставленої мети. Ефективне управління
витратами є надзвичайно важливим, оскільки від величини витрат залежить
прибутковість підприємства. У зв’язку із цим існує об’єктивна необхідність у
формуванні ефективної системи управління витратами, яка дасть змогу
досягти економії ресурсів та забезпечити стабільну рентабельність діяльності
суб’єкта господарювання [28].
67
Управління витратами означає вдосконалення управління всіма аспектами
діяльності підприємства. Відповідно, система управління витратами буде
ефективною лише тоді, якщо будуть враховані особливості кожного
підприємства, охоплені всі процеси, що здійснюються підприємством.
Ефективне управління витратами повинно передбачати зменшення й
усунення тих витрат, які не є доцільними, результативними для
підприємства, тобто які не сприяють збільшенню обсягів виробництва і
реалізації продукції, отриманню цільового розміру прибутку [4].
Розглянемо фінансово-господарську діяльність ТОВ «Нью Йоркер» для
виявлення особливостей управління витратами на даному підприємстві та
визначення шляхів підвищення ефективності управління витратами на
підприємстві. Враховуючи, що під час побудови системи управління
витратами визначальними є технологічні й організаційні особливості
підприємства.
З’ясовано, що організаційна структура ТОВ «Нью Йоркер» побудована по
принципу лінійно-функціональної організаційної структури, яка базується на
розподілі повноважень та відповідальності за функціями управління і
прийняття рішень.
Підприємство містить у своєму складі цехи різного функціонального
призначення залежно від того, який асортимент продукції виготовляє.
Основні ризики в діяльності ТОВ «Нью Йоркер» полягають у зниженні
купівельного попиту на вироби даного бренду, скороченні поставок готової
продукції до країн ближнього зарубіжжя, зростанні цін на енергоносії,
сировину i матеріали, що, своєю чергою, впливає на зростання витрат
підприємства.
Проведений аналіз поелементного складу і структури витрат на виробництво
дав можливість окреслити головні напрями пошуку резервів на підприємстві
залежно від рівня матеріаломісткості, трудомісткості і фондоємності
виробництва.
68
Як відомо, основна частка витрат підприємства припадає на матеріальні
витрати, витрати з оплати праці та інші операційні витрати, отже, цим
елементам необхідно приділити особливу увагу під час виявлення резервів
зниження собівартості.
Визначено, що підприємство має потребу в найближчі десять років оновити
частину основних засобів або закупити більш досконале обладнання для
зменшення витрат зі зносу основних засобів. Враховуючи те, що значну
частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці, необхідним є
зниження трудомісткості продукції, що випускається, зростання
продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-
обслуговуючого персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, зростання продуктивності праці можна
досягти різноманітними способами. Найбільш важливі з них – механізація та
автоматизація виробництва, розроблення і застосування прогресивних
високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого
обладнання, підвищення якості сировини, вдосконалення організації праці і
виробництва, підвищення виробничої кваліфікації, поліпшення характеру і
умов праці, стимули, мотиви і спонукання до трудової діяльності.
Задля зниження матеріальних витрат необхідно вводити технологію
безвідходного виробництва, знаходження нових видів сировини, які
зумовлять більшу віддачу виробництву, застосування альтернативних джерел
закупок сировини і матеріалів. Задля зменшення інших операційних витрат
необхідно позбутися від сумнівних боргів компанії, зменшити виробничі
запаси задля уникнення їх знецінення, зменшити величину штрафів і різного
роду пені.
Шляхи зниження витрат підприємства за рахунок зниження собівартості
продукції.
Проаналізувавши фінансову діяльність підприємства можна запропонувати
декілька заходів щодо зниження собівартості продукції у звітному році.
69
Основним шляхом зниження рівня собівартості продукції підприємства є
скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку в її структурі. Їх
зменшення може відбуватися під впливом низки таких факторів:
підвищення технічного рівня виробництва;
удосконалення організації виробництва і праці;
зміна структури та обсягу продукції;
вплив галузевих та інших чинників.
Чинником, що сприяє підвищенню ефективності використання матеріальних
ресурсів, є їх нормування.
Під нормою витрат матеріальних ресурсів розуміють гранично допустиму
величину сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути витрачена для
випуску одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної
якості за певних організаційно-технічних умов. Таким чином, норми витрат
матеріальних ресурсів регламентують величину виробничих витрат
матеріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, енергії.
Використавши прихований потенціал підприємства, безвідходне
виробництво, використання нових технологій виробництва є можливість
знизити норму витрат на виробництво продукції.
Вф=316157 тис.грн
Вп= 214519 тис.грн
За приблизними підрахунками витрати на виробництво становитимуть
214519 тис.грн, що на 101638 тис.грн менше ніж фактичні витрати.
Структура норми витрат матеріальних ресурсів являє собою склад і
співвідношення окремих її елементів. Для більшості матеріалів структура
норми витрат мас такий вигляд:
Нвф = Вк + Втех + Вінш = 1,35 грн/од (3.1)
Нвпл = Вк + Втех + Вінш = 0,91 грн/од (3.2)
де Нв - норма витрат;
70
Вк - чисті витрати матеріалу на одиницю продукції або виробничої роботи
(корисні витрати);
Втех - неминучі технологічні відходи та втрати;
Вінш- інші організаційно-технологічні втрати, що виникають у процесі
транспортування, зберігання тощо.
Важливий узагальнюючий показник собівартості виготовленої продукції -
витрати на гривню товарної продукції - дуже універсальний, тому що може
розраховуватися в будь-якій галузі виробництва та наочно показує прямий
зв'язок між собівартістю й прибутком. На його рівень впливають об'єктивні
та суб'єктивні, зовнішні та внутрішні фактори. Обчислюється він як
відношення загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до
вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих
витрат, які мають найбільшу частку у її структурі:
Проведення на підприємстві політики щодо зменшення норми витрат на фоні
загального зменшення обсягу випуску продукції :
См = (Н1 ∗ Цод − Н2 ∗ Цод) ∗ О= 101649,6 тис.грн (3.3)
де Н1 - норма витрат матеріалів до здійснення заходу;
Н2 - норма витрат матеріалів після здійснення заходу;
Цод - ціна одиниці матеріального ресурсу;
О - обсяг випуску продукції після здійснення заходу.
Використання новітніх технологій виробництва продукції на підприємстві,
дозволило значно підвищити продуктивність праці, цим самим скоротивши
штат працівників і підвищивши їхню заробітну плату, внаслідок виробництва
більш якіснішої і конкурентоспроможної продукції:
Припустимо, що ФЗП=30103 тис.грн, ЧП= 360 ос.
П
( ) д.з/п
Пв.з/п
Ст = Т ∗ ТС1 − ТС2 ∗ (1 + ) ∗ (1 + ) ∗ О =25155 тис.грн (3.4) 100 100
де Т - трудомісткість одиниці продукції до здійснення заходу;
ТС1 - ссрсдньогодинна тарифна ставка робітників до здійснення заходу;
71
ТС2 - серсдньогодинна тарифна ставка робітників після здійснення заходу;
Пд.з/п - середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії
робітників;
Пв.з/п- встановлений процент відрахувань на соціальні заходи.
За рахунок значної автоматизації праці і використання нового автономного
обладнання вдалося скоротити довготривалість виробництва тим самим
скоротивши непрямі витрати:
Т
Сл = Кт ∗ Нн.в ∗ (1 −
пл)= 1285 тис.грн (3.5)
Тб.р
де Кт - частина умовно-змінної (залежної від тривалості виробництва)
складової накладних витрат;
Нн.в - величина непрямих витрат у відсотках до собівартості продукції;
Тпл. - планова тривалість виробництва;
Тб.р - тривалість виробництва в базисному періоді.
Припустимо, що ТОВ «Нью Йоркер» вступило в кооперативні зв’язки з
підприємством ООО «Швейкомф» на якому буде виготовлятися 25% річного
обсягу продукції ТОВ «Нью Йоркер». На Підприємстві ООО «Швейкомф»
використовується значно дешевша робоча сила, і при цьому підприємства
знаходяться не невеликій відстані одне від одного, тому транспортними
затратами можна знехтувати.
Вдосконалення організації виробництва і праці на підприємстві зумовлює
економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення
кооперування, яка визначається так:
Есп = (Ссп − (Ц + Вт.з)) ∗ О ∗ 0,25=54231 тис.грн (3.6)
де Есп – економія витрат унаслідок поглиблення спеціалізації та розширення
кооперування, грн;
Ссп – собівартість одиниці виробів, виробництво яких планується розмістити
на спеціалізованих підприємствах, грн/од;
Ц – ціна виробу, виготовленого на спеціалізованому підприємстві, грн;
Вт.з – транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн/од.;
72
N – кількість виробів, отриманих по кооперації зі спеціалізованих
підприємств із моменту проведення спеціалізації до кінця року, нат. од.
Розрахуємо як змінилися витрати на 1 грн товарної продукції
а) базові значення
Вб = Сб/Об = 1,41 грн (3.7)
де Вб - витрати на 1 грн товарної продукції;
Сб - собівартість товарної продукції;
Об - обсяг товарної продукції.
б) планові значення
С
В = плпл = 0,63 грн (3.8) Опл
де Впл - витрати на 1 грн товарної продукції;
Спл - собівартість товарної продукції;
Опл - обсяг товарної продукції.
Також розрахуємо відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції:
В −В
П = ( б плзв ) ∗ 100% =55,3% (3.9) Вб
де Пзв - відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції.
Вихідна собівартість товарної продукції в плановому році:
Свих = Вб ∗ Опл= 330152 тис.грн (3.10)
де Свих - вихідна собівартість товарної продукції в плановому році
планова собівартість продукції:
Спл = Свих ± Евит=147831,4 тис.грн (3.11)
де Свих - сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів.
Отже, обравши найефективніші шляхи зниження собівартості продукції,
собівартість зменшилась на 182321 тис.грн, витрати на одиницю продукції
знизилися на 55%, що є позитивними показниками ефективної політики
зниження собівартості.
Одним зі шляхів підвищення ефективності управління витратами на
підприємстві є вдосконалення організації та методики здійснення
внутрішнього контролю витрат на підприємстві.
73
На нашу думку, внутрішній контроль як функція управління є засобом
зворотного зв’язку між об’єктом управління й органом управління,
інформуючи про дійсний стан об’єкта та фактичне виконання управлінських
рішень. Організація на підприємствах системи внутрішнього контролю
забезпечує керівництво інформацією про дійсний фінансовий стан
підприємства, а також дасть змогу окреслити шляхи зменшення собівартості
продукції й підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок
установлення відхилень від бажаних значень витрат і причин їх виникнення.
На ТОВ «Нью Йоркер» доцільно створити службу внутрішнього контролю.
Це обумовлено наявністю на підприємстві протягом аналізованого періоду
непродуктивних витрат, таких як штрафні санкції і компенсації за порушення
законодавства, в розмірі 13 тис. грн.
Лід зазначити, що досліджуване підприємство є великим за розміром, має
достатньо фінансових ресурсів і матеріальної бази та складну організаційну
структуру. Пропонуємо на підприємстві створити службу внутрішнього
контролю, яку слід проводити за такою послідовністю:
1. прийняття рішення про створення служби внутрішнього контролю;
2. визначення функціональної сфери внутрішнього контролю;
3. окреслення суб’єктів проведення внутрішнього контролю;
4. визначення місця служби внутрішнього контролю в організаційній
структурі підприємства;
5. визначення внутрішньої організації служби внутрішнього контролю;
6. розроблення регламентного забезпечення служби внутрішнього
контролю;
7. підбір кадрів.
8. навчання спеціалістів і підвищення кваліфікації.
Головним завданням внутрішнього контролю є перевірка господарських
операцій у виробничих об’єктах для недопущення перевитрат матеріальних і
фінансових ресурсів, виконання виробничих і фінансових планів,
раціонального використання робочої сили, впровадження прогресивних
74
методів праці і технологій у бригадах, дільницях, цехах та інших виробничих
підрозділах, забезпечення збереженості засобів і товарно-матеріальних
цінностей, раціонального використання сировини і паливно-енергетичних
ресурсів, випуску продукції, що має попит на ринку. Обґрунтовано для
досліджуваного підприємства методичні прийоми та способи, які можна
використовувати для здійснення внутрішнього контролю витрат на
підприємстві.
3.1 Проект впровадження у виробництво нової продукції
Даний проект передбачає часткову переорієнтацію швейного виробництва на
виробництво медичних масок. Сьогодні в умовах кризи відбувається
скорочення на 25% обсягів реалізації швейної продукції підприємства. Це
обумовлено тим, що в умовах пандемії споживачі більш обґрунтовано
підходять до вибору одягу, віддаючи перевагу недорогим, більш зручним та
універсальним моделям. Крім того, на скорочення обсягу пропозиції
підприємства мало значний вплив зниження купівельної спроможності
споживачів.
Медичні маски – це спеціальні накладки на обличчя, які закривають ніс і рот,
і таким чином перешкоджають проникненню на слизові людини інфекції та
вірусів, які передаються повітряно-крапельним шляхом. Традиційно
виробництво медичних масок залежало від сезону, у теплу пору року обсяги
продажу знижувалися. Основними покупцями виступали лікарні, медичні
центри та інші медичні установи.
Ситуація значно змінилася під час пандемії короновірусу. Обсяг виробництва
медичних масок значно виріс і наблизився до 1 млн. штук на добу. Попит
значно зріс, а разом з ним пропозиція. Під час пандемії виробництво
медичних масок – це один із небагатьох видів діяльності із стабільно
75
зростаючим попитом на кінцеву продукцію. Саме тому керівництво
досліджуваного підприємства прийняло рішення розташувати на вільній
виробничій площі цех по виробництву медичних масок.
Наявність вільної виробничої площі 260 кв метрів дасть можливість
розташувати необхідне обладнання. Дана будівля має кімнату для персоналу
та відповідає вимогам СЕС та пожежної безпеки. Виробниче приміщення має
водопровід, каналізацію, вентиляцію та оснащене необхідною
електромережею.
Технологія виробництва масок складається із таких етапів: заготівля маски та
фіксація зав’язок. Виготовлення масок за цією технологією забезпечує
близько 500-700 масок в зміну.
Маски виготовлятимуться із нетканних термозварювальних матеріалів та
поліпропіленових матеріалів. Основними видами матеріалів будуть
спанбонд, мельтблаун та композитні матеріали. Ці види матеріалу легко
піддаються подальшій обробці, не токсичні та не викликають алергічного
подразнення. Сировина постачатиметься у рулонах різної ширини та різного
забарвлення. Залежно від матеріалу и призначення маски можуть бути
виготовлені із одного, двох, трьох або чотирьох шарів нетканих матеріалів.
Керівництво підприємства прийнято рішення придбати автоматичну лінію
для виготовлення медичних масок, яка включає в себе машину для
виготовлення заготовок і апарат для припаювання зав’язок. Автоматизована
лінія від НВО «Ковчег» (Група «Ковчег») коштує 910 500 тис. грн. Дана
автоматизована лінія вимагає двох працівників у зміну. Припустимо, що цех
працюватиме щодня в одну зміну.
Основними клієнтами будуть оптові покупці і медичні організації. Рекламну
компанію необхідно розпочати ще до запуску виробництва.
Розглянемо річний обсяг витрат на утримання цеху по виробництву масок у
таблиці 3.1.
Таблиця 3.1 – Витрати на утримання цеху для виготовлення медичних масок
Витрати на утримання цеху Ціна тис. грн.
76
Оплата комунальних послуг на місяць 35,0
Витрати на розхідні матеріали цеху на рік 20,0
Стіл лабораторний пристінний 5,67
Інвентар (меблі) 50,00
Вантажна Газель ГАЗ 3302 400,00
Всього на рік 510,67
Комунальні послуги щомісяця становитимуть близько 35 тис. гривень
(усереднений показник), а витрати цеху (спеціальних одяг для працівників,
миючі засоби, антисептик, витратні матеріали для обслуговування
обладнання тощо) складуть близько 20 тис. грн. Термін реалізації проекту 5
років.
Для самого процесу виготовлення та доставки масок необхідно найняти
персонал. У таблиці 3.2 наведемо склад персоналу цеху, необхідну кількість
працівників та розрахуємо річний фонд заробітної плати працівників цеху.
Таблиця 3.2 – Персонал та фонд оплати праці виробництва масок
Заробітна плата Разом заробітна плата
Посада Кількість
тис. грн. + ЄСВ тис. грн.
Менеджер 13,0 1 15,86
Бухгалтер 12,0 1 14,22
Оператор лінії 10,0 4 48,8
Пакувальник 7,0 2 17,08
Водій доставки 7,0 1 8,54
Разом 49,0 9 59,78
Фонд оплати праці на рік 588,0 717,36
У таблиці 3.3 наведена виробнича потужність автоматизованої лінії по
виробництву масок. Припустимо, що автоматизована лінія по виробництву
масок буде виготовляти 700 тис. масок за зміну, а за рік виробництво масок
сягне 252000 тис. шт.
Таблиця 3.3 – Виробнича потужність проекту, шт.
Перший Другий Третій Четвертий П’ятий
Потужність
рік рік рік рік рік
Зміна, тис. шт.
700 700 700 700 700
Місяць, тис. шт.
210 00 210 000 210 000 210 000 210 000
Рік, тис. шт. 252 000 252 000 252 000 252 000 252 000
77
Розрахуємо інвестиційні витрати на впровадження проекту і представимо їх у
таблиці 3.4.
Таблиця 3.4 – Інвестиційні витрати на впровадження проекту
Сума
Інвестиційні витрати тис. грн.
Автоматизована лінія для виробництва масок
910 500,0
Вантажівки для доставки продукції
400,0
Витратні матеріали за рік
1328,04
Всього інвестицій
912228,04
Розрахуємо амортизаційні нарахування на відповідні засоби виробництва.
Оскільки у кожного виду основних засобів різний термін амортизації,
доцільно взяти усереднений показник який дорівнюватиме терміну реалізації
проекту – 5 років.
Спосіб нарахування амортизації – лінійний, тому списання вартості основних
засобів буде списуватись рівними частинами протягом всього терміну
експлуатації. Розглянемо дані щодо амортизації в таблиці 3.5.
Розрахуємо річні витрати на виготовлення масок. Для цього припустимо, що
норма рентабельності буде становити 30%.
Таблиця 3.5 – Амортизація засобів виробництва, задіяних на впровадження
проекту
Норма
Амортизація амортизації Сума за рік, тис. грн.
Амортизація будівлі цеху
2% 200,00
Автоматизована лінія для виробництва масок
20% 182,10
Вантажівки для доставки продукції
18% 72,00
Всього амортизовано за рік
454,0
78
У таблиці 3.6 зведемо усі витрати на реалізацію проекту, а саме: витрат на
сировину і матеріали (причому слід припустити, що протягом реалізації
інвестиційного проекту відбудеться поступове збільшення витрат на
закупівлю сировини і матеріалів); фонд оплати праці та ЄСВ; витратні
матеріали; накопичену суму амортизаційних відрахувань та накладних
витрат щодо реалізації проекту.
Таблиця 3.6 – Витрати на реалізацію проекту
Витрати на реалізацію 1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік 5-й рік
проекту тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн.
Сировина та матеріали
500 100,0 500 900,0 503200,0 504800,0 505100,0
Фонд оплати праці та
717,36 717,36 717,36 717,36 717,36
ЄСВ
Витратні матеріали за рік 1328,04 1328,04 1328,04 1328,04 1328,04
Амортизація
454,0 454,0 454,0 454,0 454,0
Накладні витрати
5,5 5,5 5,5 5,5 5,5
Всього
502604,9 503399,4 505 704,9 507304,9 507604,9
У таблиці 3.7 представимо очікувані грошові потоки для визначення
доцільності впровадження проекту.
Отже, вже з першого року спостерігається додатній грошовий потік і
становитиме він 414 млн. грн.
Зменшення величини щорічного грошового потоку пояснюється зростанням
цін на сировину і матеріали.
Таблиця 3.7 – Обґрунтування грошових потоків
1-й рік 2-й рік 3-й рік 4-й рік 5-й рік
Статті
тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн. тис. грн.
Дохід
1008000 1008000 1008000 1008000 1008000
ПДВ
806400 806400 806400 806400 806400
Чистий дохід
1007980 1007980 1007980 1007980 1007980
Валові витрати
502604,9 503399,4 505 704,9 507304,9 507604,9
Валовий прибуток 505375,1 504580,6 502275,1 500675,1 500375,1
79
Податок на
90967,52 90824,51 90409,52 90121,52 90067,52
прибуток 18%
Чистий прибуток
414 407,582 413 756,092 411865,582 410553,582 410307,582
Амортизація 454,0 454,0 454,0 454,0 454,0
Грошовий потік
414861,582 414210,092 412312,582 411007,582 410761,582
Враховуючи ставку НБУ, вартість капіталу та темпи інфляції в Україні
використаємо дисконтну ставку - 20%. Проведемо розрахунок чистої
теперішньої вартості (ЧТВ) і дані занесемо в таблицю 3.8.
Таблиця 3.8 – Розрахунок чистої теперішньої вартості проекту при і=20%
Накопичена чиста
Чиста теперішня
Грошовий теперішня
Інвестиції, Коефіцієнт вартість
Рік потік, вартість
тис. грн. дисконтування NPV(20%),
тис. грн. NPV(20%),
тис. грн.
тис. грн.
0 912228,04 1 -912228,04 -912228,04
1 414861,58 0,83 499833,23 -412394,81
2 414210,09 0,69 600304,48 187909,67
3 412312,58 0,58 710883,76 898793,43
4 410553,58 0,48 855319,96 1754113,39
5 410761,58 0,40 1026903,95 2781017,34
Всього 2062699,41 2781017,34
Отже, при ставці дисконту 20% проект доцільно впроваджувати у
виробництво. За п’ять років чиста теперішня вартість проекту складатиме
2781017,34 тис. грн., а інвестиції окупляться за два роки.
Розрахуємо індекс дохідності проекту (ІД), адже цей показник
дозволяє порівняти обсяг інвестиційних витрат із майбутніми доходами по
інвестиційному проекту. Розрахуємо індекс доходності за формулою:
ІД = ЧГП / ІВ
де, ЧГП – сума приведеного до теперішньої вартості чистого грошового
доходу за весь період експлуатації інвестиційного проекту;
ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.
На основі наведених показників визначимо індекс доходності проекту.
80
По проекту індекс доходності становитиме:
ІД = 2781017,34 / 912228,04 = 3,04
Розрахунки показали, що значення індексу доходності більше одиниці ІД ≥ 0),
то даний проект може бути прийнятий у зв’язку з тим, що він повністю
покриває інвестиційні витрати.
Розрахуємо термін окупності (ТО) для оцінки ефективності інвестиційного
проекту за формулою:
ТО = ІВ/ ЧГП
С
де ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;
ЧГП – середньорічна сума ЧГП за період експлуатації проекту.
С
ЧГП = 2062699,41 / 5 = 412539,88 тис. грн. С
Термін окупності із врахуванням середньорічної вартості чистого грошового
потоку становитиме:
ТО = 912228,04 / 412539,88 = 2,21 року
Проведені розрахунки показників ефективності інвестиційного проекту щодо
виробництва медичних масок свідчать про те, що проект є ефективним і може
бути впроваджений на досліджуваному підприємстві.
Отже, при ставці дисконту 20% проект доцільно впроваджувати у
виробництво. За п’ять років чиста теперішня вартість проекту складатиме
2781017,34 тис. грн., а інвестиції окупляться за два роки.
ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
1. Формування прибутку, його збільшення мають важливе значення для
кожного суб'єкта господарської діяльності і для суспільства в цілому,
оскільки прибуток є основним джерелом фінансування розвитку
підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення
всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те,
81
щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на
певному рівні.
2. Прибуток, як економічна категорія відображає остаточну грошову
оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником
фінансових результатів підприємств, їх фінансового стану. У загальному
вигляді прибуток є різницею між доходами від певної діяльності й витратами
на її здійснення. Розмір прибутку свідчить про необхідність заходів,
спрямованих на зниження собівартості продукції, нарощення обсягів
виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлених товарів,
змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності
господарювання і основним джерелом фінансових ресурсів підприємства.
Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», де прибуток - це сума, на
яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Основними функціями
прибутку є оціночна, розподільча та стимулююча.
3. Залежно від характеру діяльності підприємства розрізняють
прибуток від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій.
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – це алгебраїчна сума
прибутку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів,
фінансових та інших витрат. Для визначення прибутку від звичайної
діяльності від прибутку від наведеного вище показника віднімають податок
на прибуток.
Прибуток (збиток) від надзвичайних подій є наслідком діяльності, яка не
характерна для підприємства. Зазвичай це саме збиток, адже надзвичайні
ситуації це витрати на подолання наслідків стихійного лиха, техногенних
катастроф та аварій, та інших надзвичайних витрат. До таких можна віднести
й останні події з коронавірусною пандемією на планеті. Аналіз зазначеного
виду прибутку дасть можливість оцінити вплив на підприємство ситуацій, що
неможливо передбачити, та оцінити наскільки підприємство було готове до
таких ситуацій.
82
4. Залежно від видів господарських операцій підприємства розрізняють
прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації продукції зазвичай є основною складовою загального
прибутку. Визначають його як різницю обсягу реалізованої продукції та
повною собівартістю. Його аналогом можна назвати валовий прибуток. В
обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання з
основної виробничо-збутової діяльності підприємства. Прибуток від
позареалізаційних операцій (діяльності) - це різниця між штрафами, пенею,
неустойками одержаними та сплаченими та доходом від операцій з тарою,
орендна плата від надання в оренду приміщень.
5. Залежно від видів діяльності розрізняють прибутки від операційної,
фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Прибуток від
операційної діяльності – це загальний обсяг прибутку отриманий від
реалізації продукції та інших операцій (окрім інвестиційної та фінансової
діяльності). Прибуток від інвестиційної діяльності – це фінансовий результат
придбання (спорудження, виготовлення) та продажу основних фондів,
нематеріальних активів та інших необоротних активів. До прибутку від
інвестиційної діяльності також відносять короткострокові фінансові
інвестиції, які не є еквівалентами коштів. Прибуток від фінансової діяльності
– фінансовий результат від операцій, що спрямовані на зміну розміру та
складу власного капіталу і позичок підприємства.
6. Залежно від складу елементів, що формують прибуток, розрізняють
маржинальний, валовий і чистий прибуток підприємства. Маржинальний
прибуток формується шляхом вирахування з чистого доходу від операційної
діяльності змінних витрат. Визначення маржинального прибутку дозволяє
проводити маржинальний аналіз, який в свою чергу дозволить вивчити
співвідношення обсягу продаж, собівартості та прибутку завдяки складання
прогнозів щодо рівня цих величин при заданих умовах.
Валовий прибуток показує суму чистого доходу зменшеного на
собівартість реалізованої продукції, тобто формується при зменшенні
83
маржинального прибутку на суму постійних витрат. Цей показник є
важливим для оцінки рівня виконання програм по виробництву. При
зіставленні валового та чистого прибутку вивчають структуру витрат
підприємства.
Чистий прибуток є узагальнюючим показником ефективності діяльності
підприємства і розраховується шляхом вирахування з валового прибутку
податку на прибуток. Чистий прибуток також є базою для розрахунку інших
різноманітних відносних показників діяльності підприємства, а саме
рентабельності.
7. В сучасних умовах господарювання ефективність функціонування
будь-якого підприємства можлива лише за умови досягнення певних
фінансових результатів, основними показниками яких є прибуток і
рентабельність. Прибуток і рентабельність характеризують відповідно
абсолютну і відносну ефективність діяльності підприємства. Варто
зазначити, що крім прибутковості існує ще ряд критеріїв за якими можна
оцінити результативність роботи підприємства, однак як правило кожен з них
в результаті все одно може бути виражений через критерій прибутковості. У
таблиці 1.3 наведено основні критерії оцінки результативності діяльності
підприємства.
Інформаційною базою для аналізу прибутковості та рентабельності
підприємства є форми бухгалтерської звітності №1 «Баланс підприємства»,
№2 «Звіт про фінансові результати», №3 «Звіт про рух грошових коштів»,
№4 «Звіт про власний капітал», №5 «Примітки до річної фінансової
звітності», бізнес-план, фінансовий план, матеріали ревізій, аудиторських
перевірок тощо [19].
8. Як відомо, рентабельність – це відносний показник інтенсивності
виробництва, який характеризує рівень окупності (прибутковості) відповідних
складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.
Слід зазначити, що рентабельність – це якісний вартісний показник,
який показує рівень віддачі витрат або ступінь використання існуючих
84
ресурсів у процесі виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг).
Рентабельність є складним комплексним соціально-економічний критерієм,
який відображає відносну прибутковість підприємства. На відміну від
прибутку, рентабельність характеризує ефективність фінансової діяльності
будь-якого суб’єкта господарської діяльності, щодо всіх інших
(індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн і світу в
цілому), незалежно від розмірів і характеру економічної діяльності.
9. До зовнішніх чиннків впливу на прибутковість слід віднести
наступні: система оподаткування; державне регулювання цін; нормативні
документи галузі, в якій працює підприємство; умови та ставки
кредитування. До внутрішніх чинників включають такі як: цінова політика;
обсяг діяльності (кількість та номенклатура продукції, ціни); обсяг та
характеристика витрат обігу; чисельність працівників; фонд оплати праці;
показники ефективності роботи обладнання та працівників.
10. Резерви підвищення прибутковості можуть бути реалізовані в
наступних випадках: при збільшенні обсягів випуску та реалізації продукції;
за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; при
впровадженні досягнень науково-технічного прогресу; за рахунок
підвищення якості продукції, що реалізується.
11. Собівартість продукції і прибуток тісно взаємопов’язані між
собою, оскільки зниження собівартості виробництва призводить до
відповідного зростання суми прибутку і навпаки. Зниження собівартості
продукції є найважливішим фактором зростання прибутку. У зниженні
собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних,
трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство.
Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою
умовою ефективного функціонування підприємства. На витрати
виробництва та реалізацію продукції впливають всі чинники витрат
виробництва, виражені у грошовій формі, а саме: основних фондів,
сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів.
85
Собівартість виробництва є найважливішим внутрішньовиробничим
показником, який впливає на збільшення прибутку підприємства. Для будь-
якого виробника основним, а іноді єдиним джерелом збільшення прибутку
стає зниження витрат. Виходячи з цього можна зазначити, що основним
завданнм підприємства щодо збільшення прибутку є визначення
оптимального співвідношення між витратами та доходами, що є
найважливішою умовою ефективної його діяльності.
12. В результаті аналізу основних техніко-економічних показників
діяльності досліджуваного підприємства за аналізований період, можна
зробити висновок про те, що підприємство є ліквідним, воно спроможне
погашати свої поточні зобов'язання вчасно і в повному обсязі. Для
підтримки ліквідності на належному рівні підприємство має достатній обсяг
грошових коштів та інших ліквідних активів, які в разі потреби можна
перетворити в готівку і використати для погашення зобов'язань. Про
ефективне використання основних виробничих фондів підприємства
свідчить зростання показників фондовіддачі та фондоозброєності на
підприємстві та зниження показника матеріаломісткості. Аналіз показників
рентабельності свідчить про те, що підприєсмтво неефективно веде
господарську діяльність підприємства в цілому, систематично
спостерігаються ознаки неплатоспроможності.
13. В результаті аналізу системи управління витратами було
сформовано механізм цієї системи, який полягає в наступному : організація
обліку витрат відповідно до сучасних систем управління операційними
витратами та створення відповідної інформаційної бази. Це необхідно для
того, щоб правильно та вчасно зреагувати на зміни витрат на підприємстві і
відповідно до цього прийняти необхідні рішення. Проведення нормування
витрат. Це робиться для того, щоб визначити граничні розміри окремих
видів витрат. Аналіз витрат. Це дасть змогу підприємству оцінити стан
своїх витрат, а також оцінити ступінь раціоналізації здійснених витрат.
86
14. Для підприємства можна запропонувати наступні заходи щодо
оптимізації витрат підприємства: підвищення технічного рівня
виробництва, яке забезпечується впровадженням нової, прогресивної
технології, застосуванням нових видів сировини і матеріалів;
використанням інноваційної техніки та обладнання; більший ступінь
автоматизації та механізації виробничих процесів.
Вдосконалення організації виробництва і праці за рахунок зміни форм
і методів праці, вдосконалення апарату управління, скорочення витрат на
нього, а також зниження транспортних витрат. Зміна обсягу і структури
продукції. Це зміна номенклатури і асортименту; зниження
матеріаломісткості і трудомісткості продукції. Поліпшення використання
природних ресурсів, застосування більш дешевих матеріалів, повторне їх
використання, безвідходні технології виробництва. Введення і освоєння
нових цехів, виробництв і виробничих одиниць, диверсифікація
виробництва. В ході проведеного дослідження системи управління
витратами підприємства було запропоновано заходи, що удосконалюють
управління витратами на підприємстві, та ведуть до отримання
економічного ефекту.
Для підприємства було запропоновано оптимізацію собівартості
продукції шляхом зниження матеріальних витрат, підвищення
продуктивності праці та зниження її трудомісткості, що принесе
додатковий економічний ефект в сумі 101638 тис. грн.
15. Нами розроблено проект, який передбачає часткову
переорієнтацію швейного виробництва на виробництво медичних масок.
Сьогодні в умовах кризи відбувається скорочення на 25% обсягів реалізації
швейної продукції підприємства. Це обумовлено тим, що в умовах пандемії
споживачі більш обґрунтовано підходять до вибору одягу, віддаючи перевагу
недорогим, більш зручним та універсальним моделям. Крім того, на
скорочення обсягу пропозиції підприємства мало значний вплив зниження
купівельної спроможності споживачів. Під час пандемії виробництво
87
медичних масок – це один із небагатьох видів діяльності із стабільно
зростаючим попитом на кінцеву продукцію. Саме тому керівництво
досліджуваного підприємства прийняло рішення розташувати на вільній
виробничій площі цех по виробництву медичних масок.
Наявність вільної виробничої площі 260 кв метрів дасть можливість
розташувати необхідне обладнання. Дана будівля має кімнату для персоналу
та відповідає вимогам СЕС та пожежної безпеки. Виробниче приміщення має
водопровід, каналізацію, вентиляцію та оснащене необхідною
електромережею. Технологія виробництва масок складається із таких етапів:
заготівля маски та фіксація зав’язок. Виготовлення масок за цією
технологією забезпечує близько 500-700 масок в зміну на одного
працівника.Маски виготовлятимуться із нетканних термозварювальних
матеріалів та поліпропіленових матеріалів. Основними видами матеріалів
будуть спанбонд, мельтблаун та композитні матеріали. Ці види матеріалу
легко піддаються подальшій обробці, не токсичні та не викликають
алергічного подразнення. Сировина постачатиметься у рулонах різної
ширини та різного забарвлення. Залежно від матеріалу и призначення маски
можуть бути виготовлені із одного, двох, трьох або чотирьох шарів нетканих
матеріалів. Керівництво підприємства прийнято рішення придбати
автоматичну лінію для виготовлення медичних масок, яка включає в себе
машину для виготовлення заготовок і апарат для припаювання зав’язок.
Автоматизована лінія від НВО «Ковчег» (Група «Ковчег») коштує 910 500
тис. грн. Проведені розрахунки показників ефективності інвестиційного
проекту щодо виробництва медичних масок свідчать про те, що проект є
ефективним і може бути впроваджений на досліджуваному підприємстві.
Отже, при ставці дисконту 20% проект доцільно впроваджувати у
виробництво. За п’ять років чиста теперішня вартість проекту складатиме
2781017,34 тис. грн., а інвестиції окупляться за два роки.
88
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аналіз резервів збільшення прибутку URL:
https://studfile.net/preview/5129268/page:3/. (дата звернення 25.05.20)
2. Біла О.Г. Фінанси підприємств : навч. посібник О.Г. Біла. – Львів:
Магнолія, 2009. – 383 с
3. Білик, М. Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств / М. Д.
Білик // Фінанси України. - 2005. - № 3. - С. 117-128.
4. Бланк, И. А. Управление прибылью: підручник / И. А. Бланк. - К.: Ника
- Центр, Эльга, 2002. - 752 с.
5. Бойчик І.М. Економіка підприємства : навч. посібник Бойчик І. М. − [2-
ге вид., доп. і переробл.]. – К. : Атіка, 2006. – 528 с.
6. Бухгалтерський прибуток і маржинальний дохід. маржинальний
прибуток URL: https://polipharm.ru/uk/selskoe-h
ozyajjstvo/buhgalterskaya-pribyl-i-marzhinalnyi-dohod-marzhinalnaya-
pribyl-formula/. (дата звернення 25.05.20)
7. Бухгалтерський та економічний прибуток – URL:
https://pidruchniki.com/16520205/politekonomiya/buhgalterskiy_ekonomich
niy_pributok. (дата звернення 25.05.20)
8. Верхоглядова, Н. І. Зміст та значення прибутку як головної рушійної
сили ринкової економіки / Н. І. Верхоглядова // Економічний простір. -
2008. - № 18. - С. 237-245.
9. Возняк, П. І. Методичні особливості оцінки ефективності фінансування
інноваційних проектів прибутком від основної діяльності / П. І. Возняк
// Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 4. - С. 45 - 47.
10. Волошин, І. В. Особливості формування фінансового результату від
операційної діяльності / І. В. Волошин // Вісник Хмельницького
національного університету. Економічні науки. - 2005. - № 4, Ч. 2, Т.2.
С. 118-120.
89
11. Вплив інноваційної діяльності на економічну ефективність
підприємства URL:
http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/67707.doc.htm.
(дата звернення 25.05.20)
12. Голишова І.С. Резерви зниження собівартості продукції URL:
http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/natural/vcpi/ TPtEV/ 2012 _6/ statti/17
Golish.pdf
13. Городня Т.А. Оптимізація собівартості продукції підприємства URL:
http://archive. nbuv.gov.ua/ portal/ chem_biol/ nvnltu/ 21_1/326_Gor.pdf
(дата звернення 25.05.20)
14. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : кодекс України
від 16.01.2003 р. № 435 - IV. - Режим доступу : -
http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0014665-06. - 19.05.2011. - Назва з
екрану.
15. Економічний словник-довідник За ред. С.В. Мочерного. – К.: Феміна,
1995. – 368 с
16. Ефимова О. П. Рентабельность гостиничного комплекса и методика ее
оценки О. П. Ефимова, С. О. Белова Потребительская кооперация. – №
4 (31). – 2010. – С. 58-62.
17. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами
від 1.07.2004. [Електронний ресурс] / Правові системи НАУ. - Режим
доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0014665-06 - 19.05.2011. -
Назва з екрану.
18. Зінченко, О. А.Управління якістю фінансового результату
підприємства [Текст] / О. А. Зінченко // Актуальні проблеми економіки.
2010. - № 1. - С 109 - 115.
19. Історія економічних учень: [підручник: У 2 ч. – Ч.1] За ред. В.Д.
Базилевича. – 2-ге вид., випр. – К.: Знання, 2005. – 567 с. 2. Лихолат
С.М. Економічна сутність прибутку підприємства С.М. Лихолат, П.Р.
Маделик Науковий вісник. – 2006. Вип. 16.2. – С. 186-190.
90
20. Кірейцева, Г. Г. Фінанси підприємств [Текст] : навчальний посібник :
Курс лекцій / Г. Г. Кірейцева. - Київ : ЦУЛ, 2002. - 268 с.
21. Кобець Д.Л. Теоретичні підходи до формування маркетингової
стратегії на підприємствах URL:
[http://www.economyandsociety.in.ua/journal/13_ukr/82.pdf.
22. Кобилецький В. Р., Рентабельність. Сутність та показники В. Р.
Кобилецький Онлайн-журнал «Financial Analysis online» URL:
https://www.finalon.com/metodyka-rozrakhunku/22 (дата звернення
25.05.20)
23. Кудряшов, В. П. Фінанси: навчальний посібник / П. Кудряшов. Херсон
: Олді-плюс, 2006. - 352 с. - ISBN 966-791444-7.
24. Кучерява А. С. Прибутковість підприємства та шляхи її підвищення
Аліна Сергіївна Кучерява. – 2015. – С. 39.
25. Мельник, Л. Г. Економіка підприємства : підручник / Л. Г. Мельник. -
Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 644 с. - ISBN: 966-680-
156-6.
26. Мец, В. О. Економічний аналіз фінансовий результатів та фінансового
стану підприємства [Текст] : навчальний посібник / В. О. Мец. - К. :
Вища школа, 2003. - 278 с.
27. Назарова Г.Б. Основні принципи формування доходів підприємств з
метою визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток Г.Б.
Назарова, доц., канд. екон. наук. Наукові праці Кіровоградського
національного технічного університету. Економічні науки, вип. 20, ч. І.
– 2011. – С. 259–268.
28. Облік доходів діяльності підприємства URL:
https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2019/december/issue-99/article-
105875.html. (дата звернення 25.05.20)
29. Основи економічних знань: навч. посіб. А.С.Гальчинський, П.С.
Єщенко, Ю.І. Палкін. – 2- ге вид., перероб. і допов. – К. : Вища школа,
2002. – 543 с.
91
30. Основні поняття інвестиційної діяльності URL:
https://pidruchniki.com/13761025/investuvannya/osnovni_ponyattya_investi
tsiynoyi_diyalnosti. (дата звернення 25.05.20)
31. Патарідзе-Вишинська М.В. Визначення та облік фінансового
результату: вітчизняний і зарубіжний досвід Патарідзе-Вишинська
М.В. – 2010. – №336.
32. Планування прибутковості підприємства URL:
https://buklib.net/books/29182/. (дата звернення 25.05.20)
33. Планування прибутковості підприємства URL:
https://buklib.net/books/29182/.(дата звернення 25.05.20)
34. Податкові новації у зв’язку з карантином URL:
https://biz.ligazakon.net/ua/analitycs/194260_podatkov-novats-u-zvyazku-z-
karantinom.
35. Поддєрьогін, А. М. Фінанси підприємств [Текст] : навчальний
посібник / А. М. Поддєрьогін ; 3-тє вид., перероб. та доп. - К. : КНЕУ,
2001. - 460 с.
36. Покропивний, С. Ф. Економіка підприємства [Текст] : підручник / С.
Ф. Покропивний. - Видання друге, перероблено та доповнено. - К. :
КНЕУ, 2001. - 528 с. - ISBN: 966-574-148-9.
37. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31
грудня 1999 р. №318 [Електронний ресурс] / Український портал
аудиту. - Режим доступу : http://proaudit.com.ua/buh/standart/p-s-bo-3-
zv-t-pro-nansov-rezultati.lkpo/.
38. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» від 31
березня 1999 р. №87 [Електронний ресурс] / Український портал
аудиту. - Режим доступу : http://proaudit.com.ua/buh/standart/p-s-bo-3-
zv-t-pro-nansov-rezultati.hguy/.
39. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові
результати" від 31 березня 1999 р. №87 [Електронний ресурс] /
92
Український портал аудиту. - Режим доступу :
http://proaudit.com.ua/buh/standart/p-s-bo-3-zv-t-pro-nansov-rezultati.html/.
40. Прибуток підприємства: види роль та функції. – 2010. –URL:
eui_2010_1_19.pdf (дата звернення 25.05.20)
41. Сутність та функції прибутку підприємства. URL:
https://studfile.net/preview/5423993/page:37/.(дата звернення 25.05.20)
42. Управління прибутком підприємства Ефективна економіка № 2. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5452. (дата звернення
25.05.20)
43. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств : навч. посібник О.С.
Філімоненков. – К. : Кондор, 2007. – 400 с
44. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи підприємства
URL:https://pidruchniki.com/84806/finansi/finansova_diyalnist_zmist_finan
sovoyi_roboti_pidpriyemstva. (дата звернення 25.05.20)
45. Фінансовий облік за міжнародними та національними стандартами
URL:
https://pidruchniki.com/19301023/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/operatsiyna
_diyalnist. (дата звернення 25.05.20)
46. Формування та розподіл чистого прибутку Фінансовий менеджмент. –
2005. – URL: https://library.if.ua/book/52/3789.html. (дата звернення
25.05.20)
47. Шляхи поліпшення процесу управління прибутком на підприємстві.
Проблеми економіки організацій та управління підприємствами. –
2014. – С. 145–152.
48. Шляхи та резерви збільшення прибутку підприємства в умовах
економічної кризи. «Young Scientist». – 2018. – С. 987–989. (дата
звернення 25.05.20)
49. Що таке рентабельність: види, формули розрахунку і способи
поліпшення цього показника для різних видів бізнесу + приклади URL:
93
https://itstatti.in.ua/18-biznes/552-rentabelnist.html. (дата звернення
25.05.20)
50. Юхименко П.І. Історія економічних учень: [навч. посіб. – 3-те вид.,
випр.] П.І. Юхименко, П.М. Леоненко. – К.: Знання-Прес, 2002. – 514 с.
– (Вища освіта ХХІ століття).