Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1778
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.advisorЗагоруйко, Неллі ВІкторівна-
dc.contributor.authorЗозуля, Юрій Вікторович-
dc.date.accessioned2021-01-02T07:15:35Z-
dc.date.available2021-01-02T07:15:35Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.urihttps://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1778-
dc.description.abstractЗозуля Ю.В. Дослідження успішності впровадження екологічних стандартів на підприємствах молочної галузі України Актуальність теми. Основною проблемою, що виникає при експорті вітчизняних молокопродуктів на європейський ринок, є неузгодженість вітчизняних стандартів із вимогами якості до продукції в країнах ЄС. Особливе місце займають екологічні стандарти, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації в навколишньому середовищі. Ці стандарти є добровільними для впровадження, але продукція, сертифікована стосовно стандартів ISO14000 має певні переваги. Тому дослідження проблем впровадження та успішної сертифікації системи екологічних стандартів для підприємств молочної галузі України є актуальною Мета роботи: дослідження зацікавленості виробників молочної продукції в Україні у впровадженні на своїх підприємствах вітчизняних та міжнародних екологічних стандартів. Об’єкт дослідження: підприємства молочної галузі України. Предмет дослідження: маркування вітчизняної молочної продукції вітчизняними та міжнародними знаками екологічного маркування, відповідність вітчизняних молокопродуктів стандартам якості та вимог до харчових продуктів. Методи дослідження: літературні джерела, статистичні довідники ти звіти, власні дослідження маркування молочної продукції різних торгових марок та виробників в супермаркетах м. Черкаси та аналітична обробка даних за допомогою комп’ютера. Результати дослідження. Досліджено, що в Україні якість та безпеку продукції досягають сертифікацією запровадженого міжнародного стандарту якості ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Визначено, що для українських виробників молочної продукції найважчим є дотримання вимог міжнародних стандартів в питаннях закупівлі молочної сировини. В європейських країнах закуповується молочна сировина в фермерських господарствах, що пройшли відповідну сертифікацію якості своєї продукції. В Україні молоко закуповується переважно у приватних власників, що не можуть забезпечити належні умови його зберігання, а це не відповідає міжнародним стандартам якості до молочної продукції. Головними труднощами в гармонізації українських стандартів з європейськими є: недостатньо висока якість молока-сировини; недосконала інфраструктура заготівлі; зберігання та транспортування молока; відсутність на більшості ферм сучасних приладів для визначення основних показників якості молока. Аналіз проведених досліджень показав, що знаки екологічного маркування на вітчизняній продукції відсутні. Наукова новизна: теоретично обґрунтовані складнощі у імплементації системи міжнародних екологічних стандартів ISO 14000 в молочній галузі, які пов’язані із неможливістю контролю за екологічними показниками на всіх ланках життєвого циклу при виробництві молочної продукції в Україні. Складнощі пов’язані із відмінністю принципів закупівлі та виробництва молочних продуктів із європейськими нормами. При маркуванні вітчизняної молочної продукції великі молочні холдинги інформують споживачів про відповідність вітчизняним молочним стандартам, але для більшості виробників є звичайною практика виробництва молока за власними технічними умовами без будь-якої сертифікації, тому що більшість клієнтів цю інформацію просто не сприймають. Теоретичне і практичне значення: доведено, що на сьогодні найкращі перспективи для запровадження міжнародних екологічних стандартів на своєму виробництві мають невеликі фермерські господарства, які самостійно забезпечують всі етапи виготовлення молочної продукції і можуть контролювати їх екологічність та безпечність як для споживачів, так і для навколишнього середовища. Великі підприємства орієнтовані на запровадження міжнародних стандартів якості та безпеки харчової продукції, які пов’язані безпосередньо із самим виробництвом на підприємствах і не залежать від постачальників. Це стандарти ISO 9000 та ISO 22000. Оскільки запровадження екологічних стандартів передбачає перебудову логістики всього виробництва, великі витрати і є добровільним, тому вітчизняні виробники не зацікавлені у їх імплементації. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (31 джерело), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 82 сторінки друкованого тексту, основна частина – 40 сторінок.uk_UA
dc.description.abstractZozulia Y.V. Analysis of the success of the implementation of environmental standards in the dairy industry of Ukraine Actuality of theme. The main problem that arises when exporting national dairy products to the European market is the inconsistency of ukrainian standards with quality requirements for products in EU countries. A special place is occupied by environmental standards aimed at improving the environmental situation in the environment. These standards are voluntary to implement, but products certified to ISO14000 have certain advantages. Therefore, the study of the problems of implementation and successful certification of the system of environmental standards for the enterprises of the dairy industry of Ukraine is relevant The purpose of the work: to study of the interest of dairy producers in Ukraine in the Implementation of national and international environmental standards at their enterprises. The object of study: enterprises of the dairy industry of Ukraine. The subject of research: mark symbols of national dairy products with national and international eco-marks, compliance of national dairy products with quality standards and food requirements. Research methods: literature sources, statistical reference books and reports was studied. Own research on the marking of dairy products of different brands and manufacturers in supermarkets of Cherkasy was used and analytical data processing using a PC. Results of the research. It was investigated that in Ukraine the quality and safety of products are achieved by certification of the introduced international quality standard DSTU ISO 22000: 2007 “Food safety management systems. It is determined that for the most difficult for Ukrainian dairy producers is compliance with international standards in the procurement of raw milk. In European countries, raw milk is purchased from farms that have passed the appropriate certification of the quality of their products. In Ukraine, milk is purchased mainly from private owners who cannot provide proper storage conditions, and this does not meet international quality standards for dairy products. The main difficulties in harmonizing Ukrainian standards with European ones are: insufficient quality of raw milk; imperfect procurement infrastructure; storage and transportation of milk; lack of modern devices for determining the main indicators of milk quality on most farms. The analysis of the conducted researches has shown that symbols of ecological marking on national dairy production are absent Scientific novelty: It was determined difficulties in the implementation of the system ISO 14000 standards in the dairy industry, which are associated with the inability to control environmental indicators at all stages of the life cycle in the production of dairy products in Ukraine. The difficulties are due to the difference between the principles of purchase and production of dairy products with European standards. When marking national dairy products, most dairy holdings inform consumers about compliance with national dairy standards, but for some producers it is common practice to produce milk on their own specifications without any certification, because most customers simply do not accept this information. Theoretical and practical significance: It was determined that today the best prospects for the introduction of international environmental standards in their production have small farms that independently provide all stages of dairy production and can control their environmental friendliness and safety for consumers and the environment. Diary holdings Dairy holdings are focused on the implementation of international standards of food quality and safety, which are directly related to the production at the factories and do not depend on suppliers. These are the ISO 9000 and ISO 22000 standards. Since the introduction of environmental standards ISO 14000 involves the restructuring of the logistics of all production, high costs and is voluntary, so domestic producers are not interested in their implementation. Structure and scope of work. The master's qualification work consists of introduction, annotation, two chapters, conclusion, list of references (31 sources), graphic documentation, applications. The full amount of work is 82 pages of printed text, the main part is 40 pages.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.subjectекологічне маркуванняuk_UA
dc.subjectмолочна галузьuk_UA
dc.subjectміжнародні стандартиuk_UA
dc.subjectвиробництвоuk_UA
dc.subjectсертифікаціяuk_UA
dc.subjectзнак якостіuk_UA
dc.titleАналіз успішності впровадження екологічних стандартів на підприємствах молочної галузі Україниuk_UA
dc.typeMaster Thesisuk_UA
Розташовується у зібраннях:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
робота_ЗОзуля.pdf
  Restricted Access
1.91 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему АНАЛІЗ УСПІШНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ 
СТАНДАРТІВ  НА ПІДПРИЄМСТВАХ МОЛОЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ  
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-903 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Зозуля  Ю.В._____________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Загоруйко Н.В.  __________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._______ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Осипенко В.В. 
                   (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
2 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
 1.1 Роль стандартів ISO 9000 та ISO 14000 в забезпеченні якості 5 
довкілля 
 1.2 Екологічне маркування та його роль у просуванні екологічно 16 
чистих товарів 
 1.3 Характеристика тенденцій розвитку молочної галузі України 23 
2 Аналіз успішності впровадження екологічних стандартів  на 33 
підприємствах молочної галузі України 
 2.1 Характеристика виробників молочної продукції в Україні 33 
 2.2  Сучасні вимоги ЕС до якості молочної продукції та 41 
імплементація екологічних стандартів в молочній галузі України 
 2.3 Аналіз маркування вітчизняної молочної продукції  на 54 
відповідність поняттю «екологічно чиста продукція» 
Висновки  72 
Перелік посилань  77 
Додатки  81 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
 
Сучасний стан науково – технічного прогресу характеризується прискореним 
темпом розвитку науки і техніки, більш тісною взаємодією та впливом їх на 
виробництво. Розвиток техніки пов’язаний зі значним ускладненням обладнання, 
використанням різних систем машин і приладів, які взаємопов'язані між собою 
більш жорстким режимом їх експлуатації, використанням широкої номенклатури 
речовин і матеріалів. Відбувається процес поширення кооперації і значне 
ускладнення зв'язків між галузями економіки, підприємствами та організаціями. 
Зростають вимоги до сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, 
напівфабрикатів і готової продукції. Першорядне значення набувають питання 
надійності та безпеки товарів виробничого призначення й народного споживання. 
З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, 
а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто 
лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен 
бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках 
системи управління якістю. 
Зростаючий інтерес світової громадськості до охорони навколишнього 
середовища зажадав забезпечення спільності методичного підходу до вирішення 
цієї проблеми, яке досягнуто розробкою відповідних міжнародних стандартів. 
Значну роль в підвищенні якості продукції відіграють стандарти які є 
організаційно-технічною основою систем якості. На перших порах мала місце 
практика внесення в контракти вимог до систем якості, що доповнювали вимоги до 
продукції, а також до перевірки систем якості в ряді країн (США, Канада та ін.) 
були створені національні стандарти, що встановлюють вимоги до системи якості, 
а в 1987 р. Міжнародною організацією із стандартизації ISO, були розроблені 
міжнародні стандарти серії 9000, доповнені в подальшому стандартами серії 10000, 
які сконцентрували досвід управління якістю, нагромаджений в різних країнах, і в 
багатьох із них були запроваджені як національні. 
4 
 
Стандартизація відіграє суттєву роль при керуванні економікою для 
підвищення ефективності й продуктивності суспільного виробництва та 
поліпшення якості продукції. Вона акумулює найновіші досягнення науки і 
техніки, органічно поєднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє 
швидкому впровадженню наукових досягнень в практику, допомагає визначити 
найбільш економні та перспективні напрямки розвитку науково-технічного 
прогресу і різних галузей економіки країни. 
Сьогодні різко зростає роль стандартизації як важливої ланки у сфері 
технічного та екологічного регулювання – від наукових розробок до експлуатації 
та утилізації виробів. Стандартизація поєднує науку, техніку і виробництво, сприяє 
забезпеченню єдиної технічної політики в різних галузях економіки, технічному 
переозброєнню виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки і 
процесів, механізації й автоматизації виробничих процесів, підвищенню якості 
товарів, екологізації підприємств. Усе це створює умови для розвитку економіки 
країни. 
Динамічний розвиток ринкової економіки України спонукає підприємства-
виробників харчової продукції до пошуку все нових і нових конкурентних переваг. 
Споживач прагне знати все про якість продукції, котру він купує, та бути 
впевненим в її безпечності  та користі для здоров’я. Оособливо  актуально це для 
молокопереробної галузі промисловості України, адже молоко і молочні продукти 
є товарами першої необхідності, джерелом білків, вуглеводів та інших поживних 
речовин, котрі незамінні для життя та здоров’я людини. На жаль, сьогодні якість 
більшості молочних продуктів вітчизняних товаровиробників залишається на 
низькому рівні. Саме тому одним з дієвих способів задоволення потреб 
споживачів та підвищення якості власної продукції для підприємств 
молокопереробної галузі промисловості України є отримання екологічних та 
органічних сертифікатів і сертифікатів якості продукції, що значною мірою 
підвищили б довіру споживачів до вітчизняного виробника та відкрили 
можливості виходу на зовнішні ринки. 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Роль стандартів ISO 9000 та ISO 14000 в забезпеченні якості довкілля  
 
Серед головних цілей стандартизації є покращення можливостей 
виробництва, підвищення якості продуктів, виробів та послуг, сприяння розвитку 
міжнародного співробітництва в галузі економіки, науки і техніки. 
Процеси упорядкування відповідно до головних цілей мають різні завдання,  
головним з яких є розробка та запровадження нормативних документів, що 
визначають сучасні вимоги до виробів та послуг, які задовольняють економічні та 
соціальні потреби населення, а також забезпечують контроль за правильністю 
дотримання вимог такої  документації[1]. 
Завдяки стандартизації в умовах глобального світу  створюються  ефективні 
засоби встановлення зв'язків між різними державами і руйнування  технічних 
невідповідностей  у міжнародних торгових взаємовідносинах. Така міжнародна 
кооперація приковує увагу до процесів стандартизації в різних провідних світових 
державах, міждержавних корпорацій та фірмТакі процеси обумовлені об'єктивною 
ролю стандартизації в менеджменті при організації економічної діяльності 
підприємств та виробництв[2]. 
Однією з важливих складових будь-якого ринку є якість продукції. Саме 
високі показники якості товарів чи послуг є головної передумовою успішного збуту 
продукції та збільшення товарообігу між різними країнами. Через це підвищення 
якості товарів та послуг є важливою умовою при вирішенні економічних, 
соціальних й політичних проблем суспільства. 
Економіка України переживає складні часи. Погіршення матеріального і 
соціального добробуту населення потребує розширення ринків та поліпшення 
товарообігу з іншими країнами. В таких умовах на перше місце висувається 
проблема якості. Її вирішення можливе за рахунок гармонізації вітчизняних 
стандартів з міжнародними. Забезпечення якості на виробництві  можливе на 
6 
 
основі перегляду стандартів відповідно сучасним світовим вимогам на 
глобальному ринку. За рахунок стандартів розробляються дії по забезпеченню 
якості на виробництві та встановлюються методи контролю та перевірки 
отриманих виробів та послуг, створюється необхідний зв’язок, без якого 
неможливе подальше зростання технічного рівня. Саме тому важливу частину 
нормативної виробничої бази країн складають стандарти та інші нормативні 
документи. У розроблених науковцями та виробниками стандартах встановлені  
сучасні запити суспільства, на якість продукції, з урахуванням перспективних 
показників науково-технічного рівня та економічних прогнозів. 
Таким чином, стандарти можна розглядати як технічне відображення 
актуальних запитів споживачів на продукцію, що з’являється на ринку. Під час 
розробки стандартів науковці та виробники використовують  методи аналізу 
існуючої ситуації на ринку виробів та послуг та оптимізують виробництво. 
Оскільки стандарти мають таке важливе значення при вирішенні науково-
технічних та соціально-економічних проблем країн, тому вони постійно 
оновлюються, замінюються старі  показники, підвищується науково-технічний 
рівень чинних нормативних документів[1]. 
Серед міжнародних стандартів, з якими в першу чергу узгоджуються 
вітчизняна документація  є системи стандартів ISO 9000 та ISO 14000. Міжнародні 
стандарти систем ISO 9000  координують діяльність виробників по забезпеченню 
якості виробництва, послуг та продукції. Вони містять алгорим дій, дотримуючись 
якого виробник забезпечує високу якість на всіх етапах виробництва та життєвого 
циклу продукції.  Всі вітчизняні виробники - експортери в першу чергу на своїх 
пітриємствах впроваджують цю системустандартів, оскільки вона є запорукою 
довіри торгових партнерів до продукції та послуг, і гарантує високу якість [3]. 
На сьогодні стандарти серії ISO 9000 є найбільш поширеними у світі. Це 
можна пояснити вигодами компаній, які їх запроваджують. Для українських 
компаній   при цьому необхідність перелаштувати організаційну структуру, 
психологію менеджерів та персоналу стає головною проблемою. Якщо мета 
7 
 
реалізації системи менеджменту якості продукції зводиться тільки до сертифікації 
за стандартами ISO серії 9000, то буде спостерігатись обмеженість. Як правило, 
формальність у  застосуванні цих стандартів нівелює результати і не призводить до 
реального покращення менеджменту. Відповідність діяльності компанії 
документації системи якості ISO серії тільки підтверджує, що виробник здатний 
забезпечити виробництво, яке відповідає міжнародним стандартам. Через це у 
більшості випадків для власників підприємств України потрібне переосмислення 
ролі менеджменту[3].  
В умовах глобалізації спостерігається постійне зростання вимог та очікувань 
споживачів, серед яких з’являються і вимоги дбайливого ставлення до довкілля. 
Система міжнародних стандартів ISO 14000 називається  найбільш значною 
міжнародною природоохоронною ініціативою виробників  у ХХ сторіччі. 
Антропогенне навантаження на біосферу сьогодні спричинило розвиток 
глобальної екологічної кризи, тому репутація власників підприємств передбачає 
дбайливе ставлення до довкілля та дії по збереженню довкілля. 
Міжнародні стандарти систем екологічного менеджменту ISO 14001 (СЕМ) і 
екологічного менеджменту та аудиту (EMAS) дозволяють підприємцям  вийти  на 
якісно новий рівень охорони довкілля, зробити заходи природоохоронної 
діяльності системними і ефективними, зберігаючи економічні цілі підприємства. 
Система екологічних стандартів спрямована не на кількісні показники 
(обсяги викидів, концентрація забруднювачів) і не на технології (вимоги по 
використанню певних технологій). Головний документ системи стандартів ISO 
14000 – стандарт ISO 14001 не містить ніяких конкретних зобов’язань 
підприємства шодо його впливу на навколишнє середовище. Власники 
підприємства  повинні заявити про свою мету відповідати національним 
природоохоронним стандартам [3].  
Системи управління безпекою навколишнього середовища сертифікуються 
як обов’язкове дотримання стандарту ISO 14001. Всі інші документи є 
допоміжними. Для прикладу, ISO 14004 містить вказівки як створити систему 
8 
 
екологічного менеджменту. Стандарт  14040 визначають як оцінити життєвий цикл 
продукції, і застосовуються для оцінки екологічного впливу, пов'язаного з 
продукцією  підприємства. [3] Система екологічного менеджменту компанії (СЕМ). 
Таким чином свідчить про те, що підприємство націлене на оптимізацію витрат, 
підвищує свою соціальну відповідальність. Стандарт ISO 14001:2004 висуває 
вимоги до СЕМ для розробки та впровадження в компанії власної екологічної 
політики, при цьому враховуючи нормативні вимоги, дані про суттєві екологічні 
аспекти. Впровадження СЕМ згідно з нормативами ISO 14001:2004 дозволяє 
організувати в компанії системний підхід до вирішення екологічних питань 
відповідно до сучасних вимог природоохоронного законодавства. Стандарт ISO 
14001 може бути впроваджений на будь-якому підприємстві, незалежно від його 
розміру, місця розташування, сфери діяльності. Стандарт спрямований на  
підтримку заходів з охорони довкілля, скороченні ризику забрудненнь, збереженні 
рівноваги з соціально-економічними потребами виробника. Основні вимоги 
стандарту ISO 14001:2004[4]:  
–  екологічна політика, розроблена для конкретного підприємства;  
–  план ведення екологічної політики;  
–  впровадження та функціонування СЕМ;  
–  перевірка виконання основних вимог СЕМ;  
–  аналіз, контроль з боку топ-менеджменту компанії.  
Менеджерам підприємства необхідно провести попереднє навчання 
правилам та умовам міжнародного стандарту ISO 14000, методам побудови 
системи екологічного менеджменту. 
Після запровадження згідно вимогам стандартів СЕМ на підприємстві 
необхідна його сертифікація. Сертифікація ISO 14001 є добровільною. Ці стандарти 
не замінюють усіх законодавчих вимог, а тільки доповнюють їх. Сертифікат ISO 
14001 можуть вимагати в двох випадках:  
9 
 
– для внутрішніх потреб: створення на підприємстві ефективного 
інструменту управління СЕМ, приведення діяльності у повну відповідність з усіма 
вимогами ISO 14001 дозволяє сертифікувати його, якщо це необхідно;  
– для зовнішніх потреб: сертифікація відповідно до ISO 14001 
застосовується, щоб показати клієнтам і громадськості повну відповідність 
екологічного менеджменту компанії сучасним вимогам 
Напрями запровадження системи екологічного менеджменту представлені на 
рисунку 1.1.[5]. 
 
Рисунок 1.1– Напрями запровадження екологічного менеджменту на 
підприємстві 
 
Завдяки системі екологічного менеджменту можливий контроль 
виробництва на всіх етапах життєвого циклу продукції ( рисунок 1.2) 
Останнім часом з’явилися нові стандарти ISO 10377:2013 «Безпека 
споживчої продукції» та 10393:2013 «Відкликання споживчих товарів» – які  
містять план для постачальників для  гарантування безпеки споживчої продукції. 
Розробники нового стандарту (ІSО 10393:2013 «Відкликання споживчих товарів») 
мали за мету узгодити системи відкликання продуктів, що діють в усьому світі [5].  
10 
 
 
 
Рисунок 1.2 – Аудит етапів виробництва про запровадженні системи 
екологічного менеджменту. 
 
Використання міжнародних стандартів ISO серії 14000 дозволяє зменшити 
вплив на навколишнє середовище та поліпшити технологічні та економічні 
показники підприємства:  
– зменшити обсяги  викидів,утворених відходів;  
– збільшити ступінь переробки відходів і вторинного використання 
ресурсів; 
–  знизити споживання ресурсів на одиницю продукції; 
– знизити ризик порушеннь законодавчих норм і зменшити кількість 
штрафів за забруднення довкілля[4].  
11 
 
Впровадження системи екологічного менеджменту вимагає від керівництва 
інвестицій, навчання та зусиль по вмотивації персоналу. Такі витрати можуть 
знизиту конкурентноспроможність підприємства. Разом з тим, для експортно-
орієнтованих підприємців України запровадження ефективного екологічного 
менеджменту може надати певні потенційні преференції. А саме: 
–задоволенню інвестиційних вимог, розширенню доступу до капіталу; 
–поліпшенню іміджу підприємства; 
–дотриманню сертифікаційних вимог постачальників; 
–зниженню енерговитрат, економії сировини; 
–економії коштів; 
–сприянню одержанню необхідних дозволів [4].  
Державні стандарти України (ДСТУ) містять обов'язкові та рекомендовані 
вимоги (таблиця1.1). Обов'язкові вимоги ДСТУ підлягають безумовному 
виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами та 
громадянами–суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких 
поширюється дія стандартів. 
 
Таблиця 1.1.– Склад вимог у вітчизняних стандартах України 
Обов’язкові вимоги Умови застосування 
рекомендованих вимог 
1 2 
забезпечення безпечності продукції для життя, передбачено чинними актами 
здоров'я, майна громадян, сумісність і законодавства 
взаємозамінність, охорона довкілля  
техніка безпеки та гігієни праці з посиланням на в договорах на розроблення, 
відповідні норми і правила; виготовлення та поставку 
продукції 
 
 
12 
 
Продовження таблиці 1.1 
1 2 
метрологічні норми, правила, вимоги та виробником (постачальником) 
положення, що забезпечують достовірність і продукції документально 
єдність вимірювань заявлено про відповідність 
продукції цим стандартам 
положення, що забезпечують технічну єдність Вимоги до методів 
під час розроблення, виготовлення, експлуатації випробувань цих показників 
(застосування) продукції 
 
Гармонізація міжнародних стандартів із вітчизняними розпочалась  в Україні 
з 1989 р. Вітчизняні стандарти, узгодженні  із міжнародними мають відповідне 
позначення ДСТУ ISO. Так, з 1996 р. в країні були запроваджені міжнародні 
стандарти серії ISO 9000, що регламентують алгоритм та вимоги до забезпечення 
якості. На початку 1998 р. було гармонізовано вітчизняні стандарти із серією 
стандартів ІSO 14000, які охоплюють сферу навколишнього середовища і 
забезпечують систему екологічного менеджменту на прідприємствах. Система 
європейських стандартів серії EN 29000 і EN 45000 регламентують розробку 
систем якості, оцінювання відповідності, сертифікації систем якості та акредитації 
органів з сертифікації. Європейські стандарти EN 29001, EN 29002, EN 29003 є 
аналогами стандартів ISO 9001, ISO 9002, ISO 9003, а з 1 липня 1998 р. європейська 
діяльність в галузі оцінки відповідності була узгоджена із вітчизняною системою 
сертифікації. В кінці 2002 р. набули чинності національні стандарти, створені на 
основі міжнародних стандартів серії ІSО 9000 нової версії[2,4]. На кінець 2006 р. в 
вітчизняній стандартизації затверджено 17 технічних регламентів з підтвердження 
відповідності, що базуються на європейських директивах "нового підходу" і в яких 
встановлено обов'язкові вимоги щодо безпеки до певних видів продукції 
(будівельні вироби, медичні вироби, вибухові матеріали цивільного призначення, 
13 
 
обладнання та системи захисту, призначені для застосування у вибухонебезпечній 
атмосфері, прогулянкові судна і таке ін.). 
Державні стандарти України ДСТУ ISO серії 9000 набули чинності 27 червня 
2001 р. і є ідентичним перекладом міжнародних стандартів [1,5]. 
До цієї серії стандартів належать: 
– ДСТУ ISO 9000:2001. Системи управління якістю. Основні положення та 
словник; 
– ДСТУ ISO 9001:2008. Системи управління якістю. Вимоги; 
– ДСТУ ISO 9004:2001. Системи управління якістю. Настанови щодо 
поліпшення діяльності; 
– ДСТУ ISO 19011:2001. Настанови щодо здійснення аудитів систем 
управління якістю та/чи навколишнім середовищем. 
Разом вони формують узгоджену серію стандартів на системи управління 
якістю (СУЯ), яка сприяє взаєморозумінню в національній та міжнародній торгівлі. 
Стандарт ДСТУ ISO 9000:2001 містить алгоритм дій, що допомагає 
організаціям (незалежно від їхнього типу та чисельності працівників) у 
впровадженні та забезпеченні функціонування ефективних СУЯ. Цей стандарт 
пропонує лише одну модель системи менеджменту якості і може застосовуватися 
"внутрішніми" і "зовнішніми" сторонами, зокрема: органами зі сертифікації для 
оцінювання можливостей підприємства чи установи дотримуватися вимог 
замовника, регламентованих вимог і власних вимог організації. Цей нормативний 
документ встановлює вимоги до системи управління якістю, які можна 
застосовувати для внутрішніх цілей організації або для цілей сертифікації чи 
контрактних цілей. Він зосереджує увагу переважно на результативності системи 
менеджменту якості з дотриманням вимог замовника [6]. 
Стандарт ДСТУ ISO 9004:2001 містить настанови (рекомендації), які 
охоплюють широкий діапазон цілей системи управління якістю, ніж стандарт ISO 
9001, зокрема щодо постійного поліпшення загальних показників та ефективності 
і результативності діяльності організації. Він не містить рекомендацій, 
14 
 
специфічних для інших систем управління, пов'язаних, наприклад, з навколишнім 
середовищем, промисловою гігієною, безпекою праці, фінансами, ризиками. Він 
дає змогу організації узгодити, інтегрувати, адаптувати свою систему управління 
якістю з відповідними системами управління. Стандарти ДСТУ ISO 9001 та ДСТУ 
ISO 9004 розроблено як узгоджену пару стандартів на СУЯ, призначених 
доповнювати один одного, але їх також можна застосовувати окремо [6]. 
Стандарт ДСТУ ISO 19011:2001 затверджено в 2003 р. як державний 
стандарт України. Цей стандарт містить рекомендації стосовно здійснення 
перевірки системи управління якістю і систем управління довкіллям. 
Розробка гармонізації вітчизняних стандартів із міжнародними дозволяю 
українським виробникам застосовувати підходи, які вже використовуються 
зарубіжними фірмами. Перехід на нову версію стандартів фактично є переходом до 
нової технології менеджменту якості[6]. 
Сьогодні в Україні чинними є понад 6000 національних стандартів, 
гармонізованих з міжнародними та європейськими. На жаль, на сьогодні ступінь 
гармонізації українських стандартів відповідно до міжнародних складає 22 % (при 
потрібних 80 %, як мінімум). 
В умовах вступу України до світової організації торгівлі (СОТ) актуальності  
набуває перехід вітчизняних товаровиробників на виробництво продуктів 
харчування з врахуванням вимог міжнародних стандартів в цих галузях. 
Основними відмінностями цих нормативних документів є: 
– орієнтація на споживача. Головною діючою особою в зазначених 
стандартах є споживач, а не виробник. Діяльність останнього може бути 
ефективною тільки за умов, якщо він максимально задовольняє потреби 
споживача; 
– орієнтація на гармонізацію всіх структур і процесів, на підвищення 
надійності у виготовленні високоякісної продукції незалежно від зовнішніх і 
внутрішніх факторів; 
15 
 
– регламентація того, що має бути в системі якості, але як це саме зробити, 
кожен керівник, зважаючи на особливості виробництва продукції, має визначати 
самостійно. 
Загострення екологічних питань в кінці ХХ сторіччя зробило для країн ЄС 
важливим у виробництві продуктів харчування, їх упаковки дотримання 
екологічної безпеки. Система стандартів EN 45000 спрямована на попередження 
забруднення довкілля використаною тарою і продуктами спалювання під час їх 
утилізації [6]. 
Останнім часом в Україні проведена робота по запровадженню 
гармонізованих із міжнародними  стандартів якості на продовольчі товари, що 
відповідають вимогам СОТ, удосконаленню ветеринарно-санітарних і карантинних 
вимог, встановленню суворих лімітів на імпорт трансгенних культур та продукції, 
отриманої з них згідно з вітчизняним законодавством. В нормативних документах 
проведено чітку межу між харчовими продуктами, що виробляються природним 
шляхом, без застосування хімічної обробки, без змін у генній структурі, без 
хімічних домішок, які подовжують строк їх зберігання, а також поліпшують 
смакові якості та зовнішній вигляд,  та харчовими продуктами, при виробництві 
яких це все застосовується. Метою цієї діяльності в узгодженні вітчизняних 
стандартів із кращими світовими аналогами є підвищення 
конкурентоспроможності вітчизняних харчових  продуктів на зовнішньому ринку 
та спонукатиме українців до вживання в їжу продовольчих товарів високої якості. 
[7]. 
Забезпечення якості та безпечності харчових продуктів можливе за умови 
державної підтримки, та при впровадженні систем управління якістю продукції 
відповідно до визначених Європейським Союзом стандартів. 
Більшість експортоорієнтованих підприємств харчової промисловості 
України вже сертифіковані за міжнародним стандартом ISO 9001:2000, який 
визначає тільки мінімальний рівень якості менеджменту. Для підвищення 
конкурентноспроможності діючі  українські підприємства сільського господарства 
16 
 
та харчової промисловості  вимушені впроваджувати інтегровані системи 
управління якістю продукції, з урахуванням їх галузевої та індивідуальної 
специфіки. Тому останнім часом  нові стандарти, в яких більш точно розкрито 
вимоги до якості і безпечності продукції з врахуванням специфіки виробництва: 
стандарти серії ISO 22000:2005, EuroGap, Organic на бувають все більшої 
необхідності для впровадження. 
Між Україною та Європейським Союзом в рамках шляху до інтеграції в 
систему ЄС діє   багато нормативних документів, що передбачають зближення 
української системи  стандартів з європейськими.  
  
1.2 Екологічне маркування та його роль у просуванні екологічно чистих 
товарів 
 
Для забезпечення безпеки споживача та допуску на ринок якісних товарів в 
країнах ЄС діють вимоги до інформації про екологічну сертифікацію та  
позначення продукції, етикетування та упаковку, норми безпечності харчових 
продуктів для споживача, проведення ветеринарного та фіто – санітарного 
контролю. Виробники з країн-членів ЄС, а також підприємства – експортери 
подібної продукції в обов’язковому порядку дотримуються цих правил. 
Зацікавленість вітчизняних  підприємців в отриманні сертифіката по стандартам 
ІSO 9000 пов’язана з тим, що це найбільша вимога маркетингу продукції на 
міжнародному ринку, оскільки Європа заявила про те, що на європейський ринок 
допускаються лише  сертифіковані за європейським законодавством компанії [8]. 
Таким чином в маркетингу товарів важливе місце займає маркування. 
Нанесення інформації про товар є важливою частиною при підготовці продукції до 
продажів. Маркування надає споживачу актуальну інформацією про якість та 
безпечність товару, його відповідність діючим стандартам, про склад пакувальних 
матеріалів. Законодавством передбачено обов’язкова  інформація на етикетках, а 
виробник до неї може надати додаткову рекламну інформацію. Корисним для  
17 
 
споживача є оповіщення про склад, сировину, харчові добавки, калорійність, вміст 
небезпечних для організму речовин впорівнянні з вимогами діючих стандартів, а 
[6,7]. Подібну інформацію про продукт покупець отримує на етикетці продукту. 
Інформація, що міститься на етикетці може бути досить різноманітною (таблиця 
1.2). 
 
Таблиця 1.2 – Типи інформації, відображеної на етикетках товарів. 
Інформація Сутність 
Декларація про вміст Харчові складові, барвники 
Експлуатація Наприклад: «Заповнювати  тільки 
дистильованою водою» 
Якість І (ІІ) сорт 
Безпечність  Записи «не ковтати», «не вдаряти» 
Застереження Безпечно для дітей, обережно 
Здоров'я Алерген, вміст йоду 
Довкілля Екологічні позначення, вторинність 
використання 
Гарантія Не піддається корозії 
  
Загострення екологічних проблем викликало необхідність у нанесенні на 
етикетку інформації стосовно безпеки для довкілля, або екологічного маркування. 
Екологічне маркування  – це  позначення на товарах і продукції особливої  
екологічної інформації. До таких позначень відноситься  інформація, що засвідчує 
чи підтверджує якість харчових продуктів; відсутність радіонуклідів у лікарських 
трав’яних зборах; наявність харчових домішок, барвників, згущувачів; особливості 
транспортуваннія товарів, вплив на довкілля  при лісових рубках, агрономії 
с/грослин; відсутність ГМС (соєва сировина) при приготуванні харчових 
продуктів; повідомлення про екологічні зусилля виробника. 
18 
 
 Для екологічного маркування в різних країнах застосовуються різноманітні 
рисунки або символи, які інформують  про безпечність продукції відносно 
довкілля (рисунок 1.3).  
 
 
Рисунок 1.3 – Знаки екологічного маркування різних країн світу 
 
В Україні діє  ДСТУ—Н 4340—2004. «Настанови щодо внесення екологіч-
них вимог до стандартів на продукцію. Загальні пояснення», згідно якого 
здійснюється нанесення екологічної інформації. Споживач обов'язково 
інформується  про складові компоненти, що містяться в харчових   продуктах, 
тривалість збереження якості, застережні дії з безпеки, вміст радіонуклідів,  йоду. 
Також надається інформація стосовно відповідності вітчизняним стандартам 
продукту, наявність сертифікованої  системи менеджменту якості на виробництві, 
та систем екологічного менеджменту[9]. 
Ціль екологічного маркування –інформація  споживача про перевіреність та 
підтвердженість екологічних характеристик або переваг товару. 
19 
 
Більша частина екологічного маркування розміщується на упаковці,  
оскільки упаковка є необхідною складовою для більшості сучасних товарів і несе 
різноманітну інформацію про виріб.  
Загальні принципи та методи застосування екологічних позначень викладені 
в міжнародних стандартах серії ISO 14020 «Екологічні маркування та декларації», 
яка гармонізована з  українською національною системою стандартизації. 
Відповідно до  цих нормативних документів екологічне маркування поділяють на 
[7]:  
а) доведення інформації щодо певних екологічних особливостей продукції (ІІ 
тип);  
б) свідчення переваг товару в порівнянні з аналогічною продукцією щодо 
впливу на стан довкілля і людини (І тип). 
ІІ тип екологічної інформації свідчить про властивості, пов’язані з впливом 
на довкілля, що може бути корисним в експлуатації, обслуговуванні, ремонту чи 
під час утилізації. Подібна інформація є заявою виробника, і не потребує 
сертифікації. Міжнародний стандарт ISO 140212  містить зразки фраз подібних 
заяв, пояснення, коли їх можна застосовувати та застереження щодо омани 
покупців[8]. І тип інформує про конкурентні екологічні переваги продукції в 
порівнянні з аналоговими товарами на усіх стадіях життєвого циклу. При цьому 
типі маркування передбачається  на кожній категорії продукції встановлення 
екологічних критеріїв [8]. 
Український екологічний знак на продукції використовується з 2002 р. 
(рисунок 1.4) завдяки реалізації державної програми «Впровадження комплексу 
природоохоронних заходів підприємствами та установами з урахуванням вимог 
міжнародної та європейської систем стандартизації та сертифікації».  
Підприємства отримують цей знак під час конкурсу, що проходить раз на 
рік. 
20 
 
 
 
Рисунок 1.4 –  Знак екологічного маркування України «Зелений журавлик» 
 
Отримання дозволу на маркування своєї продукції зеленим журавликом 
застосовується на основі ліцензійної угоди, виданої до екологічного сертифікату 
на продукцію і є свідченням того, що організація   в своїй стратегії розвитку  
визначає екологічні пріоритети. Знак українського екологічного маркування може: 
– наноситися на етикетку чи упаковку товарів.  
– застосовується в рекламі і PR.  
– дає можливість просувати продукцію на ринку в категорії «екологічний 
продукт». 
В Україні органічні та екологічні декларації та маркування застосовується на 
основі державного дозволу. Закон України «Про виробництво та обіг органічної 
сільськогосподарської продукції та сировини» та Технічний регламент з 
екологічного маркування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 
№ 529 забороняють самовільні заяви виробників про екологічну перевагу товару 
чи послуги, застосування позначень на продукції «еко», «екологічний», «зелений», 
«екологічно чистий», «органічний», «біо». В цих нормативно-правовихі актах 
встановлено порядок дотримання маркування у виглядітверджень та рисунків, що 
які свідчать про перевагу продукції в порівнянні з аналоговими товарами стосовно 
впливу на навколишнє середовище і здоров’я людини. Однією з таких умов є 
обов’язкова сертифікація продукції[10].  
21 
 
Якщо при перевірці встановлено, що виробник порушив закон при нанесенні 
екологічного маркування, то він штрафується в розмірі до 30% доходу за останній 
звітний рік. Розміри штрафу залежать від впливу порушення, що був виявлений під 
час аудиту, на суміжні ринки, соціального значення продукції і рівня прибутковості 
діяльності, пов’язаної з порушенням. 
Перевагами екологічно сертифікованої продукції, яка відзначена знаком 
екологічного маркування, є: 
– перевага відносно продукції аналогічного типу;  
– увага покупців, громадськості;  
– підтвердження вимог технічних специфікацій в закупівлях;  
– екологічна результативність;  
– свідчення якості і надійності;  
– інвестиційна привабливість;  
– більше можливостей в маркетингу.  
 
На сьогодні в світі діє кілька загальновживаних підходів до екологічного 
маркування, що спрямовані на забезпечення споживачів точною інформацією про 
екологічність запропонованої продукції. Серед такої екологічної інформації є 
повідомлення про безпечність або вторинне використання пакувальних матеріалів, 
оскільки використані пакувальні матеріали є основним джерелом  побутових 
відходів. Відповідно до вимог «Директиви Ради ЄС про упаковку та відходи від 
неї» пакувальний матеріал позначається певними знаками, для ідентифікації 
упаковки, яку можна повторно використати або переробити для оптимізації 
збирання та сортування відходів [11].  
Спожиткову тару (крім скляної), для багаторазового використання 
позначають знаком багаторазового використання. Тару також позначають за видом 
матеріалу, з якого вона виготовлена: склянна тара — GL; деревина — FOR; 
текстиль — ТЕХ; картон, папір — PAP (таблиця 1.3). 
 
22 
 
Таблиця 1.3 – Маркування матеріалів при виготовленні тари 
Позначення Матеріал 
PET Поліетилен терефталат 
HDPE Поліетилен високої густини 
PVC Полівінілхлорид 
LDPE Поліетилен низької густини 
  РР Поліпропілен 
PS Полістирол 
 
На упаковці європейських молочних продуктів вказана інформація про 
наявність живих молочнокислих бактерій, для попередження  дисбактеріозів чи 
інших захворювань. На упаковці українських харчових 
продуктіввикористовуються показники, які вказують на їх екологічну безпечність 
(рисунок1.5). 
 
 
 
Рисунок 1.5 –  Позначення на упаковці вітчизняних товарів для заохочення 
купівлі екологічно безпечних товарів 
 
Якщо продукція  відповідає міжнародному стандарту якості ISO 9000 то вона 
позначається особливим зображенням (рисунок 1.6. а). Українська державна 
система сертифікації (УкрСЕПРО), при перевірці товарів на відповідність 
вітчизняним стандартам видає сертифікат відповідності, зміст яких 
підтверджується особливим позначенням (рисунок 1.6.б) 
23 
 
 
 
а – міжнародний стандарт якості; б – радіопротекторні якості 
Рисунок 1.6. – Знаки що підтверджують відповідність продукції: 
 
Гармонізація вітчизняних стандартів із міжнародними, приєднання до 
правил ЕС стосовно екологічного маркування стимулює міжнародну торгівлю і 
формує довіру покупців продукції,, поліпшує  охорону навколишнього середови-
ща, економічно стимулює виробництво екологічно чистої (високоякісної) 
продукції. 
  
1.3. Характеристика стану молочної галузі України 
 
Молочна галузь займає важливе місце в економіці будь-якої держави, 
оскільки вона забезпечує населення харчовим продуктом першої необхідності. 
Молоко є природним продуктом, містить в своєму складі багатий запас вітамінів і 
тому молочна продукція сприяє покращенню здоров'я населення. 
Молокопереробний комплекс складається з виробництва, заготівлі, переробки та 
реалізації молочної продукції [12]. Розрізняють такі групи виробництва в 
молокопереробній галузі: маслоробну, сироробну, виробництво продукції з 
незбираного молока (пастеризоване молоко, сметана, кисломолочні продукти 
тощо) та виробництво молоко-консервної продукції. Сировинна база та ринок 
збуту готової продукції зумовлюють географічне розташування заводів 
молокопереробної галузі, їх ефективне функціонування і розвиток. У виробництві 
24 
 
молока та молочних продуктів є певні особливі господарські та організаційні риси. 
А саме:  
1. Короткотривалість зберігання продукції в сирому вигляді.  
2. Широкий асортимент продуктів переробки.  
3. Особливості переробки молока потребують кооперації та інтеграції. 
 Складнощі життєвого циклу молочної продукції призводять до певних 
проблем через значну подрібненість постачальників сировини та молочного 
виробництва.  
 Специфіка виробництва молока зумовлює певну сегментарність ринку 
молочної продукції (таблиця 1.4).  
 
Таблиця 1.4 – Сегменти ринку молока та молочної продукції  
Різновид ринку Сегменти ринку молока та молочної продукції 
Ринок споживачів Окремі покупці, які для задоволення особистих потреб 
купують свіжу і перероблену продукцію  
Ринок виробників Споживачі молочної сировини для переробки, або готової 
продукції та напівфабрикатів для використання в процесі 
виробництва в закладах громадського харчування, на 
підприємствах харчової промисловості для виготовлення 
інших продуктів харчування (наприклад, кондитерських і 
хлібобулочних виробів) 
Ринок проміжних Заклади оптової та роздрібної торгівлі, що покупають 
продавців продукцію з метою подальшого перепродажу  
Ринок державних Державні  установи, які купують продукцію для передачі 
установ медичним закладам, дитячим будинкам, військовим 
частинам 
Зовнішній ринок Різні країни Світу та Європи 
 
25 
 
На відміну від попиту на молочну сировину, попит на кінцеві продукти 
переробки є більш гнучким. Тому у формуванні цінової політики вирішальний 
голос мають переробники й закупівельники. Виробники молока вимушено 
погоджуються з цим диктатом, оскільки є заложниками короткого терміну 
придатності молочної сировини [12,13].  
Як повідомляв Укрінформ, обсяг виробництва молока в Україні за січень-
серпень 2020 скоротився на 3,8% проти аналогічного періоду торік - до 6,5 млн 
тонн. Статистичні дані свідчать, що в Україні тривалий час на ринку молока та 
молочних продуктів спостерігаються негативні тенденції, які викликані рядом 
факторів: скороченням поголів'я корів та обсягів виробництва молока,  зростанням 
цін і  зниженням споживання молочних продуктів серед населення [15].  
На формування ринку молока та молочної продукції впливають дві групи 
факторів (таблиця 1.5) [16]. 
 
Таблиця 1.5 – Групи факторів, що впливають на формування ринку молока 
та молочної продукції 
Фактори внутрішнього середовища Фактори зовнішнього середовища 
кількість поголів'я корів;  політика держави 
середньоденний удій молока;  (фіскальна,кредитногрошова, аграрна, 
системи технологічного оснащення зовнішньоекономічна) 
стан економіки 
 
Є декілька факторів, які призводять до стримування розвитку ринку молока 
та молочної продукції в Україні. До них відносять тривалу негативну динаміку 
скороченнякількості великої рогатої худоби, низьку якість молока-сировини від 
селян, невідповідність вітчизняних стандартів якості молока європейським нормам 
та вимогам. За період  2015 - 2020 рр. обсяг виробленого молока в країні скоротився 
майже у двічі (з 24,5 млн. т в 2015 р. до 11,6 млн. т в 2019 році). Основною 
причиною цього явища є зменшення виробництва молока сільськогосподарськими 
26 
 
підприємствами: з 18,6 млн. т в 2015 році до 2,1 млн. т в 2019 (або на 87%). Через 
це головними постачальниками молока стали приватні господарства, на  частку 
яких  в 2019 році припадало приблизно 82%, в порівнянні з 2015 р. 24% особистих 
виробників. За останні п’ять років в усіх категоріях господарств чисельність 
поголів'я корів знизилась на 67%. Для великих сільськогосподарських підприємств 
виробництво молока стало нерентабельним, і чисельність поголів'я за цей період в 
таких господарствах скоротилася з 6191 тис. до 605 тис. голів (або на 90,23%). 
Приватні господарства ще тримаються. Серед них зменшення кількості корів за 
даний період скоротилася лише на 1,5% [17].  
Останні статистичні дані свідчать, що у січні-серпні 2020 року, в країні 
вироблено молочної продукції на 3% менше (-45 тис. тонн) проти аналогічного 
періоду за минулий рік (до 1,33 млн тонн) [18]. 
Одночасно із скороченням обсягів вироблених молочних товарів, 
спостерігаються  зміни в  структурі виготовленої продукції. Наприклад,  
спостерігаються значні зміни в виробництві молока питного різного відсотку 
жирності, обсяги якого зменшилися на 7,1% – до 572,3 тис. т, в порівнянні із 
попереднім роком. Питне молоко має найбільшу структурну частку у виробництві, 
і не зважаючи на це,  його частка у структурі виробленої продукції знизилася з 46% 
у 2019році до 43% у 2020 р. Друга за відсотком (20,4%) група кисломолочних 
продуктів, також зменшилась у обсягах виробництва у межах 3%. За 
статистичними даними, за вісім місяців 2020р. свіжої кисломолочної продукції 
було вироблено на 84 тис. т менше, ніж у попередньому році (рисунок 1.7) [17]. 
Але, на жаль серед експортованої молочної продукції спостерігається 
зменшення виробництва твердих сортів сирів, яке складає 9% - до 52,5 тис. т. Це 
можна пояснити збільшенням обсягів імпорту аналогічної  продукції з країн ЄС, 
що призвело до зменшення попиту на вітчизняні сири на внутрішньому ринку 
країни. У виробництві молочних продуктів частка сирів на сьогодні коливається в 
межах 9%. 
 
27 
 
 
Рисунок 1.7– Обсяги виробленої в Україні молочної продукції за І півріччя 
2020р. 
 
Спостерігається також падіння виробництва морозива. В цьому році його 
вироблено на 12,3% менше, ніж минулоріч, проте в останні місяці відмічається 
нарощування виробництва. Разом з виробництвом морозива сирна продукція 
поділяє третє місце у структурі виробництва молочної продукції ( рисунок. 1.7) 
[17]. 
Різнонаправлена динаміка спостерігається у виробництві молочних 
товарів,що спрямовані на експорт. Наприклад, сухого знежиреного молока (СЗМ) 
у 2020 році виготовлено на 4,3% більше, ніж  у 2019р. ― 28,2 тис. т. А обсяги  
виробленого масла (до 85% жирності) залишаються нижчими  на 3% ― 60 тис. т. 
Зростає виробництво молочної продукції (консервів), що має тривалий 
термін зберігання: молока згущеного ― на 8,6%, до 24,2 тис. т, вершків незгущених 
― на 16,6%, до 31,5 тис. т. Сухого незбираного молока (СНМ) в першому півріччі 
2020р. було вироблено на 45,3% менше до 7,5 тис. т. Структурна частка СНМ 
28 
 
складає лише 0,6%, тому це падіння не є суттєвим у зменшенні продажів 
експортованої молочної продукції [18].  
Подібна тенденція спостерігається і у виробництві сухої сироватки протягом 
року. На даний час вироблено 39,1 тис. т сухої сироватки, що на 5,2% менше, ніж 
торік. Відновлення зовнішнього попиту з азійських ринків, передусім з 
боку Китаю, призвело до поступового нарощування виробництва цього продукту. 
Виробництво казеїну залишається стабільно високим. За вісім місяців 2020р. його 
вироблено на 1,8% більше, ніж торік. Це найдорожчий продукт молочної 
переробки. Структурна частка казеїну в експортованій продукції  складає лише 
0,3%, проте навіть у таких об’ємах виробництва він вносить значний вклад у 
експортні валютні надходження (рисунок 1.8)[18]. 
 
 
Рисунок 1.8 –  Обсяги виробленої молочної продукції за 2018-2020рр. 
 
Низька якість сировини    є важливою проблемою молочної галузі України. 
У 2019р. частка проданого переробним підприємствам молока першого й другого 
гатунку склала лише 33%. Решта ж 67% молока надходять на переробку від 
Приватні домогосподарства, частка яких складає 67% в обсягах реалізованого 
29 
 
молока, не забезпечують високої якості молочної сировини. Ринок економічно 
стимулює до виробництва молока вищої якості за допомогою цін. Різниця в ціні 
між I і II сортом молока коливається  в межах 10-20%, а між першосортним і 
несортовим молоком навіть більше 30%. В ціноутворенні на молоко і молочні 
продуктиспостерігається сезонність , пов’язана з фізіологічними особливостями 
корів. Найнижчі ціни в Україні  на молоко  відмічаються у червні — серпні. Восени, 
зменшення надоїв призводить до росту цін, які є найвищими  в листопаді — грудні. 
Також на ціни готової молочної продукції на ринку значно впливають посередники 
при закупівлі молока-сировини і реалізації готової продукції.При цьому  
закупівельна ціна  молока збільшується  приблизно на 15-20% [19].   
В подальшому на ринку молока та молочної продукції можливі такі  
тенденції:  
–збільшення частки продукції з високою доданою вартістю, таких як 
морозиво, йогурти, сири обумовить зміни в структурі виробляємої молочної 
продукції;  
–поглинання дрібних підприємств великими призведе до збільшення 
концентрації ринку і появі декількох великих гравців на ринку;  
–збільшення вертикальної інтеграції.  
Для поліпшення стану української молочної галузі уряд впроваджує 
програму розвитку молочних кооперативів, здійснює фінансову підтримку 
підприємств  завдяки кредитуванню з мінімальними процентними ставками, сприяє 
лізинговим операціям для реконструкції та модернізації виробництва, створює  
умови для впровадження системи управління безпекою молочної продукції та 
оцінки якості. Фактори впливу макросередовища на розвиток молокопереробних 
підприємств України наведено у таблиці 1.6 [20] 
В Україні якості та безпеки продукції досягають із впровадженням 
міжнародного стандарту якості ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління 
безпечністю харчових продуктів. 
 
30 
 
Таблиця 1.6 – Домінуючі фактори впливу макросередовища на розвиток 
молокопереробних підприємств України у 2015-2020рр. 
Рік Домінуючий фактор Результат впливу 
2015 Економічне Поява підприємств-лідерів з потужною 
середовище виробничою інфраструктурою, власними 
роздрібними мережами, стабільними обсягами 
виробництва та збуту. 
Нормативно-правове Створені правові основи забезпечення 
середовище безпечності та якості молока і молочних 
продуктів для здоров’я та життя населення  
2016 Зовнішньоекономічне Зменшення обсягів експорту молочної продукції,  
середовище 
2017 Економічне Пошук вітчизняними товаровиробниками нових 
середовище зовнішніх ринків збуту молочної продукції. 
Нормативно-правове Заохочення до впровадження стандарту ДСТУ 
середовище ISO 22000:2007 «Система управління безпечністю 
харчових продуктів» на підприємствах 
2018 Економічне Скорочення обсягів виробництва молочної 
середовище продукції внаслідок зростання обсягів імпорту. 
Розвиток місцевих міні-цехів з виробництва 
різних молокопродуктів. Зміна структури 
асортименту молочної продукції на користь 
традиційної. 
Міжнародне Зміна макроекономічних показників країни в 
середовище результатів світової фінансово-економічної кризи 
2019 Економічне Зберігаються тенденції зі скорочення
середовище  виробництва молочних продуктів за 
всіма позиціями 
2020 Економічне Подорожчання молочної сировини. Зростання 
середовище цін на молочну продукцію.  
31 
 
Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга», хоча  він має лише 
рекомендаційний характер і може застосовуватись для всіх сільськогосподарських 
виробників харчових продуктів [21]. 
Підприємства-виробники молочних продуктів також регулюються цим 
стандартом. ДСТУ ISO 22000 і стандарт ДСТУ ISO 9001 «Системи управління 
якістю. Вимоги» поєднані між собою. 
Побудована на основі цього стандарту система менеджменту якості харчових 
продуктів надає підприємствам  отримати певні конкурентні переваги на ринку 
[22]:  
– визначити та оцінити всі потенційні небезпеки в життєвому циклі 
харчової продукції, включаючи випадки, пов’язані з типом процесу та обладнання, 
що використовується;  
– результативно здійснювати обмін інформацією з усіма контрагентами;   
– відповідати законодавчим і нормативним вимогам, що стосуються 
якості та безпеки харчових продуктів і відповідають вимогам споживача. 
Стандарт ISO 22000 може застосовуватись для всіх підприємств, що 
приймають участь у виробництві харчових продуктів на будь якому етапі, 
незалежно від їх типу, розміру та виготовленої продукції. 
Впровадження виробництва екологічно чистої та безпечної продукції на 
вітчизняних підприємствах може сприяти підвищенню конкурентноспроможності 
молокопереробних підприємств на ринку, оскільки така продукція користується 
попитом.  
В цьому напрямку для вітчизняних підприємств молочної продукції дуже 
багато роботи, аби виготовляти продукцію згідно вимог європейського 
законодавства. В нашій країні  існує лише обов’язкова державна сертифікація та 
державний контроль якості продукції, який не дає покупцям  інформацію про 
екологічні  характеристики  продукту повною  мірою. 
Багато науковців вважають [19,20,23, 27], що  значною проблемою 
українських виробників є обмеженість доступу на великі зовнішні ринки збуту для 
32 
 
молочної продукції. Пошук нових ринків збуту призводить до поступових змін в 
структурі вироблених молочних продуктів, змін в асортиментній політиці.  
Експерти визнають, що перспективними ринками для української молочної 
продукції є ЄС, Китаю, Азії, Африки, Індії [24]. Близькість ринку ЄС робить його 
дуже привабливим та рерспективним із зростання обсягів продаж молочної 
продукції, але й ставить перед вітчизняними виробниками значні виклики. Окрім 
низької якості вітчизняної молочної сировини та  невідповідності української 
продукції європейських стандартів постає питання і в асортименті 
експортноорієнтованої молочної продукції. Смаки європейців відрізняються від 
смаків українців. Наприклад, в Європі великий попит на органічну продукцію, 
вимоги до виробництва якої є дуже високими, що, у свою чергу, впливає на методи 
просування, побудову збутових мереж підприємств тощо. 
В Україні важливим питанням виходу на європейські ринки є сертифікація 
вітчизняної продукції відповідно до європейських вимог. На державному рівні 
відбувається гармонізація  вітчизняних стандартів з європейськими, значно 
повільніше на рівні підприємств відбувається безпосереднє впровадження систем 
якості. Для підприємств впровадження систем якості є доволі затратним та 
трудомістким процесом, що можуть собі дозволити великі виробники, або 
об’єднання підприємств. Загалом реформа вітчизняної системи технічного 
регулювання передбачає перехід від системи обов’язкових держстандартів до 
європейської моделі технічного  регулювання, заснованої на застосуванні 
технічних регламентів, які містять всі необхідні вимоги до безпеки продукції та не 
висувають вимог щодо конструкції й дизайну виробів, а також добровільному 
використанні стандартів [25].  
 
33 
 
2 АНАЛІЗ УСПІШНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ 
СТАНДАРТІВ  НА ПІДПРИЄМСТВАХ МОЛОЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ 
 
2.1 Характеристика впливу на довкілля підприємств молочної продукції  
  
Найбільшими виробниками молочної продукції в Україні є невелика 
кількість підприємств, що утворюють різні торгові марки (рисунок 2.1)[26]: 
 
 
Рисунок 2.1 – Структура найбільших виробників молочної продукції в 
Україні  ( у відсотках вкладу на ринку) 
 
У компанію Терра Фуд входять 19 підприємств, які випускають різноманітну 
продукцію з натуральної молочної сировини: сири, масло та ін.  Ця компанія  
лідирує в країні по виробництву розфасованого коров’ячого масла і спредів, майже 
20% вітчизняного плавленого сиру. Продукція цієї торгової марки експортується 
майже в 40 країн Світу, серед яких країни Близького Сходу, країни Північної 
34 
 
Африки, Балкан, а такожна великі ринку Китаю, Сполучених Штатів та Південно-
Східної Азії. 
Підприємства торгової марки «Молочний Альянс» займаються переважно 
закупівлями та переробкою молока і є лідером серед вітчизняних виробників, 
забезпечуючи понад 20% всіх продаж цієї продукції на українському ринку. Цей 
виробник займає перше місце і по випуску та зарубіжним продажам сухої молочної 
сироватки. Продукція  Молочного Альянсу експортується до  35 країн, серед яких 
переважають арабсько-мусульманські держави. Ця компанія має також  сертифікат 
молочної продукції під ТМ «Славія» на продажі до Китайської народної 
республіки. 
В Черкаській області  представником компанії є ПАТ “Золотоніський 
маслоробний комбінат”. Перші продані в країни ЄС молочні продукти були  
виготовлені в Золотонощі. 
Група підприємств, що випускають продукцію під торговою маркою «Danone 
Україна»  є підрозділом французької продовольчої з такою ж самою назвою. В 
Україні компанія має можливості переробити 150 000 т молока  на рік. Виробничі 
потужності цього виробника знаходяться  в Херсоні та Кременчуці. Кременчуцьке 
підприємство «Кремез» спеціалізується на виготовленні йогуртів, сирків і дитячого 
харчування. 
Молочний холдинг «Алміра» поєднує 7 заводів на Полтавщині, загальна 
потужність складає більше 620 000 т молока щорічно. Їх продукція різноманітна: 
сухі молочні суміші, масло( коров’яче та тваринно-рослинні суміші), тверді сири, 
молочна консервація. Підприємства групи «Альміра» є найбільшими виробниками 
твердого сиру і сирних продуктів в державі, де займають понад двадцять відсотків 
українського ринку.  Цей холдинг виробляє  в сукупності шосту частину 
вітчизняного вершкового масла і молочно-рослинних сумішей та третину 
молочних консервів на внутрішньому ринку. Виробники цієї торгової марки 
експортують молочну продукцію в різні країни Африки, Сходу, Америки. 
35 
 
– Торгова марка «Комо» поєднує 8 молочних заводів, які виготовляють 
цільномолочну продукцію і сир. Наприклад, підприємство «Дубномолоко» —
забезпечую майже десять відсотківвнутрішніх продажів твердих сирів. Власники 
холдингу тісно співпрацюють з Казахстаном та Китайською народною 
республікою 
Компанія  з торговою маркою «Рудь» представлена Житомирським 
маслоробним заводом, який займає перше місце по виробництву морозива в нашій 
країні. Майже весь цей продукт продається на вітчизняному ринку і складає 70% 
потужностей підприємства. Країни, куди експортуються продукти з торговою 
маркою «Рудь» - це Ізраїль, Сполученні Штати Америки, та наші сусіди( Молдова 
та Грузія). Експорт морозива складає лише десять відсотків від загального обсягу 
продажів.Потужності Житомирського маслоробного заводу дозволяють перебляти 
до 300т молока за добу. З 2015р. виробники отримали  міжнародну сертифікацію 
своєї продукції ,що дозволило продавати її на європейському ринку. В асортименті 
підприємства також вершкове масло, сухе знежирене молоко, сметана,  
кисломолочні продукти. 
Холдинг  «Люстдорф» реалізує декілька торгових марок своєї продукції: «На 
здоров'я», «Корівка», «Селянське», «Тотоша», «Смачно шеф», «Весела Бурьонка» 
(більше ста різних молочних продуктів). Підприємствами цього холдингу 
випускаються сухе і питне молоко, вершкове масло, молочні вершки та кефір і 
ряженка.  Власники орієнтовані на вітчизняний ринок, лише 5% продукції 
продаються у найближчих країн – сусідів. 
Компанія «Вімм-Білль-Данн Україна» є складовою частиною міжнародної 
корпорації PepsiCo в Україні. «ВБД Україна» належить два молокозаводу в Києві і 
Харкові, які випускають молочні продукти під торговими марками «Агуша», 
«Слов'яночка», «Веселий молочник», «Чудо», Imunele, «Ромол», «Смачненько». 
Головним товарним  продуктом компанії є пастеризоване молоко, що складає 
четверту частину обсягів виробництва. В асортименті компанії присутній 
кефір,сметана, йогурт та тверді сири і сирні продукти 
36 
 
ТОВ “Юрія” (м. Черкаси) з торгівельною маркою “Волошкове поле” було 
створено на базі Черкаського міського молокозаводу, і на сьогодні об’єднує 3 
підприємства. З метою забезпечення якості молока було встановлено холодильні 
камери у всіх селах Черкащини, де  компанією закуповується молоко. ТОВ «Юрія» 
випускає різноманітну молочну продукцію, яка  експортується  в  понад двадцять 
держав Світу[27].  
 На Черкащині нарощує потужності і ПАТ “Звенигородський сироробний 
комбінат”, який входить до складу компанії Savencia Fromage & Dairy (Франція). . 
На підприємстві виробляють сири преміум-класу.Саме виготовлення твердих сирів 
складає головну ринкову орієтацію підприємства, на яке  припадає понад 60 
відсотків від загальних виробничих потужностей. 
Будучи залежними від природних ресурсів і від якості виробленої сировини, 
молокопереробні підприємства самі чинять вплив на навколишнє середовище. 
Екологічними наслідками діяльності цих підприємств є [28]: 
 – високе споживання енергетичних ресурсів на одиницю продукції. Питоме 
споживання енергії в значній мірі залежить від асортименту продукції, від 
ефективності і стану обладнання, від завантаженості виробничих потужностей 
підприємств. Енергоємність впливає на собівартість продукції і потребує пошуку 
шляхів її зниження, особливо в умовах зростання вартості енергоресурсів; 
 –  високе споживання водних ресурсів на одиницю продукції.  
Вирішення цієї проблеми шляхом впровадження економних технологій, 
внаслідок використання яких споживання води під час технологічних процесів 
знижується, призводить до іншої проблеми – зростає обсяг зворотних вод високої 
концентрації, через що утворюються  забруднені в значній мірі стічні води. Через 
низьку ефективність існуючих очисних споруд, молокопереробні підприємства 
скидають у водойми неочищені чи недостатньо очищені стічні води разом з 
органічними речовинами, які призводять до гибелі водної фауни та до зниження 
якості питної води. Рівень забруднення стічних вод та їх обсяги залежать від: 
– профілю молокопереробних підприємств;  
37 
 
– накопичення відходів пакувальних матеріалів;  
– утворення викидів на стадії виробництва та транспортування продукції. 
Зростання попиту на кисломолочну продукцію та зменшення обсягів 
виробництва пастеризованого молока призвели до зміни складу води, що 
скидається молокопереробними підприємствами у каналізаційні мережі, які 
відрізняються зростанням вмісту нерозчинених органічних домішок в порівняні із 
вмістом розчинених сполук [28]. 
Переробка молока призводить до утворення значної кількості сироватки, яка 
складає майже  90 відсотків  від загальних об’ємів  переробленої молочної 
сировини. І хоча, технологічно утилізувати сироватку можна різними  екологічно 
ощадливими технологіями (ультрафільтрацією, сушінням, виробництвом спирту), 
ці можливості практично не використовуються через брак сучасних 
ресурсозберігаючих технологійна підприємствах. Основна частина сироватки 
разом із зворотними водами  скидається у каналізаційні мережі, через що 
виникають  екологічні проблеми, оскільки  ХСК молочної сироватки і зворотних 
вод складає близько 70000 та 3000 мг/л,. Таким чином  відбуваються значні втрати 
корисних сполук, зменшується ефективність технологічних процесів, а 
підприємство сплачує штрафи за скидання неочищених вод. 
Провідні виробники на великих підприємствах впроваджують 
високоефективні та ресурсозберігаючі технології, що зменшують кількість 
технологічної води, але призводить до утворення  висококонцентрованих стічних 
вод, обсяги скидання яких збільшуються. За добу молокопереробними 
підприємствами середньої потужності створюється приблизно 80–90 т сироватки 
та 20 т меліси. Їх ефективна утилізація призводить до скидів висококонцентрованих 
зворотних вод у СВ  в обсязі  до 100м3 за добу, з середньою концентрацією ХСК 
50г О2 /л.  Як правило, це відбуваєтьсяз один раз за зміну,  а після змішування таких 
скидів із основним потоком через певний час порушується робота очисних споруд 
[29]. 
38 
 
Стічні води молокопереробних підприємств, як правило, поділяються на дві 
категорії ( таблиця 2.1). 
 
Таблиця 2.1– Дві категорії стічних вод, що утворюються на підприємствах по 
переробці молока 
Категорія Концентрація Джерело утворення 
забруднюючих стічних вод 
речовин 
І Висококонцентр Сироватка та меліса під час виробництва сирів, 
овані молочного цукру і альбумінованого сиру 
ІІ Низькоконцентр Миття тари, технологічного обладнання та 
овані приміщень від забруднень залишками молока, 
продуктами його переробки, мийними засобами 
тощо 
 
Технологічний процес та асортимент молочних виробів зумовлює склад 
стічних вод молокопереробних заводів. Виробничі стічні води, що утворюються 
під час переробки молока в середньому мають показники, відображені у таблиці 
2.2. 
Для водних об’єктів значну загрозу створюють скиди під час виробництва 
казеїну та твердих сирів, оскільки вони відрізняються  великими значеннями ХСК 
та БСК. Це відбувається через значну концентрацію легкоокислюваних органічних 
сполук у СВ молокопереробнихпідприємств, що призводять до загрозливого 
зменшення розчиненого кисню у водоймах. Поглинання великої кількості кисню 
призводить до порушення водних біом, із супровоженням загибелі фауни і флори 
та прискоренням процесів евтрифікації. 
 
39 
 
Таблиця 2.2–Хімічний склад стічних вод на молокопереробних 
підприємствах  
Показник Концентрація (мг/л) 
ХСК 1500 
БСК 1200 
Завислі речовини  320 
Азот загальний  50 
Фтор до 15 
Жири   до 100 
Хлориди 150 
Температура до 33оС 
рН 6,2-7,4 
 
 Також ці води мають низьке значення рН за рахунок утворення кислот, 
щостає можливим  під час біохімічного розпаду органічних сполук. Завислі 
речовини білкового походження, залишки вуглеводів та жирів  потрапляючи у 
водойми в значних кількостях призводять до прискорених мулових процесів із 
загниванням органічних решток. Стічні води молокопереробних заводів 
містятьзалишки органічних сполук, які швидко загнивають та  закисають. 
Утворюється молочна кислота внаслідок зброджування молочного цукру, 
осаджується казеїн. Загнивання білкових сполук призводить до утворення дуже 
неприємного запаху, рН стічних вод при цьому знижується до 4,5. Забруднення 
природних вод, до якого залучаються молокопереробні підприємства призводить 
до порушення якості питної води [28]. 
Тож, як і підприємствам інших галузей харчової промисловості, 
молокопереробним підприємствам необхідно звести вплив на навколишнє 
середовище до мінімуму, забезпечити максимальну екологічність виробництва 
40 
 
продуктів харчування. Екологічність також передбачає зведення до мінімуму 
використання електричної та теплової енергії, тому молокопереробним 
підприємствам необхідно:  
– впроваджувати енергозберігаючі технології з метою економії палива, 
електроенергії та подальшого зниження питомих витрат; здійснювати пошук більш 
ефективних технологій енергопостачання;  
– здійснювати локальне очищення стічних вод шляхом реконструкції 
наявних очисних споруд, впровадження ресурсоощадних технологій, які б 
дозволили вирішити екологічні проблеми (послабити негативний вплив 
підприємств на навколишнє середовище, уникнути штрафів за скидання викидів) 
та більш ефективно використовувати відходи, зокрема сироватку. Останню можна, 
крім іншого, використовувати для виробництва біогазу, що дозволить знизити 
споживання покупного газу [30]. 
Для підвищення конкурентоспроможності продукції молокопродуктового 
підкомплексу, a також її виробників першочерговими заходами мікрорівня 
управління є запровадження систем менеджменту якості підприємств, зміст яких 
полягає в комплексному управлінні якісним виконанням усіх технологічних, 
організаційних та збутових процесів. На макрорівні необхідне встановлення 
дієвого державного контролю за дотриманням визначених стандартами вимог. 
Дослідження виявляють, що однією з причин скорочення галузі молочного 
скотарства є нееквівалентність міжгалузевих відносин у молокопродуктовому 
підкомплексі, яка полягає в опортуністичній поведінці як сільськогосподарських 
виробників, так і переробних підприємств. Тому найкращою формою задоволення 
економічних інтересів технологічно та функціонально взаємопов'язаних галузей 
аграрного сектора є вертикальна інтеграція. Спільне функціонування підприємств 
однієї продуктової вертикалі дає можливість взаємного досягнення економічної 
вигоди всіх її суб'єктів; забезпечує вигоду в певних випадках і горизонтальне 
об'єднання суб'єктів одного виду діяльності, сприяє поліпшенню якості готової 
продукції та підвищенню вигідності співпраці введенням до об'єднаної структури 
41 
 
оптової й роздрібної торгівлі. Це забезпечить збереження якості молочної 
продукції на шляху від складу виробника до столу споживача [22, 27]. 
 
2.2 Сучасні вимоги ЕС до якості молочної продукції та імплементація 
екологічних стандартів в молочній галузі України 
 
Українська стратегія імплементації Угоди про асоціацію передбачає 
тарифне регулювання в економічному кластері та апроксимацію законодавства в 
юридичному. Аналіз виконання Угоди показує, що наразі із загальної кількості 
міжнародних стандартів ISO (654) в Україні гармонізовано лише 302, тобто 
вказані стандарти гармонізовані на 45%. В той же час в рамках ЄС діють 
Європейські стандарти (код EN), тобто ті, що запроваджуються в державах-
членах ЄС шляхом надання їм статусу національних. Всі ці моменти у найбільшій 
мірі впливають на можливості реалізації експортного потенціалу сільського 
господарства та харчової промисловості. Разом з тим, необхідно враховувати 
також загрози та можливості впровадження європейських стандартів (таблиця 
2.3). 
Треба також відзначити, що виконання вимог європейських стандартів 
поєднується з необхідністю отримання відповідних сертифікатів. Так, в даний час 
більшість торговельних мереж та великих харчових компаній у світі (Unilever, 
Nestle і т.п.) пред'являють до своїх постачальників вимоги щодо наявності 
сертифіката відповідності системи менеджменту одному з визнаних GFSI 
(Глобальна ініціатива з безпечності харчових продуктів) стандартам і схемами 
сертифікації. 
Глобальна ініціатива з безпечності харчових продуктів (GFSI) – результат 
співпраці провідних світових експертів у сфері забезпечення безпечності харчових 
продуктів з боку гуртових торгових мереж, виробників продуктів харчування, 
компаній, що надають послуги в ланцюзі харчування, міжнародних організацій та 
урядів. 
42 
 
Таблиця 2.3 – Порівняльний аналіз загроз та можливостей імплементації 
європейських стандартів 
 
Загрози Можливості 
велика кількість областей політична воля до проведення 
гармонізації і широкий обсяг реформ, висока мотивація до 
нормативно-правових актів ЄС, які зближення національного та 
необхідно поєднати з чималою європейського законодавства 
власною базою 
обмежена  кількість людських окремі точкові успіхи, впроваджені 
ресурсів з  необхідним  рівнем в експортно-орієнтованих галузях 
компетентності 
відсутність розуміння практичної нарощений кадровий потенціал вже 
роботи системи контролю в країнах створених компетентних інституцій 
ЄС 
високі витрати при впровадженні закордонні інвестиції для підтримки 
деяких необхідних заходів переходу на нові стандарти 
рівень прийняття змін з  боку донорська допомога  та технічне 
споживачів, операторів  ринку, співробітництво з міжнародними 
персоналу підприємств організаціями 
 
Проблеми імплементації стандартів до продукції харчової промисловості 
надзвичайно актуальні для молочної галузей. На сьогодні Додатком 38 до Угоди 
про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачено низку актів 
ЄС щодо молока та молочних продуктів, імплементація яких має на меті 
наближення до вимог ЄС щодо зазначеної продукції: 
– захист позначень, що застосовуються при реалізації молока та 
молочних продуктів; 
–  часткове або повністю зневоднене консервоване молоко, призначене для 
43 
 
споживання в їжу; 
– детальні правила застосування методів аналізу та оцінки якості молока та 
молочних продуктів. 
В країні діє закон України «Про молоко та молочні продукти» №1870-ІV, 
зареєстрований в квітні 2020р. Він містить такі основні положення[22]: 
– Визначення поняття та видів молока, а також показників відповідно до 
законодавства ЄС, адже безперешкодна торгівля молочною продукцією 
українського походження із державами-членами Європейського Союзу в 
майбутньому буде лежати в площині забезпечення безпеки та якості молока як 
сировини: молоко, питне (сире, цільне, стандартизоване цільне, 
нестандартизоване цільне), напівзняте, зняте молоко. Питне молоко повинно: 
– мати точку замерзання, близьку до середньої точки замерзання для 
сирого молока, зафіксовану на території походження зібраного питного молока; 
– мати масу не менше 1 028 грамів на літр молока, що містить 3,5% (м/м) 
жиру при температурі 20ºС, або еквівалентну масу на літр молока, що має інший 
вміст жиру;  
– містити як мінімум 2,9% (м/м) білка для молока, що містить 3,5% (м/м) 
жиру, або еквівалентну концентрацію у разі молока, що має інший вміст жиру. 
1. Поняття «молочних продуктів» має залишатись таким, що 
кореспондується із поняттям, прийнятим в ЄС: «молочні продукти» – означають 
молочні продукти, відмінні від молока, зокрема, знежирене молоко, вершки, 
масло, йогурт та сир; коли це доречно, вони можуть перероблятися на замінники 
молока шляхом застосування коефіцієнтів, закріплених Комісією. 
2. Визначити поняття «молоковмісної продукції», її види та вимоги 
безпеки і якості. 
3. Визначити показники якості до молока та молочних продуктів: 
– визначення кількості соматичних клітин – 400 тис, які вираховуються в 
геометричній прогресії; 
– загальна кількість бактерій – 100 тис; 
44 
 
– температура сирого молока – 8 ºС [6]. 
 На сьогодні в Україні в сільському господарстві  із 90 діючих  стандартів 
гармонізовано 58 (рівень гармонізації складає 63%); за класом 67 «Харчова 
промисловість»  із 157 стандартів гармонізовано лише 63 (рівень гармонізації 
складає 40 %) [23]. Загальна кількість стандартів чинних в Україні на молоко і 
молочні продукти  складає приблизно 350, з яких число ДСТУ на молочні продукти 
складають  46 відсотків, методи контролю показників якості та безпеки молочної 
продукції 41%, на інші об'єкти стандартизації - 13%. Кількість вітчизняних 
стандартів щодо вимог безпеки, охорони довкілля, зберігання, транспортування на 
м'ясо і молоко становить 60% від загальної кількості. Невідповідність вітчизняної 
молочної продукції європейським вимогам відображено у таблиці 2.4 [23]. 
 
Таблиця 2.4 – Невідповідність вимог до молочної продукції в вітчизняних та 
європейських нормативних документах 
 
В Україні виробники виготовляють значну кількість молочної продукції за 
власними рецептами. Виробництво такої продукції здійснюється згідно технічних 
умов України (ТУУ), розробником яких є само підприємство. В Україні діє 1209 
ТУ на молочні продукти, з яких  на сири тверді – понад 350, кефіри, йогурти, масло 
вершкове та сметану – по 40-60, молоко – понад 120. Оскільки в країні діють чинні 
45 
 
ДСТУ на молочні продукти, то виробники у більшості випадків розробляють 
технічні умови на товари, що не витримують вимог стандартів та виробляються з 
гіршими показниками якості і безпеки в порівнянні з державними нормативними 
документами. Часто, затверджені  ТУУ  не  відповідають діючим нормам та 
правилам через застарілість та не відслідковування змін, що відбуваються в 
нормативній та законодавчій сфері України.  
Якщо  міжнародні та європейські стандарти спрямовані переважно на  
стандартизацію методів контролю ( рисунок 2.2), то в Україні  переважають 
нормативні документи на саму харчову продукцію.    
       
Рисунок 2.2– Система контролю при виготовлені молочноі продукції згідно 
міжнародним стандартам 
 
Вітчизняні стандарти на молочну продукцію гармонізовані із міжнародними 
дуже в незначній кількості. Загальний рівень гармонізації ДСТУ на продукцію 
46 
 
трохи більше 1 %. Міжнародних стандартів на молочну продукцію незначна 
кількість (14,2 відсотків від загальної кількості в ISO та 17,1відсотків ЕN).  
Вимоги цих нормативних документів на молочну продукцію не створюють 
технічні бар'єри в торгівлі на відміну від  методів контролю якості та безпечності 
таких продуктів, а також вимог щодо екологічності виробництва. Саме ці стандарти 
потребують якнайшвидшої гармонізації. 
Головними труднощами в гармонізації українських стандартів з 
європейськими є: 
– недостатньо висока якість молока-сировини; 
– недосконала інфраструктура заготівлі; 
– зберігання та транспортування молока; 
– відсутність на більшості ферм сучасних приладів для визначення основних 
показників якості молока. 
Важливим напрямком виконання Угоди також є приведення своєї системи 
санітарних і фітосанітарних заходів у відповідність з міжнародними нормами і 
практикою. Україна поступово рухається у цьому напрямку.  Згідно положень 
Угоди СОТ про застосування санітарних і фітосанітарних заходів, до якої Україна 
приєдналася в 2008 році, до сфери санітарних та фітосанітарних заходів належить 
забезпечення безпечності харчових продуктів, здоров'я тварин і рослин. Завдяки 
своїй участі в Всесвітній організації охорони здоров'я тварин - МЕБ (з 1994 року), 
Комісії Кодексу Аліментаріус - з 2004 р., Міжнародній конвенції з захисту рослин 
(IPPC) - з 2006 року і Середземноморській організації з карантину та захисту 
рослин Україна вже ухвалила чимало з визнаних СОТ заходів в області охорони 
здоров'я тварин і рослин.  
Сьогодні найважливішими сферами для реформування в Україні є 
безпечність та якість харчових продуктів (аналіз ризиків, простежуваність 
продуктів, видача дозволів, лабораторний аналіз); 
На сучасному етапі розвитку економіки України молокопереробні 
підприємства функціонують в умовах жорсткої конкуренції, саме тому для них 
47 
 
важливо використовувати усі можливі конкурентні переваги. Однією з таких 
конкурентних переваг є отримання екологічних та органічних сертифікатів. На 
жаль, сьогодні якість більшості молочних продуктів вітчизняних 
товаровиробників залишається на низькому рівні. Саме тому одним з дієвих спо- 
собів задоволення потреб споживачів та підвищення якості власної продукції для 
підприємств молокопереробної галузі промисловості України є отримання 
екологічних та органічних сертифікатів і сертифікатів якості продукції. 
Головною проблемою молочної галузі України залишається низька якість 
сировини. Згідно з офіційними даними 75 відсотків молочної  сировини на 
молокопереробні підприємства потрапляє від приватних господарств населення. З 
них практично 86% – це молоко другого ґатунку, яке в європейських країнах не 
використовується для виробництва молочної продукції [26]. 
Доказом виробництва якісної продукції для вітчизняних виробників може 
бути отримання сертифікату якості. В Україні якість та безпека продукції стали 
регулюватися гармонізованим вітчизняним стандартом якості ДСТУ ISO 22000 
«Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких 
організацій харчового ланцюга» [23].  
Побудована на основі цього стандарту система менеджменту якості 
харчових продуктів дає змогу підприємствам здобути такі конкурентні переваги 
на ринку [16]:  
– визначити та оцінити всі потенційні небезпеки в ланцюгу виробництва 
харчової продукції, включаючи випадки, пов’язані з типом процесу та обладнання, 
що використовується;  
– результативно здійснювати обмін інформацією з усіма контрагентами; 
– відповідати законодавчим і нормативним вимогам, що стосуються 
якості та безпеки харчових продуктів і відповідають вимогам споживача. 
Стандарт ДСТУ ISO 22000 доцільно застосовувати для всіх організацій, що 
залучені в будь-яку ланку ланцюга виробництва харчових продуктів, незалежно 
від їх типу, розміру та виготовленої продукції. Цей стандарт розроблений для 
48 
 
гармонійного використання зі стандартом ISO 9001 «Системи управління якістю. 
Вимоги». Ще одним ефективним шляхом посилення конкурентних позицій 
молокопереробних підприємств на ринку є впровадження виробництва екологічно 
чистої та безпечної продукції, адже саме на таку продукцію сьогодні зростає попит 
серед споживачів. В нашій країні  обов’язкових  вимог та стандартів до екологічного 
маркування немає, існують лише обов’язкова державна сертифікація та державний 
контроль якості продукції, який не надає  споживачу  повною  мірою інформацію 
про екологічні  характеристики  продукту. Сьогодні в Україні зростає культура 
споживання молока та молочних продуктів. В нашій країні, як  і за кордоном, вже 
досить тривалий час існує практика екологічного маркування харчових продуктів. Це 
також стосується молочної продукції. Основною метою екологічного маркування є 
донесення до споживача правдивої, надійної, точної і достовірної інформації про 
екологічні умови виробництва продукції, а також задоволення специфічних 
екологічних потреб споживача. Однією з особливостей українського екологічного  
маркування  «зелений   журавлик»   є те, що такий сертифікат можуть отримувати   
і виробники харчових продуктів, а отже, і молокопереробні підприємства. Але, на 
жаль, сьогодні лише одне підприємство-виробник молочної продукції отримало 
право використовувати такий логотип для власної продукції. 
Органічна  сертифікація,   як   і   екологічна,  спрямована на збереження 
довкілля, здоров’я людини і дотримання принципів чесної якісної торгівлі, але 
базується на застосуванні різних підходів. Так, за органічної сертифікації 
перевірка якості починається від самого початку виробничого ланцюга (тобто з 
якості та безпечності ріллі, на котрій будуть вирощуватись корми для годівлі 
худоби у разі виробництва молочних продуктів), перевіряється якість сировини (в 
цьому випадку – молока) для подальшої переробки, а також весь процес 
виробництва до отримання готового продукту. Екологічна ж сертифікація 
приділяє більшу увагу безпосередньо самому процесу перероблення та його 
безпечності для навколишнього середовища, також особлива увага приділяється 
матеріалам для пакування. Спільним для цих двох видів сертифікації є те, що вони 
49 
 
обмежують готовий продукт у вмісті шкідливих речовин набагато більше, ніж 
державне законодавство. 
«Органік стандарт» – єдиний орган органічної сертифікації в Україні, який  
визнано в країнах ЄС [18]. Отримання такого сертифіката дасть змогу 
вітчизняним товаровиробникам значно спростити експорт власної продукції до 
країн Європи, а отже, підвищить конкурентоспроможність, що позитивно 
відобразиться на діяльності виробників молочної продукції. 
Перший український органічний  сертифікат, котрий визнано  в  Європі,  
було  створено в 2007 році в рамках українсько-швейцарського проекту 
«Органічна сертифікація та розвиток органічного ринку в україні». Сьогодні 
організація займається сертифікацією продуктів харчування не лише в Україні, 
але й в республіці Білорусь, Узбекистані та Казахстані. 
Сім виробників молока та молочних продуктів в Україні вже мають 
сертифікат «органік стандарт», троє з них функціонують в Житомирській області. 
Така практика сприятиме задоволенню потреб споживачів і, як наслідок, 
підвищенню конкурентоспроможності молоко- переробних підприємств не лише 
в країні, але й на міжнародних ринках( рисунок 2.3). 
 
 
Рисунок 2.3–Перспективи розвитку молочної галузі до 2030 р. в Україні при 
нарощуванні експорту в країни ЄС 
50 
 
Для підприємства-виробника молочної продукції отримання сертифіката, що 
підтверджує органічне та екологічне виробництво продукції, буде додатковим 
важелем впливу на споживача. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки 
різні види сертифікації продукції можна вважати одними з основних способів 
підвищення якості таких продуктів та здійснення ретельного контролю на всіх 
етапах її виробництва. 
Закон України «Про молоко та молочні продукти» [4] регламентує всі 
контакти при виготовленні, транспортуванні, переробці, зберіганні,  продажі, 
ввезенні на державні простори та  вивезенні за межі країни всього асортименту 
«молочки». Державна політика завдяки правовим нормам визначає якість та 
безпеку подібних товарів, регламентує вимоги до пакувальних матеріалів  та 
позначень молочних продуктів. Тара та пакувальні матеріали для товарів 
досліджуваної галузі виготовляються лише з матеріалу, який дозволено 
використовувати законодавчо і заборонено відокремлювати процес упаковування 
молочної продукції від технологічних циклів під час виробничих процесів. Також 
законодавча база України передбачає ветеринарно-санітарні перевірку молока під 
час закупівель та його подальшої переробки при виробництві продуктів. 
У вітчизняному законі поняття «молоко» є аналогічним європейському 
поясненню з Директиви Ради ЄС №92/46. Разом з тим є певні відмінності  у 
національному та європейському законодавстві, що обумовлені відмінностями у  
визначеннях та колі молочної продукції, які діють на ринку молока. У вітчизняному 
законодавстві перелік  молочних продуктів не визначається, а для визначення 
продукції молочною, вміст в ній молочної сировини повинен  повинен мати 
значення ненижче 50% від загального складу продукту. Це ускладнює 
характеристику вітчизняних молочних продуктів, спрямованих на експорт. Такі 
розбіжності не відповідають вимогам Регламенту (ЄС) № 1234, де чітко визначені 
продукти, що надходять на європейський ринок молока і молокопродуктів. 
Відмінності в термінології молочної продукції між європейськими та українськими 
нормативними документами  наведені у таблиці 2.5. 
51 
 
Таблиця 2.5 – Відмінності в термінології молочної галузі між європейськими 
та українськими нормативними актами 
Закон України «Про молоко та молочні Директива Ради 92/46/ЄЕС 
продукти» 
1 2 
  Молоко сире – продукт нормальної секреції  Сире молоко – молоко, вироблене секрецією 
молочних залоз однієї або декількох здорових молочних залоз одної чи декількох корів, овець, 
корів, овець, кіз, буйволиць, кобил, температура кіз чи буйволиць, яке не нагрівалося вище 40°С 
якого не перевищує 40 град. C і який не піддавався або не зазнавало будь-якого оброблення, що має 
будь-якій обробці (далі - молоко) рівнозначний наслідок 
  Молочні продукти – продукти, в яких молочна  Продукти на молочній основі–продукти, що їх 
сировина становить не менше 50 відсотків від отримують саме з молока, визначаючи, які 
загального складу продукту речовини можна чи необхідно додати для їх 
виготовлення за умови, що ці речовини не 
використовують   для   часткової   чи повної 
заміни    будь-яких    складників    молока,  і 
суміші молочних продуктів, тобто продукти, 
жодна частина яких не замінює чи не призначена 
замінювати будь-який складник молока, і в яких 
молоко чи молочний продукт є суттєва частина 
стосовно кількості чи характеристики продукту 
  Пакування – поміщення молочної сировини та  Пакування – укладання одного або декількох 
молочних продуктів у споживчу тару чи спакованих чи неупакованих продуктів, наведених 
пакувальний матеріал у статті 1 в тару, а також власне тара 
  Немає  Питне термооброблене молоко – питне молоко, 
призначене для продажу кінцевому споживачеві та 
організаціям, отримане тепловим обробленням та 
подані у визначених формах, або молоко, 
оброблене пастеризацією, для розливного 
продажу на замовлення окремих споживачів 
 Теплова обробка – обробка з нагріванням у  Теплове оброблення – будь-яке оброблення, що 
спеціальному обладнанні має передумовою нагрівання, яке, відразу після 
застосування спричиняє негативну реакцію на 
фосфатазне випробування 
 Немає   Розміщення на ринку – складування або 
викладання задля продажу, надходження у 
продаж, продаж, постачання або будь-яке інше 
розповсюдження товару на території ЄС, за 
винятком роздрібної торгівлі, що має підлягати 
контролю 
 
52 
 
Продовження таблиці 2.5 
1 2 
  Виробник молока та молочної сировини - юридична   Виробниче господарство – підприємство, на 
особа незалежно від форми власності, фізична особа якому утримують одну чи декілька молочних 
- суб'єкт підприємницької діяльності, особисте корів, овець, кіз чи буйволиць; 
селянське господарство, фізична особа, яка утримує   Центр збирання – підприємство, де сире 
корів, овець, кіз, буйволиць, кобил та виробляє молоко може бути зібрано і можливо 
молоко і молочну сировину; охолоджено та профільтровано; 
  Центр нормалізації – підприємство, не 
пов’язане з центром збирання або з 
оброблювальним чи перероблювальним 
підприємством, на якому сире молоко може бути 
сепаровано або змінено його природні 
складники; 
  Оброблювальне підприємство – підприємство, 
на якому молоко зазнає теплового оброблення 
  Переробне підприємство – підприємство, яке   Перероблювальне підприємство –    
закуповує молоко та молочну сировину, має підприємство або виробниче господарство, на 
виробничі потужності та умови для виробництва яких молоко та/або продукти на молочній основі 
молочних продуктів гарантованої якості та безпеки обробляють, переробляють та пакують 
відповідно до нормативних документів; 
  Немає   Термізування –  нагрівання  сирого  молока 
не менше ніж 15 секунд за температури від 
57°С до 68°С таким чином, що після оброблення 
молоко показує позитивну реакцію на 
фосфатазне випробування; 
  Молочна сировина - молоко, призначене для   Молоко для виготовлення продуктів на 
переробки, яке піддавалося попередній фізичній молочній основі, або сире молоко для 
обробці(фільтрації, охолодженню), а також вершки та перероблення, або натуральне чи заморожене 
знежирене молоко, одержані шляхом сепарування,які молоко, отримане з сирого молока, що зазнало 
відповідають встановленим вимогам нормативних чи не зазнало дозволеного фізичного 
документів оброблення, такого, як теплове оброблення чи 
термізування, або змінене за своїм складом за 
умови, що ц: зміни обмежено додаванням та/або 
видаленням природних складників молока 
  Немає   Герметизована тара – непроникна тара, яка 
після запечатування призначена захищати вміст 
від потрапляння мікроорганізмів протягом 
теплового оброблення та після 
нього 
 
Найголовніші розбіжності між українськими та європейськими виробниками 
пов’язані із невідповідностями вимог до теплової обробки молочної сировини, 
53 
 
визначенні продуктів на молочній основі та джерел виготовлення подібних 
продуктів.  
Зважаючи на необхідність розширення експортного ринку молочних 
продуктів в Україні вітчизняний орган зі стандартизації активно здійснює 
гармонізаціїю національних стандартів з регуляції  вимог до якості молочної 
продукції,  а також її сертифікації відповідно довимог  міжнародної і європейської 
стандартизації. Найбільш суттєвою проблемою є розбіжності  вимог    по умовам 
закупівлі молочної сировини, оскільки в Європі діють переважно молочні 
кооперативні господарства, а в країні майже сімдесят відсотків молока 
переробники купують у приватних господарів корів. З початку минулого року в 
країні почав діяти державний нормативний документ:ДСТУ 3662:2018 «Молоко-
сировина коров’яче. Технічні умови», в якому надана характеристика вимог при 
закупівлях та прийманні молочної сировини у постачальників. Новий документ 
регламентує поділ молока на 4 категорії: другого, першого, вищого ґатунку та 
екстра в залежності від ступеню бактеріального осеменіння та концентрації 
соматичних клітин. Молочна сировина ІІ гатунку протягом двох років ще буде 
закуповуватись згідно  ДСТУ 3662-97  тільки з метою використання на  технічні 
потреби (корми для тварин, казеїн тощо) [24]. 
Актуальність вимог європейського ринку для молочної галузі зумовлює 
зміни на законодавчому полі щодо  регуляції  я ринку молока і молокопродуктів 
міжнародним вимогам. Постановою  ВРУ у 2007 р. N 918-V було прийнято зміни 
до Закону України «Про молоко та молочні продукти» Вони стосуються нових 
вимог до якості та безпеки молочних продуктів  з урахуванням міжнародних 
вимог(реєстр. № 3047). Цей законопроект Законопроект визначає термінологію; 
параметри показників якості і безпеки, пакування та маркування; права та обов'язки 
виробників; ветеринарні і санітарні вимоги. Деякі гармонізовані вітчизняні 
стандарти за вимогами ISO та EN відображено в таблиці 2.6 
 
54 
 
Таблиця 2.6 – Деякі національні стандарти молочної галузі України узгожені 
зі стандартами ISO та EN 
 
№ Назва та позначення № Назва та позначення 
1 Молоко коров'яче питне. Загальні 11 Молоко сухе. Оцінювання 
технічні умови (ДСТУ 2661- 2010) інтенсивності термооброблення 
методом високоефективної 
рідинної хроматографії  
ДСТУ ІSO 11814:2005 
2 Масло вершкове, кисломолочні продукти 12 Молоко та молочні продукти. 
та свіжий сир. Визначення кількості Визначення активності лужної 
сторонніх мікроорганізмів методом фосфатази. Частина 2. 
Флюорометричний метод для сиру 
підрахування колоній, що виросли за 
ДСТУ ІSO 11816-2:2003 
температури 30 оС  
ДСТУ ІSO 13559/ІDF 153:2007 
3 Масло вершкове. Визначення вмісту солі 13 Молоко термічно оброблене. 
(контрольний метод)  Визначання вмісту лактулози 
ДСТУ ІSO 1738:2004, ІDT; ІDF 12:2004 методом високоефективної 
рідинної хроматографії 
 ДСТУ ІSO 11868: 2004 
4 Масловершкове.Потенціометричнийметод 14 Молоко. Визначення вмісту 
кальцію титриметричним методом 
визначення рН плазми   
ДСТУ ІSO 12081:2004 
ДСТУ ІSO 7238:2001 
5 Молоко і молочні продукти. Визначення 15 Молоко. Гравіметричний метод 
кількості мікроорганізмів. Метод визначення вмісту жиру 
підраховування колоній за t 30оC  (Контрольний метод)  
ДСТУ ІDF 100B:2003 ДСТУ ІSO 1211:2002 
6 Молоко і молочні продукти. Готування 16 Молоко та молочні продукти. 
проб і розведень для мікробіологічного Настанови щодо 
досліджування ДСТУ ІDF 122C:2003, ІDT стандартизованого описування 
випробування інгібіторів 
мікроорганізмів  
ДСТУ ІSO 13969:2005 
7 Сухе молоко. Визначання Staphylococcus 17 Молоко та молочні продукти. 
aureus. Методика підраховування колоній Методи екстрагування ліпідів та 
за температури 37 оC ДСТУ ІDF 138:2003,  ліпорозчинних сполук   
ДСТУ ІSO 14156:2005 
8 Молоко і молочні продукти. 18 Молоко згущене без цукру та 
молоко згущене з цукром. 
Підраховування кількості коліформ. Метод Гравіметричний метод 
підраховування колоній і метод визначання визначення вмісту жиру 
найімовірнішого числа (НІЧ) за ДСТУ ISO 1737-2002 
температури 30 оC ДСТУ IDF 73А:2003 
 
55 
 
2.3 Аналіз маркування вітчизняної молочної продукції  на відповідність 
поняттю «екологічно чиста продукція» 
 
Екологічне маркування використовується з кінця ХХ ст. світовими 
виробникам. Головне завдання таких позначень продукції полягає у  донесенні до 
покупців відомостей стосовно екологічних умов при виробництві товарів та послуг, 
в задоволенні  потреб споживачів, що стосуються мінімізації тиску підприємств на 
довкілля. 
Нанесення інформації щодо впливу виробника на навколишнє середовище є 
добровільним, але в сучасному світі набуває все більшої актуальності в зв’язку із 
загостренням екологічної кризи та погіршенням здоров’я людей. Відомості про 
безпеку та природність товарної продукції, мінімальний вплив на довкілля є 
свідченням того, що такий товар можно вільно споживати в порівнянні з аналогічною 
продукцією. В сучасному виробництві харчових продуктів для забезпечення обсягу 
випусків товарів майже 100% використовують штучні замінники або домішки, 
небезпечні для людини. Тому продукція з екологічним маркуванням користується 
більшим попитом свідомих споживачів. 
Виробники країн ЄС позначають екологічну продукцію за допомогою 
малюнка, який був розроблений ще у 2000р. яка засвідчує про турботу компаній 
відносно навколишнього середовища та здоров’я людей (рисунок 2.4).  
 
 
Рисунок 2.4 – Екологічне маркування країн Європейського Союзу 
 
56 
 
Продукція, яка позначається цим символом проходить ретельний контроль 
на предмет дотримання вимог європейського законодавства стосовно 
екологічності та безпечності харчової продукції. Висока якість таких товарів 
зробили знак європейського позначення екологічності продукції гарантією 
безпеки споживача та навколишнього середовища 
У Франції діє поняття «Agriculture Biologique» (АВ) для позначення 
харчових продуктів,що вироблені тільки на теріторії ЄС і відповідають вимогам 
якості та безпеки. Цей знак та вимоги до подібної продукції були розроблені 
Міністерством сільського господарства країни і не стосуються лише екзотичних 
товарів (рисунок 2.5). 
 
                             
 
Рисунок  2.5 – «Agriculture Biologique» – екологічний логотип Франції 
 
Логотип екологічного маркування, розроблений в ФРН і називається 
«Блакитний янгол» (рисунок 2.6). Право отримати такий знак  виробник може лише 
після результатів незалежних експертиз. 
 
                                                           
 
Рисунок 2.6 – Німецький екологічний логотип  
57 
 
В країнах Європейського співтовариства створений Міжнародний інститут 
органічної сертифікації та етики (ІСЕА), який розробляє технології та стандарти у 
переробній галузі та пропонує методику їх запровадження. На базі інституту  
здійснюється сертифікація с/г продукції різних країн на відповідність вимогам 
міжнародної та європейської стандартизації (рисунок 2.7). ICEAмає офіційного 
представника в нашій країні – Всеукраїнську громадську організацію «Жива 
планета» [17]. 
 
 
 
Рисунок 2.7– Знак Міжнародного інституту органічної сертифікації та 
етики (ІСЕА) 
 
Якщо сертифікація  товару, що здійснювалась на базі інституту, пройшла 
перевірку на відповідність вимогам згідно Постанові по органічному виробництву 
Ради ЄC № 834/2007, то виробник отримує право позначати свою продукцію 
відповідним позначенням (рисунок 2.8). 
 
 
 
Рисунок 2. 8   –  Знак відповідності органічним стандартам українського 
органа сертифікації  "Органік стандарт". 
58 
 
В 2003 р в нашій країні відповідно до вимог ДСТУ ISO 14024 запроваджено 
систему «Екологічна сертифікація і маркування», яка має незалежні та добровільні 
принципи використання. Головною метою системи було сприяння у формуванні 
ринка органічної продукції згідно встановленим критеріям оцінювання. 
Завданнями системи Екологічної сертифікації і маркування є: 
– розробка та узгодженість екологічних критеріїв оцінювання життєвого 
циклу продукції, що дозволяє дати оцінку поліпшеним екологічним та 
функціональним характеристикампродукції та послуг; 
– перевірка відповідності об’єкту оцінки відповідності на дотримання 
екологічним стандартам; 
– контроль за сертифікованою продукцією на дотримання вимог 
органічних критеріїв та правил використання екологічних логотипів); 
– забезпечення визнання результатів вітчизняної сертифікації на 
міжнародному ринку. 
Всеукраїнська громадська організація «Жива планета» в 2003р. 
запропонувала під час реалізації проекта «Розвиток сталого (збалансованого) 
виробництва та споживання в Україні» знак, яким може позначатися вітчизняна 
органічна продукція. Наразі, виробники харчових продуктів та інших промислових 
товарів, які довели під час оцінки відповідності екологічні переваги своєї продукції 
мали змогу продемонструвати це за допомогою нового логотипу. Оскільки 
«зеленого   журавлика»   можуть отримувати  виробники харчових продуктів, то  і 
власники молокопереробних підприємств мають змогу запровадити у себе на 
виробництві вимоги вітчизняної екологічної стандартизації. Єдиним знаком, який 
затверджує екологічність вітчизняних продуктів на сьогодні залишається  логотип  
«Зелений журавлик» (рисунок 2.9)[24]. 
 
59 
 
 
Рисунок 2.9 – Український логотип органічної продукції  
 
Товар з таким логотипом свідчить про оцінку відповідності продукції згідно 
вимог гармонізованого вітчизняного стандарту ДСТУ ISO 14024. Логотип 
засвідчує екологічні переваги та безпечність позначеного продукту, та те, що усіх 
стадіях життєвого циклу було дотримано вимоги екологічної стандартизації. 
В Україні діють певні правила нанесення екологічної інформації на етикетку 
товару. Зокрема, під Зеленим журавликом позначається номер екологічного 
стандарту, якому відповідає сертифікований товар (рисунок 2.10) [23]. 
 
 
 
Рисунок 2.10 –Принцип  екологічного маркування І типу на вітчизняній 
продукції. 
60 
 
За вимогами пункту 42 ТР підприємці мають право розміщувати знаки 
екологічного позначення товарів тільки після укладення угоди стосовно права 
використання органічних логотипів  з обов'язковим зазначенням реєстраційного 
номера сертифіката екологічного маркування 
Товаровиробникам чи продавцям заборонено використовувати  продукти, 
товари, вироби та послуги з нечіткими чи неправдивими  екологічними знаками, чи 
екологічнихпозначень, які не можна однозначно тлумачити. Забороняється 
використовувати не підтверджені вислови для продукції: "екологічно чиста", 
"екологічно безпечна, "екологічно сприятлива", "корислива для ґрунтів", "не 
забруднююча продукція", "зелена", "органічна" та "не руйнує озон". 
Використання непідтверджених позначень на товарах твиробниками чи 
продавцями призводить до порушення підпункту 61пункту 1 ст. 15 Закону України 
"Про захист прав споживачів". За порушення законодавства про захист прав 
споживачів згідно Кодексу нашої країни стосовно адміністративних 
правопорушенн передбачається адміністративна відповідальність [24]. 
В Україні діють і логотипи маркування, зя якими можна визначити якість 
молокопродуктів. 
Знак «Без ГМО» (рисунок 2.11). лише декларація підприємця, і тому не 
передбачає обов'язкових випробувань та оцінку наявності в продукті генетично 
модифікованих організмів або їх залишків уповноваженими сертифікаційними 
установами. Позначати цим знаком свою продукцію виробника зобов'язує Закон 
"Про безпечність та якість харчових продуктів"  
 
 
Рисунок 2.9 – Позначення вітчизняної продукції про відсутність у складі 
ГМО 
61 
 
  
Вітчизняний знак якості –символ, який засвідчує відповідність продуктів чи 
послуг згідно регламентів та стандартів, що поширені  на території країни і тому є 
безпечними у використанні . Цим знаком позначений сам виріб, або пакувальна 
обгортка чи документація, що супроводжує товар (рисунок 2.12). 
Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції,  
опис  яких  міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення  
знака відповідності є обов'язковим [25] 
 
 
 
Рисунок 2.12 –Вітчизняний знак відповідності («Знак якості») продукції 
регламентованим стандартам 
  
Логотип «листок «Мебіуса» найбільш поширене позначення продукції, її 
комплектуючих чи пакування, використовується в якості екологічної 
самодекларації. Цей знак використовується для визначення можливостей 
вториннного користування  (рисунок 2.13). Цей знак часто зустрічається на 
продуктах, упакованих в картонну тару. Опитування проведене серед студентів 
показує, що всі студенти розуміють сенс цього символу і знають, що така упаковка, 
або матеріал, з якого вона виготовлена, можуть бути використані ще раз. 
62 
 
 
 
Рисунок 2.13 – «Листок Мебіуса»: а– вміст повторно переробленого 
матеріалу; б–придатний для повторного переробляння  
 
Оскільки в Україні активно відбувається процес гармонізації вітчизняних 
стандартів з міжнародними стандартами, то виробники, що запровадили на своїх 
підприємствах системи міжнародних стандартів якості та безпеки (ДСТУ ISO 9000 
«Системи управління якістю»; ДСТУ ISO 14000 «Системи екологічного 
управління. Вимоги та настанови щодо застосування»; ДСТУ ISO 22000  «Системи 
управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій 
харчового ланцюга») та пройшли відповідну сертифікацію наносять на свою 
продукцію відповідні позначення (рисунок 2.14): 
 
 
 
Рисунок 2.12 – Знаки відповідності продукці міжнародним стандартам 
якості та безпеки 
63 
 
В Україні екологічний сертифікат молочної продукції отримало зовсім 
небагато підприємств ( таблиця 2.7).  
 
Таблиця 2.7– Українськи виробники молочної продукції сертифікованої 
згідно екологічним стандартам 
Організація- НД на відповідність до Термін дії Сертифікат 
користувач якого (их) продукція сертифікату * 
сертифікована згідно 
ДСТУ ISO 14024 
ТОВ СОУ ОЕМ. 25.06.2018- UA.08.002.414  
«Гормолзавод»  08.002.03.069:2012 24.06.2021 
ПП «Еко- СОУ ОЕМ. 25.04.2019- UA.08.002.496  
молпродукт»  08.002.03.069:2012 24.04.2022 
ТОВ «Прайм СОУ ОЕМ. 28.03.2020- UA.08.002.461  
Снек»  08.002.03.069:2012 27.03.2023 
 
Молоко згущене виробництва ПП «Еко-молпродукт» успішно пройшло 
екологічну сертифікацію за схемою згідно з ISO 14024, підтвердивши відповідність 
вимогам СОУ ОЕМ 08.002.03.069:2012 «Продукти переробляння молока та м’яса. 
Екологічні критерії оцінки життєвого циклу». Як результат, виробник отримав 
екологічний сертифікат № UA.08.002.496 ( рисунок 2.15 ). 
Екологічно сертифікована продукція виробництва ПП «Еко-молпродукт» 
виробляється з молока коров'ячого, не містить рослинних жирів, харчових добавок, 
стабілізаторів, підсилювачів смаку та аромату. Сировина, з якої виробляється 
екологічно сертифікована продукція, не містить ГМО, антибіотиків, N-
нітрозамінів, гормонів. Рівні вмісту пестицидів, токсичних елементів, 
мікотоксинів, радіонуклідів в сировині та інгредієнтах є меншими за дозволені 
рівні згідно з державними нормами. 
На підприємстві впроваджена та сертифікована система управління 
безпечністю харчових продуктів згідно з ISO 22000:2005. 
64 
 
Екологічна спрямованість підприємства закріплена в екологічній політиці, 
яка спрямована на зниження негативного впливу на навколишнє природне 
середовище та забезпечення раціонального використання природних ресурсів. 
 
 
Рисунок 2.15  – Зразок  продукції ПП «Еко-молпродукт» з екологічним 
сертифікатом 
 
ТОВ «Прайм Снек» –вітчизняна компанія по виробництву ексклюзивної 
снекової  екологічної продукции ТМ snEco - сухий зпінений хрусткий сир. 
 Одеське підприємство ТОВ «Гормолзавод» має екологічний сертифікат на 
на понад 10 товарів молочної продукції, а саме: молоко коров’яче свіже та пряжене, 
сметана, кефір, ряжанка, мацоні, масло вершкове, сир кисломолочний солоний та 
несолоний, сиркова маса, сироватка молочна та йогурт. 
Оцінювання продукції виробника відбувалось по вимогам вітчизняного 
гармонізованого стандарту ДСТУ ISO 14024 стосовно відповідності органічним 
властивостям, що зумовлюють загальну перевагу цих продуктів по впливу на стан 
навколишнього середовища та здоров’я людини, протягом усього життєвого циклу. 
Екологічні критерії встановлені стандартом СОУ ОЕМ. 08.002.35.069:2012 
Продукти переробляння молока та м’яса. Екологічні критерії оцінювання 
життєвого циклу. В цьому стандарті висвітлені добровільні норми показників 
безпеки сировини та готової продукції, які є більш жорсткими в порівняні з 
державними нормами та правилами, що поєднуються  екологічною 
65 
 
результативністю виробництва,і  визначені на базі найкращого виробничого 
досвіду. 
ТОВ «Громолзавод» (Міський молочний завод №1) є новим одеським 
підприємством, яке ставить собі за задачу наочно демонструвати можливість 
поєднання сучасних технологій і традиційних жорстких систем контролю якості 
продукції. Стратегія підприємства вибудувана за принципом радянських міських 
молокозаводів, діяльність яких спрямовувалась на виняткове забезпечення 
місцевого населення натуральною продукцією. Так зване «коротке плече» доставки 
готового продукту не вимагає довгострокового зберігання і, відповідно, усуває 
необхідність застосування технологій стабілізації та консервації при виготовленні 
продукції. 
На виробництві впроваджено систему аналізу ризиків, небезпечних чинників 
і контролю критичних точок згідно вимог міжнародного стандарту ISO 22000. Цей 
стандарт установлює вимоги до системи управління безпечністю харчових 
продуктів та керування небезпечними чинниками харчових продуктів для 
гарантування того, що харчовий продукт є безпечним на момент його споживання 
людиною. 
Молочна продукція виробництва ТОВ «Гормолзавод» виготовляється за 
сучасними технологіями більш чистого виробництва з молока отриманого на 
фермах, що розташовані у спеціальних сировинних зонах (більш чисті сировинні 
зони). 
У складі готової продукції відсутні консерванти, ароматизатори і барвники 
штучного походження, гормональних препаратів та ГМО. 
При виробництві використовується технологія «м'якої пастеризації» молока, 
яка дозволяє нейтралізувати хвороботворні мікроорганізми, одночасно зберігаючи 
при цьому корисну флору, білки і вітаміни (при інших способах пастеризації 
подібний результат не досягається). 
Споживча тара сертифікованої продукції не містить шкідливих речовин і 
придатна для повторної переробки. 
66 
 
Екологічний сертифікат UA 08.002.414 надає право на застосування 
екологічного маркування відносно сертифікованої молочної продукції ТМ 
«Гормолзавод», ТМ «Лехайм», ТМ «Млечный Путь», згідно вимог чинного 
законодавства України. 
Інші виробники, які отримали дозволи на виробнитво продукції з 
маркуванням «Органічна продукція» та отримали відповідні сертифікати,  поки що 
представлені невеликими фермерськими господарствами, які самостійно 
забезпечують весть життєвий цикл своєї продукції, і якім не потрібні послуги 
постачальників та переробників молочної сировини ( рисунок 2.16). 
  
                         
                            а                                                                б  
а – сільська сироварня в Закарпатській області; б– молочне господарство в 
Вінницькій області 
Рисунок 2.16 – Приклади підприємств, що випускають органічну 
продукцію: 
 
 Підприємство Азорель знаходиться в селі Мухівці Вінницької області. Тут 
виробляється  близько 20 видів молочної продукції: як традиційні молочні 
продукти : три види сиру, йогурти і молоко, так і дієтичні, із знежиреного молока 
Це пов’язано з тим, що згідно міжнародного стандарту необхідна 
сертифікація кожного етапу життєвого циклу продукції. Це включає і землі, на яких 
випасається худоба, і екологічність пакування, надійність постачальників а також 
67 
 
вимоги до транспортування та зберігання продукції. На основі принципів та 
структури оцінювання життєвого циклу продукції вітчизняного гармонізованого 
стандарту ДСТУ ISO 14040 було розроблено стандарт СОУ ОЕМ 
08.002.03.069:2012 «Продукти переробки м’яса та молока. Екологічні критерії 
оцінювання життєвого циклу», в якому  встановлені критерії переваг органічної 
м'ясо-молочної продукції щодо її потенційних впливів на стан навколишнього 
середовища та здоров’я людини протягом життєвого циклу. Вимоги стандарту 
адаптовані до вимог актів права ЄС, зокрема: Регламенту Європейського 
Парламенту та Ради (ЄC) № 1333/2008 від 16 грудня 2008 року про харчові добавки. 
Розроблений технічним комітетом стандартизації ТК 82 «Охорона довкілля» [22]. 
Основними завданнями при реалізації та періодичному перегляді екологічних 
критеріїв є: 
– запровадження енергоефективності технологічного процесу на 
виробництві; 
– мінімізація екологічного впливу під час виробництва (за показниками 
згідно найкращих доступних технологій); 
– впровадження забороних заходів  на небезпечні для здоров’я технології 
обробки сировини; 
– значне обмеження застосування харчових добавок; 
– реалізація заборони на вміст ГМО; 
– зниження питомої активності радіонуклідів у сировині, інгредієнтах та 
готової продукції (понад вимог державних норм); 
– зменшення у складі продукції вмісту важких металів, пестицидів, 
агрохімікатів та інших токсичних елементів у сировині, складових та в продукції; 
– зниження  відходів виробництва та споживання. 
З метою вивчення інформативності та наявності логотипів екологічного 
маркування у великих виробників було проведено аналіз молочної продукції в 
супермаркетах м.Черкаси. Задля цього було проаналізовано інформацію на 
пакувальному матеріалі молочної продукції у декількох супермаркетах міста.Серед 
68 
 
великого різноманіття молочної продукції було обрано молоко пастеризоване, 
дитяче молоко та йогурти. 
 Для аналізу маркування молоко було обрано продукцію 11 торгових марок 
(таблиця 2.8)/ 
 
Таблиця 2.8 – Торгові марки молокопродуктів, вибрані для дослідження  в 
супермаркетах м. Черкаси 
 
№ Назва торгової марки № Назва торгової марки 
1 Простоквашино 7 Ферма 
2 Волошкове поле 8 Селянське 
3 Біла лінія 9 Галичина 
4 Вілля роз 10 Яготинське 
5 Гармонія 11 Своя лінія 
6 Lactel   
 
Результати дослідження представлені у таблиці 2.9 
Молоко ТМ «Простоквашино» виготовляється за державним стандартом 
ДСТУ 2661:2010. З інших позначок які преставлені: знак «Без ГМО»; 
Молоко ТМ «Волошкове поле» виготовляється за державним стандартом 
ДСТУ 2661:2010. Продукція також має ДСТУ ISO 9001:2009. З інших позначок які 
преставлені: знак «Без ГМО»; 
Молоко ТМ «Біла лінія» не має державних та міжнародних стандартів якості. 
Продукція виготовляється за технічними умовами. 
Молоко ТМ «Вілла роз» виготовляється за державним стандартом ДСТУ 
2661:2010.  
Молоко ТМ «Гармонія» виготовляється за державним стандартом ДСТУ 
2661:2010. Продукція також має ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007. З 
інших позначок які преставлені: знак «Без ГМО»; 
69 
 
Молоко ТМ «Lactel» виготовляється за умовами. Продукція має стандарт 
якості ДСТУ ISO 22000:2007. З інших позначок які преставлені: знак «Вищий 
молочний стандарт», знак переробки тари. 
  
Таблиця 2.9 – Результати дослідження маркування молока пастерізованого у 
супермаркетах міста Черкаси  
 
Назва ТМ ДСТУ ДСТУ ДСТУ ДСТУ ТУ У Листок Знак 
ISO ISO ISO Мебіуса якості 
9000 14000 22000 
Простоквашино + – – – – – –– 
Волошкове + + – – – – – 
поле 
Біла лінія – – – – + – – 
Вілля роз + – – – – – – 
Гармонія + + – + – – – 
Lactel – – – + + + – 
Ферма + – – + – – – 
Своя лінія – – – – + – – 
Селянське + + – + – + + 
Галичина – – – – + + + 
Яготинське – + – + – + + 
 Молоко ТМ «Своя лінія» немає державних та міжнародних стандартів 
якості. Виготовляються за технічними умовами. 
Молоко ТМ «Ферма» виготовляється за державним стандартом ДСТУ 
2661:2010. Продукція також має державний стандарт ДСТУ ISO 22000:2007 . 
Молоко ТМ «Селянське» виготовляється за державним стандартом ДСТУ 
2661:2010. Продукція також має ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007 . З 
70 
 
інших позначок які преставлені: знак переробки тари, знак «Вищий молочний 
стандарт» та національний знак відповідності; 
Молоко ТМ «Галиччина» виготовляється за державним стандартом 
технічними умовами. З інших позначок які преставлені: знак переробки тари, знак 
«Вищий молочний стандарт». 
Молоко ТМ «Яготинське» виготовляється за державним стандартом ДСТУ 
2661:2010. Продукція також має ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007 . З 
інших позначок які преставлені: знак переробки тари, знак «Без ГМО». 
Дослідження  особливостей маркування дитячого молока досліджували на 
проикладі трьох ТМ: «Селянське»; «На здоров’я», «Яготинське».  Результати 
дослідження представлені у таблиці 2.10 
 
Таблиця 2.10 – Результати дослідження маркування дитячого молока у 
супермаркетах міста Черкаси  
Тип стандартів ТМ «Селянське» ТМ «На здоров’я» ТМ «Яготинське» 
ДСТУ – – – 
ДСТУ ISO 9000 + + + 
ДСТУ ISO14000 – – – 
ДСТУ ISO22000 + + + 
ТУ У + + + 
Листок Мебіуса + + + 
Знак якості – + + 
 
Молоко ТМ «Яготинське» виготовляється за технічними умовами. Продукція 
також такі стандарти якості: ДСТУ ISO 9001:2009, ДСТУ ISO 22000:2007. З інших 
позначок які преставлені: знак «Добрий знак»; 
Молоко ТМ «На здоров’я» виготовляється за технічними умовами. 
Продукція також такі стандарти якості: ДСТУ ISO 9001:2009, ДСТУ ISO 
71 
 
22000:2007. З інших позначок які преставлені: знак «Вищий молочний стандарт», 
знак сертифікату якості, переробки тари; 
Молоко ТМ «Селянське» виготовляється за технічними умовами. Продукція 
також такі стандарти якості: ДСТУ ISO 9001:2009, ДСТУ ISO 22000:2007. З інших 
позначок які преставлені:  знак сертифікату якості, переробки тари. 
Для дослідження особливостей маркування йогуртів було обрано продукцію 
8 торгових марок. Результати досліджень представлені в таблиці 2.11. 
 
Таблиця 2.11 – Результати дослідження маркування йогуртів у 
супермаркетах міста Черкаси  
  ДСТУ ДСТУ ДСТУ ДСТУ ТУ У Листок Знак 
Назва ТМ ISO ISO ISO Мебіуса якості 
9000 14000 22000 
Молокія – – – – + + – 
Активія – – – – + – – 
Волошкове + + – – – – + 
поле 
Вілла роз + – – – – – – 
Злагода – + – + + – – 
Селянське – + – + + + + 
Яготинське – + – + – – + 
Своя лінія – – – – + – – 
 
Йогурт ТМ «Молокія» немає державних та міжнародних стандартів якості. 
Виготовляються за технічними умовами. З інших позначок які преставлені: «Без 
ГМО». Продукція представлена в упаковці Pure-Pak ( на 75% складається з 
відновлювального матеріалу» 
Йогурт ТМ «Danon» немає державних та міжнародних стандартів якості. 
Виготовляються за технічними умовами.  
72 
 
Йогурт ТМ «Волошкове поле» виготовляються за технічними умовами. Має 
стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 З інших позначок які преставлені: «Без ГМО». 
Йогурт ТМ «Вілла роз» виготовляється за державним стандартом ДСТУ 
4343:2004. Без консервантів, строк придатності – 5 діб. 
Йогурт ТМ «Злагода» виготовляється за державним стандартом ДСТУ 
4343:2004. Продукція також має ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007 . З 
інших позначок які преставлені: «Без ГМО».  
Йогурт ТМ «Селянське» виготовляються за технічними умовами. Має 
стандарт ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007 . 
Йогурт ТМ «Яготинське» виготовляється за технічними умовами. Продукція 
також має ДСТУ ISO 9001:2009 та ДСТУ ISO 22000:2007 . З інших позначок які 
преставлені: «Без ГМО».  
Йогурт ТМ «Своя лінія» виготовляється за технічними умовами. Державних 
стандартів якості немає. 
Згідно результатів дослідження можна зробити висновок, що найбільш 
безпечною і якісною є продукція ТМ «Селянське»великого холдингу Люстдорф. 
Серед найменш сертифікованої продукції молочні продукти ТМ «Своя лінія», яка 
входить до складу компанії Галичина, і виробничі потужності якої знаходяться в 
Західній Україні. Молокопродукти цієї торгової марки мають найнижчі ціни і 
продаються лише в одному супермаркеті міста-АТБ. Таким чином власники 
проводять певну маркетингову стратегію по розширенню внутрішнього ринку з 
орієнтацією на малозабезпечене населення, яке в силу матеріальної скрути вибирає 
не якісний, а найдешевший продукт.
73 
 
ВИСНОВКИ 
 
Економіка України переживає складні часи. Погіршення матеріального і 
соціального добробуту населення потребує розширення ринків та поліпшення 
товарообігу з іншими країнами. В таких умовах на перше місце висувається 
проблема якості. Її вирішення можливе за рахунок гармонізації вітчизняних 
стандартів з міжнародними. Забезпечення якості на виробництві  можливе на 
основі перегляду стандартів відповідно сучасним світовим вимогам на 
глобальному ринку. 
Міжнародні стандарти систем екологічного менеджменту ISO 14001 (СЕМ) і 
екологічного менеджменту та аудиту (EMAS) дозволяють підприємцям  вийти  на 
якісно новий рівень охорони довкілля, зробити заходи природоохоронної 
діяльності системними і ефективними, зберігаючи економічні цілі підприємства. 
Система екологічних стандартів спрямована не на кількісні показники 
(обсяги викидів, концентрація забруднювачів) і не на технології (вимоги по 
використанню певних технологій). Головний документ системи стандартів ISO 
14000 – стандарт ISO 14001 не містить ніяких конкретних зобов’язань 
підприємства шодо його впливу на навколишнє середовище. Власники 
підприємства  повинні заявити про свою мету відповідати національним 
природоохоронним стандартам.  
Для забезпечення безпеки споживача та допуску на ринок якісних товарів в 
країнах ЄС діють вимоги до інформації про екологічну сертифікацію та  
позначення продукції, етикетування та упаковку, норми безпечності харчових 
продуктів для споживача, проведення ветеринарного та фіто – санітарного 
контролю. 
Загострення екологічних проблем викликало необхідність у нанесенні на 
етикетку інформації стосовно безпеки для довкілля, або екологічного маркування. 
Екологічне маркування  – це  позначення на товарах і продукції особливої  
екологічної інформації. До таких позначень відноситься  інформація, що засвідчує 
74 
 
чи підтверджує якість харчових продуктів; відсутність радіонуклідів у лікарських 
трав’яних зборах; наявність харчових домішок, барвників, згущувачів; особливості 
транспортуваннія товарів, вплив на довкілля  при лісових рубках, агрономії 
с/грослин; відсутність ГМС (соєва сировина) при приготуванні харчових 
продуктів; повідомлення про екологічні зусилля виробника. 
Молочна галузь займає важливе місце в економіці будь-якої держави, 
оскільки вона забезпечує населення харчовим продуктом першої необхідності. 
Складнощі життєвого циклу української молочної продукції призводять до певних 
проблем через значну подрібненість постачальників сировини та молочного 
виробництва. 
Для поліпшення стану української молочної галузі уряд впроваджує 
програму розвитку молочних кооперативів, здійснює фінансову підтримку 
підприємств  завдяки кредитуванню з мінімальними процентними ставками, сприяє 
лізинговим операціям для реконструкції та модернізації виробництва, створює  
умови для впровадження системи управління безпекою молочної продукції та 
оцінки якості 
В Україні важливим питанням виходу на європейські ринки є сертифікація 
вітчизняної продукції відповідно до європейських вимог. На державному рівні 
відбувається гармонізація  вітчизняних стандартів з європейськими, значно 
повільніше на рівні підприємств відбувається безпосереднє впровадження систем 
якості. Для підприємств впровадження систем якості є доволі затратним та 
трудомістким процесом, що можуть собі дозволити великі виробники, або 
об’єднання підприємств. 
Будучи залежними від природних ресурсів і від якості виробленої сировини, 
молокопереробні підприємства самі чинять вплив на навколишнє середовище. В 
першу чергу через  високе споживання водних ресурсів на одиницю продукції.  
Проблеми імплементації стандартів до продукції харчової промисловості 
надзвичайно актуальні для молочної галузей. На сьогодні Додатком 38 до Угоди 
про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачено низку актів ЄС 
75 
 
щодо молока та молочних продуктів, імплементація яких має на меті наближення 
до вимог ЄС щодо зазначеної продукції, в тому числі і екологічних аспектів її 
виробництва. 
В нашій країні  обов’язкових  вимог та стандартів до екологічного маркування 
немає, існують лише обов’язкова державна сертифікація та державний контроль 
якості продукції, який не надає  споживачу  повною  мірою інформацію про 
екологічні  характеристики  продукту. В 2003 р в нашій країні відповідно до вимог 
ДСТУ ISO 14024 запроваджено систему «Екологічна сертифікація і маркування», 
яка має незалежні та добровільні принципи використання. Головною метою 
системи було сприяння у формуванні ринка органічної продукції згідно 
встановленим критеріям оцінювання. 
Найголовніші розбіжності між українськими та європейськими виробниками 
пов’язані із невідповідностями вимог до теплової обробки молочної сировини, 
визначенні продуктів на молочній основі та джерел виготовлення подібних 
продуктів. Найбільш суттєвою проблемою є розбіжності  вимог    по умовам 
закупівлі молочної сировини, оскільки в Європі діють переважно молочні 
кооперативні господарства, а в Україні майже сімдесят відсотків молока 
переробники купують у приватних господарів корів. 
В Україні екологічний сертифікат молочної продукції отримало зовсім 
небагато підприємств.  Це пов’язано з тим, що згідно міжнародного стандарту 
необхідна сертифікація кожного етапу життєвого циклу продукції. На основі 
принципів та структури оцінювання життєвого циклу продукції вітчизняного 
гармонізованого стандарту ДСТУ ISO 14040 було розроблено стандарт СОУ ОЕМ 
08.002.03.069:2012 «Продукти переробки м’яса та молока. Екологічні критерії 
оцінювання життєвого циклу», в якому  встановлені критерії переваг органічної 
м'ясо-молочної продукції щодо її потенційних впливів на стан навколишнього 
середовища та здоров’я людини протягом життєвого циклу. 
 
76 
 
В Україні виробники, які отримали дозволи на виробнитво продукції з 
маркуванням «Органічна продукція» та отримали відповідні екологічні 
сертифікати,  поки що представлені невеликими фермерськими господарствами, 
які самостійно забезпечують весть життєвий цикл своєї продукції, і якім не потрібні 
послуги постачальників та переробників молочної сировини. На відміну від 
європейських виробників, діюча  вітчизняна система  закупівлі молочної сировини 
у індивідуальних домогосподарствах не дозволяє виробникам здійснювати 
контроль за екологічністю продукції на всіх стадіях життєвого циклу і 
унеможливлює отримання подібних сертифікатів. 
 Дослідження особливостей маркування молочної продукції найбільш 
типових торгових марок в магазинах Черкас показало відсутність у всієї 
досліджуваної продукції екологічного маркування. Лише у  чотирьох  з одинадцяти 
виробників є позначення про відповідність міжнародним стандартам якості та 
безпеки харчових продуктів. Не вся продукція виготовляється згідно вітчизняного 
ДСТУ  по вимогам до молока та молочних продуктів. 
Найбільш безпечною і якісною згідно особливостей маркування є продукція 
ТМ «Селянське»великого холдингу Люстдорф. Серед найменш сертифікованої 
продукції молочні продукти ТМ «Своя лінія», яка входить до складу компанії 
Галичина, і виробничі потужності якої знаходяться в Західній Україні. 
Молокопродукти цієї торгової марки мають найнижчі ціни і продаються лише в 
одному супермаркеті міста-АТБ. Таким чином власники проводять певну 
маркетингову стратегію по розширенню внутрішнього ринку з орієнтацією на 
малозабезпечене населення, яке в силу матеріальної скрути вибирає не якісний, а 
найдешевший продукт.
77 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1.    Про стандартизацію : Закон України [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1315-18. 
2.   ISO 22000:2005 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. 
Вимоги до всіх організацій в ланцюгу виробництва  і споживання харчових 
продуктів» / Міжнародний стандарт. – 43 с. 
3. Особливості сертифікації системи менеджменту безпеки харчових 
продуктів згідно вимог міжнародного стандарту ISO 22000 / [електронний ресурс]. 
– режим доступу: http://intercert.com.ua/ management-system-certification/244-
certification-iso-22000 
4. Державна служба статистики України, офіційний сайт // [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 
5.  Берзіна С. Екологічне маркування: теорія омани по-українськи // 
Розумний споживач – грудень 2011 р. – с. 14-17 – [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу до ресурсу: www.organic.ua.  
6. Офіційний сайт органу екологічної сертифікації та маркування «Жива 
планета» [електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ecolabel.org.ua 
7. Офіційний сайт органу органічної сертифікації «органік стандарт» 
[електронний ресурс]. – режим доступу: http://organicstandard.com.ua/ua  
8. Рынок молока и молокопродуктов Украины / Инвестиционный портал 
InVenture [Електронний  ресурс]. – Режим доступу: https://inventure.com.ua/  
rynok moloka i molokoproduktov ukrainy. 
9.  Ринок молока.Інфрмаційний бюлетень [Електронний ресурс].–Режим 
доступу :http://infargo.com.ua./informatsiono-analiticheskiy-вyulleten-ryinok 
10. Встановлення вимог до безпечності та деяких показників якості до 
молока та молочної продукції // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://prezi.com/46iza8tooxjo/presentation/  
11. Кирчата І. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства: 
78 
 
аналіз та систематизація / І. Кирчата // Глобальні та національні проблеми 
економіки. – 2015. – № 8. – с. 417-422. 
12. Гришин М. Молоко сухе, соєве – К.: Харчова і переробна промисловість, 
2001. - №1 – С. 11-12. 
13.  Гуменюк Г.Д. Стандарти на харчові продукти та їх гармонізація з 
міжнародними і європейськими вимогами / Г.Д. Гуменюк, Ю.В. Слива // Наукові 
праці НУХТ. – 2015. – Т. 21, № 1. – С. 15–21. 
14. Давидюк Ю.В. Ретроспективний аналіз впливу факторів 
макросередовища на діяльність молокопереробних підприємств / Ю.В. Давидюк 
// Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту / Серія : Економічні науки. – 2016. 
– № 16. 
15. Ільчук М.М. Виробництво молока та ринок молочних продуктів – К.: 
Аграрна наука, 2001. - 217 с. 
16.  Єдина комплексна стратегія розвитку сільського господарства та 
сільських територій на 2015-2020 роки // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://minagro.gov.ua/ 
17. Ємцев В.І. Напрями реформування молочного підкомплексу АПК 
України в умовах його адаптації до вимог конкурентоформуючого середовища 
ринку ЄС / В.І. Ємцев, І.В. Ємцева // Наукові праці НУХТ. – 2015. – Т. 21, № 3. 
– С. 72–82. 
18. Керанчук Т.Л.. Актуальні проблеми підприємств молочної галузі 
України /Т.Л. Керанчук // Наукові праці НУХТ. – 2015. – Т. 21, № 6. – С. 48–
53. 
19. Крисанов Д. Системи технічного регулювання Європейського Союзу, 
України та Митного Союзу для агропродовольчої сфери: напрями їх зближення, 
можливості звуження невідповідності та зменшення асиметричності / Д.Крисанов 
// Економіст. – 2014. – № 2. – С. 4–10. 
20. Ніколаєнко С.М. Теоретичні аспекти і передумови створення кластеру 
молочної промисловості / С.М. Ніколаєнко // Наукові праці НУХТ. – 2015. – Т. 21, 
79 
 
№ 2. –  С. 62–69. 
21. Савченко Т. Вплив факторів зовнішнього середовища на систему 
управління конкурентоспроможністю підприємства// Т. Савченко // Науковий 
вісник нГу. – 2015. – № 5. – с. 142-148. 
22.  Савицька В. Актуальні проблеми розвитку ринку молока і молочних 
продуктів // Економіка АПК. – 2002. – № 11. – С. 102–138. 2 
23. Слива Ю. В. Практичні аспекти співпраці з ЄС, Вимоги європейських 
торгових мереж до національної сільськогосподарської та харчової продукції, що 
імпортується в ЄС.  2015 р., – 50 стор. 
24. Супруненко С. Экологическая маркировка – фактор 
конкурентоспособности продуктов и услуг. Международный опыт по развитию 
экологической маркировки как рыночного механизма для поддержки 
природоохранной деятельности предприятий / С. Супруненко // Методы решения 
экологических проблем: [коллективная монография] / под ред. л. Мельника. – 
Сумы: ОАО «СОТ»; Казацкий вал, 2005. – 530 с. 
25. Харіна О. Необхідність впровадження  екологічного  маркування  
вітчизняної  молочної  продукції //Вісник Київського національного університету 
імені тараса Шевченка. – 2013. – № 6(147). – с. 97-103. 
26. Шишка І. Виробництво екологічно чистої продукції сільського 
господарства в Україні /І. Шишка / Научные исследования и их практическое 
применение. Современное состояние и пути развития ‘2012: Материалы 
международной научно-практической интернет-конференции [електронний 
ресурс]. – режим доступу: http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/conference  
27.  Шкарлет С., Тарасюк Г., Балковська В., Погайдак О. Теоретичні та 
прикладні аспекти оцінки конкурентоспроможності молокопереробних 
підприємств на молочному ринку України // Соціально-економічні проблеми і 
держава. – 2014. – Вип. 2. – с. 104-118. 
28. Українська стратегія імплементації Угоди про асоціацію між Україною 
та ЄС у сфері сільського господарства та  гармонізація українського законодавства 
80 
 
у відповідності до Додатку ст.38 Угоди про асоціацію та відповідні міжнародні 
стандарти, які сприятимуть доступу української продукції на ринок ЄС // 
[Електронний ресурс].– Режим доступу: https://prezi.com/1tr8lt_faqsw/presentation/. 
29. Фабрика «ЖЛ» про європейські стандарти ведення конкуренції // 
[Електронний ресурс].–Режим доступу: http://renesans.net.ua/ua/  
30. «Регіони України» 2015 : статистичний збірник. Ч. ІІ / за ред. І.М. 
Жук.–681с.[Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/. 
31. Чернелевський Л.М. Особливості і перспективи впровадження 
міжнародних стандартів якості  на  підприємствах  переробної  промисловості  /   
Л.М.   Чернелевський, Н.В. Кудренко // Наукові праці НУХТ. – 2014. – Т. 20, № 
4. – С. 30–37. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
81 
 
ДОДАТКИ 
 
ДОДАТОК А 
 
Апробація роботи 
 
1. Загоруйко Н. В., Зозуля Ю. В. Аналіз інформативності маркування 
української молочної продукції щодо її екологічності//Матеріали ІІІ Міжнародної 
науково–практичної конференції «Екологічні проблеми навколишнього 
середовища та раціонального природокористування в контексті сталого розвитку». 
– 2020, м. Херсон: Олди Плюс. – С.245-247.