Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1779
Title: Екологічні аспекти впровадження програми енергозбереження в Черкаській області
Authors: Загоруйко, Неллі ВІкторівна
Клименко, Владислав Вікторович
Keywords: енерговтрати;паливо;енергозберігання;відновлювальна енергетика;програма
Issue Date: 2020
Abstract: Клименко В.В. Екологічні аспекти впровадження програми енергозбереження в Черкаській області Актуальність теми. Енергетика є особливо чутливою сферою економіки, вартість енергоносіїв безпосередньо закладається в загальну собівартість продукції, а самі постачання повинні здійснюватися на безперебійній основі. Саме тому факт обмеженості енергетичних ресурсів інколи постає причиною економічної нестабільності, а шляхи енергозбереження та залучення відновлювальних джерел енергії основною проблемою розвитку паливно-енергетичного комплексу країн. В Україні крім підприємств з енергоємним виробництвом значні втрати енергоносіїв та витраченої енергії спостерігаються на об’єктах житлово-комунального господарства. Історично склалося, що в переважній більшості міст України присутнє централізоване теплопостачання, яке через зношеність призводить до значних втрат тепла, а відповідно, і енергоносіїв. Тому пошук шляхів енергозбереження є актуальним для нашої країни. Мета роботи: Дослідження ефективності реалізації Програми з підвищення енергоефективності та енергозбереження в Черкаській області на прикладі м. Черкаси. Об’єкт дослідження: Житлово-комунальне господарство та промислові підприємства м. Черкаси та Черкаської області. Предмет дослідження: Показники енергоспоживання та обсяги витрат об’єктів ЖКГ м. Черкаси до і після реалізації Програми з підвищення енергоефективності та енергозбереження. Методи дослідження: Дослідження літературних джерел, статистичних довідників ти звітів, власні дослідження енергоспоживання комунальними закладами м. Черкаси та аналітична обробка даних за допомогою комп’ютера. Результати дослідження. В Черкаській області промислова та комунальна енергетика перебувають в кризовому стані. Всі об’єкти енергоспоживання мають понад 70% морального та технічного зношення обладнання та будівель, а економічна криза підприємств та комунальних господарств через брак коштів унеможливлює заміну основних фондів на сучасні, з урахуванням принципів енергозбереження. Зростання ціни на енергоносії призвело до швидкого зростання заборгованості серед споживачів ПЕР. Проблему енергозбереження можна розв'язати шляхом впровадження новітніх енергозберігаючих технологій виробництва. Серед пріоритетних видів відновлювальних джерел енергії для Черкаської області в сільській місцевості можна вважати впровадження біоенергетики. Відновлення існуючих малих ГЕС та будівництво нових вважаємо безперспективним в умовах поступового втрачання водності малими та середніми річками Черкаської області Для реалізації потенціалу відновлювальних джерел енергії в Україні потрібно за досвідом європейських країн створити умови для стимулювання інвестиційної активності у цій сфері, залучаючи як власні, так і іноземні інвестиції. Наукова новизна: В роботі вперше проаналізований економічний ефект від запровадження енергозберігаючих заходів згідно Програми підвищення енергоефективності та енергозбереження в м. Черкаси та визначена недоцільність розвитку малої гідроенергетики в Черкаській області внаслідок поступової втрати водності середніми та малими річками. Пріоритет в енергозаощаджуючих заходах керівництво міста вбачає у модернізації теплозахисту житлових та комунальних споруд. Будівництво міні-СЕС на окремих житлових комплексах є дороговартісним, а тому поки що неперспективним. Теоретичне і практичне значення: Доведено, що підвищення енергоефективності неможливе без попередньої санації житлових та комунальних будівель. Визначено, що підвищення ціни на природний газ призводить до змін в структурі спожитих паливно-енергетичних ресурсів із збільшенням частки твердого палива, зокрема, кам’яного вугілля та деревного палива. Заміна ламп освітлення на енергозберігаючі дає швидкий економічний ефект. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (33 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 80 сторінок друкованого тексту, основна частина – 40 сторінок.
implementation in Cherkasy region Actuality of theme. Energy isndustry is a particularly sensitive area of the economycs of the countries, the cost of energy is directly embedded in the total cost of production, and supplies of the energy raw themselves must be carried out on an uninterrupted basis.That is why the fact of limited energy resources is sometimes the cause of economic instability, and ways to save energy and attract renewable energy sources are the main problem in the development of the fuel and energy complex of countries. In Ukraine, in addition to enterprises with energy-intensive production, significant losses of energy and energy consumption are observed at housing and communal services. Historically, in the vast majority of Ukrainian cities there is central heating, which due to technical obsolescence leads to significant losses of heat and, consequently, energy. Therefore, the search for ways to save energy is relevant for our country. The purpose of the work: to study of the efficiency of implementation of the Program for energy efficiency and energy saving in Cherkasy region on the example of Cherkasy. The object of study: Housing and communal services and industrial enterprises of Cherkasy and Cherkasy region. The subject of research: Indicators of energy consumption and costs of housing and communal services in Cherkasy before and after the implementation of the Program to improve energy efficiency and energy saving. Research methods: literature sources, statistical reference books and reports was studied. Own research of energy consumption by communal establishments of Cherkasy was used and analytical data processing using a PC. Results of the research. In Cherkasy region, industrial and communal energy industries are in crisis. All consumers of the energy have more than 70% of the moral and technical obsolescence of equipment and buildings, and the economic crisis of the city enterprises and utilities due to lack of funds makes it impossible to replace fixed assets of the enterprises with modern ones, taking into account the principles of energy conservation. Rising energy prices have led to a rapid increase in debts among energy consumers. The problem of energy saving can be solved by introducing the latest energy-saving production technologies. Among the priority types of renewable energy sources for Cherkasy region in rural areas can be considered the introduction of bioenergy. Reconstruction of existing small hydropower plants and construction of new ones is considered hopeless in the conditions of gradual loss of water by small and medium rivers of Cherkasy region. In order to realize the potential of renewable energy sources in Ukraine, it is necessary, according to the experience of European countries, to create conditions for stimulating investment activity in this area, attracting both national and foreign investments. Scientific novelty: There has been the economic effect of the introduction of energy saving measures under the Program of energy efficiency and energy saving in Cherkasy analyzed and the inexpediency of small hydropower development in Cherkasy region due to the gradual loss of water by medium and small rivers is identified.The city authorities see the priority in energy saving measures in the modernization of thermal protection of residential and communal buildings. Construction of mini- solar power plants on individual residential complexes is expensive and therefore unpromising. Theoretical and practical significance: It was proved that energy efficiency improvement is impossible without prior rehabilitation of residential and communal buildings. It is determined that the increase in the price of natural gas leads to changes in the structure of consumed fuel and energy resources with an increase in the share of solid fuels, in particular, coal and wood fuel. Replacing light bulbs with energy-saving ones gives a quick economic effect. Structure and scope of work. The master's qualification work consists of introduction, annotation, two chapters, conclusion, list of references (33 sources), graphic documentation, applications. The full amount of work is 88 pages of printed text, the main part is 47 pages.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1779
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Робота_Клименко.pdf
  Restricted Access
1.59 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
1 
 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Будівельний факультет 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ 
ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-903 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Клименко  В.В.____________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Загоруйко Н.В.  __________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._______ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Осипенко В.В. 
                   (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси – 2020 рік 
 
 
2 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
 1.1 Енергетичні проблеми та потреби України 5 
 1.2 Аналіз шляхів енергозбереження в Світі та Україні 14 
 1.3 Характеристика державної програми енергозбереження та 24 
розвитку альтернативних джерел енергії в Україні. 
2 Екологічні аспекти впровадження програми енергозбереження в 34 
Черкаській області 
 2.1 Аналіз стану енергоспоживання підприємствами та об’єктами 34 
ЖКГ Черкаської області за період 2018-2019 рр. 
 2.2 Оцінка програми підвищення ефективності використання 49 
енергоресурсів м. Черкаси 
 2.3 Результати виконання програми енергозбереження в Черкаській 60 
області 
Висновки 71 
Перелік посилань 74 
Додатки 78 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
Енергетика – найважливіший фактор у процесі перетворення природи 
людиною. Виробництво енергії, її транспортування і споживання набули 
глобального характеру. Створений людством енергетичний потенціал забезпечує 
сучасні технології освоєння навколишнього космічного простору. На нинішньому 
етапі розвитку людства виникає необхідність у переведенні енергетичної 
промисловості на інтенсивний шлях, у впорядкуванні використання енергоносіїв 
на всіх рівнях, у пошуку і використанні альтернативних (екологічно чистих і 
невичерпних) джерел енергії. Одним із напрямів пошуку прихованих 
енергорезервів та їх реалізації в Україні є програма державної підтримки розвитку 
нетрадиційної енергетики, яка є складовою частиною Національної енергетичної 
програми України. У Програмі доповнено і розширено напрями розвитку, 
конкретизовано області застосування, уточнено обсяги впровадження 
нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики 
відповідно до основних показників національної енергетичної програми України. 
 Господарська діяльність людини, економіка світу в цілому на сучасному 
етапі характеризуються дедалі складнішими взаємозв'язками між своїми 
системними елементами. Минули часи, коли інтенсивне нарощування обсягів 
виробництва та споживання вважалося пріоритетом розвитку. Практика 
сьогодення, збільшення навантаження на навколишнє середовище, почастішання 
екологічно-кризових явищ, техногенні катастрофи, зокрема аварія на ЧАЕС, з 
усією очевидністю показали, що можливі негативні наслідки від діяльності людини 
є неспівставними за своїм значенням із тими або іншими матеріально-фінансовими 
здобутками. Взагалі, можна казати про денатуралізацією природних екологічних 
систем із втратою їхньої здатності до саморегулювання, причому це явище дедалі 
посилюється у глобальному, регіональному та національному масштабах.  
 Ресурсно-енергетична проблема є важливою складовою загальної еколого-
економічної проблематики. Функціонально вона пов'язана з найбільш гострими 
4 
 
суперечностями міжнародних економічних відносин, оскільки синтезує численні 
нерозв'язані питання розподілу ресурсів, цін на них, особливості їх витрачання та 
переробки, а також наслідків даних процесів.        
 Особливості стану та розвитку ринку енергоносіїв наочно ілюструють 
взаємну залежність країн та регіонів світу. Адже енергетика є особливо чутливою 
сферою економіки, вартість енергоносіїв безпосередньо закладається в загальну 
собівартість продукції, а самі постачання повинні здійснюватися на безперебійній 
основі. Саме тому факт обмеженості енергетичних ресурсів інколи постає 
причиною економічної нестабільності, викликає спільні обмежувальні або 
дискримінаційні дії окремих країн.  
Україна відноситься до енергодефіцитних країн, яка задовольняє свої 
потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок власного їх видобутку 
менш, ніж на 50 %. Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні на 
сьогодні більш, ніж вдвічі вища за енергоємність промислово розвинутих країн 
Західної Європи і продовжує зростати. Потенціал енергозбереження в Україні 
становив в докризовий період 40 - 45 % від енергоспоживання, а за часи кризи він 
ще виріс. Для енергозбереження характерна висока економічна ефективність. 
Витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в 
декілька разів менші за витрати на його видобуток чи купівлю. Тому в умовах 
України підвищення енергоефективності та енергозбереження стає стратегічною 
лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та подальшу 
перспективу. 
В регіональних центрах країни розроблені та діють обласні програми з 
підвищення енергоефективності та енергозбереження. Оцінка їх виконання та 
результативності відносно економії паливно-енергетичних ресурсів є актуальною. 
Метою роботи було дослідження екологічних аспектів впровадження програми з 
енергозбереження в Черкаській області. 
 
       
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1  Енергетичні проблеми та потреби України 
 
Сітовий загальний обсяг первинної енергії (TPES) або "первинна енергія" 
відрізняється від світового кінцевого нергоспоживання, через те, що велика 
частина енергії, яку набуває людина, втрачається як інші форми енергії, під час 
перетворення на її корисні види, та постачання з початкового місця отримання, 
споживачам. Наприклад, коли нафта добувається з землі, вона повинна бути 
перероблена на бензин або дизельне пальне, щоб його можна було використовувати 
в автомобілях та доправляти на великі відстані до заправних станцій, де ним 
можуть користуватись споживачі. Всесвітнє кінцеве енергоспоживання, стосується 
частки первинної енергії у світі, яка зрештою, застосовується людьми. 
Споживання енергії на душу населення порівняно з ВНП на одну особу, в 
усіх країнах з населенням більше 20 мільйонів, показує тісний зв'язок між 
багатством і споживанням енергії. 
Велика частина енергії, яку людина отримує при видобутку та переробці 
ПЕР, втрачається при переході у інші форми енергії, під час перетворення її  на 
корисні види, та постачання з початкового місця отримання до споживачів. 
Наприклад, коли нафта добувається з землі, вона повинна бути перероблена на 
бензин або дизельне пальне, щоб його можна було використовувати в автомобілях 
та доправляти на великі відстані до заправних станцій, де ним можуть 
користуватись споживачі. Всесвітнє кінцеве енергоспоживання стосується частки 
первинної енергії у світі, яка зрештою, застосовується людьми. Наша країна 
відноситься  до держав, що неповністю забезпечені традиційними різновидами 
енергії, а тому вимушено закуповуває їх за кордоном.  
На початку ХХ сторіччя Україна потребувала понад 60 відсотків 
імпортованового палива від загальних обсягів спожитої енергії, з яких половину 
складали закупівлі з країн Європейського співтовариства. Енергозалежними є і 
6 
 
найбільші країни Європи, зокрема, такі як ФРН та Франція, які закуповують 
приблизно половину енергоносіїв в інших країнах для задоволення власних потреб. 
У деяких країнах обсяги власних первинних паливно-енергетичних ресурсів 
набагато менші. Наприклад в Японії їх менше 10 відсотків, а в Італії менше 20 
відсотків. 
 Аналіз  структури спожитих паливно-енергетичних ресурсів показує, що 
перше місце займає природний газ, споживання інших ресурсів (нафта, кам’яне 
вугілля, уран) за обсягами приблизно однакове і також складає приблизно 
половину спожитих енергоносіїв. Гідроресурси та інші відновлювальні джерела 
дають всього лише чотири відсотка енергії (таблиця 1.1) [1].  
 
Таблиця 1.1 – Обсяги споживання різних видів первинних паливно-
енергетичних ресурсів в країнах Світу ( у %) 
 
Різновиди ПЕР В цілому Україна Європа Сполучені Штати 
Америки 
Природний газ 22 42 23 25 
Нафта 30 19 32 33 
Вугілля 20 17 18 22 
Уран 8 16 14 9 
Гідроресурси, 20 6 18 11 
відновні ресурси 
Всього 100 100 100 100 
В країнах Європи частка спожитої енергії за рахунок відновлювальних 
джерел енергії збільшується і до 2030р. повинна скласти понад половину в 
загальній структурі спожитих енергоносіїв. В той же час в Світі поступово 
зменшується споживання кам’яного вугілля та нафти, оскільки в зв’язку з 
пандемією спостерігається згортання виробництва у потужних країнах Світу.В 
структуру виробленої електричної енергії в нашій країні  найбільший внесок 
роблять АЕС  та теплоелектростанції (понад 80 відсотків). ГЕС дають приблизно 
10 відсотків. Збільшується частка єлектроенергії, виробленої за рахунок 
7 
 
відновлювальних джерел (також приблизно 10 відсотків). Структура джерел 
виробленої електричної енергії в нашій країні представлена у  таблиці 1.2. 
 
Таблиця 1.2 – Частка енергоджерел в загальних обсягах виробленої 
електроенергії (у відсотках) 
 
Джерела Частка в обсягах 
виробленоїелектричної енергії (%) 
АЕС 57 
ТЕС + ТЕЦ 37 
ГЕС 4 
ВДР 2 
Всього 100 
 
Географічне розміщення енергоресурсів та щільність населення зумовлює 
концентрацію виробників та підприємств електроенергетики зна території країні. 
На сьогодні приблизно третину електроенергії виробляють у центрах її 
експлуатації [1]. 
Ще за часів СРСР в нашій країні були побудовані та діють сьогодні 4 
різновиди електростанцій, що розрізняються  за технологіями використання 
ресурсів: 
–  використовують тверде, рідке і газоподібне паливо (ТЕС та ТЕЦ);  
–  працюють за рахунок течії водних ресурсів (ГЕС та ГАЕС); 
–  в технологіях в якості палива використовується радіоактивна руда (АЕС); 
– сучасні виробництва електроенергії за «зеленими» технологіями 
(ВЕС,СЕС)[2]. 
Потреби України в електроенергії забезпечуються всіма різновидами 
електростанцій, і можуть навіть продаватися на експорт, наприклад, у Польщу.  
За часів СРСР в нашій країні було побудовано об'єднану енергетичну систему 
(ОЕС), яка забезпечує за рахунок централізованого електропостачання внутрішній 
ринок, співпрацює з подібнимии системами країн – сусідів. Власники ОЕС 
8 
 
продаєть електроенергію на експорт, закуповують в якості імпорту в разі нехватки  
і здійснюють її транзит по території країни. Радянська об’єднана система була 
побудована таким чином, що всі регіони України залишаються зв’язаними 
спільною мережею ліній електропередач і сьогодні [3]. 
В середині 50-х рр. минулого сторіччя на території нашої країни було 
побудовано значну кількість гідроелектростанцій (ГЕС). Вважалося, що вироблена 
на ГЕС електроенергія найбільш дешева, а тому є найефективнішим джерелом 
електроенергії. ККД гідроелектростанція складає більше ніж 80 відсотків. 
Недоліків від діючих на території України гідроелектростанцій виявилося з часом 
дуже багато, переважно екологічного спрямування. Затоплення великих територій 
під водосховища при будівництві призвело до значних матеріальних втрат 
економіки країни, переселення значної кількості людей, а новоутворенні водойми 
з часом зазнали значних процесів евтрифікації, обміління, погіршення стану 
рибних ресурсів.  Потужність кожної окремої ГЕС в  каскаді водних електростанцій 
на Дніпрі  відносно невелика ( таблиця 1.3).  
 
Таблиця 1.3 – Потужність окремих гідроелектростанцій в каскаді р. Дніпро 
та Дністро. 
 Назва ГЕС Потужність (МВт) 
№ 
1 Дніпровська 1538 
2 Кременчуцька 626 
3 Канівська 443 
4 Каховська 444 
5 Дніпродзержинська 445 
6 Київська 444 
7 Дністровська 702 
Найбільш потужною є Дніпровська ГЕС,розміщена в м. Запоріжжя, і яка була 
першою побудована в каскаді Дніпровських ГЕС. 
9 
 
Це при цьому, що водна енергетика в загальній структурі виробленої 
електроенергії виробляє приблизно 5 відсотків  в загальних обсягах України. 
Незначна питома вага в загальних обсягах утвореної електроенергії обумовлює 
незначний вплив гідрооенергетики в енергобалансі України. В нашій країні є 
значна кількість малих річок, особливо у Західному регіоні, які потенціально 
можуть дати достатню кількість електроенергії. Об’єкти малої гідроенергетики на 
сьогодні виробляють приблизно 72 МВт. В національній програми розвитку 
електроенергетики  передбачається  нарощування кількості діючих малих ГЕС  на 
території країни. Розвиток цього сегмету енергетичної галузі дасть змогу запустити 
процес децентралізації ОЕС, і вирішити питання енергопостачання гірських сіл 
Західної України і стати головною базою 100-відсоткового забезпечення населення 
електроенергією [3]. 
На жаль, пік будівництва малих ГЕС в Україні припадає на середину 
минулого сторіччя, а тому, нині діючі споруди часто використовують зношене або 
застаріле обладнання і потребують технічної модернізації. В країні запущено 
процес приватизації існуючих малих гідроелектростанцій і вже власники 
турбуються про переоснащення сучасним гідротурбінним обладнанням. 
В країні розроблема державна програма підтримки та розвитку малої 
гідроенергетики , в якій передбачається нарощування загальної обсягу виробленої 
електроенергії на цих об’єктах : до 130 ГВт•г у 2020 р. ( для потужностей від 55 
МВт)  та до 210 ГВт•г у 2020 році (для потужностей від 90 МВт)[2,3]. 
Головними завданнями перед керівниками електроенергетичної галузі  
України є поєднання електростанцій в регіональні енергосистеми для виробництва, 
транзиту і розподілу енергії між клієнтами та покупцями.  Такі регіональні 
енергоситеми можуть вирішити проблеми сезонного та добового коливання 
виробництва та забезпечити споживачів електроенергією без створення 
надзвичайних ситуацій та віялових відключень. 
10 
 
Незважаючи на закупівлю енергоносіїв, Україна має змогу експортувати 
вироблену електроенергію до найближчих країн – сусідів. Головними покупцями 
експортованої  електроенергії є угорці та молдавани. 
На сьогодні в Україні діяльність вітчизняних теплових, атомних, 
гідравлічних, вітрових та сонячних електростанцій поєднана за рахунок об’єднаної 
енергосистеми країни. Генеруючі потужності для ОЕС в нашій країні створюють 
ТЕС. Структура утворюючих потужностей об’єднаної енергосистеми країни 
представлена на рисунку 1.1. 
 
 
Рисунок 1.1 – Структура утворюючих потужностей об’єднаної енергосистеми 
країни 
  
 Програма розвитку енергетичної галузі передбачає нарощування 
потужностей електростанцій, що працюють за рахунок використання  
відновлювальних енергоносіїв (вітру,сонця,біомаси). 
11 
 
Неоптимальність структури утворюючих потужностей об’єднаної 
енергосистеми країни для забезпечення успішного контролю за частотою та  
потужністю в енергосистемі зумовлена рядом факторів: 
- робота АЕС в базовому режимі за технологічним регламентом їх 
експлуатації; 
- за рахунок відсутності технічної модернізації та низької якості вугілля 
енергоблоків ТЕС не мають можливості маневрувати по виробленню 
електроенергії; 
- прискорене будівництво та  розвиток генеруючих потужностей за рахунок 
використання альтернативних джерел ( через непередбачувані зміни графіку 
роботи [3]. 
Добові графіки навантаження об’єднаної енергосистеми країни є змінними 
Причинами цього явища є: 
- нерівномірність споживання електроенергії у часі; 
- структура утворюючих потужностей; 
- маневрені можливості  генеруючого обладнання; 
- пропускна спроможність транскордонних електромереж. 
Добові графіки споживання і покриття ОЕС України мають виражену 
сезоність (переважно – за рахунок збільшення побутового і комунального 
електроспоживання в осінньо-зимовий період). 
Невідповідність співвідношенням базових і пікових потужностей в структурі 
генеруючих потужностей вітчизняної об’єднаної енергосистеми, які необхідні для 
забезпечення регулювання добового споживання в енергосистемі призводить до 
складнощів в регуляції добових графіків навантажень. 
Структура покриття навантаження, що створюється, суттєво  відрізняється 
від структури встановленої потужності. Високе базове навантаження АЕС та 
необхідність забезпечення мінімального складу обладнання ТЕС ускладнює 
регулювання графіка навантаження тепловими станціями. 
12 
 
Використання маневрених можливостей газомазутних енергоблоків 300-800 
МВт, що мають потенційно високий регулюючий діапазон (до 50 %) ускладнене 
через високу ціну на газ і мазут, ці блоки більшу частину часу перебувають у 
простої, або працюють на технічному мінімумі і не приймають участі в 
регулюванні графіка навантаження. 
У цих умовах основний тягар регулювання графіка навантаження припадає 
на вугільні блоки 150-200-300 МВт. Внаслідок низької якості вугілля та технічних 
обмежень (у першу чергу у зв’язку з технічним зношенням), фактичний 
регулювальний діапазон вугільних блоків становить до 20-25 % при проектному 
30-40 %.  
У зв’язку з несприятливою структурою потужності (низька питома вага 
маневреної потужності, обмеження регулювального діапазону ТЕС), в 
енергосистемі практикуються щодобові зупинки 7-10 блоків на період нічного 
зниження навантаження з наступними їх пусками до ранкового/вечірнього 
максимуму навантаження. 
 Такі режими приводять до додаткового спрацювання ресурсу устаткування, 
підвищеної аварійності та перевитрат палива [3,4]. 
 У весняно-літній період, з урахуванням вище зазначених факторів, а також 
базисного режиму ГЕС у паводковий період, до щодобових зупинок–пусків 
залучається ще більша кількість енергоблоків ТЕС. 
Перераховані вище проблеми супроводжуються виснаженням  генеруючих 
джерел при забезпеченні раціонального режиму  роботи електростанцій протягом 
доби в різні сезони року. Це потребує їх технічного переоснащення, відновлення 
можливостей для швидких маневрів при коливаннях потужностей. 
Наша країна займає по кількісті реакторів та їх сумарній потужності 8 місце 
в світі і п'яте в Європі. Рішення про географічне розміщення та будівництво АЕС 
приймалось ще за часів СРСР, через  сприятливі  складові, необхідні в розбудові 
атомної енергетики. Україна володіє потужними запасами радіоактивних руд, 
достатніх  на тривалий час. На сьогодні щорічно видобувається приблизно 800 т 
13 
 
уранової руди. За обсягами виробленого збагаченого урану наша держава серед 
світових лідерів.  АЕС не прив'язані до  родовищ видобутку радіоактивної руди, 
тому їх розміщення при будівництві було спрямовано на задоволення потреб 
споживачів регіонів, що мають  обмежені ресурси палива та гідроенергії. 
В Україні на сьогодні функціонує 4 АЕС: Запорізька, Південноукраїнська, 
Рівненська та Хмельницька. На цих підприємствах є працюючими п’ятнадцять  
енергоблоків, які відпрацювали лише половину терміну експлуатації, який 
передбачався при проектуванні цих електростанцій. 
Будівництво та експлуатація вітчизняних атомних станцій не передбачали 
утилізацію радіоактивного палива після його відпрацювання та умов зберігання 
цих небезпечних відходів. З усих українських атомних електростанцій сховище для 
відпрацьованого радіоактивного палива побудовано тільки на Запорізькій АЕС.  За 
проектними розрахунками обсяг відпрацьованих ядерних енергоносіїв, 
накопичений  на протязі всього часу роботи може заповнити це сховище і не 
потребує переправлення до інших місць утилізації. Відпрацьовані ядерні решки 
палива з інших атомних станцій направляються на зберігання та подальшу 
переробку в інші країни (Росію), за що наша держава сплачує значні кошти. 
Кам’яне вугілля забезпечує потужності ТЕС, інтенсивність роботи яких за 
останні роки зросла більше ніж у п’ять  разів. Така частка твердого палива 
пояснюється запроектованими особливостями українських теплоелектростанцій, 
високою ціною експортованого  природного газу. Перевагами теплоелектростанцій 
в порівнянні із гідроелектростанціями є географічне розташування та значно  
менші капіталовкладення, неохідні для експлуатації та технічної модернізації. 
Географія розташування та виробничі потужності найбільших ТЕС представлені в 
таблиці 1.4. Більше дев’яноста відсотків енергоблоків ТЕС вичерпали 
запроектовані ресурси (сто тис. год), більше половини з них працює на межі 
фізичного спрацювання, що призводить до перевитрат палива при виробництві 
електроенергії. Тому практично вся теплоенергетика України потребує зачних 
14 
 
інвестицій для технічного переоснащення та впровадження сучасних 
енергоощадних технологій. 
Через сезонні коливання температури історично теплопостачання в Україні 
значно розвинуто. Скорочення діяльності виробничих підприємств призводить до 
поступового скорочення і підприємств-теплопостачальників. 
 
Таблиця 1.4 – Географічне розташування та виробничі потужності 
найбільших ТЕС України 
№ Назва Область розташування Потужність (МВт) 
1 Вуглегірська Донецька 3600 
2 Старобешівська Донецька 1725 
3 Курахівська Донецька 1460 
4 Криворізька Дніпропетровська 2820 
5 Придніпровська Дніпропетровська 2400 
6 Запорізька Запорізька 3600 
7 Бурштинська Івано-Франківська 2300 
8 Зміївська Харківська 2175 
9 Ладижинська Вінницька 1800 
10 Трипільська Київська 1800 
В структурі тепло-споживання перше місце займає житлово-комунальний 
сектор – понад 40 відсотків. На промисловість припадає лише трохи більше 
тридцяти відсотків. Діючі ТЕЦ (250) в якості палива використовують блакитний газ 
і виробляють п’яту частину тепла від загального обсягу. 
Через використання потужностей ТЕС в змінній частині графіку покриття 
навантажень, що викликано збільшенням виробленої енергії на АЕС поки не 
можливі зміни в системі електропостачання України. Децентралізація системи 
енергопостачання в Україні на сьогодні єекономічно невигідною для країни.  
 
 
15 
 
1.2 Аналіз  шляхів енергозбереження в Світі та Україні 
 
Обсяги вітчизняних паливно-енергетичних ресурсів, що видобуваються в 
країні можуть задовольнити потреби економіки країни неповністю. Для 
задоволення потреб паливно-енергетичної галузі країні доводиться імпортувати 80 
відсотків блакитного палива, 90 відсотків нафтопродуктів, і лише 15 відсотків 
кам’яного вугілля. Заходи, спрямовані на збільшення видобування ПЕР з власних 
родовищ не дають очікуваного ефекту вже понад 10 років. Україна займає провідне 
місце в Європі лише по потужностям родовищ кам’яного вугілля, запасів якого 
вистачить на майбутні 300 років. Зменшення світових запасів нафти та 
природного газу, їх вичерпання в найближчі п’ятдесят років призводить до 
зростання їх ціни, а застаріле оснащення теплоелектростанцій та низький ККД їх 
роботи призводять до того, що українські підприємства почнуть  відчувати нестачу 
органічного палива та вироблених обсягів енергії.  
Подальший розвиток галузей економіки України потребує проведення дієвих 
енергозаощаджуючих кроків і при використовуванні продуктів нафтопереробки: 
бензину, дизельного палива.  Викликом сучасності є зменшення використання 
палива транспортом, при русі автомашин витрачається  основна частина пального 
під час роботи двигунів. 
Україна залишається індустріальною державою, не дивлячись на економічну 
кризу. Підприємства країни потребують для здійснення діяльності різновидів 
енергії, тому паливно-енергетичний комплекс народного господарства 
безпосередньо впливає на розвиток інших економічних галузей, задоволення 
потреб населення та у підтримці соціально-економічного добробуту супільства. 
Важливою складовою високо соціально-економічного рівня країни є  в достатній 
кількості тепло та електроенергія для задоволення потреб всіх видів їх споживачів. 
Конституція нашої країни відображає права українців на підтримання відповідного 
життєвого рівня,  безпечного для життєдіяльності людини навколишнього 
середовища. Це можливо досягти лише завдяки розвитку економіки країни. 
16 
 
Україна декларує принципи стабільного і динамічного процвітання, які 
відображені в розробленій Стратегії сталого розвитку України до 2030р. Для 
вирішення нових завдань перед суспільством необхідно створити надійну базу 
енергетичних продуктів, які потребують підприємства та громадські об’єкти, і 
одночасно створювати екологічно безпечне довкілля навколо таких техногенних 
територій [5]. Провідні країни Світу через загрози глобального потепління активно 
переорієнтують свої економічні потреби на використання екологічно чистих та 
заощаджуючих технологій. Українській енергетиці також необхідно переходити на 
сучасне енергозабезпечення сталого розвитку країни.    
 Інших шляхів не існує. До завдань паливно-енергетичного комплексу країни  
відноситься не тільки постачання на промислові та соціальні об’єкти достатніх 
обсягів енергоносіїв (електричної та теплової енергії, моторних і котельно-пічних 
видів палива), але і паливної сировини на хімічні, нафтові, металургійні 
підприємства (коксівне вугілля, нафтопродукти, та ін.)  
Провідна роль паливно-енергетичного комплексу зумовила необхідність 
розробки енергетичної стратегії України до 2030 року. Під час створення Стратегії 
були враховані різні тенденції майбутнього соціально-економічного зростання 
країни:геополітичні, макроекономічні, соціальні і науково-технічні складові. Для 
реалізації поставлених перед країною завдань фахівці здійснюють щорічний  
моніторинг виконання запланованих завдань Стратегії та корегують передбачені 
обсяги і терміни виконання робіт через зміни  ціни на енергоресурси у Світі й країні 
[5].  
Значну кількість проблем вітчизняної економіки можна пояснити низькою 
енергетичною ефективністю працюючих підприємств. В собівартості виробленої 
української продукції майже третину складає вартість витрачених енергоресурсів. 
З  1997 року  завдяки зусиллям урядів країни почалося поступове покращення стану 
енергоспоживання підприємствами країни. Протягом 1990-1996 рр.  енергоємність 
ВВП піднялася більше ніж на сорок відсотків. З 2000 р було досягнуто  її зниження, 
а зростання ВВП спостерігалось при одночасному скороченні обсягів спожитих 
17 
 
первинних ПЕР. Але з 2002 року спостерігається уповільнення темпів зменшення 
енергоємності ВВП через те, що найбільші енергоємні галузі вітчизняного 
господарства (металургійна, машинобудівна, хімічна та нафтохімічна, житлово-
комунальна сфера) показали негативну динаміку енергоємності валової доданої 
вартості внаслідок технічного зношування обладнання та використання застарілих 
технологій. Внаслідок цього відбулося підвищення питомих витрат ПЕР під час 
виробництва експортоорієнтованих видів продукції [6]. 
Висока енергоємність ВВП українських підприємств робить вітчизняну 
продукцію неконкурентоспроможною в порівнянні з аналоговими товарами 
закордонних виробників. Значна витрата енергоносіїв впливає на добробут 
населення через високу собівартість продукції та послуг і низьку прибутковість 
виробників. Наслідком стають низькі  заробітні плати та соціальні виплати.  
Показники Енергетичної стратегії України до 2030 року передбачають, 
підвищення загального потенціалу енергозбереження понад 650 млн. т у.п., 
структуру якого складатимуть ( в одиницях у.п.): 
• галузевий  технологічний фактор –  400 млн. т; 
• міжгалузевий технологічний фактор –  30 млн. т.; 
• галузевий структурний фактор –  100 млн. т. ; 
• міжгалузевий структурний фактор – 120 млн. т.  
Технічний (технологічний) стан та рівень технічного оснащення найбільше 
впливають на обсяги споживаної енергетичної  сировини під час виробничих 
процесів [5].Структурні зміни у галузевій або міжгалузевій діяльності також 
впливають на кількість спожитих ПЕР.  
Удосконалення структури споживання енергоресурсів за рахунок 
впровадження сучасного менеджменту на всіх рівнях галузі вважається головним 
фактором, який може призвести до зменшення енергоємності вітчизняного 
продукту на всіх напрямках державної економіки. 
До технічної (технологічної) складової потенціалу енергозбереження можна 
віднести  поліпшення можливостей підприємств при видобуванні, перетворенні, 
18 
 
транспортуванні та споживанні ПЕР внаслідок технічного переоснащення 
новітніми енергоефективними технологіями та енергозберігаючими заходами, що 
автоматично призведе до зменшення енергоємності виробляємої продукції[6,7]. 
  До структурної складової енергозбережуючих заходів відносять 
макроекономічні пропорції в економічних показниках госплодарства. За рахунок 
залучення інвестицій планується нарощування в різних галузях сучасних 
виробництв, які мають малі енергоємність, матеріаломісткість та низьку 
собівартість випускаємої продукції і одночасне гальмування виробництв, що 
працюють за застарілими енергомісткими технологіями. 
Такі структурні зміни забезпечили зменшення енергомісткості ВВП в 
минулому десятиріччі. Зростання обсягів виробництва досягалося відповідними 
змінами у вартості енерговитрат, що закладаються до собівартості випускаємої 
продукції. Тому статистичні дані цього періоду відмічають позитивну динаміку 
зростання ВВП, більшу за  динаміку спожитих енергоресурсів.  На сьогодні 
структурні зміни економіки в енергозбереженні виробництва себе вичерпали. 
Підтримка існуючої негативної динаміки енергоємності ВВП (приблизно 5 
відсотків кожного року) можлива в сучасних умовах за рахунок технологічного 
фактору потенціала енергозбереження. Якщо це не зробити, українські 
підприємства назавжди втратять можливість конкурувати із іноземними 
виробниками через неконкурентноспроможні енергетичні витрати[6].  
Зниження енергоємності ВВП країни залежить також від таких чинників:  
– невідповідності тарифів і цін на ПЕР витратам на їх виробництво; 
– економічних ризиків, пов’язаних з діяльністю природних монополій;  
– споживання енергоресурсів за відсутності приладів обліку;    
–високого рівня втрат енергоресурсів в процесії їх передачі та споживанні; 
 –існуючих проблем у  погашенні взаємної заборгованості на ринку 
електроенергії;  
–незначний темп запровадження енергозаощаджуючих технологій та 
устаткування. 
19 
 
По науковим розробкам  в галузі енергозбереження Україна суттєво відстає 
від провідних країн світу. Така ситуація склалася через брак наукових кадрів, 
сучасного обладнання та недостатнього фінансування. Вирішенням цієї проблеми 
може стати всебічна державна підтримка НДІ по створенню нових 
енергоефективних технологій. Це особливо стосується  галузей  чи різновидів  
виробництв, які для нашої країни з урахуванням світових тенденцій розвитку 
науки, можуть бути приіоритетними на світовому ринку[8].  
Хоча виробництву енергії з використанням ресурсів «зеленої» енергетики 
більшість європейських країн приділяє значну увагу, деякі розвинені країни 
(Сполучені Штати Америки, Канада,  Японія, Росія) та  країни, що розвиваються, 
ці джерела в балансі енергоспоживання залишають незначними. Насправді, обсяги 
споживання альтернативних енергоносіїв в більшості випадків зводяться до 
використання енергії гідроресурсів, сонячної та вітряної енергетики. Їх частка в 
структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів в Світі залишається низькою 
( на рівні до 15% в країнах ЄСта та в Україні  трохи більше п’яти відсотків) [2].  
Країни Європейської Співдружності активно нарощують споживання 
відновних енергоресурсів: з середньорічними темпами позитивної динаміки понад 
2 відсотки, а електроенергії до 8 відсотків). Уряди країн ЄС (зокрема, ФРН) активно 
підтримують розвиток технологій використання відновлювальних джерел енергії, 
створюючі дієві економічні стимули для їх запровадження. Основними заходами 
стимулювання є інвестиційні вкладення у виробництво устаткування і 
запровадження спецтехнологій при  використанні джерел зеленої енергетики, 
пільгові ціни для виробників енергії з альтернативних джерел, державна підтримка 
за рахунок обов’язкового квотування на виробництво (споживання) таких 
енергоресурсів. Якщо у 2010 році в країнах Світу лише 13,3% енергії отримувалось 
за рахунок екологічно чистих технологій,то на сьогодні загальний обсяг виробленої 
такої енергії складає 12,9 %, і за прогнозами експертів ринку  у 2030 році буде на 
рівні 12,5%.  Таким чином в найближчому майбутньому очікується певне 
зменшення цих відсотків, але зростання абсолютних значень у споживанні 
20 
 
відновлювальнихпаливно-енергетичних ресурсів. В країнах ЄС планується 
збільшення частки зеленої енергетики в загальній структурі енергоспоживання  до 
12% у 2020 р.[2,9,10].   
Розподіл виробленої енергії за рахунок екологічно чистих джерел енергії на 
сьогодні залишається дуже незначним. Цьму є ряд причин, з яких найголовнішою 
залишаються недостатні обсяги отриманої енергіїї та її низький енергетичний 
коефіціент в порівнянні з традиційними енергоносіями. Зокрема, на 2000 р. за 
країнами ЄС, які є провідними в Світі за цими технологіями, вироблено лише 2,4 
відсотки за рахунок альтернативних джерел енергії, а в Україні - до 0,1%. Прогнози 
експертів на майбутнє визначають пріоритетними відновлювальні джерела енергії 
у задоволені енергетичних потреб людства, оскільки вториннні енергетичні 
ресурси по суті є органічними видами палива, і їх виробництво та споживання буде 
поступово зменшуватися у зв’язку з вичерпанням традиційних джерел енергії [10].  
Виходячи з наведених аргументів, необхідно значно збільшити обсяги 
досліджень в питаннях використання ВДЕ та посилити державну політику 
стосовно розвитку сучасних екологічно чистих. На сьогодні, наша країна суттєво 
відстає в цій галузі від обсягів використання  «зелених» джерел енергії країнами 
Європи. Поступове вичерпання родовищ традиційних паливно-енергетичних 
ресурсів, збільшення ціни на них, зростання імпорту призведе до необхідності 
імпорту сучасних  технологій в енергетиці. На це підуть значно більші кошти, ніж 
при підтримці вітчизняних науково-технічних кадрів українських технологічних 
розробок [8,9,10]. 
Значна увага у світі приділяється також водневій енергетиці, що теоретично 
є найбільш енергоефективною в порівнянні традиційними паливними системами. 
 До основних видів відновлювальних паливно-енергетичних ресурсів, 
споживання яких треба збільшувати, відносять енергію вітру, гідроенергію, 
сонячну та геотермальну енергію, біомасу та відходи різновидів біомаси (дрова, 
виробництво дизельного пального біологічного походження, відходисільського та 
21 
 
лісового господарств, ТПВ, органічні відходи на птахофабриках та у тваринництві), 
теплову енергію навколишнього середовища. 
Рівень використання ВДЕ та водневої енергетики в Україні абсолютно не 
відповідає їх можливостям при необхідному реформуванні паливно-енергетичної 
галузі країни.  З усих різновидів відновлювальних джерел енергії в нашій країні 
найкраще себе почувають власники вітроенергетичного комплексу за рахунок 
діючих механізмів підтримки розвитку вітроенергетики на рівні держави. При 
цьому власники ВЕС використовують переважно закордонні технології, через брак 
вітчизняних наукових дослідженнь в цій галузі. Українські науковці приділяють 
недостатньо уваги дослідженням в напрямку розробки технологій у водневій, 
геотермальній та сонячній енергетиці, використанню теплонасосів, які мають 
великі перспективи[9]. 
Головними невирішеними питаннями  вітчизняної системи 
енергозбереження на всіх рівнях від приватного до загальнодержавного,  
залишаються: 
• відсутність законодавчих норм, які б регламентували механізми 
економічного заохочення в енергозбереженні для виробників  та принципи 
самофінансування енергозаощаджуючих дій для керівників бюджетних установ та 
на підприємствах;  
• проблеми залучення інвестицій у галузі енергозбереження, обмеженість 
іноземних інвестицій; 
• відсутність стабільності бюджетного фінансування міжгалузевих 
енергозберігаючих заходів та програм енергозбереження у цілому;  
 • невідповідність законодавства України у сфері енергозбереження до 
законодавства ЄС.          
 • відсутність системних, підтримуваних державою досліджень, спрямованих 
на здійснення Державної програми по енергозбереженню в Україні.  
Вітчизняні наукові дослідження в створенні сучасних технологій для 
використання альтернативних джерел енергії стримуються через [9]: 
22 
 
• недостатнє фінансування науково-дослідних робіт з боку держави, 
спрямованих на пошук нових та модифікацію існуючих технологій та обладнання 
для використання нетрадиційних та альтернативних видів палива та водневої 
енергетики; 
• відсутність інвестиційних залучень для будівництва нових об’єктів 
«зеленої» енергетики з використанням ВДЕ та водневих технологій, відсутність 
державної підтримки розвитку технологій та обмеженість іноземних інвестицій; 
 • відсутність економічного стимулювання в питаннях створення екологічно 
чистих технологій, устаткування та енергопродукуючих станцій «зеленої» 
енергетики. 
До найбільш важливих напрямів досліджень, які можуть значно вплинути на 
економічний і соціальний стан України  в майбутньому відносяться такі роботи, як:
 1. Видобуток, виробництво, передача, перетворення і використання енерго 
ресурсів за рахунок переоснащення новими енергоефективними та екологічно 
безпечними технологіями. 
2. Використання енергоефективного екологічно чистого паливного 
устаткування (підготовка, переробка та спалювання палива; технологія газифікації 
вугілля, виробниче користування вугільним метаном, сірководнем). 
3. Поліпшення ККД електростанцій на традиційних видах палива 
(паровиробляюче обладнання, енергетичні машини та електрогенератори; 
газотурбінне обладнання малої та середньої потужностей; міні-ТЕЦ з 
використанням місцевих енергоресурсів; високоефективні технології та 
обладнання пилогазоочищення). 
4. Перехід комунальних закладів енергетики в містах на принципи 
енергозберігання, екобезпеки та використання екологічно чистих технологій 
(техніка з електро-, газо-, тепловиробництва і постачання, опалення, обігріву, 
когенерації, вентиляції, освітлення). 
5. Застосування різних теплонасосних установок в технологіях по 
використанню теплової енергії навколишнього середовища. 
23 
 
6. Сучасне будівництво з використанням енергоекономічної архітектури, 
енергозберігаючих матеріалів та конструкцій, енергозберігаючих технологій 
(новітні зовнішні конструкції – стіни, вікна, перекриття та покриття) для мінімізації 
витрат теплоти та енергії. 
7. Впровадження технологій, устаткування та систем для отримання енергії 
від побудованих СЕС,ВЕС, реконструйованих ГЕС, установок по виробництву 
геотермальної енергії, переробки біомаси, теплонасосних систем та технологій з 
енергозбереження (використання метану на вугільних шахтах, природного газу 
сміттєзвалищ, а також як моторного палива, штучних горючих газів – доменного, 
феросплавного, конверторного та інших), використання шламів та мулів кам’яного 
вугілля і антрацитів, ресурсів газогідратних родовищ.  
8. Заходи по ресурсозбереженню, використанню ВЕР, ТПВ відходів. 
9. Енергозберігаюча модернізація  обладнання в агропромисловому 
комплексі, індивідуальних (фермерських) господарствах: використання 
енергокомплексів на відновлювальних джерелах енергії; технологій та 
устаткування для виробництва біогазу у сільських господарствах. 
10. Розробка технологій та обладнання для водневої енергетики (отримання 
водню та різновидів альтернативного палива на основі водню, паливні комірки, 
системи та установки для водневої енергетики) [11,12, 20].     
  Наукові вітчизняні дослідження в галузі використання 
відновлювальних джерел енергії  та реалізації програм енергозбереження, розвитку 
мереж  використання відновлювальних джерел енергії та водневої енергетики 
можуть бути успішними лише за умови суттєвого оновлення експериментальних 
баз інститутів, забезпечення їх новітнім обладнанням оргтехніки та 
інформаційними технологіями, модернізації організаційного і технічного 
виконання робіт.  
Неможлива успішна реалізація програми енергозбереження та розвитку 
енергетики на основі використання ВДЕ чи водню без впровадження відповідних 
управлінських рішень, до яких можна віднести  створення відповідних відділів з 
24 
 
питань енергозбереження у галузевих міністерствах, зокрема Мінпаливенерго. 
Мета створення таких підрозділів: впровадження наукових розробок та 
вдосконалення існуючих об’єктів та технологій в паливно-енергетичному 
комплексі країни на сучасному рівні. [12].  
 
1.3  Характеристика державної програми енергозбереження та розвитку 
альтернативних джерел енергії в Україні 
 
Державна Програма по енергозбереженняю передбачає  дії по наближенню 
енергомісткості ВВП нашої країни до показників діючих норм ЄС, пониження 
обсягів споживання енергії та  до 2030 р. та покращенню показників  енергоємності 
ВВП більше ніж на 20 % в  порівняні із 2008 р. Планується зростання корисного та 
економного споживання ПЕР і покращення конкурентоспроможностей 
національної продукції. Оптимізацію складових ПЕК країни передбачається 
провести зменшенням відсотку закуплених традиційних природних  енергоносіїв, 
зокрема, бакитного палива, та заміщенням їх на альтернативні джерела енергії, у 
тому числі і на вторинні.  
Державну програму по енергозбереженню можливо вирішити трьома 
способами. 
1. В Україні діє постанова уряду № 1567 "Програма поліпшення 
використанння електроенергії та споживання традиційних енергоресурсів", в якій  
передбачено розробку і реалізацію деяких галузевих та обласних програм 
енергоефективності. На жаль, значне зменшення обсягів спожитих енергоресурсів 
та оптимізація енергобалансу країни, в значній мірі залежить, чи входять ці 
програми до загальнодержавної, чи ні. 
2. Реалізацією програми державної підтримки об’єктів малої гідро- і 
теплоенергетики, працюючим завдяки нетрадиційним та відновлюваним джерелам 
енергії, яка повинна забезпечити економію органічних ПЕР зменшенням обсягів їх 
витрат та поліпшити відсоток  спожитої нетрадиційної і відновлюваної енергії. 
25 
 
Реалізація другого способу породжує проблеми відсутності стимулів для 
технічного переоснащення енергоємких галузей народного господарства, надавши 
пріоритет зниженню  обсягів споживання ПЕР, що мало вплине на гармонізацію 
структури енергобалансу України. Також погано опрацьовані  механізми аудиту  
виконання цих програм. 
3. Нарощування обсягів виробленої «зеленої» енергії за рахунок  екологічно 
чистих технологій по відновлювальним джерелам енергії та альтернативним видам 
палива та одночасна реалізація завдань по виробництву власних енергоносіїв і 
поліпшенню ефективності їх використання. Такі дії призведуть до створення  
можливостей по зниженню  енергоємності ВВП країни. Таким чином, оптимізація 
структури енергобалансу країни досягається за рахунок відновлювальної 
енергетики і завпроваджується контрольована реалізація вітчизняної політики у 
галузі енергозбереження та відновлювальної енергетики з використанням  
альтернативного палива [19,20]. 
Реалізація Програми енергозбереження передбачає такі заходи: 
– запровадження сучасних технологій у виробництві та споживанні 
енергоресурсів, когенераційних технологій з використанням теплових насосів, 
електричного теплоакумуляційного обігріву та гарячого водопостачання;  
– будівництво установок по використанню сонячної, геотермальної енергії  
та енергії вітру;  
– нарощування обсягів видобутку альтернативних енергоносіїв: метану з 
покладів кам’яного вугілля та газу із родовищ сланцю;  
– запровадження технологій по виробництву та використанню біопалива;  
– будівництво нових та реконструкція існуючих малих ГЕС, будівництво 
установок по отриманю біогазу; 
–  модернізація ГТС України, мереж тепло- та водопостачання, ТЕС та ТЕЦ; 
– зменшення обсягів енергоспоживання державних та комунальних установ;  
– зменшення  рівня забруднення довкілля; 
26 
 
–  законодавча регуляція  у вирішенні проблем по зниженню енергоємності 
ВВП та оптимізація структури енергобалансу країни,  
– гармонізація вітчизняних  законів та норм в галузі паливно-енергетичного 
комплексу із законодавством ЄС;  
– розробка механізмів для приваблення інвестицій у напрямках поліпшення 
енергоефективності та енергозбереження задля оптимізації системи енергобалансу 
країни, зменшення обсягів атмосферних забруднювачів;  
– здійснення ефективного моніторингу і контролю за необхідним обсягом 
використаних ПЕР, виробництвом енергоносіїв з екологічно чистої енергетики, 
виконанням різного рівня програм енергоефективності;  
– підтримка технічного переоснащення підприємств, спрямованого на 
зменшення  ресурсо– та енерговитрат у виробництві;  
– активізація міжнародної співпраці для виконання Стратегії енергобезпеки 
країни; 
– популяризація в засобах преси та телебачення можливих шляхів в 
ефективноому та ощадливому споживанні ПЕР, включення подібних тем до 
програм навчання школярів та студентів, утворення регіональних центрів 
інформування громадськості [18].  
Основні завдання Державної Програми енергозбереження країни  
відображені у таблиці 1.5 [20]:  
Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні на сьогодні 
більше, ніж вдвічі вища за енергоємність у промислово розвинутих країнах 
Західної Європи і продовжує зростати. Для енергозбереження характерна висока 
економічна ефективність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за 
рахунок енергозбереження, в декілька разів менші за витрати на його видобуток чи 
купівлю. Тому в умовах України підвищення енергоефективності та 
енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної 
сфери на найближчу та подальшу перспективу[21]. 
27 
 
Таблиця 1.5 – Основні завданння Державної Програми енергозбереження 
країни 
№ Напрями Завдання 
реалізації 
1 2 3 
1 Нормативно- удосконалення законодавства та системи стандартизації в 
правові та енергетичній галузі; 
законодавчі розробка та запровадження технічних завдань в галузі енергетики; 
гармонізація вітчизняного законодавства із  нормативною базою 
ЄС в галузі енергетики; 
2 Технічні та модернізація обладнання, впровадження сучасних 
технологічні енергоефективних технологій, удосконалення системи державного 
менеджменту в енергетичній галузі 
обстеження комунальних та приватних будівель з метою 
визначення джерел та причин енерговтрат в них, 
переведення паливних котлів на альтернативні види палива, 
встановлення теплових насосів, запровадження технології 
електричного теплоакумуляційного обігріву та гарячого 
водопостачання 
модернізація ГТС,ТЕС,ТЕЦ; 
будівництво та реконструкція електричних мереж з підключенням 
до відновлювальних джерел енергії 
3. Соціальні встановлення приладів  обліку теплової енергії в житлових 
будинках; 
заохочення мешканців будинків до встановлення 
енергоефективного обладнання шляхом відшкодування 
витрачених коштів 
виховання серед населення усвідомленого розуміння переваг 
енергоефективності та енепргозаощадження, 
 
 
28 
 
Продовження таблиці 1.5. 
1 2 3 
4 Будівельні будівництво ВЕС,СЕС;устаткування для отримання біодизеля та 
паливного біоетанолу, синтетичного палива; 
реконструкція малих ГЕС; 
будівництво установок, що працюють на твердому біопаливі та 
біогазі; 
будівництво електрогенераторів, міні-ТЕЦ, працюючих на  на 
різновидах альтернативного пального,  
будівництво геотермальних ТЕС з використанням супутнього 
газу; 
5 Дослідницькі Виконання науково-дослідної та дослідно-конструкторської 
роботи у галузі отримання паливно-енергетичних носіїв  з 
екологічно чистих джерел енергії та альтернативних видів палива; 
визначення пріоритетних районів розташування вітрових 
електростанцій та встановлення вимірювального устаткування; 
дослідження можливостей регіонів по розміщенню об'єктів 
відновлюваної енергетики; 
6 Моніторинг та запровадження моніторингу виробництва енергоносіїв з 
уадит відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива; 
контроль за станом діючих енергетичних об’єктів; 
 
Технічними заходами (санацією) можна відновити державні будівлі та 
привести  їх теплотехнічні характеристики до сучасних вимог, норм і стандартів. 
Такі комплексні дії зменшують втрати енергетичних ресурсів та води і поліпшують 
умови місцеперебування працюючих там людей. Заходи із теплозбереження 
передбачають [22]: 
– термоізоляцію будівель, підвалів та фундаментів ззовні; 
– модернізацію даху, і якщо це можливо, встановлення там сонячного 
колектору; 
– модернізацію всіх забезпечуючих систем в будівлях, встановлення систем 
електротеплоакумуляційного обігріву; 
29 
 
– заміну опалювальних батарей, монтування сучасної обліковуючої 
апаратури для визначення обсягів спожитих ресурсів та перехід на  багатотарифний 
облік електричної енергії; 
– побудову нових або модернізацію існуючих  котелень в будівлях; 
– будівельні або ремонтні роботи по веденню в експлуатацію теплових 
пунктів; 
– заміна існуючих вікон та балконів на склопакети, ущільнення вхідних 
дверей. 
Для власників, що проводять роботи із санації приміщень, державою 
передбачена компенсація витрат та відсотків, якщо вони вирішили скористатися 
«тепловими» кредитами для енергоощадних робіт. Визначені розміри 
компенсаційних виплат передбачаються в разі проведення таких дій в 
одноквартирних будівлях [23]: 
 заміна газових котлів з автоматикою подачі блакитного палива, 
враховуючи і ціну, сплачену за їх монтаж; 
 монтаж електричних котлів з урахуванням їх вартості; 
 введення в експлуатацію котлів, що адаптовані до роботи із 
альтернативними видами пального, з урахуванням вартості їх монтажу; 
 закупівля та введення в експлуатацію теплових насосів; 
 установка сонячних колекторів для отримання теплової енергії та підігріву 
води; 
 закупівля та встановлення міні-СЕС; 
 заміна опалювальних батарей на сучасні, що мають терморегулятори, 
встановлення лічильників спожитого обсягу блакитного палива та води; 
 заміна старих вікон, балконних блоків та вхідних дверей на 
теплозберігаючі склопакети; 
 термоізоляція будівель, підвалів та фундаментів ззовні; 
30 
 
 модернізацію всіх забезпечуючих систем в будівлях (теплової, 
водопровідної, каналізаційної, вентиляційної та електричної. 
Компенсаційні виплати передбачені і при проведенні енергозберіючих 
заходів в квартирах багатоквартирних будинків[25]. А саме: 
–  встановлення радіаторів з терморегуляторами,  
– встановлення лічильників спожитого обсягу блакитного палива та 
води:гарячої та холодної 
–   встановлення склопакетів, балконних блоків та утеплених  вхідних дверей; 
–  термоізоляційне утеплення  зовнішніх стін багатоквартирного будинку [6]. 
Науковцями прораховано, що реалізація державної програми з 
енергозбереження дозволить забезпечити[18]: 
– зниження рівня  енергомісткості ВВП більше ніж на  20 % у порівняні з 
вихідним 2010р.; 
– оптимізацію структури енергобалансу країни  з підвищенням частки 
енергії, отриманої за рахунок відновлювальної енергетики та з альтернативних 
різновидів палива; 
– підвищення рівня енергобезпеки України  та  виробництво 
конкурентоспроможної  вітчизняної продукції; 
– зменшення  енергозалежності нашої держави від закордоних 
енергоресурсів, обсягу споживання традиційних енергоносіїв, техногенного 
впливу  на навколишнє природне середовище і підвищення рівня екобезпеки 
теплопостачальних мереж; 
– створення нових робочих місць; 
– удосконалення механізму державного менеджменту в галузі 
енергозаощадження, енергозбереження та альтернативної енергетики, оптимізацію 
структури та обсягів споживання енергоносіїв; 
– створення умов для інвестицій в енергетичну галузь для оновлення та 
модернізації виробничих фондів; 
31 
 
– підвищення економічної та енергетичної ефективності і рівня експлуатації 
енергетичного обладнання ТЕС та ТЕЦ; 
– оптимізацію  структури енергобалансу країни, змін в структурі 
енергоспоживання  із збільшенням частки альтернативних джерел енергії, та 
вторинних енергоресурсів [24]. 
В Україні  крім підприємств  з енергоємним виробництвом значні втрати 
енергоносіїв та витраченої енергії спостерігається на об’єктах житлово-
комунального господарства. У великих і середніх  містах нашої країни  
теплопостачання житлових будинків здійснюється переважно за рахунок   
централізованого теплопостачання ТЕЦ та ТЕС (більше половини в загальному 
обсязі споживання) [25]. За рахунок витрачених під час технологічних процесів 
різновидів енергоносіїв розраховується вартість теплової енергії, що надається 
споживачам,  йде на підтримання тепла в будинках та забезпечує гарячою водою 
мешканців міст. Історично склалося, що в переважній більшості міст України 
присутнє централізоване теплопостачання. Така система дає можливість 
використати більш  високу температуру  при згоранні палива. Децентралізація цієї 
системи не можлива без значних капіталовкладень та  без технічного 
переоснащення.  
Сучасні проблеми  централізованого постачання тепла вирішуються 
зниженням його втрат при транспорті до будинків  і їх обігріві. Новітні технології 
комбінованого вироблення електроенергії й тепла дають економію енергоносіїв, 
сприяють  маневруванню потужностями якщо виникають пікові навантаження і 
екстремальні ситуації Все це разом робить їх екологічно привабливими і сприяє 
реалізації заходів по енергозбереженню. Висновки спеціалістів говорять про 
неможливість переходу на повну децентралізацію теплопостачання в країні при 
наявності централізованої системина базі ТЕЦ і згубність для комунальних 
підприємств теплоенергетики [26].  
Кінцевою метою політики енергозбереження в приватних 
домогосподарствах, а також в багатоквартирних будинках ЖКГ та ОСББ є  
32 
 
доступні для населення витрати на утримання та технологічне забезпечення 
обслуговуючих мереж будинків.Це питання є найболючишим для населення, яке 
часто не спроможне сплачувати комунальні послуги. Найбільші споживачі енергії 
– це всі типи житлових будіель та державні заклади (близько 30–40 %) ( рисунок 
1.2) [27]. 
  
 
Рисунок 1.2  – Розподіл енергетичних потреб житлових будинків. 
 
Аналіз джерел та обсягів  втрат енергоносіїв показує, що при модернізації та 
переоснащенні комунальних тепло- та електромереж можливо зберегти до 40 
відсотків електроенергії та на 50 відсотків зменшити втрати тепла. Санація 
житлових будинків показує які заходи з економії енергії потрібно проводити. 
Наприклад, через зовнішні стіни втрачається до 32 відсотків тепла. При утеплювані 
стін за сучасними технологіями потенціально можна зберегти до половини 
теплової енергії, що йде на підтримання теплового балансу будинку. Заміна вікон 
на склопакети зберігає тепло на 40 відсотків. Витрати тепла будинком через 
вентиляцію складають 15 відсотків, при потенціалі збереження до 50 відсотків. 
Таким чином, було з’ясовано, що переважно теплоспоживання необхідно для  
опалення будинку, для того щоб компенсувати теплові втрати ззовні. Якщо 
порівнювати з країнами ЄС, то на опалення приватного будинку власники 
33 
 
витрачають лише 30 відсотків всієї  спожитої енергії. В Україні   більшу частину 
енергоносіїв (майже сімдесят відсотків) власники витрачають  на опалювання 
приміщень. Витрати на опалення 1м2 у ФРН і Україні співвідносяться як 1:1,75, 
тобто німці витрачають майже вдвічі менше тепло – та електроносіїв[28].  
Енергозберігаюча політика поєднує в собі 4 групи завдань: 
– облік і контроль за енергоносіями, що використовуються; 
–  будівельна реконструкція з використанням сучасних технологій з 
енергозбереження; 
– модернізація обслуговуючих систем комунальних мереж; 
– утилізація природного тепла та холоду з використанням ВЕР. 
Для реалізації цих завдань необхідно вирішити питання по реалізацї 
інженерно–технічних заходів, з яких головними є:  
 збільшення термічного опору зовнішніх стін будівель за рахунок теплової 
ізоляції.  
 проектування нових будинків з підвищеними вимогами до 
теплозбереження, застосування при будівництві нових будівель  теплоефективних 
панелей,.  
 реконструкція старих будівель з підвищенням теплоефективності 
зовнішніх конструкцій. Це стосується нанесення на стіни додаткових 
теплоізоляційних шарів, підвищення теплозахисту заміною вікон на склопакети.  
Виконання заходів енергозбереження у будівельній галузі  та в ЖКГ, 
оснащення наявного житлового фонду лічильниками спожитих обсягів електро- та 
теплоенергії призведе до забезпечення зниження витраченої кількості 
енергоресурсів на їх виробництво – приблизно на третину спожитих обсягів 
енергоресурсів. 
 
 
34 
 
2 ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ 
ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
2.1 Аналіз стану енергоспоживання підприємствами та об’єктами ЖКГ 
Черкаської області  за період 2018-2019 рр. 
 
Черкаська область нараховує 1459 тис населення, які проживають в шести 
містах обласного значення  та в об’єднаних територіальних громадах, що 
поєднують міста районого призначення, сільські поселення  та селища міського 
типу.   Валову додану вартість регіону на 25 відсотків складає промисловість, в якій 
головну роль відіграють підприємства хімічної промисловості. Частка спожитих 
енергоресурсів в залежності від категорій споживачів представлена у таблиці 2.1. 
 
Таблиця 2.1 – Частка спожитих енергоресурсів в залежності від категорій 
споживачів  Черкаської області 
№ Категорії споживачів Енергоносії (%) 
Електроенергія Природний газ 
1. Промислові підприємства 40,2 57,6 
2. Приватні домогосподарства 26,6 10,2 
3. ЖКГ 4,0 11,8 
4. Об’єкти сільського господарства 7,4 4,3 
5. Комунальні об’єкти 4.2 11,9 
6. Непромислові об’єкти 8,2 3,6 
споживання енергосіїв 
7. Зношеність обслуговуючих 9,4 0,6 
мереж постачання 
 
35 
 
Як в цілому по Україні, так і в досліджуваному регіоні, промислова та 
комунальна енергетика перебувають в стані глубокої кризи внаслідок цілого ряду 
факторів. Всі об’єкти енергоспоживання мають понад 70 відсотків фізичного та 
технічного зношення обладнання та будівель, а  економічна криза підприємств та 
комунальних господарств через брак коштів унеможливлює заміну основних 
фондів на сучасні, з урахуванням принципів енергозбереження. Зростання ціни на 
енергоносії призвело до швидкого зростання заборгованості серед споживачів ПЕР. 
В котельнях комунальних господарств області понад тридцять відсотків 
котлів експлуатуються більше запроектованого терміну у 20р. На деяких об’єктах 
на котлах встановлені застарілі технічно автоматика та пальникові пристрої,через 
що їх ККД  коливається в межах семидесяти відсотків [31]. 
Аналіз стану мереж комунальних установ теплоенергетики регіону свідчить 
про 16 відсотків зношених трубопроводів, що перебувають в аварійному стані, 
понад третина цих мережевих шляхів проходять постійну амортизацію. Через 
зношеність магістральні і розподільчі системи  мають більше 10 відсотків втрат 
тепла. Значне фізичне та технічне  зношення мереж водопостачання та 
водовідведення  також призводить до значних енергетичних проблем житлово-
комунального господарства [31].  
Через скорочення обсягів виробництва, не зважаючі на застарілі та зношені 
основні фонди, підприємствами Черкаської області у 2019р. спожито майже 
наполовину менше ПЕР в порівнянні з 2018р. Тепла погода взимку призвела до 
можливості ефективного використання палива у котельнях та зменшення його 
обсягів на 66 тис. т у. п. та   тепла на 36 тис. Гкал. Невелика низька температура 
дала змогу більше використовувати електричні опалювальні прилади, що 
збільшило фактичні питомі витрати електричної енергії на понад 40 млн. 
кВт*год.[31]. 
Протягом 2015–2019 рр. спад у виробництві промислових підприємств призвів  
до скорочення витрат використаних енергоносіїв на 25 відсотків. Разом з тим, 
відсутність уваги до виробництва енергомістких підприємств призвело до 
36 
 
збільшення на них витрачених енергоносіїв, що пішли  на виробництво  різних 
промислових товарів.  
За 2019-2020 рр. пандемія коронавірусу та локдаун  прискорили розгортання 
економічної кризи в Світі, Україні та в Черкаській області. При простоях 
виробництва було скорочено на 62 відсотки виробництво промислової продукції, а 
відтак, відмічається і зниження обсягів спожитих ПЕР. Структура використанних 
паливно-енергетичних ресурсів складається: 10% – котельно-пічне паливо, 20% –  
електроенергія та 50%  –  теплова енергія. Обсяги використання паливно-
енергетичних ресурсів протягом останніх п’яти років представлені на рисунку 2.1 
 
 
5000
4500
4000
3500
3000
2500
2000
1500
1000
500
0  
                 22000155                   2 0  026016               2  0 027017                2  0208018                2 2000919    роки 
Використання паливо-енергетичних ресурсів всього роки
Котельно-пічне паливо  
Теплова енергія
Рисунок 2.1 Е–ле Октрбоесняегргиія використаних паливно-енергетичних ресурсів в Черкаській 
області  
у 2015–2019 роках (тис. т.у.п.) 
 
Основний показник енергозбереження це фактична витрата енергоносіїв на 
одиницю утвореної продукції, або питомі витрати. Зміни рівня  фактичних питомих 
витрат енергоресурсів за останні п’ять років наведені у таблиці 2.2. 
 
 
тис.т.у.п.
4613,4
3090,8
852,8
669,8
4255,5
2870,2
753,8
631,5
4186,3
2864,1
686,2
636,0
3984
2729,2
634,5
620,3
3492
2405,3
540,1
546,6
37 
 
Таблиця 2.2 – Фактичні витрати енергоносіїв в Черкаській області за 2015–
2019рр. ( у %) 
Види 2015 2016 2017 2018 2019 
енергоносіїв 
Котельно- –2,0 +0,5 –0,2 –1,4 –0,8 
пічне паливо 
Теплові носії –11,9 –2,5 –9,2 +1,8 –0,7 
Електрична –1,0 +0,5 +0,7 +0,4 –20,8 
енергія 
При скороченні обсягів промислового виробництва  та недотриманні  
регламентованих технологічних обсягів енергоносіїв, що повинні припадати на 
виробництво товарів, спостерігається підвищення споживання електричної енергії 
у попередні роки, але негативна динаміка по всіх видах паливно–енергетичних 
ресурсів у 2019р. Таке ж скорочення обсягів споживання спостерігається і у 2020р. 
Статистичні дані по обсягам річного споживання паливно-енергетичних 
ресурсів серед інших регіонів Черкащина знаходиться в першій десятці перших 
місць (таблиця 2.3).  Черкаська область показує результати  майже тотожні з 
минулорічними в порівнянні з іншими областями, і в цілому по Україні [31]. Це 
можна пояснити економічною кризою в країні, коли всі: і виробники і споживачі 
намагаються витрачати менше. 
Підприємства та організації Черкаського краю в 2019 р. використали 4,5 
млн.т. у.п., серед яких твердого кам’яного вугілля менше на 16,5%; теплових 
енергоносіїв на 2% менше; електричної енергії менше приблизно на 10%.  
Структура спожитої енергосировини складалась переважно з кам’яного 
вугілля та природного газу.  В порівняні із 2018 р. можна відмітити зменшення 
обсягів використання блакитного палива, вугілля приблизно на 10 % кожного, але 
збільшились обсяги рідкого палива (мазуту) – на третину. Такі зміни у споживанні 
пояснюються намаганням споживачів зекономити, оскільки рідке паливо є 
найбільш дешевим, але технологічно його використовувати можуть не всі. 
38 
 
 Таблиця  2.3 – Обсяги спожитих енергетичних ресурсів за 2019р. у деяких 
регіонах країни 
Котельно-пічне 
Теплова енергія Електроенергія 
паливо 
Області тис. До 2018 тис. до млн. до 
т у. п. р. (%) Гкал 2018 кВт. 2018 
  р.(%) *год. р.(%) 
Україна 93831,5 81,9 82639,7 85,9 90983,0 86,6 
Черкаська 1350,2 99,1 3141,0 99,4 1682 ,0 79,6   
Кіровоградська 1356,9 80,5  1032 ,7 83,2 2409,0 85,7 
Київська                      6087,2 76,6 3482,2 83,7 2432,3 698 
Полтавська 8961,8 81,2 3918,1 81,7 4128,3 87,4 
Харківська 4803,1 78,4 3520,3 86,3 4051,9 88,7 
Майже третина закуплених енергоносіїв та нафтопродуктів була використана 
для отримання інших видів енергії. Для виробництва теплоенергії електростанції 
комбінованого виробництва витратили понад п’ятдесят відсотків спожитих обсягів  
енергетичного сектору, котельними приблизно 46 відсотків. В структурі спожитих 
енергоресурсів  в енергетичному секторі у 2019 р. використання  дров та мазуту  
для опалювання збільшилось вдвічі, кам’яне вугілля в порівнянні з минулим роком 
використовувалося майже в тому ж обсязі. Зменшилась кількість спожитих для 
переробки на інші види паливаприродного газу – на  54,9 млн. м3, брикетів  з торфу 
– на 240 т., газойлів – на 103,5 т. На рисунку 2.2 відображені кінцеві споживачі 
спожитих енергоресурсів в Черкаській області. На виробництво промислової 
продукції було витрачено майже четверту частину всіх обсягів спожитої енергії, 
але найбільшу частку склали витрати транспорту,що споживали перероблені 
нафтопродукти. Кількість власників автотранспорту як  в Україні в цілому, так і в 
Черкаській області поступово збільшується. Поступово з’являються у користуванні 
електромобілі, але їх частка не суттєва для загального аналізу. 
 
39 
 
                                        
Кінцеве споживання 
На виробництво  
промислової 
продукції На інші потреби 
3,4% 
25,5% 
На сільськогоспо-дарські  
роботи 
На діяльність На будівництво 
На торговельну діяльність 
транспорту 
15,4% та ресторанне 
1% 
господарство 
54,6% 
0,1% 
       
Рисунок 2.2– Структура кінцевих споживачів енергії в Черкаському регіоні 
 
Кінцевим  споживачем енергоматеріалів та нафтопродуктів є працюючий 
автотранспорт, промислове устаткування та задіяні технологічні системи 
підприємств, для забезпечення діяльності яких, у 2019р. було витрачено понад 600 
тис. т. в одиницях умовного палива.. 
Виробниками промислової продукції  у минулому році було спожито 157,1 
тис. т. у. п., що на 30 тис. т. у. п. (16%) менше у порівнянні з 2018р. Статистичні 
дані свідчать, про зменшення споживання блакитного палива на 15%, дров– на 
90%, вугілля кам’яного – на 40%, вугілля бурого – на 87%, коксу та напівкоксу, 
отриманих з твердих органічних ПЕР на 41%. Разом з тим спостерігається 
зростання обсягів спожитого дизельного пального на 22%. 
Така ж сама тенденція спостерігалась і в фермерських господарствах області. 
Здійснення робіт для збирання отриманих врожаїв та отримання тваринницької 
продукції у 2019 р. потребувало меншої кількості енергоносіїв, а тому  їх спожиті 
обсяги  знизились у  порівнянні  з 2018 р. на 9,5% (10 тис. т. у. п.). 
   За 2019р. підприємства і організації досліджуваного регіону Черкаської 
області спожили 3492 тис. т. ПЕР (у перерахунку на умовне паливо), що на 492 тис. 
40 
 
т. менше (12,3%), ніж за 2018р. В загальній структурі  енерговитрат головний 
відсоток (70 відсотків) склали  котельно–пічне паливо, тепло- та електроенергія.   
Аналіз статистичних даних свідчить про тенденцію до зменшення  обсягів 
спожитих в регіоні паливно–енергетичних ресурсів. В області головним 
підприємством–споживачем енергоресурсів є найбільше підприємство області- 
ПрАТ «Азот». Призупинення його діяльності протягом останніх років 
супроводжується зменшенням енергоресурсів, що відображається в статистичних 
даних по області в цілому. Серед діючих на теріторії Черкаської області 
підприємств важливими споживачами ПЕР є переробні заводи харчової 
промисловості. Так, за  2019 рік ними було спожито практично весь обсяг 
виробленої теплоенергіїї (99 відсотків), електроенергії – 89 відсотків, котельно-
пічного палива – 70 відсотків. Порівняно з 2018 роком состерігалось зниження 
обсягів спожитих енергоресурсів по всіх різновидах  на переробних підприємствах 
області за рахунок економічної стагнації в Україні.  Споживання котельно-пічного 
палива зменшилось  на 12,1%, теплоенергії – на 20,6% та електричної енергії –  на 
17,4%. Технології переробної промисловості передбачають найбільші витрати 
твердого пального, що використовуються для отримання теплоносіїв в паливних 
котлах, а саме 133,1 тис. т. у. п. (47,5% обсягу технологічого використання на 
переробних підприємствах), що на 31,5% менше, ніж у 2018 році. Значна кількість 
виробленої на ТЕС теплової енергії була задіяна на виробництві цегли  – 10,6 тис. 
т. у. п. (3,8%), на  хлібобулочних заводах– 6,5 тис. т. у. п. (2,3%), при отриманні 
будівельного вапна – 1,8 тис. т. у. п. (0,6%). Ці показники менші за обсяги спожитих 
по цим статтям ПЕР у 2018 році. Різновиди спожитого у 2019р. котельно-пічного 
палива на 80 відсотків припадають на природний газ; 13 відсотків на кам’яне 
вугілля та п’ять відсотків на дизельне пальне.  
Найбільші споживачі  теплової енергії Черкаської області – хімічні 
підприємства, на які припадає  76 відсотків від загального обсягу виробничого 
споживання у переробній промисловості та підприємства  харчової промисловості 
41 
 
18 відсотків відповідно. Підприємства по виробництву текстилю та автомобільні 
заводи області разом споживають трохи більше 3 відсотків.  
Підприємства цих же галузей господарства одночасно є головними 
споживачами електроенергії в області. За статистичними даними підприємства 
переробної промисловості  області спожили 92 відсотка від  загальних обсягів 
виробничого споживання електроенергії (рисунок 2.3). 
 
  
 
Рисунок 2.3 – Структура використання енергоресурсів за видами економічної 
діяльності в Черкаській області в 2019р. (у%) 
 
Найбільші витрати теплової енергії у хімічній промисловості припадали на 
виробництво сечовини (593,2 тис. Гкал), смол (401,7 тис. Гкал), аміаку 
синтетичного (95,9 тис. Гкал), кисню (32,5 тис. Гкал), що, відповідно на 5,8% 
більше, на 35,7% менше, на 15,4% більше і на 2,4% менше, ніж у 2018р. У харчовій 
промисловості найбільше витрачено теплової енергії при виробництві спирту 
етилового – 51,3 тис. Гкал, що втричі більше показника 2018р., сиру сичужного – 
33,4 тис. Гкал (на 8,7% менше), овочів консервованих – 33,3 тис. Гкал (на 33,9% 
менше), масла вершкового – 7,9 тис. Гкал (на 40,6% менше), горілки – 5,6 тис. Гкал 
(на 15,2% менше); у текстильній промисловості – при виробництві тканин 
42 
 
шовкових (17,9 тис. Гкал) і бавовняних (7,3 тис. Гкал), що, відповідно на 35,4% і на 
25,5% менше, ніж у 2018р. Фактичні дані по використанню  різних видів 
енергоресурсів по районах та містах Черкаської області представлено в  таблиці 
2.4). Аналіз данних показує, що майже в усіх районах спостерігається значне 
збільшення споживання котельно-пічного палива (кам’яного вугілля та дров) та 
електроенергії в порівнянні з минулом – в середньому на 90% до 2018р. 
 
Таблиця 2.4– Обсяги спожитих енергоресурсів у 2019р. в різних районах та 
містах Черкаської області 
Назва регіону Котельно-пічне Теплова Електроенергія 
(міста, райони) паливо енергія 
тис. т. до тис. до млн.  до 
у. п. 2008 р. ( Гкал 2008 р.   кВт. 2008 р. 
 %)  (%)  *год.  (%) 
  
1 2 3 4 5 6 7 
Черкаська область 1350,3 99,2 3140,0 99,3 1681 ,0 79,8   
 
Міста обласного значення 
 
1962,
1076,1 90,28 84,48 943,26 90,96 
м. Черкаси 6 
м. Ватутіне 24,7  96,1 39,91 93,0 23,19      69,6 
м. Золотоноша  19,6 28,4 48,57 73,1 19,02        228,7 
м. Канів  74,7 91,8 58,89 98,5 69,4  99,7 
м. Сміла 52,5 94,2 150,27 99,0 54,02    109,0 
м. Умань 5,5 96,0 144,8 96,1  67,43 99,8 
 
43 
 
Продовження таблиці 2.4 
1 2 3 4 5 6 7 
Райони області 
Городищенський р-н 0 0 29,37 112,5  7,0 95,0 
Драбівський р-н 28,6 100,0 13,19 116,4 25,0 3272,7 
Жашківський р-н 5,86 93,7 51,27 95,0 44,03 101,07 
Звенигород. р-н 4,8  92,3 52,29 102,5 55,06 100,7 
Золотоніський р-н 1,58 78,2 30,27 20,0 50,04  87,1 
Кам'янський р-н   19,55 86,4 76 ,29 89 ,7 13,05 89,9 
Канівський р-н 12,73 92,0 22,3   98,5 31,0 103,0 
Катеринопіл. р-н 0,89 118,0 11,01  105,0 11,04   96,0 
К-Шевченків.р-н 0  0 86,29 84,7  21,01 90,1 
Лисянський р-н 0 0 22,27 65,7 29,04   84,0 
Маньківський р-н 17,2 84,3 58,29 91,3 34,01 103,3 
Монастирищен р-н 0 0 111,2 1,9  31,0 25,71 
Смілянський р-н 0 0 22,09 111,8 20,04 105,9 
Тальнівський р-н 0,05 71,4 12,27 70,1  28 ,02  92,9 
Уманський р-н  0 0  7,9 90,7 11,01 85,1 
Христинівський р-н 0  0 26,12 95,4  15,0 91,1 
Черкаський р-н 3,2  96,0 53,1  109,0 31,51 99,0 
Чигиринський р-н 0 0 14,14 95,6 10,02 116,0 
Чорнобаївський р-н 0,44 100,5 18,1 94,0 26,0 114,0 
Шполянський р-н 2,3 103,0 17,2 95,0 11,8 99,0 
                                        
Найбільший відсток обсягів спожитих енергоресурсів припадає на 
Золотоношу, Смілу та Канів, але безперечним лідером залишається обласний 
центр–м.Черкаси. 
44 
 
Промислові об’єкти м. Черкаси традиційно є головними споживачами 
твердих паливних ресурсів, електричної та теплової енергії  в області. Ними було 
спожито 80 відсотків твердого палива, 62 відсотки теплової  та 60 відсотків 
електроенергії в загальному обсязі спожитих в Черкаському регіоні енергоресурсів 
за минулий рік [30]. 
Обсяги використання окремих видів паливно-енергетичних ресурсів по 
різним видам економічної діяльності наведені у таблиці 2. 5. 
 
Таблиця 2.5 – Споживання енергоносіїв різними галузями економіки в 
Черкаській області за 2019р. 
Всього по області Вугілля Газ Кокс та Мазут 
та по галузях кам'яне природний напівкокс топковий 
(тис. т.) (млн. м³) (тис. т.) важкий (т.) 
 
С/г, мисливство та 1,36 79,87 0,0 65,7 
лісове господарство 
Промисловість – вся 354,52 1413,75 0,79 305,0 
Добувна промисл. 0,06 7,67 0 0 
Переробна промисл. 17,5 1125,62 0,79 305,0 
Виробництво та 336,96 280,46 0 0 
розподіл газу, води 
електроенергії  
Будівництво 1,44 1,38 0 176,6 
Діяльність транспорту 2,21 168,52 0 327,0 
і зв'язку 
Всього 390,22 1700,2 0,793 874,3 
 
45 
 
Протягом 2019 р. підприємства Черкаської області спожили 390,22 тис. т. 
вугілля кам’яного і 0,793 тис. т. коксу та напівкоксу. Разом з тим, у 2019 р. 
спостерігалося невелике зниження у виробництві теплової енергії в порівнянні з 
2018р. 
Фінансово-економічна стагнація економічного сектору в країні зумовила 
падіння  обсягів виробленої паливно-енергетичної продукції у всіх вітчизняних 
товаровиробників. Зниження обсягів виробництва промислової продукції та 
використання паливно-енергетичних ресурсів по досліджуваному регіону за 2010–
2019 роки,  представлено на рисунку 2.4 
 
 
                                               2011           2012           2013          2014           2015           2016            2017         2018            2019 
                                
Рисунок 2.4 – Динаміка зниження виробництва промислової продукції та 
використання енергоресурсів за 2011-2019 рр. (% ) 
 
Аналіз даних показує стрімке падіння обсягів вироництва промислових 
товарів та використання енергоресурсів у 2019р. в порівнянні з попередніми 
роками. Це можна пояснити розвитком економічної кризи в країні, а у 2020р ще й 
появою та поширенням пандемії коронавірусу. 
Запровадження у 2019 р. енергозберігаючих заходів  у досліджуваному 
регіоні  зекономило  118,285 тис. т.у.п. органічних ПЕР, зокрема: 37,058 млн.м3 
46 
 
блакитного палива, 22,57 тис. т. нафти, 5,18 тис. т.кам’яного вугілля, 71,091 млн. 
кВт*год електроенергії, 48.32 тис. Гкал теплової енергії та 0,149 тис. т.у.п.  
альтернативних різновидів енергоносіїв.  
Фактичні питомі витрати енергоресурсів в залежності від різновиду 
виробництва промислової продукції за 2019р. наведено у таблиці 2.6. 
 
Таблиця 2.6 – Питомі витрати енергоресурсів на окремі види продукції за 
2019 рік в Черкаській області 
Витрати Теплова Електроенергія,   
твердого енергія, фактичні 
палива на  витрати  на  витрати  на  
Вид діяльності одиницю  одиницю  одиницю  
продукції (кг) продукції продукції 
(Мкал) кВт*год. 
 
1 2 3 4 
Електроенергія, вироблена 376,3 – – 
ТЕЦ 
Електроенергія, вироблена 194,2 – – 
ТЕС 
Теплова енергія, вироблена 171,5 – – 
електростанціями. 
Вироби з металів чорних, т. 219,5 – 478,7 
Кисень, тис. м3. – 2564,7 726,7 
Аміак синтетичний, т. – 120,1 311,4 
Смоли інші, т. – 19275,5 2690,9 
Азот, тис. м3. – – 910,8 
 
47 
 
Продовження таблиці 2.6 
Послуги транспортної – – 8,8 
інфраструктури для 
залізничного транспорту  
Діяльність тролейбусного – – 211,1 
транспорту  
Послуги з розподілу води,      – – 330,8 
тис. м3 
Розведення ВРХ, голів – – 188,8 
Борошно, т. – – 133,3 
Різновиди сиру, т. – 1939,7 184,4 
Молоко оброблене рідке т. – 204,8 51,4 
Ковбасні вироби, т. – 826,5 140,3 
Обробка м’яса, т. – 795,6 62,5 
 
Фактичні витрати палива та енергії на випуск одиниць значної кількості видів 
продукції у 2019 році зросли. Так, фактичні витрати енергії на одиницю продукції 
у 2018 році дорівнювали 317,4 кг, у 2019 році вони зросли до 376,3 кг, що привело 
до збільшення витрат за фактичними питомими нормами до 3682,6 тис. кВт*год. 
електроенергії, а фактичні витрати теплоенергії відпущеної електростанціями за 
зазначений період на одиницю продукції з 169,2 Гкал збільшилися до 171,5 Гкал, 
що привело до збільшення витрат за фактичними питомими витратами на 6775,0 
Гкал. Втрати електроенергії в електромережах енергосистем Мінпаливенерго через 
зростання фактичних витрат на одиницю продукції у 2019 році за фактичними 
питомими нормами досягли 4119,0 тис. кВт*год. Фактичні витрати на на послуги з 
розподілу води зросли у 2019 році на 1987,0 тис. куб. підприємствами, які у 2019 
році припустили перевитрати. Фактично витрачено додатково 459496 т.у.п., 77248 
Гкал теплової енергії та 221241 тис. кВт*год. електроенергії. Також допущені 
48 
 
перевитрати котельно–пічного палива при виробництві кисню у кількості 2358,0 
тис. куб. м.; азоту – на 7186,0 тис. куб. м. та на виробництво смол – на 18784 ,0 т.  
Протягом 2019 р. виробники області  продемонстрували збільшення питомих 
витрат енергії при виробництві одиниці продукції в порівнянні з попередніми 
роками. Ними перевитрачено 43,1 тис. т. умовного палива, теплоенергії – 5,5 тис. 
Гкал, електроенергії –16,6 млн. кВт۰год. Основними факторами, які призводять до  
перевитрат пального та енергії є спад виробництва, що призводить до неповної 
завантаженості технологічних ліній та використання   зношеного та технічно 
старого устаткування.  
Обласна програма енергозбереження передбачає нарощування дій по 
заощадженню первинних ПЕР [31]. До таких заходів відноситься і використання 
вторинних енергоресурсів. Упродовж 2019р. у виробництві було використано 0,018 
тис. т.у.п. паливних і 1014,5 тис. Гкал теплових вторинних ресурсів  за рахунок ко-
генерації. Економія витрат склала суму, еквівалентну вартості  5 тис. т.у.п., що на 
4% більше, ніж за попередній рік. Коефіцієнти використання вторинних паливних 
та теплових ресурсів склали приблизно 100 відсотків ( рисунок 2.5).  
 Використання вторинних 
теплових ресурсів по роках
 
1400
1220,5 1275,0
 1200 1077,2
1000 1093,7 1003,3 1014,5
 926,2 888,2
800 869,7
 600
 400
200
 0
                                2 20011   2 201022     2 201033     2 200014    2  200015   2  200016    2 20017     2 200018    2 20109   ррокоик и
 
Рисунок 2.6–Використання вторинних теплових ресурсів в Черкаській області в 
період 2011–219рр. 
 
тис.Гкал
49 
 
У 2018–2019 рр. відмічено поступове збільшення обсягів спожитих 
вторинних енергетичних ресурсів. Користування  вторинними паливними і 
тепловими ресурсами заощадило для економіки області приблизно 40 тис. т. 
традиційних енергоносіїв. 
Результати моніторингу та аналізу споживання енергоресурсів є підґрунтям 
для реалізації проектів з енергозбереження та виявлення проблемних об’єктів та 
місць для подальшого реагування. 
 
2.2 Оцінка програми підвищення ефективності використання енергоресурсів 
м. Черкаси  
 
Для ефективного  використання  ПЕР, зменшення їх споживання, втрат в 
бюджетній сфері та житлово-комунальному господарстві міста була розроблена 
Програма підвищення енергоефективності та зменшення споживання 
енергоресурсів  терміном на 2016-2020 роки [30]. В Програмі експерти 
запропонували дії, спрямовані на  реалізацію інноваційно- технічних рішень в 
галузі енергетики,  кроки по залученню інвестицій для реалізації проектів по 
енергозбереженню. 
Бюджетна сфера м. Черкаси складається з 53 дитячих навчальних закладів, 
36 шкіл, 15 закладів охорони здоров’я, 44 закладів позашкілля, культури та спорту; 
та 2 територіальних центрів. В місті з 2014 року реалізується  програма моніторингу 
споживання енергоресурсів в місті, спостереження проводиться за 247 об’єктами 
комунальної власності. В таблиці 2.7 зазначена динаміка споживання енергоносіїв  
за 2017-2019рр.в обласному центрі. 
Таким чином, представлені дані свідчать про зменшення споживання 
теплової енергії – на 10 відсотків, електроенергії – 8 відсотків,  води – 3 відсотки, 
блакитного палива – 22 відсотків за останні роки подання статистичних цифр. 
 
 
50 
 
Таблиця 2.7– Динаміка споживання енергоносіїв комунальними закладами 
міста Черкаси за 2017-2019рр. 
Встановлений 
Енергоносії 2017 рік 2018 рік ліміт до кінця 
2019 року 
Теплова енергія, Гкал 60616,00 54232,00 72218,95 
Електрична енергія, 
7701,00 7107,77 10188,903 
тис. кВт 
Вода, тис. м3  392,48 381,33 585,601 
Газ, м3 31295,98 24532,57 68347 
Ситуація в Світі з органічними ресурсами стає все більш загрозливою через 
ризики вичерпання потужностей родовищ та зростання енергетичних потреб в 
економіках різних країн. Це призводить до невблаганного  підвищення ціни на 
первинні енергоресурси. Більшість комунальних закладів та житлові будинки були 
побудовані в середині минулого століття, а тому характеризуються зношеністю 
мереж, технічною застарілістю і потребують постійних витрат на ремонти та 
обслуговування. Житлові будинки проектувались без урахуванння енерговтрат 
через зовнішні конструкції, і на сьогодні не відповідають державним 
теплозахисним нормативам.  
Донедавна  в місті був відсутній комплексний підхід до сучасної 
теплоізоляції будинків, через що  міський бюджет передбачав значні кошти для 
оплати комунальних послуг підвідомчих закладів а запланована економія 
енергоресурсів була незначна. Крім втрат тепла через зовнішні конструкції 
невирішеним  залишається питання модернізації вентиляції приміщень, яких 
вдягнули в сучасні «теплоізоляційні шуби».  Застаріла вентиляція  в 
відремонтованих за сучасними технологіями будівлях не забезпечує санітарний 
стан повітря в приміщеннях. 
51 
 
Деякі дитячі навчальні заклади за проектом мають невеликі басейни зливного 
типу. Кожна заміна води в такому басейні передбачає спочатку повний злив у 
каналізацію, а потім наповнення. Для дитячих закладів наявність такої технології є 
важкою ношею, оскільки пов’язана із використанням великих обсягів води та 
теплової енергії, що призводить до значних бюджетних витрат. 
Суттєвим джерелом енергозбереження є заміна ламп накалювання на сучасні 
люмінесцентні або світлодіодні. За попередні роки профінансовано і замінено 75 
відсотків старих лап на енергозберігаючі, але ще залишається невеликий відсоток 
приміщень, де для освітлення використовуються лампи розжарювання. 
Досвід та аналіз платежів показує, що при штучному зниженні цін та 
державних дотаціях  на  спожиті природні  енергоресурси, що сплачуються 
пересічними громадянами, зацікавленості жителів у економному витрачанні різних 
видів енергії та вчасній оплаті комунальних послуг немає. Значне підвищення 
тарифів є єдиним суттєвим фактором, що примушує жителів міста реально 
вирішувати питання енергозбереження. Для кращої поінформованості черкащан по 
питанням енергоефективності  владою міста були організовані «Дні енергії», які 
показали високу зацікавленість учасників таких заходів в отриманій інформації 
стосовно раціонального використання ресурсів. 
В місті реалізується програма по підвищенню ефективності споживання 
енергоносіїв. Для запровадження енергозберігаючих заходів спеціалісти 
міськвиконкому проаналізували результати щорічного використання ПЕР  за 
допомогою комп’ютерної програми  «Енергоплан» , яка дозволяє аналізувати дані  
моніторингу енергосировини кожного дня та визначили найбільш енергозатратні 
заклади, що потребують першочергової модернізації. 
Для забезпечення раціонального використання ресурсів було визначено ряд 
стратегічних цілей та операційних завдань для їх реалізації. Стратегічні цілі: 
– Забезпечення раціонавльного використання енергоресурсів; 
– Впровадження альтернативних джерел енергії; 
– Стимулювання до енергозбереження 
52 
 
Для забезпечення раціонального використання ресурсів було розроблено 
кілька операційних завдань. Зокрема, на термомодернізацію будівель бюджетних 
установ в міському бюджеті передбачені такі витрати (таблиця 2.8): 
 
Таблиця 2.8 – Фінансування термомодернізації будівель бюджетних установ 
м. Черкаси 
Загальний в т. ч., в розрізі етапів реалізації 
№ обсяг на програми, тис. грн. 
Завдання 
п/п реалізацію  
2016 2017 2018 2019 2020 
тис. грн. 
Утеплення фасадів 
1. 40 000 9 100 7 600 6 800 8 600 7 900 
будівель (20 будівель) 
Заміна старих вікон на 
сучасні зі 
2. 22 000 4 200 3 000 4 100 6 200 4 500 
склопакетами (20 
будівель) 
Утеплення дахів (20 10 
3. 40 400 9 100 6 200 8 000 6 500 
будівель) 600 
4. Тепловізійна зйомка 50 10 10 10 10 10 
 
Термомодернізація бюджетних установ дозволить вирішити кілька завдань: 
– зменшити обсяги  спожитої установами теплоенергії; 
– покращити мікроклімат у приміщеннях; 
– раціонально використати кошти міського бюджету.  
Кожного року планується проводити роботи з теплоізоляції 4 будівель. 
Економію виплат за  використане тепло можна порахувати на основі досвіду 
термомодернізованих приміщеннь, де встановлені лічильники спожитої 
теплоенергії. Експерти доводять, що капіталовкладення 102 400 тис. грн., 
53 
 
дозволять зекономити 5 890 тис. грн.  в міському бюджеті щорічно. Теплова санація 
приміщення обов’язково проводиться після завершення виконаних робіт.  
Для забезпечення нормативних теплотехнічних характеристик будинків 
згідно з ДБН В.2.6-31-2006 «Теплова ізоляція будівель» передбачається виконання 
робіт згідно таких вимог: 
– теплоізоляція фасаду здійснюється мінеральними плитами у 10 см 
завтовшки; 
– вікна замінюються на двокамерні склопакети з п’ятикамерним профілем 
коефіцієнтом опору теплопередачі не менше 0,75 м2К/Вт; 
– утеплення дахів  проводиться згідно вимог державних будівельних норм 
стосовно теплової ізоляції будівель. 
Таким чином, завдяки здійсненнню сформованих операційних завдань було 
передбачено отримання економії теплової енергії щонайменше 40% вже у  перший 
рік впровадження заходів. 
Для ефективного управління енергоресурсами, зменшенням їх споживання 
було розроблено операційне завдання по влаштуванню індивідуальних теплових 
пунктів з погодозалежною регуляцією. Для його виконання в Програмі по 
покращенню енергоефективності в бюджеті міста на п’ять років передбачено 
7,5млн грн, по 1,5 млн щорічно[30].  
Спеціалістами були прораховані можливі обсяги економії витрат на 
опалювальні потреби цих будівель. Встановлення в будівлях бюджетних установ 
індивідуальних теплових пунктів з погодозалежною регуляцією при 
капіталовкладеннях у 7, 5 млн. грн., дасть змогу зменшити бюджетні витрати  на 
2,9 млн. грн, а окупність такого заходу становитеме 3 роки. Планується кожного 
року встановлювати індивідуальні теплові пункти з погодозалежною регуляцією у 
чотирьох бюджетних установах.  
Необхідний мікроклімат в приміщеннях досягається не тільки за рахунок 
теплоізоляції зовнішніх конструкцій, але й сучасною, енергоефективною 
54 
 
вентиляцією. Обсяг коштів, що необхідні для реалізації цього завдання  
відображено у таблиці 2.9. 
 
Таблиця 2.9 –  Обсяги коштів для  поетапного фінансування  модернізації 
вентиляції в комунальних закладах міста Черкаси. 
Завдання Загальний в т. ч., в розрізі етапів реалізації 
обсяг програми, тис. грн. 
фінансування, 
2016 2017 2018 2019 2020 
тис. грн. 
Влаштування 
індивідуальних 
теплових пунктів з 
7 500 1 500 1 500 1 500 1 500 1 500 
погодозалежною 
регуляцією (20 
будівель) 
 
Витрати обсягом 7,4 млн. грн. за розрахунками повинні дати 1,45 млн. грн. 
економії міських бюджетних витрат кожного року. Щорічно заплановано 
облаштовувати 4 об’єкти енергоефективною вентиляцією. Заплановані витрати 
планується окупити за терміни дії програми з 2016р. по 2020р. Передбачено 
замінити 1210 рекуператорів в бюджетних установах. 
Забезпечення раціонального використання електричної енергії досягається за 
рахунок встановлення сучасного LED-освітлення в будівлях бюджетних  установ. 
Зокрема, на ці цілі у 2017 та 2018 рр. було витрачено 3,08 млн.грн. Очікувана 
економія коштів– понад 1,5 млн.грн кожного року експлуатації енергозберігаючих 
ламп. На першому етапі передбачено встановлення енергозберігаючих 
світильників у закладах освіти міста кількістю 13 тис.шт.  На другому- 
переоснащення медичних закладів міста (9,1 тис. шт.). Раціональне використання 
55 
 
електроенергії за рахунок економного освітлення за прогнозом дасть 10 відсотків 
економії спожитої енергії. 
Раціональне  використання електроенергії можливе також  за умови 
встановлення сучасного електрообладнання та реконструкції існуючого в 
харчоблоках бюджетних установ. Технічне переоснащення плит в дитячих садках 
та школах потребує 1,75 млн.грн. і дасть можливість економити приблизно 1 млн. 
грн щорічно після модернізації. Запланована заміна близько 280 конфорок.  
Реалізацію енергозберігаючих заходів в напрямку раціонального 
використання теплової енергії можна проведенням промивки систем 
теплопостачання будівель бюджетних установ. Ці заходи в цілому на 5 років 
передбачають 800 тис. грн. витрат, по 160 тис.грн. щорічно. Реалізація цього заходу 
дозволить досягнути ефективного споживання теплоенергії та комфортних умов 
праці. Промивка систем теплопостачання запланована в 20 бюджетних установах. 
Такі дії  зменшать обсяги спожитої теплоенергії установами на 2–3відсотки, що 
дасть 0,56 млн грн. економії за рік. 
Раціональне використання енергії неможливо без проведення енергоаудитів 
будівель бюджетних установ. Енергоаудит дозволяє визначити наявний стан 
об’єктів, потенціал енергозбереження і пропонує ряд заходів із кошторисом для 
забезпечення визначеної економії енергетичних ресурсів. В міському бюджеті 
передбачається щорічне  фінансування енергоаудиту в розмірі 60 тис.грн. 
 Облік споживання енергетичних ресурсів дозволить контролювати 
успішність заходів з поліпшення ефективності використання енергоресурсів в місті 
Обсяги фінансування, необхідні для постійного обліку споживання 
енергоресурсів разом складають 2,5 млн.грн.  В місті Черкаси впроваджено 
моніторинг спожитих енергоресурсів на  247 комунальних об’єктах. Ще у 2016 р.в 
20 освітніх закладів міста було оснащено лічильниками теплової енергії, на що 
було витрачено 2,2 млн.грн. В цих закладах здійснюється повний контроль 
споживання теплової енергії і є можливість оплачувати реальні обсяги спожитої 
енергії. Лічильники такого типу та технічних можливостей, в подальшому, будуть 
56 
 
перенесенні в індивідуальний тепловий пункт без додаткових витрат. На програмне 
забезпечення  моніторингу споживання енергоресурсів в бюджетних установах 
міста передбачено витрачати 77 тис. грн щорічно протягом 5 років. Загальна сума 
коштів складає 384 тис.грн. 
Впровадження альтернативних джерел енергії в  бюджетних установах міста 
також передбачається. Було запропоновано влаштування геліоколекторів для 
гарячого водопостачання на дахах будинків. Встановлення сонячних колекторів 
сприятиме зменшенню споживання теплової енергії, виробленої з газу, зменшенню 
обсягів вуглекислого газу. Заплановано встановити сорок сонячних колекторів. 
Розрахована економія   бюджетних коштів  складає приблизно 4 млн. грн.щорічно. 
Енергозберігаючий ремонт басейнів в дитячих садках дасть 350 тис. грн. економії  
для міського бюджета щорічно, але потребує 8 млн.грн. капітальних вкладень. 
Тобто окупність модернізації дитячих басейнів буде повільною. Теплова 
модернізація басейнів в дитячих садочках сприятиме також покращенню умов 
перебування дітей у воді. 
 В басейнах пропонується здійснити такі заходи: 
– встановити циркуляційні насоси  та системи очищення води; 
– розробити проекти, що передбачають наявність теплового насосу в системі 
циркуляції води в басейні; 
– провести капітальний ремонт приміщень басейнів із встановленням 
енергозберігаючого обладнання; 
– замінити мережі теплостачання, водопостачання та водовідведення, вікон; 
Підвищення ефективності енергоспоживання неможливе без соціально-
психологічних дій. До них відноситься і стимулювання до енергозбереження серед 
населення та керівників комунальних установ. Заохочувальні дії передбачають 
запровадження механізму повернення частини витрачених коштів, якщо береться 
кредит для впровадження енергозберігаючих заходів. 
Кошти місцевого бюджету спрямовуються на часткову компенсацію витрат, 
пов’язаних із сплатою відсотків за користування кредитами, отриманими 
57 
 
позичальниками в національній валюті для впровадження енергоефективного  
обладнання, технологій, матеріалів і проведення відповідних робіт. 
Відшкодування відсотків здійснюється на підставі Договору про 
співробітництво між кредитно-фінансовою установою та головним розпорядником 
коштів місцевого бюджету, в розмірі коштів, які щорічно передбачаються місцевою 
програмою енергоефективності на фінансування заходів зі стимулювання 
населення до впровадження енергоефективного обладнання, технологій, матеріалів 
і проведення відповідних робіт шляхом компенсації відсотків у визначеному 
розмірі за користування кредитами, отриманими фізичними особами у кредитно-
фінансових установах.  
Відшкодування відсотків відбувається на підставі документів, перелік яких 
визначається кредитно-фінансовою установою та Договором про співробітництво. 
Пакет таких документів зберігається кредитно-фінансовою установою і є 
доступним для ознайомлення за вимогою головного розпорядника коштів 
місцевого бюджету. 
Відшкодування відбувається щомісячно, шляхом перерахунку головним 
розпорядником коштів місцевого бюджету на обумовлений Договором рахунок 
відповідної кредитно-фінансової установи, яка в свою чергу розподіляє ці кошти 
на поточні рахунки Позичальників, про що, головному розпоряднику коштів 
надаються відповідні виписки чи підтверджуючі документи. 
Розмір часткової компенсації становить половину відсоткової ставки банку. 
Частковій компенсації відсотків підлягають суми фактично нарахованих 
відсотків за користування кредитами у поточному бюджетному році, передбачені 
кредитним договором. Бюджетні кошти не можуть спрямовуватися на сплату будь-
яких штрафів та/або пені, нарахованих згідно з умовами кредитного договору. 
Аналіз виділених банківських кредитів установам для проведення 
енергозберігаючих заходів показує, що було витрачено 17,6 млн. грн. лише за 
останній рік дії програми.  
58 
 
Програма "Теплі кредити" вперше була задіяна у 2014р. і є дуже популярною 
серед ОСББ, ЖБК та пересічних українців, тому що зручна і проста. Це один з 
небагатьох інструментів урядової підтримки українців з  питань 
енергоефективності. В 2019 р. почав діяти Фонд енергоефективності, створений за 
участю ЄС та, особливо, уряду ФРН, який приймає заявки від ОСББ по програмі 
«Енергодім». Тобто, в країні діють дві загальнодержавні програми з підвищення 
енергоефективності житлового фонду.  Існують також регіональні програми, що 
пропонують додаткове відшкодування за "теплими кредитами".  
"Теплі кредити" надаються переважно для невеликих дій по модернізації, 
наприклад заміну вікон на склопакети. Фонд енергоефективності підтримує 
комплексні програми термомодернізації, перед підтримкою яких вимагається 
здійснення  енергоаудиту будівлі. Це системний підхід для вирішення проблем 
енергопереоснащення. Теплі кредити обов’язково перевіряють отримані 
результати переоснащення., де ключовий показник–зменшення обсягів 
енергоспоживання. За Програмою відшкодовуються  лише витрати на матеріали, а 
Фонд енергоефективності відшкодовує  витрачені кошти на енергоаудит, проектно-
кошторисну документацію та роботи. 
З останні п’ять років Програмою «Теплі кредити»  користувалося більше 700 
тис. українських родин. За перший рік роботи програмою скористалися 67 тис 
родин, у наступні роки ця кількість становила не менше 140 тис, а за неповний 2019 
рік — 188 тис. (рисунок 2.7). 
ОСББ  були ще більше зацікавлені в отримані пільгових кредитів за 
програмою на енергопереоснащення будинків. За період 2014-2017 рр. приблизно 
1200 ОСББ взяли банківських кредитів на загальну суму 220 млн. грн. Лише у 2018 
році на енергопереоснащення ОСББ було залучено 420 млн. грн. кредитів. За 2019 
р. ОСББ використали понвад сімсот млн. грн. "теплих кредитів". У підсумку за 5 
років більше п’яти тисяч ОСББ використали 1,3 млрд. грн. таких пільгових позик 
для енергоефективних заходів у багатоповерхівках. 
59 
 
Середній обсяг "теплого кредиту" для ОСББ за час дії програми сягає 335 тис. 
грн.  за минулий рікі. Отже, такі об’єднання співвласників багатоповерхових 
будинків використовують комплекс заходів  з утеплення будинків. 
 
  
 
Рисунок 2.7– Кількість установ та фізичних громадян, що взяли кредити за 
програмою «Теплі кредити» 
 
Державне агенство з питань енергоефективності визнало  Програму «Теплі 
кредити» дуже ефективною. Зокрема, за даними підприємств теплокомуненерго, 
обленерго та облгазі зекономлені  енергоресурси сягають 20-70% в залежності  від 
здійснених заходів (рисунок 2.8). Разом з тим, окрім матеріальної економію вперше 
до процесів підвищення енергоефективності було залучено стільки українців. 
Крім стимулюючих заходів розроблена Програма енергозбереження в м. 
Черкаси передбачає і інформаційно-роз’яснювальну кампанію. З цією метою 
організовуються конкурси, виступи, семінари, конференції, виставки, круглі столи, 
майстер-класи, видаються друковані матеріали, розміщується реклама в засобах 
масової інформації, забезпечуються призи для учасників. 
60 
 
 
 
Рисунок 2.8 – Економічний ефект урядової програми «Теплі кредити» 
 
Такі масові заходи доносять до пересічних громадян перевагу та екологічну 
необхіднсть процесів енергозбереження та енергоефективності. Обсяги 
фінансування інформаційно-роз’яснювальних заходів незначні. На щорічне 
проведення Дня енергії в місті передбачено шістдесят тисяч гривень щорічно, а 
інформаційна література, буклети потребують фінансування обсягом до 
п’ятидесяти тисяч гривенькожного року. Такі суми зовсім невеликі в порівнянні з 
іншими енергозберігаючими витратами, але тим не менш є такими ж важливими. 
 
2.3 Результати виконання програми енергозбереження в Черкаській області 
  
Аналіз фактичного стану енергоспоживання, стану об’єктів бюджетної сфери 
міста Черкаси, дає змогу визначити сильні та слабкі сторони проектів, їх 
можливості та основні ризики при реалізації (таблиця 2.15.). Для аналізу 
перспектив впровадження енергоефективних заходів використаємо SWAT–
матрицю, яка наочно демонструє слабкі та сильні сторони Програми. 
 
61 
 
Таблиця 2.15–SWAT-аналіз проектів з енергозбереження при реалізації 
Програми підвищення енергоефективності в Черкаській області 
Елементи 
SWAT-
Можливості Загрози (ризики) 
аналізу 
Програми 
– співпраця з зарубіжними – застосування сучасних 
компаніями; технологій за відсутності 
– зменшення аварійності в вітчизняних виробників; 
мережах водо-, електро- та – придбання продукції 
теплопостачання; зарубіжного виробництва 
– впровадження сучасних спричинить зайве витрачання 
Сильні енергозберігаючих технологій; коштів через використання 
сторони: – забезпечення комфортного іноземної валюти (курсові 
перебування в будівлях; різниці) 
– економія коштів громади;  
– економне використання 
енергоресурсів; 
– позитивний вплив на 
екологію 
– використання сучасних – недостатнє фінансове 
технологій за відсутності забезпечення проекту; 
кваліфікованих спеціалістів; – постійне зростання цін на 
Слабкі – придбання продукції роботи та матеріали; 
сторони зарубіжного виробництва – несвоєчасне та неякісне 
забезпечить можливу виконання робіт; 
додаткову економію валюти  
 
62 
 
Можливі перспективні наслідки реалізації Програми охоплюють сферу 
фінансування процесів модернізації і розвитку комунального господарства, 
житлового сектору, бюджетної сфери та аспекти забезпечення якості надання 
послуг і полягають в наступному: 
– широке запровадження сучасних технологій і підвищення ефективності 
використання ресурсів, обладнання та мереж; 
– створення мотиваційних стимулів для органів місцевого самоврядування в 
реалізації енергозберігаючих проектів за рахунок вивільнених коштів; 
– підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів у 
комунальній сфері міста.На сьогодні дієвого механізму реалізації державної і 
регіональної політики у сфері енергоефективності та енергозбереження фактично 
не існує. Саме тому виникла необхідність застосування на сучасному етапі 
принципово інших підходів до розробки і запровадження механізмів забезпечення 
реалізації регіональної політики у цій сфері. Досвід вирішення проблем 
енергозбереження  в Черкаській області дає можливість задіяти такі шляхи: 
– створити умови, які унеможливлюють випуск продукції окремими 
підприємствами за рахунок використання енергетично неефективних, застарілих 
технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з 
низькою ефективністю використання енергоресурсів за рахунок економічних 
санкцій та законодавчо визначених обмежень;  
– усунути або зменшити вплив основних факторів, які зумовлююють 
високий рівень енергоємності валового регіонального продукту та ускладнюють 
здійснення енергозберігаючих заходів і таким чином зменшити забруднення 
навколишнього природного середовища; 
– створити регіональної системи моніторингу і контролю за ефективним 
використання паливно-енергетичних ресурсів, підвищити рівні достовірності 
статистичної інформації; 
– запровадати систему загального нормування питомих витрат на 
виробництво окремих видів продукції; 
63 
 
– зменшити енергоспоживання в установах соціальної сфери та бюджетних 
організаціях області; 
– перейти від принципу абсолютного зменшення обсягу енергоспоживання 
до принципу зниження рівня питомих паливно-енергетичних витрат; 
– впроваджувати альтернативні і відновлювані джерела енергії; 
– виправляти недоліки у ціно- і тарифоутворенні на енергоресурси і, 
відповідно, усунути принцип перехресного субсидування; 
– забезпечити на підприємствах, установах,організаціях області  установки 
приладів обліку енергоресурсів;  
– здійснювати розрахунки за спожиті енергоресурси та воду виключно за 
показами приладів обліку для всіх категорій споживачів; 
– складання обласного паливно-енергетичного балансу споживання 
паливно-енергетичних ресурсів, його оптимізація, насамперед шляхом збільшення 
в ньому частки альтернативних та місцевих видів енергоресурсів; 
– здійснення заходів з популяризації серед широких верств населення через 
засоби масової інформації ефективного та ощадливого споживання паливно-
енергетичних ресурсів та вивчення відповідних питань у навчальних закладах 
різних типів. 
Реалізація наведених заходів має пріоритетний характер, і від успішності 
створення ефективної системи регіонального регулювання енергоспоживання в 
значній мірі буде залежати можливість проведення належної політики 
енергоефективності та енергозбереження області. 
Структурно-технологічна перебудова економіки регіону в цілому передбачає 
у першу чергу технічну модернізацію виробничих потужностей промислових 
підприємств та котельного обладнання комунальної галузі. Пріоритетна увага у 
ході виконання Програми приділятиметься наступним галузям економічного 
сектору: електро– та теплоенергетика; промисловість; ЖКГ, бюджетна сфера та 
сільське господарство. 
Заходи технічного характеру буде здійснено за рахунок: 
64 
 
– встановлення приладів обліку теплової енергії та багатофазних 
лічильників електроенергії; 
– проведення санації  будівель (зменшення теплових втрат в будівлях за 
рахунок утеплення вхідних дверей, вікон та ін. ); 
– модернізація систем опалення в адміністративних будівлях; 
– переведення опалення з котельно-пічного на електроопалення; 
– скорочення втрат котельно-пічного палива; 
– переведення роботи парових котлів на водогрійний режим; 
– заміна ламп розжарювання на енергозаощаджуючі лампи; 
– відключення трансформаторів на підстанціях з сезонним навантаженням; 
– зменшення витрат електроенергії на власні потреби; 
– відключення допоміжного обладнання, освітлення, електронагрівальних 
приладів у часи максимумів навантажень та при роботі на холостому ході; 
– зниження витрат природного газу та електроенергії для виробництва 
теплової енергії, води, шляхом подальшого удосконалення системи генерування, 
транспортування та розподілу теплової та електричної енергії. 
Організаційні заходи передбачають: 
– інформаційно-освітні – формування енергозаощаджуючого світогляду у 
суспільстві та навчання з питань енергоефективності; формування інформаційного 
і нормативно-методичного забезпечення розповсюдження енергетичного 
менеджменту, підготовку енергоаудиторів; 
– кадрові – встановлення відповідних вимог до професійної кваліфікації і її 
підвищення, в першу чергу для тих категорій інженерно-технічних працівників, які 
пов’язані з управлінням енергетичними ресурсами;  
– технічні – обстеження (енергоаудит) підприємств та організацій для 
техніко-економічного обґрунтування ефективних енергозберігаючих заходів, 
об’єктивності визначення норм питомих витрат та оцінки розрахункових даних 
щодо скорочення витрат ПЕР. 
65 
 
Сучасні концептуальні засади державної політики з питань 
енергоефективності визначені  Енергетичною стратегією України на період до 2030 
року, яка була схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03. 
2006 р. № 145-р. Програма розроблена відповідно до Методики розроблення 
галузевих, регіональних програм енергоефективності та програм зменшення 
споживання енергоресурсів бюджетними установами шляхом їх раціонального 
використання, затверджену наказом НАЕР від 17.03.2009 р. №33. Щорічно, за 
результатами моніторингу або надходження до розгляду нових розробок та 
проектів енергоефективних заходів, з ініціативи та письмового подання 
розпорядників коштів координатор Обласної Програми по енергозбереженню 
може вносити на розгляд обласної ради пропозиції щодо включення нових 
проектів, які мають достатню до впровадження документацію і визначені джерела 
фінансування [29]. 
Перелік проектів Програми, які передбачають  встановлення лічильників, 
запровадження систем електричного опалення, систем водопідігріву 
акумуляційного типу, систем обліку і контролю за використанням енергоресурсів, 
використання альтернативних, відновлюваних джерел енергії, економію  та 
зменшення витрат ПЕР, наведено у таблиці 2.16 на загальну суму 2871,23 млн. 
гривень. 
Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного, 
обласного і місцевих бюджетів, коштів підприємств та інвесторів. Джерела та 
обсяги фінансування Програми уточнюються щороку при затверджені та в ході 
виконання державного та відповідних місцевих бюджетів із залученням коштів 
інвесторів. 
Фінансування Програми щодо реалізації інвестиційних проектів, у тому 
числі пілотних проектів, здійснюється розпорядниками коштів шляхом:  
– цільового фінансування відібраних на конкурсній основі проектів;  
– часткового або повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами 
для реалізації проектів;  
66 
 
– повного відшкодування відсоткових ставок за кредитами або часткового 
погашення основної суми кредитів, що надаються суб'єктам малого та середнього 
бізнесу, для реалізації інвестиційних проектів з енергозбереження.  
 
Таблиця 2.16 – Фінансування енергозберігаючих заходів, передбачених 
Програмою енергозбереження в Черкаській області (тис.грн). 
№ В тому числі по роках 
з/ Назва заходу Усього 
2016 2017 2018 2019 2020 
п 
1 Економія ПЕР 278895,26 55779,05 55779,05 55779,05 55779,05 55779,05 
Використання 
відновлювал. 
2 джерел енергії та 29100,00 5820,00 5820,00 5820,00 5820,00 5820,00 
альтернативн. 
палива 
Модернізація 
4 системи 476850,00 95370,00 95370,00 95370,00 95370,00 95370,00 
теплопостачаня 
Встановлення 
5 приладів обліку 6727,50 1345,50 1345,50 1345,50 1345,50 1345,50 
енергоресурсів 
Зменшення 
6 106347,98 21269,60 21269,60 21269,60 21269,60 21269,60 
втрат ПЕР 
  
Координатором Програми є управління промисловості та розвитку 
інфраструктури облдержадміністрації, відповідальними за її виконання – 
розпорядники коштів – структурні підрозділи облдержадміністрації, 
райдержадміністрації та органи місцевого самоврядування. 
67 
 
Оцінка стану ефективності реалізації Програми здійснюється управлінням 
промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації протягом усього 
строку її виконання. 
На підставі інформації, отриманої від райдержадміністрацій та органів 
місцевого самоврядування, структурних підрозділів облдержадміністрації 
управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації готує 
піврічний та річний звіт з пояснювальною запискою про результати виконання 
Програми і подає його  облдержадміністрації та обласній  раді один раз на півріччя  
до  15 числа другого місяця, що настає за звітнім періодом, за формами 
встановленими Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження 
України, відповідно до показників реалізації заходів наступного характеру:   
 організаційного; 
 технічного (технологічного); 
 структурного. 
Для реалізації обласної програми енергозбереження власники підприємств 
повинні здійснити ряд заходів різного рівня. А саме: 
– забезпечення зниження енергоємності і матеріалоємності продукції при 
виробництві; удосконалення існуючих технологічних процесів і оптимізація 
режиму їхроботи;  
– впровадження в технологічні процеси системи АСУ;  
– переоснащення новими енергозберігаючими і безвідходними 
технологіями, обладнанням та апаратами; 
– максимальне забезпечення заміни блакитного палива на альтернативні 
енергоносії; 
– нарощування технологічного використання ВЕР, особливо теплових;  
– впровадження автоматизованих систем контролю та лічильників 
споживання ПЕР;   
– створення систем швидкої діагностики ефективного використання 
енергетичних ресурсів;  
68 
 
– провести технічне переоснащення та  інтенсифікувати  роботу 
технологічного обладнання та зменшити питому енергомісткість процесів 
виробництва.  
На підприємствах енергетичного комплексу першочерговим завданням 
вважати модернізацію електростанцій, трансформаторних підстанції та 
електромереж з установкою нового сучасного оснащення.  
У виробництві будівельних матеріалів необхідно розробити та освоїти нові 
ефективні й удосконалити існуючі  технологічні процеси виробництва збірного 
залізобетону, металевих і дерев’яних конструкцій, що дає зниження вартості 
продукції, економію паливно-енергетичних ресурсів і матеріалів; розширити 
застосування дисперсно-армованих конструкцій з використанням скляного і 
базальтового волокна, стільникових наповнювачів. У сільському господарстві 
треба оптимізувати структуру посівних площ; вивести із експлуатації 
малопродуктивні еродовані угіддя та створити на них пасовища; забезпечити 
заміну весняної оранки поверхневим обробітком ґрунту; впровадити 
енергозберігаючі технології вирощування окремих сортів пшениці, вівсу, ячменю 
та кукурудзи; використовувати метод розкидання подрібненої соломи озимої 
пшениці та стебла кукурудзи на еродованих угіддях, провести реконструкцію 
зерносушарок та оптимізувати режими сушки зерна. Передбачити модернізацію 
обладнання для опалення теплиць, у тваринництві;   впровадження біогазових 
установок на свинокомплексах та птахофабриках; застосувувати на птахофабриках 
високоефективні теплогенератори та люмінесцентні лампи перервної дії ЖКГ  
витрачає багато паливно-енергетичних ресурсів через застарілі технології, фізичне 
зношення і відсутність реальних стимулів для енергозбереження. Тому керівники 
комунальних закладів енергетичної галузі повинні передбачати технічне 
переоснащення котелень з заміною зношених неефективних котлів на 
високоефективні автоматизовані котлоагрегати; підвищувати терміни експлуатації 
трубопроводів методами впровадження нових видів антикорозійних покриттів 
(емалювання, металізація, використання неметалевих трубопроводів); 
69 
 
організовувати контроль вологості теплоізоляції на діючих тепломережах; 
децентралізувати  існуючі системи теплопостачання шляхом використання 
автономних блочних котелень дахового та казенного розташування, які працюють 
в автоматичному режимі. Також пропонується застосовувати економічні санкції 
для стимулювання ефективного використання ПЕР (за марнотратне використання 
та перевитрати понад встановлені питомі норми споживання ПЕР, використання 
документації та обладнання, які не відповідають вимогам діючих стандартів та 
нормативів енергоспоживання, відсутність обліку ПЕР); розробити і 
впроваджувати системи багатоставочних тарифів на природний газ, теплову 
енергію і гарячу воду, які стимулюють економію населенням паливно-
енергетичних ресурсів і забезпечують соціальний захист малозабезпечених верств 
населення. Розробити механізм та запровадити систему заходів щодо 
стимулювання використання в системах опалення електроенергії замість 
природного газу при будівництві об’єктів, у тому числі шляхом встановлення 
відповідних відрахувань від обсягів вартості будівництва за використання в 
системах опалення природного газу.  
Для усунення загрози вичерпання первинних енергоресурсів, вирішення 
подальшого енергозабезпечення без негативних екологічних наслідків необхідна 
корінна зміна концепції розвитку енергетики. Аналіз українського досвіду 
експлуатації енергетичних об’єктів, що використовують відновлювані та 
нетрадиційні джерела, свідчить про необхідність надання пріоритету технологіям 
використання енергії сонячного випромінювання, вітру, гідроенергії малих рік, 
промислових теплових викидів, тепла землі, біоенергетики та інших видів 
нетрадиційної енергетики. Виробництво біогазу одночасно з вирішенням 
санітарних проблем та захисту довкілля від забруднення дозволяє поліпшити 
енергозабезпечення тваринних комплексів, зменшити витрати на закупівлю 
енергоносіїв. Пріоритетними для Черкаської області серед нетрадиційних та 
відновлюваних джерел енергії є:  
70 
 
– використання сонячної енергії, сумарний річний  потенціал  якої в області 
досягає 24,2 МВт*год./ рік, а технічний потенціал – 11,6 МВт*год./ рік;  
– використання гідроенергетичного потенціалу малих рік, загальний 
потенціал яких в області досягає 331,0 млн. кВт. год./ рік, а технічний потенціал 
дорівнює 219,0 МВт*год. / рік;  
– використання тваринницької сільськогосподарської біомаси (кількість 
гною в області дорівнює близько 13,0 млн. т/рік, з якого вихід біогазу становить 
682,0 млн. куб. м/рік, використання такої кількості біогазу заміщує близько 545,0 
тис. т.у.п./ рік органічного палива), крім того потенціал сільськогосподарської 
біомаси в області дорівнює 7356,0  тис. МВт*год. /рік; 
–  енергетичний потенціал відходів лісу для використання у вигляді палива 
дорівнює в області 24,8 тис. куб. м/рік, їх використання дозволить зекономити 
близько 4,9 тис. т.у.п. /рік.        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
71 
 
ВИСНОВКИ 
 
Рівень розвитку енергетики має вирішальний вплив на стан економіки в 
державі, вирішення проблем соціальної сфери та рівень життя людини. 
 За рахунок власного видобутку викопного органічного палива Україна може 
забезпечити свої потреби лише частково: з нафти - на 10-12%, з природного газу - 
на 20-25%, з вугілля – на 85-90%. 
Забезпечення економіки і соціальної сфери країни основними видами 
енергоносіїв (електричною та тепловою енергією, моторними і котельно-пічними 
видами палива), і сировинними ресурсами для потреб хімії, нафто- та вуглехімії, 
металургійної промисловості покладається на паливно-енергетичний комплекс 
України (ПЕК).  
Низька енергетична ефективність є одним з основних чинників кризових 
явищ в українській економіці. 
На даний час основним фактором зниження енергоємності промислової 
продукції в усіх галузях національної економіки є формування ефективно діючої 
системи державного управління сферою енергозбереження, наявність якої дасть 
змогу, в першу чергу удосконалити структуру споживання енергоресурсів.  
 На темпи зниження енергоємності ВВП впливають такі чинники: 
 • невідповідність тарифів і цін на енергоресурси витратам на їх виробництво;
 • економічні ризики, пов’язані з функціонуванням природних монополій; 
 • споживання енергоресурсів за відсутності приладів обліку;  
 • високий рівень втрат енергоресурсів при їх передачі та споживанні; 
 • існуюча проблема погашення взаємної заборгованості на оптовому ринку 
електроенергії та інших ринках енергоресурсів;  
• низький рівень впровадження енергоефективних технологій та обладнання. 
Основними проблемами політики енергозбереження, залишаються: 
 • неврегульованість на законодавчому рівні механізмів економічного 
72 
 
стимулювання енергозбереження та самофінансування енергозберігаючих заходів 
у бюджетній і виробничій сферах;  
• несприятливий інвестиційний клімат у сфері енергозбереження, 
обмеженість іноземних інвестицій;        
 • відсутність стабільності бюджетного фінансування міжгалузевих 
енергозберігаючих заходів та програм енергозбереження у цілому;  
 • невідповідність законодавства України у сфері енергозбереження до 
законодавства ЄС.          
 • відсутність системних, підтримуваних державою досліджень, спрямованих 
на виконання Державної програми енергозбереження України. 
Напрямами досліджень, які мають вплив на економічний і соціальний 
розвиток країни в довгостроковій (15-20 років) перспективі, є:   
 1. Розробка та впровадження нових енергоефективних та екологічно 
безпечних технологій видобутку, виробництва, передачі, перетворення і 
використання енергетичних.         
 2. Енергоефективне екологічно чисте паливне обладнання.  
3. Підвищення ефективності електростанцій на традиційному паливі. 
 4. Енергоекономічна архітектура, енергозберігаючі матеріали та конструкції, 
енергозберігаючі технології у будівництві. 
5. Ресурсозбереження, використання вторинних енергоресурсів, побутових 
та промислових відходів. 
6. Енергоефективна техніка для агропромислового комплексу, 
індивідуальних (фермерських) господарств.  
7. Розробка технологій та технічних засобів для водневої енергетики 
(отримання водню та альтернативних палив на основі водню).   
 Проблему енергозбереження передбачається розв'язати шляхом: 
впровадження новітніх технологій виробництва та споживання енергетичних 
ресурсів, когенераційних технологій, а також технологій, що передбачають 
використання теплових насосів, електричного теплоакумуляційного обігріву та 
73 
 
гарячого водопостачання; використання енергії сонця та геотермальної енергії; 
видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ і сланцевого газу 
як альтернативних видів палива.  
Серед пріоритетних видів НВДЕ, які вже в дійсний час можуть  успішно 
розвиватись, можна назвати біоенергетику, вітрову, малу гідроенергетику, сонячну 
та геотермальну енергетику. Значну перспективу має використання 
низькопотенційної енергії довкілля перетвореної до високопотенційної за 
допомогою теплових насосів. В більш далекій перспективі Україна може перейти 
до водневої економіки яка розглядається у світі як основа майбутньої технологічної 
революції.  
Таким чином, наявний потенціал НВДЕ в Україні, її науково-промисловий 
потенціал дозволяють в найближчий період значно збільшити темпи нарощування 
обсягів використання НВДЕ в країні. Але для цього потрібно за досвідом 
європейських країн створити умови для стимулювання інвестиційної активності у 
цій сфері, залучаючи як власні, так і іноземні інвестиції. 
  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
74 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Аналіз ефективності використання енергоресурсів у розвинених 
зарубіжних країнах і залежність від їх імпорту//Інформаційно-аналітична довідка 
К.2015. [Електронний ресурс].-Режим  доступу: https://ua.energy/wp-
content/uploads/2018/01/1.-Efektyvnist_energ_resursiv.pdf 
2. Абрамов А. Б. Україна: проблеми енергозбереження та 
енергоеффективності [Електронний ресурс] / Абрамов Артем Борисович // Нардеп. 
– 2016. – Режим доступу: http://nardep.org.ua/news/19606 
3. Інформація щодо потужності та обсягів виробництва електроенергії 
об’єктами відновлюваної електроенергетики, які працюють за «зеленим» тарифом 
(станом на 01.01.2017) [Електронний ресурс] : за даними Державного агентства з 
енергозбереження та енергоефективності України 2017 р.  
4. Енергоефективність регіонів України: проблеми оцінки та наявний стан. 
Аналітична довідка [Електронний ресурс].-Режим  доступу: 
https://niss.gov.ua/sites/default/files/2017-08/energoefekt-5cecc.pdf 
5. Комплексна державна програма енергозбереження України [Електронний 
ресурс].-Режим  доступу: https://ips.ligazakon.net/document/FIN41650 
6. Матвійчук Н. М. Пріорітети реалізації політики енергозбереження в 
Україні / Н. М. Матвійчук // Economics and Management. Juvenis scientia. – 2016. - 
№ 1. – С. 97– 100. 
7. Закон України «Про енергозбереження»  Постанова Кабінету Міністрів 
України від 29.12.2014 № 719[Електронний ресурс]  Режим 
доступу:https://zakon.rada.gov.ua/go/719-2014 
8.  Концеба С. М. Енергозберігаючі технології в Україні: економічний ефект 
і перспективи впровадження / С. М. Концеба, О. О. Непочатенко // Збірник 
наукових праць Уманського національного університету садівництва. – 2007. - № 
63. - С. 1–5. 
75 
 
9. Науково-технічні (інноваційні) проекти НАН України / І. М. Карп [та ін.]; 
Міністерство освіти і науки України, Національна академія наук України. – К., 
2015. – 200 с. 
10. Прохоров С. М. Держава повинна стимулювати впровадження 
енергозберігаючих технологій [Електронний ресурс] / Прохоров Сергій 
Мефодійович // Украинский союз промышленников и предпринимателей. – 2016. – 
Режим доступу: http://uspp.ua/ru/gosudarstvo-dolzhno-stimulirovat-vnedrenie-
energosberegayushhix-texnologij.html 
11. Вирішення проблем енергоефективності у муніципальному секторі міст 
України [Електронний ресурс] / Копець Г. Р. , 2009 р.  Режим доступу : 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Ekonomika/2009_640/19.pdf 
12. Постанова Кабінету Міністрів України N 145-р «Енергетична стратегія 
України на період до 2030» [Електронний ресурс], від 15 березня 2006 р.  Режим 
доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list 
13. Результати та вирішення проблем енергоефективності у муніципальному 
секторі Львова [Електронний ресурс] / Копець Г. Р., 2008 р. Режим доступу: 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Ekonomika/2008_611/12.pdf 
14. Програма економічних реформ «Заможне суспільство, 
конкурентоспроможна економіка, ефективна держава на 2010 -2014 роки» від 2 
червня 2010 р. 
15. Закон України «Про енергетичну ефективність будівель» [Електронний 
ресурс]  Режим доступу: http://www.minjkg.gov.ua/activity/rd/rd-msg/1569-pro-
energetichnu-efektivnist-budivel.html 
16. Европа устанавливает новые требования к энергетическим 
характеристикам зданий [Електронний ресурс] / О. Сеппанен // REHVA. – 2010. -  
Режим доступу: http://www.abok.ru/for_spec/articles.php?nid=4608&version=print 
17. Галузева программа підвищення енергоефективності у будівництві на 
2010-2014 роки, що затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку та 
будівництва 
76 
 
18. Степаненко І.І. Проблеми та перспективи розвитку енергоефективності в 
житловому секторі міст України// Ефективна економіка ,№11-2010. С 151-153 
19. Громова В. Як досягнути бажаної енергоефективності / В. Громова // 
Міське господарство України. — 2012. — № 1. — С. 26. 
20. Головатюк, П. Н. Енергетична стратегія України на період до 2030 року 
та дальшу перспективу: пріоритетні напрями збереження енергоресурсів / П. Н. 
Головатюк // Энергетика и электрификация. – 2004. – № 10–11. – С. 2–5. 
21. Овдієнко, О. Світовий досвід контролю ефективності використання 
паливно-енергетичних ресурсів при їх споживанні / О. Овдієнко // Енергетика та 
електрифікація. – 2006. – № 10. – С. 37–40. 
22. Дудюк, Д. Л., Мазепа, С. С., Гнатишин, Я. М. Нетрадиційна енергетика: 
основи теорії та задачі: навч. посіб.—Львів: «Магнолія 2006». — 2015. — 188 с. 
23.Чернявський М. В. Сучасні проблеми паливозабезпечення та 
паливоспоживання ТЕС України / М. В. Чернявський // Энерготехнологии и 
ресурсосбережение. — 2015. — № 3. — С. 3—15. 
24. Башук Г. Г. Енергетичні системи. Шляхи підвищення точності обліку 
теплової енергії / Г. Г. Башук // Хімічна промисловість України. — 2004. — № 6. 
— С. 20–23. 
25. Каракозов О. М. Автономні системи опалення / О. М. Каракозов // 
Будівництво України. — 2004. — № 8. — С. 17–19. 
26. Плачко І. В. Вдосконалення роботи систем централізованого 
теплопостачання з великих міст на прикладі «Київенерго» / І. В. Плачко // 
Экотехнологии и ресурсосбережение. — 2003. — № 2. — С. 3–7. 
27. Яндульський, О. С. Практичне впровадження теплових насосів та 
комплексне енергозабезпечення об’єктів соціальної та промислової галузі України 
/ О. С. Яндульський, Є. В. Новоківський, А. В. Гінайло // Енергетика та 
електрифікація. — 2008. — № 2. — С. 44. 
28. Чернявський А. В., Котляр Р. С. Енергетичний моніторинг як складова 
частина системи енергетичного менеджменту муніципалітетів / А. В. Чернявський, 
77 
 
А. В. Котляр // Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. — 2017. — № 1. — С. 
2—9. 
29. Розен, В. П., Ячник, Є. А. Врахування екологічної складової під час 
планування впровадження проектів з енергозбереження в організаціях бюджетної 
сфери / В. П. Розен, Є. А. Ячник // Енергетика та електрифікація. — 2010. — № 9. 
— С. 53—57. 
30. «Про затвердження Програми підвищення енергоефективності та 
зменшення споживання енергоресурсів у м. Черкасах на 2016-2020 роки» 
[Електронний ресурс].-Режим  доступу: http://chmr.gov.ua/myrada/ 
31. Про Програму підвищення енергоефективності та зменшення споживання 
енергоносіїв Черкаської області на 2011-2015 роки (Продовжено до 31.12.2020 
рішення № 18-14/VІІ від 28.11.2017) [Електронний ресурс].-Режим  доступу: 
https://www.oblradack.gov.ua/oblasn-programi 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
78 
 
ДОДАТКИ 
 
ДОДАТОК А 
 
Апробація роботи 
 
 Загоруйко Н. В., Клименко В.В.  Екологічні аспекти впровадження 
програми енергозбереження в Черкаській області //Міжнародна наукова 
інтернетконференція «Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах 
глобалізації» (вип. 65).с.53-54 [Електронний ресурс]-Режим доступу: 
http://confscientific.webnode.com.ua/