Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1790
Title: Державна політика в сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні: стан та перспективи розвитку.
Authors: Гончаренко, Ірина Георгіївна
Воловенко, Микита Володимирович
Keywords: органи влади;прозорість;переспектива;держава
Issue Date: Dec-2020
Abstract: АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ В УКРАЇНІ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Студента групи ПУАМ-019 Спеціальності 281 Публічне управління та адміністрування факультету економіки та управління денної форми навчання Воловенка Микити Володимировича Кваліфікаційна дипломна робота містить 88 сторінок, 8 таблиць, 6 рисунків, список використаних джерел з 50 найменувань. Мета дослідження – визначення теоретичних і правових засад забезпечення державної політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: − здійснити системний огляд українських і зарубіжних науково-практичних джерел щодо наукової розробленості теми; − уточнити зміст основних понять теорії національної безпеки, а саме: „національна безпека”, „національні інтереси”, „національні інтереси в інформаційній сфері”, „інформаційна безпека”; − виокремити складові державної політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні и та національні інтереси в інформаційній сфері; − охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення державної політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні та окреслити головні проблеми у цій сфері. Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері державної політики у сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. Предмет дослідження – засади державної політики державної політики у сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що запропонована робота є одним із досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної характеристики засад державної політики України. Рік виконання кваліфікаційної роботи 2020 Рік захисту кваліфікаційної роботи 2020 Підпис студента ____________________   SUMMARY for a master's degree on the topic: STATE POLICY IN THE FIELD OF COMMUNICATIONS AND TELECOMMUNICATIONS IN UKRAINE STATE AND DEVELOPMENT PROSPECTS Student group PUAM-019 Specialties 281 Public administration Faculty of Economics and Full-time Management Volovenko Nikita Vladimirovich Qualification thesis contains 88 pages, 8 tables, 6 figures, a list of used sources of 50 items. The purpose of the study is to determine the theoretical and legal foundations of state policy in the field of communications and telecommunications in Ukraine. Achieving this goal involves solving the following tasks: - to carry out a systematic review of Ukrainian and foreign scientific and practical sources on the scientific development of the topic; - to clarify the content of the basic concepts of the theory of national security, namely: "national security", "national interests", "national interests in the information sphere", "information security"; - identify the components of state policy in the field of communications and telecommunications in Ukraine and national interests in the information sphere; - to characterize the state of regulatory and legal support of the state policy in the field of communications and telecommunications in Ukraine and to outline the main problems in this area. The object of research is public relations in the field of state policy in the field of communications and telecommunications in Ukraine. The subject of the research is the principles of state policy of state policy in the field of communications and telecommunications in Ukraine. The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that the proposed work is one of the studies, within which an attempt was made to comprehensively characterize the principles of state policy of Ukraine. Year of master's thesis 2020 Year of defense of the master's thesis 2020 Student's signature ____________________
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/1790
Appears in Collections:281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Воловенко Микита Віталійович .pdf
  Restricted Access
1.16 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: Державна політика в сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні 
стан та перспективи розвитку 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи ПУАМ-019 
Спеціальності 281 Публічне управління та 
адміністрування    
                                                                                                                           Воловенко М.В.          
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник                 д. н. держ. упр., проф.  
Гончаренко І.Г. 
          (прізвище та ініціали) 
 
                                                          Рецензент 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2020 року 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: магістр 
Спеціальність: 281 Публічне управління та адміністрування    
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та упраління 
_______ проф. Манн Р.В. 
«____» ____________ 2020 р. 
З А В Д А Н Н Я 
на кваліфікаційну роботу магістра студенту 
    Воловенко Микита Володимирович      
(прізвище, ім’я, по батькові) 
1. Тема роботи: Державна політика в сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні стан та 
перспективи розвитку 
 Керівник роботи:   д. н. держ. упр., проф. Гончаренко І.Г. 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом вищого навчального закладу від «02» _вересня_ 2020 р. № 243/01 
2. Строк подання студентом роботи «____» __________ 2020 р. 
3. Вихідні дані до роботи: законодавчі акти України, нормативно-правові акти, наукові праці 
провідних вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, публікації  в фахових та періодичних 
виданнях, статистичні дані ; 
4. Зміст магістерської дипломної роботи (перелік питань, які потрібно розробити):  
РОЗДІЛ І. СФЕРА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО ЗВ’ЯЗКУ В УКРАЇНІ, 
Сучасний стан розвитку телекомунікаційного простору в Україні , Роль 
держави в наданні телекомунікаційних послуг, 
1.3. Основні завдання державного регулятора та головного центрального 
органу виконавчої влади у сфері зв’язку та телекомунікації та взаємодія з 
іншими державними органами, Зарубіжний досвід державної політики в сфері 
зв’язку та телекомунікації, 
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СТАНУ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНІ, 
Якість телекомунікаційного зв’язку в Україні, Тарифне регулювання послуг 
зв’язку, РОЗДІЛ ІІІ. НЕДОЛІКИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА НАПРЯМИ 
ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНІ, 
Недоліки в забезпеченні формуванні та реалізації державної політики у сфері 
зв’язку та телекомунікації, Перехід на новий рівень технологій для зв’язку в 
Україні, Державне регулювання та сприяння розвитку підприємництва на 
конкурсних умовах в сфері зв’язку та телекомунікацїї. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада  Підпис, дата 
консультанта завдання видав завдання  
прийняв 
1 д.н.держ.упр.,проф. Гончаренко І.Г. 10.09.2020 р. 10.09.2020 р. 
2 д.н.держ.упр.,проф. Гончаренко І.Г 05.10.2020 р 05.10.2020 р 
3 д.н.держ.упр.,проф. Гончаренко І.Г. 01.11.2020 р 01.11.2020 р 
 
7. Дата видачі завдання  10.09.2020                 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк виконання 
Назва етапів магістерської роботи Примітки 
з/п етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка. виконано 
Укладання бібліографії по основним 15.09.2020 
джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) магістерської виконано 
26.09.2020 
роботи і погодження його з керівником 
3.  Розробка і подання на перевірку першого виконано 
01.10.2020 
розділу 
4.  Збір, систематизація та аналіз практичних виконано 
15.10. 2020 
матеріалів 
5.  Розробка і подання другого розділу 31.10.2020 виконано 
6.  Розробка і подання третього розділу 31.10.2020 виконано 
7.  Погодження з керівником висновків і виконано 
07.11.2020 
пропозицій 
8.  Переробка (доопрацювання) магістерської виконано 
роботи у відповідності  з зауваженнями і 21.11.2020 
подання її на кафедру 
9.  Нормоконтроль 25.11.2020 виконано 
10.  Збір документів (відгук, рецензія) 29.11.2020 виконано 
11.  Подача на підпис до завідувача кафедри 10.12.2020 виконано 
12.  Розробка тез доповіді для захисту 11.12.2020 виконано 
 
 
 
                           Студент      ____________________                      Воловенко М.В.          
                                (підпис)                  (прізвище та ініціали)    
     
 
 Керівник роботи  ____________________      д.н.держ.упр.,проф.  
Гончаренко І.Г. 
                                                                                    (підпис)                                   (прізвище та ініціали)  
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна дипломна  робота містить 88 сторінок, 8 таблиць,   6 
рисунків, список використаних джерел з 50 найменувань. 
 
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ В 
УКРАЇНІ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 
 
Мета дослідження – визначення теоретичних і правових засад 
забезпечення державної політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. 
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 
− здійснити системний огляд українських і зарубіжних науково-
практичних джерел щодо наукової розробленості теми; 
− уточнити зміст основних понять теорії національної безпеки, а саме: 
„національна безпека”, „національні інтереси”, „національні інтереси в 
інформаційній сфері”, „інформаційна безпека”; 
− виокремити складові державної політики сфері зв’язку та 
телекомунікацій в Україні и та національні інтереси в інформаційній сфері; 
− охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення державної 
політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні та окреслити головні 
проблеми у цій сфері. 
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері державної політики у 
сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. 
Предмет дослідження – засади державної політики державної політики у 
сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що 
запропонована робота є одним із досліджень, в межах якого здійснена спроба 
комплексної характеристики засад державної політики України. 
 
Рік виконання магістерської дипломної роботи 2020 
Рік захисту магістерської дипломної роботи 2020 
 
Підпис студента ____________________ 
Дата ______________________________ 
6 
ABSTRACT 
 
Qualification thesis contains 88 pages, 8 tables, 6 figures, a list of used sources 
of 50 items. 
 
STATE POLICY IN THE FIELD OF COMMUNICATIONS AND 
TELECOMMUNICATIONS IN UKRAINE STATE AND DEVELOPMENT 
PROSPECTS 
 
The purpose of the study is to determine the theoretical and legal foundations 
of state policy in the field of communications and telecommunications in Ukraine. 
Achieving this goal involves solving the following tasks: 
 - to carry out a systematic review of Ukrainian and foreign scientific and 
practical sources on the scientific development of the topic; 
 - to clarify the content of the basic concepts of the theory of national security, 
namely: "national security", "national interests", "national interests in the information 
sphere", "information security"; 
 - identify the components of state policy in the field of communications and 
telecommunications in Ukraine and national interests in the information sphere; 
 - to characterize the state of regulatory and legal support of the state policy in 
the field of communications and telecommunications in Ukraine and to outline the 
main problems in this area. 
The object of research is public relations in the field of state policy in the field 
of communications and telecommunications in Ukraine. 
The subject of the research is the principles of the state policy of the state 
policy in the field of communications and telecommunications in Ukraine. 
The scientific novelty of the obtained results is that the proposed work is one of 
the studies, within which an attempt was made to comprehensively characterize the 
principles of state policy of Ukraine. 
 
Year of master's thesis 2020 
Year of defense of the master's thesis 2020 
 
Student's signature ____________________ 
Date ______________________________ 
 
 
 
 
 
7 
ЗМІСТ 
  
ВСТУП………………………………………………………………………..2 
РОЗДІЛ І. СФЕРА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО ЗВ’ЯЗКУ В 
УКРАЇНІ……………………………………………………………………………4 
1.1. Сучасний стан розвитку телекомунікаційного простору в Україні …4 
1.2. Роль держави в наданні телекомунікаційних послуг…………………15 
1.3. Основні завдання державного регулятора та головного центрального 
органу виконавчої влади у сфері зв’язку та телекомунікації та взаємодія з 
іншими державними органами…………………………………………………..17 
1.4. Зарубіжний досвід державної політики в сфері зв’язку та 
телекомунікації……………………………………………………………………27 
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СТАНУ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ В 
УКРАЇНІ…………………………………………………………………………..30 
2.1. Якість телекомунікаційного зв’язку в Україні……………………….30 
2.2. Тарифне регулювання послуг зв’язку…………………………………46 
РОЗДІЛ ІІІ. НЕДОЛІКИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА 
НАПРЯМИ ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ 
В 
УКРАЇНІ……………………………………………………………………………59 
3.1. Недоліки в забезпеченні формуванні та реалізації державної політики 
у сфері зв’язку та телекомунікації………………………………………………..59 
3.2.  Перехід на новий рівень технологій для зв’язку в Україні………….66 
3.3. Державне регулювання та сприяння розвитку підприємництва на 
конкурсних умовах в сфері зв’язку та телекомунікацїї………………………….75 
ВИСНОВКИ …………………………………………………………..…...81 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….…….….84 
 
 
 
8 
ВСТУП 
 
Революція в сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні призвела до появи 
нових видів інформаційно-комунікаційних технологій, що стали матеріальним 
підґрунтям глобалізаційних процесів. Інформатизація усіх сфер 
життєдіяльності змінила розуміння сутності феномену безпеки, джерел та 
характер загроз. 
Становлення інформаційного суспільства та державної політики має як 
безсумнівні позитивні, так і певні негативні наслідки. З одного боку, 
пришвидшилася передача інформації значного обсягу, прискорилась її обробка 
та впровадження. З іншого – серйозне занепокоєння викликає поширення 
фактів протизаконного збору і використання інформації, несанкціонованого 
доступу до інформаційних ресурсів, незаконного копіювання інформації в 
електронних системах, викрадення інформації з бібліотек, архівів, банків та баз 
даних, порушення технологій обробки інформації, запуску програм-вірусів, 
знищення та модифікація даних у інформаційних системах, перехоплення 
інформації в технічних каналах її витоку, маніпулювання суспільною та 
індивідуальною свідомістю. 
Інформаційний статус суспільства, набутий ним упродовж останніх 
десятиліть, обумовив зміну статусу інформації: вона може бути як засобом 
забезпечення безпеки, так, у свою чергу, і загрозою та небезпекою. 
Одним із головних стратегічних пріоритетів України є розвиток в сфері 
зв’язку та телекомунікацій та впровадження новітніх інформаційно-
комунікаційних технологій в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів 
державної влади. Саме цим зумовлена актуальність державної політики в сфері 
зв’язку та телекомунікацій України з метою задоволення національних 
інтересів людини (громадянина), суспільства та держави в сфері зв’язку та 
телекомунікацій. 
Проблема державної політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні 
у вітчизняній науковій літературі достатньо ґрунтовно не досліджувалась. Вона 
9 
розглядалася лише через висвітлення окремих її аспектів вітчизняними та 
зарубіжними фахівцями теорії держави та права, інформаційного права, 
національної безпеки, соціального управління, адміністративного права, 
кримінального права, міжнародного права та ін. У даному контексті слід 
згадати наукові розробки таких вчених, як С. Алексєєв, І. Арістова, В. Артемов, 
І. Бачило, Д. Белл, З. Бжезінський, К. Бєляков, В. Білоус, В. Богуш, В. Брижко, 
В. Вернадський, В. Гавловський, В. Голубєв, В. Горобцов, В. Гурковський, М. 
Гуцалюк, О. Данільян, Д. Дарендорф, О. Дзьобань, О. Дубас, В. Іноземцев, Р. 
Калюжний, М. Кастельс, А. Колодій, В. Колос, С. Комов, В. Копилов, В. 
Копєйчиков, Т. Костецька, О. Кохановська, В. Крисько, С. Кудрявцева, Н. 
Кушакова, М. Левицька, В. Ліпкан, О. Литвиненко, О. Логінов. 
Мета дослідження – визначення теоретичних і правових засад 
забезпечення державної політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. 
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 
− здійснити системний огляд українських і зарубіжних науково-
практичних джерел щодо наукової розробленості теми; 
− уточнити зміст основних понять теорії національної безпеки, а саме: 
„національна безпека”, „національні інтереси”, „національні інтереси в 
інформаційній сфері”, „інформаційна безпека”; 
− виокремити складові державної політики сфері зв’язку та 
телекомунікацій в Україні и та національні інтереси в інформаційнійсфері; 
− охарактеризувати стан нормативно-правового забезпечення державної 
політики сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні та окреслити головні 
проблеми у цій сфері. 
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері державної політики у 
сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. 
Предмет дослідження – засади державної політики державної політики у 
сфері зв’язку та телекомунікацій в Україні. 
10 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що 
запропонована робота є одним із досліджень, в межах якого здійснена спроба 
комплексної характеристики засад державної політики України.  
11 
РОЗДІЛ І 
СФЕРА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО ЗВ’ЯЗКУ В УКРАЇНІ 
 
1.1. Сучасний стан розвитку телекомунікаційного простору в 
Україні 
 
Актуальність дослідження визначається тим фактом, що однією із 
загальносвітових тенденцій є розвиток інформаційного суспільства. Динаміка 
цього процесу, його результати для громадян, суспільства та держави значною 
мірою залежать від обґрунтованості відповідної державної політки та 
управління, які повинні формуватись на основі достовірної, точної, своєчасної 
та повної інформації. На сьогодні розвиток інформаційного суспільства, 
поширення інформаційних технологій (ІТ) в усі сфери життєдіяльності людини 
та суспільства стали нормою подальшої еволюції цивілізації. Більшість 
фахівців, економістів, політиків усвідомлюють, що розвиток ІТ створює засади 
сучасної економіки та добробуту людини.  
Вирішення вищезазначених завдань має базуватись на дослідженні 
наявних сучасних інформаційних технологій, їх застосуванні та впливу на 
розвиток країни. Питання проблем розвитку інформаційної галузі, аналізу 
інформації як фактора виробництва, сутності інформаційних технологій і 
напрямів їх застосування в діяльності підприємств стали предметом 
дослідження в працях А. Богачевського, В. Василенка, Дж. Веллінгтона, В. 
Гранатурова, Н. Єрьоміна, С. Ілляшенка, В. Орлова, О. Редькіна, Є. Стрельчука, 
Г. Титаренка та ін.  
Найбільш повне та суттєве тлумачення поняття інформатизації надано у 
Законі України «Про національну програму інформатизації від 04.02.1998 № 
74/98-ВР». В ньому наголошується, що «інформація є сукупністю 
взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-
економічних, науково-технічних, виробничих процесів, які направлені на 
створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства 
12 
на основі створення, розвитку та використання інформаційних систем, мереж, 
ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування 
сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки» [3]. Міжнародний союз 
електрозв’язку (МСЕ) виділяє триступеневу модель, за якою країни або регіони 
рухаються у розвитку інформаційного суспільства. Її першим етапом є 
мережева готовність, яка відображається поширенням інфраструктури ІТ в 
суспільстві або країні, ступінь доступу приватних осіб, підприємств та 
організацій до цієї інфраструктури. Другий етап включає інтенсивність, 
зокрема, ступінь впровадження ІТ. Третій етап характеризується ефективністю 
використання ІТ в конкретному суспільстві або регіоні [14].  
Україна рухається в розвитку інформаційного суспільства досить 
швидкими темпами. Як зазначалося в «Щорічній доповіді про стан 
інформатизації та розвиток інформаційного суспільства в Україні за 2019 рік», 
країна при поточних темпах ІТ-розвитку демонструє стабільне зростання з року 
в рік.  
Україна є лідером серед країн - аутсорсерів в Європі. На думку 
українських фахівців, 90% наших ІТ-спеціалістів працюють саме на засадах 
аутсорсингу, а не як розробники власних ІТ-продуктів. У другій половині 
лютого 2018 р. у вітчизняній пресі активно обговорювалася новина про те, що 
зі 100 кращих світових постачальників аутсорсингових послуг, яких ретельно 
відбирає Міжнародна асоціація професіоналів аутсорсингу (IAOP) для свого 
щорічного рейтингу Global Outsourcing 100 (GO100), цього року 18 місць 
забрали компанії з R&D-офісами в Україні. Серед них 12 українських 
роботодавців і шість “легіонерів” - міжнародних компаній, що мають в Україні 
свої центри розробки. 
Українська галузь ІТ-аутсорсингу продовжує завойовувати позиції на 
світовому ринку. І хоча хвалитися темпами зростання на тлі кращих світових 
показників поки зарано, українські провайдери вже встигли зарекомендувати 
себе як одні з найбільш соціально відповідальних, а головне - здатних 
забезпечити безпрецедентний рівень успішності своїх проектів: 94% клієнтів 
13 
повністю задоволені рівнем українського сервісу, тоді як в кращих іноземних 
компаній цей показник становить лише 84%. Це пояснюється, зокрема, тим, що 
72% українських провайдерів активно займаються інноваціями. Власне, 1 
червня 2018 р. про це відзвітувала IAOP[3*]. 
Згідно з прогнозами галузі, до 2020 р. в Україні буде близько 240 тис. ІТ-
фахівців. Таке швидке зростання легко пояснюється перспективністю, 
престижністю та динамічністю ІТ-сфери в Україні. Існують також певні 
переваги з точки зору робочого середовища: від доступу до передових 
технологій до гнучкого графіка роботи в більшості офісів. 
 Тенденції розвитку галузі характеризуються зростанням доходів від всіх 
форм діяльності.  
1. Надходження від експорту IT послуг в 2018 році, за даними НБУ: 
$3,204 млрд, приріст становив 29% в порівнянні з 2017 роком. 
2. Дохід від експорту IT послуг в 2018 році, за даними Держслужби 
статистики: $1,578 млрд, приріст – 20% в порівнянні з попереднім роком. 
3. Кількість персоналу в експорті IT послуг в 2018 році, за даними DOU: 
159 687 технічних фахівців на кінець року, приріст становив 26% з початку 
року. Всього зареєстрованих ФОП для надання IT послуг на початок 2018 року 
– 125 000. 
Враховуючи різницю між надходженнями і доходом, а також перебування 
частини бізнесу в тіні, оцінюємо дохід від експорту IT послуг в 2018 році «на 
пальцях»: 
1. Середня кількість персоналу: 143 385.  
2. Середня годинна ставка персоналу: $25.  
3. Середня кількість проданих годин на рік з дисконтом від робочого часу 
30%: 1344/ос. 
4. Приблизний дохід: $4,8 млрд. 
Концепція розвитку телекомунікацій в Україні до 2023 року відповідно 
до Закону України “Про телекомунікації”  №2392-VI від 01.07.2010, визначає 
основні засади і напрями подальшого розвитку телекомунікаційних мереж 
14 
загального користування (далі - телекомунікаційні мережі) в ринкових умовах і 
спрямована на досягнення стратегічних інтересів та конкурентоспроможності 
України на міжнародному ринку. 
Концепція є інструментом реалізації державної політики у сфері 
телекомунікацій щодо координації  діяльності державних органів та 
підприємств, установ і організацій, пов’язаної з розвитком телекомунікаційних 
мереж в Україні. Положення цієї Концепції також повинні враховуватися 
органами виконавчої влади під час розроблення та затвердження 
концептуальних і програмних документів з питань розвитку спеціальних, 
відомчих або корпоративних телекомунікаційних мереж. 
Концепція визначає проблеми розвитку телекомунікацій, стратегію і 
основні шляхи їх розв’язання, а також принципи забезпечення комплексного 
розвитку телекомунікацій. Для реалізації завдань Концепції передбачається 
залучити ресурси мереж загального користування різних форм власності, 
забезпечити взаємодію цих мереж з урахуванням потреб національної безпеки 
та оборони держави, захист інформації та безпеки критичних елементів мереж, 
а також управління всіма мережами в умовах надзвичайних ситуацій, 
надзвичайного та воєнного стану. Стратегія розвитку телекомунікаційних 
мереж повинна базуватися на використанні новітніх технологій, які 
відповідають міжнародним стандартам, враховувати необхідність технологічної 
взаємодії всіх мереж при наданні телекомунікаційних послуг, забезпечити 
підвищення ефективності їх  функціонування. 
Телекомунікації відіграють значну роль в соціальній та економічній 
діяльності суспільства, забезпечуючи оперативне або інтерактивне (діалогове) 
передавання інформації. Розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися 
випереджувальними темпами порівняно із загальними темпами розвитку 
економіки і буде визначальним на найближчу і більш віддалену перспективу. 
Повільні темпи розвитку телекомунікацій спричиняють зниження 
конкурентоспроможності економіки України. Телекомунікації відіграють 
значну роль у прискоренні розвитку економіки та соціальної сфери. 
15 
У сфері телекомунікацій існують такі проблеми: 
- низький рівень забезпечення населення, підприємств, установ і 
організацій інтерактивними телекомунікаційними послугами; 
- нерівномірність забезпечення телекомунікаційними послугами  та 
обмеженість доступу користувачів до загальнодоступних телекомунікаційних 
послуг (особливо у сільській, гірській місцевості і депресивних регіонах); 
- використання на стаціонарних телекомунікаційних мережах 
морально застарілого та фізично зношеного аналогового обладнання, що 
стримує розвиток телекомунікацій та негативно впливає на ефективність 
роботи операторів телекомунікацій; 
- наявність великої кількості операторів телекомунікацій (видано 
майже 700 ліцензій), що призвело до нескоординованості їх дій та відсутності 
єдиного підходу до вирішення проблемних питань розвитку телекомунікацій; 
- неефективне використання можливостей прокладених волоконно-
оптичних ліній зв’язку та побудованих стільникових мереж операторами 
телекомунікацій; 
- недостатній регуляторний вплив держави на ринок 
телекомунікацій; 
- недостатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення 
розроблення наукового підходу до визначення принципів державної політики 
щодо регуляторного впливу на ринок телекомунікацій. 
Стратегія розвитку телекомунікацій спрямована насамперед на 
розв’язання зазначених проблем, крім того, передбачає здійснення заходів для 
подальшого забезпечення розвитку телекомунікацій в Україні на базі 
телекомунікаційних мереж наступного покоління. 
Розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися за такими основними 
напрямами: 
- прискорення розвитку телекомунікаційних мереж з використанням 
новітніх технологічних досягнень (радіотехнологій, волоконно-оптичних, 
пакетних технологій тощо); 
16 
- сприяння реалізації регуляторної політики у сфері телекомунікацій, 
спрямованої на об’єднання (консолідацію) можливостей суб’єктів ринку 
телекомунікацій з метою розв’язання основних проблем сфери, підвищення 
ефективності їх діяльності. 
З урахуванням технологічних потреб в одночасному і гармонійному 
розвитку телекомунікаційних мереж, а також можливості випереджувального 
використання в Україні сучасних і перспективних засобів телекомунікацій, 
основними напрямами розвитку телекомунікаційних мереж слід вважати: 
- забезпечення розвитку випереджувальними темпами 
мультисервісних телекомунікаційних транспортних мереж для задоволення 
потреб  споживачів телекомунікаційних послуг; 
- збільшення ємності і пропускної спроможності мереж доступу до 
транспортних телекомунікаційних мереж з використанням перспективних 
технологічних рішень, у тому числі радіотехнологій; 
- прискорення розвитку телекомунікаційних мереж у сільській, 
гірській місцевості і депресивних регіонах з використанням найбільш 
ефективних технологій; 
- приведення системи нумерації телекомунікаційних мереж у 
відповідність з  європейськими стандартами; 
- розвиток та оптимізація всіх елементів телекомунікаційної 
інфраструктури українського сегмента Інтернет (у тому числі із системою 
транзиту Інтернет-трафіку) з метою забезпечення розвитку Інтернет в Україні; 
- створення технічної можливості вибору постачальників 
телекомунікаційних та інформаційних послуг в телекомунікаційних мережах; 
- створення технічних можливостей для розвитку розподілених 
інформаційно-довідкових служб та служб екстреного виклику, в тому числі 
служби допомоги  із забезпеченням доступу до цих служб абонентів мобільного 
зв’язку; 
17 
- створення науково-технічної та нормативно-правової бази для 
розширення національної багатооператорської мережі на основі 
мультисервісних телекомунікаційних транспортних мереж; 
- створення національної системи супутникового зв’язку; 
- модернізація та розвиток спеціальних телекомунікаційних мереж 
для задоволення потреб національної безпеки та оборони держави – мереж 
Державної системи урядового зв’язку, національної системи конфіденційного 
зв'язку, спеціальної позаміської мережі зв’язку, мереж Воєнної організації 
держави; 
- створення рівних умов для доступу споживачів до національної 
мережі обміну Інтернет-трафіком. 
Пріоритетним напрямом розвитку телекомунікаційних мереж повинен 
бути прискорений розвиток мереж телефонного зв’язку для надання 
загальнодоступних послуг, перелік яких визначений законодавством. При 
цьому слід враховувати такі особливості: 
загальнодоступні телекомунікаційні послуги повинні надаватися всім 
бажаючим за регульованими державою тарифами. Для розширення загального 
доступу до телекомунікаційних послуг слід прискорити нарощування технічних 
можливостей телекомунікаційних мереж; 
Прискорений розвиток телекомунікацій є одним із основних чинників, що 
впливатиме на розбудову національної економіки та масове впровадження 
інформаційних технологій, побудову в Україні інформаційного суспільства, на 
процес інтеграції України в ЄС та у світову економіку, а також збільшення 
надходжень до державного бюджету. 
Для реалізації завдань Концепції необхідна державна підтримка розвитку 
телекомунікацій за такими напрямами: 
- залучення вітчизняних наукових установ та окремих науковців до 
визначення принципів державної політики у сфері телекомунікацій, 
спрямування їх діяльності на вирішення системних питань, що впливають на 
розвиток телекомунікацій; 
18 
- розвиток науково-технічної та регуляторної політики у зазначеній 
сфері шляхом прискореного розроблення рекомендацій, нормативних 
документів і регламентів, організації пошукових і науково-дослідних робіт з 
оптимального використання наявних ресурсів (фінансових, трудових, 
матеріальних, частотних, номерних, адресних тощо) з метою - підвищення 
ефективності діяльності суб’єктів ринку телекомунікацій; сприяння залученню 
зовнішніх та внутрішніх інвестицій для розвитку телекомунікаційних мереж у 
сільській, гірській місцевості і депресивних регіонах; 
- сприяння структурним, технічним і технологічним перетворенням у 
сфері телекомунікацій,  підвищенню ефективності регуляторного впливу на 
ринок телекомунікацій з використанням рекомендацій міжнародних організацій 
(Міжнародного союзу електрозв’язку, Європейського інституту стандартів у 
сфері телекомунікацій, Європейської конференції Адміністрацій пошти та 
телекомунікацій) стосовно організаційних, технічних і фінансових аспектів 
діяльності; 
- нормативно-правове забезпечення діяльності у сфері 
телекомунікацій; 
- фінансова підтримка проведення науково-дослідних робіт з питань 
розвитку і побудови мереж наступного покоління в Україні. 
Розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися з урахуванням 
телекомунікаційних потреб національної безпеки та оборони держави. 
З цією метою слід передбачити: 
- телекомунікаційну підтримку функціонування спеціальних 
телекомунікаційних мереж; 
- завчасне створення телекомунікаційної мережі та системи 
управління нею з метою забезпечення телекомунікаційних потреб держави в 
умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану; 
- проведення організаційно-технічних заходів, спрямованих на 
забезпечення безпеки функціонування всіх елементів телекомунікаційної 
інфраструктури України; 
19 
- особливий порядок вирішення питань оперативно-технічного 
управління телекомунікаційними мережами операторів усіх форм власності у 
частині, що стосується потреб національної безпеки та оборони держави, а 
також порядок використання засобів, споруд і телекомунікаційних мереж в 
умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану. 
Розвиток спеціальних телекомунікаційних мереж здійснюватиметься 
шляхом: 
- оснащення відповідних мереж сучасними і надійними технічними 
засобами телекомунікацій, засобами захисту інформації та криптографічними 
ключами; 
- використання для створення окремих спеціальних 
телекомунікаційних мереж цифрових каналів електрозв’язку - відомчих і 
телекомунікаційних мереж операторів усіх форм власності; 
- задоволення телекомунікаційних потреб систем управління 
складових частин Воєнної організації держави у мирний час в умовах 
надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану; 
- використання сучасних телекомунікаційних технологій, методів і 
засобів криптографічного та технічного захисту інформації. 
Створення та розвиток Національної системи конфіденційного 
зв’язку  слід проводити з урахуванням можливості її подвійного використання. 
Це дасть змогу використовувати  її з метою надання в мирний час послуги 
конфіденційного зв’язку іншим юридичним та фізичним особам. 
Необхідно передбачити заходи, які забезпечать постійне функціонування 
і розвиток телекомунікаційних мереж спеціального призначення у звичайних 
умовах та їх постійну готовність до роботи в умовах надзвичайних ситуацій, 
надзвичайного та воєнного стану. 
Національна система оперативно-технічного управління 
телекомунікаційними мережами будується з дотриманням принципів 
централізованого (національного) і децентралізованого (для окремих мереж) 
управління. У звичайних умовах централізоване управління 
20 
телекомунікаційними мережами операторів усіх форм власності є 
необов’язковим і здійснюється за їх бажанням на договірних засадах. В 
умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану 
централізоване управління телекомунікаціями повинне бути обов’язковим для 
взаємоз’єднаних телекомунікаційних мереж усіх форм власності.[24] 
Для оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами 
усіх форм власності необхідно створити Національний центр оперативно-
технічного управління телекомунікаційними мережами України, а також 
нормативну базу для забезпечення його функціонування та подальшого 
розвитку. 
Функції Національного центру оперативно-технічного управління 
телекомунікаційними мережами України як у звичайних, так і в особливих 
умовах, а також взаємовідносини між зазначеним Центром і операторами 
телекомунікацій передбачається здійснювати відповідно до Порядку 
проведення оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами 
в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану. 
Відповідно до законодавства в телекомунікаційних мережах усіх форм 
власності необхідно передбачити захист технічних засобів та інформації, що 
ними передається. Для забезпечення захисту інформації в телекомунікаційних 
мережах слід виконати такі завдання: 
- створення і поступове впровадження нормативно-правової бази із 
забезпечення питань технічного та криптографічного захисту інформації, 
гармонізованого з європейськими та міжнародними стандартами; 
- розроблення сучасних методів захисту інформації на базі технічних 
засобів для комплексного розв’язання завдань забезпечення захисту інформації 
в телекомунікаційних мережах; 
- створення системи легального перехоплення інформації у 
телекомунікаційних мережах у випадках, передбачених законодавством; 
- створення державного координаційного центру з питань безпеки в 
інформаційно-телекомунікаційних мережах загального користування, - - 
21 
сприяння створенню державних та недержавних центрів компетенції та 
реагування на інциденти в телекомунікаційних мережах. 
Захист інформації повинен здійснюватися відповідно до законодавства 
також і в системах оперативно-технічного управління телекомунікаційними 
мережами. Стратегічно важливе значення має створення системи управління 
магістральними телекомунікаційними транспортними мережами, забезпечення 
захисту від несанкціонованого втручання в режим функціонування обладнання 
цих мереж. 
Необхідно розробити і реалізувати політику з питань розвитку 
телекомунікаційних транспортних мереж на базі імпортного обладнання із 
забезпеченням їх безпечного і передбачуваного функціонування, особливо в 
умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану. 
Згідно з міжнародними деклараціями, які стосуються побудови 
інформаційного суспільства, перед Україною постає важливе завдання 
прискорити темпи розвитку національної інформаційної інфраструктури, 
узгодженої за принципами і органічно поєднаної з глобальною інформаційною 
інфраструктурою.[33] 
За принципами побудови глобальної інформаційної інфраструктури 
телекомунікації є її складовою, що забезпечує вільний рух інформації між її 
численними інформаційно-спеціалізованими складовими, такими як джерела і 
споживачі інформації, сховища та бази даних, переробники і розповсюджувачі 
інформації тощо. Телекомунікації повинні забезпечити безпеку і 
конфіденційність для користувачів, надання інфокомунікаційних послуг 
належної якості в будь-якому місці, будь-який час, за прийнятними цінами. 
У разі підключення відомчих  мереж до телекомунікаційної мережі 
загального користування параметри взаємодії в точках підключення  повинні 
відповідати вимогам Правил взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж, а на 
обладнання, яке приєднується, повинні бути документи про підтвердження 
відповідності. 
22 
Принципи створення відомчих мереж, які підключаються до 
телекомунікаційних мереж загального користування, повинні передбачати 
використання їх ресурсів в інтересах спеціальних телекомунікаційних мереж. 
Оператори відомчих мереж усіх форм власності на договірних засадах 
повинні надавати у користування ресурси своїх мереж Державній системі 
урядового зв’язку та Національній системі конфіденційного зв’язку, органам з 
надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, внутрішніх справ України, а також 
центральним органам виконавчої влади в галузі зв’язку в порядку, 
встановленому законодавством. 
Розвиток телекомунікацій в Україні повинен здійснюватись у напрямі 
випереджувального забезпечення процесів інформатизації країни та побудови 
інформаційного суспільства. При цьому насамперед необхідно передбачити: 
- створення і розвиток високошвидкісних мультисервісних мереж 
наступного покоління для задоволення потреб інформаційного суспільства; 
- пошук найбільш ефективних технічних та організаційних рішень 
для створення високошвидкісних масових мереж доступу (стаціонарного і 
рухомого (мобільного) зв’язку), які забезпечать невисокі тарифи для всіх 
категорій користувачів, зокрема з недомінуючими операторами 
телекомунікацій та Інтернет-провайдерами. 
 
1.2. Роль держави в наданні телекомунікаційних послуг 
 
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку 
та інформатизації (НКРЗІ) 
Відповідно до статті 22 Закону України «Про телекомунікації» НКРЗІ 
забезпечує відкритість своєї діяльності. У разі розгляду питань, що мають 
важливе суспільне значення, засідання НКРЗІ проводяться у формі відкритих 
слухань, у яких мають право брати участь суб’єкти ринку телекомунікацій і 
громадські організації в порядку, встановленому Регламентом НКРЗІ.  
23 
Протягом 2019 року проведено 55 засідань НКРЗІ, за результатами яких 
прийнято 643 рішення НКРЗІ. Відповідно до поданих заяв на засідання НКРЗІ, 
де розглядалися питання у формі відкритих слухань, було запрошено 404 особи, 
а саме представники суб’єктів господарювання, громадськості, галузевих 
професійних об’єднань та українських ЗМІ. Про відкритість у роботі НКРЗІ 
свідчить функціонування «гарячої лінії» НКРЗІ та особисті прийоми Голови та 
членів НКРЗІ, на які протягом 2019 року звернулося 188 громадян.  
У 2019 році Голова НКРЗІ Олександр Животовський безпосередньо надав 
10 прямих інтерв’ю представникам українських медіа та взяв участь у створенні 
2 відеосюжетів. Моніторинг публікацій свідчить про те, що усі регуляторні 
ініціативи та заходи Комісії, у свою чергу, знайшли своє відображення у майже 
1 500 публікаціях українських та закордонних ЗМІ (переважно позитивного або 
нейтрального характеру).  
До розміщеної на офіційному вебсайті НКРЗІ Системи обліку публічної 
інформації, розпорядником якої є НКРЗІ, протягом року були внесені 547 нових 
документів (загальна кількість документів у системі наразі складає 4 608). До 
Єдиного державного вебпорталу відкритих даних направлено інформацію про 
182 оновлені версії для визначених Комісією двадцяти одного набору даних 
НКРЗІ, що підлягали оприлюдненню у формі відкритих даних.  
Важливі ініціативи НКРЗІ у напрямку цифрової трансформації країни 
впроваджувалися публічно та відкрито, з урахуванням участі громадян у 
процесі формування і реалізації державної політики, та знайшли своє 
відображення в оприлюднених на офіційному вебсайті НКРЗІ та у соціальній 
мережі новинах і публікаціях. Так, упродовж 2019 року оприлюднено 200 
новин (загалом з урахуванням мовних версій – 475 новин) про прийняті на 
засіданнях НКРЗІ рішення, оголошення та пропозиції до учасників ринку 
телекомунікацій. У 2019 році, відповідно до вимог законодавства щодо 
оприлюднення офіційної інформації стосовно державної регуляторної політики, 
НКРЗІ випустила 12 номерів журналу «Бюлетень НКРЗІ)».  
24 
Питанням якості послуг зв’язку для споживачів Комісія приділяла 
особливу увагу: було опрацьовано і оприлюднено на офіційному вебсайті 
НКРЗІ узагальнені дані щорічних звітів операторів телекомунікацій про якість 
послуг фіксованого і рухомого (мобільного) зв’язку та доступу до Інтернету, 
рівні яких підлягають обов’язковому оприлюдненню у 2019 році. З метою 
забезпечення всебічного і періодичного інформування споживачів про рівні 
якості телекомунікаційних послуг, які надаються операторами телекомунікацій, 
03.12.2019 року прийнято рішення НКРЗІ № 581 «Про затвердження переліків 
показників якості послуг, рівні яких підлягають обов’язковому оприлюдненню 
операторами телекомунікацій у 2021 році», отже, потребуються відповідні 
випробування якості послуг протягом 2020 року.[] 
У другому півріччі 2019 року на основі інформації, наданої до НКРЗІ 
трьома операторами телекомунікацій – ліцензіатами рухомого (мобільного) 
зв’язку на базі технології 4G, на офіційному вебсайті НКРЗІ відкрито доступ до 
тестової версії карти покриття адміністративно-територіальних об’єктів 
України міжнародним рухомим (мобільним) зв’язком на базі технології 4G. 
Інформація буде постійно оновлюватися і у 2020 році.  
Відповідно до принципів відкритості та прозорості, у 2019 році НКРЗІ 
неухильно виконувала вимоги Закону України від 13.06.2018 «Про доступ до 
публічної інформації»: протягом року у встановлений законодавством термін 
надано 68 відповідей на запити громадян стосовно публічної інформації, 
більшість із яких було задоволено повністю або частково. На офіційному 
вебсайті НКРЗІ оприлюднено Звіт про задоволення запитів на отримання 
публічної інформації у 2019 році: переважну більшість запитувачів цікавила 
інформація про структуру та діяльність Комісії, а також питання щодо 
здійснення діяльності операторів, провайдерів телекомунікацій та операторів 
поштового зв’язку. 
 
25 
1.3. Основні завдання державного регулятора та головного 
центрального органу виконавчої влади у сфері зв’язку та телекомунікації 
та взаємодія з іншими державними органами  
 
Здійснення державного нагляду (контролю) за ринком комунікацій та за 
користуванням радіочастотним ресурсом України 
Особливістю проведення НКРЗІ заходів державного нагляду у 2019 році 
було збільшення їх кількості через припинення обмежень, встановлених 
Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного 
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». При цьому, заходи 
державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства про 
телекомунікації та РЧР України проводилися, зокрема, за принципами оцінки 
доцільності їх проведення, об’єктивності та неупередженості здійснення 
перевірок, а також неприпустимості проведення перевірок за анонімними 
заявами та іншими не передбаченими законами підставами.  
Всього протягом 2019 року уповноваженими НКРЗІ посадовими особами 
проведено 214 заходів державного нагляду, в тому числі планових перевірок - 
62; позапланових перевірок - 152.  
Відповідно до Порядку взаємодії Національної комісії, що здійснює 
державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, з Національною 
поліцією України, який затверджений рішенням НКРЗІ від 27.02.2018 № 117, 
наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.02.2018 № 147 та 
зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.03.2018 за № 325/31777, 
уповноваженими НКРЗІ посадовими особами взято участь у проведенні 922 
заходів з виявлення та припинення порушення законодавства в галузі зв’язку, 
які були спрямовані на виявлення та припинення роботи незаконно діючих РЕЗ 
(далі – РЕЗ НДП) власників яких не встановлено.  
За результатами проведених заходів державного нагляду (контролю) за 
2019 рік виявлено 242 порушення законодавства, з них: у сфері телекомунікацій 
- 151, у сфері користування радіочастотним ресурсом України - 91. Для 
26 
запобігання та профілактики порушень законодавства у сфері телекомунікацій 
та користування РЧР України протягом 2019 року на офіційній сторінці НКРЗІ 
в мережі Інтернет щоквартально розміщувалась інформація про типові 
порушення, які було виявлено за результатами державного нагляду.  
Динаміка проведених заходів державного нагляду та участі у проведенні 
заходів з виявлення та припинення порушення законодавства в галузі зв’язку за 
2018 - 2019 рр.  
1000
900
800
700
600
500
400
300
200
100
0
Планові перевірки Позаплановані Заходи з виявлень та 
перевірки усунення порушень
2018 2019
 
Рис 1.1 Діаграма проведених заходів державного нагляду та участі у 
проведенні заходів з виявлення та припинення порушення законодавства в 
галузі зв’язку за 2018 - 2019 рр. 
 
З метою усунення виявлених у 2019 році порушень законодавства в галузі 
зв’язку вжито наступні заходи:  
- НКРЗІ прийнято 2 рішення про винесення розпоряджень про усунення 
порушень ліцензійних умов у сфері телекомунікацій;  
- уповноваженою НКРЗІ посадовою особою видано 21 розпорядження 
про усунення порушень умов ліцензії на користування радіочастотним 
ресурсом України;  
27 
- уповноваженими НКРЗІ посадовими особами видано 54 приписи про 
усунення порушень законодавства в галузі зв’язку (у сфері телекомунікацій - 
27; користування радіочастотним ресурсом України - 27).  
З метою реагування на виявлені за результатами державного нагляду 
(контролю) у 2019 році порушення вимог законодавства, рішеннями НКРЗІ 
було анульовано 18 ліцензій, у тому числі 4 ліцензії на здійснення діяльності у 
сфері телекомунікацій та 14 ліцензій на користування РЧР України.  
За результатами проведення заходів державного нагляду (контролю), а 
також участі у заходах з виявлення та припинення порушень законодавства в 
галузі зв’язку, уповноваженими НКРЗІ посадовими особами до суб'єктів ринку 
телекомунікацій та користувачів РЧР застосовувались санкції відповідно до 
Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Всього 
протягом 2019 року складено 184 протоколи про вчинення адміністративних 
правопорушень.  
У 2019 році уповноваженими НКРЗІ посадовими особами за результатами 
розгляду справ за складеними протоколами про адміністративні 
правопорушення (статті 145, 148-2, 148-4, 188-7 КУпАП) винесено 49 постанов 
про накладення на посадових осіб суб’єктів ринку телекомунікацій та 
користувачів РЧР України адміністративних стягнень у вигляді штрафів на 
загальну суму 85 068 грн, до Державного бюджету України надійшло 70193 грн 
(в тому числі за постановами, винесеними у попередньому періоді). За 
результатами розгляду 80 справ про адміністративні правопорушення за 
статтею 146 КУпАП (у тому числі, направлених у попередні періоди) судами 
призначено адміністративні стягнення у вигляді штрафів на загальну суму 45 
730 грн та прийнято рішення про конфіскацію 26 РЕЗ.  
З метою запровадження ризик-орієнтованого підходу до здійснення 
заходів державного нагляду (контролю) у сфері телекомунікацій та підвищення 
ефективності державного нагляду НКРЗІ у 2019 році проводилась робота, 
спрямована на удосконалення нормативно-правової бази щодо здійснення 
державного нагляду (контролю) – постановою Кабінету Міністрів України від 
28 
06.02.2019 № 191 затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від 
провадження господарської діяльності у сфері телекомунікацій та визначається 
періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) 
НКРЗІ. Розпочату у 2019 році роботу з розроблення інших нормативно-
правових актів, спрямованих на удосконалення процедури проведення заходів 
державного нагляду, планується завершити у 2020 році.  
За результатами заходів державного нагляду (контролю), проведених у 
2019 році, а також при опрацюванні звернень споживачів телекомунікаційних 
послуг, операторів телекомунікацій, вбачаються проблемні питання, які 
негативно впливають на стан розвитку телекомунікацій в Україні, зокрема:  
- здійснення користувачами РЧР України експлуатації РЕЗ без 
відповідних дозволів, а також з порушенням умов дозволів на експлуатацію, 
недотриманням вимог Плану використання радіочастотного ресурсу України, 
що може призвести до порушення умов забезпечення електромагнітної 
сумісності відповідних РЕЗ та створення радіозавад, і, як наслідок, погіршення 
якості надання телекомунікаційних послуг споживачам;  
- значна кількість пошкоджень/викрадень обладнання 
телекомунікаційних мереж зловмисниками, що призводить до тривалої 
відсутності телекомунікаційних послуг, насамперед фіксованого телефонного 
зв’язку, доступу до Інтернету, проводового радіомовлення; 
- значна кількість порушень встановленого порядку маршрутизації 
трафіка через підміну ідентифікаторів міжнародного трафіка на номери 
місцевих мереж та національних мереж рухомого (мобільного) зв’язку, а також 
відсутність у НКРЗІ можливості дієвого реагування з метою припинення таких 
порушень через невідповідність вимог Закону України «Про основні засади 
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» потребам 
ринку телекомунікацій.  
Для вирішення окреслених питань насамперед необхідним є внесення 
змін до законодавчих актів, що регулюють відносини у сфері телекомунікацій 
29 
та користування РЧР України, з метою приведення їх у відповідність 
актуальному законодавству ЄС у сфері електронних комунікацій.  
НКРЗІ продовжує створювати сприятливі організаційно-правові умови 
для задоволення попиту споживачів на якісні телекомунікаційні послуги, 
забезпечення всебічного та періодичного інформування споживачів про якість 
телекомунікаційних послуг, які надаються операторами, провайдерами 
телекомунікацій.  
З метою підвищення рівня інформованості громадськості, відповідно до 
вимог Закону та згідно з вимогами Положення про якість телекомунікаційних 
послуг, затвердженого рішенням НКРЗ від 15.04.2010 № 174, зареєстрованого в 
Міністерстві юстиції України 23.06.2010 за № 429/17724, оператори 
телекомунікацій щороку подають до НКРЗІ звіти про якість послуг за 
встановленою формою.  
Відповідно до Переліку показників якості телекомунікаційних послуг, 
рівні яких підлягають обов'язковому оприлюдненню у 2020 році, затвердженого 
рішенням НКРЗІ від 30.10.2018 № 562, операторами телекомунікацій протягом 
2019 року здійснено випробування показників якості телекомунікаційних 
послуг, рівні яких підлягали випробуванню.  
У встановлений строк звіти про якість телекомунікаційних послуг до 
НКРЗІ надали:  
1. оператори рухомого (мобільного) зв’язку в повному обсязі;  
2. 136 операторів телекомунікацій, що здійснюють діяльність з 
надання послуг фіксованого телефонного зв’язку (65% із зареєстрованих в 
Реєстрі операторів, провайдерів телекомунікацій);  
3. 1306 операторів, провайдерів телекомунікацій, що надають послуги 
із доступу до Інтернету (45% із зареєстрованих в Реєстрі операторів, 
провайдерів телекомунікацій); додатково отримано 532 звітів, від операторів, 
провайдерів телекомунікацій, що надають послуги доступу до Інтернету (з 2918 
внесених до Реєстру). Узагальнена інформація щодо показників якості 
30 
телекомунікаційних послуг, рівні яких підлягають обов’язковому 
оприлюдненню, розміщена на офіційному вебсайті НКРЗІ.  
У звітному році в рамках Проекту Twinning експертами ЄС спільно з 
фахівцями НКРЗІ проводилась робота над розробкою проектів змін до 
законодавчих актів України, які регулюють якість послуг та доступ до ринку у 
сфері телекомунікацій, з метою приведення їх у відповідність з нормативно-
правовою базою ЄС у цій сфері.  
З метою забезпечення споживачів телекомунікаційних послуг 
інформацією щодо встановлених операторами, провайдерами телекомунікацій в 
договорах про надання телекомунікаційних послуг з доступу до Інтернету 
значень мінімальних швидкостей передавання та приймання даних, розроблено 
проект рішення НКРЗІ «Про внесення змін до Положення про якість 
телекомунікаційних послуг», яке схвалено рішенням НКРЗІ від 19.11.2019 № 
540.  
В 2019 році прийнято рішення НКРЗІ від 03.12.2019 № 581 «Про 
затвердження переліків показників якості телекомунікаційних послуг, рівні 
яких підлягають обов’язковому оприлюдненню у 2021 році». Для забезпечення 
всебічного інформування споживачів про рівні 52 якості телекомунікаційних 
послуг, за якими вони надаються операторами телекомунікацій, зазначеним 
рішенням залишено без змін три переліки показників якості для:  
Фіксованого телефонного зв’язку – 9 показників  
Рухомого (мобільного) зв’язку – 8 показників 
Послуг з доступу до Інтернету – 5 показників 
24.12.2019 прийнято рішення НКРЗІ № 629 про схвалення проекту 
рішення НКРЗІ «Про внесення змін до Положення про вимірювання параметрів 
телекомунікаційних мереж з метою здійснення державного нагляду у сфері 
телекомунікацій». Проект зазначених змін передбачає доповнення цього 
Положення відповідними методиками виконання вимірювань параметрів якості 
послуг.  
31 
Для приведення у відповідність переліку показників якості 
телекомунікаційних послуг, встановлених європейськими нормативними 
документами, НКРЗІ проводилась активна робота щодо оновлення нормативно-
правових актів Адміністрації Держспецзв’язку, які визначають вимоги щодо 
рівнів якості телекомунікаційних послуг.  
Також, в 2019 році НКРЗІ спільно з іншими центральними органами 
виконавчої влади за участю інших державних органів продовжувала 
реалізовувати План заходів щодо підвищення якості послуг рухомого 
(мобільного) зв’язку (далі – План заходів), затверджений розпорядженням 
Кабінету Міністрів України від 18.07.2018 № 540-р.  
Планом заходів передбачено розроблення та прийняття низки 
нормативно-правових актів Адміністрацією Держспецзв’язку, НКРЗІ, Кабінету 
Міністрів України та законопроектів, супроводження законопроектів, що 
зареєстровані у Верховній Раді України, а також проведення заходів 
державного нагляду НКРЗІ.  
Основними напрямами діяльності НКРЗІ щодо підвищення якості 
телекомунікаційних послуг на 2020 рік є:  
-продовження виконання заходів спрямованих на покращення всебічного 
та періодичного інформування споживачів про рівні якості телекомунікаційних 
послуг фіксованого телефонного зв’язку, рухомого (мобільного) зв’язку та 
послуг з доступу до Інтернету, які надаються операторами телекомунікацій;  
- продовження виконання Плану заходів щодо покращення якості послуг 
рухомого (мобільного) зв’язку та підготовка спільно з іншими державними 
органами пропозицій Кабінету Міністрів України щодо його оновлення;  
- здійснення контролю якості послуг рухомого (мобільного) зв’язку при 
проведенні заходів державного нагляду;  
-удосконалення підходів в здійсненні контролю якості 
телекомунікаційних послуг;  
-удосконалення нормативно-правової бази для підвищення якості послуг 
зв’язку;  
32 
- створення сприятливих умов та усунення перешкод для впровадження 
використання конвергентних рішень, що надають змогу операторам, 
провайдерам телекомунікацій застосовувати сучасні телекомунікаційні 
технології. фіксованого телефонного зв’язку –9 показників рухомого 
(мобільного) зв’язку – 8 показників послуг з доступу до Інтернету – 5 
показників 53. 
Протягом 2019 року на розгляд до НКРЗІ надійшло 12 557 звернень 
громадян, на 6,7% менше ніж у 2018 році, що пояснюється зменшенням 
кількості споживачів послуг фіксованого телефонного зв’язку (кількість 
звернень з питань надання цих послуг наразі зменшилась на 30,06%).  
 
Рис. 1.2 Динаміка звернень до НКРЗІ протягом 2013-2019 років, од. 
Звернення, які отримано НКРЗІ протягом 2019 року за джерелами 
надходження відображено у таблиці: 
Таблиця 1.1 
Звернення, що отримані до НКРЗІ 
Порядок находження Кількість звернень 
Від громодян поштою 1259 
Через органи влади 11130 
Від громадян на особистому прийомі 3 
Від інших органів, установ, організацій 165 
Разом 12557 
33 
Таблиця 1.2 
Звернення, що отримані до НКРЗІ за видами 
Кількість звернень за видами: Кількість звернень 
Заяви/клопотання 10216 
скарги 2314 
пропозиції 27 
Колективних звернень 62 
Індивідуальних звернень 12495 
Вирішенно позитивно - 17,1%
Відмовленно у задоволенні - 0,1%
Дано роз'яснення - 75%
Звернення що повернуто автору відповідно …
Звернення, що пересилається за …
Звернення, що не підлягає розгляду …
У стадії розгляду - 3,8%
Ряд 5 Ряд 4 Ряд 3 Ряд 2 Ряд 1
0 2000 4000 6000 8000 10000  
Рис. 1.3 Діаграма прийнятих рішень заявок до НКРЗІ 
Протягом 2019 року НКРЗІ забезпечено проведення особистого прийому 
Головою та членами НКРЗІ, а також функціонування в НКРЗІ телефонної 
«гарячої лінії» для звернень громадян, з метою налагодження зворотного 
зв’язку із споживачами. На особистий прийом до Голови та членів НКРЗІ, а 
також на „гарячу лінію” НКРЗІ протягом 2019 року звернулося 188 громадян. 
Крім того, до громадської приймальні НКРЗІ звернулося 840 громадян.  
34 
Фіксований телефонний зв'язок
Рухомий (мобільний) зв'язок
Проводове радіомовлення
Доступ до мережі Інтернет
Інші питання не пов'язані з видами послуг
Сфера користування РЧР
Поштовий зв'язок
0 1000 2000 3000 4000 5000 6000
Столбец2 Столбец1 Ряд 1
 
Рис. 1.4 Діаграма динаміка звернень за видами послуг за 2019 рік  
 
8000
7000
6000
5000
4000
3000
2000
1000
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019
Фіксований телефоний зв'язок Рухомий мобільний зв'язок
Проводне радіомовлдення Доступ до мережі Інтернет
Поштовий зв'язок Сфера користувача РЧР
Інші питання
 
Рис. 1.5 Динаміка структури звернень за видами послуг 2015-2019 роки 
Водночас, у ході розгляду звернень НКРЗІ детально опрацьовувалась 
інформація операторів, провайдерів телекомунікацій з питань, що 
порушувались громадянами. Зокрема, у 2019 році на підставі 44 звернень 
споживачів телекомунікаційних послуг уповноваженими НКРЗІ посадовими 
особами для здійснення державного нагляду проведено 18 позапланових 
перевірок суб’єктів ринку телекомунікацій, за результатами яких видано 2 
35 
приписи про усунення виявлених порушень та складено 6 протоколів про 
адміністративні правопорушення.  
 
1.4. Зарубіжний досвід державної політики в сфері зв’язку та 
телекомунікації 
 
Електронний зв’язок є однією з основних сфер національної та світової 
економіки, визначальними для темпів економічного розвитку та масштабів 
задоволення соціальних та індивідуальних потреб. З цієї причини 
телекомунікаційний сектор та суміжні галузі представляють особливий інтерес 
для органів Європейського Співтовариства та її держав-членів  
З метою належного спрямування розвитку електронного зв'язку державні 
органи погоджуються з телекомунікаційною політикою, яка враховує поточні 
та майбутні потреби в бюджетному вкладі. Крім тогог, вона встановлює 
стратегічну мету і визначає темпи реалізації окремих цілей на різних. 
Структура та зміст цієї політики сформульовано з урахуванням відповідних 
міжнародних угод (наприклад, у Європейському Союзі, Світовій організації 
торгівлі тощо). 
Телекомунікації, а ширше кажучи - електронні комунікації, належать до 
основного набору інструментів, що дозволяють формувати економічний та 
соціальний розвиток з визнаним напрямком трансформації та розвитку 
суспільства. Успішна реалізація стратегії.  
Держави-члени Європейського економічного співтовариства 
(попередники Європейського Співтовариства) розуміють важливість 
телекомунікацій для економічного та соціального розвитку, зокрема для Росії, 
задоволення попиту на телефонні послуги з боку населення, відповідно до 
принципу загальної доступності та доступності стандартної телефонної 
послуги. Вважалося, що кожна сім'я має право на телефон на доступних 
фінансових умовах, і діяльність, яка реалізує це право, є соціально-
цивілізаційний обов'язок держави.  
36 
Розвиток значною мірою залежить від масштабу розширення мережевої 
інфраструктури та інноваційного характеру прикладних рішень, особливо в 
інформаційних послугах та мультимедійних технологіях. Телекомунікації 
забезпечують швидкий потік інформації, що важливо для підйому та 
результативності усіх галузей національної економіки, великих та віддаленних 
суб'єктів господарювання, до яких належать: банківська системи та фондової 
біржі, торгівля, транспорт, туризм та інші відділення сфери послуг.  
Міжнародна, діяльність транснаціональних компаній, міграція 
виробництва та галузей з однієї регіону чи континенту до іншого, саме ті 
фактори міжнародного економічного життя суттєво залежать від сучасності та 
масштабів телекомунікаційної інфраструктури національний, регіональний та 
глобальний. Таким чином, можна говорити про прямий і непрямий внесок 
сектору телекомунікації до національного доходу. 
Позитивні приклади використання державою монополії для прискорення 
розширення та модернізації національної телекомунікаційної інфраструктури та 
збільшення доступності основних послуг можна спостерігати при розвитку 
суспільного телекомунікаційного зв'язку в багатьох країнах, наприклад: в 
Австралії, Франції, Іспанія, Японія, Південна Корея, Норвегія, Швейцарія та 
Туреччина. Для ілюстрації взаємозв'язку міжактивну протелекомунікаційну 
політику держави із вільною ринковою економікою та розвитком 
телекомунікаційної інфраструктури. У країнах з активною політикою на 
розвиток інфраструктури та інноваційні інвестиції в телекомунікації, до яких до 
кластерів належать Франція, Іспанія, Південна Корея. і в Туреччині, і в країнах 
з обмеженою діяльністю телекомунікації, де телекомунікаційна політика 
визначалася відповідно до законів ринку, співпраця стосується Японії, 
Великобританії та Італії. У 1969 р. Стаціонарна інфраструктура була 
найкращою вона була розроблена у Великобританії, Японії та Італії; ці країни 
досягли щільності абонентів старше 11. Телефонна мережа у Франції 
характеризувалася значно гіршими показниками та Іспанії; обидві країни мали 
подібний рівень телефонії з щільністю нижче 8. Особливо низький рівень 
37 
телефонії був у Південній Кореї. та Туреччина: щільність 1,39 та 0,96 
відповідно, тобто значно нижчеб щільність у Польщі - 3,10. В результаті 
реалізації прискорених планів розвитку телекомунікацій.   
38 
РОЗДІЛ ІІ 
АНАЛІЗ СТАНУ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНІ 
 
2.1 Якість телекомунікаційного зв'язку в Україні  
 
Якість зв'язку в Україні залишає бажати кращого. На це впливає безліч 
факторів, від технічних причин до міфів. 
Одна з головних проблем в цій сфері як не дивно є монополізація. У 
безлічі сіл діє один провайдер це Укртелеком. Послуги даного провайдера 
дорогі і поганої якості. Як приклад у багатьох містах якщо відбувається 
крадіжка кабелю, то багатоквартирний будинок може залишитися без інтернету 
на довгий час. Якщо це відбувається в селі, то на лагодження йдуть багато 
місяців, в деяких випадках роки. Зараз буде розглянуто основні причини 
поганого зв’язку в Україні: 
Архаїчне регулювання частот. В Україні заборонено багато простих 
речей, які працюють в інших країнах. Найгірше - відсутність технологічної 
нейтральності. Якщо у оператора є частоти - він не має права сам вирішити, що 
на них робити (наприклад, зв'язок 3G або 4G). Замість нього це вирішує 
регулятор. 
Багато частот трохи продані або недоступні для швидкого інтернету в 
форматі 4G.  
Військові. У наших військових забагато частот, на яких в країнах НАТО 
давно працюють мобільні оператори. 
Телебачення. В Україні на частотах 700-800 МГц працює «Зеонбуд», який 
ніяк не можуть зрушити.  
Маленький ARPU (дохід на одного клієнта) у операторів. Зараз він 
становить 70 грн - тобто менше $ 3. У Європі цей показник сягає 20 євро. Всі 
світові телеком-групи мають чіткі обмеження - інвестувати в себе не більше 
20% річного доходу. Якщо вкласти більше - курс акцій може впасти, тому їх 
головні офіси забороняють перевищувати цей ліміт.  
39 
Доступ до державної інфраструктурі. Це велика проблема для міст. 
Особливо тих, де постійно будуються нові висотки і переривають існуюче 
покриття. У всьому світі оператор має право поставити вишку на даху будівлі, 
що належить державі, на зразок райради, поліції, школи, лікарні. В нашої 
держави закон прийнятий, але не діє від слова зовсім. В результаті вишки 
ставлять не там, де радять планувальники мережі, а там, де вдалося домовитися.  
Ліміти на випромінювання базових станцій. Їх максимальна потужність в 
Україні в 10 разів менше, ніж в Європі, і в 100 разів менше, ніж в США.  
Масові перерізання кабелю в колодязях. У всіх мобільних операторів 
кабель - це оптика. Полюють в основному за кабелями «Укртелекому», у якого 
багато міді, але щоб було швидше, рубають всі кабелі відразу. Поліція з ними 
не бореться, тому часто пропадає зв'язок в цілих районах і навіть малих містах.  
Розвиток ринку електронних комунікацій забезпечується, перш за все, 
впровадженням нових технологій, створенням на їх основі нових послуг та 
сервісів. В силу низки обставин Україна опинилася в списку світових 
технологічних аутсайдерів. Але за останні кілька років, завдяки позитивним 
змінам у сфері державного управління, налагодженню конструктивного діалогу 
між учасниками ринку та представниками всіх гілок влади вдалося значно 
скоротити цей технологічний розрив. В 2015 році в мережах українських 
операторів мобільного зв`язку було запроваджено 3G-технологію. В 2016 році 
незалежним європейським консультантом компанією Analysys Mason Limited 
(Analysys Mason) було проведено дослідження стану розподілу радіочастотного 
ресурсу України та представлено пропозиції щодо вирішення проблемних 
питань для впровадження системи рухомого (мобільного) зв’язку четвертого 
покоління.  
В 2017 році, на основі цих досліджень, Комісією були розроблені, 
узгоджені із операторами ринку та внесені всі необхідні зміни в нормативно-
правову базу для проведення прозорих та конкурентних торгів щодо видачі 
ліцензій на впровадження нової технології з урахуванням всіх особливостей 
українського ринку та необхідності забезпечення безперервності надання 
40 
послуг абонентам. І сьогодні вже впевнено можна сказати, що в 2018 році 
українські споживачі отримають можливість користуватися сучасними 
послугами зв`язку із застосуванням LTE-технології.  
Впровадження в Україні нових технологій – це потужний поштовх для 
розвитку ринку телекомунікацій та пов`язаних із ним інших сегментів 
економіки, це нові інвестиції та робочі місця для наших громадян, це 
підвищення іміджу країни на світових ринках та нові можливості для реалізації 
амбітних планів щодо інтеграції до єдиного європейського телекомунікаційного 
простору.  
LTE-мережі можуть стати складовою у вирішенні питання щодо 
забезпечення послугами широкосмугового доступу на всій території країни. 
Розбудова інформаційної інфраструктури широкосмугового доступу до мережі 
Інтернет та підвищення якості послуг є ключовим завданням на наступні роки. 
За ініціативи НКРЗІ в 2017 році було розроблено та впроваджено значну 
кількість нормативно-правових змін, спрямованих на лібералізацію ринку, 
зменшення бар`єрів входження на ринок та регуляторного впливу на діяльність 
операторів, провайдерів телекомунікацій. НКРЗІ проводить системну роботу 
щодо забезпечення умов розвитку телекоммереж за рахунок спроще 
Система державного регулювання складається з наступних складових:  
1) інструментів нормативного регулювання;  
2) регуляторних процесів;  
3) інститутів; 
4) політики регулювання.  
Інструменти нормативного регулювання можуть охоплювати широкий 
діапазон: від законів й нормативних актів, які видаються урядом чи незалежним 
регулятором до дозволів і ліцензій, які видаються органами місцевого 
самоврядування.  
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку 
та інформатизації, на своєму черговому засіданні, що відбулося 30 жовтня 2018 
року, прийняла рішення про затвердження переліків показників якості послуг, 
41 
рівні яких підлягають обов’язковому оприлюдненню операторами 
телекомунікацій у 2020 році та відповідному проведенні випробувань протягом 
2019 року [1].  
Дане рішення прийнято відповідно до пункту 3.2 Положення про якість 
телекомунікаційних послуг.  
Для забезпечення всебічного інформування споживачів про рівні якості 
телекомунікаційних послуг, які надаються операторами, зазначеним рішенням 
Комісії затверджено три переліки показників якості, а саме для: фіксованого 
телефонного зв’язку – 9 показників, мобільного (рухомого) зв’язку – 8 
показників, послуг із доступу до Інтернету – 5 показників.  
Інформація щодо переліків показників якості телекомунікаційних послуг, 
рівні яких підлягають обов’язковому оприлюдненню представлено в розрізі 
рухомого (мобільного) зв’язку: 
1. Відсоток рахунків, на які були отримані звернення від споживачів щодо 
їх некоректності (неправильності).  
2. Відсоток неуспішних викликів для національних викликів.  
3. Коефіцієнт недоступності мережі.  
4. Відсоток встановлених з’єднань, які закінчились передчасним 
роз’єднанням не за ініціативою абонента для національних з’єднань.  
5. Відсоток неуспішних спроб приєднання до мережі з комутацією 
пакетів.  
6. Відсоток з'єднань, що відповідають нормам за якістю передачі мовної 
інформації, для методів оцінки за автоматичним методом вимірювання якості 
передачі мови.  
7. Середня швидкість передавання даних (для HTTP)1.  
8. Відсоток недоставлених повідомлень SMS.  
Дані операторів телекомунікацій щодо якості послуг рухомого 
(мобільного) телефонного зв'язку, рівні яких підлягають обов’язковому 
оприлюдненню у 2019 році, ми можемо побачити у таблиці 1.  
42 
З даної таблиці видно, що дані операторів телекомунікацій щодо якості 
послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку, рівні яких підлягають 
обов’язковому оприлюдненню у 2019 році першочерговою є Приватне 
акціонерне товариство «ВФ УКРАЇНА».  
Як засвідчує світовий досвід розвинутих країн щодо ефективності 
регулювання ринку телекомунікаційних послуг, основними засадами в її 
досягненні є наступні пропозиції:  
‒ скорочення регуляторних обмежень до мінімуму, необхідного для 
забезпечення якості обслуговування, включаючи універсальні послуги, а також 
для вирішення проблеми обмежених ресурсів;  
‒ регулювання сфери телекомунікацій повинно бути предметом перевірки 
міри його застосування та більшої прозорості;  
‒ незалежності регулятора в сфері телекомунікацій із відсутністю 
відповідальності перед будьяким постачальником базових телекомунікаційних 
послуг та неупередженістю в рішеннях по відношенню до всіх учасників ринку;  
‒ регуляторна діяльність має бути спрямована на спрощену процедуру та 
забезпечення гарантії взаємоз'єднання, посилення конкуренції для розподілу 
радіочастот, а також зменшення витрати на ліцензування 
Дані операторів телекомунікацій щодо якості послуг рухомого 
(мобільного) телефонного зв'язку у відповідності до показників 
Проте зазначені заходи щодо підвищення ефективності регулювання 
ринку телекомунікаційних послуг мають ґрунтуватися на виявлені проблем, 
повну діагностику чинників та інституціональних стимулів, що полягають в 
основі проблемі, вибору інструментів регуляторної політики. Саме на основі 
інструментів регуляторної політики може забезпечуватися підвищення рівня 
конкуренції в користуванні телекомунікаційними мережами та послугами, що 
продукуватиме зниження тарифів та інноваційні пропозиції 
телекомунікаційних послуг і технологій, які визначають здатність економіки 
повністю брати участь в глобальних процесах. 
43 
В україні діють такі провайдери: Київстар, укртелеком, Data-Group, Воля 
та інші. У кожного з цих провайдерів є свої переваги та недоліки. Зараз в цьому 
пункту буде розглянуто кожен з цих провайдерів  
Свою історію в Україні компанія почала ще 1994 року, а вже 9 грудня 
1997-го в мережі Київстар пролунав перший дзвінок.  
Найбільший оператор телекомунікацій України, який надає послуги 
зв'язку та передачі даних на основі широкого спектра мобільних і фіксованих 
технологій, у тому числі 4G. Абонентами компанії є понад 26 млн клієнтів 
мобільного зв'язку і понад 1 млн клієнтів фіксованого широкосмугового 
інтернету. 
Київстар входить до складу VEON, однієї з найбільших у світі 
інтегрованих телекомунікаційних компаній, з головним офісом у Нідерландах. 
Компанія працює на ринках країн СНД, Європи, Азії, Африки, а її акції 
знаходяться у вільному обігу на біржі NASDAQ (Нью-Йорк) та Euronext 
(Амстердам). 
Київстар досяг значних успіхів завдяки інвестиціям в розвиток мобільної 
мережі, яка охоплює всі великі та малі міста України, а також понад 28 тис. 
сільських населених пунктів, усі основні національні й регіональні траси, 
більшість морських та річкових узбереж. Компанія надає роумінгові послуги в 
195 країнах на п'яти континентах  
Київстар забезпечив понад 50 мільярдів гривень надходжень до 
держбюджету у вигляді податків та обов'язкових платежів і майже 35 мільярдів 
гривень інвестицій у розвиток телеком-інфраструктури України. 
Як національний телеком-оператор, Київстар активно сприяє модернізації 
телеком галузі Україні и впроваджує інноваційні послуги. Так, 1998 року 
компанія першою запропонувала абонентам послугу SMS, а 2000-го - першою 
почала надавати доступ до мережі інтернет за технологією WAP. Також 
Київстар першим впровадив «пакетні» тарифні плани без плати за хвилини та 
скасував помегабайтну тарифікацію інтернету. 
44 
Компанія, першою серед телеком-операторів України, повністю 
модернізувала комутаційну мережу для підготовки до запровадження 
технологій швидкісної мобільної передачі даних. У мережі Київстар 
встановлено новітнє обладнання, що підтримує стандарти зв'язку 3G, 4G та 
LTE. 
Щороку Київстар реалізує суспільно значущі та благодійні програми, а 
також є одним з найбільших платників податків, кращим роботодавцем України 
та компанією з найвищою репутацією на телеком ринку. 
Як національна компанія, що була створена українцями для українців, 
Київстар приділяє значну увагу соціальній відповідальності бізнесу і реалізує 
проекти, що спрямовані на розвиток України:  
1) «Зроби свій внесок» – загальнонаціональна соціально-освітня 
ініціатива компанії «Київстар» у рамках глобальної програми «Make Your 
Mark», яка реалізується міжнародною групою VEON. Проект орієнтований на 
підтримку талановитих школярів, студентів-програмістів, стартаперів і 
молодих підприємців. Ініціатива передбачає підтримку українських школярів, 
які показують найкращі результати у точних дисциплінах – природничих 
науках, технологіях, включаючи інформаційні, інженерії, робототехніці та 
математиці; 
2) Radar TECh - це технологічний кластер, що є частиною 
інноваційно-креативного центру ВДНГ. Головна мета Radar TECh – створення 
екосистеми, що передусім сприятиме реалізації ідей, зростанню та розвитку 
секторів української економіки; 
3) Kyivstar Business Hub. Цей проект має на меті розвиток духу 
підприємництва та технологічних навичок у молоді. З-поміж іншого, ініціатива 
«Зроби свій внесок» орієнтована на стимулювання створення та розвитку 
молодими людьми соціально-значущих програмних продуктів, які побудовані 
на мобільних технологіях; 
4) Ініціативи, спрямовані на формування культури користування 
мобільним зв'язком та безпечне користування інтернетом дітьми; 
45 
5) Активна участь у волонтерських програмах; 
6) Системна допомога підшефним закладам для дітей-інвалідів та 
геріатричним центрам.  
7) Київстар є дуже надійним та безпечним; 
8) З «Київстар» кожен може завжди бути впевненим у якості 
покриття, а саме: стабільно високій якості сигналу, чіткій передачі звуку, 
швидкому та стабільному з’єднанні. 
Послуги інтернет у понад 2,3 тис. населених пунктах, 50 тис. км ВОЛЗ, 2 
дата-центри загальною ємністю 4,3 тис. Units, 10 тис. об'єктів нерухомості по 
всій країні, Один з найбільших платників податків та зборів в Україні – 2 млрд 
грн, 4 млн абонентів фіксованої телефонії, 1,35 млн абонентів інтернет, 400+ 
тис. абонентів на модернізованій мережі, 21 тис. співробітників 
Результати діяльності за 2018 рік Протягом 2018 р Укртелеком тестував 
та впроваджував на своїх мережах нові технології, здійснено інвестиції в 
розвиток волоконно-оптичних мереж доступу за технологіями FTTb, FTTc та 
FTTh,  використано найсучасніші типи конструкції кабелю та волоконних 
світловодів, які відповідають стандартам G.652.D та G.657.A. Більшість 
волоконно-оптичних кабелів, що використовується ПАТ «Укртелеком», 
вітчизняного виробництва, впроваджено технологію щільного та розрідженого 
спектрального ущільнення WDM (Wavelength Division Multiplexing, з англ. – 
«спектральне ущільнення каналів»), що дозволило побудувати найсучасніші 
лінії зв’язку 26  
Укртелеком бере участь у розробці галузевих та національних 
нормативно-технічних документів, зокрема Національної програми з розвитку 
широкосмугового доступу до мережі Інтернет. 
 
46 
Структура персоналу компанії на кінець 2018 р. (загалом 20 578)
0
0,1
0,49
0,41
Робітники Спеціалісти Керівники
 
 
Рис 2.1 Діаграма сруктура персоналу компанії «Укртелеком» 
В ПАТ «Укртелеком» діє профспілкова організація, що входить до складу 
профспілки працівників зв‘язку України Адміністрація ПАТ «Укртелеком» та 
Об’єднана профспілкова організація раз на півроку звітують про виконання 
умов колективного договору, який у 2018 році виконаний в повному обсязі 
Таблиця 2.1 
Проекти з навчання та розвитку на ПАТ «Укртелеком» 
Група працівників Програми Сутність Навчено працівників 
у 2018 р. 
Керівники Академія Розвиток упр. Компетенцій 106 
менеджменту у керівників вищ. ланки 
 Школа Розвиток упр. Компетенцій 634 
менеджменту у керівників сер. ланки 
Спеціалісти з продажів В2С Розвиток навичок з 3035 
продажів 
 В2В Розвиток навичок з 430 
продажів 
 Sales Fit Розвиток навичок з 1010 
продажів у фахівців ЦОА 
Спеціалісти технічної Тех. навчання Навчання проф. навичкам 367 
дирекції 
Всі співробітникі Один день із життя Розвиток корпоративних 1469 
співробітника компетенцій 
 Організація Навчання проф. навичкам у 177 
зовнішнього зовн. провайдерів 
навчання 
Всього   7228 
 
Відповідно до законодавства України Укртелеком забезпечує зв'язок 
майже 500 тис. громадян пільгових категорій. 
Серед них:  
47 
- Багатодітні сім’ї  
- Вдови ліквідаторів ЧАЕС  
- Ліквідатори ЧАЕС 1-ї та 2-ї категорій  
- Учасники бойових дій - Інваліди I та II груп  
- Ветерани державних служб (пожежники, МВС тощо). 
Як соціально відповідальна компанія, Укртелеком продовжує надання 
послуг пільговим категоріям громадян незважаючи на значну заборгованість 
 
195
190
190
185 182
180
175
170
165 161
160
155
150
145
Категория 1
2016 161
2017 182
2018 190
2016 2017 2018
 
Рис. 2.6 Діаграма заборгованості у Києві 
 
80,7
Категория 1 24,313,6
13,3
8,9
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
Категория 1
Київ 80,7
Київська обл. 24,3
Житомирська обл. 13,6
Чернігівська обл. 13,3
Вінницька обл. 8,9
Київ Київська обл. Житомирська обл. Чернігівська обл. Вінницька обл.
 
48 
Рис. 2.7 Діаграма заборгованості по областям 
 
 «Інтертелеком» - національний оператор мобільного зв'язку, що надає 
послуги мобільного та фіксованого зв'язку за технологією CDMA, а також 
безлімітний 3G інтернет на швидкості до 14,7 Мбіт/с. 
Компанія створена в 2001 році, і за 18 років існування увійшла в четвірку 
найбільших мобільних операторів країни, а впровадження інноваційних 
технологій дозволило нам стати лідером в частині надання послуг мобільного 
3G інтернету. 
Зона покриття 3G Інтертелеком не має аналогів в Україні – 3G мережа 
оператора охоплює всі обласні центри та понад 14 000 населених пунктів, в 
яких проживає 85,8% населення. Також покриттям забезпечені всі основні 
автомобільні та залізничні шляхи сполучення, що дозволяє абонентам 
користуватися послугами зв'язку та високошвидкісного 3G інтернету під час 
подорожей по всій країні. 
Завдяки технологічному лідерству «Інтертелеком» забезпечує своїм 
абонентам можливість використовувати прогресивні технології в світі. 
Ми першими в Україні в 2008 році впровадили мережу третього 
покоління - 3G (технологія EV-DO Rev.A). А потім в 2011 році першими і 
єдиними провели апгрейд мережі до технології EV-DO REV. B+, що дозволило 
абонентам використовувати 3G інтернет на унікальній для країни швидкості до 
14,7 Мбіт. 
Вперше в Україні, ми реалізували програму телефонізації та 
інтернетизації сільської місцевості. Завдяки зусиллям нашої команди і 
можливостям технології CDMA, вдалося зробити швидкісний інтернет 
доступним у найвіддаленіших куточках нашої країни. 
Оператор «Інтертелеком» надає послуги в стандарті CDMA. Серед його 
основних переваг: 
-висока якість зв'язку завдяки використанню сучасних систем кодування 
мови і високої завадостійкості; 
49 
-висока конфіденційність зв'язку - вбудований алгоритм кодування і 
розподіл інформації по широкому спектру сигналу забезпечують захист від 
несанкціонованого доступу і прослуховування; 
-безпека для здоров'я завдяки значенню вихідної потужності, яке в 
декілька разів менше аналогічних показників в інших стандартах. 
З кожним роком мобільні платіжні системи і хмарні сервіси набирають 
все більшу популярність. І практично в кожному з них використовуються 
персональні дані абонентів: номери телефонів, банківських карток, пін-коди та 
паролі. Питання збереження інформації, яке раніше було актуальне в 
основному для бізнесу, тепер гостро постає і перед рядовими користувачами. 
Оператор «Інтертелеком» вже понад 14 років надає послуги зв'язку в 
стандарті CDMA, який є найбільш безпечним з усіх відомих стандартів зв'язку 
в світі. Таким чином, особисті і корпоративні дані абонентів компанії 
максимально захищені завдяки самому стандарту CDMA. 
Стандарт зв'язку CDMA (Code Division Multiple Access) колись 
розроблявся і впроваджувався у військових цілях, але був розсекречений в 80-х 
роках ХХ століття і став широко використовуватися по всьому світу. Від 
військового минулого CDMA «успадкував» всі переваги в частині захищеності 
зв'язку зокрема, вбудований алгоритм кодування сигналу.  
Завдяки стандарту CDMA дані абонентів «Інтертелеком» перебувають у 
повній безпеці під надійним захистом. На сьогоднішній день оператор 
«Інтертелеком» є національний оператор мобільного зв'язку і надає послуги 
голосового зв'язку і 3G інтернету на території понад 14 тисяч населених пунктів 
у всіх областях країни, основних шляхів автомобільного та залізничного 
сполучення. 
Оператор «Інтертелеком» пропонує вигідні тарифні плани для 
використання безпечного голосового зв'язку і передачі даних в мережі інтернет. 
Безлімітне спілкування всередині мережі та на міські номери, швидкість 
передачі даних до 14,7 Мбіт/с і найкраща територія покриття в Україні - 
підберіть оптимальний варіант для користування. 
50 
Підключити вибрану пропозицію можна на будь-який пристрій, яке 
підтримує стандарт CDMA. Широкий вибір таких пристроїв сьогодні 
представлений в продукції компаній Apple, Samsung, HTC, Huawei і т. д. 
Товариство з обмеженою відповідальністю «лайфселл» (далі – 
«лайфселл» або «Компанія») розпочало свою діяльність в Україні у лютому 
2005 року. Компанія була зареєстрована як Товариство з обмеженою 
відповідальністю «Астеліт» згідно із законодавством України. У лютому 2016 
року назву було змінено на ТОВ «лайфселл» у зв’язку з ребрендингом.  
Компанія «лайфселл» - цифровий оператор із головним офісом у Києві та 
регіональними в Дніпрі, Харкові, Одесі та Львові, який надає своїм 
користувачам унікальний перелік цифрових послуг, серед яких мобільний 
зв'язок, передача текстових повідомлень, Інтернет та багатофункціональний 
месенджер (BiP), телебачення (TV+), розваги (lifecell Журнали), підтримка 
музикального онлайн-сервісу (fizy), хмарні рішення (lifebox) тощо. .  
Юридична адреса Компанії: вул. Солом'янська 11А, Київ 03110, Україна.  
Станом на 31 грудня 2019 року, 31 грудня 2018 року та 01 січня 2018 року 
єдиним учасником Компанії був Lifecell Ventures Cooperatief U.A. (Нідерланди), 
якому належало 100,00% акцій статутного капіталу Компанії.  
Станом на 31 грудня 2019 року, 31 грудня 2018 року та 01 січня 2018 року 
Компанія володіє дочірньою компанією Товариство з обмеженою 
відповідальністю «Пейселл», частина якої складає 99.9% власного капіталу 
(частка учасника)  
Органами управління та контролю Компанії є:  
1. Загальні збори учасників Компанії – вищий орган Компанії;  
2. Наглядова Рада Компанії – регулюючий та контролюючий орган 
Компанії;  
3. Головний виконавчий директор Компанії – виконавчий орган 
Компанії.  
Вищим органом управління Товариства є його Загальні збори учасників. 
Однією з головних компетенцій Загальних зборів є визначення основних 
51 
напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів і звітів про їх 
виконання; затвердження щорічних економічних і фінансових планів і звітів 
про їх виконання.  
Наглядова рада Компанії є регулюючим та контролюючим органом, що 
здійснює контроль за фінансовогосподарською діяльністю Компанії. Наглядова 
рада утворюється з представників, призначених Учасниками Компанії. 
Наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом Компанії, контролює 
та регулює діяльність Головного виконавчого директора. Основними 
завданнями Наглядової ради є визначення політики Компанії з метою 
збільшення її прибутковості та конкурентоздатності; забезпечення стійкого 
фінансово-економічного стану Компанії; моніторинг процесу складання 
фінансової звітності та виконання завдань з обов’язкового аудиту фінансової 
звітності; визначення політики Компанії з метою збільшення її прибутковості 
та конкурентоздатності.  
Виконавчим органом Товариства, що здійснює керівництво його 
поточною діяльністю, є Головний виконавчий директор Товариства. Головний 
виконавчий директор підзвітний Загальним зборам і Наглядовій раді. Інші 
директори Товариства призначаються Головним виконавчим директором за 
погодженням з Наглядовою радою. 
Загальний дохід Компанії за 2019 рік збільшився на 13.6% на річній 
основі і досяг 5 983 804 тисяч гривень порівняно з 5 268 521 тисяч гривень у 
2018 році. Таке зростання пояснюється збільшенням прибутку від мобільного 
інтернету за рахунок постійно зростаючого споживання трафіку в мережі. 
На річній основі активна 3-місячна абонентська база Компанії у 2019 році 
зросла на 1.4% - до 7.4 млн. гривень (порівняно з 7.3 млн. гривень у 2018 році). 
Проникнення в продовжувало зростати, в результаті чого збільшилась активна 
3-місячна абонентська база 4.5G користувачів – 50% від усієї абонентської бази 
lifecell. У 2019 році загальна активна 3-місячна абонентська база 3G+ і 4.5G 
користувачів перевищила 4.3 мільйона, а споживання даних на одного 
користувача зросло на 62%. 
52 
За 2019 рік активний 3-місячний ARPU виріс на 25.3% порівняно з 
аналогічним періодом минулого року і становив 71.8 гривні порівняно з 57.3 
гривні у 2018 році. Зростання ARPU зумовлено активним використанням 
клієнтами послуг мобільного інтернету та додаткових послуг. За 2019 рік 
показник 12-місячного активного MoU зріс на 2.8% порівняно з аналогічним 
періодом минулого року. 
У 2019 році Компанія досягла позитивної динаміки усіх основних 
показників – абонентська база та зростання доходів, споживання трафіку та 
LTE-користувачі. Компанія також залишається лідером ринку з показником 
проникнення смартфонів серед абонентів мережі на рівні 80% наприкінці 2019 
року. У 2019 році Компанія розширила портфоліо діджитал-продуктів, будучи 
першим оператором серед «Великої трійки», який запустив послугу eSIM, та 
запропонувала своїм клієнтам послугу віртуального номеру на базі месенджера 
BiP. У 2020 році Компанія постійно інвестуватиме у розгортання LTE-мережі та 
пропонуватиме своїм абонентам і бізнес-клієнтам найбільш ефективні 
продукти, надійний сервіс та смарт-рішення. 
Пріоритетними для Компанії є розвиток послуг з діджиталізації бізнесів 
та розробка мобільних фінансових послуг (Пейселл). Окрему увагу Компанія 
приділяє вивченню IoT платформ та продуктів інтернету речей, як потенційну 
сферу нових послуг компанії.  
Підтримка технічної освіти молоді в галузі мобільних телекомунікацій - 
один із пріоритетів Компанії, тому вже кілька років поспіль Компанія відкриває 
навчальні телеком-лабораторії в провідних вишах країни. Такі лабораторії 
дають можливість студентам телекомунікаційних спеціальностей відпрацювати 
актуальні практичні навички, а українському ринку мобільного зв’язку 
отримати грамотних та підготовлених спеціалістів.  
Перша лабораторія була відкрита в Інституті телекомунікаційних систем 
Київського національного університету України «Київський політехнічний 
інститут» за підтримки Ericsson в 2016 році. Другу аудиторію Компанія 
запустила у Національному університету «Львівська політехніка».   
53 
Навчальна телеком-лабораторія в Харківському національному 
університеті радіоелектроніки стала третьою в рамках проекту «lifecell 
університети» в 2018 році. Також у Харківському національному університеті 
радіоелектроніки у 2019 році було відкрито лабораторію мережної безпеки та 
надійності у на кафедрі ІКІ імені В.В. Поповського.  
Компанія першою в Україні почала розгортати мережі інтернету речей 
стандартів LoRaWAN та NB-IoT.  
Розбудова Національної мережі інтернету речей стандарту LoRaWAN 
стартувала в партнерстві з компанією IoT Ukraine у липні 2018 року. Вона 
забезпечить можливість підключення мільйонів різноманітних пристроїв, щоб 
надавати будь-якому предмету чи процесу цифрових властивостей та 
підтримувати smart-рішення для різних галузей економіки (розумного міста, 
розумного дому, моніторингу довкілля, охорони здоров’я, логістичних сервісів 
тощо).  
У грудні 2018, Компанія за підтримки Ericsson, Odine Solutions та 
Affirmed Networks почала розгортати першу в країні робочу мережу NB-IoT для 
розумних пристроїв розробки ПАТ «Київгаз», яка дозволяє дистанційно 
зчитувати показання газових лічильників, відстежувати стабільність подачі газу 
та вчасно попереджати ймовірні витоки газу.  
У 2019 році, Компанія продовжила розгортати сегмент мереж NB-IoT, 
реалізуючи успішні пілотні проекти з державними та приватними компаніями в 
енергетичному секторі, що продемонстрували переваги рішень на базі LTE-
технології.  
Відповідно до стратегії цифрових послуг Групи Turkcell, Компанія 
продовжує збільшувати проникнення інноваційних цифрових послуг, 
запускаючи нові пропозиції, щоб задовольнити потреби як роздрібних, так і 
корпоративних клієнтів.  
Компанія продовжує надавати своїм клієнтам провідні цифрові послуги 
Turkcell, які включають BiP, lifebox, fizy, My lifecell, Newsstand. 
Експериментуючи над новими моделями каналів продажу, Компанія також 
54 
представила перші «цифрові кіоски» у великих торгових центрах Києва, що 
дозволило клієнтам купувати сім-карти 24/7.  
Використовуючи якість мереж 4G та 3G як основи інноваційних 
цифрових сервісів, Компанія залучає нових абонентів, які генерують потужний 
ARPU.  
Крім того, середнє споживання даних на одного користувача 
збільшується в річному обчисленні, в основному за рахунок споживання даних 
4G.  
Компанія досліджує шляхи впровадження 5G та у партнерстві з Ericsson 
Україна провели перший в Україні відкритий 5G демо-тест. Компанія та 
Ericsson Україна розгорнули перший демонстраційний сегмент мережі 5G у 
травні 2019 року та представили передові можливості технології мобільного 
Інтернету п'ятого покоління на Шведсько-українському бізнес-форумі у Києві. 
Тест на швидкість 5G проводився за участі державних чиновників, 
регулюючого органу та засобів масової інформації, де була досягнута 
швидкість завантаження в 25,6 Гбіт/с, в ультрависокій смузі частот 28 ГГц.  
Портативність мобільних номерів (MNP) була представлена в травні 2019 
року. lifecell продемонстрував найкращі позитивні результати роботи на ринку. 
Компанія також була першою серед усіх операторів, яка надала можливість 
безкоштовної онлайн-реєстрації своїм клієнтам через ідентифікацію за 
допомогою банківської платіжної картки (Bank ID).  
Компанія була першою в Україні оператором, який запропонував eSIM 
своїм клієнтам у листопаді 2019 року. Крім того, Компанія розширила свій 
портфель цифрових послуг за допомогою мобільного ID для корпоративних 
клієнтів. Компанія також запустила SMS-квиток на громадський транспорт у 
чотирьох великих містах України, плануючи незабаром розширити цю послугу 
в інших містах.  
Таким чином, Компанія будує основу, яка дає змогу більш уважно 
зосередитися на задоволенні потреб клієнтів, розробляти та запроваджувати 
інноваційні та більш ефективні послуги та рішення. 
55 
 
2.2. Тарифне регулювання послуг зв’язку  
 
Національну комісію, що здійснює державне та тарифне регулювання у 
сфері зв`язку та інформатизації, створено Указом Президента України 
№1067/2011 від 23.11.2011 на виконання Закону України «Про 
телекомунікації». Цим же Указом затверджено Положення про Національну 
комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації 
(НКРЗІ).  
Основні функції Департаменту зв’язку: 
1. Формування пропозицій щодо здійснення єдиної державної політики з 
питань державного регулювання у сфері телекомунікацій, надання послуг 
поштового зв’язку, використання інфраструктури з метою максимального 
задоволення попиту споживачів на послуги зв`язку та розвитку конкуренції і 
підприємництва. 
2. Дослідження та підготовка пропозицій з питань розвитку 
телекомунікаційних мереж та мереж поштового зв’язку, впровадження новітніх 
технологій та підвищення якості телекомунікаційних послуг та послуг 
поштового зв’язку. 
3. Формування пропозицій з питань регулювання взаємоз’єднання 
телекомунікаційних мереж, подання на розгляд і затвердження пропозицій 
операторів телекомунікацій до Каталогу щодо взаємоз’єднання 
телекомунікаційних мереж. 
4. Регулювання технічних та організаційних умов взаємоз’єднання з 
телекомунікаційними мережами операторів телекомунікацій з істотною 
ринковою перевагою, забезпечення рівних умов діяльності суб’єктів 
господарювання всіх форм власності. 
5. Забезпечення формування простору нумерації, розподілу, присвоєння, 
переоформлення, обліку та вилучення номерного ресурсу, видачі та скасування 
дозволів на використання номерного ресурсу. 
56 
6. Дослідження та підготовка пропозицій з питань надання послуг із 
перенесення абонентських номерів, визначення організації, яка здійснює 
централізоване технічне адміністрування персональних номерів та перенесення 
абонентських номерів. 
7. Забезпечення досудового врегулювання спорів між суб’єктами ринку 
телекомунікацій щодо взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж, у тому 
числі щодо послуг пропуску трафіка, надання послуг національного роумінгу, 
надання послуг перенесення абонентських номерів та використання 
персональних номерів. 
8. Розроблення та надання пропозицій щодо встановлення порядку 
маршрутизації трафіка в телекомунікаційній мережі загального користування. 
9. Забезпечення всебічного та періодичного інформування споживачів 
про нормативи та рівні якості телекомунікаційних послуг та послуг поштового 
зв’язку. 
10. Вирішення спірних питань між операторами, провайдерами 
телекомунікацій та їх абонентами щодо розбіжності показників тривалості 
послуг на лічильниках телекомунікаційних послуг, що встановлюються на 
кінцевому обладнанні. 
11. Розробка проектів законів та інших нормативно-правових актів у 
сфері телекомунікацій і надання послуг поштового зв’язку, проведення їх 
експертизи. 
Регулювання тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги  
У тексті Порядку абревіатуру «НКРЗ» замінено абревіатурою «НКРЗІ» 
згідно з Рішенням Національної  комісії, що здійснює державне  регулювання  у  
сфері  зв'язку  та  інформатизації  N 69 від 07.02.2017   
1. Загальні положення  
1.1. Цей Порядок визначає механізм формування та встановлення тарифів 
на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.  
1.2. Цей Порядок поширюється на всіх операторів, які надають 
загальнодоступні телекомунікаційні послуги і розташовані на території України 
57 
1.3. Регулювання тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги 
здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері 
зв’язку та інформатизації шляхом установлення граничних тарифів на послуги, 
перелік яких визначено Законом України "Про телекомунікації" (1280-15).  
1.4. НКРЗІ при прийнятті рішень щодо  встановлення  граничних тарифів 
враховує інформацію про діяльність операторів телекомунікацій, а також іншу 
інформацію за результатами оприлюднення таких рішень та громадських 
слухань. 
1.5. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: 
економічно обґрунтовані витрати - витрати, визначення яких 
здійснюється з дотриманням вимог стандартів, нормативів, норм, 
технологічних регламентів та врахуванням надання послуг нормованої якості; 
собівартість загальнодоступних телекомунікаційних послуг - економічно 
обґрунтовані витрати, що включаються до виробничої вартості, адміністративні 
витрати, витрати зі збуту, пов'язані з наданням загальнодоступних 
телекомунікаційних послуг; 
калькулювання собівартості загальнодоступної телекомунікаційної  
послуги - визначення розміру витрат на одиницю телекомунікаційних послуг за 
окремими видами витрат; 
операційна діяльність - основна діяльність операторів телекомунікацій, а 
також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.  
2. Формування тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги 
2.1. Формування тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги 
здійснюється на основі розрахунків тарифів, що проводяться операторами 
телекомунікацій виходячи з економічно обґрунтованих витрат, триманих на 
основі даних бухгалтерського обліку і даних розподілу доходів за видами 
діяльності, або з використанням нормативного методу на підставі державних і 
галузевих нормативів використання матеріальних та паливно-енергетичних 
ресурсів, норм і розцінок з оплати праці.  
58 
2.2. До складу економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з наданням 
загальнодоступних телекомунікаційних послуг, включаються витрати з 
операційної діяльності.  
2.3. Перелік і склад статей витрат з надання загальнодоступних 
телекомунікаційних послуг визначаються оператором залежно від виду послуг і 
особливостей виробничого процесу.  
2.4. До витрат з операційної діяльності включаються: собівартість 
реалізованої продукції (послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші 
операційні витрати.  
2.5. До собівартості реалізованої продукції (послуг) включаються прямі 
матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та 
загальновиробничі витрати, пов'язані з наданням загальнодоступних 
телекомунікаційних послуг. 
2.5.1. До складу  прямих матеріальних витрат уключаються витрати, 
пов'язані з використанням матеріалів, запасних частин, придбаних 
комплектувальних виробів та інших матеріалів, необхідних для забезпечення 
виробничого процесу. 
2.5.2. Рівень прямих витрат на оплату праці визначається відповідно до 
законодавства, а також генеральної та галузевої угод, колективного договору. 
До складу прямих витрат з оплати праці включаються: 
- витрати з основної заробітної плати виробничого персоналу, діяльність 
якого  безпосередньо пов'язана з виробничим процесом надання 
загальнодоступних телекомунікаційних послуг, що визначаються виходячи з 
чисельності персоналу, тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для 
робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, службовців; 
- витрати з додаткової заробітної плати виробничого персоналу, що 
визначаються виходячи з розміру встановлених доплат, надбавок, гарантійних і 
компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, 
пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій; 
59 
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу, 
установлені відповідно до законодавства. 
2.5.3. До складу інших прямих витрат включаються: 
суми відрахувань на соціальні заходи для виробничого персоналу, 
витрати з оплати якого прямо включаються до виробничої собівартості послуг 
та до витрат допоміжних виробництв; 
амортизація основних виробничих засобів, інших необоротних 
матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення; 
інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до 
конкретного об'єкта витрат. 
2.5.4. До складу загальновиробничих витрат включаються: 
1) витрати, пов'язані з: 
- організацією виробництва та управління підрозділами основного й 
допоміжного виробництва, що визначаються виходячи з чисельності персоналу, 
тарифно-кваліфікаційного складу апарату управління цехів та дільниць і 
тарифних ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, гарантійні та 
компенсаційні виплати, відрахування на  соціальні  заходи, оплата службових 
відряджень, витрати з підготовки та перепідготовки кадрів); 
- утриманням, експлуатацією, ремонтом, страхуванням, орендою 
основних  засобів та інших необоротних активів загальновиробничого 
призначення,  охороною об'єктів виробничого  призначення,  оплатою послуг 
інших спеціалізованих підприємств,  виконанням регламентних робіт, 
передбачених проектно-технічною документацією; 
- опаленням, освітленням, водопостачанням, водовідведенням та 
утриманням виробничих приміщень; 
- обслуговуванням виробничого процесу та інших допоміжних 
виробництв (використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, 
забезпечення охорони праці, дотримання вимог техніки безпеки, обов'язкове 
страхування водіїв автотранспортних засобів, послуги інших підприємств, 
60 
службові відрядження працівників ремонтних цехів та інших допоміжних 
виробництв, послуги зв'язку); 
2) розрахована відповідно до законодавства амортизація основних 
засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів 
загальновиробничого призначення; 
3) податки, збори та інші обов'язкові платежі. 
До складу собівартості послуг можуть включатися розподілені та 
нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, розмір яких не може 
перевищувати їх фактичну величину.  
2.6. До складу адміністративних витрат включаються витрати, пов'язані з 
обслуговуванням та управлінням підприємством при наданні 
загальнодоступних телекомунікаційних послуг, зокрема з: 
- утриманням апарату управління та персоналу, зайнятого 
обслуговуванням адміністративної інфраструктури. Такі витрати визначаються 
виходячи з чисельності персоналу і встановлених  на підприємстві тарифних 
ставок (окладів) (основна і додаткова заробітна плата, гарантійні та 
компенсаційні виплати, відрахування на соціальні заходи, оплата службових 
відряджень, витрати з підготовки та перепідготовки кадрів); 
- амортизацією основних засобів, інших необоротних матеріальних і 
нематеріальних активів адміністративного призначення; 
- утриманням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів 
адміністративного призначення; 
- оплатою професійних послуг (юридичних, аудиторських), послуг 
зв'язку, розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків, 
наданих відповідно до укладених договорів, сплатою податків і зборів 
(обов'язкових платежів), крім тих, що включаються до планованої собівартості 
послуг. 
До складу адміністративних витрат включаються також інші витрати 
(використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, канцелярські 
61 
витрати,  передплата періодичних видань, пов'язаних з виробничою діяльністю, 
тощо).  
2.7. До складу витрат на збут включаються витрати з операційної 
діяльності, безпосередньо пов'язані з наданням загальнодоступних 
телекомунікаційних послуг, зокрема:   
- оплата праці персоналу, який забезпечує збут послуг;      
- відрахування на соціальні заходи; 
- службові відрядження персоналу, пов'язані з вирішенням питань 
реалізації послуг; 
- інформаційні послуги; 
- виготовлення розрахункових документів; 
- амортизація та утримання основних засобів,  інших необоротних 
матеріальних   і  нематеріальних  активів,  пов'язаних  із  збутом послуг; 
- збереження продукції,  тари, упаковки, передпродажна підготовка; 
- транспортування; 
- підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів; 
- супровід програмного забезпечення; 
- проведення маркетингових заходів; 
- податки, збори та інші обов'язкові платежі.  
2.8. Планування інших витрат з операційної діяльності здійснюється на 
основі їх економічного обґрунтування. До складу інших витрат з операційної 
діяльності включаються витрати на дослідження і розробку; придбання 
форменого одягу тощо.  
2.9. До складу витрат з операційної діяльності не можуть включатися: 
суми безнадійної дебіторської заборгованості та  відрахування до резерву 
сумнівних боргів, суми неустойки (штраф, пеня), суми нестачі та втрати від 
пошкодження цінностей, витрати, пов'язані з купівлею-продажем іноземної  
валюти,  та втрати від операційної курсової різниці, суми спонсорської та 
благодійної допомоги, собівартість реалізованих товарів та виробничих запасів, 
втрати від знецінення запасів, витрати з утримання об'єктів соціальної 
62 
інфраструктури, витрати на оплату консалтингових та аудиторських послуг, 
витрати на добровільне страхування майна та працівників, витрати від списання 
недоамортизованих основних засобів, витрати, пов'язані із зменшенням 
власного капіталу. 
Суми неустойки (штраф,  пеня),  суми безнадійної дебіторської 
заборгованості  та відрахування до резерву сумнівних боргів,  суми на оплату 
консалтингових та аудиторських послуг,  спонсорської  та благодійної   
допомоги   не   включаються  до  складу  витрат  при розрахунку тарифів на 
загальнодоступні  телекомунікаційні послуги та покриваються за рахунок 
прибутку оператора телекомунікацій.  
2.10. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними 
елементами: матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на 
соціальні заходи, амортизація; інші операційні витрати.  
2.11. До фінансових витрат належать витрати з виплати відсотків за 
користування кредитами та витрати, пов'язані із залученням позикового 
капіталу для цілей інвестиційної діяльності розвитку загальнодоступних 
телекомунікаційних послуг. 
Розмір фінансових витрат визначається відповідно до кредитних та інших 
договорів і законодавства.  Ці  витрати  покриваються  за рахунок прибутку 
оператора телекомунікацій.  
2.12. Облік  витрат  операторів  телекомунікацій здійснюється відповідно 
до вимог законодавства.  
3. Визначення  витрат  та  розрахунок  тарифів   на   надання 
загальнодоступних телекомунікаційних послуг  
3.1. Визначення собівартості загальнодоступних телекомунікаційних 
послуг  потребує  розподілу  витрат  оператора телекомунікацій за 
узагальненими статтями витрат по кожному виду цих послуг.  
3.2. Оператори телекомунікацій до впровадження обліку розподілу витрат 
за видами загальнодоступних телекомунікаційних послуг забезпечують 
формування інформації про доходи та витрати за сферами діяльності відповідно  
63 
до  нормативного документа, що визначає механізм розподілу витрат. Такий  
нормативний документ розробляється оператором відповідно до вимог 
законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність і 
затверджується за  погодженням з центральним  органом виконавчої влади у 
галузі зв'язку та НКРЗІ.  
3.3. Облік витрат на надання окремого виду загальнодоступних 
телекомунікаційних послуг проводиться операторами таким чином: 
3.3.1. Визначаються прямі матеріальні витрати та інші прямі витрати, що  
безпосередньо  пов'язані з наданням конкретного виду послуг та можутьбути 
віднесені до нього повністю або іншим економічно доцільним  
шляхомвідповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку  16 
"Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 
N 318 ( z0027-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 
за N 27/4248. 
3.3.2. Загальновиробничі витрати розподіляються за видами 
загальнодоступних телекомунікаційних послуг, базою розподілу яких є прямі 
витрати операторів телекомунікацій з їх надання.  
3.4. Розрахунок тарифу включає визначення розміру економічно 
обґрунтованих витрат оператора на одиницю калькулювання собівартості з 
урахуванням обсягу послуг в натуральному виразі.  
3.5. Розмір витрат за окремими елементами економічно обґрунтованих 
витрат,  зазначеними в пункті 2.10 цього Порядку,  у грошовому вираженні на 
одиницю калькулювання  собівартості  послуг визначається за формулою:  
Сі = Ві / Qі, 
де Сі -собівартість за окремим елементом витрат; 
Ві - витрати за окремим елементом витрат; 
Qі - обсяг послуг.  
3.6. Собівартість одиниці калькулювання загальнодоступної послуги 
визначається за формулою:  
С = S Сі, 
64 
де S - знак суми; 
С - собівартість.  
3.7. Економічно обґрунтований тариф (Т) на послугу визначається за 
формулою:  
Т = С + П, 
де П - прибуток на  одиницю  калькулювання  загальнодоступної послуги.  
3.8. До розрахунку тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні 
послуги включається прибуток, який спрямовується для  здійснення  
капітальних  інвестицій та досягнення інших цілей відповідно до 
законодавства. Витрати на здійснення капітальних інвестицій включаються до 
тарифів у складі прибутку на підставі економічно обґрунтованих розрахунків  
та  затвердженої програми розвитку оператора з обсягами коштів і строками 
реалізації відповідно до законодавства. 
При розрахунку  прибутку враховуються також витрати з податку на 
прибуток від звичайної діяльності оператора.  
3.9. Тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги 
встановлюються у національній валюті без урахування податку на додану 
вартість.  
3.10. Після  визначення розміру собівартості кожного виду послуг (базова 
величина) проводиться розрахунок тарифів для окремих послуг: 
3.10.1. Під час визначення тарифів на установлення, переустановлення 
телефонного апарата та переоформлення договору на користування  телефоном 
до базової величини застосовуються тарифні коефіцієнти згідно з додатком 1. 
3.10.2. Під час визначення  тарифів на абонементну плату за 
користування телефонним апаратом до базової величини застосовуються 
тарифні коефіцієнти згідно з додатком 2.  
4. Зміна Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні 
послуги  
4.1. Зміна ставок податків і зборів та інших обов'язкових платежів, 
мінімального рівня заробітної плати, ставок орендної плати, цін і тарифів на 
65 
паливно-енергетичні та матеріальні ресурси, які не залежать від господарської 
діяльності операторів, але впливають на рівень планової собівартості  
операторів є підставою для перегляду рівня тарифів на загальнодоступні 
телекомунікаційні послуги в установленому законодавством порядку.  
4.2. Для перегляду діючих тарифів оператор телекомунікаційних послуг 
подає до НКРЗІ відповідні  обґрунтовані пропозиції, які містять таку 
інформацію: 
- економічні показники  (обов'язково дані про доходи, витрати, 
рентабельність діяльності, звіт про виконання фінансового плану) діяльності 
оператора за останні 2 роки; 
- порівняльну таблицю оплати працівників з урахуванням запровадження  
мінімальної заробітної плати в галузі відповідно до вимог законодавства про 
державний бюджет на відповідний рік; 
- розрахунок фактичних витрат за останній звітний період (рік з 
поквартальним розподілом) порівняно з фактичними витратами за базовий 
період щодо кожного виду послуг, тариф на які необхідно переглянути та 
змінити; 
- розрахунок тарифів виходячи із собівартості одиниці калькулювання 
відповідно до пункту 2.1 цього Порядку; 
- порівняльну таблицю діючих та нових тарифів з розрахунком зміни 
доходів при введенні нових тарифів; 
- пояснювальну записку з обґрунтуванням необхідності зміни тарифів; 
- інформацію стосовно прогнозного впливу нового рівня тарифів на 
фінансові  та  економічні показники діяльності   оператора телекомунікацій та 
на розмір надходжень до державного бюджету.  
4.3. Проекти тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги,  
розроблені згідно з цим Порядком, направляються  на погодження  до 
всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців і підприємців та 
всеукраїнських профспілок і профоб'єднань.  
66 
Розглянемо тарифи інтернету Києвстрару, Інтертелекому і Укртелекому 
за 2017, 2018 та 2019 рік. Та буде зроблений прогноз на 2020  
Таблиця 2.2 
Прогноз тарифів інтернету на 2021 рік в гривнях та процентному відношенні 
 Компанії 
Укртелеком Київстар Інтертелеком 
Роки Грн  Грн  Грн  
2017 70  58  65  
2018 90 28 95 64 85 31 
2019 110 23 110 16 95 12 
2020 130 22 125 14 115 22 
2021 161 24 156 31 136 21 
 
Роблячи висновок з розрахунків за 2017-2020 рока можно проаналізувати 
які в середньому будуть тарифи на інтернет у 2021 року. Во всіх компаніях 
тарифи приблизно будуть збільшені на 25%.   
Загальний обсяг доходів від надання телекомунікаційних послуг у 2019 
році склав 66 422 млн. грн., що майже на 18% більше ніж у 2018, у тому числі: 
41 868 млн. При цьому доходи від надання телекомунікаційних послуг 
мобільного, фіксованого та широкосмугового зв'язку, питома вага яких в 
загальному обсязі доходів галузі становить 91,8 %, збільшилися на 3,5%. За 
даними Державної служби статистики, кількість користувачів мережі Інтернет 
наразі складає 16,1 млн., із яких кількість абонентів широкосмугового доступу 
(ШСД) - 4,6 млн. 
  
67 
РОЗДІЛ ІІІ 
НЕДОЛІКИ, ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА НАПРЯМИ 
ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ЗВ’ЯЗКУ ТА ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЇ В УКРАЇНІ 
 
3.1. Недоліки в забезпеченні формуванні та реалізації державної 
політики у сфері зв’язку та телекомунікації. 
 
Генезис комп’ютерних мереж і телекомунікацій показує, що для 
успішного розвитку сучасних засобів зв’язку та інформації необхідно створити 
сприятливе економічне середовище, залучати різні інвестиційні потоки, 
підвищувати ефективність їх використання, підключення потенціалу 
недержавних компаній. Створення бар’єрів на шляху приватних інвестицій 
може перекреслити перспективи швидкого розвитку інформаційної 
інфраструктури.  
Причина руху такого великого числа держав у бік лібералізації полягає в 
прагненні залучити на національні телекомунікаційні ринки значні інвестиції, 
за допомогою яких можна впродовж короткого терміну кардинально оновити 
телекомунікаційний сектор економіки та структурувати його. У міру розвитку 
інформаційно-комунікаційних технологій інформація стає стратегічним 
ресурсом, тобто телекомунікаційна індустрія є однією зі стратегічних 
спрямувань сучасної економіки.  
Отже, в країні немає сприятливих умов для бізнесу. Безпрецедентна 
лібералізація телекомунікаційних ринків пояснюється необхідністю залучення 
додаткових капіталів для розвитку національних інформаційних інфраструктур. 
Крім заходів заохочення конкуренції на ринках засобів і послуг зв’язку, 
включаючи демонополізацію і приватизацію, завданням урядів повинна бути 
розробка відповідного законодавства, технологічне забезпечення права 
громадян на доступ до інформації, перехід до нових принципів державного 
регулювання та лібералізації. 
68 
У сфері інноваційної конкуренції, яка бореться за лідируючі місця, не 
можна працювати, задовольняючись низьким прибутком. Їй потрібна висока 
маржа, велика технологічна рента, іншими словами, надлишок грошових 
ресурсів, для того щоб за рахунок них купувати більш цінні ресурси: технології, 
креативні здібності людей, час.  
Оцінити розвиток сфери інформації та телекомунікацій дозволяє Індекс 
розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (IDI). Він розраховується за 
методикою Міжнародного союзу електрозв’язку (International 
Telecommunication Union), спеціалізованого підрозділу ООН, що визначає 
світові стандарти у сфері ІКТ. Одинадцять показників є платформою для 
розрахунку єдиного критерію, на основі якого проводиться порівняльний аналіз 
досягнення країн світу у розвитку ІКТ на глобальному, регіональному та 
національному рівнях (таблиця 3.1).  
Таблиця 3.1 
Індекс розвитку ІКТ  
Країна 2017 2018 2019 
IDI Глобальний IDI Глобальний IDI Глобальний 
ранг IDI ранг IDI ранг IDI 
Білорусь 7,18 36 7,26 31 7,55 32 
Казахстан 6,2 58 6,57 52 6,79 52 
Азербайжан 5,79 67 6,28 58 6,2 65 
Молдова 5,1 66 5,75 68 5,45 59 
Вірменія 5,32 76 5,6 71 5,76 75 
Грузія 5,25 78 5,59 72 5,79 74 
Україна 5,23 79 5,33 76 5,62 79 
Узбекистан - - 4,05 110 4,9 95 
Киргизстан 4,62 97 3,99 113 4,37 109 
Польща 6,91 44 6,73 50 6,89 49 
Угорщина 6,82 48 6,74 49 6,93 48 
Словаччина 6,82 47 6,84 47 7,06 46 
Румунія 6,11 59 6,23 61 6,48 58 
Аналіз розвитку інформаційного суспільства за індексом розвитку ІКТ 
(IDI) дає можливість стверджувати, що Україна поступається темпами розвитку 
не тільки країнам, які входять або прагнуть ввійти до Європейського союзу: 
Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, а також країнам, які мали близькі 
стартові позиції розвитку інформаційнотелекомунікаційної сфери: Білорусь, 
Молдова, Азербайджан, Грузія, Вірменія, Казахстан. Телекомунікаційні 
69 
підприємства України мають потенційні можливості до розвитку, але 
недостатньо їх використовують. Отож, формування конкурентних переваг 
телекомунікаційних підприємств є необхідним вектором діяльності задля 
досягнення більш високого рівня на світовій арені, а також для формування 
більш твердих позицій на вітчизняному ринку.  
В разі невчасного реагування на загальноекономічні тенденції розвитку 
світової економіки телекомунікаційні підприємства країн, які мають більш 
високий рівень розвитку з метою розширення бізнесу можуть створювати 
конкуренцію для операторів й провайдерів вітчизняних підприємств з 
використанням сумлінних та несумлінних методів конкурентної боротьби, чим 
створювати небезпеку, що може призвести к глобалізаційним процесам злиття 
або поглинання.  
Пряма дія чинників зовнішнього середовища має певний вплив, як на 
макроекономічні показники, так й на динаміку розвитку сфери інформатизації 
та телекомунікацій. Простеживши тенденції розвитку за період з 2013 по 2017 
роки, можна стверджувати, що спостерігається вагомий вплив економічної та 
політичної нестабільності, але за рахунок внутрішніх потенційних можливостей 
підприємства інформації та телекомунікацій демонструють темпи зростання 
вищі за ВВП (табл. 3.2)  
Таблиця 3.2 
Інтерелляція динаміки ВВП й підприємств інформації та телекомунікацій  
Показники 2015 2016 2017 2018 2019 
ВВП у цінах 1404293 1369190 1431826 2037084 2445587 
попереднього року, млн. 
грн. 
Темпи росту до - 97,5 104,6 142,3 120 
попереднього року, % 
Обсяг реалізованної 80410,4 84103,6 100590,4 117407,2 139117 
продукції підприємств 
інформації та 
телекомунікацій, млн. 
грн, у цінах попереднього 
року млн. грн. 
Темпи росту до - 104,5 119,6 116,7 118,5 
попереднього року, % 
 
Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки 
Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції. 
70 
2 Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, 
м.Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та 
Луганській областях, банків, а також підприємств щодо яких необхідно 
з’ясувати факт правильності відображення ними даних у фінансовій звітності за 
2017 рік 
Динаміка розвитку підприємств інформації та телекомунікацій відповідно 
до зміни кількості підприємств свідчить про загальне зменшення підприємств, 
починаючи з 2015 року, критичне зменшення кількості підприємств 
зафіксовано у 2018 році, яке склало 11932 підприємства, але у 2019 році їх 
кількість зросла до 13413 підприємства (таблиця 3.3.) 
Таблиця 3.3 
Основні показники економічної діяльності підприємств інформації та 
телекомунікацій за 2015-2019 роки 
Кількість Рок Усього, У тому числі 
и один. Укртелеком Київстар Інтертелеком Інші 
 
 У % до  У %  У % до  У % 
заг.кіл до заг.кіл до 
заг.кі заг.кі
л л 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 
Підприємст 2019 13416 6 0,1 324 2,4 13083 97,5 11397 85 
в, од.   
  
2018 11932 6 0,0 331 2,8 11595 97,2 9933 83,2 
2017 13617 6 0,0 338 2,5 13273 97,5 11530 84,7 
2016 13319 6 0,0 374 2,8 12939 97,2 11113 83,4 
2015 14885 12 0,1 406 2,4 14467 97,2 12304 82,7 
Зайнатті 2019 159 37,8 23,8 55,2 34,7 66 41,5 31,3 19,7 
працівникі, 2018 157,1 39,2 24,9 53,7 34,2 64,2 40,9 29,7 18,9 
тис. осіб 2017 166,4 46,4 27,9 54,6 32,8 65,4 39,3 30,6 18,4 
2016 192,7 61,4 31,9 62,4 32,4 68,9 35,7 31,2 16,2 
2015 218,1 76,8 35,2 61,6 28,3 79,7 35,5 34,2 15,7 
Наймані 2019 155,8 37,8 24,3 55,2 35,4 62,8 40,3 28,4 18,2 
працівникі, 2018 154,2 39,2 25,4 53,7 34,8 61,3 39,8 27,1 17,6 
тис.осіб 2017 162,3 46,4 28,6 54,6 33,6 61,3 37,8 26,8 16,5 
2016 189,6 61,4 32,4 62,4 32,9 65,8 34,7 28,3 15 
2015 214,6 76,8 35,8 61,6 28,7 76,2 35,5 32,3 15 
Витрати на 2019 22055,5 5598, 25,4 11024,2 50 5432,8 24,6 1599, 7,3 
персонал, 5 1 
млн грн 2018 17093,8 4741, 27,7 8063,1 47,2 4289,2 25,1 1366 8 
5 
2017 15641,6 4880 31,2 6963,5 44,5 3798 24,3 1251, 8 
9 
2016 14178,9 5032, 35,5 6077,3 42,9 3068,8 21,6 999,1 7 
8 
2015 14089,6 5662, 40,2 5240,6 37,2 3186,7 22,6 1310, 9,3 
3 8 
71 
 
 
 
Продовження таблиці 3.3 
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 
Витрати на опл 2019 18718 4722,8 25,2 9479,9 50,7 4515,3 24,1 1130,6 7 
праці   
  
2018 14513,2 4038,8 27,8 6909,2 49,6 3565,2 24,6 1113,6 7,7 
2017 12215,3 3772,6 30,9 5554,5 45,5 2888,2 23,6 934,6 7,7 
2016          
2015          
Обсяг реал 2019 139117 42601 30,6 55554,6 39,9 40961, 29,5 17004,1 12,2 
продукції 4 
2018 117407,2 39808,6 33,9 44258,3 37,7 33340, 28,4 13452,6 11,5 
3 
2017 100590,4 38495,5 38,3 36183,3 36 25911, 25,7 9468,7 9,4 
6 
2016 84103,6 36411,2 43,3 28797,5 34,2 18894, 22,5 6557,2 7,8 
9 
2015 80410,4 39236 48,8 24181,7 30,1 16992, 21,1 6032,2 7,5 
7 
Обсяг 2019          
виробленої 2018 119756,1 42513,4 35,5 44190 36,9 33052, 27,6 13652,2 11,4 
прод 7 
2017 99049 42293,9 42,7 35855,7 36,2 20899, 21,1 7329,6 7,4 
4 
2016 85966,6 37051,6 43,1 29314,6 34,1 19600, 22,8 7565,1 8,8 
4 
2015 78467,7 37507,5 47,8 238,54,2 30,4 17106 21,8 5963,1 7,6 
Додана вартість 2019          
за витр. 2018 62610,3 21475,3 34,3 28425,1 45,4 12709, 20,3 5008,8 8 
9 
2017 48635,4 23247,7 47,8 18189,6 37,4 7198,1 14,8 2188,6 4,5 
2016 45525 20213,1 44,4 17208,4 37,8 8103,5 17,8 3186,7 7 
2015 41257,9 21536,6 52,2 12542,4 30,4 7178,9 17,4 2434,2 5,9 
 
Причинами можна визнати вплив таких головних чинників, як 
економічна та політична нестабільність в країні (виникнення фінансових, 
валютних та інфляційних ризиків, зниження інноваційної активності, 
психологічні бар’ери подальшого розвитку, які викликані позицією очікування 
розв’язку проблемних ситуацій економічного та політичного характеру), 
корумпованість влади, наявність воєнного конфлікту. Вплив зовнішніх 
факторів формує низку внутрішніх факторів розвитку підприємств та 
проблематику розробки стратегій розвитку. Внутрішні фактори, в свою чергу, 
можна поділити на стримуючі та фактори, які дозволять утримати підприємству 
72 
свої конкурентні позиції на ринку за рахунок чітко виробленої стратегії, 
гнучких та швидких реакцій на зовнішнє конкурентне середовище в певних 
умовах, репутації, частки ринку. Вагоме значення мають технічний рівень 
оснащення, система критеріїв роботи підприємства, а саме ефективність 
цінової, асортиментної та сервісної політики, створення особливої цінності 
товарів та послуг для споживачів, застосування певних маркетингових заходів.  
Особлива увага наділяється кваліфікації персоналу, який має продукувати 
інноваційні рішення, застосовуючи креативно-інтелектуальні здібності, які не 
потребують додаткових фінансових вкладень у визначений кризовий період, 
спираючись на накопичений потенціал в докризовий період. Починаючи з 2017 
року спостерігається пожвавлення на ринку, кількість підприємств інформації 
та телекомунікацій збільшилась на 1481 од. порівняно з 2016 роком. Розподіл 
підприємств на великі, середні та малі підприємства дозволив сформувати 
тенденції: кількість великих підприємств – шість є сталою, спостерігається 
пролонгована тенденція до зменшення середніх підприємств, водночас малі 
підприємства набирають обертів, що свідчить про економічну активність 
прояву підприємницьких здібностей працездатного населення. Щодо загальної 
структури частки великих, середніх та малих підприємств, то вони варіюють у 
межах 0,2–0,3%.   
За обсягом реалізованої продукції 2015–2019 років частка великих 
підприємств має тенденцію до скорочення: в 2015 – 48,8 %, 2016 – 43, 3 %, 2017 
– 38,3 %, 2018 – 33,9 %, 2019 – 30,6 %; щодо середніх підприємств, навпаки – 
частка їх у загальній структурі збільшується: 2015 – 30,1 %, 2016 – 34,2 %, 2017 
– 36,0 %, 2018 – 37,7 %, 2019 – 39,9 %, частка малих підприємств у загальній 
структурі теж має тенденцію до збільшення: 2015 – 21,1 %, 2016 – 22,5 %, 2017 
– 25,7 %, 2018 – 28,4 %, 2019 – 29,5 %. 
Також, має тенденцію до збільшення частки малих підприємств у 
загальної структурі підприємств інформації та телекомунікацій підприємств: 
2014 році – 21,1%, 2015 – 22,5%, 2016 – 25,7, 2017 – 28,4, 2019 – 29,5% (таблиця 
3.5) 
73 
 
 
 
Таблиця 3.5  
Фінансові результати до оподаткування за видами економічної діяльності 
з розподілом на великі, середні, малі та мікропідприємства у 2013-2017 роках, 
млн. грн. 
Телеком. Підпр. Роки(2015- Фінансовий Підпр. Які одержали Підприємства які одержали 
Млн грн 2019) рез. До прибуток збиток 
опадаткування У % до заг. Фінансовий У % до Фінансовий 
Кількості результат загальної результат 
підприємств кількості 
підприємств 
1 2 3 4 5 6 7 
Всього 2019 15195,3 68,4 22717,3 31,6 7522 
По великих 12156,6 66,7 13818,1 33,3 1661,5 
підприємствах 
По середнім 1452,7 68,2 3585,2 31,8 3728 
підпр. 
На мікропідпр 597,4 67,5 1604,8 32,5 2132,4 
На малихпідпр 1452,7 68,2 3585,2 31,8 2132,5 
Всього 2018 4197,9 68,7 12450 31,3 8252,1 
По вел. Підпр 4533,9 66,7 6514,6 33,3 1980,7 
По сер. Підпр -512,1 68,5 3512,1 31,5 4024,2 
По малих підпр 176,1 68,7 2423,3 31,3 2247,2 
По мікропідпр -289,2 68,2 1071,5 31,8 1360,7 
Всього 2017 10166,6 71 12057,3 29 22223,9 
По вел. Підпр -3679,3 50 6829 50 10508,3 
По сер. Підпр 4970,5 64,4 3097,9 35,6 8068,4 
По малих підпр -1516,8 71,2 2130,4 28,8 3647,2 
По мікропідпр -799,9 70,9 843,7 29,1 1643,6 
Всього 2016 -15373,9 64,8 11256,5 35,2 26630,4 
По вел. Підпр -1191,7 50 7426,8 50 8618,5 
По сер. Підпр -10576,1 57,8 2249,1 42,2 12825,2 
По малих підпр -3606,1 65 1580,6 35 5186,7 
По мікропідпр -1922,9 65,3 688,6 34,7 2611,5 
Всього 2015 6817,6 63,4 11668,3 36,6 4850,7 
По вел. Підпр 7094,9 50 8469,9 50 1075 
По сер. Підпр 74,8 62,2 2191,4 37,8 2116,6 
По малих підпр -352,1 63,4 1307 36,6 1659,1 
По мікропідпр -381,9 63,7 490,2 36,3 872,1 
 
На телекомунікаційних підприємствах вагому частину складає 
обладнання імпортного виробництва, яке представлено такими 
найпотужнішими глобальними технологічними підприємствами, що реалізують 
телекомунікаційні прилади в усіх регіонах світу та вкладають значні інвестиції 
в інноваційні дослідження: «Hewlett-Packard Development Co LP», «HP Inc», 
«Apple Inc», «Samsung Corp», «Lenovo Group Ltd», «Dell Inc», «AsusTek 
Computer Inc», «Acer Inc», «Canon Inc», «Seiko Epson Corp», «Microsoft Corp», 
74 
«Toshiba Corp», «Lexmark International Inc», «Sony Corp», «LG Corp», 
«Koninklijke Philips NV», «BenQCorp», «Huawei Technologies Co Ltd», «Fujitsu 
Ltd», «View Sonic Corp», «Google Inc», «Vaio Corp», «TPV Technology Co ltd», 
«NEC Corp», «Xerox Corp». Українські підприємства, які пропонують 
обладнання для підприємств інформації та телекомунікацій представлено 
наступними підприємствами: «Everest TOV», «BrainComputers TOV», «Incom 
SA», «Dia West-Kompiuterny Svit TOV», «K-Systems Co», «K-Trade TOV», 
«Foxtrot TOV», «Versia-Systems TOV». Одночасно, якість обладнання відомих 
лідерів-виробників телекомунікаційного обладнання забезпечує високий рівень 
надання телекомунікаційних послуг, але вимагає капіталовкладень, також слід 
признати вагому залежність від іноземних виробників. Отож, інноваційний 
розвиток телекомунікаційних підприємств має пряму залежність від 
капітальних інвестицій на оновлення основних фондів та впровадження 
новітніх технологічних рішень в відповідності до сучасних технологічних 
досягнень світової наукової спільноти. 
 
3.2.Перехід на новий рівень технологій для зв'язку в Україні 
 
Розвиток ринку електронних комунікацій забезпечується, перш за все, 
впровадженням нових технологій, створенням на їх основі нових послуг та 
сервісів. В силу низки обставин Україна опинилася в списку світових 
технологічних аутсайдерів. Але за останні кілька років, завдяки позитивним 
змінам у сфері державного управління, налагодженню конструктивного діалогу 
між учасниками ринку та представниками всіх гілок влади вдалося значно 
скоротити цей технологічний розрив. В 2015 році в мережах українських 
операторів мобільного зв`язку було запроваджено 3G-технологію. В 2016 році 
незалежним європейським консультантом компанією Analysys Mason Limited 
(Analysys Mason) було проведено дослідження стану розподілу радіочастотного 
ресурсу України та представлено пропозиції щодо вирішення проблемних 
75 
питань для впровадження системи рухомого (мобільного) зв’язку четвертого 
покоління.  
В 2017 році, на основі цих досліджень, Комісією були розроблені, 
узгоджені із операторами ринку та внесені всі необхідні зміни в нормативно-
правову базу для проведення прозорих та конкурентних торгів щодо видачі 
ліцензій на впровадження нової технології з урахуванням всіх особливостей 
українського ринку та необхідності забезпечення безперервності надання 
послуг абонентам. І сьогодні вже впевнено можна сказати, що в 2018 році 
українські споживачі отримають можливість користуватися сучасними 
послугами зв`язку із застосуванням LTE-технології.  
Впровадження в Україні нових технологій – це потужний поштовх для 
розвитку ринку телекомунікацій та пов`язаних із ним інших сегментів 
економіки, це нові інвестиції та робочі місця для наших громадян, це 
підвищення іміджу країни на світових ринках та нові можливості для реалізації 
амбітних планів щодо інтеграції до єдиного європейського телекомунікаційного 
простору.  
LTE-мережі можуть стати складовою у вирішенні питання щодо 
забезпечення послугами широкосмугового доступу на всій території країни. 
Розбудова інформаційної інфраструктури широкосмугового доступу до мережі 
Інтернет та підвищення якості послуг є ключовим завданням на наступні роки. 
За ініціативи НКРЗІ в 2017 році було розроблено та впроваджено значну 
кількість нормативно-правових змін, спрямованих на лібералізацію ринку, 
зменшення бар`єрів входження на ринок та регуляторного впливу на діяльність 
операторів, провайдерів телекомунікацій. НКРЗІ проводить системну роботу 
щодо забезпечення умов розвитку телекоммереж за рахунок спрощення умов 
доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту та 
електроенергетики, підготовці заходів щодо конвергенції мереж фіксованого та 
мобільного зв`язку, вжиттю заходів для покращення якості послуг, що 
надаються операторами телекомунікацій.  
76 
Наступне покоління мереж мобільного зв'язку 3G являє собою зовсім 
інший підхід доступу до інформації, що базується на основі пакетної передачі 
інформації. 
Аналіз ринку операторів стільникового зв'язку показав, що в світі 4G 
тепер становить половину всіх бездротових підключень; 5G має тенденцію 
стрімкого зростання в 2020 році. 
Дослідження ринку операторів стільникового зв'язку України висвітлити 
такі проблеми розвитку: 
1. На даний момент найбільша активність операторів стільникового 
зв'язку спрямована на перерозподіл частот для розгортання LTE-900. За 
останніми даними в ЗМІ - оскільки «Інтертелеком» відмовився від своїх частот 
за рекомендацією НКРЗІ, діапазон 888,8-895,0 МГц став доступний 
«Київстару» для використання його в сільській місцевості і покриття доріг. 
Згідно з дослідженням ринку операторів ринку стільникового зв'язку 
України «Інтертелеком» отримає ліцензію на частоти, які за фактом зайняті. 
Компанія відмовилася від своїх частот і найближчим часом отримає нові, ось 
тільки вони як і раніше використовуються цифровим телебаченням Т2 (мова 
про смузі 791-801 МГц). Крім того, цей спектр на певних територіях можна 
буде використовувати частково, оскільки він схильний до негативного впливу з 
боку спецкористувачів (військових). 
2. У глухих селах, куди оператори зобов'язані зайти за умовами ліцензій, 
зараз встановлено застаріле обладнання. Його модернізація не рентабельна, 
тому розглядається питання про внесення в законодавчу базу таке поняття, як 
Шерінг (sharing) інфраструктури, тобто спільне використання  мобільними 
операторами і радіочастотного ресурсу. Про це останнім часом активно 
говорять гендиректори Vodafone і lifecell 
3. Нерівномірний розподіл частот між гравцями ринку - гравці з великим 
числом абонентів отримали більше частот, тоді як обов'язки по покриттю 
території України у всіх однакові, тому для Лайфсел створені найбільш 
несприятливі умови. 
77 
4. 3G штучно стримувався владою і був введений в Україні із запізненням 
більш ніж на 12 років, тільки в 2015 році. Це негативно вплинуло на 
технологічний розвиток країни і 
Сучасний стан інноваційної діяльності є наслідком відсутності 
стратегічного бачення та послідовної державної політики щодо переведення 
України на інноваційний шлях розвитку, формування національної 
інноваційної екосистеми (сукупності інституцій, відносин, а також різних видів 
ресурсів, задіяних у процесі створення та застосування наукових знань та 
технологій, що забезпечують розвиток інноваційної діяльності), яка 
забезпечувала б його реалізацію і підвищувала розвиток інноваційної культури 
в державі, використовуючи, крім фінансових, інші механізми розвитку 
інноваційної діяльності. Попри наявність окремих елементів, відсутня цілісна 
національна інноваційна система, призначення якої - створення інноваційних 
продуктів (процесів) та їх швидке виведення на ринок (впровадження) . Згідно з 
доповіддю ―Глобальний індекс інновацій 2018, підготованою спільно 
Корнельським університетом, школою бізнесу INSEAD і Всесвітньою 
організацією інтелектуальної власності, яка містить докладні дані про 
інноваційну діяльність 126 країн і територій світу, Україна посіла 43 місце 
проти 50-го у попередньому 2017 році випередивши Таїланд та опинившись 
позаду Хорватії і Греції[19]. До десяти найбільш інноваційних країн також 
увійшли: США, Фінляндія, Данія, Німеччина та Ірландія. Основою української 
інноваційної конкурентоспроможності є людський капітал і дослідження, а 
також знання й результати наукових досліджень. Їх ефективна реалізація і є 
головною конкурентною перевагою. Однак у порівнянні з 2017 роком за 
підіндексом ―людський капітал і дослідження Україна втратила 2 позиції, з 41-
го на 43-тє місце. Стратегічну мету з формування в Україні високорозвинутої 
соціально орієнтованої економіки, що базується на знаннях та інноваціях, було 
окреслено в документі «Стратегія сталого розвитку «Україна-2020» [21] 
«Глобалізація та сучасні технології зв’язку створюють можливості для 
існування та розвитку успішних інноваційних підприємств і кластерів, навіть 
78 
попри загальну технологічну відсталість, низьку купівельну спроможність 
споживачів та територіальну віддаленість, через включення у міжнародні 
ланцюжки створення доданої цінності (вартості). Це позитивно відобразиться 
на розвитку переважної більшості сфер економіки та надасть додаткові 
можливості для вітчизняних малих і середніх підприємств» [27].  
Розвиток сектора надання телекомунікаційних послуг залежить від 
ринкової кон’юнктури, технічного та технологічного прогресу, впливу 
інституціональних факторів. Враховуючи недоліки сучасної статистичної 
системи, відзначимо, що виявити вплив одного з факторів, а також оцінити їх 
переваги, зокрема внесок з боку держави щодо надання підтримки та допомоги 
у наданні загальнодоступних телекомунікаційних послуг, досить важко [11]. 
Необхідно врахувати той факт, що зусилля з боку держави включають не лише 
надання пільг та преференцій телекомунікаційним підприємствам, але й дії, 
спрямовані на поліпшення бізнес-середовища, в якому вони функціонують, а 
також на перетворення інституційного середовища, на яке впливає державна 
економічна політика.  
Нині підприємства ринку телекомунікацій отримують прибуток від 
основної діяльності, але не всі структури ринку є прибутковими. Така галузь, як 
надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг досі є збитковою [2]. 
Разом з тим, розвитокданого виду послуг є пріоритетним для побудови 
інформаційного суспільства, зміцнення суверенітету, підвищення безпеки та 
економіки країни.  
У подальшому розвитку галузі, згідно з напрямами розвитку 
інноваційних технологій та спрямуванням до інформатизації суспільства, 
велику роль відіграє головний фактор – зростання національної економіки і 
зміцнення авторитету країни в міжнародному співтоваристві. За даними НКРЗІ, 
незважаючи на кризові явища в економіці країни, прибуток підприємств на 
телекомунікаційному ринку зростає, хоча останнім часом це відбувалось досить 
повільно.  
79 
Заохочення телекомунікаційних підприємств, які функціонують на 
сучасному вітчизняному ринку до таких соціально важливих проектів, як 
надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг можна здійснювати за 
допомогою державних заходів і популяризації переваг, що отримає 
підприємство через надання таких послуг. Один з аргументів – це ефект, який 
отримає підприємство завдяки впровадженню такого проекту. Разом з тим, 
відсутність методичної бази для оцінки ефекту від розробки та впровадження 
стратегії інноваційного спрямування, здатної забезпечити надання 
загальнодоступних телекомунікаційних послуг, не дозволяє керівникам 
телекомунікаційних підприємств приймати рішення на користь такої 
інноваційної стратегії розвитку, яка б включала в себе реалізацію механізму 
надання загальнодоступних послуг.  
Основними напрямами регулювання телекомунікацій, які реалізовуються 
на сьогодні в Україні, є: ліцензування, контроль якості послуг, тарифна 
політика, сертифікація, контроль над розподілом обмежених ресурсів, мереж, 
забезпечення загальнодоступних телекомунікаційних послуг, контроль над 
дотриманням коректності умов взаємодії конкуруючих операторів [18]. За 
допомогою цього комплексу елементів регулювання здійснюється вплив на 
учасників ринкових відносин.  
Цей вплив здійснює національний регулятор, і вся складність проблеми 
регулювання полягає в створенні такого механізму впливу, який би не 
деформував, а навпаки розвивав ринкові відносини, захищав права споживачів і 
стимулював технологічний прогрес на мережах зв’язку [6].  
Мета використання комплексу показників для аналізу ефективності 
інноваційного організаційно-економічного механізму, що включає в себе 
загальнодоступні послуги – підвищення цієї ефективності, що передбачає 
кілька рівнів аналізу. Результати такого аналізу дають об’єктивне уявлення про 
загальну ефективність діяльності підприємства в цілому на ринку.  
Специфічні та важливі показники, що характеризують результати 
діяльності телекомунікаційних підприємств, недостатньо досліджені у сучасній 
80 
наукові літературі [38]. Визначено, що найбільш важливими та 
інформативними є EBITDA (Earnings Before Interest, Tax, Depreciation and 
Amortization), а також основні показники ефективності (драйвери) 
телекомунікаційних компаній – ARPU (Average Revenue Per User – середня 
виручка з користувача за певний період часу), MOU (метричний показник), 
який дорівнює кількості хвилин, використаних абонентом на послуги 
голосового передання даних, APPM (вартість хвилини розмови) тощо. ARPU 
напряму залежить від MOU и АРРМ.  
Показник EBITDA являє собою прибуток компанії без впливу 
податкового оточення та засобів фінансування, що використовується для 
довготривалої оцінки ефективності та дозволяє порівнювати ефективність 
роботи підприємства у різні періоди.  
На основі аналізу світового досвіду розроблено авторське методичне 
забезпечення стратегії розвитку інноваційного спрямування на 
телекомунікаційних підприємствах, що надають загальнодоступні 
телекомунікаційні послуг на ринку України. Запропонований підхід 
складається з декількох складових.  
Перший рівень аналізу містить дослідження кількісних показників, які 
відображають ефективність стратегії розвитку інноваційного спрямування, що 
включає в себе надання загальнодоступних послуг на телекомунікаційному 
підприємстві та діяльності підприємствав цілому, а саме: рентабельності, 
дохідності, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості.  
Другий рівень містить якісні показники ефективності діяльності 
підприємства, які можна отримати шляхом опитування співробітників щодо 
мікроклімату внутрішнього середовища компанії, наприклад, думка 
працівників щодо умов праці, конкурентів, справедливості оплати праці тощо.  
Третій рівень повинен мати якісні результати інформаційної ефективності 
діяльності виробника послуг. Це мають бути дані про роботу із споживачами, 
постачальниками, про управління ресурсами тощо, які отримані при 
використанні телекомунікаційних технологій або оптимізовані завдяки таким 
81 
технологіям. Недостатній облік рівня інформаційної ефективності підприємства 
може призвести до негативних наслідків, наприклад, відставання від передових 
галузевих та світових тенденцій, відсутності можливості зниження собівартості 
продукції у довгостроковому періоді. При цьому достатньо важко провести 
кількісний аналіз ефективності впровадження нових технологій на підприємстві 
у короткостроковий період.  
Четвертий рівень аналізу включає дані про ступінь задоволеності 
діяльністю телекомунікаційного підприємства з боку зацікавлених сторін із 
зовнішнього середовища – споживачів (фізичні або юридичні особи), 
постачальників обладнання або послуг, посередників (маркетологів, 
фінансових, консалтингових, рекламних агентів тощо). Рівень задоволеності 
цієї групи стейкхолдерів може вказувати на конкурентоспроможність продукції 
чи послуг, що надає телекомунікаційне підприємство. Аналіз 
конкурентоспроможності продукції, тобто співвідношення ціни та якості, 
дозволяє визначити напрями покращання якості продукції та, головне, – 
стратегію розвитку інноваційного спрямування, що включає в себе надання 
телекомунікаційних загальнодоступних послуг, яка забезпечує реалізацію цих 
послуг або продукцію телекомунікаційного підприємства. Ступінь 
задоволеності цієї групи зацікавлених осіб знаходиться у тісній залежності від 
кількісних показників ефективності діяльності виробника послуг, що отримані 
на першому етапі дослідження. Проведення аналізу основних елементів 
діяльності телекомунікаційного підприємства (таких, наприклад, як витрати, 
процес обслуговування, внутрішня та зовнішня ефективність, потенційна 
ефективність, попит на послуги) дозволяє підприємству надавати оптимальну 
кількість послуг певної якості при оптимальному використанні витрат 
порівняно з конкурентами та очікуваннями клієнтів.  
Таким чином, підприємство більшою мірою здатне впливати на 
внутрішню ефективність, що створює базу для підвищення зовнішньої 
ефективності. У свою чергу зовнішня ефективність телекомунікаційного 
82 
підприємства – це оптимальний обсяг випуску послуг певної якості при 
постійному обсязі витрат на певну кількість обсягу послуг.  
Стратегія розвитку інноваційного спрямування, що включає в себе 
загальнодоступні послуги на телекомунікаційному підприємстві, повинна 
базуватись на оцінці зовнішньої ефективності (чим вище якість послуг, що 
надаються, тим вище фінансові показники).  
Потенційна ефективність стратегії розвитку інноваційного спрямування, 
що включає в себе надання загальнодоступних послуг на телекомунікаційному 
підприємстві – здатність підприємства виробляти максимально можливий обсяг 
послуг певної якості порівняно з попитом на дані послуги. Кількісно можливо 
виміряти цей показник за умови вивчення попиту. Якщо попит збігається з 
виробничими потужностями оператора, то результат може бути оптимальним. 
У випадку, коли попит перевищує виробничі можливості телекомунікаційного 
підприємства, що надає послуги, потенційна ефективність може мати 
негативний ефект у вигляді погіршення якості послуг. Якщо ж йдеться про 
попит, нижчий потенційної потужності, то потенційна ефективність буде 
низькою порівняно з оптимальною.  
Таким чином, внутрішня (витратна) та зовнішня ефективність стратегії 
розвитку інноваційного спрямування, що включає в себе надання 
загальнодоступних послуг на телекомунікаційному підприємстві, визначатиме 
ефективність використання ресурсів таздатність створювати виручку з цих 
ресурсів, а також потенційна ефективність (показник попиту на 
загальнодоступні телекомунікаційні послуги) являють собою показники, що 
доцільно використовувати при проведенні аналізу стратегії розвитку 
інноваційного спрямування, що включає в себе надання загальнодоступних 
послуг на телекомунікаційному підприємстві. Показниками, необхідними для 
визначення такої ефективності, можуть бути: витрати на надання 
загальнодоступних телекомунікаційних послуг, процес необхідних 
технологічних змін в інфраструктурі телекомунікаційного підприємства, 
ступінь задоволення клієнтів, що розраховується за кількістю звернень у 
83 
компанію, обсяги продажів послуг тощо. П’ятий рівень аналізу містить дані про 
соціальний ефект діяльності телекомунікаційної компанії у суспільстві.  
Цей підхід до оцінки ефективності стратегії розвитку інноваційного 
спрямування, що включає в себе надання загальнодоступних послуг на 
телекомунікаційному підприємстві може використовуватись для компаній, ціль 
яких не тільки реалізація клієнтоорієнтовного підходу до надання послуг, але й 
сприяння проведенню постійного аналізу рівня сервісу та систематичного 
підвищення ефективності використання інноваційних технологій та ресурсів.  
Таким чином, у даному дослідженні, визначено показники для оцінки 
ефективності стратегії розвитку інноваційного спрямування, що включає в себе 
надання загальнодоступних послуг на телекомунікаційному підприємстві та 
запропоновано послідовність оцінки його ефективності. При цьому аналіз 
ефективності стратегії розвитку інноваційного спрямування, що включає в себе 
надання загальнодоступних послуг на телекомунікаційному підприємстві 
проводиться як з економічної точки зору, так і соціальної орієнтації 
підприємствах[17]. 
У результаті дослідження показників державної підтримки та, 
враховуючи роль державної підтримки у реалізації стратегії розвитку 
інноваційного спрямування, що включає в себе надання загальнодоступних 
послуг на телекомунікаційному підприємстві запропоновано застосувати 
сукупний показник оцінки ефективності.  
Показник, що пропонується, розраховується таким чином. За результат 
необхідно взяти приріст показників підприємств, що отримали державну 
підтримку, а за витрати вважати бюджетні вкладення та витрати, пов’язані з 
утриманням та експлуатацією інфраструктури.  
 
3.3. Основні напрями розвитку інноваційного потенціалу 
телекомунікаційного підприємства за об’єктами інноваційної діяльності 
 
84 
Розвиток інноваційного потенціалу телекомунікаційного підприємства, 
має відбуватися в наступних пріоритетних напрямках: орієнтація на постійний 
розвиток інноваційного процесу; створення і підвищення ефективності 
нововведень у всіх функціональних сферах діяльності підприємств за різними 
об’єктами інноваційної діяльності; підвищення гнучкості з ціллю формування 
нових видів послуг; прискорене широкомасштабне впровадження в практику 
інноваційних розробок; створення в колективі атмосфери загального творчого 
пошуку, прискореного освоєння нововведень; розробка і використання 
комплексних мотивуючих систем, що стимулюють творчу, нестандартну 
діяльність співробітників; управління системою інновацій на основі кращого 
використання творчого потенціалу колективу; пошук і залучення різних джерел 
інвестицій для розробки та впровадження інновацій; активізація використання 
інноваційних інструментів[14].  
За об’єктами інноваційної діяльності серед напрямів розвитку 
інноваційного потенціалу телекомунікаційного підприємства можна виділити 
наступні:  
Телекомунікаційного підприємства можна виділити наступні:  
1. Технологічні інновації;  
2. Інформаційні інновації;  
3. Управлінські інновації.  
Технологічні інновації в телекомунікаційній сфері пов’язані насамперед з 
пошуком та впровадженням нових ідей з вдосконалення функціонування 
існуючих телекомунікаційних мереж (мережі мобільного, фіксованого, 
супутникового зв’язку, комп’ютерні мережі тощо) та нових форм їх організації 
(мультисервісні мережі).  
З початку 2000-х років проблема переходу від традиційних мереж з 
комутацією каналів до мереж з комутацією пакетів (NGN) є однією з найбільш 
актуальних для операторів зв'язку[2]. Інновації в області IP-комунікацій 
пов'язані зі створенням комплексних рішень, що дозволяють при розвитку 
85 
мереж наступного покоління зберігати існуючі підключення та забезпечити 
безперебійну роботу в будь-якій телекомунікаційній мережі.  
Бездротові мережі п'ятого покоління (5G), які на сьогодні вже активно 
впроваджуються в економічно розвинених країнах, забезпечать підприємствам 
та споживачам телекомунікаційних послуг можливість більш швидкого 
з'єднання, це в свою чергу відкриває нові перспективи для виникнення нових 
послуг, підвищення їх якості та збільшення доходів постачальників 
телекомунікаційних послуг.  
За даними Deloitte Global тестування мереж 5-го покоління у 2020 році 
будуть здійснювати близько 150 операторів бездротових мереж по всьому світу. 
Прогнозується ріст продажів 5G-смартфонів у 2020 році до 15-20 млн одиниць. 
[26].  
В Україні продовжується впровадження 4G. У 2018 році компанії 
«великої трійки» мобільних операторів викупили ліцензій на використання 
радіочастот. Найбільша кількість частот отримала компанія «Київстар» 
(загальна ширина діапазону 100 МГц), у Vodafone Україна 70 МГц, компанія 
Lifecell обмежилася викупом гарантованих лотів в 60 МГц.[13] 
На сучасному етапі розвитку телекомунікаційних технологій 
телекомунікаційні системи обслуговують велику кількість користувачів, 
чисельність яких може коливатися від декількох десятків тисяч до мільйонів. 
Використання такої системи передбачає регулярну передачу інформації в 
цифровому вигляді між усіма учасниками телекомунікаційної мережі.  
Головна особливість сучасного обладнання для мереж - забезпечення 
безперебійного з'єднання, щоб інформація передавалася постійно, тому 
об’єктами пильної уваги інноваційно активного телекомунікаційного 
підприємства мають бути не лише мережі загалом, а й окремі елементи 
телекомунікаційної інфраструктури.  
Важливим напрямом науково-дослідних та науково-конструкторських 
розробок є удосконалення розташованих на периферії телекомунікаційної 
86 
мережі термінальних пристроїв користувачів, які складають найнижчий рівень 
її ієрархії і забезпечують прийомпередачу сигналу.  
Розвиток телекомунікаційних каналів передбачає інновації, покликані 
удосконалити передавальне середовище телекомунікаційної мережі. Особливо 
це актуально для проводового зв’язку, де використовуються проводові лінії з 
металевими або волоконнооптичними жилами. Інновації в цій сфері спрямовані 
в основному на пошук нових матеріалів та їх компонування для збільшення 
пропускної здатності мереж та підвищення рівня захисту даних, що 
передаються.  
Діяльність телекомунікаційних підприємств нерозривно пов’язана зі 
створенням, передачею, зберіганням, зміною інформації. Це зумовлює 
виділення інформаційних інновацій як окремого напрямку розвитку 
інноваційного потенціалу цих підприємств. 
Сюди можна віднести інновації в методах та протоколах передачі 
інформації, створення інноваційного програмного забезпечення у сфері 
штучного інтелекту, хмарних технологій, міжмашинної взаємодії, 
автоматизованого управління бізнес-процесами.  
За прогнозами Deloitte очікується, що у 2020 році рівень проникнення 
корпоративних додатків із вбудованим штучним інтелектом та сервісів з 
розвитку хмарних додатків становитиме приблизно 87% та 83% відповідно. [12]  
Окремо слід виділити такий об’єкт інноваційної діяльності, як 
кібербезпеку, у зв’язку з надзвичайною актуальністю даної проблеми для 
телекомунікаційних підприємств в умовах широкої цифровізації усіх сфер 
життя та господарської діяльності.  
Головне завдання при побудові системи безпеки в телекомунікаціях - це 
запобігання витоку інформації через окремі канали. Причиною таких явищ 
може бути і апаратне пошкодження передавального каналу (оптоволоконного 
кабелю), і атака зловмисників за допомогою програмних засобів. 
У першому випадку інформаційна безпека полягає в забезпеченні якісних 
кабелів, здатних витримувати інтенсивні навантаження і регулярну 
87 
експлуатацію. У другому необхідна розробка, впровадження та обслуговування 
програмних засобів, що обмежують доступ до ресурсів телекомунікаційної 
системи.  
Так, спеціалісти ESET повідомляють, що у 2020 році перевагу перед 
конкурентами матимуть компанії, які будуть приділяти більше уваги захисту 
конфіденційних даних своїх клієнтів. «Через численні інциденти, пов'язані з 
масовими витоками даних, недовіра до компаній, які працюють з 
персональними даними користувачів, зростає. Тому для поліпшення ситуації 
цим підприємствам і організаціям необхідно переглянути підхід до розробки 
продуктів і послуг з урахуванням проблем безпеки та конфіденційності даних 
своїх клієнтів»   
Ще одним об'єктом інноваційної діяльності телекомунікаційних 
підприємств має стати система управління  
Серед найбільш важливих напрямів управлінських інновацій для 
телекомунікаційних підприємств можна виділити розробку нових послуг, 
пошук нових дієвих бізнес-моделей, організаційні інновації (пошук і 
впровадження нових форм організації надання телекомунікаційних послуг, 
оплати праці, спільного створення інновацій), маркетингові інновації, інновації 
в сфері управління знаннями.  
Проникнення Інтернету у всі сфери життя зумовлює необхідність пошуку 
для телекомунікаційних підприємств нових форм взаємодії зі своїми клієнтами 
для розвитку свого інноваційного потенціалу. Це стосується як розвитку нових 
бізнес-моделей (інформаційної, фреміум, ком’юніті тощо) так і співпраці зі 
споживачами у сфері інноваційної діяльності (спільний пошук ідей, 
краудсорсинг).  
Для забезпечення необхідного рівня інноваційного розвитку сучасного 
конкурентоспроможного підприємства необхідно побудувати таку систему 
управління знаннями та інноваціями, яка б створювала умови, що сприяють 
росту інформаційнодослідницької активності на підприємстві. Для цього 
необхідно в першу чергу забезпечити підвищення професійного рівня 
88 
співробітників підприємства, розвиток науково-технічних компетенцій, 
формалізацію неявних знань, оснащення співробітників сучасними 
інструментами роботи з науково-технічної інформацією, формування 
середовища для активної генерації інновацій та розкриття потенціалу 
професійних кадрів, а також забезпечення збору, зберігання і колективного 
використання галузевих науково-технічних знань через різні портали наукової 
інформації. 
Таким чином, за об’єктом інноваційної діяльності можна виділити три 
пріоритетні напрямки розвитку інноваційного потенціалу телекомунікаційного 
підприємства: технологічні інновації, інформаційні інновації та управлінські 
інновації. 
Подальшого уточнення потребують складові виділених напрямків та 
оцінка впливу кожної компоненти на розвиток інноваційного потенціалу 
підприємства в цілому. 
  
89 
ВИСНОВКИ 
 
Телекомунікації в Україні - це одна з найрозвинутіших та найбільш 
інноваційно орієнтованих галузей економіки, головною метою якої є 
забезпечення інтересів кожного споживача та українського суспільства в 
цілому, створення високорозвиненої інформаційно-телекомунікаційної 
інфраструктури.  
Динаміка доходів та абонентської бази обумовлена впровадженням 
операторами фіксованого зв’язку послуг ШСД у якості основної альтернативи 
при трансформації власного бізнесу і можливості підвищення ефективності 
вкладених у розвиток своїх мереж інвестицій. Має вплив і запровадження 
операторами різноманітних привабливих пакетів послуг і тарифних планів, а 
також заміщення послуг міжміського, міжнародного зв’язку сервісами 
мобільного зв’язку і дзвінками через мережу Інтернет.  
Розвиток та вдосконалення телекомунікаційних мереж загального 
користування України здійснюється відповідно до Концепції розвитку 
телекомунікацій України із застосуванням новітніх технологій у сфері 
телекомунікацій, які відповідають міжнародним стандартам, з урахуванням 
технологічної цілісності всіх мереж та засобів телекомунікацій, підвищення 
ефективності та сталості функціонування. Головною метою Концепції розвитку 
телекомунікацій України є гармонійний та динамічний розвиток 
телекомунікаційних мереж на всій території країни, насамперед у регіонах з 
недостатнім рівнем насиченості місцевих мереж загального користування. 
Право власності та право на технічне обслуговування і експлуатацію 
телекомунікаційних мереж може належати будь-якій фізичній особі - суб'єкту 
підприємницької діяльності або юридичній особі, які є резидентами України, 
незалежно від форм власності. 
Управління телекомунікаційними мережами загального користування 
здійснюється операторами телекомунікацій, які експлуатують ці мережі, на 
основі єдиних стандартів, норм та правил. 
90 
Відповідальність за забезпечення сталості телекомунікаційних мереж 
загального користування покладається на операторів телекомунікацій, які 
експлуатують ці мережі. 
При будівництві та обладнанні телекомунікаційних мереж загального 
користування повинні враховуватися вимоги щодо сталості зазначених мереж. 
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах 
своїх повноважень зобов'язані створювати сприятливі умови для 
функціонування розвитку телекомунікаційних мереж загального користування 
та повноцінного надання телекомунікаційних послуг. 
Оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, у першу чергу 
надають у користування на договірних засадах ресурси своїх мереж державній 
системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, 
органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, внутрішніх справ України 
у порядку, встановленому ЦОВЗ. 
На об'єктах телекомунікацій, а також в окремих структурних підрозділах 
операторів, провайдерів телекомунікацій, де передається, обробляється або 
зберігається інформація з обмеженим доступом, що є власністю держави, 
встановлюється спеціальний режим доступу відповідно до законодавства. 
Сьогодні вже можна з упевненістю заявити, що процес інтеграції тієї або 
іншої країни або регіону в усесвітній ринок не може бути здійснений без 
наявності розвиненої інфраструктури інформаційних технологій, а саме, 
високошвидкісних засобів обробки і накопичення, а також, що найважливіше, 
засобів передачі інформації - сучасних телекомунікаційних систем і мереж 
зв′язку. 
Мережі передачі даних грають сьогодні важливу роль. Це авторизація 
кредитних карток, передача телеметричних даних, охоронна сигналізація, 
організація платежів населення, забезпечення міжстанційних зв′язків між 
базовими станціями систем персонального виклику, електронна і голосова 
пошта, телевідеоконференцзв′язок, доступ в INTERNET, комп’ютерна 
телефонія і т.д. 
91 
Сьогодні терміни введення в експлуатацію мереж передачі даних значні. 
Але цього можна уникнути, якщо скористатися передовими технічними 
рішеннями, які пропонуються на ринках телекомунікацій. 
Найбільш перспективним, конкурентоздатним і економічно виправданим 
рішенням, здатним надати альтернативу навіть волоконно-оптичним лініям 
зв′язку, на сьогоднішній день є бездротові мережі. 
Слід зазначити, що бездротові мережі деколи стають єдиним засобом для 
вирішення проблеми останньої милі, тим самим, забезпечуючи для кожного 
абонента видалений доступ в труднодоступних для дротяних засобів місцях. На 
сучасному етапі існує безліч продуктів, що дозволяють реалізувати 
різноманітні конфігурації бездротових мереж, продукти представлені на 
сьогоднішній день у великій різноманітності на ринках, відрізняються один від 
одного по своїх споживчих якостях, цільовому призначенні, цінам і можуть 
бути використані для ухвалення різних технічних рішень, деколи 
взаємодоповнюючих один одного. 
  
92 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської 
діяльності : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 
2. Про радіочастотний ресурс України : Закон України // Відом. Верхов. 
Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 298.  
3. Про телекомунікації : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 
2004. – № 12. – Ст. 155.  
4. Закон України «Про національну інформатизацію». [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://zakonl.rada.gov.ua/laws/ show/1280-15 4. E. 
Bornman. The Mobile Phone in Africa: Has It Become a Highway to the Information 
Society or Not? – Contemporary Educational technology, 2012, 3(4), 278-292. – 
www.cedtech.net/articles/34/343.pdf  
5. Про Концепцію Національної програми інформатизації : Закон України 
// Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 27–28. – Ст. 182. 3. Про 
Національну програму інформатизації : Закон України // Відом. Верхов. Ради 
України. – 1998. – № 27–28. – Ст. 181.  
6. Про Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту 
інформації України [Електронний ресурс] : Указ Президента від 13 черв. 2013 
р. № 391/2012. – Режим доступу : http/www.rada.gov.ua  
7. Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері 
зв’язку та інформатизації [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 
23 листоп. 2011 р. № 1067/2011. – Режим доступу : http// www.rada.gov.ua  
8. Про Рекомендації парламентських слухань на тему: Законодавче 
забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні [Електронний 
ресурс] : Постанова Верховної Ради України від 3 лип. 2014 р. № 1565-VII. – 
Режим доступу : http/www.rada.gov.ua  
9. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 
2015–2017 роки : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. – 2015. – № 12. 
– Ст. 102.  
93 
10. Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади 
[Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 4 черв. 2014 
р. №255. – Режим доступу : http/www.rada.gov.ua 
11. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в 
Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 386-р. 
Офіційний вісник України. 2016. № 44. Ст. 79 
12. Державний комітет статистики України. – Офіц. веб-сайт. [Електрон. 
ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.  
13. Державна служба статистики України. Використання інформаційно-
комунікаційних технологій на підприємствах. URL: 
http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/zv/ikt/arh_ikt_u.html 
14. Річний звіт Національної комісії з питань регулювання зв’язку 
України за 2019 рік. – [Електронний ресурс] / Національна комісія, що здійснює 
державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. – Режим доступу: 
http://www.nkrz.gov.ua/uk/ activities/1238055440/. – 15.02.2012 р. Назва з екрана.  
15. Звіт про роботу Національної комісії, що здійснює державне 
регулювання у сфері зв'язку та інформатизації за 2018 рік, Київ, 2019. URL: 
httрs://nkrzі.gоv.uа/іmаges/news/11/1684/Zvіt_zа_ 2018_29032019 _new.рdf 
16. Стан і розвиток зв’язку в Україні за 2018 рік: Статистичний бюлетень 
/ Державний комітет статистики України. – K.: 2011. – 34 c.  
17. Булах І. В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства 
електрозв’язку : автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.04 / ОНАЗ. – О., 2008. – 20 
с.  
18. Кораблінова І. А. Управління конкурентоспроможністю операторів 
телекомунікацій у сучасних умовах : автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. 
екон. наук: спец. 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами 
економічної діяльності) / І. А. Кораблінова. – Одеса, 2011. – 22 с.  
19. Проект стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: nc.gov.ua/news/ 
strategists31_07_2012.doc  
94 
20. Відкрите урядування: колективна робота, прозорість і дієва участь / за 
ред. Даніела Латрона і Лорел Руми ; пер. з англ. Андрія Іщенка. – К. : Наука, 
2011. – 536 с.  
21. Гудзь О.Є. Байрамов С. Теоретико-методологічні та практичні аспекти 
управління інноваційним розвитком телекомунікаційних підприємств: 
монографія. Львів. Ліга-Прес, 2018. 156 с 
22. Гудзь О.Є., Сазонова С.В. Формування організаційно-економічного 
механізму надання загальнодоступних послуг телекомунікаційними 
підприємствами: монографія. Львів. Ліга-Прес, 2018. 144 с 
23. Загоруйко Н.А. Розвиток телекомунікацій у світі.  
24. Іванова М.І, Яшкіна Н.В. Використання комплексу матричних методів 
стратегічного аналізу діяльності виробничих підприємств. Економіка і держава. 
2014. № 6. С. 86-90. 
25. Івченко Є. І. Інформаційно-комунікаційні технології як ключовий 
фактор управління інноваційним розвитком підприємств. Економіка та 
управління підприємствами машинобудівної галузі. 2017. № 4. С. 80–91. 
26. Ковшова І.О. Маркетинговий менеджмент : теорія, методологія, 
практика: монографія. Київ. Вишемирський В.С., 2018. 515 с. 
27. Лазоренко Л.В. Аналіз ринку мобільного звʼязку України та напрямки 
його розвитку. Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. №15. С. 246 
− 249. 
28. Легомінова С.В. Теоретичні та методологічні аспекти управління 
конкурентними перевагами телекомунікаційних підприємств: монографія. Київ: 
Міленіум, 2018. 380 с 
29. Семенченко А. І. Електроннамодернізація державного управління / А. 
І. Семенченко // Державне управління : підручник : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. 
при Президентові України ; редкол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), К. О. Ващенко 
(заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. – К. ; Дніпропетровськ : 
НАДУ, 2013. – Т. 2. – С. 219–224.  
95 
30. Семенченко А. І. Організаційно-правові механізми державного 
управління розвитком електронного урядування в Україні: порівняльний аналіз 
та науковометодологічні підходи щодо їх удосконалення / Андрій Семенченко 
// Вісн. НАДУ. – 2013. – № 1. – С. 55–74.  
31. Семенченко А. І. Організаційно-правові механізми державного 
управління розвитком електронного урядування в Україні в контексті 
інформаційної безпеки та інтеграції в ЄС / А. І. Семенченко // Наука і оборона. 
– 2013. – № 3. – С.15.  
32. Старинець О.Г. Антикризове управління телекомунікаційними 
підприємствами: стан та перспективи розвитку: монографія. Київ. Талком, 
2018. 320 с. 
33. Сосновська О.О. Система економічної безпеки підприємств зв'язку: 
монографія. Київ: Центр учбової літератури, 2019. 437 с  
34. Троменець М.Н. Система телекомунікаційной безпеки. Київ Талком 
2019. 
35. Кубишина Н. С., Ковальчук Т. В. Генерування ідей як основний етап 
розроблення нового товару на промисловому підприємстві. Економічний вісник 
Національного технічного університету України "Київський політехнічний 
інститут". 2015. № 12. С. 355-361. 
36. Полумієнко С. К. Стан розвитку інформаційного суспільства в Україні 
/ С. К. Полумієнко, Л. О. Рибаков, А. І. Семенченко // Вісн. держ. служби 
України. – 2013. – № 4. – С. 24–31.  
37. Передумови становлення інформаційного суспільства в Україні / [за 
ред. О. С. Довгого]. – К. : Азимут – Україна, 2008. – 288 с.  
38. Пероганич Ю. Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства 
(Женева 2003–Туніс 2005). Підсумкові документи / Ю. Пероганич. – К. : ДП 
«Зв’язок», 2006. – 131 с.  
39. Фроленко Р. Використання матричних методів у стратегічному аналізі 
диверсифікованих компаній. Галицький економічний вісник. 2012. №6 (39). С. 
124-132. 
96 
40. Фонкіна Н. Розвиток телекомунікаційних систем в світі. 2018. №6 
(38). С. 124-132. 
41. Халімон Т.М. Теоретико-методологічні та практичні аспекти 
управління конкурентоспроможністю телекомунікаційних підприємств: 
монографія. Львів. Ліга-Прес, 2018. 463 с. 
42. Доповідь про стан інформатизації та розвиток інформаційного 
суспільства в Україні за 2019 рік. – [Електронний ресурс] /– Національний 
центр електронного урядування. – Режим доступу: 
http://nc.gov.ua/menu/publications/doc/elektronn_urad/ report2011.doc/. – 
21.02.2019 р. Назва з екрана.  
43. Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://uk.wikipedia.org/wiki  
44. Звіт щодо діяльності НКРЗ та стану телекомунікацій в Україні. URL: 
https://nkrzi.gov.ua/index.php 
45. Звіти операторів телекомунікацій. URL: 
http://spz.nkrzi.gov.ua/golovna/yakistposlug/zvity-operatoriv-telekomunikatsij/  
46. Статистична інформація. Доходи від надання послуг пошти та зв’язку 
за 2018 рік. – [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України. – 
Режим доступу: http://www.ukrstat.gov. ua/. – 24.01.2012 р 
47. Окинавская хартия глобального информационного общества 
[Электронный ресурс]. – Режим доступа : 
http://www.iis.ru/library/okinawa/charter.ru.html  
48. Статистична служба ООН Undata – Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: 
http://data.un.org/.   
49. Офіційний веб портал Національної комісії, що здійснює державне 
регулювання у сфері звʼязку та інформатизації. URL: https://nkrzi.gov.ua/ 
50. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. URL: 
http://www.ukrstat.gov.ua.