Czasowniki niekoniecznego skutku na tle czasowników telicznych. Próba charakterystyki

Abstract

Opozycje aspektowe czasowników niekoniecznego skutku ‒ to część opozycji telicznych, w których z zaprzeczenia rematycznego zdania z czasownikiem dk wnioskujemy, na zasadzie presupozycji, że prawdziwe jest zdanie twierdzące z czasownikiem ndk. Semantycznie można określić te czasowniki jako konatywne, czyli oznaczające próbę, ale granice konatywów są szersze. Presupozycja zaprzeczonych konatywów jest ogólniejsza od opozycji aspektowych niekoniecznego skutku. W presupozycji zaprzeczonych czasowników konatywnych sensu stricto próba działania nie musi być nazwana odpowiednim czasownikiem ndk z pary aspektowej. W grupie czasowników konatywnych sensu largo presuponowana nie jest próba, leczy tylko oczekiwanie nadawcy, że akcja zostanie podjęta. Opozycje niekoniecznego skutku są specyficzne dla języka, tak jak specyficzne są zasady użycia czasownika ndk w znaczeniu ogólnofaktycznym. Presupozycja próby dla konatywów jest bardziej uniwersalna. Powyższa próba charakterystyki tej grupy dotyczy tylko języka polskiego.

Background. Aspectual oppositions of verbs of an unnecessary result are noted for a special presupposition of the negated perfect verb which is conditioned by the truthfullnes of the un-negated imperfective verbs. For example, sentence “Nie namówiłem go na wycieczkę” ‘I did not pesuade him to go for excursion’ has sense only in case we can add “Namawiałem go na wycieczkę” ‘I tried to persuade him to go for excursion’, where the meaning of the imperfective is ‘to attempt’. Similar verbs are called “conatives” by Padučeva (2008), they form Type III in the framework of the 4 semantic types of telic oppositions described by Glovinskaya (1982). The explication of the imperfective in this type of opposition is ‘to pursue a goal’ the explication of the perfective is ‘to achieve the goal’. The explication of the imperfective is opposed to the most common type of imperfectives of the Type I which expresses a graduate pursuit of the goal, where the goal is partially achieved at every stage of the action. Purpose. The purpose of this article is to study the specifics of verbs of an unnecessary result against the background of telic verbs. Methods and Results. The term “verbs of an unnecessary result” is considered to be narrower than “conatives”, since it is restricted to aspectual oppositions, where the attempt, as a part of the presupposition of the negated perfective, is expressed literally with the imperfective partner of the corresponding perfective. Other conatives express the attempt in other ways, e.g. with the verb próbować ‘to try’ and the perfective „próbował mnie namówić’. The explication of perfective conatives comprise the element “udało się” ‘sb. managed to’. In the group of conatives sensu largo the presupposition does not comprise an attempt of an action expressed by the perfective, but only the speaker’s expectation for such action. The attempt or expectation presupposition of conatives refers to a general, rhematic negation of the perfective verb and to an object which is undivided. In order to characterise lexical groups of verbs belonging to the above mentioned classes, the most frequent perfective infinitives following ‘udało się’ have been found in the National Corpus of Polish. The first group of conatives sensu stricto, that is, the verbs of an unnecessary result, comprises first of all volitive speech act verbs, e.g. namówić: Similar verbs in Russian are listed under Glovinska’s type III of telic oppositions, but there is no direct correspondence observed between Polish and Russian. The second and the biggest group of conatives sensu stricto without the imperfective aspect partner in the presupposition of the negated perfective contains first of all verbs with the meaning ‘to escape’: uciec, ‘win’: eg. zwyciężyć or general meaning ‘success’, as well as some transitive motion verbs. The third groups of conatives sensu largo with the presupposition “expectation” contains situations that are not controlled by the agent, e.g. przeżyć ‘survive’ or uratować ‘to save one’s live’. Discussion. The oppositions of an unnecessary result are language-specific and depend on specific meanings of the imperfective aspect. The above-presented analysis is restricted to Polish. The nature of conative verbs can be seen as universal.

Постановка проблеми. Аспектуальні опозиції дієслів їмовірнісного результату – це специфічні опозиції, у яких, виходячи із рематичних заперечних тверджень з дієсловами доконаного виду, ми можемо зробити висновок про істинність речень з дієсловами недоконаного виду. Наприклад, пропозиція „Nie namówiłem go na wycieczkę” ʻЯ не умовив його піти на екскурсіюʼ має сенс лише у тому разі, якщо ми можемо додати „Namawiałem go na wycieczkę” ʻЯ умовляв його піти на екскурсіюʼ, де значення імперфективу означає «намагатися». Подібні дієслова Падучева (2008) називає «конативами», вони утворюють тип III серед 4-х семантичних типів видових опозицій, описаних Гловінською (1982). Основне значення недоконаного виду в цьому типі опозиції – «мати на меті», доконаного виду – «досягти мети». Цей семантичний тип недоконаного виду протиставлений найпоширенішому імперфективному типу І, що виражає поступове досягнення мети, яка частково досягається на кожному етапі дії. Мета статті. Охарактеризувати особливості дієслів їмовірнісного результату на фоні термінативних дієслів. Методи та основні результати дослідження. Термін «дієслова їмовірнісного результату» вважається вужчим, ніж «конативи», оскільки він обмежений аспектуальними опозиціями, де спроба, як частина пресупозиції заперечного перфектива, виражена за допомогою відповідного імперфективного партнера. Інші конативи виражають спробу іншими способами, напр., з дієсловом próbować ‘пробувати’ та „próbował mnie namówić’. Семантика перфективних конативів містить елемент “udało się” ‘вдалося’. У групі конативів sensu largo пресупозиція не містить спроби дії, виражену перфективом, а лише сподівання мовця на таку дію. Пресупозиція спроби або очікування у конативах належить до загального, рематичного заперечення дієслова доконаного виду і до неподільного об'єкту. Для характеристики лексичних груп дієслів, що належать до вищезазначених класів, найпоширеніші інфінітиви доконаного виду після «udało się» були знайдені в Національному корпусі польської мови. Перша група конативів sensu stricto, тобто дієслова їмовірнісного результату, містить насамперед дієслова вольового мовлення, напр. Namówić. Подібні дієслова в російській мові належать до видової опозиції III типу Гловінської, проте прямої відповідності між польською та російською мовами не спостерігаємо. Друга і найбільша група конативів sensu stricto без імперфективного аспектуального партнера у пресупозиції заперечення перфектива містить насамперед дієслова зі значенням «рятуватися»: uciec, «виграти»: напр. zwyciężyć, або загальне значення «успіх», а також деякі перехідні дієслова руху. Третя група конативів sensu largo з пресупозицією «очікування» називає ситуації, які не контролює агенс, напр. przeżyć ‘вижити’ або uratować ‘рятувати своє життя’. Висновки і перспективи. Видова опозиція їмовірнісного результату є специфічною для конкретної мови, оскільки специфічним є використання дієслів недоконаного виду у загальнофактичному значенні. Наведений вище аналіз обмежений польською мовою. Характер конативних дієслів можна трактувати як універсальний