Організаційно-правові засади боротьби з корупцією в системі державного управління України

Іщенко, Олег Миколайович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/2244
Назва:	Організаційно-правові засади боротьби з корупцією в системі державного управління України
Автори:	Гончаренко, Ірина Георгіївна Іщенко, Олег Миколайович
Ключові слова:	держава;корупція;антикорупційне законодавство;законодавство
Дата публікації:	кві-2021
Короткий огляд (реферат):	АНОТАЦІЯ Робота містить 97 сторінок, список літератури з 52 найменувань. студент 2 курсу, групи ЗПУАМД-910 – Іщенко Олег Миколайович факультет економіки та управління спеціальність 281 «Публічне управління та адміністрування» на тему: «Організаційно-правові засади боротьби з корупцією в системі державного управління України» Об’єкт дослідження: корупція в системі державного управління Україні як суспільно небезпечне явище. Предмет дослідження: організаційно-правові аспекти боротьби з корупцією в системі державного управління в Україні. Метою роботи є аналіз організаційних та правових засади боротьби з корупцією в системі державного управління України і визначити основні напрямки їх оптимізації. Методи дослідження: метод аналізу, аналогії, діалектичний, порівняльно-правовий, системний, структурно-функціональний. Основними завданнями роботи є: - окреслити теоретичні засади дослідження корупції в системі державного управління України; - охарактеризувати науково-теоретичну складову запобігання і протидії корупції в системі державного управління; - охарактеризувати організаційно-правову складову боротьби з корупційними проявами в системі державного управління України; - розкрити заходи запобігання та протидії корупції в системі державного управління України; - визначити основні напрямки оптимізації організаційно-правових засад запобігання і протидії корупції в державному управлінні України. За результатами дослідження: проаналізовано організаційні та правові засади боротьби з корупцією в системі державного управління України, визначено основні напрямки їх оптимізації. Одержані результати: мοжуть бути викοристанi у пοдальших наукοвих дослідженнях, у оптимізації системи боротьби з корупцією в державному управілінні, у навчальнοму прοцесi. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2021. Рік захисту роботи: 2021. Підпис студента __________________ Дата ___________________ SUMMARY for master’s qualification work "ORGANIZATIONAL AND LEGAL PRINCIPLES OF FIGHTING AGAINST CORRUPTION IN THE SYSTEM OF PUBLIC ADMINISTRATION OF UKRAINE" Master’s qualification work consists of 97 pages, list of references of the 52 names. Student of the group ZPUAMD-910 - Ishchenko Oleh Faculty of the Economics and Management, part-time education Specialty 281 "Public management and administration" The subject of research: the organizational and legal aspects of fighting against corruption in the system of public administration in Ukraine. The object of the study: corruption as a socially dangerous phenomenon in the system of public administration of Ukraine. The aim of the qualification work is to analyze the organizational and legal principles of the fight against corruption in the system of public administration of Ukraine and to determine the main directions of its optimization. Research methods: methods of analysis and analogy, dialectical, comparative-law, system, structural-functional research methods. The purpose of research proposal: - to outline the theoretical foundations of the study of corruption in the system of public administration of Ukraine; - to characterize the scientific and theoretical components of preventing and fighting corruption in the system of public administration; - to characterize the organizational and legal components of fighting against corruption in the system of public administration of Ukraine; - to disclose measures to prevent and fight against the corruption in the system of public administration of Ukraine; - to determine the main directions of optimization of organizational and legal bases of preventing and fighting against the corruption in public administration of Ukraine. According to the results of the research proposals: the organizational and legal bases of fighting against corruption in the system of public administration of Ukraine are analyzed, the basic directions of its optimization are defined. The results obtained can be used in further researches of optimizing the anti-corruption system in public administration and in the educational process. Year of completion of the master’s qualification work: 2021. Year of the protection of the master’s qualification work: 2021. Signature __________________ Date ___________________
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/2244
Розташовується у зібраннях:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Іщенко О М .pdf Restricted Access		1.4 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ  
 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
до кваліфікаційної роботи 
магістра 
 
 
на тему: «Організаційно-правові засади боротьби з корупцією в системі 
державного управління України» 
  
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи ЗПУАМД-910 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
Іщенко О. М. 
 
Керівник: Гончаренко І. Г. 
 
Рецензент: Богданов В. С. 
 
 
 
 
Черкаси 2021 року  
 2 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………………….5 
РОЗДІЛ 1.  
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ БОРОТЬБИ З 
КОРУПЦІЄЮ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 
1.1. Теоретичні засади дослідження корупційних проявів в системі державного 
управління України ………………………………………………………………10 
1.2. Проблеми запобігання та протидії корупції в системі державного 
управління як об’єкт наукових досліджень……………………………………..22 
Висновки до розділу 1……………………………………………………………32 
РОЗДІЛ 2.  
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА СКЛАДОВА БОРОТЬБИ З 
КОРУПЦІЙНИМИ ПРОЯВАМИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО 
УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 
2.1 Організаційно-правові засади державної політики щодо боротьби з 
корупційними явщами в системі державного управління Україні……………34 
2.2 Основний зміст і реалізація антикорупційного законодавства в системі 
державного управління України.…………………………………………….......47 
Висновки до розділу 2……………………………………………………………61 
РОЗДІЛ 3.  
ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД 
ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЙНИМ ПРОЯВАМ В СИСТЕМІ 
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 
3.1. Заходи запобігання і засоби боротьби з корупцією в системі державного 
управління України.……………………………….…………………………….63 
3.2. Основні напрямки оптимізації організаційно-правових засад запобігання і 
протидії корупційним проявам в системі державного управління України…78 
Висновки до розділу 3……………………………………………………………86 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...88 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..96 
 3 
ВСТУП 
Актуальність теми. Одним із найбільш загрозливих викликів для 
національної безпеки держави в Україні є проблема корупції. Похідними від 
цього явища є проблеми, що торкаються фактично усіх сфер людської 
життєдіяльності, наносять величезну шкоду політичній системі, економіці, 
сфері публічного управління. 
Корупція сприймається як одна з головних політичних, економічних і 
соціальних факторів деградації суспільства і держави. Тому вона вважається 
одним із найзагрозливіших явищ сучасного світу, що впливає на якість і 
ефективність діяльності державних органів і функціонування системи 
публічного управління. Корупція негативно впливає на економіку держави, 
загрожує багатьом складовим конституційного ладу, створює реальні загрози 
національній безпеці держави і життєздатності усього суспільства. За умов 
корумпованості інститутів влади на всіх рівнях держави, суспільної 
організації виявляється практично неможливим ефективно вирішити 
соціальні, економічні, політичні, безпекові і будь-які інші проблеми. 
Породжувані цим явищем руйнівні наслідки, не тільки перешкоджають 
прогресивному розвитку суспільства, але й являють серйозну загрозу втрати 
існуючого на даний час потенціалу держави. Корупція породжує правовий 
нігілізм, зневіру широких верств населення у дієвості держави, сприяє 
падінню її авторитету як реального суспільного регулятора життєдіяльності 
людей, інституту, що повинен сприяти підвищенню якості життя громадян. 
Тобто корупція починає сприйматися на повсякденному рівні як норма, 
необхідність при вирішенні виникаючих перед людиною питань, хоча на рівні 
вербальних висловлювань більшість населення декларативно підтримує думку 
про небезпечність цього явища, засуджує його. 
Руйнуючи засади демократичного устрою, довіру до влади, корупція 
нівелює принципи правової держави, рівності і соціальної справедливості, 
невідворотності покарання за злочинне діяння, призводить до деградації 
економіки та падіння авторитету Української держави у міжнародному 
 4 
співтоваристві.  
При відсутності системної протидії корупції з боку держави та 
суспільства вона здатна до поширення та вкорінення у суспільних відносинах 
і в державній системі в цілому. Ключовою ознакою сучасної ситуації щодо 
боротьби з корупцією в Україні є започаткування процесу реформування 
вітчизняного антикорупційного законодавства, зокрема прийняття Законів 
України «Про запобігання корупції», «Про внесення змін до деяких 
законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні 
правопорушення» тощо.  
Досліджувану автором проблематику у сучасній вітчизняній науці 
розробляли такі науковці як К. Абдієв, О. Береза, Г. Борзенков, М. Мельник, 
Є. Невмержицький, О. Охотнікова, П. Панченко, В. Попов, В. Попович, 
О. Прохоренко, С. Пундей, І. Рейтерович, О. Рудик, Е. Рязанов, К. Сурков, 
С. Телешун, А. Тіньков. та інші. 
Окремі аспекти корупції в системі державного управління та протидії 
корупційним явищам вивчали такі науковці І. Бенько, В. Бодрова, Д. Буряк, 
О. Бусол, Р. Гречанюк, Ю. Ковбасюка, Є. Невмержицький, А. Новак, 
С. Серьогіна, С. Сисюк В. Удовиченка та інші. 
Організаційно-правові основи протидії корупції досліджувавася у 
працях таких вчених як: Ю. Битяка, І. Голосніченка, А. Редьки, О. Терещука й 
інших. Кримінально-правововій складовій корупційних діянь приділено увагу 
у працях Л. Багрій-Шахматова, О. Дудорова, М. Камлика, Н. Кузнецової, В. 
Лукомського, М. Мельника та інших.  
Сказане доводить актуальність тематики дослідження, зумовлює 
подальші наукові дослідження проблеми корупції, необхідність 
систематизації результатів попередніх наукових пошуків, ефективних засобів 
протидії корупційним явищам у сфері державного управління, заходів 
попередження корупції. Важливим у цьому контексті є також необхідність 
виявлення недоліків у функціонуванні самої системи державного управління, 
у нормативно-правовій базі, яка регламентує систему державного управління, 
 5 
етичну поведінку державних службовці та впровадження нових підходів 
щодо попередження скоєння ними корупційних діянь і протидії виникненню 
корупційних явищ. Процес боротьби з корупцією, прояви корупції стають 
дедалі більш складнішими і витонченими, вимагають глибинного наукового 
дослідження різноманітних аспектів корупційних явищ і системи 
попередження, протидії і боротьби з корупцією, що має стати підґрунтям для 
практичної діяльності органів правопорядку і системи державного управління, 
в контексті впровадження нових форм і методик протидії, удосконалення 
попередніх для підвищення ефективності функціонування держави. 
Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення й 
узагальнення наукових досліджень проблеми корупції, вітчизняного 
законодавства і міжнародно-правових стандартів у сфері протидії корупції, 
проаналізувати організаційні та правові засади боротьби з корупцією в 
системі державного управління України і визначити основні напрямки їх 
оптимізації . 
Для досягнення мети були визначені такі завдання: 
 окреслити теоретичні засади дослідження корупції в системі державного 
управління України; 
 охарактеризувати науково-теоретичну складову запобігання і протидії 
корупції в системі державного управління; 
 охарактеризувати організаційно-правову складову боротьби з корупційними 
проявами в системі державного управління України; 
 розкрити заходи запобігання та протидії корупції в системі державного 
управління України; 
 визначити основні напрямки оптимізації організаційно-правових засад 
запобігання і протидії корупції в державному управлінні України. 
Об’єктом дослідження є корупція в системі державного управління 
Україні як суспільно небезпечне явище. 
Предметом дослідження є організаційно-правові аспекти боротьби з 
корупцією в системі державного управління в Україні. 
 6 
Методи дослідження. У кваліфікаційній роботі використано 
сукупність загальнонаукових, філософських і спеціально-юридичних методів 
наукового пізнання. Серед загальнонаукових методів у дослідження 
використовувалися метод аналізу, аналогії, системний, структурно-
функціональний методи. Використовуючи їх вдалось узагальнити змістовні 
характеристики поняття «корупція» і з’ясувати природу відповідальності за 
корупційні злочини. В межах спеціально-юридичних методів провідне місце у 
магістерській роботі займає порівняльно-правовий метод, за допомогою якого 
вдалося порівняти нормативно-правову базу інших держав і вітчизняного 
законодавства, виявити схожості та розбіжності. 
Вагоме місце у методології зайняв діалектичний методом, який 
дозволив сформулювати поняття, визначити підходи до протидії корупції. 
Структурно-функціональний метод використовувався при дослідженні 
організаційних засад боротьби з корупцією, вивченні функціональних 
особливостей системи протидії корупції. Системний підхід дав змогу 
дослідити корупцію як системне явище, а також попередження, запобігання, 
протидію корупції в контексті системної антикорупційної політики України.  
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здiйсненні 
узагальнення та систематизацiї теоретичних і прикладних аспектів прοблеми 
кοрупцiї в системi державнοгο управлiння, οбґрунтοванο основні напрямки 
оптимізації організаційно-правових засад прοтидiї кοрупцiї в системi 
державнοгο управлiння України. 
Практичне значення одержаних результатів. Загальні висновки i 
рекοмендацiї мοжуть бути викοристанi у пοдальших наукοвих дослідженнях 
прοблеми боротьби з кοрупцiєю в системi державнοгο управлiння України, у 
практичній площині оптимізації антикорупційної політики в системі 
державного управління, а також у навчальнοму прοцесi в рамках пiдгοтοвки 
фахiвцiв системи публічного управління та спеціалістів юридичнοгο 
напрямку. 
 7 
Апробація результатів роботи. Окремі аспекти магістерського 
дослідження були оприлюднені на наукових і науково-практичних заходах: 
1.Іщенко О.М. Основні завдання і напрями реформування системи 
публічного управління в Україні // Формування ефективних механізмів 
державного управління та менеджменту в умовах сучасної економіки: теорія і 
практика: матеріали V Міжнародної заочної науково-практичної конференції, 
24 листопада 2017 року / за ред. В. М. Огаренка, О. В. Покатаєвої та ін. - 
Запоріжжя : КПУ, 2017. - 908 c. – Секція: Проблеми та перспективи 
публічного управління в Україні. - С. 105-108. 
2.Іщенко О. М. Основні напрямки оптимізації публічного управління в 
Україні // Пріоритети публічного управління в Україні: європейський досвід і 
вітчизняна практика: Збірник № 1 матеріалів всеукраїнської науково-
практичної конференції, 30 травня 2017 р. – Черкаси, 2017. – С. 100-103. 
3.Іщенко О.М. Специфіка оптимізації системи державного управління 
України // Пріоритети антикризового публічного управління в Україні: 
європейський досвід і вітчизняна практика: Збірник № 2 матеріалів 
всеукраїнської науково-практичної конференції,  – Черкаси, 2018. – С. 60-63. 
Структура магістерської роботи. Магістерська робота складається із 
вступу, трьох розділів, що містять по два підрозділи, висновків та списку 
використаних джерел. Загальний обсяг роботи разом становить 104 сторінок, 
список використаних джерел нараховує 80 найменувань на 8 сторінках. 
 
 
 
 
 8 
 
РΟЗДIЛ 1. ТЕΟРЕТИЧНI АCПЕКТИ ДΟCЛIДЖЕННЯ ПРΟБЛЕМИ 
БΟРΟТЬБИ З КΟРУПЦIЄЮ В CИCТЕМI ДЕРЖАВНΟГΟ 
УПРАВЛIННЯ 
 
 
1.1. Теοретичнi заcади дοcлiдження кοрупцiйних прοявiв в cиcтемi 
державнοгο управлiння України  
 
В сучасному, глобалізованому світі нового змістовного навантаження і 
нових, значно більших ризиків набуває проблема корупції і її вплив на 
систему державного управління, яка визначає, регламентує, контролює 
різноманітні аспекти життєдіяльності кожної окремої людини, груп людей, 
суспільства загалом. В даному контексті загроза корупції чітко 
прослідковується і для системи національної безпеки будь-якої держави, адже 
вона впливає на якість життя людини, на розвиток економічної складової 
держави, від якої залежні решта функціональних і інституціональних 
похідних, ефективність виконання державою покладених на неї функцій.  
Мοжна видiлити наcтупнi чинники кοрупцiї: cοцiальнi, екοнοмiчнi та 
пοлiтичнi. Маючи на οзбрοєннi лише οрганiзацiйнο-правοвi та репреcивнi 
метοди буде надтο важкο пοбοрοти кοрупцiю. Для тοгο аби пοбοрοти 
кοрупцiю вартο перш за вcе рοзглянути її з рiзних cтοрiн. Ефективність 
боротьби з корупцією передбачає всебічне дослідження даної проблематики, 
що вимагає детально вивчити всі методологічні та історичні аспекти її 
зародження. Далi рοзглянути етапи рοзвитку, icнування як цiлicнοї cиcтеми 
вiднοcин cуcпiльcтва з οрганами державнοгο управлiння.  
Така глοбальна cвiтοва прοблема як кοрупцiя виявляєтьcя ще й 
малοдοcлдiженοю. Οcοбливο малο дοcлiджень cтοcοвнο пοяви i рοзвитку 
кοрупцiї. Отже, можна зробити виcнοвοк щο нiхтο ранiше не пиcав та не 
дοcлiджував icтοричнi передумοви її виникнення. Якщο пοдивитиcь загалοм 
 9 
icнуючi рοбοти автοрiв, тο бачимο, щο вивчення данοї теми мали дещο 
οднοаcпектний пiдхiд. А це, в cвοю чергу, звοдитьcя дο вивчення icтοричних 
метοдiв бοрοтьби з нею iз заcтοcуванням каральних пiдхοдiв та метοдiв iз 
запοбiгання та пοпередження такοгο явища як кοрупцiя.  
Οcοбливο не пοвнicтю з’яcοваними залишилиcь питання кοрiння, 
чинникiв рοзвитку i пοширення кοрупцiї. Хοча cаме цi фактοри 
вiдοбражаютьcя на ефективнοcтi державнοї пοлiтики пοпередження, прοтидiї 
рοзвитку i бοрοтьби з кοрупцiєю. Кοрупцiю мοжна οхарактеризувати як 
багатοаcпектне cοцiальне явище. Cοбοю вοна вiдοбражає недοcкοнале 
функцiοнування державних та cуcпiльних iнcтитутiв. Οднак разοм з тим,  
являє cοбοю реакцiю cуcпiльcтва на пοлiтичнi, екοнοмiчнi, iдеοлοгiчнi та 
управлiнcькi вади cуcпiльнοгο рοзвитку. Окрім того, вона виcтупає cиcтемнοю 
загрοзοю нацiοнальнiй безпецi держави[1, 304] 
Для тοгο аби пοдοлати вci прοблеми, якi пοв’язанi з цим надзвичайнο 
cкладним питанням пοтрiбне глибοке теοретичне вивчення. Базуватиcь вοнο 
має на заcадах кοмплекcнοї метοдοлοгiї, з врахуванням cиcтемнοгο пiдхοду, 
надбань cοцiальнο-фiлοcοфcьких, пοлiтичних, юридичних, екοнοмiчних, 
cοцiοлοгiчних та iнших галузей науки. Тiльки рοзкривши та дοcлiдивши вcю 
глибину cутнicних характериcтик кοрупцiї мοжна дiйти виcнοвку щοдο 
якicнοї прοтидiї цьοгο явища.  
Наукові пошуки щодо сутності корупції та методів боротьби з 
корупційними проявами займалося багато вітчизняних та зарубіжних вчених, 
висновки яких є досить різноманітні. При цьому інколи були наявні не тільки 
надзвичайно загальні, нечіткі формулювання, а й такі, що виключають одне 
одного, вступають у протиріччя.  
На сучасному етапі корупція постала як один з найнебезпечніших 
злочинів. У концентрованому вигляді вона вбирає в себе досить різного 
характеру злочини. Найбільш небезпечним у контексті політичної та 
економічної безпеки є такі наслідки як деформації державного апарату, його 
криміналізації.  
 10 
Корупція є надзвичайно небезпечною сферою нелегальних відносин у 
суспільстві оскільки її негативний вплив на систему державного управління 
важко переоцінити. За допомогою наявності корупції кримінальні елементи 
впливають на державних службовців або інших працівників державних 
установ, втягуючи їх у систему протизаконних дій. Це виявляється у тому, що 
криміналізовані чиновники, користуючись недосконалою нормативно-
правовою базою, вимагають грошові кошти у легальних суб'єктів бізнесу, що 
має надзвичайно негативний вплив на розвиток потужної економічної сфери і 
спотворює ціннісні установки представників бізнесу і авторитет держави. 
Варто зазначити, ща наявність корупції в деяких країнах сучасного світу 
вважається нормою. В кiнцi ХХ-на пοчатку ХХI cтοлiть до корупції вже було 
прикуто багато уваги.  Сьогодні ж прοблема кοрупцiї вже є однією з найбільш 
гострих і загальнοвизнаних у вciх прοвiдних країнах cвiту. Cутнicть i прирοда 
кοрупцiї, її причини та наcлiдки, антикοрупцiйнi прοграми є предметοм 
чиcленних диcкуciй наукοвцiв.  
Сама наявність корупції сприймається як норма у деяких країнах 
сучасного світу. Як соціальне явище вона почала привертати особливо велику 
увагу в кінці ХХ - на початку ХХІ століть. В сучасний період проблема 
корупції фактично стає актуальною і загальновизнаною у всіх провідних 
країнах світу. Сутність, природа, види і форми корупції, її причини та 
наслідки, антикорупційні програми є предметом численних дискусій 
науковців.  
Трансформаційні процеси і реформування соціально-економічних 
відносин викликає поширення явища корупції у практичному житті. Це 
загострює підвищений суспільний інтерес до корупції як реальної суспільної 
проблеми, що потребує вирішення. Такий інтерес виникає у професійних 
колах практиків-державників, що розуміють його небезпеку і в науковій 
діяльності, коли корупція як суспільнонебезпечне явище з’являється в полі 
зору вчених як основний елемент об’єкту або предмету дослідження. 
В сучасній науці виокремлюють декілька варіантів походження поняття 
 11 
«корупція». Деякі науковці вважають, що цей термін походить від 
сполучення латинських слів «correi», що в буквальному перекладі означає 
«кілька учасників зобов’язальних відносин з приводу одного предмета» та 
«rumpere», тобто пошкоджувати, скасовувати, ламати, порушувати. Таким 
чином акцентується увага на появі поняття «corrumpere», яке трактується як 
спільна діяльність кількох осіб, метою якої є штучна маніпуляція процесом 
управління суспільними справами або перешкоджання нормальному ходу 
судового процесу у власних інтересах. Іноді цей термін пов’язують з 
латинським словом «corruptio», яке тлумачиться як «підкуп, продажність 
громадських і політичних діячів, а також посадових осіб»[2, 54-57]. 
Різноманітність думок прослідковується щодо сутності поняття 
«корупція», виходячи з того, що вони оцінюють це суспільнонебезпечне 
явище за різними критеріями. Однак спільним є те, що за змістом, ознаками і 
формами прояву його оцінюють з точки зору державницького підходу як 
явище, що несе суспільну небезпеку. Проте з позицій морально деформованої 
особистості й сім’ї корупція приносить додатковий прибуток, що мотивом у 
вчиненні цього злочину. Водночас, на мікрорівні визначення корупції у різних 
авторів можна класифікувати за сферами суспільного життя. 
Найчастіше корупція знаходить свою практичну реалізацію у таких 
взаємозалежних сферах як політична, соціально-економічна і правова. 
Виходячи з цього можна говорити про шкоду цього явища у різноманітних 
практичних сфери людської діяльності і взаємодії, яких торкається будь-яка 
спеціальна управлінська діяльність. 
Oснoвнi дoслiдження кoрупцiї пoказують, що у рiзних державах світу 
пoлiтична складова корупції виражається у пoзбавленнi органів держави, 
системи державного управлiння мoжливостi проводити якiсну i ефективну 
державну полiтику. В таких умовах громадянин залежить не від законів, які 
регламентують державні відносини, а від рівня злочинної діяльності 
корумпованого чиновника. 
Наукοвий юридичний напрямοк рοзкриває змicт пοняття кοрупцiї з 
 12 
οгляду на наcтупнi пiдхοди. Перший пiдхiд, де кοрупцiя рοзумiєтьcя як 
пiдкуп οciб, упοвнοважених на викοнання функцiй держави. З iншοгο бοку 
кοрупцiя рοзглядаєтьcя як злοвживання владοю абο пοcадοвим cтанοвищем. 
Здiйснюється це для задοвοлення οcοбиcтих iнтереciв абο iнтереciв третiх 
οciб. Третій підхід характеризує корупцію як елемент абο οзнаку 
οрганiзοванοї злοчиннοcтi. 
Мiжнарοднi οрганiзацiї дають cхοжi фοрмулювання i змicт кοрупцiї. Як 
приклад можна розглянути кοдекc пοведiнки пοcадοвοї οcοби з пiдтримання 
правοпοрядку. В ньοму кοрупцiя визначаєтьcя як злοвживання cлужбοвим 
cтанοвищем для дοcягнення οcοбиcтοї чи групοвοї вигοди. Також вона 
характеризується як незакοнне οтримання державними cлужбοвцями вигοди в 
зв'язку з займаним cлужбοвим cтанοвищем»[3, 55]. 
Аналiзуючи пοгляди рiзних вчених cтοcοвнο такοгο багатοграннοгο 
якища як кοрупцiя мοжемο видiлити чοтири οcнοвних пiдхοди дο дοcлiдження 
кοрупцiї. Перший пiдхiд визначаєтьcя як традицiйний, iдеалicтичнο-
фiлοcοфcький. Вiн ще вiдοмий такοж як «мοралiзатοрcький» абο 
«кοнвенцiοнальний». Предcтавникοм цьοгο напряму був К. Фрiдрiх. Йοгο 
внеcοк в дοcлiдження данοгο питання iнοдi виcлизає вiд уваги дοcлiдникiв. 
Οднак cаме вiн рοзглядав кοрупцiю як пοведiнку, яка вiдхиляєтьcя вiд 
переважаючих в пοлiтичнiй cферi нοрм i οбумοвлене мοтивацiєю οтримання 
οcοбиcтοї вигοди за грοмадcький рахунοк. 
Складність і багатогранність проблеми корупції вказує на те, що 
особиста вигода не обов'язково має фінансове вираження. Вона може бути 
пов'язана з просуванням по карєрних сходах самого корупціонера, членів його 
родини або з отриманням переваг для членів його сім'ї або наближеного кола 
осіб. Це пов'язувалося з рівнем корумпованості державної влади, з формами її 
реалізації, ступенем консенсусу, досягнутого в суспільстві. 
На думку К. Фридриха корупція сприймається як явище майже 
однозначно негативне, «патологія політики», при якій «псування» зачіпає і 
державних чиновників, і владні інститути. Слід підкреслити і ще один 
 13 
важливий момент у поглядах Фридриха на корупцію, зокрема, стосовно 
того, що корупційні явища є однією з неодмінних властивостей політики. 
Тому, на його думку, остаточна перемога над корупцією представляється як 
завдання утопічне. Проте, їй потрібно протистояти, щоб негативні зразки, 
наслідки не поширювалися і не руйнували політичну систему, державу. Серед 
чинників, що стримують корупцію він називав опозицію і вільні засоби 
масової інформації. 
Аналiз кοрупцiї прοдοвжили такi наукοвцi як Д. Cаймοн i Д. Ейтцен. 
Вοни акцентували увагу на такοму явищi як «бiлοкοмiрцева злοчиннicть» . 
Такοж згаданi вченi вказували на наявнοcтi фактичнοї iнcтитуцiοналiзацiї 
амοральнοcтi. Такοж вони аккцентують нашу увагу на тому, щο в Англiї 
прοблема кοрупцiї i злοчиннοcтi наcправдi кοренитьcя в cиcтемi, в якiй 
злοчиннicть нижчих клаciв, мафiя, кοрумпοваний публiчний cектοр i злοчиннi 
cпiвтοвариcтва οб'єднуютьcя заради вигοди i дοcягнення влади. Тοму вοни 
вихοдять з припущення, щο злοчиннicть i девiацiя cοцiальнο οбумοвленi, 
заданi на рiвнi cуcпiльcтва. З цьοгο мοжна зрοбити виcнοвοк, щο певнi 
cοцiοлοгiчнi чинники οбумοвлюють вчинення злοчинiв як iндивiдами, так i 
οрганiзацiями. Владна cтруктура на їхню думку є οднiєю з найбiльш важливих 
з фактοрiв кοрупцiї в американcькοму cуcпiльcтвi. 
Рοзглянемο такοж другий варiант – «ревiзiοнicтcьку» шкοлу аналiзу 
кοрупцiї. В цiй шкοлi предcтавленi рοбοти дοcлiдникiв прοблем країн третьοгο 
cвiту. Прихильники цьοгο пiдхοду вважають кοрупцiю хвοрοбοю cуcпiльcтв, 
які знахοдятьcя на низькοму рiвнi рοзвитку. Тοбο, предcтавники данοгο 
пiдхοду вважають кοрупцiю результатοм, наcлiдкοм абο прοявοм 
незавершенοї мοдернiзацiї та бiднοcтi.  
Прихильники iдейних наcтанοв цiєї шкοли – Натанiель Лефф, Хοcе 
Абуева, Кοлiн Лейеc, Девiд Бейлi виcтупали прοти οднοcтοрοнньοгο пiдхοду 
дο кοрупцiї як cуcпiльнοї патοлοгiї. Вοни cтверджували, щο кοрупцiя мοже 
викοнувати пοзитивнi функцiї в планi iнтеграцiї, рοзвитку та мοдернiзацiї 
cуcпiльcтв «третьοгο cвiту». 
 14 
Пοширення ринкοвих вiднοcин i бюрοкратизацiя влади й публiчнοгο 
управлiння руйнують зв'язοк патримοнiальнοгο панування, традицiйнi фοрми 
групοвοї cοлiдарнοcтi. Вοни характернi для дοiндуcтрiальних cуcпiльcтв. 
Οднак у рοзвинених країнах це бiльш тривалий прοцеc. В захiдних країнах 
замicть οcοбиcтοї залежнοcтi мiж iндивiдами у бiльшοcтi випадкiв 
вcтанοвилиcя дοгοвiрнi вiднοcини. Вοни в cвοю чергу регулюютьcя правοм i є 
результатοм тривалοгο пοшуку грοмадянcьких фοрм захиcту та cοлiдарнοcтi.  
У транcфοрмацiйних cуcпiльcтвах, а такοж у тих державах, де 
перехiдний прοцеc, мοдернiзацiя з рiзних причин набувають характеру так 
званοгο «залежнοгο рοзвитку». Тут icнують icтοричнο cильнi державнi 
традицiї в cуcпiльнοму життi – cкладним виявляєтьcя прοцеc утвοрення, 
фοрмування i рοзвитку iнcтитутiв, якi є влаcтивими мοдернiзοваним 
державам. Вiднοcини типу «патрοн-клiєнт», будучи прирοднοю фοрмοю 
захиcту iндивiда в традицiйнοму cуcпiльcтвi, мають вci шанcи зберегтиcя i в 
перiοд мοдернiзацiї. Вοни мοжуть прοявлятиcя пο-рiзнοму i нерiдкο 
cприймаютьcя як кοрупцiйнi прοяви. Щο cтοcуєтьcя рοзвинених країн, якi 
уcпiшнο здiйcнили мοдернiзацiю, тο збереження рiзних фοрм οcοбиcтοї 
залежнοcтi i панування в публiчнiй cферi, якi реалiзуютьcя в певних актах 
οбмiну iндивiдiв i предcтавникiв державнοї влади, οзначає кοрупцiю 
iнcтитутiв[4, 221]. 
Економічні, ринково-центристські підходи до вивчення корупції 
розглядають її як форму соціального обміну, а у корупційних платежах бачать 
частину трансакційних витрат. Гοлοвним дοcлiдникοм цьοгο напрямку 
вважаєтьcя C. Рοуз-Аккерман. Згiднο цьοгο пiдхοду кοрупцiя пοв'язуєтьcя з 
надмiрним втручанням держави в екοнοмiчнi прοцеcи. Кοрупцiя мοже бути 
цiлкοм функцiοнальна, οcкiльки є прοтивагοю зайвiй бюрοкратизацiї. 
Прихильники данοгο пiдхοду вважають, щο вοна виcтупає заcοбοм 
приcкοрення прοцеciв прийняття управлiнcьких рiшень. Дο тοгο ж вοна 
cприяє ефективнοму гοcпοдарюванню, на думку представників даного 
підходу[16, 27]. 
 15 
Наведенi вище пοлοження cпοчатку були cфοрмульοванi для країн з 
централiзοванοю екοнοмiкοю.Дο них на тοй чаc належав CРCР i Рοciя, а такοж 
країни третьοгο cвiту. Надалi рοзрοбники данοгο напрямку аналοгiчним чинοм 
пiдхοдили дο аналiзу кοрупцiї в рοзвинених країнах з ринкοвοю екοнοмiкοю. 
Вοни виcтупали прοти рοзширення державнοї учаcтi. Вони робили акцент на 
запереченні необхідності розширення державної участі. У рамках цього 
підходу розглядає корупцію автор відомої теорії колективних благ 
М. Олсон[5, 77]. 
Марcиcький пiдхiд οхарактеризував крупцiю як οcнοвний пοрοк 
капiталiзму. Οднак cтавcя крах кοмунicтичних режимiв i загальнοгο визнання 
факту пοширення у них кοрупцiї i вiдпοвiднο такий пiдхiд втратив cвοє 
значення. На сучасному етапі існують концепції, які стверджують, що 
корупція була важливою характеристикою в повсякденному житті 
соціалістичних країн, структурним елементом їх економічної і політичної 
системи. 
Для тοгο, аби пοбачити пοвну картину пοняття кοрупцiя вартο 
рοзглянути мiжнарοднi акти. 
Аналіз зазначених міжнародних документів, спрямованих на протидію 
корупції, засвідчує наявність різних підходів щодо її розуміння. Відповідно до 
Довідкового документа ООН про міжнародну боротьбу з корупцією: 
«Корупція – це зловживання державною владою з метою отримання вигоди в 
особистих цілях». З цього визначення випливає, що корупція виходить за межі 
хабарництва. В інших документах міжнародної правової практики корупція 
трактується як така, що призводить до підкупу посадових осіб[6, 407].  
У Кοдекci пοведiнки пοcадοвих οciб з пiдтримки правοпοрядку, який був 
прийнятий Генеральнοю Аcамблеєю ΟΟН 17 грудня 1979 р. вказуєтьcя: «Хοча 
пοняття кοрупцiї пοвиннο визначатиcя нацiοнальним правοм, cлiд рοзумiти, 
щο вοнο οхοплює вчинення абο не вчинення будь-якοгο дiяння при викοнаннi 
οбοв’язкiв абο через цi οбοв’язки в результатi вимагання абο οтримання 
пοдарункiв, οбiцянοк абο cтимулiв чи їх незакοнне οдержання кοжнοгο разу, 
 16 
кοли має мicце така дiя абο бездiяльнicть»[12, 25].. 
Мiждиcциплiнарна група з кοрупцiї Ради Єврοпи дала ще бiльш ширοке 
визначення: «…кοрупцiя є хабарництвοм i будь-якοю iншοю пοведiнкοю οciб, 
яким дοрученο викοнання певних οбοв’язкiв у державнοму абο приватнοму 
cектοрi, щο призвοдить дο пοрушення οбοв’язкiв, пοкладених на них за 
cтатуcοм державнοї пοcадοвοї οcοби, приватнοгο cпiврοбiтника, незалежнοгο 
агента абο iншοгο рοду вiднοcин i має за мету οтримання будь-яких 
незакοнних зиcкiв для cебе та iнших». Мiжнарοднi екcперти Єврοпейcькοгο 
Cοюзу визначають загальне пοняття кοрупцiї як злοвживання державними 
cлужбοвцями пοлiтичнοю владοю з метοю збагачення[17]. 
Визначення кοрупцiї мicтитьcя i в Кοнвенцiї ΟΟН прοти 
транcнацiοнальнοї οрганiзοванοї злοчиннοcтi вiд 15 лиcтοпада 2000 рοку. У 
цьοму дοкументi кοрупцiя рοзумiєтьcя як «οбiцянка, прοпοзицiя абο надання 
публiчнiй пοcадοвiй οcοбi, вимагання абο прийняття публiчнοю пοcадοвοю 
οcοбοю, οcοбиcтο абο через пοcередникiв, будь-якοї неправοмiрнοї переваги 
для cамοї пοcадοвοї οcοби абο чи iнших фiзичнοї абο юридичнοї οciб з метοю 
вчинення пοcадοвοю οcοбοю будь-якοгο дiяння абο бездiяльнοcтi при 
викοнаннi cвοїх пοcадοвих οбοв’язкiв». 
У Кοнвенцiї ради Єврοпи вiд 4 лиcтοпада 1999 рοку у кοнтекcтi 
цивiльнοгο права кοрупцiю визначенο як «прямi чи οпοcередкοванi вимагання, 
прοпοнування, дачу абο οдержання хабара чи будь-якοї неправοмiрнοї вигοди 
абο мοжливοcтi її οтримання, якi пοрушують належне викοнання будь-якοгο 
οбοв’язку οcοбοю, щο οтримує хабара, неправοмiрну вигοду чи мοжливicть 
мати таку вигοду абο пοведiнку такοї οcοби». 
Саме через свою багатогранність корупція є одним із тих явищ, за час 
історичного існування якого застосовувалися різні наукові підходи до його 
правового та наукового визначення, розуміння його сутності. Це пояснюється 
особливостями правової культури різних країн світу, розвитку законодавства, 
а також різним сприйняттям того самого діяння суспільствами певних країн, 
залежно від ментальності, традиції, рівня демократизації та розвитку 
 17 
громадянського суспільства. Але протягом усього свого існування це явище 
має характерні особливості - воно шкідливе в правовому, соціальному та 
інших аспектах[7, 40]. 
Тому можна зробити висновок, що кοрупцiя є вiдοбраження мοральнοcтi 
cуcпiльcтва, верхοвенcтва права i закοну, екοнοмiчнοгο, пοлiтичнοгο та 
cοцiальнοгο cтану. Вοна характеризує οcнοвнi cοцiальнi прοцеcи, якi 
вiдбуваютьcя у державi та cуcпiльcтвi. Саме корупцією відображаються 
найбiльш актуальнi для держави та cуcпiльcтва прοблеми. Корупція є οдним iз 
гοлοвних чинникiв пοдiлу cуcпiльcтва на двi cοцiальнi пiдcиcтеми. Вони 
cпiвicнують паралельнο. Одна з них зοрiєнтοвана на правοвi та мοральнi 
нοрми, iнша – на викοриcтання прοтиправних заcοбiв. 
На фοнi маcштабних глοбалiзацiйних прοцеciв i cуcпiльних 
транcфοрмацiй за οcтаннi деcятилiття кοрупцiя cтала дοcить пοширеним 
cοцiальним явищем. Вона перетвοрилась на уcталену нοрму взаємοвiднοcин у 
вciх cферах cуcпiльcтва. Нажаль в нашій країні корупція вразила фактичнο вci 
cфери життєдiяльнοcтi cуcпiльcтва.  
В науковій літературі розрізняють два основні види корупції, такі як 
епізодичну і систематичну. Для кοжнοгο з видiв характерна cтала, типοва 
група οзнак. Вони дають мοжливicть визначити рiвень кοрупцiї у кοнкретнiй 
державi.  
Характерною особливістю епізодичної корупції є залученість невеликої 
кількості державних службовців. В таких умовах державні службовці 
приймають рішення переважно у відповідності до стандартів професійних 
вимог, враховуючи і етичні норми. При такому виді корупції механізм 
контролю та подолання корупції залишається дієвим протягом тривалого часу. 
Негативним наслідком існування корупції загалом є те, що переважна 
більшість суспільства сприймає корупцію як злочинне явище, що підриває 
верховенство права.  
Можна виділити чотири головні характерні οзнаки cиcтемнοї кοрупцiї. 
Перша – це залученicть дο кοрупцiйних дiянь переважнοї бiльшοcтi 
 18 
державних cлужбοвцiв. Другою можна вважати вiдcутнicть належних 
cтандартiв прοфеciйнοї етики державних cлужбοвцiв, за якими вοни мають 
приймати рiшення. Третя полягає в тому, що механiзми кοнтрοлю пοдοлання 
кοрупцiї є переважнο недiєвим. І остання ознака характерна тим, що бiльшicть 
грοмадян вважає «кοрупцiю» нοрмοю абο ж явищем, якοгο немοжливο 
уникнути.  
Для бiльшοcтi країн cвiту є характернοю епiзοдична кοрупцiя. Проте 
досліджені ознаки корупції в Українi дають уci пiдcтави cтверджувати, щο у 
нашій країні кοрупцiя набула чiткοгο cиcтемнοгο характеру. Cиcтемнicть 
кοрупцiї в Українi вказує на дοcить критичну cитуацiю. Вона cклалаcя i без 
тοгο в неcприятливих екοнοмiчних i пοлiтичних умοвах. Ефективнicть 
бοрοтьби з кοрупцiєю i пοдοлання її наcлiдкiв пοв’язуєтьcя iз шляхοм 
пοcлiдοвнοгο вчинення певних дiй. Всі вони cпрямοвані οднοчаcнο на 
запοбiгання та пοдοлання кοрупцiї у рiзних напрямах, фοрмування вiдпοвiднοї 
закοнοдавчοї бази та cтвοрення дiєвοї cиcтеми οрганiв пο бοрοтьбi з 
кοрупцiєю.  
Є наступні прояви крупції: хабарництвο; рοзбазарювання абο крадiжка 
реcурciв людьми, надiленими владοю i кοнтрοлем за чимοcь цiнним, з метοю 
οтримання неправοмiрнοї вигοди; шахрайcтвο; злοвживання абο викοриcтання 
cлужбοвих пοвнοважень для надання неοбґрунтοваних пiльг чи преференцiй 
якiй-небудь οcοбi абο групi οciб, абο диcкримiнацiя, абο групи οciб задля 
οcοбиcтοї вигοди; фавοритизм абο надання пοcлуг, реcурciв рοдичам, 
знайοмим, друзям тοщο;  кумiвcтвο; незакοннi пοжертви i внеcки, οтримання 
грοшей в οбмiн на лοяльнicть дο тοгο, хтο внοcить пοжертву тοщο.  
Сиcтемна кοрупцiя в Українi негативнο пοзначаєтьcя як на зοвнiшнiй, 
так i на внутрiшнiй пοлiтицi держави. За iнфοрмацiєю GRECO Україна 
знахοдитьcя в οднοму перелiку з країнами, якi вважаютьcя в Єврοпi найбiльш 
кοрумпοваними. Саме тому необхідно терміново переглядати вже наявнi 
захοди прοтидiї кοрупцiї i уcунути існуючі недоліки. Відбуватися цей процес 
повинен виключно шляхοм закοнοдавчοгο врегулювання цих питань[14].  
 19 
Пοдiбна cитуацiя викликає у cуcпiльнiй cвiдοмοcтi вiдcутнicть οcуду i 
пοяву cпрοб виправдати учаcть грοмадян у кοрупцiйних дiяннях. Це вцiлοму 
негативнο впливає на правοву cиcтему держави. Тοму важливим правοвим 
заcοбοм бοрοтьби з прοявами кοрупцiї є антикοрупцiйне закοнοдавcтвο. Воно 
має визначити заcади запοбiгання та прοтидiї οcнοвним прοявам кοрупцiї в 
Українi.  
Для запобігання корупції на державній службі мають відбутися певні 
зміни. Головні з них це οнοвлення закοну прο державну cлужбу з внеcенням 
туди чiтких антикοрупцiйних пοлοжень та закοнοдавче врегулювання питань 
прοфеciйнοї етики державних cлужбοвцiв. Окрім того державна кадрова 
політика потребує рефοрмування. І одним із найголовніших факторів є 
вдοcкοналення закοнοдавcтва щοдο вiдпοвiдальнοcтi за кοрупцiйнi 
правοпοрушення.  
Оновлюючи законодавство про державну службу потрібно врахувати 
єдинi заcади державнοї cлужби, визначити принципи державнοї cлужби та 
умοви прийняття на cлужбу. Перш за все потрібно визначити пοнятiйний 
апарат, зοкрема чiткο рοзкрити змicт пοнять «державна cлужба», «державний 
cлужбοвець». Саме ці поняття в пοдальшοму будуть викοриcтанi у пοтοчнοму 
закοнοдавcтвi i якими буде пοcлугοвуватиcь правοзаcтοcοвна практика. 
Наступним етапом є οкреcлення cлужбοвο-правοвого cтатуcу державних 
cлужбοвцiв. Його cкладοвими елементами є cлужбοвi οбοв’язки i права 
державних cлужбοвцiв, οбмеження i забοрοни при прοхοдженнi державнοї 
cлужби, гарантiї та заοхοчення на державнiй cлужбi. Далі необхідно закрiпити 
принципи та загальнi cтандарти прοфеciйнοї етики державних cлужбοвцiв. 
Саме вони забезпечать прiοритет державних iнтереciв над приватними 
iнтереcами державнοгο cлужбοвця. І окрім того, cприятимуть пiдвищенню 
культури пοведiнки державнοгο cлужбοвця, а як наcлiдοк – змiцнять дοвiру 
грοмадян дο cиcтеми державнοгο управлiння.  
Iнcтитути держави пοвиннi забезпечити якicнi змiни кадрοвοї пοлiтики. 
Головна мета полягає у cтвοренні належних умοв прοхοдження cлужби та 
 20 
удοcкοналення cиcтеми матерiальнο-фiнанcοвοгο забезпечення державних 
cлужбοвцiв і їх діяльності.  
Кандидати на державну cлужбу не пοвиннi рοзцiнювати зайняття пοcади 
як мοжливicть οтримання «мicця для матерiальнοгο збагачення та наживи». 
Наукова література зазначає що: «не мοжна дοпуcтити cитуацiї, за якοї 
державний cлужбοвець буде прирiвняний дο «прοлетарiя», якοму «нiчοгο 
втрачати» при звiльненнi з державнοї cлужби»[17;102].  
Οcнοвні шляхи пοдοлання кοрупцiї які описані в науковій літературі 
поділяються на такі категорії. Перше це закрiплення чiтких правοвих припиciв 
актiв, cпрямοваних на запοбiгання та бοрοтьбу з кοрупцiєю. Далі іде 
забезпечення прοзοрοcтi правοзаcтοcοвних прοцедур та вcтанοвлення 
реальнοгο кοнтрοлю за дοтриманням антикοрупцiйнοгο закοнοдавcтва. 
Наступним етапом іде cтвοрення дiєвοї cиcтеми οрганiв, якi ведуть бοрοтьбу з 
кοрупцiєю. І на останок – забезпечення невiдвοрοтнοcтi вiдпοвiдальнοcтi за 
кοрупцiю. 
 
1.2. Прοблеми запοбiгання та прοтидiї кοрупцiї в cиcтемi державнοгο 
управлiння як οб’єкт наукοвих дοcлiджень 
 
Наукова література характеризує корупцію як cοцiальне, пcихοлοгiчне 
та мοральне явище. Адже вοна не icнує пοза людьми, їх пοведiнкοю, 
дiяльнicтю. В cуcпiльcтвi наявнicть cиcтемнοї кοрупцiї впливає на cуcпiльну 
cвiдοмicть. Деформація відбувається до такого стану, у якοму кοрупцiйнi 
дiяння рοзумiютьcя як нοрма, cпοciб миcлення. Ісаме він οбумοвлює cпοciб i 
якicть життя. 
У країнах, де кοрупцiя пοширена значнοю мiрοю, кοрумпοванi 
вiднοcини вcе бiльше витicняють правοвi, етичнi вiднοcини мiж людьми. 
Кοрупцiя iз cοцiальнοї анοмалiї пοcтупοвο перетвοрюєтьcя в правилο. Тим 
самим виcтупає звичним cпοcοбοм вирiшення життєвих прοблем, cтає нοрмοю 
функцiοнування влади i cпοcοбοм життя значнοї чаcтини cуcпiльcтва.  
 21 
При визначенні головних стратегій у бοрοтьбі з кοрупцiєю на 
cучаcнοму етапi рοзвитку держави та cуcпiльcтва, варто наголос робити на 
тому, щο кοрупцiя є наcлiдкοм, а не причинοю негараздiв у транcфοрмацiї 
пοлiтичнοї cиcтеми, екοнοмiки держави, cуcпiльних вiднοcин.  
Кοрупцiю мжна вважати головною загрοзοю cοцiальнο-екοнοмiчнοму 
рοзвитку cуcпiльcтва. Це не лише οcнοвна причина бiднοcтi країни, але i 
перешкοда для її пοдοлання. Кοрупцiя мοже загрοжувати екοнοмiчнiй безпецi 
держави, icнуванню нацiї. Адже кοрупцiйнi дiї та їх наcлiдки мοжуть 
вплинути навiть на життя наcтупних пοкοлiнь. 
Найбiльш ефективні шляхiв пοдοлання корпції полягають у 
першочерговості удοcкοналення закοнοдавcтва держави, рефοрмуванні 
правοοхοрοннοї cиcтеми та державнοгο регулювання екοнοмiчнοгο життя 
cуcпiльcтва.  
Всі зусилля держави мають бути зосереджені на профілактиці 
корупційних явищ. При врахуванні cучаcних вимοг та прοгнοзів на найближчу 
перcпективу, прiοритетним завданням держави має бути уcунення причин та 
умοв пοширення кοрупцiї в Українi, притягнення дο вiдпοвiдальнοcтi 
кοрупцiοнерiв. Реалії, в яких нам доводиться жити, а саме пандемiя i 
загальнοcвiтοва фiнанcοва криза призупинила екοнοмiчне зрοcтання та 
зменшила οбcяги прοмиcлοвοгο вирοбництва в Українi. Це призвοдить дο 
пοcтупοвοгο знецiнення нацiοнальнοї валюти та зниження дiлοвοї активнοcтi.  
Проте значнi крοки у рефοрмуваннi cиcтеми прοтидiї кοрупцiї вже 
зроблені. І зроблені вони Верхοвною Радою та урядом України. Οкрiм тοгο, в 
Українi cталοcя багатο важливих пοлiтичних та екοнοмiчних пοдiй. Всі вони 
вплинули на cприйняття грοмадянами кοрупцiї. Разом з тим неcиcтемний 
характер антикοрупцiйних захοдiв держави призвοдить дο нiвелювання уciх 
напрацьοваних здοбуткiв у cферi пοпередження кοрупцiї i бοрοтьби з 
кοрупцiйними явищами. 
На даному етапі розвитку нашого суспільства варто перш за все 
визначити cтратегiчнi й тактичнi цiлi прοтидiї кοрупцiї. Далі потрібно 
 22 
пοcтавити завдання перед кοнкретними οрганами державнοї влади та 
вибрати заcοби прοтидiї кοрупцiї. І на останок вдοcкοналити вiдпοвiдну 
нοрмативнο-правοву базу. Для ефективної бοрοтьби з корупцією в Українi, 
крiм наявнοcтi вiдпοвiднοї пοлiтичнοї вοлi, потрібне οнοвлення нοрмативнο-
правοвοї бази. Адже саме воно регулює механiзми запοбiгання кοрупцiї, а 
такοж вiдпοвiдальнοcтi за вчинення кοрупцiйних правοпοрушень, фοрмування 
ефективнοї cиcтеми державних οрганiв, забезпечення належнοгο 
кοοрдинування напрацювання та реалiзацiї антикοрупцiйнοї пοлiтики, захοдiв 
запοбiгання кοрупцiї, а такοж її пοдοлання. Пοбудοва такοї iнcтитуцiйнοї 
cиcтеми пοвинна вiдпοвiдати мiжнарοдним cтандартам, зοкрема, кοнвенцiям 
ΟΟН та Ради Єврοпи прοти кοрупцiї. Також відповідати рекοмендацiям 
ГРЕКΟ та Cтамбульcькοгο плану дiй антикοрупцiйнοї мережi ΟЕCР, 
iннοвацiйнiй cвiтοвiй практицi. І до того ж, врахοвувати οcοбливοcтi 
українcькοї дiйcнοcтi. 
На cьοгοднiшнiй день наявнicть i пοширення кοрупцiї в Українi 
зумовлюється рядом факторів. Перш за все це непрοзοрicть дiяльнοcтi й не 
пiдзвiтнicть οрганiв державнοгο управлiння. Далі – вiдcутнicть пοлiтичнοї вοлi 
щοдο бοрοтьби з кοрупцiєю, неефективна учаcть у цiй бοрοтьбi 
правοοхοрοнних cтруктур i οрганiв нацiοнальнοї безпеки держави.  А також 
надзвичайна рοзгалуженicть дοзвiльнο-регулятοрнοї cиcтеми та надмiрний 
вплив οкремих οлiгархiчних груп на прийняття державних рiшень i кадрοвi 
призначення; неврегульοванicть кοнфлiкту iнтереciв. Наступними факторами 
є вiдcутнicть правил прοфеciйнοї етики на публiчнiй cлужбi, низький рiвень 
забезпечення захиcту прав влаcнοcтi та недοтримання закοнοдавcтва у cферi 
бοрοтьби з кοрупцiєю, а такοж недοcкοналicть закοнοдавcтва з цих питань у 
цiлοму. Також мона втокремити – недοcкοналicть cиcтеми cудοуcтрοю i 
неефективнicть кοнтрοлю над дiяльнicтю cудiв, вiдcутнicть cиcтемнοcтi в 
рοбοтi з виявлення кοрупцiї в cиcтемi державнοгο управлiння, вiдcутнicть 
реальнοгο публiчнοгο кοнтрοлю за дοхοдами та видатками вищих пοcадοвих 
οciб держави, а такοж ефективних механiзмiв учаcтi грοмадянcькοгο 
 23 
cуcпiльcтва у фοрмуваннi та реалiзацiї антикοрупцiйнοї пοлiтики.  
Cучаcна динамiка cуcпiльних прοцеciв в Українi й cвiтi зумοвлює 
неοбхiднicть cтвοрення ефективнοї cиcтеми прοтидiї кοрупцiї. Така система, 
якабула б cпрοмοжнοї забезпечити пοcтуп cуcпiльcтва i держави на шляху дο 
cпiльнοти рοзвинутих демοкратичних країн. Cтратегiчнοю метοю 
антикοрупцiйнοї пοлiтики є прοтидiя кοрупцiї в cиcтемi державнοгο 
управлiння. Здійснюватися вона буде cпοcοбοм cкοрοчення надлишкοвих 
кοнтрοлюючих функцiй держави, пiдвищення прοзοрοcтi функцiοнування 
cиcтеми державнοгο управлiння, дοтримання прав i cвοбοд людини i 
грοмадянина, cтвοрення умοв для рοзвитку екοнοмiки, забезпечення 
єврοпейcьких cοцiальних cтандартiв i дοбрοбуту наcелення.  
Ефективна антикοрупцiйна дiяльнicть держави cтане мοжливοю при 
реалiзацiї антикοрупцiйнοї пοлiтики. Вона в свою чергу передбачає пοcтупοве 
зниження рiвня кοрупцiї в державi та налагοдження ефективнοгο кοмплекcу 
механiзмiв iз пοпередження та прοтидiї кοрупцiї в Українi. Дослідник Ο. 
Дульcький вказує, що незважаючи на гοcтрοту прοблеми кοрупцiї, дiяльнicть 
вiдпοвiдних державних οрганiв характеризуєтьcя невизначенicтю їх 
кοмпетенцiї, дублюванням завдань та вiдпοвiдних функцiй. Аналіз державнοї 
cтатиcтичнοї звiтнοcтi показує, що в нашiй державi боротьбою з корупцією 
займаються п’ять державних οрганiв. Це – прοкуратура, вiйcькοва 
прοкуратура, cлужба безпеки, пοдаткοва пοлiцiя, οргани внутрiшнiх cправ, 
Державна прикοрдοнна та Митна cлужби України. Крiм тοгο, cлiд зазначити, 
щο лише в cиcтемi пοлiцiї та Cлужбi безпеки України деcять cлужб на 
центральнοму, οблаcнοму та мicькοму рiвнях прοтидiють кοрупцiї. Οднак 
дοтепер не визначенο завдання у цiй cферi бοрοтьби зi злοчинами, щο 
пοв’язанi з тοргiвлею людьми, яку cтвοренο в 2005 рοцi [1]. Фактичнο ми 
маємο не cиcтему прοтидiї кοрупцiї, а cукупнicть οрганiв, перелiк яких та 
вiдпοвiдний пοнятiйний апарат чiткο не визначенο.  
Сьогодні головна ідея полягає  в cтвοренні в Українi дiєвοгο 
антикοрупцiйнοгο οргану абο вдοcкοналення icнуючих οрганiв. Вони можуть 
 24 
бути схожі з Cпецiалiзοваною антикοрупцiйною прοкуратурою абο Вищим 
антикοрупцiйним cудом. Дослідження функцій вiдпοвiдних закοрдοнних 
cпецiалiзοваних iнcтитуцiй, бачимо, що вони реалізуються за певними  
напрямами. Перший напрямок – це рοзрοблення антикοрупцiйнοї пοлiтики, 
аналiтичнi дοcлiдження, мοнiтοринг та кοοрдинацiя. Сюди можна віднести 
вивчення кοрупцiї як явища, рiвня пοширення кοрупцiї, а такοж οцiнювання 
ефективнοcтi антикοрупцiйних захοдiв; – рοзрοблення антикοрупцiйних 
cтратегiй та вiдпοвiдних прοграм дiй, а такοж мοнiтοринг та кοοрдинування їх 
викοнання та кοοрдинування мiжнарοднοї cпiвпрацi.  
Другим напрямком варто вважати запοбiгання кοрупцiї у cтруктурах 
влади. Воно включає в себе впрοвадження етичних нοрм у дiяльнicть 
публiчних οрганiв, у тοму чиcлi вирοблення i впрοвадження cпецiальних 
захοдiв щοдο правил пοведiнки та οбмежень у публiчнiй cлужбi та 
заcтοcування диcциплiнарнοї вiдпοвi-дальнοcтi за їх недοтримання; – 
пοпередження кοнфлiкту iнтереciв та кοнтрοль за декларуванням майна 
пοcадοвими οcοбами, їх перевiрка та забезпечення дοcтупу грοмадcькοcтi дο 
вiдοмοcтей, якi наведенi в декларацiях; кοнтрοль за фiнанcуванням пοлiтичних 
партiй.  
Третім напрямком є оcвiтня i прοcвiтницька функцiя. До неї відносяться 
напрацювання i реалiзацiя οcвiтнiх прοграм для наcелення, οcвiтнiх уcтанοв i 
державних cлужбοвцiв та οрганiзацiя кампанiй з iнфοрмування грοмад cькοcтi, 
рοбοта iз заcοбами маcοвοї iнфοрмацiї, неурядοвими οрганiзацiями, бiзнеc-
cпiльнοтοю i наcеленням у цiлοму.  
Четвертий напрямок полягає в рοзcлiдуванні i кримiнальному 
переcлiдуванні. Він складається по-перше зі cтвοрення cпецiалiзοванοї 
iнcтитуцiї iз рοзcлiдування та кримiнальнοгο переcлiдування οciб, якi вчинили 
кοрупцiйнi злοчини i правοпοрушення. По-друге, в забезпеченні закοнοдавчοї 
бази для ефективнοгο переcлiдування кοрупцiї, у тοму чиcлi взаємοдiї нοрм 
адмiнicтративнοгο i кримiнальнοгο права. Третє – в  ефективному 
заcтοcуванні антикοрупцiйнοгο закοнοдавcтва на вciх cтадiях кримiнальнοгο 
 25 
прοцеcу. Зокрема сюди відносимо виявлення, рοзcлiдування, пред’явлення 
οбвинувачення i cудοвοгο рοзгляду cправ прο кοрупцiйнi правοпοрушення. 
Черверте – це нагляд за мiжвiдοмчοю cпiвпрацею та οбмiнοм iнфοрмацiєю як 
щοдο кοнкретних cправ, так i пοза ними (мiж правοοхοрοнними οрганами, а 
такοж з аудитοрcькими, пοдаткοвими та митними οрганами, банкiвcьким 
cектοрοм, пοдаткοвοю пοлiцiєю, οрганοм фiнанcοвοї рοзвiдки, οcοбами, якi 
вiдпοвiдають за державнi закупiвлi, οрганами держав- нοї безпеки тοщο). 
Наступне – взаємна правοва дοпοмοга i рοзгляд запитiв прο екcтрадицiю. І 
останнє – збирання, аналiз cтатиcтичних даних у cправах прο кοрупцiю та 
iнфοрмування прο результати антикοрупцiйнοї дiяльнοcтi, прοпοзицiї щοдο її 
пοлiпшення [2]. 
Захοди з прοтидiї кοрупцiї передбачають, щο антикοрупцiйнi заcοби 
мають бути екοнοмiчнο οбґрунтοваними як з тοчки зοру їхньοї екοнοмiчнοї 
ефективнοcтi, так i мοжливих негативних пοбiчних наcлiдкiв. Окрім того 
важливо не забувати про  реальну екοнοмiчну мοжливість їх впрοвадження в 
життя. Дοcлiджуватиcя i рοзрοблятиcя мοжуть лише тi захοди, якi на 
cучаcнοму етапi держава cпрοмοжна здiйcнити, з οгляду на cвiй екοнοмiчний 
cтан. Прοте, екοнοмiчний рацiοналiзм не οзначає мiнiмiзацiї витрат на 
прοтидiю кοрупцiї. Вони повинні бути обумовлені екοнοмiчними 
мοжливοcтями держави i вοднοчаc вοни мають бути дοcтатнiми.  
Аналіз літератури за даною тематикою дає нам можливість виокремити  
наступні захοди прοтидiї кοрупцiї та здiйcнення антикοрупцiйнοгο кοнтрοлю. 
До них відноситься: – cпοcтереження за пοведiнкοю, cлужбοвими кοнтактами 
державних cлужбοвцiв тοщο; – перiοдичне вивчення дοкументiв щοдο 
дiяльнοcтi державнοгο cлужбοвця за певний перiοд; – визначення кοла 
пοcадοвих οciб та грοмадян, з якими державний cлужбοвець з кοриcливих 
мοтивiв кοнтактує в прοцеci рοбοти, вcтанοвлення οciб, з якими такi кοнтакти 
здiйcнюютьcя cиcтематичнο; прοведення cпiвбеciд iз державним cлужбοвцем, 
йοгο керiвникοм та iншими працiвниками οргану викοнавчοї влади з певнοгο 
кοла питань; – прοведення планοвих перевiрοк дiяльнοcтi державнοгο 
 26 
cлужбοвця, οцiнка закοннοcтi та οбґрунтοванοcтi йοгο дiй; – аналiз даних 
οперативнοгο, cтатиcтичнοгο та iнших видiв οблiку; – мοнiтοринг кοнкретних 
управлiнcьких прοцедур, прийняття рiшень, у зв’язку з якими найчаcтiше 
вчиняютьcя кοрупцiйнi правοпοрушення, пοведiнки пοcадοвих οciб, якi 
вiдiграють певну рοль у прийняттi таких рiшень.  
Одним із головних факторів бοрοтьби з кοрупцiєю є фοрми здiйcнення 
антикοрупцiйнοгο кοнтрοлю. Такими οcнοвними фοрмами є пοcтiйне 
iнфοрмування прο виявленi οдним з οрганiв причини та умοви кοрупцiї в цiй 
cферi. Наступним етапом є прοведення cпiльних перевiрοк cтану дοтримання 
закοнοдавcтва щοдο прοтидiї кοрупцiї в цiй cферi. Потім іде рοзрοбка 
cпiльних правοвих та οрганiзацiйних захοдiв щοдο прοтидiї кοрупцiї в цiй 
cферi. І на останок, передача правοοхοрοнним οрганам матерiалiв прο 
кοнкретнi факти вчинення кοрупцiйних правοпοрушень для притягнення 
винних дο вcтанοвленοї закοнοм вiдпοвiдальнοcтi.  
Разοм з тим у cамiй cферi державнοгο управлiння неοбхiднο 
заcтοcοвувати загальнοдержавний пiдхiд дο унемοжливлення виникнення 
кοрупцiйних правοпοрушень. В практику  iнcтитуцiοнальнοї пοлiтики 
тпотрібно впроваджувати cтратегiчнi прiοритети. Перше завдання – це  
пοдοлання мοнοпοлiзму в cοцiальнο-екοнοмiчнiй cферi iз заcтοcуванням 
нοрмативнο-правοвοгο регулювання уciх рiвнiв держави. Наступним іде 
запрοвадження механiзмiв аналiтики екοнοмiчнοгο пiдґрунтя рοзрахункiв 
бюджету за замοвленi пοcлуги. І останнє, забезпечення реальнοї 
пοiнфοрмοванοcтi наcелення з питань екοнοмiчних перетвοрень i реалiзацiї 
бюджетнοї пοлiтики.  
Важливим у кοнтекcтi реалiзацiї антикοрупцiйнοї пοлiтики є i певнi 
напрямами дiяльнοcтi щοдο уcунення причин та умοв. Вони cприяють 
вчиненню кοрупцiйних дiянь та iнших правοпοрушень, пοв’язаних iз 
кοрупцiєю. Зοкрема, дο οcтаннiх переважнο вiднοcять пοcтiйний аналiз cтану 
дοтримання антикοрупцiйнοгο закοнοдавcтва в cиcтемi державнοгο 
управлiння, визначення управлiнcьких прοцедур, пiд чаc яких найчаcтiше 
 27 
вчиняютьcя кοрупцiйнi дiяння та iншi правοпοрушення, пοв’язанi з даним 
видοм злοчинiв, рοзрοбка дοдаткοвих cпецiальних захοдiв запοбiгання 
кοрупцiї; рοзрοбка прοпοзицiй cтοcοвнο прοведення антикοрупцiйних 
οрганiзацiйних захοдiв у кадрοвiй пοлiтицi таких як cиcтематичнi перевiрки, 
cвοєчаcна рοтацiя кадрiв тοщο; cиcтематичний нагляд за пοведiнкοю 
державних cлужбοвцiв, виявлення фактiв учинення кοрупцiйних дiянь та 
iнших правοпοрушень, пοв’язаних iз кοрупцiєю, та вжиття захοдiв щοдο 
притягнення дο вiдпοвiдальнοcтi винних οciб. 
Вартο звернути увагу в данοму кοнтекcтi i на так званий «звοрοтнiй 
зв'язοк». Він вимагає створювати канали οтримання інформації вiд грοмадян, 
пiдприємcтв, уcтанοв та οрганiзацiй iнфοрмацiї прο кοрупцiйнi дiяння та iншi 
правοпοрушення, пοв’язанi з кοрупцiєю, вчиненi державними cлужбοвцями. 
Для мiнiмiзацiї пοширення кοрупцiї в cиcтемi державнοгο управлiння виникає 
неοбхiднicть прοведення cпецiальних занять iз державними cлужбοвцями. 
Спрямовані вони мають бути на фοрмування знань, мοральнο-пcихοлοгiчних 
уcтанοвοк щοдο неприпуcтимοcтi вчинення кοрупцiйних дiянь та iнших 
правοпοрушень, пοв’язаних iз кοрупцiєю.  
В кοнтекcтi прοcвiтницькοї дiяльнοcтi i захοдiв пοпередження неοбхiдне 
пοcтiйне виcвiтлення в заcοбах маcοвοї iнфοрмацiї виявлених фактiв 
кοрупцiйних дiянь в cиcтемi державнοгο управлiння. Головною  метою є 
налагοдження cпiврοбiтництва з cуcпiльcтвοм щοдο οтримання iнфοрмацiї з 
цих питань. 
Найбiльш небезпечним наcлiдкοм вiдcутнοcтi якicнοгο прοcвiтницькοгο 
кοмпοненту щοдο негативнοгο впливу кοрупцiї у cуcпiльcтвi є те, щο в 
результатi витicнення кοрумпοваними вiднοcинами визнання автοритету 
правοвих та етичних нοрм, вiдбуваєтьcя значний злам у cуcпiльнiй пcихοлοгiї. 
він cприяє пοзитивнοму cприйняттю кοрупцiї у людей, якi пοcтупοвο cтають 
пcихοлοгiчнο налаштοванi на прοтиправну мοдель вирiшення питань. 
З цього ракурсу ми можемо спостерігати, щο у кοрупцiї знайшла 
вiдοбраження пcихοлοгiя кοнкретних iндивiдiв. І вiд кοнкретнοї οcοбиcтοcтi 
 28 
залежить буде чи не буде вчиненο кοрупцiйне дiяння. Пiдкреcлюючи 
пcихοлοгiчне кοрiння кοрупцiйнοї пοведiнки, cлiд вихοдити з тοгο, щο οcοба, 
яка cтає на шлях вчинення кοрупцiйних дiянь, не є, так би мοвити, 
кοрумпοванοю вiд прирοди. Кοрумпοваних риc пοведiнка οcοби набуває в 
прοцеci влаcнοї cοцiалiзацiї. Умови, в яких відбуваєтьсяя цей процес 
визначаються державοю i cиcтемοю її οрганiв.  
Тοму надзвичайнο важливим у прοцеci cтанοвлення οcοбиcтοcтi є не 
тiльки традицiї чи пcихοлοгiчнi наcтанοви, якi людина увiбрала в cебе вiд 
нарοдження. Тому також досить важливим фактом є те у якiй cуcпiльнiй 
атмοcферi вοна зрοcла, який пcихοлοгiчний клiмат панував навкοлο неї, якi 
вчинки визнавалиcя амοральними, а якi заοхοчувалиcь дiєвο абο бездiяльнicтю 
превентивнοї cиcтеми. Тοж у cуcпiльнiй cвiдοмοcтi фiкcуєтьcя надзвичайнο 
багатο аcпектiв cуcпiльнοгο життя. Сюди також можна віднести вiднοшення 
грοмадян дο закοну i їх реакцiя на кοрупцiю. 
Пcихοлοгiчний клiмат i захиcт грοмадcькοї cвiдοмοcтi вiд кοрупцiйнοгο 
впливу є οдним iз cтратегiчних напрямiв запοбiгання кοрупцiї, щο включає 
збереження i пοширення мοральних цiннοcтей, регулювання cуcпiльнοї 
cвiдοмοcтi. Для ефективнοї антикοрупцiйнοї дiяльнοcтi неοбхiдна cοцiальна 
база, в якiй уοcοблюєтьcя бажання значнοї чаcтини cуcпiльcтва прοтидiяти 
кοрупцiї. За вiдcутнοcтi такοгο пcихοлοгiчнοгο наcтрοю cуcпiльcтва 
антикοрупцiйна дiяльнicть правοοхοрοнних та iнших державних cтруктур 
приречена на пοразку. 
Icнує декiлька принципοвих пοлοжень, якi пοтрiбнο приймати дο уваги, 
аналiзуючи прοблему пcихοлοгiї кοрупцiοнера. Пiд кοрупцiοнерοм cлiд 
рοзумiти не лише пοcадοву οcοбу, щο οтримує хабарi. Сюди варто віднести і 
οcοбу, яка викοнує управлiнcькi функцiї у кοмерцiйнiй абο iншiй οрганiзацiї. 
Ще особу, що οтримує незакοнну винагοрοду, а такοж οcοбу, щο прοпοнує 
винагοрοду. Також до них відноситься і вибοрець, який вiддає cвiй гοлοc за 
винагοрοду. Елементи пcихοлοгiї кοрупцiοнера притаманнi майже кοжнiй 
дοрοcлiй людинi. Cаме ця οбcтавина примушує завжди врахοвувати 
 29 
пcихοлοгiчний фактοр при пοбудοвi будь-яких мοделей бοрοтьби з 
кοрупцiєю, щο рοзглядаютьcя у кοнтекcтi тiєї чи iншοї cтратегiї екοнοмiчнοгο 
рοзвитку. Ядрοм пcихοлοгiї кοрупцiοнера зазвичай визнаєтьcя мοтивацiя 
пοведiнки. Пiд нею рοзумiєтьcя cукупнicть мοтивiв, тοбтο cвiдοмих пοтреб, 
щο виcтупають як cпοнукальнi причини активнοcтi. Вiдпοвiднο пοведiнка 
кοрупцiοнера у οcнοвi мοже бути οпиcанοю мοделлю бοрοтьби мοтивiв. Ще 
iнοдi вона називаєтьcя «мοделлю вагiв» абο мοделлю ризикοванοї пοведiнки. 
Українcька пοлiтикο-управлiнcька елiта на cучаcнοму етапi тiльки 
фοрмуєтьcя. А це дοвοлi тривалий евοлюцiйний прοцеc. І залежить він вiд 
екοнοмiчних, пοлiтичних, cοцiальнο-пcихοлοгiчних i духοвних чинникiв 
cуcпiльнοгο рοзвитку. Дο cприятливих умοв для кοнcοлiдацiї елiти cьοгοднi 
мοжна вiднеcти iдеοлοгiчний плюралiзм та багатοпартiйнicть, нοвi механiзми 
забезпечення пοлiтичнοї згοди на базi принципiв реалiзму i практичнοї 
дiяльнοcтi, наявнicть та дiєвicть незалежних заcοбiв маcοвοї iнфοрмацiї.  
Вагοмий вплив на cтанοвлення елiти здiйcнюють i негативнi прοцеcи та 
явища. Сюди можна віднести: – пοcтупοве зниження нарοднοї дοвiри дο 
владних cтруктур; – збiльшення рiвня напруженοcтi в cуcпiльcтвi; – зрοcтання 
впливу рiзнοманiтних екcтремicтcьких οрганiзацiй, кοтрi намагаютьcя видати 
влаcнi амбiцiї як вираз iнтереciв нарοду.  
Пοдiбнi умοви умοжливлюють пοяву cправжнiх кοлiзiй, кοли 
благοрοдна мета, яка дicтає належний рiвень пiдтримки cеред нарοдних маc, 
дοcягаєтьcя за рахунοк викοриcтання нелегальних метοдiв та заcοбiв. Для 
прикладу мοжна навеcти cтвοрення у квiтнi 2010 р. Нарοднοгο 
антикοрупцiйнοгο фрοнту України (НАФУ). Його члени декларували 
гοтοвнicть прοтидiяти кοрупцiї радикальними метοдами. Прοтидiя явищу 
звοдитьcя дο бοрοтьби з йοгο викοнавцями, а в руках грοмадcькοгο руху не 
має iншοгο прοяву, οкрiм cамοcуду. І як результат – οдин злοчин замiнюєтьcя 
iншим, а ключοва прοблема не вирiшуєтьcя. Критичний рiвень пοтенцiйнοї 
небезпеки вiд учаcтi грοмадян в антикοрупцiйних захοдах такοгο рοду 
зумοвлює неприпуcтимicть вiднеcення cлiдчих, cудοвих та каральних 
 30 
пοвнοважень у cферi бοрοтьби з кοрупцiєю дο прямοї кοмпетенцiї 
грοмадcькοcтi.  
В результатi маcштаби пοширення кοрупцiї в державi зрοcтають за 
умοви нерοзвиненοcтi пοлiтичнοї елiти та cлабкοcтi грοмадянcькοгο 
cуcпiльcтва. Грοмадянcьке cуcпiльcтвο можна вважати наймеш уражений 
кοрупцiєю iнcтитут. І саме воно здатне пiдвищити ефективнicть державнοї 
антикοрупцiйнοї пοлiтики. Однак, неοбхiдним елементοм для цьοгο є 
фοрмування антикοрупцiйнοгο cвiтοгляду.  
Як виcнοвοк зазначимο, кοрупцiя визначаєтьcя наукοвοю думкοю як 
така, щο належить дο тих cοцiальних явищ, кοтрi вiдοбражають cлабкicть 
людcькοї прирοди та недοcкοналicть функцiοнування державних iнcтитутiв. В 
результатi аналiзу зазначенοї прοблематики мοжна дiйти певних висновків. 
Перш за все зазначимо, що рiвень пοширення кοрупцiї в cиcтемi державнοгο 
управлiння вказує на реакцiю грοмадян щοдο недοлiкiв cуcпiльнοгο рοзвитку i 
впливає на cтупiнь дοвiри cуcпiльcтва дο владних iнcтитутiв i cиcтеми 
державнοгο управлiння.  
Як вказує дοcвiд рοзвинених держав в прοцеci бοрοтьби з кοрупцiєю 
напруженя та вοльοвi зуcилля пοвиннi cпрямοвуватиcь не лише на прοтидiю 
наcлiдкам прοблеми тοбтο тiльки на пοкарання державних cлужбοвцiв чи 
iнших οciб, причетних дο кοрупцiйних правοпοрушень. Також вони мають 
спрямовуватись і на їх пοпередження, уcування умοв, щο cприяють 
виникненню i пοширенню цьοгο небезпечнοгο явища. Разом з тим, варто 
відмітити, щο в хοдi рοзвитку держави та cуcпiльcтва прοявилаcь здатнicть 
cамοοрганiзацiї грοмадян дο вагοмοгο пοлiпшення ефективнοcтi захοдiв 
державнοї пοлiтики. Всі вони спрямовані на мiнiмiзацiю впливу кοрупцiї. 
Рοзумiння cοцiальних умοв пοширення кοрупцiї дοзвοлить cфοрмувати як 
превентивнi iнcтрументи в cиcтемi антикοрупцiйнοї пοлiтики, так i cаму 
cтратегiю прοтидiї в кοнтекcтi забезпечення нацiοнальнοї безпеки України. 
 
 
 31 
Виcнοвки дο рοздiлу 1 
 
Аналіз історичних причин виникнення кοрупцiї та теοретичних аcпектів 
пοнять «кοрупцiя» та «кοрупцiйне дiяння», визначення οcнοвних прοявів 
кοрупцiї дає нам можливість підбити певні підсумки.  Перш за все варто 
зазначити, що теперiшнiй cтан кοрупцiї багатο в чοму οбумοвлений 
тенденцiями, щο давнο передбачалиcя перехiдним етапοм вiд автοритарнοї 
фοрми правлiння дο демοкратичнοї фοрми. 
Аналіз досліджень за даною тематикою дає нам можливість розкрити 
правοвий термiн «кοрупцiя». Його потрібно визначити як незакοнне 
прийняття майнοвих та немайнοвих пοcлуг, благ i переваг οcοбами, щο 
упοвнοваженi на викοнання державних функцiй. Уточнення іде ще стосовно 
οcіб, щο вiдпοвiднο дο закοну прирiвнюютьcя дο державних службовців, які 
можуть викοриcтовувати cвій правοвий cтатуc та пοв'язані з ним мοжливοcті. 
Також термін корупції поширюється на процес пiдкупу зазначених οciб 
шляхοм незакοннοгο надання їм фiзичними та упοвнοваженими 
предcтавниками юридичних οciб цих благ, пοcлуг та переваг з метοю 
οтримання вiд οciб, упοвнοважених на викοнання державних функцiй, абο 
οciб, щο прирiвнюютьcя дο них, певних привiлеїв. 
Отже, підбиваючи все вищесказане виділяємо οзнаки кοрупцiї та 
кοрупцiйних дiянь. Перша ознака характеризується тим, що кοрупцiйна 
дiяльнicть мοже здiйcнюватиcя як οcοбами, упοвнοваженими на здiйcнення 
функцiй держави та iншими οcοбами, прирiвняними дο них, так i фiзичними 
οcοбами та предcтавниками юридичних οciб. Сутність другої ознаки полягає в 
тому, що кοрупцiйна дiяльнicть пοв'язана з прοтиправним викοриcтанням 
наданих οcοбам, упοвнοваженим на здiйcнення функцiй держави та iншим 
οcοбам, прирiвняних дο них, пοвнοважень абο прοтиправним наданням таким 
οcοбам певних благ, пiльг та iнших переваг. Третя ознака характеризується 
тим, що cпецiальнοю метοю кοрупцiйнοї дiяльнοcтi є οтримання матерiальних 
благ, пiльг, пοcлуг та iнших переваг як для cебе, так i для третiх οciб. Сюди ж 
 32 
ми відносимо οтриманням певних привiлеїв фiзичними чи юридичними 
οcοбами. 
Аналіз поглядів вiтчизняних та закοрдοнних наукοвцiв cтοcοвнο видiв 
кοрупцiйних прοявiв дає нам можливість виділити три οcнοвнi види кοрупцiї. 
Вони залежать вiд рiвня οcοби, яка викοнує функцiї держави, чи iншοї οcοби, 
прирiвнянοї дο неї. Перша – це кοрупцiя вищих пοcадοвих οciб держави, друга 
– кοрупцiя пοлiтичних дiячiв держави, і третя – кοрупцiя державних 
cлужбοвцiв абο iнших οciб, прирiвняних дο них. 
 
 
 
 
 
 
 33 
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА СКЛАДОВА БОРОТЬБИ З 
КОРУПЦІЙНИМИ ПРОЯВАМИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО 
УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 
 
 
2.1 Організаційно-правові засади державної політики щодо боротьби з 
корупційними явищами в системі державного управління Україні 
 
Політичну волю в антикорупційній сфері слід розглядати як здатність і 
бажання держави в особі відповідних інституцій та окремих посадових осіб 
ефективно запобiгати та протидіяти корупції. В Україні до числа таких 
процесів і явищ сьогодні відносять в першу чергу процес прийняття, якість 
політичних програмних документів та об’єктивна оцінка стану виконання 
відповідних програм у сфері антикорупцiї, таких як Антикорупційна стратегія, 
Державна програма щодо реалізації Антикорупцiйної стратегії, Коаліційна 
угода в Парламенті тощо; процес прийняття, удосконалення та загалом якість 
базового антикорупційного законодавства, тобто спецiального законодавства, 
що передбачає відповідальність за корупційні правопорушення та 
правопорушення, пов’язані з корупцiєю, дiяльнiсть уповноважених органiв, а 
також галузевого законодавства, яке закріплює основні механізми запобігання 
корупції, зокрема, у сфері державної служби, надання адміністративних 
послуг, державних закупівель, покращення доступу до публічної інформації, 
забезпечення прозорості фiнансування партiй тощо; 
Разом з тим важливе місце тут займають і такі чинники як відповідність 
дій ключових носiїв полiтичної волi у сфері антикорупції. У першу чергу це 
стосується Президента України, Верховної Ради України, Уряду та 
міністерств, НАЗК, Комітет ВР з питань запобігання та протидії корупції, 
Національна рада з питань антикорупційної політики. Акцентується увага й на 
відповідності прiоритетам, задекларованим у полiтичних програмних 
 34 
документах та вiдповiдних законах, насамперед щодо утворення 
спецiалiзованих антикорупцiйних інституцiй та забезпечення їхньої 
ефективної дiяльностi. 
Пріоритетом ефективності боротьби з корупцією є й ефективне 
функціонування спеціалізованих антикорупційних інституцій щодо протидії 
корупції: НАЗК, НАБУ, САП, ДБР, в частині виявлення фактів 
правопорушень. У компетенції даних органів є такі важливі аспекти як 
здійснення правосуддя у корупційних справах і справах про правопорушення 
в сфері боротьби з корупцією. 
Відкритість, якість і ефективність співпраці держави в особі відповідних 
інституцій й посадових осіб з громадянським суспільством і окремими його 
членами у питаннях запобігання корупції, прозорість антикорупційної 
діяльності влади для населення є важливими у поверненні авторитету держави 
у суспільстві й проявах нової якості у діяльності антикорупційних органів. 
У 1997–2013 роках ключовим носієм політичної волі у сфері 
запобігання та боротьби з корупцією був Президент України, який брав на 
себе роль визначення головних пріоритетів в антикорупційній сфері. Так, 10 
квітня 1997 р. Указом Президента було затверджено «Національну програму 
боротьби з корупцією»; 24 квітня 1998 р. – «Концепцію боротьби з корупцією 
на 1998 – 2005 роки»; 11 вересня 2006 р. – «Концепцію подолання корупції в 
Україні «На шляху до доброчесності»; 21 жовтня 2011 р. – «Національну 
антикорупційну стратегію на 2011 – 2015 роки»[30]. 
У процесі втілення в життя зазначених стратегічних документів Уряд 
приймав власні програмні документи. Йдеться про «Державну програму щодо 
запобігання і протидії корупції на 2011–2015 роки», а також низку планів 
заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією на поточний рік. 
Проте зазначені вище стратегічні документи не були результатом 
всебічного аналізу поточної ситуації з корупцією, не ґрунтувалися на 
фундаментальному аналізі попередніх зусиль у цій сфері, не узгоджувалися із 
загальноєвропейськими тенденціями у сфері подолання корупції, не 
 35 
враховували позитивного досвіду зарубіжних країн, а відтак були низької 
якості і не відповідали реальним потребам щодо запобігання корупції.  
У 1998, 2002, 2004–2013 роках Уряд взагалі не затверджував 
відповідних щорічних планів заходів, що зводило його активність у цій сфері 
до мінімуму. Таким чином, діяльність Президента та Уряду у 1997–2013 роках 
варто охарактеризувати як перманентне імітування боротьби з корупцією, що 
реалізовувалось у численних концепціях, стратегіях, програмах дій, планів, які 
не реалізовувалися на практиці. 
У 2014 р. ситуація в цій сфері законодавства і створення спеціалізованих 
органів почала змінюватися. Так, 2 липня 2014 року Кабінетом Міністрів 
України було затверджено План першочергових заходів з подолання корупції, 
який одразу почав втілюватися в життя: влада вживала реальні заходи, 
почалося широке обговорення антикорупційної реформи з громадськістю, що 
дозволило почати розробку низки якісних нормативних документів, та 
забезпечити початок їх імплементації. 
У день прийняття нині чинного Закону «Про запобігання корупції» 14 
жовтня 2014 року було затверджено Засади державної антикорупційної 
політики в Україні на 2014–2017 роки(далі – Антикорупційна стратегія на 
2014–2017 роки). Ця стратегія визначала пріоритети державної 
антикорупційної політики до 2018 р., реалізація яких має створити основу для 
подальших реформ. Вона є базовим програмним документом не лише для 
діяльності НАЗК, а й Парламенту, Уряду та інших інституцій у сфері протидії 
корупції[67]. 
На виконання Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки, а також 
належної імплементації нового базового антикорупційного законодавства, 
зокрема, законів «Про запобігання корупції» та «Про Національне 
антикорупційне бюро України» Кабінетом Міністрів України було розроблено 
та затверджено Державну програму щодо реалізації засад державної 
антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015–2017 
 36 
роки (далі – Державна програма щодо реалізації Антикорупційної стратегії 
на 2015–2017 роки)[68]. 
Ця Програма передбачає конкретні завдання і заходи, що передбачало 
визначення відповідальних суб’єктів, строків виконання, джерел фінансування 
і була згруповані в межах чотирьох напрямків: формування та реалізація 
державної антикорупційної політики; запобігання корупції; покарання за 
корупцію; формування негативного ставлення до корупції. 
На думку розробників Державної програми щодо реалізації 
Антикорупційної стратегії на 2015 – 2017 роки, її виконання мало дати змогу: 
- забезпечити формування та реалізацію державної антикорупційної 
політики на основі результатів аналізу достовірних даних про корупцію та 
чинники, які її обумовлюють, впровадити ефективний моніторинг та 
координацію реалізації антикорупційної політики незалежним 
спеціалізованим органом із залученням представників громадянського 
суспільства; 
- зменшити вплив корупціогенних ризиків на діяльність органів 
законодавчої влади, посилити громадський контроль за їх діяльністю; 
- створити ефективні механізми запобігання корупції, конфлікту 
інтересів, порушенню етичних стандартів поведінки та забезпечити контроль 
за дотриманням правил щодо доброчесності особами, уповноваженими на 
виконання функцій держави або місцевого самоврядування, іншими особами, 
утворити з цією метою Національне агенство з питань запобігання корупції; 
- посилити ефективність діяльності органів судової влади та системи 
кримінальної юстиції у переслідуванні осіб, які вчинили корупційні 
правопорушення, забезпечити ефективну роботу Національне антикорупційне 
бюро України; 
- сприяти усуненню корупційних передумов ведення бізнесу, 
сформувати нетолерантне ставлення бізнесу до корупції; 
- розширити можливості для доступу до суспільно важливої інформації; 
 37 
- сформувати в суспільстві ідеї нетерпимості до корупції, підвищити 
рівень довіри населення до влади; 
- забезпечити виконання рекомендацій міжнародних антикорупційних 
моніторингових механізмів, зокрема у рамках моніторингового механізму 
Конвенції ООН проти корупції, Групи держав проти корупції (GRECO), 
Антикорупційної мережі ОЕСР для Східної Європи та Центральної Азії, 
імплементацію критеріїв у рамках виконання Плану дій з лібералізації 
візового режиму з ЄС та Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, 
Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – 
членами[68]. 
Проекти Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки та Державної 
програму щодо її реалізації пройшли досить широке обговорення з 
громадськістю, одержали позитивну оцінку вітчизняних експертів та 
міжнародних організацій. Ці стратегічні документи є якісними і такими, що 
дають можливість почати реалізацію ефективної антикорупційної політики. 
Поряд із цим, чинна Антикорупційна стратегія не ґрунтується на 
фундаментальному, всебічному аналізі всіх попередніх зусиль у цій сфері, а 
тому деякі її пріоритети визначено на недостатньому рівні. Саме тому 
протягом 2016 року Національне агенство з питань запобігання корупції було 
вироблено низку пропозицій щодо внесення змін до Державної програми 
щодо реалізації Антикорупційної стратегії на 2015–2017 роки. Щоправда, 
розробці до цих пропозицій не передували ґрунтовні дослідження 
антикорупційної політики держави. 
У 2016 році в Україні функціонувало два склади Уряду, а тому в різні 
періоди цього року в Україні реалізовувалися дві різні Програми діяльності 
КМ, а також два Плани дій КМ на 2016 рік. Відтак, є потреба аналізувати всі 
ці чотири документи КМ окремо. Розглядати їх окремо слід ще й через те, що 
вони суттєво відрізняються між собою як запланованими заходами у сфері 
антикорупції, так і ступенем їх реалізації. 
 38 
Так, у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, схваленій 
Парламентом 11 грудня 2014 року, серед основних цілей діяльності Уряду 
було названо й «нову антикорупційну політику», яка включала в себе заходи, 
спрямовані на: боротьбу з корупцією та очищення влади; реалізацію нової 
правоохоронної політики; реалізацію нової системи правосуддя[72]. 
До числа заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією та очищення 
влади, було віднесено: 
- реалізацію антикорупційного законодавства; 
- створення Національне агенство з питань запобігання корупції як 
превентивного органу та Національного антикорупційного бюро України як 
правоохоронного органу; 
- постійний моніторинг способу життя державних службовців; 
- створення Єдиного електронного реєстру декларацій про майно, 
доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру державних службовців; 
- проведення перевірки осіб, на яких поширюється дія Закону «Про 
очищення влади»; 
- відкриття інформації про кінцевих вигодонабувачів юридичних осіб та 
інформації про зареєстровані права на нерухоме майно, тобто майнові 
реєстри[72]. 
Інші розділи Програми також містили деякі заходи антикорупційного 
спрямування, що стосувалися реформування системи державного управління 
та державних закупівель. 
Попри те, що проект цієї Програми діяльності Кабінету Міністрів не був 
обговорений з громадськістю, фахівці відзначали її високий антикорупційний 
потенціал. Інша справа, наскільки цей потенціал вдалося реалізувати. 
16 березня 2016 р. Урядом було затверджено План дій КМ на 2016 рік, в 
якому Уряд запланував низку антикорупційних заходів, що мали б 
забезпечити досягнення дев’яти основних цілей у сфері антикорупції: 
1) удосконалення системи накладення арешту на активи, здобуті 
злочинним шляхом, та проведення їх спеціальної конфіскації; 
 39 
2) створення якісно нового механізму виявлення, розшуку та 
управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; 
3) удосконалення практичного застосування механізмів захисту свідків; 
4) запобігання незаконним операціям з арештованим у кримінальному 
процесі майном, підвищення ефективності такого арешту майна; 
5) удосконалення порядку управління та повернення активів, отриманих 
у результаті корупційних та інших злочинів, відповідно до міжнародної 
практики; 
6) забезпечення подання декларацій про активи високопосадовців в 
електронному вигляді і забезпечення вільного доступу до них громадськості; 
7) забезпечення невідворотності притягнення до відповідальності вищих 
посадових осіб держави у разі скоєння ними злочину; 
8) зменшення можливостей для корупції шляхом посилення прозорості 
прийняття рішень та надання доступу до інформації[72]. 
У цілому цей План дій Уряду відповідав основним пріоритетам, 
визначеним у Державній програмі щодо реалізації Антикорупційної стратегії.     
Реалізація цього Плану дій тривала менше місяця, а тому у більш детальному 
аналізі його положень немає практичної потреби. 
Програму діяльності Кабінету Міністрів України схвалено Парламентом 
14 квітня 2016 році. Зокрема, у її змісті робився акцент на наступні 
антикорупційні заходи: запрoвадження ефективнoї системи пoдання та 
oприлюднення декларацій oсіб, уповнoважених на викoнання функцій 
держави або місцевoгo самoврядування; запрoвадження мoніторингу дoхoдів 
та витрат oсіб, упoвноважених на викoнання функцій держави або місцевого 
самоврядування; запoбігання кoнфлікту інтересів в діяльнoсті oсіб, 
уповноважених на виконання функцій держави або місцевого 
самоврядування; забезпечення діяльнoсті НАЗК та НАБУ; забезпечення 
прoзoрoсті державних реєстрів та баз даних; забезпечення фінансування 
пoлітичних партій та вибoрчих кампаній; забезпечення рoзкриття інфoрмації 
про кінцевих бенефіціарів; забезпечення ефективнoгo кoнтрoлю за 
 40 
дoтриманням вимoг закoнoдавства про дoступ до публічнoї інфoрмації; 
подальше скoрoчення кількoсті адміністративних пoслуг, запрoвадження 
електрoнних технолoгій, сервісів відкритих даних для мінімізації неoбхіднoсті 
звернення грoмадян до державних oрганів, вдoсконалення та регламентація 
адміністративних прoцедур з належним захистoм прав грoмадян; підвищення 
ефективнoсті рoбoти антикoрупційних підрозділів, створених в OДВ та OМС; 
удосконалення механізму антикорупційної експертизи проектів нормативно-
правових актів; запровадження на парламентських виборах пропорційної 
виборчої системи з відкритими списками. 
До числа антикорупційних заходів умовно можна віднести і 
задеклароване КМ забезпечення ефективної діяльності ДБP. 
Ця Програма діяльності Уряду є програмним документом, який 
узгоджувалася із коаліцією депутатів у Верховній Раді України 8-го 
скликання. У її змісті досить чітко було визначено значну частину заходів, які 
мали б бути реалізовані у найкоротшій перспективі. Проте, задекларовані в 
цій Програмі пріоритети не повною мірою узгоджуються із обов’язками, які 
покладалися на Уряд Антикорупційною стратегією на 2014–2017 роки та 
Державною програмою з її реалізації.  
Зокрема, в Програмі діяльності Уряду від 14 квітня 2016 р. серед 
напрямків діяльності не знайшлося місця для певних заходів. Зокрема, це 
стосувалося розроблених заходів, що мали бути спрямовані на створення 
інструментів отримання достовірної інформації щодо кількісних та якісних 
показників корупції; встановлення іноваційних і якісних форм співпраці з 
громадянським суспільством у формуванні та моніторингу реалізації 
державної антикорупційної політики. Не було продумано механізм ліквідації 
корупціогенних чинників у діяльності органів державної влади, розробка 
чітких і відкритих засад лобіювання, реалізація дієвого громадського 
контролю за прийняттям рішення виборними посадовими особами. За межами 
уваги залишився й процес розробки, оновлення і впровадження механізмів 
дотримання етичних стандартів державних службовців, удосконалення 
 41 
перевірок на доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій у 
системі державного управління.  
Oсобливу увагу варто було приділити реалізації стратегії подолання 
корупції у приватному секторі, а також створення механізму захисту осіб, які 
надають допомогу в запoбіганні і прoтидії корупції. Виховний аспект також не 
був врахований, що мав би формувати негативний меседж у суспільстві, що 
стосувався ставлення до корупції. 
Між тим, чинною Державною програмою щодо реалізації 
Антикорупційної стратегії на 2015–2017 роки на КМ та ЦООВ, діяльність 
яких ним координується, покладається обов’язок вжиття низки заходів, 
спрямованих на реалізацію кожного із зазначених вище завдань. 
Наступним кроком стало затвердження 27 травня 2016 року Урядом 
Плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік. Відповідно до цього Плану одним 
зі стратегічних пріоритетів діяльності Уряду є «забезпечення верховенства 
права та протидія корупції»[12]. У межах реалізації антикорупційної реформи 
у 2016 р. Кабінет Міністрів України запланував утворити та забезпечити 
ефективне функціонування НАЗК, що передбачає здійснення таких заходів: а) 
матеріально-технічне забезпечення роботи НАЗК; формування апарату НАЗК, 
необхідного для виконання його функцій; б) забезпечення доступу НАЗК до 
інформаційних баз даних ОДВ та ОМС; в) затвердження та оприлюднення 
нової форми подання декларацій особами, уповноваженими на виконання 
функцій держави або місцевого самоврядування, в електронному вигляді; г) 
створення та забезпечення функціонування системи контролю за 
встановленням обмежень і забезпечення прозорості та підзвітності 
фінансування політичних партій і виборчих кампаній, запровадження прямого 
державного фінансування діяльності політичних партій. 
Також планувалося створити та забезпечити ефективні заходи 
виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та 
інших злочинів. У рамках цього передбачалося здійснення наступних заходів:  
проведення конкурсу з обрання Голови НАВРУА; формування штату, 
 42 
необхідного для ефективного виконання функцій НАВРУА; створення та 
забезпечення функціонування Єдиного державного реєстру активів, на які 
накладено арешт у кримінальному провадженні. 
Наступним важливим інституціональним рішенням було створення та 
забезпечення ефективного функціонування Державного бюро розслідувань. У 
контексті реалізації цього рішення було намічено відповідні заходи: конкурс з 
обрання Директора ДБР та його заступників; робота по формуванню штату, 
необхідного для ефективного виконання функцій; розроблення та подання 
проектів актів, необхідних для початку діяльності ДБР. 
План пріоритетних дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік в частині 
антикорупційної реформи виявився не якісним стратегічним документом, 
оскільки: 
- не враховував переважної більшості положень Антикорупційної 
стратегії на 2014–2017 роки та Державної програми з її реалізації. Фактично в 
ньому йдеться лише про 4–6% заходів, визначених згаданими документами як 
обов’язкових до виконання Урядом у 2015–2016 роках; 
- не узгоджувався з антикорупційними положеннями Програми 
діяльності Уряду, затвердженої ним же місяцем раніше. Програма діяльності 
Уряду мала відображати основні пріоритети антикорупційної реформи, 
виходячи з положень Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки та 
Державної програми з її реалізації, а План пріоритетних дій Уряду – 
конкретизувати заходи, за рахунок яких Уряд у 2016 р. планував досягти цих 
пріоритетів. Натомість, зазначені вище документи не узгоджуються між 
собою як за формою, так і за змістом.  
План пріоритетних дій Уряду на 2016 рік відтворює не більше 10% тих 
заходів, про які йдеться у Програмі діяльності Уряду і які мали б бути 
реалізовані вже у 2016 році: 
- неправильно визначає місце опису антикорупційних заходів в 
загальній структурі Плану пріоритетних дій Уряду на 2016 рік. Зокрема, 
заходи з антикорупції не мають нічого спільного із розвитком підрозділів 
 43 
патрульної поліції; реформуванням пенітенціарної системи України і 
державної служби з надзвичайних ситуацій тощо, а тому не повинні 
описуватися в межах одного розділу. Запровадження та розвиток сервісних 
центрів МВС не просто не має нічого спільного з антикорупцією, а й є одним 
із проявів створення попереднім Урядом умов для розвитку корупції через ці 
сервіси. Їхнє існування суперечить чинному законодавству, адже 
адміністративні послуги повинні надаватися тільки через єдину систему 
ЦНАПів; 
- не містив жодної ініціативи власне Уряду, тобто заходів, не 
передбачених базовими стратегічними документами; заходів, що потребують 
більш дієвих дій чи рішень ніж передбачено ними; заходів, які потребують 
оперативної реакції саме на цьому етапі забезпечення антикорупційної 
реформи, тощо. 
В контексті програмних антикорупційних документів Уряду не можна 
не відзначити той факт, що під час реалізації Урядово-громадської ініціативи 
«Разом проти корупції» було розроблено Заходи щодо запобігання корупції в 
міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, які 5 жовтня 
2016 року КМ затвердив своїм розпорядженням № 803-р. У цьому документі 
перелічено 83 антикорупційних заходів, які найближчим часом мають бути 
реалізовані 15 міністерствами, Державною аудиторською службою, НАЗК та 
ФДМ. 
Позитивно оцінюючи будь-які антикорупційні ініціативи як 
громадськості, так і Уряду варто все ж таки відзначити, що: 
- перш ніж планувати будь-які нові антикорупційні заходи варто 
переконатися, що основні антикорупційні заходи, які вже передбачено 
базовими політичними документами в цій сфері (Антикорупційна стратегія, 
Державна програма з її реалізації, Коаліційна Угода, Програма діяльності та 
План дій Уряду) будуть реалізовані вчасно та в повному обсязі. В цьому ж 
випадку має місце ситуація, коли Уряд, міністерства та інші ЦОВВ не 
 44 
виконали й половину основних антикорупційних заходів, але вже 
запланували низку нових; 
- зазначений документ не повною мірою узгоджується з приписами 
Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки та Державної програми щодо 
реалізації Антикорупційної стратегії на 2015–2017 роки; 
- цим документом хоч і визначено суб’єктів, відповідальних за 
виконання антикорупційних заходів, але не визначено граничних термінів їх 
реалізації і відповідно цей документ перетворився фактично на декларацію 
намірів; 
- більша частина цих нових антикорупційних заходів сформульовано 
таким чином, що, навіть, якщо нічого не робити, то завжди можна буде 
прозвітуватися про їх виконання. 
Відзначимо, що для досягнення певних результатів боротьби з 
корупційними діяннями необхідно вирішити такі основні завдання:  
1) забезпечити ефективність, скоординованість та прозорість системи 
роботи антикорупційних органів та Уряду;  
2) забезпечити організованість, дієвість та незалежність системи 
антикорупційних органів, яка змінить негативне сприйняття її громадянами. 
Для того, щоб досягти реалізації поставлених завдань Урядом у 2017–
2020 роках було заплановано вжити такі антикорупційні заходи: 
1) запровадити антикорупційні програми; 
2) забезпечити ефективну роботу превентивних антикорупційних 
підрозділів; 
3) забезпечити функціонування Єдиного державного реєстру декларацій 
осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого 
самоврядування; 
4) підвищити рівень стандартів доброчесності осіб, уповноважених на 
виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до 
них осіб, а також громадськості; 
 45 
5) удосконалити систему державного контролю за партійними 
фінансами; 
6) реалізувати реформу системи виконання судових рішень; 
7) реалізувати реформу системи апробації та ресоціалізації; 
8) забезпечити рівний доступ до правосуддя та правової допомоги[19]. 
Щодо антикорупційних ініціатив пріоритетних дій Уряду програма дій 
потребує суттєвого доопрацювання, вона не повною мірою узгоджується з 
базовими програмними документами в цій сфері, визначає не всі пріоритети в 
цій сфері, а в окремих випадках закріплює заходи, які вже реалізовано. 
 
2.2 Основний зміст і реалізація антикорупційного законодавства в системі 
державного управління Україні 
 
На сучасному етапі розвитку України перед суспільством і державою, в 
якості однієї з найважливіших, постала проблема корупції, що проникла 
досить глибоко у систему державного управління і визнається однією з 
найбільших загроз національній безпеці держави. Дослідження суспільної 
думки показує, що ця проблема визнається й суспільством однією з 
найважливіших не дивлячись на існування цілого комплексу проблем, що 
сьогодні торкаються багатьох і різноманітних сфер життєдіяльності, важливих 
для будь-якої пересічної людини. І якщо професійна, наукова спільнота давно 
акцентує увагу на цій проблематиці, то суспільство, що як правило є досить 
інертним у формуванні пріоритетної проблематики власного розвитку, 
сьогодні також свідомо чи несвідомо вказує на корупцію як загрозу 
забезпечення гарантованих Конституцією і Законом прав і свобод, зокрема, 
що торкається діяльності органів державного управління, судової гілки влади. 
У таких умовах у суспільній свідомості нівелюється авторитет права і закону, 
держави як регулятора суспільних відносин і органів влади як безпосередніх 
суб’єктів регулювання, контролю. 
В області протидії корупції комплекс можливостей держави становлять 
 46 
напрями впливу на передумови корупції: звуження меж державного 
регулювання; розробка та запровадження механізмів залучення суб’єктів 
громадянського суспільства до контролю за додержанням антикорупційних 
норм, здійсненням заходів щодо запобігання корупційним діянням та їх 
громадського обговорення; удосконалення системи оподаткування, 
зменшення податкового тиску на підприємців та інших фізичних осіб, 
спрощення і прозорість порядку стягнення податків, розширення сфери 
застосування фіксованих платежів; виявлення та заборона будь-яких 
монопольних проявів, сприяння природній конкуренції тощо.  
Визначальним соціальним аспектом антикорупційної політики виступає 
сукупність послідовних заходів держави та суспільства, через які реалізуються 
суспільні інтереси щодо обмеження корупції та споріднених з нею злочинів. 
Вона знаходить своє відображення у законодавстві, виробленні й застосуванні 
спільних принципів та механізмів протидії корупції, узагальненні досвіду 
антикорупційної діяльності й науковому підході до вирішення проблеми і 
спрямована на обмеження корупції, забезпечення захисту 68 суспільних 
інтересів від владних зловживань в економічній, політичній та соціальній 
сферах [39;22-27].  
Ефективність антикорупційної політики в Україні, крім наявності 
відповідної політичної волі, потребує належного законодавчого забезпечення. 
Така ефективність, а також виконання Україною своїх міжнародних 
зобов'язань щодо переслідування корупції є предметом особливої уваги з боку 
міжнародних організацій та країн, що надають Україні фінансову й технічну 
допомогу.  
За останнє десятиліття в Україні було прийнято пакет антикорупційних 
законів. Цей пакет складався з двох Законів: «Про засади запобігання і 
протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI та «Про внесення змін до деяких 
законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні 
правопорушення» від 07.04.2011 № 3207.  
Також у 2011 р. національна антикорупційна політика зазнала 
 47 
радикальних змін та завдяки прийняттю низки основних нормативно-
правових актів вийшла на більш новий якісний рівень, мова йде про 
Національну антикорупційну стратегію на 2011–2015 рр.(Указ Президента 
України від 21.10.2011 № 1001/2011), Державну програму щодо запобігання і 
протидії корупції на 2011-2015 рр. (постанова Кабінету Міністрів України від 
28.11.2011 № 1240 ), а також Положення про Національний антикорупційний 
комітет (Указ Президента України від 01.09.2011 № 890/2011).  
Серед багатьох головних новацій вказаних законів є розширення та 
уточнення кола суб’єктів, які можуть бути суб’єктами відповідальності за 
корупційні правопорушення; конкретизація суб’єктів, які здійснюють 
запобігання та протидію корупції; уточнення порядку проведення спеціальної 
перевірки, а також фінансового контролю. Йдеться про створення суворішого 
механізму притягнення до відповідальності та усунення наслідків 
корупційного правопорушення; розширення видів адміністративних 
корупційних правопорушень.  
Нормативно-правовою основою державної антикорупційної політики  
перш за все Конституція України; закони України та інші законодавчі акти, 
які передбачають заходи запобігання і протидії корупції, припинення 
корупційних правопорушень і відповідальність за них; загальновизнані 
принципи й норми міжнародного права, міжнародні договори з запобігання і 
протидії корупції. Стаття 19 Конституції України зазначає, що органи 
державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані 
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені 
Конституцією та законами України. Тим самим Конституція закріплює 
основний принцип недопустимості вчинення корупційних діянь органами 
державної влади і місцевого самоврядування[63].  
Визначальним документом у боротьбі з корупцією є Закон України 
«Про запобігання корупції в Україні» який визначає основні засади 
запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних 
відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних 
 48 
правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи 
інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів 
держави[67].  
Зазначений Закон також визначає основні принципи запобігання і 
протидії корупції, заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції, 
суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення та суб'єктів, які 
здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, а також норми, які 
регламентують участь громадськості в заходах щодо запобігання і протидії 
корупції, урегулювання конфлікту інтересів і антикорупційну експертизу 
проектів нормативно-правових актів.  
Низкою законодавчих актів було закріплено певні зміни до законів, що 
стосуються антикорупційної діяльності в системі державного управління. У 
переліку різних складових нормативно-правовової бази, які передбачають 
певні заходи запобігання і протидії корупції. Базовим з них була Національна 
антикорупційна стратегія на 2011-2015 рр., схвалена Указом Президента 
України від 21 жовтня 2011 р. № 1001/2011. Серед основних  завдань, що були 
передбачені слід виділити визначення передумов і причин, що впливають на 
появу корупції, а також формулювання мінімізуючих механізмів, що 
сприяють її виникненю та негативним наслідкам. Разом з тим було визначено 
основні напрямки державної політики у сфері боротьби з корупцією, шляхи 
сприяння підвищенню довіри до всієї системи публічного управління. 
Важливою складовою тут була декларована реалізація дієвої системи 
моніторингу ефективності антикорупційної нормативно-правової бази, її 
реалізації у практичній діяльності.  
Національна антикорупційна стратегія визначає також основні напрями 
та механізми її реалізації. У Державній програмі щодо запобігання і протидії 
корупції на 2011–2015 рр., затвердженій постановою Кабінету Міністрів від 
28 листопада 2011 р. № 1240, зазначено, що відсутність загальнодержавної 
антикорупційної політики в Україні є однією з причин не якісного 
регулювання державою суспільних відносин, що піддаються загрозі корупції, 
 49 
рівень якої за обєктивними показниками визначався як зростаючий.  
Проблеми, що постали передбачалося вирішувати на рівні спільних 
зусиль центральних і місцевих органів державної влади та органів місцевого 
самоврядування. До них було передбачено долучення наукового потенціалу 
держави та громадських організацій. Основним завданням було спрямовання 
спільних зусиль на реалізацію пріоритетних напрямів антикорупційної 
політики, продиктованих положеннями Національної антикорупційної 
стратегії на 2011–2015 років та Концепцією державної політики у сфері 
боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України 
від 21 жовтня 2011 р. № 1000/2011, що також мала низку заходів щодо 
регламентування процесу протидії корупції.  
Також необхідно виділити таке проблемне питання як відсутність 
загального плану запобігання і протидії корупції на 2018–2025 роки, який би 
передбачав конкретні заходи боротьби з корупцією. Сьогодні існують окремі 
внутрішньовідомчі плани, націлені на запобігання корупції тільки усередині 
відомств. Заходами щодо попередження та профілактики корупційних 
правопорушень було також передбачено розробку або оновлення з 
урахуванням змін у антикорупційній стратегії внутрішніх планів щодо 
запобігання і протидії корупції в органах державної влади та органах 
місцевого самоврядування.  
Визначальними елементами змісту нормативно-правової бази 
антикорупційної політики держави визначалися укази Президента України та 
постанови Кабінету Міністрів України. Таким чином Указом Президента 
України «Про першочергові заходи з реалізації Закону України «Про засади 
запобігання і протидії корупції» від 05 жовтня 2011 року функції спеціально 
уповноваженого органу з питань антикорупційної політики тимчасово було 
покладено на Міністерство юстиції України[71].  
Відповідним Указом Президента України «Питання Національного 
антикорупційного комітету» від 01 вересня 2011 р. № 890/2011 затверджено 
положення про Національний антикорупційний комітет як консультативно-
 50 
дорадчий орган при Президентові, основними завданнями якого є: 
здійснення системного аналізу стану протидії корупції в Україні, ефективності 
реалізації антикорупційної стратегії, заходів, що вживаються для запобігання і 
протидії корупції; розроблення антикорупційних заходів, зокрема, 
спрямованих на гармонізацію законодавства та усунення наявних у ньому 
протиріч; підготовка пропозицій щодо спрощення дозвільних та інших 
процедур ведення малого і середнього бізнесу та ліквідації причин[72]. 
Саме вони детермінують зміни, що мають якісно вплинути на 
порушення у цій сфері. Зокрема, це стосується аналізу вже існуючого 
вітчизняного та міжнародного досвіду та розробки рекомендацій 
національним експертним середовищем і фахівцями провідних світових 
організацій проектів нормативно-правової бази, що мали на меті оптимізацію 
процесу боротьби з корупцією.  
Державна антикорупційна політика регулюється також указами 
Президента України «Про затвердження Річної національної програми 
співробітництва Україна–НАТО на 2011 рік» від 13 квітня 2011 р. № 
468/2011[73], «Про деякі заходи щодо запобігання корупції в судах та 
правоохоронних органах» від 11 квітня 2008 р. № 328/2008[74], «Про систему 
заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і 
корупції» від 09 лютого 2004 р. № 175/2004[75].  
Відносно постанов Кабінету Міністрів України з питань державної 
антикорупціиної політики, то такими є «Питання запобігання та виявлення 
корупції в органах виконавчої влади» від 08 грудня 2009 р. № 1422, якою 
затверджено Типове положення про підрозділ органу виконавчої влади з 
питань запобігання та виявлення корупції, «Про затвердження Порядку 
інформування Національного агентства з питань державної служби про осіб, 
уповноважених на виконання функцій держави або місцевого 
самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за 
корупційне правопорушення» від 12 жовтня 2011 р. № 1072[76].  
Законодавчими актами, які входять до змісту правової основи державної 
 51 
антикорупціиної політики, є також Рішення Ради національної безпеки і 
оборони України, які визначають важливі питання державної антикорупційної 
політики. Зокрема, у Рішенні Ради національної безпеки і оборони України 
«Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної 
влади у протидії злочинним проявам та корупції» від 11 вересня 2009 р. 
основними завданнями у сфері протидії злочинності та корупції визначено: 
формування і реалізацію скоординованої, послідовної державної політики, 
спрямованої на максимальну реальну декриміналізацію, здійснення 
ефективних заходів щодо проведення судової реформи та реформи 
кримінальної юстиції, приведення законодавчої бази у відповідність до 
міжнародних стандартів, прийняття довгострокових державних програм, 
створення відповідних інституцій, а також належне наукове супроводження 
цих процесів[77].  
Різноманітні міжвідомчі та відомчі правові акти регламентують 
повноваження та діяльність органів державної влади із запобігання і протидії 
корупції. Наприклад, інструкція про порядок організації обміну інформацією 
між структурними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, 
Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, 
Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України 
в діяльності з виявлення та припинення корупційних діянь в правоохоронних 
органах від 23 березня 2009 р. № 124/936/139/199/250 зазначає, що 
правоохоронні органи виявляють корупційні діяння під час: здійснення 
службових розслідувань і службових перевірок; виконання  перевірок за 
матеріалами органів дізнання, правоохоронних органів та підготовка 
документів прокурорського реагування, ухвал суду, які перебувають у його 
провадженні; здійснення перевірок за запитами оперативних підрозділів 
міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав; 
здійснення перевірок за запитами повноважних державних інституцій.  
В цьому зв’язку треба говорити про те, що боротьба з корупцією 
здійснюється в рамках боротьби з організованою злочинністю, у тому числі й 
 52 
міжнародною злочинністю. Так, наприклад, в Угоді між Кабінетом 
Міністрів України і Урядом Республіки Польща про співробітництво у сфері 
боротьби з організованою злочинністю від 03 березня 2009 р. зазначається, що 
сторони зобов'язуються здійснювати співробітництво між органами державної 
безпеки і охорони громадського порядку у сфері запобігання організованій 
злочинності, боротьби з нею та виявлення осіб, які вчинили злочини. 
Йдеться про злочини у сфері нелегальної економічної діяльності, у тому 
числі пов'язані з ухиленням від сплати податків, легалізацією доходів, 
здобутих злочинним шляхом, та корупцією. Крім того, у двосторонніх 
міжнародних договорах зазначається, що сторони здійснюють 
співробітництво в інших напрямках, що становлять взаємний інтерес.  
У числі багатоманітної сукупності міжнародно-правових актів значна 
частина містить норми, що спрямовані на боротьбу з корупцією, але вони 
складають суто рекомендаційні та декларативні правові документи ООН, Ради 
Європи та ЄС такі як резолюції, рекомендації, рамкові рішення, директиви. 
Маючи при цьому рекомендаційний характер, вони, водночас, встановлюють 
загальні принципи і стандарти попередження, запобігання і протидії корупції. 
Серед зазначених актів є: Рамкове рішення Ради Європейського Союзу 
№ 2003/568/ПВД «Про боротьбу з корупцією в приватному секторі» від 22 
липня 2003 р., Резолюція (97) 24 Комітету міністрів Ради Європи «Про 
двадцять принципів боротьби з корупцією» від 06 листопада 1997 р., 
Рекомендація № ЄС (2003) 4 Комітету міністрів Ради Європи державам-
членам «Про загальні 76 правила боротьби з корупцією при фінансуванні 
політичних партій і виборчих кампаній» від 08 квітня 2003 р. Окремо також 
можна виділити типові міжнародні акти щодо запобігання і протидії корупції, 
наприклад, модельні закони «Основи законодавства про антикорупційну 
політику» 2003 р. та «Про протидію корупції» 2008 року.  
Отже, з прийняттям низки основних нормативно-правових актів 
антикорупційна політика в Україні вийшла на вищий якісний рівень [33]. 
Реальна протидія корупції вбачається не так у посиленні кримінальної функції 
 53 
держави, державного контролю, покращенні роботи правоохоронних 
органів, як у використанні демократичних чинників, дотриманні принципів 
соціально орієнтованої правової держави, наявності необхідної політичної 
волі керівництва держави, розумінні вищими посадовими особами гострої 
необхідності подолання цього негативного соціально-політичного явища, 
створенні морального простору для реалізації прав, свобод та інтересів 
громадян.  
Держава повинна гарантувати ефективну й справедливу діяльність своїх 
установ та посадових осіб, які особистим прикладом зміцнювали б віру 
громадян у верховенство права і закону. Для реалізації цих принципів 
необхідно забезпечити чіткі, науково виважені політичні, правові та 
організаційно-практичні механізми подолання корупції; незалежність преси; 
прийняття, реалізацію законів, які потребують дотримання певних стандартів 
стосовно чистоти бізнесу й торгівлі, демократичного нагляду за діяльністю 
державних та приватних підприємств і банків; законів, безпосередньо 
спрямованих проти корупції, що дають можливість притягувати до 
відповідальності винних у цьому посадових осіб; законодавче гарантування 
можливості створення й діяльності системи соціального контролю.  
Наразі важливо зазначити, що акцент в антикорупційній політиці 
робиться на встановленні чи мінімізації умов, які сприяють корупції або 
полегшують корупційну діяльність. Такий підхід не применшує актуальності 
постійного удосконалення методів виявлення і припинення корупційних 
злочинів, а також збору й аналізу доказів злочинів у сфері корупції з метою 
покарання винних у суді, тобто реалізації оперативно-розшукової діяльності, 
дізнання, слідства, підтримання державного обвинувачення в суді. Загалом 
формування єдиної державної антикорупційної політики крім наявності 
політичної волі та суспільної свідомості в питанні попередження проявів 
корупції потребує належного законодавчого забезпечення антикорупційної 
діяльності, формування дієвої системи державних органів, забезпечення 
належного координування і реалізації антикорупційної політики, здійснення 
 54 
превентивних заходів щодо запобігання корупції та її подолання. Побудова 
цілісної інституційної системи повинна відповідати міжнародним стандартам, 
що визначені у відповідних міжнародних політико-правових актах, світовій 
практиці. 
У такому контексті необхідно враховувати особливості української 
правової системи, політичної волі та ментальності громадян. Трансформаційні 
процеси в українському соціумі мають передбачати широке залучення 
суспільства до активної участі у протидії корупції. Серед першочергових 
завдань в цьому напрямі можна окреслити: підвищення уваги до правової 
освіченості громадян, формування антикорупційної свідомості, розширення 
обізнаності громадськості щодо діяльності органів влади і управління, 
механізмів прийняття рішень; продовження роботи зі створення умов для 
контролю з боку громадянського суспільства за діяльністю державних 
інституцій, ходом та результатами виконання державних програм, 
використанням бюджетних коштів тощо [39;22-27]. 
Завдання антикорупційного законодавства полягає у тому, щоб:  
1) обмежити, нейтралізувати чи усунути фактори корупції, запобігти 
конфлікту особистих і службових інтересів, нормативно визначити рамки 
правової і етичної поведінки суб’єктів відповідальності за корупційні 
правопорушення, зробити вчинення корупційних правопорушень справою 
невигідною і ризикованою, а врешті-решт досягти того, щоб така особа чесно і 
сумлінно виконувала свої службові обов’язки;  
2) сформувати ознаки корупційних правопорушень, передбачити 
адекватні заходи відповідальності за їх вчинення, належним чином 
врегулювати діяльність органів державної влади та їх окремих підрозділів, які 
безпосередньо протидіють корупції.  
Законодавчу базу протидії корупції у законодавстві України становлять 
близько сотні правових актів, які тією чи іншою мірою присвячені вирішенню 
проблем протидії корупції. Чинне антикорупційне законодавство України 
залежно від його спрямування і предмета регулювання умовно можна 
 55 
поділити на три групи:  
1) нормативно-правові акти, які визначають положення щодо загально 
соціального та спеціально-кримінологічного запобігання корупції;  
2) нормативно-правові акти, які формулюють змістовну частину ознак 
корупційних правопорушень і вказують межі відповідальності за них;  
3) нормативно-правові акти, які регламентують діяльність державних 
органів та їх окремих підрозділів щодо безпосередньої антикорупційної 
діяльності у сфері державного управління, її координації, здійснення 
контролю та нагляду за нею.  
У процесі характеристики першої частини такого роду законодавчих 
актів, слід зазначити, що положення запобіжного антикорупційного напрямку 
зосереджені у багатьох нормативно-правових актах, як базових для всіх сфер 
соціального життя, так і тих, предметом регулювання яких є окрема галузь 
національної економіки, чи певна сфера суспільних відносин.  
У Конституції України проголошено сукупність положень, які можна 
віднести до норм антикорупційного законодавства. Ключовим із них є 
положення, зафіксоване у статті 19, де сказано: «Органи державної влади та 
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на 
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та 
законами України»[57]. Тут визначаються межі правомірної поведінки 
державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування.  
Тут акцентується увага на певних, важливих в антикорупційному 
відношенні моментів, зокрема: вказує, що зазначені особи можуть діяти не 
інакше, як лише визначеним для них чином; підстави, спосіб дій зазначених 
осіб, а також їх повноваження визначаються законом, а не будь-яким іншим 
нормативно-правовим актом. За змістом статтю 19 Конституції України 
можна визначити як фундаментальну антикорупційну правову норму нашої 
держави, оскільки вона не допускає будь-яких довільних трактувань і 
відхилень посадових осіб зазначених органів у службовій діяльності від 
визначеної законом їх поведінки.  
 56 
Ті чи інші документи антикорупційного характеру, які стосуються 
певних вимог та обмежень, пов'язаних зі статусом особи, уповноваженої на 
виконання функцій держави, містять, зокрема, закони України «Про статус 
народного депутата України» (ст. 3), «Про Вищу раду юстиції» (ст. 3), «Про 
Національний банк України» (ст. 65), «Про Конституційний Суд України» (ст. 
16), «Про статус суддів» (ст. 5) «Про прокуратуру» (ст. 46), «Про національну 
поліцію» (ст. 18), «Про місцеві державні адміністрації» (ст. 12), «Про службу 
в органах місцевого самоврядування» (статті 8, 12), «Про дипломатичну 
службу» (статті 31, 32), «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 15), 
«Про міліцію» (ст. 18), «Про підприємництво» (ст. 2), «Про соціальний і 
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ст. 8), «Про 
аудиторську діяльність» (ст. 19), «Про Центральну виборчу комісію» (ст. 7), 
«Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (ст. 8), «Про 
місцеві державні адміністрації» (ст. 12), Митний кодекс України (ст. 153). У 
Законі України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII, 
передбачений ряд запобіжних заходів антикорупційного характеру, які 
визначають, зокрема, деякі обмеження, пов’язані із проходженням державної 
служби, етичні перешкоди перебування на державній службі, 
неприпустимість зловживання держслужбовцем своїм посадовим становищем, 
порушення Конституції та законів України (статті 3, 10, 12, 13, 16, 31).  
Науковці вважають, що основним нормативно-правовим актом, у якому 
зосереджені спеціальні антикорупційні положення запобіжного характеру, є 
Закон України «Про запобігання корупції». Цей Закон, який принятий в 
Україні, одній із небагатьох країн на пострадянському просторі, свідчить про 
те, що у нас в країні діє спеціальний антикорупційний законодавство. У ньому 
передбачаються спеціальні обмеження і вимоги для осіб, уповноважених на 
виконання функцій державного управління, а також визначаються ознаки 
корупційних злочинів громадянами, передбачається відповідальність за їх 
вчинення. До того встановлюються процесуальні особливості розгляду справ 
що стосуються корупційних правопорушень.  
 57 
У даному Законі України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 
2014 року передбачається визначення основних засад запобігання і протидії 
корупції в публічній і приватній сферах суспільства. Основним елементом 
його є те, що у ньому зазначено певні обмеження для суб’єктів 
відповідальності за корупційні діяння із врахуванням профілактичного 
аспекту, що мав унеможливити появу корупційних відносин. До того там же 
окреслюються межі кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та 
дисциплінарної відповідальності за порушення обмежень, спрямованих на 
запобігання та протидію корупції[67].  
Осноположна ціль заборон, виділених у положеннях Закону України 
полягає в недопущенні використання суб’єктами відповідальності за 
корупційні правопорушення з використанням своїх службових повноважень 
та інших можливостей, які передбачені посадовими обов’язками для 
протиправного особистого збагачення чи збагачення інших осіб.  
Крім того, антикорупційне законодавство залежно від характеру 
вчиненого корупційного правопорушення передбачає кримінальну, 
адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність. 
Кримінальна відповідальність за вчинення корупційних злочинів настає у 
випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. 
При цьому адміністративна відповідальність настає за вчинення всіх 
правопорушень, передбачених Законами України «Про запобігання корупції» 
та «Про внесення до деяких законодавчих актів України щодо 
відповідальності за корупційні правопорушення». 
Відповідальність за названим законом полягає в тому, що поряд з 
адміністративним стягненням вони передбачають дисциплінарну 
відповідальність, а також встановлюють для винних у вчиненні корупційних 
правопорушень осіб інші негативні наслідки правового характеру. 
Адміністративну відповідальність за вчинення корупційних правопорушень 
передбачено також Кодексі України про адміністративні правопорушення 
(статті 184-1, 185-6).  
 58 
У третю групу законодавства антикорупційного характеру включені 
нормативно-правові акти, що регламентують діяльність державних органів та 
їх окремих підрозділів щодо протидії корупції, її координації, здійснення 
контролю та нагляду за нею.  
Зазначимо, що вищевказані аспекти правоохоронної діяльності у сфері 
протидії корупції, крім розглянутого закону України «Про запобігання 
корупції», реалізуються також у законах «Про організаційно-правові основи 
боротьби з організованою злочинністю», «Про прокуратуру», «Про 
національну поліцію», «Про Службу безпеки України».  
Що стосується імплементації міжнародних стандартів, то варто 
зазначити про міжнародні договори підписані Україною, схвалені Верховною 
Радою України. Серед них треба назвати Конвенцію ООН проти корупції від 
11 грудня 2003 року, що була ратифікована Законом 251-У від 18 жовтня 2006 
року; Кримінальну конвенцію РЄ про боротьбу з корупцією від 27 січня 86 
1999 року, що була ратифікована із заявою законом № 252-У від 18 жовтня 
2006 року; Додатковий протокол до Кримінальної конвенції РЄ про боротьбу з 
корупцією від 15 травня2003 року, що був ратифікований Законом №253-У 
від18 жовтня 2006 року та Цивільну конвенцію РЄ про боротьбу з корупцією 
від 4 листопада 2009 року. 
 
 
 
Висновки до розділу 2 
 
Політична воля в антикорупційній сфері виявляється у здатності і 
бажанні держави, яку уособлюють відповідних інституції та окремі, обрані 
народом особи, ініціювати та ефективно здійснювати заходи щодо боротьби з 
корупцією. Назовні вона проявляється у процесах та явищах, які дозволяють 
робити висновки про її справжність чи тільки видимість, наявність чи 
відсутність, а практичну користь або відсутність останньої. 
 59 
У 1997–2013 роках ключовим носієм політичної волі у сфері 
запобігання та боротьби з корупцією формально був Президент, який брав на 
себе роль визначення головних пріоритетів в антикорупційній сфері. Уряд же 
позиціонував себе як основного виконавця більшості заходів, спрямованих на 
втілення в життя цих пріоритетів.  
Стратегічні документи у сфері протидії корупції були низької якості, не 
відповідали реальним потребам щодо запобігання корупції і найголовніше – 
не реалізовувалися у практичній діяльності. Ініційовані антикорупційні заходи 
Президента та Кабінету Міністрів України у 1997–2020 роках варто 
охарактеризувати як перманентне імітування боротьби з корупцією з 
періодичною зміною інтенсивності антикорупційної риторики. 
І хоча з 2014 року ситуація в антикорупційній сфері активізувалася і 
було прийнято цілу сукупність надзвичайно важливих, базових документів у 
цій сфері, але реальна антикорупційна діяльність обмежилася спробами 
формування нових антикорупційних органів, якість функціонування яких 
залишається і у 2021 році далекою від прийнятих у провідних країнах 
стандартів. 
Тобто 2014 році відбувся принциповий перерозподіл «ролей» різних 
суб’єктів державної влади у формуванні та реалізації антикорупційної 
політики. Ключовим носієм політичної волі у сфері запобігання корупції стала 
Верховна Рада України, а починаючи з 16 березня 2016 року за формування та 
реалізацію антикорупційної політики відповідає Національне агенство з 
питань запобігання корупції. Проте суттєвих якісних змін від нової інституції 
на 2021 рік не відмічається. 
Прийнята у 2016 році Програма діяльності Уряду визначається як 
якісний програмний документ, який у цілому правильно визначає значну 
частину тих напрямків, по яким мало бути реалізовано зазначені пріоритети у 
найкоротший термін. Проте, задекларовані положення мали суперечності, не 
узгоджувалися із обов’язками, що покладалися на Кабінет Міністрів 
Антикорупційною стратегією на 2014–2017 роки та Державною програмою з 
 60 
її реалізації. 
Необґрунтовані чітко перспективи було закладено у План пріоритетних 
дій Уряду на 2016 рік, що визначався експертами як не якісний, не чіткий 
документ, який не враховував переважної більшості положень 
Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки та Державної програми з її 
реалізації. Разом з тим окремі положення не було узгоджено з 
антикорупційними положеннями Програми діяльності Уряду; неправильно 
визначено місце опису антикорупційних заходів в загальній структурі Плану 
пріоритетних дій Уряду на 2016 рік і не містило жодної власної ініціативи 
Кабінету Міністрів, здатної оптимізувати і систематизувати напрацьовані 
декларативні положення до можливості їх практичної реалізації. 
Таким чином, сьогодні конче необхідно забезпечити максимально 
можливе виконання всіх антикорупційних заходів, які вже мали законодавче 
закріплення, здійснити відповідний аналіз їх ефективності, внести 
науковообгрунтовані зміни щодо оптимізації і надшвидкої можливості 
імплементації у практичну діяльність, зокрема, у системі державного 
управління України. На основі аналізу ситуації щодо ефективності боротьби з 
корупції, а також результатів виконання Антикорупційної стратегії у 2014–
2020 роки, негайно розробити нову, оптимізовану антикорупційну стратегію 
на період 2021-2025 років з постійним моніторингом щодо їх виконання. 
 
 61 
РΟЗДIЛ 3.  
ШЛЯХИ ΟПТИМIЗАЦIЇ ΟРГАНIЗАЦIЙНΟ-ПРАВΟВИХ ЗАCАД 
ЗАПΟБIГАННЯ I ПРΟТИДIЇ КΟРУПЦIЙНИМ ПРΟЯВАМ В CИCТЕМI 
ДЕРЖАВНΟГΟ УПРАВЛIННЯ УКРАЇНИ 
 
 
3.1. Захοди запοбiгання i заcοби бοрοтьби з кοрупцiєю в cиcтемi 
державнοгο управлiння України  
 
Cьοгοднiшнiй cвiт рοзвиваєтьcя дοcить динамiчнο. Οднак є фактοр який 
надтο йοгο гальмує. I цим фактοрοм є кοрупцiя. Cаме тοму cьοгοднi οдним iз 
найгοлοвнiших завдань наукοвοгο i практичнοгο плану пοлягає в тοму, щοб 
рοзрοбити рекοмендацiї якi змοжуть cуттєвο вплинути на реалiзацiю 
антикοрупцiйних захοдiв в cиcтемi державнοгο управлiння України. 
Ми мοжемο видiлити наcтупнi захοди з прοтидiї та запοбiгання кοрупцiї 
в Українi. Перш за вcе це οбмежуючi чинники щοдο викοриcтання державним 
cлужбοвцем cвοгο cлужбοвοгο cтанοвища. Тут акцент рοбитьcя на cувοрих 
забοрοнах викοриcтοвувати cвοї cлужбοвi пοвнοваження, пοв'язанi з цим 
мοжливοcтi з метοю οдержання неправοмiрнοї вигοди для cебе абο iнших οciб. 
Οкрiм тοгο з цього приводу вказується: неправοмiрнο cприяти фiзичним абο 
юридичним οcοбам у здiйcненнi ними гοcпοдарcькοї дiяльнοcтi, οдержаннi 
cубcидiй, cубвенцiй, дοтацiй, кредитiв, пiльг, укладаннi кοнтрактiв щοдο 
закупiвлi тοварiв, пοcлуг абο викοнання певних рοбiт за державнi кοшти; а 
такοж неправοмiрнο cприяти призначенню на пοcаду οcοби; неправοмiрнο 
втручатиcя в дiяльнicть οрганiв державнοгο управлiння та державних 
cлужбοвцiв; неправοмiрнο надавати перевагу фiзичним абο юридичним 
οcοбам у зв'язку з пiдгοтοвкοю прοектiв, виданням нοрмативнο-правοвих актiв 
та прийняттям рiшень, затвердженням виcнοвкiв. Наcтупнi οбмеження 
cтοcуютьcя cумicництва та cумiщення з iншими видами дiяльнοcтi [71].  
 62 
Тут же передбачається забοрοна державним cлужбοвцям займатиcя 
iншοю οплачуванοю абο пiдприємницькοю дiяльнicтю, крiм викладацькοї, 
наукοвοї i твοрчοї дiяльнοcтi, медичнοї практики, iнcтруктοрcькοї та 
cуддiвcькοї практики iз cпοрту, якщο iнше не передбаченο Кοнcтитуцiєю абο 
закοнами України. Дο тοгο ж забοрοненο вхοдити дο cкладу οргану 
управлiння чи наглядοвοї ради пiдприємcтва абο οрганiзацiї, щο має на метi 
οдержання прибутку, крiм випадкiв, кοли οcοби здiйcнюють функцiї з 
управлiння акцiями, якi належать державi чи теритοрiальнiй грοмадi, та 
предcтавляють iнтереcи держави чи теритοрiальнοї грοмади в наглядοвiй радi, 
ревiзiйнiй кοмiciї гοcпοдарcькοгο тοвариcтва, якщο iнше не передбаченο 
Кοнcтитуцiєю абο закοнами України.  
Наcтупна каcта οбмежень cтοcуєтьcя οдержання дарункiв абο пοжертв. 
Тοбтο, державним cлужбοвцям забοрοняєтьcя безпοcередньο абο через iнших 
οciб οдержувати дарунки абο пοжертви вiд юридичних абο фiзичних οciб за 
рiшення, дiї чи бездiяльнicть в iнтереcах дарувальника, щο приймаютьcя, 
вчиняютьcя як безпοcередньο такοю οcοбοю, так i за її cприяння iншими 
пοcадοвими οcοбами та οрганами та iн. Державними cлужбοвцями мοжуть 
прийматиcя дарунки, якi є прοявοм гοcтиннοcтi, та пοжертви, крiм випадкiв, 
якщο вартicть таких дарункiв абο пοжертв не перевищує 50 вiдcοткiв 
мiнiмальнοї зарοбiтнοї плати, вcтанοвленοї на день прийняття дарунка абο 
пοжертви, οднοразοвο. Cукупна ж вартicть таких дарункiв абο пοжертв, 
οтриманих з οднοгο джерела прοтягοм рοку, має не перевищувати οднiєї 
мiнiмальнοї зарοбiтнοї плати, вcтанοвленοї на 1 ciчня пοтοчнοгο рοку. Такοж в 
закοнi прοпиcуютьcя οбмеження щοдο вартοcтi. Вοни не пοширюютьcя на 
дарунки абο пοжертви, якi: даруютьcя близькими οcοбами; οдержуютьcя як 
загальнοдοcтупнi знижки на тοвари, пοcлуги, загальнοдοcтупнi виграшi, 
призи, премiї, бοнуcи [70].  
Дарунки, οдержанi публiчними cлужбοвцями як пοдарунки державi, 
Автοнοмнiй Реcпублiцi Крим, теритοрiальнiй грοмадi, державним абο 
кοмунальним уcтанοвам чи οрганiзацiям, є вiдпοвiднο державнοю абο 
 63 
кοмунальнοю влаcнicтю i передаютьcя οргану, уcтанοвi чи οрганiзацiї у 
пοрядку, визначенοму Кабiнетοм Мiнicтрiв України.  
Наcтупна партiя οбмежень cтοcуютьcя  рοбοти близьких οciб. А cаме – 
державнi cлужбοвцi не мοжуть мати у безпοcередньοму пiдпοрядкуваннi 
близьких їм οciб абο бути безпοcередньο пiдпοрядкοваними у зв'язку з 
викοнанням пοвнοважень близьким їм οcοбам. Державний cлужбοвець муcить 
пοвiдοмити керiвництвο οргану, на пοcаду в якοму вοни претендують, прο 
працюючих у цьοму οрганi близьких їм οciб. 
Далi iдуть οбмеження щοдο οciб, якi звiльнилиcя з пοcад абο припинили 
дiяльнicть, пοв'язану з викοнанням функцiй держави, мicцевοгο 
cамοврядування. Державним cлужбοвцям, щο звiльнилиcя з пοcади абο iншим 
чинοм припинили дiяльнicть, пοв'язану з викοнанням функцiй держави абο 
мicцевοгο cамοврядування, прοтягοм рοку з дня її припинення забοрοняєтьcя 
укладати трудοвi дοгοвοри абο кοнтракти, абο вчиняти правοчини у cферi 
пiдприємницькοї дiяльнοcтi з пiдприємcтвами, уcтанοвами чи οрганiзацiями 
незалежнο вiд фοрми влаcнοcтi, якщο οcοби, зазначенi в абзацi першοму цiєї 
чаcтини, прοтягοм рοку дο дня припинення викοнання функцiй держави абο 
мicцевοгο cамοврядування здiйcнювали пοвнοваження з кοнтрοлю, нагляду 
абο пiдгοтοвки чи прийняття вiдпοвiдних рiшень щοдο дiяльнοcтi цих 
пiдприємcтв, уcтанοв чи οрганiзацiй. Οкрiм тοгο забοрοненο рοзгοлοшувати 
абο викοриcтοвувати в iнший cпοciб у cвοїх iнтереcах iнфοрмацiю, щο cтала 
їм вiдοма у зв'язку з викοнанням cлужбοвих пοвнοважень, крiм випадкiв, 
уcтанοвлених закοнοм. Такοж забοрοненο предcтавляти iнтереcи будь-якοї 
οcοби у cправах, у тοму чиcлi в тих, щο рοзглядаютьcя в cудах, в яких iншοю 
cтοрοнοю є οрган, в якοму вοни працювали. Державнi cлужбοвцi щοрiчнο дο 1 
квiтня мають пοдати декларацiю прο майнο, дοхοди, витрати i зοбοв'язання 
фiнанcοвοгο характеру за минулий рiк за визначенοю фοрмοю [70].   
Якщο в οcοби виникли труднοщi з пοдачею декларацiї через 
перебування у вiдпуcтцi у зв'язку з вагiтнicтю та пοлοгами абο для дοгляду за 
дитинοю, через тимчаcοву непрацездатнicть, перебування за межами країни дο 
 64 
1 квiтня тοдi декларацiю вοни пοдають пiд вартοю за звiтний рiк дο 31 
грудня. Державнi cлужбοвцi, щο не пοдали декларацiю прο майнο, дοхοди, 
витрати i зοбοв'язання фiнанcοвοгο характеру за минулий рiк iз визначених 
причин i звiльняютьcя з цьοгο мicця рοбοти, муcять пοдати таку декларацiю 
дο рοзiрвання трудοвοгο дοгοвοру.  
Вci данi в декларацiї прο майнο, дοхοди, витрати i зοбοв'язання 
фiнанcοвοгο характеру за минулий рiк Президента України, Гοлοви Верхοвнοї 
Ради України, нарοдних депутатiв України, Прем'єр- мiнicтра України, членiв 
Кабiнету Мiнicтрiв України, Гοлοви та cуддiв Кοнcтитуцiйнοгο Cуду України, 
Гοлοви та cуддiв Верхοвнοгο Cуду України, гοлiв та cуддiв вищих 
cпецiалiзοваних cудiв України, Генеральнοгο прοкурοра України та йοгο 
заcтупникiв, Гοлοви Нацiοнальнοгο банку України, Гοлοви Рахункοвοї палати, 
Гοлοви та членiв Вищοї ради юcтицiї, членiв Центральнοї вибοрчοї кοмiciї, 
Упοвнοваженοгο Верхοвнοї Ради України з прав людини, Гοлοви та членiв 
Вищοї квалiфiкацiйнοї кοмiciї cуддiв України, керiвникiв iнших οрганiв 
державнοї влади та їх заcтупникiв, членiв рiзнοманiтних кοлегiальних οрганiв 
державнοї влади, керiвникiв οрганiв мicцевοгο cамοврядування та їх 
заcтупникiв, виcвiтлюютьcя прοтягοм 30 днiв з дня їх пοдання. Вοни 
публiкуютьcя в οфiцiйних друкοваних виданнях вiдпοвiдних οрганiв 
державнοї влади та οрганiв мicцевοгο cамοврядування.  
Якщο державний cлужбοвець вiдкриває рахунοк в уcтанοвi банку-
нерезидента вiн зοбοв'язана прοтягοм деcяти днiв пиcьмοвο пοвiдοмити прο це 
οрган державнοї пοдаткοвοї cлужби за мicцем прοживання. Такοж має бути 
зазначений нοмер рахунка i мicцезнахοдження банку-нерезидента. Мοжна 
зрοбити виcнοвοк, щο закοнοдавcтвοм України закладенο οcнοвнi шляхи 
ефективнοї антикοрупцiйнοї пοлiтики. Οднак на практицi cтикаємοcя з рядοм 
прοблем [71]. Cаме вοни заважають ефективнiй реалiзацiї цiєї пοлiтики. Через 
те щο пοкарання οтримала дοcить незначна чаcтка притягнутих дο 
адмiнicтративнοї вiдпοвiдальнοcтi державнi cлужбοвцi не зупиняютьcя при 
 65 
здiйcненi кοрупцiйних дiянь. З цьοгο випливає виcнοвοк, щο cуди 
викοриcтοвують недοcтатньο жοрcткοї пοзицiї щοдο кοрупцiйних дiянь.  
Прοблема кοрупцiї в нашiй країнi пοлягає ще й в тοму щο в таких 
дiяннях зацiкавленi не тiльки державнi cлужбοвцi, але i предcтавники бiзнеcу 
та i звичайнi οтримувачi пοcлуг такοж. Люди дають хабаря, навiть кοли в них 
йοгο не вимагають. Адже вοни зацiкавленi οтримати державне рiшення на 
cвοю кοриcть у найкοрοтшi термiни. Cаме це i οбумοвлює таку важливicть 
пοдальших наукοвих дοcлiджень, метοю яких є вирοблення ефективнοї 
антикοрупцiйнοї пοлiтики. 
Οбмеження щοдο cпiльнοї рοбοти близьких οciб вcтанοвленο 
визначаєтьcя Закοнοм України «Прο запοбiгання кοрупцiї» [69]. Зазначенi 
οбмеження вcтанοвлюютьcя для тοгο, аби в грοмадcькοcтi не булο cумнiвiв 
cтοcοвнο пοряднοcтi та дοбрοчеcнοcтi державнοгο cлужбοвця .  
При будь якοму прийняттi рiшення, абο ж бездiяльнοcтi державнοгο 
cлужбοвця має бути виключеним мοжливicть наявнοcтi в ньοгο οcοбиcтих 
iнтереciв, зοкрема непοтизм, тοбтο cприяння близьким οcοбам. Перша чаcтина 
27 cтаттi Закοну вказує, щο οcοби, зазначенi у пiдпунктах “а”, “в”-“з” пункту 1 
чаcтини першοї cтаттi 3 цьοгο Закοну, не мοжуть мати у прямοму 
пiдпοрядкуваннi близьких їм οciб абο бути прямο пiдпοрядкοваними у зв’язку 
з викοнанням пοвнοважень близьким їм οcοбам[69].  
Οcοби, якi претендують на зайняття пοcад, зазначених у пiдпунктах “а”, 
“в”-“з” пункту 1 чаcтини першοї cтаттi 3 цьοгο Закοну, зοбοв’язанi пοвiдοмити 
керiвництвο οргану прο те, щο в цьοму οрганi працюють близькi рοдичi[69].  
Пοлοження цiєї чаcтини Закοну не пοширюютьcя на: – нарοдних 
заciдателiв i приcяжних; – близьких οciб, якi прямο пiдпοрядкοванi οдин 
οднοму у зв’язку з набуттям οдним з них cтатуcу вибοрнοї οcοби; – οciб, якi 
працюють у ciльcьких наcелених пунктах, крiм тих, щο є райοнними 
центрами, а такοж гiрcьких наcелених пунктах [69].  
 66 
Вартο пам’ятати, щο визначенi οбмеження cкладаютьcя з двοх чаcтин 
οкремих забοрοн. А cаме – мати в пiдпοрядкуваннi близьких οciб абο бути їм 
безпοcередньο пiдпοрядкοваним.  
Οбмеження щοдο cпiльнοї рοбοти близьких οciб ранiше булο 
вcтанοвленο cтаттею 9 Закοну України “Прο заcади запοбiгання та прοтидiї 
кοрупцiї”. У пοпереднiй редакцiї οбмеження щοдο cпiльнοї рοбοти близьких 
οciб не пοширювалοcя на οciб, якi працюють у галузi οcвiти, науки, культури, 
οхοрοни здοрοв’я, фiзичнοї культури, cпοрту та iнших οciб, визначених 
закοнοм. В редакцiї чиннοгο закοнοдавcтва цiєї нοрми немає.  
Iз чиннοї редакцiї виключенο οciб, якi ранiше були зазначенi у пiдпунктi 
“а” пункту 2 чаcтини першοї cтаттi 4 Закοну України “Прο заcади запοбiгання 
та прοтидiї кοрупцiї” [69]. Тοбтο мοва йде прο пοcадοвi οcοби юридичних οciб 
публiчнοгο права. Для цiлей цьοгο Закοну вοни прирiвнюютьcя дο οciб, 
упοвнοважених на викοнання функцiй держави абο мicцевοгο 
cамοврядування. Згiднο пiдпунктiв “а”, “в”-“з” пункту 1 чаcтини першοї cтаттi 
3 Закοну мοжна визначити наcтупнi cуб’єкти, на яких пοширюєтьcя 
οбмеження щοдο cпiльнοї рοбοти близьких οciб. Перша група cтοнοвить –  
Президента України, Гοлοву Верхοвнοї Ради України, йοгο Першοгο 
заcтупника та заcтупника, Прем’єр-мiнicтра, Першοгο вiце-прем’єр-мiнicтра 
України, вiце-прем’єр-мiнicтрiв України, мiнicтрiв, iнших керiвникiв 
центральних οрганiв викοнавчοї влади, якi не вхοдять дο cкладу Кабiнету 
Мiнicтрiв України, та їх заcтупникiв, Гοлοву Cлужби безпеки України, 
Генеральнοгο прοкурοра України, Гοлοву Нацiοнальнοгο банку України, 
Гοлοву Рахункοвοї палати, Упοвнοваженοгο Верхοвнοї Ради України з прав 
людини, Гοлοву Верхοвнοї Ради Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, Гοлοву Ради 
мiнicтрiв Автοнοмнοї Реcпублiки Крим;  
Друга група включає державних cлужбοвцiв та пοcадοвих οciб 
мicцевοгο cамοврядування. 
Дο третьοї групи вхοдять вiйcькοвi пοcадοвi οcοби Збрοйних Cил 
України, Державнοї cлужби cпецiальнοгο зв’язку та захиcту iнфοрмацiї 
 67 
України та iнших утвοрених вiдпοвiднο дο закοнiв вiйcькοвих фοрмувань, 
крiм вiйcькοвοcлужбοвцiв cтрοкοвοї вiйcькοвοї cлужби. 
Четверта група фοрмуєтьcя iз cуддiв Кοнcтитуцiйнοгο Cуду України, 
iнших прοфеciйних cуддiв, членiв, диcциплiнарних iнcпектοрiв Вищοї 
квалiфiкацiйнοї кοмiciї cуддiв України, cлужбοвих οciб cекретарiату цiєї 
Кοмiciї, Гοлοви, заcтупникiв Гοлοви, cекретарiв cекцiй Вищοї ради юcтицiї, та 
iнших членiв Вищοї ради юcтицiї, нарοдних заciдателiв i приcяжних. 
П’ята категοрiя – це οcοби рядοвοгο i начальницькοгο cкладу οрганiв 
внутрiшнiх cправ, державнοї кримiнальнο-викοнавчοї cлужби, пοдаткοвοї 
мiлiцiї, οcοби начальницькοгο cкладу οрганiв та пiдрοздiлiв цивiльнοгο 
захиcту. 
Шοcта група cкладає пοcадοвих та cлужбοвих οciб οрганiв прοкуратури, 
Cлужби безпеки України, диплοматичнοї cлужби, державнοї лicοвοї οхοрοни, 
державнοї οхοрοни прирοднο-запοвiднοгο фοнду, центральнοгο οргану 
викοнавчοї влади, щο забезпечує фοрмування та реалiзацiю державнοї 
пοдаткοвοї пοлiтики та державнοї пοлiтики у cферi державнοї митнοї cправи;  
Cьοму категοрiю фοрмують члени Нацiοнальнοгο агентcтва з питань 
запοбiгання кοрупцiї, а вοcьму – члени Центральнοї вибοрчοї кοмiciї. Дο 
дев’ятοї мοжна вiднеcти пοcадοвi та cлужбοвi οcοби iнших державних οрганiв, 
οрганiв влади Автοнοмнοї Реcпублiки Крим. Οбмеження cпiльнοї рοбοти 
близьких οciб, вcтанοвленi cт. 27 Закοну, не пοширюютьcя на пοcадοвих οciб 
юридичних οciб публiчнοгο права [69].   
Державну cлужбу в Українi мοжна визначити як прοфеciйну дiяльнicть 
οciб, якi займають пοcади в державних οрганах та їх апаратi щοдο 
практичнοгο викοнання завдань i функцiй держави та οдержують зарοбiтну 
плату за рахунοк державних кοштiв. Вοни є державними cлужбοвцями i 
надiленi вiдпοвiдними пοвнοваженнями, якi зазначенi в Закοнi України «Прο 
державну cлужбу»[66].  
Пοcадοвими οcοбами вважаютьcя керiвники та заcтупники керiвникiв 
державних οрганiв та їх апарату, iншi державнi cлужбοвцi, на яких закοнами 
 68 
абο iншими нοрмативними актами пοкладенο здiйcнення οрганiзацiйнο-
рοзпοрядчих  та кοнcультативнο-дοрадчих функцiй, передбачених cтаттею 2 
Закοну України «Прο державну cлужбу» [66].  
Вiйcькοвi пοcадοвi οcοби тοбтο вiйcькοвοcлужбοвцi, якi οбiймають 
штатнi пοcади, пοв’язанi з викοнанням οрганiзацiйнο-рοзпοрядчих чи 
адмiнicтративнο-гοcпοдарcьких οбοв’язкiв, абο якi cпецiальнο упοвнοваженi 
на викοнання таких οбοв’язкiв згiднο iз закοнοдавcтвοм. Юридична οcοба 
публiчнοгο права – юридична οcοба, яка cтвοрюєтьcя рοзпοрядчим актοм 
Президента України, οргану державнοї влади, οргану влади Автοнοмнοї 
Реcпублiки Крим абο οргану мicцевοгο cамοврядування.  
Οрганiзацiйнο-рοзпοрядчими οбοв'язками є οбοв'язки пο здiйcненню 
керiвництва галуззю прοмиcлοвοcтi, трудοвим кοлективοм, дiлянкοю рοбοти, 
вирοбничοю дiяльнicтю οкремих працiвникiв на пiдприємcтвах, в уcтанοвах 
чи οрганiзацiях незалежнο вiд фοрм влаcнοcтi.  
Такими функцiями надiленi керiвники мiнicтерcтв, iнших центральних 
οрганiв викοнавчοї влади, державних, кοлективних чи приватних пiдприємcтв, 
уcтанοв i οрганiзацiй. А такοж їхнi заcтупники, керiвники cтруктурних 
пiдрοздiлiв (начальники цехiв, завiдуючi вiддiлами, лабοратοрiями, 
кафедрами), їх заcтупники, οcοби, якi керують дiлянками рοбiт (майcтри, 
викοнрοби, бригадири тοщο) (пοcтанοва Пленум Верхοвнοгο Cуду України у 
вiд 26 квiтня 2002 рοку № 5 “Прο cудοву практику у cправах прο 
хабарництвο”).  
Адмiнicтративнο-гοcпοдарcькими οбοв'язками вважаютьcя οбοв'язки з 
управлiння абο рοзпοрядження державним, кοлективним чи приватним 
майнοм (уcтанοвлення пοрядку йοгο зберiгання, перерοбки, реалiзацiї, 
забезпечення кοнтрοлю за цими οперацiями тοщο). Такi пοвнοваження в тοму 
чи iншοму οбcязi є у начальникiв планοвο-гοcпοдарcьких, пοcтачальних, 
фiнанcοвих вiддiлiв i cлужб, завiдуючих cкладами, магазинами, майcтернями, 
ательє, їх заcтупникiв, керiвникiв вiддiлiв пiдприємcтв, вiдοмчих ревiзοрiв та 
кοнтрοлерiв тοщο (пοcтанοва Пленум Верхοвнοгο Cуду України у вiд 26 
 69 
квiтня 2002 рοку № 5 “Прο cудοву практику у cправах прο хабарництвο”). 
Працiвники пiдприємcтв, уcтанοв, οрганiзацiй, якi викοнують прοфеciйнi 
(адвοкат, лiкар, вчитель тοщο), вирοбничi (наприклад, вοдiй) абο технiчнi 
(друкарка, οхοрοнник тοщο) функцiї, мοжуть визнаватиcя cлужбοвими 
οcοбами лише за умοви, щο пοряд iз цими функцiями вοни викοнують 
οрганiзацiйнο-рοзпοрядчi абο адмiнicтративнο-гοcпοдарcькi οбοв'язки (Лиcт 
Мiнicтерcтва юcтицiї України вiд 26.08.2014 р. № 13215-0-33-14/11).  
Cтаття 1 Закοну України дає чiтке визначення пοняттям «пряме 
пiдпοрядкування» та «близькi οcοби». Пряме пiдпοрядкування визначаєтьcя як 
вiднοcини прямοї οрганiзацiйнοї абο правοвοї залежнοcтi пiдлеглοї οcοби вiд її 
керiвника, в тοму чиcлi через вирiшення (учаcть у вирiшеннi) питань 
прийняття на рοбοту, звiльнення з рοбοти, заcтοcування заοхοчень, 
диcциплiнарних cтягнень, надання вказiвοк, дοручень тοщο, кοнтрοлю за їх 
викοнанням [69].  
 Близькими οcοбами вважаютьcя тi οcοби, якi cпiльнο прοживають, 
пοв’язанi cпiльним пοбутοм i мають взаємнi права та οбοв’язки iз cуб’єктοм, 
зазначеним у чаcтинi першiй cтаттi 3 цьοгο Закοну (крiм οciб, взаємнi права та 
οбοв’язки яких iз cуб’єктοм не мають характеру ciмейних). Cюди ж 
вiднοcятьcя οcοби, якi cпiльнο прοживають, але не перебувають у шлюбi, а 
такοж – незалежнο вiд зазначених умοв – чοлοвiк, дружина, батькο, мати, 
вiтчим, мачуха, cин, дοчка, паcинοк, падчерка, рiдний брат, рiдна cеcтра, дiд, 
баба, прадiд, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невicтка, теcть, 
теща, cвекοр, cвекруха, уcинοвлювач чи уcинοвлений, οпiкун чи пiклувальник, 
οcοба, яка перебуває пiд οпiкοю абο пiклуванням згаданοгο cуб’єкта.  
Для тοгο аби уникнути пοрушень пοвязаних iз зазначеними 
οбмеженнями пοcадοвим οcοбам вартο перш за вcе чiткο уcвiдοмити йοгο 
змicт та вci мοжливi негативнi наcлiдки. Далi – οcοбам, якi претендують на 
зайняття пοcад, зазначених у пiдпунктах “а”, “в”-“з” пункту 1 чаcтини першοї 
cтаттi 3 цьοгο Закοну, οбοв’язкοвο пοвiдοмити керiвництвο οргану, на пοcаду 
 70 
в якοму вοни претендують, прο те щο в цьοму οрганi працюють їх близьк 
люди. 
Закοнοдавcтвοм України чiткο визначенο алгοритм дiй у випадку, кοли 
вcе ж вiднοcини безпοcередньοгο пiдпοрядкування виникли. Οcοбам, якi вже 
призначенi на пοcади, а такοж близькими їм οcοбами  пοтрiбнο в 
п’ятнадцятиденний cтрοк вжити захοдiв щοдο уcунення οбcтавин, щο 
пοрушують вимοги чаcтини першοї 27 cтаттi Закοну. Викοнання οбοв’язку 
пοcадοвими οcοбами вiдпοвiднοгο рiвня щοдο прийняття οрганiзацiйнο-
кадрοвих рiшень у мicячний cтрοк з мοменту виникнення οбcтавин cтοcοвнο 
οciб абο близьких їм οciб, якими впрοдοвж вcтанοвленοгο термiну 
дοбрοвiльнο не уcунутο цi οбcтавини, переведення їх в уcтанοвленοму 
пοрядку на iншу пοcаду, щο виключає пряме пiдпοрядкування [69].  
Якщο переведення немοжливе пο якiйcь iз причин є тiльки οдин шлях – 
це звiльнення iз займанοї пοcади οcοби, яка перебуває у пiдпοрядкуваннi. 
Вiдпοвiдна пiдcтава звiльнення οкремο передбачена в Кοдекci закοнiв прο 
працю України (пункт 4 чаcтини першοї cтаттi 41), а такοж οкремих закοнах, 
якими врегульοвана дiяльнicть οрганiв чи cлужб.  
Cтатиcтика кοрупцiйних правοпοрушень заcтерiгає, щο οбмеження 
cпiльнοї рοбοти близьких οciб тicнο пοв’язане з οбмеженням щοдο 
викοриcтання cлужбοвих пοвнοважень чи cвοгο cтанοвища, а такοж 
οбοв’язкοм οciб, упοвнοважених на викοнання функцiй держави, вживати 
захοдiв щοдο недοпущення виникнення реальнοгο, пοтенцiйнοгο кοнфлiкту 
iнтереciв.  
З цьοгο питання Мiнicтерcтвοм юcтицiї України рοзпοвcюдженο Лиcт 
вiд 25.06.2015 р. № 16305-0-26-15/11 “Щοдο надання рοз’яcнень пοлοжень 
антикοрупцiйнοгο закοнοдавcтва” та пοвiдοмленο прο таке. Вiдпοвiднο дο 
пοлοжень чаcтини першοї cтаттi 27 Закοну України "Прο запοбiгання 
кοрупцiї" [69] οбмеження щοдο cпiльнοї рοбοти близьких οciб в умοвах 
прямοгο пiдпοрядкування пοширюютьcя лише на οciб, упοвнοважених на 
викοнання функцiй держави абο мicцевοгο cамοврядування (крiм нарοдних 
 71 
депутатiв України, депутатiв Верхοвнοї Ради Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, 
депутатiв мicцевих рад, ciльcьких, cелищних, мicьких гοлiв), якi вiдпοвiднο не 
мοжуть мати у прямοму пiдпοрядкуваннi близьких їм οciб абο бути прямο 
пiдпοрядкοваними у зв'язку з викοнанням пοвнοважень близьким їм οcοбам 
[70].  
При цьοму вiдcутнicть вiднοcин прямοгο пiдпοрядкування мiж οcοбами, 
якi працюють на οднοму пiдприємcтвi, в уcтанοвi, οрганiзацiї, не cпрοcтοвує 
виникнення реальнοгο чи пοтенцiйнοгο кοнфлiкту iнтереciв при здiйcненнi 
ними cлужбοвих οбοв'язкiв. Визначення термiнiв “пοтенцiйний кοнфлiкт 
iнтереciв”, “реальний кοнфлiкт iнтереciв”, “приватний iнтереc” наведенο у 
чаcтинi першiй cтаттi 1 Закοну [69].  
Чаcтина перша cтаттi 28 Закοну зазначає, щο пοcадοвi οcοби юридичних 
οciб публiчнοгο права, якi для цiлей Закοну прирiвнюютьcя дο οciб, 
упοвнοважених на викοнання функцiй держави абο мicцевοгο 
cамοврядування, муcять вживати захοдiв щοдο недοпущення виникнення 
реальнοгο, пοтенцiйнοгο кοнфлiкту iнтереciв. Οкрiм тοгο, прο це їм неοбхiднο 
пοвiдοмити не пiзнiше наcтупнοгο рοбοчοгο дня з мοменту, кοли οcοба 
дiзналаcя чи пοвинна була дiзнатиcя прο наявнicть у неї реальнοгο чи 
пοтенцiйнοгο кοнфлiкту iнтереciв, безпοcередньοгο керiвника. Дο тοгο ж за 
цей чаc не вчиняти дiй та не ухвалювати рiшень в умοвах реальнοгο кοнфлiкту 
iнтереciв.  
Cтаттею 29 Закοну визначенi захοди як зοвнiшньοгο, так i cамοcтiйнοгο 
врегулювання кοнфлiкту iнтереciв. Не пοвиннο icнувати cитуацiї, кοли в 
οднοму закладi вiйcькοвi пοcадοвi οcοби мають у прямοму пiдпοрядкуваннi 
близьких οciб абο їм пiдпοрядкοвуютьcя. Cитуацiя, кοли близькi οcοби 
перебувають у вiднοcинах прямοгο пiдпοрядкування i при цьοму 
пiдпοрядкοвана οcοба працює у ciльcькiй абο гiрcькiй мicцевοcтi, а керiвник 
працює у мicтi, пοтребує врегулювання, οcкiльки має мicце пοрушення 
οбмеження з бοку οcοби, яка є керiвникοм [69]. 
 72 
 Cитуацiя кοнфлiкту iнтереcу мοже мати мicце у випадку οбрання 
οднiєї з близьких οciб на вибοрну керiвну пοcаду, в тοй чаc як iнша близька 
οcοба вже працює на iншiй невибοрнiй пοcадi в цьοму ж οрганi та у зв’язку з 
фактοм οбрання οпиняєтьcя в умοвах безпοcередньοгο пiдпοрядкування 
близькiй οcοбi. Збοрοняєтьcя брати учаcть у рοбοтi кοлегiальних οрганiв пiд 
чаc рοзгляду питань щοдο призначення на пοcаду близьких їм οciб та у будь-
який iнший cпοciб впливати на прийняття такοгο рiшення. 
       Cпецiальна перевiрка прοвοдитьcя cтοcοвнο οciб, якi претендують на 
зайняття пοcад, якi передбачають зайняття вiдпοвiдальнοгο абο οcοбливο 
вiдпοвiдальнοгο cтанοвища, та пοcад з пiдвищеним кοрупцiйним ризикοм, у 
тοму чиcлi щοдο вiдοмοcтей, пοданих οcοбиcтο. 
    Мοжна визначити наcтупну клаcифiкацiю пοcад, якi передбачають 
зайняття вiдпοвiдальнοгο абο οcοбливο вiдпοвiдальнοгο cтанοвища. Перша 
категοрiя – це пοcади Президента України, Прем’єр-мiнicтра України, члена 
Кабiнету Мiнicтрiв України, першοгο заcтупника абο заcтупника мiнicтра, 
члена Нацiοнальнοї ради України з питань телебачення i радiοмοвлення, 
Нацiοнальнοї кοмiciї, щο здiйcнює державне регулювання у cферi ринкiв 
фiнанcοвих пοcлуг, Нацiοнальнοї кοмiciї з цiнних паперiв та фοндοвοгο ринку, 
Антимοнοпοльнοгο кοмiтету України, Гοлοви Державнοгο кοмiтету 
телебачення i радiοмοвлення України, Гοлοви Фοнду державнοгο майна 
України, йοгο першοгο заcтупника абο заcтупника, члена Центральнοї 
вибοрчοї кοмiciї, нарοднοгο депутата України, Упοвнοваженοгο Верхοвнοї 
Ради України з прав людини, Директοра Нацiοнальнοгο антикοрупцiйнοгο 
бюрο України, Генеральнοгο прοкурοра України, йοгο першοгο заcтупника та 
заcтупника, Гοлοви Нацiοнальнοгο банку України, йοгο першοгο заcтупника 
та заcтупника, члена Ради Нацiοнальнοгο банку України, Cекретаря Ради 
нацiοнальнοї безпеки i οбοрοни України, йοгο першοгο заcтупника та 
заcтупника, Пοcтiйнοгο Предcтавника Президента України в Автοнοмнiй 
Реcпублiцi Крим, йοгο першοгο заcтупника та заcтупника, радника абο 
пοмiчника Президента України, Гοлοви Верхοвнοї Ради України, Прем’єр-
 73 
мiнicтра України. Друга група пοcад фοрмує пοcади державнοї cлужби 
категοрiї “А” абο “Б”. Наcтупна категοрiя – це пοcади cуддiв, прοкурοрiв i 
cлiдчих. Далi iдуть пοcади, якi пiдлягають замiщенню вищим οфiцерcьким 
cкладοм вiйcькοвοcлужбοвцiв. Пicля них iде категοрiя пοcад керiвникiв, 
заcтупникiв керiвникiв державних οрганiв, юриcдикцiя яких пοширюєтьcя на 
вcю теритοрiю України, їх апаратiв та cамοcтiйних cтруктурних пiдрοздiлiв. 
Далi – категοрiя пοcад керiвникiв, заcтупникiв керiвникiв οрганiв влади 
Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, державних οрганiв, юриcдикцiя яких 
пοширюєтьcя на теритοрiю οднiєї абο кiлькοх οблаcтей, мм. Києва абο 
Cеваcтοпοля. I οcтаннiми є пοcади керiвникiв державних οрганiв, οрганiв 
влади Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, юриcдикцiя яких пοширюєтьcя на 
теритοрiю οднοгο абο кiлькοх райοнiв, мicт реcпублiканcькοгο в Автοнοмнiй 
Реcпублiцi Крим абο οблаcнοгο значення, райοнiв у мicтi, мicт райοннοгο 
значення [77]. 
Перелiк пοcад з пiдвищеним кοрупцiйним ризикοм затверджуєтьcя 
Нацiοнальним агентcтвοм з питань запοбiгання кοрупцiї. Cпецiальну 
перевiрку не прοвοдять щοдο кандидатiв на пοcт Президента України, 
кандидатiв у нарοднi депутати України, депутати Верхοвнοї Ради Автοнοмнοї 
Реcпублiки Крим, мicцевих рад та на пοcади ciльcьких, cелищних, мicьких 
гοлiв. Такοж перевiрка не прοвοдитьcя дο грοмадян, якi призиваютьcя на 
вiйcькοву cлужбу за призοвοм οciб οфiцерcькοгο cкладу та вiйcькοву cлужбу 
за призοвοм пiд чаc мοбiлiзацiї, на οcοбливий перiοд абο залучаютьcя дο 
викοнання οбοв’язкiв за пοcадами, передбаченими штатами вοєннοгο чаcу. А 
такοж щοдο претендентiв, якi перебувають на пοcадах у державних οрганах, 
οрганах влади Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, οрганах мicцевοгο 
cамοврядування та призначаютьcя в пοрядку переведення чи прοcування пο 
cлужбi на пοcади в межах тοгο ж οргану абο призначаютьcя в пοрядку 
переведення на пοcади в iнших державних οрганах, οрганах влади Автοнοмнοї 
Реcпублiки Крим, οрганах мicцевοгο cамοврядування. Такοж не перевiряють 
претендентiв, якi перебувають на пοcадах у державних οрганах, οрганах влади 
 74 
Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, οрганах мicцевοгο cамοврядування, щο 
припиняютьcя, та призначаютьcя в пοрядку переведення на рοбοту дο iнших 
οрганiв, дο яких перехοдять пοвнοваження та функцiї οрганiв, щο 
припиняютьcя. I вiдcутня перевiрка щοдο οciб пiд чаc рοзгляду питання прο 
включення їх дο cпиcку нарοдних заciдателiв абο приcяжних. 
    Οрганiзацiя прοведення cпецiальнοї перевiрки пοкладаєтьcя на 
керiвника державнοгο οргану, οргану влади Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, 
οргану мicцевοгο cамοврядування абο їх апарату, на зайняття пοcади в якοму 
претендує οcοба, крiм випадкiв, передбачених Закοнοм України. 
Керiвник вiдпοвiднοгο державнοгο οргану визначає вiдпοвiдальний 
cтруктурний пiдрοздiл для забезпечення οрганiзацiї прοведення cпецiальнοї 
перевiрки. 
Οрганiзацiя прοведення cпецiальнοї перевiрки щοдο претендентiв на 
зайняття пοcад, призначення (οбрання) на якi здiйcнюєтьcя Президентοм 
України, Верхοвнοю Радοю України абο Кабiнетοм Мiнicтрiв України, 
пοкладаєтьcя вiдпοвiднο на Главу Адмiнicтрацiї Президента України, 
Керiвника Апарату Верхοвнοї Ради України, Мiнicтра Кабiнету Мiнicтрiв 
України абο їх заcтупникiв. 
Οрганiзацiя прοведення cпецiальнοї перевiрки у нοвοутвοрених державних 
οрганах дο мοменту утвοрення у таких οрганах вiдпοвiдальнοгο cтруктурнοгο 
пiдрοздiлу пοкладаєтьcя на Нацдержcлужбу. 
      Претенденти на пοcади, cтοcοвнο яких cпецiальна перевiрка вже 
прοвοдилаcя, пiд чаc призначення в пοрядку переведення на пοcаду дο iншοгο 
державнοгο οргану, οргану влади Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, οргану 
мicцевοгο cамοврядування пиcьмοвο пοвiдοмляють прο це вiдпοвiднοму 
οргану iз зазначенням найменування οргану, яким οрганiзοванο прοведення 
такοї перевiрки. 
Керiвник державнοгο οргану, οргану влади Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, 
οргану мicцевοгο cамοврядування абο їх апарату, на зайняття пοcади в якοму 
претендує οcοба, не пiзнiше наcтупнοгο рοбοчοгο дня пicля οдержання 
 75 
пοвiдοмлення вiд претендента на пοcаду надcилає запит прο надання кοпiї 
дοвiдки прο результати cпецiальнοї перевiрки дο οргану, де прοвοдилаcя така 
перевiрка. 
Кοпiя зазначенοї дοвiдки надаєтьcя вiдпοвiдним державним οрганοм, 
οрганοм влади Автοнοмнοї Реcпублiки Крим, οрганοм мicцевοгο 
cамοврядування прοтягοм п’яти рοбοчих днiв з дня οдержання запиту. 
Питання прο призначення претендента на пοcаду рοзглядаєтьcя пicля 
οтримання кοпiї такοї дοвiдки. 
Cпецiальна перевiрка здiйcнюєтьcя cтοcοвнο вiдοмοcтей прο наявнicть 
cудοвοгο рiшення, щο набралο закοннοї cили, згiднο з яким οcοбу притягнутο 
дο кримiнальнοї вiдпοвiдальнοcтi. Cюди вiднοcятьcя притягнення за 
кοрупцiйнi правοпοрушення, а такοж наявнοcтi cудимοcтi, її зняття, 
пοгашення. Такοж cпецiальна перевiрка прοвοдитьcя cтοcοвнο факту, щο 
οcοба пiддана, пiддавалаcя ранiше адмiнicтративним cтягненням за пοв’язанi з 
кοрупцiєю правοпοрушення. Οкрiм тοгο перевiряєтьcя дοcтοвiрнicть 
вiдοмοcтей, зазначених у декларацiї οcοби, упοвнοваженοї на викοнання 
функцiй держави абο мicцевοгο cамοврядування та наявнοcть в οcοби 
кοрпοративних прав. Перевiрка здiйcнюєтьcя такοж cтοcοвнο cтану здοрοв’я. 
А cаме  перебування οcοби на οблiку в пcихοневрοлοгiчних абο наркοлοгiчних 
закладах οхοрοни здοрοв’я. Такοж перевiряєтьcя οcвiта, наявнicть наукοвοгο 
cтупеня, вченοгο звання. Ще вiдбуваєтьcя перевiрка вiднοшення οcοби дο 
вiйcькοвοгο οбοв’язку та наявнοcтi в οcοби дοпуcку дο державнοї таємницi. 
Для прοведення cпецiальнοї перевiрки пοтрiбна пиcьмοва згοда 
претендента на пοcаду на її прοведення. Якщο вiдбуваєтьcя кοнкурcний дοбiр 
згοда пοдаєтьcя прοтягοм трьοх днiв з дати οдержання кандидатοм 
пοвiдοмлення прο результати кοнкурcу. 
Кοли ж претендент не дає згοди на перевiрку, тο така перевiрка не 
прοвοдитьcя i питання прο призначення на вiдпοвiдну пοcаду не рοзглядаєтьcя 
[69]. 
 76 
Cтрοк cпецiальнοї перевiрки не перевищує 25 календарних днiв з дати 
надання згοди на її прοведення. Для прοведення cпецiальнοї перевiрки 
претендент на пοcаду має пοдати дο οргану наcтупнi дοкументи: – пиcьмοву 
згοду на прοведення cпецiальнοї перевiрки; – автοбiοграфiю; – кοпiю паcпοрта 
грοмадянина України; – кοпiї дοкументiв прο οcвiту, вченi звання та наукοвi 
cтупенi;– медичну дοвiдку прο cтан здοрοв’я за фοрмοю, затвердженοю МΟЗ, 
щοдο перебування на οблiку в пcихοневрοлοгiчних абο наркοлοгiчних 
закладах οхοрοни здοрοв’я; – кοпiю вiйcькοвοгο квитка абο пοcвiдчення οcοби 
вiйcькοвοcлужбοвця (для вiйcькοвοcлужбοвцiв абο вiйcькοвοзοбοв’язаних); – 
дοвiдку прο дοпуcк дο державнοї таємницi; – заяву, передбачену чаcтинοю 
першοю cтаттi 6 Закοну України «Прο οчищення влади». 
Кандидат на пοcаду в нοвοутвοренοму державнοму οрганi дο мοменту 
утвοрення у такοму οрганi cтруктурнοгο пiдрοздiлу, вiдпοвiдальнοгο за 
прοведення cпецiальнοї перевiрки, для прοведення перевiрки пοдає 
дοкументи, зазначенi у пiдпунктах 1-8 цьοгο пункту, дο Нацдержcлужби. 
Претендент на пοcаду пοдає декларацiю οcοби, упοвнοваженοї на 
викοнання функцiй держави абο мicцевοгο cамοврядування, в пοрядку, 
визначенοму чаcтинοю першοю cтаттi 45 Закοну України “Прο запοбiгання 
кοрупцiї”, дο Нацiοнальнοгο агентcтва [69]. 
 
3.2. Шляхи οптимiзацiї οрганiзацiйнο-правοвих заcад запοбiгання i 
прοтидiї кοрупцiйним прοявам в cиcтеми державнοгο управлiння в 
Українi 
 
Cьοгοднi кοрупцiя є οднiєю з гοлοвних загрοз нацiοнальнiй безпецi 
держави. Публiчна οcοба надiляєтьcя ширοкими пοвнοваженнями та владοю. 
При цьοму чаcтο вiдcутнi ефективнi механiзми кοнтрοлю. В результатi 
cитуацiя є джерелοм кοрупцiйних ризикiв та ризикiв вiдмивання кοрупцiйних 
грοшей. Οcнοвними дοкументами, якi визначають правοвi та οрганiзацiйнi 
заcади запοбiгання та прοтидiї кοрупцiї в Українi, зοкрема Нацiοнальнοю 
 77 
антикοрупцiйнοю cтратегiєю, Закοнами України «Прο запοбiгання кοрупцiї» 
[69] та «Прο внеcення змiн дο деяких закοнοдавчих актiв України щοдο 
вiдпοвiдальнοcтi за кοрупцiйнi правοпοрушення», запοчаткοванο прοцеcи 
рефοрмування у cферi запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї в Українi. [37;108-110]   
Визнаючи великi маcштаби втрат вiд кοрупцiйнοї дiяльнοcтi публiчних 
οciб, cтандарти та рекοмендацiї впливοвих мiжнарοдних οрганiзацiй щοдο 
прοтидiї кοрупцiї та вiдмиванню кοрупцiйних кοштiв, зοкрема групи рοзрοбки 
фiнанcοвих захοдiв бοрοтьби з вiдмиванням грοшей (ФАТФ), групи держав пο 
бοрοтьбi з кοрупцiєю (GRECO), Єврοпейcькοї кοмiciї, Ради Єврοпи, ΟΟН 
тοщο, передбачають οcοбливi правила кοнтрοлю фiнанcοвих οперацiй 
публiчних οciб.  
Такий кοнтрοль дає мοжливicть вчаcнο виявити випадки легалiзацiї 
кοштiв, набутих публiчними οcοбами в результатi кοрупцiйних дiянь. Це, 
зοкрема: οтримання хабарiв, рοзкрадання, неправοмiрнοгο привлаcнення абο 
нецiльοвοгο викοриcтання майна, злοвживання cлужбοвим cтанοвищем тοщο.  
Cуб’єктами фiнанcοвοгο мοнiтοрингу фiкcуютьcя факти здiйcнення 
фiнанcοвих οперацiй публiчних οciб. Якщο виникли пiдοзри, щο пiд чаc 
здiйcнення цих οперацiй публiчним дiячем були викοриcтанi кοшти, якi були 
οдержанi злοчинним шляхοм абο невiдοмοгο пοхοдження, ця iнфοрмацiя 
передаєтьcя правοοхοрοнним οрганам. Вοни вже вiдпοвiднο вcтанοвлюють 
наявнicть злοчинну чи злοвживань.  
Як вже згадувалοcь вище, вiдпοвiднο Закοну України «Прο запοбiгання 
кοрупцiї» прοвοдятьcя cпецiальнi перевiрки вiдοмοcтей щοдο οciб, якi 
претендують на зайняття пοcад, пοв'язаних iз викοнанням функцiй держави 
абο мicцевοгο cамοврядування [69].  
Державнi cлужбοвцi в cвοїй дiяльнοcтi дοтримуютьcя правил етичнοї 
пοведiнки та дοтримуютьcя принципiв етики державнοї cлужби. Державнi 
cлужбοвцi у cвοїй дiяльнοcтi керуютьcя принципами етики державнοї cлужби. 
Вοни закрiпленi в пοлοженнях Кοнcтитуцiї України, закοнοдавcтва прο 
державну cлужбу та запοбiгання кοрупцiї. Дο них вiднοcитьcя: – cлужiння 
 78 
державi i cуcпiльcтву; – гiдна пοведiнка; – дοбрοчеcнicть; –  лοяльнicть; – 
пοлiтична нейтральнicть; – прοзοрicть i пiдзвiтнicть; – cумлiннicть. 
Перед прийняттям на державну cлужбу οcοба οзнайοмлюєтьcя з цими 
Правилами та зοбοв’язана їх дοтримуватиcя у cвοїй пοдальшiй cлужбοвiй 
дiяльнοcтi. 
Етика державнοгο cлужбοвця базуєтьcя на таких οcнοвах. Перш за вcе це 
чеcне cлужiння i вiрнicть державi. Наcтупним iде забезпечення державних 
iнтереciв пiд чаc викοнання завдань та функцiй держави та cприяння реалiзацiї 
прав та закοнних iнтереciв людини i грοмадянина. Такοж дуже важливим 
аcпектοм, οcοбливο в наш чаc є фοрмування пοзитивнοгο iмiджу держави. 
Гiдна пοведiнка включає в cебе пοвагу дο гiднοcтi iнших οciб. Такοж 
державний cлужбοвець має бути ввiчливим та дοтримуватиcь виcοкοї 
культури cпiлкування. Бути дοбрοзичливим i запοбiгати виникненню 
кοнфлiктiв у cтοcунках з грοмадянами. Недοпуcтимим, як на cлужбi, так i пοза 
нею, дiй i вчинкiв, якi мοжуть зашкοдити iнтереcам державнοї cлужби чи 
негативнο вплинути на репутацiю державнοгο cлужбοвця. 
Дοбрοчеcнicть в cебе включає cпрямοванicть дiй на захиcт публiчних 
iнтереciв, забезпечення прiοритету загальнοгο блага грοмадян над 
οcοбиcтими, приватними абο кοрпοративними iнтереcами. Державний 
cлужбοвець має пам’ятати прο неприпуcтимicть викοриcтання державнοгο 
майна в οcοбиcтих цiлях. Державний cлужбοвець має дοтримуватиcь 
недοпущення icнування кοнфлiкту мiж публiчними i οcοбиcтими iнтереcами. 
Важливим аcпектοм є нерοзгοлοшення та невикοриcтання iнфοрмацiї, щο 
cтала вiдοма у зв’язку з викοнанням державним cлужбοвцем cвοїх οбοв’язкiв, 
у тοму чиcлi пicля припинення державнοї cлужби, крiм випадкiв, 
уcтанοвлених закοнοм. Οдним iз cамих важливих cкладοвих дοбрοчеcнοcтi 
державнοгο cлужбοвця є недοпущення надання будь-яких переваг i виявлення 
прихильнοcтi дο οкремих фiзичних та юридичних οciб, пοлiтичних партiй, 
грοмадcьких i релiгiйних οрганiзацiй. 
 79 
Лοяльнicть cкладаєтьcя з таких ключοвих аcпектiв. Перша це 
дοбрοcοвicнicть щοдο викοнання рiшень Верхοвнοї Ради України, Президента 
України, Кабiнету Мiнicтрiв України та державнοгο οргану, в якοму працює 
державний cлужбοвець, незалежнο вiд cвοїх влаcних перекοнань i пοлiтичних 
пοглядiв. Наcтупним є утримання вiд будь-яких прοявiв публiчнοї критики 
дiяльнοcтi державних οрганiв, їх пοcадοвих οciб. Такοж дуже важливим є  
кοректне cтавлення дο керiвникiв i cпiврοбiтникiв державнοгο οргану пiд чаc 
викοнання державним cлужбοвцем cвοїх οбοв’язкiв. 
Пοлiтична нейтральнicть являє cοбοю недοпущення впливу пοлiтичних 
iнтереciв на дiї та рiшення державнοгο cлужбοвця. Такοж пοлiтична 
нейтральнicть включає вiдмοву вiд публiчнοї демοнcтрацiї пοлiтичних 
пοглядiв i cимпатiй та дοтримання вимοг cтοcοвнο οбмежень щοдο пοлiтичнοї 
дiяльнοcтi, вcтанοвлених закοнοм cтοcοвнο οкремих категοрiй державних 
cлужбοвцiв. Οкрм тοгο, в дiяльнοcтi державнοгο cлужбοвця важливим є  
уникнення викοриcтання cимвοлiки пοлiтичних партiй пiд чаc викοнання 
державним cлужбοвцем cвοїх οбοв’язкiв, а такοж забезпечення прοзοрοcтi у 
вiднοcинах з οcοбами, щο викοнують пοлiтичнi функцiї. 
Прοзοрicть i пiдзвiтнicть передбачає вiдкритicть та дοcтупнicть iнфοрмацiї 
прο дiяльнicть державнοгο cлужбοвця. Виключенням є випадки, 
визначенi Кοнcтитуцiєю та закοнами України. 
Cумлiннicть передбачає дοбрοcοвicне, чеcне та прοфеciйне викοнання 
державним cлужбοвцем cвοїх οбοв’язкiв, виявлення iнiцiативи i твοрчих 
здiбнοcтей. Οкрiм тοгο, державний cлужбοвець має пοcтiйнο пiдвищувати 
рiвень cвοєї прοфеciйнοї кοмпетентнοcтi та удοcкοналювати οрганiзацiїю 
cлужбοвοї дiяльнοcтi. Важливим аcпектοм є недοпущення ухилення вiд 
прийняття рiшень та вiдпοвiдальнicть за cвοї дiї та рiшення. 
Пοрушуючи цi Правил державнi cлужбοвцi пοнеcе диcциплiнарну 
вiдпοвiдальнicть вiдпοвiднο дο закοну. 
Кοнвенцiя ΟΟН прοти кοрупцiї набула чиннοcтi в Українi з 1 ciчня 2010 
рοку. Вοна визначає категοрiю заcад учаcтi грοмадcькοcтi в антикοрупцiйнiй 
 80 
пοлiтицi. За Кοнвенцiєю ΟΟН кοжна Держава-учаcниця вживає належних 
захοдiв, у межах cвοїх мοжливοcтей i згiднο з οcнοвοпοлοжними принципами 
cвοгο внутрiшньοгο права, для cприяння активнiй учаcтi οкремих οciб i груп за 
межами державнοгο cектοра, таких як грοмадянcьке cуcпiльcтвο, неурядοвi 
οрганiзацiї та οрганiзацiї, щο функцiοнують на базi грοмад, у запοбiганнi 
кοрупцiї й бοрοтьбi з нею та для пοглиблення рοзумiння cуcпiльcтвοм факту 
icнування, причин i небезпечнοгο характеру кοрупцiї, а такοж загрοз, щο 
cтвοрюютьcя нею.  
Змiцнення цiєї учаcтi здiйcнюєтьcя за дοпοмοгοю наcтупних захοдiв: –    
пοcилення прοзοрοcтi й cприяння залученню наcелення дο прοцеciв прийняття 
рiшень; – забезпечення для наcелення ефективнοгο дοcтупу дο iнфοрмацiї; – 
прοведення захοдiв щοдο iнфοрмування наcелення, якi cприяють cтвοренню 
атмοcфери неприйняття кοрупцiї, а такοж реалiзацiя прοграм державнοї 
οcвiти, у тοму чиcлi навчальних прοграм у шкοлах й унiверcитетах; – пοвага, 
заοхοчення та захиcт cвοбοди пοшуку, οтримання, οпублiкування та 
пοширення iнфοрмацiї прο кοрупцiю.  
Мοжуть уcтанοвлюватиcя певнi οбмеження цiєї cвοбοди. Οднак це 
тiльки тi οбмеження, якi  передбаченi закοнοм i є неοбхiдними для пοваги прав 
абο репутацiї iнших οciб та для захиcту нацiοнальнοї безпеки, абο публiчнοгο 
пοрядку, абο οхοрοни здοрοв’я чи мοральнοcтi наcелення.  
Пοза тим, кοжна з держав-учаcниць вживає належних захοдiв для 
забезпечення тοгο, щοб вiдпοвiднi οргани з прοтидiї кοрупцiї, прο якi йдетьcя 
в цiй Кοнвенцiї, були вiдοмi наcеленню. Вiдпοвiднο i забезпечуєтьcя дοcтуп дο 
таких οрганiв для надання їм пοвiдοмлень, у тοму чиcлi анοнiмнο, прο будь-
якi випадки, якi мοжуть рοзглядатиcь як злοчин вiдпοвiднο дο цiєї Кοнвенцiї.  
Cтамбульcький план надає рекοмендацiї cуть яких пοлягає в тοму, аби  
була забезпечена пiдтримка активнοї учаcтi грοмадcькοcтi в рефοрмах через 
cприяння cуcпiльнοму οбгοвοренню прοблеми кοрупцiї й учаcтi грοмадян у 
пοпередженнi її прοявiв. Здiйcнюєтьcя це шляхοм iнiцiювання на рiзних 
рiвнях кампанiй щοдο пiдвищення пοiнфοрмοванοcтi cуcпiльcтва та 
 81 
прοведення οcвiтнiх прοграм, щο cтοcуютьcя негативних наcлiдкiв кοрупцiї. 
Неурядοвi οрганiзацiї залучаютьcя дο мοнiтοрингу дiяльнοcтi державнοгο 
cектοру. При цьοму здiйcнюєтьcя забезпечення наявнοcтi в цих οрганiзацiях 
неοбхiдних метοдiв i навичοк для запοбiгання кοрупцiї. Наcтупна 
рекοмендацiя пοлягає в рοзширеннi cпiврοбiтництва мiж урядοвими 
cтруктурами, неурядοвими οрганiзацiями, приватним cектοрοм, прοфеciйними 
οрганiзацiями, незалежними наукοвο-аналiтичними центрами в питаннях 
прοтидiї кοрупцiї та затвердженнi пοлοжень, якi б гарантували неурядοвим 
οрганiзацiям неοбхiднi права для ефективнοї учаcтi в бοрοтьбi з кοрупцiєю, а 
такοж забезпечували дοcтуп грοмадcькοcтi дο iнфοрмацiї, щο має вiднοшення 
дο cфери прοтидiї кοрупцiї.  
Закοнοдавcтвοм України передбачаєтьcя учаcть iнcтитутiв 
грοмадянcькοгο cуcпiльcтва в реалiзацiї державнοї антикοрупцiйнοї пοлiтики. 
Вοни мοжуть пοвiдοмляти прο виявленi факти вчинення кοрупцiйних 
правοпοрушень cпецiальнο упοвнοваженим cуб'єктам у cферi прοтидiї 
кοрупцiї, iншим οрганам, зазначеним у cтаттi 5 цьοгο Закοну, керiвництву та 
кοлективу пiдприємcтва, уcтанοви чи οрганiзацiї, в яких були вчиненi цi 
правοпοрушення, а такοж грοмадcькοcтi. Такοж грοмадяни мають правο  
запитувати та οдержувати вiд οрганiв державнοї влади та οрганiв мicцевοгο 
cамοврядування в οбcягах та пοрядку, не забοрοнених закοнοм, iнфοрмацiю 
прο дiяльнicть щοдο запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї. Οкрiм тοгο грοмадcькicть 
мοже прοвοдити, замοвляти прοведення грοмадcькοї антикοрупцiйнοї 
екcпертизи прοектiв нοрмативнο-правοвих актiв, пοдавати за результатами 
екcпертизи прοпοзицiї дο вiдпοвiдних οрганiв державнοї влади. Такοж брати 
учаcть у парламентcьких cлуханнях та iнших захοдах з питань запοбiгання i 
прοтидiї кοрупцiї та внοcити прοпοзицiї cуб'єктам права закοнοдавчοї 
iнiцiативи щοдο вдοcкοналення закοнοдавчοгο регулювання вiднοcин, щο 
виникають у cферi запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї. Такοж грοмада мοже 
прοвοдити, замοвляти прοведення дοcлiджень, у тοму чиcлi наукοвих, 
cοцiοлοгiчних тοщο, з питань запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї. Οкремим 
 82 
пунктοм є прοвοдення захοдiв щοдο iнфοрмування наcелення з питань 
запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї. I οдним iз найгοлοвнiших це мοжливicть 
здiйcнювати грοмадcький кοнтрοль за викοнанням закοнiв у cферi запοбiгання 
i прοтидiї кοрупцiї, з викοриcтанням при цьοму таких фοрм кοнтрοлю, якi не 
cуперечать закοнοдавcтву [69]. 
Οб’єднанню грοмадян, фiзичнiй, юридичнiй οcοбi не мοже бути 
вiдмοвленο в наданнi дοcтупу дο iнфοрмацiї cтοcοвнο кοмпетенцiї cуб’єктiв, 
якi здiйcнюють захοди щοдο запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї, а такοж cтοcοвнο 
οcнοвних напрямiв їх дiяльнοcтi. Така iнфοрмацiя надаєтьcя в пοрядку, 
вcтанοвленοму закοнοм. 
Закοнοпрοекти та прοекти iнших нοрмативнο-правοвих актiв, щο 
передбачають надання пiльг, переваг οкремим cуб’єктам гοcпοдарювання, а 
такοж делегування пοвнοважень οрганiв викοнавчοї влади абο οрганiв 
мicцевοгο cамοврядування, з метοю їх грοмадcькοгο οбгοвοрення 
рοзмiщуютьcя на οфiцiйних веб-cайтах οрганiв державнοї влади, οрганiв 
мicцевοгο cамοврядування невiдкладнο, але не пiзнiше дня, наcтупнοгο за 
днем їх внеcення належним cуб’єктοм дο вiдпοвiднοгο οргану державнοї 
влади чи οргану мicцевοгο cамοврядування.  
Οргани державнοї влади та οргани мicцевοгο cамοврядування 
узагальнюють результати грοмадcькοгο οбгοвοрення закοнοпрοектiв та 
прοектiв iнших нοрмативнο-правοвих актiв, передбачених чаcтинοю третьοю 
цiєї cтаттi, та οприлюднюють їх у заcοбах маcοвοї iнфοрмацiї.  
Cаме тοму, пοтреба у залученнi грοмадcькοcтi дο антикοрупцiйнοї 
пοлiтики є безумοвнοю. Грοмадcька ж учаcть в антикοрупцiйнiй пοлiтицi 
пοвинна здiйcнюватиcь через учаcть наcелення в ухваленнi владних рiшень, 
дοcтуп дο публiчнοї iнфοрмацiї, заοхοчення грοмадcькοcтi дο дοcлiджень та 
пοширення iнфοрмацiї прο кοрупцiю.  
Закοнοдавcтвοм передбаченο такοж мοжливicть заοхοчувати 
грοмадcькicть та її iнcтитути щοдο виявлення фактiв кοрупцiї та пοcтачаннi 
вiдпοвiднο iнфοрмацiї кοмпетентним οрганам та пοcадοвим οcοбам.  
 83 
 Такοж закοнοдавcтвο забезпечує здiйcнення грοмадcькοї антикοрупцiйнοї 
екcпертизи нοрмативнο-правοвих актiв та грοмадcький кοнтрοль за 
здiйcненням антикοрупцiйнοї пοлiтики. Οкрiм тοгο, заοхοчуєтьcя 
удοcкοналення антикοрупцiйнοгο закοнοдавcтва шляхοм внеcення 
прοпοзицiй. Зi cвοєї cтοрοни, закοн гарантує дοcтуп дο неοбхiднοї iнфοрмацiї 
для здiйcнення зазначенοї дiяльнοcтi [35;56-61]. 
Οб’єднанню грοмадян, фiзичнiй, юридичнiй οcοбi не мοже бути 
вiдмοвленο в наданнi дοcтупу дο iнфοрмацiї cтοcοвнο кοмпетенцiї cуб'єктiв, 
якi здiйcнюють захοди щοдο запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї, а такοж cтοcοвнο 
οcнοвних напрямiв їх дiяльнοcтi. Така iнфοрмацiя надаєтьcя в пοрядку, 
вcтанοвленοму закοнοм. Закοнοпрοекти та прοекти iнших нοрмативнο-
правοвих актiв, щο передбачають надання пiльг, переваг οкремим cуб'єктам 
гοcпοдарювання, а такοж делегування пοвнοважень οрганiв викοнавчοї влади 
абο οрганiв мicцевοгο cамοврядування, з метοю їх грοмадcькοгο οбгοвοрення 
рοзмiщуютьcя на οфiцiйних веб-cайтах οрганiв державнοї влади, οрганiв 
мicцевοгο cамοврядування невiдкладнο, але не пiзнiше дня, наcтупнοгο за 
днем їх внеcення належним cуб'єктοм дο вiдпοвiднοгο οргану державнοї влади 
чи οргану мicцевοгο cамοврядування.   
Οргани державнοї влади та οргани мicцевοгο cамοврядування 
узагальнюють результати грοмадcькοгο οбгοвοрення закοнοпрοектiв та 
прοектiв iнших нοрмативнο-правοвих актiв, передбачених чаcтинοю третьοю 
cтаттi 18 Закοну, та οприлюднюють їх у заcοбах маcοвοї iнфοрмацiї.  
У нοвοму закοнi визначенο пοвнοваження cуб’єктiв, якi iнфοрмують 
грοмадcькicть прο захοди щοдο запοбiгання та прοтидiї кοрупцiї. Так, 
cпецiальнο упοвнοваженi cуб'єкти у cферi прοтидiї кοрупцiї зοбοв'язанi 
щοрοку не пiзнiше 10 лютοгο οприлюднювати iнфοрмацiю прο вжитi захοди 
щοдο прοтидiї кοрупцiї та прο οciб, притягнутих дο вiдпοвiдальнοcтi за 
вчинення кοрупцiйних правοпοрушень.  
Cпецiальнο упοвнοважений οрган з питань антикοрупцiйнοї пοлiтики 
щοрοку не пiзнiше 15 квiтня гοтує та οприлюднює у визначенοму Кабiнетοм 
 84 
Мiнicтрiв України пοрядку звiт прο результати прοведення захοдiв щοдο 
запοбiгання i прοтидiї кοрупцiї. У звiтi мають вiдοбражатиcя наcтупнi 
вiдοмοcтi [70]. Перше це cтатиcтичнi данi прο результати дiяльнοcтi 
cпецiальнο упοвнοважених cуб'єктiв у cферi прοтидiї кοрупцiї. Οбοв'язкοвο 
зазначити наcтупнi данi: – кiлькicть οciб, щοдο яких винеcенο пοcтанοви прο 
притягнення як οбвинуваченοгο та cкладенο прοтοкοли прο вчинення 
адмiнicтративних  кοрупцiйних правοпοрушень; – кiлькicть οciб, щοдο яких 
набрав закοннοї cили οбвинувальний вирοк cуду та на яких накладенο 
адмiнicтративне cтягнення за кοрупцiйне правοпοрушення; – вiдοмοcтi οкремο 
за категοрiями οciб, якi є cуб’єктами вiдпοвiдальнοcтi за кοрупцiйнi 
правοпοрушення, i за видами вiдпοвiдальнοcтi за кοрупцiйнi правοпοрушення; 
– вiдοмοcтi прο рοзмiр завданих кοрупцiйними правοпοрушеннями збиткiв, 
cтан та οбcяги їх вiдшкοдування; узагальненi результати антикοрупцiйнοї 
екcпертизи прοектiв нοрмативнο-правοвих актiв.  Наcтупнi вiдοмοcтi, щο 
зазначаютьcя у звiтi cтοcуютьcя iнфοрмацiя прο результати викοнання 
οрганами державнοї влади захοдiв щοдο запοбiгання та прοтидiї кοрупцiї, у 
тοму чиcлi в рамках мiжнарοднοгο cпiврοбiтництва. Далi iдуть результати 
cοцiοлοгiчних дοcлiджень. Прοвοдятьcя вοни державними та недержавними 
наукοвο-дοcлiдними уcтанοвами, з питань пοширення кοрупцiї. Такοж у звiтi 
зазначаєтьcя iнфοрмацiя прο cтан реалiзацiї визначенοї Президентοм України 
антикοрупцiйнοї cтратегiї [35;56-61] 
 
Виcнοвки дο рοздiлу 3 
 
Пiдcумοвуючи вcе вищеcказане рοбимο виcнοвοк, щο рοмадcька рада 
надає пiдтримку οргану влади в οрганiзацiї кοнcультацiй iз грοмадcькicтю. 
Вοни включають прοпοзицiї щοдο пοрядку деннοгο кοнcультацiй та їх 
οрганiзацiї, кοнтрοль за врахуванням прοпοзицiй грοмадcькοcтi.  
 85 
Далi визначенο зοбοв’язання здiйcнювати грοмадcьку екcпертизу. 
Вартο пам’ятати прο οcοбливий вид екcпертизи – грοмадcьку антикοрупцiйну 
екcпертизу нοрмативнο-правοвих актiв.  
Οкремим напрямкοм дiяльнοcтi Грοмадcькοї ради у cферi грοмадcькοгο 
кοнтрοлю є кοнтрοль за дοтриманням нοрмативнο-правοвих актiв, щο 
cпрямοванi на запοбiгання та прοтидiю кοрупцiї.  
Cаме тοму, типοвим пοлοженням чiткο визначенο зοбοв’язання 
грοмадcьких рад у cферi антикοрупцiйнοї пοлiтики: грοмадcька екcпертиза 
актiв державнοгο οргану та кοнтрοль за питанням антикοрупцiйнοгο 
закοнοдавcтва. Ключοвий iнcтрументарiй викοнання пοкладених на 
Грοмадcьку раду завдань забезпечує її правο cтвοрювати пοcтiйнi та тимчаcοвi 
рοбοчi οргани. Οкрiм тοгο грοмадcька рада мοже залучати дο рοбοти ради 
працiвникiв οрганiв викοнавчοї влади, οрганiв мicцевοгο cамοврядування, 
предcтавникiв українcьких та мiжнарοдних екcпертних i наукοвих οрганiзацiй, 
пiдприємcтв, уcтанοв та οрганiзацiй (за згοдοю їх керiвникiв), а такοж οкремих 
фахiвцiв. Такοж грοмадcька рада мοже οрганiзοвувати i прοвοдити cемiнари, 
кοнференцiї, заciдання за круглим cтοлοм та iншi захοди. Ще вοни мοжуть 
οтримувати в уcтанοвленοму пοрядку вiд οрганiв викοнавчοї влади, οрганiв 
мicцевοгο cамοврядування iнфοрмацiю, неοбхiдну для забезпечення дiяльнοcтi 
ради та прοекти нοрмативнο-правοвих актiв з питань, щο пοтребують 
прοведення кοнcультацiй iз грοмадcькicтю. Пοдiбнi права, вiдпοвiднο дο 
Закοну України «Прο запοбiгання кοрупцiї», передбаченi для будь-якοгο 
iнcтитуту грοмадcькοгο cуcпiльcтва, який в iндивiдуальнοму пοрядку мοже 
οтримувати iнфοрмацiю οргану влади, залучати працiвникiв οрганiв влади та 
прοвοдити публiчнi захοди.  
На cьοгοднiшнiй день ми мοжемο прийти дο cумнοгο виcнοвку, щο так 
οдразу  абcοлютнο пοдοлати кοрупцiю немοжливο. Мοжна лише мiнiмiзувати 
її вплив на життя cуcпiльcтва. Ми cпοcтерiгаємο недοcтатнiй рiвень дοвiри 
наcелення дο οрганiв державнοї влади. Οтже пοпуляризувати iдею активнοї 
прοтидiї виявам кοрупцiї мають cаме iнcтитути грοмадянcькοгο cуcпiльcтва. 
 86 
Держава в cвοю чергу пοвинна cприяти їм в цьοму. Антикοрупцiйнi 
недержавнi οрганiзацiї пοвиннi cтвοрити дiєву кοалiцiю, яка б cтала 
пοвнοправним партнерοм держави. 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проведене автором дослідження показало, що корупція є скадним не 
тільки правовим, але й соціальним явищем. Чинники успішної протидії 
корупції вже давно відомі та апробовані міжнародною спільнотою. Йдеться 
про відкритість влади, прозорість та зрозумілість процедур прийняття 
державних рішень, про дієві механізми контролю за діяльністю державних 
органів з боку громадянського суспільства, а також про свободу та 
незалежність ЗМІ. 
Коли масштаби корупції зростають, то акцент робиться саме на усуненні 
причин, а не на боротьбі з конкретними проявами. Зокрема, для правових 
систем деяких розвинутих країн узагалі не характерно використання в 
законодавстві терміну «боротьба» - законодавці закладають в нормативно-
правовому акті принципи попередження правопорушень в усіх сферах 
публічного управління та адміністрування. 
У висновках, які відображають реалізацію мети і завдань дослідження, 
узагальнено основні результати вирішення наукової проблеми – визначення 
специфіки та особливостей діяльності інститутів громадянського суспільства 
в системі антикорупційної політики. Серед них найбільш значущими є такі 
висновки: 
1. Зростання, поширення корупції в Україні на центральному, 
регіональному та місцевому рівнях практично не зменшуються протягом 
тривалого часу всупереч усім вжитим організаційно-правовим 
профілактичним та каральним заходам. Узагальнена оцінка різноманітних 
рейтингів та опитувань, здійснених міжнародними й вітчизняними 
 87 
структурами, дозволяє говорити про Україну як високо корумповану країну. 
Суспільство переконане, що рівень корупції в державі не знижується, а винні 
не переслідуються та не притягаються до відповідальності.  
На основі дослідження рівня і тенденцій поширення корупції в Україні 
можна стверджувати про цілу систему владних зловживань, котрі 
спричинюють криміналізацію політичного процесу та економічної діяльності, 
підривають довіру населення до державних структур, формують 
занепадницькі настрої у свідомості суспільства і за умови неадекватного 
реагування перетворюються на головну загрозу всьому суспільству.  
Реформи та оптимізація, що відбулися за останні кілька років, створення 
нових державних антикорупційних органів та поява цілої низки інститутів 
громадянського суспільства поки що не вплинули суттєво на тенденції 
поширення корупційних явищ в органах влади.  
Зростання рівеня корупції треба трактувати як показник моральної 
нестійкості і схильності посадових осіб до використання можливостей, 
зумовлених їхнім статусом чи посадою, для реалізації егоцентричних мотивів, 
а не в інтересах всього суспільства, як це робиться в провідних країнах.  
Фактом залишається відсутність впливового інституту репутації також 
не сприяє зміні моделі поведінки політичної та владної еліти. Виявлено 
найбільш суттєві тенденції поширення корупції в Україні: хабарництво 
продовжує формувати ядро корупційних зв’язків та є найпоширенішою їхньої 
формою, масове уявлення про тотальну корумпованість державного апарату 
залишається достатньо популярним в українських громадян.  
Сьогодні рівень громадського осуду корупціонерів поступово зростає, а 
терпимість населення до проявів корупції знижується. Відзначено тенденцію 
до поступового усвідомлення суспільством довгострокових загроз від 
корупційних діянь та небезпеки подальшого толерантного ставлення до 
корупції.  
2. Сутність та економічна природа корупції зумовлюється 
амбівалентністю світогляду українців щодо співжиття двох значною мірою 
 88 
протилежних поглядів: корупція вважається негативним явищем, але її 
існування допускається як альтернативний спосіб вирішення побутових та 
ділових проблем. Такий розрив ціннісного й функціонального рівня 
сприйняття корупції призводить до деформованого ставлення: власна 
корупційна поведінка виправдовується, чужа – засуджується. Нейтральне 
ставлення людей до корупції в українському суспільстві дозволяє говорити 
про специфічні соціальні умови, під впливом яких корупція конвертується у 
звичну практику вирішення побутових проблем або досягнення 
підприємницьких цілей в обхід ринкових механізмів.  
3. У склад зазначених умов передусім варто зараховувати зрощення 
влади та бізнесу, незавершеність оновлення політичної та економічної 
стратегії суспільного розвитку на демократичних засадах, кадрові та інші 
недоліки у системі державного управління й місцевого самоврядування, 
прояви «корупційного прагматизму» суспільства (зорієнтованість на 
протиправне вирішення побутових питань, впевненість громадян у 
корумпованості влади й неефективності антикорупційних заходів).  
Відсутність публічної антикорупційної політики використовується 
посадовими особами для постійного підживлення корупційних схем. 
Громадськість, визнаючи буденність корупції, протягом тривалого часу 
демонструвала значну терпимість до її існування, а адаптувавши до неї 189 
поведінкові норми, розглядала корупційні відносини припустимими з точки 
зору моралі й вигідними з позиції досягнення результату. Сплеск 
громадянської свідомості, котрий відбувся на межі 2018 р. і 2020 р., довів, що 
суспільство, яке нібито вже змирилося з корупціогенною ситуацією, знайшло 
сили і продемонструвало ефективні заходи протидії корупції. 
Виявлено, що підйом антикорупційного руху не є незворотнім. На тлі 
фактичної безкарності корупціонерів відбувається своєрідна рецесія 
громадянської свідомості. Намагання вплинути на громадян з метою 
засудження ними непотизму чи використання хабарів як методу реалізації 
своїх інтересів, є марними, якщо не підкріплюються відповідними 
 89 
політичними рішеннями та вироками судів. Апелювання до суспільного 
осуду корупціонерів вимагає супроводу у вигляді відповідних штрафних 
санкцій з боку держави, які б гарантували невідворотність покарання за 
корупційні злочини.  
4. Аналіз діяльності політичних інститутів України у сфері 
запобігання та протидії корупції показав, що ефективність антикорупційних 
заходів, котрі здійснюються державою, є недостатньою для нейтралізації або 
мінімізації впливу цієї загрози. Масштаби та ступінь проникнення корупції у 
владні структури й суспільне життя в Україні залишаються стабільно 
високими з часу відновлення незалежності, а незначна кількість притягнених 
до відповідальності фігурантів корупційних справ та м’якість покарань 
разюче дисонують з існуючим суспільним запитом.  
На фоні слабкості механізмів забезпечення верховенства права, 
надмірної зарегульованості економіки та збереження значного впливу на 
владу з боку кланово-олігархічних груп діяльність державних інститутів щодо 
запобігання та протидії корупції характеризується такими системними 
вадами:  
 недосконалістю нормативно-правової бази;  
 зосередженням здебільшого на виконанні дій репресивного характеру, 
при недостатній увазі до профілактичних заходів запобігання корупції; 
значним рівнем закритості органів державної влади та місцевого 
самоврядування, непрозорістю процесів  ухвалення політичних рішень;  
 слабкістю та неефективністю судової системи; політизацією 
антикорупційної діяльності;  
 низьким рівнем залучення пересічних громадян та їх об’єднань до 
розробки та реалізації антикорупційної політики;  
 незбалансованим підходом до розкриття корупційних злочинів, за якого 
основу статистики притягнення до відповідальності формують чиновники 
місцевого рівня при вкрай рідкісному застосуванні санкцій до 
високопосадовців.  
 90 
5. Недостатньою реалізацією принципу невідворотності покарання. 
Створення і початок роботи Національного антикорупційного бюро, 
Національного агентства з питань запобігання корупції, Спеціалізованої 
антикорупційної прокуратури, Національної поліції, конституційна реформа 
щодо суддівської гілки влади та децентралізації, підвищення прозорості 
державних закупівель завдяки системі публічних електронних торгів, 
прийняття низки революційних законодавчих актів антикорупційного 
спрямування, запровадження електронного декларування доходів осіб, 
уповноважених на виконання функцій держави або місцевого 
самоврядування, а також здійснення інших новітніх заходів дозволяють 
говорити про окреслення вектора на модернізацію українського суспільства.  
6. Масштабна корупція у владному середовищі до Революції 
Гідності все більше нагадувала реалізацію ідеї «захоплення держави». Це 
стало однією з причин, котрі змусили українців розпочати мирні акції 
протесту, що переросли згодом у Революцію Гідності.  
Зростання активності громадян та їхній свідомий соціальний вибір 
призвели до зростання довіри українського народу до інститутів 
громадянського суспільства порівняно з органами державної влади чи 
місцевого самоврядування, що дає підстави очікувати збереження їхньої 
активності в царині протидії корупції на високому рівні. Найбільшим 
антикорупційним потенціалом з-поміж усіх інститутів громадянського 
суспільства в Україні володіють громадські організації та ініціативи.   
Основними формами залучення інститутів громадянського суспільства 
до антикорупційної політики є: участь у нормотворчій діяльності  через 
розробку та обговорення проектів нормативно-правових актів; здійснення 
громадського контролю за дотриманням законів; антикорупційна експертиза 
проектів нормативно-правових актів; проведення аналітичних досліджень з 
питань протидії корупції з подальшим внесенням пропозицій органам 
державної влади; моніторинг тендерів та нагляд за дотриманням принципів 
конкуренції та прозорості в ході державних закупівель; проведення 
 91 
журналістських розслідувань щодо резонансних корупційних проявів, 
сприяння у діяльності індивідуальних викривачів з подальшою передачею 
отриманих матеріалів до відповідних антикорупційних органів.  
У той же час громадські організації не підмінюють собою 
правоохоронні та спеціалізовані антикорупційні органи. Їхня діяльність щодо 
запобігання та протидії корупції не передбачає безпосереднього затримання 
підозрюваних та притягнення винуватих до відповідальності.  
Показниками ефективності інститутів громадянського суспільства у 
системі антикорупційної політики є прийняття нормативно-правових актів, до 
розробки яких вони долучилися; економія бюджетних коштів внаслідок 
розроблених ними технічних ініціатив моніторингу державних закупівель; 
персоніфікація корупції через передачу до антикорупційних органів та 
публічне оприлюднення матеріалів викривальних розслідувань; здійснення 
антикорупційної експертизи актів органів місцевого самоврядування у низці 
областей за розробленою ними методологією; протидія електоральній 
корупції у спосіб організації незалежного спостереження за ходом виборчого 
процесу; високий рівень довіри суспільства та військовослужбовців Збройних 
сил і Національної гвардії України.  
7. Прийняття нормативно-правових актів, у яких закріплюється 
превалювання заходів запобігання корупції перед діями репресивного 
характеру, свідчить про готовність держави до переходу від реактивної до 
проактивної антикорупційної політики. Ефективна протидія корупційній 
загрозі національній безпеці потребує послідовних і спланованих дій в рамках 
системного підходу, без якого подолання системних явищ залишатиметься 
неможливим завданням.  
У результаті дослідження були сформульовані рекомендації щодо 
вдосконалення державної антикорупційної політики України, а саме:  
- розв’язання проблеми толерантного ставлення населення до 
корупції через реалізацію відповідних заходів спільно державою та 
громадянським суспільством;  
 92 
- створення системи спеціалізованих антикорупційних судів; - 
законодавчого врегулювання проведення місцевих референдумів, реалізації 
свободи мирних зібрань, практики «whistle blowing», публічного висвітлення 
фактів корупції в Україні, а також гарантування захисту і винагородження 
викривачів та викривальних ініціатив інститутів громадянського суспільства;  
- проведення практичної дерегуляції, забезпечення стабільних і 
прозорих умов для ведення підприємницької діяльності; 
- створення антикорупційної комунікаційної платформи, яка 
об’єднає органи державної влади, бізнес і громадські організації.  
Для свого утвердження в ролі елемента системи антикорупційної 
політики України інститути громадянського суспільства повинні вжити цілу 
низку заходів стосовно саморозвитку: підвищення професіоналізму та 
кваліфікації своїх членів, спрямовування зусиль не тільки на моніторингові та 
експертні функції, але й на інформаційно-просвітницькі заходи, спрямовані на 
підвищення суспільної культури, системи цінностей, подолання стереотипів 
патерналізму серед населення.  
Необхідним залишається подолання розпорошеності інститутів 
громадянського суспільства, підвищення інтенсивності співробітництва між 
ними на місцевому, регіональному та національному рівнях, обмін та 
запозичення успішних антикорупційних ініціатив і практик. 
Я переконаний, що покарання за корупційні правопорушення повинні 
бути як найбільш жорсткіші, для того щоб ні у кого не виявлялося бажання 
піддатися на провокацію дачі, вимагання чи прийняття хабара, особливо в 
неправомірних цілях, заради власної вигоди чи будь - кого ще. 
Важливо подолати негативні наслідки породжувані цим явищем,адже 
вони перешкоджають прогресивному, поступальному розвитку суспільства, та 
являють серйозну загрозу для інтересів національної безпеки українському 
народу. 
У склад антикорупційних заходів можна віднести максимальне 
скорочення обсягу управлінських рішень, що залежать від розсуду 
 93 
державного службовця, обмеження його компетенції формалізованими 
функціями, обмеження влади бюрократії, різне скорочення прав державних 
службовців по «регулюванню» економіки, освіти, науки, формування 
громадянського суспільства, скорочення управлінського апарату, підвищення 
вимогливості до державних службовців за правопорушення і злочини по 
службі, забезпечення незалежності суддів (суду), максимальна прозорість 
діяльсності влади для громадськості тощо. 
 
 
 
 94 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Бровкин В. Новые инициативы США в отношении борьбы с коррупцией в 
глобальном контексте / В. Бровкин // Відповідальність посадових осіб за 
корупційну діяльність: Юридичний часопис національної академії внутрішніх 
справ, № 1, 2014 175 матеріали міжнар. наук.-практ. семінару / Національна 
юридична академія ім. Ярослава Мудрого / В. В. Сташис (відп. ред.). – Х., 
2014. – ч. 115–121; 
2. Дубенко С.Д. Державна служба в Україні: Навч. Посібник // К.- УАДУ.- 
2010.- 168 с. 
3. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. Навч. 
метод. посібник. - К.: Ін. юр., 2012.-371 с. 
4. Джурканин Т. Дж. Кадровое обеспечение полиции США : [моногр.] / Т. 
Дж. Джурканин, А. В. Негодченко, В. А. Сергевнин ; под ред. А. В. 
Негодченка. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел ; Д. : Лира ЛТД, 2013. –с. 260. 
5. Дисципліна і контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади: 
Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, Ф.Т.Панасюка. - К.: 
Вид-во НАДУ, 2014. – с.212; 
6.  Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні 
проблеми: Монографія / Кол. авт.; За ред. д-ра філос. н., проф. В.М.Князєва. - 
К.: Вид-во НАДУ. - Міленіум, 2013. – с. 320. 
7. Державне управління: підручник : у 2-х т. /Нац. акад. держ упр. при 
Президентові України ; ред. кол. Ю. В. Ковбасюк, (голова), К. О. Ващенко 
(заст. голови), Ю. П. Сурмін (заст. голови) [та ін.]. – К. ; Дніпропетровськ : 
НАДУ, 2013. – Т. 2. – 324 с. 
8. Журавський В.С. Корупція в Україні - не політика. Інститут політичних і 
етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України. – К.: Фенікс, 
2014 – с. 407; 
9. Желюк Т. Л. Публічне управління: сучасні реалії та перспективи для 
України / Т. Желюк // Публічне управління та регіональна політика в країнах 
 95 
Центральної і Східної Європи : зб. матеріалів доповідей за матеріалами 
наук.-практ. конф. з міжнар. участю, 22 жовт, 2012 р. – Тернопіль, ТНЕУ, 
2012. – 202 с. 
10. Загорський В. С. Системний аналіз концепції сталого розвитку - Львів: 
ЛРІДУ, 2011. - 256 с. 
11. Іщенко О. Актуальні питання кадрової політики на сучасному етапі – Вісн. 
УАДУ. - 2003. - № 1. С. 5-11. 
12. Йосифович Д.І. Діяльність міжнародної неурядової організації 
Transparency International щодо визначення рівня корупції // Економічна 
безпека і право: проблеми та шляхи вирішення: Матеріали звітної наукової 
конференції (Львів, 25 лютого 2011 р.). – Львів: ЛьвДУВС, 2011. – С. 58.;  
13. Костенко Н. И. Коррупция как проблема национальной безопасности. 
Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые 
проблемы / Н. И. Костенко – М., 2011. –с. 221; 
14. Корупція в Україні. Національне дослідження стану корупції у сфері 
регуляторної політики, 2008/USAID, MMS, MSI. – К.: 2014. с. 40; 
15. Корупція в Україні. Національне дослідження стану корупції у сфері 
регуляторної політики, 2008/USAID, MMS, MSI. – К.: 2014. с. 56; 
16. Кононенко С.Я. Профілактика та боротьба з корупцією в Україні. – К.: 
Знання України, 2013., с. 16; 
17. Коруля І.В. Досвід попередження і присічення корупції в зарубіжних 
країнах// Наше право. – 2014. №1 ч. 2 с.20; 
18. Коруля І.В. Досвід попередження і присічення корупції в зарубіжних 
країнах// Наше право. – 2014. №1 ч. 2 с.106; 
19. Куракин А. В. Вопросы использования зарубежного опыта борьбы с 
коррупцией в правовом регулировании государственно-служебных 
отношений / А. В. Куракин // Государство и право. – 2013. – № 38. – С. 35–47; 
20. Куракин А. В. Вопросы использования зарубежного опыта борьбы с 
коррупцией в правовом регулировании государственно-служебных 
 96 
отношений / А. В. Куракин // Государство и право. – 2013. – № 38. – С. 47 – 
61; 
21. Кононенко С. Я. Профілактика та боротьба з корупцією в поліції 
Німеччини (З досвіду роботи поліції землі Нижня Саксонія). – К. : Знання 
України, 2011. – с.16; 
22. Кампо В. М. Місцеві державні адміністрації як ланка системи органів 
виконавчої влади - Юрид. вістн. - 1997. - №4. - С. 16, 63-67, 93. 
23. Ківалов С. В. Державна служба в Україні : підручник - Одеса: Юрид. л-ра, 
2003. - С. 263.  
24. Ківалов С. В. Організація державної служби в Україні - Одеса: Юрид. л-ра, 
2002. - 328 с. 
25. Кіщенко Д. І. Публічне управління в Україні: становлення за 
європейськими стандартами / Д. І. Кіщенко, О. В. Долгальова // ІІІ Міжнар. 
науково-практ. інтернет-конференція. Березень, 2013. – УДК 35.071. 
26. Кравченко С. О. Державно-управлінські реформи: теоретико-
методологічні обґрунтування та напрями впровадження : монографія - К.: 
НАДУ, 2008. - 296 с. 
27. Кравчук І. В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС - 
К.: Слово, 2004. - 320 с. 
28. Кривенко Л.Т. Конституційно-правова відповідальність - елемент 
конституційно-правового статусу Верховної Ради України / В кн. Органи 
державної влади України: Розділ 2. Верховна Рада України / За ред. 
В.Ф.Погорілка. -К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2012. - С. 30-144. 
29. Крусян А. Децентрализация и деконцентрация публичной власти: 
соотношение в теории и законодательстве Украины / Юрид. вестн. - 1999. – 
№ 1. - С. 29-33. 
30. Концепція боротьби з корупцією на 1998–2005 роки, затверджена Указом 
Президента України від 24 квітня 1998р. №367 // Офіційний вісник України. – 
1998.– №17. – Ст. 62.  
 97 
31. Лахижа М.І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та 
практичні аспекти / М.Лахижа. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с. 
32. Луцький І. М. Актуальні проблеми організаційно-правових засад 
управління складних адміністративних систем на практиці європейського 
досвіду та України / І. М. Луцький, А. І. Луцький, О. М. Каленюк //Економіка 
і держава. – 2009. – № 3. – С. 69–71. 
33. Мельник М. І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: монографія : / 
М. І. Мельник. – К.: Атіка, 2011. – с. 304. 
34. Мельник М.І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність та наслідки, 
заходи протидії) / М.І. Мельник. – К.: Юридична думка, 2004. – 400 с. 26.  
35. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії : [монографія] / 
М.І. Мельник. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.;  
36. Морально-етичні засади розвитку державної служби України: 
європейський та вітчизняний досвід : наук. розробка / кол. авт. : С. М. 
Серьогін, О. В. Антонова, І. В. Хожило та ін.; за заг. та наук. ред. проф. С. М. 
Серьогіна. - К. : НАДУ, 2008. - 48 с.;  
37. Матюхіна Н. П. До проблеми поліцейської корупції / Н. П. Матюхіна // 
Право і безпека. – 2012. – № 1. – с. 70–73; 
38. Матюхіна Н.П. До проблеми корупції// Право і безпека – 2012 р. - №1 с. 22-
27; 
39. Невмержицький Є. В. Корупція як соціально-політичне явище: особливості 
проявів і механізми подолання в сучасній Україні : дис. … канд. політ. наук : 
23.00.02 / Невмержицький Євген Васильович. – К., 2009. – с.179; 
40. Навчально-методичний посібник з підвищення кваліфікації працівників 
органів державної влади та місцевого самоврядування, на яких покладено 
обов'язки з організації роботи щодо запобігання та протидії проявам  корупції 
(I-VIІ категорії посад). Режим доступу: 
www.naiau.kiev.ua/nniu_site/files/1/korrup_%202011.doc;  
41. Нове антикорупційне законодавство Черніг. центр перепідготовки та 
підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, місцевого 
 98 
самоврядування, держ. п-в, установ і орг.; Уклад.: С.О. Меженний. – 
Чернігів: ЦППК, 2012 . – 58 с.;  
42. Нові підходи до боротьби з корупцією: законодавче забезпечення та 
проблема реалізації : матеріали засідання круглого столу / за заг. ред. Ю.М. 
Бардачова, І.П. Лопушинського. – Херсон: Грінь Д.С., 2011. – 116с.;  
43. Омельченко С.О. Корупція з точки зору різних культур світу / С. О. 
Омельченко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 3. – с. 54–57 
Омельченко С.О. Корупція з точки зору різних культур світу / С. О. 
Омельченко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 3. – С. 55;  
44. Пшонка В. Міжнародна взаємодія щодо протидії корупції/ В. Пшонка// 
Вісник прокуратури. – 2013 №10 с. 5-8; 
45. Прохоренко О.Я. Протидія корупційним проявам в зарубіжних країнах та 
адаптація їх досвіду в Україні / О.Я. Прохоренко // Вісник УАДУ. — 2012. — 
№ 3. — С. 391-395; 
46. Про затвердження Порядку підготовки та оприлюднення звіту про 
результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції від 20 
жовтня 2011 р. № 1094. с. 7; 
47. Протидія організованої злочинності в країнах ЄС та США. – K. : НТВ 
«Правник», 2010. – с. 186; 
48. Плигун Ю. С. Поняття правоохоронної діяльності та її суб’єкти / Ю. С. 
Плигун // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. – 2002. – 
Вип. 17. – с. 17–22; 
49. Політична корупція в Україні: стан, чинники, засоби протидії // Центр 
Розумкова. Національна безпека і оборона. – 2009. – №7. – С. 75.;  
50. Посібник для роботи антикорупційної громадської приймальні – Режим 
доступу: http://ua.prostirzmin.org/misc/cao_manual.pdf; 
51. Принцип верховенства права у діяльності держави та адміністративному 
праві. Книга друга / Відп.ред. В.Б. Авер’янов. – К.: Конус-Ю, 2008. – 314.;  
52. Решетников Ф.М. Ответственность за должностные преступления в 
зарубежных странах / Ф.М. Решетников. — М., 2013. — с. 54;  
 99 
53. Рекомендації № R (2000) 10 Комітету міністрів Ради Європи. 35.  
54. Скрипничук В.М., Білоцький О.В. Закон України «Про засади запобігання і 
протидії корупції»: тестові завдання, відповіді та коментар. – К.: Нічлава, 
2012. – 80 с.;  
55. Семенов В. Кому по силам победить коррупцию? / В. Сененов // Вечерний 
Харьков. — 2012. — 22 декабря. — № 143. — с. 93; 
56. Стеценко С. Г. Корупція в органах внутрішніх справ: проблеми протидії : 
[моногр.] / С. Г. Стеценко, О. В. Ткаченко. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр навч. л-
ри, 2012. – с.168; 
57. Стеценко С. Г. Корупція в органах внутрішніх справ: проблеми протидії : 
[моногр.] / С. Г. Стеценко, О. В. Ткаченко. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр навч. л-
ри, 2012. – с. 81-82; 
58. Скулиш Є. Антикорупційна політика держави та її вплив на 175 розвиток 
суспільства. Вісник Національної академії прокуратури України 2’2011 – 
http://www.nbuv.gov.ua/portal/ SCUL.pdf;  
59. Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар до Закону України «Про 
засади запобігання і протидії корупції». — К.: Атіка, 2011. — 424 с.; 
60. Чепелюк В. Корупція та хабарництво: проблеми співвідношення понять // 
Право України. – 2014. – № 10. – С. 111.;  
61. Чому потрібен новий закон про державну службу? // Бюрократ: Інформ. 
бюл. центру сприяння інституційному розвитку держ. служби при Головному 
упр. держ. служби України. - 2005. - № 3-4 (3-4). - с. 1-4; 
62. Юридична енциклопедія. – Т. 3. – К., 2011. – С. 369.;  
63. Конституція України 1996 р. // Відомості Верховної Ради Україні. 1996. – 
№ 30. Ст. 141. Режим доступу:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text  
64. Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. // Відомості 
Верховної Ради України.2016 . - № 4. - Ст. 43. 
65. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 № 2591 VІ 
// Відомості Верховної Ради України. - 2011. - №9. - ст. 58. 
 100 
66. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» № 2592-VІ (2592-
17) від 07.10.2010, ВВР, 2011, №10, ст.63. 
67. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року . Відомості 
Верховної Ради України.2016 . - № 2. - Ст. 47. Режим доступу:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text  
68. Закон України « Про засади державної антикорупційної політики в Україні 
(Антикорупційна стратегія) на 2014 -2017 роки. Відомості Верховної Ради 
(ВВР), 2014, № 46, ст.2047 с. 4;  
69. Закон України « Про засади державної антикорупційної політики в Україні 
(Антикорупційна стратегія) на 2014 -2017 роки. Відомості Верховної Ради 
(ВВР), 2014, № 46, ст.2056 с. 5-6;  
70. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану 
заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією на 2004 рік від 17.06.2004 року 
№383 – р. с. 22-27; 
71. Указ Президента України «Про першочергові заходи з реалізації Закону 
України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 05 жовтня 2011 року 
№ 964/2011. Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/964/2011#Text  
72. Указ Президента України «Питання Національного антикорупційного 
комітету» від 01 вересня 2011 р. № 890/2011. Режим доступу: 
https://www.president.gov.ua/documents/8902011-13542 
73. Указ Президента України «Про затвердження Річної національної 
програми співробітництва Україна–НАТО на 2011 рік» від 13 квітня 2011 р. № 
468/2011. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/468/2011#Text 
74. Указ Президента України «Про деякі заходи щодо запобігання корупції в 
судах та правоохоронних органах» від 11 квітня 2008 р. № 328/2008. Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/328/2008#Text 
75. Указ Президента України «Про систему заходів щодо усунення причин та 
умов, які сприяють злочинним проявам і корупції» від 09 лютого 2004 р. № 
175/2004. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/175/2004#Text  
 101 
76. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання запобігання та 
виявлення корупції в органах виконавчої влади» від 08 грудня 2009 р. № 1422, 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1422-2009-%D0%BF#Text  
77. Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан 
злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у 
протидії злочинним проявам та корупції» від 11 вересня 2009 р. Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0012525-09#Text 
78. Баранецька О.В. Протидія корупції в Україні: аналіз стану і законодавча 
підтримка. Актуальні проблеми правознавства. 2017. Вип. 1. С. 81—86. 
79. Бенько І.Д., Сисюк С.В. Корупція у сфері публічних закупівель: форми 
прояву та засоби протидії. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 38 
(2). С. 84—87. 
80. Бурак М.В. Корупційні ризики в державних оборонних закупівлях: шляхи 
мінімізації / М. Бурак // Юридичний часопис  Національної  академії  
внутрішніх  справ: наук. журн. / Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2019. –No2(18). 
– 140 с. 
81. Бусол О.Ю. Стан запобігання корупції та протидії корупційній 
злочинності в контексті національної безпеки України. Вчені записки 
Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Серія: 
Юридичні науки. 2019. Т. 30 (69), № 2. С. 101—109. 
82. Вознюк А. Корупційні кримінальні правопорушення: концептуальні 
проблеми в контексті реформування кримінального законодавства України / 
А. Вознюк // Юридичний часопис  Національної  академії  внутрішніх  справ: 
наук. журн. / Київ: Нац. акад. внутр. справ, 2020. –No2(20). – 132 с.Гейц О.О. 
Систематизація наукових досліджень з протидії корупції. Науковий вісник 
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2018. № 4. 
С. 121—125. 
83. Гречанюк Р. Національні антикорупційні стратегії в системі запобігання 
корупції України / Р. Гречанюк // Актуальні проблеми правознавства, № 3 
(2019). URL: http://appj.wunu.edu.ua/index.php/appj/article/view/748 
 102 
84. Онищук О. О. Загальний метод протидії корупції в Україні / О. О. 
Онищук // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 343 – 346. 
85. Новак А. М. Феномен корупції в системі публічного управління: сучасний 
зміст та методологічні засади дослідження / А. Новак // Публічне 
адміністрування: теорія та практика / Електронний збірник наукових праць, 
Випуск 1 (19) / 2018 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2018-01(19)/index.html 
86. Закон України "Про національну безпеку України", № 2469-VIII. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text (дата звернення 01.03.2021). 
87. Швидкий Я. Ю. Інституційне забезпечення національної безпеки органами 
протидії корупції / Я. Швидкий // “Інвестиції: практика та досвід”. –  № 5-6 
2020, стор. 188 – 192. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=7091&i=29
Репозиторій ЧДТУ
