ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/2451| Title: | Аналіз екологічних проблем Черкаської області та перспективи їх вирішення |
| Authors: | Ящук, Людмила Борисівна Прудка, Вікторія Анатоліївна |
| Keywords: | ТЕХНОГЕННИЙ ВПЛИВ,;ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ;ЗАБРУДНЕННЯ;ПРОМИСЛОВІСТЬ;ВІДХОДИ |
| Issue Date: | Jun-2021 |
| Abstract: | Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 51 с., 19 рисунків, 5 таблиць, 25 джерел, мультимедійна презентація. Метою роботи було аналіз та встановлення екологічних проблем Черкаської області та визначення перспектив їх вирішення. Завданням роботи було оцінити екологічну ситуацію у Черкаській області, визначення внеску промисловості, як невід’ємної частини економіки регіону у екологічний стан довкілля. Зосередити увагу на якості атмосферного середовища та стану водних ресурсів області, розглянути існуючі проблеми пов’язані із утворенням і накопиченням різних типів відходів. Запропонувати шляхи вирішення екологічних проблем регіону. Об’єкт дослідження: екологічні проблеми Черкаської області В роботі охарактеризовано вплив промислового виробництва на стан навколишнього середовища, визначено основні чинники промислового впливу на стан атмосфери, визначено екологічні проблеми пов’язані із використанням водних ресурсів у Черкаській області. Охарактеризовано ситуацію із утворенням та накопиченням відходів різних класів небезпечності на території області; приведено рекомендації щодо перспектив вирішення екологічних проблем. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/2451 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Прудка.pdf Restricted Access | 1.46 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Будівельний факультет
Кафедра екології
Пояснювальна записка
до випускної кваліфікаційної роботи
_________________бакалавра_________________
на тему АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Виконав: студент 4 курсу, групи _ЕК-73
спеціальності 101 «Екологія» ____
(шифр і назва спеціальності)
_Прудка В.А.______________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Ящук Л.Б._______________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _Лут О.А.____________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2021 рік
2
ЗМІСТ
Вступ
1. Аналітичний огляд літератури 6
1.1 Функціонування промислових підприємств та їх вплив
на довкілля 6
1.2 Погіршення стану атмосфери від техногенної діяльності 12
1.3 Промисловість, як основний чинник впливу на довкілля 17
2 Аналіз екологічних проблем Черкаської області та перспективи їх
вирішення 24
2.1 Оцінка промислового потенціалу Черкаської області 24
2.2. Питання впливу промисловості на якість атмосферного
повітря 26
2.3. Екологічні аспекти використання водних ресурсів та
утворення стічних вод 30
2.4 Проблема утворення та накопичення промислових
відходів в області 40
2.5 Рекомендації щодо зменшення техногенного впливу на
стан довкілля Черкаській області 45
Висновки 50
Перелік посилань 52
Додатки 54
Додаток А 55
3
ВСТУП
Функціонування промислового виробництва, інтенсифікація сільського
господарства висунули на перше місце проблему відносин людини і природи.
Небезпека нависла над усіма компонентами біосфери: шкідливі хімічні речовини
викидаються в атмосферу і скидаються в ріки й океани, скорочуються площі лісів,
зникають окремі види рослин і тварин, екосистеми забруднюються радіоактивними
відходами, запаси мінеральної сировини і джерела енергії катастрофічно
виснажуються. Ці проблеми є гострими як в Україні в цілому, так і в її регіонах,
тому аналіз та оцінювання екологічного стану навколишнього середовища регіонів
України є актуальним завданням.
Зростаючий антропогенний вплив на навколишнє середовище, його
забруднення різними відходами виробництва, поряд з надмірним використанням
природних ресурсів, стали предметом широкого обговорення і всестороннього
вивчення. Найбільший антропогенний вплив на навколишнє середовище в сучасну
епоху чинить промисловість, енергетика, сільське господарство та транспорт.
Промисловість Черкаської області вносить значний вклад у становлення
екологічних проблем, тому доцільно досліджувати вплив галузей промисловості
на екологічний стан, та визначати їхній ефект на забруднення атмосферного
повітря, гідросфери, літосфери, запроваджувати заходи щодо зменшення
негативного впливу.
Актуальність роботи пов’язана з тим, що роль промисловості в сучасному
світі невпинно зростає, що і збільшує частку техногенного навантаження на
природні екосистеми. Особливо необхідно звернути увагу на те, що промислова
діяльність є необхідною для життєдіяльності кожної людини та країни в цілому.
Визначення екологічних проблем регіону побудоване на оцінюванні
геоекологічної ситуації області з використанням соціально-економічних,
статистичних показників (обсяги викидів, скидів), показників стану водного та
повітряного середовищ, зокрема, нормативів якості водних ресурсів, атмосферного
4
повітря; нормативів скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти, просторових та
часових масштабів прояву негативних процесів.
Сучасний суспільний процес характеризується великою динамічністю,
усвідомленням необхідності формування нових форм взаємодії людини та
природи. Якщо недавно вчені досліджували систему глобальних проблем
сучасності, що включала, крім екологічних, проблеми війни і миру, забезпечення
соціальної справедливості, народонаселення, енергетики тощо і розглядали їх як
майже незалежні одна від одної, то в сучасних умовах чітко проглядається
тенденція дослідження всіх проблем в системі "людина- природа".
Для Черкаської області актуальним є питання викидів в атмосферне повітря,
скидання забруднених стічних вод та поводженням з відходами від промислових
підприємств. Застарілі технологій, з великою кількістю використання палива на
підприємствах та не ефективне очисне обладнання порушує природний стан
атмосферного повітря та створює несприятливі умови для життєдіяльності
населення. Частина відходів промисловості підлягають вторинній переробці,
непридатні для переробки відходи підлягають захороненню на полігонах. Стічні
води від промислових підприємств мають проходити ретельне очищення на
очисних спорудах.
У сучасну добу екологічна проблематика розглядається політиками,
вченими, громадськістю як найважливіша. З питаннями екології органічно зв'язані
інші актуальні проблеми сучасності. Від їхвирішення залежить майбутнє
цивілізації: проблеми війни та миру, соціального прогресу, питання демографії та
харчування, економіки та енергетики, технології, виховання. Загрозлива екологічна
ситуація наполегливо вимагає переглянути традиційні форми взаємовідносин
суспільства і природи, змінити погляди про місце і роль людини у світі.
Метою роботи було аналіз та встановлення екологічних проблем Черкаської
області та визначення перспектив їх вирішення.
Завданням роботи було оцінити екологічну ситуацію у Черкаській області,
визначення внеску промисловості, як невід’ємної частини економіки регіону.
5
Зосередити увагу на якості атмосферного середовища та стану водних ресурсів
області, розглянути існуючі проблеми пов’язані із утворенням і накопиченням
різних типів відходів. Запропонувати шляхи вирішення екологічних проблем
регіону.
6
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1. 1 Функціонування промислових підприємств та їх вплив на довкілля
Головний забруднювач навколишнього середовища, що впливає на всі сфери
географічної оболонки – промисловість. Це пояснюється тим, що промисловість у
цілому охоплює всі стадії ресурсного циклу: витяг природної сировини, його
переробку та одержання кінцевого продукту, повернення в навколишнє
середовище відходів виробництва, які зазвичай у багато разів перевищують за
обсягом корисно утилізовані компоненти сировини.
Галузі промисловості, за ступенем і характером впливу на навколишнє
середовище, розрізняються досить істотно. На забруднення атмосфери найбільше
впливають: теплоенергетика, металургія, нафтопереробка, коксохімія,
виробництво цементу. На забруднення водного середовища – хімічна і
нафтохімічна, металургійна, деревообробна, м’ясо-молочна, вугільна
промисловість. Гірничодобувна промисловість, виробництво будматеріалів – на
порушення і забруднення земель. Також є й такі виробництва, що забруднюють
довкілля: металургія, енергетика, целюлозно-паперова промисловість, основна і
органічна хімія, деякі підгалузі харчової промисловості. Викиди яких небезпечні
для всієї біосфери і, відповідно, для здоров’я людей.
Енергетика входить до числа галузей, що викликають забруднення і
атмосфери, і гідросфери, і земельних угідь. Проте, між окремими її підгалузями
також є суттєві відмінності.
Найбільші претензії по забрудненню навколишнього середовища, можна
пред’явити до теплоенергетики. На атмосферу передусім негативно впливають
конденсаційні теплові електростанції, які є основою електроенергетики більшості
країн та регіонів світу. Цей вплив ще посилюється тим, що ККД установок поки
невисокий і складає 30-40%.
7
При неповному згорянні органічного палива, окислювальних процесів,
вмісту в паливі шкідливих домішок, в атмосферу потрапляють: оксид вуглецю
(СО), діоксид вуглецю (СО2), що сприяють виникненню парникового ефекту;
діоксид сірки (S02) і оксиди азоту – сприяють утворенню кислотних дощів. Також,
при роботі ТЕС, утворюється велика кількість дрібних частинок пилу, аерозолів.
ТЕС і ТЕЦ призводять до сильного теплового (термічного) забруднення водойм і
водостоків, в які скидають підігріті води, що використовуються для охолодження
агрегатів.
Багато також залежить від палива, на якому працюють ТЕС. Найбільшу
загрозу в цьому плані представляють собою ТЕС, що працюють на вугіллі. Вони
займають перше місце за розмірами викидів пилу, золи, СО, СО2, NO2 та ін. За
підрахунками – одна вугільна ТЕС, потужністю 1 млн кВт, викидає в атмосферу за
рік 1 млн. т. СО2, 100 тис. т SO2, 30 тис. т NO2. Щороку, з стічними водами ТЕС,
надходять у водойми десятки тонн органічних речовин, хлоридів, фосфатів,
сірчаної кислоти і сотні тонн зважених часток. Ці викиди є небезпечними для
здоров’я людей: викликають емфізему, хронічний бронхіт ракові захворювання,
призводять до хвороб серця. Вплив ТЕС, яка працює кілька десятиліть, можна
порівняти з дією вулкана, з тією відмінністю, що викиди ТЕС не одноразові, а
постійні. Станції, що працюють на мазуті, дають менше шкідливих викидів, а ті,
які працюють на природному газі – ще на порядок менше[1].
Атомну енергетику ще недавно характеризувалась, як сама екологічно чиста.
Справді, при нормальній роботі АЕС, ймовірність забруднення навколишнього
середовища небезпечним рівнем радіоактивних викидів, невелика.
Американськими спеціалістами в 1970-х роках були проведені розрахунки, згідно
з якими радіоактивна небезпека була оцінена так: один раз у мільйон років! Однак,
реальність спростувала подібні розрахунки, про що свідчать аварії на АЕС у
Великобританії, США і в СРСР, кульмінацією яких стала катастрофа на
Чорнобильській АЕС у 1986 р. Вибух на ЧАЕС показав, які величезні матеріальні
збитки і яку довготривалу загрозу для здоров’я населення може спричинити аварія
8
навіть одного атомного реактора (який містить в 1000 разів більше радіоактивного
матеріалу, ніж атомна бомба, що була скинута в 1945 р. на Хіросіму).
Все-таки екологічну характеристику атомної енергетики було б неправильно
давати тільки на основі роботи АЕС і нештатних ситуацій, що час від часу,
трапляються на них. Для оцінки можливих негативних впливів на навколишнє
середовище АЕС, потрібно враховувати всі стадії ядерного паливного циклу
(ЯПЦ). Цей цикл включає: видобуток уранової руди та її переробку в уранові
концентрати; збагачення урану; виготовлення тепловиділяючих елементів
(ТВЕЛів); вироблення електричної та теплової енергії на АЕС і АСТ (атомних
станціях теплопостачання); регенерацію відпрацьованого ядерного палива на
радіохімічних заводах; зберігання, транспортування та захоронення відходів;
демонтаж атомних реакторів.
Як показує досвід світової атомної енергетики – при переробці ТВЕЛів
утворюється значно більше радіоактивних відходів, ніж безпосередньо при роботі
АЕС. Ще більш складна проблема зберігання, відпрацювання та захоронення
відходів. Згідно оцінки експертів, до 2000 р. у світі вже накопичено більше 200 тис.
т відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), яке є самим високоактивним і
небезпечним радіаційним матеріалом. Утилізація і регенерація ВЯП викликає
безліч проблем. Тому радіохімічні заводи відносять до числа найбільш екологічно
небезпечних.
Зрештою, не можна не брати до уваги, що АЕС розраховані приблизно на 30
років роботи, після чого необхідно їх демонтувати, що є складним і
дороговартісним процесом. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії
(МАГАТЕ), вже до 2000 року потрібно було вивести з експлуатації більше 60
діючих атомних реакторів на АЕС та 250 дослідницьких реакторів. А у всьому світі,
до 2020 р., належить вивести з експлуатації більше 200 енергоблоків. Значить,
прийдеться захоронювати ще сотні тисяч тонн радіоактивних відходів. З огляду на
це, в майбутньому, діапазон природоохоронних проблем, пов’язаних з атомною
енергетикою, буде тільки розширюватися.
9
Щодо гідроелектростанцій – ще не так давно за їх екологічною
характеристикою, акцент робили виключно на «чистоті» та «нешкідливості» для
довкілля. Справді, ГЕС не забруднюють ні повітряний, ні водний басейни, на
відміну від ТЕС і АЕС. Однак, спорудження їх водосховищ, особливо великих, має
і деякі негативні наслідки. До таких відносяться: підтоплення і руйнування берегів;
затоплення і вилучення з господарського обороту земельних угідь; зміна
мікроклімату; зміна гідрологічного режиму на прилеглих територіях, що пов’язано,
в першу чергу, з підйомом рівня грунтових вод; активізація сейсмічних явищ у
гірських районах. І це, ще не згадується про небезпеку аварій на греблях, які
викликаються залповими скидами води і негативному впливі на рибне
господарство гребель.
Найбільш негативний вплив на земельні (грунтові) ресурси та літосферу має
гірничодобувна промисловість. Вона впливає також на водну оболонку і
атмосферу, а отже на весь природний комплекс. Як це виявляється? Порушуються
землі, в результаті осідання поверхні; забруднюються грунти і гірські породи,
змінюється режим поверхневих і підземних вод та їх хімічний склад; запилюється
атмосфера.
Окремі підгалузі гірничодобувної промисловості є специфічними. В
найбільшій мірі позначаються на осіданні земної поверхні – підземний (шахтний)
спосіб видобутку та свердловинний спосіб із застосуванням підземного
вилуговування. Відкритий (кар’єрний) спосіб веде до вилучення земель і зміни
водного режиму, а також зміни хімічного складу вод. Призводить до утворенню
зсувів, заболочування, до забруднення повітря. Узагальнений екологічний збиток
від відкритого способу видобутку приблизно в 10 разів більше, ніж від підземного.
А морський видобуток нафти і газу на шельфі практично неминуче призводить до
забруднення морських вод. За час експлуатації однієї бурової свердловини, у
гідросферу потрапляють десятки і навіть сотні тонн нафти, бурових розчинів і
бурових виробок у вигляді, піску, глини, інших порід[2].
10
І все-таки найбільший вплив гірничодобувної промисловості на поверхню
Землі за двома напрямками: перший – це вилучення із земної кори все більших
обсягів корисних копалин; другий – це повернення в літосферу величезної, весь час
зростаючої маси твердих відходів, що вимірюються десятками і сотнями мільйонів
тонн на рік. Прикладом такого видобутку є о. Науру в Тихому океані. Тут вже
багато десятиліть поспіль ведуть видобуток фосфоритів, внаслідок чого вся
невелика територія (20 км2) цього острова нині зайнята кар’єрами і відвалами, тому
придатною для проживання людини залишається тільки вузька прибережна смужка
землі.
Забруднення довкілля пов’язано і з обробною промисловістю.
Найважливішими галузями обробної промисловості є: чорна і кольорова
металургія, нафтопереробна хімічна та нафтохімічна, машинобудівна, лісова
харчова промисловості, промисловості будівельних матеріалів. При цьому кожна
з них має свої особливості. Обробна промисловість в основному впливає на
атмосферу і гідросферу.
Одним із найбільших забруднювачів навколишнього середовища твердими,
рідкими і газоподібними відходами є чорна металургія. Коксохімічне виробництво
найбільшою мірою забруднює атмосферу вуглеводнями, ціанідом, аміаком,
сірковуглецем. Доменне – пилоподібними частинками. Мартенівське – оксидами
азоту. Агломераційне – оксидом вуглецю і сірчистим газом. Через це металургійні
комбінати повного циклу в районах свого розміщення, в основному, виступають в
ролі головних забруднювачів атмосфери. Країнами-забруднювачами такого роду є
Росія, Україна, країни Західної Європи, Індія, США, Японія, Китай. Канцерогенний
вміст речовин у повітрі прилеглих до таких комбінатів районів, здебільшого в сім-
вісім разів вищий, ніж у районах, віддалених від таких комбінатів.
Кольорова металургія має подібний вплив на навколишнє середовище.
Різниця лише в тому, що, переробляючи сировину, вона дає набагато більше
газоподібних, рідких і твердих відходів з розрахунку на одиницю продукції. Тому
11
місця розміщення великих підприємств цієї галузі нерідко являють собою зони
екологічного лиха.
Хімічна промисловість характеризується найбільшою різноманітністю
викидів: виробництво сірчаної кислоти – сірчистий ангідрид; азотних добрив –
оксиди азоту, азотної кислоти; фосфорних – фторі і його сполуках; виробництво
соляної та сірчаної кислот – на хлорі і його сполуках; виробництво продуктів
органічної хімії – на вуглецю і його оксидах.
Робота нафтоперегінних заводів пов’язана з викидами в атмосферу фенолів,
вуглеводнів, сірчистих і азотистих сполук.
Целюлозно-паперове виробництво перш за все забруднює водний басейн
своїми стічними водами, які містять хлор, луги, кислоти, в повітря потрапляє
сірчистий ангідрид. За підрахунками спеціалістів, целюлозно-паперовий комбінат
середньої потужності викидає у водойми і водотоки не менше шкідливих речовин,
ніж одне місто з населенням 2,5 млн чоловік.
У машинобудуванні переважають тверді відходи (пластмаси, метали,
деревина, шлаки, картон). Воно забруднює водне середовище стічними водами, а
також створює шумове забруднення.
Промисловість будівельних матеріалів, більш за всіх цементна, викидає в
атмосферу половину маси пилу і зважених часток, а харчова промисловість скидає
стічні води, що містять різні органічні речовини[3].
Охорона навколишнього середовища від промислових забруднень містить
такий ряд заходів.
1) Заходи з моніторингу, контролю за гранично допустимими викидами (ГДВ).
2) Заходи щодо вдосконалення різного роду очисних споруд, з переробки
відходів, з рекультивації земель тощо.
3) Заходи, пов’язані з радикальним удосконаленням технологічних процесів
промислового виробництва, спрямованих на заощадження палива, сировини і води
і зменшення шкідливих викидів (бездоменна металургія, оборотне водопостачання
тощо.)
12
4) Організаційно-структурні заходи, наприклад, поступове згортання найбільш
брудної вугільної промисловості, які застосовують у Німеччині, Франції,
Великобританії, а в перспективі перехід на використання нетрадиційних
відновлюваних джерел енергії.
5) Більш раціональне розміщення підприємств, що забруднюють навколишнє
середовище, (наприклад, виведення їх з великих міст і густонаселених районів).
У літературі, здійснення подібних заходів, все частіше стали називати
екологізацією промислового виробництва. А при оцінці розміщення підприємств,
все частіше стали враховувати і екологічний чинник, пов’язаний з обліком і
прогнозом взаємин між промисловим об’єктом і оточуючим його середовищем.
Для України проблема взаємодії промисловості і навколишнього середовища
має винятково велике значення. Причина у переважанні в структурі її
промисловості виробництв-забруднювачів, що дісталася в спадок від СРСР,
особливостями територіальної структури промислового виробництва[4].
1.2 Погіршення стану атмосфери від техногенної діяльності
З розвитком промисловості, енергетики, автотранспорту і великих міст,
з'явилося нове джерело викидів речовин в атмосферу – техногенне забруднення,
яке є дуже потужним. Атмосферне забруднення – це надходження у повітря різних
газів, парів, частинок рідких або твердих речовин, що перевищує нормальний фон
концентрації речовин та негативно впливає на живі організми. Інше формулювання
атмосферного забруднення – це будь-які несприятливі зміни стану атмосферного
повітря, в результаті діяльністі людини, які безпосередньо чи опосередковано
змінюють розподіл енергії, фізико-хімічні властивості атмосфери, рівень радіації
та умови існування живих організмів. Ступінь змін і масштаб наслідків залежить
від інтенсивності і характеру самого забруднення, а також від стійкості
атмосферного повітря до антропогенного навантаження.
13
Сьогодні також відбувається катастрофічне зменшення вмісту кисню в
атмосфері. Основні причини цього явища:
– скорочення зеленого покриву планети, як наслідок – зменшення
надходження кисню;
– забруднення води, як наслідок – зменшення кількості фотосинтезуючого
фітопланктону Світового океану;
– споживання кисню усіма живими організмами;
– використання кисню транспортними засобами;
– використання кисню промисловістю у процесі спалювання викопного
палива[5].
Живі організми можуть, не завдаючи шкоди для себе, витримувати наявність
в атмосфері певної кількості забруднювальних речовин.
Рівень забруднення визначається такими факторами:
– надходженням забруднюючих речовин у атмосферу;
– об'ємом простору, у якому вони розсіюються;
– способами вилучення забруднювачів з повітря.
Найбільш поширені та небезпечні категорії забруднювачів є:
1) Завислі – найдрібніші частинки і краплі, що містяться в повітрі у завислому
стані, спостерігаються у вигляді смогу або туману.
2) Чадний газ, дуже отруйний.
3) Вуглеводні та інші леткі органічні сполуки, розчини та розчинники
органічних речовин, що містяться в повітрі у вигляді парів.
4) Важкі метали – ртуть, свинець, кадмій, мідь, нікель, цинк, хром тощо.
5) Оксиди азоту і сірки – газоподібні сполуки кисню і азоту, а також сірчистий
газ, є отруйними для живих організмів.
6) Озон та інші фотохімічні окисники, який є високотоксичним в нижніх шарах
атмосфери.
7) Кислоти, наприклад, сірчана та азотна, які у вигляді рідини, утворюють
кислотні дощі.
14
Перераховані вище забруднювачі та багато інших, шкідливо впливають на
якість усього навколишнього середовища, а також на здоров'я людей. Джерелами
антропогенного забруднення атмосфери є теплоенергетика, хімічна промисловість,
транспорт, нафто- і газопереробка тощо.
Таким чином, атмосферне повітря забруднюється різними газами, дрібними
частинками і рідкими речовинами. Джерела забруднення його поділяють на
природні та штучні (антропогенні).
Природні джерела забруднення за нормальних умов не завдають шкоди
повітрю. Одночасно інтенсивне поширення джерела забруднення природного
походження на певній території (виверження вулканів, лісові й степові пожежі),
можуть стати важливою причиною забруднення атмосфери. Внаслідок виверження
вулкана на Алясці у 1912 р., викиди в атмосферу становили більше 20 млрд. т пилу,
який тривалий час лишався у повітрі. Такі катастрофічні явища зумовлюють зміну
теплового балансу Землі, а також іноді утворення світлонепроникного екрана
навколо неї. Утім природні забруднення атмосфери не завдають помітної шкоди
людям, оскільки чиняться за певними екологічними законами, регулюються
кругообігом речовин та відзначаються періодичністю[6].
Антропогенне забруднення атмосфери відбувається внаслідок діяльності
людини. Змінюються її склад і властивості. Штучні джерела забруднення, за
будовою та характером впливу на атмосферу, умовно поділяють: на технічні (дим
і сажа від згоряння вугілля, пил цементних заводів,) та хімічні (пилоподібні або
газоподібні речовини, які можуть вступати у хімічні реакції). Усі забруднювачі
атмосфери поділяють на тверді, рідкі й газоподібні. Найбільшу частку (майже 90
%) становлять газоподібні забруднювачі від загальної маси речовин, що надходять
в атмосферу.
Хімічна промисловість завдає серйозної шкоди довкіллю. Особливо
небезпеку становлять сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Практично всі
забруднювальні речовини можуть утворювати високотоксичні сполуки. У
поєднанні з туманом це явище отримало назву фотохімічного смогу.
15
Підприємства чорної металургії є також сильним джерелом забруднення.
Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важких металів Ці
речовини стали майже постійними складовими повітря у великих промислових
центрах. Проблема забруднення повітря свинцем особливо гостро стоїть
насьогодні.
Всі види сучасного транспорту, кількість якого постійно збільшується у
всьому світі, значно забруднюють атмосферу. До 2000 р. чисельність світового
парку автомашин досягла 500 мільйонів. Вихлопні гази автомобілів шкідливі для
людського організму, а оксиди азоту беруть активну участь у створенні
фотохімічного смогу.
Як антидетонатор до переважної більшості бензинів додають
тетраметилсвинець і тетраетилсвинець. Від 25% до 75 % свинцю, у процесі руху
автомобіля, викидається в атмосферу, потрапляє у поверхневі води, осаджується
на землю. Свинець акумулюється у ґрунті і рослинах вздовж автострад (у містах
вздовж вулиць із пожвавленим рухом). Значна кількість сполук свинцю
втримується в повітрі великих міст. До 90 % усього свинцю, що лишається в
атмосфері, потрапляє у вигляді вихлопних газів. Нині у деяких країнах, наприклад
Японія, використання етилованого бензину вже заборонено. Забруднюється
повітря також пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль
утворює близько 10 кг гумового пилу)[9].
Але забруднення атмосфери радіоактивними речовинами становить
найбільшу загрозу для людства. Ця загроза вперше виникла після вибуху двох
атомних бомб у 1945 році, скинутих американськими літаками на японські міста
Хіросіму і Нагасакі. Є також природна радіоактивність, яка не залежить від
діяльності людини. Живі істоти певним чином пристосувалися до неї, хоча вона
належить до шкідливих факторів. Радіоактивність і супутні з нею іонізуючі
випромінювання існували на Землі задовго до зародження життя і були у Космосі
до виникнення нашої планети. Іонізуюча радіація є найважливішим фактором
довкілля, який істотно впливає на біосферу, в тому числі і на людину. Внаслідок
16
забруднення повітря радіоактивними речовинами радіоактивне опромінення людей
різко збільшилося.
Атмосфера має властивість самоочищатись. Концентрація забруднювачів у
повітрі може ставати меншою, внаслідок осідання твердих частинок під впливом
гравітації, розпорошення речовин у повітрі, випадання різних домішок з опадами.
Проте в атмосферу сьогодні надходить така велика кількість забруднювальних
речовин, що вона не встигає самоочищуватися. При спалюванні за рік 2,1 млрд.т
кам'яного вугілля, 0,8 млрд. т бурого вугілля, у навколишнє середовище потрапляє
225 тис.т арсену, 225 тис.т германію, 153 тис.т кобальту і мільйони тонн пилу з
металургійних заводів, що становить майже 1/5 частини усього виробленого у світі
цементу. Маса забруднювальних речовин в атмосфері становить приблизно 9 – 10
млн. т. В порівнянні із масою земної атмосфери – це незначна величина, однак на
висоті 50 – 100 м від Землі, де концентрація забруднювачів найбільша, частка їх є
істотно високою відносно кількості чистого повітря.
Забруднення атмосфери також зумовлює руйнування будівель і споруд,
внаслідокм дії абразивів та корозії. Але найбільш негативно забруднення
атмосфери впливає на живі організми, наприклад, коли забруднювальні речовини
попадають в організми тварин і людей з рослинами. У забруднених районах різко
підвищується ймовірність різних захворювань (найчастіше верхніх дихальних
шляхів) (таблиця 1.1).
Таким чином, забруднення атмосфери – це результат викидів
забруднювальних речовин з різних джерел. Причини і наслідки цього явища
потрібно шукати в природі земної атмосфери. Забруднювальні речовини
переносяться повітрям від джерел їх виникнення до місця руйнівного впливу; в
атмосфері вони можуть перетворитись з одних шкідливих сполук на ще
небезпечніші. Глобальними наслідками забруднення атмосфери є: парниковий
ефект, руйнування озонового шару, кислотні дощі, смог[10].
17
Таблиця 1.1 – Основні джерела забруднення атмосфери
Основні джерела Середньорічна
Домішки концентрація у
Природні Антропогенні
повітрі, мг/м3
Тверді
Вулканічні Спалювання палива в
частки У містах 0,04–
виверження, пилові промислових і
(попіл, пил 0,4
бурі, лісові пожежі побутових установах
тощо)
Вулканічні
виверження,
SO2 (діоксид Промисловість, У містах – до
окиснення сірки і
сірки) автотранспорт 1,0
сульфатів, розсіяних
у морях
У районах з
Промисловість,
NO2 (діоксид розвинутою
Лісові пожежі автотранспорт,
азоту) промисловістю
теплоелектростанції
– до 0,2
Автотранспорт,
Лісові пожежі,
СО (оксид промислове У містах – від
окиснення терпенів,
вуглецю) енергоустаткування, 1 до 50
океанічні сполуки
чорна металургія
У районах з
Автотранспорт,
Летючі Лісові пожежі, розвинутою
випаровування
вуглеводні природний метан промисловістю
нафтопродуктів
– до 3,0
У районах з
Поліциклічні Автотранспорт, хімічні
розвинутою
ароматичні – заводи,
промисловістю
вуглеводні нафтопереробні заводи
– 0,01
1.3 Промисловість, як основний чинник впливу на довкілля
Одна з найбільших значних галузей господарства будь якої країни є
промисловість. Ця галузь невідїємно пов’яязана із з науково-технічним прогресом
18
і має суттєвий вплив на економічне становище країни і розвиток суспільства в
цілому. Промисловість є галуззю матеріального виробництва, та окремих
підприємств, заводів, електростанцій та інших об’єктів на яких виробляються
корисна продукція для промисловості та для галузей народного господарства та
здійснюють добування сировини, енергії, палива, заготовлю лісу та переробляють
продукцію вироблену в суміжних галузях промисловості та сільському
господарстві. Господарства країни мають свою галузеву структурву і
специфікацію, яка включає виробничу та невиробничу сфери. Промисловість
належить до виробничої сфери народного господарства (рисунок 1.1).
Рисунок 1.1 – Галузева структура народного господарства України
Промисловість виступає провідною галуззю виробничвої сфери народного
господарства України [11]. В структуру промислового комплексу входять
переробні та добувні галузі (рисунок 1.2). Видобувна промисловість об`єднує
гірничохімічну промисловість, добування енергетитчних ресурсів та корисних
копалин, які необхідні для розвитку металургії та будівельної галузі. Розвиток та
19
поширення підприємств добувної промисловості територіально залежатиме від
сировинного потенціалу і зосереджуєтьсяі в основному впромислових регіонах.
Рисунок 1.2 – Класифікація промисовості за зарактером виробництва в Україні
Галузева структура промисловості держави обумовлюватиметься наявністю
сировини, трудових та природних ресурсів [12].
Територіальне розташування виробничих потужностей та галузей
промисловості обумовлюється низкою чинників , зокрема:
- природні (наявність водних ресурсів, тип рельєфу та ін.);
- техніко-економічні (географічне положення, наявність транспортних
шляхів, доступ до сировини та енергії, наявність споживача);
- демосоціальні (належна кількість трудових ресурсів, наявність соціальної
інфраструктури та споживачів).
В Україні основна частка виробництва (близько 73% ) займає важка
промисловість.
Протягом останніх років в усіх галузях виробничого сектору відбувається
значне скорочення обсягу виробництва продукції. Досить вагома частка
20
зменшення спостерігається у хімічній промисловості, машинобудуванні та легкій
промисловості. При сприятнливих виробничих умовах та належному розвику
економіки Україна могла б поступово нарощувати виробництво продукції, яка б
була конкурентноспроможна на світовому ринку. Нині деякі українські товари і
промислові вироби (літаки, ракетоносії, метал, тканина, продовольчі товари тощо)
користуються добрим попитом на світовому ринку [13].
Донедавна головним фактором розміщення промислових компаній була
економіка, тобто прагнення отримати максимальну продукцію при мінімальних
витратах. Зараз основними чинниками є соціально-економічні фактори (робота,
задоволення попиту на споживчі товари) та соціальні фактори навколишнього
середовища (підтримання чистоти навколишнього середовища) [13]. В межах
України галузь розподілена нерівномірно. Основними елементами її
територіальної структури є промислові ділянки, центри, вузли, зони агломерації та
регіони. У процесі промислової реформи факти довели, що її структура є
нерозумною: це значна частина важкої промисловості, особливо галузь, яка
обслуговує військово-промисловий комплекс, і невелика частина галузі, яка
виробляє товари народного споживання. Це вимагає розвитку легкої та харчової
промисловості, що в свою чергу зменшить залежність України від імпорту товарів
першої необхідності.
Україна також характеризується тим, що гірничодобувна промисловість
займає високу частку у виробництві промислової продукції, отже - експорт різних
корисних копалин (будівельних матеріалів, залізної та марганцевої руд, солі, сірки
тощо). Через низьку ціну продажу сировини на світовому ринку це спричинило
величезні збитки. Необхідно розвивати обробну промисловість та підвищувати
конкурентоспроможність світового ринку. Харчова промисловість поступається
лише чорній металургії, що становить понад 17% від загальної вартості
промислової продукції України.
21
Харчова промисловість об'єднує понад 40 галузей, що виробляють продукти
харчування. Підприємства галузі рівномірно розтащовані н арериторї країни і
представлені на рисунку1.3
Рисунок 1.3 – Схема розміщення підприємств харчової галузі України
Основними продуктами харчування є цукор, борошно, зерно, жири,
хлібобулочні вироби, алкоголь, фрукти та овочі, рибні консерви, молочні продукти,
м’ясо, вино, цукерки, пивоваріння, тютюн тощо. Сировина та споживачі відіграють
вирішальну роль у розміщенні компаній у цих галузях. Ті, хто використовує легко
транспортувальну сировину (швидкопсувну) або велику кількість сировини, як
правило, роблять це. Це цукор, олія, риба, фруктові та овочеві консерви, масло
тощо. Галузі, де транспортна вартість готової продукції вища, ніж транспортна
вартість сировини, зосереджена на споживачах (кондитерських, хлібопекарських,
22
пивоварних, молочних продуктах тощо) Такі галузі, як м’ясо, борошно та зернові,
та тютюн концентруються на сировині та споживачах.
Донедавна цукрова промисловість залишалася лідером серед галузей
української харчової промисловості, і країна посідала перше місце в Європі за
обсягами виробництва цукру. В даний час через відсутність
конкурентоспроможності вітчизняного цукру (велика кількість споживання
матеріалів та енергії, а отже, і собівартість продукції) ці ринки майже повністю
втрачені. В Україні понад 190 цукрових заводів, багато з яких простоюють або
демонтуються. Більшість рослин розташовані в лісостепових районах, переважно у
Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській та Полтавській областях.
Паливно-енергетичний комплекс включає паливну промисловість
(видобуток та переробка палива) та електроенергію (виробництво та передача
електроенергії) (рисунок 1.4).
Рисунок 1.4 – Структура паливно енергетичного комплексу України
Вся національна економіка України базується на цьому, оскільки вона
забезпечує енергією всі галузі промисловості та суспільства. На паливно-
енергетичну промисловість України в 2018 році припадало 16,3% витрат на
23
промислове виробництво, а загальна кількість працюючих в регіоні становила
18,6%.
Паливна промисловість складається з вторинних галузей - нафти, природного
газу, вугілля, торфу та сланців. В структурі видобутку палива в Україні майже 72%
- це вугілля, 22% - природний газ, а решта - нафта та інші види палива. Однак
економіка споживає втричі більше палива, імпортованого з інших країн (особливо
нафти та природного газу). Основними споживачами є чорна металургія (понад
30%), електроенергія (18%), житлово-комунальні послуги (10%) та транспорт (8%).
Зараз, завдяки великій глибині видобутку та застарілому обладнанню,
вартість вугілля та нафти дуже висока (собівартість одиниці продукції, виражена у
валюті). Для задоволення власних потреб Україна повинна імпортувати велику
кількість нафти і газу, а також вугілля [15].
24
2 АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА
ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
2.1 Оцінка промислового потенціалу Черкаської області
Промисловість є найважливішою галуззю народного господарства і має
вирішальний вплив на рівень розвитку суспільних продуктивних сил. Це група
підприємств (фабрики, шахти, електростанції), що займаються виробництвом
інструментів для промисловості та інших галузей економіки та видобутком
сировини, палива, виробництвом енергії, заготівлею деревини та подальшою
переробкою.
Черкаська область - промисловий та сільськогосподарський регіон. Основні
галузі знань - харчова, хімічна промисловість, виробництво харчової та легкої
промисловості, виробництво зерна, м’яса та молока. Частка промисловості у
загальній вартості продукції становить близько 66%. Черкаська область забезпечує
країну обладнанням для харчової, текстильної, хімічної промисловості, баштовими
кранами, буксирувальними причепами, телефонним обладнанням та машинами.
Черкаська галузь представлена понад 550 спеціалізаціями. З точки зору
економічної діяльності промисловість регіону базується на виробництві продуктів
харчування, напоїв та тютюнових виробів - 50,6%, хімікатів та хімічних продуктів
- 16,5%, електропостачання пари та кондиціонерів - 12,7%, машинобудування, за
винятком технічного обслуговування та встановлення обладнання-5,2%.
Харчова промисловість Черкас має великий потенціал, представлений понад
80 великими компаніями. На домашню птицю, вироблену в цьому регіоні, припадає
майже третина (32%) від загальної кількості країни, з них алкогольні напої
складають близько 44%, а жирні сири - близько 13%.
Хімічна промисловість займає лідируючі позиції у виробництві мінеральних
добрив: 17,2% - сечовина (сечовина), 37,9% - аміачна селітра (нітрат), 17,5% -
безводний аміак. Виробничу діяльність у цій галузі здійснюють 9 компаній.
25
Флагманом галузі є ПАТ "Азот", у компанії працює понад 4,3 тис. Працівників, а
частка її продажів наближається до 90%.
Протягом останні декілька років майже 40% промисловості регіону
забезпечують найбільші промислові підприємства: ПАТ «Азот», ПрАТ
«Миронівська птахофабрика», ПАТ «Черкасиобленерго», ВП «Черкаська ТЕЦ»
ПАТ «Черкаське хімволокно».
Енергетичний комплекс представлений Кременчуцькою Канівською, та
декількома невеликими ГЕС (Корсунь-Шевченківською, Стеблівською,
Краснохутірською), а також Черкаською, Уманською, Ватутінською ТЕЦ [6].
Розташування виробничих промислових підприємств та електроенергетики в
Черкаській області надано на рисунку 2.1.
Рисунок 2.1 – Розташування галузей промисловості у Черкаській області
Останніми роками в області спостерігається тенденція до позитивного
зростання в секторі економіки та спостерігається розв'язання низки проблем
26
регіону. За об’ємом реалізованої промислової продукції область входить в десятку
найбільших промислових виробників держави. Не зважаючи існуючі карантинні
обмеженя промисловість працює із приростом, і позитивним фінансовим
результатом [20, 21].
2.2. Питання впливу промисловості на якість атмосферного повітря
Спостереження за станом довкілля, що здійснювалися суб’єктами
моніторингу довкілля в області, показали, що в 2017р. суттєвих змін у ньому не
відбулося і екологічна ситуація в регіоні залишалася стабільною.
Протягом 2017 р. від стаціонарних джерел забруднення в повітряний басейн
області потрапило 48,3 тис.т забруднюючих речовин, що на 8% менше між у 2016
році. В цілому по області у 2017 році щільність викидів забруднюючих речовин від
стаціонарних джерел викидів у розрахунку на 1 км2 складала 2,3 т, а обсяги викидів
забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення – 39,4 кг.
В повітряний басейн м. Черкаси викинуто 20,1 тис.т забруднюючих речовин
(42% від загального обсягу), що на 4 тис.т менше, ніж в 2016 році.
З метою охорони атмосферного повітря та клімату підприємства здійснили 5
заходів, на які було фактично витрачено 9 млн.грн. Упровадження
природоохоронних заходів сприяло зменшенню надходжень забруднюючих
речовин у повітряний басейн на 18 тонн.
В 2017р. із загальної кількості шкідливих викидів 13,9 тис.т (29%), зокрема,
метан (13,8 тис.т) та оксид азоту (0,1 тис.т), належать до парникових газів. Крім цих
речовин, в атмосферу надійшло 2,4 млн.т діоксиду вуглецю, який також впливає на
зміну клімату. Викиди забруднюючих речовин у повітря обчислюються по
виробничих та технологічних процесах. Найбільше викидів від процесу
спалювання в енергетиці та переробній промисловості – 35% (16,9 тис.т), від
технологічних процесів в сільському і лісовому господарстві, землекористуванні та
заміні лісової біомаси – 31% (15,2 тис.т), від технологічних процесів з обробки та
27
видалення відходів – 12% (5,6 тис.т), від технологічних процесів в
машинобудуванні, промисловості з виробництва неорганічних хімічних речовин –
6% (3,0 тис.т), від технологічних процесів в машинобудуванні, деревообробній,
целюлозно-паперовій і харчовій промисловості – 3% (1,3 тис.т). Основними
забруднювачами атмосферного повітря Черкаської області є: ПрАТ "Черкаське
хімволокно" з валовим викидом 16,1 тис. т, що на 3,9 тис. т менше ніж у 2018 році;
ПрАТ "Миронівська птахофабрика" з валовим викидом – 6,4 тис. т, (на 0,8 тис.
менше ніж в 2018 році); ПАТ Азот" з валовим викидом – 4,0 тис. т, що на 0,6 тис.
т більше ніж у 2018 році; Загальні викиди від основних підприємств забруднювачів
в 2019 році становили 26,5 тис. т, що на 4,1 тис. т менше в порівнянні з 2018 роком.
Інформація щодо основних забруднювачів атмосферного повітря на рисунку 2.2.
Рисунок 2.3 - Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне
повітря стаціонарними та пересувними джерелами
До найпоширеніших забруднюючих речовин, відносяться: азоту діоксид,
оксид вуглецю, діоксид сірки та речовини у вигляді суспендованих твердих
частинок.
28
В середньому одним підприємством області у 2017р. викинуто в атмосферу
79 т забруднюючих речовин [24]. Структура викидів забруднюючих речовин в
атмосферу від стаціонарних джерел забруднення в 2017 році наведена на рисунку
2.4.
метанові леткі
органічні сполуки
1%
оксид вуглецю
3%
сполуки азоту
речовини у
26%
вигляді
суспендованих
твердих частинок
13%
метан діоксид та інші
27% сполуки сірки
30%
Рисунок 2.4 – Структура викидів забруднюючих речовин в атмосферу від
стаціонарних джерел забруднення в 2017 році
Розглянемо ситуацію з викидами в атмосферне повітря: у 2017р.. скоротилися
викиди діоксиду сірки – на 1,6 тис.т, метану – на 1,5 тис.т., сполук азоту – на 1,1
тис.т., речовин у вигляді суспендованих твердих частинок – на 0,6 тис.т., крім того
викиди діоксиду вуглецю – на 0,5 млн.т., збільшились викиди неметанових летких
органічних сполук та оксиду вуглецю – на 0,4 тис.т.
Зростає і показник індекса забруднення атмосфори у м Черкаси, так у 2019
він зріс і становив 7,29 (у попередніх роках він становив 6,24 та 5,5 у 2018 та 2017
роках відповідно), що вважається високим рівнем забруднення атмосферного
повітря. Індекси викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел
забруднення наведені на рисунку 2.5.
29
Рисунок 2.5 – Індекси викидів забруднюючих речовин від стаціонарних
джерел забруднення, відсотків до попереднього року
За останнє десятиліття років спостерігається тенденція до зменшення
середнього рівня забруднення атмосфери по основним домішкам окрім діоксиду
азоту. Щодо важких металів, навпаки спостерігалося збільшення майже по всім
домішкам крім цинку та нікелю. Сумарно частку викидів забруднюючих речовин в
атмосферу можна прослідкувати на рисунку 2.6.
Рисунок 2.6 - Частки викидів речовин у виробничій сфері області
30
Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних
джерел забруднення по Черкаській області наведено на рисунку 2.7.
Викиди забруднюючих речовин ,т
73058 6671969379
56129 61201 62237
39413
28778
2000 2005 2009 2010 2011 2012 2013 2014
роки
Рисунок 2.7 - Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря від
стаціонарних джерел забруднення по Черкаській області, т
З графіка видно, що з роками викиди по області збільшились, але найбільше
викидів відзначались у 2013 році і вже на 2014 рік спостерігається невелике
зменшення кількості викидів у атмосферне повітря . В зв’язку з цим потрібно
проводити ряд більш ефективних заходів по зменшеню викидів забруднюючих
речовин.
Найбільше забруднення у 2014 році спостерігалось у містах Черкаси – 54%
від загальної кількості викидів по області, м.Умань – 3%, Канівському – 17%,
Чорнобаївському – 4%, Золотоніському – 4% районах.
2.3 Екологічні аспекти використання водних ресурсів та утворення стічних
вод
На території Черкаської області протікають 1037 річок і струмків загальною
довжиною 6,4 тис. км. Річок довжиною понад 10 км налічується 181, в тому числі
31
8 рік (Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Велика Вись, Гірський Тікич, Гнилий Тікич,
Ятрань) мають довжину більше 100 км. В області також налічується близько 2246
ставків загальною площею 15,9 тис. га, 31 водоймище на малих річках з об'ємом
115,9 млн. м3 та два великі водосховища на Дніпрі – Канівське і Кременчуцьке [2].
Основними джерелами водопостачання в області є Кременчуцьке
водосховище, річки Гнилий Тікич, Рось, Тясмин та підземні водозабори.
Водозабезпеченість водою на одного жителя області в середній по водності
рік останнє десятиліття становить близько 1,537 тис. м3, в маловодний рік – 0,99
тис. м3, в дуже маловодний рік припадає біля 0,47 тис. м3.
За даними статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) загальний
водозабір в 2017 році становив 179,6 млн м3. У порівнянні з 2016 роком (175,9 млн
м3) забір води збільшився на 3,7 млн м3. Загальний водозабір в області мав
тенденцію до зниження в період від 2012 до 2015, після чого дещо збільшився.
Зміни зумовлені зменшенням водозабору з підземних джерел на 0,58 млн. м3 за
рахунок збільшення водозабору з поверхневих джерел на 2 млн м3. Динаміка
водозабору зображена на рисунку 2.8 [3].
280
258,5
260
240
229
222,8
220
200
179,6
175,9
180 174,3
160
2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.8 – Динаміка водозабору свіжої води в Черкаській області, млн м3
32
Стрімке зменшення об’ємів забору свіжої води протягом 2012-2015 років
може бути пов’язано зі зменшенням споживання води безпосередньо населенням –
останні роки набуває популярності тенденція закупівлі привозної питної води.
Використання води в 2017 році становило 143 млн м3, в тому числі на
виробничі потреби 76,36 млн. м3, на побутові потреби 24,99 млн м3, на зрошення
17,37 млн м3, на сільськогосподарські потреби 24,26 млн м3 [3]. Структура
використання води зображена на рисунку 2.9.
24,26
Виробництво
17,37
Побут
76,36 Зрошення
Інше
24,99
Рисунок 2.9 – Структура використання водних ресурсів, млн м3
Як видно, головним водоспоживачем в Черкаській області є виробнича
промисловість більше половини усієї води використовується нею. Використання
води для побутових потреб, зрошення сільськогосподарських угідь та інших цілей
становить значно менше.
Кількість забруднених вод, які будуть скидатися у поверхневі водні об’єкти
підприємствами і господарствами, напряму залежить від забраної і використаної
33
кількості води. Динаміка основних показників використання і відведення води в
Черкаській області за 2010-2017 роки наведена у таблиці 2.1 [22].
Таблиця 2.1 – Основні показники використання і відведення води з 2010 по
2017 рр., (млн м3).
Показники 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Забрано води з 286,1 288,6 258,5 229,0 222,8 174,3 175,9 179,6
природних водних
об'єктів - всього
у тому числі для 252,6 278.2 249,0 220,3 213,2 145,2 147,9 149,5
використання
Спожито свіжої води 244,0 269,9 241,2 212,7 205,5 138,9 141,9 143,0
(включаючи морську)
з неї на
виробничі потреби 46,64 50,67 46,32 36,84 35,55 76,65 81,39 76,36
побутово-питні 34,02 32,84 32,21 32,15 30,99 26,50 25,38 24,99
потреби
зрошення 5,04 5,78 8,883 8,592 10,59 10,94 10,05 17,37
Сільськогосподарські 40,42 43,59 33,85 33,50 33,56 24,80 25,11 24,26
потреби
ставково-рибне 117,9 137,0 120,0 101,70 94,81 78,96 79,92 78,26
господарство
Втрати води при 11,79 11,46 11,54 11,41 11,87 9,88 9,23 9,91
транспортуванні
Загальне 231,0 248,0 207,2 195,5 184,3 124,2 128,4 123,8
водовідведення
з нього
у поверхневі водні 206,6 222,6 187,6 176,6 165,5 106,4 110,7 106,5
об'єкти
забруднених 11,0 8,2 4,01 8,292 4,825 5,958 7,318 4,486
зворотних вод
з них без очищення 4,4 2,31 2,036 1,867 1,903 2,383 1,382 1,168
нормативно 54,9 52,48 55,6 46,15 46,05 42,33 42,17 41,04
очищених
нормативно чистих 140,7 161,9 128,0 122,1 114,6 58,11 60,27 59,67
без очистки
Як видно з таблиці 2.1, з 2010 по 2017 роки кількість забраної з природних
об’єктів води зменшилась на 40%, а використаної – зменшилась більше ніж на 40%;
кількість води на виробничі потреби зросла на 60%, на побутово-питні потреби
зменшилась на 25%, а на сільськогосподарські на 40%, в той час як витрати на
зрошення полів зросли в три рази. Загальна кількість стічних вод, що потрапляли у
34
поверхневі водні об’єкти, зменшилась вдвічі.На рисунках 2.10 – 2.12 і таблиці 2.2
показана динаміка основних показників забруднення поверхневих водних об’єктів
в Черкаській області за 2010-2017 роки [3,15].
350
286,1 288,6
300
258,5
250 229 222,8
248
200 231 174,36 175,9 179,6
207,2
195,5 Забрано води
150 184,3 Скинуто води
100 124,2 128,4 123,8
50
0
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.10 – Динаміка водозабору і скидання стічних вод, млн м3
Як видно, кількість води, що забирається із водних джерел і відповідно
кількість води, що повертається у них після її використання, має стійку тенденцію
до зниження.
300
200 Зрошення
С/г
100
Виробництво
0 Спожито води
2010 2011 2012 2013 2014 2015
2016
2017
Рисунок 2.11 – Динаміка споживання води різними галузями народного
господарства, млн м3
35
Основним водоспоживачем лишається виробнича промисловість, яка
починаючи з 2014 року значно збільшила кількість водоспоживання, в той час як
водоспоживання сільським господарством поступово зменшується, хоча кількість
води на зрошення поступово збільшується.
250
200
150 Забруднені води
100 Нормативно очищені
50 Нормативно чисті
0 Загальне скидання
стічних вод
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.12 – Динаміка скидання стічних вод різного ступеня очищення,
млн м3.
Водовідведення в усіх аспектах має тенденцію до зниження, особливо це
стосується вод, які не потребують очистки – зі зменшенням кількості водозабору
цей показник зменшився аналогічно.
Кількість забруднюючих речовин і основні їхні види, які скидалися у
водойми Черкаської області в роки з 2012 по 2017, перераховані у таблиці 2.2.
36
Таблиця 2.2 – Скидання забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти
Черкаської області т/рік за 2012-2017 рр.
Рік 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Скинуто
47326 42686,3 41322,5 40500,65 43356,66 38395,35
всього
Завислі
1001 774 677 665 828 653
речовини
Мінеральні
1774 1440 1121 935 1234 1591
форми
Орто-
187,8 149,5 143 116,6 128,5 109,1
фосфати
Мінералізація 29970 26674 26390 25370 27536 24860
Нафто-
8,899 7,661 6,846 6,349 6,281 5,689
Продукти
Як видно, загальна кількість кожного виду забруднюючих речовин поступово
зменшувалася протягом цих років. Але, враховуючи той факт, що об’єми стічних
вод були зменшені вдвічі починаючи з 2014, то концентрація забруднюючих
речовин на одиницю об’єму стічних вод тільки зросла. Цю динаміку можна
спостерігати на рисунку 2.13.
Як видно, концентрація забруднюючих речовин зросла приблизно на 30% у
2015-2016 роках, у 2017 трохи зменшилась. Враховуючи, що кількість стічних вод
не збільшувалася, можна зробити висновок, що підприємства по області у 2017 році
просто менше забруднювали поверхневі води, що підтверджується даними за 2017
рік у таблиці 2.2.
37
400
326,09219 337,6686916350
300
310,1401454
228,4073359
250 218,3442455
224,2132393
200
150
100
50
0
2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.13 – Динаміка концентрації забруднюючих речовин т/млн м3 у
стічних водах за 2012-2017 роки.
Постійні спостереження за станом водних об’єктів області, в межах
повноважень здійснюють Черкаське регіональне управління водних ресурсів,
Черкаський обласний центр з гідрометеорології, Державна установа "Черкаський
обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України", Державна
екологічна інспекція у Черкаській області у визначених контрольних створах.
За інформацією Державної установи "Черкаський обласний лабораторний
центр Міністерства охорони здоров'я України" впродовж 2017 року з водойм І
категорії досліджено 68 проб води за санітарно-хімічними показниками.
Відхилення від встановлених нормативні виявлено у 1 (1,5 %) пробі [23]. Із водойм
ІІ категорії досліджено 660 проб річкової води за санітарно-хімічними
показниками. Не відповідало встановленим нормативам 70 (10,6%) проб.
За інформацією Черкаського обласного центру з гідрометеорології
спостереження за станом хімічного забруднення поверхневих вод проводились на
6 водних об'єктах, в 11 пунктах. Загальна кількість відібраних проб води у 2017
році становила: по річці Рось – 8 ; по річці Вільшанка – 4; по річці Тясмин – 4; по
38
річці Велика Вись – 6; по Канівському водосховищі, 1 км вище міста Канева – 8; по
Кременчуцькому водосховищу, 0,5 км нижче міста Канева – 8, по Кременчуцькому
водосховищу в акваторії м. Черкаси – 108; в районі пристані Адамівка – 12 [23].
Питома вага проб питної води з відхиленнями від встановлених нормативів за
санітарно – хімічними показниками (переважно – кольоровість, загальна
жорсткість, вміст заліза, марганцю) перевищувала середньообласний показник в
Золотоніському (29,6 %), Смілянському (25,1 %) та Тальнівському (25,3 %)
районах.
Питома вага проб води водойм з відхиленнями від встановлених нормативів
за санітарно – хімічними показниками (переважно – інтенсивність запаху,
кольоровість, вміст суспендованих речовин, заліза, аміаку, хімічне споживання
кисню) перевищувала середньообласний показник в Золотоніському, Уманському,
Чорнобаївському та Кам’янському районах, за мікробіологічними (індекси
лактозопозитивної кишкової палички, коліфагів) в м. Сміла, Кам’янському,
Катеринопільському та Золотоніському районах.
Водні об'єкти Черкащини залишаються забрудненими переважно сполуками
важких металів (марганцю, міді, цинку, хрому шестивалентного, залізом
загальним), фенолами, дещо менше сполуками нітрогену [3].
Серед природних чинників найбільший вплив на якість води має величина
водного стоку, збільшення якого приводить до змін в мінералізації води.
Мінералізація поверхневих вод Черкащини має широкий діапазон значень.
Найменш мінералізованими є води водосховищ Дніпра (323,6 – 379,6 мг/дм3).
Найбільша мінералізація води відмічалась в річці Тясмин (1083,0 мг/дм3) та річці
Вільшанка (875,3 мг/дм3) [23]. У таблиці 2.3 наведено дані по скидам деяких
забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти за 2015-2017 роки по
Черкаській області. Інформація надана Черкаським регіональним управлінням
водних ресурсів [16].
39
Таблиця 2.3 – Скиди в поверхневі водні об’єкти забруднюючих речовин за
2015-2017 роки по Черкаській області (тис тонн)
Скидання
забруднюючих 2015 2016 2017
речовин
Азот амонійний 0,185 0,195 0,139
Завислі речовини 0,665 0,829 0,653
Нітрати 0,736 1,001 1,4
Нітрити 0,014 0,037 0,052
Сульфати 4,195 4,938 3,391
Сухий залишок 25,37 27,54 24,86
Хлориди 3,947 4,375 3,718
Алюміній - - 0,000003
Азот загальний - 0,436 0,478
Залізо 0,005 0,006 0,005
Кадмій 0,000057 0,000055 0,000091
Мідь 0,000418 0,000436 0,000406
Нафтопродукти 0,006 0,006 0,005
Нікель 0,000044 0,000048 0,000077
Сірководень 0,000955 0,001078 0,000952
СПАР 0,005 0,006 0,005
Феноли 0,000008 0,000030 0,000030
Формальдегіди 0,001205 0,001213 0,001152
Фосфати 0,116 0,128 0,109
Фосфор
- 0,042 0,035
загальний
Хром 6+ 0,000011 0,000012 0,00001
Цинк 0,000674 0,000692 0,000599
40
Також існує важливий показник, яких відображає забрудненість природних
вод органічними і хімічними речовинами. Це біологічне споживання кисню БСК і
хімічне споживання кисню ХСК. Відображає кількість кисню у мг/л, яке необхідне
для розкладання органічних і хімічних речовин, які знаходяться у водоймі.
Динаміка даних двох показників наведена у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 – Споживання кисню в поверхневих водних об’єктах у 2015-2017
роках (мг/л)
Показник 2015 2016 2017
БСК 5 0,543 0,652 0,651
ХСК 4,709 3,160 2,893
Нормативне значення БСК і ХСК становить 6 і 30 відповідно для
рибогосподарських об’єктів [17]. Як видно з даних Черкаського регіонального
управління водних ресурсів, цей показник по області не являється високим, тобто
води водних об’єктів не являються сильно забрудненими хімічними і органічними
речовинами. Але для окремих річок, які піддаються значному антропогенному
впливу, цей показник може становити значно більші значення, близькі до
критичних.
2.4 Проблема утворення та накопичення промислових відходів в області
За попередніми даними Головного управління статистики у Черкаській
області у 2019 році в області утворилось 1259,3 тис. т відходів І – ІV класів
небезпеки, з них: 1136,3 тис. т від економічної діяльності підприємств і організацій
та 123,0 тис. т відходів від домогосподарств. З 1136,3 тис. т промислових відходів
тільки 0,821 тис. т складають відходи І – ІІІ класів небезпеки. Із загальної кількості
утворених відходів 99,93 % складають відходи ІV класу небезпеки. До основних
41
видів відходів, що утворюються в області відносяться: екскременти, сечовина та
гній від худоби; послід пташиний; барда зернова; сироватка; залишки зернові від
очищення зерна тощо. Найбільше утворено відходів І – ІV класів небезпеки на
підприємствах Канівського району – 247,9 тис. т, Чорнобаївського району – 117,2
тис. т, м. Черкаси – 197,9 тис. т. Протягом 2019 року суб’єктами господарювання
області утилізовано, оброблено (перероблено) 696,6 тис. т відходів та 504,5 тис. т
відходів передано іншим підприємствам для утилізації або видалення. Для
здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами 10 суб’єктів
господарювання мають ліцензію Міністерства екології та природних ресурсів
України.
Наявність відходів у тимчасовому зберіганні на території підприємств
області на кінець 2019 року складає 424,8 тис. т. Для запобігання накопиченню
відходів в місцях їх утворення підприємствам, організаціям та установам області
надається інформація щодо технологічних можливостей утилізації відходів, За
даними проведеної інвентаризації на території області обліковується 477 місць
видалення твердих побутових відходів (полігонів ТПВ та сміттєзвалищ). Згідно
даних Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-
комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації у 2019
році на 21 полігоні ТПВ захоронено 1,5 млн. куб. м побутових відходів, з них на
Черкаському міському полігоні ТПВ - 0,779 млн. куб. м.
Частка утворення відходів на підприємствах області за класами небезпеки в
2018 році наведена на рисунку 2.14.
За статистичними даними протягом 2019 р. в області утворилось 1531,223
тис. т відходів, з них: 1041,223 тис. т промислових відходів (987,428 тис. т від
економічної діяльності) та 490 тис. т твердих побутових відходів.
42
3%
10%
1-го класу небезпеки
22% 2-го класу небезпеки
3-го класу небезпеки
4-го класу небезпеки
65%
Рисунок 2.14 – Частка утворення відходів на підприємствах області за
класами небезпеки в 2018 році
Проблема поводження з відходами є визначальною для забезпечення сталого
розвитку держави, в тому числі, і Черкаської області. Особлива увага в області
приділяється поводженню з найбільш небезпечними відходами, які відносяться до
І – ІІІ класів небезпеки. У 2014 році в області утворилось 1041,223 тис. т
промислових відходів І – ІV класів небезпеки, в тому числі 0,678 тис. т відходів І –
ІІІ класів небезпеки. Із загальної кількості утворених відходів 99,9 % складають
відходи ІV класу небезпеки. Динаміка утворення відходів за останні 3 роки
наведена у таблиці 2.5.
Причинами збільшення обсягу утворених відходів І-ІІІ класів небезпеки
є збільшення обсягів утворення відходів на ПАТ "Азот" (м. Черкаси), а саме: рідин,
які містять нафтопродукти та відпрацьованих каталізаторів.
43
Таблиця 2.5 – Загальна кількість відходів по класам небезпеки, що
утворюються в області, у тоннах
Небезпечні 2010 2014 2015 2016 2017 2018
відходи
І класу 130 97 111 131 91 103
небезпеки
ІІ класу 217 206 208 213 223 214
небезпеки
ІІІ класу 6720 375 377 402 335 486
небезпеки
ІV класу 1561,8 1040,5 1178,5 1218,34 1234,5 1483,8
небезпеки
Всього 1568,9 1041,2 1179,2 1219,2 1295,1 1484,6
Використання відходів в якості вторинної сировини є одним з головних
напрямків вирішення проблеми зменшення екологічного навантаження на довкілля
області. Із загальної кількості утворених відходів 67 % (698,653 тис. т) складають
відходи, які використовуються їх власниками як вторинна сировина. Динаміка
використання відходів, як вторинної сировини наведена на рисунку 2.14.
Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на
території регіону впроваджені технології перероблення та знешкодження відходів.
Перелік суб’єктів господарювання, що здійснюють утилізацію (оброблення)
відходів в Черкаській області представлено в таблиці 2.2.
Не менш гостро, ніж у попередні роки, стоїть в Черкаській області проблема
поводження з твердими побутовими відходами.
За даними районних державних адміністрації та виконавчих комітетів
міських рад, в області обліковується 532 місця видалення твердих побутових
відходів (ТПВ) (511 сміттєзвалищ та 21 міських полігонів ТПВ), загальною площею
540,0659 га, щорічно на яких розміщується близько 490 тис. тонн ТПВ.
44
На сміттєзвалища та полігони ТПВ вивозяться відходи від житлових
будинків, громадських будівель та установ, підприємств торгівлі, громадського
харчування тощо. У загальному обсязі побутових відходів міститься: 10,3-26,4 %
паперу, 20-40 % харчових відходів, 0,75-3,7 % відходів деревини, 0,2-8 % текстилю,
1-5,8 % металів, 1,1-9 % скла, 0,6-6 % полімерних відходів та інших речовин.
Важливим залишається питання потрапляння ресурсоцінних відходів на
полігони та сміттєзвалища ТПВ. Попереднє сортування відходів перед видаленням
на звалища та впровадження роздільного збирання вторинних компонентів ТПВ
дасть можливість зменшити обсяги розміщення побутових відходів на полігонах
та сміттєзвалищах.
Окрему групу небезпечних відходів становлять невідомі, непридатні та
заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин. За даними
інвентаризації, проведеної у 2019 році, станом на 01.01.2020 року в області на 12
складах зберігається близько 280 тис. тон невідомих, заборонених до використання
хімічних речовин та пестицидів (рисунок 2.15).
Рисунок 2.15 – Динаміка зменшення кількості непридатних засобів захисту
рослин та пестицидів на території Черкаськох області.
45
Проблему побутових і промислових відходів слід розглядати як сукупність
екологічної та ресурсної складових. Підґрунтям для прийняття рішення має бути
техніко-економічний аналіз проблеми. Екологічний напрямок має передбачати
насамперед проведення детального моніторингу та класифікації відходів,
визначення ступеня їх токсичності та впливу на навколишнє середовище.
Відповідно до цього й розробляти технології складування й зберігання відходів,
оцінювати можливості їх знешкодження та нейтралізації [24-25].
2.5 Рекомендації щодо зменшення техногенного впливу на довкілля в
Черкаській області
З метою охорони атмосферного повітря та клімату підприємствами у 2019
році виконано 407 природоохоронних заходів, що на 18,4 % менше ніж у 2018 році.
В той же час, загальний обсяг витрат за кошторисною вартістю у 2019 році склав
1849,8 млн грн, що на 46% більше ніж у 2018 році.
Зменшення викидів забруднюючих речовин в повітря за захутпісля
впровадження повітроохоронних заходів склало 80,6 тис.т, що на 30,8% більше ніж
у попередньому році. Основними заходами, були є:
- удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види
палива та сировину);
- будівництво та введення в дію нових газоочисних установок та споруд;
- збільшення частки існуючих очисних установок (включаючи їх
модернізацію, реконструкцію і ремонт;
- ліквідація джерел забруднення;
За даними Державної служби статистики України, фактичні витрати на
охорону атмосферного повітря і розв’язання проблем зміни клімату у 2018 році
складали 3827,7 млн грн або 18,8% від загального обсягу витрат на охорону
навколишнього природного середовища. Ці кошти були спрямовані не лише на
виконання повітряохоронних заходів, але й на здійснення аналітичних вимірів,
46
контролю, лабораторних досліджень та інші витрати, пов`язані з охороною
атмосферного повітря. Із усіх витрат 63,0 % це капітальні витрати, 37,0 % - поточні
витрати
Національним Планом дій, розробленим до стратегії державної екологічної
політики, передбачено запровадження в Україні інтегрованого управління водними
ресурсами. Інтегроване управління водними ресурсами визначається як процес, що
сприяє узгодженому використанню і управлінню водними, земельними і іншими
ресурсами у взаємозв’язку з потребами усіх водокористувачів з метою досягнення
соціально-економічного благополуччя на справедливій основі без заподіяння
збитків стійкості життєвоважливим екосистемам.
Крім того, передбачено заходи, які будуть вирішуватись шляхом системної
реалізації державної політики щодо сталого інноваційно-інвестиційного розвитку
водного господарства та нагальних проблем, які стосуються першочергових
заходів екологічного оздоровлення та відновлення екосистем, і в першу чергу
Дніпра як основної водної артерії України, забезпечення екологічно безпечних
умов життєдіяльності населення.
У 2019 році продовжувалась робота з удосконалення законодавчої та
нормативно-правової бази з питань охорони, використання та відтворення водних
ресурсів.
Охорона водного середовища та раціональне використання водних ресурсів
реалізуються за допомогою наступних заходів:
- проектування та будівництво нових колекторів (промислових стоків,
шахтних вод, госпобутових стоків);
- організація герметичної виробничої, госпобутової і зливової каналізації на
проммайданчиках підприємств;
- проведення робіт з будівництва та реконструкції систем водопостачання,
удосконалення технології підготовки питної води;
- розширення та реконструкція каналізаційних очисних споруд;
- дотримання існуючих водоохоронних зон та прибережно-захисних смуг
47
річок, озеленення територій долин річок; розробка нових водоохоронних зон річок
та інших водних об'єктів;
- розчистка річок та водойм;
- заходи із захисту від підтоплення, у тому числі спорудження дренажних
мереж;
- спорудження ефективних дренажних споруд, що забезпечують повне
перехоплення фільтраційних вод та їх повернення до системи оборотного
водопостачання;
- створення протифільтраційних екранів на нових картах хвостосховищ;
- реконструкція систем очищення дренажних вод;
- забезпечення режиму гідрозахисту закритих шахт;
- проведення моніторингу за комплексом режимних спостережень за
підземними та поверхневими водами в межах впливу кар'єрів, підземних гірничих
робіт та хвостосховищ;
- модернізація системи зливових вод з території міст та промислових
підприємств;
- впровадження найменш водоємних технологій, застосування оборотних
систем водопостачання;
- використання дренажних, кар'єрних і шахтних вод в технологічних цілях,
що дозволяє економити питну воду і частково утилізувати ці стоки;
- вирішення питання утилізації шахтних вод та розробка оптимальних
методів їх опріснення; вирішення також питання утилізації солей, що утворюються
при опрісненні;
- розробка проектів гранично допустимого скидання стічних вод і
спеціальних регламентів скидання шахтних (кар'єрних) вод у поверхневі водойми;
- розробка заходів щодо попередження та локалізації аварійних ситуацій,
зокрема, прориву дамб хвостосховищ;
- організація мережі спостережних свердловин та інших заходів по
гідрогеологічному та гідрологічного моніторингу.
48
Забруднення водних об'єктів зумовлене скиданням в них неочищених
стічних вод. Основними забруднювачами водних об'єктів чорної металургії є
виробничі цехи, що використовують воду в своєму технологічному процесі.
Заходи щодо поліпшення стану водних ресурсів:
організація «чистих» і «брудних» оборотних циклів водопостачання;
використання води, що поступає на завод на виробничі потреби по
оборотній схемі, яка забезпечує її багатократне повторне використання;
виключення організованого «продування» оборотних систем
водопостачання (за рахунок використання підготовленої води для підживлення
оборотних систем і стабілізаційної обробки оборотної води);
виключення засолених стоків після підготовки води (за рахунок їх
утилізації, наприклад випаровування);
пристрій очисних споруд перед випуском у водоймища з очищенням стоків
до вимог якості води водних об'єктів рибогосподарського призначення;
розробка вимог до нормативів якості води водних об'єктів
рибогосподарського значення, зокрема нормативи гранично допустимих
концентрацій шкідливих речовин у водах водних об'єктів рибогосподарського
значення;
підсилення заходів щодо дотримання законів;
розвиток у кожної людини «екологічної свідомості».
Незважаючи на цілу низку діючих у потоному році нормативно-правових
актів та економічних інструментів, проблема відходів залишалась досить гострою
через прогресуючий характер накопичення відходів; недосконалість організації
знешкодження та зберігання небезпечних відходів та відповідної інфраструктури;
збільшення техногенно-екологічних ризиків, пов’язаних з об’єктами накопиченням
відходів;загострення проблеми виділення земель для розміщення звалищ
побутових відходів та ін. Така ситуація говорить про недостатньо ефективне
державне управління у сфері поводження з відходами та необхідність термінового
49
вирішення проблеми відходів.
Міністерством екології та природних ресурсів України було розроблено
проект Загальнодержавної програми поводження з відходами, якою передбачалось
виконання заходів, визначених Концепцією та Указом Президента, однак Програма
так і не була прийнята. Хоча намічені заходи значною мірою сприяли б вирішенню
проблеми відходів. Це також говорить про недостатню ефективність державного
регулювання та необхідність його удосконалення.
Удосконалювання державного регулювання має здійснюватись шляхом
розвитку механізмів державного керування, координації й контролю, у тому числі
законодавчого визначення повноважень і відповідальності центральних органів
державної влади, регіональних органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, органів керування об’єктами інфраструктури, а також розвиток
механізмів їх взаємодії; визначення необхідних обсягів і джерел фінансових
ресурсів (бюджетне й позабюджетних), їх залучення на реалізацію програм, планів
і заходів. При цьому має забезпечуватись раціональне співвідношення державного
регулювання й ринкових механізмів, мір прямого й непрямого стимулювання
розвитку вторинного ресурсокористування, включаючи цільові бюджетні
субвенції, субсидії, кредити, податкові звільнення, пільги й інші преференції.
50
ВИСНОВКИ
Визначення екологічних проблем регіону побудоване на оцінюванні
геоекологічної ситуації області з використанням соціально-економічних,
статистичних показників (обсяги викидів, скидів), показників стану водного та
повітряного середовищ, зокрема, нормативів якості водних ресурсів, атмосферного
повітря; нормативів скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти, просторових та
часових масштабів прояву негативних процесів.
Потужний промисловий розвиток, характерний для сучасності призвів до
значних антропогенних порушень і техногенних навантажень на об’єкти довкілля
і, як наслідок, до зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій різного
характеру.
Екологічна ситуація тут є досить гострою. Аналіз параметрів стану
навколишнього природного середовища дозволяє виокремити наступні екологічні
проблеми регіону:
забруднення водних ресурсів скидами стічних вод промислових підприємств
та комунальних господарств внаслідок відсутності чи неефективної роботи
очисних споруд.
зберігання непридатних, невідомих та заборонених до використання
хімічних засобів захисту рослин на території сільськогосподарських підприємств
області.
забруднення атмосферного повітря м. Черкаси викидами промислових
підприємств (перевищення середньорічних гранично-допустимих концентрацій по
аміаку в 1,5 рази та по формальдегіду у 2 рази).
Область розташована в центрі України і займає вигідне географічне
положення. Більшість великих промислових підприємств області, а також ряд міст
(Черкаси, Сміла, Канів, Золотоноша) знаходяться недалеко від Дніпра. Таке
розташування має свій вплив на якість поверхневих вод.
51
Основними причинами такої ситуації є незадовільний санітарно – технічний
стан водогінних і каналізаційних мереж, капітальні ремонти яких практично не
проводяться через відсутність ефективного власника, спеціалізованих служб
експлуатації водопровідно-каналізаційного господарства, виробничого
лабораторного контролю якості води, тощо.
Для покращення стану водних ресурсів та вирішення питання щодо
зменшення скиду забруднюючих речовин у водні об’єкти області, суб’єктами
господарювання при отриманні дозволів на спеціальне водокористування
розробляються заходи по охороні і раціональному використанню вод.
Важливим залишається питання потрапляння ресурсоцінних відходів на
полігони та сміттєзвалища ТПВ. Попереднє сортування відходів перед видаленням
на звалища та впровадження роздільного збирання вторинних компонентів ТПВ
дасть можливість зменшити обсяги розміщення побутових відходів на полігонах
та сміттєзвалищах. Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з
відходами на території регіону впроваджені технології перероблення та
знешкодження відходів.
Впровадження новітніх технологій, пов'язаних з економією палива,
встановлення на підприємствах високоефективного очисного обладнання
дозволить зберегти та відновити природний стан атмосферного повітря та
створити сприятливі умови для життєдіяльності населення.
.
52
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Промисловість і промислова політика України 2014: актуальні тренди,
виклики, можливості: наук.-аналіт. доповідь / О.І. Амоша, В.П.
Вишневський, Л.О. Збаразська та ін.; за заг. ред. В.П. Вишневського; НАН
Украї ни, Ін-т економіки промисловості. – Донецьк, 2014. – 200 с.;
2. Огляд про стан забруднення навколишнього природнього середовища на
території України за даними спостережень гідрометеорологічних організацій
у 2014 році [Електронний ресурс]/ Центральна геофізична обсерваторія. —
Режим доступу: http://www.cgo.kiev.ua;
3. Єфремов, І. С. Проблеми поводження з твердими побутовими відходами
[Текст]: зб. наук. стат. / І. С. Єфремов, С. В. Марчук // IV-й всеукраїнський
з’їзд екологів з міжнародною участю (Екологія/Ecology-2013). – Вінниця:
Видавництво-друкарня ДІЛО, 2013. – С. 31–33;
4. Державна Програма поводження з твердими побутовими відходами:
Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.04 р., № 265;
5. Тетиор А.Н. Городская экология / Александр Никаноровия Тетиор //
учебн.пособие.- 3-е изд. – М. : Издательский центр «Академия», 2008. –с. 32;
6. Проблеми екологізації промислового виробництва: (текст) [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://portfinance.ru;
7. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. посібник. —
К.: Заповіт, 1996. — 352 с.;
8. Новицька Л.Л. Промислова екологія: [Електронний ресурс]/ Режим доступу:
http://lubbook.net/;
9. Регіональна доповідь про стан навколишнього природнього середовища в
Черкаській області у 2014 році/ Департамент екології та природних ресурсів
Черкаської області. – 2014 р. – 271 с.;
10. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля,
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
53
Затверджено Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року №
188/98-ВР. – К.: Відділ оперативного друку УкрНДІССІ, 1999. – 92 с.;
11. Сляднев В.А., Бент О.И., Беседа Н.И. Социально-экологические проблемы
ресурсозбережения в угледобывающих районах Украины // Экотехнологии и
ресурсосбережение. – 1996. – С. 20 - 23;
12. Франчук, Григорій Михайлович. Урбоекологія і техноекологія : підручник /
Григорій Франчук, Олександр Запорожець, Галина Архіпова ; М-во освіти і
науки, молоді та спорту України, Нац. авіаційний ун-т. - К. : НАУ-друк, 2011.
- 494 с. : табл., іл. - Бібліогр.: с. 468-471;
13. Сальваровський К. М. Географія Черкаської області, Черкаси, 2010. - 32 с.;
14. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. –
Дніпропетровськ: “Центр економічної освіти,”, 2001. – С. 291;
15. Данилишин Б.М. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України.
– К., 1999. – С. 716;
16. Савченко О.Ф. Економіко-управлінські проблеми охорони навколишнього
природного середовища на підприємствах України: Теоорія, методологія,
практика // Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 2001. – С. 247;
17. Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля:
Підручник. — К.: Видавничий центр «Академія», 2006. — 360 с.
18. Офіційний сайт Міністерства екології та природних ресурсів. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua;
19. Водний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, №
24, ст.189);
20. Андрейцев Д.Ф. Технічні та економічні проблеми вторинної переробки та
використання полімерних матеріалів. /Д.Ф. Андрейцев, Т.Є. Артем’єва, С.А.
Вільніц. – М.: 2002. – С. 83;
21. Довкілля України за 2018 рік. Статистичний збірник. Державна служба
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http
//www.ukrstat.gov.ua/.
54
22. Якість води. Показники якості води. [Електронний ресурс] – Режим доступу
до ресурсу: https://studfiles.net/preview/5591485/page:4/
23. Екологічний паспорт Черкаської області 2019 р. – Черкаси, 2020.
24. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Черкаській області у 2019 році. – Черкаси, 2020.
25. Статистичний щорічник Черкаської області за 2018 рік / За редакцією В.П.
Приймак. – Черкаси, 2018. – 420 с.
55
ДОДАТКИ
56
ДОДАТОК А
Апробація роботи
1. Прудка В.А., Ящук Л.Б. Моніторинг якості атмосферного повітря в
Черкаській області. // Збірник тез доповідей студентської науково-практичної
конференції ЧДТУ : 19-22 квітня 2021 р. [Електронний ресурс] / [ упоряд. Мельник
І.В.] ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. Технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ,
2021. – с. 25.