Репозиторій ЧДТУ

Міністерство освіти і науки України 
Черкаський державний технологічний університет 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра філософських і політичних наук 
 
Допущено до захисту 
Завідувач кафедри ФІПН 
_____________ Бойко А.І. 
«___»__________ 2019 р. 
 
УДК 328.185:351.9:343.353 
Півненко Володимир 
Юрійович 
МЕХАНІЗМ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ, ПОЛІТИЧНИМ МАНІПУЛЯЦІЯМ 
ТА НЕЛЕГАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ 
ЛІБЕРТАРІАНСТВА 
 
Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього ступеня магістра 
Спеціальність: 033 Філософія 
 
 
 
Науковий керівник: 
Кожем’якіна Оксана Миколаївна 
Кандидат філософських наук 
 
 
 
Черкаси 2019 
2 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 3 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ 7 
І ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ 
1.1. Історичне підґрунтя та еволюція поглядів на корупцію, 7 
нелегальну діяльність та маніпуляцію 
1.2. Теоретичні аспекти особливостей існування і 17 
функціонування корупції, нелегальної діяльності та маніпуляції 
Висновок до розділу  37 
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ДІЄВОСТІ ЛІБЕРТАРІАНСЬКИХ 38 
ПРИНЦИПІВ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА 
2.1. Погляди на суспільне буття та індивіда у філософії 38 
лібертаріанства 
2.2. Шляхи вирішення проблематики через впровадження 57 
лібертаріанських ідей (на прикладі США) 
2.3. Перспективи реалізації лібертаріанських ідей в Україні 66 
Висновки до розділу 76 
ВИСНОВКИ 78 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 81 
ДОДАТКИ 85 
 
  
3 
 
ВСТУП 
Актуальність теми дослідження зумовлена декількома факторами. В 
першу чергу, звичайно ж, посиленням таких негативних суспільно-політичних 
явищ, як корупція, нелегальна діяльність та політична маніпуляція. В своїй 
сукупності зазначені проблеми утворюють міцний взаємозв’язок, розірвати 
який досить складно, а часто і взагалі неможливо. Існує думка, що 
проблематика корупції є частиною людської природи, проте це твердження 
хибне в корені. Явище насамперед пов’язане зі свідомим людським вибором, 
а не з людською сутністю. Вплив на свідомість, в свою чергу, є метою 
політичної маніпуляції. Нелегальна діяльність, в більшій мірі, є наслідком 
такої маніпуляції, а також сформованих соціокультурних та традиційних 
цінностей. 
Поглиблення проблеми в умовах політичної нестабільності, складної 
економічної ситуації, кризи ідей етатизму, діджиталізації, глобально-
глокальних змін призводить до зневіри в інститутах влади та суспільства; 
пошуку альтернативних шляхів існування та розвитку окремого індивіда; 
трансформації означених соціально-небезпечних явищ. 
Іншим вагомим фактором є посилення попиту на ліберативні ідеї та 
зростання пропозиції на них в нашому суспільно-політичному житті. В 
сукупності зі складністю ідеологічних напрямків, а також неоднозначним 
відношенням до традицій, державного апарату та спрямованості людської 
діяльності в цілому, ми отримуємо несприйняття лібертаріанства як ідеології, 
що в людській свідомості дуже сильно наближена до анархістичних проявів 
розуміння свободи. Окремо виникає і питання розуміння концепцій свободи, 
відповідальності, усвідомленості, а також неспроможність на даному етапі 
об’єктивної  оцінки перелічених концепцій. Звідси виникає деградація 
індивідуальна та колективна, що в подальшому впливає і на функціонування 
інститутів держави та громадянського суспільства. 
Об’єкт дослідження: соціальні явища корупції, нелегальної діяльності, 
політичної маніпуляції в контексті ліберативної культури. 
4 
 
Предмет дослідження: філософсько-політичне підґрунтя 
лібертаріанства та основні ліберативні підходи до вирішення проблематики 
корупції, політичної маніпуляції та нелегальної діяльності. 
Мета: визначити механізм протидії корупції, нелегальній діяльності та 
політичній маніпуляції в контексті концепції лібертаріанства. 
Поставлена мета вимагає розв’язання наступних завдань: 
- розглянути історичні аспекти становлення та еволюції корупції, 
нелегальної діяльності та політичної маніпуляції; 
- проаналізувати та виокремити основні підходи до розуміння 
зазначених понять, розглянути їх різновиди та класифікацію; 
- розкрити взаємозв’язок між зазначеними проблемами, виявити 
причини їх появи та проаналізувати тенденції розвитку; 
- з’ясувати ключові відмінності між лібертаріанством та 
лібералізмом,  а також різними течіями ліберативної філософії; 
- здійснити класифікацію лібертаріанських ідей, звертаючи увагу на 
провідні ліберативні цінності; 
- виявити механізми протидії зазначеній проблематиці відповідно 
до лібертаріанських уявлень; 
- провести та проаналізувати власне соціологічне опитування 
стосовно перспектив впровадження лібертаріанських ідей в 
Україні. 
Методи дослідження: з огляду на багатоаспектність дослідження, в 
роботі застосовано системний та міждисциплінарний підходи, що уможливило 
різнобічний аналіз проблематики протидії визначеним явищам. Системний 
підхід із застосуванням аналітичного методу (в тому числі 
інтерпретаційного та компаративного аналізу) було застосовано для 
виявлення системних дисфункціональних ефектів досліджуваних явищ, а 
також виокремлення ключових відмінностей між ліберативними теоріями.  
Завдяки історико-логічному та порівняльно-історичному методам було 
окреслено ґенезу провідних ліберативних ідей та виявлено ключові аспекти 
5 
 
становлення і еволюції корупції, нелегальної діяльності та політичної 
маніпуляції. Аксіологічний підхід було застосовано для виокремлення 
ціннісного підґрунтя ліберативної філософії, втому числі, для обґрунтування 
різних підходів до розуміння свободи та інших ліберативних цінностей. Задля 
визначення перспектив впровадження лібертаріанських ідей було застосовано 
метод соціологічного опитування, а також кількісні методи для аналізу 
отриманих результатів. Кореляційний підхід було застосовано для 
знаходження взаємозв’язків між досліджуваними індексними показниками 
економічної свободи та свободи преси. 
Джерельну базу дослідження склали насамперед роботи таких 
політичних філософів, як М. Ротбард, Р. Нозік, А. Ренд, С. Конкін, C. 
Башлаков, В. Золотарев, В. Хохлов а також філософські праці Д. Локка, А. 
Сміта, Вольтера, Ж.Ж. Руссо, Монтеск’є, Д. Бергланда, І. Берліна, Е. Фрома, 
Д. Боуза, Н. Мак’явеллі, Цицерона, Арістотеля, Конфуція, О. Конта, Г. 
Спенсера, Б. Мілля тощо. 
Теоретичне значення роботи полягає у розробці комплексного підходу 
до аналізу проблем моральної регуляції соціальних взаємин на основі 
лібертаріанських ідей, а також напрацювання на цій основі ключових 
принципів для поширення соціальних практик протидії означеним негативним 
явищам, насамперед, в структурах сильного громадянського суспільства.  
Практичне значення дослідження полягає в можливості використання 
загальних результатів дослідження або окремих його положень для розробки 
ефективних механізмів подолання проблематики в реаліях України. 
Апробація результатів дослідження: Результати роботи було 
апробовано шляхом обговорення основних положень на дискусійних 
майданчиках V і VI Філософського Форуму та філософського клубу «Центр 
сучасної філософської та політичної освіти», публікації тез доповідей в 
збірниках «Соціальні та гуманітарні технології: філософсько-освітній аспект», 
«Збірник тез доповідей студентської науково-практичної конференції 
студентів ЧДТУ 15-18 квітня 2019» та постерній сесії. 
6 
 
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів з 
висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел та 
додатків. Загальний обсяг роботи – 105 сторінок, з них основного тексту 81 
стор., перелік використаних джерел становить 50 позицій. 
Ключові терміни: «Корупція», «нелегальна діяльність», «маніпуляція», 
«лібертаріанство», «комунітаризм», «свобода», «відповідальність», «тіньова 
економіка», «етатизм», «власність», «приватна власність», «лібералізм». 
  
7 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І 
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ 
 
1.1. Історичне підґрунтя та еволюція поглядів на корупцію, нелегальну 
діяльність та маніпуляцію 
 
Насамперед варто зазначити, що обрані в якості предмету дослідження 
проблемні питання корупції, нелегальної діяльності та маніпуляції викликали 
наш науковий інтерес саме внаслідок потужного культурного підґрунтя 
моральних практик прийнятності/неприйнятності цих соціальних явищ, 
розкриваючи низку важливих для політичної філософії запитальних інтенцій 
щодо співвідношення приватних інтересів і спільного блага, права на 
власність та природних прав, внутрішніх та зовнішніх чинників соціального 
порядку, свободи та вільного ринку тощо. 
Важливим для розуміння особливостей корупційних злочинів, 
нелегальної діяльності та політичної маніпуляції є аналіз чинників розвитку 
цих видів соціально небезпечної діяльності в історичному розрізі. 
Так, перші задокументовані згадки про корупцію датуються ще 2800 
роками до н.е. в Ассирії та Вавилоні на глиняних табличках, де йшлось про 
свавілля та підкупність урядовців. Проте значним кроком у боротьбі та 
визнанні корупції злочином зробив Вавилонський Цар Хаммурапі (1792-1750 
рр. до н.е.) у своєму Зводі законів. Так, окрім іншого, передбачено 
відповідальність не лише рядових громадян та ремісників, а й суддів і 
чиновників, які змінюють постанови і рішення по справі (п.5 Законів) [26]. 
В IV-ст. до н.е. в Стародавній Індії громадський та державний діяч 
Каутілья в своєму трактаті «Артхашастра» зазначає, що ««майно царя не може 
не бути, принаймні в малих розмірах, не привласнене особами, що відають цим 
майном», що підштовхує до невтішних висновків у розумінні природи 
корупції та її взаємозв’язках з політичною стороною існування суспільства. В 
Стародавній Греції такі згадки датуються IV-V ст. до н.е., де спочатку це 
8 
 
явище мало здебільшого побутовий характер, а пізніше йому приписувалась 
аморальна поведінка та окремі правопорушення, що підлягали покаранню 
після судового розгляду [44]. Перше використання терміну в філософсько-
політичній площині належить давньогрецькому мислителю та вченому 
Аристотелю. Він визначав корупцію як неправильну, зіпсовану, тиранічну 
форму монархії. У своїй праці «Політика» (Книга ІІ, гл. 6, пп. 14, 18) 
Аристотель згадує, зокрема, і про підкупи намісників та військових керівників 
в Давній Спарті, хоча в цілому громадяни Спарти характеризуються як особи 
далекі від особистого збагачення, помірковані в власних бажаннях [18]. 
Вагомим вважається вплив Марка Тулія Цицерона, давньоримського 
політичного та громадського діяча, філософа та оратора на викриття 
корупційних проявів серед чиновників та інших представників 
бюрократичного апарату у Римській республіці. Так у 75 році до н.е. він 
виступив з промовою проти намісника Сицилії, що був звинувачений у 
вимаганні, здобуті неправомірної вигоди та привласнені предметів культурної 
та творчої цінності. Будучи найвідомішим адвокатом Рима, до якого 
звертались по допомогу і претори, і звичайні громадяни, він зміг привернути 
увагу до проблематики корупції своїми промовами проти намісника Сицилії, 
Гая Верреса."Він [Гай Веррес] буде дуже задоволений, якщо прибутки 
першого року йому вдасться повернути на свою користь; прибутки другого 
року він передасть своїм покровителям і захисникам; прибутки третього року, 
найвигіднішого, що обіцяє найбільшу вигоду, він повністю збереже для 
суддів..., за словами чужоземних народів, вони ще можуть задовольнити 
зажерливість найжадібнішої людини, але оплатити перемогу винного вони не 
в змозі" [39]. 
Проте не тільки державні діячі, а й імператори виступали проти 
корупційних злочинів серед представників бюрократичного апарату. Одним з 
таких був і Цезар Гай із Юліїв, державний, політичний та військовий діяч часів 
Республіки та Імперії. Так за наказом Цезаря було запроваджене суворе 
покарання за спробу підкупу посадовців та за хабарництво з числа посадовців. 
9 
 
Проте не зважаючи на едикти та заборони стосовно підкупу посадовців та 
громадян, корупція в Імперії зростала небувалими розмірами, оскільки 
зберігалась традиція виборів на державні посади. Відтак рядові громадяни 
вважали суми підкупів від кандидатів на посади однією із форм отримання 
законних прибутків.  
Постійне розширення Імперії створювало все більший апарат державних 
службовців та посадовців. Підкупи серед виборців стали нормальною 
практикою для отримання тієї чи іншої посади. Найбільш перспективними 
політиками можна було вважати полководців та командуючих римських 
легіонів, оскілки в віддалених куточках імперії вони отримували необмежену 
владу, а відповідно і можливості для збагачення, власного та приближених до 
них осіб. Посади вважались однією із форм власності та таким собі «активом», 
що в подальшому міг суттєво збагатити посадовця. Така модель розвитку не 
пішла на користь імперії, що в результаті і стало однією із причин розпаду 
Римської імперії. 
В часи Античності основними формами протидії та попередження 
корупції були колективна мораль та суспільний контроль. Розгалуженість 
бюрократичного апарату та неспроможність центральних органів влади 
контролювати та притягнути до відповідальності винних в подальшому стало 
причиною розробки антикорупційних заходів, що були направлені на 
обмеження прав та можливостей чиновників у наданні прихованих послух та 
здійсненні ряду махінацій, що були пов’язані з владними повноваженням. Про 
хабарництво згадується і в Законах дванадцяти таблиць (V ст. до н.е.), де 
передбачалось покарання за корупційні діяння. Окрім Таблиць існували і інші 
джерела права, що встановлювали спеціальні норми та відповідальність за 
діяння пов’язанні з використанням посадового становища чи хабарництвом. 
Конфуцій, філософ часів Царства Лу (Китай), говорив про важливість 
чеснот, пов’язаних з добротою та турботою про рідних і не тільки, та вважав 
їх чи не найголовнішими, проте разом з тим зазначав також, що буквальне 
слідування чеснотам може довести до зловживань. Особливо це стосувалось 
10 
 
чиновників, які могли зловживати спільними благами, приймаючи рішення, 
здебільшого, на користь власних родин та для досягнення максимальних 
вигод, що могла б використовувати сім’я [50]. 
В Середні віки, в умовах повного зосередження виконавчої, 
законодавчої та судової влади в руках феодалів (королі, герцоги, графи, 
барони) або уповноважених представників церкви (єпископи, архієпископи та 
інші) місце мали постійні прояви корупції. Так, менш впливові представники 
феодалів, міщан або церковників використовували становище для власного 
збагачення. Хоча корупція досягала і найвищих ланок світської та церковної 
влади. Так за певну суму можна було перетягнути на власний бік графів та 
герцогів (війни за Бургундський та Саксонський спадок) або ж отримати 
дозвіл Папи на вторгнення чи покорення цілих країн та народів (Нормандське 
вторгнення в Англію, Священні війни проти слов’ян та інше). Єпископів того 
часу характеризували «ловцями грошей, а не душі, які мають тисячу хитрощів 
аби спустошити кишені бідняків». Хоча на той момент офіційна церква 
активно виступала проти корупції. Священні писання головних релігій світу, 
як «закони Божі», визначали корупцію як гріховне діяння. Хоч і форма 
покарання за такі проступки різнилась, але офіційно вони засуджувались. Як 
приклад: «І не поїдайте вашого майна марно і не віддавайте його суддям, щоб 
з’їсти частину майна людей злочинно, якщо ви про таке знаєте» [32]; «Дарів 
не приймай, бо дари сліпими роблять зрячих і припиняють справу правих» 
[19]. 
В Новий час вважалось, що корупція «зростає із зневаги до всіх законів». 
Панувала думка про те, що «люди, що пишаються власним багатством, 
сміливо вчиняють злодіяння в надії на те, що вдасться уникнути кари шляхом 
підкупу мужів державних юстицій, визнання невинності у злодіяннях за кошти 
чи інші винагороди». До таких людей відносились всі ті, «хто має відомих 
людей, що набули собі репутацію чи впливових родичів», що могли вдатися 
до порушення норм, принципів та законів, сподіваючись різними шляхами та 
11 
 
методами тиску на офіційну владу отримати лояльніше та поблажливіше 
відношення. 
З початком Відродження корупція мала по-особливому значиме місце. В 
республіках, феодальних чи теократичних ладах більшість політичних, 
судових чи виконавчих рішень здійснювалось шляхом підкупу, шантажу, 
залякування, вбивств, маніпуляцій чи інших незаконних форм тиску на 
посадових осіб чи народні маси або ж з дозволу неформальних лідерів таких 
ладів. Нікколо Мак’явеллі у своїй праці «Державець» описує особливості 
управління, існування  та виживання правителя в різних умовах, при різних 
обставинах, з різними соціально-політичними елементами. Проте основною 
думкою праці є твердження, що для досягнення могутності держави та 
можливості безпечного життя самого керівника  можуть використовуватися 
всі методи та засоби. Особливе місце ця праця віднайшла в ХХ та ХІХ ст.. 
Принципи, що були описані близько 500 років тому, активно діють і зараз. 
Разом з іншим мислитель радить проявляти правителю розум та бережливість 
в сфері державних витрат «аби не обдирати підданих, мати засоби на оборону, 
не збідніти, не викликати презирства»[19]. Зневагу до Католицької церкви, а в 
подальшому, і її розколу принесли «прощення гріхів за гроші» - індульгенції, 
що були впроваджені Папою Левом Х (з роду Медічі) для наповнення майже 
пустої Папської скарбниці, в зв’язку з надто розкішним способом життя Папи 
[38]. 
Томас Гоббс надає особливого значення принципу невідтворності 
покарань, в першу чергу за службові зловживання в його праці «Левіафан». 
«Одне і те саме протизаконне діяння є більшим злочином, коли воно походить 
з того, що особа, покладаючись на свою силу, багатство і друзів, опирається 
виконавцям закону, і меншим - коли воно походить від бажання не бути 
викритим або врятуватись втечею. Бо надія на уникнення покарання шляхом 
сили є тим коренем, з якого походить презирство до всіх законів» [20].  
Починаючи з ХХ ст. трактування корупції та її причин змінюється. Так, 
з аморальності та гріховності людської природи вона набуває нового бачення 
12 
 
у відносинах між приватним сектором та державою. Сприйняття корупції в тій 
чи іншій країні різниться і залежить від можливості швидкого прийняття 
рішень, швидкості суспільних змін та перетворень, а також позицій 
формальних та неформальних еліт. З 20-30 рр. ХХ ст. корупція стає одним із 
найпотужніших інструментів в руках організованої злочинності. Таким чином 
в США «розквітає» італо-американська організована злочинність, що в 
подальшому контролює і політичну владу в країні через взаємопов’язаних 
сенаторів та конгресменів. До 1951 року «мафія» утримувала і судову владу, 
поки не почались масштабні розслідування організованих кримінальних груп 
федеральними органами [6]. 
В свою чергу в Радянському Союзі заперечувалось саме існування 
корупції для підтримання зовнішньополітичного «іміджу». Використання 
терміну почалось лише наприкінці 1980-х років. До того моменту визнавались 
поодинокі випадки деяких форм корупції, як то зловживання посадовим або 
службовим становищем чи хабарництво . На думку А.С. Нересяна, «корупція 
та суміжні з нею явища (хабарництво, зловживання владою) не є абсолютно 
новими явищами в сучасному світі. Зокрема, якщо до середини минулого 
століття корупція і службова злочинність асоціювались виключно з публічною 
сферою, то останнім часом все більшої актуальності набуває корупція в 
приватній сфері, зокрема у транснаціональних корпораціях» [43]. 
З початку формування державних утворень та економічних зв’язків між 
суб’єктами господарювання, як в середині державних утворень, так і за їх 
межами існувала і «тіньова» економіка, що на той момент не була чимось 
надприродним. 
Вважається, що регулювання людської діяльності зі сторони держави 
виникли в часи Шумеру або раніше. Через низку причин, а також через 
недосконалість регулюючої функції держави завжди знаходились, 
знаходяться, а також будуть знаходитися ті, хто буде уникати регулювання 
своєї діяльності з метою отримання доходу, власного збагачення або інших 
морально-етичних, релігійних причин. Так в свою чергу здійснювали 
13 
 
«кілерську» та рекетирську діяльність туги на території Індії та гашашини 
(асасини) на території Ірану, Сирії, Лівану. Хоча на той момент вона і носила 
виключно територіальний характер і існувала там, де її не могла дістати «рука» 
закону, в обличчі сюзеренів та їх васалів, більш різносторонній характер 
тіньова економіка отримала з розвитком технологій та суспільства. 
Економіку часів Ксенофонта, Платона, Арістотеля поділяли на 
добросовісну та недобросовісну, враховуючи загальноприйняті соціально-
етичні норми поведінки у суспільстві та релігійні представлення того часу. 
Варто зауважити, що попри вищенаведене, міста-держави Давньої Греції, так 
чи інакше, здійснювали на сьогоднішній момент заборонені види економічної 
діяльності, а саме – работоргівлю.  
Хоч найбільший розвиток піратства припав на XVI-XVIII століття, в 
період, коли найбільші європейські держави (Іспанія, Англія (з XVIII ст. 
Британія), Франція) розширювали свій вплив на нових, не досліджених та не 
завойованих землях досі, піратство було відоме з незапам’ятних часів. 
Починаючи з держави фінікійців, пірати ставали чи не найбільшою 
небезпекою на морських торгових шляхах Середземномор’я. Загострення 
конфлікту між Китаєм (тоді династія Мін) та Кореєю з однієї сторони, та 
Японією з іншої сторони викликало разом з тим субсидування каперів з 
японської сторони, що перекривали торгівлю для її супротивників. Піратство 
в період з XIV по XVIII століття було розповсюджене на територіях 
Карибського, Середземного, Японського, Жовтого морів; Перської затоки; 
Атлантичного, Індійського та в окремих випадках Тихого океану, а саме 
поблизу головних торгових та транспортних шляхів.  
В свою чергу разом із розширенням територіальних володінь, 
розширювались і інші можливості. Бажані для європейців потоки прянощів, 
чаю, шкір та кісток екзотичних тварин, тютюну, дорогоцінних каменів та 
золота сильно приваблювали не лише піратів, які здійснювали свою діяльність 
виключно насильницьким шляхом. Поставала і інша проблема – 
контрабандисти. Європейські держави, що на той момент, фактично, 
14 
 
контролювали весь інший світ, вводили дуже жорстке законодавство проти 
контрабандистів. Проте, незважаючи на те, контрабанда процвітала. Часто 
вона спонсорувалась ворогуючими торговими кампаніями, аби збільшити свій 
вплив та прибутку в певному регіоні. Які б заходи не вводились властями та 
контрабандисти часто провозили свої товари через головні порти, даючи 
хабарі сторожі та портовій адміністрації. 
Як вже можна зрозуміти із вищезазначеного, історію розвитку тіньової 
економіки можна поділити на доіндустріальну та постіндустріальну, а також 
окремо можна виділити новітню. 
Ще одним «стовпом», що до сьогодні забезпечує високий дохід для 
багатьох злочинних угрупувань та одноосібних злочинців, є проституція, 
точніше, організована її діяльність. В багатьох країнах світу проституція не є 
кримінальним злочином, як і в прикладі з Україною, де в 2006 році відповідну 
статтю було усунуто з Кримінального кодексу, при цьому посиливши 
відповідальність за торгівлю людьми. Проте, на даний час залишається 
адміністративна відповідальність і передбачає штраф до 15 неоподаткованих 
мінімумів [29]. 
Однією раніше легальною, а зараз нелегальною сферою економіки є 
наркобізнес. Хоч в класифікацію наркотичних речовин і входить алкоголь та 
тютюн але щодо них заборона відсутня, проте введені обмеження чи не у всіх 
країнах світу. Опіум, через який було дві Опіумні війни між Британією та 
Китаєм був розмінною монетою в той момент, коли ціни на чай для 
Британської імперії підскочили в рази.  
Класифікація наркотичних речовин величезна, проте варто зауважити 
наступне. По-перше, більшість натуральних наркотичних речовин та 
продуктів їх виробництва користувалися попитом з давніх часів (канабіноїдні 
речовини, морфінові алкалоїди, листя коки, мескалін, який в свою чергу 
використовували індіанці в своїх ритуалах та інше). По-друге, до 60-80-х років 
XX століття більшість наркотичних речовин широко використовувались в 
побуті звичайних людей. Навіть назва Кока-коли походить від одного із 
15 
 
інгредієнтів – кокаїну. В свою чергу в кінці XIX на початку XX ст. навіть в 
дитячі сиропи від кашлю додавали безліч речовин, які наразі відносять до 
наркотичних. 
«Чорні ринки», звичайно, не є абсолютно прийнятною річчю в 
суспільстві, проте в періоди найбільших лих, а саме – війн, криз, повстань, 
саме звідти люди могли отримати продукти першої необхідності, зброю, як в 
часи нацистської окупації Європи, алкоголь та інше. Чорні ринки напряму 
пов’язані із контрабандистами та всіма особливостями їхньої діяльності. В 
свою чергу часто при продажі товару, особливо повстанцям чи навпаки, 
владним структурам, використовують такий спосіб обміну як бартер. А саме, 
партію вогнепальної зброї можуть обміняти на певну кількістю «кривавих» 
діамантів, іншого дорогоцінного каміння або ж на наркотичні речовини, як от 
кокаїн чи діетиламід лізергінову кислоту (ЛСД).  
Чи не кожна людина чула про Альфонсо Капоне, але не кожен знає, що 
саме він вважається засновником такого поняття, як «відмивання грошей». 
Сам термін «відмивання» пішов від способу легалізації цих грошей, а саме 
хімчисток, що почали з’являтися в 20-30-х роках минулого століття. Обрали 
хімчистки саме тому, що прослідкувати кількість клієнтів та виконаних 
операцій було майже неможливо, через готівковий розрахунок. Довгий час 
єдиним способом боротьби з відмиванням коштів було притягнення до 
відповідальності за несплату податків, поки в 1988 р. ООН не прийняла 
Віденську конвенцію, що була ратифіковна 140 країнами світу. Вона 
визначала «відмивання» грошей міжнародним злочином. 
Рекет, шантаж, підкупи, залякування основні інструменти в діяльності 
більшості злочинних угрупувань, як століття тому, так і зараз. На даний 
момент виділяють такі найбільші та найнебезпечніші злочинні угрупування: 
Mara Salvatrucha (MS-13), Crips, The Mungiki, Jamaican Posse, Сербська, 
Албанська, Російська та Ізраїльська мафіозні групування, Cosa Nostra, 
Колумбійські та Мексиканські наркокартелі, Якудза та Китайські тріади. 
16 
 
На сьогоднішній день більшість тіньових операцій можна здійснювати 
не виходячи з дому. Можливо це через розвиток ІТ-технологій, в тому числі 
завдяки мережі Internet. Засобами VPN-підключення, проксі-серверів та таких 
розробок, як Tor можна залишатися відносно анонімним в мережі. Також за 
допомогою останнього інструмента – браузера Tor, можливо переглядати та 
користуватися контентом, що прихований від звичайних користувачів мережі. 
Наприклад, законослухняний громадянин може знайти документи, книги, 
архіви та багато іншого. Терорист або представник кримінального світу може 
вільно замовити поставку партії зброї, вибухівки, наркотичних речовин; 
придбати банківські дані іншої людини, документи і, як би це жахливо не було, 
але і людей; замовити піцу або ліквідацію старого бізнес-партнера чи політика. 
Різні аморальні особистості таким чином можуть знайти дитячу порнографію, 
снаф-відео, форуми таких самих як вони. Більшість таких сайтів знаходиться 
в доменній зоні .onion. Одним із таких сайтів був і Шовковий шлях (англ. Silk 
Road). Це був «чорний ринок» сучасності і функціонував з лютого 2011 року, 
по жовтень 2013 року. Згідно з аналізом даних з 3 лютого 2012 року по 24 
липня 2012 року зібраними Ніколасом Крістіном з університету Карнегі-
Мелона, щорічно через «Шовковий шлях» проходило транзакцій на суму 
близько 15 мільйонів доларів [12]. 
Окремо слід розглянути процес становлення маніпуляції в історичному 
розрізі. Сам термін маніпуляція походить від латинського manus – рука  
(manipulus - жменя, від manus і ple - наповнювати). 
Розвиток маніпуляції, як явища, в звичному нам розумінні починається 
орієнтовно з VI століття до нашої ери і відносить нас до видатного китайського 
полководця та філософа Сунь Цзи та його трактату «Мистецтво війни». 
В свою чергу в Європі розвиток маніпулятивних теорій та знань 
припадає на добу Античності і здебільшого на молодших софістів. Новим 
поштовхом до розвитку маніпуляції стала праця Ніколло Ма’кявеллі 
«Державець», яка є актуальною і на сьогоднішній день. На нашу думку епоха 
17 
 
Відродження стала епохою небаченого розвитку маніпулятивних технологій, 
що є наслідком розвитку ідей гуманізму та свободи. 
Двома наступними етапами можна вважати другу половину XVIII 
століття з початком епохи Просвітництва та кінець XIX– початок XX століття 
з розквітом нових політичних ідеологій, таких як націоналізм, соціалізм, 
анархізм та інші. Саме софістика, ораторська майстерність та початок 
використання категорій «свій-чужий» дозволили всім нам відомим постатям 
зайняти ті місця, які вони зайняли. 
З підвищенням рівня грамотності населення тієї чи іншої країни 
підвищувалось залучення маніпулятивних концепцій в засобах передачі 
інформації, а з появою радіо та кінематографу маніпулятивні технології 
перейшли абсолютно на новий рівень, прикладом чого виступає Й. Геббельс, 
якого вважають одним із найкращих маніпуляторів та пропагандистів XX 
століття. 
 
1.2. Теоретичні аспекти особливостей існування і функціонування 
корупції, нелегальної діяльності та маніпуляції 
 
Насамперед варто зазначити, що в сучасному світі існує безліч проблем, 
які заслуговують уваги та повинні бути розкриті та проаналізовані. Тож 
доцільно постає питання, чому в цій роботі ми розглядаємо саме корупцію, 
нелегальну діяльність та політичну маніпуляцію як основну проблематику в 
суспільному бутті? Більш поглиблено відповідь на це питання стане 
зрозумілою в кінці нашого дослідження. Говорячи більш лаконічно, слід 
зауважити, що порушена проблематика здійснює неабиякий вплив на всі інші 
сфери нашого буття, постаючи виразною ознакою суспільних хвороб. 
 Політична маніпуляція націлена на керовані формати нашого 
сприйняття світу та процесів, що відбуваються в суспільстві та з нами 
особисто. Від маніпулятивних закликів до породження проблеми нелегальної 
діяльності, насправді, шлях не досить великий. Бо, погодьтеся, нелегальна 
18 
 
діяльність є такою лише від нашого з вами сприйняття цих дій, а також 
законодавчого регулювання, яке в свою чергу здійснюється залежно від 
настроїв, що переважають в суспільстві. В сучасному світі всі законодавчі 
обмеження вносяться делегованими певною групою людей, пов’язаних 
територіальною належністю. В свою чергу ці делеговані представники 
здійснюють свою діяльність або у відповідності до ідеології, під егідою якої 
їм було доручено здійснювати певні повноваження, або у відповідності до 
настроїв групи, яка легальним або нелегальним шляхом довірила особі 
здійснення цієї діяльності.  
Отже, ми окреслили зв’язок між нелегальною діяльністю та політичною 
маніпуляцією, але звідси постає питання, до чого тут корупція? Як нами було 
описано вище, маніпуляція суспільними настроями в сучасному, здебільшого 
демократичному, суспільстві призводить до встановлення певних обмежень на 
можливості такого здійснення, як індивідуальних дій з собою, своїм тілом та 
майном, так і обмеження на можливість здійснення певної діяльності, в тому 
числі підприємницької, та права людини на працю та самозайнятість. 
Розуміючи, що незалежно від регулювання тих чи інших дій вони будуть 
вчинятися, тож ми можемо окреслити взаємозв’язок між нелегальною 
діяльністю та корупцією.  
В умовах, коли ведення певної діяльності є обмеженим, постає питання 
регулювання і дотримання стандартів цієї діяльності. В будь-якому випадку це 
призводить до утворення певних механізмів контролю за дотриманням 
діяльності і відповідно створення державних, регіональних або інших органів, 
обов’язком яких є забезпечення реалізації цих механізмів. Звідси постає і інше 
питання, зокрема, що лише на ініціативі неможливо забезпечити реалізацію 
чогось. Тобто в тому чи іншому випадку все повертається до діяльності 
людини відповідно до її зобов’язань, але людина, як і будь-яка інша істота, має 
природні потреби, які повинні бути реалізовані. Реалізація цих потреб напряму 
залежить від винагороди, що отримує людина за здійснення своєї діяльності, а 
в умовах державного, регіонального чи іншого регулювання та, найголовніше, 
19 
 
фінансування таких органів, ця винагорода часто є недостатньою для 
забезпечення не лише базових потреб людини, але і деяких інших. 
Звідси ми можемо зробити висновок, що забезпечення реалізації 
обмежень стосовно тієї чи іншої дії в будь-якому випадку здійснюється 
людиною, яка має певні потреби для існування. Окремо зазначимо, що часто 
вимоги до осіб, які претендують на посади державних службовців, є в рази 
вищими, в тому числі за наявністю певного освітнього рівня чи досвіду 
роботи, ніж за подібними посадами в умовах вільного ринку, а сума 
винагороди за таку діяльність є нижчою.  
Тому особи, що залучені до державної служби і яким надано право на 
здійснення владних повноважень для забезпечення своїх базових потреб, 
можуть вдаватися до одного чи іншого виду корупційних правопорушень.  
Проте, як ми всі розуміємо, корупція притаманна не лише посадовим 
особам, а у випадках з необхідністю прийняття якогось рішення в 
законодавчій площині, легалізацію або обмеження певного виду діяльності, 
досягнення тих чи інших цілей корупційними методами, які будуть описані 
далі, користуються особи, що зацікавлені в досягненні певної цілі.  
Звідси ми можемо розглянути проблему взаємозв’язку корупції та 
політичної маніпуляції, оскільки маніпуляція потребує певних знань, вмінь та 
постійного розвитку методів та засобів досягнення цілей, а часто і великих 
матеріальних вкладень, бо здебільшого, що інтелектуальна, що фізична праця 
має здійснюватися за певну винагороду, а маніпуляційні механізми 
передбачають залучення значних інтелектуальних і творчих здібностей та 
виробництва засобів маніпуляції. 
Тож, який же взаємозв’язок між корупцією та політичною 
маніпуляцією? Передусім в потенційному «вливанні» матеріальних ресурсів, 
що мають корупційне походження. Наступними чинниками можуть виступати 
форми корупції, які передбачають, в тому числі, і вплив на прийняття рішень 
тими чи іншими особами, особливо делегованими. Гарним прикладом такого 
20 
 
впливу можуть бути суспільні розголоси стосовно певних справ та ініціатив 
по прийняттю тих чи інших законодавчих ініціатив. 
Все описане можна візуалізувати для простішого розуміння 
взаємозв’язку між описаними процесами (Рис. 1.2.) 
 
Політична Нелегальна 
маніпуляція діяльність
Корупція
 
Рис. 1.2.1. Взаємозв’язок політичної маніпуліяції, нелегальної діяльності 
та корупції  
Отже, перш за все пропонуємо зосередитись на більш детальному аналізі 
корупції як явища та процесу, що обговорюється досить часто.  
Корупція – це явище, з яким знайома чи не кожна людина. Проте не 
кожен до кінця розуміє її суть та причини. Для кращого розуміння цього 
поняття варто спочатку ознайомитись з його законодавчим визначенням. 
ЗУ «Про запобігання корупції» окреслює її наступним чином: «Корупція 
- це використання посадовою особою наданих їй службових повноважень чи 
пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди 
або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди 
для себе чи інших осіб, або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання 
неправомірної вигоди особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним 
21 
 
особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих 
їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей» [25]. 
Важливо зазначити, що розгляд корупції з законодавчої точки зору є 
лише одним із підходів. Ця категорія є як правовою, так і морально-етичною 
та філософською, антропологічною. Здебільшого сама корупція є явищем 
похідним від традицій дарування та задобрювання, оскільки все ж людина є 
соціальною «твариною», абсолютне буття якої без інших представників 
людського роду не є до кінця повноцінним. Починаючи від племінних етапів 
розвитку людства, виокремлювалась більш привілейована спільнота, яка на 
підставах фізичної сили, морального авторитету, традицій або ж певного 
правового статусу мала більше влади в побутовому житті інших членів групи. 
Пізніше дарування стає певною традицією для підкреслення значимості 
певних осіб над іншими і, як один із способів заручитися прихильністю більш 
впливового члена суспільства. 
Розгляд корупції як негативного аспекту людського буття є здебільшого 
особливістю цивілізаційного погляду на людство в цілому і морально-
філософських течій. Так, в свою чергу, європейська цивілізація має підґрунтя 
античного та середньовічного світоглядів, які хоч і відрізняються підходом до 
участі окремої людини в житті держави, проте визнають, що людина, беручи 
на себе певні повноваження, разом з тим бере на себе і зобов’язання стосовно 
виконання цих зобов’язань відповідно до нормативно-правових, традиційних 
або ж морально-етичних норм, які існують в суспільстві. 
Підсумовуючи вищезазначене, можна сказати, що правове визначення 
корупції має більше філософсько-політичне та морально-етичне підґрунтя, що 
визначає обов’язок людини в належному здійсненні дорученої їй діяльності. 
Законодавство різних країн вирізняє різну відповідальність, 
класифікацію та визначення корупції та корупційних злочинів, проте з 31 
жовтня 2003 року було відкрито до підписання Конвенцію ООН проти 
корупції. Документ містить 71 статтю, які систематизовано у 8 розділів. 
Відповідно до Конвенції держави-учасники мають реалізувати антикорупційні 
22 
 
інструменти, що спрямовані на запобігання корупційних злочинів та їх 
розслідування.  
Зокрема, країни беруть на себе зобов’язання: 
1. Із створення незалежних прозорих антикорупційних правоохоронних 
органів; 
2. Міжнародного співробітництва у сфері розслідування злочинів; 
3. Впровадження юридичних інструментів щодо повернення активів; 
4. Наданні інформаційно-оперативної та технічної допомоги в 
розслідуваннях. 
Може виникнути цілком очевидне питання, хіба реалізація 
антикорупційних заходів спільними зусиллями держав-учасниць призведе до 
її подолання? Питання неоднозначне. По-перше, створення додаткових 
бюрократичних апаратів та організацій з спеціальними повноваженнями може 
як посилити, так і понизити рівень корупційності в тій чи іншій країні, місті, 
регіоні. По-друге, хіба розширення державного апарату, а відповідно, і 
видатків з бюджету на утримання таких не призведуть до більшого 
неприйняття держави, як працюючого механізму, оскільки такими діями 
держава, в особі відповідальних осіб, визнає, що не в змозі захистити спільної 
власності людей від посягань на неї. По-третє, держава демонструє, що особи, 
які порушують свої зобов’язання, будуть притягнуті до відповідальності і 
ніхто безкарним не залишиться. Все ж питання міжнародного співробітництва 
може мати свої сильні сторони, як то повернення активів чи взаємодопомога 
по розслідуванню тих чи інших корупційних злочинів але і окреслених 
слабких сторін вистачає.  
Всі ми гарно пам’ятаємо протистояння силових відомств з кінця 2015 – 
початку 2016 року, коли, умовно кажучи «ринок» корупційних злочинів був 
предметом інтересів одночасно Національного антикорупційного бюро 
України, Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України. Що 
цікаво, так це надмірна увага до посадової та службової корупції і часте 
ігнорування такої на побутовому рівні. 
23 
 
Проте в тому числі Конвенція дає можливість класифікувати та 
виокремити корупційні злочини з числа інших. Так, наприклад, до 
корупційних злочинів прирівнюється відмивання коштів та діяльність 
фіктивних компаній, незаконне збагачення службових та посадових осіб, 
внутрішнє та зовнішнє хабарництво, неправомірна вигода, обіцянка, 
пропозиція або надання публічній посадовій особі, особисто або через 
посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи або 
іншої фізичної чи юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила 
будь-яку дію або бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків, 
вимагання або прийняття публічною посадовою особою, особисто або через 
посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи або 
іншої фізичної або юридичної особи для того, щоб ця посадова особа вчинила 
будь-яку дію чи бездіяльність. 
Окрім Конвенції ООН проти корупції існує також Кримінальна 
конвенція про боротьбу з корупцією що прийнята 27 січня 1999 р. у Страсбурзі 
та ратифікована Україною 18 жовтня 2006 р та Цивільна конвенція про 
боротьбу з корупцією, що прийнята 4 листопада 1999 р. у Страсбурзі та 
ратифікована Україною 16 березня 2005 р. 
Кримінальна та Цивільна конвенції про боротьбу з корупцією 
застосовуються в країнах-членах Ради Європи. Вони класифікують корупційні 
злочини в сфері зловживання впливом, хабарництві, відмиванні доходів, 
фінансових злочинах та особливості функціонування країн, механізми 
взаємодії та притягнення до відповідальності. 
На нашу думку, наявність внутрішньодержавних та міжнародних актів, 
спрямованих на подолання та боротьбу з корупцією, є позитивним аспектом 
усвідомлення проблеми та спроб боротьби з такою, проте такі заходи не 
спрямовані на попередження злочинів та недопущення розвитку корупції в 
подальшому. Важливе місце в цьому питанні посідає сприйняття корупції та 
усвідомлення відповідальності за свої дії всіма членами людської спільноти та 
кожним окремим її членом. Проте кроки, які спрямовані на це, вже існують. 
24 
 
Найбанальнішим із них можна вважати класифікацію та вивчення корупції на 
різних її рівнях.  
Відтак, корупцію можна класифікувати за такими типами: 
- Хабарництво – плата фіксованої суми, відсотка за контрактом або будь-
яких інших послуг державному службовцю. Основна мета хабарництва – 
прискорення, спрощення бюрократичних процедур для уникнення зайвих 
клопотів чи уникнення додаткових зобов’язань. Хабарництво може 
проявлятись в різних формах залежно від волі суб’єкта здійснення, а саме: 
коли суб’єкт пропонує хабар та коли суб’єкт вимагає хабар.  
- Патронажна система – діяльність окремих осіб та організацій стосовно 
реалізації інтересів груп осіб, незаконних угод при концентрації таких в 
«одних руках». Крайньою формою виступає монополізація влади. 
- Непотизм або т.з. «кумівство» - тип корупції, при якому максимальна 
можлива вигода, починаючи від угод та тендерів, пільгового житла і 
закінчуючи призначенням на важливі посади, віддається близьким особам 
суб’єкта правопорушення. 
- Statecapture («Захоплення держави») – вплив приватного та бізнес 
секторів з метою впливу на державу шляхом законодавчого та політичного 
втручання. Термін був запропонований Світовим Банком в 2000 році [14]. 
- Лобіювання – дії та спроби фізичних, юридичних осіб здійснювати тиск 
на владні установи з метою відстоювання власних інтересів або інтересів 
третіх осіб, впливу на рішення, постанови, накази, законодавчі ініціативи [4]. 
- Шахрайство – дії та поведінка, що націлюються на введення в оману 
юридичних, приватних осіб, державних структур задля отримання власної 
вигоди чи досягнення такої третіми особами. 
- Зловживання владою чи посадовим становищем – перевищення владних 
службових чи посадових повноважень, використання влади, посадові злочини, 
що здійснюються з метою досягнення певної вигоди. 
25 
 
- Розкрадання – незаконне привласнення чужого або державного майна 
службовою чи посадовою особою або пов’язаною з нею особою за певну 
матеріальну вигоду. 
- Розтрата – форма корупції при якій посадовець використовує власне 
становище для досягнення відповідних цілей та інтересів у бізнес середовищі. 
- Політична корупція – поведінка та дії виборних та посадових осіб, що 
виконують функції держави, що з метою власної вигоди віддаляються від прав 
та обов’язків посадовця. До такої відносять також і підкуп виборців, 
фінансування передвиборних програм. 
Як ми можемо бачити із наведеної класифікації, в більшій частині 
випадків вона стосується саме участі людини в прийнятті певних рішень, що 
можуть мати вплив на різні сфери існування індивіда, його права на власність, 
освіту, працю та інші не менш значні складові, так і на прийняття загально 
державних рішень. 
В свою чергу вчені розрізняють кілька форм корупції:  
- низову ( дрібну, повсякденну); 
- високорівневу (велику, елітарну). 
Особливе місце в цих формах корупції займає саме політична. Її 
проявами можуть бути, як спрощення реєстрації підприємств, установ, 
організацій, так і підкупи виборців та посадових осіб для отримання 
«необхідного результату».  
З вищеописаного можна зробити декілька висновків: 
1) Корупційні злочини значною мірою залежать від бюрократизації 
процесів, що відбуваються в державі так і законодавчих обмежень прав 
людини. Під бюрократизацією варто розуміти прості процеси, що потребують 
залучення певних або значних зусиль для отримання певного результату. Під 
законодавчим обмеженням прав людини варто розуміти встановлення певних 
обмежень за якимсь із факторів, стосовно реалізації природніх або 
громадянських прав людини. Прикладом такого може служити процес 
проходження медичного огляду для працевлаштування на роботу. Людина, 
26 
 
безумовно, має право на працю, але ці права регулюються певними 
нормативно-правовими та підзаконними актами. Так, людина, яка умовно 
може мати певні проблеми із здоров’ям, але водночас бажає здійснювати 
певну трудову діяльність для власного збагачення, розвитку себе як 
професіонала чи з інших причин може отримати заборону на здійснення цієї 
діяльності в зв’язку з певним актом, що обмежує право людини на працю. 
Враховуючи це, а також те, що сам процес проходження медогляду потребує 
значного часу, ми можемо прийти до розуміння, з яких покликів умовна 
людина може бути вимушена до здійснення корупційного правопорушення. В 
свою чергу працівники медичного закладу також лише виконують свою 
роботу відповідно до посадових інструкцій та чинного законодавства, а в 
сукупності того, що в переважній більшості, медичні заклади є державної 
форми власності, ми можемо прийти до розуміння, чому посадова особа може 
здійснити корупційне правопорушення; 
2) Вагомий вплив на розвиток корупції в суспільстві відіграє 
правовий нігілізм, традиціалізація та відсутність заходів спрямованих на 
формування антикорупційної свідомості. Полягає це в багатьох буденних 
аспектах. Правовий нігілізм починається з банального недотримання правил 
дорожнього руху, які в свою чергу були створені для максимізації безпеки 
кожного індивіда та забезпечення його природніх прав і т.п. Традиціалізація 
корупції в суспільстві починається з шоколадки або алкогольного напою, які 
даруються лікарю, вчителю, представнику виконавчої влади за добросовісне 
виконання ними своїх обов’язків. Як наслідок першого і другого факторів 
з’являється третій – відсутність антикорупційної та правової свідомості. 
З вищезазначених факторів формуються і інші, не менш небезпечні в 
своїх наслідках форми корупції. Зазначимо, що інші форми корупції 
безпосередньо пов’язані з нелегальною діяльністю та політичною 
маніпуляцією, які ми розглядатимемо далі. 
Наступною ми розглянемо нелегальну діяльність, яка за своєю суттю є 
однією із складових тіньової економіки. Досить часто в науковому середовищі 
27 
 
поняття нелегальна діяльність, чорна економіка, криміногенна економіка є 
тотожними, тому пропонуємо в подальшому розглядати ці поняття саме в 
такому розрізі. Нелегальна діяльність, як ми можемо бачити з терміну 
дослівно, є незаконною діяльністю в зв’язку з обмеженням такої нормативно-
правовими актами, звичаями та традиціями певного регіону. Як правило, 
нелегальна діяльність має тісні зв’язки з криміногенною, проте не вся є такою. 
Окремо слід наголосити, що в контексті нашого дослідження нелегальна 
діяльність стосується безпосередньо недозволених, заборонених, 
криміналізованих та обмежених видів діяльності. Частково обмеження та 
заборони встановлюються для монополізації ринку державою, частково в 
зв’язку з морально-етичними та традиційними специфіками певного регіону, 
але здебільшого в зв’язку з політичним маніпулюванням масами, яким 
навіюють небезпеку того чи іншого виду підприємницької діяльності. 
Прикладом обмежень, в яких держава через свої підприємства в Україні 
монополізувала ринок, є: виробництво вогнепального озброєння та військової 
техніки, виробництво спирту; виробництво деяких видів наркотичних 
речовин, які в подальшому використовуються в лікувальних цілях. 
Інше питання, що ж таке взагалі тіньова економіка? В.І. Мельников 
описує тіньову економіку так: «Тіньова економіка - це уклад економічних 
відносин, що охоплює невраховані, нерегламентовані й незаконні види 
господарської діяльності. У кожній країні є така складова економічної 
діяльності, що не укладається в сформовані й узаконені норми» [17]. 
Як ми вже зазначали вище, нелегальна діяльність є частиною тіньової 
економіки і включає такі напрямки діяльності: 
- бутлегерство – підпільне виробництво, розповсюдження та продаж 
алкоголевмісних напоїв. В ширшому розумінні торгівля контрабандними 
алкогольними товарами; 
- наркоторгівля – незаконне вирощування, переробка, виробництво, 
поставка, перевозка, розповсюдження та торгівля забороненими 
наркотичними та психоделічними продуктами; 
28 
 
- виробництво та торгівля зброєю – нелегальна діяльність з виробництва 
та продажу вогнепальної, холодної та іншої зброї; військової техніки, 
вибухових речовин. В окремих випадках процес виробництва відсутній, тобто 
зброя отримується шляхами розграбування та мародерства; 
- сутенерство – діяльність спрямована на організацію ринку сексуальних 
та ескорт послуг; 
- проституція – діяльність пов’язана з безпосереднім наданням 
сексуальних послуг; 
- організація та проведення азартних ігор – ігри на певне матеріальне 
благо, як правило кошти, які меншим ступенем залежать від вміння гравця, а 
більшим від випадку; 
- трафік предметів мистецтва та культурних цінностей – нелегальний 
вивіз, продаж, перепродаж предметів всесвітньої, національної, культурної та 
художньої цінності; 
- трафік та торгівля людськими органами – незаконний продаж 
людських органів, можливий як за власною волею донора так і проти неї, з 
метою трансплантації таких; 
- торгівля людьми – заборонений вид діяльності; незаконна торгівля 
людьми з метою комерційної експлуатації останніх в сферах примусової праці, 
сексуальної експлуатації (сучасною формою рабства); 
- контрабанда – нелегальне перевезення товарів або інших предметів 
через митний кордон держав або в обхід нього; 
- фальсифікація – процес виробництва та збуту підроблених товарів, 
цінних паперів, інших предметів. Може мати легальний та напівлегальний 
характер в окремих країнах світу; 
- кіберзлочини (інформаційні) – незаконні дії спрямовані на 
розкрадання, руйнування або використання чужої інтелектуальної власності з 
корисливих мотивів і, в особливих випадках, продаж таких як товару. За 
класифікацією Інтерполу поділяються на: незаконний доступ, нелегальне 
29 
 
перехоплення, втручання у дані, втручання у системи, зловживання 
пристроями. Серед самих правопорушень виділяють [31]: 
- шахрайство пов’язане з комп’ютерами; 
- підробку пов’язану з комп’ютерами;  
- порушення пов’язані з дитячою порнографією;  
- порушення пов’язані з авторськими та суміжними правами.   
- незаконне, незареєстроване та нерегульоване рибальство – незаконна 
діяльність пов’язана з виловом риби спеціальними пристроями з метою 
подальшої переробки та/або продажу на оптових та роздрібних ринках; 
- відмивання коштів та шелл-компанії – легалізація коштів здобутих 
злочинним шляхом в т.ч. через «компанії-бульбашки»; 
- торгівля дикими тваринами – незаконний вилов та продаж диких 
тварин, їх частин та продуктів їх життєдіяльності; 
- незаконна торгівля природними ресурсами та надрами – незаконна, 
незареєстрована, не ліцензована та нерегульована діяльність з видобування 
нафти та газу, корисних копалин ( в т.ч. твердого палива, металів, мінералів), 
лісових масивів з метою подальшого їх збуту; 
- Піратство, згідно з ст. 101 Конвенції ООН про морське право, - «будь-
який неправомірний акт насилля, затримання чи грабіж, що здійснюється з 
приватною метою екіпажем або пасажирами будь-якого приватного судна 
проти будь-якого судна, особи або майна на борту судна» [30]; 
- Інші незаконні види діяльності. 
Як ми можемо бачити з класифікації вище, частина видів діяльності, по 
великому рахунку, є звичайними видами підприємницької діяльності, які не є 
законними з вірогідних причин описаних вище, здебільшого монополізацією 
держави. Ці види діяльності можна поділити на декілька видів нелегальної 
діяльності: 
1) Спрямована проти власності (в т.ч. інтелектуальної); 
2) Спрямована на використання природніх ресурсів та диких тварин; 
3) Спрямована на завдання шкоди життю та здоров’ю людини; 
30 
 
4) Спрямована на отримання прибутків без потерпілої сторони; 
5) Спрямована на легалізацію отриманих незаконним шляхом коштів. 
З усіх перелічених видів діяльності допустимими можуть бути лише 
діяльність спрямована на отримання прибутків без потерпілої сторони. До 
таких видів діяльності можна віднести проституцію та сутенерство, 
наркоторгівлю, бутлегерство, азартні ігри, продаж та виробництво зброї. В 
свою чергу діяльність спрямована на легалізацію отриманих незаконним 
шляхом коштів є лише наслідком криміналізації та делегалізації описаних 
вище видів діяльності. 
При класифікації нелегальної діяльності, як підгалузі, варто 
ознайомитись із класифікацією тіньової економіки, як галузі. 
Едгард Фейг  виділяє дві основних складових тіньової економіки [5]: 
1) Легальна економічна діяльність, яка не приховується, але не 
оподатковується та не враховується офіційною статистикою; 
2) Незаконна, свідомо приховувана суб’єктом.  
Перша включає в себе виробничу діяльність у домашніх господарствах, 
наданні послуг на епізодичній основі, невеликі підробітки (догляд за дітьми; 
доходи отримані від здійснення сільськогосподарської діяльності 
(домогосподарства), ремонт власними силами та інше). Ця діяльність не 
враховується під час визначення обсягу валового національного доходу. Цей 
сектор Е. Фейг та інші науковці назвали «неформальною економікою [5]. 
Друга містить заборонену чинним законодавством економічну 
діяльність, кримінальні діяння, всі види діяльності, що повинні 
контролюватися державою, проте суб’єкти приховуються свою причетність до 
цього сектору аби уникнути оподаткування. Цю складову називають 
«підпільною економікою» [5]. 
Враховуючи, що двома основними складовими тіньової економіки є 
легальна діяльність, яка не оподатковується, та нелегальна діяльність, варто 
зазначити, що питання стягнення податків з осіб, які займаються законними 
видами діяльності наразі є навіть більш важливим, ніж вирішення проблем 
31 
 
незаконних видів діяльності. Здебільшого це пов’язано особливістю 
функціонування всього механізму держави. Насильницька теорія походження 
держави зазначає, що така утворилась лише під примусом окремих груп 
людей, які не цуралися використанню силових методів задоволення своїх 
потреб. Першочергово група осіб просто здійснювала розбійницькі напади на 
тих, хто мав в своїй власності щось, а вже пізніше власникам пропонувалось 
за частку з вироблених ними товарів та/чи послуг здійснювати захист таких 
від інших груп людей, які використовували ті самі методи примусу. ‘ 
Для кращого ознайомлення із тіньовою економікою, варто більш 
розширено класифікувати її за основними ознаками, а саме за: масштабністю, 
мотивацією, масовістю, тривалістю здійснення тощо. (Табл. 1.1.1) 
Таблиця 1.1.1  
Зведена класифікація тіньової економічної діяльності за основними 
ознаками 
Тіньова економічна діяльність 
Класифікаційна ознака Складники класифікації 
Зовнішня 
Внутрішня 
За масштабністю 
(В т.ч.: Загальнодержавна,  Галузева, 
Регіональна, Локальна) 
Навмисна 
За мотивацією 
Ненавмисна 
Одноосібна 
За кількістю осіб 
Колективна 
Короткострокова 
За тривалістю здійснення Середньострокова 
Довгострокова 
Разова 
За постійністю Сезонна 
Постійна 
Постачальницька 
Залежно від стадії виробництва Виробнича 
Збутова 
Джерело: побудовано автором на основі [5] 
Якщо класифікувати тіньову економіку за масштабністю, то її можна 
розділити на зовнішню та внутрішню. До зовнішньої тіньової економіки 
належать дії, що мають чітко виражену інфраструктуру, впливають на 
32 
 
економіку, в цілому, та, найголовніше, здійснюється на території декількох 
країн.  
- До внутрішньої, в свою чергу відносяться, по спадаючій: 
загальнодержавна (в межах однієї держави, статистично не обліковується), 
галузева (в одній галузі виробництва), регіональна (в межах одного регіону) та 
локальна (в межах одного підприємства) тіньова економіка. 
- За мотивацією вирізняють навмисну і ненавмисну. Навмисна – це 
діяльність, що здійснюється з метою отримання прибутку та особистого 
збагачення. Ненавмисну здійснюють через незнання чинного законодавства.  
- За кількістю осіб, що здійснюють тіньову діяльність можна 
вирізнити одноосібну та колективну. 
- За тривалістю здійснення розрізняють коротко-(до 1 року), 
середньо-(1-5 років) та довготермінову (більше 5 років) тіньову економічну 
діяльність.  
- За постійністю здійснення можна вирізнити одноразову, сезонну, 
постійну. В свою чергу одноразова та сезонна не є складовими виробничого 
процесу.  
- За стадіями виробництва розрізняють постачальницьку, 
виробничу та збутову діяльність.  
Підсумовуючи, варто зазначити, що нелегальна діяльність не є 
однорідною і може бути спрямована і лише, як вид економічної діяльності 
штучно обмежений законодавством, так і така, що дійсно направлена на 
заподіяння шкоди чиїйсь власності (в т.ч. інтелектуальній), життю та 
здоров’ю, природі. Звідси постає питання, якщо діяльність не направлена на 
заподіяння шкоди, які підстави забороняти її? Як одночасно можуть 
гарантуватися та обмежуватися права людини, в т.ч. на життя, свободу совісті, 
тіло та свободу ведення підприємницької діяльності та працю? 
Окремою групою нелегальної діяльності постає така, яка спрямована на 
здійснення законних видів діяльності але в той же час така, яка ухиляється від 
33 
 
сплати податків та суб’єкти, що її здійснюють не отримали дозвіл на її 
здійснення. 
Якщо в першій групі діяльності все більш-менш зрозуміло, а саме 
легалізовувати крадіжки чи вбивства недопустимо, а види діяльності не 
спрямовані на заподіяння шкоди вважаються неприпустимими через зовнішнє 
навіювання, то питання необхідності певного спеціального оформлення для 
реалізації права на праці виходить дещо в інший аспект. 
Тобто, принципи добровільності в питаннях сплати податків, як прямих, 
так і не прямих, повністю відсутнє. Якщо людина відмовиться сплачувати 
податки або здійснюватиме легальну але тіньову діяльність, то держава в 
обличчі спеціальних органів здійснюватиме примус до людини з метою 
отримання частини зароблених окремою людиною коштів, які в подальшому, 
в тому числі, будуть використанні для забезпечення та фінансування роботи 
тих організацій, які і будуть здійснювати примус. Іншими словами самою 
державою здійснюється діяльність, яку можна віднести до нелегальної 
спрямованої на відчуження власності. 
Останньою, але не по значимості, нами буде розглянута політична 
маніпуляція, яка з плином часу хоч і змінювала свої форми та методи під 
впливом науково-технічного та філософсько-політичного прогресу але суть 
такої залишалася незмінною. Особливе місце політична маніпуляція набуває в 
кінці XIX, початку та середині XX століття, і на сьогодні є досить вагомим 
фактором впливу на суспільну думку, як стосовно малозначущих речей, так і 
щодо більш вагомих. 
Посилення проблеми маніпуляції в політичних процесах, між іншим, 
пов’язано і з посиленням ролі засобів масової інформації та інформаційного 
простору в нашому житті. Чи не кожного дня ми можемо спостерігати ту чи 
іншу рекламну або пропагандистську інформацію, яка в свою чергу 
здійснюється і через новітні інформаційні технології, що дозволяє з масового 
підходу перейти на індивідуальний. Політика і так займає особливе місце в 
житті кожної людини, бо безпосередньо впливає на життя та добробут 
34 
 
кожного. Особливо проблематика політичної маніпуляції починає відчутно 
прослідковуватись напередодні тих чи інших виборів, проте не зникає і в інші 
проміжки політичного часу. 
Основною ціллю маніпуляції є вплив на масову та індивідуальну 
свідомість виборців, як джерела для здобуття політичної влади. Важливо 
розуміти, що маніпуляція, на відміну від актуалізації, спрямована на 
досягнення цілей та інтересів окремих індивідів та соціальних груп для 
досягнення певного результату, зловживаючи інтересами інших. 
В свою чергу варто почати з визначення самої маніпуляції. Пропонуємо 
ознайомитись з стандартним визначенням маніпуляції та визначенням 
політичної маніпуляції для розуміння відмінностей. 
Маніпуляція - це вид психологічного впливу, досконале здійснення 
якого веде до прихованого спонукання в іншої людини намірів, що не 
збігаються з її актуально існуючими бажаннями [23,59]. 
Політична маніпуляція - це система засобів ідеологічного і духовно-
психологічного впливу на масову свідомість із метою нав'язати певні ідеї, 
цінності; цілеспрямований вплив на громадську думку і політичну поведінку 
для спрямування їх у заданому напрямку [45,797]. 
Як ми можемо бачити з визначень явища, відмінність полягає в методах 
та інструментах, що використовуються для досягнення цілей маніпулятора. 
Отже, сформувавши відносне уявлення про процес маніпуляції, варто 
здійснити класифікацію та розглянути її методи та інструменти. В свою чергу 
політична маніпуляція досягається через методи та способи дії на свідомість, 
канали передачі інформації. [Додаток А, Б] 
За способом дії політичну маніпуляцію можна поділити на: 
- індивідуальну (міжособову) – спрямовану на певний тип і 
особливості особистості; 
- масову – направлену на великі соціальні групи або виборців в 
цілому. 
35 
 
Особливістю сучасної політичної маніпуляції є впровадження у 
свідомість людей за допомогою спеціальних знань, навичок та технологій 
спотвореного, несправжнього, фальшивого під виглядом об’єктивно-
правильного та бажаного. Саме спекуляція почуттями, слабостями та 
емоціями людей різних груп і є політичною маніпуляцією. 
Серед методів політичної маніпуляції виокремимо наступні. 
Образні або візуальні – створення певного візуального образу, 
використання окремих елементів та постановка картини або серії картин, що 
викликають певну емоційно-чуттєву складову в об’єкта маніпуляції. До таких 
можна віднести: політичну рекламу в форматі графічних зображень або 
відеоматеріалів, образ політика, окремі елементи (люлька як в В.Черчеля, коса 
– Ю.В. Тимошенко, сигара та форма – Ф.Кастро), інші. 
Лінгвістичні – методи, що базуються на використанні вербалізації, 
нейролінгвістичного програмування, мовна сугестія та інші. 
Переважно використання тих чи інших лінгвістичних форм або 
створення асоціацій, що можуть становити загрозу основним цінностям 
людини, як то «Хунта захопила владу». Іншим прикладом лінгвістичних форм 
може служити використання спрощених або ж перефразованих термінів чи 
назв.  
Інформаційно-спекулятивні – спотворення та перекручування фактів, 
статистичних даних, звітів, термінів та інших джерел інформації в свою 
користь.  Саме тут присутні найчастіше використовувані методи маніпуляції, 
як то: «зростання при падінні», узагальнення, апеляція до рейтингів, 
геоцентризм, «ефект низької бази порівняння», висмикування з контексту, 
гіперболізація, затінення, використання образів, історичні паралелі, 
персоналізація ідеї, апеляція до авторитету, дискредитація контр-авторитетом 
та інші. 
Як зазначалось вище, складовою, а правильніше сказати основою 
політичної маніпуляції є канали її передачі. Зокрема на сьогодні можна 
виокремити традиційні та нетрадиційні канали передачі інформації. 
36 
 
- До традиційних можна віднести: телевізійні, радіо компанії; 
друковану пресу, чорний піар, особисті зустрічі, інше. 
- До нетрадиційних каналів відносяться: мережа інтернет (соціальні 
мережі та відео ресурси, e-mail розсилка, інтернет-реклама, рекомендації, 
інше).  
Вагомим фактором в політичній маніпуляції є її дія не лише протягом 
політичного часу, а в тому числі і весь час. Саме використання інформації в 
різних її формах може бути спрямоване на досягнення різної мети. 
Здебільшого питання політичної маніпуляції є як ніколи актуальним, особливо 
враховуючи досвід України протягом останніх кількох років. Використання 
різних методів практикується постійно, як і використання різноманітних 
каналів передачі інформації, проте частіше за все з індивідуального 
переходять на масовий спосіб дії. Уніфікація проблем, найчастіше, націлена 
на створення категорій «ми» та «вони».  
Гарний приклад політичної маніпуляції за категоріями «ми-вони» був 
продемонстрований під час останніх президентських виборів. Заклики 
стосовно спільного і чужого, дружнього та ворожого, бідного та багатого. Не 
останнє місце в цьому відіграє бажання людей бути частиною великого і 
сильного механізму, який так чи інакше здатний забезпечити реалізацію їх 
прав при цьому навіть даючи мовчазливу згоду на придушення прав цієї групи. 
 
37 
 
Висновки до розділу 
 
Підсумовуючи проаналізований нами матеріал в даному розділі, можна 
прийти до наступних висновків: 
Перш за все зазначена в темі проблематика має глибоке історичне 
підґрунтя і завжди була тим чи іншим чином пов’язаним з існуванням держави 
та окремих груп людей. Корупція в різні часи визначалась та розумілась по 
різному, але вона, безумовно, існувала. З нелегальною діяльністю ситуація 
фігурує дещо інакше, оскільки нелегальними ті чи інші дії робить наше 
розуміння таких, а також, як наслідок, законодавче обмеження діяльності. 
Тому питання легальності розлягається здебільшого в законодавчій площині. 
Розвиток маніпуляції в історичній площині починається з давньогрецьких 
софістів та китайських стратегів і не закінчується і сьогодні, вдосконалюючи 
свої методи та способи. Варто відмітити, що політична маніпуляція багато в 
чому переплітається з корупцією. 
Розглядаючи зазначені проблематики більш предметно можна прийти до 
висновку про їх взаємозв’язок та часткову взаємодоповнюваність. Сутність 
розуміння, визначення, регулювання та відповідальності за дії здійснювані 
суб’єктами лежить в історико-антропологічній площині, але виправдовувати 
порушені проблематики нібито «людською природою» абсолютно безглуздо 
та безвідповідально. Ми класифікували та виокремили взаємозалежність та 
взаємозв’язок цих факторів і прийшли до розуміння, що одні дають 
можливість розвиватися іншим. Так, в свою чергу, політична маніпуляція, яка 
впливає на свідомість людей, створює підґрунтя для нелегальної діяльності. 
Нелегальна діяльність породжує корупцію, а корупція породжує політичну 
маніпуляцію.  
  
38 
 
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ДІЄВОСТІ ЛІБЕРТАРІАНСЬКИХ 
ПРИНЦИПІВ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА 
 
2.1. Погляди на суспільне буття та індивіда у філософії лібертаріанства 
 
В попередньому підрозділі нами було окреслено причину аналізу саме 
корупції, нелегальної діяльності та політичної маніпуляції і зазначено причини 
вважати ці поняття взаємозалежними та небезпечними для рівномірного 
розвитку, як людського потенціалу, так і матеріальних благ людей. В цьому 
підрозділі варто окреслити причини розгляду лібертаріанства, як концепції 
найбільш здатної до протидії зазначеній попередньо проблематиці. 
Почати найдоцільніше буде з безпосереднього розмежування таких 
ідеологій, як лібералізм та лібертаріанство. Важливо це з кількох причин. В 
першу чергу, оскільки значна маса людей плутають або пов’язують ці поняття 
в одне. Здебільшого це «щось пов’язане з свободою». Якщо узагальнювати, то 
для широкої аудиторії ці поняття є тотожними з відмінністю хіба що в назві 
або ж як відображення однієї ідеї в двох її сутностях – «світлій та темній». 
Актуально це особливо на пострадянському просторі по причині багаторічної 
маніпуляції поняттями та навіюваннями страху перед лібералізмом та 
лібертаріанством. В другу чергу, через необхідність розуміння нам самим 
відмінності та подібності ідеологій, їх основних принципів та категорій, 
походження таких. 
Перш за все, пропонуємо звернутися до походження самих слів. 
Лібералізм походить від латинського liberalis – вільний. Лібертаріанство, в 
свою чергу, від латинського liberta – свобода. Як ми можемо бачити, обидва 
терміни походять від одного і того самого поняття. Свобода ж є і основною 
концепцією обох ідеологій, проте розуміння свободи в лібералів та 
лібертаріанців відрізняється. 
39 
 
Лібералізм, за своєю суттю в більш ширшому розумінні терміну – це 
спосіб мислення та світоглядна орієнтація, що націлена на проблематику 
свободи, а найбільш свободи особистості. 
В більш вузькому розумінні, але саме тому контексті якому ми і 
розглядаємо термін лібералізм – це, в першу чергу, ідейно-політичні течії, мета 
яких в мінімізації, унеможливленні і пом’якшенні форм пригнічення 
особистісної свободи та свободи в інших її формах, в тому числі свободи на 
право здійснювати певну діяльність або мати власність, від суспільного та 
державного примусу по відношенню до індивіда. 
В другу чергу, лібералізм – це політична ідеологія становлення якої 
спостерігається в XVII-XVIIІ століть. Філософське підґрунтя ідеології було 
закладено Джоном Локком, Адамом Смітом, Вольтером, Шарлем Луї де 
Монтеск’є, Кантом та іншими не менш видатними філософами. Пізніше ідеї 
лібералізму розвивалися в працях Алексіса де Токвіля, Бенжамена Констана, 
Бентама Мілля, Герберта Спенсера та інших. Провідною, можна назвати, роль 
Сполучених Штатів Америки та Французької республіки, а якщо бути більш 
точними, то ліберальні революції, які охопили ці країни в кінці XVIII століття. 
Лібералізм набуває значного поширення та популярності разом з ідеями 
про вільний ринок, такий що не зазнає втручань зі сторони держави, або ж ці 
втручання є мінімальними. В світоглядну основу лібералізму входять такі 
поняття, як індивідуалізм, гуманізм, толерантність, демократичність, 
космополітизм, соціальний оптимізм, особистісна свобода 
В зв’язку з акцентуванням в роботі саме лібертаріанської ідеології, 
пропонуємо розглянути визначення, поняття та розуміння лібертаріанства 
більш обширно, ніж ми розглядали лібералізм. 
Лібертаріанство, або як його ще можуть називати в науковій спільноті – 
лібертаризм – це політична ідеологія, основними принципами та цілями якої, 
залежно від конкретної ідеологічної школи, є мінімізація ролі держави в житті 
індивіда з обмеженням ролі останньої виключно забезпеченням безпеки, 
правосуддя та захисту прав людини, або ж повна ліквідація держави в її 
40 
 
наявній формі. Обґрунтуванням цього є принцип суверенітету особистості, 
відповідно до якого людина має природні права і не зобов’язана 
підпорядковуватися жодній іншій людині та/або інституції, авторитет, уряду, 
владі стосовно яких відсутні добровільна згода окремої людини в кожному 
індивідуальному випадку. 
В праці «Лібертаріанство: історія, принципи, традиції» Девіда Боуза це 
поняття визначене наступним чином: «Лібертаріанство – це переконання, що 
кожна людина має право жити так, як хоче, якщо поважає рівні права інших. 
Лібертаріанці захищають права кожної людини на життя, свободу і власність 
– права, якими люди володіють з самого початку, не залежно від існування 
держави. З точки зору лібертаріанця, всі відносини між людьми повинні бути 
добровільними; єдині дії, які мають бути заборонені законом, - це все те, що 
має намір застосування сили проти тих, хто сам не застосовував силу: 
вбивства, насилля, грабунки, викрадення людей і шахрайство» [35]. 
Лібертаріанство хоч і є багато в чому подібною ідеологією до інших 
ліберативних ідеологій, проте ми можемо спостерігати певні розбіжності між 
позиціями різноманітних напрямків лібералізму, лібертаріанства та 
консерватизму і критику кожної з цих ідеологій до інших. 
Найбільш точно буде зазначити, що основна позиція лібертаріанства – 
поширення принципу ненападу, суверенітету особистості та свободи слова, 
дії, власності, ринку. 
Значні розбіжності між лібертаріанцями, консерваторами та лібералами 
починаються з відношення та ролі держави до суспільної моралі, нелегальної 
діяльності, спрямованої на отримання прибутку без потерпілої сторони 
(поняття визначено нами в попередньому підрозділі, як групування видів 
нелегальної діяльності за метою її здійснення). З точки зору лібертаріанства, 
втручання в сфери людського буття, де людина сама може визначити та 
реалізувати свої права (навіть в випадках завдання собі шкоди), є 
недопустимим. Критиці піддаються також: типові та традиційні інститути в 
суспільстві (релігія, сім’я і т.д.), оскільки вони є такими, що обмежують 
41 
 
людину в її діяннях та правах, усвідомленні світу та своєї волі; податкові 
навантаження, які з точки зору Мюрея Ротбарда, є нічим іншим, як грабунком 
чесних людей, оскільки добровільність в цьому немає, а за відмову від  
виконання нав’язаних зі сторони зобов’язань «порушника» неодмінно буде 
притягнуто до відповідальності компетентними та спеціально організованими 
за бюджетні (тобто спільні, відібрані насильницьким методом) кошти. 
Відповідно, то навіть і за існування податкової системи, яка може в свою чергу 
мати різноманітні вигляди, використання коштів платників податків на сфери 
на зразок соціальної, є неприпустимими.  
В деяких концепціях лібертаріанства визнається необхідність існування 
держави для забезпечення оборони, правової системи та правопорядку, проте 
видатки на ці сфери діяльності не можуть бути надмірними. 
Не менш цікаве визначення терміну пропонується в Філософському 
енциклопедичному словнику Національної академії внутрішніх справ 
України, а саме: 
«Лібертаріанство – це філософська концепція, метафізична теорія, яка 
виступає протилежністю і запереченням детермінізму, особливо стосовно 
природи людської діяльності (яку треба розглядати як неупереджену 
активність морально відповідальних агентів, спроможних вчинити будь-що 
під свою відповідальність або ж відмовившись від неї). Цю філософську 
версію прихильники лібертаризму називають також об'єктивізмом» [15]. 
Лібертаріанство насамперед – це аргумент про природні права, який 
підкреслює ідею про те, що люди мають непорушні права на життя, свободу 
та власність, що для будь-кого, включаючи державу, морально неправомірно 
порушувати навіть за нібито вагомих причин (наприклад, оподаткування для 
того, щоб допомогти нужденним). Цей підхід був властивий лібертаріанським 
філософам від Джона Локка до Роберта Нозіка і Мюррея Ротбарда [40, 22, 11]. 
Лiбертарiанство – це моральний компас, ціннісним фундаментом якого є 
свобода з будь–якої точки зору. Для створення певного вектору подальшого 
42 
 
дослiдження пропоную зосередитись на iндивiдуальних, економiчних, 
полiтичних та соцiальних свободах. 
Нами було проаналізовано найбільш поширені визначення та розуміння 
лібералізму та лібертаріанства, які на сьогодні поширені в науковому, 
медійному та науково-популярному середовищі. Як ми можемо бачити, 
розуміння обох ідеологій може бути розкрите максимально широко через 
призму двох категорій: свобода та відповідальність. Окрім розгляду ідеологій 
за зазначеними категоріями важливо розглянути, більшою мірою 
лібертаріанські, позиції стосовно ключових питань «життєдіяльності 
держави» та найбільш гострих питань, що викликають суперечності між 
різними групами людей. 
Свобода - одна з найскладніших і багатозначних понять в філософії. 
Протягом всієї історії її розвитку кожна епоха і кожна нова течія суспільної 
думки пропонували власне її тлумачення. Як писав Ф. Шеллінг, «Свобода 
являється єдиним принципом, до якого все підноситься»[16]. Дана категорія 
має досить широке застосування, а ще більше варіації її розуміння. В контексті 
нашої роботи пропонуємо звернутися одразу до праці Ісайї Берліна «Дві 
концепції свободи», де він розглядає свободу в двох її вимірах, а саме: 
негативна свобода та позитивна свобода. 
На думку Берліна, «... значення (свободи в негативному сенсі) мається 
на увазі у відповіді на питання «Яка та область, в рамках якої суб'єкту — будь 
то людина або група людей — дозволено або повинно бути дозволено робити 
те, що він здатний робити, або бути тим, ким він здатний бути, не наражаючись 
на втручання з боку інших людей?». Говорячи коротко, то обмеження, з боку 
негативної свободи, пов’язані лише з людськими обмеженнями і не пов’язані 
з природніми обмеженнями та неспроможністю самої людини. В свою чергу 
позитивне значення свободи «...мається на увазі у відповіді на питання «Що 
або хто служить джерелом контролю чи втручання і змушує людину 
здійснювати цю дію, а не якесь інше, або бути таким, а не інакшим?». Іншими 
43 
 
словами, найкраще розуміння негативної свободи розкривається в фразі: «Я 
нікому не раб», а позитивної – «Я сам собі господар». 
В свою чергу категорія «відповідальність» є дуже тісно пов’язаною з 
категорією «свобода». Найкраще, на нашу думку, це можна відобразити через 
концепцію позитивної свободи. Бути свободним означає бути господарем 
самому собі. Бути собі господарем – це нести відповідальність за себе та власні 
дії. Відповідальність є переходом з морально-принципового аспекту до 
виникаючого на їх основі фізичному діянні. Часто відповідальність 
переходить в іншу категорію – обов’язок. Проте, здебільшого, 
відповідальність – це усвідомлення людиною, яке виникає за наявності 
свободи, свого місця та ролі в житті. 
Принцип ненападу (Non-agrssionprinciple) є етичною позицію, суттю 
якої є ствердження нелегальності агресії.Сам принцип бере свій початок ще в 
добу Античності. Епікур вважав, що «Справедливість, яка походить від 
природи, є договором про корисне — з ціллю не нашкодити один-одному й не 
зазнати шкоди». В подальшому саме поняття еволюціонує та хоч і 
розкривається в працях ісламських філософів та працях ідеологів лібералізму 
на нашу думку найбільш вдало розкривається Айн Ренд, яка в есе «Права 
людини» зазначає: «Необхідною умовою для цивілізованого суспільства є 
заборона на фізичну силу у соціальних відносинах. … У цивілізованому 
суспільстві сила може бути застосована тільки для відплати, й тільки по 
відношенню до тих, хто ініціював застосування сили» та Мюрреєм Ротбардом 
в праці «Війна, мир і держава: «Ніхто не може погрожувати застосуванням або 
здійснювати насилля (агресію) по відношенню до іншої людини або її майна. 
Насилля може бути використане тільки по відношенню до людини, яка 
здійснює таке насилля; тобто, тільки з ціллю самозахисту проти агресивного 
насилля інших. Коротше кажучи, ніяке насилля не може бути застосоване 
проти тих, хто вчиняє агресію. Ось основні правила, з яких можна вивести 
увесь корпус лібертаріанської теорії» [15, 8, 9, 42]. 
44 
 
NAP в концепцiї Ротбарда виводиться з «природного права» людини на 
своє життя. Право власностi також є частиною «природного права» за не дуже 
очевидних філософських причин. Порушники NAP є злочинцями, проти яких 
можуть бути висунутi судовi звинувачення i тiльки відносно них може бути 
застосоване легальне насильство. При цьому мається на увазi, що NAP 
зводиться в ранг вищої правової норми, i на його основi повинна бути 
прийнята якась гласна або негласна Конституцiя, на основi якої буде 
працювати вся приватна судова i правоохоронна система. 
Роль індивіда та суспільства досить влучно розкривається з точки зору 
лібертаріанської ідеологіїМюрреєм Ротбардом в своїй праці «До нової 
свободи. Лібертаріанський маніфест». Ротбард зазначає, що лише індивід 
може бути джерелом влади, відповідно до його природніх прав, а саме поняття 
суспільство є штучним, оскільки суспільство, по суті своїй, не може мати прав 
або обов’язків, нести відповідальність. 
Щоб зрозумiти, як i де вiдбувається злочиннiсть по вiдношенню до 
приватної власностi, треба зрозумiти, що є приватна власнiсть в 
лiбертарiанському контекстi: приватна власнiсть  для лiбертарiанця є логiчним 
продовженням iндивiдуальної свободи. Найбiльш вичерпне визначення 
приватної власностi, на нашу думку, запропонував американський фiлософ, 
Ротбард Мюррей: «Кожна людина має абсолютне право володiти своїм 
власним тiлом i не використаними земельними ресурсами, якi вона знаходить 
i обробляє. Так само вона має право передавати схожу матерiальну власність 
(проте вона не може відчужувати контроль над своєю особистiстю та волею) i 
обмінювати її на матерiальну власнiсть iнших людей. Тобто, всi легiтимнi 
права власностi, логiчно виникають з власностi кожної людини на її 
особистiсть». 
Логiчно, що злочинцем буде той, хто проявляє будь–яку агресію, по 
вiдношенню до вашої легiтимної приватної власностi  –  хоче її обмежити, 
конфiскувати, заборонити нею користуватись, або ж вкрасти її. Злочинiв по 
вiдношенню до вашої приватної власностi  —  багато, а злочинцiв  —  ще 
45 
 
бiльше. Проте, давайте помiркуємо над найбiльшим, з лiбертарiанської точки 
зору, злочинцем  —  Левiафаном або ж Державою. Також, лiбертарiанська 
фiлософiя (пiд впливом Австрiйської Школи Економiки), стверджує, що не 
iснує не приватної власностi. Вся власнiсть, так чи iнакше є приватною, проте 
переважна бiльшiсть приватної власностi  —  є державною, а тобто не може 
бути здобута, використана, вимiняна, ринковим шляхом. 
Держава, володiючи абсолютною монополiєю на насилля, може у 
власних iнтересах (тобто iнтересах, тих хто має доступ до державної влади) 
експропрiювати будь–яку, приватну власнiсть, усунути ринкових гравцiв 
силовими методами, заборонити вести ту чи iншу економiчну дiяльнiсть на 
“законних пiдставах”. Проте, варто чiтко розумiти, що “держава” не щось, це 
не iнститути, не установи та не гори бюрократичних розпоряджень, правил, 
норм та звiтiв, це завжди люди — якi також мають свої власнi iнтереси. А там, 
де економiчнi iнтереси однiєї або ж групи людей пiдкрiплюються правом на 
абсолютне насилля, з’являються монополiї, корупцiя i всi можливi вiдхилення 
вiд того, що називається “free market” . 
Будь–якi дiї, зумовленi кимось або чимось, як необхiднiсть дiяти певним 
способом, незалежно вiд бажання, вважається як прояв насилля та примусу над 
свободою iндивiду, (якщо, вiн попередньо не погодився на цей примус). В 
свою чергу примус – це  насильницьке спонукання, нав’язування, змушування 
до тих чи iнших дiй, позицiй, рiшень, якi суперечать вашiй власнiй свободi 
вибору. Звичайно, що з цiєї позицiї, будь–якi закони або правила, якi до чогось 
зобов’язують, i виглядають для лiбертарiанця абсолютно абсурдними, та 
суперечать принципу “добровiльностi” i це може породити спекуляцiї про 
анархiзм i всi можливi дотичнi до нього висновки, проте це не зовсiм так. 
Навпаки, лiбертарiанцi виступають за правову державу, яка дiє за принципом 
справедливого права, яке урiвнює всiх за стародавнiм римським принципом 
“Non rex est lex, sed lex est rex”. 
Характерними для лібертаріанства також є заперечення правомірності 
етатизму в будь-яких його проявах. Саме поняття етатизм – це ідеалізація 
46 
 
держави та віра в необхідність надання такій максимальних повноважень в 
усіх сферах діяльності. 
Найстрашнiше, що бiльшiсть суспільств, де з’являються такi iдеї 
свободи, вороже ставляться до них, адже мають певнi культурнi особливостi, 
вiдповiдно, бiльшiсть членiв суспiльства мислить про певнi поняття та явища, 
через призму “культурних патернiв”  -  що ще бiльше ускладнює шлях до 
пояснення, таких соцiо–культурних явищ, як ЛГБТ спільноти, спільноти 
прихильників ідеї легалізації «легких» наркотиків i так далi. Цю концепцiю 
детально виклав у своїй книзi «Анархiя, Утопiя, Держава» Роберт Нозiк [11]. 
Хоча ідеологи комунітаризму і критикують ліберальні ідеології за 
надміну індивідуалізацію людини, проте сама концепція першого, а саме -
мікроспільнота індивідів общинного типу, яка не залежить та не 
контролюється державою, виступає досить життєздатною з точки зору 
окремих напрямків лібертаріанства. 
Дєвід Бергланд в своїй праці «Лібертаріанство за один урок» порівнює 
лібералів, консерваторів та лібертаріанців за рядом питань стосовно буття 
суспільства та індивіда в ньому. Для зручності розуміння пропонуємо 
ознайомитись з запропонованим порівнянням в форматі зведеної таблиці 
(табл. 2.1.1) 
Таблиця 2.1.1 
Порівняльна характеристика лібералів, консерваторів та лібертаріанців 
Запитання Лібералізм Консерватизм Лібертаріанство 
Чи повинна існувати військова Так, лише в Так, постійно Ні, ні в якому випадку 
повинність? військовий час 
Чи повинна держава мати засоби Так Володіння – ні, Ні 
масової інформації чи цензура - так 
контролювати їх? 
Чи повинен уряд регулювати В цілому ні  Так Ні 
сексуальну активність дорослих, 
проституцію? 
Чи варто легалізувати наркотики? Можливо. Лише Ні в якому разі Так. Людина в праві 
легкі форми і розпоряджатися своїм 
пропагувати проти тілом так, як хоче 
наркотиків 
47 
 
Чи варто уряду займатися Так. Захист Потрібна Ні. Бізнес не повинен 
субсидуванням сільського фермерів - мінімальна примущувати 
господарства? пріоритет підтримка платників податків 
платити за нього 
Чи варто уряду здійснювати Так. Вони Так. Необхідно для Ні. Торгові бар’єри 
протекціонісьтські заходи (мито, необхідні для збереження порушують права 
ембарго, квоти, обмеження) ? збереження стратегічно людини, які бажають 
робочих місць в важливих торгувати. Знищують 
країні напрямків більше робочих місць, 
діяльності ніж захищають 
Чи варто встановлювати мінімальну Так. Інакше Ні. Роботодавець в Ні. Це порушення права 
заробітну плату? роботодавцем буде праві наймати робітника та 
здійснюватися найкращих роботодавця 
експлуатація робітників самостійно заключити 
робітників угоду 
Чи є оподаткування єдиним Податки потрібні і Податки потрібні Оподаткування - 
джерелом оплати необхідних їх потрібно але їх потрібно злочин 
державі послуг? збільшити зменшити 
Як вирішити проблему бюджетного Збільшити податки Здійснити позику.  Урізати видатки з 
дефіциту? для багатих.  бюджету 
Чи має уряд США надавати Так, бідним Так, країнам, які Ні. Кошти платників 
допомогу іншим країнам? країнам де здійснюють податків не повинні йти 
дотримуються прав боротьбу з на підтримку інших 
людини тероризмом країн 
Чи повинен закон передбачати Так. Немає Так. Освіта Ні. Це порушує права 
обов’язкову вимогу відвідин школи гарантій, що батьки занадто важлива дітей та батьків на 
дітьми? дадуть гідну освіту для економічного прийняття власного 
благополуччя нації рішення стосовно 
освітньої програми. 
Чи можна дозволяти батькам Можливо. При Так. Потрібно Так. Освіта та держава 
навчати дітей вдома? умові контролю реформувати повинні бути розділені, 
шкільну систему як церква і держава 
для повернення 
дітей в школи 
Чи повинно право на вогнепальну Так. Зброя вбиває Ні. Мінімальні Ні. Каратися повинна 
зброву обмежуватися законом? людей обмеження на лише агресивна 
короткоствольну поведінка по 
та автоматичну відношенню до інших 
зброю 
Державна політика стосовно Право жінки, яке за Злочин проти Немає однозначної 
абортів? необхідності має життя позиції. Здебільшого 
оплачуватися ненародженої право жінки без 
державою дитини втручання держави 
Яка має бути державна політика по Заборона Держава повинна Приватизація галузі 
відношенню до ядерної енергетики? будівництва нових субсидувати 
та закриття старих галузь 
Чи має здійснюватися контроль за Так. Повний Так. Реформація Ні. Ринок все розсудить 
дотриманням безпечності продуктів контроль держави системи контролю 
харчування та лікарських засобів? 
48 
 
Джерело: Побудовано автором на основі [34] 
Класично прийнято вважати, що iснує два основних напрямки 
лiбертарiанства – анархо–капiталiсти та монархісти, i рiзниця полягає саме в 
поглядi на доцiльнiсть iснування держави. Першi переконанi, що держава не 
потрiбна i лише гальмує розвиток свiту в цiлому. Другi ж впевненi, що держава 
необхiдна, проте iз значним реформуванням такої. Проте насправдi рiзновидiв 
лiбертарiанства значно бiльше, нiж ми звикли вважати. 
Окремо слід зазначити, що лібертаріанство по своїй суті не є унітарною 
в своїх поглядах ідеологію. Здебільшого в науковому середовищі прийнято 
розглядати школи анархо-капіталізму, мінархізму, джорджизму, лібертарного 
соціалізму, об’єктивізму. Перш нiж переходити до безпосереднього розбору та 
класифiкацiї найбiльш впливових та науково обґрунтованих течiй 
лібертаріанства, варто зазначати, що за своєю суттю вони подiляються на 
iдеологiчнi та стратегiчнi. До iдеологiчних вiдносяться: класичний лiбералiзм, 
мiнархiзм, анархо–капiталiзм, екстериторiальна держава, фузiонiзм та 
лiбертарний консерватизм. До стратегiчних вiдносяться: агоризм, 
криптоанархiзм. Далі пропонуємо ознайомитись з основними подібностями та 
відмінностями лібертаріанських течій через порівняльну таблицю, де будуть 
зазначені проблемні питання буття суспільства та індивіда і коротка відповідь 
на них. (табл. 2.1.2.). 
Таблиця 2.1.2. 
Критерії подібності та відмінності лібертаріанських напрямків 
№ Критерій Ідеологічні напрямки Стратегічні 
1 Оподаткування потребує Так Так Так Так Так Так Так Так 
перегляду або відміни 
2 Приватна власність  Так Так Так Ні Так Так Так Так 
Анархо-
капіталізм 
Мінархізм 
Джорджизм 
Лібертарний 
соціалізм 
Класичний 
лібералізм 
Фузіонізм 
Агоризм 
Криптоанархізм 
49 
 
3 Політика протекціонізму Ні Ні Ні Так Ні Так Ні Ні 
4 Розподіл природніх ресурсів Так Так Ні Так Так Так Так Ні 
між власниками землі 
5 Ринок землі Так Так Ні Ні Так Так Так Ні 
6 Легалізація заборонених видів Так Так Так Так Ні Ні Так Так 
діяльності 
7 Наркоторгівля Так Так Ні Так Так Ні Так Так 
8 Проституція Так Так Так Так Так Ні Так Так 
9 Мінімальна заробітна плата Ні Ні Ні Так Ні Ні Ні Ні 
10 Підприємницька діяльність Так Так Так Ні Так Так Так Так 
11 Вогнепальна зброя Так Так Так Так Так Так Так Так 
12 Приватні військові організації Так Ні Ні Ні Ні Так Так Так 
13 Незалежні суди Так Ні Ні Так Ні Так Так Так 
14 Націоналізація ЗМІ Ні Ні Ні Ні Ні Ні Ні Ні 
15 Вплив держави на особисте Ні Ні Ні Ні Ні Ні Ні Ні 
життя  
16 Приватизація освіти Так Так Ні Так Ні Ні Так Так 
17 Сексуальна свобода Так Так Так Так Так Ні Так Так 
18 Наявність державного апарату Ні Ні Так Так Так Так Ні Ні 
 
Анархо-капіталізм можна описати в двох основних його концепціях. 
Перша – про те, що все має бути кимось приватизоване і існування суспільства 
можливе через приватних осіб. Друга – корпоративно-договірна. 
В першій концепції все повинно належати приватним особам i бути 
чиєюсь власністю, за винятком тих речей, власність на які ще ніким не 
оформлена. Мюррей Ротбард у своїй книзі «До нової свободи: 
Лiбертарiанський маніфест» докладно описує те, як на його думку повинно 
бути влаштовано подібне суспільство, включаючи приватну судову систему, 
дороги, вулиці, поліцію, армію i т.д.  
Найбільш слабким місцем в даній концепції анархо–капіталізму є той 
факт, що ми маємо на увазі, що суспільство, розділене на безліч приватних 
громад i корпорацій зі своєю поліцією i судовою системою, з якоїсь причини 
50 
 
буде володіти однаковим уявлення про NAP i тлумачити його однозначним 
способом в спірних ситуаціях. 
В другій концепції - контрактних юрисдикцій - (КЮ) лежить ідея, яка не 
могла прийти в голову Мюррей Ротбард, що жив в епоху до поширення 
Інтернету i мобільного зв'язку. КЮ є приватними корпораціями, які надають 
страхові, правоохоронні, судові, охоронні та будь–які інші спектри послуг для 
будь–якої людини, кооперативу або організації, при цьому фізично 
розташовуючись на досить великій відстані від них, i працюючи за аналогією 
з мобільними i Інтернет провайдерами. Людина може підписувати договори з 
будь–якими юрисдикціями, готовими його прийняти, зобов'язуючись таким 
чином виконувати зазначені в договорах правила i приймаючи на себе 
відповідальність за їх порушення. 
Таким чином, може існувати необмежена кількість приватних 
організацій (ПО) з власними принципами, правилами i законами, які на 
добровільній основі обслуговують своїх громадян, виконуючи всі ті функції, 
які раніше брала на себе держава. Міжнародна політика, в свою чергу, 
замінюється договірними відносинами між різними ПО, котрі укладають 
різного роду торгові i військові угоди, альянси i т.д. 
Що важливо, дана концепцiя анархо–капiталiзму повнiстю позбавлена 
необхiдностi у визнаннi всiма юрисдикцiями Принципу ненападу або будь–
який iнший загальної для всiх правової концепцiї, повнiстю базуючись на 
звичайному сучасному позитивному правi. Кожна ПО може мати власну 
законодавчу, судову i правоохоронну систему (або користуватися Аутсорс вiд 
iнших фiрм i ПО), яка застосовується до всiх громадян i приватним особам без 
громадянства даної ПО, що знаходяться на її територiї. Конкуренцiя мiж 
рiзними системами i можливiсть вiльного вибору мiж ними автоматично 
призводить до нормалiзацiї бiльшостi з них i торгової, полiтичної та 
фiнансової iзоляцiї особливо маргiнальних варiантiв. 
Метою мiнархiзму є створення по–справжньому «мiнiмальної» 
держави. Згідно даній теорiї, функцiї держави при мiнархiзмі повиннi 
51 
 
обмежуватися лише трьома сферами: армiєю, полiцiєю i судовою системою. 
Ще однiєю вiдмiннiстю є те, що мiнархiзм зовсiм не має на увазi лiберальної 
демократiї, вiн цiлком може бути реалiзований при монархiї або будь–якому 
iншому авторитарному режимi, головною умовою є обмеження держави 
функцiями пiдтримки правопорядку i захисту базових прав громадян. 
При цьому, вибiр саме цих трьох функцiй – армiї, полiцiї i суду, з точки 
зору багатьох лiбертарiїв, є досить довiльним: не дуже зрозумiло, чому всi iншi 
сфери життя можуть спонсоруватиметься приватно, а саме цi три – обов'язково 
з податкiв. Питання з податками також є не до кiнця з'ясованим, тому що 
мiнархiсти цiлком допускають iдею приватних грошей i вiдсутнiсть 
Центрального Банку, але з працею можуть пояснити яким чином в такій 
системі буде відбуватися регулярне оподаткування та боротьба з відходом від 
нього. 
Для всіх цих проблем окремо можна знайти рішення або вказати на їх 
неактуальність, пропонуючи просто рухатися в напрямку «найбільшої 
свободи», але хиткiсть самої концепції призводить до iснування безлiчi рiзних 
варiантiв, кардинально вiдрiзняються у кожної з лiбертарiанських полiтичних 
партiй i органiзацiй. 
Джорджизм або геолібертаріанство – економіко-філософське вчення, 
основною думкою якого є ідея про власність над створеним продуктом, проте 
земля та природні надра в рівній мірі належать всьому людству, тому не 
можуть бути виключно приватною власністю. З іншого боку джордисти 
пропонують ліквідувати податок на доходи і забезпечувати існування держави 
лише за рахунок «поземельного» податку. 
Лібертаріанський соціалізм – сукупність соціалістичних ідеологій, 
спрямованих на мінімізацію авторитаризму в житті. Основними ідеями є 
відміна приватної власності, супротив капіталізму, ліквідація держави але в 
той же час відстоюють ідеали особистісної свободи. Для них характерний 
розгляд суспільства з комунітаристської позиції і заохочення до створення 
низової самоорганізації. Одними із форма цієї ідеології є анархо-синдикалізм, 
52 
 
анархо-комунізм. Характерними є механізми прямої демократії та прямої 
участі. 
Окрім вищенаведених шкіл та ідеологій також існують і інші течії 
лібертаріанства 
Класичний лiбералiзм недаремно вiдноситься до одного з напрямкiв 
лiбертарiанства.  Саме останнє i виникло з розвитку iдей лiбералiзму, якi 
остаточно були сформованi в США та Європi в ХІХ столiттi. Хоча безумовно 
вони беруть свiй початок значно ранiше, безпосередньо в полiтичнiй фiлософiї 
Джона Локка. В ХХ столiттi лiбералiзм змiнив свiй вираз i почав 
позицiонуватися в значеннi соцiальної демократiї, iдеями рiвностi та 
позитивної свободи, що зажадало змiни назви вихiдного полiтичної течiї на 
«класичний лiбералiзм», а також призвело до появи нового «лiбертарного» 
дискурсу. 
Класичні ліберали виступають за мінімальну державу, яка повинна 
підтримувати правопорядок, інфраструктуру i оборону країни, низькі податки, 
вiдсутнiсть мит та iнтервенцiй в економiку, максимально можливу ринкову i 
полiтичну свободу. Яким чином має здiйснюватися управлiння в подiбній 
державi, спецiально не оговорюється, але зазвичай мають на увазi лiберальну 
демократiю i республiку з сильною федералiзацiєю. В цiлому класичний 
лiбералiзм задає не конкретний полiтичний порядок, а вектор руху в бiк 
лiбералiзацiї економiки, згортання соцiальних програм, зменшення державних 
витрат, легалiзацiї зброї, контрактної армiї i т.д. 
Екстериторiальна держава – це опис стану суспiльства, промiжного 
мiж сучасним нам i анархо–капiталiстичним. Вибiр мiж безлiччю контрактних 
юрисдикцiй, якi є провайдерами (колишнiх) державних послуг – це прекрасна 
iдея, але вона не пояснює, звiдки цi контрактнi юрисдикцiї можуть взятися, i 
куди власне подiлися знайомi нам нацiональнi держави. 
У цiй концепцiї показується, що все, що потрiбно для початку переходу 
до анархо–капiталiзму – це поява екстериторiальних держав, якi будуть 
надавати традицiйним державам послуги з iнтеграцiї сучасної правової та 
53 
 
юридичної системи, що визнається в усьому свiтi. Економiст Пол Рамер ще 
десять рокiв тому запропонував iдею про заснування на територiях менш 
розвинених країн Африки приватних мiст, якi будуть створенi за 
найсучаснiшими зразками, а їх управлiння вiзьмуть на себе розвиненi країни, 
якi уклали вiдповiднi договори з мiсцевим урядом. Це дасть можливiсть для 
мiсцевого населення отримати доступ до сучасної освiти, новим робочим 
мiсцям i надасть бiзнесу надiйну арбiтражну систему, не пов'язану з мiсцевою 
корумпованою системою правосуддя. 
Подiбнi зони, пiдлеглi законодавству iншої країни, є не такою рiдкiстю, 
зокрема, найбiльш вiдомими iсторичними прикладами є Гонконг i Макао, а 
також Бермудськi i Багамськi острови. Також прикладом мiсць, в яких 
застосовується особливий тип законодавства з арбiтражем, що знаходиться в 
мiжнароднiй юрисдикцiї, є так званi офшорнi зони. 
Побудова подiбної системи «iмпорту правосуддя» створює можливiсть 
взаємовигiдної угоди мiж рiзними державами по створення гiбридної 
територiї: країна третього свiту платить фахiвцям з розвиненої держави за 
будiвництво або модернiзацiю на її територiї особливого мiста, в якому буде 
дiяти торгове i корпоративне право розвиненої держави, що дозволить 
залучити на дану територiю iноземнi iнвестицiї i бiзнес, а також стати 
драйвером для розвитку мiсцевого пiдприємництва (мiсцева правова система 
може бути корумпована i ненадiйна з точки зору iнвесторiв, тому створення 
зони, пiдпорядкованої бiльш надiйної юрисдикцiї, рiзко пiдвищує 
iнвестицiйний клiмат). 
Але одночасно з цим подiбна система при її поширеннi створює 
конкуренцiю мiж юридичними системами, якi фактично стають товарами 
iмпорту / експорту, i починає розмивати кордони традицiйних держав, тому 
що з точки зору мiсцевих жителiв подiбнi особливi зони стають iдеальним 
мiсцем для мiграцiї, а успiшнi приклади таких приватних мiст, що знаходяться 
в екстериторiальній юрисдикцiї, спонукають до створення вiдповiдних пакетiв 
54 
 
послуг з адмiнiстрування та управлiння мiстами i територiями, якi цiлком 
можуть надавати не тiльки держави, а й приватнi корпорацiї. 
Термiн агоризм був придуманий Семюелем Конкiним, i вiн вiдноситься 
скорiше до стратегiї, нiж до iдеологiї. Iдеологiчно агорiсти дотримуються тих 
же самих принципiв, що й усi iншi лiбертарiанцем – добровiльного обмiну, 
вiльного ринку i невтручання держави в приватне життя i економiку. Але, 
згiдно з агоризмом, побудови такого суспiльства неможливо досягти 
демократичними та iншими полiтичними шляхами, якi вимагають iнтеграцiї з 
iснуючою державною системою. Агористи вважають за необхiдне створення i 
поширення методiв «контрекономiки», тобто ринкової дiяльностi, що ведеться 
в обхiд iснуючого законодавства. Робота чорних ринкiв i тiньової економiки 
всiляко вiтається, так само як i вiдхiд вiд оподаткування та обхiд рiзних 
законодавчих норм, якi обмежують вiльне ведення бiзнесу. Об'єднання всiх 
людей, якi працюють на сiрих i чорних ринках, лiбертарiанською iдеологiєю 
має дати можливiсть ефективно протистояти натиску держави, дозволяючи 
повнiстю виключити її з усiх сфер людської дiяльностi. Кiнцевим етапом 
перетворення суспiльства агористи вважають появу агор, що складаються з 
тiньового бiзнесу i порiвнянних за розмiром з традицiйними державами, якi 
будуть здатнi протистояти насильству з боку держави, в тому числi, шляхом 
прямого збройного конфлiкту. (Але, зрозумiло, цiлком можливо i  отримання 
статусу–кво, коли тiньовi ринки стануть такими ж великими, як державнi: за 
рахунок бiльшої економiчної свободи i менших витрат вони поступово 
замiнять собою всi звичайнi держави шляхом звичайної економiчної 
експансiї). 
Криптоанархiя теж вiдноситься бiльше до стратегiї, нiж до iдеологiї. 
Рух з'явився на зорi становлення Iнтернету, i основною його iдеєю є захист 
особистої iнформацiї вiд будь–яких посягань з боку третiх осiб i держави. 
Криптоанархiсти також є частиною лiбертарiанської iдеологiї, тому що 
захищають вiльний ринок i умови для анонiмної торгiвлi та обмiну 
iнформацiєю, якi не можуть бути обмеженi державною владою. Торренти, 
55 
 
анонiмнi чати, електроннi грошi, анонiмайзери, даркнет i криптовалюта – все 
це створює все новi можливостi для обходу будь–яких державних регуляцiй. 
Одним з iдеологiчних моментiв, несумiсних iз сучасною нацiональною 
економiкою, є створення приватних грошей, емiсiя яких не залежить вiд 
системи Центробанкiв, а вартiсть визначається виключно потребами обмiну i 
властивостями самих грошей. Приватнi грошi ставлять пiд загрозу iснування 
сучасної державної економiки i потенцiйно, при їх широкому розповсюдженнi, 
можуть зробити неможливим оподаткування, а отже й iснування 
неконтрактних юрисдикцiй. Криптоанархiсти вiтають створення вiртуальних 
держав, таких як Bitnation, якi в майбутньому можуть послужити основою для 
появи повноцiнних контрактних юрисдикцiй i приватних екстериторiальних 
держав. 
Фузiонiзм – це консервативна лiбертарна iдеологiя, бiльше властива для 
США (особливо серед республiканцiв), нiж для будь–якої iншої країни. Як i 
класичний лiбералiзм, вона скорiше вказує напрямок руху, чим має якiсь 
конкретнi вiдмiннi риси. За великим рахунком, фузiонiзм є реакцiєю на 
сучасну соцiальну демократiю, виступає за традицiйнi сiмейнi цiнностi, 
мiнiмальне втручання держави в життя людей, вiльний ринок, низькi податки, 
при цьому часто засуджує мiграцiю i позитивну дискримiнацiю на користь 
меншин. Також лiбертарiанські консерватори часто є християнами, i в зв'язку 
з цим iснує таке явище як християнське лiбертарiанство, що показує, що 
основнi iдеологiчнi постулати християнства i лiбертарiанство не суперечать 
один одному. 
На думку лібертаріанського філософа Девіда Нолана, лібертаріанство 
значною мірою відрізняється від лібералізму та консерватизму. Проявляється 
це по відношенню до свободи економічної та особистісної. 
Розтлумачення дiаграми Нолана: 
– консерватори, або правi (прихильники жорсткого контролю держави 
за життям суспiльства та противники участi держави в перерозподiлi доходiв 
вiд багатих до бiдних); 
56 
 
– лiберали, або лiвi (супротивники жорсткого контролю держави за 
життям суспiльства та прихильники участi держави в перерозподiлi доходiв 
вiд багатих до бiдних); 
– лiбертарiанцi (супротивники жорсткого контролю держави за життям 
суспiльства та противники участi держави у перерозподiлi доходiв вiд багатих 
до бiдних); 
– популiсти, або авторитаристи (прихильники жорсткого контролю 
держави за життям суспiльства та прихильники участi держави в перерозподiлi 
доходiв вiд багатих до бiдних). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Економічна свобода 
 
Мал. 2.1.1 Полiтичний компас Девiда Нолана 
Загалом iснує до 10 рiзних видiв полiтичного компасу, проте ми обрали 
компас Девiда Нолана, як такий, що найкраще репрезентує полiтичнi 
переконання тiєї чи iншої особи, вiдповiдно до двох нарiжних каменiв: 
iндивiдуальної та економiчної свободи. 
Тепер, маючи перед собою полiтичний компас, який репрезентує мiсце 
лiбертарiанської полiтичної фiлософiї в полiтичному спектрi, можемо чiтко 
Особиста свобода 
57 
 
окреслити, якi явища в полiтицi та суспiльствi є найнеприйнятнішими для 
прихильникiв лiбертарiанського свiтогляду. 
 
2.2. Шляхи вирішення проблематики через впровадження 
лібертаріанських ідей (на прикладі США) 
 
Насамперед зазначимо, що наше наукове зацікавлення викликала саме 
практика вирішення досліджуваної проблематики через впровадження 
лібертаріанських ідей на прикладі Сполучених Штатів Америки, оскільки тут 
має місце певна ліберативна традиція, зокрема, ліберальна революція 1776 
року, особлива конфігурація та періодична зміна партійної системи, основні 
ідеї Конституції країни тощо. Питання американської революції та Визвольної 
війни не належить до безпосередніх завдань нашого дослідження, однак варто 
окреслити деякі історичні передумови: надмірне податкове навантаження; 
протекціоністська політика гегемонії та відсутність по-справжньому вільного 
ринку. Окремо формується і інститут громадянського суспільства. 
Конституція Сполучених Штатів більшою мірою є організаційним 
документом, до якого в подальшому подавались правки. Кількість правок 
доходила більш ніж до тисячі, проте всього було прийнято 27 правок. Перші 
прийняті правки здебільшого стосувались громадянських прав людини та 
розширювали її природні права. В подальшому вони отримали назву «Білль 
про права». 
Як вже зазначалось в попередньому підрозділі, лiбертарiанство – це 
моральний компас, ціннісним фундаментом якого є свобода. Саме рівень 
індивідуальної, економічної, політичної та соціальної свободи в різних країнах 
світу і є найбільш вабливою складовою. Для подальшого аналізу пропонуємо 
використовувати два індекси, а саме індекс економічної свободи світу, що 
розраховується WallStreetJournal і HeritageFoundation, та індекс свободи преси, 
що розраховується та публікується організацією Репортери без кордонів.[27, 
28] 
58 
 
Індекс економічної свободи базується на десяти індексах, які 
оцінюються за шкалою від 0 до 100, де 100 – це показник максимальної 
свободи. Цими базовими індексами є: 
• Свобода бізнесу; 
• Свобода торгівлі; 
• Податкова свобода 
• Державні витрати; 
• Грошова свобода; 
• Свобода інвестицій; 
• Фінансова свобода; 
• Захист прав власності; 
• Свобода від корупції; 
• Свобода трудових стосунків. 
Всі показники оцінюються однаково, тому загальний індекс є середнім 
арифметичним всіх показників. Країни за індексом поділяються на: 
• Вільні – з показником 80-100; 
• В основному вільні – з показником 70-79,9; 
• Помірно вільні – з показником 60-69,9; 
• В основному невільні – з показником 50-59,9; 
• Деспотичні – з показником 0-49,9. 
Таблиця 2.2.1. 
Індекс економічної свободи США 
Країна Група Індекс Місце в світі 
США В осн. вільні 76,8 12 
Джерело: [27] 
Сполучені Штати відрізняються саме тим, що основою існування стали 
ідеї класичного лібералізму, які пізніше почали набувати розширених форм 
лібертаріанства. Відтак, федеративний устрій і є найбільш можливим на 
сьогодні уособленням лібертаріанства із збереженням держави через 
59 
 
можливість управління своєю общиною на локальному рівні та прийнятті 
відповідних актів на цьому ж рівні. 
Проте, як ми вже зазначали раніше, не лише економікою та власністю 
«живиться» лібертаріанська перспектива. Питання свободи досить 
різностороннє і однією із його сторін є свобода слова. Для подальшого аналізу 
та розуміння ситуації з різних боків розглянемо індекс свободи преси від 
Reporterswithoutborders. 
Індекс ґрунтується на анкеті, що надсилається організаціям партнерам 
RWB (14 груп на п’яти континентах) та її 130 респондентам по всьому світу, а 
також журналістам, науковцям, юристам та громадським правозахисним 
організаціям. З’ясовується, чи присутні в державі прямі напади на журналістів 
та ЗМІ, чи застосовуються інші непрямі методи тиску на пресу. В свою чергу 
організація класифікує ситуацію в країнах наступним чином: 
• Відмінна або безпечна; 
• Задовільна; 
• Проблематична; 
• Складна; 
• Дуже складна. 
Таблиця 2.2.2.  
Дані по ситуації з свободою преси в США 
Країна Ситуація Базова Глобальна Місце в рейтингу 
ситуаційна оцінка 
оцінка 
США Проблематична 16.36 25.69 48 
Джерело: [28] 
Варто зазначити, що ситуація, яка складається в США, викликана, 
здебільшого, риторикою «ненависті» окремих політичних лідерів, політичною 
поляризацією в засобах масової інформації, погонями за сенсаціями та не 
повагою до особистого життя людей.  
Проте, всі показники, які ми досліджуємо, мають сенс виключно при 
спільному взаємозв’язку. Для знаходження взаємозв’язку між індексом 
60 
 
економічної свободи та індексом свободи преси пропоную використати 
кореляційний аналіз показників. Коефіцієнт кореляції – це показник, що 
демонструє залежність між двома величинами. В нашому випадку ми 
досліджуємо взаємозв’язок економічної свободи та свободи слова. 
Уточнимо логіку проведеного аналізу: коефіцієнт кореляції набуває 
значень від −1 до +1. Значення +1 означає, що залежність між X та Y є 
лінійною, і всі точки функції лежать на прямій, яка відображає зростання Y 
при зростанні X. Значення −1 означає, що всі точки лежать на прямій, яка 
відображає зменшення Y при зростанні X. Якщо коефіцієнт кореляції Пірсона 
= 0, то саме лінійної кореляції між змінними немає. 
Таблиця 2.2.3. 
Коефіцієнт кореляції індексів по США 
Країна Коефіцієнткореляції Відсотоккореляції 
США -0,2058 -20,58 
 
Від’ємний коефіцієнт показує нам зворотню залежність одних факторів, 
від інших. В США розвиток економічної свободи призведе до більшого утиску 
свободи слова, або і навпаки. Це може розглядатися в контексті більшої 
зацікавленості в захисті своєї власності. Наприклад, лібералізація економіки із 
зменшенням рівня податків, регуляторних політик та органів, декларування та 
звітування безпосередньо впливає на можливості преси до здійснення своєї 
діяльності. При відсутності законодавчо визначених підстав публікування тих 
чи інших відомостей може розцінюватися як зазіхання на приватне життя, 
майно або ж як недобросовісна конкуренція. 
Відповідно до індексу сприйняття корупції від Transperency International 
за 2018 рік, Сполучені Штати Америки посідають 22 сходинку в світі з 
рахунком 71 або ж індексом 7,1 по 10 бальній шкалі. Відповідно до 
аналітичного звіту організації в 2018 році, рейтинг США впав на чотири 
сходинки порівняно з минулим року, що робить цьогорічну оцінку найнижчою 
за сім років. Наразі країна стає свідком загроз її системі стримувань і противаг, 
61 
 
а також викривлення етичних норм на найвищих рівнях влади. Це пов’язано 
здебільшого з зростанням:  популістських настроїв, злочинів на ґрунті 
ненависті, трансляцій політичної поляризації та найдовшого відключення 
уряду в історії США. Всі ці фактори у поєднанні лише посилюють втрату 
довіри населення до уряду. В багатьох країнах Американських континентів (в 
тому числі і США) діяльність президентів призводить до наступних наслідків: 
- підриву вільних та незалежних медіа, особливо в випадках 
критики повідомлень лідера країни; 
- спроба впливу та контролю за громадянським суспільством та 
міжнародними організаціями; 
- зростання кількості анти-міграційних, анти-ЛГБТ та расистських 
настроїв; 
- популістична політика голосних обіцянок і підходу «сильної 
руки» стосовно фундаментальних проблем в бутті людини, в тому числі 
стосовно корупції; 
- втручання в національні інституції, або їх використання для 
ослаблення стримуючих бар’єрів і, як наслідок, збільшення власної влади; 
- зростання конфлікту інтересів та приватного впливу. 
Отже, детальний аналіз показників та індексів дозволяє зробити певні 
узагальнення.  
Таблиця 2.2.4. 
 Розмір тіньового ВВП США в 2016 р. 
Частка ВВП в ВВП, млн дол Тіньове ВВП, млн 
№ Країни 
тіні, % дол 
18624475 
1 США 
7,69  1432222 
Джерело: Побудовано автором на основі: [14] 
Розглядаючи частку тіньового ВВП (табл. 2.2.4.) в США, можна 
зазначити, що розмір такого в відсотковому відношенні є прийнятним, але 
доля такого в грошовому вираженні є значною. Без розгляду детальної 
структури тіньової економіки країни нам буде важко зробити однозначні 
висновки про причини такого.  
62 
 
Підсумовуючи все вищеописане, вважаємо за необхідне запропонувати 
власний індекс для розрахунку та сприйняття напрямків досліджень, що 
відображають основоположні цінності для лібертаріанської спільноти. 
Значення індексу лібертаризації, в такому випадку, безпосередньо залежить 
від кількості використаних індексів та від різниці між показником кожного 
окремого індексу по країні і максимального значення цього індексу. Ми 
використовуватимемо індекси, де максимальне значення є позитивною 
стороною. 
Чим кращою є ситуація по досліджуваній країні, тим вище буде 
показник індексу, максимальне значення якого дорівнює 4. Для можливості 
простішого сприйняття нашого індексу пропонуємо розділити його значення 
за наступними категоріями: 
3,5 – 4 – відмінна ситуація; 
3,0-3,49 – ситуація задовільна; 
2,5-2,99 – ситуація не задовільна; 
Менше 2 – жахлива ситуація в регіоні. 
ІЕСкраїни ІСМкраїни ІСуСкраїни ІДкраїни
Індекслібертаризації =  + + + , де: ІЕС������ ІСМ������ ІСуС������ ІД������
ІЕС – індекс економічної свободи 
ІСМ – індекс свободи моралі 
ІСуС – індекс свободи у світі  
ІД – індекс демократії 
7,73 79,15 86 7,96
Індекслібертаризації США =  + + + = 3,22  10 100 100 10
Слід зазначити, що хоча деякі концепції лібертаріанства життєздатні при 
будь-якій формі державного устрою, а сама ідеологія відкидає демократію як 
«диктатуру більшості», на даний момент кращого способу забезпечення 
рівності прав немає. 
Отже, нами було виділено та розглянуто основні чинники, які впливають  
на можливості функціонування політичної маніпуляції,  нелегальної 
63 
 
діяльності, корупції. На підставі опрацьованих нами чинників потрібно 
визначити та опрацювати механізм протидії зазначеній проблематиці. 
То яким же є механізм протидії корупції, політичній маніпуляції та 
нелегальній діяльності в контексті концепції лібертаріанства? Як ми вже 
визначили, лібертаріанство не є однорідним в своїй ідеологічній та 
стратегічній складовій, а взаємозв’язок зазначеної проблематики є досить 
стійким. Звідси, в сукупності з вище проаналізованими аспектами, ми можемо 
наблизитись до розуміння механізму протидії. 
В першу чергу варто зазначити, що проаналізовані нами індекси свободи 
(економічної та преси) відображають вплив держави та, відповідно, негативні 
наслідки від етатичного впливу. В ситуації з США економічна свобода 
залишається на досить високій відмітці, в той час як свобода преси є 
обмеженою. Більшою мірою тут відіграє роль сприйняття самої свободи слова 
та загроз, які виникають від політизації та упередженості засобів масової 
інформації. Хоча свобода преси і залишає бажати кращого, але свобода моралі 
в країні залишається на високому рівні. Здебільшого це пов’язано з 
принципами та правами, закладеними в Конституції США, а ще більше з 
усвідомленням людьми своїх прав та обов’язків. 
Враховуючи, що лібертаріанство нараховує багато течій, пропонуємо: 
розглянути механізм протидії корупції, політичній маніпуляції та нелегальній 
діяльності з точки зору анархо-капіталізму та мінархізму; виокремити спільні 
заходи та концепції і взяти їх за основу механізму. В подальших дослідженнях 
варто звернути увагу на лібертатний соціалізм та фузіонізм, але в контексті 
цього дослідження це не є актуальним. Це пов’язано з різним баченням 
основної цінності лібертаріанства – свободи. Лібертатні соціалісти вважають, 
що обмеження індивідуальних свобод є неприпустимим, а економічних – 
виправданим. З точки зору фузіоністів кардинально зворотня ситуація. 
Як ми вже визначили раніше в досліджені, політична маніпуляція 
спрямована на керовані формати нашого сприйняття світу та процесів, що 
відбуваються в суспільстві та з нами особисто. Іншими словами, метою її є 
64 
 
вплив, в кінцевому результаті, на законодавчу та політичну діяльність 
спільноти людей. І анархо-капіталізм, і мінархізм спрямовані на мінімізацію 
ролі держави в житті людини. Отже, ми маємо два потенційних шляхи. 
Першим виступає активізація людської спільноти і створення дієвого 
механізму стримування держави. Іншими словами, сильного громадянського 
суспільства. Другим виступає максимальна мінімізація ролі держави в 
регулюванні всіх можливих процесів, що спрямовані на прояви економічної та 
особистої свободи. Або ж обмеження ролі держави до таких форматів: 
зовнішньої політики, оскільки існуватиме необхідність в підтриманні 
міжнародних зв’язків і координації спільних дій; охорони правопорядку, адже 
навіть при відсутності обмежень свободи все ще залишатиметься загроза 
заподіяння шкоди життю, здоров’ю та майну людини; судової системи, бо 
виникатиме необхідність в вирішенні питань, що стосуються судочинства, а 
також професійному підході до розгляду майнових та немайнових справ; армії, 
здебільшого для захисту спільноти людей в середині держави від потенційної 
зовнішньої агресії. 
Описані шляхи більш характерні для мінархізму, оскільки анархо-
капіталізм на противагу державі виставляє договірні відносини. Сутність 
договірних відносин зводиться до надання згоди особи на здійснення тієї чи 
іншої діяльності по відношенню до неї, а також стосовно інших можливих 
примусів та обмежень, які наразі існують. Такими, в свою чергу, є: 
оподаткування, ліцензування, державна реєстрація певної діяльності та прав 
власності інше. Складність впровадження описаного вище через анархо-
капіталістичну теорію полягає в двох основних аспектах: усвідомлення 
власної відповідальності за рішення та дії; бюрократизація процесів прийняття 
рішень та надання згоди. Бюрократизація, на думку лібертаріанців, є одним із 
основних чинників розвитку корупції та нелегальної діяльності, тому 
впровадження зазначеного механізму буде суперечити саме собі. 
Оскільки в сучасному світі всі законодавчі обмеження вносяться 
делегованими певною групою людей особами, пов’язаних територіальною 
65 
 
належністю, в сукупності з маніпуляційними факторами нелегальна діяльність 
становить небезпеку економічній свободі всіх суб’єктів. Ведення тієї чи іншої 
економічної діяльності в наявних на сьогодні формах обмежується за рахунок 
бюрократизації всіх державних процесів, ліцензування і реєстрації своєї 
діяльності та іншого. Як наслідок, навіть не в заборонених на сьогодні сферах 
людської діяльності присутні прояви «тінізації економіки». Сукупність 
зазначеного призводить до появи та посилення корупції, адже в індивіда, який 
бажає здійснювати підприємницьку діяльність, є два шляхи: прискорити 
процедуру оформлення діяльності, або здійснювати таку діяльність поза 
офіційною економікою. Прояви корупції, відповідно до визначених нами 
понять та розумінь, пов’язані з виконанням певних владних функцій окремою 
особою, або інтересом іншої групи осіб, щодо отримання цих повноважень. 
Наведені проблематики корупції та нелегальної діяльності в обох 
лібертаріанських концепціях вирішуються схожим чином: скасуванням 
реєстрації для фізичних осіб підприємців; зменшенням бюрократичної 
складової в реєстрації юридичних осіб; скороченням кількості державних 
регулюючих органів; відміною заборон на здійснення діяльності, яка не 
спрямована на заподіяння шкоди іншим особам. 
Отже, зробивши висновки, ми можемо виокремити механізм протидії 
проблематиці з точки зору лібертаріанських концепцій. Найважливішим, на 
нашу думку, є розвиток кожного окремого індивіда та громадянського 
суспільства, які лише за наявності власного усвідомлення можуть чинити 
спротив Левіафану, в обличчі держави. Іншим вагомим чинником є легалізація 
заборонених видів людської діяльності, яка не спрямована на заподіяння 
шкоди іншим людям. Також варто зазначити, що навіть за умови заподіяння 
шкоди самій собі через участь в заборонених на разі видах діяльності, людина 
має на це повне право. Наступним, не менш важливим чинником є мінімізація 
регуляторної діяльності держави, а також спрощення або відміна засобів 
обмеження економічної свободи (ліцензування, реєстрація  та інше) та 
66 
 
максимальне спрощення бюрократичних процедур в повсякденній та 
підприємницькій діяльності.  
 
2.3.  Перспективи реалізації лібертаріанських ідей в Україні 
 
Лібертаріанство в Україні, насправді, досить різноманітне і мінливе, і 
розвиток його можливий лише за умови реалізації суспільного запиту. 
Сьогодні ж прихильники ідеології по суті становлять меншість і, переважно, 
нічим не можуть впливати на законотворчі та виконавчі ініціативи. Більше 
того, ініціативи відомих в Україні лібертаріанських рухів ставляться під 
сумнів впливовими лібертаріанцями решти світу. 
Відповідно до дослідження Vox Ukraine, від березня місяця 2019 року за 
політичним компасом [Додаток В, Г] переважна більшість українців 
підтримують ліво-авторитарні ідеології, а саме 73,3%. Це може бути 
зумовлене масою факторів, зокрема, відсутністю розуміння свободи, а також 
бажанням стабільності та певного рівня життя для всіх, незалежно від 
здійснюваної діяльності. В свій час, менша, проте вагома частина 
дотримується ліво-демократичних ідей і їх частка складає 17,3%. Праві-
авторитаристи є в меншості, маючи підтримку всього 1% населення. І, 
нарешті, право-демократи в загальному мають підтримку 1,8% населення. 
Проте організацією також було проведено дослідження відносно 
суб’єктивного віднесення себе до тієї чи іншої ідеології. Так, майже всі 
опитувані, що вважають себе «правими», опинились в лівому-авторитарному 
крилі компаса, а саме 81%. Більшість з тих, хто не змогли визначитися, також 
опинилися в лівому-авторитарному крилі (76%), проте 22% все ж виявились 
лівими-демократами. [Додаток Д, Е]. 
Для розуміння розподілу вподобань по узгодженим позиціям українців 
використаємо систему координат з поділом на «квадрати» по ідеологічним 
течіям. Як ми можемо бачити з Додатку 8, українці більш схильні до «лівих» 
ідеологій, а саме: етатизму, соціалізму, комунізму та націонал-соціалізму, 
67 
 
авторитаризму, демократичного соціалізму та соціал-демократії, лібералізму. 
Значно менші тенденції спостерігаються по відношенню до тоталітаризму, 
прогресизму, «лівого» та «правого» лібертаріанства. [Додаток Є, Ж] 
З вищезазначеного дослідження можна зробити висновок, що українці 
не сприймають «праву» або ж лібертаріанську ідеологію. Свобода лякає 
переважну частину населення через тяжкість її осягнення, а відповідальність 
за власний вибір є менш привабливою, ніж «спільне благо». Вільний ринок та 
вільні, ніким нерегульовані відносини потребують активного залучення всіх 
та кожного з особистою відповідальністю стосовно своєї діяльності або ж 
бездіяльності, в той час як при соціалістичних ідеологіях покривається певний 
«мінімальний» життєвий рівень.  
В період з 12 по 25 листопада 2019 року нами було проведено 
соціологічне опитування на тему: «Проблематика впровадження 
лібертаріанських ідей в Україні». Опитування здійснювалось методами 
анонімного анкетування через сервіси google form та поширювалися за 
допомогою соціальних мереж, таких як: telegram, facebook, Instagram. В 
опитуванні взяли участь 151 респондент. 
В опитуванні були зазначені питання, що стосувалися економіки, 
політики, особистого життя , а також блок загальних запитань. 
68 
 
Київ Дніпро Запоріжжя Луцьк Львів Одеса Сміла Суми Ужгород Умань Черкаси Інші
12%
1%
1%
3%
27% 4%
1%
10%
2%
1%
3%
35%
 
Малюнок 2.3.1 Територіальний розподіл респондентів 
Більшість респондентів (52 особи) мешкають в м. Черкаси, 17 в м. Київ, 
14 в м. Сміла, 6 у м. Львів, 5 в м. Умань. Решта респондентів проживають в 
інших містах та населених пунктах України. Зважаючи на значне переважання 
мешканців Черкащини, можна вважати, що опитування є найбільш 
актуальним саме для цієї області. 
За статевою ознакою 54,3% респондентів – жінки, 45,7% - чоловіки. За 
віковою ознакою переважна більшість опитаних молодь в віці від 18 до 35 
років – 47,68%, молодь до 18 років – 24,5%, люди старше 35 років – 27,81%. 
З інформацією про розподіл відношення статі респондентів до їх рівня 
освіти, а також про розподіл відношення статі респондентів до їх рівня доходів 
дивись таблиці 2.3.1. та 2.3.2. 
Таблиця 2.3.1. 
 Розподіл відношення статі респондентів до їх рівня освіти, у % 
Рівень освіти Жінки Чоловіки Загалом 
Базова середня освіта 0,00  0,66  0,66  
Бакалавр 15,23  9,93  25,17  
Доктор наук 1,99  0,00  1,99  
Доктор філософії/Кандидат наук 5,30  0,66  5,96  
69 
 
Загальна середня освіта 7,95  4,64  12,58  
Магістр/Спеціаліст 10,60  15,89  26,49  
Молодший бакалавр/молодший спеціаліст 7,28  6,62  13,91  
Професійно-технічна освіта 3,31  5,96  9,27  
Інші* 2,64  1,32  3,96  
Загалом 54,30  45,70  100,00  
 
Таблиця 2.3.2.  
Розподіл відношення статі респондентів до їх рівня доходу, у % 
Рівень доходу Жінки Чоловіки Загалом 
Від 10000 до 20000 гривень 9,27  13,25  22,52  
Від 3000 до 5000 гривень 3,97  3,97  7,95  
Від 5000 до 10000 гривень 15,23  8,61  23,84  
До 3000 гривень 11,26  6,62  17,88  
Немаю регулярного та 14,57  9,27  23,84  
стабільного доходу 
Понад 20000 гривень 0,00  3,97  3,97  
Загалом 54,30  45,70  100,00  
 
З усього списку запитань пропонуємо ознайомитись з відповідями на 
найбільш принципові питання лібертаріанської філософії. Ознайомитись з 
результатами опитування по всім питанням та з статевим поділом на відповіді 
можна в Додатку 3. 
На запитання «Я вважаю, що рівень оподаткування непомірно високий і 
потребує перегляду» : 39,74% респондентів повністю погоджуються, 31,13% 
не можуть відповісти і 19,21% частково погоджуються. 
З точки зору всіх концепцій лібертаріанства, оподаткування – це злочин, 
в тій чи іншій мірі. Повна відміна такого є пріоритетом одних течій, перегляд 
і реформація податкової системи – інших. Більшість опитуваних 
притримується цього бачення. 
На запитання «Приватна власність – це невід’ємне право кожної 
людини» респонденти надали такі відповіді: 68,87% повністю погоджуються, 
17,88% частково погоджуються, 6,62% важко відповісти. 
70 
 
Концепція приватної власності настільки ж важлива, в більшості 
концепцій лібертаріанства, наскільки і свобода. Абсолютна більшість 
респондентів підтримує це твердження. 
На запитання «Я вважаю, що будь-які обмеження економіки призводять 
до її тінізації» опитувані відповіли: 30,46% повністю погоджуються, 25,83% 
частково погоджуються, 33,77% важко відповісти. 
Обмеження економічної свободи (підприємницької діяльності, наразі 
незаконних видів діяльності, ліцензування тощо) є не меншим злочином, ніж 
оподаткування. Більшість опитаних погоджуються з твердженням. 
На запитання «Наркоторгівля в тому чи іншому вигляді має бути 
декриміналізована та легалізована» надали такі відповіді: 33,77% абсолютно 
не погоджуються, 19,21% важко відповісти, 18,54% повністю підтримують. 
Розуміння будь-якої діяльності пов’язаної з наркотиками, окрім 
випадків, коли цим займається держава, в переважній більшості випадків є 
крайнє негативним. Лібертаріанці розглядають питання наркотиків з точки 
зору права людини. Доросла мисляча людина сама в праві вирішувати, що і як 
їй робити з своїм тілом. Більшість опитуваних абсолютно не погоджуються з 
позицією. 
На запитання «Корупція є наслідком занадто роздутого державного 
апарату та бюрократизації» респонденти відповіли: 33,77% повністю 
погоджуються, 28,48% частково погоджуються, 23,84% важко відповісти. 
Нами вже розглядалось питання бюрократизації і її наслідків на 
суспільство, економіку та людину. Цю позицію розділяють не лише 
лібертаріанці, але і респонденти в більшості своїй поділяють позицію. 
На запитання «Мінімальна заробітна плата створює більше шкоди, ніж 
користі» відповіді такі: 29,80% повністю погоджуються, 28,48% важко 
відповісти, 20,53% частково погоджуються. 
Мінімальна заробітна плата є похідною від соціалістичних ідей. В той 
же час це один із проявів втручання держави в економіку. Хоч деякі напрямки 
71 
 
досліджуваної ідеології і вважають мінімальну заробітну плату необхідною, 
проте більшість виступає проти. Більшість опитаних поділяє позицію. 
 На запитання «Я вважаю, що процедура отримання вогнепальної зброї 
має бути спрощена за умови створення відкритого реєстру власників 
вогнепальної зброї» були такі відповіді: 31,79% повністю погоджуються, 
19,21% важко відповісти, 17,88% частково погоджуються.  
Питання легалізації зброї, особливо короткоствольної, актуальне 
переважно в пострадянських країнах. Досвід США демонструє виправданість 
заходів на озброєння населення. Окрім того право на зброю передбачене 
Основним законом країни. Більшість респондентів поділяє позицію. 
На запитання «Я вважаю, що вся повнота законодавчої влади має 
залишатися в рамках окремої територіальної одиниці, як то: штат, область, 
округ» надані такі відповіді: 26,49% важко відповісти 23,84% частково 
погоджуються, 21,19% частково не погоджуються.  
Питання децентралізації влади є однією із форм досягнення не лише 
ліберативних цінностей, але і ефективної внутрішньої взаємодії. Більшість 
опитаних погоджуються з твердженням. 
 На запитання «Я вважаю, що створення приватних військових 
організацій є кращим варіантом забезпечення обороноздатності країни, ніж 
загальна військова повинність» респонденти відповіли наступним чином: 
21,85% повністю погоджуються, 21,85% абсолютно не погоджуються, 20,53% 
частково погоджуються.  
На запитання «Я впевнений/а, що продаж землі сільськогосподарського 
призначення  в приватні руки є ефективнішим рішенням, ніж використання 
цієї ж землі державою для тих самих цілей» відповіді: 26,49% повністю 
погоджуються, 25,83% частково погоджуються, 20,53% важко відповісти. 
На запитання «Судова система має бути більш лібералізована, з 
можливістю розгляду справ третейськими судами» відповіді були такі: 33,11% 
важко відповісти, 27,81% частково погоджуються, 25,17% повністю 
погоджуюсь. 
72 
 
На запитання «Найкращим варіантом протидії суспільній маніпуляції є 
націоналізація всіх засобів масової інформації або ж введення 
відповідальності за здійснення недобросовісної журналістської діяльності» 
були надані такі відповіді: 26,49% важко відповісти, 21,19% абсолютно не 
погоджуються, 20,53% повністю погоджуються.  
На запитання «Я вважаю, що питання морально-етичних та духовних 
цінностей має закріплюватися на законодавчому рівні» відповіли так: 28,48% 
абсолютно не погоджуються, 28,48% важко відповісти, 21,19% частково не 
погоджуються  
На запитання «Освітні заклади мають бути перетворені в освітні 
корпорації, яким не потрібне додаткове державне фінансування» опитувані 
відповіли таким чином: 25,17% важко відповісти, 21,19% абсолютно не 
погоджуються, 19,87% частково погоджуються, 19,21% частково не 
погоджуються.  
На запитання «Зайняття проституцією це виключно право чоловіка або 
жінки, яке не повинне обмежуватися державою» відповіді такі: 27,15% 
повністю погоджуються, 21,19% частково погоджуються, 20,53% важко 
відповісти. 
На запитання «Евтаназія та самогубство - це право людини» думки 
респондентів розподілились так: 31,13% повністю погоджуються, 22,52% 
частково погоджуються, 22,52% важко відповісти. 
На запитання «Статеві відносини та сімейне життя можуть та повинні 
обмежуватися державою або релігійними общинами» думки розділились так: 
60,93% абсолютно не погоджуються, 14,57% частково не погоджуються, 
13,91% важко відповісти. 
На запитання «За належність до ЛГБТ-спільноти повинна бути 
передбачена кримінальна або інша відповідальність» опитувані відповіли: 
54,30% абсолютно не погоджуються, 20,53% важко відповісти,  13,91% 
частково не погоджуються. 
73 
 
На запитання «Політичні та релігійні погляди, ідеології, світогляд, 
сприйняття тих чи інших речей та відношення до них можуть та повинні 
регулюватися державою або іншими організаціями. Будь-які обмеження 
вищезазначеного є виправданими та необхідними» відповіді були надані так: 
45,03% абсолютно не погоджуються, 25,17% важко відповісти, 20,53% 
частково не погоджуються. 
 На запитання «Переривання вагітності - це право жінки, яке не може 
бути обмежене суспільством» думки респондентів розподілились таким 
чином: 39,74% повністю погоджуються, 24,50% важко відповісти, 17,22% 
частково погоджуються. 
Одне із небагатьох питань в якому лібертаріанці не мають спільної 
позиції. З одного боку розглядається право жінки на власне тіло, а з іншого 
право на життя ще ненародженої людини. Більшість опитаних поділяє 
твердження. 
На запитання «Я вважаю, що маю право на використання насильства 
задля захисту себе, свого майна та своїх близьких» такі відповіді : 44,37% 
повністю погоджуються, 23,84% важко відповісти, 16,56% частково 
погоджуються. 
Дане твердження відображає основну суть принципу ненападу, який є 
однією із моральних постулатів для лібертаріанців. Більшість респондентів 
поділяють позицію. 
Коротко підсумовуючи наше опитування варто зазначити два основних 
аспекти: індивіди поділяють лібертаріанські погляди в сферах економіки, які 
безпосередньо стосуються їхнього життя; підтримки не знайшли твердження, 
які завдяки маніпулятивним процесам та суспільному резонансу вважаються 
аморальними, нетрадиційними, хибними. 
На сьогодні організаційно лібертаріанці в Україні представлені трьома 
партіями. «5.10» - Геннадія Балашова, «Лібертаріанська партія України» та 
«Демократична Сокира». Перша виступає більше в ролі класичних лібералів 
або мінархістів, що відстоюють позицію контрактної армії, страхової 
74 
 
медицини та цільової освіти, вільного економічного простору та 
впровадження лише двох податків замість існуючих. Система «5.10» 
передбачає податок на оборот в розмірі 5% та 10% податку на заробітну плату. 
Ця система встигла стикнутися і з критикою[8].  
Є дві основні позиції, які визначають неможливою існування такої 
системи. Перша – недостатня кількість надходжень для покриття всіх видатків, 
що будуть здійснюватися. Друга, висловлена грузинським лібертаріанцем 
Кахою Бендукідзе, стосується ще більшого податкового тиску на бізнес саме 
через податок на оборот товару. Новостворена політична партія 
«Лібертаріанська партія України» попри більш ідеологічну назву мають більш 
патерналістські нахили. Тому, віднести її можна, як і попередню, до класично 
ліберальної або ж мінархістської. В свою чергу «Демократична Сокира» вже 
виступає більше, як агористична та криптоанархічна. Окрім політичних 
партій, які були згадані вище, існує безліч громадських організацій, що 
позиціонують себе, як лібертаріанські та такі, що відстоюють принципи 
свободи та рівності. Однією із таких є ГО «Українські студенти за свободу».  
Розглянувши ситуацію в Україні та світі, організаційні системи та 
вподобання руху можна дійти до кількох наступних висновків та прогнозів. 
Перш за все, взаємозв’язок, відповідно до таблиці 2.3. між економічною 
свободою та свободою слова не є значним, а саме 17,99%. При такому 
показнику рівень свободи слова та економічної свободи зростатимуть 
паралельно, проте значного впливу одне на одного не чинитимуть, в зв’язку з 
наявністю і купи інших факторів. 
Розвиток ліберальної ідеології в Україні цілком можливий, проте, цей 
процес довгий та непростий. Утворення політичної сили, що зможе вплинути 
на певні процеси в нашому суспільстві – ще більш складне явище, в зв’язку з 
різноманітністю міркувань та течій, що пронизують українське суспільство. З 
одного боку, в нас виникає бажання до певного соціального стандарту життя 
та безособового вирішення важливих питань, з іншого – небажання віддавати 
75 
 
частину тяжко зароблених коштів на спільне благо всіх, в тому числі і тих, хто 
не приносить користі суспільству. 
Існує можливість представлення партій лібертаріанського світогляду в 
парламенті, проте, скоріш за все, це відбудеться не в найближчі 10 років. Або 
ж партія діючого президента позиціонує себе, як лібертаріанська, тому і дії, до 
яких поки наше суспільство не готове, можуть бути реалізовані в найближчі 
5-10 років. 
Так чи інакше, але розвиток лібертаріанського світогляду можливий 
лише в поєднанні з всебічним розвитком особистості та усвідомлення 
останньої такою. Політична, фінансова та правова освіта є першою сходинкою 
в розумінні себе та суспільства. Другою сходинкою є філософська освіта 
стосовно більш глибокого розуміння цілісності зазначеного механізму. 
  
76 
 
Висновки до розділу 
 
Отже, визначаючи різницю між лібералізмом та лібертаріанством, ми 
також окреслили їх основні напрямки та течії, що увиразнило філософське та 
стратегічне бачення, принципи та категорії лібертаріанства. Окреслили 
розуміння спірних питань в суспільстві, ключові відмінності від інших 
ітеративних ідеологій тощо. 
Нами було проаналізовано індекси економічної свободи та індекс 
свободи преси, які відображають ціннісну складову лібертаріанства. На базі 
отриманих даних ми провели розрахунок коефіцієнту кореляції, який 
відображає взаємозв’язок між зазначеними показниками. Кореляція по США 
вийшла від’ємною, що демонструє зворотній зв’язок показників. Іншими 
словами, від розвитку економічних свобод може постраждати свобода слова 
та навпаки. Ми виділили власний індекс лібертаризації, який базується на 
індексах свободи: моралі, преси, економіки та індексі демократичності. Відтак 
отримані результати демонструють задовільну ситуацію з лібертаризацією в 
досліджуваній країні. 
В результаті проведеного дослідження маємо можливість визначити 
механізм протидії проблематиці з точки зору лібертаріанських концепцій. 
Найважливішим, на нашу думку, є розвиток кожної окремої особистості та 
дієвих інституцій громадянського суспільства, які лише за наявності власного 
усвідомлення можуть чинити спротив Левіафану, в обличчі держави. Іншим 
вагомим чинником є легалізація заборонених видів людської діяльності, але 
лише тієї, яка не спрямована на заподіяння шкоди іншим людям (тобто не 
порушує принцип ненападу). Також варто зазначити, що навіть за умови 
заподіяння шкоди самій собі через участь в заборонених на разі видах 
діяльності, людина має на це повне право. Наступним, не менш важливим 
чинником є мінімізація регуляторної діяльності держави, а також спрощення 
або відміна засобів обмеження економічної свободи (ліцензування, реєстрація  
77 
 
та інше) та максимальне спрощення бюрократичних процедур в повсякденній 
та підприємницькій діяльності.  
Коротко підсумовуючи наше опитування, варто зазначити два основних 
аспекти: індивіди поділяють лібертаріанські погляди в сферах економіки, які 
безпосередньо стосуються їхнього життя; підтримки не знайшли твердження, 
які завдяки маніпулятивним процесам та суспільному резонансу вважаються 
аморальними, нетрадиційними, хибними. 
Так чи інакше, але розвиток лібертаріанського світогляду можливий 
лише в поєднанні з всебічним розвитком особистості та усвідомлення власної 
особистісної цінності. Політична, фінансова та правова освіта є першою 
сходинкою в розумінні себе та суспільства. Другою сходинкою є філософська 
освіта стосовно більш глибокого розуміння цілісності зазначеного механізму. 
 
  
78 
 
 ВИСНОВКИ 
 
В результаті нашого дослідження ми прийшли до розуміння механізму 
протидії корупції, політичній маніпуляції та нелегальній діяльності через 
лібертаріанські концепції. Варто відзначити переваги ліберативної 
інтелектуальної та конституційної традиції, дієвість емансипаторних 
цінностей та їх перспектив, конкретизованих в особливостях соціальної і 
державницької критики. Ліберативна культура загалом репрезентована 
декількома основними формами, які пов’язані між собою базовими 
ліберальними цінностями, але водночас вони відрізняються співвідношенням 
та конфігурацією. 
Нами розглядались анархо-капіталістичний та мінархістський шлях 
вирішення зазначеної проблематики і, в подальшому, виокремлення спільних 
концепцій для формування загального механізму. В обох лібертаріанських 
течіях однією із основних цілей діяльності є мінімізація або повна відсутність 
ролі держави в особистому житті людини та економіки. Трактується це 
розумінням самої держави як злочинця, що посягає на свободу індивідів та 
обмежує його права. Свобода ж, в свою чергу, є базовою концепцією, на якій 
і ґрунтується лібертаріанський світогляд. Дана концепція неможлива без 
усвідомлення відповідальності, а як сукупний наслідок – без усвідомлення 
себе та суспільства окремо. 
Саме усвідомлення себе як окремої частини суспільства є першим 
кроком в нашому механізмі. Всебічний розвиток особистості та поширеної 
культури критичного мислення та дієвої взаємодії призведе до формування 
сильного громадянського суспільства, яке, в свою чергу, здатне до супротиву 
та балансуванню ролі держави в нашому житті та економіці. Наступним не 
менш вагомим кроком є легалізація раніше заборонених видів діяльності, які 
не мають на меті заподіяння прямої шкоди життю інших людей. Людина ж в 
праві сама обирати те, чим займатися та як розпоряджатися своїм життям та 
здоров’ям. Ще  одним важливим кроком є мінімізація регуляторної діяльності 
79 
 
держави, а також спрощення або відміна засобів обмеження економічної 
свободи (ліцензування, реєстрація та інше) та максимальне спрощення 
бюрократичних процедур в повсякденній та підприємницькій діяльності. Все 
вищезазначене не призведе до розколу або знищення держави, як апарату 
управління, але частково позбавить його впливу та можливості примусу в 
сферах, які природньо мають бути вільними від втручання.  
Окремим фактором, який слід виділити, є зміна акценту в 
маніпулятивних аспектах суспільно-політичного життя. Політична 
маніпуляція, в умовах мінімізації ролі держави, має змінитися політичною 
актуалізацією, яка в свою чергу спрямована на підкреслення важливості 
різноманітних процесів та явищ в суспільному бутті.  
Враховуючи виділений нами в дослідженні взаємозв’язок між 
корупцією, політичною маніпуляцією та нелегальною діяльністю, можна 
зазначити, що визначений нами механізм цілком ймовірно може призвести до 
подолання проблематики. З іншого боку, питання полягає не стільки в 
механізмах, які спрямовані на ту чи іншу дію, скільки у відповідальності 
кожного окремого індивіда та розумінні наслідків своїх дій. Оскільки цей 
взаємозв’язок формувався протягом значного історичного періоду, швидкої 
зміни ситуації з досліджуваною проблематикою очікувати не варто, адже 
більшість проблем, які можуть виникнути, з’являються з вини людини. 
Перспектива подолання зазначеної проблематики, значною мірою, 
лежить в площині сприйняття різноманітних діянь. Це підтверджується нашим 
аналізом ситуації в Сполучених Штатах Америки. Від сприйняття корупції, 
рівня свободи слова, відсутності економічних бар’єрів та розвинутих 
інститутів демократії, насамперед, дієвого громадянського суспільства, в 
кінцевому результаті залежить благополуччя та безпека кожного окремого 
індивіда.  
Ситуацію в Україні можна охарактеризувати на підставі сукупності 
досліджених нами даних. Опитування, яке ми проводили самостійно, 
демонструє сприйняття частини лібертаріанських ідей переважною більшістю 
80 
 
опитаних. Оскільки більшість респондентів – це молодь віком від 18 до 35 
років, можна зробити висновок, що молоде покоління більш схильне до змін, 
окреслених ліберативними концепціями. З іншого боку, в опитуванні від Vox 
Ukraine понад 70% опитаних надають перевагу втручанню держави в 
економіку та частковому обмеженню прав та свобод людини. 
  
81 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Rand A. We the living. - N.Y.: Penguin Group, 2009. – 450 p. 
2. Friedman D. A Positive Account of Property Rights // Originally published in 
Social Philosophy & Policy. 1994. - Volume 11. - Number 2 (Summer 1994), 
published by Cambridge University Press. – Рр. 1-16. 
3. Block W. Libertarianism vs. Libertinism // The Journal of Libertarian Studies: 
An. Interdisciplinary Review. - Vol. 11. - No. 1, 1994 b, pp. 117—128. 
4. Lobbying // Encyclopedia Britanica // [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://www.britannica.com/topic/lobbying 
5.  Feige E. L. Definining and Estimating Underground and Informal Economies 
// The New Institutional Economic Approach, World Development, 18. - 1990 – 
No7. – P. 989-1002 
6. Italian Organized Crime. Organized Crime. Federal Bureau of Investigation. 
[Електронний ресурс] – Режим доступа: 
https://www.fbi.gov/investigate/organized-crime 
7. Rothbard M. Do You Hate the State? // The Libertarian Forum. – 1977. - Vol. 
10. - No. 7, July. 
8. Rand A. Racism. The Virtue of Selfishness. - New York: Penguin, 1964. - 149 
p. 
9. Rand A. Extremism or The Art of Smearing // Capitalism: The Unknown 
Ideal. – Signet: Centennial edition, 1967. - 180 p. 
10. Rand A. The Only Path to Tomorrow - January 1944, - 88-90 pp. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fare.tunes.org/library/toptt.html 
11. The Cambridge companion to Nozick's "Anarchy, state, and utopia": 
Cambridge : Cambridge university press , 2011. 
12. Christin N. Traveling the Silk Road: A Measurement Analysis of a Large 
Anonymous Online Marketplace. [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://www.andrew.cmu.edu/user/nicolasc/publications/Christin-WWW13.pdf 
13. What’s Right vs. What Works. Charles Murray, David Friedman, David Boaz, 
and R.W. Bradford: Liberty, January 2005. -  93 p. 
82 
 
14. World Bank. Measuring governance, corruption, and State capture - how 
firms and bureaucrats shape the business environment in transition economies. 
[Електронний ресурс]  – Режим доступу: 
http://documents.worldbank.org/curated/en/241911468765617541/Measuring-
governance-corruption-and-State-capture-how-firms-and-bureaucrats-shape-the-
business-environment-in-transition-economies 
15. Ренд А. «Атлант розправив плечі» у 3 частинах. Переклад з англійської: 
Артур Переверзєв, Вікторія Стах, Софія Андрухович. Київ: Наш Формат. 2015 
16. Шеллинг Фридрих Вильгельм Иозеф, Сочинения в двух томах: Том 1 / 
М.: Мысль, 1987. - 637 с. 
17.  Андросов И.В. Некоторые аспекты типологии понятий в системе 
экономической безопасности // Социально-экономические явления и 
процессы. – 2012. - №1(035). - С. 13-18. 
18. Аристотель. Политика.  // [Електронний ресурс]  – Режим доступу: 
http://lib.rus.ec/b/129778 
19. Біблія. Друга книга Мойсеєва. Ісход, (23:8) // [Електронний ресурс] – 
Режим доступу: https://www.bibleonline.ru/bible/ukr/ 
20. Гоббс Т. Левиафан // [Електронний ресурс]  – Режим доступу: 
http://www.lib.ru/FILOSOF/GOBBS/leviafan.txt 
21. Локк Дж. Два трактата о правлении // [Електронний ресурс]  -  Режим 
доступу: https://data.bnf.fr/en/11947684/john_locke_two_treatises_of_government 
22. Локк Дж. Второй Трактат о правлении. Сочинения. – М.: Юрайт,  2017. 
– 148 с. 
23. Доценко Е. Л. Психология манипуляции. — М.: МГУ, 1997. – 344 с. 
24.  Заболоцький В.П. Сучасний лібералізм соціально-філософський аналіз, 
канд. філ. наук / Заболоцький В.П. К. 2002 
25. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII 
// [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 
83 
 
26. Законы вавилонского царя Хаммурапи  // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу:  http://lib.rus.ec/b/4301/read 
27. Індекс свободи // [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
https://freedomhouse.org/reports 
28. Індекс свободи преси // [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
https://rsf.org/en/ranking 
29.  Кодекс України про адміністративні правопорушення, стаття 181-1 // 
[Електронний ресурс] - Режим доступу: 
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10. 
30. Конвенція ООН по морському праву // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_057 
31. Конвенція про кіберзлочинність // [Електронний ресурс] - Режим 
доступу:  http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_575 
32. Коран, сура 2.184(188) // [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
http://quran-online.ru/ 
33.   Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією // [Електронний 
ресурс] - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_101 
34. Бергланд Д. Либертарианство за один урок /  Пер. с англ., под ред. В. 
Жилина. - , 2010. – 167 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://libre.life/ideo/libertarianism/01 
35. Боуз Д. Либертарианство: История, принципы, политика / Пер. с англ., 
под ред. А. В. Куряева – Челябинск: Социум, Cato Institute, 2004. - 392 c.  
36. Башлаков С. Лібертаріанська перспектива. Від посткомунізму до 
вільного суспільства [Текст] / С. Башлаков, В. Золоторьов, В. Хохлов. - Київ: 
Ніка-Центр, 2019. - 335 с. 
37. Максимец С. В. Концепция свободы в социальной философии 
либертарианства: диссертация ... кандидата философских наук: 09.00.11 / 
Максимец Светлана Владимировна;[Место защиты: Мордовский 
государственный университет им.Н.П.Огарева]. - Саранск, 2015. - 154 с. 
38. Мак'явеллі Н. Флорентійські хроніки; Державець / Пер. з іт. А. Перепаді. 
84 
 
— К.: Основи, 1998. – 511 с. 
39.  Марк Туллий Цицерон. Речи в двух томах. Том I (81—63 гг. до н. э.)./ 
Издание подготовили В. О. Горенштейн, М. Е. Грабарь-Пассек. Перевод В. О. 
Горенштейна. – Москва: Издательство Академии Наук СССР, 1962.  
40. Ротбард М. К новой свободе: Либертарианский манифест / Пер. с англ. 
Б. Пинскера. – М.: Новое издательство, 2009. – 396 с. 
41. Ротбард М. Власть и рынок. Государство и экономика / Пер. с англ. Б. 
Пинскера под ред. Гр. Сапова. – Челябинск: Социум, 2003. – 415 с.  
42. Ротбард М. Война, мир и государство // [Електронний ресурс] – Режим 
доступу: http://rustate.org/rusunstate/murray-rothbard-anatomy-of-the-state-
russian-dcx.pdf 
43. Нересян А.С. Корупція та службова злочинність в приватному секторі: 
проблеми розуміння та нормативного регулювання/ Інститут держави і права 
ім. В. М. Корецького НАН України // [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-
in/irbis_low/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN 
44. Платон. Государство. Законы. Политик. – М.: Мысль, 1998. – 798 с.  
45. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. 
Вищих навч. закладів. — К.: МАУП, 2005. – 792 с. 
46. Конкiн С. Новий лібертаріанський манфіест / [Електронний ресурс] - 
Режим доступу:  http://booksonline.com.ua/view.php?book=114997 
47. Сміт А. Багатство народів. Дослідження про природу та причини 
добробуту націй / пер. Олександра Васильєва. — К.: Наш Формат, 2018. — 722 
с. 
48. Сміт А. Дослідження про природу і причини багатства народів. — М.: 
Ексмо, 2007. - 722 с. 
49. Сміт А. Теорія моральних почуттів. — М.: Республіка, 1997. - 352 с. 
50. Соловйов В. «Історична генеза корупції» // [Електронний ресурс] - 
Режим доступу: 
http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Nzizvru/2011_5/p8_4.html 
85 
 
 
ДОДАТКИ 
  
86 
 
Додаток А 
 
87 
 
Додаток Б 
 
88 
 
Додаток В 
 
  
89 
 
Додаток Г 
 
  
90 
 
Додаток Д 
 
  
91 
 
Додаток Е 
 
  
92 
 
Додаток Є 
 
  
93 
 
Додаток Ж 
 
 
  
94 
 
Додаток З 
Я вважаю, що рівень оподаткування непомірно високий і потребує перегляду 
Варіанти відповіді Жінки Чоловіки Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 1,99% 0,66% 2,65% 
2  - частково не погоджуюсь 4,64% 2,65% 7,28% 
3 – важо відповісти однозначно 15,89% 15,23% 31,13% 
4 – частково погоджуюсь 11,26% 7,95% 19,21% 
5 – повністю погоджуюсь 20,53% 19,21% 39,74% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
Приватна власність – це невід’ємне право кожної людини 
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 0,00% 1,32% 1,32% 
2  - частково не погоджуюсь 2,65% 2,65% 5,30% 
3 – важо відповісти однозначно 4,64% 1,99% 6,62% 
4 – частково погоджуюсь 11,26% 6,62% 17,88% 
5 – повністю погоджуюсь 35,76% 33,11% 68,87% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
Я вважаю, що національний виробник повинен мати більш привілегійоване місце на 
національному ринку, ніж іноземні виробники 
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 1,99% 10,60% 12,58% 
2  - частково не погоджуюсь 3,31% 6,62% 9,93% 
3 – важо відповісти 13,25% 9,27% 22,52% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 16,56% 10,60% 27,15% 
5 – повністю погоджуюсь 19,21% 8,61% 27,81% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
Виключно уряд повинен мати право на розподіл природних ресурсів держави 
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 7,95% 15,23% 23,18% 
2  - частково не погоджуюсь 15,23% 9,27% 24,50% 
95 
 
3 – важо відповісти 13,91% 12,58% 26,49% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 8,61% 4,64% 13,25% 
5 – повністю погоджуюсь 8,61% 3,97% 12,58% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
Я вважаю, що будь-які обмеження економіки призводять до її тінізації 
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 0,66% 0,66% 1,32% 
2  - частково не погоджуюсь 3,97% 4,64% 8,61% 
3 – важо відповісти 21,85% 11,92% 33,77% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 15,23% 10,60% 25,83% 
5 – повністю погоджуюсь 12,58% 17,88% 30,46% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Наркоторгівля в тому чи іншому вигляді має бути декриміналізована та легалізована 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 22,52% 11,26% 33,77% 
2  - частково не погоджуюсь 11,92% 3,97% 15,89% 
3 – важо відповісти 8,61% 10,60% 19,21% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 4,64% 7,95% 12,58% 
5 – повністю погоджуюсь 6,62% 11,92% 18,54% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Я не вважаю, що приховування своїх доходів є злочином 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 9,27% 9,27% 18,54% 
2  - частково не погоджуюсь 4,64% 7,95% 12,58% 
3 – важо відповісти 17,88% 8,61% 26,49% 
однозначно 
96 
 
4 – частково погоджуюсь 11,26% 7,28% 18,54% 
5 – повністю погоджуюсь 11,26% 12,58% 23,84% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Корупція є наслідком занадто роздутого державного апарату та бюрократизації 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 1,32% 1,99% 3,31% 
2  - частково не погоджуюсь 7,28% 3,31% 10,60% 
3 – важо відповісти 13,25% 10,60% 23,84% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 15,89% 12,58% 28,48% 
5 – повністю погоджуюсь 16,56% 17,22% 33,77% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Мінімальна заробітна плата створює більше шкоди, ніж користі 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 3,31% 2,65% 5,96% 
2  - частково не погоджуюсь 6,62% 8,61% 15,23% 
3 – важо відповісти 15,89% 12,58% 28,48% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 11,92% 8,61% 20,53% 
5 – повністю погоджуюсь 16,56% 13,25% 29,80% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
В разі можливості я скористаюсь знайомствами для отримання певної особистої вигоди 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 5,96% 0,66% 6,62% 
2  - частково не погоджуюсь 12,58% 6,62% 19,21% 
3 – важо відповісти 13,25% 15,89% 29,14% 
однозначно 
97 
 
4 – частково погоджуюсь 12,58% 11,26% 23,84% 
5 – повністю погоджуюсь 9,93% 11,26% 21,19% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Ведення власної підприємницької діяльності за фахом краще, ніж будь-яка робота в 
державних органах, установах, організаціях 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 0,66% 0,00% 0,66% 
2  - частково не погоджуюсь 5,30% 4,64% 9,93% 
3 – важо відповісти 20,53% 11,92% 32,45% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 16,56% 13,25% 29,80% 
5 – повністю погоджуюсь 11,26% 15,89% 27,15% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Будь-які форми втручання держави в діяльність фізичних та юридичних осіб є 
неприпустимими (перевірки, пільгове кредитування та субсидії, ліцензування та інше) 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 11,26% 5,30% 16,56% 
2  - частково не погоджуюсь 13,25% 7,28% 20,53% 
3 – важо відповісти 19,21% 8,61% 27,81% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 7,95% 15,23% 23,18% 
5 – повністю погоджуюсь 2,65% 9,27% 11,92% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Я вважаю, що процедура отримання вогнепальної зброї має бути спрощена за умови 
створення відкритого реєстру власників вогнепальної зброї 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 12,58% 3,97% 16,56% 
2  - частково не погоджуюсь 8,61% 5,96% 14,57% 
98 
 
3 – важо відповісти 11,92% 7,28% 19,21% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 10,60% 7,28% 17,88% 
5 – повністю погоджуюсь 10,60% 21,19% 31,79% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Я вважаю, що вся повнота законодавчої влади має залишатися в рамках окремої 
територіальної одиниці, як то: штат, область, округ 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 7,95% 4,64% 12,58% 
2  - частково не погоджуюсь 14,57% 6,62% 21,19% 
3 – важо відповісти 14,57% 11,92% 26,49% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 11,26% 12,58% 23,84% 
5 – повністю погоджуюсь 5,96% 9,93% 15,89% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
В цілому мені симпатизує федеративний устрій суспільства 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 4,64% 9,93% 14,57% 
2  - частково не погоджуюсь 12,58% 5,96% 18,54% 
3 – важо відповісти 24,50% 14,57% 39,07% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 10,60% 11,92% 22,52% 
5 – повністю погоджуюсь 1,99% 3,31% 5,30% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Я вважаю, що створення приватних військових організацій є кращим варіантом 
забезпечення обороноздатності країни, ніж загальна військова повинність 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
99 
 
1 – абсолютно не погоджуюсь 11,92% 9,93% 21,85% 
2  - частково не погоджуюсь 9,93% 7,28% 17,22% 
3 – важо відповісти 8,61% 9,93% 18,54% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 11,26% 9,27% 20,53% 
5 – повністю погоджуюсь 12,58% 9,27% 21,85% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Я впевнений/а, що продаж землі сільськогосподарського призначення  в приватні руки є 
ефективнішим рішенням, ніж використання цієї ж землі державою для тих самих цілей 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 8,61% 3,97% 12,58% 
2  - частково не погоджуюсь 9,27% 5,30% 14,57% 
3 – важо відповісти 12,58% 7,95% 20,53% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 14,57% 11,26% 25,83% 
5 – повністю погоджуюсь 9,27% 17,22% 26,49% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Судова система має бути більш лібералізована, з можливістю розгляду справ 
третейськими судами 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 2,65% 0,00% 2,65% 
2  - частково не погоджуюсь 7,95% 3,31% 11,26% 
3 – важо відповісти 23,18% 9,93% 33,11% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 11,26% 16,56% 27,81% 
5 – повністю погоджуюсь 9,27% 15,89% 25,17% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Право на здійснення певної діяльності, на зразок лікарської чи правозахисної, має бути 
обмежене загальнодержавним ліцензуванням   
100 
 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 1,99% 4,64% 6,62% 
2  - частково не погоджуюсь 3,97% 4,64% 8,61% 
3 – важо відповісти 15,89% 10,60% 26,49% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 13,91% 15,89% 29,80% 
5 – повністю погоджуюсь 18,54% 9,93% 28,48% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Найкращим варіантом протидії суспільній маніпуляції є націоналізація всіх засобів 
масової інформації або ж введення відповідальності за здійснення недобросовісної 
журналістської діяльності 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 7,28% 13,91% 21,19% 
2  - частково не погоджуюсь 6,62% 6,62% 13,25% 
3 – важо відповісти 15,23% 11,26% 26,49% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 11,26% 7,28% 18,54% 
5 – повністю погоджуюсь 13,91% 6,62% 20,53% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Я вважаю, що питання морально-етичних та духовних цінностей має закріплюватися на 
законодавчому рівні 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 11,92% 16,56% 28,48% 
2  - частково не погоджуюсь 9,93% 11,26% 21,19% 
3 – важо відповісти 11,92% 11,92% 23,84% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 12,58% 3,31% 15,89% 
5 – повністю погоджуюсь 7,95% 2,65% 10,60% 
101 
 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Я вважаю, що за будь-які прояви расового, етнічного, мовного, соціального цькування 
повинно бути введено найсуворішу кримінальну відповідальність 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 4,64% 5,30% 9,93% 
2  - частково не погоджуюсь 5,30% 12,58% 17,88% 
3 – важо відповісти 13,25% 7,28% 20,53% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 18,54% 11,92% 30,46% 
5 – повністю погоджуюсь 12,58% 8,61% 21,19% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Освітні заклади мають бути перетворені в освітні корпорації, яким не потрібне 
додаткове державне фінансування 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 15,23% 5,96% 21,19% 
2  - частково не погоджуюсь 13,91% 5,30% 19,21% 
3 – важо відповісти 12,58% 12,58% 25,17% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 7,95% 11,92% 19,87% 
5 – повністю погоджуюсь 4,64% 9,93% 14,57% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Зайняття проституцією це виключно право чоловіка або жінки, яке не повинне 
обмежуватися державою 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 13,91% 4,64% 18,54% 
2  - частково не погоджуюсь 9,93% 2,65% 12,58% 
3 – важо відповісти 11,92% 8,61% 20,53% 
однозначно 
102 
 
4 – частково погоджуюсь 11,92% 9,27% 21,19% 
5 – повністю погоджуюсь 6,62% 20,53% 27,15% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Евтаназія та самогубство - це право людини 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 7,95% 5,30% 13,25% 
2  - частково не погоджуюсь 5,96% 4,64% 10,60% 
3 – важо відповісти 12,58% 9,93% 22,52% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 13,91% 8,61% 22,52% 
5 – повністю погоджуюсь 13,91% 17,22% 31,13% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Статеві відносини та сімейне життя можуть та повинні обмежуватися державою або 
релігійними общинами 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 33,11% 27,81% 60,93% 
2  - частково не погоджуюсь 7,28% 7,28% 14,57% 
3 – важо відповісти 6,62% 7,28% 13,91% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 3,97% 2,65% 6,62% 
5 – повністю погоджуюсь 3,31% 0,66% 3,97% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
За належність до ЛГБТ-спільноти повинна бути передбачена кримінальна або інша 
відповідальність 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 27,15% 27,15% 54,30% 
2  - частково не погоджуюсь 9,27% 4,64% 13,91% 
103 
 
3 – важо відповісти 11,92% 8,61% 20,53% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 1,99% 1,99% 3,97% 
5 – повністю погоджуюсь 3,97% 3,31% 7,28% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Жодна інформація та знання не можуть бути обмеженні в зв'язку з тими чи іншими 
заборонами або міркуванням 
 
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 1,99% 1,99% 3,97% 
2  - частково не погоджуюсь 3,31% 2,65% 5,96% 
3 – важо відповісти 15,89% 12,58% 28,48% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 11,92% 13,25% 25,17% 
5 – повністю погоджуюсь 21,19% 15,23% 36,42% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Політичні та релігійні погляди, ідеології, світогляд, сприйняття тих чи інших речей та 
відношення до них можуть та повинні регулюватися державою або іншими 
організаціями. Будь-які обмеження вищепереліченого є виправданими та необхідними 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 24,50% 20,53% 45,03% 
2  - частково не погоджуюсь 9,93% 10,60% 20,53% 
3 – важо відповісти 13,91% 11,26% 25,17% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 2,65% 3,31% 5,96% 
5 – повністю погоджуюсь 3,31% 0,00% 3,31% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
    
Нецензурна лексика не повинна обмежуватися та заборонятися чинними нормативно-
правовими актами 
  
104 
 
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 17,22% 8,61% 25,83% 
2  - частково не погоджуюсь 11,26% 7,28% 18,54% 
3 – важо відповісти 14,57% 13,91% 28,48% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 8,61% 5,96% 14,57% 
5 – повністю погоджуюсь 2,65% 9,93% 12,58% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
Вживання алкогольних, наркотичних, тютюновмісних речовин є правом людини, яке 
може бути обмежене лише для забезпечення реалізації прав інших людей 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 3,97% 3,31% 7,28% 
2  - частково не погоджуюсь 4,64% 3,31% 7,95% 
3 – важо відповісти 17,22% 10,60% 27,81% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 12,58% 8,61% 21,19% 
5 – повністю погоджуюсь 15,89% 19,87% 35,76% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
Переривання вагітності - це право жінки, яке не може бути обмежене суспільством 
  
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 5,96% 4,64% 10,60% 
2  - частково не погоджуюсь 1,32% 6,62% 7,95% 
3 – важо відповісти 13,91% 10,60% 24,50% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 9,93% 7,28% 17,22% 
5 – повністю погоджуюсь 23,18% 16,56% 39,74% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00% 
Я вважаю, що маю право на використання насильства задля захисту себе, свого майна та 
своїх близьких 
  
105 
 
Варіанти відповіді Жіноча Чоловіча Загалом 
1 – абсолютно не погоджуюсь 3,31% 1,32% 4,64% 
2  - частково не погоджуюсь 8,61% 1,99% 10,60% 
3 – важо відповісти 15,23% 8,61% 23,84% 
однозначно 
4 – частково погоджуюсь 7,95% 8,61% 16,56% 
5 – повністю погоджуюсь 19,21% 25,17% 44,37% 
Загалом 54,30% 45,70% 100,00%