Андрей Зинкевич. Язык и война. Оккупационная языковая политика в Славии во время Второй мировой войны

Abstract

В рецензии проанализирована книга Андрея Зинкевича «Язык и война. Оккупационная языковая политика в Славии во времена Второй мировой войны». 600 страниц текста посвящено проблемам истории и национальной памяти, национальному языку, сохранению национальных культур, жизни оккупированных территорий. Книга актуализирует вопросы речевой безопасности и сущностные аспекты функционирования языка как социокультурного феномена. Андрей Зинкевич исследует основные позиции политики Розенберга на оккупированных территориях и культурно-языковую политику Гитлера, для которого все славяне были аморфной враждебной массой, рабочей силой Рейха. Автор приводит документы, подтверждающие признание Гитлером биологической природы понятия «народ» относительно еврейства, попытки насильственной лингвистической германизации польских, украинских, белорусских, словенских и других территорий. Следует отметить смелость и настойчивость автора в научных изысканиях, глубокое знание изучаемого материала и усердие в его отборе.

The review analyzes the book by Andrei Zinkevich. Language and War. Occupational Language Policy in Slavia during World War II. 600 pages of text consider the problems of history and national memory, national language, preservation of national cultures, life of the occupied territories. The book actualizes the issues of linguistic security and the main aspects of the functioning of language as a socio-cultural phenomenon.

У рецензії проаналізовано книгу Андрія Зінкевича «Мова та війна. Окупаційна мовна політика в Славії в часи Другої світової війни». 600 сторінок тексту присвячено проблемам історії та національної пам’яті, національної мови, збереженню національних культур, життю окупованих територій. Книга актуалізує питання мовної безпеки та сутнісні аспекти функціонування мови як соціокультурного феномену. Андрій Зінкевич досліджує основні позиції політики Розенберга на окупованих територіях та культурно-мовну політику Гітлера, для якого всі слов’яни були аморфною ворожою масою, робочою силою Рейху. Автор наводить документи, що підтверджують визнання Гітлером біологічної природи поняття «народ» щодо єврейства, спроби насильницької лінгвістичної германізації польських, українських, білоруських, словенських та інших територій. Варто відзначити сміливість та наполегливість автора у наукових розвідках, глибоке знання досліджуваного матеріалу та ретельність у його відборі.