ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4089| Title: | Динаміка стану якості поверхневих вод Черкаської області |
| Authors: | Ящук, Людмила Борисівна Парипса, Артем ВІкторович |
| Keywords: | екологічний стан;водний об'єкт;річка;промисловість;забруднення |
| Issue Date: | Jun-2022 |
| Abstract: | Випускна кваліфікаційна робота бакалавра: 45 с.; 8 рисунків; 11 таблиць; 22 джерела; мультимедійна презентація. Мета роботи: оцінити динаміку стану якості поверхневих вод Черкаської області. Завдання роботи: оцінити екологічний стан та якість води у поверхневих водних об’єктах на території Черкащини, охарактеризувати обсяги забору та скидання води на промислові потреби, визначити причини зміни якості вод у річках регіону, визначити підприємства-забрудники, діяльність яких змінюють якість води водних об’єктів та охарактеризувати кількісні показники забруднюючих речовин у річках. Об’єкт дослідження: поверхневі води Черкаської області. У роботі розглянуто питання екологічного стану та нормативної оцінки поверхневих вод; визначені критерії оцінки та системи класифікації якості природних вод. Приведена характеристика річок басейну Дніпра, досліджено обсяги водокористування підприємствами області, розглянуто вплив підприємств і господарств на якість вод; розглянуті природоохоронні заходи щодо покращення якості річкової мережі на Черкащині. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4089 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Парипса.pdf Restricted Access | 1.57 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Будівельний факультет
Кафедра екології
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра
на тему ДИНАМІКА СТАНУ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЧЕРКАСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
Виконав: студент 4 курсу, групи _ЕК- 83
спеціальності 101 «Екологія» ____
(шифр і назва спеціальності)
_Парипса А.В.___________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Ящук Л.Б._______________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _Шевченко О.П.____________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2022 рік
3
ЗМІСТ
Вступ 4
1 Аналітичний огляд літератури 6
1.1 Характеристика поверхневих вод України 6
1.2 Принципи оцінки якості та стану водних об’єктів 10
1.3 Сучасний стан та використання водних ресурсів в Україні 16
1.3.1 Поверхневі водні об’єкти 16
1.3.2 Забруднення підземних вод 20
1.4 Заходи щодо покращенню якості води та екологічного стану 23
водних об’єктів
2 Динаміка стану якості поверхневих вод Черкаської області 25
2.1 Характеристика гідрографічної мережі Черкаської області 25
2.2 Обсяги водозабезпечення та використання води в регіоні 27
2.3 Обсяги скидання стічних вод і небезпечних речовин у 30
водні об’єкти області
2.4 Основні забруднення водних об’єктах та зафіксовані перевищення 35
встановлених нормативів
2.5 Екологічні аспекти техногенного впливу на поверхневі води 40
промислового сектору області
Висновки 41
Перелік посилань 43
Додатки 46
Додаток А 47
4
ВСТУП
Водно-екологічна ситуація в Україні вимагає пошуку виходу з неї, розробки
принципово нових підходів до водної політики. Інтенсифікація використання
їхніх ресурсів, постійно зростаюче забруднення вод свідчать про поглиблення
водогосподарчої кризи. Її подолання є складним завданням, рішення якого лежить
в інтеграції наукових напрямків, активному розвитку фундаментальних
досліджень в області наук про землю й воду, широкому впровадженні в практику
господарювання рекомендацій з екологічно безпечного водокористування. Значна
частина населення України проживає на малих річках. Незадовільний стан малих
річок, особливо якість води в них, викликає зростаючу тривогу у фахівців і
громадськості. Усе більше усвідомлюється, що збереження малих рік означало б
рішення одного з найважливіших аспектів захисту навколишнього природного
середовища.
Недбале ставлення до малих річок пов'язане з недооцінкою їх ролі в
загальному водному балансі континентальних вод. Саме з малих річок набирають
силу величезні водні артерії, від водності малих річок залежить водність великих.
У малих річках зосереджено майже 80% водного стоку.
Внаслідок постійно зростаючого промислового і побутового забруднення,
розорювання та гідротехнічної меліорації водозборів і заплав, знищення лісів у
долинах рік і т. ін., велика кількість водотоків і малих річок сьогодні знаходиться
на різних стадіях деградації. Якість води в них постійно погіршується, багатьом з
них загрожує повне зникнення. За останні роки, внаслідок зростання забруднення
річок, стоками промислових підприємств, комунального господарства та
сільськогосподарськими стоками показники якості води в малих річках помітно
знизились.
Ставки, водосховища та річки формують водні ресурси, гідрохімічний склад
та якість води середніх і великих річок, є складовими природних ландшафтів,
сприяють господарській діяльності населення. Внаслідок постійного зростаючого
промислового і побутового забруднення, розорення та гідротехнічної меліорації
5
водозборів і заплав, знищення лісів у долинах рік велика кількість малих річок
сьогодні знаходяться на стадії деградації, ці проблеми стосуються і водних
об’єктів Черкаського регіону, в зв'язку з цим виникла необхідність вивчення та
аналізу якісного стану поверхневих вод, що складає зміст представленої роботи
та визначає її актуальність.
6
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Характеристика поверхневих вод України
Водні ресурси – це поверхневі та підземні води, придатні для
народногосподарського використання. Деякі користувачі (промисловість, сільське
господарство та комунальне господарство) безповоротно черпають воду з річок,
озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її
джерело енергії, поверхню або резервуар (гідроелектроенергію, водний
транспорт, рибальство). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму
та спорту.
В Україні в середньому водний рік загальні запаси природних вод
становлять 94 км3, з яких 56,2 км3 доступні для використання. Основна частина
безперервно відновлюваних водних ресурсів припадає на річковий стік - 85,1 км3
(без Дунаю). 60% річкового стоку припадає на Україну (місцевий стік) і 40% в
межах України (транзитний стік).
В Україні понад 70 тисяч річок, але лише 117 мають довжину понад 100
кілометрів. Влітку річки обміліли, і багато річок пересихають або навіть
пересихають. Водойми (всього – 1057; здатні вмістити 55 квадратних кілометрів
води) в більшості років будуються для утримання талої снігової води та
регулювання стоку [1].
Побудовано канали для водопостачання маловодних районів: Дніпро-
Донбас - 550 км, Сіверський Донець-Донбас - 131,6 км тощо. На півдні України
були створені великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.).
Меліоративні системи (Верхньоприп’ятська, Латорицька та ін.) діють на
територіях із надлишковим зволоженням або повільним стоком.
У країні налічується понад 20 тисяч озер, з яких 43 мають площу понад 10
квадратних кілометрів. Великі озера розташовані на заплаві Дунаю та вздовж
узбережжя Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся —
Світязь. Синевир – найбільше озеро в Карпатах. Загальна площа болота становить
7
12 000 квадратних кілометрів. В основному вони розташовані на Поліссі. Запаси
прісних підземних вод оцінюються в 27,4 км3, з яких 8,9 км3 не пов’язані з
поверхневим стоком.
Загалом водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У
маловодні роки дефіцит води можна відчути навіть на великих вододілах.
Більшість прісної води (48% загального споживання) використовується для
промисловості, 40% для сільського господарства і 12% для комунальних послуг у
містах та інших населених пунктах.
Заходи щодо збереження та раціонального використання водних ресурсів
включають в себе: впровадження систем підпору та водоутилізації (з повним
циклом очищення стічних вод); формування та впровадження наукових і
раціональних норм зрошення; заміну водяного охолодження установок
повітряним; скорочення водоємних виробництв в Україні. частка в структурі
господарства, вжити ряд заходів щодо захисту поверхневих і підземних вод від
забруднення тощо [2].
Географічний розподіл водних ресурсів в Україні нерівномірний і не
відповідає розміщенню водоємних господарських комплексів. Найменше водних
ресурсів формується там, де спостерігається сильна концентрація споживачів –
окупований східний регіон, південні області України. Основними споживачами
води є промисловість (переважно електроенергетика, металургія, хімічна
промисловість), сільське господарство, комунальне господарство. Для
пом’якшення географічних відмінностей у поверхневому водопостачанні в
Україні збудовано 1100 водосховищ (всього 55,0 квадратних кілометрів),
найбільше з яких розташоване на річці Дніпро. Побудовано близько 29 000
ставків, 7 великих каналів і 10 водоводів.
Водні ресурси України формуються з місцевого стоку рік на своїй території, а
також стоку, що надходить із суміжних територій Дунаєм, Дніпром і його
притоками, Сіверським Дінцем. Річки України живляться переважно
атмосферними опадами, частка підземних вод у їхньому живленні становить 10—
8
20 %. У середньому на території України випадає 609 мм опадів. Із них лише 83
мм перетворюються на річковий стік; решта вологи — 526 мм — випаровується.
За розрахунками гідрологів, середнього за водністю року ресурси місцевого
стоку України складають 50 км3. Із суміжних з нею територій припливає 159
км3 води. Тому загальні її ресурси оцінюються в 209 км3. Основна кількість
водних ресурсів поверхневих вод припадає на басейн Дніпра — 53,5
км3 середнього за водністю року. Особливістю формування водних ресурсів
України є те, що притік води з суміжних з нею територій набагато більший за
місцевий стік.
Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяються на
дві групи: споживачі та користувачі. Перші забирають воду з джерел,
використовують її для виробництва, а потім повертають у меншій кількості та
гіршій якості. Користувачі не забирають воду з джерел, а використовують її як
середовище (водний транспорт, риболовецькі господарства) або як джерело енергії
(ГЕС). Але й вони змінюють якість води.
В Україні максимальний обсяг використання води належить промисловості -
48%, сільському господарству - 40%, комунально-побутовому - 12%. Водні
ресурси - найуразливіший компонент навколишнього середовища щодо
антропогенного впливу. Близько 80% поверхневих вод України не відповідають
нормативним вимогам. Найбільшу загрозу водним ресурсам становить якість
природних вод, яка постійно погіршується.
Водні об’єкти України мають широкий спектр використання в народному
господарстві. Протягом останніх десятиліть господарство нехтувало правилами і
принципами раціонального водокористування, а це призвело до погіршення
стану річок, повного висихання водойм, малих річок та озер.
Водночас у поверхневі водні об'єкти промисловості зараз скидають близько
12 млн. м3 забруднених стічних вод, у тому числі без очищення близько
5300 млн. м3. Динаміка скидання забруднених вод у водні об'єкти України
наведена в таблиці 1.1 [3].
9
Таблиця 1.1 - Інформація щодо використання води в Україні за даними
державного обліку водокористування за формою 2ТП – водгосп (річна).
Показники 2018 р. 2019 р. +/- 2018
1. Забір води з природних джерел, млн.м3:
- всього 11296 11111 -185
- у тому числі прісної води 10705 10596 -109
- у тому числі з підземних водних джерел 1165 1157 -8
- у тому числі морської води 573,9 497,2 -76,7
2. Забезпечення валових потреб у воді у %
- забору прісних вод з поверхневих джерел 84,45 84,95 +0,5
- забору вод з підземних джерел 10,31 10,41 +0,1
- у тому числі забору шахтно-кар’єрні вод 2,68 2,86 +0,18
- забору морської води 5,08 4,47 -0,61
- використання в оборотних та повторно- 304,26 306,67 +2,41
послідовних системах
3. Використано води всього, млн.м3:
- на питні та санітарно-гігієнічні потреби 1171 1148 -23
- на виробничі потреби 4499 4723 +224
- на зрошення 1591 1343 -248
- на сільськогосподарське водопостачання 75,91 76,65 +0,74
4. Використано підземних вод:
- у тис.м3/добу 2010,41 1966,58 -43,83
- у відсотках від забору підземних вод 62,98 62,04 -0,94
5. У тому числі використано підземних вод,
тис.м3/добу
- на питні та санітарно-гігієнічні потреби 1262,46 1211,78 -50,68
- на виробничі потреби 504,93 500,82 -4,11
- на зрошення 19,78 19,53 -0,25
- на сільськогосподарське водопостачання 191,45 193,21 +1,76
6. Використано підземних вод, млн.м3:
- на питні та санітарно-гігієнічні потреби 460,8 442,3 -18,5
- на виробничі потреби 184,3 182,8 -1,5
- на зрошення 7,22 7,13 -0,09
- на сільськогосподарське водопостачання 69,88 70,52 +0,64
7. Скинуто підземних вод без використання
(шахтно-кар’єрні):
- у тис.м3/добу 623,01 620,27 -2,74
10
- у відсотках від забору підземних вод 19,58 19,57 -0,01
8. Використано стічних вод, млн.м3 368,5 337,8 -30,7
9. Використано колекторно-дренажних вод, 93,45 90,44 -3,01
млн.м3
10. Оборотне та повторно – послідовне водозабез- 34370 34074 -296
печення, млн.м3
У складі скидів 40% сульфатів, 4% - органічних забруднень, 2,5% - нітратів.
Тільки з точкових джерел зі стічними водами за рік скидається до 40 тис. т
легкоокислюваних органічних речовин, 745 т нафтопродуктів, понад 400 т сульфатів,
стільки ж хлоридів, 26 тис. т нітратів, 20 т міді, 32 т свинцю, 23 т нікелю, 7 т хрому,
2,7 тис. т фенолів та багато інших шкідливих речовин [4].
У критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких
втратила природну здатність до самоочищення. В катастрофічному стані притоки
нижнього Дніпра, де щорічно ускладнюється санітарно-епідеміологічна ситуація,
зменшується вилов риби та бідніє біологічне різноманіття.
Установлено, що стан водних ресурсів 44% басейнових річок Дніпровської
системи є катастрофічним. Якість води у більшості річок класифікується як
забруднена і брудна за хімічними та бактеріальними показниками. Перевищення
гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у водних об'єктах
спостерігається практично по всій території Дніпровської системи, в багатьох з них
стан екологічних систем визначають як початок екологічного регресу [5].
1.2 Принципи оцінки якості та стану водних об’єктів
Нормування якості води передбачає встановлення для води водного об’єкту
сукупності допустимих значень показників його складу і якостей в межах яких
надійно забезпечується здоров’я населення, сприятливі умови водокористування і
екологічне благополуччя водного об’єкта. Норми якості води базуються на
11
переліку гранично допустимих концентрацій (ГДК) у водних об’єктах для 3-х
категорій водокористування.
ГДК у воді – це значення концентрації забруднюючих речовин, вище якого
вода непридатна для даного виду використання. Значення ГДК приведені у таких
нормативах:
- для питного водопостачання Державні санітарні правила і норми «Вода
питна». Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-
питного водопостачання від 23.12.1996;
- для культурно-побутового і господарсько-питного водокористування норми
якості води приведені в «Санітарних нормах й правилах охорони вод від
забруднення» (СанПіН 463088);
- для рибогосподарського водовикористання – «Обобщенный перечень
предельно допустимых концентраций и ориентировочно безопасных
уровней воздействия вредных веществ для воды».
Виділяють 3 види водовикористання; господарсько-питне, культурно-
побутове, рибогосподарське.
Господарсько – питне водовикористання передбачає використання води для
пиття та для технологічних потреб виробництв. Культурно-побутове
водовикористання – це використання водоймищ або їх ділянок для купання,
заняття спортом і відпочинку населення.
Рибогосподарське використання водних об’єктів або їх ділянок передбачає
експлуатацію для штучного розведення і вирощування риб або інших водних
тварин та рослин, для збереження і відновлення цінних видів риб, особливо
чутливих до показників якості води, а також як місць розміщення нерестилищ,
масового нагулу і зимівлі особливо цінних видів риб.
Контроль якості води проводиться у контрольному створі на відстані 500м
нижче за течією від місця скиду стічних вод. Попередня оцінка якості води, що
подається на використання, проводиться на відстані 1000 м від водозабору вище
за течією. Також контроль проводиться у наступних точках: 1) місцях скиду
12
стічних вод будь – якої якості; 2)місцях нересту риб ; 3) біля дамб водосховищ; 4)
на адміністративних кордонах; 5) в місцях впадання приток.
Для проведення комплексної оцінки санітарного стану водойми
використовують метод комплексної оцінки сумарного ефекту впливу за
формулою:
C1 C2 Cі
+ + …+ ≤ 1 (1.1)
ГДК1 ГДК2 ГДКі
де С1, С2, Сі – концентрації шкідливих речовин у водоймі одного класу
лімітуючи показників шкідливості; ГДК1, ГДК2, ГДКі – їх гранично допустимі
концентрації (таблиці 1.2, 1.3).
Таблиця 1.2 - Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді
водойм рибогосподарського призначення
Речовина ГДК, мг/л Речовина ГДК,мг/л
Аміак 0.05 Сірковуглець 1,0
Миш’як 0,01 Смолисті
Бензол 0,5 речовини,хвойних 2,0
Кадмій 0,005 порід дерев
Магній 40,0 Таніди 10,0
Мідь 0,001 Феноли 0,001
Нафта і 0,001 Хлор вільний 0
нафтопродукти в
розчиненому стані
В емульсованому 0,05 Хлорофос 0
стані
Нікель 0,1 Цинк 0,05
Свинець 0,1 Ціаніди 0,05
13
Якщо ця умова при скиданні стічних вод не дотримується, то санітарний
стан водойми не відповідає нормативним вимогам, і слід вживати заходів щодо
підвищення ефективності очищення стічних вод.
Таблиця 1.3 - Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді
водойм господарсько- питного і культурно – побутового призначення
Речовина ГДК, мг/л Речовина ГДК, мг/л
За санітарно – токсикологічним лімітуючим показником шкідливості
Анілін 0,1 Нітрохлорбензол 0,05
Миш’як 0,03 Піридин 0,2
Бензол 0,5 Поліакриламін 2,0
Гексахлорбензол 0,05 Роданіди 0,1
Нітрити, нітрати (за 10,0 Ртуть 0,0005
нітрогеном ) Свинець 0,03
Формальдегід 0,01 Тетраетилсвинець 0
За загальносанітарними лімітуючим показником шкідливості
Аміак (за нітрогеном) 2,0 Тринітротолуол 0,5
Диметил формамід 10,0 Фенол 0,001
Кадмій 0,001 Хлор активний 0
Кобальт 0,1 Хлорофос 0,05
Мідь 1,0 Хром тривалентний 0,5
Тіофос 0,003 Цинк 1,0
За органолептичними лімітуючими показниками шкідливості
Бензин 0,5 Залізо 0,5
Гас 0,2 Нафта 0,1
Гексахлоран 0,02 Інша 0,3
Динітробензол 0,5 Пропілен 0,5
Дихлоретан 2,0 Сірковуглець 1,0
ДДТ 0,1 Скипидар 0,2
14
Оцінка впливу скиду стічних вод на якість води в контрольному створі.
Якщо скид стічних вод відбуваються (проектування) у водні об’єкти , необхідно
оцінити можливість такого скиду, виходячи з самоочищувальної та розробляючої
властивостей водного об’єкту.
Для цього визначається коефіцієнт розбавлення (γ):
1−��
γ = �� , (1.2)
1+ ��
��
де q – витрата стічних вод, м3/с; Q – витрата води в річці, м3/с;
3
Β=e-a √�� , (1.3)
де L – відстань від місця випуску до контрольного створу, м.
��
a=φτ√ , , (1.4)
��
де φ – коефіцінт звивистості; τ – коефіцієнт, що залежить від місця випуску
стічних вод: для випуску біля берега τ=1; для випуску на стрижні τ=1,5.
Коефіцієнт турбулентної дифузії (D):
Uсер∙��сер
D= , (1.5)
200
де Uсер – середня швидкість течії, м/сек; Нсер – середня глибина
річки, м;
Коефіцієнт розбавлення γ у межах 0,8-1,0 свідчить про високу само
очищувальну здатність водойми. Якщо коефіцієнт γ менший 0,8 скид заборонено.
У такому випадку вирішується питання про впровадження оборотних систем
водоспоживання.
Розрахунок кратності розбавлення стічних вод
Q+γ∙q
n= , (1.6)
q
15
де γ – коефіцієнт розбавлення; q – витрата стічних вод , м3/с; Q – витрата
річкової води, м3/с.
Коефіцієнт індивідуальних речовин в контрольному створі розраховується
за формулою:
Сст−Сф
Скс=Сф+ , (1.7)
n
де Сст – концентрація речовини в стічній воді, мг/л; Сф – фонова
концентрація цього домішку у річці, мг/л; n – кратність розбавлення.
Сучасне переважно екстенсивне використання річок і їх заплав, ресурсів їх
ландшафтів та екосистем привело на сьогодні до розвитку практично усіх
сучасних проблем річок. Їх чотири групи:
пряме забруднення — скидання безпосередньо в річки або в прибережні
смуги недоочищених і неочищених стічних вод, побутового і технічного сміття,
органічних залишків тощо;
руйнування природних ландшафтів і біоценозів річкових долин і, як
наслідок, змив у річку надлишку природних речовин, а також забруднень;
інженерні перебудови русел та заплав, зокрема: спрямлення, та
поглиблення русел, створення гребель, ставків і осушувальних систем,
вилучення з русел алювіальних відкладів (піску, гальки);
вторинне (власне) забруднення річки — за рахунок продукування
надлишку біомаси, яка не піддається повному розпаду чи споживанню. Навіть
переривання окремих зв’язків, що представлені у схемі, і ліквідація окремих
проблем не гарантують загального покращення екологічного стану річок.
16
1.3 Сучасний стан та використання водних ресурсів в Україні
1.3.1 Поверхневі водні об’єкти
Україна є однією з країн з найменшим водозабезпеченням у Європі, до того
ж розподіл поверхневих водних ресурсів у країні вкрай нерівномірний. Місцевий
річковий стік на 1 квадратний кілометр є важливим показником природного
водопостачання. Західний регіон є регіоном з найбільшими ресурсами місцевого
стоку, від 200 до 600 на 1 квадратний кілометр території, від 2 до 6 тис.
кубометрів на душу населення. Водночас південний регіон має найменший запас
поверхневих вод.
До регонів з найбільшим водопостачанням належать Закарпаття, Івано-
Франків та Львів (західний регіон). Найменше забезпечені Одеська, Запорізька та
Миколаївська області (південні області), Дніпропетровська область (центральні
регіони) (рисунок 1.1).
Рисунок 1.1- Забезпеченість середньообагаторічним річковим стоком по
областям у 2017 році, тис. м3 / на 1 км2
17
Використання води в Україні є нераціональним, із збільшенням
невиробничого водокористування та зниженням доступності водних ресурсів
через забруднення та виснаження. Закон України «Про основні засади (стратегію)
національної екологічної політики України на період до 2030 року» Споживання
води в різних регіонах України неоднакове. В результаті Південь займає перше
місце за забором води з природних об’єктів. Херсонська, Донецька, Запорізька
(Південний регіон) та Дніпропетровська (Центральний регіон) області беруть
найбільше води із природних водойм (рисунок 1.2.).
Рисунок 1.2- Забір води з природніх водних об’єктів за областями (млн /м3)
У 2017 році Україна втратила 1,145 млрд кубометрів води транзитом.
Найвищий показник втрат води при транспортуванні у 2017 році був у південному
регіоні – 636 млн м3. Найнижчі показники зафіксовано в північному регіоні (89
млн. м3) та західному регіоні (94 млн. м3) (рисунок 1.3).
18
Рисунок 1.3- Втрати води при транспортуванні за регіонами у 2017 році
(млн /м3)
У Донецькій (225 млн. м3) і Херсонській (187 млн. м3) областях (південні
області) більшість води втрачається під час транспортування.
Значний негативний вплив на водні об’єкти мають викиди забруднюючих
речовин від промисловості та комунальних підприємств, а також викиди від
сільськогосподарських територій та сміттєзвалищ. В Україні в середньому 20,3%
від загальної кількості скиданої у водні об’єкти води забруднено 44 . Із загального
скиду у водойми найбільший відсоток забруднених вод припадає на північний –
30% та центральний – 27,4% регіонів. У 2017 році Київ скинув 52,3% своїх
стічних вод у поверхневі водні об’єкти, таким чином зайнявши перше місце на
Півночі.
Видобуток підземних вод в Україні у 2017 році становив - 2801,055 тис.
кубометрів на добу (за відсутності ресурсів АР Крим), що становить 5% від
прогнозованих ресурсів підземних вод і більш-менш розподілено по Україні.
Найбільший видобуток має південний регіон (743 950 м3/добу), а центральний —
найменший (418 900 м3/добу) (рисунок 1.4). Із загального обсягу підземних вод,
вилучених у 2017 році, переважна більшість використано для постачання
19
побутової та питної води (63%) (рисунок 3.10.). Підземні води також
використовуються на виробничо-технічні потреби (10,3%), сільськогосподарські
потреби (10,2%) (рисунок 1.5).
Рисунок 1.4- Видобуток питних і технічних підземниих вод України по
всім регіонам у 2017 році (тис м3/добу)
Рисунок 1.4- Використанні підземних вод України по сферам народного
господарства у 2017 році
20
Майже всі регіони використовують переважну більшість підземних вод для
господарсько-питного водопостачання. Виняток становить центральний регіон, де
на господарсько-питне водопостачання використовується менше половини
підземних вод – 41%. У південному регіоні (4%) і центральному регіоні (1%)
ґрунтові води використовуються для зрошення.
1.3.2 Забруднення підземних вод
Основні фактори забруднення підземних вод в Україні є міські стічні води,
стічні води тваринництва, мінеральні добрива, сільськогосподарська продукція,
свинець, марганець, нафтопродукти. Щільність територій забруднення підземних
вод, пов’язана з місяцями концентрації промисловості та населення
(Дніпропетровська, Луганська та Запорізька області) та де використовуються
мінеральні та органічні добрива та пестициди (Черкаси, Миколаїв, Херсон, Одеса)
(рисунок 1.5).
Рисунок 1.5- Розподіл основних осередків забруднення підземних вод по
областям України
21
Лідер регіонів по кількості осередків забруднення підземних вод є
Центральний регіон держави (61 джерело). Перелік основних забруднювачів
підземних вод представлені в таблиці 1.4.
Таблиця 1.4 - Основні забруднювачі підземних вод за регіонами/областями
України
Регі
Область Основні забруднювачі підземних вод
он
Закарпатська нітрати, залізо та марганець природного походження
Івано- хлориди, феноли, нафтопродукти, марганець, кадмій
Франківська
Львівська амоній, залізо, сульфати, хлориди, нафтопродукти
Тернопільська нафтопродукти, органічні сполуки
Чернівецька сульфати, нітрати, амоній, колііндекс, мікробне
число
Волинська нітрати, нітрити, нафтопродукти
Київська нафтопродукти, сухий залишок, хлориди, залізо
природного походження, амоній, побутові відходи
Рівненська нітрати, нітрити, нафтопродукти, загальне залізо,
формальдегід
Житомирська нафтопродукти, залізо природного походження
Луганська п/к мінералізація, загальна жорсткість, марганець, залізо,
нітрати, феноли, хлориди, сульфати, нафтопродукти
Полтавська мінералізація, хлориди, залізо природного
походження, нафтопродукти
Сумська мінералізація, загальна жорсткість, сульфати,
феноли, нітрати, нафтопродукти
Харківська мінералізація, нітрати, нафтопродукти
Чернігівська нафтопродукти, фтор природного походження
СХІД ПІВНІЧ ЗАХІД
22
Продовження таблиці 1.4
Регі
Область Основні забруднювачі підземних вод
он
Донецька п/к мінералізація, загальна жорсткість, сульфати,
хлориди, нітрати, хром, ціаніди,
феноли, роданіди, нафтопродукти, залізо
Запорізька мінералізація, загальна жорсткість, пестициди,
нітрати, нафтопродукти
Миколаївська мінералізація, загальна жорсткість, хлориди,
сульфати, нітрати, амоній, нафтопродукти
Одеська мінералізація, загальна жорсткість, нітрати,
нафтопродукти, поліфосфати, карбамід, важкі
метали, аміак
Херсонська мінералізація, хлориди, сульфати, нітрати,
нафтопродукти, амоній, марганець
Вінницька мінералізація, загальна жорсткість, хлориди,
сульфати, нітрати
Дніпропетров- мінералізація, загальна жорсткість, хлориди,
ська сульфати, нітрати, нафтопродукти, бром, стронцій,
марганець, залізо, бор, карбамід
Кіровоградська мінералізація, пестициди, нітрати, аміак,
нафтопродукти
Хмельницька мінералізація, загальна жорсткість, нітрати, загальне
залізо, нафтопродукти, амоній
Черкаська мінералізація, хлориди, сульфати, нітрати, амоній,
пестициди, нафтопродукти
ЦЕНТР ПІВДЕНЬ
23
1.4 Заходи щодо покращенню якості води та екологічного стану водних
об’єктів
Екологічна ситуація водних об’єктів України погіршується. Зростає ризик
того, що водні ресурси не забезпечать потреби населення та галузей народного
господарства, а також ризик недостатнього збереження та відновлення водних
ресурсів. Про це свідчать результати аудиту ефективності Національного
цільового плану розвитку водних ресурсів та відновлення довкілля в басейні річки
Дніпро до 2021 року. Національний цільовий план управління водними ресурсами
та екологічного відновлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року для
полегшення вирішення цих питань. Її національними замовниками є Мінприроди,
Державне агентство водних ресурсів України, а виконавцями — 7 інших
центральних органів виконавчої влади, НАНУ, НААН та облдержадміністрації.
План реалізується за 6 напрямками: розвиток меліорації, централізоване
водопостачання сільських населених пунктів, захист населених пунктів та
сільськогосподарських угідь від шкідливого впливу вод, комплексний
протипаводковий захист річок Придністров’я, Прут та Сірет, Комплексна
боротьба з паводками, захисне відновлення затопленого басейну Дніпра та
покращення якості питної води.
При цьому основна частина фінансування — майже 85 відсотків — пішла на
меліорацію. Станом на 1 січня 2021 року не виконано 42 із 103 визначених
програмою показників ефективності.
Реалізація цієї схеми дозволить вирішити багато проблем у сфері
управління водними ресурсами та створити сприятливі умови для її
функціонування. Проте експертні оцінки свідчать про погіршення екологічного
стану водойм та погіршення якості питної води..
За даними Світового банку Україна посідає 125 місце із 180 країн за
кількістю питної води на душу населення. Україна увійшла до списку країн з
найнебезпечнішою водопровідною водою без запаху, згідно з даними Центрів
контролю та профілактики захворювань Міністерства охорони здоров’я США. За
24
даними WWF, Україна не намагалася подолати дефіцит та зниження якості
прісної води.
Погіршується інфраструктура зрошувальної системи. Водночас майже на
третині території країни все ще можливі негативні наслідки підтоплення та
затоплення. Повені є причиною 70% усіх смертей, пов’язаних із стихійними
лихами. У 27% України, де проживає майже одна третина населення, повені та
повені можуть мати негативний вплив.
Вода є важливим ресурсом і основою сталого розвитку країни. Воно відіграє
ключову роль у адаптації та пом’якшенні наслідків зміни клімату, боротьбі з
голодом та епідеміями та підтримці балансу екосистеми.
Насправді, важко уявити, скільки факторів розвитку та існування націй,
суспільств, середовища залежить від води.
Досягнення «хороших» екологічних умов для водних ресурсів допоможе
зробити водойми чистішими та забезпечить один із фундаментальних принципів
європейської інтеграції – право людини на чисте довкілля. Це євроінтеграція!
З цією метою Мінприроди розробляє нормативну базу із сучасним
моніторингом та заходами, які сприяють сталому управлінню водними ресурсами.
Україна має чотири сучасні лабораторії в Івано-Франківську, Вишгороді,
Слов'янську та Одесі для перевірки якості води в річках. На основі аналізу даних
моніторингу сформулювати заходи з відновлення водного об’єкта.
Уряд змінив технічний регламент миючих засобів, щоб обмежити вміст
фосфатів у мийних засобах. Це допоможе нашим ставкам стати чистішими,
оскільки у ставках буде менше фосфатів і сполук фосфору, що призведе до їх
«цвітіння».
Розпочався процес імплементації Нітратної Директиви ЄС. Міністерство
захисту довкілля затвердило Методику визначення зон, вразливих до накопичення
нітратів. Визначивши ці зони, Україна зможе запобігти і зменшити таке
забруднення. Та реалізувати основні кроки в цьому напрямку: реформування
організаційної структури водогосподарської галузі створення Водної стратегії
України; написання планів управління річковими басейнами.
25
2 ДИНАМІКА СТАНУ ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Характеристика гідрографічної мережі Черкаської області
Черкаська область розташована в басейнах двох головних річок – Дніпра та
Південного Бугу: басейну Дніпра – 12 тис. км² та Південного Бугу – 8,9 млн. км².
Густота річкової мережі дуже розвинена, 0,2-0,54 км/ км². 1 велика річка - Дніпро
(150 кілометрів), 7 середніх річок (703 кілометри) і 1029 малих річок (6882
кілометри), загальною довжиною 7735 кілометрів. До проміжних річок належать:
у басейні Дніпра - Тясмин, Супій; в басейні р. Південний Буг – Гнилий Тікич,
Гірський Тікич, Велика Вись, та Ятрань. Для середніх і малих річок області
побудовано 38 водосховищ та 2947 ставків. На частині території області
розташовані два Дніпровські каскадні водосховища – Канівське та Кременчуцьке.
Найбільший з них – Кременчук, водне дзеркало якого має загальну площу 2252
км² і загальну потужність 13,52 млн. м3.
Через Черкаську область протікають лише притоки вденного Бугу, а сама
річка протікає за межі області.
На малі річки басейну р. Дніпро припадає майже 90 % усієї річкової мережі,
у її басейні формується понад 60 % водних ресурсів України. Нині 5 % усіх
стічних вод скидається в малі річки з низьким стоком, а перерегулювання досягло
неймовірного рівня – майже 3 га на 1 км річки. Протягом останніх 10-15 років
ситуація погіршилася через знесення дачних ділянок у прибережних районах, а
також збільшення забруднення міських та промислових стічних вод через
зниження рівня очищення води. Малі та середні річки відіграють важливу роль у
господарському комплексі області. На території області вздовж малих і середніх
річок розташовані 129 населених пунктів. В результаті спостерігається не лише
антропогенний тиск, а й економічний вплив на водойми. Через річки Черкащини
прокладена значна кількість нафто-, аміако- та газопроводів(таблиця 2.1).
26
Таблиця 2.1 – Сфера використання та характеристика найбільших річок
області
В Кременчуцьке водосховище впадають такі основні річки: Рось, Тясмин,
Вільшанка, Золотоношка, Супій. Річки Вільшанка, Тясмин та Золотоношка
відокремлені від водосховища насипними дамбами. Загальна характеристика цих
річок, що впадають в Кременчуцьке водосховище подана в таблиці 2.2.
27
Таблиця 2.2 – Характеристики найбільших середніх та малих річок басейну
річки Дніпро
2.2. Обсяги водозабезпечення та використання води в регіоні
У 2019 році із природних водних об’єктів Черкаської області відібрано
184,4 млн м 3 води, у тому числі з поверхневих водних джерел – 138,2 млн м3 , з
підземних водних джерел – 46,2 млн м3.
Основними джерелами водопостачання області є річки Гнилий Тікич, Рось,
Тясмин, Кременчуцьке водосховище та підземні водозабори. Забезпеченість
водою на одного жителя області рівна 1,56 тис. м3 в середній річній водності. За
оцінкою Європейської Економічної Комісії ООН, регіон вважається
водонезабезпеченим, якщо водні ресурси не перевищують обсяг 1,7 тис. м3 на
одну людину. Враховуючи нерівномірність формування поверхневого стоку
навіть при сучасному обсягу водоспоживання відчувається дефіцит у
водозабезпеченні області (рисунок 2.1).
28
Рисунок 2.1- Розподіл фактичних даних забраної води по області в розрізі
районів у 2019 році, млн. м3
У 2019 році з природних водних об’єктів Черкаської області було залучено
184,4 млн кубометрів води, у тому числі поверхневих – 138,2 млн кубометрів,
підземних – 46,2 млн кубометрів.
Основними джерелами водопостачання району є Кременчуцьке
водосховище, Гнилий Тікич, Рось, р. Тясмин та підземні водозабори. 1
Водопостачання на душу населення становить лише 15 600 м3. Середній водний
рік (за даними ЄЕК ООН в Європі, територія вважається водонепроникною, якщо
вода на душу населення не перевищує 1700 м3). Враховуючи нерівномірне
формування поверхневого стоку, навіть при сучасному водокористуванні
спостерігається дефіцит водопостачання.
29
Розглянемо дані про загальний водозабір за даними звітності 2-ТП
(водгосп) у 2020 році. Загальний водозабір в 2020 році становив 168,8 млн м3 . У
порівнянні з 2019 роком (184,4 млн м3 ) забір води зменшився на 15,6 млн м3 .
Загальний забір у 2020 році становив 168,8 млн м3. Збільшення цієї
величини порівнянні з попереднім роком (184,4 млн м3) на 15,6 млн м3
обумовлено зменшенням водності та спеціалізацією сільськогосподарського
виробництва Загальний водозабір в області мав тенденцію до зниження в період
від 2016 до 2018, після чого дещо збільшився. Зміни зумовлені зменшенням
водозабору з підземних джерел на 0,58 млн. м3 за рахунок збільшення водозабору
з поверхневих джерел на 2 млн м3. Динаміка змін у відборі води показана на
рисунку 2.2.
Рисунок 2.2 - Розподіл забору свіжої води в Черкаській області в млн. м3
Швидке зниження обсягів забору прісної води в 2012-2015 роках може бути
пов’язано зі скороченням прямого використання води населенням – тенденцією,
яка останніми роками стає все більш популярною, щоб купувати імпортну питну
воду.
У 2017 році споживання прісної води становило майже 143 млн м3, у тому
числі 76,36 млн м3 води для виробництва, 24,99 млн м3 побутової води, 17,37 млн
30
м3 поливної води, 24,26 млн м3 сільськогосподарської води [3]. Структура
використання води та її обсяг по категоріях показаний на рисунку 2.2.
Рисунок 2.3 - Структура використання водних ресурсів в Черкаській області у
2020 році, млн м3.
Зміни забору води у 2020 році пов’язані зі скороченнями забору підземних
вод склав 22,84 млн м3. При цьому забір води з поверхневих джерел збільшився
на 7,25 млн м3 порівняно з 2019 роком.
Споживання води у 2020 році становило 132,9 млн м3, з них: виробничі
потреби – 83,38 млн м3, питні та санітарні потреби – 22,14 млн м3, зрошення –
27,33 млн м3.
2.3 Обсяги скидання стічних вод і небезпечних речовин у водні об’єкти
області
Обсяги забруднених вод, які скидаються у поверхневі водні об’єкти
підприємствами і господарствами, прямопропоційно залежать від відібраної і
використаної кількості води народним господарством. Динаміка основних
31
показників використання і відведення води в Черкаській області за 2000-2020
роки наведена у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 –Основні показники використання і водовідведення води в
області, млн м3
Показники 2000 2005 2010 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
Забрано води з 233,6 294,4 286,1 222,8 174,3 175,9 179,6 172,6 184,4 168,8
природних водних
об'єктів - всього
Спожито свіжої
води (включаючи 213,5 246,2 244,0 205,5 138,9 141,9 143,0 137,9 149,7 132,9
морську)
з неї на
виробничі потреби 74,8 55,89 46,64 35,55 76,65 81,39 76,36 77,92 82,76 83,38
побутово- питні
потреби 52,21 39,74 34,02 30,99 26,50 25,38 24,99 23,74 23,52 22,14
зрошення 3,545 0,789 5,04 10,59 10,94 10,05 17,37 12,03 20,71 27,33
Сільськогосподарс 34,35 29,66 40,42 33,56 24,80 25,11 24,26 24,2 22,63 -
ькі потреби
ставково-рибне 42,56 120,2 117,9 94,81 78,96 79,92 78,26 75,15 76,11 102,5
господарство 3
(без вилучення)
Втрати води при 14,84 11,38 11,79 11,87 9,88 9,23 9,91 9,62 9,68 8,41
транспортуванні
Загальне 194,2 233,7 231,0 184,3 124,2 128,4 123,8 104,8 103,8 103,2
водовідведення з
нього
у поверхневі водні 169,4 209,3 206,6 165,5 106,4 110,7 106,5 87,62 87,57 75,22
об'єкти 4
у тому числі
забруднених 22,8 23,3 11,0 4,825 5,958 7,318 4,486 7,171 2,854 3,203
зворотних вод
з них без очищення 3,478 7,1 4,4 1,903 2,383 1,382 1,168 1,564 0,060 0,066
нормативно 60,29 58,17 54,9 46,05 42,33 42,17 41,04 40,28 42,52 36,85
очищених
нормативно чистих 86,34 127,8 140,7 114,6 58,11 60,27 59,67 38,80 40,94 35,16
без очистки 2
Обсяг оборотної та
послідовно 613,6 743,6 719,8 527,5 435,6 530,5 406,4 471,4 483,5 544,9
використаної води 7
Частка оборотної та
послідовно 89,13 93,01 93,95 93,74 85,74 87,34 85,09 86,76 86,21 102,9
використаної води, 8*
%
Потужність 154,9 179,9 144,0 162,1 87,83 88,94 83,46 84,34 76,35 57,78
очисних споруд
32
Як видно з таблиці 2.3, з 2010 по 2020 роки кількість забраної з природних
джерел води зменшилась на 27,7 %, а використаної – зменшилась більше ніж на
25%; кількість води на потреби виробництва збільшилася на 15%, на побутово-
питні потреби зменшилась майже наполовину, а на сільськогосподарські на 34% у
2019 році, в той час як витрати на зрошення зросли в дев’ять разів . Загальна
кількість стічних вод, що потрапляли у поверхневі водні об’єкти, зменшилась
вдвічі.
Основними водоспоживачами води лишається виробнича промисловість,
яка починаючи з 2016 року зменшила водоспоживання, натомість
водоспоживання сільським господарством поступово збільшується на зрошення.
На рисунку 2.4 представлена зміна основних показників забруднення
поверхневих водних об’єктів в Черкаській області за 2010-2017 роки [10,15].
250
200
150 Забруднені води
100 Нормативно очищені
Нормативно чисті
50
Загальне скидання
0
стічних вод
2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
Рисунок 2.4 – Динаміка скидання різних типів стічних у водойми області, млн м3.
Водовідведення має тенденцію до зниження в усіх напрямках їх
використання, особливо це стосується вод, які не потребують додаткової обробки
чи очистки – зі зменшенням водозабору цей показник пропорційно зменшується.
33
Так у 2020 році було скинуто 75,22 млн м3 стічних. Це на 12,35 млн м3
менше в порівнянні з 2019 роком і становить близько 14,1 %. Основними
водоприймачами стічних (зворотних) вод є водойми і річки басейнів Південного
Бугу та Дніпра (рисунки 2.5 – 2.6).
Рисунок 2.5 – Обсяги загального скидання зворотних вод у поверхневі
водні обʼєкти басейну р. П. Буг, млн м3
Рисунок 2.6 – Обсяги загального скидання зворотних вод у поверхневі
водні обʼєкти басейну р.Дніпро, млн м3
Основними джерелами забруднення водних об’єктів є очисні споруди та
каналізаційні мережі у житлово-комунальному господарстві. У п’яти райцентрах
області очисні споруди взагалі відсутні. Це Городище, Драбів, Жашків, Корсунь-
34
Шевченківський та Шпола. У 2020 році основними джерелами забруднення води
були КП «Міський водоканал» (Золотоноша), Ватутіне КВП «Водоканал», КП
«Водока» (Сміла), Христинівське ВУЖКГ (Христинівка) ).
У 2020 році загальна площа земель, втрачених внаслідок трансформації
узбережжя Кременчуцького водосховища в Черкаській області, склала 1,1 га. У
Черкаській області охорони потребують охорони 10 ділянок узбережжя
Клементинського водосховища загальною протяжністю 43,6 км. Станом на 1
січня 2020 року на підприємствах області зберігалося 454,8 тис. тонн небезпечних
відходів I-IV класів.
Значний обсяг стічних вод в результаті використання, набуваючи
забруднень різного характеру скидаються у водні об’єкти без належного
очищення. В таблиці 2.4 представлена динаміка скидання таких вод за 2010-2020
роки.
Таблиця 2.4 - Скидання забруднених зворотних вод без очищення в
поверхневі водні об'єкти по містах та районах області, (млн. м3)
Населений пункт 2010 2015 2017 2018 2019 2020
м.Черкаси 3,7 1,4 1,1 1,5 – –
м.Канів – 0,3 – – – –
м.Умань – – – – – 0,1
Городишенський 0,6 0,5 – – – –
Звенигородський 0,1 – – – – –
Корсунь-
– – 0,0 0,1 0,1 –
Шевченківський
Лисянський – – – – – –
Уманський – 0,2 – – – –
Всього
4,4 2,4 1,1 1,6 0,1 0,1
по Черкаській області
35
Як видно з таблиці за останнє десятиліття кількість таких вод суттєво
зменшилася. Лише місто Умань та Корсунь-Шевченківський район не мають
систем очищення стічних вод та зумовлюють скидання 100 тис м3 стічних вод в
рік по Черкаській області.
2.4 Основні забруднення водних об’єктах та зафіксовані перевищення
встановлених нормативів
Відповідно своїх повноважень спостереження за станом водних об’єктів
області у 2020 році здійснювали Черкаський обласний центр з гідрометеорології,
Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області, "Черкаський обласний
лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України", Державна
екологічна інспекція Центрального округу у визначених контрольних створах.
За даними Черкаського обласного гідрометеорологічного центру, для
водосховищ Вільшана, Тясмин, Рось, Велика Вись та водосховищ: Канівського та
Кременчуцькоо (біля пристаней Черкасика та Адамівка) здійснювався моніторинг
хімічного забруднення поверхневих вод.
Загальна кількість відібраних проб води у 2020 році склала 158: на р. Рось -
8; на р. Вільшанка - 4; на р. Тясмин - 4; вздовж р. Велика Вись - 6; вздовж
Канівського водосховища на 1 км над містом Канів - 8; Кременчуцьке
водосховище - 0,5 км нижче міста Канів, Кременчуцьке водосховище на
Черкаських водах - 108; в районі пристані Адамівка - 12.
Здійснювали оцінку якості поверхневих вод та гідрохімічних параметрів
відповідно до специфікації рибогосподарського використання.
Водні об’єкти Черкаської області переважно забруднені сполуками важких
металів (марганець, мідь, цинк, шестивалентний хром, загальне залізо), фенолами
та сполуками азоту.
36
В 2020 році спостерігався лише 1 випадок значного забруднення
поверхневої води манганом та був зафіксований у Кременчуцькому водосховищі
в створі нижче м. Черкаси. Мінералізація поверхневих вод Черкащини
коливається в широкому діапазон значень. Значення основних компонентів у
водоймах області, які виявлені на контрольних створах представлені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 – Обсяги скидання забруднюючих речовин у басейни річок
Південний Буг та Дніпро (тон/рік)
Рік Водний Всього Скидання забруднюючих речовин (т./рік)
об’єкт т/рік БСК ХСК Завислі N (сумаP) (ортофос- Мінерал Нафто
речовин фати) ізація прод
и
2016
Разом по області: 43356,66 653 3161 828 1234 128,5 27536 6,281
в т.ч. басейн Дніпра 39511,0 601 2822 767 1144 115,5 25090 5,948
басейн П.Бугу 3843,66 52 339 61 90 12,96 2446 0,333
2017
Разом по області: 38395,35 651 2893 653 1591 109,1 24860 5,689
в т.ч. басейн Дніпра 34685,15 613 2611 620 1506 94,87 22420 5,388
басейн П.Бугу 3703,22 38 282 33 85 14,24 2433 0,302
2018
Разом по області: 41585,7 731 2918 817 2338,4 104,9 26800 6,115
в т.ч. басейн Дніпра 37743,6 667 2526 764 2234,7 90,01 24400 5,814
басейн П.Бугу 3842,1 64 392 53 103,7 14,87 2400 0,301
2019
Разом по області: 39836,07 590 2524 682 2502,3 109,1 24126 5,547
в т.ч. басейн Дніпра 556 2247 537 2400,2 95,340 21660 5,264
басейн П.Бугу 34 277 145 1021 13,750 2466 0,283
2020
Разом по області: 36049,37 616 2461 526 1880,5 125 22133 6,997
в т.ч. басейн Дніпра 32380,01 581 2182 488 1783,8 110,78 19744 6,682
басейн П.Бугу 3669,361 35 279 38 96,7 14,13 2389 0,315
37
Найменш мінералізованими є води водосховищ Дніпра і становить від 278
до 470 мг/дм3. Найбільше значення мінералізації води відмічено у річці Тясмин -
847 мг/дм3, у річці Велика Вись 843 мг/дм3 та річці Вільшанці 842 мг/дм3 – без
значних змін у порівнянні з 2019 роком.
Кисневий режим річок по мінімальним значенням був у межах 7,04 (на р.
Тясмин) – 13,1 (на р. Велика Вись) мг/О/дм3. Середні значення вмісту кисню у
воді склали: по річкам – 10,7 – 13,3 мг/О/дм3; по водосховищам – 9,5 – 12,7
мг/О/дм3.
У 2020 році поверхневі води річки Рось мали найвищі середньорічні
концентрації амонійного та нітритного азоту. Найвища концентрація амонійного
азоту у воді річки Рось досягала 4,5 ГДК, нітритного азоту - 6,2 ГДК у річці
Вільшанка. Середній вміст фенолів коливається від 0,01 мг/дм3 (у річці) до 0,007
мг/дм3 ( Кременчуцьке водосховище в акваторії Черкас). Статистичний аналіз
показує, що вміст фенольних речовин у поверхневих водах водойм Черкаської
області за останні роки перевищує ГДК. Середньорічний вміст нафтопродуктів
знаходиться в межах нормативного показника. Рівень пестицидів зафіксовано у
пробах води на глибині 7,9 м в аеропорту Кременчука в районі міста Черкаси.
Показники загального заліза в окремих водоймах: Рось (1 км над містом, 3 км
нижче міста), Канівського водосховища, 1 км вище міста Канів, 0,5 км нижче
міста були нижче допустимих норм. За іншими контрольними створами р.
Тясмин, р. Велика Вись, Кременчуцького водосховища у місті Черкаси, 2 км вище
міста та 6 км нижче міста середні концентрації перевищували значення ГДК.
Максимальні концентраціїї коливалися в межах 2,0 - 12,2 ГДК.
Найбільш високий рівень забруднення був зафіксований по сполукам
мангану у Кременчуцькому водосховищі в створі нижче м. Черкаси.
У 2020 році відібрано 24 проби та виконано 480 вимірювань забруднюючих
речовин. За результатами проведених досліджень поверхневих вод в районі
водозаборів с. Сокирне та р. Рось гідрохімічний стан води знаходився на
задовільному рівні. Біогенні елементи групи азоту по водозаборам, знаходились
38
значно нижче рівня токсичної дії. Середньорічні значення вмісту кисню у воді
знаходились в межах від 4,4 до 12,0 мгО2/дм
3.
Протягом року по водозабору р. Рось м. Корсунь-Шевченківський
спостерігалося відхилення від нормативних показників по ХСК та БСК5.
Органічне забруднення води спостерігалося через зменшення кількості
опадів у порівнянні з попередніми роками, періоди більш теплих температур
(липень-серпень), посилення випаровування та цвітіння водоростей, а також
приплив недостатньо очищених стічних вод у поверхневі води. Порівняно з
минулим 2019 роком щодо споживання питної води. Були помічені зміни: -
підвищені ХСК і БСК5, нітрат-іони, нітрит-іони, сольові компоненти (кальцій,
сульфат, магній), сухі залишки та зважені речовини; - Зменшує вміст розчиненого
кисню, іонів амонію, хлоридів і загального заліза. Іони марганцю та фосфату
залишилися майже на рівні минулого року.
У створі м. Корсунь - Шевченківський водозабір, в 2020 році
спостерігалися:
- зменшення показників хлоридів, амоній-іонів, нітрат-іонів, фосфатів,
завислих речовин та вмісту заліза загального;
- збільшення показників нітрит-іонів та БСК5
- незначне збільшення показників сольового складу (кальцію, сульфатів),
сухого залишку;
На рівні минулого року залишилися показники марганцю та твердості води.
Спостерігалося зменшення вмісту розчиненого кисню у водоймах.
За інформацією Державної екологічної інспекції інструментально-
лабораторний контроль якості поверхневих вод у 2020 році здійснювався на
річках басейну Південного Бугу: Уманка; Шполка, Велика Вись, Гірський Тікич,
Ятрань, Гнилий Тікич, Синюха, у басейні р. Дніпро: Кременчуцьке водосховище
(від пристані Бучаки до с. Стецівка), річках Суха Згар, Тясмин, , Рось, Ірклій,
Вільшанка, Золотоношка.
Вимірювання проводились у 116 контрольних створах, відібрано та
проаналізовано 230 проб.
39
При проведенні лабораторного контролю за якістю поверхневих вод
зафіксовано: – 27 випадків перевищень нормативів гранично-допустимих
концентрацій забруднюючих речовин в Кременчуцькому водосховищі (ХСК,
БСК5, завислі речовини, азот амонійний, залізо);
– в р. Суха Згар - 21 випадок перевищень нормативів ГДК (БСК5, ХСК,
завислі речовини);
– в р. Рось - 15 випадків перевищень нормативів ГДК (нітрити, БСК5, ХСК,
залізо);
– р. Тясмин - 29 випадків перевищень нормативів ГДК (БСК5, ХСК, азот
амонійний, нітрити, завислі речовини, фосфати, залізо);
– р. Гнилий Тікич - 11 випадків перевищень нормативів ГДК (ХСК);
Всі інші дослідження мали незначну кількість випадків перевищення (1-4
випадки).
Відповідно до інформації Черкаського обласного центру з гідрометеорології
оцінка якості вод за гідробіологічними показниками та оцінка стану
гідробіоценозів в 2020 році не проводилась.
В попередньому (2019) році регулярні гідробіологічні спостереження (за
розділами робіт біоіндикація та біотестування) здійснювалися на 5 водних
об’єктах (3 річках – річки Рось, Вільшанка, Тясмин та 2 водосховищах –
Канівське та Кременчуцьке). Отримані дані про стан гідробіоценозів свідчили,
що за середніми значеннями індексу сапробності на всіх водних об’єктах
спостерігалося помірне забруднення, 3-й клас якості вод.
40
2.5 Екологічні аспекти техногенного впливу на поверхневі води
промислового сектору області
Одна з найактуальніших проблем Черкаської області – забруднення водних
об’єктів забрудненими стічними водами.
На сьогоднішній день використання річкової мережі Черкащини продовжує
носити екстенсивний, руйнівний для неї характер, що проявляється у загальній
освоєності річкової долини (лісовирубки, розораність, житлова чи промислова
забудова), у збільшенні надходження забруднень у річки, у руйнуванні русла
річки. Басейни малих річок практично позбавлені природних біофільтрів, їх
водозбори або розорані майже до урізу води, або нищівно експлуатуються.
Вирішення водних та екологічних проблем в Україні та області є основною
метою державної політики у сфері використання, охорони та відновлення водних
ресурсів і має здійснюватися за такими 5 напрямками, а саме [15]: Реалізація
екологічно безпечного водокористування. Це забезпечить екологічну безпеку
водного об’єкта, збалансує шкідливий вплив на водні ресурси, забезпечить
самоочищення та самовідновлювальну здатність водного об’єкта. Другий
напрямок — екологічно безпечне використання водних ресурсів — має
стратегічну мету забезпечити перевагу екологічних функцій над економним
використанням поверхневих і підземних вод у використанні водних ресурсів,
запровадження водозберігаючих технологій у всіх галузях економіки.
Третій напрямок — відновлення та підтримання сприятливого
гідрологічного стану річок та заходи щодо запобігання шкідливому впливу вод
(замулення, знос берегів) — має стратегічне завдання покращення загального
екологічного стану водних об’єктів на основі басейнового підходу. складний.
Четвертий напрямок — удосконалення системи управління охороною водних
ресурсів та використанням водних ресурсів — реалізація принципів покращення
екологічного стану водних об’єктів у басейновому порядку, формування та
41
виконання регіональних, державних та індивідуальних планів охорони водних
ресурсів. поселення. П’ятий напрямок – зменшення впливу радіоактивного
забруднення. Пріоритетним заходом є впровадження та функціонування
басейнових водогосподарських принципів, що на сьогодні є єдино правильним з
теоретичної, методологічної та практичної точки зору. Для цього необхідно:
1. Негайно відновити корпоративний екологічний паспорт. 2. Сертифікувати
річки на якісно новому підході, починаючи з найбільшого антропогенного
перевантаження. 3. Провести інвентаризацію водойм і ставків, причому
екологічний стан водних екосистем значно погіршився через зарегулювання
річкового стоку, що перевищує екологічно прийнятні та економічно вигідні
верхні межі. 4. Організація екологічної оцінки поверхневих вод у поєднанні з
хімією води, токсикологією, бактеріологією та радіологією — єдиний спосіб
отримання інформації про фактичний екологічний стан водних ресурсів. 5.
Запровадити екологію вод басейну та екологічне районування та визначити на цій
основі інвестиційні пріоритети водоохоронних заходів. 6. Встановити
диференційовану плату за використання водних ресурсів відповідно до
регіональних умов водопостачання та якості води. 7. Створити станції
моніторингу індикаторів якості води для всіх транскордонних річок. 8. Розробити
план управління вододілом. Щодо цього заходу Кабінет Міністрів України від 18
травня 2017 р. № 336 затвердив Порядок розроблення плану управління
вододілом відповідно до статті 13-2 Закону України про воду, якою визначено
механізм розвитку вододілу. досягнення екологічних цілей кожного вододілу.
Екологічна цільова стратегія для всіх вододілів полягає в досягненні/підтримці
«хорошого» екологічного стану ділянок поверхневих та підземних вод, а також
«хорошого» екологічного потенціалу штучно або значно змінених ділянок
поверхневих вод. Розробка першого плану управління вододілом для кожного
водозбірного району здійснена в ході виконання Національного цільового плану
розвитку водних ресурсів та відновлення довкілля басейну річки Дніпро,
затвердженого Законом України від 24.05 до 2021 року. 2012 р. № 4836 -VI.
42
Для оцінки антропогенних навантажень на водні екосистеми, рівнів
раціонального використання води на вододілах, водогосподарських системах
рекомендується мати на увазі, що при 20% стоку необхідно обмежити
водокористування та запровадити заходи щодо регулювання стоку;
Якщо використовується більше 20% стоку, водний об’єкт не може
забезпечити потреби водокористувачів та соціально-економічний розвиток
регіону, критична межа повного порушення водної системи становить 70%. Ці
обмеження є особливо важливими для малих річок, оскільки збільшення
необоротного виснаження значно знижує саморегулюючу здатність водотоків і
порушує природну взаємозв’язок показників екосистеми малих річок [22]:
водопостачання вважається критичним для річкового стоку екосистеми
задовільний;
В разі, коли об’єм річкового стоку не забезпечує щонайменше 10-кратного
розбавляння забруднених стоків, тоді настає критична ситуація з водними
ресурсами.
43
ВИСНОВКИ
Поверхневі води активно використовуються у народному господарстві в
якості джерел водозабезпечення промислових підприємств і виробничих
комплексів. Кількість водокористувачів таких водних об’єктів незначно зростає.
Основними водоспоживачами води лишається виробнича промисловість,
яка починаючи з 2016 року зменшила водоспоживання, натомість
водоспоживання сільським господарством поступово збільшується на зрошення.
У 2020 р. об`єм випущених стічних вод становить 75,22 млн м3 стічних, з
них 0,1 млн м3 це випуски стічних вод без очищення або недостатнього очищення.
Найбільшими приймачами водних стоків є річки басейну Дніпра. Такий розподіл
обумовлений географічним розташуванням промислових об‘єктів на території
області.
Основними джерелами забруднення водних об’єктів є очисні споруди та
каналізаційні мережі у житлово-комунальному господарстві. У п’яти райцентрах
області очисні споруди взагалі відсутні. Це Городище, Драбів, Жашків, Корсунь-
Шевченківський та Шпола. У 2020 році основними джерелами забруднення води
були КП «Міський водоканал» (Золотоноша), Ватутіне КВП «Водоканал», КП
«ВодГео» (Сміла), Христинівське ВУЖКГ (Христинівка) ).
Із діючих в області 38 комплексів очисних споруд більше половини
потребують реконструкції. Стічні води скидаються в поверхневі водойми із
перевищенням допустимих норм по амоній-іонах, ХСК, БСК5, залізу,
кольоровості, СПАР, завислих речовинах, сухому залишку, фосфатах.
Здійснений моніторинг хімічного забруднення поверхневих вод. Річок
басейну Дніпра та Кременчуцького водосховища . Загальна кількість відібраних
проб води у 2020 році склала 158 проб.
Водні об’єкти Черкаської області переважно забруднені сполуками важких
металів (марганець, мідь, цинк, шестивалентний хром, загальне залізо), фенолами
та сполуками азоту.
44
В 2020 році спостерігався лише 1 випадок значного забруднення поверхневої
води манганом та був зафіксований у Кременчуцькому водосховищі в створі
нижче м. Черкаси. Мінералізація поверхневих вод Черкащини коливається в
широкому діапазон значень.
Інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод у 2020
році також здійснювався на річках басейну Південного Бугу, вимірювання
проводились у 116 контрольних створах, відібрано та проаналізовано 230 проб.
При проведенні лабораторного контролю за якістю поверхневих вод
зафіксовано: – 27 випадків перевищень нормативів гранично-допустимих
концентрацій забруднюючих речовин в Кременчуцькому водосховищі (ХСК,
БСК5, завислі речовини, азот амонійний, залізо);
– в р. Суха Згар - 21 випадок перевищень нормативів ГДК (БСК5, ХСК,
завислі речовини);
– в р. Рось - 15 випадків перевищень нормативів ГДК (нітрити, БСК5, ХСК,
залізо);
– р. Тясмин - 29 випадків перевищень нормативів ГДК (БСК5, ХСК, азот
амонійний, нітрити, завислі речовини, фосфати, залізо);
– р. Гнилий Тікич - 11 випадків перевищень нормативів ГДК (ХСК);
Всі інші дослідження мали незначну кількість випадків перевищення (1-4
випадки).
Наявні водні ресурси в Черкаській області по басейну р. Дніпро повністю
забезпечують народно - господарський комплекс поверхневою та підземною
водою.
Отже, внаслідок проведеного аналізу можна зробити висновок, що водні
об’єкти Черкащини забруднюються промисловими підприємствами,
розташованими вздовж їх берегової смуги, що призводить до порушення норм
якості природних вод річок.
45
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1 Власова Г.І. Водні ресурси в Україні. Використання, моніторинг, охорона.
К.: 2003. 430 с.
2 Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води:
Підручник. — К.: Вища шк., 2005. 671 с.: іл.
3 Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання. - К.: Віпол,
2000. - 376 с. Гідроекологія / [М. О. Клименко, Ю. В. Пилипенко, Ю. Р.
Гроховська та ін.]. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2015.
4 Левківській С. С, Падун М, М. Раціональне використання і охорона
водних ресурсів: Підручник. К.: Либідь, 2006. 280 с.
5 Екологічні основи управління водними ресурсами : навч. посіб. / [А. І.
Томільцева, А. В. Яцик, В. Б. Мокін та ін.]. К. : Інститут екологічного
управління та збалансованого природокористування, 2017. 200 с.
6 А.М. Гивлюд, “Моніторинг забруднення стічних вод підприємств”, Вісник
Національного університету «Львівська політехніка». Хімія, технологія
речовин та їх застосування, №787, С. 301–305, 2014.
7 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за
басейновим принципом : Закон України // Відомості Верховної Ради
України. 2016. № 46. Ст. 780. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1641-
19#Text.
8 Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України
Відомості Верховної Ради України. 1991. № 41. Ст. 546. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text.
9 Про затвердження програм державного моніторингу вод : наказ
Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.12.2020
р. № 410 [Електронний ресурс]. URL https://mepr.gov.ua/documents/3190.
html?fbclid=IwAR3BUKltEXjNSY3kz7fKr3w8As.
46
10 Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води:
Підручник. – К.: Вища шк., 2005. - 671 с.
11 Муравьев А.Г. Оценка экологического состояния природно-антропогенного
комплекса Учебно-методическое пособие Изд 2-е, СПб Крисмас, 2000. –
128 с.
12 Сухарев С.М., Чундак С.Ю., Сухарева О.Ю. Техноекологія та охорона
навколишнього середовища. Навч.посібник для студентів вищих
навч.заклідів. 2-ге видання, стереотипне. - Львів: Новий світ, 2005. 256 с.
13 Войцицький А. П. Техноекологія: підручник / Войцицький А.П.,
Дубровський В.П., Боголюбов В.М. ; за ред. В. М. Боголюбова. К. : Аграрна
освіта, 2009.– 533 с.
14 Нормативи екологічної безпеки водних об’єктів, що використовуються для
потреб рибного господарства щодо гранично допустимих концентрацій
органічних та мінеральних речовин у морських та прісних водах
(біохімічного споживання кисню (БСК5), хімічного споживання кисню
(ХСК), завислих речовин та амонійного азоту) / Наказ Мінагрополітики
України від 30.07.2012 № 471
15 Наукові засади раціонального використання водних ресурсів України за
басейновим принципом: монографія / За редакцією В.А. Сташука; [В.А.
Сташук, В.Б. Мокін, В.В. Гребінь, О.В. Чунарьов]. — Херсон: Грінь Д.С.,
2014. 320 с. – URL:
https://drive.google.com/open?id=1POSSrJf3ZONZZ9SBiAcVRl2-hJgqm03A
16 Яцик А.В. Водогосподарська екологія у 4 томах. К.: «Генеза», 2004
17 Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля:
Підручник. К.: Видавничий центр «Академія», 2006. 360 с.
18 Національна доповідь про якість питної води та питного водопостачання в
Україні в 2019 році. К. 2020. 349 с с.
19 Якість води. Показники якості води. [Електронний ресурс] – URL:
https://studfiles.net/preview/5591485/page:4/.
20 Екологічний паспорт Черкаської області 2020 р. – Черкаси, 2021.
47
21 Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Черкаській області у 2020 році. Черкаси, 2021.
22 Статистичний щорічник Черкаської області за 2020 рік / За редакцією В.П.
Приймак. Черкаси, 2021. 104 с.
23 Черкаська область: Географічний атлас: Моя мала батьківщина.
Відповідальний редактор Т.В. Погурельська. – К.: ТОВ „Видавництво
„Мапа”, 2002. 20 с.
24 Чиста вода [Електронний ресурс] Режим доступу до ресурсу:
http://texty.org.ua/water/.
48
ДОДАТКИ
49
ДОДАТОК А
Апробація роботи
А.В. Парипса, Ящук Л.Б. Екологічна оцінка поверхневих вод черкаської
області за інтегральними показниками // Збірник тез доповідей студентської
науково-практичної конференції ЧДТУ : 19–22 квітня 2022 р. [Електронний
ресурс] / [упоряд. : Батраченко О. В., Бєляєва С. С., Захарова О. В. та ін.] ; М-во
освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2022. – с. 37