Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4289
Title: Екологічна оцінка якості поверхневих вод Черкаської області
Authors: Хоменко, Олена Михайлівна
Куниця, Валерій Русланович
Keywords: якість води;забруднювальні речовини;методика оцінки якості води;екологічна оцінка
Issue Date: 2023
Abstract: Куниця В.Р. Екологічна оцінка якості поверхневих вод Черкаської області Актуальність теми. Водні ресурси є національним багатством кожної держави, важливим природним ресурсом і визначають можливості розвитку більшості галузей господарського комплексу України. Екологічна оцінка якості поверхневих водних об’єктів України належить до екосистемного підходу, який дає можливість аналізувати усі складові водних екосистем: водне середовище, донні відкладення. Оцінка екологічного стану поверхневих вод є складовою загальної оцінки статусу водних об’єктів, як і оцінка їх хімічного статусу за концентраціями пріоритетних небезпечних забруднюючих речовин. Основною загальною оцінки визначають придатність вод для використання у різних господарських цілях. Ця методика є основою для складання програм та аналізу даних спостережень на поверхневих водних об’єктах України, характеристики якості поверхневих вод з екологічних позицій, оцінки умов відтворення водних ресурсів і одержання інформації про стан водних об'єктів як важливої частини природного середовища людини. Мета роботи: аналіз сучасного екологічного стану та оцінка якості поверхневих водних об’єктів Черкаській області, розробка пропозицій щодо забезпечення захисту і збереження водних об’єктів. Об’єкт дослідження: поверхневі водні об’єкти регіону. Предмет дослідження: екологічний стан поверхневих вод Черкаської області. Методи дослідження: В ході роботи було використано методи накопичених даних по факту досліджуваної проблеми, їх систематизації, аналізу й узагальнення у формі висновків. Результати дослідження. За результатами дослідження екологічної оцінки якості води було виявлено великий занепад поверхневих водних об’єктів, їх недостатню кількість для використання життевих потреб та визначені основні пріоритетні забруднювальні речовини та показники якості: БСК, нітритна та нітратна форми азоту, сульфати. Наукова новизна: В роботі проаналізовано річкову мережу Черкаської області та використання водних ресурсів регіону, надано екологічну оцінку стану водних об’єктів та якості поверхневих вод за гідрохімічними показниками, розроблено пропозиції щодо поліпшення екологічної ситуації на водних об’єктах області, а саме впровадження нових технологічних процесів на виробництвах, тобто перехід на замкнуті цикли водопостачання, що дає можливість очищеним стічним водам не скидатися, а багаторазово використовуватися. Теоретичне і практичне значення: після отриманих результатів дослідження можливо спрогнозувати екологічні проблеми та ризики при подальшому використання та реалізації водних об’єктів. Розроблено практичні рекомендації щодо покращення якості поверхневих вод області.
Kunytsia V.R. Ecological assessment of surface water quality of Cherkassy region Actuality of theme. Water resources are the national wealth of every state, an important natural resource and determine the development opportunities of most branches of the economic complex of Ukraine. Ecological assessment of the quality of surface water bodies of Ukraine belongs to the ecosystem approach, which makes it possible to analyze all components of water ecosystems: water environment, bottom sediments. The assessment of the ecological status of surface waters is a component of the general assessment of the status of water bodies, as well as the assessment of their chemical status based on the concentrations of priority hazardous pollutants. The main general assessment determines the suitability of water for use in various economic purposes. This technique is the basis for drawing up programs and analyzing observation data on surface water bodies of Ukraine, characterizing the quality of surface water from an ecological point of view, assessing the conditions of reproduction of water resources and obtaining information about the state of water bodies as an important part of the human natural environment. The purpose of the work: analysis of the current ecological state and assessment of the quality of surface water bodies in the Cherkasy region, development of proposals to ensure the protection and preservation of water bodies. Research object: surface water bodies of the region. The subject of the study: the ecological state of surface waters of the Cherkasy region. Research methods: In the course of the work, the methods of accumulated data on the fact of the investigated problem, their systematization, analysis and generalization in the form of conclusions were used. Results of the research. According to the results of the ecological assessment of water quality, a great deterioration of surface water bodies was revealed, their quantity was insufficient for the use of vital needs, and the main priority pollutants and quality indicators were determined: BSK, nitrite and nitrate forms of nitrogen, sulfates. Scientific novelty: the paper analyzes the river network of the Cherkasy region and the use of water resources in the region, provides an ecological assessment of the state of water bodies and the quality of surface water according to hydrochemical indicators, develops proposals for improving the ecological situation on water bodies of the region, namely the introduction of new technological production processes, that is, the transition to closed water supply cycles, which makes it possible for purified wastewater not to be discharged, but to be used repeatedly. Theoretical and practical significance: after the obtained research results, it is possible to predict environmental problems and risks during the further use and implementation of water objects. Practical recommendations for improving the quality of surface waters of the region have been developed.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4289
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Куниця_КРМ.pdf
  Restricted Access
1.03 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
 
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему «ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЧЕРКАСЬКОЇ 
ОБЛАСТІ» 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-212 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_Куниця В.Р.__________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Хоменко О.М.__________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль _Хоменко О.М._____ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент __Бондаренко Ю.Г._____ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
Черкаси – 2023 рік  
 
ЗМІСТ 
ВСТУП……………………………………………………………………………….3 
1. Аналітичний огляд літератури…………………………………………………. 4 
1.1 Загальна характеристика водних об’єктів України та основних напрямків 
їх використання…………………....................................................................4 
1.2 Класифікація річок. Типи річок………………………………………….7 
1.3 Гідрохімічний склад річкових вод. Класифікація за мінералізацією….14 
1.4 Аналіз основних заходів щодо охорони та раціонального використання 
водних ресурсів………………………………………………………......19 
2. Екологічна оцінка якості поверхневих вод Черкаської області……………...24 
2.1 Аналіз фізико-географічного характеристики та кліматичних умов 
Черкаської області……………………………………………………….24 
2.2 Характеристика річкової мережі Черкаської області…………………...28 
2.3 Аналіз використання водних ресурсів регіону………………………….31 
2.4 Екологічна оцінка стану водних об’єктів………………………………..39 
2.5 Аналіз якості поверхневих вод Черкаської області за гідрохімічними 
показниками………………………………………………………………41 
2.6 Практичні пропозиції щодо поліпшення якості поверхневих вод 
області.............................................................................................................47 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….....49 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ……………………………………………………………….55 
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………....58 
Додаток А. Апробація результатів роботи……………………………………….....59 
 
 
 
 
 
 
ВСТУП 
 
В наш час громадяни і екологічні організації почали усвідомлювати потребу 
мати чисті річки і озера, підземні та прибережні води. Таким чином одним з 
напрямків пріоритетної діяльності Європейського Союзу є охороною вод. Нова 
водна політика Європи спрямовується на досягненні доброї якості води і стійкого 
екологічного стану водних об’єктів. Для досягнення таких цілей насамперед 
громадяни і групи громадян відіграють дуже важливу і особливу роль. 
Саме для цього повинні бути прийняті певні заходи проти забруднення вод 
індивідуальними забруднюючими речовинами або групами забруднюючих 
речовин, які можуть нести значний ризик для водного середовища.  
Джерелом забруднення природних вод, який є найбільш потужним, це 
промислові стічні води, що характеризуються великими об’ємами, можуть мати 
підвищену температуру та накопичені різноманітні забруднювачі. Утворення 
стічних вод на підприємствах різних галузей, можуть мати різний хімічний склад. 
Тому проводячи аналіз та прогнозування в пошуку шляхів задля поліпшення 
стану природних вод Черкаської області є актуальною темою, оскільки сучасний 
стан якості водних ресурсів України потребує постійного регулярного 
спостереження та контролю за допомогою державної системи моніторингу.   
Під час аналізування сучасної екологічної ситуації необхідно усвідомити, 
що людина взагалі не повинна радикально втручатися в природу, тому що навіть 
не враховують можливих негативних наслідків своєї господарської діяльності. 
Природні води Черкаської області використовується в багатьох господарських 
сферах. Основними водокористувачами є гідроенергетика, промислове і 
комунальне водопостачання, зрошення. Для повноцінного існування екосистеми 
річки також необхідно вести постійний контроль за резервами природних вод.  
  
 
1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1  Загальна характеристика водних об'єктів України та основних 
напрямків їх використання  
Водні об’єкти України всього налічують 63119, з них великих – 9 (площа 
водозбору 50 тис. км2), середніх – 81 (від 2 до 50 тис. км2), малих – 63029 (менше 
2 тис. км2). Річки довжиною понад 10 км є 3,3 тисячі, з них лише 117 мають 
довжину близько 100 км.  
До великих річок відносять Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг, Тиса, 
Десна, Прип'ять, Західний Буг, Сіверський Донець. 
Більшість річок знаходиться у басейнах Чорного та Азовського морів і лише 
4,4 % – у басейн Балтійського моря. Найбільша кількість річок знаходиться у 
басейні Дніпра – 27,8 %, Дунаю – 26,2 %, Дністра – 23,8 % і Південного Бугу – 9,1 
%. 
Основні характеристики річкові системи водних об'єктів України: 
Басейн Дніпра – є основною річковою системою України. Довжина р. 
Дніпро становить – 2201 км, в межах України – 981 км. Загальна площа басейну – 
504 тис. км2. Притоки з правого боку річки – Рось, Інгулець, Прип'ять, Тетерів. З 
лівого боку – Десна, Сула, Псел та ін. Від Прип'ятського гирла до греблі 
Каховської ГЕС Дніпро являє собою каскад 541 водосховища, з площею акваторії 
771,2 тис. га, водний об'єм 46,1 млн м3. (Київське, Канівське, Кременчуцьке, 
Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське). Середній річний стік - 53,5 км3.  
Басейн Дністер – є протокою річкової системи на південному заході 
України. Довжина – 1362 км, в межах України – 912 км. Площа басейну – 72,1 
тис. км3. Притоки з правого боку – Бистриця, Свіча, Стрий, Реут, Лімниця. З 
лівого боку – Смотрич, Збруч, Золота Липа, Серет. Річка споруджена 65 
водосховищами з площею акваторії – 24,35 тис. га, вміщає обєм води 3253,5 млн 
м3. Річний стік річки становить – 10 км3. 
 
Басейн Дунай – є однією з найбільших річок Європи. Довжина – 2960 км, в 
межах України – 174 км. Площа басейну – 817 тис. км2, на території України – 
23,35 тис. км2. В межах України впадають лише ліві притоки – Тиса і Прут. 
Річний стік річки становить – 123 км3. 
Басейн Південний Буг – є єдиною річкою України чій басейн повністю 
розміщений на території держави. Його початок починається з Подільських 
височин. Довжина – 806 км. Площа басейну – 63,7 тис. км2. Притоки з лівого боку 
– Мертвовід, Інгул, Синюха. З правого боку – Кодима, Яланець, Згар, Гнилий. На 
ріці споруджено 13 працюючих невеликих ГЕС та 200 водосховищ, площа 
акваторію – 30,46 тис. га, водний об'єм – 857,24 млн м3. Річний стік річки 
становить – 3,39 км3. 
Басейн Західний Буг – це рівнинна річка з звивистими річищами. Довжина – 
772 км, Площа басейну – 73,5 тис. км2. 14 водосховищ, площа акваторію – 4,15 
тис. га, водний об'єм – 90,35 млн м3.  
Басейн Тиса – є головною правою притокую річки Дунай, протікає річка у 
Закарпатьскій області, на кордоні України, Угорщини, Румунії. Довжина річки – 
966 км, на території України – 201 км. Площа басейну 157 тис. км2 , на території 
України – 11,3 тис. км2 . В басейні річки побудовано 9 водосховищ, загальною 
площею акваторію – 1,27 тис. га, вміщає об'єм води – 51,8 млн м3. 
Використовують водосховища за призначенням рибного господарства, 
водопостачання та гідроенергетики. 
Басейн Сіверський Донець – є найбільшою річкою Східу Украйни. Довжина 
річки – 1053 км, на території України – 700 км. Площа басейну – 98,9 тис. км2, на 
території України – 54,39 тис. км2. Територія річки є найбільш урбанізованою і 
індустріальною з всіх регіонів України. 146 водосховищ, площа акваторію – 42,78 
тис. га, водний об'єм – 658 млн м3. 
Озер у країні близько 20 тисяч, площі що перевищує 10 км2 мають 43 озера. 
Великі озера розташовуються на плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря. 
Найбільшим озером Карпат є Синевир, Полісся – Світязь,  
 
Загальна площа боліт у країні – 12 тисяч км2. більшість розташована в 
Поліссі. Записи розрахунків прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км3, з них 8,9 
км3 не належать до поверхневих стоків. 
Основною проблемою річок влітку постає маловодність, деякі з них міліють 
і навіть пересихають. Щоб регулювати стоки і затримувати талі снігові води на 
більшості річок були створені водосховища. Всього налічується – 1057 
водосховищ, здатність вмістити 55 км3 води.  
Для забезпечення маловодних районів водою були збудовані канали. 
Північно-Кримський довжина – 400,3 км; Дніпро-Донбас – 550 км; Сіверський 
Донець-Донбас – 131,6 км; та ін. Створення великих зрошувальних систем на 
півдні України – Каховська, Інгулецька та ін. Діючі меліоративні системи в 
районах з надлишковою зволоженістю або уповільненим стоком – Верхньо-
прип'ятська, Латорицька та інші.  
Характеризуючи водні об’єкти і ресурси України можна зробити висновок 
що їх недостатньо. Навіть у маловодні роки дефіцит води значно відчувається у 
басейнах великих річок.  
Щонайбільше свіжої води на 48% споживається промисловістю, на потреби 
сільського господарства – 40%, комунальне господарство міст та іншим 
населеним пунктам припадає 12%.  
Основним напрямком використання водних об'єктів є гідроенергоресурси. 
Складовою важливих водних ресурсів є запаси енергії річкових потоків і 
водоймищ, що пролягають вище від рівня моря. Потенціал гідроенергоресурсів 
становить близько 60% енергії поверхневих стоків. Потенціал технічних 
можливостей та економічна доцільність для використання гідроенергоресурсів. 
Потенціал гідроенергоресурсів України становить – 44,7 млрд. кВт за годину, з 
них мають технічну можливість для використання – 22,5 млрд. кВт за годину, 
економічна доцільність для використання – 16 млрд. кВт за годину. 
 
 
 
1.2 Класифікація річок. Типи річок 
 
Було створено різноманітну класифікації річок, що залежить від рельєфної 
характеристики водозбору, їх накопиченню, річного розподілу стоку і 
розмірів. Більшість річок України мають конфігурацію водозбору яку відносять 
до рівнинних та гірничо-рівнинних типів. До гірських річок відносять Південні 
берега Криму і деякі річки (або їх верхів'я) Українських Карпат.  
В Україні налічують 4 типи річок за способом накопичення, які отримують 
воду:  
- від танення снігу на рівнинах і невисоких горах, 
- від дощу з літньою повінню,  
- від танення снігу і дощу з весняною повінню 
- від дощів взимку.  
Класифікація річок, що використовує річний розподіл стоку, в Україні є дві 
групи річок що переважають – це річки з паводковим режимом та весняною 
повенню. Під час поділу річок за розмірами до основиних критерій відносять 
площа водозбору та довжину. Таким чином за допомогою цих класифікацій 
виділяються три типи річок малі, середні та великі.  
Річка Дніпро - є третім за довжиною та площею басейном в 
Європі. Довжина Дніпра - 2285 км, площа басейну 503,5 тис. км, бере початок на 
Валдайській височині, протікає по територіях росії, Білорусії, по межі Білорусі та 
Україні - 115 км, і за Україну - 1090 км. На протязі майже всієї середньої течії 
Дніпра (від кордону з Білоруссю до м. Запоріжжя) має широку долину (6-18 км), 
добре вираженні сходи алювіальних терас (переважно на 
лівобережжі). Піднесенні праві береги, мають круте обривання до річки, що 
являють в собі мальовничі дніпровські кручі. Дніпро - головна, знакова річка 
країни, оспівана у різноманітних художніх і документальних творах. Завдяки 
йому з'явилися й прижилися, на перший погляд безглузді, географічні назви - 
 
Правобережна та Лівобережна Україна. В таблиці 1.1 наведено великі 
гідроелектростанції України. 
Таблиця 1.1 - Великі гідроелектростанції Україні 
 
Потужність 
Назва ГЕС Рік пуску 
ГЕС, тис. кВт. 
Дніпрогес 1932 1491 
Каховська 1955 351 
Кременчуцька 1959 625 
Дніпродзержинська 1963 352 
Київська 1965 856 
Канівська 1972 444 
Дністровська 1981 702 
Теребля-Рікська 1955 27 
 
У Дніпро впадає чимало річок, які самі по собі дуже важливі в історії та 
культурі країни: Десна, Тетерів, Сула, Рось, Псел, Тясмин, Ворскла, Самара, 
Інгулець і ін Головна річка країни є рекордсменом за кількістю розташованих на її 
берегах обласних центрів: Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя і Херсон. 
Дніпро є величезним господарським значенням. Річка розташовує найбільші 
за потужністю гідроелектростанції України. Під час будівництва  Дніпрогесу 
(1932 рік), який сховав під водами водосховища Дніпровські пороги, дозволило 
відкрити наскрізне судноплавство на річці по всій її довжині.  Створений каскад 
гребель і водосховищ гідроелектростанцій на Дніпрі практично повністю 
зарегулював річку. На всьому її протязі в Україні залишилося близько 65 км 
русла, не зміненого регулюванням стоку гідротехнічними спорудами.  
Річка є основним джерелом водопостачання для багатьох регіонів 
України. Тут починаються канали Дніпро-Донбас, Дніпро-Кривий Ріг, Дніпро-
Інгулець. Водою Дніпра наповнюється Північно-Кримський канал і безліч 
допоміжних каналів, що забезпечують зрошення полів південних областей 
України і рівнинного Криму. 
 
Дністер. 
Найпотужніша водна артерія Закарпаття - ріка Тиса починається на 
південно-західних схилах Українських Карпат. Це найбільша притока Дунаю 
(завдовжки 966 км), що зародилася на території України (довжина в межах країни 
- 201 км). На відміну від інших річок у Тиси немає витоку - формально її початок 
фіксується неподалік від міста Рахова, при злитті 50-км Чорної Тиси (що 
починається на схилах хребта Свидовець) і майже 20-км Білої Тиси (що випливає 
з Рахівських гір біля кордону з Румунією). 
Дністер - найдовша (1362 км) річка України, що починається і закінчується 
на її території. Вона народжується на Львівщині у передгір'ї Карпат на висоті 
майже 900 м біля кордону з Польщею. Блакитна ізвівістая стрічка Дністра 
перетинає на своєму шляху чи не третина областей країни та сусідні Молдову з 
Придністров'ям. У пониззі річка утворює найбільший в Північному 
Причорномор'ї Дністровський лиман (довжиною 40 км, шириною до 12 км), 
відокремлений від моря косою Бугаз. 
Долина Дністра, особливо в середній течії, являє собою нагромадження 
мальовничих ландшафтів, з калейдоскопічною швидкістю змінюють один одного 
майже за кожним наступним поворотом русла. Фантастичною краси краєвиди не 
тільки тішать погляд, вражають уяву і змушують затамувати подих, а й в змозі 
задовольнити різноманітні смаки допитливих мандрівників.  Безліч природних 
(ботанічних, геологічних, палеонтологічних, спелеологічних), 
археологічних, архітектурних і культових пам'яток приурочені до долини Дністра, 
що робить її відвідування особливо захоплюючим. 
Гірські породи, що складають круті (часто обривисті) берега річки, висота 
яких іноді досягає 150 м, ретельно зберігають літопис цього краю за останні більш 
ніж півмільярда років. Меандр Дністра в гирлі річки Лядова на Вінничині і 
навколишня місцевість - один з живописних пейзажів Україні. 
Південний Буг. 
 
Невелика річка Тетерів починаючись на заході Житомирщини, на своєму 
385-кілометровому шляху (площа водозбору 15300 км 2) перетинає територію 
Українського щита і впадає у Київське водосховище на Дніпрі. У районі 
Житомира в гранітних породах Тетерів пробив дивно глибокий (як для рівнинної 
річки) і мальовничий каньйон з ефектними скелями на берегах. 
Південний Буг - велика річка на південно-заході Україні, що бере початок 
на Подільській височині на висоті 321 м над рівнем моря і впадає в Бузький лиман 
Чорного моря. На своєму 806-кілометровому шляху ріка долає по території 
Хмельницької, Вінницької, Кіровоградської, Одеської та Миколаївської областей, 
збираючи припливи з площі 63 700 км 2. У верхів'ях Південний Буг тече по 
заболоченій долині шириною в півтора кілометра і має нешироке (10-15 м) русло 
з глибинами 0,2-2,5 м. У середній течії долина річки, що перетинає виходи порід 
Українського щита, різко звужується до 200 - 300 м, утворюючи каньйон зі 
скелястими гранітними берегами висотою 20-40 м. Річище тут дуже звивисте 
шириною 60-80 м, іноді порожисті, але в середньому його глибина складає 2,5 м. 
У нижній течії річка прорізає Причорноморську низовину. Її долина тут істотно 
розширюється, а береги знижуються. 
Південний Буг має велике господарське значення. Його воду 
використовують для зрошення та водопостачання, на річці побудовано 13 малих 
гідроелектростанцій і ряд водосховищ, в середній і нижній течії здійснюється 
судноплавство. На берегах річки розташовані міста Хмельницький, Хмільник, 
Вінниця, Первомайськ, Вознесенськ. В таблиці 1.2 наведено водосховища в 
басейнах річок України. 
Сіверський Донець - головна водна артерія сходу України та найбільша 
права притока Дона (басейн Азовського моря). Річка довжиною 1053 км (площа 
басейну 98,9 тис. км 2) бере початок на південних схилах Середньоросійської 
височини і протікає по території Харківської, Донецької 
та Луганської областей. Для Сіверського Дінця (особливо у середній 
течії) характерна дуже широка долина - до 20-26 км, з високими правими 
 
і пологими лівими берегами. Перетинаючи Донецький кряж, долина звужується, і 
її обступають високі часом скелясті схили. 
Таблиця 1.2 - Водосховища в басейнах річок Україна 
Басейни річок Площа водозбору Водосховище Загальний обсяг, 
млн. м 3 
Дніпро 284 370 408 45 892,5 
Дністер 53 490 43 3 294,7 
Сіверський 
54 540 128 1 970,9 
Донець 
Дунай 32 350 35 1 287,5 
Південний Буг 63 700 174 842,8 
Річки 
44 720 18 596,0 
Причорномор'я 
Річки Приазов'я 47 020 74 432,8 
Річки Криму 14 280 20 335,8 
Прип'ять 69 140 38 128,0 
Вісла 12 640 8 60,9 
України 603 700 946  
Найбільш значними притоками Сіверського Дінця є річки Вовча, Великий 
Бурлук, Уда, Оскіл, Казенний Торець, Бахмут, Айдар і Лугань. У долині річки 
розташовані: одна з трьох православних святинь України - Свято-Успенська 
Святогірська лавра, перлина природоохоронного фонду сходу країни - 
національний природний парк "Святі Гори", а також філії Українського степового 
(Крейдова флора) і Луганського (Станично-Луганський) природних заповідників 
. На берегах Сіверського Дінця розташовані міста Чугуїв, Ізюм, Святогорськ, 
Лисичанськ, Сєвєродонецьк та Щастя. В таблиці 1.3 представлено основні річкові 
судноплавні шляхи України. 
 
Таблиця 1.3 - Річкові судноплавні шляхи України 
Довжина водного Гарант-рова 
Річка 
шляху, км глибини, м 
Дніпро 997 3,7 
Десна 571 0,6-1,4 
Дністер 540 0,7-1,7 
Стир 247 0,7 
Південний Буг 211 0,6-2,0 
Горинь 194 0,8 
Сула 146 0,7-1,2 
Сіверський Донець 112 0,7 
Прип'ять 63 1,6-2,7 
Самара 62 1,6 
Ворскла 50 - 
Інгулец 19 1,2 
Тетерів 13 - 
Серет 7 - 
Псел 3 - 
України 3235  
Крім своєї головної планетарної завдання - служити найважливішим 
компонентом водного балансу Землі, річки виконують ще безліч корисних для 
людини функцій. В середньому щорічно чверть всього річкового стоку країни 
споживається на промислові, господарські потреби і просто випивається. Кожен 
десятий кіловат-годину в енергетичних системах України вироблений турбінами 
електростанцій, розкручених водним потоком. Крім Дніпровського каскаду, 
Дністровської та екзотичної Теребля-Рікської станцій у тринадцяти областях 
Україні діє близько 50 малих гідроелектростанцій, а ще недавно їх було майже 
вдвічі більше. 
Досить протяжних і річкові судноплавні шляхи Україні, дозволяють 
доставляти вантажі з Чорного моря вглиб країни і назад водним 
шляхом. Неоціненним є туристичний і рекреаційний потенціал українських річок 
і їх унікальна естетична функція з облагороджування ландшафтів країни. 
Всі великі річки течуть з північного заходу на південний схід, 
що відповідає загальному ухилу поверхні. Більшість з них - рівнинного 
типу. Вони мають ухил до 10 м / км, повільно течуть (швидкість 0,2-0,3 м / с) в 
 
широких долинах з пологими схилами, русла звивисті. Річки, витоки яких 
знаходяться в Карпатських та Кримських горах, мають гірський характер.  Їх 
ухили становлять у верхів'ях 60-70 і в низов'ях-5 - 10 м / км. Швидкість течії 
перевищує 1 м / с, під час повені - 3-5 м / с. Вони течуть у руслах зі скелястими 
берегами, біг води в них швидке, нерідкі пороги і водоспади.  Річки Поліської 
низовини, особливо притоки Прип'яті, мають ухил до 10 см / км. Талі води грають 
основну роль у харчуванні рівнинних річок. Тому в них чітко виражено 
весняна повінь, протягом якого по річках проходить до 50-80% усього річного 
кількості води. На деяких малих річках майже весь стік води здійснюється 
навесні. У харчуванні гірських річок значна роль належить дощовим водам, 
отчого паводки на них бувають у різні пори року.  Річки північних районів 
замерзають на початку, а південно-західних - наприкінці грудня. Тривалість 
льодоставу коливається від 2 на півдні до 3,5-4 міс на півночі. 
Типи річок. 
1. Основні розміри басейну річок 
 
Великі річки з площею басейну понад 50 000 км2; 
| 
Середні річки з площею басейна понад 2 000 – 50 000 км2; 
| 
Малі річки з площею басейна понад 2 000 км2. 
 
 
Великі річки – басейн розташування в кількох географічних зонах. 
Гідрологічний режим відрізняється від інших гідрологічних режимів, який 
властивий кожній географічній зоні окремо. Він є полізональний.   
 
Середні річки – басейн розташування в межах одної географічної зони. 
Гідрологічний режим для більшості річок є характерним в даних географічних 
зонах. Він є зональний.  
Малі річки – басейн розташування в межах одної географічної зони, але 
гідрологічний режим підлягає впливу місцевих умов, який відрізняється від інших 
гідрологічних режимів, який властивий кожній географічній зоні окремо. Він є 
азональний. 
2. Умови протікання  
- Рівнинні річки, має спокійний характер (величина числа Фруда 
менше 0,1); 
- Напівгірські річки, має перехідний характер (величина числа 
Фруда в межах 0,1-1,0); 
- Гірські річки, має бурхливий характер протікання (величина 
числа Фруда більше 1,0) 
3. Види джерел живлення   
Живлення річок: 
- снігове  
- дощове 
- льодовикове 
- підземне  
4. Льодовий режим 
Замерзаючі та не замерзаючі річки 
В різних регіонах джерело живлення різне, можуть змінюватися на протязі 
року в залежності від кліматичних умов.  
1.3 Гідрохімічний склад річкових вод. Класифікація за мінералізацією 
Інтенсивне використання річок в народному господарстві значно порушує 
природній гідрохімічний режим, зменшується глибина та водність річки, 
 
заростають, замулюються та збільшується евтрофікація.  На сьогодні є 
найактуальнішою і важливішою проблемою забруднення та гідроекологічні 
аналізи малих річок, які створюють передумову зональним закономірностям 
формувань ресурсу стоків якості води великим річкам.   
Формування водних ресурсів за гідрохімічним складом та якістю води. 
Через постійне зростання промислових та побутових забруднень, розорювання 
водозборів і заплав та гідротехнічної меліорації, знищення лісів у долинах річок 
тощо. На сьогодні велика кількість водотоків і малих річок знаходиться на різних 
стадіях деградації. Якість води в них постійно погіршується. Багатьом з них 
загрожує повне зникнення. 
Гідрохімічні показники оцінки якості і кількісного стану природних вод є 
такими:  
Фізико-хімічні показники рН, О2, біохімічне споживання кисню за 5 діб – 
БСК5; 
Головні іони НСО -, SO 2-, Cl-, Ca2+3 4 , Mg
2+, Na+, K+ та сума іонів; 
Біогенні речовини NH +, NO  -, NO  -4 2 3 , N, PO
3-
4 , P, Si; 
Мікроелементи Fe, Cu, Zn, Mn; 
Специфічні СПАР, феноли, нафтопродукти 
забруднювальні речовини 
Хімічний склад річкових вод є повністю одноманітний. Всі води відносять 
до кальцієвої групи і гідрокарбонатного класу. Річки більшість з яких мають малу 
і середню мінералізацію відносяться до таких головних іонів: 
HCO -  > SO 2- > Cl-  i  Mg2+3 4  > Na
+ + K+ 
Під час підвищення мінералізації зростає і відносний вміст іонів (SO 2-4 ), 
також Na+ в хімічному складі річкової води. 
 
В річкових водах зустрічаються такі мікроелементи: цинк, бром, мідь, йод, 
свинець, нікель та ін. Їх концентрація не перевищує 10 – 30 мкг/л. в природних 
умовах. 
До гідрокарбонатного класу відносять води річок, озер, водоносних 
горизонтів, зони активного водообміну. Хлоридні є високомінералізованими 
водами океанів, морів, солоних озер, більшість видів підземних вод. До 
сульфатного класу води мають проміжне місце між названими класами та 
приуроченні до осадових порід.  
Класи поділяються за домінуючими катіонами на три групи:  
- Кальцієві 
- Магнієві 
- Нітратні  
До кожної групи ділиться на чотири типи води. За співвідношенням іонів в 
еквівалентних концентраціях, визначається тип води.  
Перший тип:  
HCO - 2+ 2+ 3  > Ca  + Mg
Для цих вод властива невисока мінералізація. Тип формування цих вод 
відбувається завдяки хімічному вивітрюванню вивержених порід або можливих 
іонних обмінів в грунтов-підгрунтовій товщі Ca2+ , Mg2+ на Na+ . 
Другий тип:  
 
HCO - 2+3  > Ca  + Mg
2+ > HCO -3  + SO
2-
4  
Склад води генетично пов'язаний з осадовими породами і продуктами 
вивітрювання корінних порід. 
Третій тип:  
HCO - + SO 2- > Ca2+ + Mg2+3 4  або Cl
- > Na+ 
 
Такий тип співвідношення властивий водам морів, озер, солоних озер з 
підвищеною і високою мінералізацією. Води є продуктом процесів 
метаморфізації. 
Четвертий тип:  
HCO -3  = 0 
Таке співвідношення належить кислим болотним, шахтним, вулканічним 
вода. pH цих вод не перевищує 5. 
Мінеральні речовини іонів солей і мікроелементів містяться в річковій воді 
у вигляді розчинів органічних речовин і неорганічних біогенних  елементів. 
Органічні речовини в першу чергу мають різноманітні гумінові сполучення, 
біогенні речовини мають важливі сполучення азоту (нітрити, амоній, нітрати), 
кремнію (силікати), фосфору (фосфати). 
В річкових водах є розчинені гази, більш значимі кисень і двооксид вуглецю 
(вуглекислий газ). Вміст кисню влітку і навесні в річкових водах становить  10 – 
12 мг/л. Взимку річки покривається льодовим покровом, що сприяє відчутній 
недостачі кисню, це призводить до задухи риб. Концентрація СО2, зовсім навпаки, 
взимку найбільша і влітку найменша. 
Класифікація природних вод ускладнюється широким коливанням вмістом 
органічних і мінеральних речовин. До класифікацій природних вод вкладено 
результат величини мінералізацій та гідрохімічний аналіз. 
Мінералізація природних вод являє собою сумарну масу всіх неорганічних 
компонентів, що містяться в одному літрі води. Вміст виражається у вигляді суми 
іонів в міліграмах на 1 л (дм3) води, у грамах на 1 кг або %. 
Група природних вод за величиной мінералізації: 
- прісні води з мінералізацією до 1г/дм3; 
- солоні води з мінералізацією від 1 до 50г/дм3; 
- розсоли з мінералізацією до50г/дм3 і більше. 
 
 
Таблиця 1.4 - Класифікація природних вод за величиною мінералізації 
Ступінь мінералізації Вміст солей, г/дм3 
Прісні До 1 
Солонуваті 1-25 
Солоні (морської солоності) 25-50 
Розсоли Понад 50 
В таблиці 1.5 наведено класифікацію прісних вод за величиною 
мінералізації. 
 
Таблиця 1.5 - Класифікація прісних вод за величиною мінералізації  
Ступінь мінералізації Вміст солей, г/дм3 
Ультрапрісні До 100 
Слабкомінералізовані 100-200 
Середньомінералізовані 200-500 
Підвищеної мінералізації 500-1000 
Високої мінералізації Понад 1000 
 
Отже, річки з надмірною і достатньою зволоженістю відноситься до перших 
двох категорій. З недостатньою зволоженістю і посушливим кліматом річки 
мають підвищену та високу мінералізацію.  
Наприклад: 
- р. Західний Буг – 512 мг/л; 
- р. Уж і Уборті – 356 мг/л; 
- р. Ельби – має мінералізацію більше 1500 мг/л. 
 
1.4 Аналіз основних заходів щодо охорони та раціонального використання 
водних ресурсів 
 
Водні ресурси України є системним забезпеченням сталого розвитку в 
стратегічних та життєво важливих природних ресурсах.  
Вода є надзвичайно важливим значенням як одного з основних елементів 
біосфери,  
Обов’язковим значенням є охорона природних вод в їх раціональному 
використанні, для збереження продуктивних екосистем та попередженню 
забруднюваності до відповідності основ водного законодавства.  
Основними заходами для захисту природних вод від забруднення є наступні 
положення: 
- за якістю води відбувається її нормування, розроблюються 
критерії визначення придатності води для визначення виду 
водокористування; 
- зменшення обсягу скидання різних забруднюючих речовин у 
водних об’єктів. 
- в момент скидання стічних вод у водні об’єкти враховуюються 
всі процеси самоочищення.  
В нашій країні здійснюється нормування якості води за відповідних правил 
та нормативних актів (Закон України «Про охорону навколишнього природного 
середовища», Водним кодексом, Правилами охорони поверхневих вод). В цих 
положеннях лежить вимога до складу і властивостей води для різноманітних 
потреб господарства, акцентуються принцими обов’язкових заходів захисту 
водних ресурсів. Наголошуючи про заборону скидань у водойми стічних вод які 
можуть містити цінні відходи і сировину, наводять ГДК різних забруднювачів у 
воді. Передбачена адміністративна й карна відповідальність за порушення правил 
користуванням водоймами. 
У статті 80 визначено особливості користування малими річками.  
 
«З метою охорони водності малих річок забороняється:  
 змінювати рельєф басейну річки;  
 руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;  
 випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня 
або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків;  
 зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки;  
 розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації;  
 проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та 
урочищах у верхів’ях річок; 
 надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім 
гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та 
городництва». 
Головними напрямками для забезпечення захисту водних середовищ в 
промисловості є скороченням обсягів скидання забруднень у водойми та перехід 
підприємства   за схемою роботи замкненого циклу водокористування. Схема 
промислового господарства полягає в очищенні власних стічних вод для 
повторного використання їх у технологічному циклі, таким чином забруднена 
вода не потрапляє у природні водойми,  
Нові прогресивні технології дозволяють швидко скорочувати потреби у 
воді, або й взагалі відмовитися від неї. Наприклад, за кордоном на деяких ТЕС 
замість водного охолодження агрегатів використовують повітряне, це призводить 
до мінімального теплового забруднення водойм. 
Основним водоспоживачем є сільське господарство, для охорони головним 
запровандженням повинно стати сувора економія води і її раціональне 
використання. Таким чином замінити поверхневий полив більш раціональними 
методами – дощуванням, крапельний полив дозволяє у 5-7 разів менше втрачати 
води і отримувати ті самі врожаї. В дію вводяться нові й реконструюють старі 
зрошувані масиви, потрібно переходити до закритих способів підведення води і 
 
застосовувати широкозахватну дощувальну техніку. Така можливість дає 
набагато економічніше витрачати воду та підвищити ефективність 
сільськогосподарської техніки.  
Зменшення кількості фосфатів, нітратів, пестицидів у водоймах частковим 
змінам хімізації сільського господарства, методи біологічної боротьби із 
хворобами та шкідниками рослин, введення нових сортів, чітко дотримуватися 
сівозмін. 
Головна необхідність знаходити приховані резерви в комунальних 
господарствах. Витрати нераціональні та витрати води з мережі в середньому 
становлять 27 – 31% для подачі її споживачам. Такі витрати призводять до дуже 
неприйнятних наслідків, такі як підтоплення міст, руйнація комунікацій і 
підземних споруд. Тому важливим значенням є боротьба із витратами води в 
містах про поліпшують стан всього міського господарства. Системи зрошування 
отримали позитивний дозвід з повторного використання дренажних систем, які 
характеризуються підвищенням мінералізації і збагаченням добривами, таким 
чином одержуються кращий врожай.  
Управлінням водними ресурсами здійснюється використання систем 
профілактичних заходів, які спрямовуються для недопускання перевищення 
встановлених нормативів скидання шляхом регулювання їх обсягів. Появи нових 
джерел забруднення, та виконнання спеціального заходу для усунення шкідливих 
впливів господарської діяльності на стан водних об'єктів.  
До поверхневих водних об'єктів відносяться такі профілактичні заходи: 
- схема розробки охорони вод та їх комплексне використання; 
- згідно з схемами відбувається вибір ділянок під будівництво; 
- виконується екологічна експертиза проєктів будівництва; 
- відбувається нормування водоспоживання і водовідведення; 
- для спеціального водокористування видача дозволів; 
- забезпечується введення в експлуатацію водоохоронних споруд 
одночасно з введенням основних виробничих об'єктів; 
 
- введення контролю за скидами стічних вод та станом водних об'єктів. 
Спеціальні заходи:  
- на водних об'єктах відбувається встановення нормативів ГДС 
забруднювальних речовини в стічних водах діючих підприємств і для досягнення 
встановлених нормативів ГДС відбувається введення в експлуатацію очисних 
споруд.  
- застосування ряду санкцій, за забруднення вод та повне закриття окремих 
підприємств, згідно з чинним законодавством. 
Охорона водних ресурсів та раціональне використання передбачає: 
- по територіях та між галузями народного господарства використовується 
оптимальні розподіли водних ресурсів для максимального забезпечення кожної з 
них водою; 
-  впровадження та розроблення науково обгрунтовуючих систем для 
управління водними ресурсами та водогосподарськими коплексами в басейні 
великих і середніх річок, їх якість для врахування глобальних і регіональних 
закономірностей водних екосистем; 
- впровадження науково обгрунтованої системи водоспоживання і 
водокористування, які максимально забезпечують всіх галузей народного 
господарства водою та не допускали б значні зміни у водній екосистемі, що в 
майбутньому можуть привести до деградації і виснаження. 
- впровадження і розробка методів врегулювання стоку з поверхні 
водозбірних басейнів для штучних поповнень підземних вод і водних режимів 
грунту; 
- впровадження і розробка методів найдосконалішого захисту всіх водних 
ресурсів країни від евтрофікації. 
- на місці з надмірною концентрацією забруднених водних об'єктів 
створюються водоохоронні комплекси і впроваджується автоматизованні системи  
управління водоохоронними копмлексами; 
 
- впровадження і розробка комплексних систем каналізації і водопостачання 
та водоохоронні заходи у маштабі промислового регіону та цілих річкових 
басейнів; 
- впровадження і розробка безводних і безвідходних технологій, промислові 
підприємства переводяться на оборотне водоспоживання, будівництво очисних 
споруд, нові методи застосування демінералізації шахтних вод; 
- впровадження і розробка технічно досконалої меліоративної системи, що 
мають високий коефіцієнт корисної дії, зрошувальні і поливні норми, які 
забезпечують сільськогосподарські культури вологою запобігать надмірній 
фільтрації води, підтопленню, заболоченню, засоленню, засоленню земель; 
- впровадження і розробка оцінка екологічно-економічних водних ресурсів, 
при використанні планового водокористування, водоспоживання та здійснення 
водоохоронних заходів; 
- розмістити раціонально продуктивні сили з урахуванням водного фактору, 
розміщення наукового обгрунтовання водомісткої галузі народного господарства 
та уникнення надмірних концентрацій на промислових підприємствах, що 
споживають велику кількість води, в безводних і маловодних районах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЧЕРКАСЬКОЇ 
ОБЛАСТІ 
 
2.1 Аналіз фізико – географічної характеристики та кліматичних умов 
Черкаської області 
 
На поверхневих водах Черкаської області значною мірою розрізняється 
режим рівня води через різні фізико-географічні умови на річках. 
Річний хід рівня на рівнинних річках характеризується весняним 
водопіллям і низьким літнім меженням. Весняне водопілля найвищого рівня є і 
найвищим рівнем води, спостерігається наприкінці березня – початку квітня. 
Загальне підвищення рівня води весною за інтенсивним підняттям доволі 
різноманітні і в основному залежать від гідрометеорологічних умов весняного 
періоду та гідрографічної будови річкового басейну. Рівень води найбільш часто 
весною за добу піднімається на 20 – 40 см, буває підняття на 100 – 200 см. На 
річках з великою заболоченістю басейну і широким заплавом максимальне 
підняття рівня води не перевищує 100 см за добу.  
Літній межень часто плавно переходить в осінній і може тривати до жовтня 
– листопада, може неодноразово перериватися дощовими паводками, висотою і 
частота повторення збільшується з півночі на південь і південний захід. Загальна 
тривалість дощових паводків від 3 – 5 діб до 1,5 місяців. Середня інтенсивність 
підняття рівня води під чвас повадка – від 5 – 20 до 10 – 100 см на добу. 
Зимова стійка межень із сталим льодовим покровом буває лише на річках 
північного сходу. На малих річках у суворі зими спостерігається промерзання, яке 
триває від кількох днів до 2 місяців. Відлиги часто формують зимові паводки, які 
порушують льодовий покрив. Зимова межень декілька вища за літньо-осінню 
межень, а у зв’язку з відлигою бувають зимові паводки з підняттям рівня води до 
1,0 – 1,5 м.  
 
Обложні дощі восени зумовлюють значні підйоми рівнів, які інколи 
досягають 2-3 м. 
Зниження рівня води сптерігаються з травня по листопад. На цьому фоні 
бувають інтенсивні короткочасні паводки, які інколи досягають значних височин. 
Для вересня – жовтня характерні найбільш низькі річні рівні води у річках або 
їхнє пересихання. 
Розташована Черкаська область на східноєвропейській рівнинні, в басейні 
середньої течії Дніпра. Аналізуючи фізико-географічні та кліматичні умови 
території області відноситься до лісостепових природно-кліматичних зон та 
малолісних регіонів України (рисунок 2.1). 
Рельєф Черкаської області – подекуди горбиста, поділена річками, ярами та 
балками.  
 
Рисунок 2.1 - Фізико-географічне районування України 
 
Правобережна частина знаходиться - на Придніпровській височині, 
лівобережна частина знаходиться - на Придніпровській низовині. Правобережна 
 
частина має найвищу точку області, що досягає абсолютної висоти 275 м над 
рівнем моря (в околицях Монастирища), У правобережних частинах прилеглих до 
Дніпра знаходиться заболочена Ірдино-Тясминська низовина. Вздовж річки 
Дніпра завдовжки 70 км лежать Канівсько-Моншногірський кряж. Підвищення 
рельєфу надає території гірський характер. Лівобережна частина має низинний, 
подекуди заболочений рельєф. 
В більшості річок є невеликі пороги, які пролягають в частині Канівського 
водосховища.  
В Черкаській області ґрунтовий покрив утворює опідзолені чорноземи та 
типові середньогумусні чорноземи. На ділянках підвищених трапляються 
утворення сірих та ясно сірих опідзолених ґрунтів.  
Область належить до лісостепової зони. Ліси займають 15 % території. 
За сприятливих кліматичних умов область багата на рослинність, славиться 
цінними мальовничими лісами, різноманітним тваринним світом.  Найбільший 
об’єкт природо-заповідного фонду є Канівський природний заповідник. Також 
відомий як дендропарк Софіївка в місті Умань. 
В Черкаській області характеризується поєднання двох флор лісової та 
степової зони. На цих ділянках сформувалось багато ценотично природної 
рослинності. Які представленні чагарниковим, лісовим, лучним, степовим, 
водним, болотним, псамофітним, петрофітним типам рослинності. До лісової 
рослинності представлені соснові, дубово-соснові, дубово-грабовими 
деревостанами. Трав’янистою рослинністю є придніпровські та середньо-
дніпровські лучні степи та остепнені луки, в заплавах - дніпровські лісостепові 
лучні степи, справжні торф’янисті остепнені та засолені луки. Болотна 
рослинність – гіпново-осокові, лісостепові осокові, злакові-осокові, очеретяно-
осокові, трав’яні та трав’яно-гіпнові.  
Біоценоз лісової території області має нерівномірне поширення. Центральна 
частина області значно заліснена – до 37%, площею якої є великі лісові масиви. 
Західний регіон має лісистість від 3% до 7%. Лівобережна частина лісового 
 
копмлексу поширена дрібними острівцями, які мають  лісистість близько 8%. 
Надзаплавні піщані тераси Дніпра і деяких його приток, розвинуті двоярусні – 
сосново-дубові деревостани, соснові ліси – розвинені на найвищих елементах 
рельєфу, грабово-дубово-соснові ліси – можуть траплятися невеликими масивами. 
Степова рослинність – майже не збереглась, займає південні схили високих 
терас і на деяких вододільних ділянках. Фрагменти змитих ґрунтів на крутих 
схилах річкових долин, вздовж шляхів, стародавніх балок, окраїни боліт і лісів. 
Остепнені луки трапляються рідко, у деяких районах поширені справжні луки.  
Лучна рослинність – є волого-трав’янистими та злаково-різнотравними 
екосистемами, вони збереглися у заплавах таких річок: Дніпро, Рось. 
Болотна рослинність – належить болото трав’яно-осоково-комишовими та 
чорновільхо-хвилясто-низинними екосистемами. Ірдинська заплава найбільш 
збагачена болотною рослинністю. 
В Черкаської області клімат є помірно континентальний зима м’яка і теплим 
літом. Середня температура влітку +20°С, взимку -5°С. Літо доволі тепле, в деякі 
роки буває спекотним, опади приносять західні вітри. Пересічною середньою 
температурою повітря є + 7 – 9 °С. Найхолодніший місяць січень має середню 
температуру - 3 – 5 °С. Найтепліший місяць Липень має середню температуру + 
20 – 22 °С. Максимальна температура може досягати + 45°С, мінімальна – 38°С. 
Опадів випадає 450 – 510 мм на рік. 
В область внутрішніх вод входять канали, річки, водосховища, озера, 
болота, ґрунтові та підземні води. Є багато спільних речей між рельєфом, 
кліматом, тектонікою і внутрішніми водиами. 
В таблиці 2.1 наведено характеристику кліматичних умов у басейнах річок 
Черкаської області. 
 
 
 
 
Таблиця 2.1 – Характеристика кліматичних умов в басейнах річок 
Черкаської області 
Басейн Басейн Дніпровський Басейн Південно-Бузький 
Річки Праві притоки: Гірський та Гнилий Тікич із із 
Рось з Росавою, Шполкою, зливаючись з 
Вільшанка,Тясь Великою Виссю, утворює ріку 
мин з річками, Ірдинь,Гнилий Синюху – праві притоки. 
та Сірий Ташлик. Ятрань, Уманка, Ревуха, 
Ліві: Супій,Золото-ношка, Синиця 
Чумгак 
Живлення Всі ріки Черкащини належать Проблеми: міління річок – 
до рів-нинного типу з цьому сприяє розорювання 
переважаючим сніговим та заплав, узбережжя ( наслідок 
дощовим живленням. В роки з зникнення джерел) 
малою кількістю опадів, 
взимку і влітку ріки повністю 
переходять на живлення під-
земними і ґрунтовими водами. 
Особливості В режимі річок чітко виражені весняні повені, низька літньо-
осіння ме-жень. Льодостав почи-нається в кінці листопада – на 
початку грудня, продов-жується до березня. 
Похил річок невеликий і коливається від 0.41м/км до 1.9 м/км, 
швидкість течії 
Незначна - 0,1 – 0,3 м/с. 
 
2.2 Характеристика річкової мережі Черкаської області 
 
Річкова мережа Черкаської області забагаченна водними об’єкти на певних 
територіях, які поділяються на дві групи – природні та штучні водойми. До 
 
природніх водойм відносяться річки, озера та болота, до штучних відносять 
канали, ставки, водосховища. Найбільшою мережою природних водойм є річки. 
На території Черкаської області протікають в більшості середні і малі річки, що 
відносять до басейну двох великих річок – Дніпра та Південного Бугу (рисунок 2. 
2).  
 
 
Рисунок 2.2 - Розподіл річкового стоку Черкаської області 
 
Найбільшими притоками Дніпра є Вільшанка, Рось, Сула, Супій та Тясмин,  
Ірклій, Золотоношка, Коврай, ліві протоки Сули, Баталей, перевеважаюча 
більшість річок протікає східною частиною Черкащини. Протяжність головної 
артерії України на  території області досягає 150 км.  
В області протікає одна велика річка Дніпро, середніх річок – 7, малих річок 
– 1030, До розмірам річки належать: в басейні р. Дніпро – Тясмен, Рось Супій та 
ін., до басейну – Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Велика Вись, Ятрань. Довжина 
річок в межах області складає:  
 
- велика річка 150 км; 
- середні річки 703 км; 
- малі річки 6882 км. 
В Черкаській області нараховують 2950 ставків, їх загальна площа 600 тис. 
га. 38 водоймищ, з загальною площею 23, 848, 9 га та водним обємом 365,3 млн. 
м3, є понад 650 невеличких озер і штучних водойм. Найбільшим водосховищем є 
Кременчуцьке, має загальну площу 2252 га і водним обємом 13,520 млн. м3. 
Пролягає водосховище на річці Дніпро. 
Усі річки області належать до рівнинного типу.  деякі річки західної 
частини області (в межах Придніпровської височини) місцями мають ознаки 
гірських річок – є пороги і невеликі водоспади (водоспад Вир). Пересічна густина 
річкової мережі коливається від 0,13 – 0,18 км/км² (на лівобережжі) до 0,45 км/км² 
(на правобережжі). Річки та ставки використовуються для потреб рибництва, 
гідроенергетики, водопостачання, судноплавства, рекреації.  
Басейном Південного Бугу протікають річки по західній частині області. До 
найбільших річок відносяться Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Велика Вись та 
Ятрань. Живиться басейн підземними, сніговими та дощовими водами.  
Для вироблення електроенергії були створені каскади водосховищ на р. 
Дніпро, на території Черкащини частково розміщуються 2 водосховища – 
Канівське і Кременчуцьке.  
На берегах Кременчуцького водосховища зустрічаються заплавні озера на 
заболочених ділянках та в нижніх течіях річок, що впадають у нього. Під час 
спорудження Дніпровських водосховищ більшість заплавних озер були затоплені, 
але через підняття рівня підземних вод утворилися на пониженнях нові озера і 
заболочені місцевості. Було збудовано захисні дамби на берегах Дніпровських 
водосховищ, які виконують функцію захисту населених пунктів і родючих грутів 
від затоплення.  
Чи малої шкоди гідрографічній мережі завдають великі підприємства, які 
щороку викидають тонни сміття, хімікатів, миючих засобів та ін. Найбільшими 
 
забруднювачами води є цукрові заводи, які скидають в воду тисячі кубометрів 
забруднених стоків.  
Дуже гостро стоїть проблема питної води, особливо у містах. Відчувається 
велика нестача води на півдні Черкаської області. Причиною цього, крім 
природних факторів, стає нераціональне використання людиною природних 
ресурсів. Так, від нерозумного втручання людини в природу річки міліють, а деякі 
навіть пересихають. В результаті, рівень ґрунтових вод падає, проблемним стає 
забезпеченість питною водою навіть в селах.  
Прикладом є амбітні плани побудови каскаду водосховищ на Дніпрі та 
менших річках. Значна частина площі таких водоймищ – це мілководдя (до 2 м 
глибини), де утворюються сприятливі умови для швидкого розмноження синьо-
зелених водоростей. Це явище називається «цвітінням» води і набуло особливого 
поширення у другій половині ХХ ст. У таких водоймищах зникає риба, а воду, 
щоб вона стала придатною для вжитку, треба додатково очищувати, що потребує 
додаткових коштів. 
 
2.3 Аналіз використання водних ресурсів регіону 
 
В Черкаській області налічується 1100 річок, р. Дніпро є найбільшою з них 
(в межах областей 150 км), середніх річок налічується близько 7: Гнилий Тікич, 
Гірський Тікич, Тясмен, Рось, Супій, Ятрань, Велика Вись, Гнилий, залишаються 
малі річки, ставки струмки. 
На рисунку 2.3 зображено Кременчуцьке водосховище.  
 
 
 
Рисунок 2.3 - Кременчуцьке водосховище. Черкаська гребля 
 
Довжина Дніпра - 150 км (загальна природна довжина – 2285 км). 
Основним джерелам водопостачання для Черкаської області є 
Кременчуцьке водосховище, річки Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Тясмен, Рось. 
Визначивши дані звітності за формою 2-ТП (водгосп) загальний водозабір 
в 2022 році становив 151,4 млн м3. У порівнянні з 2021 роком (155,7 млн м3) забір 
води зменшився на 4,3 млн м3 (рисунок 2.4). 
Збір свіжої води, млн м3 
190
185
180
175
170
165
160
155
150
145
140 Ряд 1 
2019 2020 2021 2022
Рисунок 2.4 - Динаміка забору свіжої води  
 
Виявленні зміни обсягів забору води в 2022 році відбулися за рахунок 
зменшення водозабору з поверхневих джерел на 14,1 млн м3. При цьому, 
водозабір з підземних джерел збільшився на 1,0 млн м3 у порівнянні з 2021 роком.  
Використання води у 2022 році становило 107,5 млн м3, в тому числі: на 
виробничі потреби – 62,6 млн м3, питні та санітарно-гігієнічні потреби – 25,5 млн 
м3, зрошення – 19,4 млн м3 (рисунок 2.5). 
Структура використання водних ресурсів, млн м3 
Виробничі Побутові Зрошення 
потреби потреби 
  
 
3
Виробничі потреби 62,6 млн м  63,3% 
3
Побутові потреби  25,5 млн м  20,8% 
3
Зрошення   19,4 млн м  15,9% 
 
Рисунок 2.5 - Структура використання водних ресурсів, млн м3 
 
Отже, з аналізу рисунку 2.5 можна зробити висновок, що найбільший обсяг 
вод використано на виробничі потреби, що становить 63,3% від загального 
водозабору, на другому місці – забір води на побутові потреби, що складає 20,8%. 
В таблиці 2.6 наведено динаміку основних показників використання та 
відведення води за період 2010 – 2022 р.р. 
 
 
 
 
 
Таблиця 2.6 – Динаміка основних показників використання і відведення води, млн 
м3 
Показники 2010 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 
Забрано води з 
природних водних 286,1 222,8 174,3 175,9 179,6 172,6 184,4 168,8 155,7 151,4 
об'єктів - всього 
Спожито свіжої води 
(включаючи 244,0 205,5 138,9 141,9 143,0 137,9 149,7 132,9 115,4 107,5 
морську) з неї на  
виробничі потреби 46,64 35,55 76,65 81,39 76,36 77,92 82,76 83,38 73,1 62,6 
Побутово-питні 
34,02 30,99 26,50 25,38 24,99 23,74 23,52 22,14 24,0 25,5 
потреби зрошення 
зрошення 5,04 10,59 10,94 10,05 17,37 12,03 20,71 27,33 18,3 19,4 
Сільськогосподарські 
40,42 33,56 24,80 25,11 24,26 24,2 22,63 
 - - - потреби
ставково-рибне 
господарство (без 117,9 94,81 78,96 79,92 78,26 75,15 76,11 102,53 89,3 86,4 
вилучення) 
Втрати води при 
11,79 11,87 9,88 9,23 9,91 9,62 9,68 8,41 9,56 9,48 
транспортуванні 
Загальне 
водовідведення з 231,0 184,3 124,2 128,4 123,8 104,8 103,8 103,2 85,9 101,4 
нього 
у поверхневі водні 
206,6 165,5 106,4 110,7 106,5 87,62 87,57 75,22 81,6 78,3 
об'єкти 
У тому числі           
забруднених 
11,0 4,825 5,958 7,318 4,486 7,171 2,854 3,203 4,134 3,584 
зворотних вод 
з них без очищення 4,4 1,903 2,383 1,382 1,168 1,564 0,060 0,066 0,074 0,065 
нормативно 58,17 54,9 46,05 42,33 41,04 40,28 42,52 
36,85 39,42 37,2 
очищених 
нормативно чистих 140,7 114,6 58,11 60,27 59,67 38,80 40,94 
35,162 38,061 37,002 
без очистки 
Обсяг оборотної та 719,8 527,5 435,6 530,5 406,4 471,4 483,5 
послідовно 544,97 485,12 452,51 
використаної води 
Частка оборотної та 93,95 93,74 85,74 87,34 85,09 86,76 86,21 
послідовно 102,98 75,06 71,11 
використаної води, % 
Потужність очисних 144,0 162,1 87,83 88,94 83,46 84,34 76,35 
57,78 62,10 58,64 
споруд 
 
 
З аналізу даних таблиці 2.2 можна зробити висновок, що за останні роки 
спостерігається тенденція до зменшення забору води з природних водних 
об’єктів, особливо в 2022 році, що може бути поясненим зменшенням обсягів 
виробництва в зв’язку з пандемією та воєнним станом в країні.  
В таблиці 2.7 наведено забір, використання та відведення води басейнів 
річок Дніпро та Південний Буг. 
 
Таблиця 2.7 - Забір, використання та відведення води, млн м3 
Назва Забрано води Водовідведення у поверхневі 
водного із природних водні об’єкти 
Використано 
об’єкту водних всього з них 
води 
об’єктів - забруднених 
всього зворотних вод 
Басейн р. 117,2 92,15 60,95 2,379 
Дніпро 
Басейн р. П. 34,2 15,35 17,35 1,549 
Буг 
Всього по 151,4 107,5 78,3 3,928 
області 
 
Аналіз таблиці 2.3 показує, що найбільший обсяг води забрано з головної 
водної артерії, р. Дніпро, що становить 117,2 млн м3, та відповідно скинуто понад 
2 млн м3 забруднених стічних вод.  
Використання та забір води для галузей народного господарства в динаміці 
наведено в таблиці 2.8. 
 
 
 
 
 
 
 
Таблиці 2.8 – Динаміка використання та забір води для галузей народного 
господарства з басейнів р. Дніпро та Південний Буг 
Забрано води Використано води 
Річковий 
Роки З З 
басейн Інші Рибороз- Інші 
поверхневих підземних Разом Промисловість Комунгосп Зрошення 
потреби ведення галузі 
джерел джерел 
2019 Дніпро 119,2 30,99 150,2 67,93 13,77 20,49 19,0 46,06 - 
 П. Буг 18,92 15,26 34,18 14,86 8,860 3,030 1,709 30,05 - 
Всього по області 138,12 46,25 184,38 82,79 22,63 23,52 2071 76,11 - 
2020 Дніпро 126,11 17,2 143,3 71,83 - 17,95 22,63 68,41 - 
 П. Буг 19,29 6,17 25,46 11,55 - 4,2 4,7 34,12 - 
Всього по області 145,4 23,37 168,8 83,38 - 22,15 27,33 102,53 - 
2021 Дніпро 111,8 17,5 129,3 27,1 23,3 19,0 16,3 26,5 0,9 
 П. Буг 19,5 6,9 26,4 1,4 3,6 3,8 2,0 9,2 0,7 
Всього по області 131,3 24,4 155,7 28,5 26,9 22,8 18,3 35,7 1,6 
2022 Дніпро 100,4 16,3 117,8 35,2 19,8 17,3 14,2 23,3 0,5 
 П. Буг 19,1 6,3 18,3 2,3 2,3 2,8 1,7 7,8 0,2 
Всього по області 119,5 22,6 136,1 37,5 22,1 20,1 15,9 31,1 0,3 
 
В Черкаській області досить густа річкова мережа, що складає 181 річок. 
Дніпро є найважливішою водною артерією, в яку на межах області вливають 
притоки Вільшанка, Рось, Тясмин та ін. Річки, які перетинають західну частину 
Черкащини – Гірський Тікич і Гнилий Тікич, вони належать до басейну 
Південного Бугу.  
Черкаська область має досить невеликі запаси води. В країні за обсягом 
поверхневих вод та кількістю води на 1 км2 площі і на душу населення Черкаська 
область займає чотирнадцяте місце. Основним водним балансом області відіграє 
розвинена система великих і малих річок та водоймищ.  
Використовуються водні ресурси Черкаської області в досить широких 
межах. Основними водоспоживачами є промислові та сільськогосподарські 
 
підприємства. На потреби сільського господарства, враховуючи зрошення та 
риборозведення, використовується найбільша кількість води. Структуру 
водокористування по Черкаській області протягом 2010 – 2022 р.р. наведено в 
таблиці 2.2. Аналіз динаміки водокористування протягом 2010 – 2022 р.р. 
(наведено в рисунку 1.1) свідчить про найбільшу кількість використання води 
саме на потреби сільського господарства – 73,1 млн. м3 (з них на риборозведення 
28,7 млн. м3). 
Слід відзначити, що в 2022 році з природних джерел забрано води на різні 
потреби народного господарства 229,0 млн. м3, що на 29,5 млн. м3 менше, ніж у 
2012 році, що складає 11,41%. Зменшення обсягів забору води в 2021 році 
відбулося за рахунок зменшення водозабору з поверхневих джерел на 28,4 млн. м3  
та з підземних джерел на 1,03 млн. м3.  
Водний баланс області за останні роки зазнав значних змін. Порівнянно з 
2021 р. забір свіжої води зменшився у декілька разів і складає 151,4 млн. м3. 
Зменшення обсягів використання води відбулося за рахунок зменшення її 
витрат на виробничі потреби (на 10 млн. м3, або на 21%) та ставково-рибне 
господарство (на 20 млн. м3, або на 15%).  
Потреби промисловості задовольняються шляхами залучення води в 
оборотні та повторно-послідовні системи, частка яких у загальному обсязі 
використання води зросла з 80% у 2021 р. до 94% у 2021 р. За рахунок цього 
протягом 2022 р. близько 603 млн. м3 свіжої води зекономлено.  
Серед міст обласного підпорядкування та районів області найвищі 
показники економії свіжої води за рахунок оборотної були в містах Черкаси 
(94%), Сміла (70%), Умань (63%), Золотоноша (70%) та Звенигородському (82%), 
Канівському (78%), Корсунь–Шевчеківському (51%) районах. Малі річки басейну 
Дніпра, які становлять понад 90% річкової мережі басейну, мають також 
надзвичайне народногосподарське значення. Об'єм водозабору з них досягає 2,1 
км³ за рік.  
 
Водою з малих річок забезпечується 18% усіх народногосподарських потреб 
у басейні. Малі річки використовують для риборозведення, особливо в 
лісостеповій частині басейну Дніпра та Південного Бугу. Проте, проблема 
забруднення водних ресурсів Черкаської області скидами стічних вод 
промислових підприємств та комунальних господарств внаслідок відсутності та 
неефективної роботи очисних споруд відноситься до найважливіших екологічних 
проблем регіону.  
Основними джерелами забруднення водних об’єктів залишаються очисні 
споруди та каналізаційні мережі виробничих управлінь житлово-комунального 
господарства області. 
  
 
2.4 Екологічна оцінка стану водних об’єктів 
 
Екологічний стан водних об’єктів області залежить від їх самоочишення. 
Важливу роль у процесі самоочищення відіграють фізико-хімічні та біологічні 
процеси. Процес самоочищення водного об’єкту залежить від багатьох факторів: 
швидкість і турбулентність потоку, об’єм річкового стоку, його хімічний склад і 
температура води, ступінь забруднення стічних вод та їх об’єм.  
Людська діяльність значною мірою впливає на водні об’єкти Черкащини, 
які призводять до значних змін не тільки в самій екосистемі водойм, але й в  
екосистемах прилеглих територій. На превеликий жаль, не всі зміни є 
позитивними.  
Основною проблемою у використанні водних ресурсів на водних об’єктах є 
забруднення різноманітними отрутохімікатами та хімічними засобами. Сьогодні 
Черкаська область збільшуються приклади побудування складів, щоб зберігати 
подібну продукцію без відповідних екологічних вимог, просто під відкритим 
небом. Якщо зберігаюча продукція починає протікати то шкідливі речовини з 
ґрунту потрапляють у підземні води, які в подальшому живлять поверхневі води.  
Також, якщо в ґрунт внести мінеральні добрива неправильно це також загрожує 
потраплянню шкідливих речовин у підземні та поверхневі води.  
Підраховуючи результати відповідного використання людиною водних 
ресурсів має якісні і негативні зміни стану водних об’єктів області, що призводять 
до абсолютного зникнення великих річкових об’єктів.   По території Черкащини є 
характерним нерівномірний розподіл і обмеження.  
Черкаська області за останні роки зазнала значних змін у водному балансі, в 
цьому відіграє  роль розвинених систем великих і малих річок та водоймищ.  
Сьогодні головною госторою проблемою є питання споживання прісної води. В 
народному господарстві області важливе значення відіграють малі річки, загальна 
кількість на території області близько 1087. Створювати нові водозабори на 
більшості річках безпосередньо з русел пкрактично неможливо, причина в тому 
 
що літні витрати води не зможуть їх забезпечити. Недостатність забезпечити 
повну потребу комунально – побутових, промислових підприємств, стік 
сільського господарства у води Тясмену, Вільшанці, певні обмеження в 
можливостях мають Гірський Тікич, Ятрань та інші. 
У поверхневі води області скидаються такі забруднюючі речовини як 
нафтопродукти, сульфати, хлориди, залізо, нітрати, а також мідь, цинк, хлор. У 
2022 році в поверхневі водні об'єкти скинуто 101,4 млн. м3 зворотних вод, що на 
15,5 млн. м3 менше в порівнянні з 2021 (85,9 млн. м3). Це відбулося за рахунок 
зменшення скиду нормативно чистих без очистки та забруднених стічних вод.  
Скиди забруднюючих речовин в поверхневі водні об`єкти в порівнянні з 
2021 роком зменшились на 13 т. 
Упродовж 2022 року із свердловин та криниць області досліджено за 
санітарно-хімічними показниками 6109 проб питної води, за мікробіологічними - 
1552 проби, з них гігієнічним вимогам не відповідали 2235 (36,6%) та 190 (12,2%) 
проб відповідно.  
Водні об’єкти області, як і в попередні роки, продовжують забруднюватись 
скидами неочищених стічних вод, що відводяться із забудованої території, на якій 
вони утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, та скидами 
недостатньо очищених зворотних вод підприємств, очисні споруди яких 
працюють неефективно. 
Щоб зберегти наші річки і водойми, зменншити їх забруднення та 
поступове оздоровлення  потрібно підвищити    ефективності водоохоронних 
заходів, що спрямовують до зменшення надходжень у водні обєкти 
брудні промислові та побутові стоки.  Організовується безвідходне виробництво 
та створюються замкнуті цикли використання води, меліорація. 
 
  
 
2.5 Аналіз якості поверхневих вод Черкаської області за гідрохімічними 
показники 
 
В якості аналізу поверхневих вод було зроблено дослідження і використані 
дані гідрохімічних спостережень з трьох створів річкових мереж Черкаської 
області. Показники якості – БСК, ХСК, хлориди, сульфати, мінералізація, нітрати, 
азот, нітрити, амонійний, фосфати, залізо, марганець. 
Результати спостереження за станом водних об‘єктів області у 2022 році,  
було взято та використано в межах повноважень у «Регіональному офісу водних 
ресурсів у Черкаській області», «Черкаський обласний центр з гідрометеорології», 
Державна установа «Черкаський обласний центр контролю та профілактики 
хвороб Міністерства охорони здоров'я України», «Державна екологічна інспекція 
Центрального округу у визначених контрольних створах». 
Черкаський обласний центру з гідрометеорології проводив діагностичний 
моніторинг масивів поверхневих вод за фізико-хімічними показниками в 2022 
році на річках басейну Дніпра та Південного Бугу щомісячно. Спостереження 
відбувалося на пунктах річок басейну Південного Бугу були: р. Гірський Тікич (м. 
Тальне), р. Гнилий Тікич (м. Катеринопіль), р. Шполка (м. Ватутіне), р. Велика 
Вись (смт Ямпіль), р. Уманка (м. Умань).  
Результати дослідження в пунктах спостережень показали що вміст 
розчиненого кисню у воді змінювався в межах від 2,30 до 13,9 мгО2/дм
3. 
Мінімальне значення 2,30 мгО2/дм
3 було зафіксовано у пункті р. Шполка, м. 
Ватутіне, (Ватутінське, 42 км, КВП "Водоканал"). Величина БСК5 найбільшого 
значення становить 9,13 мгО2/дм
3, було зафіксовано у пункті р. Уманка, (м. 
Умань). Вода в річках має склад сталих головних іонів з переважанням 
гідрокарбонатів, кальцію, сульфатів, хлоридів. Загальна мінералізація має 
інтервал від 569,7 мг/дм3 до 1173,0 мг/дм3.  
 
Азотні сполуки представлені нітрогеном амонійним, нітритним та 
нітратним. За наявності амонійних сполук у річковій воді, може означати 
забруднення з недостатньо очищених стічних вод.  
Зафіксована максимальна концентрація амонійних сполук у пункті р. 
Уманка (м. Умань). В р. Уманка (м. Умань) також було встановлено найвищі 
показники середньої концентрації фосфору у поверхневій воді - 0,949 мг/дм3. 
Басейн річки Дніпро на території Черкаської області налічує близько 7 
пунктів спостережень:  
- р. Росава (с. Гамарня, 3 км), р. Вільшанка (с. Мліїв, в межах населеного 
пункту),  
- р. Золотоношка (с. Благодатне, 18 км),  
- р. Ірклій (смт Чорнобай, 22 км, Чорнобаївське ВУЖКГ),  
- р. Тясмин (м. Кам‘янка, 120 км),  
- р. Тясмин (м. Чигирин, 9 км, КП "Чигирин"),  
- Кременчуцьке водосховище (0,5 км нажче міста).  
Фізико-хімічний склад поверхневих вод дуже пов‘язаний з його 
природними умовами і тому це стосується головних іонів та мінералізації. 
Показник мінералізації в басейні Дніпра на території області коливався в 
діапазоні від 362,1 до 939,2 мг/дм3.  
Найбільш високий ступінь сольового складу зафіксована в пункті 
спостережень р. Ірклій (смт Чорнобай, 22 км, Чорнобаївське ВУЖКГ) – на рівні 
1346,0 мг/дм3. За даними спостережень вміст розчиненого кисню у воді 
змінювався в межах від 6,99 до 13,17 мгО2/дм
3. Зниження кисню до 
незадовільного рівня (2,88 – 3,67 мгО2/дм
3) відмічалося на всіх контрольованих 
пунктах у різні пори року.  
Найбільше значення величини БСК5 – 8,14 мгО /дм32 , зафіксовано на р. 
Тясмин (м. Кам‘янка, 120 км). Серед різних форм мінерального азоту у 
поверхневих водах Дніпра переважають іони нітрогену амонійного, що пов‘язано 
 
з антропогенним фактором. Середнє значення нітрогену амонійного змінювалось 
від 0,349 до 1,153 мгN/дм3.  
Максимальна разова величина (3,03 мгN/дм3) була відмічена у пункті р. 
Росава (с. Гамарня, 3 км). Межі коливання нітрогену нітритного склали 0,043 до 
0,142 мгN/дм3. Максимальну концентрацією нітрогену нітритного відмічено на р. 
Тясмин (м. Чигирин, 9 км, КП "Чигирин").  
У водах річок Вільшанка та Росава спостерігалися найбільш підвищені 
концентрації нітрогену натратного. Так у воді р. Вільшанка в межах с. Мліїв 
зафіксовано максимальний вміст на рівні 2,11 мгN/дм3, у р. Росава, с. Гамарня – 
1,97 мгN/дм3. Амплітуда коливання фосфору загального становить в середньому 
0,171 – 0,539 мгР/дм3, за максимальним вмістом 0,305 – 1,235 мгР/дм3.  
Як правило, підвищення концентрації фосфору загального спостерігалось в 
створах розташованих нижче населених пунктів, що пов‘язано з надходженням 
недостатньо очищених або неочищених господарсько - побутових стічних вод.  
За інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області, 
відповідно до "Програми державного моніторингу вод в частині проведення 
Держводагентством спостережень на масивах поверхневих вод, забір в яких 
здійснюється для задоволення питних і господарсько-побутових потреб 
населення" визначені об‘єкти спостережень: Кременчуцьке водосховище, 678 км, 
с. Сокирне, водозабір м. Черкаси; р. Рось, 64 км, водозабір м. Корсунь-
Шевченківський; Гнилий Тікич, 41 км, водозабір м. Звенигородка.  
Підсумки результатів проведених у 2022 році досліджень поверхневих вод в 
районі водозаборів на Кременчуцькому водосховищі, р. Рось та р. Гнилий Тікич 
гідрохімічний стан води знаходився на задовільному рівні.  
Біогенні елементи групи азоту по водозаборам, знаходяться нижче рівня 
токсичної дії. Значення вмісту кисню у воді по середньрічі знаходяться в межах 
від 4,4 до 11,0 мгО2/дм
3. Органічне забруднення води на водозаборах 
спостерігалось внаслідок зменшення опадів в порівнянні з минулими роками, в 
період підвищення температури (липень-серпень), збільшелось випаровування та 
 
цвітіння водоростей, а також надходження у поверхневі води недостатньо 
очищені стічні води з комунальних підприємств. 
В порівнянні з минулим 2021 роком в районі питного водозабору с. Сокирна 
спостерігалися наступні зміни: - збільшення показників ХСК та БСК5, азотної 
групи (нітрат-іонів, нітрит-іонів), показників сольового складу (кальцію, магнію, 
сухого залишку), завислих речовин та марганцю; - зменшення показників 
розчиненого кисню, сульфатів, жорсткості фосфатів та вмісту заліза загального.  
По створу м. Корсунь - Шевченківський (питний водозабір), в порівнянні з 
минулим 2021 роком, спостерігалися: - зменшення амоній-іонів, фосфатів та всіх 
показників сольового складу (кальцію, магнію, сульфатів, сухого залишку, 
хлоридів); збільшення показників ХСК, БСК5, нітрит-іонів, нітрат-іонів, заліза 
загального, завислих речовин. На рівні минулого року залишилися показники 
марганцю та жорсткості. 
Спостерігалося перевищення нормативів екологічної безпеки водних 
об‘єктів («Наказ аграрної політики та продовольства України (Природні прісні 
води) № 471 від 30.07.2012)) по показникам БСК5 та марганцю та незначне 
зменшення вмісту розчиненого кисню. По водозабору м. Звенигородка (р. Гнилий 
Тікич) моніторинг розпочато з 12.06.2021. В літні місяці зафіксовано підвищений 
вміст марганцю в діапазоні 0,056-0,066 мг/дм3, підвищений вміст фосфатів, азоту 
амонійного та зменшення вмісту розчиненого кисню (без критичних значень).  
Зафіксовано перевищення нормативів екологічної безпеки водних об‘єктів 
(Наказ аграрної політики та продовольства України (Природні прісні води) № 471 
від 30.07.2012)) по показникам БСК5 та завислим речовинам в 2 рази (липень 
2021 року). Біогенні елементи групи азоту знаходились значно нижче рівня 
токсичної дії. Інші показники знаходились в межах задовільних значень. За 
даними Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та 
профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України", у 2022 році 
здійснювався лабораторний моніторинг води поверхневих водойм по 92 
контрольованим створам та у місцях водокористування населення.  
 
З 1 категорії водойм було досліджено 37 проб води за санітарно-хімічними 
показниками.  У встановлених показниках відхилинь не виявлено.  
У водоймах ІІ категорії за санітарно-хімічними показниками досліджено 337 
проб води.  
Не відповідало встановленим нормативам 10 (2,9%) проб води (переважно 
за інтенсивностю запаху, хімічним споживанням кисню, забарвленостю, вмістом 
суспендованих речовин, заліза, аміаку).  
За інформацією Державної екологічної інспекції Центрального округу 
інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод у 2022 році 
здійснювався на річках басейну Південного Бугу: Шполка, Гірський Тікич,  
Велика Вись, Синюха, Ятрань, Гнилий Тікич, Уманка, Тальянка; у басейні р. 
Дніпро: Кременчуцьке водосховище, Канівське водосховище, річках Тясмин, 
Суха Згар, Рось, Золотоношка, Ірклій, Вільшанка, Перезовиця.  
Вимірювання проводились у 94 контрольних створах, відібрано та 
проаналізовано 224 проби, виконано 3120 визначень.  
При проведенні лабораторного контролю за якістю поверхневих вод 
зафіксовано:  
Кременчуцькому водосховищі – є первищення 15 випадків нормативу 
гранично-допустимої концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, 
ХСК, БСК5, азот амонійний, нітрити, АПАР, залізо); 
р. Золотоношка – є перевищення 4 випадків нормативу гранично-
допустимої концентрації забруднюючих речовин, в 3 створах (БСК5, ХСК, азот 
амонійний, АПАР);  
р. Суха Згар – є первищення 13 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, ХСК, завислі речовини, азот 
амонійний);  
р. Рось – є первищення 30 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК, БСК5, залізо, азот амонійний, 
нітрити);  
 
р. Тясмин – є первищення 10 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, ХСК, БСК5, азот 
амонійний, залізо);  
р. Ірклій – є первищення 2 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, ХСК);  
р. Вільшанка– є первищення 1 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Перезовиця– є первищення 1 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Супій – є первищення 2 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, нітрити);  
р. Ятрань – є первищення 1 випадків нормативу гранично- допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, завислі речовини);  
р. Тальянка – є первищення 3 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Шполка – є первищення 4 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (азот амонійний, ХСК);  
р. Синюха – є первищення 1 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Гірський Тікич – є первищення 7 випадків нормативу гранично-
допустимої концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Гнилий Тікич – є первищення 10 випадків нормативу гранично-
допустимої концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, ХСК, БСК5, 
нітрити, азот амонійний, залізо); 
р. Велика Вись – є первищення 3 випадків нормативу гранично-
допустимих концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, БСК5). 
 
  
 
2.6 Практичні пропозиції щодо поліпшення якості поверхневих вод області 
 
Джерелом основного забруднення водних об’єктів залишаються очисні 
споруди та каналізаційні мережі виробничих управлінь житлово-комунального 
господарства. 
Зі своєі сторони хочемо запропонувати наступний перелік робіт, пов’язаних 
з покращенням та оздоровленням водних ресурсів області:  
1. Проводити обстеження додержання режиму використання водоохоронних 
зон та прибережних захисних смуг на території міста з відбором проб води і їх 
дослідженням. 
2. Виявлення несанкціонованих джерел забруднення водних ресурсів.  
3. Аналіз результатів обсягів та якості скиду стічних вод підприємств у 
поверхневі водні об’єкти міста, лабораторних досліджень якості води 
поверхневих вод міста.  
4. Будівництво, розширення та реконструкція очисних споруд, дренажних і 
зливових систем.  
5. Розширити та провести реконструкцію загальноміських каналізаційних 
очисних споруд (I−IV черги), придбання насосного й технологічного обладнання 
для заміни непридатного до використання або вичерпало технічні можливості на 
комунальних каналізаційних системах.  
6. Сприяти на впровадження нових технологій для водопідготовки та 
очистки вод.  
7. Замінити аварійні та ветхі ділянки водопровідних мереж.  
8. Розчистка річок та інших водних об’єктів області, виконати заходи щодо 
відновлення та підтримки сприятливого гідрологічного режиму й санітарного 
стану річок, їх екологічне оздоровлення.  
9. Промивка та очищення р. Дніпро для покращення якості води в 
Кременчуцькому водосховищі. 
 
Вирішенням проблеми повинні бути впровадження нових технологічних 
процесів виробництва, перехід на замкнуті (безстічні) цикли водопостачання, де 
очищені стічні води не скидаються, а багаторазово використовуються. 
Ефективним є метод різкого скорочення використання води – це переведення 
виробництв на безводні і маловодні технологічні процеси, впровадження 
повітряного охолодження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проведено екологічну оцінку якості поверхневих вод Черкаської області. На 
основі було проведено загальні характеристики водних об’єктів України та 
основних напрямів їх використання. Характеризуючи водні обєкти і ресурси 
України можна зробити висновок що їх недостатньо. Навіть у маловодні роки 
дефіцит води значно відчувається у басейнах великих річок.   
Щонайбільше свіжої води на 48% споживається промисловістю, на потреби 
сільського господарства – 40%, комунальне господарство міст та іншим 
населеним пунктам припадає 12%.  
В роботі наведено основні класифікації річок, типи, що залежить від 
рельєфної характеристики водозбору, їх накопиченню, річного розподілу стоку і 
розмірів. Більшість річок України мають конфігурацію водозбору яку відносять 
до рівнинних та гірничо-рівнинних типів. До гірських річок відносять Південні 
берега Криму і деякі річки (або їх верхів'я) Українських Карпат.  
Проаналізовано гідрохімічний склад річкових вод та класифікацію за 
мінералізацією. Формування водних ресурсів за гідрохімічним складом та якістю 
води. Через постійне зростання промислових та побутових забруднень, 
розорювання водозборів і заплав та гідротехнічної меліорації, знищення лісів у 
долинах річок тощо. На сьогодні велика кількість водотоків і малих річок 
знаходиться на різних стадіях деградації. Якість води в них постійно 
погіршується. Багатьом з них загрожує повне зникнення.  
Аналізуючи основні заходи щодо охорони та раціонального використання 
водних ресурсів було надано основні правила їх охорони та раціонального 
користування: 
- по територіях та між галузями народного господарства використовується 
оптимальні розподіли водних ресурсів для максимального забезпечення кожної з 
них водою; 
 
-  впровадження та розроблення науково обгрунтовуючих систем для 
управління водними ресурсами та водогосподарськими коплексами в басейні 
великих і середніх річок, їх якість для врахування глобальних і регіональних 
закономірностей водних екосистем; 
- впровадження науково обгрунтованої системи водоспоживання і 
водокористування, які максимально забезпечують всіх галузей народного 
господарства водою та не допускали б значні зміни у водній екосистемі, що в 
майбутньому можуть привести до деградації і виснаження. 
- впровадження і розробка методів врегулювання стоку з поверхні 
водозбірних басейнів для штучних поповнень підземних вод і водних режимів 
грунту; 
- впровадження і розробка методів найдосконалішого захисту всіх водних 
ресурсів країни від евтрофікації. 
- на місці з надмірною концентрацією забруднених водних об'єктів 
створюються водоохоронні комплекси і впроваджується автоматизованні системи  
управління водоохоронними копмлексами; 
- впровадження і розробка комплексних систем каналізації і водопостачання 
та водоохоронні заходи у маштабі промислового регіону та цілих річкових 
басейнів; 
- впровадження і розробка безводних і безвідходних технологій, промислові 
підприємства переводяться на оборотне водоспоживання, будівництво очисних 
споруд, нові методи застосування демінералізації шахтних вод; 
- впровадження і розробка технічно досконалої меліоративної системи, що 
мають високий коефіцієнт корисної дії, зрошувальні і поливні норми, які 
забезпечують сільськогосподарські культури вологою запобігать надмірній 
фільтрації води, підтопленню, заболоченню, засоленню, засоленню земель; 
- впровадження і розробка оцінка екологічно-економічних водних ресурсів, 
при використанні планового водокористування, водоспоживання та здійснення 
водоохоронних заходів; 
 
- розмістити раціонально продуктивні сили з урахуванням водного 
фактору, розміщення наукового обгрунтовання водомісткої галузі народного 
господарства та уникнення надмірних концентрацій на промислових 
підприємствах, що споживають велику кількість води, в безводних і маловодних 
районах. 
Проаналізувавши фізико – географічні характеристики та кліматичні умов 
Черкаської області можна зробити висновок, що на поверхневих водах Черкаської 
області значною мірою розрізняється режим рівня води через різні фізико-
географічні умови на річках, сутьєві зміни кліматичних умов та втручання 
людини в водні об’єкти. 
Проведено характеристику річкової мережі в області протікає одна велика 
річка Дніпро, середніх річок – 7, малих річок – 1030, До розмірам річки належать: 
в басейні р. Дніпро – Тясмен, Рось Супій та ін., до басейну – Гірський Тікич, 
Гнилий Тікич, Велика Вись, Ятрань. Довжина річок в межах області складає:  
- велика річка 150 км; 
- середні річки 703 км; 
- малі річки 6882 км. 
В Черкаській області нараховують 2950 ставків, їх загальна площа 600 тис. 
га. 38 водоймищ, з загальною площею 23, 848, 9 га та водним обємом 365,3 млн. 
м3, є понад 650 невеличких озер і штучних водойм. Найбільшим водосховищем є 
Кременчуцьке, має загальну площу 2252 га і водним обємом 13,520 млн. м3. 
Пролягає водосховище на річці Дніпро. 
Усі річки області належать до рівнинного типу.  деякі річки західної 
частини області (в межах Придніпровської височини) місцями мають ознаки 
гірських річок – є пороги і невеликі водоспади (водоспад Вир). Пересічна густина 
річкової мережі коливається від 0,13 – 0,18 км/км² (на лівобережжі) до 0,45 км/км² 
(на правобережжі). Річки та ставки використовуються для потреб рибництва, 
гідроенергетики, водопостачання, судноплавства, рекреації.  
 
 
Проведено екологічну оцінку стану водних об’єктів та зроблено висновки, 
що у поверхневі води області скидаються такі забруднюючі речовини як 
нафтопродукти, сульфати, хлориди, залізо, нітрати, а також мідь, цинк, хлор. У 
2022 році в поверхневі водні об'єкти скинуто 101,4 млн. м3 зворотних вод, що на 
15,5 млн. м3 менше в порівнянні з 2021 (85,9 млн. м3). Це відбулося за рахунок 
зменшення скиду нормативно чистих без очистки та забруднених стічних вод. 
Аналізуючи якість поверхневих вод Черкаської області за гідрохімічними 
показниками результати показали, що проведені у 2022 році досліджень 
поверхневих вод в районі водозаборів на Кременчуцькому водосховищі, р. Рось та 
р. Гнилий Тікич на ін., гідрохімічний стан води знаходився на задовільному рівні.  
Кременчуцькому водосховищі – є перевищення 15 випадків нормативу 
гранично-допустимої концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, 
ХСК, БСК5, азот амонійний, нітрити, АПАР, залізо); 
р. Золотоношка – є перевищення 4 випадків нормативу гранично-
допустимої концентрації забруднюючих речовин, в 3 створах (БСК5, ХСК, азот 
амонійний, АПАР);  
р. Суха Згар – є первищення 13 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, ХСК, завислі речовини, азот 
амонійний);  
р. Рось – є перевищення 30 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК, БСК5, залізо, азот амонійний, 
нітрити);  
р. Тясмен – є перевищення 10 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, ХСК, БСК5, азот 
амонійний, залізо);  
р. Ірклій – є перевищення 2 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, ХСК);  
р. Вільшанка– є перевищення 1 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
 
р. Перезовиця– є перевищення 1 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Супій – є перевищення 2 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, нітрити);  
р. Ятрань – є перевищення 1 випадків нормативу гранично- допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (БСК5, завислі речовини);  
р. Тальянка – є перевищення 3 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Шполка – є перевищення 4 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (азот амонійний, ХСК);  
р. Синюха – є перевищення 1 випадків нормативу гранично-допустимої 
концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Гірський Тікич – є перевищення 7 випадків нормативу гранично-
допустимої концентрації забруднюючих речовин (ХСК);  
р. Гнилий Тікич – є перевищення 10 випадків нормативу гранично-
допустимої концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, ХСК, БСК5, 
нітрити, азот амонійний, залізо); 
р. Велика Вись – є перевищення 3 випадків нормативу гранично-
допустимих концентрації забруднюючих речовин (завислі речовини, БСК5).  
Було надано практичні пропозиції щодо поліпшення якості поверхневих 
вод області а саме: 
1. Проводити обстеження додержання режиму використання водоохоронних 
зон та прибережних захисних смуг на території міста з відбором проб води і їх 
дослідженням. 
2. Виявлення несанкціонованих джерел забруднення водних ресурсів.  
3. Аналіз результатів обсягів та якості скиду стічних вод підприємств у 
поверхневі водні об’єкти міста, лабораторних досліджень якості води 
поверхневих вод міста.  
 
4. Будівництво, розширення та реконструкція очисних споруд, дренажних і 
зливових систем.  
5. Розширити та провести реконструкцію загальноміських каналізаційних 
очисних споруд (I−IV черги), придбання насосного й технологічного обладнання 
для заміни непридатного до використання або вичерпало технічні можливості на 
комунальних каналізаційних системах.  
6. Сприяти на впровадження нових технологій для водопідготовки та 
очистки вод.  
7. Замінити аварійні та ветхі ділянки водопровідних мереж.  
9. Розчистка річок та інших водних об’єктів області, виконати заходи щодо 
відновлення та підтримки сприятливого гідрологічного режиму й санітарного 
стану річок, їх екологічне оздоровлення.  
10. Промивка та очищення р. Дніпро для покращення якості води в 
Кременчуцькому водосховищі. 
Результати роботи опубліковано в Матеріалах VI Міжнародної науково-
практичної конференції «Інтеграційні та інноваційні напрямки розвитку харчової 
індустрії», 3-4 листопада 2022 р., Черкаси: ЧДТУ. – С. 162-166. 
 
  
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
1. Клименко М. О., Залеський І. І.. Забалансоване використання водних 
ресурсів: навчальний посібник. – Рівне : НУВГП, 2016. – 377 с. 
2. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2021 році. – Ч.: Управління екології та природних 
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, 2022. – 241 с. 
3. Конспект лекцій з дисципліни «Гідрологія» для здобувачів 
освітнього рівня бакалавр спеціальності 101 «Екологія» / [Електронний ресурс] 
/ Упоряд.: Хоменко О.М., Єгорова О.В.; Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: 
ЧДТУ, 2021. – 99 с. 
4. Закон України. Про охорону навколишнього природного 
середовища. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text (дата 
звернення: 04.04.2021). 
5. Водне господарство України / за ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. 
Київ: Генеза, 2000. 456 с. 
6. Водний Кодекс Укра нова їни. Постанова ВР №214/95 - ВР від 
06.06.95 
7. Екологічні основи управління водними ресурсами : навч. посіб. / 
А.І. Томільцева, А.В. Яцик, В.Б. Мокін та ін. – К. : Інститут екологічного 
управління та збалансованого природокористування, 2017. – 200 с. 
8. Закревський Д.В., Шевчук І.О. Іонні потенціали хімічних елементів 
як фактор формування гідрохімічного режиму // Гідрологія, гідрохімія і 
гідроекологія, 2003. – Т.5. – С.170-178. 
9. Боднарчук Т.В. Сучасна характеристика умов формування 
гідрохімічного режиму річок басейну Дністра у межах Львівської області // 
Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. – 2002. – Т.3. – С. 156-160. 
10. Пелещенко В. І. Загальна гідрохімія / В. І. Пелешенко, В. К. 
Хільчевський. – К. Либідь, 1997. – 384 с. 
 
11. Сніжко С. І. Оцінка та прогнозування якості природних вод / С. І. 
Сніжко. – К.: Ніка-Центр, 2001. – 264 с. 
12. Аналіз екологічного стану малих річок Черкаської області (на 
прикладі р. Золотоношка). / Хоменко О.М., к.х.н., доц., Гайдар І.,О., ст.  Черкас. 
держ. технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2021. 4 с. 
13. Малі річки України: Довідник./ А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. 
Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 259 с. 
14. Левківський С. С., Падун M. M. Раціональне використання і охорона 
водних ресурсів. – К.: Либідь, 2006. – 280 с. 
15. Хімко Р. В., Мережко О. І., Бабко Р. В. Малі річки – дослідження 
охорона, відновлення. – К.: Інститут екології. – 2003. – 378 с. 
16. Звіт про стан навколишнього природного середовища в Черкаській 
області. – Черкаси, Державне управління охорони навколишнього природного 
середовища в Черкаській області, 2019. – 130 с. 
17. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. - 
К.: Віпол, 2000. - 376 с. 
18. Боровський А.Л. Екологія поверхневих вод: Підручник для студ. 
вищ. навч. закладів.-Рівне/ Рівненський ін- т слов'янознавства Київського 
славістичного ун- ту. - 2005.- 357 с. 
19. Гончарук В. Національна екологічна безпека та екологічна 
паспортизація водних об’єктів / В. Гончарук, Г. Білявський, М. Ковальов, Г. 
Рубцов // Вісн. НАН України. – 2009. – № 5. – С. 22-29. 
20. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз 
перспектив покращення. / А.Б. Качинський. – К.: НІСД, 2007. – 312 с. 
21. Гідрологічна мережа на території впливу Черкаського 
облводресурсів [Електронний ресурс] / Режим доступу: 
http://www.ovg.ck.ua/page110.html. 
22. Васенко О. Дніпро і проблеми питної води /Олена Василенко// 
 
Дніпро, 1995. - №1. – С. 134 – 137. 
23.  Куниця В.Р., Хоменко О.М. Вплив підприємств харчової галузі на 
екологічний стан водних ресурсів Черкаської області// Матеріали VI 
Міжнародної науково-практичної конференції «Інтеграційні та інноваційні 
напрямки розвитку харчової харчової індустрії», 3-4 листопада 2022 р., 
Черкаси: ЧДТУ. – С. 162-166.