Оцінка техногенного впливу промислового комплексу Черкаської області на стан довкілля

Комашко, Віталій Сергійович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4431
Назва:	Оцінка техногенного впливу промислового комплексу Черкаської області на стан довкілля
Автори:	Ящук, Людмила Борисівна Комашко, Віталій Сергійович
Ключові слова:	ПРОМИСЛОВІСТЬ;ВІДХОДИ;СТІЧНІ ВОДИ;ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА;ПЕРЕРОБКА ВІДХОДІВ
Дата публікації:	чер-2022
Короткий огляд (реферат):	Випускна кваліфікаційна робота: 62 с.; 17 рисунків; 8 таблиць; 26 джерел; мультимедійна презентація. Мета роботи: встановлення внеску промислових підприємств Черкаської області в погіршення стану навколишнього природного середовища, зокрема це такі забруднювачі, як стічні води та промислові відходи. Завдання роботи: охарактеризувати структуру виробничого комплексу Черкащини, визначити вплив виробничих процесів на екологічний стан області; розглянути питання впливу стаціонарних джерел забруднення на атмосферне середовище, обсяги скидання стічних вод та проаналізувати ситуацію із промисловими відходами що утворюються і накопичуються на території області. Об’єкт дослідження: промисловий комплекс Черкаської області В роботі розглянуто загальну характеристику промислового комплексу України, визначено вплив промислового виробництва на стан довкілля, питання екологічної безпеки промислового комплексу України. надано характеристику про роль промисловості у розвитку економіки держави та промислового комплексу Черкащини, вплив на довкілля промисловості. Проаналізовано обсяги викидів забруднених речовин, скидання стічних вод, накопичення та утилізацію відходів від підприємств міста Черкаси та Черкаської області.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4431
Розташовується у зібраннях:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Комашко_КРБ.pdf Restricted Access		2.02 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
 
Кафедра екології 
 
 
Пояснювальна записка 
до випускної кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему: ОЦІНКА ТЕХНОГЕННОГО ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВОГО 
КОМПЛЕКСУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА СТАН ДОВКІЛЛЯ 
 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи _ЕК- 93 
спеціальності 101 «Екологія»          ____ 
(шифр і назва спеціальності) 
_Комашко В.С.___________________ 
(прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б._______________ 
(прізвище та ініціали) 
Рецензент _Спрягайло О.В.____________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2023 рік 
  
3 
ЗМІСТ 
Вступ                                        4     
1. Аналітичний огляд літератури                                                                    6 
1.1 Роль промисловості в економічному розвитку України                          6                                                                                                                                                                                                     
1.2 Характеристика основних галузей -забруднювачів довкілля  
10 
       та їх вплив  на довкілля 
      1.3 Загальна оцінка впливу на довкілля промислового виробництва           1  5                                              
           1.3.1 Структура та обсяг техногенного впливу на атмосферне 
15 
                    середовище 
      1.3.2 Погіршення стану водних ресурсів  в результаті техногенної 
20 
                діяльності 
      1.3.3 Екологічні аспекти утворення відходів 23 
       1.4 Основні риси та характеристика промислового комплексу України 26 
2.  Оцінка техногенного промислового комплексу  Черкаської області на 
29 
стан довкілля 
        2.1 Промисловий потенціал та інвестиційна привабливість Черкаської 
29 
області 
        2.2 Ресурсно-сировинний  та виробничий потенціал області 31 
        2.3 Внесок промислових підприємств в забруднення атмосферного 
37 
              повітря області 
        2.4 Використання води у промисловому виробництві та  якість 
44 
водних ресурсів 
         2.5 Проблема утворення та накопичення промислових відходів 49 
   2.6  Заходи спрямовані на покращення екологічної ситуації  у області 54 
Висновки 58 
Перелік посилань 60 
Додатки 63 
  
4 
ВСТУП 
 
Зростаючий антропогенний вплив на навколишнє середовище, його 
забруднення різними відходами виробництва, поряд з надмірним використанням 
природних ресурсів, стали предметом широкого обговорення і всестороннього 
вивчення. Найбільший антропогенний вплив на навколишнє середовище в 
сучасну епоху чинить промисловість, енергетика, сільське господарство та 
транспорт. 
 Промисловість або індустрія – одна з основних галузей матеріального 
виробництва, без якого не можливе існування сучасної цивілізації. В 
промисловості більшості країн світу зайнята основна кількість працездатного 
населення. Промислові підприємства постачають сировину і виробляють основні 
види продукції. Від їх розвитку значною мірою залежать рівень економіки країни, 
задоволення потреб населення, обороноздатність. 
Промисловість Черкаської області вносить значний вклад в забруднення 
навколишнього середовища, тому необхідно досліджувати вплив галузей 
промисловості на екологічний  стан, та визначати їхній  ефект на  забруднення 
атмосферного повітря запроваджувати заходи щодо зменшення негативного 
впливу. 
Актуальність роботи пов’язана  з тим, що роль промисловості в сучасному 
світі невпинно зростає, що і збільшує частку техногенного навантаження на 
природні екосистеми. Особливо необхідно звернути увагу на те, що промислова 
діяльність є необхідною для життєдіяльності кожної людини та країни в цілому. 
Для Черкаської області актуальним є питання викидів в атмосферне 
повітря. Застарілі технологій, з великою кількістю використання палива на 
підприємствах та не ефективне очисне обладнання порушує природний стан 
атмосферного повітря та створює несприятливі умови для життєдіяльності 
населення.  
5 
Метою роботи було встановлення внеску промислових підприємств 
Черкаської області  в погіршення стану атмосферного повітря, якості поверхневих 
вод та визначення обсягів промислових відходів в області. 
 Завданням роботи було оцінити кількісні показники викидів від різних 
промислових підприємств та галузей промисловості Черкаської області, 
визначити основні галузі промисловості, які негативно впливають на екологічний 
стан Черкаської області.  
Матеріали роботи були апробовані на студентській науково-практичній 
конференції в рамках «Днів студентської науки-2023» в Черкаському державному 
технологічному університеті. 
 
  
6 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Роль промисловості в економічному розвитку України 
 
Незважаючи на організаційну та інституційну цілісність України, її 
економіка характеризується багатьма регіональними відмінностями в 
економічному розвитку між регіонами. Цю невідповідність можна відстежити за 
низкою показників: валовий регіональний продукт, валова додана вартість за 
секторами економіки, чисельність працівників, прямі іноземні інвестиції, рівень 
інноваційної активності тощо. Одним із важливих факторів, що зумовлюють 
відмінності в регіональному розвитку, є відмінність у структурі регіональної 
економіки. Схема розміщення індустріальних парків України (станом на 2010 
рік)   наведена на рисунку 1.1. 
 
 
Рисунок 1.1 – Галузева структура центрів промисловості України 
 (до 2010 року) 
 
7 
Так, східний регіон (Донецька, Дніпропетровська, Луганська)  
характеризувався високою часткою промислового сектора в структурі 
економіки. [1] Домінування сільського господарства характерне для 
центрального регіону, півдня та деяких західних регіонів. До таких областей 
належать: Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Тернопільська та ін. Також 
є регіони, де в економіці домінує сфера послуг: Одеська, Волинська, Харківська, 
Закарпатська. Ці відмінності разом із різним природно-ресурсним потенціалом, 
географічними відмінностями та демографічними характеристиками 
зумовлюють різний рівень соціально-економічного розвитку та матеріального 
добробуту громадян, які проживають на відповідних територіях. Також є 
відмінності у розвитку соціальної інфраструктури та впливі доходів на зведені 
регіональні бюджети. Проблема структурної нерозвиненості економіки 
визначена в Національній стратегії регіонального розвитку України до 2020 року 
[2]. 
За даними Європейської комісії (Звіт про промислову структуру ЄС 2018: 
конкуренція в глобальних ланцюгах створення вартості), внесок сфери послуг у 
загальну додану вартість поступово збільшувався, тоді як внески промисловості 
та сільського господарства одночасно зменшувалися, що є тривалим періодом. 
термін глобальна тенденція. тенденція. Це пояснюється вищою еластичністю 
попиту на послуги за доходом, тобто швидшим зростанням попиту на послуги зі 
зростанням доходу та швидшим зростанням продуктивності в промисловості 
порівняно зі сектором послуг. Проте, порівняно зі структурними змінами 
загальної доданої вартості в Україні та нових країнах ЄС за останні роки, 
зниження частки промисловості України у ВВП є більш очевидним, і пояснити 
це лише об’єктивними структурними змінами неможливо. Значна недостатність 
інвестицій залишається основною перешкодою для галузі. 
В останні роки обмеження попиту та брак коштів були основними 
факторами, які стримують розвиток галузі. Про це свідчать дані опитування 
Національного бюро статистики підприємств. Причиною відсутності попиту є 
8 
залежність від кон'юнктури світового ринку. Традиційні ринки для українських 
промислових товарів закриваються. Вихід на нові ринки ускладнений через 
високі вимоги до якості продукції (наприклад, на ринку ЄС) або низьку 
конкурентоспроможність продукції, у тому числі високу вартість через 
використання неефективних технологій виробництва, низьку 
енергоефективність. Внутрішній попит на промислову продукцію обмежений, 
купівельна спроможність населення знижена. Крім того, міжнародні фінансові 
ринки зараз закриті для українських позичальників через значно підвищений 
суверенний ризик України. 
У той же час обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ), який був 
незалежним протягом багатьох років, недостатній для підтримки сталого 
розвитку галузі. Наприкінці 2019 року ПІІ в Україні на душу населення досягли 
1497 доларів США. Сполучені Штати значно поступаються країнам Центральної 
та Східної Європи. Крім того, значна частина ПІІ була спрямована в банківську 
систему та оптову та роздрібну торгівлю, причому промислові інвестиції 
становили лише 32% (ДССУ станом на кінець 2019 року). Динаміка зміни 
індексу промислової продукції в Україні  наведені  на рисунку 1.2. 
 
9 
Рисунок 1.2 – Динаміка структури індексу промислової продукції (за 
видами діяльності) в Україні за 2020 рік 
Проте промисловість України має значні конкурентні переваги – багаті 
мінеральні ресурси (вугілля, залізна руда, торф, сланцевий газ, уран), земельні 
ресурси, інфраструктуру, зручне розташування та перспективні споживчі ринки. 
Але треба також враховувати, що рівень зносу основних фондів промислових 
підприємств досягає 57% [1]. Це свідчить про те, що подальший розвиток галузі 
потребує значних інвестицій та обмежень. 
Частка промисловості у ВВП України становить 20% (2014 р., дані 
Держстату України (ДСУ)). У промисловості сьогодні зайнято 16% від загальної 
кількості зайнятих. Галузь також пропонує можливості працевлаштування у 
суміжних сферах, насамперед у транспорті та торгівлі. За даними Європейської 
комісії, одне робоче місце в переробній промисловості в країнах ЄС може 
створити від 0,5 до 2 робочих місць в інших секторах. Крім того, промисловість 
є важливим джерелом надходжень від експорту — на промисловість припадає 
75% товарного експорту або 60% загального експорту товарів і послуг.. Аналіз 
структури промисловості України за видами економічної діяльності (рисунок 
1.3) показує, що харчова, гірничодобувна, металургійна та машинобудівна галузі 
разом складають 56% загального обсягу промислового виробництва. 
Забезпеченість електроенергією, газом та водою становить 26%.  
Зі структури видно, що 34% від загального обсягу продажів припадає на 
галузі з низьким ступенем переробки – гірничодобувну, виробництво коксу та 
продуктів нафтоперероблення, металургію та хімію. 
Деякі галузі промисловості орієнтовані на експорт. Найбільшу частку 
експорту в загальному обсязі реалізації продукції у 2014 році становила 
металургія – 57%, машинобудування – 54% та легка промисловість – 42% [1]. 
 
 
10 
 
Рисунок 1.3 -  Структура та  обсяг реалізованої промислової продукції 
 у 2019 році в Україні 
 
Навіть вплив девальвації національної валюти не пожвавив активність 
експортерів у ситуації, коли економіка Донбасу, яка забезпечує чверть усього 
експорту країни, опинилася в ізоляції. Заборона експорту частини українських 
товарів на російський ринок (що складає п’яту частину загального експорту) 
вимагає від виробників продукції перепозиціонування на інші ринки збуту [2]. 
 
 
1.2  Характеристика основних галузей -забруднювачів довкілля та їх вплив  
на довкілля 
 
 Промисловість є основним забруднювачем навколишнього середовища, 
що впливає на всі сектори в межах географічного діапазону. Це пов’язано з тим, 
що галузь в цілому охоплює всі стадії ресурсного циклу – видобуток природної 
сировини та її переробку, виробництво кінцевої продукції та повернення 
11 
відходів виробництва в навколишнє середовище за допомогою сучасних 
технологій, обсяги яких часто становлять у багато разів більше, ніж складова 
сировина, яка корисно переробляється Ступінь і характер впливу на навколишнє 
середовище значно відрізняються в різних галузях промисловості. Тому 
найбільший внесок у забруднення повітря вносять теплова енергетика, 
металургія, коксохімічна, нафтопереробна та цементна промисловість; 
забруднення водного середовища — хімічна та нафтохімічна, деревообробна, 
металургійна, вугільна, м’ясна та молочна промисловість, порушення та 
забруднення земель — видобуток корисних копалин, виробництво. будівельних 
матеріалів. 
Крім цього, як уже зазначалося, існують такі «брудні» галузі (енергетика, 
металургія, основна та органічна хімія, целюлозно-паперова промисловість, деякі 
підгалузі харчової промисловості), викиди яких є значними для різних секторів. 
небезпеки, або іншими словами, для всього природного комплексу, а отже, для 
здоров'я людей.  
Енергетика належить до галузей промисловості, що забруднюють різні 
компоненти навколишнього природного середовища — атмосферу, гідросферу, 
землю. Але в той же час між різними його гілками є значні відмінності. 
У цьому сенсі найбільшою потребою є теплова енергія. Конденсаційні 
теплоелектростанції є основою електроенергетики більшості країн і регіонів світу 
і в основному негативно впливають на атмосферу. І це ще більше посилюється 
тим, що ККД установки ще низький і досягає 30-40%. 
Внаслідок неповного згоряння органічного палива змінюється процес 
окислення, вміст у паливі шкідливих домішок оксиду вуглецю (СО), вуглекислого 
газу (СО2), які викликають парниковий ефект, діоксиду сірки (SO2) та оксидів 
азоту, які викликають кислотні дощі, інші, які потрапляють в атмосферу. Крім 
того, під час роботи ТЕС буде утворюватися велика кількість аерозолів і дрібних 
частинок пилу. Можна додати, що ТЕС і ТЕС викликають серйозне теплове 
(теплове) забруднення водойм і водотоків, а гаряча вода, яка використовується 
12 
для охолодження агрегатів, скидається у водойми і водотоки. Карта генеруючих 
енергію підприємств в Україні зображена на рисунку 1.3. 
 
 
 
 
Рисунок 1.3 – Карта електрогенеруючих підприємств України 
 
Водночас багато залежить від палива, на якому працює ТЕС. У цьому сенсі 
найбільшу загрозу становить ТЕС у вигляді вугілля, яке посідає перше місце за 
викидами золи, пилу, CO, CO2, NO2 тощо.  [1]. 
13 
Атомна енергетика донедавна вважалася найбільш екологічною. Дійсно, 
при нормальній роботі атомних електростанцій ймовірність небезпечного 
радіоактивного забруднення навколишнього середовища відносно мала. 
У 1970-х роках американські експерти провели розрахунки і підрахували, 
що ця небезпека становить: раз на мільйон років! Однак дійсність спростувала 
такі розрахунки, про що свідчать аварії на атомних електростанціях 
Великобританії, США та Радянського Союзу, кульмінацією яких стала 
Чорнобильська катастрофа 1986 року. За скільки це коштувало, аварія на 
ядерному реакторі (який, проте, містив у 1000 разів більше радіоактивності, ніж 
атомна бомба, скинута на Хіросіму в 1945 році) може становити довгострокову 
загрозу для здоров’я людей. 
Досвід світової атомної енергетики показує, що рідких, твердих і 
газоподібних радіоактивних відходів, які утворюються під час поводження з АЕС, 
набагато більше, ніж під час безпосередньої експлуатації АЕС. Ще одним 
складним питанням є зберігання, обробка та утилізація відходів, включаючи 
відходи низької та середньої активності, особливо відходи високої активності.  
За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), до 2000 
року на АЕС необхідно було вивести з експлуатації понад 60 діючих ядерних 
реакторів і 250 дослідницьких реакторів. До 2020 року в усьому світі буде 
виведено з експлуатації понад 200 енергоблоків. Це означає, що сотні тисяч тонн 
радіоактивних відходів доведеться захоронити. Тому обсяг екологічних проблем, 
пов’язаних з атомною енергетикою, у майбутньому лише зростатиме. 
Що стосується гідроелектростанцій, то ще зовсім недавно їх екологічний 
характер підкреслювався майже виключно як «чистий» і «нешкідливий» (для 
навколишнього середовища). Насправді, на відміну від ТЕС і АЕС, ГЕС не 
забруднюватимуть ні повітря, ні воду. Однак вони будують водойми, особливо 
великі, з деякими негативними наслідками. До них відносяться: затоплення і 
виведення земель з господарського обороту; зміни гідрологічних умов на 
прилеглих територіях, в основному пов'язані з підвищенням рівня ґрунтових вод; 
14 
зміни мікроклімату; затоплення і руйнування берегів; активізація сейсмічних 
явищ у гірських районах. Не кажучи вже про небезпеку аварій на дамбі, що 
призведе до масових скидів води, та негативний вплив дамби на 
рибогосподарську галузь. 
Найбільший негативний вплив на земельні (ґрунтові) ресурси та ширшу 
літосферу має видобуток корисних копалин, але це також впливає на водну 
оболонку та атмосферу, а відтак і на весь природний комплекс. Цей вплив 
проявляється в різних формах: порушення ґрунту внаслідок осідання поверхні; 
забруднення ґрунту та гірських порід, зміна стану поверхневих і підземних вод та 
їх хімічного складу; а також у запиленні атмосфери. 
При цьому кожна підгалузь гірничодобувної промисловості має свої 
особливості. Найбільший вплив на осідання поверхні мають підземні (шахтні) 
способи видобутку корисних копалин і свердловини з використанням підземного 
вилуговування, а відкритий (кар'єрний) способи призводять до виїмки земель і 
зміни водного режиму, а також хімічного складу води, заболочування, утворення 
зсувів і забруднення повітря. . Вважається, що загальна шкода навколишньому 
середовищу від видобутку корисних копалин на відкритому повітрі приблизно в 
10 разів перевищує шкоду підземного видобутку. Крім того, слід додати, що 
морський видобуток нафти і газу на континентальних шельфах майже неминуче 
призводить до забруднення морської води.  Під час буріння десятки, а то й сотні 
тонн нафти, бурового розчину та продуктів буріння потрапляють у водне 
середовище у вигляді піску, глини та інших порід [2]. 
Заходи охорони навколишнього середовища від промислового забруднення 
можна розділити на кілька категорій. Перш за все, це заходи з моніторингу та 
контролю за гранично допустимим рівнем викидів (ГДК). Другий – покращення 
різноманітних очисних споруд, вивезення сміття, меліорація та інші заходи. По-
третє, фундаментально вдосконалити процеси промислового виробництва для 
економії палива, матеріалів і води, а також скорочення шкідливих викидів. (Вую 
металургія, оборотне водопостачання та ін.) По-четверте, це організаційно-
15 
структурні заходи, такі як поступова ліквідація «найбруднішої» вугільної 
промисловості, яка використовується в Німеччині, Франції та Великобританії, і 
перехід на неенергетичні джерела в майбутньому. традиційна відновлювана 
енергетика. По-п'яте, це більш раціональне розміщення забруднює навколишнє 
середовище фірм (наприклад, вони віддаляються від великих міст і 
густонаселених районів). У літературі впровадження таких заходів все частіше 
називають екологізацією промислового виробництва. При оцінці місця 
розташування підприємства, окрім таких факторів, як робоча сила, сировина, 
енергія, споживачі, транспорт тощо, все частіше враховуються фактори 
зовнішнього середовища, пов’язані з обліком і прогнозуванням взаємозв’язків між 
промисловими об’єктами та навколишнім середовищем. [4]. 
 
 
1.3 Загальна оцінка впливу на довкілля промислового виробництва    
 
 1.3.1 Структура та обсяг техногенного впливу на атмосферне середовище 
 
З розвитком промисловості, енергетики, великих міст і автотранспорту в 
атмосферу потрапляють  нові речовини — так звані антропогенні забруднення, 
викиди яких можна порівняти з сучасною вулканічною діяльністю. Під 
забрудненням атмосфери розуміють надходження в повітря різноманітних газів, 
часток рідких або твердих речовин, парів, що перевищують нормальну фонову 
концентрацію речовин і негативно впливають на живі організми, погіршуючи 
умови їх існування. Іншими словами, забруднення атмосфери – це будь-яка 
несприятлива зміна стану атмосферного повітря, спричинена повністю або 
частково діяльністю людини, яка прямо чи опосередковано змінює розподіл 
енергії, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та життя. умови 
існування живих організмів. Ступінь змін і масштаби наслідків залежать, по-
16 
перше, від інтенсивності та характеру самого забруднення, по-друге, від стійкості 
атмосфери до антропогенних навантажень. 
Окрім забруднення, зараз різко зменшується кількість кисню в атмосфері.  
Промисловість використовує кисень у процесі спалювання викопного палива [5]. 
В Україні визначений Порядок здійснення державного моніторингу в 
галузі охорони атмосферного повітря, який затверджений постановою Кабінету 
Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 827. Разом з тим, темпи реалізації 
Порядку є не високими, і до сьогоднішнього часу основними суб’єктами 
моніторингу є мережа гідрометеорологічної служби, яка знаходиться у 
підпорядкуванні Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій 
(ДСНС). Існуюча мережа спостереження за забрудненням атмосферного повітря 
створена у міських агломераціях відповідно до вимог діючого РД 52.04.186-89 [4].  
Спостереження на стаціонарних постах проводяться гідрометеорологічною 
службою у 39 містах та на 129 постах базової мережі. 
Якість атмосферного повітря визначається за 22 показниками, включаючи 
8 важких металів. Однак на теперішній час в населених пунктах України не 
контролюються концентрації озону, ТЧ2,5 і ТЧ10 (РМ2,5 і РМ10), які є широко 
розповсюдженими чинниками, що впливають на стан здоров’я населення [5].  
Дані про вміст тонкодисперсних забруднень, які є особливо небезпечними 
для здоров’я людей представлені на рисунку 1.4. 
Найбільша концентрація забруднення спостерігається в Південно-східному 
промисловому регіоні, де розташовні найбільші металургійні підприємства та 
розташовані відходи таких виробництв. Другою за розгалуженістю системою 
моніторингових спостережень за станом атмосферного повітря є територіальні 
підрозділи Міністерства охорони здоров’я України профілактичного спрямування 
– обласні центри контролю та профілактики хвороб (ЦКПХ).  
 
 
17 
 
 
Рисунок 1.4 – Вміст тонкодисперсних забруднень  РМ 2,5 в атмосферному повітрі  
3
(мг/м ) 
 
Станом на 2021 рік, за даними моніторингових спостережень ЦКПХ, у 
міських поселеннях 4,2 % проб (7121 із 170546) атмосферного повітря містять 
забруднюючі речовини у концентраціях, що перевищують гранично допустимі 
(4,2% – 7684 із 180913 у 2020, 4,0% – 8148 із 204311 у 2019, проти 3,8% – 9076 із 
240989 у 2018), у сільських поселеннях – 05% (проти 0,9% у 2020, 1,3% у 2019, 
1,1% у 2018) [8]. 
Слід зауважити, що з певним збільшенням кількості викидів у повітря 
промисловістю та безперервним збільшенням кількості автотранспорту частка 
вихлопних газів у забрудненні повітря також значно зросла, особливо у великих 
містах України.  
Водночас моніторинг та спостереження ЦКПХ ведеться переважно лише за 
найбільшим одиничним показником концентрації шкідливих хімічних речовин в 
атмосфері. Середньодобовий показник концентрації шкідливих хімічних речовин 
визначається розрахунковим шляхом, достовірно визначити середньодобову 
18 
концентрацію, розрахувати ризик та прийняти на її основі управлінські рішення 
неможливо. 
Крім промислових підприємств, важливим джерелом забруднення повітря в 
містах є автомобілі, викиди яких складають близько третини загального обсягу 
викидів країни. 
Про ситуацію із забрудненням повітря у великих містах України та її вплив 
на здоров'я населення (Київ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпро, Миколаїв, Одеса). 
Для оцінки забруднення атмосферного повітря використовується 
комплексний індекс забруднення атмосферного повітря, який розраховується з 
урахуванням 5 основних забруднюючих речовин (SO2, NOx, CO2, пил, сажа), які 
досліджуються в атмосфері,  станції розташовані у фіксованих положеннях 
відповідно до максимуму. разових показників, гідрометеорологічні служби та 
обласні лабораторні центри. Розрахунок КІЗА базується на наступному принципі: 
на рівні ГДК всі шкідливі речовини характеризуються однаковою дією на 
організм людини, а при подальшому збільшенні концентрації ступінь їх небезпеки 
зростає з різною швидкістю, залежно від небезпеки. речовина класу. Наразі це 
єдиний доступний інструмент, який можна використати для оцінки впливу 
забруднення атмосферного повітря на захворюваність населення. 
Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в Україні за ІЗА у 2021 
році становив 7,1 і оцінювався, як високий. Порівняно з попереднім роком він 
майже не змінився (в 2020 році він становив  7,0) (таблиця 1.1) 
Основними джерелами забруднення повітря є: промисловість, цивільні 
котельні та транспорт. Вважається, що промислове виробництво є 
найсерйознішим забруднювачем повітря. Значення індексу забруднення 
атмосферного повітря у 2021 році для міст України, де проводять спостереження 
гідрометеорологічні організації, наведено у таблиці 1.1 
 
 
 
19 
 
Таблиця 1.1 – Величина комплексного показника індекс забруднення 
атмосферного повітря міст України у 2021 році 
 
№ Місто ІЗА № Місто ІЗА № Місто  ІЗА 
з/п з/п п/п  
1.  Маріуполь  15,7 14.  Краматорськ  7,0 27.  Житомир  4,2 
2.  Кам'янське  14,7 15.  Вінниця  6,8 28.  Хмельницьки 3,7 
й  
3.  Дніпро  12,8 16.  Рівне  6,8 29.  Чернігів  3,6 
4.  Одеса  12,5 17.  Суми  6,8 30.  Івано- 3,5 
Франківськ  
5.  Кривий Ріг  12,1 18.  Рубіжне  5,9 31.  Олександрія  3,5 
6.  Київ  8,6 19.  Слов'янськ  5,8 32.  Українка  3,5 
7.  Миколаїв  8,5 20.  Сєверодо- 5,7 33.  Харків  3,4 
нецьк  
8.  Запоріжжя  8,0 21.  Полтава  5,4 34.  Світловодськ  3,2 
9.  Херсон  7,8 22.  Лисичанськ  5,1 35.  Обухів  3,2 
10.  Кременчук  7,5 23.  Ужгород  4,8 36.  Бровари  3,1 
11.  Черкаси  7,4 24.  Кропивниць 4,3 37.  Чернівці  3,0 
-кий  
12.  Луцьк  7,3 25.  Біла Церква  4,3 38.  Ізмаїл  2,8 
13.  Львів  7,2 26.  Тернопіль  4,2 39.  Горішні 2, 
Плавні  
 
Джерелами забруднення є теплоелектростанції, які разом зі смогом 
викидають у повітря сірку та вуглекислий газ; металургійні підприємства, що 
викидають у повітря частинки та сполуки оксидів азоту, сірководню, хлору, 
фтору, аміаку, сполуки фосфору, ртуті, миш’яку. Зокрема, це підприємства 
кольорової металургії, хімічний і цементний заводи. Шкідливі гази потрапляють у 
повітря внаслідок спалювання палива промисловістю, опалення будинків, роботи 
20 
транспорту, спалювання та утилізації побутових і промислових відходів. 
Атмосферні забруднювачі поділяються на первинні забруднювачі, які 
безпосередньо потрапляють в атмосферу, і вторинні забруднювачі, які 
перетворюються з останніх. Таким чином, сірковмісні гази, що потрапляють в 
атмосферу, окислюються до сірчаного ангідриду, який, взаємодіючи з водяною 
парою, утворює краплі сірчаної кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з 
аміаком утворюються кристали сульфату амонію. Крім того, інші побічні 
продукти будуть утворюватися внаслідок хімічних, фотохімічних і фізико-
хімічних реакцій між забруднювачами та складовими атмосфери. Основними 
джерелами піролізного забруднення землі є ТЕС, металургійні та хімічні 
підприємства, котельні, які споживають понад 70% річного виробництва твердого 
та рідкого палива [9]. 
 
 
1.3.2  Погіршення стану водних ресурсів  в результаті техногенної 
діяльності 
 
Екологічний стан поверхневих водойм, які забезпечують майже 80% 
питного водопостачання нашої країни, та якість води в них є вирішальними 
факторами здоров’я та епідеміологічного благополуччя населення. Україна є 
однією з найменш забезпечених власними водними ресурсами країн Європи, а 
також регіонів із сильним антропогенним навантаженням на водні джерела та 
відсутністю достатньої кількості прісної води. Згідно з визначенням 
Європейської економічної комісії ООН, країни з водними ресурсами на душу 
3
населення менше 1500 м  вважаються такими, що не мають водопостачання. в 
Україні. Питне водопостачання в Україні (майже 80% від загальної кількості) 
забезпечується поверхневими водами. Екологічний стан поверхневих водойм і 
якість води в них є визначальними факторами здоров’я та епідеміологічного 
благополуччя населення. Потенційні запаси поверхневих вод України 
21 
3
оцінюються приблизно в 209,3 м /рік, з яких 25% формується в межах області. 
Водночас згідно з гігієнічною класифікацією водойм за ступенем забруднення 
більшість водозборів можна поділити на забруднені та сильно забруднені. 
Моніторинг якості води в поверхневих водоймах показує незначне 
покращення екологічного стану водойм. За мікробіологічними показниками по 
країні спостерігається середня тенденція до погіршення стану водних об’єктів І 
категорії. У 2020 році 8,5% досліджених проб води з водойм І класу не 
відповідали санітарно-хімічним показникам, а 13,3% мали санітарно-
бактеріальні показники. Це впливає на якість поверхневих вод, які 
використовують в якості питного водопостачання (рисунок 1.5). 
 
 
Рисунок 1.5 -  Стан питного водопостачання з поверхневих джерел 
забруднення 
 
Високе антропогенне навантаження на водоймища та використання 
застарілих технологій підготовки питної води, спрямованих на доведення 
22 
природної води до питної якості лише при контакті вихідної води з первинними 
поверхневими джерелами водопостачання, не дозволяє забезпечити якісну та 
безпечну для здоров’я людей питну воду. Застосування хлору, неефективних 
коагулянтів, невикористання в технологіях приготування питної води 
адсорбційних фільтрів з активованого вугілля призводить до надходження в 
питну воду великої кількості неорганічних і органічних забруднювачів, 
комплексний вплив яких на організм людини становить реальну загрозу. на 
національне здоров'я. Крім того, питна вода з поверхневих водойм є потенційно 
небезпечною щодо вірусів, оскільки технології її приготування не гарантують 
видалення вірусів. 
Основними джерелами забруднення поверхневих водойм є перевантажені 
очисні споруди та водопровідні мережі, які знаходяться в незадовільному 
технічному стані та потребують капітального ремонту або реконструкції. Через 
недостатність коштів більшість запланованих державою та органами місцевого 
самоврядування будівництва та реконструкції об’єктів водопостачання та 
водовідведення з метою розвитку водного господарства, охорони водних ресурсів 
та покращення якості питної води практично не реалізовані. 
Понад 90% забруднених стічних вод надходить з каналів міст обласного 
значення та гірничо-металургійних підприємств. 
За останні роки до 5% водопроводів не відповідають санітарним нормам 
(3,1% у 2019 році, 3,8% у 2018 році). Із загальної кількості цих водопроводів 
75,6% не відповідали санітарним нормам через відсутність санітарно-захисних 
зон, 18,8% становили необхідні споруди комплексної очистки води, 16,1% – 
споруди знезараження. 
Найбільше невідповідних водопроводів у Луганській, Херсонській, Івано-
Франківській та Житомирській областях (середній показник по Україні – 3,1%). У 
містах Києві, Полтавській, Черкаській, Чернігівській та Чернівецькій областях 
відсутні антисанітарні водопроводи. 7,5 % водопроводів загального користування 
не відповідали санітарним нормам, сільських – 3,4 %, відомчих – 1,8 %. 
23 
Якість підземних вод в Україні, особливо артезіанських, у багатьох регіонах 
не відповідає нормам водопостачання, що пов’язано не тільки з природними 
умовами їх утворення, а й із забрудненням антропогенним середовищем, Звідси і 
необхідність очищення. Водночас лише деякі артезіанські водопроводи мають 
пристосування для доочищення якості води [4]. 
Водночас, незважаючи на певні проблеми у сфері водопостачання, щорічна 
кількість зареєстрованих у системі водопостачання нашої країни проб питної води 
з недоброякісними мікробіологічними показниками зменшилася вдвічі – з 6% до 
3%, а у воді – інфекційні захворювання. Фактор передачі збудників хвороб та 
інших хвороботворних бактерій  через мережі централізованого водопостачання 
за період 2018-2020 рр. не зареєстровано взагалі. 
 
 
1.3.3 Екологічні аспекти утворення відходів  
 
Проблеми з накопиченням та утилізацією твердих промислових відходів 
виникають і потребують свого вирішення в кожній цивілізованій країні, не є  
виключенням і Україна. 
Найбільше відходів утворюється у господарській діяльності підприємств та 
організацій (приблизно 98%), у домогосподарствах – менше 2%. 
Особливістю структури утворення відходів України, пов’язаної із 
сировинною спрямованістю економіки, є висока частка в її складі відходів 
добувних виробництв (розкривних порід і продуктів збагачення корисних 
копалин – шлам, хвости та ін.) – понад 85 %. . На інші види економічної 
діяльності припадало менше 15 %. Найбільші обсяги відходів утворюють 
підприємства гірничодобувної, металургійної, вугільної, хімічної та енергетичної 
галузей. 
У структурі загального обсягу утворених відходів основними є 
малонебезпечні мінеральні відходи IV класу небезпеки. 
24 
 Небезпечні відходи, що відносяться до І-ІІІ класів, то вони  становлять 
менше 2,0% від загального обсягу відходів, утворених в Україні у 2021 році, але 
становлять загрозу для здоров’я людини та довкілля. Серед них відпрацьовані 
розчинники, відпрацьовані кислоти, відпрацьовані луги або відпрацьовані солі, 
хімічні препарати, відпрацьовані хімічні каталізатори та відпрацьовані оливи, 
хімічні осади та залишки, стабілізовані або оскловані відходи тощо. 
Погіршення стану навколишнього середовища в Україні через накопичення 
промислових відходів є однією з найсерйозніших проблем, які прямо чи 
опосередковано торкаються кожного. Ступінь забруднення навколишнього 
середовища цими відходами значною мірою залежить від фізико-хімічних 
властивостей самих відходів і різних сполук, що утворюються при їх розкладанні, 
особливо токсичності компонентів. Головною метою всіх правил поводження з 
відходами має бути захист здоров’я людини та навколишнього середовища від 
шкідливого впливу в результаті їх збору, транспортування, обробки, зберігання та 
видалення. Фундаментальним для досягнення цієї мети є визначення рівнів 
небезпеки – рівня ризику, який відходи становлять для довкілля та здоров’я 
населення. На сьогодні в Україні відсутні нормативні документи, за якими можна 
було б визначити потенційний рівень небезпеки відходів. 
З позиції накопичення  промислових відходів найбільші показники мають 
гірничодобувна, металургійна, хімічна галузі  та теплоенергетика. Під переробку 
відходів цих виробництв відведені найбільші площі, а параметри роботи цих 
об’єктів, а саме висока ймовірність утворення пилу, негативно впливає на умови 
проживання людей у найближчих до місць збору відходів населених пунктах. При 
порушенні умов накопичення та експлуатації сміттєзвалища їх скупчення стає 
потужним джерелом забруднення всіх компонентів навколишнього середовища 
шкідливими речовинами. Водночас зони надлишкового забруднення довкілля 
внаслідок наслідків зберігання таких відходів можуть виходити за межі 
встановленої санітарно-захисної зони (СЗЗ) у 300 м, що вважається нормою для 
25 
таких об’єктів, хоча на практиці згідно з нормативними документами розміром 
зони у 300 м є мінімально допустимою відповідно до чинних гігієнічних  норм. 
У 2021 році техногенне навантаження в цілому на територію України 
2
становило 21,7 тис. т на 1 км . Найбільшого техногенного навантаження зазнають 
2
Дніпропетровська обл. – 318,3 тис т на 1 км , Донецька – 40,2 тис. т, 
2
Кіровоградська – майже 14,0 тис. т, Львівська – 10,5 тис. т / км  площі. 
Тривалий час не вирішується проблема захоронення небезпечних відходів 
на полігонах, спецполігонах і підприємствах. Невирішеним також залишилося 
питання будівництва комплексів з утилізації та захоронення відходів, а також 
нових сучасних сміттєзвалищ. 
Відповідно даних Державної служби статистики, на початок 2022 року в 
спеціально відведені місця та об’єкти було видалено 275,98 млн. т відходів, з них -  
небезпечних відходів 1-3 класу небезпеки 103,6 тис. т. Загальні обсяги видалення 
відходів становили майже 60%, обсяги утилізації – 21,7%. Основні напрями та 
показники поводження з відходами за останні роки наведено у таблиці 1.2. 
 
Таблиця 1.2 - Утворення та поводження з промисловими відходами в 
Україні* (станом  на 01.01.2021 рік), тис.т 
Загальний 
Обсяг 
обсяг 
видалених 
відходів, 
Обсяг Обсяг Обсяг відходів у 
накопичених 
Роки утворених утилізованих спалених спеціально 
у спеціально 
відходів відходів відходів відведені 
відведених 
місця та 
місцях та 
об'єкти 
об’єктах 
1 2 3 4 5 6 
2011 443795,5  153368,2  1039,2  251352,03  14372055,1  
у т.ч. відходи 1152,3  574,8  14,8  138,43  13256,8  
І-ІІІ класів 
небезпеки  
2012  446716,9 143110,3 1201,1 263562,63 14856638,5 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 1100,2 518,1 12,7 146,73 12422,4 
небезпеки  
2013  445262,1 146733,1 917,9 264665,63 15111636,2 
26 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 915,5 432,2 15,1 102,93 12640,8 
небезпеки  
      
27 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 3 4 5 6 
2014  355000,4 109280,1 944,7 203698,0 12205388,8 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 739,7 327,1 8,2 81,6 11996,0 
небезпеки  
2015  312267,6 92463,7 1134,7 152295,0 12505915,8 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 587,3 314,5 5,8 78,6 12055,0 
небезпеки  
2016  295870,1 84630,3 1106,1 157379,3 12393923,1 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 621,0 337,9 6,2 111,7 12102,4 
небезпеки  
2017  366054 100056,3 1064,3 169801,6 12442168,6 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 605,3 305,5 8,7 107,1 12197,6 
небезпеки  
2018  352333,9 103658,1 1028,6 169523,8 12972428,5 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 627,4 276,5 11,9 114,9 12217,2 
небезпеки  
2019  441516,5 108024,1 1059,0 238997,2 15398649,4 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 553,0 252,1 10,6 93,3 12305,1 
небезпеки  
2020,  462373,5 100524,6 1008,0 275985,3 15635259,6 
у т.ч. відходи 
І-ІІІ класів 532,0 228,2 10,6 103,6 12194,8 
небезпеки  
*Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки 
Крим, м.Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській 
областях. 
 
 
1.4 Основні риси та характеристика промислового комплексу України 
 
Промисловість є однією з великих галузей господарства, яка тісно пов’язана 
з науково-технічним прогресом і має вирішальний вплив на рівень розвитку 
суспільства. Це галузь матеріального виробництва, що є сукупністю підприємств 
(фабрик, заводів, електростанцій, шахт, рудників тощо), на яких виробляють 
28 
знаряддя праці та іншу продукцію для самої промисловості і для інших галузей 
господарства, а також видобувають сировину і паливо, виробляють енергію, 
заготовляють ліс, обробляють і переробляють продукцію, одержану в 
промисловості або в сільському господарстві. 
Промисловість є провідною галуззю господарства України. В її складі 
виділяють видобувні і обробні галузі. Видобувна промисловість займається 
видобутком різних видів палива і сировини з надр Землі, тому її розвиток і 
поширення залежать від розміщення і запасів корисних копалин. 
Виробництво включає галузь, яка переробляє або переробляє сировину і 
напівфабрикати. Це такі галузі, як машинобудування, металургія, деревообробка 
тощо. 
За типом виробленої продукції промисловість поділяється на важку, легку 
та харчову. Сукупність галузей промисловості, що виробляють сировину, паливо, 
знаряддя, становить важку промисловість. До неї входять паливна, 
електроенергетична, металургійна, хімічна промисловість, машинобудування, 
лісова та деревообробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів та 
інші галузі. До легкої промисловості належать галузі, які виробляють товари 
народного споживання — одяг, взуття, тканини, парфуми тощо. Харчова 
промисловість об'єднує галузі, що виробляють продукти харчування. 
У галузевій структурі промисловості України традиційно лідирує важка 
промисловість – 73% у 2018 році. Її значне переважання у виробництві споживчих 
товарів постійно призводить до проблеми забезпечення населення продукцією 
легкої та харчової промисловості. За останні роки значно скоротилося 
виробництво в усіх галузях промисловості, особливо в машинобудуванні, хімії та 
легкій промисловості. У разі ринкової трансформації Україна зможе поступово 
нарощувати виробництво, для цього має природні ресурси та кваліфіковані кадри. 
Багато промислових товарів (метали, тканини, швейні вироби, продукти 
харчування) вже є дефіцитом на світових ринках. 
29 
Промисловість по Україні розміщена нерівномірно. Основними елементами 
її географічної структури є промислові пункти, центри, вузли, агломерації та 
регіони. 
Промисловий центр — це населений пункт, де є лише одне промислове 
підприємство.  
Промисловий центр — це агломерація, де розташовано кілька промислових 
підприємств без виробничих зв'язків між ними. 
Під промисловим вузлом розуміють один або декілька промислових центрів 
зі схожим розташуванням, у яких зосереджені підприємства, що мають тісні 
виробничо-економічні зв'язки. Якщо є важливий центр, вузол може стати 
промисловою агломерацією. Комбінація взаємопов’язаних вузлів і кластерів у 
певній області. В Україні сформовано чотири багатогалузеві промислові зони: 
одна промислова зона знаходиться в стадії формування. 
Сучасна екологічна ситуація в Україні є результатом тривалого нехтування 
об’єктивними закономірностями розвитку та відтворення природних геологічних 
систем і характеризується кризовістю. Територія України характеризується 
надмірним техногенним та антропогенним навантаженням на природне 
середовище та високим ступенем забруднення. 
Промислове навантаження підприємств на навколишнє середовище на 
квадратний кілометр території країни становить близько 6,5 тонн, на душу 
населення – понад 80 кілограмів на рік. Досвід у сфері утилізації відходів в 
Україні ще не напрацьований: утилізується лише 5-10% відходів, решта 
накопичується на звалищах і стає екологічно небезпечним об’єктом. 
  
30 
2 ОЦІНКА ТЕХНОГЕННОГО ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ  ЧЕРКАСЬКОЇ 
ОБЛАСТІ НА СТАН ДОВКІЛЛЯ 
 
2.1 Промисловий потенціал та інвестиційна привабливість Черкаської 
області  
 
Черкаська область розташована в центральній частині України, в басейні 
2
середньої течії Дніпра. Вся територія займає площу 20 900  км , 3,5% території 
країни (18-е місце в Україні). На 1 грудня 2015 року загальна чисельність 
населення становила 1,2478 млн осіб, з них 708,4 – міське (56,7%) і 539,4 (43,2%) 
– сільське населення. Щільність населення всього району становить 60,3 осіб/ 
2
км . 
У ході реформи децентралізації  відповідно  постанови у Верховної Ради 
України ід 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»  
[12] та нового зонування по районах у Черкаській області було утворено 4  
райони: Звенигородський, Золотоніський, Уманський, Черкаський  (рисунок 2.1).  
 
31 
Рисунок 2.1 -Адміністративно територіальний устрій Черкаської області з 
2021 року 
За структурою економіки Черкаська область є аграрно-промисловою. 
Частка промисловості у структурі валової доданої вартості становила 21,5% (з 
них добувна промисловість – 0,6%), сільське господарство – 23,8%, оптова та 
роздрібна торгівля, ремонт автомобілів і мотоциклів, організації тимчасового 
розміщення та харчування – 12,1%, транспорт, складське господарство, поштова 
та кур’єрська діяльність, інформація та зв’язок – 7,1%. 
Промисловість Черкаської області налічує понад 550 великих підприємств. 
За видами економічної діяльності основу промисловості області становлять 
виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 48,2%, хімічних 
речовин та хімічної продукції – 20,7%, постачання електроенергії, пари та 
кондиційованого повітря – 12,3%, машинобудування, машини та ремонтно-
монтажне обладнання - 2,5%. 
У Черкаській області розвинуто потужний потенціал харчової 
промисловості, де налічується понад 80 великих підприємств. У регіоні 
виробляється майже третина (32%) м'яса птиці в країні, з них майже 44% - спирто-
горілчана продукція і 13% - сир високої жирності. 
Хімічна промисловість займає перше місце в країні з виробництва 
мінеральних добрив: 17,2% - карбаміду (карбаміду), 37,9% - аміачної селітри 
(селітри), 17,5% - безводного аміаку. Виробничу діяльність у цій галузі 
здійснюють 9 підприємств. Флагманом галузі є ПАТ «Азот», на якому працює 
понад 4,3 тис. осіб, на частку якого припадає майже 90% продажів. Більше 28% 
продукції реалізується на зовнішніх ринках. 
Стратегічно важливою галуззю промисловості регіону є машинобудування, 
яке налічує 30 підприємств. У 2015 році в автомобілебудуванні вироблено: 
легкових автомобілів – 12,9%, вантажних – 22,6%, автобусів – 15,6% 
(національного виробництва). 
32 
Усі галузі, пов’язані з виробництвом матеріальних благ, є великими 
споживачами природних ресурсів. 
В області розвинуто видобуток бурого вугілля в таких містах, як 
Олександрія та Ватутіне, виробництво торф'яних буровугільних брикетів. 
Чорна металургія представлена самостійними підприємствами в Черкасах, 
Смілі, Корсунь-Шевченківському та Звенигородці. Промислове виробництво (без 
малих підприємств) становило 2,1% загального обсягу промислового виробництва 
області. Машинобудування та металообробка займає третє місце в галузевій 
структурі області за обсягом виробництва – 7,6%.  Електроенергетика 
представлена Канівською, Кременчуцькою та багатьма малими ГЕС (Корсунь-
Шевченківська, Стеблівська, Тернавська, Краснохутірська), а також Черкаською, 
Ватутінською та Уманською ТЕС. 
Високий рівень зносу основних фондів промисловості (від 40% до 90%) 
призводить до втрати конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та 
зовнішньому ринках. Водночас Черкаська область також має велику кількість 
невикористаних земель, які можуть слугувати потенційним резервом 
нарощування промислового потенціалу регіону. 
За останні роки в області відбулися позитивні зміни в реальному секторі 
економіки та у вирішенні соціальних питань регіону. Переваги промислової 
експлуатації хороші, а зростання стабільне. За обсягами реалізації промислової 
продукції область входить до десятки промислових виробників країни. Зростають 
автомобільна та хімічна промисловість.. 
 
 
2.2  Ресурсно-сировинний  та виробничий потенціал області 
 
Із загальної площі Черкаської області (2,0916 млн. га) площа 
сільськогосподарських угідь становить 1,4869 млн. га. Серед загальної площі 
сільськогосподарських угідь 1,4508 млн. га сільськогосподарських угідь (що 
33 
становить 69,4% від загальної площі всієї території). Площа лісових угідь 
становить 338,6 тис. га. Площа земель під забудову області становить 84,5 тис. га. 
Площа відкритих земель без рослинності або розрідженої рослинності становить 
15,5 тис. га. Підтоплено 135,8 тис. га. Площа відкритого водно-болотного угіддя 
становить 30400 га. 
У складі ґрунтового покриву, що сформувався на цій території, 
переважають чорноземи типові та чорноземи сильно деградовані, що становлять 
53,7%, тому ця територія має найбільше передумов для розвитку органічного 
сільськогосподарського виробництва. 
Район багатий на немінеральні корисні копалини - майже повсюдно 
присутні граніт, глини (бентоніт, каолін), кварцовий пісок. Основними 
паливними ресурсами регіону є запаси бурого вугілля та торфу (рисунок  2.2).  
 
 
Рисунок 2.2 – Розташування об’єктів мінерально-сировинної бази 
Черкаської області 
 
34 
Район багатий на немінеральні ресурси, особливо на будівельні матеріали. 
Різні види граніту зустрічаються в Городищенському, Корсунь-
Шевченківському, Смілянському, Уманському та інших районах. Відомо близько 
400 родовищ різноманітних глин. Велике значення мають бентонітові та 
пополітові глини, розташовані поблизу Дашуківки Лисянського району. В 
околицях Мурзинець і Неморожі Звенигородського району, поблизу Новоселиці 
Катеринопільського району є високоякісна вогнетривка глина – каолін. 
Кварцовий пісок зустрічається практично повсюдно. 
Основними паливними ресурсами є буре вугілля і торф. Родовища бурого 
вугілля - Козацьке, Рижанівське, Юрківське у Звенигородську, Новоселицьке, 
Мокрокалигірське у Катеринопільському. Рудні корисні копалини у вигляді 
осадових залізних руд знаходяться в Канівському, Смілянському, Шполянському 
районах, а корінні родовища титану - в Смілянському районі. 
В районі понад 100 родовищ цегельної та черепичної сировини. В наявності 
є велика кількість сировини будівельного пісковику та керамзиту. 
У Черкаській області є великі запаси облицювального та будівельного 
каменю. Найвідоміші родовища граніту – Старобабанське і Танське, продукція 
яких постачається далеко за межі області. 
Родовище Черкаського бентоніту та старовинної Мартенсової глини є 
одним із важливих проектів імпортно-експортного бізнесу на світовому ринку, 
розташованим на території області, унікальним за розмірами, якістю сировини та 
масштабами застосування, найбільший в Україні. 
Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля та торф. Родовища бурого 
вугілля знаходяться у Звенигородському, Катеринопільському районах, родовища 
торфу – біля смт Ірдинь Черкаського району[16] . 
У Черкаській області функціонує близько 400 великих і середніх 
промислових підприємств, що виробляють промислову продукцію, на яких 
працює понад 50 тис. осіб. 
35 
Черкаська область є одним із регіонів-лідерів з виробництва мінеральних 
добрив, автобусів, фармацевтичної продукції та тканин. 
За інформацією Головного управління статистики в Черкаській області 
За підсумками січня-листопада 2021 року індекс промислового виробництва 
в області склав 97,9% до відповідного періоду минулого року (по Україні – 
101,3%), посівши 17 місце в обласному рейтингу. 
Підприємства області збільшили виробництво у січні-листопаді 2021 року 
порівняно з січнем-листопадом 2020 року: добувна промисловість та розробка 
кар’єрів – на 26,0%; машинобудування - 10,3%; металургійне виробництво, 
виробництво готових металевих виробів, крім машин та устаткування – на 1,9 %; 
виготовлення виробів з деревини,  паперу та поліграфічної діяльності – на 1,7 %; 
виробництво основних фармацевтичних продуктів і препаратів – на 0,8 %. 
(рисунок 2.3) 
 
 
Рисунок 2.3  - Індекс промислової продукції за видами діяльності в 
Черкаській області (січень- листопад 2021 року) 
36 
 
Підприємства Черкаської області за січень-листопад 2021 року реалізували 
промислової продукції (товарів і послуг) на 83,8 млрд гривень, що становить 2,6% 
від загального обсягу реалізації промислової продукції України, посівши 10 місце 
в регіоні. 
З січня по листопад 2021 року 83,5% від загального обсягу реалізації 
промислової продукції області буде реалізовано в переробній промисловості. 
Серед видів переробної промисловості найчисельнішими є: виробництво 
харчових продуктів і напоїв, підприємства якого реалізують 54,8% продукції 
області, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 
14,6%, виробництво хімічних речовин та хімічна продукція - 5,8%, виробництво 
основних фармацевтичних продуктів та фармацевтика - 6,1% (рисунок 2.4). 
 
 
37 
Рисунок 2.4  - Частка галузей у загальнообласних обсягах реалізації 
продукції  у 2021 році 
 
Серед промислових підприємств області найбільшу частку в обсягах 
реалізації промислової продукції мають наступні підприємства: ТОВ „Юрія-
ФАРМ―, ПрАТ „Черкаський шовковий комбінат―, ПрАТ „Азот―, ТОВ „Ергопак―, 
ТОВ „ММ Пекеджінг Україна―, ПАТ „Черкаський автобус―, ТОВ „Укравіт сайенс 
парк―. Зважаючи на виклики сьогодення, актуальним стає питання ефективного 
використання наявного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу 
регіону, а також тих, які можуть брати участь у виконанні оборонного замовлення. 
Основні підприємства області, що виробляють продукцію для потреб армії:  ДП 
НВК „Фотоприлад―, ПАТ „Укрп’єзо―, ПрАТ „Черкаський шовковий комбінат―, 
ДП „Оризон-Навігація―. 
В цілому основна частка виробництва розташована у місті Черкаси та містах 
регіонального підпорядкування, шо і обумовлюватиме техногенне забруднення 
цих територій. (рисунок 2.5). 
 
38 
 
Рисунок 2.5 – Регіональний розподіл підприємств на території області 
 
2.3  Внесок промислових підприємств в забруднення атмосферного повітря 
області 
 
Промисловість є основним забруднювачем навколишнього середовища, що 
впливає на всі сектори в межах географічного діапазону. Це пов’язано з тим, що 
галузь в цілому охоплює всі стадії ресурсного циклу – видобуток природної 
сировини та її переробку, виробництво кінцевої продукції та повернення відходів 
виробництва в навколишнє середовище за допомогою сучасних технологій, 
обсяги яких часто становлять у багато разів більше, ніж складова сировина, яка 
корисно переробляється 
Результати оцінки забруднення атмосферного повітря охоплюють 
негативний вплив на окремі об’єкти природи, тобто людей, тварин, рослини, 
неживі компоненти природи, включаючи воду, грунт і цілі ландшафти, а також 
споруди і матеріали. У широкому сенсі цей негативний вплив можна розглядати 
39 
як забруднену атмосферу, клімат і деякі економічні та соціальні умови. За даними 
Головного управління статистики Черкаської області, у 2021 році стаціонарними 
джерелами забруднення буде викинуто в атмосферу 47,7 тис. тонн забруднюючих 
речовин, що на 370 тис. тонн менше, ніж у 2020 році [20]. 
За останні п’ять років викиди забруднюючих речовин від стаціонарних 
джерел забруднення в атмосферу в цьому регіоні демонструють тенденцію до 
зменшення (у 2016 році в атмосферу буде викинуто 52 300 тонн, у 2021 році – 47 
700 тонн). 
Значний внесок у забруднення атмосферного повітря вносять пересувні 
джерела забруднення. У 2021 році щільність викидів забруднюючих речовин від 
стаціонарних джерел викидів на квадратний кілометр становитиме 2,3 тонни (у 
2020 році – 2,5 тонни), а в перерахунку  забруднюючих речовин на 1 особу  
населення – 40,7 кг (у 2020 році – 43,4 кг). [20] 
Загальний обсяг та динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне 
повітря від стаціонарних та пересувних джерел  зображені на рисунку 2.6. 
 
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
2000 2005 2010 2011 2012 2013 2014 2015
роки 
стаціонарними джерелами пересувними джерелами 
 
тис.т 
40 
Рисунок 2.6 – Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 
Черкаської області стаціонарними та пересувними джерелами 
 
Найбільш поширені забруднюючі речовини включають: діоксид азоту, 
оксид вуглецю, діоксид сірки та зважені тверді речовини. 
Атмосфера забруднюється різними газами, дрібними частинками та рідкими 
речовинами, що негативно впливає на живі організми та погіршує умови їх 
існування. Джерела його забруднення можуть бути як природними, так і 
техногенними (антропогенними). 
Забруднення повітря виникає внаслідок зміни його складу та властивостей 
під впливом діяльності людини. За структурою та характером впливу на 
атмосферу джерела техногенного забруднення умовно поділяють на джерела 
технічного забруднення (пил цементних заводів, дим від спалювання вугілля) та 
джерела хімічного забруднення (пил або газоподібні речовини, здатні вступати в 
хімічні реакції). 
Специфіка виробництва визначає кількість забруднюючих речовин, що 
викидаються, та їх хімічний склад. Черкаська область має індустріально-аграрну 
специфіку, в якій у структурі промисловості домінують сільське господарство та 
виробництво харчових продуктів, тому в атмосфері домінують у викидах оксиди 
азоту та оксиди сірки, аміак, сполуки сірки та завислі речовини, що утворюються 
при переробці матеріалів.  
В середньому по області в 2021 р. від підприємств викинуто в атмосферу 
47,6 т забруднюючих речовин. Структура викидів забруднюючих речовин в 
атмосферу від стаціонарних джерел забруднення в 2015 році наведена на рисунку 
2.4.[21]. 
 
41 
 
Рисунок 2.4 – Структура викидів забруднюючих речовин в атмосферу від 
стаціонарних джерел забруднення в 2021 році 
 
До головних стаціонарних забруднювачів атмосферного повітря області у 
2021 році відносилися: ПрАТ "Черкаське хімволокно" (відокремлений підрозділ 
"Черкаська ТЕЦ") з валовим викидом    16,4 тис. тон,  ПрАТ "Миронівська 
птахофабрика" – 6,5 тис. тон та ПрАТ "Азот" – 3,5 тис. т. Серед цих підприємств 
лише «Черкаська ТЕЦ» збільшила викид, інші підприємства зменшили обсяги 
викидів або залишили їх на рівні попереднього року.  
Загальний обсяг викидів від основних підприємств забруднювачів у 2021 
році становлять 26,5 тис. т. , тобто 55,7% від викидів стаціонарних джерел 
області. 
Відомості про зміну обсягів викиду забруднюючих речовин  основних 
підприємств -забруднювачів області зображені в таблиці 2.1. 
 
Таблиця 2.1 - Обсягів викиду забруднюючих речовин  основних 
підприємств -забруднювачів Черкаської області 
42 
Частка викидів 
Валовий викид, т. 
Підприємство Вид економічної % від 
№ з/п 
- забруднювач діяльності загального по 2021 р. 2020 р. 
області 
ПрАТ 
Виробництво 
1 "Черкаське 16385,7 13892,7 34,4 
електроенергії) 
хімволокно" 
ПрАТ 
Розведення 
2 "Миронівська 6532,2 6400,8 13,7 
свійської птиці 
птахофабрика" 
Виробництво 
 
ПрАТ "Азот" добрив та азотних 3536,9 3774,7 7,4 
3 
сполук  
 
 
Найбільше викидів спостерігається в процесах спалювання, постачанні 
енергії  – 37,2%  (17,7  тис.т), від технологічних процесів в сільському,  лісовому 
та рибному господарстві – 21,6%  (10,3 тис.т), від технологічних процесів 
переробної галузі - 28,6% (13,6 тис.т). Викиди забруднюючих  речовин у повітря 
обчислюються по виробничих та технологічних процесах (таблиця 2.2). 
 
Таблиця 2.2 - Обсягів викиду забруднюючих речовин по виробничих та 
технологічних процесах  стаціонарних джерел забруднення у Черкаської області 
Обсяги викидів  
Види економічної діяльності Мастка, 
Частка у % 
тис. тон 
Сільське, лісове та рибне господарство 21,6 10,3 
Добувна промисловість і розроблення кар'єрів 0,8 0,4 
Переробна промисловість 28,6 13,6 
Постачання електроенергії, газу, пари та 37,2 17,7 
43 
кондиціювання повітря 
Будівництво 0,1 0,04 
Оптова та роздрібна торгівля, ремонт 
0,6 0,3 
автотранспортних засобів і мотоциклів 
Транспорт, складське господарство, поштова та 
2,5 1,2 
кур'єрська діяльність 
Державне управління й оборона; обов'язкове 
0,2 0,1 
соціальне страхування 
Інші виробництва 8,4 3,96 
 
 
Великий внесок у забруднення атмосферного середовища вносять 
стаціонарні джерела забруднення. Кількість забруднюючих речовин, що 
надходять, безпосередньо залежить від обсягів виробництва та рівня розвитку 
всієї галузі. 
З 2018 року викиди в Черкаській області скоротилися з 119,8 %с  т до 89,6 
%. В основному це пов’язано зі спадом промислового виробництва та 
диференціацією пріоритетних домішок в основних забруднюючих речовинах. На 
рисунку 2.5 наведені викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 
забруднення та обсяги виробництва продукції в області.. 
44 
 
Рисунок 2.5 – Індекси промислової продукції та обсяги викидів 
забруднюючих речовин  від стаціонарних джерел забруднення по Черкаській 
області (у % до попереднього року) 
 
Загальний викид від підприємств - основних забруднювачів Черкаської 
області становив 47657,6 тон у 2021 році. Найбільшим районом-забрудником 
області є Черкаський район. Нерівномірний розподіл підприємств по території 
області буде зумовлювати нерівномірне техногенне навантаження  і вплив на 
атмосферу. Загальний обсяг викидів по районах зображені на рисунку 2.6. 
 
 
 
 
 
45 
Уманський Золотоніський 
район ; 5294,4 район; 6278 
Звенигородський 
район; 3352,3 
Черкаський 
район; 32726,9 
Черкаський район Звенигородський район 
Уманський район  Золотоніський район 
 
Рисунок 2.6 –  Обсяг викидів  забруднюючих речовин у районах Черкаської 
області у 2021 році (в тонах) 
 
Як повідомляє ДУ «Центр контролю та профілактики захворювань 
Черкаської області МОЗ України», метою є проведення моніторингу забруднення 
атмосферного повітря в межах санітарно-захисних зон промисловості, сільського 
господарства та громадських об’єктів у 2021 році. крім житлових будинків, а й на 
вулицях було взято 5561 проби атмосферного повітря  у зонах  впливу 
автомагістралі. Разові концентрації забруднюючих речовин у 226 (4,1%) пробах 
перевищували ГДК. Перевищення встановлених нормативів за формальдегідом – 
79 (34,9%) проб, оксидом вуглецю – 73 (32,3%) пробами, іншими органічними 
речовинами – 73 (32,3%) пробами. Показники забруднення атмосферного повітря 
найвищі в м. Черкаси, особливо формальдегідом та оксидом карбону [20]. 
  
46 
 
2.4 Використання води у промисловому виробництві та  якість водних 
ресурсів 
 
 
Вода є одним із найважливіших чинників навколишнього природного 
середовища, але екологічна безгосподарність господарської діяльності призводить 
до забруднення водойми стічними водами та завдає їй непоправної шкоди. Значна 
частина деградації водойм зумовлена антропогенним навантаженням, яке 
перевищує здатність річки до самоочищення та самовідновлення. 
Споживання води сучасним містом становить 300-500 л на людину на добу, 
що значно перевищує мінімальне споживання води на одну людину (25 л/добу). 
Використання води в містах зросло більш ніж у 100 разів за одне століття. 
Особливо великі обсяги води використовуються для потреб промислових об'єктів. 
За даними статистичної звітності за формою 2 ТП (водгосп) загальний 
3
водозабір в 2021 році становив 115 млн.м . У порівнянні з 2020 роком 
3 3
(133 млн.м ) забір води зменшився на 18 млн.м  (15,7 %).  
3
Зміна водозабору у 2021 році зумовлена зменшенням на 14,1 млн.м   
водозабору з поверхневих джерел водопостачання. При цьому забір підземних 
3
вод зросте на 1 млн.м  порівняно з 2020 роком. Водоспоживання у 2021 році 
3 3
становить 115,4 млн.м , з них: на виробничі потреби – 73,1 млн.м , на питну воду 
3 3
та водовідведення – 24 млн.м , на зрошення – 18,3 млн.м   та з підземних джерел 
3
на 5 млн.м . Динаміка забору та використання прісної води  свіжої води 
зображена на на рисунку 2.7. 
 
47 
300
250
200
150
100
50
0
2005 2010 2015 2018 2019 2020 2021
із поверхневих джерел 208 196 98 98 138 146 132
із підземних джерел 46 57 47 46 46 23 24
усього 254 253 145 144 184 169 156
 
Рисунок 2.7 – Обсяги забору свіжої води з поверхневих та підземних 
3 
джерел, млн.м
 
Первинні водокористувачі області у 2021 році  використали на 115,44 млн 
3 3
млн м  свіжої води. Найбільша частка використання води (54,2% ) – 62,56 млн м  
припадає на сільське, лісове та рибне господарство.  Дещо меншу частку серед 
галузей займають водопостачання, каналізація та поводження з відходами 
3 3
(19,7%) – 22,73 млн м , та переробна промисловість (18,6%) – 21,38 млн м . 
Виробництво та постачання енергії, яке є лідером серед забрудників атмосфери 
3
розподіл енергії, не є водоємкою галуззю, та використало в 2021 році 4,04 млн м  
води, що становить лише 6,1% від загального використання води по області. 
Нерівномірною є і використання води по районам області. Черкаський район є 
лідером серед використання води промисловістю.(таблиця 2.3) 
 
 
млн м3 
48 
Таблиця 2.2 - Основні характеристики використання і відведення води 
по районах області в 2021 році 
 
Звениго
Черкаськ Золотоніс Умансь Черкас
Показник родськи
а область ький кий ький 
й 
Забір води із природних водних 
155,7 11,6 46,9 17,8 79,4 
3
об’єктів, млн.м  
Забір води із природних водних 
об’єктів для використання на одну 106,2 44,7 214,8 48,0 126,1 
3
особу, млн.м  
Загальне водовідведення 85,8 5,9 21,5 11,6 46,8 
Скидання забруднених зворотних вод у 
поверхневі водні об’єкти – усього, 81,6 5,4 20,5 10,7 45,0 
3
млн.м  , у тому числі 
без очищення 0,1 – – 0,1 0,0 
недостатньо очищених 4,1 0,8 0,8 0,5 2,0 
нормативно-очищених 39,4 0,3 0,1 2,5 36,5 
нормативно чистих без очистки 38,0 4,3 19,6 7,6 6,5 
Кількість підприємств, що мають 
скиди зворотних вод у поверхневі 75 23 6 22 24 
водні об’єкти 
3 
Використання свіжої води, млн.м
115,4 8,0 29,1 13,3 65,0 
у тому числі 
на побутово-питні потреби 24,0 1,2 1,6 3,2 18,0 
на виробничі потреби 73,1 5,6 21,5 9,3 36,7 
на зрошення 18,3 1,2 6,0 0,8 10,3 
Економія забору води за рахунок 
оборотного та послідовного 485,1 2,0 1,0 0,6 481,5 
водопостачання 
3
Потужність очисних споруд, млн.м  62,1 6,6 3,0 5,6 46,9 
 
49 
Зменшення обсягів використання води відбулося за рахунок зменшення її 
3  
витрат на ставково-рибне господарство на 8,3 млн. м , або на 6,2%).
Потреби промисловості задовольнялися також шляхом залучення води в 
оборотні і повторно-послідовні системи, частка яких у загальному обсязі 
використання води по області в середньому становить 62,1% 
3
У 2021 році в поверхневі водні об'єкти скинуто 81,6 млн. м  зворотних вод 
3
(рисунок  2.9), що на 6,4 млн. м  менше в порівнянні з 2020 роком. Це відбулося за 
рахунок зменшення скиду забруднених та нормативно чистих без очистки стічних 
вод.  
120
100
80
60
40
20
0
2017 2018 2019 2020 2021
нормативно очищених 41,04 38,8 40,94 36,85 39,42
усього 106,5 87,62 87,57 75,22 81,62
 
 
3 
Рисунок 2.9- Відведення води у поверхневі водні  об’єкти, млн.м
 
В зв’язку з наведеними вище з’являється необхідність потужної роботи 
очисних споруд, що допомагають зменшити вплив на довкілля. Потужність 
використання очисних споруд в Черкаській області за останні 5 роки наведені на 
рисунку 2.10. 
млн м3 
50 
 
усього перед скиданням 
62,1 
2021
57,95 
57,78 
2020
56,78 
76,35 
2019
71,05 
84,34 
2018
78,4 
83,46 
2017
77,96 
 
 
Рисунок 2.10 – Потужність очисних споруд в Черкаській області по області, 
3 
млн.м
 
Як видно з рисунку, потужність споруд катастрофічно мала, що неминуче 
може вплинути на якість поверхневих вод. 
Область, відповідно до «Програми державного моніторингу вод 
Держводагентства за розділом спостережень за великими поверхневими водами 
для питних та господарсько-побутових потреб населення» визначено об’єкти 
спостережень: Кременчуцьке водосховище, 678 км, с.Сокирне. , водозабір м. 
Черкаси р. Русь 64 км водозабір Корсунь-Шевченківський Гнилий Тікич км 41 
водозабір Звенигородка. 
Усього у 2021 році відібрано 36 проб води, 720 разів виміряно вміст 
забруднюючих речовин у поверхневих водах. 
За результатами проведених у 2021 році досліджень поверхневих вод 
51 
Кременчуцького водосховища, водозаборів р. Рось та р. Гнилий Тікич 
гідрохімічний стан води знаходиться на задовільному рівні. 
Спостерігалося скидання і окремих речовин у поверхневі об’єкти без 
нормативної очистки. Дані про їх вміст в розрізі районів представлені в таблиці 
2.3. 
 
Таблиця 2.3 - Скиди окремих забруднюючих речовин у поверхневі водні 
об’єкти нормативно чистих без очистки в 2021 році, тон 
 
Показник Райони  
Черкаська 
Звенигор Золотоніс Уманс Черкас 
область 
одсь кий ький ький ький 
Фосфати 128,4 4,5 2,5 9,0 112,4 
Завислі речовини 452,6 25,8 25,2 30,0 371,6 
Сульфати 3871,8 89,2 54,3 187,8 3540,5 
Хлориди 3350,8 178,6 119,2 405,2 2647,8 
Азот амонійний 171,3 11,5 9,1 4,1 146,6 
Нітрати 1498,0 4,6 4,0 64,6 1424,8 
 
 
 
2.5 Проблема утворення та накопичення промислових відходів 
 
Питання поводження з відходами є визначальним для забезпечення 
сталого розвитку країни, в тому числі і Черкаської області. Особлива увага в 
районі приділяється захороненню найбільш небезпечних відходів І-ІІІ класів 
небезпеки. У 2021 році в області утвориться 1213,339 млн тонн промислових 
відходів І-ІV типів, у тому числі 1,247 млн тонн промислових відходів І-ІІІ типів. 
52 
Із загальної кількості утворених відходів 97,3% становлять відходи IV класу 
небезпеки. Згідно зі статистичними даними, кількість небезпечних відходів, які 
утворилися у 2021 році, становить 1930 тонн І класу небезпеки, ІІ класу – 0,292 
тис. тонн, ІІІ класу – 0,762 тис. тонн, ІV класу небезпеки – 1 212,092 тис. тонн. 
У 2021 році порівняно з 2020 роком кількість утвореного сміття 
збільшиться на 108,685 млн тонн (зростання на 9,83%), а кількість небезпечних 
вантажів I-III категорій – майже вдвічі (з 669 тис. тонн у 2020 році до 1,247 млн 
тонн). Водночас за звітний період обсяг розміщення відходів збільшився на 
205,506 млн. тонн, збільшившись на 32,4%. 
Обсяг спалених відходів зменшився на 1,868 млн тонн, що на 15,8%, в 
основному через те, що кількість сміття, спаленого для отримання енергії та 
енергії термічної обробки, зменшилася після спалювання небезпечних відходів 
четвертої категорії. 
У результаті 69,2% відходів (від загальної кількості утворених) перероблено 
та 16,7% передано юридичним та фізичним особам для подальшої переробки. 
Згідно зі статистичними даними, станом на кінець 2021 року на 
підприємствах накопичено 506,837 млн тонн небезпечних відходів від I до IV 
класів, що є результатом невжиття деякими підприємствами заходів щодо 
перевезення відходів в інші місця. Утилізація іншими власниками. Найбільшу 
кількість небезпечних відходів, що зберігаються на підприємствах, становлять 
небезпечні відходи IV класу – 506,356 млн. тонн, що становить 99,9% від 
загальної кількості відходів I-IV класів, що зберігаються на підприємствах. 
У 2021 році основними підприємствами, де утворюються відходи є 
підприємства сільськогосподарського та суміжного сфери послуг, сміття яких 
становить 83,0% від загального обсягу відходів, що утворюються в області. Серед 
загального обсягу утвореного сміття найбільше було посліду тварин та пташиного 
посліду – 992,292 млн. тонн, або 81,8%. 
 
 
53 
Частка утворення відходів на підприємствах області за класами небезпеки в 
2021 році наведена на рисунку 2.11. 
За статистичними даними протягом 2021 р. в області утворилось 1568,9 тис. 
т відходів, з них: 1561,8 тис. т промислових відходів  ІV класу небезпеки..  
 
 
І класу 
небезпеки; 130 
ІІ класу 
небезпеки; 217 
І класу небезпеки 
ІІ класу небезпеки 
ІІІ класу 
ІІІ класу небезпеки 
небезпеки; 6720 
 
 
Рисунок  2.11 – Обсяг утворення відходів на підприємствах області за 
класами небезпеки в 2021 році (в тон) 
 
Проблема поводження з відходами є визначальною для забезпечення 
сталого розвитку держави, в тому числі, і Черкаської області. Особлива увага в 
області приділяється поводженню з найбільш небезпечними відходами, які 
відносяться до І – ІІІ класів небезпеки. У 2014 році в області утворилось 
1041,223 тис. т промислових відходів І – ІV класів небезпеки, в тому числі 
0,678 тис. т відходів І – ІІІ класів небезпеки. Із загальної кількості утворених 
відходів 99,9 % складають відходи ІV класу небезпеки. 
54 
У 2021 році обсяги утворення відходів І-ІІІ класу небезпеки збільшилися  
в порівнянні з 2020 роком на 177,2 тис. т.  Динаміка утворення відходів за останні 
11 років роки наведена у таблиці 2.4. 
 
Таблиця 2.4 - Утворення відходів на підприємствах області за класами 
небезпеки 
Вид відходу 2010 2015 2018 2019 2020 2021 
Небезпечні відходи, 1484, 1301,
1568,9 1179,2 1259,6 1124,2 
всього, тис.т 6 4 
І класу небезпеки, т 130 111 103 127 107 193 
ІІ класу небезпеки, т 217 208 214 283 186 292 
ІІІ класу небезпеки, т 6720 377 486 411 376 762 
ІV класу небезпеки, 1483, 1300,
1561,8 1178,5 1258,8 1123,5 
тис.т 8 1 
 
 
У 2021 році основними утворювачами відходів є підприємства 
сільськогосподарського та суміжного сфери послуг, сміття яких становить 83,0% 
від загального обсягу сміття, що утворюється в області. Серед загального обсягу 
утвореного сміття найбільше було посліду тварин та пташиного посліду – 992,292 
млн. тонн, або 81,8%. 
До основних видів небезпечних відходів І-ІV класів, що утворюються в 
області, належать: 
-перегній, сечовина і гній худоби - 748,516 млн тонн; 
- курячий послід - 243,776 млн т; 
- паливні шлаки - 53,564 млн т; 
- Зольний пил - 17,515 млн тонн 
55 
У 2021 році іншим підприємствам буде передано на знешкодження або 
видалення 202,27 млн тонн відходів, у тому числі 51,557 млн тонн небезпечних 
відходів сільськогосподарського виробництва IV класу. 
Серед загального обсягу відходів, накопичених на кінець 2021 року за 
національною методикою класифікації, найбільшу частку мають галузі з надання 
послуг зі збирання, видалення та оброблення відходів, що становить 364,724 млн 
тонн (обл. на 72,0% від загальної кількості відходів, що зберігаються 
вітчизняними підприємствами. 
У таблиці 2.5. наведено утворення, використання (утилізацію) та 
видалення промислових відходів I-IV класів небезпеки у 2021 році. Станом на 
31.12.2021 накопичувачах, 11 складах та 1 сховищі зберігається зберігалося 
1842,272 тис. тонн промислових відходів I-IV ступенів небезпеки. 
 
Таблиця 2.4 -Утворення та поводження з відходами по районах області в 
2021 році 
Показник райони 
Черкаська 
Звенигоро Золотоніс Уманс Черкас 
область 
дсь кий ький ький ький 
1 2 3 4 5 6 
Утворення відходів – всього, т 1301358,4 88786,0 340425,8 257957,3 614189,3 
від економічної діяльності 1213339,6 80971,8 334464,3 227087,3 570816,2 
від домогосподарств 88018,8 7814,2 5961,5 30870,0 43373,1 
Утворення відходів за класами 1301358,4 88786,0 340425,8 257957,3 614189,3 
небезпеки – всього, т 
І клас небезпеки 193,4 6,1 68,0 70,0 49,3 
ІІ клас небезпеки 292,3 41,1 79,8 52,3 119,1 
ІІІ клас небезпеки 761,5 16,1 46,3 299,4 399,7 
ІV клас небезпеки 1300111,2 88722,7 340231,7 257535,6 613621,2 
  
56 
Продовження таблиці 2.5 
1 2 3 4 5 6 
Утворення відходів у розрахунку на 1121,1 458,1 2513,4 1040,8 1052,3 
одну особу по містах та районах, кг І-
ІV класах небезпеки 
в тому числі І-ІІІ класу небезпеки 1,1 0,3 1,4 1,7 1,0 
Зібрано відходів – всього, т 273696,9 13109,7 11228,9 79015,9 170342,4 
у розрахунку на одну особу, кг 234,0 67,0 82,1 316,5 289,9 
на 1 квадратний кілометр, кг 13084,9 2483,8 2640,9 17473,7 24813,2 
Утилізовано відходів, т 835896,0 105727,5 310630,4 199099,5 220438,6 
Спалено відходів, т 9937,9 1444,0 223,1 – 8270,8 
Передано відходів, т 202269,7 5697,4 34686,2 42017,9 119868,2 
Видалено відходів, т 256377,2 11109,2 11329,9 74902,6 159035,5 
. 
Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на 
території регіону впроваджені технології перероблення та знешкодження 
відходів.  
 
 
 
2.6 Заходи спрямовані на покращення екологічної ситуації  у області 
 
Відповідно до «Стратегії розвитку Черкаської області до 2020 року» 
створення індустріального парку є одним із стратегічних проектів області. 
Індустріальні парки сприяють входженню передових технологій в регіон, 
тим самим створюючи нові робочі місця та збільшуючи надходження до бюджетів 
усіх рівнів. Розвиток індустріальних парків дає змогу економічно, екологічно та 
естетично структурувати поселення. 
57 
Хоча в Черкаській області є велика кількість вільних будинків та ділянок, де 
можна реалізувати інвестиційні проекти, готових ділянок з усіма необхідними 
інженерними мережами немає. 
Цього року було проведено територіальне обстеження Черкаської області з 
метою вибору найкращого місця для індустріального парку. В результаті 
вищевказаних досліджень було відібрано декілька суміжних ділянок у м. 
Золотоноша загальною площею 25 га.  Золотоніська міська рада проявила 
ініціативу та об’єднала їх в одну (рисунок 2.12). 
 
 
Рисунок 2.12 - Місце розташування індустріального парку на території м. 
Золотоноша (схематично) 
 
На даний момент готова концепція індустріального парку «Золотоноша» 
відповідно до вимог українського «Закону про індустріальні парки», процедура 
інвентаризації земель та процедура внесення відповідних змін до генерального 
плану міста Золотоноша. ведеться, щоб можна було збільшити площу ділянки. З 
подальшими змінами концепції. 
Враховуючи зазначене, після оформлення відповідної земельної 
документації документи будуть подані до Міністерства економічного розвитку і 
торгівлі для внесення до Реєстру індустріальних парків України. 
58 
Впровадження новітніх технологій економії палива та встановлення на 
підприємствах високоефективного очисного обладнання дозволить зберегти та 
відновити природний стан атмосфери та створити сприятливі умови для життя 
людей. 
 З метою зменшення викидів та забезпечення належного стану 
атмосферного повітря підприємствами зони розробляються та впроваджуються 
заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу. 
Програма «Екологічна безпека та охорона навколишнього середовища» 
включає чотири напрямки та складається з 14 суміжних проектів. Кожен 
напрямок стосується окремого аспекту, важливого для екологічного розвитку 
території. План буде реалізовано протягом 2020-2025 років. Реалізувати проекти 
програми можуть:– залучення коштів Державного фонду регіонального розвитку; 
– - заходи до державних планів соціально-економічного розвитку, 
відомчих регіональних планів; 
–  - суб'єкти регіонального розвитку в різних організаційно-правових 
формах залучають кошти проектів і програм міжнародної технічної 
допомоги; 
– - Залучення інвестиційних коштів для реалізації окремих проектів 
(передбачених умовами проекту). 
– Успішна реалізація проектів, спрямованих на безпеку та захист 
навколишнього середовища, має сприяти наступним результатам: 
– – Зменшення обсягів розміщення побутових відходів та навантаження на 
полігони твердих побутових відходів; 
– - Збільшення частки відходів, що збираються, утилізуються та 
використовуються як вторинна сировина; 
– - повне вилучення з території області невідомих, невідповідних та 
заборонених хімічних засобів захисту рослин (відходів пестицидів); 
– покращити стан водойми та якість питної води на території; 
- Зменшити забруднення повітря; 
59 
- забезпечення функціонування системи моніторингу довкілля на 
регіональному рівні; 
- Збереження та покращення біологічних ландшафтів і ландшафтного 
різноманіття. Сформувати повну та репрезентативну екологічну мережу; 
- підвищення рівня обізнаності населення про стан навколишнього 
природного середовища в районі; 
- Підвищення рівня екологічної культури мешканців. 
Величезний трудовий і науковий потенціал, працездатність людей, 
сприятливе клімато-географічне положення, певний розвиток індустріальних 
парків – усе це створює умови для сталого економічного зростання Черкаської 
області. Але сьогодні також необхідно визнати необхідність збереження гідних 
умов життя майбутніх поколінь .  
60 
ВИСНОВКИ 
 
Промисловість – головний забруднювач навколишнього середовища, що 
впливає на всі сфери народного господарства та здоров’я людей. Черкаська 
область є індустріально-аграрною. Промисловість Черкащини представлена понад 
550 підприємств. У розрізі видів економічної діяльності основу промисловості 
області становить виробництво  харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів 
– 48,2%, хімічних речовин та хімічної продукції – 20,7%, постачання 
електроенергії, пари та кондиційованого повітря – 12,3%, машинобудування, 
машини та ремонтно-монтажне обладнання - 2,5%. 
Промислове виробництво  є основним забруднювачем навколишнього 
середовища, що впливає на всі сектори в межах географічного діапазону. За 
останні п’ять років викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 
забруднення в атмосферу в цьому регіоні демонструють тенденцію до зменшення 
(у 2016 році в атмосферу було викинуто 52,3 тис тонн, у 2021 році – 47,7  тон). 
До головних стаціонарних забруднювачів атмосферного повітря області у 
2021 році відносилися: ПрАТ "Черкаське хімволокно" (відокремлений підрозділ 
"Черкаська ТЕЦ"), ПрАТ "Миронівська птахофабрика" та  ПрАТ "Азот.. Серед 
цих підприємств лише «Черкаська ТЕЦ» збільшила викид, інші підприємства 
зменшили обсяги викидів або залишили їх на рівні попереднього року.  
Найбільше викидів спостерігається в процесах спалювання, постачанні 
енергії  – 37,2%  (17,7  тис.т), від технологічних процесів в сільському,  лісовому 
та рибному господарстві – 21,6%  (10,3 тис.т), від технологічних процесів 
переробної галузі - 28,6% (13,6 тис.т). Найбільше викидів в атмосферну області 
видалено підприємствами Черкаського району. 
Вода є одним із найважливіших чинників навколишнього природного 
середовища, але екологічна безгосподарність господарської діяльності призводить 
до забруднення водойми стічними водами та завдає їй непоправної шкоди.  
61 
За даними статистичної звітності за формою 2 ТП (водгосп) загальний 
3
водозабір в 2021 році становив 115 млн.м . У порівнянні з 2020 роком 
3 3
(133 млн.м ) забір води зменшився на 18 млн.м  (15,7 %).  Зміна водозабору у 
3
2021 році зумовлена зменшенням на 14,1 млн.м   водозабору з поверхневих 
3
джерел водопостачання. При цьому забір підземних вод зріс на 1 млн.м  
порівняно з 2020 роком. 
В області здійснюється моніторинговий контроль за якістю поверхневих 
вод. За результатами проведених у 2021 році досліджень поверхневих вод 
Кременчуцького водосховища, водозаборів р. Рось та р. Гнилий Тікич 
гідрохімічний стан води знаходиться на задовільному рівні. 
Питання поводження з відходами є визначальним для забезпечення 
сталого розвитку країни, в тому числі і Черкаської області. Особлива увага в 
регіоні  приділяється захороненню найбільш небезпечних відходів І-ІІІ класів 
небезпеки. У 2021 році в області утвориться 1213,339 млн тонн промислових 
відходів І-ІV типів, у тому числі 1,247 млн тонн промислових відходів І-ІІІ 
класів небезпеки. Із загальної кількості утворених відходів 97,3% становлять 
відходи IV класу небезпеки. Згідно зі статистичними даними, кількість 
небезпечних відходів, які утворилися у 2021 році, становить 1930 тонн І класу 
небезпеки, ІІ класу – 0,292 тис. тонн, ІІІ класу – 0,762 тис. тонн, ІV класу 
небезпеки – 1 212,092 тис. тонн. 
В Черкаській області розроблений «Регіональний план управління 
відходами в Черкаській області»  яка успішно реалізується.  Відповідно до 
«Стратегії розвитку Черкаської області до 2020 року» створення індустріального 
парку є одним із стратегічних проектів області. 
Індустріальні парки сприяють входженню передових технологій в регіон, 
тим самим створюючи нові робочі місця та збільшуючи надходження до бюджетів 
усіх рівнів. З метою зменшення викидів та забезпечення належного стану 
атмосферного повітря підприємствами зони розробляються та впроваджуються 
заходи щодо зменшення викидів забруднюючих речовин в атмосферу. 
62 
  
63 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Матеріали офіційного сайту Державної служба статистики України: 
http://www.ukrstat.gov.ua. 
2. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної 
політики України на період до 2020 року», Відомості Верховної Ради України 
(ВВР), 2011, N 26, ст.218; 
3. Промисловість і промислова політика України 2014: актуальні тренди, 
виклики, можливості: наук. аналітична. доповідь / О.І. Амоша, В.П. Вишневськии 
, Л.О. Збаразська та ін.; за заг. ред. В.П. Вишневського; НАН Украї ни, Ін-т 
економіки промисловості.  Донецьк, 2014.  200 с.; 
4. Адаменко О. М. Екологічна геологія / О. М. Адаменко Г. І. Рудько — К. 
: Манускрипт, 1998.  350 с. 
5. Огляд про стан забруднення навколишнього природнього середовища на 
території України за даними спостережень гідрометеорологічних організацій у 
2018 році [Електронний ресурс]/ Центральна геофізична обсерваторія. — Режим 
доступу: http://www.cgo.kiev.ua; 
6. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища 
в Україні у 2019 р.  К. : Вид-во Раєвського, 2003. 184 с.; 
7. Паламарчук В.О. Еколого-економічні та соціальні нариси з проблем 
природокористування: Монографія / В.О. Паламарчук, Є.В. Мішенін, 
П.І. Коренюк.  Пороги, 2004.  С. 8-23; 
8. Моніторинг довкілля: Навчальний посібник / Крайнюков О.М.  Харків: 
ХНУ ім.. В.Н. Каразіна, 2009.  176 с.  
9. Методи вимірювання параметрів навколишнього природного 
середовища: Навчальний посібник / Масікевич Ю.Г. та ін..  Чернівціі: Зелена 
Буковина, 2005.  344 с  
10. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, 
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. 
64 
Затверджено Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 
188/98-ВР. – К.: Відділ оперативного друку УкрНДІССІ, 1999.  92 с.; 
11. Франчук, Григорій Михайлович. Урбоекологія і техноекологія : 
підручник / Григорій Франчук, Олександр Запорожець, Галина Архіпова ; М-во 
освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. авіаційний ун-т. - К. : НАУ-друк, 
2011. - 494 с. : табл., іл. - Бібліогр.: с. 468-471;  
12. Волинець Л.М. Агроекологічне районування, аграрна політика і 
концепція розміщення сільського господарства, галузеві проблеми землеробства і 
тваринництва Концепція розміщення сільського господарства Черкаської області// 
Сільське господарство і ринок продовольства: проблеми розвитку і розміщення / 
Наукове видання. - Київ: РВПС України НАН України, 2010. - С. 50-74; 
13. Данилишин Б. М., Чернюк Л. Г., Фащевський М. І. Методологічні засади 
комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів / НАН України; 
Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2009. - 158с.; 
14. Національна доповідь  про стан навколишнього природного 
середовища в Україні у 2021 році //   Міністерство захисту довкілля та природних 
ресурсів України. К.,  514 с https://mepr.gov.ua/. 
15. Закон України: «Про охорону навколишнього природнього середовища» 
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 41, ст.546); 
16. Стратегія розвитку Черкаської області на період до 2020 року;  
17. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного 
середовища в Черкаській області у 2021 році // Управління екології та природних 
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси,. – 2022. . 
18. Довкілля України за 2020 рік. Статистичний збірник. Державна 
служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http 
//www.ukrstat.gov.ua/.  
19. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного 
середовища в Черкаській області у 2021 році.   Управління екології та природних 
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси, 2020. 235 с. 
65 
20. Статистичний збірник «Довкілля Черкащини»  за 2021 рік /. Головне 
Управління статистики у Черкаській області. За редакцією В.П. Приймак. 
Черкаси, 2022. – 287 с.  
21. Регіональний план управління відходами в Черкаській області до 2023 
р. Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної 
адміністрації. Черкаси, 2021. 295 с. 
22. Корабльова А.І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. – 
Дніпропетровськ: ―Центр економічної освіти,‖, 2011.  С. 291; 
23. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного 
середовища: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2000. – С. 203; 
24. Офіційний сайт Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів 
України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.menr.gov.ua; 
25. Черкаська область. Інвестиційний паспорт 2022. // Департамент 
регіонального розвитку Черкаської обласної державної адміністрації . 22 с. 
26. Концепція індустріального парку «Золотоноша». Черкаси. 2016 р. 
 
 
 
  
66 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
  
67 
ДОДАТОК А 
 
АПРОБАЦІЯ РОБОТИ 
 
1. Комашко В.С., Ящук Л.Б. Використання природних вод в 
водозабезпеченні промислових підприємств Черкаського регіону // 
Збірник тез доповідей студентської науково практичної конференції 
ЧДТУ : 18-20 квітня 2023 р. [Електронний ресурс] / [упоряд. Мельник 
І.В.];  М-во освіти і наук України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : 
ЧДТУ, 2023. – с. 69-70.
Репозиторій ЧДТУ
