ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4433| Title: | Оцінка якості води та екологічного стану річки Вільшанка в межах Черкаської області на основі інтегральних показників |
| Authors: | Ящук, Людмила Борисівна Скалько, Альона Романівна |
| Keywords: | РІЧКА;ВІЛЬШАНКА;ВОДНІ РЕСУРСИ;ІНТЕГРАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ;ОХОРОНА ВОД;ОЦІНКА ЯКОСТІ |
| Issue Date: | Jun-2023 |
| Abstract: | Випускна кваліфікаційна робота: 43 с.; 20 рисунків; 6 таблиць; 26 джерел; мультимедійна презентація. Мета роботи: оцінити якість води та екологічний стан річки Вільшанка в межах Черкаській області на основі інтегральних показників Завдання роботи: дослідити екологічні аспекти використання поверхневих вод, зазначити обсяги водоспоживання, охарактеризувати антропогенний вплив основних забруднювачів, описати річкову мережу та екологічний стан річок, охарактеризувати басейн річки Вільшанка, зазначити антропогенний вплив, дослідити якість води річки на підставі лабораторних досліджень. Об’єкт досліджень: річка Вільшанка У роботі розглянуті питання екологічних аспекти використання поверхневих вод, зазначено обсяги водоспоживання в Черкаській області, охарактеризовано антропогенний вплив основних забруднювачів на водні об’єкти, описано річкову мережу та екологічний стан річок. В другому розділі проведено оцінку екологічного стану річки Вільшанка на території Черкаської області, а саме: охарактеризовано басейн річки, зазначено антропогенні чинники зміни якості води в річці, визначено показники якості проб води, обґрунтовано природоохоронні заходи щодо покращення стану води у річці. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4433 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Скалько_КРБ_.pdf Restricted Access | 1.13 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології
Пояснювальна записка
до випускної кваліфікаційної роботи
____________бакалавра____________
(освітній рівень)
на тему ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОДИ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧКИ
ВІЛЬШАНКА В МЕЖАХ ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА ОСНОВІ
ІНТЕГРАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ
Виконала: студентка ІV курсу, групи ЕК-93
Спеціальності 101 «Екологія»
(шифр і назва спеціальності)
Скалько А.Р._____________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Ящук Л.Б. _________________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _Шевченко О.П.____________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2023 рік
3
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………. 4
1 Аналітичний огляд
літератури……………………………………………………….6
1.1. Екологічні аспекти використання поверхневих вод……………………...…....6
1.2. Обсяги водоспоживання в Черкаській області…………………………………7
1.3. Антропогенний вплив основних забруднювачів на водні об’єкти області....11
1.4. Загальна характеристика річкової мережі Черкаської області……...…….....14
1.5. Екологічний стан річок Черкаської області…………………………………..15
2. Оцінка екологічного стану річки Вільшанка на території Черкаської області...18
2.1. Характеристика басейну річки Вільшанка………………………………...…18
2.2. Антропогенний вплив на водний об’єкт……………………………………..21
2.3.Визначення показників якості проб води на підставі
лабораторних досліджень…………………………………..………………………...23
2.3.1.Обґрунтування вибору місць відбору проб води та
показників дослідження………………………………………………………....24
2.3.2. Результати дослідження зміни якості води…………………………...…28
2.3.3.Узагальнені висновки про за результатами дослідження……..………..36
2.4. Природоохоронні заходи щодо покращення стану води у річці…………...36
Висновки………………………………………………………………………………39
Перелік посилань……………………………………………………………………...41
Додатки…………………………………………………………………………….......44
4
ВСТУП
Нестача питної води поступово, але неухильно виникла в Україні (і в
усьому світі) в останні роки. У багатьох регіонах природні джерела води не
відповідають нормам питної якості і можуть використовуватися лише для
технічних потреб, і люди змушені купувати імпортну або запасну воду, або
використовувати неякісну воду з місцевих джерел, що ставить під загрозу своє
здоров’я та здоров’я майбутніх поколінь.
Річки протягом тривалого часу були основним джерелом питної води для
людей, але зараз, через інтенсивну діяльність людини та використання річкової
води в промисловості та виробничих процесах, ця роль стає дедалі складнішою,
оскільки корпоративні стокові води з ферм часто не очищуються або очищуються.
Але повертаються в річку, особливо в тих дивних випадках, коли вона неочищена.
В результаті погіршується стан річки - вона стає млявою через завал і утворення
водосховищ, збіднюється киснем через надмірне забруднення біопрепаратами та
хімікатами, стає токсичною через потрапляння в неї різноманітних отрут, добрив і
інша біологічна активність. Вони витікають з полів разом із дощовою водою та
підземними стоками. Внаслідок цього біорізноманіття річки значно зменшується,
і вона з часом перетворюється на болото або зовсім пересихає та припиняє своє
існування.
Мета роботи: оцінити якість води та екологічний стан річки Вільшанка в
межах Черкаській області на основі інтегральних показників
Для досягнення поставленої мети ставилися наступні завдання:
1. Дослідити екологічні аспекти використання поверхневих вод.
2. Зазначити обсяги водоспоживання в Черкаській області.
3. Охарактеризувати антропогенний вплив основних забруднювачів на водні
об’єкти області.
4. Описати річкову мережу Черкаської області так екологічний стан річок
Черкаської області.
5
5. Охарактеризувати басейн річки Вільшанка.
6. Зазначити антропогенний вплив на водний об’єкт.
7. Дослідити якість води річки на підставі лабораторних досліджень.
8. Обгрунтувати природоохоронні заходи щодо покращення стану води у
річці.
Об’єкт дослідження – річка Вільшанка.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні, практичні питання оцінки
екологічного стану річки Вільшанка на території Черкаської області.
Методи дослідження: теоретичною і методологічною основою дослідження
стали праці вітчизняних і зарубіжних науковців. У роботі використано такі
методи досліджень: аналіз і синтез, порівняльний аналіз, монографічний,
абстрактно-логічний, інші.
6
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Екологічні аспекти використання поверхневих вод
З незапам'ятних часів люди використовували водні ресурси навколишнього
світу, не стикаючись з дефіцитом води. Зі збільшенням населення та промислової
діяльності на землі потреба людини у водних ресурсах значно зросла. Сьогодні в
багатьох частинах земної кулі не вистачає води для задоволення промислових і
економічних потреб, а також споживання людиною. Основним джерелом води для
більшості людей сьогодні є річка [1].
Процес водокористування і споживання умовно можна розділити на три
етапи: I – вилучення води з природних ресурсів і транспортування її до місця
використання; II – процес її фактичного використання в виробничих,
господарських і побутових процесах; III – збирання використаної води в
водозабори.
З усіх видів господарської діяльності людини сільське господарство
продовжує залишатися основним споживачем води. Однією з головних причин
такого високого попиту є висока швидкість втрати води (до 80%) під час
використання. Значна частина води просто просочується в ґрунт, лише невелика
частина залишається у верхніх шарах ґрунту. Крім того, кількість необхідної води
залежить від досконалості системи зрошення поля та фактично вирощуваних
культур, які потребують більшого чи меншого зрошення.
Другим за величиною водокористувачем є промисловість, і частка
загального водоспоживання постійно зростає. Іншим важливим фактором є те, що
промисловість значною мірою забруднює воду, яку використовує. Насправді вода,
яка ніколи не використовувалася в промисловості, жодним чином не наближена
до свого природного стану на момент збирання, постійно містить забруднюючі
домішки та токсичні речовини, її фізичні властивості змінюються.
7
Наступні споживачі – сільське та міське населення. Сьогодні велика
3
кількість міських жителів витрачає на особисті потреби від 1 до 5 м на добу на
людину, в тому числі воду для пиття. У сільській місцевості ця кількість дещо
менша, але значно зростає навесні та влітку, коли селяни зрошують свої поля
водою.
Важливим моментом у використанні води є те, що процес ділиться на два
аспекти – використання води та споживання води. Водокористування означає
використання води з природних ресурсів, а не вилучення її з них. Це для
риболовлі, розваг і т.д. У таких випадках часто можуть погіршуватися якісні
характеристики водойми.
Під водокористуванням розуміється добування води з водних об'єктів і
використання її для різних потреб – сільськогосподарських, промислових,
громадських. Часто після цього, якщо використану воду не повернути туди,
звідки вона була взята, спостерігається не тільки погіршення якості води, а й
зменшення її обсягу.
Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи, а місцеві
запаси річкового стоку на душу населення становлять близько 1,0 тис. кубічних
метрів на рік [1].
1.2 Обсяги водоспоживання в Черкаській області
На Черкащині протікає 1037 річок загальною протяжністю 6400 кілометрів.
Протікає 181 річка довжиною понад 10 кілометрів, з них 8 річок понад 100
кілометрів (Рось, Вільшанка, Ятрань, Тясмин, Супій, Велика Вись, Гірський
Тікич, Гнилий Тікич). В області також близько 2246 ставків загальною площею
3
15,9 тис. га, 31 водосховище на малих річках об’ємом 115,9 млн. м та два великих
водосховища на річці Дніпро – Канівське та Кременчуцьке [2].
8
Згідно зі статистичним звітом 2-ТП (водгосп), загальний водозабір у 2020
3 3
році становитиме 168,8 млн. м . Порівняно з 2019 роком (184,4 млн. м ) водозабір
3
зменшився на 15,6 млн. м . Динаміку забору прісної води наведено на рисунку 1.1
Рисунок 1.1 - Динаміка забору свіжої води Черкаської області
Зміна водозабору у 2020 році зумовлена зменшенням водозабору підземних
3
вод на 22,84 млн. м . Водночас забір води з поверхневих джерел порівняно з 2019
3
роком збільшився на 7,25 млн. м . Водоспоживання у 2020 році становить 132,9
3 3
млн. м , з них: на виробничі потреби – 83,38, господарсько-млн. м , питні потреби
3 3
– 22,14 млн. м , зрошення – 27,33 млн. м .
3
У 2020 році у поверхневі водні об’єкти буде скинуто 75,22 млн. м .
На рисунку 1.2 наведено загальну динаміку витрат зворотних вод із
поверхневих водних об’єктів басейну р. Дніпро.
3
У 2020 році оборотне водопостачання становило 543,2 млн. м , повторне
3 3
водопостачання – 1,748 млн. м , безперервне водопостачання – 0,2 млн. м . Рівень
збереження прісної води у 2020 році становить 103%.
9
Рисунок 1.2 - Динаміка загального скиду зворотних вод у поверхневі водні
3
об’єкти басейну р. Дніпро, млн м
Регіональним управлінням водних ресурсів Черкаської області,
Гідрометцентром Черкаської області, Державною установою «Черкаський
обласний лабораторний центр» у 2020 році проводився постійний моніторинг
стану водних об’єктів області в межах відання Міністерства, об'єкт контролю,
визначений ЦДЕС області.
За інформацією Гідрометцентру Черкаської області, до річок Рось,
Вільшана, Тясмин, Велика Вись та інших та Канівського та Кременчуцького
водосховищ (розташовані в районі набережних Канева, Черкас та Адамівки).
Загальна кількість відібраних проб води у 2020 році становить 158: по р.
Рось – 8; по р. Вільшанка – 4; по р. Тясмин – 4; по р. Велика Вись – 6; по площі –
8; по Кременчуцькому водосховищу 0,5 км нижче. м. Канева - 8, Кременчуцьке
водосховище в акваторії м. Черкаси – 108; в районі набережної Адамівка – 12.
Оцінка якості поверхневих вод за хімічними показниками води проводиться
відповідно до нормативів для рибогосподарських цілей.
10
Водні об’єкти м. Черкаси забруднюються переважно сполуками важких
металів (марганець, мідь, цинк, шестивалентний хром, залізо звичайний) та
фенольними сполуками, меншою мірою – сполуками азоту.
У 2020 році на Кременчуцькому водосховищі нижче Черкас спостерігався
лише один випадок високого забруднення поверхневих вод марганцем.
Мінералізація поверхневих вод Черкас має широкий діапазон значень.
3
Найменш мінералізованими є води Дніпровського водосховища (278 - 470 мг/дм ).
3
Найвищу мінералізацію води мали р. Тясмин (847 мг/дм ), Велика Вись (843
3 3
мг/дм ) та р. Вільшана (842 мг/дм ) – без суттєвих змін порівняно з 2019 роком.
Мінімальний вміст кисню в річці коливається від 7,04 (р. Тясмин) до 13,1 (р.
Велика Вись) мг/О/дм. Середнє значення вмісту кисню у воді становить: по річці
– 10,7 - 13,3 мг/О/дм, у водосховищі – 9,5 - 12,7 мг/О/дм.
У 2020 році поверхневі води річки Росс мали найвищі середньорічні
концентрації амонійного та нітратного азоту. Максимальна концентрація азоту
амонійного у воді р. Рось досягала 4,5 ГДК, азоту нітратного – 6,2 ГДК у р.
Вільшані.
3 3
Середній вміст фенолів коливається від 0,01 мг/дм (у річці) до 0,007 мг/дм
(у Кременчуцькому водосховищі у водах м. Черкаси). Статистичний аналіз
показує, що фенольні речовини в поверхневих водах водойм Черкаської області
протягом останніх років постійно перевищують норму. Середньорічний вміст
нафтопродуктів знаходиться в межах нормативних показників. У пробах води,
відібраних на глибині 7,9 м на Кременчуцькому водозборі поблизу м. Черкаси,
зафіксовано вміст пестицидів. Загальна залізистість кожної водойми: р. Рось (над
містом 1 км, нижче міста 3 км), Канівське водосховище (1 км вище м. Канева),
Кременчуцьке водосховище (0,5 км нижче м. Канева) нижче допустимих норм. В
річках Велика Вись і Тясмин та Кременчуцькому водосховищі, що в м. Черкаси 2
км вище міста та 6 км нижче міста, середні вміст речовин перевищував гранично
допустимі концентрації.
11
1.3 Антропогенний вплив основних забруднювачів на водні об’єкти
області
Типовим явищем на малих річках є широке будівництво ставків і малих
водосховищ. Найбільше ставків і водосховищ споруджено на річках з долинами і
чіткими терасами – на півночі Причорноморської низовини та на Поліссі.
Сьогодні не тільки малі, але й більшість великих річок перетворено на
ставки та водосховища різної величини незалежно від регіональних особливостей
території. Вже зараз розробляються проекти створення систем водосховищ на
гірських річках (нібито для запобігання паводкам). Але вони можуть швидко
повернутися до загрози природі та суспільству [4].
Будівництво ставків площею від 1-3 до 10-15 га на малих річках є традицією
в нашій країні з давніх часів. Основною метою їх створення та утримання є робота
водяного млина та отримання додаткової рибної продукції. Така водойма зі
значною часткою берегової лінії на одиницю площі, отже, зі стабільним
метаболічним рівнем ландшафту суші, особливо забезпеченістю біологічними
джерелами, також має високу рибопродуктивність. Але із зростанням масового
використання природних ресурсів ставки стали основним джерелом
водопостачання для різноманітних господарських потреб. Відповідно до цих
потреб змінювалися стандарти якості води та умови утримання цих водосховищ,
продовжував розширюватися масштаб водосховищ, а висота та рівень води дамб
продовжували зростати. В Україні в 1985 році було споруджено понад 27,5 тис.
ставків і малих водосховищ загальною площею понад 500 тис. га. Загальна
довжина річок України становить 183 тис. км, на кожні 6,5 км річок припадає
ставок, тобто на 1 км річок припадає 2,7 га ставків [5].
Джерело ставка замулюється і заростає водними рослинами (цей процес
прискорюється також мертвим опусканням її на дно водойми), мілководна
частина ставка заболочується, стік річки зменшується. Великі ставки і
водосховища значно збільшують площу впливу річки за межі вододілу -
12
змінюється система розподілу підземних вод в навколишньому ландшафті,
погіршується дренажна функція річки, що найбільше проявляється в підтопленню
земель, особливо при заплава нижче дамби, вода у ставку фільтрується
централізовано.
На ділянках річок, розділених річками і ставками подібної форми, якість
води не змінилася, послабилася здатність до самоочищення, збільшилося
забруднення ґрунтового джерела. Забруднюючі речовини, особливо іони важких
металів, накопичуються у водоймах у великих кількостях. Крім того, поблизу
великих ставків типові кліматичні умови можуть змінюватися, що не завжди є
сприятливим [6].
Стічні води деревообробних підприємств характеризуються чотирма типами
домішок:
➔ суспензії, емульсії та патогенні мікроорганізми, що викликають помутніння
води;
➔ колоїдні розчини, що викликають окислення води та зміну її кольору;
➔ молекулярні розчини (розчинені у воді гази, розчинники, розріджувачі) –
викликають у води неприємний смак і запах;
➔ іонні розчини (електроліти), що викликають мінералізацію води.
Джерелами забруднення промислових стічних вод виробництва ДСП,
фанери, меблів є гідравлічні преси, клейові валики, глазурувальники, фарбувальні
камери, ТЕС, ремонтно-механічні майстерні тощо [7].
Небезпечні суміші речовин у вигляді відходів синтетичних смол, клеїв,
лаків, розчинників, розріджувачів, палива та мастильних матеріалів часто
скидають у каналізаційні мережі або заздалегідь вириті ями, звідки вони
потрапляють у водойми, забруднюючи воду та ґрунт [8].
Підприємства целюлозно-паперової та деревообробної промисловості
скидають у воду розчини целюлозних волокон і органічних речовин. Стічні води
цих підприємств містять розчинені вуглеводні, смоли та жири. При взаємодії з
аеробними мікроорганізмами всі вони легко окислюються, що супроводжується
13
великим споживанням розчиненого у воді кисню і перенасиченням органічної
речовини у водоймі [9].
На підприємствах легкої промисловості основними джерелами забруднення
води є текстильні комбінати, шкіряні заводи, шкіряні виробництва. Стічні води
текстильної промисловості характеризуються наявністю зважених речовин,
сульфатів, хлоридів, сполук фосфору та азоту, нітратів, заліза, цинку, хрому,
нікелю. Стічні води шкіряної промисловості містять сполуки азоту, феноли, жири
та масла, хром, алюміній, сірководень, метанол і формальдегід [10].
Як одні з найбільших водокористувачів, підприємства харчової
промисловості скидають у стічні води високі концентрації забруднюючих
речовин. Ці стічні води містять специфічні забруднюючі речовини, які становлять
загрозу для природного середовища, особливо водойм.
Іншою причиною підвищеного ризику забруднення води є те, що
підприємства харчової промисловості, як правило, розташовані в невеликих
населених пунктах, з розосередженою або відсутньою каналізаційною системою,
неадекватною технологією виробництва та системами очищення стічних вод [12].
У виробничому циклі харчових виробництв у водойму потрапляють різні
забруднювачі, в основному відходи виробництва, сировина і матеріали. В
основному це органічні речовини тваринного походження. У стічні води
потрапляють залишки кормів, кухонна сіль, мийні та дезінфікуючі засоби,
нітрити, фосфати, луги, кислоти, патогенні мікроорганізми [13].
Вплив інженерних комунікацій на стан водойми залежить від:
➔ видобутку великої кількості природних вод (поверхневих і підземних) для
господарсько-питного та промислового водопостачання;
➔ скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод і стоків з
урбанізованих територій у водойми.
Майже всі поверхневі джерела води, що використовуються для питних
потреб, мають погану якість. Як наслідок, близько половини населення п’є воду,
яка не відповідає екологічним та гігієнічним нормам. Це посилюється тим
14
фактом, що значна частина водопровідної мережі піддається корозії та
заростанням на внутрішній поверхні труб, що погіршує якість води під час
транспортування [14].
1.4 Загальна характеристика річкової мережі Черкаської області
У Черкаській області протікає 181 річка протяжністю понад 10 кілометрів.
Вони належать до витоків двох найбільших річок України: Дніпра (річка, що є на
сході області) та Південного Бугу (річка, що є на заході області).
Найбільші річки області: Рось, Супій, Тясмин, Гірський тікич, Гнилий тікич,
Вільшанка, Сула, Дніпро.
Річки в області всі рівнинного типу. Однак деякі річки західної частини
області (в межах Придніпровського плато) іноді мають ознаки гірських річок – з
порогами та невеликими водоспадами (наприклад, водоспад Вир). Середня
густота річкової мережі 0,13-0,18 км/км² (лівий берег) до 0,45 км/км² (правий
берег). Річки використовуються для рибальства, судноплавства, зрошення, вони є
джерелом гідроелектроенергії.
Територіальна площа Черкаської області становить 20,9 тисяч квадратних
кілометрів (3,5% площі України). Більша частина території області розташована в
басейнах річок Дніпро (55%) та Південний Буг (45%).
Гідрологічна мережа області включає велику річку Дніпро (довжина області
150 км). Середні річки: у басейні Дніпра – Супій (45 км), Рось (101 км), Тясмин
(133 км); у басейні Південного Бугу – Велика Вись (80 км), Гнилий Тікич (115
км), Гірський Тікич (161). км), Ятрань (68 км)[15].
Наявність водосховищ у межах адміністративно-територіальних районів та
міст обласного підпорядкування Черкаської області показано у таблиці 1.1
Таблиця 1.1 - Водосховища у межах адміністративно-територіальних
районів та міст обласного підпорядкування Черкаської області
15
Район Кількість Площа Об'єм Об'єм вдсх В В
річкового вдсх, шт. вдсх, га вдсх – – корисний, оренді, оренді,
басейну повний, млн м³ шт. га
млн м³
Дніпро 15 2397 49,2 29,4 2 232
р. Рось 2 808 19,5 7,4 -* —
Південног 23 3521 69,4 56,4 4 354
о- Бугу
Разом 38 5918 118,6 85,8 6 586
1.5 Екологічний стан річок Черкаської області
Екологічний стан річок Черкаської області критичний. Усі річки мають
високе антропогенне навантаження, забруднення, у них порушується природний
баланс, вони втрачають здатність до самоочищення.
Рисунок 1.3 - Джерела забруднення водних об'єктів Черкаської області
16
Підрозділом гідрометеорологічної служби проведено спостереження за
хімічним забрудненням поверхневих вод в 11 пунктах на 6 водоймах. Загальна
кількість відібраних проб води у 2018 році склала: по річках Рось, Вільшанка,
Тясмин, Велика Вись – 22, по Канівському водосховищу (1 км вище м. Канева) та
Кременчуцькому водосховищу (0,5 км нижче м. Канева, акваторії м. Черкаси та
район набережної Адамівка) – 136.
Гідрометеорологічний центр Черкаської області повідомляє, що
спостереження показують, що водойми м. Черкаси забруднюються переважно
сполуками важких металів (залізо, марганець, мідь, цинк, шестивалентний хром)
та фенольними сполуками, меншою мірою – сполуками азоту. Хімічні та
біологічні показники споживання кисню показують, що вода також насичена
органічними сполуками[16].
У 2018 році зафіксовані випадки сильного забруднення води річки Рось
водозбору над містом Корсунь-Шевченківський за нормами для
рибогосподарських цілей із вмістом заліза загального 16 ГДК та цинку 10,1 ГДК.
м. Корсунь-Шевченківський спостерігалися високі концентрації марганцю.
У Канівському водосховищі зафіксовано високі концентрації цинку – 10,8
ГДК, марганцю – 16 ГДК.
У Кременчуцькому водосховищі на території Черкаської області
зафіксовано 14 випадків підвищеного забруднення води марганцем, з них
максимальна концентрація у водосховищі за 6 км нижче м. Черкаси перевищувала
3
ГДК у 16 разів (ГДК марганцю 10 мкг/дм ).
+,
Вміст сполук азоту (NH4 , NO-)2 та фенольних речовин у більшості водойм
коливається від 1,2 до 6 ГДК. За концентраціями нафтопродуктів перевищень
ГДК не зафіксовано.
Зміст кисню в річках і водосховищах хороший. Вміст розчиненого кисню у
воді знаходиться в межах прийнятного стандартного діапазону.
17
У порівнянні з 2017 роком значення більшості контрольованих інгредієнтів
не є стабільними. Найбільше зниження вмісту міді зафіксовано на річці Рось у
водозборі вище міста Корсунь-Шевченківський, а загального заліза – у водозборі
нижче міста Корсунь-Шевченківський та у Кременчуцькому водосховищі У
пластах під Каневом – в 5,0 - 5,7 рази. Концентрації азоту, фенолу та СПАР
значно зросли у річці Рось у 3,2, 2,0 та 1,6 рази відповідно.
У поверхневих водах Канівського та Кременчуцького водосховищ в районі
міста Канів спостерігається зниження більшості контрольованих складових.
У водах м. Черкаси концентрації заліза загального, міді та марганцю суттєво
змінилися в бік зниження. Для решти контрольованих компонентів спостерігалися
варіації в діапазоні 1,1-1,5 разів.
Дані щодо стану забруднення гідробіонтів, отримані у 2018 році, свідчать,
що, як і в попередньому році, забруднення води є помірним за середнім
значенням індексу розпаду річок (Рось, Вільшана, Тясмин) та водосховищ
(Канівське та с. Кременчуцький) спостерігається – III клас якості води.
Забруднення Дніпровських водосховищ радіонуклідами невелике. У 2018
році середньорічний вміст стронцію-90 у воді Канівського водосховища становив
3 3
16,9 Бк/м , а цезію-137 – 3,9 Бк/м (допустимий вміст цезію-137 і стронцію-90 у
3
питній воді становив 2000 Бк/м ). Порівняно з 2017 роком середня концентрація
цезію-137 зменшилася в 1,6 раза, а стронцію-90 – в 1,1 раза[17].
Тому основною проблемою річок Черкаської області залишається
забруднення промисловими та побутовими скидами. Внаслідок взаємодії багатьох
природних і людських факторів протягом року формуються зміни хімічного
складу води.
18
2. ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОДИ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧКИ ВІЛЬШАНКА
В МЕЖАХ ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА ОСНОВІ ІНТЕГРАЛЬНИХ
ПОКАЗНИКІВ
2.1 Характеристика басейну річки Вільшанка
Вільшанка – річка в Україні, у межах Звенигородського, Городищенського
та Черкаського районів Черкаської області[18]. Права притока Дніпра. Її довжина
106 км. Площа водозбірного басейну 1220 км². Похил річки 0,9 м/км. Долина є
трапецієподібною. Заплава у нижній течії є заболоченою. Річище звивисте,
шириною блилько 20– 25 м. Живлення мішане. Замерзає наприкінці листопада,
скресає у березні. Використовується на водопостачання, зрошення. На рисунку
2.1 зображено русло Вільшанки на території Черкаської області.
Рисунок 2.1 - Русло річки Вільшанка
19
Гідрологічний режим Вільшанки порушений, це пов’язано зі створенням
Кременчуцького водосховища. Наразі у районі гирла рівень Кременчуцького
водосховища вищий від рівня Вільшанки. На рисунку 2.2 зображено греблю та
насосну станцію, які були створені тому для нормального руху води(водотоку).
Рисунок 2.2 - Гребля та насосна станція біля гирла річки
Вільшанка бере початок поблизу села Пединівка. Спочатку тече на
південний схід, у середній течії круто повертає на північ, від міста Городище тече
на північний схід. У Дніпро впадає неподалік від села Лозівок.
Вільшанка має ліві та праві притоки, перелік яких зображено на рисунку
2.3.
20
Рисунок 2.3 - Притоки річки Вільшанки
Білка – річка в Україні, у Черкаському районі Черкаської області. ЇЇ
довжина приблизно 15 км. Висота витоку річки над рівнем моря – 84 м; висота
гирла над рівнем моря – 80 м; падіння річки – 4 м; похил річки – 0,27 м/км.
Середня ширина 6 м, глибина 2 м, середня швидкість 0,2 м/с. Білка бере початок
на околиці села Шелепухи. Тече переважно на південний схід у межах сіл
Березняків та Тубільців. На околиці села Лозівок впадає у річку Вільшанку, праву
притоку Дніпра.
Свинарка – річка в Україні, у Городищенському районі Черкаської області.
Довжина річки 13 км, похил річки – 4,0 м/км. Площа басейну 65,7 км². Бере
початок у Петропавлівці. Тече переважно на південний схід і у селі В'язівок
впадає у річку Вільшанку, праву притоку Дніпра. Річку перетинають автошляхи Т
2408 та Т 2402.
Луценків – річка в Україні, у Городищенському районі Черкаської області.
Довжина річки приблизно 4,9 км. Бере початок на східній стороні від
Петропавлівки. Спочатку тече на південний, потім на північний схід через
Дирдин і впадає у річку Вільшанку, праву притоку Дніпра. Річку перетинають
автошлях Т2401 і залізниця. На правому березі річки розташована платформа
Дирдин.
Грузька – річка в Україні, у Городищенського районі Черкаської області.
Довжина річки приблизно 7,3 км. На деяких ділянках пересихає. Бере початок на
21
південному сході від Валяви в урочищі Валявський ліс. Тече переважно на
південний, потім на північний схід через місто Городище і впадає в річку
Вільшанку. Річку перетинають автомобільний шлях Т2408 і залізниця. На лівому
березі річки розташована залізнична станція Городище.
Фоса – річка в Україні, у Корсунь-Шевченківському й Городищенському
районах Черкаської області. Довжина річки 16 км, похил річки – 0,26 м/км.
2
площа басейну 152 км . Фоса витікає з річки Рось на північно-східній околиці
села Набутів. Тече переважно на південний схід через село Деренковець та болото
Діжова. У межах села Старосілля впадає в річку Вільшанку.
Ірдинка – це річка в Україні, у Черкаському районі Черкаської області.
Довжина річки 20 км, похил річки – 0,35 м/км. Середня ширина – 6,5 м, середня
глибина – 1,5 м. Площа басейну 108 км². Ірдинка бере початок на болоті Ірдинь і
переважно тече на північний схід, перетинає автошлях регіонального значення
Р10 на ділянці між селом Мошни і містом Черкаси, протікає в межах сіл Сокирне,
Єлизаветівки та Новоселівки. На південно-західній околиці села Лозівок впадає у
річку Вільшанку[19].
Топильня – річка в Україні, у Шполянському й Городищенському районах
Черкаської області. Довжина річки 15 км, похил річки – 3,4 м/км. Площа басейну
49,1 км². Бере початок у селі Топильна. Тече переважно на північний схід і у селі
В'язівок впадає у річку Вільшанку, праву притоку Дніпра. Біля витоку річки
пролягає автошлях Н16.
2.2 Антропогенні чинники зміни якості води в річці Вільшанка на території
Черкаського району
До міст і сіл, які чинять вплив на екологічний стан Вільшанки, відносяться:
Старосілля, Городище, Байбузи, Лозівок, Мошни.
22
Заклади освіти та культури:
– заклади загальної середньої освіти – 1;
– дошкільні навчальні заклади – 2;
– будинки культури – 2;
– бібліотеки – 2.
Охорона здоров'я:
– амбулаторія - 1,
– ФАП - 1,
Підприємства сільськогосподарського виробництва:
– ДП «Перемога Нова» - Комплекс з утримання батьківської птиці для
отримання інкубаційних яєць.
– ФГ «Ясна Зоря» - свинарство (діяльність ведеться за межами сільської
ради)
Підприємства рибного господарства:
– ПрАТ «Вільшанка» - Рибне господарство
– ТОВ "Амовім" - Рибопереробка
Підприємства деревообробки:
– СФГ «Колос М» - Столярна майстерня
– ПП "Н2О" - Майстерня з дерева
– ТОВ "Черкаська універсальна база" - столярна майстерня
Підприємства побутового обслуговування:
– 1 поштове відділення;
До торгівельної сфері відносять: Кафе (Бар) – 3, 10 магазинів, з них 2
продуктових, 1 промислових, 7 змішаних.
2.3 Визначення показників якості проб води на підставі лабораторних
досліджень
23
Лабораторним центром проводяться дослідження стану якосі воді. У річці
Вільшанка є лише одна ділянка, де регулярно щомісяця контролюють показники
якості води. Це технічний водозабір муніципалітету Кам'янка, в якому вміст
сульфатів, хлоридів, амонійних солей, нітратів, нітритів, фосфат-іонів, кількість
синтетичних поверхнево-активних речовин, завислих речовин, розчиненого
кисню у вмісті води, як а також біологічні і хімічні показники споживання кисню.
Отримати інформацію про спостереження можна безкоштовно за
допомогою Інтерактивної карти забруднення річок України «Чиста вода».
Періодично більш поглиблені дослідження хімічного та фізичного стану води
направляються Мінводгоспу Черкаської області до Міністерства екології та
природних ресурсів Черкаської області у складі звітів лабораторних досліджень
води Черкаського водоводу[21].
Як видно з цих повідомлень, за останні три роки на території водозабору
спостерігалося:
– кількість загального заліза продовжує перевищувати норматив:
нормативне значення становить 0,3 мг/л, а його вміст досягає середнього значення
0,37 мг/л;
перевищення нормативу магнію (40 мг/л);
– до зими 2018 року було багаторічне перевищення норм нафтопродуктів
(0,3 мг/л);
– високий рівень хімічних показників, більш ніж вдвічі перевищує
допустиме значення восени 2016 року та взимку 2018 року;
– майже схожа ситуація спостерігалася в БСК5.
Дослідження були обрані для того, щоб визначити стан води в річці в річці за
деякими показниками, так як річка використовується підприємствами, а також
люди використовують її під час дозвілля.
24
2.3.1 Обґрунтування вибору місць відбору проб води та показників
дослідження
Для дослідження було обрано проби води на території села Старосілля,
міста Городище, села Байбузи, села Мошни та села Лозівок
Ділянка № 1 розташована с. Старосілля. Це було обрано через труднощі з
відбором зразків вище за течією. Крім того, у селах, розташованих вище за течією
річки, відсутні підприємства та установи, які скидають у водойми великі обсяги
стічних вод. Тобто точку можна вважати умовно чистою, максимально
наближеною до природного стану чи фону.
На рисунку 2.4 показано точне розташування та фотографії точок відбору
проб.
а) б)
а) розташування на карті, б) фото місцевості
Рисунок 2.4 – Розташування місця відбору проби води в с. Старосілля
(проба №1)
25
Характеристика русла річки в точці дослідження №1: береги нерівні,
порослі прибережною рослинністю; дно густо поросле гідатофітами.
Ділянка № 2 розташована Городище. Крім того, стічні води міських
очисних споруд поєднуються з руслом річки. На рисунку 2.5 показано фотографії
точок відбору проб.
а) б)
а) розташування на карті, б) фото місцевості
Рисунок 2.5 – Розташування місця відбору проби води в м. Городище (проба
№2)
Характеристика русла річки в точці дослідження №2: ширина русла до 15 м;
глибина до 5 м; береги відносно пологі, мають рівну лінію, незначні зарості
гідрофітів.
Точка №3 знаходиться в місці, Байбузи. Точка №3 знаходиться в серед
полів. Фотографії з місць відбору проб зображені на рисунку 2.6.
26
а) б)
а) розташування на карті, б) фото місцевості
Рисунок 2.6 – Розташування місця відбору проби води в с. Байбузи(проба
№3)
Ділянка №4 знаходиться в місці, Лозівок (насосна). Ділянка №4 знаходиться
на окраїні села . Фотографії з місць відбору проб зображені на рисунку 2.7.
27
а) б)
а) розташування на карті, б) фото місцевості
Рисунок 2.7 – Розташування місця відбору проби води в с. Лозівок (проба
№4)
Точка №5 знаходиться в місці с. Мошни. Точка №5 знаходиться в серед
полів, де вода використовується для зрошення, а саме русло Вільшанки сильно
каналізоване. Фотографії з місць відбору проб зображені на рисунку 2.8
28
а) б)
а) розташування на карті, б) фото місцевості
Рисунок 2.8 – Розташування місця відбору проби води в с. Мошни (проба
№5)[20]
Під час дослідження визначають такі показники: запах, колір, рН, сухий
залишок, твердість.
2.3.2 Результати дослідження зміни якості води
Показниками якості води в даному дослідженні, які допоможуть дослідиті
зміні якості води є: запах, колір, рН, сухий залишок, твердість. Вони дозволяють
визначити проблеми, які мають місце існування в річці[22].
Основні вимоги до перерахованих показників вказані у таблиці 2.1
29
Таблиця 2.1 – Нормування деяких основних показників якості води
Показник Норматив/характеристика
Запах 0 – запах не відчувається
1 – запах відчувається при детальному дослідженні
2 – запах помічається, якщо звертати на нього увагу
3 – запах легко помітний і викликає погані відгуки про воду
4 – запах привертає увагу і утримує від пиття
5 – дуже сильний, вода непридатна для споживання
рН 6,5-8,5
Сухий До 0,1 г/л – ультра прісна
залишок 0,1-1 г/л – прісна
1-3 г/л – слабо прісна
3-10 г/л – солона
10-50 г/л – сильносолона
50-300 г/л – розсіл
Твердість До 1,5 ммоль/л – дуже м’яка
1,5-3 ммоль/л – м’яка
3-6 ммоль/л – помірно тверда
6-9 ммоль/л – тверда
Понад 9 ммоль/л – дуже тверда
Запах є індикатором, який може відчути будь-який споживач води. Визначає
ступінь насиченості води певними речовинами або сполуками, що безпосередньо
впливають на сенсорні властивості води, якщо вона використовується для
водоспоживання[23]. Землисто-трав’яний запах був характерний для всіх
досліджуваних ділянок, передбачається, що органічне сміття, яке влітку стікало у
воду з полів, у воді зазнало процесу гниття , дані зазначені у таблиці 2.2
30
Таблиця 2.2 – Результати органолептичного визначення запаху води
відібраних проб
№ Досліджувані Температура, Оцінка інтенсивності
ділянки °C запаху, бал
1 Старосілля 20 2
60 3
2 Городище 20 2
60 3
3 Байбузи 20 1
60 4
4 Лозівок (насосна) 20 4
60 5
5 Мошни (міст) 20 1
60 3
Зазвичай колір свідчить про наявність певних барвників. Жовтий колір води
характерний для всіх точок всіх досліджуваних періодів. Вода в природних
водоймах набуває такого кольору через наявність торфовищ, глинистих
відкладень і потрапляння у воду різних форм заліза. Для Вільшанки
найімовірнішою причиною є саме наявність торфовищ, оскільки річка майже на
всій своїй довжині сильно замулена.
Велика кількість ставків і невеликих водосховищ значно уповільнює стік і
самоочисну здатність річки, спричиняє замулення і заболочування, що в свою
чергу призводить до утворення торф’яних відкладень, з яких вимиваються
гумінові кислоти, що є причина жовтого кольору води. Інша причина, яку не
можна виключати, – потрапляння у воду сполук заліза, яке може міститися в
гранітних рН дуже важливий показник, який має знаходитись в певних межах для
підтримання оптимальних умов існування гідробіонтів.
31
Динаміка показника рН в точках протягом досліджуваного періоду
зображена на рисунку 2.9 та таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Значення рН досліджуваних зразків
№ Досліджувані ділянки Значення
1 Старосілля 7,27
2 Городище 7,18
3 Байбузи 7,28
4 Лозівок (насосна) 7,29
5 Мошни (міст) 7,33
Як видно, загалом рН у річці становить 7,18-7,33. Весь дослідний період
показник вказує на нейтральну реакцію середовища, оптимальну для більшості
гідробіонтів.
Рисунок 2.9 - рН досліджуваних зразків води
32
Загалом можна відзначити, що в точках №1, показник рН дещо нижчий, ніж
в інших. Імовірно, це пов’язано із більшим насиченням води гуміновими
кислотами внаслідок розкладання органічних рештків в цих точках.
Кількість розчиненого кисню також має підтримуватися на певному рівні
задля забезпечення існування тих самих гідробіонтів, також він використовується
на біологічне окиснення органічних і хімічних речовин, які потрапили у водойму.
Динаміка розчиненого кисню в точках протягом досліджуваного періоду
зображена на рисунку 2.10
Таблиця 2.4 - Показник вмісту розчиненого кисню
№ Досліджувані Показник вмісту розчиненого
3
ділянки кисню мгО/дм
1 Старосілля 4,04
2 Городище 10,4
3 Байбузи 7,75
4 Лозівок (насосна) 6,06
5 Мошни (міст) 6,65
Загалом низький рівень даного показника пояснюється наявністю
органічних речовин у воді.
33
Рисунок 2.10 - Показники вмісту розчиненого кисню у відібраних пробах
води
Різке підвищення його навесні пов’язане з надходженням з басейну річки
талих вод, які зазвичай перенасичені киснем.
Твердість виявляється вмістом у воді солей кальцію і магнію. Цей показник
визначає придатність води для використання в різних галузях господарства, в
тому числі для споживання людиною. Динаміка даного показника в
досліджуваних точках зображена на рисунку 2.11 .
Ми знаємо, що восени і взимку твердість води в річці тримається на рівні
помірно твердої. Ймовірною причиною може бути те, що на час відбору проб ще
не випало значної кількості опадів, і концентрація кальцієво-магнієвих сполук у
воді лишилась високою.
34
Рисунок 2.11 - Показники вмісту загальної твердості води водного об’єкту
у ділянках відбору
Вміст сухого залишку у питній воді визначали згідно з ГОСТ 18164-72.
Проби води відбирають згідно з ГОСТ 4979-49 та 2874-82. Об'єм проби води, що
використовується для визначення сухого залишку, повинен бути не менше 300 мл.
Визначення сухого залишку без карбонату натрію проводили в день відбору. а)
Визначення сухого залишку без додавання карбонату натрію. Аналітичну воду
фільтрували через фільтр «блакитна стрічка» і 300-500 мл відфільтрованої води
упарювали у порцеляновій чашці, попередньо висушеній при 105°С до постійної
маси[24]. Випарювання проводили на водяній бані з дистильованою водою.
Сухий залишок таблиця 2.5, рисунок 2.12.
35
Таблиця 2.5 – Результати визначення сухого залишку в досліджуваних
пробах води
№ Досліджувані Сухий залишок,
ділянки 3
мг / дм
1 Старосілля 1,14
2 Городище 0,57
3 Байбузи 0,28
4 Лозівок (насосна) 0,57
5 Мошни (міст) 20
Як видно, сухий залишок на рівні помірного в Старосілля, Городище,
Байбузи, Лозівок. Сухий залишок у досліджуваних водоймах найбільший в
Мошни.
Рисунок 2.12 - Результати визначення сухого залишку у досліджуваних
пробах води
36
2.3.3 Узагальнені висновки про за результатами дослідження
Ділянка №1: Запах води переважно трав'янистий, а колір - злегка жовтий.
pH знаходиться в межах норми. Показник біологічних показників перевищував
норму лише вище за течією боліт активно йшли процеси утворення органічної
речовини. Низький вміст іонів амонію, менше біологічне забруднення. За
наявністю сухого залишку вода слабо-прісна і за твердістю сильно-жорстка.
Ділянка №2: Запах води переважно землистий, а колір світло-жовтий. pH
знаходиться в межах норми. За наявністю сухого залишку вода прісна і за
твердістю середньо-жорстка.
Ділянка №3: Вода блідо-жовтого кольору пахне землею та травою. pH
знаходиться в межах норми. За наявністю сухого залишку вода прісна і за
твердістю наджорстка.
Ділянка №4: Вода блідо-жовтого кольору пахне землею та травою. pH
знаходиться в межах норми. За наявністю сухого залишку вода прісна і за
твердістю сильно-жорстка.
Ділянка №5: Запах води переважно землистий, а восени помічається, що
вона гниє. Колір жовтий. pH знаходиться в межах норми. За наявністю сухого
залишку вода є сильносолоною і за твердістю над жорсткою.
Загалом, за результатами проведених досліджень можна сказати, що стан
річки є умовним – більшість основних показників якості води не досягли
критичних значень.
2.4 Природоохоронні заходи щодо покращення стану води у річці
Раніше річка Вільшанка протікала по території Звенигородського та
Городищенського районів Черкаської області. За селом Старосілля повертає
37
ліворуч і губиться в болоті, яке впадає в річку Рось. Так тривало до тих пір, поки
граф Воронцов, який у 1819 році став власником Мошно-Городищенського
маєтку, не провів осушувальні роботи на цих болотах. Тоді Вільшанка стала
впадати не в Рось, а в Дніпро. Після того Мошнах замість канави з'явилася
річка[25].
Роками це питання піднімалося на сесіях ради, була розроблена проектно-
кошторисна документація, але відсутність фінансування на реконструкцію
каналізації нічого не значила. Подібне недофінансування характеризує проблему
замулення та обміління водойм, особливо Смілянського водосховища, яке роками
не очищається.
Загалом результат такий – люди бачать проблеми річки, говорять про них,
намагаються їх виправити, але все в грошах, а грошей не вистачає.
Погіршення якості води у водних об’єктах та їх поступова деградація
призводить до погіршення стану здоров'я населення та жорсткого дефіциту води,
необхідної для економічного розвитку регіону. Одним із шляхів вирішення даної
проблеми є проведення реконструкції неефективно працюючих очисних споруд,
будівництво очисних споруд у населених пунктах, де вони взагалі відсутні.
Проведення робіт, пов'язаних з поліпшенням технічного стану та благоустрою
водойм значно покращить стан водних об’єктів області. Впровадження новітніх
технологій, пов'язаних з економією палива, встановлення на підприємствах
високоефективного очисного обладнання дозволить зберегти та відновити
природний стан атмосферного повітря та створити сприятливі умови для
життєдіяльності населення.
Напрямок 4 складається з 3 проектів і має впливати на такі сфери:
- встановлення водоохоронних територій;
- реконструкція існуючих та будівництво нових очисних споруд;
- проведення робіт щодо поліпшення технічного стану та благоустрою
водойм, у тому числі із застосуванням новітніх технологій;
- модернізація існуючих водопровідних та каналізаційних мереж;
38
- створення умови для залучення підприємств-забруднювачів коштів на
модернізацію виробництва через механізм «зелених інвестицій»;
- відновлення та підтримання сприятливих гідрологічних та водно-санітарних
умов;
- винесення межі прибережних водоохоронних смуг.
39
ВИСНОВКИ
Вільшанка – річка в Україні, у межах Звенигородського, Городищенського
та Черкаського районів Черкаської області.
Черкаська область розташована у двох основних басейнах річок Дніпро та
Південний Буг: басейні Дніпра – 12,0 тис. кв.км та басейні Південного Бугу – 8,9
тис.кв.км. Густота річкової мережі добре розвинена, коливається від 0,2 до 0,54
км/км2.
Територією області протікає 1 велика річка – Дніпро (150 кілометрів по
області), 7 середніх річок (703 кілометри) та 1029 малих річок (6882 кілометри),
загальною протяжністю 7735 кілометрів. До середніх річок належать: у басейні
Дніпра - Рось, Тясмин, Супі; у басейні Південного Бугу - Велика Вись, Гнилий
Тікич, Гірський Тікич і Ятрань.
За інформацією Гідрометцентру Черкаської області, до річок Рось,
Вільшана, Тясмин, Велика Вись та водосховищ Канівського та Кременчуцького
(розташовані в районі набережних Канева, Черкас та Адамівки).
Оцінка якості поверхневих вод за хімічними показниками води проводиться
відповідно до нормативів для рибогосподарських цілей.
Водні об’єкти м. Черкаси забруднюються переважно сполуками важких
металів (марганець, мідь, цинк, шестивалентний хром, залізо звичайний) та
фенольними сполуками, меншою мірою – сполуками азоту.
У 2020 році на Кременчуцькому водосховищі нижче Черкас спостерігався
лише один випадок високого забруднення поверхневих вод марганцем.
Мінералізація поверхневих вод Черкас має широкий діапазон значень.
Найменш мінералізованими є води Дніпровського водосховища, а найвищу
мінералізацію води мали р. Тясмин, р. Велика Вись та р. Вільшана.
На всіх досліджуваних ділянках , запах переважно землисто-трав’янистий, а
при нагрівання відчувається рибний запах, колір води злегка жовтий. рН
знаходиться в межах норми. Вода на ділянці №2 у м. Городище – середньої
40
жорсткості, на ділянках №1 та №4 – сильно-жорстка, а на ділянках №3 та №5 вода
є наджорсткою. За наявністю сухого залишку, вода у річці у дослідних ділянках:
№2, №3, №4 – прісна, №1 – слабопрісна, №5- сильносолона.
Загалом, за результатами проведених досліджень можна сказати, що стан
річки є умовним – більшість основних показників якості води не досягли
критичних значень. Але даний час екологічний стан річки Вільшанки є кризовим.
Однією з причин є забруднення природного водоймища різними видами відходів,
а особливо твердими побутовими відходами.
Стан річок Черкащини не в належному стані. Цьому сприяють високий
температурний режим, низька водність річок, а також те, що комунальні
підприємства здійснюють скид стічних вод, які не пройшли належну очистку.
збільшення забруднення річок, зі свого боку, призводить до загибелі водних
живих ресурсів.
Необхідне проведення робіт з будівництва та реконструкції споруд для
очищення стічних та зливових вод, а також вживати заходи, спрямовані на
встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних
об’єкт
41
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. М. О. Клименко, Ю. В. Пилипенко, Ю. Р. Гроховська Гідроекологія:
ОЛДІ-ПЛЮС, Херсон, 2015. 380 с.
2. Черкаська область: Географічний атлас: Моя мала батьківщина.
Відповідальний редактор Т.В. Погурельська. – К.: ТОВ „Видавництво „Мапа”,
2002. – 20 с.
3. Управління екології та природних ресурсів Регіональна доповідь про стан
навколишнього природного середовища в Черкаській області у 2021 році:
Черкаси, 2021. 239 с.
4. Левківській С. С, Падун М, М. Раціональне використання і охорона
водних ресурсів: підручник. К.: Либідь, 2006. 280 с.
5. Ткачов Б.П., Булатов В.І. Малі річки: сучасний стан та екологічні
проблеми. Аналітичний огляд: Миколаїв, 2002. 114 с.
6. Яцик О.В. Екологічні засади раціонального водокористування: К.: Генеза,
1997. 251 с.
7. Носовський Т.А. Основи промислової екології: К: ІСДО, 1996. 80 с.
8. Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води:
підручник. К.: Вища шк., 2005. 671 с.
9. Муравйов А.Г. Оцінка екологічного стану природно-антропогенного
комплексу Навчально-методичний посібник: видання 2-ге, 2000. 128 с.
10. Сухарев С.М., Чундак С.Ю., Сухарева О.Ю. Техноекологія та охорона
навколишнього середовища: навч.посібник для студентів вищих навчальних
закладів. 2-ге видання, стереотипне, Львів: Новий світ, 2005. 256 с.
11. Войцицький А. П. Техноекологія: підручник. К.: Аграрна освіта, 2009.
533 с.
12. Методика екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними
категоріями: К.: Держмінекобезпеки України, 1998. 28 с.
42
13. Нікітченко О. Ю. Промислова екологія: конспект лекцій. Харків, 2013.
164 с.
14. Клименко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля:
підручник. К.: Видавничий центр «Академія», 2006. 360 с.
15. Управління екології та природних ресурсів Регіональна доповідь про
стан навколишнього природного середовища в Черкаській області у 2021 році:
Черкаси, 2021. 239 с.
16. Екологічний паспорт Черкаської області: Черкаси, 2020.
17. Якість води. Показники якості води: веб-сайт. URL:
https://studfile.net/preview/5591485/page:4/
18. Клименко В.Г. Гідрологія України: навчальний посібник для студентів.
Харків, 2010. 124 с.
19. Притоки Вільшанки: веб-сайт. URL:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B
0%D0%BD%D0%BA%D0%B0_(%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%
D0%BA%D0%B0_%D0%94%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%80%D0%B0)
20. Черкаська область: Географічний атлас: Моя мала батьківщина.
Відповідальний редактор Т.В. Погурельська. К.: ТОВ „Видавництво „Мапа”,
2002. 20 с.
21. Чиста вода: веб-сайт. URL: http://texty.org.ua/water/.
22. О. В. Перлова, Н. О. Перлова. Органолептичні показники якості води :
методичні вказівки до лабораторних занять та самостійної роботи з дисципліни
"Хімія природних і стічних вод" для студентів факультету хімії: Одеса, 2019. 42 c.
23. Юрасов С. М. Методи оцінки якості природних вод: Конспект лекцій:
Одеса, Екологія, 2011. 92 c.
24. ДСТУ 7525:2014 Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості
[Чинний від 01.02.2015]. Київ, 2014
43
25. Екологія водойм на Черкащині: Вільшанка: веб-сайт. URL:
https://suspilne.media/169605-ekologia-vodojm-na-cerkasini-vilsanka-ricka-bez-tecii/
26. Звіти екологічної інспекції, міських і районних рад для Управління
екології і природних ресурсів Черкаської ОДА.
44
ДОДАТКИ
45
Додаток А
Апробація роботи
1. Скалько А.Р.. Оцінка якості води річки Вільшанка на підставі
інтегральних показників// Матеріали ІІІ Всеукраїнської студентської науково-
практичної конференції ІІІ Всеукраїнська студентська науково-практична
конференція «Екобезпека людини в умовах глобальної екологічної кризи».
Черкаси.- 5 квітня 2023 р. с. 32-33.