1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4435
Title: Захист та раціональне використання водних ресурсів в Черкаській області
Authors: Ящук, Людмила Борисівна
Старабанов, Роман Валерійович
Keywords: ВОДНІ РЕСУРСИ;ВОДНИЙ ОБ’ЄКТ;РІЧКА;ВОДОЗАБІР;ЗАБРУДНЕННЯ;РАЦІОНАЛЬНЕ КОРИСТУВАННЯ
Issue Date: Jun-2023
Abstract: Випускна кваліфікаційна робота: 47 с.; 16 рисунків; 5 таблиць; 28 джерел; мультимедійна презентація. Мета роботи: розглянути питання захисту та раціонального використання водних ресурсів в Черкаській області. Завдання роботи: охарактеризувати водні ресурси України та їх використання народногосподарським комплексом; надати характеристику сучасному стану водних об’єктів в Україні; оцінити стан та якість води у поверхневих водних об’єктах на території Черкащини, характеризувати обсяги забору та скидання води на промислові потреби, визначити причини зміни якості вод у річках регіону, визначити структуру водокористування області та охарактеризувати кількісні показники забруднюючих речовин у річках. Об’єкт дослідження: водні ресурси Черкаської області У роботі розглянуто питання екологічного стану та нормативної оцінки поверхневих вод; визначені критерії оцінки та системи класифікації якості природних вод. Приведена характеристика річок басейну Дніпра, досліджено обсяги водокористування підприємствами області, розглянуто вплив підприємств і господарств на якість вод; розглянуті природоохоронні заходи щодо покращення якості річкової мережі на Черкащині.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4435
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Старабанов КРБ.pdf
  Restricted Access		1.8 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка  
до випускної кваліфікаційної роботи 
____________бакалавра____________ 
(освітній рівень) 
 
на тему  ЗАХИСТ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ 
РЕСУРСІВ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ   
 
 
 
Виконав: студент ІV курсу, групи  ЕК-93-ск 
Спеціальності  101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Старабанов Р.В._____________________  
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Ящук Л.Б. _________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент _Спрягайло О.В.____________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2023 рік 
 
3 
ЗМІСТ 
    
Вступ 4 
1 Аналітичний огляд літератури 6 
 1.1 Загальна характеристика водних ресурсів України 6 
 1.2 Використання  народногосподарським комплексом водних ресурсів 12 
України 
 1.3 Сучасний стан та використання водних ресурсів в Україні  16 
  1.3.1 Поверхневі водні об‘єкти 16 
  1.3.2 Зміна якості підземних вод під впливом різних чинників 18 
 1.4 Заходи щодо  покращенню якості води водних об‘єктів 21 
2 Захист та раціональне використання водних ресурсів в Черкаській 23 
області   
 2.1 Структура та обсяги забезпечення та використання води в області 23 
 2.2 Обсяги скидання стічних вод у водні об‘єкти області 25 
 2.3 Використання води у сферах народного господарства  30 
       Черкаської області 
 2.4 Моніторинг стану водних об‘єктів Черкаської області 35 
 2.5 Основні заходи з охорони та раціонального використання водних 39 
ресурсів 
Висновки 43 
Перелік посилань 45 
  
4 
ВСТУП 
 
Водно-екологічна ситуація в Україні вимагає пошуку виходу з неї, 
розробки принципово нових підходів до водної політики. Інтенсифікація 
використання їхніх ресурсів, постійно зростаюче забруднення вод свідчать про 
поглиблення водогосподарчої кризи. Її подолання є складним завданням, 
рішення якого лежить в інтеграції наукових напрямків, активному розвитку 
фундаментальних досліджень в області наук про землю й воду, широкому 
впровадженні в практику господарювання рекомендацій з екологічно безпечного 
водокористування. Значна частина населення України проживає на малих річках. 
Незадовільний стан малих річок, особливо  якість води в них, викликає 
зростаючу тривогу у фахівців і громадськості. Усе більше усвідомлюється, що 
збереження малих рік означало б рішення одного з  найважливіших аспектів 
захисту навколишнього природного середовища. 
Недбале ставлення до малих річок пов'язане з недооцінкою їх ролі в 
загальному водному балансі континентальних вод. Саме з малих річок 
набирають силу величезні водні артерії, від водності малих річок залежить 
водність великих. У малих річках зосереджено майже 80% водного стоку.  
Внаслідок постійно зростаючого промислового і побутового забруднення, 
розорювання та гідротехнічної меліорації водозборів і заплав, знищення лісів у 
долинах рік і т. ін., велика кількість водотоків і малих річок сьогодні знаходиться 
на різних стадіях деградації. Якість води в них постійно погіршується, багатьом з 
них загрожує повне зникнення. За останні роки, внаслідок зростання 
забруднення річок, стоками промислових підприємств, комунального 
господарства та  сільськогосподарськими стоками показники якості води в малих 
річках помітно знизились. 
Ставки, водосховища та річки формують водні ресурси, гідрохімічний 
склад та якість води середніх і великих річок, є складовими природних 
ландшафтів, сприяють господарській діяльності населення. Внаслідок 
постійного зростаючого  промислового і побутового забруднення, розорення та 
5 
гідротехнічної меліорації водозборів і заплав, знищення лісів у долинах рік 
велика кількість малих річок сьогодні знаходяться на стадії деградації, ці 
проблеми стосуються і водних об‘єктів Черкаського регіону, в зв'язку з цим 
виникла необхідність вивчення та аналізу якісного стану поверхневих вод, що 
складає зміст  представленої роботи та визначає її актуальність. 
 
 
  
6 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Загальна характеристика водних ресурсів  України  
 
Відповідно до Водного кодексу України всі води (водні об‘єкти) на 
території України є частиною водного фонду країни. До складу фонду входять: 
1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), 
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водойми; 
2) ґрунтові та джерельні води; 
3) Внутрішні та територіальні моря. 
Відповідно до статті 5 Закону України «Про воду» водні об‘єкти 
поділяються на водні об‘єкти загальнодержавного значення та водні об‘єкти 
місцевого значення. 
До водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 
1) внутрішні та територіальні води; 
2) Підземні води є джерелом централізованого водопостачання; 
3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали та різні притоки, 
розташовані та використовуються на території більш ніж однієї області); 
4) водні об'єкти заказників загальнодержавного значення та водні об'єкти, 
віднесені до лікувальних. 
До важливих водойм району відносяться: 
1) поверхневі води, розташовані та використовуються на території, яка не 
віднесена до об'єктів загальнодержавного значення; 
2) Підземні води не можна використовувати як джерело води для 
централізованого водопостачання [1]. 
Річки, озера, канали, водосховища, океани, підземні води, ґрунт, вода 
льодовиків, атмосферна водяна пара та інші водні ресурси, придатні для 
народногосподарського використання. 
Через відносно невелику кількість підземних і озерних вод, які 
використовуються, великі регіональні та державні водні ресурси включають 
7 
лише річний стік річок. Для деяких регіонів і економічних зон оцінки водних 
ресурсів враховують запаси підземних і озерних вод. 
Завдяки раціональному використанню водні ресурси постійно 
поновлюються в процесі кругообігу води на землі. Виснаження водних ресурсів 
через погіршення якості води є більшою загрозою, ніж зменшення її кількості. 
Один кубічний метр неочищених стічних вод забруднює і робить непридатними 
40-50 кубічних метрів природної річкової води. 
Річкові води мають практичне значення для задоволення потреб людей. Їх 
миттєвий об'єм дуже малий, але в гідрологічному циклі він відтворюється в 
середньому близько 23 разів на рік, в цьому відношенні приблизно 47 000 
кубічних кілометрів на рік, або виражене через шар стоку - 315 мм і через 
2
модуль стоку - 10 л/с від 1 км . Річковий стік значно змінюється по країні: від 10-
20 мм/рік у посушливих регіонах до 9000 мм/рік або більше в деяких дуже 
вологих регіонах. 
При оцінці водних ресурсів річкових басейнів і окремих територій 
необхідно враховувати, що річкові водні ресурси складаються з двох 
нерівноцінних частин різних джерел: надр і поверхні. Перший є постійним, 
стабільним і тому зазвичай не потребує регулювання. Водночас він узагальнено 
характеризує відновлювані запаси підземних вод у районах активного 
водообміну. Глибоко залягають підземні води нижче рівня водовідведення річок, 
мають незначну частку в сучасному кругообігу води, мають застійні властивості, 
тому часто мінералізовані, іноді значною мірою. Поверхнева частина річкового 
стоку дуже мінлива і часто вимагає регулювання, перш ніж її можна 
використовувати. 
Теоретично водні ресурси невичерпні і постійно відновлюються в процесі 
кругообігу. Не так давно люди вважали, що земля настільки багата водою, що, за 
винятком деяких посушливих регіонів, людям не доводиться турбуватися про 
нестачу води. Потреба у воді настільки зросла, що проблеми з водою, особливо 
чистою, стають все частіше. 
8 
Господарська діяльність змінює природні гідрометеорологічні, 
гідрологічні, гідрохімічні, гідрогеологічні, гідробіологічні та інші процеси, в 
яких бере участь вода. Одним із основних видів впливу людини на стан водних 
об‘єктів і водних ресурсів є промислове, сільськогосподарське та комунальне 
водопостачання та скидання стічних вод у водні об‘єкти; сільськогосподарський 
характер, регулювання стоку тощо. 
Можна побачити, що виснаження кількості водних ресурсів і «виснаження 
якості» водних ресурсів є двома проблемами. 
Забруднення води викликає зміни в річкових екосистемах, але якщо 
забруднення зменшується, екосистеми відновлюються. Це відбувається в межах 
певного діапазону забруднення. Після досягнення цієї межі екосистема не може 
відновитися. Самоочищення і самовідновлення стають неможливими, оскільки 
змінився склад екосистеми. 
Для того, щоб самоочиститися і відновитися, природі потрібен певний час, 
перш ніж досягти критичної межі забруднення, і інтенсивність діяльності 
людини цього часу не дала водній екосистемі. 
Сьогодні третина населення земнлі  не має питної води. Проте якість води 
в природі в основному формують гідробіонти, а гідробіонти утворюють складні 
екосистеми відповідно до гідрології водойм і законів водних організмів. 
Створюючи необхідні умови для виживання гідробіонтів, людина практично 
завжди має воду оптимальної якості, яка в свою чергу може необмежено довго 
використовувати її у вигляді обороту ресурсів [2]. Такі умови неможливо 
створити без зміни ставлення до інших аспектів людської діяльності на всій 
території водозбору. 
Гідрологічна мережа території України включає річки, озера та лимани, 
канали, водосховища, ставки, болота. Водойми займають 4% загальної площі 
території. 
Загалом водні ресурси України можна назвати недостатніми. У посушливі 
роки нестача води відчувається навіть у басейнах великих річок. (рисунок 1.1) 
9 
 
 
Рисунок 1.1 – Основні річкові басейни та системи України 
 
Донбас, Кривий Ріг, Крим і південь України – регіони з найбільшим 
водоспоживанням і найменшою водозабезпеченістю. 
Річки є найважливішими елементами гідрологічної мережі. Середня 
густота річкової мережі в Україні становить 0,34 км/км2. Усі річки належать до 
басейнів Чорного, Азовського та Балтійського морів, але південне море займає 
98% площі басейну. 
Найбільшу густоту річкової мережі мають Українські Карпати – 2,0 
2
км/км . Звідси в річку впадає багато бурхливих струмків і чистих струмків. У 
2
басейні Дніпра коефіцієнт густоти річкової мережі знизився з 1,0-1,7 км/км  біля 
2
витоку до 0,20-0,18 км/км  біля гирла. Південна степова зона між 
Придністров‘ям і Південним Бугом і між Дунаєм і Придністров‘ям має 
2
найменшу густоту річкової мережі: 0,09-0,17 км/км . Забезпеченість водою на 
10 
душу населення на заході майже в сім разів більша, ніж на півдні, і втричі, ніж на 
сході України. 
Основними джерелами прісної води в Україні є стоки Дніпра, Дністра, 
Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю та його приток, а також малі річки 
північного узбережжя Чорного та Азовського морів. 
Найдовша річка України — Дніпро (загальна довжина в Україні — 1121 
кілометр), її басейн займає половину території України. 
В Україну впадає частина Дунаю, однієї з найбільших водних артерій 
Європи (174 км в Україні, загалом 2960 км). В межах України протікає вздовж 
південного кордону Одеської області та Румунії. 
В Україні понад 70 тисяч річок, але лише 117 із них мають довжину понад 
100 кілометрів. Влітку річки міліють, а багато річок рідшають або навіть 
пересихають. Для затримування талих вод і регулювання стоку споруджені 
водосховища (всього 1057, здатні вмістити 55 кубічних кілометрів води). 
Для водопостачання маловодних територій побудовані канали: Північно-
Кримський канал протяжністю 400,4 км, Дніпро-Донбас - 550 км, Сіверський 
Донець - Донбас - 131,6 км та ін. Великі зрошувальні системи були створені на 
півдні України (Каховська, Інгулецька та ін.). Меліоративні  системи працюють в 
районах з надлишковим зволоженням або повільним стоком 
(Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.). 
У країні понад 20 тисяч озер, у тому числі 43 озера площею понад 10 
квадратних кілометрів. Великі озера розташовані в заплаві Дунаю та на 
узбережжі Чорного моря (Ярпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся Світязь. 
Синевир – найбільше озеро Карпат. Загальна площа боліт становить 12 тисяч 
квадратних кілометрів. В основному вони розташовані в Поліссі. Розрахунковий 
3 3
підземний запас прісної води становить 27,4 км , з яких 8,9 км  не пов'язані з 
поверхневим стоком. 
Україна має значні запаси підземних вод. Зокрема, багато мінеральних 
джерел світового значення (Трускавецьке, Моршинське, Миргородське та ін.). 
11 
Підземні води в Україні не менш важливі для забезпечення населення 
водою. Варто зазначити, що майже 70% потреб населення селищ міського типу у 
питній воді забезпечується за рахунок підземних вод (колодязів) або глибоких 
водоносних горизонтів (колодязів). Це найнадійніші джерела якісної питної 
води. 
Усі водні об‘єкти, які знаходяться у ґрунті та гірських породах у верхній 
частині земної кори (до глибини 12-16 км) і заповнюють різноманітні порожнечі, 
називають підземними водами. 
За умовами залягання підземні води поділяються на поверхневі, підземні 
та артезіанські. 
До верхніх вод відносяться найближчі до поверхні, обмежені в поширенні і 
тимчасово з'являються води. Грунтові води розташовані на гідроізоляційному 
шарі нижче. 
Артезіанські (напірні) води - це всі підземні води, які знаходяться на 
більш-менш глибокому рівні і знаходяться під тиском. 
Вода, яка особливо багата вуглекислим газом і мінеральними солями, 
називається мінеральною. Мінеральна вода широко використовується для 
лікування різних захворювань. 
Ресурси підземних вод півдня України дуже обмежені. Географічний поділ 
його запасів визначається геолого-структурними та фізико-географічними 
умовами. 
3
За місцевими запасами водних ресурсів (1000  м  на 1 жителя) Україна 
вважається однією з найменш забезпечених країн Європи. 
 
12 
 
 
Рисунок 1.2 – Забезпеченість регіонів України місцевими водними ресурсами,  
3
тис. м /рік на одну людину (за Ромащенко, 2020) 
 
Основна частина (понад 60%) ресурсів підземних вод зосереджена в 
північних областях України: Чернігівській, Київській, Полтавській, Харківській, 
Сумській [8]. 
 
 
1.2 Використання  народногосподарським комплексом водних ресурсів 
України  
 
В Україні найбільше водоспоживання припадає на промисловість – 48%, 
сільське господарство – 40%, комунально-побутове господарство – 12%. Водні 
ресурси є найбільш вразливою складовою навколишнього середовища з точки 
зору впливу людини. Близько 80% поверхневих вод України не відповідають 
нормативним вимогам. Найбільшу загрозу водним ресурсам становить 
погіршення якості природної води. 
13 
Водні об‘єкти України мають широкий спектр використання в народному 
господарстві. Протягом останніх десятиліть в економіці ігнорувалися правила та 
принципи раціонального водокористування, що призвело до погіршення стану 
річок та повного висихання водосховищ, малих річок та озер. 
Основний показник водокористування в Україні у 2021 році не враховує 
дані про водокористувачів у Донецькій та Луганській областях, Автономній 
Республіці Крим та тимчасово окупованій території м. Севастополя. 
У 2021 році буде видобуто 8 856,6 млн кубометрів природних ресурсів. 
3 3
метрів води (прісної – 8348,5 млн. м ), з них 1002,2 млн. млн. м – з підземних 
3
джерел, у тому числі 267,1 млн. млн. м  метрів шахтних і кар'єрних вод. 
3
Найбільше води надходить з Дніпропетровської (964,9 млн. м ), Донецької 
3 3 3
(1539,2 млн. м ), Запорізької (995,8 млн. м ), Херсонської (1246,4 млн. м ), 
3 3
Одеської (1001,9 млн. м ) області та м. Києва (563,4 млн. м ), склав 71% загального 
водозабору. 
3
У басейновому розрізі басейн Дніпра має водозабір 5397,2 млн. м . Дону  - 
3 3 3
1133,9 млн. м , Дунаю – 788,2 млн. м , річки Приазов'я - 631,7 млн. м , 
3 3
Придністров'я - 426 млн. м . Південний Буг - 250,4 млн. м , річки Чорного моря – 
3 3
155,6 млн. м , в басейні Вісли - 73,5 млн. м . 
За видами економічної діяльності у 2021 році водоспоживання підприємств 
(водопостачання, водовідведення, очищення сміття) становитиме переважно 
3
3,6756 млрд  м  води або 45,5% загальнодержавного споживання, розділ Д 
(постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря) – 2352,2 млн. 
3 3
м  (26,6%), Сільське, лісове та рибне господарство  - 1504,3 млн. м . Води (17%), 
3
Переробна промисловість - 945 млн. м . Вода рисова (10,7%) та інші фракції – 
3
379,6 млн. м . іншими галузями -4,28%. 
Загалом у 2021 році споживання прісної води на різні потреби становитиме 
3 3
5,649 млрд м , у тому числі питної води 1,482 млрд м , технічної води - 4,167 млрд. 
3
м   433,7 млн куб. м3 питної води використовується для промислових цілей, з яких 
130 млн м3 надходить з міських водопроводів (тобто вода, спеціально 
підготовлена для питної якості). 
14 
3
У 2021 році споживання становить 263,8 млн м . Обсяг зворотної води 
3 3
становить 20,9 млн м . Обсяг водозбірного стоку становить 51,6 млн. м шахтних і 
кар'єрних вод. 
Обсяг водопостачання оборотно-повторної послідовної системи 
3
водопостачання становить 34,122 млрд м . При транспортуванні воли втрати 
3
становлять  847,1 млн м  (орієнтовно 9,56%). 
Скиди стічних вод після промислового користування орієнтовно містять 
близько  40% сульфатів, 4% органічних забруднюючих речовин і 2,5% нітратів. 40 
тис. т легкоокислюваних органічних речовин, 745 т нафтопродуктів, понад 400 т 
сульфатів, 26 тис. т еквівалентів хлоридів і нітратів, 20 т міді, 32 т свинцю, 23 т 
нікелю, 7 т хрому та ін. 2700 тонн фенолів та інших шкідливих речовин [4]. 
Малі річки мережі в основному  перебувають у критичному стані, значна 
частина з них втратила природну здатність до самоочищення. В умовах 
катастрофічного стану нижніх приток Дніпра з року в рік погіршується санітарно-
епідеміологічна ситуація, зменшується вилов риби, висихає біорізноманіття. 
Стан води 44% річок басейну Дніпровської системи підтверджено як 
катастрофічний. Якість води більшості річок класифікується як забруднена та 
брудна на основі хімічних та бактеріальних параметрів. 
 
 
1.3  Сучасний стан та використання водних ресурсів в Україні 
 
1.3.1 Поверхневі водні об‘єкти 
 
Україна належить до найменш водозабезпечених країн Європи, а розподіл 
поверхневих водних ресурсів у країні вкрай нерівномірний. Важливим 
показником природного водопостачання є витрата місцевих річок на квадратний 
3
кілометр. Західний регіон має найбільші ресурси поверхневого стоку, 200-600 м  
2 3 
на 1 км  землі і 2-6 тисяч м на душу населення. Водночас південний регіон має 
найменшу забезпеченість поверхневими водами. 
15 
До регіонів з найбільшим потужним водопостачанням належать регіони 
Закарпаття, Івано-Франківщина та Львівщина (західний регіон). Найменш 
забезпеченими є Запорізька, Одеська і Миколаївська області, Дніпропетровська 
область (центральні регіони) (рисунок  1.3). 
 
Рисунок 1.3-  Забезпеченість річковим стоком по обласні регіони  
3 2
 у 2020 році, тис. м  / 1 км  
 
Водокористування в Україні є нераціональним, збільшення непродуктивного 
використання води, забруднення та виснаження призводять до скорочення 
придатних для використання водних ресурсів. Закон України «Про основні 
засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 
року» Споживання води неоднакове в різних регіонах України. Таким чином, 
Південь лідирує за забором води з природних об'єктів. Найбільше води з 
природних водойм забирають Херсонська, Донецька, Запорізька (Південний) та 
Дніпропетровська (Центральний) області (рисунок 1.4). 
 
16 
 
 
Рисунок 1.4 -  Забір води з природніх водних об‘єктів за областями (млн 
3
/м )  
 
Значний негативний вплив на водойми мають скиди забруднюючих 
речовин промисловими та комунальними підприємствами, а також 
сільськогосподарськими угіддями та звалищами. В Україні забруднено в 
середньому 20,3% від загального обсягу води, що скидається у водойми 44 . Із 
загального скиду у водойму найбільша частка стічних вод припадає на північний 
регіон – 30% та на центральний район – 27,4%. У 2020 році 52,3% стічних вод 
Києва було скинуто в поверхневі водойми, займаючи перше місце на півночі. 
3
У 2020 році видобуток підземних вод в Україні склав 2801,055 тис. м  / 
добу (без урахування ресурсів республіки Крим), що становить 5% 
розрахункових ресурсів підземних вод, приблизно розподілених по всій Україні. 
3
Найбільше виробляє південний регіон (743 950 м /добу), а найменше – 
3
центральний регіон (418 900 м /добу) (рисунок 1.5). 
 
17 
 
Рисунок 1.5-  Обсяги добування  питних і технічних підземниих вод  в 
3
Україні за регіонами,  у тис м /добу 
 
Із загального обсягу підземних вод, забраних у 2017 році, переважна 
більшість (63%) використовувалася для господарсько-питного водопостачання. 
Підземні води також використовуються для сільськогосподарських (10,2%)  та 
виробничо-технічних потреб (рисунок 1.6).  
 
Рисунок 1.6-  Структура використання підземних вод  України у різних 
галузях  
18 
Майже всі регіони використовують переважну більшість підземних вод 
для господарсько-питного водопостачання. Винятком є центральний регіон, де 
для господарсько-питного водопостачання використовується менше половини 
підземних вод – 41%. У південному (4%) і центральному (1%) районах для 
зрошення використовують підземні води. 
 
1.3.2 Зміна якості підземних вод під впливом різних чинників 
 
Основними факторами забруднення підземних вод в Україні є міські стічні 
води, стічні води тваринництва, мінеральні добрива, сільськогосподарська 
продукція, свинець, марганець, нафтопродукти. місяців із промислово-населеним 
скупченням (Дніпропетровська, Луганська та Запорізька області) та регіонами з 
використанням мінеральних і органічних добрив і пестицидів (Черкаська, 
Миколаївська, Херсонська та Одеські області (рисунок 1.7). 
 
Рисунок 1.7-  Структура та розподіл обсягів  забруднення підземних вод по 
регіонам України 
 
Найбільше осередків забруднення спостерігається у Центральному регіоні 
держави. Там розташовано близько 61 джерела забруднення підземних вод. 
19 
Основні забруднювачі підземних вод України по регіонам представлені в таблиці 
1.1. 
 
Таблиці 1.1 - Основні забруднювачі підземних вод за регіонами/областями 
України 
Регі
Область Основні забруднювачі підземних вод 
он 
Закарпатська нітрати, залізо та марганець природного походження 
Івано- хлориди, феноли, нафтопродукти, марганець, кадмій 
Франківська 
Львівська амоній, залізо, сульфати, хлориди, нафтопродукти 
Тернопільська нафтопродукти, органічні сполуки 
Чернівецька сульфати, нітрати, амоній, колііндекс, мікробне 
число 
Волинська нітрати, нітрити, нафтопродукти 
Київська нафтопродукти, сухий залишок, хлориди, залізо 
природного походження, амоній, побутові відходи 
Рівненська нітрати, нітрити, нафтопродукти, загальне залізо, 
формальдегід 
Житомирська нафтопродукти, залізо природного походження 
Луганська п/к мінералізація, загальна жорсткість, марганець, залізо, 
нітрати, феноли, хлориди, сульфати, нафтопродукти 
Полтавська мінералізація, хлориди, залізо природного 
походження, нафтопродукти 
Сумська мінералізація, загальна жорсткість, сульфати, 
феноли, нітрати, нафтопродукти 
Харківська мінералізація, нітрати, нафтопродукти 
Чернігівська нафтопродукти, фтор природного походження 
  
СХІД ПІВНІЧ ЗАХІД 
20 
 Продовження таблиці 1.1 
Регі
Область Основні забруднювачі підземних вод 
он 
Донецька п/к мінералізація, загальна жорсткість, сульфати, 
хлориди, нітрати, хром, ціаніди, 
феноли, роданіди, нафтопродукти, залізо 
Запорізька мінералізація, загальна жорсткість, пестициди, 
нітрати, нафтопродукти 
Миколаївська мінералізація, загальна жорсткість, хлориди, 
сульфати, нітрати, амоній, нафтопродукти 
Одеська мінералізація, загальна жорсткість, нітрати, 
нафтопродукти, поліфосфати, карбамід, важкі 
метали, аміак 
Херсонська мінералізація, хлориди, сульфати, нітрати, 
нафтопродукти, амоній, марганець 
Вінницька мінералізація, загальна жорсткість, хлориди, 
сульфати, нітрати 
Дніпропетров- мінералізація, загальна жорсткість, хлориди, 
ська сульфати, нітрати, нафтопродукти, бром, стронцій, 
марганець, залізо, бор, карбамід 
Кіровоградська мінералізація, пестициди, нітрати, аміак, 
нафтопродукти 
Хмельницька мінералізація, загальна жорсткість, нітрати, загальне 
залізо, нафтопродукти, амоній 
Черкаська мінералізація, хлориди, сульфати, нітрати, амоній, 
пестициди,  нафтопродукти 
 
 
 
ЦЕНТР ПІВДЕНЬ 
21 
1.4  Заходи щодо  покращенню якості води водних об‘єктів  
 
Екологічний стан українських водойм погіршується. Існує зростаючий 
ризик того, що водні ресурси не задовольняють потреби населення та секторів 
національної економіки, а збереження та відновлення води буде недостатнім. Це 
підтверджено результатами аудиту ефективності Державної цільової програми 
розвитку водного господарства та відновлення навколишнього природного 
середовища в басейні Дніпра до 2021 року. Загальнодержавний цільовий план 
управління водними ресурсами та відновлення довкілля в басейні Дніпра до 2021 
року для сприяння вирішенню цих проблем. Його національними замовниками є 
Мінприроди, Держводагентство України, а виконавцями – інші сім центральних 
органів управління, Національна академія наук, Національна академія наук та 
обласні державні адміністрації. 
План реалізується за 6 напрямками: меліорація та розвиток, централізоване 
водопостачання сільських населених пунктів, охорона населених пунктів і 
сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, комплексна боротьба з 
паводками, захисне відновлення затопленого басейну Дніпра та покращення 
якості питної води. 
Реалізація програми дозволить вирішити багато проблем у сфері 
управління водними ресурсами та створити сприятливі умови для її виконання. 
Проте експертні оцінки довели погіршення екологічного стану водойм та 
погіршення якості питної води. 
За даними Світового банку, Україна посідає 125 місце серед 180 країн за 
рівнем питної води на душу населення. За даними Центру з контролю та 
профілактики захворювань Міністерства охорони здоров‘я США, Україна 
увійшла до списку найнебезпечніших країн із водопровідною водою без запаху. 
За даними WWF, Україна не намагається подолати дефіцит прісної води та 
погіршення її якості. 
Інфраструктура зрошувальної системи занепадає. Тим часом майже 
третина території країни все ще зазнає негативного впливу паводків і повеней. 
22 
На повені припадає 70% усіх смертей, пов‘язаних із стихійними лихами. На 27 
відсотках території України, де проживає майже третина населення, негативно 
впливають паводки та паводки. 
Вода є важливим ресурсом і основою сталого розвитку країни. Він відіграє 
ключову роль у адаптації та пом‘якшенні наслідків зміни клімату, боротьбі з 
голодом та епідеміями та підтримці балансу екосистем. 
Насправді, важко уявити, наскільки розвиток і існування націй, суспільств 
і середовища залежить від води. 
Досягнення «хороших» екологічних умов для водних ресурсів допоможе 
зробити водойми чистішими та забезпечити один із фундаментальних принципів 
європейської інтеграції – право людини на чисте довкілля. 
Інфраструктура зрошувальної системи занепадає. Тим часом майже 
третина території країни все ще зазнає негативного впливу паводків і повеней. 
На повені припадає 70% усіх смертей, пов‘язаних із стихійними лихами. На 27 
відсотках території України, де проживає майже третина населення, негативно 
впливають паводки та паводки. 
Вода є важливим ресурсом і основою сталого розвитку країни. Він відіграє 
ключову роль у адаптації та пом‘якшенні наслідків зміни клімату, боротьбі з 
голодом та епідеміями та підтримці балансу екосистем. 
Насправді, важко уявити, наскільки розвиток і існування націй, суспільств 
і середовища залежить від води. 
Досягнення «хороших» екологічних умов для водних ресурсів допоможе 
зробити водойми чистішими та забезпечити один із фундаментальних принципів 
європейської інтеграції – право людини на чисте довкілля.   
23 
2 ЗАХИСТ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ В 
ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
 
2.1 Структура та обсяги забезпечення та використання води в області  
  
Основними джерелами водопостачання району є Гнилий Тікич, Рось, 
Тясмин, Кременчуцьке водосховища та водозабори підземних вод. 
Середньорічна водозабезпеченість на одну особу в області становить 1,56 млн. 
3
м . Згідно з оцінкою Європейської економічної комісії ООН, якщо водні ресурси 
3
на душу населення не перевищуватимуть 1700 м , регіон вважатиметься 
воднонезабезпеченим. Враховуючи нерівномірність формування поверхневого 
стоку, в регіоні спостерігається дефіцит води навіть при поточному 
водоспоживанні (рисунок 2.1). 
 
Рисунок 2.1-  Структура та обсяги забору води по районам Черкаської 
3
області у 2019 році, млн. м  
24 
 
3 
У 2019 році з природних водойм Черкаської області забрано 184,4 млн м
3 3
води, у тому числі поверхневих – 138,2 млн м , підземних – 46,2 млн м . 
Розглянемо дані загального водозабору зі звітними даними 2-ТП 
(водогосподарства) у 2021 році. Виходячи зі звітних даних у таблиці 2-ТП 
3
(Водогосподарства), загальний водозабір у 2021 році становить 155,7 млн м . 
3 3
Порівняно з 2020 роком (168,8 млн м ) водозабір зменшено на 13,1 млн м . 
Загальний водозабір в області з 2016 по 2018 роки мав тенденцію до 
зниження, а потім трохи підвищився. Зміна водозабору у 2021 році зумовлена 
3
зменшенням на 14,1 млн м  водозабору з поверхневих джерел водопостачання. 
3
При цьому забір підземних вод зросте на 1 млн м  порівняно з 2020 роком. 
Динаміка зміни відбору води показана на рисунку 2.2. 
 
 
Рисунок 2.2 -  Динаміка обсягів забору у свіжої води в Черкаській області,  
3
в млн. м  
 
Швидке зниження забору прісної води між 2012 і 2015 роками можна 
пояснити зменшенням прямого споживання води населенням, тенденцією, яка в 
останні роки стає все більш популярною для покупки імпортної питної води. 
3
У 2021 році споживання прісної води становитиме 115,4 млн м   на 
рисунку 2.3 наведено структуру та обсяг водокористування за категоріями.. 
25 
16% 
Виробничі потреби 
21% 
питні та санітарно-гігієнічні 
63% 
потреби 
зрошення 
 
 
Рисунок 2.3 -  Частка забору  водних ресурсів в Черкаській області 
3
 у 2020 році, млн м . 
 
Зміна водозабору, пов‘язана зі зменшенням водозабору у 2020 році, склала 
3
22,84 млн м . Водночас водозабір поверхневих вод збільшився порівняно з 2019 
3
роком на 7,25 млн м . 
3
Споживання води у 2020 році становить 132,9 млн м , з них: на виробничі 
3 3
потреби – 83,38 млн м ., господарсько-питні потреби – 22,14 млн м ., зрошення – 
3
27,33 млн м . 
 
 
2.2 Обсяги скидання стічних вод у водні об‘єкти області 
 
Кількість стічних вод, що скидаються підприємствами і господарствами в 
поверхневі водойми, прямо пропорційна кількості води, що забирається 
народним господарством. Динаміку основних показників водокористування та 
очищення води в Черкаській області з 2000 по 2021 рік наведено в таблиці 2.1. 
26 
Таблиця 2.1 –Динаміка використання і водовідведення води в області, млн 
3
м  
Показники 2005 2010 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
Забрано води з 294,4 286,1 222,8 174,3 175,9 179,6 172,6 184,4 168,8 155,7 
природних водних 
об'єктів - всього 
Спожито свіжої          115,4 
води (включаючи 246,2 244,0 205,5 138,9 141,9 143,0 137,9 149,7 132,9 
морську) 
з неї на 
виробничі потреби 55,89 46,64 35,55 76,65 81,39 76,36 77,92 82,76 83,38 73,1 
побутово- питні          24,0 
потреби 39,74 34,02 30,99 26,50 25,38 24,99 23,74 23,52 22,14 
зрошення 0,789 5,04 10,59 10,94 10,05 17,37 12,03 20,71 27,33 18,3 
Сільськогосподарс 29,66 40,42 33,56 24,80 25,11 24,26 24,2 22,63 - - 
ькі потреби 
ставково-рибне 120,2 117,9 94,81 78,96 79,92 78,26 75,15 76,11 102,5 89,3 
господарство 3 
(без вилучення) 
Втрати води при 11,38 11,79 11,87 9,88 9,23 9,91 9,62 9,68 8,41 9,56 
транспортуванні 
Загальне 233,7 231,0 184,3 124,2 128,4 123,8 104,8 103,8 103,2 85,9 
водовідведення з 
нього 
у поверхневі водні 209,3 206,6 165,5 106,4 110,7 106,5 87,62 87,57 75,22 81,6 
об'єкти 4 
у тому числі           
забруднених 23,3 11,0 4,825 5,958 7,318 4,486 7,171 2,854 3,203 4,134 
зворотних вод 
з них без очищення 7,1 4,4 1,903 2,383 1,382 1,168 1,564 0,060 0,066 0,074 
нормативно 58,17 54,9 46,05 42,33 42,17 41,04 40,28 42,52 36,85 39,42 
очищених 
нормативно чистих 127,8 140,7 114,6 58,11 60,27 59,67 38,80 40,94 35,16 38,06
без очистки 2 1 
Обсяг оборотної та          485,1
послідовно 743,6 719,8 527,5 435,6 530,5 406,4 471,4 483,5 544,9 2 
використаної води 7 
Частка оборотної та          75,06 
послідовно 93,01 93,95 93,74 85,74 87,34 85,09 86,76 86,21 102,9
використаної води, 8* 
% 
Потужність 179,9 144,0 162,1 87,83 88,94 83,46 84,34 76,35 57,78 62,10 
очисних споруд 
 
З таблиці 2.1 видно, що з 2010 по 2020 рік забір води з природних ресурсів 
зменшився на 27,7%, а споживання зменшилося більш ніж на 25%, у 2019 році 
27 
вода, використана для виробництва, зросла на 15%, а побутової та питної води 
скоротилося майже вдвічі, використання води для сільського господарства 
зменшилося на 34%, а витрати на зрошення зросли в дев'ять разів. Загальна 
кількість стічних вод, що надходять у поверхневі водойми, зменшується вдвічі. 
Найбільшим водокористувачем залишається обробна промисловість, 
починаючи з 2016 року споживання води обробною промисловістю зменшилось, 
а споживання води для сільськогосподарського зрошення поступово зросло. 
3
У 2021 році оборотне водопостачання становитиме 483,4 млн м , повторне 
3 3
водопостачання – 1,7 млн м , безперервне водопостачання – 26 тис. м . Рівень 
збереження прісної води у 2021 році становить 75,1%. Дані про використання 
води для оборотних і повторюваних послідовних водних систем зведені в 
таблицю 2. 2. 
 
Таблиця 2.2 - Використання води у системах оборотного, повторно - 
3
послідовного водопостачання та безповоротне водоспоживання, млн м /рік 
Роки Галузь економіки Оборотне Повторно- Економія Безповоротне 
послідовне свіжої води, водоспоживан
% ня 
1 2 3 4 5 6 
2017 
 Промисловість 402,3 4,077 93,68 11,05 
 Сільське господарство 0,063 - 0,153 32,94 
 Комунгосп 0,001 - 0,028 2,751 
Всього по області 402,3 4,077 85,09 47,04 
2018 
 Промисловість 466,1 5,236 94,58 10,93 
 Сільське господарство 0,063 0,01 0,149 27,56 
 Комунгосп 0,001 - 0,029 11,25 
Всього по області 466,1 5,246 86,76 50,08 
2019 
  
28 
Продовження таблиці 2.2 
1 2 3 4 5 6 
 Промисловість 480,9 2,277 94,71 10,11 
 Сільське господарство 0,321 0,004 0,668 36,09 
 Комунгосп 0,001 - 0,027 11,243 
Всього по області 481,2 2,281 86,21 57,672 
2020 
 Промисловість 373,817 1,747 89,714 - 10,643 
 Сільське господарство 0,131 0,002 0,124 32,226 
 Комунгосп - - - 24,97 
Всього по області 373,95 1,749 89,838 46,553 
2021 
 Промисловість 483,938 1,721 89,504 -10,072 
 Сільське господарство 0,144 0,013 0,154 23,187 
 Комунгосп - - - 13,811 
Всього по області 484,082 1,734 89,658 26,926 
 
Витрата води має тенденцію до зменшення в усіх напрямках, у яких вона 
використовується, особливо для води, яка не потребує додаткового очищення чи 
очищення – цей показник падає пропорційно зі зменшенням забору води. 
До 2020 року обсяг скиду стічних вод становитиме 75,22 млн куб. 
Зменшення на 12,35 млн кубометрів порівняно з 2019 роком, скорочення 
приблизно на 14,1%. Основними приймачами стічних (зворотних) вод є 
водосховища та річки басейнів Південного Бугу та Дніпра (рисунки 2.4– 2.5). 
Основними джерелами забруднення води є очисні споруди та каналізаційні 
мережі житлово-комунального господарства. У п‘яти райцентрах області взагалі 
відсутні очисні споруди. Це Городище, Драбів, Жашків, Корсунь-
Шевченківський та Шпола. У 2020 році основними джерелами забруднення води 
є КП «Міський Водоканал» (м. Золотоноша), Ватутінське КВП «Водоканал», КП 
«Водока» (м. Сміла), Христинівське ВУЖКГ (м. Христинівка). 
 
29 
 
Рисунок 2.4 – Обсяг скидання зворотних вод у поверхневі водні обʼ єкти 
3
басейну р. Південний. Буг, млн м  
 
 
Рисунок 2.5 – Обсяги  скидання зворотних вод у поверхневі водні обʼ єкти 
3
басейну річки Дніпро, млн м  
У 2020 році загальна площа втрачених від реконструкції земель уздовж 
берегів Кременчуцького водосховища в Черкаській області становила 1,1 га. У 
Черкаській області потребують охорони 10 ділянок узбережжя Кременчуцького  
водосховища загальною протяжністю 43,6 км. Станом на 1 січня 2020 року 
підприємствами області захоронено 454,8 тис. тонн небезпечних відходів І-ІV 
класів. 
Велика кількість стічних вод, що утворюються внаслідок їх використання, 
створює забруднення різного характеру та скидається у водойми без належного 
очищення. 
30 
Як видно з таблиці, за останнє десятиліття кількість таких вод значно 
зменшилася. Лише місто Умань та Корсунь-Шевченківський район не мають 
3
каналізації, внаслідок чого щорічно в Черкаській області скидається 100 тис. м  
стічних вод. 
 
 
2.3 Використання води у сферах народного господарства Черкаської 
області 
 
Вода є одним із найважливіших факторів навколишнього природного 
середовища, але погане екологічне управління господарською діяльністю 
призводить до забруднення водойми стічними водами, завдаючи непоправної 
шкоди водоймі. Значна частина деградації водойм зумовлена антропогенним 
навантаженням, яке перевищує здатність річок до самоочищення та 
самовідновлення. 
Споживання води на одну людину на добу в сучасних містах становить 
300-500 л, що значно перевищує мінімальне споживання води на душу населення 
(25 л на добу). Використання води в містах зросло більш ніж у 100 разів за 
століття. Зокрема, великі обсяги води використовуються для забезпечення 
потреб промислових об'єктів. 
Відповідно до таблиці 2 статистичного звіту ТП (водгосп) загальний 
3
водозабір у 2021 році становитиме 115 млн м . Водозабір зменшено на 18 млн 
3
кубометрів (15,7%) порівняно з 2020 роком (133 млн м ). 
Зміна водозабору у 2021 році зумовлена зменшенням забору води з 
3
поверхневих джерел водопостачання 14,1 млн м . При цьому забір підземних 
3
вод зросте на 1 млн м  порівняно з 2020 роком. Водоспоживання у 2021 році 
3 3
становить 115,4 млн м , з них: промислова вода – 73,1 млн м , питна вода та 
3 3 3
водовідведення – 24 млн м , зрошення – 18,3 млн м , підземні води 5 млн м . На 
рисунку 2.6 наведено динаміку забору та використання прісної води. 
31 
 
300
250
200
із поверхневих джерел 
150 із підземних джерел 
усього 
100
50
0
2005 2010 2015 2018 2019 2020 2021
 
Рисунок 2.6 –Динаміка та структура  забору свіжої води з поверхневих та 
3 
підземних джерел, млн.м
 
У 2021 році споживання прісної води основними водокористувачами 
області становитиме 115,44 млн куб. Найбільша частка (54,2%) 
водоспоживання - 62,56 млн.куб.м використовується на потреби сільського, 
лісового та рибного господарства. Трохи менші частки в галузі припадає на 
водопостачання, водовідведення та поводження з відходами (19,7%) - 22,73 млн 
кубометрів, переробну промисловість (18,6%) - 21,38 млн кубометрів. 
Виробництво та постачання енергії посідає перше місце за забрудненням 
повітря та розподілом енергії.Це неводогоємна галузь.У 2021 році споживання 
води становитиме 4,04 млн кубометрів, що становить лише 6,1% від загального 
споживання води в регіоні. Використання води також є нерівномірним по 
регіонах області. За промисловим використанням води лідирує Черкаська 
область (таблиця 2.3). 
32 
 
Таблиця 2.3 - Основні характеристики використання і відведення води по в 
розрізі районів області в 2021 році 
 
Черкаська Звенигор Золотоніс Умансь Черкась
Показник 
область одський ький кий кий 
1 2 3 4 5 6 
Забір води із природних водних 
155,7 11,6 46,9 17,8 79,4 
3
об‘єктів, млн.м  
Забір води із природних водних 
об‘єктів для використання на одну 106,2 44,7 214,8 48,0 126,1 
3
особу, млн.м  
Загальне водовідведення 85,8 5,9 21,5 11,6 46,8 
Скидання забруднених зворотних вод у 
поверхневі водні об‘єкти – усього, 81,6 5,4 20,5 10,7 45,0 
3
млн.м  , у тому числі 
без очищення 0,1 – – 0,1 0,0 
недостатньо очищених 4,1 0,8 0,8 0,5 2,0 
нормативно-очищених 39,4 0,3 0,1 2,5 36,5 
нормативно чистих без очистки 38,0 4,3 19,6 7,6 6,5 
Кількість підприємств, що мають 
скиди зворотних вод у поверхневі 75 23 6 22 24 
водні об‘єкти 
3 
Використання свіжої води, млн.м
115,4 8,0 29,1 13,3 65,0 
у тому числі 
на побутово-питні потреби 24,0 1,2 1,6 3,2 18,0 
на виробничі потреби 73,1 5,6 21,5 9,3 36,7 
  
33 
Продовження таблиці 2.3 
на зрошення 18,3 1,2 6,0 0,8 10,3 
Економія забору води за рахунок 
оборотного та послідовного 485,1 2,0 1,0 0,6 481,5 
водопостачання 
3
Потужність очисних споруд, млн.м  62,1 6,6 3,0 5,6 46,9 
 
Зменшення використання води відбулося за рахунок зменшення витрат на 
ставкове та рибне господарство на 8,3 млн. м3, або на 6,2 %. 
Потреби промисловості також забезпечуються за рахунок введення води в 
системи оборотного і повторного циклу, частка яких у загальному 
водокористуванні області в середньому становить 62,1 %. 
У 2021 році в поверхневі водні об‘єкти буде скинуто 81,6 млн кубометрів 
зворотних вод (рисунок 2.7), що на 6,4 млн кубометрів менше, ніж у 2020 році. 
Це відбувається через зменшення скиду неочищених забруднених і нормативно 
очищених стічних вод. 
 
120
100
80
60
40
20
0
2017 2018 2019 2020 2021
нормативно очищених 41,04 38,8 40,94 36,85 39,42
усього 106,5 87,62 87,57 75,22 81,62
 
3 
Рисунок 2.8- Обсяги скидання води у поверхневі водні  об‘єкти, млн.м
млн м3 
34 
 
У поєднанні з вищесказаним необхідна надійна робота очисних споруд, що 
допомагає зменшити вплив на навколишнє середовище. Потужність очисних 
споруд Черкаської області за останні п'ять років наведено на рисунку 2.9. 
 
усього перед скиданням 
62,1 
2021
57,95 
57,78 
2020
56,78 
76,35 
2019
71,05 
84,34 
2018
78,4 
83,46 
2017
77,96 
 
 
3 
Рисунок 2.9 – Потужність очисних споруд в області, млн.м
 
Як видно з малюнка, потужність споруди жалюгідно мала, що неминуче 
позначається на якості поверхневих вод. 
В області відповідно до Програми державного моніторингу вод 
Держводагентства в розділі Спостереження за поверхневими поверхневими 
питними потребами населення визначено об‘єкти спостережень: Кременчуцьке 
водосховище 678 км, с. Сокирне., водозабір м. Черкаси Корсунь-Шевченківський 
водозабір Гнилий Тікич на км 64 в районі Росі та Звенигородка на км 41. 
Усього у 2021 році відібрано 36 проб води, 720 разів виміряно вміст 
забруднюючих речовин у поверхневих водах. 
35 
За результатами проведених у 2021 році досліджень поверхневих вод на 
водозаборах Кременчуцького водосховища р. Рось та р. Гнилий Тікич 
гідрохімічний стан води знаходиться на задовільному рівні. 
Також спостерігаються викиди деяких речовин у поверхневі об‘єкти без 
стандартного очищення. У таблиці 2.4 наведено дані вмісту за регіонами. 
 
Таблиця 2.4 - Скиди окремих забруднюючих речовин у  водні об‘єкти 
нормативно чистих без очистки в 2021 році в розрізі районів області, тон 
 
Райони  
Черкаська 
Показник Звенигор Золотоніс Уманс Черкас 
область 
одсь кий ький ький ький 
Фосфати 128,4 4,5 2,5 9,0 112,4 
Завислі речовини 452,6 25,8 25,2 30,0 371,6 
Сульфати 3871,8 89,2 54,3 187,8 3540,5 
Хлориди 3350,8 178,6 119,2 405,2 2647,8 
Азот амонійний 171,3 11,5 9,1 4,1 146,6 
Нітрати 1498,0 4,6 4,0 64,6 1424,8 
 
 
2.4  Моніторинг стану водних об‘єктів Черкаської області 
 
За інформацією Черкаського обласного центру з гідрометеорології 
моніторинг масивів поверхневих вод в 2021 році на річках басейну Дніпра та 
Південного Бугу проводився щомісячно за фізико-хімічними показниками. 
Пунктами спостережень на річках басейну Південного Бугу були: р. 
Гірський Тікич (м. Тальне), р. Гнилий Тікич (м. Катеритопіль), р. Шполка (м. 
Ватутіне), р. Велика Вись (смт Ямпіль), р. Уманка (м. Умань). 
 
36 
За результатами дослідження вміст розчиненого кисню у воді коливався 
від 2,31 до 13,9 мгО2/дм3. На річці Шполка (смт Ватутіне, 42 км, Ватутінське 
КВП «Водоканал»). Найбільше значення БСК5 становило 9,14 мгО2/дм3 в р. 
Уманка (м. Умань). 
Річкова вода має стабільний склад основних іонів, головним чином 
вуглеводнів, кальцію, хлоридів і сульфатів. Загальна мінералізація коливається 
від 571,8 мг/дм3 до 1175,0 мг/дм3. 
Сполуки азоту представлені амонійним, нітритним і нітратним азотом. 
Наявність сполук амонію в річковій воді зазвичай забруднюється недостатньо 
очищеними стічними водами. Найбільша концентрація амонійних сполук 
зафіксована в р. Уманка (м. Умань). 
3
Найвища середня концентрація фосфору (0,951 мг/дм ) у поверхневих 
водах також виявлена в р. Уманка (м. Умань). 
На території Черкаської області в басейні Дніпра розташовано 7 
спостережних точок: р. Росава (с. Гамарня, 3 км), р. Вільшанка (с. Мліїв, 
всередині населеного пункту), р. Золотоношка (с. Благодатне, 18 км). , понад .км 
Місто). 
Фізико-хімічний склад поверхневих вод тісно пов'язаний з їх природними 
умовами, головним чином за участю основних іонів і мінералізації. 
Швидкість мінералізації в басейні Дніпра на цій території коливається від 
3 3
361,1 до 941,2 мг/дм . У січні 2021 року найбільший вміст солі 1356,0 мг/дм  
досягнуто на точці спостереження р. Ірклій (м. Чорнобаївілля, 22 км, 
Чорнобаївське ВУЖКГ). 
Помічено, що вміст розчиненого кисню у воді коливається від 6,99 до 
13,17 мгО2/дм3. На всіх точках моніторингу в різні пори року відзначено 
3
падіння кисню до незадовільних рівнів (2,88 - 3,67 мгО2/дм ). 
3
Найбільше значення БСК5 – 8,14 мгО2/дм  – зафіксовано на р. Тясмин 
(Кам‘янка, 120 км). 
Серед різноманітних форм мінерального азоту в поверхневих водах р. 
Дніпро основними є іони азоту амонійного, що пов‘язано з антропогенним 
37 
фактором. Середнє значення азоту амонійного коливається від 0,349 до 1,153 
3 3
мгN/дм . Найбільший разовий показник (3,03 мгN/дм ) зафіксовано на р. Росава 
(с. Гамарня, 3 км). 
Діапазон коливань нітритного азоту становить 0,043-0,142 мгН/дм3. 
Максимальна концентрація нітритного азоту відзначена в р. Тясмин (м. Чигирин, 
9 км, КП «Чигирин»). 
Найбільші концентрації нітратного азоту спостерігались у водах річок 
Вільшанка та Росава. Так у воді річки Вільшанка всередині с. Мліїв, 
3
максимальний вміст зафіксовано в с.Росава 2,11 мгN/дм . Гамарня - 1,97 
3
мгN/дм . 
Середній діапазон коливань загального фосфору становить 0,171-0,539 
3 3
мгР/дм , а максимальний вміст 0,305-1,235 мгР/дм . Як правило, підвищені 
концентрації загального фосфору спостерігалися в основному населеному 
пункті, що було пов‘язано з надходженням недостатньо очищених або 
неочищених господарсько-побутових стічних вод. 
За інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області, 
відповідно до "Програми державного моніторингу вод в частині проведення 
Держводагентством спостережень на масивах поверхневих вод, забір в яких 
здійснюється для задоволення питних і господарсько-побутових потреб 
населення" визначені об‗єкти спостережень: Кременчуцьке водосховище, 678 
км, с. Сокирне, водозабір м. Черкаси; р. Рось, 64 км, водозабір   м.   Корсунь-
Шевченківський;   Гнилий   Тікич,    41    км, водозабір м. Звенигородка. 
Усього у 2021 році відібрано 36 проб води, 720 разів виміряно вміст 
забруднюючих речовин у поверхневих водах. 
За результатами проведених у 2021 році досліджень поверхневих вод 
Кременчуцького водосховища, водозаборів р. Рось та р. Гнилий Тікич 
гідрохімічний стан води знаходиться на задовільному рівні. 
Біологічні елементи у споживаній воді групи азоту були значно нижчими 
за рівень токсичної дії. 
3
Середньорічний вміст кисню у воді коливається від 4,4 до 11,0 мгО2/дм . 
38 
 
Органічне забруднення води на водозаборах спостерігається через 
зменшення опадів порівняно з попередніми роками, періоди підвищення 
температури (липень-серпень), збільшення випаровування та цвітіння 
водоростей, а також надходження неналежним чином очищених стічних вод з 
муніципалітетів у поверхневі води. 
Порівняно з минулим роком у 2020 році спостерігаються наступні зміни 
сокири в районі водозабору питної води с. 
- Додано індикатори ХСК і БСК5, групи азоту (нітрат-іон, нітрит-іон), 
індикатори сольового складу (кальцій, магній, сухий залишок), завислі речовини 
та марганець; 
- Знижує такі показники, як розчинений кисень, сульфатна, фосфатна 
жорсткість і загальний вміст заліза. 
По м. Корсунь – Шевченківського району (забір питної води) порівняно з 
попереднім роком у 2020 році спостерігалось: 
- зниження всіх показників іонів амонію, фосфатних і сольових 
компонентів (кальцію, магнію, сульфату, сухого залишку, хлориду). 
Моніторинг на водозаборі Звенигородка (район Гнилий Тікич) розпочато 1 
травня 2021 року. Влітку зафіксовано підвищення рівня марганцю в межах 0,056-
0,066 мг/дм3, підвищення рівня фосфатів, підвищення рівня азоту амонійного та 
зниження рівня розчиненого кисню (без критичних значень). 
Біогенні елементи в групі азоту були значно нижчими за рівні токсичної 
дії. Інші показники знаходяться в задовільному діапазоні значень. 
За даними ДУ «Черкаський обласний центр контролю та профілактики 
хвороб МОЗ України», у 2021 році лабораторний моніторинг води поверхневих 
водойм проводився у 92 підконтрольних установах та місцях водокористування 
населення. Досліджено 37 проб води водойм І типу на гігієнічні та хімічні 
показники. 
За інформацією Державної екологічної інспекції Центрального округу 
інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод у 2021 році 
39 
здійснювався на річках басейну Південного Бугу: Шполка, Велика Вись, 
Гірський Тікич, Синюха, Ятрань, Гнилий Тікич, Уманка, Тальянка; у басейні р. 
Дніпро: Кременчуцьке водосховище, Канівське водосховище, річках Тясмин, 
Суха Згар, Рось, Золотоношка, Ірклій, Вільшанка, Перезовиця. 
– Вимірювання проводились у 94 контрольних структурах, відібрано та 
проаналізовано 223 проби, виконано 3120 аналізів. 
– Під час лабораторного контролю якості поверхневих вод зафіксовано: 
– – 15 випадків перевищення нормативу забруднювачами 
Кременчуцького водосховища (завислі речовини, ХСК, БСК5, азот амонійний, 
нітрит, АПАР, залізо); 
– – 5 випадків перевищення ГДК забруднюючих речовин у 3 установах 
(БСК5, ХСК, азот амонійний, АПАР) в р. Золотоношка; 
– – 14 випадків перевищення ГДК забруднюючих речовин у річці 
Сухазар (БСК5, ХСК, завислі речовини, азот амонійний); 
– – 31 випадок перевищення гранично допустимих концентрацій 
забруднюючих речовин (ХCK, БСК5, залізо, азот амонійний, нітрит) р. Рось; 
– – 11 випадків перевищення норм забруднюючих речовин (завислі 
речовини, ХСК, БСK5, азот амонійний, залізо) у річці Тясмин; 
– 6 випадків у р. Гірський Тікич (ГСК) перевищення гранично допустимої 
концентрації забруднюючих речовин; 
– 11 випадків забруднювачі річки Гнилий Тікич (завислі речовини, ГСК, 
БСК5, нітрити, азот амонійний, залізо) перевищують; 
 
 
2.5 Основні заходи з охорони та раціонального використання водних 
ресурсів 
 
Зважаючи на життєво важливе значення води як одного з основних 
елементів біосфери, особлива увага приділяється контролю та управлінню 
40 
якістю природних водойм. Охорона природних вод включає раціональне 
використання, охорону продуктивності водних екосистем і запобігання 
забрудненню відповідно до основних принципів водного законодавства. 
Основними заходами охорони природних водойм від забруднення є: 
– стандартизація якості води, тобто розробка стандартів для різних видів 
водокористування; 
– Зменшення кількості скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти 
шляхом удосконалення технологічних процесів і вдосконалення методів 
очищення стічних вод; 
– вивчення  процесів самоочищення при скиданні стічних вод у водойми. 
Нормування якості води в Україні здійснюється відповідно до відповідних 
нормативно-правових актів («Закон України про охорону навколишнього 
середовища», «Закон про воду», «Правила охорони поверхневих вод»). Вони 
обумовлюють вимоги різних господарських потреб до складу і характеру води, 
підкреслюють принцип обов'язковості охорони водних ресурсів. Окремо 
наголошено на забороні скидання стічних вод, що містять цінні відходи та 
сировину, у водойми з позначенням ГДК різних забруднюючих речовин у воді. 
Встановлює адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення 
правил користування водними об'єктами 
Управління водними ресурсами здійснюється через систему 
профілактичних заходів, спрямованих на запобігання стану водних об‘єктів 
понад установлені нормативи скидів шляхом регулювання скидів, обмеження 
появи нових джерел забруднення та вжиття спеціальних заходів щодо усунення 
шкідливого впливу господарської діяльності на навколишнє середовище. 
Для поверхневих водойм профілактичні заходи включають: 
- Розробка комплексних планів водокористування та водозбереження; 
- Вибір земельної ділянки під будівництво за цими схемами; 
- Екологічна експертиза будівельних об'єктів; 
- нормування водоспоживання та водовідведення; 
- Видача дозволів на спеціальне водокористування; 
41 
- Забезпечити введення в експлуатацію водоохоронних споруд одночасно з 
введенням в експлуатацію основних виробничих об'єктів; 
- Контроль скиду стічних вод та стану водойм. 
Згідно з чинним законодавством, за забруднення води вводяться різні 
адміністративні заходи, аж до закриття окремих підприємств. 
Раціональне використання води та збереження водних ресурсів включає такі 
складові: 
– Оптимізація розподілу водних ресурсів на території та між різними 
галузями народного господарства, а також максимальне водопостачання кожної 
галузі; 
– Розробка та впровадження науково обґрунтованих систем управління 
водними ресурсами та водогосподарськими комплексами в басейнах великих та 
середніх річок, особливо систем управління якістю води, які враховуватимуть 
закономірності формування глобальних та регіональних водних екосистем; 
– Запровадження науково обґрунтованого водокористування та систем 
водокористування, які, з одного боку, максимізують водопостачання всіх 
секторів національної економіки, а з іншого боку, не допускають таких змін у 
водних екосистемах, які можуть призвести до їх майбутня деградація та 
виснаження; 
– Розробка та впровадження методів регулювання поверхневого стоку, 
штучного поповнення ґрунтових вод та стану зволоження ґрунту в водозбірних 
басейнах; 
– Розробити та впровадити сучасні методи захисту водних ресурсів країни 
від евтрофікації; 
– створення комплексних водоохоронних споруд у місцях надто високої 
концентрації забруднювачів води та впровадження автоматизованої системи 
комплексного управління охороною вод; 
– Розробка і впровадження комплексу систем водопостачання і 
водовідведення і водоохоронних заходів в промислових районах і на всьому 
водозборі; 
42 
– Розробка і впровадження безвідходних і безводних технологій, 
переведення промислових підприємств на оборотне водокористування, 
будівництво очисних споруд, застосування нових методів пом'якшення шахтних 
вод; 
– Розробка і впровадження технічно обґрунтованих меліоративних систем з 
дуже високими коефіцієнтами корисної дії, а також норм зрошення і зрошення 
для забезпечення вологістю посівів і запобігання перефільтрації, заболочення, 
підтоплення, підтоплення, засолення земель; 
– Розробка та впровадження еколого-економічної оцінки водних ресурсів 
для використання при плануванні водокористування, водокористуванні та 
здійсненні водоохоронних заходів; 
Раціональне планування продуктивності в поєднанні з водними факторами, 
наукове планування висоководогоспоживаючих галузей народного господарства 
та уникнення надмірної концентрації промислових підприємств з великим 
водоспоживанням у вододефіцитних районах. 
 
 
  
43 
ВИСНОВКИ 
 
Поверхневі води активно використовуються у народному господарстві в 
якості джерел водозабезпечення промислових підприємств і виробничих 
комплексів. Кількість водокористувачів таких водних об‘єктів незначно зростає. 
Основними водоспоживачами води лишається виробнича промисловість, 
яка починаючи з 2019 року  зменшила водоспоживання, натомість  
водоспоживання сільським господарством поступово збільшується на зрошення. 
3 
У 2021 році з природних водойм Черкаської області забрано 184,4 млн м
3 3
води, у тому числі поверхневих – 138,2 млн м , підземних – 46,2 млн м  , 
3
натомість в поверхневі водні об'єкти скинуто 81,6 млн м  зворотних (стічних) 
3 3
вод, що на 6,4 млн м  (8,5%) більше в порівнянні з 2020 роком (75,2 млн м ). 
Витрата води має тенденцію до зменшення в усіх напрямках, у яких вона 
використовується, особливо для води, яка не потребує додаткового очищення чи 
очищення – цей показник падає пропорційно зі зменшенням забору води. 
До 2020 року обсяг скиду стічних вод становитиме 75,22 млн м3. 
Зменшення на 12,35 млн м3 порівняно з 2019 роком, скорочення приблизно на 
14,1%. Основними приймачами стічних (зворотних) вод є водосховища та річки 
басейнів Південного Бугу та Дніпра 
Основними джерелами забруднення водних об‘єктів є очисні споруди та 
каналізаційні мережі у житлово-комунальному господарстві. У п‘яти райцентрах 
області очисні споруди взагалі відсутні. Це Городище, Драбів, Жашків, Корсунь-
Шевченківський та Шпола. У 2020 році основними джерелами забруднення води 
були КП «Міський водоканал» (Золотоноша), Ватутіне КВП «Водоканал», КП 
«ВодГео» (Сміла), Христинівське ВУЖКГ (Христинівка) ). 
Із діючих в області комплексів очисних споруд більше половини 
потребують реконструкції. Стічні води скидаються в поверхневі водойми із 
перевищенням допустимих норм по амоній-іонах, ХСК, БСК5, залізу, 
кольоровості, СПАР, завислих речовинах, сухому залишку, фосфатах. 
44 
Здійснений моніторинг  хімічного забруднення поверхневих вод. Річок 
басейну Дніпра та Кременчуцького водосховища . Загальна кількість відібраних 
проб води у 2021 році склала 223 проби та 3120 визначень. 
Водні об‘єкти Черкаської області переважно забруднені сполуками важких 
металів (марганець, мідь, цинк, шестивалентний хром, загальне залізо), 
фенолами та сполуками азоту. 
Інструментально-лабораторний контроль якості поверхневих вод у 2021 
році також здійснювався на річках басейну Південного Бугу. 
При проведенні лабораторного контролю за якістю поверхневих вод 
зафіксовано перевищення нормативів гранично-допустимих концентрацій 
забруднюючих речовин в Кременчуцькому водосховищі (ХСК, БСК5, завислі 
речовини, азот амонійний, залізо);  
• 15 випадків перевищень нормативів гранично-допустимих концентрацій 
забруднюючих речовин в Кременчуцькому водосховищі (завислі 
речовини, ХСК, БСК5, азот амонійний, нітрити, АПАР, залізо); 
•  14 випадків перевищень нормативів гранично-допустимих концентрацій 
забруднюючих речовин в р. Суха Згар (БСК5, ХСК, завислі речовини, азот 
амонійний); 
• 31 випадок перевищень нормативів гранично-допустимих концентрацій 
забруднюючих речовин в р. Рось (ХСК, БСК5, залізо, азот амонійний, 
нітрити); 
•  11 випадків перевищень нормативів гранично-допустимих концентрацій 
забруднюючих речовин в р. Тясмин (завислі речовини, ХСК, БСК5, азот 
амонійний, залізо); 
Захист водних ресурсів держави і Черкащини, зокрема.  потребує зважених 
та раціональних рішень на державному та регіональному рівнях та належної 
законодавчої підтримки. 
45 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1 Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР /[Електронний 
ресурс] Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ 
2 Клименко В .Г. Загальна гідрологія: Навчальний посібник для студентів. 
Харків, ХНУ, 2008. 144 c 
3 .Власова Г.І. Водні ресурси в Україні. Використання, моніторинг,  охорона. 
К.: 2003.  430 с. 
4 Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання. - К.: 
Віпол, 2000. - 376 с. Гідроекологія / [М. О. Клименко, Ю. В. Пилипенко, Ю. 
Р. Гроховська та ін.]. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2015. 
5 Левківській С. С, Падун М, М. Раціональне   використання   і  охорона  
водних  ресурсів: Підручник.  К.: Либідь, 2006.  280 с. 
6 Екологічні основи управління водними ресурсами : навч. посіб. / [А. І. 
Томільцева, А. В. Яцик, В. Б. Мокін та ін.]. К. : Інститут екологічного 
управління та збалансованого природокористування, 2017.  200 с. 
7 Фізична географія України: навч. посібник / Маринич О.М., Шищенко П.Г. 
К. : Знання, 2006. 512 с. 
8 А.М. Гивлюд, ―Моніторинг забруднення стічних вод підприємств‖, Вісник 
Національного університету «Львівська політехніка». Хімія, технологія 
речовин та їх застосування, №787, С. 301–305, 2014. 
9  Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за 
басейновим принципом : Закон України // Відомості Верховної Ради 
України. 2016.  № 46.  Ст. 780.  URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1641-19#Text. 
10 Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України 
Відомості Верховної Ради України.  1991.  № 41.  Ст. 546. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text. 
46 
11  Про затвердження програм державного моніторингу вод : наказ 
Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 
31.12.2020 р. № 410 [Електронний ресурс].  
https://mepr.gov.ua/documents/3190. 
html?fbclid=IwAR3BUKltEXjNSY3kz7fKr3w8As. 
12 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 
25.06.1991 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
http://zakon3.rada.gov.ua/ 
13 Постанова КМ України «Про затвердження Порядку здійснення державного 
моніторингу вод» від 20.07.1996 р. № 815, Зібрання постанов Уряду 
України, 1996, № 15, ст. 403. 
14 Сухарев С.М., Чундак С.Ю., Сухарева О.Ю. Техноекологія та охорона 
навколишнього середовища. Навч.посібник для студентів вищих 
навч.заклідів. 2-ге видання, стереотипне. - Львів: Новий світ, 2005.  256 с. 
15 Войцицький А. П. Техноекологія: підручник / Войцицький А.П., 
Дубровський В.П., Боголюбов В.М ; за ред. В. М. Боголюбова.  К. : Аграрна 
освіта, 2009.– 533 с. 
16 Нормативи екологічної безпеки водних об‘єктів, що використовуються для 
потреб рибного господарства щодо гранично допустимих концентрацій 
органічних та мінеральних речовин у морських та прісних водах 
(біохімічного споживання кисню (БСК5), хімічного споживання кисню 
(ХСК), завислих речовин та амонійного азоту) / Наказ Мінагрополітики 
України від 30.07.2012 № 471 
17  Наукові засади раціонального використання водних ресурсів України за 
басейновим принципом: монографія / За редакцією В.А. Сташука; [В.А. 
Сташук, В.Б. Мокін, В.В. Гребінь, О.В. Чунарьов]. — Херсон: Грінь Д.С., 
2014.  320 с. – URL: 
https://drive.google.com/open?id=1POSSrJf3ZONZZ9SBiAcVRl2-hJgqm03A  
18  Яцик А.В. Водогосподарська екологія у 4 томах.  К.: «Генеза», 2004 
47 
19 Національна доповідь про якість питної води та питного водопостачання в 
Україні в 2019 році. К. 2020. 349 с. 
20 Якість води. Показники якості води. [Електронний ресурс] – URL:  
https://studfiles.net/preview/5591485/page:4/. 
21 Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2021 році // Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси,. – 2022. . 
22 Довкілля України за 2020 рік. Статистичний збірник. Державна служба 
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http 
//www.ukrstat.gov.ua/.  
23 Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2021 році.   Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси, 2020. 235 с. 
24 Статистичний збірник «Довкілля Черкащини»  за 2021 рік /. Головне 
Управління статистики у Черкаській області. За редакцією В.П. Приймак. 
Черкаси, 2022.  287 с.  
25 Офіційний сайт Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів 
України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.menr.gov.ua; 
26 Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Україні у 2011 році. – [Електронний ресурс] - Режим доступу: 
http://www.menr.gov.ua/dopovidi 
27 Черкаська область: Географічний атлас: Моя мала батьківщина. 
Відповідальний редактор Т.В. Погурельська. – К.: ТОВ „Видавництво 
„Мапа‖, 2002.  20 с. 
28 Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, 
охорони та відтворення / за ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М. А. 
Хвесика. – К.: РВПС України НАН України, 2005.  С. 564 с.