ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4436| Title: | Еколого-гігієнічна оцінка якості питної води м. Черкаси |
| Authors: | Хоменко, Олена Михайлівна Луцик, Євгеній Володимирович |
| Keywords: | ПИТНА ВОДА;ОРГАНОЛЕПТИЧНІ ПОКАЗНИКИ;ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ;ЗНЕЗАРАЖЕННЯ;ВОДОПОСТАЧАННЯ,;ЯКІСТЬ ВОДИ |
| Issue Date: | Jun-2023 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота бакалавра: 67 с., 10 рисунків, 10 таблиць, 23 джерела, мультимедійна презентація. Мета роботи: провести еколого-гігієнічну оцінку якості питної води в м. Черкаси. Завдання роботи: провести аналіз якості питної води м. Черкаси із централізованих та децентралізованих джерел водопостачання на відповідність санітарним правилам і нормам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»; обґрунтувати шляхи та перспективи удосконалення водопостачання м. Черкаси. Об’єкт дослідження: питна вода м. Черкаси із централізованих та децентралізованих джерел водопостачання. В роботі розглянуто основні методи дослідження якості води, проаналізовано результати досліджень, які характеризують якість водопровідної та води із підземних джерел, зроблена оцінка стану водозабезпечення міста Черкаси та надані рекомендації щодо його покращення. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4436 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Луцик_БР.pdf Restricted Access | 1.23 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра
на тему «ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ М.
ЧЕРКАСИ»
Виконав: студент 4 курсу, групи ЕК-03
спеціальності 101 «Екологія»
(шифр і назва спеціальності)
_Луцик Є.В.__________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Хоменко О.М.__________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль _Хоменко О.М._____
(прізвище та ініціали)
Рецензент Бондаренко Ю.Г.
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2023 рік
2
ЗМІСТ
Вступ 3
1 Аналітичний огляд літератури 5
1.1 Вода та її значення для організму людини 5
1.2 Аналіз нормативно-правових документів, що регулюють 7
якість питної води
1.3 Якість питної води та її вплив на здоров’я людини 12
1.4 Нітрати в складі питної води: джерела надходження, дія 21
нітратних сполук на організм людини
2 Еколого-гігієнічна оцінка якості питної води м. Черкаси 26
2.1 Фізико – географічна характеристика та кліматичні 26
особливості Черкаської області
2.2 Аналіз використання водних ресурсів області 27
2.3 Контроль якості питної води в м. Черкаси 32
2.4 Аналіз методів очистки води на Дніпровській водоочисній 35
станції м. Черкаси
2.5 Результати експериментального дослідження питної води з 39
централізованих та децентралізованих джерел водопостачання м.
Черкаси
2.6 Практичні рекомендації та розробка підходів щодо 42
покращення екологічного стану питної води
Висновки 45
Перелік посилань 47
Додатки 50
Додаток А Апробація результатів роботи 51
3
ВСТУП
Вода є невід’ємною складовою кожного організму. Майже 2/3 ваги тіла
людини складається із води, яка є у кожному органі тіла. Збереження рівноваги
води в організмі є життєво-необхідним.
Неякісна вода негативно впливає на людину: викликає різноманітні
інфекційні хвороби, впливає на функціонування організму в цілому та збільшує
загальну захворюваність населення.
Якість води визначається поєднанням фізичних, хімічних та біологічних
показників, які впливають на її придатність до споживання. Україна користується
поверхневими та підземними водами для питних потреб населення, при цьому
більшість цієї води отримується із річки Дніпро.
Україна має серйозну проблему у постачанні якісної води, оскільки країна
має обмежені запаси водних ресурсів. Наразі тільки 25 забезпечується за рахунок
підземних вод, що є значно меншим ніж у країнах Європи, де використання
підземних вод становить близько 90, що забезпечує населення високоякісною
питною водою.
Неадекватна робота очисних споруд, поганий технічний стан розподільчої
мережі та відсутність служб по експлуатації спричиняють проблеми з отриманням
якісної питної води через централізовані системи водопостачання.
Підземні води зазвичай мають стабільний хімічний склад і є менш
вразливими до впливу зовнішніх факторів, але в деяких регіонах країни можуть
бути забруднені природним чинником або техногенною діяльністю, що може
призвести до високого вмісту різних мінералів та інших речовин.
Україна характеризується великою кількістю технологій, які
впроваджувались без необхідних очисних споруд, що дозволяло економити на
цьому кошти.
Це стало можливим через відсутність ефективних правових,
адміністративних та економічних механізмів у природокористуванні, а також
4
відсутності відповідних вимог задля охорони навколишнього середовища. В
результаті чого, ця ситуація призвела до значної деградації довкілля, включаючи
також і забруднення поверхневих та підземних вод.
Тому дослідження якості питної води та постійний моніторинг поверхневих
та підземних джерел водопостачання є досить актуальним питанням як для всієї
країни, так і м. Черкаси та області зокрема.
5
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Вода та її значення для організму людини
Воду називають універсальним розчинником, оскільки в ній розчиняється
більше речовин, ніж у будь-якій іншій рідині. Розчинені речовини включають
багато сполук, зокрема йони, цукри, амінокислоти, вітаміни та мінерали.
Молекули розчиняються у воді завдяки здатності молекул водню та кисню вільно
зв'язуватися з іншими молекулами. Молекули води оточують речовини,
підвішуючи їх. Розчинна дія води дозволяє речовинам легше транспортуватися.
Кров, основна транспортна рідина в організмі, здебільшого складається з води [1].
Розчинені речовини в крові включають білки, ліпопротеїни, глюкозу,
електроліти та продукти метаболізму такі, як вуглекислий газ і сечовина, які або
розчиняються у водному середовищі крові, щоб транспортуватися до клітин для
підтримки основних функцій, або виводяться з клітин, щоб запобігти
накопиченню відходів і токсичності. Вода потрібна навіть для найпростіших
хімічних реакцій. Ферменти здійснюють ці реакції в певному середовищі; в
організмі людини таким середовищем є вода. Вода є ідеальним середовищем для
хімічних реакцій, оскільки вона може зберігати велику кількість тепла, є
електрично нейтральною і має рН 7,0, тобто не є ні кислою, ні лужною. Крім того,
вода бере участь у багатьох ферментативних реакціях як агент, що розриває
зв'язки або, видаляючись з молекули, утворює зв'язки [2].
Вода є основним компонентом рідин, які захищають і живлять тканини,
таких як наприклад:
Спинномозкова рідина – оточує головний і спинний мозок і тим самим
захищає ці органи від різких змін у навколишньому середовищі;
Амніотична рідина – забезпечує захисну подушку для дитини, що
розвивається в організмі вагітної жінки;
Плевральна рідина – покриває легені, забезпечуючи нормальне дихання.
6
Вода відіграє важливу роль у терморегуляції. Життя людини підтримується
у вузькому діапазоні температур. Занадто низька або занадто висока температура
призводить до того, що ферменти перестають функціонувати і метаболізм
зупиняється. При температурі 28°C відбувається відмова м'язів і настає гіпотермія.
При температурі 44°C відмовляє центральна нервова система і настає смерть.
Вода має високу теплоємність, а це означає, що для підвищення її температури
потрібно багато енергії ззовні. Ця здатність допомагає людині підтримувати
температуру тіла, незважаючи на зміни у навколишньому середовищі, наприклад,
при високій температурі на вулиці. Гіпоталамус у головному мозку є центром
терморегуляції, він містить спеціальні білкові сенсори, які визначають
температуру крові [3].
Шкіра також містить температурні сенсори, які швидко реагують на зміни в
навколишньому середовищі. Коли навколишня температура є низькою, то сенсори
в шкірі надсилають сигнал до гіпоталамуса, який потім посилає сигнал гладкій
м'язовій тканині, що оточує кровоносні судини, змушуючи їх звужуватися і
зменшувати кровотік. Це зменшує втрату тепла в навколишнє середовище.
Гіпоталамус також посилає сигнали м'язам, щоб вони піднімали волосся і
тремтіли, а ендокринним залозам, таким як щитовидна залоза, щоб вони виділяли
гормони, здатні прискорювати метаболізм. Ці дії посилюють збереження тепла і
стимулюють його вироблення в організмі у відповідь на зниження температури.
Коли температура тіла підвищується, гіпоталамус фіксує підвищення
температури крові. У відповідь гіпоталамус посилає сигнал гладким м'язам
кровоносних судин, що змушує їх розширюватися, щоб більше крові надходило до
периферії тіла. Потрапляючи на шкіру, зайве тепло виходить з організму через
потовиділення, яке на 98-99 % складається із води. Вода на поверхні шкіри
випаровується - процес, який використовує енергію і призводить до втрати тепла,
тим самим охолоджуючи тіло. Вода також важлива для виведення з організму
відходів життєдіяльності, а також для того, щоб допомогти організму переробляти
і виводити токсини. Нирки потребують великої кількості води для фільтрації та
7
виведення домішок і відходів з крові. Печінка, головний орган детоксикації, також
потребує води, щоб нейтралізувати шкідливі речовини і безпечно вивести їх з
організму [4].
1.2 Аналіз нормативно-правових документів, що регулюють якість питної
води
До основного нормативного документу, що регулює якість питної води,
відносяться Державні санітарні правила і норми ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні
вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» [5]. Цей документ
встановлює основні гігієнічні вимоги якості питної води, що призначена для
споживання людиною в Україні. Основною метою цього нормативного документу
є забезпечення в першу чергу безпечності води та збереження здоров’я населення
країни.
Згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10 якість питної води, що призначена для
споживання населенням, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути
безпечною як із епідеміологічної так і радіаційної точки зору, мати сприятливі
органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад. Для виробництва
питної води пріоритетним має бути використання джерел підземних вод для
питного водопостачання населення, які надійно захищені від біологічного,
хімічного та радіоактивного забруднення.
Санітарна оцінка безпечності якості питної води проводиться за
показниками епідемічної безпеки, санітарно-хімічними показниками, фізико-
хімічними показниками, органолептичними та радіаційними показниками, що
наведені відповідно в таблицях 1.1 – 1.4.
Новозбудовані або реконструйовані підприємства питного водопостачання
при виборі джерел водопостачання та технологій водопідготовки повинні
надавати перевагу вибору джерел води та технологій, які можуть забезпечити
виробництво питної води з найкращим мінеральним вмістом.
8
Таблиця 1.1 – Фізико-хімічні показники якості питної води
Найменування Одиниці Нормативи для питної води
показників виміру водопровідної з колодязів та фасованої, з
каптажів пунктів розливу та
бюветів
Водневий Одиниці рН 6,5-8,5 6,5-8,5 6,5-8,5 (≥4,5)
показник
Діоксид вуглецю % не визначається не 0,2-0,3 - для
визначається слабогазованої
0,31-0,4
для
середньогазованої
> 0,4 - для
сильногазованої
Залізо загальне мг/л ≤ 0,2 ≤ 1,0 ≤ 0,2
Загальна ммоль/л ≤ 7,0 ≤ 10,0 ≤ 7,0
жорсткість
Марганець мг/л ≤0,05 ≤ 0,5 ≤ 0,05
Мідь мг/л ≤ 1,0 не ≤ 1,0
визначається
Поліфосфати (за мг/л ≤ 3,5 не ≤ 0,6 (3,5)
PO 3-4 ) визначається
Сульфати мг/л ≤ 250 ≤ 500 ≤ 250
Сухий залишок мг/л ≤ 1000 ≤ 1500 ≤ 1000
Хлор залишковий мг/л ≤ 0,5 ≤ 0,5 ≤ 0,05
вільний
Хлориди мг/л ≤ 250 ≤ 350 ≤ 250
Цинк мг/л ≤ 1,0 не ≤ 1,0
визначається
Хлор залишковий мг/л ≤ 1,2 ≤ 1,2 < 0,05
зв’язаний
Алюміній мг/л ≤ 0,2 (0,50) не ≤ 0,1
визначається
Амоній мг/л ≤ 0,5 ≤ 2,6 ≤ 0,1 - (1,2)
Перманганатна мг/л - ≤ 5,0 ≤ 2,0 (5,0)
окиснюваність
9
Слід відзначити, що питна вода, фізико-хімічні показники якої відхиляються
від допустимих норм згідно ДСанПіН 2.2.4-171-10, може негативно впливати на
організм людини та призводити до різноманітних захворювань. Водневий
показник вказує на кислотно-основний стан, від якого безпосередньо залежить
корозійна агресивність водного балансу рідини, швидкість хімічних реакцій і
ступінь токсичності забруднюючих речовин.
Таблиця 1.2 – Радіаційні показники безпечності якості питної води
Найменування показників Одиниці виміру Нормативи
Сумарна активність природної суміші Бк/дм-3 <= 1
ізотопів U
Питома активність -226Ra Бк/дм-3 <= 1
Питома активність -228Ra Бк/дм-3 <= 1
Питома активність -222Rn Бк/дм-3 <= 100
Питома активність -137Cs Бк/дм-3 <= 2
Питома активність -90Sr Бк/дм-3 <= 2
Питна вода, яка вживається людиною, повинна бути безпечною за
радіаційними показниками.
10
Таблиця 1.3 – Органолептичні показники якості питної води
Найменування Одиниці Нормативи для питної води
показників виміру водопровідної з колодязів фасованої,
та каптажів з пунктів розливу
та бюветів
Запах: при t 20 °C бали ≤ 2 ≤ 3 ≤ 0 (2)
при t 60°С ≤ 2 ≤ 3 ≤ 1 (2)
Кольоровість градуси ≤ 20 ≤ 35 ≤ 10 (20)-
Каламутність нефело- ≤ 1,0 ≤ 2,6 - ≤ 3,5 ≤ 0,5 (1,0)-
метрична для підземного
одиниця вододжерела
каламутності
(1 НОК =
0,58 мг/л)
Смак і присмак бали ≤ 2 ≤ 3 ≤ 0 (2)-
Згідно даних таблиці 1.3 запах, присмак і смак питної води, призначеної для
споживання людиною, повинен не перевищувати 2 балів, тобто вода не повинна
мати неприємного запаху та смаку, різних видів присмаків.
Згідно даних таблиці 1.4 питна вода повинна бути безпечною в
епідемічному відношенні, тобто в ній мають бути відсутніми загальні коліформи,
ентерококи, синьогнійна паличка, патогенні ентеробактерії, коліфаги тощо.
Наступним важливим нормативним документом є Закон України «Про
питну воду та питне водопостачання», що визначає правила і принципи
забезпечення населення питною водою в Україні [6].
11
Таблиця 1.4 – Епідемічні показники безпечності води
Найменування Одиниці Нормативи для питної води
показників виміру водопровідної, з з колодязів та фасованої
пунктів розливу каптажів
та бюветів
Загальне мікробне КУО/см-3 <= 100 не <= 20
число при t 37 °C (<= 50)** визначається
- 24 год
Загальне мікробне КУО/см-3 не визначається не <= 100
число при t 22 °C визначається
- 72 год
Загальні КУО/100 см-3 відсутність <= 1 відсутність
коліформи***
E.coli*** КУО/100 см-3 відсутність відсутність відсутність
Ентерококи*** КУО/100 см-3 відсутність не відсутність
визначається
Синьогнійна КУО/100 см-3 не визначається не відсутність
паличка визначається
(Pseudomonas
aeruginosa)
Патогенні наявність в 1 відсутність відсутність відсутність
ентеробактерії дм-3
Коліфаги**** БУО/дм-3 відсутність відсутність відсутність
Ентеровіруси, наявність в відсутність відсутність відсутність
аденовіруси, 10 дм-3
антигени
ротавірусів,
реовірусів, вірусу
гепатиту А та інші
12
До основних положень цього закону відноситься:
закріплення принципів доступності та рівності у доступі до питної води для
всіх громадян України. Також він встановлює, що держава зобов'язана
забезпечити належний рівень питної води населенню.
покладення на державу, державний та приватний сектори витрат на
постачання питної води для населення. Також передбачено створення
місцевих органів водного господарства та самоврядування, відповідальних
за управління водними ресурсами та контроль якості води.
встановлення вимог до контролю якості питної води та відповідальності за
їх порушення. Також передбачається створення національної системи
моніторингу якості питної води, що спрямована на забезпечення безпечності
питної води для людини.
встановлення відповідальності за порушення вимог якості та безпеки питної
води, зокрема адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальності.
Наступним нормативним документом є Державний стандарт України ДСТУ
7525:2014 «Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості» [7].
Цей документ містить нормативи щодо якості питної води та встановлює
вимоги до методів її контролю в централізованому та децентралізованому
джерелах водопостачання. Цей стандарт застосовують суб’єкти господарювання,
що виробляють питну воду шляхом централізованого питного водопостачання та в
пунктах розливу води та фасування питної води.
1.3 Якість питної води та її вплив на здоров’я людини
Вода для населення повинна бути чистою. Хвороби, що передаються через
воду, викликають погіршення здоров’я, інвалідність та призводять до великої
кількості смертей, здебільшого це спостерігається в країнах третього світу, для
яких характерний низький рівень життя та антисанітарія в цілому. Через
забруднену воду передаються такі хвороби як дизентерія, гепатит А, холера,
13
черевний тиф, водяна лихоманка, а також інфекційна жовтуха, зараження
лямбліями та паразитами [8].
До найбільш розповсюджених забруднювачів питної води відносять
марганець, залізо, фториди, сульфіди, кальцій та магній.
Присутність у воді великої кількості марганцю призводить до неприємного
присмаку води, також він має мутагенну дію на людину. Велика кількість солей
хлоридів та сульфатів викликає порушення шлунково-кишкового тракту, вони
придають воді гіркуватий присмак. Катіони кальцію та магнію надають воді
жорсткість, яка при перевищенні нормативу 4,5 > мг-екв/л призводить до
накопичення солей в організмі людини, що провокує появу каменей в нирках,
жовчному та сечовому міхурах. Наявність заліза у воді в цілому не погіршує стан
здоров’я людини, проте перевищення нормативу концентрації заліза, надає воді
неприємного коричневого забарвлення, а також осаджується на трубах та забиває
їх. При систематичному вживанні води, яка має перебільшений нормативний
показник вмісту заліза, людина ризикує отримати хвороби печінки та різні
алергічні реакції. При появі у воді сульфідів, вода набуває досить неприємного
запаху та присмаку, а також провокують розвиток процесу корозії труб. Сульфіди
мають токсичну дію на людину і викликають подразнення шкіри [9].
У таблиці 1.5 наведено вплив деяких розповсюджених забруднюючих
речовин на здоров'я людини.
Перед подачею питної води населенню, вона повинна проходити відповідні
етапи очистки, щоб бути безпечною для споживання людиною [10].
Більшість води, що очищується на станціях очищення питної води,
надходить з поверхневих джерел. Коли сніг тане і дощові води рухаються по
поверхні землі до річок, струмків та озер, вони підхоплюють частинки, що
потрапляють у воду. Тому уся поверхнева вода, яка використовується для
побутових потреб, повинна бути очищеною.
14
Таблиця 1.5 – Вплив присутніх у питній воді забруднюючих речовин на
здоров’я людини
Речовини Дія на організм Джерела надходження
Барій Порушення серцево- Виробництво епоксидних
судинної системи смол
Бор Порушення Кольорова металургія
репродуктивної
системи, вуглеводного
обміну, активності
ферментів
Алюміній Токсична дія на нервову Кольорова металургія,
систему, збільшення водоочисні споруди
ризику хвороби
Альцгеймера
Нікель Негативний вплив на Хімічна промисловість
печінку, серце.
Підвищення ризику
онкозахворювань
Нітрати Онкозахворювання Добрива, стічні води,
шлунка, тваринництво
метгемоглобінемія
Кадмій Онкозахворювання, Корозія труб, текстильна
порушення промисловість
репродуктивної функції
жінок, підвищення
ризику викидня,
негативний вплив на
кісткові клітини
Свинець Порушення роботи Важка промисловість,
нервової системи та водопровідні труби
нирок
Поверхневі води також більш схильні до забруднення, оскільки більша
частина забруднення надходить із стоком. Кожного разу, коли йде дощ або тане
15
сніг, вода змивається з гір, схилів пагорбів, доріг та інших територій,
підхоплюючи все на своєму шляху. Існує ймовірність того, що відходи
життєдіяльності тварин, серед іншого, потрапляють до водосховища. Лише осад зі
схилів озера та природні органічні речовини в озері роблять воду непридатною
для використання в якості питної. Тому воду обов’язково потрібно фільтрувати та
дезінфікувати, щоб вона була безпечною для населення [11].
До основних джерел забруднення води відносять комунальні та промислові
стічні води та відходи.
Комунальні стічні води та відходи: містять хімічні та мікробіологічні
забруднення і тому становлять серйозну небезпеку для населення. Бактерії
та віруси, що містяться в них, є причиною серйозних захворювань. У цих
стоках також містяться токсичні речовини, як наприклад, миючі засоби або
нітрати та нітрити.
Промислові стічні води та відходи, в залежності від галузі промисловості:
містять практично всі хімічні речовини, такі як важкі метали, феноли,
органічні речовини, формальдегід, органічні розчинники тощо. Мають
генетичний, тератогенний і канцерогенний впливи. Головними джерелами
особливо небезпечних стічних вод є машинобудування, металургія,
виробництво добрив, лакофарбові підприємства та целюлозно-паперова
промисловість.
Також промисловий пил і гази осідають на поверхні ґрунту, розчиняються та
проникають в підземні води та річки [12].
Одним з основних показників якості питної води, які потребують очищення
та моніторингу, є каламутність води. Каламутність - це помутніння або
замутнення, що спостерігається у зразках води і перешкоджає роботі систем
фільтрації. Вимоги до низького рівня каламутності використовуються для захисту
від певних мікробних забруднювачів, зокрема, криптоспоридій.
Криптоспоридії - це найпростіші мікроорганізми, які викликають шлунково-
кишкові захворювання у людей, подібні до багатьох хвороботворних
16
мікроорганізмів. Чим нижчий рівень каламутності, тим менша ймовірність появи
хвороботворних мікроорганізмів. Для захисту від цих патогенних мікроорганізмів
вода також потребує дезінфекції. Дезінфекційні хімічні речовини, такі як хлор,
використовуються для інактивації (знищення) патогенних мікроорганізмів під час
процесу очищення через необхідний залишковий вміст, присутній у воді по всій
системі розподілу.
Частинки у воді можна розділити на три загальні категорії:
завислі тверді речовини;
колоїдні сполуки;
розчинені тверді речовини.
Мікроорганізми підпадають під категорію колоїдних сполук. Однією з
головних цілей очисних споруд поверхневих вод є запобігання спалахів різних
захворювань, що спричинені мікроорганізмами. Розрізняють три основні категорії
патогенів: бактерії, віруси та найпростіші. При визначенні якості питної води ці
організми не аналізуються в пробах, так як їх дослідження у воді є дуже дорогим і
потребує складних методів відбору проб, а тому є не доцільними.
До найбільш поширених патогенних мікроорганізмів, які можуть бути
виявленими у воді, відносять:
Бактерії - кишкова паличка (E. coli) та холерний вібріон (Vibrio cholera);
Віруси - ентеровірус та коронавірус;
Найпростіші - Cryptosporidium parvum та Giardia lamblia.
Замість того, щоб аналізувати саме ці організми, використовується клас
організмів, які називаються загальними коліформами (ЗК). Разом вони
називаються індикаторними організмами. Присутність або відсутність бактерій ЗК
вказує на наявність або відсутність патогенних мікроорганізмів. Аналітичний тест
на їх визначення є простим, недорого вартісним і досить ефективним.
Мікроорганізми - це один з класів «часток», які видаляються або інактивуються з
води. Проте мікроорганізми досить важко видалити з води, тому їх зазвичай
знищують або інактивують в процесі очищення.
17
На відміну від колоїдних сполук, завислі речовини видаляються значно
легше. Більша частина завислих речовин, що виявлені у поверхневих водах,
спричиняють каламутність води. Ця каламутність виникає через рослинний
матеріал, що розкладається, і ґрунт, коли вода тече по поверхні землі та потрапляє
в струмки та озера. Хоча завислі тверді частинки зазвичай не викликають
захворювань, проте вони можуть захищати мікроорганізми від процесів очищення
і загалом погіршувати якість водопостачання [13].
Перед тим, як потрапити на станцію очищення питної води, вода, як
правило, зберігається у великих резервуарах. Ці резервуари забезпечують місце
для збору великих обсягів води, тому очисні споруди мають постійне джерело
постачання. У цих резервуарах також може відбуватися деяке осадження твердих
частинок.
Для того, щоб забирати воду з водосховища і залишати велике сміття позаду,
існують водозабірні споруди.
Поверхнева водозабірна споруда - це сітчаста конструкція, яка пропускає
воду і не дає великим предметам потрапляти на очисні споруди. Розмір решітки
може варіюватися в залежності від використання резервуару для зберігання та
якості вихідної води.
На рисунку 1.1 наведено приклад водозабірної споруди.
Рисунок 1.1 – Конструкція водозабору поверхневих вод
18
Вода, що надходить до водозабірної споруди, може або перекачуватися
насосом, або самопливом надходити на очисні споруди, залежно від місця
розташування очисних споруд порівняно з резервуаром для її зберігання. Для
регулювання подачі води на очисні споруди можуть використовуватися клапани, а
іноді вода зберігається в резервуарі для зберігання, що веде до очисних споруд.
Перед тим, як сира вода потрапляє на очисні споруди, може відбуватися
процес попереднього знезараження. Деякі станції використовують дезінфікуючі
засоби для знищення патогенів та інших мікроорганізмів до того, як вода пройде
через процес очищення. Це робиться для того, щоб запобігти потраплянню певних
організмів на станцію та їх впливу на різні процеси очищення або для видалення
попередників, таких як загальний органічний вуглець, щоб запобігти утворенню
побічних продуктів дезінфекції.
Новітні очисні споруди використовують озон як дезінфікуючий засіб,
насамперед тому, що він є ефективним окиснювачем і не залишає слідів у воді
протягом усього процесу очищення.
Озон - це тривалентна форма кисню. Простіше кажучи, це сполука із трьох
атомів кисню (O3). На відміну від хлору, очисні споруди, що використовують озон,
повинні генерувати його на місці, тобто мати озонаторні установки, які генерують
озон із повітря. Озон має ряд переваг у порівнянні з хлором, а саме:
1. більш сильну дезінфікуючу дію;
2. не сприяє утворенню побічних продуктів дезінфекції;
3. знищує ширший спектр мікроорганізмів;
4. усуває небажані присмаки і запахи у воді;
5. реакція із озоном відбувається швидше.
Існує два основних типи установок для очищення питної води: звичайні
очисні споруди та споруди прямої фільтрації, кожна з яких має свої переваги та
недоліки. Основна відмінність між звичайною водоочисною станцією і станцією
прямої фільтрації полягає у наявності відстійника. Звичайна станція очищення
питної води має відстійник, а станція прямої фільтрації - ні.
19
До переваг відстійників слід віднести:
осадження твердих часток у воді перед надходженням її до процесу
фільтрації;
зменшення кількості і тривалості зворотного промивання фільтрів.
До недоліків відстійників відносять:
великі розміри відстійників, що потребують більших очисних споруд;
видалення мулу на дні відстійника (потрібно час від часу видаляти).
До фізико-хімічних методів очистки води відносять процеси коагуляції,
флокуляції та седиментації, які використовуються в очисних спорудах зі
звичайною та прямою фільтрацією води. Механізм цих процесів відповідно
наведено на рисунках 1.2 – 1.4.
Рисунок 1.2 – Процес коагуляції
Процес коагуляції при очистці води використовують з метою освітлення і
знебарвлення води із застосуванням хімічних реагентів - коагулянтів, які під час
взаємодії з гідрозолями і розчинними домішками води, утворюють осад (агрегат).
Цей метод використовується при очищенні води в централізованих джерелах
водопостачання перед подальшим відстоюванням і фільтрацією.
На рисунку 1.3 наведено механізм процесу флокуляції.
20
Рисунок 1.3 – Процес флокуляції
Коли частинки починають злипатися, воду пропускають через низку
резервуарів з лопатями. Ці лопаті призначені для повільного перемішування води,
об'єднуючи частинки разом, та утворюючи все більші і більші за розмірами
частки, які називаються флокулами. Процес перемішування повинен бути досить
м’яким, щоб не розбити флокули на дрібніші частинки.
На рисунку 1.4 наведено схему процесу седиментації.
Рисунок 1.4 – Процес седиментації
21
На звичайних станціях очищення питної води процес седиментації дозволяє
силам гравітації осідати на дно басейну. Великі частинки осідають швидше, ніж
дрібні. Крім того, чим повільніше вода рухається через резервуар, тим більше
частинок осідає.
Процес фільтрації є одним з найважливіших етапів. Зазвичай фільтри
будують у бетонних ящиках і наповнюють піском і гравієм. Іноді використовують
інші фільтрувальні матеріали, але часто піску достатньо для видалення решти
завислих часток. Призначення гравію - підтримувати пісок і не давати йому
виходити з фільтра. Під гравієм знаходиться конструкція, яка називається піддон.
Мета нижнього дренажу - забезпечити вихід чистої відфільтрованої води з
фільтру, підтримуючи при цьому гравійний і піщаний фільтруючі матеріали [14].
1.4 Нітрати в складі питної води: джерела надходження, дія нітратних
сполук на організм людини
Нітрати - це сполуки, які містять у своєму складі азот і кисень. Вони
зустрічаються в навколишньому середовищі як в природних умовах, так і можуть
утворюватися в результаті діяльності людини, наприклад, у сільському
господарстві, при очищенні стічних вод і в промислових процесах. Вміст нітратів
у питній воді регулюється Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) та
національними урядами, оскільки високий рівень нітратів може мати негативний
вплив на здоров'я, насамперед це стосується вагітних жінок та дітей.
До основних джерел надходження нітратів у питну воду відносять
сільськогосподарську діяльність, зокрема, використання добрив, та відходи
життєдіяльності людини [15]. В Україні головним забрудником залишається
сільське господарство, зокрема недотримання технологій щодо внесення добрив,
які в подальшому накопичуються в ґрунті [16].
22
Коли добрива вносяться на посіви, надлишок нітратів потрапляє в ґрунт і
ґрунтові води. Аналогічно, людські відходи, також можуть містити високий рівень
нітратів, які можуть просочуватися в ґрунтові води.
В результаті розкладу органічних решток відбувається трансформація в
мінеральні речовини, азотовмісні сполуки. Трансформація азотовмісних сполук у
нітрати відбувається в процесі амоніфікації внаслідок якої мінералізація
органічних азотовмісних речовин призводить до утворення аміаку, який
окислюється до нітратів і нітритів.
Нітрати постійно надходять в організм людини у складі води та продуктів
харчування, проте при незначних кількостях вони не завдають шкоди здоров’ю
людини [17]. Вплив високого рівня нітратів у питній воді має негативний вплив на
організм людини, особливо на немовлят і вагітних жінок. У немовлят нітрати
можуть призвести до стану, який називається метгемоглобінемія, або «синдром
блакитної дитини», що спричиняє нестачу кисню у крові та може призводити до
смерті. У вагітних жінок високий рівень нітратів може збільшити ризик
несприятливих наслідків пологів, таких як передчасні пологи та низька вага при
народженні. Також вони провокують виникнення шкідливої мікрофлори в
кишечнику, яка має токсичну дію на організм людини та при довгому їх впливі,
нітрати зменшують кількість йоду, що провокує збільшення щитовидної залози.
Основна небезпека, яку становить вода із підвищеною кількістю нітратів, є те, що
її токсичну дію на людей, які її споживають, видно не одразу, а через певний
проміжок час.
Контроль нітратів у питній воді визначається відповідно до вимог
державних санітарних правил і норм, гранично допустима концентрація нітратів у
воді становить не більше 50 мг/дм3. В країнах Європейського Союзу цей показник
менший, і становить не більше 45 мг/дм3. Допустима добова доза нітратів для
людини, яка не буде шкідливо впливати на її організм, становить 5 мг/кг на добу, а
для дітей - 2,5 мг/кг на добу.
23
Особливістю сільської місцевості в Україні є використання колодязів, щоб
задовольняти потреби у питній воді, які заповнюються через підземні води.
Підземні води можуть містити підвищену концентрацію нітратів через їх
надходження з полів. Також слід зазначити, що майже на половині всієї території
України спостерігається велика кількість нітратів у колодязній воді, а в деяких
районах Прикарпаття спостерігається концентрація нітратів в межах 55 – 100
мг/дм3. В Черкаській області ці показники досягають 180-5600 мг/дм3. Такий вміст
нітратів у воді є токсичним як для дітей, так і для дорослих людей.
На рисунку 1.5 наведено карту наявності нітратів у колодязній воді по всій
території України.
З аналізу рисунку 1.5 можна зробити висновок, що найбільший вміст
нітратів у колодязній воді, зафіксовано в основному центральних та східних
регіонах, де розвинута промисловість та сільське господарство.
Рисунок 1.5 – Наявність нітратів у колодязній воді на території України
24
Також перевищений норматив по нітратам характерний для води
централізованого водопостачання, що зумовлено скидом забруднених стічних вод
через застарілість очисних споруд.
На рисунку 1.6 можна побачити наявність нітратів у водопровідній воді на
території України.
Рисунок 1.6 – Наявність нітратів у водопровідній воді на території України
З рисунку 1.6 можна побачити, що перевищення ГДК нітратів у
водопровідній воді зустрічається в Київській, Харківській, Кіровоградській,
Херсонській, Черкаській, Чернігівській, Хмельницькій і Чернівецькій областях.
Також великий вміст нітратів виявлено в артезіанських свердловинах на
території України, особливо найбільший відсоток вмісту нітратів зафіксовано в
Київській області (рисунок 1.7).
25
Рисунок 1.7 – Наявність нітратів в артезіанських свердловинах на території
України
Отже, якщо проаналізувати рисунки 1.5 – 1.7, то можна зробити висновок,
що для Черкаської області характерне найбільше надходження нітратів в організм
людини в основному з колодязною водою.
26
2 ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ М. ЧЕРКАСИ
2.1 Фізико – географічна характеристика та кліматичні особливості
Черкаської області
Черкаська область розташована в лісостеповій частині центральної України
в середині течії річок Дніпро та Південний Буг. Вона межує з Київською,
Полтавською, Кіровоградською та Вінницькою областями [18].
Черкаська область займає площу 20,9 тис. квадратних кілометрів, що
становить 3,46 % від загальної території держави.
Черкащина є в основному рівнинною і може бути умовно поділена на дві
частини - правобережну та лівобережну. Найбільша частина правобережної
області розташована на Придніпровській височині, де є найвища точка з
абсолютною висотою 275 метрів над рівнем моря, що знаходиться поблизу міста
Монастирище. У тій же частині правого берега, що примикає до Дніпра,
розташована Ірдино-Тясминська низовина і підвищення - Канівські гори.
Лівобережна частина області має низинний рельєф і розташована в межах
Придніпровської низовини.
Клімат Черкащини характеризується помірно-континентальним типом з
більш вираженою континентальністю на сході області. Найнижчі температури
спостерігаються в січні з середньою температурою - 5,9 оС, а найвищі - в липні з
середньою температурою 20,1 оС. Річна середня температура повітря складає +7,3
оС. Річна кількість опадів в середньому становить 633 мм. Літня середня
температура досягає +19 оС. В загальному, клімат Черкащини є сприятливим для
росту різних видів дерев і чагарників, зокрема, високопродуктивних дубів та
сосен [19].
Черкащина має розкішну рослинність і відома своїми живописними лісами
та багатим різноманіттям тваринного світу. Канівський природний заповідник, що
є найбільшим в лісостеповій зоні України, та національний дендрологічний парк
27
«Софіївка» - це справжні перлини садово-паркового мистецтва. Ліси зазвичай
знаходяться на узбережжях річок, тоді як степова рослинність відносно більш
поширена на вододілах. Дубово-грабові ліси переважають у районі Канева та на
південний схід від нього, тоді як дубово-ясеневі та грабові ліси ростуть у
південно-західній, південній та центральній частині. Черкаський бір є
найпівденнішою межею природного поширення наддніпрянських хвойних лісів в
Україні.
2.2 Аналіз використання водних ресурсів області
Для забезпечення водопостачання Черкаської області використовують такі
основні джерела, як Кременчуцьке водосховище, річки Гнилий Тікич, Рось,
Тясмин та підзмені водозабори.
Згідно Регіонального звіту та Екологічного паспорту Черкаської області за
даними звітності за формою 2-ТП (водгосп) у 2021 році загальний обсяг
водозабору склав 155,7 млн. м3, що на 13.1 млн. м3 менше, ніж у 2020 році, що
становить 7,8% [8].
Динаміку забору води упродовж 2017-2021 років показано на рисунку 2.1.
190
185
180
175
170
165
160
155
2017 2018 2019 2020 2021
Рисунок 2.1 – Забір свіжої води, млн. м3
млн. м3
28
Зменшення водозабору з поверхневих джерел води у 2021 році склало 14,1
млн. м3, за рахунок зменшення водозабору з поверхневих джерел. Водночас забір
води з джерел підземних вод порівняно з минулим роком збільшився на 1 млн. м3.
Водоспоживання у 2021 році склало 115,4 млн. м3, з них виробничі потреби 73,1
млн. м3, на господарсько-питні потреби 24 млн. м3, на зрошення 18,3 млн. м3.
Структуру використання водних ресурсів можна побачити на рисунку 2.2.
Рисунок 2.2 – Структура використання водних ресурсів, млн. м3
Аналіз рисунку 2.2 дає змогу зробити висновок, що 63,3% забраної води
використовується на виробничі потреби, 20,8% використано на питні та санітарно-
гігієнічні потреби та 15,9% - на зрошувальні роботи.
Динаміку основних показників використання і відведення води
представлено в таблиці 2.1.
Аналіз таблиці 2.1 демонструє, що упродовж останніх трьох років
спостерігається тенденція до зменшення забору води з поверхневих природних
водних об’єктів, що може бути частково пояснено зменшенням обсягів
29
промислового виробництва в Черкаській області, що підтверджено зниженням
обсягів використання води на виробничі потреби регіону.
Таблиця 2.1 – Динаміка основних показників використання і відведення
води
2005 2010 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
Показники
Забрано води з природних 294,4 286,1 222,8 174,3 175,9 179,6 172,6 184,4 168,8 155,7
водних об'єктів - всього
Спожито свіжої води 246,2 244,0 205,5 138,9 141,9 143,0 137,9 149,7 132,9 115,4
(включаючи морську)
з неї на
виробничі потреби 55,89 46,64 35,55 76,65 81,39 76,36 77,92 82,76 83,38 73,1
побутово- 39,74 34,02 30,99 26,50 25,38 24,99 23,74 23,52 22,14 24,0
питні
потреби
зрошення 0,789 5,04 10,59 10,94 10,05 17,37 12,03 20,71 27,33 18,3
Сільськогосподарські 29,66 40,42 33,56 24,80 25,11 24,26 24,2 22,63 - -
потреби
ставково-рибне 120,2 117,9 94,81 78,96 79,92 78,26 75,15 76,11 102,53 89,3
господарство (без
вилучення)
Втрати води при 11,38 11,79 11,87 9,88 9,23 9,91 9,62 9,68 8,41 9,56
транспортуванні
Загальне водовідведення 233,7 231,0 184,3 124,2 128,4 123,8 104,8 103,8 103,2 85,9
з нього
у поверхневі водні об'єкти 209,34 206,6 165,5 106,4 110,7 106,5 87,62 87,57 75,22 81,6
у тому числі
забруднених зворотних вод 23,3 11,0 4,825 5,958 7,318 4,486 7,171 2,854 3,203 4,134
з них без очищення 7,1 4,4 1,903 2,383 1,382 1,168 1,564 0,060 0,066 0,074
нормативно очищених 58,17 54,9 46,05 42,33 42,17 41,04 40,28 42,52 36,85 39,42
нормативно чистих без 127,8 140,7 114,6 58,11 60,27 59,67 38,80 40,94 35,162 38,061
очистки
Обсяг оборотної та 743,6 719,8 527,5 435,6 530,5 406,4 471,4 483,5 544,97 485,12
послідовно використаної
води
Частка оборотної та 93,01 93,95 93,74 85,74 87,34 85,09 86,76 86,21 102,98* 75,06
послідовно використаної
води, %
Потужність очисних споруд 179,9 144,0 162,1 87,83 88,94 83,46 84,34 76,35 57,78 62,10
30
Далі в таблиці 2.2 наведено динаміку забору та використання води по різним
галузях економіки Черкаської області упродовж 2017 – 2021 р.р.
Згідно даних, що наведені в таблиці 2.2, можна зробити висновок, що
промисловістю Черкаської області у 2021 році використано на 54,88 млн.м3 менше
води, ніж у попередньому 2020 році. Проте не досить суттєво зросло
використання води на потреби комунального господарства, на 8,76 млн.м3, та
значно зменшилося використання води на потреби риборозведення.
Таблиця 2.2 – Забір та використання води в млн. м3 по Черкаській області
Рок Річков Забрано води Використано води
и ий З З Разо Промислові Інші Комунго Зрошен Риборозведе Інші
басейн повер підземн м сть потреб сп ня ння галу
х- их и* зі
невих джерел
джере
л
201 Дніпро
7 116,9 32,92 149,8 64,98 15,68 21,75 16,28 47,86 -
П.Буг 14,81 15,02 29,83 11,38 8,580 3,242 1,088 30,40 -
Всього по
131,7 47,94 179,6 76,36 24,26 24,99 17,37 79,26 -
області
201 Дніпро
110,7 32,2 142,9 66,36 15,6 20,39 11,13 46,07 -
8
П.Буг 14,4 15,3 29,7 11,56 8,6 3,35 0,90 29,08 -
Всього по
125,1 47,5 172,6 77,92 24,2 23,74 12,03 75,15 -
області
201 Дніпро
119,2 30,99 150,2 67,93 13,77 20,49 19,0 46,06 -
9
П.Буг 18,92 15,26 34,18 14,86 8,860 3,030 1,709 30,05 -
Всього по 138,1 184,3
46,25 82,79 22,63 23,52 2071 76,11 -
області 2 8
202 Дніпро
126,11 17,2 143,3 71,83 - 17,95 22,63 68,41 -
0
П.Буг 19,29 6,17 25,46 11,55 - 4,2 4,7 34,12 -
Всього по
145,4 23,37 168,8 83,38 - 22,15 27,33 102,53 -
області
202 Дніпро
111,8 17,5 129,3 27,1 23,3 19,0 16,3 26,5 0,9
1
П.Буг 19,5 6,9 26,4 1,4 3,6 3,8 2,0 9,2 0,7
Всього по
131,3 24,4 155,7 28,5 26,9 22,8 18,3 35,7 1,6
області
31
Отже, в цілому можна зробити загальний висновок, що спостерігається
тенденція до зменшення забору та використання води з поверхневих та підземних
джерел водопостачання промисловістю Черкаської області упродовж 2019 – 2021
р.р.
У таблиці 2.3 наведено дані про обсяги забору, використання та відведення
води в басейнах річок Дніпро та Південного Бугу.
З аналізу даних, що наведені в таблиці 2.3, можна зробити висновок, що з
басейну річки Дніпро забрано 129,3 млн. м3 води, а використано всього 74,8%,
тобто за даними таблиці 96,7 млн. м3. Загальний обсяг водовідведення в річку
Дніпро становить 67,8 млн. м3, причому 2,8 млн. м3 відносяться до забруднених
зворотних вод, тобто 4,13 %. З басейну річки Південний Буг забрано 26,4млн. м3
води, а використано всього 70,8%, тобто за даними таблиці 18,7 млн. м3.
Загальний обсяг водовідведення в річку Південний Буг становить 13,8 млн. м3,
причому 1,311 млн. м3 відносяться до забруднених зворотних вод, тобто 9,5 %.
Таблиця 2.3 - Забір, використання та відведення води за 2021 рік, млн. м3
Назва водного Забрано води Використано Водовідведення у поверхневі
об’єкту із природних води водні об’єкти
водних всього з них
об’єктів - забруднених
всього зворотних вод
Басейн р. 129,3 96,7 67,8 2,823
Дніпро
Басейн р. П. Буг 26,4 18,7 13,8 1,311
Всього по 155,7 115,4 81,6 4,134
області
32
Отже, всього із природних водних об’єктів області в 2021 році забрано 155,7
млн. м3 води, а використано всього 115,4 млн. м3 води, що становить 74,2%.
Загальний обсяг водовідведення в поверхневі водні об’єкти області складає 81,6
млн. м3, причому 4,134 млн. м3 відносяться до забруднених зворотних вод, що
становить 5,1 %.
2.3 Контроль якості питної води в м. Черкаси
Головним джерелом водопостачання для міста Черкаси є річка Дніпро.
Однак, щоб забезпечити мешканців міста якісною питною водою, яка відповідала
б стандартам якості, необхідно провести повний технологічний цикл очищення з
використанням хімічних реагентів, таких як коагулянти, флокулянти, хлор і аміак.
Перетворенням річкової води у питну, а відповідно її очисткою, займається
Комунальне підприємство «Черкасиводоканал», зокрема Дніпровська водоочисна
станція [20].
Слід відзначити, що за останні роки на підприємстві відбулися значні зміни
в технології водопідготовки, що дозволило зменшити вміст алюмінію у воді та
покращити якість технологічної обробки.
КП «Черкасиводоканал» забезпечує жителів міста питною водою, яка
відповідає всім Державним санітарним правилам і нормам ДСанПіНу 2.2.4-171-10
«Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» як за
хімічними, так і за бактеріологічними показниками [5].
Контроль за якістю води здійснюється на всіх етапах очищення та у системі
водорозподільних мереж міста. Лабораторія «Черкасиводоканалу», яка у 2018
році отримала сертифікат визнання вимірювальних можливостей, проводить
щоденний контроль за якістю води по десяти показниках, щотижневий контроль
по чотирнадцяти показниках та щомісячний контроль за сімдесяти показниками.
33
Нами було проведено аналіз основних показників питної води за останні 3
місяці 2023 року, які були проведені на базі лабораторії КП «Черкасиводоканал»,
що представлено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 – Дані дослідження питної води в м. Черкаси за січень, лютий
та березень 2023 р.
№ Показники Одиниці Питна вода водопровідна ДСанПіН
2.2.4-171-10
виміру період дослідження проб
Не більше
03.202 02.2023 01.2023
3
1 2 3 4 5 6 7
1 Запах при 20°С та бали 2 2 2 2
60°С
2 Забарвленість градуси 20 20 2 20
3 Каламутність НОК 1 1 0,92 1
4 Смак та присмак бали 2 2 2 2
5 Водневий показник од.рН 7,43 7,35 7,42 6,5-8,5
6 Залізо загальне мг/дм3 0,06 0,054 0,05 0,2
7 Загальна жорсткість мг-екв/дм3 3,0 3,8 4,3 7,0
8 Марганець мг/дм3 0,04 < 0,01 0,02 0,05
9 Мідь мг/дм3 <0,010 0,00054 < 0,01 1,0
10 Поліфосфати мг/дм3 < 0,01 < 0,01 0,05 3,5
(за РО 3-4 )
11 Сульфати мг/дм3 24 23,4 26,2 250
12 Сухий залишок мг/дм3 249 275 304,5 1000
34
Продовження таблиці 2.4
1 2 3 4 5 6 7
13 Хлор залишковий мг/дм3 0 0 0 0,3 – 0,5
вільний
14 Хлор залишковий мг/дм3 0,85 0,95 0,81 0,8 – 1,2
15 Хлориди мг/дм3 36,2 30,55 30 250
16 Цинк мг/дм3 < < 0,005 < 0,005 1,0
0,005
17 Алюміній мг/дм3 0,39 0,24 0,3 0,50
18 Амоній мг/дм3 0,27 0,28 0,23 0,5
19 Кадмій мг/дм3 <0,000 <0,0001 <0,000 0,001
1 1
20 Кремній мг/дм3 5,2 5,0 4,8 10
21 Нітрати (по NO -) мг/дм33 5,4 6,81 4,3 50
22 Перманганатна мгO/дм3 4,96 4,96 4,32 5,0
окиснюваність
23 Загальний мг/дм3 7,55 8,0 8,4 8,0
органічний вуглець
З таблиці 2.4 можна зробити висновок, що з 18 січня 2023 року по 15
березня 2023 року якість питної води з централізованих джерел водопостачання
відповідає основним вимогам Державних санітарних правил і норм (ДСанПіН)
2.2.4-171-10 за хімічними показниками. Проте, деякі хімічні показники
перебувають на межі гранично - допустимих значень нормативів якості води. У
березні 2023 року вміст марганцю склав 0,04 мг/дм3 при граничнодопустимому
значенні (ГДК) 0,05 мг/дм3; вміст хлору залишкового зв'язаного – 0,85 мг/дм3 при
ГДК від 0,8 до 1,2 мг/дм3; вміст загального органічного вуглецю – 7,55 мг/дм3 при
ГДК 8,0 мг/дм3; перманганатна окиснюваність – 4,96 мг/дм3 при ГДК 5,0 мг/дм3. У
лютому 2023 року вміст хлору залишкового зв'язаного становив 0,95 мг/дм3 при
35
ГДК від 0,8 до 1,2 мг/дм3; вміст загального органічного вуглецю – 8,0 мг/дм3 при
ГДК 8,0 мг/дм3; перманганатна окиснюваність – 4,96 мг/дм3 при ГДК 5,0 мг/дм3. У
січні 2023 року вміст хлору залишкового зв'язаного становив 0,81 мг/дм3 при ГДК
від 0,8 до 1,2 мг/дм3; вміст загального органічного вуглецю перевищив ГДК,
склавши 8,4 мг/дм3 при ГДК 8,0 мг/дм3.
2.4 Аналіз методів очистки води на Дніпровській водоочисній станції м.
Черкаси
На очищення річкова вода подається агрегатами насосних станцій (НС)
першого підйому, що входять до комплексу водозабірних споруд берегового типу.
Від водозабірного ковшу через сітчасті рибозагороження по самопливних
трубах, отвори яких захищені решітками, через клапани вода надходить до двох
водоприймальних вхідних камер.
Між водоприймальною камерою і камерою всмоктування встановлено
обертальну сітку, де відбувається попередня фільтрація річкової води (рисунок
2.3).
Рисунок 2.3 – Технологічна схема очистки води Дніпровської водоочисної станції
м. Черкаси
36
На насосній станції першого підйому машинне відділення включає
горизонтальні центробіжні насосні агрегати, які встановлені під заливом, що
передбачено для подачі води в блок очищення. Управління насосним обладнанням
НС 1 підйому може бути як дистанційним, так і з диспетчерської.
Через систему трубопроводів вода з НС першого підйому поступає на
очисні споруди.
За 2-3 хвилини до первинного введення хлору в трубопровід сирої води до
змішувача передбачено введення аміачної води.
Приготування хлорної води для хлорування виконується в хлорувальній,
суміщеній з випарювальною та витратним складом хлору.
Для освітлення і знебарвлення води в неї вводяться такий коагулянт як
алюміній сірачанокислий, технічно очищений.
У змішувачі вода з реагентами перемішується приблизно за 2 хвилини, після
чого поступає в колектор сирої води, який зв’язаний з чотирма камерами реакції.
У камерах реакції вода перебуває на протязі тридцяти хвилин, після чого
переливається до чотирьох горизонтальних відстійників, суміщених з камерами
реакції.
В горизонтальних відстійниках, в яких відбувається поступовий осад
пластівців, що з’явились внаслідок коагуляції води, вода перебуває на протязі 3-х
годин. Освітлена та знебарвлена вода з карману відстійників через трубопроводи
потрапляє в коридори фільтрів, а потім через вікна - на швидкі одношарові
фільтри із дренажем великого опору систем.
При виході з фільтрів фільтрована вода перед потраплянням до резервуарів
чистої води знову обробляється хлором (вторинне хлорування).
З резервуарів чистої води вода, яка є вже питною водою, поступає на
всмоктувальні трубопроводи насосних агрегатів насосної станції ІІ -го підйому.
Далі в роботі наведено аналіз методів очистки питної води на Дніпровській
водоочисній станції м. Черкаси.
37
1) Хлорування води. В процесі первинного хлорування крім, знезараження
води, йде окислення домішок води, які в ній містяться. Хлор, як окиснювач,
руйнує гумінові речовини, які у великій кількості знаходяться у дніпровській воді
і зумовлюють її високу колірність.
Крім реакцій окислення органічних речовин (гумінових, спиртів та інше)
активний хлор приймає участь в реакціях приєднання та заміщення, але основною
реакцією, за участю хлору, є окислення, яке супроводжується зменшенням
колірності води. Одночасно зі зниженням колірності дніпровської води під дією
хлору відбувається зниження і її окиснюваності. Дози 1-го хлорування: 2-4 мг/дм3.
Щоб зменшити дозу хлору під час первинного хлорування та забезпечити
відповідність показників води до нормативних вимог щодо бактеріального
забруднення, хлор додається до карманів відстійників та після кожного
фільтрування. Вторинне хлорування є процесом дезінфекції питної води, в якому
хлор застосовується для знищення патогенних мікроорганізмів. Зазвичай, доза
хлору для вторинного хлорування становить 1 мг/дм3.
Для покращення процесу хлорування з 19 вересня 2001 року на
Дніпровській водоочисній станції (ДВС) впроваджена автоматична лінія
дозування хлору з використанням хлораторів англійської фірми УОЛЕС Ін Тірнен.
Це дало можливість забезпечити стабільну точність введення хлору у воду, що
позначилось не тільки на якості хлорування, але і дозволило економити хлор за
рахунок виключення перехлорування. При первинному хлоруванні регулювання
подачі кількості хлору здійснюється в автоматичному режимі пропорційно потоку
води у водоводі. Вторинне хлорування здійснюється також в автоматичному
режимі пропорційно залишковому вмісту хлору у воді. Контроль залишкового
вмісту хлору здійснюється аналізатором «Деполокс», який подає сигнал на
пристрій автоматичного регулювання хлоратора.
Показники від «Деполоксу», який знаходиться в залі фільтрувальної станції,
виведені на передню панель автоматизованої установки типу У-2000 вторинного
хлорування у хлораторній на щит КВП.
38
2) Амонізація води. Дніпро - це водойма, що містить значну кількість
органічних забруднень природного та антропогенного походження. Після
проведення хлорування у питній воді утворюються хлорорганічні сполуки,
зокрема ТГМ, з максимально допустимою нормою 60 мкг/дм3. Для зниження
рівня ТГМ до припустимих норм використовуються преамонізація води
(запроваджена у червні 2000 року) та постамонізація (впроваджена у серпні 2004
року).
Для очищення річкової і фільтрованої води використовують аміачну воду в
середніх дозах, що визначаються лабораторією (зазвичай 0,3 мг/дм3). Якщо вода
містить аміак, амонійні солі або органічні речовини з аміногрупами, то вони
реагують з вільним хлором, хлорноватистою кислотою і гіпохлоритами,
утворюючи зв'язаний хлор, який має значно менший окислювальний потенціал,
ніж вільний хлор. Зв'язаний хлор дозволяє знизити концентрацію хлорорганічних
сполук, покращує органолептичні властивості води, оскільки хлорамінний хлор
менше відчувається, ніж вільний хлор.
При хлоруванні з амонізацією знижується витрата хлору, оскільки значно
знижується доза хлору при первинному хлоруванні.
Важлива амонізація і для фіксації хлору у воді на більш довгий час (для нас
- це дуже важливо, оскільки ДВС с. Сокирне віддалена від міста).
3) Коагуляція води. У процесі коагуляції води (який включає в себе етапи
освітлення та знебарвлення) відбувається зведення дисперсної системи до
більших розмірів шляхом утворення агрегатів частинок, які стають видимими та
відкладаються в осаді. У технології цього процесу термін «коагулювання»
охоплює всі етапи видалення нерозчинних домішок з води з використанням солей-
коагулянтів.
4) Флокуляція води. Використання флокулянтів на станціях очищення води
дозволяє покращити процес формування пластівців та їх осадження в камерах
реакції і відстійниках, а також поліпшити ефект освітлення та знебарвлення води.
39
Флокулянти сприяють збільшенню ефективності процесу коагуляції, особливо у
холодний період року, коли цей процес може ускладнюватись.
Починаючи з 18 січня 2001 року на ДВС було запроваджено застосування
флокуляції для очищення води. Для забезпечення ефективного процесу флокуляції
використовується флокулянт відомої німецької фірми «Аллайд Коллоїдс» з назвою
«Магнофлок ЛТ-25».
Лабораторія визначає дози флокулянту, як і дози інших реагентів. Зазвичай,
дози флокулянту становлять від 0,05 до 0,1 мг/дм3 (рідше - 0,3 мг/дм3) в
середньому.
2.5 Результати експериментального дослідження питної води з
централізованих та децентралізованих джерел водопостачання м. Черкаси
З метою аналізу якості питної води з централізованих та децентралізованих
джерел водопостачання в місті Черкаси нами проведено експериментальні
дослідження органолептичних та ряду хімічних показників зразків питної води,
що відібрані в м. Черкаси, зокрема в Соснівському (зразок № 1 та 3) та
Придніпровському (зразок № 2 та 4) районах міста. Результати
експериментальних досліджень порівняно з санітарними правилами та нормами
ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для
споживання людиною» з метою обґрунтування їх відповідності нормативу.
Результати експериментальних досліджень із централізованих та
децентралізованих джерел водопостачання у порівнянні з санітарними правилами
та нормами ДСанПіН 2.2.4-171-10 представлено в таблиці 2.5.
Експериментальні дослідження проведено у відповідності з ДСТУ
7525:2014 «Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості» [7].
40
Таблиця 2.5 – Результати експериментальних досліджень органолептичних
та ряду хімічних показників якості питної води в м. Черкаси за травень 2023 р.
№ Показники Один Питна вода ДСанПі
иці Н
вимір 2.2.4-
у централізоване джерело децентралізоване джерело 171-10
водопостачання водопостачання Не
більше
1 2 3 4 5 6 7 8
1 Запах при бали 20°С: 20°С: 20°С: 20°С: 2
20°С та 60°С 3 бали – 3 бали – 0 балів – 0 балів –
відчуваєтьс запах запах не запах не
я запах помітний, відчуваєть- відчуваєтьс
хлору, легко ся я
викликає відчуваєтьс 60°С: 60°С:
погані я і викликає 0 балів 0 балів
відгуки про погані
воду відгуки про
60°С: воду
2 бали – 60°С:
запах можна 2 бали –
помітити запах можна
якщо помітити
звернути на якщо
нього увагу звернути на
нього увагу
2 Кольоро- граду 3,6 3,8 3,4 3,3 20
вість си
3 Смак та бали 3 бали – 4 бали – 0 балів – 0 балів – 2
присмак відчутно відчуваєть- смак та смак та
помітний ся присмак присмак не присмак не
присмак медичних відчуваєть- відчуваєть-
хлору препаратів ся ся
та хлору
4 Водневий од.рН 6,88 6,95 6,96 6,96 6,5-8,5
показник
5 Загальна мг- 5,8 6,6 5,4 5,2 7,0
жорсткість екв/д
3
м
6 Розчинений мг/дм 4,01 4,40 3,40 3,85 >6,0
3
кисень
Насиченість % 41,5 47,8 36,5 40,9
киснем
7 Нітрати (по мг/дм 13,2 12,1 10,4 11,2 50
- 3
NO3 )
8 Сульфати мг/дм 14 13,5 13 12,5 250
3
41
Продовження таблиці 2.5
1 2 3 4 5 6 7 8
9 Сухий мг/дм 122 145 112 176 1000
3
залишок
10 Хлориди мг/дм 62,86 19,75 91,6 24,54 250
3
11 Амоній мг/дм 0,1 0,1 0,2 0,1 0,5
3
Як свідчать дані таблиці 2.5, якість питної води за хімічними показниками із
централізованих та децентралізованих джерел водопостачання для даних зразків
води відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4–171-10, проте є хімічний показник, який
знаходяться на межі з гранично - допустимими значеннями а саме: загальна
жорсткість у зразку № 2 – 6,6 мг-екв/дм3 при ГДК 7,0 мг-екв/дм3, що свідчить про
вміст розчинених солей кальцію та магнію у воді.
За органолептичними показниками вода із централізованого водопостачання
має перевищення за такими показниками: запах 20°С – 3 бали, відчувається
помітний запах хлору, який викликає погані відгуки про воду, при нормі в 2 бали;
смак: зразок № 1 – 3 бали, відчутно помітний присмак хлору. Зразок № 2 – 4 бали,
відчувається чіткий присмак хлору, що змушує утриматись від пиття, при нормі в
2 бали.
Отже, в основному якість питної води не відповідає санітарним правилам і
нормам за органолептичними показниками.
Проведені результати досліджень показали, що проблема водопостачання
населення якісною питною водою потребує комплексного вирішення, оскільки
більша частина водоочисних споруд була побудована понад 50 років тому є морально
застарілою. При чому на більшості з них використовуються недосконалі технології
очистки води, що застосовують хімічні реагенти, що не здатні перешкоджати
надходженню у питну воду речовин, які можуть в подальшому негативно вплинути
на організм людини.
42
Досить актуальним питанням є надійне знезараження води, особливо з
урахуванням сучасного стану водоводів і розподільних мереж, що постійно
піддаються загрозі вторинного забруднення води.
Тому з метою покращення якості питної води для мешканців міста та області
рекомендовано більш широко використовувати підземні води, які є менш вразливими
до дії антропогенних факторів. Також рекомендовано: постійно проводити
моніторинг якості води поверхневих водойм; споживати додатково доочищену воду з
використанням локальних водоочисних установок загального використання або
індивідуальних фільтрів; більш широко впроваджувати сучасні методи очистки
питної води.
2.6 Практичні рекомендації та розробка підходів щодо покращення
екологічного стану питної води
Якість водопровідної води в системі водопостачання може бути погіршена
через старіння та зношення водопровідних труб, які не змінюються протягом
десятків років, особливо якщо вони виготовлені із чорного металу та не мають
антикорозійного покриття.
При проходженні через такі труби, вода може насичуватись іонами заліза,
які є шкідливими.
Під впливом кисню залізо може окислюватись і випадати в іржу у вигляді
осаду. Бактерії та грибки, які зазвичай знаходять на стінках таких труб також
можуть забруднювати воду і спричиняти різноманітні хвороби та викликати
алергічні реакції у людини.
Необхідно в першу чергу регулярно оновлювати водопровідні труби та
покривати їх антикорозійним покриттям, проводити систематичну очистку води, а
також забезпечити контроль за рівнем бактерій та грибків саме у системі
водопостачання.
43
Фактори, які найбільше впливають на якість води яка поступається до
споживачів:
неправильне дотримання технологічного процесу експлуатації водопроводу;
погана якість вихідної води та неефективні методи її очищення;
використання труб із матеріалів, які погіршують якість води;
незадовільний технічний стан водопровідної мережі.
Кожен із цих факторів можуть призвести до змін якості води, особливо на
межі контакту з поверхнею трубопроводу.
Для забезпечення стабільної якості води необхідно дотримуватись
технологічного регламенту експлуатації очистки води. Окрім того, важливу роль
у підтриманні якості води відіграє промивка водопровідних труб. При цьому,
особлива увага повинна бути приділена тупиковим ділянкам, де рух води є
повільним, оскільки в них є висока вірогідність формування різноманітних
відкладень, що погіршують якість води.
Для вирішення цих проблем використовують промивку водопровідної води
з використанням води або водоповітряної суміші. Швидкість води під час такої
промивки повинна бути достатньою, близько 1 – 2 м/с.
Для ефективного видалення твердіших відкладень використовують
механічний метод за допомогою щіток. Проте такий підхід є досить складним в
реалізації і може призвести до пошкодження труб. Також можна використовувати
гідравлічне чищення, яке полягає в направленні потужного струменя води під
тиском близько 20 МПА.
Щоб зменшити ймовірність забруднення води у водопровідній мережі
необхідно проводити постійний моніторинг системи водопостачання, а також
запобігати вторинному забрудненню води шляхом:
Очистки води перед її направленням у водопровід
Вибору якісного матеріалу труб
Дотримання технологічного регламенту використання системи
постачання води
44
Якісного та своєчасного ремонту водопровідної системи
Наявності обладнання задля управлінням якістю води
Дотримання цих заходів дає гарантії забезпечення споживачів якісною
питною водою [21].
45
ВИСНОВКИ
Неякісна вода негативно впливає на здоров'я людей, викликаючи різні
інфекційні хвороби та впливає на функціонування організму людини, тому якість
води є вирішальним фактором який погіршує здоров’я нації в цілому.
Питання якості питної води в Україні стоїть досить гостро. Вона є одною із
країн, які є найменш забезпеченими питною водою у Європі.
Більше 75 % всіх водних ресурсів України складають ресурси басейну річки
Дніпро. Століттями р. Дніпро залишається основним постачальником води для
міста Черкаси. При цьому, річка постійно перебуває під впливом певних
антропогенних чинників, які змінюють її хімічний склад та можуть негативно
впливати на людей, які споживають цю воду. Хімічний склад Дніпра залежить від
господарської діяльності, а також і від самого міста, зокрема від скидання у річку
стічних вод.
На якість води також впливає загальний технічний стан розподільчої мережі
в місті, який знаходиться у незадовільному стані.
В роботі проведено аналіз документів, які встановлюють нормативні
стандарти для питної води. В цьому питанні Україна націлена на європейських
партнерів, прагнучи відповідати їх вимогам та структурності.
Проаналізовано та порівняно якість питної води із централізованих та
децентралізованих джерел водопостачання у м. Черкаси.
Із даних зразків можна дійти до висновку, що вода із централізованих
джерел водопостачання у місті є незадовільною за органолептичними
показниками, хоча за хімічними перевищень не було виявлено. Вода із
централізованих джерел водопостачання не перевищує нормативи ДСанПіН 2.2.4–
171-10, а тому є повністю придатною до споживання.
Проведені результати досліджень показали, що проблема водопостачання
населення якісною питною водою потребує комплексного вирішення, оскільки
46
більша частина водоочисних споруд була побудована понад 50 років тому є морально
застарілою. При чому на більшості з них використовуються недосконалі технології
очистки води, що застосовують хімічні реагенти, що не здатні перешкоджати
надходженню у питну воду речовин, які можуть в подальшому негативно вплинути
на організм людини.
Досить актуальним питанням є надійне знезараження води, особливо з
урахуванням сучасного стану водоводів і розподільних мереж, що постійно
піддаються загрозі вторинного забруднення води.
Тому з метою покращення якості питної води для мешканців міста та області
рекомендовано більш широко використовувати підземні води, які є менш вразливими
до дії антропогенних факторів. Також рекомендовано: постійно проводити
моніторинг якості води поверхневих водойм; споживати додатково доочищену воду з
використанням локальних водоочисних установок загального використання або
індивідуальних фільтрів; більш широко впроваджувати сучасні методи очистки
питної води.
При розробці рекомендацій щодо покращення екологічного стану питної
води, перш за все, досить важливим аспектом є удосконалення законодавства та
покращення нормативів до стандартів ЄС, а також введення відповідного
контролю. Важливим аспектом також є покращення водорозподільної мережі
міста та нагляд за технічним станом очисних споруд, а також їх удосконалення.
Робота пройшла апробацію на студентській науково-практичній конференції
в рамках Днів студентської науки ЧДТУ (квітень 2023 року) та VІ Міжнародній
науково-практичній конференції «Наука ІІІ тисячоліття: пошуки, проблеми,
перспективи розвитку» (20-21 квітня 2023 р., м. Запоріжжя) [22-23].
47
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Значення якості питної води для здоров’я людини: веб-сайт URL:
https://teplosfera.com/znachennya-yakosti-pytnoyi-vody-dlya-zberezhennya-zdorov-ya-
lyudyny.
2. Мацієвська О.О. Дослідження вмісту кальцію та магнію у питній воді з
пунктів розливу//Технологічний аудит та резерви виробництва. – 2015, №6 (7). –
С.42 – 44.
3. Біологія людини: навч. посібник. Видання друге, змінене і доповнене: /
С.Є. Шепелєв, М.М. Груша, О.І. Плиска [та ін.]; за ред. О.І. Плиски. – К.:
Видавничий дім «Кондор», 2018. – 272 с.
4. Філімонов В.І., Сухомлінова. І. Є, Тихоновська М. А., Бессараб Г.І.,
Кірсанова Е.В., Єрьоміна А.К. Терморегуляція. Навчально-методичний посібник. –
2015. – м. Запоріжжя: ЗДМУ. – 75 с.
5. Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні
вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-
171-10). Документ ВР z0452-10 редакції від 22.03.2022 р. Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0452-10#Text
6. Про внесення змін до Закону України «Про питну воду та питне
водопостачання». Документ ВР №2047-VIII редакції від 18.05.2017 р. Режим
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2047-19#Text
7. ДСТУ 7525:2014 «Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості».
Прийнято та надано чинності: наказ Мінекономрозвитку України від 23.10.2014 р.
№ 1257. Режим доступу:
https://dbn.co.ua/load/normativy/dstu/vimogi_ta_metodi_kontroljuvannja_jakosti_pitno
ji_vodi/5-1-0-1842
8. Гігієна та екологія в термінах, схемах, таблицях і текстах: навчальний
посібник / за редакцією. В.Ф. Москаленка. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. – 207 с.
48
9. Хільчевський В.К., Осадчий В.І., Курило С.М. Основи гідрохімії. – К.:
Ніка-Центр, 2012. – 326 с.
10. Шкідливі речовини та їх вплив на організм людини: веб-сайт URL:
https://osvita.ua/vnz/reports/bjd/22800/
11. Природоохоронні технології. Навчальний посібник. Ч.2: Методи
очищення стічних вод / [Петрук В. Г., Северин Л. І., Васильківський І. В.,
Безвозюк І. І.] – Вінниця : ВНТУ, 2014. – 258 с.
12. БоброваТ.Б., Високос С.М., Глушко Ю.Ю., Кузніченко В.М., Сашко В.О.,
Терещенко Т.М. Водовідведення. Навчальний посібник. – Київ: Ресурсний центр
ГУРТ, 2018 – 147 с.
13. Бабієнко В. В. Гігієна води та водопостачання населених місць : навч.
посіб. / В. В. Бабієнко, А. В. Мокієнко. – Одеса : Прес-кур’єр, 2021. – 372 с.
14. Захарова М.В. Водопостачання та водовідведення: Конспект лекцій. –
Одеса: ОДЕКУ, 2013. – 70 с.
15. Нітрати у воді: веб-сайт. URL: https://ecosoft.ua/ua/blog/nitraty-v-vode/
16. Гребенюк С.Р., Хоменко О.М. Екологічна оцінка поверхневих вод
Черкаської області// Матеріали IX Міжнародної наукової конференції молодих
вчених «Екологія, неоекологія, охорона навколишнього середовища та
збалансоване природокористування». – 2021 р., м. Харків: ХНУ імені В.Н.
Каразіна. – С.72-74.
17. Хоменко О.М., Кравченко Л.М., Жицька Л.І., Бондаренко Ю.Г. Еколого -
гігієнічна оцінка надходження нітратів в організм людини з питною водою//
Вісник Черкаського державного технологічного університету. – 2022 – №4 - С.67–
76.
18. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Черкаській області у 2021 році. – Ч.: Управління екології та природних ресурсів
Черкаської обласної державної адміністрації, 2022. – 233 с.
19. Екологічний паспорт Черкаської області. – Ч.: Управління екології та
природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації. – 2022. – 237 с.
49
20. Матеріали офіційного сайту КП «Черкасиводоканал». Режим доступу:
https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/spozhyvacham/yakist-pytnoi-vody/.
21. Цвєткова Г. Посібник з питань інформаційно-просвітньої роботи з проблем
питної води. – Київ: «МАМА-86-Київ», 2003. – 92 с.
22. Луцик Є.В., Хоменко О.М. Еколого-гігієнічна оцінка якості питної води м.
Черкаси на вміст нітратів// Матеріали VІ Міжнародної науково-практичної
інтернет-конференції (20- 21 квітня 2023 року) : збірник тез. – Бердянськ: БДПУ,
2023. – С. 16 – 19.
23. Луцик Є.В., Хоменко О.М. Еколого-гігієнічний аналіз якості питної води
Черкаської області// Збірник тез доповідей студентської науково – практичної
конференції ЧДТУ. – 19 – 21.04. 2023. – м. Черкаси: ЧДТУ.