The relationship between dialogue forms and verbs of non-speech in Russian and Japanese novels

Abstract

In literary works, the dialogue is expressed by direct speech construction. The direct speech construction consists of author’s words (AW) and character’s words (CW). The predicate verbs of AW in the dialogue form include not only verbs indicating speech (TVS) but also verbs that do not denote speech (TVN). The dialogue forms are divided into four types according to the positional combinations of AW and CW. Type A: AW is in preposition to CW; Type B: AW is in postposition to CW; Type C: AW is in interposition to CW; Type D: AW includes CW. Previous studies have not paid sufficient attention to the relationship between TVN and the dialogue forms. This paper proposes two analysis criteria: 1) frequency of the 4 types indicated above and frequency of TVN, 2) frequency of the 4 types and frequency of TVN depending on semantics. Here, we study the material selected from Russian novels and Japanese novels of the second half of the 19th – second half of the 20th century. Our analysis has revealed the following: 1) in Russian novels, TVN appears intensively in type C, while in Japanese novels TVN does not appear disproportionately in a specific type of the dialogue form while the use of TVN depends on the most frequently used dialogue form. 2) TVNs meaning ‘facial expression’ and ‘gesture’ are frequently used in all dialogue forms in Russian and Japanese novels. Theoretically, TVN and type C are closely related, but it seems that TVN appears differently in type C due to the difference in recognition of type C between Russian and Japanese.

Постановка проблеми. У 2-й половині XIX ст. японська література сильно змінилася під впливом західної. Наслідування японськими письменниками європейського стилю літературного твору дозволяє порівнювати японську і російську літературу на спільних принципах. Для художніх текстів характерні діалоги (розмови). У літературних творах діалог виражається за допомогою прямої мови. Конструкція прямої мови складається зі слів автора (AW) і слів героя (CW). До дієслів-присудків AW у формі діалогу належать не тільки дієслова, що вказують на мовлення (TVS), а й дієслова, що не позначають мовлення (TVN). Попередні дослідники не приділяли належної уваги зв’язку між TVN і діалоговими формами і не проводили міжмовних контрастивних досліджень зв’язку між AW і діалоговими формами в літературних творах. Мета статті – проаналізувати TVN і діалогічні форми в російських і японських романах другої половини XIX – другої половини XX століття. Методи дослідження. Матеріал дібрано з російськомовних романів (18 творів) та японських романів (23 твори) другої половини ХІХ – другої половини ХХ ст. Наше дослідження визначає 4 можливі позиції AW щодо CW. Тип А: AW знаходиться в препозиції до CW; Тип B: AW знаходиться в постпозиції до CW; Тип C: AW знаходиться в інтерпозиції до CW; Тип D: AW включає CW. Ми пропонуємо два критерії аналізу: 1) частотність використання 4 типів і частотність використання TVN, 2) частотність використання 4 типів і частотність використання TVN залежно від семантики. Результати дослідження. 1) У російських романах TVN інтенсивно з’являється в типі С, тоді як у японських романах інтенсивність TVN залежить не від конкретного типу, а від найбільш часто використовуваної форми діалогу; 2) TVN, що означають «вираз обличчя» і «жест», часто використовуються у всіх формах діалогу російською та японською мовами. Центральне питання, яке виникає з цього факту, полягає в тому, чому співвідношення між TVN і типом C відрізняється в російській і японській мовах. Висновки та перспективи. Особливість, за якою тип C істотно відрізняється від інших трьох типів (тип A, тип B, тип D), полягає в тому, що він має два CW. Тип C – це форма діалогу, яка підкреслює, що персонажі «продовжують говорити». Загалом людям важко зосередитися на іншій діяльності під час розмови. Наприклад, практично неможливо «займатися математикою під час розмови», «прооперувати пацієнта під час розмови», «розстріляти ворога під час розмови» тощо. Дії, які можна виконувати під час розмови, можуть бути тільки відносно легкими. З цієї причини природно, що багато дієслів, що означають «вираз обличчя» і «жест», використовуються в типі С. У формі діалогу, де герої повинні «продовжувати говорити», використання автором «дієслів, що передбачають мову» в AW не справляє сильного враження на читача. Це те саме, коли червону картину вішають на червону стіну, відповідно враження глядача від картини буде слабким. Однак, коли синю картину вішають на червону стіну, глядач отримає сильне враження від картини. Ефект від використання TVN такий самий, як і співвідношення між червоною стіною та синьою картиною. Має сенс використовувати TVN у типі C. У російських романах ця тенденція проявляється більш чітко, але в японських романах ця тенденція зовсім не виявлена. Аналізуючи частотність використання чотирьох типів у 72-х японських романах з кінця 19-го століття до кінця 20-го століття, ми побачили активне використання типу C (у порівнянні з трьома іншими типами) лише в одному творі. У японських романах використовують тип С, однак тенденції до його частотного використання немає. Уявлення японських авторів про тип С принципово відрізняється від сприйняття російських авторів. Теоретично TVN тісно пов’язаний із типом C. Однак використання TVN у типі C може бути обмеженим у японських романах, які в основному не використовують активно тип C. Відносини між TVN і типом C подібні до відносин між мурахами і медом. Якщо мед помістити в місце, де є багато мурах, мурахи масово збиратимуться до меду. Без меду мурахи просто йдуть за звичною траєкторією. У російській мові, яка чітко розпізнає тип C, TVN використовується інтенсивно в типі C, але в японській мові, яка слабо розпізнає тип C, TVN використовується в супроводі часто використовуваних діалогових форм. Здається, TVN має різний вигляд у типі C через різницю в розпізнаванні типу C російською та японською мовами.