Аналіз перспектив переробки твердих відходів Черкаської області

Лейбенко, Микола Сергійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4711
Title:	Аналіз перспектив переробки твердих відходів Черкаської області
Authors:	Хоменко, Олена Михайлівна Лейбенко, Микола Сергійович
Keywords:	тверді відходи;вторинна переробка;утилізація;екологічна безпека;полігон
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Лейбенко М.С. Аналіз перспектив переробки твердих відходів Черкаської області Актуальність теми. Проблема утворення відходів набула в наш час глобального характеру і стала невідкладним питанням державної політики для міжнародної спільноти загалом. Зростаюча кількість відходів і підвищення пов’язаної з ними небезпеки справляє значний вплив на глобальний екологічний стан та місцеве навколишнє середовище, на стан природних ресурсів, здоров’я населення, на місцеву економіку і умови життя, приходячи у все більшу суперечність з цілями сталого розвитку. Тому, основним завданням кваліфікаційної роботи магістра є аналіз динаміки утворення, шляхів утилізації твердих відходів Черкаської області, екологічної оцінки стану твердих відходів та перспектив їх подальшої переробки. Мета роботи: екологічна оцінка стану та перспектив переробки твердих відходів Черкаської області та основних методів знешкодження та захоронення твердих відходів. Об’єкт дослідження: тверді відходи Черкаської області. Предмет дослідження: обсяги та динаміка утворення відходів у Черкаській області; аналіз використання твердих відходів в якості вторинної сировини. Методи дослідження: теоретичний - аналіз перспектив переробки твердих відходів Черкаської області; аналіз проблем поводження з твердими побутовими відходами; аналітичний метод – розробка рекомендаційної моделі управління та поводження з твердими побутовими відходами м. Черкаси. Результати дослідження. Проведений в роботі аналіз обсягів утворення та накопичення твердих побутових відходів показав, що із загальної кількості утворених відходів 97,3 % складають відходи ІV класу небезпеки, до яких відносяться ТПВ. На полігони та сміттєзвалища ТПВ області вивозяться відходи від громадських будівель та установ, підприємств торгівлі, житлових будинків, громадського харчування тощо, в складі яких переважають 20-40 % харчових відходів, 10,3-26,4 % паперу, 0,2-8 % текстилю, 1-5,8 % металів,0,75-3,7% відходів деревини, 1,1-9% скла, 0,6-6% полімерних відходів тощо. З аналізу даних зроблено висновок, що зменшити обсяги розміщення ТПВ на полігонах та сміттєзвалищах допоможе попереднє сортування відходів перед видаленням їх на звалища, а також впровадження роздільного збору вторинних компонентів ТПВ. Рівень використання відходів упродовж 2019 – 2021 р.р в Черкаській області збільшився від 55% до 69,2%. Проте на території м. Черкаси лише два підприємства спеціалізуються на переробці ресурсоцінних компонентів ТПВ. Для покращення екологічної ситуації запропоновано проект технології комплексної утилізації ТПВ в м. Черкаси та в області. Наукова новизна: теоретично обґрунтовано та розроблено рекомендаційну модель управління та поводження з ТПВ в м. Черкаси. Теоретичне і практичне значення: запропоновано чотири схеми роздільного збирання ТПВ згідно яких ресурсоцінні компоненти ТПВ вивозяться безпосередньо на підприємства, в технологічному циклі яких передбачено використання даного виду ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини. Розроблено практичні рекомендації щодо зменшення кількості твердих відходів. Leybenko M. Analysis of solid waste processing prospects of the Cherkassy region Actuality of theme. The problem of waste generation has acquired a global character in our time and has become an urgent issue of state policy for the international community in general. The growing amount of waste and the increase in the dangers associated with it have a significant impact on the global ecological state and the local environment, on the state of natural resources, the health of the population, on the local economy and living conditions, increasingly contradicting the goals of sustainable development. Therefore, the main task of the master's qualification work is the analysis of the dynamics of formation, ways of solid waste disposal in the Cherkassy region, ecological assessment of the state of solid waste and prospects for their further processing. The purpose of the work: ecological assessment of the state and prospects of solid waste processing in the Cherkassy region and the main methods of disposal and disposal of solid waste. The object of study: solid waste of the Cherkassy region. The subject of research: volumes and dynamics of waste generation in the Cherkassy region; analysis of the use of solid waste as secondary raw materials. Research methods: theoretical - analysis of solid waste processing prospects of the Cherkassy region; analysis of solid household waste management problems; analytical method - development of a recommendation model for management and handling of solid household waste in Cherkassy. Results of the research. The analysis of the volume of generation and accumulation of solid household waste conducted in the work showed that 97.3% of the total amount of generated waste is waste of the IV hazard class, which includes solid waste. Waste from public buildings and institutions, trade enterprises, residential buildings, public catering, etc. is taken to landfills and solid waste landfills in the region, in which 20-40% of food waste, 10.3-26.4% of paper, 0.2-8 % textiles, 1-5.8% metals, 0.75-3.7% wood waste, 1.1-9% glass, 0.6-6% polymer waste, etc. Based on the data analysis, it was concluded that pre-sorting of waste before its removal to landfills, as well as the introduction of separate collection of secondary components of solid waste, will help to reduce the amount of solid waste placed in landfills and landfills. The level of waste utilization during 2019-2021 in the Cherkassy region increased from 55% to 69.2%. However, in the territory of Cherkassy, only two enterprises specialize in the processing of resource-valuable solid waste components. In order to improve the environmental situation, a technology project for integrated solid waste disposal in the city of Cherkassy and in the region is proposed. Scientific novelty: theoretically substantiated and developed a recommendation model for solid waste management and handling in the city of Cherkassy. Theoretical and practical significance: four schemes of separate collection of solid waste are proposed, according to which resource-valuable components of solid waste are exported directly to enterprises, in the technological cycle of which the use of this type of resource-valuable component is provided as a secondary raw material. Practical recommendations for reducing the amount of solid waste have been developed.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4711
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Лейбенко_КРМ.pdf Restricted Access		1.56 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ ПЕРЕРОБКИ ТВЕРДИХ ВІДХОДІВ 
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-201 
спеціальності 101 «Екологія» 
                                                          (шифр і назва спеціальності) 
_Лейбенко М.С.__________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Хоменко О.М.__________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль _Хоменко О.М._____ 
                 (прізвище та ініціали) 
                                                         Рецензент Бондаренко Ю.Г. 
                     (прізвище та ініціали) 
 
Черкаси – 2023 рік 
 
 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 3 
1 Аналітичний огляд літератури 5 
1.1 Аналіз проблеми утворення твердих відходів у виробничій 5 
діяльності 
1.2 Класифікація твердих відходів 7 
1.3 Аналіз структури утворення та накопичення відходів 10 
1.4 Характеристика морфологічного складу та основних джерел 16 
утворення твердих побутових відходів 
1.5 Основні правила та принципи знешкодження і захоронення 21 
твердих побутових відходів 
2 Аналіз перспектив переробки твердих відходів Черкаської області 26 
2.1 Оцінка обсягів та динаміки утворення відходів у Черкаській 26 
області 
2.2 Аналіз проблем поводження з твердими побутовими відходами 27 
в Черкаській області 
2.3 Аналіз використання відходів як вторинної сировини  37 
2.4 Проект технології комплексної утилізації твердих побутових 41 
відходів в місті Черкаси та в області 
2.5 Розробка рекомендаційної моделі управління та поводження з 48 
твердими побутовими відходами м. Черкаси 
2.6 Пропозиції щодо зменшення кількості твердих відходів 52 
Висновки 56 
Перелік посилань 59 
Додатки 76 
Додаток А Апробація результатів роботи 77 
 
 
 
 
 
ВСТУП 
 
Проблема утворення відходів набула в наш час глобального характеру і 
стала невідкладним питанням державної політики для міжнародної спільноти 
загалом. Зростаюча кількість відходів і підвищення пов’язаної з ними небезпеки 
справляє значний вплив на глобальний екологічний стан та місцеве навколишнє 
середовище, на стан природних ресурсів, здоров’я населення, на місцеву 
економіку і умови життя, приходячи у все більшу суперечність з цілями сталого 
розвитку. 
Відходи відзначаються різноманітним складомі є комплексними сумішами 
речовин, які містять значні кількості антропогенних забруднень хімічного та 
біологічного походження, що становить потенційну небезпеку для здоров’я 
населення. 
В національному контексті, зважаючи на структуру господарського 
комплексу і домінування в ньому ресурсоємних багатовідхідних технологій, 
управління відходами виходить за рамки технологічних питань, оскільки 
становить комплексну проблему, що охоплює всі ключові аспекти сталого 
розвитку – екологічні, економічні та соціальні. 
Враховуючи глобальний для суспільства характер проблеми, наша країна 
мусить сформувати соціально адекватну систему поводження з відходами та 
розробити сучасну стратегію поводження з ними [1]. 
Ефективне вирішення екологічних проблем пов’язаних з ліквідацією чи 
обмеженням негативного впливу твердих відходів на довкілля та здоров’я людей 
можливе тільки на основі послідовної реалізації Законів України: «Про охорону 
навколишнього природнього середовища», «Про відходи», «Про забезпечення 
санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», Постанови Кабінету 
Міністрів України «Про затвердження порядку розроблення, затвердження і 
перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» та інших нормативно-
 
 
 
правових актів, державних стандартів України з охорони навколишнього 
природнього середовища, санітарних норм і правил та інших документів.  
До державних принципів вирішення проблеми накопичення твердих 
відходів на сучасному етапі відносяться: 
- пріоритетний захист навколишнього природнього середовища та здоров’я 
людей від негативного впливу твердих відходів; 
- забезпечення ощадливого використання матеріально-сировинних ресурсів; 
- економія енергоресурсів; 
- науковообгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних 
інтересів суспільства щодо утворення твердих відходів та поводження з 
ними; 
- поступова мінімізація виробництва твердих відходів, особливо 
високотоксичних; 
- здійснення державного обліку твердих відходів щодо їх утворення та 
розміщення; 
- здійснення загальнодержавного контролю та моніторингу за місцями і 
об’єктами утворення та розміщення твердих відходів для запобігання їх 
шкідливого впливу на довкілля та здоров’я людей.  
Тому, основним завданням кваліфікаційної роботи магістра є аналіз 
динаміки утворення, шляхів утилізації твердих відходів Черкаської області, 
екологічної оцінки стану твердих відходів та перспектив їх подальшої переробки.  
Мета роботи полягає в екологічній оцінці стану та перспектив переробки 
твердих відходів Черкаської області та основних методів знешкодження та 
захоронення твердих відходів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Аналіз проблеми утворення твердих відходів у виробничій діяльності 
 
До відходів відносяться будь-які речовини, предмети і матеріали, які 
утворюються в результаті виробництва або споживання, а також товари 
(продукція), які втратили свої споживчі властивості повністю або частково і тому 
не можуть бути в подальшому використані за місцем їх утворення чи виявлення і 
від яких їх власник має намір позбутися,або позбувається методом утилізації або 
видалення [2]. 
Кожного року спостерігається загострення екологічних проблем, що 
пов’язані із поводженням з твердими побутовими відходами (ТПВ). До значного 
накопичення та утворення ТПВ призводить використання недосконалих 
технологічних процесів та недостатня комплексність використання сировини у 
промисловості, значне зростання чисельності населення при покращенні якості 
життя. 
Обсяги накопичення твердих відходів автоматично зростають по мірі 
збільшення вимог екологічного природоохоронного законодавства щодо викидів в 
атмосферу та гідросферу і розвитку технологій, при яких забруднюючі речовини 
переводяться до твердого стану, як максимально стабільного, що є особливістю 
при утворенні твердих відходів. 
Проблема утворення твердих відходів та відповідно їх накопичення існує 
досить давно. На відміну від промислових твердих відходів, які почали 
утворюватись та накопичуватись лише з XVIII сторіччя, ТПВ супроводжували 
людство завжди, починаючи із заснування міст та селищ. Перша необхідність 
переробки чи видалення твердих відходів виникла ще більше 10 000 років тому в 
результаті накопичення кісток тварин, залишків від багать та інших відходів [3]. 
Не можна не враховувати впливу твердих відходів на зміни в природному 
ландшафті. За розрахунками академіка Петрянова-СоколоваІ.В., лише 2% 
 
 
 
природних матеріалів у середньому, які добуваються із земних надр, залучаються 
до використання у промисловому виробництві, а решта стають відходами. В 
результаті промислового виробництва близько 20 млн. км2 суші на Земній кулі 
зруйновано, що значно більше загальної площі сільськогосподарських угідь. В 
даному випадку, крім інших негативних наслідків, екологічні проблеми твердих 
відходів загострюють продовольчу проблему, оскільки при значному прирості 
населення площ, придатних для збільшення сільськогосподарських угідь, на 
Земній кулі практично не залишилось. 
На сьогодні особливо актуальною є проблема захисту навколишнього 
природного середовища від негативного впливу утворених значних обсягів 
відходів, а також необхідність забезпечення ощадливого використання 
енергетичних та матеріально-сировинних ресурсів, узгодження екологічних, 
економічних та соціальних інтересів суспільства. 
Згідно даних Головного управління статистики у Черкаській області на 
підприємствах області тимчасово зберігається 506,8 тис. т відходів I-IV класів 
небезпеки на кінець 2021 року [4]. Причому в області упродовж 2021 року 
утворилось понад 1301,358 тис. т відходів І – ІV класів небезпеки, з них від 
економічної діяльності підприємств і організацій 1213,339 тис. т та відходів від 
домогосподарств - 88,019 тис. т [4]. 
До головного напрямку роботи в сфері поводження з відходами віднесено 
вирішення питання забезпечення повного збору та зберігання відходів, що 
характеризуються ресурсною цінністю з метою їх передачі для подальшої 
утилізації на спеціальних підприємствах. Управління екології та природних 
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації з метою утилізації відходів 
надає підприємствам, організаціям та установам області інформацію щодо 
технологічних можливостей утилізації відходів, координати підприємств, що 
проводять збір, утилізацію, оброблення відходів, мають необхідну технологічну 
базу. 
 
 
 
Зберігання на складах сільськогосподарських підприємств великої кількості 
невідомих, заборонених та непридатних ядохімікатів та пестицидів відноситься до 
однієї з важливих проблем Черкаської області. 
До основних утворювачів відходів впродовж 2021 року належать 
підприємства сільського господарства та пов'язані з ними послуги, відходи яких 
складали 83,0% від загальних обсягів утворених відходів Черкаської області. 
Найбільшу кількість із загального обсягу утворених відходів склали тваринні 
екскременти та послід пташиний, що складає 992,292 тис. т (81,8%). 
Часто умови зберігання відходів не відповідають санітарно-гігієнічним 
вимогам, тому відносяться до одних із факторів інтенсивного забруднення 
поверхневих і підземних вод, ґрунту, атмосферного повітря. Важливою 
проблемою області є відсутність територіального полігону для захоронення 
промислових відходів [5]. 
 
1.2 Класифікація твердих відходів  
 
До відходів виробництва та споживання належать залишки сировини, 
матеріалів, напівфабрикатів, інших виробів чи продукції, що утворені в процесі 
виробництва чи споживання, а також товари, які втратили свої споживчі 
властивості [2]. 
Відповідно до визначення до відходів виробництва віднесено залишки 
багатокомпонентної природної сировини після вилучення з неї цільового 
продукту, для прикладу, розкривна порода гірських розробок, шлаки і пил 
теплових електростанцій, порожня рудна порода, металева стружка 
машинобудівних підприємств,доменні шлаки і горіла земля металургійного 
виробництва тощо. Крім того, до них відносять значні обсяги відходів 
деревообробної, текстильної, лісової та інших галузей промисловості, дорожньо-
будівельної індустрії та сучасного агропромислового комплексу, до яких 
відносяться невикористані хімічні добрива і пестициди, необладнані цвинтарі 
 
 
 
загиблих під час епідемій тварин тощо. До відходів виробництва відносять також 
речовини, які містяться в технологічних газах, що відходять, тобто димові або в 
стічних водах підприємств, які використовують воду в технологічних процесах. 
До відходів споживання відносяться ТПВ, що утворюються в результаті 
життєдіяльності людини. 
Не дивлячись на те, що проблема ТПВ є досить гострою, на даний час не 
розроблено чіткої та науково - обґрунтованої їх класифікації, що в значній мірі 
ускладнює поводження з ними. На всіх стадіях переробки сировини та 
використання продукції в народному господарстві й побуті утворюються тверді 
промислові відходи. Існують окремі великі підприємства, на яких утворюється 
біля 200 видів твердих відходів одночасно. Те ж відноситься і до ТПВ, перелік 
речовин в котрих необмежений. Тому досить важко звести таку значну кількість 
речовин різних галузей і технологічних процесів в одну чітку та структуровану 
класифікацію. Існуючі класифікації базуються на різних ознаках та різних 
підходах. Вчений Боровський Є.Е. пропонує всі відходи поділяти на відходи 
споживання та відходи виробництва [6]. 
Відходи в газоподібному та рідкому станах завжди намагаються перевести в 
тверду фазу, оскільки саме тверда фаза є найбільш стабільним станом речовини і 
зручною формою для її зберігання. Тому до власне ТПВ та твердих промислових 
відходів необхідно додати шлами очищення стічних вод та тверді речовини 
процесів очищення газів.  
Тверді відходи в залежності від обсягу утворення поділяють на: 
- крупнотонажні, 
- малотонажні. 
В залежності від вартості компонентів ТПВ поділяють на: 
- дороговартісні, 
- дешеві. 
ТПВ в залежності від впливу на навколишнє середовище поділяють на: 
- шкідливі, 
 
 
 
- нешкідливі. 
Залежно від токсичності відходи поділяють на 4 класи: 
- І - надзвичайно небезпечні, 
- II - високонебезпечні,  
- III – помірнонебезпечні,  
- IV - малонебезпечні. 
Наявність у відходах хромовокислого калію, трихлористої сурми, ртуті, 
оксиду миш'яку та інших високотоксичних речовин потребує їх віднесення до І 
класу небезпеки. Відходи І класу зберігають у герметичній тарі, металевих діжках 
і контейнерах. 
Якщо у відходах міститься хлориста мідь, хлористий нікель, триокисна 
сурма, азотнокислий свинець, то такі відходи відносять до II класу небезпеки. 
Відходи ІІ класу зберігають у поліетиленових мішках, пакетах, діжках та іншій 
тарі, яка б убезпечила б розлив, висипання чи протікання відходів. 
Наявність у відходах оксиду плюмбуму, сірчанокислого купруму, 
щавлевокислого купруму, чотирихлористого карбону дає змогу віднести їх до III 
класу небезпеки. Відходи III класу зберігаються у поліетиленових мішках, 
картонних упакуваннях та непромокаємих тетрапак-упаковках. 
Відходи IV класу повинні бути упаковані, зв’язані або збрекетовані, щоб 
запобігти їх розсипанню і втраті.   
Класифікація відходів надає можливість визначати шляхи їх подальшого 
переміщення, тобто утилізацію на місцях утворення, вивезення на 
звалище,передачу іншим підприємствам, скидання в каналізацію, спалювання 
тощо. Також класифікація відходів надає можливість розробляти схеми 
централізованого збирання, вивезення та переробки промислових відходів з 
метою їх подальшого використання в якості вторинної сировини і для запобігання 
їх негативного впливу на довкілля. 
Оскільки тверді відходи скидають на ґрунти (контрольовані або 
неконтрольовані звалища, полігони) або захороняють у ґрунті, то важливе 
 
 
 
значення мають нормативи гранично - допустимих концентрацій токсичних 
речовин у ґрунті (ГДКг), де ГДКг - це гранично - допустима концентрація хімічної 
речовини в окремому ґрунті, мг/кг. Кількість токсичних речовин не повинна 
спричиняти прямого або опосередкованого негативного впливу на ґрунт та інші 
компоненти навколишнього середовища, а також, в першу чергу, на здоров’я 
людини. Водночас граничнодопустимі величини шкідливих речовин повинні 
сприяти самоочищенню ґрунту [8]. 
 
1.3 Аналіз структури утворення та накопичення відходів 
 
До одних із найбільш вагомих факторів забруднення навколишнього 
середовища, а також негативного впливу на всі компоненти довкілля відносять 
відходи. 
Динаміку утворення та поводження з відходами І-ІV класів небезпеки 
упродовж 2017-2021 років в Україні можна простежити в таблиці 1.1. 
 
Таблиця 1.1 - Утворення та поводження з відходами в Україні, тис.тонн 
Періоди 2017 2018 2019 2020 2021 
1 2 3 4 5 6 
Утворено 
366054,0 352333,9 441516,5 462373,5 - 
 
у т.ч. від 
економічної 360196,0 346790,4 435619,8 456423,8 - 
діяльності 
Зібрано, отримано 
19082,1 18700,0 20322,7 20304,1 - 
зі сторони 
Імпортовано 112,0 89,4 22,0 2,7 - 
Утилізовано 100056,3 103658,1 108024,1 100524,6 - 
Спалено 1064,3 1028,6 1059,0 1008,0 - 
Передано для 
утилізації 9435,2 8120,3 10798,5 9790,5 - 
 
 
 
 
Продовження таблиці 1.1 
1 2 3 4 5 6 
Передано для 
6202,4 14665,9 6885,4 8467,1 - 
видалення 
Експортовано 261,8 190,8 260,6 257,8 - 
Видалено у 
спеціально 
169801,6 169523,8 238997,2 275985,3 - 
відведені місця чи 
об’єкти 
Розміщено на 
стихійних 3,7 2,5 3,4 - - 
звалищах 
Втрачено 
(випаровування, 
19,5 6,7 12,0 - - 
витікання, пожежі 
тощо) 
Накопичено 
протягом 
експлуатації у 
12442,2 12972,4 15398,6 15635,3 - 
місцях видалення 
відходів на кінець 
року, млн.т 
у розрахунку на 1 
2 21579,3 22498,9 26706,9 28122,0 - 
км , т 
 
Як видно із показників, наведених у таблиці 1.1, загальні обсяги утворення 
відходів в Україні упродовж даного періоду (2017-2021 роки) характеризуються 
зростанням до 2020 року (462373,5 тис. тонн). Аналогічно і обсяги їх накопичення 
характеризуються зростанням до 2020 року з 15635,3 млн. тонн у порівнянні з 
2019 роком до 15398,6 млн. тонн.  
Згідно даних таблиці 1.1 можна зробити висновок, що із загальної кількості 
утворених відходів 462373,5 тис. тонн було утилізовано 100524,6 тис. тонн, що 
складає майже 22%, видалено у спеціально відведені місця та об’єкти 
 
 
 
275985,3тис. тонн, що становить 59,7% та спалено 1008,0 тис.тонн відходів або 
0,2%. 
Отже, домінуючим способом поводження з відходами в Україні за 2021 рік, 
як і у попередні роки, залишається їх видалення у спеціально відведені місця чи 
об’єкти. Значний внесок у структурі поводження з відходами відіграє утилізація, 
оброблення та переробка відходів, що є позитивним показником. Лише порівняно 
незначна частина відходів видаляється на стихійні звалища та спалюється, що 
можна віднести до небажаних способів поводження з відходами. 
Таким чином, у 2021 році зберігалася тенденція до прогресуючого 
накопичення відходів як у промисловому, так і у побутовому секторі.  
Динаміку утворення та використання відходів 1-4 класів представлено на 
рисунку 1.1.  
На рисунку 1.1 наведено дані по динаміці утворення та використанні 
відходів, що не включає території тимчасово окупованої Автономної Республіки 
Крим, м. Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Луганській 
та Донецькій областях. 
 
Рисунок 1.1 – Динаміка утворення та використання відходів 1-4 класів, тис.т 
 
 
 
 З рисунку 1.1 можна зробити висновок, що упродовж останніх років 
зберігається тенденція до утворення великої кількості відходів, а також обсяги 
використання ТПВ не перебільшують 30%, що є значно нижчим за реальні 
можливості. 
Необхідно відзначити, що найбільші обсяги відходів утворюється в 
результаті економічної діяльності організацій та підприємств, що становить 98%,  
а на відходи, що утворюються у домогосподарствах, припадає менше 2%.  
На підприємствах гірничо- металургійної, вугільної, хімічної 
промисловостей та енергетики утворюється найбільша кількість відходів. Мало 
небезпечні відходи ІV класу небезпеки є домінуючими в структурі загального 
обсягу утворення відходів. 
Згідно даних Міністерства розвитку громад та територій в Україні в 2021 
році утворилось понад 51 млн. м3 твердих побутових відходів, які є захороненими 
на 6 тис. сміттєзвалищах і полігонах, що становлять загальну площу більше 9 тис. 
га. Послугами з вивезення твердих побутових відходів охоплено близько 79% 
населення України, проте найгірший показник охоплення населення послугами з 
вивезення ТПВ припадає на Волинську область (61%), Черкаську та Одеську 
області (63%).  
На рисунку 1.2 представлено обсяги утворення побутових відходів за 
регіонами України.  
 
 
 
 
 
Рисунок 1.2. - Обсяги утворення побутових відходів за регіонами 
 
В м. Києві утворюються найбільші обсяги побутових відходів, що 
перевищують 1,5 млн. т. А також значні обсяги ТПВ утворюються в наступних 
областях України: Дніпропетровській, що становить 816,2 тис. т, Харківській -
779,6 млн. т, Донецькій - 702,4 тис. т, Львівській - 618,8 тис. т, Тернопільській - 
677,4 млн. т та Одеській - 520,6 млн. т, що перевищують 0,5 млн. т. 
Станом на 01.01.2021 року згідно даних Державної статистичної звітності 
накопичилось понад 15,6 млрд. т відходів, що знаходяться у спеціально 
відведених місцях чи об’єктах та на території підприємств, що на 1,0 % більше 
ніж у попередньому році. 
З аналізу показників накопичення відходів можна зробити висновок, що 
близько 85 % загальних обсягів накопичення відходів складають відходи 
первинного гірничого і збагачувального циклу, до яких відносяться шахтні та 
розкривні породи, шлами та інші продукти збагачення корисних копалин, що у 
вигляді териконів, відвалів, шламосховищ були нагромаджені за попередні роки.  
Серед галузей промисловості за обсягами накопичення відходів найбільше 
місце займають гірничо-видобувний комплекс, металургія, хімічна промисловість 
 
 
 
та теплоенергетика, оскільки саме під розміщення відходів цих галузей відведено 
найбільші площі, а експлуатаційні параметри цих об’єктів негативно впливають 
на умови проживання людей в населених пунктах.  
В цілому на територію України в 2021 році техногенне навантаження 
становило 21,7 тис.т на 1 км2. Найбільшого техногенного навантаження зазнають 
такі області як Дніпропетровська, що становить 318,3 тис.т на 1 км2, Донецька - 
40,2 тис.т, Кіровоградська - 14,0 тис.т та Львівська - 10,5 тис.т на 1км2. 
На кінець 2021 року згідно даних Головного управління статистики у 
Черкаській області на підприємствах області тимчасово зберігається 506,8 тис. т 
відходів I-IV класів небезпеки [4]. 
Внаслідок наявності різних типів виробництва, що існують в Черкаській 
області,якісний склад відходів є різноманітним, зокрема: 
- відходи І класу небезпеки, до яких відносять відпрацьовані люмінесцентні 
лампи, що містять сполуки ртуті, а також відпрацьовані лужні та свинцеві 
акумулятори тощо; 
- відходи ІІ класу небезпеки, до яких відносять масла та мастила моторні, 
трансмісійні або відпрацьовані масла тощо; 
- відходи ІІІ класу небезпеки, до яких відносять відходи гальванічних 
виробництв та нафтошлами, шлами фарбувального виробництва, 
промаслені фільтри і ганчір'я тощо; 
- відходи ІV класу небезпеки, до яких відносять ТПВ та відходи виробництва, 
зокрема склобій, шлак вугільний, відходи сільськогосподарського 
виробництва, відпрацьовані шини, барда зернова, відходи полімерів, жом, 
дефекат, відходи деревини тощо [4]. 
В таблиці 1.2 наведено інформацію щодо зареєстрованих відходів у 
Черкаській області. 
 
 
 
 
 
 
Таблиця 1.2 - Зареєстровано відходів в області, по видах 
У тому числі 
для яких для яких 
з визначеними для яких 
Кількість  визначено умови визначено 
Клас хімічним визначено 
зареєстрованих операцій підприємства 
небезпеки складом та місця 
 відходів зберігання, або 
фізичними видалення 
транспортування, виробництва по 
властивостями відходів 
видалення їх утилізації 
Всього 
(усіх класів 
небезпеки) 260 260 260 228 32 
у тому 
числі: 
І-го класу 7 7 7 7 - 
небезпеки 
ІІ-го класу 27 27 27 27 - 
небезпеки 
ІІІ-го класу 
56 56 56 56 - 
небезпеки 
IV-го класу 170 170 170 138 32 
небезпеки 
 
 З таблиці 1.2 [4] можна простежити кількість зареєстрованих відходів за 
класами небезпеки в Черкаській області в тому числі й за видами відходів. З 
аналізу даних можна зробити висновок, що найбільша кількість зареєстрованих 
відходів області припадає на 4-ий клас небезпеки, до яких входять і ТПВ. 
  
1.4 Характеристика морфологічного складу та основних джерел 
утворення твердих побутових відходів 
 
 До побутових відходів відносять відходи, які утворилися в результаті 
життєдіяльності людини в житлових та нежитлових будинках, а саме: тверді, 
ремонтні, великогабаритні, рідкі, окрім відходів, що пов’язані з виробничою 
діяльністю підприємств і не використовуються за місцем їх накопичення [2]. 
 Морфологічний склад ТПВ є досить різноманітним та змінний як в часі, 
так і територіально, що в значній мірі залежить від рівня економічного розвитку 
 
 
 
держави, географічного розміщення, сезону тощо. При порівнянні усередненого 
складу побутового сміття для країн з різним рівнем економічного розвитку вказує 
на те, що при переході від бідних та багатих країн досить суттєво змінюється 
вміст практично складових ТПВ, а саме збільшується % склад паперу та картону 
від 2,3% до 3%, проте від 61% до 26 % зменшується вміст органічних відходів у 
складі ТПВ. 
 У значній мірі змінюється склад ТПВ залежності від кліматичних зон. На 
півдні більше органічних відходів та менше картону й паперу. Особливо 
відчутною ця різниця стає при зміні сезону: в південній зоні з 20-25% навесні до 
40-55% восени збільшується вміст органічних відходів у складі ТПВ, коли 
розпочинається збір та відповідно інтенсивне споживання населенням овочів та 
фруктів нового врожаю [5]. 
ТПВ в своєму складі містять від 35 до 50% харчових відходів,від 10 до 15% 
паперу і картону, від 9 до 13%вторинних полімерів, від 8 до 10% скла,2% металів, 
від 4 до 6% текстильних матеріалів, 1% дерева, 5% будівельного сміття та 10% 
інших відходів. До традиційних для складу ТПВ додаються й нові, а саме відходи 
електричного й електронного обладнання (ЕЕО), ртутьвмісні освітлювальні 
прилади, різноманітні хімічні джерела струму тощо. В нашій країні актуальність 
проблеми таких відходів пов’язана не лише із швидкими темпами збільшення їх 
обсягів, але й з недосконалою нормативно-правовою базою та відсутністю 
налагодженої системи збирання їх від населення, сортування й переробки. Хімічні 
джерела струму, використане електричне та електронне обладнання, ртутьвмісні 
лампи дають значний внесок до ТПВ у зв’язку з відсутністю в Україні 
нормативно-правової бази щодо цієї категорії відходів. Ці відходи представляють 
одну з найбільш небезпечних груп серед складових ТПВ та становлять близько 
5% від усіх ТПВ [9]. 
Під впливом різноманітних факторів на сміттєзвалищах відбуваються 
процеси руйнування оболонки ЕЕО, енергозберігаючих ламп, батарейок, 
внаслідок чого хімічні елементи, що присутні в їхньому складі, випаровуються та 
 
 
 
вимиваються, потрапляючи в природне середовище. Повітряними потоками 
відбувається перенесення токсичних речовин, що випадають на землю, інколи 
неподалік від первинного джерела, а інколи дуже далеко від нього та проникають 
глибоко в ґрунт і воду. В організм людини токсичні речовини потрапляють через 
харчовий ланцюг (вода, рослини, тварини), що обумовлює тяжкі отруєння і навіть 
генетичні зміни. Наприклад, одна пальчикова батарейка призводить до 
забруднення близько 20 м2 ґрунту або 400 л води, а 1 грам ртуті - понад 3,3 млн. 
м3 повітря. 
До значних проблем призводять будівельні відходи, що утворюються під 
час демонтажу і монтажу будівель і споруд, нового будівництва у великих 
масштабах та реконструкції. Відсутні місця для їх видалення. Ці відходи в якості 
ізолюючого матеріалу приймають міські звалища ТПВ у незначних обсягах, а 
підприємства їх розміщують і накопичують на своїй території.  
Слід зазначити, що в даний час системи санітарного очищення населених 
пунктів є недосконалими та не забезпечують належного контролю за санітарним 
станом територій, а також збором, вивезенням, знешкодженням та захороненням 
ТПВ через її фрагментарність, роз’єднаність та різнорідність за відсутності 
взаємодії органів управління різного рівня. 
Комунальні підприємства і частково підприємства різних форм власності 
займаються видаленням ТПВ на полігони та звалища. Причому близько 20 тис. 
працівників залучені у сфері збирання та вивезення ТПВ та понад 1 тис. 
підприємств та більше 4 тис. сміттєвозів. Проте така кількість підприємств не 
забезпечують в повному обсязі потреби населених пунктів у своєчасному та 
ефективному видаленні відходів, що призводить до погіршення санітарного стану 
міст України. Такі наслідки призводять до забруднення як ґрунтів, такі підземних 
вод у місцях розташування сміттєзвалищ, що негативно впливає на здоров’я 
населення. 
До основних завдань санітарного очищення населених пунктів відносять 
збір відходів, причому основна маса ТПВ, що становить близько 94%, 
 
 
 
захоронюється на 6700 полігонах та звалищах із загальною площею більше 10 
тис.га. Слід зауважити, що існуючі місця видалення ТПВ у більшості випадках не 
відповідають санітарним нормам та нормам екологічної безпеки. В Україні 
щорічно виявляється понад 30 тисяч сміттєвих звалищ. Виконкомами міських рад 
та райдержадміністраціями щорічно проводиться робота по ліквідації 
несанкціонованих сміттєзвалищ відходів. Проте ліквідація звалищ не вирішить 
проблеми з ТПВ.  
Сучасний стан поводження з ТПВ в Україні не відповідає світовим 
тенденціям у цій сфері. На відміну від європейських країн для України 
характерний низький рівень переробки та утилізації ТПВ і високий показник їх 
захоронення на полігонах. В процесі захоронення ТПВ на полігонах та звалищах 
відбувається процес забруднення ґрунтів фільтраційними стічними водами 
звалищ, що в свою чергу призводить до забруднення підземних вод. 
В більшості випадків сміттєзвалища не облаштовані належним чином і в 
основному експлуатуються з порушенням вимог санітарного законодавства, 
оскільки на сміттєзвалищах стан навколишнього середовища не контролюється.  
Згідно даних Національної академії медичних наук України аналіз 
захворюваності населення населених пунктів, що знаходяться поблизу 
сміттєзвалищ, показав, що сміттєзвалища негативно впливають на довкілля та 
показники здоров’я населення. Спостерігається зростання у 1,4 рази частоти 
патології серцево-судинної системи, у 1,7 разів зростання патології нервової 
системи та майже у 2 рази - інфекційної патології при зменшенні відстані від 
сміттєзвалища від 900 до 500 м. 
Більшіть полігонів ТПВ працюють в режимі перевантаження, що не 
відповідає санітарним і природоохоронним нормам. 
Кількість перевантажених сміттєзвалищ складає 230 одиниці, що становить 
3,8% та 824 одиниці, що складає 13,8%, не відповідають нормам екологічної 
безпеки згідно даних Міністерства розвитку громад та територій України. В 2021 
році проводилась значна робота по паспортизації та рекультивації сміттєзвалищ: 
 
 
 
з1489 сміттєзвалищ, що потребують паспортизації, паспортизовано 48 одиниць. 
24% сміттєзвалищ від загальної кількості потребує паспортизації. Із 371 одиниць 
сміттєзвалищ, що потребують рекультивації, 29 одиниць є фактично 
рекультивованими. Необхідно побудувати 288 одиниць нових полігонів. В 2021 
році виявлено 26,8 тис. несанкціонованих звалищ, що займають площу 0,6 тис.га, 
як правило у приватному секторі, серед яких25,5 тис ліквідовано 
несанкціонованих звалищ площею 0,38 тис. га. 
В Україні впроваджується роздільний збір побутових відходів саме у 1725 
населених пунктах, що не включають дані АР Крим та м. Севастополь і частини 
тимчасово окупованих територій в Донецькій та Луганській областях. 34 
сміттєсортувальні лінії працюють в 28 населених пунктах, а саме в м. Луцьк та м. 
Ковель Волинської області, м. Вінниця, смт Муровані Курилівці, Іллінці, м. 
Калинівка Вінницької області, м. Краматорськ, м. Кривий Ріг, м. Запоріжжя, м. 
Івано-Франківськ, Веселівський район Запорізької області, м. Переяслав-
Хмельницький, м. Обухів (2 сортувальні лінії), м. Біла Церква, с. Фурси, с. 
Погреби та с. Підгірці Київської області, м. Кропивницький, м. Буськ, м. 
Червоноград та м. Золочів Львівської області, м. Новояворівськ, м.  Дунаївці 
Хмельницької області, м. Суми, с. Плебанівка Тернопільської області, м. 
Богодухів Харківської області, м. Чернівці, м. Київ (6 сортувальних ліній).  
На сміттєспалювальному заводі у м. Київ відбувається утилізація побутових 
відходів, також експлуатується сміттєспалювальна установка в м. Люботин 
Харківської області та дві сміттєспалювальні установки в м. Харків. В 2021 році 
було перероблено та утилізовано близько 7,64% побутових відходів, з них 1,14% 
ТПВ спалено, 6,5% - потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та 
сміттєпереробні лінії. В таблиці 1.3 наведено обсяги утилізації ТПВ за регіонами 
України (звітність 1-ТПВ розділ 2 за 2021 рік). 
 
 
 
 
 
 
Таблиця 1.3 - Обсяги утилізації ТПВ за регіонами України, т 
 
Адміністративно Обсяги Обсяги Обсяги Перевезено 
територіальна одини- надходження відходів неперероблю- на 
ця на після ваного полігон 
перероблен- сортування залишку - (звалище) 
ня та/або та відібраних всього для 
утилізацію сировинно захоронення 
цінних 
компонентів 
Вінницька 19580,69 2904,764 16458,4 16458,4 
Волинська 15300 10400 4900 4900 
Донецька 3841,86 316,08 3525,78 3525,78 
Запорізька 2996 1812 1184 1184 
Івано-Франківська 6195 552 5643 5643 
Київська 12188 7913 4115 4115 
Кіровоградська 42003 2948,7256 39054,2741 39054,2741 
м. Київ 296309,2 83326,17 137444,47 114386,85 
Тернопільська 532560 508560 24000 24000 
Всього по Україні 930973,75 618732,739 6 236324,9241 213267,3041 
 
Отже, до головних проблем у сфері поводження з ТПВ відносять 
застарілість парку сміттєвозів, зношеність яких в середньому складає 70 %, 
застарілість контейнерів для збору сміття, відсутність виділених земельних 
ділянок для спорудження нових полігонів, пожежонебезпечність звалищ через 
порушення технологічних регламентів захоронення ТПВ. 
 
 
 
 
 
1.5 Основні правила та принципи знешкодження і захоронення твердих 
побутових відходів 
 
 Потік ТПВ формується одночасно в кількох місцях, з яких найбільшим 
джерелом утворення ТПВ є квартири та приватні будинки.  
На цій стадії формування потоку ТПВ найбільш важливим є принцип їх 
збору. До традиційного та поширеного збору ТПВ відноситься валовий збір: в 
одну ємкість скидаються всі відходи. До суттєвого недоліку такого принципу 
збирання ТПВ відноситься змішування між собою різних складових відходів, що 
значно погіршує можливість їх утилізації із вилученням ресурсоцінних 
компонентів. Проте роздільний збір потребує додаткових матеріальних та 
соціальних витрат. Кожна країна вирішує самостійно, на скільки фракцій 
розділяти ТПВ. 
Найбільш екологічні та економічні методи знешкодження та утилізації ТПВ 
включають: 
- захоронення ТПВ на спеціально обладнаних полігонах; 
- сортування ТПВ з повторним використанням ресурсоцінних компонентів; 
- спалювання ТПВ за різних умов, переважно з утилізацією тепла; 
- компостування ТПВ з одержанням добрива або біопалива; 
- вермікультивування із отриманням біогумусу. 
На сьогодні метод захоронения ТПВ є найбільш масштабним, простим та 
дешевим, незважаючи на всі негативні його наслідки. Більша частина ТПВ 
вивозиться на звалище. Будь-яке звалище ТПВ, навіть у разі його експлуатації 
досить короткого періоду,є джерелом негативного впливу на довкілля. 
Негативний вплив на прилеглу територію зростає із збільшенням терміну 
експлуатації звалища. Згідно досліджень на офіційних полігонах ТПВ [12], навіть 
в робочому режимі в повітрі над полігоном концентрація аміаку складає близько 
30 ГДК. Над тією територією, де відбувається тління відходів, в атмосферне 
повітря викидається метан, оксид карбону (2 ГДК), аміак (11 ГДК), антрацен, 
 
 
 
фенатрен. А також фіксуються викиди флуорену, фенатрену, метану, антрацену, 
етану, пропілену, пропану, етилену, органічних сполук класу фенолів, 
аліфатичних та ароматичних вуглеводнів. 
 Аналогічні результати отримані і при дослідженні поверхневих та 
підземних вод. При належній ізоляції полігона від підземних горизонтів можливо 
уникнути їх забруднення, проте в зоні впливу звалища фіксуються підвищені 
концентрації амонійного нітрогену, завислих часток, органічних речовин, металів, 
хлоридів та інших сполук. 
Інтенсивному забрудненню піддаються ґрунти, що прилягають до територій 
полігона. В таких ґрунтах фіксується значний вміст плюмбуму, олова, миш'яку, 
хрому, міді, марганцю, цинку, нікелю та різноманітних небезпечних біологічних 
об'єктів. В результаті на території, прилеглій до полігону, спостерігається 
інтенсивний ріст лише бур'янів, так як інші види рослин не здатні існувати в 
жорстких умовах хімічного забруднення ґрунтів. 
Розглянемо найпоширеніший метод утилізації та захоронення ТПВ на 
полігонах. Головним призначенням полігонів ТПВ є екологічне та санітарно-
гігієнічне безпечне тривале збереження відходів, що утворюються в процесі 
життєдіяльності людини. 
Полігони ТПВ призначені для захоронення відходів, що надходять від 
житлових забудов, садово-паркового змету, твердих інертних, будівельних і 
промислових відходів III і IV класу небезпеки. На три умовні групи поділяють 
промислові відходи III і IV класу небезпеки [8]:  
- промислові відходи IV класу небезпеки – це відходи, що приймаються без 
обмежень,можуть бути використаними як ізолюючий матеріал, до яких 
віднесено вапняк, оксиди алюмінію та кремнію, гашене вапно, тверді 
відходи крейди, шлами хімічної водоочистки та пом'якшення води тощо; 
- промислові відходи III і IV класу небезпеки – це відходи, які приймаються із 
обмеженням і складуються з дотриманням граничної кількості; 
 
 
 
- промислові відходи III і IV класу небезпеки – це відходи, які приймаються із 
обмеженням та складуються із дотриманням граничної кількості і 
особливих умов. 
Промислові відходи І та II класу небезпеки заборонено приймати на 
полігони ТПВ, а також ті відходи, що містять в своєму складі радіоактивні 
речовини, самозаймисті та вибухонебезпечні сполуки, промислові відходи з 
вологістю понад 85%, різноманітні біологічні відходи та відходи медичних 
закладів.  
В залежності від рельєфу ділянки розміщення полігонів твердих 
промислових відходів поділяють на: 
- рівнинні –відходи розташовані на поверхні з ухилом до 5%; 
- схилові - відходи розміщуються при ухилі місцевості понад 5%; 
- вододільні - відходи розміщують на вододілах;  
- ярово-балкові – відходи розташовані у природних зниженнях рельєфу, ярах 
і балках; 
- кар'єрні чи котловинні - відходи розміщені в штучних виямках, а також 
кар'єрах після видобутку корисних копалин або будівельних матеріалів; 
- гірські - відходи розташовані у гірській місцевості; 
- змішані – відходи розташовані на територіях, які одночасно включають 
декілька ознак наведеної класифікації, а саме вододільно-рівнинні, кар'єрно-
схилові тощо [7]. 
Крім власне території для складування ТПВ, площа якої займає від 85% до 
95% загальної площі полігона, до його складу входить цілий комплекс 
інженерних споруд та комунікацій, призначених для забезпечення нормальної 
експлуатації об'єкта. Нормативними документами рекомендується вводити до 
складу полігонів ТПВ наступні структурні елементи: ділянка складування ТПВ, 
від'їздна дорога, інженерні споруди та комунікації, господарська зона. При цьому, 
в залежності від форми полігона, рекомендується дві схеми розміщення основних 
 
 
 
споруд – компактна та видовжена. В реальних умовах форма полігона 
визначається рельєфом місцевості, тому може мати іншу конфігурацію. 
При влаштуванні полігона ТПВ рівнинного типу величина котловану 
визначається черговістю складування відходів. Дно котлована виконується 
горизонтальним для рівномірного розподілу фільтрату по всій площі котловану 
або з невеликим ухилом для забезпечення можливості відбору фільтрату.  При 
розміщенні полігонів ТПВ на схилах з ухилом більше 0,5 % в основі полігона 
влаштовується каскад котлованів, розділених дамбами, котрі можуть бути 
використані для проїзду сміттєвозів (рисунок 1.3). Виходячи з умови забезпечення 
стійкості дамб, перепад між відмітками дна двох суміжних котлованів не повинен 
перевищувати 1 м.  
 
 
 
1 – кавальєр ґрунту; 
2 – поверхня ділянки до розробки котлована; 
3 – основа ділянки складування; 
4 – дорога; 
РГВ – рівень ґрунтових вод 
Рисунок 1.3– Розміщення котлованів в основі полігона ТПВ 
 
При влаштуванні полігонів ТПВ в ярах та висотних полігонів, основна маса 
відходів в котрих розміщена вище земної поверхні (рисунок 1.4). 
 
 
 
 
 
1 – лісова смуга; 
2 – бічний зовнішній ізолюючий шар; 
                    3 – проміжний ізолюючий шар; 
4 – ТПВ,  які укладаються на робочій карті; 
5 – тимчасова тупікова дорога; 
6 – тимчасовий проїзд з твердим покриттям; 
7 – захоронені ТПВ; 
8 – природна або штучна водонепроникна основа; 
9 – насичені фільтратом відходи; 
РФ – рівень фільтрата; 
РГВ – рівень ґрунтових вод 
 
Рисунок 1.4– Схема висотного полігону ТПВ 
 
З рисунків 1.3 і 1.4 видно, що при влаштуванні полігонів ТПВ як рівнинного 
типу, так і висотного використовується одна і та ж схема.  
 
 
 
 
 
 
 
2 АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ ПЕРЕРОБКИ ТВЕРДИХ ВІДХОДІВ ЧЕРКАСЬКОЇ 
ОБЛАСТІ 
 
2.1 Оцінка обсягів та динаміки утворення відходів у Черкаській області  
 
В Черкаській області у 2021 році основними утворювачами відходів були 
сільськогосподарські підприємства та пов’язані з ними послуги, відходи яких 
складають близько 83% від загальних обсягів відходів, що утворилися в області 
[4]. Причому найбільший обсяг утворених відходів припадає на тваринні 
екскременти та послід пташиний, що складає понад 81% (992,292 тис.т).  
В таблиці 2.1 наведено обсяги утворення відходів в Черкаській області 
упродовж 2019-2021 років [4]. 
 
Таблиця 2.1 – Утворення відходів, тис. тонн 
Показник 2019 рік 2020 рік 2021рік 
Обсяги утворення відходів: 
1 2 3 4 
Промислові (у т.ч. 1259,336 1104,654 1213,339 
гірничопромислові) 
відходи за формою 
звітності № 1 - 
відходи, тис. т* 
Відходи житлово- 1508 1572 1345 
комунального 
господарства за 
формою звітності 
№ 1- ТПВ , тис. 
м3** 
Загальна кількість 1,5 1,5 1,4 
відходів, млн. т 
Інтенсивність утворення відходів: 
Загальна кількість 
відходів на 
одиницю ВРП, кг/ 12165,9 10151,0 - 
1 млн. грн.  
 
 
 
 
Продовження таблиці 2.1 
1 2 3 4 
Утворення 
небезпечних 
(токсичних) 
відходів І-ІІІ класів 6,5 6,1 - 
небезпеки на 
одиницю ВРП, кг/1 
млн. грн.  
Утворення твердих 1,2 1,3 1,1 
побутових відходів 
на особу, м3/ на 1 
чол. 
 
З таблиці 2.1 можна зробити висновок, що протягом даного періоду 
найбільше відходів утворилося в 2019– 2020 роках (1,5млн. т), а найменше - у 
2021 році (1,4 млн. т). Також відмічається тенденція до зменшення обсягів 
утворення відходів житлово-комунального господарства (1345 тис. тонн в 2021 
році проти 1508 тис. тонн в 2019 році) та обсягів утворення ТПВ на особу (1,1 
м3/на 1 чол. у 2021 році проти 1,2 м3/на 1 чол. у 2019 році). 
 
2.2 Аналіз проблем поводження з твердими побутовими відходами в 
Черкаській області 
 
Наявність недоліків та протиріч у поводженні з ТПВ в Україні характерна 
ще з часів становлення її незалежності. Досить інтенсивними темпами 
відбувається збільшення обсягів відходів, що пов’язано зі зростанням економіки, 
споживання та виробництва. Загальний обсяг ТПВ у країнах-членах ЄС та 
Європейської асоціації вільної торгівлі щорічно зростає в середньому на 7% 
згідно даних Європейської економічної комісії ООН [19]. В усіх розвинених 
країнах стрімко розвивається рециклінг відходів, на базі якої створюється 
фактично нова індустрія. Одним із найважливіших векторів побудови «зеленої»  
 
 
 
економіки стає вторинне ресурсокористування, як органічна складова 
цивілізаційного розвитку. 
Проте в Черкаській області досить гостро стоїть проблема поводження з 
ТПВ. 
В області налічується 477 місць видалення твердих побутових відходів 
(полігонів ТПВ та сміттєзвалищ) згідно даних проведеної інвентаризації на 
території області.  
Лише в 2021 році ТПВ 1,345 млн м3 побутових відходів зібрано та 
перевезено на полігони, з них на Черкаський міський полігон ТПВ вивезено 0,810 
млн м3 ТПВ за даними Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та 
житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної 
адміністрації. 
Слід зазначити, що лише 197 місць видалення ТПВ, що становить 41% 
мають документи, які посвідчують право власності та користування земельними 
ділянками, що відведені під сміттєзвалища та полігони (згідно інформації 
Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області). 
В області паспортизовано 267 місць видалення (МВ) ТПВ (полігонів і 
сміттєзвалищ). 
В області розпорядженням ЧОДА від 22.09.2014 р., № 343 з метою 
координації та контролю діяльності у сфері паспортизації МВВ створено обласну 
комісію. Причому в 2021 році проекти паспортів місць видалення відходів від 
органів місцевого самоврядування на розгляд комісії не надходили.  
Також розпорядженням ЧОДА від 14.10.2014 р., № 399 з метою вирішення 
проблеми поводження з несанкціонованими сміттєзвалищами утворено обласну 
постійно діючу комісію з питань поводження з безхазяйними відходами. Причому 
у всіх районах та 56 територіальних громадах функціонують відповідні комісії.  
В таблиці 2.2 представлено інформацію про кількість полігонів в Черкаській 
області станом на 1 січня 2022 року. 
 
 
 
До найбільших полігонів для захоронення ТПВ області відноситься полігон 
ТПВ м. Черкаси, на який у 2021 році вивезено 94,2 тис. т твердих побутових 
відходів, що становлять 60,2% від загального обсягу захоронених ТПВ в області 
[4]. 
 
Таблиця 2.2 – Кількість полігонів ТПВ по районах Черкаської області 
станом на 1 січня 2022 року 
Площі під Зміни площі (+/–) 
№ Назва одиниці адміністративно- твердими у відношенні до 
Кількість 
з/п територіального устрою регіону побутовими попереднього 
відходами, га року 
1 2 3 4 5 
1 Городищенський район 1 6,55 - 
2 Драбівський район 1 11,71 - 
3 Жашківський район 1 2,31 - 
4 Звенигородський район 2 6,05 - 
7,9 – фактично 
(46,8- відведено 
5 Золотоніський район 1 - 
землі згідно 
державних актів) 
6 Кам’янський район 1 1,79 - 
7 Канівський район 1 9,59 - 
8 Катеринопільський район 1 4,21 - 
9 Корсунь-Шевченківський район 1 2,09 - 
10 Лисянський район 1 3,5 - 
11 Монастирищенський район 1 3,841 - 
12 Маньківський район 1 5,3 - 
13 Смілянський район 1 4,47 - 
14 Христинівський район 1 5,0 - 
15 Чигиринський район 1 5,0 - 
16 Тальнівський район 1 2,9 - 
17 Уманський район 1 29,625 - 
18 Чорнобаївський район 1 3,09 - 
19 Шполянський район 1 2,9 - 
Черкаський район (м. Черкаси у с. 
20 1 6,02 - 
Руська Поляна) 
Всього: 21 123,9623 - 
Заводи по переробці твердих побутових 
- - - 
відходів 
 
 
 
На полігони та сміттєзвалища ТПВ області вивозяться відходи від 
громадських будівель та установ, підприємств торгівлі, житлових будинків, 
громадського харчування тощо, в складі яких переважають 20-40 % харчових 
відходів, 10,3-26,4 % паперу, 0,2-8 % текстилю, 1-5,8 % металів,0,75-3,7% відходів 
деревини, 1,1-9% скла, 0,6-6% полімерних відходів тощо.  
Досить гострою залишається проблема надходження саме ресурсоцінних 
відходів на полігони та сміттєзвалища ТПВ. Зменшити обсяги розміщення ТПВ на 
полігонах та сміттєзвалищах допоможе попереднє сортування відходів перед 
видаленням їх на звалища, а також впровадження роздільного збору вторинних 
компонентів ТПВ. 
Роздільний збір ТПВ згідно даних Департаменту містобудування, 
архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства ЧОДА 
запроваджено в містах: Черкаси, Сміла, Ватутіне,Канів, Золотоноша та Умань. 
Впровадження роздільного збору ТПВ від населення продовжується в населених 
пунктах Черкаського (с. Руська Поляна, с. Хутори, с. Червона Слобода), 
Городищенського (с. Петропавлівка, с. Мліїв,), Чигиринського (с. Рацеве), 
Канівського (с. Ліпляве, с. Хмільна, с. Степанці, с. Копіювата), Смілянського (с. 
Балаклея) районів, м. Кам’янка, м. Монастирище, смт. Катеринопіль.  
Додаткові контейнери для збору вторинної сировини встановлюються на 
території населених пунктів області або на майданчиках для збору сміття, а саме 
для склобою, макулатури, поліетиленових пляшок.  
В місті Черкаси на контейнерних майданчиках багатоповерхових будинків 
встановлено 310 контейнерів, серед яких 250 - для пластику, 60 - для скла. 
Використані ПЕТФ-пляшки ПрАТ «Черкасивторресурси», що зібрані від 
населення та підприємств, сортують за кольорами, промивають, подрібнюють, 
сушать та упаковують в м’які контейнери для подальшої передачі на утилізацію 
іншим підприємствам. ПрАТ «Черкасивторресурси» за 2021 рік перероблено 5,2 
тис. т ПЕТФ-пляшок. 
 
 
 
В місті Черкаси працюють 3 стаціонарних пункти для збору небезпечних 
відходів. Від населення зібрано 2,55 т таких відходів у 2021 році, серед яких 
відпрацьовані енергозберігаючі та люмінесцентні лампи, ртутні термометри та 
прилади, що в своєму складі містять ртуть, відпрацьовані акумулятори та 
батарейки.  
В районних центрах Черкаської області розміщено: 
м. Канів - розміщено 34 контейнери для збору ПЕТ і картону на визначених 
місцях (майданчиках); 
м. Сміла - 130 контейнерів для збору ПЕТ-пляшки; 
м. Ватутіне - 4 контейнери для пластику, паперу; 
м. Умань - 114 контейнери для збору ПЕТ-пляшок, 1 для скла; 
м. Золотоноша - 50 контейнерів для збирання скла та ПЕТ-пляшок. 
Слід зазначити, що продовжується роздільний збір вторинних відходів від 
населення в 98 населених пунктах 40 територіальної громади Черкаської області. 
У складі ТПВ роздільно збираються скло, папір, пластик (ПЕТ-пляшки), що 
зображено на рисунку 2.1. 
 
 
 
 
 
 
Рисунок 2.1. - Контейнери для роздільного збирання відходів в м. Черкаси 
 
У 2021 році частка населених пунктів Черкаської області, де впроваджено 
роздільний збір ТПВ до загальної кількості населених пунктів області, складає 11,4 
%, що у сім разів більше у порівнянні з 2015 роком та становить 1,5%. На території 
населених пунктів області на майданчиках для збирання сміття продовжується 
робота по встановленню додаткових контейнерів для збирання вторинної 
сировини, а саме макулатури, склобою та поліетиленових пляшок. 
В області продовжується робота щодо впровадження системи роздільного 
збирання таких відходів від населення з метою зменшення навантаження на 
полігони та сміттєзвалища, проте ці заходи не забезпечують ефективного 
вирішення даної проблеми. 
До одних із альтернативних шляхів вирішення даної проблеми відносять 
будівництво сміттєпереробних комплексів, які на даний час на території області 
відсутні. Для будівництва таких об'єктів необхідні великі капіталовкладення, яких 
 
 
 
не вистачає в місцевих бюджетах, тому вирішення цієї проблеми полягає в 
залученні коштів державного бюджету та зовнішніх інвестицій [16]. 
З метою вирішення цього питання в Черкаській області утворена робоча 
група ЧОДА щодо залучення інвестицій у сфері поводження з ТПВ на території 
області, зокрема побудови сміттєпереробного заводу. 
В Черкаській області затверджено Обласну програму охорони 
навколишнього природного середовища на 2021 – 2027 роки, що затверджена 
рішенням обласної ради від 19.02.2021 р. № 5-23/VІІІ. 
Розділ «Раціональне використання і зберігання відходів виробництва і 
побутових відходів» включено до основних заходів Програми, згідно якого 
передбачено наступні заходи у сфері поводження з ТПВ: 
- будівництво та реконструкція міських полігонів ТПВ; 
- придбання обладнання та машин для збору, транспортування ТПВ; 
- запровадження системи роздільного збору ТПВ з метою використання 
відходів у якості вторинної сировини; 
- ліквідація несанкціонованих та стихійних сміттєзвалищ.  
В 2021 році згідно Програми на природоохоронні заходи по даному 
напрямку із місцевих бюджетів використано 13,6 млн грн (обласний, міські, 
сільські, селищні бюджети; бюджети територіальних громад, кошти суб’єктів 
господарювання); придбано 8 одиниць спецтехніки та обладнання для збору ТПВ 
Балаклеївської, Матусівської, Монастирищенської, Дмитрушківської, 
Тальнівської, Лисянської, Шполянської, Драбівської, Степанецької, Жашківської, 
Ліплявської, Катеринопільської, Бабанської, Христинівської, Паланської, 
Ладижинської, Чорнобаївської, Черкаської та Шрамківської територіальних 
громад [4]. 
Найбільші міські полігони для захоронення ТПВ міст Черкаси, Сміла, 
Умань, Ватутіне є перевантаженими та потребують реконструкції (рисунок 2.2, 
2.3). 
 
 
 
 
 
Рисунок 2.2. - Полігон ТПВ м. Черкаси 
 
На території Черкаського полігону ТПВ в адміністративних межах 
Руськополянської сільської ради Черкаського району функціонує конегераційна 
установка ТОВ «ЛНК» (рисунок 2.4). ТОВ «ЛНК» спеціалізується на виробництві 
електричної енергії з біогазу:відбувається відвід метану, який утворюється при 
анаеробному розкладі органічної складової ТПВ з тіла полігону через систему 
газопроводів і свердловин збору газу. Причому за рік роботи електростанції ТОВ 
«ЛНК» близько 1,9 млн кВт електричної енергії передається в електричні мережі. 
Біогаз, який вилучається з полігону, надає можливість максимально знизити ризик 
виникнення пожежонебезпечних ситуацій на полігоні ТПВ. 
 
 
 
 
 
Рисунок 2.3. - Полігон ТПВ м. Сміла 
 
 
 
Рисунок 2.4. - Конегераційна установка ТОВ «ЛНК» 
 
 
На території Уманського району ПП «Ресайклінг» продовжується 
впровадження інвестиційного проекту з будівництва комплексу по переробці та 
сортуванню ТПВ біля полігону в м. Умань. Потужність побудованої сортувальної 
лінії становить 50 т ТПВ на добу. 
Виходячи з того, що на сьогоднішній день проблема виявлення та ліквідації 
стихійних сміттєзвалищ є досить актуальною, органами виконавчої влади на 
 
 
 
місцях посилено роботу щодо забезпечення своєчасного реагування на електронні 
звернення громадян, які отримані за допомогою сервісу «Інтерактивна мапа 
сміттєзвалищ» та вживаються заходи із ліквідації стихійних звалищ відходів за 
дорученням ЧОДА від 22.11.2016 р., № 41-Д. 
В Черкаській області розроблено проект Регіонального плану управління 
відходами до 2030 року в рамках виконання Національної стратегії управління 
відходами в Україні та Національного плану управління відходами, що 
затверджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р., № 
820-р та від 20.02.2019 № 117-р. Даний проект направлено на погодження до 
Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Міністерства 
розвитку громад та територій України. На даному етапі проект пройшов 
громадське обговорення в рамках стратегічної екологічної оцінки та процедуру 
консультації з органами виконавчої влади. Проте проект регіонального плану 
вказаними центральними органами виконавчої влади не погоджено через 
відсутність рамкового Закону України «Про управління відходами»  та Порядку 
розроблення та затвердження регіональних планів управління відходами. 
Розроблений регіональний план управління відходами надасть можливість 
вибрати оптимальний сценарій щодо впровадження комплексної системи 
поводження з відходами в області до 2030 року, що включатиме поділ території 
регіону на кластери. Це забезпечить розвиток інфраструктури управління 
відходами шляхом виділення земельних ділянок під будівництво 
сміттєпереробних заводів, модернізації існуючих та планування будівництва 
нових об’єктів з урахуванням фінансової спроможності громад, побудови 
логістичної моделі об’єктів інфраструктури за напрямками відходів, тарифної 
політики та залучення інвестицій. 
До проблемних питань будь-якого населеного пункту відноситься збір, 
накопичення, переробка, утилізація, видалення, знешкодження та захоронення 
ТПВ. 
 
 
 
Додаткові навантаження на полігони та сміттєзвалища створюють відходи 
споживання продукції в тарі (упаковці) населенням області, які, в основному, не 
вилучаються і не переробляються, що зменшує економічний потенціал території. 
Близько 160 тис. га землі в Україні зайнято під відходами, що характеризується 
одним із найвищих показників нагромаджень відходів у світі. Понад 7 млн. тонн 
ТПВ накопичено на території Черкаської області, що займають площу понад 615 
га. Все актуальнішою з кожним роком стає проблема утилізації полімерних 
відходів. Частка полімерних матеріалів у ТПВ наближається до 20% за масою, що 
складає сотні тисяч тонн на рік [13]. Суттєво збільшилась кількість пластикових 
відходів за останні роки, які не лише засмічують довкілля, але й забруднюють 
його. У звичайних умовах процес розкладу пластмасових матеріалів займає до 
тисячі років [14]. Відповідно до даних [15], в ТПВ, в середньому, міститься така 
кількість пластмас: поліпропілен – 18%, поліетилен – 41%, полістирол/спінений 
полістирол і полівінілхлорид – по 9%, складний поліефір – 7%. Пластмасові 
відходи представляють собою суміш різних матеріалів, які практично не 
піддаються ідентифікації [14]. 
За своїм обсягом пластмасові відходи, що утворені в комунальному секторі, 
поступаються лише промисловим відходам. До них відносять мішки, пакувальна 
плівка, контейнери для харчових продуктів та хімічної промисловості, списане 
промислове обладнання, тара тощо. Це свідчить про важливість та актуальність 
проблеми переробки та утилізації вторинної сировини, які містять органічні 
полімерні сполуки та створення сучасних технологій їх переробки [13]. 
На рисунку 2.5 зображено відсотковий усереднений склад ТПВ в області. 
 
 
 
 
Рисунок 2.5 – Зведений усереднений склад ТПВ по Черкаській області 
 
На основі аналізу рисунку 2.5 можна зробити висновок, що відсоткові 
співвідношення компонентного складу ТПВ є досить умовними, оскільки 
зазнають впливу рівню благоустрою житлового фонду, кліматичних умов і 
сезонів року. У складі ТПВ постійно зростає вміст пластмаси (різного виду ПЕТ-
пляшки, плівки), паперу та різних упакувань. Особливо є характерним сезонні 
коливання харчових відходів, а саме від 30% весною і до 45% і більше влітку та 
восени. Слід відзначити, що щорічно збільшується вміст будівельних відходів на 
3-4%, що викидаються безпосередньо на міському майданчику для сміття [4]. 
 
2.3 Аналіз використання відходів як вторинної сировини 
 
Одноразове використання ресурсів та матеріалів призводить до масового 
накопичення відходів та виробництва стійких забруднювачів природного 
середовища. До відходів відносяться будь-які матеріали, речовини і предмети, що 
утворюються в процесі людської діяльності і далі не використовуються за місцем 
їх утворення чи виявлення, і яких їх власник повинен позбутися шляхом 
видалення або утилізації. До відходів відносять: 
 
 
 
 залишки матеріалів, сировини, напівфабрикатів, утворені під час 
виробництва, які цілком або частково втратили вихідні споживчі 
властивості (відходи виробництва); 
 супутні і розкривні гірничі породи, які видобуваються в процесі розробки 
родовищ корисних копалин; 
 залишкові продукти збагачення сировини (шлам, пил тощо); 
 нові речовини та їх суміші, які утворені в хімічних,термічних та інших 
процесах (зола,шлак, інші утворення, а також аерозолі та рідини); 
 залишкові продукти сільськогосподарського виробництва, що включають 
також залишки тваринництва; 
 некондиційна або бракована продукція від усіх видів економічної 
діяльності, а також продукція, що забруднена небезпечними речовинами і 
тому є непридатною для використання; 
 продукція, що є не ідентифікованою, і вживання або застосування якої може 
спричинити непередбачені наслідки, що включає мінеральні добрива, 
отрутохімікати тощо; 
 пошкоджені,зіпсовані та фізично морально зношені вироби, що втратили 
свої споживчі властивості та які називають відходами споживання; 
 залишки побутових речей, продуктів харчування, пакувальних матеріалів 
тощо, що називаються побутовими відходами; 
 осади очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб; 
 залишки від хіміко-фармацевтичної промисловості, медичного та 
ветеринарного обслуговування, медичної та аптечної справи; 
 матеріальні об'єкти, радіоактивне забруднення яких перевищує межі, що 
встановлені чинними нормами та називаються радіоактивними відходами. 
До окремої категорії відходів відносять небезпечні відходи, що 
характеризуються такими хімічними, фізичними, біологічними та іншими 
властивостями, які створюють значну небезпеку для навколишнього природного 
 
 
 
середовища та здоров'я людини і тому потребують спеціальних методів і засобів 
поводження з ними. 
Небезпечні відходи за масштабами утворення, а також способами ліквідації 
наслідків надзвичайних ситуацій, поділяють на такі групи: 
 відходи, що містять небезпечні речовини, в тому числі й токсичні 
компоненти,які утворюються й накопичуються в режимі регламентного 
функціонування тих сфер виробництва, які використовують сировину або 
продукцію; 
 непридатні до використання матеріали та продукція, що містять в своєму 
складі токсичні речовини і мають бути вилучені зі сфери споживання, до 
яких відносяться застарілі пестициди і отрутохімікати, непридатні для 
вжитку ліки тощо; 
 небезпечні відходи аварійного походження, які виникають в процесі 
небезпечного забруднення токсичними речовинами водойм, ґрунтів, 
рослинності, предметів споживання тощо, під час стихійних лих і 
техногенних катастроф; 
 комунально-побутові відходи та відходи змішаного типу, що забруднені 
небезпечними речовинами та утворюються в тому випадку, коли у звалища 
безпечних відходів скидають такі небезпечні як пестициди, барвники, 
нафтопродукти тощо [2]. 
На дві великі групи поділяють методи поводження з відходами, а саме-
утилізаційні й ліквідаційні. До завдань утилізаційних методів відноситься: 
вирішення завдань економії паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів; 
підвищення ступеня замкненості виробничих (ресурсних) циклів, що насамперед 
сприяє екологізації виробництва. До завдань ліквідаційних методів відноситься 
утилізація відходів як вторинного джерела сировини. Ці методи направлені на те, 
щоб захоронення відходів максимально відповідали екологічним і санітарно-
гігієнічним вимогам. 
 
 
 
Використання відходів в якості вторинних ресурсів передбачає саме 
утилізаційний шлях їх переробки. До відходів як вторинної сировини відносять 
лише ті відходи, для утилізації і переробки яких існують відповідні технології, а 
також економічні та виробничо-технологічні передумови. Загальну схему 
використання вторинних ресурсів представлено наступним чином: 
 відмова від використання матеріалів, без яких можна обійтись; 
 повторне використання речовин в якості вторинних ресурсів; 
 переробка вторинних ресурсів з метою виробництва інших матеріалів; 
 безпечне спалювання вторинних ресурсів з метою виробництва енергії; 
 захоронення відходів, які не можна повторно використати будь-яким 
шляхом. 
На стадії активного формування перебуває в Україні сфера вторинного 
ресурсокористування. Утилізація відходів як вторинної сировини 
характеризується позитивною динамікою. Обсяги їх використання в останні роки 
досягли 100-120 млн. тонн. Сьогодні внаслідок недостатнього врахування 
значення вторинного ресурсного потенціалу, недостатньої інформованості та 
відсутності належного маркетингу, недооцінка соціальних, в тому числі й 
створення додаткових робочих місць, та екологічних факторів, а також певним 
чином значна частка ТПВ, що можуть бути використані як матеріальні та 
енергетичні ресурси, втрачається [19]. 
На три категорії можна поділити підприємства за видом їх діяльності, що 
працюють на ринку вторинних ресурсів, а саме: 
 заготівельні підприємства; 
 переробні підприємства, серед яких самостійні переробні підприємства і 
підприємства у складі галузевих комплексів; 
 підприємства, що поєднують діяльність прийому вторинної сировини та її 
переробку. 
 
 
 
Одним із головних напрямків вирішення проблеми зменшення екологічного 
навантаження на довкілля області є використання відходів у якості вторинної 
сировини. Із загального обсягу утворених відходів 69,2%, що становлять 
1213339,9 тонн, складають відходи, які використовуються їх власниками в якості 
вторинної сировини. 
Динаміку використання відходів як вторинної сировини в Черкаській 
області наведена в таблиці 2.3 [4]. 
 
Таблиця 2.3 - Динаміка використання відходів 
                   Рік 
 2016 2019  2020 2021 
Показник 
Обсяги 
утворення 1219156,5 1259335,5 1104654,3 1213339,9 
відходів, тонн 
Обсяги 
використання 698340,1 696642,3 633641,6 839603,4 
відходів, тонн 
Рівень 
використання 57 55 57 69,2 
відходів, % 
 
Проаналізувавши дані таблиці 2.3 можна зробити висновок, що протягом 
даного періоду обсяги утворення є нерівномірними, оскільки до 2020 року 
утворення відходів характеризується спадом, а після 2020 року – збільшенням. 
Аналогічно й обсяги використання відходів спочатку характеризуються 
зменшенням до 2020 року, а після 2020 року – збільшенням. 
Рівень використання відходів навпаки збільшується від 55% до 69,2% 
упродовж 2019 – 2021 р.р. 
 
 
 
 
2.4 Проект технології комплексної утилізації твердих побутових відходів в 
місті Черкаси та в області 
 
Ще в квітні 2015 року в рамках круглого столу в ЧОДА ТОВ «ЕМІК-СТІМ» 
презентувала проект по будівництву заводу комплексної утилізації ТПВ в м. 
Черкаси та в області. 
ТОВ «ЕМІК-СТІМ» відноситься до компаній по створенню нової галузі в 
економіці, що займається розробкою, впровадженням та популяризацією 
інноваційних енергозберігаючих технологій. Основною областю діяльності ТОВ 
«ЕМІК-СТІМ» є впровадження великих проектів в галузі енергоефективності та 
екологічної безпеки. 
Низкою проблем супроводжується будівництво заводу із комплексної 
утилізації ТПВ в м. Черкаси. До таких проблем віднесено в першу чергу 
енергетичні, оскільки в Україні є гострою проблема з дешевими енергоносіями. 
Серед екологічних проблем можна виділити наступні: 
 полігони ТПВ в Україні, що створені ще в радянські часи, не відповідають 
сучасним екологічним вимогам. Велика кількість парникових газів, до яких 
відноситься метан і вуглекислий газ, виділяється в атмосферу в процесі 
розкладу органічної фракції; 
 пожежі на полігонах, що особливо характерні в теплу пору року, призводять 
до викиду в атмосферу великої кількості шкідливих речовин. Більшість 
полігонів ТПВ не мають спеціальних пристроїв для збирання та очистки 
фільтрату, що обумовлює забруднення ґрунтових вод і прилеглих водойм; 
 майже всі полігони ТПВ в Україні є зоною екологічного лиха. 
Даним проектом передбачено будівництво заводу з комплексної утилізації 
ТПВ потужністю переробки 130 тис. тонн на рік, з використанням німецької 
технології Waste Tec механіко-біологічним способом. 
Дана технологія надасть можливість для повної комплексної утилізації 
свіжо утворених, тобто щоденних ТПВ, а також промислових відходів, відходів 
 
 
 
старого звалища (полігону) та інших потенціалів існуючих поховань ТПВ до 
повного очищення земельної ділянки, що зайнята під полігон. Також дана 
технологія дозволяє повністю переробляти всі 100% ТПВ з отриманням на виході 
продуктів, що представлені в таблиці 2.4. 
 
Таблиця 2.4 – Продукти, що утворюються на виході переробки ТПВ 
Продукти, що утворюються на виході 
RDF (Refuse-DerivedFuel), вода – очищена, придатна вторинна сировина – 
(ССЗ – сухий стабільний для використання в метали, скло, щебінь, в 
залишок) – альтернативне сільському господарстві кількості близько  20% 
паливо з теплотворною (зрошення), від вступника ТПВ 
здатністю у 3 рази обслуговування потреб  
більше, ніж у бурого заводу, в кількості 
вугілля, у кількості не близько 30% від 
менше 50% від вступника вступника ТПВ 
обсягу ТПВ 
 
До переваг даної технології можна віднести наступні: 
 можливість переробки будь-які видів відходів, як ТПВ так і промислових 
відходів; 
 можливість переробки відходів зі старих звалищ (полігонів), незалежно від 
строків їх існування, що забезпечить мінімізацію витрат місцевих та 
державного бюджету на отримання і обслуговування звалищ (полігонів),  
виділення нових площ для поховань відходів. Дана технологія також надає 
можливість для вирішення екологічних проблем, що пов’язані з постійним 
забрудненням звалищами надр і водних ресурсів; 
 відсутність при роботі підприємства як викидів, так і шкідливих запахів у 
довкілля; 
 відсутність додаткового захоронення ТПВ; 
 
 
 
 необов’язковість попереднього розділення і підготовки ТПВ; 
 відсутність попереднього знезараження і зневоднення ТПВ; 
 в значній мірі будівництво в м. Черкаси екологічно чистого заводу з 
комплексної утилізації ТПВ сприяє створенню єдиної системи 
природоохоронних територій, збереження та відновлення природних 
ресурсів; 
 в процесі утилізації ТПВ утворюється альтернативне паливо (RDF), яке є 
значно дешевшим від класичних і популярних в Україні енергоносіїв; 
 в перспективі RDF, тобто ССЗ – сухий стабільний залишок, є 
альтернативним паливом, що направляється в печі цементних заводів. Це 
призводить до здешевлення на 30% споживання енергоресурсів. З 
урахуванням того, що основну частину витрат у собівартості продукції 
цементних заводів становлять енергоресурси, то з використанням RDF, 
сухого стабільного залишку, здешевлюється виготовлення цементу; 
 зменшується вартість житлового та промислового виробництва; 
 будівництво таких заводів забезпечує новими робочими місцями та 
надходженням коштів до бюджет регіону; 
 управління таких заводів, а також їх обслуговування, є повністю 
автоматизованим, тому може бути потенційним місцем роботи для людей з 
обмеженими можливостями, зокрема ветеранів АТО. 
Характеристика заводу комплексної утилізації ТПВ за технологією 
WasteTecGmbh наведена в таблиці 2.5. 
 
Таблиця 2.5 – Характеристика заводу комплексної утилізації ТПВ 
Характеристика Кількість 
1 2 
Площа, км2 40 000 
Планована потужність, тонн/рік 130 534 
Потужність споживання електроенергії, кВт/1 тонну 
90 
відходів 
 
 
 
Продовження таблиці 2.5 
1 2 
Кількість нових робочих місць, чол. 25 
Режим роботи автоматичний, кількість змін 3 
Час будівельно-монтажних робіт, місяців 20 
Час виходу на нормативну продуктивність, днів 30 
 
Отже, згідно даних таблиці 2.5 можна зробити висновок, що площа заводу 
комплексної утилізації ТПВ є значною, планована потужність заводу є 
продуктивною, а кількість робочих місць є незначною, оскільки передбачається 
автоматичний режим роботи. Оскільки площа заводу є великою та складає 
40 000км2, а будівельно-монтажні роботи займуть мало часу, всього 20 місяців. 
Архітектурне рішення заводу комплексної утилізації ТПВ представлено на 
рисунку 2.6. 
 
1 блок – очищення повітря; 
2 блок – бункери біологічної сушки ТПВ; 
3 блок – біореактор (очищення води); 
4 блок – приймання ТПВ(приймальний великий бункер); 
5 блок  –  механічна обробка (автоматичне сортування, видалення пилу); 
6 блок – склад альтернативного палива і система промислової вентиляції; 
6 блок – в’їзд (тензометричні автоматичні ваги) 
Рисунок 2.6 – Архітектурне рішення заводу комплексної утилізації ТПВ 
 
 
 
На рисунку 2.7 наведена схема утилізації ТПВ за технологією 
WasteTecGmbH. 
 
Тверді  
 побутові Вода = 30% 
відходи 
 
Вторинні матеріали 
 Завод Vecoplan AG 
Полігон = 20% (метали, 
100% утилізація 
скло, пісок) 
 твердих побутових 
відходів та 
 RDFпаливо 
промислових 
відходів  16-22МДж/кг, ТЕЦ 
Промислові 
 – на 30% дешевше 
відходи  
 
Котли соціального 
  
Блок Тариф, логістика, призначення 
 переробки екозбір, бюджет. 
 
Товар, логістика, 
 Цементні 
земля, бюджет, 
Медичні  заводи 
здоров’я нації. 
відходи  
 
Утилізація, 
 Цемент на 
логістика, 
30% 
 екозбір, бюджет. 
дешевше 
 
Додатковий дохід 
 
 Житлове та 
промислове 
 
будівництво на 30% 
 дешевше 
 
Рисунок 2.7 - Схема утилізації ТПВ за технологією WasteTecGmbH 
 
 
 
 
Фінансування капітальних витрат на будівництво заводу заплановано за 
рахунок залучених інвестицій (кредиту). В таблиці 2.6 наведено фінансовий план 
витрат. 
Таблиця 2.6 - Фінансовий план на будівництво заводу  
Найменування статті Всього, EUR 
Узгодження, передпроектні рішення 300 000 
Розробка та затвердження проекту 3 800 000 
Дозвіл на будівництво 40 000 
Будівництво будівель, споруд та інфраструктури 4 460 000 
Обладнання, в т.ч. доставка 33 000 000 
Адміністративні витрати 1 100 000 
Інші витрати 800 000 
Разом 43 500 000 
 
Отже, як видно з таблиці 2.6 даний проект є дорого вартісним, тому без 
допомоги інвесторів його неможливо втілити в життя.  
Даний екологічний проект комплексної утилізації ТПВ у м. Черкаси буде 
сприяти покращенню екологічної ситуації в місті та області в цілому, розкриє 
можливості для співпраці з природоохоронними організаціями країн ЄС в 
екологічній сфері, що відповідає Підписаній угоді про асоціацію з ЄС. 
Реалізація пілотного проекту по утилізації ТПВ у м. Черкаси створить 
основу для будівництва таких підприємств по всій Україні, що буде сприяти 
надходженню іноземних інвестицій, додаткових робочих місць, в т. ч. для 
ветеранів АТО та біженців. 
У підсумку, відразу три проблеми дозволить вирішити реалізація даного 
проекту. По перше, даний проект дозволить вирішити проблему комплексної 
утилізації ТПВ і повністю виключити негативний вплив процесу розкладу 
відходів на екологічний стан даного району. По друге, даний проект дозволить 
переробляти будь-які види відходів, а саме ТПВ, горючі відходи ТЕЦ, промислові 
відходи, відходи зі старих звалищ (полігонів) незалежно від строків їх існування, 
що дозволить мінімізувати витрати місцевих та державного бюджетів на 
 
 
 
утримання і обслуговування звалищ (полігонів), виділення нових площ для 
поховань відходів ТПВ. По третє, даний проект вирішить екологічні проблеми, 
що пов’язані із постійним забрудненням звалищами надр і водних ресурсів.  Крім 
того, залишок після використання RDF як палива на ТЕЦ, можна використовувати 
для рекультивації існуючих полігонів. Також проект дозволяє вирішити 
енергетичну проблему даного регіону України шляхом вироблення теплової та 
електричної енергії з використанням сухого стабільного залишку, як 
альтернативного палива. Також запропонований проект є економічно ефективним 
і соціально значимим для України. Слід відзначити, що подібних заводів в Україні 
немає. 
 
2.5 Розробка рекомендаційної моделі управління та поводження з твердими 
побутовими відходами м. Черкаси 
 
На сьогодні існують різні методи поводження з ТПВ. На першому плані, 
звичайно, стоїть організація системи збору ТПВ, від якої залежать методи їх 
переробки.  
За останні роки відбулися принципові зміни в системі поводження з ТПВ. 
Найбільш поширеним є загальний збір ТПВ та переробка шляхом вивезення на 
полігони, компостування і спалювання.  
Найбільш ефективним є роздільне збирання відходів, яке спершу 
запровадилося в таких розвинених країнах Європи, як Німеччина, Швейцарія, 
Франція та Швеція шляхом сортування населенням відходів на кілька видів: чорні 
і кольорові метали, скло,харчові відходи, пластмаса, картон,папір тощо. Для цих 
цілей використовуються контейнери, ящики або мішки різного кольору. Зібрані в 
окремі ємності компоненти відходів підлягають роздільному транспортуванні на 
переробні підприємства.  
На сьогодні в Україні існують наступні системи збору ТПВ: 
 
 
 
 унітарна (валова) система – ТПВ збирають в один сміттєзбірник 
(контейнер); 
 роздільна – це система, при якій окремі компоненти ТПВ збирають в різні 
контейнери. 
В багатьох мікрорайонах м. Черкаси діє система унітарного збору ТПВ. По 
всьому місту роздільно збираються лише ПЕТ-пляшки. Зрідка трапляються 
контейнери роздільного збирання ТПВ для скла, паперу та пластику. 
Вивезенням ТПВ в м. Черкаси займається Комунальне підприємство 
«Черкаська служба чистоти» (КП «ЧСЧ»), що здійснюють: 
− вивезення ТПВ від населення багатоповерхових будинків; 
− вивезення ТПВ від населення приватного сектору; 
− вивезення ТПВ та РПВ від організацій відповідно до графіку, що вказаний в 
договорі. 
Загальна кількість населення, яке обслуговує підприємство складає близько 
225 тис. чоловік. 
Вивезення ТПВ проводиться з контейнерів об’ємом 1,1 м3 та 0,24 м3. 
Стрімко зросли обсяги вивезення ТПВ по даній категорії споживачів після 
переходу на контейнерне обслуговування приватного сектору.  Згідно угод, що 
заключені з домовласниками, передбачається вивезення 5850 м3 ТПВ на місяць. 
Угоди укладено згідно діючих норм вивезення ТПВ, що становлять 2,31 м3/рік для 
приватного сектору. По факту, обсяг вивезення ТПВ на місяць складає від 7,5 до 
9,8 тис. м3. В залежності від пори року змінюються обсяги вивезення ТПВ. 
Підвищення обсягів відходів пов’язані із наявності тари для збору ТПВ об’ємом 
0,24 м3 та періодичністю обслуговування, що складає 1 раз на тиждень. 
За допомогою 9 спеціалізованих вантажних автомобілів марки MAN та 
МАЗ проводиться вивезення зібраного з контейнерів ТПВ. 
В таблиці 2.7 подані технологічні схеми роздільного збирання ТПВ, які 
пропонується до використання на території м. Черкаси, у відповідності до 
 
 
 
санітарних норм і правил щодо обмеження кількості контейнерів до 5 одиниць, 
які можна встановлювати на одному контейнерному майданчику. 
 
Таблиця 2.7–Схеми роздільного збирання ТПВ 
1. Блакитний контейнер «Вторинна сировина» - призначений для змішаного  
Схема 
збирання ресурсоцінних складових ТПВ. 
№1 
2. Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи. 
1. Роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду ресурсоцінних 
компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
Схема 
2. Роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду ресурсоцінних 
№2 
компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
3. Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи. 
1. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду ресурсоцінних 
компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний  «Метал». 
2. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду ресурсоцінних 
компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
Схема 
- або зелений контейнер «Скло»; 
№3 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
3. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду ресурсоцінних 
компонентів (один контейнер на вибір): 
- або червоний контейнер «Полімери»; 
- або зелений контейнер «Скло»; 
- або синій контейнер «Макулатура»; 
- або чорний контейнер «Метал». 
Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи. 
1. Червоний контейнер «Полімери». 
2. Зелений контейнер «Скло». 
Схема 
3. Синій контейнер «Макулатура». 
№4 
4. Чорний контейнер «Метал». 
5. Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи. 
 
 
 
 
Всі ТПВ вивозяться на полігон, що знаходиться на території Русько-
Полянської сільської ради, з метою їх подальшого захоронення. Полігон ТПВ 
знаходиться на відстані 15 км від межі до м. Черкаси. Загалом, діючий полігон 
ТПВ майже вичерпав свій ресурс та потребує рекультивації. 
Питання первинного сортування сміття на місцях його збору є важливим 
для м. Черкаси. 
Згідно схеми №1, рекомендується вивозити ресурсоцінні компоненти ТПВ 
на сміттєсортувальні станції або сміттєпереробні підприємства, на яких проводять 
їх додаткове сортування або переробку. 
Відповідно до схеми №2 вивозяться безпосередньо на підприємства зібрані 
два види ресурсоцінних компонентів, в технологічному циклі яких передбачено 
використання даного виду ресурсоцінного компоненту в якості вторинної 
сировини. 
Згідно схеми №3, як і в попередньому випадку, обрані три види 
ресурсоцінних компонентів, безпосередньо вивозяться на підприємства, в 
технологічному циклі яких передбачено використання даного виду 
ресурсоцінного компоненту в якості вторинної сировини. 
За схемою №4 вивозити полімерні відходи рекомендується на 
сміттєпереробні підприємства або сміттєсортувальні станції для подальшого 
сортування на окремі види полімерів або переробки; макулатуру вивозять на 
підприємства, в технологічному циклі яких передбачено переробку даної 
сировини; скло направляють на підприємства, в технологічному циклі яких 
передбачено використання склобою; метал - на підприємства, в технологічному 
циклі яких передбачено переплавлення металобрухту. 
Для м. Черкаси можливе використання всі чотирьох запропонованих схем 
збирання ТПВ. Вибір схеми залежить від близькості розташування підприємств, 
які займаються збором і переробкою окремих видів вторинної сировини, а також 
від виду сировини, що переробляє підприємство. В таблиці 2.8 наведено 
 
 
 
підприємства області, що займаються збором та переробкою окремих видів 
вторинної сировини. 
Ресурсоцінні компоненти та змішані відходи рекомендується перевозити за 
певним режимом згідно до встановлених санітарних норм і правил для ТПВ. Це 
обумовлено тим, що в зв’язку з недостатньою організацією населення щодо участі 
у роздільному збиранні ТПВ та невідпрацьованою системою роздільного збору, 
до контейнерів можуть надходити харчові та інші відходи, що легко загнивають,  
разом із ресурсоцінними компонентами.  
 
Таблиця 2.8 - Підприємства Черкаської області,що займаються збором та 
переробкою окремих видів вторинної сировини 
№ з/п Вид вторинної сировини, що приймає 
Назва підприємства, адреса 
або переробляє підприємство 
1 ПрАТ «Черкасивторресурси», Поліетилен високого тиску, ПЕТФ – 
м. Черкаси, вул. Гоголя, 421 пляшки 
Відпрацьовані люмінесцентні  лампи, 
медичне обладнання, біологічні 
2 ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО»,  м. відходи, розчинники, фарби, матеріали 
Черкаси, бул. Шевченка, 190 фільтрувальні, мастила, промаслене 
ганчір’я, препарати фармацевтичні, 
вугілля активоване 
ТОВ «Ергопак», м. Боярка, 
вул. Соборності, 36, Київська 
3 область (фактичне Відходи полімерні синтетичні зіпсовані 
місцезнаходження: 
м. Канів) 
 
Як видно з таблиці 2.8 на території м. Черкаси лише два підприємства 
спеціалізуються на переробці ресурсоцінних компонентів ТПВ. 
На даний момент м. Черкаси повністю забезпечено контейнерами в 
кількості 14216 штук для збору змішаних відходів ТПВ. З метою застосування на 
території міста системи роздільного збору ТПВ виникає необхідність у 
додаткових контейнерах різного кольору, що зазначені вище. 
 
 
 
 
2.6 Пропозиції щодо зменшення кількості твердих відходів  
 
Характерною рисою і головною проблемою сучасної цивілізації є 
накопичення сміттєвих відходів в зонах, що прилеглі до великих населених 
пунктів. 
За структурою сміття складається із неорганічних та органічних відходів, 
має різноманітну власну вологість і здатність поглинати вологу атмосферних 
опадів. Для накопичення сміття,як правило, використовуються: 
 синклінальні складки місцевого ландшафту; 
 штучні поля-накопичувачі; 
 технологічні бункери. 
До найбільш перспективного способу вирішення проблеми є переробка ТПВ 
відходів. До основних напрямків переробки ТПВ, що розвиваються, відносять:  
 для отримання добрив використовується органічна маса; 
 для виготовлення нового паперу використовують текстильні і паперові 
залишки; 
 на переплавлення спрямовується металобрухт. 
Сортування ТПВ та розробка технологічних процесів переробки корисних 
компонентів є основною проблемою переробки. Економічна доцільність способів 
переробки відходів залежить від вартості їх альтернативних методів. 
Системний підхід визначає способи вирішення проблем видалення, 
переробки та знешкодження ТПВ, що включає:  
 селективний (роздільний) збір відходів; 
 утилізацію вторинних ресурсів та складування відходів на інженерно 
облаштованих полігонах ТПВ; 
 контрольоване сортування та біомеханічну переробку відходів з 
максимальною утилізацією вторинних ресурсів; 
 термічний розклад (спалювання) баласту відходів. 
 
 
 
Особлива увага повинна приділятися роздільному збору ТПВ.  
Можливі підходи до розділення ТПВ представляють собою спектр рішень, 
які знаходяться між двома «полюсами»: технологічним та соціальним.  
Технологічний представляє собою ідеальне підприємство, на вході якого 
існує невідокремлений потік муніципальних відходів, а на виході – потоки 
матеріалів, що задовольняють потреби ринку, а також потік відходів, що 
потрапляють на міський полігон ТПВ. 
Соціальний пов'язаний з тим, що мешканці самі проводять сортування 
відходів, доводять частину до ринкової кондиції, тобто миють пляшки, знімають 
кришки з ПЕТ-пляшок тощо.  
До основних переваг запровадження системи роздільного збору ТПВ 
відносять: 
– зменшення навантаження на міський полігон ТПВ, оскільки в комунальних 
відходах міста Черкаси міститься до 62% вторинної сировини, яка 
переробляється, та продовження його терміну експлуатації; 
– економія коштів міського бюджету та цільових фондів охорони 
навколишнього природного середовища на будівництві нового або 
розширенні існуючого полігону ТПВ за рахунок зменшення навантаження 
на міський полігон ТПВ та продовження терміну його експлуатації; 
– отримання додаткових чималих коштів від реалізації відходів, як вторинної 
сировини; 
– облаштування майданчиків та встановлення контейнерів по місту для 
роздільного збору ТПВ. 
Отже,запровадження системи роздільного збору ТПВ в м. Черкаси: 
– зменшить навантаження на міський полігон ТПВ та підвищить його термін 
експлуатації мінімум в 2 рази; 
– відбувається економія коштів міського бюджету, цільових фондів охорони 
навколишнього природного середовища; 
 
 
 
– надає можливість отримати кошти від реалізації спеціалізованим 
заготівельним організаціям відходів, як вторинної сировини; 
–  далі кошти можна використовувати для забезпечення функціонування 
системи роздільного збору ТПВ, тобто облаштування майданчиків, 
придбання та встановлення спеціальних контейнерів, оплата праці 
найманим працівникам, придбання необхідного обладнання (машини для 
подрібнення ПЕТ-пляшок, машина для подрібнення пінопласту) та машин 
(вантажівки для транспортування ТПВ й відходів, як вторинної сировини), 
проведення освітніх заходів тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
 Для значної кількості міст проблема твердих відходів є більш гострою, ніж 
забезпечення населення питною водою чи чистим повітрям. Тому увага до 
проблем їх знешкодження та утилізації щорічно буде зростати. 
Упродовж 2021 року на території Черкаської області згідно даних 
Головного управління статистики в області утворилось 1301,358 тис. т відходів І – 
ІV класів небезпеки: 1213,339 тис. т від економічної діяльності підприємств і 
організацій та 88,019 тис. т відходів від домогосподарств. 
Із загальної кількості утворених відходів 97,3 % складають відходи ІV класу 
небезпеки, до яких відносяться ТПВ. 
З метою покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами 
на території регіону впроваджені нові технології перероблення та знешкодження 
відходів, що призвело до загального зменшення обсягів розміщення відходів в 
області, а також створило умови для недопущення потрапляння переважної 
кількості вторинних відходів на полігони та сміттєзвалища для захоронення. 
Використання відходів в якості вторинної сировини є одним з головних 
напрямків вирішення проблеми зменшення екологічного навантаження на 
довкілля області. 
Рівень використання відходів упродовж 2019 – 2021 р.р в Черкаській 
області збільшився від 55% до 69,2%. Проте на території м. Черкаси лише два 
підприємства спеціалізуються на переробці ресурсоцінних компонентів ТПВ.  
Для покращення екологічної ситуації запропоновано проект технології 
комплексної утилізації ТПВ в м. Черкаси та в області. Дана технологія має низку 
переваг: 
- можливість переробляти будь-які види відходів: ТПВ, промислові відходи; 
- можливість переробляти відходи зі старих звалищ (полігонів), незалежно 
від строків їх існування, що забезпечують мінімізацію витрат місцевих та 
державного бюджету на отримання і обслуговування звалищ (полігонів); 
 
 
 
- вирішення екологічної проблеми, пов’язаної з постійним забрудненням 
звалищами надр і водних ресурсів; 
- відсутність викидів, в тому числі шкідливих запахів в навколишнє 
середовище при роботі підприємства; 
- не потрібне додаткове захоронення ТПВ, не вимагається попереднє 
розділення, знезараження і підготовка ТПВ; 
- в результаті утилізації ТПВ створюється альтернативне паливо (RDF), що 
значно дешевше популярних в Україні енергоносіїв. 
Проект дозволить вирішити проблему комплексної утилізації ТПВ і 
повністю виключити негативний вплив процесу розкладання відходів на 
екологічний стан даного району. Даний проект дозволить переробляти будь-які 
види відходів: тверді побутові відходи, промислові відходи, горючі відходи ТЕЦ, 
відходи зі старих звалищ (полігонів) незалежно від строків їх існування, що 
забезпечить мінімізацію витрат місцевих та державного бюджетів на утримання і 
обслуговування звалищ (полігонів), виділення нових площ для поховань відходів. 
Крім того, вирішить екологічну проблему, пов’язану з постійним забрудненням 
звалищами надр і водних ресурсів. Залишок, після використання RDFяк паливо на 
ТЕЦ, можна застосовувати для рекультивації існуючих полігонів.  
Розроблено рекомендаційну модель управління та поводження з ТПВ в м. 
Черкаси. Запропоновано чотири схеми роздільного збирання ТПВ згідно яких 
ресурсоцінні компоненти ТПВ вивозяться безпосередньо на підприємства, в 
технологічному циклі яких передбачено використання даного виду 
ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини. На вибір схеми впливає 
близькість розташування підприємств, що займаються збиранням та переробкою 
окремих видів вторинної сировини і вид сировини, яку переробляє підприємство. 
Всього на території Черкаської області є 4 підприємства, що займаються 
переробкою вторинної сировини. 
 
 
 
Роботу виконано згідно Методичних рекомендацій до виконання 
кваліфікаційної роботи магістра здобувачів спеціальності 101 «Екологія» усіх 
форм навчання [20]. 
Робота пройшла апробацію на Всеукраїнській науковій конференції 
здобувачів вищої освіти та молодих учених «Екологічна безпека та раціональне 
природокористування»  ( м. Житомир: ДУ «Житомирська політехніка»). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
  
1. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Україні у 2021 році. – К.: Міністерство захисту довкілля та природних 
ресурсів. – 2022. – 514 с. 
2. Закон України «Про відходи» від 1998 року, 242 с. 
3. Черкаська громада за чисте довкілля – Навчальне видання / Н. І. Свояк, 
Н. М. Фоміна.– Черкаси: ТОВ «Маклаут». – 2010. - 172 с. 
4. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2021 році – Управління екології та природних 
ресурсів ЧОДА. - Черкаси, 2022. – 233 с. 
5. В.М. Радовенчик, М.Д. Гомеля Тверді відходи: збір, переробка, 
складування. – К.: Кондор. – 2009. - 551 с. 
6. С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, І.А. Соколовський та ін. Промислова 
екологія: навч.посіб. – К.: Знання, 2012, 430 с. 
7. ДБН В.2.4. – 2005. Полігони твердих побутових відходів. Основи 
проектування. – К., 2006.- 35 с. 
8. Сторожук В. М. Відходи підприємств. Поводження та документальний 
супровід [Текст]: навч. посіб. / В. М. Сторожук, О. В. Мельников. - 
Львів : Укр. акад. друкарства, 2012. - 286 с. 
9. Небель Б. Наука про навколишнє середовище: У 2 т. - М.: Світ, 1993. 
10. Міщенко В.С. Світ відходів і Україна в ньому / В.С. Міщенко // Дзеркало 
тижня. Україна. – 2012. - № 25. – с. 3-4. 
11. Пономарьова, В.Т. Використання пластмасових відходів за кордоном 
/В.Т. Пономарьова, М.М. Лихачова, З.А. Ткачик // Пластичні маси. - 
2008.- № 5. – C. 44 - 48. 
12. Андрейцев Д.Ф. Технічні та економічні проблеми вторинної переробки 
та використання полімерних матеріалів. /Д.Ф. Андрейцев, Т.Є. 
Артем’єва, С.А. Вільніц. – М.: 2002. – 83 с. 
 
 
 
13. Ящук Л.Б., Жицька Л.І. Утворення відходів та переробка полімерної 
вторинної сировини в Черкаській області.// Збірник наукових статей ІІІ-
го всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю. 21-24 вересня 
2011 р. - Том 1. – с.39-41. 
14. Підвищення ефективності заготівлі, обробки, переробки та використання 
вторинних полімерних матеріалів. Оглядова інформ. / С.В. Дуденков, 
С.А. Калашнікова, М.М. Генін. - М., 2009. - Вип. 9. – 52 с.  
15. Овчіннікова Г.П. Рециклінг вторинних полімерів. [навч. посібн.] /Г.П. 
Овчиннікова, С.Є.Артеменко. – Саратов. – 2000. – 21 с 14. Інше 
життяупаковки: монографія / І.М. Смиренний, П.С. Біляєв, А.С. Клинков, 
О.В. Єфремов. – Тамбов: Першина, 2005. – 178 с. 
16. Резніченко Г.М., Михайлова Є.О., Панчева Г.М. Ефективні механізми 
поводження з твердими побутовими відходами в Україні//Комунальне 
господарство міст, 2019, том 5, випуск 151. – С.37-44. 
17. Писаренко П.В., Самойлік М.С., Диченко О.Ю., Цьова Ю.А., Подлєсний 
А.В., Третякова Д.М. Концептуальні напрями регіонального управління 
сферою поводження з твердими побутовими відходами// 
ScientificProgress&Innovations. -2021. №3. – С. 82-90.  
18. Перспективи використання палива з твердих побутових відходів на ТЕЦ 
цукрових заводів / О. Буляндра, Л. Гапонич, І. Голенко, О. Топал // 
Наукові праці Національного університету харчових технологій. - 2020. -
Т. 26, № 3. - С. 138-146. 
19. Bezzubko B., Bezzubko L. Transition to European standards in the field of 
transportation of solid household waste//Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv 
National University Economic Series. - 2022. – 102. – Р. 23-31.  
20. Методичні рекомендації  до виконання кваліфікаційної роботи магістра 
здобувачів спеціальності 101 «Екологія» усіх форм навчання / 
[Електронний ресурс] / Упоряд. : Хоменко О.М., Ящук Л.Б. Свояк Н.І..; 
Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2021. – 50 с.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
