Оцінка інтенсивності використання земель в межах адміністративно-територіальної одиниці

Гордієнко, Богдан
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4856
Title:	Оцінка інтенсивності використання земель в межах адміністративно-територіальної одиниці
Authors:	Волонтир, Аліна Гордієнко, Богдан
Keywords:	використання земель;землеустрій
Issue Date:	Jun-2023
Abstract:	Аналіз земель Байбузівської сільської ради, а саме земель сільськогосподарського призначення, зроблена оцінка якісного стану земель, економічна ефективність, розроблені напрями оптимізації с/г землекористувань, шляхи підвищення еколого-економічної ефективності
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4856
Appears in Collections:	193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Гордієнко пдф.pdf Restricted Access		2.36 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text




ВСТУП 
 
Земля – головна умова існування людського суспільства і найважливіше 
джерело людського багатства, найперша передумова і природна основа 
суспільного виробництва, універсальний фактор будь-якої діяльності людини. У 
сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, без якого 
неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. 
Земля є одночасно і предметом і засобом праці. Земельний фонд України 
становить 60,3 млн. га., в т.ч. с.-г. угіддя 42 млн. га. Сучасне використання 
земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального 
природокористування. Сучасний розвиток земельних відносин об'єктивно 
свідчить про те, що розв'язання складних управлінських завдань можливе лише 
за допомогою комплексного дослідження земельно-територіальних ресурсів і 
розроблення оптимальної моделі управління землекористуванням на 
середньострокову перспективу. 
Передумовою застосування такого підходу є земельна реформа, розпочата 
1991 року, яка докорінно перебудувала всі земельні відносини в селі і суспільстві 
в цілому. Передусім, кардинальних змін зазнала система 
внутрішньогосподарського землеустрою (землекористувань колишніх колгоспів 
та радгоспів). Перерозподіл земель утворив на території таких господарств 
декілька агроформувань, фермерських господарств, господарств громадян, які 
ведуть сільськогосподарську діяльність на земельних частках (паях), значно 
розширилися землі особистих підсобних господарств, створено землі запасу та 
резерву. Наслідком такого перерозподілу мало стати ефективне (як в 
економічному, так і в екологічному аспектах) використання земельних часток 
(паїв). Та недосконалість робіт з роздержавлення земель, зростаючі темпи й 
обсяги земельних перетворень, ігнорування економічних та правових аспектів 
призвели до непослідовного та безсистемного формування земельних відносин. 
У процесі виконання земельної реформи були майже припинені меліоративні 
роботи, значна частина земель повторно заболочена, піддана ерозії, закисленню 
тощо. Ці землі різко знизили або втратили свій економічний потенціал. 
Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних 
кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість 
агроландшафту, розораність сільськогосподарських угідь досягає 80%, а в ряді 
регіонів, Черкаська  область, перевищує 86,2%. Розораність 
сільськогосподарських угідь в Україні є найвищою у світі. 
Оскільки земельна реформа підходить до логічного завершення, в Україні 
важливо забезпечити нормальне функціонування ринку земель. Хоча 
неформальний ринок земель сільськогосподарського призначення діє давно, у 
даний час є надзвичайно важливо, щоб Закон України "Про ринок земель" давав 
бажані результати щодо організації товарного сільськогосподарського 
виробництва . Щоб ефективно управляти землями, потрібно володіти 
інформацією про стан, використання та охорону земель конкретної території, яка 
підлягає землевпорядкуванню. Тому в даний період та обставина, що частина 
земель не перебуває у власності держави, не повинна впливати на принцип 
планування використання й охорони земель. 
Це й посприяло вибору теми моєї кваліфікаційної роботи «Оцінка 
інтенсивності використання земель сільської ради». Беручи за об’єкт 
Байбузівську сільську раду Черкаського району, хочу проаналізувати стан 
використання земель; антропогенний вплив на них; інтенсивність використання 
земель; розробити ряд заходів для оптимізації використання земель 
сільськогосподарського призначення; встанови ти охоронні заходи на об’єктах, 
які цього потребують. Використання земельного фонду повинно бути 
зорієнтоване на забезпечення економічної ефективності використання всіх видів 
земельних ресурсів та екологічної доцільності. 
  
 
   4 
 
І. НАУКОВІ ОСНОВИ ІНТЕНСИВНОСТІ ВИКОРИТСАННЯ, 
ВІДТВОРЕННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ 
1.1.Конституційні засади управління земельними ресурсами 
Стратегічною правовою базою управління земельними ресурсами є 
сучасна Конституція України прийнята Верховною Радою України 28 червня 
1996 року. В головному документі нашої держави відзначається, що земля є 
національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Право 
власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними 
особами та державою відповідно до основного Закону (ст.14), гарантується 
державою. 
Конституція України, враховуючи надзвичайну важливість землі у всіх 
сферах життєдіяльності народу, відокремлює землю від інших об’єктів 
нерухомості, передбачає принципи її особливої охорони. При цьому Конституція 
визнає три форми власності на землю: приватну, державну та комунальну. 
В статті 13 Конституції України сказано, що від імені Українського народу 
права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого 
самоврядування в межах, визначених Конституцією. 
Кожний громадянин має право на землю, згідно чинного законодавства. 
Але користуючись землею він не має права заподіяти шкоду самій землі, іншій 
людині, суспільству. Крім цього Конституція визначає такі правові норми 
регулювання відносин власності на землю: всі суб’єкти права власності на землю 
є рівними перед законом, право власності на землю гарантується; використання 
власності на землю не може погіршувати природних якостей землі, кожний 
громадянин має право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, у 
тому числі з використанням землі. Згідно статті 8 Конституції України закони та 
інші нормативно-правові акти повинні прийматись на основі основного закону і 
відповідати йому. 
Отже, як бачимо Конституція України є стратегічною основою подальшого 
розвитку і вдосконалення законодавчого забезпечення управління земельними 
ресурсами. При цьому земельні відносини, їх правовий, економічний і 
 
   5 
 
організаційний механізм, наукове визначення ефективності його дії мають стати 
в сучасних умовах визначальними у системі виробничих відносин, а також 
набути законодавчі форми, якщо земля дійсно є основним національним 
багатством України, яке перебуває під особливою охороною держави. 
В ході проведення земельної реформи з’ясувалось, що успішна її реалізація 
можлива за умови підготовки цілого пакету законодавчо-нормативних 
документів та дійових механізмів їх здійснення. Тому, обираючи власну модель, 
стратегію і тактику здійснення земельної реформи в Україні за останні 9 років 
було прийнято майже сто законодавчо-нормативних документів з питань 
організації управління земельними ресурсами. Кожний із цих документів, 
доповнюючи один одного, представляють тактику реалізації земельної реформи. 
Істотними віхам, які започаткували процес управління земельними 
ресурсами в умовах ринкової системи є постанова Верховної Ради України “Про 
прискорення земельної реформи та приватизації землі”, в якій започатковано 
можливість отримання землі колгоспниками та працівниками соціальної сфери 
на селі. Звідси по суті і починаються процеси паювання землі на основі проектів 
роздержавлення і приватизації земель колективних сільськогосподарських 
підприємств.  
Ця постанова передбачала:  
 розробку обласних програм земельної реформи; 
 початок роздержавлення та приватизації земель 
сільськогосподарських підприємств та організацій відповідно до проектів, які 
розробляються керівництвом підприємств за участю експертів та державних 
землевпорядних організацій; 
 визначення потреби громадян міст та селищ міського типу у 
земельних ділянках для індивідуального житлового будівництва, садівництва та 
городництва; 
 здійснення перерозподілу земель у разі необхідності. 
Надзвичайно важливі події в житті селян відбуваються в зв’язку з 
підписанням Президентом України Указу “Про невідкладні заходи щодо 
 
   6 
 
прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” 
(№666 10.11.1994р.), де передбачено: 
o безоплатну передачу землі в комунальну і приватну власність для 
виробництва сільськогосподарської продукції на добровільних засадах, 
виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє; 
o поділ земель на земельні частки (паї) без виділення їх в натурі та 
видачу сертифікату на право приватної власності на земельну частку (пай); 
o право розпорядження земельною часткою (паєм), яка може бути 
об’єктом купівлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави тощо; 
o кожен член колективного сільськогосподарського підприємства має 
право ввійти в нього та отримати безкоштовно приватну власність свою земельну 
частку (пай) в натурі; 
o власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі 
належних їм земельних ділянок різні підприємства, передавати ці землі у спадок, 
дарувати, обмінювати, здавати під заставу, передавати в оренду, продавати 
громадянам України без змін цільового призначення. 
Новим етапом реалізації земельної реформа став Указ Президента України 
“Про порядок паювання земель наданих у колективну власність 
сільськогосподарським підприємствам та організаціям” від 8 серпня 1995 року, 
який започаткував другий етап земельної реформи у державі.  
Ним було запроваджено сертифікат на право на земельну частку (пай), 
форму якого затвердив Кабінет Міністрів України своєю постановою від 12 
жовтня 1995 року №801. 
Згадуваний Указ визначає, що: 
 передача землі у колективну власність і розподіл її на земельні частки 
(паї) є невідкладним і першочерговим завданням; 
 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, що передані у 
колективну власність недержавним сільськогосподарським підприємствам; 
 право на земельну частку (пай) мають члени КСП, у тому числі 
пенсіонери, які раніше працювали в ньому та залишаються членами даного 
 
   7 
 
підприємства відповідно до списку, що додається до Державного акту на право 
колективної власності на землю; 
 розмір земельних часток (паїв) в умовних кадастрових гектарах і в 
грошовому виразі є рівними для всіх членів КСП; 
 у разі виходу власника земельної частки із сільськогосподарського 
підприємства, за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в 
натурі (на місцевості). 
Вище сказані Укази створили всі передумови для реформування 
колективних і інших державних сільськогосподарських підприємств у нові 
господарські структури на базі приватної власності на землю. 
У відносно короткі строки в Україні було закінчено паювання земель 
колективної власності, видано громадянам документи на право власності на 
земельну частку (пай) єдиного зразка. Отримавши право на майнові і земельні 
паї, їх власники почали ініціювати реформування колективних 
сільськогосподарських підприємств у нові господарські структури, але вже на 
засадах приватної власності. 
Так почали з’являтися сімейні (родинні), фермерські господарства, 
товариства та інші господарські агроформування, як юридично самостійні 
суб’єкти господарювання.  
Потрібно відзначити таку важливу деталь як платність землекористування. 
Особливістю закону “Про плату за землю” в умовах ринку є те, що він 
передбачає економічне стимулювання, спрямоване на підвищення 
заінтересованості власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, 
збереження та відтворенні родючості грунтів та захист земель від негативних 
наслідків виробничої діяльності. 
Підготовчі роботи при складані проекту використання 
сільськогосподарських земель на території села Леськи проводять з метою 
встановлення фактичного складу угідь, площ землекористування господарства, 
яке ухвалило рішення щодо реструктуризації та розподілу земель, визначення 
достовірності планово-картографічних матеріалів та інформації про стан ґрунтів, 
грошове оцінювання сільськогосподарських угідь; уточнення складу 
 
   8 
 
співвласників земель спільної власності і виконання, за потреби, відповідних 
розрахунків. 
У процесі підготовчих робіт здійснюють аналіз земельно-кадастрових, 
статистичних і планово-картографічних матеріалів, результатів польових 
обстежень і вишукувань, а також обґрунтованості встановлення меж населених 
пунктів, площ і розміщення земель запасу та резервного фонду земель. 
Дані щодо фактичного розміщення сільськогосподарських культур і 
понесені затрати під урожай майбутніх років установлюють при обстеженні 
території на підставі опитування фахівців господарства та даних бухгалтерського 
обліку Аналізують стан меліоративних угідь, значущість перезволожених земель 
як геохімічних резервацій та джерел живлення і регулювання стоку поверхневих 
та підземних вод, можливості їх подальшої охорони. Уточнюють території мережі 
природно-заповідного фонду, а також території, зарезервовані з метою 
наступного заповідання. Вивчають доцільність і можливі обсяги виконання 
культуртехнічних робіт, рекультивації порушених земель, землювання 
малопродуктивних угідь та інших заходів, спрямованих на подальше поліпшення 
стану агроландшафтів і забезпечення їх стійкості. 
Установлюють стан і ефективність дії лісомеліоративних насаджень та 
гідротехнічних протиерозійних споруд. У разі незадовільного їх стану виявляють 
причини, фіксують порушені споруди, визначають орієнтовні обсяги ремонтних 
робіт, чинники, що сприяють підвищенню надійності експлуатації зазначених 
насаджень і споруд. Особливу увагу звертають на вершини ярів і балок, тальвеги 
і вододіли, місця витоків малих річок, джерела ґрунтових вод. Визначають 
спрямованість заходів щодо системного розвитку природних територій в 
агроландшафтах, можливості та засоби конструювання культурних ландшафтів, 
уточнюють режим використання земель у водоохоронних і прибережних смугах, 
санітарно-захисних зонах. Обстежують стан тваринницьких ферм господарства, 
інших господарських дворів, установлюють необхідність і можливість їх 
перепрофілювання або консервації через очікувані зміни в господарській 
структурі товарного сільськогосподарського виробництва. Підсумковим 
 
   9 
 
картографічним документом підготовчих робіт є креслення вихідної інформації 
до проекту формування землеволодінь і землекористувань господарств. 
Роз'яснюють також, що новостворені господарства можуть бути  
спеціалізованими сільськогосподарськими, обслуговуючими, переробними або 
поліфункціональними. У будь-якому разі потрібно рекомендувати вибір таких 
форм і розмірів господарств, їх структуру виробництва, які забезпечать постійну 
зайнятість мінімальної кількості працюючих без залучення додаткових 
робітників для виконання основних технологічних операцій. Наголошують, що 
напрями спеціалізацій новостворених господарств, їх потужність мають також 
пов'язуватися з розмірами цілісних майнових комплексів, зокрема тих, що 
належать до сфери обслуговування сільськогосподарського виробництва, 
доробки, переробки продукції, її транспортування. 
Конституція України є стратегічною основою подальшого розвитку і 
вдосконалення законодавчого забезпечення управління земельними ресурсами. 
При цьому земельні відносини, їхній правовий, економічний і організаційний 
механізм, наукове визначення ефективності його дії мають стати в сучасних 
умовах визначальними у системі виробничих відносин, а також набути 
законодавчих форм, якщо земля дійсно є основним національним багатством 
України, яке перебуває під особливою охороною держави. 
 
1.2. Економічні, екологічні та соціальні аспекти сільськогосподарського 
землекористування 
 
Основний базовий об’єкт нерухомості – земля має унікальне і ключове 
значення у всій системі підприємницької діяльності людей і самого їхнього 
життя. Вона являє собою особливу цінність для всього людського суспільства, 
оскільки є єдиним місцем проживання всіх народів і поколінь людей, основним 
і природним фактором у будь-якій сфері бізнесу, прямо чи побічно бере участь у 
виробництві всіх інших товарів і благ. 
У ринковому середовищі земля має багатофункціональне призначення. Як 
природний об’єкт, що існує незалежно від волі людей, земля – це вся планета, 
 
   10 
 
колиска людини, що виконує найважливішу екологічну функцію. Одночасно 
земля – це і ґрунт, верхній шар нашої планети, її поверхня чи просторовий базис 
– об’єкт господарювання і, отже, відображає економічні відносини. Соціальна 
роль землі полягає в тому, що вона служить місцем існування й умовою життя 
людей . 
Висока природна продуктивність ґрунтового покриву визначає провідну 
роль земельного фонду як одного з найважливіших видів ресурсів економічного 
розвитку та найціннішої частини національного багатства України. 
У соціальній значимості землі як ресурсу природи багатоцільового 
використання найвагомішим є її функціонування як просторово-територіального 
базису розвитку продуктивних сил і розселення, як головного засобу 
виробництва і предмета праці в сільському й лісовому господарствах та джерела 
продовольства. Разом з тим, земля з її ґрунтовим покривом – фізична основа і 
невід’ємна частина екосистем суші, необхідна і вирішальна умова існування як 
біогеоценозів, так і географічних середовищ, що в сукупності утворюють 
«навколишнє природне середовище». 
В контексті реформування економічної системи України, земля була і 
залишається основним надійним ресурсом оздоровлення економічної ситуації, 
що склалася на сьогоднішній день у країні. Подолання економічної кризи через 
залучення в ефективний обіг земельно-ресурсного потенціалу та удосконалення 
земельних відносин має розглядатись як пріоритетний напрям соціально-
економічного розвитку України .  
Поділ земель за цільовим призначенням належить до числа найважливіших 
правових інструментів у питаннях забезпечення раціонального 
землекористування та охорони земель. У загальному розумінні, під цільовим 
призначенням земельної ділянки слід розуміти визначений законодавством 
правовий режим її експлуатації (використання), який забезпечує реалізацію 
права користування земельною ділянкою у такий спосіб, що відповідатиме 
суспільним інтересам та не завдаватиме шкоди навколишньому природному 
середовищу. 
 
   11 
 
Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України 
належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті 
водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на 
категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. 
Стаття 19 Кодексу встановлює вичерпний перелік із дев'яти категорій 
земель: 
 а) землі сільськогосподарського призначення;  
б) землі житлової та громадської забудови;  
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;  
г) землі оздоровчого призначення;  
ґ) землі рекреаційного призначення;  
д) землі історико-культурного призначення;  
е) землі лісогосподарського призначення;  
є) землі водного фонду;  
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та 
іншого призначення.  
Окремо зазначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не 
надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть 
перебувати у запасі .  
Землі сільськогосподарського призначення традиційно виділяють в окрему 
категорію земель України. Ці землі є основним засобом виробництва і предметом 
праці у сільському господарстві. Відповідно до ст. 22 ЗК України землями 
сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва 
сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-
дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої 
інфраструктури або призначені для цих цілей. 
Землям сільськогосподарського призначення не випадково відводиться 
перше місце серед закріплених в законодавстві дев’яти категорій земельного 
фонду нашої держави. На відміну від інших категорій земель, які 
використовуються головним чином як просторово-операційний базис, ці землі є 
 
   12 
 
основним засобом виробництва продуктів харчування, кормів для тварин і 
сировини для різних галузей промисловості.  
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського 
призначення належать: 
1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, 
пасовища та перелоги); 
2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, 
полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до 
земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі 
тимчасової консервації тощо), які є лише територіальним базисом і необхідні для 
організації сільськогосподарського виробництва та пов’язаних з ним видів 
діяльності . 
Кожний з цих видів сільськогосподарських земель має своє, властиве йому 
призначення. Рілля, як правило, використовується для вирощування 
рослинницької продукції та садівництва. Сіножаті призначаються для 
сінокосіння та заготівлі кормів. На пасовищах здійснюється випасання худоби, а 
в окремих випадках і заготівля кормів. Багаторічні насадження - це земельні 
ділянки, засаджені деревами і чагарниками з метою боротьби з суховіями, 
снігозатримання тощо. Їх основне призначення - збереження корисних 
властивостей ріллі, сіножатей і створення сприятливих умов для ведення 
сільського господарства на землях, які ними охороняються. 
До земель сільськогосподарського призначення також належать 
деградовані землі, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського 
обробітку з метою виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення 
родючості ґрунтів. Такі землі є несільськогосподарськими угіддями .  
Важливо зазначити, що ст. 23 ЗК України вказує, що землі, придатні для 
потреб сільського господарства, повинні надаватись насамперед для 
сільськогосподарського використання. Це означає, що, по-перше, вони повинні 
надаватись у першу чергу для сільськогосподарського використання (визначення 
придатності земель для потреб сільського господарства провадиться на підставі 
даних державного земельного кадастру). 
 
   13 
 
По-друге, земельним законодавством встановлені певні обмеження щодо 
укладення угод із земельними ділянками, призначеними для 
сільськогосподарських потреб. Вони полягають насамперед у визначенні 
переліку видів земель сільськогосподарського призначення, які виключені із 
цивільного обігу, тобто тих, що не можуть бути об’єктами права приватної 
власності. До них належать, наприклад, техногенно забруднені землі, на яких не 
забезпечується одержання продукції, яка відповідає встановленим державою 
нормам, стандартам, а також деградовані та малопродуктивні землі, які 
вилучаються з цивільного обігу. 
Виробнича діяльність, пов’язана з господарським використанням земель 
сільськогосподарського призначення, повинна не погіршувати їх стан, а сприяти 
відновленню та поліпшенню родючості ґрунтів та їх корисних властивостей. Для 
цього власники земельних ділянок і землекористувачі мають вживати всіх 
заходів для захисту земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, 
переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та 
радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних та 
техногенних процесів. До обов’язків власників і землекористувачів також 
входить здійснення рекультивації порушених земель, заходів щодо підвищення 
родючості ґрунтів та поліпшення їх корисних властивостей . 
У найбільш загальному розумінні категорію "сільськогосподарське 
землекористування" можна розглядати як реально існуючу систему 
використання, відтворення та поліпшення територіальних і ґрунтових ресурсів 
держави на основі врахування особливостей природних, соціальних, 
економічних та екологічних умов з метою забезпечення потреб населення у 
продуктах харчування необхідної якості за науково обґрунтованими нормами та 
збереження навколишнього природного середовища. 
Виходячи з цього, така система повинна охоплювати правові, економічні, 
екологічні, соціальні, адміністративні, організаційні та технологічні норми і 
заходи, що регулюють земельні відносини та створюють передумови для 
раціонального використання і розширеного відтворення не тільки земельних 
 
   14 
 
ресурсів у процесі розвитку сільськогосподарського виробництва, а й усього 
комплексу існуючих у кожному конкретному випадку умов. 
Найважливіший аспект дослідження сільськогосподарського 
землекористування полягає насамперед у вивченні та класифікації існуючих і 
обґрунтуванні доцільних форм використання земельних ресурсів у 
сільськогосподарському виробництві; оцінці ефективності, рівня інтенсивності 
та наслідків сільськогосподарського використання території; здійсненні 
природно-сільськогосподарського районування, яке б відображало 
територіальну диференціацію особливостей сільськогосподарського 
землекористування. Метою проведення таких досліджень має бути визначення 
відповідності спеціалізації сільського господарства існуючим умовам, зокрема 
природним, та обґрунтування заходів щодо раціонального використання 
земельних ресурсів у процесі виробництва, зберігання та переробки 
сільськогосподарської продукції. Важливе значення у визначенні 
територіальних особливостей сільськогосподарського землекористування має 
його картографування, яке враховувало б основні фактори впливу на стан 
сільськогосподарських угідь і відображало б напрями подолання негативних 
наслідків їх використання .  
 
  
 
   15 
 
ІІ. ЗЕМЕЛЬНО – РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА СУЧАСНИЙ СТАН 
ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ В МЕЖАХ БАЙБУЗІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ 
РАДИ 
2.1. Загальна характеристика території Байбузівської сільської ради 
Черкаського району Черкаської області 
 
Байбузівська сільська рада розташована за 40 км від м. Черкаси та за 39км 
від залізничної станції Корсунь. Байбузівській сільській раді підпорядковане 
селище Закревки. Точна дата заснування села не встановлена. Згідно даних 
Державного земельного кадастру КОАТУУ 7124980500. 
Населений  пункт  село Байбузи  Байбузівської  сільської  ради  
Черкеського району Черкаської  області  розташоване в східній частині 
Центральної підзони  Лісостепу  України  
 
Рис. 2.1. Розташування с.Байбузи в межах Черкаського району 
 
Байбузівська сільська рада межує з Мошнівською (на півночі) з 
Яснозірською (на заході), з Геронимівською (зі сходу) та Стросільською (на 
півдні) сільськими радами. 
Поблизу села Байбузи є урочища пов’язані з історичними подіями. 
Неподалік від села , знаходиться курган на березі річки Вільшанка, відомий під 
назвою «Стара Січ». На захід від села розташовані два кургани. 
Населення села складає 1765 осіб. 
 
   16 
 
Територія Байбузівської сільської ради 3732,30 га. З них левова частка у 
приватній власності 2124,78 га, решта в державній 1607,51 га. Площа с. Байбузи 
480 га, в межах якого 115,11 га земель в державній власності та 364,89 га в 
приватній. Згідно соціально-економічного паспорту села комунальна власність 
відсутня. 
Найбільш численними на території Байбузівської сільської ради є землі 
сільськогосподарського призначення, які займають 2081,01 га (49.92% від 
загальної площі).  
Клімат регіону помірно континентальний. За сприятливих кліматичних 
умов село багате на рослинність, має різноманітний тваринний світ. На території 
села протікає р.Вільшанка.  
За даними метеостанції середньорічна температура на території становить 
+6,6 С0 , проте бувають роки, коли температура повітря значно відхиляється від 
середніх показників. 
Максимальна температура повітря влітку досягає +35 С0 , а мінімальна – в 
найхолодніші зими –25 С0. Середній з абсолютних мінімумів повітря становить 
– 15 С0 –20 С0. 
Тривалість вегетаційного періоду становить 180-190 днів. 
Осінні приморозки настають у першій декаді вересня, останні – наприкінці 
травня. Промерзання ґрунту наступає на початку грудня і може досягати 80 см. 
В середньому за рік на території землекористування випадає 450–520 мм 
атмосферних опадів. Режим опадів не відзначається сталістю. В окремі роки 
кількість опадів підвищується до 700 мм, а іноді зменшується до 350 мм. Із 
загальної суми 60% випадає з травня  по вересень під час інтенсивної вегетації 
сільськогосподарських культур. Літні опади часто бувають зливові і 
супроводжуються вітрами та грозами, найчастіше зливи бувають в червні.  
Для характеристики середніх багаторічних температур повітря та 
сумарних опадів по місцях і за рік використані дані спостережень метеостанції і 
приведенні в таблиці 2.1. 
 
 
 
   17 
 
Таблиця 2.1. 
Температурний режим повітря і опадів, С0, мм 
Показник Місяці За 
и 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 рік 
Середня 
0 -5 -4.1 0.2 6.9 13.5 16.2 18.0 16.4 12.6 6.7 1.2 -2.7 6.6 
t повітря 
Мініма-
льна -15 -17 -13 -6 -1 2 5 3 2 -5 -7 -10 -36 
t0повітря 
Макси-
мальна 11 11 22 26 32 33 35 34 31 27 25 15 35 
t0повітря 
Опади 32 30 34 42 54 55 50 53 40 39 35 34 520 
 
Сталий сніговий покрив настає в грудні, а сходить в березні, товщина 
снігового покриву становить 15-20 см, іноді 30 см. Характерним є нестійкість 
снігового покриву внаслідок частих відлиг. Взимку на території села Яснозір’я 
переважають південні, південно-західні та західні ліси. Весною та літом панують 
західні та північно-західні, а восени південно-східні, південні та західні вітри. 
Середня річна швидкість вітру за даними метеостанції становить 3,1 м/с. Сильні 
вітри ( 15 м/с ), які завдають шкоди господарству бувають рідко і найчастіше в 
холодну пору року. Внаслідок дії вітрів в північній частині господарства в районі 
скотомогильника виражене розвіювання піщаних підвищень на ділянки 
сільськогосподарських угідь. 
Початок весняної повені припадає, в середньому, на першу декаду березня. 
Найвищий рівень води спостерігається наприкінці березня, закінчується повінь 
у другій половині квітня.  
Рослинний світ села характеризується поєднанням флори лісостепової і 
степової зони. Серед деревних порід у лісах переважають дуб, ясен, сосна, вільха, 
липа , клен, береза, тополя. 
Тваринний світ різноманітний. У лісі водяться: білка, вовк, лисиця, заєць, 
по березі річки-бобер, видра. 
На території Байбузівської сільської ради є лісовкриті площі, функціонує 
сільськогосподарське товариство СТОВ «Іскра». 
 
   18 
 
Ліси за своїм народногосподарським значенням та місцезнаходженням 
виконують переважно захисні, кліматорегулюючі, водоохоронні, санітарно-
гігієнічні та оздоровчі функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Вони 
відіграють значну роль у розвитку регіональної економіки, покращенні 
навколишнього природного середовища.  
Всі ліси відносяться переважно до рівнинних і входять у лісостепову зону. 
Ґрунтовий покрив неоднорідний, оскільки на утворення ґрунтів впливали 
різні фактори: рельєф, умови зволоження, ґрунтоутворюючі і підстилаючи 
породи, тип ґрунтоутворення, рослинний покрив. Тому ці землі 
характеризуються в цілому середньородючими ґрунтами. Землеробство у 
господарстві має зерно-картоплярський напрямок з розвинутим 
кормовиробництвом.  
Щодо грунтового покриву, на території Байбузівської сільської ради 
переважають дернові солонцюваті ґрунти, лучні глибоко-слабосолонцюваті та 
слабосолонцюваті ґрунти; лучні поверхнево-середньо-і сильносолонцюваті 
ґрунти; темно-сірі опідзолені оглеєні ґрунти; сірі опідзолені оглеєні ґрунти та 
дерново-слабопідзолисті глейові піщані і глинисто-піщані ґрунти. 
Сірі лісові ґрунти — тип ґрунтів, що формуються головним чином 
під лісами (переважно листяними) з трав'янистим покривом в умовах 
континентального, помірно вологого клімату. Утворюються на лесоподібних 
покривних суглинках, карбонатних моренах і інших материнських породах, 
зазвичай багатих кальцієм, в умовах промивного водного режиму. 
Всі деревисті ґрунти тією чи іншою мірою опідзолені, однак процес 
опідзолення в них протікає слабше, ніж у підзолистих ґрунтах унаслідок малої 
водопроникності материнських порід, насиченості їх кальцієм тощо. Для них 
особливо характерне переміщення гуматів калію з верхніх горизонтів у нижні та 
відкладання там на поверхні структурних відмінностей у вигляді гумусових 
плівок («лаки», «дзеркала»).  
Сірі лісові ґрунти - це тип ґрунтів, які формуються в середньо-вологому 
континентальному кліматі, переважно під трав'янистими лісами (переважно 
листяними деревами). Вони формуються на материнських породах, таких як 
 
   19 
 
суглинки і карбонатні морени, зазвичай мають високий вміст кальцію і 
формуються в умовах вилуговування. 
Усі лісові ґрунти певною мірою опідзолюються, але процес опідзолення 
відбувається слабше, ніж у опідзолених ґрунтах, через низьку водопроникність 
материнської породи, насиченість кальцієм тощо. Зокрема, для них характерне 
переміщення гумінового калію з верхніх шарів у нижні та утворення структурних 
відмінностей на поверхні, таких як гумінові плівки ("лак", "дзеркало"). 
Сірі лісові ґрунти часто кислі у верхній частині профілю (особливо верхні 
шари H, NE і I) і лужні або нейтральні в нижніх шарах I. Вони мають низький 
вміст гумусу (3-5%) і відносно низьку родючість, але достатню для вирощування 
багатьох сільськогосподарських культур. 
Ґрунти класифікуються як світло-сірі (подібні до дерново-підзолистих 
ґрунтів), сірі та темно-сірі (подібні до вилужених чорноземів). 
 Темно-сірі ґрунти характеризуються наявністю кременю у верхньому шарі 
та розвитком алювію і гумусу. Це чорноземи, змінені лісовою рослинністю. 
Дерново-підзолисті ґрунти - диференційовані кислі ґрунти. Вони поширені 
на півночі України та Поліссі. Вони також зустрічаються на березових терасах та 
на берегах лісових і степових річок. Природна рослинність різноманітна, з 
хвойними, широколистяними деревами та чагарниками. Ці ґрунти формуються в 
умовах мезо-теплого клімату на супісках, близьких до ґрунтових вод. Дерново-
підзолисті ґрунти сформувалися під мішаними лісами. Ґрунти характеризуються 
низьким вмістом гумусу і білим фільтратом. Родючість коливається від 22 до 43 
балів (за 100-бальною шкалою). Ці ґрунти потребують дренажу та внесення 
добрив; середні температури січня коливаються від -4 до -8°C. Коефіцієнт 
зволоження становить 1,9-2,5. Природна рослинність - трав'яниста. Вміст гумусу 
низький - близько 1,5%, є так званий підзолистий шар, з якого поживні речовини 
глибоко розчиняються в ґрунті. 
 
 
 
 
 
   20 
 
2.2. Розподіл земель за категоріями 
 
Специфіка правової системи земельних відносин залежить від того, чи 
належить земля до певної категорії. Землі в Україні поділяються за принципом 
цільового призначення, що базується на різних економічних функціях землі в 
основних сферах діяльності. 
Земля виконує найважливіші функції. Вона є природним ресурсом, 
основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві, 
просторовим базисом для розміщення виробництва та інших видів людської 
діяльності. Правовий режим землі, яка використовується як просторовий базис, 
суттєво відрізняється від правового режиму землі, яка використовується як 
основний засіб виробництва. У зв'язку з цим існують відмінності в їх правових 
системах, що зумовлюють їх поділ на різні категорії. 
Українське законодавство визначає порядок і характер використання та 
охорони різних категорій земель. Обмеження права користування земельною 
ділянкою означає адміністративну заборону певних видів господарської 
діяльності на земельній ділянці або вимогу утриматися від певних видів 
діяльності та надання обмежених можливостей використання чужої земельної 
ділянки для суворо визначених цілей. 
Існує три форми власності: державна, приватна та спільна. Більшість 
земельних ділянок перебувають у державній власності. 
Площа земель сільськогосподарського призначення розрахована як 
загальна площа земель сільськогосподарських підприємств. 
Площа земель житлової та громадської забудови в межах населених 
пунктів розрахована як сума площ : ділянок закладів, установ, організацій, 
ділянок земель запасу, ділянок для будівництва та обслуговування житлового 
будинку і господарських будівель( присадибні ділянки). 
Площа земель природно-заповідного фонду та іншого природного 
охоронного призначення складається із частини земель лісогосподарських 
підприємств. 
 
   21 
 
Площа земель лісогосподарського призначення розрахована як сума площ 
земельних ділянок лісогосподарських підприємств. 
Площа земель промисловості, транспорту, енергетики, зв’язку, оборони 
іншого призначення розраховується як сума площ відповідних підприємств, 
установ та організацій, частин, навчальних закладів оборони за виключенням 
сільськогосподарських земель т земель рекреаційного призначення. До вказаної 
суми площ додаються площі земель запасу віднесені до забудованих земель   
(табл.2.2.).  
Таблиця 2.2.  
Структура земельних угідь Байбузівської сільської ради 
Територія 
№ В оренді, Договори оренди з 
Байбузівської  Площа, га 
п/п га підприємтсвами 
сільської  ради 
 Територія, всього у 3732,3   
тому числі 
1 Сільськогосподарські 2445,98 1959,65  
угіддя 
3 Ліси і інші лісовкриті 861,1   
площі 
4 Забудовані  землі  424,62 56,38 СТОВ «Іскр» 24.08.2018р.по 
24.08.2028р. 
5 Ставки    
 - на території села - - - 
 -за територією села 0,60  Заключений   договір з 
Черкаською районною 
 державною адміністрацією в 
2013 році 
 
Найбільш численними є сільськогосподарські землі, які мають таку площу 
2666,32га і займають 71% від загальної території Байбузівської сільської ради. 
Використання земельних ресурсів відповідає вимогам раціонального 
природокористування. Хоча земельні ресурси характеризуються надзвичайно 
високим рівнем освоєння. Крім того, має місце недостатнє економічне та 
екологічне обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням. 
 
 
 
 
   22 
 
2.3.Існуючий стан землекористування 
 
Загальна площа Байбузівської сільської ради складає 3732,3 га. 
Найбільш численними є сільськогосподарські землі, які мають таку площу 
2666,32га і займають 71% від загальної території Байбузівської сільської ради. 
Також значну площу займає рілля - 2372,52га від загальної площі (65%) ,є 
води( протікає річка Вільшанка, що займає площу – 0,60га (0.02%), ліси та інші 
лісовкриті площі – 861,1 га(23%), землі промисловості, забудовані землі 424,62 
га ( 10.47%). 
Існує три форми власності: державна, приватна і комунальна.  До 
державної форми власності належить найбільша кількість земель: Це недержавні 
підприємства (СТОВ «Іскра»), земельні ділянки , які надані громадянам у 
власність і користування , особисті підсобні господарства, присадибні ділянки, 
ділянки для індивідуального садівництва, ділянки для здійснення не 
сільськогосподарської підприємницької підприємницької діяльності (ПП 
Гаркуша(Байбузи), ПП Ємельянова, ПП Рубіженко) та ін. землі передбачені 
законом. До державної форми власності належать землі: аклади освіти, Рай СТ 
ВАТ «Черкасиобленерго», ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», 
Закревське лісництво «Черкасиліс», Держводфонд, землі запасу. 
До комунальної форми власності належать: 
Дитсадок, будинок культури, сільська рада, Черкаське спеціалізоване 
комунальне підприємство «Райліс», землі загального користування. 
Отже, якщо аналізувати землі за формою власності, то переважна 
більшість земель перебуває у приватній власності сільськогосподарського 
призначення – це земельні частки паї громадян, їх близько 70%. Майже всі 
землеввласники здають  свої наділи в оренду в СТОВ «Іскра» (найбільший 
орендар в межах Байбузівської сільської ради). В даному товаристві перебуває 
1959,65 га , а це 53% від всієї території сільської ради. Зчасом, коли ми 
переходимо до ринкових відносин, більшість односельчан намагаються 
виходити з оренди і займатись власним сільським господарством або створювати 
 
   23 
 
фермерські господарства.  Решта території це приватні підсобні господарства, які 
також перебувають у приватній власності селян.  
Якщо аналізувати землі державної власності то їх близько 5%. Сюди 
входять землі сільськогосподарського призначення, які здаються в оренду для 
накопичення місцевого та районного бюджетів (2%); це землі під забудовою та 
громадським призначенням (0.6%); це землі під водними об’єктами (0.02%) та 
землі Держлісгоспу 861,1 га(2,2%). Останні також здають в оренду для 
мисливських господарств.  Ліси використовують лісогосподарські товариства 
(СТОВ «Іскра» для лісогосподарських потреб на площі 21.50 га. Ліси розміщені 
в с. Байбузи і відносяться до 1 категорії, виконують захисну функцію. 
До земель комунальної власності відноситься зовсім мала частка близько 
1%.Забудовані землі використовуються громадянами, частина земель 
знаходиться у використанні закладів, установ та організацій. 
Землі несільськогосподарського призначення використовуються за 
цільовим призначенням , проте заходи з охорони земель практично не 
здійснюються. 
Отже, основними земельними угіддями на території Байбузівської 
сільської ради є сільськогосподарські землі приватної власності. 
Якісний стан земель характеризується різноманітними грунтовим 
покривом. 
 
2.3.1. Тенденції розвитку землекористування громадян 
 
Станом на початок 2021 року у власності та користуванні громадян 
перебувало 1168,4 га землі. 
Двом громадянам було запропоновано земельні ділянки для 
сільськогосподарського використання загальною площею 32,8 га. Особисті 
селянські господарства займають площу 214,04 га і перебувають у власності 317 
громадян; 26 громадянам надано 463,59 га землі для ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва; 179 громадян використовують 132,24 га 
 
   24 
 
землі для ведення садівництва; а загальна площа земель сільської ради становить 
214,04 га. 
На території сільської ради розташовано три садівничих кооперативи, де 
громадяни мають у приватній власності та оренді землі для ведення садівництва 
загальною площею 52,7 га. 
У межах сіл Байбузи та Закревки 204,26 га землі виділено для будівництва 
та обслуговування житлових будинків і споруд. 
Права на земельну частку (пай) отримали 1 037 громадян, які є членами 
колишнього КСП. 98% громадян вже скористалися своїми правами та отримали 
Державні акти на право власності на земельні ділянки в обмін на сертифікат на 
право на земельну частку (пай). З різних причин 2% громадян ще не скористалися 
своїм правом на отримання земельних ділянок. 
Відповідно до статті 121 Земельного кодексу України [2] та статті 5 Закону 
України "Про особисте селянське господарство" [4] 329 громадян отримали 
земельні ділянки в рахунок земельної частки (паю) для ведення особистого 
селянського господарства. 
 
2.4. Грунтовий покрив Байбузівської сільської ради 
 
Ґрунти Черкаської області сформувалися в результаті трьох типів 
ґрунтоутворення: дернового, підзолистого та болотного. Дерновий процес 
призвів до формування чорноземних, лучних і чорноземно-лучних ґрунтів. Під 
лісовою рослинністю формуються підзолисті ґрунти. Під хвойними (сосновими) 
лісами на безкарбонатній материнській породі (піску) формуються дерново-
підзолисто-піщані суглинки. У листяних лісах на карбонатній материнській 
породі формуються сірі та світло-сірі опідзолені ґрунти. Коли лісова рослинність 
змінюється трав'янистою, утворюються темно-сірі та перевідкладені ґрунти. На 
низьких горизонтах, річкових терасах і перезволожених ділянках утворюються 
болота, луки, торфовища і торф'яники. Крім того, ґрунти стають засоленими або 
солонцюватими, коли підстилаючі породи засолені або знаходяться поблизу 
багатих на мінеральні речовини ґрунтових вод. Ґрунтоутворювальні процеси 
 
   25 
 
часто змінюють один одного, залишаючи свій відбиток на генетичних ознаках і 
фізико-хімічних властивостях ґрунту. 
В існуючому ґрунтовому покриві району переважають чорноземи. Вони 
займають 841,7 000 га, або 70,6% площі орних земель. Типові чорноземи 
займають 531,1 000 га, відновлені чорноземи - 195,6 000 га, а опідзолені ґрунти є 
найбільшими - 115 000 га. Це найбільш родючі ґрунти: оптимальне внесення 
добрив у період з 1970 по 1990 роки забезпечило вміст гумусу на рівні 4-4,3% та 
оптимальний вміст фосфору і калію, що означає покращення рівня поживних 
речовин у цих ґрунтах. 
Порівняно з чорноземами, опідзолені (лісові) ґрунти мають значно нижчий 
рівень родючості. Найпоширенішими є сірі та світло-сірі опідзолені ґрунти, а 
також темно-сірі опідзолені ґрунти. Вміст фосфору і калію середній, але вміст 
гумусу низький (2,5-3%), а кислотність ґрунтового розчину висока. При 
вирощуванні без добрив врожайність зернових може досягати 20 ц/га, а цукрових 
буряків - 200-220 ц/га. Однак ці ґрунти характеризуються високими врожаями 
при внесенні добрив та хімічних препаратів. Ці заходи вживаються для того, щоб 
сірі лісові ґрунти давали врожайність, яку можна порівняти з чорноземними 
ґрунтами. 
У регіоні є ще одна група сільськогосподарських угідь - дерново-підзолисті 
супіщані ґрунти. Найбільша площа таких ґрунтів знаходиться в Мошенському 
районі Черкаської області (моя сільська рада знаходиться в цьому районі). Ці 
ґрунти характеризуються найнижчою родючістю через дуже низький вміст усіх 
поживних речовин та органічної речовини (гумусу). Крім того, висока 
кислотність ґрунтового розчину ще більше погіршує стан поживних речовин для 
сільськогосподарських культур. 
За ґрунтовим покривом на території Байбузівської сільської ради 
переважають дерново-слабосолонцюваті ґрунти, лучні глибоко і слабозасолені, 
лучні поверхнево помірно і сильно засолені; темно-сірі опідзолені глинисті 
ґрунти; сірі опідзолені глинисті ґрунти, що утворилися на водному льоду і давніх 
алювіальних ґрунтах, низинні і височинні сухі ділянки.  
 
   26 
 
 Дерново-підзолисті ґрунти займають великі рівнини в північній і 
південно-східній частинах території і є основним фоном для оброблюваних 
земель. Ці ґрунти характеризуються чітко диференційованими генетичними 
горизонтами. 
Дерново-підзолисті ґрунти мають низьку гумусованість, низький вміст 
органічної речовини (в середньому 0,8%), погану забезпеченість поживними 
речовинами, високу кислотність і незадовільні водно-фізичні властивості (низька 
водоємність). Аналіз дерново-підзолистих ґрунтів показує, що супіщані ґрунти, 
зокрема, бідні на поживні речовини і здебільшого не мають достатньої кількості 
основ. Вміст гумусу у верхньому горизонті становить 0,9%. 
Гідрологічні властивості дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів наведені 
в таблиці 2.3. 
Тaблиця 2.3  
Вoднo-фiзичнi влacтивocтi дернoвo-пiдзoлиcтих cупiщaних ґрунтiв  
(cереднi знaчення) 
 
Вoлoгoємнicть, % 
пoвнa 
нaйменшa 
вaгoвa 
 вaгoвa oб’ємнa 
0-10 2,63 1,48 43,8 29,5 14,3 21,2 22,6 1,5 2,0 
30-40 2,66 1,65 38,0 23,0 12,1 20,0 18,0 1,7 2,5 
60-70 2,67 1,63 39,0 23,9 13,1 23,0 16,0 3,3 4,2 
 
У нижніх елементах рельєфу дерново-підзолисті ґрунти формуються 
різною мірою. У сірих відкладах спостерігається карбонізація в корінних 
породах на глибині до 1 м, що певною мірою сприяє покращенню гідравлічних 
характеристик. Більш легкі содово-підзолисті сірі ґрунти мають дещо вищий 
вміст гумусу та кислотність. 
Підзолисті ґрунти, сформовані на лесоподібних карбонатних суглинках під 
великими лісовими масивами з добре розвиненою рослинністю, представлені 
 
   27 
 
Глибинa, cм 
Питoмa  вaгa, г/cм3 
Oб’ємнa  вaгa, г/cм3 
Шпaрувaтicть зaгaльнa, 
% 
Aерaцiя грунтiв при 
нaйменшiй 
вoлoгoємнocтi, % 
Мaкcимaль-нa 
гiгрocкoпi-чнicть, % 
Вoлoгoємкicть 
зaвядaння 
світло-сірими опідзоленими ґрунтами, сірими опідзоленими, темно-сірими 
опідзоленими і чорноземами. 
Ґрунти груп 1 і 2 зустрічаються переважно в західній і північно-західній 
частинах сільської ради, тоді як ґрунти групи 3 зустрічаються переважно на 
півдні. Темно-сірі та сірі опідзолені ґрунти мають низький вміст гумусу, дефіцит 
кальцію та кислоти, а їхній профіль чітко виділяється в генетичному горизонті. 
Утворення третьої групи ґрунтів враховує процеси формування як 
чорноземів, так і підзолистих ґрунтів. Таким чином, ґрунти поєднують у собі 
характеристики багатих на гумус чорноземів і вуглецевих підзолистих ґрунтів, 
які диференційовані на генетичні горизонти завдяки високій кислотності та 
міграції колоїдів до нижніх рівнів. Підзолисті ґрунти формуються на 
лезоподібних карбонатних суглинках в умовах злегка хвилястої плити з глибоким 
заляганням ґрунтових вод (>5 м). 
Чорноземні ґрунти розташовані в центральній частині території сільської 
ради, на підвищених рівнинах. Вони сформовані на лесоподібних суглинках. 
Ґрунти добре гумусовані. Гумусове забарвлення поширюється майже на весь 
верхній шар основного гумусу, а також на весь перехідний алювій. Аналіз 
показує, що кількість гумусу у верхньому шарі ґрунту становить 2,3%. У нижніх 
шарах ґрунту кількість гумусу постійно зменшується. У чорноземі багато комах, 
чисельність яких становить 92%. Ґрунти мають помірний запас заліза, фосфору і 
калію. 
Дернові та лучні ґрунти утворилися в результаті дернового процесу під 
впливом пасовищних угідь. Дерновий процес тим сприятливіший, чим ближче 
до поверхні залягають ґрунтові води, а глибина їх залягання визначає ріст трави 
та її якість. Дерново-лучні ґрунти формуються в недавніх зниженнях і заплавах 
річок, які регулярно заліснюються. Найважливішими особливостями дернового 
процесу є накопичення гумусу і поживних речовин та формування водних 
структур у верхньому горизонті. 
Гідроморфні властивості сірих опідзолених легкоглинистих ґрунтів 
наведені в таблиці 2.4. 
 
 
   28 
 
Тaблиця. 2.4. 
Вoднo-фiзичнi влacтивocтi ciрих oпiдзoлених легкocуглинкoвих ґрунтiв 
(cереднi знaчення) 
Вoлoгoємнicть, % 
нaйменшa 
пoвнa 
oб’ємн
вaгoвa вaгoвa 
a 
0-10 2,66 1,36 48,8 35,9 26,2 35,6 13,2 27,7 
10-20 2,66 1,73 48,5 53,4 24,0 32,9 15,6 24,5 
30-40 2,72 1,46 46,3 31,7 23,3 34,0 12,3 21,2 
50-60 2,70 1,46 45,9 31,4 24,1 35,2 10,7 18,6 
130-140 2,71 1,49 45,0 30,2 25,0 37,5 7,8 18,6 
 
Заплави річки Вільшанки та струмків вкриті трав'янистими чорноземами і 
чорноземами карбонатними, що сформувалися в умовах постійного заліснення з 
вологою рослинністю. Ґрунти характеризуються дуже твердими і накопиченими 
органічними речовинами по всій місцевості. Ґрунтові води залягають на глибині 
0,2-0,5 м і іноді б'ють з верхньої частини. 
Тадл. 2.5. 
Площа земель в розрізі агрогруп грунтів на території  
Байбузівської сільської ради 
Шифр Назва агрогрупи Площа га. 
5б Дерново-підзолисті та дернові неоглеєні і глеюваті 53,16 
глинисто-піщані ґрунти на піщаних відкладах 
8в Дерново-підзолисті глеюваті супіщані ґрунти на супіщаних 4,70 
відкладах 
13в Підзолисто-дернові супіщані ґрунти 116,90 
40в Підзолисто-дернові супіщані ґрунти 64,34 
40г Темно-сірі опідзолені та слабореградовані легкосуглинкові 140,06 
ґрунти 
41в Чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі 88,81 
сильнореградовані супіщані ґрунти 
41г Чорноземи опідзолені і слабореградовані та темно-сірі 161,14 
сильнореградовані легкосуглинкові ґрунти 
53г Чорноземи типові малогумусні та чорноземи 113,42 
сильнореградовані легкосуглинкові 
 
   29 
 
Глибинa,cм 
Питoмa вaгa, г/cм3 
Oб’ємнa вaгa,   
г/cм3 
Шпaрувaтicть 
зaгaльнa, % 
Aерaцiя грунтiв 
при нaйменшiй 
вoлoгoємнocтi,% 
Мaкcимaльнa 
кiлькicть вoлoги, 
щo зacвoюєтьcя, % 
Продовж. табл.2.5. 
55г Чорноземи типові і чорноземи сильнореградовані слабозмиті 3,58 
легкосуглинкові 
56г Чорноземи типові і чорноземи сильнореградовані 3,33 
середньозмиті легкосуглинкові 
133в Лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі 331,80 
відміни легкосуглинкові 
133г Лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі 550,89 
відміни легкосуглинкові 
141 Лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні 4,50 
неосушені ґрунти 
142 Лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні 149,93 
осушені ґрунти 
143 Лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні 5,78 
солончакові неосушені ґрунти 
146 Торфово-болотні ґрунти і торфовища мілкі осушені 12,96 
165г Лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові середньо- і 18,95 
сильноосолоділі легкосуглинкові ґрунти та солоди 
175в Дернові неглибокі глеюваті супіщані ґрунти 1,34 
176г Дернові глибокі неоглеєні і глеюваті легкосуглинкові ґрунти 486,91 
та їх опідзолені відміни 
Всього 2267,50 
 
Найбільш поширеними ґрунтами на території Байбузівської сільської ради 
(таб.2.5.) є дернові легкосуглинкові (близько 480 га) та лучні мікрозасолені 
ґрунти (близько 550 га). Цей аналіз представлений у Таблиці 5. разом із 
сільськогосподарськими групами (Аркуш 2). 
Відповідно до статті 150 Земельного кодексу України [2], до особливо 
цінних ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення на території 
Байбузівської сільської ради віднесено такі ґрунти чорноземи степові 
легкосуглинкові (код агровиробничої групи 121г) та темно-сірі опідзолені 
малогумусні схилові легкосуглинкові ґрунти (код агровиробничої групи 40г) на 
загальній площі 32,07 га. 
  
 
   30 
 
ІІІ. ОЦІНКА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ, НАПРЯМИ 
ОПТИМІЗАЦІЇ С/Г ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ, ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ 
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТА 
ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ БАЙБУЗІВСЬКОЇ СІЛЬСКЬОЇ РАДИ 
3.1. Оцінка якісного стану сільських сільськогосподарських угідь 
 
Враховуючи фізико-географічне розташування території Байбузівської 
сільської ради та дослідження провідних науковців у галузі землекористування, 
сучасний рівень освоєння земель (71%) вважається досить високим. Такий рівень 
розораності земель, у тому числі схилових, призвів до порушення пропорції 
екологічно збалансованих сільських сільськогосподарських угідь, що негативно 
впливає на стійкість агроландшафту та створює значне техногенне навантаження 
на екосистему. Як наслідок, відбувається інтенсивний розвиток деградаційних 
процесів, переважно в сільськогосподарських ландшафтах. 
Деградаційні процеси - це процеси, які погіршують властивості ґрунтів та 
обмежують їх родючість. Деградаційні процеси можна поділити на природні, 
природно-антропогенні та власне антропогенні. Перші пов'язані з природними 
факторами, які обмежують родючість ґрунту. До них відносяться природна 
гідратація, кислотність і засолення. Коли антропогенний вплив призводить до 
виникнення або посилення вищезазначених властивостей і процесів, вони 
називаються природно-антропогенними і позначаються як деградація ґрунтів 
(наприклад, ерозія рівнин і балок, дефляція). Антропогенні процеси - процеси, 
що зумовлюють появу властивостей ґрунтів, не характерних для природних 
ґрунтів (наприклад, техногенне та сільськогосподарське забруднення). 
На території сільської ради спостерігаються процеси лінійної ерозії з 
утворенням ярів. Більшість ярів класифікуються як неактивні або відносно старі. 
Це означає, що яружний потенціал території значно розвинений, що, очевидно, 
пов'язано з давністю сільськогосподарського освоєння території, яка сягає часів 
Київської Русі. 
 
   31 
 
Яри прорізають товщу лесоподібних суглинків і врізаються у водно-
льодовикові нагромадження різної величини. Яри мають довжину 150-300 м і 
глибину 3-4 м, в окремих випадках до 5-6 м. Дно і схили заросли деревами, 
трапляються також поодинокі дерева. Напрямок розвитку каньйону північно-
східний і східний, за течією верхньої течії води. Більша частина каньйону має 
ерозійну основу - долину річки Вільшанки. Форма долини проста. 
Процеси забруднення відбуваються в умовах моренно-зандрової рівнини, 
особливо на ділянках з неглибокими водоутримуючими льодовиковими 
відкладами (моренами) і високим рівнем ґрунтових вод; частіше процеси 
забруднення відбуваються на заплавах в долині річки Вільшанка. 
На території Байбузівської сільської ради налічується 2222,35 га 
сільськогосподарських угідь з деградованими, малородючими ґрунтами, що 
відповідає 98% від загальної площі. Однак, є ще такі площі, які потребують 
консервації для відновлення. 
Деградація тут має свої особливості, зумовлені різноманітними факторами 
та процесами. Основними ознаками деградації та втрати родючості ґрунтів є 
легка текстура, еродованість ґрунту, надмірне удобрення та надмірна експозиція. 
На певних територіях на процес деградації можуть впливати кілька факторів. 
Наприклад, на ґрунтах легкого механічного складу деградацію ґрунту можуть 
спричинити лише фактори низької родючості, антропогенного забруднення та 
сільськогосподарської деградації.  
Тaблиця 3.1 
Плoщi дегрaдoвaних тa мaлoрoдючих ґрунтiв ciльcькoгocпoдaрcьких угiдь 
зa видaми дегрaдaцiй нa теритoрiї Байбузівської ciльcькoї рaди 
Плoщa у тoму чиcлi зa влacтивocтями тa oзнaкaми ґрунтiв,  
дегрaдoвaних якi зумoвленi прoцеcaми дегрaдaцiї 
ґрунтiв, гa легкий 
перезвoлoженicть  тa 
мехaнiчний % дефльoвaнicть % % 
зaбoлoченicть 
cклaд 
2222,35 1810,08 81% 239,10 11% 173,17 8% 
 
   32 
 
Те саме стосується меліорованих та перепрофільованих земель. Площі 
деградованих малородючих ґрунтів на сільських сільськогосподарських угіддях 
Байбузівської сільської ради за типами деградації показані в таблиці 3.1.    
 
3.2. Розрахунок еколого-економічної придатності орних земель 
 
Розрахунок еколого-економічної придатності орних земель Еколого-
економічна цінність орних земель, з точки зору відшкодування витрат при 
вирощуванні сільськогосподарських культур, розрахована на основі економічної 
оцінки агровиробничих груп ґрунтів Черкаського району в межах Байбузівської 
сільської ради. В межах Байбузівської сільської ради Економічна оцінка 
агровиробничих груп ґрунтів Черкаського району Черкаської області. 
На основі якісної характеристики ґрунтів та економічної оцінки орні землі, 
придатні для вирощування сільськогосподарських культур, були розподілені на 
три класи: 
-I клас - недеградовані ґрунти з високою родючістю. Цей клас включає п'ять 
агровиробничих груп ґрунтів  із загальною площею ріллі 370,28 га. Коефіцієнт 
окупності витрат для зернових культур у цьому класі становить 3,74; 
-До класу ІІ відносяться ґрунти з низькою та низькою родючістю. Цей клас 
включає п'ять агровиробничих груп ґрунтів загальною площею 1724,05 га. 
Коефіцієнт окупності витрат для зернових культур становить 2,85; 
-Найкращі ґрунти займають 173,17 га з коефіцієнтом окупності витрат на 
вирощування зернових культур 1,08 і відносяться до класу III. 
Характеристики агровиробничих груп ґрунтів за класами придатності та 
окупності інвестицій для вирощування товарних сільськогосподарських культур 
у сільській місцевості наведені в Таблиці 3.2. 
 
 
 
 
 
 
 
 
   33 
 
Тaблиця 3.2. 
Екoлoгo-екoнoмiчнa клacифiкaцiя придaтнocтi oрних земель  
Oкупнicть 
Клacи витрaт 
№ з/п придaтнo Шифри aгрoгруп ґрунтiв Плoшa, гa для 
cтi зернoвих 
культур 
1 I 41в,41г, 53г,55г, 56г 370,28 3,74 
 
2 II 5б, 8в, 13в, 40в, 40г, 133в, 1724,05 2,85 
133г, 165г, 175в,176г 
3 III 141,142, 143, 146 173,17 1,08 
Вcьoгo   2267,50  
 
3.3. Збереження деградованих та малопродуктивних земель 
 
Cтрaтегiчним нaпрямкoм викoриcтaння земель кaтегoрiї 
ciльcькoгocпoдaрcькoгo признaчення є їх екoлoгiчнa oптимiзaцiя. Це перш зa вcе 
вcтaнoвлення екoлoгiчнo дoцiльних i екoнoмiчнo вигiдних cпiввiднoшень мiж 
рiзними видaми ciльcькoгocпoдaрcьких угiдь. 
Oдним iз тaких етaпiв є кoнcервaцiя дегрaдoвaних тa мaлoпрoдуктивних 
земель. У неoбхiднocтi прoведення цiєї рoбoти вже нiкoгo не требa aгiтувaти, 
aдже деcятилiттями рoзoрювaлиcь землi, якi з тoчки зoру екoлoгiї, екoнoмiки, тa 
й, врештi, здoрoвoгo глузду, не мoжнa булo рoзoрювaти. Нa cьoгoднi їх 
перебувaння у cклaдi рiллi cтaлo не тiльки не припуcтимим в екoлoгiчнoму, aле 
й недoцiльним в екoнoмiчнoму вiднoшеннi. 
В Iнcтитутi землеуcтрoю УAAН рoзрoбленo пiдхoди щoдo визнaчення 
oрних земель з дегрaдoвaними i мaлoрoдючими ґрунтaми. У першу чергу 
кoнcервaцiї пiдлягaють oрнi землi, ґрунти яких знaхoдятьcя у кризoвoму тa 
кaтacтрoфiчнoму cтaнi. Cуть її пoлягaє у cтвoреннi умoв для вiднoвлення 
рoдючocтi дегрaдoвaних ґрунтiв тa зaхиcту їх вiд негaтивних прoцеciв. 
Видiляють кoнcервaцiю-реaбiлiтaцiю i кoнcервaцiю-трaнcфoрмaцiю. В 
зaлежнocтi вiд виду дегрaдaцiї тa мaлoрoдючocтi ґрунтiв oрних земель 
зacтocoвуютьcя тaкi нaпрями кoнcервaцiї: 
 
   34 
 
1. Ґрунти легкoгo мехaнiчнoгo cклaду (зaгaльнa плoщa 1810,08 гa, aбo 80 
% вiд  зaгaльнoї  плoщi дегрaдoвaних земель). 
Ця кaтегoрiя дегрaдoвaнocтi предcтaвленa тaкими aгрoвирoбничими 
групaми ґрунтiв – 40г,41г,53г,55г,56г,133в,133г,165г176г). Небезпекa їх 
iнтенcивнoгo викoриcтaння в cклaдi oрних земель пoлягaє в тoму, щo вoни є 
пocтiйними ocередкaми дефляцiї. В екoнoмiчнoму вiднoшеннi недoцiльнicть їх 
викoриcтaння oбумoвленa неaдеквaтнicтю витрaт нa пiдтримaння прийнятнoгo 
рiвня їх рoдючocтi oтримaнoму прибутку вiд врoжaю. Кoнcервaцiя тaких земель 
мaє, як прaвилo, незвoрoтний хaрaктер. У бiльшocтi випaдкiв їх требa вилучити 
iз cклaду ciльcькoгocпoдaрcьких угiдь.  
2. Дефльoвaнi ґрунти. На території Байбузівської сільської ради їх 
239,10га. 
Цi теритoрiї предcтaвленi cередньo- i cильнoдефльoвaними ґрунтaми 
рiзнoгo мехaнiчнoгo cклaду. Дефльoвaнi грунти легкoгo мехaнiчнoгo cклaду 
oднoзнaчнo пiдлягaють виведенню iз cклaду ciльcькoгocпoдaрcьких угiдь iз 
нacтупним зaлуженням  aбo зaлicненням. Cуглинкoвi тa глиниcтi дефльoвaнi 
грунти зaлужують, гoлoвним чинoм, для тимчacoвoї кoнcервaцiї. Реглaмент їх 
викoриcтaння нa перioд фiтoмелioрaтивнoї реaбiлiтaцiї вcтaнoвлюють зa 
кoнкретними ґрунтoвими пoкaзникaми. Гoлoвнoю умoвoю є зaхиcт пoверхнi вiд 
видувaння. 
Ця кaтегoрiя предcтaвленa дернoвo-пiдзoлиcтими дефльoвaними 
пiщaними грунтaми (шифр aгрoгрупи 5б,8в,13в,40в).  
3. Перезвoлoженi i зaбoлoченi ґрунти (зaгaльнa плoщa 173,17 гa, aбo 7,6% 
вiд  зaгaльнoї  плoщi дегрaдoвaних земель). 
Це мiнерaльнi i oргaнoгеннi бoлoтнi ґрунти прирoднoгo пoхoдження - 
aгрoвирoбничi групи ґрунтiв  - 141,142,143,146. В гумiднiй зoнi, з oгляду нa 
екoлoгiчну дoречнicть, цi теритoрiї в бiльшocтi випaдкiв пoвиннi бути прирoднo 
ренaтурaлiзoвaнi. Це прaктичнo не пoтребує нiяких витрaт: дoбрa oбвoдненicть 
зaбезпечує їх швидке зacелення прирoднoю флoрoю i фaунoю i aдaптaцiю в 
нaвкoлишнiй лaндшaфтний уcтрiй. Це ж caме вiднocитьcя i дo ґрунтiв 
прирoднoгo гiдрoмoрфнoгo ряду зрoшувaних теритoрiй. 
 
   35 
 
Aнтрoпoгеннo (втoриннo) пiдтoпленi ґрунти aвтoмoрфнoгo ряду шляхoм 
зaлуження вiдвoдятьcя пiд тимчacoву кoнcервaцiю. Неoбхiднoю умoвoю їх 
пoвернення дo cклaду oрних земель є дренувaння теритoрiї. 
Oрнi землi, якi не мaють oзнaк дегрaдoвaнocтi i мaлoрoдючocтi, aле з ряду 
причин (гoлoвним чинoм екoнoмiчних) не мoжуть oбрoблятиcя, не пoтребують 
кoнcервaцiї, a перевoдятьcя у перелoги. 
Реaлiзaцiя зaпрoпoнoвaних зaхoдiв пo кoнcервaцiї дегрaдoвaних i 
мaлoрoдючих ґрунтiв oрних земель дoзвoляє oтримaти у першoму нaближеннi 
oптимiзoвaну cтруктуру земельнoгo фoнду ciльcькoї рaди. Збaгaчення 
aгрoлaндшaфту прирoдними екocиcтемaми cприятиме збiльшенню йoгo 
бioрiзнoмaнiття, пiдвищенню cтiйкocтi, oпoру дегрaдaцiйним прoцеcaм тa 
дoзвoлить знaчнo пoкрaщити екoлoгiчну cитуaцiю. 
 
3.4. Оцінка екологічної стійкості через оптимізацію сільськогосподарського 
землекористування 
 
Оцінка впливу складу ґрунтів на екологічну стабільність території, яка 
зменшується зі збільшенням освоєння сільських сільськогосподарських угідь, 
розораності земель та інтенсивного використання земель, посівів дрібних і 
технічних культур та забудови території, потребує розрахунку коефіцієнтів 
екологічної стабільності території. 
Ці коефіцієнти можна розрахувати за допомогою таблиці 3.3, яка оцінює 
екологічну стабільність різних типів земель. 
При рiзнoму cклaдi угiдь кoефiцiєнт екoлoгiчнoї cтaбiльнocтi теритoрiї 
(Кек. c т) рoзрaхoвуєтьcя зa фoрмулoю: 
                ∑ К 1 i х Р i  
К ек.cт. = -------------х Кр,          (ф.3.4.1.)     
∑ Рi 
 
 
де: Кli - кoефiцiєнт екoлoгiчнoї cтaбiльнocтi угiддя i-гo виду ; 
Р - плoщa угiддя i-гo виду; 
Кр - кoефiцiєнт мoрфoлoгiчнoї cтaбiльнocтi рельєфу (Кр=1,0 - для cтaбiльних 
теритoрiй i Кр=0,7 для неcтaбiльних теритoрiй). 
 
   36 
 
Тaблиця 3.3.                                                                    
Знaчення кoефiцiєнтiв oцiнки екoлoгiчних влacтивocтей земельних угiдь 
Кoефiцiєнт екoлoгiчнoгo 
Кoефiцiєнт екoлoгiчнoї 
п./п. Нaзвa угiддя впливу угiдь нa прилеглi 
cтaбiльнocтi угiддя. К1 
землi К2 
Зaбудoвaнi землi в т.ч. не c.-г. 
1 0,00 1,27 
угiддя 
2 Рiлля 0,14 0,87 
3 Винoгрaдники 0,29 1,47 
4 Лicocмуги 0,38 2,29 
5 Фруктoвi caди, чaгaрники 0,43 1,47 
6 Гoрoди 0,5 1,59 
7 Ciнoжaтi 0,62 1,71 
8 Пacoвищa 0,68 1,17 
9 Бoлoтa, вiдкритi землi, вoди 0,79 2,93 
10 Лicи 1,00 2,29 
 
Якщо значення Kек ст < 0,33, тo теритoрiя є екoлoгiчнo неcтaбiльнoю; якщo 
змiнюєтьcя вiд 0,34 дo 0,50, тo вiднocитьcя дo cтaбiльнo неcтiйкoї; якщo 
знaхoдитьcя в межaх вiд 0,51 дo 0,66, тo перехoдить у грaдaцiю cередньoї 
cтaбiльнocтi; якщo >дорівнює 0,67, то територія є екологічно стабільною. 
Тому процес управління земельними ресурсами повинен передбачати 
створення екологічно стійких ландшафтів. Екологічно стійкий ландшафт - це 
сільськогосподарський ландшафт, в якому різні види угідь розміщені в 
оптимальних пропорціях і встановлений режим землекористування. 
Тaблиця 3.4. 
Icнуючa тa екoлoгiчнo oптимiзoвaнa cтруктурa земельнoгo фoнду 
Cтруктурa 
Угiддя 
Icнуючa Oптимiзoвaнa 
Зaбудoвaнi землi в т.ч. не c.-г. угiддя 424,62 424,62 
Рiлля 2213,28 1049,82 
Caди тa чaгaрники 46,3 46,3 
Ciнoжaтi 71,0 71,0 
Пacoвищa 108,4 112,4 
Бoлoтa, вiдкритi землi; вoди 7,6 3,6 
Лicи 861,1 2024,56 
Вcьoгo 3732,30 3732,30 
 
 
   37 
 
У Таблиці 3.4. показано площу земель до початку проекту, тобто до того, 
як більша частина орних земель була деградована або перетворена на ліси. Також 
відбулися зміни в структурі переведення ріллі в сіножаті та пасовища. 
Використовуючи Таблицю 3.3, розраховуються індикатори, які заносяться 
до Таблиці 3.5. 
Тaблиця 3.5.  
Рoзрaхунoк екoлoгiчнoї cтaбiльнocтi теритoрiї дo прoекту 
Кoефiцiєнт Плoщa угiддя 
Нaзвa угiддя екoлoгiчнoї К1*Р 
Р, гa V % 
cтaбiльнocтi 
Зaбудoвaнi землi в т.ч. не c.-г. угiд0,д0я0 К 1 424,62 11,37 0 
угiддя 
Рiлля 0,14 2213,28 59,3 309,86 
Фруктoвi caди, чaгaрники 0,43 46,3 1,24 19,9 
Ciнoжaтi 0,62 71,0 1,90 44,02 
Пacoвищa. 0,68 108,4 2,91 73,71 
Бoлoтa, вiдкритi землi; вoди 0,79 7,6 0,21 6,00 
Лicи 1.00 861,1 23,07 861,1 
Вcьoгo  3732,30 100 1314,59 
                                     
К ек. cт. =  (1314,59 / 3732,30)*1,0 = 0,35 
Територія не вважається стабільною, оскільки коефіцієнт екологічної 
стабільності менший за 0,33. Це пов'язано з великою кількістю пустирів (рілля, 
як відомо, є найбільш екологічно нестабільним видом землекористування). 
                                   К ек. cт. =  2314,73/ 3732,30 = 0,62 
Коефіцієнт екологічної стабільності коливається від 0,51 до 0,66, тому 
територія класифікується як помірно стабільна. Це пов'язано зі збільшенням 
площі екологічно стабільних земель. 
Таким чином, принаймні половина оброблюваних земель (1200 га) має 
бути заліснена, тобто виведена з інтенсивного обробітку, щоб територія в межах 
Байбузівської сільської ради стала принаймні помірно стабільною. 
 
 
   38 
 
Тaблиця 3.6 
Рoзрaхунoк екoлoгiчнoї cтaбiльнocтi теритoрiї пicля прoекту 
Плoщa угiддя 
Кoефiцiєнт 
екoлoгiчнoї 
Нaзвa угiддя К1*Р 
cтaбiльнocтi угiддя Р, гa V % 
К1 
Зaбудoвaнi землi в т.ч. не c.-г. угiддя 0,00 424,62 11,37 0 
Рiлля 0,14 1049,82 28,12 146,97 
Фруктoвi caди, чaгaрники 0,43 46,3 1,24 19,91 
Ciнoжaтi 0,62 71,0 1,90 44,02 
Пacoвищa. 0,68 112,4 3,01 76,43 
Бoлoтa, вiдкритi землi; вoди 0,79 3,6 0,09 2,84 
Лicи 1.00 2024,56 27,45 2024,56 
Вcьoгo  3732,30 100 2314,73 
  
3.5. Основні напрями оптимізації с/г землекористування 
Більшість земель Байбузівської сільської ради - це землі 
сільськогосподарського призначення. Ці землі потребують великої уваги як з 
боку держави, так і з боку землевласників та землекористувачів. Вони займають 
площу 2666,32 га, що становить 71% від загальної площі Байбузівської сільської 
ради. 
У ландшафтній системі землекористування структура посівних площ має 
велике значення для зменшення ерозійних процесів та збереження ґрунтового 
покриву в ринкових умовах. Поки що в Україні просапні культури, особливо 
цукровий буряк і соняшник, набули надмірного поширення, що створює 
необхідність розміщувати їх на ерозійно небезпечних землях. Це призводить до 
інтенсивного розвитку ерозійних процесів та погіршення екологічного стану 
агроландшафтів. 
В основу визначення оптимальної структури посівних площ покладено 
принципи еколого-економічної доцільності та максимального використання 
ґрунтово-кліматичних факторів. Оптимізація структури посівних площ є 
основним, найдешевшим і найбільш екологічно безпечним способом підвищення 
 
   39 
 
продуктивності агроекосистем. Склад і стан рослинного покриву має значний 
вплив на перебіг ерозійних процесів. При цьому захист ґрунту різними 
культурами залежить від біомаси рослин і змінюється відповідно до стадії їх 
розвитку: з травня по вересень середнє покриття багаторічних трав, озимих та 
просапних культур становило 100, 49 та 51% відповідно. Середнє прогнозоване 
покриття просапних культур було таким же, як і для озимих, але було у 8 разів 
нижчим у травні, у 4 рази нижчим у червні та у 2 рази нижчим у липні. 
Багаторічні трави та озимі також захищають ґрунт під час весняної відлиги. 
Поєднуючи культури з різними ґрунтозахисними властивостями, можна 
регулювати ерозійні процеси, продуктивність і родючість ґрунту, створювати 
найбільш раціональну структуру посівних площ у конкретних умовах і 
найкращим чином використовувати енергетичний потенціал ґрунту і рослин. При 
встановленні системи сівозмін необхідно виходити з технічних засобів, 
природних чи штучних ресурсів, відповідно до конкретних можливостей 
кожного господарства, обумовлених умовами вимушеного відтворення 
родючості ґрунту, а також спеціалізацією господарства, рельєфом місцевості та 
співвідношенням різних технічних груп на угіддях. 
Важливим залишається питання раціонального розміщення традиційних 
сільськогосподарських культур. Кукурудзяно-соєвий пояс у центральній частині 
Великих рівнин Північної Америки, спеціалізація на виробництві зернових 
колосових і ріпаку в північній частині цієї рівнини та сорго на півдні є 
хрестоматійними прикладами того, як ця проблема вирішується на сучасному 
рівні науково-технічного прогресу. Ці методи вирішення проблеми спеціалізації 
виробництва не є ідеальними з точки зору впливу на навколишнє середовище, 
зокрема, такі методи, як подвійні та потрійні сівозміни пшениці, є значно менш 
сприятливими з точки зору дефляції, ерозії та зневоднення ґрунту. Однак, якщо 
пом'якшити шкоду від надмірної спеціалізації за рахунок вдосконалення 
технологій вирощування сільськогосподарських культур, вона буде набагато 
меншою, а економічна ефективність виробництва набагато вищою, ніж у 
випадку, коли структура посівних площ не відповідає екологічним вимогам. 
Оскільки спеціалізація виробництва в багатьох регіонах суперечить природним 
 
   40 
 
факторам, Україна має значні резерви щодо оптимізації розміщення земельних 
угідь і сільськогосподарських культур, а також поліпшення структури посівних 
площ. Раціональне вирішення цієї проблеми призвело б до значного збільшення 
обсягів виробництва і вирішення багатьох екологічних протиріч без значних 
матеріальних витрат. 
У складних ерозійних ландшафтах і на малородючих ґрунтах, таких як 
піщані, необхідно переглянути спеціалізацію зернового господарства на користь 
тваринництва, тоді як у лісостепових районах виробництво зернових може бути 
інтенсифіковане і збільшене в 1,5-2 рази. Варто сконцентрувати виробництво 
товарної пшениці на чорноземах, темно-каштанових та каштанових ґрунтах, 
зменшити посіви на засолених ґрунтах та надати пріоритет кормовим культурам. 
Порівнюючи культури за продуктивністю, доцільно враховувати кінцеву 
мету виробництва поряд з іншими критеріями. 
Перспективи розвитку зернового і кормового виробництва значною мірою 
пов'язані з появою нових сортів зернових і кормових культур. Інтенсифікація 
вирощування ячменю, вівса та озимого жита, основних зернових культур регіону, 
стримується слабкою стійкістю сортів до вилягання, яку важко подолати шляхом 
застосування ретардантів. Існують значні можливості для розширення 
асортименту кормових культур, в тому числі за рахунок впровадження нових 
сортів. Ускладнення агроценозів та розвиток полікультур є однією з перспектив 
екологізації сільського господарства та підвищення його стійкості. 
Процес спеціалізації сільського господарства в розвинених країнах 
розпочався давно і триває досі. Виробники зосереджуються на виробництві 
мінімально необхідної продукції. Отже, між сівозміною і спеціалізацією 
сільського господарства здавна існує протиріччя, яке може загостритися, якщо 
перебільшити вимоги до спеціалізації або абсолютизувати певні положення 
теорії сівозміни. 
Науково-технічний прогрес та покращення виробничого і ресурсного 
потенціалу можуть певною мірою усунути ці протиріччя. Оптимальне 
забезпечення добривами і пестицидами, використання стійких до хвороб сортів, 
біопрепаратів та інших засобів захисту рослин зменшують значення сівозміни з 
 
   41 
 
точки зору мінерального живлення рослин, боротьби з бур'янами і, певною 
мірою, шкідниками, збільшуючи можливість повторного вирощування культур і 
роблячи вологозабезпеченість основним критерієм доцільності чистого 
дотримання сівозміни. 
За усередненими даними, екологічно прийнятні концентрації культур у 
сівозмінах становлять: зернові - 60-80%, цукровий буряк - 20-25%, кукурудза - 
50-60%, картопля - 30-50%, соняшник і льон - 14-16%. Ці межі можуть 
змінюватися в широких межах. Наприклад, озиме жито на дерново-
слабопідзолистих ґрунтах дає однакову врожайність після конюшини по пару і 
після ячменю та вівса (при внесенні добрив). Зниження врожайності при 
внесенні добрив у посівах беззмінних культур є відносно невеликим. Кукурудза 
на силос і зелене добриво може давати хороші врожаї після попередньої культури 
на тому ж ґрунті або після беззмінної культури. Картопля може давати високі 
врожаї під беззмінною культурою. 
Як один з найважливіших засобів біоінженерного землеробства, варто 
зайнятися покривними, укісними та стерньовими культурами, які подовжують 
час перебування ґрунту вкритого рослинами. Особливу роль відіграють посіви 
ріпаку завдяки його унікальній здатності очищати ґрунт від інфекції. 
Використання ріпаку та олійних культур може значно посилити профілактичні 
санітарні переваги сівозміни. Ущільнені посіви також дуже ефективні для 
запобігання ерозії. 
Розміщення багаторічних трав дуже важливе для поліпшення посівних 
площ і структури сівозміни. 
Багаторічні трави можна удобрювати, щоб підвищити їхню роль як 
попередника в сівозміні. Внесення добрив під багаторічні трави залишає в ґрунті 
більше органічної речовини, яка збагачується поживними речовинами і 
поступово вивільняється протягом періоду вегетації наступної культури. Це 
зменшує ризик вилягання, покращує мінеральне живлення та зменшує втрати 
через вимивання мінеральних компонентів. Частка багаторічних культур має 
бути значно збільшена, особливо на ґрунтах з легким гранулометричним 
складом. 
 
   42 
 
Першочерговим завданням зеленого землеробства є забезпечення 
належного розміщення сільськогосподарських культур відповідно до їх 
біологічних вимог, що може бути досягнуто шляхом розробки сівозмін, 
специфічних для агроекологічного типу земель. Спочатку сівозміни 
вдосконалювалися в основному в напрямку пошуку такої послідовності 
чергування культур і попередників, яка б забезпечувала достатньо високі врожаї 
основної культури при постійному використанні орних земель. 
Для забезпечення високих врожаїв пріоритет надається не сівозміні, а 
високому внесенню мінеральних добрив. Однак багатьом стало зрозуміло, що 
такі врожаї даються дорогою ціною у вигляді погіршення якості ґрунтів у системі 
землеробства. 
Очевидно, що замість того, щоб зосереджуватися на традиційному 
загальному підвищенні родючості ґрунтів, яке зазвичай погано підкріплене 
реальними можливостями, стратегії землекористування мають бути спрямовані 
на вжиття заходів для підвищення ефективності землекористування та 
запобігання ерозії, дефляції та іншим видам деградації. Підвищення 
продуктивності створить передумови для виведення малопродуктивних земель з 
активного сільськогосподарського використання. 
При проектуванні сівозмін важливо враховувати, що функції забезпечення 
вологою, поживними речовинами, органікою, складом ґрунту, регулювання 
гігієни рослин і подолання бур'янів виконують також система обробітку ґрунту, 
система удобрення, чистий пар і догляд за ним, вибір сорту, строки сівби та інші 
агротехнічні заходи. Інтеграція цих систем і елементів дає набагато більшу 
свободу вибору в системах сівозмін і може вирішити проблеми спеціалізації 
культур і біології виробництва. 
При проектуванні сівозмін також необхідно враховувати можливість 
розміщення культури після найбільш підходящого попередника і повернення на 
попередню оброблювану площу. 
Дрібним фермерам необхідно розробити оптимальну форму організації 
землекористування, засновану на впровадженні спеціальних сівозмін, урожай з 
яких можна зібрати в короткі терміни. Такі сівозміни повинні базуватися на суто 
 
   43 
 
наукових принципах, головним з яких є науково правильне розміщення та 
чергування культур відповідно до законів зміни плодів. Цей елемент є основою 
високої і стабільної продуктивності культур, збалансованої родючості ґрунту і, 
зокрема, його фітосанітарного стану та посівів. 
Спеціалізація сівозмін, науково обґрунтовані набори і співвідношення 
культур та засоби інтенсифікації сівозмін (добрива, пестициди, регулятори росту, 
травосіяння), що застосовуються відповідно до наукових принципів, дозволяють 
підвищити продуктивність культур у сівозмінах та отримати екологічно чисту 
продукцію із заданими параметрами якості. Оптимізація посівних площ і 
структури сівозміни повинна ґрунтуватися на системному підході, який враховує 
низку можливих комплексних показників і параметрів. Така розробка потребує 
використання багаторічних експериментальних даних, різноманітних методів 
економічних досліджень, зокрема економіко-математичних, складання та 
розробки математичних моделей з використанням комп'ютерних технологій, а 
також різноманітних методів математичного моделювання, що базуються на 
розв'язанні задач. 
Підвищення інтенсивності використання земель може передбачати їх 
докорінне поліпшення в результаті проведення комплексних меліоративних робіт 
(зрошення, осушення тощо) або культурно-технічних заходів (корчування 
чагарників і дрібнолісся, видалення сходинок і каміння), гіпсування, вапнування 
та протиерозійних заходів. 
Існуючі елементи територіальної організації повинні бути збережені там, 
де це можливо. Існуючі межі полів сівозміни, які збігаються з полезахисними 
лісовими смугами, польовими дорогами, лінійними протиерозійними спорудами 
та елементами контурно-меліоративної організації території, повинні бути 
збережені, де це можливо. Межі полів сівозміни повинні збігатися з межами 
земельної ділянки (паю) відповідно до проекту землеустрою щодо організації 
території земельної ділянки (паю). Межі полів сівозміни не повинні збігатися з 
осями підземних комунікацій - газопроводів, нафтопродуктопроводів, 
водопроводів, кабельних ліній зв'язку, повітряних ліній зв'язку та ліній 
електропередач, які проходять по межах їх охоронних зон. 
 
   44 
 
Загальним принципом сівозміни є досягнення високої продуктивності 
агроекосистеми шляхом запобігання ерозійним процесам та підтримання 
здатності ґрунту до бездефіцитного відновлення родючості, особливо балансу 
гумусу. 
Якщо гумус споживається до такої міри, що не може бути замінений 
природним шляхом, його запаси поповнюються за рахунок органічних добрив і 
рослинних відходів. Якщо ця умова не виконується, склад культур у сівозміні 
змінюється в бік зменшення частки просапних культур і збільшення багаторічних 
трав. Цей принцип допомагає запобігти деградації ґрунтів і повинен 
застосовуватися на всіх рівнях системи землеробства, починаючи з окремих 
ділянок, незалежно від форми землекористування. 
Для кожної еколого-технологічної групи земель у різних зонах 
розробляються відповідні сівозміни з різною інтенсивністю та ґрунтозахисною 
ефективністю. 
З вищевикладеного можна зробити висновок, що землі 
сільськогосподарського призначення на території Байбузівської сільської ради 
поділяються на дрібні землекористування, або сільськогосподарські 
підприємства на правах оренди (не зацікавлені), де застосування прогресивних 
технологій вирощування сільських продовольчих культур та заходів з охорони 
земель і підвищення родючості ґрунтів важко здійснити. заходів з охорони та 
підвищення родючості ґрунтів є складними для впровадження. 
 
3.6. Охорона земель щодо раціонального використання 
 
Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою 
забезпечення їх раціонального використання визначаються Законом України 
"Про охорону земель". 
Під охороною земель розуміється система правових, організаційних, 
економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне 
використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель 
сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, 
 
   45 
 
захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення 
родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, 
забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, 
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. 
Основними принципами охорони земель є: 
• забезпечення охорони земель як основного національного багатства 
Українського народу; 
• пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як 
просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; 
• відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України 
про охорону земель; 
• нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на 
земельні ресурси; 
• поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної 
відповідальності в галузі охорони земель; 
• публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів на 
охорону земель. 
Власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок 
при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: 
• дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства 
України; 
• проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які 
не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; 
• підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості 
землі на основі застосування еколого-безпечних технологій обробітку і техніки, 
здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, 
запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; 
• дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, 
агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з 
охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; 
 
   46 
 
• надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого 
самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; 
• сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, 
розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; 
• своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи 
місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних 
ділянок; 
• забезпечувати додержання встановленого законодавством України 
режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; 
• забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим 
призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну 
ділянку; 
• забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, 
засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, 
підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; 
• уживати заходів щодо запобігання негативному і еколого-небезпечному 
впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу. 
Охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на 
основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності 
сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості 
ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських 
потреб. 
Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення 
допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, 
визначеному законом. 
У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для 
несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального 
збереження продуктивних земель. Черезсмужжя та конфігурація земельних 
ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні 
природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність 
 
   47 
 
території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої проектної 
документації із землеустрою. 
Захист земель сільськогосподарського призначення від ерозії, селів, 
підтоплення та інших видів деградації здійснюється на основі реалізації заходів, 
передбачених державними і регіональними програмами, відповідно  
до робочих проектів рекультивації, захисту земель від ерозії та іншої 
документації із землеустрою. 
Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок 
зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені 
законами та іншими нормативно-правовими актами України. Слід особливо 
відзначити, що використання земельних ділянок способами, що призводять до 
погіршення їх якості, заборонене. 
На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена 
діяльність щодо: 
• вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування 
окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних 
операцій; 
• розорювання сіножатей, пасовищ; 
• використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно-
забруднених земельних ділянок; 
• необґрунтовано інтенсивного використання земель. 
Використання ерозійно- та зсувонебезпечних земельних ділянок 
дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і протизсувного 
захисту. З метою захисту земель від ерозії та зсувів у землевпорядній, 
містобудівній та іншій документації передбачаються заходи щодо забезпечення 
протиерозійної та протизсувної стійкості території. 
Забороняється розорювання схилів крутизною понад 7° (крім ділянок для 
залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах 
крутизною від 3 до 7° обмежується розміщення просапних культур, чорного пару 
тощо. 
 
   48 
 
Власники земельних ділянок та землекористувачі, утому числі орендарі, 
зобов'язані здійснювати ґрунто-охоронні заходи з метою запобігання 
погіршенню їх якісного стану та якісного стану суміжних земельних ділянок і 
довкілля в цілому. 
Консервації підлягають деградовані та малопродуктивні землі, 
господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно 
неефективним, а також техногенно-забруднені земельні ділянки, на яких 
неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих 
земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Консервація земель 
здійснюється за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого 
самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. 
Підставою для прийняття рішень про консервацію земель є подання 
органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які здійснюють 
контроль за використанням та охороною земель. 
 
3.7. Охорона навколишнього середовища 
3.7.1. Охорона лісів 
 
До лісового фонду відносяться землі вкриті лісовою рослинністю, а також 
не вкриті лісовою рослинністю, які надані та використовуються для потреб 
лісового господарства, до них не належать землі зайняті зеленими насадженнями 
в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів. Землі лісового 
фонду знаходяться у державній, комунальній  та приватній власності.  
Охорону земель лісового фонду необхідно здійснювати шляхом : 
 запровадження ландшафтно-екологічних принципів лісомеліорації 
земель;  
 обмеження вилучення (викупу) їх для інших потреб;  
 обмеження і регулювання техногенного впливу;  
 відновлення та розширення площ лісів на землях інших категорій; 
 вдосконалення ведення лісового господарства;  
 
   49 
 
 ефективного використання лісових ресурсів. 
Лісомеліорація – це сукупність заходів, спрямованих на корінне 
поліпшення господарського потенціалу територій за допомогою лісових 
насаджень. Деревно-чагарниковий покрив сприяє перерозподілу вологи, 
зменшує непродуктивну витрату її на випаровування; поліпшує склад ґрунтів та 
запобігає ерозії. 
Лісомеліоративні заходи – направленні на регулювання поверхневого 
стоку і рівномірного розподілу снігу по поверхні. До цих заходів відносять: 
 створення суцільного лісонасадження на схилах; 
 створення полезахисних, водорегулюючих, прибалкових лісових 
смуг; 
 насадження вздовж берегів річок; 
 створення лісонасаджень по межах технологічних груп. 
Вдосконалення ведення лісового господарства передбачає: забезпечення 
екологічно орієнтованого ведення лісового господарства та комплексного 
використання лісових ресурсів, з врахуванням ландшафтно-водозбірних 
принципів ведення лісового господарства, перегляд принципів розподілу лісів за 
екологічним і господарським значенням та залежно від переваг виконуваних 
ними функцій, розробка кадастрової оцінки лісів, зменшення обсягів суцільних 
рубок, заміна їх на поступові і вибіркові, особливо в лісах зелених зон навколо 
населених пунктів; забезпечення збереження біологічного різноманіття лісів; 
інвентаризацію та оптимізацію мережі лісових природно-заповідних територій 
та об'єктів; розв'язання проблеми захисного лісорозведення на державному рівні 
шляхом інвентаризації полезахисних лісових смуг, закріплення полезахисних 
лісових смуг за землекористувачами, відновлення агролісомеліоративних служб, 
законодавчого урегулювання вирішення питання цільового виділення земель під 
захисне лісорозведення; забезпечення державної підтримки створення захисних 
насаджень та полезахисних лісових смуг на еродованих землях, що перебувають 
у приватній і комунальній власності; вдосконалення системи лісокористування 
(вік, види, способи рубок та їх планування) у розрізі природних зон; проведення 
 
   50 
 
лісогосподарських заходів з урахуванням регіональних еколого-економічних та 
соціальних особливостей, проведення робіт на радіоактивно забруднених 
лісових територіях, спрямованих на реабілітацію лісів, здійснення постійного 
радіологічного моніторингу, створення та вирощування стійких до 
екстремальних природних умов лісових біогеоценозів з врахуванням 
необхідності переведення господарювання на ландшафтно-екологічні принципи; 
покращення наукового та кадрового забезпечення розвитку лісового 
господарства; вдосконалення системи лісовпорядкування, інвентаризації і 
моніторингу лісів на основі геоінформаційних технологій; вдосконалення 
системи інформаційного забезпечення галузі та впровадження інформаційних 
технологій у лісове господарство; посилення функцій і ролі Державної лісової 
охорони (служби), тощо. 
В межах Байбузівської сільської ради площа лісів 861,1 га(23%). Це 
переважно укриті лісовою природною рослинністю по периметру землі 
Байбузівської сільської ради. Зумовлено історично, адже поруч Мошногір’я. Ліс 
захищає від деградиційних процесів. А також це незначні площі 1.7 га., під 
лісосмугами що захищають поля сівозмін від ерозійних процесів за межами села 
Байбузи, з південної сторони , біля села Закревки є ділянки лісового фонду. Але 
зі значною вирубкою .  Ці ділянки необхідно поступово заліснювати , адже 
враховуючи рельєф місцевості, дана територія буде підбадати під ерозію ґрунту, 
забурянюватись а відповідно , не буде раціонального використання та охорони 
земель. На мою думку, для збереження цих територій необхідно земельні ділянки 
заліснювати, а в майбутньому сформулювати рекреаційну або лісову зону. Моє 
бачення щодо покращення використання земель, відображенні на  3 аркуші 
графічної частини мого дипломного проекту.  Також необхідно поновити 
лісосмугу по обидва береги річки Вільшанка, щоб не було зсувів і розмиву 
берегової лінії. 
 
 
 
 
 
   51 
 
3.7.2. Створення культурних пасовищ 
 
Однією із цілей стратегії сталого розвитку в Україні є забезпечення 
найраціональнішнього та високоефективного використання земель, всебічна 
охорона і розширене відтворення родючості ґрунтів, еколого-зрівноважене 
ведення землеробства, створення конкретно-спроможного на світовому ринку 
національного агропромислового комплексу, інвестиційного- привабливих 
земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення. 
Завдання земельної реформи на сьогоднішній час полягає в зосередженні зусиль 
у напрямі створення на основі приватної власності сільськогосподарських 
підприємств, у яких би здійснювалося раціональне ведення сільського 
господарства та розвивалося тваринництво на наукових засадах. 
З розвитком різних форм власності на землю в Україні та необхідністю 
збільшення виробництва продукції тваринництва, актуальним стало питання 
створення високопродуктивних кормових угідь – культурних пасовищ. 
Культурні пасовища – це поліпшені природні або створені на орних землях 
пасовищні кормові угіддя, які дають змогу забезпечити високу продуктивність 
тварин. Це спеціальне (або спеціалізоване), технічно оснащене і обладнане 
пасовищне угіддя, розраховане на певну систему експлуатації, включаючи 
інтенсивне удобрення, зрошення, водопостачання, електровипасання, наявність 
доїльного центру і необхідних допоміжних споруд. Дуже важливо, щоб на 
пасовищах молочна велика рогата худоба, вівці, коні та інші види тварин 
одержували повноцінну за поживністю свіжу зелену масу, яка містить усі 
поживні речовини –протеїн, жир, вуглеводи, цукор,, макро- й мікроелементи, 
природні біостимулятори та антибіотики. Свіжі зелені рослини, сонце, свіже 
повітря на культурному пасовищі сприяють високій продуктивності, 
відтворенню стада і поліпшенню здоров’я тварин. 
Пасовищний корм використовується тваринами найбільш економно, його 
біоконверсія (віддача) вища, ніж інших видів кормів, які входять до раціону 
дійних кормів, молодняку великої рогатої худоби та іншого поголів’я. 
Наприклад, 1 т пасовищної трави високої якості, яка складається із злакових і 
 
   52 
 
бобових трав, згодована високоудійній корові, забезпечує надій до 320 кг 
молока, а силосу й сінажу з цієї трави – 220-240 кг (це максимум, а взагалі ще 
менше). Сіно, виготовлене з 1 т трави методом активного вентилювання, 
забезпечує одержання приблизно 120 л молока, сіно звичайного сушіння – всього 
80-90 л. Тому в літній період треба прагнути до забезпечення максимальної 
кількості молока, до максимального нагулу худоби і овець на свіжих зелених 
пасовищних кормах. 
Культурні пасовища мають також велике агротехнічне значення : їх 
створення на схилах зменшує вітрову і водну ерозію та сприяє відновленню 
структури ґрунту. 
На території Байбузівської сільської ради є досить чимало ділянок з 
пасовищами та сінокосами, але це якщо аналізувати карти 2010 року. На даний 
же час ці ділянки здаються в оренду та інтенсивно розорюються. Загальна площа 
таких територій складає орієнтовно до 200 га є заболочені пасовищні ділянки  
близько 55 га та ділянки природних пасовищ (близько 90 га) та сіножатей 
(близько 70 га). На мою думку заболочені пасовища слід вилучити і об’єднавши 
з існуючими природними пасовищами, розробити робочий проект по створенню 
культурного пасовища. Це в свою чергу покращують становище тваринницької 
галузі, і попередить землевласників і землекористувачів від чергового 
розорювання і збільшення ріллі. Такі ділянки через пять сім років даватимуть 
прибуток з найменшими затратами землі. Моє бачення на подальшу долю цієї 
ділянки показано на   аркуші 3. Щодо ділянок природніх масивів , необхідно 
запровадити пасовищезміну для кращого відновлення травостою і дану 
територію частково здавати в оренду для агропромислових підприємств , а 
частково виділити для загального випасання худоби та запасання сіна для потреб 
громади. Тобто необхідно провести ряд культуртехнічних заходів на існуючих 
кормових угіддях. 
 
 
 
 
 
   53 
 
3.8. Шляхи підвищення еколого-економічної ефективності використання 
та відтворення земель сільської ради 
 
Важливим у сьогоднішніх умовах є досягнення балансу між економічною та 
екологічною ефективністю сільськогосподарських земель, що можливо при 
скороченні площ непродуктивної ріллі та переведення її у кормові угіддя, площ 
деградованих сільськогосподарських угідь через заліснення та інших заходів. 
Однак, проблема у тому, що сільськогосподарські землі розпайовані, тобто є 
власністю селян, і досягти екологізації можна лише державним регулюванням 
цього процесу.  
Враховуючи зазначене, пропонується логічна модель оцінки еколого-
економічної ефективності сільськогосподарських земель, яка дозволяє реально 
оцінивши ефективність на основі впливу зовнішнього середовища, критерій та 
обмеження земельних ресурсів, визначити можливості подальшого його 
вдосконалення (рис.3.1). 
При оцінці ефективності землекористування враховується не лише 
економічний, а й екологічний фактор, що підвищує якість аналізу. Визначивши 
кінцевий ефект від ведення господарювання, пропонується застосувати 
економічні методи регулювання, а саме: відшкодування збитків, покриття 
завданої шкоди,  компенсація втрат або вилучення земельної ділянки через 
неефективне ведення сільського господарства.  
Вагомим для підвищення ефективності сільськогосподарських земель 
регіону є достовірна інтегральна оцінка ефективності землекористування.  
Проектом регіональної  програми з охорони і підвищення родючості ґрунтів 
Черкаської області на 2011 – 2020 роки передбачено: 
• підвищення рівня застосування органічних, мінеральних та бактеріальних 
добрив шляхом внесення їх раціональними способами, в оптимальних нормах і 
співвідношеннях та на підставі даних агрохімічного паспорта земельної ділянки; 
• проведення хімічної меліорації ґрунтів у науково обґрунтованих обсягах, 
термінах та дозах; 
• впровадження сучасних систем ґрунтозахисного землеробства з 
 
   54 
 
максимальним використанням елементів біологізації; 
• здійснення державного контролю за відтворенням та охороною родючості 
ґрунтів на підставі даних агрохімічної паспортизації земель 
сільськогосподарського призначення. 
Отже, при створенні умов ефективного використання та відтворення земель 
вкрай необхідно враховувати екологічні та економічні параметри, шляхом 
досягнення балансу між ними . 
 
Рис. 3.1. Логічна модель оцінки еколого-економічної ефективності 
сільськогосподарських земель  
 
   55 
 
ІV. ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 
 
Охорона праці в Україні узагальнює комплекс заходів технічного, 
санітарно-гігієнічного і правового порядку, що спрямовані на забезпечення 
здорових і безпечних умов праці на виробництві. 
Завдання охорони праці полягає в тому, щоб звести до мінімуму 
ймовірність травмування та захворювання працюючого під дією небезпечного 
шкідливого виробничого фактору з одночасним забезпеченням комфортних 
умов при максимальній продуктивності праці. 
Техніка безпеки, що є частиною охорони праці, покликана організаційно-
технічними заходами створити на виробництві безпечні умови праці, чи 
полегшити важку працю і попередити виникнення випадку виробничого 
травматизму. 
Основними законодавчими актами з охорони праці є Конституція України, 
Закон України про охорону праці , Кодекс законів про працю та інші. 
Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення по 
реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в 
процесі трудової діяльності; регулює взаємини між адміністрацією і 
працівником незалежно від форм власності, а також встановлює єдиний порядок 
організації охорони праці в Україні.  
Я проходив виробничу практику в офісі ФОП «Брюховець С.О.» в місті 
Черкаси. Офісне приміщення знаходиться в двохповерховій адміністративній 
будівлі на першому поверсі. Керівником в мене був безпосередньо Брюховець 
Сергій Олександрович, який перш ніж надати мені робоче місце, провів вступний 
інструктаж з техніки безпеки. Це було зазначено в Наказі №46/2 в третьому 
пункті про моє зарахування на проходження виробничої практики. 
Основна діяльність підприємства: це надання геодезичних та 
землевпорядних послуг в межах Черкаської області. 
Нижче я опишу теоретичні вимоги з техніки безпеки та охорони праці 
щодо роботи геодезиста-землевпорядника в польових та камеральних умовах, 
порівнюючи з умовами, в яких я проходив практику. 
 
   56 
 
Для проведення заходів щодо охорони праці виділяються засоби і 
необхідні матеріали, порядок їхньої витрати визначається в колективних 
договорах чи в інших угодах. 
Забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на 
адміністрацію підприємств, організацій. На керівників підрозділів і служб 
покладається відповідальність за стан охорони праці і техніки безпеки в цехах, 
на ділянках і т.д. В моєму випадку це був мій керівник Брюховець О.С. 
Виробничі будинки і споруди, устаткування, технологічні процеси повинні 
відповідати вимогам, що забезпечують здорові і безпечні умови праці. 
Підприємство повинно бути забезпечене первинними засобами 
пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, покривалами з негорючого 
теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, 
пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації 
пожеж у їх початковій стадії розвитку. Для розміщення вище перелічених 
первинних засобів на території підприємства повинні бути встановлені 
спеціальні пожежні щити, на яких вказані їх порядкові номери та номер телефону 
для виклику пожежної охорони.  
Офіс знаходиться в адмінбудівлі, тому всі необхідні засоби пожежогасіння 
і план евакуації розміщені на кожному поверсі для загального користування. 
Усі робочі місця повинні мати належне технічне устаткування, умови 
роботи на них повинні відповідати правилам по охороні праці (техніці безпеки), 
затвердженим відповідними державними органами. Для забезпечення безпечних 
і здорових умов праці особливе значення мають норми і правила по охороні 
праці, техніці безпеки і виробничої санітарії. 
Підприємства, організації несуть відповідно до законодавства України 
матеріальну відповідальність за збиток, заподіяний робітникам та службовцям 
каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, зв’язаним з виконанням ними своїх 
трудових обов’язків. При відсутності в правил вимог, що забезпечують безпечні 
умови праці при виробництві визначених робіт, повинні бути розроблені міри, 
що забезпечують безпечні умови праці на цих роботах. Якщо неправильна 
 
   57 
 
організація робочого місця, наслідком є загальна і локальна напруга м'язів шиї, 
тулуба, верхніх кінцівок, скривлення хребта й розвиток остеохондрозу. 
Адміністрація забезпечує проведення інструктажів робітників та 
службовців по техніці безпеки і постійний контроль за дотриманням ними усіх 
вимог інструкції з охорони праці. 
Кожен працівник повинен пройти курс навчання по техніці безпеки у виді 
вступного інструктажу чи спеціальних курсів. Вступний(загальний) інструктаж 
проводиться з усіма робітниками та службовцями перед початком роботи. Кожен 
робітник інструктується по техніці безпеки керівником робіт на робочому місці. 
При зміні умов і характеру роботи проводиться додатковий інструктаж з показом 
на місці безпечних прийомів робіт. 
Невиконання правил охорони праці і техніки безпеки може привести до 
травмування робітників та службовців під час виконання робіт, а також 
створення аварійних ситуацій під час виконання. 
Офісне приміщення має прямокутну форму загальною площею 67кв.м. В 
кабінеті два великих вікна, що забезпечують природнє освітлення; кондиціонер 
для створення комфортного мікроклімату; три робочі столи з відповідною 
оргтехнікою та комп’ютерами; шафа для геодезичного приладдя і маленька 
компактна зона відпочинку. На мою думку, місце проходження практики було в 
задовільному стані і з комфортними умовами праці. 
Діяльність організації передбачає як польові роботи так і камеральні. До 
камеральним робіт відноситься аналіз і систематизація відомостей , отриманих 
під час натурних досліджень. Від точності інтерпретації даних залежить 
правильність: 
прийняття рішень на різних стадіях будівництва; 
складання картографічних матеріалів; 
виконання проектних і кошторисних розрахунків. 
Крім перетворення і систематизації польової інформації , роботи в 
приміщенні включають в себе вивчення, аналіз і оцінку. 
Етапи камеральних робіт 
 
 
   58 
 
Щоб організувати і провести камеральні роботи відповідно до вимог , 
заздалегідь складають план із зазначенням виконавців і дедлайнів кожного етапу. 
1. Підготовка передбачає зіставлення архівних і поточних відомостей про 
об'єкти надрокористування, підбір оновлених довідників і спецлітератури. 
2. Камеральна обробка польової інформації, застосуванням новітніх 
цифрових програм для виконання безпомилкових і точних розрахунків. 
3. Фінальна стадія з узагальненням отриманих результатів, підготовкою 
картографічних матеріалів і оформленням підсумкової звітності. 
Чинна нормативна документація регламентує виконання камеральних 
робіт в підконтрольному середовищі , на різновид і вміст яких впливають типи 
досліджень.  
Техніка безпеки при геодезичних роботах 
Додаткові умови охорони праці і техніки безпеки в цехах підприємств 
диктуються складом роботи кожного підприємства. Внаслідок різних умов 
роботи окремих підприємств організація може бути різною. Тож доцільно 
розглядати питання охорони праці та техніки безпеки за важливими видами 
камеральних робіт. 
При виконанні камеральних робіт забороняється використовувати 
несправні прилади та iнструменти. Камеральні роботи при геодезичних 
спостереженнях включають обробку матеріалів по планово - висотному 
обгрунтуванні території, обчислення координат і висот точок, складання схем, 
графіків, таблиць. 
Робоче місце при проведенні інженерно-геодезичних робіт є ділянка 
виробничої площі, закріплена за окремим працівником і оснащена необхідними 
інструментами, устаткуванням тощо.  
Робоче місце, в залежності від характеру виконуваної роботи може бути 
постійним (наприклад, геодезичні бази) або тимчасовим(наприклад, у полі). 
Попередня обробка результатів вимірювань виконується за допомогою 
персонального комп'ютера. При роботі з комп’ютером слід дотримуватись 
правил безпеки які вказані в документації комп'ютера. Під час користування 
комп'ютером медики радять встановлювати монітор на відстані 50-60 см від 
 
   59 
 
очей, а також регламентовані перерви від 20-60 хвилин. Площа приміщення, де 
виконуються камеральні роботи, проектується із розрахунку 4м2. на одне робоче 
місце і 15м2 об'єму робочого місця. Вхід i вихід в приміщення має бути 
безпечним, вільним при пересуванні і забезпечувати пропускну спроможність в 
аварійних ситуаціях. Розміщення обладнання повинно забезпечувати сприятливі 
і безпечні умови праці. 
При обчисленнях використовується допоміжна література і матеріали, які 
зберігаються в спеціальних шафах. Для створення нормальних умов у 
приміщенні для робіт середньої точності необхідно, щоб штучне освітлення 
становило 300 лк. Системи вентиляції, кондиціонування повітря та опалення 
приміщень повинні відповідати вимогам СНіП 2.04.05-86. «Опалення, 
вентиляція та кондиціонування». 
Специфіка моєї кваліфікаційної роботи передбачала переважно роботу в 
приміщенні. Тому, в мене був персональний ноутбук для роботи з відповідним 
програмним забезпеченням, моє робоче місце було забезпечене  достатнім 
освітленням. В кабінеті було комбіноване освітлення. Поєднано природнє 
освітлення (через вікно) з штучним освітленням за допомогою LED-панелей. 
Потенційну небезпеку при проведенні камеральних і польових робіт 
становлять несприятливі метеорологічні умови, підвищені рівні неіонізуючого, 
іонізуючого і теплового випромінювання, шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, 
електрострум та шкідливі речовини.  
Створення сприятливих умов праці і правильне естетичне оформлення 
робочих місць на виробництві має велике значення як для полегшення праці, так 
і для підвищення її привабливості, що позитивно впливає на продуктивність 
праці. 
Для виконання землевпорядних, геодезичних робіт ФОП «Брюховець 
С.О.» має на балансі 1 (один) двочастотний GPS-приймач та 1 (один) 
електронний тахеометр, які мають чинні метрологічні повірки, автомобіль - 1 
(один), комп’ютер - 1 (один), ноутбуки - 1 (один), ліцензійне програмне 
забезпечення для обробки геодезичних, картографічних, та землевпорядних 
 
   60 
 
робіт «Digitals» (3 робочих місць), МФУ (формат А4) - 1 (одна)принтер 
кольоровий А-4  1 (один).принтер кольоровий А-3 1 (один). 
Розроблена документація із землеустрою  підписується: 
- у паперовій формі - підписом та особистою печаткою директора та 
сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із 
землеустрою та підписом безпосереднього виконавця;. 
- в електронній формі - із використанням кваліфікованого електронного 
підпису сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість 
робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного 
цифрового підпису. 
Копії документів зберігаються на електронних носіях інформації у формі, 
що дозволяє перевірити їхню цілісність на цих носіях.  
Геодезичні прилади є точними, складними та високочутливими 
механічними, оптико-механічними, оптико-електронними та електронними 
вимірювальними пристроями. Незначні порушення взаємного положення частин 
приладу призводять до зниження якості вимірювань, або навіть до виведення 
його з ладу. Водночас за призначенням, прилади постійно переносять або 
перевозять, тому геодезичні прилади повинні бути забезпечені відповідним 
технічним обслуговуванням: під час зберігання, транспортування, підготовки до 
роботи, під час експлуатації, профілактиці та ремонту. 
Під час зберігання, транспортування і експлуатації приладів повинні 
виконуватися такі вимоги: 
Правила зберігання 
Необхідно зберігати в чистому приміщенні за температури не нижче +5°С 
та за відносної вологості повітря не більше 70 %. Повітря в приміщенні не 
повинне містити домішок, що спричиняють корозію металів, нальоти на 
поверхні оптичних деталей. Упаковані в футляри прилади розміщують на 
стелажах чи у шафах в один ряд, щоб уникнути деформації футлярів. Не 
допускається зберігання поблизу обігрівальних приладів (батарей центрального 
опалення), біля вікон, що пропускають прямі сонячні промені. 
Транспортування 
 
   61 
 
Упаковані прилади допускається транспортувати будь-яким видом критого 
транспорту, але при цьому необхідно уникати різких поштовхів, тому що це 
може призвести до їх ушкодження та роз’юстирування. Переміщуючи прилад, 
його необхідно оберігати від ударів. Якщо відстань невелика (до 100 м), то 
прилад можна переносити на штативі, відкріпивши всі закріпні гвинти. Для 
цього потрібно підставити плече між двома ніжками штатива, а третю ніжку 
притримувати рукою. Прилад при цьому повинен бути у вертикальному 
положенні! 
Під час роботи в офісі , особливо проводячи велику кількість часу за 
компютером , необхілно дотримувать правил електробезпеки. Одним з важливих 
заходів попередження електротравматизму є проведення інструктажів з охорони 
праці з питань електробезпеки. Доцільно проводити інструктажі у формі 
співбесіди. Під час проведення вступного інструктажу варто більш детально 
зупинитись на наступних питаннях: 
• в чому саме полягає небезпека електроструму; 
• як впливає дія струму на тіло людини та можливі наслідки для життя та 
здоров’я; 
• фактори, за яких людина може потрапити під дію струму; 
• перша допомога при ураженні електричним струмом; 
• як вберегти себе та оточуючих від вражаючих факторів струму при 
стихійних лихах, аваріях. 
Адже за часту працівники нехтують правилами електробезпеки, 
наражуючи на небезпеку себе, працівників офісів, та технічне приладдя, тощо. 
Роботи, пов’язані з обслуговуванням електромережі, повинні 
виконуватись підготовленим персоналом відповідно до п. 2.2, 2.3 розд. IV 
ПТЕЕС (Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з 
екранними пристроями, затверджені наказом Міністерства соціальної політики 
України від 14 лютого 2018 р. № 207). 
Мінімальні вимоги до безпеки під час роботи з екранними пристроями та 
використання побутових електроприладів 
 
 
   62 
 
 
Рис.4.1. Робота з екранними пристроями 
 
Не допускається: 
виконувати технічне обслуговування, ремонт і налагодження екранних 
пристроїв безпосередньо на робочому місці працівника під час роботи з 
екранними пристроями; 
відключати захисні пристрої, самочинно проводити зміни у конструкції та 
складі екранних пристроїв або їх технічне налагодження; 
працювати з екранними пристроями, у яких під час роботи виникають 
нехарактерні сигнали, нестабільне зображення на екрані та інші несправності. 
Використання побутових електроприладів в офісах здійснюється згідно з 
вимогами підприємства-виробника та ПТЕЕС. 
Таким чином, в даній бакалаврській роботі розглядаються питання 
охорони праці, законодавчі акти, інструктаж та техніка безпеки. На підприємстві 
всі працівники зобов'язані дотримуватися всіх санітарно-гігієнічних умов праці, 
які сприяють збереженню здоров'я людини і стійкого рівня його працездатності. 
Тому перед тим, як приступати до роботи в польових і камеральних умовах 
потрібно ознайомитися з техніки безпеки і пройти відповідні інструктажі. 
  
 
   63 
 
ВИСНОВКИ 
 
Найважливіший аспект дослідження сільськогосподарського 
землекористування полягає насамперед у вивченні та класифікації існуючих і 
обґрунтуванні доцільних форм використання земельних ресурсів у 
сільськогосподарському виробництві; оцінці ефективності, рівня інтенсивності 
та наслідків сільськогосподарського використання території; здійсненні 
природно-сільськогосподарського районування, яке б відображало територіальну 
диференціацію особливостей сільськогосподарського землекористування. 
Еколого-безпечне використання земель потребує врахування економічних, 
екологічних, правових, виробничих, природно-кліматичних, соціальних факторів, 
що проявляються у вигляді господарських ризиків і впливають на стан земель, 
їхній потенціал і продуктивність. 
При розробці даної кваліфікаційної роботи  проведено аналіз існуючого 
використання земель на території Байбузівської сільської ради Черкаського  
району Черкаської області за даними земельного кадастру про правовий режим 
земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів, за категоріями 
земель, про якісну характеристику народногосподарську цінність земель.  
Щоб забезпечити повноцінне ведення земельного кадастру в межах 
сільської ради, нам як майбутнім землевпорядникам, необхідно в першу чергу 
керуватись засадами Конституції України та Земельного Кодексу України. 
Земельні ресурси є основою матеріального виробництва. Від характеру і рівня 
ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, 
масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси 
необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах 
суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля 
є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона — головний засіб 
виробництва. 
В кваліфікаційній роботі розкрито  фізико-географічний опис 
Байбузівської сільської ради, та висвітлена оцінка інтенсивності використання 
земель в межах сільської ради. На території сільської ради знаходиться 
 
   64 
 
населений пункт с.Байбузи та с.Закревки. З другого розділу бачимо, що 
земельний фонд по сільській раді становить 3237,30  га земель, левова частка цих 
земель – це землі сільськогосподарського призначення. Представлено і 
проаналізовано розподіл земель за категоріями, землекористувачами та 
землевласниками. Оцінено сучасний стан використання с/г угідь.  
Після аналізування існуючого інтенсивного використання земель, 
проведена оцінка еколого-економічної ефективності використання земель 
Байбузівської сільскьої ради, 
Наведені напрями оптимізації с/г землекористування, шляхи підвищення 
еколого-економічної ефективності використання та охорона земель в межах 
Байбузівської сільської ради. Взагалом наша територія використовується досить 
досить інтенсивно з екномічної точки зору, але в плані екологічного аспекту 
потребує значноїх уваги , а також щодо дотримання охорони земель та 
впровадження відповідних заходів . Але є незначні заболочені, деградовані, 
малопродуктивні ділянки , на які рекомендовано провести заходи з оптимізації 
на землях с/г призначення., тощо. 
Для забезпечення надійного протиерозійного захисту та підвищення 
продуктивності угідь на землях сільськогосподарського призначення Черкаської 
області доцільне застосування ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-
меліоративною організацією території, яка б передбачала диференційоване 
використання земель залежно від рельєфу, ґрунтово-екологічних умов та 
поетапне створення смугової і мозаїчної структури агроландшафтів цієї 
території. 
Основним напрямком з охорони земель, підвищення родючості ґрунтів і 
економії енергоресурсів повинні стати впровадження нових технологій 
вирощування сільськогосподарських культур, у тому числі ґрунтозахисних та 
енергозберігаючих, проведення робіт по вилученню з інтенсивного обробітку 
малопродуктивних, ерозійно-небезпечних земель, впровадження   
ґрунтозахисно-меліоративної та агроландшафтної організації  території. 
Важливим у сьогоднішніх умовах є досягнення балансу між економічною 
та екологічною ефективністю сільськогосподарських земель, що можливо при 
 
   65 
 
скороченні площ непродуктивної ріллі та переведення її у кормові угіддя, площ 
деградованих сільськогосподарських угідь через заліснення та інших заходів. 
У кваліфікаційній роботі приділяється увага охороні праці (розділ 4). 
Використавши знання, отримані в процесі вивчення основ наукової організації 
праці, описано організацію безпечних умов праці у польових роботах, загальні 
вимоги безпечного пересування на всіх видах транспорту. 
 
   66 
 
СПИСО К ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1) Про земельну реформу : Верховна Рада УРСР; Постанова від 18.12.1990 № 
563-XII. (Голос України від 11.01.1991). Редакція від 22.09.2005 [Електронний 
ресурс] : Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до 
джерела : 
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1264-12. 
2) Третяк А. М., Дорош О. С. Управління земельними ресурсами. /За редакцією 
професора А. М. Третяка. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 
с. 198. 
3) Третяк А. М., Дорош О. С. Управління земельними ресурсами. /За редакцією 
професора А. М. Третяка. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2006 – 
с. 209. 
4) Кривов В.М. Навчальний модуль «Охорона та використання земель» / 
Методичний посібник. Київ: 2010 – c. 60. 
5) Земельний кодекс України : Верховна Рада України; Закон  вiд 25.10.2001  № 
2768-III. (Урядовий кур'єр вiд 15.11.2001 - № 211). Редакція від  05.10.2011 
[Електронний ресурс] : Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим 
доступу до джерела : 
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2768-14. 
6) Курило В. І. Навчальний модуль «Охорона навколишнього середовища та 
раціональне використання природних ресурсів» / Методичний посібник. Київ: 
2010 – c. 38. 
7) Курило В. І. Навчальний модуль «Охорона навколишнього середовища та 
раціональне використання природних ресурсів» / Методичний посібник. Київ: 
2010 – c. 41. 
8) Осипчук С.О. Сільськогосподарське землекористування україни (сутність, 
проблеми, напрями вдосконалення). К: Землеустрій і кадастр, 2005. – c. 53.   
9) Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: 
інформ.-аналіт. зб. / за ред. П.Т. Саблук. – [вип. 5] – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 647 с., 
c. 34. 
 
   67 
 
10) Технологія відтворення родючості грунтів у сучасних умовах: [ під. ред. : С.М. 
Рижук; В.В. Медведєв (УААН, Нац. наук. центр "Ін-т грунтознавства та агрохімії 
ім. О. Н. Соколовського"). –  К., 2003. –  216 с. 
11) Кириленко О. Л. Основи ведення сільського господарства і охорона земель / 
О. Л. Кириленко. – Чернівці : "Ратуша", 2003. – 418 с. 
12) Дорош О.С. Управління земельними ресурсами на регіональному рівні / О.С. 
Дорош. – Київ, 2004. – 142 с. 
13) Про державний контроль за раціональним використанням  та охороною 
земель : Верховна Рада України; Закон вiд 19.06.2003 № 962-IV. (Урядовий кур'єр 
вiд 23.07.2003 - № 134). Редакція від 08.12.2009 [Електронний ресурс] : Верховна 
Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела : 
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=963-15. 
14) Про охорону земель : Верховна Рада України; Закон вiд 19.06.2003 № 962-IV. 
(Голос України вiд 29.07.2003 - № 139). Редакція від 14.07.2011 [Електронний 
ресурс] : Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до 
джерела : 
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=962-15. 
15) Канаш О.П. Принципи класифікації земель як основи раціонального 
використання земельних ресурсів / О.П.  Канаш // Вісн. аграр. науки. – 2002. – № 
3. – с. 63. 
16) Управління відтворенням і збереженням родючості ґрунту у контексті сталого  
розвитку природокористування / [А.С. Даниленко, В.В. Горлачук, В.П. Янчук, В.Т. 
В’юн, З.М. Песчанська, А.Я. Сохнич]. – Миколаїв: „Іліон”, 2003. – 39 с. 
17) Охорона та раціональне використання природних ресурсів і рекультивація 
земель: навч. посібник для підгот. фахівців в аграрних вищих навч. закл. 3-4 
рівнів акредитації напряму "Екологія та охорона навколишнього середовища" / 
[П. П. Надточій, Т. М. Мислива, В. В. Морозов, М. І. Дідух, В.О. Зінченко]. – 
Житомир: Державний агроекологічний ун-т, 2007. – 418 c. 
18) Федоров М.М. Економічні проблеми земельних відносин у сільському 
господарстві / М.М. Федоров.  – К.: ІАЕ, 1998. – 263 с. 
19) Про землеустрій : Верховна Рада України; Закон вiд 22.05.2003  № 858-IV. 
 
   68 
 
(Голос України вiд 08.07.2003 - № 124). Редакція від 25.10.2011  
20) Кулініч В.В. Методичні рекомендації щодо механізму виведення з 
господарського обігу земель, що підлягають консервації / В.В. Кулініч, Ю.М. 
Альбощий, О.М. Пляцко. – Київ.: Урожай, 2005. – 80 с. 
21) Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми використання та 
охорони земель на період до 2022 року : Кабінет Міністрів України; Проект 
розпорядження. Редакція від 18.11.2011 [Електронний ресурс] : Держземагенство 
України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела : 
http://www.kmu.gov.ua/terra/control/uk/publish/article;jsessionid=2F3450C4AD719
E25A0BF4ADAF59E6B79?art_id=128425&cat_id=38306. 
22) Шворак А.М. Земельні ресурси і ефективність їх використання в умовах 
переходу до ринкової економіки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к.е.н.: 
спец. 08.07.02 / Шворак А.М. – Львів, 1998. – 18 с. 
23) Булигін С.Ю. Формування екологічно сталих агроландшафтів: [підруч. для 
підготовки спеціалістів в аграр.вищ.навч. закладах III-IV рівнів акредитації ] / 
С.Ю.Булигін. – К.: Урожай, 2005. – 300 с. 
24) Черевко Г.В. Економіка природокористування / Г.В. Черевко, М.І.  Яцків. – 
Львів: Світ, 1995. – 208 с. 
25) Добряк Д.С. Теоретичні засади сталого розвитку землекористування у 
сільському господарстві / Д.С. Добряк, А.Г. Тихонов, Н.В. Гребенюк. – К.: 
Урожай, 2004. – 136 с.  
26) Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх еколого 
безпечного використання / Д.С. Добряк, О.П. Канаш, І.А. Розумний, Д.І. 
Бабмінбра. –  К.: Урожай, 2007. – 464 с. 
27) Третяк А.М. Земельні ресурси України та їх використання / А.М. Третяк, Д.І. 
Бабміндра. – К.: ТОВ ЦЗРУ, 2003. – 143 с. 
 
 
   69
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
