ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4861| Title: | Проект землеустрою що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки приватної власності для ведення особистого селянського господарства |
| Authors: | Волонтир, Аліна Мандюк, Діана |
| Keywords: | сівозміна;еколого-економічне обгрунтування |
| Issue Date: | Jun-2023 |
| Abstract: | Розкрита суть теоретико-методологічної та нормативно-правової бази,висвітлені загальні відомості про об'єкт, описуються концептуальні підходи до розробки проекту землеустрою щодо еколого-економічного обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Запроектовані сівозміни. Описано питання охорони праці |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4861 |
| Appears in Collections: | 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Мандюк пдф.pdf Restricted Access | 1.46 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ВСТУП З метою раціонального використання землі і створення сприятливих умов для вирощування провідних культур у господарствах запроваджують систему сівозмін. Сівозміна - науково обґрунтоване чергування культур і пару на території господарства і в часі, або тільки в часі. Організація угідь і сівозмін є одним із головних завдань внутрішньогосподарського землевпорядкування сільськогосподарських підприємств. Під організацією угідь і сівозмін мають на увазі встановлення обґрунтованого їхнього складу, співвідношення, господарсько доцільного розміщення на території і диференційованому використанні. Основна мета організації угідь і сівозмін – підвищення інтенсивності і виявлення резервів росту ефективності використання землі на основі врахування економічних інтересів землевласників і землекористувачів. При цьому необхідно суворо дотримуватися екологічних вимог, тому що в противному разі буде посилюватись ерозія грунтів, вони поступово деградують і втратять родючість. Складне сполучення економічних і природних умов, що діють у протилежних напрямах, вимагає ретельного обґрунтування проектних рішень, а в ряді випадків – складання і аналізу різних варіантів проекту. Одним з важливих показників ефективності використання землі є збільшення площі більш цінніших угідь за рахунок менш цінніших, залучення в сільськогосподарський оборот невикористовуваних земель. Враховуючи значення розробки проектів землеустрою та необхідність впровадження сівозмін мною розроблена кваліфікаційна робота на тему: «Проект землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки приватної власності для ведення особистого селянського господарства громадянину Довбишу О.М., розташованої в адмінмежах Бужанської ОТГ, за межами населеного пункту села Жаб'янка Звенигородського району Черкаської області». При розробленні даної кваліфікаційної роботи було поставлено за мету провести аналіз використання земель та запровадження сівозмін на даній території. Наразі гостро постають питання охорони та раціонального використання землі. На мою думку за допомогою впровадження і проектування сівозмін можна забезпечити відповідні умови вирощення різних сільськогосподарських угідь та забезпечити при цьому раціональне використання землі. Порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, встановлюється Кабінетом Міністрів України, який в свою чергу своєю Постановою від 02.11.2011 № 1134 затвердив Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Основним завданням організації земельної ділянки громадянина Довбиша О.М. є створення на його полі належних умов для підвищення культури землеробства і продуктивного використання землі, машинної техніки і робочої сили, з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматичних особливостей території, рельєфу, придатності ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур та екологічної напруги в агроландшафтах. Еколого-економічному обґрунтуванню сівозміни має передувати комплекс організаційно-виробничих заходів щодо впорядкування угідь. У результаті власник землі має одержати проект, який забезпечить раціональне і ефективне використання земель, створить сприятливі умови для підвищення продуктивності праці, мінімізації капіталовкладень, врегулює питання призупинення ерозійних процесів. При розробці проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та упорядкування угідь виконується комплекс підготовчих робіт, дається економічне й екологічне обґрунтування прийнятих проектних рішень. На мій погляд, розробка проекту землеустрою, що забезпечує еколого- економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь в господарствах на сьогодні є досить актуальним і затребуваним видом землевпорядних робіт, саме тому я обрала таку тему для розробки своєї кваліфікаційної роботи. 4 І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СІВОЗМІНИ ТА ВПОРЯДКУВАННЯ УГІДЬ 1.1. Порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Проект землеустрою розробляється з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. При розробці дипломного проекту використано різноманітну інформацію, яка відноситься до обліку земель, способів використання і впорядкування земель, рельєфу місцевості, якісної та кількісної оцінки родючих властивостей грунтів, їх бонітету та інших. Методичною основою кваліфікаційної роботи є законодавчі акти про землю, законодавчі акти, що стосуються агропромислового комплексу України, законодавчі акти щодо проведення земельної реформи, спеціальна література, положення, інформації та методичні вказівки по виконанню тих чи інших землевпорядних робіт. Порядок визначає механізм розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (далі - проект землеустрою). Проект землеустрою розробляється на підставі укладеного договору між замовником та розробником проекту землеустрою. Розробниками проекту землеустрою (далі - виконавець) є: -юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; 5 -фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами- землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Замовником проекту землеустрою може бути сільська, селищна, міська рада або районна, Київська міська держадміністрація, землевласник, землекористувач (далі - замовник). Для розроблення проекту землеустрою замовник укладає з виконавцем відповідний договір, істотними умовами якого є вартість і строки (не більш як три місяці) проведення робіт із землеустрою. До договору замовник додає: -документи, що підтверджують площу землеволодіння, землекористування; -копію агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки; -матеріали книги історії полів за останні три роки, актуальні матеріали польових геодезичних вишукувань та ґрунтових обстежень (у разі їх наявності). Проект землеустрою розробляється відповідно до завдання на його розроблення, складеного з урахуванням нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 13, ст. 613), та оптимального співвідношення угідь і затвердженого замовником. Проект землеустрою складається з документів та матеріалів, що визначені статтею 52 Закону України “Про землеустрій” [10]. Проект землеустрою не підлягає погодженню і затверджується замовником. Відомості затвердженого проекту землеустрою підлягають в установленому порядку внесенню до державного земельного кадастру. Копії матеріалів, отриманих у результаті проведення робіт із землеустрою, розробник передає до місцевого фонду документації із землеустрою. 1.2. Основні етапи розробки проекту землеустрою Для розробки проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (далі – проект сівозміни) слід 6 звернутися до землевпорядної організації, яка має в своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників та необхідне технічне обладнання. Послідовність розробки даного виду документації: 1. Отримання дозволу на розробку і написання технічного завдання. Першим кроком при розробці проекту сівозміни є написання замовником технічного завдання. Технічне завдання на розробку проекту сівозміни грає важливу роль. Воно повинно містити відомості про спеціалізацію господарства, для якого розробляється проект сівозміни, а також вихідні дані, потрібні землевпорядникам для правильного визначення екологічних та економічних умов сільськогосподарської діяльності, вимог щодо формування інженерної та соціальної інфраструктури на земельній ділянці тощо. Далі для розробки проекту сівозміни необхідно отримати дозвіл в районній державній адміністрації. 2. Розробка самого проекту сівозміни. Проект сівозміни скаладається з кількох розділів, обов’язковість яких визначена законодавством України, а саме: 1. Технічне завдання на розробку проекту землеустрою; 2. Пояснювальна записка, яка містить відомості про об’єкт землеустрою, виконавця землевпорядних робіт, й опис необхідних робіт із землеустрою – проектні рішення щодо організації полів сівозміни та впорядкування угідь, рішення щодо проведення заходів з охорони земель, а також план переходу до сівозміни; 3. Текстові матеріали, у складі яких – рішення компетентних органів щодо надання дозволу на розробку проекту сівозміни, матеріали геодезичних та землевпорядних вишукувань, дані грунтових обстежень, польові агрохімічні паспорти, копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку, матеріали книги історії посівів на ділянці за останні 3 роки; 4. Графічні матеріали, які включають план землекористування, схеми попередників культур, схеми планування рельєфу та груп грунтів, план організації землеволодінь (розташування угідь, виробничих і господарських будівель, об’єктів інфрастуктури), кадастровий план схеми організації території тощо. 7 3. Погодження проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Проект сівозміни, як визначено чинним законодавством, повинен пройти погодження та державну експертизу. Погоджує проект землеустрою замовник. 4. Екстериторіальне погодження. З першого травня 2023 року набула чинності постанова Уряду від 3.03.2020 р. №208 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. № 580», яка передбачає погодження усіх видів документації із землеустрою територіальними органами Держгеокадастру за принципом екстериторіальності. Завдяки цьому будуть знижені прояви корупційних ризиків та забезпечена прозорість дій під час погодження такої документації. Суть реформи полягає в тому, що на відміну від погодження за місцем розташування земельної ділянки, принцип екстериторіальності за визначенням дозволяє дотриматися об’єктивності та неупередженості під час розгляду документації, вчасності її опрацювання, усунення контактів між розробниками та експертами. Передбачається, що документація на погодження буде подаватися лише в електронній формі та через особистий кабінет. У такий спосіб вдасться зменшити часові затрати розробників та забезпечити комфортні умови надання адміністративних послуг громадам. Висновок про розгляд документації із землеустрою буде надсилатися розробнику на електронну пошту, скріплюватися лише ЕЦП та міститиме QR- код. Таким чином, необхідність додаткових печаток, штампів, звернень до територіальних органів тощо, зникає, а отже зникає і точка перетину замовника та чиновника. Впродовж чотирьох років, які функціонує екстериторіальний принцип погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, він зарекомендував себе як потужний антикорупційний запобіжник. 8 1.3. Нормативно-правова база Порядок розроблення та затвердження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (далі- проект землеустрою) урегульований спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. №1134 «Про затвердження Порядку розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь». Для розвитку зазначеного порядку Державне агентство земельних ресурсів України наказом від 2 жовтня 2013 р. №396 затвердило Методичні рекомендації щодо розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Водночас при розробленні проектів слід також керуватися Нормативами оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. №164, а також Методичними рекомендаціями щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон України, які затверджено спільним наказом Мінагрополітики та УААН 18 липня 2008 р. №440/71. Механізм розробки даних проектів здійснюється згідно з постановою КМУ №1134 від 02.11.2011 р. Розробляється документація не більше 3 місяців юридичними або фізичними особами-підприємцями, що мають у своєму складі або є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, перелік наведено на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України[31] . Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають: а) розміщення виробничих будівель і споруд; б) організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури; в) визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; г) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні; 9 ґ) проектування полів сівозміни; д) розробку плану переходу до прийнятної сівозміни; е) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни. «Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь» визначає механізм розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування. Проект землеустрою розробляється з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. Проект землеустрою розробляється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, судових рішень, укладених договорів між землевласниками (землекористувачами) та розробником проекту землеустрою. Згідно статті 25 Закону України «Про охорону земель» [8] , документацією із землеустрою в галузі охорони земель є виключно схеми землеустрою і техніко- економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць (район, село, селище, місто), землеволодінь і землекористувань. Документацією із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, що включають заходи еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, удосконалення співвідношення і розміщення земель та сільськогосподарських угідь, систем сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, не підлягають погодженню і затверджуються замовниками таких проектів. 10 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» була виключена частина четверта статті 22 Земельного кодексу України[2], яка передбачала обов’язковість використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Проте змін до частини другої статті 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює адміністративну відповідальність за використання зазначених земельних ділянок без вказаних проектів землеустрою, не внесено. Частина друга статті 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення [3] встановлює, що: «використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб– від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Таким чином, адміністративна відповідальність за відсутність зазначених проектів землеустрою виникає не у всіх випадках, а лише тоді, коли вимога щодо їх обов’язкової наявності прямо передбачена у законі. Така обов’язковість була встановлена на законодавчому рівні лише частиною четвертою статті 22 Земельного кодексу України [2], яка на сьогодні виключена із Земельного кодексу України. Тому підстав для застосування частини другої статті 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення [3] наразі немає. Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та дотримання екологічних обмежень у використанні земель, передбачених проектом землеустрою. 11 ІІ. ПРИРОДНО-ЕКНОМІЧНА , ЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА, ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ ДЛЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА 2.1. Природно-кліматичні та соціально-економічні умови Село Жаб’янка знаходиться в південній частині Бужанської територіальної громади. В межах Звенигородського району досліджувана ділянка розташована в західній частині районі на відстані 40 км від районного центру – м. Звенигородка. Земельна ділянка, що знаходяться у власності громадянина Довбиша Олександра Михайловича загальною площею 2,0000 га (багаторічні насадження 002.03) надані для ведення особистого селянського господарства, розташована за межами села Жаб’янка в адмінмежах Бужанської ОТГ Звенигородського району Черкаської області. В межах землекористування рельєф помірно-рівнинний, дещо з односкатними схилами. За умови рельєфу території слід відмітити, що вони сприятливі для застосування тут різноманітних сільськогосподарських машин. Земельна ділянка відносяться до правобережного Лісостепу Правобережної провінції, висока рівнина помірно волога Звенигородського агрогрунтового району, рельєф підвищений, дещо розчленований, зі складним ґрунтовим покривом, переважно опідзолені ґрунти. За агрокліматичним районуванням Черкаської області, що було проведене за такими показниками як кількість опадів, температура повітря і ґрунту, відносна вологість (%) та інше, територія Звенигородського району, де розташована ділянка, відноситься до другої агрокліматичної зони «недостатньо волога тепла зона» . Гідротермічний коефіцієнт становить 1.4-1.1. Клімат - помірно - континентальний, досить теплий з недостатньою вологозабезпеченістю. Стисла характеристика кліматичних умов району розміщення ділянки проводиться за даними Черкаської метеослужби. За цими спостереженнями багаторічна середня річна температура повітря складає +7,6°С. 12 Показники теплового режиму протягом календарного року значно коливаються. Для весни характерне інтенсивне підвищення температур. Середньодобова температура повітря понад 10°С (період інтенсивної вегетації рослин) розпочинається в третій декаді квітня та закінчується в другій декаді жовтня. Весняні приморозки в повітрі закінчуються в середньому 21 травня. В першій декаді травня можливе різке зниження температури повітря до - 3°С, а на поверхні грунту до -1,2 -6,8°С, що відчутно впливає на розвиток рослин. Середньомісячна температура в липні-серпні складає +20,7 °С, а максимальна +35,8°С. Осінь характеризується нічними приморозками та поступовим спадом температур. В середині листопада середньодобова температура повітря переходить через 0°. Перші осінні заморозки розпочинаються переважно наприкінці першої декади жовтня. Середня тривалість безморозного періоду складає 171 день, а періоду з температурою вище 10°С - 167 дні. Зими переважно малосніжні, з частими відлигами, іноді з різким підвищенням температури, а зрідка - дуже холодні. Абсолютний мінімум становить-33,9°С. В суворі зими дія низьких температур на кореневу систему багаторічних насаджень послаблюється через наявність снігового покриву. Сталий сніговий покрив з’являється в середньому в другій декаді грудня, а кінець сніготанення припадає на другу - початок третьої декади березня. В районі переважають західні вітри — повітряні маси з Атлантичного океану (42 % днів в рік), що пов'язано з циклонічною діяльністю приблизно 45 днів на рік. Східна циркуляція повітря (35 % днів) пов'язана з антициклонами (приблизно 35 днів). 24 % днів року панують арктичні повітряні маси. У сільськогосподарському виробництві, особливо на орних землях, важливими є не лише річна кількість опадів, але й режим та характер випадання опадів, тривалість вологого та сухого сезонів та інтенсивність опадів, оскільки всі вони впливають на продуктивність землі, руйнування ґрунтового покриву 13 внаслідок ерозійних процесів та стан посівів. Ці характеристики, разом з якістю землі, прямо та опосередковано впливають на рівень врожайності сільськогосподарських культур. Атмосферні опади в регіоні є основним джерелом накопичення ґрунтової вологи, що впливає на водозабезпеченість сільськогосподарських культур, їх ріст, розвиток та врожайність. Тому накопичення ґрунтової вологи та її ефективне використання повинно забезпечуватися відповідними технологіями вирощування сільськогосподарських культур та сівозмінами. Річна кількість опадів досягає 460-520 мм. Загальна річна кількість опадів становить 510 мм, з яких 396 мм припадає на вегетаційний період. Річна та місячна кількість опадів у регіоні не є стабільною, з вологими, помірно вологими та посушливими роками. Таблиця № 2.1. Середні багаторічні дані кількості опадів по місяцях (мм) (Черкаський обласний центр з гідрометеорології) Кількість 27 25 27 39 60 74 68 53 39 36 З1 29 508 опадів Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 За рік З опадами і температурою повітря тісно пов’язана відносна вологість повітря. Найменша середньомісячна вологість повітря спостерігається в літні місяці, а найвища в осінньо-зимовий період. Територія природно-сільськогосподарського району в цілому оптимально теплозабезпечена. Таблиця № 2.2. Середньомісячна температура повітря (градусів) (Черкаський обласний центр з гідрометеорології) За Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 рік - - - +14, +18, +20, +19, +14, - 1 град. +7,1 +8,5 +1,5 +7,7 5,8 5,3 0,1 3 3 8 5 4 3,5 14 Природно-кліматичні умови на території господарства загалом придатні для вирощування районованих культур та отримання високих сталих врожаїв за умови старанного накопичення та раціонального використання ґрунтової вологи, а також для вирощування багаторічних рослин, хоча в окремі роки на них негативно впливають такі природні фактори, як - Заморозки в період цвітіння - Вітер зі швидкістю понад 16 м/сек; - снігопади взимку; - нестача вологи. Ці фактори враховуються при прийнятті рішень щодо видів дерев, підщеп, вибору сортів та агротехніки вирощування плантацій. Ідея полягає в тому, щоб вжити заходів для запобігання пошкодженню надземної частини насадження і кореневої системи через низькі температури взимку, а також створити умови для своєчасного завершення росту і дозрівання деревини влітку. 2.2. Ґрунтовий покрив При ґрунтовому обстеженні і камеральній обробці за планову основу був взятий план топографічної зйомки в М 1:10000, викопіровка із плану землекористування господарства і ґрунтова карта. Встановлення типу ґрунту проводилось згідно великомасштабного обстеження ґрунтів, проведено Черкаським філіалом інституту «Укрземпроект». На земельній ділянці поширені три види агровиробничих груп грунтів, намиті лучні середньосуглинкові ґрунти (210д), сірі опідзолені середньозмиті середньосуглинкові ґрунти (38д) та темно-сірі опідзолені і сірі сильнозмиті середньосуглинкові ґрунти (39д). Як видно з таблиці на земельній ділянці, що надана у власність громадянину Довбишу О.М. для ведення особистого селянського господарства особливо цінних земель немає. ( Наказ Держкомзему від 06.10.2003р. «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів»). 15 Таблиця № 2.3. Номенклатура агровиробничих груп грунтів Шифр агровиробничо Назва агровиробничої групи ґрунтів Площа, га ї групи ґрунтів 38д сірі опідзолені середньозмиті середньосуглинкові 0,3688 39д сґріруін стиил ьнозмиті середньосуглинкові ґрунти 0,2499 210д намиті лучні середньосуглинкові ґрунти 1,3813 Всього 2,0000 Земельна ділянка знаходиться в Лісостеповій зоні Лісостеповій Правобережній провінції Бугсько-Середньо Дніпровського округу і відноситься до Звенигородського природно-сільськогосподарського району (05) з помірно теплим, помірно зволоженим кліматом. Ці землі найбільш придатні для вирощування зернових культур: озимої пшениці, ячменю, гороху, кукурудзи. Земельна ділянка сільськогосподарського призначення (100) перебуває в приватній власності громадянина Довбиша Олександра Михайловича для ведення особистого селянського господарства (01.03) з видом угідь – багаторічні насадження (002.03). 2.3. Характеристика існуючого стану землекористування Згідно наявного планово-картографічного матеріалу, інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка, що знаходяться у власності громадянина загальною площею 2,0000 га, надані для ведення особистого селянського господарства, віднесена до земель сільськогосподарського призначення за угіддями: багаторічні насадження - 2,0000 га з кадастровим номером 712288400:02:001:0049. Земельна ділянка, що перебуває у власності громадянина Довбиша О.М., загальною площею 2,0000га використовувалась як багаторічні насадження. На земельній ділянці саду проведено обстеження багаторічних плодових насаджень з метою встановлення фактичного стану плодових насаджень та пропозицій щодо доцільності їх подальшого використання. Плодові багаторічні насадження в такому стані непридатні для подальшого використання за цільовим 16 призначенням. Оскільки їх експлуатація є економічно недоцільною. Фактично багаторічні насадження вже давно вичерпали свій ресурс продуктивності, тобто як основний засіб виробництва амортизовані на 100%. Пропонується здійснити комплекс культуртехнічних заходів по їх розкорчуванню з метою освоєння під орні землі для вирощування сільськогосподарських культур. Тож земельну ділянку планується трансформувати в ріллю. 2.4. Характеристика обмежень, обтяжень та особливих умов використання земель Правові обмеження Українське законодавство накладає певні правові обмеження на використання землі. Обмеження права власності a) Громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв), продають або іншим способом відчужують земельні ділянки та земельні частки (паї) до 1 січня 2016 року, крім передачі у спадщину та вилучення у зв'язку з суспільною необхідністю Вони не мають на це права; б) обмеження права на безоплатну передачу земельних ділянок громадянам у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України [2]; в) обмеження права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення для фізичних осіб замкнутими ділянками, розмір яких перевищує 5,0 гектарів; г) обмеження розміру замкнутих природних водойм до 3,0 га для безоплатної передачі у власність фізичним особам; д) забороняється самовільна зміна цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб; е) обмеження права власності шляхом встановлення сервітутів; є) обмеження прав на земельні ділянки з мотивів суспільної необхідності; ж) обмеження прав на земельні ділянки з мотивів суспільної необхідності; 17 з) інші обмеження, передбачені законом. Обмеження у користуванні та розпорядженні а) внаслідок земельного сервітуту; б) виконання умов законодавства про охорону навколишнього природного середовища, землі, лісів, вод та ґрунтів; в) використання земельних ділянок на умовах, передбачених документацією із землеустрою; г) виконання умов використання земельної ділянки, передбачених Положенням про охорону режимоутворюючих об'єктів у природоохоронних територіях; e) заборона передачі в оренду (суборенду); є) право переважної купівлі у разі продажу; ж) право переважної купівлі у разі продажу; з) умови прийняття спадщини лише визначеними спадкоємцями; и) умови надання права полювання, риболовлі та збору дикорослих рослин на власній земельній ділянці, у визначений час та у визначеному порядку; і) умови початку будівництва або забудови земельної ділянки та завершення її у визначений строк; ї) умови будівництва, ремонту чи утримання доріг або ділянок доріг; й) умови прийняття спадщини лише визначеними спадкоємцями. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє дії встановлених обмежень. Природоохоронні обмеження Згідно статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» [6] державній охороні і регулюванню використання на території України, в тому числі і в межах землекористування підприємства підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно- соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і ті, що не використовуються в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси [18]. 18 Природоохоронні обмеження визначені також вимогами Земельного[2], Водного [5] та Лісового кодексів України [6], кодексу України «Про надра», а також Законами України «Про охорону земель» [8], «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ» та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначені обмеження на використання земель. Обмеження використання земель а) забороняється необгрунтовано вилучати сільськогосподарські угіддя, лісові землі та чагарники для інших потреб; б) забороняється господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин; в) власники земельних ділянок та користувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу; г) власники та користувачі земельних ділянок зобов'язані проводити рекультивацію земель порушених внаслідок проведення будівельних, гірничодобувних та інших робіт; д) не допускається вилучення особливо цінних земель, крім випадків, передбачених законодавством; е) власники і користувачі земельних ділянок повинні здійснювати консервацію деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених земель шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення; є) забороняється розорювання земельних ділянок з ухилами поверхні 7° і більше, крім підготовки для залуження, заліснення та застосування протиерозійних заходів; ж) на схилах крутизною від 3 до 7° обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо. з) земельні ділянки, які одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств і на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди землевласників; 19 и) забороняється спалювати на полях сухі рештки рослинницької продукції і суху трав'янисту рослинність та листя на пасовищах, сіножатях, в лісосмугах та смугах відведення лінійних споруд. Охоронні зони, санітарно захисні зони, прибережні захисні смуги Водоохоронні обмеження Режим господарської діяльності в межах водоохоронних зон та прибережних смуг регламентується Земельним та Водним кодексом України. У межах водоохоронних зон забороняється: - використання стійких та сильнодіючих пестицидів; - розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; - скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар'єрів, струмків тощо. Земельним та Водним кодексом України визначено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них. У прибережних захисних смугах та смугах відведення забороняється: - розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво; - зберігання та застосування пестицидів і добрив; - влаштування літніх таборів для худоби; - будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; - влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; - миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Санітарно-захисні зони Санітарно-захисні зони передбачено створити навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. 20 В залежності від потужності, розмірів, небезпечності або шкідливості виробництва, на підставі державних будівельних норм України ДБН 360-92** від сільськогосподарських виробничих об’єктів і комплексів встановлюються санітарно захисні зони. Ширина санітарно-захисної зони для розміщення ферми ВРХ, свиноферми з допустимою величиною поголів’я стада більше 200 голів - 500м. Охоронна зона навколо (вздовж) об’єкта енергетичної системи Для повітряних і кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні і санітарно-захисні зони, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб’єкту. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.97 № 209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» встановлені охоронні зони та обмеження щодо використання земель в межах цих зон. Охоронні зони електричних мереж встановлюються: - уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови не відхиленого їх положення на відстань (для повітряних ліній напругою): - 10 метрів - 10 кВ; В межах охоронних зон ЛЕП забороняється: а) в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: - перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, відчиняти двері і люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та підключення до електричних мереж; - будувати житлові, громадські та дачні будинки; - влаштовувати будь-які звалища; - складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; - розпалювати вогнища; 21 - розташовувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів; - накидати на струмопровідні частини об’єктів електричних мереж і наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори повітряних ліній електропередачі, електрообладнання трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, демонтувати їх елементи; - саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок; - влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт; - запускати спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв; - здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище; - виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тонн, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); - кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі), б) у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється: - будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; - здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, 22 установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур; - проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин, механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4,5 метра; - виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 метра, а на орних землях - на глибині понад 0,45 метра, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); - риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льоду (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі). Агротехнічні обмеження Агротехнічні обмеження обумовлені необхідністю дотримання агротехнологічних вимог, що застосовуються при сільськогосподарському виробництві. Це перш за все зменшення антропогенного впливу на довкілля, в тому числі і на ґрунт, дотримання напрямків здійснення технологічних операцій при сівбі та збиранні врожаю, більш повне використання природного біопотенціалу з одночасним суттєвим зниженням затрат на виконання механізованих операцій та заощадженням енергоресурсів та ін. 2.5. Еколого-ландшафтне зонування території Основними територіальними одиницями еколого-ландшафтної класифікації та районування є однорідні території, ділянки та їхні ґрунти (класи) придатності для землеробства. Залежно від агроекологічного потенціалу земель та вимог рослин розробляються відповідні технології вирощування кожної культури в сівозміні з урахуванням форми та інтенсивності дії лімітуючих факторів (реакція ґрунтового середовища, рівень забезпеченості поживними речовинами, ступінь еродованості, переущільнення, перезволоження, забруднення тощо). Еколого-ландшафтне зонування охоплює найнижчі територіальні рівні - територію сільської (селищної) ради, землеволодіння (землекористування) суб'єктів господарювання та земельні масиви. 23 Матеріали еколого-ландшафтного районування в землеустрої розширюють концептуальні рамки класифікації придатності земель і дозволяють більш детально врахувати середньо- та мікротопографію, особливості ґрунтоутворення та підстилаючих порід, гранулометричний склад ґрунтів та місцеві гідрологічні умови. Основою для вивчення типологічної структури ландшафту є різні джерела його картографування, а саме тематичні природні карти (рельєфу (морфології), ґрунтів, рослинності та ландшафту). Оскільки для якісної оцінки земельного фонду недостатньо однієї ґрунтової карти, прогнозні та проектні роботи із землеустрою повинні включати ландшафтне обстеження території кожної ради та фермерського господарства, а також складання великомасштабних ландшафтних карт. При обстеженні земель фермерів, землевласників і землекористувачів використовується найнижча картографічна одиниця - урочище, а також фація як морфологічна частина ландшафту. Це відносно невеликі природні комплекси, пов'язані з місцевими фізико-географічними особливостями середньо- та мікротопографії. Урочища і фації вивчаються на типових ділянках, а потім класифікуються в групи або типи. Об'єднання подібних або несхожих біоценозів у групи або типи має велике практичне значення, оскільки вони є природними і сільськогосподарськими угіддями. Основним змістом еколого-ландшафтного землеустрою є проектування і формування агроландшафтів та агроекосистем. У процесі формування агроландшафтних систем землеустрою виділяють: а) різні природні об'єкти, такі як водозбори низького порядку, балки, замкнуті пониження, схили певного ступеня експозиції, вододіли тощо; б) санітарно-захисні зони, де це доцільно; в) охоронні зони для існуючих технічних об'єктів; г) мікрозаповідні території, міграційні коридори та інші ландшафтні та природоохоронні об'єкти. Таким чином, створюється мережа територіальних виділень, що відрізняються за режимом землекористування та охорони, інтенсивним, консервативним і суворо обмеженим. Це початковий етап організації територій на 24 ландшафтному рівні з міжгалузевими та регіональними природоохоронними цілями. Еколого-ландшафтний підхід визначає загальний дизайн (кістяк) агроландшафту, тоді як агроекологічний підхід наповнює його внутрішнім змістом. Одним з основних критеріїв оцінки стану агроландшафту є склад і співвідношення земельних угідь. Частка земель в обробітку може як пом'якшувати, так і погіршувати екологічний стан агроекологічних систем. Ідеальною структурою сільськогосподарських угідь в Україні вважається така: 1 - рілля, 1,6 - природні кормові угіддя, 3,6 - ліси. Згідно з Методичними рекомендаціями з еколого-ландшафтного землеустрою, земельні ділянки можна поділити на два, три та чотири типи сільськогосподарських ландшафтів Тип садового схилу (схил 0-3°), тип схилової долини (схил 3-5°), тип балки (схил 5-7°) -> підтип саду. Типізація земельних ділянок була проведена з використанням планів землекористування, карт ґрунтів та карт схилів. Результати типології агроландшафтів території представлені в таблиці 2.4. Таблиця № 2.4 Типізація агроландшафтів земельної ділянки з кадастровим номером 712288400:02:001:0049, що розташована за межами села Жаб’янка Бужанської ОТГ Звенигородського району Черкаської області Площа землі по типах (підтипах) агроландшафтів Загальна площа 1 -2 тип (0-3°) 3 тип (3-5°) 4 тип (5-7°) № Землевласник, п/ землекористу у у тому у тому у тому п вач усього тому усього числі усього числі усього, числі с.г. , числі , с.г. , с.г: га угідь, га с.г. га угідь, га угідь, % угідь, % % 1 2 3 4 5 6% 7 8 9 10 Довбиш 1 Олександр 2,000 100 1,3813 69,07 0,3688 18,44 0,2499 12,50 Михайлович З таблиці видно, що більшість сільськогосподарських угідь (100%) належить до 1-2 типу агроландшафтів (0-3°), з додатковими схилами до 5° та ярами (схили 5-7°). Загалом, ерозійні процеси не розвиваються, якщо на цих 25 територіях використовуються ґрунтозахисні сівозміни та відповідно підібрані агротехнічні прийоми і протиерозійні заходи. Еколого-економічна придатність ґрунтів орних земель для вирощування сільськогосподарських культур У межах агроландшафтного типу землекористування розраховується екологічна та економічна придатність земель для вирощування сільськогосподарських культур. Придатність орних земель для вирощування різних культур визначається тим, наскільки якість ґрунту відповідає оптимальним вимогам рослин. Якщо ця відповідність зменшується, придатність ґрунту знижується. Відповідність характеристик навколишнього середовища (ґрунтових та інших факторів) вимогам культур досягається шляхом поділу орних земель на підкласи за придатністю. Кількість підкласів дорівнює кількості рівнів придатності середовища розвитку до вимог сільськогосподарських культур. Для цього орні землі поділяються на п'ять підкласів, придатних для вирощування основних продовольчих і технічних культур (озима пшениця, горох, ячмінь, кукурудза та овес). Перший підклас (найбільш придатні землі) - це орні землі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур без будь-яких обмежень. Ґрунт, місце розташування, рельєф та інші вимоги до культури є оптимальними, а показники врожайності та прибутковості, або ефективності вирощування, є найвищими. Це найкращі орні землі. До другого підкласу (середньої придатності) належать орні землі з високою та середньою забезпеченістю поживними речовинами, де рельєф, ґрунт та інші умови загалом відповідають вимогам культур, але з деякими факторами, що знижують родючість. Врожайність та ефективність сільськогосподарських культур є дещо нижчими, але можуть досягати першокласних стандартів за умови належної агротехніки та забезпечення добривами. Третій підклас (обмежена придатність) - це оброблювані землі з середньою або низькою забезпеченістю поживними речовинами. Такі умови, як ґрунтовий покрив і рельєф, характеризуються певними негативними факторами, які вимагають додаткових витрат на такі заходи, як агротехнології та рекультивація 26 земель для їх усунення при вирощуванні сільськогосподарських культур. До цього підкласу також належать оброблювані землі з ґрунтами, вирощування сільськогосподарських культур на яких має високий економічний потенціал, але на яких не проводяться ґрунтоохоронні заходи, погіршується якість ґрунтового покриву та знижується родючість ґрунтів. Сюди відносяться середньозмиті ґрунти, торфовища та інші ґрунти, що використовуються для вирощування просапних культур. Підклас IV (землі низької придатності) - це орні землі з низкою негативних факторів у ґрунтовому покриві та нижчою за середню врожайністю при поточному використанні, яке не покращує обробіток землі. Лише після осушення, меліорації або іншої меліорації ці землі можуть бути придатними для вирощування сільськогосподарських культур. Підклас V (непридатні землі) - це території, непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, де поліпшення неможливе або проблематичне з технічних, екологічних чи економічних причин. Орні ґрунти, придатні для вирощування основних сільськогосподарських культур, наведені в таблиці 2.5. Таблиця 2.5 Придатність грунтів орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур Підкласи придатності (шкали) грунтів орних земель Шифр агро- № Площа Ячмінь з виробничих з/п (га) Багаторічні Кукурудза на Озима підсівом груп грунтів Горох трави зерно пшениця багаторічних трав 1 38д 0,2499 ІІІ ІІІ ІІІ ІІІ ІІІ 2 39д 0,3688 ІІІ ІІІ ІІІ ІІІ ІІІ 3 210д 1,3813 ІІ ІІ ІІ ІІ ІІ Всього 2,0000 27 ІІІ. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СІВОЗМІН ТА ВПОРЯДКУВАННЯ УГІДЬ 3.1. Розробка проекту землеустрою Для організації території підприємств Законом України «Про землеустрій»[10] ст. 52 передбачено розробку Проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь. [10] Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. №1134 затверджено порядок розроблення вказаних проектів. [17] Розробка проектів землеустрою ґрунтується на еколого-ландшафтному та еколого-економічному підходах до організації сільськогосподарського виробництва та поліпшення сільськогосподарських угідь, визначенні заходів, необхідних для підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації агроландшафтів, оптимізації угідь, консервації деградованих земель і територій для їх подальшого використання, а також наданні рекомендацій щодо формування найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення сталого сільськогосподарського виробництва. Проект землеустрою розроблено відповідно до Земельного [2], Лісового [6] та Водного [5] кодексів України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» [18], «Про землеустрій» [10], «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій» та інших чинних нормативно-правових актів. Основними методичними та нормативно-технічними документами послужили «Методичні рекомендації зі складання проектів організації використання деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення» (Деркомзем України 2004), «Методичні рекомендації з оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористуванняя» (Інститут землеустрою УААН 2001), наказ від 02.10.2013 р. №396 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь», а також проект нормативно-технічного акту «Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого- 28 економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь» (основні положення ДП Головний інститут землеустрою, 2005) та інші документи в галузі використання і охорони земель. Проект землеустрою має складатися у трьох примірниках (перший (оригінальний) примірник залишається в архіві виконавця, другий примірник передається до місцевого фонду документації із землеустрою в порядку, визначеному Положенням про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1553, а третій передається замовнику). 3.2. Визначення типів і видів сівозмін Земельна ділянка розташована в лісостеповій правобережній зоні Багсько- Середньодніпровської провінції, належить до Звенигородського природно- сільськогосподарського району (05) і має клімат середньої температури та середньої вологості. Це вимагає відповідних рішень щодо сівозмін та організації полів. Сівозміна - це форма динамічного використання землі в часі і просторі, адаптована до природних умов досліджуваної території та економічних потреб підприємства. Часове і просторове чергування різних польових культур у полях сівозміни позитивно впливає на родючість ґрунту. Науково обґрунтована сівозміна є одним з головних чинників боротьби з бур'янами. Вона допомагає економити на хворобах, шкідниках і витратах на пестициди та значною мірою забезпечує отримання екологічно чистих сільськогосподарських культур і кормів. За даними вчених, правильна сівозміна може підвищити врожайність сільськогосподарських культур більш ніж на 20% без додаткових витрат. Таким чином, сівозміна є ефективним агробіологічним фактором, який необхідно максимально використовувати в рослинництві. Основними завданнями землеустрою і сівозміни є підвищення інтенсивності використання земельних ресурсів та виявлення резервів їх зростання, виходячи з економічних інтересів землевласників і землекористувачів. Це вимагає впровадження прогресивних систем землеробства, розвитку 29 передових агротехнологій, раціональних сівозмін, підвищення родючості ґрунтів, ефективної організації праці та створення сприятливих організаційно- територіальних умов для забезпечення високої рентабельності капітальних вкладень. Виходячи з фізико-географічних та економічних умов досліджуваної території, яка не оточена забудовою, але раніше була багаторічною плантацією, проект землеустрою передбачає впровадження ґрунтозахисних сівозмін. Таблиця № 3.1. Характеристика сівозміни Назва сівозміни Кількість Площа Шифр Середній полів сівозміни, га поля розмір поля, га Грунтозахисна 1 2,0000 І 2,0000 3.3 Проектування полів сівозміни Сівозміни планують таким чином, щоб поля в сівозміні були розташовані в одній ґрунтово-екологічній або технічній групі земель і мали однакові розміри. Розміщення полів в одній сівозміні на декількох ґрунтових екологічних або технічних групах земель робить розробку та дотримання сівозміни дуже складним, а іноді й неможливим. Тривалість сівозміни залежить від культури з найдовшим періодом повернення на попередньо оброблювану землю. Дотримання цих умов забезпечує вирощування бажаної культури на якомога більшій площі. Таблиця № 3.2 Загальна характеристика полів сівозміни Площа Номер Номер Площа поля, робочої Агровиробничі групи ґрунтів робочої поля га ділянки, ділянки га шифр площа, га 38д 0,2499 І 2,000 1 2,000 39д 0,3688 210д 1,3813 Всього 2,000 2,000 2,000 30 Відхилення площі поля від середньої площі поля не перевищують допустимої норми. 3.4. Схема чергування сільськогосподарських культур у сівозміні Продуктивність сільськогосподарських культур сильно залежить від розміщення культур у сівозміні. Максимальна врожайність залежить від розміщення культури після найкращої попередньої культури. Плани сівозмін усіх типів і різновидів можна складати за умови дотримання періоду повернення на попередню площу. При цьому необхідно уникати насичення сівозміни біологічно близькими культурами (колосовими, зернобобовими). Не рекомендується висівати зернові колосові після зернових колосових та зернобобові після зернобобових більше двох років. Структура посівних площ у господарстві залежить від ґрунтово- кліматичних умов та спеціалізації господарства. Пропорції окремих культур можуть значно відрізнятися. У господарствах, що спеціалізуються на тваринництві, структура посівних площ залежить від складу кормових культур. У господарствах, що спеціалізуються на рослинництві, структура посівних площ залежить від типу спеціалізованої продукції. Тип культури визначається з урахуванням природно-сільськогосподарської зони та ґрунтових умов, спеціалізації господарства (тваринництво чи рослинництво), а також рекомендованого співвідношення кормів та структури посівних площ для господарств з різною спеціалізацією. Сівозміни, які забезпечують захист ґрунтів від водної (65-70%) та вітрової ерозії шляхом підбору, розміщення та чергування культур, створюють умови для підвищення родючості на еродованих та ерозійно небезпечних землях і підвищують урожайність сільськогосподарських культур, називаються ґрунтозахисними сівозмінами. Їх впровадження поєднується з такими заходами, як контурно-меліоративна меліорація, в тому числі будівництво різних водорегулюючих систем, смугове землеробство і вилуговування, залежно від змиву ґрунту, крутизни схилів і ґрунтозахисної ефективності сільськогосподарських культур. 31 Сільськогосподарські культури демонструють різну ефективність захисту ґрунту залежно від поверхневого покриву поля. Наприклад, багаторічні трави та озимі культури мають найвищі коефіцієнти ефективності 0,95-0,86, однорічні трави та ранні ярі зернові і зернобобові 0,53-0,44, просапні культури 0,48-0,16, а ожина взагалі не запобігає ерозії. Найтриваліший і найнадійніший захист ґрунту забезпечують багаторічні трави. Добре розвинені озимі культури (ступінь кущистості 3 і вище) захищають ґрунт від ерозії з середини осені до періоду перелогів після збору врожаю. Ярі культури, посаджені звичайним рядковим способом, захищають ґрунт від ерозії з кінця весни до періоду перелогів. Після звичайного рядкового посіву плоскорізний посів підтримує ерозійно-захисний фон і покращує вегетативний розвиток рослин. Ґрунтозахисні сівозміни організовані на ділянках, де переважають змиті лучні середньосуглинкові ґрунти (210 д), сірі опідзолені середньозмиті суглинкові ґрунти (38 д) та темно-сірі опідзолені та сірі сильнозмиті суглинкові ґрунти (39 д), площею 2 000 га, середнє поле Складається з одного поля площею 2 000 га на п’ять років. Ґрунтозахисна сівозміна з. 1. Багаторічні трави (люцерна). 2. Кукурудза на зерно. 3. Горох. 4. Озима пшениця. 5. Ячмінь з багаторічними травами. 3.5. Трансформація земельних угідь Основною метою проектів землеустрою є встановлення складу, площі та розташування земель на перспективу і створення необхідних умов для ефективного використання та охорони земель. Склад земель, головним чином сільськогосподарських угідь та їх площа, тісно пов'язані зі спеціалізацією господарств. Фактична частка земельних угідь є одним з найважливіших факторів, що визначають спеціалізацію виробництва. З 32 іншого боку, визначена спеціалізація на майбутнє вимагає відповідної пропорції земельних угідь та їх розташування. Історично склалося так, що структура і розподіл земель є результатом впливу природних та економічних умов. Природні фактори включають рельєф місцевості, ґрунти, ступінь зволоження, глибину залягання ґрунтових вод та природну рослинність, а економічні - розташування населених пунктів, дорожньої мережі, центрів переробки та розподілу продукції, а також трудові ресурси. У разі зміни цільового призначення земельних ділянок можливий перехід від одного типу земель до іншого в рамках конкретного проекту землеустрою. Перехід від фактичної до проектної структури земельної ділянки відбувається шляхом її часткової конверсії. Конверсія - це зміна (перетворення) земель, тобто переведення земель з одного виду в інший. При цьому змінюється і місце розташування земельної ділянки. При уточненні складу та меж угідь змінюється також продуктивне використання земельної ділянки, тобто відбувається її конверсія. Запланований склад і пропорції (структура) земельних угідь та їх розташування на території повинні відповідати таким вимогам Забезпечення запланованого виробництва товарної сільськогосподарської продукції; повне, раціональне та ефективне використання всіх земель з природними характеристиками; та Призупинення процесу ерозії та поліпшення ландшафту; та Забезпечення сталої кормової бази для тваринництва; і мінімізація витрат на транспортування та зберігання продукції та уникнення великих втрат Підвищення продуктивності праці та створення сприятливих умов для високопродуктивного використання машин і тракторів; мінімальні капітальні вкладення в освоєння нових земель та підвищення рівня використання оброблюваних земель з швидкою окупністю інвестицій; та Обсяги трансформації та поліпшення земель, а також розподіл земельних ділянок визначатимуться відповідно до вищезазначених вимог та з урахуванням природних і економічних факторів. 33 Відбір орних земельних ділянок здійснюється шляхом проведення земельного обстеження, яке вимагає використання ґрунтової документації. За необхідності проводяться спеціальні детальні ґрунтові обстеження. При виборі орних ділянок необхідно враховувати рельєф місцевості, ухил, умови ґрунту і зволоження, глибину залягання ґрунтових вод, засоленість і зручність захисту землі від шкідливих вітрів. Цей проект землеустрою передбачає переведення 2,0000 га землі з одного виду земель в інший, тобто з багаторічних насаджень в ріллю, шляхом зміни цільового призначення земельної ділянки: кадастровий номер 712288400:02:001:0049. Запланована трансформація цієї земельної ділянки відображена у графічному матеріалі проекту землеустрою "Схема організації території землеволодінь (землекористувань), впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури та заходів з охорони земель". Таблиця № 3.3. Склад земельних угідь за проектом Номер Загальн Сільськогосподарські землі рядка а Власники Ш площа всього у тому числі землі, И земель, (гр.4+14 сільськогосподарські угіддя землезкеморлиі стув ф (вгсрь.3о+го2 + всього 3 них дерачжіа тва під н ої р 1 + 15+16+ господар власності, не р 34+63+ 17+18+ Багаторі надані у я 20) ськими 66+67+ (гр.5+6+ чні будівлями власність або д 72) рілля 7+11+12) насаджен і дворами користування К ня а А Б В 1 2 3 4 5 5 14 Громадянин 1 18 1 2,0000 2,0000 2,0000 2,0000 - - Довбиш О.М. Враховуючи те, що проектним рішенням передбачається трансформація угідь земельних ділянок, то відповідно до пункту 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», після затвердження проекту землеустрою до Державного земельного кадастру будуть внесені відповідні зміни щодо угідь таких земельних ділянок. 34 Кількість власників землі та земле користувачів 3.6. Види і напрямки економічної діяльності і перспективи 3.6.1. Розвиток рослинництва Запроектована організація території земельної ділянки, що перебуває у власності громадянина Довбиша Олександра Михайловича та впровадження запроектованих рекомендованої сівозміни дасть можливість одержувати сталі врожаї і підтримувати галузь на високорентабельному рівні. Вибір кращих попередників для сільськогосподарських культур та їх урожайність ґрунтувались на результатах дослідів лабораторії рослинництва ім.В.Я. Юр’єва та середньорічних показниках кращих сільськогосподарських підприємств в період 2000-2005 роки для зони Лісостепу (Технологічні карти та витрати на вирощування сільськогосподарських культур, Київ, 2005р. під редакцією П.Т. Саблука). Таблиця №3.4. Посівні площі, урожайність та валові збори сільськогосподарських культур Назва культур Посівна Прогнозована Валовий площа, урожайність, збір, т га ц/га Багаторічні трави (люцерна на з.м.) 2,0000 500 100 Кукурудза на зерно 2,0000 65 13 Горох 2,0000 27 5,4 Озима пшениця 2,0000 45 9,0 Ячмінь з підсівом багаторічних трав 2,0000 35 7,0 Всього посівів 2,0000 х х Серед найважливіших зернових культур пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Основне призначення пшениці – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. У тваринництві широко використовуються багаті на білок (14%) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Для годівлі тварин певне значення має і солома , 100 кг якої прирівнюється до 20 – 22 корм.од. і містить 0,6 кг якої оцінюється 40,5 корм.од. із вмістом 1,5 перетравного протеїну. 35 Пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення. Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощуванні на 16-18, а при сівбі третій рік підряд – на 32-34% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основна причина цього – прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур’янів. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників, бур’яни. Всі попередники повинні бути надійними щодо нагромадження достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби (не менше 12 мм в 10-сантиметровому шарі грунту). Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. Зерно кукурудзи є найціннішим кормом, воно містить 9-12% білків, 65-70% вуглеводів, 4-8% олії, 1,5 мінеральних речовин. До кращих попередників під кукурудзу відносять озимі кульутри, зернобобові, картоплю, гречку. У місцевості з недостатнім зволоженням не варто сіяти цю рослину після культур, які дуже глибоко висушують грунт (соняшник і цукровий буряк, суданська трава). Також не варто висівати після проса, щоб запобігти появі спільного шкідника – кукурудзяного метелика. У Лісостеповій зоні кукурудза дуже хороші результати показує після озимини, зернобобових, цукрового та кормового буряку, гречки, картоплі. Ячмінь належить до числа найдавніших рослин земної кулі. Найбільше ячмінь використовують на зернофуражні цілі. Зерно ячменю – високопоживний дієтичний корм. Широко використовується для відгодівлі свиней. У Лісостепу високу якість і урожайність має кормове і продовольче зерно ячменю при розміщенні його після багаторічних бобових трав, зернових бобових культур, ріпаку та однорічних трав. Ця група культур є також найкращими попередниками для озимих зернових. Тому при наявності в сівозміні озимих зернових, для ячменю найкращими попередниками є просапні культури: цукрові буряки, картопля, кукурудза, під які вносять органічні і мінеральні добрива. 36 3.6.2. Розробка плану переходу до прийнятих сівозмін В матеріалах землевпорядних вишукувань для розробки проекту землеустрою наведено фактичне використання сільськогосподарських земель. В попередні роки земельна ділянка була зайнята багаторічними насадженнями, відповідно сівозміна ніяка не була впроваджена. Після трансформації вид угідь змінено на ріллю. Така ситуація дає можливість впровадити запроектоване чергування культур в сівозміні з 2023 року. План переходу та освоєння сівозміни наведено в таблиці № 3.5. Таблиця №3.5. План переходу до прийнятих сівозмін Польова 5-пільна сівозміна на площі 2,0000 га Номер Площа, га 2 023р. 2 024р. 2 025р. 2 026р. 2 027р. поля 1 2 3 4 5 6 7 Багаторічні Ячмінь з Кукурудза на Озима І 2,0000 трави Горох підсівом зерно пшениця (люцерка) багаторічних трав 3.7. Заходи щодо охорони земель При інтенсивному землекористуванні ґрунти втрачають свою потенційну родючість, деградують або повністю руйнуються. Такий стан ґрунтів виникає тоді, коли діяльність людини може бути визначена як недоцільна, екологічно необґрунтована та несумісна з природним агроекологічним потенціалом певної території. Основними причинами втрати родючості ґрунтів є 1. "патологія" ґрунтового профілю та генетичного горизонту, тобто ерозія та осипання, переущільнення поверхневих та підорних горизонтів, відчуження дрібнозему від функціонуючих екосистем 2. порушення біоенергетичних режимів ґрунтів та екосистем, тобто девегетація (знищення рослинності), дегуміфікація ґрунтів, стрес та виснаження ґрунтів 37 3. порушення водного та хімічного режимів екосистем, включаючи засолення, природну кислотність, вторинну кислотність, перезволоження та пересушування. Ґрунтуючись на принципах охорони ґрунтів, усі вищезазначені фактори деградації повинні бути мінімізовані для створення екологічно стійких сільськогосподарських ландшафтів. Охорона ґрунтів у зонах землекористування Ерозія ґрунту є найбільш масштабним процесом руйнування ґрунту і полягає у видаленні, переміщенні та перевідкладенні ґрунтових грудок. Завдяки хвилястому рельєфу на досліджуваній території добре видно масштаби водної ерозії: на крутих схилах до 5° з 1 га схилу змивається 24-35 т/га дрібнозернистого ґрунту на рік. Здатність темно- і світло-сірих реградованих середньозмитих ґрунтів поглинати воду з поверхні пояснюється розміром зерен і структурним складом цих ґрунтів. Висока частка грубого пилу (частинки пилу 0,05-0,01 мм) (46-52%) і водночас низька частка мулу (частинки <0,001 мм) (21-24%) та недостатнє внесення органічних добрив не сприяють утворенню агрономічно цінної водостійкої структури. Після рясних опадів утворюється кірка, яка особливо небезпечна в травні та червні. Методи комплексного обробітку таких ґрунтів включають: 1. своєчасний обробіток ґрунту у фазі фізичного "дозрівання 2. заміна оранки поверхневим обробітком у сівозмінах із залишенням рослинних решток на поверхні ґрунту 3. комбінування агротехнічних операцій для зменшення частоти міжрядної оранки в посівах просапних культур. 4. систематичне внесення добрив у таких кількостях, щоб органічної речовини не було недостатньо (один раз на чотири роки, приблизно 20-30 т/га); добрива в основному вносяться під озиму пшеницю, цукровий буряк, картоплю та овочі. 5. запровадити традиційні просапні культури, спеціальні сівозміни з високим вмістом багаторічних бобових культур та відсутність просапних культур на крутих схилах понад 3°. 38 6. значна демінералізація ґрунтів (втрата кальцію) (до 20-30% від початкового рівня) вимагає вапнування ґрунтів та внесення кальцієвмісних речовин на чорноземах один раз на 10 років у нормі 3 т/га. 7. вжити заходів щодо зменшення негативних наслідків ущільнення ґрунту важкою сільськогосподарською технікою. Уникати використання техніки з питомою вагою вище допустимого діапазону (приблизно 1 кгс/см2 у вологому стані, що відповідає фізичній стиглості 0,8, і приблизно 0,6 кгс/см при фізичній стиглості 1). 8. використання таких інгредієнтів, як органічні добрива, природні цеоліти, сполуки кальцію і фосфору та торф, які можуть зв'язувати токсичні метали в недоступні для рослин сполуки, є ефективним способом детоксикації ґрунту під час антропогенного забруднення. 9. запобігати забрудненню сільськогосподарських ландшафтів побутовими відходами. Маються на увазі природні канави, лісосмуги, тимчасові кар'єри, водоохоронні зони та водойми. Таблиця №3.6. Заходи щодо поліпшення стану грунту Намиті лучні середньосуглинкові ґрунти (210д), сірі опідзолені середньозмиті середньосуглинкові ґрунти (38д) та темно-сірі опідзолені і сірі сильнозмиті середньосуглинкові ґрунти (39д)площа 2,0000 га № Заходи Зміст заходу та його кількісна характеристика п/п окультурення Придатні під усі зернові, кормові, технічні культури. Грунтозахисна Культури, сівозміна з розрахунку на 5 років та з вмістом багаторічних трав, що 1 сівозміни є необхідною умовою при складанні грунтозахисної сівозміни на земельних ділянках крутістю схилів до 7ْ Застосовуваний комбінований обробіток - поєднання оранки, плоско різною чизельною і поверхневою. Способи 2 Всі технологічні операції з обробітку сівби, догляду за посівами обробітку ґрунту проводити тільки упоперек схилів, або в напрямку близькому до горизонталей. Застосування органо-мінеральної та органічної систем удобрення із насиченням сівозміни органічними добривами із розрахунку 15,0 і 17,5 т/га сівозмінної площі сприятиме стабілізації і тенденції до 3 Внесення добрив підвищення вмісту гумусу в ґрунті на 0,18–0,22%. За такої системи удобрення забезпечується найвищий вміст елементів живлення в темно-сірому опідзоленому ґрунті та поліпшення його фізико-хімічні властивості 39 3.8. Еколого-економічна та соціальна ефективність проекту Екстенсивний розвиток агролісомеліорації, неефективне управління природно-заповідним фондом та інші природоохоронні заходи призвели до дисбалансу у співвідношенні орних земель, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, що спричинило концентрацію ерозійних процесів, ущільнення верхнього шару ґрунту, зниження родючості ґрунтів та послаблення стійкості природного ландшафту України. В інтенсивному землеробстві важливу роль у захисті ґрунтів від ерозії відіграють науково обґрунтовані сівозміни та система контрзаходів, зумовлених розташуванням агрофонів в елементах рельєфу. Це здійснюється в проектах землеустрою, які забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь. Еколого-економічне обґрунтування проектів здійснюється на основі еколого-економічних показників. Екологічні показники: Рекомендується вносити органічні та мінеральні добрива в необхідних кількостях, створюючи баланс поживних речовин без дефіциту для забезпечення стабільних (запланованих) врожаїв сільськогосподарських культур. Ефективність заходів щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії та інших негативних факторів залежить від загального захисного ефекту організаційно-господарських, агротехнічних, лісогосподарських і гідротехнічних протиерозійних та інших проектних рішень. Заходи з підвищення родючості ґрунтів включають рекультивацію порушених земель, реабілітацію малопродуктивних земель, розробку проектів землеустрою, таких як вапнування, гіпсування та глибоке розпушування ґрунтів, а також захист земель від забруднення, зрошення та осушення внаслідок підтоплення, перезволоження, вторинного засолення, висушування, ущільнення, закислення та промислових відходів. Економічні показники: Рекомендується визначати валову вартість продукції сільськогосподарських культур за рік розробки проекту. Рекомендується також включати культури, 40 заплановані для сівозміни, багаторічні насадження та природні кормові угіддя. Вартість валової продукції тваринництва рекомендується розраховувати за цінами на момент розробки проекту. Порівняльні показники вартості сільськогосподарської продукції в проектах землеустрою рекомендується розраховувати, виходячи з вартості всієї сільськогосподарської продукції на момент підготовки та реалізації проекту, окремо для рослинницької та тваринницької продукції. Еколого-економічна ефективність землеустрою - це результат порівняння результатів, отриманих від здійснення землеустрою, з витратами, необхідними для реалізації заходів. Вона розраховується на основі економічної ефективності запланованих заходів та терміну їх окупності. Одним з основних завдань, що вирішуються в проектах землеустрою щодо впорядкування території сівозмін, є створення організаційно-територіальних умов, які сприяють підвищенню ефективності виробничих процесів у сільському господарстві, зокрема раціональній організації використання сільськогосподарської техніки. Територіальні характеристики земель впливають на собівартість продукції в конкретній сівозміні, яка залежить від урожайності та відстані між культурами сівозміни, технічних характеристик землі, контуру земельної ділянки тощо. Соціальна ефективність проектів землеустрою забезпечується створенням і підтримкою автентичного життєвого середовища, створенням нових робочих місць та покращенням умов праці і життя місцевого населення. 3.8.1. Розрахунок бездефіцитного балансу гумусу Розрахунок балансу гумусу дозволяє відстежувати характер змін вмісту гумусу від структури посівних площ та кількості внесених мінеральних і органічних добрив, які склалися за останні роки. Баланс гумусу - це математичне вираження різниці між статтями надходження та вибуття гумусу за один і той самий період часу (наприклад, сівозміну). Баланс гумусу в ґрунті може бути наступних типів 41 - Бездефіцитний - коли мінералізація гумусу та гуміфікація органічних решток однакові. Позитивний - коли гуміфікація органічних решток дорівнює гуміфікації гумусу; - Позитивний - якщо гумус перевищує мінералізацію гумусу; - Негативне (дефіцитне) - якщо втрати гумусу перевищують його утворення. Основними джерелами надходження органічної речовини в ґрунт і подальшої гуміфікації є пожнивні та кореневі рештки і, звичайно, органічні добрива. Основними джерелами втрат гумусу є втрати внаслідок мінералізації та водної ерозії. У цьому проекті розрахунок балансу гумусу в ґрунтозахисній сівозміні під час розробки проекту базувався на запланованій врожайності. Іншими словами, були використані принципи отримання бажаного балансу гумусу. У колонці 20 таблиці наведено позитивні та негативні результати балансу гумусу ґрунту на ділянках сівозміни. Для того, щоб максимально об'єктивно розрахувати баланс гумусу поля сівозміни, агрохімічна служба повинна вести чітку книгу історії полів та накопичувати інформацію про фактичну врожайність основної та побічної продукції та кількісні показники (дози) внесення органічних добрив на відповідній виробничій ділянці. Для об'єктивного визначення вмісту гумусу в ґрунті конкретного поля сівозміни слід залучати експертів-ґрунтознавців з національних науково- дослідних інститутів. 3.9. Розгляд, затвердження проекту землеустрою та перенесення в натуру (на місцевість) меж угідь та інших елементів проекту Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь що перебуває у власності громадянина Довбиша Олександра Михайловича загальною площею 2,0000 га надані для ведення особистого селянського господарства, розташовані за межами села Жаб’янка в адмінмежах Бужанської ОТГ Звенигородського району Черкаської 42 області, розглядається та затверджується замовником, про що видається відповідне рішення. Відповідно до пункту 12 Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011р. №1134, відомості затвердженого проекту землеустрою підлягають в установленому порядку внесенню до Державного земельного кадастру [17] Першою і основною стадією здійснення проекту землеустрою є зміна угідь та освоєння сівозміни. Зміна угідь розпочинається із визначення на місцевості меж їх полів. Наявність суміжних земельних часток (паїв), що перебувають у приватній власності громадян та ділянок інших землекористувачів, вимагає для проведення польових геодезичних робіт застосування високоточного геодезичного інструменту. Для визначення на місцевості меж полів та інших елементів проекту, аналітичним методом вирахувані координати вершин кутів повороту координат. Перенесення меж полів, трансформованих земельних угідь з багаторічних насаджень в ріллю не проводилось, тому що площа та межі землекористування не змінилися та винесені в натуру (на місцевість) землевласникам при виготовленні проектів землеустрою. 43 Розрахунок балансу гумусу в ґрунтозахисній сівозміні на час освоєння проекту Таблиця 3.7. Надходження органічної речовини Урожай Всього Втрати гумусу Баланс гумусу Нетоварна частина врожаю, № Площа , Кореневі рештки Поверхневі рештки надходження N1 солома, стебла по , Культури ц/га гумусу п/п ля га (плано Утворил Утворил вий) Коеф. Утворил Вихід . Вихід Коеф. Коеф. Вихід Коеф. . Всього, Всього, Всього, гуміф . гумусу т/га т/га т/га т/га гумусу т/га гуміф. виходу т/га гуміф. гумусу тонн тонн тонн . т/га т/га т/га 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 грунтозахисна сівозміна Багаторічні 1 І 2,0000 трави(люцерна 500 4,25 0,25 1,063 1,69 0,25 0,423 1,05 6,06 0,25 1,515 3,000 6,000 0,82 1,64 2,18 4,36 на зелений корм) Кукурудза на 2 І 2,0000 65 6,115 0,20 1,223 1,46 0,20 0,292 1,76 11,44 0,20 2,288 3,803 7,605 156 3,12 2,243 4,486 зерно 3 І 2,0000 Горох 27 1,79 0,23 0,412 0,975 0,23 0,224 1,02 4,55 0,23 1,047 0,842 1,682 0,50 1,0 0,34 0,68 4 І 2,0000 Озима пшениця 45 4,195 0,20 0,839 2,79 0,20 0,558 1,32 5,94 0,20 1,188 2,585 5,17 1,25 2,5 1,335 2,67 Ячмінь з підсівом 5 І 2,0000 багаторічних 35 2,82 0,22 0,564 1,695 0,22 0,373 1,33 4,655 0,22 1,024 1,834 3,667 1,25 2,5 0,58/4 1,168 трав Всього 24,124 10,760 13,364 47 IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ Організація робіт з охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії повинна проводитися згідно закону України «Про охорону праці» [9] та інших нормативно-правових і нормативно-технічних документів, затверджених у встановленому порядку органами державного нагляду. Загальне керівництво за охороною праці та її забезпеченням покладається на керівника або головного інженера. Навчання робітників техніці безпеки виконання робіт слід виконувати шляхом проведення інструктажів з техніки безпеки та виробничої санітарії. За характером проведення інструктажі поділяються на вступний, первинний та повторнийна робочому місці, цільовий та позаплановий. Я проходила виробничу практику у ФО-П «Глобенко О.В.», фізична особа - підприємець , яка має в своєму складі одне приміщення на два робочі місця, наразі без найманих працівників. Для роботи з геодезичними приладами, помічника винаймає на умовах короткострокового договору. Офіс розташований за адресою: Уманський район , смт Маньківка, вул. Леніна, 18. Діяльність підприємства: виготовлення технічної документації із землеустрою. Проведення реєстрації договорів оренди землі та інші види реєстраційних послуг, що стосується об'єктів нерухомості (Черкаська область). Офіс розташований в трьохповерховому адміністративному будинку в центральній частині містечка. Кабінет на першому поверсі. Всі засоби пожежогасіння розташовані на першому поверсі; план евакуації з приміщення вивішені для загального ознайомлення на кожному поверсі біля сходів; аптечка є в кабінеті безпосередньо, де я проходила практику. Кабінет просторий світлий, площею 45 кв.м., з одним великим вікном. В кабінеті розташовані два столи з шафами та стільцями. В кутку окремо відгороджене місце для геодезичних приладів. 48 В перший день проходження практики, я пройшла інструктаж з техніки безпеки. Адже в подальшому передбачалась робота не тільки в межах офісу , але і в польових умовах. Відповідно мені інструктаж провів керівник, в особі Глобенка Олександра Васильовича. Обсяг і зміст інструктажів визначається залежно від виду робіт, що їх має виконувати працівник.Мене прийняли на роботу як практиканта, а отже я мала виконувати наступні правила: 1.Дотримуватись внутрішнього розпорядку офісу та робочого графіку; 2.Брати участь у підготовці документів щодо оформлення договорів оренди; 3. Брати участь в особі реєчника при виїзді на польові геодезичні роботи; 4. Консультування громадян з питань земельних ресурсів; 5. Брати участь у складанні планово-картографічних матеріалів для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою та проведення робіт з охорони земель; 6. Працювати з копіювальною технікою; 7.Вести облік та контроль за розглядом листів, скарг та заяв громадян та інформувати про це керівника; 8. Вести земельно-кадастрову документацію, але під контролем керівника. Техніка безпеки при проведенні польових робіт До топографо-геодезичних робіт допускаються особи віком не менше 18 років, які пройшли медичне обстеження, навчання за фахом, вступний та первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці, з обов'язком записом про це в журналах реєстрації інструктажів. Я медичний огляд не проходила, але практиканту цього робити й не потрібно, оскільки існує договір про співпрацю між навчальним закладом та підприємством, на якому я проходила практику. Фахівці та робітники, зайняті на польових роботах, повинні: • Бути забезпечені спецодягом та спецвзуттям згідно з нормативами. • Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку. 49 • Виконувати тільки ту роботу, по якій проведено інструктаж. • Не допускати перебування на робочому місці сторонніх осіб • Нести особисту відповідальність за виконання правил охорони праці, пожежної безпеки. • Якщо виконуються топографо-геодезичні роботи, бригада повинна складатися не менше як із двох виконавців: топограф і рейковий. Для роботи в офісі використовують сучасну техніку. До складу якої входять: персональний комп’ютерDELL, ноутбук HP (зручний для роботи на виїзді), МФУ EPSONформату А-4та принтер НР для чорно-білого друку. ФО-П Глобенко О.В. діє на підставі витягу з Держреєстру, володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням є сертифікованим інженером-землевпорядником (№ 003168 від 17.04.2013 р. та свідоцтва про підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника серія АА № 1058 від 08.06.2020) та сертифікованим інженером-геодезистом (кваліфікаційний сертифікат №014620 від 05.11.2019 р), який зареєстрований в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів геодезистів відповідно до Закону України «Про землеустрій». Для виконання землевпорядних, геодезичних робіт ФО-П Глобенко Олександр орендує у ФО Курінний Ю.П. двочастотний GNSS-приймач S660Р, серійний № S6626С123188569, сертифікований в установленому порядку. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11.05.2021року № 1746 чинне до 11.05.2022 року. Договір оренди обладнання № 1-о від 01.01.2019 року. Володіє електронним тахеометром TOPCON-239N № ON4435, ліцензійне програмне забезпечення для обробки геодезичних, картографічних, та землевпорядних робіт «Digitals/Delta» (розробник – ТОВ «Аналітика», м. Вінниця). Копії документів зберігаються на електронних носіях інформації у формі , що дозволяє перевірити їхню цілісність на цих носіях. 50 ФО-П Глобенко О.В, забезпечує виконання робіт із землеустрою відповідно до вимог законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил. До роботи з електроприладами допускаються тільки особи, які пройшли спеціальну підготовку і які здали перевірочні іспити на знання правил по техніці безпеки. Забороняється працювати зі світло- і радіовіддалемірами у випадках: якщо вони не заземлені; якщо бокові кришки відкриті; коли прилади включені, забороняється виконувати будь який ремонт. При включеній високій напрузі у радіодалекомірі забороняється: знаходитися перед параболоїдом на відстані, меншій 2-х метрів; змінювати кристалічний детектор клістрону; доторкуватися до об’ємного резонатора і конденсаторів. Слід дотримуватися особливої обережності під час роботи в сиру погоду і надійно охороняти від попадання вологи в електричні вузли і блоки. Якщо прилад відсирів, то категорично забороняється протирати вузли і деталі ганчіркою, його треба просушити. Акумулятори повинні поміщатися у дерев’яні ящики, що щільно зачиняються. В радіусі 5 м від акумуляторів забороняється розводити вогонь. Техніка безпеки при камеральних роботах При роботі в затемнених приміщеннях та роботі за комп'ютером необхідно створювати умови для нормальної адаптації зору. Щоби при вході в затемнене робоче приміщення очі не відчували від'ємного впливу різкої зміни яскравості світла, затемнене приміщення необхідно відокремлювати від освітленого спеціальним тамбуром. За необхідністю швидкого переходу з затемненої кімнати в освітлене приміщення потрібно користуватись димчастими окулярами. В усіх затемнених робочих приміщеннях під ногами працівників не повинно бути ніяких предметів та матеріалів, забороняється захаращувати проходи обладнанням і меблями. При виконанні камеральних робіт забороняється використовувати несправні прилади та інструменти. При роботі з комп'ютером слід дотримуватись певних правил безпеки. 51 Приміщення, в яких планується установка та подальша робота з комп'ютером, повинні відповідати проектній документації будинку, погодженій з уповноваженими державними органами. Крім того, роботодавець повинен враховувати існуючі санітарні нормативи освітлення, вимоги до параметрів мікроклімату (температура, відносна вологість), ступеня і сили вібрації, звукового шуму і вогнестійкості приміщення, а також характеристики електромагнітного, ультрафіолетового та інфрачервоного полів. Конкретні показники зазначених санітарних норм вказані у Державних санітарних правилах і нормах. Так, наприклад, роботодавцю заборонено установлювати комп’ютери в приміщеннях, розташованих у підвалах будинків та у цокольному поверсі. Приміщення де встановлені відеодисплейні термінали повинні бути укомплектовані системами центрального або індивідуального опалення, кондиціонування чи вентиляції повітря. Але при установці зазначених систем, необхідно переконатись, що батареї опалення, водопровідні труби, вентиляційні кабелі тощо, надійно сховані під захисними щитками, які перешкоджатимуть можливому потраплянню робітника під напругу. У кожній кімнаті, де обладнуватимуться робочі місця співробітників, що працюватимуть на комп’ютері, повинні бути наявні елементи природного та штучного освітлення. При цьому, на вікнах слід встановити легко регульовані жалюзі чи штори, які дозволять працівникам коригувати рівень освітлення в приміщенні. Робочі місця з відеодисплейними терміналами слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природнє світло падало збоку, переважно зліва. З метою досягнення максимального рівня безпечності і охорони праці при роботі з комп’ютером, виробничі приміщення необхідно обладнати аптечками першої медичної допомоги, системами автоматичної пожежної сигналізації і вогнегасниками. У приміщенні, де одночасно експлуатуються понад п'ять комп’ютерів, тощо, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний 52 резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення. Вимоги до особистого робочого місця працівника У кожній кімнаті, де обладнуватимуться робочі місця співробітників, що працюватимуть на комп’ютері, повинні бути наявні елементи природного та штучного освітлення. При цьому, на вікнах слід встановити легко регульовані жалюзі чи штори, які дозволять працівникам коригувати рівень освітлення в приміщенні. Робочі місця з відеодисплейними терміналами слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природнє світло падало збоку, переважно зліва. При розміщенні робочих столів з відеодисплейними терміналами слід дотримувати такі відстані між бічними поверхнями відеодисплейних терміналів - 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного відеодисплейного термінала до екрана іншого відеодисплейного термінала - 2,5 м. Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів. Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з кутом і нахилу сидіння та спинки. Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується. Площу та об'єм для одного робочого місця має бути не менше 6,0 кв.м, об'єм - не менше 20,0 куб.м. На столі працівника можливо розмістити допоміжні для роботи пристрої (принтери, колонки, сканери), а також місця для зберігання документів, за умови, що це не обмежуватиме видимість екрану і не заважатиме працівнику. У разі надмірного шуму чи вібрації технічного обладнання, роботодавець повинен забезпечити працівників антивібраційними килимками. Щодня необхідно проводити вологе прибирання приміщення, та очищати робоче місце та безпосередньо монітор комп’ютера від запиленості. 53 На підприємстві мають бути чітко встановлені перерви для відпочинку працівників (окрім обідньої), як правило, тривалістю 10-15 хвилин раз на годину або дві, в залежності від складності роботи. В будь-якому випадку, роботодавець повинен передбачити такий розпорядок роботи на підприємстві, щоб час безперервної роботи з комп’ютером був не більше ніж 4 години. Проте ці норми не завжди витримуються, особливо у звітний період чи коли необхідно виконати декілька замовлень одночасно. Площа приміщення, де виконуються камеральні роботи, проектується із розрахунку 4кв.м на одне робоче місце і 15куб.м об'єму робочого місця. Вхід i вихід в приміщення має бути безпечним, вільним при пересуванні і забезпечувати пропускну спроможність в аварійних ситуаціях. Розміщення обладнання повинно забезпечувати сприятливі і безпечні умови праці. При виконанні камеральних робіт також необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Приміщення повинні забезпечуватись в достатній кількості засобами пожежогасіння та пожежної сигналізації. До виконання камеральних робіт допускаються особи, які мають спеціальну технічну підготовку та пройшли інструктаж та перевірку знань правил безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки. В офісі, де я проходила практику, належним чином здійснюються камеральні роботи, освітлення достатнє, просторо, приміщення добре провітрюється. Я забезпечена була робочим місцем, комп’ютером, принтером. Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом, харчуванням. На початку безпечна техніка і технологи передбачаються у технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті. Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і економічних 54 особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення, керівник складає робочий проект геодезичних ходів і загальну схему маршрутів руху бригади. При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт, намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки шляху (труднопрохідні) більш безпечними. Трудове законодавство зобов'язує підприємства забезпечувати безпечні умови праці всім працівникам, тому в період підготовки до польових робіт керівникові експедиції і партії проводять заходи, що забезпечують профілактику захворювання і травматизму. Наразі в Україні війна, повітряні тривоги лунають досить часто. Річ у тім, що цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій та майна від надзвичайних ситуацій, зокрема від подій воєнного характеру. Але матеріальні та технічні ресурси, які залучаються для цивільного захисту населення, застосовуються як на державному та місцевому рівнях, так і на так званому об’єктовому рівні, тобто на рівні підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Отже, забезпечення цивільного захисту лежить в основі обов’язків керівників (адміністрації) таких юридичних осіб. Стосується це й дій таких керівників (адміністрації тощо) щодо своїх працівників, клієнтів, відвідувачів під час оповіщення про повітряну тривогу. Організація оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до Положення № 733. Оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій полягає у своєчасному доведенні відповідної інформації і до господарських суб’єктів, що забезпечується шляхом здійснення заходів, визначених у ст. 30 Кодексу Цивільного Захисту України (п. 36, 37 Положення про ЄДСЦЗ). Зокрема, на вимогу цієї статті й затверджено Положення № 733. 55 Повертаючись до КЦЗУ, варто врахувати і приписи ст. 130, де передбачено розроблення планів реагування на надзвичайні ситуації, у т. ч. для оповіщення повітряної тривоги. План реагування на надзвичайні ситуації державного рівня вже є – він затверджений Постановою КМУ від 14.03.2018 р. № 223. Натомість План реагування на надзвичайні ситуації госпсуб’єкта розробляється відповідним госпсуб’єктом з кількістю працюючого персоналу більше ніж 50 осіб та затверджується керівником такого суб’єкта господарювання. У госпсуб’єктів з кількістю працюючого персоналу 50 осіб і менше посадова особа з питань цивільного захисту розробляє Інструкцію щодо дій персоналу госпсуб’єкта у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, яку затверджує керівник такого суб’єкта господарювання (п. 2 Порядку № 626). Отже, на сьогодні, для госпсуб’єктів відповідного порядку розроблення плану чи інструкції не передбачено. А тому їх відсутність на підприємствах незалежно від кількості працівників та відвідувачів для посадових осіб не передбачає можливості проводити будь-які перевірки, інспектування чи застосовувати відповідальність. Утім, навіть за таких умов не варто нехтувати найнеобхіднішими засобами небезпеки. Тож в разі повітряної тривоги, лунає поряд з адмінбудівлею сирена. В цей час всі працівники і відвідувачі, мають покинути приміщення і спуститись в Найпростіше укриття, в даному випадку підвальне облаштоване по нормам підвальне приміщення. Під час проходження практики на підприємстві ФО-П «Глобенко О.В.» , мене все задовольнило. Як рекомендація: в усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово). 56 ВИСНОВОК Одне із основних завдань, яке вирішується в проекті землеустрою організації території сівозмін – це створення організаційно-територіальних умов, що сприяють підвищенню ефективності виробничих процесів в землеробстві і перш за все, раціональної організації використання сільськогосподарської техніки. Територіальні властивості землі відображаються на собівартості виробленої продукції в конкретній сівозміні, яка залежить від урожайності та віддалі до сівозміни, технологічних властивостей землі, контурності угідь тощо. Еколого-економічному обгрунтуванню сівозміни має передувати комплекс заходів по впорядкуванню угідь. Зокрема має бути вивчена та систематизована інформація щодо економічних показників та спеціалізації сільськогосподарського товаровиробника; кількості наявних земель, їх структура, площі; розміщення земельних ділянок; рельєфу території грунтового покриву, забезпечення людським та матеріально-технічним ресурсом, транспортних розв'язок, ринку збуту сільськогосподарської продукції та ряду інших чинників. На основі сівозмін створюють системи удобрення, механічного обробітку грунту і захисту посівів від бур’янів, шкідників та збудників хвороб. Свою кваліфікаційну роботу на тему: «Проект землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки приватної власності для ведення особистого селянського господарства громадянину Довбишу О.М., розташованої в адмінмежах Бужанської ОТГ, за межами населеного пункту села Жаб'янка Звенигородського району Черкаської області» розробила відповідно до чинного законодавства, діючих інструкції і методичних вказівок, мною було запроектовано сівозміни , які забезпечать збільшення врожаїв, а саме головне допоможуть господарю зберегти родючі властивості ґрунту. 57 Дана бакалаврська робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків та графічної частини В першому розділі, я розкрила суть теоретико-методологічної та нормативно-правової бази виконання проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, основний порядок розроблення даного проекту землеустрою, основні етапи, а також нормативно-правову базу. В другому розділі подано загальні відомості про об’єкт, його фізико- географічну характеристику, клімат та грунтовий покрив. В третьому розділі описуються концептуальні підходи до розробки проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. На прикладі конкретної земельної ділянки було проведено всі необхідні обрахунки та запроектовано сівозміни. Описано види і напрямки економічної діяльності. В четвертому розділі описано питання охорони праці, а саме техніки безпеки при організації робіт на об’єкті в польових умовах, при переїздах, протипожежної безпеки та в камеральних умовах. Проаналізована діяльність підприємства, на якому я проходила практику і брала всю необхідну вихідну інформацію для виконання бакалаврської роботи. Таким чином робота охоплює весь комплекс землевпорядних робіт, необхідних при розробці проекту щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. На мою думку, розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, слід вважати одним із перших кроків на шляху виправлення системних помилок, допущених під час проведення в Україні земельної реформи, яка мала своїм наслідком тотальну парцеляцію сільськогосподарського землеволодіння та землекористування, а також суцільне нехтування вимогами еколого-безпечного землеробства. Складання документації із землеустрою, яка б формувала передумови для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, а також 58 раціонального використання та охорони земель, в сучасних умовах стає досить складною задачею. З вище зазначеного можна зробити висновок, що розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань призведе, в результаті, до ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. 59 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 30; 2. Земельний кодекс України від 2001 р. № 3-4, із змінами, внесеними законом України від 24.10.2013 № 661-VII; 3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. 4. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV; 5. Водний кодекс Украни від 13.06.1995 р. 6. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. 7. Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 2012 р. № 8, із змінами, внесеними від 02.07.2013 N 365-VII (365-18); 8. Закон України «Про охорону земель» від 1999 р. № 42 9. Закон України «Про охорону праці», від 1992 р. № 492, із змінами, внесеними від 09.04.2014 № 1193-VII; 10. Закон України «Про землеустрій», від 2003 р. № 36, із змінами, внесеними № 367-VII (367-18) від 02.07.2013; 11. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» 12. Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» 13. Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року, із змінами станом на 01.11.2003 р. 14.Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2010 року. 15. Закон України “Про власність” №697 від 07.02.1991 року 16. Закон України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року. 17.Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. №1134 «Про затвердження Порядку розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь» 18. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII. 60 19. Банников А.Г. Охрана природы. М., агропромиздат.,1986. 20. Білявський Г.О. Основи загальної екології. К., Либідь,1993 21. Вервейко А.Б. Землеутройство с основами геодезии. -М.,1988. 22. Гайдуцький П. І. Аграрна реформа: Міфи й істина // Економіка АПК.2003. - №9. - с.3 23. Гуцуляк В.М. Основи ландшафтознавства К.,НМК ВО,1992 24. Землевпоряднепроектування. – методичний порадник: навчально- методичний центр, 1998. 25. Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи Держкомзем України. – К: Урожай,1998. -816с. 26. Зубець М. В. Аграрна реформа в Україні. - К.:Укр. технології, 1996.- 27. Канаш О.Г., Осипчук С.О., Мартин А.Г., Черноштан С.М. Природно- сільськогосподарське районування України: виокремлення природно- сільськогосподарських провінцій // Землеустрій і кадастр. – 2001. - № 3 28. Лузан Ю. Я. Реформування аграрного сектора України: стан і перспективи // Економіка АПК. - 2002. - №4. - с.3 29. Мартьянов В.П., Соловйов М.Ф., Токар А.В., Шиян В.Й. Бізнес-план розвитку сільськогосподарського підприємства (методичні рекомендації) Навчальний посібник /Харк. держ.аграр. ун-т - Харків, 2001. - 262 с. 30. Мельник А.І., Тищенко О.Г., Герасименко СІ. Еколого - економічні аспекти застосування природоохоронних заходів реабілітації забруднених агроландшафтів // Агроекономічний журнал. 2001.- № 1. С. 22 - 26. Інтернет-ресурс - www.dzk.gov.ua. 61