Схема землеустрою і техніко-економічне обгрунтування використання та охорона земель адміністративно-територіального утворення

Лисенко, Олександра
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4864
Title:	Схема землеустрою і техніко-економічне обгрунтування використання та охорона земель адміністративно-територіального утворення
Authors:	Волонтир, Аліна Лисенко, Олександра
Keywords:	схема землеустрою, протиерозійні заходи;охоронні, санітарно-захисні зони, обмеження та обтяження
Issue Date:	Jun-2023
Abstract:	Описана нормативно-правова база для розробки схеми землеустрою АТУ, наведений аналіз існуючого стану використання земель, розписується організація і порядок розроблення схеми землеустрою, виконано аналіз дотримання охорони праці та техніки безпеки
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4864
Appears in Collections:	193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Лисенко пдф.pdf Restricted Access		1.55 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text




ВСТУП 
 
Унікальний земельно-ресурсний потенціал України обумовлює її особливе 
місце серед інших європейських країн. Земля завжди була, є і буде обмеженим 
ресурсом. Дбаючи про успішне майбутнє країни, ми повинні розумно та ощадливо 
розпоряджатися національним багатством – українською землею, забезпечувати 
ефективність її використання. 
На сучасному етапі земельної реформи землевпорядні роботи в Україні 
фактично звелися до розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних 
ділянок і технічної документації із землеустрою. При цьому практично не 
розробляють схем землеустрою з техніко-економічним обґрунтуванням 
використання та охорони земель, що стало основною причиною хаотичного 
перерозподілу земельних ресурсів, недотримання узгодженості еколого-
економічних і соціальних інтересів суспільства. 
Згідно зі статтею 45 Закону України «Про землеустрій»[4] Схеми 
землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель 
адміністративно територіальних одиниць розробляються з мeтoю визначення 
перспективи щодо використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих 
пропозицій  у гaлyзi земельних відносин, організації раціонального використання 
та охорони земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, 
лісового та водного господарства, розвитку сіл, селищ, міст, територій 
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-
заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення тощо. 
Схеми землеустрою є перед проектним документом, в якому на основі 
врахування природних, економічних та соціальних умов розробляється комплекс 
взаємопов’язаних заходів щодо раціонального використання земельних ресурсів, їх 
розвитку і організації, встановленню інфраструктури, яка відповідає потребам 
адміністративно-територіальної одиниці. 
В основу розробки Схеми землеустрою покладаються еколого-ландшафтний 
та еколого-економічний підходи, де рекомендовано визначити необхідні і достатні 
заходи з підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації 
агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації деградованих земель і напрямків 
їх подальшого використання, розроблені пропозиції щодо створення найбільш 
сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення 
сільськогосподарського виробництва, з урахуванням придатності ґрунтів для 
вирощування основних сільськогосподарських культур, визначені охоронні зони 
режимоутворюючих об'єктів із відповідними обмеженнями у використанні та 
розпорядженні землею. 
Основними принципами, якими рекомендується керуватися при складанні 
схем землеустрою, є: 
а) створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для 
ведення сільського господарства; 
б) збереження і поліпшення сільськогосподарських угідь; 
в) забезпечення неухильного підвищення родючості ґрунтів; 
г) наукова обґрунтованість і економічна ефективність пропонованих заходів 
щодо освоєння земель і поліпшення їх меліоративного стану; 
ґ) узгодженість інтересів різних галузей господарства і адміністративно-
територіальних одиниць. 
Схеми землеустрою рекомендується розробляти в розрізі землевласників, 
землекористувачів та категорій земель. 
Об'єктом Схем землеустрою є всі землі, що знаходяться в межах 
адміністративно-територіальної одиниці. 
При розробці Схем землеустрою рекомендується враховувати раніше 
розроблену документацію із землеустрою, містобудівну документацію, інші 
документи і матеріали. 
Всі вище згадані фактори і посприяли вибору теми для розробки моєї 
кваліфікаційної роботи, а саме: «Схема землеустрою і техніко-економічне 
обґрунтування використання та охорони земель на території Степанківської 
сільської об’єднаної територіальної громади Черкаського району Черкаської 
області»  
2 
 
I НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ДЛЯ РОЗРОБКИ СХЕМИ 
ЗЕМЛЕУСТРОЮ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ УТВОРЕНЬ 
 
1.1 Законодавчі акти які забезпечують розробку схеми землеустрою 
 
В основу розробки Схеми землеустрою покладаються еколого-ландшафтний 
та еколого-економічний підходи, де рекомендовано визначити необхідні і достатні 
заходи з підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації 
агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації деградованих земель і напрямків 
їх подальшого використання, розроблені пропозиції щодо створення найбільш 
сприятливих організаційно-територіальних умов для ведення 
сільськогосподарського виробництва, з урахуванням придатності ґрунтів для 
вирощування основних сільськогосподарських культур, визначені охоронні зони 
режимоутворюючих об'єктів із відповідними обмеженнями у використанні та 
розпорядженні землею. 
Відповідно до статті 7 Закону України «Про землеустрій»[4] Правову основу 
землеустрою становлять: Конституція України[1]; Земельний кодекс України[2]; 
закони України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність"[14]; "Про 
планування і забудову територій"[15]; цей Закон; закони України та інші 
нормативно-правові акти. 
Нормативною базою є: Земельний кодекс України[2]; Закон України "Про 
землеустрій"[4]; Закон України "Про державну експертизу землевпорядної 
документації"[16]; Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. 
№ 1553 "Про затвердження Положення про Державний фонд документації із 
землеустрою"[17]; Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 
266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою 
щодо відведення земельної ділянки"[18]; Постанова Кабінету Міністрів України 
від 12 липня 2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів 
державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її 
висновку"[19]; Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців 
3 
 
(розробників) робіт із землеустрою, затверджені наказом Міністерства аграрної 
політики та продовольства України 11 квітня 2013 р. № 255 (зі змінами)[20]. 
Схеми землеустрою є передпроектним документом, в якому на основі 
врахування природних, економічних та соціальних умов розробляється комплекс 
взаємозв'язаних заходів щодо раціонального використання земельних ресурсів, їх 
розвитку і організації, встановленню інфраструктури, яка відповідає потребам 
адміністративно-територіальної одиниці. 
Основне завдання Схем землеустрою – виявлення найбільш ефективного 
напрямку використання і охорони земельних ресурсів для забезпечення 
подальшого ефективного розвитку адміністративно-територіальної одиниці. 
Схеми землеустрою містять рекомендації щодо вирішення наступних 
основних питань: 
а) удосконалення розподілу земель між категоріями відповідно до 
перспектив розвитку, для чого рекомендується: установити відповідність 
фактичного використання земель їх цільовому призначенню; виявити резерви 
земель, придатних до використання в сільському господарстві і для інших цілей; 
визначити і обґрунтувати потреби земель для несільськогосподарського 
призначення; скласти баланс розподілу земель по категоріях на кожен 
розрахунковий період; 
б) розробка пропозицій по більш ефективному використанню 
сільськогосподарських угідь шляхом: освоєння нових земель, трансформації 
сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану земель, 
удосконалення структури посівних площ і впровадження прогресивної системи 
землеробства; 
в) удосконалення організацій територій, для чого рекомендується: розробити 
пропозиції по формуванню нових і усуненню недоліків існуючих 
землекористувань, розміщенню центральних садиб сільськогосподарських 
підприємств, їхніх виробничих підрозділів, господарських центрів і тваринницьких 
комплексів, їхньої організації території агропромислових і інших виробничих 
об'єднань; визначити потреби земель для внутрішньогосподарських нестатків 
4 
 
(господарські центри і тваринницькі комплекси за межами населеними пунктами, 
захисні насадження, гідромеліоративна мережа, дороги, скотопрогони тощо); 
г) розробка заходів щодо охорони земель: рекомендується визначити обсяги 
робіт із захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії, по рекультивації порушених 
земель; виявити джерела забруднення земель промисловими відходами і розробити 
заходи щодо запобігання негативних наслідків цього забруднення; дати пропозиції 
по поліпшенню ландшафту; 
ґ) визначення економічної ефективності і черговості здійснення намічених 
заходів. 
При розробці Схем землеустрою рекомендується застосовувати наступні 
методи дослідження: порівняльно-аналітичний, статистичний, експертних оцінок, 
картографічний. 
Схеми землеустрою розробляються для використання при поточному та 
перспективному плануванні діяльності органів виконавчої влади та органів 
місцевого самоврядування в галузі земельних відносин щодо раціонального 
використання і охорони земель, а також землевласниками та землекористувачами 
в практичній роботі. 
Складання схеми землеустрою рекомендується здійснювати в наступному 
порядку: 
а) підготовчі роботи; 
б) підготовка завдання на розробку схеми землеустрою; 
в) розробка схеми землеустрою; 
г) оформлення матеріалів і виготовлення документів; 
г) погодження, експертиза і затвердження схеми землеустрою. 
 
1.2 Досвід виконання схеми землеустрою та техніко-     економічного 
обґрунтування 
 
Починаючи з 2010 року вживаються заходи щодо розробки схем 
землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання і охорони 
5 
 
земель. Розробка схем землеустрою проводиться згідно з вимогами земельного 
кодексу України, законів України «Про землеустрій»[4] та «Про охорону 
земель»[21]. 
Згідно статті 25 Закону України «Про охорону земель»[21] Документацією із 
землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні 
обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних 
одиниць та робочі проекти землеустрою. 
Склад документації із землеустрою в галузі охорони земель та порядок її 
погодження і затвердження встановлюються Земельним кодексом України та 
Законом України «Про землеустрій»[4]. 
Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з 
охорони земель та обмежень у використанні земель, передбачених документацією 
із землеустрою в галузі охорони земель. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та 
охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються щодо 
території відповідного району, села, селища, міста. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та 
охорони земель села, селища, міста розробляються за рішенням відповідної 
сільської, селищної, міської ради. 
Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та 
охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці включає: 
а) завдання на складання схеми землеустрою і техніко-економічного 
обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної 
одиниці; 
б) пояснювальну записку; 
в) рішення відповідного органу місцевого самоврядування про розроблення 
схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та 
охорони земель адміністративно-територіальної одиниці; 
г) характеристику природних умов адміністративно-територіальної одиниці; 
6 
 
ґ) інформацію про сучасний стан використання та охорони земель у межах 
адміністративно-територіальної одиниці (включаючи обмеження у використанні 
земель); 
д) картограму категорій земель у розрізі угідь у межах відповідної території; 
е) картограму агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів; 
є) еколого-економічне обґрунтування використання та охорони земель; 
ж) техніко-економічні показники схеми землеустрою; 
з) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; 
и) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у 
межах адміністративно-територіальної одиниці; 
і) схему запланованих заходів щодо раціонального використання та охорони 
земель; 
ї) матеріали погодження схеми землеустрою і техніко-економічного 
обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної 
одиниці, визначені статтею 186 Земельного кодексу України [2]. 
На підставі закладених у схемах землеустрою планувальних і 
передпроектних рішень розроблятиметься уся місцева планувальна документація, 
робочі проекти із землеустрою та охорони земель, лісовпорядкування, формування 
екологічної мережі, рекультивації порушених земель, землювання 
малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, 
забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів 
деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель, попередженню 
інших негативних явищ, будівництва тощо. Це дасть можливість подолати 
безсистемність та неефективність у підходах до прийняття рішень з питань 
регулювання земельних відносин та охорони земель, зміни їх цільового 
призначення і забудови, а також консолідувати відповідні зусилля органів 
виконавчої влади та місцевого самоврядування, органів земельних ресурсів, 
екології, сільського, лісового, водного господарства, контролюючих органів та 
інших зацікавлених сторін. 
7 
 
Концепція охорони земельних ресурсів має базуватись на наукових основах 
раціонального використання та охорони природних ресурсів: 
а) розвитку виробництва з урахуванням якісного стану природних ресурсів; 
б) розробці комплексу заходів щодо захисту природного середовища від 
забруднення; 
в) цілеспрямоване перетворення ландшафту зі створенням оптимальних умов 
для нормальної життєдіяльності людини; 
г) постійне підвищення біологічної продуктивності ландшафту; 
д) переведення промисловості на безвихідну технологію з організацією 
захисних систем. 
 
  
8 
 
ІІ АНАЛІЗ ІСНУЮЧОГО СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ 
 
2.1. Природно-економічна та соціальна  характеристика об’єкта 
 
Село Хацьки, що входить до Степанківської сільської об’єднаної  
територіальної громади Черкаського району Черкаської області, утворилось у 1622 
році, в долині річки Тясмин, поблизу Ірдинського болота, на висоті 81 метра над 
рівнем моря. У селі мешкає 3055 людей. Село знаходиться за 15 кілометри від 
районного центру.  
Для забезпечення соціальної сфери в межах села функціонують ЗОШ І-ІІІ 
ступенів, православна церква, три бібліотеки з фондом 40 тис. книг, дитячий 
навчальний заклад «Берізка», амбулаторія, аптека, вісім магазинів та кафе-бар. 
Працює 9 торгових точок, 6 із яких приватні. При будинку культури діють співочий 
вокально-хоровий ансамбль «Калина», фольклорний колектив «Спадок» та 
дитячий хореографічний гурток «Фантазія». 
Степа́нківська сільська́ об’єднана територіальна громада розташована в  
Черкаському районі Черкаської області з адміністративним центром - село 
Степанки.  
Станом на 2022 рік площа Степанківської сільської об’єднаної  
територіальної громади складає 6826 га, а загальна кількість мешканців складає 
7430 осіб. 
У складі громади 7 сіл: Бузуків, Степанки, Хацьки, Малий Бузуків, Залевки, 
Голов'ятине та Гуляйгородок. 
Регіон характеризується сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами. 
Розподіл опадів протягом року відповідає біологічним потребам більшості 
сільськогосподарських культур, хоча іноді опадів буває недостатньо. Середньорічна 
кількість опадів становить 588 мм; з травня по серпень випадає в середньому 165 
мм з гідравлічним коефіцієнтом (ГТК) 1,3, тому умови зволоження є задовільними. 
Температури дещо нижчі, з періодами підвищених температур в середині 
вегетаційного періоду. Річна сонячна радіація в регіоні становить 109-112 ккал/см. 
9 
 
Відносна вологість повітря в середньому становить 67% на рік. За даними 
метеорологічної обсерваторії, весняні заморозки настали 4 березня 2011 року з 
мінімальною температурою -5°C, а осінні - у листопаді 2010 року з мінімальною 
температурою -5,9°C. 
Середньорічна абсолютна вологість повітря становить 8,8 мб, а відносна 
вологість - 78%. Вітри переважно дмуть із заходу та північного заходу. 
Середньорічна швидкість вітру становить 3,4 м/с. Стабільне промерзання ґрунту 
спостерігається з грудня. Середня глибина промерзання становить 48 см, а 
максимальна - 111 см; ґрунт повністю відтає 29 березня. 
Черкаська область розташована в лісостеповій зоні, яка характеризується 
чергуванням лісової та степової рослинності. Ґрунти формуються в умовах 
нестійкого зволоження, з поєднанням підзолистих і дернових процесів 
ґрунтоутворення; на території Степанківської сільської об’єднаної  територіальної 
громади переважають чорноземи опідзолені, слабо розкладені темно-сірі сильно 
розкладені легкосуглинкові ґрунти (41 г), типові чорноземи типові слабогумусовані 
супіщані ґрунти та їх комплекси з вмістом солонців до 30% (52в), чорноземи типові 
слабогумусовані та їх комплекси з вмістом солонців до 30% (52г) В межах 
досліджуваної території зустрічаються чорноземи типові та сильно регенеровані, 
слабозмиті супіщані ґрунти (55в) та лучно-чорноземні легкосуглинкові ґрунти 
(121г), лучно-чорноземні та лучно-солонцюваті середньо- та сильносолонцюваті 
легкосуглинкові ґрунти та солонці (165г), змиті чорноземи та лучно-чорноземні 
легкосуглинкові ґрунти (209 г), а також змиті лучні легкосуглинкові ґрунти (210 г). 
Чорноземи опідзолені особливо поширені на піднесених, добре дренованих 
вододілах західного Лісостепу. Основною морфологічною ознакою є наявність 
білуватої присипки в нижній частині горизонту.  
Типові чорноземи. Зустрічається в південній частині лісостепу. 
Найхарактерніші морфологічні ознаки чорноземів: потужний гумусовий профіль 
(>80 см), неглибоке залягання карбонатів. 
За гранулометричним складом чорноземи суглинкові, в більшості підтипів не 
спостерігається значної зміни мулистої фракції в профілі, і лише в підзолистих 
10 
 
ґрунтах спостерігається незначний перерозподіл цієї фракції. Чорноземи багаті на 
гумус, до 12%, гумусовий профіль прогресивно акумулятивний, склад гумінових 
речовин і гумінових кислот висококонденсований, переважають їхні Са-зв'язані 
фракції, а вільна фульвокислота майже відсутня. Вміст гумусу в чорноземі 
типовому максимальний на півночі та півдні зони його поширення зі зменшенням 
вмісту гумусу. 
Чорнозем має оптимальну теплову систему, добре поглинає сонячну енергію 
і тривалий час утримує тепло. У західних регіонах він практично не промерзає і 
дуже теплий. Чим далі на північ і схід, тим довший період замерзання, але 
коротший теплий період. Водне середовище чорноземів є сприятливим для 
процесів накопичення гумусу, але з точки зору сільськогосподарського 
використання є основним лімітуючим фактором родючості. Чорноземи 
характеризуються нестійким або недостатнім зволоженням. Виділяють два періоди 
формування водного режиму: 
1. висихання ґрунту, що спостерігається влітку та на початку осені; 
2. зволоження ґрунту з перервами на замерзання восени та навесні. 
Водні потоки в чорноземах лісової та степової зон є регулярними. Поживний 
режим чорноземів оптимальний: загальний вміст поживних речовин дуже високий, 
більша частина азоту органічна, але легко вивільняється при мінералізації, а також 
високий вміст рухомого фосфору. 
Чорноземна зона є найбільш освоєною, де вирощуються всі зональні 
культури. Ґрунти особливо ефективно використовуються для вирощування 
високоякісних зернових, соняшнику та цукрових буряків. 
В ґрунтовому покриві території села переважають такі агрогрупи ґрунтів         
(Таблиця 2.1.)  
 
 
 
 
 
11 
 
Таблиця 2.1. 
Експлікація агровиробничих груп грунтів 
Шифр Назва агрогрупи  Площа, га 
Чорноземи опідзолені і слабореградовані 
41 г та темно-сірі сильнореградовані 1076, 1940 
легкосуглинкові грунти  
Чорноземи типові слабогумусовані 
52 в супіщані та їх комплекси з осолоділими 954, 3837 
грунтами до 30% 
Чорноземи типові слабогумусовані та їх 
52 г комплекси з осолоділими грунтами до 855, 6792 
30% легкосуглинкові 
Чорноземи типові і чорноземи сильно 
55 в 43, 0064 
реградовані слабо змиті супіщані 
Лучно-чорноземні легкосуглинкові 
121 г 178, 0486 
грунти  
Лучно-чорноземні, лучні і дернові глейові 
165 г середньо- і сильно осолоділі 71, 4083 
легкосуглинкові грунти та солоди 
Намиті чорноземи і лучно-чорноземні 
209 г 105, 9154 
легкосуглинкові грунти 
210 г Намиті лучні легкосуглинкові грунти 236, 1061 
Всього:  3520.7417 
 
Також зустрічаються лучночорноземні грунти, намиті чорноземи та намиті 
легкосуглинкові лучні  ґрунти. 
Площа  території Хацьківської сільської ради складає 2971,49 га. 
Найбільшою є питома вага земель сільськогосподарського призначення – 2403,70 
га, з них рілля – 1596,06 га, багаторічні насадження-40,94 га, пасовища – 98,25 га, 
сіножаті – 552,49 га.  
Надмірна сільськогосподарська освоєність і розораність  території є одним з 
головних чинників, які дестабілізують екологічну ситуацію в районі. Ліси та інші  
лісовкриті  площі  займають  50,49 га, під  водою знаходиться 31,28 га. Структура 
земельного фонду подана в таблиці 2.2. 
 
 
 
12 
 
Таблиця 2.2. 
Структура земельних угідь Хацьківської сільської ради 
№ Назва угідь Площа, га 
1 Сільськогосподарські землі 2403,70 
1.1 Сільськогосподарські угіддя 2386,16 
1.1.1 У т.ч. рілля 1596,06 
1.1.2 багаторічні насадження 40,94 
1.1.3 пасовища 98,25 
1.1.4 сіножаті 552,49 
1.1.5 полезахисні лісосмуги, польові шляхи 98,42 
1.2 Не сільськогосподарські угіддя 17,54 
2 ліси та інші лісовкриті площі 50,49 
3 забудовані землі 338,33 
4 води 31,28 
5 відкриті заболочені землі 20,70 
 інші землі 126,99 
 Всього 2971,49 
 
Отже, основними земельними угіддями на території сільської ради є – 
сільськогосподарські.  
Основними землекористувачами в межах сільської ради є (рис.2.2.1.) 
сільськогосподарські підприємства – 1456,84 га; фермерські господарства  
456,36га; заклади, установи, організації – 15,40 га; підприємства промисловості, 
транспорту, зв'язку – 50,38 га; земель запасу різних категорій –  226,10 га. 
 
13 
 
Землекористувачі на теритрії 
Степанківської сільської ради
сільськогосподарські 
1,54% підприємства 
6,90%
0,47%
лісогосподарські 
підприємства
13,92%
фермерські господарства 
2,25% 74,93%
заклади, установи, організації 
підприємства промисловості, 
транспорту,зв'язку
землі запасу різних категорій 
 
Рис. 2.1 Землекористувачі на території Степанківської сільської об’єднаної 
територіальної громади 
 
Таким чином, на досліджуваній території переважають землеволодіння та 
землекористування громадян та сільськогосподарських підприємств. 
Основними землекористувачами є сільськогосподарські підприємства  
Незначні площі відведено для випасання худоби та городництва, переважно біля 
водойм. На даний час більшість земель запасу, площа яких становила 226,10 га, 
передають в приватну власність громадянам для ведення особистого селянського 
господарства . За останні роки все більше селян виявляють бажання власноруч 
господарювати на власній землі, не здаючи її в оренду. 
Землі несільськогосподарського призначення (ліси та інші лісо вкриті площі, 
забудовані землі, відкриті землі без рослинного покриву та води, землі 
промисловості, землі оздоровчого призначення) в межах сільської ради займають 
585.33 га. 
Використовують ці землі різні групи власників землі та землекористувачів, 
як юридичні так і фізичні особи. 
14 
 
Землі несільськогосподарського призначення використовуються відповідно 
до їх первісного призначення, але жодних заходів для їх захисту не вживається. 
Передусім це стосується природоохоронних територій, зокрема лісових насаджень 
та водних об'єктів, які потребують розчищення, озеленення та вивезення побутових 
відходів. Відсутність полігонів зі спеціальним обладнанням для побутових відходів 
призводить до засмічення лісових насаджень, земель загального користування та 
рекреаційних зон. Через територію протікають річки: Тясмин, Сунка та Рудка, які 
займають площу 14,3 га і мають більше десятка ставків. Довжина річки Тясмин 
становить 161 км, 22 км з яких протікає територією громади і впадає в річку Дніпро 
- найдовшу річку країни. Західна частина території сільської ради - болотиста 
місцевість. На водно-болотних угіддях меліоративні роботи необхідно проводити у 
відкритих меліоративних каналах. За межами населеного пункту є поодинокі 
ділянки свердловин. З метою запобігання ерозії руслової мережі та інтенсивного 
обробітку прибалкових земель і шельфу між балками необхідно провести корінну 
рекультивацію схилів, розмитих ярами, та вирівнювання схилів балок. 
Запропоновані місця будівництва загалом не потребують значних витрат на 
технічну підготовку. 
Хацьківський старостат,  який належить до Степанківської ОТГ, багатий на 
історико-культурну спадщину, має археологічні пам'ятки, а творчий потенціал її 
мешканців є високим. Цей потенціал у поєднанні з багатою історико-культурною 
спадщиною території створює сприятливі умови для розвитку рекреаційно-
туристичних послуг та надає можливості для розвитку "зеленого туризму". 
 
2.2. Динаміка та особливості соціально-економічного розвитку 
 
Степанківська сільська об’єднана територіальна громада має сталий 
економічний розвиток завдяки дії суб’єктів господарської діяльності. На території 
громади найбільш розвинене сільське господарство. Основними напрямками 
аграрного комплексу є вирощування зернових і технічних культур, виробництво 
15 
 
готових кормів для тварин. Основними представниками аграрного сектору, що 
здійснюють свою діяльність є: 
- СТОВ «Степанки» (вирощування зернових культур, бобових культур і 
насіння олійних культур;  
- СТОВ «Залевківське» (вирощування свиней та обробляє 3871,835 га 
земельних угідь); 
 - СФГ «Сім’я Хорошковських» (вирощування зернових культур); 
-  ПП «Хацьки-Агро» (вирощування зернових культур, бобових культур і 
насіння олійних культур);  
- ФГ «Нещерет» (вирощування зернових культур); 
- СТОВ «Смілянський агросоюз» (вирощування озимих та ярих культур); 
- ФГ «Борисфен» (вирощування сільськогосподарських культур та обробляє 
33 га земельних угідь); 
- ТОВ «Голов’ятинське», (вирощування зернових культур); 
- ТОВ «ПЕРШЕ ТРАВНЯ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» (виробництво 
готових кормів для тварин, що утримуються на фермах); 
- ТОВ «НІКОПОЛЬСЬКА ЗЕРНОВА КОМПАНІЯ» (оптова торгівля зерном, 
необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин); 
- ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (виробництво олії та тваринних жирів; 
виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та 
рослинних матеріалів для плетіння; оптова торгівля зерном, необробленим 
тютюном, насінням і кормами для тварин); 
- ТОВ Агропромислова компанія «Маїс» (вирощування зернових культур). 
Також досить активно на території громади розвинена промисловість: 
- ТОВ «НЬЮТОН-КОНСАЛТИНГ» (технічне обслуговування та ремонт 
автотранспортних засобів); 
- ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ГОРІЛЧАНА КОМПАНІЯ» (виробництвоспиртних 
напоїв, тощо); 
- ТОВ «ІНФО КАР» (виробництво добрив і азотних сполук); 
16 
 
- ТОВ «ГРОСДОРФ» (виробництво добрив і азотних сполук, виробництво 
пестицидів та іншої агрохімічної продукції); 
- ТОВ «БУАСОН ЕЛІТ БЕЛЬВЕДЕР ГРУП» (виробництво спиртних напоїв, 
виноградних вин, безалкогольних напоїв, тощо);  
 - ПРАТ «ЧЕРКАСИ АВТО» (торгівля автомобілями та легковими 
автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт 
автотранспортних засобів, тощо); 
- ПРАТ «МАЛО – БУЗУКІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР’ЄР» (добування 
піску, гравію, глин і каоліну). 
Успіх економічних реформ багато в чому залежить від розвитку малого 
підприємництва та малого бізнесу. Саме малі підприємства генерують той середній 
клас, який є гарантом стабільності і добробуту в суспільстві. 
За допомогою малого підприємництва в громаді може бути розв’язаний цілий 
комплекс проблем, зокрема:  
- забезпечення зайнятості населення шляхом створення додаткових 
робочих місць; 
- більш повне використання природніх ресурсів багатоцільового 
призначення; 
- задоволення  попиту населення на певні групи товарів та послуг; 
- розвиток туризму та зон відпочинку 
Надзвичайно актуальним питанням у Степанківській сільській об’єднаній 
територіальній громаді є екологічна ситуація. Вплив людини на навколишнє 
середовище стає все більш помітним і дослідження характеру цього впливу – 
головний напрям у розв’язанні проблеми охорони довкілля. Але, при цьому, є деякі 
питання, які необхідно вирішити, щоб не допустити погіршення стану 
навколишнього природного середовища на території громади. Зокрема, 
сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства, які вирощують 
сільськогосподарську продукцію використовують у виробництві значну кількість 
засобів захисту та отрутохімікатів, які негативно впливають на навколишнє 
середовище в т.ч. водний фонд громади і, відповідно, на здоров’я населення. Тому, 
17 
 
необхідно проводити заходи для покращення екологічного стану сіл. Через 
територію громади протікають річки Рудка, Сунка , Тясмин, але через малий рівень 
води відбувається їх інтенсивне заростання та замулення, що  призводить до 
загибелі біоресурсів. 
Для збереження навколишнього середовища необхідно запровадити наступні 
заходи: 
- використовувати біологічні засоби захисту для вирощування с/г культур; 
- відновлення та підтримання сприятливого гідрологічного режиму та 
санітарного стану водоймищ. 
Джерелами утворення побутових відходів в Степанківській сільській 
об’єднаній територіальній громаді є будинки, підприємства, установи, організації. 
 Вивезення побутових відходів здійснює ТОВ «УкрЕкоТех» на підставі 
укладених  договорів із підприємствами та жителями громади, але це не вирішує 
проблеми забруднення території. Несанкціоноване розміщення побутових відходів 
є суттєвим чинником негативного впливу  на земельні, водні та лісові ресурси і 
здоров’я людей. Масові накопичування побутового сміття в лісозахисних смугах, 
вздовж автомобільних доріг, в лісонасадженнях та поблизу водойм є одним із 
потенційних джерел забруднення довкілля і потребують утилізації.  
Також неподалік села Залевки розміщено полігон твердих побутових 
відходів, землі якого орендує Смілянське комунальне підприємство 
«Комунальник», яким порушуються екологічні та санітарні вимоги. Дана проблема 
потребує вирішення та  впорядкування. 
Велика увага в громаді приділяється питанням благоустрою, зокрема, 
проводиться робота з очищення та озеленення території,  вирубки чагарників та 
дерев що знаходяться в аварійному стані. Влітку проводиться косіння трави на всій 
території громади. Навесні та восени щороку, проводиться місячник благоустрою 
населених пунктів.  
Основними проблемами соціально-економічного розвитку Степанківської 
сільської об’єднаної територіальної громади є: 
18 
 
- від’ємний природний  приріст або зменшення кількості населення, старіння 
населення; 
- нераціональне використання земельних ресурсів сільськогосподарського- 
призначення; 
- безробіття та наявність тіньової зайнятості населення; 
- зниження купівельної спроможності населення через низькі реальні доходи; 
- погіршення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг та 
дорожньої інфраструктури; 
- незадовільна забезпеченість потреб населення в пасажирських 
перевезеннях, висока зношеність транспортних засобів для перевезення пасажирів 
та відсутність достатньої кількості перевізників, що надають послуги в цій сфері; 
- недостатнє  кадрове забезпечення закладів охорони здоров’я; 
Вирішення цих проблем планується шляхом реалізації основних 
пріоритетних напрямів, завдань та заходів, які передбачені Планом соціально-
економічного розвитку Степанківської сільської об’єднаної територіальної 
громади на 2022 рік.  Основною метою соціально-економічного розвитку громади 
є створення умов для подальшого економічного зростання, наповнення місцевого 
бюджету коштами, покращення на цій основі бюджетного фінансування установ 
освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту та поліпшення життя 
населення. 
 
  
19 
 
III. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ СХЕМИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ 
 
3.1 Підготовчі роботи 
 
Під час підготовчих робіт зі складання планів землеустрою необхідно 
зібрати, систематизувати та проаналізувати матеріали, що характеризують 
природні та економічні умови адміністративно-територіальної одиниці, а також 
існуючі напрацювання та матеріали щодо перспективного розвитку, раціонального 
використання земельних ресурсів та охорони земель. 
Підготовчі роботи до складання планів землеустрою можна поділити на 
камеральні та польові. 
Камеральна підготовка включає землевпорядні роботи, спрямовані на збір, 
дослідження, систематизацію, аналіз та оцінку інформації і матеріалів, що дасть 
змогу комплексно охарактеризувати всі території адміністративного району та його 
окремих частин, оцінити їх ресурсний потенціал та економічне становище, 
визначити перспективні напрями поліпшення використання та охорони земель, 
організації землекористування та господарського освоєння. Під час підготовчих 
робіт можуть бути здійснені подальші дії зі збору, аналізу та оцінки матеріалу. 
Польові підготовчі роботи проводяться у формі рекогносцирувальних обстежень 
території району або окремих його частин з метою отримання необхідної 
додаткової інформації. 
Для складання планів землеустрою рекомендується використовувати 
кадастрові карти (плани) масштабу від 1:10 000 до 1:25 000. 
У процесі збору, систематизації та оцінки матеріалів рекомендується 
встановлювати необхідність додаткових розробок та визначати обсяг і зміст 
польових вишукувань з окремих питань, для яких наявні матеріали не дають 
достатньої інформації. 
Під час польових робіт, в першу чергу, слід отримати наступну інформацію:  
- ступінь інтенсивності ерозії та інших негативних деградаційних процесів; 
- стан виробничих земель сільськогосподарських підприємств; 
20 
 
- наявність земель, що забруднені хімічними, радіоактивними та іншими 
речовинами; джерела забруднення в районі та на прилеглих територіях; місця, де 
знаходяться забруднюючі речови; 
- стан рекультиваційної мережі та рекультивованих земель; 
- культурний та технічний стан земель, що пропонується поліпшити; 
- конфігурація гідротехнічних протиерозійних споруд, передбачених планом 
землеустрою; 
- наявність, розташування та параметри режимоутворюючих об'єктів. 
При цьому слід дотримуватися таких основних рекомендацій: 
a) таблиці слід складати за категоріями земель та формами власності, а 
статистичні показники повинні відображати результати попереднього року 
розробки плану землеустрою; 
б) у разі необхідності відображення динаміки явищ і процесів, збір і аналіз 
інформації та оцінка результатів повинні здійснюватися, як правило, за період 6-7 
років (період аналізу та підготовки таблиць повинен визначатися з урахуванням 
характеру і специфіки розвитку конкретних процесів, природних, економічних і 
соціальних умов); 
в) показники стану та ефективності сільськогосподарського виробництва 
мають бути відображені в розрізі груп суб'єктів господарювання та їх власників; 
г) таблиці, що відображають інформацію, отриману від районних чи 
обласних організацій або окремих підприємств, повинні бути підписані їхніми 
представниками. Таблиці, отримані в результаті розрахунків і групувань в процесі 
проектування, повинні бути підписані виконавцем. 
Під час проведення збору, систематизації і оцінки вихідних даних необхідно 
отримати і узагальнити такі дані:  
а) про природні та економічні умови району щодо територій, встановлених 
проектом землеустрою щодо формування територій сільських та селищних рад; 
б) про стан використання земель сільськогосподарського призначення: 
- про стан і тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств та 
землеволодінь і землекористувань 
21 
 
- про наявність, стан і характер використання земельних ділянок за їх 
призначенням та їх землекористувачами; 
- про меліорованиі землі;  
- про якісний стан земель сільськогосподарського призначення та оцінку 
розвитку деградаційних процесів. 
в) про використання та охорону земель несільськогосподарського 
призначення (в межах та за межами населених пунктів). 
 
3.2 Підготовка завдання на розробку схеми землеустрою 
 
Замовник має надати розробнику затверджене завдання на розробку схеми 
землеустрою. 
У завданні зазначаються: 
- об’єкт робіт, найменування розробника схеми, найменування науково-
дослідної та проектної організації, яка залучається на умовах субпідряду, а також 
строки розробки та впровадження схеми; 
- земельні ресурси, що потребуються для конкретної галузі промисловості, 
транспорту населеного пункту, екології, рекреації та охорони здоров'я;  
- інвестиції в охорону, освоєння, рекультивацію та поліпшення земель, 
передбачені цільовою програмою. 
Схема землеустрою включає наступні пункти:  
- природні та економічні умови території; 
- перспективи використання та охорони земель; 
- пропозиції, що спрямовані на вдосконалення земельних відносин; 
- організація раціонального використання та охорони земель; 
- перерозподіл земель для задоволення потреб сільського, лісового та водного 
господарства; 
- забезпечення розвитку населених пунктів, територій оздоровчого, 
рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного фонду та 
іншого природоохоронного призначення; 
22 
 
- забезпечення земельними ресурсами об’єкти промисловості, транспорту і 
зв'язку тощо; 
- обсяги робіт з охорони земель; 
- потреба в капітальних вкладеннях для реалізації заходів; 
- розподіл обсягів робіт та інвестицій на щорічній основі. 
Призначенням «Схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування 
використання та охорони земель» є: 
- впровадити національну політику науково обґрунтованого перерозподілу 
земель; 
- оновлення основи для планування та картографування;  
- формування раціональної системи землеволодіння та землекористування; 
- розроблення системи заходів щодо збереження та поліпшення територій з 
природними ландшафтами, особливими природоохоронним, рекреаційним та 
охоронним режимами;  
- розроблення системи заходів щодо збереження та поліпшення природних 
ландшафтів, особливого природоохоронного, рекреаційного та охоронного 
режимів; 
-відтворення та підвищення родючості ґрунтів, реабілітації деградованих 
земель, захист земель від ерозії, підтоплення, вторинного засолення, заболочення 
та інших видів деградації; 
- консервація деградованих і малопродуктивних земель; 
- створення екологічно стійких ландшафтів та агроекосистем; 
- обґрунтована оцінка витрат на природоохоронні заходи. 
Розроблені Схеми землеустрою забезпечують раціональний напрямок 
використання земель, що не тільки зберігає екологічну рівновагу земель, а й 
збільшує надходження до бюджету. 
Схема планування території району є кінцевим результатом (для кожного 
району). 
Вона виконується на основі перспективної карти землекористування та 
інших допоміжних графічних матеріалів. 
23 
 
3.3 Розробка схеми землеустрою 
 
При розробці планів землеустрою необхідно використовувати достовірну 
вихідну інформацію, зокрема наявну землевпорядну документацію, дані 
Державного земельного кадастру, дані про обстеження ґрунтів, галузеві програми 
використання та охорони земель, норми і стандарти в таких сферах, як охорона 
навколишнього середовища, містобудування та санітарія. Збір інформації, 
розробка планів і реалізація заходів повинні ґрунтуватися на загальнонауковому 
принципі "від конкретного до загального і від загального до конкретного". Іншими 
словами, якщо вихідна інформація для аналізу ситуації збирається локально в 
рамках Державного земельного кадастру, від конкретної земельної ділянки до рівня 
всіх земель адміністративно-територіальної одиниці, то управлінські рішення у 
сфері державного регулювання землекористування повинні базуватися на 
формуванні концепцій і стратегій підвищення ефективності використання та 
охорони земель ( сталого землекористування) до планування (проектування, 
обґрунтування тощо) конкретних заходів на місцях (разом з конкретними 
земельними ділянками), які будуть впроваджуватися (усвідомлюватися, 
засвоюватися та реалізовуватися) пізніше в процесі розробки та виготовлення 
технічної документації із землеустрою. 
Відповідно до статті 45 Закону України «Про землеустрій»[4] основним 
завданням при розробці схеми землеустрою є визначення перспективи щодо 
використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у 
галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони 
земель, перерозподілу земель з урахуванням потреб розвитку міста, оздоровчого, 
рекреаційного, історико-культурного призначення тощо. 
Відповідно до завдання основні показники схеми землеустрою 
розробляються на період не менш, ніж на 10-15 років. [ст. 45 Закону України «Про 
землеустрій»[4]]. 
Усі документи місцевого планування, робочі проекти із землеустрою та 
охорони земель, ведення лісового господарства, формування екологічної мережі, 
24 
 
рекультивації порушених земель розробляються на основі планів і передпроектних 
рішень, викладених у схемах землеустрою, рекультивації малопродуктивних 
земель, боротьби з ерозією, підтопленням, осушенням, зсувів, захисту земель від 
промислових відходів, хімічного забруднення та інших видів деградації, 
консервації деградованих малопродуктивних земель, запобігання іншим 
негативним явищам та будівництва. 
Це дозволить подолати безсистемні та неефективні підходи до земельних 
відносин та прийняття рішень щодо охорони земель, зміни та розвитку 
землекористування, інтегрувати відповідні зусилля органів державної влади, 
місцевого самоврядування, земельних ресурсів, екології, сільського, лісового та 
водного господарств, контролюючих органів та інших зацікавлених сторін. 
 
3.4 Оформлення матеріалів і виготовлення документів 
 
У Наказі Державного агенства земелельних ресурсів України від 02.10.2013 
року № 395 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення схем 
землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель 
адміністративно-територіальних одиниць» [7] зазначено, що Схеми землеустрою 
мають містити наступні текстові і графічні матеріали: 
а) завдання на розробку схеми землеустрою; 
б) пояснювальну записку; 
в) загальні відомості; 
г) матеріали погодження і затвердження схеми; 
ґ) розрахункові таблиці (додатки у виді окремого тому); 
д) графічні матеріали; 
е) висновки. 
Пояснювальна записка має узгоджуватись з розрахунковими таблицями. 
У вступі вказується підстава розробки схеми землеустрою, склад виконавців, 
перелік використаних матеріалів і виготовлених документів. 
25 
 
Текстове пояснення рекомендується ілюструвати схемами, діаграмами, 
картограмами, картодіаграмами, графіками тощо. 
Графічні матеріали включають основні і допоміжні. 
До основних графічних матеріалів при розробці схеми землеустрою 
відносять: 
а) схема сучасного використання земель; 
б) схема перспективного використання земель; 
в) схема організації території району. 
До допоміжних графічних матеріалів при розробці схеми землеустрою 
відносять: 
а) схема меліорації земель; 
б) схема протиерозійних заходів; 
в) схема природно-сільськогосподарського районування й агровиробничих 
груп ґрунтів (на ґрунтовій карті); 
г) схема спеціалізації сільськогосподарського виробництва. 
Крім того, до допоміжних графічних матеріалів належать районні плани 
землекористування, карти ґрунтів, плани фізико-географічного, агрокліматичного 
та інших видів районування, спеціальні плани проектних пропозицій: розселення, 
розміщення виробничих об'єктів, використання торфу, використання водних 
ресурсів, розвитку автомобільних доріг і залізниць, рекультивації покинутих 
земель, господарських організацій. До схеми додаються матеріали за погодженням 
із замовником, такі як: план місцевості, районні кадастрові карти, генеральні плани 
населених пунктів та інша містобудівна документація, інші графічні матеріали, 
підготовлені стосовно конкретних умов об'єкта проектування, а також підготовка 
декількох варіантів. 
Основний графічний матеріал схеми землеустрою рекомендується 
виготовляти в масштабі картографічної основи. 
Рекомендується, щоб схема територіального устрою відображала: 
a) всі елементи, що стосуються поточного використання господарства; 
26 
 
б) прогнозовані межі землекористування та їх розподіл за 
сільськогосподарськими операторами 
в) існуючі та проектовані межі населених пунктів 
г) місце розташування холдингу та землекористування, основні елементи 
майбутньої організації території району (земельні угіддя, важливі земельні масиви 
між господарствами: дороги, лісосмуги, лінії електропередач, трубопроводи, 
комунікації). 
Рекомендується, щоб у планах поточного і перспективного використання 
земель району та планах організації території району типи земельних угідь 
позначалися кольором, а типи земель та стан їхньої рекультивації - пунктирними 
символами. 
Матеріали проекту землеустрою реєструються в Державному земельному 
кадастрі та передаються розробником до Державного фонду документації із 
землеустрою Наказ Держземагентства України [7] 02.10.2013 № 395 "Про 
затвердження Методичних рекомендацій з розроблення схем землеустрою і техніко-
економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-
територіальних одиниць" [ 7] надіслано на адресу. 
 
3.5 Розгляд, погодження та затвердження схеми та її реалізація 
 
Відповідно до статті 186 Земельного кодексу України [2] Схеми землеустрою 
і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, 
міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, 
селищною, міською радою. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та 
охорони земель адміністративно-територіальних одиниць підлягають стратегічній 
екологічній оцінці. 
Проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних 
громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних 
27 
 
територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що 
представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються. 
У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту 
землеустрою спір вирішується у судовому порядку [стаття 186 Земельного кодексу 
України «Погодження і затвердження документації із землеустрою»] . 
 
3.6 Розробка охоронних заходів 
 
3.6.1 Встановлення обмежень і обтяжень 
 
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових 
прав на нерухоме майно та їх обтяжень»[5], обтяження - заборона або обмеження 
розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, 
актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого 
самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину. [ст.2 Закону 
України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх 
обтяжень»]. 
Опираючись на статтю 111 Земельного кодексу України [2] «Обтяження прав 
на земельну ділянку, обмеження у використанні земель» Обтяження прав на 
земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу 
державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони 
на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження. 
Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, 
договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні 
земель: 
а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки 
протягом встановлених строків; 
б) заборона на провадження окремих видів діяльності; 
в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; 
28 
 
г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки 
дороги; 
ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених 
робіт; 
д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих 
рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; 
е) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг. 
Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо 
встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі 
речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом. 
Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо 
встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими 
актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у 
порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. 
[частини 1- 4 статті 111 Земельного кодексу України]. 
За нормою частини 5 статті 111 Земельного кодексу України [2] Відомості 
про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і 
техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель 
адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації 
і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого 
природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-
культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та 
водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих 
об’єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне 
обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо 
відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо 
встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 
містобудівній документації, робочому проекті землеустрою. Відомості про такі 
обмеження вносяться до Державного земельного кадастру. [частина 5 статті 111 
Земельного кодексу України]. 
29 
 
Згідно статтей 112–115 Земельного кодексу України [2] до обмеження на 
використання земельної ділянки належать такі види землі: 
- охоронні зони; 
- зони санітарної охорони; 
- санітарно-захисні зони; 
- зони особливого режиму використання земель. 
Слід зазначити, що закон розрізняє реєстрацію іпотеки прав на земельну 
ділянку та обмеження у використанні земельної ділянки. У разі встановлення 
обмежень у використанні земельних ділянок (крім обмежень, прямо встановлених 
законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами), вони 
реєструються у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому 
законом, і набувають чинності з моменту державної реєстрації. Так, до Державного 
земельного кадастру включаються проекти землеустрою і техніко-економічні 
обґрунтування використання та охорони земель адміністративних районів, проекти 
землеустрою з організації і встановлення меж територій природно-заповідного 
фонду, земель іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-
культурного та лісогосподарського призначення, земель та водоохоронних зон 
водного фонду та обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих 
об'єктів, а також проектів землеустрою, пов'язаних з охороною довкілля та 
економікою. 
Спеціальні  заборони  можуть  встановлюватися при консервації земель  (ст. 
172 Земельного кодексу України) [2] та у багатьох інших випадках. 
Разом із тим, на сьогодні обмеження прав на землю передбачаються 
принаймні щодо таких територій із особливим правовим режимом:  
- зони особливого режиму забудови - їх режим і порядок встановлення 
визначаються статтею 39 Земельного кодексу України [2], Закону України "Про 
основи містобудування"[6], "Про архітектурну діяльність"[8], "Про регулювання 
містобудівної діяльності"[4], ДБН Б.2.2.-12:2019 будівельними нормами та 
правилами: "Планування та забудова населених пунктів"[9] та ін.; 
30 
 
- водоохоронні зони, водозахисні смуги, берегові смуги водних шляхів - 
режим і порядок встановлення визначаються главою 12 Земельного кодексу 
України [2], статтями 87-93 Водного кодексу України[3]; 
- зелені зони - існування передбачене Постановою Кабінету Міністрів від 
16.05.2007 № 733 "Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення 
особливо захисних лісових ділянок"[10]; 
- зони радіоактивно-забруднених територій - правовий режим і порядок 
встановлення визначені у статтях 169,170 Земельного кодексу України [2], ЗУ "Про 
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок 
Чорнобильської катастрофи"[5]; 
- зони надзвичайних екологічних ситуацій - поняття, правовий режим та 
порядок оголошення передбачені статтею 1 Закону України "Про зону 
надзвичайної екологічної ситуації"[11], актами про оголошення окремих зон 
надзвичайних екологічних ситуацій. 
Обмеження, що встановлені законами та прийняті відповідно до них 
нормативно-правові акти, вносяться на підставі заяви відповідних органів 
самоврядування та при державній реєстрації земельних ділянок. 
Дія інших обмежень безпосередньо пов'язана з фактом їх реєстрації. У зв'язку 
з цим виникає питання про момент припинення дії обмежень, що мають строковий 
характер. Строкові обмеження припиняють свою дію "автоматично" із закінченням 
встановленого строку. У будь-якому випадку, необхідність внесення відомостей 
про існуючі обмеження у використанні земельних ділянок до бази даних 
Державного земельного кадастру передбачає обов'язок фіксації їх існування у 
відповідній документації із землеустрою. З іншого боку, у більшості випадків 
невнесення обмежень до Державного земельного кадастру не тягне за собою 
жодних правових наслідків. 
Статтею 112 Земельного кодексу України [2] як обмеження визначені 
охоронні зони які створюються: 
31 
 
а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної 
спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від 
несприятливих антропогенних впливів; 
б) навколо споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій 
мобільного зв’язку, земних станцій супутникового зв’язку, уздовж ліній 
електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо 
промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, 
запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та 
довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. [стаття 112 Земельного кодексу 
України]. 
Правовий режим земель природоохоронних територій визначається й іншим 
законодавством України. При цьому ступінь обмежень та обтяжень у використанні 
земель базується на узгодженні земельних інтересів та земельних потреб, які 
виникають у процесі регулювання земельних відносин.  
На території села Хацьки також наявні охоронні та санітарно-захисні зони. 
Вони представлені у таблиці 3.1. 
Таблиця 3.1 
              Охоронні та санітарно-захисні зони на території Хацьківського 
старостату Степанківської ОТГ Черкаського району Черкаської області 
Об’єкти Норма охоронної зони, м Площа охоронної зони, га 
Озеро 25 5, 36 
р. Тясмин 50 106, 26 
р. Рось 50 39, 5 
Кладовище закрите 100 13, 68 
Кладовище діюче 300 81,47 
Лінія електропередач 25 50, 8 
Залізниця 300 804, 93 
Господарські двори 300 281, 91 
Техногенно 300 188, 63 
забруднені землі 
Всього  1572, 54 
 
32 
 
Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 4 березня 1997 р. N 209 
«Про затвердження правил охорони електричних мереж» [12] Охоронні зони 
електричних мереж встановлюються:  
- уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної  
ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами,  
що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови  
невідхиленого їх положення на відстань:  
     (для повітряних ліній напругою) 
      2 метрів          - до  1 кВ 
     10 метрів          - до 20 кВ 
     15 метрів          -    35 кВ 
     20 метрів          -   110 кВ 
     25 метрів          -   150, 220 кВ 
     30 метрів          -   330, 400, 500, +(-)400 кВ 
     40 метрів          -   750 кВ;  
Забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, 
трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристрої виконувати будь-
які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх 
пошкодження або нещасні випадки, а саме:  
- перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях 
трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, відчиняти двері і 
люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та 
підмикання до електричних мереж;   
- будувати житлові, громадські та дачні будинки;  
- влаштовувати будь-які звалища;  
- складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали;  
- розпалювати вогнища;  
- розташовувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних 
матеріалів;  
33 
 
- накидати на струмопровідні частини об'єктів електричних мереж і 
наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори повітряних ліній 
електропередачі, електрообладнання трансформаторних підстанцій, розподільних 
пунктів і пристроїв, демонтувати їх елементи;  
- саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення 
плантацій новорічних ялинок;  
- влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки 
громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов'язані з великим 
скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку 
робіт;  
- запускати спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв;  
- здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних 
зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище;  
- виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі 
масою понад 5 тонн, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, 
пально-мастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній 
електропередачі);  
- кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, 
волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній 
електропередачі). [пункти 5 та 8 Постанови КМУ від 4 березня 1997 р. n 209 «Про 
затвердження правил охорони електричних мереж»] [12]. 
Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України «Прибережні захисні 
смуги» [2]: Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з 
метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та 
збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.  
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо 
водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: 
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 
гектари - 25 метрів; 
34 
 
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею 
понад 3 гектари - 50 метрів; 
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. 
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної 
захисної смуги подвоюється. [2]   
Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно 
з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, 
генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо 
містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються 
шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших 
водних об’єктів - згідно з частиною другою цієї статті. 
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх 
категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту 
[пункти 1-3 статті 60 Земельного кодексу України «Прибережні захисні смуги»] [2]. 
Відповідно до частини 3 пункту 5 Державних санітарних правил та норм 
"Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах 
України" ДСанПіН 2.2.2.028-99 [13]: Кладовища повинні бути розміщені в 
приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-
захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до 
житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та 
городів повинна бути не меншою 300 м (Державні санітарні правила N 379/1404 
(z0379-96), а від території кладовища для поховання урн після кремації до 
житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівнені до них, має бути не 
меншою 100м. 
У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення: 
- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, 
будинків для приїжджих; 
- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітні шкіл, лікувально-
профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального    призначення    
зі стаціонарами, наркологічних диспансерів; 
35 
 
- спортивних споруд, садів, садівницьких товариств; 
- джерел централізованого водопостачання, водозабірних споруд, споруд 
водопровідної розподільної мережі. [частина 3 пункт 5 Державних санітарних 
правил та норм "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в 
населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99]. 
 
3.6.2 Розробка пропозицій щодо раціонального використання земель 
 
На території Степанківської сільської об’єднаної територіальної громади 
пропонується розробити такі охоронні заходи як: раціональне використання 
земель; природоохоронні зони; комплекс протиерозійних заходів.  
Оскільки базовий законодавчий акт в екологічній сфері (Закон України "Про 
охорону навколишнього природного середовища" [4]) прямо вказує, що 
використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та 
організаціями здійснюється з додержанням вимог раціонального та економного 
використання природних ресурсів на основі впровадження сучасних технологій 
[стаття 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ), 
раціональне використання земель є невід'ємною екологічною вимогою до 
використання цього природного ресурсу. 
Під раціональним землекористуванням слід розуміти екологічну складову 
землекористування, виражену вимогою збереження основних характеристик 
земель сільськогосподарського призначення як природного ресурсу, що 
визначається системою встановлених для цих цілей кількісних і якісних 
показників, динаміка яких може вважатися вираженням оцінки раціонального 
використання. Її можна розглядати як вираження оцінки його раціонального 
використання. Сільськогосподарське виробництво, основним засобом виробництва 
якого є земля і яке пов'язане з витратами грошових і матеріальних ресурсів, 
орієнтоване на досягнення певних результатів. Порівняння вартості таких ресурсів 
і результатів є ефективністю виробництва, яку можна інтерпретувати як 
ефективність землекористування. 
36 
 
Використання землі як складової сільськогосподарського виробництва 
регулюється законодавством, що регламентує організацію та економіку галузі і 
стимулює її раціональне використання через низку організаційних, економічних та 
правових механізмів. Ця законодавчо встановлена сукупність механізмів 
(організаційних та економічних) або правил землекористування визначає зміст 
земельних відносин і спрямовує поведінку людей щодо землі в потрібному 
суспільству напрямі, формі, типі та способі використання. Багатофункціональність 
земельних ресурсів та їх важливість не лише як місця проживання, а й як джерела 
засобів до існування вимагає їх об'єктивного виокремлення в самостійний об'єкт 
дослідження. 
Організаційно-адміністративні заходи включають регіональне зонування, 
землеустрій, інформаційне забезпечення, розмежування земельних ділянок, 
процедури перереєстрації прав власності на землю та операцій із землею, 
обмеження щодо технологій, видів і форм землекористування. 
Економічні заходи регулювання земельних відносин включають 
використання вартісних показників для орієнтації землекористувачів у виборі 
системи землеробства, яка забезпечує отримання рентного доходу та збереження 
якісних характеристик земель. 
Умови землекористування формуються та реалізуються через відповідні 
правові, економічні, організаційні та соціальні інститути, що утворюють 
комплексний механізм детального регулювання взаємоузгодженого 
землекористування. 
Правові акти - це законодавчо закріплені, науково обґрунтовані та практично 
перевірені інструменти, які є обов'язковими для виконання сільськогосподарськими 
землекористувачами. 
Сукупність офіційно зафіксованих документів, починаючи від законів і 
закінчуючи підзаконними актами різного рівня, складають систему правового 
забезпечення (нормативно-правову базу) формування, функціонування, управління 
та регулювання земельних відносин. 
37 
 
Складність формування ефективної системи земельних відносин полягає в 
необхідності врахування подвійної ролі землі в сільському господарстві - 
використання її як природного компонента та регулювання її використання як 
основного засобу виробництва. Поява суперечливих цілей (охорона природних 
ресурсів та інтенсивне використання як фактора виробництва) вимагає від 
політиків, інженерів, науковців і практиків розробки таких правил 
землекористування, які б не суперечили одне одному (маються на увазі вимоги 
природи і вимоги товарного виробництва) і які б послідовно вирішували обидві 
цілі. На жаль, ця вимога не завжди виконується, і проблеми виникають у міру того, 
як протиріччя виникають і накопичуються в системі, пов'язаній із землею. Це 
підтверджує аналіз наслідків реформ: масштабні порушення вимог раціонального 
та ефективного землекористування, комплексної пестицидної реабілітації земель, 
протиерозійних заходів та скорочення або припинення інших заходів, спрямованих 
на підвищення родючості ґрунтів. 
Важливим у системі земельних відносин є забезпечення стабільності прав на 
землю не лише щодо окремих районів, а й щодо розташування земельних ділянок 
у конкретних містах і в певних межах. Це забезпечить зацікавленість 
землекористувачів у раціональному та економному господарюванні на своїй землі. 
Підвищення раціональності та ефективності землекористування слід розглядати 
через раціоналізацію землеустрою та територіального планування. 
Особливо проблематичним є незадовільне виконання фінансових зобов'язань 
за програмами підвищення родючості земель. Роботи, пов'язані з відновленням 
деградованих земель, можна розділити на два типи, що важливо для організації 
подальшого фінансування. Перший тип - техніко-екологічні роботи, спрямовані на 
поліпшення використання сільськогосподарських земель (сівозміни, мінімізація 
обробітку, внесення органічних добрив, вапнування, промивка ґрунтів, ліквідація 
джерел потрапляння гною та мінеральних добрив у водойми тощо); другий тип - 
еколого-технічні роботи (осушення, підвищення вмісту гумусу, створення лісосмуг 
у зонах вітрової ерозії, озеленення, ліквідація струмків та водної ерозії, відновлення 
озер та рекультивація озер і ставків тощо). 
38 
 
Як правило, перші здійснюються безпосередньо фермерськими 
господарствами та фермерами, тоді як другі - міжгосподарськими організаціями або 
за допомогою спеціалізованих агентств. Перші можуть фінансуватися більшою 
мірою за рахунок фермерських господарств, тоді як другі можуть фінансуватися 
державою або спеціальними фондами. Джерела фінансування є наступними: 
- земельний податок (який повинен повністю використовуватися на охорону 
земель); 
- приватні кошти інвесторів; 
- штрафи для підприємств економічного сектору, які завдають шкоди 
навколишньому середовищу; 
- кошти сільськогосподарських організацій та фермерських господарств на 
проведення робіт з рекультивації земель на своїх землях. 
Застава є одним із джерел фінансування робіт з відновлення та підвищення 
продуктивності деградованих сільськогосподарських земель. 
Для віднесення сільськогосподарських земель до категорії земель, що 
використовуються неналежним чином, необхідно законодавчо закріпити наступні 
критерії: 
- На оброблюваних землях не вирощуються сільськогосподарські культури і 
не вирощуються чисті сидерати більше двох років поспіль; 
- Багаторічні трави вирощуються на одній і тій же ділянці більше трьох років 
поспіль;  
- Сінокіс не косили більше двох років поспіль; 
- Пасовища не випасаються більше двох років поспіль;  
- Щонайменше 20% площі природних кормових угідь вкрито деревами та 
чагарниками. 
39 
 
Таким чином, слід підкреслити, що підвищення ефективності використання 
сільськогосподарських земель на основі раціональної системи землеробства може 
бути досягнуто за умови наявності наступних елементів рисунок 3.1. 
Рисунок 3.1. Фактори підвищення ефективності і використання земель 
  
Окрім цього, вимагається оперативне вирішення питань загально-
економічних перетворень на державному, регіональном на місцевому рівнях. Їх 
вирішення можливе на основі реалізації наступних заходів організаційно-
економічного характеру: 
- встановлення паритетності цін на продукцію сільського господарства і 
продукцію та послуги інших сфер АПК; 
- зниження кредитних ставок до рівня, що дозволяє вести розширене 
відтворення; 
- уточнення спеціалізації сільськогосподарських організацій в залежності від 
їх зонального розташування; 
40 
 
- вдосконалення структури посівних площ, забезпечує збереження родючості 
ґрунтів і оптимальне співвідношення економічно вигідних (затребуваних на ринку) 
сільськогосподарських культур; 
- здійснення постійного моніторингу земель [Ефективна економіка № 5, 2014 
УДК: 332.3.  Є. С. Лазеба, аспірантка, Полтавська державна аграрна академія, м. 
Полтава  «Підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського 
призначення в Україні»]. 
Постійне підвищення продуктивного потенціалу землі є актуальним 
питанням загальнодержавного значення, від успішного вирішення якого залежать 
темпи розвитку галузей національної економіки, рівень добробуту населення та 
економіки країни в цілому. Наразі особливого значення набуває питання 
вироблення чіткої державної політики щодо земель сільськогосподарського 
призначення, основних напрямів та механізмів удосконалення регулювання 
земельних відносин у сільському господарстві та впорядкування 
землекористування. 
 
3.6.3 Природоохоронні заходи 
 
Метою природоохоронних заходів є поліпшення стану навколишнього 
природного середовища та створення відповідних умов для цього.  
Основними особливостями природоохоронних заходів є підвищення 
екологічності продукції, що випускається підприємствами для суспільного та 
приватного споживання; зменшення споживання природних ресурсів на одиницю 
продукції та забезпечення ефективної господарської діяльності; зменшення 
забруднення природних комплексів викидами, стічними водами, відходами та 
фізичними випромінюваннями, а також поліпшення стану середовища 
життєдіяльності людини за рахунок зниження концентрації шкідливих речовин у 
навколишньому природному середовищі. Основними завданнями заходів з 
охорони та раціонального використання водних ресурсів є: підтримання 
оптимального стану малих річок; будівництво обладнаних майданчиків, причалів і 
41 
 
під'їзних шляхів для вантажно-розвантажувальних робіт; ліквідація забруднених 
ділянок підземних вод; проектування і будівництво великих водозбірних вузлів для 
збору господарсько-побутових, промислових і дощових вод; проектування і 
будівництво великих і регіональних очисних споруд; розробка і будівництво та 
регіональних очисних споруд; розробка та будівництво систем переробки та 
утилізації стічних вод; організація цієї системи. 
Неконтрольоване використання природних ресурсів і забруднення 
навколишнього середовища може призвести до незворотних змін у навколишньому 
середовищі, зробити його непридатним або шкідливим для проживання людини. 
Щоб запобігти такій ситуації, необхідно впроваджувати заходи, спрямовані на 
зменшення шкідливого впливу людини на довкілля. Такі заходи називаються 
природоохоронними. 
До природоохоронних заходів Степанківської сільської об’єднаної 
територіальної громади  належать усі види господарської діяльності, спрямовані на 
зниження й ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє 
середовище, збереження, поліпшення і раціональне використання природно-
ресурсного потенціалу країни, регіонів, а саме:  
а) будівництво та експлуатація очисних, знешкоджувальних споруд та 
обладнання; 
б) розвиток мало-і безвідходних технологічних процесів та виробництв;  
в) розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням 
екологічних вимог;  
г) рекультивація земель;  
д) заходи боротьби з ерозією ґрунтів;  
е) заходи з охорони й відтворення флори і фауни; 
є) охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів. 
Для зменшення кількості шкідливих речовин на виробництві здійснюють 
різні природоохоронні заходи, які можна поділити на 5 груп: 
1 група –удосконалення технологічних процесів; 
2 група –будівництво нових сучасних очисних споруд; 
42 
 
3 група –підвищення ефективності існуючих очисних споруд; 
4 група –ліквідація джерел забруднення; 
5 група –перепрофілювання виробництва. 
Таким чином, природоохоронні заходи впроваджують суб’єкти 
господарювання з метою забезпечити ефективне використання природних ресурсів 
та не допустити понаднормативне забруднення навколишнього природного 
середовища. 
Визначення загальної ефективності природоохоронних заходів проводиться 
на всіх стадіях планування та впровадження заходів з охорони навколишнього 
природного середовища і забезпечення раціонального використання природних 
ресурсів. 
Загальна ефективність впровадження природоохоронних заходів 
визначається через розрахунок трьох видів ефективності: 
- економічної – визначається шляхом співвідношення отриманих 
економічних результатів (ефекту) з витратами, що необхідні для їх здійснення, за 
допомогою показників загальної економічної ефективності; 
- екологічної – визначається шляхом співвідношення екологічних результатів 
) до витрат на впровадження природоохоронних заходів; 
- соціальної.  
Економічний ефект – це вартість заощаджених або попереджених втрат 
природних ресурсів, живої та уречевленої праці у всіх сферах національного 
господарства та особистого споживання.  
Екологічний ефект виражаюється у зменшенні негативного антропогенного 
впливу на навколишнє природнє середовище та покращенні його стану. Результати 
виражаються у зменшенні кількості забруднюючих речовин у навколишньому 
середовищі, збільшенні кількості та поліпшенні якості земельних, лісових, водних 
та інших ресурсів. Соціальні ефекти природоохоронних заходів визначаються 
шляхом порівняння показників, що характеризують соціальні результати (ефект від 
зміни соціальних показників до і після реалізації природоохоронних заходів), з 
витратами, необхідними для їх досягнення. 
43 
 
Соціальний ефект проявляється в поліпшенні фізичного розвитку людини, 
зниженні захворюваності, збільшенні тривалості життя і тривалості 
життєдіяльності людини, поліпшенні умов праці та відпочинку, збереженні 
естетичних цінностей природних і антропогенних ландшафтів, пам'яток природи, 
культури і заповідників тощо. Соціальний ефект неможливо виміряти 
безпосередньо у вартісній формі. Однак реалізація природоохоронних заходів 
може призвести до економії внесків на соціальне страхування та витрат на 
лікування хворих людей, а також до скорочення обсягу продукції, не виробленої 
під час хвороби працівника, що може бути виміряно у вартісному виразі. 
Заходи з охорони навколишнього середовища можуть бути як 
одноцільовими, так і багатоцільовими. 
Одноцільові заходи, впершу чергу, спрямовані на зменшення забруднення 
навколишнього середовища, тобто вони розроблені для досягнення певних 
екологічних цілей. 
Наприклад, вони можуть мати на меті: 
- будівництво очисних споруд і пристроїв; 
- перероблення та утилізацію відходів; 
- рекультивацію земель; 
- заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів. 
Багатоцільові заходи спрямовані не тільки на зниження забруднення 
довкілля, але і на поліпшення економічних результатів діяльності підприємств та 
досягнення соціальних результатів. 
Такі заходи можуть мати на меті: 
- раціоналізацію розміщення підприємств; 
- економію природних ресурсів; 
- упровадження маловідходних технологічних процесів; 
- зміну обсягів і структури виробництва; 
- збільшення виробництва екологічно чистої продукції; 
- регулювання транспортних потоків. 
 
44 
 
3.6.4 Комплекс протиерозійних заходів 
 
Захист ґрунту від ерозії вимагає превентивних заходів для запобігання 
виникненню ерозії та конкретних заходів для усунення ерозії, яка вже відбулася. 
Тільки після виявлення причин і явищ ерозії ґрунту проектувальники і практики 
можуть вжити конкретних заходів для усунення всіх наслідків руйнування ґрунту. 
Заходи з боротьби з ерозією вимагають створення водозборів для утримання і 
переміщення поверхневого стоку від танення снігу і дощових вод, а також для його 
поглинання ґрунтом. При цьому сільське господарство має бути ґрунтозахисним, а 
агротехніка - протиерозійною. У комплексі агротехнічних протиерозійних заходів 
дуже важлива безполицева оранка, яка доповнюється іншими заходами 
раціональної агротехніки, такими як контурно-смугова оранка, безполицеве 
лущення, впровадження раціональних сівозмін з оранкою із залишенням стерні на 
поверхні поля, підсипання ґрунту на схилах, безполицеве залуження на крутих 
схилах, внесення меліорантів і добрив. 
Особливу увагу слід приділяти ґрунтозахисній ролі самої рослини, 
снігозатриманню та регулюванню танення снігу. 
Протиерозійні заходи лісової меліорації включають: висаджування 
полезахисних лісових смуг на схилах для затримання поверхневого стоку; 
створення вітрозахисних смуг на межах полів та дотримання сівозміни. 
Організаційно-господарські заходи 
Фактори, що визначають виникнення та інтенсивність ерозійних процесів, 
можна поділити на природні та соціально-економічні. Останні є результатом 
людської діяльності. 
Захист ґрунтів від ерозії вимагає превентивних заходів, спрямованих на 
запобігання виникненню ерозії, і конкретних заходів з ліквідації ерозії, яка вже 
відбулася. Тільки після виявлення причин і явищ ерозії ґрунту проектувальники і 
практики можуть вжити конкретних заходів для усунення всіх наслідків 
руйнування ґрунту. 
45 
 
Заходи з боротьби з ерозією вимагають створення водозбірних басейнів для 
утримання і переміщення поверхневого стоку від танення снігу і дощових вод, а 
також для його поглинання ґрунтом. Водночас, сільське господарство має бути 
ґрунтозахисним, а сільськогосподарська практика - протиерозійною. Особливу 
увагу слід приділяти ґрунтозахисній ролі самих рослин, снігозатриманню та 
регулюванню сніготанення. 
Ефективний захист ґрунтів від ерозії в умовах інтенсивного землеробства 
вимагає впровадження і використання цілого комплексу організаційно-
господарських, меліоративних та агротехнічних заходів. 
Комплекс організаційно-господарських заходів включає: 
– протиерозійну організацію території; 
– спеціалізацію господарства з відповідною структурою посівних площ, що 
встановлюється в залежності від ступеня еродованості ґрунтів для забезпечення їх 
захисту від подальшого руйнування і для відновлення родючості. 
Протиерозійна організація території включає розміщення 
сільськогосподарських культур залежно від рельєфу. 
Території, схильні до ерозії, не повинні використовуватися повністю як орні 
землі. На таких територіях необхідно створювати якомога більше ділянок і смуг з 
природною трав'яною, дерновою та чагарниковою рослинністю. 
Структура посівних площ у польових та інших типах ґрунтозахисних 
сівозмін повинна бути розроблена таким чином, щоб забезпечити максимальний 
захист ґрунту від ерозії при одночасному виробництві необхідної продукції. При 
насиченні сівозміни необхідною культурою слід враховувати її ґрунтозахисну 
здатність (грунтозахисна здатність багаторічних трав становить 92–97%; озимих 
зернових колосових –70%; ярих зернових колосових–50%; картоплі і буряків –
15%). 
З метою охорони земель і зменшення дії водної та вітрової ерозії передбачено 
створення 4 агроландшафтних груп земель на землях Степанківської сільської 
об’єднаної територіальної громади, а саме: 
- група орних земель;  
46 
 
- ґрунтозахисна група; 
- група консервації; 
- група спеціального використання земель в межах прибережних смуг 
навколо ставків та канав. 
В прибережних смугах передбачено залужити орні землі.  
Агротехнічні заходи 
Агротехнічні протиерозійні заходи боротьби з ерозією більш конкретно 
пов'язані з технологіями вирощування сільськогосподарських культур на орних 
землях. Вони включають пестициди та агрофізичні заходи для підвищення 
стійкості ґрунту до ерозії, снігозатримання та регулювання танення снігу, а також 
протиерозійний обробіток ґрунту; використання добрив, особливо органічних. 
Органічні добрива мають пряму дію, мінеральні сприяють зростанню біомаси та 
збагаченню ґрунту рослинними рештками. У комплексі агротехнічних 
протиерозійних заходів безполицева оранка має дуже важливе значення і 
доповнюється іншими засобами раціональної агротехніки, такими як: оранка 
схилів, оптимальні строки, норми і способи сівби; контурно-смугове землеробство, 
безполицева оранка, раціональний обробіток із залишенням стерні на поверхні 
поля впровадження раціональних сівозмін, глибокої оранки, обробітку ґрунту 
культиваторами, траншейного обробітку схилових ґрунтів, мінімального обробітку 
легких ґрунтів, терасування крутих схилів, внесення мінеральних та органічних 
добрив. 
Агрофізичні засоби сприяють структуруванню безструктурних ґрунтів за 
рахунок використання полімерних структуроутворювачів (наприклад, синтетичних 
полімерів К-1, К-6, К-4, ПАА), які широко розповсюджені. 
Меліоративні роботи, що проводяться на території Степанківської 
територіальної громади: 
- гідротехнічні роботи (гідротехнічні споруди, такі як розсіювачі стоку, 
водопідпірні вали перед балками та долинами, широкі тераси та кювети, донні 
споруди вздовж каналів стоку), які слід застосовувати лише тоді, коли інші засоби 
запобігання ерозії є неможливими) 
47 
 
- ґрунтозахисні насадження (посадка полів і вітрозахисних смуг на схилах для 
запобігання поверхневому стоку; лісові та чагарникові насадження на крутих 
схилах, ровах і днищах долин; водоохоронні насадження вздовж берегів водойм для 
захисту від замулення і руйнування берегів; суцільні або плямисті насадження на 
еродованих або еродованих землях (піщані ділянки, виходи скельних порід, шахтні 
відвали тощо);  
- Традиційні заходи з реабілітації (зрошення, вапнування, гіпсування). 
Гідротехнічні споруди. До них відносяться спеціальні споруди для 
регулювання стоку. Поглиблення або водосховища в долинах і ярах для запобігання 
ерозії. 
Лісомеліоративні заходи 
Агролісомеліорація відіграє важливу роль як комплексний захід захисту 
ґрунтів від водної ерозії, оскільки вона є відносно дешевою та екологічно 
безпечною. До його основних заходів належать 
- Створення протиерозійних лісових смуг у чагарникових лісових масивах; 
- створення протипаводкових лісових насаджень навколо ставків та 
водосховищ 
- Створення протиерозійних лісів; 
- Суцільна посадка протиерозійних лісів на сильно еродованих землях, 
непридатних для сільського господарства. 
Протиерозійні ліси створюються на еродованих схилах, які 
використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, і зміщують 
поверхневий стік у підземний, зменшуючи швидкість стоку за рахунок концентрації 
води і дозволяючи їй відстоюватися в межах лісової зони. Кількість і відстань між 
лісосмугами залежить головним чином від крутизни і довжини схилу; чим вищі 
значення цих показників, тим вужча відстань між лісосмугами. Водорегулюючі 
лісові смуги розташовуються вздовж горизонтальної лінії. Ширина лісосмуг 
повинна бути не менше 12,5 м. Протипаводкові ліси покращують водне 
середовище, зменшуючи або припиняючи ґрунтовий стік, і зазвичай підвищують 
продуктивність сільськогосподарських угідь у 1,5-2 рази. 
48 
 
Протипаводкові лісові насадження навколо ставків і водосховищ захищають 
береги від розмиву, а водойми - від замулення продуктами ерозії. Ширина (смуга) 
водоохоронних лісових насаджень навколо ставків і водосховищ може становити 
10-20 м, залежно від крутизни схилу і механічного складу ґрунту. На схилах, 
складених конгломератом і пісковиком, використовують щільні одноярусні соснові 
насадження з чагарниковим підліском. 
Лісовідновлювальні заходи та яружні насадження використовуються для 
зупинки та закріплення існуючих ярів, перетворення поверхневого стоку в 
підземний, підвищення протиерозійної стійкості ґрунтів, розсіювання 
поверхневого стоку та укріплення корінних порід. Ґрунтозахисне лісорозведення 
сприяє підвищенню ефективності всіх заходів інтегрованого протиерозійного 
комплексу. 
Прибережні лісосмуги створюються на відстані 2-5 м від яру і вище для 
перехоплення стоку, закріплення ґрунту кореневою системою та уповільнення або 
повного припинення росту яру. Ширина прибережних захисних смуг повинна бути 
не менше 15 м. 
На схилах долин з крутизною 8° і більше та на берегах долин (суходільних 
землях), непридатних для луків і пасовищ, заліснення проводиться на постійній 
основі. Заліснення схилів долин дозволяється лише в тому випадку, якщо схили 
мають стабільний профіль, тобто якщо кут нахилу не перевищує 32° на суглинистих 
ґрунтах і 26° на супісках. Відносно стабільні долини, вкриті трав'янистою 
рослинністю, можна висаджувати безпосередньо або за допомогою попереднього 
терасування. Посадка на дно долини запобігає її поглибленню. На ранніх стадіях 
розвитку дно долини занадто вузьке для посадки, тому спочатку знімають дамби, а 
потім висаджують вологолюбні породи дерев, щоб закріпити дно і забезпечити 
швидший ріст. 
Вітрозахисні смуги є постійним елементом, який захищає поля від пилових 
бур і суховіїв, їх ефективність поширюється на висоту дерев 25-30 см, при цьому 
один гектар вітрозахисних смуг висотою 10 м захищає 25-30 га полів. Вітрозахисні 
лісосмуги найбільш ефективні, коли вони встановлені перпендикулярно до 
49 
 
напрямку переважаючих вітрів. Допускається відхилення до 350 у напрямку 
головної смуги. Насадження проектують у вигляді продувів або ажурними. Це 
зменшує швидкість вітру на 40-60%, покращує мікроклімат і позитивно впливає на 
ріст і розвиток культур. Підвищується відносна вологість повітря, зменшується 
випаровування води з ґрунтів смугових полів і скорочується надходження сухих і 
перегрітих повітряних мас у посушливий період. 
Полезахисні насадження є постійним фактором захисту озимих культур від 
вимерзання шляхом затримання снігу та рівномірного розподілу його по поверхні 
поля. 
Консервація та рекультивація земель 
Рекультивація земель — це організаційні, технічні, біотехнологічні та 
правові комплекси заходів, що здійснюються з метою відновлення ґрунтового 
покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Впровадження 
рекультивації земель супроводжується збільшенням видів і масштабів суспільної 
діяльності, яка передбачає порушення ґрунтового покриву земельної ділянки. 
Наприклад, будівництво будівель і споруд, розвідка родовищ корисних копалин та 
видобуток корисних копалин відкритим способом є видами діяльності, які не 
можуть здійснюватися без порушення родючого шару ґрунту. Водночас порушення 
цілісності ґрунтового покриву не лише погіршує характер землі як засобу 
сільськогосподарського виробництва, просторового базису для розселення людей і 
розміщення виробничих об'єктів, а й завдає значної шкоди довкіллю. Тому 
діяльність, пов'язана з порушенням ґрунтового покриву земельних ділянок, 
регулюється законодавством. 
Згідно з національними стандартами, рекультивація земель складається з 
двох частин: технічної рекультивації та біологічної рекультивації. Технічна 
рекультивація - це перший етап відновлення ґрунтового покриву земельної 
ділянки. Вона передбачає засипання деформованих поверхонь корінними 
породами, планування, очищення, вирівнювання поверхні порушених ділянок та 
інші заходи. Біологічна рекультивація є завершальним етапом відновлення 
ґрунтового покриву земельної ділянки. Вона  полягає у нанесенні на забруднену 
50 
 
земельну ділянку шару попередньо знятого родючого ґрунту в певній 
послідовності, визначеній проектом рекультивації земельної ділянки. Кінцевим 
результатом рекультивації земельних ділянок є приведення їх у стан, придатний 
для використання в сільському, лісовому господарстві та інших галузях економіки. 
Важливим напрямом охорони земель сільськогосподарського призначення 
України є консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених 
угідь.  
Згідно зі статтею 171 Земельного кодексу України до деградованих земель 
належать:  
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, 
карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо; 
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною 
кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та 
інші. 
До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, 
ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою 
родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно 
неефективним [стаття 171 Земельного кодексу України]. 
Відповідно до статті 169 Земельного кодексу України Техногенно забруднені 
землі - це землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що 
призвела до деградації земель та її негативного впливу на довкілля і здоров'я 
людей. 
До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні 
та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими 
хімічними елементами тощо. При використанні техногенно забруднених земель 
враховуються особливості режиму їх використання [пункти 1,2 статті 169 
Земельного кодексу України]. 
Консервація земель - це тимчасове виведення деградованих, 
малопродуктивних і технічно забруднених сільськогосподарських земель із 
сільськогосподарського використання та повернення їх до сільськогосподарського 
51 
 
виробництва шляхом проведення низки операцій (переважно залуження та 
заліснення) з метою відновлення родючості земель. Консервація земель 
здійснюється лише щодо земель, продуктивність та екологічні характеристики 
яких не можуть бути відновлені в процесі сільськогосподарського використання. 
Тому консервації підлягають лише деградовані та малопродуктивні землі, 
господарське використання яких є екологічно шкідливим та економічно 
неефективним. Консервації підлягають техногенно забруднені землі, на яких 
неможливо виробляти екологічно чисту продукцію і перебування людей на таких 
землях є небезпечним для їхнього здоров'я. 
Опираючись на Наказ Державного комітету України по земельним ресурсам 
від 17.10.2002 року № 175 «Про порядок консервації земель» Консервація  земель  
здійснюється шляхом припинення їх господарського  використання на визначений 
термін та залуження або заліснення. 
Консервація земель проводиться там, де це можливо: 
- Там, де поверхня землі була порушена внаслідок землетрусів, зсувів, 
карстових форм рельєфу, повеней, видобутку корисних копалин тощо; 
- на еродованих землях, заболочених ділянках з високою кислотністю або 
засоленістю, ґрунтах, забруднених хімічними речовинами або іншими видами 
забруднення, шкідливими для здоров'я людини; 
- малопродуктивні землі з ґрунтами, що характеризуються негативними 
природними властивостями та низькою родючістю; 
- землі, забруднені радіацією, радіоактивним забрудненням, важкими 
металами та іншими хімічними елементами тощо. 
При віднесенні сільськогосподарських угідь до деградованих, 
малопродуктивних або технічно забруднених земель враховуються основні 
показники, що характеризують властивості ґрунтів та визначають необхідність 
проведення консервації земель за природно-сільськогосподарськими зонами, 
наведені в додатку. 
52 
 
Консервація земель здійснюється на добровільних засадах за бажанням 
землевласників, землекористувачів, у тому числі орендарів, а також місцевих 
органів землевпорядкування та природоохоронних органів. 
Землевласник або землекористувач (у тому числі орендар) подає до 
відповідної державної адміністрації (сільської, селищної, міської ради) за 
місцезнаходженням земельної ділянки заяву або клопотання з обґрунтуванням 
необхідності проведення консервації земель, викладених у пункті 2.2 цього 
Порядку. 
До заяви або клопотання додаються 
- Копія документа, що посвідчує права на земельну ділянку; 
- копія документа, що посвідчує права на земельну ділянку; копія орієнтовних 
меж земельної ділянки, що пропонується для консервації, згідно з земельно-
кадастровою картою; 
- Пестицидний паспорт на земельну ділянку (за наявності); 
- документи спостережень (фотографії), графіки динаміки врожайності тощо. 
Якщо деградовані, малопродуктивні або технічно забруднені земельні 
ділянки розташовані на землях, що охороняються, заявка на охорону подається 
місцевим відділом земельних ресурсів або відділом охорони навколишнього 
середовища. 
У разі виявлення деградації, низької продуктивності або технічного 
забруднення земель, що перебувають у власності або користуванні (у тому числі 
орендованих), відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за 
використанням і охороною земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів 
України від 25 грудня 2002 року, Державна інспекція з контролю за використанням 
і охороною земель видає розпорядження (приписи) з питань використання та 
охорони земель відповідно до Закону № 1958 (1958-2002-п) та/або відповідно до 
Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою 
Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року № 1520 (1520-2001-п), 
Державна екологічна інспекція видає припис про зупинення господарської 
діяльності видає припис про припинення його використання. 
53 
 
Після отримання припису або розпорядження власник або користувач 
земельної ділянки (в тому числі орендар) зобов'язаний протягом 30 днів розпочати 
роботи з консервації земельної ділянки. 
Окрім власників та користувачів земельних ділянок, місцеві органи 
управління земельними ресурсами та природоохоронні органи також можуть 
ініціювати консервацію певних земельних ділянок. 
Орган, до якого подаються матеріали та висновки щодо консервації земель, 
зобов'язаний розглянути їх протягом 30 днів та видати наказ (розпорядження) про 
консервацію земель державної або комунальної власності. Однак, якщо земельна 
ділянка перебуває у приватній власності, наказ (рішення) про її консервацію 
приймається на підставі договору з власником земельної ділянки. 
Обов'язковою умовою для проведення консервації земель є підготовка 
проекту консервації земель. Для підготовки проекту власник земельної ділянки 
повинен укласти договір з уповноваженою землевпорядною організацією на 
проведення робіт із землеустрою. Якщо власником земельної ділянки є держава або 
територіальна громада, відповідний орган державної влади або орган місцевого 
самоврядування повинен укласти договір з землевпорядною організацією на 
розробку проекту консервації земель. 
Після затвердження проекту консервації земель державним експертом із 
землеустрою він підлягає реалізації. Реалізація проекту починається з того, що 
землевпорядна організація, яка його розробила, визначає межі земельної ділянки, 
що підлягає консервації, в натурі та складає акт перенесення меж земельної ділянки 
в натурі (на місцевості). Цей акт підписується представниками землевпорядної 
організації, замовника та місцевого органу земельних ресурсів. 
При реалізації проекту з консервації земель власник або користувач земельної 
ділянки зобов'язаний провести рекультивацію або заліснення земельної ділянки. 
Рекультивація - це посів насіння багаторічних рослин, а лісовідновлення - це 
посадка дерев. Використання земельних ділянок у природоохоронному статусі для 
вирощування сільськогосподарських культур заборонено. Однак за наявності 
земель запасу власник земельної ділянки може, не з вини власника або користувача, 
54 
 
звернутися (клопотати) до відповідної державної адміністрації, сільської, селищної 
або міської ради про виділення рівноцінної земельної ділянки замість екологічно 
шкідливої, економічно неефективної або технічно забрудненої земельної ділянки, 
що перебуває на консервації. 
Після закінчення терміну консервації земель комісія у складі представників 
відповідної державної адміністрації, сільської, селищної або міської ради, 
місцевого відділу земельних ресурсів, управління охорони навколишнього 
природного середовища, Національного проектно-технічного центру охорони 
родючості ґрунтів і якості продукції Республіки Крим або області, власників 
земельних ділянок проводить фізичне (наземне) обстеження законсервованої 
земельної ділянки, складає акт обстеження і подає його до адміністративних 
органів та подає відповідним органам виконавчої влади (органам місцевого 
самоврядування), а також 
На території Степанківської сільської об’єднаної територіальної громади 
знаходяться об’єкти які підлягають консервації та відновленню: 
- території бувшого скотомогильника та землі на яких знаходився склад 
мінеральних добрив; 
- склад хімічних добрив; 
- кладовища. 
В ході розробки даного проекту було виділено охоронні зони навколо цих 
об’єктів. Ці ділянки підлягають консервації так як вони є забрудненими, екологічно 
небезпечними, та економічно не ефективними. 
 
3.6.5 Використання та охорона земель 
 
Встановлення певних обмежень на території сільської ради відбувається 
відповідно до закону, а точніше до технічної документації, що містить всі дані, 
необхідні для встановлення обґрунтованих з екологічної та економічної точки зору 
обмежень у використанні земель. 
55 
 
Відповідно до статті 162 Земельного кодексу України Охорона земель - це 
система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на 
раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню 
земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від 
шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, 
підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення 
особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, 
рекреаційного та історико-культурного призначення [стаття 162 Земельного 
кодексу України]. 
Принципами охорони земель є:  
- забезпечення охорони земель як основного національного багатства 
українського народу; 
- забезпечення виконання вимог екологічної безпеки при використані земель; 
- відшкодування збитків заподіяних порушенням земельного законодавства; 
- нормування та планомірне обмеження господарської діяльності при 
використанні земельних ресурсів; 
- поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної 
відповідальності в галузі охорони земель; 
- публічність у вирішені питань про охорону земель. 
У статті 22 Закону України «Про охорону земель» [21] зазначені системні 
заходи у галузі охорони земель. Вони включають:  
- державну комплексну систему спостережень; 
- розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм 
використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони 
земель; 
- створення екологічної мережі; 
- здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, 
протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; 
- економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та 
використання земель і підвищення родючості ґрунтів; 
56 
 
- нормування [стаття 22 Закону України «Про охорону земель»[21]]. 
Функції органів державної влади щодо забезпечення охорони земель: 
- регулююча (встановлення правил щодо використання земельних ресурсів); 
- стимулююча (заохочення землевласника та землекористувача раціонально 
використовувати землі); 
- контрольна (певними органами здійснюються всі види контролю); 
- каральна (санкції за екологічні правопорушення). 
На території села Хацьки знаходяться такі режимоутворюючі об’єкти 
(табл.3.2). 
Таблиця 3.2. 
Режимоутворюючі об’єкти на території Степанківської сільської 
об’єднаної територіальної громади 
  Розміри охоронної 
зони навколо 
№ Об’єкти 
об’єкту, м.  
1. Водні об’єкти 25 
2. Техногенно забрудненні 300 
3. Кладовище 100 
4. Повітряні лінії електропередач 25 
5. Господарські двори 300 
6. Залізниця 300 
 
3.6.6 Регулювання використання земель агроландшафтного типу 
 
Стан земельного фонду в Україні викликає велике занепокоєння, оскільки 
процеси руйнації, такі як зниження родючості ґрунтів, вмісту гумусу, посилення 
водної та вітрової ерозії, вторинне засолення та заболочення, відбуваються не лише 
в ґрунтах, але й у ландшафтних зонах по всій території України. 
У природному ландшафті немає одноманітності на великих територіях. Це 
пов'язано насамперед з різноманітністю рельєфу, ґрунтового покриву та 
розподілом рослинності на ньому. 
57 
 
Кожен конкретний елемент, кожну ділянку (ландшафт) необхідно вивчати за 
всіма його характеристиками, щоб виявити на них ділянки, які слід вилучити з 
обробітку, ділянки, які можна використати для ґрунтозахисних сівозмін з 
максимальним насиченням багаторічними культурами тощо. Це дасть змогу 
визначити площі та контури земель, що підлягають повному або частковому 
виведенню з ріллі. 
Агроландшафт - це ландшафт, трансформований під впливом 
сільськогосподарського виробництва з метою його стабілізації, підтримання 
самовідтворення та виконання екологічних функцій. Ландшафт можна назвати 
стабільним, якщо в нього постійно і все більше вкладається енергії. Таким чином, 
ґрунтозахисний створений ландшафт - це не чисті протиерозійні системи, які мають 
на меті лише обмежити вплив ерозійних процесів до необхідного оптимуму, а й 
глобальні стратегічні напрямки, здатні інтегрувати знання та управління всіма 
компонентами ландшафтного середовища. 
Еколого-ландшафтне проектування землеустрою в останні роки набуло 
значного розвитку. Його підхід варто застосовувати разом з агроекологічним. При 
цьому еколого-ландшафтний обумовлює загальну конструкцію агроландшафту, а 
агроекологічний – наповнює його змістом. 
Ландшафт, агроландшафт, урочище - частина агроландшафту, самостійна 
система з чіткими межами і характерними ознаками (басейни великих і малих річок 
та їх приток); підурочище - частина урочища, що включає в себе басейни другого і 
третього порядку; фація - найменша і більш неподільна частина ландшафту  
(невеликі балки, замкнуті улоговини). Будь-який агроландшафт характеризується 
відносною територіальною відокремленістю і наявністю в ньому трьох зон: 
зв'язування і трансформації енергії та речовини (рілля, ліси, луки), транзиту 
(тимчасові і постійні джерела води), концентрації та акумуляції (заплави, озера, 
водно-болотні угіддя). 
Ступінь "перекриття" і взаємодії між цими зонами визначається структурою 
і дизайном сільськогосподарського ландшафту. 
58 
 
Еколого-ландшафтний підхід встановлює оптимальне співвідношення ріллі, 
пасовищ, суходільних земель, заповідників, лісових насаджень, населених пунктів 
та інших антропогенних і природно-стабілізуючих елементів, які сприяють 
саморегуляції агроландшафту. Найскладнішою проблемою є встановлення 
порогових значень розораності територій. Співвідношення 40-42% до 58-60% 
стабілізуючих земель (ріллі) до стабілізуючих земель (пасовищ, сіножатей і лісів) 
є достатнім для створення стійкого агроландшафту. Пропорція земель у кожному 
конкретному випадку визначається індивідуально, виходячи з природних та 
антропогенних умов місцевості, таких як рельєф, водні шляхи та ґрунти, а також 
результатів процесу проектування.  
 
59 
 
IV. ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 
 
4.1. Охорона праці 
 
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-
технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, 
спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі 
трудової діяльності. Для допуску працівників до роботи в полі необхідно їм пройти 
обов’язкову медичну перевірку.  
У бакалаврській роботі розглядається діяльність робітників приватного 
підприємства «Жовтень-2000», що знаходиться за адресою: м. Черкаси Черкаська 
область, вул. Сумгаїтська 17/1.  
Основними видами діяльності підприємства є: геологічна розвідка, інженерні 
вишукування, проектування у тому числі гірничих підприємств, геолого-
маркшейдерські роботи, екологічні послуги, послуги акредитованої лабораторії, 
гірничий аудит, консультації. 
Зазвичай, на підприємстві проводяться роботи на кар’єрах області та всієї 
України.  Виконуються зйомки безпілотним літальним апаратом (роблять 
горизонтальну зйомку ділянки кар’єру, вертикальну зйомку бортів кар’єру та 
складів готової продукції (щебінь)). Обробляють отримані дані у різних програмах. 
Плани роблять в AutoCad.  
Під охороною праці розуміють правовий інститут права про працю, 
об’єднуючий норми, безпосередньо напрямлені на забезпечення умов праці, 
безпечних для життя і здоров’я працівників. Він включає наступні групи норм: 
1. правила по техніці безпеки та виробничій санітарії; 
2. спеціальні норми охорони праці осіб, які працюють в тяжких, шкідливих 
та небезпечних виробничих умовах; 
3. норми по охороні праці жінок, неповнолітніх та осіб з пониженою 
працездатністю; 
60 
 
4. норми, які регулюють діяльність органів державного нагляду та 
суспільного контролю, а також тих, які встановлюють відповідальність за 
порушення законодавства про охорону праці; 
5. норми, які регулюють планування та організацію роботи по охороні праці. 
Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути 
забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю механізованого 
транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом, харчуванням. На 
початку безпечна техніка і технологи передбачаються у технічних проектах, які 
уточняються при обговоренні і захисті. 
Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт 
складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в конкретних 
умовах місцевості з урахування фізико-географічних і економічних особливостей 
району робіт. Враховуючи дані повідомлення, начальники партії при участі 
бригадирів складають робочий проект геологічних ходів і загальну схему 
маршрутів руху бригад. 
При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують 
можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт, намагаються 
зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки шляху (труднопрохідні) 
більш безпечними. З цією метою межі ділянок окремих бригад намічають по 
берегах рік, а не по рамках трапеції. В місцях підходу до бази розміщених по одну 
сторону ріки, для частих переходів на другу сторону, проектують будівництво 
мостів або обладнання постійних човникових переправ. 
При прийомі на роботу особи мають пройти вступний інструктаж з охорони 
праці. Результати інструктажу вносяться в спеціальний журнал. 
З робітниками, що зачислені в польові підрозділи проводиться професійно-
технічне навчання за програмою, що розроблена підприємством з послідуючою 
перевіркою цих знань в об’ємі вимог тарифно-кваліфікаційного довідника. 
Навчання і інструктаж, паралельно з практичною демонстрацією безпечених 
методів роботи, повинні проводитись не менше двох днів для бригади, що виконує 
топографо-геодезичні роботи в необжитих районах. 
61 
 
Керівник бригади повинен проводити повторні навчання робітників 
правилам безпеки у випадках: 
- отримання в процесі виробництва нової техніки та впровадження нової 
технології робіт; 
- виявлення грубих порушень техніки безпеки. 
Не менш важливі і засоби індивідуального захисту. 
Головні убори, взуття і одяг повинні захищати робітника від сильної дії 
температури, дощу і вітру. 
Всі працівники і інженерно-технічні робітники забезпечуються спеціальним 
одягом, спеціальним взуттям і іншими засобами індивідуального захисту. До таких 
засобів входять:  
1. Засоби захисту голови: захисні каски; захисні шоломи та підшоломники; 
капелюхи, кепі, кепки з захистом і без, шапки, берети, косинки, сітки для волосся з 
козирком і без, накомарники – при роботі на будівництві;  
2. Засоби захисту органів слуху: вушні затички та подібні засоби; 
звукозахисні шоломи; протишумові навушники; протишумові навушники, які 
можна кріпити до касок і шоломів; протишумові захисні пристрої з електронним 
приймачем; протишумові захисні пристрої з телефонним зв'язком – при роботі з 
підвищеним шумом;  
3. Засоби захисту рук, плеча та передпліччя: захисні рукавиці; захисні 
рукавички; рукавиці та рукавички – при роботі в полі;  
4. Засоби захисту шкіри (засоби дерматологічні): захисні креми, мазі, гелі; 
очисники шкіри; репаративні засоби – при роботі в полі під сонцем. 
При виконанні польових робіт проводиться інструктаж. Особи, які не 
пройшли на робочому місці інструктаж з техніки безпеки, до виконання робіт не 
допускаються. Керівник бригади зобов’язаний до виїзду на роботи провести 
інструктаж робочих своєї бригади по правилах і умовах безпечного проведення 
робіт, а потім безпосередньо на робочих місцях навчати практичним прийомам 
безпечного ведення всіх видів робіт, які будуть їм доручаться в процесі 
виробництва.  
62 
 
Крім того, всі обов’язково повинні бути научені безпечному переходу на 
ділянках робіт, користуванню транспортними засобами, орієнтуванню на 
місцевості, переходу через небезпечні місця, поведінці в польовому таборі, 
наданню первинної медичної допомоги потерпілим і інше.  
Навчання і інструктаж по правилам безпечної роботи повторюється через 
кожні 6 місяців роботи в полі. Результати первинного інструктажу фіксуються в 
журналі вступного інструктажу з питань охорони праці, повторного в журналі 
реєстрації інструктажів з питань охорони праці. 
Виконавець вишукувальних робіт повинен мати при собі аптечку з 
медикаментами та іншими засобами для надання першої медичної допомоги 
потерпілому. 
 
4.2. Підготовчі роботи перед виїздом 
 
Для виїзду в польові умови керівник бригади повинен провести інструктаж 
працівників своєї бригади і студентів навчальних закладів, що проходять практику 
в бригаді. 
До початку виконання польових топографо-геодезичних робіт в містах, 
населених пунктах, на території промислових об’єктів необхідно через місцеві 
органи комунального господарства і відповідні установи промислових об’єктів та 
ділянок спеціального призначення встановити схеми розміщення і глибину 
залягання мереж інженерних комунікацій. Це необхідно для безпечного закладання 
в грунт центрів геодезичних знаків, реперів. Також необхідно з’ясувати схему 
високовольтних ліній електропередачі і межі та розміри смуги безпеки. 
Маючи ці дані, необхідно скласти робочий проект, в якому подається 
організаційно-технічне розпорядження виконавцю з конкретними вказівками щодо 
дотримання правил безпечного ведення робіт на певному об’єкті. 
Робочий проект на виконання робіт в населених пунктах захищається в 
установленому порядку і затверджується. Працюючи в населених пунктах, 
необхідно дотримуватись правил вуличного руху. Під час роботи з обладнанням та 
63 
 
приладами на проїзджій частині дороги повинні бути виставлені відгороджувальні 
знаки. 
При роботі в населених пунктах на територіях промислових об’єктів і 
будівельних майданчиків необхідно слідкувати за тим, щоб свердловина не 
потрапила на лінії підземних інженерних мереж і не була пробурена на 
недопустимій відстані від них (від трас водопроводу, каналізації, тепломережі – 1 
м, кабелів зв’язку, електромережі – 2 м). При цьому, буріння повинно виконуватись 
в присутності представника організації, яка відає підземними комунікаціями. 
 
4.3. Техніка безпеки при камеральних роботах 
 
При роботі в затемнених приміщеннях необхідно створювати умови для 
нормальної адаптації зору. Щоби при вході в затемнене робоче приміщення очі не 
відчували від’ємного впливу різкої зміни яскравості світла, затемнене приміщення 
необхідно відокремлювати від освітленого спеціальним тамбуром. За необхідністю 
швидкого переходу з затемненої кімнати в освітлене приміщення потрібно 
користуватись димчастими окулярами. В усіх затемнених робочих приміщеннях 
під ногами працівників не повинно бути ніяких предметів та матеріалів, 
забороняється захаращувати проходи обладнанням і меблями. 
При виконанні камеральних робіт забороняється використовувати несправні 
прилади та iнструменти. 
Площа приміщення, де виконуються камеральні роботи, проектується із 
розрахунку 4м2 на одне робоче місце і 15м2 об’єму робочого місця. Вхід i вихід в 
приміщення має бути безпечним, вільним при пересуванні і забезпечувати 
пропускну спроможність в аварійних ситуаціях. Розміщення обладнання повинно 
забезпечувати сприятливі і безпечні умови праці. 
Для створення нормальних умов у приміщенні для робіт середньої точності 
необхідно, щоб штучне освітлення становило 300 лк, використовується природня 
вентиляція. 
64 
 
Робочі місця для працюючих з ПК необхідно розташовувати таким чином, 
щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні прилади. 
Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання 
оптимальної робочої пози. Монітор повинен бути встановлений таким чином, щоб 
верхній край екрана знаходився на рівні очей. Екран монітора має розташовуватися 
на оптимальній відстані від очей. Для забезпечення точного та швидкого 
зчитування інформації площа монітора повинна бути перпендикулярною 
нормальній лінії зору. Розташування екрана монітора повинна забезпечувати 
зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом 30˚ до 
нормальної лінії погляду. Клавіатура повинна бути розташована так, щоб на ній 
було зручно працювати двома руками. Клавіатуру слід розміщати на поверхні 
столу на відстані 100 – 300 мм від краю, зап’ястя та долоні руки повинні 
розташовуватися горизонтально до площини столу. 
Оскільки монітор є дуже важливою частиною комп’ютерної системи, то він 
повинен відповідати таким основним вимогам: 
- cимволи на екрані мають бути чіткими і добре розрізнятися; 
- зображення повинне бути позбавлене блимання; 
- яскравість або контрастність повинні легко регулюватися; 
- екрани мають бути вільними від відблисків та відбиття; 
- випромінювання повинні бути знижені до надзвичайно малих рівнів. 
Також організм піддається шумовим та звуковим навантаженням. 
Джерелами шуму при роботі з ПК є жорсткий диск, вентилятор блока 
живлення мережі, вентилятор, розташований на процесорі, швидкісні CD-ROM, 
механічні сканери, пересувні механічні частини принтера. При роботі 
вентиляційної системи ПК, яка забезпечує оптимальний температурний режим 
електронних блоків, створюється аеродинамічний шум. Крім того, діють й інші 
зовнішні джерела шуму, не пов’язані з роботою ПК. 
Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні 
рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ПК, мають відповідати вимогам. 
Зниження рівня шуму в приміщенні можна здійснити таким чином: 
65 
 
- використанням блоків живлення ПК з вентиляторами на гумових підвісках; 
- використання ПК, в яких термодавачі вмонтовані в блоці живлення та в 
критичних точках материнської плати, які дозволяють програмним шляхом 
регулювати як момент ввімкнення вентилятора, так і їх швидкість обертання; 
- використання ПК, в яких вентилятор на процесорі встановлений 
виробником; 
- зменшення шуму на шляху його поширення через розміщення 
звукоізолюючого відгородження у вигляді стін, перетинок, кабін; 
- акустичною обробкою приміщення – зменшення енергії відбитих звукових 
хвиль шляхом збільшення площі звукопоглинання. 
Перед початком роботи з комп’ютером необхідно: 
- пересвідчитися у цілісності корпусів і блоків (обладнання) ПК; 
- перевірити наявність заземлення, справність і цілісність кабелів живлення, 
місця їх підключення; 
- забороняється вмикати ПК та починати роботу при виявлених 
несправностей. 
З метою уникнення перевантаження організму робочий день користувача ПК 
повинен проходити у раціональному режимі праці та відпочинку, який передбачає 
дотримання регламентованих перерв, їх активне проведення, систематичне 
проведення виробничої гімнастики, рівномірний розподіл завдань. Загальний час 
роботи з ПК не повинен перевищувати 50% тривалості робочого дня. Якщо 
виконання роботи пов’язане тільки з використанням комп’ютера, то при 
неможливості зміни діяльності необхідно робити перерви та паузи. Для робіт, які 
виконуються з великим навантаженням, слід робити 10 – 15 хвилинну перерву 
через кожну годину, для мало інтенсивної роботи такі перерви слід робити через 
кожні 2 години. Кількість пауз (до 1 хвилини) слід визначити індивідуально. 
Після закінчення роботи необхідно: 
- закінчити та зберегти в пам’яті комп’ютера або на зовнішньому носії всі 
необхідні файли; 
66 
 
- вимкнути стабілізатор, якщо комп’ютер підключений до мережі через 
нього, штепсельні вилки витягнути з розеток; 
- прибрати робоче місце; 
- ретельно вимити руки теплою водою з милом; 
- вимкнути кондиціонер, освітлення та загальне електроживлення підрозділу; 
- рекомендується в спеціально обладнаному приміщенні провести сеанс 
психофізіологічного розвантаження і зняття втоми з виконанням спеціальних вправ 
аутотренінгу. 
 
4.4 Протипожежне забезпечення 
 
На приватному підприємстві «Жовтень-2000» в усіх виробничих і 
допоміжних приміщеннях на видних місцях вивішені інструкції, розпорядження, 
плакати і попереджувальні надписи з протипожежної безпеки. Засоби гасіння 
пожежі (пожежні крани, щити, вогнегасники) завжди в справному стані і 
розташовані на видному і легкодоступному місці.  
Для забезпечення ефективної евакуації людей з палаючого приміщення 
робочі місця, проходи, шляхи евакуації, переносні засоби пожежогасіння і засоби 
повідомлення завжди утримуються в чистоті і порядку.  
У кабінетах забороняється курити і користатися відкритим вогнем. 
Незалежно від наявності води для гасіння пожежі у приміщені встановлені 
вогнегасники з розрахунку один вогнегасник на 200м2 площі приміщення. 
Вогнегасники підвішуються в доступних місцях з мінімальною відстанню між 
ними (не більш 25м). На приватному підприємстві «Жовтень-2000» 
використовують переносний порошковий ВП-1(з) 2 штуки, по одному на кабінет.  
Джерелами займання можуть бути електричні іскри, дуги, коротке 
замикання, струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність 
обладнання. Виникнення пожежі в електронних пристроях можливе, якщо 
використовуються спалимі і важкоспалимі матеріали і вироби.  
67 
 
Кабельні лінії електроживлення виконані із спалимого ізоляційного 
матеріалу, тому є найбільш пожежонебезпечними елементами в конструкціях 
електрообладнання.  
Найчастіше пожежі виникають від:  
- короткого замикання;  
- перевантаження електромережі;  
- утворення великих перехідних опорів;  
- підключених до електромережі і залишених без нагляду електроприладів. 
Коротке замикання, тобто з’єднання двох проводів, може статися через 
порушення їх ізоляції, неправильну ізоляцію стикових місць, механічне 
пошкодження проводів. Воно може бути викликане несправністю розеток, 
попаданням води на електропроводку тощо. При короткому замиканні опір у 
мережі різко зменшується, а сила струму значно збільшується, – значить зростає 
виділення тепла від чого загорається електроізоляція та провід. 
Профілактика пожеж від короткого замикання передбачає такі заходи:  
- правильний вибір, монтаж і експлуатація електричних мереж, 
електрообладнання;  
- правильний вибір конструкції електрообладнання, способу встановлення і 
класу ізоляції (опір ізоляції згідно з ПУЕ 500кОм); 
- електричний захист електричних мереж, електрообладнання (швидкодіючі 
реле, автоматичні вимикачі, запобіжники).  
Перевантаження електромережі може трапитись при одночасному вмиканні 
в мережу багатьох споживачів струму (комп’ютер, принтер, ксерокс тощо).  
При проходженні струму по провідниках виділяється тепло, яке нагріває їх 
до температур, при яких посилюються окислювальні процеси, на дротах 
утворюються оксиди, які мають високий опір, збільшується опір контакту і 
відповідно кількість тепла, що виділяється. А це спричиняє старіння або 
руйнування ізоляції. Наслідком цього може бути електричний пробій ізоляції і 
пошкодження пристрою, а при наявності спалимої ізоляції та пожежо- і 
вибухонебезпечного середовища – пожежа або вибух. Оскільки кожний провідник 
68 
 
розрахований на певний струм, то збільшення струму може призвести до 
перевантаження.  
Причиною перевантаження може бути неправильний розрахунок при 
проектуванні мереж і схем (занижений переріз дротів, перевантаження 
радіоелементів, додаткове включення пристроїв до джерел живлення, на які вони 
не розраховані). 
 При паралельному включенні споживачів електроенергії опір навантаження 
зменшується, а значить струм споживання від мережі збільшується. Це й 
призводить до нагрівання проводів.  
Профілактика пожеж від перевантажень передбачає такі заходи:  
- при проектуванні необхідно правильно вибирати переріз провідників мереж 
і схем за допустимою величиною струму;  
- у процесі експлуатації електричних мереж не можна включати додатково 
багато електроспоживачів, якщо мережа на це не розрахована;  
- для захисту електрообладнання від струмів перевантаження найбільш 
ефективні автоматичні і електронні схеми захисту, вимикачі, теплові реле і плавкі 
запобіжники.  
Перехідні опори виникають у місцях з’єднань та розгалужень провідників, у 
контактах пристроїв або на клемах, якщо ці з’єднання зроблені неправильно або 
покрилися іржею.  
Причиною пожежі може бути поганий контакт у з’єднанні проводів.  
При проходженні струму навантаження в такому контактному з’єднанні 
виділяється деяка кількість тепла, відповідно до закону Ленца-Джоуля, тобто така 
кількість тепла пропорційна струму в квадраті і опору точок дійсного дотику. Ця 
кількість тепла може бути досить великою, і місця перехідних опорів сильно 
нагріваються. Якщо контакти будуть торкатися спалимих матеріалів, то ці 
матеріали можуть зайнятися, якщо ж є вибухонебезпечна суміш газів, – виникне 
вибух. 
Профілактика пожеж від перехідних опорів передбачає такі заходи:  
69 
 
- для збільшення площі дійсного дотику контактів необхідно 
використовувати пружні контакти або спеціальні стальні пружини і розетки;  
- для відводу тепла від точок дотику і розсіювання його необхідно 
виготовляти контакти певної маси і поверхні охолодження;  
- усі контактні з’єднання повинні бути доступні для огляду. Отже, щоб не 
допустити пожежі при експлуатації електрообладнання, потрібно слідкувати за 
справністю проводки, оберігати від пошкодження ізоляцію, своєчасно замінювати 
пошкоджену проводку новою, слідкувати за справністю розеток і вилок. Не можна 
зв’язувати дріт вузлами, прибивати цвяхами або підвішувати на цвяхи. 
Категорично забороняється замість електричних запобіжників на щитках 
встановлювати «жучки». 
 
  
70 
 
ВИСНОВОК 
 
На сучасному розвитку суспільства виникла потреба у глибокому вивченні 
потреб взаємодії та розробці природоохоронних заходів. 
Все більшої актуальності набуває охорони не лише окремих компонентів 
природного комплексу, а й збереження, оздоровлення всього ландшафту, захисні 
функції якого істотно послабились в наслідок інтенсивної господарської 
діяльності. 
Основним завданням раціонального природного користування є збереження 
та підвищення продуктивності та цінності природних ресурсів забезпечення 
раціонального використання та розширення відтворення ресурсів для постачання 
сировиною та енергією сільського господарства, поліпшення умов 
життєдіяльності. 
При розробці схеми землеустрою враховуються природно – екологічні 
характеристики грунтів та планувальної території, економічно найефективніші 
способи планування та розміщення будівель і земель, враховуються санітарно 
гігієнічні зони розташування. Також не менш важливими при розробці схеми 
землеустрою є норми ДБН від яких залежить розташування і планування 
місцевості. 
Схеми землеустрою у системі прогнозування та планування використання і 
охорони земель є основним прогнозним і передпроектним землевпорядним 
документом, який має дати відповідь на питання довгострокового розвитку 
землекористування територіальних одиниць із врахуванням інтересів держави, 
територіальних громад, громадян та бізнесу. 
Схема використання та техніко-економічне обґрунтування використання та 
охорони земель розробляється на території Степанківської сільської об’єднаної 
територіальної громади, а саме на території с. Хацьки.  
В першому розділі проаналізована законодавча база схеми землеустрою та 
техніко-економічного обґрунтування використання охорони земель, розкриті 
питання щодо науково-методичного формування та обгрунтуванняз метою 
71 
 
запровадження на практиці. Запропоновані основні заходи щодо використання та 
охорони на території с. Хацьки, що дозволить більш продуктивно використовувати 
землю, відновити і підвищити родючість грунтів, зменшити державне 
фінансування на реалізацію земельних охоронних заходів та забезпечити 
екологічно безпечне землекористування. 
Детальний аналіз сучасного стану використання та охорони земель 
Степанківської сільської об’єднаної територіальної громади та агроекологічного 
стану земельних угідь розглянуті у другому розділі. Також розглянуті основні 
агровиробничі групи грунтів, які знаходяться на даній території. 
Третій розділ описує детальний порядок та організацію розробки схеми 
землеустрою та техніко-економічного обґрунтування використання та охорони 
земель даної сільської ради. Були встановлені обмеження та обтяження у 
використанні земель та введені охоронні зони режимоутворючих об’єктів, наведені 
заходи які можуть бути застосовані на території сільради для охорони грунтів. 
Також розроблені пропозиції щодо раціонального використання земель та 
розписані природоохоронні заходи. 
У четвертому розділі представлена охорона праці та техніка безпеки при 
підготовчих роботах; виконанні геодезичних робіт у польових та камеральних 
умовах. Наведене протипожежне забезпечення приватного підприємства 
«Жовтень-2000» та короткий опис дій при пожежі та як її уникнути. 
В результаті проведеної роботи було виявлено, що схема землеустрою 
адміністративного-територіального утворення є техніко-економічною основою для 
розроблення і здійснення системи заходів щодо організації території, меліорації 
земель, захисту земель від різних негативних впливів, удосконалення розміщення 
інфраструктури та інших виробничих і соціальних об’єктів на рівні відповідних 
проектів, першочергового значення набуває комплексність, взаємопов’язаність і 
обґрунтованість рішень, які передбачаються схемою та відповідають вимогам. 
 
  
72 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ЛІТЕРАТУРИ 
Книги 
Один автор Гуторов О. І. Земельно-ресурсний потенціал та 
проблеми його раціонального використання / О. І. 
Гуторов. – Х. : Харк. нац. аграр. ун-т, 2002. – 70 с. 
Два автора Ковальчук Т. Проблема ефективного 
землекористування в Україні/ Т. Ковальчук, О. Розинка 
// Банківська справа. – 2006. – № 1. – С. 6 – 16. 
Два автора  Дорош Й. М. Місце і роль схем землеустрою в 
системі прогнозування та планування використання і 
охорони земель / Й. М. Дорош, М. П. Стецюк // 
Землевпорядний вісник – 2014. - № 5. – С. 30–34. 
Три автора Хвесик М. А. Інституціональні трансформації та 
фінансово-економічне регулювання землекористування 
в Україні: Монографія. / М. А. Хвесик, В. А. Голян, А. І. 
Крисак. – К.: Кондор, 2007. – 522 с. 
Три автора Добряк Д. С. Теоретичні засади сталого розвитку 
землекористування у сільському господарстві: 
монографія / Д. С. Добряк, А. Г. Тихонов, Н. В. 
Гребенюк. – К. : Урожай, 2004. – 134 с. 
Чотири автора Добряк Д. С. Класифікація сільськогосподарських 
земель як наукова передумова їх екологобезпечного 
використання / Д. С. Добряк, О.П. Канаш, Д. І. 
Бабміндра, І. А. Розумний. – К.: Урожай, 2009. – 464 с. 
Документи 
Законодавчі і Конституція України  
нормативні документи 
(інструкції, накази) 
 Земельний кодекс України 
 Водний кодекс України 
73 
 
 Закон України «Про землеустрій» 
 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав 
на нерухоме майно та їх обтяжень» 
 Закон України "Про основи містобудування" 
 Наказ Державного агенства земелельних ресурсів 
України від 02.10.2013 року № 395 «Про затвердження 
Методичних рекомендацій щодо розроблення схем 
землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань 
використання та охорони земель адміністративно-
територіальних одиниць» 
 Закон України "Про архітектурну діяльність" 
 будівельними нормами та правилами: "Планування та 
забудова населених пунктів" 
 Постанова Кабінету Міністрів від 16.05.2007 № 733 
"Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та 
виділення особливо захисних лісових ділянок" 
 Закон України "Про зону надзвичайної екологічної 
ситуації" 
 Постанова Кабінету міністрів України від 4 березня 1997 
року N 209 «Про затвердження правил охорони 
електричних мереж» 
 Державних санітарних правил та норм "Гігієнічні 
вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в 
населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99 
 Закон України "Про топографо-геодезичну і 
картографічну діяльність" 
 Закон України  "Про планування і забудову територій" 
 Закон України "Про державну експертизу 
землевпорядної документації" 
74 
 
 Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 
2004 р. № 1553 "Про затвердження Положення про 
Державний фонд документації із землеустрою" 
 Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 
2004 р. № 266 "Про затвердження Типового договору 
про розроблення проекту землеустрою щодо відведення 
земельної ділянки" 
 Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 
2006 р. № 974 "Про затвердження Порядку реєстрації 
об'єктів державної експертизи землевпорядної 
документації та типової форми її висновку" 
 Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства 
України 11 квітня 2013 р. № 255 (зі змінами) 
 Закон України «Про охорону земель» 
 
75
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
