ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4865| Title: | Проект організації та впорядкування території фермерського господарства в межах адміністративно-територіального утворення |
| Authors: | Волонтир, Аліна Орліченко, Едуард |
| Keywords: | фермерське господарство;сівозміни, внутрішньогосподарський землеустрій |
| Issue Date: | Jun-2023 |
| Abstract: | Визначено порядок надання земель для створення фермерського господарства. Визначено організаційно-правові засади створення ФГ. Висвітлені загальні відомості про об'єкт, описані підготовчі роботи, організація угідь і сівозмін, проектування полів, впорядкування території сформованого господарства, перенесення проекту в натуру, охорона земель |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4865 |
| Appears in Collections: | 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| орліченко пдф.pdf Restricted Access | 1.8 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ВСТУП Головним інструментом держави у сфері забезпечення екологічною та економічно ефективного використання земель, є землеустрій. Завдяки його принципам регулюються суспільні відносини щодо володіння , користування і розпорядження землею. Для цього була запроваджена земельна реформа, що проводилась і продовжується вестися в Україні, зумовлює розвиток різних форм власності, землекористувань і землеволодінь. Поряд з існуючими державними та колективними сільськогосподарськими підприємствами створюються об’єднання орендних колективів, спілки кооператорів, акціонерні товариства, фермерські господарства та їхні асоціації. Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства, а також залишається найважливішим засобом виробництва в сільському господарстві, використовується в усіх галузях народного господарства, являється найбільш цінним продуктом і засобом виробництва для агропромислового комплексу. Безпосередня залежність від товарно-грошових відносин, попиту і пропозиції, можливість оперативно й гнучко реагувати на потреби ринку, його кон’юнктуру роблять фермерські господарства однією з важливих ланок нової економічної стратегії. З розвитком фермерства в сільському господарстві формується новий уклад, що являє собою систему індивідуального ведення господарства зі своїм самоврядуванням, організацією виробництва і збуту продукції, вільним вибором роду діяльності й способу життя. Фермерське господарства є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію. Переваги фермерського господарства полягають у високій матеріальній зацікавленості його працівників у кінцевих результатах роботи; поліпшенні якості продукції; порівняно простій організації виробництва, невеликих затратах праці й засобів. Необхідно враховувати й моральний чинник: у такому господарстві цілком розкривається творчий потенціал селянина, що поєднує в одній особі як робітника- виконавця, так і підприємця, управлінця. Ці основні положення і стали поштовхом для написання моєї кваліфікаційної роботи, тема якої «Проект організації фермерського господарства «Лісостеп» на території Лисянської селищної ради за межами села Дашуківка Звенигородського району Черкаської області». В ході роботи я розкрию такі питання: законодавча база, на якій базується створення і функціонування фермерського господарства в Україні, загальна характеристика об’єкту, організація території фермерського господарства, порядок проектування землеволодінь для ведення фермерського господарства, перенесення проекту в натуру та комплекс заходів по охороні земель та охорона праці. Результатом є план існуючого використання території фермерського господарства, проект організації території та креслення перенесення проекту в натуру. Формування і функціонування такої нової організаційно-правової аграрної структури як фермерські господарства — це результат проведення радикальної аграрної реформи, яка після завершення в основному земельної реформи стане її логічним продовженням. 4 І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА ТА ЗАКОНОДАВЧА БАЗА ДЛЯ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ 1.1.Право на створення фермерського господарства Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про фермерське господарство». Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Фермерське господарство може бути створене одним чи кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї. Однією з умов створення фермерського господарства є наявність земельної ділянки. Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тій частині наданої для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об’єктів господарства. Якщо житло членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. Відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту.Для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під’їзних шляхів до фермерського господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем. Переселенцям, які створюють фермерське господарство в трудонедостатніх населених пунктах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, 5 надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Щоб розпочати роботу фермерського господарства, слід виконати низку послідовних кроків. Крок перший. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до Головного управління Держземагентства у області. Для отримання земельної ділянки із земель комунальної власності - до місцевої ради. Крок другий - проведення установчих зборів фермерського господарства, на яких мають вирішитись наступні питання: - укладення засновниками фермерського господарства установчого договору, якщо дане господарство засновується більш ніж однією особою; - затвердження членами фермерського господарства його статуту; - вибори голови фермерського господарства; - призначення відповідального за державну реєстрацію фермерського господарства. Фермерське господарство може бути зареєстрованим за місцем проживання засновника або за місцем знаходження земельної ділянки. Крок третій - засвідчення нотаріусом підписів засновників у статуті та установчому договорі про створення фермерського господарства (у двох примірниках). Четвертий крок - так звані, післяреєтраційні процедури. До них відносяться: - реєстрація в органах статистики, отримання довідки з ЄДРПОУ; - реєстрація у Державній податковій службі; - реєстрація платником єдиного соціального внеску; - виготовлення печатки; - відкриття рахунків у банку. Крок п’ятий. Для здійснення реєстрації в органах статистики та отримання довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) потрібно звернутися до органу статистики за місцем реєстрації юридичної особи, та надати наступні документи: 6 - заяву; - виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та її ксерокопію (для уточнення даних про юридичну особу); - документ, що підтверджує оплату збору за отримання довідки з відміткою банку; - документ, що підтверджує повноваження особи (довіреність, тощо). Довідка з ЄДРПОУ видається лише після надходження до органів статистики даних від державного реєстратора. Крок шостий. Підставою для взяття на облік в органі державної податкової служби є надходження до цього органу відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи. Для взяття на облік платником податків до органу державної податкової служби за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи подається: - заява за ф. №1-ОПП; - виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; - копія документа, що підтверджує присвоєння коду за ЄДРПОУ. Одночасно з поданням заяви та копій вказаних вище документів пред'являються їх оригінали. Взяття на облік платника податків проводиться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, чи заяви від платника податків. Крок сьомий. Фермерське господарство, як юридична особа, що використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), відповідно до законодавства є платником єдиного соціального внеску. Крок восьмий. Враховуючи зміни, внесені у 2011 році чинним законодавством України для виготовлення печатки не передбачено дозволу органів Міністерства внутрішніх справ України. Тому, щоб її виготовити достатньо керівнику або довіреній особі звернутися до штемпельно-граверної майстерні, яка займається виготовленням печаток. Найчастіше, при її виготовленні вимагають лише оригінал виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних 7 осіб - підприємців та оригінал паспорта керівника (або його копію, якщо звертається довірена особа, для якої необхідно мати відповідну довіреність). Крок дев'ятий. Перелік документів, необхідних для відкриття банківського рахунку, включає по різних банках від 7 до 18 позицій. Але всі вони вимагають подання наступних документів: - заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Її підписує керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує лише керівник; - виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - копію належним чином зареєстрованого Статуту фермерського господарства, засвідчену нотаріусом чи органом, який реєструє; - копію документа (ф. №4-ОПП), що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріусом або уповноваженим працівником банку; - картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів фермерського господарства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріусом або вищою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитку печатки підприємства; - довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України (оригінал). В обов'язковому порядку в зазначеній довідці має бути вказана установа банку. Уповноважений працівник банку, який приймає документи на відкриття рахунку, зобов'язаний відповідним чином оформити відривну частину довідки та повернути її клієнту для подання протягом 30 днів до органів Пенсійного фонду України; - копію довідки про внесення підприємства до ЄДРПОУ, засвідчену нотаріусом або органом, що видав довідку, чи уповноваженим працівником банку. Власник фермерського господарства для того щоб розпочати роботу свого господарства, виконав низку послідовних кроків які више зазначені. Тому, коли Ружин О.М. зібрав паперову документацію він особисто відвіз в місцеві органи 8 державної реєстрації. Паперові документи про реєстрацію юридичної особи власник фермерського господарства отримав безпосередньо у цих органах. Хоч в законодавстві і передбачений обов’язок відповідних державних органів відправляти документи поштою, на практиці це не завжди працює. 1.2.Порядок надання земель для створення фермерського господарства Порядок створення фермерського господарства визначений в Законі України „Про фермерське господарство”. Професійний відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств. До складу такої комісії включаються представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, представники Асоціації фермерів та приватних землевласників і громадських організацій. Першочерговим правом на створення фермерського господарства користуються громадяни, які проживають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. Громадяни, які виявили бажання вести фермерське господарство, для отримання земельної ділянки державної власності на умовах оренди або у власність подають до районної державної адміністрації заяву. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві мають бути вказані: бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, мета та умови надання, склад членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний термін і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства може бути оскаржено в судовому порядку. 9 Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки на місцевості і видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди. Надані членам фермерських господарств у користування земельні ділянки передаються безоплатно у власність у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір паю, передаються громадянам у власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових норм. Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору оренди земельної ділянки фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Для державної реєстрації необхідно подати до органу реєстрації реєстраційну картку (заяву про державну реєстрацію встановленого зразка), засновницькі документи (установчий договір та Статут фермерського господарства), копію документа про наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, документ про внесення плати за державну реєстрацію. Органи державної реєстрації вносять дані з реєстраційної картки до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності та видають свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом. Свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у банках. На наданій для ведення фермерських господарств землі громадяни мають право: - вирощувати сільськогосподарські культури і закладати багаторічні насадження, розпоряджатися виробленою сільськогосподарською продукцією і доходами від її реалізації; - укладати договір застави для одержання кредиту; - зводити житлові, виробничі та інші будівлі і споруди за погодженням відповідної ради орендодавця; 10 - використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці нерудні корисні копалини (пісок, глина, торф тощо), лісові угіддя, водоймища та інші корисні властивості землі; - одержувати компенсацію за підвищення родючості ґрунту у випадку передачі земельної ділянки іншому власнику (користувачу). В той же час фермерське господарство зобов’язане: 1) забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання; 2) ефективно використовувати землю згідно з проектом внутрішньогосподарського землеустрою; 3) застосовувати природоохоронні технології виробництва; 4) підвищувати родючість ґрунту тощо. Новоствореним фермерським господарствам протягом трьох років (у трудонедостатніх населених пунктах – п’яти років) надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кошти державного бюджету спрямовуються, зазвичай, на меліорацію земель та придбання сільськогосподарської техніки. За рахунок місцевих бюджетів надається допомога у будівництві об’єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою. Кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються на безповоротній та поворотній основах. На безповоротній основі кошти фонду надаються фермерським господарствам на відшкодування вартості проектів відведення земельних ділянок, відшкодування частини витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво тваринницьких приміщень тощо. Поворотна допомога надається фермерам на конкурсних засадах для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції. Землі фермерського господарства складаються із: 11 а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, в особі Ружина О.М. Їх обсяг складає 80 га приватизовані землі та 342,15 га взяті в оренду; б) земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності, обсяг яких становить 80 га. Членам фермерського господарства землі сільськогосподарського призначення були взяті в оренду; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, а це в свою чергу становить 342,15 га. Землі сільськогосподарського призначення в оренду взяті у власників земельних часток в довгострокову оренду строком на 10 років. На території будуть проведені роботи для покращення родючості грунтів, буде забезпечене цільове використання. Буде придбана техніка для збору виробленої продукції, обробітку земель та для перевезення вантажу. Для перших внесків в фермерське господарство кошти були надані з «Українського державного фонду підтримки фермерських господарств» . 1.3. Організаційно-правові засади створення фермерських господарств Фермерські господарства на сучасному етапі розвитку ринкових відносин у сільському господарстві є однією з форм господарювання і являють собою форму підприємництва громадяни України, які виявили бажання переважно особистою працею членів господарства виробляти товарну продукцію, переробляти та реалізовувати її. Законодавчою базою для розвитку фермерства стали Закони України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві України», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про підприємництво», «Про плату за землю», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про оренду землі», «Земельний кодекс», «Про фіксований сільськогосподарський податок»; Укази Президента України «Про невідкладні заходи по забезпеченню громадян земельними ділянками», «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної 12 реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», «Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва», Постанова Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських (фермерських) господарств», постанови Верховної Ради, рішення місцевих органів влади. Організаційно-економічні та юридичні основи такого господарства грунтуються на приватній власності на засоби виробництва, майно, продукцію. Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, кооперативними, господарськими товариствами, орендними та іншими підприємствами й організаціями. Інтереси фермерського господарства представляє його голова. Виробничо- економічні відносини фермерського господарства з іншими підприємствами й організаціями, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції здійснюються як готівкою, так і на безготівковій основі. Спірні питання вирішуються у судовому порядку. Фермерство як вид підприємницької діяльності ґрунтується на таких принципах: • добровільність створення господарств; • самостійне формування програми діяльності, вільний вибір її видів, партнерів та форм взаємовідносин з ними; • право селянина самостійно вирішити питання, який з видів землекористування він вибирає: приватну власність, постійне користування, оренду чи їх поєднання; • право вільного найму працівників; • забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; • повна економічна відповідальність за підсумки господарської діяльності; • вільне розпорядження доходом після внесення платежів, передбачених законом; 13 • самостійне встановлення цін на вироблену продукцію, відповідно до законодавства; • самостійне здійснення селянським (фермерським) господарством зовнішньоекономічної діяльності, використання на свій розсуд належної йому частки валютної виручки. Втручання в господарську або іншу діяльність фермерського господарства з боку державних чи інших органів, а також службових осіб не допускається. Це положення не обмежує передбаченого законодавством права державних органів щодо здійснення контролю за їх діяльністю. Фермерські господарства діють в умовах самоокупності. Всі витрати відшкодовують за рахунок власних доходів. Для ведення господарства фермерам надаються земельні ділянки: належна їм частка (пай) – у приватну власність безплатно, решта, до 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх земель, а в трудонедостатніх районах, визначених Кабінетом Міністрів України, до 100 га ріллі – у довгострокове користування безплатно або у власність за плату. Збільшити розміри землекористування до оптимальних (300-400 га) можна на основі кооперації й оренди землі, що передбачено Законами України „Про оренду землі" та „Про сільськогосподарську кооперацію". Земельні ділянки повинні виділятися, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями. Надання земельних ділянок здійснюється тільки після їх вилучення у попередніх землевласників і землекористувачів. Фермери повинні: • ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення та проекту внутрішньогосподарського землеустрою; • застосовувати природоохоронні технології виробництва; • не допускати погіршення екологічної обстановки в результаті своєї господарської діяльності; • здійснювати такий комплекс заходів щодо охорони земель: раціональна організація території; • збереження і підвищення родючості грунтів, а також інших властивостей землі; 14 • захист земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, засолення, забруднення відходами виробництва та від інших процесів руйнування; • дотримання прав інших землевласників, землекористувачів, у тому числі орендарів. Валовий доход як частина вартості валової продукції, що залишається після відрахування і відшкодування всіх виробничих витрат (вартості насіння, добрив, кормів, палива, електроенергії, учасниками спільної діяльності прирівнюється до відносин цивільно-правових договорів і регулюються Цивільним кодексом України (гл. 39, ст. 430-434). Внески, що надходять відповідно до договору, не включаються до складу валових доходів при визначенні оподатковуваного прибутку. Результати спільної діяльності визначаються на кінець звітного періоду, а прибуток розподіляється між учасниками за умовами договору (пропорційно до внесків). Податок на прибуток (30%) сплачується до бюджету одночасно з виплатою учаснику належної йому частки доходу (згідно з договором). Як правило, застосовують щоквартальний розподіл прибутків. Доход від спільної діяльності до складу валового доходу учасника не включається і відповідно не оподатковується. Ведення загальних справ і керівництво спільною діяльністю доручаються одному з учасників спільної діяльності. Доручення підписують інші учасники. Договір про спільну діяльність визначає порядок відшкодування втрат і збитків у результаті спільної діяльності. Якщо цього у договорі не передбачено, то збитки відшкодовують за рахунок загального майна учасників, а нестачу розподіляють пропорційно до їх внесків. Облік спільної діяльності ведеться на окремому рахунку в банку, окремо від основної діяльності. При повному припиненні спільної діяльності до податкової служби кожен учасник подає звіт про результати спільної діяльності. 1.4. Державна реєстрація фермерських господарств Новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п’ять років), 15 фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які проводять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо). За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об’єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою. Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам установлюється Кабінетом Міністрів України. Фермерським господарствам зі статусом сімейних фермерських господарств надається додаткова державна підтримка у порядку, передбаченому Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України", в тому числі на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 16 Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств. Новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі кошти надаються на такі цілі: відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства; відшкодування частини витрат, пов’язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання одного трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво та реконструкцію тваринницьких приміщень, включаючи вартість проектно- кошторисних документів, страхування фермерських господарств; підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах; розширення досліджень з проблем організації і ведення виробництва у фермерських господарствах, видання рекомендацій з питань використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності фермерських господарств. На поворотній основі допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої 17 діяльності та інші передбачені статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п’яти років. Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п’яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації, зрошення та меліорацію земель. 1.5. Діяльність фермерських господарств Фермерське господарство діє на умовах самоокупності. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь- якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Спори, що виникають під час виконання договорів, укладених фермерським господарством, вирішуються відповідно до закону. Забезпечення якості продукції, вирощеної фермерським господарством Фермерське господарство зобов’язане дотримуватися встановлених відповідно до законодавства екологічних, ветеринарно-санітарних правил і норм щодо якості виробленої продукції та інших вимог. 18 Реалізація сільськогосподарської продукції, що виробляється фермерським господарством, на вітчизняному ринку та її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та іноземними партнерами здійснюються відповідно до законодавства України. Кооперація фермерських господарств Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кооперативні банки, спілки, інші об’єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств. Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими. Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю. Трудові спори у фермерському господарстві вирішуються у встановленому законом порядку. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до законодавства України про працю. Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену законом тривалість щорічної відпустки. 19 Голова фермерського господарства створює безпечні умови праці для членів господарства і громадян, які уклали трудовий договір (контракт), забезпечує дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки. Бухгалтерський облік і звітність фермерського господарства Фермерське господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи і подає відповідним органам фінансову звітність, статистичну інформацію та інші дані, встановлені законодавством України. Фермерське господарство має право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку поточні та вкладні (депозитні) рахунки, розпоряджатися власними коштами. Фермерське господарство самостійно визначає розмір ліміту залишку готівки, що постійно знаходиться в його касі, на поточні витрати. Списання коштів із поточних та вкладних (депозитних) рахунків фермерського господарства, крім платежів до бюджету, може провадитися лише за його згодою або за рішенням суду та в інших визначених законом випадках. Платежі до бюджету вносяться в порядку і терміни, що встановлюються законодавством України. Фермерське господарство має право одержувати у фінансово-кредитних установах довгострокові та короткострокові кредити на підставі укладеного договору. Фермерське господарство одержує кредит під заставу майна, поручительство (гарантію) та інші види забезпечення зобов’язань. Під заставу майна може прийматися фермерське господарство як цілісний майновий комплекс, окремі товарно-матеріальні цінності або інші речі, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки. Відсотки за використання кредитів, що надані для підтримки фермерським господарствам, можуть сплачуватися за рахунок коштів Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, на поповнення яких у Державному бюджеті України передбачаються відповідні фінансові ресурси. Фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання 20 умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Страхування майна фермерського господарства здійснюється відповідно до закону. Оподаткування фермерського господарства провадиться у порядку, встановленому законом. Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за діяльністю фермерського господарства у випадках, передбачених законом. Незаконне втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб забороняється. Збитки, заподіяні фермерському господарству неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню відповідно до закону. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом. 21 ІІ.ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ 2.1. Загальні відомості про сільську раду Село Дашуківка розташоване за 13 кілометрів від села Лисянка Звенигородського району Черкаської області. Площа населеного пункту становить 178,9 га, а територія Дашуківської сільської ради – 1508,7 га. Станом на 01січня 2019 року в селі налічувалось 230 дворів, 457 жителів. У центрі села є старостат, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, два торгові приміщення, сільський будинок культури, сільська бібліотека, поштове відділення, відділення Ощадбанку, дитячі заклади та пункт швидкої допомоги. У селі розташовані ВАТ "Дашківський бентоніт", Нижній склад лісового управління, філія"Зурагда", деномінація АСД та група євангельських християн-баптистів. У 1900 році в селі налічувалося 236 дворів і 1255 мешканців-636 чоловіків і 619жінок. Поселення належало до Боярської волості Звенигородського повіту Київської губернії. Розмір землекористування становив1580 десятин: 894 десятини належало поміщикам, 44 десятини-духовенствуі642 десятини-селянам. Власницею села була графиня Софія Ксавелівна Потоцька. Управління маєтком здійснював селянин Казимир Костко, а сільський банк, який станом на 1 січня 1900 року мав 240 карбованців готівкою та 2883 карбованці 80 копійок позикі авансів, був побудований на рубежі 19 і 20 століть з такими будівлями. Ґрунтовий покрив. Черкаська область розташована в лісостеповій зоні, для якої характерне чергування лісової та степової рослинності. Ґрунти формуються в умовах нестійкого зволоження і являють собою поєднання підзолистого та дернового процесів ґрунтоутворення. У селі Дашуківка поширені чорноземи типові. Завдяки високій природній родючості вони є основним об'єктом сільськогосподарського використання. Інші типи ґрунтів (лучні, дернові) займають невеликі площі. Найродючішим ґрунтом є чорнозем, за запасами якого Черкаська область посідає перше місце в Україні. Трава в степу має добре розвинену кореневу систему, що призводить до утворення дуже густих гумусових ґрунтів. 22 Чорноземи типові є найпоширенішим підтипом ґрунтів у лісостеповій та степовій зонах. Його склад і характеристики пов'язані з процесами формування чорноземних ґрунтів, оскільки саме на цих ґрунтах процеси формування чорноземних ґрунтів найбільш розвинені. Чорноземні ґрунти характеризуються високим вмістом гумусу та біосумісних елементів у верхньому 1,5мшарі, неглибокою присутністю карбонатів та відсутністю колоїдного перерозподілу. Чорноземи типові формуються на лесоподібних породах. Ці ґрунти збалансовані майже за всіма показниками родючості. За вмістом гумусу чорноземи типові поділяються на мікрогумусні з вмістом гумусу понад 3%, малогумусні з вмістом гумусу 3-6% і середньогумусні з вмістом гумусу 6%. Чорноземи типові є найпоширенішими ґрунтами на фермах. Вони зустрічаються на рівнинних ділянках, де немає поверхневого стоку. Чорноземи типові утворились на суглинистих карбонатних суглинках під впливом трав'янистої рослинності. Глибоким заляганням ґрунтових вод(>10м) і в умовах нормального атмосферного зволоження. Він сформувався за рахунок накопичення гумусу та мінеральних поживних речовин. Найпоширенішими ґрунтами на території Дашуківської сільської ради є світло-сірі та сірі опідзолені малогумусні супіщані ґрунти, чорноземи опідзолені легкосуглинкові, чорноземи середньосуглинкові опідзолені, чорноземи опідзолені та реградовані середньозмиті супіщані, чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові, чорноземи середньозмиті. Іншими словами, чорноземи є переважаючими ґрунтами, але вони відрізняються за своєю структурою та властивостями. Чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові придатні для вирощування всіх городніх культур і плодово-ягідних насаджень. Важливу роль у заходах щодо підвищення врожайності на землях цієї сільськогосподарської групи відіграє відповідний обробіток ґрунту для забезпечення хорошого водного ,повітряного і теплового режимів, а також внесення органічних і мінеральних добрив. Мінеральні добрива дуже ефективні. 23 Органічні добрива впершу чергу необхідні для чорноземів з низьким вмістом гумусу та біологічною інертністю. Типовий чорнозем-це легкий суглинистий ґрунт, який був злегка змитий. Поверхневий стік, під час якого змивається дрібний ґрунт і зменшується запас ґрунтової вологи, негативно впливає на продуктивність таких ґрунтів. Оранку та інші способи обробітку ґрунту слід проводити лише у майже горизонтальному напрямку та поперек схилів. На схилах з крутизною 3-5º слід застосовувати лише ґрунтозахисні технології, засновані на безвідвальному розпушуванні ґрунту. Чорноземи опідзолені є найпоширенішими ґрунтами в лісовій та степовій зонах. Чорноземи опідзолені є вторинними і утворилися з більш ранніх чорноземів в результаті опідзолення під лісовим покривом. Ці ґрунти мають характеристики як чорноземів, так і опідзолених ґрунтів. Цей ґрунт, який має характеристики як чорнозему, так і опідзоленого ґрунту, успадкував від першого вміст гумусу та молярні профілі, які є залишками діяльності степових риючих тварин(переважно білок). Згодом під впливом лісу сформувалися опідзолені ґрунти з карбонатним вилуговуванням, підкисленням і диференціацією на шари вилуговування та колоїдного вилуговування. Чорноземи характеризуються більш щільним і глибоким вмістом гумусу і менш помітними ознаками опідзолення, ніж темно-сірі опідзолені ґрунти. За механічним складом ця група ґрунтів є грубо пилувато-суглинковими, але дещо важчими, ніж сірі опідзолені ґрунти. Деякі чорноземи опідзолені належать до пилувато-середньо суглинкового різновиду, фізичні властивості яких, особливо структурні, є кращими, ніж у сірих опідзолених ґрунтів. Порівняно з останніми гумінові речовини, особливо чорноземи підзолистого типу, є більш багатими. Вони також мають високу поглинальну здатність і в більшості випадків високу насиченість основами. Ґрунти є слабокислими у відносно низинних районах і значно кислішими на піднесених ділянках. 24 Таблиця 2.1. Експлікація агровиробничих груп ґрунтів Шифр Назва агрогрупи Площа, га Ясно-сірі та сірі опідзолені слабозмиті супіщані 37в 79,39812 ґрунти 41г Чорноземи опідзолені легкосуглинкові 71,9991 Темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені 41д 6,4803 середньо суглинкові глеюваті 49г Чорноземи опідзолені легкосуглинкові слабозмиті 42,8899 Чорноземи опідзолені середньо суглинкові 49д 200,1352 слабозмиті Чорноземи опідзолені і реградовані середньо змиті 50в 397,8472 супіщані 53д Чорноземи типові малогумусні середньо суглинкові 60,3496 Чорноземи типові малогумусні середньо суглинкові 55д 38,8540 слабозмиті Чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові 56д 93,9856 середньо змиті Чорноземи типові малогумусні середньо суглинкові 57д 5,9452 сильнозмиті Мочаристі та мочарні супіщані важко суглинкові 139е 45,3200 ґрунти Болотні, торфувато-болотні та дернові сильно глейові 141 7,5475 ґрунти Намиті чорноземи і лучно-чорноземні середньо 209д 24,0704 суглинкові ґрунти 210д Намиті лучні та дернові середньо суглинкові ґрунти 24,6217 215д Виходи рихлих середньо суглинкових порід 4,6733 Всього 1104,7000 Загальна площа Дашуківської сільської ради становить 1508,70га. Найбільша площа-1283,30га сільськогосподарських угідь, з яких 1071,80га-рілля, 37,40га- багаторічні насадження, 49,20га-пасовища та 101,40га - сіножаті. Надмірна сільськогосподарська освоєність та розораність території є одним з основних факторів, що дестабілізують екологічну ситуацію в регіоні. Ліси та інші лісовкриті площі займають 63,30 га, 12,54га - під водою і 12,78 га- водно-болотні угіддя. Територія Дашуківської сільської ради відома видобутком вогнетривкої глини. Це родовище займає 122,77га, але ці роботи проводяться на землях сільськогосподарського призначення, де знімаються верхні родючі шари, 25 видобувається глина, яка потім рекультивується на цих територіях. Таким чином, основними видами землекористування на території сільської ради є землі сільськогосподарського призначення та землі промисловості. Основними землекористувачами в межах сільської ради є (Рис.1) сільськогосподарські підприємства, лісогосподарські підприємства, фермерські господарства, комерційні сільськогосподарські підприємства, установи, заклади, організації громадського обслуговування, підприємства промисловості, транспорту і зв'язку (особливо Дашуківський вогнетривкий завод) та різні категорії земель запасу. Таким чином, на досліджуваній території переважає землеволодіння та землекористування фізичних осіб та сільськогосподарських підприємств. Це свідчить про переважання приватної власності над державною та комунальною. Якісний стан земель характеризується різноманітним ґрунтовим покривом. Зокрема, чорнозем є типовим малогумусним легкосуглинковим ґрунтом, тоді як чорнозем є сильно розкладеним легкосуглинковим ґрунтом. Найбільш поширеними на території Дашуківської сільської ради є чорноземи опідзолені середньосуглинкові. Землекористувачі на теритрії Дашуківської сільської ради сільськогосподарські підприємства 8,46% 1,42% 0,65% лісогосподарські підприємства 10,41% землі під житловим фондом 2,91% 76,14% заклади, установи, організації підприємства промисловості, транспорту,зв'язку землі запасу різних категорій Рис. 2.1. Землекористувачі на території Дашуківської сільської ради 26 Основними землекористувачами є фермерські господарства (загальна площа 747,94 га,зяких422,15га-лісовіземлі, що належать фермерському господарству "Лісостеп",63,87га сільськогосподарські землі, що використовуються індивідуальними фермерами, і 6,4га-лісові землі, зайняті державним підприємством "Лисянське лісове господарство"). Крім того, землі запасу та населених пунктів, які не перебувають у власності або постійному користуванні (дозволено тимчасове користування), становлять 218,00га. Менші площі відведені для випасу худоби та садівництва. Землі несільськогосподарського призначення в межах сільської громади(ліси та інші лісовкриті площі, забудовані землі, відкриті землі, не вкриті рослинністю, водні та водно-болотні угіддя, землі промисловості та землі рекреаційного призначення) становлять256,72 га (приблизно23% території). Ці землі використовуються різними групами землевласників та землекористувачів, включаючи юридичних та фізичних осіб. Землі несільськогосподарського призначення використовуються відповідно до їх первісного призначення, але заходи з їх охорони практично не проводяться. Передусім це стосується природоохоронних територій, зокрема лісових насаджень та водних об'єктів, які потребують розчищення, озеленення та очищення від побутових відходів. Відсутність полігонів зі спеціальним обладнанням для побутових відходів призводить до засмічення лісових насаджень, земель загального користування та рекреаційних зон. Крім того, північно-східна частина території сільської ради є водно-болотним угіддям. На водно-болотних угіддях необхідно проводити меліоративні роботи на відкритих меліорованих водотоках. На півночі та південному сході розташовані яри. Для запобігання ерозійним процесам у русловій мережі та інтенсивного окультурення яружних земель і між яружних полиць необхідне проведення кореневого залуження еродованих ярами схилів та корекції укосів ярів. Території, що використовуються для будівництва, як правило, не потребують значних витрат на інженерну підготовку території. В зв’язку з видубутком глини, значна частина земель Дашуківської сільської ради відводиться під промисловість, це спричиняє в свою чергу зсуви грунту, 27 зменшення сільськогосподарських земель, побуджує утворенню ярів та яружних ділянок , котлованів. Ці всі фактори змішують задуматись над екологією та охороною грунтів, та зменшення інтенсивного їх використання. Структура земельного фонду подана в таблиці 2.2 , дані взяті з статистичної звітності Держгеокадастру. Табл. 2.2. Структура земельних угідь Дашуківської сільської ради № Назва угіддя Площа, га 1. Сільськогосподарські землі 1283,30 1.1. Сільськогосподарські угіддя 1259,80 1.1.1 утому числі: рілля 1071,80 1.1.2. багаторічні насадження 37,40 1.1.3. пасовища 49,20 1.1.4. сіножаті 101,40 1.2. Не с/г угіддя 23,50 2. Ліси та інші лісовкриті площі 63,30 3. Забудовані землі 110,83 4. Води 12,54 5. Відкриті заболочені землі 1,90 6. Відкриті землі без рослинного покриву 36,83 7. Інші землі 1,50 Загальна площа 1508,70 В зв’язку з видубутком глини, значна частина земель Дашуківської сільської ради відводиться під промисловість, це спричиняє в свою чергу зсуви грунту, зменшення сільськогосподарських земель, побуджує утворенню ярів та яружних ділянок , котлованів. Ці всі фактори змішують задуматись над екологією та охороною грунтів, та зменшення інтенсивного їх використання. Структура земельного фонду подана в таблиці 2.2 , дані взяті з статистичної звітності Держгеокадастру. 28 2.2. Загальна характеристика рельєфу, грунтів, рослинного і тваринного світу Рельєф, як і клімат є одним з чинників грунтоутворення, багато в чому визначаючим характер грунтового покриву. Клімат відзначається помірною континентальністю, з помірно холодною зимою і досить теплим літом, з достатнім коефіцієнтом зволоження. Найтеплішим місяцем року вважається липень із середньою температурою + 21,2°С, а найхолоднішим — січень із середньою температурою − 6,8°С. Середня річна температура повітря становить 6,4°С. Абсолютний мінімум температури повітря зафіксували у 1963р. у Лисянці, і він склав — 32,6°С. Абсолютний максимум температури був зафіксований у 1975 році у Лисянці на позначці + 39,6°С. Середньорічна кількість опадів у Дашуківці становить 400–500 мм. Найбільша кількість опадів випадає влітку, причому максимум в червні 54мм, а найменше у березні 22мм. Восени кількість опадів однакова, протягом усіх трьох місяців: 36мм. Промерзання грунту за зимовий період незначне. Температура грунту на глибині 28 см не опускається нижче за нуль. Це говорить про те, що забезпечується нормальна зимівля сільськогосподарських культур, у тому числі і ряду цінних теплолюбивих культур. На території переважають такі напрями вітрів: північний, південний та північно-західний — це свідчить про значну повторюваність теплих, вологих атлантичних повітряних мас. Середньорічна швидкість вітру коливається від 3 до 5 м/с. Вітер зі швидкістю 0-3 м/с найчастіше повторюється влітку, зі швидкістю 2- 5 м/с протягом року, зі швидкістю 4-7 м/с — взимку. Твариний всіт на Лисянщині різноманітний це підтверджується наявністю на території борсуків, лисиця руда, куниця лісова та ін. також є різні види птахів наприклад: зяблик, іволга, дрізд, сойка, горлиця, дятел строкатий, жайворонок лісовий, з хижих –сова сіра. Із плазунів водяться мідянка, гадюки Нікольського, звичайна. Земноводних репрезентують жаба озерна, жаба ставкова, ропуха сіра, часничниця звичайна та ін. До плазунів відносяться вуж водяний, вуж звичайний, черепаха болотяна. 29 В рослиному світі найпоширенішими є твердолисті породи, структура лісових насаджень за віком має такий розподіл: молодняки — 15,5%, середньовікові — 53,4%, достигаючі — 18,6%, стиглі — 12,5%. З деревно-чагарникової рослинності в лісосмугах виростають: акація біла, ясен, акація жовта, клен польовий, клен татарський, абрикоса, вишня, черешня. На орних ділянках рослинність зустрічається у вигляді бур'янів, серед них березка польова, осот, лобода, щерица, жовтий буркун, прутка польова, курай, суріпиця. В результаті взаємодії клімату, рельєфу, грунтоутворуючих порід і природної рослинності сформувався грунтовий покрив, який під впливом господарської діяльності людини зазнав деякі зміни. 2.3. Загальна характеристика фермерського господарства «Лісостеп» Фермерське господарство «Лісостеп» , засновником якого є мешканець Дашуківської сільської ради Ружин Олександр Михайлович. Фермерське господарство розташоване в південній частині Дашуківської сільської ради., площа якого становить 422,15 га. Територія господарства, має рівний рельєф, місцями знаходяться яри. За даними коректування планових матеріалів за фермерським господарством закріплена площа 422,15 га, зокрема рілля – 308,62 га, сад – 56,4 га, під господарськими дворами 24,4 га, під польовими шляхами – 5,47 га та під лісосмугами – 12,11 га. Суміжником фермерського господарства по всьому його периметру є землі Дашуківської сільської ради. Нижче в таблиці перелічені грунти, які поширені в межах фермерського господарства «Лісостеп» , вказані шифри агровиробничих груп грунтів, що позначені на першому аркуші графічної частини. 30 Таблиця 2.3 Номенклатурний список ґрунтів Шифри Назва Площа, га 1 2 3 50в Чорноземи опідзолені і реградовані середньо змиті 217,28 супіщані 49д Чорноземи опідзолені середньо суглинкові слабозмиті 127,01 37в Ясно-сiрi та сiрi опідзолені сильнозмиті супіщані ґрунти 77,86 Це загалом чорноземи опідзолені та сірі опідзолені грунти супіщані з середньою та слабою змитістю. Це пов’язано з рівнинною місцевістю, на якій розташоване господарство. Всі грунти фермерського господарства придатні для вирощування сільськогосподарських культур. Композиція основних масивів компактна, а структура землекористування неоднорідна. Окремих ділянок у фермерських господарствах немає. Виснаженість оброблюваних земель незначна, стан оброблюваних земель добрий. Господарство покращують фізико-хімічні властивості землі та родючість ґрунтів, застосовуючи різні агротехнічні заходи. Низька продуктивність тваринництва в цілому пов'язана з тим, що господарство займається переважно рослинництвом, а тваринництво відіграє лише допоміжну роль. Відсутність дуже крутих схилів означає, що процес ерозії є відносно слабкий. 31 ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВПОРЯДКУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 3.1. Обґрунтування виробничого напрямку фермерських господарств Фермерське господарство «Лісостеп» — це форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства. Засновником фермерського господарства є Ружин Олександр Михайлович, а його членами є члени сім’ї Ружиних. Правовий режим земель господарства та умови використання ним земельних ділянок встановлюється Земельним Кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство». Землі фермерського господарства складаються із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, в особі Ружина О.М. Їх обсяг складає 80 га приватизовані землі та 342,15 га взяті в оренду; б) земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності, обсяг яких становить 80 га. Членам фермерського господарства землі сільськогосподарського призначення були взяті в оренду; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, а це в свою чергу становить 342,15 га. Землі сільськогосподарського призначення в оренду взяті у власників земельних часток в довгострокову оренду строком на 10 років. В сукупності земельні ділянки складають один масив з розташованими на ньому господарськими дворами, садом, пасовищем, сільськогосподарськими полями, польовими шляхами та лісосмугами. Поряд знаходиться природнє водне джерело – ставок, також є зручний виїзд до автошляху, неподалік сусідні села, що полегшує доступ до інженерної інфраструктури. 32 Земельну ділянку надали громадянину, який виявив бажання вести селянське господарство, на підставі особистої заяви, матеріалів проекту відведення земель, рішення районної державної адміністрації, у віданні якої перебуває земельна ділянка, а для членів сільськогосподарських підприємств, крім того, протоколу зборів або рішення сільської (селищної) ради. Підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) є розпорядження голови районної державної адміністрації, проект землеустрою з відведення земель, на підставі яких господарству видають документ на право власності на землю. Право оренди землі оформили договором, укладеним сторонами. Проект землеустрою, пов’язаний зі створенням землеволодіння і землекористування фермерського господарства, передбачає проведення підготовчих робіт, складання проекту, оформлення, погодження і затвердження проектної документації, виготовлення і видачу проектних матеріалів, відведення земель у натурі (перенесення проекту на місцевість), виготовлення і видачу документів на право власності або оренду землі. Дане господарство буде рослинницького напрямку, бо цьому сприяють грунти, природні умови (рельєф, клімат), меліоративний і культуртехнічний стан угідь, їх контурність, віддаленість від господарських центрів, основних доріг та ін., а найголовніше це наявність в господарстві грошових і матеріальних засобів і можливості використання банківських кредитів для створення основних і оборотних фондів, що відповідає матеріально-технічній базі та визначає рівень механізації виробничих процесів і продуктивності праці. Господарство спеціалізуються на виробництві продукції рільництва, угіддя складатимуться переважно з ріллі, де переважатимуть зернові культури та технічні. Також буде і місце для овочівництва та садівництва. А шматок пасовища, при розробці проекту організації території господарства, буде трансформовано в ріллю. Сприятливі природні умови, висока родючість ґрунтів, достатня окультуреність земель сприятимуть отриманню з одиниці площі великої кількості продукції. Отже, перш ніж установити розміри фермерського господарства і склад угідь 33 у них, потрібно було обґрунтувати їхню спеціалізацію, визначити кількість працівників, кваліфікацію і побажання землевласників, наявність основних і оборотних фондів і коштів, які можуть спрямовуватися на їхнє розширення. 3.2. Підготовчі роботи Для комплексного обґрунтування проектів землеустрою сільськогосподарських угідь необхідні матеріали та документація, що характеризують сучасний стан і перспективи використання земель, землеволодіння, існуючу організацію території та розвиток галузей економіки. Ці дані є результатом підготовчих робіт. Підготовчі роботи можна поділити на камеральні та польові. Процес камеральних підготовчих робіт передбачає збір, систематизацію, вивчення, аналіз та оцінку планових картографічних, земельно-кадастрових та вишукувальних матеріалів, що характеризують економіку галузі, агрокліматичні умови, райони розміщення господарства, прогнозів та інших передпроектних розробок, що відображають перспективи виробничого та організаційного розвитку на території господарства, раніше збираються раніше розроблені проекти тощо. Польові підготовчі роботи передбачають виїзди на місця для уточнення та доповнення даних, отриманих під час кабінетних підготовчих робіт. На основі вихідних координат за допомогою програмного забезпечення Digitals створюється план землекористування фермерського господарства. - Координатна сітка - сітка 10x10 см наноситься з лівого нижнього кута аркуша; межі землекористування; контурні лінії та межі земельних ділянок; креслення ліній, номери точок; опис суміжних землекористувачів; масштаб планування; ситуаційний план; контурні ділянки; межі агровиробничих груп ґрунтів та рельєф місцевості. Використовуючи координати, складається план існуючого використання території господарства в масштабі 1:10000. План землекористування повинен бути складений таким чином, щоб залишалося вільне місце для нанесення плану. 34 Таблиця 3.1. Каталог координат по зовнішній межі фермерського господарства «Лісостеп» Дашуківської сільської ради Координати точок № Довжина, м Кути X Y 1 5 476 253,724 4 238 849,393 224,973 090°19'42" 2 5 476 252,435 4 239 074,362 166,093 090°19'42" 3 5 476 251,483 4 239 240,452 116,593 090°19'42" 4 5 476 250,815 4 239 357,043 326,736 088°54'33" 5 5 476 257,035 4 239 683,720 397,817 088°54'33" 6 5 476 264,608 4 240 081,465 755,441 088°54'33" 7 5 476 278,988 4 240 836,769 276,522 088°54'33" 8 5 476 284,252 4 241 113,241 378,900 180°22'02" 9 5 475 905,360 4 241 110,812 352,285 180°22'02" 10 5 475 553,082 4 241 108,554 314,760 180°22'02" 11 5 475 238,328 4 241 106,537 272,475 239°21'15" 12 5 475 099,302 4 240 871,885 263,150 239°21'15" 13 5 474 965,166 4 240 645,488 250,782 186°57'15" 14 5 474 716,229 4 240 615,125 207,443 186°57'14" 15 5 474 510,312 4 240 590,010 336,006 226°13'30" 16 5 474 277,854 4 240 347,393 437,857 265°09'23" 17 5 474 240,884 4 239 911,100 427,756 265°09'24" 18 5 474 204,767 4 239 484,871 105,382 269°09'23" 19 5 474 195,869 4 239 379,865 162,936 182°07'23" 20 5 474 033,045 4 239 373,829 339,837 268°04'20" 21 5 474 021,613 4 239 034,184 181,555 268°04'21" 22 5 474 015,506 4 238 852,732 297,725 359°57'19" 23 5 474 313,231 4 238 852,500 157,623 359°57'19" 24 5 474 470,854 4 238 852,377 495,095 359°57'19" 25 5 474 965,949 4 238 851,991 303,620 359°57'19" 26 5 475 269,569 4 238 851,754 184,071 359°57'20" 27 5 475 453,640 4 238 851,400 260,240 259°57'19" 28 5 475 713,000 4 230 051,400 155,502 359°53'47" 29 5 475 869,382 4 238 851,127 139,649 359°44'29" 30 5 476 009,030 4 238 850,497 168,204 359°44'29" 31 5 476 177,232 4 238 849,738 76,493 359°44'30" 32 5 476 253,724 4 238 849,393 На схемі плану землекористування повинна бути відображена контурна карта земельної ділянки відповідно до умовних позначень. Вздовж меж землекористування вказуються натуральні проміри по прямих лініях і горизонтальні проекції. Межі сусідніх землекористувань вказуються і 35 позначаються великими літерами українського алфавіту в напрямку за годинниковою стрілкою від західної сторони межі. Слід підготувати два примірники цього плану, які будуть використані для підготовки - проекту формування території. - Розмічальний креслення для перенесення проекту на місцевість. Для вирахування площ контурів аналітичним способом в межах фермерського господарства, я використав програмне забезпечення Digitals. З даних обрахунків видно, що по межі господарства 31 точка, з відповідними кординатами та довжинами ліній між точками. За допомогою цієї програми я порахував загальну площу землекористування, яка становить 422,15 га. Вирахував площі контурів, їх площі представлені в таблиці 3. 2. Таблиця 3.2. Поконтурна відомість № Назва угіддя Площа, га % п/п 1 Рілля 309,68 73,12% 2 Сади 55,35 13,36% 3 Під господарськими дворами 24,4 5,78% 4 Польовий шлях 5,47 1,30% 5 Пасовище 14,12 3,34% 6 Лісосмуга 12,1 2,86% 7 Дорога 1,03 0,24% Всього 422,15 100,00% Загальна площа господарства склала 422,15 гектарів. Межі і контури угідь показані на аркуші №1. 3.2.1. Картограма агровиробничих груп ґрунтів Картограми агровиробничих груп ґрунтів використовуються для визначення якісних характеристик кожної земельної ділянки, відповідного розміру проектної ділянки та сівозміни на цьому полі або робочій ділянці відповідно до її придатності 36 для вирощування певних сільськогосподарських культур. На картограмі площа кожної агровиробничої групи ґрунтів розглядається в земельному еквіваленті.. Графічна частина аркуша № 1 показує агровиробничі групи ґрунтів. Чорноземи є найбільш родючими ґрунтами в Україні. Чорноземи відрізняються своїм профілем (через відсутність колоїдного розподілу, як у підзолистих ґрунтах) і характеризуються слабокислою або нейтральною для росту рослин реакцією ґрунтового розчину, добрими фізичними властивостями та високим вмістом поживних речовин. Залежно від вмісту гумусу чорноземи поділяються на малогумусні (3-5%) та середньогумусні (>6%). Чорноземні ґрунти характеризуються великим накопиченням стабільних гумінових сполук. Один метр ґрунту містить 400-600 тонн на гектар. Глибока, зерниста і масивна структура гумусових ґрунтів робить їх придатними для водних і повітряних властивостей чорноземів, таких як водопроникність, висока водоємність і аерація. Чорноземи також мають високу поглинальну здатність (30-40 мг-екв/100 г ґрунту). Потенційна родючість чорноземів опідзолених і вилугуваних нижча, ніж у звичайних ґрунтів, але вони містять більше гумусу (3-5%) і поживних речовин. Формування цих ґрунтів має степову та лісову стадії розвитку. Про це свідчить наявність численних кротовин, глибоких гумусових профілів та якісний склад гумусу, в якому переважають гумінові кислоти. Глибокий шар гумусу з зернисто-грудкуватою структурою надає чорноземним ґрунтам хороших водно-повітряних властивостей, включаючи хорошу водопроникність, високу водоємність і аерацію. Чорноземи також мають високу поглинальну здатність (30-40 мг-екв/100 г ґрунту). Чорноземи опідзолені та вилужені мають нижчу потенційну родючість, ніж звичайні ґрунти, але містять більше гумусу (3-5%) та поживних речовин. Ці ґрунти формуються на стадіях розвитку степу та лісу. 37 Таблиця 3.3. Експлікація земель в розрізі агровиробничих груп ґрунтів № шифр Назва агрогрупи Загаль втому числі: Інші п/п на рілля пасови сад землі % площа, ще га площа площа пло ща 1 50в Чорноземи опідзолені і 217,28 212,91 - 4,34 - 2,17 реградовані 2 49д сЧеоррендонзьеомзим иотпіі дсзуопліщенаін і 127,01 95,84 - 6,77 25,43 1,27 сЯесрнеод-нсьiроiс туаг лсиiрнiк овi 6 37в сл - опаідбзоозлмеинтіi с лабозмиті 77,86 17,41 14,12 45,3 0,77 супіщані грунти Всього обстежених земель: 422,15 326,19 14,12 56,41 25,43 4,22 Чорноземи переважають у лісостепу на лівобережжі України, тоді як сірі лісові ґрунти з кислою реакцією займають велику площу в лісостепу на правобережжі. Серед них поширені світло-сірі, темно-сірі та чорноземи опідзолені. Серед сірих опідзолених ґрунтів виділяють три підтипи: світло-сірі, сірі та темно-сірі. Світло-сірі та сірі опідзолені ґрунти за своїми характеристиками та властивостями подібні до дерново-підзолистих ґрунтів. Розвинулася опідзоленість, що призвела до чіткого розмежування між алювієм і коллювієм, з вищою кислотністю у верхніх шарах. Сірі опідзолені ґрунти поширені в Лісостепу та Поліссі. Залежно від ступеня опідзолення вони поділяються на слабо-, середньо- та сильнопідзолені. Ці ґрунти мають всі характеристики ґрунтів з низьким ступенем насичення та низькою структурою. Через низьку структуру та погану водо- і повітропроникність під час оранки утворюються грудки ґрунту. Вони швидко осідають після оранки і мають тенденцію до спливання. Глибина залягання гумусового алювію становить 25-30 см. Нижче залягає ущільнений алювій, а ґрунт формують гірські породи та леси. Глибина залягання карбонатів становить 80-170 см. Ці ґрунти є суглинистими за гранулометричним складом. 38 3.2.2. Визначення обсягів трансформації угідь, їх освоєння та поліпшення На основі результатів аналізу оцінки земельних угідь і економічних можливостей господарства приймається рішення про включення в продуктивні землі додаткові ділянки, які мають бути використані під сільськогосподарські угіддя. Насамперед - це пасовища. Їх площа займає 14,12 га. В ріллю освоюються ділянки дрібних контурів угідь. Вони розташовані на ґрунтах придатних для вирощування районованих культур. Місце розташування цих земель і їх якість зумовлює трансформувати дані землі в ріллю і запроектувати на них поля сівозмін. Трансформація - це переведення угідь з одного виду в інший. Вона проводиться з метою: 1) збільшення площі орних земель; 2) зміни розміщення земель з урахуванням ґрунтів, рельєфу, і запровадження протиерозійних заходів; 3) створення великих масивів однорідного використання або вирівнювання границь угідь; компактного розміщення проектного масиву необхідної величини. На проектному плані визначаємо площі ділянок, які трансформуються і обсяги трансформації в цілому по господарству. Також на плані частину контуру ріллі трансформувати в господарський двір. Це необхідно для створення великого масиву однорідного використання та вирівнювання меж угідь. На трансформованих ділянках умовними знаками, перекреслюємо хрестиками червоною тушшю і показуємо в умовних знаках проектні угіддя. Аналізуючи рельєф та ґрунти фермерського господарства намічено обсяги трансформації угідь. Обсяги трансформації угідь (земель) показані у таблиці № 3.4. За матеріалами трансформації угідь складається експлікація земель за проектом фермерського господарства (табл. № 3.5.) 39 А для того, щоб перейти від існуючого стану угідь до проектного, складаються на підставі експлікації земель на час складання проекту, табличні обсяги трансформації угідь за проектом фермерського господарства. Таблиця 3.4. Трансформація угідь фермерського господарства Всього Передбачається використати в угіддя земель, га Назва угідь Рілля 296,34 0,94 10,82 308,10 Пасовище 14,12 14,12 Господарські 24,40 24,40 двори Сад 56,40 56,40 Дорога 1,03 1,03 Під 12,11 12,11 лісосмугами Під польовими 5,99 1,60 4,39 шляхами Всього земель 312,06 4,39 13,05 24,4 67,22 422,15 за проектом 1,03 Таблиця №3.5. Експлікація земель фермерського господарства № Назва угідь Площа угідь п/п Існуюча Проектна 1 Рілля 308,10 313,64 2 Пасовище 14,12 - 3 Під шляхами 5,99 4,39 4 Лісосмугами 12,10 13,04 5 Господарські двори 24,40 24,40 6 Сад 56,41 65,65 7 Дорога 1,03 1,03 ВСЬОГО: 422,15 422,15 40 Рілля Під польовими шляхами Під лісосмугам и Господарсь кий двір Дорога Сад 3.3. Впорядкування території сформованого (фермерського) господарства 3.3.1. Розміщення і впорядкування полів В управлінні сільським господарством основною одиницею є поле або ділянка землі, оточена природними або штучними межами (наприклад, кордонами, дорогами, лісосмугами, каналами). При розподілі ділянок колгоспи та радгоспи в першу чергу враховували наявність сільськогосподарської техніки, а не природні фактори. Як наслідок, ефективне використання техніки ставилося на перше місце за рахунок природних, соціальних та екологічних факторів у прагненні досягти найвищої економічної ефективності. Як наслідок, поля та ділянки були спроектовані з правильною формою та агрономічно необхідною довжиною полів. Сьогодні основні земельні ділянки повинні виділятися тільки на основі природних особливостей, які мають однакові характеристики. Форма ділянок повинна забезпечувати виробничу та агротехнічну доцільність механізованих польових робіт. Найкращими формами є квадрати, прямокутники і трапеції. Співвідношення сторін квадратів - 1:1, прямокутників - 1:3, 1:4 і 1:2,5 - більш продуктивні для тракторних робіт і легший захист поля лісосмугою. Довжина поля визначає довжину ходу тракторного агрегату і відносну величину витрат на холостий хід і розвороти при поздовжніх роботах. Ширина поля - це площа, поділена на довжину. Особливо, якщо довжина схилу перевищує 200 м, необхідно обробити схил з близькими експозиціями, як правило, два загальних або суміжних схили (наприклад, північний, південний, північно-західний, західний). На більш коротких схилах можна включити три експозиції (наприклад, західну, південно-західну, північно-західну), але крутизна схилу протилежної експозиції не повинна перевищувати 1-2° для культур довгого дня, 1° для олійних культур і 0,5° для культур короткого дня. Це пов'язано з тим, що ділянка з північної сторони з нахилом 1° отримає стільки ж сонячного тепла, скільки й ділянка, розташована на відстані 41 100 км на північ. Таким чином, південний схил з крутизною до 10° матиме коротший вегетаційний період, ніж північний, на 5-6 днів. Ширина ділянки не повинна загрожувати ерозією, а також повинні бути створені умови для зменшення розміру ділянки до розміру ґрунтового покриву. Межі екологічно стійких ділянок повинні бути вирівняні з природними межами (наприклад, вододілами, нерівностями рельєфу, мережами каналів) або закріплені постійними штучними межами (наприклад, лісосмугами, дорогами, стінами-терасами). Такий стабільний територіальний розподіл за природними ознаками дозволяє більш адекватно враховувати мікрокліматичні ґрунтові умови, гнучкість внутрішньогосподарських підрозділів та формувати земельні фонди і права землекористування для фермерських (селянських) господарств. Як зазначалося вище, фермерське господарство було б рослинницьким з польовою та овочевою сівозмінами, з садами та ягідниками (малинниками), що продовжують функціонувати в межах господарства. Якби це була овочева сівозміна, середній розмір ділянки становив би 2,5 га, а в польовій сівозміні - 33,00 га. Розташування та характеристики полів на моєму господарстві показані в таблиці 3.6. Таблиця 3.6 Характеристика полів Співвід Площа Середній розмір № Сівозміна ношенн поля, га поля м.кв. га я сторін Овочева № 1 1 1:4 15100 2,50 2,50 га 2 1:4 15100 2,50 3 1:4 15100 2,44 4 1:4 15100 2,50 5 1:4 15100 2,50 6 1:4 15100 2,50 Овочева № 2 1 1:4 15100 2,50 2,50 га 2 1:4 15100 2,44 3 1:4 15100 2,44 4 1:4 15100 2,42 5 1:4 15100 2,42 6 1:4 15100 2,42 7 1:4 15100 2,42 42 Польова № 1 I 1:2 52900 31,81 33,00 га II 1:2 52900 31,31 ІІІ 1:2 52900 30,90 ІV 1:2 52100 31,47 V 1:2 52100 31,2 Польова № 2 ч.1. I 1:1 47400 20,65 33,00 га ч.2. І 1:1 47400 9,33 ІІ 1:3 47400 31,15 ІІІ 1:2 47400 31,98 ІV 1:1 47400 31,37 Всього 650400 313,14 Ділянки повинні включати землі з однаковими схилами, при цьому крутіші схили не повинні перевищувати 15% від площі ділянки. При цьому допускається варіювання нахилу в межах ділянки в залежності від культури, що вирощується. Нахил ділянки повинен варіюватися залежно від типу культури, тобто 1-2° для зернових довгого дня і 0-1° для зернових і олійних культур короткого дня. Ділянки повинні мати однаковий баланс типу ґрунту, гранулометричного складу та родючості на всіх ділянках. Площа ділянок із значними втратами гумусу та поживних речовин не повинна перевищувати 15% від загальної екологічно стійкої площі ділянки. Це сприяє рівномірному дозріванню врожаю на всій ділянці. 3.3.2. Розміщення і впорядкування дорожньої мережі Сільськогосподарське виробництво має багатогранні транспортні зв'язки як всередині господарства, так і з зовнішніми адміністративними та економічними об'єктами. Внутрішньогосподарський транспорт є невід'ємною частиною сільськогосподарського виробництва. Дорожня мережа, як невід'ємна частина транспорту, бере участь у виробничому процесі і, таким чином, впливає на результати виробництва. Виробничі процеси в сільському господарстві відбуваються на великій території, включаючи поля сівозміни, сади і пасовища. Це призводить до виникнення різних транспортних маршрутів, таких як перевезення добрив і насіння з економічних центрів та продукції рослинництва з полів сівозміни. Тому правильна 43 організація дорожньої мережі на фермі сприяє кращій організації сільськогосподарського виробництва. Це означає, що до сільськогосподарських кооперативів перевозять промислову продукцію, запасні частини до машин, будівельні матеріали, паливо та добрива. Сільськогосподарська продукція транспортується до елеваторів, залізничних станцій, водосховищ та переробних заводів. Сільськогосподарські дороги можна розділити на дві групи відповідно до їх призначення: 1) Сільськогосподарські дороги, що з'єднують економічні та адміністративні центри сільськогосподарських кооперативів, важливі республіканські та обласні дороги і залізничні станції. Ці дороги є дорогами загального користування; 2) внутрішньогосподарські дороги, які забезпечують внутрішньогосподарський рух. Внутрішньогосподарські дороги можна поділити на магістральні (забезпечують транспортне сполучення між виробничими підрозділами та економічними центрами) і польові (необхідні для польових виробничих процесів і перевезення людей, насіння, добрив і врожаю). Розташування польових доріг має бути зручним для обслуговування машинно-тракторних агрегатів і проведення польових робіт. Дороги повинні бути вирівняні з межами полів і лісосмуг, польовими ставками і джерелами води. Розташування, ширина і ухил доріг повинні відповідати технічним вимогам. При проектуванні доріг капітальні витрати повинні бути зведені до мінімуму. Дороги повинні проходити через малоцінні землі, не піддаватися затопленню і бути прямими. Коли я розглядав конфігурацію території господарства, я спроектував польову дорогу шириною шість метрів, щоб забезпечити доступ до всіх полів, садів і господарських будівель. На південь від господарства вздовж неї проходить головна дорога, яка забезпечує вивезення продукції до села та точок продажу. Крім того, польові дороги шириною 4 м і довжиною 12 м були спроектовані в саду і навколо садових та ягідних (малинових) полів, щоб забезпечити відсутність перешкод для транспортування фруктів, води і добрив. 44 Характеристики доріг, спроектованих на фермерському господарстві "Лісостеп", наведені в таблиці 3.7. Таблиця 3.71. Характеристика доріг № Довжина Ширина Площа Назва дороги п/п м м га м.кв. Польова сівозміна № 1 1 Польова 1201,09 6 0.72 7200 2 Польова 388,67 6 0.23 2300 3 Польова 250,52 6 0,15 1500 4 Польова 829,57 6 0,50 5000 Польова сівозміна №1 1 Польова 479,73 6 0,28 2800 2 Польова 767,62 6 0,46 4600 Овочева сівозміна №1 1 Польова 815,71 6 0,48 4800 Сад 1 Польова 590,63 4 0,23 2300 2 Польова 804,16 4 0,32 3200 3 Польова 615,86 4 025 2500 4 Польова 620,05 4 0,25 2500 Ягідники (Малиники) 1 Польова 1273,13 4 0,51 5100 Всього - - 4,35 43500 Ще маю зазначити, що було проведено і трансформацію існуючої польової дороги з західної частини господарства (див. аркуш 2). Це необхідно було виконати, в зв’язку з неналежним використанням даної дороги, та ще й економічно невигідно і займало б багато часу. Враховуючи вище перелічені причини, було проведено трансформацію дороги, і запроектовано нові. 3.3.3. Розміщення і впорядкування лісосмуг Позитивний вплив лісосмуг на врожайність сільськогосподарських культур полягає в тому, що на територіях, захищених лісосмугами, створюються більш сприятливі умови для росту сільськогосподарських культур порівняно з відкритими територіями: 45 - Сухість повітря та швидкість вітру зменшуються; - зменшується випаровування з ґрунту; - залишається більше снігу, що захищає посіви озимої пшениці від вимерзання. Лісосмуги запобігають стоку поверхневих вод і зменшують водну та вітрову ерозію. Врожайність збільшується на 25-30%, коли на полях використовуються лісосмуги. Типи лісосмуг 1. полезахисні лісосмуги: розташовані на рівнинах і складаються з основної лісосмуги та додаткової лісосмуги; 2. водоохоронні лісосмуги: розташовані на вододілах; та 3. водорегулюючі смуги: розташовані поперек схилів для затримання поверхневих вод; 4. прибережні смуги: забезпечують захист від повеней. Для правильного розташування лісосмуг необхідні плани та карти з описом населених пунктів, рельєфу та ґрунтів. Основними типами полезахисних лісових смуг є поздовжні лісові захисні смуги. Вони мають визначений напрямок, відстань між ними (500-1000 м) і ширину (6-9 м) і створюються шириною 350 м при ухилі сільськогосподарських угідь 3°-4°. Таблиця 3.2.3.1. Параметри полезахисних лісових смуг Ґрунти Можлива висота Відстань між смугами — доро слих не більше, м дерево стоїв основними допоміжними Ясно-сірі та сірі опідзолені середньо 20-22 600 2000 суглинкові слабозмиті Чорноземи опідзолені середньо 16-18 500 2000 суглинкові слабозмиті Чорноземи опідзолені і реградовані 12-14 400 2000 середньо змиті супіщані Лісосмуги слід розташовувати по можливості ортогонально одна до одної, щоб територія, охоплена лісосмугою, була прямокутною. Головні лісосмуги 46 повинні розташовуватися в напрямку переважаючих суховіїв, які становлять ризик ерозії (відхилення не більше 30°). Відстань між головними лісосмугами не повинна перевищувати 30-кратної робочої висоти зрілих дерев, а відстань між допоміжними лісосмугами не повинна перевищувати 2000 м. Відстань між грядками на сірому лісовому ґрунті та чорноземі становить 2,5- 3 м, а відстань між саджанцями на грядках - 1,5-2 м. Кількість саджанців на гектар лісової зони становить 880-4000 штук. Саджанці та живці висаджують через 2,5- 3м. Розміщення лісосмуг виконується одночасно та узгоджено з розміщенням інших елементів. Спочатку накреслюють загальний план головної лісосмуги там, де вона найбільш необхідна. Поля та інші елементи розміщуються відповідно до цього плану. Ця процедура дозволяє уникнути механічного розміщення полезахисних лісових смуг. Лісосмуга повинна бути вирівняна з межами поля і вся її площа повинна бути включена в поле і не повинна бути розділена між полями. По інший бік межі, де це необхідно, прокладаються дороги. Особливості управління лісосмугами представлені в таблицях 8 і 9. З цих таблиць видно, що на території господарства лісосмуга є ажурною (проектною) та щільною (існуючою). Її ширина становить 12 м. Ажурна лісосмуга має невеликі прогалини, рівномірно розташовані по всьому профілю. Одні промені світла проходять крізь прогалини, інші - оминають їх. Для посадки лісосмуги використано дуб та ясен. Існуюча лісосмуга складається з тополі та ясена. Економічна ефективність захисних лісонасаджень. Захисні лісонасадження повністю окупають витрати на їх створення за 3-5 років. Кожний гектар лісової смуги дає більше 4000 грн. агролісомеліоративного прибутку. Запас деревини у віці 20 років складає 400-500 (до 1000) м3/км насаджень. Лісові насадження захищають водоймища і ставки від замулення, покращують водопостачання території і підвищують літній стік води в річках. Важливим є загально екологічне значення лісових смуг. В лісових смугах поселяються багато птахів і тварин, які знищують шкідників сільськогосподарських культур. Більшість штучних лісонасаджень на 47 берегах балок, ярків, ставків, водосховищ утворюють мальовничі куточки природи, які є місцем відпочинку людини. Таблиця 3.8. Характеристика лісосмуги Довжина Ширина Площа № поля Назва м м м.кв. га Польова сівозміна № 1 I Щільні 394,14 12 4700 0,47 ІІ Щільні 1220,85 12 14600 1,46 ІІІ Щільні 706,30 12 8400 0,84 Ажурні 703,35 12 8400 0,84 ІV Щільні 1157,55 12 13800 1,38 V Щільні 1090,62 12 13000 1,3 Польова сівозміна № 2 ч.1. І Щільні 1811,93 12 12500 1,13 Ажурні 767,50 12 9200 0,92 ч.2. І Ажурні 684,17 12 8200 0,82 ІІ Щільні 663,75 12 7900 0,79 Ажурні 483,25 12 7800 0,78 ІІІ Ажурні 468,88 12 5600 0,56 IV Ажурні 684,17 12 8200 1,63 Всього - - 122300 12,11 3.4. Організація угідь і сівозмін Створення оптимальних умов для зростання врожаю, раціонального використання, зберігання та родючості ґрунту є основним завданням сільського господарства. Освоєння та впровадження сівозміни може підвищити ефективність боротьби зі шкідниками, бур'янами та хворобами без збільшення матеріальних витрат. Правильне розміщення культур у сівозміні дозволяє раціонально використовувати вологу та поживні речовини з різних шарів ґрунту, а також ефективно використовувати добрива та пестициди. 48 Сівозміна сприяє правильному використанню землі, покращенню організації праці та ефективному використанню знарядь праці. Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та регіоні. Основою сівозміни є раціональна структура посівних площ. Сівозміни встановлюються виходячи з економічних, організаційних та природних умов господарства. В основі сівозміни лежить структура посівних площ. План сівозміни - це перелік культур і парів, що чергуються. Різні культури поглинають з ґрунту різну кількість поживних речовин. Деякі культури використовують більше фосфору, інші - більше калію і кальцію. При правильному чергуванні культур у сівозміні ґрунт краще поживними речовинами, ніж при постійному вирощуванні однієї і тієї ж культури. Земельна ділянка визначається як фіксована ділянка землі з характерними природними відмінностями, яка систематично і планомірно використовується для певних виробничих цілей. Землі поділяються на сільськогосподарські та несільськогосподарські. У свою чергу, кожна група поділяється на типи та підтипи. До земель сільськогосподарського призначення належать землі, що використовуються для виробництва продуктів харчування та певної промислової сировини. До них відносяться рілля, пасовища, сіножаті та перелоги. Землі, що не використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції, включають ліси, чагарники, болота, землі під водою, дороги, злітно- посадочні смуги, будівлі, піщані ділянки, кам'янисті ділянки, ями та яри. Розчищення сільськогосподарських угідь та впорядкування сівозмін вимагає вирішення наступних взаємопов'язаних питань: - Визначення складу та площі земельних угідь, а також типу, виду та кількості сівозмін; - визначення обсягів і термінів трансформації та поліпшення земель; - Зручність використання угідь і сівозмін. 49 Основним завданням управління земельними ресурсами та сівозмінами є створення умов для інтенсифікації сільського господарства, отримання великої кількості продукції з одного гектара при мінімальних витратах. Вимоги до управління земельними ресурсами та сівозмінами наступні - встановлення правильної структури земельних угідь і посівних площ для забезпечення найбільш повного, раціонального та ефективного використання всіх земельних угідь відповідно до плану розвитку і природних умов - створення сприятливих умов для освоєння передових методів агротехніки з метою підвищення родючості ґрунтів; - Створення умов для: o спеціалізації та концентрації виробництва o Високої ефективності капітальних вкладень o максимального скорочення транспортних витрат. Структура посівних площ господарства передбачає, що період, протягом якого культури повертаються на попередню площу, також повинен відповідати правилам сівозміни, що пов'язано з невеликою різноманітністю культур. На малих фермах запроваджуються вузькоспеціалізовані сівозміни з короткими ротаціями. Такі сівозміни вважаються оптимальними протягом 3-5 років для самосумісних культур, які витримують постійне вирощування, і 5-8 років для несумісних культур, таких як льон, люпин і соняшник. Також необхідно розділити поля, на яких вирощуються ці культури, на два окремі поля, кожне з яких слід засівати почергово в короткоротаційній сівозміні. Набір культур у таких сівозмінах визначається спеціалізацією господарства. Використовуються й інші системи сівозмін. При цьому вони повинні бути науково обґрунтованими і динамічними, такими, щоб зміни площ окремих культур, у разі необхідності, не порушували істотно ні прийнятого чергування, ні термінів повернення на вихідну площу вирощування. При розробці сівозмін з овочевими культурами слід враховувати придатність ґрунтів для вирощування овочевих культур, особливо з точки зору доступності 50 вологи, зберігання, переробки, маркетингу, забезпечення робочою силою та під'їзних шляхів. Залежно від рівня спеціалізації, ґрунтових та економічних умов, господарства можуть мати одну або декілька овочевих сівозмін. Насиченість овочевих сівозмін повинна становити 50-75%. Ці сівозміни повинні мати таке чергування культур, при якому провідна культура розміщується після кращої попередньої культури, яка не залишає занадто багато бур'янів. Прикладами можуть бути зернові, озимі на сидерат, багаторічні та однорічні культури, пізня капуста, рання розсада овочів та рання картопля. Збагачення ґрунту органічними речовинами також є важливим фактором. Багаторічні культури, озима пшениця та пізня капуста можуть забезпечити найбільше органічних речовин. Кількість поживних речовин, винесених з ґрунту попередньою культурою, також має велике значення. Пізньостиглі капуста та помідори забезпечують багато поживних речовин, тоді як огірки та цибуля - дуже мало. У лісових і степових районах господарствам, що спеціалізуються на вирощуванні однієї-трьох овочевих культур, рекомендуються короткі зрошувані сівозміни з багаторічними бобовими та зерновими культурами, з часткою просапних культур у сівозміні не більше 50%, внесенням 10-15 тонн органічних добрив на гектар сівозмінної площі та зрошенням. Це допомагає підтримувати гумусовий баланс ґрунту, задовільний стан здоров'я рослин та агрофізичні властивості. Господарство "Лісостеп", що спеціалізується на вирощуванні овочів та зернових, має дві овочеві сівозміни та дві польові сівозміни. Одна з них - короткоротаційна сівозміна, що складається з п'яти полів, а інша - довгоротаційна сівозміна, що складається з чотирьох полів. Таким чином, 32,02 га із загальної площі відведено під овочеві сівозміни та 281,2 га під польові сівозміни. Схема сівозмін наведена в таблицях 13 і 14, а схема розміщення полів - на аркуші 2. 51 Таблиця 3.10. Схема чергування культур в овочевій сівозміні Загальна Розмір № Сівозміна і назва культур площа, га полів, га Овочева сівозміна № 1 1 Капуста 2,5 2 Помідори ранні з послідуючим підсівом 2,5 люцерни 15 3 Зелені/часник 2,44 4 Багаторічні трави 2,5 5 Картопля рання/цибуля 2,5 6 Огірки 2,5 Овочева сівозміна № 2 1 Багаторічні трави 2,5 2 Помідори ранні з послідуючим підсівом 17,5 2,44 люцерни 3 Цибуля 2,44 4 Огірки 2,42 5 Капуста 2,42 6 Картопля рання/цибуля 2,42 7 Зелені/часник 2,42 Таблиця 3.11. Структура посівних площ в польових сівозмінах (підзона достатнього зволоження) Структура посівних площ, % Орієнтовні сівозміни Польова сівозміна № 1 з таким чергуванням культур: 60 20 20 10 1 – пшениця, 2 - соняшник, 3 - кукурудза, 4-жито, 5 - просо. Польова сівозміна № 2 (коротко ротаційна) з таким чергуванням культур: 60 20 20 - 1 - ячмінь, 2 - пшениця озима, 3- кукурудза на зерно , 4-цукрові буряки. 52 Напрям Виробництво зерна спеціалізації господарства Зернові та зернобобові Буряки цукрові, ріпак, соняшник кормові В тому числі багаторічні трави При розміщенні культур я дотримувався основних ланок сівозміни. Забезпечив повне, раціональне та ефективне використання всіх земельних угідь відповідно до плану забудови та природних умов, сприятливі умови для освоєння передової агротехніки та підвищення родючості ґрунту. Створював умови для спеціалізації та концентрації виробництва, високої ефективності капіталовкладень і максимального скорочення транспортних витрат. Таблиця 3.12. Схема чергування культур в польовій сівозміні Рік Польова сівозміна №1 ротації I II III IV V 2018 Пшениця Соняшник Кукурудза Жито Просо 2019 Соняшник Кукурудза Жито Просо Пшениця 2020 Кукурудза Жито Просо Пшениця Соняшник 2021 Жито Просо Пшениця Соняшник Кукурудза 2022 Просо Пшениця Соняшник Кукурудза Жито 2023 Пшениця Соняшник Кукурудза Жито Просо Рік Польова сівозміна №2 ротації I II III IV 2018 Ячмінь Пшениця озима Кукурудза на Цукрові буряки зерно 2019 Пшениця Кукурудза на Цукрові буряки Ячмінь озима зерно 2020 Кукурудза Цукрові буряки Ячмінь Пшениця озима на зерно 2021 Цукрові Ячмінь Пшениця озима Кукурудза на зерно буряки 2022 Ячмінь Пшениця озима Кукурудза на Цукрові буряки зерно 2023 Пшениця Кукурудза на Цукрові буряки Ячмінь озима зерно 3.5. Розміщення господарського двору та його елементів Формування садиб відбувається за певну плату: - Приєднання вільних земельних ділянок у межах фермерського господарства визначає існуючі місця розташування будинків та їх розташування в межах населеного пункту; 53 - створення нового господарського центру з житловою та виробничою зонами на земельній ділянці, виділеній під садибу. У другому випадку необхідно визначити оптимальний варіант розташування основного господарського центру на території фермерського господарства. Економічний центр створюється відповідно до певних вимог 1. з метою зменшення транспортних та інших виробничих витрат економічний центр повинен бути розташований якомога ближче до центру земельної ділянки, яку він обслуговує, з надійним дорожнім сполученням з основними земельними угіддями, пунктами доставки або збуту продукції та іншими населеними пунктами 2. ділянка, обрана для забудови, повинна бути зручною і мати достатній ухил для стоку ґрунтових вод. Ґрунти земельної ділянки повинні бути придатними для будівництва будівель і споруд без необхідності спорудження дорогих фундаментів. 3. будівельний майданчик має бути розташований у незаболоченій, незатоплюваній місцевості, вільній від природних гнізд інфекційних захворювань і не схильній до зсувів. Забороняється будівництво ферм на території скотомогильників та колишніх очисних споруд у радіусі 1,5-3,0 км від підприємств кольорової металургії. 4. Господарські центри повинні забезпечувати достатнє водопостачання для питних, господарських, виробничих потреб та пожежогасіння, а також електро-, теплопостачання та водовідведення шляхом підключення до централізованих інженерних мереж або будівництва локальних систем життєзабезпечення (артезіанські свердловини, шахтні колодязі, котельні, використання відновлюваних джерел енергії, біологічних видів палива тощо) будівництво біопалив тощо). 5. житлові та виробничі будівлі і споруди на новостворюваних сімейних фермах і садибах повинні бути сконцентровані на одній земельній ділянці, як мінімум, з метою економії виробничих площ. При цьому під забудову слід виділяти земельні ділянки на менш родючих ґрунтах. Ділянки для житлової забудови повинні бути розташовані з навітряного боку від господарства, а також вище і нижче за течією річки з точки зору рельєфу. Це дозволить запобігти потраплянню небажаних запахів і стоків у житлові райони. 54 6. житлові та промислові будівлі і споруди повинні бути захищені від переважаючих вітрів рельєфом місцевості, лісами або зеленими насадженнями. Санітарно-захисний розрив між житловими і тваринницькими фермами повинен становити не менше 50-100 м. Відкриті відгодівельні майданчики на понад 200 голів великої рогатої худоби через бактеріальне, пилове забруднення та специфічні запахи повинні бути ліквідовані на відстані не менше 500 м від житла. 7. при розміщенні ферм слід також враховувати архітектурно-планувальні, будівельні, санітарно-гігієнічні, ветеринарні та інші вимоги. Основні господарські центри повинні бути з'єднані з транспортними шляхами і населеними пунктами магістральними дорогами з твердим покриттям шириною 8-10 м. Майже всі ці вимоги були дотримані при проектуванні господарства, яка має загальну площу 24,4 га. В моєму випадку на території, яка виділена під господарський двір будуть розміщені такі елементи як: будівля в якій буде проживати фермер, квітник, сад, город, гаражі для техніки, склад для зберігання продукції, сарай, гноєсховище, 55 кучі для свиней та молодняка, для власного використання, штучне водне джерело. При розміщені даних елементів було враховано усі необхідні вимоги. Дана територія розміщена з північно-західної частини фермерського господарства.. Районна магістральна дорога, покриття якої тверде з шириною полотна 10 м, є практично на межі господарства з боку господарського двору,. Таке розміщення господарського двору зручне для обробітку земель, для вивозу продукції, та виконання інших функцій. 3.6. Перенесення проекту в натуру Суть перенесення проекту в натуру полягає в тому, що на місцевості відкладаються опорні точки і ліній від яких при проектуванні вираховуються лінії або нульові проміри до проектних точок і ліній. Від знайдених опорних точок або ліній проводяться встановлені проектом виміри, в результаті визначають положення проектних точок на місцевості і закріплюють їх стовпами. В таблиці 15. представлені проміри від опорних точок. Опорні точки як правило являються точки теодолітних ходів прокладених при зйомці. При перенесені проекту в натуру використовується велика кількість робочої сили і транспорту. Тому дуже важливо організувати роботу, так щоб вона виконувалась без суттєвих затримок. З цією метою перед початком роботи складається звітний план в якому вказується метод роботи і порядок виконання роботи. Обов'язковим технічним проектом при перенесенні проекту в натуру є робоче креслення. Робоче креслення - це копія практичного плану на кальці в туші. На цьому плані нанесені границі проектних ділянок, окремі пункти на яких вказується проект, нанесені кутові геодезичні дані необхідні для контролю. Проміри на прямій лінії на робочому креслені підписуються згідно даної проектної точки в наростаючому порядку від початку прямої в напрямку руху мірної стрічки. Перенесення проекту в натуру проводиться наступними методами: ✓ промірів (мірними приладами, стрічкою); ✓ кутомірними (теодолітом і мірною стрічкою); 56 ✓ графічними. Вибір методу залежить від технічних потреб правильності, паралельності і перпендикулярності сторін та інших робочих ділянок: ✓ від способу проектування; ✓ від топографічних умов місцевості; ✓ від виду проектних ліній; ✓ від виду планово-картографічних матеріалів. Табиця 4.1. Координатна відомість Опорна точка № 1 № Х У Відстань 1 5 475 304,11 4 265 114,46 377,94 2 5 475 316,46 4 265 316,42 198,42 3 5 475 824,33 4 265 123,80 716,50 4 5 475 828,40 4 265 319,85 646,46 5 5 475 305,16 4 265 532,99 117,11 6 5 475 155,14 4 265 615,90 145,30 7 5 475 023,83 4 265 922,82 478,82 8 5 475 843,37 4 265 900,81 554,00 9 5 475 610,91 4 265 658,19 617,53 10 5 475 581,98 4 265 316,72 640,36 11 5 474 736,30 4 265 314,18 493,41 12 5 475 166,10 4 265 307,11 174,78 Опорна точка № 2 № Х У Відстань 1 5 475 316,40 4 265 114,18 548,42 2 5 475 815,39 4 264 656,66 495,33 3 5 475 806,64 4 264 162,40 625,68 4 5 475 140,39 4 264 162,91 444,70 5 5 475 139,27 4 264 456,09 218,74 6 5 475 348,57 4 264 163,53 1059,28 7 5 474 859,44 4 264 454,40 482,08 8 5 474 358,25 4 264 451,38 976,93 9 5 475 156,28 4 264 656,30 194,47 10 5 475 159,88 4 264 698,74 214,63 11 5 475 162,37 4 265 039,77 502,13 Перенесення проекту мірним приладом, має завжди перевагу перед іншими методами, особливо в тих випадках, коли: 57 Місцевість відкрита, тобто прокладанню проектної лінії на місцевості не перешкоджають насадження, будівлі; положення кінців перенесених в натуру ліній визначається проміром між точками, які позначені на плані і надійно визначаються в натурі (знаки, стовпи). Якщо проектування проводиться аналітичним або графічним способами, в проектування враховувались довжини промірів, то в ролі опори при перенесенні проекту використовуються точки раніше прокладених теодолітних ходів або пункти інших видів геодезичної сітки. Найбільш проектним з вище наведених методів перенесення проекту в натуру є метод промірів стрічкою. Він полягає в тому, що положення проектної точки на місцевості встановлюється проміром до опорної точки. Таким чином для застосування методу промірів необхідно, щоб кожна проектна точка знаходилася в створі двох видимих точок, місцевість при цьому повинна бути відкрита. Геодезична прив'язка межі землекористування здійснена до пунктів полігонометрії № 168, № 166. Кути поворотів вимірювались тахеометром SOKKIA NET05, методом кругових прийомів, відстань – лазерною рулеткою. Контроль польових робіт та матеріалів здійснювався на всіх етапах виконання робіт. Виготовлення розбивочного креслення виконувалось за допомогою програмного забезпечення Digitals, згідно стандартів креслення. Показуючи проектні проміри, пункти геодезичної основи, контури ситуації, проектні ходи, номери полів, опис меж, масштаб, тощо. Фрагмент креслення перенесення проекту в натуру показаний на аркуші №3 з відповідними умовними позначеннями. Там продемонстровано фрагмент перенесення частини фермерського господарства. 3.7. Охорона земель Найважливішим завданням правової охорони земель сільськогосподарського призначення є збереження родючості ґрунтів. Використання землі як засобу виробництва призводить до зниження її продуктивних властивостей. Тому важливо 58 забезпечити, щоб ці властивості не погіршувалися. Для цього власники та користувачі землі повинні -- розумно організовувати територію; - підтримувати і підвищувати родючість ґрунту та інші корисні властивості землі - захищати землі від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, відходів виробництва, хімічного і радіоактивного забруднення та інших руйнівних процесів; - захист сільськогосподарських земель від заростання чагарниками та дрібноліссям. Крім того, при проведенні робіт, пов'язаних з порушенням земель, повинні здійснюватися інші заходи щодо поліпшення культуртехнічного стану земель, рекультивації порушених земель, підвищення родючості ґрунтів та поліпшення інших корисних властивостей земель, зняття, використання та збереження родючого шару ґрунту (стаття 84 Земельного кодексу України). . Основними заходами щодо збереження, відтворення та поліпшення ґрунтів є заходи щодо боротьби з вітровою та водною ерозією, безгосподарським використанням земель, рекультивації та рекультивації земель, а також забрудненням ґрунтів. Особливу увагу слід приділяти рекультивації земель. Рекультивація земель - це процес повернення порушених земель до первісного стану, придатного для використання за призначенням. Відповідно до Земельного кодексу України, власники землі та землекористувачі зобов'язані проводити рекультивацію земель. Повернення оброблюваних земель до сільськогосподарського виробництва є обов'язковою умовою для отримання нових земельних ділянок для відкритого видобутку корисних копалин, видобутку торфу та інших операцій, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву. Водночас надрокористувачі несуть відповідальність за приведення земельних ділянок, порушених під час користування надрами, у стан, придатний для подальшого продуктивного використання. В останні роки особливого значення набули заходи щодо запобігання забрудненню та псуванню сільськогосподарських земель. Сільськогосподарські землі забруднюються з різних джерел, включаючи 59 відходи промислових підприємств, атомних електростанцій та інших джерел, а також видобуток корисних копалин. Врожайність сільськогосподарських культур знизилася внаслідок забруднення промислових земель. Крім масштабного промислового забруднення сільськогосподарських земель, існує також радіоактивне забруднення, яке робить сільськогосподарські землі повністю непридатними для використання. Консервації підлягають також сільськогосподарські угіддя, забруднені небезпечними промисловими відходами, сільськогосподарські угіддя, забруднені радіоактивними речовинами вище допустимих рівнів, сільськогосподарські угіддя, схильні до ерозії, водно-болотні угіддя тощо, які можуть спричинити шкідливі процеси та погіршення стану довкілля, якщо їх використовувати в існуючому вигляді. Забруднення земель може також відбуватися в процесі сільськогосподарського виробництва самими землевласниками та землекористувачами. Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур господарства використовують різні пестициди, інсектициди та мінеральні добрива для боротьби з бур'янами, хворобами та шкідниками. Однак їх використання має низку негативних наслідків, включаючи забруднення навколишнього середовища та шкоду здоров'ю населення, водним об'єктам, лісовій рослинності та дикій природі. Усі підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані дотримуватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів росту, мінеральних добрив, отрутохімікатів, хімічних речовин та інших препаратів, не допускати забруднення ними або їх компонентами навколишнього природного середовища і продуктів харчування. Порушення чинного законодавства про пестициди та агрохімікати може призвести до цивільної, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності винних осіб. 60 IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ У Законі України «Про охорону праці» дано чітке визначення терміну «охорона праці». Охорона праці – це система правових, соціфально-економічних, організаційно-технічних, сантіарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Правовою основою законодавства по охороні праці є Конституція України, Кодекс законів про працю України (КЗпП), Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону» здоров'я, «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії і радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення», «Про загальноосвітнє державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що призвело втрату працездатності». Державні нормативні акти про охорону праці – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції і інші документи, яким представлена сила правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії нормативні акти можуть бути міжгалузевими або галузевими. Техніка безпеки – це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають дії небезпечних виробничих чинників на працюючих. Вихідний матеріал для написання кваліфікаційної роботи, я брав на підприємстві під час проходження вибничої переддипломної практики. Їі проходив в РВ у смт Лисянка ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Це структурний підрозділ, що розташований за адресою Звенигородський район, селище міського типу Лисянка, площа Миру, 30. Відповідно в них є журнали з охорони праці та по техніці безпеки, відповідальні особи, відповідні інструктажі на кожній посаді, тощо. В даній структурі займаються землевпорядними роботами, які стосуються організаційної, управлінської, реєстраційної, координаційної роботи, а також геодезичні зйомки та обробка в камеральних умовах. 61 Районне відділення займає один кабінет в адмінбудівлі Лисянської селищної ради на правах оренди. Кабінет розташований на другому поверсі. Керівником є Книш Ігор Вікторович. та підлеглі дві особи, які приацюють на посадах інженерів- землевпорядників. Тема моєї кваліфікаційної роботи «Проект організації та впорядкування території фермерського господарства в межах адміністративно-територіального утворення» передбачає як польові роботи так і камеральні (обробка даних та 1 0.5 1м 2 3 4м 4 5 6 5м створення документів за допомогою комп’ютера). 1. Вікно; 2. Робочі столи; 3. Стільці. 4.Двері(вихід). 5.Допоміжний стіл. 6.Шляхи евакуації. Рис. 4.1. Схематичне зображення кабінету В організації під час проходження практики, я мав особисте робоче місце в кабінеті. Перш ніж приступити до роботи, пройшов відповідні інструктажі з техніки безпеки та оорони праці. Інструктаж провів керівник установи. Нижче представлено схематичне зображення кабінету і моє робоче місце під номером 5.. Робоче місце - це обладнаний технічними засобами (засобами відображення інформації, органами управління, допоміжним обладнанням) простір, де здійснюється діяльність виконавця (або групи виконавців). 62 Саме моє робоче місце було оснащене персональним компютером, LED- лампою, принтером формату А4, стільцем офісним з поворонто-підйомним механізмом. Вимоги до освітлення для візуального сприймання користувачами інформації з двох різних носіїв (з екрана ПК та паперового носія) різні. Освітлення робочого місця повинно бути змішаним (природним та штучним). Доцільно, щоб орієнтація світлових отворів для приміщення з ВДТ була на північ. Природне освітлення повинно здійснюватись у вигляді бічного освітлення та відповідати нормам. При цьому, на вікнах слід встановити легко регульовані жалюзі чи штори, які дозволять працівникам коригувати рівень освітлення в приміщенні. Бажано розмістити комп’ютери в кімнаті таким чином, щоб світло потрапляло на екрани моніторів з півдня чи північного сходу. Аналізуючи схему кабінету, можна відзначити, що на два робочі столи природне освітлення падає в повному осязі, а на два інші -достатньо. За допомогою штучного освітлення світильниками з люмінісцентними лампами в кількості 4*4. На робочому місці має бути забезпечена рівномірна освітленість. Якщо ж не достатньо природнього і штучного світлення, кожен робітник має на столі LEDлампу для зручності. Це економічно, ефективно і безпечно. Розширене використання комп'ютерної технології повинно супроводжуватись прагненням поліпшити обстановку на робочому місці, яка сприятиме збереженню високої працездатності та створюватиме благотворні умови для співпраці користувачів ПЕОМ. Висока температура повітря негативно позначається на функціональному стані людини. Оптимальні та припустимі мікрокліматичні параметри у приміщеннях повинні враховувати специфіку технологічного процесу при використанні ПК. Зокрема, технічні умови експлуатації багатьох типів комп'ютерів містять допустимі робочі діапазони параметрів мікроклімату: температура повітря має знаходитись в межах від 18 до 23°C; відносна вологість має знаходитися в межах від 40 до 65 %. 63 В нашому приміщенні коригуванню мікроклімату відбулось за допомогою кондиціонера. Пожежі в приміщеннях з оргтехнікою становлять особливу небезпеку, бо поєднані з великими матеріальними збитками. Пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин і джерел запалювання. Горючими речовинами є будівельні та опоряджувальні матеріали, пластмасові корпуси техніки, шнури тощо. Джерелами запалювання можуть бути електронні схеми комп'ютерів, принтерів, пристроїв елекроживлення, де внаслідок різних порушень виникає перегрівання елементів, утворюються електричні іскри та дуги, здатні спричинити займання горючих матеріалів. З метою виявлення початкової стадії займання необхідно використовувати пристрої систем атоматичного пожежогасіння там, де цього вимагають Правила пожежної безпеки. Сучасний розвиток технічного та технологічного стану виробництва передбачає постійну автоматизацію та оптимізацію виробничих процесів. Сьогодні, напевно, важко уявити компанію, господарська діяльність в якій здійснювалась би без використання комп’ютерної техніки. Через масовий характер робіт, що виконуються працівниками за допомогою комп’ютера, законодавством України чітко врегульовано норми та вимоги до використання комп’ютерної техніки на підприємстві, безпосередньо й охорона праці на підприємстві при роботі за комп’ютером. Експлуатують ЕОМ на підставі таких нормативно-правових актів: -Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями, затверджені наказом Мінсоцполітики від 14.02.2018 № 207 (набули чинності 18 травня 2018 року; водночас втратили чинність Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин № 65 від 26.03.2010); -ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» (затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України №7 від 10 грудня 1998 р.; ДСанПіН 3.3.2.007-98). 64 Загальні вимоги пожежної безпеки під час експлуатації комп’ютерної техніки визначають Правила пожежної безпеки в Україні (затверджені наказом МВС від 30.12.2014 № 1417). Правила охорони праці при роботі з комп'ютером Приміщення, в яких планується установка та подальша робота з комп'ютером, повинні відповідати проектній документації будинку, погодженій з уповноваженими державними органами. Крім того, роботодавець повинен враховувати чинні санітарні нормативи освітлення, вимоги до параметрів мікроклімату (температура, відносна вологість), ступеня і сили вібрації, звукового шуму і вогнестійкості приміщення, а також характеристики електромагнітного, ультрафіолетового та інфрачервоного полів. ДСанПіН 3.3.2.007-98 поширюються на умови й організацію праці при роботі з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок (ЕПТ), що використовуються в електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ) колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ). Відповідне приміщення повинно бути укомплектоване системами центрального або індивідуального опалення, кондиціонування чи вентиляції повітря. Але при установці зазначених систем, необхідно переконатись, що батареї опалення, водопровідні труби, вентиляційні кабелі тощо, надійно сховані під захисними щитками, які перешкоджатимуть можливому потраплянню робітника під напругу. З метою досягнення максимального рівня безпечності і охорони праці при роботі з комп’ютером, виробничі приміщення необхідно обладнати аптечками першої медичної допомоги, системами автоматичної пожежної сигналізації і вогнегасниками. Внашому кабінеті відповідно опалення централіозоване, совітлення і дотримання мікроклімату описано вище, аптечка першої медичної допомоги та вогнегасник є . Роботодавець, який використовує найману працю робітників, повинен забезпечити відповідність їхніх робочих місць комфортним та безпечним умовам. 65 Розмір одного робочого місця має становити не менше 6 квадратних метрів. При необхідності, суміжні робочі місця співробітників, що працюють з комп’ютером, слід розділити перегородками висотою до 2 метрів. При визначенні достатнього розміру приміщення і робочого місця на одну особу необхідно додатково враховувати шафи, сейфи, тумби або інші предмети меблів чи обладнання, які знаходяться в кімнаті. Щодня необхідно проводити вологе прибирання приміщення, та очищати робоче місце та безпосередньо монітор комп’ютера від запиленості. На підприємстві забороняється: проводити ремонт та технічне обслуговування комп’ютера за робочим місцем працівника; самочинно ремонтувати або намагатись здійснити технічне налагодження комп’ютера без залучення компетентних спеціалістів; складувати на робочому місці зайві документи, деталі та предмети, що не потрібні для роботи; використовувати монітори з нечітким зображенням та монітори, у яких наявні поламки екрану; працювати з матричним принтером без антивібраційного покриття та зі знятою кришкою. Камеральні роботи при геодезичних спостереженнях, особливо враховуючи тематику моєї кваліфікаційної роботи, включають обробку матеріалів по планово - висотному обґрунтуванні території, обчислення координат і висот точок, складання схем, графіків, таблиць. Попередня обробка результатів та обчислення виконується за допомогою комп’ютерного програмного забезпечення. При роботі з комп’ютером слід дотримуватися правил безпеки, які вказані в документації комп’ютера. До самостійної роботи на комп'ютерах допускаються особи, які пройшли медичний огляд, навчання по професії, вступний (при оформленні на роботу) та первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці. Монітор повинен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана знаходилася в центрі поля зору на відстані 400-700 мм від очей користувача. Рекомендується 66 розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту. Іноді робота землевпорядника на підприємства передбачала виїзд на місцевість і виконання топографо-геодезичних робіт. Всі види польових топографо-геодезичних робіт виробляються в строгій відповідності з затвердженими технічними інструкціями, настановами, технічними проектами і з Правилами по техніці безпеки на топографічних роботах. До виробництва топографо-геодезичних робіт допускаються тільки особи, які мають спеціальну технічну підготовку (сертифікат інженера-землевпорядника або сертифікат інженера-геодезиста), пройшли навчання безпечним методам роботи. Керівник бригади зобов'язаний до виїзду на роботи провести інструктаж робітників своєї бригади за правилами і умовами безпечного ведення робіт, а потім безпосередньо на робочих місцях навчити практичним прийомам безпечного ведення всіх видів робіт, які будуть їм доручатися в процесі виробництва. Крім того, всі обов'язково мають бути навчені безпечному пересуванню по ділянках робіт, користуванню транспортними засобами, орієнтуванню на місцевості, наданню першої медичної допомоги потерпілим та ін. Бригада повинна забезпечуватися повним комплектом справних інструментів, інвентарем, обладнанням, запобіжними, рятувальними, захисними засобами, спецодягом за встановленими нормами і медичними аптечками. При виконанні польових топографо-геодезичних робіт я був забезпечений спецодягом, пройшов коротке навчання щодо безпечного і правильного поводження з приладом та додатковим інвентарем. Тема моєї кваліфікаційної роботи передбачає встановлення межових знаків та реперів. При закладці грунтових реперів необхідно дотримуватися таких заходів безпеки: ✓ Риття котлованів для закладки грунтових реперів повинно виконуватись переважно механізованими методами. 67 ✓ При використанні механізованого інструменту необхідно керуватися прикладеними до них інструкціями заводів виробників по обслуговуванню і техніки безпеки. До роботи з геодезичними приладами, а також іншому обладнанні допускаються особи, що пройшли спеціальну підготовку. Потрібно дотримуватися обережності при роботі із приладами, що мають зарядні пристрої, особливо у вологу погоду, надійно захищати від вологи електричні вузли та блоки приладу. Загалом під час проходження виробничої практики, я був забезпечений задовільними комфортними умовами праці, зокрема з облаштованим робочим місцем. Як рекомендації для керівника виробничого відділу у смт. Лисянка державного підприємства «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» хотілося б визначити декілька позицій: 1) Для комфортних умов роботи з замовниками бажано щоб робоче місце інженера-землевпорядника відділялось від інших робочих місць перегородкою 2) Керівник відділу має сидіти у власному кабінеті 3) Обновити геодезичне приладдя, а саме мірні стрічки оновити на сучасніші 4) Придбати МФУ для формату А3., для зручності друкування планів-карт до проектної та технічної документації та сканування вихідних матеріалів. Загалом колектив привітний , дружелюбний, з професійної точки зору досить обізнані в своїй справі, компетентні в питаннях земельних відносин, зокрема законодавчої бази. 68 ВИСНОВОК Землевпорядне впорядкування з організації території с/г підприємств допомагає розв’язати питання, що пов’язані зі складанням проектів раціонального розміщення, використання і охорони земельних угідь, що знаходяться в приватній, комунальній власності, а також на умовах оренди підприємств і в користуванні. При розробці кваліфікаційної роботи я розглянув такі питання, як: 1) побудова плану землекористування за координатами точок повороту меж землекористування, 2) проаналізував роботи, що являються підготовчими при організації фермерського господарства 2) визначення площ землекористування та окремих угідь, проведення аналізу і надання оцінки фактичному використанню земель, 3) визначення найбільш раціональної системи розміщення і використання з врахуванням ґрунтів, рельєфу, природних умов, 4) здійснив організацію та впорядкування території фермерського господарства 5) визначив відповідно до якого законодавства здійснюється фермерське господарювання 6) розробив креслення перенесення проекту в натуру, 7) визначився з охоронними заходами при господарюванні на фермерському господарстві. Для фермерського господарства «Лісостеп» проведений внутрігосподарський землеустрій. Фермерське господарство знаходиться в межах Дашуківської сільської ради, Звенигородського району, Черкаської області. Загальна площа господарства складає 422,15 га . Був проведений аналіз ґрунтів господарства , який показав ,що в даному господарстві на даний час водній і вітровій ерозії ґрунти не піддаються. Проект внутрігосподарського землеустрою складений згідно завдання та природних особливостей даного підприємства . Організація території заключається у проектуванні сівозмін як польової 69 так і овочевої, трансформації пасовища в ріллю. Для зручного під'їзду польові шляхи в середині господарства. В проекті розроблено ряд заходів по охороні ґрунтів . До них відносяться агротехнічні та лісомеліоративні . Запроектована лісосмуга. Розроблені маршрути по перенесенню проекту в натуру . Головним питанням при складанні проекту організації території фермерського господарства є складання такого проекту, при якому встановлюються характер і порядок використання земель на перспективу. При складанні проекту створюється необхідна організаційно територіальна основа для ефективного використання угідь, підвищення культури землеробства, високопродуктивного використання с/г техніки, раціональної організації праці і виробництва. Матеріали внутрігосподарського землеустрою є техніко-економічною основою для розробки проектів планування і забудови населених пунктів, меліорації земель, дорожнього і водогосподарського будівництва, заклади захисних лісосмуг. Розробка проектних рішень розпочинається з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, завдання якого полягає у вивченні того, наскільки існуюче розташування, спеціалізація і концентрація виробництва відповідають природно - економічним особливостям кожного господарства, вимогам зростання валової продукції в них і підвищення рентабельності. Найважливішу роль відіграє завдання правової охорони земель с/г призначення. Вони включають в себе: охорону родючості грунтів, заходи по бородьбі з вітровою та водною ерозією, меліорацією та рекультивацією, боротьбу із забрудненням грунту, також буде додержанні правила транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту та внесення добрив до грунту. 70 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України 2. Земельний кодекс України. - Київ, 2001. 3. Закон України «Про землеустрій» - Київ, 2003р. 4. Закон України „Про фермерське господарство”. - Київ, 2003. 5. Буригін Н.Н. Землевпорядне проектування. - М.: Колос, 1989.- 325 с. 6. Дроздяк М.В., Казьмір П.І. Методичні вказівки для розробки курсового проекту із землевпорядного проектування. - Дубляни,1985. 7. Довідник по землеустрою. Новаковського Л.Я., К.: Урожай, 1983. 8. Довідник по землеустрою. Образцовой К. Р. і Пузанова К.С.- К.: Урожай,1973. 9. Казьмір П.Г., Лютий Я.І. , Мицай М.А. Землевпорядне проектування. - Львів,1990. 10. Пальчиков Ф.І Практикум по проектуванню і організації землевпорядних робіт.-М.:Агропромиздат,1989. - 251с. 11. Підвищення родючості і охорона осушених земель: Довід. / За ред. Б.С. Прістера, Р.С. Трускавецького, М.М. Мостового.-К.: Урожай, 1993.-136с. 12. Ситник В.П., Тараріко О.Г. Оптимізація структури землекористування і охорони грунтів // Вісник аграрної науки. - 1999. - № 3. 13. Новаковський Л.Я., Третяк А.М. Теоритичні основи сучасного землеустрою // Землевпорядний вісник, 1999. - №6. - с. 30-39. 14. Методичні рекомендації оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування.: УААН, Інститут землеустрою, 2001.-15 с. 15. Аґрокліматичний довідник по Черкаській області. - К.: Держсільгоспвидав, 1959.- 138 с. 16. Земельні відносини в Україні. - Львів, Тера, 2006. 17. Вимоги до оформлення курсових і дипломних проектів за спеціальністю Землевпорядкування. 71 18. Земельні відносини в Україні: Законодавчі акти і нормативні документи. К., 1998 р. 19. Андрейцев В.І. Правові зсади земельної реформи і приватизації земель в Україні: К., 1999 р. 20. Даниленко А.С., Кулі ніч В.В. Методичні рекомендації щодо складання планів землекористування., 2001 р. 21. Лавейкін М.І. Землевпорядкування як складова земельної реформи. Львів, 2000 р. 22. Медведчук В.В. Науково-практичний коментар Земельного Кодексу України., 2004 р. Електронні джерела: http://rada.ck.ua/ http://cherkassy-rda.ck.ua/ http://npcz-rivne.ucoz.ua/ http://uk.wikipedia.org/ 72