1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4903
Title: Перспективи переробки і утилізації відходів, що містять вторинні матеріальні ресурси
Authors: Магльована, Тетяна Вячеславівна
Хижняк, Микола Анатолійович
Keywords: ВІДХОДИ;НАКОПИЧЕННЯ;ВТОРИННІ МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ;ПЕРЕРОБКА;ОРГАНІЧНІ ВІДХОДИ;ТЕХНОЛОГІЇ
Issue Date: Jun-2024
Abstract: Хижняк М.А. Перспективи переробки і утилізації відходів, що містять вторинні матеріальні ресурси Випускна кваліфікаційна робота: 57 с, 18 рисунків, 5 таблиць, додаток, 35 джерел, мультимедійна презентація Мета роботи: розглянути перспективи переробки і утилізації відходів, які містять вторинні матеріальні ресурси. Завдання роботи: розглянути ситуацію із накопиченням та утворенням відходів. Визначити структуру промислових та побутових відходів; визначити переважаючі компоненти в них та проаналізувати можливість їх переробки; закцентувати увагу на методах та способах переробки методи переробки відходів, що містять полімерні матеріали та органічні речовини; розглянути ситуацію із переробкою відходів в Черкаській області та в Україні. Об’єкт дослідження: відходи, що містять вторинні матеріальні ресурси та перспективи їх переробки.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4903
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Хижняк БР.pdf
  Restricted Access		1.17 MBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка  
до  кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
 
на тему  ПЕРСПЕКТИВИ ПЕРЕРОБКИ І УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ, ЩО 
МІСТЯТЬ ВТОРИННІ МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ 
 
 
 
Виконав: студент ІV курсу, групи  ЕК-03 
Спеціальності  101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
______Хижняк М.А.____________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Магльована Т.В.______________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль _Хоменко О.М.__________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент _Лут О.А.___________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 рік 
  
4 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ…………………………………………………………………………………...5 
1  Аналітичний огляд літератури…………………………………………………….7 
1.1 Поняття відходи та їх класифікація…………………………………………..7 
1.2 Вторинні ресурси та вторинна переробка відходів………………………….11 
1.3 Сучасний стан переробки відходів, які містять вторинну сировину….........15 
1.4 Міжнародний досвід переробки відходів. Маркування, типи відходів……19 
2 Перспективи переробки і утилізації відходів, що містять вторинні 
 матеріальні ресурси………………………………………………………………25 
2.1 Утворення і накопичення відходів у Черкаській області…………………...25 
2.2 Структура відходів та можливість їх переробки…………………………….29 
2.3 Підприємства, які спеціалізуються на переробці відходів………………….41 
2.4 Сучасні технології, та можливість вторинної переробки відходів у  
області ………………………………………………………………………….48 
Висновки………………………………………………………………………………50 
Перелік посилань……………………………………………………………………...52 
Додатки………………………………………………………………………………...56 
Додаток А. …………………………………………………………………………….57 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
ВСТУП 
 
 З розвитком сучасного індустріального суспільства кількість відходів значно 
зросла, що спричинило серйозні екологічні проблеми. Серед них важливе місце 
займають відходи, що містять цінні ресурси як пластик, метал, папір та органічні 
матеріали. Ефективне поводження з такими відходами є важливим для збереження 
природних ресурсів, зменшення обсягів розміщення відходів та зменшення 
забруднення навколишнього середовища. 
Проблема утилізації відходів є для України актуальною, оскільки країна 
виступає європейським лідером за кількістю відходів на душу населення. Водночас 
ситуація з їх утилізацією залишається на низькому рівні. 
Населення і промисловість в усьому світі викидають величезну кількість 
сміття. Очевидне рішення цієї проблеми – викидати менше сміття. Що особливо 
великий обсяг займають поліетиленові матеріали, що майже не піддаються 
розкладанню.  
На звалища і полігони щорічно доводиться вивозити мільйони тонн відходів, 
і в деяких районах світу вже немає для цього місця. Позбутися від твердого сміття 
можна трьома способами: закопувати, спалювати чи утилізувати. У минулому, в 
основному використовували перші два способи. 
Переробка відходів, що містять ресурсоцінні компоненти є важливим 
елементом забезпечення екологічної безпеки. Це впливає на мінімізацію 
споживання первинних природних ресурсів, зменшення навантаження на 
екосистеми та зменшення викидів парникових газів. Крім того, переробка відходів 
значно зменшує площу, зайняту звалищами і зменшує ризик забруднення 
підземних вод і ґрунту. 
Технологія переробки відходів постійно розвивається, що дозволяє більш 
ефективно використовувати цінні компоненти як ресурси. Сучасні підходи 
включають механічної, хімічної та біологічної обробки, з допомогою яких можна 
витягти цінні матеріали та повернути їх у виробничий цикл. Це відкриває нові 
6 
 
перспективи для економіки, створюючи додаткові робочі місця та нові 
виробництва. 
В Україні та в багатьох інших країнах питання утилізації відходів стають все 
більш актуальними. Розробка національних і регіональних програм поводження з 
відходами, впровадження нових технологій і підвищення обізнаності населення 
про необхідність переробки є важливими кроками на шляху до побудови сталого 
суспільства. 
Тому поводження з відходами, що містять ресурсоцінні компоненти є 
важливою частиною стратегій екологічної безпеки та сталого розвитку. Це не 
тільки сприяє збереженню довкілля, але й відкриває нові економічні можливості, 
що є надзвичайно важливим з огляду на глобальні виклики сучасності. 
Метою роботи є характеристика та визначення шляхів переробки відходів, 
що містять вторинні матеріальні ресурси 
 
 
  
7 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
1.1 Поняття відходи та їх класифікація 
 
Відходи – це матеріали, речовини, харчові та органічні залишки, які 
утворилися в процесі виробництва людської діяльності та виробництва. До відходів 
також належать харчові продукти, який пройшов термін придатності. 
Виняток з окремих категорій речовин становлять невловлені газоподібні 
речовини, які безпосередньо викидаються в повітря, такі як вуглекислий газ і 
діоксид азоту, частинки аерозольного диму та переважно розчинні речовини, які 
скидаються у водойми зі стічними водами (крім тих, що накопичуються і 
переносяться). у визначене місце). Якщо говорити взагалі про відходи виробництва 
чи споживання по-сучасному, то в першу чергу варто сказати про тверді побутові 
відходи. Хоча назва в міжнародній та вітчизняній практиці відноситься не тільки 
до власне твердої речовини, а й до смолистих, пастоподібних, емульсійних і 
суспензійних речовин, а також рідких і порошкоподібних агрегатних станів [1 
Кожний із відходів має код і він реєстрований в Держаному класифікаторі 
відходів. 
Держаний класифікатор відходів «Класифікатор відходів», ДК 005-96 
затверджено Держстандартом України 29 лютого 1996 року. Цей стандарт 
запроваджено з метою надання повної та обґрунтованої інформації про утворення, 
накопичення, перероблення, знешкодження та видалення відходів [1]. 
Класифікатор відходів забезпечує інформаційне підтримування у вирішенні 
різних питань поводження та управління відходами та використання ресурсів у 
державі на основі обліку та звітності, особливо в екології, захисту життя та здоров’я 
населення, безпеки праці та ресурсозбереження. До відходів належать: залишки 
сировини, матеріалів, напівфабрикатів, утворені в процесі виробництва продукції 
або виконання робіт, які втратили споживчі властивості; залишки продуктів 
харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів; осади очисних промислових 
8 
 
споруд; залишкові продукти усі інших видів діяльності підприємств, установ, 
організацій і населення; радіонукліди [2]. 
В нормативно-правових актах та законах розрізняють види відходів: 
- за сферою утворення; 
- за агрегатним станом; 
- за ступенем небезпеки; 
- за характером впливу на навколишнє середовища та здоров’я людини. 
За сферою утворення відходи поділяють (рисунок 1.1). 
 
Рисунок 1.1 – Схема класифікація відходів за сферою утворення 
 
Класифікація відходів за агрегатним станом поділяють: 
- тверді (пил, залишки); 
- рідкі (водні розчини, шлами); 
- газоподібні (дим, гази). 
За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяються на чотири 
класи небезпеки (таблиця 1.1). 
 
 
9 
 
Таблиця 1.1 – Класи небезпеки відходів 
Клас Назва речовини Речовини, матеріали 
I Надзвичайно небезпечні речовини Ртутні термометри, конденсатори 
II Високо небезпечні речовини Батарейки, автопокришки 
III Помірні небезпечні речовини Ацетон, моторне масло 
IV Безпечні речовини Дерев’яна стружка, будівельне 
сміття 
 
Відходи - види сировини, непридатні для виробництва продукту, 
невикористані залишки або речовини, що утворюються в результаті технологічних 
процесів, які не утилізуються в процесі виробництва. Відходи одного виробництва 
можуть бути використані як сировина для іншого. Бажано, але часто економічно 
неможливо, щоб небезпечні відходи були нейтралізовані. Відходи, які видаляються 
з потоком виробничого газу, є викидами. 
Відходи виробничої діяльності називають промисловими (техногенними). 
Відходи, що утворюється у сфері споживання людиною, відноситься до побутових 
відходів. 
Важливою особливістю структури відходоутворення України щодо 
економічної сировинної спрямованості є домінування в його складі відходів 
гірничого виробництва (88%), тоді як частка відходів інших виробництв становить 
близько 10%, тоді як побутових відходів не перевищує 2%. [3]. 
За обсягами утворення домінують  переважно токсичні відходи, що містять 
важкі метали (хром, свинець, нікель, кадмій, ртуть). В основному це відходи 
підприємств чорної та кольорової металургії, хімічної промисловості, 
машинобудування (гальванічне виробництво), гірничо-хімічних комбінатів тощо 
Відходи споживання утворюються при використанні  продукції або ті, що 
виникають в процесі експлуатації обладнання та самої продукції. Як правило, до 
них відносяться, наприклад, обладнання, що вийшло з ладу, металобрухт, 
макулатура, вироби технічного призначення з гуми, пластмас, скла та ін. 
10 
 
Небезпечні речовини класифікуються на класи небезпеки за показником, 
значення якого відповідає класу небезпеки з найбільшим значенням (таблиця 1.2). 
 
Таблиця 1.2 – Норми і показники, залежно від яких встановлюються класи 
небезпечності відходів 
Найменування показника Норма для класу небезпеки 
I II III IV 
ГДК шкідливих речовин 
у повітрі робочої зони, <0,1 0,1-1,0 1,1-10 >10 
мг/м3 
Середня смертельна доза 
(LD 50) при введенні в <15 15-150 151-5000 >5000 
шлунок, мг/кг 
Середня смертельна доза 
при нанесенні в шкіру, <100 100-500 501-2500 >2500 
мг/м3 
Середня смертельна 
концентрація в повітрі, <500 500-5000 501-50000 >50000 
мг/м3 
Коефіцієнт можливості 
інгаляційного отруєння >300 300-30 29-3 <3 
(КМІО) 
Зона гострої дії <6,0 6,0-18,0 18,1-54,0 >54,0 
Зона хронічної дії >10,0 10,0-5,0 4,5-2,5 <2,5 
 
Найбільша увага приділяється небезпечним відходам, які завдають великої 
шкоди довкіллю та здоров’ю людини. Небезпечні відходи мають хімічний, 
фізичний та біологічний характер, які створюють небезпеку для довкілля і людини 
11 
 
і необхідні для цього спеціальні заходи, засоби та методи поводження. 
Характеристика шкідливих і небезпечних відходів показано на рисунку 1.2. 
 
Рисунок 1.2 – Схема основних характеристик небезпечних і шкідливих відходів 
 
Залежно від шкідливості їх властивостей вони поділяються на: токсичні 
,вибухонебезпечні, вогненебезпечні і радіоактивні відходи. Токсичні відходи – 
відходи, які при потраплянні в організм людини через дихання, шкіру та шлунок, 
вони викликають отруєння і може призвести до смерті. 
Вибухонебезпечні відходи – це тверді і рідкі відходи, які вступають в хімічну 
реакцію з виділення газів при температурі, тиску і швидкості, що завдають шкоду 
оточуючим об’єктам. До них відносяться газові балони та розчинники. 
Радіоактивні відходи – це найнебезпечніші відходи. До цих потрібна велика 
увага, щоб уникнути розповсюдження і поширення цих відходів. До них 
відносяться відпрацьоване ядерне паливо. 
 
 
1.2 Вторинні ресурси та вторинна переробка відходів 
 
Вторинні ресурси – це матеріали, речовини та вироби, які можна 
використовувати знову після відновлення чи переробки. Вони отримуються з 
відходів виробництва і включають такі матеріали: скло, папір, пластик, метали. 
12 
 
Вторинні ресурси - це джерела додаткової документації та технічні ресурси. 
Завдяки його використанню зменшуються витрати та прискорює економічне 
зростання. 
Існують основні джерела вторинних ресурсів : відходи виробництва та 
відходи споживання (рисунок 1.3). 
 
Рисунок 1.3 – Джерела походження відходів, що містять вторинні ресурси 
 
До вторинної сировини відносяться ресурси та матеріали: макулатура (папір 
різних видів, тканини); ПЕТ – пляшки ( переробляють на одяг, іграшки, нитки та 
пластикові пляшки). Із пластикових відходів – поліетилен, труби та корпуси 
побутових приладів; автомобільні шини ( переробляють на взуття та господарські 
товари); будівельне сміття (переробляють на будівельні матеріали та суміші для 
дорожнього покриття); склотара (переробляють на скляні вироби); алюмінієві 
банки 
Вторинні ресурси важливі для збереження ресурсів та зменшення впливу на 
навколишнє середовище, як і вторинна переробка відходів. 
Вторинна переробка відходів – це галузь обробної промисловості, яка 
займається відновленням та утилізацією органічних, твердих побутових і 
промислових відходів, доповнюючи сировинну інших галузей промисловості. 
13 
 
Завдання переробки відходів є вирішення проблеми обмеженості ресурсів, 
зниження вартості  продукції за рахунок використання більш дешевої сировини і 
боротьба із забрудненням навколишнього середовища [3]. 
Рециклінг – це переробка відходів на повторне використання. Це ключовий 
елемент для розвитку економіки та один із важливих підходів з використання 
відходів. 
Основні етапи рециклінгу: 
- Збір та сортування (відходи збираються та сортуються в контейнера за 
типами матеріалів. Це забезпечує ефективну переробку кожного типу матеріалів); 
- Переробка (після сортування відходи переробляються, щоб створити 
нові матеріали та продукти) 
- Використання (після переробки виготовляють нові матеріали у 
використання різних сферах діяльності) 
Не всі відходи підходять до рециклінгу, оскільки частина відходів не 
придатні до переробки, вони спалюють або утилізують (рисунок 1.4). 
 
 
Рисунок 1.4 – Відходи, які підлягають та не підлягають переробці 
 
 
14 
 
Переваги вторинної переробки відходів: 
- Зменшення відходів (вторинна переробка позволяє зменшити обсяг відходів 
в полігонах та смітниках, тим самим зменшуємо забруднення довкілля); 
- Збереження природних ресурсів (використання вторинних ресурсів 
допомагає зберегти більше природних ресурсів); 
- Економічна вигода (використання вторинних ресурсів може бути економічно 
вигідним, оскільки це знижує на покупку нових матеріалів); 
- Зменшення енерговитрат (переробка вторинних ресурсів потребує менше 
енергії на виробництво нових  матеріалів, тим самим зменшує споживання 
енергії та викиди в атмосферу) 
Вторинна переробка відходів є важливою складовою для стратегічного 
розвитку і дозволяє ефективно використовувати ресурси та зменшити шкідливі 
викиди в атмосферу. 
До переробки органічних відходів відносять: відходи сільського 
господарства, промислові відходи, харчові відходи, дерев’яні відходи. Метою 
включає зменшення викидів в навколишнє середовище. 
В сільськогосподарському галузі використовують такі методи як 
компостування, біоенергія та біодобрива, після використання відходів 
перетворюються на цінні ресурси. 
Останнім часом інноваційні підходи до переробки органічних продуктів 
набувають все більше популярності. Одним з таких підходів є анаеробне 
зброджування. Він дозволяє мікроорганізмам розкладати органіку за відсутності 
кисню, що утворюють біогаз і багатий на поживні речовини дигестат. Такий біогаз 
можна використовувати як добриву в сільському господарстві, таким чином 
завершуючи цикл управління органічними відходами [4]. 
 
 
 
 
15 
 
1.3 Сучасний стан переробки відходів, які містять вторинну сировину 
 
Україна в теперішній час є лідером серед країн з найбільш високими 
показниками утворення та накопичення відходів. Наразі Україна  накопичила 25 
мільярдів тонн промислових твердих відходів. Займає площу 1600 км2, що 
еквівалентно одній п’ятій площі Чернівецької області. 
Інвентаризація та статистичні звіти за останні 10 років свідчать, що 
підприємствами України щороку утворюється 1 млрд твердих промислових 
відходів. З них 100 млн тонн – отруйні, від 250 тис. до 3,5 млн тонн – 
високотоксичні, за європейськими стандартами відносяться до небезпечних 
вантажів першого класу. Є понад 2500 підприємств, які мають фіксовані токсичні 
відходи, а загальна кількість токсичних відходів накопичилася до 4,5 млрд т. На 
даний момент витрати на технічне обслуговування складають понад 25% вартості  
В Україні кожний рік утворюються приблизно 500 млн тон сміття, з них яких 
3% переробляється. Решта похована в звалищах та полігонах, площа яких 
становить 167 тисяч гектарів, що перевищує площу національного заповідного 
фонду. Але замість того, щоб переробляти сміття та отримувати з них прибутки ,як 
в цивілізованих країнах, де переробляється до 60% відходів, бюджетні кошти 
України роками гниють на звалищах. Водночас це забруднює навколишнє 
середовище. 
Станом на 2023 рік переробка відходів в Україні залишається низькому рівні 
порівняно з європейськими країнами. За офіційною інформацією в країні працює 
31 сміттєпереробне підприємство в 26 населених пунктах. Звичайно, це 
недостатньо для ефективного поводження з відходами на національному рівні, 
особливо враховуючи розмір незаконних сміттєзвалищ з площею близько 43 тисячі 
квадратних кілометрів. 
За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-
комунального господарства в Україні офіційно налічується 5455 сміттєзвалищ і 
16 
 
полігонів загальною площею понад 8,5 тисяч га. Проте окремі області мають 
лідируючі позиції в перобці відходів  (рисунок 1.5) [5]. 
 
Рисунок 1.5 – Переробка відходів в областях України (в частках від загальної 
кількості) 
 
За офіційними даними (2015 рік), найбільша частка в переробці відходів є в 
Київській, Рівненській, Тернопільській областях, найменше в південно-східних 
областях. В Черкаській області переробка відходів становить 0,1% 
Значна кількість відходів залишається на полігонахі сміттєзвалищах. 
Найбільше скупчення звалищ є у Вінницькій області – 741, з середньою площею 
10-15 та 15-20 гектарів. В Полтавській області є 675 полігонів, в Чернігівській – 
659, в Одеській – 608. Найменша кількість сміттєзвалищ є в Івано-Франківській 
області – 17, в Луганській - 18, в Львівській – 20, в Черкаській – 21, Волинській – 
23. 
За даними Міністерства охорони довкілля, в Україні щорічно утворюються 
півмільярда тон відходів, з них більше 90% відправляються на сміттєзвалищах. На 
разі сміттєпереробні заводи існують на стадії проектів. На рисунку показано 
17 
 
скільки в Україні утворюється, утилізується та зберігається відходи в полігонах 
(2010-2020 роках) (рисунок 1.6). 
 
Рисунок 1.6 – Поводження з відходами в Україні у 2010-2020 роках 
 
По графіку показано, що найменша кількість утворених відходів в 2026 році 
– 295,9 млн. т, відправлено на зберігання – 157,4 млн. т, утилізовано – 84,6 млн. т. 
Спад почався з 2013 до 2016 року по утворенням, утилізація, та зберігання. З 2018 
по 2020 спостерігається ріст по кількістю відходів. За 2019 рік утворено 441,5 млн. 
т, відправлено на зберігання –169,5 млн. т, утилізовано – 103,7 млн. т. За 2020 рік 
утворено 462,4 млн. т, відправлено на зберігання –276 млн. т, утилізовано – 100,5 
млн. т. Загальна кількість відходів за 2019 рік склала 15 млрд 398,6 тон відходів, за 
2020 – 15 млрд 635,3 тон. 2020 рік є найвищим по утворенню відходів за весь час. 
Невеликий обсяг відходів спалюють, в середньому 1 млн. тон на рік. 
Близько 18% України зараз окуповано військами агресора, але ще майже 7% 
території нашої держави. В країни практично відсутні сучасні сміттєпереробні 
споруди, які б дозволяли виробляти вторинну сировину та зменшувати кількість 
відходів, що підлягають утилізації [6]. 
18 
 
Україна активно розвиває систему по переробці відходів, проте є багато 
проблем. пов’язаних з цим процесом а саме: 
- погано розвинута інфраструктура (в Україні поки немає сучасних 
сміттєпереробних заводів, проте є заводи із застарілими технологіями, які на 
даний момент малоефективні); 
- система сортування та збору (це найчастіша проблема, яка значна кількість 
відходів, які можна переробити або утилізувати, потрапляють в полігони); 
- поганий розвиток ринку вторинної сировини (українському ринку часто 
бракує стабільності, що ускладнює розвиток сектора вторинної сировини); 
- екологічні питання (незаконні викиди сміття та неправильна утилізація 
призводять до серйозного забруднення середовища) 
На сьогодні в Україні працюють 19 підприємств з переробки пластикових 
пляшок, 17- з переробки паперу, 16-з переробки скла, 44 компанії з переробки 
металу. 
Ситуація на ринку в Україні по переробці відходів доволі складна. З іншого 
боку Україна стикається з проблемами управління відходів та їх переробки – слабо 
розвинута інфраструктура, збільшення накопичення відходів та забруднення 
довкілля – це проблеми які стикається українське суспільство. З іншої сторони 
досягненні початкові успіхи в цій галузі. Держава та органи самоврядування 
активно працюють над законодавством у сфері по переробці відходів, підтримують 
створення нових полігонів та впровадження сучасних технологій. 
За оцінками експертів, в Україні сортується близько 5-10% від загальної 
кількості сміття. Це значно відстає від показників країн Європейського союзу, де 
показники класифікації сягають від 30% до 60% в деяких країнах навіть більше. 
Щодо обсягу сміття в Україні, то точних даних немає, тому ця цифра є дуже 
загальною. Проте, за оцінками Міністерство охорони навколишнього середовища 
та природних ресурсів України, загальний обсяг відходів, що утворюються 
становить близько 12-14 млн тон на рік. Також в Україні утворюється велика 
19 
 
кількість електронного сміття із загальною кількістю близько 300-350 тисяч тон 
відходів щорічно [6]. 
Через масштабних руйнувань інфраструктури під час війни Україна 
зіткнулася із серйозною проблемою утилізації та використання будівельного 
сміття. За оцінками експертів, в країні вже накопичилося близько 10-12 млн тон 
таких відходів і з кожним днем їх кількість зростає. А природне накопичення та 
неконтрольоване зберігання небезпечних матеріалів (зокрема, які містять азбест) 
на тимчасових звалищах створює надзвичайно екологічну небезпеку. Основними 
загрозами є забруднення ґрунтових вод та ґрунтів токсичним фільтратом 
,забруднення атмосфери пилом токсичних фільтрів , ускладнення санітарно-
епідеміологічної ситуації [7]. 
Експерти вважають, що для покращення ситуації в Україні необхідно 
побудувати хоча б один сміттєпереробний завод у кожній області, що зменшить 
навантаження на полігони та забезпечить більш високий рівень переробки відходів. 
Оптимальною кількістю таких компаній у Мінприроди вважають 200 підприємств 
для забезпечення потреб усієї країни. 
Найбільш вірогідний принцип переробки відходів в майбутньому в Україні – 
це переробка будівельного сміття для асфальтування доріг, оскільки витрати на 
логістику зводять екологічну доцільність транспортування та захоронення 
будівельного сміття в інших регіонах. Крім того високотехнологічна обробка для 
отримання нового бетону вимагає сировини найвищої якості. 
 
 
1.4 Міжнародний досвід переробки відходів. Маркування, типи відходів 
 
Більшість країн Європи та світу мають серйозні відношення з поводження 
відходів та їх переробки: зменшення полігонів, штрафи за забруднення, сучасні 
технології та високий рівень переробки відходів. Завдяки цим законам та політиці 
Європейський союз став лідером по переробці та утилізації відходів. 
20 
 
Німеччина в 1980-х роках сміття спалювали і закопували. Лише через 10 
років в 1991 прийняли закон про сортування, випуск товарів, які розкладаються та 
які можна вторинно переробити ці відходи. 
В усіх країнах ЄС сортують сміття в контейнера і кожний контейнер має 
колір, де і які відходи необхідно кидати (таблиця 1.3). 
 
Таблиця 1.3 – Значення контейнерів для сортування міста 
Колір Тип відходів Інструкції з сортування Призначення 
контейнера 
Зелений Скло (пляшки, склянки, У більшості місці прозоре і Підлягає 
банки) кольорове скло розділяються. повній 
Не входять: кераміка, переробці у 
дзеркала, лампочки нові пляшки 
Синій Папір (газети, журнали,  Папір повинно бути чистим Переробка 
макулатура) та сухим. Не входять: паперу 
паперові серветки, шпалери, 
наклейки, копіювальний 
папір, коробки від соку 
Жовтий Картон та картонні   
упаковки, ящики 
Помаранчевий Пластик Не входять: обгортки від Переробка 
масла та фольги, пластикові пластику та 
пакети та пляшки(з під PET-пляшок 
йогурту 
Червоний Шприци, косметика, Ці відходи непридатні до  
фарби, люмінесцетні переробки, то збирають 
лампи, пестициди окремо 
Коричневий Небезпечні Збираються окремо та Переробка 
відходи(акумулятори).Та утилізуються виключно в батарей та 
кож холодильники, перевірених пунктах комп’ютерів 
комп’ютери та іншу прийому 
електроніку 
Чорний Органічні та харчові Компостування можливе в Компостування
відходи(обрізки, овочі, домашніх умовах. Не , добрива 
фрукти, трава, листя) входять: деревина від 
будівництва, деревне вугілля, 
мушлі мідій 
 
21 
 
Учасники Європейського Союзу поставила такі плани та цілі: до 2035 року 
мають переробити дві третини всі побутових відходів, переробка пластикових 
пляшок 90% та скорочення звалищ у 2,5 рази. 
8 червня 2023 рік Єврокомісія опублікувала «Звіт для раннього 
попередження про відходи» та їхні цілі. Європейська комісія надала конкретні 
рекомендації для 18 членів-держав, яким загрожує невиконання щодо управління 
відходами до 2025 року. Ці рекомендації охоплюють широкий спектр заходів як: 
скорочення відходів; розвиток потужності з переробки відходів для сортування  та 
утилізації; покращення управління; впровадження економічних інструментів і 
підвищення обізнаності [8]. 
Сьогодні рівень технологічного навантаження на українське середовище 
залишається високим. Значна кількість небезпечних забруднюючих речовин 
(близько 60 мільйонів тонн) щороку потрапляє в атмосферу, водні та земельні 
ресурси моєї країни, і більше трьох чвертей з них є токсичними відходами. Крім 
того, в Україні, за офіційними даними, використання особливо недосконалих 
технологій видобутку та переробки мінеральної сировини призвело до того, що 
значна частина розвіданих запасів залишається в землі. Що стосується нафти - до 
65%, вугілля - до 23%, залізної руди - підземним способом до 25%, відкритим 
способом до 8-10%, кам'яної солі - до 50%. 
Водночас корпоративна культура виробництва та споживання в Україні 
призводить до утворення відходів, які складають майже 90% ресурсів, які спочатку 
використовувалися [24]. Вирішуючи питання безвідходного виробництва, слід 
мати на увазі два аспекти єдиного процесу. Перший — максимально розумний 
видобуток і повне використання ресурсів, тим самим зменшуючи утворення 
відходів. Друге – розширення утилізації відходів, що утворюються. Ці підходи не 
виключають, а доповнюють один одного. 
У світовому масштабі більше однієї третини з 2 млрд тон побутових відходів 
у світі утворюються в країнах з високим рівнем доходу, де проживає близько 16% 
населення світу (дані Світового банку). Наприклад, кожен швейцарець виробляє 
22 
 
700 кг сміття на рік, що вдвічі більше, ніж українець. Однак більше половина 
відходів компостують [9]. 
На разі кожна країна світу (в тому числі великі країни) по різному 
відноситься до відходів з різним підходом (рисунок 1.7). 
 
Рисунок 1.7 – Поводження відходів в деяких країнах світу (2021 рік) 
 
В Швеції 99% відходів підлягають переробленню, оскільки більшість 
відходів використовують як альтернативне джерело для електроенергії. На рисунку 
показано, що у Швеції практично немає полігонів та звалищ (менше 1%),у них 
серйозні методи поводження відходів. Велика перевага віддається переробці 
23 
 
відходів (32,4% - переробляють, 51,2% - спалюють, 15,6% - компостують). Швеція 
також закуповує сміття з інших країн. 
В Бразилії уряд залучає бідних до збирання сміття, при цьому один мішок їжі 
доставляється на кожні шість мішків сміття. Таким чином бразильці збирають і 
переробляють близько 400 тон відходів щомісяця, а місто Куритиба посідає перше 
місце у світі за збором цінних відходів із домашніх господарств. 
В Індії, хоч проблема забруднення висока, народ знайшли шлях боротьби з 
відходами – з пластику використовувати як матеріал для будівництва доріг. 
Великобританія є одним із світових лідерів по переробці харчових відходів. 
Для цього вони використовують «аеробне розщеплення» - це використання 
мікроорганізмів для переробки з метою отримання біогазу та добрива. На 
спеціальному заводі перекривається доступ кисню, в результаті чого 
розмножуються бактерії, що розщеплюють залишки їжі. В середньому завод з 1 
тони сміття виробляє енергію у 200 кВт-год. 
В Японії розвинуто виробництво предметів зі сміття. З пластикових пляшок 
виготовляють, одяг, меблі та канцелярські товари. Вони також сортують в  
контейнера і жителі прагнуть як можна більше сортувати сміття, щоб менше 
платити гроші за утилізацію. Найголовніше, що перероблене японці 
використовують ефективно. 
Франція втілила в життя концепцію відповідального використання 
природних ресурсів і відходів, оскільки це набуло політичний і економічний 
характер а саме:  
- збір відходів шляхом ретельного розділення за допомогою різнокольорових 
контейнерів. Це ускладнює змішування відходів або неправильний розподіл. Біля 
них створені спеціальні електронні помічники, які підказують мешканцям; 
- заборона використання поліетиленових пакетів; 
- створення центрів для ремонту і перепродажі різної техніки; 
24 
 
В країні працюють більше 300 заводів з переробки відходів та виготовлення 
вторинної продукції. Деякі заводи є під землею з метою вирішення проблеми з 
забрудненням повітря отруйними речовинами. 
У Фінляндії найбільше в світі переробляє пляшки та папір. В цій країні біля 
кожної вулиці встановлюють контейнера для різних відходів. Країна запровадила 
нову систему: в супермаркеті стоять спеціальні автомати, де приймають пляшки, 
потім видають чек із сумою, яку покупець може отримати на касі. Також 
запровадила депонування вартості товару. Це означає, що покупець купує продукт, 
він платить не тільки за товар, а ще і за упаковку. Ця сума фіксована і вона сплачена 
магазину після повернення використаної тари. 
Україна уже не перший рік працює над впровадженням ефективної системи 
розподілу та переробки відходів. Деякі міста уже активно працюють у цьому 
напрямку, інші також втілюють. Найкращий результат можна спостерігати в  
Львові, в Києві, в Харкові. Хоча Україна ще не має законодавчої бази щодо 
розділення сміття, але поступово рухається до європейських стандартів. Зокрема, в 
Україні планується закрити всі полігони та побудувати теплоенергетичні 
установки для переробки відходів, які не лише перероблятимуть сміття, а й стануть 
додатковим джерелом електроенергії. Після створення системи переробки відходів 
багато компаній вже готові спонсорувати спеціальні резервуари для роздільної 
переробки відходів. 
В нашій країні діє Національна стратегія поводження з відходами в Україні 
до 2030 року, яка передбачає конкретні заходи щодо запобігання їх утворенню 
відходів. Для цього планується мережі центрів чисте виробництво для мінімізації 
обсягу сміття, прийняття законів та запровадження еко-дизайну споживчих 
товарів. Держава також може запровадити економічні механізми з метою сприяння 
зменшення утворення відходів. Наприклад, податки і заборона виробництво 
поліетиленових пакетів, одноразового посуду, надавати для виробників екологічно 
чистої упаковки для споживчих товарів або фінансова підтримка інноваційних 
розробок у сфері дизайну продукції [10].   
25 
 
2 ПЕРСПЕКТИВИ ПЕРЕРОБКИ І УТИЛІЗАЦІЇ ВІДХОДІВ, ЩО МІСТЯТЬ 
ВТОРИННІ МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ 
 
2.1 Утворення і накопичення відходів у Черкаській області 
 
За даними Головного управління у Черкаській області за 2022 рік утворилося 
1330,031 тис.тон відходів 1-4 класів небезпеки, з них: 1259,075 тис.тон від 
економічної діяльності підприємств і організацій 70,956 тис.тон відходів від 
домогосподарств [11]. 
Із загальної кількості утворених відходів складають; 
- відходи I-III класів небезпеки 0,06% (0,782 тис.тон); 
- відходи 4 класу небезпеки 99,94% (1329,249 тис тон). 
До основних видів відходів, що утворюються в області відносяться: скошена 
трава, листя, зернові залишки тощо. Серед пластику: ПЕТ- пляшки, поліетилен, 
пінопласт на ін. 
Найбільше утворено відходів в усіх класів небезпеки на підприємствах 
Черкаського району (570,465 тис. тон) та Золотоніського району (399,722 тис. тон). 
За 2022 рік суб’єктами господарювання області використано (утилізовано) 
791,071 тис. тон відходів та іншим підприємствам на переробку передано 362,968 
тис. тон відходів. Станом на кінець 2022 року кількість відходів, які зберігаються 
підприємством в області становить 667,592 тис. тон. 
Щоб уникнути накопичення відходів у місцях їх утворення, місцеві 
підприємства, організації та установи повинні отримати інформацію про 
технологічні можливості  поводження з відходами, координати підприємств, які 
мають необхідну технологічну базу та відповідні ліцензії на зберігання. 
В Черкаській області ведеться реєстр об’єктів утворення, обробки та 
видалення відходів та реєстр місць видалення відходів. 
26 
 
За даними Управління будівництва Черкаської ОДА у 2022 році кількість 
захоронених твердих побутових відходів становить 218,197 тис. тон та визначено 
477 місць видалення ТПВ (полігони та сміттєзвалища). 
За інформацією Держгеокадастру у Черкаській області відповідну 
документацію мають лише 197 полігонів ( це 41%). 
За даними районного реєстру МВВ у цьому регіоні паспортизовано 267 місць 
видалення ТПВ (полігони). 
Для координації та керування паспортною діяльністю діє та створена 
державна комісія з затвердження перепусток МВВ від облдержадміністрації від 
22.09.2014 №343. Зміна звітного року, проект паспорта полігонів органи місцевого 
самоврядування не розглядав. 
За даними органів місцевого самоврядування та Департаментом 
агропромислового розвитку Черкаської ОДА у 2022 році проведено щорічна 
інвентаризація місць накопичення, заборони та неможливості використання 
хімічних засобів захисту рослин, станом на 01.01.2023 в області склала: на 11 
складах та сховищі області зберігається 278,421 тон невідомих хімікатів та 
заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин . 
Питання управління відходами є критичним для постачання сталого розвитку 
держави в тому числі Черкаської області. Найбільша увага приділяється на 
переробці найбільш небезпечних відходів, які належать до I-III класів небезпеки. 
За 2022 рік утворилось 1259,075 тис. тон промислових відходів I-IV класів 
небезпеки, в том числі 0,701 тис. тон I-III класів небезпеки. 
За офіційними даними за 2022 рік в Черкаській області утворилось загальна 
кількість відходів: 
- I класу небезпеки – 0,086 тис. тон; 
- II класу небезпеки – 0,182 тис. тон; 
- III класу небезпеки – 0,513 тис. тон; 
- IV класу небезпеки – 1258,294 тис. тон 
Із всіх загально утворених відходів 99,9% складають IV класу небезпеки 
27 
 
За 2022 рік в Черкаській області утворено 1330,0 тис. т відходів, одержано від 
інших підприємств – 224,2 тис. тон, спалено – 10,4 тис. тон, з метою утворення 
енергії – 5,9 тис. тон, використано (утилізовано) – 791,1 тис. тон, направлено в 
сховища організованого складування (поховання) – 167,4 тис. тон, передано іншим 
підприємствам – 363 тис. тон, втрати відходів внаслідок витікання, випаровування, 
пожеж, крадіжок – немає (таблиця 2.1,рисунок 2.1). 
У 2022 році порівняно з 2021 роком зросли обсяги сформованих промислових 
відходів на 45,736 тис. тон (це на 3,8%, в 2021 році – 1213,339 тис. тон, в 2022 – 
1259,075 тис. тон), з них: відходи I-III класів небезпеки зменшилися майже вдвічі ( 
2021 рік – 1,247 тис. тон, 2022 – 0,781 тис. тон). Також зменшилися обсяги 
використаних відходів на 44,8 тис. тон. 
Обсяг спаленого сміття зменшився на 2,7 тис. тон (це 31,4%). Разом із 
зменшенням кількості спалюваних відходів, виробництво енергії шляхом 
спалювання та теплової обробки енергії IV класу небезпеки. 
Загальна кількість промислових відходів 62,8% – утилізовано, 28,03% 
передано юридичним та фізичним особам для подальшої обробки. 
За офіційними даними 2022 року на території підприємства зберігається 
667,592 тис. тон I-IV класів небезпеки. Деякі компанії не можуть робити кроки, 
спрямовані на передачу відходів іншим компаніям. Найбільша кількість відходів – 
це відходи IV класу небезпеки 667,214 тис. тон ( це 99,9% від загального обсягу 
відходів I-IV класів небезпеки). 
Основними утворювачами відходів це відходи сільського господарства з 
підприємств. Загальна кількість відходів становить 85,7%. Із загальної суми 
найбільшу кількість відходів становили відходи тваринництва та гній, що 
становить 1058,668 тис тон (84,08%). 
 
 
 
28 
 
Таблиця – 2.1 Динаміка основних показників поводження з відходами I – IV 
класів небезпеки тис. тон 
№ з/п Показники 2020 рік 2021 рік 2022 рік 
1 Утворено 1124,2 1301,4 1330,0 
2 Одержано від інших 246,9 273,7 224,2 
підприємств 
3 Спалено 11,8 9,9 10,4 
3.1 У т.ч з метою утворення енергії 9,1 8,6 5,9 
4 Використано (утилізовано) 633,6 835,9 791,1 
5 Направлено в сховища 215,3 256,4 167,4 
організованого складування 
(поховання) 
6 Передано іншим підприємствам 385,2 202,3 363,0 
7 Втрати відходів внаслідок - - - 
витікання, випаровування, 
пожеж, крадіжок 
8 Наявність на кінець звітного 7951,3 506,837 667,592 
року у сховищах організованого 
складування та на території 
підприємств 
 
За статистичними даними Головного управління статистики Черкаської 
області, у 2022 році в цьому регіоні утвориться 1301,358 млн тон відходів І-ІV 
ступенів небезпеки, з них: 1213,339 млн тон – від господарської діяльності 
підприємств та організацій. та 88,019 млн. тон побутових відходів. 
 
29 
 
 
Рисунок 2.1 – Динаміка основних показників поводження з відходами I-IV класів 
небезпеки тис. тон 
 
2.2 Структура відходів та можливість їх переробки 
 
Переробка відходів – це процес перетворення відходів у вторинну сировину 
або енергію з метою зменшення впливу на довкілля та забезпечення використання 
ресурсів. 
В Україні стоїть екологічне питання щодо переробки відходів. Це харчові 
відходи, тверді побутові та небезпечні відходи, які забруднюють ґрунтові води, 
ґрунти, річки та повітря. Вони накопичуються з кожним роком і все більше 
погіршують екологічну ситуацію. При переробці твердих відходів потреба в 
сміттєспалювальних заводах відносно невелика. Це промисловий процес, які 
враховує екологічні вимоги. Збереження ресурсів є основним способом вирішення 
проблеми відходів. 
30 
 
В Україні щорічно утворюються побутові відходи: паперові – 14,8%, ПЕТ – 
19,7%, пластикова упаковка – 9,9%, поліетилен – 14,5%, скло – 5,3%, метал – 4,3%, 
упаковка тетрапак – 3,6%, харчові відходи – 22%, рослинні відходи – 2,6%, інше – 
3,3% (рисунок .2.2). Більшість таких відходів здатні до переробки. 
 
Рисунок 2.2 – Структура побутових відходів в Україні 
 
В Черкаській області відходи з житлових будинків, підприємств та установ в 
полігони. Загальна структура ТПВ складають: харчові відходи – 20-40%, папір – 
10,3-26,4%, відходів деревини – 0,75-3,7%, текстилю – 0,2-8%, металів – 1-5,8%, 
скла – 1,1-9%, полімерних матеріалів - 0,6-6% та інших речовин. 
Переробка пластику – це збір пластикових відходів, переробку їх в продукти 
з метою зменшення впливу на навколишнє середовище і створення продуктів з 
доданою вартістю. 
Метою переробки пластику є усунення пластикового забруднення шляхом 
видалення пластику зі звалищ, зберігаючи ресурси. Переробка пластику вимагає на 
88% менше енергії, ніж виробництва пластику. Крім того, переробка однієї 
31 
 
пластикової пляшки може забезпечити 100-ватну лампочку, якої вистачить на 
годину роботи [12]. 
Існують кілька технологій з переробки пластику: механічна переробка, хімічна 
переробка, піроліз та біорозкладання. 
Механічна переробка пластику – це процес подрібнення пластмаси на дрібні 
шматочки, після чого вони розплавляють і виготовляють матеріали. 
До цієї переробки входять такі етапи: 
- збір; 
- сортування; 
- техніка гравітаційного розділення; 
- оптичні датчики; 
- миття; 
- повторна обробка 
Для початку механічної переробки пластик збирають в сміттєві баки або з 
комерційних установ, потім після збору пластику сортують за типом і кольором – 
це важливо, адже різні типи пластику мають різні властивості та потребують різних 
методів переробки. Далі використаний пластик подрібнюють на дрібні шматочки 
за допомогою спеціальних механічних пристроїв, таких як дробарки та млини. 
Подрібнений пластик промивають та очищають від забруднень та залишків 
матеріалів. Після очистки цей пластик розплавляють в печах та розливають у 
форми (гранули) для полегшення транспортування та подальшого використання. Із 
гранул використовують для виробництва різних продуктів таких як: пляшка, 
плівка, упаковки та ін. (рисунок 2.3). 
В основному до механічної переробки відносяться такі типи пластику: 
поліетилен, ПЕТ, полівінілхлорид, поліпропілен, полістирол. 
32 
 
 
Рисунок 2.3 – Технологія механічної переробки пластику 
 
Хімічна переробка – це хімічний процес розкладання пластику на основні 
хімічні складові, які потім використовують для виготовлення матеріалів. Ця 
переробка використовується для широкого спектра пластмас, які не можуть 
ефективно використовувати механічну переробку. Основною метою цього процесу 
є розкладання полімерів на молекули та конвертація в корисні хімічні елементи або 
в паливо. 
Хімічна переробка відходів полімерної пластмаси в осному базується на 
процесах деполімеризації. Вони розщеплюють полімери на мономери – це невеликі 
молекули, які можна далі обробляти та повторно використовувати. Однією з 
основних його форм є гідроліз пластику. Це поширений метод переробки 
пластикових відходів, де вода, високий тиск і температура відіграють важливу роль 
[13]. 
Газифікація – це процес використання газів (водень або оксид вуглець) для 
розкладання пластику на газоподібні продукти, які використовують для 
виробництва палива або хімічних речовин. 
Піроліз – це процес нагрівання пластмаси при високих температурах, без 
кисню, який розкладає пластик в різних станах (в газовому, в рідкому та в твердому 
33 
 
станах). Ці продукти використовують для виробництва палива. До піролізу 
придатні: багатошарових пластик та суміш пластиків (поліетилен, поліпропілен, 
нейлон, тефлон, полістирен, склопластик та ін.). Цей процес використовують для 
перегонки нафтопродуктів та деревних відходів. 
Залежно від температури процесу піроліз поділяють на три типи: 
- низькотемпературний ( до 550 градусів за Цельсієм); 
- середньотемпературний ( 550 – 800 градусів за Цельсієм) 
- високотемпературний (800 – 1050 градусів за Цельсієм) 
Зі збільшенням температури вихід рідини збільшується і збільшується 
виробництво газоподібних продуктів. Найпоширеніший піроліз – це піроліз при 
низьких температурах, він використовується для вилучення первинних смол, таких 
як цінні джерела рідкого палива. З високотемпературного піролізу отримують 
паливний газ високої якості. Тверді залишки використовують як сорбент для 
очищення стічних вод. 
На разі технічна оцінка показала, що хімічна переробка забруднює 
навколишнє середовище та має великий вплив на клімат. Ця переробка негативно 
впливає на здоров’я населення, тому що пластикові відходи мають велику кількість 
токсинів і при нагрівання пластику виділяють суміш речовин (вуглекислий газ, 
діоксини). Ці речовини потрапляють у повітря та воду, тому в основний процес цієї 
переробки створює брудне паливо замість створення нового пластику. Насправді 
намагається перетворювати пластик-пластик, але більшість згорає і втрачає в 
процесі. Тому спалювання палива мають негативний вплив на довкілля та здоров’я 
людини. 
Крім недоліків є переваги хімічної переробки: 
- ефективність (хімічна переробка розкладає пластик на компоненти і це 
дозволяє отримати вторинні сировини); 
- відновлення властивостей пластику (під час переробки можна відновити 
властивості пластмас, такі як міцність і термостійкість, що дозволяє 
34 
 
використовувати отримані матеріали у виробництві високоякісних 
продуктів); 
- менша залежність від сортування (ця переробка не потребує сортування 
пластику за типом, як в механічній переробці); 
- використання побічних продуктів (в переробці утворюються побічні 
продукти, які можна використовувати як паливо) 
Переробка органічних відходів – це перетворення біологічних матеріалів на 
компост або біодобриво. До цієї переробки відносяться: харчові відходи, скошена 
трава, листя, залишки зерна та дерева.  
Утворення органічних відходів в Україні становить близько 40% від 
загального обсягу побутових відходів. В Україні органічні відходи є цінним 
ресурсом, оскільки вони є не лише забруднювачем навколишнього середовища, а й 
джерелом біодобрива та біогазу [14]. 
Існують такі методи та технології переробки органічних відходів (рисунок 
2.4). 
 
Рисунок 2.4 – Технології переробки органічних відходів 
 
Вермікомпостування – це традиційне компостування, який перетворює з 
органічних відходів на компост, покращують родючість та врожайність. 
Біодобрива отримують з мікроорганізмів та сільськогосподарських відходів, 
покращують якість ґрунту та позитивно впливають на ріст рослин. Біоенергія 
35 
 
вироблена з органічної маси і це є альтернативним джерелом та підтримує 
енергоефективність та економічний розвиток. 
До компостування відносять: 
- кухонні відходи (очистки овочів та фруктів, чайна заварка, яєчна шкорлупа, 
м'ясо, риба, кістки в невеликих кількостях); 
- домашні відходи (зів’ялі квіти, волосся, пір’я, папір, шерсть домашніх 
тварин, натуральні тканини порізані або в невеликій кількості); 
- садові відходи (скошена трава, бур’яни, листя, подрібнені гілки, солома, 
опалі плоди, стружка, дерев’яна тирса) 
До компостування не відносять: залишки фарби і лаку, залишки олії та жиру, 
хворі рослини, мішки для збору пилу від пилососу, акумулятори, термометри 
синтетичні та нерозкладні матеріали. 
Спочатку, щоб зробити компост потрібно спеціальний контейнер, збираємо 
харчові відходи в контейнер, більші подрібнюють, щоб прискорити процес 
розкладання. Необхідно розподілити відходи пошарово (співвідношення вуглецю 
до азоту 3:1), кидаємо черв’яків або хробаків. Регулярно поливаємо (вологість 40-
60%), перевертають та провітрюють, щоб забезпечити киснем і контролювати 
температуру (чим вища температура, тим швидше буде процес). Місце роботи 
компосту в півтіні, щоб не потрапляло сонячні промені. Середня тривалість роботи 
компосту – 2 роки. Коли суміш застигне це означає, що зробили компост і можна 
використовувати як добриво. 
Існують способи компостування: 
- анаеробний (холодне компостування) – це розкладання органічних відходів 
без кисню. На сьогоднішній день є недоцільним у використанні, тому що під 
час компостування зберігаються насіння бур’янів, гниль, яйця шкідників; 
- аеробний – це розкладання органічних відходів за допомого кисню за 
використанням вологи, соломи та глини. Це найкращий спосіб 
компостування 
36 
 
Біогазові установки – це установки для виробництва біогазу. Вони широко 
використовують для переробки відходів сільського господарства та в харчовій 
промисловості та інших органічних речовин. 
Біогаз – це вид біопалива, який виробляється шляхом анаеробного бродіння. 
Ця біомаса для подальшого розкладання включають: харчові відходи, рослинні 
відходи, стічні води. Також цей процес називається «метанове бродіння» і 
відбувається за участю бактерій. Виробництво біогазу природним шляхом 
відбувається в болотах, в звалищах, в стічних водах, штучне – в біогазових 
установках. 
Біогаз складається з: 
- метану (до 70%); 
- вуглекислого газу (30-40%); 
- інших газів (аміак, оксид вуглецю, сірководень) 
Якщо взяти цінні компоненти з біогазу, то відсоток метану складає 
приблизно 2/3 від самого біогазу – чим більше метану тим краще. Щоб повністю 
замінити природний газ, потрібно очистити від вуглекислого газу, сірки, водню та 
зібрати метан. В результаті отримаємо готовий продукт – біометан. 
Біометан – це 100% метан, що утворюється шляхом газифікації твердої маси 
та концентрування біогазу. Штучно створений метан не відрізняється від самого 
природного газу, він майже однаковий. Принцип використання та транспортування 
також той самий. Біометан має переваги природного газу та залишається CO2 
нейтральним. 
Спочатку збирають органічні відходи для підготовки, потім перемішують та 
подрібнюють до однорідної маси. Сировину завантажують в анаеробний реактор, 
де відбувається процес зброджування. Найчастіше використовують метод гідролізу 
та метаногенезу, що розщеплюють органічні молекули на простіші компоненти. 
Після зброджування утворює біогаз, який збирають у резервуари, який потім 
використовують для виробництва електроенергії. А тверді і рідкі залишки 
(дигестат) використовують як високоякісне органічне добриво (рисунок 2.5). 
37 
 
 
Рисунок 2.5 – Технологічна схема біогазової установки 
 
Для виробництва біогазу підходять такі сировини: трава, гній, солома, 
харчові відходи. Для хімічної реакції потрібно розбавляти водою та контролювати 
вологість ( вологість повинна бути 70%). Не допускається відходи з високою 
концентрацією хлору та очисних засобів – це руйнує реактор та погана хімічна 
реакцію. Не бажано використовувати тирсу із хвойних дерев, тому що там 
містяться смоли та висока вологість. 
Рослинна сировина добре підходить для виробництва біогазу. Можна 
використовувати всі види рослин. Із них найкраще: свіжа трава (з 1 т = 250 м3 газу), 
кукурудзяний силос (з 1 т = 220 м3 газу) та бадилля буряків (з 1 т = 180 м3 газу). 
Найбільша частка метану – 70%. Рослини подрібнюють, сам процес утворення 
біогазу – 2 місяці. 
Тваринна сировина також підходить до переробки. До них відносять відходи 
тваринницьких та молочних підприємств. Найкраще використовувати жири – з них 
утворюється 1500 м3 газу за 1 тонну з часткою 87% метану. Цю сировину як і 
рослинну подрібнюють. 
38 
 
Сировина гною. Гній – це дешева, доступна та швидше переробна сировина. 
Головний недолік - кількість і найнижче утворення біогазу з усіх сировини. 
Коров’ячий та кінський гній переробляють зразу. Час утворення біогазу – 2 тижня. 
Не можна використовувати курячий та свинячий гній. Вони мають високу 
токсичність. Щоб запустити процес ферментацію, потрібно перемішати з силосом. 
Ферментація – це технології розкладання органічних матеріалів за 
допомогою мікроорганізмів без кисню або з киснем. Цей процес використовують 
для виробництва алкоголю, органічних кислот, пробіотиків. 
В цьому процесі є багато переваг в екології та в економіці: 
- зменшує викиди парникових газів; 
- отримання метану як природний газ; 
- зменшує кількість відходів; 
- економія на добривах; 
- створення робочих місць 
За офіційними даними (2019 рік) в Україні діє 49 установок, що виробляють 
енергію з біогазу. З них 21 установка – на відходах сільського господарства, 28 
установок – на твердих побутових відходах. Загальна потужність установок – 86 
МВт (це 5 разів більше за 2015 рік). За 2019 рік було введено 16 установок з 
потужністю 40 МВт. Темпи зростання біогазових потужності 3,5 рази, що 
перевищили за 2018 рік. З початку 2012-2019 років було інвестовано близько 140 
млн євро (рисунок 2.6). 
 
 
39 
 
 
Рисунок 2.6 – Динаміка зростання біогазових потужностей в Україні 
 
Нині в Україні доступність біогазу визначається його потенціалом для 
реалізації продажу електроенергії за «зеленим тарифом». Після закінчення першої 
фази Кіотського протоколу починаючи за 2012 року основною метою використання 
біогазу з ТПВ було не скорочення викидів парникових газів, а виробництво і 
продаж електроенергії. Наразі всі проекти енергоефективності двигунів становить 
35 – 42% і практично все тепло втрачається.  
В основі біогазового виробництва – природні процеси деградації органічних 
речовин. Виробництво біогазу дозволяє: 
– вирішувати проблематику накопичення органічних відходів, які, 
найчастіше потрапляють на звалища; 
– перетворювати органічні відходи в енергетичні джерела – електричну та 
теплову енергію, біометан – аналог природного газу; 
– вирішувати питання з очищення стічних вод без додавання до них хімічних 
сполук; 
40 
 
– заощаджувати кошти, енергетичні джерела та матеріали шляхом здійснення 
процесів перетворення органічних відходів на місці їх утворення. 
І однією з найважливіших переваг біогазових технологій є відсутність 
потреби у видобутку викопних джерел енергії для виробництва біогазу. 
Натомість, біогазове виробництво дозволяє перетворювати небезпечні 
концентрації газів у значно безпечніші форми. Так, до прикладу, харчові відходи, 
що розщеплюються у біогазовій станції, мають приблизно у 10 разів менший вплив 
на навколишнє середовище у порівнянні з вивезенням їх на звалище. 
Розвиток виробництва електроенергії з біогазу (2012 – 2018) показано на 
рисунку 2.7 та таблиця 2.2 
 
Таблиця 2.2 – Виробництво електроенергії, встановлена електрична 
потужність і кількість проектів зі збору біогазу в Україні 
Рік Річне Встановлена Кількість проектів 
виробництво електрична на кінець року, од. 
електроенергії потужність на 
(МВТ за годину) кінець року, МВт 
2012 4997 0,9 1 
2013 10299 2,1 3 
2014 14243 4,3 4 
2015 21926 6,4 6 
2016 32792 7,4 7 
2017 41065 12,3 12 
2018 62490 18,4 20 
 
41 
 
 
Рисунок 2.7 – Виробництво електроенергії з біогазу на полігонах ТПВ в 
Україні 
На станом 1 січня 2019 року загальна електрична потужність на полігонах 
становить 18,4 МВт. 
 
 
2.3 Підприємства, які спеціалізуються на переробці відходів 
 
На сьогоднішній день в Україні переробляють приблизно 5% відходів. Серед 
них: пластик, скло, метал, макулатура. 1% відходів спалюють для отримання 
енергії. Хоча кількість перероблених відходів з кожним роком зростає, до 
європейських показників ще далеко. Українська галузь переробки відходів 
стикається з багатьма перешкодами, зокрема, страждає від гострої нестачі ресурсів. 
Переробка відходів в Україні перебуває на стадії активного реформування. 
Запровадження нових правових норм та інноваційних рішень створює умови для 
покращення екологічної ситуації та розвитку ринку поводження з відходами. Але 
щоб досягти великих результатів потрібно продовжувати працювати над 
42 
 
покращенням інфраструктури, підвищенням обізнаності населення та залученням 
інвесторів. 
9 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про управління 
відходами», замість Закон України «Про відходи». Він зазначив, які відходи 
переробляються, а які відправляються на звалище. Закон також запровадив 
ієрархію поводження з відходами: 
- запобігання утворенню відходів; 
- підготовка до повторного використання; 
- переробка; 
- утилізація (в основному сміттєспалювання з отриманням енергії); 
- захоронення на полігонах 
Застосовуючи ієрархію управління відходами необхідно дотримуватися 
принципів національної політики у сфері поводження з відходами екологічної та 
економічної ефективності. Також будуть використані технічні можливості та 
найкращі доступні технології. Найвища ступінь ієрархії є запобігання утворенню 
відходів. Це орієнтовано на оптимізацію проектування процесів від видобутку 
ресурсів та утворення відходів. Підготовка до повторного використання – це 
другий ступінь, яка вимагає на створення всієї галузі, інспекції, очищення та 
переробки відходів і відходи, які повертають зазначені товари до місць споживання 
[15]. 
Відповідно до Національного плану управління відходами до 2030 року 
передбачено розроблення та затвердження в установленому законом порядку 
регіональних планів управління відходами. Регіональний план управління 
відходами – є деталізацією Національного плану управління відходами, в свою 
чергу місцеві плани управління відходами – це деталізація Регіонального плану на 
рівні громад та підґрунтя для інвестицій. 
Загалом системи поводження з відходами, особливо муніципальні системи, 
залежать від конкретного проекту згідно до закону України «Про управління 
відходами», які включає різні методи використання енергії (рисунок 2.9). 
43 
 
 
Рисунок 2.9 – Система управління муніципальними відходами в Україні 
 
Сміттєпереробна галузь в Україні знаходиться на стадії розвитку. На даний 
час це вважається перспективним з цієї точки зору інвестиції. Відсутність систем 
переробки щороку втрачають тони цінних матеріалів, що може мати значний 
внесок в економічний цикл. Збір і переробка відходів є важливою частиною 
підвищення ефективності використання природних ресурсів і переходу до стійкої 
економіки. 
На даний момент в Україні працюють до 100 сміттєпереробних заводів. 
Найбільша концентрація в Київській, Львівських та Харківських областях. 
Підприємство «ОБУХІВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ» працює з 2002 року, 
захоплює Київ та всю Київську область. Кожний місяць завод переробляє 10000 
тон різноманітних відходів. До них входять: пластик, алюмінієві банки, пластикові 
пляшки, органіка, метали, скло та папір. Органічні відходи переробляють на 
біопаливо, які потім експортують в Євросоюз. Папір переробляють та 
44 
 
виготовляють ящики та картон. Пластик та метали також переробляють. Залишки 
відходів спалюють з метою отримання електроенергії. 
Завод «Фіднова», який знаходиться в Львівській області збирає, транспортує 
та переробляє органічні відходи тваринної сировини. За добу вони перероблять 220 
т сировини. Виробляють в основному пір’я, жир та кісна мука для добрив. 
Компанія ТОВ «Грін пластик» заснували в 2018 році фахівці з енергетики, 
теплоенергетики та техніки, які мають двадцятирічний досвід роботи у галузі 
переробки виробництва [16]. 
З початком війни підприємство переїхало до міста Чернівці та почали 
облаштовувати базу та навчати робітників. Компанія отримала юридичний статус 
в напрямі переробки пластику та автомобільних шин. 
На сьогоднішній день ця компанія переробляє пластикові відходи в 
енергетичні продукти а саме: брикети, паливо та електроенергія. З автомобільних 
шин завод переробляє на рідке паливо для роботи самого процесу для заводу, з 
пластику – електроенергії. Це має взаємозв’язок та залежність для роботи 
підприємства. 
Для переробки цих відходів використовують метод піролізу. Під часу цього 
процесу без доступу кисню розкладають на більш менші елементи, в результати 
отримуємо цінний компонент. З часом фахівці удосконалили процес і отримали 
продукт – дизельне паливо без парафіну та сірки. Також вони запропонували 
проводити каталітичне очищення продуктів піролізу для видалення парафіну на 
ранніх стадіях піролізу, коли пластик знаходиться в газоподібному стані. Завдяки 
цим технологіям паливо після очищення конденсується. 
Основні зусилля зосереджені на встановленні лінійної установки з об’ємом 
піролізної камери на 2,5 м3, 4 м3, 5 м3 та 6 м3. Завдяки термодеструкції, які 
переробляють відходи пластику та гуми виробляють три кінцеві продукти : брикети 
із сажі, дизельне паливо та піролізний газ. 
 
45 
 
 
Рисунок 2.9 – Піролізна установка з об’ємом на 5 м3 
 
Продукція компанії характеризується високою ефективністю. За оцінками 
експертів з 2 тон пластикових відходів виходить 1,3 тони пічного палива, 0,3 тони 
вуглецю та 0,4 тони піролізного газу, що відповідає 500 кубометрам за 12-ти 
годинниковий цикл установки. З автомобільних шин – 0,9 тони пічного палива,  0,4 
тони вуглецю, 0,3 тони піролізного газу, що відповідає 380 кубометрам [16]. 
Фахівці компанії розглядають всі варіанти отримання енергії з відходів 
місцевого виробництва. Усе, що спалюється, можна використовувати для 
створення ресурсів, наприклад генераторний газ. Тут використовують органіку, 
пластик, тканини, деревина та інші суміші ТПВ. 
Підприємство ТОВ «Вільна енергія ІФ» займається переробкою біомаси та 
комбінованої сировини за методом газифікації. 
Спочатку фахівець займався темою піроліз, але з часом перейшов до 
технології газифікації. Він пояснив, що джерело енергії у вигляді газової суміші 
(синтез – газу) можна отримати з відходів без доступу повітря шляхом 
термохімічних реакцій. Процес утворення газу відбувається в спеціальних 
реакторах. Отриманий газ використовується для виробництва електроенергії, 
частина якої використовують для роботи самої установки. 
46 
 
За оцінкою експерта з 1 тони біомаси установка виробляє 400 кг «зеленого» 
водню. Якщо 1 тонна біомаси коштує 3000 гривень, то виробництво 1 кг 
відновлювального водню дорівнює 7 гривень. При цьому станція вироблятиме 
приблизно 2 МВт год електроенергії на 4 Гкал теплової енергії. 
Використовуючи такі технології вони можуть перетворитися зі споживачів 
електроенергії на генераторів і отримувати додаткових прибуток на додаток 
власного енергопостачання. Крім того біомаса є відновлювальним ресурсом 
(рисунок 2.8) 
 
Рисунок 2.10 – Енергетичні рішення для виробництв та бізнесу від підприємства 
«Вільна енергія ІФ» 
 
Видаляючи відходи, одна установка може забезпечити трьома видами 
енергії: електроенергію, синтез-газ і тепло. 
Основна проблема України – це брак коштів для фінансування самих 
проектів, у деяких фахівці брали участь в семінарах, але ця технологія стара, а 
більш сучасні і більш екологічні, в тому числі газифікація є дуже дорогими. 
В Києві знаходиться єдиний в Україні сміттєспалювальний завод «Енергія», 
який виробляє тепло після спалювання. Щороку «Енергія» спалює близько 25% 
47 
 
побутових відходів, які утворюється в Києві. Завдяки теплу, яке виробляє ця 
система, отримують теплову енергію 300 багатоповерхівок. 
В Черкаській області впроваджено такі технології переробки відходів: 
- ПрАТ «Черкасивторресурси» займається переробкою поліетилену та PET-
пляшок. За 2021 рік було перероблено 5198,308 тон ресурсів. Зібрані пляшки 
від населення на підприємств вони сортують, подрібнюють, промивають, 
сушать та упаковують в м’які контейнери для передачі на утилізацію. За 2021 
рік завод переробив 5,2 тис. тон PET-пляшок. 
- ПрАТ «Миронівська птахофабрика» переробляє відходи тваринної 
сировини. В основному вони переробляють: падежі птиці, пір’я, кров та 
курчат-бройлерів. За 2021 рік перероблено 13421,103 тон відходів. 
- На Канівській філії ТОВ «Клуб Сиру» за 2021 рік перероблено 77025,7 тон 
знежиреної сироватки та маслянки 
- Черкаський ПрАТ «Еко-Азот» запроваджено виробництво мінеральних 
добрив, в 2021 році перероблено 14802,3 тон курячого посліду. 
- ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» переробляє біомасу. За 2021 рік 
було перероблено 17711,9 тон соняшникової лузги. 
- ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО» утилізує небезпечні відходи таких як: відпрацьовані 
люмінісцентні лампи, розчинники фарб, мастила, медичного обладнання. За 
2021 рік було утилізовано 1319,359 тон цих відходів. 
В місті Черкаси встановлено 310 контейнерів, з них 250 для пластику і 60 для 
скла. Також діють три стаціонарних пункти для збору небезпечних відходів. У місті 
Сміла встановлено 130 контейнерів для збору PET-пляшок, в Умані встановлено 
114 контейнерів для PET-пляшок, 1 для скла, в Золотоноші встановлено 50 
контейнерів для PET-пляшок та скла. Також запроваджено збір вторинних відходів 
в 98 населених пунктах 40 територіальних громадах. 
На території Черкаського полігону в адмінмежах Руськополянської сільської 
ради Черкаського район працює компанія ТОВ «ЛНК» з виробництва 
електроенергії з біогазу. Організовано видалення метану, який утворюється при 
48 
 
анаеробному розкладанні органічних компонентів власних побутових відходів з 
полігону через систему газопроводів і свердловин збору газу. За один рік роботи 
приблизно 1,9 кВт було передано з електростанції в мережу. Біогаз, отриманий із 
сміттєзвалищ максимально знижує ризик пожежонебезпечних ситуацій на 
побутовому сміттєзвалищі (рисунок 2.9) [17]. 
 
Рисунок 2.11 – Когенераційна установка ТОВ «ЛНК» 
 
 
2.4 Сучасні технології та можливість вторинної переробки відходів у 
Черкаській області 
 
Компанія «ЕКОВДМ» займається утилізацією відходів, переробки та збір 
цінних компонентів. Поводження з відходами в Черкасах та в Черкаській області 
буде змінюватись до повного або часткового зникнення, унеможливлює 
подальшого використання матеріалу та зменшує вплив на навколишнє середовище 
[18]. 
Компанія працює з відходами: переробка техніки та автомобілів з метою 
збору цінних ресурсів, органічних відходів, приймає металолом та заготовляє різні 
метали, утилізація небезпечних відходів та неякісної продукції, та інших відходів. 
49 
 
Підприємство застосовує сучасні та ефективні технології, а саме: 
- термічна обробка; 
- розбір різноманітної техніки; 
- утилізація небезпечних речовин та матеріалів 
За допомогою сучасних методів переробки та ефективність їх використання 
«ЕКОВДМ» досягає високих та неймовірних результатів, тому займає позицію в 
лідерах по переробці відходів в Черкасах 
Підприємство має великі переваги в утилізації відходів; 
- компанія має дозвіл та ліцензію; 
- вигідне партнерство, клієнт скорочує витрати та отримує дохід від переробки 
дорогоцінних металів; 
- велика та активна команда і це дозволяє працювати по всій Україні 
15 вересня 2021 рік компанія Seed Corp в рекордні строки відкрила завод з 
переробки кукурудзи та калібрування зерна в селі Гельмязів Золотоніського 
району. ПАТ «Черкасиобленерго» підключила об’єкт до електроенергії. Обсяг 
інвестицій складає 30 мільйонів доларів та забезпечує 200 робочих місць [19]. 
Потужність нового заводу розраховано на сушіння 22 тис. тон качанів 
кукурудзи та калібрування 750 тис. тон кукурудзи за сезон. Також завод може 
калібрувати 200 тис. тон соняшнику, 10 тис. тон сої, пшениці та інших культур. 
Слід констатувати, що глобальні виклики та міжнародні ініціативи в напрямі 
запровадження Європейського Зеленого Курсу (ЄЗК )за останній час активізували 
поступ України до зеленого переходу в напрямі забезпечення її кліматичної 
нейтральності. Про це свідчить діалог високого рівня між Україною та ЄС, який 
відбувся наприкінці вересня 2021 року, який продемонстрував контент спільної 
зацікавленості щодо приєднання України до реалізації Глобального Зеленого 
Курсу та масштабні домовленості щодо зеленого фінансування та реалізації 
політики декарбонізації до 2030 року. 
  
50 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проблема поводження з відходами є визначальною для забезпечення сталого 
розвитку держави, в тому числі, і Черкаської області. Кількість відходів в Україні з 
кожним роком збільшується, а частка переробки зменшується. Найбільша частка 
переробки відходів є в Київській області, Рівненській, Тернопільській, найменша 
частка в південно – східних областях. 
Основними утворювачами відходів в області  є підприємства сільського 
господарства та пов’язаних із нею сфери послуг, на частку яких припадає понад 
60% від загального обсягу утворення відходів на цій території. В 2021 році  56,4% 
відходів від загального обсягу утворених було утилізовано, 34,3% передано 
юридичним та фізичним особам для подальшого поводження з ними. 
В області існує інфраструктура з  утилізації відходів у всьому районі включає 
об’єкти обробки та утилізації відходів, місця захоронення промислових і побутових 
відходів та інші об’єкти для збору, транспортування та зберігання відходів, яка в 
включає: 10 об’єктів обробки та утилізації відходів, 21 підприємство  з переробки 
промислових відходів. Налічується 477 організованих місць видалення твердих 
побутових відходів (21 полігон твердих побутових відходів та 456 полігонів 
сміттєзвалищ). 
В Черкаській області розроблений «Регіональний план управління відходами 
в Черкаській області» до 2023 року  який успішно реалізується.   
Для покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на 
території регіону впроваджені технології перероблення та знешкодження відходів. 
В Україні середній рівень використання вторинної сировини в 2-2,5 рази 
нижчий, ніж у розвинених країнах світу. При цьому рівень переробки технічних і 
побутових відходів як вторинної сировини в середньому не перевищує 4-5%. У 
результаті відбувається масова втрата матеріалів, сировини, паливно-енергетичних 
ресурсів, що містяться у відходах, а невикористані відходи продовжують 
51 
 
інтенсивно накопичуватися в навколишньому середовищі зі швидкістю 1,5 млрд. 
тонн на рік, що становить близько 60-70% сума, що утворилася за рік. 
В Черкаській області підприємства переробляють такі типи відходів: ПрАТ 
«Черкасивторресурси» - поліетилен, ПЕТ- пляшки, ПрАТ «Миронівська 
птахофабрика», ПрАТ «Еко-Азот» та ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривків» 
- органічні відходи. 
Переробка відходів є важливим та необхідним в промисловості, адже там 
містять цінні компоненти, які придатні до переробки. Це значно зменшує 
забруднення довкілля, збереже природні ресурси та є економічно вигідним, що це 
зменшує закупівлю нових матеріалів. 
  
52 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. 1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» зі 
змінами та доповненнями відповідно до Закону № 1697-VII від 14 жовтня 
2014 року. 
2. Закон України «Про відходи» (ст. 1) м.  Київ, 5 березня 1998 року N 187/98-
ВР 
3. Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації. 
Державний класифікатор України. Класифікатор відходів ДК 005-96 
29.02.1996 
4. Державний комітет України у справах містобудування і архітектури Наказ 
«Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних 
споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових 
відходів» (п. 1.9.5 Методики) N 252 від 19.12.95 м. Київ 
5. Васюкова Г.Т. Екологія: підручник / Г.Т.Васюкова, О.І.Ярошева.  К: Кондор, 
2009.  524 с. 
6. Бригінець К.Д., Абашина К.О. Утилізація промислових відходів. Конспект 
лекцій.  Х.: ХНАМГ, 2012.  58 с. 
7.  Рекомендації Єврокомісії щодо збільшення переробки муніципальних 
відходів https://greentransform.org.ua/rekomendatsiyi-yevrokomisiyi-shhodo-
zbilshennya-pererobky-munitsypalnyh-vidhodiv/ 
8. Орфанова М.М. Утилізація та рекуперація відходів: Конспект лекцій. 2-ге 
видання.  Івано - Франківськ: ІФНТУНГ, 2010.  100 с. 
9. Serious reduction of hazardous waste: for pollution prevention and industrial 
efficiency. U.S. Congress, Office of Technology Assessment. Washington, DC: 
U.S. Government Printing Office, September, 1986. 256 р.  
10. Екологія: підручник / [С. І. Дорогунцов, К. Ф. Коценко, М. А. Хвесик та ін.]. 
Київ: КНЕУ, 2005. URL: http://buklib.net/books/21910/ 
53 
 
11. Зеркалов Д. В. Екологічна безпека та охорона довкілля. Київ: Основа, 2012. 
514 с. 
12. Концепція Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-
2020 роки. 
13. Тверді побутові відходи.Частина 2/ Дніпропетровською ТПП/ ГО 
«Ініціатива сталого розвитку» в рамках проекту «Покращення якості послуг 
в сфері управління відходами на муніципальному рівні в ОТГ» за 
підтримки Програми «U-LEAD з Європою», 2016.  20−33c. 
14. Тверді побутові відходи. Частина 2/ Дніпропетровською ТПП/ ГО 
«Ініціатива сталого розвитку» в рамках проекту «Покращення якості послуг 
в сфері управління відходами на муніципальному рівні в ОТГ» за 
підтримки Програми «U-LEAD з Європою», 2016.  35–41с. 
15. Проблеми управління інноваційним підприємством екологічного 
спрямування: Монографія \ за заг. Ред. О.В. Прокопенко.  Суми: ВТД 
«Університетська книга», 2007.  512 с. 
16. Н. І. Мезенцева, К.В. Мезенцев. Суспільно – географічне районування 
України: Навчальний посібник К.: ВПЦ "Київський університет", 2000. 
17. Стратегія розвитку Черкаської області на період до 2020 року;  
18. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2022 році // Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси,  2023. 
19. Довкілля України за 2022 рік. Статистичний збірник. Державна служба 
статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http 
//www.ukrstat.gov.ua/.  
20. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2023 році.   Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації. Черкаси, 2020. 235 с. 
54 
 
21. Статистичний збірник «Довкілля Черкащини» за 2022 рік /. Головне 
Управління статистики у Черкаській області. За редакцією В.П. Приймак. 
Черкаси, 2023.  287 с.  
22. Регіональний план управління відходами в Черкаській області до 2023 р. 
Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної 
адміністрації. Черкаси, 2021. 295 с. 
23. Крайнов І. П. Інноваційні механізми зменшення ризику в сфері поводження 
з відходами виробництва і споживання / Екологічний вісник.  № 2. 2007, С. 20 
– 22. 
24. Переробка і використання вторинних матеріальних ресурсів. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http://ea.donntu.edu.ua. 
8080/jspui/bitstream/123456789. 
25. Вермикомпостування як перспективний напрям переробки органічних 
відходів https://ecolog-ua.com/articles/vermykompostuvannya-yak-
perspektyvnyy-napryam-pererobky-organichnyh-vidhodiv 
26. Перспективи енергетичної утилізації твердих побутових відходів в Україні 
Аналітична записка БАУ №22 / Матвєєв Ю.Б, Гелетуха Г.Г, квітень 2019 – 48 
с 
27. Енергія з відходів – крок до циркулярної економіки  https://ua-
energy.org/uk/posts/enerhiia-z-vidkhodiv-krok-do-tsyrkuliarnoi-ekonomiky 
28. Офіційний сайт Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів 
України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.menr.gov.ua; 
29. Черкаська область. Інвестиційний паспорт 2022. // Департамент 
регіонального розвитку Черкаської обласної державної адміністрації. 22 с. 
30. Постанова КМУ від 1 березня 1999 р. N 303 «Про затвердження Порядку 
встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного 
середовища і стягнення цього збору». 
31. Радовенчик, В. М. Тверді відходи: збір, переробка, складування [Текст]: навч. 
пос. / В. М. Радовенчик, М. Д. Гомеля.  К.: Кондор, 2010.  552 c. 
55 
 
32. Кращі європейські практики управління відходами  (посібник) / А. 
Войціховська, О. Кравченко, О. Мелень-Забрамна, М. Панькевич, [за заг. ред. 
О. Кравченко] – Видавництво «Компанія «Манускрипт»» - Львів, 2019 – 64 с 
33. Звіт про стратегічну екологічну оцінку Програми економічного і 
соціального розвитку Черкаської області на 2024 рік   
https://ck-oda.gov.ua/wp-content/uploads/2023/11/01112023_1.pdf 
34. Утилізація, вивезення, переробка відходів у Черкасах, Черкаської області 
«ЕКОВДМ» https://ekovdm.com.ua/utilizatsiya-otkhodov-v-cherkasskoy-oblasti 
35. В Черкаській області в рекордні строки побудували завод з переробки 
кукурудзи https://ekovdm.com.ua/utilizatsiya-otkhodov-v-cherkasskoy-oblasti 
  
56 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
  
57 
 
ДОДАТОК А 
 
Апробація роботи 
 
Хижняк М.А., Магльована Т.В., Ящук Л.Б. Екологічна безпека та 
перспектива переробки відходів, що містять ресурсоцінні компоненти  // Збірник 
тез доповідей студентської науково практичної конференції ЧДТУ: 23-24 квітня 
2024 р. [Електронний ресурс] / [упоряд. Мельник І.В.] ; М-во освіти і наук України, 
Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2024.