Медико-екологічні та санітарно-гігієнічні аспекти стану питної води в Україні

Гнатенко, Наталія  Іванівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4924
Title:	Медико-екологічні та санітарно-гігієнічні аспекти стану питної води в Україні
Authors:	Лобода, Олександр Андрійович Гнатенко, Наталія Іванівна
Keywords:	ПИТНА ВОДА;РИЗИК ЗДОРОВ’Я;ЯКІСТЬ ВОДОПРОВІДНОЇ ВОДИ,;ОЦІНКА;НАСЕЛЕННЯ
Issue Date:	Jun-2024
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра: 57 с., 5 рисунків, 12 таблиць, 25 джерел, мультимедійна презентація. Мета роботи є проведення інтегральної оцінки якості водопровідної питної води міста Черкаси за показниками хімічної нешкідливості. Для виконання поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання: з’ясувати стан забезпечення питною водою в Україні; охарактеризувати медико-екологічні санітарно-гігієнічні вимоги до якості питної води; проаналізувати наслідки вживання неякісної питної води на здоров’я; розрахувати та оцінити неканцерогенні та канцерогенний ризик для здоров’я людини внаслідок вживання питної водопровідної води; запропонувати сучасні ефективні технології водопідготовки та можливі методи мінімізації утворення забруднюючих речовин у питній водопровідній воді. Об’єкт дослідження – водопровідна питна вода міста Черкаси. Предмет дослідження – вплив якості питної води на здоров’я людини. В роботі розглянуто сучасні дані щодо якості питної води, зроблено оцінку впливу на здоров’я населення м. Черкаси та обґрунтовано доцільність проведення доочищення питної води в побуті.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4924
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Гнатенко _ПЗ_КРБ.pdf Restricted Access		1.37 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
до кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
на тему МЕДИКО-ЕКОЛОГІЧНІ ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ 
СТАНУ ПИТНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ 
 
 
 
Виконала: студентка 4 курсу, групи ЕК-03ск 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
_ Гнатенко Н.І.__________________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Лобода О.А.___________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._____________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Колісник К.С.__________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 рік 
2 
 
ЗМІСТ 
Вступ………………………………………………………………………………. 3 
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………… 5 
1.1 Стан забезпечення питною водою в Україні………………………… 5 
1.2 Джерела водопостачання питної води в Україні……………………. 8 
 
Стандарти якості питної води, що використовуються  в Україні та 
1.3 
країнах Європейського Союзу………………………………………… 13 
1.4 Оцінка централізованого господарсько-питного водопостачання 
 
України за гігієнічними показниками………………………………… 20 
 1.5 Екологічні наслідки воєнних дій на стан водних ресурсів…………... 26 
2 Медико-екологічні та санітарно-гігієнічні аспекти стану питної води в 
Україні………………………………………………………………………… 29 
2.1 Стан водопровідних мереж та їх вплив на якість води………………. 29 
 2.2 Вода як фактор здоров’я людини……………………………………… 31 
2.3 Аналіз якості питної води міста Черкаси…………………………….. 37 
 2.4 Оцінка ризику для здоров’я населення при вживанні питної води…. 42 
Висновки………………………………………………………………………….. 50 
Перелік посилань…………………………………………………………………. 51 
Додатки…………………………………………………………………………… 54 
Додаток А. Апробація результатів роботи……………………………………… 55 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
 
До найбільш цінних водних ресурсів належать запаси прісних вод. Завдяки 
своїм властивостям вода визначає особливості кліматичних, метеорологічних і 
геоморфологічних процесів. Сучасні водні ресурси в окремих районах піддаються 
антропогенному виснаженню і забрудненню.  
Проблема чистої води на сучасному етапі стає все більш актуальною. Так, 
наприклад, ріст водоспоживання найчастіше знаходиться в диспропорції з 
природними ресурсами підземних та поверхневих вод. Складність ситуації полягає 
не в загальному дефіциті води, а в тому, що вода як джерело життя або 
технологічного процесу в необхідній кількості потрібна у конкретному місці і 
належної якості. Зростаюче техногенне навантаження на геологічне середовище 
України, насамперед в зонах промислових центрів та інтенсивного розвитку 
сільського господарства, негативно впливає на стан геологічного середовища, що 
призводить до забруднення як підземних, так і поверхневих вод [2-4]. 
За даними ВООЗ до 80 % інфекційних і неінфекційних захворювань, третина 
випадків онкологічної патології товстого кишковика, сечового міхура виключно 
пов’язані з вживанням недоброякісної питної води. Перевищення нормативів 
якості питної води, зокрема жорсткості, може сприяти розвитку або погіршенню 
перебігу різного роду дерматитів, сечокам’яної та жовчнокам’яної хвороби, 
створює додаткове навантаження на серцево-судинну систему, надлишок 
марганцю в питній воді пригнічує функцію щитовидної залози тощо. Вживання 
питної води забрудненої збудниками мікробної та вірусної етіології є причиною 
більше 20% спалахів гострих кишкових інфекцій в нашій державі. 
Забезпечення населення чистою доброякісною водою мaє велике гігієнічне 
значення, оскільки оберігає людей від різних епідеміологічних захворювань, що 
передаються через воду. Подача достатньої кількості води в населений пункт 
дозволяє підняти загальний рівень його благоустрою. Для задоволення потреб 
сучасних великих міст у воді потрібна величезна її кількість, вимірювана в 
4 
 
мільйонах кубічних метрів за добу. Виконання цього завдання, a також 
забезпечення високих санітарних якостей питної води, вимагає ретельного вибору 
природних джерел, їх захисту від забруднення і належного очищення води 
наводопровідних спорудах. Відповідно, оцінка  сучасного  стану  якості  води  в  
джерелах  водопостачання  та  існуючих технологій і технічних засобів очищення 
природних вод є питанням актуальним та потребує дослідження. 
Мета роботи є проведення інтегральної оцінки якості водопровідної питної 
води міста Черкаси за показниками хімічної нешкідливості. 
Для виконання поставленої мети необхідно було вирішити наступні 
завдання: 
 з’ясувати стан забезпечення питною водою в Україні;  
 охарактеризувати медико-екологічні санітарно-гігієнічні вимоги   до якості 
питної води;  
 проаналізувати  наслідки  вживання  неякісної  питної  води  на  здоров’я;  
 розрахувати та оцінити неканцерогенні та канцерогенний ризик для здоров’я 
людини внаслідок вживання питної водопровідної води;  
 запропонувати сучасні ефективні технології водопідготовки та можливі 
методи мінімізації утворення забруднюючих речовин у питній водопровідній 
воді. 
Об’єкт дослідження –  водопровідна питна вода міста Черкаси. 
Предмет дослідження – вплив якості питної води на здоров’я людини. 
 
 
 
 
 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
5 
 
1.1 Стан забезпечення питною водою в Україні 
 
Однією з ключових проблем водних ресурсів України, яка виникає внаслідок 
особливостей формування водних ресурсів у різних регіонах країни, є 
незбалансованість у розміщенні найбільш водоприймальних підприємств, а також 
спадковість недосконалої водної політики. Природні умови степової та 
лісостепової зон переважно характеризуються недостатністю водних ресурсів. 
Водні джерела та водойми, розташовані на території нашої держави, охоплюють 
понад 24 тисяч квадратних кілометрів, що становить лише 4% від її загальної 
площі. Стратегічну основу для питного водопостачання населення України 
становлять 21 мільярд кубометрів підземних вод питної якості на рік. Ці водні 
ресурси є захищеними від прямого техногенного забруднення. Україна належить 
до країн з низьким рівнем водних ресурсів на душу населення згідно з 
міжнародними стандартами (рисунок 1.1).  
 
 
Рисунок 1.1 – Водозабезпеченість регіонів прісною водою (у м3 на особу на рік) 
Питома забезпеченість річковим стоком в Україні складає приблизно 1000 
кубометрів на рік на одну особу. Це менше ніж в 2,5 рази порівняно з Німеччиною 
та Швецією, у 3,5 рази менше ніж у Франції та в 5 разів менше, ніж в Англії. 
6 
 
Обсяги річкового стоку в Україні в середньому становлять 87 мільярдів 
кубометрів на рік, проте через маловоддя, що спостерігається останні роки через 
глобальне потепління, цей показник зменшується до 56 мільярдів кубометрів. 
Річкова мережа країни складається з понад 71 000 річок, загальна їхня довжина 
становить понад 170 тисяч кілометрів. Середня щільність водної мережі становить 
приблизно 0,25 кілометра на квадратний кілометр. Майже всі річки відносяться до 
басейнів Чорного та Азовського морів, лише 4% – до Балтійського моря. Водні 
ресурси країни формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпро, Дністер, 
Сіверський Донець, Південний Буг, Тиса, з побудованими на них водосховищами. 
Обсяги підземних вод, за приблизними оцінками, складають 21 мільярд 
кубометрів на рік, при цьому 66% цих підземних вод гідравлічно залежать від 
поверхневого стоку [1]. 
Напружена ситуація з забезпеченням водою місцевих регіонів пов’язана в 
першу чергу з  вичерпання водних ресурсів у багатьох річках басейнів Південного 
Бугу, Сіверського Дінця та річок Приазов’я. Останнім часом в Україні 
відзначається зменшення обсягів водозабору та зростання обсягів забруднених 
зворотних вод, які скидаються у природні водні об’єкти. Головним забруднювачем 
водних ресурсів є комунальне господарство, яке відповідає за майже половину 
скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти країни. 
В Україні централізоване водопостачання забезпечено 450 містами, 783 з 891 
селищ міського типу, а також 6,490 з 28,584 сільських населених пунктів, що 
охоплює понад 70% населення (рисунок 1.2). Вода з Дніпра використовується для 
виробництва питної води в багатьох містах та населених пунктах країни, що робить 
її ключовим джерелом водопостачання для значної частини населення. 
7 
 
 
Рисунок 1.2 – Центральне водопостачання України 
 
Державне агентство водних ресурсів розробило мапу забрудненості річок в 
Україні, яка отримала назву «Чиста вода». Ця мапа створена на основі відкритих 
даних про якість поверхневих вод, які були зібрані за допомогою 
загальнодержавної автоматизованої системи «Відкрите довкілля». Тепер у 
громадян є легкий доступ до важливої інформації про стан води у річках України. 
Понад 400 пунктів контролю якості води в Україні були використані для створення 
інтерактивного інструменту, який дає змогу оцінити якість води у найбільших 
річкових басейнах країни. 
8 
 
1.2 Джерела водопостачання питної води в Україні   
 
Україна, як країна з різноманітними географічними умовами та річково-
озерним ландшафтом, має різноманітні джерела питної води, які забезпечують 
потреби населення та промисловості. До цих джерел належать річки, озера, 
артезіанські свердловини, підземні джерела, водозабори на водосховищах та 
поверхневі джерела. 
Україна отримує більшість своєї питної води з поверхневих джерел, що 
становить близько 80%, а в деяких регіонах навіть майже 100%. На сьогоднішній 
день загальний об’єм води у водосховищах і ставках складає приблизно 58 
мільярдів кубометрів, що перевищує річний стік усіх річок країни. У зв’язку з цим, 
регулювання стоку більшості річок вже досягло або навіть перевищило верхню 
границю, яка економічно та екологічно обґрунтована для водно-екологічного збою 
(більше 75% загальної довжини русел при оптимумі 25-30%), що різко зменшило, 
а іноді повністю зруйнувало їх здатність до самоочищення. Внаслідок будівництва 
великої кількості ставків, середніх та малих водосховищ (понад 30 тисяч), було 
втрачено ландшафтно-гідрологічний комплекс приблизно 23 тисяч малих річок, що 
становить до 36% їх загальної кількості. Ця негативна тенденція продовжується, не 
зважаючи на те, що лише 25% поверхневих водних ресурсів формується на 
території України. Велика кількість гідротехнічних споруд спричинила 
сповільнення поверхневого стоку і сприяла довгостроковому підвищенню рівня 
ґрунтових вод на значних територіях, що активізувало розвиток регіонального 
затоплення земель одночасно з розвитком ділянок забруднення ґрунтових та 
поверхневих вод. 
Річковий стік України становить у середньому 83,5 млрд м3, а в посушливі 
роки зменшується до 48,8 млрд м3. Він розподіляється територією держави дуже 
нерівномірно: майже 70 % стоку припадає на північний захід країни, де мешкає 
близько 40 % населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні 
райони, в яких проживає майже 60 % населення та зосереджено найводомісткіші 
9 
 
галузі господарства, потрапляє в середньому лише 30 % річкового стоку. У зв'язку 
з цим у багатьох районах півдня України спостерігається гострий дефіцит води, для 
ліквідації якого доводиться перекидати воду каналами, будувати водосховища 
тощо. 
Річкова мережа України складається з:  
1) тимчасових водотоків, що мають течію лише під час сніготанення і дощів;  
2) маленьких струмків і річок;  
3) великих рік, таких як Дніпро і Дністер.  
Річки України належать до басейнів Чорного й Азовського морів і частково 
(майже 4 %) - до басейну Балтійського моря. Найбільше річок розміщено у басейні 
Дніпра - 27, Дунаю - 26,3, Дністра - 23,7 %, Південного Бугу - 9,3 %*86. Середня 
густота річкової мережі України становить 0,34 км/км2. Найбільша густота 
річкової мережі притаманна Карпатам, де вона сягає 2,0 км/км2. Також цей 
показник е досить значним у Кримських горах, насамперед, на Південному березі 
Криму. Найменша густота річкової мережі - у Херсонській області, де є значні 
безстічні території [5-7]. 
Водозбірний басейн – частина земної поверхні й товщі ґрунтів, з яких 
відбувається стік води у водотік або водойму. Залежно від водозбірної площі 
басейну річки України поділяються на такі [8]: 
 великі – це річки, розташовані у кількох географічних зонах, що мають 
площу водозбору понад 50 тис. км2; 
 середні – річки, які мають площу водозбору від 2 до 50 тис. км2; 
 малі річки з площею водозбору до 2 тис. км2. 
Головним постачальником води для України є Дніпро. Інші річки, що 
забезпечують потреби у воді, – Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. 
Стан води й повноводдя цих водних артерій залежать головним чином від стану їх 
приток – малих річок, яких налічується близько 63 тис, вони мають величезне 
значення (варто згадати, що 90 % населених пунктів розташовані саме в долинах 
малих річок та користуються їхньою водою). Проте стан малих річок України на 
10 
 
сьогодні є надто складним: понад 20 тис. їх вже зникло, пересохло. Це, звичайно, 
зумовлює деградацію великих річок, тому проблема їх збереження й оздоровлення 
– одна з найгостріших для України. 
Згідно даних  моніторингу, якість поверхневих вод постійно погіршується 
через безпосереднє скидання промислових та господарсько-побутових стічних вод. 
Із них не очищується або не відповідає санітарним вимогам близько 40 %. Однак 
останні десять років спостерігається тенденція до зниження об'ємів скиду у 
водойми забруднених промислових вод із 42 до 39%, а господарсько-побутових – 
із 39 до 34%. Неочищені або недостатньо очищені стічні води, при надходженні у 
водойми, забруднють їх органічними речовинами, зависями, вірусами, 
патогенними й умовно патогенними бактеріями, яйцями гельмінтів, цистами 
найпростіших. Значна кількість токсичних і канцерогенних хімічних речовин 
потрапляє у водойми з промисловими стічними водами. 
Найпроблемніші вододжерела за еколого-гігієнічним станом знаходяться в 
Дніпропетровській, Запорізькій, та Одеській областях. Вони розташовуються у 
південному та східному регіонах України, де, крім дефіциту вологи та високих 
температур у теплий період року, забрудненню водойм сприяють скиди 
господарсько-побутових і промислових стічних вод без відповідної обробки. 
До централізованого питного водопостачання крім поверхневих водойм,  
залучено підземні джерела. Вони є важливим, а подекуди єдиним джерелом 
водопостачання населення, особливо сільського. При цьому близько половини 
обсягів підземної води, що подається тільки комунальними водопроводами, не 
відповідає чинному стандарту на питну воду (Державні санітарні норми та правила 
«Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» 
ДСанПіН 2.2.4-171-10). У більшості випадків це зумовлено надлишковим вмістом 
мінеральних речовин у водовмісних ґрунтах, де формуються підземні води. Під 
наглядом санітарно-епідеміологічних станцій перебуває близько 19139 
централізованих систем питного водопостачання. При цьому частка водопроводів, 
які не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, постійно зростає. 
11 
 
Основними забруднювачами водних ресурсів басейну верхньої частини 
басейну Дніпра є природні сполуки гумінових та фульво кислот, сполуки заліза та 
марганцю. Кольоровість води – той показник, що обумовлюється присутністю у 
воді, головним чином, сполук гумінових і фульво кислот та сполук заліза (ІІІ), які 
саме і надходять до поверхневих вод із заболочених територій водозбору річок 
північної частини басейну. У зв’язку з цим, найбільше природне (біогенне) 
забруднення серед усіх водосховищ Дніпровського каскаду спостерігається саме у 
Київському водосховищі. 
Моніторинг якості води на р. Прип’ять та її притоках у Рівненській та 
Київській областях підтверджує, що основна частка природних забруднюючих 
речовин, у першу чергу високогумінових органічних сполук, надходить до 
Прип’яті з прилеглих заболочених територій, де вода має підвищені показники 
кольоровості, вмісту заліза, ХСК. 
Води Канівського водосховища порівняно з Київським є менш забрудненими 
природними органічними сполуками, азотом амонійним і залізом загальним, 
оскільки вода р. Десна, яка впадає в Канівське водосховище менше забруднена 
біогенними елементами. 
Гідрохімічний стан верхніх водосховищ має значний вплив на якість води 
середніх (Кременчуцького та Кам’янського) водосховищ, особливо 
Кременчуцького, де акумулюється основна частина забруднення. 
Зволоженість ґрунтів на водозбірній території також впливає на якість води 
Дніпровського басейну. У верхній течії водозбір Дніпра в цілому відзначається 
задовільною зволоженістю, ґрунти в основному піщані та супіщані з доброю 
проникливістю. Виходячи з цого вода тут має мінімальну мінералізацію. 
У напрямку до гирла показник мінералізації води у Дніпрі помітно зростає. 
Це відбувається як внаслідок природного надходження до водотоків мінеральних 
сполук через вимивання з ґрунтів розчинених сполук, надходження підвищено 
мінералізованих вод приток Дніпра, так і у результаті господарської діяльності 
(насамперед, скидів великих обсягів зворотних вод) [4]. 
12 
 
Як відомо, якість питної води централізованих систем водопостачання 
залежить від якості вихідної води, ефективності технологій її підготовки, методів 
кондиціювання артезіанської води, а також стану водопровідних мереж і 
регулярності їх експлуатації. Серед основних причин відхилення стану 
водопроводів від гігієнічних вимог домінує відсутність водоохоронних зон (76 –69 
%), необхідного комплексу очисних споруд (13 – 18 %) та знезаражувальних 
установок (16 – 22 %). Відсутність зон санітарної охорони є найбільш характерною 
для сільських водогонів (понад 50 % об’єктів). Частка відомчих водопроводів, які 
не мають водоохоронних зон, становить 11 – 15 %, а комунальних – 5 – 8 %. 
Необхідний комплекс очисних споруд відсутній у 6-7,5 % сільських, 4 – 5 % 
відомчих та 3 – 5 % комунальних водопроводів. Відсутність знезаражувальних 
установок також частіше відзначається на сільських водогонах (11 – 13 %). Для 
відомчих і комунальних водогонів цей показник становить 3 – 4 та 2 – 3 % 
відповідно. 
Найбільша кількість проб питної води з мереж України відхиляється від 
нормативів чинного стандарту за органолептичними показниками (63 – 72 %). 
Проби питної води з перевищенням нормативів по мінералізації становлять 23 – 28 
%, із перевищенням ГДК хімічних речовин – 10 – 16 %, а з надлишковим вмістом 
нітратів – 4-7 %. Протягом останніх десяти років також спостерігається зниження 
частки проб питної води з перевищенням мікробіологічних показників (в 
основному колі-індексом). 
Таким чином, проблеми водопостачання населення та якості питної води 
значно загострилися, особливо в останні роки, і потребують комплексного 
вирішення. Основна кількість водоочисних споруд була побудована понад 40 – 50 
років тому й морально застаріла. На більшості з них застосовуються недосконалі 
технології, реагенти і матеріали, що не здатні перешкоджати потраплянню у питну 
воду речовин, дія яких на організм людини може негативно вплинути на її здоров’я. 
1.3  Стандарти якості питної води, що використовуються  в Україні та країнах 
Європейського Союзу 
13 
 
Більша частка населення нашої держави використовує для потреб 
життєдіяльності не якісну воду, це загрожує здоров’ю цілої нації.  Система 
постачання населення питною водою в Україні  була сформована відповідно до 
ГОСТу 2874–82 «Вода питна» за умови відповідності джерел водопостачання І-го 
класу (чиста вода). Але поверхневі джерела, що були тоді зараховані до І-го класу, 
нині наблизились до ІІІ-го класу (розбавлені стоки). Технологія очищення, що не 
змінюється вже 60 років, неспроможна перешкодити надходженню забруднень 
неорганічного та органічного походження, ситуація ще більше загострилась 
забрудненням води (мулу) довгоживучими радіонуклідами у зв’язку з 
Чорнобильською катастрофою. Щорічно у водні джерела потрапляють тисячі 
хімічних сполук (сотні з них – це нові сполуки), дія яких на природу заздалегідь не 
відома.  
Новий стандарт на питну воду який , який розроблений і затверджений 
урядом, не набрав чинності. В ньому оговорені вимоги щодо державного контролю 
нових інгредієнтів – фенолів, хлорфенолів, нафтопродуктів, пестицидів, а також 
ціанідів, деяких важких металів тощо. А не набрав чинності, бо за нинішньої 
фінансової кризи неможливо терміново переоснастити водопостачальні об’єкти по 
всій Україні потрібними технічними засобами [10].  
Як альтернативу воді з водогону пропонують джерельне водопостачання. 
Перевагою підземних вод є вищий ступінь їх захищеності порівняно з 
поверхневими. Постійно погіршується стан підземних вод внаслідок господарської 
діяльності людини.  
Водні об’єкти України забруднені переважно сполуками азоту, фенолу, 
нафтопродуктами, важкими металами (басейн Дунаю, Дністра, Західний і 
Південний Буг).  Якість води більшості з них класифікується як забруднена і брудна 
за станом хімічного бактеріального забруднення 4-5 клас якості.  
Запобігання забрудненню і відновлення забруднених водойм повинні мати 
пріоритет у розвитку очисних споруд, а разом з моніторингом якості питної води 
приводити її до встановлених стандартом норм.  
14 
 
Стічні води, що не відповідають вимогам нормативних документів, 
забруднюють джерела водопостачання і тому якість води цих джерел на рівні 
розбавлених стічних вод. Економічно доцільніше нарівні з питною водою 
детальніше розробити стандартні нормовані вимоги до очищення промислових, 
сільськогосподарських та побутових стічних вод.  
Вода – це такий комерційний продукт, який, на відміну від інших, є спадком, 
що потребує охорони і відповідно нормативного забезпечення. Історично так 
склалося, що лише один законодавчий акт – Водний Кодекс України регулює водні 
відносини в Україні. До проголошення Україною незалежності його основні 
положення повністю збігалися з основами водного законодавства Радянського 
Союзу і його республік, вони набрали чинності 1 вересня 1971 року. Новий Водний 
кодекс України, що набрав чинності 6 червня 1995 року, має істотні відмінності від 
попереднього, проте і сьогодні він залишається єдиним нормативним документом 
в системі використання і збереження вод та відновлення водних ресурсів [11].  
Водночас існує і збільшується низка підзаконних номативних актів, які 
затверджують державні органи виконавчої влади.  
До них відносять: правила збереження та охорони  поверхневих, морських, 
вод земної поверхні; нормативні  та правові вимоги до складу та якостей води у 
водних об’єктах, що використовують для господарсько-питних і культурно-
побутових потреб, а також для потреб рибного господарства; нормативи 
граничнодопустимих концентрацій забруднювальних речовин для цих самих 
водних об’єктів; порядок розроблення і затвердження нормативів і ГДС 
забруднювальних речовин та перелік забруднювальних речовин, скидання яких 
нормується та інші.  
Поряд з ними, не менш важливі декілька десятків загальнодержавних 
(міжвідомчих) нормативних документів, що затверджені тими самими  органами 
державної виконавчої влади, а саме певні: положення, правила, інструкції, 
методики, вимоги, дотримання яких є безперечно обов’язковим, а також галузевих 
нормативних актів.  
15 
 
Окрім спеціалізованих, існує ще значна кількість комплексних нормативних 
актів, що опосередковано стосуються якості води. Єдиної збірки нормативних  
документів, що регулюють водні відносини в нашій країні, та відповідних витягів 
з нормативних актів поки що в Україні не існує. Тому їх повну структуру визначити 
важко.  
Єдиним документом законодавчого регулювання є сам Водний Кодекс 
України, норми якого в їх частині не є нормами прямої дії, а їх формулювання і 
затвердження як норм прямої дії делегується різним органам виконавчої влади, 
починаючи з Кабінету Міністрів України [12].  
Серед цілей водного законодавства у Водному кодексі України (стаття 2) 
жодну з них не створено так, щоб її успіхи у певний  термін можна було б 
перевірити. Отже, практично оцінити, як закон впроваджується, неможливо.  
Європейський вибір України – невід’ємна складова її подальшого розвитку. 
Беззаперечний пріоритет України у цьому зв’язку – набуття повного членства в ЄС, 
що нещодавно знайшло підтвердження у посиланні українського презедента до 
Верховної Ради України – Стратегії економічного і соціального розвитку держави 
на 2000–2005 роки, а також у проекті Програми діяльності Кабінету Міністрів 
України “Реформи заради добробуту”, де, зокрема, інтеграцію України до 
Європейського Союзу визначено однією з стратегічних цілей урядової політики, а 
адаптацію законодавства України до законодавства ЄС – одним з важливих 
інструментів створення в Україні цивілізованої правової системи [10-15].  
У ЄС за період з 1972 року склалася розгорнута система законодавчого 
регулювання водних відносин. До її складу входять десять законодавчих актів, 
затверджених Верховною Радою, що мають повне та виключне відношення до 
питань поводження з водою, а також девять нормативних актів (та їх груп), тісно з 
ними пов’язаних. Їх перелік наведено в табл.3, крім того, в ЄС існує законодавство, 
що регулює класифікацію, маркування та оцінку ризику хімікатів (шість основних 
законодавчих актів), метою якого є оцінити ризик і врегулювати надходження до 
ринку промислових речовин, які можуть спричинити забруднення.  
16 
 
У червні 1995 р. Рада та Екологічний комітет Європейського парламенту 
закликали до фундаментального перегляду водної політики Співтовариства. 
Комісія у лютому 1996 р. схвалила Звернення з цього приводу до Ради та 
Парламенту, а в грудні того самого року внесла пропозицію щодо рамкової 
директиви Ради, яка встановлює основи водної політики Європейського 
Співтовариства на двадцятирічний період. Ця директива поки що не затверджена. 
 Головною метою рамкової директиви є створення законодавчої основи 
охорони поверхневих вод ЄС, яка базується на природно-адміністративній одиниці 
управління водою – басейні річок. Директива призначена захистити і покращити 
кількісні і якісні характеристики водних систем, а також наземних екосистем, 
потреби яких пов’язані з водою. Вона також сприяє забезпеченню водопостачання 
у тій кількості і з такою якістю води, яка потрібна для сталого соціально-
економічного розвитку. У директиві встановлюють п’ять класів якості води. Верхні 
два класи названо “високий екологічний стан” та “добрий екологічний стан”. 
Високий екологічний стан характеризується показниками, які свідчать про 
незначний вплив на водний об’єкт діяльності людини. Добрий екологічний стан 
характеризується показниками, які свідчать про істотний вплив на водний об’єкт 
діяльності людини, проте, незважаючи на це, він має багату, збалансовану та 
самовідтворювану екосистему [14].  
Як альтернативу воді з водогону пропонують джерельне водопостачання. 
Перевагою підземних вод є вищий ступінь їх захищеності порівняно з 
поверхневими. Постійно погіршується стан підземних вод внаслідок господарської 
діяльності людини. Це може мати тяжкі наслідки і для майбутніх поколінь. 
Крім того, у директиві дано визначення поняття «природного екологічного 
стану» як такого теоретично можливого екологічного стану, якого би міг досягти 
водний об’єкт за відсутності впливу на нього в результаті діяльності людини. З 
цього погляду наведемо приклади порівняння водного законодавства України і 
Європейського Союзу, результати порівняння наведені за допомогою таблиці 1.1 і 
таблиці 1.2. 
17 
 
Таблиця 1.1 – Перелік законодавчих (нормативних) актів України в галузі 
водного законодавства 
№з/п Законодавчі та нормативні акти України 
1 2 
1 Водний кодекс України (6/6/95) 
Підзаконні нормативні акти 
2 
Правила охорони поверхневих вод (типові положення ) (1/3/91) 
Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами  
3 
(проект, 3/4/97)  
Правила охорони  морських вод та територіального моря від забруднення 
4 
та засмічення (29/2/96) 
5 Правила охорони підземних вод (проект, 5/12/96) 
Вимоги до складу та властивостей води водних об'єктів у пунктах 
6 господарського, питного і культурнопобутового водокористування (14 
показників) (4/7/88) 
Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин у воді водних 
7 об’єктів господарського, питного і культурнопобутового 
водокористування (1345 речовин) (4/7/88) 
Вимоги до складу та властивостей води водотоків та водойм в місцях 
8 
рибогосподарського водокористування (одинадцять показників) (1/3/91) 
Порядок розроблення і затвердження нормативів ГДС забруднювальних 
9 
речовин (11/9/96) 
Перелік забруднювальних речовин, скидання яких нормується (3 списки, 
10 
всього 297 речовин) (11/9/96) 
11 Порядок здійснення державного моніторингу вод (20/7/96) 
Оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. Методика 
12 
(28/12/95) 
 
 
18 
 
 
Продовження таблиці 1.1 
Біотестування та визначення рівнів гострої токсичності зворотних вод, які 
13 
скидаються у водні об’єкти. Методика (30/5/96) 
Порядок здійснення плати за спеціальне використання водних ресурсів та 
14 
нормативи сплати за їх спеціальне використання (8/2/94, 8/2/97) 
Інструкція про порядок розроблення та затвердження 
15 граничнодопустимих скидів  речовин у водні об’єкти із оборотними  
водами (22/12/94) 
Перелік ГДК і орієнтовно безпечних рівней впливу шкідливих речовин 
16 для води рибогосподарських водойм 1991 р., 1072 ГДК і 48 ОБРВ) 
(31/12/92)  
17 ГОСТ 2874–82 Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль за якістю 
 
Директива передбачає три кінцеві екологічні цілі, які необхідно досягти до 
2010 р. досягти доброго стану поверхневих, підземних вод; забезпечити 
дотримання всіх стандартів та цілей (якості вод), що стосуються уразливих зон, які 
потребують спеціальної охорони, включаючи води, які є джерелом питної води 
[12].  
Таблиця 1.2 – Перелік законодавчих (нормативних) актів ЄС в галузі водного 
законодавства 
№ з/п Директиви Ради 
1 2 
1 Основи водної політики ЄС (проект, 4/12/96) 
Основні акти водного законодавства. Стосовно якості води у 
2 
поверхневих водах – джерелах питної води (75/440/ ЕЕС) 
3 Стосовно якості води, придатної для купання (76/160/ЕЕС) 
Про забруднення, що спричиняється певними небезпечними 
4 
речовинами, які скидають до водних об'єктів (76/464/ЕЕС) 
Рішення Ради, яке встановлює процедуру обміну інформацією щодо 
5 
якості води в поверхневих водах (77/795/ЕЕС) 
19 
 
Продовження таблиці 1.2 
1 2 
Про якість води у поверхневих водних об’єктах, необхідну для 
6 
підтримання життя риб (78/659/ЕЕС) 
Про якість води, необхідної для підтримання життя молюсків 
7 
(79/923/ЕЕС) 
Про захист підземних вод від забруднення певними небезпечними 
8 
речовинами (80/68/ЕЕС) 
Стосовно якості води, призначеної для споживання людиною 
9 
(80/778/ЕЕС, СОМ(94) 612 final - 95/10 (SYN) 
10 Стосовно обробки міської стічної води (91/271/ЕЕС) 
 Охорона вод від забруднення нітратами від сільськогосподарських 
11 
джерел (91/676/ЕЕС) 
Законодавчі анти ЄС, тісно пов’язані з водним законодавством  
12 
Директива щодо осаду СВ (86/278) 
13 Директива щодо звітності (91/692/ЕЕС) 
14 Інтегроване запобігання та регулювання забруднення (96/61/ЕС) 
Директиви щодо засобів захисту рослин (91/414/ЕС, СОМ (93) 351, СОМ 
15 
(95) 385) 
16 Директиви про детергенти (73/404/ЕЕС, 73/405/ЕЕС) 
17 Директива про значні катастрофи (82/501/ЕЕС) 
18 Директиви щодо захисту біорізноманіття (92/43/ЕЕС, 79/409/ЕЕС) 
19 Оцінка впливу на довкілля (85/37/ЕЕС) 
20 Законодавство щодо класифікації, маркування хімікатів та оцінки ризику  
 
Усього за період з 1973 р. по 1996 р. в ЄС ухвалено низку законодавчих актів, 
що регулюють водні відносини. Серед них декілька найважливіших документів, які 
наведено в табл. 3. Серед останніх законодавчих актів п’ять встановлюють 
20 
 
нормативні значення лімітів скидання та цілей якості води для 17 дуже небезпечних 
речовин (ртуті, кадмію, гексахлохциклогексану, вуглець тетрахлориду, ДДТ, 
пентахлорофенолу, пестицидів, (альдрину, діельдрину, ендрину та ізодрину), 
гексахлорбензолу, гексахлорбутадієну, хлороформу, 1,2-дихлоретану, 
трихлоретилену, перхлоретилену, трихлорбензолу). Всі ці речовини входять до 
складу 1219 найнебезпечніших речовин (відомих як список І або «чорний список») 
[12]. 
Як видно з таблиць, дві структури водного законодавства України та ЄС 
істотно відрізняються. Об’єкти нормативного регулювання більш-менш збігаються 
лише в семи нормативних документах України і шести документах ЄС. Це 
документи 5 та 8 (перший номер –документ України, другий – ЄС); 6,7 та 2,3; 8,9 
та 6; 11 та 4; 17 та 9. В частині документів об’єкти регулювання до деякої міри 
перетинаються (1 та 1; 2,3,4,5 та 1;12 та 5.13). Решта документів практично мають 
мало спільного. 
 
1.4 Оцінка централізованого господарсько-питного водопостачання України 
за гігієнічними показниками 
 
Для питного водопостачання в Україні використовуються поверхневі та 
підземні прісні води. Централізоване водопостачання майже на 80% забезпечується 
за рахунок поверхневих вод, які підлягають антропогенному забрудненню. Так, 
вода річки Дніпро, яка є основним джерелом питного водопостачання країни, за 
гідрохімічними показниками розподіляється за шістьма класами якості: від чистої 
на окремих малочисельних ділянках (І клас) до надзвичайно брудної (VI клас). 
Зростаюче забруднення води поверхневих водойм, що підсилюється неефективною 
роботою водопровідних очисних споруд (невідповідність технологічних схем 
водоочистки, порушення технологічних режимів, незадовільний технічний стан 
розподільчої мережі, відсутність кваліфікованих експлуатаційних служб тощо), 
створює серйозну проблему отримання якісної питної води. 
21 
 
Підземні води є більш захищеними від зовнішніх факторів, а тому зазвичай 
характеризуються стабільним хімічним складом. Натомість в окремих регіонах за 
рахунок окремих чинників або антропогенного впливу ці води мають 
неконденційний склад переважно за такими показниками, як жорсткість, загальна 
мінералізація, сульфати, сполуки заліза, марганцю, хлориди, рідше – за сполуками 
фтору та групи азоту. 
Низька якість вихідної води, насамперед поверхневих водойм, потребує від 
підприємств питного водопостачання застосування таких технологічних схем і 
споруд, які б забезпечували адекватний рівень очищення природної води для 
подальшого споживання. Тому розробка нових або вдосконалення існуючих 
заходів (після аналізу та оцінки сучасного стану водойм – джерел питного 
водопостачання, якості питної води, яка надходить до споживачів тощо) продовжує 
залишатися актуальною проблемою.  
У 2021 році показник охоплення населених пунктів централізованим 
водопостачанням, порівняно з 2020 роком, залишився практично без змін, а саме 
402 міста із 406 були забезпечені послугами з централізованого водопостачання 
[18-20]. Проте у чотирьох містах, таких як Судова Вишня, Турка Львівської області, 
Копичинці Тернопільської області та Вашківці Чернівецької області 
централізоване водопостачання відсутнє. 
Як свідчать дані моніторингу, якість поверхневих вод постійно погіршується 
внаслідок безпосереднього скидання у водойми господарсько-побутових або 
промислових стічних вод, близько 40% яких не очищуються чи не відповідають 
санітарним вимогам. Натомість протягом останніх восьми років простежується 
тенденція до зниження обсягів скидання у водойми забруднених господарсько-
побутових стічних вод з 39% до 34%, а промислових – з 42% до 39%. 
Надходячи у водойми, недостатньо очищені або неочищені стічні води 
забруднюють їх завислими частками, органічними речовинами, патогенними і 
умовно патогенними бактеріями, вірусами, цистами найпростіших, яйцями 
22 
 
гельмінтів. З промисловим стічними водами потрапляє значна кількість токсичних 
хімічних речовин [18-20]. 
У водоймах І категорії в 2021 році питома вага досліджених проб води, які не 
відповідали нормативам за санітарно–хімічними показниками, становила 18,6%, за 
мікробіологічними – 19,6% [18-20]. Найбільший відсоток відхилень за санітарно–
хімічними показниками спостерігається у Луганській, Хмельницькій, Львівській, 
Чернігівській, Житомирській областях, що значно перевищує середній по державі; 
за мікробіологічними показниками – у Луганській, Полтавській, Житомирській, 
Запорізькій, Івано–Франківській областях. 
8470 проб води було відібрано з водойм ІІ–ої категорії та досліджено за 
санітарно– хімічними показниками та 10261 проб - за мікробіологічними. Питома 
вага досліджених проб води з водойм ІІ категорії, що не відповідали санітарним 
нормам за санітарно– хімічними показниками, складала 23,3%, а за 
мікробіологічними – 23,1%. Якщо порівнювати з минулими роками, то дещо 
зменшився показник невідповідності якості води, що може бути пояснено за 
рахунок зменшення загальної кількості досліджених проб вод за санітарно–
хімічними і за мікробіологічними показниками. Найбільший відсоток відхилень за 
санітарно–хімічними показниками відмічається у Запорізькій, Донецькій, 
Одеській, Луганській областях та м. Київ, що значно перевищує середній по 
державі; за мікробіологічними показниками – у Тернопільській, Черкаській, 
Житомирській, Донецькій, Дніпропетровській областях та м. Києві. 
Значний рівень техногенного навантаження на водойми та використання 
застарілих технологій підготовки питної води, що розраховані на доведення 
природної води до якості питної лише у випадку, коли вихідна вода відповідає І–
му класу поверхневих джерел водопостачання, не дозволяють забезпечити 
населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою [17,18]. 
Застосування в технології підготовки питної води хлору, неефективних 
коагулянтів, відсутність сорбційних фільтрів з активованим вугіллям тощо 
призводить до надходження у питну воду значної кількості неорганічних та 
23 
 
органічних забруднювачів, спільна дія яких на організм людини, особливо в умовах 
радіаційного навантаження, викликає реальну загрозу здоров’ю нації. Крім того, 
питна вода з поверхневих водойм є потенційно небезпечною щодо наявності 
вірусів, оскільки технологія її підготовки не гарантує видалення вірусів. 
Крім поверхневих водойм, до централізованого питного водопостачання 
залучено також підземні джерела. Вони є важливим, а подекуди єдиним джерелом 
водопостачання населення, особливо сільського. При цьому половина обсягів 
підземної води, що подається тільки комунальними водопроводами, не відповідає 
чинному стандарту на питну воду. У більшості випадків це зумовлено 
надлишковим вмістом мінеральних речовин у водовмісних грунтах, де формуються 
підземні води [17]. 
Як відомо, якість питної води централізованих систем водопостачання 
залежить від якості вихідної води, ефективності технологій її підготовки, методів 
кондиціювання артезіанської води, а також стану водопровідних мереж і 
регулярності їх експлуатації. Серед основних причин відхилення стану 
водопроводів від гігієнічних вимог домінувала відсутність водоохоронних зон (76-
69%), необхідного комплексу очисних споруд (13-18%) та знезаражувальних 
установок (16-22%). 
В означений період від загальної кількості водопроводів, що не відповідали 
санітарним вимогам, відсутність зон санітарної охорони була найбільш 
характерною для сільських водогонів (понад 50% об'єктів). Частка відомих 
водопроводів, які не мали водоохоронних зон, становила 11-15%, а комунальних – 
5-8%. Необхідний комплекс очисних споруд був відсутній у 6-7,5% сільських, у 4-
5% відомчих та у 3-5% комунальних водопроводів. Відсутність знезаражувальних 
установок також частіше відзначалася на сільських водогонах (11-13%). Для 
відомчих і комунальних водогонів цей показник становив 3-4% та 2-3% відповідно. 
Встановлено, що у більшості регіонів основною причиною відхилення від 
гігієнічних вимог є відсутність на водопроводах зон санітарної охорони. Водночас 
у Дніпропетровській (100%), Черкаській (100%), Житомирській (85,5%), 
24 
 
Закарпатській (55%), Київській (48,6%) областях та місті Севастополь (50%) 
значний відсоток водопроводів не має повного комплексу очисних споруд. 
Відсутність знезаражувальних установок характерна для багатьох водогонів Івано-
Франківської (100%), Донецької (71,2%), Тернопільської (50%), Луганської 
(41,4%), Житомирської (41,9%), Закарпатської (40%), Одеської (33%) областей, АР 
Крим (43,1%) і м. Севастополя (50%). 
Найбільший відсоток проб питної води з відхиленнями від санітарно-
гігієнічних нормативів було зафіксовано у сільських водопроводах: 15-17% за 
санітарно-хімічними та 6-8% - за бактеріологічними показниками, і якщо другий 
показник протягом восьми років мав тенденцію до зменшення, то перший, навпаки, 
зростав. У комунальних водогонах невідповідність проб води за санітарно-
хімічними показниками дорівнювала 9-10%, а за бактеріологічними – 3-4%. Ці 
показники у відомчих водопроводах становили 11-14% та 4-5% відповідно.  
Встановлено, що найбільша кількість проб питної води з мереж України 
відхилялася від нормативів чинного стандарту за органолептичними показниками 
(63-72%). Проби питної води з наднормативною загальною мінералізацією 
становили 23-28%, з перевищенням гранично – допустимих концентрацій (ГДК) 
хімічних речовин – 10-16%, а з надлишковим вмістом нітратів – 4-7%.  
З аналізу моніторингу якості води поверхневих водних об’єктів можна 
зробити висновок, що не спостерігається покращення їх екологічного стану. В 2021 
році в Україні зменшилась кількість санітарно-хімічних і мікробіологічних 
показників якості водойм І категорії саме за рахунок зменшення загальної кількості 
відібраних для дослідження проб води [19-21]. В 2021 році питома вага відібраних 
проб води з водойм І категорії, що мають невідповідність санітарним правилам і 
нормам за санітарно–хімічними показниками, складала 18,6%, а за 
мікробіологічними – 19,6 % (табл. 1.3).  
 
 
25 
 
Таблиця 1.3 – Питома вага досліджених проб води з водойм І категорії, які не 
відповідали санітарним правилам і нормам (%) 
Показники 2019 2020 2021 
Санітарно–хімічні 19,3 19,1 18,6 
Мікробіологічні 22,5 20,8 19,6 
 
Найбільший відсоток відхилень за санітарно–хімічними показниками 
спостерігається у Хмельницькій, Львівській, Луганській, Житомирській і 
Чернігівській областях, які значно перевищують середній по державі; а за 
мікробіологічними показниками – в Полтавській, Житомирській, Луганській, 
Івано–Франківській та Запорізькій областях [19]. 
В 2021 році було відібрано 8470 проб води з водойм ІІ категорії на 
дослідження їх за санітарно– хімічними показниками та 10261 пробу на 
дослідження за мікробіологічними показниками. Питома вага відібраних для 
дослідження проб води з водойм ІІ категорії, що не відповідали санітарним 
правилам і нормам за санітарно– хімічними показниками, складала 23,3%, а за 
мікробіологічними – 23,1% (таблиця 1.4). Особливо негативна тенденція 
відмічається для ділянок водойм ІІ категорії, що використовуються для купання, 
занять спортом і відпочинку населення, а також тих водойм, що знаходяться в 
межах населених пунктів [19-20]. 
 
Таблиця 1.4 – Питома вага досліджених проб води з водойм ІІ категорії, які 
не відповідали санітарним правилам і нормам (%) 
Показники 2019 2020 2021 
Санітарно–хімічні 20,8 23,9 23,3 
Мікробіологічні 18,9 24,0 23,1 
 
Найбільший відсоток відхилень за санітарно–хімічними показниками 
відмічається у Донецькій, Луганській, Одеській, Запорізькій областях та м. Київ, 
26 
 
що значно перевищує середній по державі; а за мікробіологічними показниками – 
у Черкаській, Житомирській, Донецькій, Дніпропетровській, Тернопільській 
областях та м. Київ. 
Високий рівень техногенного навантаження на водойми та використання 
застарілих технологій підготовки питної води, що розраховані на доведення 
природної води до якості питної лише у випадку, коли вихідна вода відповідає І 
класу поверхневих джерел водопостачання, не дозволяють забезпечити населення 
якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою. 
 
1.5 Екологічні наслідки воєнних дій на стан водних ресурсів 
 
Питання водозабезпечення та водної безпеки стали вкрай актуальними в 
Україні в умовах збройного конфлікту з російським агресором. 
У 2014 році почалася війна, яку Росія розпочала в Україні. Цей конфлікт 
сильно вплинув саме на ті регіони, де ще до початку війни ситуація з доступом до 
води була найгіршою. Особливо це стосується Автономної Республіки Крим, яка 
переважну частину своєї води отримувала з материка – в середньому близько 85%. 
Внаслідок окупації Криму російськими військами водопостачання через Північно-
Кримський канал було припинено. Міжнародне гуманітарне право, яке захищає 
цивільне населення під час війни, вимагає, щоб саме окупант забезпечував потреби 
людей на зазначених територіях. 
З перших років окупації багатьох водоймищ, включаючи Сімферопольське, 
відзначалося їх обміління. Однак аномально теплий та сухий зимово-весняний 
період 2020 року призвів до загострення цієї ситуації та спричинив посуху в 
Україні. На тлі цього в Криму, зокрема, водосховища природного стоку з початку 
весни 2020 року були заповнені майже наполовину менше, ніж у весну 2019 року, 
а на початок літа - в 2,3 рази менше, ніж у 2019 році. Це призвело до численних 
перебоїв з водопостачанням та відключення води у багатьох регіонах Криму восени 
2020 року.  
27 
 
У 2022 році вода стала однією з причин для удару російської армії по 
Херсонщині. Головною метою цього удару було розблокування подачі води з 
Дніпра на тимчасово окупований півострів Крим з району Нової Каховки. Це 
завдання було надзвичайно важливим через те, що з 2014 року окупанти вичерпали 
бідні водою кримські підземні водні ресурси. Наприкінці лютого 2022 року 
окупанти захопили головну споруду Північно-Кримського каналу, Каховську ГЕС 
та всі гідротехнічні споруди, які регулювали постачання води з Каховського 
водосховища на півострів Крим. Крім того, вони зруйнували тимчасову дамбу, 
автомобільний міст та головну перегородкову споруду каналу, щоб «прокласти» 
шлях для води до Криму. 
Захоплення об’єктів водопостачання російськими військами та тимчасове 
відновлення подачі води до Криму можуть призвести до загострення водного 
дефіциту як на материковій частині, так і на півострові. Це пояснюється тим, що 
південні області не тільки мають найменші водні ресурси, але й є найбільшими 
споживачами води. 
Додатковою проблемою є вплив зміни клімату на південні регіони України. 
Вчені прогнозують, що з 2041 року можливе припинення місцевого поверхневого 
стоку у маловодні річки у Херсонській, Одеській, Миколаївській, 
Дніпропетровській та Запорізькій областях. Наприклад, у Запорізькій області вплив 
клімату може зменшити обсяг стіку вдесятеро, у Дніпропетровській – у 6 разів, у 
Миколаївській – у 3,6 разів, а в Криму – удвічі. 
У березні 2022 року, під час російської агресії, зафіксовано обстріли та 
попадання снарядів у водопровідні станції, водозабірні та каналізаційні очисні 
споруди, що призводить до аварій та позбавляє людей доступу до питної води. 
Наприклад, без води залишилися мешканці Маріуполя, яким довелося навіть пити 
воду з калюж. У березні жителі Чернігова не мали можливості отримувати питну 
воду та користувалися водою з Десни, а в квітні з аналогічною проблемою 
стикнулися мешканці Миколаєва. 
28 
 
Російські окупанти обстрілюють водну інфраструктуру, мінують греблі, 
проводять військові операції на території Чорного та Азовського морів. Наприклад, 
внаслідок обстрілу очисних споруд Васильківського експлуатаційного цеху 
водопостачання та водовідведення, російська армія зруйнувала будівлю 
каналізаційної насосної станції. Це призвело до того, що зворотні води без будь-
якої очистки потрапляють у річку Дніпро. 
За два місяці війни стратегічними цілями окупантів стали нафтобази у 
Харкові, Чернігові, Луганську, Житомирі, Калинівці, Львові, Дубні, Луцьку, 
Василькові та інших містах. Такі вибухи та спровоковані ними пожежі призводять 
до забруднення як ґрунту, так і водних ресурсів. 
Сьогодні в Україні вода може використовуватися як зброя, що відбувається 
в ході інших сучасних збройних конфліктів. Накопичення великих об’ємів води у 
штучних водосховищах під час бойових дій є досить небезпечним фактором. 
Зруйновані греблі українських водосховищ можуть затопити землі та міста далеко 
вниз за течією. Така небезпека для України існує для значної кількості територій, 
яка охоплює сотні населених пунктів і де мешкають сотні тисяч громадян. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
29 
 
2 МЕДИКО-ЕКОЛОГІЧНІ ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ СТАНУ 
ПИТНОЇ ВОДИ В УКРАЇНІ 
 
2.1 Стан водопровідних мереж та їх вплив на якість води 
 
Досвід забезпечення населення якісною питною водою показує, що лише її 
отримання на водопровідних станціях далеко не достатньо для того, щоб таку воду 
споживали жителі всього міста. Необхідно транспортувати очищену воду в усі 
точки відбору. А це сьогодні досить важке завдання. Основним фактором при 
цьому є стан водопровідної мережі.  
 Загальна протяжність водопровідних мереж в Україні у 2019 р. складала 
135985 км. На той період 31,8 % водопроводів потребували заміни, в той час, як 
протягом року було замінено всього 1,9 % від потреби. В окремих регіонах України 
водопровідна мережа перебуває в катастрофічному стані. Так, проведення 
термінових реноваційних робіт потребує 50% водопровідної мережі у Львівській та 
Кіровоградській областях. В Дніпропетровській та Тернопільській областях цей 
показник коливається в межах 40 – 49%. В інших областях заміни потребують 11 – 
40 % водопровідної мережі. Мінімум 11% належить Закарпатській області. В 
результаті такої ситуації в 2016 р. із 3287,08 млн. м3 води, піднятої підприємствами 
водопостачання 1393,19 млн. м3 (42,4%) склали втрати та технологічні витрати. В 
окремих регіонах ситуація ще більш катастрофічна. В Чернівецькій області цей 
показник склав 57%, Запорізькій – 54 %, Житомирській – 53 %, Кіровоградській – 
50 %. Ще 8 областей характеризуються величиною втрат та технологічних витрат 
в діапазоні 45 – 35 %, 6 областей – 34 – 30 %, 4 області – 29 – 21 %. Лідерство тут 
отримує Київська область, де цей показник не перевищує 5 %. В середньому втрати 
води в міських водопровідних мережах України коливаються в межах 0,4 – 3,0 
м3/км/год. , в той час як в країнах Західної Європи він становить 0,1 – 0,4 м3/км/год.. 
Таким чином гіпотетично герметична система насправді представляє собою 
дірчасту структуру із вільним обміном між вмістом труб та компонентами 
30 
 
навколишнього середовища. Чверть водопровідної мережі України вже 
відпрацювала свій нормативний термін. В результаті кількість аварійних ситуацій 
складає біля 2-х одиниць на кілометр водопровідної мережі протягом року, що на 
порядок перевищує аналогічний показник європейських країн. В Миколаївській 
області цей показник взагалі сягає 5 аварій на 1 км водопровідної мережі [12]. І при 
такій ситуації протягом останніх 10 років обсяги ремонтних робіт на водопровідних 
мережах зменшилися в 4 рази. Подальший стан водопровідної мережі легко 
спрогнозувати. 
Досить часто такий стан справ призводить до забруднення питних вод 
різноманітними токсичними речовинами та хвороботворними мікроорганізмами. 
Якщо зважити на той факт, що з часом «дірчастість» такої системи зростає в 
результаті різноманітних процесів, то експлуатації та утриманню водопровідних 
мереж необхідно приділяти надзвичайно багато уваги для виконання гігієнічних 
вимог. Неналежне ставлення до цих питань супроводжується вкрай негативними 
наслідками. Так, у 2010 р. на території Львівської області було зафіксовано спалах 
вірусного гепатиту А через вживання недоброякісної води (постраждало 10 осіб).  
За оцінками фахівців, основною причиною недотримання гігієнічних вимог 
при забезпеченні населення питною водою є відсутність водоохоронних зон. Понад 
50 % сільських водогонів не мають зон санітарної охорони. Серед відомчих та 
комунальних водогонів цей показник складає 11 – 15 % та 5 – 8 % відповідно. 
Також є ще цілий комплекс так званих «внутрішніх» факторів, котрі також 
не сприяють покращенню якості води. В результаті суттєвого зниження норм 
водоспоживання при збереженні геометричних розмірів системи водо розподілу, 
спостерігається суттєве зростання тривалості перебування питної води в 
розподільчій системі. Так за період 1990 – 2016 рр. в Україні термін перебування 
води в розподільчій системі зріс у два рази і зберігає стійку тенденцію до зростання 
[13]. На окремих ділянках водопровідної мережі перебування води в ній може 
інколи десятків діб. Очевидно, що це в значній мірі погіршує якість води і вона на 
виході з мережі вже досить далека за складом і характеристиками води з 
31 
 
водопровідних станцій. Така ситуація характерна для трубопроводів із стальних та 
чавунних труб з тривалим терміном експлуатації. Якщо зважити на те, що 
водопровідна мережа України на 52,9 % складається із стальних та на 40,5 % із 
чавунних труб, а біля 40 % вже відпрацювали свій термін експлуатації, то очевидно, 
що практично всі води централізованих систем водопостачання піддані таким 
процесам. 
При швидкостях води менше 0,5 м/с на стінках труб формується біоплівка, 
котра з часом мінералізується та під дією рухомої рідини починає відриватися і 
переходити в питну воду. В результаті процесів корозії утворюються як тверді 
частки, так і, при відповідних умовах, розчинні сполуки заліза. В нижній частині 
трубопроводу транспортуються донні наноси, що утворилися раніше чи були у 
питній воді з початку її надходження в мережу. При зміні швидкості рідини ці 
наноси збурюються, піднімаються над дном, взаємодіють із завислими частинками, 
частками біоплівки та іржі і транспортуються далі по трубопроводу. Крім суттєвого 
погіршення органолептичних характеристик води, в розчин переходить значна 
кількість розчинних речовин, котрі утримувалися в донних осадах і звільняються 
при його збуреннях. Таким чином, погіршення якості питної води при її 
транспортуванні відбувається практично за всіма параметрами. Якщо сюди додати 
зовнішні забруднювачі, що потрапляють в трубу в результаті негерметичності та 
аварій, то висновок буде категоричний – споживати таку воду небезпечно та 
шкідливо. З  огляду  на  вторинне  забруднення  води  особливої  уваги  
заслуговують  технологічні процеси, спрямовані на збереження її біологічної 
стабільності. 
 
2.2 Вода як фактор здоров’я людини 
 
Вода грає критичну роль у здоров’ї людини і впливає на багато аспектів 
фізичного та психічного благополуччя. Загалом, регулярне споживання достатньої 
кількості води є ключем до збереження здоров’я та добробуту (рисунок 2.1). Вода 
32 
 
в організмі людини становить в середньому приблизно 65% води, 70% якої 
знаходяться всередині клітин, а 30% у позаклітинному просторі. 
 
 
Рисунок 2.1 – Вміст води в тілі людини 
 
Вона використовується споживачами, що б задовольнити певні фізіологічні, 
побутові, санітарно-гігієнічні та господарські потреби, а також для виробництва 
певної продукції та продуктів харчування (рисунок 2.2), що потребує її 
використання, склад такої води повинен відповідати гігієнічним вимогам, зокрема 
за такими показниками як органолептика, хімічні, фізичні, паразитологічні, 
мікробіологічні та радіаційні властивості.  
 
33 
 
 
Рисунок 2.2 – Використання води в житті людини 
 
Вода є в кожній ділянці складного людського організму. Щоб зрозуміти, 
чому води так багато, для початку розглянемо її основні функції. 
1) Гідратація організму: Вода необхідна для правильної роботи всіх систем 
організму. Недостатня гідратація може призвести до втоми, головних 
болів, погіршення концентрації та навіть серйозних проблем зі здоров’ям, 
таких як ниркові камені. 
2) Здоров’я шкіри: Вода сприяє зволоженню шкіри та допомагає виводити 
токсини, що підтримує її здоров’я та молодість. 
3) Травлення: Вода необхідна для розчинення поживних речовин і 
ефективного травлення. Вона також допомагає у попередженні запорів. 
4) Температурний регулятор: Вода допомагає організму регулювати 
температуру, особливо важливою є ця функція під час фізичних 
навантажень або у гарячу погоду. 
34 
 
5) Здоров’я суглобів і м’язів: Вода забезпечує м’язам і суглобам необхідну 
змазку та допомагає підтримувати гнучкість та еластичність. 
6) Енергія та емоційне благополуччя: Гідратація впливає на рівень енергії та 
настрій. Навіть легка дегідратація може призвести до втоми та погіршення 
настрою. 
Важливо зазначити, що більшість неорганічних речовин у наш організм 
потрапляє разом з водою, яку ми споживаємо. В Україні якість питної води 
регулюється Державними санітарними нормами та правилами, зокрема, ДСанПіН 
2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання 
людиною». Ці норми встановлюють параметри безпечності та якості питної води, 
а також визначають правила виробничого контролю та державного санітарно-
епідеміологічного нагляду в сфері питного водопостачання населення. Це сприяє 
забезпеченню населення безпечною та якісною водою для споживання. 
Захворювання, які виникають внаслідок споживання неповноцінної питної 
води, включають інфекційні та кишкові захворювання, такі як тиф, гастроентерит, 
гепатит, холера й дизентерія. Крім того, недостатньо якісні рідини можуть 
призводити до проблем зі здоров’ям, такими як псування зубів, випадіння волосся, 
погіршення стану шкіри (рисунок 2.3). 
Інфекційна, у тому числі водно-обумовлена захворюваність в Україні в 
значній мірі обумовлена проблемами із забезпеченням  населення  питною  водою  
гарантованої  якості (кожна п’ята проба води є епідемічно небезпечною) і 
аварійним станом більшості водопровідних і каналізаційних мереж (у сільській 
місцевості це придбало характер справжньої катастрофи).  
 
35 
 
 
Рисунок 2.3 – Вплив забруднення вода на здоров’я людини 
 
Згідно з даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, інфекційні 
захворювання, такі як гастроентерити, холера, дизентерія, інфекції, спричинені 
водою, є поширеними проблемами. Це стосується як сільських, так і міських 
територій. 
Протягом  2022-2024  рр. в  Україні  офіційно  зареєстровано  61  спалах  
гострих  кишкових  інфекцій,  пов’язаних  з  водним  фактором  передачі  збудника. 
Постраждало 302 особи, з них 45,7 % діти. Основна кількість спалахів пов’язано із 
забрудненням водопровідної води внаслідок  аварійних  ситуацій  у  мережах  
водопостачання  й водовідведення. 
Однією з причин поширення цих інфекцій є довготривале зберігання 
життєздатності шкідливих для людини мікроорганізмів у водному середовищі. 
Вони можуть виживати протягом різних періодів часу в залежності від умов 
середовища: кишкова паличка може перебувати в колодязній воді до 21 дня, у 
річковій – від 21 до 183 днів, бактерії дизентерії – від 12 до 92 днів, збудники тифу 
36 
 
– від 71,5 до 183 днів, лептоспіри – від 7 до 150 днів, холерний вібріон – від 0,5 до 
92 днів. 
Інфекційні агенти передаються, потрапляючи в воду через відходи людей та 
побутові стічні води населених пунктів. Особливо небезпечні для цього є стічні 
води медичних установ. Також, вода може забруднюватися внаслідок викидів 
недостатньо очищених стічних вод у водоймище, забруднення берегів 
нечистотами, місцями купання, пранням білизни, просочуванням в підземні води 
забрудненими відрами тощо. 
Зараз відомо близько 100 видів вірусів, деякі з них можуть спричиняти 
захворювання через забруднення води. Небезпека полягає в тому, що віруси 
можуть зберігатися в питній воді та воді водоймища протягом довгого часу, до 200 
днів, і вони більш стійкі до дезінфекції, ніж бактерії. 
Деякі хвороби, які переносяться з тварин на людину, також можуть бути 
передані через воду. Наприклад, лептоспіроз, туляремія, бруцельоз. Лептоспіри 
потрапляють у водоймища з сечею гризунів, свиней та великої рогатої худоби.  
Водні епідемії характеризуються різким спалахом інфекції, масовістю 
враження населення і повільним затуханням її в кінці. Єдиним джерелом води для 
зараження є певне джерело, таке як колодязь або водопровід, і такі епідемії 
практично не відбуваються при вживанні води з інших джерел водопостачання.  
В Україні за останні роки реєструвалися випадки спалахів кишкових 
інфекцій, вірусного гепатиту, дизентерії, черевного тифу пов’язані з водою. Слід 
нагадати і про холеру (особливо небезпечну інфекцію), на яку в Україні тільки в 
1995 році захворіло 924 людини, інфікування яких, головним чином, було 
пов’язано з водокористуванням. А також спалах вірусного гепатиту А в 
Дніпропетровській області в 1994 році (захворіло понад 3-х тисяч мешканців міст 
Кривий Ріг, Жовті Води, Криворізького, Софіївського, Широківського районів) та 
2014 році (захворіли майже 300 мешканців міст Кривий Ріг та Дніпро). 
 
 
37 
 
2.3 Аналіз якості питної води міста Черкаси 
 
У місті Черкаси головним джерелом водопостачання є річка Дніпро. Для 
перетворення річкової води на питну, що відповідає чинним санітарним нормам і 
правилам, необхідно провести повний технологічний цикл очищення річкової води 
за допомогою хімічних реагентів, таких як коагулянти, хлор, аміачна вода та 
флокулянти. Цими питаннями займається Дніпровська водоочисна станція, яка 
належить комунальному підприємству «Черкасиводоканал». На сьогодні контроль 
якості питної води щоденно проводиться по 10 показниках, щотижнево – по 14, а 
щомісячно за 70 показниками. 
Одним з основних завдань КП «Черкасиводоканал» є забезпечення 
мешканців міста Черкаси питною водою, яка відповідає всім чинним санітарним 
правилам і нормам, включаючи вимоги Державних санітарних правил і нормативів 
України 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для 
споживання людиною». Ці вимоги стосуються як хімічних, так і бактеріологічних 
показників якості води. 
Лабораторія КП «Черкасиводоканал» регулярно здійснює контроль за якістю 
води на всіх етапах її очищення, як перед постачанням у водорозподільну мережу, 
так і в системі водопостачання міста. У 2018 році лабораторія КП 
«Черкасиводоканал» отримала сертифікат, який підтверджує її визнання у сфері 
вимірювальних можливостей. 
Нами проведено аналіз якості питної води м. Черкаси із централізованих 
джерел водопостачання на відповідність санітарним правилам і нормам ДСанПіНу 
2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання 
людиною» за період березень-травень 2024 року, результати якого наведено в 
таблиці 2.1. 
 
 
38 
 
Таблиця 2.1 – Основні показники хімічного аналізу питної води за період 
березень – травень 2024 р. 
Питна вода водопровідна 
ДСанПіН 
Одиниці 
№ Показники період дослідження проб 2.2.4-171-10 
виміру 
Не більше 
03.2024 04.2024 05.2024 
1 2 3 4 5 6 7 
Запах при 20°С та 
1 бали 2 2 2 2 
60°С 
2 Забарвленість градуси 20 18 18 20 
3 Каламутність НОК 1 1 1 1 
4 Смак та присмак бали 2 2 2 2 
5 Водневий показник од.рН 7,43 7,01 7,06 6,5-8,5 
6 Залізо загальне мг/дм3 0,06 0,02 0,09 0,2 
мг-
7 Загальна жорсткість 3 3,0 2,75 1,64 7,0 
екв/дм  
8 Марганець мг/дм3 0,04 0,03 0,05 0,05 
9 Мідь мг/дм3 < 0,010 < 0,010 < 0,010 1,0 
Поліфосфати  
10 мг/дм3 < 0,010 < 0,010 < 0,010 3,5 
(за РО4) 
11 Сульфати мг/дм3 24 12,4 18,1 250 
12 Сухий залишок мг/дм3 249 232 237 1000 
Хлор залишковий 
13 мг/дм3 0 0 0 0,3 – 0,5 
вільний 
Хлор залишковий 
14 мг/дм3 0,85 1,2 0,89 0,8 – 1,2 
зв’язаний 
15 Хлориди мг/дм3 36,2 23,4 28,9 250 
16 Алюміній мг/дм3 0,39 0,28 0,29 0,5 
17 Амоній мг/дм3 0,27 0,37 0,31 0,5 
18 Кремній мг/дм3 5,2 1,7 3,73 10 
19 Фториди мг/дм3 0,07 0,19 0,13 1,2 
Перманганатна 
20 мгO/дм3 4,96 4,96 4,80 5,0 
окиснюваність 
21 Хлороформ мкг/дм3 13,36 44,98 39,55 60 
 
39 
 
Продовження таблиці 2.1 
22 Нітрати (по NO3) мг/дм3 5,4 1,3 2,6 50 
23 Нітрити мг/дм3 <0,02 <0,02 < 0,007 0,5 
24 Свинець мг/дм3 < 0,001 < 0,001 0,0007 0,01 
25 АПАР мг/дм3 < 0,01 < 0,01 < 0,025 0,5 
26 Хром загальний мг/дм3 < 
 < 0,0005 < 0,002 0,05 
0,0005 
27 Цинк мг/дм3 < 0,005 < 0,005 < 0,005 1,0 
 
Як свідчать дані таблиці 2.1, в основному якість питної води із 
централізованих джерел водопостачання за період березень-травень 2024 року за 
результатами аналізу основних хімічних показників відповідає вимогам ДСанПіН 
2.2.4–171-10. Проте є ряд хімічних показників, що знаходяться на межі з 
граничнодопустимими значеннями нормативів якості води, а саме в березні 2023 
р.: вміст марганцю – 0,04 мг/дм3 при ГДК=0,05 мг/дм3; вміст хлору залишкового 
зв’язаного – 0,85 мг/дм3 при ГДК=0,8-1,2 мг/дм3; вміст загального органічного 
вуглецю – 7,55 мг/дм3 при ГДК=8,0 мг/дм3; перманганатна окиснюваність – 4,96 
мг/дм3 при ГДК=5,0 мг/дм3. В квітні 2024 р.: вміст хлору залишкового зв’язаного – 
1,2 мг/дм3 при ГДК=0,8-1,2 мг/дм3; вміст загального органічного вуглецю – 8,0 
мг/дм3 при ГДК=8,0 мг/дм3; перманганатна окиснюваність – 4,96 мг/дм3 при 
ГДК=5,0 мг/дм3, вміст хлороформу 44,98 мкг/дм3 при нормі 60 мкг/дм3. В травні 
2024 р.: вміст хлору залишкового зв’язаного – 0,89 мг/дм3 при ГДК=0,8-1,2 мг/дм3; 
вміст загального органічного вуглецю перевищує значення ГДК – 8,4 мг/дм3 при 
ГДК=8,0 мг/дм3, вміст хлороформу 39,55 мкг/дм3 при нормі 60 мкг/дм3. 
Впродовж 2023 року лабораторіями ДУ «Черкаський обласний лабораторний 
центр Держсанепідслужби України» із джерел і мереж централізованого 
водопостачання досліджено 4038 проб питної води за санітарно-хімічними та 5423 
проб за мікробіологічними показниками, з них гігієнічним вимогам не відповідали 
219 (5,4%) та 248 (4,6 %) проб відповідно.  
40 
 
В таблиці 2.2 наведено кількість показників якості води джерел та систем 
питного водопостачання Черкаської області, як не відповідали санітарним 
правилам і нормам ДСанПіН 2.2.4–171-10 [4]. 
 
Таблиця 2.2 – Якість води джерел та систем питного водопостачання 
Черкаської області за 2023 рік 
№ Проби води, які не відповідали % до загальної кількості 
нормативам 2022 р. 2023 р. 
Джерела водопостачання 
1 усі джерела централізованого   
 водопостачання: 
санітарно–хімічні показники 15,6 23,0 
бактеріологічні показники 14,0 11,6 
2 підземні джерела централізованого 
  
водопостачання: 
санітарно–хімічні показники 14,9 18,7 
бактеріологічні показники 9,5 11,0 
3 джерела децентралізованого 
  
водопостачання: 
санітарно–хімічні показники 18,9 18,2 
 бактеріологічні показники 14,1 26,5 
Системи водопостачання 
системи централізованого 
4   
водопостачання: 
санітарно–хімічні показники 15,6 23,0 
 
бактеріологічні показники 14,0 11,6 
водопровідні мережі:   
5 санітарно–хімічні показники 15,6 23,0 
бактеріологічні показники 14,0 11,6 
сільські системи водопостачання:   
6 санітарно–хімічні показники 20,5 22,3 
бактеріологічні показники 11,7 10,6 
 
41 
 
Як свідчать дані таблиці 2.2, в 2023 році на 7,4 % збільшилась кількість проб 
води, відібраних з джерел централізованого водопостачання, що не відповідали 
санітарно–хімічним показникам якості. Найбільша кількість проб питної води із 
систем та мереж питного водопостачання з відхиленнями від нормативів за 
хімічними показниками реєструється на водогонах міст Ватутіне, Золотоноша, 
Городище, Кам’янка, Тальне тощо (таблиця 2.3). 
З аналізу даних таблиці 2.3 можна зробити висновок, що найбільша кількість 
невідповідності нормативам якості питної води реєструється за такими 
показниками як загальна жорсткість води, залізо та марганець.  
 
Таблиця 2.3 – Невідповідність якості питної води встановленим нормативам 
з систем централізованого водопостачання населених пунктів Черкаської області 
Категорія населеного пункту За показниками 
м. Ватутіне, м. Золотоноша Загальна жорсткість, залізо 
м. Городище, смт Маньківка Загальна жорсткість 
м. Кам’янка Фтор 
м. Тальне Загальна жорсткість, залізо, нітрати 
м. Чигирин Органолептичні показники, залізо 
смт Катеринопіль Залізо 
смт Чорнобай Залізо, марганець 
 
До основних причин низької якості питної води із водопроводів, зокрема у 
сільській місцевості, слід віднести незадовільний санітарно – технічний стан 
водогінних і каналізаційних мереж, відсутність ефективного власника, 
спеціалізованих служб експлуатації водопровідно - каналізаційного господарства, 
виробничого лабораторного контролю якості води тощо.  
Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 80 % 
інфекційних і неінфекційних захворювань виключно пов’язані із вживанням 
населенням недоброякісної питної води. Невідповідність питної води нормативам 
42 
 
якості, зокрема загальної жорсткості, може сприяти розвитку або погіршенню 
перебігу різного роду дерматитів, сечокам’яної та жовчнокам’яної хвороби, 
створює додаткове навантаження на серцево-судинну систему, а надлишок 
марганцю в питній воді пригнічує функцію щитовидної залози тощо.  
Вживання питної води, що забруднена збудниками мікробної та вірусної 
етіології, є причиною більше 20% спалахів гострих кишкових інфекцій в нашій 
державі [23]. 
 
2.4 Оцінка ризику для здоров’я населення при вживанні питної води 
 
З  метою  визначення  зменшення  захворюваності  населення  і  покращення 
якості  води  проведена  оцінка  ризику  для  здоров’я  населення   на прикладі  міста  
Черкаси  від споживання питної води.  
Метод оцінки ризику для здоров’я населення передбачає окремо визначення 
канцерогенного ризику та індексу небезпеки.  
Оцінювання канцерогенного ризику здійснюється поетапно:  
 узагальнення й аналіз усієї наявної інформації про шкідливі фактори, 
особливості їх дії на організм людини, рівнях експозиції.  
 розрахунки  індивідуального  канцерогенного  ризику  для  кожної  речовини, 
що надходить в організм людини аналізованими шляхами;  
 розрахунки  індивідуального  канцерогенного  ризику  для  кожного 
канцерогенного  компонента  досліджуваної  суміші  хімічних  речовин,  а  
також сумарного канцерогенного ризику для всієї суміші.  
 розрахунки  сумарних  канцерогенних  ризиків  для  кожного  з  аналізованих 
шляхів потрапляння, а також загального сумарного канцерогенного ризику 
для всіх речовин і всіх аналізованих шляхів їх потрапляння в організм.  
Для оцінки канцерогенного ризику для кожної забруднюючої речовини 
розраховуються показники ризику [24-25]: 
 
43 
 
CR  SF LADI ,      (2.1) 
 
де CR  – ймовірність занедужати раком, безвимірна величина (звичайно 
виражається в одиницях 1:1000000); 
SF – імовірність одержання ракового захворювання у випадку прийому 
одиничної дози LADІ, 1/мг/кг·доба. 
Середньодобова  доза  потрапляння  забруднюючих  речовин  з  питною  
водою розраховується за формулою: 
 
Cі V EF ED
LADI  ,       (2.2) 
BW  AT 365
 
де  Cі – концентрація речовини у питній воді, мг/л;  
V – величина водоспоживання, л/доб; для дорослих – 2 л/доб; для дітей – 1 
л/доб. 
EF – частота впливу, діб/рік; 350 діб/рік;  
ED – тривалість впливу, років; для дорослих –30 років; для дітей – 6 років.  
BW – маса тіла, мг/кг; для дорослих – 70 кг; для дітей – 15 кг.  
AT  –  період  експозиції,  роки;  для  дорослих  –30  років;  для  дітей  –  6  
років; канцерогенний ризик – 70 років. 
При оцінці канцерогенного ризику доцільно орієнтуватися на систему 
критеріїв, рекомендовану у публікаціях ВООЗ (табл. 1). 
Оцінка  ризику  розвитку  неканцерогенних  ефектів  для  окремих  речовин 
проводиться на основі розрахунку коефіцієнта небезпеки за формулою:  
 
LADI
HQ  ,       (2.3) 
RfD
 
де  HQ – коефіцієнт небезпеки;  
RfD – референтна (безпечна) доза, мг/кг.  
44 
 
Таблиця 2.4 – Класифікація рівнів канцерогенного ризику для здоров’я 
населення 
Ризик протягом 
Рівень ризику 
життя 
Високий (De Manifestis) – не прийнятний для виробничих умов > 10-3 
і населення. Необхідне здійснення заходів з усунення або 
зниження ризику 
Середній – припустимий для виробничих умов; за впливу на все 10-3 - 10-4 
населення необхідний динамічний контроль і поглиблене 
вивчення джерел і можливих наслідків шкідливих впливів для 
вирішення питання про заходи з управління ризиком 
Низький – припустимий ризик (рівень, на якому, як правило, 10-4 - 10-6 
встановлюються гігієнічні нормативи для населення 
Мінімальний (De Minimis) – бажана (цільова) величина ризику < 10-6 
при проведенні оздоровчих і природоохоронних заходів 
 
Американська система моніторингу якості поверхневих і підземних вод дуже 
відрізняється  від  української,  тому  для  деяких  забруднюючих  речовин  відсутня 
інформація щодо референтних доз.  
В  роботі  запропоновано  адаптувати  американську  методику  оцінювання 
ризику для здоров’я населення при рекреаційному водокористуванні.   
Індекс небезпеки визначається за наступною формулою:  
 
C
HQ  і ,        (2.4) 
ГДК
 
де   ГДК  –  гранично  допустима  концентрація  для  питних  вод,  мг/л.  
Характеристика  ризику  розвитку  неканцерогенних  ефектів  при  
комбінованому  й комплексному  впливі  хімічних  сполук  проводиться  на  основі  
розрахунку  індексу небезпеки (ІH). ІН  умов  одночасного  надходження  декількох  
речовин  тим  самим  шляхом розраховується за формулою:  
45 
 
 HI  HQi        (2.5) 
 
де  HQi – коефіцієнти небезпеки для окремих забруднюючих речовин.  
Класифікацію рівнів небезпеки залежно від значення ІН надано в таблиці 2.5. 
 
Таблиця 2.5 – Класифікація рівнів небезпеки 
Коефіцієнт/ 
Рівень індекс 
Характеристика рівня ризику 
небезпеки небезпеки, (HQ/HI
) 
ризик виникнення шкідливих ефектів 
Мінімальний ≤0,1 
відсутній 
ризик виникнення шкідливих ефектів є 
Низький 0,1 -1 
зневажливо малим 
існує ризик розвитку шкідливих ефектів в 
особливо чутливих підгруп населення 
Середній 1 - 5 
(неприпустимий для населення, 
припустимий для виробничих умов) 
існує ризик розвитку несприятливих 
Високий 5 - 10 
ефектів у більшої частини населення 
Надзвичайно масові скарги, виникнення хронічних 
≥10 
високий захворювань 
  
Розрахунок  індексів  небезпеки  проводять  з  урахуванням  критичних 
органів  та  систем,  які  зазнають  негативного  впливу  досліджуваних  речовин.  
Для забруднюючих  речовин,  які  не  спостерігаються  американською  системою 
моніторингу,  пропонується  на  основі  аналізу  літературних  джерел  визначати 
критичні органи і системи людини, на які має вплив вживання питної води (табл. 
2.6).  На  основі  удосконаленої  методики  оцінки  ризику  для  здоров’я  населення 
визначено  рівень  небезпеки  вживання  питної  води  з  джерел  міста Черкаси  за  
результатами лабораторних досліджень якості води. 
 
46 
 
Таблиця 2.6 – Ймовірнісний вплив вживання неякісної питної води на 
здоров’я людини 
Назва речовини Органи та системи організму людини 
Сухий залишок   ендокринна система 
БСК5   ендокринна система, органи травлення 
ХСК   ендокринна система, органи травлення 
Хлориди   центральна нервова система, печінка, шлунок 
Сульфати   кров, ендокринна система, кісткова система 
Магній   ендокринна система, органи травлення 
Кальцій   нирки 
Азот амонійний   анемія, різні дерматити 
Азот нітритний  кров 
Хлороформ хвороби печінки і нирок, нервової системи 
Фосфати   кісткова система 
Залізо загальне   Слизова оболонка, шкіра, імунітет 
печінка, нирки, слизуваті, шлунково-
Хром загальний   
кишковий тракт 
Марганець   центральна нервова система, кров 
СПАР   органи дихання, шкіра 
 
За даними регулярного контролю якості ПВ дана оцінка ризику для здоров’я 
населення споживання водопровідної води. Результати оцінки неканцерогенного 
ри-зику для здоров’я людини, спричиненого вживанням питної водопровідної 
води, що постачається з водопровідних споруд комунального підприємства 
«Черкасиводоканал», наведено в таблиці 2.7. 
Неканцерогенний ризик засвідчує імовірне збільшення захворюваності 
населення м. Черкаси через вживання питної водопровідної води, що містить в собі 
вказані вище токсичні забруднюючі речовини. Під час обрання величини 
прийнятного ризику необхідно орієнтуватися на значення статистичної похибки, за 
якої рівень захворюваності в групах порівняння не перевищує достовірне значення. 
За різними оцінками ця величина становить 0,02-0,05. Для обрання прийнятного 
значення неканцерогенного ризику необхідно приймати до уваги те, що 
47 
 
здебільшого забруднюючі речовини, що містяться у питній воді, впливають на 
організм людини комплексно, а не кожна окремо. А також треба приймати до уваги, 
що якість питної води впродовж деякого періоду часу не може бути однаковою. 
 
Таблиця 2.7 – Розрахунок оцінки неканцерогенного ризику для здоров’я 
людини  від вживання питної водопровідної води м. Черкаси 
Норматив Усереднене 
ДСанПіНу значення Неканцерогенний Сумарний 
№ 
Показник 2.2.4- концентрації ризик ризик 
 
171-10 (ГДК), у питній воді (Risk) (Riskнек) 
мг/дм3 (Сі), мг/дм3 
1 Алюміній 0,5 0,39 0,01326 
2 Амоній 0,5 0,35 0,0119 
3 Залізо загальне 0,2 0,07 0,00595 
4 Кобальт 0,1 0,007 0,00119 
5 Марганець 0,05 0,04 0,0136 
6 Мідь 1,0 0,010 0,00017 
7 Молібден 0,07 0,006 0,001457143 
8 Нікель 0,02 0,007 0,00595 
9 Нітрати 50 5,4 0,001836 
10 Свинець 0,01 0,001 0,0017 
Перманганатна 
11 5,0 4,96 0,016864 
окислюваність 0,1128 
12 Стронцій 7,0 0,099 0,000240429 
13 Сульфати 250,0 18,1 0,0012308 
Сухий 
14 1000,0 232 0,003944 
залишок 
15 Цинк 1,0 0,005 0,000085 
16 Фториди 0,7 0,07 0,0017 
17 Хлориди 250,0 36,2 0,0024616 
18 Хлороформ 60 39,55 0,011205833 
Хлор 
19 залишковий 0,8 0,85 0,0180625 
вільний 
 
Як видно з таблиці 2.7, розрахований неканцерогенний ризик погіршення 
стану здоров’я населення внаслідок вживання питної водопровідної води за 
48 
 
кожною окремою забруднюючою речовиною виявився таким, що не перевищував 
рівня прийнятного ризику.  
Зокрема, найвищим значенням Risk характеризуються хлор залишковий 
вільний (0,018), хлороформ (0,011) та перманганатна окиснюваність (0,016). Це 
може бути зумовлено низькою ефективність технології очищення води на 
водопровідних спорудах КП «Черкасиводоканал».Крім того, величина су-марного 
неканцерогенного ризику Riskнек для здоров’я населення м. Черкаси перевищила 
рівень допустимого ризику (0,05) у 2,2 раза, що є неприйнятним.  
Розрахунок оцінки канцерогенного ризику для здоров’я населення під час 
вживання питної водопровідної води м. Черкаси наведено у таблиці 2.8. За оцінки 
канцерогенного ризику, відповідно до рекомендацій ВООЗ, величиною 
прийнятного канцерогенного ризику слід вважати значення 0,00001.  
Результате дослідження свідчать, що сумарний канцерогенний ризик для 
здоров’я населення перевищував верхню межу допустимого прийнятного значення 
у 8,7 раза, в основному, внаслідок одиночного перевищення канцерогенного ризику 
показників, як-от: хлороформ – у 9 разів (табл. 2.8). 
 
Таблиця 2.8 – Розрахунок оцінки канцерогенного ризику для здоров’я 
населення внаслідок вживання питної водопровідної води 
Усереднене 
значення Чинник Середньо-
Канцерогенний Сумарний 
№ концентрації потенціалу добова 
Показник ризик ризик 
 у питній ризику доза 
(Risk) (Riskнек) 
воді (SFo) (LADD) 
(Сі), мг/дм3 
1 Кобальт 0,007 0,38 0,00019 0,00007 
3 Кадмій 0,0004 0,063 0,00001 0,0000007 
4 Свинець 0,001 0,047 0,00003 0,00000 0,00017 
6 Хлороформ 0,03955 0,081 0,00108 0,00009 
7 Хром 0,0005 0,42 0,00001 0,00001 
 
49 
 
Величина інтегрального показника демонструє імовірність виникнення 
захворювання у населення і має варіювати у межах від 0 до 1 (0≤ІП≤1). Чим 
ближчим до 1 є значення інтегрального показника, тим вищою є імовірність 
виникнення негативних наслідків від ризику захворювання внаслідок вживання 
неякісної питної водопровідної води [7]. У наших дослідженнях ІП>1 (5,728>1). 
Отже, отримана, розрахована та проаналізована нами інформація оцінки 
якості питної води свідчить про необхідність вдосконалення існуючих схем 
водопідготовки на водопровідних спорудах КП «Черкасиводоканал», через вжиття 
заходів, спрямованих на зменшення наслідків техногенного впливу, зокрема, 
впровадження в технологічну схему очищення води нових сучасних ефективних 
технологій та методів очистки води від хімічних, органічних, токсичних, 
канцерогенних забруднюючих речовин. До них належать : 
 використання гранульованого та порошкоподібного активованого вугілля 
для адсорбції органічних речовин на різних стадіях водопідготовки; 
 методи мембранної фільтрації (ультрафільтрація та нанофільтрація); 
 кислення озоном з подальшим біофільтруванням; 
 повітряна флотація; 
 методи деструкції (озонування на різних стадіях коагуляційної обробки, з 
можливим використанням ультрафіолетового опромінення). 
Методами зменшення утворення хлороформу  у  питній  воді  на  стадії  
хлорування можуть  бути:  попереднє  вилучення  з  води органічних речовин за 
допомогою реагентів-окисників (перманганату натрію), зменшення доз хлору і 
застосування дробового хлорування на різних стадіях водопідготовки та 
використання преамонізації. 
Щоб позбутися проблеми утворення хлороформу у питній воді загалом, 
необхідно етап знезараження питної води хлоровмісними реагентами замінити на 
інші, як-от: застосування реагентів-окисників (перманганату натрію), озону, 
ультрафіолетового опромінення, діоксиду хлору, суміші оксидантів тощо. 
 
50 
 
ВИСНОВКИ 
 
1) Таким чином, встановлено, що стан екології поверхневих джерел питної води 
в Україні, згідно з рівнем чистоти води, відповідає категорії помірно 
забруднених.  
2) Українці переважно використовують воду з річок – це становить 80% 
загального обсягу, тоді як решта 20% – це підземні джерела.  
3) Проблеми щодо якості питної води є комплексними: зношені водопровідні та 
насосні станції, очисні споруди, застарілі технологічні процеси та недбале 
ставлення до очищення води після використання. Постійний контроль якості 
води допоможе визначити її безпечність. Однак існуюча система 
моніторингу води на сьогоднішній день є неефективною та застарілою, не 
відповідає сучасним європейським стандартам. 
4) Розрахований неканцерогенний ризик погіршення стану здоров’я населення 
внаслідок вживання питної водопровідної води за кожною окремою 
забруднюючою речовиною виявився таким, що не перевищував рівня 
прийнятного ризику. Зокрема, найвищим значенням Risk характеризуються 
хлор залишковий вільний (0,018), хлороформ (0,011) та перманганатна 
окиснюваність (0,016).  
5) Розрахунок оцінки канцерогенного ризику для здоров’я населення під час 
вживання питної водопровідної води м. Черкаси свідчить, що сумарний 
канцерогенний ризик для здоров’я населення перевищував верхню межу 
допустимого прийнятного значення у 17 разів, в основному, внаслідок 
одиночного перевищення канцерогенного ризику показників, як-от: 
хлороформ – у 9 разів. 
6) Методами зменшення утворення хлороформу  у  питній  воді  на  стадії  
хлорування можуть  бути:  попереднє  вилучення  з  води органічних речовин 
за допомогою реагентів-окисників, зменшення доз хлору і застосування 
використання преамонізації. 
51 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
1. Запольський А. К. Основи екології. – К.: Вища школа, 2004. – 250 с. 
2. Багнюк В. Екологічні проблеми українських міст //Надзвичайна ситуація. – 2000. 
- №8. – С. 45-47. 
3. Водний кодекс України. Документ ВР 213/95-ВР редакції від 19.08.2022 р. 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-
%D0%B2%D1%80#Text 
4. Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в 
Україні за 2022 рік. – Міністерство розвитку громад та територій України, 2023 – 
385 с. 
5. Степова О.В., Трохименко Г.Г. Навчально-методичний посібник «Технології 
захисту водного середовища». – 2022, Полтава: НУ «Полтавська політехніка 
імені Юрія Кондратюка». - 306 с. 
6. Лобода Н.С. Підземні води, їх забруднення та вплив на навколишнє середовище. 
Навчальний посібник. – 2017, Одеса: ОДЕУ. – 199 с. 
7. Левківський С. С., Хільчевський В. К., Ободовський О. Г. Загальна гідрологія. – 
Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – 264 с. 
8. Шадура В.О., Кравченко Н.В. Водопостачання та водовідведення: навчальний 
посібник. – Рівне: НУВГП, 2018 – 343 с. 
9. Сашко В. О., Терещенко Т. М. Водопостачання. Навчальний посібник. – м. Київ: 
Ресурсний центр ГУРТ, 2019 – 114 с. 
10. Закон України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства 
Європейського союзу». Документ ВР 1629-IV редакції від 04.11.2018 р. Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1629-15#Text 
11. Закон України «Про загальнодержавну цільову програму «Питна вода України» 
на 2011-2020 рр. Документ ВР 2455-IV редакції від 16.10.2020 р. Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2455-15#Text 
52 
 
12. Шестопалов В. М., Набока М. В., Почекайлова Л. П. Безпечність питної води в 
Європейському і українському водному законодавстві//Здоров’я та довкілля. – 
2008. - № 4. – С. 3-6. 
13. Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до 
води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). 
Документ ВР z0452-10 редакції від 22.03.2022 р. Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0452-10#Text 
14. ДСТУ 7525:2014 «Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості». 
Прийнято та надано чинності: наказ Мінекономрозвитку України від 23.10.2014 
р. № 1257.  
15. Закон України «Про стандартизацію». Документ ВР 1315-VII редакції від 
09.06.2022 р. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1315-18#Text 
16. Юрасов С.М., Сафранов Т.А., Чугай А.В. Оцінка якості природних вод: 
Навчальний посібник. − Одеса: ОДЕУ, 2011. − 164 c. 
17. Екологічні основи управління водними ресурсами: навч. посіб. / А.І. 
Томільцева, А.В. Яцик, В.Б. Мокін та ін. – К. : Інститут екологічного управління 
та збалансованого природокористування, 2017. – 200 с. (Бібліотека екологічних 
знань). 
18. Хоменко О.М., Кравченко Л.М., Жицька Л.І., Бондаренко Ю.Г. Еколого - 
гігієнічна оцінка надходження нітратів в організм людини з питною водою// 
Вісник Черкаського державного технологічного університету. – 2022 – №4 - 
С.67–76. 
19. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2022 році. – Ч.: Управління екології та природних ресурсів 
Черкаської обласної державної адміністрації, 2023. – 233 с. 
20. Екологічний паспорт Черкаської області. – Ч.: Управління екології та природних 
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації. – 2023. – 237 с. 
21. Поліщук В.В. / Малі річки України та їх охорона. – К.: Знання, 1988. – 32 с. 
53 
 
22. Матеріали офіційного сайту КП «Черкасиводоканал». Режим доступу: 
https://vodokanal-cherkasy.ck.ua/spozhyvacham/yakist-pytnoi-vody/. 
23. Мокієнко А.В. Гігієна води. Курс лекцій− Одеса: ОНМУ, 2022. − 318 c. 
24. Василенко С.Л., Кобилянський В.Я. Інтегральне оцінювання якості питної води 
в сильно розгалуженій водопровідній мережі // Комунальне господарство міст. 
2015. вип. 121. С. 21–25. 
25. Рой І.О., Пляцук Л.Д. Оцінка екологічної безпеки систем централізованого 
питного водопостачання в Україні // Журнал інженерних наук. Journal of 
engineering sciences. 2014. Том 1. № 1. С. 7–14. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
54 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
55 
 
Додаток А 
Апробація результатів роботи 
 
 
 
56 
 
 
 
57
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
