Екотоксикологічна  оцінка якості питної води (на прикладі міста Світловодськ)

Волочай, Поліна Андріївна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4926
Title:	Екотоксикологічна оцінка якості питної води (на прикладі міста Світловодськ)
Authors:	Єгорова, Оксана Вячеславівна Волочай, Поліна Андріївна
Keywords:	ПИТНА ВОДА;ВОДОПОСТАЧАННЯ,;ОРГАНОЛЕПТИЧНІ ПОКАЗНИКИ;ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ;ЗНЕЗАРАЖЕННЯ;ЯКІСТЬ ВОДИ
Issue Date:	Jun-2024
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра: 61 с., 11 рисунків, 2 таблиці, 23 джерела, мультимедійна презентація. Мета роботи – визначити сучасні аспекти медико-екологічної та санітарно-гігієнічної оцінки питної води в Україні. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: з’ясувати стан забезпечення питною водою в Україні; охарактеризувати медико-екологічні санітарно-гігієнічні вимоги до якості питної води; проаналізувати наслідки вживання неякісної питної води на здоров’я населення України; визначити основні фізико-хімічні показники якості водопровідної питної води міста Світловодськ та зробити висновки на основі отриманої інформації. Об’єкт дослідження – питна вода. Предмет дослідження – вплив якості питної води на здоров’я людини. В роботі розглянуто основні методи дослідження якості води, проаналізовано результати досліджень, які характеризують якість водопровідної питної води, зроблена оцінка стану водозабезпечення міста Світловодськ.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/4926
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природо-користування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Волочай Поліна_КРБ_друк.pdf Restricted Access		1.56 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
Кафедра екології 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ЕКОТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ (НА 
ПРИКЛАДІ МІСТА СВІТЛОВОДСЬК) 
 
 
Виконала: студентка 4 курсу, групи ЕК-03 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Волочай П.А._________________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Єгорова О.В.________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М._____________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Підгорна Л.О.________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 рік 
 
2 
 
ЗМІСТ 
Вступ………………………………………………………………………………. 3 
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………… 5 
1.1 Процеси формування якості поверхневих вод України……………… 5 
1.2 Проблема якості питної води в умовах війни………………………... 12 
 1.3 Міжнародна практика у питанні забезпечення питною водою 
населення. Стандарти та організації за контролем якості питної 
води……………………………………………………………………… 16 
 1.4 Вітчизняні організації та стандарти якості питної води…………….. 22 
 1.5 Типи та джерела забруднення питної води…………………………… 27 
 1.6 Сучасні методи очистки питної води…………………………………. 31 
 1.7 Вплив питної води на здоров’я населення…………………………… 35 
2 Екотоксикологічна оцінка якості питної води (на прикладі міста 
Світловодськ)…………………………………………………………………. 40 
2.1 Характеристика обласного комунального виробничого 
підприємства «Дніпро-Кіровоград»…………………………………... 40 
2.2 Методи дослідження якості питної води……………………………... 42 
 2.2.1 Методика дослідження органолептичних показників якості 
питної води……………………………………………………………... 42 
 
 2.2.2 Методика дослідження фізико-хімічних показників якості 
питної води..…………………………………………………………… 43 
 2.2.3 Методика дослідження бактеріологічних показників якості 
питної води……………………………………………………………... 43 
2.3 Результати дослідження оцінки показників якості води ……………. 45 
Висновки………………………………………………………………………….. 54 
Перелік посилань…………………………………………………………………. 55 
Додатки…………………………………………………………………………… 58 
Додаток А. Результати вимірювань показників якості води …………………... 59 
Додаток Б. Апробація результатів роботи……………………………………… 61 
 
 
3 
 
ВСТУП 
 
У сучасному світі питна вода є однією з ключових складових нашого 
щоденного життя та здоров’я. Вона є не лише джерелом життя, але й невід’ємною 
частиною нашого екологічного, економічного та соціального благополуччя.  
На жаль, Україна стикається з проблемами водних ресурсів, таких як 
забруднення водойм та водопостачальних систем, недостатність інфраструктури 
для збирання та очищення води, а також проблеми з водопостачанням в певних 
регіонах. Водні ресурси України потребують сталого управління та інвестицій у 
сучасні технології для збереження та ефективного використання. 
Попри існуючі виклики, водні ресурси України є важливим ресурсом для 
розвитку країни. Збереження та раціональне використання цих ресурсів може 
сприяти економічному зростанню, забезпеченню населення питною водою, 
розвитку сільського господарства та інших галузей. Важливо також враховувати 
екологічні аспекти управління водними ресурсами, зберігаючи природні 
екосистеми та уникати подальшого забруднення водойм. 
Питна вода, якість та доступність її забезпечення стають предметом 
серйозної турботи для сучасного суспільства. Збереження якості питної води 
вимагає комплексного підходу, що охоплює різні аспекти, від технічних 
інженерних рішень до ефективного управління водними ресурсами та освіти 
громадськості. Інвестиції в модернізацію водних інфраструктурних систем, 
включаючи очищення стоків та розвиток систем водопостачання, можуть 
допомогти забезпечити сталість водних ресурсів на майбутнє. Також важливо 
проводити інформаційну та освітню роботу з громадськістю щодо збереження 
водних ресурсів та раціонального використання води в побуті та промисловості. 
Оцінка сучасного стану якості води в джерелах водопостачання та існуючих 
технологій і технічних засобів очищення природних вод свідчить про актуальність 
проблеми удосконалення технологій доочистки питної води в побутових умовах.  
4 
 
Мета роботи – визначити сучасні аспекти медико-екологічної та санітарно-
гігієнічної оцінки питної води в Україні.  
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання: 
1. З’ясувати стан забезпечення питною водою в Україні.  
2. Охарактеризувати медико-екологічні санітарно-гігієнічні вимоги до якості 
питної води.  
3. Проаналізувати наслідки вживання неякісної питної води на здоров’я 
населення України.  
4. Визначити основні фізико-хімічні показники якості водопровідної питної 
води міста Світловодськ та зробити висновки на основі отриманої інформації. 
 Об’єкт – питна вода.  
Предмет дослідження – вплив якості питної води на здоров’я людини.  
Публікації. За результатами дослідження опубліковані тези доповідей:  
Волочай П.А., Єгорова О.В. Екотоксикологічна оцінка якості питної води// 
Збірник тез доповідей студентської науково – практичної конференції ЧДТУ. – 
2024. – м. Черкаси: ЧДТУ.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Процеси формування якості поверхневих вод України 
  
За обсягами водокористування в Україні лідирує промисловість, на яку 
припадає 45 % загального водоспоживання. Майже 83% усієї забраної води в 
промисловості використовують енергетика, чорна металургія та хімічна 
промисловість, що є найводомісткішими галузями. Промислові технологічні 
процеси потребують великої кількості прісної води. Наприклад, на виробництво 1 т 
сталі застосовується до 120 м3, чавуну – 230, паперу – 800, каучуку – 3500, 
синтетичного волокна – майже 5 тис. м3 води. У сільському господарстві 
споживається до 40 %, а на комунальні потреби спрямовується близько 10 % 
загального водоспоживання [1-3]. Середньодобове споживання води в Україні 
становить 270 л на особу. Майже половина забраної води скидається в річки й 
водойми у вигляді стічних і дренажних вод. Якість природних вод наведена на 
рисунку 1.1. 
Водокористування – це використання вод (водних об’єктів) з метою 
задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, 
транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, 
скидання стічних вод та ін.  
Стічна вода – вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової та 
виробничої діяльностей (окрім шахтної, кар’єрної та дренажної вод), а також 
відведена із забудованої території, де вона утворилася внаслідок випадання 
атмосферних опадів. Галузі господарства, які застосовують воду, безпосередньо не 
використовуючи її як продукт, називаються водокористувачами, а галузі, котрі 
споживають воду як продукт, – водоспоживачами. Основні потреби 
водоспоживання наведено на рисунку 1.2. 
 
6 
 
 
Рисунок 1.1 – Якість природних вод 
 
 
Рисунок 1.2 – Потреби водоспоживання у розрахунку на 1 людину 
 
7 
 
Основним джерелом водопостачання для населення є річковий стік. Перше 
місце за цим показником займає Бразилія з гігантською повноводною річкою 
Амазонкою. Річковий стік України становить у середньому 83,5 млрд м3, а в 
посушливі роки зменшується до 48,8 млрд м3. Він розподіляється територією 
держави дуже нерівномірно: майже 70 % стоку припадає на північний захід країни, 
де мешкає близько 40 % населення. А на Донецько-Придніпровський і Південний 
економічні райони, в яких проживає майже 60 % населення та зосереджено 
найводомісткіші галузі господарства, потрапляє в середньому лише 30 % річкового 
стоку. У зв’язку з цим у багатьох районах півдня України спостерігається гострий 
дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати воду каналами, будувати 
водосховища тощо. 
Річкова мережа України складається з:  
1) тимчасових водотоків, що мають течію лише під час сніготанення і дощів;  
2) маленьких струмків і річок;  
3) великих рік, таких як Дніпро і Дністер.  
Річки України належать до басейнів Чорного й Азовського морів і частково 
(майже 4 %) - до басейну Балтійського моря. Найбільше річок розміщено у басейні 
Дніпра - 27, Дунаю - 26,3, Дністра - 23,7 %, Південного Бугу - 9,3 %*86. Середня 
густота річкової мережі України становить 0,34 км/км2. Найбільша густота річкової 
мережі притаманна Карпатам, де вона сягає 2,0 км/км2. Також цей показник е 
досить значним у Кримських горах, насамперед, на Південному березі Криму. 
Найменша густота річкової мережі - у Херсонській області, де є значні безстічні 
території [1-3]. 
Водозбірний басейн – частина земної поверхні й товщі ґрунтів, з яких 
відбувається стік води у водотік або водойму. Залежно від водозбірної площі 
басейну річки України поділяються на такі [4]: 
 великі – це річки, розташовані у кількох географічних зонах, що мають 
площу водозбору понад 50 тис. км2; 
 середні – річки, які мають площу водозбору від 2 до 50 тис. км2; 
8 
 
 малі річки з площею водозбору до 2 тис. км2. 
Головним постачальником води для України є Дніпро. Інші річки, що 
забезпечують потреби у воді, - Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса, Прут та ін. 
Стан води й повноводдя цих водних артерій залежать головним чином від стану їх 
приток - малих річок, яких налічується близько 63 тис, вони мають величезне 
значення (варто згадати, що 90 % населених пунктів розташовані саме в долинах 
малих річок та користуються їхньою водою). Проте стан малих річок України на 
сьогодні е надто складним: понад 20 тис. їх вже зникло, пересохло. Це, звичайно, 
зумовлює деградацію великих річок, тому проблема їх збереження й оздоровлення 
– одна з найгостріших для України. 
Сучасний стан басейну р. Дніпро та інших річок України. Дніпро –найбільша 
річка України, третя в Європі після Волги та Дунаю за площею водозбірного 
басейну (504 тис. км2) і протяжністю (2201 км). Довжина Дніпра в межах України 
становить 981 км, площа водозбірного басейну – 286 тис. км2. Водними ресурсами 
Дніпра користується понад 30 млн. жителів України [5]. 
Господарський комплекс у басейні р. Дніпро протягом останніх десятиліть 
розвивався без урахування економічних та екологічних наслідків для України. 
Основний обсяг промислового виробництва з переважанням "брудних" галузей 
(металургійна, хімічна, вугільна), найбільші енергетичні об’єкти та масиви 
зрошуваних земель сконцентровані в басейні р. Дніпра, де місцеві водні ресурси 
значно менші, ніж потреби в них. Із Дніпра для потреб промисловості й сільського 
господарства щороку беруть майже 15 млрд. м3 води, а в атмосферу басейну 
кожного року викидається понад 10 млн. т газопилових забруднень. Із різними 
стоками (дощовими й талими водами) у Дніпро та водосховища потрапляє понад 
50 тис. т азотних сполук, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних, близько 1 тис. т 
заліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому тощо. 
Найбільшими забруднювачами водних об’єктів басейну р. Дніпро є:  
1) чорна та кольорова металургії;  
2) коксохімічне виробництво;  
9 
 
3) важке, енергетичне, транспортне машинобудування;  
4) комунальне господарство;  
5) сільське господарство.  
Значну частину (майже 10 %) забруднення водних об’єктів басейну Дніпра 
становлять атмосферні опади. 
Істотне значення в системі водопостачання мають також водосховища і 
ставки на притоках Дніпра. У його басейні нараховується 15 380 різних приток, 
загальна довжина яких дорівнює 67 156 км, збудовано 504 водосховища з 
загальною площею водного дзеркала 767 км2 та об’ємом 2,2 км3, 12 570 ставків на 
малих річках, загальна площа яких становить 1086 км2 і об’єм - 1,54 км3. На Дніпрі 
створено каскад із шести водосховищ загальною площею 6950 км2 і повним 
об’ємом акумульованої води 43,8 км3. У зв’язку з будівництвом водосховищ 
порушилася екологічна рівновага, докорінно змінилися умови водообміну. 
Порівняно з природними умовами водообмін уповільнився в 14-30 разів. 
Інтенсивне використання земель басейну Дніпра з метою ведення сільського 
господарства (60 % території розорано), яке спричинило ерозію 35 % земель та 
трансформування 80 % первинного природного ландшафту, перетворило 
водосховища на Дніпрі в акумулятори забруднювальних речовин. У 
катастрофічному становищі перебувають річки нижнього Дніпра, на яких щороку 
ускладнюється санітарно-епідеміологічна ситуація, зменшуються вилов риби та 
біорізноманіття. Серед головних негативних наслідків спорудження каскаду 
водосховищ на Дніпрі вирізняють такі: 
 річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, у зв’язку з чим 
різко уповільнився водообмін, утворилися зони застою, почастішали явища 
евтрофікацїї (збільшення вмісту біогенних речовин у водоймі, що зумовлює 
бурхливе розмноження водоростей, зменшення прозорості води і вмісту 
розчиненого кисню у глибинних шарах унаслідок розкладу органічної 
речовини мертвих рослин і тварин, а також масову загибель донних 
організмів); 
10 
 
 рівень ґрунтових вод піднявся за межі берегів; 
 посилилося засолення ґрунтів; 
 об’єм підземного стоку збільшився майже в 10 разів, у зв’язку з чим значно 
зросло забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; 
 змінився водносольовий режим ґрунтів та зменшився вміст гумусу в них; 
 посилилася ерозія берегової зони. 
Стосовно радіаційного забруднення басейну р. Дніпро, то серед основних 
радіоекологічних проблем зони відчуження виокремлюють такі: 
 перевищення допустимого рівня надходження радіонуклідів у Київському 
водосховищі на 100-150 Кі; 
 головне забруднення води у р. Прип’ять формується унаслідок стоків з 
території Республіки Білорусь (30-40 %) і незахищених ділянок заплави (40-
50 %); 
 у ближній до ЧАБС зоні повсюди спостерігається підвищення рівня 
ґрунтових вод на 1-1,5 м, що зумовлює підтоплення пунктів тимчасової 
локалізації радіоактивних відходів та інтенсивніше забруднення ґрунтових 
вод; 
 на всій території зони відчуження збільшується ступінь обводнення та 
заболоченості, що спричинює деградацію та загибель лісів, перехід 
радіонуклідів у розчинні та колоїдні форми, прискорює швидкість їх міграції. 
Але за останні 10-15 років спостерігається загальна тенденція зменшення 
виносу радіонуклідів із забруднених територій. Проте дуже небезпечним явищем 
залишається постійне підвищення радіаційної забрудненості донних відкладів 
Дніпра (особливо Київського водосховища), а також швидке накопичення в 
намулах Дніпродзержинського і Дніпровського водосховищ великих кількостей 
заліза, ціанідів, хлоридів, нафтопродуктів тощо. 
На санітарно-епідемічну ситуацію та якість питної води Дніпра негативно 
впливає вміст значної кількості органічних і хлорорганічних сполук, що 
реєструється майже в усіх створах спостереження. Перевищення санітарних норм 
11 
 
за різними показниками коливається в межах 1,1-4,0 рази. Очисні споруди 
водопроводів не можуть перешкоджати потраплянню цих сполук у питну воду. За 
даними відомчого моніторингу, найзабрудненішою є середня частина Дніпра. В 
аварійному становищі нині перебуває 19,9 тис. км, або 26%, водопровідних мереж. 
Часті аварії на водопровідних мережах (майже дві на 1 км їхньої довжини) 
спричинюють вторинне забруднення питної води і небезпеку виникнення та 
поширення інфекційних захворювань [6-8]. 
Дніпро і каскад Дніпровських водосховищ забруднені переважно нітритним 
азотом, сполуками важких металів. Окрім того, Київське, Канівське, Кременчуцьке 
та Дніпродзержинське водосховища забруднені азотом амонійним; Кременчуцьке, 
Дніпровське, Каховське та Дніпродзержинське - фенолами; Дніпровське - 
нафтопродуктами. Також спостерігається значне забруднення сполуками важких 
металів Київського (11ГДК), Канівського (14-16ГДК), Кременчуцького (11- 15 
ГДК) водосховищ. Більшість приток Дніпра забруднені переважно азотом 
амонійним та нітритним, фенолами, нафтопродуктами, сполуками важких металів. 
З метою поліпшення екологічного стану басейну р. Дніпро потрібно 
здійснювати невідкладні заходи, а саме: 
 розробляти пріоритетні програми з екологічно-ефективних заходів, 
спрямованих на розв’язання проблем басейну; 
 упроваджувати систему басейнового управління, що з одного боку, нестиме 
повну відповідальність за стан вод басейну, а з іншого - матиме в своєму 
розпорядженні всі необхідні важелі регулювання, насамперед, фінансові; 
 розвивати регіональну систему екологічно безпечного і сталого управління 
водними ресурсами басейну; 
 розробляти потрібні організаційні та юридичні механізми оцінювання, 
контролю і запобігання забрудненню водних ресурсів басейну; 
 налагодити робочі зв’язки з усіма державними, науковими і громадськими 
організаціями та установами шляхом створення комплексного управління 
природоохоронною діяльністю. 
12 
 
Загалом в країні налічується 63 119 великих, середніх і малих річок, а також 
майже 8073 озер і лиманів. На сьогодні в Україні не залишилося жодного 
поверхневого водного об’єкта, який би за екологічним станом належав до водних 
об’єктів першої категорії. Згідно з оцінками експертів, найгірша екологічна 
ситуація спостерігається на річках Кальміус та Сіверський Донець (Донецька 
область), Азовському морі, озері Сасик (Одеська область), річках Лугань 
(Луганська область). Наприклад, р. Сіверський Донець і її притоки забруднені 
легкоокисними речовинами, нафтопродуктами, фенолами, сполуками азоту і 
важких металів [9]. 
Основними причинами кризової ситуації, що склалася в басейнах великих і 
малих річок України, вважаються такі: 
 спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі; 
 великомасштабні меліорації; 
 будівництво низки великих промислових комплексів у басейнах річок; 
 величезні об’єми водозбору для промисловості та зрошення; 
 колосальні обсяги забруднень. 
Пріоритет у вирішенні проблеми екологічного стану р. Дніпро, ресурси якої 
становлять близько 80% водних ресурсів України, певною мірою відображається і 
на державній екологічній політиці, а саме у реалізації Національної програми 
екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. 
Окрім того, на думку експертів, на сьогодні в Україні масштабно постають 
проблеми екологічного стану Азовського моря, а також річок Сіверський Донець і 
Південний Буг. 
 
1.2 Проблема якості питної води в умовах війни 
 
Міжнародні дослідження свідчать, що війни, починаючи з Першої світової, 
все більше негативно впливають на екосистеми через зростання потужності 
сучасної зброї, яка завдає значної шкоди навколишньому середовищу. Це може 
13 
 
бути проілюстровано такими прикладами, як розлив нафти у водні ресурси Кувейту 
під час Перської війни або пошкодження каналізаційних ліній та очисних споруд в 
Ізраїлі під час конфлікту в Лівані у 2006 році, що призвело до забруднення 
Середземного моря мулом. Бойові дії можуть також відбуватися на морських 
шляхах, або мішканцям можуть заважати досягнути водних джерел через 
пошкодження водопровідних труб, очисних споруд чи дамб. Це призводить до 
обмеженого доступу населення до води, яка, за визнанням Генеральної Асамблеї 
ООН, є базовим правом людини. Порушення таких прав можуть розглядатися як 
форма водного тероризму, оскільки їхні наслідки є тривалими та можуть негативно 
впливати на здоров’я майбутніх поколінь [10-11]. 
У доповіді «Water under Fire» від ЮНІСЕФ було зазначено, що діти, що 
переживають тривалі збройні конфлікти, частіше помирають від захворювань, 
пов’язаних з відсутністю чистої води, ніж від насильства, що прямо пов’язане з 
самим конфліктом. Ці наслідки є загрозливими для всіх нас: окупанти атакують 
водну інфраструктуру, мінують дамби та проводять воєнні операції в Чорному та 
Азовському морях. Українські міста переживають надзвичайну гуманітарну кризу. 
Наприклад, Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 64/292, яка визнає 
право на безпечну воду та санітарію як базове право людини. Дії агресора 
позбавляють багатьох українців цього права. У багатьох регіонах станції 
водопостачання та очищення стічних вод, системи моніторингу та інша важлива 
інфраструктура протягом тривалого часу не функціонували. Навіть зараз у деяких 
регіонах ця інфраструктура перебуває під загрозою вимкнення через руйнування 
від обстрілів, проблеми з електропостачанням, нестачу матеріалів або через те, що 
обслуговуючий персонал втрачає контроль або доступ до об’єктів. Зокрема, 
ситуація, що склалася навколо Запорізької атомної електростанції, наразі відома 
багатьом. Росія загрожує світові екологічною катастрофою. 
Українські міста, що перебували в облозі, стали свідками надзвичайної 
гуманітарної кризи: наприклад, ситуація в Маріуполі була охарактеризована 
Червоним Хрестом як «апокаліптична» у березні. За повідомленнями ЗМІ, жителі 
14 
 
міста були позбавлені доступу до харчів, води та електрики, тому вони змушені 
були розтоплювати сніг для отримання питної води та приготування їжі на вогнищі. 
Важливо пам’ятати, що право людини на воду та санітарію було визнано ООН у 
липні 2010 року. 
У тих місцях, де бойові дії вже завершилися, наприклад, на Київщині, 
відновлено водопостачання та роботу комунальних служб. Однак у зонах активних 
бойових дій це залишається надзвичайно важливою потребою. Тут доступ до 
питної води може бути забезпечений за допомогою водойм, але важливо очищати 
цю воду за допомогою спеціальних таблеток перед вживанням. 
Вода відома також своїм потенціалом як зброя, і використання її у військових 
діях не є нічим новим. Російські сили використовують удари по очисних спорудах 
як засіб проти мирного населення, і це не перший такий випадок упродовж війни. 
Наприклад, під час громадянської війни в Сирії неочищені стічні води були свідомо 
чи несвідомо скинуті у навколишнє середовище. Українські обстріли очисних 
споруд Васильківського експлуатаційного цеху водопостачання та каналізації 
також призвели до руйнування інфраструктури, що призвело до неконтрольованого 
виливу неочищених стічних вод у річку Дніпро. Це створило серйозні загрози для 
здоров’я населення, яке користується цією водою, і спричинило розмноження 
інфекційних захворювань, а також сприяло цвітінню води, що в свою чергу 
призвело до вимирання риби та забруднення водойм. 
Лінія фронту часто проходить через річки, як, наприклад, у східній частині 
України по річці Сіверському Донецькому. Було безліч спроб перейти її, і кожен 
день над нею летять сотні снарядів, а береги у багатьох місцях заміновані. У кожній 
ракеті до півтори тонни пального, яке може залишатися шкідливим протягом 30 
років, із додаванням токсичних речовин, які потрапляють до води. Це все 
призводить до серйозного забруднення та створює загрози для життя та здоров’я 
людей не лише уздовж лінії зіткнення, але й по всій країні на десятиліття. 
Стаття 50 Конституції України гарантує право на безпечне для життя і 
здоров’я довкілля, а також право на компенсацію завданої шкоди у разі порушення 
15 
 
цього права. Закон України «Про охорону навколишнього середовища» 
встановлює, що кожен громадянин має право на безпечне для життя і здоров’я 
природне середовище. Дії держави-агресора порушують ці екологічні права. 
Женевські конвенції, які регулюють поведінку під час збройних конфліктів, 
не безпосередньо згадують навколишнє середовище. Проте, після В’єтнамської 
війни були внесені дві важливі зміни. Перша забороняє насильницьке 
використання методів модифікації навколишнього середовища, які можуть мати 
широке, тривале або серйозне впливи. Друга забороняє використання методів або 
засобів ведення війни, які мають на меті або можуть спричинити широкомасштабні, 
тривалі та серйозні пошкодження природному середовищу. 
Стаття 51 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів 
стверджує, що громадянське населення має право на спільний захист від небезпек, 
пов’язаних з військовими діями, і не повинно бути об’єктом нападів, окрім 
випадків нападів на військові об’єкти. Стаття 32 Конвенції про захист цивільного 
населення під час війни забороняє будь-які заходи, які можуть призвести до 
фізичних страждань або знищення осіб. 
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України зафіксувало 
231 екологічний злочин, що найімовірніше були скоєні Росією, станом на травень 
2022 року. Проте, проблема полягає в тому, що в умовах війни важко класифікувати 
дії, що завдають шкоди навколишньому середовищу, як порушення стандартів 
ведення воєнних дій. 
Деякі важливі аспекти державної політики щодо питної води та її постачання 
мають бути реалізовані комплексно в умовах війни, включаючи залучення коштів 
з державного та місцевих бюджетів. Врахування нових викликів і проблем, що 
виникли в результаті війни, також є необхідним аспектом у цьому контексті. 
В іншому ж випадку, на Україну, як і на весь світ, чекатиме посилення 
дефіциту питної води. Вже зараз в ООН прогнозують, що до 2050 року від 4,8 до 
5,7 млрд людей на планеті протягом щонайменше одного місяця щороку житимуть 
у регіонах, де є дефіцит води. 
16 
 
Ще до війни громади та представники органів місцевого самоврядування 
очікували прийняття Закону №5723 «Про Загальнодержавну цільову соціальну 
програму «Питна вода України» на 2022-2026 роки». ВІН пройшов усі читання та 
був прийнятий ВРУ – і за 2 дні до війни був відправлений на підпис президенту – 
де і завис. 
Зараз нашій нації необхідно демонструвати єдність не лише безпосередньо у 
бою з ворогом, але й у вирішенні внутрішніх питань, особливо таких важливих, як 
забезпечення населення чистою водою та водовідведенням. Адже від цього 
залежить здоров’я нашого народу, отже – і майбутнє [11,12] 
 
1.3 Міжнародна практика у питанні забезпечення питною водою населення. 
Стандарти та організації за контролем якості питної води 
 
Водні ресурси є стратегічним ресурсом для будь-якої держави, і криза, 
викликана дефіцитом питної води, буде значно серйознішою за нафтогазову. В 
Європі спостерігається тенденція укрупнення підприємств шляхом об’єднання 
невеликих водоканалів у більші, потужніші структури. Великі водоканали мають 
нижчу собівартість кубометра води завдяки оптимізації витрат та більшим власним 
ресурсам для технічного переозброєння інженерної інфраструктури. 
У європейських країнах основними напрямами реформування та розвитку 
водоканалізаційного господарства (ВКГ) є регіоналізація або об’єднання 
підприємств водопостачання. Виділяють три моделі функціонування природних 
монополій у секторі ВКГ: «англійська», «французька» і «нідерландська». 
В Англії та Уельсі власниками систем водопостачання є приватні компанії, 
тоді як у Шотландії та Північній Ірландії – державні підприємства комунального 
водного господарства. 
«Французька» модель управління призвела до утворення великих, 
вертикально інтегрованих приватних транснаціональних компаній з 
водопостачання, які були створені у Франції ще в 19 столітті, таких як Générale des 
17 
 
Eaux (нині Vivendi Environment) та Societe Lyonnaise des Eaux. Пізніше була 
заснована третя за величиною компанія – Societe d’Amenagement Urbain et Rural 
(SAUR/Bouygues).  
У Нідерландах конкуренція на основі порівняльного аналізу («бенчмаркінгу») 
здійснюється за принципом орієнтування на кращих. Компанії водопостачання в 
Нідерландах мають більшу фінансову та управлінську незалежність порівняно з 
муніципальними підприємствами комунального водного господарства в інших 
країнах ЄС, таких як Данія, Австрія та Ірландія [13]. 
Найпростіший спосіб оцінити якість системи водопостачання в будь-якому 
регіоні США – це аналіз тарифів на воду, які часто не відображають фактичної 
кількості спожитої води. Оскільки комунальні підприємства борються за 
фінансування технічного обслуговування та модернізації систем очищення та 
доставки води, кошти, які сплачують домовласники та підприємства, спрямовані не 
стільки на воду, скільки на підтримку інфраструктури. Наприклад, жителі Сіетла, 
де часто йдуть дощі, платять за воду вчетверо більше, ніж мешканці посушливого 
каліфорнійського міста Фресно, оскільки Сіетл інвестував 200 мільйонів доларів у 
водоочисні центри, насоси та трубопровідні мережі у 2016 році. Необхідність 
заміни застарілих трубопроводів та встановлення нового обладнання призведе до 
подальшого зростання тарифів у найближчі роки. 
Прикладом може бути місто Флінт, де водна криза триває вже шість років. 
Наразі жителі Флінта не тільки не п’ють воду з-під крана, а й намагаються не 
купатися в ній, оскільки вона містить свинець. Населення Флінта, яке є одним із 
найбідніших у штаті Мічиган, стикається з високими тарифами на водопостачання 
та каналізацію. Проте без заміни трубопроводів свинець продовжуватиме 
потрапляти у питну воду. 
Дефіцит питної води – це глобальна проблема. Доповідь ЮНІСЕФ «Жага 
майбутнього: вода і діти в мінливому кліматі» показала, що до 2040 року 600 
мільйонів дітей у всьому світі (одна дитина з чотирьох) проживатимуть у регіонах 
з гострою нестачею води, викликаною «глобальним зростанням попиту на неї через 
18 
 
індустріалізацію, зростання населення, демографічні зрушення, 
сільськогосподарське виробництво та збільшення споживання» [14]. 
Міжнародні організації, що моніторять якість питної води, грають ключову 
роль у забезпеченні високих гігієнічних та здоров’язберігаючих стандартів для 
споживачів у всьому світі. Ці організації встановлюють норми та вимоги щодо 
якості води, щоб гарантувати її безпеку та придатність для споживання людьми. 
Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO): WHO виступає важливим 
ініціатором та регулятором у встановленні міжнародних стандартів для якості 
питної води. Її експерти розробляють директиви та рекомендації, спрямовані на 
захист здоров’я людей через забезпечення безпеки водопостачання та встановлення 
максимально допустимих рівнів концентрації різних речовин у воді. 
Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO) є важливою міжнародною 
організацією, яка спеціалізується на питаннях громадського здоров’я. Організація 
була заснована у 1948 році і є спеціалізованою установою Організації Об’єднаних 
Націй (ООН). Головна мета WHO – досягнення найвищого можливого рівня 
здоров’я для всіх народів. 
Ключові функції Всесвітньої організації охорони здоров’я: 
1) Глобальне лідерство в громадському здоров’ї: WHO відіграє ключову роль у 
формулюванні стратегій та політики в галузі охорони здоров’я. Вона координує 
зусилля міжнародних партнерів та країн для боротьби зі світовими проблемами 
здоров’я. 
2) Надання технічної підтримки та порад: WHO надає технічну експертну 
допомогу країнам у розробці та впровадженні програм з охорони здоров’я. Це 
включає в себе розробку стандартів, нормативів та рекомендацій для різних 
аспектів систем охорони здоров’я. 
3) Моніторинг та дослідження здоров’я: WHO здійснює моніторинг світової 
ситуації здоров’я, збираючи дані про захворювання, щеплення, смертність та 
інші фактори. Вона також проводить дослідження для вивчення причин 
захворювань та ефективності лікувальних та профілактичних заходів. 
19 
 
4) Надання допомоги в кризових ситуаціях: WHO реагує на епідемії, природні 
катастрофи та інші гуманітарні кризи, надаючи медичну допомогу, 
координуючи міжнародну допомогу та надаючи поради з управління кризовими 
ситуаціями. 
5) Розвиток здорової політики: WHO працює над розвитком та впровадженням 
політики, спрямованої на здоров’я, яка враховує різноманітні аспекти, 
включаючи соціальні, економічні та екологічні чинники. 
Загалом, робота WHO має значний вплив на здоров’я світового населення, 
сприяючи покращенню доступу до якісної медичної допомоги та зменшенню 
загроз громадського здоров’я. 
Європейський союз (ЄС) відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки та 
якості питної води для своїх громадян. Діяльності ЄС у сфері охорони питної води: 
Директиви ЄС щодо якості питної води: ЄС приймає директиви, які 
встановлюють мінімальні вимоги до якості питної води для країн-членів. Ці 
директиви включають параметри якості води, такі як концентрація хімічних 
речовин, мікробіологічна чистота, та інші показники, які повинні відповідати 
нормам для забезпечення безпеки споживання води. 
Контроль та моніторинг якості води: Європейська комісія спільно з країнами-
членами регулярно моніторить якість питної води та здійснює контроль за її 
дотриманням. Це включає в себе аналізи та перевірки якості води з джерел 
водопостачання до моменту постачання її до споживачів. 
Стратегії та програми з охорони водних ресурсів: ЄС розробляє стратегії та 
програми для забезпечення сталого управління водними ресурсами. Це включає в 
себе заходи щодо захисту водозабезпечення, запобігання забрудненню та 
збереження водних екосистем. 
Фінансова підтримка: Європейський Союз надає фінансову підтримку для 
реалізації проектів з покращення якості водопостачання та забезпечення безпеки 
питної води у країнах-членах. 
20 
 
Співпраця та обмін досвідом: ЄС сприяє співпраці між країнами-членами у 
сфері охорони питної води, а також обміну досвідом та кращими практиками. 
Ці заходи спрямовані на забезпечення безпеки та якості питної води для всіх 
громадян Європейського Союзу та сприяють досягненню цілей сталого розвитку у 
галузі охорони навколишнього середовища та здоров’я. 
Американська епідеміологічна асоціація (АЕА): У Сполучених Штатах 
Америки стандарти якості питної води регулюються організаціями, такими як 
Американська епідеміологічна асоціація. Вони встановлюють вимоги до контролю 
якості води та визначають параметри, які повинні бути перевірені регулярно для 
забезпечення її безпеки. 
АЕА активно займається багатьма аспектами охорони питної води, 
включаючи: 
Створення рекомендацій та стандартів: АЕА працює над розробкою 
рекомендацій та стандартів для якості питної води. Ці рекомендації базуються на 
наукових дослідженнях та експертній експертизі і враховують найновіші наукові 
знання щодо здоров’я та безпеки води. 
Законодавчі ініціативи: АЕА активно співпрацює з урядовими органами, 
лобістами та іншими зацікавленими сторонами для розробки та підтримки 
законодавчих ініціатив, спрямованих на покращення якості питної води та захисту 
громадського здоров’я. 
Профілактичні програми: АЕА проводить інформаційні кампанії та програми 
з освіти громадськості з метою підвищення обізнаності населення щодо важливості 
чистої та безпечної питної води та заохочення прийняття відповідних заходів для її 
забезпечення. 
Дослідження та аналіз: АЕА фінансує та підтримує дослідження у галузі 
водопостачання та якості питної води, щоб розуміти проблеми та виклики, що 
стосуються цих питань, та розробляти стратегії для їх вирішення. 
Співпраця з іншими організаціями: АЕА активно співпрацює з іншими 
науковими та професійними організаціями, урядовими агентствами та 
21 
 
міжнародними організаціями з метою спільної роботи над питаннями охорони 
питної води. 
У цілому, діяльність АЕА спрямована на забезпечення безпечної та якісної 
питної води для всіх громадян Сполучених Штатів та сприяння покращенню 
громадського здоров’я через запобігання захворюванням, пов’язаним з водою. 
Міжнародна організація з нормалізації (International Organization for 
Standardization, ISO) грає важливу роль у встановленні міжнародних стандартів, які 
стосуються різних елементів життя, включаючи якість та безпеку питної води. Ось 
як ISO впливає на охорону питної води: 
Стандарти якості: ISO розробляє стандарти для систем управління якістю 
питної води, наприклад, стандарт ISO 24510:2007 «Системи водопостачання. 
Вимоги до систем водопостачання для людей і ведення водопостачання» та ISO 
24511:2007 «Системи каналізації. Вимоги до систем каналізації для людей та 
ведення каналізації». Ці стандарти встановлюють вимоги щодо дизайну, 
експлуатації та управління системами водопостачання та каналізації з метою 
забезпечення безпеки та якості води. 
Моніторинг та аналіз: ISO також розробляє стандарти для методів 
моніторингу та аналізу якості води. Наприклад, стандарт ISO 5667 регламентує 
вимоги до відбору проб, аналізу та інтерпретації даних для оцінки якості води. 
Стандартизація процесів очищення води: ISO сприяє розробці стандартів для 
процесів очищення води, включаючи методи очищення води від різних забруднень 
та встановлення вимог до ефективності цих процесів. 
Міжнародний обмін найкращими практиками: ISO допомагає в обміні 
найкращими практиками та досвідом між країнами у сфері охорони питної води. 
Це сприяє покращенню стандартів та практик у всьому світі. 
Загалом, стандарти ISO в галузі охорони питної води допомагають 
забезпечити безпеку та якість питної води для населення, регулюючи процеси 
виробництва, обробки та контролю якості води з урахуванням найкращих 
міжнародних практик і наукових досліджень. 
22 
 
Ці стандарти враховують широкий спектр параметрів, таких як концентрація 
бактерій, хімічних речовин, важких металів, рівень pH, турбідність тощо. Вони 
базуються на наукових даних про вплив різних речовин на здоров’я людини та 
екосистеми, і їх дотримання сприяє забезпеченню безпеки та якості питної води для 
всіх. 
 
1.4 Вітчизняні організації та стандарти якості питної води 
 
В Україні система стандартів та нормативів для якості питної води базується 
на різних державних органах та установах, які спільно встановлюють вимоги та 
контролюють дотримання стандартів. 
Державні санітарні правила та норми (ДСанНіП) [17-18]: є однією з основних 
нормативно-правових баз у сфері охорони здоров’я та санітарного нагляду в 
Україні. Вони мають безпосереднє стосування до охорони питної води та 
встановлюють вимоги до її якості, що відповідають вимогам міжнародних 
стандартів та рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO). 
Елементи, які включаються в ДСанПіН щодо охорони питної води, 
включають: 
Вимоги до якості води: ДСанПіН встановлюють мінімальні стандарти якості 
для питної води, включаючи максимально допустимі рівні різних забруднювачів, 
таких як бактерії, хімічні сполуки, важкі метали тощо. 
Вимоги до водопровідних систем: ДСанПіН містять вимоги до дизайну, 
будівництва та експлуатації водопровідних систем, включаючи системи очищення 
води та дезінфекції. 
Моніторинг та контроль: ДСанПіН встановлюють вимоги до систем 
моніторингу та контролю за якістю питної води, включаючи регулярні перевірки 
та аналізи. 
23 
 
Санітарно-епідеміологічний нагляд: Державний санітарно-епідеміологічний 
нагляд (ДСЕН) відповідає за контроль за дотриманням вимог ДСанПіН у сфері 
питної води та вжиття заходів у разі виявлення порушень. 
Заходи з профілактики та ліквідації забруднень: ДСанПіН містять 
рекомендації та вимоги щодо запобігання забрудненню джерел питної води та 
заходів їх очищення та збереження. 
ДСанПіН встановлюються з метою забезпечення безпеки та здоров’я 
споживачів та є важливим інструментом у забезпеченні якості питної води та 
запобіганні захворюванням, пов’язаним з водопостачанням. 
Міністерство охорони здоров’я України: МОЗ України відіграє ключову роль 
у забезпеченні безпеки та якості питної води для населення. Воно відповідає за 
розробку та впровадження нормативно-правових актів, які регулюють якість 
питної води, а також за контроль за їх дотриманням. Елементи діяльності МОЗ 
України з точки зору охорони питної води: 
Розробка нормативів та стандартів: МОЗ України спільно з іншими 
відомствами встановлює нормативи якості питної води, включаючи параметри її 
безпеки та гігієнічні вимоги. Ці нормативи містять вимоги до якості води, що 
постачається до споживача, та до систем водопостачання та водовідведення. 
Контроль та нагляд: МОЗ України здійснює контроль за дотриманням 
встановлених нормативів якості питної води. Це включає моніторинг якості води в 
системах водопостачання та водовідведення, а також проведення інспекцій та 
аналізів на дотримання гігієнічних стандартів. 
Координація заходів з покращення якості води: МОЗ України співпрацює з 
іншими відомствами та організаціями для розробки та впровадження заходів з 
покращення якості питної води. Це може включати модернізацію систем 
водопостачання та водовідведення, впровадження нових технологій очищення 
води та інші заходи. 
Інформування та освіта громадськості: МОЗ України здійснює інформування 
населення про важливість безпечної питної води та про заходи, які можуть бути 
24 
 
вжиті для її забезпечення. Це може включати проведення освітніх кампаній, 
розповсюдження інформаційних матеріалів та надання консультацій. 
МОЗ України має на меті забезпечити населення безпечною та якісною 
питною водою, що є ключовим елементом забезпечення громадського здоров’я та 
запобігання захворюванням, пов’язаним з водою. 
Гідрометеорологічна служба України: грає важливу роль у системі 
моніторингу та управління водними ресурсами, включаючи охорону питної води. 
Основні елементи її діяльності в цьому контексті включають: 
Моніторинг річок та водних джерел: ГМС здійснює постійний моніторинг 
гідрологічних параметрів річок, озер та інших водойм. Це включає вимірювання 
рівнів води, температури води, розчинених речовин, а також контроль за 
забрудненням. 
Прогнозування погодних умов та кліматичних змін: ГМС надає прогнози 
погоди та кліматичні прогнози, які можуть впливати на якість та кількість води в 
природних джерелах. Це дозволяє вчасно реагувати на можливі погіршення якості 
води або ризики повеней та засух. 
Оцінка водних ресурсів: ГМС проводить оцінку водних ресурсів, що 
дозволяє визначити доступність води для пиття та інших потреб. Це допомагає 
регулювати водний баланс та планувати ефективне використання водних ресурсів. 
Попередження та реагування на природні катастрофи: ГМС надає 
інформацію та попередження про можливі природні катастрофи, такі як повені, 
зсуви ґрунту та інші події, які можуть впливати на якість та доступність питної води. 
Це дозволяє вчасно приймати заходи для захисту водних ресурсів та забезпечення 
безпеки водопостачання. 
Співпраця з іншими установами та організаціями: ГМС співпрацює з іншими 
установами та організаціями, включаючи водопостачальні підприємства, місцеві 
органи влади та громадські організації, для спільної роботи з питань охорони 
питної води та управління водними ресурсами. 
25 
 
Усі ці заходи спрямовані на забезпечення безпеки та якості питної води в 
Україні шляхом ефективного використання гідрометеорологічних даних та 
прогнозів для управління водними ресурсами та реагування на зміни у природному 
середовищі. 
Дотримання встановлених стандартів та нормативів забезпечує безпеку 
питної води для населення України, допомагає запобігти розповсюдженню 
захворювань та забрудненню навколишнього середовища. Така система контролю 
є важливою для забезпечення гігієнічних стандартів та збереження здоров’я 
громадян. 
Реалізація державної політики та управління у сучасному суспільстві 
неможлива без використання актів органів державної влади. Ці акти є зовнішнім 
проявом виконання їхніх повноважень, відображають конкретні рішення державної 
влади і спрямовані на врегулювання певних суспільних відносин та досягнення 
конкретних юридичних наслідків. Акти органів державної влади мають важливе 
значення для держави і суспільства, оскільки вони виражають конкретні рішення 
державної влади та її дії щодо реалізації функцій управління суспільством [15-18]. 
Основні нормативні документи, що регулюють якість питної води в Україні, 
включають: 
 Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя 
населення» 
 На заміну СанПіН 4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны 
поверхностных вод от загрязнения» було підготовлено документ «Гігієнічні 
норми (ГН) хімічних речовин у поверхневих водах», який знаходиться на 
затвердженні в МОЗ. 
 Закон України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» 
(Стаття 25), що стосується громадських закладів: дитячих садків, шкіл, 
лікарень, із дотриманням вимог під час експлуатації. 
 Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» (статті 26, 28, 30, 
43, 44). 
26 
 
 ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для 
споживання людиною». 
 На заміну СанПіНу 4630-88 «Санитарные правила и нормы охраны 
поверхностных вод от загрязнения» був підготовлений документ «Гігієнічні 
норми (ГН) хімічних речовин у поверхневих водах», який знаходиться на 
затвердженні у МОЗ. 
 Загальнодержавна програма «Питна вода України на 2006-2020 роки». 
 ДСТУ 7525: 2014 «Вода питна. Вимоги та методи контролювання якості». 
 ДСТУ 878-93 »Води мінеральні фасовані. Технічні умови» 
 Водний кодекс України (статті, 58, 59,60) [17]. 
На сьогодні основним документом серед всіх нормативів є ДСанПіН 2.2.4-
171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», 
який визначає та контролює якість води за 61 санітарно-хімічним та радіаційним 
показником. Якість питної води також нормується відповідно до Закону України 
«Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 р. №2918-III. У 2014 році 
було прийнято документ ДСТУ 7525:2014 «Вода питна. Вимоги та методи 
контролювання якості». 
Система нормативно-правових актів у сфері водопостачання та 
водовідведення загалом є послідовною та об’ємною, однак деякі її аспекти 
потребують додаткового вдосконалення. Зокрема, необхідно узгодити норми 
Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про питну воду, питне 
водопостачання та водовідведення». Сфера водовідведення потребує 
вдосконалення і приведення до європейських стандартів, включаючи питання 
якості послуг та захисту прав споживачів. Крім того, підзаконні нормативно-
правові акти повинні постійно переглядатися та узгоджуватися із зміненими 
законодавчими актами. У випадку невідповідності між нормами законодавчого та 
підзаконного актів, слід керуватися нормами вищого законодавчого акту. 
Принципи державної політики у сфері водопостачання та водовідведення визначені 
27 
 
законодавством, проте відсутній спеціальний національний стратегічний документ 
розвитку цієї сфери. 
 
1.5 Типи та джерела забруднення питної води 
 
У багатьох аспектах життя та економічній діяльності вода відіграє ключову 
роль, адже її потреба незамінна для багатьох процесів. Однак зростаюча 
індустріалізація супроводжується збільшенням проблем забруднення водойм, 
річок та ґрунтів відходами від промислової діяльності. Це призводить до того, що 
вода може зберігати аромат і смак рослин, органічних речовин, мінералів і газів, 
що містяться в ґрунті та повітрі. Нестача якісної питної води стає серйозною 
проблемою, і вирішення цієї проблеми стає головним завданням на сучасному 
глобальному рівні. 
 У нашій країні проблема забруднення річкових вод перетворилася на 
національний кризовий стан протягом багатьох років. Водні ресурси вже 
практично досягли ІІІ-го та ІV-го класів якості, що свідчить про їх забрудненість та 
недостатню чистоту. Окремі притоки Дністра та Західного Бугу вважаються 
надзвичайно забрудненими (V клас). Найбільш критична ситуація спостерігається 
у басейнах Дніпра, Сіверського Дінця та на річках Приазов’я. Очищення води для 
питних потреб залишається переважно хлоруванням, але це призводить до 
утворення хлорорганічних сполук, що становить загрозу для здоров’я населення [1]. 
 Навіть при належному очищенні та знезараженні води на спеціалізованих 
станціях, а також позбавленні її від неприємного смаку та запаху, проблема якості 
питної води залишається актуальною через старі трубопроводи. Стан 
водопровідних систем та мереж водопостачання є неадекватним, що негативно 
впливає на ефективність очищення та становить причину вторинного забруднення. 
У різних регіонах нашої країни проблема низької якості питної води 
залишається актуальною через відсутність повних очисних споруд та санітарних 
зон. Багато водопроводів не мають засобів для знезараження води, особливо це 
28 
 
стосується Івано-Франківської, Тернопільської, Одеської, Житомирської та 
Закарпатської областей. Часто проблеми з якістю води виявляються при оцінці 
органолептичних характеристик (до 72% випадків), мінералізації (до 28%) та 
перевищенні граничної концентрації хімічних речовин (до 16%). 
Серед джерел забруднення води можна виокремити: 
 Стічні води: Недостатньо очищені стоки каналізації, які часто скидаються в 
річки та моря, призводять до забруднення водойм. 
 Фермерські господарства: Вивітрювання добрив, гербіцидів та інших хімічних 
речовин земельних угідь. 
 Промислові відходи: Викиди ртуті, міді, фтору та радіоактивних речовин, які 
надходять з промислових підприємств. 
 Витоки нафти: Скиди нафтопродуктів, які формують плівку на поверхні води, 
перешкоджаючи доступу світла та кисню. 
 Тверді відходи: Викиди пластикових виробів та інших твердих відходів, які 
перетворюють водойми на смітники. 
 Теплове забруднення: Злив гарячої води з електростанцій, що призводить до 
збільшення температури води та прискореного росту водоростей. 
 Атмосферні забруднення: Викиди попелу, сажі та газів, які забруднюють 
повітря та потрапляють у водні джерела. 
Комунальні стоки можуть містити різноманітні види забруднень, включаючи 
мікробіологічне та хімічне забруднення, які представляють серйозну загрозу 
здоров’ю. Серед бактерій та вірусів, що можуть знаходитися у цих стоках, можуть 
бути такі, що спричиняють захворювання, такі як сальмонельоз, бактеріальний 
запал легенів, холера, а також вірусні інфекції, такі як вірусні енцефаліти та 
кишкові захворювання. Крім того, у комунальних стоках можуть бути присутні 
токсичні детергенти, складні ароматичні вуглеводні, нітрити і нітрати. 
В промислових стоках можуть бути присутні різноманітні хімічні речовини 
залежно від сфери діяльності підприємства. Серед них можуть бути органічні 
розчинники, такі як ксилол, бензол, толуол, феноли, важкі метали, формальдегід, а 
29 
 
також згадані раніше складні ароматичні вуглеводні та особливо токсичні 
речовини. 
 
Рисунок 1.3 – Забруднення водойм комунальними стоками 
 
Останні можуть спричиняти генетичні, тератогенні та канцерогенні зміни, що 
впливають на організм. Наприклад, цементно-азбестове виробництво, лакофарбова 
промисловість, металургійна галузь, машинобудування, а також целюлозно-
паперова промисловість та виробництво добрив є основними джерелами особливо 
токсичних стоків. 
У більшості випадків комунальні відходи накопичуються там, де немає 
доступу до мереж водопостачання та каналізації або коли існуюча інфраструктура 
не забезпечує повне перешкодження проникнення відходів у грунт і подальше 
потрапляння їх до ґрунтових вод. Оскільки рівень ґрунтових вод зазвичай 
знаходиться на глибині від 3 до 20 метрів, що відповідає глибині більшості 
колодязів, то відходи накопичуються на цій глибині у великих концентраціях. 
Серед них можуть бути детергенти з пральних машин, кухонні відходи, а також 
людські та тваринні фекалії. Ці компоненти, пройшовши верхній шар ґрунту, 
можуть потрапити до ґрунтових вод, особливо в разі відсутності перешкод. Навіть 
при розташуванні вигрібних ям та місцевих каналізацій на певній відстані від 
30 
 
колодязів можливе потрапляння забруднень до ґрунтових вод, оскільки за певних 
умов ґрунтові води можуть переміщуватися в горизонтальній площині на значні 
відстані. 
Ці фактори сприяють загальному погіршенню якості води та створюють 
серйозні проблеми для громадського здоров’я та екосистем.  
Для зменшення ймовірності вторинного забруднення води у водопровідній 
мережі необхідно проводити постійний та комплексний моніторинг роботи 
системи водопостачання. Для цього можна використовувати наступні підходи: 
Якісна очистка води перед подачею в мережу: Застосування ефективних 
методів очищення для забезпечення високої якості води, яка потрапляє до 
споживача. 
Уникнення змішування води з різних джерел водопостачання: Мінімізація 
можливості змішування води з різних джерел, щоб уникнути контамінації. 
Раціональний вибір матеріалів для трубопроводів: Використання матеріалів, 
які не взаємодіють з водою та відповідають стандартам якості. 
Суворе дотримання технологічного регламенту: Забезпечення виконання 
всіх технічних норм та вимог експлуатації системи водопостачання. 
Своєчасне обслуговування та відновлення трубопроводів: Регулярне 
технічне обслуговування та відновлення мережі для уникнення її зношення та 
протікання. 
Кваліфікований персонал: Наявність у експлуатаційному персоналі достатніх 
знань та навичок щодо функціонування системи водопостачання. 
Ефективне управління якістю води: Використання спеціалізованого 
обладнання та методів для контролю та підтримки високої якості води. 
Дотримання програми охорони якості води: Реалізація довгострокових 
програм та заходів з покращення якості водопостачання [10]. 
 
 
 
31 
 
1.6 Сучасні методи очистки питної води 
 
Серед методів, що дозволяють проводити глибоке очищення стоків, 
найбільш прості в апаратурному оформленні й економічні іонообмінні й 
адсорбційні процеси [21]. До переваг цих методів відносяться:  
1) можливість очищення оброблюваних стічних вод до будь-яких 
залишкових концентрацій компоненту, що вилучається,  
2) низькі енергетичні витрати (енергія затрачається тільки на перекачування 
оброблюваних вод),  
3) відсутність витрат на дорогі реактиви (потрібні тільки реактиви для 
готування регенераційних розчинів, які як правило є недорогими 52 
легкодоступними речовинами), 
 4) концентрування речовин, що вилучаються, до ступеня, що забезпечує 
можливість їхньої утилізації.  
Існує велика кількість спеціалізованих процесів, які використовують для 
видалення металів з стічних вод: хімічне осадження, коагуляція/флокуляція, іонний 
обмін і рідинна екстракція, цементація, електрохімічні операції, біологічні операції, 
адсорбція, випарювання, фільтрація, мембранні процеси.  
Вибір відповідного способу очищення залежить від багатьох факторів. 
Найбільш широке застосування на практиці, знайшли такі способи, як реагентний, 
іонообмінний, електрохімічний, зворотний осмос, гальванокоагуляція і екстракція. 
Така технологія обробки стічних вод, що містять важкі метали, володіючи 
надійністю, має і ряд суттєвих недоліків. Основними з них є:  
- при реагентних способах: велика витрата реагентів, які дорогі і дефіцитні, 
виділення шкідливих газів; вторинне забруднення води (підвищення 
сольового складу), що викликає труднощі при поверненні її на повторне 
використання; втрата цінних речовин, що містяться в оброблюваних 
стоках, утворення великих кількостей осадів при використанні ряду 
реагентів;  
32 
 
- при електрохімічних способах: високе споживання електроенергії, 
використання листового металу;  
- при іонообмінних способах: утворення вторинних стоків після регенерації 
і необхідність в їх знешкодженні.  
Таким чином, жоден спосіб не може забезпечити випуск очищених стічних 
вод у водойми, і тільки в комбінації можливе очищення стічних вод від важких 
металів, що відповідають сучасним екологічним вимогам. 
На сьогодні застосовують різні способи очищення стічних вод: механічні, 
хімічні, біологічні, фізичні. На рисунку 1.5 наведено класифікацію способів 
очистки стічних вод. 
 
Рисунок 1.4 – Класифікація способів очищення стічних вод 
 
Механічні способи переважно застосовують для очищення стічних вод від 
твердих частинок і масляних забруднень. 
Механічні методи очистки дозволяють осаджувати не більше 60% завислих 
речовин. Підвищення ефективності осадження досягається застосуванням різних 
33 
 
способів інтенсифікації: преаерації, біокоагуляції, освітлення в завислому шарі або 
тонкошарове відстоювання. 
Очищення стічних вод механічними методами, а саме в пісколовках, 
первинних та двоярусних відстійниках, не забезпечує належну ефективність 
очистки. Після очищення зберігаються великі мінеральні забруднення, відкладені 
на стінках установки. Таким чином механічна очистка стічних вод у великих 
об’ємах є важкодоступною.   
Механічна очистка при обробці міських стічних вод є попередньою стадією 
перед біохімічною очисткою. 
Вибір схеми очищення води від таких речовин залежить від виду, кількості 
забруднень і необхідного ступеня очищення. 
Фізичні способи очищення становлять основу термічного очищення, яке 
застосовується для знешкодження мінералізованих стічних вод. 
Хімічні способи застосовують самостійно перед подачею стічних вод у 
систему оборотного водопостачання, перед спуском їх у водоймища або міську 
каналізаційну мережу. В деяких випадках хімічне очищення доцільно проводити 
перед біологічним очищенням. 
 Серед хімічних методів, які застосовуються на дріжджових виробництвах 
найбільш поширеними є обробка вапном, хлорним вапном, хлорним залізом, 
сірчанокислим закисним залізом, сірчанокислим амонієм, глиноземом. Недоліком 
цього методу є використання великих доз реагентів та неможливість підтримувати 
необхідну їх концентрацію. Недоліком методу осадження є поява в розчинах 
великої кількості йонів Na+, K+, Са2+. 
Біологічне очищення – це досить поширений спосіб очищення стічних вод 
від багатьох органічних і деяких неорганічних речовин, що викидаються 
підприємствами харчової, целюлозно-паперової, меблевої промисловостей. 
Біологічне очищення стічних вод передбачає практично повне розкладання 
органічних сполук у воді але очищення від важких металів мало ефективне. 
34 
 
Іонне очищення стічних вод застосовують для вилучення із вод металів, а 
також сполук миш'яку, фосфору, ціанистих сполук і радіоактивних речовин. Цей 
метод дозволяє рекуперувати цінні речовини при високому ступені очищення.  
Іонний обмін є ідеальним методом видалення малих кількостей домішок з 
розведених стічних вод. Синтетичні органічні смоли широко використовуються 
внаслідок можливості їхнього виробництва для різноманітного специфічного 
застосування. Однак їх вартість за останні роки сильно зросла й досягає в цей час 
десятків мільйонів гривень за тонну. Внаслідок цього актуальним завданням є 
пошук та застосування дешевих неорганічних і природних адсорбентів та 
матеріалів на їхній основі, селективних до хімічних форм існування у водних 
розчинах важких і кольорових металів [22, 23]. 
Фізико-механічні й фізико-хімічні способи широко застосовуються для 
очищення стічних вод на машинобудівних, деревообробних, целюлозно-паперових 
підприємствах, а також на заводах ДСП, ДВП, де спостерігається велика кількість 
забруднювачів. 
З фізико-хімічних методі найефективнішим є адсорбційний метод очищення 
стічних вод, він досягає 80-96 %. 
Адсорбція широко використовується для глибокого очищення стічних вод 
розчинених органічних речовин як стадія доочистки після біохімічної очистки вод, 
а також в локальних установках, якщо концентрація органічних речовин у воді 
незначна і вони біологічні не розкладаються або є сильно токсичними. 
Досить ефективними є природні матеріали, перспективні для вилучення із 
водних розчинів іонів кольорових та важких металів, досить широко 
рекомендуються природні цеоліти й глинисті матеріали. 
Використання локальних установок доцільна, якщо речовина добре 
адсорбується при невеликих питомих витратах адсорбенту. 
 
 
 
35 
 
1.7 Вплив питної води на здоров’я населення 
 
Вода є найціннішим елементом навколишнього середовища для нашого 
життя, оскільки вона впливає на фізіологічні, господарські та санітарно-гігієнічні 
потреби людини. Вимоги до питної води вельми високі: в першу чергу, вона 
повинна відповідати гігієнічним стандартам. Це означає: 
 бути безпечною з епідеміологічної точки зору, тобто не містити патогенні 
мікроорганізми, яйця чи личинки гельмінтів і протозоїв; 
 мати безпечний хімічний склад, що виключає токсичні, радіоактивні 
речовини та надмірну кількість солей, що можуть шкодити здоров’ю; 
 мати приємні органолептичні властивості, такі як свіжість, прозорість, 
відсутність кольору, запаху та стороннього присмаку; 
У санітарній практиці широко використовуються бактеріологічні показники 
для оцінки якості води, такі як загальна кількість бактерій і наявність кишкової 
палички, щоб визначити ступінь бактеріального забруднення. 
Органолептичні властивості води включають: 
1) Забарвленість, запах, прозорість, смак і каламутність. 
2) Вміст хімічних речовин, які впливають на органолептичну якість води. 
Ключовими джерелами водопостачання є підземні води, які формуються 
шляхом фільтрування води через ґрунт та її накопичення у водопроникних породах, 
таких як пісок, гравій та вапняк, під якими розташовані водонепроникні породи, 
наприклад, глина та граніт. Ґрунтові води, що перебувають на першому 
водоносному горизонті від поверхні землі, є найбільш доступними та мають 
глибину від 1-2 до кількох десятків метрів. На глибині 5-6 метрів зазвичай ґрунтові 
води не містять патогенних мікроорганізмів.  
Іноді ґрунтові води можуть зазнавати реального ризику бактеріального 
забруднення внаслідок різних обставин. При бурінні свердловини у міжпластовому 
горизонті, який має нахил, вода може підніматися, утворюючи так звані напірні або 
артезіанські води. Ці міжпластові води можуть виходити на поверхню як джерело, 
36 
 
і саме артезіанська вода часто вважається найкращою для пиття [24]. Однак така 
вода завжди потребує санітарного нагляду через можливе забруднення різними 
інфекційними агентами, зокрема кишковими бактеріями, а також хімічними 
речовинами, які можуть потрапити у воду через випуск стічних вод промисловими 
підприємствами. Це забруднення може виникнути через притікання забрудненої 
води з верхніх шарів, тріщини у водонепроникних породах, недбалість у догляді за 
свердловиною, негерметичність обладнання свердловини або під час затоплення її 
паводковими водами [24]. 
Після джерельної та артезіанської води за якістю розташовується ґрунтова 
вода, яка використовується за допомогою шахтних криниць та трубчастих 
колодязів. При будівництві таких споруд необхідно враховувати відстань до інших 
об’єктів, таких як мережі каналізації, вбиральні та вигрібні ями, яка повинна бути 
не менш як 20 метрів. Крім того, надземна та підводна частини колодязів, 
включаючи каптажі джерел, повинні бути належно обладнані. Власники таких 
споруд також зобов’язані щорічно проводити їх дезінфекцію та вести контроль за 
їх ремонтом та очищенням. 
Використання води з несанкціонованих джерел для господарсько-питних 
цілей недопустиме, оскільки такі джерела не мають власника та малоймовірно 
пройшли лабораторний контроль якості питної води. Якість споживаної питної 
води є важливим фактором, що впливає на організм в цілому і на самопочуття 
людини. Тому важливо забезпечити надійний захист здоров’я громадян, 
забезпечуючи їх питною водою. 
Вода має ключове значення для здоров’я, оскільки вона становить значну 
частину організму людини і є універсальним розчинником хімічних речовин. Вода 
в організмі взаємодіє з клітинами, переносячи поживні речовини, виводячи відходи 
та забезпечуючи енергетичні потреби. Її концентрація впливає на швидкість 
біохімічних процесів та оновлення клітин [25]. 
37 
 
 
Рисунок 1.5 – Відсотковий вміст води в організмі людини  
 
Роль води в організмі людини надзвичайно важлива: вона регулює 
температуру тіла, обмін речовин, очищає організм від токсинів, а також знижує 
кількість бактерій у кишківнику. Цікаво, що недостатнє споживання води може 
призвести до того, що шкідливі речовини з продуктів харчування накопичуються в 
організмі. В результаті організм може зашлаковуватися, що сприяє підвищенню 
артеріального тиску та вузьканню судин. Тому особливо важливо в таких випадках 
пити достатню кількість якісної води. 
Споживання низькоякісної питної води може серйозно вплинути на здоров’я 
людей, призводячи до розвитку різноманітних захворювань. Довготривале 
вживання такої води може призвести до втрати ефективності і викликати відчуття 
втоми. Крім того, можуть виникнути проблеми з псуванням процесів травлення та 
засвоєння поживних речовин, що може призвести до збільшення в’язкості крові та 
ризику утворення тромбів. Також може страждати процес кровотворення, а 
біохімічні реакції в організмі можуть сповільнюватись. 
Наявність заліза в питній воді сприяє підтримці імунітету та участі у процесі 
кровотворення, але в надмірній кількості може викликати різні проблеми зі 
здоров’ям. Симптоми дефіциту заліза включають втомленість, дискомфорт у 
шлунково-кишковому тракті та можливі болі в області серця. Надлишок заліза в 
38 
 
питній воді може призвести до порушень в процесі кровотворення, гострих отруєнь, 
розвитку цукрового діабету, цирозу печінки та раку прямої кишки. Високий вміст 
заліза в питній воді вважається небезпечною домішкою, класифікуваною як III клас 
небезпеки. 
Висока твердість води погіршує її органолептичні властивості, надаючи 
гіркуватий смак та впливаючи негативно на травлення людини. Дослідження 
показують, що існує зв’язок між рівнем твердості води та поширенням серцево-
судинних захворювань. Солі твердості заважають всмоктуванню жирів, 
утворюючи в кишечнику нерозчинні кальцієво-магнієві мила. Крім того, тверда 
вода утворює великі відкладення в парових котлах, сповільнює процес варіння 
овочів, м’яса тощо. 
Кальцій відіграє ключову роль у формуванні кісток, регулює скорочення 
м’язів, підвищує імунітет, знижує ризик алергічних реакцій і зміцнює стінки 
кровоносних судин. Однак надлишок кальцію може призвести до закупорювання 
судин, тоді як його недостача може призвести до розрідження кісткової тканини та 
проблем з функціонуванням залоз внутрішньої секреції у людей похилого віку.[13] 
Досліджуючи літературні джерела про значення питної води для здоров’я 
людини, виникає питання про безпеку води. Коротко описуються різні джерела 
питної води, і кожен має можливість самостійно обирати для себе безпечний 
варіант: 
1) Водопровідна вода: Ця вода, яка надходить через водопровідну систему, 
може містити хлор та фтор, використовувані для очищення. Хоча це широко відомо, 
деякі люди, яким не доступна бутильована вода, можуть випити воду з крану, але 
варто пам’ятати, що вона може сприяти розвитку ракових клітин. 
2) Кип’ячена вода: Кип’ятіння води допомагає вбити багато вірусів та 
бактерій, але кількаразове кип’ятіння може призводити до утворення накипу, який 
містить хлор. Неочищений чайник може сприяти дії хлору, що може бути 
небезпечним для здоров’я, тому варто кип’ятити воду з відстоянням або 
використовувати фільтровану воду. 
39 
 
3) Фільтрована вода: Ця вода проходить через фільтри, які видаляють хлор, 
але не завжди ефективно борються з мікробами. Важливо замінювати фільтри 
вчасно, щоб уникнути потрапляння шлаків до організму, оскільки незамінені 
фільтри можуть залишитися в ньому назавжди. 
4) Бутильована вода: Перед купівлею бутильованої води важливо уважно 
перевірити інформацію на етикетці, щоб переконатися, що вода очищена від 
домішок за допомогою промислових фільтрів. Також слід звернути увагу на тип 
упаковки, оскільки пластикові пляшки після 18 місяців можуть виділяти токсини в 
воду, тому безпечніше купувати воду у скляних пляшках, хоча це може бути 
дорожчим варіантом. 
5) Відстояна вода: Відстояна вода вважається безкоштовним способом 
очищення, але варто пам’ятати, що тривале відстоювання більше ніж на два дні 
може сприяти розвитку хвороботворних бактерій. Ця вода вважається 
найнебезпечнішою, адже під час відстоювання хлор випаровується, а важкі солі 
осідають. 
6) Заморожена або тала вода: Заморожена або тала вода може бути 
найбезпечнішим і найдешевшим способом очищення води. Під час заморожування 
чиста вода першою замерзає, тому можна вилити зайву воду, залишивши тільки 
чисту. 
7) Мінеральна вода: Мінеральна вода містить підвищену кількість 
мінеральних та органічних речовин, що робить її корисною для організму. Вона 
може допомогти заспокоїти шлунок і покращити травлення, але може також 
прискорити процеси старіння, особливо впливаючи на шкіру. 
  
40 
 
2 ЕКОТОКСИКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ 
 (НА ПРИКЛАДІ МІСТА СВІТЛОВОДСЬК) 
 
2.1 Характеристика обласного комунального виробничого підприємства 
«Дніпро-Кіровоград» 
 
У 1973 році була введена в експлуатацію перша черга районного водопроводу 
«Дніпро-Кіровоград» потужністю 168 тис.м3 питної води за добу. Згідно проекту 
цей водопровід передбачений для водозабезпечення міст Кіровограду, Олександрії, 
Знам'янки, Світловодська та 56 сільських населених пунктів, розташованих 
поблизу водогону. Лінійна довжина водопроводу 116,5 км в одну нитку, а з 1992 
року в дві нитки. Забір води здійснюється двома сифонами із сталевих труб 
діаметром 1400 мм. Оголовок водозабору винесений в Кременчуцьке водосховище 
на 720 м і не доходить до фарватеру на 100 м. 
Насосна станція першого підйому, виконана за аналогом до насосної станції 
Деснянського водопроводу міста Києва і обладнана чотирма насосами 28В-12, 
подає воду на майданчик очисних споруд (ДВС), де здійснюється обробка води, що 
надходить. До складу технологічної обробки на майданчику передбачено: 
коагулювання, відстоювання, фільтрування на швидких фільтрах, хлорування, 
амонізація. Крім цього, проектом передбачалося мікрофільтрування для видалення 
синьо-зелених водоростей, вапнування і фторування води, що надходить для 
очищення, однак в технології водопідготовки ці процеси не знайшли застосування. 
З резервуарів питна вода забирається насосами 22НДС, встановленими на 
насосній станції другого підйому і подається у водопровід «Світловодськ-
Олександрія» діаметром 1200-1400 мм, довжиною 36,5 км. Одночасно на насосній 
станції другого підйому встановлені насоси, які подають воду на місто 
Світловодськ. 
На майданчику насосної станції «Олександрія» є резервуари чистої води, 
куди, надходить вода із водоводу «Світловодськ-Олександрія», хлораторна для 
41 
 
дохлорування води і будівля насосної станції, що складається з двох відділень: 
міського – для подачі води місту Олександрії і транзитного – для подачі води на 
площадку насосної станції «Пантаївка» по водопроводу «Олександрія-Пантаївка» 
діаметром 1000-1200 мм довжиною 20 км. На майданчику насосної станції 
«Пантаївка» є резервуари чистої води, хлораторна і насосна станція, що перекачує 
воду транзитом на площадку насосної станції «Знам’янка» по водоводу діаметром 
900-1200 мм, довжиною 17,5 км. Крім того, на насосній станції «Пантаївка» в 
машинному відділенні встановлені насоси, що подають воду на селище Пантаївка. 
Майданчик насосної станції «Знам’янка» містить резервуари, куди надходить 
вода з насосної станції Пантаївка», хлораторну для дохлорування і насосну станцію 
«Знам’янка», що складається з двох відділень: міського, який подає воду на місто 
Знам’янка, і транзитного, який подає воду на площадку 1-ї зони міста Кіровограда 
по водоводу діаметром 800-1200 мм, довжиною 30,4 кілометра. 
На майданчику 1-ї зони міста Кіровограда вода, що надходить з насосної 
станції «Знам’янка», дохлорується, для чого на майданчику передбачена 
хлораторна, накопичується в резервуарах і звідти самопливом надходить у 
водопровідну мережу міста Кіровограда. Крім цього, по всій довжині водопроводу 
«Дніпро-Кіровоград» існують пункти роздачі сільським населеним пунктам, які 
підключені безпосередньо до ділянок водопроводів. 
Незважаючи на велику роботу, яка була проведена службою експлуатації з 
моменту пуску районного водопроводу «Дніпро-Кіровоград», назвати його 
надійною спорудою не можливо. Так, має місце відставання реконструкції 
технологічного обладнання насосних станцій, що створює умови невідповідності 
новим режимам експлуатації водопроводу в дві нитки. При капітальності сталевих 
труб – 20 років, термін служби першої нитки витік в 1993 році, що знижує 
надійність системи в цілому. В процесі експлуатації виникають надзвичайні 
ситуації, однією з яких є цвітіння Кременчуцького водосховища. Більшість із цих 
ситуацій не враховані при проектуванні водопроводу, інші недостатньо науково 
42 
 
обґрунтовані, а окремі залежать від особливостей експлуатації в різних умовах, в 
тому числі і температурних [26].  
 
2.2 Методи дослідження якості питної води 
 
2.2.1 Методика дослідження органолептичних показників якості питної води 
 
Аналіз органолептичних властивостей може дати уявлення про якість питної 
води. Серед цих властивостей оцінюють запах, смак, прозорість, каламутність, 
кольоровість і температуру. Органолептичні показники якості питної води 
контролюються відповідно до нормативу ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги 
до води питної, призначеної для споживання людиною».  
Запах визначають за п’ятибальною шкалою, де 0 означає відсутність запаху, 
а 5 – дуже виражений. Хороша вода має оцінку 0-1, що свідчить про її чистоту. 
Смак не повинен мати сторонніх присмаків і зазвичай краще відчувається при 
температурі від 8 до 15°C. 
Прозорість води оцінюється за можливістю чітко прочитати текст на глибині 
30 см. Низька прозорість може бути наслідком наявності різних домішок. 
Каламутність показує наявність у воді зважених речовин, при цьому ідеальна 
прозорість відповідає каламутності в 1,5 мг/л. 
Кольоровість залежить від природних домішок, наприклад, гумусових 
речовин або залізистих сполук. 
Температура води також важлива – найкраще вживати воду з температурою 
від 7 до 12°C, що найбільш сприятливо впливає на організм. 
 
 
 
 
 
43 
 
2.2.2 Методика дослідження фізико-хімічних показників якості питної 
 
Фізико-хімічні методи дослідження використовуються для оцінки якості 
питної води, вони базуються на фізичних і хімічних властивостях речовин, які 
присутні у воді. Фізико хімічні показники якості питної води контролюються 
відповідно до нормативу ДСанПін 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, 
призначеної для споживання людиною». Ось деякі з них: 
1. Хімічний аналіз компонентів: Включає в себе визначення концентрацій 
різних речовин у воді, таких як мінерали, іони, органічні речовини, хімічні сполуки 
тощо. Цей аналіз може виявити присутність шкідливих речовин, таких як важкі 
метали або хлорорганічні сполуки. 
2. Вимірювання pH: pH вказує на кислотність або лужність води. Питна вода 
зазвичай повинна мати нейтральний або слабо кислий pH, близький до 7. Високий 
або низький pH може свідчити про забруднення води. 
3. Вимірювання електропровідності: Електропровідність води залежить від 
концентрації розчинених солей у ній. Висока електропровідність може свідчити 
про високу мінералізацію або забруднення води. 
4. Турбідиметрія: Цей метод вимірює ступінь розсіювання світла в воді, що 
відображає її прозорість. Висока турбідітет води може бути наслідком наявності 
механічних домішок або часток. 
5. Газоаналізатори: Вимірюють концентрацію розчинених газів у воді, таких 
як кисень, вуглекислий газ, амоній, сірководень тощо. Це важливо для визначення 
рівня кисню та інших газів, які можуть впливати на якість води та життєздатність 
організмів у водному середовищі. 
 
2.2.3 Методика дослідження бактеріологічних показників якості питної води 
 
Бактеріологічні методи дослідження є важливою складовою оцінки якості 
питної води, оскільки дозволяють виявляти наявність та кількість мікроорганізмів, 
44 
 
які можуть бути шкідливими для здоров'я людини. Ось деякі з найбільш поширених 
бактеріологічних методів: 
1. Визначення колі-форм: Колі-форм –це група бактерій, які включають 
E.coli, які часто присутні в кишковому тракті теплокровних тварин і людини. Вони 
є індикатором забруднення води органічними матеріалами або відходами тварин. 
Визначення колі-форм дозволяє виявляти ризики забруднення води вірусами і 
патогенними бактеріями. 
2. Визначення кишкових паличок (Escherichia coli): E. coli є однією з 
найбільш поширених і шкідливих бактерій, що можуть знаходитися у воді, і вони є 
показником фекального забруднення. Виявлення E. coli у воді може свідчити про 
наявність водопровідних або поверхневих забруднень. 
3. Визначення кількості гетеротрофних бактерій (ГБК): Цей метод вимірює 
загальну кількість мікроорганізмів у воді, які використовують органічні речовини 
для живлення. Висока кількість ГБК може вказувати на забруднення води іншими 
бактеріями або органічними речовинами. 
4. Визначення наявності патогенних бактерій: До цієї групи належать 
бактерії, такі як Salmonella, Shigella, Vibrio cholerae та інші, які можуть викликати 
захворювання у людини при вживанні забрудненої води. Визначення цих бактерій 
є важливим для забезпечення безпеки водопостачання. 
Мікробіологічні методи дослідження якості питної води використовуються 
для виявлення та кількісної оцінки мікроорганізмів у воді, які можуть викликати 
захворювання у людини. Ось деякі з основних мікробіологічних методів: 
1. Метод визначення кількості бактерій за загальним числом колоній 
(МПН/мл): Цей метод полягає у визначенні кількості бактерій, що присутні у воді, 
шляхом висівування зразка води на поживному середовищі та підрахунку 
утворених колоній. Результати виражаються в одиницях МПН (мікроорганізмів у 1 
мілілітрі води). 
45 
 
2. Метод визначення кількості ентерококів: Ентерококи - це група бактерій, 
які можуть бути індикаторами забруднення води фекальними речовинами. Вони 
використовуються для оцінки гігієнічної якості води. 
3. Метод виявлення патогенних бактерій за допомогою культурних та 
молекулярно-генетичних методів: Цей метод включає в себе пошук специфічних 
патогенних бактерій у воді, таких як Salmonella, Escherichia coli O157:H7, Vibrio 
cholerae, за допомогою висівання на відповідних селективних поживних 
середовищах або використання методів полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). 
4. Метод визначення кількості вірусів: Деякі віруси, такі як вірус гепатиту А 
або норовіруси, можуть бути присутні у воді та викликати захворювання. 
Визначення кількості вірусів може здійснюватися шляхом використання 
відповідних біохімічних тестів або методів молекулярної діагностики. 
 
2.3 Результати дослідження оцінки показників якості води  
 
Водневий показник (рН) відображає концентрацію водневих іонів 
(активність) у різних розчинах і впливає на напрямок та швидкість багатьох 
хімічних реакцій та біохімічних процесів. Визначення рН є важливим для флотації, 
гідромеханічної обробки та очищення стічних вод. 
Вода з низьким рН (менше ніж 6,5) може бути кислотною, м'якою та 
корозійною. Така вода може містити підвищені рівні токсичних металів, 
спричиняти передчасне пошкодження металевих труб, а також створювати 
естетичні проблеми, такі як металевий або кислий смак, забарвлення білизни та 
характерне "синьо-зелене" забарвлення раковин та стоків. Основним способом 
уникнення проблем, пов'язаних з низьким рН, є використання нейтралізатора, який 
додає розчин у воду для запобігання реакції з сантехнікою або електролітичній 
корозії. Як нейтралізуючу речовину використовують кальциновану соду, яка при 
нейтралізації збільшує вміст натрію у воді. 
46 
 
Вода з рН вище 8,5 може свідчити про її жорсткість. Хоча така вода не несе 
ризику для здоров'я, вона може створювати естетичні проблеми, включаючи: 
 утворення осаду на трубопроводах, що знижує тиск води та зменшує 
внутрішній діаметр труб; 
 лужний смак, який може робити каву гіркою; 
 утворення осаду на посуді; 
 появу нерозчинних осадів на одязі; 
 зниження ефективності електричних водонагрівачів.  
Дослідження водневого показника (pH) проводився за ДСТУ 4077-2001 
Якість води. Визначання рН (ІSO 10523:1994, MOD). Результати наведено на 
рисунку 2.1. Відповідно до отриманих результатів, якість вихідної та питної води 
знаходиться в межах норми (6,5 - 7,5) значення pH відповідно до нормативів. 
 
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0
Вихідна вода Питна вода ГДК (нижня межа) ГДК (верхня межа)
 
Рисунок 2.1 – Результати дослідження водневого показника  
вихідної та питної води 
 
47 
 
Забарвленість є показником, що характеризує інтенсивність кольору води, 
зумовлену вмістом забарвлених органічних речовин. Безбарвна вода зустрічається 
рідко, наприклад, у підземних водоносних шарах. Жовтий відтінок води часто 
свідчить про наявність у ній солей заліза, що утворюються в результаті розкладання 
рослинних залишків. Надмірна кількість сульфатних солей характерна для 
мінеральних вод. 
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, більше 80% відомих 
сьогодні хвороб пов'язано з незадовільною якістю питної води. Важливо правильно 
обирати воду для збереження здоров'я та використовувати її без хімічних домішок 
і отруйних речовин. 
Зміни в кольорі води можуть бути першими ознаками проблем з її якістю. 
Колір води може бути викликаний різними забруднюючими речовинами.[16] 
Дослідження забарвленості води проводиться за ДСТУ ISO 7887:2003 Якість 
води. Результати визначення і досліджування забарвленості наведено на рисунку 
2.2. 
 
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
Вихідна вода Питна вода ГДК
 
Рисунок 2.2 – Результати визначення забарвленості вихідної та питної води 
 
48 
 
За результатами дослідження якості вихідної та питної води рівень 
забарвленості вихідної води перевищує ГДК, але при проведенні очистки води на 
очисних спорудах, забарвлення стає за нормами ДСанПін. 
Перманганатна окиснюваність є величиною, яка відображає наявність у воді 
органічних і неорганічних речовин, що легко окислюються. Цей показник 
визначають шляхом титрування проби розчином перманганату калію, тому він 
називається перманганатною окиснюваністю. Органічні речовини у воді можуть 
бути дуже різноманітними за природою та хімічними властивостями. Їх склад 
формується під впливом біохімічних процесів у водоймі, а також внаслідок 
потрапляння поверхневих і підземних вод, атмосферних опадів, промислових і 
побутових стічних вод. Підвищена окиснюваність є ознакою забруднення води. 
При визначенні якості питної води аналізують кожну речовину окремо. Чим 
менший показник перманганатної окиснюваності, тим вища ймовірність, що вода 
підходить не лише для експлуатаційних потреб, а й для пиття. 
Підвищений показник перманганатної окиснюваності сигналізує про 
необхідність проведення додаткових досліджень та очищення води для 
забезпечення її безпечності та відповідності санітарним нормам. Це особливо 
важливо для охорони здоров'я та запобігання негативним впливам на організм 
людини від споживання забрудненої води.[17] 
Дослідження перманганатної окислюванлсті проводилось за МВВ 081/12-
0016-01 «Поверхневі води. Методика виконання вимірювань перманганатної 
окиснюваності». Результати дослідження наведено на рисунку 2.3. 
За результатами дослідження якості вихідної та питної води показник 
перманганатної окислюваності перевищує норми ДСанПін 2.2.4-171-10 (Не більше 
5,0), тож рекомендую перед вживанням використовувати фільтри для очищення 
питної води. Перевищення цього показника може викликати різні захворювання 
ШКТ. 
49 
 
14
12
10
8
6
4
2
0
Вихідна вода Питна вода ГДК
 
Рисунок 2.3 – Результати визначення перманганатної окислюваності вихідної та  
питної води 
Лужність води є ключовим показником у багатьох процесах очищення, 
зокрема під час обробки коагулянтами та пом'якшення. Величина лужності 
визначає розвиток і життєдіяльність водних рослин, стабільність різних форм 
міграції елементів, а також агресивний вплив води на метали. Лужність води також 
впливає на процеси трансформації різних біогенних елементів і змінює токсичність 
забруднюючих речовин. Визначення лужності при високих концентраціях 
лужноземельних металів є важливим для оцінки придатності води для зрошення. 
Разом із показниками рН, лужність води використовується для розрахунку 
вмісту карбонатів і балансу карбонатної кислоти у воді. Крім того, лужність 
впливає на ефективність знезараження води, оскільки деякі дезінфектанти діють 
краще при певному рівні лужності. Також важливо враховувати лужність під час 
регулювання кислотності води у басейнах та акваріумах, що забезпечує здоров'я 
водних організмів і запобігає корозії обладнання. Загалом, підтримання 
оптимального рівня лужності є критично важливим для забезпечення якості води 
та її безпеки для різних застосувань. 
Основні чинники, що впливають на зміну лужності питної води:  
1) вміст розчинених газів – СО2, О2, Н2S, NН3, СН4, які надходять з повітря;  
50 
 
2) катіони природних вод – Са2+, Мg2+, Nа+ , К+ ;  
3) аніони – НСО - , SО 2-
3 4  , С1-.[18] 
7
6
5
4
3
2
1
0
січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень
Вихідна вода Питна вода ГДК (верхня межа) ГДК (нижня межа)
 
Рисунок 2.4 – Результати визначення лужності вихідної та питної води 
 
Отже, за результатами дослідження якості питної і вхідної води на загальну 
лужність, показники знаходяться у межах норми. 
Залізо становить близько 5% від загальної маси мінералів земної кори. Хоча 
воно зазвичай перебуває в зв'язаному стані у вигляді твердих мінералів, його висока 
хімічна активність дозволяє залізу взаємодіяти з кислотними компонентами вод. 
Тому сполуки заліза часто зустрічаються у воді зі свердловин, а рідше в 
поверхневих водах. 
Для води нормується показник «Залізо загальне», який включає всі форми 
зв'язаного заліза. Вміст заліза у воді вимірюється в міліграмах на літр (мг/л). 
Максимально допустимий вміст заліза для питної води становить 0,2 мг/л. Для 
приготування напоїв цей показник становить 0,1-0,2 мг/л. Концентрація заліза 
понад 0,2 мг/л призводить до появи металевого присмаку та жовтого відтінку. 
51 
 
Надмірний вміст заліза у воді не лише погіршує її органолептичні властивості, 
але й може спричиняти технічні проблеми, такі як відкладення залізистих осадів у 
трубах і обладнанні, що знижує їх ефективність і термін служби. Тому важливо 
контролювати рівень заліза у воді та застосовувати методи його видалення, такі як 
аерація, фільтрація через пісок чи вугільні фільтри, або використання спеціальних 
хімічних реагентів. Це забезпечить не лише відповідність води санітарним нормам, 
але й збереження здоров’я споживачів та надійність водопровідних систем.  
Результати дослідження наведено на рисунку 2.5. 
0,8
0,7
0,6
0,5
0,4
0,3
0,2
0,1
0
Вихідна вода Питна вода ГДК
 
Рисунок 2.5 – Результати визначення вмісту загального заліза 
 вихідної та питної води 
 
За результатами дослідження питної і вихідної води на вміст заліза загального, 
бачимо перевищення за всіма показниками по вихідній воді та у березні і квітні по 
питній воді. Надлишок заліза у питній воді може призвести до проблем з печінкою 
при постійному вживанні такої води 
Амоній – це хімічна сполука, що складається з атомів азоту та водню. Він 
добре розчиняється у воді, має характерний різкий запах і є безбарвним або злегка 
52 
 
жовтуватим. Амоній є досить стабільною сполукою, проте може легко 
розкладатися при високих температурах або в присутності кислот чи лугів. 
Іони амонію є індикаторами свіжого забруднення води. Вони з’являються у 
воді внаслідок розчинення аміаку, який є продуктом розкладу органічних речовин, 
що містять азот. Присутність амонію у питній воді часто свідчить про діяльність 
мікроорганізмів і є результатом розпаду органічних азотовмісних сполук. 
Дослідження проводилось за МВВ 081/12-0106-03 «Поверхневі, підземні та 
очищені стічні води. Методика виконання вимірювань масової концентрації амоній 
іонів фотометричним методом з реактивом Несслера», результати досліження 
зображено на рисунку 2.6. 
 
0,6
0,5
0,4
0,3
0,2
0,1
0
Вихідна вода Питна вода ГДК
 
Рисунок 2.6 – Результати визначення вмісту іонів амонію 
 вихідної та питної води 
 
За результатами дослідження питної і вихідної води на вміст іонів амонію 
перевищення по ГДК не виявлено. Варто відзначити, що незначні концентрації 
амонію завжди присутні у питній воді як обов’язковий компонент. Однак, 
53 
 
підвищений рівень амонію може вказувати на недостатню якість води та можливу 
контамінацію органічними речовинами. Важливо контролювати концентрацію 
амонію у водопостачанні, оскільки його надлишок може негативно впливати на 
здоров'я людини та стан екосистеми. Для видалення амонію з води застосовують 
методи біологічної очистки, аерації та використання спеціальних фільтрувальних 
систем. 
Дослідження за іншими фізико-хімічними показниками (нітрати, нітрити, 
загальна жорсткість, сухий залишок, хлориди, сульфати, мідь, фториди, 
залишковий алюміній, ортофосфати) показало що перевищень не виявлено. 
По дослідженнях за мікробіологічними показниками не було виявлено 
загальних коліморфів, а загальне мікробне число знаходиться в межах <1*101. 
Результати вимірювань показників якості вихідної води та води після очистки 
наведено в таблиці А.1 та А.2 Додатку А. 
  
54 
 
ВИСНОВОК 
 
Проблема безпечності та якості питної води по всьому світі набуває великого  
масштабу, експерти вказують, що близько 60% українців споживають непридатну 
для споживання воду, тому значна кількість населення, шукають альтернативні 
джерела питної води, адже її якість є важливим фактором для відмінного 
самопочуття людини. За сучасними критеріями, питна вода вважається якісною, 
якщо вона не має токсичних речовин та її склад, складає оптимальний набір 
елементів для підтримки функціональної активності людського організму. 
Проведена екотоксикологічна оцінка якості питної води міста Світловодськ 
дозволила виявити основні параметри, які впливають на її безпеку для споживання. 
За результатами досліджень, вміст іонів амонію у питній воді не перевищував 
гранично допустимих концентрацій (ГДК), що свідчить про відсутність значних 
забруднень органічного походження. Незначні концентрації амонію є 
характерними для природної води і не становлять загрози для здоров'я населення. 
Дослідження фізико-хімічних показників (нітрати, нітрити, загальна 
жорсткість, сухий залишок, хлориди, сульфати, мідь, фториди, залишковий 
алюміній, ортофосфати) також не виявили перевищень ГДК, що свідчить про 
відповідність якості питної води встановленим стандартам. Мікробіологічні 
показники вказують на відсутність загальних коліморфів, а загальне мікробне 
число знаходиться в межах нормативних значень. 
Таким чином, якість питної води в місті Світловодськ можна вважати 
задовільною з точки зору екотоксикологічної безпеки. Важливо продовжувати 
регулярний моніторинг показників якості води, щоб своєчасно виявляти та усувати 
можливі забруднення, а також забезпечувати населення безпечною питною водою. 
  
55 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Бережнов С.П. Питна вода як фактор Національної безпеки // СЕС 
профілактична медицина. – Київ, 2006. - №4. – С.8-13.  
2. Білявський Г.О. Основи екології: Підручник., К.: Либідь., 2004. – 408 с.  
3. Вишневський В.І. Річки і водойми України. Стан і використання. – К.: Віпол, 
2000. – 376 с. 
4. Герасимчук З.В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи 
водокористування в Україні: Навчальний посібник., Луцьк: Надстир’я, 2000., 
364с. 
5. Зоріна О. В. Гігієнічні проблеми питного водопостачання України та шляхи 
їх вирішення в умовах євроінтеграції. автореф. дис. канд. біол. наук. Київ, 
2019. 47 с. 
6. Фізико-хімічні методи очищення води. Управління водними ресурсами / Під 
редакцією І.М. Астреліна, Х. Ратнавіри. – К.: «Ніка-Центр», 2015. – 614 с. 
7. Природоохоронні технології. Навчальний посібник. В.Г. Петрук, Л.І Северін, 
І.В. Васильківський. – Вінниця: ВНТУ, 2014. – 254 с. 
8. Гіроль М. М., Ковальський Д. А., Хомко В. Є., Гіроль А. М. Проблеми якості 
води в водопровідних мережах, водопостачання та водовідведення: вироб.- 
практичн. журнал. Київ. 
9. Хоружий П.Д., Хомутецька Т.П., Хоружий В.П. Ресурсозберігаючі технології 
водопостачання. К.: Аграрна наука, 2008. – 534 с. 
10. Щербак В. І. Оцінка потенційних і наявних загроз екологічному стану, якості 
води і біорізноманіттю різнотипних водойм і водотоків мегаполіса. 
Інтегроване управління водними ресурсами. Київ, 2013. № 1. С. 26–39. 
11. Авраменко Л.М. Забезпечення населення якісною і безпечною питною  
водою – пріоритетне завдання охорони здоров’я // Східноєвропейський 
журнал громадського здоров’я. – 2011. – № 1. – С. 53-55.  
56 
 
12. Андрусишина І. М. Вплив мінерального складу питної води на стан здоров'я 
населення / І. М. Андрусишина. // Вода і водоочисні технології. Науково-
технічні вісті. – 2015. – С. 22–31. 
13. Крилова І. Система нормативно-правових актів у сфері водопостачання та 
водовідведення. Ефективність та реалізація. Аспекти публічного управління. 
2019. Т. 7. № 1–2. С. 14–26 
14. Кулько А. В. Проблемні питання вдосконалення міжнародно-правової 
регламентації навігаційного використання міжнародних рік та міжнародних 
річкових басейнів Європи. Український часопис міжнародного права. 2013. 
№1.С. 102 – 107. 
15. Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/ЄС. Основні терміни та їх визначення: 
Вид. офіційне. К.: Твій формат, 2006. 240 с.  
16. Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного 
господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період 
до 2021 року від 24.05.2012, № 4836-VI. Відомості Верховної ради України. 
2013. № 17. Ст. 146. 
17. Водний Кодекс України: Закон України, № 213/95 від 06.06.1995 р. URL: 
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/213/95вр 
18. ДСанПіН 2.2.4-171-10. Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для 
споживання людиною: Затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я 
України від 12.05.2010 р. № 400. Офіційний вісник України. 2010. 12 трав. 
(№ 400). С. 126.  
19. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» із змінами і 
доповненнями, внесеними Законами України 2918-III, попередня редакція – 
Редакція від 26.11.2016, підстава - 1540-VIII.  
20. Лобода Н.С., Отченаш Н.Д. Вплив водоспоживання води населенням на  
21. стан водних ресурсів України в умовах змін глобального клімату // Вісник 
Одеського державного екологічного університету – 2009. - №7. – С. 170.  
57 
 
22. Коваль В.В. Порівняльна гігієнічна характеристика води питної 
водопровідної та води, яка отримується внаслідок її доочищення / В.В. 
Коваль// Науково-медичний журнал «Медичні перспективи», Том XVIII, №3. 
ч.1 – 2013 р. – С. 49-51.  
23. Костенецький М. Радіаційно-гігієнічний моніторинг питної води // СЕС. 
Профілактична медицина. – 2012. – № 3. – С. 60-61.  
24. Крайнюков О. Вплив забруднення питної води на стан здоров’я населення 
Харківської області. Часопис соціально-економічної географії, 2013 випуск 
14(1). 
25. Липовецька О. Б. Вплив довготривалого споживання некондиційної за 
мінеральним складом питної води на формування неінфекційної 
захворюваності населення та розробка профілактичних заходів: дис. … канд. 
мед. наук. Київ, 2016. 177 с 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
58 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ
 
 
ДОДАТОК А 
Таблиця А.1 – Результати вимірювань показників якості вихідної води за 2023 рік 
Вихідна вода 2023 
№ Од. 
Найменування показників 
п/п вим. 
січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень 
1 Температура води градуси 2 1,5 3 7,5 15 19 23 23 20 14 12 4 
2 Запах При 20° бали 0 0 0 0 0 0 0 2 1 1 1 0 
При 60° бали 
0 1 1 1 1 1 1 3 2 1 1 1 
3 Забарвленість градуси 39,5 43,0 59,0 85,0 89 83 85 67 95 58,5 55 44 
4 Каламутність мг/дм3 2,78 3,02 3,89 5,1 4,93 1,86 3,02 1,79 3,65 5,1 5,57 3,65 
5 Завислі речовини мг/дм3 - - - - - - - - - - - - 
6 Водневий показник одиниці рН  7,96 8,02 8,09 7,72 8,2 7,82 7,55 7,42 8,16 7,87 7,71 7,78 
7 Розчинений кисень мгО2/дм3 9,9 13,7 10,5 11,5 9,9 7,0 9,0 4,4 6,42 8,8 9,2 12,0 
8 БПК5 мгО2/дм3 <3 <3 <3 <3 <3 <3 4,9 <3 <3 <3 <3 <3 
9 Алюміній залишк. мг/дм3 - - - - - - - - - - - - 
10 Окиснюваність перманганатна мгО/дм3 9,04 7,85 9,42 10,6 11,9 10,3 9,7 10,6 9,20 9,87 9,0 8,2 
11 ХСК (хімічне споживання мгО2/дм3 
19,8 20,0 24,8 25,9 27,9 29,8 31,8 32,8 31,6 27,8 21,9 21,8 
кисню) 
12 Загальна лужність ммоль/дм3 3,2 3,2 3,15 2,55 2,4 2,1 2,15 2,0 2,45 2,25 2,35 2,7 
13 Загальна жорсткість ммоль/дм3 3,58 3,65 4,16 3,6 3,24 2,98 3,18 3,0 3,23 3,3 3,28 3,19 
14 Сухий залишок мг/дм3 289,2 290,8 269,6 266,8 232 205,6 232 201,6 210 252 235,6 239,2 
15 Кальцій мг/дм3 51,65 47,7 60,3 50,7 45,1 44,8 45,0 43,7 50,6 49,5 49,5 47,6 
16 Магній мг/дм3 12,16 15,44 13,92 13,0 12,04 9,13 11,3 10,0 8,8 10,03 9,9 9,24 
17 Залізо загальне мг/дм3 0,288 0,32 0,54 0,75 0,68 0,51 0,54 0,41 0,44 0,44 0,48 0,41 
18 Хлориди мг/дм3 19,0 19,6 21,1 18,0 16,5 18,0 19,6 13,4 12,8 18,0 15,5 18,4 
19 Сульфати мг/дм3 16,3 19,0 18,2 22,0 19,0 18,2 16,4 14,7 14,0 13,0 15,2 15,2 
20 Азот амонійний мг/дм3 0,19 0,17 0,33 0,42 0,35 0,42 0,33 0,28 0,47 0,26 0,2 0,32 
нітритний 0,005 0,007 0,017 0,014 0,007 0,008 0,05 0,002 0,008 0,003 0,012 0,005 
нітратний 0,32 0,35 0,89 1,1 0,35 0,36 0,43 0,65 0,61 0,24 0,61 0,48 
21 Фториди мг/дм3 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18 0,18 0,16 0,18 0,2 0,17 
22 Синтетичні поверхневі активні мг/дм3 
0,018 0,02 0,036 0,023 0,015 <0,01 0,023 <0,01 0,013 0,017 0,02 0,013 
речовини (СПАР)  
23 Специфічні нафтопродукти мг/дм3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 <0.3 
речовини, марганець <0,05 <0,05 <0,05 <0,05 <0,05 <0,05 0,05 <0,05 <0,05 <0,01 <0,01 <0,05 
характерні мідь 0,12 0,08 0,1 0,1 0,097 0,09 0,065 0,095 0,12 0,10 0,09 0,077 
для хром 
місцевих <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 
умов 
24 Фосфати(P) мг/дм3 0,094 0,07 0,03 0,025 0,025 0,026 0,024 0,011 0,15 0,13 0,03 0,06 
26 Молібден мг/дм3 - - - - - - - - - - - - 
27 Миш’як мг/дм3 - - - - - - - - - - - - 
28 Загальне мікробне число КУО/cм3 10 1 3 7 6 23 62 93 69 21 19 6 
29 Загальні коліформи КУО/дм3 <20 <20 <20 <20 <20 <20 <20 <20 80 <20 <20 <20 
 
 
 
Таблиця А.2 – Результати вимірювань показників якості питної води за 2023 рік 
 
№ 
Питна вода 
п/п Од. 
Найменування показників 
вим. 
січень лютий березень квітень травень червень липень серпень вересень жовтень листопад грудень 
1 Температура води градуси 3 3 4 8,5 16 20 24 24 21 15 13 4,5 
2 Запах При 20° бали 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 
При 60° бали 
0 1 1 1 0 0 0 1 1 1 1 1 
3 Смак та присмак бали 
0 0 0 0 1 1 1 1 0 0 0 0 
4 Забарвленість градуси 19,5 19,0 20,0 16,0 19,0 19 18,0 14,5 20 15 16,5 20 
5 Каламутність мг/дм3 0,58 0,58 0,58 1,04 0,58 0,58 0,58 0,58 0,70 0,64 0,58 0,58 
6 Водневий показник Одиниці рН  7,31 7,24 7,0 6,63 6,73 6,59 6,55 6,7 6,72 6,73 6,78 6,96 
7 Алюміній залишк. мг/дм3 0,15 0,11 0,33 0,5 <0,003 <0,003 <0,003 <0,003 0,29 0,18 0,14 0,2 
8 Окиснюваність перманганатна мгО/дм3 7,61 6,25 6,17 7,0 9,3 7,13 7,3 0,06 5,81 6,5 6,6 7,4 
9 Загальна лужність ммоль/дм3 2,95 3,0 2,9 2,3 2,3 2,0 1,85 1,96 1,9 1,9 2,2 2,4 
10 Загальна жорсткість ммоль/дм3 3,71 3,63 4,10 3,6 3,19 2,93 2,98 2,96 3,13 3,26 3,18 3,11 
11 Сухий залишок мг/дм3 299,6 280,4 295,2 288,0 256,8 218 268,4 220,4 228,8 264,0 258,4 252,4 
12 Залізо загальне мг/дм3 0,15 0,13 0,22 0,25 0,21 0,21 0,16 0,13 0,13 0,14 0,2 0,16 
13 Хлориди мг/дм3 26,8 25,8 30,9 42,0 36,6 31,2 36,6 28,9 36,1 32,2 29,12 27 
14 Сульфати мг/дм3 15,5 15,8 17,3 16,0 25,0 26,3 16,1 22,2 21,2 15,0 17,2 13 
15  Амоній мг/дм3 0,08 0,10 0,11 0,13 0,15 0,21 0,17 0,13 0,12 0,12 0,14 0,21 
Нітрити <0,003 <0,003 0,003 0,008 0,003 0,013 0,009 <0,003 0,004 0,003 0,003 <0,003 
Нітрати 0,29 0,3 0,8 1,0 0,9 0,9 1,7 3,03 2,03 0,75 1,9 1,97 
16 Фториди мг/дм3 0,18 0,17 0,17 0,17 0,175 0,17 0,18 0,17 0,15 0,17 0,19 0,17 
17 Специфічні марганець мг/дм3 
речовини, 
<0,01 <0,01 <0.01 <0.01 <0.01 <0.01 <0.01 <0.01 <0.01 <0.01 <0.01 <0.01 
характерні 
для 
місцевих мідь 
умов 0,064 0,53 0,07 0,07 0,032 0,045 0,03 0,052 0,063 0,061 0,045 0,036 
хром <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 <0.02 
18 Фосфати(P) мг/дм3 0,02 0,035 0,02 0,017 0,01 0,015 0,009 0,016 0,17 0,012 0,015 0,008 
21 Загальне мікробне число КУО/cм3 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 <1*101 
22 Загальні коліформи КУО/дм3 відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні відсутні 
23 Хлор залишковий зв’язаний мг/дм3 
0,67 0,70 0,66 0,7 0,71 0,71 0,68 0,71 0,71 0,65 0,71 0,71 
24 Хлор залишковий вільний мг/дм3 0,49 0,49 0,49 0,5 0,49 0,49 0,49 0,49 0,49 0,49 0,49 0,49 
61 
 
ДОДАТОК Б 
Апробація результатів роботи 
 
61 
 
 
 
61
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
