ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5384| Title: | ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧНІ ВИШУКУВАННЯ ДРЕНАЖНОГО ВОДОГОНУ МУРЗИНСЬКОГО КАОЛІНОВОГО КАР`ЄРУ В МЕЖАХ НЕМОРОЗЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЗВЕНИГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ |
| Authors: | Радов, Станіслав Георгійович Кікоть, Владислав Валентинович |
| Keywords: | вишукування;геодезичні роботи |
| Issue Date: | 15-Jun-2024 |
| Abstract: | В кваліфікаційній роботі «Інженерно-геодезичні вишукування дренажного водогону Мурзинського каолінового кар'єру в межах Неморозької сільської ради Звенигородської територіальної громади» розглянуто виконання інженерно-геодезичних вишукувань на ділянці, яка знаходиться в межах Неморозької сільської ради Звенигородської територіальної громади Черкаської області на захід від автодороги Р-04 - регіонального значення Київ Фастів - Біла Церква - Звенигородка. Загальний обсяг виконаних робіт згідно технічного завдання становить 21 га. Система координат - Ск-63. Система висот - Балтійська. Рельєф місцевості переважно рівнинний. Перепад висот в межах 9 – 11 м. В якості координатної основи були використані базові станції мережі компанії «System Solution», положення яких визначені в системі координат СК-63 і мають жорсткі зв'язки з пунктами УПМ ГНСС. GNSS-приймач «Galaxy G1» № SG139A117129987 та електронний тахеометр «Topcon GTS239N» № ON3446, якими виконувались вимірювання, сертифіковані в установленому порядку. Камеральні роботи виконані з допомогою програмного комплексу Digitals. В кваліфікаційній роботі розглянуті нормативно-правові вимоги до інженерно-геодезичних вишукувань водогонів, сучасні методи і прилади виконання польових та камеральних топографо-геодезичних робіт, геоінформаційні технології формування топографічних планів, складання кошторису робіт та охорони праці. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5384 |
| Appears in Collections: | 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| ilovepdf_merged.pdf Restricted Access | 2.88 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ВСТУП Прикладна геодезія вивчає методи геодезичних робіт при дослідженнях, проектуванні, будівництві та експлуатації споруд, при розвідці, використанні та експлуатації природних багатств. У вужчому сенсі в інженерній геодезії вивчаються методи топографічних вишукувань та винесення в натуру проектів споруд. Вишукування – це комплекс проблемних, економічних та технічних досліджень району передбачуваного будівництва, з метою отримання даних, необхідних для вирішення основних питань проектування, будівництва та експлуатації споруд. До складу інженерно-геодезичних вишукувань по об’єкту «Будівництво дренажного водогону кар’єру південної ділянки гірничодобувної дільниці ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів», входять: 1) збирання та аналіз наявних на район будівництва топографо- геодезичних матеріалів; 2) створення планово-висотних знімальних геодезичних мереж; 3) топографічні зйомки (наземні та аерокосмічні) у масштабах 1:500- 1:10000, включаючи зйомки підземних та наземних споруд; 4) оновлення топографічних планів минулих років у масштабах 1:500-1:10000; 5) підготовка цифрових моделей місцевості; 6) прив'язка інженерно-геологічних виробок, геофізичних точок; 7) геодезичні роботи під час виробництва гідрометеорологічних вишукувань; 8) геодезичні роботи з вивчення небезпечних геологічних процесів (наприклад, зсуви, карсти, осипи, переробка берегів водосховищ); 9) геодезичні роботи для проектування. Основні геодезичні вишукування залежать від етапів будівництва будівель та споруд за схемою. Геодезичні вишукування виконують відповідно до технічного завданням, у якому відбивають загальну характеристику об'єкта; стадії його проектування дані про місцезнаходження та межі ділянок робіт; відомості про види та обсяги геодезичних та топографічних робіт; дані про площах та масштабах зйомок, висотах перерізу рельєфу за окремими дільницям; вказівки про черговість виконання робіт та строки видачі матеріалів; особливі вимоги до виконання робіт. 1 Основні нормативно-правові вимоги до інженерно-геодезичних вишукувань водогонів 1.1 Склад та мета інженерно-геодезичних вишукувань Інженерні вишукування для будівництва є видом науково-технічної діяльності [1], що «забезпечує вивчення природних і техногенних умов територій (ділянок) об'єктів будівництва, розроблення прогнозів взаємодії об'єктів будівництва з навколишнім середовищем, розроблення усіх видів проектів» [2]. Інженерні вишукування водогонів виконують з дотриманням «вимог у сфері техногенної безпеки та охорони навколишнього середовища» [2] згідно з технічним завданням, програмою робіт та договором підряду [2]. Інженерно-технічні вишукування на стадії проєктування будівель і споруд включають [2]: - інженерно-геодезичні вишукування; - інженерно-геологічні вишукування; - геотехнічні та інженерно-гідрогеологічні вишукування; - інженерно-гідрометеорологічні вишукування; - вишукування для раціонального використання та охорони навколишнього середовища; - спеціалізовані вишукування. Залежно від стадії розроблення проектної документації вишукувальні роботи полягають у зборі матеріалів минулих років, польових та камеральних роботах з вивчення умов для проєктування, будівництва та експлуатації містобудівних та промислових об’єктів [2, 3]. Відповідно до технічного завдання і програми вишукувань може також проводитись постадійне виконання вишукувальних робіт [2, 3]. Конкретний склад та обсяги вишукувальних робіт встановлюються технічним завданням та програмою вишукувань, затвердженими замовником, з урахуванням виду будівництва, складності умов, особливостей та вивченості території [2]. Матеріали інженерних вишукувань «оформлюються у вигляді науково- технічних звітів та висновків, при цьому польові матеріали не входять до складу звіту і зберігаються з основним примірником звіту в архіві організації- виконавця» [2]. Контроль якості виконаних вишукувальних робіт проводять систематично на усіх етапах вишукувань [2]. Юридичні та фізичні особи, які виконують інженерні вишукування, несуть відповідальність за якість виконаних робіт [2]. Основна мета інженерно-геодезичних вишукувань [2]: - створення топографічних планів крупних масштабів для розроблення проектів; - побудова інженерно-геодезичних мереж для визначення просторового положення існуючих (у тому числі підземних) та запроєктованих об'єктів; - геодезичне забезпечення геологічних, гідрогеологічних, архітектурних, екологічних, археологічних та інших вишукувань; - отримання даних про геодинамічні процеси. 1.2 Технічне завдання та програма інженерно-геодезичних вишукувань Для виконання інженерно-геодезичних вишукувань складається технічне завдання, яке повинно включати загальні відомості про район досліджень і проектованих об'єктах, дані про систему координат і висот, дозвіл на виконання вишукувань, дані про межі зйомки з урахуванням підземних комунікацій, що проєктуються, масштаб зйомки та висоту перерізу рельєфу [2]. На основі технічного завдання складають програму інженерно- геодезичних розвідок, яка має текстову частину та додатки. У текстовій частини викладається топографо-геодезична вивченість району робіт, терміни, обсяги та вартість проектованих робіт, види підсумкових матеріалів, методи топографічної зйомки та зйомки підземних комунікацій, матеріали щодо проектування геодезичних мереж, дані технічного контролю. У додатках до програми інженерно-геодезичних досліджень наводяться схеми геодезичних мереж, картограма розміщення ділянок топографічної зйомки, креслення геодезичних знаків. На території майданчика гідротехнічного будівництва виконується топографічна зйомка в масштабі 1:2000 з перетином рельєфу 1 м, причому на водотоках і водоймищах проводиться промір глибин [4, 5]. Плани масштабу 1:2000 є основою складання генерального плану споруди [6]. До топографічних карт, що використовуються при проектуванні зрошувальних та осушувальних систем, пред'являються особливі вимоги щодо деталізації та точності зображення рельєфу. Малопомітні деталі рельєфу – пагорби, западини, блюдця повинні зображуватись на топографічних планах [5]. Значно збільшується кількість висотних позначок, що підписуються. Залежно від задач та площі проектування гідромеліоративних систем, використовуються топографічні карти та плани масштабу 1:500 – 1:25 000. У містах під час прокладання нових та реконструкції експлуатованих трубопроводів використовують топографічні плани масштабів 1:500 – 1:5000, які можна отримати у геодезичному фонді міста. Для зйомки поточних змін ділянки будівництва роблять копію топографічного плану (геодезична підоснова) масштабу 1:500. Геопідоснову необхідно коригувати в польових умовах щодо елементів ситуації та висотних позначок усіх характерних точок. Під час оновлення геопідоснови всі дерева, які потрапляють до зони будівництва, наносяться на план. У разі відсутності топографічних матеріалів виконується топографічна зйомка [5]. 1.3 Геодезичне забезпечення гідрологічних вишукувань Інженерно-гідрологічні вишукування виконують для проектування гідротехнічних споруд, мостових переходів, переходів через річки трубопроводів, а також для забезпечення рибного господарства та захисту територій від повеней та підтоплень [7]. В склад гідрологічних досліджень входять такі види робіт [2]: - спостереження за рівнями води в річках, озерах та штучних водоймах на водомірних постах; - визначення ухилів річок за результатами нівелювання, напрямів та швидкостей течії річок; - промірні роботи; - руслові зйомки; - визначення площ живих перерізів та площ затоплення; - визначення витрат води в річках та обсягів водосховищ; - вивчення наносів твердого стоку (річкових наносів). Геодезичне забезпечення гідрологічних вишукувань полягає у виконанні великомасштабних знімальних та нівелірних робіт на території водомірних постів та гідрометеостанцій, на створах гребель та ділянках переходів через річки, визначенні водозбірних площ, влаштуванні водомірних постів та організації спостережень за рівнями води, визначенні швидкостей течії та ухил. Важливим завданням геодезиста є визначення проектних позначок моста, висоти греблі та ін. Руслові зйомки ведуть з метою отримання великомасштабних топографічних планів (1:1000, 1:2000 та 1:5000). Основним методом зйомки ситуації та рельєфу берегів служить тахеометрична та мензульна зйомка. На великих площах застосовується аерофотозйомка, для окремих видів споруд (мостові переходи, греблі та ін.) - наземна фототеодолітна зйомка. Промірні роботи ведуть для складання планів водойм, поперечних профілів русла річки, обчислення площ живих перерізів, вивчення рельєфу їхнього дна, побудови ізобат, визначення підводних навігаційних небезпек, виявлення зручного для проходу суден фарватеру, місць підходу суден до берега, визначення обсягу днопоглиблювальних робіт та вибору місць розташування гідротехнічних споруд [7]. Вони включають вимірювання глибин, швидкостей та напрямки течії річок, а також координування точок промірів. 1.4 Геодезичні прилади для проведення інженерно-геодезичних вишукувань Польові та камеральні роботи, їх склад, методи та технології інженерно- геодезичних робіт, підбір геодезичних приладів обґрунтовують у програмі виконання робіт [8]. Розвиток геодезичних мереж згущення та знімальних мереж, а також виконання топографічної зйомки у масштабах 1:5000, 1:2000 і дрібніше виконують за умови дотримання вимог «Інструкції» [5]. По закінченню інженерно-геодезичних вишукувань звітні матеріали (у тому числі каталоги координат та висот) передають до державного картографо- геодезичного фонду [8]. Необхідний апаратний комплект для проведення інженерно- геодезичних досліджень включає: 1) Оптичні та електронні тахеометри (рис. 1.1). За допомогою цього електронного геодезичного приладу обчислюються довжини ліній та горизонтальні кути, визначаються перевищення між двома висотними точками тощо. Рис. 1.1. Електронний тахеометр Leica TS07 R500. 2) Оптичні та електронні нівеліри (рис. 1.2). Ці прилади призначені головним чином для визначення різниці між двома висотними відмітками. Крім того, нівелір широко застосовується для контролю рівнів, вертикалей та висот. Рис. 1.2. Нівелір CONDTROL 24X 3) GPS-приймачі (рис. 1.3). Це устаткування дозволяє високоточно орієнтуватися біля. Приладом прив'язуються до опорної точки геодезичної мережі для визначення координат визначеної точки з точністю 1-2 см. Рис. 1.3. GPS-приймач Sokkia GRX2 4) Світловіддалеміри (рис. 1.4). Вони призначені для виміру відстаней між точками при геодезичних роботах. «Переважна область застосування світловіддалеміра "БЛЕСК" СТ5 - вимір довжин сторін у трилатерації і полігонометрії ІV класу, 1-го та 2 розрядів розряду й у геодезичних роботах при будівництві» [9]. Рис. 1.4. Світловіддалемір "БЛЕСК" СТ5 5) Лазерні рулетки (рис. 1.5). За допомогою цього інструменту також вимірюються відстані. На відміну від класичних сталевих рулеток, тут максимальна довжина не обмежена 50 метрами. Крім того, при використанні лазерного дальноміра помилки у визначенні відстаней практично виключені. Рис. 1.5. Лазерна рулетка ADA Cosmo 70 6) Трубо- та кабелешукачі або трасувальники (рис. 1.6). Трасувальник призначений для визначення розташування підземних інженерних мереж та інших лінійних об'єктів. Ці об'єкти згодом переносяться на ситуаційний план. Прилад визначає комунікації з високою точністю (до 5 см). Найчастіше в комплект трубокабелешукача включається генератор. Рис. 1.6. Трасувальник RD 8100 PDL 1.5 Пошукові роботи і трасування водогонів Роботи з пошуків і трасування водогонів повинні бути спрямовані на раціональне рішення інженерних завдань, властивих цьому виду транспорту, з урахуванням особливостей місцевих природних умов для забезпечення нормальної роботи основних споруд водогонних систем та при найкращому поєднанні будівельних та експлуатаційних витрат. Траса водогона визначає положення у просторі поздовжньої осі труби. Проекція траси на горизонтальну площину називається планом, а розверстка траси на вертикальну площину – поздовжнім профілем лінії. Смуга землі вздовж траси, відведена для розміщення трубопровідної лінії, пристроїв для експлуатації трубопроводу, а також території СР, КС, терміналів та інших споруд називається смугою відведення. Процес прокладання траси під час проектування називається трасуванням трубопровідної лінії. Ідеальною була б траса, що є прямою в плані лінією з пологими спусками і підйомами в профілі. Однак це не завжди можливо (рис. 1.7) через необхідність обходу населених пунктів, заповідних зон, серйозних природних перешкод (гір, озер, боліт тощо). Тому план траси проектується як поєднань прямих ділянок і кривих. Рис. 1.7. План траси водогону На прикладі будівництва дренажного водогону кар’єру південної ділянки гірничодобувної дільниці ПрАТ «Ватутінський комбінат вогнетривів» ми теж бачимо, що побудувати найкоротшу (прямолінійну) трасу водогону неможливо (рис 1.8). Рис 1.8. Супутниковий знімок території проєктування водогону Найбільш загальним та універсальним оцінним критерієм є мінімум капітальних та експлуатаційних витрат, який залежить від наступних факторів оптимальності: - мінімум матеріалоукладення (найкоротша траса); - мінімум трудових витрат при спорудженні трубопроводу (проходження траси сприятливими для будівництва ділянками місцевості); - мінімальний термін будівництва (прокладання траси вздовж існуючого трубопроводу, де вже є низка супутніх споруд – зв'язок, вздовж трасові дороги, водопостачання, каналізація, електропостачання тощо; де є будівельні підрозділи і немає необхідності значних витрат часу та коштів на підготовчі роботи). 2. Сучасні методи польових та камеральних топографо-геодезичних робіт 2.1 Загальні положення Сучасні методи виконання топографо-геодезичних робіт нині неможливі без застосування систем супутникового позиціонування: американської системи GPS (NAVSTAR) (рис 2.1). Вони засновані на використанні штучних супутників Землі (ІСЗ) як носіїв координат. Вказані супутникові системи широко використовуються у всіх видах геодезичних робіт, витісняючи традиційні методи визначення розташування точок земної поверхні за допомогою супутникової технології на порядок збільшили продуктивність виконання топографо-геодезичних робіт. Рис 2.1 GPS (NAVSTAR) Підвищення продуктивність праці, а також здешевлення вартості робіт досягається завдяки простоті та швидкості вимірювань, незалежності від погодних умов та часу доби за збереження високої точності геодезичних робіт. Застосування даної технології є пріоритетним у існуючих економічних умовах. Під час проведення топографо-геодезичних досліджень виконаних на Мурзинському каоліновому кар'єру Приватного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів», застосовувалися різні геодезичні прилади (одночасно та комбіновано), а також дані дистанційного зондування. Дешифрування здійснювалось з використанням програмного забезпечення та методики обробки знімка. В якості об'єкта дослідження виступали земельні ділянки, розташовані в вказаному районі, на території яких здійснювалися топографо-геодезичні вишукування. У результаті дослідження вирішувалися такі задачі: - вивчення топографо-геодезичних відомостей досліджуваних ділянок; - дешифрування космічного знімання заданої території; - створення планово-висотної знімальної мережі на території досліджуваної ділянки з використанням GNSS-приймача в режим статичних спостережень; - проведення зйомки місцевості з використанням електронного тахеометра; топографічна зйомка місцевості з використанням GNSS-приймача у режимі спостережень RTK; - порівняння різних методів топографічних досліджень. (рис 2.2). Рис. 2.2. Супутниковий знімок об’єкту досліджень Тривалість часу спостережень вибирається залежно від довжин базових ліній, кількості супутників, що одночасно спостерігаються, класу використовуваної супутникової апаратури та умов спостережень. З урахуванням усіх перерахованих факторів час виміру кожної базової лінії може складати від 15-20 хвилин до 2,5-3 годин. Робота з кожним приймачем на станції включає: центрування приймача над пунктом за допомогою ниткового або оптичного схилу, вимірювання висоти антени за допомогою секційної рейки, включення приймача. При вимірі у статичному режимі під час роботи не потрібно робити будь-які дії. Приймач автоматично тестується, відшукує та фіксує всі доступні супутники, виробляє GРS-вимірювання та заносить на згадку всю інформацію. За закінчення необхідного для спостережень часу мобільний приймач переносять на наступну точку, що визначається. Після закінчення вимірювань проводять обробку отриманих результатів, що включає обчислення довжин базових ліній та координат пунктів обґрунтування в системі координат WGS- 84, суворе зрівняння мережі за методом найменших квадратів, трансформування зрівняних координат у державну чи місцеву (умовну) систему координат. Точність визначення планового розташування точок статичним способом досягає (5-10 мм) + 1-2 мм/км, висотного – у 2–3 рази нижче. У процесі проведення робіт було використано GNSS-приймач «Javad Triumph-1». Камеральні роботи з обробки польових даних GРS-зйомки проводилися за допомогою програмного забезпечення GРS «Topcon Tools». Topcon Tools – це проста та потужна програма для постобробки польових вимірів. Програма надає повну функціональність для обробки та зрівнювання польових геодезичних вимірів, виконаних інструментами компанії Topcon. У цьому комплекті активовано лише модуль постачання GРS вимірювань. На території, що вивчається, виконана топографічна зйомка. Обсяг виконаних робіт згідно технічного завдання становить 21 га. Система координат – Ск-63 (потім усі координати перетворені в УСК-2000). Система висот - Балтійська. Характер об'єкта – майданний. Масштаб зйомки - -1: 500. Топографічна зйомка виконувалася згідно діючим інструкціям, ДБН та іншим нормативним актам [5, 10-12]. Безпосередньо перед початком проведення зйомки необхідно прокладати теодолітний хід, на який будуть спиратися точки планово-висотного знімального обґрунтування. Планово-висотне положення пунктів (точок) знімальної геодезичної мережі «слідує визначати прокладанням теодолітних ходів або розвитком тріангуляції, трилатерації, лінійно-кутових мереж, на основі використання супутникової геодезичної апаратури (приймачів GPS та ін.)» [13], прямих, зворотних та комбінованих засічок та їх поєднанням, ходів технічного або тригонометричного нівелювання. Довжини ходів між вихідними пунктами повинні бути: - при висоті перетину рельєфу 0,25 м – 2 км; - перерізу рельєфу 0,5 м 8 км; - при висоті перерізу рельєфу 1 м та більше 16 км. У нашому випадку використовувався замкнутий теодолітний хід, що спирається на планово-висотні пункти опорної геодезичної мережі на кінцях теодолітного ходу (рис. 2.3). Рис. 2.3. Процес обробки даних польових вимірів Розвиток планово-висотної знімальної мережі з використанням електронних тахеометрів з реєстрацією та накопиченням результатів вимірювань (горизонтальних прокладень, дирекційних кутів, координат та висот пунктів та точок) допускається виконувати одночасно з виробництвом топографічної зйомки. Як експеримент дозйомка ситуації та рельєфу місцевості була здійснена за допомогою GPS-приймача в режимі RTK. GPS-зйомка у режимі RTK (Real Time Kіnеmаtics – реальний кінематичний режим) – це кінематична зйомка, коли оцінка результатів може бути проведена безпосередньо у полі. Зйомки у реальному часу можуть бути: одночастотними, двочастотними з автоматичною ініціалізацією у статичному режимі, двочастотними з автоматичною ініціалізацією у процесі руху. При використанні цього режиму потрібний надійний радіоканал для передачі диференціальних поправок, а до складу GPS-приймача повинен входити радіомодем. Цей режим дозволяє отримувати координати з точністю до кількох сантиметрів у польових умовах. Для виконання робіт був використаний GPS-приймач «GeoMax Zenith- 10» (рис 2.4), а також польовий контролер Getac із програмним забезпеченням XPad. Рис 2.4. GPS-приймач GeoMax Zenith-10 Результатом науково-дослідної роботи стало освоєння методики роботи з різними сучасними геодезичними приладами - тахеометром «Focus 6W 5”» (рис. 2.5) та глобальними системами супутникового позиціонування (див. рис. 2.4) та їх використанні для створення топографічного плану (рис. 2.6). Рис. 2.5 Тахеометр Focus 6W 5 Рис 2.6. Топографічний план території частини дренажного водогону кар’єру південної ділянки гірничодобувної дільниці. 2.2 Використання БПЛА Безпілотні літальні апарати, крім військового застосування, використовуються також при дистанційному зондуванні, і, як окремий випадок, для створення та оновлення топографічних планів масштабів 1:1000 – 1:5000 (з висотою перерізу рельєфу від 1 м) за даними аерозйомки. Загальна технологічна схема використання БПЛА для створення топографічного плану представлена на рис. 2.7. Зйомка проводиться з висоти від 100 до 1000 метрів. Рис 2.7. Технологічна схема створення плану за допомогою БПЛА На борту БПЛА знаходиться ГНСС-приймач, який забезпечує планову прив'язку із сантиметровою точністю. При цьому наземне планово-висотне обґрунтування не завжди потрібне. Приклад топографічного плану, створеного з використанням БПЛА, наведено на рис. 2.8. Рис. 2.8. Топографічний план створений за допомогою БПЛА Дуже часто цей метод використовується спільно з супутниковою та тахеометричною зйомкою для створення топографічного плану масштабу 1:500 (ділянки, які неможливо відзняти за допомогою БПЛА, знімають електронним тахеометром). Однак, зйомка з БПЛА забезпечує необхідну точність за висотою тільки для планів масштабу від 1:1000, тому цей момент необхідно окремо обговорювати із замовником. 2.3 Сучасні технології камеральної оброки Сучасні методи камеральної обробки даних польових вимірювань дозволяють набагато пришвидшити роботу фахівця камеральної групи на обробку вимірювань та викреслення готового топографічного плану. У зв'язку з чим виникає необхідність детального розгляду деяких найбільш поширених методик комп'ютерної обробки польових вимірювань та деяких конкретних видів програмного забезпечення. Стосовно топографії можна виділити ряд програм, за допомогою яких можливо проводити обробку геодезичних вимірів і креслення топографічного плану (програми для обробки супутникових вимірів не розглядаються), а також схему, що у загальному вигляді описує порядок обробки даних польових вимірів (рис.2.9). Рис. 2.9. Деякі програми для математичної обробки та креслення Як правило, файл вимірів при імпорті має наступні формати: • «Номер точки - Схід - Північ - Висота - Код, якщо зйомка велася в координатах; • «Номер точки – Горизонтальний кут – Вертикальний кут – Похила відстань – Код», якщо зйомка велася у кутах (полярним способом). Крім того, у файлі вимірювань вказується інформація про прилад, час та умови зйомки (температура повітря, тиск). У цій роботі будуть розглядатися функціональні можливості такої програми, як AutoCAD (Civil 3D), оскільки в геодезичній практиці вона найчастіше використовуються. Програма AutoCAD (Civil 3D) є спеціалізованою версією AutoCAD, призначеною для завдань інженерних пошуків, зокрема створення топографічних планів. У програмі спочатку встановлено бібліотеку умовних знаків служби USGS США та прописано технологію обробки вимірювань за допомогою створення бази даних зйомки, імпорту журналу польових вимірювань формату *.fbk, математичної обробки та викреслення топографічного плану. Крім стандартних функцій, AutoCAD (Civil 3D) передбачає можливість створення власних додатків під потреби користувача внутрішньою мовою програмування AutoLISP у програмному середовищі VisualLISP, що дозволяє істотно розширити функціонал програми. Також за допомогою розширення Active-X є можливість інтегрувати AutoCAD зі сторонніми програмами, написаними іншими мовами програмування (наприклад, Python, С++, Delphi тощо). За допомогою всіх перелічених вище інструментів, можливе створення та завантаження власних бібліотек умовних знаків та будь-яких додаткових функцій (наприклад, створення прямокутника по 3 точках, вирівнювання підписів уздовж заданих ліній, перетворення сплайнів із заданим кроком, зчитування координат точок та автоматичне їх дублювання в текстовому файлі заданої папки і т.д.). В AutoCAD (Civil 3D) також передбачена можливість створення поверхонь за виміряними в полі відмітками висот та побудова горизонталей на основі створених TІN-поверхень. Однак, для побудови рельєфу геодезисти часто користуються надбудовою GeoniCS, де є більша кількість налаштувань і різних способів побудови та редагування рельєфу в порівнянні з Civil 3D. До того ж горизонталі, побудовані в програмі GeoniCS, виходять більш згладженими. Програма GeoniCS також має в своєму розпорядженні бібліотеку умовних знаків і стилів ліній. 3 Геоінформаційні технології формування топографічних планів 3.1 Поняття геоінформаційних технологій та систем Геоінформаційні технології є важливим напрямом сучасних інформаційних технологій, які стрімко розвиваються. У зв'язку з цим наразі неможливо говорити про існування загальноприйнятої термінології в цій галузі. Достатньо згадати численні визначення геоінформаційних систем (ГІС), запропоновані різними авторами, для того, щоб зрозуміти, що ця область ще молода і розвивається. ГІС можна описати як систему програмних та інформаційних засобів для управління та аналізу просторово-орієнтовних даних (рис. 3.1). Проте, варто відзначити, що розробник та користувач в будь-якій інформаційній системі відіграє важливі ролі спостерігача, експерта і аналітика. Тому деякі дослідники у галузі геоінформатики наголошують на важливості людини, використовуючи термін "людино-машинний комплекс". Рис. 3.1. Принципіальна схема геоінформаційної системи Структуру ГІС можна представити у вигляді таких функціональних підсистем [15]: а) введення, підготовки та попередньої обробки інформації; б) збереження, оновлення й керування базами даних; в) обробки інформації, моделювання й аналізу даних; г) контролю, візуалізації та виведення інформації. Кожна підсистема забезпечує виконання окремих дій, починаючи від сбіру та перетворення даних у цифрову форму до їх математичного моделювання, аналізу та візуалізації [15]. Основними програмними продуктами ГІС-технологій, які використовуються в геодезії та землеустрої, є ArcGIS, QGIS, Digitals та Google Earth Pro. 3.2 Організація та обробка інформації у ГІС Організація та обробка інформації у геоінформаційних системах (ГІС) включає розгалужені процеси обробки та аналізу даних з метою їх подальшого використання. На рис. 3.2 наведено схему аналітичної роботи ГІС [16]. Рис. 3.2. Схема аналітичної роботи ГІС Починаючи з першого етапу, здійснюється «Колекціонування» просторової (цифрові карти, зображення) та атрибутивної (описової, табличної) інформації. На другому етапі проводиться обробка та аналіз необхідної інформації. Усі процеси контролюються системою управління базами даних (СУБД). Результатом роботи ГІС можуть бути тематичні карти (наприклад, кадастрова карта), рекомендації з розміщення містобудівних та інших об’єктів (наприклад, оптимальне розміщення стадіону на заданій території), динаміка обраного показника (наприклад, аналіз крутизни схилів тощо). Основними формами представлення динаміки об’єктів у ГІС є нерегулярна та регулярна мережа точок, а також у вигляді ізоліній [16]. Представлення у вигляді регулярної мережі точок означає рівномірно розташовані точки в просторі з достатньою густини. Цю мережу можна отримати шляхом інтерполяції з нерегулярних точок або за допомогою вимірювань по регулярній мережі. При цьому ізолінії (рис. 3.3) є найпоширенішою формою представлення зміни показника у ГІС. Недоліком цього методу є відсутність інформації про об'єкти між ізолініями, що робить його менш зручним для аналізу. Рис. 3.3. Модель організації просторових даних у вигляді ізоліній Пошарова модель (рис. 3.4) є однією з найпоширеніших моделей організації даних. Суть цієї моделі полягає в «розділенні об'єктів на тематичні шари, де об'єкти, що належать одному шару, зберігаються в окремому файлі та мають свою систему ідентифікаторів, до яких можна звертатися як до певного набору» [16]. На рис. 3.4 показані окремі шари інформації, які мають спільне просторове положення та свої геопросторові об’єкти: індустріальні райони, торгові центри, автобусні маршрути, дороги та ділянки обліку населення. Рис. 3.4 Приклад пошарової організації даних Часто тематичний шар також поділяється горизонтально, аналогічно окремим картографічним аркушам. Це забезпечує зручне адміністрування бази даних та уникнення роботи з великими обсягами даних. 3.3 QGIS в формуванні топографічного плану Quantum GIS (QGIS) – це програмне забезпечення географічної інформаційної системи (ГІС), яке підтримує як векторні, так і растрові формати даних, включаючи просторові таблиці, що зберігаються у базах даних PostgreSQL з використанням PostGІS, а також поширені векторні ГІС- формати, такі як SНapefiles, і растрові зображення з геоданими, такі як TIFF, PNG та GEOTIFF. Крім того, для розширення функціональних можливостей доступно безліч плагінів. Одним з таких плагінів є можливість перегляду шарів GRASS (як векторних, так і растрових) та їх редагування прямо у QGIS. QGIS є відкритим програмним забезпеченням з відкритим вихідним кодом, яке розроблене з використанням інструментарію Qt та мови програмування C++. Це забезпечує легкість використання і приємний інтерфейс користувача. Основна мета QGIS - надати просту в управлінні ГІС з загальною функціональністю. Вона почала свій шлях як інструмент для перегляду геоданих, але наразі використовується для різноманітних завдань, що стосуються аналізу та обробки геоданих. QGIS підтримує різноманітні формати даних і може використовуватися на багатьох операційних системах, таких як Unix, Windows та OS X. Основні можливості QGIS включають: - підтримку таблиць PostGІS з просторовими даними; - підтримку форматів SНapefiles, покриттів ArсInfo, файлів Mapinfo та інших форматів, доступних через OGR; - підтримку растрових зображень; - можливість ідентифікації об'єктів та відображення атрибутивних таблиць; - можливість вибору об'єктів та експорт у map-файл Mapserver; - перегляд та накладання один на одного векторних та растрових даних у різних форматах та проекціях; - можливість створювати карти та досліджувати просторові дані за допомогою зручного графічного інтерфейсу; - управління даними, створення, редагування та експорт векторних даних; - аналіз даних, використання інструментів аналізу, вибірки, геопроцесингу та управління базами даних. Таким чином, QGIS надає різноманітні можливості для роботи з геоданими та аналізу, що робить його популярним інструментом у сфері геоінформатики. 4 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТОПОГPАФО- ГЕОДЕЗИЧНИХ PОБІТ Складання кошторисної документації по геодезичним вишукуванням є важливим етапом при плануванні будівельних та інженерних проектів. Ця документація містить детальний опис запланованих робіт, матеріалів, витрат та інших ресурсів, необхідних для виконання геодезичних робіт. Ось основні кроки та елементи, які слід врахувати при складанні кошторису: Складання кошторисної документації по геодезичним вишукуванням включає наступні кроки: 1) підготовка вихідних даних: Технічне завдання (ТЗ) і проектна документація; 2) визначення обсягів робіт: Топографічні зйомки, геодезичні мережі, інженерно-геодезичні вишукування; 3) оцінка трудовитрат: Визначення кількості спеціалістів і тривалості робіт; 4) визначення матеріальних витрат: Витрати на обладнання, інструменти та матеріали; 5) визначення вартості послуг: Прямі витрати (зарплата, матеріали) і непрямі витрати (транспорт, проживання); 6) розрахунок накладних витрат: Витрати на управління проектом і адміністративні послуги; 7) формування загальної вартості робіт: Сумування всіх витрат; 8) підготовка кошторисної документації: Текстова та таблична частини з детальними розрахунками; 9) перевірка та затвердження кошторису: Перевірка і затвердження кошторису замовником. Складання кошторисної документації по геодезичним вишукуванням потребує високої точності та відповідальності, адже від цього залежить фінансове планування та успішність усього проекту. Кошторис «Інженерно-геодезичні вишукування дренажного водогону Мурзинського каолінового кар`єру в межах Неморозької сільської ради Звенигородської територіальної громади» № Характеристика об'єкту Назва документу Розрахуно Вартість, з/п будівництва a6o виду робіт обґрунтування та к вартості гpн №N частин, глав, таблиць, пунктів 1 2 3 4 5 1 (Польові роботи) Табл. 40З, п.2. 47,0*19,9*1 1936,07 Комплексні інженерно- Категорія I ,15* геодезичні вишукування на 1,2*1,5 незабудованих територіях зі складанням плану в масштабі 1:1000 i збільшенням його до масштабу 1:500. Категорія складності 1 Розрахунковий показник 19.9 (1 гa) 2 (Польові роботи) Табл. З14, п.11. Категорія 10,0*26,0* 468,00 Спорудження I 1,2* гідрометричних пристроїв. 1,5 Промірний створ при ширині ріки, м: до 100 (Категорія складності 1 Розрахунковий показник 26 (1 створ) 3 (Польові роботи) Окремі Табл. З1б, п.5. Категорія I 7,4*26,0*1 346,32 види гідрологічних робіт. k=1.2 - Тривалість ,2* 1,5 Проміри глибин по несприятливого періоду готовому створі. Ширина року, ріки, м до 20 міс. 4-5,5 Розрахунковий показник k=1.5 - Додаток 7 до 26 (1 промір) Настанови, табл.2 4 (Камеральні роботи) Табл. 8б, л.2, 300,0*1,0* 363,00 Складання технічного звіту. Категорія II 1.21 Вартість вишукувань, понад k=1.21 — Додаток 7 до 2 до 5 тис. грн. Ціна Настанови, табл. J технічного звіту Розрахунковий показник 1(1 звіт) Витрати на зовнішній k=1.4 - табл.5 (2750.39 * 847,12 транспорт 0,22) * 1,4 Витрати на організацію i 2750,39*0, 165,02 ліквідацію 033+2750, 39*0.027 Витрати по метрологічному k—0,05 - пункт 14 вказівок забезпеченню єдності i до точності засобів вимірів i застосування: додаткових амортизаційних відрахувань по виробничому устаткуванню i транспорту - польові інженерно- 1936,07* 96,80 геодезичні 0,05 - польові інженерно- 814,32* 40,72 гідрометеорологічні 0,05 - камеральні інженерно— 363,0*0,05 18,15 геодезичні Всього польові роботи та організація i ліквідація + метрологія - інженерно-геодезичні п.п.1 1936,07 + 2745,34 роботи 712,47 + 96,80 k=1.32 - коефіцієнт до 2745.34 * 3623,85 вартості робіт, що 1.32 визначено за цінами відповідних глав i таблиць Збірника цін і=З9.66 - додаток 7 до 3623,85 * 143721,89 Настанови. табл.3, п.4 39,66 (Інженерно—геодезичні роботи) - інженерно- п.п.2+3 (468,00 + 1154,71 гідрометеорологічні роботи 346,32) + 299,67 + 40,72 k=1.17- коефіцієнт до 1154,71 * 1351,01 підсумку кошторисної 1,17 вартості вишукувань, визначеної за цінами відповідних глав i таблиць Збірника цін i=39.76 - додаток 7 до 1251,01* 53716,16 Настанови, табл.3, п.3 39,76 (польові роботи) Всього камеральні роботи + метрологія - інженерно—геодезичні п.п.4 363,00 + 381,15 роботи 18,15 k=1.32 - коефіцієнт до 381,15*1, 503,12 підсумку кошторисної 32 вартості вишукувань, визначеної за цінами відповідних глав i таблиць Збірника цін i=39.66 - додаток 7 до 503,12 * 19953,74 Настанови, табл.3, п.4 39,66 (інженерно—геодезичні роботи) Разом, rpн. 217391,79 Разом по кошторису, грн. 217391,79 Ставка єдиного податку ( 5,00 %) 11441,67 Разом з єдиним податком 228833,46 Всього, грн. 228833,46 Розрахунок кошторису зроблений на підставі «Збірника цін» [17] та діючих коефіцієнтів до вартості робіт складає 228833,46 грн. (Двісті двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять три грн. 46 коп.). 5 ОХОPОНА ПPАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ Охорона праці - система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці [18]. В умовах науково-технічного прогресу, широкого впровадження нових технічних заходів механізації та автоматизації виробничих процесів особливого значення набуває проблема охорони праці. Поліпшення умов праці є одним з резервів росту її продуктивності та економічної ефективності виробництва, а також подальшого розвитку самої людини. Проблема поліпшення умов праці безпосередньо пов’язана з санітарно-побутовим та земельним обслуговуванням працівників, організацією відпочинку, харчування тощо. Великих збитків на сьогоднішній день завдає виробництву травматизм та захворюваність на виробництві. Необхідною умовою запобігання виробничим травматизмом і аваріям повинна стати робота спеціальних заходів на основі глибокого аналізу стану охорони праці. Перед початком польових робіт керівники топографо – геодезичних підрозділів зобов’язані поставити до відома місцеві органи влади і передати їм, у встановленому порядку, схеми маршрутів пересування бригад геодезистів з вказанням засобів пересування, планові строки проведення робіт на маршрутах [19]. Перед виїздом на польові роботи, начальник партії разом з інструктором по охороні праці зобов’язаний перевірити забезпеченість груп знаряддям, продуктами, засобами індивідуального і колективного захисту, дати всі необхідні вказівки керівникам бригад і встановити терміни завершення робіт. Для регулювання взаємовідносин між працівниками і керівниками польових партій і експедицій на польовий сезон повинні встановлюватись тимчасові правила внутрішнього розпорядку баз, партій і експедицій. Правила внутрішнього розпорядку затверджуються керівником експедиції за погодженням з колективом. Відповідальність за дотриманням і виконанням заходів по техніці безпеки і виробничій санітарії в окремих підрозділах проектних організацій несуть їх керівники. Тимчасові робітники, зайняті на польових вишукувальних роботах, повинні проходити інструктаж по техніці безпеки на робочому місці. Перед виконанням топографо – геодезичних робіт по встановленню меж земельної ділянки необхідно провести додатковий інструктаж з техніки безпеки. При виконанні геодезичних робіт слід звернути увагу на роботу поблизу річок, балок та ярів, в зв’язку з тим, що береги річок та схили балок і ярів круті і кам’янисті Особливості польових робіт складаються в тому, що вони виконуються під відкритим небом при великих коливаннях температури і вологості. На польових роботах праця і побут робітників невіддільне, тому здоров'я робітників і їхня працездатність багато в чому залежать від устрою побуту, відпочинку, харчування. Незакаляні робітники і студенти-практиканти в перші дні роботи при високій температурі повітря іноді занедужують від сонячного опіку, сонячного або теплового удару. Симптоми: 1) почервоніння шкіри, 2) сверблячка. 3) Другий ступінь опіку – 4) утворення прозорих пухирів, 5) нездужання, 6) головний біль. Робоче місце інженера-землевпорядника обладнане такими технічними засобами: персональний комп’ютер (системний блок та монітор) та периферійні пристрої (принтер, сканер). При роботі з ними можуть виникати небезпечні та шкідливі чинники, які впливають на організм працівника і можуть призвести до травматизму або захворювання. До таких чинників належать: 1) параметри виробничого мікроклімату, 2) електромагнітні випромінювання різних частот, 3) , шум та вібрація, іонізація повітря, 4) статичні та фізичні навантаження (недостатня рухова активність) 5) , перенапруження зорового аналізатора, 6) -емоційне та розумове напруження.. Також є технічні чинники, які впливають на працівника: 1) незадовільні характеристики моніторів, 2) відблиски чи блимання моніторів, 3) відблиски на екрані від джерел світла, 4) низька роздільна здатність моноіторів та ін. Виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам: - освітлення (природнє та штучне) має бути не нижчим ніж передбачено нормами [20] та [21]. - не повинно бути занадто яскравим і не створювати засліплюючої дії як від самих джерел освітлення так і від інших предметів, що розташовані в полі зору працівника. Освітлення має бути : 1) рівномірним та постійним у всьому приміщенні, для уникнення переадаптації органів зору 2) значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів повинна становити 300-500 лк 3) не повинно створювати на робочих поверхнях тіней (особливо рухомих). 4) не створювати шуму, теплового випромінювання та ін. 5) має бути простим та надійним в експлуатації, економічним та естетичним. Для створення комфортних та безпечних умов освітлення важливим є не лише самі джерела, а й кольорове оточення приміщення та предметів в ньому. Наприклад, при світлому фарбуванні стін рівень освітленості приміщення збільшується на 20-40%, покращується рівномірність освітлення та зменшується різкість тіней. Важливим є і вибір ламп, які забезпечують освітлення в приміщенні. В офісних приміщеннях доволі довгий час використовувалися лампи розжарювання, але вони мають низку недоліків: велика яскравість, що спричиняє сліпучу дію та високу температуру нагрівання, є пожежонебезпечними. Тому все частіше стали використовуватися люмінесцентні лампи. Залежно від люмінофору, лампи мають різний спектральний склад і служать джерелом денного, білого, м'якого й кольорового освітлення. Люмінесцентні лампи мають невисоку температуру нагрівання (40-50 0С), незначний ступень яскравості, не чинять сліпучої дії, дають м'яке розсіяне світло з відсутністю тіней і блисків. Окрім штучного освітлення, в приміщенні присутнє також природнє освітлення, джерелами якого є вікна та інші отвори. До такого освітлення теж є встановлені норми. На працівників не має бути направлено прямі сонячні промені (це викликає осліплюючу дію, перегрів організму та ін.), тому на джерелах природного освітлення мають бути встановлені сонцезахисні пристрої, жалюзі, штори. Параметри виробничого приміщення регулюються відповідно до норм встановлених в ДСаПіН 3.3.2.007-98 [20]. Згідно них у приміщеннях, де розташовані робочі місця з ПК, мають бути забезпечені оптимальними параметрами мікроклімату: відносною вологістю та швидкістю руху повітря, температурою (ДСН 3.3.6042-99 [21], ДСанПін 3.3.2.007-98 [20]). Забезпечення пожежної безпеки один з головних завдань охорони праці, адже пожежа – це процес знищення або пошкодження майна вогнем, під час якого виникають чинники, небезпечні для працівників та довкілля. Для виникнення пожежі потрібно наявність одночасно декількох чинників: 1) горючої речовини, 2) достатньої кількості кисню (повітря або іншого окиснювача) 3) джерело імпульсу (джерела запалення). Основними причинами виникнення пожежі у виробничих приміщеннях є: наявність несправних теплових агрегатів, порушення правил зберігання матеріалів, несправність приладів (мереж, приладів освітлення, приладів електроживлення), необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки в приміщенні (куріння, використання запальничок за нецільовим призначенням та ін.), розряди статичної і атмосферної енергетики, порушення герметичності обладнання та трубопроводів на вибухо- та пожежонебезпечних ділянках. Пожежі в приміщеннях з оргтехнікою є особливо небезпечними. Горючими компонентами в таких приміщеннях можуть бути будівельні матеріали які використані для акустичного чи естетичного оформлення, віконні рами, двері, поли, меблі, ізоляція кабелів, рідини для очищення елементів та вузлів Пк, конструктивні елементи з пластмас та ін. Джерелом запалювання можуть бути електричні іскри, перегріті дуги та ділянки конструкцій та елементів ПК, систем електропостачання, кондиціонування. Для запобігання пожеж в виробничих та офісних приміщеннях мають бути встановлені системи пожежного захисту та пожежогасіння. Всі працівники мають дотримуватися правил пожежної безпеки, які встановлені на підприємстві. Відповідальність за пожежну безпеку покладається на власника та керівників структурних підрозділів. Розглянемо далі заходи пожежної безпеки У всіх приміщеннях на видних та доступних місцях, особливо біля електроприладів мають бути розміщені таблички із зазначенням номеру телефону пожежної служби «При пожежі телефонувати 101». Всі проходи, виходи, коридори та сходи мають бути вільними для пересування працівників, не дозволяється захаращувати їх різними предметами і обладнанням. Сміття, невикористані матеріали, виробничі відходи мають вчасно вилучатися у спеціально відведені для цього місця. Приміщення мають бути оснащені засобами пожежогасіння: вогнегасниками, сухим піском, азбестовими ковдрами (в залежності від виду виробництва). В офісних приміщеннях вогнегасники мають бути розміщені в доступних місцях. Для гасіння електричних пожеж потрібно спеціальне обладнання, а саме вогнегасники класу C, які спеціально розроблені для гасіння пожеж, спричинених електричним обладнанням. Не забувайте вимикати живлення обладнання та використовувати вогнегасник правильного розміру та типу. У якості вогнегасного складу в таких вогнегасниках використовується водоетиленліколева суміш або хладон 1281. Також в офісному приміщенні можна використовувати вуглекислотні вогнегасники типу УП-1М (для ліквідації окремих осередків пожежі), порошкові ОПС-10 або хімічні ОП- 9ММ. Для розрахунку кількості вогнегасників на приміщення потрібно орієнтуватися, що їх має бути 2 шт на кожні 20 м 2 приміщення. Категорично заборонено використовувати засоби пожежогасіння не за призначенням. Всі працівники при прийомі на роботу повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки. Ці інструктажі мають проводити уповноважені посадовці підприємства, які несуть відповідальність за пожежну безпеку. В обов’язковому порядку на підприємствах та організаціях мають бути виконані заходи пожежної профілактики у виробничому приміщенні. До них належать: - розроблені плани заходів та профілактики пожеж; - контроль наявності засобів пожежогасіння, їх технічна справність та своєчасна заміна; - слідкування за дотриманням всіма працівниками пожежної безпеки. Кожен працівник, на початку робочого дня має оглянути своє робоче місце на предмет виявлення будь-яких небезпечних явищ, що можуть призвести до пожежі. Забороняється приступати до роботи у таких випадках: - при виявленні ушкоджень кабелів, роз’ємів, штепсельних з’єднань; - при виявленні несправності устаткування; - при несправності захисного заземлення устаткування; - при наявності запаху плавленої пластмаси чи гару; - при появі незвичного шуму від устаткування. При виявленні будь якого з цих факторів працівник має вимкнути електроживлення приладів та негайно повідомити керівнику або особі, що здійснює технічне обслуговування устаткування про виявлену проблему. При загоранні електропроводки потрібно негайно вимкнути живлення електроприладів на загальному щитку приміщення, та вжити заходів по гасінню пожежі за допомогою наявних первинних засобів пожежогасіння, та повідомити про подію безпосередньо керівника, викликати службу пожежної безпеки. Застосовувати воду або пінні вогнегасники для гасіння електроустаткування, що знаходиться під напругою категорично заборонено. Для цього використовуються вуглекислотні вогнегасники. Під час виявлення пожежі на початковій стадії (виділяється тепло, токсичні продукти горіння, можливі руйнації конструкцій), необхідно терміново провести евакуацію персоналу з приміщення та будівлі. Показником евакуації є час, протягом якого працівники можуть покинути окремі приміщення і споруду загалом. Безпека досягається тоді, коли час евакуації не перевищує часу настання критичної фази розвитку пожежі, тобто часу від початку пожежі до досягнення граничних для людини значень чинників (критичних температур, концентрацій кисню). Під час пожежі працівники мають покинути приміщення через евакуаційні виходи, тобто виходи, які ведуть із приміщень, це: - першого поверху безпосередньо на зовні або через вестибюль, коридор, сходову клітину; - будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на внутрішню сходову клітину або безпосередньо на зовнішні відкриті сходи; - у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами, зазначеними у попередніх пунктах; - підвального, цокольного, підземного поверху назовні безпосередньо через сходову клітину або коридор, що веде на сходову клітину, яка має вихід назовні. Із приміщень, які розташовані вище 1-го поверху (висотою не більше 30м) допускається передбачати евакуаційний вихід на зовнішні сталеві сходи, при їх наявності. Для правильного розрахунку кількості евакуаційних виходів потрібно керуватися ДБН В. 1.1.7-2002 [23], але їх має бути не менше двох, і розташовані вони мають бути розосереджено. Ширина евакуаційного виходу має бути не менше 2 м, мінімальна ширина дверей (однієї її частини) не менше 0,8 м. Шлях евакуації не має проходити по гвинтових сходах. Двері на шляху евакуації мають відкриватися за напрямком виходу із приміщення. Двері на балкони та площадки, які призначені для евакуації з приміщень, де одночасно перебуває не більше 15 людей, а також із комор площею не більше 200 м 2 та санітарних вузлів, допускається проектувати такими, що відкриваються в середину приміщення. Улаштування розсувних та в’їзних дверей не допускається. Для більш організованої та безпечної евакуації працівників, та попередження паніки технічні засоби пожежної безпеки мають передбачати проведення інструктажів та навчання персоналу. ВИСНОВКИ У процесі виконання дипломної роботи були проведені всебічні геодезичні вишукування, спрямовані на отримання детальних даних про досліджувану територію та оцінку її придатності для будівництва. Було проведено детальний аналіз існуючих топографічних карт та планів. Отримані дані дали змогу створити сучасну і точну топографічну основу для подальших досліджень та проектування. Польові геодезичні роботи включали вимірювання та визначення точних координат основних об'єктів на досліджуваній території. Використання сучасного обладнання та методики забезпечило високу точність та надійність отриманих даних. Отримані польові дані були оброблені з використанням спеціалізованого програмного забезпечення. Було виконано коригування та усереднення вимірювань, що дозволило зменшити похибки та підвищити точність результатів. Було проведено аналіз точності вимірювань та встановлено, що досягнуті результати відповідають нормативним вимогам і можуть бути використані для подальших етапів проектування. На основі отриманих даних були розроблені рекомендації щодо використання результатів геодезичних вишукувань для проектування інженерних споруд, розміщення комунікацій та інших будівельних робіт. Таким чином, виконані геодезичні вишукування дозволили отримати комплексну інформацію про досліджувану територію, що є необхідною для якісного проектування і будівництва. Результати роботи підтверджують високу ефективність використаних методів та інструментів, а також важливість ретельного планування та виконання геодезичних досліджень. Також в даній роботі були визначенні основні нормативно-правові вимоги до інженерно-геодезичних вишукувань водогонів, вивчені сучасні методи польових та камеральних топографо-геодезичних робіт. І на кінець було приділено увагу питанням охорони праці. Список використаних джерел літератури 1. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» / Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст.25). (URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text). 2. ДБН А.2.1-1:2014 «Вишукування, проектування і територіальна діяльність. Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва». (URL: https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=58388). 3. Інженерні вишукування для будівництва. (URL: https://allreferat.com.ua/uk/mustectvo_kyltyrologiya_arhitektyra/referat/56). 4. ДБН В.1.3-2:2010 "Геодезичні роботи у будівництві". (https://e- construction.gov.ua/laws_detail/3199637436816688486?doc_type=2). 5. Інструкція топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) / Наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 р. № 56. (URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98#Text). 6. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 34, ст.343. (URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text). 7. Інженерна геодезія : підручник / за ред. проф. С. П. Войтенка. – Чернігів: НУ «Чернігівська політехніка», 2022. – 700 с. (URL: https://files.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/Inshi71/0051868.pdf). 8. ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва». (URL: https://e-construction.gov.ua/laws_detail/3074132130146550876?doc_type=2). 9. Літнарович Р. М., Мардієва Л. П. Ярош Ю. В., Якунін О. В., Титаренко Ю. В., Матюшкін К.В. Будова і робота світловіддалеміра СТ 5. Навчальний практикум по курсу “ЕЛЕКТРОННІ ГЕОДЕЗИЧНІ ПРИЛАДИ”. Чернігів, ЧДІЕіУ, 2000, 38с. (URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream- download/123456789/3160/1/5084913A). 10. Порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів / Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193 (URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0278-16#Text). 11. МПУ 164/01-2003. Метрологія. Нівеліри, теодоліти, тахеометри (кутомірна частина). Методика повірки. (URL: https://metrology.kiev.ua/files/MPY_2016/doc)/. 12. ДБН В.1.3-2:2010 "Геодезичні роботи у будівництві". (URL: https://e- construction.gov.ua/laws_detail/3199637436816688486?doc_type=2). 13. Методичні вказівки до виконання курсових робіт з навчальних дисциплін: « Вища геодезія - Основні геодезичні роботи », та «Проектування і побудова опорних геодезичних мереж» / Одеська ДАБА, Одеса, 2018. 118 с. (URL https://odaba.edu.ua/upload/files/MU_V.G._PPOGM_KR.pdf). 14. Історична інформатика. (URL: https://allreferat.com.ua/uk/ informaciyna_diyalnist_tehnologiy/kontrolnaya/2998/page/2/ ). 15. Геоінформаційні системи і бази даних / В. І. Зацерковний, В. Г. Бурачек, О. О. Железняк, А. О. Терещенко. – Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2014. – 492 с. (URL: https://core.ac.uk/download/pdf/286619051.pdf ). 16. Донченко М. В. Геоінформаційні системи : навчальний посібник / М. В. Донченко, І. І. Коваленко. – Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2021. – 132 с. (URL: https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/ 449/1/.pdf). 17. Збірник цін на вишукувальні роботи для капітального будівництва. Частина V – VIII. (URL: https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc=5566). 18. Баран П.І. Інженерна геодезія: Монографія / П.І. Баран. – К: Пат «ВІПОЛ»,2012 – 618 с. 19. Правила по технике безопасности на топографо-геодезических работах (ПТБ) - М.: Недра, 1991. – 306 с. 20. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин (ДСанПІН 3.3.2.007-98). (URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0007282-98#Text). 21. ДБН В.2.5-28-2006 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення». (URL: https://online.budstandart.com/ ua/catalog/doc-page.html?id_doc=28019). 22. ДСН 3.3.6042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень». (URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va042282-99#Text). 23. ДБН В. 1.1.7-2002 «Пожежна безпека об`єктів будівництва». (URL: https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=5009). Д О Д А Т К И ДОДАТОК А ДОДАТОК Б