ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5385| Title: | ПРОЕКТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЕКОЛОГОЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СІВОЗМІН ТА ВПОРЯДКУВАННЯ УГІДЬ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ В ОРЕНДІ ТОВ "ПОТОКИ АГРО», РОЗТАШОВАНИХ В АДМІНМЕЖАХ ЗВЕНИГОРОДСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЗА МЕЖАМИ СЕЛА ГУДЗІВКА ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ |
| Authors: | Волонтир, Аліна Губар, Вікторія Григорівна |
| Keywords: | сівозміна;еколого-економічне обгрунтування |
| Issue Date: | 15-Jun-2024 |
| Abstract: | Об'єкт кваліфікаційної роботи - земельний масив площею 13,1572га, які перебувають в оренді ТОВ "Потоки Агро», розташованих в адмінмежах Звенигородської територіальної громади за межами села Гудзівка Звенигородського району Черкаської області. Мета кваліфікаційної роботи - розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельного масиву загальною площею 13,1572га, які перебувають в оренді юридичної особи. У вступі обгрунтована актуальність теми кваліфікаційної роботи, її мета та визначені завдання до виконання роботи. Bпершому розділі, проаналізована нормативно-правова база виконання проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, представлений порядок розроблення даного проекту землеустрою, основні етапи. В другому розділі висвітлені загальні відомості про об'єкт, його фізико-географічну характеристику, клімат та ґрунтовий покрив. В третьому розділі описуються концептуальні підходи до розробки проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. На прикладі земельного масиву було проведено всі необхідні обрахунки та запроектовано сівозміни. В четвертому розділі описано питання охорони праці, а саме техніки безпеки при організації робіт на об'єкті в польових умовах, при переїздах, протипожежної безпеки та в камеральних умовах. Проаналізована діяльність підприємства, на якому я проходила практику і брала всю необхідну вихідну інформацію для виконання бакалаврської роботи. Зроблені висновки в кінці кваліфікаційної роботи. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5385 |
| Appears in Collections: | 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| ilovepdf_merged.pdf Restricted Access | 2.06 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ВСТУП Перехід до ринкових відносин та вступ України до Світової організації торгівлі вимагають розуміння ринкової кон'юнктури сільськогосподарського виробництва, ефективного управління виробничими, кадровими та фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств, ефективної оцінки ринкової ситуації та запобігання можливим негативним факторам зовнішнього середовища. Розуміння цих проблем, правильна маркетингова стратегія, ефективне використання всіх ресурсів і технологічного потенціалу агробізнесу можуть дати позитивні результати. Товаровиробники мають можливість забезпечити рентабельність виробництва за рахунок економічно раціонального розширення асортименту сільськогосподарської продукції, впровадження сучасних технологій, системи виробництва та нових сортів сільськогосподарської культури, забезпечення каналів збуту нової продукції. В даний час тільки розвиток сільськогосподарської культури можливий для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. Підвищення родючості обґрунтувань є необхідними умовами раціонального використання місцевих грунтово-кліматичних ресурсів, інтенсивних методів і систем сівозмін, впровадження прогресивних агротехнологій. У сучасному сільському господарстві з поглибленням спеціалізації та централізації виробництва з кожним днем зростає роль сіввозміни. Ні добрива, ні зрошення, ні пестициди, що використовують при вирощуванні сільськогосподарських культур, не можуть повністю знищити бур'яни, шкідників і хвороби. Крім того, чим краще земля покращена і зрошена, тим сприятливіша вона для росту бур'янів і хвороб. Втрата врожаю багатьох культур без дотримання сівозміни є результатом однобічного використання поживних речовин підставі, накопичення в підставі шкідників і хвороботворних речовин, різноманітних токсичних речовин (продуктів життєдіяльності рослин). Результати досліджень НДІ сільського господарства Української академії сільськогосподарських наук та інших науково-дослідних установ показують, що наукова сівозміна є основою сільського господарства і запорукою стабільності сільського господарства, після чого вона істотно впливає на воду, поживні речовини та біологічні умови землеробства. Ґрунт, ступінь детоксикації шкідливих речовин, що надходять у обґрунтування при сільськогосподарському виробництві. В Україні розроблено та рекомендовано систему сівозмін за принципом районування розвитку сільського господарства. Ці системи пройшли тривалу перевірку і можуть використовуватися на різних спеціалізованих фермах. Вони не тільки допомагають отримати гарний урожай, але й захищають навколишнє середовище, підтримують і збільшують природну родючість обґрунтування. Крім того, на території агробізнесу залишаються території та землекористування, які потребують спеціальних установ та умов використання. Це водоохоронні зони і прибережні захисні смуги, охоронні зони вздовж автомобільних доріг і залізниць, трубопроводів, ліній електропередачі, зони санітарної охорони, де є підземні і відкриті джерела водопостачання, санітарно- захисні зони навколо об’єктів, що є джерелами виділення шкідливих речовин тощо. Реальним механізмом для врегулювання зазначених проблем, наведення порядку в землекористуванні, використанні і охороні земель є землеустрій. Для організації території підприємств Законом України «Про землеустрій» ст. 52 передбачено розробку Проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь. Постановами Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. № 1134 та від 2 жовтня 2013 р. № 725 затверджено порядок розроблення вказаних проектів. Розробка проектів землеустрою базується на еколого-ландшафтних та еколого-економічних методах, спрямованих на організацію сільськогосподарського виробництва та впорядкування сільськогосподарських 2 угідь, проведення основних заходів для підвищення продуктивності та охорони земель, стабілізації агроландшафтів, оптимізації земель та охорони деградованих земель. Визначити напрямок земель та їх подальше використання та надати рекомендації щодо створення найбільш сприятливих організаційно- територіальних умов для ведення сільськогосподарського виробництва з урахуванням придатності, сорту та типу орного ґрунту для вирощування основних сільськогосподарських культур. У поєднанні з особливостями спеціалізації сільськогосподарського виробництва систему сівозмін, розробити плани сівозмін, проектувати поля сівозмін, окреслити безпечні зони для політичних об’єктів, сформулювати відповідні обмежувальні заходи. Користування та розпорядження землею. Проект землеустрою розроблено відповідно до Земельного, Лісового та Водного кодексів України, Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про землеустрій", "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій" та інших чинних нормативно-правових актів. Основними методичними та нормативно-технічними документами послужили «Методичні рекомендації зі складання проектів організації використання деградованих та малопродуктивних земель сільськогосподарського призначення», «Методичні рекомендації з оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування», наказ від 02.10.2013 р. № 396 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь» та інші документи в галузі використання і охорони земель. 3 І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ЩОДО ВИКОНАННЯ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ На характер історичних земельних відносин впливає економічне та правове середовище, яке, як стверджується, є необхідним для функціонування, розвитку та відтворення економіки. Внутрішніми земельними відносинами є економічна, культурно-освітня, морально-етична, організаційна, політична, соціальна та правова складові. Сьогодні першочерговими завданнями сучасних земельних відносин є як ефективне та раціональне використання землі, так і переведення земельних відносин на правові ринкові засади. Раціональне землекористування - це використання землі, спрямоване на досягнення конкретної мети, такий спосіб забезпечує найбільшу ефективність використання землі та запобігає її безпідставному вилученню, а також захищає нас від впливу людини, сприяє відтворенню землі та підвищує її продуктивність. Як раціональне використання, так і охорона земель спрямовані на підвищення продуктивності землі. Вони передбачають: раціональну організацію території, збереження властивостей ґрунтів та інших властивостей земель, охорону земель від ерозії, утворення шкідливих для землі відходів, хімічної та радіоактивної природи речовин та ін. корисні властивості землі. Раціональне природокористування, як і охорона природного середовища, вимагає певних витрат. Це пов’язане з додатковими вкладеннями і впровадженням нових засобів виробництва, що забезпечують ефективне використання природних ресурсів, сприяють збереженню і підвищенню родючості ґрунту. Загалом ефективне використання землі передбачає отримання прибутку за допомогою всіх можливих засобів виробництва. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва полягає в максимізації виходу продукції з гектара землі при мінімізації витрат праці та коштів на виробництво одиниці продукції. Відповідь на численні складні питання лежить у сфері зеленого 4 землекористування в сільському господарстві, адже, як відомо, сільське господарство України найбільше використовує земельні ресурси. Процес екологізації землекористувань сільськогосподарського призначення – це реалізація технологічних, економічних і правових методів досягнення корисних результатів використання земель сільськогосподарського призначення, які зберігають і відтворюють продуктивну здатність землі. Теоретичною основою екологізації землекористування в Україні має стати загальновизнана концепція сталого розвитку, яка набула поширення в науці та практиці в усіх галузях економіки та на всіх рівнях управління. Сталий розвиток – це такий розвиток, при якому задовольняються потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Визначення сталого розвитку та стійкості включає дві концепції: перша – це задоволення потреб, особливо тих, які є пріоритетними, це необхідно, оскільки навколишнє середовище не в змозі задовольнити теперішні та майбутні вимоги. Як правило, сталий розвиток розглядається як такий, що складається з трьох аспектів: • екологічна стійкість, що стосується екологічної еволюції планети; • економічна стабільність, що відповідає за економічне просування країни в розвитку. Соціальна стійкість — це концепція того, як суспільство має підтримувати та приймати розвиток. Очевидно, що сталий розвиток має передбачати інтегрований розгляд трьох аспектів, хоча, як правило, у реальному житті бізнес надає пріоритет лише економічній складовій. Мета – значний поштовх у процесі землеустрою. Крім того, він має визначити пріоритетність найважливіших аспектів: по-перше, забезпечити умови ефективного землекористування, потім зосередитися на найважливіших аспектах потреб споживачів. 5 Управління системою слід вважати регулятивним, а не розвивальним. Регулювання земельних відносин – це здійснення коригувальних дій щодо характеру земельних відносин на кожному конкретному моменті цієї господарської програми, що забезпечить стійкість системи до зовнішнього впливу та збереження мирного стану. Економічні та соціальні проблеми, загострені кризою, вимагають пошуку нових шляхів і способів використання та охорони земель. Цього можна досягти шляхом подальшого розвитку землеустрою, який є основою суспільно- природної гармонії та рушійною силою сталого розвитку землекористування. Враховуючи важливість землі в усіх сферах життєдіяльності суспільства, Конституція України відмежовує землю від інших об'єктів права власності, встановлює засади її особливої охорони та визнає три форми власності на землю: приватну, державну та комунальну. Відповідно до Конституції України, положення якої є нормами прямої дії, всі громадяни мають право на землю. Однак вони не мають права при використанні землі заподіювати шкоду самій землі, іншим особам або суспільству. Відповідно до статті 8 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Крім цього, Конституція визначає правові норми регулювання відносин власності на землю: всі суб'єкти права власності на землю є рівними перед законом (ст. 14); закріплює основні принципи використання землі громадянами, юридичними особами (ст. 13, 41): визначає основні засади державного регулювання відносин власності на землю, користування земельними ділянками, охорони земель (ст. 13, 14, 92) [1]. Одним з основних законодавчих актів України, який забезпечує раціональне використання та охорону земель, рівноправний розвиток усіх форм власності і господарювання на землі, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення навколишнього природного середовища та охорону прав 6 громадян, підприємств, установ і організацій на землю, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року [2]. На розвиток Земельного кодексу Верховна Рада України прийняла низку законів, що регулюють використання та охорону земель. Основними принципами та аспектами управління земельними ресурсами є - забезпечення суспільного функціонування землеволодінь і землекористувань - створення правових, територіальних, екологічних та економічних умов для реалізації громадянами України своїх прав на землю - забезпечення дослідження і регулювання розвитку та використання території як сукупності складних природних і антропогенних екосистем; - пріоритетність сільськогосподарського землеволодіння та землекористування. - забезпечення рівних умов для розвитку різних форм господарювання на землі; - заборона використання особливо цінних і продуктивних земель для несільськогосподарських потреб; - забезпечення раціонального використання та охорони земель. З метою регулювання сільськогосподарського виробництва та управління землями сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності та землекористуванні, розробляються проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь з метою ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природного ландшафту. Закон України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року передбачає розробку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь за бажанням власника землі або землекористувача з метою ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення 7 сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Відповідно до [3], вони розробляються з метою регулювання сільськогосподарського виробництва та землеустрою в межах землеволодінь і землекористувань. [3] Основні аспекти забезпечення економічно та екологічно обґрунтованого землекористування регулюються Законом України "Про охорону земель" від 19 червня 2016 року. 2003 [1]. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають: а) розміщення виробничих будівель і споруд; б) організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури; в) визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; г) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні; ґ) проектування полів сівозміни; д) розробку плану переходу до прийнятної сівозміни; е) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни. Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, включає: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) документи, що підтверджують площу землеволодіння (землекористування); г) матеріали геодезичних та землевпорядних вишукувань; ґ) матеріали ґрунтових обстежень (за наявності); д) копії агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок (за наявності таких паспортів) у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни; е) матеріали книги історії полів за останні три роки (за наявності); 8 ж) план існуючого стану використання земель у розрізі землеволодінь та землекористувань, угідь, обмежень та особливих умов використання земель; з) схему розміщення попередників сільськогосподарських культур (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни); и) план агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів; і) план організації землеволодінь (землекористувань), впорядкування угідь, розміщення виробничих будівель і споруд, об’єктів інженерної та соціальної інфраструктури та заходів з охорони земель; ї) план організації території сівозміни (проектування полів сівозміни з визначенням їх типів і видів з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва, чергування сільськогосподарських культур у сівозміні) (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни); й) матеріали перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни (у разі здійснення за проектом заходів з організації сівозміни); к) матеріали перенесення в натуру (на місцевість) меж земельних угідь (у разі здійснення за проектом зміни земельних угідь). [3] Ключові питання щодо забезпечення ощадливого та еколого-безпечного землекористування регламентуються Законом України «Про охорону земель» від 19.06.2003 року [4], в якому визначено: основні напрями охорони та екологічного захисту земель; компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері охорони земель; обов'язки фізичних і юридичних осіб у сфері охорони та раціонального використання земельних ресурсів; нормативи в галузі охорони земель; порядок фінансування заходів щодо охорони та раціонального використання земельних ресурсів; види стимулювання заходів щодо охорони та еколого-безпечного використання земель і підвищення родючості ґрунтів; відповідальність за порушення законодавства про охорону земель; 9 основні напрями міжнародного співробітництва у сфері охорони земель. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року [1] визначає правові, економічні та соціальні основи регулювання охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Закон встановлює основні принципи охорони навколишнього природного середовища, включаючи принцип пріоритету вимог екологічної безпеки, обов'язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів господарської, управлінської та іншої діяльності, а також обмеження щодо використання природних ресурсів. Кошти від екологічних податків (крім тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або за тимчасове зберігання радіоактивних відходів виробником радіоактивних відходів понад установлений особливими умовами дозволу строк) включені до Бюджетного кодексу України (стаття 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища") і зараховуються до державного та місцевих бюджетів відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Закон України "Про державне управління використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року [1] визначає правові, економічні та соціальні основи організації державного управління використанням та охороною земель, спрямованого на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до змін, внесених Законом, у Законі України "Про охорону земель" визначено поняття виснаження ґрунтів. Виснаження ґрунтів є порушенням біоенергетичного режиму ґрунту і призводить до різкого зниження врожайності сільськогосподарських культур, погіршення якості ґрунту та накопичення в ґрунті певних збудників хвороб і насіння бур'янів внаслідок частого повернення на попередню площу безперервного обробітку та порушення сівозміни. Для досягнення стабільно високих врожаїв і запобігання виснаженню 10 та втраті родючості ґрунтів оптимальні співвідношення культур у сівозмінах визначаються з урахуванням природно-сільськогосподарських особливостей регіону. Перерозподіл земель між різними секторами економіки та окремими землекористувачами є основним напрямком землеустрою. Його основною метою є створення інституційних і територіальних умов, які сприяють ефективному і сталому використанню та охороні земель у різних сільськогосподарських підприємствах. Цей тип проекту землеустрою спрямований на просторову організацію виробничої діяльності на виділеній землі. У сфері землеустрою вкрай важливо не лише оцінити склад і розмір землі для майбутніх цілей і розробити стратегії покращення, але й ефективно впорядкувати сільськогосподарські угіддя та запровадити сівозміну з метою максимального раціонального та ефективного використання земля. У сфері землеустрою дуже важливо не тільки оцінити склад і розмір земель для майбутніх цілей і розробити стратегії поліпшення, а й ефективно організувати сільськогосподарські угіддя і впровадити сівозміну для максимально раціонального та ефективного використання землі. Використання методів економіко-математичного моделювання пропонує найсправедливіший і найкомпетентніший спосіб вирішення цієї проблеми, що в кінцевому підсумку призводить до найідеальнішого рішення. Цей підхід охоплює широкий спектр міркувань, включаючи збільшення і розширення сільськогосподарських угідь, виробництво і розподіл продукції рослинництва і тваринництва, оцінку витрат, оцінку чистого доходу, визначення рентабельності, розрахунок термінів окупності капітальних інвестицій та інші відповідні фактори. У сучасну епоху управління земельними ресурсами охоплює низку державних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання земельного законодавства з метою оптимізації використання земельних ресурсів та сприяння створенню сприятливих екологічних умов і поліпшенню природного ландшафту. Інтеграція природоохоронних стратегій у діяльність з управління земельними 11 ресурсами має вирішальне значення для створення умов, що сприяють ґрунтовій і біоекологічній стабільності та охороні довкілля на рівні окремих господарств. Права землекористування та землеволодіння новостворених агрохолдингів будуть встановлюватися відповідно до чинного законодавства, що регулює земельні та майнові відносини і визначає організаційно-правову структуру аграрного сектору в нашій країні. Важливим аспектом земельної реформи є розробка засад володіння та користування землею фізичними особами. Встановлення землекористування та власності на землю для нещодавно створених сільськогосподарських підприємств здійснюється відповідно до чинного законодавства, що регулює земельні та майнові відносини та визначає організаційно-правову структуру агропромислового комплексу нашої держави. Вирішальним аспектом земельної реформи є розробка основи володіння та користування землею фізичними особами. Екологічна сторона проблеми дегуміфікації ґрунтів проявляється в погіршенні їх структури, знижені опору процесам ерозії, посилання якої ще інтенсивніше знижує рівень гумусованості ґрунтів. Це призводить до зниження процесу ґрунтоутворення, опустелювання земель та ін. Тому виходячи з вище викладеного, одним з головних завдань учених і практиків сільського господарства та землеустрою є розробка заходів щодо попередження процесів дегуміфікації ґрунтів і забезпечення умов відтворення їх родючості. Метою є забезпечення стійкості землекористування, організації території та виробництва, що сприяє ефективному використанню та охороні земель. Одночасно необхідно стратегічно розподілити землі приватної власності між засновниками та учасниками агроформувань, а також землі з різними умовами оренди та розглянути можливість передачі земельних паїв для залучення бажаних орендарів та консолідації власності на землю для підвищення ефективності. . Але через психологічну неготовність багатьох селян до свідомого управління своїми земельними та майновими паями процес налагодження 12 ефективного землекористування триватиме, що, на жаль, позначиться на стабільності землекористування, територіальної організації та виробництва. Ключовим фактором оптимізації загального природокористування є оптимізація землекористування. Виконання кваліфікаційної роботи є заключним етапом навчання студентів і має за мету систематизацію знань, розширення і закріплення професійних умінь та навичок щодо вирішення завдань, максимально наближених до умов виробництва у галузі раціонального використання й охорони земель . З врахуванням вищевикладених підходів, рекомендацій і вимог земельного законодавства в бакалаврській кваліфікаційній роботі зроблено проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, площею 13,1572га, які перебувають в оренді ТОВ "Потоки Агро», розташованих в адмінмежах Звенигородської територіальної громади за межами села Гудзівка Звенигородського району Черкаської області. 13 ІІ. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ 2.1. Природно-кліматичні та соціально-економічні умови Звенигородська територіальна громада - адміністративно-територіальна одиниця та орган місцевого самоврядування в Звенигородському районі Черкаської області. Адміністративний центр — місто Звенигородка. Територіальна громада крім територіального центру, має в підпорядкуванні 15 сіл, в тому числі і село Гудзівка з прилеглими територіями. Звенигородська ТГ розташована в центральній частині Звенигородського району Черкаської області. Землі Гудзівського старостату розташовані на північ від ТГ за 5 км від районного центру — міста Звенигородка. Досліджувані земельні ділянки розташовані в північно-східній частині територіальної громади за межами населеного пункту села Гудзівка. З усіх сторін крім північної (масив лісогосподарського призначення), земельна ділянка межує з землями сільськогосподарського призначення (приватна власність). Неподалік Урочище Думанське і Попів Ріг. Земельний масив з семи ділянок, знаходиться в оренді ТОВ «Потоки Агро» загальною площею 13,1572 га (сіножаті 002.01), для ведення особистого селянського господарства, розташований за межами села в адмінмежах Звенигородської територіальної громади за межами села Гудзівка Звенигородського району Черкаської області. В межах територіальної громади рельєф пологохвилястий, подекуди з незначними яружними ділянками, долинами поряд з річкою. За умови рельєфу території слід відмітити, що вона сприятлива для застосування тут різноманітних сільськогосподарських машин. Обстежувані земельні ділянки відноситься до природньо- сільськогосподарської зони Лісостепу, Лісостепової Правобережної Провінції, Бузько-Середньо-Дніпровського Округу, Звенигородського району (ПСГР-05). ПСГР-05 знаходиться на півночі та в центрі в межах Черкаської області. 14 Поверхня району відображає полого-хвилясту рівнину з широкими, майже плоскими межиріччями. Уповільнений стік і порівняно слабкий розвиток як площинного, так і особливо глибинного яружного розмиву, зумовлені пологими довгими схилами. У плосковершинних дренованих межиріччях розвиваються типові малогумусні чорноземні грунти. В західній частині у межах горбисто-рівнинної місцевості переважають сірі й темно-сірі опідзолені ґрунти. Балки і долини західної частини району мають більшу глибину, крутіші схили, на яких переважають сірі та ясно-сірі опідзолені ґрунти, як правило, середньо- й сильнозмиті. Орні землі , де пере6дбачено розробку проекту землеустрою, мають середній індекс бонітування грунту, рівний 46 балам. Розвиток ерозійних процесів завдає значної шкоди сільському господарству. Здійснення ряду заходів щодо запобігання ерозії є невідкладним пріоритетом. Згідно з агрокліматичним районуванням Черкаської області, проведеним за такими показниками, як кількість опадів, температура повітря та ґрунту, відносна вологість (%), територія Звенигородського району, де розташована ділянка, орендована ТОВ "Потоки Агро", належить до зони недостатньої вологості та теплих умов. Клімат помірно-континентальний, з недостатнім запасом вологи. Вегетаційний період триває в середньому 200-205 днів. Короткий опис кліматичних умов регіону, облаштування ділянки здійснюється відповідно до даних Черкаської метеорологічної служби. У сільськогосподарському виробництві, особливо в рільництві, важливі не тільки річні опади, а й спосіб і характер їх випадання, тривалість сезонів дощів і посухи, а також інтенсивність опадів. Все це впливає на продуктивність сільського господарства. Ці властивості землі, а також руйнування ґрунтового покриву і стану сільськогосподарських культур в результаті процесів ерозії, поряд з якістю землі, прямо або побічно впливають на рівень врожайності сільськогосподарських культур. Атмосферні опади в умовах цього регіону є основним джерелом 15 накопичення запасів вологи в ґрунті, від якого залежить водозабезпечення сільськогосподарських культур, їх ріст, розвиток і врожайність. Тому накопичення та ефективне використання ґрунтової вологи слід забезпечувати відповідними методами посіву та сівозміни. За середніми багаторічними даними сума річних опадів складає 504 мм. Річні і місячні показники опадів в цьому регіоні не стійкі: роки бувають різні то дощові, то середньозволожені або ж е=навпаки - посушливі. Середні багаторічні дані кількості опадів по місяцях (мм) Таблиця № 2.1 Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 За рік Кількість опадів 27 28 30 43 43 64 67 62 43 37 31 29 504 Основна маса опадів випадає з червня по серпень дощами та зливами, в цей період бувають дуже інтенсивні зливи навіть з градобоєм, що призводить до загрозливого змиву ґрунтів і пошкодження сільськогосподарського врожаю. Зима в регіоні переважно малосніжна, в більшості років м’яка з нестійким сніговим покривом. Територія ПСР в загалом оптимально теплозабезпечена. Середньомісячна температура повітря (градусів) Таблиця № 2.2 Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 За рік t град. -5,9 -4,5 0,2 8,5 14,9 17,8 19,2 18,6 14,1 7,8 1,9 -2,6 7,5 Там, де розміщені обстежувані земельні ділянки, весняний період з пануючими вітрами «східного напрямку», влітку – «південно-західного напрямку», зимою – «північно-західного напрямку». Якщо брати річні дані, то швидкість вітру в середньому не перевищує 3-6 м/сек, але бувають дні, коли показники досягають 15 м/сек. і більше. В період вегетації сільськогосподарських культур панують східні та західні вітри. Слабкі і середньої інтенсивності атмосферні засухи бувають майже 16 щорічно, інтенсивної – раз на 10 років. В загалом мікрокліматичні умови в межах господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, що рекомендовані для зони Лісостепу, з подальшим одержанням високих і сталих врожаїв при умові інтенсивного нагромадження гумусу і раціонального використання грунтової вологи. Геоморфологічна будова району визначається знаходженням його в межах Придніпровської височини і входить в підрайон Тальнівсько-Звенигородської вододільної акумулятивно-денудаційної увалистої рівнини на неоген- палеогеновій основі. Висоти міжрічкових просторів даного підрайону поступово знижуються в східному та південно-східному напрямках з 260-250 м до 220-200 м. Поверхня його розчленовується річковими долинами та балками. Рельєф території землекористування відзначається незначною складністю і відносится до вузькохвилястого типу. На такі показники як зволоження грунтів та рівень грунтових вод значно вплив мають умови рельефу. Грунтові води, перважно залягають на глибині понад 6 метрів, а в пониженнях на глибині 0-3м. Грунтоутворюючі породи представлені лесовидними суглинками, делювіальними та алювіально- делювіальними відкладами. Територія не затоплюється повеневими водами. 2.2. Ґрунтовий покрив Дані щодо розповсюдження агровиробничих груп грунтів в межах обстежуваної території, взяті в ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з топографічних карт місцевості масштабу 1:10000 та викопіровок сільських рад. На масиві із семи земельних ділянок поширені шість видів агровиробничих груп ґрунтів: темно-сірі опідзолені і реградовані ґрунти та чорноземні опідзолені і реградовані сильнозмиті середньосуглинкові (51д), лучно-болотні, мулувато- болотні і торфувато-болотні неосушені ґрунти (141), розмиті середньосуглинкові 17 ґрунти і виходи пухких лесовидних порід (215д), намиті чорноземні і лучно- чорноземні середньосуглинкові ґрунти (209д), темно-сірі опідзолені і реградовані ґрунти та чорноземні опідзолені і реградовані середньозмиті середньосуглинкові (50д), темно-сірі опідзолені та слабореградовані середньосуглинкові ґрунти(40д). Номенклатура агровиробничих груп ґрунтів Таблиця № 2.3 Шифр агровиробничої Назва агровиробничої групи ґрунтів Площа, га групи ґрунтів темно-сірі опідзолені і реградовані ґрунти та чорноземи 51д 7,1312 опідзолені і реградовані сильнозмиті середньосуглинкові 209д Намиті чорноземи і лучно-чорноземні середньосуглинкові 0,0233 Темно-сірі опідзолені і реградовані ґрунти та чорноземи 50д 0,2732 опідзолені і реградовані середньозмиті середньосуглинкові Темно-сірі опідзолені та слабореградовані 40д 0,2233 середньосуглинкові лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато-болотні 141 5,1928 неосушені розмиті середньосуглинкові ґрунти і виходи пухких 215д 0,3133 лесовидних порід Всього 13,1572 Як видно з таблиці на земельних ділянках, що надані в оренду ТОВ «Потоки Агро» загальною площею 13,1572 га (сіножаті 002.01) надані для ведення особистого селянського господарства особливо цінних земель немає «Наказ Держкомзему від 06.10.2003р. «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів» [6] 2.3. Характеристика існуючого стану землекористування Відповідно до існуючого планово-картографічного матеріалу, інформації Державного земельного кадастру, масив із 7 земельних ділянок, що знаходяться в оренді ТОВ «Потоки Агро» загальною площею 13,1572 га надані для ведення особистого селянського господарства, віднесені до земель 18 сільськогосподарського призначення за угіддями: сіножаті – 002.01, з кадастровими номерами: 7121282000:02:002:0314, 7121282000:02:002:0316, 7121282000:02:002:0317, 7121282000:02:002:0318, 7121282000:02:002:0319, 7121282000:02:002:0320, 7121282000:02:002:0321. Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства використовувались як сіножаті. На земельних ділянках орендар не планує вирощування корму для великої рогатої худоби (за її відсутності), а навпаки виявив бажання обробляти земельну ділянку під вирощування сільськогосподарських культур. Пропонується здійснити комплекс культуртехнічних заходів та комплекс корінної меліорації з метою освоєння території під орні землі для вирощування сільськогосподарських культур. Адже територія лежить на темно-сірих опідзолених і реградованих ґрунтах та чорноземах опідзолених і реградованих сильнозмитих середньосуглинкових, лучно-болотних, мулувато-болотних і торфувато-болотних неосушених ґрунтах, розмитих середньосуглинкових ґрунтах і виходах пухких лесовидних порід, намитих чорноземах і лучно-чорноземних середньосуглинкових ґрунтах , темно- сірих опідзолених і реградованих ґрунтах та чорноземах опідзолених і реградованих середньозмитих середньосуглинкових, темно-сірих опідзолених та слабореградованихі середньосуглинкових грунтах. 2.4. Спеціалізація підприємства При визначенні напрямку роботи сільськогосподарського підприємства враховуються такі фактори: природно-кліматична характеристика землекористування; соціально-економічні умови; дані з Держреєстру щодо правого стану земель сільськогосподарського призначення; наявність комунікації, інженерно-транспортних інфраструктур та розташування виробничих будівель і споруд. Земельні ділянки розташовані в Звенигородському природно- 19 сільськогосподарському районі (05) Бузько-Середньо Дніпровського округу Лісостеповій Правобережній провінції Лісостепової зони і з переважаючим помірно теплим, помірно зволоженим кліматом. Ці землі досить придатні для вирощення озимих та ярих зернових культур, цукрового буряку, технічних культур. Олійних культур, однорічних та багаторічних трав на зелену масу, сіна, сінажу, силосу. Землекористування ТОВ «Потоки Агро»» складається із орендованих земель власників земельних часток (паїв) та земельних ділянок державної і комунальної власності наданих підприємству в оренду. Земельний масив з семи ділянок, загальною площею 13,1572га використовується на праві оренди , що підтверджено договорами. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення (100) перебувають в оренді ТОВ «Потоки Агро» для ведення особистого селянського господарства (01.03) з видом угідь – сіножаті (002.01 ). 20 ІІІ. РОЗРОБКА ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СІВОЗМІН ТА ВПОРЯДКУВАННЯ УГІДЬ 3.1. Еколого-ландшафтне зонування території Первинними наділами території при еколого-ландшафтній класифікації і зонуванні є однорідні території, ділянки та їх ґрунти (класи) придатності земель. Враховуючи агроекологічні можливості земель та специфічні потреби кожної рослини, розробляють відповідні агротехнологічні заходи щодо вирощування культур у сівозміні. Ця технологія враховує різні фактори, які можуть обмежити ріст культур, такі як стан ґрунту, наявність поживних речовин, ерозія, ущільнення, заболочування, забруднення тощо. Еколого-ландшафтне районування зосереджено на найменших територіальних одиницях, у тому числі на територіях сіл, на землях господарської власності, на великих земельних ділянках. Включення в землеустрій матеріалів еколого-ландшафтного районування розширює класифікацію придатності земель, дає можливість більш детально враховувати такі фактори, як характеристики мезо- і мікрорельєфу, властивості ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід, склад ґрунтів, гідрологічні умови. Цей розширений підхід покращує розуміння придатності землі та дозволяє більш комплексно оцінювати різноманітні екологічні фактори. Різні матеріали його картографування, тобто тематичні природні карти: рельєфу (морфо-метрична), ґрунтова, рослинності, ландшафтна) слугують як основа для вивчення типологічної структури ландшафту. Основним змістом еколого-ландшафтного управління земельними ресурсами є проектування і формування сільськогосподарських ландшафтів і агроекосистем. Сільськогосподарський ландшафт в процесі формування системи землеустрою на території виділяє: 21 а) різні природні об'єкти, в тому числі водозбірні площі низького порядку, каньйони, замкнуті западини, схили певної експозиції, масиви улоговин; б) санітарно-захисні зони, де є відповідні споруди; в) охоронні зони для існуючих технологічних об'єктів; e) мікрозаповідники, перехідні коридори та інші об'єкти для збереження ландшафту. Таким чином, зводяться до мінімуму режим використання і охорони земель, мережа територіального розподілу, яка виділяється відповідно до інтенсивних і консервативних обмежень. Це призводить до формування початкового етапу організації території на ландшафтному рівні з міжрегіональними і регіональними природоохоронними цілями. Еколого-ландшафтний підхід формулює загальний так званий кістяк – конструкцію агроландшафту, а внутрішнім змістом його наповнює агроекологічний підхід. Одним з основних критеріїв оцінки стану агроландшафту є склад і співвідношення сільськогосподарських угідь. Питома вага ріллі може або полегшити, або загострити екологічну ситуацію в агроекосистемі. Ідеальною структурою с/гх угідь в Україні вважається таке співвідношення: 1- рілля; 1,6 - природні кормові угіддя; 3,6- ліси. Згідно «Методичних рекомендацій еколого-ландшафтного землевпорядкування» на земельній ділянці виділено 3 тип агроландшафту: Садовий тип схилово-яружний з крутизною схилів 3-5°) → садовий підтип. Для проведення типізації земель земельних ділянок використовується план землекористувань, картограма агровиробничих груп грунтів та крутизни схилів. Результат типізації агроландшафтів території представлено в таблиці №3.1. З даних таблиці видно, що земельний масив (58,15%) відноситься до 3 типу агроландшафтів (0-5°), що об’єднує схилово-яружні території з крутістю до 22 5° і балково-яружні (з крутістю 5-7°) території (41,85%). Загалом, якщо дані території використовувати з застосуванням грунтозахисної сівозміни з правильно підібраними агротехнічними та протиерозійними заходами, то ерозійні процеси розвиватись не будуть. Типізація агроландшафтів на земельних ділянках (з кадастровими номерами 7121282000:02:002:0314, 7121282000:02:002:0316, 7121282000:02:002:0317, 7121282000:02:002:0318, 7121282000:02:002:0319, 7121282000:02:002:0320, 7121282000:02:002:0321 Таблиця 3.1 Площа землі по типах (підтипах) агроландшафтів Загальна площа 1 -2 тип (0-3°) 3 тип (3-5°) 4 тип (5-7°) № Землевласник, у т.ч. у тому у тому п/ у тому числі землекористувач усього, усього, с.г. усього, числі усього, числі п с.г. угідь, га га угідь, га с.г. га с.г: % % угідь, % угідь, % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ТОВ «Потоки 1 13,1572 100 0,2466 1,87 7,4044 56,28 5,5061 41,85 Агро» 3.2. Еколого-економічна придатність ґрунтів орних земель для вирощування сільськогосподарських культур В межах агроландшафтного типу землекористування необхідно розрахувати еколого-економічну придатність земель для вирощування с/г культур. Придатність ріллі під різні сільськогосподарські культури визначається ступенем відповідності якості ґрунту оптимальним вимогам рослин. Придатність ґрунтів зменшується, якщо зменшується така відповідність. Узгодження характеристик природного середовища (типів грунту та ін. компонентів) і вимог культур досягається за рахунок розподілу на підкласи придатності орних земель. кількість підкласів дорівнює кількості рівнів відповідності середовища розвитку вимогам сільськогосподарської культури. З цією метою орні землі за придатністю для вирощування основних 23 продовольчих і технічних культур розподілені на п’ять підкласів. 1-ий підклас (найбільш підходящі землі) - це орні землі, які придатні для вирощування сільськогосподарських культур без обмежень. Показники, що характеризують грунт, її залягання і рельєф з точки зору вимог до рослин, є оптимальними, з найбільшою врожайністю і рентабельністю, або ефективністю обробки. Це найкращі орні землі. До 2-ого підкласу (помірна придатність) відносяться орні землі з високою і середньою забезпеченістю поживними речовинами, рельєф місцевості, грунт і інші умови в цілому відповідають вимогам культури, врожайність і ефективність сільськогосподарських культур трохи нижче, але завдяки високій агротехніці і доступності добрив вони можуть бути на передовому рівні. 3-ій підклас (обмежено доступні землі) - це орні землі з середньою або низькою забезпеченістю поживними речовинами. Ґрунтовий покрив, рельєф та інші умови характеризуються низкою негативних факторів, усунення яких при вирощуванні сільськогосподарських культур пов'язане з додатковими витратами на агротехніку, захоронення відходів та інші заходи. До цього підкласу також відносяться орні землі з грунтами, на яких вирощування сільськогосподарських культур забезпечує більш високі економічні показники, але в той же час, якщо не проводяться грунтозахисні заходи, знижується якість грунтового покриву і родючість грунтів. 4-й підклас (погано пристосовані землі) - це орні землі, грунтовий покрив яких характеризується рядом негативних факторів.При сучасному використанні без поліпшення якості звалищ врожайність Нижче середньої. Вони можуть бути придатні для вирощування сільськогосподарських культур тільки після проведення дренажу, агротехнічних заходів або інших заходів з захоронення відходів. П'ятий підклас (непридатні землі) - це ділянки, непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, поліпшення яких неможливе або проблематичне з технічних, екологічних чи економічних причин. 24 Придатність грунтів орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур Таблиця 3.2 Шифр агро- Підкласи придатності (шкали) грунтів орних земель № Площа виробничих Багаторічні Кукурудза на Озима Ячмінь з з/п (га) груп грунтів трави зерно пшениця підсівом б\т 1 51д 7,1312 ІІІ IІІ IІІ IІІ 2 209д 0,0233 ІІ ІІ ІІ ІІ 3 50д 0,2732 ІІІ ІІІ ІІІ ІІІ 4 40д 0,2233 І І І І 5 141 5,1928 IV IV IV IV 6 215д 0,3133 IV IV IV IV Всього 13,1572 Придатність ґрунтів орних для вирощування основних сільськогосподарських культур наведена в таблиці № 3.2. 3.3. Визначення типів і видів сівозмін Земельна ділянка розташована в лісостеповій правобережній зоні Бузько- Середньодніпровського регіону і належить до Звенигородської природно- сільськогосподарської зони(05). Тому існує потреба у відповідних рішеннях щодо організації сівозмінних ділянок та полів. Сівозміна – це динамічне використання земельних угідь у часі та просторі, адаптоване до природних умов досліджуваної території та економічних потреб підприємства. Часове і просторове чергування різних польових культур на ділянках сівозміни позитивно впливає на родючість ґрунту. Науково обґрунтована сівозміна є одним з основних факторів боротьби з бур'янами. це допомагає економити на хворобах, шкідниках і пестицидах, а також забезпечує екологічно чисте рослинництво і виробництво кормів. На думку вчених, правильно сформована сівозміна – ключ до успіху щоб збільшити врожайність більш ніж на 20% без додаткових витрат. Таким чином, сівозміна є ефективним агробіологічним показником, який треба максимально 25 використовувати в рослинництві. Основними цілями землеустрою та сівозміни є підвищення інтенсивності та ефективності землекористування та виявлення резервів зростання з урахуванням економічних інтересів землевласників та землевласників- орендодавців. Водночас необхідно створити сприятливі інституційні та регіональні умови для впровадження прогресивних систем ведення сільського господарства, розробки передових агротехнологій, розумної сівозміни, ефективної організації праці, а також створення сприятливих інституційних та регіональних умов для підвищення родючості ґрунтів з високим рівнем віддачі від капіталовкладень. Проектом землеустрою передбачено впровадження грунтозахисної сівозміни, виходячи з фізико-географічних та господарських умов досліджуваної території. Територія не зайнята будівлями, площею 13,1572га, попередньо використовувалась під сінокосами. Характеристика сівозміни Таблиця № 3.3 Кількість Площа Шифр Середній розмір Назва сівозміни полів сівозміни, га поля поля, га Грунтозахисна 4 13,1572 І- IV 3,2893 Разом 13,1572 X X 3.4. Проектування полів сівозміни Проектування сівозміни планується таким чином, щоб поля кожної з них знаходились в одній ґрунтово-екологічній або технологічній групі земель і поле було рівновеликим. Розміщення полів в межах однієї сівозміни у декількох ґрунтово-екологічних або технологічних групах земель дуже ускладнює, а іноді й зовсім унеможливлює освоєння і ведення такої сівозміни. Тривалість ротації сівозмін залежить від с/г культур, які мають найдовший період повернення на попереднє місце вирощування. Дотримання цієї вимоги дає змогу вирощувати потрібні культури на максимально можливій площі. 26 Відхилення площі полів від середнього розміру поля не перевищує допустимих норм. Загальна характеристика полів сівозміни Таблиця № 3.4 Агровиробничі групи ґрунтів Номер поля Площа поля, га шифр площа, га 50д 0,2732 141 0,6581 І 3,2893 51д 2,1590 215д 0,1989 51д 1,6496 ІІ 3,2893 40д 0,2187 141 1,4238 51д 1,2707 ІІІ 3,2893 141 1,8965 215д 0,1144 51д 2,0515 IV 3,2893 209д 0,0233 141 1,2144 Всього 13,1572 13,1572 3.5.Схема чергування сільськогосподарських культур у сівозміні Ефективність с/г культур значно залежить від їх розміщення в сівозміні. Можливість досягнення максимальної врожайності залежить від розміщення культури після попередньої найкращої культури. Спланувати сівозміну можна для будь-якого типу культур за умови дотримання періоду повернення на попередню оброблювану площу. При цьому слід уникати насичення сівозміни біологічно близькими культурами(колосовими, бобовими). Не рекомендується висівати просапні культури після просапних зернових і бобові після просапних зернових більше двох років. Структура посівних площ у господарстві залежить від ґрунтово- кліматичних умов і прийнятої спеціалізації. Пропорції окремих культур значно варіюються. У господарствах, що спеціалізуються на тваринництві, структура посівних площ залежить від складу кормових культур. У господарствах, що займаються рослинництвом, структура посівних площ залежить від типу спеціалізованої культури. 27 Тип культури визначається з урахуванням регіону та ґрунтових умов господарства, спеціалізації господарства (тваринництво чи рослинництво), норм годівлі, рекомендованих для господарств з різною спеціалізацією, та структури посівних площ. Сівозміна захищає ґрунт від водної (65-70%) та вітрової ерозії шляхом підбору, розміщення та чергування культур, а також створює умови для підвищення родючості та збільшення врожайності сільськогосподарських культур на еродованих землях, так звана ґрунтозахисна сівозміна. Ця практика поєднується з такими заходами, як контурно-меліоративна рекультивація. Контурна меліорація включає промивку ґрунту, укріплення крутих схилів, будівництво різних протипаводкових систем, смуговий посів і вилуговування, залежно від ґрунтозахисної ефективності культури. Ґрунтозахисна ефективність культур залежить від поверхневого покриву поля. Наприклад, багаторічні трави та озимі культури мають найвищі коефіцієнти продуктивності від 0,95 до 0,82, однорічні трави та ранні ярі зернові і зернобобові – від 0,50 до 0,42, а просапні культури-від 0,47 до 0,14,тоді як перелоги зовсім не захищають ґрунт від ерозії. Найдовший надійний захист ґрунту забезпечують багаторічні трави. Добре розвинені посіви озимих (3 і більше кущів) захищають ґрунт від ерозії з середини осені до після жнивного перелогу. Ярі культури в традиційних рядкових посівах захищають ґрунт від ерозії з кінця весни до періоду перелогів. Після традиційних рядкових посадок захисний фон від ерозії підтримується прямим скошуванням, що посилює ефект поліпшення рослин. Грунтозахисна сівозміна організована на масиві з 4 земельних ділянок на темно-сірі опідзолених і реградованих ґрунтах та чорноземах опідзолені і реградованих сильнозмитих середньосуглинкових (51д), лучно-болотних, мулувато-болотних і торфувато-болотних неосушених ґрунтах (141), розмитих середньосуглинкових ґрунтах і виходи пухких лесовидних порід (215д), намитих чорноземах і лучно-чорноземних середньосуглинкових ґрунтах (209д), темно-сірих опідзолених і реградованих ґрунтах та чорноземах опідзолених і реградованих середньозмитих 28 середньосуглинкових (50д), темно-сірих опідзолених та слабореградованих середньосуглинкових ґрунтах(40д) включає 4 поля загальною площею по 13,1572 га, середній розмір поля – 3,2893 га. Чергування культур в грунтозахисній сівозміні: І поле: Багаторічні трави (люцерка) ІІ поле: Кукурудза на зерно ІІІ поле: Озима пшениця ІV поле: Ячмінь з підсівом багаторічних трав 3.6. Розробка плану переходу до прийнятих сівозмін В попередні роки земельні ділянки були зайняті сіножатями, відповідно сівозміна ніяка не була впроваджувалась, дай сінокосозміни також не було. Після трансформації сінокоси, як вид угідь переведено в ріллю. Така ситуація дає можливість впровадити запроектоване чергування культур в сівозміні з 2024 року. План переходу та освоєння сівозміни наведено в таблиці № 3.5. План переходу до прийнятих сівозмін Грунтозахисна сівозміна на площі 13,1572 га Таблиця №3.5. Номер Площа, 2 024р. 2025р. 2 026р. 2 027р. поля га Багаторічні трави Кукурудза на Ячмінь з підсівом І 3,2893 Озима пшениця (люцерка) зерно багаторічних трав Кукурудза на Озима пшениця Ячмінь з підсівом Багаторічні трави ІІ 3,2893 зерно багаторічних трав (люцерка) Озима пшениця Ячмінь з підсівом Багаторічні трави Кукурудза на ІІІ 3,2893 багаторічних трав (люцерка) зерно Ячмінь з підсівом Багаторічні трави Кукурудза на Озима пшениця ІV 3,2893 багаторічних трав (люцерка) зерно 3.7. Трансформація земельних угідь Головна мета проекту землеустрою – це встановлення такого складу, площі і розміщення угідь на перспективу, при якому будуть створені необхідні умови для ефективного використання земель та захисту грунтів. 29 Головним завданням проекту з управління земельними ресурсами є визначення складу, площі та облаштування майбутніх земельних ділянок, створення необхідних умов для ефективного використання та охорони земель. Склад земель, в основному сільськогосподарських, і їх територія тісно пов'язані зі спеціалізацією фермерських господарств. 1. Фактичне співвідношення земельних ділянок є одним з найважливіших факторів, що визначають спеціалізацію виробництва. З іншого боку, сформована спеціалізація на майбутнє вимагає відповідного співвідношення земельних ділянок та їх місця розташування. Історично сформовані структури і місця розташування земельних ділянок є результатом впливу природних і економічних умов. До природних факторів в основному відносяться рельєф місцевості, грунт, ступінь зволоження, глибина залягання грунтових вод, природна рослинність; до економічних факторів відносяться розташування населених пунктів, дорожня мережа, пункти переробки і доставки продукції, трудові ресурси і т. д. Якщо мета землекористування змінилася, в рамках даного проекту з управління земельними ресурсами можливе перетворення з одного типу земель в інший. Перехід від фактичної структури земельної ділянки до структури проекту здійснюється шляхом часткового перетворення. Трансформація - це зміна земельної ділянки (перетворення), тобто переведення земель з одного типу в інший. При цьому змінюється і розміщення сільськогосподарських угідь. При уточненні складу і меж угідь змінюють і виробничий напрямок обробітку земель, тобто відбувається їх трансформація. Запроектований склад і співвідношення (структура) угідь, їх розміщення на території повинні відповідати наступним вимогам: Реалізація планів з виробництва товарної сільськогосподарської продукції; Повне, раціональне та ефективне використання всіх земельних ділянок з їх природними характеристиками; Призупинення процесу ерозії та покращення ландшафту; Забезпечення стійкої кормової бази для худоби; 30 Мінімальні витрати на транспортування і зберігання продукції без істотних втрат; Створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці і високопродуктивного використання машин і тракторних агрегатів; Мінімальні капіталовкладення для освоєння нових земель і збільшення ефективності використання оброблюваних земель, їх якнайшвидшого відновлення. Визначення обсягів перетворення та поліпшення земель, облаштування земельних ділянок здійснюється з дотриманням вищевказаних вимог з урахуванням природних та економічних факторів. Ділянки орної землі вибираються в ході землевпорядних робіт з обов'язковим використанням грунтового матеріалу. При необхідності проводиться спеціальне детальне грунтове обстеження. При виборі ділянки орної землі необхідно враховувати вимоги рельєфу, експозицію схилу, грунт, умови зволоження, глибину залягання грунтових вод, засоленість і зручність захисту землі від шкідливих вітрів. Даним проектом землеустрою, у зв'язку із зміною мети використання земельних ділянок передбачається трансформація із одних видів угідь в інше, а саме – 13,1572 га з сіножатей в ріллю: кадастрові номери трансформованих земельних ділянок: 7121282000:02:002:0314, 7121282000:02:002:0316, 7121282000:02:002:0317, 7121282000:02:002:0318, 7121282000:02:002:0319, 7121282000:02:002:0320, 7121282000:02:002:0321. На графічному матеріалі проекту землеустрою «План організації землеволодінь (землекористувань) та впорядкування угідь» запроектовано вже трансформовані угіддя. 31 Склад земельних угідь за проектом, га Таблиця № 3.6 Номер Загальна Сільськогосподарські землі рядка Власники землі, площа всього у тому числі землекористувачі земель, сільськогосподарські угіддя під та всього землі 3 них господар державної ськими власності, не надані всього Багаторічні будівлями і рілля у власність або насадження дворами користування А Б 1 2 3 4 5 5 14 ТОВ «Потоки 1 1 13,1572 13,1572 13,1572 13,1572 - - Агро» Відповідно до пункту 4 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» [5], після затвердження проекту землеустрою до Державного земельного кадастру в обов’язковому порядку вносяться відповідні зміни щодо угідь таких земельних ділянок. 3.8. Характеристика обмежень, обтяжень та особливих умов використання земель Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України зазначено, що «право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений його» [1], а у частині третій статті 13 Конституції України зазначено, що «власність зобов'язує і що вона не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству» [1]. А також, відповідно до частини сьомої статті 41 Конституції України «використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі» [1] Поняття обтяження закріплюється у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) [7] у якому йдеться, що «обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або 32 Кількість власників землі та землекористувачів користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину» [7] Відповідно до статті 110 ЗК України [2] : «обмеження прав на землю може бути встановлено на використання власником земельної ділянки або її частини; обтяжено правами інших осіб може бути право власності на земельну ділянку». Обмеження прав на земельні ділянки слід розуміти як обов'язок власника земельної ділянки або землевласника утримуватися від певних дій щодо цієї земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки - це обов'язок вчиняти певні дії. Перехід права власності на земельну ділянку не скасовує встановлених обмежень чи обтяжень. Поділ або об'єднання земельної ділянки не скасовує обмежень і обтяжень, що накладаються на земельну ділянку, за винятком випадків, коли обмеження (обтяження) застосовуються тільки до тієї частини земельної ділянки, яка не входить в нову земельну ділянку, утворену в результаті поділу земельної ділянки. Обмеження по використанню Законом, нормативними правовими актами, угодами та прийнятими на його основі судовими рішеннями можуть встановлюватися такі обмеження на використання земельних ділянок: а) умови для початку і завершення будівництва або освоєння земельної ділянки у встановлені терміни;; б) заборона певних видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельних ділянок і ландшафтів; г) умови для будівництва, ремонту або утримання доріг, ділянок автодоріг;; г) умови для дотримання екологічних вимог або виконання певних завдань; 33 д) умови, що дають право на полювання на дикорослі рослини, ловлю риби і збір врожаю на земельних ділянках у встановлений час і відповідно до встановленого порядку; e) зобов'язання підтримувати та охороняти заповідні лісові зони. Державна реєстрація обмежень на використання земельних ділянок, є обов’язковою процедурою. Обмеження на використання земельних ділянок (за винятком обмежень, встановлених безпосередньо законом і прийнятими відповідно до них нормативними правовими актами) вводяться в установленому законом порядку. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у всіх видах землевпорядної документації, що передбачені законом України «Про землеустрій». Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру згідно статті 111 ЗК України [3]. Агротехнічні обмеження Агротехнічні обмеження обумовлені необхідністю дотримання агротехнологічних вимог, що застосовуються при сільськогосподарському виробництві. В основному це пов'язано зі зниженням антропогенного впливу на навколишнє середовище, в тому числі на грунт, дотриманням спрямованості технічних операцій при посіві та збиранні врожаю, більш повним використанням природних біопотенціалів, значним зниженням витрат на проведення механізованих операцій і економією енергоресурсів. На кожному етапі операції, включаючи обробіток ґрунту і посів, якість роботи культиватора і сівалки необхідно перевіряти і регулювати, щоб забезпечити виконання технічного процесу відповідно до науково обґрунтованих значень контрольних параметрів. Лущення стерні: використовується на полях з вологістю ґрунту 12-25%, твердістю ґрунту 0-15,0 см і максимальним тиском 3,5 МПа. Фрезерування ґрунту: застосовується на важких ґрунтах після збирання різних просапних культур, на рівнинах з вологістю до 23% і твердістю ґрунту до 6 МПа, а також на схилах до 8°. Допускається наявність приораних пожнивних 34 решток на висоті менше 20 см на поверхні поля, але не допускається наявність каміння. Верхній шар ґрунту повинен бути рівномірно витоптаний на глибину 6- 8 см, а нижній - постійно розпушений на глибину 16 см. 0-16 см шар забезпечує повне скошування бур'янів. Щільність верхнього шару повинна становити 0,8- 0,95 г/см³; вміст шкідливих часток, що розмиваються на 1 мм і менше, в шарі 0- 5 см не повинен бути збільшений. Якість подрібнення рослинних решток повинна сприяти нормальній сівбі. Плоскорізний обробіток: на полях з колосовими та іншими запасами культур суцільної сівби і подрібненими рослинними рештками попередників з довгими стеблами слід забезпечити обробіток ґрунтів різного механічного складу; важливим є підтримання необхідної якості обробітку при вологості 17- 20% і твердості ґрунту до 2,5 МПа в шарі, що обробляється; роботи слід проводити на схилах крутизною до 8º; не можна допускати наявності каміння, скирт неприбраної соломи та інших скупчень рослинних решток. Глибина, на яку розпушується ґрунт, повинна становити від 8 до 18 см, а середньоквадратичне відхилення глибини обробітку ґрунту не повинно перевищувати 1,5 см. Оранка: застосовується на ґрунтах з різними фізико-механічними властивостями, де твердість становить до 3,5 МПа, а вологість орного шару на стадії стиглості ґрунту - до 23%, і які можуть бути технічно оброблені. Проводиться на полях після однорічних і багаторічних пасовищ, зернових, овочевих і технічних культур, де висота стерні та травостою до 25 см і схили менше 8°; повне обертання соломи на глибину 18-30 см і 100% збирання пожнивних решток і бур'янів. Щілювання: на ґрунтах різного механічного складу на полі зі стернею колосових та інших культур суцільної рядкової сівби, а також із подрібненими рослинними залишками грубостебельних попередників; використовується на схилах до 8°. Глибина щілювання — до 45 см; середньоквадратичне відхилення глибини обробітку — 2 см; підрізання коренів бур’янів на глибині ходу лемешів — 100%; кількість стерні рослинних залишків на поверхні після проходу — 90%. 35 Боронування: на ґрунтах з різним механічним складом на полі, використовуючи стерню колосових та інших просапних культур, а також стерню попередньої культури з грубими стеблами. Глибина траншеї: макс. 45 см; стандартне відхилення глибини плуга: 2 см; підрізання коренів бур'янів на глибині ходу плуга: 100%; кількість рослинних залишків стерні на поверхні після проходу: 90%. Можливість роботи з дрібностебловою та крупностебловою стернею, а також з необробленими ущільненими ґрунтами різного механічного складу при лущенні бульб після плуга, глибокорозпушувача або інших знарядь з вологістю ґрунту до 23% і твердістю до 3,5 МПа; може використовуватися на полях без великих скупчень пожнивних решток у вигляді купи або буртів. Показники якості: середньоквадратичне відхилення глибини обробітку - 2,0 см, ухил - 3,0 см; повне знищення всіх видів бур'янів; 80% пожнивних решток на стерньових культурах подрібнюється на частки до 25 см. Культивація: вологість ґрунту - 8-23%, твердість до 2 МПа на глибині 0-15 см по горизонталі, максимальний нахил поля - 8°. Рівномірний посів на глибину 6-12 см. Сівба зернових: зернові сівалки висівають насіння зернових, бобових, круп'яних та інших культур з розміром насіння, подібним до зернових, у зазначених нормах висіву. Норми висіву зернових для зернових сівалок становлять 60-260 кг/га для пшениці, 100-275 кг/га для вівса, 90-350 кг/га для ячменю, 8-400 кг/га для гороху, 20-75 кг/га для гречки і 15-30 кг/га для проса. Відхилення фактичної норми висіву від заданої не повинно перевищувати ± 3%. Посів сівалками повинен бути рівномірним і послідовним. Середня нерівномірність висіву між окремими сівалками не повинна перевищувати 6% для зернових, 10% для бобових і 20% для трав. Сівалка не повинна пошкоджувати насіння під час посіву. Ущільнення поверхні ґрунту: використовувати на полях з вологістю ґрунту 14-23%, твердістю 1,5 МПа і щільністю 1,0 г/см³. Глибина обробітку ґрунту з ущільненням становить 2,5 см зі стандартним відхиленням від глибини 2,0 см. 36 Дотримання основних агротехнічних вимог до обробітку ґрунту та сівби забезпечує роботу МТА з мінімальними витратами палива та оптимізованою продуктивністю ґрунтообробного агрегату і сівалки. 3.9. Види і напрямки економічної діяльності Запроектована організація території земельних ділянок, що перебуває в оренді ТОВ «Потоки Агро» та впровадження запроектованої сівозміни дає можливість одержати сталий врожай і підтримувати галузь на високорентабельному рівні. Вибір кращих попередників для с/г культур та їх врожайність базувались на результатах досліджень лабораторії рослинництва ім. В.Я. Юр’єва та середньорічних показниках кращих с/г підприємств за період 2000-2005 роки для зони Лісостепу (Технологічні карти та витрати на вирощування сільськогосподарських культур, Київ, 2005р. під редакцією П.Т. Саблука). [22] Посівні площі, урожайність та валові збори сільськогосподарських культур Таблиця №3.7 Назва культур Посівна Прогнозована Валовий площа, га урожайність, ц/га збір, т Багаторічні трави (люцерна на з.м.) 3,2893 500 164,465 Кукурудза на зерно 3,2893 65 21,3805 Озима пшениця 3,2893 45 14,8019 Ячмінь з підсівом багаторічних трав 3,2893 35 11,5126 Всього посівів 13,1572 х х 3.10. Заходи щодо охорони земель В умовах інтенсивного землекористування грунт втрачає свою потенційну родючість, погіршується або повністю руйнується. Такі ґрунтові умови можуть бути визначені як неправильна діяльність людини, екологічно невиправдана і несумісна з природним агроекологічним потенціалом конкретної місцевості. Серед основних причин втрати родючості грунтів слід зазначити наступні: 37 1. "Патологія" ґрунтових профілів і генетичних горизонтів, тобто ерозія і дефляція, перенаселеність поверхневих і підземних горизонтів, відчуження дрібнозернистих ґрунтів від функціонуючих екосистем. 2. Порушення біоенергетичного режиму ґрунтів та екосистем, а саме рослинності (руйнування рослинного покриву), неефективність використання ґрунтів, виснаження ґрунтового покриву. 3. Порушення водного і хімічного режиму едафотопу, тобто засолення, природна і вторинна кислотність, затоплення, переінтерпретація. Для створення екологічно стійкого сільськогосподарського ландшафту, заснованого на принципах збереження грунтів, всі перераховані вище фактори деградації повинні бути зведені до мінімуму. Деякі заходи необхідні для земель, на яких спостерігається або можлива ерозія грунту. Перш за все, необхідні правильні агротехнології обробки грунту і догляду за рослинами, правильний підбір і чергування культур в сівозміні, поліпшення структури грунту і водно-повітряних властивостей за рахунок внесення підвищених доз органічних і мінеральних добрив, кальцифікація. Комплексні методи обробки цих грунтів включають: 1. Своєчасна обробка грунту на стадії її фізичної "стиглості". 2. Заміна обробки грунту поверхневою обробкою окремих культур сівозміни полягає в залишенні рослинних залишків на поверхні грунту. 3. Комбінування агротехнічних операцій для скорочення кількості міжрядних обробок просапних культур. 4. Систематичне внесення добрив в дозах, що забезпечують баланс без нестачі органічної речовини (близько 20-30 т/га4 разів на рік), в основному використовується для озимої пшениці, буряка, картоплі, овочів. 5. При внесенні звичайних просапних культур, спеціальних сівозмін зі значною часткою багаторічних бобових культур, не розміщуйте просапні культури на крутих схилах вище 3°. 6. Після осушення грунт придатна для кормових угідь, але тільки після тривалих звалищ утворюється структурно гумусовий горизонт, який можна 38 використовувати для обробки полів. 7. Застосовуйте заходи щодо зниження негативного впливу надлишкового тиску на грунт через важкої сільськогосподарської техніки. Не використовуйте обладнання в умовах питомого тиску (близько 1 кгс/см2 при зволоженні, фізичної стиглості 0,7 кгс/см, фізичної стиглості близько 0,5 кгс/см), що перевищує допустиму норму. 8. Сучасним методом детоксикації грунтів при їх технічному забрудненні є внесення органічних добрив, природних цеолітів, кальційвмісних і фосфоровмісних сполук, торфу, тобто компонентів, здатних зв'язувати токсичні метали в недоступні для рослин сполуки. Через високу кислотність вапнякові компоненти необхідно додавати в компост для отримання лужної реакції, щоб не підкислювати кислий грунт. 9. Запобігати забрудненню сільськогосподарських ландшафтів побутовими відходами, тобто природними канавами, лісосмугами, тимчасовими кар'єрами, водоохоронними зонами та водотоками. Заходи з окультурення території Таблиця 3.8. темно-сірі опідзолені і реградовані ґрунти та чорноземні опідзолені і реградовані сильнозмиті середньосуглинкові (51 д), лучно-болотні, мулувато-болотні і торфувато- болотні неосушені ґрунти (141), розмиті середньосуглинкові ґрунти і виходи пухких лесовидних порід (215 д), намиті чорноземні і лучно-чорноземні середньосуглинкові ґрунти (209 д), темно-сірі опідзолені і реградовані ґрунти та чорноземні опідзолені і реградовані середньозмиті середньосуглинкові (50 д), темно-сірі опідзолені та слабореградовані середньосуглинкові ґрунти(40 д) площа 13,1572 га № Заходи Зміст заходу та його кількісна характеристика п/п окультурення Придатні під усі зернові, кормові, технічні культури. Грунтозахисна Культури, сівозміна з розрахунку на 3 роки та з вмістом багаторічних трав, що є 1 сівозміни необхідною умовою при складанні грунтозахисної сівозміни на земельних ділянках крутістю схилів до 7ْ Застосовуваний комбінований обробіток - поєднання оранки, плоско різною чизельною і поверхневою. Способи 2 Всі технологічні операції з обробітку сівби, догляду за посівами обробітку ґрунту проводити тільки упоперек схилів, або в напрямку близькому до горизонталей. 39 Застосування органо-мінеральної та органічної систем удобрення із насиченням сівозміни органічними добривами із розрахунку 15,0 і 17,5 т/га сівозмінної площі сприятиме стабілізації і тенденції до 3 Внесення добрив підвищення вмісту гумусу в ґрунті на 0,18–0,22%. За такої системи удобрення забезпечується найвищий вміст елементів живлення 3.11. Еколого-економічна та соціальна ефективність проекту Одним з основних завдань, що вирішуються у проектах землеустрою щодо організації сівозмін, є створення організаційно-територіальних умов, які сприяють підвищенню ефективності виробничих процесів у сільському господарстві, зокрема, раціональному регулюванню використання сільськогосподарської техніки. Територіальні особливості земель впливають на собівартість продукції в даній сівозміні, яка залежить від урожайності та від стану до сівозміни, технічних характеристик землі, контуру земельної ділянки тощо. Соціальна ефективність проектів землеустрою забезпечується створенням та підтриманням унікального життєвого середовища, створенням нових робочих місць та покращенням умов праці і життя місцевого населення. 3.12. Розрахунок бездефіцитного балансу гумусу Розрахунок балансу гумусу дозволяє відстежувати характер змін вмісту гумусу з урахуванням структури оброблюваних земель та рівня внесення мінеральних і органічних добрив за останні роки. Баланс гумусу-це математичне вираження різниці між надходженням і виходом гумусу за один і той самий період часу (наприклад, сівозміну). Баланс гумусу ґрунту може бути наступних типів: -Бездефіцитний, коли мінералізація гумусу дорівнює гуміфікації органічних решток. -Позитивний, коли мінералізація гумусу перевищує мінералізацію органічних залишків; -Негативний(дефіцитний), коли втрати гумусу перевищують його 40 утворення. Основними джерелами надходження органічних речовин у ґрунті подальшої гуміфікації є пожнивні та кореневі рештки і звичайно органічні добрива. Основні втрати гумусу пов'язані з мінералізацією та втратами внаслідок водної ерозії. У таблиці 3.9 проекту наведено розрахунок балансу гумусу в ґрунтозахисній сівозміні під час розробки проекту на основі запланованої врожайності. У колонці 20 таблиці показано позитивний та негативний баланс гумусу на ділянках сівозміни. Для найбільш об'єктивного розрахунку балансу гумусу на ділянках сівозміни пестицидним компаніям необхідно вести книгу історії відкритого поля та накопичувати інформацію про фактичну врожайність основних і побічних культур на відповідній виробничій ділянці та кількісні показники (дози) внесення органічних добрив. Для об'єктивного визначення вмісту гумусу в ґрунті на певній ділянці сівозміни слід залучати експертів (ґрунтознавців з національних науково- дослідних інститутів). 3.13. Розгляд та затвердження проекту землеустрою Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, що перебувають в оренді ТОВ «Потоки Агро» наданих для ведення особистого селянського господарства, розташованих в адмінмежах Звенигородської територіальної громади за межами села Гудзівка, Звенигородського району, Черкаської області, розглядається та затверджується замовником, про що видається відповідний наказ. Керуючись пунктом 12 Порядку «розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011р. №1134, [8] відомості затвердженого проекту землеустрою підлягають в 41 установленому порядку внесенню до Державного земельного кадастру. 3.14. Перенесення в натуру (на місцевість) меж угідь та інших елементів проекту Першою і основною стадією здійснення проекту землеустрою є зміна угідь та освоєння сівозміни. Зміна угідь розпочинається із визначення на місцевості меж їх полів. Наявність суміжних земельних часток (паїв), що перебувають у приватній власності громадян та ділянок інших землекористувачів, вимагає для проведення польових геодезичних робіт застосування високоточного геодезичного інструменту. Для визначення на місцевості меж полів та інших елементів проекту, аналітичним методом вирахувані координати вершин кутів повороту координат. Перенесення меж полів, трансформованих земельних угідь з сіножатей в ріллю не проводилось, тому що площа та межі землекористування не змінилися та винесені в натуру (на місцевість) землевласникам при виготовленні проектів землеустрою. Під час виконання проекту землеустрою, що забезпечує еколого- економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, здійснювалось перенесення в натуру (на місцевість) меж новосформованих полів ґрунтозахисної сівозміни, зовнішня межа земельних ділянок змінна (картографічне відображення на Кресленні перенесенні в натуру(на місцевість). 42 Баланс гумусу Таблиця 3.9 Надходження органічної речовини Всього Втрати гумусу Баланс гумусу Урожай, № Площа Нетоварна частина врожаю, N1 ц/га Кореневі рештки Поверхневі рештки надходження по , Культури солома, стебла п/п (плано гумусу ля га вий) Утворил. Утворил. Утворил. Вихід Коеф. Вихід Коеф. Коеф. Вихід Коеф. Всього, Всього, Всього, гумусу гумусу гумусу т/га т/га т/га т/га гуміф. т/га гуміф. виходу т/га гуміф. тонн тонн тонн т/га т/га т/га 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 грунтозахисна сівозміна 3,2893 Багаторічні 1 І трави(люцерна 500 4,25 0,25 1,06 1,69 0,25 0,42 1,05 6,06 0,25 1,52 3,00 9,87 0,82 2,70 2,18 7,17 на зелений 3,2893 кКоуркму)р удза на 2 ІІ 65 6,12 0,20 1,22 1,46 0,20 0,29 1,76 11,44 0,20 2,29 3,80 12,51 1,56 5,13 2,24 7,38 зерно 3,2893 Озима пшениця 3 ІІІ 45 4,20 0,20 0,84 2,79 0,20 0,56 1,32 5,94 0,20 1,19 2,59 8,50 1,25 4,11 1,34 4,39 3,2893 Ячмінь з підсівом 4 ІV 35 2,82 0,22 0,62 1,70 0,22 0,37 1,33 4,66 0,22 1,02 2,02 6,64 1,25 4,11 0,77 2,52 багаторічних трав Всього 37,52 16,05 21,46 48 IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ Організація робіт з охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії повинна проводитися згідно закону України «Про охорону праці» [9] та інших нормативно-правових і нормативно-технічних документів, затверджених у встановленому порядку органами державного нагляду. Загальне керівництво за охороною праці та її забезпеченням покладається на керівника або інженера з охорони праці. На великих підприємствах, де число працівників сягає п’ятидесяти й вище організовують службу (відділ) з охорони праці. Навчання працівників техніці безпеки виконання робіт слід виконувати шляхом проведення періодичних тренінгів та організації інструктажів різного призначення з охорони праці та техніки безпеки. За характером проведення інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, цільовий та позаплановий. Я маю проаналізувати умову праці інженера-землевпорядника Звенигородської територіальної громади. Для роботи з геодезичними приладами, помічника винаймає на умовах строкового договору. Стаж цього працівника 24 роки, він має Сертифікат інженера-землевпорядника і в його обов’язки входить складання проектів (робота за ПК) та різноманітні польові вишукування з дуже різними нюансами. Діяльність підприємства полягає у виготовлення технічної документації із землеустрою, проведення реєстрації договорів оренди землі та інші види реєстраційних послуг в межах ОТГ, що стосується об'єктів нерухомості. Офіс розташований в трьохповерховому адміністративному будинку в центральній частині міста Звенигородка. Кабінет працівника розташований на першому поверсі. Всі засоби пожежогасіння розташовані як у кабінеті безпосередньо (порошковий вогнегасник), так і в коридорі першого поверху (пожежний кран-комплект); план евакуації з приміщення вивішені для загального 49 ознайомлення на кожному поверсі біля сходів; аптечка є в кабінеті безпосередньо, де я проходила практику. Є список ліків, за яким аптечку поповнює роботодавець. Кабінет просторий світлий, площею 34 кв.м., з одним великим вікном. В кабінеті розташовані два столи з комп’ютерами, є дві шафи та чотири стільця. Біля вікна встановлений сучасний кондиціонер фірми Samsung. Біля вхідних дверей стоїть великий холодильник Nord. Для геодезичних приладів поруч знаходиться спеціальне приміщення. В перший день проходження практики, я пройшла інструктаж з техніки безпеки. Адже в подальшому передбачалась робота не тільки в межах офісу, але і в польових умовах. Відповідно мені вступний інструктаж провів керівник ОТГ. Обсяг і зміст інструктажів визначається залежно від виду робіт, що їх має виконувати працівник. Мене прийняли на роботу як практиканта, а отже я мала виконувати наступні правила: 1. Дотримуватись внутрішнього розпорядку офісу та робочого графіку; 2. Брати участь у підготовці документів щодо оформлення договорів оренди; 3. Брати участь в якості помічника-реєчника при виїзді на польові геодезичні роботи; 4. Консультування громадян з питань земельних ресурсів; 5. Брати участь у складанні планово-картографічних матеріалів для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення землеустрою та проведення робіт з охорони земель; 6. Працювати з копіювальною технікою; 7. Вести облік та контроль за розглядом листів, скарг та заяв громадян та інформувати про це керівника; 8. Вести земельно-кадастрову документацію, але під контролем керівника. Техніка безпеки при проведенні польових робіт До топографо-геодезичних робіт допускаються особи віком не менше 18 років, які пройшли медичне обстеження, навчання за фахом, вступний та 50 первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці, з обов'язком записом про це в журналах реєстрації інструктажів. Я медичний огляд не проходила, але практиканту цього робити й не потрібно, оскільки існує договір про співпрацю між навчальним закладом та підприємством, на якому я проходила практику. Фахівці та робітники, зайняті на польових роботах, повинні: Бути забезпечені спецодягом та спецвзуттям згідно з нормативами. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку. Виконувати тільки ту роботу, по якій проведено інструктаж. Не допускати перебування на робочому місці сторонніх осіб Нести особисту відповідальність за виконання правил охорони праці, пожежної безпеки. Якщо виконуються топографо-геодезичні роботи, бригада повинна складатися не менше як із двох виконавців: топограф і рейковий. Для роботи в офісі використовують сучасну техніку. До складу якої входять: персональний комп’ютер DELL, ноутбук HP (зручний для роботи на виїзді), МФУ EPSON та ще один принтер НР. Працівник, що займається землеустроєм, володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням. Для виконання землевпорядних, геодезичних робіт організація має комплект GNSS RTK приймача Galaxy G7 (IMU), який сертифікований в установленому порядку. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11.05.2023 року чинне й буде дійсне ще 2 роки. Також у наявності електронний тахеометр TOPCON-239N, ліцензійне програмне забезпечення для обробки геодезичних, картографічних, та землевпорядних робіт «Digitals» (розробник – ТОВ «Аналітика», м. Вінниця). 51 Копії документів зберігаються на електронних носіях інформації у формі , що дозволяє перевірити їхню цілісність на цих носіях. Організація забезпечує виконання робіт із землеустрою відповідно до вимог законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил. До роботи з електроприладами допускаються тільки особи, які пройшли спеціальну підготовку і які здали іспити на знання правил по техніці безпеки та додатково з електробезпеки. На польові роботи неодхідно виїжджати автомобілем. Працівник, роботу якого я описую, має великий досвід водія, він керує автівкою Audi Q7, але він також має дотримуватись певних правил. Перед виїздом з гаража перевіряються певні вузли і механізми автомобіля, перевіряється гальмівний шлях автомобіля. Є ціла низка інших вимог, що ставляться до поїздок і перевезень автомобілем, вони перераховуються в інструкціях. Відповідальним за безпеку при переїздах і перевезеннях на автомобілі є водій. У важкодоступних районах гусеничні транспортери-всюдиходи є єдиним транспортним засобом (болота, водні переправи до 1,2 м по фунту на гусеницях, а глибше 1,2 м – вплав). Транспортерами керують водії з досвідом після спеціальної курсової підготовки і складання іспитів. Заболочені ділянки і болота проходять по найкоротшій відстані без маневрів і зміни передачі; проїзд колони по одному і тому ж сліду не рекомендується. Мокрі торф'яні болота шириною 10 м всюдихід проходить силою інерції, а при більшій ширині – в'язне. Техніка безпеки при камеральних роботах При роботі в затемнених приміщеннях та роботі за комп'ютером необхідно створювати умови для нормальної адаптації зору. Щоби при вході в затемнене робоче приміщення очі не відчували від'ємного впливу різкої зміни яскравості світла, затемнене приміщення необхідно відокремлювати від освітленого спеціальним тамбуром. За необхідністю швидкого переходу з затемненої кімнати 52 в освітлене приміщення потрібно користуватись димчастими окулярами. В усіх затемнених робочих приміщеннях під ногами працівників не повинно бути ніяких предметів та матеріалів, забороняється захаращувати проходи обладнанням і меблями. При виконанні камеральних робіт забороняється використовувати несправні прилади та інструменти. При роботі з комп'ютером слід дотримуватись певних правил безпеки. Приміщення, в яких планується установка та подальша робота з комп'ютером, повинні відповідати проектній документації будинку, погодженій з уповноваженими державними органами. Крім того, роботодавець повинен враховувати існуючі санітарні нормативи освітлення, вимоги до параметрів мікроклімату (температура, відносна вологість), ступеня і сили вібрації, звукового шуму і вогнестійкості приміщення, а також характеристики електромагнітного, ультрафіолетового та інфрачервоного полів. Конкретні показники зазначених санітарних норм вказані у Державних санітарних правилах і нормах. Так, наприклад, роботодавцю заборонено установлювати комп’ютери в приміщеннях, розташованих у підвалах будинків та у цокольному поверсі. Приміщення де встановлені відеодисплейні термінали повинні бути укомплектовані системами центрального або індивідуального опалення, кондиціонування чи вентиляції повітря. Але при установці зазначених систем, необхідно переконатись, що батареї опалення, водопровідні труби, вентиляційні кабелі тощо, надійно сховані під захисними щитками, які перешкоджатимуть можливому потраплянню робітника під напругу. У кожній кімнаті, де обладнуватимуться робочі місця співробітників, що працюватимуть на комп’ютері, повинні бути наявні елементи природного та штучного освітлення. При цьому, на вікнах слід встановити легко регульовані жалюзі чи штори, які дозволять працівникам коригувати рівень освітлення в приміщенні. Робочі місця з відеодисплейними терміналами слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природнє світло падало збоку, переважно зліва. 53 З метою досягнення максимального рівня безпечності і охорони праці при роботі з комп’ютером, виробничі приміщення необхідно обладнати аптечками першої медичної допомоги, системами автоматичної пожежної сигналізації і вогнегасниками. У приміщенні, де одночасно експлуатуються понад п'ять комп’ютерів, тощо, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення. Вимоги до особистого робочого місця працівника У кожній кімнаті, де обладнуватимуться робочі місця співробітників, що працюватимуть на комп’ютері, повинні бути наявні елементи природного та штучного освітлення. При цьому, на вікнах слід встановити легко регульовані жалюзі чи штори, які дозволять працівникам коригувати рівень освітлення в приміщенні. Робочі місця з відеодисплейними терміналами слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природнє світло падало збоку, переважно зліва. При розміщенні робочих столів з відеодисплейними терміналами слід дотримувати такі відстані між бічними поверхнями відеодисплейних терміналів - 1,2 м, відстань від тильної поверхні одного відеодисплейного термінала до екрана іншого відеодисплейного термінала - 2,5 м. Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів. Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з кутом і нахилу сидіння та спинки. Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується. Площу та об'єм для одного робочого місця має бути не менше 6,0 кв.м, об'єм - не менше 20,0 куб.м. На столі працівника можливо розмістити допоміжні для роботи пристрої (принтери, колонки, сканери), а також місця для зберігання документів, за умови, що це не обмежуватиме видимість екрану і не заважатиме працівнику. У разі 54 надмірного шуму чи вібрації технічного обладнання, роботодавець повинен забезпечити працівників антивібраційними килимками. Щодня необхідно проводити вологе прибирання приміщення, та очищати робоче місце та безпосередньо монітор комп’ютера від запиленості. На підприємстві мають бути чітко встановлені перерви для відпочинку працівників (окрім обідньої), як правило, тривалістю 10-15 хвилин раз на годину або дві, в залежності від складності роботи. В будь-якому випадку, роботодавець повинен передбачити такий розпорядок роботи на підприємстві, щоб час безперервної роботи з комп’ютером був не більше ніж 4 години. Проте ці норми не завжди витримуються, особливо у звітний період чи коли необхідно виконати декілька замовлень одночасно. Площа приміщення, де виконуються камеральні роботи, проектується із розрахунку 4кв.м на одне робоче місце і 15куб.м об'єму робочого місця. Вхід i вихід в приміщення має бути безпечним, вільним при пересуванні і забезпечувати пропускну спроможність в аварійних ситуаціях. Розміщення обладнання повинно забезпечувати сприятливі і безпечні умови праці. При виконанні камеральних робіт також необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Приміщення повинні забезпечуватись в достатній кількості засобами пожежогасіння та пожежної сигналізації. До виконання камеральних робіт допускаються особи, які мають спеціальну технічну підготовку та пройшли інструктаж та перевірку знань правил безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки. В офісі, де я проходила практику, належним чином здійснюються камеральні роботи, освітлення достатнє, просторо, приміщення добре провітрюється. Я забезпечена була робочим місцем, комп’ютером, принтером. Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом, харчуванням. На початку безпечна техніка і технологи передбачаються у технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті. 55 Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення, керівник складає робочий проект геодезичних ходів і загальну схему маршрутів руху бригади. При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт, намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки шляху (труднопрохідні) більш безпечними. Трудове законодавство зобов'язує підприємства забезпечувати безпечні умови праці всім працівникам, тому в період підготовки до польових робіт керівникові експедиції і партії проводять заходи, що забезпечують профілактику захворювання і травматизму. Наразі в Україні зараз введений воєнний стан, повітряні тривоги лунають досить часто. Річ у тім, що цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій та майна від надзвичайних ситуацій, зокрема від подій воєнного характеру. Але матеріальні та технічні ресурси, які залучаються для цивільного захисту населення, застосовуються як на державному та місцевому рівнях, так і на так званому об’єктовому рівні, тобто на рівні підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Організація оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до Положення № 733. План реагування на надзвичайні ситуації державного рівня вже є – він затверджений Постановою КМУ від 14.03.2018 р. № 223. Натомість План реагування на надзвичайні ситуації госпсуб’єкта розробляється відповідним госпсуб’єктом з кількістю працюючого персоналу більше ніж 50 осіб та затверджується керівником такого суб’єкта господарювання. У госпсуб’єктів з кількістю працюючого персоналу 50 осіб і менше посадова особа з питань цивільного захисту розробляє Інструкцію щодо дій персоналу 56 госпсуб’єкта у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, яку затверджує керівник такого суб’єкта господарювання (п. 2 Порядку № 626). Отже, на сьогодні, для госпсуб’єктів відповідного порядку розроблення плану чи інструкції не передбачено. А тому їх відсутність на підприємствах незалежно від кількості працівників та відвідувачів для посадових осіб не передбачає можливості проводити будь-які перевірки, інспектування чи застосовувати відповідальність. Утім, навіть за таких умов не варто нехтувати найнеобхіднішими засобами небезпеки. Тож в разі повітряної тривоги, поряд з адмінбудівлею лунає сирена. В цей час всі працівники і відвідувачі, мають покинути приміщення і спуститись в Найпростіше укриття, в даному випадку підвальне облаштоване по всім необхідним вимогам. Як рекомендація: в усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово). Встановлення меж земельної ділянки. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місця знаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками. Відповідно до статті 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, 57 каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані дотримуватися меж земельних ділянок. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Межа земельної ділянки – сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки. Межовий знак – спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місце положення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межові знаки бувають трьох видів: Вид 1 – знак спеціальної конструкції, який складається із 4 елементів - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм; Вид 2 – металева труба діаметром 3-7 см. висотою 80 – 100 см. із привареною зверху металевою табличкою (пластиною) для написів; Вид 3 – дерев’яний стовп, який має мати такі параметри: діаметр – не менше 10 см. висота не менше 100 см. із хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15×15 і висотою 20см, зверху стовпа робиться виріз для написів. Кожен межовий знак має свій номер, який складається із 14 символів. 58 ВИСНОВОК Одне із основних завдань, яке вирішується в проекті землеустрою що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь – це створення організаційно-територіальних умов, що сприяють підвищенню ефективності виробничих процесів в землеробстві і перш за все, раціональної організації використання сільськогосподарської техніки. Територіальні властивості землі відображаються на собівартості виробленої продукції в конкретній сівозміні, яка залежить від урожайності та віддалі до сівозміни, технологічних властивостей землі, контурності угідь тощо. Еколого-економічному обгрунтуванню сівозміни має передувати комплекс заходів по впорядкуванню угідь. Зокрема має бути вивчена та систематизована інформація щодо економічних показників та спеціалізації сільськогосподарського товаровиробника; кількості наявних земель, їх структура, площі; розміщення земельних ділянок; рельєфу території грунтового покриву, забезпечення людським та матеріально-технічним ресурсом, транспортних розв'язок, ринку збуту сільськогосподарської продукції та ряду інших чинників. На основі сівозмін створюють системи удобрення, механічного обробітку грунту і захисту посівів від бур’янів, шкідників та збудників хвороб. Свою кваліфікаційну роботу на тему: «Проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, які перебувають в оренді ТОВ "Потоки Агро», розташованих в адмінмежах Звенигородської територіальної громади за межами села Гудзівка Звенигородського району Черкаської області» розробила відповідно до чинного законодавства, діючих інструкції і методичних вказівок, мною було запроектовано сівозміни , які забезпечать збільшення врожаїв, а саме головне допоможуть господарю зберегти родючі властивості ґрунту. Дана бакалаврська робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків та графічної частини 59 В першому розділі, я проаналізувала нормативно-правову базу виконання проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, основний порядок розроблення даного проекту землеустрою, основні етапи. В другому розділі подано загальні відомості про об’єкт, його фізико- географічну характеристику, клімат та грунтовий покрив. В третьому розділі описуються концептуальні підходи до розробки проекту землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. На прикладі конкретного земельного масиву було проведено всі необхідні обрахунки та запроектовано сівозміни. Описано види і напрямки економічної діяльності. В четвертому розділі описано питання охорони праці, а саме техніки безпеки при організації робіт на об’єкті в польових умовах, при переїздах, протипожежної безпеки та в камеральних умовах. Проаналізована діяльність підприємства, на якому я проходила практику і брала всю необхідну вихідну інформацію для виконання бакалаврської роботи. Таким чином робота охоплює весь комплекс землевпорядних робіт, необхідних при розробці проекту щодо еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. На мою думку, розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого- економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, слід вважати одним із перших кроків на шляху виправлення системних помилок, допущених під час проведення в Україні земельної реформи, яка мала своїм наслідком тотальну парцеляцію сільськогосподарського землеволодіння та землекористування, а також суцільне нехтування вимогами еколого-безпечного землеробства. Складання документації із землеустрою, яка б формувала передумови для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, а також раціонального використання та охорони земель, в сучасних умовах стає досить складною задачею. 60 З вище зазначеного можна зробити висновок, що розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь та землекористувань призведе, в результаті, до ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. 61 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 30; 2. Земельний кодекс України від 2001 р. № 3-4, із змінами, внесеними законом України від 24.10.2013 № 661-VII; 3. Закон України «Про землеустрій», від 2003 р. № 36, із змінами, внесеними № 367-VII (367-18) від 02.07.2013; 4. Закон України «Про охорону земель» від 1999 р. № 42 5. Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 2012 р. № 8, із змінами, внесеними від 02.07.2013 N 365-VII (365-18); 6. Наказ Держкомзему України «Про затвердження переліку особливо цінних груп грунтів» Перелік від 06.10.2003 № 245 7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127 8. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2011 р. №1134 «Про затвердження Порядку розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь» 9. Закон України «Про охорону праці», від 1992 р. № 492, із змінами, внесеними від 09.04.2014 № 1193-VII 10. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII. 11. Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» від 23.12.1998 № 353-XIV. 12. Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року, із змінами станом на 01.11.2003 р. 13. Кодекс України про адміністративні правопорушення. 14. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV; 15. Водний кодекс Украни від 13.06.1995 р. 16. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. 62 17.Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2010 року. 18. Закон України “Про власність” №697 від 07.02.1991 року 19. Закон України «Про оренду землі» в редакції від 2 жовтня 2003 року. 20. Богіра М.С. Землевпорядне проектування : теоретичні основи і територіальний землеустрій : навч. посіб. / М.. Богіра, В.І. Ярмолюк; за ред.. к.е.н. М. С. Богіри. – Аграрна освіта, 2011. – 416 с. 21. Горлачук В. В. Особливості землеустрою фермерських землеволодінь : методичні рекомендації / В. В. Горлачук. – Львів, 1996. – 120 с. 22. Гуцуляк Ю. – Основні засади впорядкування еколого-ландшафтної та економічної типології земель / Ю. Гуцуляк // Землевпорядний вісник. – 2008. – № 6. – С. 44–50. 23. Леонтьєв В.М. Основи землеробства і кормовиробництва / В. М. Леонтьєв, І. П. Карнаухов, Д. А Іванов. – Київ : Урожай, 1965. – 422 с. 24. Маслов А.В. Геодезические работи при землеустройстве / А. В. Маслов, Г. И. Горохов. – М.: "Недра", 1976. – 256 с. 25. Третяк А.М. Землевпорядне проектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій : навч. Посібник / Антон Миколайович Третяк. – К.: ІЗУ УААН, 2006. – 528 с. 26. Третяк А.М. Оцінка впливу складу угідь на екологічну стабільність території : методичні рекомендації / Антон Миколайович Третяк. – Київ : ІЗУ УААН, 2003. 27. Третяк А.М. Землевпорядне проектування: еколого-ландшафтне землевпорядкування сільськогосподарських підприємств : навч. пос. / Антон Миколайович Третяк. – Київ : ІЗУ УААН, 2003. 28. Інтернет-ресурс - www.dzk.gov.ua – офіційний сайт Державного земельного кадастру. 63 ДОДАТКИ 64 ГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ 65