СХЕМА ЗЕМЛЕУСТРОЮ І ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ НА ТЕРИТОРІЇ СЕЛА ДУБІЇВКА РУСЬКОПОЛЯНСЬКОЇ ОТГ ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Москалець, Костянтин Петрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5386
Title:	СХЕМА ЗЕМЛЕУСТРОЮ І ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ НА ТЕРИТОРІЇ СЕЛА ДУБІЇВКА РУСЬКОПОЛЯНСЬКОЇ ОТГ ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Authors:	Литвин, Валентина Володимирівна Москалець, Костянтин Петрович
Keywords:	використання земель;водоохоронна зона;еколого-економічне обгрунтування;обмеження
Issue Date:	15-Jun-2024
Abstract:	Об'єкт кваліфікаційної роботи - територія села Дубіївка площею 2200,5177 га Руськополянської територіальної громади Черкаського району Черкаської області. Мета кваліфікаційної роботи - аналіз процесу розробки Схеми землеустрою і техніко-економічного обгрунтування використання та охорони земель. У вступі обгрунтована актуальність теми кваліфікаційної роботи, її мета та визначені завдання до виконання роботи. Перший розділ кваліфікаційної роботи містить аналіз нормативно-правових актів України, які регулюють розробку Схеми землеустрою і техніко-економічне обгрунтування використання та охорони земель. У другому розділі приведено характеристику та склад угідь території, на якій плануються природоохоронні заходи. Аналіз комплексу робіт, які виконуються при розробці Схеми землеустрою і техніко-економічне обгрунтування використання та охорони земель виконано у третьому розділі. У четвертому розділі проаналізовано дотримання охорони праці та техніки безпеки на робочому місці та при виконанні геодезичних робіт в камеральних та польових умовах.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5386
Appears in Collections:	193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
ilovepdf_merged.pdf Restricted Access		1.44 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text




ВСТУП 
 
Актуальність дослідження. Проблеми раціонального використання 
земельних ресурсів стають все більш актуальними у зв'язку з інтенсивним 
розвитком сільського господарства, зростанням урбанізації, а також 
екологічними викликами, що постають перед сучасним суспільством. 
Необхідність забезпечення збалансованого розвитку територій, збереження 
природних ландшафтів та екологічної стабільності вимагає розробки 
ефективних схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань, які 
дозволять оптимально використовувати наявні земельні ресурси. 
Розробка Схеми землеустрою та техніко-економічного обґрунтування 
використання і охорони земель на території села Дубіївка Руськополянської 
об'єднаної територіальної громади Черкаського району Черкаської області 
обумовлена значними змінами в земельному законодавстві України, 
реформою децентралізації, а також необхідністю ефективного та сталого 
використання земельних ресурсів. Земля є однією з найважливіших природних 
ресурсів, яка потребує комплексного підходу до її планування, використання 
та охорони. 
Село Дубіївка, як частина Руськополянської об'єднаної територіальної 
громади, є прикладом території, де питання раціонального використання 
земель стають все більш актуальними. Важливою складовою цього процесу є 
розробка схеми землеустрою, яка дозволить визначити найбільш доцільні 
напрямки використання земельних ділянок з урахуванням екологічних, 
економічних та соціальних факторів. 
Техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель 
покликане забезпечити раціональне та ефективне використання земельних 
ресурсів, мінімізувати негативний вплив на навколишнє середовище, сприяти 
збереженню біорізноманіття та поліпшенню екологічного стану території. У 
цьому контексті важливою є роль місцевих громад, які повинні бути активно 
залучені до процесу планування та управління земельними ресурсами. 
5 
 
Метою роботи є розробка схеми землеустрою та техніко-економічного 
обґрунтування використання і охорони земель на території села Дубіївка 
Руськополянської об'єднаної територіальної громади Черкаського району 
Черкаської області. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд 
завдань, серед яких: аналіз існуючого стану земельних ресурсів, оцінка 
природно-ресурсного потенціалу території, розробка рекомендацій щодо 
раціонального використання та охорони земель, а також розробка заходів з 
покращення екологічного стану території. 
Предметом прикладного дослідження є теоретичні та прикладні 
аспекти розробки Схеми землеустрою та техніко-економічного обґрунтування 
використання і охорони земель на території села Дубіївка Руськополянської 
об'єднаної територіальної громади Черкаського району Черкаської області. 
В процесі розробки схеми землеустрою проведено аналіз законодавчих 
та нормативних документів у сфері землеустрою, сучасні методи та підходи 
до планування використання земельних ресурсів, сформовано план існуючого 
використання території села Дубіївка, розроблено природоохоронні заходи з 
урахуванням специфіки використання земель. 
До складу Схеми землеустрою та техніко-економічного обґрунтування 
використання і охорони земель входять текстові документи та графічні 
матеріали, що мають входити в склад даної землевпорядної документації, що 
передбачено ст. 45 Закону України «Про землеустрій» [5]. 
Схеми землеустрою є перед проектним документом, в якому на основі 
врахування природних, економічних та соціальних умов розробляється 
комплекс взаємопов’язаних заходів щодо раціонального використання 
земельних ресурсів, їх розвитку і організації, встановленню інфраструктури, 
яка відповідає потребам адміністративно-територіальної одиниці. 
В основу розробки Схеми землеустрою покладаються еколого-
ландшафтний та еколого-економічний підходи, де рекомендовано визначити 
необхідні і достатні заходи з підвищення продуктивності та охорони земель, 
стабілізації агроландшафтів, оптимізації угідь та консервації деградованих 
6 
 
земель і напрямків їх подальшого використання, розроблені пропозиції щодо 
створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов для 
ведення сільськогосподарського виробництва, з урахуванням придатності 
ґрунтів для вирощування основних сільськогосподарських культур, визначені 
охоронні зони режимоутворюючих об'єктів із відповідними обмеженнями у 
використанні та розпорядженні землею. 
Основними принципами, якими рекомендується керуватися при 
складанні схем землеустрою, є: 
а) створення найбільш сприятливих організаційно-територіальних умов 
для ведення сільського господарства; 
б) збереження і поліпшення сільськогосподарських угідь; 
в) забезпечення неухильного підвищення родючості ґрунтів; 
г) наукова обґрунтованість і економічна ефективність пропонованих 
заходів щодо освоєння земель і поліпшення їх меліоративного стану; 
ґ) узгодженість інтересів різних галузей господарства і адміністративно-
територіальних одиниць. 
Схеми землеустрою рекомендується розробляти в розрізі 
землевласників, землекористувачів та категорій земель. 
Об'єктом Схем землеустрою є всі землі, що знаходяться в межах 
адміністративно-територіальної одиниці. 
При розробці Схем землеустрою рекомендується враховувати раніше 
розроблену документацію із землеустрою, містобудівну документацію, інші 
документи і матеріали. 
Вищезгадані теоретичні аспекти проаналізовані в даній кваліфікаційній 
роботі і відповідно до них розроблено Схеми землеустрою та техніко-
економічного обґрунтування використання і охорони земель на території села 
Дубіївка Руськополянської об'єднаної територіальної громади Черкаського 
району Черкаської області. 
7 
 
І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РОЗРОБКИ СХЕМИ 
ЗЕМЛЕУСТРОЮ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИХ 
УТВОРЕНЬ 
 
1.1 Законодавчі акти які забезпечують розробку схеми землеустрою 
 
Розробка схем землеустрою базується на еколого-ландшафтному та 
еколого-економічному підходах. У звіті рекомендовано визначити необхідні 
та достатні заходи для підвищення продуктивності та захисту земель, 
стабілізації сільськогосподарських ландшафтів, оптимізації 
землекористування та збереження деградованих земель. Також розроблено 
пропозиції, спрямовані на створення найбільш сприятливих організаційно-
територіальних умов для ведення сільськогосподарського виробництва з 
урахуванням ґрунтів, придатних для вирощування основних 
сільськогосподарських культур. Також визначаються заповідні території для 
формування режиму з відповідними обмеженнями у використанні та 
розпорядженні землею.  
Відповідно до статті 7 Закону України «Про землеустрій» [7] правову 
основу землеустрою становлять: Конституція України, Земельний кодекс 
України, закони України "Про топографо-геодезичну і картографічну 
діяльність", "Про планування і забудову територій", цей Закон, закони України 
та інші нормативно-правові акти. 
Закон України «Про землеустрій» є фундаментальним законодавчим 
актом, який регулює відносини у сфері землеустрою в Україні. Він був 
прийнятий Верховною Радою України 22 травня 2003 року і з того часу зазнав 
кількох змін та доповнень, що свідчить про його динамічний характер і 
адаптивність до змін у суспільних та економічних умовах. 
Основною метою  Закону України «Про землеустрій» [7]  є забезпечення 
раціонального використання та охорони земельних ресурсів та створення 
сприятливих умов для розвитку землекористування в країні. Цей закон 
8 
 
визначає правові, економічні та організаційні основи землеустрою, а також 
встановлює порядок здійснення землеустрою та контролю за його 
здійсненням. 
Відповідно до Закону України «Про землеустрій» землеустрій включає 
розроблення та здійснення системи заходів щодо організації використання та 
охорони земель. Це, зокрема, інвентаризація земель, розмежування земельних 
ділянок, виготовлення документації із землеустрою, проведення агрохімічного 
обстеження та оцінки стану земель. 
Згідно з Законом України «Про землеустрій», основними видами 
землевпорядної документації є генеральні плани населених пунктів, детальні 
плани територій, схеми землеустрою щодо впорядкування територій, технічні 
документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у 
натурі (на місцевості) та інші документи, що визначають правовий режим 
використання земельних ділянок. 
Закон України «Про землеустрій» визначає суб'єктів землеустрою, до 
яких належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, 
землевпорядні організації, юридичні та фізичні особи, здійснюють 
землеустрій на підставі відповідних ліцензій та сертифікатів. 
Особливу увагу в Законі України «Про землеустрій»  приділено правам 
та обов’язкам власників і користувачів земельних ділянок у сфері 
землеустрою. Вони мають право отримувати достовірну інформацію про стан 
своєї землі, брати участь у розробленні та обговоренні схем землеустрою, 
оскаржувати рішення, що порушують їхні права та інтереси. 
Закон України «Про землеустрій» також регулює порядок фінансування 
схем землеустрою та передбачає можливість залучення коштів з державного 
та місцевих бюджетів, а також власних коштів замовників робіт. При цьому 
ключовою умовою є забезпечення прозорості використання фінансових 
ресурсів. 
Важливим аспектом Закону України «Про землеустрій» є встановлення 
системи державного контролю у сфері землеустрою. Цей контроль 
9 
 
здійснюється спеціально уповноваженими органами, які мають право 
проводити перевірки, видавати обов'язкові для виконання приписи та 
накладати адміністративні стягнення у разі виявлення порушень. 
Важливою складовою Закону України «Про землеустрій» є його 
спрямованість на забезпечення сталого розвитку сільських територій та захист 
екологічних інтересів суспільства. Це досягається шляхом включення 
екологічних вимог до процесів землеустрою та здійснення заходів щодо 
охорони земельних ресурсів. 
Таким чином, Закон України «Про землеустрій» є ключовим 
нормативно-правовим актом, який регламентує діяльність у сфері 
землеустрою, сприяє ефективному використанню та охороні земельних 
ресурсів, а також забезпечує баланс між економічними, соціальними та 
екологічними інтересами України. 
Згідно статті 24 Закону України «Про землеустрій» норми і правила у 
сфері землеустрою встановлюють комплекс якісних та кількісних показників, 
параметрів, що регламентують розробку і реалізацію документації із 
землеустрою з урахуванням екологічних, економічних, соціальних, природно-
кліматичних та інших умов.  
Стаття 45 Закону України «Про землеустрій» Схеми землеустрою і 
техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель 
адміністративно-територіальних одиниць, територій територіальних громад. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, територій 
територіальних громад розробляються з метою визначення перспективи щодо 
використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у 
галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони 
земель, перерозподілу земель з урахуванням потреби сільського, лісового та 
водного господарств, розвитку сіл, селищ, міст, територій оздоровчого, 
рекреаційного, історико-культурного призначення, природно-заповідного 
фонду та іншого природоохоронного призначення тощо. 
10 
 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, територій 
територіальних громад розробляються щодо території відповідного району, 
територіальної громади, села, селища, міста. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель району розробляються за рішенням районної ради. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади 
затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою. 
Таким чином, розробка Схеми землеустрою адміністративно-
територіальних утворень регулюється Законом України "Про землеустрій", 
зокрема статтями 24, 45 та 186. 
Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, є основним 
законом держави, який визначає основи правового, політичного та 
економічного устрою України [1]. Важливим аспектом Конституції є 
положення щодо земельних відносин і землеустрою. 
Розділ І Конституції України проголошує суверенітет і територіальну 
цілісність держави. У статті 13 йдеться про те, що земля, її надра, атмосферне 
повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території 
України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) 
економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені 
Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та 
органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією[1]. 
В статті 14. Конституції України вказано що земля є основним 
національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави [1]. 
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і 
реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно 
відповідно до закону. 
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами 
України визначається правовий режим власності [1]. 
11 
 
Окрему увагу в Конституції приділено захисту екологічних прав 
громадян. Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я 
довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Це 
положення важливе для забезпечення раціонального використання та охорони 
земельних ресурсів. 
Право на землю також передбачає обов'язки щодо її використання.  
Стаття 66. Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній 
спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки [1]. Це положення є основою 
для правової відповідальності за порушення земельного законодавства. 
Таким чином, Конституція України встановлює основні принципи 
регулювання земельних відносин, гарантує право власності на землю та 
визначає обов’язки щодо її раціонального використання та охорони. Ці 
положення слугуватимуть основою для подальшого розвитку законодавства у 
сфері землеустрою та сприятимуть сталому розвитку землекористування в 
Україні. 
Земельний кодекс України, був ухвалений 25 жовтня 2001 року [2], є 
основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері 
землекористування та земельної власності на території України. Він визначає 
правові, економічні, соціальні та екологічні основи раціонального 
використання, охорони та відтворення земель, встановлює права та обов'язки 
власників і користувачів земельних ділянок. 
Основною метою Земельного кодексу є забезпечення ефективного 
використання земельних ресурсів, їх охорони та збереження для майбутніх 
поколінь. Кодекс закріплює основні принципи земельних відносин, серед 
яких: забезпечення рівних прав на землю для всіх суб'єктів земельних 
відносин, захист прав землевласників та землекористувачів, пріоритет 
екологічно збалансованого використання земель, платність використання 
землі, а також забезпечення доступу громадян до інформації про стан 
земельних ресурсів. 
12 
 
Важливою складовою Земельного кодексу України є визначення 
категорій земель. Згідно статті 19 Земельного кодексу землі України за 
основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:  
а) землі сільськогосподарського призначення; 
б) землі житлової та громадської забудови; 
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного 
призначення; 
г) землі оздоровчого призначення; 
ґ) землі рекреаційного призначення; 
д) землі історико-культурного призначення; 
е) землі лісогосподарського призначення; 
є) землі водного фонду; 
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, 
енергетики, оборони та іншого призначення. 
Земельний кодекс також регулює питання права власності на землю, яке 
може бути приватним, колективним і державним. При цьому приватна 
власність на землю є основною формою власності, яка забезпечується 
правовою системою України. Кодекс передбачає можливість відчуження 
земельних ділянок, їх оренди, застави, спадкування та інших форм 
розпорядження. Кодекс передбачає можливість відчуження земельних 
ділянок, їх оренди, застави, спадкування та інших форм розпорядження. 
Особлива увага в Земельному кодексі приділяється питанням 
державного управління земельними ресурсами, яке включає організацію 
раціонального використання та охорони земель, ведення державного 
земельного кадастру, контроль за дотриманням земельного законодавства. 
Важливим аспектом є також вирішення земельних спорів, яке здійснюється у 
судовому та позасудовому порядку. 
Земельний кодекс визначає порядок та умови приватизації земельних 
ділянок, регламентує питання щодо зміни цільового призначення земель, 
встановлює вимоги до охорони земель від деградації, забруднення та інших 
13 
 
негативних впливів. Кодекс також регулює правові аспекти використання 
земель сільськогосподарського призначення, зокрема, передбачає обмеження 
щодо використання таких земель для несільськогосподарських потреб. 
Одним із важливих інструментів реалізації норм Земельного кодексу є 
державний земельний кадастр, який включає систему відомостей про 
правовий режим земель, їх кількісні та якісні характеристики, а також розподіл 
між власниками та користувачами. Земельний кадастр України регулюється 
Законом України "Про Державний земельний кадастр", що набрав чинності 1 
січня 2013 року. Ведення кадастру є необхідною умовою для забезпечення 
ефективного управління земельними ресурсами та захисту прав на землю. 
Державний земельний кадастр складається з текстової та картографічної 
частин. Текстова частина містить інформацію про правовий статус земельних 
ділянок, їх цільове призначення, площу, власників та користувачів, обмеження 
у використанні земель та інші дані. Картографічна частина включає кадастрові 
карти та плани, що відображають місцезнаходження земельних ділянок та їх 
межі. 
Охорона земель, згідно з Земельним кодексом, включає комплекс 
заходів щодо збереження та відтворення родючості ґрунтів, запобігання ерозії, 
засоленню, забрудненню та інших негативних процесів. Важливим елементом 
охорони земель є створення природоохоронних територій та встановлення 
спеціального режиму використання земель у межах таких територій. 
Земельний кодекс також визначає порядок використання земель для 
потреб оборони, транспорту, енергетики, зв'язку та інших суспільно важливих 
цілей. Для цього передбачено особливі умови надання земельних ділянок, їх 
вилучення та компенсації власникам або користувачам земель. 
Загалом, Земельний кодекс України є фундаментальним законодавчим 
актом, який визначає правові основи земельних відносин та сприяє 
раціональному використанню, охороні та відтворенню земельних ресурсів 
країни. Він забезпечує баланс між інтересами держави, суспільства та окремих 
14 
 
громадян, сприяє сталому розвитку землекористування та збереженню 
природного середовища. 
Закон України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" 
регулює відносини у сфері створення, використання та охорони топографо-
геодезичних і картографічних матеріалів на території України. Ухвалений 23 
грудня 1998 року, цей закон визначає правові, економічні та організаційні 
засади діяльності в галузі топографії, геодезії та картографії, спрямовані на 
забезпечення державних і суспільних потреб у цій сфері. Основними 
завданнями закону є встановлення правових підстав для організації та 
здійснення топографо-геодезичних і картографічних робіт, забезпечення 
єдності вимірювань, формування державної системи координат і висот, 
створення та оновлення картографічних матеріалів різного призначення. Закон 
також регулює питання надання геодезичної та картографічної інформації 
органам державної влади, місцевого самоврядування, юридичним та фізичним 
особам. 
 Закон України "Про планування і забудову територій" є важливим 
нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері містобудування 
та землекористування на території України. Цей Закон був ухвалений з метою 
забезпечення ефективного, збалансованого та стійкого розвитку територій, 
охорони довкілля, забезпечення безпеки та комфорту населення. 
 Основною метою Закону України "Про планування і забудову 
територій" є створення правових умов для розробки та реалізації містобудівної 
документації, планування територій, регулювання забудови населених пунктів 
та інших територій, а також забезпечення врахування громадських і 
державних інтересів у процесі містобудівної діяльності. Закон визначає 
основні принципи планування та забудови територій, серед яких: забезпечення 
сталого розвитку, збереження культурної та природної спадщини, участь 
громадськості у процесі прийняття рішень, доступність інформації про 
планування та забудову. Закон встановлює порядок розробки, затвердження та 
реалізації містобудівної документації, яка включає генеральні плани 
15 
 
населених пунктів, детальні плани територій, плани зонування територій, 
схеми планування територій на державному, регіональному та місцевому 
рівнях. Генеральний план населеного пункту є основним документом, що 
визначає стратегічні напрямки розвитку населеного пункту, його 
функціональне зонування, розміщення основних об'єктів інфраструктури, 
соціально-культурних та виробничих об'єктів. 
 Загалом, Закон України "Про планування і забудову територій" створює 
правові основи для раціонального та збалансованого розвитку територій, 
забезпечуючи дотримання державних і громадських інтересів, збереження 
природних і культурних цінностей, поліпшення якості життя населення. Він 
сприяє інтеграції України в міжнародний простір містобудівних стандартів і 
практик, забезпечуючи сталий розвиток населених пунктів та територій 
країни. 
 
1.2 Досвід виконання схеми землеустрою та техніко-економічного 
обгрунтування 
 
Починаючи з 2010 року, проводяться широкомасштабні заходи з 
розробки схем землеустрою та техніко-економічного обґрунтування 
використання і охорони земель. Цей процес відбувається відповідно до вимог 
Земельного кодексу України, а також законів України "Про землеустрій" та 
"Про охорону земель". 
В Україні виконання схем землеустрою та техніко-економічного 
обгрунтування є важливим напрямом діяльності в сфері земельних відносин і 
раціонального використання земельних ресурсів. 
Державні та місцеві органи влади спільно з експертними та 
консалтинговими організаціями виконують роботу з розробки і впровадження 
схем землеустрою та техніко-економічного обгрунтування. Ці проекти 
включають аналіз стану земельних відносин, визначення оптимального 
використання земельних ділянок з урахуванням екологічних, економічних та 
16 
 
соціальних факторів, а також розробку конкретних заходів щодо охорони і 
використання земель. 
Досвід в Україні показує, що успішна реалізація схем землеустрою та 
техніко-економічного обгрунтування вимагає комплексного підходу, активної 
участі громадськості та сталого взаємодії між всіма зацікавленими сторонами. 
Такий підхід сприяє ефективному використанню земельних ресурсів і 
забезпечує стале розвиток сільськогосподарського сектору та інших галузей 
економіки. 
Згідно статті 25 Закону України «Про охорону земель» Документацією 
із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-
економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-
територіальних одиниць та робочі проекти землеустрою.  
Склад документації із землеустрою в галузі охорони земель та порядок 
її погодження і затвердження встановлюються Земельним кодексом України 
та Законом України «Про землеустрій». 
Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з 
охорони земель та обмежень у використанні земель, передбачених 
документацією із землеустрою в галузі охорони земель. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць розробляються 
щодо території відповідного району, села, селища, міста. 
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель села, селища, міста розробляються за рішенням відповідної 
сільської, селищної, міської ради. 
Схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання 
та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці 
включає: 
а) завдання на складання схеми землеустрою і техніко-економічного 
обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-
територіальної одиниці; 
17 
 
б) пояснювальну записку; 
в) рішення відповідного органу місцевого самоврядування про 
розроблення схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування 
використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці; 
г) характеристику природних умов адміністративно-територіальної 
одиниці; 
ґ) інформацію про сучасний стан використання та охорони земель у 
межах адміністративно-територіальної одиниці (включаючи обмеження у 
використанні земель); 
д) картограму категорій земель у розрізі угідь у межах відповідної 
території; 
е) картограму агровиробничих груп ґрунтів та крутизни схилів; 
є) еколого-економічне обґрунтування використання та охорони земель; 
ж) техніко-економічні показники схеми землеустрою; 
з) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного 
проектування; 
и) інформацію про перспективний стан використання та охорони 
земель у межах адміністративно-територіальної одиниці; 
і) схему запланованих заходів щодо раціонального використання та 
охорони земель; 
ї) матеріали погодження схеми землеустрою і техніко-економічного 
обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-
територіальної одиниці, визначені статтею 186 Земельного кодексу України. 
На підставі закладених у схемах землеустрою планувальних і 
передпроектних рішень розроблятиметься уся місцева планувальна 
документація, робочі проекти із землеустрою та охорони земель, 
лісовпорядкування, формування екологічної мережі, рекультивації порушених 
земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, 
підтоплення, висушення, зсувів, забруднення промисловими відходами і 
хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і 
18 
 
малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ, 
будівництва тощо. Це дасть можливість подолати безсистемність та 
неефективність у підходах до прийняття рішень з питань регулювання 
земельних відносин та охорони земель, зміни їх цільового призначення і 
забудови, а також консолідувати відповідні зусилля органів виконавчої влади 
та місцевого самоврядування, органів земельних ресурсів, екології, сільського, 
лісового, водного господарства, контролюючих органів та інших зацікавлених 
сторін. 
Концепція охорони земельних ресурсів має базуватись на наукових 
основах раціонального використання та охорони природних ресурсів: 
1) розвитку виробництва з урахуванням якісного стану природних 
ресурсів; 
2) розробці комплексу заходів щодо захисту природного середовища 
від забруднення; 
3) цілеспрямоване перетворення ландшафту зі створенням 
оптимальних умов для нормальної життєдіяльності людини; 
4) постійне підвищення біологічної продуктивності ландшафту; 
5) переведення промисловості на безвихідну технологію з організацією 
захисних систем. 
 
Рис. 1.2. Основні аспекти використання землі 
19 
 
ІІ. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИТИКА ОБ’ЄКТУ 
КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ 
2.1 Адміністративно-економічна характеристика 
         
В Русько-Полянській сільській громаді Черкаського району Черкаської 
області знаходиться село Дубіївка. У 19 столітті Дубіївка була селом 
Білозерської волості Черкаського району Київської області. Село належить до 
історико-етнографічного регіону Центрального Подніпров'я 
(Наддніпрянщина). Село вперше згадується в описі Старого міста Черкас в 
1622 році, де воно було названо Дубіїв хутір 
 
Рис. 2.1. Столітній дуб в центрі села Дубіївка 
        Село розташоване в лісостеповій зоні Дністровсько-Дніпровського 
фізико-географічного району. Він має вигідне географічне розташування 
недалеко від обласного центру Черкас, на шляху до автомобільних доріг 
Черкаси-Шпола-Умань і Черкаси-Городище. Через досліджувану територію 
до смт Ірдинь проходить гілка Одеської залізниці. 
         Територіальна громада утворена 23 грудня 2018р., об’єднанням 
Руськополянської сільради та Геронимівської сільради, а з часом (2020 р.) і 
приєднанням до них Дубіївської сільради.  
20 
 
         Адміністративним центром наразі в територіальній громаді є село Руська 
Поляна.  
         Територія населеного пункту розташована в південно-західному 
напрямку від міста Черкаси. Адмінцентр територіальної громади 
розташований на відстані 12 кілометрів від обласного центру.  
          Станом на 1/24/2011 рік площа адміністративного округу 
Руськополянської сільради становила  25177 га або 220,0 км2. 
          Населення громади налічує 8 409 осіб, включаючи село Руська Поляна 
(3 472 особи), село Геронимівка (3 464 особи) та село Дубіївка (15 345 осіб).  
         На території Рускополянської територіальної громади діють 4 
муніципальних підприємства: «Поляна», «Господар2017», «Благоустрій», 
«Геронимівка». Вони надають послуги з водопостачання, каналізації, 
вивезення твердих побутових відходів, обслуговування мереж вуличного 
освітлення та благоустрою в кожному населеному пункті.  
          Проте основою економічного розвитку залишається сільське 
господарство. Основні напрямки його розвитку включають вирощування 
зернових і технічних культур, виробництво та використання біологічних 
препаратів для захисту рослин.  
          Крім того, в Руськополянській територіальній громаді розвинута мережа 
побутового обслуговування населення, яка повністю задовольняє потреби 
мешканців громади. 
 
2.2 Природно-кліматичні умови 
 
Територія села Дубіївка розташована в межах Придніпровської 
височини в Ірдино-Тясьминській низовині. Рельєф території рівнинний, 
абсолютні висоти коливаються від 90 до 110 м, а амплітуда відносних висот 
незначна. Через особливості грунтоутворюючих порід в цьому районі відсутня 
мережа яружно-балкових поверхонь. Річки не перетинають територію. Є лише 
штучні водні об’єкти, які тимчасово заповнюються водою під час сильних 
21 
 
дощів та танення снігу. З морфологічного скульптурного рельєфу 
зустрічаються тільки форми еолові, біогенні і антропогенні.  
Територія обмежена Українським щитом, але тут немає виходів 
палеозойсько-протерозойських порід, оскільки вони не багаті антропогенною 
товщею порід, тобто стародавня територія не багата корисними копалинами 
(високоякісним будівельним піском і глиною). Є перспективи видобутку 
залізної руди низької якості.  
Клімат цього регіону характеризується як помірно континентальний. 
Зима м'яка, часто випадає сніг, але літо тепле і може бути спекотним, особливо 
якщо західні вітри приносять опади. Середня температура коливається від +7 
до +9 °C. найхолодніший місяць, 1 місяць, має середню температуру від -3 до 
-5 °C. Середня температура за 7 місяців досягає +20-22 °C. Максимальна 
температура може досягати +45 °C, а мінімальна може опускатися до -37 °C. 
Температурний період вище + 10 °C триває близько 160-170 днів. Річна 
кількість опадів становить 450-520 мм.  
На теренах Дубіївської сільської ради найбільш поширеними є 
чорноземи типові слабогумусовані, темно-сірі опідзолені та слабореградовані, 
лучно-чорноземні ґрунти та їх слабосололнцюваті відміни та ін. Ґрунти 
переважно легкого механічного складу, виділяються порівняно невисокою 
родючістю. В грунтовому покриві теритрії села переважають такі агрогрупи 
ґрунтів (таблиця 2.2.1) 
Таблиця 2.2.1 
Експлікація агровиробничих груп грунтів 
Шифр Назва агрогрупи Площа, га 
Лучно-чорноземні грунти та їх слабосолонцюваті і 
121г 267,3796 
слабоосолоділі відміни легкосуглинкові. 
Чорноземи типові малогумусні та чорноземи 
53г 223,1088 
сильнореградовані легкосуглинкові. 
Чорноземи типові слабогумусовані та їх комплекси з 
52г 475,9928 
слабоосолоділими грунтами до 30% легкосуглинкові. 
Чорноземи типові слабогумусовані та їх комплекси з 
52в 148,3066 
слабоосолоділими грунтами до 30% супіщані. 
Темно-сірі опідзолені та слабореградовані грунти 
40г 956,6443 
легкосуглинкові. 
Всього:  2071,4321 
22 
 
 
       Загальна площа території села Дубіївка складає 2200,5177 га. Найбільшою 
є питома вага земель с/г призначення – 1512,6716 га, з них рілля – 1407,0670 
га, багаторічні насадження – 1,7713 га, пасовища – 103,8333 га.  
         Надмірна сільськогосподарська освоєність і розораність території є 
одним з головних чинників, які дестабілізують екологічну ситуацію в районі. 
Ліси та інші лісовкриті площі займають 38,1537 га, під водою знаходиться 
3,2657 га. Структура земельного фонду подана в таблиці 2.2.2 
                                                                                                          Таблиця 2.2.2 
Структура земельних угідь на території села Дубіївка 
№ Назва угіддя За межами В межах Загальна 
населеного села, площа в 
пункту,   площа в га межах плану, 
площа в га га 
1. Сільськогосподарські угіддя,    
в тому числі: 
1.1. Рілля 1338,2107 68,8563 1407,0670 
1.2. Багаторічні насадження 1,6485 0,1228 1,7713 
1.3. Пасовища 100,4332 3,4001 103,8333 
2. Не с.-г. угіддя, в тому числі:    
2.1. Полезахисні лісосмуги 19,3179 0 19,3179 
2.2. Польові шляхи 20,3393 0,6836 21,0229 
2.3. Господарські двори 6,0117 17,3495 23,3612 
2.4. Канали 6,0801 0,2971 6,3772 
2.5. Скважина 0,3207 0 0,3207 
2.6. Басейн 0,2973 0 0,2973 
2.7. Склад міндобрив 0,8415 0 0,8415 
3. Ліси та інші лісовкриті    
площі, в тому числі: 
3.1. ДЛГ 16,3201 0 16,3201 
3.2. Вкриті лісами 0 15,3976 15,3976 
3.4. Чагарники 6,2236 0,2124 6,4360 
4. Забудовані землі, в тому    
числі: 
4.1. Землі населеного пункту 0 445,2946 445,2946 
4.2. Під залізницями 26,8600 0,1843 27,0443 
4.3. Дороги з твердим покриттям 10,5254 6,4204 16,9458 
4.4. Вулиці і проїзди 0 47,0246 47,0246 
23 
 
4.5. Школа 0 2,1919 2,1919 
4.6. Дитсадок 0 0,5416 0,5416 
4.7. Будинок культури 0 1,1085 1,1085 
4.8. Амбулаторія 0 0,2000 0,2000 
4.9. Стадіон 0 1,2056 1,2056 
4.10. Баня 0 0,4001 0,4001 
4.11. Кафе 0 0,2465 0,2465 
4.12. Літній табір 11,7437 0 11,7437 
4.13. Тракторна бригада 3,6930 0 3,6930 
4.14. Під кладовищами 0,7272 3,2405 3,9677 
4.16. Консервний завод 1,9629 0 1,9629 
4.17. Газорозподільні станції 0,1873 0 0,1873 
4.18. ЛЕП 0,0001 0 0,0001 
4.19. Інші будівлі  1,5719 4,0254 5,5973 
5. Води, в тому числі:    
5.1. Ставок 0 0,4159 0,4159 
5.2. Болота 2,8498 0 2,8498 
6. Інші землі, в тому числі:    
6.1. Піщаний кар’єр 0 0,6006 0,6006 
6.2. Піски 0 0,5005 0,5005 
6.3. Глиняний кар’єр 0 3,3355 3,3355 
6.4. Сміттєзвалище 0 1,0959 1,0959 
 Загальна площа   2200,5177 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
24 
 
ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І  ПОРЯДОК РОЗРОБКИ СХЕМИ ЗЕМЛЕУСТРОЮ 
3.1 Підготовчі роботи 
 
 При розробці схеми землеустрою важливим етапом є підготовчі роботи, 
що передбачають собою збирання, вивчення та аналіз планово- 
картографічних матеріалів, робота з земельно-обліковими документаціями, з 
матеріалами відведення земель у межах селища, села, робота з проектом 
планування та забудови, аналіз схеми землеустрою с/г призначення, матеріалів 
інвентаризації земель, даних про склад і чисельність населення. Підготовчі 
роботи при складанні схеми землеустрою поділяються на два види камеральні 
та польові.  
          Камеральні підготовчі роботи включають в себе землевпорядні заходи 
по збору, вивченню, систематизації, аналізу та оцінці певної інформації та 
матеріалів, що дозволяє охарактеризувати територію адміністративного 
регіону в цілому та окремі його частини, оцінити потенціал і стан управління 
його ресурсами оцінити та обґрунтувати майбутні напрямки. Для організації 
використання земель та їх охорони, землекористування та розвитку 
господарства. Загалом, під час підготовчої роботи є можливість вибрати 
подальші дії, пов’язані зі збором, аналізом та оцінкою матеріалів, зокрема: 
загальні дані про район і його соціальні та економічні умови; природні умови; 
земельно-ресурсний потенціал.  
           Підготовчі польові роботи, як правило, проводяться з метою повторного 
обстеження території району або окремих її частин з метою отримання 
необхідної додаткової інформації.  
         Під час польового обстеження спочатку потрібно отримати інформацію 
про:  
➢ ступінь розвитку ерозійних та інших негативних процесів деградації; 
➢ стан виробничих площ с/г підприємств;  
➢ наявність земель, забруднених хімічними, радіоактивними та іншими 
речовинами, джерел забруднення, розташованих на території району та 
25 
 
прилеглих територій, місць накопичення забруднюючих речовин, 
забруднених територій;  
➢  стан меліоративної мережі і меліорованих земель;  
➢ культурно-технічний стан земельної ділянки, на якій планується 
благоустрій;  
➢ склад гідротехнічних протиерозійних споруд, які рекомендовано 
врахувати у схемі землеустрою;  
➢ наявність, розміщення і характеристики різних режимоутворюючих 
об’єктів.  
При   складанні   таблиць   у   рамках   схеми    землеустрою   важливо  
дотримуватися певних основних рекомендацій. По-перше, таблиці повинні 
бути структуровані за категоріями земель та за формами власності. Для 
статистичних показників необхідно використовувати дані за підсумками року, 
що передує складанню схеми землеустрою. 
Якщо потрібно відобразити явища та процеси в динаміці, то збір і аналіз 
 інформації проводяться за період 5-7 років. Ураховуючи конкретні умови та 
особливості розвитку процесів, терміни аналізу та структура таблиць 
визначаються індивідуально. Для відображення стану та ефективності с/г 
виробництва доцільно розглядати дані по групах суб'єктів господарювання та 
за формами власності.  
         Таблиці, що містять інформацію, отриману в районних чи обласних 
організаціях або в окремих підприємствах, слід підписувати представниками 
відповідних установ. Таблиці, що формуються в процесі розрахунків чи 
групування під час проектування, підписують виконавці робіт. Важливим 
етапом є вивчення природних та антропогенних процесів, що відбуваються на 
досліджуваній території. Після цього проводиться інвентаризація земель, яка 
включає класифікацію, оцінку та класифікацію земельних ділянок. 
Паралельно з цим проводяться соціально-економічні дослідження, спрямовані 
на визначення потреб та інтересів місцевого населення. Наступним кроком є 
розроблення концепції схеми землеустрою, включаючи визначення 
26 
 
стратегічних напрямків розвитку та пріоритетних заходів. Після узгодження 
концепції з зацікавленими сторонами, переходять до етапу складання проекту 
схеми, в якому враховуються всі отримані дані та пропозиції. Важливою 
частиною процесу є проведення публічних слухань та консультацій з 
громадськістю для забезпечення відкритості та прозорості у розробленні 
схеми. Після врахування всіх зауважень та пропозицій вносяться необхідні 
корективи до проекту. Тільки після цього проводиться підготовка остаточного 
варіанту схеми землеустрою, який підлягає схваленню відповідними органами 
влади. Після схвалення розробленої схеми вона стає основою для подальшого 
землеустрою та земельного управління на відповідній території. 
 
3.1.2 Підготовка завдання на розробку схеми землеустрою 
 
 Підготовка завдання на розробку схеми землеустрою є важливим етапом 
перед початком роботи над проектом. Процес розробки завдання включає 
чітке визначення цілей, завдань та обсягу робіт, які передбачені схемою 
землеустрою. Першим кроком є аналіз потреб і проблем території, де 
планується розробка плану. Необхідно визначити основні завдання, які 
необхідно вирішувати за допомогою землеустрою: раціональне використання 
землі, охорона природних ресурсів та підвищення ефективності с/г 
виробництва.   
 Завдання розробки схеми землеустрою передбачає визначення основних 
цілей, завдань та обсягів робіт, необхідних для організації та реалізації проекту 
землеустрою в конкретному регіоні. Зміст такого завдання можуть включати 
такі елементи: 
➢ визначення територій, на яких необхідно розробити схеми землеустрою; 
встановлення цілей та основних завдання схем землеустрою; 
➢ встановлення цілей та основних завдання схем землеустрою; 
➢ аналіз сучасного стану земельних відносин та землекористування на 
досліджуваній території;  
27 
 
➢ збір та аналіз інформації про природні, екологічні, економічні та 
соціальні характеристики території;  
➢ визначення категорії земель та їх цільове призначення відповідно до 
законодавства та територіальних потреб;  
➢ розробка картографічних матеріалів, що відображають структуру 
землекористування та земельний фонд на досліджуваній території; 
➢ встановлення принципів та критеріїв оцінки ефективності та сталості 
розвитку землекористування; 
➢ планування та розробка схем землеустрою, спрямованих на оптимізацію 
використання земельних ресурсів та підвищення якості життя місцевих 
жителів; 
➢ установлення термінів виконання робіт та контрольних точок для оцінки 
прогресу;  
➢ визначення вимог до результатів роботи та їх використання при 
прийнятті рішень і розробці стратегії розвитку;  
➢  визначення заходів щодо моніторингу та оцінки ефективності реалізації 
схем землеустрою; 
➢ формулювання висновків та рекомендацій щодо подальшого розвитку 
земельних відносин та землекористування на досліджуваній території. 
         Аналіз територіальних потреб передбачає не лише оцінку фізичних, 
екологічних та економічних аспектів, а й врахування соціально-культурних та 
історичних факторів, які можуть вплинути на процес розробки схеми 
землеустрою. Наприклад, деякі регіони можуть мати особливі вимоги щодо 
збереження традиційного землекористування або захисту культурної 
спадщини, що може потребувати особливого підходу до планування.  
         Далі має бути чітко визначений обсяг робіт, які необхідно виконати в 
рамках розробки схеми землеустрою. Це збір та аналіз інформації про 
територію, складання картографічних матеріалів, визначення категорій 
земель, розробка пропозицій щодо їх використання та обмежень.  
28 
 
         При розробці схеми землеустрою також важливо визначитися з 
розподілом обов’язків між усіма учасниками процесу. Це включає чітке 
визначення ролей та обов’язків кожного учасника, включаючи державні 
установи, експертів, консультантів, представників громади та інших 
представників зацікавлених сторін. Якщо завдання чітко визначає ролі та 
обов’язки кожного учасника, це сприятиме ефективному виконанню завдання 
та уникне непорозумінь. 
            Також важливо визначити терміни та контрольні точки для 
спостерігання прогресу. Це дозволяє вчасно виявити можливі затримки або 
проблеми у виконанні завдань і вжити заходів для їх усунення в разі 
необхідності. Контрольні точки можуть бути пов’язані з етапами розробки 
схеми землеустрою, такими як збір та аналіз інформації, розробка концепції 
планування та інші важливі кроки.  
           У завданні також повинні бути визначені вимоги до результату роботи. 
Це означає, що очікувані вихідні дані, аналітичні матеріали, продукти 
картографування та інші результати роботи мають бути чітко визначені, і вони 
мають відповідати встановленим стандартам і вимогам землеустрою. Такі 
вимоги допоможуть уникнути неоднозначності та забезпечать якість 
розробленої схеми землеустрою та відповідність поставленим завданням. 
 
3.2. Оформлення матеріалів і виготовлення документів 
 
 Оформлення матеріалів і виготовлення документів у сфері землеустрою 
є складним і багатоетапним процесом, що регламентується законодавством 
України. Цей процес забезпечує правову і технічну основу для раціонального 
використання земельних ресурсів, їх охорони та планування територій. 
Основними нормативними актами, що регулюють цю діяльність, є Земельний 
кодекс України, Закон України "Про землеустрій" та низка інших підзаконних 
 
 
29 
 
актів. Процес оформлення матеріалів землеустрою починається з підготовчих 
робіт, які включають збір і аналіз вихідних даних, необхідних для проведення 
землеустрою. Це можуть бути дані про правовий статус земельних ділянок, їх 
межі, цільове призначення, наявні обмеження у використанні, природні та 
антропогенні особливості території. Для цього залучаються різні джерела 
інформації, зокрема державний земельний кадастр, архівні матеріали, 
результати топографо-геодезичних зйомок та інші.  
          На основі зібраних даних розробляється схема землеустрою, яка 
включає комплекс технічних, економічних і правових заходів, спрямованих на 
оптимізацію використання земельної ділянки або території. Проектна 
документація може включати плани межування земельних ділянок, схеми їх 
раціонального використання, розробку агротехнічних, меліоративних, 
природоохоронних заходів. У процесі проектування враховуються екологічні, 
економічні, соціальні та правові аспекти використання земель. Після 
затвердження схеми землеустрою настає етап оформлення і виготовлення 
землевпорядних документів. Основними документами у сфері землеустрою є 
технічна документація з землеустрою та акти встановлення і погодження меж 
земельних ділянок. Технічна документація містить результати геодезичних 
зйомок, плани земельних ділянок, акти обстеження територій, кадастрові 
плани, а також розрахункові матеріали. 
          Заключним етапом є реєстрація виготовлених документів у державному 
земельному кадастрі. Це включає внесення інформації про земельні ділянки до 
відповідних реєстрів, присвоєння кадастрових номерів, оформлення 
правовстановлюючих документів, таких як державні акти на право власності 
на землю або право користування земельними ділянками. 
 
3.2.2 Розгляд, погодження та затвердження схеми та її реалізація 
 
 Після виготовлення проектної документації схема проходить етап 
перевірки на відповідність нормативним вимогам. Потім укладаються угоди з 
30 
 
різними державними та місцевими структурами, які оцінюють проект на 
екологічну безпеку, економічну доцільність і соціальну значимість. Після 
успішного затвердження схема буде схвалена відповідними органами та 
набуде юридичної сили.  
         На першому етапі відбувається розгляд проектної документації. Цей 
процес включає внутрішній аудит розробленої схеми землеустрою фахівцями 
відповідної організації чи установи, яка виконувала розробку. Вони 
перевіряють відповідність проекту діючим законодавчим та нормативним 
актам, а також вимогам замовника. Особлива увага приділяється точності 
геодезичних даних, правовому статусу земельних ділянок та екологічним 
аспектам проекту. 
          Після внутрішнього аудиту, проектна документація передається на 
погодження до відповідних державних та місцевих органів влади. Цей процес 
передбачає залучення різних інстанцій, таких як органи земельних ресурсів, 
екологічні служби, органи місцевого самоврядування та інші зацікавлені 
сторони. Кожна з цих інстанцій оцінює проєкт на відповідність своїм вимогам 
та нормам. У разі виявлення зауважень, розробники зобов'язані внести 
відповідні корективи до проєкту.  
         Після отримання погоджень від усіх залучених органів, схема 
землеустрою передається на затвердження до органу, який має повноваження 
затверджувати такого роду документацію. Затвердження здійснюється, як 
правило, на підставі рішення виконавчого органу місцевого самоврядування 
або державної адміністрації.  
        Затверджена схема землеустрою набуває юридичної сили, що дозволяє 
переходити до її реалізації. Реалізація схеми включає кілька основних 
напрямків діяльності. По-перше, це розробка детальних проектів на основі 
затвердженої схеми, які включають конкретні заходи щодо використання та 
охорони земельних ресурсів. По-друге, це виконання запланованих робіт, 
таких як землеоціночні роботи, встановлення меж земельних ділянок, 
будівництво інфраструктурних об'єктів тощо.  
31 
 
         Контроль за виконанням заходів, передбачених схемою землеустрою, 
здійснюється відповідними державними та місцевими органами влади. Вони 
також відповідають за моніторинг результатів реалізації проєкту, оцінюючи 
ефективність використання земельних ресурсів та екологічний стан територій. 
         Таким чином, розгляд, погодження та затвердження схеми землеустрою 
є багатоступеневим процесом, що включає різноманітні етапи перевірки та 
оцінки проектної документації. Реалізація затвердженої схеми забезпечує 
раціональне та ефективне використання земельних ресурсів, сприяє 
збереженню навколишнього середовища та задовольняє соціально-економічні 
потреби громади. 
 
3.3 Розробка схеми землеустрою та охоронних заходів 
 
         Основні прийоми розробки схеми землеустрою є важливим 
інструментом ефективного управління та розвитку земельних ресурсів на 
певній території.  
          Перша технологія — це Геоінформаційні Системи (ГІС), які дозволяють 
збирати, аналізувати та візуалізувати географічні дані про земельні ділянки, їх 
призначення та характеристики. ГІС дозволяє робити точні прогнози на основі 
наявних даних і моделювати різні сценарії регіонального розвитку.  
         Другою важливою технологією є дистанційне зондування. Він 
використовує супутникові знімки та аерофотознімки для отримання 
інформації про земельні ресурси, стан природних екосистем та зміни у 
землекористуванні з часом.  
          Третя технологія – геодезичні вимірювання, які використовується для 
отримання точних географічних координат земельних ділянок і об'єктів на 
них. Це дозволяє створювати детальні картографічні матеріали та бази даних 
для подальшого аналізу та планування.  
          Четверта технологія – комп’ютерне моделювання. Комп’ютерне 
моделювання дозволяє створити віртуальну модель території та 
32 
 
проаналізувати різні варіанти розташування об’єктів та інфраструктури на 
земельній ділянці. Це допомагає приймати обґрунтовані рішення щодо 
оптимального використання земельних ресурсів та містобудування. 
           П'ята технологія – це системи навігації та позиціонування, що 
дозволяють визначати точне розташування об’єктів на місцевості та 
контролювати процеси землеустрою в режимі реального часу. 
           Шоста технологія – це інтерактивні веб-портали та мобільні додатки, які 
надають доступ до інформації про земельні ресурси, земельні норми та 
взаємодію з громадськістю. Вони забезпечують прозорість і відкритість 
процесів землеустрою та заохочують участь громадськості у прийнятті 
рішень.  
           Відповідно до статті 45 Закону України «Про землеустрій» «основним 
завданням при розробці схеми землеустрою є визначення перспективи щодо 
використання та охорони земель, для підготовки обґрунтованих пропозицій у 
галузі земельних відносин, організації раціонального використання та охорони 
земель, перерозподілу земель з урахуванням потреб розвитку міста, 
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення тощо» [7]. 
           На підставі закладених у схемах землеустрою планувальних і 
передпроєктних рішень в подальшому розроблятиметься вся місцева 
планувальна документація, різні види робочих проєктів із землеустрою та 
охорони земель, лісовпорядкування, консервації деградованих і 
малопродуктивних земель, попередженню інших негативних явищ, 
будівництва, формування екологічної мережі, висушення, зсувів, забруднення 
промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, 
рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, 
захисту земель від ерозії, підтоплення, тощо. 
           Це дасть можливість викорінити безсистемність та неефективність у 
підходах до прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин та 
охорони земель, зміни їх цільового призначення і забудови, а також об’єднати 
відповідні зусилля органів земельних ресурсів, екології, сільського, лісового, 
33 
 
водного господарства, контролюючих органів , органів виконавчої влади та 
місцевого самоврядування та інших зацікавлених сторін. 
 
3.3.1 Встановлення обмежень і обтяжень 
 
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію 
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «обтяження – заборона 
розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або 
законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх 
посадових осіб або яка виникає на підставі договорів» [9].  
Так обтяження прав на земельну ділянку (крім обтяжень, 
безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в 
Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, 
встановленому законом.  
Також до обтяження прав на земельну ділянку можуть бути встановлені 
такі обмеження у використанні земель:  
а) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки 
дороги; 
 б) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної 
ділянки протягом встановлених строків;  
в) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання 
дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в 
установленому порядку;  
г) заборона на провадження окремих видів діяльності; 
ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання 
визначених робіт; 
д) обов’язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових 
смуг;  
е) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, 
ландшафту. 
34 
 
В процесі розробки Схеми землеустрою і техніко-економічного 
обґрунтування використання та охорони земель на території села Дубіївка 
було встановлено охоронні зони навколо ЛЕП, ГРС, залізниць та водних 
об’єктів; санітарно-захисні зони навколо кладовищ, сміттєзвалища та 
господарських дворів; та прибережну захисну смугу навколо ставка. Види 
встановлених обмежень та площі приведені в таблиці 3.3.1. 
Таблиця 3.3.1 
 Розміри встановлених обмежень на території села Дубіївка  
 
№ Об’єкти Вид обмеження Площа, 
га  
1. Господарські двори санітарно-захисна зона 239,9084 
2. Склад міндобрив санітарно-захисна зона 28,2740 
3. Консервний завод санітарно-захисна зона 28,274 
4. Кладовища санітарно-захисна зона 78,7057 
5. Сміттєзвалище санітарно-захисна зона 28,274 
6. Повітряні лінії електропередач охоронна зона 94,1479 
8. Газорозподільні станції охоронна зона 0,6049 
9. Піщані кар’єри охоронна зона 56,548 
10. Глиняні кар’єри охоронна зона 47,7881 
11. Ставок прибережна захисна 1,2629 
смуга 
12. Водні об’єкти охоронна зона 96,9936 
13. Залізниці охоронна зона 153,5303 
 Всього  854,3118 
 
3.3.2 Природоохоронні заходи 
      
        Природоохоронні заходи спрямовані на поліпшення стану 
навколишнього середовища і створення відповідних для цього умов.  
35 
 
         Основною ознакою природоохоронних заходів є підвищення 
екологічності продукції, що випускається підприємствами для громадського 
та особистого споживання. Скорочення споживання природних ресурсів на 
одиницю продукції та здійснення ефективної господарської діяльності. 
Зменшити забруднення природних комплексів викидами, стічними водами, 
відходами та фізичним випромінюванням. Знизити концентрацію шкідливих 
речовин у викидах, стічних водах і відходах. Поліпшити середовище 
проживання людини.  
           Основними цілями заходів з охорони і раціонального використання 
водних ресурсів є підтримка оптимального стану малих річок, будівництво 
обладнаних майданчиків, причалів і під'їзних шляхів для вантажно- 
розвантажувальних робіт, ліквідація вогнищ забруднення підземних вод, 
розробка і будівництво великих колекторів для збору водовідведення 
побутових, промислових і дощових вод, розробка і будівництво великих і 
локальних очисних споруд, використання систем циркуляції і нестримного 
водопостачання, організація обладнання для збору і очищення стічних вод. 
         Безконтрольне використання природних ресурсів і забруднення 
природного середовища призводять до непоправних змін в навколишньому 
середовищі, і для запобігання описаних ситуацій, які можуть бути 
недоречними або шкідливими для людського житла, необхідно вживати 
заходів щодо зниження шкідливого впливу на середовище проживання 
людини. Такі заходи отримали назву «Охорона навколишнього середовища». 
         До природоохоронних заходів належать усі види господарської 
діяльності, спрямовані на зниження й ліквідацію негативного антропогенного 
впливу на навколишнє середовище, збереження, поліпшення і раціональне 
використання природно-ресурсного потенціалу країни, регіонів, а саме: 
➢ рекультивація земель;  
➢ охорона надр і раціональне використання мінеральних ресурсів;  
➢ розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням 
екологічних вимог;  
36 
 
➢ заходи боротьби з ерозією ґрунтів; 
➢ будівництво та експлуатація очисних, знешкоджувальних споруд та 
обладнання; 
➢ розвиток мало-і безвідходних технологічних процесів та виробництв; 
➢ заходи з охорони й відтворення флори і фауни. 
       Для зменшення кількості шкідливих речовин на виробництві 
здійснюють різні природоохоронні заходи, які можна поділити на 5 груп:  
       І група - покращення технологічних процесів; 
       ІІ група - будівництво нового сучасного очисного обладнання; 
       ІІІ група - підвищення роботи вже існуючих очисних споруд; 
       ІV група - утилізація джерел забруднення;  
       V група - переформатування виробництва в інший напрямок.  
       Суб’єктами господарювання з метою забезпечення ефективного 
використання природних ресурсів та недопущення понаднормативного 
забруднення навколишнього природного середовища, впроваджуються 
природоохоронні заходи.  
        Визначення загальної ефективності природоохоронних заходів 
проводиться на всіх стадіях планування та впровадження заходів з охорони 
навколишнього природного середовища і забезпечення раціонального 
використання природних ресурсів. 
         Загальна ефективність впровадження природоохоронних заходів 
визначається через розрахунок трьох видів ефективності: економічна, 
екологічна, соціальна.  
        Економічна ефективність природоохоронних заходів визначається 
шляхом порівняння отриманих економічних результатів (ефектів) з 
витратами, необхідними для їх реалізації, з використанням показників 
загальної економічної ефективності.  
         Економічний ефект - це витрати на економію або запобігання втрат 
природних ресурсів, скорочення тривалості життя і робочої сили у всіх 
сферах національної економіки і особистого споживання.  
37 
 
          Екологічна ефективність визначається шляхом порівняння 
екологічних результатів (впливу негативних перепадів температур до і 
після реалізації природоохоронних заходів на навколишнє середовище) з 
витратами на реалізацію природоохоронних заходів. 
          Екологічний ефект виражається в зниженні негативного 
антропогенного впливу на навколишнє середовище і поліпшення її стану. 
Цей результат проявляється у зменшенні забруднюючих речовин у 
навколишньому середовищі, збільшенні кількості та якості земель, лісів, 
води та інших ресурсів. Соціальна ефективність природоохоронних заходів 
визначається шляхом порівняння показників, що характеризують соціальні 
результати (вплив змін соціальних показників до і після впровадження 
природоохоронних заходів), з витратами, необхідними для їх досягнення.  
        Соціальні ефекти проявляються в поліпшенні фізичного розвитку 
людини, зниженні захворюваності, збільшенні тривалості життя, а також в 
періоді активної діяльності людини, поліпшення умов праці і відпочинку, 
підтримці естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, 
пам'яток природи, культурних і охоронюваних природних територій. 
район. Соціальні ефекти не можуть бути визначені безпосередньо з точки 
зору цінності. Але в результаті впровадження природоохоронних заходів 
відбувається зниження витрат на соціальне страхування населення і 
кількості продуктів, яких не вистачає при лікуванні пацієнтів, 
захворюваннях працівників, ці показники можна визначити за значеннями. 
          Розрізняють одно- і багатоцільові природоохоронні заходи. 
Одноцільові заходи направлені в основному на зниження забруднення 
навколишнього природного середовища, тобто призначені для досягнення 
однієї конкретної природоохоронної цілі.  
          Наприклад, вони можуть мати на меті:  
➢ будівництво очисних споруд і пристроїв;  
➢ перероблення та утилізацію відходів;  
➢ рекультивацію земель; 
38 
 
➢ заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів.  
           Багатоцільові заходи направлені не тільки на зниження забруднення 
навколишнього природного середовища, але і на поліпшення економічних 
результатів діяльності підприємств та досягнення соціальних результатів. 
             Такі заходи можуть реалізовувати:  
➢ раціоналізацію розміщення підприємств; 
➢ економію природних ресурсів;  
➢ упровадження маловідходних технологічних процесів;  
➢ зміну обсягів і структури виробництва; 
➢ збільшення виробництва екологічно чистої продукції; 
➢ регулювання транспортних потоків. 
 
3.3.3 Агротехнічні заходи 
 
Агротехнічні протиерозійні заходи, зокрема, пов'язані з технологіями 
вирощування с/г культур на орних землях. До них відносяться пестицидні та 
агрофізичні заходи для підвищення стійкості грунту до ерозії, снігозатримання 
і регулювання сніготанення, а також протиерозійна обробка грунту.  
Агротехнічні протиерозійні заходи безпосередньо пов'язані з 
технологією вирощування с/г культур на орних землях. Вони включають 
використання добрив, особливо органічних. Органічні добрива діють 
безпосередньо, Мінеральні добрива сприяють зростанню біомаси і збагачують 
грунт рослинними залишками. У комплексі агротехнічних протиерозійних 
заходів велике значення має безвідвальна обробка грунту, а також інші заходи 
раціональної агротехніки-оранка поперек схилів , оптимальні терміни, норми 
і висів насіння; впровадження раціонального сівозміни контурно-стрічковим 
способом для організації території, безвідвальне лущення і культивація зі 
стернею на поверхні поля; глибока оранка, оранка культиватором, розколини 
грунту на схилах, круті схили, мінімальна обробка легкого механічного складу 
терас; внесення поліпшувачів і добрив. 
39 
 
          Агрофізичні заходи - сприяють оструктуренню розпилених 
безструктурних ґрунтів завдяки застосуванню полімерних структурантів 
(синтетичні полімери К-1, К-6, К-4, ПАА та ін.).  
          Заходи з рекультивації земель:  
➢ гідротехнічні споруди (гідротехнічна споруда у вигляді розсіювача 
стоку, водоутримуючої канавки і верхнього валу яру, тераса з широкою 
основою і канавкою; пристрій дна уздовж шляху стоку) рекомендується 
застосовувати тільки в тому випадку, якщо інші заходи не можуть 
запобігти ерозії); 
➢ грунтозахисні лісові насадження (польові і вітрозахисні смуги на схилах 
для обмеження поверхневого стоку, чагарникові насадження на крутих 
схилах, в ущелинах і на дні каньйонів; водоохоронні насадження вздовж 
берегів водойм) використовуються для захисту їх від суцільної або 
точкової ерозії або ерозійнонебезпечних земель для захисту їх від 
замулювання і руйнування узбережжя. Посадка дерев (пісок, виходи 
гірських порід на поверхню, відсипання при видобутку корисних 
копалин і т.д.); 
➢ регулярні заходи з видалення відходів (зрошення, кальцифікація, 
штукатурка).  
      Гідротехнічні засоби. До них належать спеціальні споруди для 
регулювання стоку. Для запобігання ерозії треба виположувати пониження 
в ярах і видолинках, створювати водосховища тощо. 
 
3.3.4 Консервація та рекультивація земель 
 
Рекультивація земель - це комплекс організаційних, технічних, 
біоінженерних та правових заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового 
покриву та покращення стану та продуктивності занедбаних земель 
40 
 
Впровадження меліорації земель пов'язане з розширенням виду і 
масштабів громадської діяльності, здійснення якої супроводжується 
порушенням ґрунтового покриву земельної ділянки.  
Йдеться про такі види діяльності, які неможливо здійснювати без 
порушення верхнього шару грунту. Будівництво будівель і споруд, розвідка 
родовищ корисних копалин, видобуток корисних копалин відкритим способом 
і т.д. у той же час порушення цілісності грунтового покриву не тільки погіршує 
характеристики землі як засобу с/г виробництва, просторової основи для 
розселення людей і розміщення об'єктів виробничої діяльності, а й завдає 
серйозної шкоди навколишньому середовищу.  
Тому дії, пов'язані з порушеннями ґрунтового покриву земельної 
ділянки, регулюються нормами Закону. Земельний кодекс України, прийнятий 
у 2001-10-25 роках, проголошує, що ґрунт земельної ділянки підлягає 
особливій охороні, незалежно від її власного статусу та цільового 
призначення. 
Згідно із зазначеними державними стандартами, рекультивація земель 
складається з 2 частин: технічної рекультивації та біологічної рекультивації. 
Технічний етап - це перша сходинка відновлення ґрунтового покриву 
земельної ділянки. Передбачається виконання таких завдань, як заповнення 
деформованої поверхні материнською породою, планування, очищення, 
вирівнювання поверхні порушеної ділянки. Біологічний полігон є 
завершальним етапом відновлення ґрунтового покриву земельної ділянки. В 
рамках біологічної рекультивації ведуться роботи з нанесення раніше знятих 
шарів родючого грунту на порушені земельні ділянки в певному порядку, 
визначеному проектом рекультивації. Кінцевим результатом рекультивації 
порушеної земельної ділянки має бути приведення її у придатний стан для 
використання у сільському, лісовому господарстві чи інших галузях 
економіки. 
Важливою областю захисту с/г земель в Україні є збереження 
деградованих, непродуктивних і технологічно забруднених земель. 
41 
 
Згідно із ЗК України (ст. 171) «до деградованих земель належать:  
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, 
зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;  
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими ґрунтами, 
ґрунтами з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими 
хімічними речовинами ґрунтами тощо» [2].  
Малопродуктивними землями вважаються сільськогосподарські 
угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними 
властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за 
призначенням є економічно неефективним.  
Техногенно забрудненими є землі, забруднені внаслідок господарської 
діяльності людини, що призвела до деградації земель та негативного впливу 
на довкілля і здоров'я людей. «До техногенно забруднених земель належать 
також землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, 
забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо» (ст. 169 
ЗК України) [2]. 
Охорона земель передбачає тимчасове вилучення деградованих, 
непродуктивних і технологічно забруднених с/г угідь з с/г використання, 
відновлення родючості на таких землях (в основному, поклади або залісення) 
і проведення комплексу робіт по поверненню їх на територію с/г виробництва. 
Охорона земель здійснюється тільки відносно цих земель, і відновлення їх 
продуктивних і екологічних характеристик неможливо в процесі їх с/г 
використання. Таким чином, збереженню підлягають тільки деградовані і 
непродуктивні землі, господарське використання яких шкідливо для 
навколишнього середовища і економічно неефективно. Також для техногенно 
забруднених земельних ділянок консервації підлягають землі, на яких 
неможливо отримати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на 
цих земельних ділянках небезпечне для здоров'я (стаття 172 Трудового 
кодексу України). 
42 
 
У разі початку збереження земельної ділянки власником або 
користувачем він повинен подати заяву або петицію до відповідної державної 
адміністрації (сільської, селищної, міської ради) за місцем знаходження 
земельної ділянки:  
а) ерозія земельних ділянок, затоплення через підвищену кислотність 
або засолення, забруднення ґрунту хімічними речовинами та іншими видами 
забруднюючих речовин, небезпечними для здоров'я людини;  
б) низька продуктивність земельних ділянок, грунт яких 
характеризується негативними природними характеристиками і низькою 
родючістю;  
в) радіаційна небезпека земельної ділянки, її радіоактивне забруднення 
або зараження землі важкими металами та іншими хімічними елементами; 
г) порушення поверхні земельної ділянки внаслідок землетрусів, зсувів, 
карстоутворення, повеней, видобутку корисних копалин і т. д.  
До заяви або клопотання про початок консервації земельної ділянки 
необхідно додати заяву її власника або користувача:  
1) копію документа, що посвідчує права на земельну ділянку;  
2) копію з кадастрового плану земельної ділянки, на якій вказані 
приблизні межі земельної ділянки, пропонованої для консервації; 
 3) пестицидний паспорт земельної ділянки (за наявності);  
4) матеріали власних спостережень (фото), таблиця динаміки 
врожайності с/г культур і т. д. 
Якщо власник або користувач деградованої, непродуктивної або 
технологічно забрудненої земельної ділянки добровільно не ініціює її 
збереження, відповідний орган з управління земельними ресурсами або 
охорони навколишнього середовища може звернутися до них з проханням про 
збереження земельної ділянки. У цьому випадку державний інспектор з 
управління використанням та охороною земель видає інструкції (настанови) 
власнику або користувачеві земельної ділянки, а державний екологічний 
інспектор, після отримання інструкції з господарського використання або 
43 
 
приписів для ділянки, землевласник або орендар земельної ділянки 
зобов'язаний приступити до охорони земель працюємо протягом 30 днів. 
Якщо деградована, непродуктивна, технологічно забруднена земельна 
ділянка знаходиться на землях запасу, ідея його збереження реалізується 
місцевим агентством із земельних ресурсів або агентством з охорони 
навколишнього середовища.  
Крім власників і користувачів землі, місцеві органи з управління 
земельними ресурсами та охорони навколишнього середовища можуть 
виступити з ініціативою щодо збереження певних земельних ділянок. 
Представлені матеріали та висновки про збереження земельної ділянки. 
Орган влади повинен взяти їх до уваги протягом 30 днів і видати 
розпорядження (рішення) про збереження державної або комунальної землі за 
умови, що, якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності, 
розпорядження (рішення) про її збереження приймається на підставі угоди з 
власником земельної ділянки. 
Необхідною умовою для збереження земель є розробка проектів зі 
збереження земель. Для підготовки проекту власник земельної ділянки 
повинен укласти договір забудови з уповноваженою землевпорядною 
організацією на проведення землевпорядних робіт. Якщо власником земельної 
ділянки є держава або територіальна громада, то договір на розробку проекту 
збереження земельної ділянки укладається із землевпорядною організацією 
відповідними державними органами або органами місцевого самоврядування. 
Проект збереження земельних ділянок починається з того, що 
підготувала його землевпорядна організація визначає межі земельної ділянки, 
що підлягає збереженню, а потім складає акт про перенесення меж земельної 
ділянки в натуру. Закон підписаний землевпорядними організаціями, 
замовниками та представниками місцевого бюро із земельних ресурсів. 
При реалізації проєкту по збереженню земель його власник або 
користувач повинен провести консервацію або опечатування ділянки. 
Консервація полягає в посіві насіння багаторічних трав і запечатуванні їх 
44 
 
запечатаними рослинами. Використання земельних ділянок в охоронюваних 
умовах для вирощування с/г культур заборонено. Але якщо є земля резерву, 
власник земельної ділянки може звернутися у відповідну державну 
адміністрацію, сільські райони, селища або міські ради. Якщо ділянка стає 
екологічно шкідливою та економічно неефективною, це означає, що вона 
технічно забруднена через недбалість власника або користувача при виділенні 
еквівалентної земельної ділянки для заміни ділянки в захищеному стані. 
Після закінчення терміну охорони земельної ділянки власник земельної 
ділянки, будь то відповідна державна адміністрація, сільська, селищна або 
міська рада, місцеві земельні органи, природоохоронні відомства, 
представники Республіки Крим або регіонів, зобов'язаний провести 
обстеження території. законсервовану земельну ділянку (наземну) та подати її 
відповідним адміністративним органам (інституційним місцевим органам 
влади), прийняти рішення про збереження землі та повернути її у первісне 
використання. 
На території Дубіївської сільської ради знаходяться об’єкти які 
підлягають консервації та відновленню: 
 - землі на яких знаходився склад мінеральних добрив; 
 - територія бувшого консервного заводу; 
 - кладовища.  
В ході розробки даного проєкту було виділено охоронні зони навколо 
цих об’єктів. Ці ділянки підлягають консервації так як вони є забрудненими, 
екологічно небезпечними, та економічно не ефективними. 
 
3.3.5 Використання та охорона земель 
 
Встановлення певних обмежень на території сільради здійснюється 
відповідно до Закону або, скоріше, відповідно до документа із землеустрою, 
який містить всі дані, необхідні для встановлення обмежень на використання 
землі виходячи з екологічної та економічної точок зору.  
45 
 
Охорона земель (відповідно до статті 162 Земельного кодексу України) 
- це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, 
спрямованих на: раціональне використання земель, ведення сільського та 
лісового господарства.  
Принципи охорони земель:  
➢ Забезпечення охорони земель як головного національного багатства 
українського народу;  
➢ Забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки при використанні 
землі;  
➢ Відшкодування збитків за порушення земельного законодавства;  
➢ Виділення та систематичне обмеження господарської діяльності при 
використанні земельних ресурсів; 
➢ Поєднання економічних стимулів та юридичної відповідальності у 
сфері охорони земель;  
➢ Публічність у вирішенні питань щодо охорони земель. 
Заходи з охорони земель  
Заходи щодо охорони земель (ст. 22 Закону України «Про охорону 
земель») [6]:  
➢ державна комплексна система спостереження;  
➢ розробка загальнодержавних та регіональних програм щодо охорони 
земель;  
➢ створення екологічної мережі; 
➢ здійснення зонування земель;  
➢ стандартизація та нормування; 
➢ економічне стимулювання, впровадження заходів щодо охорони та 
використання земельних ресурсів та підвищення родючості земель.  
    Функції органів державної влади щодо забезпечення охорони земель:  
➢  регулююча (встановлення правил щодо використання земельних 
ресурсів);  
46 
 
➢ стимулююча (заохочення землевласника та землекористувача 
раціонально використовувати землі);  
➢ контрольна (певними органами здійснюються всі види контролю); 
➢ каральна (санкції за екологічні правопорушення). 
На території села Дубівка знаходяться такі режимоутворюючі 
об’єкти: (див. табл. 3.3.5.1). 
Таблиця 3.3.5.1 
Режимоутворюючі об’єкти на території села Дубівка 
  Розміри охоронної зони 
навколо об’єкту, м.  
№ Об’єкти 
1. Водні об’єкти 25 
2. Техногенно забрудненні 300 
3. Кладовище 300 
4. Повітряні лінії електропередач 25 
5. Господарські двори 300 
6. Залізниця 300 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
47 
 
ІV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 
 
4.1 Охорона праці 
 
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, 
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних, 
реабілітаційних та інших заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, 
здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Основною 
метою охорони праці є створення безпечних і здорових умов праці, 
запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням. 
Охорона праці геодезиста-землевпорядника включає комплекс заходів, 
спрямованих на забезпечення безпеки та здоров'я працівників під час 
виконання їхніх професійних обов'язків. Основою цього комплексу є 
дотримання законодавства України про охорону праці, включаючи Закон 
України "Про охорону праці" [6] та Кодекс законів про працю України.  
Важливим аспектом є організація робочого процесу, яка передбачає 
забезпечення належних умов праці, включаючи комфортні та безпечні робочі 
місця з відповідним освітленням та вентиляцією приміщень. Крім цього, 
важливими факторами є забезпечення ергономічного дизайну робочих місць 
та використання сучасного обладнання, яке відповідає вимогам безпеки. 
Додатково, важливою складовою є наявність регулярних медичних оглядів для 
працівників, що дозволяє своєчасно виявляти та запобігати професійним 
захворюванням.  
Іншим значущим фактором є створення умов для психологічного 
комфорту на робочому місці, що включає підтримку здорового мікроклімату 
в колективі та проведення заходів з профілактики стресу. 
Служба охорони праці на підприємстві, що має 50 або більше робочих 
місць, відповідає за організацію та контроль виконання заходів з охорони 
праці. Вона розробляє та впроваджує локальні нормативні акти, інструкції та 
стандарти, що регламентують безпеку праці. Фахівці служби проводять 
48 
 
навчання та інструктажі для працівників, забезпечуючи їх необхідними 
знаннями щодо безпечного виконання робіт. Служба також здійснює 
регулярний моніторинг та контроль за дотриманням норм охорони праці, 
проводячи аудити та інспекції робочих місць. У разі нещасних випадків 
служба проводить розслідування, визначає причини та розробляє заходи для 
запобігання подібним інцидентам у майбутньому. Взаємодія з державними 
органами та виконання їх приписів є важливою частиною діяльності служби. 
Вона також організовує медичні огляди та профілактичні заходи для 
працівників. Згідно статті 15 Закону України «Про охорону праці» [6] на 
підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій 
служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних 
засадах, які мають відповідну підготовку. 
Під час проходження практики на підприємстві "Кіровоградський 
земельно-кадастровий центр" особлива увага приділяється охороні праці та 
техніці безпеки. Щоб уникнути нещасних випадків під час роботи на 
підприємстві потрібно регулярно проводити інструктажі з охорони праці це є 
обов'язковим для всіх працівників. Інструктажі включають вступний, 
первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі. Медичні 
огляди, як попередні, так і періодичні, дозволяють виявляти професійні 
захворювання та контролювати стан здоров'я працівників. Окрім медичних 
оглядів, працівникам рекомендується проходити психологічну підтримку для 
зниження рівня стресу. 
Вступний інструктаж проводиться для всіх нових працівників незалежно 
від їхньої кваліфікації, досвіду або посади. Він також необхідний для 
студентів, які проходять виробничу практику, а також для відряджених 
працівників інших підприємств. Під час вступного інструктажу нові 
працівники ознайомлюються з основними положеннями законодавства про 
охорону праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці 
на підприємстві та основними вимогами безпеки. Інструктаж проводиться 
спеціалістом з охорони праці або іншою уповноваженою особою. 
49 
 
Первинний інструктаж на робочому місці проводиться з усіма 
працівниками перед початком виконання ними нових обов'язків або після 
переведення на нове робоче місце. Цей інструктаж проводиться безпосередньо 
на робочому місці і включає ознайомлення працівника з конкретними 
небезпеками та вимогами безпеки на даній посаді. Інструктор пояснює 
працівнику правила безпечного виконання робіт, порядок використання 
обладнання, засобів захисту та дії у разі аварійних ситуацій. 
Повторний інструктаж проводиться з метою підтримання та закріплення 
знань працівників щодо правил охорони праці. Він проводиться не рідше 
одного разу на три місяці для працівників, які виконують роботи підвищеної 
небезпеки, і один раз на шість місяців для всіх інших працівників. Під час 
повторного інструктажу перевіряються знання працівників про правила 
безпеки та надається додаткова інформація про нові вимоги або зміни в умовах 
праці. 
Позаплановий інструктаж проводиться у разі введення в дію нових або 
змінених нормативних актів з охорони праці, змін у технологічних процесах, 
після аварій та нещасних випадків на виробництві, а також за вимогою органів 
державного нагляду за охороною праці. Крім того, він може проводитися при 
порушенні працівниками правил охорони праці, що могли призвести або 
призвели до аварійної ситуації. Мета позапланового інструктажу – 
інформування працівників про нові вимоги, зміни та посилення уваги до 
безпеки. 
Цільовий інструктаж проводиться у разі виконання одноразових робіт, 
що не пов'язані з обов'язками за посадою, при ліквідації аварій або стихійних 
лих, а також при організації масових заходів на території підприємства. Він 
проводиться перед початком виконання цих робіт і включає інструктаж щодо 
специфічних вимог безпеки для даного виду робіт, порядок дій у надзвичайних 
ситуаціях та використання необхідних засобів захисту. 
Кожен вид інструктажу документується в журналі реєстрації 
інструктажів з охорони праці або в особистій картці працівника. Після 
50 
 
проведення інструктажу працівник підписується, що засвідчує його 
ознайомлення з правилами та вимогами охорони праці. Інструктор також 
ставить свій підпис. Проведення інструктажів з охорони праці є обов'язковим 
і важливим елементом профілактики виробничого травматизму та 
забезпечення безпечних умов праці. Регулярні інструктажі допомагають 
підтримувати високий рівень обізнаності працівників щодо вимог безпеки та 
сприяють створенню культури безпеки на підприємстві. 
Використання засобів індивідуального захисту (каски, захисні окуляри, 
рукавички, захисний одяг) є обов'язковим і контролюється відповідальними 
особами. Засоби індивідуального захисту повинні бути сертифікованими і 
відповідати стандартам безпеки. Важливою частиною охорони праці є оцінка 
ризиків на робочих місцях. Регулярна оцінка ризиків та розробка заходів для 
їх зниження або усунення сприяє забезпеченню безпеки праці. 
Контроль за дотриманням норм та правил охорони праці здійснюється 
регулярно, включаючи перевірки робочих місць та обладнання. Організація 
робочого часу також грає важливу роль: необхідно забезпечити раціональний 
режим праці та відпочинку для працівників. Важливим аспектом є наявність 
плану дій у разі надзвичайних ситуацій, що включає евакуацію, надання 
першої допомоги та зв'язок з аварійними службами. 
Охорона праці також включає регулярне оновлення знань та підвищення 
кваліфікації працівників у сфері безпеки. Це сприяє не тільки підвищенню 
рівня професійної підготовки, але й знижує ризик нещасних випадків. 
Співпраця з органами державного нагляду за охороною праці допомагає у 
вчасному виявленні та усуненні порушень. 
Важливо також впроваджувати сучасні технології та методи управління 
охороною праці. Використання автоматизованих систем контролю та 
моніторингу дозволяє оперативно реагувати на потенційні загрози. Значну 
роль відіграє й корпоративна культура, що підтримує високі стандарти 
безпеки на всіх рівнях організації. 
51 
 
Таким чином, охорона праці геодезиста-землевпорядника є 
комплексним підходом, що включає правове, організаційне та технічне 
забезпечення безпеки працівників. Це вимагає постійного моніторингу, 
навчання та вдосконалення процесів, щоб забезпечити безпечні умови праці та 
зберегти здоров'я працівників. 
 
4.2 Підготовчі роботи перед виїздом в поле 
 
Підготовчі роботи перед виїздом у поле включають ряд заходів, 
спрямованих на забезпечення безпеки та ефективності польових робіт. 
Планування маршруту та робіт на місцевості є першочерговим завданням, яке 
включає вивчення карти місцевості, розташування небезпечних зон та об'єктів. 
Це дозволяє визначити оптимальний маршрут і уникнути потенційних 
небезпек. 
Перед виїздом необхідно ретельно перевірити геодезичне обладнання та 
інструменти, зокрема теодоліти, нівеліри, ГНСС-приймачі, триноги, на 
справність та готовність до використання. Обладнання повинне бути 
каліброване і підготовлене для роботи в польових умовах. Важливо також 
перевірити запас батарей або акумуляторів, щоб уникнути перерв у роботі 
через технічні проблеми. 
Забезпечення працівників засобами зв'язку, такими як мобільні 
телефони та радіостанції, є важливим для підтримання постійного контакту 
між членами бригади та базою. Засоби зв'язку повинні бути перевірені на 
працездатність, а працівники повинні знати, як ними користуватися. Кожен 
працівник повинен мати аптечку першої допомоги з необхідним набором 
медикаментів та засобів, що дозволить оперативно надати допомогу у випадку 
травм або нещасних випадків. 
Забезпечення засобами індивідуального захисту (каски, захисні окуляри, 
рукавички, спеціальний одяг та взуття) є обов'язковим передумовою виїзду на 
місцевість. Ці засоби мають бути підібрані відповідно до умов роботи та 
52 
 
специфіки місцевості. Працівники повинні знати правила користування 
засобами індивідуального захисту і розуміти їхню важливість для власної 
безпеки. 
Перед початком робіт проводиться цільовий інструктаж з охорони праці 
та техніки безпеки з урахуванням специфіки роботи на конкретній ділянці. 
Інструктаж включає інформацію про можливі ризики, порядок дій у разі 
надзвичайних ситуацій, правила використання обладнання та засобів захисту. 
Інструктаж також охоплює питання взаємодії між членами бригади і порядок 
дій при виникненні небезпечних ситуацій. 
Важливо також ознайомити працівників з кліматичними умовами, що 
можуть вплинути на їхню роботу та здоров'я. Це включає рекомендації щодо 
захисту від спеки, холоду, дощу або сильного вітру. Працівники повинні мати 
необхідні засоби для захисту від погодних умов, такі як накидки від дощу, 
теплий одяг, сонцезахисні креми тощо. 
Додатково варто перевірити, чи є на маршруті небезпечні тварини або 
рослини, які можуть становити загрозу для працівників. Інформація про такі 
небезпеки має бути надана під час інструктажу. Працівники повинні знати, як 
поводитися в разі зустрічі з небезпечними тваринами або при контакті з 
отруйними рослинами. 
Підготовчі роботи включають також перевірку транспортних засобів, які 
будуть використовуватися для виїзду на місцевість. Транспортні засоби 
повинні бути технічно справними, оснащеними всім необхідним обладнанням, 
включаючи аптечку та вогнегасник. Водії повинні мати відповідну 
кваліфікацію та знати маршрут. 
Забезпечення безпеки працівників включає також організацію місць для 
відпочинку та харчування на місцевості. Місця відпочинку повинні бути 
обладнані відповідно до вимог гігієни та безпеки. Забезпечення працівників 
питною водою та їжею є важливим аспектом підготовки до польових робіт. 
Таким чином, підготовчі роботи перед виїздом у поле є комплексом 
заходів, що включають планування, перевірку обладнання, забезпечення 
53 
 
засобами зв'язку та захисту, проведення інструктажів та організацію 
безпечних умов праці. Це дозволяє мінімізувати ризики та забезпечити 
безпечне виконання геодезичних робіт на місцевості. 
 
4.3 Техніка безпеки при камеральних роботах 
 
 Техніка безпеки є сукупністю заходів, правил та нормативів, 
спрямованих на забезпечення безпечних умов праці, запобігання виробничому 
травматизму та професійним захворюванням. Вона є невід'ємною частиною 
системи охорони праці і має на меті захист здоров'я та життя працівників у 
процесі їхньої професійної діяльності. Техніка безпеки охоплює різні аспекти 
виробничого процесу, включаючи організацію робочих місць, експлуатацію 
обладнання, використання засобів індивідуального та колективного захисту, а 
також навчання та інструктаж працівників. Однією з основних задач техніки 
безпеки є ідентифікація потенційних небезпек на робочому місці та розробка 
відповідних заходів для їх усунення або мінімізації. Це включає аналіз 
виробничих процесів, технічних умов, а також врахування людського фактору. 
Важливим елементом техніки безпеки є впровадження стандартів та 
нормативів, які регламентують безпечне виконання робіт та експлуатацію 
обладнання. 
Регулярний контроль за дотриманням правил техніки безпеки 
здійснюється шляхом проведення інспекцій та аудитів, що дозволяє своєчасно 
виявляти порушення та впроваджувати коригувальні заходи. Крім того, 
систематичне навчання та інструктаж працівників сприяють підвищенню 
їхньої обізнаності щодо вимог безпеки та формують культуру безпеки на 
підприємстві. 
Камеральні роботи включають обробку, аналіз та оформлення даних, 
отриманих під час польових робіт, і потребують дотримання певних правил 
техніки безпеки. Організація робочого місця повинна забезпечувати зручні та 
ергономічні умови праці з відповідним освітленням, вентиляцією та 
54 
 
дотриманням температурного режиму. Важливим аспектом є розташування 
меблів та обладнання, що має сприяти зниженню навантаження на опорно-
руховий апарат. При роботі з комп'ютерною технікою важливо правильно 
налаштувати обладнання, зокрема монітори повинні бути встановлені на рівні 
очей, а клавіатури розташовані так, щоб уникати надмірного навантаження на 
зап'ястя. Регулярні перерви для відпочинку очей та виконання комплексу 
вправ для зняття напруги з очей, рук та спини є обов'язковими для підтримання 
здоров'я працівників. Дотримання правил електробезпеки при роботі з 
електроприладами, такими як комп'ютери, принтери, сканери, є обов'язковим. 
Це включає перевірку справності електропроводки та розеток, а також 
уникнення перевантаження електромережі. Використання заземлених розеток 
і запобіжників допомагає уникнути електротравм.  
 
Рис. 4.3. Заходи пожежної безпеки при камеральних роботах 
Використання засобів індивідуального захисту, таких як окуляри для 
роботи з лазерними принтерами або сканерами, є необхідним для запобігання 
травмам. Захисні окуляри повинні бути виготовлені з матеріалів, що 
забезпечують максимальний захист від випромінювання лазерних приладів. 
Забезпечення комфортного мікроклімату в приміщенні, де виконуються 
55 
 
камеральні роботи, включає регулярне провітрювання та зволоження повітря. 
Оптимальна температура повітря повинна бути в межах 18-22°C, а відносна 
вологість – 40-60%. Це сприяє зниженню втоми та підвищенню 
працездатності. 
Крім того, важливо забезпечити належне освітлення робочого місця, 
уникаючи як надмірного освітлення, так і недостатньої освітленості. 
Використання ламп з нейтральним або теплим світлом допомагає знизити 
напругу очей. Розташування джерел світла має уникати прямих відблисків на 
моніторах та робочих поверхнях. Працівники повинні бути ознайомлені з 
правилами першої допомоги при можливих нещасних випадках, таких як 
порізи, опіки або електротравми. На робочому місці має бути доступна аптечка 
з необхідними засобами для надання першої допомоги. Також на підприємстві 
мають бути вогнегасники вони є одним з основних засобів первинного 
пожежогасіння, що використовуються для локалізації та ліквідації пожеж на 
початковій стадії їх розвитку. Вогнегасники повинні бути розміщені в 
легкодоступних місцях, позначених відповідними знаками. Розташування 
повинно забезпечувати швидкий доступ до них у разі виникнення пожежі. 
Вогнегасники не повинні бути перекриті або заблоковані іншими предметами. 
Організація робочого часу включає раціональний режим праці та 
відпочинку. Працівникам рекомендується робити короткі перерви кожні 1-2 
години роботи за комп'ютером для виконання фізичних вправ та відпочинку 
очей. Це допомагає знизити ризик розвитку професійних захворювань. 
Дотримання гігієнічних норм також є важливим аспектом безпеки при 
камеральних роботах. Регулярне прибирання робочого місця та підтримання 
чистоти допомагає запобігти захворюванням, пов'язаним з накопиченням пилу 
та бруду. 
Використання ергономічних меблів, таких як регульовані стільці та 
столи, допомагає підтримувати правильну поставу та знижує ризик розвитку 
захворювань опорно-рухового апарату. Працівники повинні бути навчені 
правильно налаштовувати своє робоче місце відповідно до індивідуальних 
56 
 
потреб. Забезпечення доступу до питної води є необхідним для підтримання 
здоров'я працівників. Працівники повинні мати можливість регулярно пити 
воду, щоб уникнути зневоднення та підтримувати оптимальний рівень 
працездатності.  
Дотримання цих правил сприятиме зниженню ризиків професійних 
захворювань та травм, а також підвищенню продуктивності праці геодезистів-
землевпорядників. Регулярний моніторинг умов праці та внесення необхідних 
коректив допомагають підтримувати високий рівень безпеки на робочому 
місці. 
Залучення працівників до процесу вдосконалення умов праці, 
включаючи обговорення проблем та пропозицій щодо їх вирішення, сприяє 
формуванню культури безпеки та підвищенню мотивації. Проведення 
періодичних аудитів безпеки допомагає вчасно виявляти та усувати потенційні 
загрози. 
Управління ризиками на робочому місці є динамічним процесом, що 
вимагає постійної уваги та вдосконалення. Впровадження новітніх технологій 
та методів управління охороною праці сприяє підвищенню рівня безпеки та 
ефективності роботи. 
Аналізуючи наявну інформацію, можна стверджувати, що підприємство 
«Кіровоградський земельно-кадастровий центр» відповідає всім вимогам 
охорони праці та техніки безпеки. Підприємство розташоване за адресою: 
25006, м. Кропивницький, вул. Тарковського, 55/77, к. 1а. Офісне приміщення 
знаходиться на другому поверсі будівлі, яка розташована на землях 
комунальної власності та орендується підприємством. У приміщенні 
працюють шестеро осіб. Офіс складається з двох кімнат: кімнати для 
працівників площею 72 квадратних метри та кімнати директора площею 10 
квадратних метрів. 
Приміщення оснащене системою пожежогасіння та вогнегасником, який 
розташований у легкодоступному місці та позначений відповідним знаком. 
Крім того, в офісі встановлений кондиціонер, який забезпечує підтримку 
57 
 
комфортної температури влітку та взимку. Робочі місця обладнані зручними 
стільцями з підйомним механізмом, що дозволяє регулювати висоту сидіння. 
Відстань між робочим місцем та стіною з вікном становить не менше 1 метра, 
а від звичайної стіни – не менше 1,4 метра. Відстань між бічними поверхнями 
комп'ютерів є не меншою за 1,2 метра, а відстань між тильною поверхнею 
одного комп'ютера та екраном іншого – не менше 2,5 метра. Це забезпечує 
комфортні умови для працівників та мінімізує ризики пов'язані з 
перенапруженням очей та м'язів. 
Освітлення в приміщенні забезпечується за допомогою світлодіодних 
світильників, а також природного освітлення через п'ять вікон, що сприяє 
достатньому рівню освітлення протягом дня. У приміщенні створені всі 
необхідні умови для безпечної та комфортної роботи співробітників. 
Проте, з точки зору покращення умов праці, можна запропонувати 
облаштування зони відпочинку. Така зона могла б включати в себе зручні 
дивани та чайник, що дозволило б працівникам мати можливість випити чаю 
чи кави під час перерв. Це сприяло б зниженню стресу та підвищенню 
продуктивності. Крім того, доцільним було б облаштування залу очікування 
для клієнтів, де вони могли б комфортно очікувати на прийом. 
Загалом, підприємство «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» 
демонструє високий рівень дотримання норм охорони праці та техніки 
безпеки, створюючи безпечні та комфортні умови для роботи своїх 
співробітників. Однак, впровадження додаткових заходів для підвищення 
рівня комфорту може ще більше покращити робочу атмосферу та загальну 
ефективність роботи підприємства. 
 
 
 
 
 
 
58 
 
ВИСНОВОК 
 
 На сучасному етапі розвитку суспільства виникла потреба у глибокому 
вивченні потреб взаємодії та розробці природоохоронних заходів. 
Все більшої актуальності набуває охорона не лише окремих 
компонентів природного комплексу, а й збереження, оздоровлення всього 
ландшафту, захисні функції якого істотно послабились в наслідок інтенсивної 
господарської діяльності. 
Основним завданням раціонального природного користування є 
збереження та підвищення продуктивності та цінності природних ресурсів 
забезпечення раціонального використання та розширення відтворення 
ресурсів для постачання сировиною та енергією сільського господарства, 
поліпшення умов життєдіяльності. 
При розробці схеми землеустрою враховуються природно – екологічні 
характеристики грунтів та планувальної території, економічно 
найефективніші способи планування та розміщення будівель і земель, 
враховуються санітарно гігієнічні зони розташування. Також не менш 
важливими при розробці схеми землеустрою є норми ДБН від яких залежить 
розташування і планування місцевості. 
Схеми землеустрою у системі прогнозування та планування 
використання і охорони земель є основним прогнозним і передпроектним 
землевпорядним документом, який має дати відповідь на питання 
довгострокового розвитку землекористування територіальних одиниць із 
врахуванням інтересів держави, територіальних громад, громадян та бізнесу. 
        Проведене дослідження на тему «Схема землеустрою і техніко-
економічне обґрунтування використання та охорони земель на території села 
Дубіївка Руськополянської об'єднаної територіальної громади Черкаського 
району Черкаської області» дозволило досягти поставленої мети та вирішити 
завдання, визначені у вступі до роботи. Основні результати та висновки 
дослідження можна сформулювати наступним чином: 
59 
 
• Проаналізовано нормативно-правову базу для розробки схеми 
землеустрою адміністративно-територіальних утворень, включаючи 
законодавчі акти та підзаконні нормативні акти, які регламентують 
порядок та вимоги до розробки таких схем. Встановлено, що чинне 
законодавство забезпечує достатню правову основу для створення 
ефективних схем землеустрою, однак потребує вдосконалення в частині 
конкретизації окремих положень та запровадження більш чітких 
механізмів контролю. 
• Вивчено досвід виконання схем землеустрою та техніко-економічних 
обґрунтувань в Україні. Це дозволило виявити найкращі практики та 
підходи до планування і управління земельними ресурсами, які можуть 
бути адаптовані та впроваджені на території села Дубіївка. Встановлено, 
що використання сучасних геоінформаційних систем та технологій 
дистанційного зондування Землі значно підвищує ефективність процесу 
землеустрою. 
• Здійснено природно-економічну характеристику об’єкта дослідження, 
включаючи адміністративно-економічні та природно-кліматичні умови 
території села Дубіївка. Встановлено, що територія має сприятливі 
умови для розвитку сільського господарства, проте потребує 
запровадження заходів щодо раціонального використання та охорони 
природних ресурсів для забезпечення сталого розвитку. 
• Організовано та проведено підготовчі роботи з розробки схеми 
землеустрою, включаючи збір та аналіз первинних даних, проведення 
польових досліджень та підготовку завдання на розробку схеми. Це 
забезпечило базу для подальшого детального опрацювання усіх аспектів 
землеустрою. 
• Розроблено схему землеустрою території села Дубіївка, що включає 
встановлення обмежень і обтяжень на використання земельних ділянок, 
визначення природоохоронних, агротехнічних, консерваційних та 
рекультиваційних заходів. Показано, що впровадження запропонованих 
60 
 
заходів сприятиме підвищенню ефективності використання земель та 
покращенню їхнього екологічного стану. 
• Встановлено обмеження і обтяження на використання земельних 
ділянок, що зумовлені природоохоронними вимогами, об’єктами 
інфраструктури та іншими факторами. Це дозволило забезпечити 
раціональне використання земель з урахуванням усіх існуючих 
обмежень та обтяжень. 
• Розроблено природоохоронні заходи, спрямовані на збереження та 
відновлення природних ландшафтів, захист водних ресурсів, охорону 
лісових масивів та інших природних об’єктів. Доведено, що реалізація 
цих заходів дозволить знизити негативний вплив антропогенних 
факторів на навколишнє середовище та сприятиме збереженню 
біорізноманіття. 
• Запропоновано агротехнічні заходи, що включають впровадження 
сучасних технологій обробітку ґрунтів, оптимізацію структури посівних 
площ, використання високопродуктивних сортів культур. Показано, що 
ці заходи дозволять підвищити продуктивність сільського господарства 
та зберегти родючість ґрунтів. 
• Розроблено заходи з консервації та рекультивації земель, що мають на 
меті відновлення деградованих земель та запобігання їх подальшому 
виснаженню. Встановлено, що впровадження цих заходів сприятиме 
відновленню екологічної рівноваги та забезпеченню сталого 
використання земельних ресурсів. 
• Здійснено техніко-економічне обґрунтування запропонованих заходів з 
використання та охорони земель. Показано, що реалізація 
запропонованих заходів є економічно доцільною та забезпечить 
підвищення ефективності використання земельних ресурсів, збільшення 
врожайності сільськогосподарських культур та покращення якості 
життя місцевого населення. 
61 
 
• Розроблено рекомендації щодо правових, економічних та 
організаційних заходів, спрямованих на підвищення ефективності 
управління земельними ресурсами. Вважається за доцільне 
вдосконалення нормативно-правової бази, впровадження системи 
моніторингу та контролю за станом земель, а також активне залучення 
місцевих громад до процесу планування та управління земельними 
ресурсами. 
• Проведено аналіз охорони праці та техніки безпеки під час проведення 
робіт із землеустрою. Встановлено, що дотримання вимог охорони праці 
та безпеки є ключовим аспектом, який забезпечує захист здоров’я та 
життя працівників під час виконання польових та камеральних робіт. 
На підставі отриманих результатів можна зробити висновок, що 
розроблена схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування 
використання та охорони земель на території села Дубіївка є важливим 
інструментом для забезпечення раціонального використання земельних 
ресурсів, збереження екологічної стабільності та підвищення економічної 
ефективності. Запропоновані заходи та рекомендації мають високу ступінь 
достовірності та можуть бути впроваджені на практиці, що сприятиме сталому 
розвитку Руськополянської об'єднаної територіальної громади. 
Основні результати дослідження пропонуються до впровадження у 
виробництво, зокрема в системі управління земельними ресурсами на рівні 
місцевих громад. Реалізація запропонованих заходів забезпечить підвищення 
ефективності використання земель, збереження природних ресурсів та 
поліпшення екологічного стану території, що є ключовими факторами для 
сталого розвитку та підвищення якості життя населення. 
Таким чином, дипломна робота вирішує актуальні проблеми 
раціонального використання та охорони земельних ресурсів, надає практичні 
рекомендації для місцевих органів влади та землекористувачів, а також сприяє 
підвищенню наукового рівня досліджень у сфері землеустрою. 
 
62 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Конституція України, Київ., 1996 р. 
2. Земельний кодекс України від 25.10. 2001 року №2768-III.  
3. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною 
земель» від 19 червня 2003р. 
4. Закон України «Про Загальнодержавну програму використання та 
охорони земель». 
5. Закон України  «Про Державний земельний кадастр»   від  7  липня  2011 
р. № 3613-VI. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17#Text. 
6. Закон України «Про охорону земель» 
7. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n668. 
8. Закон України «Про природно-заповідний фонд України». 
9. Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме 
майно та їх обтяжень». 
10. Постанова КМУ «Про порядок встановлення охоронних зон 
навколо об’єктів» 
11. Постанова КМУ від 18 грудня 1998р. Про правовий режим зон 
санітарної охорони водних об’єктів 
12. Наказ Держземагенства від 02.10.2013 №395 Про затвердження 
Методичних рекомендацій щодо розроблення схеми землеустрою і техніко-
економічних обґрунтувань використання та охорони земель. 
13. Закон України «Про охорону праці»: від 14 жовтня 1992 року 
№2694-XII. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text 
14. Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність : Закон 
України від 23 грудня 1998 р. № 353-XIV 
URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text. 
15. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України 
щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних 
відносин» від 28.04.2021 року  № 1423-IX. 
63 
 
16. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного 
стану: Закон України від 24 березня 2022 р. № 2145-IX URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text. 
17. Деякі питання застосування геодезичної референцної системи 
координат: постанова від 22 вересня 2004 р. № 1259 URL: 
https://ips.ligazakon.net/document/view/kp041259?an=21. 
18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження 
Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 р. № 
1051. 
19.  Гиренко І. В. Науково-практичний коментар Земельного кодексу 
України. – Київ: Видавничий дім "Професіонал", 2019. – 804 с. 
20. М.М. Сакун, І.І. Дядько. Охорона праці в галузі : навч. посіб. 
Одеса: Центр Медіа, 2012. 76 с. 
21. Й.М. Дорош., О.С. Дорош. Формування обмежень та обтяжень у 
землекористуванні : навч. посіб. Херсон : Грінь Д. С., 2017. 650 с. 
22.  Гуторов О. І. Земельно-ресурсний потенціал та проблеми його 
раціонального використання / О. І. Гуторов. – Х. : Харк. нац. аграр. ун-т, 
2002. – 70 с. 
23.  Добряк Д. С. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова 
передумова їх екологобезпечного використання / Д. С. Добряк, О.П. 
Канаш, Д. І. Бабміндра, І. А. Розумний. – К.: Урожай, 2009. – 464 с. 
24. Дорош Й. М. Місце і роль схем землеустрою в системі 
прогнозування та планування використання і охорони земель / Й. М. Дорош, 
М. П. Стецюк // Землевпорядний вісник – 2014. - № 5. – С. 30–34. 
25. Мартин А.Г. Інвентаризація земель: як її здійснювати в сучасних умовах 
26. Ковальчук Т. Проблема ефективного землекористування в 
Україні/ Т. Ковальчук, О. Розинка // Банківська справа. – 2006. – № 1. – С. 6 – 
16. Обмеження прав на землю : веб-сайт.  URL: https://wiki.legalaid.gov.ua  
64 
 
27. Черкаська область / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. 
URL: https://uk.wikipedia.org/ (дата відвідування: 12.04.2022) 
28. Охорона праці. Визначення поняття. Основні завдання: 
http://studies.in.ua/ru/bzhd-seminary/1044-ohorona-prac.html 
29. Види та порядок проведення інструктажів з охорони праці: веб-сайт. URL: 
http://vinfpo.org.ua 
  
65
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
