ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5390| Title: | ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ В НАТУРІ (НА МІСЦЕВОСТІ) В ОРЕНДУ ГРОМАДЯНИНУ ДЛЯ РИБОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ, РОЗТАШОВАНОЇ В МЕЖАХ СЕЛА СТУПИЧНЕ МОКРОКАЛИГІРСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ |
| Authors: | Ротте, Сергій Вікторович Несвячена, Вікторія Петрівна |
| Keywords: | встановлення меж земельної ділянки;землеустрій |
| Issue Date: | 15-Jun-2024 |
| Abstract: | Об'єкт кваліфікаційної роботи - земельна ділянка комунальної власності загальною площею 4,0109 га в межах с. Ступичне в адмінмежах Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Мета даної кваліфікаційної роботи полягає у проведенні аналізу процесу виконання технічної документації з землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для рибогосподарських потреб в оренду та безпосередньо самої процедури розробки технічної документації. У вступі виправдана важливість обраної теми для кваліфікаційної роботи, визначена її мета та сформульовані основні завдання для досягнення цієї мети. Перший розділ кваліфікаційної роботи містить аналіз нормативноправових актів України, які регулюють процедуру взяття в оренду земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб. У другому розділі дослідження земельної ділянки та водного об'єкта на ній, основні відомості та характеристики. У третьому розділі - описано процес виконання геодезичних вимірювань які потрібні для виготовлення технічної документації. У четвертому розділі розглянуто важливість охорони природи та навколишнього середовища, особливо в теперішній час. У п'ятому розділі проведено огляд дотримання норм охорони праці та безпеки при виконанні геодезичних робіт як у камеральних, так і в польових умовах. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5390 |
| Appears in Collections: | 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| дипломна повністю 1_merged.pdf Restricted Access | 1.7 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ВСТУП Оренда ставків – це актуальна тема, яка привертає увагу як фахівців у галузі економіки, так і широкого загалу населення. Запит на орендування земельних ділянок для ведення різних видів діяльності, зокрема сільського та рибного господарства, ставка на важливість розуміння процесу орендування, його умов та наслідків. Ця бакалаврська робота спрямована на дослідження і аналіз основних аспектів оренди ставків, включаючи правові, економічні та соціальні виміри. Оренда ставків стає досить складною справою, яка потребує знань з різних галузей, включаючи юридичні аспекти угод, економічні вигоди та ризики для сторін, а також соціальні наслідки для спільноти та середовища. У цьому контексті, дана робота ставить перед собою мету розкрити ключові аспекти оренди ставків, проаналізувати їх вплив на різні сфери діяльності та запропонувати практичні рекомендації щодо оптимізації цього процесу. Вивчення цієї теми має велике значення для розвитку ефективної та стійкої системи управління земельними ресурсами, яка враховує інтереси всіх зацікавлених сторін. Основними завданнями, які необхідно вирішити під час виконання кваліфікаційної роботи, є наступні: вивчення теоретичних принципів рибогосподарського господарства, аналіз правових аспектів використання земель водного фонду, огляд початкових характеристик водного об'єкту та дослідження механізмів формування технічної документації. Важливо не лише кількість земельних ділянок, а й ефективне їх використання. Створення сприятливих умов для сталого економічного зростання в Україні через розумне управління земельними ресурсами потребує комплексного підходу та впровадження відповідних політичних і наукових стратегій. Метою роботи є розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб. Об'єктом дослідження в бакалаврській кваліфікаційній роботі є земельна ділянка, що розташована у с. Ступичне, що входить до складу Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Предметом практичного дослідження є аналіз теоретичних і практичних аспектів розробки технічної документації з землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості з метою оренди для рибогосподарських потреб. Об'єктом дослідження є земельна ділянка у селі Ступичне, яке входить до складу Мокрокалигірської сільської ради, Звенигородського району Черкаської області. Технічну документацію з землеустрою для встановлення меж земельних ділянок складає інженер-землевпорядник, який є сертифікованим спеціалістом у даній галузі. Технічна документація з землеустрою, спрямована на встановлення меж земельних ділянок, включає в себе текстові документи та графічні матеріали, серед яких можуть бути плани новоутворених ділянок. Статтею 57 Закону України «Про землеустрій» [1] передбачено перелік документів, які мають входити до складу такої документації. I. ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНІ АКТИ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ РИБОГОСПОДАРСЬКИХ ПОТРЕБ 1.1 Правовий режим земель водного фонду Правовий режим земель водного фонду є важливим компонентом системи земельних відносин кожної країни і має на меті забезпечення ефективного використання та охорони водних ресурсів та прилеглих земельних територій. Він встановлює правила, обмеження та вимоги, які стосуються використання земель водного фонду, щоб забезпечити збереження природного середовища, водних екосистем та забезпечити стале та раціональне використання водних ресурсів. Основними аспектами правового режиму земель водного фонду є визначення земель, що належать до цього фонду, та встановлення правил їх використання. Зазвичай до земель водного фонду відносяться території навколо водойм, річок, озер, водосховищ, а також землі, які використовуються для охорони та регулювання водних ресурсів. Такі землі можуть бути використані для різних цілей, включаючи рибальство, туризм, розваги та інші види рекреації, але при цьому можуть існувати обмеження та вимоги, щодо їх використання. Одним з основних завдань правового режиму земель водного фонду є забезпечення охорони та збереження водних ресурсів та прилеглих територій. Це може включати встановлення зон екологічного захисту, санітарно-охоронних зон, обмежень на забудову водних берегів та інші заходи, спрямовані на запобігання забрудненню та знищенню водних екосистем. Крім того, правовий режим земель водного фонду передбачає механізми контролю та нагляду за використанням цих земельних ресурсів, а також встановлення прав та обов'язків власників та користувачів таких земель. Це сприяє забезпеченню ефективного використання водних ресурсів та збереженню природного середовища для майбутніх поколінь. 1.2 Правовий статус земельних ділянок для рибогосподарства Згідно з Земельним кодексом України [2], земельні ділянки для рибогосподарства входять до складу земель водного фонду. Згідно статті 59 цього кодексу, такі ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам для потреб, включаючи рибогосподарські потреби, культурно-оздоровчі, рекреаційні та інші. При цьому використання таких ділянок для рибальства потребує згоди їх власників або погодження землекористувачів. Термін "водойма" охоплює земельні ділянки, на яких розташовані водні ресурси. Це може бути озеро, ставок або водосховище, до якого можуть входити гідротехнічні споруди. Закон про аквакультуру встановлює спеціальні умови оренди рибальських вод для аквакультури, охоплюючи різні типи водоймищ. Також виділяються спеціалізовані водойми для рибогосподарських цілей, побудовані спеціально для аквакультури. Ставки та інші водойми не можуть бути приватизовані, але можуть бути орендовані. Закон передбачає, що місцеві органи можуть передавати їх в оренду для різних цілей, зокрема для рибальства та рекреаційних потреб. У разі ставків, що знаходяться у басейнах річок загальнодержавного значення, їх можуть надавати в оренду лише для певних цілей, таких як рибництво, виробництво продукції та рекреаційні активності. Існує адміністративна відповідальність за порушення умов оренди ставків, що знаходяться у приватній власності. Стаття 46 Водного кодексу України [3] визначає два типи водокористування: загальне та спеціальне. Відповідно до першої частини статті 47 Водного кодексу України [3], загальне водокористування здійснюється громадянами для своїх потреб, таких як купання, плавання, рибальство та забір води безкоштовно та без необхідності отримання спеціальних дозволів. Однак, районні та міські ради, за рекомендаціями відповідних державних органів, мають право встановлювати заборони та обмеження щодо водокористування на певних водних об'єктах з метою захисту громадян та довкілля. Заборонено обмежувати загальне водокористування, таке як купання та рибальство, на водних об'єктах, що перебувають на управлінні приватних осіб, крім випадків, передбачених законом. Місцеві ради мають зобов'язання інформувати громадян про встановлені правила обмеження загального водокористування. На водних об'єктах, які знаходяться в оренді, загальне водокористування може здійснюватися за умовами, встановленими орендарем та згодою власника. Орендар має зобов'язаність інформувати громадян про умови водокористування та обмеження, які застосовуються на орендованому водному об'єкті. Якщо умови водокористування не були встановлені орендарем чи відповідною радою, то загальне водокористування вважається дозволеним без обмежень. Спеціальне водокористування охоплює забір води з водних об'єктів за допомогою споруд або технічних пристроїв, використання цієї води та відведення забруднених речовин назад у водні об'єкти, включаючи зворотні води через канали. Це використання передбачається для різноманітних цілей, таких як питні потреби, господарсько-побутові, медичні, сільськогосподарські, промислові, транспортні, енергетичні, рибогосподарські (включаючи аквакультуру) та інші. Дозвіл на спеціальне водокористування є обов'язковим та передбачає плату. Видачу цього дозволу здійснюють територіальні органи відповідно до встановленого порядку, визначеного Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Процедура видачі, переоформлення, видачі дубліката чи анулювання дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку, відповідно до вимог законодавства. Ці послуги є безоплатними. 1.3 Обмеження для використання земель водного фонду Для захисту поверхневих водних об'єктів від забруднення і забезпечення їхньої природної чистоти вздовж річок, морів і озер, а також інших водойм, встановлюються прибережні захисні смуги на відповідних земельних ділянках. Ці смуги формуються вздовж берегів згідно зі стандартами, залежно від розміру та типу водойми. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів [4]. У випадку, якщо крутизна берега перевищує певне значення, розмір прибережної захисної смуги може бути збільшений. Згідно зі статтею 88 Водного кодексу країни [3], прибережні захисні смуги встановлюються на всіх типах земель, за винятком земель морського і внутрішнього водного транспорту. Згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України [2] та статтею 89 Водного кодексу України [3], встановлено заборони в прибережних захисних смугах. Такі заборони включають заборону на будівництво будь-яких споруд, крім деяких винятків, а також обмеження на розорювання земель, влаштування звалищ, миття та обслуговування транспортних засобів, і випалювання сухої рослинності. Об'єкти, розташовані у прибережних захисних смугах, можуть експлуатуватись за умови дотримання їх режиму. Споруди, які не підходять для експлуатації або не відповідають встановленим господарським умовам, повинні бути видалені з прибережних захисних смуг. У цих смугах дозволяється проводити реконструкцію, відновлення та серйозний ремонт наявних об'єктів. У прибережних захисних смугах заборонено встановлення огорож або будь-яких інших споруд, які ускладнюють доступ громадян до берегів річок, водойм і островів, за винятком випадків, визначених законодавством. Власники таких огорож або інших конструкцій повинні видалити їх протягом десяти днів після того, як отримають письмову вимогу від місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевої ради. Якщо вимогу не виконано, то огорожі чи конструкції можуть бути видалені згідно з рішенням відповідних місцевих органів. Якщо неможливо визначити власника огорожі або інших конструкцій або особу, яка їх встановила, то витрати на демонтаж покладаються на особу, яка користується земельною ділянкою, де розташована огорожа або інші конструкції. Прибережна захисна смуга вздовж морських берегових ліній, заток і лиманів належить до зони санітарної охорони моря. Ця зона призначена виключно для будівництва військових і оборонних споруд, об'єктів, які використовують відновлювальні джерела енергії, таких як вітер, сонце та хвилі, а також для об'єктів з постачання, розподілу та передачі енергії. Крім того, тут можуть розміщуватися санаторії, дитячі оздоровчі табори та інші заклади для оздоровлення з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, а також гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди. В межах пляжної зони прибережних захисних смуг будівництво будь- яких споруд заборонено, за виключенням гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік і комунікацій. У відповідності до статті 54 Водного кодексу України [3], використання водних об'єктів, які мають важливе державне значення, або мають науковий чи культурний імпорт, а також тих, які є частиною систем оборотного водопостачання теплових і атомних електростанцій, може бути обмежено частково або повністю, згідно з встановленими законодавством процедурами. Лісосплав на водних об'єктах є забороненим. Використання водних об'єктів у зоні відчуження та зоні обов'язкового відселення території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється з урахуванням обмежень, що визначені Законом України "Про правовий статус території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". 1.4 Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою при встановленні меж земельної ділянки для рибогосподарських потреб Працюючи над землевпорядною документацією важливо дотримуватись нормативно-правових актів. Для розробки даної роботи користовувалися такими нормативно-правовими актами з питань здійснення землеустрою, нормами і правилами. Нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою: 1.Земельний кодекс України [2]; 2.Закон України ‘’Про землеустрій’’[1]; 3.Закон України ‘’Про державний земельний кадастр’’[5]; 4.Постанова КМУ ‘’Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру’’[6]; 5.Закон України ‘’Про регулювання містобудівної діяльності’’[7]; 6.Закон України ‘’Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин’’[8]; 7.Постанова КМУ ‘’Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України’’[9]; Норми і правила у сфері землеустрою: 8.Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 [10]; 9.Інструкція про порядок контролю та приймання топографо-геодезичних та картографічних робіт [11]; 10.Порядок використання Державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою [12]; 11.ДНАОП 74.2-1.01-89. Правила з техніки безпеки на топографо- геодезичних роботах [13]. Загалом, управління земельними ресурсами -це ціла система, яка включає суб'єкти(фізичні та юридичні особи) та об'єкти (земельні ділянки) управління земельними ресурсами, певну законодавчу діяльність, організацію, регулювання та контроль у цій сфері, а також органи, які здійснюють державне регулювання. Система також включає системи управління земельними ресурсами на всіх рівнях (державні та муніципальні системи управління, фінансове, кадрове та наукове забезпечення управління земельними ресурсами). Землеустрій ґрунтується на принципах, що забезпечують виконання законів, організацію використання та захист земель, а також узгодження інтересів суспільства з урахуванням екологічних, економічних аспектів та соціуму для забезпечення балансу в довкіллі. Велике значення в цих принципах приділяється виконанню вимог охорони екологічної безпеки та земельних ресурсів. Законодавство про природокористування та охорону довкілля включає закони та нормативні акти, які контролюють охорону природи, біорізноманіття, водних ресурсів, лісів та інше. Ці закони включаються в проекти землеустрою з метою забезпечення сталого використання земельних ресурсів та дотримання екологічних вимог. Законодавство, яке стосується охорони навколишнього середовища та природокористування, включає нормативні акти та закони, які регулюють захист природи, біорізноманіття, водних ресурсів, лісів і т. д. Ці правові норми враховуються у процесі розробки землеустрою з метою забезпечення сталого використання земельних ресурсів та виконання екологічних стандартів. 1.5 Процедура взяття в оренду земельної ділянки для рибогосподарства Оренда земельних ділянок та водних ресурсів, які належать державі або муніципалітету, здійснюється через проведення земельних торгів [14]. Отже, перед участю у таких торгах необхідно перш за все ознайомитися з офіційною публікацією про аукціон та перелік доступних лотів, які включають земельні ділянки та водні об'єкти. Намагання обійти цей процес може призвести до судового анулювання незаконно орендованих водних ресурсів. Іноді проведення аукціону не є обов'язковим. В таких випадках ставки та земельні ділянки можуть бути передані в оренду без проведення аукціону, якщо це стосується ведення особистого селянського господарства або якщо особа вже має спеціальний дозвіл чи ліцензію, або ж якщо вона є фермером. В розгляді справи на оренду земельної ділянки можна взяти ситуацію, коли у громадянина вже є дозвіл та ліцензія, наприклад, на розведення риби. В такому випадку ставок повинен бути переданий йому в оренду без проведення аукціону. Для цього юридична або фізична особа подає заяву до муніципальної ради або селища (якщо ставок розташований в межах населеного пункту) або до районної адміністрації (якщо ставок знаходиться за межами населеного пункту) про узгодження оренди ставка. Основою для укладення договору оренди є документація землеустрою. У випадку, якщо під водоохоронними смугами ділянка не була сформована, розробляється проект землеустрою для виділення ділянки. До договору оренди обов'язково додається кадастровий план об'єкта нерухомості. Проект землеустрою підтверджується Комісією з землеустрою, після чого рада або державна адміністрація приймають рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду, відповідно до поданої заяви. Якщо договір оренди був відмовлений без обґрунтованих причин або заява не була розглянута взагалі, особа має повне право звернутися до суду. Договір оренди підписується як орендарем, так і відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, договір оренди потребує реєстрації в органі місцевого самоврядування, яким управляє Держземагентство – управління земельних ресурсів міста або району. Отже, окрім самого договору оренди, пакет документів орендаря водних об'єктів повинен також містити кадастровий план земельної ділянки, наказ голови районної державної адміністрації або рішення місцевої ради щодо надання в оренду водойми, акт прийняття та передачі водних об'єктів в оренду, а також паспорт водного об'єкта (наприклад, ставка). Після закінчення терміну, на який був укладений договір оренди водного об'єкта, орендар, який виконував свої обов'язки згідно з умовами договору, має переважне право перед іншими особами на продовження договору оренди водного об'єкта на новий строк. Орендар має наступні обов'язки: Подати орендодавцю заяву про продовження договору оренди водного об'єкта до закінчення строку дії договору, зазначеного в договорі оренди, проте не пізніше як за місяць до його завершення. В заяві має бути включений проект додаткової угоди, що відповідає вимогам постанови КМУ від 29.05.2013 року № 420. Долучити до заяви проект відведення земельної ділянки. Представити розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Представити розроблений паспорт водного об'єкта. Розрахувати величину орендної плати за використання водного об'єкта. Орендодавець має такі обов'язки: Протягом місячного строку розглядати отриману заяву з проектом додаткової угоди від орендаря. Перевіряти цей проект на відповідність законодавству. Узгоджувати з орендарем значущі умови договору, якщо це необхідно. При відсутності заперечень приймати рішення щодо продовження договору оренди водного об'єкта. Укладати з орендарем поновлений договір оренди водного об'єкта. Якщо орендодавець має зауваження щодо продовження договору оренди водного об'єкта, орендарю надсилається лист-повідомлення про прийняте рішення. При продовженні договору оренди водного об'єкта умови можуть бути змінені за згодою сторін. У випадку недосягнення згоди щодо орендної плати та інших важливих умов договору, переважне право орендаря на подовження договору припиняється. Перевірка орендарем виконання вимог земельного законодавства України та дотримання важливих умов договору включає наступне: вчасне дотримання терміну дії договору оренди; наявність нормативної грошової оцінки земельної ділянки водного об’єкта; своєчасна та повна сплата орендної плати; використання водного об’єкта згідно з його призначенням; збереження стану об'єкта оренди; інші важливі умови договору. Відповідно до вимог водного законодавства, користування водними об’єктами на умовах оренди передбачає наявність паспорта водного об’єкта. При поновленні договору оренди, орендар звертається до орендодавця з проханням надати згоду на розробку та узгодження паспорту водного об’єкту для відповідності чинному законодавству та його подальшого затвердження у центральному органі виконавчої влади, що здійснює державну політику у сфері водного господарства. У цьому випадку всі витрати, пов'язані з розробкою паспорту водного об’єкту, покриває орендар. У разі, якщо термін дії договору ще не вичерпався, а орендар має намір внести зміни до існуючого договору, він подає письмову заяву до орендодавця. Якщо орендодавцем є регіональна державна адміністрація, то вона готує відповідне розпорядження. У випадку, коли орендодавцем є відповідний орган місцевого самоврядування, рішення про внесення змін до існуючого договору підтверджується сесією цього органу. Відповідно до цивільного законодавства, орендодавець може ініціювати внесення змін до існуючих договорів, звернувшись письмово до орендаря. Для виконання вимог законодавства орендар звертається до орендодавця з проханням розробки, узгодження та подальшого затвердження паспорту водного об’єкту у відповідному центральному органі виконавчої влади, що відповідає за водне господарство. У цьому випадку всі витрати, пов'язані з розробкою паспорту, несе орендар. У випадку, якщо орендар має намір не продовжувати строк дії договору оренди, він подає заяву до орендодавця щодо розірвання угоди про оренду. Після цього обласна державна адміністрація готує відповідне розпорядження про припинення договору оренди. У разі, якщо орендодавцем є відповідний орган місцевого самоврядування, рішення про припинення договору оренди підтверджується на сесії органу місцевого самоврядування. II. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА ВОДНОГО ОБ’ЄКТА НА НІЙ 2.1 Основні відомості про територіальну громаду, в межах якої, розташований об’єкт дослідження Село Мокра Калигірка (давня назва — Велика Калигірка, Великий Калавур) розташоване за 90 км від обласного центру та за 20 км від найближчої залізничної станції Шпола. До районного центру Звенигородка — 30 км. Населення становить 1975 осіб. В межах Мокрокалигірської територіальної громади перебуває наразі 8 населених пунктів. Таблиця 2.1 Склад Мокрокалигірської територіальної громади Мокра Калигірка КОАТУУ 7122283701. Населення: 1639 село Любисток КОАТУУ: 7122283703 Населення: 78 селище Червоний Брід КОАТУУ: 7122282002 Населення: 1 село Єлизаветка КОАТУУ: 7122282001 Населення: 389 село Суха Калигірка КОАТУУ: 7122287501 Населення: 417 село Надвисся КОАТУУ: 7122288503 Населення: 79 село Ярошівка КОАТУУ: 7122288501 Населення: 1359 село Ступичне КОАТУУ: 7122287001 Населення: 463 село Киселівка КОАТУУ: 7122283001 Населення: 313 Територіальна громада межує з півдня з Кіровоградською областю, з півночі Звенигородська ОТГ, з заходу – Катеринопільська ОТГ, а з сходу Шполянська ОТГ. За функціональним призначенням територія майже однорідна, за винятком центру села де розміщенні всі громадські установи. В межах села Ступичне знаходиться обєкт дослідження, в межах населеного пункту. На рис.1. відображено межі територіальної громади, синім – центр громади, а жовтими крапками відмічені населені пункти в межах досліджуваної території. Рис 2.1.Межі Мокрокалигірської територіальної громади 2.1.1 Кліматичні умови Погода та її показники постійно змінюється як протягом року так і протягом однієї доби. Влітку над цією зоною панує атлантичне повітря яке приносить хмарну погоду з опадами у вигляді злив. Інколи коли західні вітри змінюються південними та південно-східним і дмуть з суші настає суха сонячна погода. Перехід до зими пов'язаний з різним похолоданнями і снігопадами що пояснюється вторгненням холодних арктичних мас. Часто взимку насуваються сухі і холодні зі сходу. Тоді встановлюється малохмарна морозна без опадів погода. Але зими в зоні переважно м’які. У цей час погода супроводжується великою хмарністю снігопадами посиленням вітру часто хуртовинами. Настають відлиги під час яких зовсім сходить сніг. Середня температура січня -5,4°. А липня 18,5°. Середня температура за рік 7.0°. У холодну пору переважає хмарна погода, небо похмурне, хмарне. Суцільна хмарність становить у грудні-лютому від 88% до 76%. Найменша хмарність влітку до 45% місячної тривалості світлової частини доби. Опади випадають нерівномірно. Якщо в середньому за рік їх випадає 600-700 мм. То більша їх частина 425-475 мм в теплу пору року. Хоч погода і змінюється, але її основні типи повторюються з року в рік,що і формує помірні порівняно вологий і теплий клімат зони. Агрокліматичні ресурси рівнинної частини достатні для визрівання основних сільськогосподарських культур. Для сільськогосподарського виробництва важливим є саме період із стійкими середньодобовим температурами повітря вищими від 10°С. Вегетаційний період триває 200-212 днів. Село Ступичне в адмінмежах Мокрокалигірської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, характеризується порівняно однорідними природними умовами, такими як клімат, рельєф, рослинний покрив, типи грунтів та інші фактори грунтоутворення, що призводять до відносно невеликої різноманітності ґрунтового покриву. 2.1.2 Рельєф Рельєф території населених пунктів в межах територіальної громади вузькохвилястий, а в межах заплави плоскорівнинний. Основною ґрунтоутворюючою породою є лесовидні породи. Грунтові води залягають на глибині понад 6м, а в пониженнях на глибині 0,5 – 3,0 метри. На території населених пунктів наявні небезпечні геологічні процеси (яри). В геоморфологічному відношенні територія населеного пункту села ступичне розташована в більшості на рівнинній місцевості. За умовами рельєфу територія господарства відноситься до слабо хвилястої рівнини. Водна ерозія, яка могла б пошкодити родючий шар ґрунтів на території села Ступичне спостерігається частково. В цілому обстежувана територія, в тому числі мій об’єкт, характеризується рівнинною поверхнею з абсолютними висотами від 372 м на крайньому південному заході до 134 м на півночі. За середньою висотою (184 м над рівнем моря). В межах Мокрокалигірської територіальної громади досить велика кількість водних об’єктів у вигляді ставків. Зокрема в селі Ступичне розташовано три великі ставки. Всі перебувають в комунальній формі власності. Наразі один з них згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж , замовник (орендар), замовив цей вид документації задля встановлення меж водного об’єкту та в подальшому передачі об’єкта в оренду. Ставок розташований на струмку без назви (річка Ступечанка), ліва притока р.Кайтанівка, ліва притока Гнилого Тікича (басейн р.Південний Буг). Рисунок 2.2.План розташування земельної ділянки у c.Ступичне адмінмежах Мокрокалигірської сільської ради Земельна ділянка має площу 4,0109 га та знаходиться в зоні задовільного екологічного стану. Відсутність промислових підприємств і забруднюючих виробництв. Основним чинником забруднення є ерозія та замулення, спричинені відмиванням грунту з сільськогосподарських земель. При обстеженні території даний водний об’єкт згідно КВЗУ складається з двох видів угідь: болото 0,4291 га та ставок (код 10.07) площею 4,0109 га. Відповідно до Українського класифікатора видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), код земельної ділянки становить 10.07, що вказує на те, що вона призначена для водного господарства. Земельні ділянки водного фонду, які планується передати в оренду, мають певні обмеження та обтяження щодо користування водним об’єктом: Право на проїзд по греблі на транспортних засобах. Право на випас худоби по існуючих шляхах. Право на використання природного джерела для напування худоби, включаючи право на прогон худоби до водойми. Право третіх осіб на використання ліній електропередач, зв’язку та інших інженерних комунікацій. Землі прибережної захисної смуги біля ставу є природоохоронною зоною з обмеженим режимом господарювання, де забороняється: городництво, садівництво, застосування пестицидів і добрив, будівництво окрім деяких видів споруд, наявність смітників та гноєсховищ, миття та обслуговування транспортних засобів. Головна діяльність, що передбачається, це вирощування товарної риби відповідно до вимог "Інструкції щодо процедур штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх подальшого використання" [15]. Рис 2.3.Супутникове зображення водного об’єкту 2.1.3 Зариблення ставка Зариблення водойм - це складний процес, спрямований на населення молодою рибою як у природних, так і у штучних водоймах. Це проводиться з різними метою, такими як розведення риби для комерційного використання, для риболовлі або з естетичною метою, для прикраси водойми. Зариблення водойми є важливим процесом з різноманітними цілями. Це включає комерційне розведення риби для подальшого продажу, естетичне оздоблення штучних водойм, таких як парки або приватні ставки, організацію різноманітних форм рибальства, таких як платне, безкоштовне та спортивне, а також покращення екосистеми самої водойми. Раніше в природних водоймах було достатньо різноманіття риби, і не було потреби у штучному зарибленні. Однак сьогодні багато видів риби стають рідкісними або зникають з природних водойм через різні антропогенні впливи, тому стало потрібно штучно зариблювати водойми. Для зариблення водойми можна використовувати рибу на будь-якій стадії росту, включаючи мальків, сеголеток, годовиків та дорослі особини. Найбільш підходящим часом для зариблення є весна, коли водойма вже вільна від льоду, вода прогріта, і в ній є велика кількість їжі та поживних речовин. В цей період вода зазвичай чиста, без цвітіння, що створює оптимальні умови для успішного адаптування нової риби. З весняним потеплінням на поверхню водойми виходять комарі, мошки, мутлі, жучки та черв'ячки, що дозволяє рибі рознообразити свій раціон. Найчастіше ставки в нашому регіоні зариблюють такою рибою: - Товстолобик - це прісноводна риба з родини коропових, характеризується високою швидкістю зростання та смачним м'ясом; - Білий амур, належний до родини коропових, може досягати вражаючих розмірів, зростаючи від одного метра і важити до 30 кілограмів. Ця риба відзначається швидким ростом та має соковите, дуже смачне м'ясо. Білий амур також відомий своєю невибагливістю до умов утримання; - Карась - це риба з родини коропових, яку активно розводять для риболовлі. Цей вид риби не висуває високих вимог до якості води і часто може виживати навіть в стоячій водоймі; - Короп - це прісноводна риба, яка споживає різноманітну їжу і має дуже смачне та ніжне м'ясо. Цю рибу розведено як для риболовлі, так і для комерційного використання; - Щука - це прісноводний хижак, відомий своїм дуже смачним і цінним м'ясом. Цей вид риби також розведено як для риболовлі, так і для комерційного продажу. 2.2 Характеристика земельної ділянки та водного об’єкта на ній Щоб взяти ставок в оренду потрібно щоб був паспорт водного об’єкту. Паспорт водного об’єкта передбачає детальний опис водного об’єкта (його акваторії). В ньому зазвичай вказують такі характеристики: місцезнаходження, стан, характер використання, якість води та необхідні заходи щодо впорядкування використання та охорони водного об’єкта. Нижче наведені дані які потрібні для паспорта, та які характеризують земельну ділянку, ставок та його компоненти. Таблиця 2.2 Пояснювальна записка Назва водного об’єкта Ставок площею 4,0109 га, розташований в межах села Ступичне Звенигородського району Черкаської області Назва річки (водотоку) на якій Ставок розташований на струмку (якому) розташований водний без назви (річка Ступечанка), ліва об’єкт, басейн річки притока р.Кайтанівка, ліва притока Гнилого Тікича (басейн р.Південний Буг) Місцезнаходження водного об’єкта В межах села Ступичне Звенигородського району Черкаської області Місцезнаходження греблі (у разі Гребля ставка розташована на наявності), відстань від гирла річки південь від центра с.Ступичне. до греблі Відстань до гирла річки 6250 км. Призначення водного об’єкта Проект будівництва відсутній (водосховища, ставка) відповідно до проекту будівництва Тип водного об’єкта Ставок русловий (русловий/нерусловий) Вид експлуатації (у Експлуатація в каскаді, з каскаді/ізольовано, з можливістю регулювання рівня можливістю/без можливості води регулювання води) Вид регулювання стоку Сезонне Наявність правил експлуатації Правила експлуатації водного водного об’єкта об’єкту відсутні Власник/балансоутримувач/корист Користувач гідротехнічної споруди увач гідротехнічної споруди відсутній Таблиця 2.3 Характеристика річки (водотоку) Назва річки (водотоку), на якій Ставок розташований на струмку (якому) розташований водний без назви (річка Ступечанка), ліва об’єкт, басейн річки притока р.Кайтанівка, ліва притока Гнилого Тікича (басейн р.Південний Буг) Водозбірна площа, км2 32,1 6,0 Гідрологічні показники стоку: Модуль річного стоку, л/с з 1 км2 2,36 Середній багаторічний обсяг стоку, тис.м3: За рік 2522,9 441,5 За період повені 1301,8 227,8 Витрати води, м3/с: Середня багаторічна 0,08 0,014 Мінімальна (95% забезпеченості) 0,006 0,001 Величина екологічних витрат води, 0,0045 0,00075 м3/с Таблиця 2.4 Характеристика водного об’єкта Довжина, м 384,6 Максимальна ширина, м 153,9 Середня ширина, м 104,3 Найбільша глибина, м 1,67 Середня глибина, м 0,87 Площа водного дзеркала при НПР, 4,0109 га Відсоток заростання водного 15 об’єкта, % Відмітка НПР, м Балтійської 164,4 системи висот (далі - БС) Відмітка максимального 164,7 (форсованого) підпірного рівня, м БС Відмітка рівня мертвого об’єму - (далі - РМО), м БС Об’єм при НПР, тис.м3 34,8947 Об’єм при максимальному 51,4376 (форсованому) підпірному рівні, тис.м3 Об’єм при РМО, тис.м3 - Корисний об’єм, тис.м3 34,8947 Об’єм екологічного попуску, тис.м3 11,63 (визначається окремо для кожного водного об’єкта для діапазону від 0,3 до 0,5 м від НПР) Втрати на випаровування протягом 9,02 року, тис.м3 Втрати на фільтрацію протягом 3,14 року, тис.м3 Таблиця 2.5 Характеристика греблі Тип, конструкція Однорідна, насипна, бруківка Матеріал Суглинок Конструктивні параметри: Ширина по гребню, м 6,1 – 7,5 Довжина дамби, м 169,3 Максимальна висота, м 3,26 Закладання укосів: Верхового 1:3, 1:4 Низового 1:2, 1:4 Кріплення укосів: Верхового Задернований, порослий деревами та кущами Низового Задернований, порослий деревами та кущами Наявність та конструктивні Переїзд існує, дорога параметри переїзду, розташованого асфальтована, місцевого значення, на греблі ширина 6,1-7,5 м. Таблиця 2.6 Характеристика водоскидної споруди: Тип Прямокутний водозлив Матеріал Метал та бутобетон Конструктивні параметри: Вхідний оголовок, м Бетонна підпірна стінка висотою 3,0 м, довжиною 10,0 м, та дерев’яні заставки Водопровідна частина, м Прямокутний водозлив розмірами 2,5х3,1 с довжиною 11,91 м Вихідний оголовок, м Бетонна підпірна стінка висотою 1,8 м, довжиною 7,0 м Спосіб регулювання (затвори Механічне, Шандори (дерев’яні щитові / засувки) заставки - засипні) Пропускна здатність водоскидної 1,526 споруди, м3/с Характеристика відвідного каналу: відвідний канал відсутній. Вода після споруди відводиться самопливно в наступний став. Характеристика прибережно-захисної смуги: територія прибережної- захисної смуги залужена. Ширина прибережної-захисної смуги згідно ст.88 ВКУ для ставків площею більше 3 га становить 50 м, там де крутизна схилів перевищує три градуси ширина прибережної-захисної смуги подвоються. Межа прибережної-захисної смуги не встановлена. 2.3 Розрахунок орендної плати Розрахунок орендної плати за земельну ділянку, яка використовується для ставкових потреб, включає в себе оцінку ставки відповідно до встановлених норм та умов оренди. розглянемо деякі ключові аспекти, що можуть впливати на розрахунок орендної плати за земельну ділянку для ставкових потреб більш детально: Правовий статус землі: Оренда землі може мати різні правові характеристики залежно від її власності (приватна, державна, комунальна тощо) та призначення (сільськогосподарське, промислове, рекреаційне тощо). Це може впливати на ринкову ціну оренди. Строк оренди: Тривалість орендного договору може впливати на вартість оренди. Зазвичай довгострокова оренда може мати меншу плату за одиницю площі порівняно з короткостроковою орендою. Умови оренди: Умови, такі як встановлення плати за оренду (фіксована сума або відсоток від доходу), можуть впливати на розрахунок орендної плати. Інфраструктура та зручності: Наявність доступу до комунікацій, доріг, водних джерел, електроенергії та іншої інфраструктури може впливати на ціну оренди. Місцеві ринкові умови: Ринкова ситуація в конкретному регіоні, зокрема попит та пропозиція на земельні ділянки, також визначає ціну оренди. Умови використання: Цільове призначення земельної ділянки (наприклад, для ведення сільськогосподарських робіт, рекреації тощо) також може впливати на вартість оренди. Загалом, розрахунок орендної плати за земельну ділянку для ставкових потреб є складним процесом, який враховує багато факторів. Важливо детально оцінити всі аспекти перед укладанням орендного договору. Плата за надані у користування на умовах оренди водні об’єкти розраховуються відповідно до наказу Мінприроди від 28.05.2013 №236 ‘’Про затвердження Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об’єкти’’[16], зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №968/23518 . Таблиця 2.7 Розрахунок орендної плати за воду (водний простір) ставка загальною площею 4,0109 га № Складові розрахунку Коефіцієнт Вихідні дані Коефіцієнт п/п орендної плати для для розрахунку розрахунку орендної орендної плати плати 1 Фіксована середня ФП 189,70 189,70 плата за наданий в оренду водний об’єкт, гривень (станом на 01.01.2021) 2 Цільові надання К1 Рибогоспода 1,2 водного об’єкта рські потреби 3 Тип водного об’єкта К2 ставок 1,1 4 Місцезнаходження К3 В межах 1,5 водного об’єкта населеного пункту 5 Тип водного об’єкта К4 Русловий, з 1,2 за розміщенням можливістю регулювання 6 Середня глибина К5 Від 1,5 м. 1,0 водного об’єкта, понад 2,5 м метрів 7 Відсоток зростання К6 Понад 60% 1,2 водного об’єкта 8 Площа водного S 4,0109 4,0109 об’єкта, гектарів Разом, гривень П0 П0=ФПхК1хК2хК3хК4хК5хК6 2169,38 хS Орендна плата за воду (водний простір) площею 4,0109 га, який розташований в селі Ступичне Звенигородського району Черкаської області, складає 2169,38 (дві тисячі сто шістдесят дев’ять грн. 38) гривень у рік. Також потрібно ще оплачувати орендну плату за земельну ділянку водного фонду. Розмір нарахованої орендної плати за земельну ділянку водного фонду становить на рік 22489,54 грн, за водне плесо 2169,38 грн. Всього 24658 грн. Відповідно цю суму потрібно заплатити за весь рік. III. ГЕОДЕЗИЧНІ ВИМІРЮВАННЯ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬСЯ У ПРОЦЕСІ РОЗРОБКИ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ 3.1 Обгрунтування надання дозволу на виготовлення технічної документації Закон України «Про землеустрій» [1] передбачає Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо- геодезичних робіт. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача. У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки [18]. Завдання на складання технічної документації із землеустрою замовляє орендар у виконавця технічної документації. У завданні прописано основні характеристики об’єкта: кадастровий номер, місце розташування, площа, цільове призначення, форма власності, умови надання земельної ділянки. Також прописано які роботи повинні бути виконанні: підготовчі, топографо-геодезичні із землеустрою, камеральні, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Пояснювальна записка є важливою частиною технічної документації з землеустрою, оскільки вона надає детальний опис процесу землеустрою, методів і засобів, використаних при складанні документації, а також виправдання рішень та рекомендації щодо подальшого використання земельної ділянки. Основні елементи пояснювальної записки мають включати: підстави проведення землеустрою, основні відомості про об’єкт землеустрою, використані нормативно-правові акти та документація, опис процедури виконання робіт, опис та обгрунтування проектного рішення, виконавецт робіт та його технологічне забезпечення. Матеріали топографо-геодезичних робіт, що включаються до землевпорядної документації, надають детальну інформацію про земельну ділянку та її оточення. Вони використовуються для визначення рельєфу, меж ділянки, розташування об'єктів і будівель, а також для встановлення географічних координат та інших параметрів. Характеристики цих матеріалів: - Схема GNSS-спостереження (Global Navigation Satellite System) включає в себе детальний опис процедур та обладнання, використовуване для отримання геодезичних координат точок за допомогою супутникових навігаційних систем, таких як GPS (Global Positioning System), GLONASS (Globalnaya Navigatsionnaya Sputnikovaya Sistema), Galileo та інші. - Відомість про контроль диференційного поля, містить інформацію про результати контролю точності та якості диференційних вимірювань, проведених під час землевпорядних робіт - Відомість оброблення векторів (електронний польовий журнал), цей документ містить інформацію про вимірювання та обробку векторів, які використовуються для визначення меж земельних ділянок та інших геодезичних показників. Електронний поляний журнал забезпечує систематичний підхід до реєстрації та зберігання даних, що стосуються землевпорядних робіт, і допомагає забезпечити їхню достовірність та надійність. - Відомість обчислення координат виміряних точок gps та оцінки їх точності включає детальну інформацію про процес обробки GPS- даних та визначення геодезичних координат точок - Схема прив’язки до геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі містить інформацію про процес визначення та використання геодезичних пунктів, які входять до Державної геодезичної мережі. Ця схема демонструє якісний та надійний підхід до прив’язки земельних ділянок до геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі, забезпечуючи високу точність та достовірність геодезичних робіт у землевпорядковій діяльності. - Відомість про обчислення площ земельних ділянок має інформацію про процес визначення площі конкретної земельної ділянки за допомогою геодезичних та картографічних методів - План зон обмежень на земельні ділянки (за наявності) є важливою частиною документації, особливо у випадках, коли на земельній ділянці існують певні обмеження чи заборони щодо використання чи розвитку. Кадастровий план земельної ділянки є ключовим елементом документації з землеустрою і містить детальну інформацію про геометричну структуру та характеристики конкретної земельної ділянки. Основні складові цього плану включають межі ділянки, рельєф території, розташування об’єктів, кордони суміжних ділянок та відомості про правовласника. На плані відображаються точні межі земельної ділянки з вказівкою їх довжини, кутів, форми та розмірів, а також рельєф території та розташування будівель, споруд, комунікаційних ліній, водойм, лісів та інших об’єктів. Крім того, у плані вказується масштаб, на якому він виконаний, та спеціальна символіка, що пояснює об’єкти, представлені на плані. Цей кадастровий план є важливим джерелом інформації для визначення статусу та використання земельної ділянки, розробки проектів будівництва та планування міського розвитку. Перелік обмежень у використанні земельних ділянок у документації з землеустрою містить інформацію про будь-які обмеження, які можуть впливати на використання або розвиток певної земельної ділянки. Це може включати зони екологічного захисту, природно-заповідні території, санітарно-охоронні зони, зони екологічного контролю, а також обмеження, що встановлені місцевими органами влади або згідно з законодавством. Крім того, в переліку можуть бути вказані умови або обмеження, які встановлені власником земельної ділянки в межах правових угод або умов земельного договору. Обмеження можуть стосуватися типу діяльності, яка допускається на ділянці, заборон на будівництво, обмеження щодо зміни призначення земель, а також інші вимоги чи умови, що регулюють використання землі. Важливою складовою переліку є також вказівка на відповідні законодавчі акти або нормативно-правові документи, які регулюють обмеження та умови використання земельних ділянок. Відомість про встановлені межові знаки в документації з землеустрою містить інформацію про межі земельної ділянки, які були встановлені за допомогою межових знаків. Ця відомість включає такі дані, як опис межових знаків, їхнє місце розташування, координати, відстані між знаками, характеристики території поблизу знаків та іншу важливу інформацію. Крім того, вказується дата встановлення знаків та відомості про осіб, які виконували роботи з встановлення межових знаків. Ця відомість є важливою складовою частиною документації землеустрою, оскільки забезпечує точне визначення меж земельної ділянки і встановлює правовий статус власності на земельні ділянки. Вона також може використовуватися для вирішення спорів щодо власності на землю або для забезпечення правової чіткості та стабільності в земельних відносинах. 3.2 Загальні відомості про геодезичні вимірювання Мета виділення земельної ділянки на місцевості полягає у визначенні її границь, які утворюють уявну закриту лінію, що відокремлює її від сусідніх ділянок. Цей процес включає встановлення межових знаків у точках, де змінюється напрямок або здійснюються повороти. Згідно зі статтею 186 Земельного кодексу України [2], процес визначення меж земельної ділянки на місцевості включає: розробку технічної документації з землеустрою для встановлення меж земельної ділянки в природі, якщо на неї вже видано відповідний документ, що підтверджує право власності на цю ділянку; складання відповідних документів, згідно з положеннями частин першої та другої статті 56 Закону України "Про землеустрій"[1], з метою підтвердження права власності на земельну ділянку. Це включає в себе випадки поділу чи об'єднання земельних ділянок, передачі ділянки у власність або користування землею, незалежно від її власності, а також зміни меж або цільового призначення землі. Перелік робіт, що стосуються визначення меж земельної ділянки, включає такі етапи: Підготовчі роботи, що передбачають збір інформації для можливості прив'язки у просторі. Топографо-геодезичні роботи, що включають безпосередні вимірювання. Картографічні роботи, які передбачають складання планів та карт. Роботи з землеустрою, що включають опрацювання матеріалів та формування технічної документації для визначення меж земельної ділянки на місцевості. Закріплення меж земельної ділянки за допомогою межових знаків. Топографо-геодезичні роботи, картографічні роботи та роботи з землеустрою проводяться відповідно до законодавства України "Про землеустрій"[1] та "Про топографо-геодезичну та картографічну діяльність"[18], а також відповідно до Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500[10]. Виконавці робіт можуть отримувати у встановленому порядку наступну інформацію для спрощення підготовки для зйомки: Дані щодо розташування існуючих пунктів державної геодезичної мережі та густої геодезичної мережі з Державного картографо- геодезичного фонду у відповідних системах координат. Каталоги координат та витяги з кадастрового плану можна отримати з бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру. 3.3 Перелік етапів проведення топографо-геодезичних робіт Перед початком робіт були проведені топографо-геодезичні дослідження для отримання просторових даних щодо земельної ділянки. Також було здійснено рекогносцировку території та визначено місця, де будуть проводитись топографо-геодезичні роботи. Для здійснення землеустрійних робіт були використані послуги мережі постійно діючих референцних GNSS-станцій, що належать компанії System Solution. Місцезнаходження цих базових станцій було визначено у системі координат SK63(4). Координати точок земельної ділянки встановлювались за допомогою приймача Geo Max Zenith 20. Спостереження проводилися в режимі реального часу (RTK) за участю референцних GNSS-станцій мережі System.NET. Під час спостережень максимальне значення систематичної похибки (СКП) не перевищувало 0,05, що відповідає встановленим вимогам точності для проведених робіт. Для забезпечення зв'язку з сервером мережі використовувався мобільний інтернет стандарту GSM/GPRS через мобільного оператора ПрАТ "Київстар". Поправки від мережі передавалися у форматі RTCM v3.x. Для створення коригувальних поправок використовується технологія мережевого RTK Master Auxiliary Corrections (MAX), яка є стандартом для GNSS-мереж та була затверджена комітетом RTCM 104. Ця технологія передбачає надання поправок в режимі реального часу з кількох базових станцій, одна з яких виступає головною (Master), а інші - допоміжними (Auxiliary). Визначення головної та допоміжних станцій здійснюється автоматично в залежності від положення приймача. Розрахунок RTK- поправок здійснюється за допомогою програмного комплексу Leica GNSS Spider v4.3, який встановлений на сервері мережі. Для переходу до місцевої системи координат (MSK-71), що пов'язана з системою координат УСК-2000, використовувався модуль перерахунку координат програмного забезпечення "Digitals". Матеріали польових вимірювань було оброблено з використанням програмного забезпечення "Digitals" на персональному комп'ютері. Це дозволило створити цифрову модель (dmf-файл) та згенерувати електронний документ у форматі "XML" для реєстрації земельної ділянки відповідно до вимог Закону України "Про державний земельний кадастр". [5]. Після завершення польових досліджень і обробки даних були підготовлені планово-картографічні матеріали для встановлення меж земельної ділянки. 3.4 Опис та обгрунтування проектного рішення Після схвалення технічної документації, земельна ділянка буде класифікована як земельна ділянка віднесена до категорії земель водного фонду з кодом 800. Її призначено для рибогосподарських потреб, відповідно до класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок з кодом 10.07. Стосовно складу угідь, вона включає болота (0.4291 га) та ставки (3.5818 га) з кодами 003.03 та 006.04 відповідно, загальна площа становить 4,0109 га. Згідно з пунктом 2 статті 20 Земельного кодексу України[2], віднесення земельних ділянок до конкретної категорії та виду цільового призначення здійснюється відповідно до таких принципів: земельні ділянки, що перебувають під управлінням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, визначаються рішенням відповідного органу; земельні ділянки у приватній власності визначаються їх власниками. Згідно з пунктом 3 статті 20 Земельного кодексу України[2], встановлення категорії земель та виду цільового призначення земельної ділянки відбувається в рамках відповідного типу функціонального призначення, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Установлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без обов'язкового виконання вимог, зазначених у першому абзаці цієї частини, у випадку передачі земельної ділянки з державної або комунальної власності відповідно до положень частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"[7]. За результатами топографо-геодезичних досліджень було встановлено, що площа земельної ділянки становить 4,0109 гектара. Документація щодо встановлення меж земельної ділянки служить основою для визначення її межі. IV. ОХОРОНА ПРИРОДИ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА У сучасній ситуації в Україні актуальними є завдання, такі як забезпечення незалежності країни, перехід до ринкової економіки, реструктуризація промисловості та поліпшення екологічної ситуації, яка потребує серйозних заходів. Стратегічна лінія України у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання земельних ресурсів полягає в такому розвитку, щоб уникнути конфліктів між споживчою зацікавленістю використання природи та збереження її цілісності. Ця стратегія передбачає послідовне досягнення кількох стратегічних цілей, зокрема: Забезпечення екологічної безпеки для поточного та майбутніх поколінь. Відновлення та збереження біосферної рівноваги та генетичного різноманіття тваринного та рослинного світу. Раціональне та комплексне використання всього природного ресурсного потенціалу України. Збереження навколишнього природного середовища та науково обґрунтоване використання земельних ресурсів є необхідними аспектами економічного та соціального розвитку країни. Ефективне використання та збереження земельних ресурсів вимагає вирішення широкого спектру організаційних, соціально-економічних, правових, адміністративних та інших проблем, які є необхідною складовою частиною проектів землеустрою. При розробці проектів з охорони земель та навколишнього середовища використовується комплексний підхід до угідь, причому розглядаються складні природні системи з урахуванням мети і способу їх використання. Наприклад, автомобільний транспорт є одним з основних джерел забруднення грунтів, повітря, водойм і впливу на врожай сільськогосподарських культур вздовж автодоріг через викиди автомобілів, що містять різноманітні хімічні речовини, негативно впливаючи на здоров’я людини. Для зменшення цього негативного впливу необхідно зберегти наявні придорожні ліси або створити нові, включаючи ті, що розташовані у межах населених пунктів. Уявімо, що в місті існує великий парк з водоймою, який служить місцем відпочинку для місцевих мешканців. Проте, з часом водойма стала забрудненою через неправильне використання території біля неї: люди викидали сміття та хімічні речовини, що призводило до загибелі риби та водних рослин. Уряд міста та місцеві організації вирішили взяти на себе ініціативу з очищення водойми та збереження її екологічної чистоти. За допомогою добровольців та екологічних груп вони організували масштабну акцію з прибирання сміття та забруднень з території парку та навколо водойми. Крім того, була розроблена програма збереження природного середовища в межах парку, що передбачала висадження водних рослин, фільтруючих систем, а також встановлення майданчиків для утилізації сміття та впровадження правил щодо його видалення. Зусиллями всіх зацікавлених сторін вдалося повернути водоймі її первинну красу і зробити її безпечним місцем для відпочинку та розваг для всіх мешканців міста. Збереження плодючих земель для сільського господарства має велике значення. Землі, які не є придатними для сільськогосподарського використання або є менш плодючими, слід відводити для будівництва промислових підприємств, житлово-комунальних об’єктів, автомобільних доріг та інших несільськогосподарських потреб. Одним з важливих завдань місцевої громади є здійснення контролю за використанням земельними власниками та користувачами землі згідно її призначення. Необхідно забезпечити, щоб усі користувачі мали необхідні документи, які засвідчують їх право на користування та володіння землею, що сприятиме обережному та відповідальному ставленню до земельних ресурсів. При контролі за існуючими господарськими об'єктами важливо враховувати заходи, спрямовані на запобігання забрудненню земель токсичними речовинами, запобіганню ерозії ґрунтів та дотримання режиму використання земель у встановлених охоронних зонах. При формулюванні конкретних заходів щодо охорони природи та контролю за використанням земель на території громади, слід керуватися відповідними положеннями Земельного кодексу України, актами уряду, Держгеокадастру та відповідним законодавством щодо охорони природи в Україні. Однією з категорій земель, які досліджуються у кваліфікаційній роботі, є землі водного фонду. Зазвичай цей фонд включає в себе землі, що зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також острови, де немає щільної рослинності; прибережні захисні смуги поблизу морів, річок та інших водойм, за винятком земель, які зайняті лісами; гідротехнічні та інші водогосподарські споруди і канали, берегові смуги водних шляхів. Для запобігання негативного впливу на екологічну ситуацію та забезпечення сталого розвитку водних об'єктів, статтею 58 ЗКУ[2] передбачено створення водоохоронних зон уздовж річок, навколо водойм та на островах. Це зроблено з метою запобігання їх засміченню, забрудненню та вичерпанню. Водоохоронна зона – це природна територія, де здійснюється господарська діяльність і яка регулюється для забезпечення сприятливого стану водних об'єктів та островів, запобігання їх забрудненню, засміченню і вичерпанню, а також збереження природного середовища навколо водних рослин і тварин. Статтею 60 Земельного кодексу України[2] визначено поняття прибережної захисної смуги, яка є частиною водоохоронної зони вздовж річок та навколо водойм. На цій території встановлено більш обмежений режим господарської діяльності порівняно з іншими частинами водоохоронної зони, і визначені її розміри для різних водних об'єктів. Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морських узбережь та навколо морських заток і лиманів встановлюються у проектах землеустрою. У межах населених пунктів ці захисні смуги встановлюються з урахуванням містобудівної документації. Тобто, вони не встановлюються автоматично, але лише за умови, що наявна відповідна містобудівна документація на момент встановлення захисної смуги, що дозволяє урахувати планування забудови в її теоретичних межах. Серед ключових заходів з охорони водних об'єктів можна визначити наступні: 1. Одним з основних заходів з охорони водних об'єктів є встановлення прибережних захисних смуг і водоохоронних зон відповідно до вимог ВКУ. У прибережних захисних смугах будь-яка діяльність, яка може негативно вплинути на стан водного об'єкту, заборонена. У водоохоронних зонах проводяться висадка дерев, а також сіють багаторічні трави. 2. Відмова від застосування хімічних засобів захисту рослин. 3. Зменшення викидів стічних вод промислових компаній за рахунок скорочення обсягів використання води у виробництві і впровадження систем водопостачання з використанням водоочищення. 4.Розділення стічних вод промисловості та побутового використання та обов'язкове їх очищення до скиду у водойму. 5.Запобігання забрудненню водних джерел нафтопродуктами. 6.Впровадження технологій, що сприяють збереженню води, а також виконання водоохоронних заходів, визначених Водним Кодексом України[3], на підприємствах, установах і організаціях, розташованих у басейні певної річки. 7.Створення природних об'єктів гідрологічного значення. 8. Збереження лісистості вздовж берегів річок сприяє покращенню їхнього екологічного стану. Дерева, що ростуть на берегах водойм, такі як верба і вільха, прибирають з води нітрати та інші забруднюючі речовини. Крім того, ці рослини збагачують атмосферу киснем над поверхнею води, сприяють процесам окислення води та захищають річку від сонячного тепла, зменшуючи випаровування. Дерева також перешкоджають зсувам берегів, захищають русла від забруднення та затримують різноманітні добрива та хімічні речовини з сільськогосподарських полів. Таким чином, підтримка рослинності є важливим чинником у поліпшенні стану річок. Оптимальними породами для заліснення берегів річки є верба і тополя, оскільки вони можуть розвиватися з відростків і гілок, що потрапили всередину ґрунту. Однією з основних причин засмічення річок є яри. Для фіксації ярів можна використовувати плотові загати. При їхньому встановленні поперек русла яру викопується траншея шириною півметра і глибиною 30 см, яка врізається в береги для запобігання його розмиванню. У дно траншеї вставляються вербові колоди, які тісно переплітаються лозинами. Для ефективної боротьби з ярами важливо вміти визначати їх швидкість. Для цього на весні на відстані 20 метрів від яру вбиваються кілочки. Потім щомісяця вимірюють відстань від кілочка до вістря яру. Різниця між вимірами вказує на ріст яру. На земельній ділянці де розташований ставок є болота. Болота відіграють важливу роль у збереженні водних ресурсів, фільтрації води та утриманні вологи в ґрунті. Вони також є місцем проживання для багатьох видів рослин і тварин, включаючи їх рідкісні та зникаючі види. Незважаючи на їх екологічне значення, болота мають бути належним чином доглянуті та охоронятися від будь-яких негативних впливів, таких як забруднення чи знищення природного середовища. Заходи з охорони та відновлення боліт мають включати в себе регулярний моніторинг стану екосистеми, запровадження обмежень на будівництво та інші дії, спрямовані на збереження цього унікального природного ресурсу. V. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 5.1 Охорона праці при проведенні топографо-геодезичних та землевпорядних робіт Охорона праці – система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці З-н України «Про охорону праці»[19]. У сучасних умовах розвитку науки та техніки, а також широкого застосування новітніх технологій у виробництві, особливу вагу отримує проблема забезпечення безпеки праці. Поліпшення умов праці визнається як один із шляхів підвищення продуктивності та ефективності виробництва, а також сприяння подальшому розвитку працівників. Ця проблема тісно пов'язана з організацією санітарно-гігієнічних умов, обслуговуванням працівників, організацією відпочинку та харчуванням. На сьогоднішній день виробничий травматизм та захворюваність на робочому місці призводять до значних втрат здоров’я трудових резервів нашої держави. Запобігання таким інцидентам може бути досягнуте шляхом впровадження спеціальних заходів, що ґрунтуються на ретельному аналізі стану охорони праці. Перед виїздом на польові завдання, керівник експедиції спільно з інструктором з охорони праці має переконатися у належному забезпеченні груп необхідними інструментами, продуктами, а також засобами індивідуального та колективного захисту. Вони також мають надати всі необхідні інструкції керівникам бригад та визначити строки завершення робіт. Для урегулювання взаємовідносин між працівниками та керівниками польових партій та експедицій на польовий сезон потрібно визначати тимчасові правила внутрішнього порядку в базах, партіях та експедиціях. Ці правила затверджуються керівником експедиції за погодженням з комісією з охорони праці, що створюється на підприємстві. Керівники окремих підрозділів проектних організацій несуть відповідальність за додержання техніки безпеки та виробничої санітарії та виконання міроприємств в цих справах. Тимчасові працівники, що беруть участь у польових пошукових операціях, мають проходити навчання з безпеки на робочому місці. Перед початком топографо-геодезичних робіт з встановлення меж земельної ділянки необхідно здійснити додатковий інструктаж з техніки безпеки для працівників топографо-геодезичної групи. Під час виконання геодезичних робіт важливо приділяти увагу безпеці під час роботи неподалік від річок, балок та ярів, оскільки їх береги та схили можуть бути крутими та кам'янистими. 5.2 Аналіз охорони праці для інженера-землевпорядника Мокрокалигірської сільської ради У сучасному світі, де високі технології та інновації визначають багато сфер життя, забезпечення безпеки праці є однією з найважливіших пріоритетів. Робоче середовище, де працюють люди, повинно відповідати вимогам безпеки, щоб запобігти травмам, хворобам та іншим негативним наслідкам для здоров'я. Розглянемо умови праці, заходи та засоби з охорони праці, а також електробезпеку та пожежну безпеку на робочому місці інженера-землевпорядника, який працює у сільраді. Охорона праці в сільській раді, зокрема в діяльності землевпорядкування, є критично важливою для забезпечення безпеки та здоров'я працівників, оскільки вони часто мають справу з важкими фізичними навантаженнями та різними ризиками, пов'язаними з роботою на відкритому повітрі і в контакті зі змінними природними умовами, також робота за комп’ютером. Під час польових робіт землевпорядника охорона праці грає важливу роль у забезпеченні безпеки та здоров'я працівників. Оскільки такі роботи часто пов'язані з роботою на відкритих майданчиках, вони можуть мати свої унікальні ризики та вимоги щодо безпеки. Перед початком роботи працівники повинні пройти відповідний навчальний курс та інструктаж з охорони праці, включаючи навчання щодо використання техніки безпеки та правильного підходу до роботи. Важливо також мати на собі та користуватися необхідними засобами індивідуального захисту, такими як захисні каски, рукавички, окуляри тощо. Перед початком робіт слід провести оцінку ризиків та прийняти необхідні заходи безпеки, а працівники повинні мати знання та доступ до першої допомоги в разі нещасного випадку або травми. Робоче середовище повинно регулярно моніторитися, а будь-які випадки порушення безпеки або нещасні випадки повинні фіксуватися та аналізуватися для підвищення безпеки у майбутньому. Охорона праці під час польових робіт землевпорядника має на меті забезпечити безпеку та здоров'я працівників у робочому середовищі, зменшуючи ризики та запобігаючи нещасним випадкам. Так як робота землевпорядника це не тільки польові роботи а і робота за комп’ютером. Охорона праці під час роботи за комп'ютером є важливою для забезпечення здоров'я та комфорту працівників. Важливо дотримуватися таких правил: 1. Правильна організація робочого місця. 2. Часті перерви. 3. Коректна позиція тіла. 4. Правильна освітленість. 5. Оптимальне регулювання екрану. 6. Використання спеціальних пристроїв. 7. Організація робочого часу. Дотримання цих простих правил допоможе знизити ризик розвитку різноманітних захворювань, пов'язаних з тривалим перебуванням за комп'ютером, і забезпечить більш комфортну та продуктивну роботу. Загалом, ефективна організація охорони праці у землевпорядкувальних підрозділах сільської ради передбачає комплексний підхід та постійний контроль за дотриманням вимог безпеки на робочому місці. 5.3 Захист населення у випадку загрози повені, паводка Однією з частих надзвичайних ситуацій є загроза повені або паводка. В таких ситуаціях важливо вживати конкретні заходи для запобігання значним шкодам та негативним наслідкам. Як варіант, необхідно виконати наступні дії: • Уважно прислуховуйтеся до інформації про надзвичайну ситуацію та інструкції щодо дій, утримуйтеся від зайвого використання телефону, щоб мати можливість отримувати корисних дзвінків. • Не панікуйте, попереджайте сусідів та намагайтесь надавати допомогу особам з інвалідністю, дітям та літнім людям. • Отримуйте інформацію від місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації та готуйтеся до цього заходу заздалегідь. • Підготуйте необхідні документи, одяг, необхідні предмети, продукти харчування на декілька днів та медикаменти, і покладіть їх у рюкзак, бажано водонепроникний. Документи тримайте також у водонепроникному пакеті. • Відключіть всі прилади від електромережі та закрийте газові крани. • Перемістіть цінні речі та продукти харчування на верхні поверхи або поставте їх якомога вище. • Переведіть худобу, що перебуває на фермі, на території, які мають більшу висоту. • Якщо можливо, якнайшвидше залиште район, який піддається затопленню. • Закрийте всі вікна та двері, а якщо є можливість, заблокуйте доступ стороннім до першого поверху дошками або щитами. • До прибуття допомоги перебувайте на верхніх поверхах, дахах, на деревах або інших високих місцях і подавайте сигнали рятівникам голосом та знаками, щоб вони могли вас швидко знайти. • Перевірте чи немає поруч потерпілих і, якщо можливо, надайте їм допомогу. • Якщо ви опинилися у воді, зніміть важкий одяг та взуття і знайдіть навколо себе предмети, які можна використати для отримання допомоги. • Утримуйтеся від перевантаження рятувальних засобів, таких як катери, човни, плоти і т.д. Після виникнення повені або паводка: • Перевірте, щоб будинок не зазнав жодних пошкоджень внаслідок повені, немає загрози обвалу, відсутні провалини як в будинку, так і навколо нього, скло не розбите, немає небезпечних уламків та сміття. • Утримуйтеся від використання електричної мережі до повного висихання будинку. • Прокип'ятіть воду для пиття, особливо якщо вона бралася з джерел, що були затоплені. • Висушіть будинок, здійсніть ретельне очищення та дезінфекцію забрудненого посуду, предметів домашнього вжитку та приміської території. • Проведіть висушування затоплених підвальних приміщень. • Не рекомендується споживати їжу та консерви, які були затоплені водою під час повені та пошкоджені. • Необхідно провести дезінфекцію всього майна, яке було затоплене. • Дізнайтеся від місцевих державних органів адреси установ, які надають допомогу людям, що постраждали від надзвичайних ситуацій. 5.3.1 Безпека при подоланні водних переправ При виборі місця для переправи враховують ширину та глибину річки, швидкість течії, наявність місць для організації засобів безпеки, спостереження та керування переправою, стан дна та наявність каменів. Серед відносно безпечних виділяють такі переправи: Переправа вбрід. Завдання полягає у пошуку місця на річці, де переправа вбрід для групи буде можлива і забезпечить повний успіх. Один з індикаторів броду – це наявність стежок, прокладених місцевими мешканцями, наприклад, стежка, яка веде до річки і зникає. Брід можливий на ділянці, де глибина не перевищує пояс найнижчої людини, проте бажано знайти наймілкіше місце. Переходити річку вбрід слід у взутті для максимального захисту ніг від можливих пошкоджень. Правильний вибір методу переправи вбрід може бути зроблений тільки на основі досвіду, який дозволяє врахувати характер річки та підготовку групи. Переправа вбрід за допомогою перил, які складаються з головної мотузки, закріпленої з обох боків берега. Для більшої міцності поручні можуть мати відтяжки з двох мотузок, що розходяться під кутом 60-90° на кожному березі біля місця їх закріплення. Перший учасник, який перетнув річку, закріплює мотузку на березі, щоб вона служила перилами для інших учасників. Останній учасник знімає мотузку, обв'язує головною мотузкою поперек, а решта учасників, які знаходяться на іншому березі, допомагають йому перетнути водоймище. Групова переправа за таджицьким методом є дуже надійним і застосовується, коли швидкість течії велика, а глибина невелика. Учасники, які мають рюкзаки, стають в коло, обличчям до центру, рівномірно розподілившись за силою. Вони беруться руками за дальні лямки рюкзака сусіда через плечі, опираючись плечима один на одного та трохи нахиляючись до центру кола. Потім коло починає рухатися до протилежного берега річки, повільно обертаючись проти течії, з ближньою до протилежного берега стороною. Переправа попарно використовується в умовах річки з відносно невеликою шириною та глибиною, але великою швидкістю течії. Учасники стають лицем один до одного і боком до берега, з руками на плечах партнера. Сильніший знаходиться нижче по течії. Потім вони, опираючись один на одного, рухаються дрібними кроками. Система страхування в цьому методі переправи, так само як і під час руху у лінії, не надійна. Груповий метод доповнює парний спосіб переправи. За учасником, який стоїть нижче по течії в парі, ще 3-4 чоловіки стають за спиною, опираючись руками на спину переднього і тримаючись за лямки його рюкзака. Це значно збільшує опір до струменю, хоча ускладнює організацію синхронного руху. ВИСНОВОК У висновку, ми можемо підкреслити, що оренда ставків відіграє важливу роль у забезпеченні сталого розвитку економіки та управлінні земельними ресурсами. Дослідження теоретичних та практичних аспектів оренди ставків дозволило зрозуміти складність цього процесу та визначити ключові фактори, які впливають на його успішність. В сфері землеустрою для земель водного фонду необхідно активно розвивати конкретні локальні стратегії, які б сприяли розвитку водного господарства та збереженню якості та покращенню використаних земельних ділянок. Ці стратегії повинні бути націлені на максимізацію використання земельних ресурсів, забезпечуючи при цьому їхню стійкість та збереження природного середовища. Реалізація конкретних місцевих землевпорядних рішень також має сприяти покращенню ефективності системи землеустрою. Це включає удосконалення процедур обробки земельних ділянок, забезпечення доступу до водних ресурсів, а також вирішення конфліктних ситуацій щодо використання земель водного фонду. Такий підхід до управління земельними ресурсами водного фонду сприятиме стійкому розвитку галузі та забезпечить збалансований підхід до використання земельних ресурсів, що є критично важливим для забезпечення економічного, екологічного та соціального благополуччя нашої країни. Організаційне забезпечення розробки технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки на рибогосподарські потреби є важливим етапом у процесі проектування. Для забезпечення якісної технічної документації необхідно враховувати наступні аспекти: В першу чергу, важливо дослідити існуючу планову структуру земель, яка визначена у генеральному плані Ступичанської сільської ради. Це дозволить виявити особливості та обмеження, пов'язані з використанням земель у даній місцевості. Вимоги, які ставить замовник, можуть бути представлені органом місцевого самоврядування або іншими уповноваженими особами. Ці вимоги повинні бути чітко визначені в завданні на проектування. Розробка технічної документації має відповідати цим вимогам. Дотримання вимог законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють землевпорядні відносини, є важливим аспектом. Це можуть бути вимоги щодо розмірів ділянок, обмеження використання певних типів земель, а також вимоги до охорони природного середовища та інші правила. При створенні технічної документації важливо враховувати технічні вимоги, що стосуються проведення землевпорядних робіт, підготовки кадастрових планів, оформлення необхідних документів та інші технічні аспекти. Організація процесу розробки технічної документації включає аналіз усіх цих аспектів та їх урахування при плануванні та створенні. Цей підхід забезпечує виконання вимог замовника, дотримання нормативних вимог та створення якісної технічної документації для відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб. Додатково, важливо підкреслити потребу у подальшому дослідженні даної проблематики для вдосконалення законодавства, розробки нових методик та інструментів управління орендою ставків, а також для вивчення впливу цього процесу на різні сектори економіки та соціально-економічний розвиток регіонів. Такий підхід допоможе забезпечити ефективне та стабільне використання земельних ресурсів, сприяючи сталому зростанню та підвищенню життєвого рівня населення. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Закон України «Про Землеустрій». – Київ, Відомості Верховної Ради України, 1998, № 46-47, ст.280 (редакція від 28.10.2021) Електронний ресурс URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text (дата звернення 30.10.21) 2. Земельний Кодекс України – Київ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 3-4, ст.27 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2768-14 3.Водний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95- %D0%B2%D1%80 4. [Електронний ресурс] URL:Стаття 60. Прибережні захисні смуги - Земельний кодекс України | Protocol 5. Закон України «Про Державний земельний кадастр» Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 8, ст.61. [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/3613-17 6. Постанова КМУ [Електронний ресурс] URL: Про затвердження Порядку веденн... | від 17.10.2012 № 1051 (rada.gov.ua) 7. Закон України [Електронний ресурс] URL: Про регулювання містобудівно... | від 17.02.2011 № 3038-VI (rada.gov.ua) 8. Закон України ‘’Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин’’; [Електронний ресурс] URL: Про внесення змін до деяких ... | від 28.04.2021 № 1423-IX (rada.gov.ua) 9. Постанова КМУ ‘’Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України’’; [Електронний ресурс] URL: Про внесення змін до деяких акті... | від 21.04.2021 № 405 (rada.gov.ua) 10. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500; [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0393-98 11. Інструкція про порядок контролю та приймання топографо- геодезичних та картографічних робіт; [Електронний ресурс] URL: GeoGuide: бібліотека нормативно-правових документів 12. Порядок використання Державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою; [Електронний ресурс] URL: Про затвердження Порядку викорис... | від 02.12.2016 № 509 (rada.gov.ua) 13. ДНАОП 74.2-1.01-89. Правила з техніки безпеки на топографо- геодезичних роботах. [Електронний ресурс] URL: ДНАОП 74.2-1.01-89. Правила з техніки безпеки на топографо-геодезичних роботах (ПТБ-88) (43421) (dnaop.com) 14. [Електронний ресурс] URL: Як взяти в оренду ставок? – Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (land.gov.ua) 15. [Електронний ресурс] URL: Проект наказу Мінагрополітики України “Про затвердження Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання у спеціальних товарних рибних господарствах” | Міністерство аграрної політики та продовольства України (minagro.gov.ua) 16. Наказ Мінприроди від 28.05.2013 №236 ‘’Про затвердження Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні об’єкти’’ [Електронний ресурс] URL: 500 Internal Server Error (rada.gov.ua) 17. [Електронний ресурс] URL: protokol-kk_11_30.11.2023.pdf (land.gov.ua) 18. Закон України ‘’Про охорону праці’’ [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12