ПРОЄКТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОРІЇ ЗАПОВІДНОГО УРОЧИЩА МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ РОЗТАШОВАНОГО ЗА МЕЖАМИ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ С. БОРОВИКОВЕ В АДМІНІСТРАТИВНИХ МЕЖАХ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ОТГ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Лаптійчук, Анна Володимирівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5391
Title:	ПРОЄКТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОРІЇ ЗАПОВІДНОГО УРОЧИЩА МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ РОЗТАШОВАНОГО ЗА МЕЖАМИ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ С. БОРОВИКОВЕ В АДМІНІСТРАТИВНИХ МЕЖАХ ШЕВЧЕНКІВСЬКОЇ ОТГ ЗВЕНИГОРОДСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Authors:	Литвин, Валентина Володимирівна Лаптійчук, Анна Володимирівна
Keywords:	земельна ділянка;природо-заповідний фонд
Issue Date:	15-Jun-2024
Abstract:	Об'єкт кваліфікаційної роботи - земельна ділянка площею 10,4000 га за межами села Боровикове в межах Шевченкіської сільської ради Звенигородського району Черкаської області. Мета кваліфікаційної роботи - аналіз процесу формування проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж території заповідного урочища місцевого значення. У вступі обґрунтована актуальність теми кваліфікаційної роботи, її мета та визначені завдання до виконання роботи. Перший розділ кваліфікаційної роботи містить аналіз нормативно-правових актів України, які регулюють процес розробки проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж територій об'єктів природно-заповідного фонду. У другому розділі приведена природно-економічна характеристика землекористування. Встановлення обмежень (обтяжень) при користуванні земельними ділянками природно-заповідного фонду, проведення топографо-геодезичних робіт та обгрунтування проєктного рішення проаналізовано у третьому розділі. У четвертому розділі приведено опис дотримання охорони праці та техніки безпеки при виконанні польових та камеральних робіт.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5391
Appears in Collections:	193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
ilovepdf_merged.pdf Restricted Access		1.69 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text




ВСТУП 
 
Актуальність дослідження. Внаслідок антропогенного впливу людини 
на навколишнє природне середовище, яке призводить до інтенсивного 
зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, 
природних лісів, що відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування 
лісів виникає проблема неефективності використання земель природно-
заповідного фонду України. 
Охорона земель – це одна з найважливіших проблем сьогодення як в 
масштабах країни так і кожної територіальної громади. Це ціла система 
правових, організаційних, економічних та інших заходів, які направлені на 
раціональне використання земель та запобіганню необґрунтованому 
вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, 
до цієї системи також входить захист від шкідливого антропогенного впливу. 
Ці заходи сприяють відтворенню і підвищенню родючості ґрунтів та 
продуктивності земель лісогосподарського призначення. При цьому 
забезпечується особливий режим використання земель природоохоронного, 
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. 
Аналіз проблем, які виникають за умов зростаючого антропогенного 
тиску на природні об'єкти, тому виникає необхідність у створенні для деяких 
об'єктів природно-заповідного фонду охоронних зон для забезпечення 
необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів і запобігання 
негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях. 
Розробка проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж 
території заповідного урочища місцевого значення дає змогу ознайомитися із 
процесом формування проєкту землеустрою, вирішити проблему 
використання та охорони земель в межах конкретної територіальної громади. 
Основні задачі, які потрібно вирішити в процесі виконання 
кваліфікаційної роботи, це: визначення теоретичних засад формування 
проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж території об’єкту 
природо-заповідного фонду, аналіз нормативно-правових актів, які регулюють 
виконання даного виду робіт, вивчення вихідних характеристик об’єкту та 
передумов встановлення меж території заповідного урочища, дослідження та 
опис алгоритму розробки проєкту землеустрою. 
Об'єкти природно-заповідного фонду є найважливішою ланкою у 
формуванні екологічної мережі, що передбачає зміни в структурі земельного 
фонду територіальної громади шляхом віднесення (на підставі обґрунтування 
екологічної безпеки й економічної доцільності) частини земель 
господарського використання до категорій, які підлягають особливій охороні 
з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. 
Розробка проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж 
території заповідного урочища місцевого значення дасть змогу зрозуміти суть 
і проблематику даного виду землемлевпорядної документації. 
Метою роботи є розробка проєкту землеустрою щодо організації та 
встановлення меж території заповідного урочища місцевого значення.   
Об’єктом бакалаврської  кваліфікаційної роботи є: земельна ділянка, що 
розташована за межами села Боровикове в адміністративних межах 
Шевченківської об’єднаної територіальної громади Звенигородського району 
Черкаської області.  
Предметом прикладного дослідження є теоретичні та прикладні 
аспекти розробки  проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж 
території заповідного урочища місцевого значення «Комарів Яр», що 
знаходиться в адміністративних межах Шевченківської об’єднаної 
територіальної громади Звенигородського району Черкаської області за 
межами села Боровикове.  
Проєкт землеустрою щодо організації та встановлення меж території 
заповідного урочища складається розробником документації із землеустрою в 
складі якого працює сертифікований інженер-землевпорядник. 
 
 
5 
 
Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій 
природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, 
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського 
призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у 
використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів визначають місце 
розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, 
землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-
заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого 
(округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та 
історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та 
прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних 
шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій. 
Проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій 
природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, 
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського 
призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у 
використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, що розробляється з 
метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та 
режими використання земель у межах територій пам’яток культурної 
спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних 
заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, 
буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об’єктів 
культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проєктної 
документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків 
розроблення таких проєктів з метою внесення до Державного земельного 
кадастру відомостей про обмеження у використанні земель. 
До складу проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж 
території заповідного урочища входять текстові документи та графічні 
матеріали, що включають в себе план меж земельної ділянки та організації 
6 
 
території, перелік документів, що мають входити до складу проєкту, що 
передбачено ст. 47 Закону України «Про землеустрій» [8]. 
Проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій 
природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, 
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського 
призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у 
використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів для біосферних 
заповідників, природних заповідників, національних природних парків, 
регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, 
парків - пам’яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків можуть 
розроблятися лише на землях та земельних ділянках, що включаються до 
складу таких територій без вилучення у землевласників та землекористувачів. 
В даній кваліфікаційній роботі проведено аналіз вище згаданих 
теоретичних аспектів і на основі них розроблений проєкт землеустрою щодо 
організації та встановлення меж території заповідного урочища місцевого 
значення «Комарів Яр» площею 10,400 га, що знаходиться в адміністративних 
межах Шевченківської об’єднаної територіальної громади Звенигородського 
району Черкаської області за межами села Боровикове.  
 
 
  
7 
 
I. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЯКІ 
РЕГУЛЮЮТЬ СКЛАДАННЯ ПРОЄКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО 
ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ЗАПОВІДНОГО УРОЧИЩА 
1.1. Правовий режим земель природно-заповідного фонду та іншого 
природоохоронного призначення 
 
        Правовий режим земель природно-заповідного фонду (ПЗФ) та іншого 
природоохоронного призначення - це встановлений правовими нормами 
порядок охорони земель, передбачає збереження і відтворення, а також 
використання за цільовим призначенням земель різних форм власності, 
забезпечення охорони прав всіх суб'єктів на ці землі, здійснення управління 
землями і забезпечення контролю за дотриманням законодавства та 
застосування відповідальності за його порушення. 
         Поняття та правовий статус земель природо-заповідного фонду та іншого 
природоохоронного призначення, визначає Глава 7 Земельного кодексу 
України. Правовий статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду 
регулюється також Конституцією України (статтями 13, 14), Законами 
України «Про охорону навколишнього природного середовища», та «Про 
природно-заповідний фонд України». Об'єктам природно-заповідного фонду 
присвячена також Програма перспективного розвитку заповідної справи в 
Україні, затверджена постановою Верховної Ради України від 22.09.1994 № 
177/94-ВР, Загальнодержавна програма формування національної екологічної 
мережі України на 2000-2015 роки, затверджена Законом України від 
21.09.2000 № 1989-III. 
         До земель природо-заповідного фонду включаються території та об’єкти, 
визначені ст. 44 Земельного кодексу України, а також ч. 2 ст. 61 Закону 
України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону 
України «Про природно-заповідний фонд України» [9]. 
      Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, 
комунальній та приватній власності. Обмеження щодо передачі деяких 
8 
 
об’єктів у приватну власність передбачено статтями 83, 84 ЗК України, ст. 4 
Закону України «Про природно-заповідний фонд України». 
        Порядок створення та оголошення територій та об’єктів природно-
заповідного фонду встановлюється Законом України «Про природно-
заповідний фонд України». 
        Зазначеним Законом визначено категорії об'єктів природно-заповідного 
фонду, кожна з яких має особливості правового статусу, порядку організації і 
функціонування, режиму використання земель природних територій та 
об'єктів. 
       Порядок надання земельних ділянок і видачі документів на право 
володіння, користування і розпорядження землями природно-заповідного 
фонду визначається статтями 20, 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу 
України [2]. 
       Зміна меж, категорії, скасування статусу територій та об'єктів природно-
заповідного фонду здійснюється відповідно до норм глави 22 Земельного 
кодексу України та ст.ст. 51-53 Закону України «Про природно-заповідний 
фонд України». Вилучення земель природно-заповідного  фонду регулюється 
ст. 150 Земельного кодексу України. 
         Контроль за забезпеченням режиму земель природно-заповідного фонду 
здійснюється органами та особами, визначеними Главою 32 Земельного 
кодексу України. 
         За порушення правового режиму земель природно-заповідного фонду 
може наступати кримінальна, адміністративна та цивільна відповідальність. 
 
1.2. Поняття земель природно-заповідного фонду 
 
      Згідно ст. 43 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про 
природно-заповідний фонд України» та ч. 1 ст. 61 Закону України «Про 
охорону навколишнього природного середовища» [7], землі природно-
заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними 
9 
 
комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, 
наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону 
надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. 
      Межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються 
в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та 
об’єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються 
відповідно до проєктів створення територій та об’єктів природно-заповідного 
фонду. 
      На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-
заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, 
передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає 
державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або 
договором. 
 
1.2.1 Склад земель природно-заповідного фонду 
 
       Відповідно до ст. 44 ЗК України, «До складу земель природно-заповідного 
фонду входять природні території та об’єкти (природні заповідники, 
національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні 
парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно 
створені об´єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, 
парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва)». Також, аналогічний за обсягом 
перелік наведений у ч. 2 ст. 61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного 
середовища». 
       Класифікація об´єктів природно-заповідного фонду (а отже, і земель 
фонду) наведена у ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд 
України» [9], де передбачений поділ об´єктів не лише на природні та штучні, 
а і на об´єкти загальнодержавного та місцевого значення, а також поділ 
залежно від походження та інших особливостей (ч. ч. 2-4 статті): 
10 
 
      «Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, 
зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно від 
їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути 
загальнодержавного або місцевого значення». 
      Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та 
об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками природи, мети і 
необхідного режиму охорони: 
 заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, 
загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, 
гідрологічні, загально-геологічні, палеонтологічні та карстово-
спелеологічні; 
 пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, 
гідрологічні та геологічні. 
         Правовий режим кожного із об´єктів природно-заповідного фонду, 
вимоги щодо їх зонування тощо, визначаються розділом III (ст. ст. 14-38) ЗУ 
«Про природно-заповідний фонд України». Положення Закону деталізуються 
у положеннях про конкретні об´єкти природно-заповідного фонду та 
охоронних зобов´язаннях на них. 
 
1.2.2 Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду 
 
      Особливість правового режиму земель природно-заповідного фонду 
полягає в: 
 забороні здійснення на землях природно-заповідного фонду будь-якої 
діяльності, що суперечить цільовому призначенню або може негативно 
впливати на стан об'єктів природно-заповідного фонду;  
 у більшості випадків земельні ділянки вилучаються із господарського 
використання, або така діяльність суворо обмежується (ст.ст. 7,9 та ін 
Закону України "Про природно-заповідний фонд України"). 
11 
 
       Встановленні особливого порядку оголошення територій об'єктами 
природно-заповідного фонду (ст.ст. 51-55 Закону "Про природно-заповідний 
фонд України"). 
      Створення об'єктів природно-заповідного фонду регламентується також 
Законом України "Про Загальнодержавну програму формування національної 
екологічної мережі України на 2000-2015 роки". 
      Здійснюється внутрішнє функціональне зонування земельних ділянок, 
коли для кожної із зон встановлюється диференційований режим 
використання, охорони і відтворення (наприклад, відповідно до ст. 18 Закону 
України "Про природно-заповідний фонд України" територія біосферного 
заповідника поділяється на заповідну зону, буферну зону та зону 
антропогенних ландшафтів). Зонування здійснюється відповідно до положень 
про конкретні об'єкти природно-заповідного фонду. 
      За порушення правового режиму земель природно-заповідного фонду 
встановлена посилена відповідальність: у Кримінальному кодексі України 
передбачена кримінальна відповідальність за ст. 252 "Умисне знищення або 
пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-
заповідного фонду", вчинення злочину на території природно-заповідного 
фонду є кваліфікуючою ознакою складу злочину "Порушення правил охорони 
або використання надр" (ст. 240) та конститутивною ознакою складів злочину 
"Незаконна порубка лісу" (ст. 246) та "Незаконне полювання" (ст. 248), 
Встановлена також адміністративна відповідальність за порушення режиму 
об'єктів природно-заповідного фонду - ст. 91 КУпАП "Порушення правил 
охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду" 
Вчинення правопорушення на території об'єкта природно-заповідного фонду 
є підставою для застосування адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 77-
1 КУпАП "Самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків" [17]. 
          Стаття 65 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" 
встановлює особливості застосування цивільної відповідальності - шкода 
стягується на основі кадастрово-екологічної оцінки та спеціальних такс. 
12 
 
ІI. ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА 
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ 
 
2.1. Основні відомості про об’єкт кваліфікаційної роботи 
 
Об’єктом даної кваліфікаційної роботи є заповідне природне урочище 
місцевого значення «Комарів Яр». Територія об’єкту природно-заповідного 
фонду розташована в адміністративних межах Шевченківської об’єднаної 
територіальної громади (за межами населеного пункту с. Боровикове). 
 
Рис. 2.1. Викопіювання з Публічної кадастрової карти 
В Шевченківській територіальній громаді Звенигородського району 
Черкаської області на Придніпрянській височині знаходиться село 
Борови2кове. Населення села становить 331 особа. Боровикове 
розташовується за 190 км до столиці України — міста Києва, за 93 км від 
обласного центру — міста Черкаси, 20 км в напрямку на північний схід від 
13 
 
населеного пункту знаходиться районний центр — місто Звенигородка, а 
залізнична станція Багачеве за 40 км.  
          Коливання висот на території даної територіальної громади незначне, 
оскільки вона розташовується на підвищеній слабо-пологій рівнині. 
Найбільші висоти на даній території піднімаються до відмітки 20,0 м, а 
найменші опускаються до 170,0 м.  
         Сучасна назва села — Боровикове походить від первісного найменування 
— хутір Боровиків. За переказами село було засноване переселенцями із 
Черкаського бору - братами Боровиками, звідчого поселення (звідки і 
походить назва), а вже потім, коли хутір став селом, трансформувалася і його 
назва. 
          У грудні 2020 року село Боровикове приєдналося до Шевченківської 
територіальної громади Звенигородського району Черкаської області. Також 
до складу Шевченківської ОТГ входять Будищенська, Пединівська, 
Тарасівська та Шевченківська сільські ради.  
         На даний час в селі Боровикове функціонують: сільська рада, бібліотека, 
поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури та 
магазин.  
        Як і переважна більшість сільського населення України, жителі села 
активно займаються приватним сільським господарством, а саме: 
рослинництвом, садівництвом та тваринництвом. Головне місце в садівництві 
традиційно займає вирощування яблук та волоського горіха.  
        Заповідне урочище місцевого значення «Комарів Яр» площею 10,4000 га 
розташоване поруч р. Вільшанка в південній окраїні с. Боровикове 
Звенигородського району Черкаської області та знаходиться у віданні 
Шевченківської об’єднаної територіальної громади. Воно створене з метою 
охорони та збереження у природному стані оригінального красивого 
ландшафту з різноманітним трав’яним покривом, насадженням сосни віком 
50-100 років, на схилах тераси з яблуневим садом. 
 
14 
 
2.2. Природно-кліматичні умови 
 
Територія села Боровикове Звенигородського району є частиною 
Причорноморської низовини та відноситься до Придунайської рівнини. За 
фізико-географічним районуванням територія землекористування входить до 
Придунайського терасно-дельтового району Степової зони південної степової 
підзони. 
На даній території найтеплішим місяцем року вважається липень, 
середньомісячна температура повітря цього місяця становить +27°. Річний 
максимум температури повітря +38°. Тривалість безморозного періоду 195 
днів. Середній з абсолютних річних мінімумів температури -19°. Висота 
сніжного покриву в даній місцевості складає 2-4 см, сніжний покрив 
тримається недовго, зважаючи на часту відлигу. Зима дуже тепла, м'яка, 
коротка. Початок заморозків на теренах Черкаської області - в першій декаді 
листопаду, останні морози можуть спостерігатися в останній декаді квітня. 
Переважаючі напрями вітрів в будь-який час року є південні, південно- східні 
і північні. Середньорічна кількість опадів становить 410 мм. В період з 
температурою вищою +10° — 260 мм. Найбільша кількість опадів випадає в 
період червня-серпня. Клімат цього регіону досить сприятливий для 
вирощування всіх сільськогосподарських культур і отримання хорошого 
врожаю.  
Переважна частина території знаходиться на вододільному плато, яке з 
півночі на південь перетинається балками і лощинами. Грунтовий покрив 
представлений звичайним могутнім чорноземом крупно-пилувато- 
тяжкосуглинковим, та чорноземами звичайними слабореградованими і темно- 
сірими опідзоленими, значну територію займають і лучно-чорноземні грунти 
та їх слабосолоділі відміни. Ці агрогрупи грунтів сформувалися на вододілах, 
де поверхня має більш рівний характер, поверхневі стоки незначні чи вони 
відсутні, ґрунтові води залягають глибоко. Вони є досить родючими, 
15 
 
характеризуються сприятливими агрономічними властивостями та могутньою 
гумусованою частиною профілю. 
 
2.3. Правовий статус заповідного урочища місцевого значення 
«Комарів Яр» 
 
При створенні заповідних урочищ, розробка проектів забезпечується 
органами влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а на 
місцях органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього 
природного середовища.  
Стаття 29 Закону України "Про природно-заповідний фонд України», 
визначає, що «заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні 
та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, 
природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному 
стані» [9].  
Оголошення охоронюваних територій здійснюється без вилучення 
землі, води або інших природних об'єктів у власника або користувача. Закон 
України від 1992-6-16 рр. № 2456-XII "Про природоохоронний фонд України" 
визначає завдання та особливості природоохоронного режиму особливо 
охоронюваних природних територій.  
Основні аспекти режиму заповідних урочищ  
На території природно-заповідного фонду не дозволяється будь-яка 
діяльність, яка може порушувати природні процеси, що відбуваються у 
природних комплексах, що входять до його складу, і встановлюються для 
природних заповідників відповідно до вимог.  
Витрати щодо забезпечення режиму охорони та збереження територій, 
водних та інших об'єктів природи, які оголошені заповідними урочищами, 
зобов'язуються оплачувати власники чи користувачі таких ділянок. Територія 
зони, що охороняється позначається на місцевості охоронними знаками.  
16 
 
Згідно статистичних даних, в середньому в кожному регіоні України в 
заповідних урочищах щорічно вирубується близько 4400 м деревини на 3 
площі близько 85 га. Таке масове вирубування лісу завдає вагомий збиток 
біорізноманітності. В заповідних урочищах дозволяється проведення 
суцільних і вибіркових рубок наступних видів: догляду, санітарних, 
лісовідновних, переформування, реконструкції, ландшафтних (згідно Правил 
поліпшення якісного складу лісів, затверджених Кабміном України 12 травня 
2007 р. № 724) [15]. А ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд 
України» декларує строгий заповідний режим земель ПЗФ. 
Форма власності  
Стаття 78 Земельного кодексу України визначає, що «земля в Україні 
може перебувати у приватній, комунальній та державній власності» [2], тому 
заповідні урочища можуть перебувати у будь-якій з цих формах власності, 
передбачених законодавством України.  
Землевласники зобов'язані забезпечувати режим охорони і збереження 
заповідних урочищ у разі зміни форм власності на землю, на якій вони 
знаходяться, з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.  
Дослідження на території земель природно-заповідного фонду можуть 
організовуватися природними заповідниками, національними природними 
парками, ботанічними садами та дендрологічними парками 
загальнодержавного значення, біосферними заповідниками розташованими у 
таких регіонах, якщо не створені спеціальні наукові підрозділи.  
Територія заповідного урочища місцевого значення «Комарів Яр» 
розташована в адміністративних межах Шевченківської об’єднаної 
територіальної громади (за межами населеного пункту с. Боровикове).  
Рішенням Черкаської обласної ради від 23.12.1998 р. №5-3 «Про 
оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду області» 
територію площею 10,4000 га оголошено заповідним урочищем місцевого 
значення «Комарів Яр». Згідно з Положенням про заповідне урочище, 
17 
 
територія, якій було присвоєно статус заповідного урочища, не вилучається з 
користування землекористувачів, які здійснюють у її межах свою діяльність.  
Заповідне урочище місцевого значення «Комарів Яр»:  
 «відноситься до особливо цінних земель» [2]; 
 «відноситься до земель природно-заповідного та іншого 
природоохоронного призначення» [2];  
 згідно статті 53 ЗКУ «не розташовується в межах земель історико- 
культурного призначення, в історичних ареалах населених місць та 
інших землях історико-культурного призначення пам’яток культурної 
спадщини місцевого значення, їх охоронних зон» [2]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
18 
 
IІІ РОЗРОБКА ПРОЄКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА 
ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОРІЇ ЗАПОВІДНОГО УРОЧИЩА 
«КОМАРІВ ЯР» 
 
3.1 Основні аспекти формування проєкту встановлення меж 
території земель природно-заповідного фонду 
 
Метою розробки проектів землеустрою щодо організації і 
встановлення меж територій ПЗФ та іншого природоохоронного призначення, 
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського 
призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у 
використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів є:  
 створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів 
культурної спадщини;  
 проведення науково-дослідних робіт;  
 збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, 
підтримання екологічного балансу;  
 встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;  
 створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, 
масового відпочинку і туризму; 
 визначення в натурі (на місцевості) межі території, що охороняється, та 
інші обмеження на використання земель, встановлені прийнятими 
відповідно до них законами та нормативними актами, інформуючи про 
такі обмеження землевласників, землевласників, інших фізичних та 
юридичних осіб. 
           Визначення місця розташування і розмірів земельних ділянок, 
власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, меж 
територій ПЗФ та іншого природоохоронного призначення здійнюється 
проєктами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ 
та іншого природоохоронного призначення обмежень у використанні земель 
19 
 
та їх режимоутворюючих об’єктів, а також встановлення режиму 
використання та охорони їх територій.  
         Розробка проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж 
територій ПЗФ та іншого природоохоронного призначення, історико- 
культурного, лісогосподарського призначення, рекреаційного, оздоровчого, 
водоохоронних зон та земель водного фонду, обмежень у використанні земель 
та їх режимоутворюючих об’єктів виконується згідно укладених договорів 
між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.  
          Відповідно до Закону України «Про землеустрій» «розроблятися 
проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ та 
іншого природоохоронного призначення можуть лише на землях та земельних 
ділянках, що включаються до складу таких територій без вилучення у 
землевласників та землекористувачів» [8]. 
 
3.2 Обмеження (обтяження) при користуванні земельними 
ділянками, що відносяться до земель природно-заповідного фонду 
 
Проекти землеустрою для організації та встановлення територіальних 
меж природоохоронних фондів та інших природоохоронних цілей 
виконуються у співпраці із замовниками землевпорядних документів та їх 
розробниками з метою збереження природного розмаїття ландшафту, охорони 
навколишнього середовища, підтримки екологічного балансу, визначення в 
натурі меж охоронюваних зон та інших природоохоронних цілей. інші 
обмеження на землекористування встановлюються законами та нормативними 
правовими актами, прийнятими на їх основі. Проект розробляється на підставі 
договорів, укладених між сторонами. 
Створення об’єктів заповідного фонду є процесом, який рівний за своїм 
значенням процесу введення заборон і обмежень на певні види 
землекористувань, які регулюються земельним законодавством. Таким чином 
 
20 
 
надання заповідного статусу земельним ділянкам призводить до введення 
певних заборон і обмежень на використання земель та інших ресурсів на 
території ПЗФ.  
            В статті 79 ЗКУ зазначено «1) земельна ділянка - це частина Землі, що 
має встановлені межі, певне місце розташування, з визначеними щодо неї 
правами; 2) право власності на земельні ділянки поширюється в її межах на 
поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на ліси, багаторічні насадження і водні 
об’єкти, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не 
порушує прав інших осіб; 3) право власності на земельну ділянку 
поширюється на простір, розташований над і під поверхнею ділянки аж до 
висоти і до глибини, необхідних для будівництва житлових, промислових та 
інших будівель і споруд» [2].  
           Кожна категорія земель має свої особливості щодо її використання, а це 
в свою чергу обмежує право на користування нею виключно тільки до її 
цільового призначення:  
 обтяжено правами інших осіб може бути право власності на земельну 
ділянку;  
 обмеження прав на землю може встановлюватись на використання 
власником земельної ділянки або її частини.  
          Обмеження прав на земельну ділянку слід розуміти, як зобов’язання, 
покладене на власника чи землекористувача земельної ділянки, утримуватись 
від певних дій щодо даної земельної ділянки, а обтяження земельної ділянки – 
це обов’язок вчинити певні дії. 
           Обмеження на використання власниками земельних ділянок або їх 
частин може встановлюватися, оскільки права власності на земельні ділянки 
можуть бути обтяжені правами інших осіб. Так як землі ПЗФ та іншого 
природоохоронного призначення відносяться до особливо цінних земель, це 
передбачає ряд обмежень на їх використання. Перехід права власності на 
земельну ділянку, поділ або об'єднання земельної ділянки не скасовує 
обмежень і зобов'язань, що накладаються на земельну ділянку, за винятком 
21 
 
випадків, коли обмеження (обтяження) поширюються тільки на ту частину 
земельної ділянки, яка не включена в нову земельну ділянку, утворену в 
результаті розділ земельної ділянки.  
           Законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, 
посадової особи, або договором може встановлюватися обтяження прав на 
земельну ділянку. Будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може 
негативно впливати на стан об’єктів чи перешкоджає їхньому використанню 
за цільовим призначенням на землях природних та історико-культурних 
комплексів та ПЗФ та іншого природоохоронного призначення забороняється. 
          Закон України «Про Державний земельний кадастр» стверджує, що 
«обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, 
встановленого законом або договором» [10]. У схемах землеустрою та 
проектах землеустрою для організації та встановлення територіальних меж 
природоохоронних фондів та інших природоохоронних цілей використання 
земель інформація про такі обмеження вноситься до Державного земельного 
кадастру. Підставою для внесення відомостей про обмеження у використанні 
земель до Державного земельного кадастру є: 
 проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій 
ПЗФ та іншого природоохоронного призначення, обмежень у 
використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів; 
 проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне 
обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;  
 комплексні плани просторового розвитку територій територіальних 
громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій;  
 проекти створення територій та об’єктів ПЗФ;  
 технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) 
меж земельних ділянок в натурі (на місцевості);  
 робочі проектів землеустрою; 
 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; 
 
22 
 
 схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання 
та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; 
 технічні документації із землеустрою щодо резервування цінних для 
заповідання територій та об’єктів; 
 технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;  
 іншої документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону 
України «Про землеустрій» [8];  
 договори;  
 рішення суду.  
          Встановлення охоронних зон може відбуватись після створення ПЗФ, на 
землях, що до ПЗФ не включені і належать іншим землекористувачам. 
Охоронні зони територій та об’єктів ПЗФ враховуються під час розробки 
проєктно-планувальної та проектної документації. 
У статті 28 Закону України «Про природно-заповідний фонд» 
вказується «На території покритого лісом пам’ятника природи встановлюється 
охоронна зона завширшки, яка не менше ніж в два рази перевищує висоту 
деревостану пралісу, в якому забороняються будь-які суцільні, у тому числі 
санітарні, а також поступові рубки» [9].  
Для забезпечення необхідних режимів охорони об’єктів природних 
заповідників, та щоб запобігти негативному впливу господарської діяльності 
на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.  
При необхідності охоронна зона може бути встановлена навколо 
національних природних парків, території, прилеглої до окремих ділянок 
регіонального ландшафтного парку, а також природних заповідників, 
пам’яток природи, заказників, ботанічних садів, дендраріїв, зоопарків та 
парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.  
Для визначення розмірів охоронних зон на прилеглих територіях 
проводять спеціальні обстеження ландшафтів та господарської діяльності 
відповідно до їх цільового призначення. 
23 
 
На основі оцінки впливу на довкілля, режим охоронних зон територій 
та об’єктів ПЗФ визначається з урахуванням характеру господарської 
діяльності на прилеглих територіях.  
Будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської 
діяльності, які можуть негативно позначитися на території та об’єктах ПЗФ, 
не допускається. Розміри та наслідки такого впливу визначаються в порядку, 
встановленому законодавством України.  
Державними органами, які приймають рішення про встановлення 
охоронних зон, затверджуються Положення, які визначають режим кожної з 
таких зон територій та об’єктів ПЗФ.  
В процесі розробки проектів та проектних документацій враховуються 
охоронні зони територій та об’єктів ПЗФ.  
Обмеження щодо використання території заповідного урочища 
«Комарів Яр» відображено на плані меж та в таблиці 3.2. 
Таблиця 3.2 
 
Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки 
 
Площа, на яку 
Код поширюється 
№п/п Код, назва угідь (КВЗУ) Назва обмеження 
обмеження дія обмеження, 
га 
005.01 земельні лісові 
1. ділянки, вкриті лісовою 10.06 Заповідні урочища 9,4753 
рослинністю 
 
 
3.3 Проведення топографо-геодезичних робіт 
 
При виконанні картографічних і топографо-геодезичних робіт необхідно 
гарантувати: 
1) графічне відображення на карті кордонів України та адміністративно- 
територіальних утворень, а також зовнішніх кордонів та інших політичних, 
адміністративних і географічних елементів;  
24 
 
2) виконання робіт з використанням безпечних для життя і здоров'я 
людини, стану навколишнього середовища, об'єктів, що представляють 
історичну і культурну цінність, методів і методик; 
 3) застосування передових технологій, прийомів і методик організації 
топографо-геодезичного і картографічного виробництва; 
 4) розробка, впровадження та організація програмного, технологій і 
технічної підтримки для ефективного використання цифрових карт та 
геоінформаційних систем;  
5) додержання вимог стандартів та нормативно-технічних документів;  
6) виконання топографічних, картографічних, кадастрових зйомок та 
оновлення карт і планів, зйомок континентального шельфу та водних об'єктів 
в єдиній системі координат і висот; 
7) систематичний аналіз державної астрономо-геодезичної основи на 
території України на предмет відповідності картографічних матеріалів 
сучасному стану території та регіонів України;  
8) зберігання та облік топографо-геодезичних, картографічних, 
аерозйомочних і космічних матеріалів.  
Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій 
ПЗФ у паперовій формі та у формі електронного (цифрового) документа у 
вигляді файлу XML включає: 
 пояснювальну записку; 
 завдання на складання проекту землеустрою;  
 матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;  
 характеристику території із встановленням режиму використання 
земель ПЗФ та іншого природоохоронного призначення, обмежень у 
використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів (зазначено в 
положенні про заказник); 
 інформацію про майбутній стан використання та охорони земель у 
межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою 
частиною схеми землеустрою та техніко-економічного обґрунтування 
25 
 
використання та охорони земель відповідної адміністративно- 
територіальної одиниці (за наявності); 
 витяг з графічної частини згідно з містобудівною документацією із 
зазначенням меж водоохоронної зони, прибережної захисної смуги та 
пляжної зони (за наявності);  
 план меж земельних ділянок, що включаються до території ПЗФ та 
іншого природоохоронного призначення без їх вилучення у 
землевласників та землекористувачів;  
 креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території 
оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського 
призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж 
обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;  
 план організації території з відображенням угідь, землевласників і 
землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких 
встановлені обмеження у використанні;  
 перелік обмежень у використанні земельних ділянок; 
 матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 
Земельного кодексу України;  
 акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, 
рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, 
земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у 
використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у натурі (на 
місцевості). 
         Для визначення місця розташування об’єкту ПЗФ заповідного урочища 
«Комарів Яр» в межах сформованої земельної ділянки, її меж та розмірів, 
встановлення режимоутворюючих об’єктів та зон дії обмежень були проведені 
польові топографо-геодезичні роботи. Точки встановлення базових станцій 
мережі мають жорсткі зв’язки з координатами пунктів Державної геодезичної 
мережі. Використана GNSS - мережа сертифікована в установленому порядку.  
26 
 
            При виконанні топографо-геодезичних робіт використана єдина 
Державна геодезична референційна система координат УСК-2000. Відповідно 
наказу «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної 
референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із 
землеустрою» [14], є обов’язковим використання цієї системи координат. 
Також обов’язковість її використання для землевпорядних робіт визначена 
наказами Укргеодезкартографії.  
           Роботи по визначенню координат земельної ділянки виконувались 
GNSS- приймачем Galaxy G1S (тип приймача) S8257811728049 (серійний 
номер) з прив’язкою до мережі перманентних базових GNSS-станцій. 
           За координатну основу при виконанні топографо-геодезичних робіт 
використовувались послуги мережі перманентних GNSS-станцій компанії 
System Solution, яка є сертифікованою. Також є сертифікованими в 
установленому порядку GNSS-приймачі, які розміщені на базових станціях 
мережі, про що зазначено в метрологічних атестатах. Базові станції мають 
жорсткі зв’язки з пунктами УПМ ГНСС, їх положення визначені в системі 
координат УСК-2000. Прилад, яким виконувались вимірювання, також є 
сертифікованим. Перед початком робіт з постачальником послуг RTK-мережі, 
компанією System Solutions, був укладений договір. В результаті спостережень 
отримано максимальне значення СКП = 0,046, що задовольняє вимогам 
точності землевпорядного проекту.  
           Спостереження велись в режимі реального часу (RTK) з використанням 
перманентних базових станцій мережі System.NET. Доступ до мережевого 
сервера здійснювався через мобільне Інтернет-з’єднання по стандарту 
GSM/GPSRS.  
           Визначення координат поворотних точок земельної ділянки виконані в 
плоскій прямокутній системі координат CS63-4_26 (назва СК, номер зони). 
 
 
 
27 
 
3.4. Опис і обґрунтування проєктного рішення 
 
Під час камеральних робіт оброблені матеріали геодезичних вимірів. 
Результати кадастрової зйомки нанесено на планово-картографічні матеріали. 
 Встановлено наявність земель за цільовим призначенням та угіддями, 
визначено стан використання земель, визначено місце розташування об’єкту 
природно-заповідного фонду в межах сформованої земельної ділянки. 
Визначено відсутність інженерних комунікацій та охоронних зон на об’єктах 
землеустрою.  
Використовуючи інформацію, надану замовником та результати 
обробки польових вимірювань розроблено електронний варіант документації 
та виготовлено електронний документ (XML) для формування території 
природно-заповідного фонду, з метою внесення даних до автоматизованої 
системи Державного земельного кадастру. 
 Обробку результатів кадастрової зйомки і складання проєктної 
документації виконано на персональному комп’ютері з допомогою 
ліцензійного програмного забезпечення «Digitals». Всі розрахунки 
проводилися в системі координат УСК-2000 та місцевій системі координат 
МСК-71. 
Розшифровка земель по власниках землі, землекористувачах та угіддях 
згідно проектних рішень приведена в таблицях 3.4. та 3.4.1 
Таблиця 3.4 
Відомості про цільове призначення 
 
Площа зем. 
№п/п Код Категорія земель Код  Цільове використання 
ділянки,га 
Землі природно-
заповідного фонду та Для збереження та 
1. 300 іншого 04.09 використання 10,4000 
прирородоохоронного заповідних урочищ 
призначення 
 
 
 
28 
 
Таблиця 3.4.1 
Експлікація земель по угіддях і контурах 
 
Власники Площа зем. 
№п/п Код  Назва угідь (КВЗУ) 
(користувачі) ділянки,га 
Земельні лісові ділянки, вкриті 
1. Черкаська ОДА 005.01 9,4753 
лісовою рослинністю 
2. Шевченківська ОТГ 006.04 Ставок 0,9247 
Земельна ділянка (територія 
 Шевченківська ОТГ  10,4000 
урочища) 
 
За результатами виконаних робіт проект землеустрою включає:  
 план меж земельної ділянки, що включається до території ПЗФ та 
іншого природоохоронного призначення;  
 креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території 
заповідного урочища;  
 акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території 
природнозаповідного фонду; 
 план організації території з відображенням угідь, землевласників і 
землекористувачів, у тому числі земельної ділянки, щодо якої 
встановлено обмеження у використанні.  
           Електронний документ (ХМЛ) для формування території 
природнозаповідного фонду готується відповідно до «Порядку ведення 
Державного земельного кадастру» [16], затвердженого постановою Кабінету 
Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. 
 
3.4.1 Погодження та затвердження проєктної документації 
 
Згідно вимог частини третьої статті 186 ЗКУ «проекти землеустрою 
щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ та іншого 
природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-
культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та 
водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх 
режимоутворюючих об’єктів підлягає погодженню центральним органом 
29 
 
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони 
навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи 
об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення)» [2].  
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій 
ПЗФ та іншого природоохоронного призначення, погоджуються з власниками, 
користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-
заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного 
та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, 
земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель 
та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення, крім випадків, коли 
обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до 
нього нормативно-правовими актами. 
Відповідно до частини третьої статті 186 ЗКУ [2] проекти землеустрою 
щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду 
та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, 
історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного 
фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх 
режимоутворюючих об’єктів затверджується їх замовниками - в даному 
випадку - Шевченківською об’єднаною територіальною громадою. 
 
3.5 Охорона довкілля 
 
Проблема взаємодії між людським суспільством і природою є однією з 
найважливіших. Таких випадків багато, і розвиток відносин між природою і 
світом людей має важливе значення. Збільшення площі посушливих басейнів, 
розвиток піщаного опустелювання на великих територіях, кількість похованої 
води і мінералів, стан грунту, водного і повітряного басейнів, а також 
запобігання і знищення шкідників сільськогосподарських культур. Стрімкий 
розвиток промисловості, стрімке і безпрецедентне освоєння матеріальних 
30 
 
благ, зростання забруднення навколишнього середовища, руйнування 
природних комплексів і виснаження природних ресурсів.  
Охорона навколишнього середовища визначає систему заходів, 
спрямованих на забезпечення хороших і безпечних умов проживання і 
життєдіяльності людини. Охорона навколишнього середовища - це нова 
форма взаємодії людини з природою.  
В сучасних умовах ця форма взаємодії проявляється в системі 
державних і громадських заходів, спрямованих на гармонійний розвиток і 
взаємодію суспільства і природи, збереження існуючих екологічних спільнот 
і природних ресурсів.  
Найважливішими факторами навколишнього середовища є: 
 атмосферне повітря;  
 житлове повітря;  
 ґрунт;  
 вода.  
          Охорона навколишнього середовища полягає в збереженні і відновленні 
природних ресурсів з метою запобігання негативного антропогенного впливу 
на природу і здоров'я людини. Питання охорони навколишнього середовища 
останнім часом стало одним з найбільш важливих, оскільки в останні роки 
відбулися незворотні природні зміни, що негативно впливають на здоров'я 
людини. 
          В результаті масштабного забруднення природного середовища ці 
проблеми набули міжнародного характеру і переросли в проблеми для всієї 
планети.  
         Метою охорони довкілля є протидія негативним змінам в 
навколишньому середовищі, які відбувалися в минулому, відбуваються зараз 
або можуть статися в майбутньому.  
         Актуальність охорони навколишнього середовища, яка стала глобальною 
проблемою, в основному обумовлена посиленням антропогенного впливу. Це 
 
31 
 
пов'язано з демографічним вибухом, прискореною урбанізацією та 
розвитком гірничодобувної промисловості та комунікацій, забрудненням 
навколишнього середовища відходами та надмірним навантаженням на орні 
землі, пасовища, ліси та водосховища.  
Найбільш важливими принципами екологічного менеджменту є його 
предметний характер, планування і тривалість, ліцензування, облік його 
надзвичайної важливості в суспільному житті. При цьому виділяються групи 
природокористування, такі як право загального і спеціального користування 
землею, водними об'єктами, лісами, надрами, тваринним світом та іншими 
природними ресурсами. Відповідно до ЗУ "Про охорону навколишнього 
середовища", на кожного громадянина поширюється право спільного 
використання природних ресурсів для задоволення найрізноманітніших 
потреб та інтересів, тобто воно здійснюється громадянами безоплатно та без 
ліцензії, тобто не потребує відповідного дозволу уповноважених органів. 
установи та особи.  
Поширеним є використання парків, скверів, водойм, лісів, дикорослих 
ягід, грибів, горіхів. Використання певних природних ресурсів, здійснюване 
громадянами, підприємствами, установами та організаціями в тому випадку, 
якщо відповідна частина природних ресурсів, визначена законом, передається 
в користування. 
Так, Конституція України говорить, що "кожна людина має право на 
безпечне довкілля для життя і здоров'я, і кожній людині, з вини якої 
порушується це право, гарантується вільний доступ до інформації про стан 
довкілля, якість продуктів харчування і предметів домашнього вжитку, а 
також право на її поширення". Оскільки це право є одним з основних прав 
людини, аналогічне формулювання є і в ЗУ "Про охорону навколишнього 
середовища". Це право відповідає зобов'язанню держави забезпечувати 
здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення стану 
навколишнього природного середовища. 
32 
 
Поряд з правами, ЗУ "Про охорону навколишнього середовища" 
передбачає певні обов'язки громадян. Так, незалежно від того, є громадяни 
природокористувачами чи ні, вони зобов'язані охороняти природу, 
раціонально використовувати її запаси і не завдавати шкоди.  
Крім того, ЗУ «Про охорону навколишнього середовища» накладає 
особливі зобов'язання на громадян і підприємства, установи та організації як 
об'єкти особливого природокористування. Таким чином, комісії з особливого 
природокористування створюються на основі критеріїв оплати та обмежень на 
використання природних ресурсів. Ці критерії визначаються з урахуванням 
розподілу природних ресурсів, їх якості, можливості використання, місця 
розташування, можливості вторинної переробки та зберігання відходів. Крім 
того, суб'єкт особливого природокористування зобов'язаний виплачувати 
певні кошти за забруднення навколишнього середовища, які встановлені за 
скидання забруднюючих речовин в атмосферу. Скидання забруднюючих 
речовин в поверхневі води, на територію і в океан, а також під землю. 
 Одним із заходів по збереженню довкілля є створення заповідних 
урочищ та заказників місцевого значення, які сприяють охороні та 
збереженню у природному стані оригінальних красивих ландшафтів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
33 
 
IV. ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 
 
4.1 Охорона праці та основні аспекти обладнання робочого місця 
 
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, 
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних 
заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і 
працездатності людини у процесі трудової діяльності [3].  
Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на 
належні, безпечні і здорові умови праці [1]. Умови праці на робочому місці, 
безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших 
засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, 
що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови 
повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.  
Під охороною праці розуміють правовий інститут права про працю, 
об’єднуючий норми, безпосередньо напрямлені на забезпечення умов праці, 
безпечних для життя і здоров’я працівників. Він включає наступні групи норм: 
 правила по техніці безпеки та виробничій санітарії; 
 спеціальні норми охорони праці осіб, які працюють в тяжких, шкідливих 
та небезпечних виробничих умовах; 
 норми по охороні праці жінок, неповнолітніх та осіб з пониженою 
працездатністю; 
 норми, які регулюють діяльність органів державного нагляду та 
суспільного контролю, а також тих, які встановлюють відповідальність 
за порушення законодавства про охорону праці; 
 норми, які регулюють планування та організацію роботи по охороні 
праці. 
Закон України «Про охорону праці» — Закон України, що визначає 
основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на 
охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, регулює за участю 
34 
 
відповідних державних органів відносини між власником підприємства, 
установи і організації або уповноваженим ним органом  і працівником з питань 
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний 
порядок організації охорони праці в Україні [3]. 
У даній кваліфікаційній роботі розглядається діяльність відділу з 
питань земельних відносин Корсунь-Шевченківської міської ради. Відділ 
забезпечує реалізацію державної політики у сфері землекористування, 
виконання повноважень власних і делегованих у сфері регулювання земельних 
відносин, виконання рішень Корсунь-Шевченківської міської ради та її 
виконавчого комітету, розпоряджень і доручень у сфері землеустрою. 
Установа знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський 
район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 42, керівник відділу - 
Мацюк Віталій Сергійович. 
Стан охорони праці в даній організації ґрунтується на аналізі даних 
атестації робочих місць, на динаміці показників виробничого травматизму та 
професійних захворювань. Відділ знаходиться на другому поверсі 
адмінбудівлі Корсунь-Шевченківської міської ради і займає 3 кабінети, 
оскільки в ньому працює 7 спеціалістів. При плануванні робочих місць 
враховували санітарно-гігієнічні вимоги до приміщення, освітлення, 
мікроклімат, розташування робочих місць та керувались «Правилами охорони 
праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин» і 
«Державними санітарними правилами і нормами роботи з візуальними 
дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин». 
Згідно вище зазначених правил і норм, при виконанні камеральних 
робіт забороняється використовувати несправні прилади та iнструменти. 
Площа приміщення, де виконуються камеральні роботи, проектується 
із розрахунку 4,5 м2 на одне робоче місце і 15 м3 об’єму простору. Вхід i вихід 
в приміщення має бути безпечним, вільним при пересуванні і забезпечувати 
пропускну спроможність в аварійних ситуаціях. Розміщення обладнання 
повинно забезпечувати сприятливі і безпечні умови праці. 
35 
 
Для створення нормальних умов у приміщенні для робіт середньої 
точності необхідно, щоб штучне освітлення становило 300 лк, 
використовується природня вентиляція. 
Робочі місця для працюючих з ПК необхідно розташовувати таким 
чином, щоб до поля зору працюючого не потрапляли вікна та освітлювальні 
прилади. 
 
Рисунок 4.1. Обладнання робочого місця користувача ПК 
 
Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати 
підтримання оптимальної робочої пози. Монітор повинен бути встановлений 
таким чином, щоб верхній край екрана знаходився на рівні очей. Екран 
монітора має розташовуватися на оптимальній відстані від очей. Для 
забезпечення точного та швидкого зчитування інформації площа монітора 
повинна бути перпендикулярною нормальній лінії зору. Розташування екрана 
монітора повинна забезпечувати зручність зорового спостереження у 
вертикальній площині під кутом 30˚ до нормальної лінії погляду. Клавіатура 
повинна бути розташована так, щоб на ній було зручно працювати двома 
36 
 
руками. Клавіатуру слід розміщати на поверхні столу на відстані 100 – 300 мм 
від краю, зап’ястя та долоні руки повинні розташовуватися горизонтально до 
площини столу. 
Оскільки монітор є дуже важливою частиною комп’ютерної системи, 
то він повинен відповідати таким основним вимогам: 
 cимволи на екрані мають бути чіткими і добре розрізнятися; 
 зображення повинне бути позбавлене блимання; 
 яскравість або контрастність повинні легко регулюватися; 
 екрани мають бути вільними від відблисків та відбиття; 
 випромінювання повинні бути знижені до надзвичайно малих рівнів. 
            Також організм піддається шумовим та звуковим навантаженням. 
Джерелами шуму при роботі з ПК є жорсткий диск, вентилятор блока 
живлення мережі, вентилятор, розташований на процесорі, швидкісні CD-
ROM, механічні сканери, пересувні механічні частини принтера. При роботі 
вентиляційної системи ПК, яка забезпечує оптимальний температурний режим 
електронних блоків, створюється аеродинамічний шум. Крім того, діють й 
інші зовнішні джерела шуму, не пов’язані з роботою ПК. 
Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та 
еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ПК, мають відповідати 
вимогам. 
Зниження рівня шуму в приміщенні можна здійснити таким чином: 
 використанням блоків живлення ПК з вентиляторами на гумових 
підвісках; 
 використання ПК, в яких термодавачі вмонтовані в блоці живлення та в 
критичних точках материнської плати, які дозволяють програмним 
шляхом регулювати як момент ввімкнення вентилятора, так і їх 
швидкість обертання; 
 використання ПК, в яких вентилятор на процесорі встановлений 
виробником; 
37 
 
 зменшення шуму на шляху його поширення через розміщення 
звукоізолюючого відгородження у вигляді стін, перетинок, кабін; 
 акустичною обробкою приміщення – зменшення енергії відбитих 
звукових хвиль шляхом збільшення площі звукопоглинання. 
Перед початком роботи з комп’ютером необхідно: 
 пересвідчитися у цілісності корпусів і блоків (обладнання) ПК; 
 перевірити наявність заземлення, справність і цілісність кабелів 
живлення, місця їх підключення; 
 забороняється вмикати ПК та починати роботу при виявленні 
несправностей. 
З метою уникнення перевантаження організму робочий день 
користувача ПК повинен проходити у раціональному режимі праці та 
відпочинку, який передбачає дотримання регламентованих перерв, їх активне 
проведення, систематичне проведення виробничої гімнастики, рівномірний 
розподіл завдань. Загальний час роботи з ПК не повинен перевищувати 50% 
тривалості робочого дня. Якщо виконання роботи пов’язане тільки з 
використанням комп’ютера, то при неможливості зміни діяльності необхідно 
робити перерви та паузи. Для робіт, які виконуються з великим 
навантаженням, слід робити 10 – 15 хвилинну перерву через кожну годину, 
для мало інтенсивної роботи такі перерви слід робити через кожні 2 години. 
Кількість пауз (до 1 хвилини) слід визначити індивідуально. 
Після закінчення роботи необхідно: 
 закінчити та зберегти в пам’яті комп’ютера або на зовнішньому носії всі 
необхідні файли; 
 вимкнути стабілізатор, якщо комп’ютер підключений до мережі через 
нього, штепсельні вилки витягнути з розеток; 
 прибрати робоче місце; 
 ретельно вимити руки теплою водою з милом; 
 вимкнути кондиціонер, освітлення та загальне електроживлення 
підрозділу; 
38 
 
 рекомендується в спеціально обладнаному приміщенні провести сеанс 
психофізіологічного розвантаження і зняття втоми з виконанням 
спеціальних вправ аутотренінгу. 
Кабінети відділу з питань земельних відносин, в яких розміщено робочі 
місця, відповідають вимогам нормативно-технічної та експлуатаційної 
документації виробника персональних комп’ютерів ДСанПіН 3.3.2-007-98.  
Середній розмір кабінетів становить 12-16 м2. Така площа є 
оптимальною, зважаючи на те, що в кабінеті розміщені 2-3 робочих місця. 
Вікна мають достатні розміри, щоб забезпечувати кабінети денним 
освітленням у світлу пору доби. Також вони оснащені жалюзями, які 
захищають від надмірних сонячних променів. Стіни оздоблені шпалерами 
світлих м’яких кольорів, стеля пофарбована білою фарбою. Підлога вкрита 
лінолеумом з неслизькою поверхнею. Кімнати мебльовані комп’ютерними 
столами, шафами і стелажами для зберігання документів та м’якими офісними 
кріслами. Меблі світло-сірого кольору та в цілому дизайн кабінетів відповідає 
нормам оформлення офісних приміщень.  
Розташування столів та офісної техніки забезпечує комфортні умови 
роботи. Також кабінети оснащені автоматичною системою пожежної 
сигналізації, вогнегасниками та аптечками першої медичної допомоги, до яких 
забезпечено безперешкодний доступ в разі необхідності. 
В зимово-осінній період будівля опалюється від централізованої 
системи опалення, що дозволяє забезпечувати комфортний температурний 
режим. В жаркі періоди року для створення оптимального температурного 
режиму використовують кондиціонери, якими оснащені кабінети. 
Штучне освітлення кабінетів забезпечується світильниками та 
люмінесцентними лампами, відповідно до ДБН В.2.5-28:2018 Природне і 
штучне освітлення. Для  захисту від перевантажування електронних приладів 
передбачено занулення всіх електроприладів, які можуть опинитися під 
впливом небезпечної напруги. Вона запроектована відповідно до ПУЕ 2021. 
 
39 
 
4.2 Інструктажі з техніки безпеки 
 
Як правильно поводитись при аварійній ситуації, спалаху пожежі або 
прояві стихії, як надати першу долікарську допомогу, якщо спостерігається 
загроза життю самого працівника або навколишніх людей? Всьому цьому 
навчають на інструктажі з охорони праці. Отримані знання перевіряються 
шляхом усного опитування. 
Протягом усієї діяльності трудового колективу, актуальне своєчасне 
проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки на підприємстві. 
Розроблені інструкції різняться за часовими параметрами, місцем проведення, 
кількості і якості поданої інформації. Окремі заходи проводять відповідальні, 
спеціально навчені працівники: 
 працівники відділу кадрів; 
 керівництво підрозділів компанії старшої та молодшої ланки. 
Без вступних інструктажів з охорони праці забороняється допуск 
нового персоналу до роботи: 
 тих, що працюють на постійній або тимчасовій основі з різною 
тривалістю трудового дня; 
 прикомандированих на підприємство; 
 студентів, учнів, вихованців, які проходять практику на підприємстві; 
 водіїв, які займаються перевезеннями вантажів, при першому в’їзді на 
територію виробництва; 
 екскурсантів, які вивчають виробництво з освітньою метою. 
З усіма працівниками, хто вперше приступає до своїх обов’язків, 
проводиться вступний інструктаж з охорони праці. Захід не залежить від 
стажу і досвіду роботи, наявності або відсутності спеціальної освіти, віку і 
статі людей. 
Позаплановий і цільовий, інструктажі проводяться у разі виникнення 
потреби, а повторний інструктаж з охорони праці потрібен кожні півроку 
трудової кар’єри. Первинний інструктаж проводиться обов’язково перед тим 
40 
 
як працівник почне працювати на своєму робочому місці. Одночасно 
проводиться навчання персоналу з протипожежної безпеки, з правильної 
експлуатації електричного обладнання, щоб уникнути аварії та травм. 
Працівники, що складаються в комплексних бригадах і володіють 
кількома видами спеціальностей, вивчають інструкції за основним і 
поєднаним напрямками. 
За українськими законами навчання персоналу правилам виробничої 
поведінки повторюється кожні 6 місяців. 
Періодичність проведення інструктажів з охорони праці залежить від 
їх спрямованості та мети. Претендентам, які погано засвоїли досліджуваний 
матеріал, додатково дається 10 днів. Після закінчення терміну іспит можна 
перездати. Позитивний результат стає допуском кандидата до роботи. 
Неуспішність за цільовим для працівника напрямком тягне за собою 
відсторонення виконавця від виконання зобов’язань. 
За змістом повторюється плановий інструктаж з охорони праці 
ідентичний початковому варіанту, якщо умови виробництва не змінилися. 
Документацію розробляє начальник конкретної ділянки, погоджуючи 
положення з керівництвом компанії та профільними фахівцями. 
Періодичність проведення повторного інструктажу з охорони праці 
залежить від типу небезпеки виконуваної роботи. Підвищений рівень вимагає 
щоквартального поновлення знань, для інших категорій досить повторювати 
матеріал з ОП кожне півріччя. 
Обсяг необхідного для вивчення матеріалу коригується за змістом, 
відповідно до причини, що призвела до початку позапланових занять. 
Критерії, за якими потрібен позаплановий інструктаж з охорони праці: 
 перегляд, корекція нормативних документів ОП; 
 застосування нового або вдосконаленого технічного обладнання, який 
змінив алгоритми виробництва продукції; 
41 
 
 недотримання працівником або учнями встановлених правил, що 
спричинило загрозу аварійного зриву і нещасного випадку (якщо подія 
вже відбулася); 
 перевіряючими органами виявлено незнання персоналом (учнями) 
безпечних способів праці; 
 переривання тривалості профільної праці виконавця на 1-2 місяці, в 
залежності від складності та небезпеки виконуваних зобов’язань. 
Якщо виникли певні обставини, що вимагають негайного реагування, 
рекомендується спочатку інформаційно підготувати виконавців. Цільовий 
інструктаж з охорони праці проводиться у разі: 
 разового виконання завдання, що не входить до професійних обов’язків; 
 ліквідації наслідків природної стихії, аварії; 
 виконання комплексу завдань за індивідуальним дозволом керівництва; 
 проведення на відомчій території спортивних змагань, організації 
екскурсій. 
Зміст програми залежить від поставленого завдання. 
Вчасно інформувати співробітників про заходи з безпеки зобов’язаний 
керівник фірми, спеціально призначений відповідальний, безпосередній 
начальник відділу, ділянки, цеху. Роботодавець розробляє інструкції з 
урахуванням думки профільних фахівців. В обов’язки інструктора входить 
навчання персоналу, перевірка отриманих знань, ведення документації. 
Похибки, які можуть виникнути, караються досить високими штрафами. 
Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна 
бути забезпечена комплексною безпечною діяльністю, наявністю 
механізованого транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, 
спецодягом, харчуванням. На початку безпечна техніка і технологи 
передбачаються у технічних проєктах, які уточняються при обговоренні і 
захисті. 
Для допуску працівників до роботи в полі необхідно їм пройти 
обов’язкову медичну перевірку.  
42 
 
Пізніше на основі технічних проєктів перед початком польових робіт 
складаються робочі проєкти безпечної організації польових робіт в 
конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і 
економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення, 
начальники партії при участі бригадирів складають робочий проєкт 
геологічних ходів і загальну схему маршрутів руху бригад. 
З робітниками, що зачислені в польові підрозділи проводиться 
професійно-технічне навчання за програмою, що розроблена підприємством з 
послідуючою перевіркою цих знань в об’ємі вимог тарифно-кваліфікаційного 
довідника. Навчання і інструктаж, паралельно з практичною демонстрацією 
безпечених методів роботи, повинні проводитись не менше двох днів для 
бригади, що виконує топографо-геодезичні роботи в необжитих районах. 
Керівник бригади повинен проводити повторні навчання робітників 
правилам безпеки у випадках: 
 отримання в процесі виробництва нової техніки та впровадження нової 
технології робіт; 
 виявлення грубих порушень техніки безпеки. 
Не менш важливі і засоби індивідуального захисту. 
Головні убори, взуття і одяг повинні захищати робітника від дії 
температури, дощу і вітру. 
Всі працівники і інженерно-технічні робітники забезпечуються 
спеціальним одягом, спеціальним взуттям і іншими засобами індивідуального 
захисту. 
При виконанні польових робіт проводиться інструктаж. Особи, які не 
пройшли на робочому місці інструктаж з техніки безпеки, до виконання робіт 
не допускаються. Керівник бригади зобов’язаний до виїзду на роботи провести 
інструктаж робочих своєї бригади по правилах і умовах безпечного 
проведення робіт, а потім безпосередньо на робочих місцях навчати 
практичним прийомам безпечного ведення всіх видів робіт, які будуть їм 
доручаться в процесі виробництва. 
43 
 
В процесі проведення аналізу умов праці у відділі з питань земельних 
відносин Корсунь-Шевченківської міської ради, напрошуються деякі 
висновки. 
У середньому людина проводить на роботі від 7 до 8 годин, важливо, 
щоб вона працювала в комфортних умовах. Це вигідно, перш за все, 
роботодавцю, оскільки за умови правильної організації робочого простору 
співробітник зможе працювати максимально продуктивно. 
Організація робочого місця потрібна для створення необхідних умов 
для безпечної та продуктивної праці. Кожна організація зобов'язана надати 
його працівникові, враховуючи правила охорони праці. 
Неорганізований робочий простір веде до проблем у роботі. Безлад і 
дискомфорт заважають. У таких умовах людина не може зосередитися і 
відчуває стрес через неможливість знайти все, що необхідно для роботи. 
Умови роботи, організовані за всіма вимогами, зменшують напругу та 
стомлюваність співробітників, зберігають їх моральне та фізичне здоров'я. 
Керування цим процесом бере на себе інспектор з охорони праці. 
Мікроклімат в офісному приміщенні також має важливе значення, тому 
що він впливає на самопочуття працівників. Річ у тому, що саме освітлення і 
чистота повітря в приміщенні мають найбільший вплив на продуктивність 
людини. 
Низка інших досліджень показала, що у співробітників, задоволених 
умовами праці, на 16 відсотків підвищується продуктивність. Компанія стає 
привабливішою для них на 30%, ніж фірми-конкуренти. Також дві третини 
опитаних повідомили: якщо роботодавець дбатиме про їхнє здоров'я, вони 
навіть не замислюватимуться про зміну роботи. 
Комфорт і благополуччя  співробітників на робочому місці пов'язані не 
тільки з фізичним здоров'ям людини, а й з іншими факторами. Важливо, щоб 
роботодавець забезпечив свою команду: 
44 
 
 емоційним благополуччям – це гарне денне освітлення, тихе 
приміщення, де працівники зможуть зосередитися та їх ніхто не 
відволікатиме; 
 екологічним благополуччям – важливо, щоб в офісі було чисте, свіже 
повітря, комфортний мікроклімат, а також хороша звукоізоляція, 
оскільки шумові навантаження теж погано позначаються на здоров'ї 
людини; 
 фізичним добробутом – в офісі має бути забезпечене місце для 
харчування під час обідньої перерви. 
Усього цього можна досягти, якщо заздалегідь грамотно спланувати 
простір, ознайомитися з існуючими вимогами та правилами техніки безпеки. 
Оскільки людина перебуває на роботі велику частину дня, організація 
повинна забезпечити окремий простір для перекусів та обідів. Як показує 
практика, саме в офісних кафе відбувається більша частина спілкування 
команди. Це важливий елемент team building. 
Також в сучасному офісі мають бути: 
Conference room 
Конференц зали, або переговорні кімнати необхідні для кращого 
сприйняття нової інформації, прийому гостей та представників ЗМІ, для 
одночасного донесення основних думок керівництва всім співробітникам 
організації, проведення голосувань і прийому колективних рішень на благо 
компанії, а також для навчання співробітників. Як правило conference room для 
більш ефективної роботи обладнають екраном, проектором, фліпчатом.  
Архів і бібліотека 
Це невеликий ізольований простір, в якому співробітник може 
сховатися від робочої суєти і в тихій обстановці вивчити важливі документи. 
Спокійна атмосфера дозволяє краще вникати в суть інформації, приймати 
виважені рішення і ефективніше виконувати роботу. Тому важливо, щоб 
кімната була повністю ізольована від зовнішніх подразників. Особливо 
45 
 
актуально її наявність в офісах з відкритим плануванням, де особистий кабінет 
є тільки у головних керівників компанії. 
Командна капсула 
Вона відрізняється від архіву та бібліотеки тим, що в ній можуть 
збиратися кілька людей для роботи над одним проєктом. Іноді досить просто 
відокремити певний простір (глухою фіранкою, скляними стінами або 
ширмою) в офісі, якщо плануванням не передбачено подібне приміщення в 
бізнес-центрі. Ідеальний варіант розташування співробітників - один навпроти 
одного. Це дозволяє краще вести бесіду. 
Зона очікування 
Тут повинна бути максимально зручні меблі, виконані в сучасному 
лаконічному стилі. Поставитися до оформлення зони офісу. 
Кімната відпочинку  
Повинна бути обладнана всім необхідним, щоб співробітники могли 
тимчасово відволіктися від монотонної роботи і поїсти в свою обідню перерву. 
Кімната відпочинку дозволяє спілкуватися з колегами в більш невимушеній 
атмосфері, в якій відсутній офіціоз. Це зближує і дає поштовх до появи 
оригінальних ідей. Кухонна зона кімнати відпочинку не призначена для 
зберігання продуктів. У ній створені умови для швидкого розігріву домашніх 
страв. 
На мою думку, правильна організація робочого місця має велике 
значення для працівника і сприяє зниженню втомлюваності, неуважності і 
підвищенню продуктивності праці. 
 
 
 
 
 
 
 
46 
 
ВИСНОВОК 
 
З розвитком людської техногенної цивілізації та глобальними 
наслідками її господарської діяльності (вирубування лісів, культурна 
трансформація ландшафтів, опустелювання, парниковий ефект тощо) виникла 
потреба у збереженні первозданної природи нашої планети. Для цього у світі 
в багатьох країнах виділені певні ділянки суходолу та акваторії, які оголошені 
територіями, де господарська діяльність людини обмежена або взагалі 
заборонена. Цим територіям надано заповідний статус. 
Закон України "Про охорону навколишнього середовища" (від 25.06. 
1991 р.) [7] визначив основні вимоги щодо охорони природи і використання 
природних ресурсів, коло природних об'єктів, що підлягають правовій 
охороні, органні громадські організації, які забезпечують охорону природи і 
регулюють використання природних ресурсів на території України. 
До основних принципів охорони навколишнього середовища цим 
законом віднесено: пріоритетність вимог екологічної безпеки, гарантування 
екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей, запобіжний 
характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Ним 
запроваджено плату за спеціальне використання природних ресурсів, 
забруднення навколишнього середовища та погіршення якості природних 
ресурсів. 
Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (від 16.06. 
1992 р.) [9] визначив правові основи організації, охорони та ефективного 
використання природно-заповідного фонду України, відтворення його 
природних комплексів і об'єктів. У цьому законі подано класифікацію 
територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, визначено форми 
власності на них, визначено режим територій та об'єктів природно-заповідного 
фонду, їхній статус і завдання, вимоги щодо охорони природних комплексів 
тощо. Державний контроль за дотриманням режиму територій та об'єктів 
47 
 
природно-заповідного фонду покладено на Міністерство охорони 
навколишнього природного середовища та його органи на місцях. 
Має бути забезпечено, щоб у кожній фізико-географічній провінції був 
щонайменше один природний чи біосферний заповідник або національний 
природний чи регіональний ландшафтний парк, де охорона природних 
комплексів і збереження екологічної рівноваги поєднуватимуться з 
організованими формами підготовки кадрів, екологічного виховання, 
екологічного туризму, регламентованого відпочинку на природі" (Постанова 
Верховної Ради України "Про Програму перспективного розвитку заповідної 
справи України" від 22.09. 1994 р. № 177/94) [13]. 
Природно-заповідні території є основою збереження генофонду 
рослинного і тваринного світу, типових і рідкісних ландшафтів, підтримання 
сприятливих екологічних умов.  
Значення природно-заповідних територій у вирішенні проблем 
агроекології дуже суттєве. Водоохоронну, ґрунтозахисну, водорегулюючу 
роль заповідників та заказників важко переоцінити. Однак, у зв’язку з 
підвищеною увагою до екологічних проблем ми все більше усвідомлюємо 
важливість і значення природних ресурсів і вважаємо, що вони невичерпні. 
Намічається перехід до обліку вартості природних ресурсів при плануванні 
економічної політики держави, при якому природно-заповідні території, які 
являють собою особливо цінні в екологічному відношенні системи, знаходять 
особливе і всезростаюче значення. Існуюча в Україні мережа природно-
заповідних територій створювалася в основному для охорони рідкісних 
рослин, тварин і ландшафтів. Однак у світі сучасного бачення проблеми стає 
зрозумілим, що вона не повністю забезпечує вирішення актуальних завдань 
охорони і потребує критичного аналізу, перегляду і розширення, в тому числі 
й з точки зору екологізації аграрного виробництва. 
Природно-заповідні території виконують також роль банку гено- і 
ценофонду. Стабільне довгострокове використання біосфери в майбутньому 
залежить від збереження для наступних поколінь всього генетичного 
48 
 
різноманіття планети і її окремих регіонів, забезпечення умов можливості 
еволюційного розвитку видів. Природно-заповідні території у вирішенні цієї 
проблеми відіграють особливу роль, тому що створюються в першу чергу на 
територіях, що відрізняються багатством флори і фауни, а також 
різноманіттям рослинності. 
Формування й функціонування природно-заповідного фонду, а також 
подальший розвиток заповідної справи в Україні повинні бути забезпечені 
шляхом збільшення площі територій і об’єктів природно-заповідного фонду, 
оскільки відсоток заповідності є важливим екологічним показником 
збереження територій та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, 
наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Дана група об’єктів і 
територій природно-заповідного фонду набуває статусу заповідності, кордони 
таких об’єктів і територій оптимізуються як гарантія покращення умов для 
збереження біологічного й ландшафтного різноманіття. 
Для зменшення ризиків вирубування лісів, розорення заповідних земель, 
побудови розважальних комплексів на природоохоронних територіях, 
необхідно встановити чіткі межі об’єктів природно-заповідного фонду.  
В результаті розробки даної кваліфікаційної роботи було встановлено 
межі території природно-заповідного фонду на прикладі заповідного урочища 
місцевого значення «Комарів Яр» розташованого в адміністративних межах 
Шевченківської об’єднаної територіальної громади Звенигородського району 
Черкаської області (за межами населеного пункту с. Боровикове) площею 
10,4000 га. 
Порядок виконання робіт, склад проєктної документації повинні 
відповідати вимогам чинних законодавчих та нормативних актів України.  
Перший розділ містить аналіз основних засад та нормативно-правових 
актів України, які регулюють формування проєкту землеустрою щодо 
організації та встановлення меж заповідного урочища. У другому розділі 
приведена природно-економічна характеристика землекористування. 
Встановлення обмежень (обтяжень) при користуванні земельними ділянками 
49 
 
природно-заповідного фонду, проведення топографо-геодезичних робіт та 
обгрунтування проєктного рішення проаналізовано у третьому розділі. У 
четвертому розділі приведено опис дотримання охорони праці та техніки 
безпеки при виконанні польових та камеральних робіт.  
Заповідне урочище «Комарів Яр» входить до складу природно-
заповідного фонду України. Територія, якій надано статус заповідного 
урочища, не вилучається з користування землекористувача, який здійснює у її 
межах свою діяльність згідно з положенням про заповідне урочище. Межі 
даного об’єкту природно-заповідного фонду встановлюються в натурі 
відповідно до законодавства. До встановлення меж заповідного урочища в 
натурі його межі визначаються відповідно до Проєкту землеустрою щодо 
організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та 
іншого природоохоронного призначення. 
В ході проведення робіт із землеустрою, встановлено наявність земель 
за цільовим призначенням та угіддями, визначено стан використання земель, 
визначено місце розташування об’єкту природно-заповідного фонду в межах 
сформованої земельної ділянки. Визначено відсутність інженерних 
комунікацій та охоронних зон на об’єктах землеустрою. Відповідно до 
частини третьої статті 186 ЗКУ [2] проєкти землеустрою щодо організації і 
встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого 
природоохоронного призначення затверджуються замовниками, в даному 
випадку, це – Шевченківська сільська рада. 
            Так як кожний природний регіон повинен максимально задовольняти 
потреби людини для проживання в ньому і створювати необхідну 
комфортність, мережа територій, що охороняються, повинна служити 
естетичним, культурним і виховним цілям. Особливе значення при цьому має 
спілкування людини з природою. Тому практичні завдання сьогодення 
включають збереження відносно незайманих куточків природи на території 
зумовлених регіонів і організацію їх відвідування людьми. 
50 
 
           Таким чином, роль природно-заповідних територій багатогранна і 
важлива. Вони знаходяться на обліку і під державним контролем, який 
покладений в Україні на Міністерство по охороні навколишнього середовища. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
51 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Конституція України. 
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. №2768-III. 
3.  Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-XII. 
4. Закон України «Про державний контроль за використанням та 
охороною земель» від 19 червня 2003р. 
5. Закон України «Про Загальнодержавну програму використання та 
охорони земель». 
6. Закон України «Про охорону земель». 
7. Закон України «Про охорону навколишнього природного 
середовища». 
8. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-IV. 
9. Закон України «Про природно-заповідний фонд України». 
10. Закон України «Про Державний земельний кадастр». 
11. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного 
середовища України від 16.02.2005 N 67 Про затвердження Інструкції про 
зміст та складання документації державного кадастру територій та об'єктів 
природно-заповідного фонду України. 
12. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України 21 
серпня 2018 року № 306 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо 
розроблення проектів створення природних територій та об'єктів природно-
заповідного фонду України. 
            13. Постанова Верховної Ради України "Про Програму перспективного 
розвитку заповідної справи України" від 22.09. 1994 р. № 177/94 р. 
            14. «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної 
референцної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із 
землеустрою» 
            15.  Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджених Кабміном 
України 12 травня 2007 р. № 724) 
52 
 
             16. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядку ведення 
Державного земельного кадастру», затвердженого від 17.10.2012 № 1051 
              17.  Кодекс України про адміністративні правопорушення 
              18. Закон України «Про топографо-геодезичну і картографічну 
діяльність» від 23 грудня 1998 р. № 353-XIV 
              19.  Гардащук Т.В. Конвенція про біологічне розмаїття: громадська 
обізнаність і участь / Товариство «Зелена Україна». — Київ : Стилос, 1997. — 
154 с. 
 20. Дорош Й. М. Місце і роль схем землеустрою в системі 
прогнозування та планування використання і охорони земель / Й. М. Дорош, 
М. П. Стецюк // Землевпорядний вісник – 2014. - № 5. – С. 30–34. 
21. Ковальчук Т. Проблема ефективного землекористування в Україні/ 
Т. Ковальчук, О. Розинка // Банківська справа. – 2006. – № 1. – С. 6 – 16. 
22. Чопко Х. Правові засади формування природно-заповідного фонду 
України. Екологічне право, 4/2020, С. 127-131. 
23. Хвесик М. А. Інституціональні трансформації та фінансово-
економічне регулювання землекористування в Україні: Монографія. / М. А. 
Хвесик, В. А. Голян, А. І. Крисак. – К.: Кондор, 2007. – 522 с. 
24. Обмеження прав на землю: веб-сайт. URL: 
https://wiki.legalaid.gov.ua 
25. Черкаська область / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. 
URL: https://uk.wikipedia.org/ 
26. Національна доповідь про стан родючості ґрунтів України, Київ, 
2010.–112с. URL: http://www.iogu.gov.ua/wp-
content/uploads/2013/07/stan_gruntiv.pdf 
27. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного 
середовища в Черкаській області у 2020 році, Черкаси, 2021. – 241 с. 
URL:https://docs.google.com/document/d/1Ph3-
6L340rNxBGbvV9ymczAaJ7YqAoCV/edit 
28. Охорона праці : веб-сайт. URL:https://uk.wikipedia.org/wiki/ 
53
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
