ChSTU repository

 
 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ 
УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему: «Механізми надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді, 
які перебувають у складних життєвих обставинах» 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 4 курсу, групи СЗ-2010 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Панасенко Катерина Юріївна 
 
    Науковий керівник: к.е.н., доц., Якушев Олександр Володимирович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 р.
2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ 
ТЕХНОЛОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр 
Галузь знань                        Соціальна робота 
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення» 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
 “ ”   2024 р. 
 
                                  З А В Д А Н Н Я 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА СТУДЕНТУ 
Панасенко Катерині Юріївні 
 
1. Тема роботи: «Механізми надання соціальних послуг сім’ям, дітям та 
молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах» 
Керівник роботи Якушев Олександр Володимирович к.е.н., доцент 
затверджені наказом по університету від « » 2023р. №   
2. Строк подання студентом роботи « » 2024р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
 Нормативно-правова база досліджуваного питання., закондавчі та 
нормативні акти, наукові публікації та розрообки 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які 
потрібно розробити) 
Розділ 1. Дослідити теоретико-методологічні засади надання соціальних послуг 
сім’ям, дітям та молоді у складних життєвих обставинах. 
 Розділ 2 Проналізувати практики надання соціальних послуг у громадах 
України 
Розділ 3 Запропоновати напрями вдосконалення механізмів надання соціальних 
послуг у контексті громади. 
 
5. Перелік графічного матеріалу: таблиці, рисунки, додаток. 
 
 
 
3 
 
 
6. КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Строк 
№ 
Назва етапів дипломної  роботи виконання ПРИМІТКА 
з/п 
етапів роботи 
1. Розробка завдання, складання календарного плану до 14.11.2023 Виконано 
виконання кваліфікаційної роботи 
2. Аналіз літературних джерел до 14.12.2023 Виконано 
3. Виконання першого розділу і обговорення її з до 14.03.2024 Виконано 
науковим керівником 
4. Виконання другого розділу і обговорення її з до 21.03.2024 Виконано 
науковим керівником 
5. Виконання третього розділу і обговорення її з до 31.03.2024 Виконано 
науковим керівником 
6. Доопрацювати роботу, оформити її кінцевий варіант до 03.04.2024 Виконано 
8. Отримати відгук керівника  до 15.04.2024 Виконано 
9. Підготувати доповідь на захист до 25.05.2024 Виконано 
 
 
 
 
Студент   Панасенко К.Ю.  
(підпис)  
Керівник роботи   Якушев О.В.  
(підпис)  
Секретар ЕК     
(підпис)  
 
 
 
 
 
 
 
  
4 
 
РЕФЕРАТ 
«Механізми надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді, 
які перебувають у складних життєвих обставинах» 
Перелік графічного матеріалу: 58 сторінок  таблиці, рисунки,  додатоки, 
список використаних джерел 
Мета дослідження 
Полягає у визначенні, аналізі та обґрунтуванні механізмів надання 
соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних 
життєвих обставинах, а також у формуванні практичних рекомендацій щодо 
їх удосконалення в сучасних умовах. 
Завдання дослідження: 
1. Проаналізувати теоретико-методологічні підходи до визначення 
сутності та класифікації соціальних послуг. 
2. Визначити поняття «складні життєві обставини» та 
охарактеризувати основні цільові групи отримувачів соціальних послуг. 
3. Дослідити нормативно-правове забезпечення функціонування 
системи надання соціальних послуг в Україні. 
4. Проаналізувати інституційний механізм організації надання 
соціальних послуг на місцевому рівні. 
5. Вивчити практику роботи органів соціального захисту, центрів 
соціальних служб, закладів освіти та охорони здоров’я в частині підтримки 
сімей, дітей та молоді у складних життєвих обставинах. 
6. Здійснити оцінку ефективності чинних механізмів та 
інструментів соціальної допомоги. 
7. Запропонувати шляхи удосконалення організаційних, 
нормативних та управлінських механізмів надання соціальних послуг 
відповідній категорії населення. 
Об’єкт дослідження: 
Механізми надання соціальних послуг. 
Предмет дослідження: 
Форми, інструменти та особливості організації соціальних послуг для 
сімей, дітей та молоді у складних життєвих обставинах. 
  
5 
 
ВСТУП   
………………………………………………………………………….……….. 6 
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади надання соціальних послуг 
сім’ям, дітям та молоді у складних життєвих обставинах ……………… 10 
1.1. Поняття, класифікація та сутність складних життєвих обставин 
…………….…………………………………………………………………….. 10 
1.2. Законодавчі та нормативні основи надання соціальних послуг в 
Україні ………………………………………………………………………… 16 
1.3. Теоретичні підходи до організації соціальних послуг у соціальній 
роботі ……….………………………………………………………………… 20 
РОЗДІЛ Аналіз практики надання соціальних послуг у громадах 
України …………………………………………………..……………………. 24 
2.1. Характеристика існуючої системи соціальних послуг............................. 24 
2.2 Практики виявлення та супроводу сімей у складних життєвих 
обставинах …….……………………………………………………………….. 28 
2.3 Досвід діяльності Центрів соціальних служб та служб у справах дітей 
(на прикладі громади м. Черкаси)……………………………………..……… 30 
РОЗДІЛ 3 Напрями вдосконалення механізмів надання 
соціальних послуг у контексті громади …………………………………... 37 
3.1 Проблеми ефективності та доступності соціальних послуг …………… 37 
3.2. Пропозиції щодо інституційного та кадрового забезпечення 
механізмів надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді в СЖО в 
умовах воєнного стану ………………………………………………………... 41 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………........ 51 
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………………….…… 54 
  
 
  
6 
 
ВСТУП 
Соціальні послуги є важливим елементом соціальної політики держави, 
спрямованим на підтримку вразливих категорій населення, зокрема сімей, 
дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах. Їх 
ефективна організація та надання є запорукою соціальної стабільності, 
формування здорового соціального середовища, запобігання маргіналізації та 
соціальному виключенню. 
Актуальність теми дослідження зумовлена поглибленням соціальних 
ризиків в умовах воєнного стану, економічної нестабільності, зростанням 
рівня внутрішнього переміщення населення, підвищенням соціальної 
вразливості дітей, молоді та сімей, які опинилися в кризових обставинах. 
Система соціальних послуг, яка функціонує на рівні держави, громад та 
інституцій, потребує не лише реформування, а й впровадження дієвих 
механізмів надання допомоги з урахуванням потреб, доступності, 
міжвідомчої взаємодії та інноваційних управлінських підходів. 
У фокусі наукового інтересу – комплексне вивчення наявних 
механізмів надання соціальних послуг, їх інституційна структура, 
функціональні особливості, ефективність реалізації на рівні територіальних 
громад, взаємодія між органами виконавчої влади, закладами соціального 
захисту, освіти, охорони здоров’я та громадськими організаціями. 
У сучасних умовах соціальні послуги для сімей, дітей та молоді, які 
опинилися у складних життєвих обставинах, набувають особливого значення. 
Наукові дослідження в цій сфері зосереджені на аналізі нормативно-правової 
бази, практик надання послуг, а також на впровадженні інноваційних 
підходів до соціальної роботиДворник О. у своїй статті аналізує стан надання 
соціальних послуг сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах в 
Україні, у зв’язку з упровадженням нового Закону України «Про соціальні 
послуги» від 17 січня 2019 року. Авторка вивчає законодавство України з 
питань соціального захисту та надання соціальних послуг, порівнює новий 
7 
 
закон з попереднім, визначає конкретні зміни, що відбулися, та розглядає 
загальноукраїнський стан надання соціальних послуг таким сім’ям.  
Костєва Т. Б. досліджує сучасну практику соціального супроводу сімей, 
які опинилися у складних життєвих ситуаціях. У статті розкриваються 
принципи, методики та технології соціального супроводу, зокрема сімейна 
терапія, сімейна психопрофілактика, генограма, сімейне консультування. 
Авторка також характеризує комплекс спеціалізованих послуг при здійсненні 
соціального супроводу таких сімей, включаючи інформаційні, психологічні, 
соціально-психологічні, соціально-медичні, юридичні послуги.  
У дослідженні, представленому в журналі «Соціальна робота та 
соціальна освіта», аналізується стан надання соціальних послуг сім’ям, які 
опинились у складних життєвих обставинах в Україні, у зв’язку з 
упровадженням нового Закону України «Про соціальні послуги» від 17 січня 
2019 року. Авторка вивчає законодавство України з питань соціального 
захисту та надання соціальних послуг, порівнює новий закон з попереднім, 
визначає конкретні зміни, що відбулися, та розглядає загальноукраїнський 
стан надання соціальних послуг таким сім’ям.  
Зарубіжний досвід також надає цінну інформацію для вдосконалення 
системи соціальних послуг в Україні. У статті, опублікованій в журналі 
«Інвестиції: практика та досвід», висвітлено зарубіжний досвід становлення, 
організації та правового забезпечення системи соціального захисту. Головну 
увагу зосереджено на аналізі зарубіжного досвіду надання соціальних послуг, 
здійснення соціального супроводу та інтеграції соціальних послуг у 
громадах.  
Таким чином, наукові публікації з обраної тематики охоплюють 
широкий спектр питань, пов’язаних з наданням соціальних послуг сім’ям, 
дітям та молоді у складних життєвих обставинах. Вони надають глибокий 
аналіз нормативно-правової бази, практик надання послуг, а також 
пропонують інноваційні підходи до соціальної роботи, що є важливими для 
вдосконалення системи соціального захисту в Україні. 
8 
 
Мета дослідження 
Полягає у визначенні, аналізі та обґрунтуванні механізмів надання 
соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних 
життєвих обставинах, а також у формуванні практичних рекомендацій щодо 
їх удосконалення в сучасних умовах. 
Завдання дослідження: 
8. Проаналізувати теоретико-методологічні підходи до визначення 
сутності та класифікації соціальних послуг. 
9. Визначити поняття «складні життєві обставини» та 
охарактеризувати основні цільові групи отримувачів соціальних послуг. 
10. Дослідити нормативно-правове забезпечення функціонування 
системи надання соціальних послуг в Україні. 
11. Проаналізувати інституційний механізм організації надання 
соціальних послуг на місцевому рівні. 
12. Вивчити практику роботи органів соціального захисту, центрів 
соціальних служб, закладів освіти та охорони здоров’я в частині підтримки 
сімей, дітей та молоді у складних життєвих обставинах. 
13. Здійснити оцінку ефективності чинних механізмів та 
інструментів соціальної допомоги. 
14. Запропонувати шляхи удосконалення організаційних, 
нормативних та управлінських механізмів надання соціальних послуг 
відповідній категорії населення. 
Об’єкт дослідження: 
Механізми надання соціальних послуг. 
Предмет дослідження: 
Форми, інструменти та особливості організації соціальних послуг для 
сімей, дітей та молоді у складних життєвих обставинах. 
Методи дослідження: 
У процесі підготовки роботи використано низку загальнонаукових та 
спеціальних методів, зокрема: 
9 
 
 Аналіз і синтез – для вивчення теоретичних основ соціальних 
послуг та їх законодавчого регулювання. 
 Порівняльний метод – для зіставлення українського та 
зарубіжного досвіду організації соціального супроводу. 
 Контент-аналіз – для аналізу програм, звітів, статистичних 
даних та документів соціальних служб. 
 Соціологічне опитування (анкетування, інтерв’ювання) – для 
вивчення думок спеціалістів щодо ефективності механізмів надання послуг. 
 Метод експертних оцінок – для визначення дієвості окремих 
практик соціальної роботи з вразливими категоріями. 
Таким чином, обраний підхід дозволяє здійснити системний аналіз 
проблеми, визначити вузькі місця та сформулювати конкретні, практично 
значущі пропозиції щодо вдосконалення системи соціальних послуг в 
Україні. 
  
10 
 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ 
НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ У КОНТЕКСТІ ГРОМАДИ 
 
3.1. Проблеми ефективності та доступності соціальних послуг 
У сучасних умовах війни в Україні система надання соціальних послуг 
зазнає серйозних викликів, пов’язаних з багатовекторною кризою: 
гуманітарною, інституційною, економічною та безпековою. Це особливо 
позначається на сім’ях, дітях та молоді, які перебувають у складних життєвих 
обставинах (СЖО), оскільки саме ці категорії є найбільш вразливими у 
період соціальних потрясінь. Проблеми ефективності та доступності 
соціальних послуг постають як комплексна система бар'єрів, які потребують 
системного аналізу та стратегічного оновлення політики соціального захисту 
на рівні громад. 
Організаційні бар’єри 
Організаційні проблеми є одним із ключових чинників, що обмежують 
якість та своєчасність надання соціальних послуг. Серед них – слабка 
координація між органами місцевого самоврядування та надавачами послуг, 
недостатній рівень інтеграції соціальних, освітніх та медичних служб. Як 
свідчать дані звітів Мінсоцполітики України (2023), у багатьох громадах досі 
не сформовано повноцінні мультидисциплінарні команди для соціального 
супроводу сімей у СЖО, а міжвідомча взаємодія носить формальний 
характер. 
Наприклад, у Чернігівській, Сумській та частково Харківській областях 
на початку 2023 року лише 27% громад мали чітко прописані алгоритми 
кризового реагування у випадках насильства в сім’ї або загроз життю дитини 
(UNICEF Ukraine, 2023). Це свідчить про фрагментарність управлінських 
рішень, що знижує ефективність дій у надзвичайних обставинах. 
Кадрові та професійні обмеження 
Кадровий дефіцит та недостатня кваліфікація фахівців соціальної 
сфери також залишаються стійкою проблемою. За даними Національної 
11 
 
соціальної сервісної служби України (2023), значна частка працівників 
соціальних служб працює без відповідної освіти або з недостатнім досвідом 
роботи в умовах кризового реагування. У сільській місцевості ці проблеми 
посилюються відсутністю фахівців взагалі, що обмежує доступ громадян до 
необхідної допомоги. 
Крім того, як зазначає К. Яковенко (2022), відсутність механізмів 
професійного супроводу, емоційного вигорання та низький рівень мотивації 
негативно впливають на якість надання послуг, особливо в умовах воєнного 
стану. 
Фінансові обмеження 
Недостатнє фінансування галузі соціального захисту на місцевому рівні 
є ще одним стримуючим чинником. Більшість громад не мають змоги 
забезпечити повний перелік соціальних послуг, передбачених 
законодавством. Як вказується в дослідженні про стан децентралізації 
(USAID DOBRE, 2022), лише 18% ОТГ у 2022 році витрачали на соціальні 
послуги більше 10% свого бюджету, що не відповідає реальним потребам 
населення в умовах війни та внутрішнього переміщення. 
Також спостерігається нерівномірний розподіл ресурсів: громади, що 
прийняли велику кількість ВПО, не завжди отримують відповідну підтримку 
з боку держави, що призводить до перевантаження місцевої інфраструктури 
та зниження якості послуг. 
Нормативно-правові суперечності 
Проблемним залишається й нормативно-правовий аспект. Незважаючи 
на ухвалення Закону України «Про соціальні послуги» (2019), значна частина 
підзаконних актів або не була оновлена, або не враховує реалій воєнного 
часу. Як підкреслює О. Герасимчук (2023), правове поле часто виявляється 
суперечливим, особливо в частині делегування повноважень на місця та 
взаємодії державних і недержавних надавачів послуг. 
12 
 
Таблиця 3.1. Типові проблеми в наданні соціальних послуг сім’ям, 
дітям та молоді у складних життєвих обставинах 
Тип проблеми Опис проблеми Наслідки для системи 
соціальних послуг 
Організаційні Фрагментованість системи, Зниження адресності 
слабка координація між послуг, дублювання 
службами, відсутність функцій, затримки у 
чітких алгоритмів дій в наданні допомоги 
екстрених ситуаціях 
Фінансові Недостатнє фінансування, Скорочення обсягів послуг, 
обмежені ресурси місцевих неможливість надання 
бюджетів, відсутність деяких видів допомоги 
гнучких джерел (наприклад, притулок або 
фінансування в умовах денний догляд) 
кризи 
Кадрові Дефіцит фахівців, високе Зниження якості послуг, 
навантаження, емоційне високий рівень плинності 
вигорання, слабка кадрів, недостатня 
підготовка кадрів до кваліфікація працівників 
кризових умов 
Нормативні Нечіткість процедур Правова колізія, нерівний 
надання послуг, нестача доступ до послуг у різних 
підзаконних актів, правова громадах, труднощі в 
невизначеність для застосуванні законодавства 
виконавців 
Інформаційні Недостатнє інформування Низький рівень звернень за 
населення, слабка цифрова послугами, недоотримання 
грамотність серед цільових допомоги людьми, які її 
груп потребують 
 Аналіз наведених у таблиці типових проблем у сфері надання 
соціальних послуг дозволяє зробити кілька критичних висновків щодо 
бар’єрів, які суттєво знижують ефективність та доступність соціального 
захисту для сімей, дітей та молоді, що перебувають у складних життєвих 
обставинах (СЖО). 
Організаційні проблеми. Фрагментарність системи соціального 
захисту в умовах децентралізації породжує складнощі у координації між 
суб’єктами, що надають соціальні послуги. Як зазначає В. Іванов (2021), 
існує брак єдиної інформаційної системи та чітких механізмів взаємодії між 
різними установами – органами місцевого самоврядування, службами у 
справах дітей, системою охорони здоров’я, центрами зайнятості тощо. У 
13 
 
воєнних умовах ці організаційні розриви ще більше ускладнюють адресність 
та своєчасність допомоги, особливо для внутрішньо переміщених осіб. 
Фінансові обмеження. Недостатнє фінансування соціальних програм, 
затримки з виплатами, обмежені бюджети громад – усе це формує 
неспроможність системи оперативно реагувати на нові виклики. Як зазначає 
О. Мельничук (2023), у багатьох територіальних громадах фінансування 
соціальних послуг здійснюється за залишковим принципом. В умовах війни 
це призводить до зменшення кількості доступних послуг, зокрема кризового 
втручання, денного догляду чи соціального супроводу. 
Кадрові проблеми. Високий рівень плинності кадрів, професійне 
вигорання, низька оплата праці та дефіцит фахівців соціальної сфери, 
особливо в сільських громадах – це хронічна проблема української системи 
соціального захисту. Як свідчать дані МОН та Мінсоцполітики, майже 30% 
посад у системі соціального супроводу залишаються вакантними, а 
навантаження на одного працівника часто перевищує норматив. У період 
повномасштабної війни ці проблеми лише загострилися. 
Нормативно-правові виклики. Незважаючи на прогрес у прийнятті 
рамкового Закону України «Про соціальні послуги» (2019), низка 
підзаконних актів або відсутня, або не узгоджена між собою. Крім того, 
процедури оцінювання потреб, ведення випадку, планування та моніторингу 
якості послуг залишаються недостатньо чітко визначеними. За словами Н. 
Артеменко (2022), місцеві органи влади часто не мають належної методичної 
підтримки у реалізації своїх повноважень у сфері соціального захисту, що 
призводить до зниження правової визначеності та ефективності надання 
допомоги. 
Інформаційно-комунікаційні бар’єри. Брак інформування громадян 
про наявні послуги, відсутність доступу до цифрових платформ або 
недостатній рівень цифрової грамотності у цільових груп (особливо серед 
літніх людей, осіб з інвалідністю, ВПО) знижує рівень звернень. Як 
зазначено в аналітичному звіті Уповноваженого Верховної Ради з прав 
14 
 
людини (2023), до 40% осіб, що перебувають у СЖО, не знають, як і куди 
звернутися по соціальну допомогу. 
Загалом, окреслені проблеми мають системний характер і потребують 
комплексного підходу до вирішення – з боку держави, органів місцевого 
самоврядування, неурядових організацій та міжнародних партнерів. У 
наступних підрозділах розділу 3 буде розглянуто конкретні напрями 
удосконалення кадрового, інституційного та інноваційного забезпечення 
соціальних послуг у контексті громади. 
 
3.2. Пропозиції щодо інституційного та кадрового забезпечення 
механізмів надання соціальних послуг сім’ям, дітям та молоді в СЖО в 
умовах воєнного стану 
У контексті воєнного стану в Україні питання інституційного та 
кадрового забезпечення надання соціальних послуг набуває стратегічного 
значення. Наявні виклики, пов’язані з масовим переміщенням населення, 
зростанням рівня вразливості серед сімей з дітьми, осіб з інвалідністю, людей 
похилого віку, вимагають від системи соціального захисту гнучкості, 
адаптивності та високого рівня професіоналізму. 
Однією з ключових проблем залишається недостатній рівень 
координації між різними суб’єктами надання соціальних послуг — органами 
місцевого самоврядування, державними структурами, недержавними 
організаціями, міжнародними донорами. За даними досліджень Інституту 
соціальної і політичної психології НАПН України (2023), близько 40% 
працівників закладів соціального захисту вказують на фрагментарність 
інституційної взаємодії, що знижує якість та оперативність реагування на 
потреби отримувачів послуг. 
Кадрове забезпечення також залишається критичним чинником. Як 
зазначає І. О. Литовченко (2022), в умовах надзвичайних ситуацій зростає 
потреба в мультидисциплінарних командах, які здатні діяти в умовах стресу 
та змінюваних обставин. Натомість у багатьох громадах спостерігається 
15 
 
кадровий дефіцит, зумовлений як міграцією фахівців, так і браком 
кваліфікованих кадрів із досвідом роботи в кризових умовах. Особливо 
гостро це відчувається в регіонах, що постраждали від активних бойових дій 
(Харківська, Херсонська, Донецька області). 
Крім того, важливою залишається проблема підготовки кадрів: 
навчальні програми у сфері соціальної роботи потребують актуалізації 
відповідно до умов воєнного часу, зокрема — включення модулів з кризового 
консультування, протидії насильству, роботи з внутрішньо переміщеними 
особами та родинами у СЖО. На цьому наголошують і фахівці проєктів 
Міжнародної організації з міграції та ЮНІСЕФ, які реалізують освітні 
ініціативи для соціальних працівників в Україні. 
Також актуальним є питання інституціонального закріплення нових 
форматів надання послуг — наприклад, мобільних бригад, 
міждисциплінарних команд, цифрових платформ взаємодії. Ці інструменти 
вже довели свою ефективність у ряді громад — зокрема, у Чернівецькій та 
Тернопільській ОТГ, де реалізовано пілотні проєкти мобільного соціального 
супроводу за підтримки ПРООН (2022). 
Війна в Україні спричинила масштабні трансформації в системі 
соціального захисту, особливо в частині організації надання послуг сім’ям, 
дітям і молоді, які опинилися у складних життєвих обставинах (СЖО). У 
таких умовах на перший план виходить потреба у стабільному 
інституційному й кадровому забезпеченні, здатному реагувати на виклики 
високої динаміки змін і нестабільності. 
Аналіз досвіду громад показує, що однією з ключових проблем є 
відсутність сталої мережі надавачів соціальних послуг на рівні ОТГ, 
особливо у сільських громадах і тих, що зазнали деокупації чи постраждали 
від бойових дій (Варфоломєєва, 2023). Часто саме недоукомплектованість 
штатів фахівцями із соціальної роботи, психологами, юристами та кейс-
менеджерами не дозволяє забезпечити своєчасне реагування на потреби 
вразливих категорій. 
16 
 
З метою зміцнення інституційного каркасу системи соціального 
захисту пропонуються наступні заходи: 
 Розробка та впровадження локальних стратегій кадрового 
забезпечення, орієнтованих на довгострокове утримання фахівців у громаді; 
 Модернізація системи підвищення кваліфікації кадрів соціальної 
сфери через дистанційні формати, навчальні модулі з кризового реагування, 
взаємодії з міжнародними гуманітарними організаціями; 
 Інституціоналізація партнерства з громадським сектором, що 
дозволяє покращити доступ до послуг у важкодоступних районах; 
 Створення регіональних центрів методичної підтримки з питань 
управління якістю соціальних послуг; 
 Формування баз даних і реєстрів фахівців соціальної сфери, що 
спростить їх оперативну мобілізацію та професійну комунікацію. 
Таким чином, інституційне та кадрове забезпечення у сфері надання 
соціальних послуг в умовах війни потребує системних трансформацій, 
інвестицій у людський капітал та посилення управлінського потенціалу 
громад. 
У цьому контексті необхідно: 
1. Інституційне укріплення центрів надання соціальних послуг. 
Доцільно розробити типові структури таких центрів із чітким поділом 
функцій та спеціалізацій. Варто також передбачити мобільні бригади 
фахівців для обслуговування віддалених громад, як це реалізовано в проєкті 
«CARE Україна» у співпраці з громадами Донеччини та Полтавщини. 
2. Розширення повноважень місцевих органів влади у сфері 
управління соціальними послугами. Децентралізація посилила роль громад, 
однак не супроводжувалася достатнім нормативним та ресурсним 
забезпеченням. Слід розширити повноваження щодо фінансування 
інноваційних форм роботи з СЖО на рівні місцевих бюджетів, включно з 
можливістю цільового замовлення послуг у недержавних провайдерів (Звіт 
ПРООН, 2023). 
17 
 
3. Кадрова політика в умовах дефіциту кадрів. Одним із рішень є 
запровадження стипендій для студентів спеціальностей «Соціальна робота», 
«Психологія», «Соціальне забезпечення» із зобов’язанням відпрацювання в 
громаді. Водночас необхідне впровадження програм безперервного 
професійного розвитку для наявних працівників, зокрема з фокусом на 
кризове консультування, роботу з ВПО, дітьми, які пережили травму війни. 
4. Співпраця з НУО та міжнародними партнерами. Варто 
інституціоналізувати партнерство з організаціями, які мають досвід у наданні 
послуг СЖО в кризових умовах (UNICEF, Save the Children, Red Cross). 
Громадам слід мати змогу на конкурсній основі залучати виконавців послуг 
із числа перевірених громадських організацій. 
5. Цифровізація соціальної роботи. Створення єдиних 
електронних реєстрів осіб у СЖО, автоматизованих систем моніторингу 
надання послуг та застосування цифрових кейс-менеджмент платформ 
дозволить зменшити адміністративне навантаження й підвищити прозорість 
процесів. 
Розглянемо детальніше Кадрова політика в умовах дефіциту 
фахівців соціальної сфери 
В умовах воєнного стану проблема кадрового забезпечення соціальної 
сфери набуває критичної гостроти. Згідно з дослідженнями Національної 
соціальної сервісної служби України (2023), понад 40% громад повідомляють 
про нестачу соціальних працівників, психологів та інших фахівців, що 
забезпечують підтримку сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних 
життєвих обставинах (СЖО). Ця ситуація ускладнюється не лише 
міграційними процесами, але й емоційним вигоранням та високим рівнем 
професійних втрат серед фахівців. 
Одним із можливих механізмів кадрового відновлення є впровадження 
цільових стипендіальних програм для студентів спеціальностей «Соціальна 
робота», «Психологія», «Соціальне забезпечення» з умовою подальшого 
працевлаштування в територіальних громадах, де відчувається гостра нестача 
18 
 
кадрів. Подібний підхід вже демонструє свою ефективність у сфері медицини 
(програма МОЗ «Лікар для кожної громади»), тому його адаптація до потреб 
соціальної сфери є доцільною і перспективною. 
Окрім підготовки нових кадрів, вкрай важливим напрямом є реалізація 
програм безперервного професійного розвитку (БПР). Фахівці, що вже 
працюють у громадах, потребують актуалізації знань і навичок у таких 
сферах, як: 
 кризове консультування; 
 робота з внутрішньо переміщеними особами (ВПО); 
 психологічна підтримка дітей, що зазнали травм війни; 
 кейс-менеджмент та мультидисциплінарна взаємодія; 
 запобігання професійному вигоранню. 
Станом на 2023 рік, певні регіони вже впроваджують практики БПР у 
співпраці з міжнародними організаціями. Так, у межах партнерства із 
ЮНІСЕФ та ПРООН в громадах Київської, Чернігівської та Запорізької 
областей організовано курси з основ роботи у надзвичайних ситуаціях, а 
також тренінги з протидії домашньому насильству в умовах війни. 
Особливої уваги потребує психоемоційна підтримка самих фахівців. 
Психологічне навантаження на працівників соціальної сфери в умовах війни 
значно зросло, тому доцільним є створення постійно діючих програм 
психологічного супроводу для спеціалістів, включаючи супервізію, групи 
підтримки, тренінги з емоційної стабільності. 
Додатковим кадровим ресурсом можуть стати волонтери, студенти 
старших курсів та випускники суміжних спеціальностей, які можуть бути 
залучені до надання підтримки на договірній основі або в межах проєктної 
діяльності. 
Також доцільним є перегляд системи оплати праці та матеріального 
стимулювання фахівців соціальної сфери, адже низький рівень заробітної 
плати часто є однією з головних причин відтоку кадрів. Розробка механізмів 
19 
 
преміювання, надання житлових компенсацій, доплат за роботу в 
прифронтових регіонах може сприяти підвищенню престижу професії. 
Таким чином, кадрова політика в умовах воєнного стану має 
базуватись на системному, міжвідомчому підході з акцентом на підготовку 
нових кадрів, розвиток компетентностей діючих спеціалістів та створення 
безпечного й підтримуючого професійного середовища. 
Також доцільним є Цифровізація соціальної роботи як інструмент 
удосконалення механізмів надання послуг 
У контексті зростаючого обсягу запитів на соціальні послуги та 
обмежених кадрових ресурсів особливої актуальності набуває цифровізація 
процесів соціальної роботи. Перехід до електронного врядування в 
соціальній сфері — це не лише вимога часу, а й один із ключових напрямів 
модернізації державної політики у сфері соціального захисту. 
Одним із головних кроків на цьому шляху є створення та впровадження 
єдиних електронних реєстрів осіб, які перебувають у складних життєвих 
обставинах (СЖО). В Україні така ініціатива вже частково реалізується в 
межах Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС), яка 
об’єднує бази даних Мінсоцполітики, Пенсійного фонду та служби 
зайнятості. Впровадження окремого модуля для обліку сімей та дітей у СЖО 
дозволяє мінімізувати дублювання даних, забезпечити оперативний доступ 
до актуальної інформації та сприяти міжвідомчій взаємодії (Міністерство 
соціальної політики України, 2023). 
Не менш важливим напрямом є автоматизація процесу надання послуг. 
У громадах, де запроваджено цифрові платформи для обліку, моніторингу та 
звітування (наприклад, «Соціальна громада», «Соціальний інспектор»), 
суттєво знизилося адміністративне навантаження на працівників, а рівень 
прозорості прийняття рішень значно підвищився. Практика показує, що 
інтеграція таких платформ у повсякденну діяльність соціальних служб 
дозволяє прискорити ухвалення рішень, підвищити їх обґрунтованість і 
знизити ризики суб’єктивізму. 
20 
 
Варто виокремити також цифрові платформи для кейс-менеджменту, 
які вже активно застосовуються в ряді країн ЄС (наприклад, «Oscar» у 
Нідерландах, «E-Social File» у Португалії, «IRIS» у Великій Британії). Вони 
дозволяють не лише зберігати дані про клієнтів, а й планувати соціальні 
втручання, координувати дії між різними фахівцями, моніторити динаміку 
ситуації та формувати аналітику. На українському рівні аналогічну 
функціональність частково виконує інформаційно-аналітична система 
«Надання соціальних послуг», впроваджена в окремих громадах, проте її 
покриття наразі обмежене, а функціонал потребує подальшого розвитку. 
Ще один перспективний напрям — використання штучного інтелекту 
та аналітичних модулів для прогнозування ризиків СЖО. Такі моделі 
дозволяють виявляти потенційні сім’ї-групи ризику на основі аналізу 
множинних факторів — рівня доходів, соціального статусу, історії звернень, 
освітнього рівня тощо. У США подібні інструменти (наприклад, Predictive 
Risk Modelling) вже використовуються для раннього втручання в ситуації, які 
можуть призвести до насильства або втрати батьківського піклування. 
Основні переваги цифровізації соціальної роботи: 
 оперативність і точність при прийнятті рішень; 
 скорочення часу на обробку звернень; 
 доступність інформації для зацікавлених структур (з 
дотриманням норм конфіденційності); 
 зниження ризиків бюрократизації; 
 підвищення ефективності міжвідомчої взаємодії. 
Для успішної цифровізації необхідна також системна підготовка кадрів, 
адже недостатній рівень цифрової компетентності фахівців є значним 
бар’єром. Доцільно запроваджувати курси підвищення кваліфікації за 
напрямом «цифрова трансформація в соціальній роботі» з урахуванням 
різного рівня ІТ-грамотності працівників. 
Таким чином, цифровізація — це не лише технічне оновлення, а 
інституційна трансформація системи надання соціальних послуг, яка повинна 
21 
 
стати основою ефективної, гнучкої та клієнтоцентричної моделі соціального 
захисту, особливо в умовах війни. 
Для удосконалення цифрової грамотності надання соціальних послуг 
особам в СЖО працівниками соціальної сфери пропонуємо:   
програму курсів підвищення кваліфікації за напрямом «Цифрова 
трансформація в соціальній роботі» (орієнтована на працівників соціальної 
сфери з різним рівнем ІТ-компетенцій): 
Назва курсу: «Цифрова трансформація в соціальній роботі: 
інструменти, підходи, компетенції». 
Категорія слухачів: Працівники соціальних служб, органів місцевого 
самоврядування, фахівці із соціальної роботи, кейс-менеджери, керівники 
структурних підрозділів соціального захисту 
Тривалість курсу: 36 академічних годин (4,5 дні очно/онлайн або 2 
тижні у форматі змішаного навчання) 
Мета курсу: Формування та розвиток цифрових компетентностей 
фахівців соціальної сфери, необхідних для ефективної роботи в умовах 
цифрової трансформації системи надання соціальних послуг. 
Зміст курсу за модулями: 
Модуль 1. Основи цифрової трансформації в соціальній сфері (6 годин) 
 Поняття цифрової трансформації: глобальні та українські 
тенденції 
 Нормативно-правова база цифровізації соціальних послуг (закон 
«Про соціальні послуги», цифрові стратегії України) 
 Роль соціального працівника в умовах цифрового суспільства 
 Етика та безпека у використанні цифрових технологій 
Модуль 2. ІТ-компетентності соціального працівника: базовий рівень 
(6 годин) 
 Основи комп’ютерної грамотності: робота з файлами, браузером, 
електронною поштою 
 Онлайн-комунікація: Zoom, Google Meet, Microsoft Teams 
22 
 
 Використання месенджерів та соціальних мереж для комунікації 
з клієнтами 
 Основи цифрової безпеки (захист даних, безпечне зберігання 
інформації) 
Модуль 3. Цифрові платформи та сервіси в роботі соціального 
працівника (8 годин) 
 Знайомство з Єдиною інформаційною системою соціальної сфери 
(ЄІССС) 
 Онлайн-платформи Державної служби зайнятості (наприклад, 
профі.dcz.gov.ua) 
 Робота з платформами «Соціальна громада», «Соціальний 
інспектор» 
 Електронне документообіг, цифрові підписи, ID.gov.ua, Дія 
Модуль 4. Кейс-менеджмент в цифровому середовищі (6 годин) 
 Особливості ведення клієнтських справ в електронному форматі 
 Алгоритм дій у кейс-менеджменті на основі ІТ-платформ 
 Практика заповнення електронних форм, звітів, анкет 
 Обробка персональних даних: конфіденційність і права клієнтів 
Модуль 5. Інноваційні підходи та цифрові сервіси для взаємодії з 
клієнтами (6 годин) 
 Онлайн-консультування та соціальний супровід на відстані 
 Віртуальні кейс-конференції: технології, переваги, алгоритм 
 Мобільні застосунки у соціальній роботі (приклади застосування 
в Україні) 
 Практичні кейси (обговорення, симуляції, аналіз ситуацій) 
Модуль 6. Інтерактивна практика + залік/міні-проєкт (4 години) 
 Презентація практичних кейсів 
 Інтерактивна робота з кейсами клієнтів у змодельованих 
цифрових середовищах 
 Індивідуальні рекомендації учасникам 
23 
 
 Підсумкове оцінювання (анкета зворотного зв’язку, рефлексія) 
Результати навчання: Після завершення курсу слухачі зможуть: 
 орієнтуватися в нормативно-правових основах цифровізації 
соціальної сфери; 
 ефективно використовувати сучасні цифрові платформи й сервіси 
у своїй професійній діяльності; 
 впроваджувати кейс-менеджмент з використанням ІКТ; 
 дотримуватися стандартів цифрової етики, зберігання та обробки 
персональних даних; 
 проводити онлайн-супровід клієнтів та взаємодію з іншими 
фахівцями. 
Документ про навчання: Сертифікат про підвищення кваліфікації (з 
зазначенням кількості годин та модулів) 
Загалом, підвищення ефективності соціальних послуг в умовах війни 
можливе лише за умови міжвідомчої координації, стратегічного кадрового 
планування, прозорої нормативно-правової бази та використання потенціалу 
громадянського суспільства. 
  
24 
 
ВИСНОВКИ 
Результати опрацювання теоретичних джерел, аналітичних матеріалів 
та емпіричних даних дозволили зробити низку висновків, що підтверджують 
досягнення поставленої мети дослідження та розв’язання відповідних 
завдань. 
У ході аналізу проблем доступності та ефективності соціальних послуг 
в умовах війни виявлено, що організаційні, нормативні, фінансові та кадрові 
бар’єри суттєво впливають на здатність громад забезпечити своєчасну 
підтримку сім’ям, дітям та молоді у складних життєвих обставинах (СЖО). У 
багатьох громадах спостерігається недостатній рівень підготовки фахівців 
соціальної сфери до роботи в умовах кризи, а також обмеженість у ресурсах 
для проведення моніторингу потреб отримувачів послуг. Військові дії 
посилили вразливість цільових категорій, а тому ефективність соціального 
реагування стала одним із ключових чинників забезпечення соціальної 
стійкості громад. 
Підвищення інституційної спроможності системи соціального захисту 
передбачає не лише оптимізацію процедур, але й посилення кадрового 
потенціалу. Досвід громад, що реалізують кадрову політику на основі 
стипендіального стимулювання студентів спеціальностей «Соціальна робота» 
та «Соціальне забезпечення», підтверджує ефективність цільової підготовки 
кадрів. Одночасно з цим, необхідним є запровадження програм 
безперервного професійного розвитку, адаптованих до реалій воєнного 
часу – зокрема, тренінгів із кризового консультування, роботи з дітьми, які 
зазнали травм війни, або з внутрішньо переміщеними особами (ВПО). 
Цифрова трансформація соціальної роботи визначена як ключовий 
механізм оптимізації управлінських процесів, зниження адміністративного 
навантаження на фахівців та підвищення прозорості надання послуг. 
Впровадження електронних кейс-менеджмент систем, інтегрованих реєстрів 
отримувачів послуг, цифрових інструментів оцінювання потреб клієнтів 
сприяє підвищенню адресності підтримки та більш ефективному розподілу 
25 
 
ресурсів. Актуальність цього напряму посилюється необхідністю 
мінімізувати ризики втрати документації чи уповільнення реагування у 
надзвичайних умовах. 
Визначальне значення для модернізації системи має впровадження 
інноваційних моделей профілактичної, супровідної та реабілітаційної роботи, 
що охоплюють як індивідуальні, так і групові формати. Зокрема, у практиці 
Центрів надання соціальних послуг поширюється використання таких 
підходів, як соціальний коучинг, менторство, моделі роботи «case 
management», мультидисциплінарні команди. Позитивні приклади, 
наприклад, із практики Черкаської ТГ, засвідчують ефективність міжвідомчої 
взаємодії, особливо при роботі з сім’ями в СЖО. 
Запорукою сталості інноваційних змін у сфері соціального захисту є 
закріплення системних механізмів координації на рівні громади. Для цього 
доцільним є створення локальних центрів компетентності у сфері надання 
соціальних послуг, запровадження систематичного моніторингу 
задоволеності отримувачів послуг, проведення аудитів соціального захисту 
та оцінки ефективності інституційних моделей. 
Досвід, отриманий у період повномасштабної війни, дає підстави для 
формулювання стратегічних орієнтирів розвитку соціальних послуг. 
Необхідно поєднувати оперативне реагування з довгостроковим 
плануванням, на основі принципів цільової допомоги, міжсекторальної 
взаємодії, розвитку людського капіталу та цифрової трансформації. Особлива 
увага має приділятися дітям, молоді, багатодітним родинам, ВПО, особам з 
інвалідністю – тим категоріям, які потребують комплексного супроводу та 
адаптаційної підтримки. 
Отже, кваліфікаційна робота окреслює як проблемні аспекти, так і 
практичні вектори вдосконалення механізмів соціального захисту у громадах. 
Його положення можуть бути використані як основа для вироблення 
локальних стратегій соціального забезпечення в умовах дії надзвичайного 
або воєнного стану, що забезпечує як поточну підтримку населення, так і 
відновлення громад у післякризовий період. 
26 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Ананко, Т. В. (2016). Роль профконсультації в системі професійної 
орієнтації учнів у старшій школі сучасної України. Вісник Чернігівського національного 
педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки, (133), 3–5. 
2. Бокша, Н. І. (2017). Досвід професійної орієнтації молоді на інженерні 
спеціальності в країнах Центрально-Східної Європи. Науковий вісник Мукачівського 
державного університету. Серія: Педагогіка та психологія, (2), 197–199. 
3. Верховна Рада України. (2022). Про надання соціальних послуг у кризових 
ситуаціях. https://zakon.rada.gov.ua 
4. Вороніна, Г., & Гуцан, Л. (2019). Проблеми професійної орієнтації 
старшокласників: англійський досвід та українські реалії. Педагогічні науки: теорія, 
історія, інноваційні технології, (5), 24–35. 
5. Грединарова, Я. І. (2019). Теоретичне обґрунтування взаємозв'язку ціннісних 
орієнтацій та професійної самоактуалізації особистості. Проблеми сучасної психології, (1), 
23–29. 
6. Гриценок, І. (2017). Проблеми формування кар’єрних орієнтацій учнів 
професійно-технічних навчальних закладів. Науковий вісник Інституту професійно-
технічної освіти НАПН України. Серія: Професійна педагогіка, (13), 44–50. 
7. Гуцан, Л. А. (2016). Сучасні підходи та технології професійної орієнтації 
учнівської молоді в умовах профільного навчання. Наукові записки Ніжинського 
державного університету ім. Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки, (1), 15–20. 
8. Дворник, О. (2022). Аналіз стану надання соціальних послуг сім’ям, які 
опинились у складних життєвих обставинах. Соціальна робота та соціальна освіта, 1(8), 
65–75.  
9. Державна служба зайнятості України. (2023). Кар’єрний радник: інноваційна 
модель підтримки безробітних. https://www.dcz.gov.ua 
10. Зайцева, О. М., & Мичка, Д. В. (2019). Проектні технології в організації та 
управлінні професійною орієнтацією учнів у закладах загальної середньої освіти. Вісник 
Глухівського НПУ ім. О. Довженка. Серія: Педагогічні науки, (3), 113–121. 
11. Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII.  
12. Ільїч, Л. М. (2019). Модернізація системи професійної орієнтації: досвід 
країн Скандинавії та Балтії. Економіка та держава, (7), 4–12. 
27 
 
13. Ільїч, Л. М. (2019). Професійна орієнтація населення в умовах 
глобалізаційних процесів на ринку праці. Молодий вчений, (8(2)), 304–309. 
14. Київська школа економіки. (2023). Аналіз механізмів підтримки осіб, які 
опинилися у складних життєвих обставинах.  
15. Климов, Е. А. (1990). Как выбирать профессию: Кн. для учащихся ст. 
классов сред. шк. (2-е изд.). М.: Просвещение. 
16. Котвіцька, А. А., Живора, Н. В., Котенко, О. М., & Красовський, І. В. (2017). 
Дослідження міжнародного досвіду з організації професійної орієнтації та підготовки 
молоді до працевлаштування. Соціальна фармація в охороні здоров’я, 3(1), 7–13. 
17. Кушніренко, О. Г. (2018). Вища освіта та система професійної орієнтації: 
проблеми нормативно-правового регулювання. Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Серія: 
Право, (25), 18–22. 
18. Лисенко, О. (2017). Типологія професійно-ціннісних орієнтацій студентів 
вищих навчальних закладів у контексті фахової підготовки. Гірська школа Українських 
Карпат, (17), 35–40. 
19. Лисенко, О. М. (2018). Майбутній педагог українського дошкілля у просторі 
професійно-ціннісних орієнтацій: монографія. Івано-Франківськ: Кушнір Г. М. 
20. Лісовський, В. (2020). Інформаційний простір як джерело – детермінант у 
розв’язанні проблеми кореляції професійної орієнтації молоді України. Гілея: науковий 
вісник, (153), 451–456. 
21. Лутай, Л. А., & Помінчук, С. Г. (2017). Модель професійної орієнтації 
учнівської молоді на професії сфери бізнесу. Вісник ДонНУЕТ ім. М. Туган-Барановського. 
Серія: Економічні науки, (1), 23–31. 
22. Маршавін, Ю., & Фокас, Л. (2007). Єдина технологія надання соціальних 
послуг центрами зайнятості України: навч. посіб. К.: ІПК ДСЗУ. 
23. Мельник, М. Ю. (2019). Професійна орієнтація та кар'єрне консультування: 
сучасні виклики. Освіта та розвиток обдарованої особистості, (4), 56–64. 
24. Міністерство соціальної політики України. (2023). Розвиток системи 
соціальних послуг в умовах війни. https://www.msp.gov.ua 
25. Наказ Міністерства соціальної політики України від 13.07.2018 № 1005 «Про 
затвердження форм обліку соціальної роботи з сім’ями/особами, які перебувають у 
складних життєвих обставинах».  
26. Наказ Міністерства соціальної політики України від 31.03.2016 № 318 «Про 
затвердження Державного стандарту соціального супроводу сімей (осіб), які перебувають 
у складних життєвих обставинах».  
28 
 
27. Орлов, В. (2017). Кар’єрні орієнтації суб’єктів сучасної професійної школи. 
Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Серія: 
Професійна педагогіка, (13), 15–21. 
28. Ошуркевич, Н., & Потіха, З. (2018). Сучасний стан і проблеми професійної 
орієнтації молоді в Україні та Канаді. Неперервна професійна освіта: теорія і практика, 
(3-4), 121–126. 
29. Піддячий, М. І. (2016). Допрофесійна підготовка старшокласників у 
контексті соціально-професійної орієнтації. Український педагогічний журнал, (4), 79–85. 
30. Пінчук, І. М. (2018). Соціальні послуги для сімей, дітей та молоді в громаді. 
Міністерство соціальної політики України.  
31. Платформа Державної служби зайнятості з профорієнтації та розвитку 
кар’єри. (n.d.). http://profi.dcz.gov.ua 
32. Помінчук, С. Г. (2017). Інтегрована модель професійної орієнтації учнівської 
молоді в державній службі зайнятості. Молодий вчений, (9), 558–562. 
33. Помінчук, С. Г. (2019). Професійна орієнтація в системі впровадження 
дуальної форми здобуття освіти. Молодий вчений, (8(2)), 339–344. 
34. Пономарьова, Н. (2020). Етапи становлення системи професійної орієнтації в 
Україні в аспектно-історичній ретроспективі. Новий Колегіум, (1), 73–85. 
35. Пономарьова, Н. О., & Білоусова, Л. І. (2016). Співпраця педагогів ЗОШ та 
ВНЗ у професійній орієнтації школярів. Професійна освіта: проблеми і перспективи, (11), 
65–70. 
36. Порядок здійснення соціального супроводу сімей, які перебувають у 
складних життєвих обставинах. WikiLegalAid. 
37. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585 «Про 
забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих 
обставинах».  
38. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 587 «Про 
організацію надання соціальних послуг».  
39. Шиделко, А. В. (2017). Профорієнтація і профвідбір: аксіологічні аспекти: 
навч. посіб. Львів: ЛьвДУВС. 
40. Шимченко, Л. А., Гордєєв, Р. В., & Бабак, О. А. (2020). Професійна освіта в 
системі становлення ціннісних орієнтацій українського суспільства. Економічний вісник 
університету, (44), 81–86. 
41. ЮНІСЕФ. (2020). Ведення випадку та міжвідомча взаємодія: посібник для 
фахівців соціальної сфери.  
29 
 
42. Якимова, Н. С. (2011). Професійне самовизначення і професійна орієнтація 
молоді: сучасні тенденції та проблеми. Демографія та соціальна економіка, (1(15)), 142–
149.