Сучасний контекст «свободи вибору»: особисті та суспільні чинники і детермінанти

Abstract

Бородай О. А. Сучасний контекст «свободи вибору»: особисті та суспільні чинники і детермінанти - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 033 Філософія - Черкаський державний технологічний університет, Черкаси, 2025. Дисертаційне дослідження присвячене вивченню й концептуалізації феномену свободи вибору в соціокультурному та політичному просторах в контексті магістральних векторів суспільно-політичного розвитку. У дисертації розглядаються теоретико-методологічні, концептуальні, діалектичні, метафізичні, гносеологічні, дискурсивні та інформаційні виміри впливу феномену свободи вибору на соціокультурний, політичний та особистий простір і суспільний розвиток держави. Особлива увага приділяється визначенню філософських засад феноменів свободи та вибору, яка фіксує унікальність людської природи, онтологізуючи її, уможливлюючи мисленнєвий трансцензус і трансгресію як противагу нонантропоцентричним тенденціям розвитку сучасної цивілізації, пов’язаним насамперед з гіпотетичним постанням сильного штучного інтелекту. Використовуючи цивілізаційний, культурологічний, метафізичний у поєднанні з діалектичним, діяльнісний, аксіологічний, інформаційний підходи, а також теоретичні методи історико-культурного, поняттєво-філософського аналізу, феноменологічний, герменевтичний, соціологічний, політологічний наукові методи, аналізується феномен свободи вибору та його концептуалізація у сучасному філософському дискурсі. Запропоновано авторське уявлення про свободу вибору як онтологізуючий соціополітичний феномен, його особисті та суспільні чинники й детермінанти, що дозволяє розглянути це явище не лише інструментально чи моноаспектно, а цілісно. З ’ясовано, що модус функціонування філософеми свободи та пов’язаної з нею філософеми вибору в античній культурній свідомості позначено як трансгресивний, тобто такий, що фіксує феномен переходу непрохідної межі між можливим і неможливим. У цьому сенсі термін некласичної філософії та синергетики цілком відображає модус функціонування свободи вибору як уявного конструкту картини світу та регулятиву поведінки. Ейдетичний аспект концептуалізації свободи визначено як такий, що дозволяє конструювати абстрактні мисленнєві форми в опорі на повсякденний феноменальний досвід, адже саме грецька культура в пору свого розквіту породила філософську візію реальності як візію вільної людини. Констатовано телеологізм розуміння свободи волі у Аристотеля, який, уводячи поняття мети, долає метафізичну статику платонівської теорії ейдосів, не відкидаючи її. З ’ясовано, що перформативне мовлення Біблії створює окремий рівень герменевтичного аналізу. Оскільки ідеологічні та соціально-культурні контексти вживання понять «свобода», «вибір», «правда» в Біблії не конгруентні категоріальному філософського змісту цих понять, тому можуть бути розглянуті в доволі широкому діапазоні і як метафори, і як символічні конструкції, і як ситуативно визначений узус. Запропоновно співвідношення розуму та волі у концептуалізації свободи розглядати як супервентне і таке, що визначається через ознаки рефлексивності, транзитивності та несиметричності. Навіть поза розглядом редуктивних і функціональних пояснень відношень супервентності, тобто їх типології, можна стверджувати, що інтуїтивний метафізичний підхід до свободи передбачає зв’язок зовнішніх натуралістичних детермінацій та етичної дескрипції реальності, феноменального суб’єктивного досвіду, ноематичних процесів свідомості як детермінацій внутрішніх. Співставлено метафізику свободи у Спінози й Декарта, починаючи зі Спінози саме тому, що його позиція виглядає більшою мірою закритою, ніж інтуїції Декарта. Саме прагнення Спінози до геометричного формату побудови дискурсу, до фіналізації думки в дискурсі свідчить не лише про його системне філософське мислення, але і про визначальну, на наш погляд, проблему - питання відповідальності людини, яке Спіноза практично знімає (в гегелівському сенсі) через діалектику зовнішньої та внутрішньої необхідності. З картезіанської свободи починається звільнення людини, формується нова система координат її самоусвідомлення. Стверджено, що інтуїтивний метафізичний підхід до свободи передбачає зв’язок зовнішніх натуралістичних детермінацій та етичної дескрипції реальності, феноменального суб’єктивного досвіду, ноематичних процесів свідомості як детермінацій внутрішніх. Сучасна людина і сучасна філософія не можуть собі дозволити розглядати філософему свободи інструментально чи моноаспектно принагідно до певного виду діяльності й активності, адже за таких умов губиться сам зміст поняття свободи і вона відпочатку тлумачиться як механістична та не пов’язана зі сферою людського духу. З’ясовано, що метафізика свободи є чи не єдиним раціональним запобіжником тотального превалювання постправди, пропаганди та маніпулятивних механізмів сучасного медіапростору та соціальної комунікації. Констатовано, що свобода, як і свідомість, розум, екзистенціали, воління, інтенціональність є репрезентаціями сфери духу і тому повною мірою не можуть бути екстериоризовані. Це дозволяє припустити, що фідеїстична оптика метафізики свободи є інструментом переходу від однієї парадигми до іншої, своєрідним лімінальним знаряддям розуму. Обґрунтовано, що візія протиставлення свободи волі та безумовної відповідальності як дилеми розуму й віри засвідчує не лише діалектичний потенціал розвитку цих філософем у подальшій філософській традиції Заходу, а й те, що саме поняття свободи волі вказує на парадоксальність людської природи, яка розкривається саме через усвідомлення свободи в розумі та здійснення акту вибору у вірі. Запропоновано до розгляду маскультурну рецепцію концептуалізації свободи та вибору в метафізиці, філософському дискурсі назагал як окремий аспект реконструкції та фіксації рефлексивного змісту цих концептуалізацій. З ’ясовано, що екзистенціалістське розуміння свободи як універсального простору смислотворення через вільний вибір практично зумовило формування образу свободи в колективній уяві та масовій культурі другої половини ХХ ст. Але таке розуміння свободи нині у контексті розвитку нейрофілософії є загроженим, оскільки говорити про контроль людини над когнітивними актами й актами прийняття рішень власної свідомості можна з визнанням різних ступенів доступу людини до себе самої. З’ясовано, що ситуація сучасності вельми подібна до епохи формування ідей екзистенціалізму насамперед своєю лімінальністю, перехідним характером. У цьому переході мета людини - зберегти власне уявлення й усвідомлення власної тожсамості, підставою, простором і бекграундом для якої є свобода. Розгортатися таке розуміння може в метафізиці свободи, побутувати феноменологічно у практиках свободи, а у соціально-комунікативному вимірі реалізуватися через діалог. Запропоновано виокремити контемпляційний (споглядальний) вимір як процесу концептуалізації свободи, так і власне розуміння та використання цього концепту. З метою акцентування усвідомленого ставлення до переживання свободи запропоновано виокремити когнітивний функціонал цієї філософеми як метатеоретичну настанову свободи, який вказує на онтологічну й епістемологічну обумовленість людського пізнання її перебуванням-у-свободі. Інтенціонал свободної дії передбачає існування простору цієї дії, межі якого формують уявлення про Іншого у форматі діалогу та соматичні виміри людського досвіду. При цьому витлумачено цей простір не як умовну порожнечу, перцептивний, комунікативний та екзистенційний вакуум, а як такий простір взаємодії когнітивних агентів, соціальних акторів, відчуваючих Я, в якому кожна окремість добровільно обмежує свою сваволю для створення ситуації зустрічі. Обґрунтовано розуміння простору свободи як складної системи лімінальних суб’єктних взаємодій як на рівні соматичному, предметному, так і на рівні рефлексії та переживання сутностей як феноменологічної контемпляції. Несиметричність цього простору зумовлена саме тим, що його гомеоморфність полягає не у постійній репродукції фрактальної самоподібності, а в дотриманні меж суб’єктивних окремостей у межах цілого, системи, яка перебуває в стані динаміки і постійно трансформується. Тому свобода, як і відповідальність, взаємодіють не на рівні формально-логічних зв’язків, таких як імплікація чи пряма детермінація, а в складному цілому, яке має власну архітектоніку та багатовимірність. Власне це ми і називаємо простором смислів свободи. Запропоновано додати до переліку елементів структури індивідуальної свободи елементи феноменологічної рефлексії як контемпляції та екзистенційного формування досвіду як когерентного теоретичній рефлексії емоційно-чуттєвого модусу осягнення реальності, соціальної в тому числі. До чинників свободи вибору слід додати розгорнуте розуміння персонального досвіду, на основі якого людина може прийняти власне рішення і сформувати власне воління. Констатовано, що свобода може бути осягнута лише за умови врахування людини не лише як агента дії, але і як носія досвіду, який неодмінно розгортається в часі, адже саме часовість людини, за Гайдеґґером зокрема, парадоксально обґрунтовує її свободу, тобто межі людини і людського світу передбачають і вказують на свободу. З ’ясовано, що смисловий простір свободи як універсальна смислогенеративна модель обґрунтовує не лише раціональні та цілевідповідні дії, але й ірраціональні та абсурдні, демонструючи таким чином реалізацію принципу свободи, який детермінований не лише об’єктивними й суб’єктивними чинниками, але і специфічно людськими просторовістю, темпоральністю, досвідом, культурою, мовою. Оскільки свобода є динамічною підставою людського досвіду, адже, з одного боку, забезпечує розуміння, а з іншого - обґрунтовує діяльність, запропоновано виокремити інтерпретативний модус свободи, який реалізується через філософський феномен розуміння. Визначено, що цифрове суспільство парадоксальним чином може формувати (в опорі на анонімність як одну з базових предикацій мережевої комунікації) цифрову свободу, яка може бути розглянута як дегуманізуючий модус відчуження від людини її ідентичності саме в частині вільного вибору, через розмивання його меж. Тематизація свободи певною мірою вказує межі можливостей кваліметричних інструментів чи методів, які передбачають кваліметрію у науках про суспільство, що актуалізує необхідність звернення до філософської візії філософем свободи та вибору. Принцип свободи як переконання та смисложиттєва настанова, цінність ірраціоналізує соціальну й політичну взаємодію, що робить її кваліметричну дескрипцію принципово недостатньою - вона завжди має передбачати філософський аналіз результатів. Акцентовано, що цифрова свобода постає як буденна дія, усереднення середнього, певний апофеоз повсякденності, позбавляючи людину переживання і розуміння відповідальності за себе, суспільство, насамкінець цивілізацію. Адже людина в такій ситуації сприймає себе не як істота, що може починати причинний ряд, генерувати смисли та контент, а як лише ретранслятор відчужених семіотичних кодів і смислів, лише один з фрагментів периферії системи цифрової реальності, яка в цьому контексті легко може набувати квазісакралізованих ознак, умовного цифрового неоязичництва. З’ясовано, що віртуальний простір комунікації, практично стираючи межі між людиною та її «інформаційною бульбашкою», може відчужувати її від самої себе. Тоді ілюзійність свободи нібито постає як неуникненна саме через множинність концептуалізацій у дискурсивних практиках. Дискурс свободи постає як вільний через природу людини, яка його генерує, і однозначно поєднувати його лише зі сферою соціального навряд чи є стратегічно достатнім. Обґрунтовано, що сучасний філософський дискурс свободи, який трансформується і формально, й сутнісно, має апелювати до чітко окресленої раціональності як системи координат розуміння та пояснення реальності, яка при цьому оперта на відрефлексований і осмислений досвід діяльності та взаємодії, і насамперед соціальний, з метою опору ідеологізації такого дискурсу та інтеграцію його в маніпулятивні практики в політичному чи медіапросторі. Мовлення перформативно опредметнює людську свободу, реалізуючи її як онтично-онтологічний феномен, знімаючи таким чином (у гегелівському розумінні) гайдеґґерівську дистинкцію онтичного й онтологічного принагідно до філософеми свободи. З ’ясовано, що дискурс свободи, оцифровуючись, може набувати позачасовості, долаючи таким чином гайдеґґерівське протиставлення буття та речі як чогось такого, що знаходиться в часі. Свобода постає у світлі буття як річ, коли набуває форми універсально доступного, зазвичай анонімізованого, незалежного від просторо-часової ідентифікації, такого, що перебуває у власному просторі, доступ до якого людина отримує через структури ноезису та семіотичний код мови оцифрованого мовлення як дискурсу. Визначено, що віртуальна реальність потребує новітньої метафізики, адже людина ХХІ ст. може не просто втікати від свободи як від відповідальності чи переживати тривогу й жах свободи. Людська свобода вперше постає як щось позаґрунтовне, не просто як копія без оригіналу, симулякр, але порожнеча до появи будь-якої реальності, своєрідна абсолютна цифрова свобода. При цьому кореляція між предметністю, людською тілесністю та мисленим світом, інтелігібельною реальністю також втрачає свою окресленість. Виснувано, зо філософський дискурс свободи утримує в собі цілий людський світ подібно до того, як клітина утримує в собі геном цілого організму, і для того, щоб наш світ залишався людським, видається необхідним збереження й фокусування уваги на філософемі свободи, яка фіксує онтологічний каркас людської реальності. Ключові слова: свобода, вибір, дискурс, відповідальність, соціальність, культура особистості, соціальна криза, нейроекзистенціалізм, цифрова свобода, метафізика свободи.

Borodai O. A. The Contemporary Context o f «Freedom o f Choice»: Personal and Societal Factors and Determinants - Qualification scholarly work (manuscript format). Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 033 Philosophy - Cherkasy State Technological University, Cherkasy, 2025. This dissertation research is devoted to the study and conceptualization of the phenomenon of freedom of choice within sociocultural and political domains, in the context of key vectors of socio-political development. The work examines theoretical and methodological, conceptual, dialectical, metaphysical, epistemological, discursive, and informational dimensions of how the phenomenon of freedom of choice influences sociocultural, political, and personal spaces, as well as the societal development of the state. Special attention is paid to defining the philosophical foundations of the phenomena of freedom and choice, which reflect the uniqueness of human nature by ontologizing it and enabling intellectual transcendence and transgression. These are interpreted as counterbalances to the non-anthropocentric tendencies in contemporary civilization, particularly those associated with the hypothetical emergence of strong artificial intelligence. Utilizing civilizational, cultural, metaphysical in conjunction with dialectical, praxeological, axiological, and informational approaches - as well as theoretical methods of historical-cultural and conceptual-philosophical analysis, alongside phenomenological, hermeneutical, sociological, and political science methodologies - the study analyzes the phenomenon of freedom of choice and its conceptualization within contemporary philosophical discourse. The dissertation proposes an original interpretation of freedom of choice as an ontologizing socio-political phenomenon, emphasizing its personal and societal factors and determinants. This perspective enables a holistic rather than merely instrumental or one-dimensional understanding of the phenomenon. It has been established that the mode of functioning of the philosopheme of freedom - and the closely associated philosopheme of choice - in ancient cultural consciousness is marked as transgressive, meaning it captures the phenomenon of crossing an impassable boundary between the possible and the impossible. In this context, the terminology of non-classical philosophy and synergetics accurately reflects the mode in which freedom of choice operates as both an imaginative construct of the worldview and a regulative of behavior. The eidetic aspect of the conceptualization of freedom is defined as one that enables the construction of abstract cognitive forms grounded in everyday phenomenal experience. This is particularly evident given that Greek culture, at the height of its development, generated a philosophical vision of reality as the vision of a free individual. The dissertation affirms the teleological understanding of free will in Aristotle, who, by introducing the notion of purpose (telos), overcomes the metaphysical stasis of Plato’s theory of eidei without rejecting it altogether. It is revealed that the performative language of the Bible generates a distinct level of hermeneutic analysis. Since the ideological and socio-cultural contexts in which the terms «freedom», «choice», and «truth» are employed in the Bible are not congruent with their philosophical categorical meanings, they can be interpreted across a broad spectrum - as metaphors, symbolic constructions, or contextually defined linguistic usages (usus). The relationship between reason and will in the conceptualization of freedom is proposed to be understood as supervenient, characterized by the features of reflexivity, transitivity, and asymmetry. Even without delving into reductive or functionalist explanations of supervenience relations, it can be argued that the intuitive metaphysical approach to freedom presupposes a connection between external naturalistic determinations and the ethical description of reality, encompassing phenomenal subjective experience and noematic processes of consciousness as forms of internal determination. The dissertation juxtaposes the metaphysics of freedom in Spinoza and Descartes, beginning with Spinoza due to the comparatively closed nature of his position versus Descartes’ philosophical intuitions. Spinoza’s striving for a geometric structure of discourse and his pursuit of finality in thought demonstrate not only a systematic philosophical mindset but also highlight a central problem - the question of human responsibility. In Spinoza’s system, this question is practically removed (in the Hegelian sense) through the dialectic of external and internal necessity. Cartesian freedom, in contrast, marks the beginning of human emancipation and the formation of a new framework for self-awareness. It is asserted that the intuitive metaphysical approach to freedom presupposes a connection between external naturalistic determinations and the ethical description of reality, as well as the phenomenal dimension of subjective experience and the noematic processes of consciousness, understood as internal determinants. Contemporary individuals - and contemporary philosophy - can no longer afford to regard the philosopheme of freedom merely as an instrumental or mono-aspectual concept, reducible to a particular form of activity or functionality. Under such conditions, the essence of the concept is lost, and freedom is initially interpreted as mechanistic and detached from the realm of the human spirit. The study finds that the metaphysics of freedom may represent one of the last rational safeguards against the total predominance of post-truth, propaganda, and manipulative mechanisms in the contemporary media space and social communication. It is also established that freedom - like consciousness, reason, existential structures, volition, and intentionality - belongs to the domain of spirit, and therefore cannot be fully exteriorized. This allows us to suppose that a fideistic perspective within the metaphysics of freedom serves as a transitional instrument between paradigms - a kind of liminal tool o f reason. Furthermore, it is substantiated that the conceptual opposition between free will and unconditional responsibility - framed as a dilemma of reason and faith - reveals not only the dialectical potential for the development of these philosophemes within Western philosophical tradition, but also the paradoxical nature of the human being itself. This paradox is disclosed precisely through the rational recognition of freedom and the actualization of choice through faith. The dissertation proposes an analysis of the mass-cultural reception of the conceptualization of freedom and choice within metaphysics and philosophical discourse at large, treating it as a distinct dimension for reconstructing and capturing the reflexive content embedded in these conceptualizations. It is revealed that the existentialist interpretation of freedom as a universal space of meaning-making through free choice significantly shaped the collective imagination and representations of freedom in mass culture during the second half of the 20th century. However, in light of recent developments in neurophilosophy, this understanding of freedom is now under threat. The ability to speak meaningfully about an individual’s control over cognitive acts and decisions made by their own consciousness presupposes acknowledging varying degrees of access a person has to their own self. It is further established that the current historical situation bears strong resemblance to the era during which existentialist ideas first emerged - above all in its liminality and transitional nature. Within this ongoing transition, the primary aim of the individual is to preserve a personal sense and awareness of identity, the foundation and backdrop of which is freedom itself. Such an understanding can unfold within the metaphysics of freedom, find phenomenological expression in practices of freedom, and be realized within the social-communicative domain through dialogical engagement. The dissertation proposes isolating the contemplative dimension as intrinsic both to the process of conceptualizing freedom and to the very understanding and application of this concept. In order to highlight a consciously reflective attitude toward the experience of freedom, it is suggested to define the cognitive functionality of this philosopheme as a meta-theoretical orientation - one that points to the ontological and epistemological conditioning of human cognition by its being-in-freedom. The intentionality o f free action presupposes the existence of a space for that action, the boundaries of which shape the conception of the Other within a dialogical format and in the somatic dimensions of human experience. This space is interpreted not as a conditional void - a perceptual, communicative, or existential vacuum - but rather as an interactive space of cognitive agents, social actors, and sensing selves, in which each individuality voluntarily limits its arbitrariness in order to enable the possibility of encounter. Freedom is thus conceptualized as a space composed of liminal subject interactions, functioning across somatic, material, and reflective levels, as well as within the lived experience of essences through phenomenological contemplation. The asymmetry of this space arises from the fact that its homeomorphism does not rely on the continuous reproduction of fractal self-similarity, but rather on maintaining the boundaries of subjective distinctiveness within a larger dynamic system. Accordingly, both freedom and responsibility do not operate on the level of formal-logical relations such as implication or direct causality, but within a complex whole possessing its own architectonics and multidimensionality. This, precisely, is referred to as the semantic space o f freedom. It is further proposed to expand the structural components of individual freedom by adding elements of phenomenological reflection understood as contemplation, and of existential formation o f experience as a dimension coherent with theoretical reflection and the emotionally-sensory mode of apprehending reality, including its social aspect. Among the determinants of freedom of choice, a developed understanding of personal experience should be included, as it forms the foundation upon which individuals make autonomous decisions and shape their own volition. It is affirmed that freedom can only be comprehended if the human being is considered not merely as an agent of action, but also as a bearer of experience - an experience that necessarily unfolds in time. According to Heidegger, it is precisely human temporality that paradoxically grounds freedom: the limits of the human being and the human world both presuppose and point toward freedom. It has been demonstrated that the semantic space o f freedom, as a universal meaning-generating model, legitimizes not only rational and goal-directed actions, but also irrational and absurd ones. In doing so, it reflects the realization of the principle of freedom, which is determined not only by objective and subjective factors, but also by uniquely human dimensions - spatiality, temporality, experience, culture, and language. Since freedom serves as the dynamic foundation of human experience - enabling understanding on one hand and justifying action on the other - it is proposed to distinguish the interpretative modus of freedom, which is realized through the philosophical phenomenon of understanding. The dissertation identifies that the digital society, paradoxically, may engender a form of digital freedom - rooted in anonymity as a foundational predicate of networked communication - which can be seen as a dehumanizing mode o f alienation from one’s identity, particularly in regard to the freedom of choice, by dissolving its boundaries. The thematization of freedom partially delineates the limits of qualimetric tools or methodologies used in the social sciences, highlighting the necessity of turning to the philosophical vision of the philosophemes of freedom and choice. The principle of freedom, as both a conviction and a life-meaning orientation - a value - irrationalizes social and political interaction, making its strictly qualimetric description fundamentally insufficient. Any such analysis must necessarily include a philosophical interpretation o f its results. It is emphasized that digital freedom manifests as an everyday act, an averaging of the average, a kind of apotheosis of ordinariness, which deprives the individual of the experience and understanding of responsibility - for oneself, for society, and ultimately, for civilization. In such a condition, the human being no longer perceives themselves as one who can initiate a causal chain or generate meaning and content, but merely as a retransmitter of alienated semiotic codes and meanings - a fragment of the periphery within the system of digital reality. In this context, that system can easily acquire quasi-sacralized features, a kind of conditional digital neo-paganism. It is shown that the virtual space o f communication, by practically erasing the boundary between the individual and their «information bubble», may alienate the person from their own self. Thus, the illusoriness o f freedom appears as inescapable, arising from the multiplicity of conceptualizations within discursive practices. The discourse of freedom appears «free» due to the nature of the human being that generates it, and to associate it exclusively with the social sphere is likely not strategically sufficient. The study substantiates that the contemporary philosophical discourse o f freedom, which is transforming both formally and essentially, must appeal to a clearly articulated rationality - a framework of coordinates for understanding and explaining reality. Such rationality must be grounded in reflective and meaningful experience, particularly social experience of action and interaction. This is necessary in order to resist the ideologization of the discourse of freedom and its integration into manipulative practices within political or media environments. Language, in its performative function, objectifies human freedom, realizing it as an ontic-ontological phenomenon. In this way, it sublates (in the Hegelian sense) Heidegger’s distinction between the ontic and the ontological in relation to the philosopheme of freedom. It has been revealed that the discourse o f freedom, when digitized, can acquire a quality of timelessness, thus overcoming Heidegger’s opposition between being and thing as something grounded in temporality. Freedom emerges in the light of Being as a thing when it takes the form of the universally accessible - typically anonymized, independent of spatiotemporal identification, and dwelling in a distinct space to which the human being gains access through the structures of noesis and the semiotic code of digitized speech as discourse. The study establishes that virtual reality necessitates a new metaphysics. The human being of the 21st century may no longer simply flee from freedom as responsibility or experience the anxiety and dread of freedom. For the first time, human freedom emerges as groundless - not merely as a copy without an original, a simulacrum, but as a void prior to the emergence of any reality: a kind of absolute digital freedom. Within this framework, the correlation between materiality, human corporeality, and the intelligible realm of thought loses its clear definition. It is concluded that the philosophical discourse o f freedom encapsulates the entire human world, much like a cell contains the genome of an entire organism. Therefore, in order for our world to remain truly human, it is imperative to preserve and maintain focus on the philosopheme o f freedom, which secures the ontological framework of human reality. Keywords: freedom, choice, discourse, responsibility, sociality, personality culture, social crisis, neuro-existentialism, digital freedom, metaphysics offreedom.