ChSTU repository

  
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему: Соціальне забезпечення та підтримка 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених узапас 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: 
студент V курсу, групи СЗМ-023 
О. Ю. Шульга  
Керівник: С. П. Архипова 
Рецензент: 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 
 
  2 
 
 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Белова І.О. 
«_____» _______________2024 р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Шульзі Олегу Юрійовичу 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Соціальне 
забезпечення та підтримка військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2024 р   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах _кафедри 
соціального забезпечення Черкаського державного технологічного 
університету.  
План кваліфікаційної роботи магістра 
 
Розділ 1. Теоретичне підгрунтя соціального забезпечення та підтримки військовослужбовців 
– учасників бойових дій, звільнених у запас.  
Розділ 2. Нормативно-правове регулювання соціального забезпечення та підтримки 
звільнених у запас військовослужбовців – учасників бойових дій в Україні. 
Розділ 3. Практичні аспекти вдосконалення соціального забезпечення військовослужбовців – 
учасників бойових дій, звільнених у запас 
  3 
 
Об’єкт дослідження – сучасна система соціального захисту та підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас. 
Предмет дослідження – специфіка надання соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас до цивільного 
життя. 
 
Мета дослідження: здійснити аналіз сучасного стану вирішення проблем соціального 
забезпечення та підтримки військовослужбовців учасників бойових дій, звільнених в запас, 
визначити основні напрямки соціального забезпечення цієї категорії осіб зокрема 
особливостей соціальної адаптації та розробці проекту адаптації комбатантів до до 
цивільного життя 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
 
У розділі 1. Розкрити теоретичне підгрунтя соціального забезпечення та підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас; 
 
У розділі 2. Проаналізувати нормативно-правове регулювання соціального 
забезпечення та підтримки звільнених у запас військовослужбовців – учасників бойових дій 
в Україні; 
 
У розділі 3. Обгрунтувати практичні аспекти вдосконалення соціального 
забезпечення військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      С. П. Архипова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2024 р. 
 
 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                                                                            
                                         ____________       О.Ю. Шульга  
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2024 р. 
 
 
  4 
 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього 
ступеня «магістр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на 
20__/20__ навчальний рік 
 
Етапи підготовки та захисту Денна форма  
КРМ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРМ і подання   
заяви  на кафедру;   
- затвердження тем КРМ і призначення  ___.___.20__ р.  виконано  
наукових керівників;   
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРМ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.20__ р.  виконано  
КРМ   
3. Підготовка другого розділу КРМ ___.___.20__ р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРМ ___.___.20__ р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРМ ___.___.20__ р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРМ науковим керівником ___.___.20__ р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРМ на комісії  ___.___.20__ р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.20__ р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРМ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРМ 
9. Захист КРМ перед ЕК ___.___.20__ р.   
 
 
 
  
 
РЕФЕРАТ 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 124 
сторінках. Робота містить 7 таблиць, список використаних джерел із 61 
найменування. 
 
Об’єктом дослідження є сучасна система соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас.  
Предметом дослідження є специфіка надання соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас до цивільного 
життя. 
 
Метою роботи є: здійснити аналіз сучасного стану вирішення проблем 
соціального забезпечення та підтримки військовослужбовців учасників бойових дій, 
звільнених в запас, визначити основні напрямки соціального забезпечення цієї категорії 
осіб зокрема особливостей соціальної адаптації та розробці проекту адаптації комбатантів 
до до цивільного життя. 
 
Завданнями роботи є: 
 Розкрити сутність та значення соціального забезпечення та підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас; 
 З’ясувати вплив участі у бойових діях військовослужбовців– учасників бойових 
дій, звільнених у запас на їх соціальні потреби; 
 Оцінити проблеми та виклики, які виникають у процесі реалізації законодавства 
про соціальне забезпечення військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у 
запас; 
 Проаналізувати міжнародну практику соціального забезпечення та підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій після звільнення зі служби з питань 
адаптації до цивільного життя та можливості його використання в Україні; 
 Висвітлити практичні аспекти вдосконалення соціального забезпечення 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас до цивільного життя; 
 Розробити проєкт «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та адаптація 
колишніх комбатантів» для розвитку навичок адаптації до цивільного життя. 
 
За результатами дослідження сформульовані висновки, які відповідають 
поставленим завданням, а їх обґрунтованість і переконливість засвідчують достатню 
наукову підготовленість та синтезують результати наукового дослідження. 
 
Одержані результати можуть бути використані у розробці конкретного 
проєкту «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та адаптація колишніх 
комбатантів» для розвитку навичок адаптації до цивільного життя, який може бути 
адаптований для реалізації в інших містах та громадах, а також у рекомендаціях для 
вдосконалення існуючих програм соціального забезпечення в Україні.  
 
Рік виконання роботи 2024 рік 
Рік захисту роботи 2024 рік 
  6 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………….. 7 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ СОЦІАЛЬНОГО  
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ –  
УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ЗВІЛЬНЕНИХ У ЗАПАС …………..... 12 
 1.1. Сутність, значення та форми соціального забезпечення та 
підтримки  …………………………………………………… ………  12 
 1.2. Вплив участі у бойових діях на соціальні потреби 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас   23 
 1.3. Проблеми та виклики у реалізації законодавства про соціальне 
забезпечення військовослужбовців–учасників бойових дій 
звільнених у запас ……………………………………………………. 29 
РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПІДТРИМКИ ЗВІЛЬНЕНИХ  
У ЗАПАС ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ  
ДІЙ В УКРАЇНІ ……………………………................................................... 34 
 2.1. Законодавча база соціального забезпечення військовослужбовців  
– учасників бойових дій звільнених у запас …………..................... 34 
 2.2. Державні програми соціального забезпечення та підтримки  
 військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас  41 
2.3. Міжнародна практика соціальної підтримки військовослужбовців  
– учасників бойових дій після звільнення зі служби …………….... 49 
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ  
– УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ, ЗВІЛЬНЕНИХ У ЗАПАС ………. 61 
 3.1. Адаптація військовослужбовців–учасників бойових дій,  
звільнених в запас як інструмент забезпечення їхньої  
конкурентоспроможності на ринку праці  ……………………… 61 
 3.2. Працевлаштування та професійна перекваліфікація  
 військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас   
 Проєкт «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та  
 адаптація колишніх комбатантів»  …………………………………. 69 
3.3. Моделі розвитку державних та недержавних програм підтримки  
звільнених у запас військовослужбовців – учасників бойових дій.. 95 
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 103 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 116 
  7 
 
ВСТУП 
 
Актуальність вибору теми роботи. Соціальне забезпечення та 
підтримка військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених в запас, є 
одним із ключових аспектів соціальної політики сучасної України. В умовах 
війни зростає потреба у вдосконаленні систем соціальної адаптації та 
реінтеграції цієї категорії громадян, враховуючи їхні специфічні потреби та 
виклики, пов'язані з участю в бойових діях. Забезпечення належного рівня 
соціального захисту є не лише гуманітарним обов'язком держави, але й 
важливим чинником підтримки національної безпеки, соціальної стабільності 
та економічного розвитку. 
У зв’язку із запровадженням нової Воєнної доктрини України, 
підписанням угоди про асоціацію з Європейським Союзом та 
повномасштабною війною з рф на території країни, соціальне забезпечення 
військовослужбовців Збройних Сил України стало одним із пріоритетних 
напрямків. Особливого значення набуває приведення існуючих механізмів 
соціального захисту у відповідність до стандартів ЄС та НАТО. 
Відповідно до чинного законодавства України, соціальне забезпечення 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених в запас, охоплює 
систему заходів, спрямованих на вирішення питань матеріального 
забезпечення. Це фінансується як за рахунок коштів державного бюджету, 
які спрямовуються на потреби Збройних Сил України через Міністерство 
оборони, так і за рахунок ресурсів, закладених у бюджетах Міністерства 
соціальної політики та місцевих органів влади. Зважаючи на різні категорії 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених в запас, і членів 
їхніх сімей, враховуються пільги, пов’язані з участю у бойових діях, 
отриманням інвалідності, пораненнями, травмами чи втратою годувальника. 
Рівень фінансування соціального забезпечення для 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених в запас, та їхніх 
  8 
 
сімей залежить від обсягів державного бюджету і достатності його ресурсів. 
Ефективність соціального захисту також визначається чіткою та послідовною 
державною політикою, яка має на меті підвищення соціального статусу 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених в запас. Під час 
виконання службових обов’язків, зокрема участі у бойових діях та захисту 
суверенітету держави, військовослужбовці стикаються з підвищеними 
ризиками для життя та здоров’я. Тому створення дієвого механізму 
фінансування соціальних програм не лише забезпечує належний рівень 
захисту, але й сприяє впровадженню стандартів соціальної підтримки, які 
відповідають європейським та натівським вимогам, а також допомагає 
виконувати завдання, що постають перед Україною в умовах сучасних 
викликів. 
До початку повномасштабної агресії на території України кількість 
учасників бойових дій, зареєстрованих з 2014 року, становила 500 тисяч осіб. 
Станом на сьогодні, відповідно до реєстру Міністерства соціальної політики, 
статус учасника бойових дій мають понад 770 тисяч людей, з яких близько 8 
тисяч (приблизно 3%) – жінки. Якщо врахувати членів родин, які втратили 
близьких через військові дії, загальна цифра сягає 1,2 мільйона осіб. У 
майбутньому, після завершення війни, ця кількість може зрости до 4–5 
мільйонів. 
На сьогодні в Україні відсутня уніфікована система соціальної 
підтримки для військовослужбовців, звільнених у запас, яка була б 
закріплена на законодавчому рівні. Також бракує чітко визначеного 
механізму надання соціальних послуг учасникам бойових дій, що створює 
суттєві перешкоди для їхньої інтеграції у мирне життя. 
Ступінь вивченості проблеми. Вивчення питань соціального 
забезпечення та підтримки різних категорій працівників здійснювали 
науковці С. Архипова, Н. Болотін, В. Венедіктова, М. Данилевський, 
  9 
 
К. Мельник, Н. Пададименко, І. Сирота, Л. Тюптя, В. Щербина, М. Шульга та 
інші. 
Щодо соціального забезпечення та підтримки військовослужбовців–
учасників бойових дій, звільнених в запас, значний внесок у вивчення цього 
питань зробили такі науковці, як В. Алещенко, В. Бондар, О. Бухтіяров, 
О. Верба, І. Дацюк, В. Кириленко, С. Корольов, І. Матюрін, А. Папікян, 
С. Пасіка, В. Пашинський, Ю. Прудов, О. Сайнецький, А. Синиця. 
Варто зауважити, що більшість робіт цих дослідників зосереджена на 
визначенні та регулюванні терміна «соціальне забезпечення» (захист) у 
правовій площині. Як правило, поняття «соціальний захист» і «соціальне 
забезпечення» аналізуються через призму їхнього нормативно-правового 
закріплення, яке є основою для їхньої реалізації. 
При цьому значна частина науковців наголошує на схожості та 
взаємозамінності термінів «соціальний захист» і «соціальне забезпечення», 
обґрунтовуючи це змінами, внесеними до законодавства України, зокрема до 
Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та 
членів їх сімей». 
Інша частина дослідників вважає, що поняття «соціальний захист» є 
ширшим за «соціальне забезпечення» і включає його до свого складу. Проте, 
слід зазначити, що питання соціального забезпечення військовослужбовців 
учасників бойових дій, звільнених в запас, залишається недостатньо 
висвітленим у наукових дослідженнях. Більш ґрунтовне вивчення цієї теми 
сприятиме підвищенню ефективності соціального забезпечення 
військовослужбовців, що, своєю чергою, покращить виконання завдань 
соціального захисту у Збройних Силах України на державному рівні. 
Мета роботи: здійснити аналіз сучасного стану вирішення проблем 
соціального забезпечення та підтримки військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених в запас, визначити основні напрямки соціального 
  10 
 
забезпечення цієї категорії осіб зокрема особливостей соціальної адаптації та 
розробці проєкту адаптації комбатантів до цивільного життя. 
Визначена мета обумовила такі завдання:  
1. Розкрити сутність та значення соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас; 
2. З’ясувати вплив участі у бойових діях військовослужбовців– 
учасників бойових дій, звільнених у запас на їхні соціальні потреби; 
3. Оцінити проблеми та виклики, які виникають у процесі реалізації 
законодавства про соціальне забезпечення військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас; 
4. Проаналізувати міжнародну практику соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій після звільнення зі 
служби з питань адаптації до цивільного життя та можливості його 
використання в Україні; 
5. Висвітлити практичні аспекти вдосконалення соціального 
забезпечення військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у 
запас до цивільного життя; 
6. Розробити проєкт «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та 
адаптація колишніх комбатантів» для розвитку навичок адаптації до 
цивільного життя. 
Об’єкт дослідження – сучасна система соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас. 
Предмет дослідження – специфіка надання соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас 
до цивільного життя.  
Для вирішення поставлених завдань використано методи дослідження: 
теоретичні – опрацювання нормативних актів та літературних джерел для 
осмислення системи соціального забезпечення та підтримки 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас, 
  11 
 
узагальнення для систематизації і рубрикації зарубіжного досвіду з даної 
проблематики, порівняльний аналіз для зіставлення соціальних програм 
підтримки в Україні та за кордоном; системний підхід для розробки 
комплексного проєкту соціальної підтримки колишніх комбатантів, 
мисленнєвого експерименту, соціального теоретизування; емпіричні – 
соціальне спостереження, опитування, узагальнення для формулювання 
висновків і практичних рекомендацій. 
Теоретичне значення магістерської дипломної роботи полягає в 
узагальненні та систематизації наукових дослідженнь про специфіку надання 
соціального забезпечення та підтримки військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас до цивільного життя. 
Практичне значення магістерської дипломної роботи полягає в тому, 
що вона становить науково-теоретичний і практичний інтерес та може бути 
використана у розробці конкретного проєкту «Новий шлях: комплексна 
соціальна підтримка та адаптація колишніх комбатантів» для розвитку 
навичок адаптації до цивільного життя, який може бути реалізованим в 
інших містах та громадах, а також у вдосконаленні існуючих програм 
соціального забезпечення в Україні. Також теоретичні матеріали роботи 
можуть бути корисними для студентів при підготовці до аудиторних занять, 
при написанні курсових та інших робіт. 
  12 
 
РОЗДІЛ 1. 
ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА 
ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – УЧАСНИКІВ  
БОЙОВИХ ДІЙ, ЗВІЛЬНЕНИХ У ЗАПАС 
 
1.1. Сутність, значення та форми соціального забезпечення та 
підтримки   
Соціальне забезпечення та підтримка є основоположними елементами 
соціальної політики кожної держави. Вони спрямовані на забезпечення 
гідного рівня життя громадян, особливо тих, хто потрапив у складні життєві 
обставини або має особливі потреби. Сучасні системи соціального захисту 
сприяють розвитку суспільства, знижуючи соціальну нерівність та 
підвищуючи рівень соціальної згуртованості. У зв'язку з різноманітними 
викликами, такими як економічна нестабільність, військові конфлікти та 
глобальні кризи, питання соціального забезпечення стає дедалі 
актуальнішим. Це пояснює необхідність глибокого аналізу змісту та 
розуміння соціального забезпечення та підтримки у сучасному світі. 
Соціальне забезпечення це частина системи соціального захисту, яка 
відповідає за накопичення та розподіл фінансових ресурсів, які 
послуговуються для надання соціальної допомоги та виплат за соціальним 
страхуванням. Воно охоплює такі види виплат, як пенсії та різноманітні 
допомоги: за втрату працездатності, інвалідність. Система соціального 
забезпечення також включає фінансування використовуються заходів з 
охорони здоров'я, таких як оплата санаторно-курортного лікування 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, і членів 
їхніх родин, фінансування санаторіїв для надання соціальної допомоги та 
виплат за соціальним страхуванням. Воно охоплює такі види виплат, як 
пенсії та різноманітні допомоги: за втрату працездатності, інвалідність. 
Система соціального забезпечення також включає фінансування оздоровчих 
  13 
 
заходів, таких як оплата санаторно-курортного лікування 
військовослужбовців – учасників бойових дій, і членів їхніх родин, 
фінансування санаторіїв [38]. 
Соціальна підтримка це важливий компонент державної політики, що 
гарантує відповідальність за добробут, розвиток і безпеку громадян, має 
безпосередній вплив на цивілізаційний прогрес суспільства. Дослідження 
ролі соціальної підтримки у контексті державної соціальної політики є 
особливо важливим у сучасних умовах, так як вона сприяє підтримці 
фіскальної стабільності та суспільного добробуту.  
Соціальну підтримку аналізують з точки зору економічнаої або 
правоваої категорії. Зокрема, Т. Лушагіна зоснрнджує увагу на ролі 
соціальної підтримки у стабілізації рівня життя населення; Н. Мішина і 
Т. Семигіна аналізують потенціал удосконалення управління соціальною 
підтримкою на місцевому рівні, а Г. Слозанська досліджує соціальну 
підтримку в умовах децентралізації [21; 25; 40; 41]. 
За словами С. Архипової, соціальна підтримка є важливим елементом 
соціальної політики, яка охоплює широкий спектр заходів, спрямованих на 
допомогу різним верствам населення, які перебувають у складних життєвих 
обставинпх. Це економічна, матеріальна, психологічна, медична та правова 
допомога. Основною метою соціальної допомоги є забезпечення умов для 
подолання труднощів та покращення якості життя [1]. 
Соціальна підтримка та соціальне забезпечення є взаємопов'язаними 
елементами державної соціальної політики, метою якої є захист і допомога 
населенню. Вони доповнюють одне одного, гарантуючи комплексну 
підтримку тим, хто опинився у складних життєвих ситуаціях. Соціальна 
допомога спрямована насамперед на задоволення нагальних потреб окремих 
осіб та сімей, тоді як соціальне забезпечення має на меті гарантувати 
довгострокову стабільність базових стандартів життя населення в цілому. 
  14 
 
Обидві програми покликані виправити соціальну нерівність, підвищити 
рівень життя та зміцнити соціальну стабільність. 
Хоча кожна система має свої специфічні функції, їхня взаємодія 
створює синергію та забезпечує комплексну підтримку громадян. Тісна 
координація між соціальною підтримкою та соціальним забезпеченням 
сприяє більш ефективному вирішенню соціальних проблем [47]. Тож 
соціальне забезпечення – це система заходів, яка спрямована на гарантування 
державою певного рівня добробуту громадянам, особливо тим, хто не може 
самостійно забезпечити власні потреби внаслідок хвороби, інвалідності, 
старості або інших життєвих обставин. Ця система включає матеріальні 
виплати (пенсії, допомоги), послуги (медична допомога, реабілітація, 
психологічна підтримка) та інші форми підтримки, що забезпечуються 
державними, недержавними та міжнародними організаціями. 
Соціальною підтримкою є система заходів, яка спрямована на 
забезпечення матеріальної, психологічної та соціальної допомоги окремим 
категоріям громадян, які через обставини життя не можуть самостійно 
забезпечити свої потреби. Вона включає надання державою, недержавними 
організаціями та громадськими об’єднаннями різних видів допомоги, що 
спрямовані на подолання соціальних проблем, таких як бідність, безробіття, 
інвалідність, соціальна ізоляція та інші. 
Основними компонентами системи соціального забезпечення є 
пенсійне забезпечення (система, яка гарантує матеріальну підтримку 
громадянам після виходу на пенсію або в разі втрати працездатності), 
допомога по безробіттю (тимчасова підтримка для громадян, які втратили 
роботу і шукають нове місце праці), соціальне страхування (включає медичне 
страхування, страхування на випадок безробіття, інвалідності або нещасних 
випадків). А також соціальні пільги (додаткові привілеї або знижки для 
окремих груп населення, таких як ветерани, УБД, багатодітні сім'ї, інваліди). 
  15 
 
Соціальна підтримка включає в себе матеріальну допомогу у вигляді 
грошових виплат, субсидій, пільг; соціальні послуги, такі як реабілітація, 
професійне навчання, допомога у працевлаштуванні; психологічну допомогу 
і підтримку для людей, які зазнали стресу або травматичних подій, а також 
юридичну підтримку, яка допомагає громадянам реалізовувати свої права 
[47]. Розглянемо більш детально спільне та відмінне між соціальним 
забезпеченням та соціальною підтримкою (табл. 1.1 та 1.2.) (складено 
автором).  
Ця таблиця є результатом аналітичного узагальнення і порівняння 
понять «соціальне забезпечення» і «соціальна підтримка» на основі 
доступних теоретичних джерел та наукової літератури, вона є авторським 
підходом на основі загальноприйнятих наукових знань із соціальної політики 
та соціальної роботи закордонних науковців.  
Таблиця 1.1. 
Порівняльний аналіз понять: соціальне забезпечення 
та соціальна підтримка (складено автором) 
Параметр Соціальне забезпечення Соціальна підтримка 
Визначення Соціальне забезпечення – це Соціальна підтримка – це більш 
система державних та широка система заходів, що 
недержавних гарантій, яка включає не тільки матеріальну 
передбачає надання допомогу, але й психологічну, 
громадянам матеріальних медичну, освітню, 
ресурсів, соціальних послуг і консультаційну та інші види 
пільг у зв’язку з певними допомоги для різних категорій 
соціальними ризиками громадян, які потребують 
(наприклад, втрата підтримки внаслідок складних 
працездатності, пенсійний вік, життєвих обставин. 
інвалідність тощо). 
Основна мета Забезпечення мінімального Надання допомоги особам, що 
рівня життя та захисту прав потрапили у складні життєві 
осіб, які втратили обставини або потребують 
працездатність або зазнали тимчасової допомоги для 
соціальних ризиків. адаптації в суспільстві. 
  16 
 
Продовження таблиці 1.1 
Цільова група Переважно соціально незахищені Ширше коло громадян, 
верстви населення: пенсіонери, включаючи людей, які тимчасово 
інваліди, діти-сироти, особи, які потрапили в складні життєві 
втратили працездатність або обставини (безробітні, внутрішньо 
здатність до самозабезпечення. переміщені особи, ветерани, 
малозабезпечені сім’ї, 
постраждалі від криз). 
Форми Переважно грошові виплати Матеріальна підтримка, 
надання (пенсії, допомоги, субсидії) та психологічна допомога, юридичні 
соціальні послуги (житло, консультації, освітні програми, 
медичне обслуговування, освіта). реабілітаційні послуги, підтримка 
у працевлаштуванні. 
Тривалість Довготривала, з постійними Часто тимчасова або ситуаційна, 
допомоги виплатами для забезпечення націлена на подолання поточних 
стабільного рівня життя протягом труднощів або надання 
тривалого часу. Наприклад, пенсії тимчасової допомоги для швидкої 
чи виплати за інвалідністю адаптації. 
надаються довічно або до 
усунення причини. 
Механізм Державний бюджет, Державний бюджет, благодійні 
фінансування спеціалізовані соціальні фонди фонди, міжнародні організації, 
(пенсійний фонд, фонд програми громадських 
соціального страхування). організацій. 
Адресність Зазвичай залежить від статусу Більш адресна допомога, яка 
людини (пенсіонери, інваліди, враховує індивідуальні обставини 
малозабезпечені) і не завжди кожної людини і може бути 
враховує індивідуальні обставини. специфічною для різних категорій 
населення. 
Законодавча Регулюється державними Може регулюватися як 
основа законами та нормативно- державними нормативними 
правовими актами. Наприклад, актами, так і ініціативами 
законодавство про пенсійне 
недержавних організацій, 
забезпечення, соціальні пільги та 
виплати. благодійних фондів чи програм 
міжнародної допомоги. 
Приклади Пенсії, допомоги по безробіттю, Програми реабілітації військових, 
виплати по інвалідності, субсидії психологічна підтримка для 
на оплату житлово-комунальних ветеранів, тимчасове житло для 
послуг. 
переселенців, консультації з 
працевлаштування. 
 
 
  17 
 
Таблиця 1.2 
Основні відмінності між соціальним забезпеченням 
та соціальною підтримкою (складено автором) 
 
Параметр Соціальне забезпечення Соціальна підтримка 
Визначення Система державних та недержавних Система заходів, що включає 
гарантій, що забезпечує матеріальні різні види допомоги 
ресурси, соціальні послуги і пільги (матеріальну, психологічну, 
для осіб, які зазнали соціальних юридичну) для осіб у складних 
ризиків. життєвих обставинах. 
Основна мета Забезпечити мінімальний рівень Надати різнопланову допомогу 
життя та соціальний захист осіб з для подолання поточних 
втраченими або обмеженими труднощів та адаптації в 
можливостями. суспільстві. 
Цільова група Соціально незахищені категорії Ширше коло осіб, включаючи 
населення (пенсіонери, інваліди, безробітних, ветеранів, 
малозабезпечені). внутрішньо переміщених осіб, 
малозабезпечені сім’ї. 
Форми надання Грошові виплати, пенсії, субсидії, Матеріальна допомога, 
соціальні послуги. психологічна підтримка, 
юридичні консультації, 
реабілітаційні програми. 
Тривалість Зазвичай довготривала, що надається Часто тимчасова, націлена на 
допомоги на постійній основі. вирішення конкретних 
проблем. 
Механізм Фінансування з державного бюджету Фінансування з державних, 
фінансування та соціальних фондів. недержавних, благодійних 
організацій та міжнародних 
фондів. 
Адресність Залежить від офіційного статусу Більш адресна, враховує 
особи і не завжди враховує індивідуальні обставини та 
індивідуальні обставини. потреби особи. 
Законодавча Регулюється державними законами Може регулюватися 
основа та нормативно-правовими актами. державними та недержавними 
ініціативами. 
Приклади Пенсії, допомоги по безробіттю, Програми психологічної 
виплати по інвалідності. підтримки для ветеранів, 
реабілітаційні програми для 
постраждалих від насильства. 
  18 
 
Таблиця 1.2. ілюструє основні відмінності між соціальним 
забезпеченням та соціальною підтримкою, показуючи, як ці два механізми 
взаємодоповнюють один одного у забезпеченні добробуту населення та 
вирішенні соціальних проблем.  
Маршалл Томас Хамфрі у своїй праці «Соціальні права і розвиток 
соціальної політики» розуміє концепції соціального забезпечення як 
невід'ємну частину соціальних прав. Він пояснює, як соціальні права і 
механізми соціального забезпечення сприяють рівності та соціальній 
стабільності.  
Тітмус Річард Морріс, у своєму науковому доробку «Соціальна 
політика» розглядає соціальне забезпечення і соціальну підтримку як важливі 
аспекти соціальної політики держави. Тітмус пропонує детальну 
класифікацію соціальних послуг і підтримки, аналізуючи їхню ефективність. 
Джейн Адамс, досліджує питання соціальної підтримки та ролі 
соціальних служб у наданні допомоги нужденним верствам населення, 
оосновні положення яких викладає у роботі «Демократія і соціальна етика» 
[38, 132]. 
Законодавчих актів України, серед яких Закон України «Про 
загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 1999 
року та закону України «Про соціальні послуги» № 2671-VIII від 2019 року. 
Ці закони встановлюють правові основи соціального забезпечення і 
соціальної підтримки в Україні [35]. 
Соціальне забезпечення і соціальна підтримка – це два важливі 
механізми соціальної політики, спрямовані на забезпечення добробуту 
населення. Вони мають різні цілі та функції: соціальне забезпечення 
забезпечує базовий рівень життя для людей, які постійно потребують 
допомоги, тоді як соціальна підтримка часто тимчасова і націлена на 
допомогу в кризових або складних ситуаціях. Обидва механізми 
  19 
 
взаємодоповнюють один одного, сприяючи соціальній стабільності та 
інтеграції вразливих верств населення. 
Соціальна підтримка має широкий спектр функцій і сфер застосування, 
які охоплюють різні верстви населення. Розглянемо важливі аспекти, які 
також варто враховувати при обговоренні соціальної підтримки [46, 205]. 
Психологічна підтримка. Вона є невід’ємною складовою соціальної 
підтримки, особливо для осіб, які перебувають у складних життєвих 
обставинах. Це можуть бути військовослужбовці, звільнені зі служби, жертви 
насильства, внутрішньо переміщені особи, інваліди та інші категорії 
громадян.  
Психологічна допомога включає консультації, реабілітацію, групову 
терапію, що сприяє покращенню емоційного стану та відновленню соціальної 
активності. Такі заходи важливі для запобігання депресії, соціальної ізоляції 
та зменшення ризику суїцидальних намірів. 
Соціальні пільги та субсидії. Пільги можуть стосуватися знижок на 
оплату житлово-комунальних послуг, податкових знижок, зменшення 
вартості медичних послуг або ліків. Субсидії, зокрема на оплату житла, 
мають важливе значення для малозабезпечених сімей, оскільки дозволяють 
їм отримати базові життєві умови. 
Підтримка молоді та сімей є пріоритетним напрямом державної 
політики багатьох країн. Вона включає надання матеріальної допомоги 
молодим сім’ям, підтримку при народженні дитини, програми догляду за 
дітьми, а також доступ до безкоштовної або зниженої вартості освіти. Також 
існують програми, спрямовані на підтримку сиріт та дітей, які залишилися 
без батьківського піклування, надаючи їм соціальне житло, стипендії та інші 
види допомоги. 
Підтримка інвалідів. Інвалідність може обмежувати людину в її 
можливостях для самозабезпечення, тому важливою складовою соціальної 
підтримки є допомога людям з інвалідністю, УБД. Це може бути фінансова 
  20 
 
підтримка у вигляді пенсій по інвалідності, надання спеціальних медичних 
послуг та реабілітаційних засобів, забезпечення доступності до громадських 
місць та транспорту, а також програми працевлаштування для людей з 
обмеженими можливостями. 
Освіта та перекваліфікація, яка охоплює сферу освіти та професійної 
перекваліфікації. Це особливо важливо для людей, які втрачають роботу і 
потребують нових навичок для працевлаштування [56]. 
Такі програми часто фінансуються державою або міжнародними 
організаціями, що сприяє поліпшенню економічної мобільності та 
зменшенню рівня безробіття. Навчальні програми можуть включати курси 
підвищення кваліфікації, навчання новим професіям або перепідготовку.  
Гуманітарна допомога під час криз. У період криз, таких як природні 
катастрофи, війни, епідемії або економічні спади, соціальна підтримка стає 
особливо важливою. Гуманітарна допомога, яка може надаватися 
державними органами або міжнародними організаціями, включає 
забезпечення харчуванням, тимчасовим житлом, медичними послугами та 
іншими життєво необхідними ресурсами для постраждалих. Одним із 
головних викликів у сфері соціальної підтримки є забезпечення її 
ефективності та адресності. Часто бюрократичні перепони, недостатнє 
фінансування або корупція можуть перешкоджати наданню допомоги тим, 
хто її найбільше потребує. Тому важливим завданням є реформування 
існуючих систем соціальної підтримки для підвищення їх прозорості та 
оперативності [58]. 
Іншим важливим напрямком є розвиток приватно-державного 
партнерства у сфері соціальної підтримки. Багато недержавних організацій та 
благодійних фондів активно залучаються до надання допомоги нужденним. 
Співпраця держави з такими організаціями може значно підвищити 
ефективність соціальної політики. Соціальна підтримка є одним із ключових 
механізмів забезпечення соціальної стабільності та добробуту суспільства. 
  21 
 
Вона охоплює широкий спектр заходів – від матеріальної допомоги до 
психологічної підтримки і програм перекваліфікації. Проте для досягнення 
максимальних результатів важливо постійно вдосконалювати механізми 
надання цієї підтримки, зосереджуючись на її адресності, ефективності та 
доступності. Інтеграція зусиль держави, громадських організацій та 
міжнародних структур дозволить значно покращити якість соціальних послуг 
і забезпечити підтримку для найбільш вразливих верств населення. 
Аналізуючи наукові підходи до визначення понять «соціальний захист» 
і «соціальне забезпечення» військовослужбовців, виникає потреба в 
уточненні цих термінів [56]. 
Соціальний захист військовослужбовців Збройних Сил України – це 
сукупність дій держави, спрямованих на створення правових механізмів, які 
забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, а також надання 
соціальних пільг, гарантій і компенсацій. Метою такого захисту є 
задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців, 
враховуючи специфіку їхньої професійної діяльності, та підтримання їхнього 
статусу в суспільстві. 
Соціальне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України – 
це система заходів, яка передбачає розподіл коштів із Державного бюджету 
України для надання матеріальної та грошової підтримки 
військовослужбовцям і членам їхніх сімей. Основна мета таких заходів – 
компенсувати, мінімізувати або запобігти впливу соціальних ризиків, які 
виникають через специфіку служби військовослужбовців, оскільки вони не 
мають інших джерел забезпечення гідного рівня життя. 
Військова служба є специфічною сферою діяльності, яка передбачає 
особливі умови та високий рівень відповідальності, тому для якісного 
виконання своїх обов’язків військовослужбовці потребують різних видів 
забезпечення: матеріального, продовольчого, майнового, житлового, 
медичного тощо. Збройні Сили України мають такі види соціального 
  22 
 
забезпечення: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; майнове 
забезпечення; медичне забезпечення; житлове забезпечення; виплата 
одноразової грошової допомоги у випадках загибелі (смерті), інвалідності 
або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності [61, 282]. 
Метою соціального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил 
України є створення умов для соціальної рівності цієї категорії осіб 
порівняно з іншими членами суспільства, а також надання додаткових 
гарантій у зв’язку з високими ризиками ушкодження здоров’я чи загибелі під 
час бойових дій або військових конфліктів [61, 283]. Соціальне забезпечення 
реалізується через пряме надання державою, зокрема Міністерством оборони 
України, виплат у грошовій та натуральній формах для осіб, які мають на це 
право, надання медичної допомоги та забезпечення житлом. Соціальне 
забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України характеризується 
власними ознаками, джерелами фінансування, умовами та формами 
реалізації, а також визначеним колом суб'єктів, які мають право на 
отримання відповідних видів забезпечення. 
Основними ознаками соціального забезпечення військовослужбовців – 
учасників бойових дій після звільнення є: 
1. Джерело фінансування. Соціальне забезпечення 
військовослужбовців повністю фінансується з Державного бюджету України, 
а саме з коштів, виділених Міністерству оборони на поточний рік. 
2. Суб’єкти забезпечення. Право на забезпечення мають визначені 
категорії осіб, які залежать від конкретного виду забезпечення. Це можуть 
бути військовослужбовці за контрактом, строкової служби, мобілізовані 
тощо. 
3. Умови надання. Право на отримання соціального забезпечення 
виникає за наявності передбачених законом обставин. Ці умови 
регламентуються Законом України «Про соціальний і правовий захист 
  23 
 
військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими нормативно-правовими 
актами. 
4. Мета забезпечення. Соціальне забезпечення має конкретну мету, 
зокрема надання військовослужбовцям щомісячного грошового утримання, 
речового забезпечення чи інших видів підтримки для задоволення їхніх 
основних потреб [56]. 
Отже, соціальне забезпечення військовослужбовців є формою 
державного соціального забезпечення, яка спрямована на задоволення 
матеріальних потреб цієї категорії осіб, визначених законодавством, з 
урахуванням специфіки їхнього професійного та соціально-правового 
статусу. 
Варто зазначити, що військовослужбовці мають право на пільги та 
одноразові виплати, передбачені законодавством, які надаються з огляду на 
особливості проходження військової служби. Ці виплати можуть 
здійснюватися з додаткових джерел фінансування, визначених нормативно-
правовими актами. 
 
1.2. Вплив участі у бойових діях на соціальні потреби 
військовослужбовців– учасників бойових дій звільнених у запас 
Під час виконання завдань у бойових умовах військовослужбовці 
зазнають впливу численних стресових чинників, що мають вплив на їхню 
психіку. Тривала дія цих чинників та їх психотравмуюча природа можуть 
викликати зміни у психічному стані бійця, що призводить до зниження його 
ефективності в бою та може мати негативні наслідки в мирний час. 
Військова сфера є важливою частиною життєдіяльності держави, 
необхідною для її стабільного, безпечного та сталого розвитку. Професійна 
діяльність військових пов’язана з підвищеним ризиком для їхнього життя та 
здоров'я. Участь у бойових діях спричиняє значні зміни у свідомості 
військовослужбовців, які мають травматичний вплив. 
  24 
 
Відповідно до Сучасного тлумачного психологічиого словнику, 
поняття «соціальні потреби» – це система потреб, що пов’язані з 
соціальною стороною життя людини і одночасно являють собою певні 
фактори, які впливають на формування самооцінки, ціннісних орієнтацій 
[59, 354]. Це не тільки потреба в праці, пізнанні, красі, але і всі 
соціалізовані біологічні потреби. 
Соціальні потреби – це потреби людини в трудовій діяльності, 
соціально-економічної активності, духовній культурі, а також в 
приналежності, дружбі, любові, що в свою чергу включають почуття 
приналежності до чого-небудь або кого-небудь, почуття підтримки, 
тобто потреби у всьому, що є продуктом суспільного життя. 
Участь у бойових діях значно змінює соціальні потреби 
військовослужбовців, впливаючи на різні сфери їхнього життя. Такі зміни 
можуть бути як короткостроковими, так і довготривалими, залежно від 
тривалості участі в бойових діях, інтенсивності пережитих подій, характеру 
травм, а також підтримки, яку отримують військовослужбовці після 
повернення. У цьому контексті важливо розуміти, як участь у бойових діях 
впливає на базові соціальні потреби, такі як фізичне та психічне здоров'я, 
економічна стабільність, соціальна адаптація, визнання і захист соціальних 
прав [3]. 
Фізичне та психічне здоров’я. Однією з найважливіших соціальних 
потреб військовослужбовців після участі в бойових діях є доступ до медичної 
допомоги. Багато військовослужбовців повертаються з фронту з серйозними 
фізичними та психічними травмами.  
Наведемо приклад фізичних потреб  військовослужбовця який отримав 
поранення під час бойових дій, потребує тривалої реабілітації та медичної 
допомоги. У такому випадку з'являється необхідність у доступі до сучасних 
медичних технологій та якісних реабілітаційних центрів. Або комбатант, 
який через бойові дії втратив кінцівку, потребує не тільки фізичної 
  25 
 
реабілітації, але й спеціальних протезів, що також є складовою соціального 
забезпечення. 
Психічне здоров’я: Участь у бойових діях часто супроводжується 
посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), депресіями, тривожними 
станами та іншими психічними проблемами. Прикладом може бути 
військовослужбовець, який пережив стрес від втрати товаришів по службі, та 
потребує довготривалої психологічної підтримки та терапії для подолання 
ПТСР. Це може включати роботу з психотерапевтами, участь у групах 
підтримки ветеранів, застосування психофармакологічних засобів. 
Економічні потреби. Учасники бойових дій можуть втратити здатність 
повноцінно працювати через фізичні травми або психічні розлади. Це 
призводить до необхідності забезпечення їх економічними засобами для 
життя.  
Наприклад, військовослужбовець, який отримав інвалідність під час 
виконання бойових завдань, потребує стабільної пенсії або компенсації, що 
допоможе покрити витрати на лікування та реабілітацію. Або 
військовослужбовець, який після демобілізації часто стикається з проблемою 
пошуку роботи. У таких випадках необхідні програми з перекваліфікації та 
інтеграції на ринок праці, як це практикується в багатьох країнах. Наприклад, 
у США діє програма Veterans Employment and Training Service (VETS), яка 
допомагає ветеранам знайти роботу та отримати відповідну професійну 
освіту або перекваліфікацію [9]. 
Соціальна адаптація. Повернення до цивільного життя після участі в 
бойових діях може бути дуже складним. Військовослужбовці можуть 
відчувати себе ізольованими від суспільства, відчуваючи труднощі в 
спілкуванні з родичами та друзями.  
Наприклад, військовослужбовець, який повертається з місць бойових 
подій, може відчувати відчуження в сім'ї через нерозуміння його набутого 
досвіду. Це може викликати соціальну ізоляцію. Для цього важливо мати 
  26 
 
спеціальні програми, що підтримують сім’ї УБД, забезпечують доступ до 
психологічної допомоги для членів сімей і організовують заходи для 
соціальної інтеграції [3]. 
Для успішної адаптації важливим є створення програм соціальної 
інтеграції, що сприяють поверненню військовослужбовців до мирного життя. 
Прикладом може бути організація зустрічей ветеранів у спільнотах, де вони 
можуть поділитися своїм досвідом і отримати емоційну підтримку. 
Потреба в соціальному визнанні. Учасники бойових дій часто 
потребують визнання їхніх заслуг на державному та суспільному рівні. Це 
важливий аспект їхньої соціальної підтримки, що допомагає зміцнити їхню 
самоповагу і відчуття значимості.  
Нагородження військовослужбовців медалями, публічне визнання 
їхньої служби, а також створення державних свят і меморіалів для 
вшанування пам’яті загиблих. У багатьох країнах існують такі практики, 
наприклад, у Канаді відзначають День пам'яті, коли ветеранів і загиблих 
вшановують на державному рівні [12, 312]. 
Захист соціальних прав. Військовослужбовці мають право на соціальні 
пільги та захист своїх прав. Це може включати доступ до житла, медичних 
послуг, правову допомогу тощо. Наприклад учасники бойових дій в Україні 
мають право на безкоштовне житло або компенсацію для його придбання.  
Однак ветерани можуть стикатися з проблемами в отриманні цих прав 
через бюрократичні перепони. Для вирішення цих питань важливо спростити 
процедури отримання таких пільг та забезпечити ефективний контроль за 
виконанням законодавчих норм. 
Участь у бойових діях істотно впливає на соціальні потреби 
військовослужбовців, що вимагає комплексної державної та суспільної 
підтримки. Важливо розвивати не лише економічні та медичні програми, але 
й програми психологічної реабілітації та соціальної інтеграції, які 
допоможуть військовослужбовцям повернутися до нормального життя [19]. 
  27 
 
Під час перебування в зоні бойових дій у періоди відпочинку, ми 
попросили військовослужбовців оцінити за п’ятибальною шкалою види 
соціальної допомоги, які вони вважають для себе найбільш актуальними у 
найближчому майбутньому. 
За результатами опитування, більшість респондентів (80,3%) визначили 
найважливішим отримання статусу учасника бойових дій, оцінюючи це в 5 
балів. Наступними за пріоритетністю стали пільги на оплату житлово-
комунальних послуг (75,5%). Менш важливими, за їхніми оцінками, є 
збереження робочого місця (34,52%), отримання земельної ділянки під 
забудову (29,5%), путівки на санаторно-курортне лікування та безкоштовний 
проїзд у громадському транспорті (27,8%), а також забезпечення 
безкоштовним житлом (25%). Найменш актуальним для військовослужбовців 
виявилося пільговий вступ до закладів вищої освіти (24,4%). Водночас 2,8% 
опитаних утрималися від відповіді. 
Таким чином, опитування вказало на те, що найбільш актуальними 
видами соціальної допомоги для військових є отримання статусу учасника 
бойових дій, пільги на житлово-комунальні послуги, збереження робочого 
місця та надання земельних ділянок. Найменш пріоритетними виявилися 
пільгові умови вступу до ЗВО та забезпечення безкоштовним житлом. 
На основі проведеного опитування можна сформувати структуру 
соціальних потреб військовослужбовців, яку можна представити у певній 
соціальній драбині. Кожна наступна сходинка цієї драбини базується на 
попередній, формуючи логічну послідовність задоволення потреб. Усього в 
цій соціальній структурі виділяють п’ять сходинок: 
Потреба у приналежності. Військовослужбовці відчувають важливість 
належності до певної групи: «Я – військовослужбовець певного батальйону, 
учасник бойових дій». Ця потреба пов’язана з формуванням власної 
ідентичності та зміцненням почуття єдності з побратимами. 
  28 
 
Потреба у повазі та визнанні. Задоволення цього рівня забезпечується 
через усвідомлення особистої значущості: «Я – учасник бойових дій, війни, і 
оточуючі мене поважають та цінують». Це сприяє відновленню самооцінки 
та впевненості у власних силах. 
Потреба у розумінні, прийнятті та любові. У цьому контексті важливо 
відчувати підтримку близьких: «Я – учасник бойових дій, я маю певні вади, 
але мене, незважаючи на це, люблять мої рідні». Така підтримка допомагає 
подолати емоційні труднощі та ізоляцію. 
Потреба у любові та коханні. На цьому рівні військовослужбовці 
прагнуть зберегти здатність до емоційної близькості: «Я – учасник бойових 
дій, і я все ще здатен кохати та любити своїх рідних». Це дає змогу зберегти 
гармонійні стосунки та віру у власну повноцінність. 
Потреба у розвитку та самореалізації. Найвищий рівень потреб полягає у 
прагненні досягати нових висот: «Я – учасник бойових дій, але я також і 
чудовий фахівець». Це спонукає до особистісного зростання, професійного 
розвитку та інтеграції у мирне життя. 
Така драбина соціальних потреб демонструє, що підтримка 
військовослужбовців має бути комплексною, спрямованою на всі аспекти 
їхнього життя, починаючи від базової приналежності до колективу і 
завершуючи можливістю самореалізації. 
Отже, спрямованість людини безпосередньо залежить від її потреб. Саме 
потреби є тим фундаментом, що визначає людську діяльність, мотивує її 
вчинки та формує інтереси й цінності. Біологічні потреби, пов’язані з 
існуванням людини як живої істоти, включають потребу в повітрі, їжі, 
безпеці та покращенні умов життя. [47, с. 44]  
Соціальні потреби відображають прагнення людини інтегруватися в 
суспільство, знайти своє місце серед інших людей. Вони виражаються у 
бажанні належати до певної спільноти, досягти визнання та поваги, 
налагодити спілкування та підтримувати соціальні зв’язки. Людина також 
  29 
 
прагне піклуватися про своїх близьких, отримувати увагу й шанобливе 
ставлення до себе, а також брати участь у спільній діяльності, що сприяє 
взаємодії та взаєморозумінню. 
Таким чином, потреби виступають важливим чинником, що визначає як 
біологічну, так і соціальну сутність людини. 
 
1.3. Проблеми та виклики у реалізації законодавства про 
соціальний захист військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас 
Соціальний захист військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас, є важливою складовою державної політики, що 
покликана забезпечити гідне життя та адаптацію ветеранів у цивільному 
суспільстві. Зростаюча кількість учасників бойових дій, які повертаються до 
мирного життя, вимагає від держави ефективної реалізації законодавства, що 
регулює їх соціальне забезпечення та підтримку. Однак, існуючі проблеми та 
виклики у цій сфері свідчать про необхідність удосконалення системи 
соціального захисту, щоб вона могла надавати якісні послуги та підтримку, 
адаптуючи їх до потреб ветеранів. 
Відсутність належного фінансування, складні бюрократичні процедури, 
недостатня поінформованість про доступні послуги, психологічні труднощі, 
пов’язані з поверненням до цивільного життя, та нерівномірний доступ до 
соціальних програм – це лише деякі з викликів, з якими стикаються 
військовослужбовці, які звільнилися у запас. Дослідження цих проблем є 
критично важливими для розробки ефективних механізмів соціального 
захисту, які зможуть забезпечити ветеранам необхідну підтримку та 
можливості для повноцінної інтеграції в суспільство [61, 282]. 
Недостатнє фінансування. Однією з найсерйозніших проблем, що 
впливають на реалізацію соціального захисту, є недостатнє фінансування з 
боку держави. Часто бюджетні видатки на соціальні програми є обмеженими, 
  30 
 
що призводить до нерегулярного або недостатнього забезпечення 
військовослужбовців. Наприклад, у 2022 році кількість військовослужбовців, 
які отримали соціальні виплати, зросла, але бюджет на ці програми 
залишався на тому ж рівні, що й у попередні роки, що створювало 
напруженість між попитом і пропозицією. У 2022 році, попри збільшення 
кількості ветеранів, які звертаються за соціальними виплатами, фінансування 
соціальних програм залишалося на тому ж рівні, що й у попередні роки. Це 
призвело до зниження якості соціальних послуг, зокрема, до затримок у 
виплатах пенсій та допомог [26, 111]. 
Складність процедур. Бюрократичні перешкоди у процесі отримання 
соціальних послуг можуть серйозно ускладнити життя військовослужбовців, 
які звільнилися у запас. Наприклад, для отримання пенсії або допомоги на 
лікування учасники бойових дій змушені проходити складні адміністративні 
процедури, заповнювати численні форми та збирати велику кількість 
документів. Це може стати причиною затримок у виплатах або навіть відмов 
у наданні допомоги. 
Недостатня поінформованість. Чимало військовослужбовців не 
володіють знаннями про свої права і можливості, які надаються їм відповідно 
до законодавства. Наприклад, учасники бойових дій можуть бути не в курсі 
наявності програм реабілітації, що фінансуються державою, або 
можливостей для отримання професійної підготовки. Відсутність 
інформаційних кампаній призводить до нерегулярного користування цими 
послугами, а також до низького рівня їх ефективності. За даними опитувань, 
60% учасників бойових дій не знають про свої права на соціальну підтримку. 
Це показує, що інформаційні кампанії є необхідними для підвищення 
обізнаності ветеранів про доступні їм послуги. 
Психологічні та соціальні проблеми. Багато військовослужбовців, які 
повертаються з зони бойових дій, можуть страждати від посттравматичного 
стресового розладу (ПТСР) або інших психологічних проблем. Це може 
  31 
 
ускладнити їхню адаптацію до цивільного життя. Наприклад, дослідження 
показують, що військовослужбовці, які пережили бойові дії, частіше за інших 
мають труднощі у відносинах з родиною і друзями, а також можуть мати 
проблеми з алкоголем чи наркотиками. Соціальні програми часто не 
забезпечують достатньої підтримки для вирішення цих проблем. Наприклад, 
статистика свідчить, що приблизно 30% ветеранів мають симптоми ПТСР, 
які ускладнюють їхню адаптацію до цивільного життя. Багато з них 
страждають від соціальної ізоляції через відсутність належної психологічної 
підтримки [49]. 
Складнощі з працевлаштуванням. Учасники бойових дій можуть 
зіштовхуватися з труднощами при пошуку роботи через дискримінацію, 
нестачу відповідних навичок або проблеми з адаптацією до цивільного 
життя. Наприклад, військовослужбовці, які звільнилися у запас, можуть 
виявитися в ситуації, коли їхній досвід служби не визнається роботодавцями, 
або вони не мають навичок, необхідних для роботи в цивільному секторі. 
Програми професійної підготовки часто не відповідають потребам ринку 
праці, що ускладнює їхнє працевлаштування. Після звільнення в запас 
ветерани часто зіштовхуються з труднощами при пошуку роботи. Наприклад, 
один із ветеранів, який повернувся з фронту, зазнав труднощів у 
працевлаштуванні через брак цивільних навичок, незважаючи на великий 
досвід служби в армії [1, 139]. 
Інтеграція в цивільне суспільство. Адаптація до мирного життя після 
служби в армії може бути дуже складним процесом. Військовослужбовці 
часто відчувають труднощі в соціалізації, можуть страждати від відчуття 
ізоляції та нерозуміння з боку суспільства. Наприклад, ветерани можуть 
відчувати себе непотрібними, якщо не отримують підтримки з боку держави 
або громади, що може призводити до депресії та соціальної ізоляції. 
Ветерани можуть відчувати себе ізольованими від суспільства. Наприклад, у 
громадах, де ветерани не мають доступу до соціальних програм або груп 
  32 
 
підтримки, спостерігається підвищений рівень депресії серед колишніх 
військових. 
Нерівномірний доступ до послуг. У різних регіонах України 
доступність соціальних послуг може значно варіюватися. Наприклад, у 
віддалених або сільських районах військовослужбовці можуть стикатися з 
труднощами в отриманні необхідної допомоги, оскільки соціальні служби 
можуть бути недостатньо розвиненими або недоступними. Це може 
призводити до того, що ветерани не можуть отримати медичну допомогу або 
соціальні виплати. У віддалених регіонах України ветерани можуть мати 
обмежений доступ до медичних закладів та соціальних служб. Це створює 
ситуацію, коли, наприклад, учасники бойових дій, що живуть у сільських 
районах, не можуть отримати необхідну медичну допомогу. 
Відсутність координації між відомствами. Відсутність належної 
координації між різними державними органами може призводити до 
дублювання функцій або, навпаки, до прогалин у наданні послуг. Наприклад, 
різні відомства можуть надавати різні види допомоги, але не координувати 
свої зусилля, що ускладнює військовослужбовцям розуміння того, куди їм 
звертатися за допомогою. Це може призводити до втрати часу і ресурсів, а 
також до неповного використання наявних можливостей. 
Ефективна реалізація соціального захисту для військовослужбовців, які 
звільнилися у запас, вимагає активної участі не лише державних структур, 
але й громадських організацій, що спеціалізуються на роботі з ветеранами. 
Важливим аспектом є створення мережі підтримки, яка б об’єднувала різні 
рівні влади та недержавні організації для забезпечення комплексного підходу 
до соціальної допомоги. Інформування громадськості про права і можливості 
ветеранів також є критично важливим для покращення їхньої інтеграції у 
суспільство [4, 91].  
Окрім цього, важливо постійно аналізувати ефективність існуючих 
програм соціального забезпечення, адаптуючи їх до змінюваних потреб 
  33 
 
військовослужбовців – учасників бойових дій. Залучення ветеранів до 
процесу ухвалення рішень щодо їхньої соціальної політики може сприяти 
підвищенню якості та доступності послуг. Тільки спільними зусиллями 
можна створити таку систему соціального захисту, яка дійсно відповідатиме 
потребам та викликам, з якими стикаються учасники бойових дій. 
Для покращення реалізації законодавства про соціальний захист 
військовослужбовців, які звільнилися у запас, необхідно вирішити ці 
проблеми. Це включає підвищення фінансування, спрощення 
адміністративних процедур, проведення інформаційних кампаній про 
доступні послуги, а також забезпечення комплексної психологічної 
підтримки. Тільки через інтегрований підхід можна створити ефективну 
систему соціального захисту, яка відповідатиме потребам учасників бойових 
дій і допомагатиме їм успішно адаптуватися до цивільного життя. 
  34 
 
РОЗДІЛ 2. 
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПІДТРИМКИ  
ЗВІЛЬНЕНИХ У ЗАПАС ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – УБД В УКРАЇНІ 
 
2.1. Законодавча база соціального забезпечення 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас  
 
В Україні досі постає питання щодо програм соціального забезпечення 
військовослужбовців – учасників бойових дій під час повернення додому. Ця 
тема є пріоритетною у соціальній політиці країни, оскільки повномасштабна 
війна в України триває, а це означає, що збільшується кількість травмованих, 
які потребують соціального захисту та допомоги. У період демобілізації, 
УБД мають певні очікування стосовно держави, суспільства та сім’ї. Кожен з 
учасників бойових дій наголошує на тому, що під час повернення додому не 
матеріальні блага були в пріоритеті, хоча і фінансова підтримка є не менш 
важливою для військового. Першочерговою потребою після повернення 
додому для УБД є соціально-психологічна підтримка [5]. 
Питання реалізації державної політики щодо соціального забезпечення 
військовослужбовців – учасників бойових дій після звільнення зі служби та 
їхніх родин завжди вимагало особливої уваги з боку влади та суспільства. 
Сьогодні питання соціальної підтримки військових Збройних Сил України є 
надзвичайно актуальним. Після набуття Україною статусу кандидата в члени 
Європейського Союзу та в умовах протидії збройній агресії з боку рф, 
важливим є забезпечення гідного соціального забезпечення 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас, а також 
впровадження стандартів ЄС і НАТО. Ігнорування питань соціальної 
підтримки військових та їхніх родин призводить до невідповідності 
заявленим стандартам, відсутності послідовної політики у сфері соціальних 
  35 
 
гарантій, що, в свою чергу, негативно позначається на боєздатності ЗСУ, 
знижує рівень їхньої професійної підготовки та моральний дух [ 29, 225]. 
Теоретині аспекти соціального захисту та механізмів його реалізації 
були предметом дослідження таких науковців, як Л. Баранник, Н. Болотіна, 
В. Вакуленко, О. Лаврухіна, В. Скуратівський та інших. І. Дацюк, 
А. Кириченко, О. Кондратенко, М. Кравченко, Д. Чижов та інші науковці 
присвятили свої праці дослідженню нормативно-правової бази соціального 
захисту УБД.  
Значний вклад у дослідження питань соціального забезпечення 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас внесли такі 
науковці, як В. Алещенко, І. Дацюк, В. Пашинський, О. Семенченко та інші. 
Правові аспекти соціального забезпечення військових вивчали В. Бондар, 
С. Пасіка, О. Сайнецький, А. Синиця та інші. Основна увага в їхніх роботах 
зосереджена на визначенні та правовому регулюванні поняття «соціальне 
забезпечення» (захист). Деякі дослідники вважають терміни «соціальний 
захист» та «соціальне забезпечення» взаємозамінними, обґрунтовуючи це 
змінами в українському законодавстві, зокрема в Законі України «Про 
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [26, 
111].  
Бракує таких робіт, що присвячені комплексному дослідженню 
нормативно-правової бази соціального забезпечення УБД, зокрема щодо 
оптимізації діяльності держави у цій сфері. Аналізуючи специфіку 
соціального забезпечення військовослужбовців ЗСУ, О. Сайнецький, 
підкреслює, що ці особи перебувають у специфічних умовах, які суттєво 
відрізняються від умов життя інших громадян [46, 204]. 
 С. Пасіка стверджує, що доцільно застосовувати термін «соціальне 
забезпечення» для військовослужбовців та їхніх родин, тоді як «соціальний 
захист» має охоплювати осіб, звільнених зі служби, які втратили можливість 
самостійно забезпечувати себе та своїх близьких на належному рівні [36]. 
  36 
 
Л. Цюкало вважає, що соціальне забезпечення військовослужбовців 
ЗСУ включає перерозподіл коштів Державного бюджету для забезпечення 
військових та їхніх родин грошовими й матеріальними виплатами [56]. 
Важливо розрізняти поняття «соціальне забезпечення 
військовослужбовців» і «соціальний захист», враховуючи специфіку служби 
військовослужбовців ЗСУ. При цьому законодавче визначення терміну 
«соціальне забезпечення військовослужбовців» наразі відсутнє, на відміну 
від терміна «соціальний захист військовослужбовців» [36]. 
Проблеми соціального абезпечення військовослужбовців регулюються 
Конституцією, законами та різними нормативно-правовими актами. Зокрема, 
ці акти можна поділити на дві групи: перша включає загальні закони, що 
визначають державну політику і регулюють соціальне забезпечення на 
загальному рівні; друга – спеціальні законодавчі та підзаконні акти, які 
спрямовані на соціальне забезпечення окремих категорій населення, зокрема 
військовослужбовців та їхніх родин, та вирішення конкретних соціальних 
проблем [43, 84]. 
До першої групи належить Конституція України, яка у ст. 17 
проголошує: «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які 
перебувають на службі у Збройних силах України та інших військових 
формуваннях, а також членів їх сімей» [20]. 
До другої групи входить низка спеціалізованих законів, що охоплюють 
питання соціального забезпечення військовослужбовців, зокрема: «Про 
Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей», «Про державні гарантії соціального 
захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з 
реформуванням Збройних Сил України», «Про пенсійне забезпечення 
військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів 
внутрішніх справ». 
  37 
 
Крім того, окремі аспекти соціального забезпечення військових 
регулюються кодифікованими законами, які регламентують правовідносини 
в різних сферах суспільного життя, як-от Податковий, Житловий та 
Земельний кодекси України. 
Важливу роль у цій сфері відіграє Закон України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального захисту», який відображає систему державних 
соціальних гарантій і визначає значний перелік пільг, соціальних послуг і 
допомог для УБД, ветеранів війни. Цей закон також заклав правові основи 
для розвитку соціального партнерства у забезпеченні соціальних прав УБД 
[17]. 
Ключовим нормативно-правовим актом, що визначає основні принципи 
державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та 
членів їх сімей, є Закон України «Про соціальний та правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей». Цей закон, у відповідності до 
Конституції України, встановлює єдину систему соціального та правового 
захисту військовослужбовців, гарантує їм та їхнім родинам у різних сферах 
суспільного життя сприятливі умови для виконання конституційного 
обов'язку із захисту держави та регулює правовідносини у цій сфері [17]. 
Документ надає статус УБД особам, які брали участь у веденні бойових 
дій, захищаючи територію української держави від вторгнення російської 
федерації. Також у цьому документі зазначено порядок позбавлення статусу 
учасника бойових дій. У документі вказано, хто є потенційним отримувачем 
статусу УБД, – це військові чи військовозобов’язані (резервісти), які 
вступили у лави Збройних Сил або ж Національної Гвардії, Служби 
зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, стали Добровольцями 
та інші законні утворення, які безпосередньо відстоювали незалежність 
України при умові перебування на військовій службі у зоні бойових дій не 
менше, аніж 30 календарних днів [18]. 
  38 
 
Наступним документом є Акт Кабінету Міністрів України від 11 серпня 
2014 р. № 326 «Про утворення Державної служби України у справах 
ветеранів війни та учасників антитерористичної операції» [41]. Дата чинності 
цього акту – 11 серпня 2014 р. Отож, саме в той час відбуваються бойові дії у 
Луганській та Донецьких областях. УБД стає все більше, адже відбувається 
нові хвилі мобілізації. Існує необхідність створення Державної служби 
України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції 
задля забезпечення захисту законних прав та інтересів УБД. Зазначений 
центральний орган виконавчої влади здатний реалізовувати соціальний 
захист УБД. Діяльність стосуватиметься наступних пунктів: адаптації та 
психологічної реабілітації УБД, можливості санаторно-курортного лікування, 
прав на технічні та інші засоби реабілітації, можливості на отримання житла, 
надання освітніх послуг, соціальної та професійної адаптації.  
Важливий підзаконний акт, який започаткував процес зміни 
законодавства, – Указ Президента України від 18.03.2015 № 570 «Про 
додаткові заходи щодо соціального захисту учасників антитерористичної 
операції». Завданням для Кабміну було наступне: обговорити питання щодо 
зміни штатної кількості психологів у закладах охорони здоров'я через 
збільшення кількості робочих місць, задля здійснення успішної реабілітація 
військовослужбовців. Також розглянути питання щодо збільшення 
фінансування закладів охорони здоров’я, в разі необхідності. У документі 
йдеться про залучення спеціалістів із фізичної реабілітації у госпіталі та у 
заклади охорони здоров'я, адже мова йшла про надання послуги реабілітації 
для УБД. Кабінет Міністрів зобов’язаний розглянути питання й щодо 
створення регіональних центрів, які б проводили психологічну реабілітацію 
та здійснювали лікування; створення служб соціально-психологічного 
відновлення УБД, крім цього надавали б спеціалізовану психіатричну та 
психотерапевтичну допомогу. Послуги повинні надаватися у відповідних 
центрах висококваліфікованими фахівцями [40]. 
  39 
 
Відповідно до положень ст. 49 Конституції України кожний 
громадянин має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне 
страхування [20]. У статті 3 Закону України «Основи законодавства України 
про охорону здоров’я» під здоров’ям розуміється стан повного фізичного, 
психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і 
фізичних вад.  
Охорону здоров’я безпосередньо пов’язують із системою заходів, які 
здійснюються органами державної влади та органами місцевого 
самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, 
медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою 
збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, 
оптимальної працездатності та соціальної активності людини у разі 
максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості її життя [20]. 
Згідно із Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в 
Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV психологічна реабілітація – система 
заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, 
якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та 
утвердження особистості [44].  
У статті 17 Закону України «Про соціальні послуги» визначено, що 
соціально-психологічна підтримка УБД здійснюється денними службами 
(відділеннями) Центрів соціальних служб. З посиланням на ст. 11 Закону 
України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх 
сімей» (зі змінами від 24.03.2022 № 2153-IX) визначено, що держава 
забезпечує безоплатну психологічну допомогу особам, зазначеним у п. 1 ст. 3 
цього Закону, які брали безпосередню участь в бойових діях, у здійсненні 
заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування 
збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у 
здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту 
безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з війною російської 
  40 
 
федерації проти України, чи виконували службово-бойові завдання в 
екстремальних (бойових) умовах.  
Психологічна допомога організовується психологічними службами 
військових частин (підрозділів), а в разі потреби здійснюється у військово-
медичних закладах охорони здоров’я згідно з порядками, затвердженими 
центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму 
підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові 
формування та правоохоронні органи [21]. Особи, які звільняються або 
звільнені з військової служби з числа ветеранів війни, осіб, які мають 
особливі заслуги перед Батьківщиною, члени сімей таких осіб, члени сімей 
загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) 
Захисників і Захисниць України, визначені Законом України «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають право на безоплатну 
психологічну допомогу [17].  
Організація психологічної допомоги зазначеним особам провадиться 
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує 
державну політику у сфері соціального захисту УБД, осіб, які мають особливі 
заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, 
членів сімей таких осіб та членів сімей загиблих (померлих) УБД, членів 
сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Порядок та 
умови надання психологічної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів 
України [41]. 
Також у нинішніх незмірного значення набувають міжнародно-правові 
акти, які закріплюють соціальне забезпечення військовослужбовців під час 
бойових дій. Ключовими з них є: Женевська конвенція про поліпшення долі 
поранених і хворих у діючих арміях, а також Женевська конвенція про 
поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі 
складу збройних сил на морі та Римський статут Міжнародного 
кримінального суду (прийнятий 17 липня 1998 року) та інші [38, 131]. 
  41 
 
Проаналізувавши вище зазначені нормативно-законодавчі акти варто 
відзначити, що соціальне захбезпечення зводиться переважно до 
матеріального блага: пільги, субсидії, грошові виплати тощо. Соціальне 
забезпечення військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у 
запас, які брали участь у бойових діях та були звільнені у запас, є важливою 
складовою соціальної політики кожної держави, що прагне підтримати їх. 
Після виконання військових обов'язків та повернення до мирного життя, такі 
особи часто стикаються з численними проблемами, пов'язаними з 
інтеграцією у цивільне суспільство. Це потребує особливої уваги з боку 
державних структур, які повинні забезпечити ветеранів належними 
соціальними гарантіями та підтримкою. 
Тому нормативно-правова база соціального забезпечення українських 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас має бути 
наближена до міжнародних стандартів країн НАТО, членом якого Україна 
прагне стати. 
У зв'язку з особливостями соціально-правового статусу 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас 
ефективність соціального забезпечення підвищиться, якщо буде усвідомлено, 
що задоволення законодавчо визначених потреб військовослужбовців є 
прямим обов'язком держави перед ними. 
 
2.2. Державні програми соціального забезпечення та підтримки 
військовослужбовців– учасників бойових дій звільнених у запас 
Державні програми соціального забезпечення та підтримки 
військовослужбовців –учасників бойових дій, звільнених у запас, охоплюють 
широкий спектр заходів, спрямованих на забезпечення прав і гарантій цієї 
категорії населення. Основна мета таких програм полягає не лише в наданні 
матеріальної допомоги, але й у всебічній підтримці військовослужбовців –
учасників бойових дій, звільнених у запас у сфері охорони здоров’я, 
  42 
 
працевлаштування, житлового забезпечення, а також у наданні 
психосоціальної підтримки, яка сприяє адаптації та інтеграції ветеранів у 
суспільне життя. 
Медична та реабілітаційна підтримка. Один із ключових аспектів 
державних програм полягає у забезпеченні якісної медичної допомоги 
військовослужбовцям – учасникам бойових дій, звільнених у запас, що 
включає як фізичну, так і психологічну реабілітацію. Зокрема, програми 
надають можливість безкоштовного або пільгового доступу до медичних 
послуг у державних установах, а також фінансової підтримки на ліки та 
медичне обладнання. Наприклад, програма «Турбота», що діє в Україні, 
передбачає безкоштовне надання медикаментів та медичних засобів для 
військовослужбовців –учасників бойових дій, звільнених у запас, а також 
фінансування протезування та ортопедичних послуг для тих, хто отримав 
поранення [42]. Для військовослужбовців –учасників бойових дій, звільнених 
у запас передбачено спеціалізовані реабілітаційні центри, де вони можуть 
пройти курс фізичної та психологічної реабілітації після участі у бойових 
діях, що включає відновлювальні процедури та роботу з психологами. 
Соціальний стан військовослужбовців котрі брали участь в бойових діях і в 
даний час демобілізованих, характеризується кризою ідентичності. Це 
проявляється в порушенні їхньої здатності оптимально проявляти себе в 
складних соціальних взаємодіях, в яких відбувається самореалізація людської 
особистості, зниженні активності при вирішенні власних життєво важливих 
проблем, втрати здатності до співпереживання і потреби в душевної 
близькості з іншими людьми. Значна кількість військовослужбовців, які 
брали участь в бойових діях скаржаться, що вони не можуть знайти 
розуміння в суспільстві, в сім'ї, відчувають труднощі при спілкуванні на 
виробництві. Після пережитих подій на війні, в деяких випадках, учасники 
бойових дій мають такі зміни в психіці, що навіть батькам іноді важко 
визнати в них своїх дітей. Повернення військовослужбовців до мирного 
  43 
 
життя після впливу екстремальних умов, супроводжується труднощами в 
адаптації до мирного життя, зокрема, напруженими взаєминами між ними і 
суспільством, тривожністю, страхом, агресивністю, підозрілістю. Життєвий 
досвід цих людей відрізняється від досвіду осіб які не брали участь в бойових 
діях, це багато в чому породжує нерозуміння з боку певної частини 
населення особливостей їх поведінки, котре вони сприймають і оцінюють з 
притаманним їм фронтовим максималізмом [47]. 
Житлове забезпечення та покращення житлових умов. Для багатьох 
військовослужбовців –учасників бойових дій, звільнених у запас актуальним 
залишається питання покращення житлових умов, особливо для тих, хто має 
інвалідність або втрату працездатності. В Україні діють програми 
забезпечення житлом за рахунок державного бюджету, які дозволяють 
військовослужбовцям –учасникам бойових дій, звільнених у запас отримати 
житло або ж отримати грошову компенсацію на його придбання. Програма 
«Житло для ветеранів» забезпечує пільгове кредитування для учасників 
бойових дій, надаючи можливість придбати власне житло на вигідних 
умовах, зокрема з компенсацією відсотків за кредитами. Крім того, 
передбачені одноразові виплати для компенсації витрат на житлові потреби, 
зокрема для будівництва або ремонту житла. Прикладом є Київська область, 
де діє програма надання квартир для військовослужбовців –учасників 
бойових дій, звільнених у запас за підтримки місцевого бюджету. 
Професійна адаптація та працевлаштування. Один із найважливіших 
аспектів соціальної підтримки військовослужбовців –учасників бойових дій, 
звільнених у запас, полягає в їхній професійній адаптації та 
працевлаштуванні, що є важливим кроком до їхньої інтеграції в мирне життя. 
Для військовослужбовців –учасників бойових дій, звільнених у запас 
передбачено програми перекваліфікації та підвищення кваліфікації, які 
проводяться на базі центрів зайнятості або спеціалізованих навчальних 
закладів. Наприклад, програма «Кар'єра ветерана» в Україні надає 
  44 
 
можливість безкоштовно здобути нову професію або отримати фінансову 
підтримку для започаткування власного бізнесу. Також військовослужбовці –
учасники бойових дій, звільнені у запас, мають право на отримання грантів 
на започаткування власної справи, що дозволяє їм розвивати підприємницьку 
діяльність [1]. Для цього вони можуть звернутися до Фонду підтримки 
підприємництва ветеранів, який надає фінансування на відкриття малого 
бізнесу на пільгових умовах.  
Психологічна підтримка та подолання посттравматичного синдрому. 
Для багатьох військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у 
запас які пройшли через складні бойові ситуації, актуальними залишаються 
проблеми психологічного характеру, включаючи посттравматичний 
стресовий розлад (ПТСР). Державні програми передбачають надання 
консультаційної допомоги та реабілітаційних послуг для таких осіб. 
Наприклад, у рамках програми «Повернення до життя» для 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас створені 
центри психологічної допомоги, де вони можуть отримати консультації від 
кваліфікованих психологів та психотерапевтів, а також брати участь у 
групових сесіях підтримки. Програма передбачає залучення родин 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, щоб 
створити їм необхідне підтримуюче середовище для адаптації до нових умов 
життя. Крім того, спеціалізовані курси з психосоціальної реабілітації 
допомагають ветеранам впоратися зі стресом і знаходити підтримку у 
спільноті, що пройшла схожий досвід. 
Міністерством оборони України укладено меморандуми про співпрацю 
з громадськими та волонтерськими організаціями, згідно яких до заходів з 
надання психологічної допомоги додатково залучаються від 280 до 400 
психологів-волонтерів [49]. У системі діяльності з надання послуг із 
психологічної реабілітації військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас важливе місце займає Міністерство у справах ветеранів. 
  45 
 
Зокрема, фахівці цього відомства відповідальні за здійснення оцінки якості 
надання послуг психологічної реабілітації військовослужбовців –учасників 
бойових дій, звільнених у запас. Моніторинг та оцінка якості надання послуг 
здійснюються з використанням таких форм і методів, як опитування, 
спостереження (за згодою отримувача), бесіди з персоналом закладів, 
організацій, які надають послуги, а також шляхом аналізу документів, 
включаючи звернення отримувачів послуг. Мінветеранів затверджує форми 
таких документів, як індивідуальний план, угода про здійснення 
психологічної реабілітації, картка психологічного супроводу отримувача 
послуг, порядок організації супервізії фахівців з надання послуг із 
психологічної реабілітації. 
Сучасні дослідження також вказують на необхідність нових, 
нетрадиційних підходів до соціальної адаптації військовослужбовців –
учасників бойових дій, звільнених у запас. Їх новизна полягає, в першу чергу, 
у включенні до процесу членів сімей військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас та активному залученні самих ветеранів до 
допомоги своїм побратимам. Підтримка приятелів дозволяє встановити 
контакт з військовослужбовцями – учасниками бойових дій, звільненими у 
запас, з чим часто не справляються професіонали в сфері психічного 
здоров’я. Використовуючи різні засоби, телефон, особисті зустрічі, приятелі 
допомагають бійцям долати щоденні виклики та адаптуватися до цивільного 
життя. Важливо, що ці поради базуються на власному досвіді. Задача 
приятеля допомагати долати бар’єри, які заважають військовослужбовцям – 
учасникам бойових дій, звільненим у запас одержувати необхідну допомогу. 
Слід зазначити, що серед тисяч військовослужбовців – учасників бойових 
дій, звільнених у запас, які страждають на ПТСР, стрімко зростає 
популярність приятельської підтримки. Проведені дослідження вказують на 
те, що запровадження системи приятелів суттєво сприяє залученню УБД і до 
традиційної терапії [43].   
  46 
 
Кожен учасник бойових дій повинен проходити і психологічну, і 
медичну реабілітацію. Таким чином, слід говорити про цілісну медико– 
психологічну допомогу і соціальну підтримку військовослужбовців – 
учасників бойових дій, звільнених у запас, які брали участь в бойових діях. 
Створення спеціалізованих центрів допомоги військовослужбовцям які брали 
участь в бойових діях, є найбільш оптимальним для реалізації завдань 
системної соціально – психологічної адаптації до умов мирного життя. Центр 
соціально–психологічної допомоги учасникам бойових дій повинен 
вирішувати такі завдання:  
– медична реабілітація військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас;  
– соціально–психологічна адаптація військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас до умов мирного життя;  
– соціально–психологічна підтримка військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас і членів їх сімей;  
– освітня діяльність: професійне консультування, залучення до 
первинної або додаткової професійної освіти, підвищення кваліфікації за 
цивільними спеціальностями, професійна перепідготовка;  
– сприяння у працевлаштуванні: створення банку вакансій робочих 
місць на ринку праці, підтримання зв'язків з роботодавцями;  
– соціально–правовий захист: координація дій центру з 
військкоматами, військовими частинами, службами зайнятості, навчальними 
центрами, юридичне консультування, підтримка підприємництва, участь в 
створенні і реалізації систем соціального захисту [47].  
До роботи даних центрів повинні бути залучені такі організаційні 
структури, як:  
– військкомати, основним завданням яких є постановка на облік, 
створення комп'ютерної бази даних, систематичне інформування структур, 
що займаються питаннями соціальної адаптації даної категорії осіб;  
  47 
 
– органи соціального захисту, які займаються питаннями матеріального 
забезпечення (грошових виплат, пільг) і правового захисту 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас та їх сімей;  
– органи охорони здоров'я, основним завданням яких має бути медична 
реабілітація військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у 
запас, і організація роботи медико – відновлювальних центрів;  
– фахівці, що забезпечують соціально–психологічну та психологічну 
реабілітацію військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у 
запас: психологи, психотерапевти, які працюють у тісній взаємодії з 
медиками;  
– служба зайнятості, в чию компетенцію входить вирішення питань 
професійної підготовки та перепідготовки військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас, а також сприяння їм у працевлаштуванні;  
– організації військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених 
у запас, які вирішують насамперед проблему моральної підтримки ветеранів 
та членів їх сімей [52].   
Таким чином, для вирішення проблеми соціально-психологічної 
адаптації військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас 
до умов мирного життя необхідний системний і комплексний підхід. 
Залучення до суспільного життя та розвиток громадських ініціатив. 
Важливим аспектом соціальної підтримки є залучення військовослужбовців – 
учасників бойових дій, звільнених у запас до суспільного та культурного 
життя. У рамках державних програм організовуються спортивні заходи, 
культурні події, а також зустрічі для них, які сприяють їхньому соціальному 
залученню. Наприклад, проект «Ветеранський простір» надає 
військовослужбовцям – учасникам бойових дій, звільнених у запас, 
можливість обмінюватися досвідом, спільно працювати над волонтерськими 
проектами та брати участь у громадських ініціативах. Такі заходи 
дозволяють військовослужбовцям – учасникам бойових дій, звільнених у 
  48 
 
запас, відчути підтримку суспільства та зміцнюють почуття соціальної 
інтеграції. Вони можуть стати активними учасниками суспільних ініціатив, 
що позитивно впливає на їхню самооцінку і сприяє відновленню після участі 
у бойових діях. 
Підтримка з боку громадських організацій. У зв’язку з обмеженими 
можливостями державної системи соціального забезпечення, важливу роль у 
підтримці військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, 
відіграють громадські організації [54].  
Вони надають військовослужбовцям – учасникам бойових дій, 
звільнених у запас правову допомогу, сприяють інтеграції у суспільство та 
допомагають з працевлаштуванням або психологічною реабілітацією. Такі 
організації часто стають важливим каналом підтримки для військових, які 
мають труднощі з доступом до державних програм. 
З метою об’єднати зусилля органів влади, громадських об’єднань та 
силових структур для ефективного вирішення проблем учасників бойових дій 
на базі Черкаського обласного контактного центру створений відділ «Центр 
допомоги учасникам антитерористичної операції». 
Відділ у своїй роботі використовує гарячу лінію, здійснює анкетування 
демобілізованих військовослужбовців з метою вивчення та узагальнення їх 
проблемних питань. Фахівці відділу, на підставі порушених питань під час 
анкетування та відповідно до компетенції, разом зі структурними 
підрозділами обласної державної адміністрації, органами місцевого 
самоврядування, центральними органами виконавчої влади здійснюють 
заходи для їх вирішення.  
Військовослужбовці – учасники бойових дій, звільнені у запас, родини 
загиблих бійців зможуть отримати вичерпну інформацію, консультацію та 
допомогу щодо надання статусу учасника бойових дій, отримання 
матеріальної допомоги, оздоровлення, постановку на квартирну чергу чи 
отримання житла, вирішення проблем із наданням земельної ділянки тощо. 
  49 
 
Відділ ГО «Центр допомоги армії, ветеранам та їхнім родинам» 
знаходиться за адресою: м. Черкаси, вулиця Благовісна, 170. 
Державні програми соціального захисту та підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, 
забезпечують не лише основні соціальні гарантії, але й створюють умови для 
повноцінного повернення колишніх військовослужбовців до цивільного 
життя. За допомогою багатопрофільного підходу, що включає медичну, 
психологічну, економічну та соціальну підтримку, держава допомагає 
військовослужбовцям – учасникам бойових дій, звільненим у запас,  
інтегруватися в суспільство, розвивати нові професійні навички та підтримує 
їхнє психоемоційне благополуччя. 
  
2.3. Міжнародна практика соціальної підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій після звільнення зі служби 
У сучасних умовах проблема організації соціальної адаптації 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, та членів 
їх сімей є у всьому світі в ряду актуальних. Найбільш ефективно вона 
вирішується в країнах, які мають активні збройні сили, що активно 
розвиваються, задіяні в різних миротворчих і антитерористичних програмах 
по всьому світу. 
Британська система адаптації громадян, звільнених з військової 
служби, та членів їх сімей пережила по ходу своєї еволюції достатньо велике 
число соціальних і політичних змін. Її фактичне формування може бути 
віднесено до часів розквіту Британської імперії, коли щорічно з військової 
служби звільнялася велика кількість підданих британської корони, які 
спочатку самостійно, а пізніше – за підтримки держави шукали собі місце в 
цивільному житті. 
Сьогодні організація соціальної адаптації громадян, звільнених з 
військової служби, та членів їх сімей здійснюється в відповідно до «Угоди 
  50 
 
Збройних сил» (The Armed Forces Covenant). Ідейною основою цієї угоди 
виступає твердження про те, що перший обов’язок уряду – захист держави. 
Збройні сили, які виконують це завдання від імені уряду, жертвують деякими 
цивільними свободами, стикаються з небезпекою і іноді отримують серйозні 
травми або гинуть в результаті виконання цих обов’язків [38, 132]. Сім’ї 
також відіграють важливу роль в підтримці ефективності збройних сил. У 
свою чергу, вся країна має моральне зобов’язання перед 
військовослужбовцями, так само як і перед їхніми родинами. Вони 
заслуговують загальної поваги, підтримки і справедливого ставлення. 
Структурно британську систему організації соціальної адаптації 
громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей можна поділити 
на дві частини: механізм переходу від військової служби до громадянського 
життя та підтримка, яку демобілізовані військовослужбовці отримують до 
кінця життя. Цей поділ в значній мірі умовний, тому що, на думку 
британських фахівців, процес адаптації колишніх військовослужбовців та 
членів їх сімей єдиний. 
Отже, питання переходу від військової служби до цивільного життя 
відповідно до британської «Угоди Збройних сил» базується на принципах: 
1. підтримка повинна бути доступною для всього кадрового складу 
Збройних сил, щоб допомогти їм перейти від служби до цивільного життя; 
2. адаптація повинна включати навчання, освіту, відповідну охорону 
здоров’я, спрямування на відповідну роботу або підготовку і допомогу в її 
пошуках; 
3. підтримка включає інформацію, консультації та сприяння з таких 
питань, як житло і фінансовий менеджмент; 
4. підтримка є доступною і з боку урядових відомств, і добровільного 
сектора, і сектора бізнес-спільноти; 
5. рівень підтримки буде залежати від конкретних обставин [29, 225]. 
  51 
 
На сучасному етапі головним двигуном адаптаційних процесів 
колишніх військовослужбовців та членів їх сімей у Великобританії 
є міністерство оборони. На передньому плані його роботи стоять питання 
суттєвої підтримки громадян, які переходять від військової служби до 
цивільного життя, включаючи сприяння в пошуках нової роботи, житла і 
забезпечення охорони здоров’я [57]. 
Особи, звільнені з лав британських збройних сил, діляться на дві 
частини: ті, які прослужили менше 4 років, і такі, що прослужили 4 роки і 
більше. 
Основний акцент у всіх програмах підтримки робиться на осіб, що 
прослужили понад 4 роки. Так, за умовами програми «Розширений кредит на 
освіту» (Enhanced Learning Credit) військовослужбовець зі стажем 6 років 
може отримати безкоштовний доступ до отримання подальшої кваліфікації 
або повної вищої освіти на рівні, відповідно до якої академічно атестовані 
при демобілізації. Особи ж, які прослужили в ЗС Великобританії менше 4-х 
років, отримують пропозиції про працевлаштування через різні організації, 
включаючи Товариство кар’єрного переходу, Британську асоціацію 
зайнятості, Королівський британський легіон, Конфедерацію британських 
ветеранських організацій. При цьому для тих, хто прослужив менше 4-х 
років, якщо з ними немає спеціальних домовленостей, зобов’язання МО по 
адаптації закінчуються інформаційними та консультаційними заходами 
підтримки [60, 119]. 
Сучасна канадська система організації соціальної адаптації громадян, 
звільнених з військової служби, та членів їх сімей існує і розвивається під 
гаслом: «Не залишимо нікого!» (No Man Left Behind). Її формування 
почалося в 1939 р., коли в Канаді був прийнятий перший закон про ветеранів, 
що передбачав фінансові заходи підтримки для демобілізованих 
військовослужбовців – пенсію до 1 000 кан. дол. Така система проіснувала до 
2006 року, коли був прийнятий новий закон про ветеранів. Практична 
  52 
 
реалізація процедур соціальної адаптації в його рамках здійснюється згідно з 
положеннями ветеранських угоди (Veterans Charter), підписаного в тому ж 
році. 
Ця програма передбачає підтримку звільнених військовослужбовців за 
наступними напрямками: послуги соціального супроводу за принципом 
«один-на-один», реабілітація, грошові виплати, групове страхування 
здоров’я, сприяння в пошуку роботи; одноразові виплати з тимчасової 
непрацездатності, інші грошові виплати і заходи підтримки. Ветеранська 
угода також включає широкий спектр заходів підтримки сімей 
військовослужбовців, які раніше не передбачалися. 
Безпосередня реалізація програми переходу колишніх 
військовослужбовців до цивільного життя покладена на службу транзиту 
міністерства у справах ветеранів Канади. Її безпосереднє завдання полягає в 
сприянні колишнім військовослужбовцям в проходженні фази переходу до 
цивільного життя. Канада приділяє значну увагу армії, ветеранам та їх 
реабілітації, оскільки її війська регулярно беруть участь у воєнних діях 
(Афганістан, Ірак, Лівія) і миротворчих місіях [13]. 
У Канаді існує велика кількість програм реабілітації для ветеранів. 
Однією з них є програма під назвою Зовнішній Кордон Канади (Outward 
Bound Canada) [13]. Зовнішній Кордон Канади – це організація, яка розвиває 
стійкість, саморозвиток, лідерські якості через подорожі та самопізнання в 
природньому середовищі. Програма розроблена для того, щоб допомогти 
канадським військовим ветеранам долати проблеми з якими вони часто 
стикаються в наслідок воєнних дій за допомогою надихаючих подорожей 
зцілення і самопізнання в канадській глушині. Багато військових боряться із 
затяжними фізичними та психічними наслідками після пережитого, 
включаючи депресію, тривожність, замкнутість, сімейні труднощі, проблеми 
які часто супруводжують процес реінтеграції в цивільне життя. Учасникам 
  53 
 
надається можливість поміркувати, і поділитися своїм досвідом і проблемами 
перехідного періоду в сприятливому і відновлюючому середовищі [13]. 
Організація має благодійний фонд завдяки якому ветерани можуть 
сплачувати лише частину вартості програми, або приймати участь у ній 
безкоштовно. Ця  організація пропонує такі програми [13]: 
Катання на собачих упряжках в провінції Онтаріо. Це 6-денна подорож 
тривалістю понад 40 км., пересування відбувається на собачих упряжках. За 
цей час вони навчаються управлятися упряжками та доглядати за собаками, 
що підвищить почуття відповідальності. Це дозволяє ветеранам отримати 
новий корисний досвід, який вони зможуть використовувати у майбутньому.  
Гірськолижний похід у Скелястих горах. Це 6-денний похід, який 
проходить в Національному парку Банф. Особливість курсу полягає в тому, 
щоб навчитися використовувати воєнний досвід для розв’язання побутових 
проблем, працювати в команді. Учасникам потрібно прокладати дорогу по 
крутих схилах, зберігати командний дух, турбуватися та допомагати 
ближньому, що в поєднанні з чудовою природою справляє терапевтичну дію 
на учасників. 
Скелелазання у Скелястих горах. Це курс тривалістю у 7 днів в Скаха 
Блафському провінційному парку. В даній програмі пропонується 
використовувати воєнний досвід, обговорювати свої досягнення та проблеми 
з іншими ветеранами. А також змусити себе прагнути більшого у фізичному 
плані, вийти із власної зони комфорту та перебороти свої страхи. Програма 
розрахована на людей, які не мають досвіду, тому інструктори навчать 
техніці, розкажуть, як працювати в команді, тощо. 
Альпінізм у Скелястих горах. Це курс тривалістю у 8 днів. Даний курс 
охоплює всі основи альпінізму, зокрема переміщення по снігу та кризі. 
Маршрут є гнучким, так що кожна людина в змозі досягти вершини свого 
потенціалу [29, 227]. 
  54 
 
Туристичний похід у Скелястих горах. Це 8-денний курс. Така 
можливість подорожувати пішки по гірських стежках, підкорюючи хребти та 
вершини в колі своїх однодумців є приємною та корисною для ветиранів. 
Каякінг у затоці Фанді. Це 7 денний похід. Він відбувається в каяках. 
Пересування здійснюється групою. Тому важливо відчувати партнера. В 
процесі проходження учасники навчаються різних технік веслування, 
опановують океанічне плавання з використанням навігаційних карт і таблиць 
припливів. Це все дозволяє поглибити вже існуючі навички та знання 
учасників і навчитися чогось нового [29, 228]. 
Майже у всіх запропонованих даною організацією програмах присутній 
екстрим та викид адреналіну, а це допомагає зрозуміти, що такі відчуття 
можливі не лише на війні, а й в мирному житті. Особливістю є те, що 
ветерани, які змогли побороти проблеми, діляться досвідом з іншими, 
морально підтримують. Дані тренінги проходять під наглядом фахівців. 
Знехтувати таким аспектом допомоги як профілактика соціальної 
дезадаптації у військовослужбовців, що повернулися із зони бойових дій, в 
жодному разі не можна. А такий елемент як психологічна допомога і 
підтримка – має надаватися цим людям в обов’язковому порядку. Бо, як 
відомо, психогенні втрати у післявоєнний період дуже часто перевищують 
втрати бійців під час самої війни. 
Сучасна система організації соціальної адаптації громадян, звільнених 
з військової служби, та членів їх сімей в Австралії сформована директивою 
міністра оборони Австралії від 23 серпня 2007 р. Відповідно до цього 
документу військовослужбовцям, які звільняються з австралійських 
збройних сил, надаються всебічні заходи підтримки, що становлять 
комплексну систему соціальної адаптації. 
Центральним державним інститутом, що безпосередньо здійснює 
роботу з військовослужбовцями, виступає служба підтримки переходу, що є 
підрозділом МО Австралії. Основним призначенням цієї служби виступає 
  55 
 
підтримка переходу до цивільного життя військовослужбовців, звільнених зі 
служби, і членів їх родин в плані підготовки їх до цивільного життя після 
звільнення і гарантії їх прав. У будь-якому регіональному центрі служби 
підтримки переходу військовослужбовець може отримати інформацію щодо 
форм підтримки переходу до цивільного життя, які виражаються в основному 
в реабілітації, отриманні компенсацій і сприянню в навчанні. 
У Німеччині відсутній державний орган, який займається питаннями 
ветеранів війни. Їхні інтереси представляють такі громадські організації як 
Спілка німецьких ветеранів (Bund der deutschen Veteranen), Спілка 
військовослужбовців бундесверу (Bundeswehrverband) та інші. Питаннями ж 
соціального захисту сімей військовослужбовців, сімей загиблих чи 
поранених військовослужбовців займаються Центри опіки за сім’ями 
військовослужбовців (Familienbetreuungszentrum), які підпорядковуються 
Оперативному командуванню бундесверу [29]. 
Система реабілітації у Німеччині інтегрована у систему соціального 
захисту. А структура соціального захисту країни складається з наступних 
підрозділів [29]: пенсійне страхування, страхування від хвороб, страхування 
на випадок довгострокового догляду, страхування від нещасного випадку, 
страхування від безробіття. Для усіх робітників (за виключенням 
держслужбовців) страхування є обов’язковим. 
Особливу цікавість викликає зміст соціальної підтримки 
військовослужбовців і членів їх родин у США, як країні з найбільшою 
практикою в означеній сфері. Соціальне забезпечення військовослужбовців 
Збройних Сил США займає неабияке місце в системі організації їх дієвої та 
ефективної структури й функціональності. Слід зазначити, що американці 
досить значну увагу приділяють забезпеченню військових, тому їхня система 
соціальної підтримки й захисту військових, ветеранів і членів їх сімей є 
досить налагодженою та ефективною [9]. Законодавство США регулюється 
статутами, настановами й іншими нормативно-правовими актами, закріплює 
  56 
 
роль і місце Збройних Сил у суспільстві й соціально-правове становище 
військовослужбовців та членів їх сімей, включаючи їхні права на: медичне 
забезпечення та охорону здоров’я; відшкодування шкоди, заподіяної 
військовослужбовцю або його власності при виконанні ним службових 
обов’язків; пенсійне забезпечення тощо. Усі права військовослужбовців і 
членів їхніх сімей об’єднано у законодавстві США у три основні категорії: 
рівний захист зі сторони закону, належна правова процедура та свобода 
самовираження. Права військовослужбовця у межах кожної з трьох категорій 
розкривають спеціалізовані правові акти. Права військових США 
захищаються Єдиним кодексом військової юстиції. Крім судового захисту в 
США діє військово-юридична служба Збройних Сил, яка являє собою 
складну систему взаємозалежних органів військової юстиції, призначену для 
розв’язання задач щодо правового забезпечення діяльності командирів усіх 
рангів, штабів, служб й інших зацікавлених осіб відповідно до вимог 
військового законодавства, внутрішнього законодавства США, норм 
міжнародного права. Військово-юридична служба дозволяє забезпечити 
надійний правовий захист військовослужбовців, цивільних службовців у 
Збройних Силах і членів їхніх родин [11]. Для вирішення питань 
інформування про права та привілеї військовослужбовців Збройних Сил 
США, їхнього соціального забезпечення і захисту, адаптації до цивільного 
життя функціонує Міністерство у справах ветеранів військової служби США. 
Воно є органом виконавчої влади, який в межах своєї компетенції спільно з 
Міністерством оборони й Міністерством охорони здоров’я та соціального 
забезпечення США діє у сфері соціального захисту ветеранів військової 
служби, членів їхніх родин та осіб, які перебувають на їх утриманні (у тому 
числі загиблих військовослужбовців) [11].  
Одним із способів, що забезпечує реабілітацію учасників воєнних дій, є 
так званий «мотузковй курс» («ropes course»). «Мотузковий Курс – це 
активний тренінг про відносини і взаємодію між людьми, а також про методи 
  57 
 
і способи досягнення спільної мети. Більшість джерел пов’язують історію 
виникнення даної форми тренінгу з практикою ведення військових дій 
американських солдатів у В’єтнамі. «Мотузковий курс» був розроблений 
більше 40 років в США для солдат, які воювали у В’єтнамі. З його 
допомогою військовим вдавалося створити згуртовані загони, де бійці 
розуміли одне одного з півслова і разом були здатні пройти вогонь і воду. 
«Мотузковий курс» використовувався в США як програма 
психологічної та фізичної реабілітації солдат після війни у В’єтнамі, і являє 
собою комплекс спеціальних вправ, кожна з яких створена для 
відпрацювання будь-якої командної компетенції: взаєморозуміння, довіри, 
поваги, спрямованості на результат, уміння слухати і чути, ставити цілі, 
стежити за часом та ін.; класичний тренінг командоутворення, в основі якого 
лежить Outdoor «ropes course» – екстремальний курс американського 
психолога Карла Ронке [11]. 
Також, у зв’язку із тяжкою післявоєнною ситуацією, робота 
американського уряду була спрямована на реабілітацію громадян за 
допомогою різних соціальних програм. В системі соціальної підтримки 
військовослужбовців у 21 місті були відкриті центри допомоги учасникам 
В’єтнамської війни. Також з 1967 р. в регіональних відділеннях кожного 
штату почав функціонувати телефон довіри. У 1978 р була створена 
благодійна громадська організація «Ветерани В’єтнамської війни», яка 
відповідала потребам комбатантів. В даний час вона має 90 представництв по 
всьому світу, здійснюючи різні програми [12]. 
Існує поняття military social work (військова соціальна робота), – це 
спеціалізована практика соціальної роботи, яка забезпечує підтримку 
військовослужбовцям, ветеранам війни та членам їх сімей [16]. Військові 
соціальні працівники отримують спеціальну підготовку, аби якісно надати 
послуги та задовільнити основні запити учасників бойових дій. Основне: 
  58 
 
розуміння ролі особи у ветеранській культурі, особливості виконання 
військової служби (Social Work License Map, 2019).  
Ветерани війни та члени їх сімей звертаються до військових соціальних 
працівників за допомогою у боротьбі з психологічними та емоційними 
розладами, насильством над дітьми, залежністю, домашнім насильством або 
думками про самогубство. Військові соціальні працівники можуть надавати 
індивідуальне та сімейне консультування, кризове втручання, підтримку 
сімей службовців та проведення інструктажів після критичних подій [50]. 
Можна визначити основні функції військового соціального працівника: 
здійснення клінічного консультування; кризове втручання; впровадження 
програми навчання та тренування військовослужбовців; здійснення 
супервізії; пришвидшення процесу покращення емоційного стану учасника 
бойових дій, його сім’ї; організація та контроль процесу надання послуг 
учасникам бойових дій; поширення інформації серед колег соціальної сфери 
про ефективність впровадження тих чи інших методів роботи [11].  
Факти свідчать, що повернувшись із війни військовослужбовцю 
найбільше допомагає належність до груп самодопомоги, де збираються 
ветерани війни і діляться своїм досвідом, переживаннями, труднощами. 
Експерти свідчать, що це надзвичайно ефективно допомагає побороти 
бажання вчинити суїцид, побороти агресію й насильство, забути про 
алкоголь чи наркотики [13]. 
Аналіз досвіду соціальної підтримки військовослужбовців у США 
свідчить про те, що соціальна адаптація має починатись задовго до 
звільнення у запас або у відставку, що допоможе пришвидшити процес 
пристосування до цивільних умов, сприятиме поверненню до повноцінного 
життя, а також зменшить можливість виникнення дезадаптації на фоні 
невідповідності сучасним вимогам ринку праці. У цілому цей досвід містить 
багато позитивних і можливих для імплементації в Україні аспектів.  
  59 
 
Варто проаналізувати процес надання соціальної підтримки учасникам 
бойових дій в Ізраїлі. З моменту визнання незалежності держави Ізраїль, 
виник Палестино-Ізраїльський конфлікт. У військах Ізраїлю служать 
чоловіки та жінки на рівних правах, починаючи із 18-річного віку. Після 
проходження військової служби ізраїльтяни пам’ятають про свій обов’язок 
перед державою, збирають кошти чи продовольчі товари для військових на 
фронті, передають учасникам бойових дій засоби гігієни, білизну та інші 
необхідні речі. В країні діє чимало центрів збирання продуктів та речей. 
Відповідальність за процес адаптації до мирного життя учасників бойових 
дій делегована уряду країни. Головне гасло: солдати піклуються про 
незалежне життя Ізраїлю, завдання ж уряду – це піклуватися про самих бійців 
[38].  
Існує досвід надання соціальної та психологічної реабілітації в Ізраїлі, 
які під час війни з Ліваном (1982 рік) здійснювали роботу на принципі 
допомоги особам, які недавно постраждали (BICEPS). Створили підрозділи 
відновлення боєздатності (Combat Fitness Retraining Unit). У цих підрозділах 
працював наступний склад команди: соціальний працівник, психолог, 
психіатр, інструктор із спортивної та бойової підготовки. Крім цього, кожен 
із учасників команди мусив мати досвід бойових дій, таким чином 
дотримання принципу «рівний-рівному» та підвищення рівня довіри 
учасника бойових дій до працівника. Експерти стверджують, що 
впровадження принципу BICEPS під час надання допомоги особам із ПТСР, 
які повернулись із зони бойових дій дійсно є ефективним. Від так, після 
впровадження принципу BICEPS близько 85% військовослужбовців здатні 
повернутися до проходження військової служби, а у 30% осіб розвиток ПТСР 
знизився [9]. Здійснення реабілітації та надання послуг учасникам бойових 
дій, як свідчить закордонний досвід, передбачає низку заходів, де істотними 
елементами є відновлення фізичного, психічного та соціального здоров’я, й 
  60 
 
залучення до активного громадського життя та повернення до професійної 
діяльності. 
Таким чином, проведена у різних зарубіжних державах робота з 
соціальної адаптації громадян, звільнених з військової служби, та членів їх 
сімей покликана забезпечити стійкий канал транзиту між збройними силами і 
економікою, в рамках якого професіоналізм і рівень підготовки за фахом 
військовослужбовця, який звільняється, будуть адекватно оцінені 
суспільством, що створить комфортні умови для адаптації 
військовослужбовців у цивільній сфері. 
Спираючись на досвід іноземних країн у даному питанні, бачимо, що 
ситуація також не однозначна. Є країни, в яких відповідні програми 
продумані і функціонують належним чином (Канада), але є і такі, в яких 
подібних програм взагалі не існує (Німеччина). 
 
 
  61 
 
РОЗДІЛ 3. 
ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – УЧАСНИКІВ 
БОЙОВИХ ДІЙ, ЗВІЛЬНЕНИХ У ЗАПАС 
 
3.1. Адаптація військовослужбовців, звільнених у запас як 
інструмент забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці 
Соціально-економічні та військово-політичні процеси, що 
відбуваються в Україні останніми роками актуалізують проблеми 
забезпечення на національному ринку праці конкурентоспроможності 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас. Державною 
системою соціального захисту військовослужбовців передбачено певну 
систему заходів щодо вирішення цієї проблеми, виходячи з особливостей 
зазначеної соціально-демографічної групи та особливостей її виходу на 
ринок праці. Однак, у зв’язку із повномасштабною війною України з рф, 
виникають нові аспекти окресленого питання, пов’язані із суттєвим 
зростанням кількості демобілізованих військовослужбовців, погіршенням 
психологічного стану частини з них, загостренням ситуації на ринку праці 
тощо. З урахуванням вищевикладеного, необхідним є забезпечення адаптації 
військовослужбовців, звільнених у запас до нових умов життєдіяльності та 
реалій сучасного ринку праці.  
Проблематика адаптації військовослужбовців–учасників бойових дій, 
звільнених у запас є не новою у наукових дослідженнях та висвітлюється у 
роботах українських науковців: Ю. Амосова, М. Медвідь, О. Макарової, 
А. Красильщикова, Н. Кучер, Р. Ткачук, А. Панова та інших. Серед 
зарубіжних вчених ця тема розкрита, зокрема, в працях К. Брюстера, 
Ю. Пенца, А. Пізама, П. Спероу, У. Трейсі. 
Сучасний ринок праці висуває специфічні вимоги до осіб, які 
формують пропозицію робочої сили та прагнуть отримати гідні умови 
  62 
 
зайнятості. Базові з цих вимог пов’язанні не лише з високим професійно-
кваліфікаційним рівнем, але й з наявністю гнучких соціальних компетенцій, 
наявністю сучасних професійних знань та вмінь, здатністю до креативної 
діяльності тощо. За таких умов, важливим інструментом забезпечення 
конкурентоспроможності на ринку праці військовослужбовців–учасників 
бойових дій, звільнених у запас має стати дієва та комплексна система їхньої 
адаптації.  
На сьогодні близько 10-12% звільнених зі служби 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас, потребують 
професійної перепідготовки та удосконалення професійних знань з 
можливим у подальшому працевлаштуванням [8].  
Адаптація (від. лат. аdapto – пристосовую) – процес активного 
пристосування особистості чи соціальної групи до змін у соціальному 
середовищі [8]. Відповідно до окресленої проблематики даного дослідження 
йдеться про перехід військовослужбовців від чітко регламентованого укладу 
життя при проходження служби до повної свободи поведінки, у тому числі – 
і на ринку праці, у цивільному житті.  
На нашу думку, основними видами адаптації зазначеної категорії 
мають бути: соціальна ‒ освоєння правил поводження та комунікацій у 
цивільному середовищі; психологічна ‒ оволодіння системою цінностей 
(нормами, установками, зразками поведінки), культурою, які існують у 
цивільному середовищі, з метою виконання наявних у ньому вимог до 
особистості; правова ‒ освоєння правових норм, які регламентують 
соціальний і правовий статус особи, звільненої з військової служби, та членів 
її сім'ї, визначають їх права, обов'язки і можливості, а також оволодіння 
інформацією про державні органи, установи і організації, які можуть 
допомогти в освоєнні таких норм і реалізації своїх прав і можливостей; 
професійна ‒ залежно від професії спеціалізоване удосконалення наявних 
  63 
 
професійних знань, умінь і навичок або оволодіння новими та подальше 
успішне працевлаштування.  
Вважаємо, що у контексті забезпечення конкурентоспроможності на 
сучасному ринку праці найбільш важливу роль відіграють соціальна та 
професійна адаптація.  
Соціальна і професійна адаптація військовослужбовців–учасників 
бойових дій, звільнених у запас до цивільного життя – це цілісний процес 
пристосування військовослужбовців до певних умов цивільного життя, 
існуючих ринкових відносин, попиту на ринку праці, який передбачає 
створення відповідних умов, спрямованих на забезпечення зайнятості 
вказаної категорій громадян [8].  
Законодавством України гарантовано соціальну та професійну 
адаптацію військовослужбовцям, яких звільнено у зв’язку із скороченням 
штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров’я, а також 
військовослужбовцям строкової служби, які до призову на строкову 
військову службу не були працевлаштовані, а також членам сімей 
військовослужбовців за їх зверненням (Закон України «Про соціальний і 
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 
20.12.1991 р.; Закон України «Про державні гарантії соціального захисту 
військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням 
Збройних Сил України, та членів їх сімей» № 1763-IV від 15 червня 2004 р.) 
[34]. Функція з формування і реалізації державної політики щодо соціальної 
та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або 
відставку, та тих, які підлягають звільненню у зв’язку з реформуванням 
Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюється 
Міністерством соціальної політики України (Указ Президента України № 
389/2001 від 6 квітня 2011 р.) [34].  
Соціальна та професійна адаптація військовослужбовців–учасників 
бойових дій, звільнених у запас здійснюється відповідно до Державних 
  64 
 
цільових програм соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, 
що підлягають звільненню, та осіб, звільнених з військової служби, на 
відповідний період.  
У найбільш загальних рисах соціальна адаптація передбачає освоєння 
норм і правил соціального середовища, пристосування до нових соціальних 
умов і завершується реалізацією прав на працю, вільний вибір роботи та 
отримання справедливої і задовільної винагороди за неї і в результаті – 
достойні умови життя [48].  
Соціальна адаптація в чинному законодавстві розглядається як 
соціальний процес, який включає комплекс заходів, спрямованих на 
пристосування особистості до нових соціальних умов [21]. У сучасних 
умовах основними напрямами соціальної та професійної адаптації є:  
1. організація перепідготовки та сприяння у працевлаштуванні 
звільнених у запас військовослужбовців– учасників бойових дій;  
2. підготовка спеціалістів із числа звільнених військовослужбовців для 
їх працевлаштування на новостворених підприємствах, в установах та 
організаціях;  
3. комплексна медико-психологічна реабілітація звільнених у запас 
військовослужбовців-учасників бойових дій;  
4. забезпечення нормативно-правовою базою військовослужбовців- 
учасників бойових дій, звільнених у запас;  
5. соціальний захист військовослужбовців-учасників бойових дій 
звільнених у запас.  
На думку експертів, стан соціальної адаптації військовослужбовців – 
учасників бойових дій, звільнених у запас в Україні на сьогодні 
характеризується низкою негативних рис, а саме:  
1. Теорія питання розмита, ґрунтовних соціальних досліджень та 
узагальнень цей напрям, на жаль, не отримав. Існуючі технології окремими 
осередками діють в окремо взятих районах України, і використовуються 
  65 
 
лише окремим суб’єктами [48]. Узагальнена всеукраїнська модель соціальної 
адаптації, зупинилася у своєму розвитку на десятиріччя.  
2. Законодавча і нормативно-правова база соціальної адаптації 
відсутня, до реалій і запитів сьогодення не адаптована і фактично не лише 
перетворилася на гальма в її розвитку, а й створює передумови для корупції і 
розкрадання коштів.  
3. Фінансові механізми недосконалі, елементи системи існують лише за 
рахунок міжнародної допомоги, використання бюджетних призначень на разі 
не можливе.  
4. Загальне адміністрування системи відсутнє, жоден центральний 
орган виконавчої влади не бере на себе відповідальності за організацію 
соціальної адаптації в цілому. Соціальна адаптація має забезпечувати 
максимальне використання в інтересах держави потенціалу звільнених у 
запас військовослужбовців-учасників бойових дій, цілісних майнових 
комплексів, окремих будівель та споруд, вивільнених у результаті 
реформування Збройних Сил України та інших військових формувань, 
працевлаштування зазначених військовослужбовців відповідно до потреб 
ринку шляхом професійної переорієнтації та перепідготовки [28].  
На сьогодні в Україні функціонують окремі складові системи адаптації 
досліджуваної категорії населення. Так, у закладах вищої освіти України 
створена необхідна освітня і методична база для перепідготовки 
військовослужбовців-учасників бойових дій звільнених з військової служби, 
проявляється зацікавленість керівництва та професорсько-викладацького 
складу в подальшій участі у цій роботі.  
У провідних вишах України (Одеський національний університет ім. 
І. Мечнікова, Університет права та економіки «КРОК», Винницький 
національній технічній університет, Східноєвропейський національний 
університет ім. Лесі Українки, Івано-Франківський національний технічний 
університет нафти та газу) за участю Міжнародного фонду соціальної 
  66 
 
адаптації (МФСА), створено центри перепідготовки військових звільнених у 
запас, де вони проходять перекваліфікацію. МФСА приймає активну та 
безпосередню участь у реалізації проекту Україна – Норвегія 
«Перепідготовка і соціальна адаптація військовослужбовців та членів їх 
сімей в Україні» [1].   
Історія проєкту розпочалася в 2003 році. Основу проєкту складає 
професійна перепідготовка цільової групи на цивільні спеціальності, що 
користуються попитом на ринку праці України, сприяння учасникам проєкту 
у правовій та соціальній адаптації до умов життя у громадянському 
суспільстві. Виконавцями основної частини проєкту є заклади освіти України 
і норвезький університет Нурланда, які організовують і здійснюють 
професійну перепідготовку учасників проєкту за обраними спеціальностями 
в обсязі 500 академічних годин.  
Проєкт фінансується Міністерством закордонних справ Норвегії за 
участю українських партнерів проєкту. Всього географія проєкту охоплює 17 
ЗВО у 10 містах України [48]. Разом із ЗВО активними учасниками системи 
соціальної адаптації військовослужбовців-учасників бойових дій звільнених 
у запас мають бути відповідні органи державної влади, заклади та установи 
різноманітних форм власності, громадські та міжнародні організації, які 
позиціонують себе замовниками і надавачами відповідних соціальних послуг. 
Водночас, існуюча практика засвідчує відсутність ефективної координації 
діяльності, взаємодії по об’єкту, напрямах, формах і методах роботи.  
Так, наприклад, Державна служба України у справах ветеранів та 
учасників бойових дій обмежена у своїх можливостях за статусом, 
повноваженнями, кадровому забезпеченню.  
Міжнародні проєкти, спрямовані на сприяння соціальній адаптації 
військовослужбовців-учасників бойових дій на сьогодні реалізуються 
Україною, зокрема спільно з Північноатлантичним Альянсом (НАТО).  
  67 
 
Останніми роками НАТО сумісно з Міністерством соціальної політики 
України реалізувало два проєкти у сфері перепідготовки 
військовослужбовців-УБД. Це проект з перепідготовки військовослужбовців 
(акцент зроблено на мовну підготовку) та проект Трастового Фонду в межах 
Програми «Партнерство заради миру», що здійснюється Хмельницьким 
центром перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців-УБД.  
Значну частину базових функцій щодо соціальної та професійної 
адаптації демобілізованих військовослужбовців відіграє Державна служба 
зайнятості. Згідно з чинним Законом України «Про зайнятість населення» у 
редакції 2016 р., бійці, які захищали незалежність, суверенітет та 
територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у бойових 
діях, зараховані до категорії осіб, яких працедавці мають брати на пільгових 
умовах [21]. Водночас зміни стосуються лише людей, які зареєстровані в 
державній службі зайнятості та перебувають на обліку як безробітні.  
Роботодавцю, який працевлаштує на робоче місце, за направленням 
Державної служби зайнятості, учасників бойових дій строком не менше ніж 
на два роки, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного 
внеску на загальнообов’язкове державне соцстрахування [21].  
Такі кроки покращують умови для працевлаштування 
військовослужбовців-УБД, які брали участь у бойових діях та забезпечують 
їхню конкурентоспроможність на ринку праці. У 2023 р. на обліку у 
Державній службі зайнятості України перебувало 19,4 тис учасників бойових 
дій, 18,4 тис. з яких отримували допомогу з безробіття.  
Про невисокий рівень конкурентоспроможності зазначеної категорії на 
ринку праці свідчить той факт, що лише 3 тис. з них було працевлаштовано. 
Протягом року проходили професійне навчання 1,7 тис учасників, що 
отримали статус безробітних, а 1,4 тис. – приймали участь у громадських 
роботах [1].  
  68 
 
З урахуванням вищевикладеного зазначимо, що з метою забезпечення 
соціальної та професійної адаптації військовослужбовців-УБД, звільнених у 
запас на державному, регіональному та місцевому рівнях доцільно 
сформувати певне інституційне та матеріальне забезпечення, зокрема 
створити:  
1. мережу освітньо-консультативних пунктів, бізнес – центрів та 
технопарків на базі військових містечок, які вивільняються у ході 
реформування Збройних Сил України та інших військових формувань;  
2. центр перекваліфікації та центр професійної підготовки;  
3. підприємства, установи та організації на базі вивільнюваних 
військових містечок;  
4. медико-психологічні реабілітаційні центри для військовослужбовців-
УБД звільнених у запас;  
5. соціальний відділ, який буде займатися соціальною адаптацією та 
працевлаштуванням військовослужбовців-УБД, звільненим у запас;  
6. забезпечення соціального захисту та нормативно-правовою базою 
проведення програм соціальної адаптації та працевлаштуванням.  
Слід погодитися з думкою науковців, які вважають, що з метою 
ефективного забезпечення адаптації військовослужбовців-УБД, на ринку 
праці доцільною є розробка Державної цільової програми соціальної 
адаптації.  
Вона має передбачити, перш за все, розробку теоретичних і правових 
основ її функціонування, а також дати відповіді на нинішні виклики та 
загрози, спланувати необхідні організаційні заходи.  
Розв’язанню проблем сприяло б створення робочої групи по 
опрацюванню пропозицій. Також слід посилити складову соціальної 
адаптації та розвивати набутий досвід [28].  
Таким чином, забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці 
військовослужбовців-УБД, звільнених у запас на сьогодні не вбачається 
  69 
 
можливим без відповідної комплексної адаптації представників зазначеної 
соціально-демографічної групи, що буде базуватися на сформованій 
комплексній системі державних, громадських та міжнародних інституцій. 
 
3.2. Працевлаштування та професійна перекваліфікація 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас. Проєкт 
«Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та адаптація колишніх 
комбатантів»  
Соціальна адаптація демобілізованих військовослужбовців – учасників 
бойових дій звільнених у запас є важливим елементом державної політики, 
особливо в умовах повномасштабної війни.  
Працевлаштування та професійна перекваліфікація – це не лише засіб 
економічної стабільності колишніх комбатантів, але й спосіб відновлення 
їхньої соціальної ролі. В Україні ця проблема актуалізувалася через велику 
кількість ветеранів війни та учасників повномасштабного вторгнення 2022 
року. 
В Україні впроваджено декілька ініціатив для підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас, проте їх 
ефективність потребує вдосконалення.  
Основні напрями державної підтримки включають сприяння 
працевлаштуванню через Державну службу зайнятості України; надання 
переліку вакансій із врахуванням фізичних можливостей 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас та їх 
професійних навичок; проведення консультацій щодо адаптації до ринку 
праці. 
Для підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас здійснюються курси перепідготовки, під час проведення 
яких відбувається їхня професійна адаптація. Такі курси є безкоштовні і 
  70 
 
користуються попитом на ринку праці (програмування, управління 
проектами, будівництво).  
На основі цієї ідеї було створено проєкт «На шляху до себе», який  
сприяє психологічній та професійній адаптації військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас. Проєкт «На шляху до себе» 
створений як ініціатива, що об’єднує зусилля державних органів, 
ветеранських організацій, міжнародних партнерів і громадських активістів. 
Його реалізація розпочалася у 2020 році під егідою Міністерства у справах 
ветеранів України, Українського жіночого ветеранського руху для розробки 
спеціальних програм для жінок-ветеранів, Ветеранських організацій – ГО 
«Побратими», яка допомагає із психологічною підтримкою, і «Ветеран Хаб», 
що забезпечує майданчики для навчання й зустрічей, за підтримки таких 
міжнародних організацій, як Програма розвитку ООН (ПРООН) і Червоний 
Хрест, посольства Канади в Україні, які надали фінансування і методичну 
підтримку. 
Географія проєкту станом на 2024 рік активно діє в Києві (основний 
центр), Харкові, Дніпрі, Львові, Одесі, Вінниці. 
У місті Черкаси проєкт поки що представлений обмежено, але декілька 
ветеранських організацій планують відкриття повноцінного осередку. Наразі 
у Черкасах діють консультаційні пункти, де ветерани можуть отримати 
психологічну підтримку та записатися на онлайн-курси в рамках проєкту. 
Статистика реалізації проєкту «На шляху до себе»:  
1. Кількість учасників: з 2020 року до проєкту долучилися понад 15 
тисяч військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас по 
всій Україні, з яких: 9 000 пройшли курси професійної перепідготовки; 6 000 
отримали психологічну підтримку. 
2. Професійна адаптація: 78% випускників навчальних програм 
успішно працевлаштувалися або відкрили власний бізнес, 
найпопулярнішими напрямками стали IT, логістика та будівництво. 
  71 
 
3. Психологічна підтримка: 85% учасників зазначили покращення 
емоційного стану після участі в психотерапевтичних сесіях. 
Проєкт «На шляху до себе» – це інноваційна ініціатива, спрямована на 
підтримку психологічної та професійної адаптації УБД які повертаються до 
цивільного життя після участі в бойових діях. Мета проєкту – допомогти 
військовослужбовцям – учасникам бойових дій звільненим у запас не лише 
інтегруватися в суспільство, а й знайти нові шляхи самореалізації, опанувати 
професійними навичками та подолати емоційні труднощі, пов’язані з їхнім 
досвідом. Цілі проєкту включають в себе основні напрями, серед яких: 
Психологічна адаптація, яка включає в себе надання 
психотерапевтичної підтримки для подолання посттравматичного стресового 
розладу (ПТСР), проведення групових та індивідуальних консультацій із 
психологами, зокрема ветеранами-психологами, які мають схожий досвід, а 
також розвиток навичок саморегуляції, управління стресом та відновлення 
внутрішньої гармонії. 
Професійна перекваліфікація, яка включає організацію курсів із 
популярних професій (ІТ, логістика, підприємництво), надання доступу до 
менторів і тренерів у різних сферах і визначення індивідуальних сильних 
сторін військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас для 
вибору кар’єрного шляху.  
Суспільна інтеграція залучення військовослужбовців – учасників 
бойових дій звільнених у запас до громадських проєктів, яка відбувається за 
рахунок організації воркшопів і тренінгів, які сприяють соціалізації, 
сприяння налагодженню зв’язків із громадою та підтримки через ветеранські 
спільноти. 
Етапи реалізації проєкту «На шляху до себе»: 
1. Попереднє оцінювання включає в себе психологічне тестування 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас для оцінки 
  72 
 
рівня стресу та психологічного стану, проведення співбесіди для визначення 
професійних інтересів і їхніх можливостей. 
2. Індивідуальний підхід, який передбачає розробку персональних 
планів адаптації для кожного учасника, підбір професійних курсів і тренінгів 
залежно від інтересів учасників. 
3. Навчання та реабілітація пропонує військовослужбовцям – 
учасникам бойових дій звільненим у запас участь у курсах перекваліфікації (з 
акцентом на сфери, де є попит на ринку праці), проведення 
психотерапевтичних сесій для роботи з емоційними травмами та навчання 
методам релаксації та медитації. 
4. Працевлаштування та соціальна підтримка має на меті допомогу у 
складанні резюме та підготовці до співбесід, налагодження контактів із 
роботодавцями, які готові працевлаштовувати цю категорію працівників та 
організацію ярмарків вакансій із залученням військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас. 
Результативність проєкту, перш за все, полягає у психологічній 
стабілізації учасників проєкту, де вони демонструють зниження рівня 
тривожності, поліпшення емоційного стану та підвищення впевненості у 
собі, у набутті нових професійних можливостей завдяки навчальним курсам, 
таким як веб-дизайнер, спеціаліст із маркетингу, водій міжнародних 
перевезень тощо, та оптимальній інтеграції у громаду та участі у 
громадських ініціативах, волонтерській діяльності та підприємницьких 
проєктах. Приклади успішних реалізацій військовослужбовців – учасників 
бойових дій звільнених у запас після проєкту: 
Кейс ветерана Олександра з Київа. Олександр, учасник бойових дій, 
інвалід 2 групи, після проходження проєкту «На шляху до себе» закінчив 
курси графічного дизайну. Наразі він працює у студії цифрового дизайну та 
заснував невеликий власний бізнес, де створює логотипи для локальних 
компаній. 
  73 
 
Кейс ветеранки Олени з Чернігова. Олена скористалася програмою 
психологічної підтримки та пройшла перекваліфікацію на фахівця з 
логістики. Зараз вона працює диспетчером у транспортній компанії та 
допомагає іншим ветеранам знайти роботу. 
Кейс Андрія з Дніпра. Андрій, ветеран бойових дій, повернувся додому 
з ПТСР і тривалий час не міг знайти себе в мирному житті. Завдяки проєкту 
він пройшов навчання на фахівця з кібербезпеки. Наразі Андрій працює в 
міжнародній компанії, що спеціалізується на ІТ-захисті, й є активним 
волонтером, допомагаючи іншим ветеранам з інвалідністю адаптуватися до 
нових умов. 
Кейс Наталії зі Львова. Наталія, яка була медиком у зоні бойових дій, 
завдяки психологічній підтримці змогла подолати емоційне вигорання. Вона 
також пройшла курси реабілітації для ветеранів, організовані в рамках 
проєкту, і тепер працює фізичним терапевтом у реабілітаційному центрі. 
Кейс Сергія з Черкас. Сергій звернувся до консультаційного пункту у 
Черкасах. Він пройшов онлайн-курси з основ підприємництва й отримав 
грант для відкриття власного бізнесу – автомайстерні. Завдяки цьому проєкту 
Сергій створив 5 робочих місць, двоє його працівників – теж 
військовослужбовці – учасники бойових дій звільнені у запас, з інвалідністю. 
В чому важливість проєкту «На шляху до себе». Цей проєкт є не лише 
платформою для психологічної й професійної адаптації, але й інструментом 
для побудови нових зв’язків між військовослужбовцями – учасниками 
бойових дій звільнених у запас та суспільством. Він допомагає їм знайти свій 
шлях у цивільному житті, дає можливість реалізуватися у нових сферах і 
зменшує ризик ізоляції або депресії. Внаслідок війни військовослужбовці 
отримують поранення, які призводять до інвалідності та не дають змоги 
повернутися до виконання службових обов’язків. Тому адаптація до 
цивільного життя та самореалізація для них має пріоритетне значення. На 
  74 
 
нашу думку це потребує масштабування проєкту і в інших містах, і не лише 
великих. Тому ми рекомендуємо з цією метою:  
1. Розширення фінансування за допомогою додаткових грантів від 
міжнародних організацій (наприклад, ООН або Червоного Хреста) що може 
значно збільшити охоплення проєкту. 
2. Залучення роботодавців з великими компаніями (зокрема в ІТ, 
будівництві та транспортній сфері) для підтримки працевлаштування 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас. 
3. Державна підтримка – інтегрувати проєкт у загальнодержавні 
програми реабілітації військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас, забезпечивши часткове фінансування з бюджету. 
4.  Створення грантових програм для підприємців:  
звільнені у запас військовослужбовці – учасники бойових дій можуть 
отримати фінансування на започаткування власної справи через програми на 
зразок «єРобота». 
Співпраця з міжнародними організаціями. Програми ООН, НАТО та 
USAID допомагають забезпечити фінансування перекваліфікації та створити 
можливості для навчання за кордоном. Разом із позитивними результатами 
реалізації даного проєкту можемо відмітити і певні проблеми, а саме: 
обмежене фінансування державних програм, яке не покриває всіх потреб 
ветеранів, недостатня взаємодія між державними органами та приватним 
сектором, відсутність уніфікованої системи моніторингу ефективності 
програм перекваліфікації. Порівняння з іншими країнами дозволяє виділити 
ефективні моделі, які можуть бути адаптовані до українських реалій: 
США: GI Bill фінансує навчання в університетах і професійних школах, 
що дозволяє військовослужбовцям – учасникам бойових дій звільненим у 
запас здобувати кваліфікацію для висококваліфікованих професій. 
Організація Hire Heroes USA надає персоналізовані кар'єрні консультації. 
  75 
 
Канада: програма Helmets to Hardhats спеціалізується на підготовці 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас до праці на 
будівництві, яка є галуззю із високим попитом. Veterans Transition Program 
поєднує психологічну підтримку та перекваліфікацію. 
Німеччина: Berufsförderungsdienst забезпечує довгострокову підтримку, 
включаючи фінансування професійної освіти та мовні курси для тих, хто 
бажає працювати у міжнародних компаніях. 
Ізраїль: унікальною є система ваучерів, яка дозволяє 
військовослужбовцям – учасникам бойових дій звільненим у запас вибирати 
освітні програми за індивідуальними потребами (табл. 3.1) (складено 
автором).  
Таблиця 3.1. 
Порівняльний аналіз програм підтримки та перекваліфікації 
військовослужбовців звільнених в запас у різних країнах 
(складено автором) 
 
Країна Програми підтримки Особливості 
- Повне фінансування освіти та 
США GI Bill, Hire Heroes USA професійної підготовки.  
- Центри кар’єрного розвитку. 
Veterans Transition - Інтеграція у будівельну галузь 
Канада Program, Helmets to - Курси управління бізнесом для 
Hardhats військовослужбовців звільнених у запас 
- Військовослужбовці звільнені у запас 
Berufsförderungsdienst отримують фінансову підтримку на 
Німеччина 
(BFD) перекваліфікацію.  
- Доступні мовні курси. 
- Ваучери на освіту. 
Програма для 
- Сприяння працевлаштуванню 
Ізраїль демобілізованих 
через партнерство з великими 
солдат 
компаніями. 
 
  76 
 
На основі аналізу ефективних моделей міжнародного досвіду можна 
запропонувати впровадження наступних моделей для України: 
1. Запровадження системи ваучерів для професійної підготовки за 
прикладом Ізраїлю. 
2. Розширення міжнародного партнерства для фінансування та обміну 
досвідом. 
3. Залучення приватного сектору до працевлаштування 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас, надаючи 
податкові пільги роботодавцям. 
4. Інтеграція психологічної підтримки у всі програми перекваліфікації. 
Такі ініціативи сприятимуть ефективній адаптації військовослужбовців 
– учасників бойових дій звільнених у запас, зміцнюючи їх соціальну 
інтеграцію та економічну стабільність. 
Для створення комплексної моделі адаптації військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас, яка буде успішно працювати в 
Черкасах, та і в інших регіонах ми на основі існуючого проєкту адаптували 
його для нашого регіону. 
Для розширення проєкту в Черкасах ми рекомендуємо: 
1. Відкрити ветеранський хаб із місцем для психологічної підтримки, 
навчання та спілкування. 
2. Організувати локальні освітні програми з акцентом на 
підприємництво й будівництво, які актуальні для регіону. 
3. Впровадити партнерства з місцевими роботодавцями для створення 
робочих місць спеціально для військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас. 
Назва соціального проєкту. З метою соціальної адаптації до мирного 
життя військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас був 
створений проєкт «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та 
адаптація колишніх комбатантів». 
  77 
 
Для створення цього проєкту конкретно для нашого регіону нами було 
детально проаналізовані професії та напрямки перекваліфікації, які є 
найбільш популярними серед військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас ( табл. 3.2) (складено автором). 
1. Інформаційні технології (ІТ). Ця сфера є однією з найбільш 
популярних серед військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у 
запас в Україні. Знання комп'ютерної грамотності та онлайн-доступ до 
навчання дозволяють швидко опанувати професією програміста або 
тестувальника. Наприклад, у межах ініціативи «Veterans Code» УБД можуть 
пройти курси програмування безкоштовно. 
2. Будівництво. Чимало військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас мають досвід роботи зі спеціальною технікою, що робить 
їх конкурентними у сфері будівництва. Програми на кшталт «Будуймо 
Україну разом» пропонують курси управління будівельними процесами або 
підготовки майстрів. 
3. Транспорт і логістика. Логістика є перспективним напрямком, 
особливо для тих, хто займався військовими поставками. В Україні 
військовослужбовці – учасники бойових дій звільнені у запас можуть пройти 
перепідготовку на водіїв категорії CЄ для міжнародних перевезень або 
диспетчерів у логістичних компаніях. 
4. Сфера охорони здоров’я. Для військовослужбовців – учасників 
бойових дій звільнених у запас із досвідом надання першої допомоги 
професії фельдшера або парамедика стають природним вибором. У країнах, 
таких як Ізраїль і Канада, ветерани також працюють у сфері реабілітації, 
допомагаючи людям з посттравматичними станами. 
5. Власний бізнес. Українські військовослужбовці – учасники бойових 
дій звільнені у запас дедалі частіше звертаються до підприємництва. Грантові 
програми, наприклад, «єРобота», пропонують фінансову підтримку для 
  78 
 
відкриття малого бізнесу. Найпопулярніші напрями – аграрний сектор, кафе, 
ремонтна справа (табл. 3.3) (складено автором).   
Таблиця 3.2. 
Популярні професії серед військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас: український досвід (складено автором) 
 
Напрям Приклади професій Особливості для ветеранів 
Програміст, тестувальник - Гнучкий графік роботи.  
Інформаційні 
ПЗ, адміністратор баз - Попит на ринку праці.  
технології 
даних - Можливість онлайн-навчання. 
Інженер-будівельник, - Фізична активність, яка може 
Будівництво майстер-будівельник, бути корисною після військової 
оператор спецтехніки служби. 
Логіст, водій- - Використання військового 
Транспорт і 
міжнародник, диспетчер досвіду управління транспортом 
логістика 
перевезень або організації поставок. 
Сфера - Потреба в наявних медичних 
Фельдшер, парамедик, 
охорони знаннях, здобутих під час 
реабілітолог 
здоров’я служби. 
Власний  Власник кафе, фермер, - Можливість використовувати 
бізнес майстер-ремонтник грантову підтримку для старту. 
 
На підставі аналізу професій та напрямів перекваліфікації, які є 
найбільш популярними серед військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас можна за основу нашого проєкту взяти такі основні 
положення: 
1. Розширити доступ до ІТ-курсів через державну платформу «Дія. 
Освіта». 
  79 
 
2. Створити програми швидкої перепідготовки для транспортної та 
будівельної сфер. 
Таблиця 3.3. 
Професії, що користуються попитом серед військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас:  
глобальний і локальний контекст (складено автором) 
 
Приклади Особливості для 
Напрям Приклади програм 
професій ветеранів 
Програміст, 
- Гнучкий графік роботи.  
тестувальник «Veterans Code» в 
Інформаційні - Попит на ринку праці.  
ПЗ, Україні, Hire Heroes 
технології - Можливість онлайн-
адміністратор USA в США. 
навчання. 
баз даних 
Інженер-
будівельник, - Фізична активність.  
«Будуймо Україну 
майстер- - Використання технічних 
Будівництво разом», Helmets to 
будівельник, навичок, здобутих на 
Hardhats у Канаді. 
оператор службі. 
спецтехніки 
Курси при 
Логіст, водій- - Використання досвіду Державній службі 
Транспорт і міжнародник, організації поставок.  зайнятості України, 
логістика диспетчер - Високий попит на програми для 
перевезень перевезення в Європі. ветеранів у 
Німеччині. 
- Актуальність знань Програма 
Сфера Фельдшер, першої допомоги.  перекваліфікації  
охорони парамедик, - Спрямованість на роботу МОЗ України, 
здоров’я реабілітолог з людьми, які пережили реабілітаційні 
травматичний досвід. центри Ізраїлю. 
«єРобота», Veterans 
Власник кафе, - Можливість фінансової 
Entrepreneurial 
Власний фермер, незалежності.  
Training у США, 
бізнес майстер- - Використання грантів 
локальні гранти в 
ремонтник для старту. 
ЄС. 
  80 
 
3. Запровадити центри підтримки підприємців-ветеранів, де 
надаватимуть юридичні та фінансові консультації. 
4. Забезпечити спеціалізовані гранти для роботи у сфері реабілітації та 
охорони здоров'я. 
Проаналізуємо ці основні напрями перекваліфікації 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас.  
Сфера ІТ залишається лідером серед вибору професій для 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас завдяки 
високому попиту на ринку праці та гнучким умовам роботи. 
В Україні діє проєкт «Veterans Code», у рамках якого ветерани можуть 
навчатися програмуванню та тестуванню ПЗ безкоштовно. 
У США програма Hire Heroes USA поєднує онлайн-курси з підтримкою 
наставників, які допомагають знайти першу роботу. 
У 2023 році в Україні запущено курси за сприяння ІТ-компаній, які 
спеціалізуються на підготовці програмістів з числа військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас. 
Для успішної реалізації проєкту слід розширити державну платформу 
«Дія.Освіта», додавши сертифіковані курси програмування, які адаптовані 
для військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас. 
Створити менторські програми за участі успішних фахівців у сфері ІТ. 
Будівельна галузь є однією з найбільш затребуваних сфер, особливо в 
умовах відновлення України після війни. 
Програма «Будуймо Україну разом» активно залучає 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас до проєктів 
реконструкції, пропонуючи курси управління будівельними процесами. 
У Канаді проєкт Helmets to Hardhats спеціалізується на підготовці 
ветеранів для роботи з технікою. 
Для успішної реалізації проєкту слід створити освітні центри на базі 
будівельних компаній із податковими пільгами для роботодавців, які 
  81 
 
працевлаштовують військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених 
у запас. Включити до програми навчання роботі зі спеціалізованою технікою. 
Логістичні професії дозволяють військовослужбовцям – учасникам 
бойових дій звільненим у запас використовувати свої організаційні здібності, 
здобуті під час служби. 
У Німеччині програми підтримки для водіїв включають навчання на 
міжнародні категорії та підтримку в працевлаштуванні у транспортних 
компаніях. 
В Україні Державна служба зайнятості пропонує курси для отримання 
водійських прав категорії CE. 
Високий попит спостерігається на логістів, диспетчерів і операторів 
транспортних систем. 
Для успішної реалізації проєкту слід організувати спрощену систему 
отримання міжнародних водійських сертифікатів для військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас із частковим фінансуванням курсів. 
Залучати до програм підтримки великі транспортні компанії. 
Медичні професії, такі як фельдшер, парамедик і реабілітолог є 
природним вибором для військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас із досвідом надання першої медичної допомоги. 
МОЗ України впровадило курси перепідготовки для медичних 
спеціальностей, зокрема парамедиків. 
В Ізраїлі ветерани стають частиною реабілітаційних програм, 
допомагаючи іншим ветеранам з посттравматичним синдромом (ПТСР). 
У США працюють реабілітаційні центри, де ветерани виконують роль 
консультантів для пацієнтів із травмами. 
Для успішної реалізації проєкту слід розширити кількість курсів 
перекваліфікації для військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас у медичній сфері. Створити державні програми з 
реабілітації для роботи в психологічних і фізичних реабілітаційних центрах. 
  82 
 
Підприємництво дозволяє військовослужбовцям – учасникам бойових 
дій звільненим у запас отримати фінансову незалежність і реалізувати власні 
ідеї. 
Програма «єРобота» пропонує гранти до 250 тисяч гривень для 
відкриття малого бізнесу. 
У США діє Veterans Entrepreneurial Training, яка включає тренінги з 
маркетингу та фінансів для ветеранів. 
У країнах ЄС локальні програми підтримки спрямовані на створення 
бізнесу в сільськогосподарському секторі. 
Для успішної реалізації проєкту слід створити додаткові грантові 
програми для військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у 
запас, які хочуть займатися підприємництвом у сільському господарстві, ІТ 
або творчих професіях. Організувати навчальні програми з бізнес-
планування. 
Основним джерелом інформації щодо здоров'я, пільг та можливостей 
працевлаштування для військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас зазвичай є розповіді інших ветеранів, соціальних мереж 
або Інтернету / соціальних медіа. Найбільш надійним джерелом інформації 
залишаються інші ветерани. У даному випадку принагідним є застосування 
програми, що використовувалися у США для підтримки мережей ветеранів 
після демобілізації та допомагали у підтримці моніторингу ефективності дії 
програм на ветеранів [16]. 
Назва соціального проекту. З метою соціальної адаптації учасників 
бойових дій до мирного життя був створений проект «Новий шлях: 
комплексна соціальна підтримка та адаптація колишніх комбатантів». 
Актуальність проєкту. Адаптація колишніх комбатантів до 
цивільного життя є однією з найактуальніших проблем сучасної України. 
Учасники бойових дій, повертаючись додому, стикаються з численними 
викликами, такими як психологічні травми, професійна переорієнтація та 
  83 
 
соціальна ізоляція. Особливо це стосується регіонів, де доступ до 
спеціалізованих програм підтримки обмежений. 
Місто Черкаси має значний потенціал для впровадження інноваційних 
рішень, спрямованих на соціальну інтеграцію військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас. Успішна реалізація проєкту 
дозволить створити базу для довгострокової підтримки цієї категорії 
населення, сприятиме зміцненню соціальної єдності громади та розвитку 
регіональної інфраструктури підтримки ветеранів. 
Мета проєкту – забезпечити комплексну соціальну підтримку, 
професійну адаптацію та психологічну реабілітацію колишніх комбатантів у 
місті Черкаси. Основна мета – створення умов для їхньої повноцінної 
інтеграції в соціальне та економічне життя громади через професійне 
навчання, працевлаштування та психологічну допомогу. 
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:  
1. Інформування військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас про впровадження проєкту, його мети та можливостей.  
2. Окреслення кола проблем для соціальної підтримки, професійної 
адаптації та психологічної реабілітації військовослужбовців – учасників 
бойових дій звільнених у запас. 
В напрямку психологічної реабілітації: 
- надання індивідуальної та групової психологічної підтримки 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас; 
- проведення тренінгів із подолання посттравматичного стресового 
розладу (ПТСР). З цією метою потрібно створення сприятливого, 
довірливого соціально-психологічного клімату та встановлення позитивного 
емоційного контакту з військовослужбовцями – учасникаи бойових дій 
звільнених у запас для відновлення фізичного здоров´я, психологічного стану 
та ефективної соціальної поведінки учасників. Основне завдання тренінгів – 
навчити учасників бойових дій конструктивним формам поведінки та основ 
  84 
 
комунікації; розвивати здібності адекватно сприймати себе та інших людей; 
зниження емоційної напруги та регуляція соціальних відносин; формування 
навичок позитивного впливу на оточуючих, прищеплення навичок 
самоконтролю. 
- організація консультацій із психотерапевтами для членів родин 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас. 
В напрямку професійної перепідготовки: 
- розробка та впровадження курсів професійної переорієнтації для 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас відповідно 
до потреб ринку праці Черкас; 
- проведення тренінгів з підприємництва та основ бізнесу; 
- організація практики на місцевих підприємствах. 
В напрямку сприяння працевлаштуванню: 
- створення партнерств із місцевими роботодавцями; 
- проведення ярмарків вакансій та кар’єрних консультацій; 
- розробка інструментів для самозайнятості військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас. 
В напрямку інформаційної підтримки: 
- створення інформаційного центру для військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас у Черкасах; 
- випуск інформаційних матеріалів щодо доступних програм 
підтримки та прав військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у 
запас; 
- ведення онлайн-платформи для взаємодії військовослужбовців – 
учасників бойових дій звільнених у запас із фахівцями. 
В напрямку  соціальної інтеграції: 
- організація спільних культурних, спортивних та освітніх заходів. 
- підтримка ініціатив військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас, спрямованих на благо громади. 
  85 
 
- забезпечення умов для спілкування та підтримки у ветеранському 
середовищі. 
В напрямку моніторингу та оцінки ефективності: 
- створення механізмів оцінювання результатів проєкту; 
- проведення анкетування учасників для визначення їхніх потреб і 
ступеня задоволеності; 
- підготовка рекомендацій для вдосконалення проєкту на основі 
отриманих даних. 
Вибір закладу на базі якого буде впроваджуватись проект.  
Локація: Головним координаційним центром проєкту може стати ГС 
Черкаська обласна спілка ветеранів Афганістану та учасників бойових дій, 
якою керує Якимчук Сергей Петрович (вул. Небесної Сотні, 45). 
Використання інфраструктури міських освітніх установ для проведення 
тренінгів і курсів (школи, коледжі, університети, центр зайнятості). 
Матеріально-технічна база: оснащення офісу необхідними засобами: 
комп’ютери, принтери, проєктори; забезпечення навчальних матеріалів, 
таких як книги, робочі зошити, методичні посібники; виділення приміщень 
для консультацій, групових занять і тренінгів. 
Кадрова база: до складу команди проєкту включено психологів, 
психотерапевтів (для індивідуальних та групових консультацій). інструкторів 
з професійної підготовки та бізнес-наставників, юристів, які 
консультуватимуть з питань прав військовослужбовців – учасників бойових 
дій звільнених у запас, соціальних працівників та координаторів, які 
забезпечуватимуть організаційний супровід. 
Ці фахівці задіяні, у переважній більшості, на веб-платформі ветерана 
«Черкаський вимір», Черкаського обласного контактного центру для 
ветеранів війни та членів їх сімей.  
Крім того, до проєкту були залучені психологи Черкаського 
Національного Університету імені Б. Хмельницького, які мають досвід 
  86 
 
роботи з цією категорією учасників проєкту. А також був запрошений 
військовий капелан Черкаської ТрО Володимир Педько, який від початку 
війни перебував у зоні бойових дій, створив власний благодійний  фонд у 
Черкасах. Духовний наставник, душпастирь, посередник між Богом і 
людиною. 
Партнерами проєкту є: 
Черкаський обласний контактний центр для ветеранів війни та членів їх 
сімей для інформаційного супроводу. 
Черкаський міський центр зайнятості для підбору вакансій та 
організації навчання. 
Освітні заклади Черкас з метою перепідготовки та підвищення 
кваліфікації. 
Громадські організації ветеранів: для обміну досвідом і налагодження 
комунікацій. 
Місцеві підприємства та роботодавці: для створення бази 
працевлаштування. 
Міжнародні організації: для залучення грантів та фінансування. 
Фінансова база: 
Державне фінансування: з бюджетів місцевих або регіональних 
програм підтримки ветеранів. 
Гранти: від міжнародних організацій, таких як ПРООН, ЄС, НАТО. 
Місцевий бізнес: участь у соціальних ініціативах шляхом партнерства 
чи спонсорства. 
Інформаційна база: 
Використання існуючих онлайн-ресурсів та соціальних мереж для 
поширення інформації про проєкт. 
Співпраця зі ЗМІ Черкас для висвітлення результатів проєкту. 
Тривалість проєкту – 12 місяців з можливістю продовження. Етапи 
реалізації проєкту представлено в таблиці 3.4. (складено автором). 
  87 
 
Таблиця 3.4. 
Етапи реалізації проєкту «Новий шлях: комплексна соціальна 
підтримка та адаптація колишніх комбатантів» (складено автором) 
 
Назва етапу Термін Зміст роботи 
етапу 
Планувальний Вересень Розробка концепції просування проєкту шляхом 
2024 року залученням до консультацій фахівців відповідного 
профілю, учасників проєкту. Формулювання наслідків 
реалізації проєкту. Визначення стратегічних партнерів 
проєкту: освітніх установ, роботодавців, державних 
організацій. Складання детального плану реалізації 
проєкту з чіткими дедлайнами. 
Організаційно- Вересень Підбір необхідного обладнання для проведення заходів 
листопад (комп’ютер, принтер, сканер, відеопроектор, інформаційні 
підготовчий 
2024 року носії). Обладнання приміщення необхідними 
канцелярськими, витратними, технічними матеріалами та 
засобами. Розробка та друк інформаційних матеріалів 
(брошур, буклетів). Запуск інформаційної кампанії у 
соціальних мережах та ЗМІ.  
Етап втілення Грудень - Встановлення контакту і налагодження взаємодії з 
серпень учасниками проекту. Проведення аналізу потреб ветеранів 
проекту 
2025 року у місті Черкаси шляхом опитувань та зустрічей. 
Проведення тренінгових занять з тренерами проекту серед 
учасників бойових дій, інвалідів війни з метою їх 
психологічної реабілітації, повернення до соціуму, 
створення передумов для успішної адаптації (мінімум 20 
учасників). Запуск курсів професійної перепідготовки (IT, 
будівництво, бізнес-наставництво). Проведення двох 
ярмарків вакансій для ветеранів у співпраці з місцевими 
роботодавцями. Ознайомлнння з створеною Черкаським 
обласним контактним центром для ветеранів війни та 
членів їх сімей онлайн-платформою для підтримки 
ветеранів.  
Аналітичний Вересень Проведення опитування учасників проєкту щодо 
2025 року задоволення їхніх потреб і ефективності послуг. Аналіз 
результатів (кількість працевлаштованих, кількість 
учасників курсів, позитивна динаміка психологічного 
стану). Підготовка підсумкового звіту з рекомендаціями 
для масштабування проєкту. Презентація результатів для 
місцевої громади та органів влади. 
Планування подальшої роботи з організації і 
популяризації проекту серед учасників бойових дій 
 
  88 
 
Обґрунтування проекту:  
Цільова аудиторія: учасники бойових дій, колишні комбатанти, члени 
їх сімей. В проекті передбачено принцип тендерної рівності, охоплення 
учасників, як жіночої статі, так і чоловічої, адже загальна кількість жінок, 
які працюють і проходять службу в українській армії, становить близько 
56 тисяч осіб, це 22,4% від усього особового складу. Для порівняння у 
Франції це 22%, Канаді – 15%, Іспанії – 14%, Великобританії – близько 
10%, Німеччині – 10%». Білше семи тисяч жінок-військовослужбовців 
отримали статус учасника бойових дій, це 3% від усього особового складу 
[25]. 
Прогноз впливу: успішна реалізація даних заходів дозволить 
реалізувати в повній мірі організацію комплексної допомоги та реабілітації 
учасників бойових дій та їхніх сімей. Поява в Україні подібних центрів, які 
надають свої послуги безкоштовно, дозволить якісно підвищити рівень 
життя, здоров´я тисяч військовослужбовців – учасників бойових дій 
звільнених у запас та членів їх родин, адже після демобілізації 65-75 % бійців 
потребують медичної та фізичної реабілітації, майже 80 % – необхідна 
психологічна реабілітація, 55-60% – варто створити умови для соціальної 
реабілітації, ресоціалізації, а також працевлаштування. 
Даний проект відповідає наступним критеріям:  
- відповідає цілям загальнодержавного рівня;  
- має високу соціальну значущість;  
- актуальність;  
- важливість;  
- реалістичність. 
Нині в області діє три програми соціального захисту у 
військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас. Поміж них 
– комплексна програма щодо медичного, соціального забезпечення, 
адаптації, психологічної реабілітації, професійної підготовки учасників 
  89 
 
бойових дій, комплексна програма «Турбота», програма забезпечення 
учасників бойових дій та членів їхніх сімей житлом у 2015–2020 роках. У 
межах цих програм максимально підтримуються військовослужбовці – 
учасники бойових дій звільнені у запас, аби вони спільно з родинами 
відчували себе захищеними. 
В програмі використовується переважно групова робота, індивідуальна 
робота включає в себе домашні завдання. Основні принципи роботи з 
профілактики дезадаптації у комбатантів:  
- опора на власні сили і потенційні можливості особистості;  
- орієнтація на здатність людини самостійно долати перешкоди;  
- спільність, співпраця, сприяння;  
Соціальна адаптація військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас – це широке поняття, яке включає в себе декілька 
основних складових:  
психологічну складову – оволодіння системою цінностей (нормами, 
установками, зразками поведінки), культурою, які існують у цивільному 
середовищі з метою виконання існуючих у ньому вимог до особистості;  
правову складову – освоєння юридичних норм, які регламентують 
статус, правове положення людини, що визначає її нові права, обов’язки і 
можливості, а також знання тих структур, які можуть допомогти освоєнню 
цих норм і реалізації своїх можливостей;  
професійну складову – залежно від військової професії вона передбачає 
спеціалізоване удосконалення наявних професійних знань, вмінь і навичок 
або оволодіння новими професійними знаннями, уміннями та подальше 
успішне працевлаштування. 
Наш проєкт поділяється на кілька напрямів:  
1. Нормативно-правове та інформаційне забезпечення заходів, що 
визначають профілактику дезадаптації;  
  90 
 
2. Робота з родинами військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас;  
3. Інформаційно-юридичне та психологічне забезпечення соціальної 
адаптації військовослужбовців – учасників бойових дій звільнених у запас до 
мирного життя, зміцнення їхнього особистісного та соціального статусу та 
професійна перекваліфікація.  
Одним із важливих заходів профілактики соціадьної дезадаптації є 
формування у військовослужбовців- учасників бойових дій, звільнених у 
запас умінь і навичок розвитку і підтримки здорових міжособистісних 
відносин з родиною та оточуючими. Для цього у пропонованому проекті 
необхідно: 
- використовувати ціннісно-мотиваційний підхід, щоб актуалізувати у 
військовослужбовців-учасників бойових дій, звільнених у запас цінність 
здорових міжособистісних відносин без дискримінації, дратівливості, 
нетерплячості; 
- активно залучати військовослужбовців- учасників бойових дій, 
звільнених у запас до обговорення стереотипів і норм, які необхідні саме в 
цивільному житті; 
- враховувати вплив навколишнього соціального середовища, 
поширені в суспільстві стереотипи, соціокультурні особливості і національні 
традиції, існуючі моделі поведінки дітей та дорослих; 
Отже, маючи своєрідний життєвий досвід, насичений травмуючими 
подіями, переживаннями, військовослужбовці-учасники бойових дій, 
звільнені у запас являють собою таку категорію населення, котра потребує 
особливих підходів та допомоги. Йдеться про необхідність врахування тих 
специфічних особливостей цих людей, рис характеру, життєвої позиції, 
принципів, розвиток і становлення яких зумовлений їх участю в подіях, які 
несли загрозу для життя, травмували психіку, негативно впливали на стан 
здоров'я. Порушення, що можуть з'явитися після пережитого травмуючого 
  91 
 
досвіду, зачіпають усі рівні людського існування, – фізіологічний, 
особистісний, інтерактивний, соціальний, а також можуть призвести до 
стійких особистісних змін не лише в тих, хто пережив цей стрес, але і в їх 
рідних та близьких. У зв'язку з цим, деякі вчені говорять про формування 
специфічних сімейних відносин, особливих життєвих сценаріїв, настроїв та 
установок [16]. 
Приміром, за допомогою опитування встанолено, що основними 
проблемами військовослужбовців- учасників бойових дій, звільнених у запас 
є: підозрізивість (75,5%), агресивність поведінки (58,5%), страх (57%), 
демонстративність поведінки (50%). Крім того, відмічаються 
неврівноваженість, схильність до суїциду, стах нападу ззаду, відчуття 
провини за те, що залишився живим перед загиблими товаришами, 
ідентифікація себе з убитими, емоційна обособленість та напруження, 
песимізм, втрата сенсу життя, дезорієнтація, негативне ставлення до 
представників влади, потреба мати при собі зброю, відчуття нереальності 
того, що відбувалось на війні, потреба брати участь у небезпечних пригодах 
та ін. Усі перераховані прояви є свідченням так званого «синдрому 
постравматичних стресових розладів», або, як прийнято називати на 
побутовому рівні – «афганського синдрому». 
Розвиток усіх перерахованих вище негативних проявів є наслідком 
того, що людина, яка потрапляє на війну, повинна за дуже коротий час 
пройти адаптацію до стресових (бойових) умов, що мають абсолютно 
протилежні нормальним умовам цінності, приципи, правила поведінки тощо. 
Наприклад, якщо вбивати інших людей у мирному житті є неприпустимим, 
то на війні знищення ворога це – обов'язок солдата. Причому, мірилом 
успішності такої адаптації виступає життя самого воїна, його здоров'я, а 
також життя та здоров'я його товаришів. По поверненню з війни, учасники 
бойових дій повинні налаштовуватися на інші умови існування, 
переоцінювати власний досвід, світогляд, принципи, формувати новий спосіб 
  92 
 
життя, нове ставлення тощо. Зрозуміло, що такі складні та травматичні 
процеси обов'язково накладають відбиток на особистість людини, яка 
воювала, на її погляди, ставлення до тих чи інших подій, проявляються у 
поведінці тощо. Усе це пояснює наявність соціальної та психологічної 
проблематики у цих осіб. 
Основними формами допомоги учасникам бойових дій можна вважати: 
соціальну та психологічну реабілітацію та реадаптацію, медичну та соціальну 
допомогу. Так, соціальна реабілітація та адаптація повинні бути спрямованаі 
на відновлення та/або встановлення нового соціального статусу, соціальних 
прав, забезпечення соціальних гарантій, правовового захисту, покращання 
дієздатності та здоров'я, формування позитивної суспільної думки, поваги до 
особи воїна, налагодження відповідних соціальних зв'язків, забезпечення, в 
разі потреби, протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування 
тощо. 
Медична підтримка має включати діагностику фізичного та психічного 
стану учасника бойових дій, його лікування та оздоровлення, консультації 
лікарів, в разі потреби, – оперативне втручання, розробку методів і процедур 
медичної реабілітації, профілактику тих чи інших захворювань, які можуть 
розвиватися внаслідок поранень, травм та ін. 
Не менш важливою виступає і психологічна підтримка, що повинна 
сприяти успішній соціалізації особистості, формуванню нової системи 
світобачення, міжособистісних зв'язків, становлення позитивних значущих 
для людини відносин до себе та інших, навичок подолання стресових 
ситуацій, віднаходження свого місця в житті. 
Власне, на досягнення перерахованих результатів і спрямовується 
діяльність тих громадських та державних оргнанізацій та установ, які 
здійснюють соціальну роботу з військовослужбовцями- учасниками бойових 
дій, звільнених у запас. 
Зміст діяльності. 
  93 
 
У рамках проєкту «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та 
адаптація колишніх комбатантів» планується реалізація різних видів 
діяльності. Так, психологічна підтримка передбачає проведення 
індивідуальних консультацій із психологами для колишніх комбатантів,  
організацію групових тренінгів із управління стресом, емоційного 
відновлення та соціальної адаптації, а також проведення спеціалізованих 
сесій з членами сімей військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас для підтримки сімейної гармонії. 
Проєкт передбачає проведення тренінгових видів діяльності. 
Представлений матеріал розширює світогляд військовослужбовців-учасників 
бойових дій, звільнених у запас та членів їх сімей, їхніх прав та пільг, 
можливостей свого організму. Впровадження проєкту має на меті допомогти 
повній соціальній адаптації військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас до мирного життя, сприяти відновленню фізичного 
здоров´я та психологічного стану та ефективної соціальної поведінки 
учасників бойових дій, зміцненню їхнього особистісного та соціального 
статусу.  
Освітні заходи мають на меті допомогти колишнім комбатантам обрати 
найбільш затребувані у регіоні спеціальності (наприклад, IT, будівництво, 
логістика) та пройти курси навчання за ними, відвідати майстер-класи з 
розвитку підприємницьких навичок та освітніх семінарів щодо 
працевлаштування, написання резюме та проходження співбесід. 
Юридична підтримка включала в себе надання консультацій з питань 
соціального забезпечення ветеранів, оформлення пільг та правових 
документів, проведення тренінгів щодо прав ветеранів та їхніх можливостей 
у громаді. 
Ну і звичайно ж, це підтримка у працевлаштуванні, що включала 
організацію ярмарків вакансій із залученням місцевих роботодавців, 
налагодження співпраці з підприємствами м. Черкаси для створення робочих 
  94 
 
місць, а також запуск онлайн-платформи для обміну вакансіями, корисною 
інформацією та історіями успіху. 
Очікувані результати проекту. Впровадження проєкту буде 
ефективним у тому разі, якщо: сприятиме соціальній адаптації та 
психологічній реабілітації учасників бойових дій, інвалідів та ветеранів 
війни, соціальному захисту членів їхніх родин, реалізації соціально-
психологічного потенціалу військовослужбовців з метою їх інтеграції в 
суспільство.  
Реалізація проєкту має забезпечити такі результати: 
Психологічна адаптація військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас: за нашими прогнозами 80% учасників відзначать 
покращення емоційного стану та зменшення рівня тривожності та стресу. 
Освітній прогрес: не менше 50 військовослужбовців-учасників бойових 
дій, звільнених у запас успішно завершать курси професійної перепідготовки 
та отримають практичні навички, що підвищать їхню 
конкурентоспроможність на ринку праці. 
Працевлаштування: щонайменше 30 військовослужбовців-учасників 
бойових дій, звільнених у запас будуть успішно працевлаштовані завдяки 
допомозі проєкту та буде Створено стійкі зв’язків між УБД та 
роботодавцями. 
Суспільний ефект: збільшиться рівень соціальної інтеграції 
військовослужбовців-учасників бойових дій, звільнених у запас у життя 
громади та позитивно зросте їх імідж у суспільстві через публікацію історій 
успіху. 
Таким чином, реалізація проєкту «Новий шлях: комплексна соціальна 
підтримка та адаптація колишніх комбатантів» сприятиме вирішенню 
актуальних проблем, з якими стикаються військовослужбовці-учасники 
бойових дій, звільнені у запас під час інтеграції в мирне життя. 
  95 
 
Завдяки психологічній підтримці, професійній перепідготовці та 
допомозі у працевлаштуванні, проєкт забезпечить не лише відновлення 
психологічного здоров’я військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас, а й сприятиме їхній соціальній інтеграції та реалізації на 
ринку праці. Особливу увагу приділено співпраці з місцевими громадами, 
освітніми установами та роботодавцями, що підвищує стійкість та 
ефективність проєкту. 
Очікувані результати, зокрема створення нових робочих місць, успішна 
перепідготовка та емоційне відновлення учасників, стануть прикладом для 
впровадження подібних ініціатив в інших містах України. 
Проєкт має довгостроковий потенціал та стане важливим внеском у 
розбудову інклюзивного суспільства, де кожен військовослужбовець-учасник 
бойових дій, звільнений у запас матиме можливість реалізувати себе як 
повноцінний член громади. 
Таким чином, проєкт «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та 
адаптація колишніх комбатантів» є важливим кроком для створення 
системного підходу у підтримці військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас та сприянні їхній гармонійній інтеграції у суспільство. 
Його успішна реалізація в місті Черкаси може стати прикладом для 
впровадження аналогічних програм на національному рівні. 
 
3.3. Моделі розвитку державних та недержавних програм 
підтримки звільнених у запас військовослужбовців – учасників бойових 
дій 
Після участі у бойових діях, звільнені у запас військовослужбовці – 
учасники бойових дій часто стикаються з низкою складнощів, що стосуються 
їхньої адаптації до цивільного життя, працевлаштування та інтеграції в 
суспільство. Для вирішення цих проблем у багатьох країнах, зокрема в 
  96 
 
Україні, були розроблені різноманітні моделі державних та недержавних 
програм, спрямованих на підтримку УБД, які проходять процес реінтеграції. 
Державні програми підтримки звільнених у запас військовослужбовців у 
першу чергу орієнтовані на забезпечення їх соціальних гарантій, надання 
медичної та психологічної допомоги, а також створення можливостей для 
професійної перепідготовки та працевлаштування. В Україні функціонують 
численні програми, мета яких – допомогти УБД успішно адаптуватися до 
цивільного життя. 
Однією з найбільш відомих є програма «Соціальна адаптація учасників 
бойових дій», що була започаткована Міністерством соціальної політики 
України [35]. Ця програма передбачає організацію тренінгів, курсів та 
консультацій для ветеранів з метою допомогти їм здобути нові професії, 
адаптуватися до цивільного життя, а також отримати знання з управлінських 
навичок, правового регулювання та психологічної підтримки. Наприклад, 
учасники програми можуть пройти навчання за напрямами інформаційних 
технологій, маркетингу, юридичних послуг, що мають попит на ринку праці. 
Іншою важливою моделлю є програма «Психологічна реабілітація 
учасників бойових дій», яка реалізована Міністерством оборони та 
Міністерством охорони здоров'я.  
Це комплексний підхід до медико-психологічної реабілітації, що 
включає медичні огляди, індивідуальні та групові сеанси психотерапії, а 
також використання арт-терапії і фізіотерапії.  
Одним із прикладів успішної реалізації програми є створення 
спеціалізованих реабілітаційних центрів для ветеранів, таких як 
«Психологічний центр» у Києві, де вони мають змогу отримати необхідну 
допомогу для боротьби з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). 
Ще однією важливою ініціативою є програма «Власна справа», що 
пропонується через державні фінансові установи для звільнених у запас 
військовослужбовців – учасників бойових дій, які бажають започаткувати 
  97 
 
власний бізнес. Це програма, в рамках якої учасники бойових дій отримують 
безвідсоткові кредити на відкриття бізнесу, а також проходять тренінги з 
підприємництва.  
Наприклад, в рамках цієї програми військовослужбовці-учасники 
бойових дій, звільнені у запас створюють малий бізнес у сферах сільського 
господарства, будівництва та ІТ-технологій. Одним із таких прикладів є 
компанія «Ветеран Агро», що була започаткована колишнім військовим і 
спеціалізується на вирощуванні органічних продуктів [56]. 
Надзвичайно важливу роль у підтримці військовослужбовців-учасників 
бойових дій, звільнених у запас відіграють недержавні організації, зокрема 
волонтерські об'єднання та громадські організації. Вони часто є першими, 
хто реагує на їх потреби, і створюють програми, що доповнюють або навіть 
заміняють державні ініціативи, особливо в випадках, коли державна 
підтримка є недостатньою або неефективною. 
Одним із найбільш відомих прикладів є проект «Veteran Hub», який 
надає ветеранам різноманітні можливості для самореалізації через освіту, 
розвиток кар'єри та соціальну інтеграцію. Ця організація пропонує курси з 
підприємництва, програмування, бухгалтерії, а також забезпечує юридичні 
консультації для УБД.  
Військовослужбовці-учасники бойових дій, звільнені у запас можуть 
також брати участь у соціальних проектах, що дозволяють їм реалізовувати 
свої лідерські якості, допомагаючи іншим. Організація активно працює над 
тим, щоб ветерани стали частиною соціального середовища, сприяючи їх 
адаптації через участь у волонтерських проектах, культурних та спортивних 
заходах [52]. 
Іншим прикладом успішної недержавної ініціативи є «Ветеранський 
ресурсний центр» у Харкові, який працює на підтримку ветеранів війни, 
забезпечуючи їх ресурсами для адаптації та професійного розвитку. Центр 
пропонує послуги менторства, допомогу у працевлаштуванні, організовує 
  98 
 
психологічні тренінги та курси з управління проектами, підприємництва, а 
також надає можливості для культурної та соціальної адаптації. Через такі 
ініціативи ветерани отримують змогу налаштуватися на успішне життя в 
умовах мирного часу, набуваючи нових професійних навичок і створюючи 
соціальні зв'язки [35]. 
Важливим елементом недержавної підтримки є також програма 
«Менторство ветеранів», що здійснюється через ініціативи громадських 
організацій. Військовослужбовці-учасники бойових дій, звільнені у запас, які 
успішно пройшли реабілітацію та адаптацію, стають менторами для нових 
учасників бойових дій, допомагаючи їм подолати труднощі інтеграції та 
адаптуватися до цивільного життя. Наприклад, волонтерська організація 
«Будуймо Україну разом» працює над створенням платформи для ветеранів, 
де вони можуть знайти підтримку, отримати консультації від більш 
досвідчених колег, обмінятися досвідом та взяти участь у спільних проєктах 
[50]. 
Розглянемо особливості взаємодії державних і недержавних програм. 
Незважаючи на те, що державні програми підтримки є основними, саме 
взаємодія державного та недержавного секторів дозволяє створити 
комплексну модель підтримки ветеранів, яка охоплює всі аспекти їх 
реабілітації та адаптації.  
Державні органи та недержавні організації мають спільну мету – 
забезпечити ветеранам комфортний перехід до мирного життя, зокрема через 
забезпечення доступу до освіти, професійної підготовки, соціальної 
підтримки та медичної допомоги. 
Прикладом ефективної співпраці є спільні проекти Міністерства 
оборони України, Міністерства соціальної політики та громадських 
організацій, які організовують ярмарки вакансій для ветеранів, надають 
консультації щодо правових питань, а також організовують освітні курси. 
Такі спільні зусилля дозволяють досягати кращих результатів у 
  99 
 
працевлаштуванні та перекваліфікації, забезпечуючи УБД необхідними 
інструментами для успішної інтеграції. 
Моделі розвитку державних та недержавних програм підтримки 
звільнених у запас військовослужбовців – учасників бойових дій, є важливим 
елементом соціальної політики країни, що сприяє успішній реінтеграції 
ветеранів до мирного життя.  
В Україні наразі реалізуються як державні, так і недержавні ініціативи, 
які мають на меті забезпечити ветеранів необхідними умовами для адаптації, 
включаючи професійну підготовку, психологічну реабілітацію та соціальну 
підтримку.  
Взаємодія між державними структурами та громадськими організаціями 
є важливою для створення ефективної системи підтримки, що дає ветеранам 
необхідні інструменти для успішної адаптації. Однак для досягнення більш 
ефективних результатів необхідно продовжувати вдосконалювати програми, 
враховуючи актуальні потреби УБД та зміни на ринку праці. 
Зважаючи на значну кількість програм, спрямованих на підтримку 
військовослужбовців-учасників бойових дій, звільнених у запас, важливо 
провести оцінку їх ефективності. Це дозволяє зрозуміти, які програми 
працюють найбільш успішно, а де необхідно внести корективи.  
Оцінка ефективності може здійснюватися на основі різних критеріїв, 
зокрема: рівень працевлаштування військовослужбовців-учасників бойових 
дій, звільнених у запас, кількість ветеранів, які пройшли перепідготовку, 
рівень задоволеності програмами реабілітації та психологічної підтримки. 
Рівень працевлаштування. Згідно з даними Міністерства соціальної 
політики України, станом на 2023 рік понад 70% ветеранів, які пройшли 
курси професійної перепідготовки, були працевлаштовані в перші 6 місяців 
після закінчення навчання. Однак, військовослужбовці-учасники бойових 
дій, звільнені у запас стикаються з труднощами на етапі пошуку роботи, що 
  100 
 
обумовлено недостатньою адаптацією кваліфікацій, здобутих у армії, до 
вимог цивільного ринку праці. 
Психологічна підтримка та реабілітація. Психологічні програми, такі як 
«Психологічний центр» в Києві та «Реабілітаційний центр для ветеранів» в 
Харкові, мають позитивний ефект на відновлення соціальної та 
психологічної адаптації учасників бойових дій. Однак, деякі ветерани 
відзначають, що тривалість реабілітації часто є недостатньою для повного 
відновлення. У зв'язку з цим, потреба в додаткових реабілітаційних 
програмах є ще однією важливою темою для вдосконалення. 
Проблеми та виклики у розвитку програм підтримки ветеранів. Попри 
наявність різноманітних ініціатив для підтримки ветеранів, існує низка 
проблем, які заважають їх ефективній реалізації. Однією з головних є 
недостатнє фінансування програм, а також відсутність єдиного державного 
координаційного органу, який би мав чітке бачення та стратегічний план 
розвитку програм для учасників бойових дій [35]. 
Іншою проблемою є неузгодженість між державними та недержавними 
програмами, що може призводити до дублювання ресурсів або навіть 
конкуренції за участь ветеранів у різних програмах. Зокрема, деякі 
волонтерські організації не мають достатнього доступу до державних 
фінансів для реалізації своїх ініціатив, через що їхня діяльність обмежена. 
Для підвищення ефективності програм підтримки військовослужбовців-
учасників бойових дій, звільнених у запас можна запропонувати низку 
рекомендацій: 
Інтеграція державних і недержавних ініціатив. Важливо створити єдину 
платформу для обміну інформацією між державними органами та 
громадськими організаціями. Це дозволить уникнути дублювання зусиль і 
забезпечить ефективнішу підтримку ветеранів. 
  101 
 
Розширення доступу до фінансування для недержавних організацій. 
Залучення додаткових коштів до програм через міжнародні гранти та 
приватні інвестиції дозволить покращити якість підтримки ветеранів. 
Покращення психологічної реабілітації. Оскільки багато 
військовослужбовців-учасників бойових дій, звільнених у запас стикаються з 
ПТСР, необхідно збільшити тривалість та доступність реабілітаційних 
програм, зокрема, організовувати постійні групи підтримки та забезпечувати 
доступ до професійних психологів (табл. 3.5) 
Таблиця 3.5 
Оцінка ефективності програм підтримки ветеранів в Україні 
Кількість 
Оцінка учасникі Основні  
Програма 
ефективності в результати 
(2023) 
70% учасників  
Соціальна 
Позитивний вплив  15,000 працевлаштовано  
адаптація 
на працевлаштування ветеранів після  
УБД 
перепідготовки 
80% ветеранів   
Психологічна Позитивний ефект  повідомляють про  
5,000  
реабілітація  на психологічний  покращення  
ветеранів 
ветеранів стан ветеранів психологічного  
стану 
30% ветеранів  
Програма  
Допомагає  1,200 відкрили власний  
«Власна 
започаткувати бізнес ветеранів бізнес після участі в  
справа» 
програмі 
Позитивний  
вплив на 
Менторство  Сприяє  2,500 адаптацію,  
для ветеранів соціальній інтеграції ветеранів 60% ветеранів  
знайшли нові 
робочі місця 
 
  102 
 
Окрім програм, що вже згадані, в Україні існує ряд інших ініціатив, 
спрямованих на підтримку військовослужбовців-учасників бойових дій, 
звільнених у запас, зокрема: 
«Ветеранські студії» – програма для ветеранів, які хочуть здобути освіту 
в сфері дизайну, графіки та мультимедійних технологій. Це дозволяє їм 
адаптуватися до нових вимог ринку праці, здобути нові навички та розпочати 
кар'єру в креативній сфері. 
«Платформа ветеранських ініціатив» – спільний проект кількох 
громадських організацій, що дозволяє військовослужбовцям-учасникам 
бойових дій, звільнених у запас знайти підтримку у розвитку соціальних 
проектів або стартапів, спрямованих на соціальні зміни. 
«Ветеранський спортивний клуб» – спортивні ініціативи, які дають 
можливість військовослужбовцям-учасникам бойових дій покращити фізичне 
здоров'я, соціалізуватися та долучитися до громадських заходів. Зокрема, у 
Києві активно працює «Ветеранська ліга», яка проводить спортивні змагання 
для ветеранів і їхніх родин. 
Програми підтримки звільнених у запас військовослужбовців, які брали 
участь у бойових діях, відіграють ключову роль у їхній соціальній 
реабілітації та інтеграції в мирне життя. Однак для досягнення 
максимального ефекту від цих програм важливо продовжувати 
вдосконалювати їхнє фінансування, інтеграцію з іншими ініціативами та 
моніторинг ефективності.  
Успішне впровадження рекомендацій, таких як інтеграція державних і 
недержавних зусиль, розширення доступу до фінансування для 
волонтерських організацій і поліпшення психосоціальної підтримки, 
допоможе створити стійку систему підтримки ветеранів і забезпечить їх 
успішну реінтеграцію в суспільство. 
  103 
 
ВИСНОВКИ 
 
Підводячи підсумки магiстерської роботи стосовно соціального 
забезпечення та підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас, можемо сформулювати наступні висновки:  
1. Розкрито сутність та значення соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас. 
Наукова література подає інформацію про те, що повертаючись із зони 
конфлікту, учасник бойових дій стикається зі складним процесом адаптації 
до цивільного життя. Наслідки війни негативно впливають на учасників 
бойових дій: погіршується психофізичне здоров’я та здатність самостійно 
рефлексувати щодо набутого досвіду. Вищезазначені наслідки можуть 
породжувати алкоголізм, наркоманію, агресивну або аморальну поведінку 
серед військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас. 
Соціальне забезпечення та соціальна підтримка є ключовими категоріями, які 
визначають ефективність державної політики у сфері соціального захисту 
військовослужбовців– учасників бойових дій, звільнених у запас. Їхній 
взаємозв’язок є очевидним, але водночас вони мають свої специфічні 
особливості. 
Соціальне забезпечення трактується як система, що гарантує 
військовослужбовцям–учасникам бойових дій, звільненим у запас 
матеріальну допомогу у вигляді пенсій, одноразових виплат, забезпечення 
житлом, компенсацій за втрату працездатності чи отримання інвалідності. 
Воно має тривалу дію, базується на чітко встановлених законодавчих нормах 
і фінансується переважно з державного бюджету.  
Соціальна підтримка є більш динамічним та адаптивним явищем. Вона 
охоплює ширший спектр заходів, спрямованих на інтеграцію звільнених у 
запас військовослужбовців–учасників бойових дій, у цивільне життя, 
вирішення кризових ситуацій, покращення їхнього психоемоційного стану та 
  104 
 
професійну адаптацію. Ці заходи включають психологічну реабілітацію, 
програми перекваліфікації, освітні проєкти, допомогу у працевлаштуванні та 
правову підтримку. Хоча обидва поняття спрямовані на задоволення потреб 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас, вони 
відрізняються за своєю сутністю, джерелами фінансування, тривалістю дії та 
основними формами реалізації. Соціальне забезпечення забезпечує 
стабільність та базову підтримку, тоді як соціальна підтримка орієнтована на 
подолання складних життєвих ситуацій та розкриття потенціалу громадян. 
В українському законодавстві ці поняття часто використовуються як 
синоніми, що створює певну плутанину. Однак низка дослідників наголошує, 
що соціальний захист є ширшим поняттям, яке включає обидва зазначені 
елементи. Такий підхід сприяє розумінню соціального забезпечення як 
основи стабільності, а соціальної підтримки – як інструмента для 
забезпечення довготривалого благополуччя військовослужбовців–учасників 
бойових дій, звільнених у запас. Отже, сутність соціального забезпечення та 
соціальної підтримки полягає у створенні умов, за яких військовослужбовці–
учасники бойових дій, можуть не лише отримувати матеріальну допомогу, а 
й адаптуватися до цивільного життя, розвивати свої професійні навички та 
підтримувати психоемоційне здоров’я. Це підвищує їхню 
конкурентоспроможність і сприяє виконанню державою своїх соціальних 
зобов’язань. 
2. З’ясовано вплив участі у бойових діях військовослужбовців– 
учасників бойових дій, звільнених у запас на їх соціальні потреби. Зміст 
поняття «соціальні потреби» охоплює всі необхідні умови для нормального 
функціонування особи в суспільстві, включаючи матеріальні, психологічні, 
соціальні, культурні та правові аспекти. Соціальні потреби формуються та 
змінюються під впливом багатьох факторів, таких як соціальне середовище, 
особисті обставини, статус і роль людини в суспільстві. 
  105 
 
Соціальні потреби звільнених у запас військовослужбовців змінюються 
під впливом їхньої участі у військових діях, що обумовлено як фізичними, 
так і психологічними наслідками такого досвіду. Зміни в потребах цих осіб 
мають багаторівневий характер: від базових, таких як забезпечення житлом і 
стабільним доходом, до вищих, пов’язаних із соціальною реалізацією, 
професійним розвитком та доступом до культурного і освітнього 
середовища. Задоволення цих потреб є не лише важливим для їхнього 
добробуту, але й для формування позитивного середовища, яке сприяє 
успішній адаптації. Задоволення соціальних потреб відіграє критичну роль у 
процесі реінтеграції колишніх військовослужбовців, адже воно забезпечує їм 
можливість повноцінно повернутися до мирного життя, брати активну участь 
у суспільному та економічному житті. Це включає підтримку 
працевлаштування, професійної перекваліфікації, а також соціального 
супроводу на різних етапах адаптації. 
Поняття «соціальні потреби» охоплює всі аспекти життєдіяльності, які 
забезпечують належний рівень життя, інтеграцію у суспільство та відчуття 
безпеки. Для військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, ці 
потреби стають особливо важливими, оскільки їхній стан часто 
характеризується нестабільністю, викликаною пережитими травматичними 
подіями. Особливо важливо, що рівень задоволення соціальних потреб 
безпосередньо впливає на ефективність їхньої інтеграції у громадянське 
суспільство. Недостатня увага до цього питання може спричинити соціальну 
ізоляцію, погіршення психічного здоров’я та низку інших проблем, які 
ускладнюють адаптацію та знижують якість життя цих осіб. 
У контексті участі в бойових діях ці потреби суттєво змінюються. 
Військовослужбовці–учасники бойових дій, звільнені у запас часто зазнають 
психічних і фізичних травм, а тому їхні соціальні потреби починають 
включати не тільки базові потреби, але й специфічні, пов'язані з військовим 
  106 
 
досвідом та станом здоров’я. Серед змінюваних потреб можна виділити 
кілька основних напрямків: 
Психологічні потреби: після участі у бойових діях, 
військовослужбовці, звільнені у запас стикаються з посттравматичним 
стресовим розладом (ПТСР) та іншими психічними розладами, тому 
психологічне відновлення є важливим етапом. Зміна психічного стану 
включає не тільки потребу в реабілітації, а й в психосоціальній підтримці, 
адже після повернення додому колишні комбатанти можуть відчувати значну 
соціальну ізоляцію, труднощі у спілкуванні з родичами та друзями. Їм 
необхідна допомога у поверненні до нормального соціального середовища. 
Доступ до кваліфікованих психологів, психотерапевтів, групових терапій та 
соціальних ініціатив дозволяє їм знизити рівень стресу, подолати депресію і 
знайти шляхи для повернення до нормального життя. Відсутність належної 
психологічної підтримки може призвести до важких наслідків, таких як 
суїцидальні настрої, відчуття безнадійності і відчуженості від суспільства. 
Фізичні потреби: слід враховувати, що військовослужбовці–учасники 
бойових дій, звільнені у запас зазнали фізичних травм – це може бути як 
хронічні ушкодження, так і серйозні фізичні інвалідності, які потребують 
спеціального медичного обслуговування, реабілітації, протезування. У 
зв'язку з цим змінюються їхні соціальні потреби у медичному обслуговуванні 
та фізичному відновленні. 
Потреба у соціальній інтеграції: повернення з війни супроводжується 
труднощами у відновленні соціальних зв'язків, зокрема в родині та 
суспільстві у цілому. Колишнім комбатантам необхідна допомога у 
відновленні соціальних ролей, у пошуку нових форм взаємодії з оточенням, а 
також у ресоціалізації через залучення до громадських ініціатив, 
волонтерської роботи чи професійної діяльності. Зміни у соціальному 
середовищі потребують підвищеної уваги до підтримки 
  107 
 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас у 
формуванні нових соціальних мереж. 
Економічні потреби: військовослужбовці–учасники бойових дій, 
звільнені у запас стикаються з економічними труднощами через втрату 
професійних навичок, неможливість знайти роботу через травми або 
психологічний стан, що також змінює їхні матеріальні потреби. Тому вони 
потребують підтримки у професійній перекваліфікації, участі у програмах 
соціальної підтримки, працевлаштуванні та наданні допомоги в соціальній 
адаптації. 
Адаптація до цивільного життя значною мірою залежить від здатності 
задовольнити зміщені соціальні потреби. Процес адаптації – це складний і 
багатогранний процес, що охоплює фізичну, психологічну, соціальну та 
економічну реабілітацію. Існує кілька факторів, що сприяють успішній 
адаптації військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас, і 
вони безпосередньо пов'язані з тим, наскільки ефективно задоволено їхні 
змінені соціальні потреби. 
Медична допомога та реабілітація: для військовослужбовців–учасників 
бойових дій, звільнених у запас, які зазнали фізичних травм, важливо 
забезпечити доступ до медичних послуг, реабілітаційних центрів та 
протезування. Без ефективної медичної реабілітації вони не можуть повністю 
повернутися до нормального життя, що, в свою чергу, гальмує їхню 
соціальну адаптацію. Медична допомога дає можливість покращити фізичне 
здоров'я та знижує рівень соціальної ізоляції, що покращує загальний 
соціальний статус ветерана. 
Соціальна інтеграція: соціальна підтримка та інтеграція – це ключ до 
успішної адаптації. Сім’я, соціальні групи та суспільні організації мають 
сприяти відновленню зв’язків, участі в громадських активностях, 
професійному відновленні. Програми підтримки, участь у громадських 
  108 
 
ініціативах дозволяють зменшити соціальну ізоляцію, сприяючи розширенню 
соціальних зв’язків і полегшуючи адаптацію до нових умов життя. 
Економічна підтримка: потреби в економічній підтримці включають 
доступ до фінансової допомоги, соціальних виплат, а також можливість 
перекваліфікації та працевлаштування. Підтримка держави в цій сфері сприяє 
підвищенню рівня добробуту військовослужбовців–учасників бойових дій, 
звільнених у запас і дає їм можливість відновити соціальні ролі у суспільстві. 
Чим більше уваги приділяється цьому аспекту, тим більше шансів у них на 
успішну інтеграцію та адаптацію. 
Таким чином, соціальні потреби військовослужбовців–учасників 
бойових дій, звільнених у запас значно змінюються через досвід участі в 
бойових діях. Після повернення з війни вони мають потребу в психологічній, 
медичній, соціальній та економічній підтримці. Успішна адаптація 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас до 
цивільного життя залежить від того, наскільки ефективно будуть задоволені 
ці потреби. Важливо забезпечити комплексний підхід до їхньої адаптації, що 
включає доступ до психологічної допомоги, реабілітаційних програм, 
професійної перекваліфікації та соціальної підтримки. 
3. Оцінено проблеми та виклики, які виникають у процесі реалізації 
законодавства про соціальне забезпечення військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас. Було виявлено, що основні проблеми в 
реалізації соціального забезпечення полягають у Законодавстві України у 
сфері соціального захисту військовослужбовців–учасників бойових дій, 
звільнених у запас, де закладено основи для гарантування їхніх соціальних 
прав. Проте існує низка проблем, які ускладнюють його реалізацію. Однією з 
ключових проблем є розрив між нормативно-правовою базою та її 
практичним застосуванням. 
По-перше, сучасні виклики виникають через недостатню деталізацію 
механізмів виконання законодавчих норм. Наприклад, Закон України «Про 
  109 
 
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» 
охоплює широкий спектр пільг та компенсацій, але в окремих випадках 
відсутні чіткі інструкції щодо їхньої реалізації. Це створює труднощі як для 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас, так і для 
державних органів, що відповідають за соціальну підтримку. 
По-друге, викликає занепокоєння нерівномірне фінансування 
соціальних програм. Бюджетні кошти, виділені на соціальний захист 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас, часто 
виявляються недостатніми для забезпечення повного спектру пільг, 
передбачених законодавством. Це стосується, зокрема, житлових програм, 
виплат компенсацій за лікування та реабілітацію, а також програм 
професійної перекваліфікації. 
По-третє, інституційна система соціального захисту 
військовослужбовців–учасників бойових дій, звільнених у запас має слабкі 
сторони. Недостатня координація між різними державними установами 
(Міністерством оборони, Міністерством соціальної політики, місцевими 
органами влади) призводить до дублювання функцій та ускладнення 
процедури отримання соціальних послуг. 
Крім того, окремі категорії військовослужбовців–учасників бойових 
дій, звільнених у запас стикаються з дискримінацією при отриманні пільг. 
Наприклад, у випадках, коли документи, що підтверджують участь у бойових 
діях, втрачаються або оформлюються із запізненням. 
Значною проблемою залишається доступ до інформації про соціальні 
права та пільги. Значна кількість військовослужбовців–учасників бойових 
дій, звільнених у запас, особливо з віддалених регіонів, не знають про свої 
права або стикаються з труднощами в їх реалізації через бюрократичні 
перепони. Для подолання цих викликів необхідно удосконалити законодавчу 
базу шляхом розробки деталізованих механізмів реалізації прав і пільг 
військовослужбовців, посилити фінансування соціальних програм, 
  110 
 
забезпечивши його прозорість і цільове використання, створити єдиний 
центр координації, який забезпечуватиме узгоджену роботу державних і 
місцевих органів, відповідальних за соціальний захист військовослужбовців–
учасників бойових дій, звільнених у запас, запровадити інформаційні 
кампанії для підвищення обізнаності військовослужбовців–учасників 
бойових дій, звільнених у запас про їхні права, забезпечити доступ до 
правової допомоги для вирішення проблем, що виникають у процесі 
реалізації законодавства. Реалізація цих заходів сприятиме ефективнішому 
забезпеченню соціальних прав військовослужбовців–учасників бойових дій, 
звільнених у запас, і допоможе їм успішно адаптуватися до цивільного 
життя. 
4. Проаналізовано міжнародну практику соціального забезпечення та 
підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій після звільнення зі 
служби з питань адаптації до цивільного життя та можливості його 
використання в Україні. Розглянуто міжнародну практику соціального 
забезпечення та підтримки військовослужбовців – учасників бойових дій 
після звільнення зі служби, яка демонструє значну різноманітність підходів 
до вирішення питань адаптації їх до цивільного життя. Аналіз показав, що 
країни з розвиненими системами соціального захисту, такі як США, Канада, 
Великобританія, Німеччина та Австралія, розробили комплексні моделі 
підтримки ветеранів, які можуть бути адаптовані для застосування в Україні. 
Ключовими елементами цих моделей є: 
1. Система багатоаспектної реабілітації: у багатьох країнах 
передбачено комплексний підхід до соціальної адаптації, який охоплює 
медичну, психологічну, професійну та соціальну реабілітацію. Наприклад, у 
США функціонують численні центри реадаптації для ветеранів, які 
забезпечують безкоштовні консультації, курси перекваліфікації, 
психологічну підтримку та лікування посттравматичних розладів. 
  111 
 
2. Інтеграція на ринку праці: у Канаді діють програми, що сприяють 
працевлаштуванню ветеранів шляхом державного фінансування 
професійного навчання, надання грантів для започаткування власного бізнесу 
та створення спеціалізованих платформ для працевлаштування. Велика увага 
приділяється співпраці з приватним сектором, який активно залучається до 
працевлаштування колишніх військових. 
3. Фінансова підтримка: у країнах ЄС ветерани мають доступ до 
значних фінансових пільг, зокрема соціальних виплат, знижок на житло, 
податкових пільг, що сприяє забезпеченню їхнього соціального добробуту. 
4. Медичне забезпечення: у Великобританії існують спеціалізовані 
програми медичного забезпечення для ветеранів, зокрема в галузі психіатрії 
та терапії посттравматичного синдрому. Також надається широкий доступ до 
страхування здоров'я для ветеранів та їхніх родин. 
5. Громадська підтримка: у Німеччині значна роль належить 
громадським організаціям та благодійним фондам, які займаються 
підтримкою ветеранів, забезпечуючи їх житлом, харчуванням та надаючи 
можливість соціальної адаптації через участь у волонтерських і суспільних 
проєктах. 
Використання цих підходів в Україні може значно підвищити 
ефективність соціальної адаптації звільнених у запас військовослужбовців. 
Зокрема, важливим є створення комплексних центрів реабілітації для 
ветеранів, впровадження програм професійної перекваліфікації та активна 
співпраця держави з приватним сектором. 
Реформування системи соціального захисту військовослужбовців ЗС 
України має відбуватися із застосуванням успішного досвіду країн Західної 
Європи та США зважено, ґрунтуватися на глибоких правових та історичних 
дослідженнях, відповідати українським реаліям, можливостям і вимогам 
сьогодення. Навіть в умовах широкомасштабної війни в Україні здійснюється 
оборонна реформа за стандартами НАТО, підіймаються питання формування 
  112 
 
Збройних Сил України на основі принципу професійного кадрового добору, 
що додатково потребує підвищеної уваги до діючої системи соціального 
захисту військовослужбовців, яка повинна сприяти їх мотивації до якісного 
виконання службових завдань. 
Водночас, успішне впровадження таких практик потребує врахування 
українських реалій: нестачі фінансових ресурсів, слабкої координації між 
органами державної влади та недостатньої інформованості самих ветеранів 
про доступні послуги. Проте адаптація міжнародного досвіду до 
національного контексту сприятиме забезпеченню гідного рівня соціального 
захисту військовослужбовців та їхнім успішним поверненню до цивільного 
життя. 
5. Розкрито практичні аспекти вдосконалення соціального забезпечення 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас до 
цивільного життя. Практичне вдосконалення системи соціального 
забезпечення є критично важливим компонентом забезпечення успішної 
адаптації військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас до 
цивільного життя. У дослідженні висвітлено основні напрями, які слід 
впроваджувати для підвищення ефективності цих процесів. 
По-перше, запропоновано адаптаційні програми, які включають 
професійну перекваліфікацію, навчальні курси та тренінги для 
військовослужбовців, що дозволить їм набути нових знань і навичок, 
необхідних для конкурентоспроможності на ринку праці. Важливою 
складовою таких програм є співпраця з роботодавцями та створення умов для 
пільгового працевлаштування. Особливу увагу слід приділити підтримці 
ветеранів у розвитку малого підприємництва через надання фінансових 
грантів та консультаційної допомоги. 
По-друге, наголошено на необхідності впровадження комплексного 
підходу до медичної та психологічної реабілітації звільнених у запас 
військовослужбовців – учасників бойових дій. У цьому контексті важливими 
  113 
 
є розширення мережі реабілітаційних центрів, які надаватимуть не лише 
медичну допомогу, а й консультації з питань соціального страхування, 
правової підтримки та психологічної адаптації. Особливий акцент зроблено 
на розробці індивідуальних реабілітаційних планів для кожного 
військовослужбовця–учасника бойових дій з урахуванням його стану 
здоров’я та потреб. 
По-третє, підкреслено необхідність вдосконалення нормативно-
правової бази в Україні. Зокрема, пропонується ухвалення стандартів 
соціальних послуг для військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас, що забезпечить рівний доступ до пільг та соціальної 
підтримки. Для цього потрібна взаємодія органів державної влади, місцевого 
самоврядування та громадських організацій, які мають активніше долучатися 
до процесу реалізації соціальних програм. 
Крім того, запропоновано впровадити інноваційні підходи, зокрема 
цифровізацію послуг, що сприятиме прозорості та доступності соціального 
забезпечення. Наприклад, створення єдиної електронної платформи для 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас дозволить 
оперативно подавати заявки на пільги, дізнаватися про наявні програми 
підтримки та взаємодіяти з державними структурами. 
Нарешті, розглянуто значення суспільної інтеграції 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас до 
цивільного життя. Наголошено, що важливим аспектом є просвітницька 
робота серед громадськості, яка сприятиме зниженню стереотипів щодо 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, 
підвищенню їхнього статусу у суспільстві та формуванню сприятливого 
соціального середовища для їхньої адаптації. 
Таким чином, реалізація запропонованих заходів дозволить створити 
цілісну, ефективну систему соціального забезпечення та підтримки, яка 
  114 
 
враховує потреби військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у 
запас і сприяє їхній успішній інтеграції до цивільного життя. 
6. Розроблено проєкт «Новий шлях: комплексна соціальна підтримка та 
адаптація колишніх комбатантів» для розвитку навичок адаптації до 
цивільного життя. Проєкт «Новий шлях» спрямований на створення 
системного підходу до соціальної підтримки та адаптації колишніх 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, які 
повернулися до цивільного життя. Основною метою проєкту є забезпечення 
їх комплексною допомогою, яка включає психологічну, професійну, освітню, 
матеріальну та соціальну складові. Для досягнення цієї мети реалізація 
проєкту базується на таких принципах: комплексний підхід, індивідуалізація 
допомоги, доступність послуг, партнерство держави та громадськості, а 
також підтримка ініціативності й самореалізації військовослужбовців – 
учасників бойових дій, звільнених у запас. 
Основні етапи проєкту включають: 
1. Оцінку соціальних і психологічних потреб. Аналіз проблем та 
викликів, з якими стикаються військовослужбовці – учасники бойових дій, 
звільнені у запас, з метою формування індивідуальних планів підтримки. 
2. Запуск центрів адаптації. Ці центри стануть просторами для 
отримання багаторівневої допомоги, від юридичних консультацій до 
групових занять із психологічної стійкості. 
3. Розробка програм професійного розвитку. Зокрема, навчання новим 
спеціальностям, тренінги з фінансової грамотності, коучингові програми для 
працевлаштування. 
4. Інтеграція у громади. Проведення заходів, спрямованих на залучення 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас до 
громадського життя, від волонтерства до участі в місцевих ініціативах. 
5. Фінансова підтримка. Забезпечення доступу до грантів, пільгових 
кредитів і державних програм фінансування. 
  115 
 
6. Реабілітація і психосоціальна підтримка. Спеціальні програми для 
подолання посттравматичних стресових розладів, розвитку емоційної 
стійкості та відновлення позитивної самооцінки. 
Особлива увага приділяється залученню до проєкту членів сімей 
військовослужбовців – учасників бойових дій, звільнених у запас, що 
сприятиме зміцненню їхніх внутрішніх зв’язків і створенню 
підтримувального середовища, розробці освітніх програм із популяризації 
підприємництва серед військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас та навчанню лідерських навичок, а також інформаційним 
кампаніям, спрямованим на зниження стигматизації військовослужбовців – 
учасників бойових дій, звільнених у запас у суспільстві. 
Очікується, що реалізація цього проєкту створить ефективну модель 
соціальної інтеграції, яка допоможе військовослужбовців – учасників 
бойових дій, звільнених у запас не лише адаптуватися до цивільного життя, а 
й стати активними учасниками розвитку своїх громад. Проєкт «Новий шлях: 
комплексна соціальна підтримка та адаптація колишніх комбатантів» 
сприятиме формуванню соціальної відповідальності, підтримці їхніх 
прагнень до самореалізації та відновленню відчуття особистої гідності. 
Проєкт також сприяє посиленню співпраці між державними, 
громадськими та міжнародними організаціями для координації зусиль у 
сфері соціального захисту військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас. Його реалізація сприятиме зниженню рівня соціального 
напруження, інтеграції військовослужбовців – учасників бойових дій, 
звільнених у запас у суспільство, розвитку їхньої конкурентоспроможності 
на ринку праці та підвищенню загальної якості їхнього життя. 
  116 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Абрамов Є. О. Актуальні питання працевлаштування та 
забезпечення конкурентоспроможності військовослужбовців, звільнених у 
запас в Україні / Є. О. Абрамов // Галиц. екон. вісн. – 2020. – № 5. – С. 139–
147. 
2. Архипова С. П. Соціальна робота з військовослужбовцями – 
учасниками АТО, звільненими в запас / С. П. Архипова, О. Я. Бік // Вісник 
Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : 
Педагогічні науки. – 2021. – № 6 (344), жовтень. – Ч. 1. – С. 64–77. 
3. Басараб С. К. Обличчям до військових / С. К. Басараб // Військо 
України. – 2015. – Березень, 16. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://viysko.com.ua/journal-online/obly-chchyam-dovijs-kovy-h/. 
4. Бейкун А., Клачко А. Соціальний захист військовослужбовців: 
нормативно-правове забезпечення та сутність / А. Бейкун, А. Клачко // 
Підприємництво, господарство і право. 2021. № 6. С. 90–94. 
5. Біла книга: аналіз системи державної підтримки ветеранів та їх 
сімей в Україні / Юридична сотня, 2018 // http://legal100.org.ua/wp-
content/uploads/2018/09/bila-knuga2-1.pdf. 
6. Безносюк О. О. Соціальна робота із сім’ями військовослужбовців / 
О. О. Безносюк, В. О. Браун, В. О. Осипа, О. А. Прохоров // Вісник 
Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : зб. 
наук. прац. / за ред. Л. П. Мельник, В. І. Співака. Кам’янець-Подільський : 
Медобори, 2012. Вип. 18. Соціальна педагогіка. – С. 63–72. 
7. Бриндіков Ю. Л. Теоретичні та практичні основи організації 
реабілітаційної діяльності з комбатантами : метод. посіб. Хмельницький: 
Вектор, 2017. – 172 с. 
8. Горбенко С. В. Адаптація військовослужбовців до цивільного життя 
– один з основних напрямів розвитку кадрової політики у Збройних Силах 
України / С. В. Горбенко, В. В. Хома, Г. В. Шпанчук, І. І. Смірнов // Збірник 
  117 
 
наукових праць Харківського університету Повітряних сил. - 2013. - Вип. 4. - 
С. 15-21. 
9. Горбенко С. В. Досвід адаптації військовослужбовців до цивільного 
життя в США / С. В. Горбенко, В. В. Хома, Г. В. Шпанчук // Збірник 
наукових праць Харківського університету Повітряних сил. – 2014. – Вип. 2. 
– С. 42. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/ZKhUPS_2014_2_11. – Назва з екрану.  
10. Гордієнко Є. Нормативно-правове забезпечення соціального 
захисту учасників бойових дій / Є. Гордієнко // Ефективність державного 
управління [Текст]. – Вип. 1 (54). Ч. 1. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2018. – С. 117–
125. 
11. Гусак Н. Є. Військові соціальні працівники в Сполучених Штатах 
Америки / Н. Є Гусак., О. П. Нескородяна // Наукові записки НаУКМА. Т. 
188: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. С. 61-65. Доступно: 
http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/10817/Husak_Neskorodia
na_Viiskovi_sotsialni_pratsivnyky.pdf. 
12. Даник В. Г. Парадигма несилової складової в механізмах 
забезпечення національної безпеки держави / В. Г. Даник, В. В. Говоруха // 
Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ 
НАДУ «Магістр», 2006. – №3 (30). – С. 311–325. 
13. Дацюк І. П. Порівняльний аналіз механізмів соціально-правового 
захисту військовослужбовців у розвинутих країнах світу / І. П. Дацюк // 
Державне будівництво, – 2007. – № 2. [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2007_2_48. – Назва з екрану. 
14. Державна служба України у справах ветеранів війни. Дорожня 
карта щодо забезпечення учасників АТО соціальною та професійною 
адаптацією. Отримано з Державна служба України у справах ветеранів війни: 
https://dsvv.gov.ua/aktualni-pytannya/dorozhnya-karta-uchasnykam-ato-dlya-
  118 
 
vyrishennya-deyakyh-pytan-sotsialnoho-zahystu-zokrema-zabezpechennya-
sotsialnoyu-ta-profesijnoyu-adaptatsijeyu.html. 
15. Державна соціальна програма забезпечення рівних прав та 
можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року // https:// 
zakon.rada.gov.ua/laws/show/273-2018-%D0%BF. 
16. Жиленко Р. В. Досвід США у запровадженні системи приятелів у 
роботі з ветеранами, що страждають на ПТСР [Текст] / Р. В. Жиленко // 
Науковий вісник Ужгородського національного університету : серія: 
Педагогіка. Соціальна робота / голов. ред. І. В. Козубовська. – Ужгород : 
Говерла, 2017. – Вип. 2 (41). – С. 102–104.   
17. Закон України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії 
їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII // Верховна Рада 
України // http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551. 
18. Інформація Державної служби України у справах ветеранів війни 
та учасників антитерористичної операції щодо надання статусу учасника 
бойових дій [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 
http://dsvv.gov.ua/dostup-do-publichnoji-informatsiji/informatsiya-
schodonadannya-statusu-uchasnyka-bojovyh-dij.html. – Назва з екрану.  
19. Інформація щодо реалізації заходів з психологічної реабілітації 
учасників АТО та постраждалих учасників Революції Гідності [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://www.kadrovik.ua/novyny/informaciya-
shchodo-realizaciyi-zahodiv-z-psyhologichnoyireabilitaciyi-uchasnykiv-ato. – 
Назва з екрану.  
20. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР 
[Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. №30. 
141 с. URL.: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80. 
21. Красильщиков А. Л. Соціальна адаптація звільнених у запас 
військовослужбовців (проблеми та досвід їх вирішення в Україні та 
  119 
 
зарубіжних країнах) / А. Л. Красильщиков // Демографія і соціальна 
економіка. – 2005. – № 2. – С. 117–125. 
22. Кучеренко С. М. Організаційні особливості соціально-
психологічної адаптації військовослужбовців, які брали участь у бойових 
діях, до умов мирного життя / С. М. Кучеренко, Н. М. Хоменко // Проблеми 
екстремальної та кризової психології. 2017. Вип. 21. – С. 66–74. 
23. Лазоренко Б. П. Реабілітаційний комплекс надання психологічної 
допомоги та соціально-психологічного супроводу учасників АТО що зазнали 
психотравми та ПТСР / Б. П. Лазоренко // Актуальні проблеми психологічної 
допомоги, соціальної та медико-психологічної реабілітації учасників 
антитерористичної операції : матер. наук.-практ. конф. (Київ, 3 червня 2015) / 
М-во оброни, Нац. у-т оборони України ім. І. Черняховського. – К. : НУОУ, 
2005. – С. 190–192. 
24. Ломакін Г. І. Соціально-психологічні складові соціальної роботи 
з учасниками бойових дій: методичний посібник / Г. І. Ломакін. – Харків: 
Оберіг, 2014. – 168 с. – 168 с. 
25. Марко І.Ю., Марко Є.І., Чернишова І.М. Зарубіжний досвід 
забезпечення соціальних гарантій військовослужбовців / І.Ю. Марко, 
Є.І. Марко, І.М. Чернишова // збірник наукових праць Центр воєнно-
стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені 
Івана Черняховського. 2019. № 2. С. 135–142. URL: http://nbuv.gov.ua/ 
UJRN/Znpcvsd_2019_2_22. 
26. Мозальов В.Є., Салій І.Ю. Соціальне забезпечення 
військовослужбовців Збройних Сил України в умовах збройної агресії 
Російської Федерації / В.Є. Мозальов, І.Ю. Салій // Вісник Національного 
університету оборони України. 2022. № 5(69). С. 110–115. 
27. Мраморнова О. М. Проблеми ветеранів антитерористичної 
операції на Cході України / О. М. Мраморнова, О. І. Харченко // Вісник 
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : 
  120 
 
Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, 
методи. – 2016. - Вип. 37. – С. 115–124.  
28. Медвідь М.М. Методологічні засади формування ринку праці 
військовослужбовців: соціально-економічна сутність, критерії та принципи 
виокремлення / М.М. Медвідь // Вісник Харківського національного 
університету імені В. Н. Каразіна. – 2010. – № 884. – С. 31–38.  
29. Норчук Ю., Доронін О. Актуальні питання розвитку соціального 
захисту вйськовослужбовців: з досвіду країн НАТО / Ю. Норчук, О. Доронін 
// Розвиток законодавства України у сфері оборони: проблеми адаптації до 
стандартів НАТО та шляхи їх вирішення: матеріали наук.-практ. конф. м. 
Київ, 23 квіт. 2021 р. Київ, 2021. С. 225–229. 
30. Новак-Каляєва Л.М. Нормативно-правові основи захисту прав 
військовослужбовців в Україні: соціальний аспект / Л.М. Новак-Каляєва // 
Держава та армія. Вісник Національного університету «Львівська 
політехніка». 2007. № 584. URL: http://vlp.com.ua/files/27_3.pdf. 
31. Осьодло В. І. Психологічна допомога військовослужбовцям: 
досвід армію Ізраїлю / В. І.Осьодло, О. Ф. Хміляр // Військова психологія у 
вимірах війни і миру: проблеми, досвід, перспективи: мат. Всеукр. наук.-
практ. конф. з між нар. участю. – Київ : КНУ ім. Тараса Шевченка, 2016. С. 
63–65. 
32. Олексюк Н. С. Позитивна спрямованість сімейних взаємин як 
вагомий чинник життєдіяльності сімей військовослужбовців Збройних Сил 
України / Н. С. Олексюк // Проблеми сучасної психології : Збірник наукових 
праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана 
Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – Кам'янець - 
Подільський : Аксіома, 2009. – Вип. 4. – С. 249–258. 
33. Олексюк Н. С. Особливості функціонування сім'ї 
військовослужбовця у сучасних умовах / Н. С. Олексюк // Науковий часопис 
НПУ імені М. П. Драгоманова : зб. науковик праць. – К. : НПУ імені М. П. 
  121 
 
Драгоманова, 2007. – Вип. 5 (Частина ІІ). – С. 94–99. – (Серія №11. 
Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління). 
34. Офіційний веб - сайт Міністерства оборони України 
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mil.gov.ua. 
35. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України. URL: 
http://www.mlsp.gov.ua. 
36. Пасіка С.П. Адміністративно-правове регулювання соціального 
забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України : автореф. дис. на 
здобуття наук. ступеня канд. юридичних наук: спец. 12.00.07 адміністративне 
право і процес; фінансове право; інформаційне право / С.П. Пасіка. – 
Запоріжжя. – 2011. – 21 с.  
37. Паламарчук О. М. До проблеми соціально-психологічної 
допомоги дітям учасників бойових дій в умовах антитерористичної операції / 
О. М. Паламарчук, К. Л. Чухрій // Молодий вчений : наук. журнал, 2017. – 
№ 8 (48) – С. 171–175.  
38. Павленко В.С. Захист прав військовослужбовців та їх сімей: 
міжнародно-правовий аспект / В.С. Павленко // Юридичний науковий 
електронний журнал. № 7(2020). С. 131–133. 
39. Повернення з зони бойових дій. Пам'ятка для сімей 
військовослужбовців, які повернулися з зони АТО / Редактор-упорядник: 
Т. М. Майстренко. – Житомир : Вид-во Євенок О. О., 2015. – 32 с. 
40. Порядок проведення психологічної реабілітації учасників 
антитерористичної операції [Електронний ресурс] – Режим доступу: 
https://np.pl.ua/2018/01/pro-poryadok-otrymannyapsyholohichnoji-reabilitatsiji-
uchasnykamy-antyterorystychnoji-operatsiji-darya-bryndak/– Назва з екрану. 
41. Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення 
Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників 
антитерористичної операції» (від 11 серпня 2014 р. № 326) [Електронний 
  122 
 
ресурс] – Режим доступу : https: // dsvv.gov.ua/pro-derzhavnu-
sluzhbu/osnovnizavdannya-ta-normatyvno-pravovi-zasady.html. – Назва з екрану.  
42. Потіха А. Соціально-психологічна та медична реабілітація 
учасників АТО [Електронний ресурс] / А. Потіха // Національна бібіліотека 
України імені В.І. Вернадського. – Режим доступу: www.nbuviap. 
gov.ua/index. php?option =com_content&view= article. 
43. Пінчук Р.С., Письменна О.П. Покращення соціального і 
правового захисту військовослужбовців Збройних Сил України як запорука 
формування професійного війська / Р.С. Пінчук, О.П. Письменна // Науковий 
вісник Ужгородського національного університету. 2020. Серія «Право». 
Вип. 60. С. 83–89. 
44. Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 
06.10.2005. Редакція від 12.01.2022. URL: https://zakon.rada. 
gov.ua/laws/show/2011-12#Text. 
45. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон 
України від 22.10.1993. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 
45, ст. 425. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/print.  
46. Сайнецький О. П. Зміст та особливості соціального забезпечення 
військовослужбовців як правового явища / О. П. Сайнецький // Митна справа, 
2013. – № 5 (89). – С. 204-209.  
47. Семигіна Т. В. Психосоціальна реабілітація комбатантів: 
міжнародна та вітчизняна практика / Т. В.Семигіна // Актуальні проблеми 
соціально-правового статусу осіб, постраждалих під час проведення АТО: Зб. 
матеріалів всеукр. наук.-практ. конф. (19 квітня 2017 р.) [упор. 
Я. В. Журавель, О. С. Хопун; заг. ред. Т. В. Семигіної]. Київ: Академія праці, 
соціальних відносин і туризму, 2017. – С. 78–81. 
48. Сасько О. Відверто та об’єктивно щодо адаптації 
військовослужбовців звільнених в запас [Електронний ресурс] ‒ Режим 
  123 
 
доступу: http://defenceua.com/index.php/statti/1093-vidverto-ta-obyektyvno-
shchodo-adaptatsiyiviyskovosluzhbovtsiv-zvilnenykh-v-zapas. 
49. Способи підвищення соціально-адаптивних можливостей людини 
в умовах переживання наслідків травматичних подій : методичні 
рекомендації / Національна академія педагогічних наук України, Інститут 
соціальної та політичної психології; за наук. ред. Т. М. Титаренко. – 
Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2017. – 80 c. 
50. Соціально-психологічні складові соціальної роботи з учасниками 
бойових дій: (методичний посібник) / Г. І. Ломакін. – Х. : Оберіг, 2014. – 
168 с. 
51. Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми 
в період військового конфлікту : навч-метод. посіб. К. : Агентство «Україна». 
2015. – 176 с. 
52. Таран Ю. Я. Соціальна адаптація колишніх військовослужбовців 
та членів їх сімей / Ю. Я. Таран // Досвід роботи недержавних некомерційних 
організацій. Праця і соціальні відносини. – 2010. – № 1. – С. 211–217. 
53. Тімченко В. О. Рефлекс придушення або що заважає ветеранам 
АТО повернутися до звичайного мирного життя [Текст] / В. О. Тімченко // 
Проблеми екстремальної та кризової психології. – 2015. – №18. – С. 234-243. 
54. Тополь О. В. Соціально-психологічна реабілітація учасників 
антитерористичної операції / О. В. Тополь // Вісник Чернігівського НПУ. 
Серія : Педагогічні науки. – 2015. – Вип. 124. – С. 230–233. 
55. Чімишенко С.М. Бюджетний механізм фінансування особового 
складу Збройних Сил України: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. 
економ. наук: 08.00.08. Київ, 2011. 261 с. 
56. Цюкало Л.В. Соціальне забезпечення військовослужбовців 
Збройних Сил України та його суть / Л.В. Цюкало // Ефективна економіка. № 
7. 2017. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5696. 
  124 
 
57. Филатова О. А. Дезадаптация личности в условиях чрезвычайных 
ситуаций / О. А. Филатова // Таврический журнал психиатрии. – 2011. – 
№ 4(57). – С. 128–133. 
58. Л. Г.Царенко Основи реабілітаційної психології: подолання 
наслідків кризи: навч. посібн. / Л. Г. Царенко (Т. 2.). – К. : – 2018. – 240 с. 
59. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. / 
В.Б. Шапар  – X.: Прапор, 2007. – 640 с. 
60. Шкуропацький О. І. Світовий досвід адміністративно-правового 
регулювання соціального захисту офіцерського складу Збройних Сил 
України / О. І. Шкуропацький // Вісник Харківського національного 
університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Право. – 2016. – вип. 22. – С. 118–
122. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhIPR_2016_22_30. – Назва з екрану.  
61. Шишлюк М.О. Матеріальне забезпечення у зв’язку з необхідністю 
компенсації окремих видатків як додатковий вид соціального захисту 
військовослужбовців / М.О. Шишлюк // Трудове законодавство: шляхи 
реформування. 2013. С. 281–283.