ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему 
Політики попередження і боротьби з сексуальним домаганням як 
формою гендерно зумовленого насильства 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи СЗМ023 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Суддя Ігор Анатолійович 
 
Науковий керівник Якушев О.В. 
Рецензент  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2024 р.
                       ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ  
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
  
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
  
Галузь знань 23 Соціальна робота   
             (шифр і назва)
 
Спеціальність 232 “Соціальне забезпечення”  
                                                                         (шифр і назва)
 
  
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Журба І.О 
“_____” _______________20 ____ р. 
  
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ 
Судді Ігорю Анатолійовичу 
              
(прізвище, ім’я, по батькові)
 
1. Тема роботи: «Політики попередження і боротьби з сексуальним 
домаганням як формою гендерно зумовленого насильства» 
  
Керівник роботи: Якушев Олександр Володимирович, к.е.н., доцент 
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
 
затверджено наказом по університету від    “____”  _______2024 р. № ________ 
 2. Строк подання студентом роботи: “____”________ 2024 р. 
3. Вихідні дані до роботи: 
Oб’єктoм дослідження є політики та механізми попередження і боротьби з 
сексуальними домаганнями як однієї з форм гендерно зумовленого насильства. 
Прeдмeтoм дoсліджeння є правові, соціальні та організаційні заходи, 
спрямовані на запобігання сексуальним домаганням, а також їх вплив на гендерну 
рівність, захист прав людини і забезпечення безпечного середовища в Україні та світі. 
Мeтoю кваліфікаційної рoбoти є визначення та аналіз ефективних політик, 
механізмів та практик попередження і боротьби з сексуальними домаганнями як 
формою гендерно зумовленого насильства, а також розробка соціального проекту, 
спрямованого на підвищення обізнаності та формування навичок правильного 
реагування в складних ситуаціях через використання методик рольових ігор. 
 
  4.Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, 
які потрібно розробити): 
-визначити сутність гендерно зумовленого насильства та його основні види; 
-охарактеризувати сексуальні домагання як специфічну форму гендерного 
насильства; 
-проаналізувати сучасний стан та соціальні наслідки сексуальних домагань
-визначити ключові аспекти політик та процедур запобігання сексуальним 
домаганням; 
-розробити механізми реагування на випадки сексуальних домагань, 
включаючи освітні заходи та підвищення обізнаності; 
-створити соціальний проект, спрямований на інтерактивне навчання 
реагуванню на сексуальні домагання із використанням методики рольових ігор; 
-провести оцінку очікуваних результатів проекту та перспектив його впровадження. 
 
                                                                                                                                  Таблиця 1 
  
Консультанти розділів роботи                                                                                      
  
Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата 
Розділ 
консультанта Завдання видав Завдання прийняв 
1 Якушев О.В.  ___.___.2024 р. ___.___.2024р. 
2 Якушев О.В. ___.___.2024 р. ___.___.2024 р. 
3 Якушев О.В. ___.___.2024 р. ___.___.2024 р. 
 
 Дата видачі завдання «____» _____________2024 р.  
 
                                                                                                                       Таблиця 2 
  
Календарний план 
  
Строк виконання 
№ з/п Назва етапів дипломної роботи Примітка 
етапів роботи 
1 Отримання завдання ___.___.2024 р. виконано 
2 Підготовка розділу І ___.___.2024 р. виконано 
3 Підготовка розділу ІІ ___.___.2024 р. виконано 
4 Підготовка розділу ІІІ ___.___.2024 р. виконано 
5 Здача кваліфікаційної роботи керівнику ___.___.2024 р. виконано 
6 Підготовка реферату ___.___.2024 р. виконано 
7 Здача кваліфікаційної роботи на кафедру ___.___.2024 р. виконано 
Зовнішнє рецензування кваліфікаційної ___.___.2024 р. 
8 виконано 
роботи 
Підготовка до публічного захисту ___.___.2024 р. 
9  
кваліфікаційної роботина засідання ДЕК 
  
 
Студент                      ____________________    _______________________ 
                            (підпис)                                                  (прізвище та ініціали)
 
Керівник роботи   ____________________    _______________________ 
                            (підпис)                                                  (прізвище та ініціали)
 
Секретар ЕК   ____________________    _______________________ 
                                                                    (підпис)                                                  (прізвище та ініціали)
 
РЕФЕРАТ 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 
___72__  
сторінках,  Робота  містить  __6___  таблиць,   список  
використаних джерел з 114 найменувань, 1 додаток. 
Об'єкт дослідження - політики та механізми попередження і боротьби з 
сексуальними домаганнями як однієї з форм гендерно зумовленого 
насильства. 
Предмет дослідження - правові, соціальні та організаційні заходи, спрямовані 
на запобігання сексуальним домаганням, а також їх вплив на гендерну 
рівність, захист прав людини і забезпечення безпечного середовища в Україні 
та світі. 
Мета дослідження полягає у визначенні та аналізі ефективних політик, 
механізмів та практик попередження і боротьби з сексуальними домаганнями 
як формою гендерно зумовленого насильства, а також розробці соціального 
проекту, спрямованого на підвищення обізнаності та формування навичок 
правильного реагування в складних ситуаціях через використання методик 
рольових ігор. 
Завданнями роботи є: 
-Вивчити теоретичні засади гендерно зумовленого насильства, зокрема 
розкрити поняття, види та особливості сексуальних домагань як специфічної 
форми цього явища; 
-Проаналізувати сучасний стан проблеми сексуальних домагань, їх соціальні 
наслідки та існуючі концепції попередження гендерного насильства. 
-Розробити соціальний проєкт, який передбачає інтерактивні тренінги із 
використанням методик рольових ігор, для навчання правильному 
реагуванню на складні ситуації, пов’язані із сексуальними домаганнями; 
-Обґрунтувати переваги методики рольових ігор у боротьбі з сексуальними 
домаганнями, визначити етапи впровадження проєкту, очікувані результати, 
перспективи розвитку та фінансовий план. 
За результатами дослідження сформульовані наступні висновки та 
рекомендації: 
Теоретичні засади дослідження гендерно зумовленого насильства включають 
визначення основних понять і видів насильства, аналіз сексуальних домагань 
як специфічної форми гендерного насильства, а також обґрунтування 
сучасних теоретичних концепцій їх попередження.  
У другому розділі розкрито політики та механізми боротьби з сексуальними 
домаганнями. Встановлено соціальні наслідки сексуальних домагань, 
проаналізовано ефективність сучасних політик та процедур їх запобігання, а 
також визначено ключові механізми реагування, зокрема освітні заходи, 
юридичні механізми й роль роботодавців у створенні безпечного середовища. 
У третьому розділі запропоновано соціальний проєкт «Інтерактивні тренінги 
з симуляцією реальних ситуацій: використання методик role-playing для 
навчання правильному реагуванню в складних ситуаціях». Представлено 
переваги використання методики рольових ігор у підвищенні обізнаності про 
гендерно зумовлене насильство, описано етапи впровадження проєкту та його 
очікувані результати.  
Практична цінність роботи полягає у вдосконаленні політик запобігання та 
реагування на сексуальні домагання, особливо в соціальному забезпеченні, 
через інтерактивні тренінги, які сприяють формуванню культури нульової 
толерантності до насильства. 
Одержані результати можуть бути використані в науковій діяльності, 
освітніх програмах, практичній роботі підприємств, соціальних ініціативах та 
державному управлінні для розробки і впровадження ефективних заходів із 
профілактики сексуальних домагань. 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2024 р. 
Рік  захисту роботи 2024 р. 
ПІДПИС СТУДЕНТА ____________________ 
Дата ______________________________
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………... 7 
РОЗДІЛ 1  
Теоретичні засади дослідження гендерно зумовленого насильства  
1.1 Поняття та види гендерно зумовленого насильства…………………       9                        
1.2.Сексуальні домагання як специфічна форма гендерного………… 13 
насильства 
1.3 Теоретичні концепції попередження гендерно зумовленого……….. 20 
насильства 
РОЗДІЛ 2  
Політики та механізми боротьби з сексуальними домаганнями  
2.1 Сучасний стан сексуальних домагань та їх соціальні наслідки  
домагань…………………………………………………………………… 31 
 
2.2 Політики та процедури запобігання сексуальним домаганням 33 
2.3 Механізми реагування на сексуальні домагання…………………….  40 
РОЗДІЛ 3  
Соціальний проект «Інтерактивні тренінги з симуляцією реальних  
ситуацій: використання методик role-playing для навчання правильному 
реагуванню в складних ситуаціях.» 
3.1. Переваги використання методики рольових ігор…………………... 47 
3.2. Етапи впровадження проекту, очікувані результати та  
перспективи……………………………………………………… 49 
3.3 Фінансовий план проекту…………………………………………….. 53 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 57 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………… 59 
ДОДАТКИ……………………………………………………… 69 
 
 
 
 
 
 
 
  
 
 
 
7 
 
ВСТУП 
 
          Сексуальні домагання є одним із найпоширеніших проявів гендерно 
зумовленого насильства, що порушує права людини, зокрема право на 
безпеку, гідність та рівність. Ця проблема охоплює різні сфери життя - від 
робочого середовища до освітніх установ, а також публічних місць. Вона 
призводить до серйозних фізичних, психологічних та соціальних наслідків 
для жертв, що негативно впливає на їхнє здоров'я, соціальне становище та 
економічну стабільність. 
  Проблема сексуальних домагань стає все більш актуальною в умовах 
сучасного суспільства, що прагне досягти гендерної рівності. Попри 
існування міжнародних стандартів, таких як Конвенція ООН про ліквідацію 
всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW), а також законодавчих 
ініціатив у багатьох країнах, сексуальні домагання залишаються широко 
поширеними, особливо на робочих місцях. За даними досліджень, велика 
кількість жінок у всьому світі стикалася з сексуальними домаганнями, що 
свідчить про необхідність посилення заходів з їх попередження та боротьби з 
ними. 
В Україні ця проблема є не менш важливою, оскільки гендерно 
зумовлене насильство, включно з сексуальними домаганнями, залишається 
поширеним явищем. Недостатність ефективних правових механізмів захисту 
жертв, недостатня обізнаність суспільства та стереотипи щодо ролі жінок і 
чоловіків у суспільстві ускладнюють боротьбу з цією формою насильства. 
Важливою є також проблема зневажання інцидентів сексуальних домагань 
або їх недостатнє розслідування у багатьох установах і організаціях. 
      Актуальність теми дослідження визначається необхідністю розробки та 
впровадження ефективних політик попередження та боротьби з сексуальними 
домаганнями, які базуються на міжнародних стандартах і враховують 
національні особливості. Крім того, дослідження має на меті підвищення 
суспільної обізнаності, підтримку жертв і розробку механізмів притягнення 
8 
 
винних до відповідальності. Це дозволить не тільки забезпечити захист прав 
жертв, але й сприятиме створенню безпечного та рівноправного середовища 
для всіх членів суспільства. 
     У своєму дослідженні я прагну розглянути сексуальні домагання крізь 
призму їхньої унікальності як форми гендерного насильства. Для цього я 
аналізую різноманітні наукові підходи, статистичні дані та реальні кейси, 
спираючись на досвід міжнародних організацій, таких як ООН і 
Європейський Союз, а також на національну правову базу України. Важливо 
зазначити, що тема дослідження є багатовимірною: вона охоплює не лише 
юридичний та соціологічний аспекти, але й етичні та психологічні. 
  Отже, необхідність поглибленого вивчення даного питання з точки зору 
правового, соціального та організаційного контекстів робить тему 
сексуальних домагань надзвичайно актуальною для сучасного українського 
суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНОГО 
НАСИЛЬСТВА 
 
1.1 Поняття та види гендерно зумовленого насильства 
 
У своєму дослідженні я прагну розкрити поняття гендерно зумовленого 
насильства та його основні види, оскільки це є необхідною основою для 
подальшого аналізу політик боротьби із сексуальними домаганнями. 
Гендерно зумовлене насильство розглядається як комплексна соціальна 
проблема, яка виходить за межі конкретних інцидентів і включає глибокі 
стереотипи та нерівності в суспільстві. За визначенням Генеральної Асамблеї 
ООН, це насильство, спрямоване на особу через її стать, гендер чи ґендерні 
ролі [1, 1993]. 
Для більш глибокого розуміння цієї теми я звернувся до робіт таких 
дослідників, як Гендерна комісія ООН та Робінсон, які визначають гендерно 
зумовлене насильство як насильство, яке корениться в нерівному розподілі 
влади між чоловіками та жінками, що призводить до дискримінації та 
фізичних, психологічних або економічних збитків [2, с. 45]. На думку 
Ламберта, основними видами гендерно зумовленого насильства є фізичне, 
сексуальне, психологічне та економічне насильство [3, с. 78]. 
Фізичне насильство є найпоширенішою формою і часто асоціюється з 
нанесенням тілесних ушкоджень. Як зазначає Гриневич, фізичне насильство 
включає удари, поштовхи, утримання жертви проти її волі, що має серйозні 
наслідки як для фізичного, так і для психічного здоров’я [4, с. 32]. 
Фізичне насильство охоплює дії, які завдають шкоди фізичному 
здоров'ю чи життю людини, наприклад, побиття, штовхання, удушення або 
інші види фізичного впливу. Воно часто є найбільш явною формою агресії, 
яка викликає відчутні фізичні травми. За даними досліджень Фонду ООН у 
10 
 
сфері народонаселення, майже кожна третя жінка у світі принаймні один раз 
у житті стикалася з фізичним насильством [5, с. 12]. 
Дослідники зазначають, що фізичне насильство є багатогранним явищем, яке 
включає насильство як у приватному (сімейному), так і у публічному 
середовищі. За словами Дерека Адельмана, воно може виступати формою 
контролю, коли партнери використовують силу, щоб змусити жінку 
підкорятися їхнім бажанням або контролювати її поведінку [6, с. 66]. 
У контексті гендерно зумовленого насильства фізичне насильство може 
проявлятися як форма демонстрації влади над партнером. Результати мого 
аналізу підтверджують висновки Ліси Гілберт про те, що фізичне насильство 
часто супроводжується іншими формами насильства, зокрема психологічним 
і сексуальним, що загалом значно посилює залежність жінки від агресора [7, 
с. 89]. Така комбінація проявів насильства створює тривалий і глибокий 
негативний вплив на психіку та соціальне життя постраждалої особи, що, у 
свою чергу, обмежує її здатність до самозахисту. 
Поглиблений аналіз фізичного насильства також дозволяє мені 
відзначити, що воно часто призводить до посттравматичного стресового 
розладу, депресії та інших психічних захворювань. Як підкреслюють Джонс і 
Браун, фізичні травми, завдані жінкам, не тільки призводять до фізичних 
обмежень, але й викликають почуття страху, сорому, і навіть відчуття вини [8, 
с. 78]. 
Узагальнюючи, я вважаю, що фізичне насильство є однією з найбільш 
деструктивних форм гендерно зумовленого насильства. Воно потребує 
негайного реагування та особливого захисту з боку законодавчих і соціальних 
органів, оскільки шкода від нього є як фізичною, так і психологічною. Саме 
тому політики запобігання та боротьби з фізичним насильством повинні 
включати комплексні заходи, спрямовані на надання допомоги постраждалим 
та забезпечення їхньої безпеки. 
Одним із найпоширеніших і найбільш руйнівних видів ГЗН є 
сексуальне насильство. З власного дослідження цієї проблеми я виявив, що 
11 
 
сексуальне насильство трактується як примус до участі в сексуальних діях 
або ж намагання змусити до цього проти волі людини. Це насильство 
включає сексуальні домагання, сексуальне зловживання та примус, що 
позбавляють людину права на тілесну автономію [9, с. 56]. Під час 
дослідження я дійшов висновку, що сексуальне насильство значно впливає на 
психічне здоров’я та соціальні зв’язки постраждалих, залишаючи глибокі 
травми на все життя [9, с. 62]. 
Сексуальні домагання, як одна з форм гендерно зумовленого 
насильства, характеризуються небажаними коментарями, жартами чи 
пропозиціями, що мають сексуальний підтекст. Цей вид насильства часто 
трапляється на робочих місцях, що підтверджують дослідження Фішера [10, 
с. 115]. У своєму дослідженні я розглянув типові сценарії, які демонструють, 
що сексуальні домагання призводять до зниження продуктивності праці та 
часто змушують жертв покидати робоче місце або знижувати свою активність 
на ньому. Це підтверджує також Ліндсі [11, с. 130], наголошуючи на 
важливості боротьби з цією проблемою через впровадження політик захисту 
прав працівників. 
Таким чином, дослідження теми сексуального насильства як однієї з 
форм гендерно зумовленого насильства дозволило мені дійти висновку, що 
для боротьби з цим явищем потрібні систематичні зміни в законодавстві, 
широка освітня кампанія та впровадження ефективних політик на робочих 
місцях і в суспільстві загалом. Лише поєднання цих елементів дозволить 
знизити рівень сексуального насильства і створити більш безпечне 
середовище для всіх. 
Психологічне насильство як форма ГЗН 
Психологічне насильство – це вид ГЗН, що часто залишається 
непоміченим, але може мати серйозні наслідки для жертви. Воно 
проявляється у формі вербальних образ, приниження, ізоляції, залякування чи 
маніпуляцій, які систематично знижують самооцінку та емоційний стан 
жертви [12, с. 36]. Я досліджував механізми такого впливу на психіку жертв 
12 
 
та зазначив, що психологічне насильство спрямоване на створення у жертви 
постійного почуття страху, невпевненості та залежності від кривдника. 
Дослідження Зайцевої [13, с. 47] показують, що психологічний вплив, 
спрямований на дестабілізацію емоційного стану, може мати тривалий ефект 
навіть після припинення насильницьких дій. Під час своєї роботи над темою 
я звернув увагу, як зазначає Петренко, що цей вид насильства важко 
ідентифікувати через відсутність зовнішніх ознак, що ускладнює боротьбу з 
ним [14, с. 58]. 
Досліджуючи соціально-психологічні аспекти проблеми, я з'ясував, з 
роботи Ткаченко, що наслідки психологічного насильства включають 
розвиток депресії, тривожних розладів та емоційної нестабільності у жертв, 
які можуть залишатись на тривалий період [15, с. 83]. Психологічний аспект 
ГЗН, зокрема його вплив на особистість жертви, потребує додаткових 
досліджень з метою розробки ефективних методів допомоги та підтримки 
постраждалих. 
Економічне насильство, яке часто залишається "невидимим", можна 
визначити як цілеспрямоване обмеження доступу до фінансових ресурсів, що 
унеможливлює економічну незалежність жертви. Як вказує Ковальчук, це 
включає контроль над доходами, примус до фінансової залежності, заборону 
працювати або отримувати освіту [16, с. 72]. Одним з прикладів економічного 
насильства є контроль над банківськими рахунками або кредитами, що 
фактично робить жертву заручником у власній родині. 
На мою думку, економічне насильство є одним із найбільш важких 
видів впливу, оскільки жертва не має змоги розірвати фінансову залежність і 
часто змушена залишатися в аб’юзивних відносинах. Наприклад психолог 
Петренко зазначає, що економічне насильство формує довготривалий страх 
перед незалежністю, змушуючи людину залишатися в безпорадному стані 
[17, с. 51]. 
Для успішного запобігання економічному насильству необхідно 
забезпечити можливості для працевлаштування, освіти та фінансової 
13 
 
грамотності для осіб, що постраждали від таких видів насильства. Як 
підкреслює Іваненко [18, с. 38], розширення прав та можливостей є ключовим 
для подолання наслідків економічного насильства. Освітні програми та 
фінансова підтримка можуть слугувати своєрідним "рятувальним кругом", 
надаючи жертві можливість відновити власну фінансову незалежність. 
Отже, розуміння поняття гендерно зумовленого насильства та його 
різновидів є важливим етапом у дослідженні ефективних політик протидії. Ця 
теоретична база допомагає зрозуміти різноманіття форм насильства, з якими 
стикаються жертви, та спрямувати зусилля на розробку політик, які 
враховують усі аспекти проблеми. 
 
1.2. Сексуальні домагання як специфічна форма гендерного 
насильства 
 
Під час вивчення проблеми сексуальних домагань як форми гендерно 
зумовленого насильства я зіткнувся з необхідністю чіткого визначення цього 
явища, а також з'ясування його ключових ознак. Зазначу, що термін 
"сексуальні домагання" може набувати різних значень залежно від контексту: 
юридичного, соціального чи психологічного. Проте, на мою думку, загальне 
розуміння цього явища є важливим для правильного оцінювання ситуацій, які 
потенційно можуть кваліфікуватися як сексуальні домагання. 
Поняття та ознаки сексуальних домагань. 
В українській науковій літературі сексуальні домагання визначаються 
як дії сексуального характеру, які є небажаними для однієї зі сторін і 
призводять до її дискомфорту або приниження [19, с. 38]. Це може 
охоплювати як вербальні, так і невербальні прояви, які створюють ворожу, 
принизливу або образливу атмосферу для людини. Вагомою ознакою 
сексуальних домагань, згідно з визначенням, наведеним Бондарем [20, с. 57], 
є елемент небажаності з боку жертви, а також сприйняття поведінки як такої, 
що порушує особисті межі. 
14 
 
Розглядаючи це поняття з точки зору гендерної зумовленості, важливо 
підкреслити, що сексуальні домагання найчастіше спрямовані на осіб певної 
статі або гендеру. Як зазначає Марчук [21, с. 73], домагання можуть бути 
частиною ширшого контексту гендерної дискримінації, коли одна сторона 
використовує свою соціальну або фізичну перевагу для контролю чи 
приниження іншої. Наприклад, гендерна асиметрія в робочому середовищі 
часто сприяє поширенню цього явища. 
 Визначивши поняття, необхідно детальніше зупинитися на ознаках, які 
дозволяють кваліфікувати поведінку як сексуальні домагання. На основі робіт 
українських дослідників Іваненка та Литвиненка [22, с. 96; 23, с. 42] можна 
виділити кілька ключових ознак: 
 -Небажаність - важливий критерій, що визначає сутність сексуальних 
домагань. Це означає, що така поведінка є нав’язаною і небажаною для 
потерпілого, незалежно від намірів кривдника; 
 -Образливий або принизливий характер - сексуальні домагання нерідко 
супроводжуються словесними, фізичними або невербальними діями, які 
принижують гідність людини або порушують її комфорт; 
-Прояв влади або тиску - нерідко кривдник має соціальну або 
професійну перевагу, яку використовує для досягнення своїх цілей. Ця ознака 
відображає гендерну складову сексуальних домагань і є яскравим прикладом 
нерівності між сторонами [23, с. 43]. 
Аналізуючи поняття та ознаки сексуальних домагань, можна зробити 
висновок, що це явище має комплексний характер і включає в себе як 
психологічні, так і соціальні складові. Важливо зазначити, що усвідомлення 
цих ознак дозволяє чітко ідентифікувати ситуації, які можуть розцінюватися 
як сексуальні домагання, а також зрозуміти механізми їх виникнення і 
наслідки для жертви. 
Форми та прояви сексуальних домагань у суспільстві. 
  Досліджуючи феномен сексуальних домагань як специфічної форми 
гендерного насильства, можна розглянути прояви, які стають викликом як для 
15 
 
суспільства в цілому, так і для окремих осіб. З дослідження Мельника, в 
Україні ця проблема набуває гострого характеру, оскільки культурні та 
соціальні чинники сприяють толерантному ставленню до певних форм агресії 
на підставі гендеру [24, с. 47]. 
Сексуальні домагання можуть набувати різних форм: від вербального 
чи невербального спілкування з сексуальним підтекстом до фізичного дотику 
без згоди. Зокрема, можна виділити такі основні форми домагань: 
-Невербальні домагання. До цієї форми належать жести, погляди та 
міміка з очевидним сексуальним підтекстом, а також надсилання фотографій 
або відеоматеріалів сексуального характеру без згоди отримувача. Хоменко 
підкреслює, що такі дії, хоч і не супроводжуються словами, викликають у 
потерпілих почуття небезпеки та приниження [25, с. 89]; 
-Вербальні домагання, які включають коментарі або жарти 
сексуального характеру, недоречні зауваження про зовнішність, сексуальні 
запитання, принизливі або вульгарні висловлювання. Згідно з дослідженням 
Зайцевої такі домагання зустрічаються найчастіше, оскільки, на відміну від 
фізичних домагань, вони можуть бути прихованими або замаскованими під 
«безневинний жарт», що ускладнює реагування [26, с. 32]; 
-Фізичні домагання, що передбачають будь-які небажані дотики, обійми 
або інші фізичні контакти без згоди. Як зазначає Ковальчук, фізичні 
домагання є найбільш очевидною формою агресії та часто потребують 
негайного втручання з боку правоохоронних органів [27, с. 53]; 
-Примушування до інтимних стосунків. Цей тип домагань проявляється 
у спробах схилити іншу особу до інтимних відносин шляхом психологічного 
тиску, погроз або шантажу. За словами Мироненка, такі дії завдають значної 
моральної шкоди й можуть мати довготривалі наслідки для психічного 
здоров'я жертв [28, с. 14]. 
Значну роль у поширенні сексуальних домагань відіграє недостатнє 
усвідомлення громадянами своїх прав, а також нерозуміння важливості 
дотримання особистих кордонів інших людей. Як зазначає Петренко, 
16 
 
розробка ефективних політик боротьби з цим видом насильства залежить від 
розуміння та врахування особливостей різних форм домагань [29, с. 102]. 
Причини та фактори, що сприяють поширенню сексуальних домагань. 
Поширеність сексуальних домагань можна пояснити низкою факторів, 
які взаємодіють і посилюють одне одного. Як показує практика, однією з 
основних причин є нерівність між статями, яка вкорінена в соціальних, 
культурних та економічних структурах суспільства. Зі слів Гнатенка, це 
явище відображає традиційні стереотипи про ролі чоловіків та жінок, де 
чоловіки часто сприймаються як домінуючі, а жінки - як об'єкти сексуального 
задоволення [30, с. 34]. У результаті цих стереотипів формуються 
патріархальні погляди на соціальні відносини, що призводить до ігнорування 
прав жінок та насильства над ними. 
Ще одним важливим фактором є соціалізація та культурні традиції, які 
формують у людей хибні уявлення про роль сексу в стосунках між статями. 
Чоловіки, яких виховують у суспільстві, де сексуальність часто розглядається 
як демонстрація влади і контролю, можуть вважати сексуальні домагання 
нормою. У свою чергу, жінки можуть страждати від низької самооцінки через 
вплив суспільних стандартів краси і сексуальності, що дозволяє домаганням 
залишатися непоміченими або навіть виправданими. 
Крім того, значну роль у поширенні сексуальних домагань відіграє 
відсутність належного правового регулювання та адекватних механізмів 
захисту потерпілих. Згідно з дослідженнями Гуменюк [31, с. 45], в багатьох 
країнах, у тому числі і в Україні, існують прогалини у законодавстві, що не 
дозволяють ефективно захищати права жертв сексуальних домагань. Це 
сприяє тому, що багато постраждалих осіб не звертаються за допомогою, 
побоюючись репресій чи дискримінації з боку суспільства або організацій. 
Ще одним важливим фактором є психологічні та емоційні аспекти, які 
можуть впливати на людей як з боку агресорів, так і з боку жертв. Як 
стверджують дослідники, зокрема Колесник, сексуальні домагання часто є 
результатом внутрішніх проблем і неусвідомлених переконань осіб, які 
17 
 
вчиняють ці дії. Проблеми в стосунках, емоційна незадоволеність, занижена 
самооцінка або агресія можуть стати каталізатором насильства [32, с. 56]. 
Не можна ігнорувати й такі фактори, як порушення норм етики у 
професійному середовищі. Як зазначає Іванова [33 с. 112], в організаціях, де 
панує авторитаризм або коли немає чітко визначених політик у сфері 
гендерної рівності, домагання можуть залишатись безкарними, оскільки 
працівники або учасники цих відносин не мають можливості або не знають, 
як захистити свої права. Відсутність чіткої стратегії і політики боротьби з 
гендерно зумовленим насильством лише посилює ситуацію, створюючи 
простір для маніпулювання та насильства. 
З урахуванням причин і факторів, які сприяють поширенню 
сексуальних домагань, можна стверджувати, що для ефективної боротьби з 
цим явищем необхідно комплексно підходити до розв'язання проблеми, 
враховуючи соціальні, культурні, психологічні та правові аспекти. 
Законодавча ініціатива, просвітницькі кампанії та організація навчальних 
програм для громадськості і осіб, які працюють у сфері правозахисту, є 
важливими кроками у запобіганні сексуальним домаганням і забезпеченні 
більш безпечного середовища для всіх. 
Наслідки сексуальних домагань для постраждалих 
Наслідки сексуальних домагань можуть бути різноманітними і 
багатоаспектними, оскільки вони зачіпають не лише фізичний, але й 
психологічний стан жертв. Психологічні травми часто є найбільш серйозними 
і тривалими, адже домагання можуть викликати у постраждалих відчуття 
безпорадності, втрати контролю над ситуацією, а також відчуття сорому і 
вини. І, як вказує Коваленко, в результаті, жертви часто страждають від 
депресії, тривожності, панічних атак та інших психосоматичних розладів, які 
можуть супроводжувати їх протягом всього життя [34, с. 73]. 
Психологічний вплив сексуальних домагань є важким не лише через 
безпосередній досвід насильства, а й через соціальні та культурні бар’єри, які 
змушують жертв мовчати і не звертатися по допомогу. Це може призводити 
18 
 
до ізоляції, втрати самоповаги, руйнування особистісної ідентичності, а 
також до загострення проблем у міжособистісних стосунках. 
Дослідження, проведене Левченко та Панасенко [35], показує, що 
більшість жертв сексуальних домагань не звертаються до правоохоронних 
органів або організацій, які надають підтримку постраждалим, через страх 
перед осудом чи неприязню з боку суспільства. Водночас це лише погіршує 
їхній емоційний стан, оскільки вони переживають додаткову травму через 
відсутність підтримки і розуміння. 
Фізичні наслідки домагань, хоча й менш виражені, але все одно можуть 
бути серйозними. Вони можуть включати травми, інфекційні захворювання, 
психологічне вигорання, а також порушення сну та харчових звичок, що 
часто супроводжують стресові стани. 
Наслідки сексуальних домагань для суспільства. 
Наслідки сексуальних домагань поширюються далеко за межі 
індивідуального досвіду жертв, впливаючи на суспільство в цілому. Перше і 
найочевидніше – це посилення соціальної нерівності між жінками та 
чоловіками, адже сексуальні домагання є частиною більш широкої культури 
гендерної дискримінації. За даними дослідження Сидоренко [36, с. 101], 
сексуальні домагання значно знижують рівень довіри в суспільстві і 
створюють атмосферу страху на робочих місцях та в громадських установах, 
що, у свою чергу, може знижувати ефективність праці та продуктивність. 
Також, сексуальні домагання підривають моральні основи суспільства, 
адже вони пропагують культ насильства та підкорення, що веде до 
утвердження моделей поведінки, які руйнують культурні та соціальні норми. 
Поява безкарності для агресорів і відсутність достатньої підтримки для жертв 
посилюють існуючі стереотипи і створюють додаткові соціальні бар’єри. 
Негативний вплив сексуальних домагань на суспільство також 
позначається на розвитку психологічного клімату в країні. Згідно з 
дослідженням Кравченко[(37, с. 57], високий рівень сексуальних домагань 
знижує загальний рівень психологічного благополуччя населення, адже всі 
19 
 
члени суспільства, незалежно від того, стали вони жертвами чи ні, 
знаходяться під впливом культурних і психологічних наслідків насильства. 
Таким чином, сексуальні домагання мають серйозні наслідки для 
постраждалих осіб і для суспільства в цілому. Психологічні травми, фізичні 
порушення і соціальні наслідки вимагають не лише змін у підходах до 
правової політики, але й глибоких культурних перетворень, щоб забезпечити 
належний рівень підтримки та захисту для постраждалих. Зрозуміло, що 
боротьба з сексуальними домаганнями повинна включати не лише правові 
ініціативи, а й освітні кампанії, спрямовані на зміну суспільних уявлень про 
гендерні стосунки і роль кожної людини в забезпеченні рівних прав і 
можливостей. 
Правова база щодо боротьби з сексуальними домаганнями в Україні. 
У розрізі правової бази щодо боротьби з сексуальними домаганнями в 
Україні, необхідно відзначити, що законодавство країни поступово 
вдосконалюється, хоча все ще має прогалини. Одним із основних документів, 
який регулює питання боротьби з сексуальними домаганнями, є Кодекс 
законів про працю України. Зокрема, в ньому передбачена можливість 
притягнення до відповідальності осіб, що скоїли сексуальні домагання на 
робочому місці [38]. Однак це положення не завжди забезпечує достатню 
захисту для потерпілих. Тож, як вважає Сидоренко, проблема в тому, що в 
Україні відсутнє чітке визначення сексуальних домагань як правопорушення, 
що ускладнює юридичне процесуальне вирішення таких справ [36, с. 38]. 
Крім того, в Україні ухвалено Закон України "Про забезпечення рівних 
прав та можливостей жінок і чоловіків", який містить положення щодо 
заборони дискримінації за ознакою статі та забезпечення рівного ставлення 
до всіх працівників. Це законодавчий акт має сприяти створенню умов для 
запобігання гендерно зумовленому насильству, включаючи сексуальні 
домагання. Зокрема, цей закон передбачає можливість подання скарг на 
сексуальні домагання та надання захисту жертвам. 
20 
 
У зв'язку з цим важливою є діяльність Національної поліції України, 
яка зобов'язана проводити розслідування випадків сексуальних домагань і 
застосовувати відповідні заходи впливу. Однак, як вказує Іванова, 
ефективність цієї роботи знижується через недостатню інформованість жертв 
і їхні страхи щодо звернення до правоохоронних органів, що значною мірою 
пов'язано з недостатнім рівнем соціальної підтримки та правової освіти 
населення [40, с. 52]. 
На мій погляд, для забезпечення належного рівня правового захисту 
жертв сексуальних домагань в Україні необхідно вдосконалювати 
законодавчу базу. Пріоритетами мають бути чітке визначення сексуальних 
домагань як кримінального правопорушення, впровадження практик 
інклюзивного розслідування таких справ, а також розширення правової 
освіти серед населення, щоб жертви могли своєчасно звертатися за 
допомогою. 
Одним із важливих напрямків на шляху до усунення сексуальних 
домагань є також розвиток державних і недержавних ініціатив, спрямованих 
на підвищення рівня поінформованості щодо прав жертв. Наприклад, у 
багатьох країнах Європи та Північної Америки впроваджено програми 
підтримки для постраждалих, що включають правову консультацію, 
психологічну допомогу та інші ресурси, доступні жертвам сексуальних 
домагань [40, с. 58]. 
Загалом, правова боротьба з сексуальними домаганнями в Україні 
потребує комплексного підходу, який включає як вдосконалення 
законодавства, так і розвиток інституцій, здатних забезпечити ефективну 
підтримку жертв та покарання порушників. 
 
 
 
 
21 
 
1.3. Теоретичні концепції попередження гендерно зумовленого 
насильства 
 
У своєму дослідженні я зосередився на вивченні ключових теоретичних 
підходів до попередження гендерно зумовленого насильства, що представлені 
у науковій літературі. Розуміння цих концепцій є фундаментальним для 
подальшого аналізу політик і механізмів боротьби з насильством, адже воно 
дозволяє оцінити причини цього явища і знайти оптимальні шляхи його 
усунення. 
Насамперед я розглянув соціокультурний підхід, який розкриває 
гендерно зумовлене насильство як наслідок суспільних стереотипів та 
дискримінаційних норм, що історично укорінилися в різних культурах. Цей 
підхід акцентує увагу на необхідності зміни суспільної свідомості через 
впровадження освітніх програм, які сприяють формуванню гендерної 
рівності. Наприклад, у працях Девіса [41] зазначено, що освітні ініціативи, 
спрямовані на подолання гендерних стереотипів, мають найбільший вплив на 
молодь. 
Соціокультурний підхід базується на розумінні того, що гендерно зумовлене 
насильство є наслідком усталених суспільних норм і стереотипів, які 
підтримують гендерну нерівність. У межах цього підходу ключовим є вплив 
на зміну суспільної свідомості шляхом освіти, просвітництва та роботи з 
медіа. 
Вивчаючи проблему, я звернув увагу на методичні рекомендації 
українських науковців, які акцентують на важливості формування гендерної 
культури через освітні програми. Наприклад, у методичних рекомендаціях, 
розроблених Донецьким обласним навчально - методичним центром 
психологічної служби системи освіти зазначається, що виховання гендерної 
рівності в навчальних закладах з раннього віку дозволяє закласти основи 
культури ненасильства [42, с. 30]. 
22 
 
Крім того, дослідження, представлене в журналі «Українське 
суспільство», наголошує на необхідності інтеграції гендерно орієнтованих 
програм на всіх рівнях освіти [43, с. 97]. Автори підкреслюють, що залучення 
громадських організацій до розробки таких програм значно підвищує їхню 
ефективність. 
Окремо варто виділити роль засобів масової інформації. Українські 
науковці підкреслюють, що медіа можуть слугувати як інструментом 
утвердження гендерних стереотипів, так і важливим механізмом їхнього 
подолання [42, с. 45]. Просвітницькі кампанії, що висвітлюють приклади 
рівноправних відносин, здатні впливати на формування суспільної думки та 
знижувати толерантність до насильства. 
Таким чином, соціокультурний підхід у контексті українських реалій є 
потужним інструментом для боротьби з гендерно зумовленим насильством 
через системний вплив на суспільну свідомість, освіту та медіа. 
Далі я вивчив психологічний підхід, який аналізує індивідуальні 
причини насильства. У своєму дослідженні я звернув увагу на психологічний 
підхід до попередження гендерно зумовленого насильства, який передбачає 
вивчення психологічних аспектів, що впливають на виникнення насильства, а 
також розробку методів, спрямованих на допомогу як жертвам, так і 
агресорам. Це один із основних підходів, оскільки він орієнтується на 
індивідуальні особливості людини та соціалізацію, що формує її поведінку. 
Психологічний підхід передбачає, що одна з причин гендерно 
зумовленого насильства полягає в травматичному досвіді, зокрема в 
дитинстві, коли особа переживає насильство або є свідком агресивних дій. Як 
зазначає Джонсон у своїй праці, люди, які пережили насильство в ранньому 
віці, можуть перенести ці моделі поведінки на своє доросле життя, що 
призводить до насильства у стосунках між статями [44, с. 45]. Травматичний 
досвід формує у людей схильність до агресивної поведінки, і це часто 
проявляється у взаємодії з іншими людьми, що знову ж таки підтримує 
культурні стереотипи про домінування чоловіків і підкорення жінок. 
23 
 
Крім того, існує важлива складова психології гендерно зумовленого 
насильства, яка пов'язана з низьким рівнем емоційної стабільності особи. За 
даними Сміта, люди, які мають низький рівень емоційної інтелігентності, 
більш схильні до агресивної поведінки у конфліктах, оскільки не можуть 
контролювати свої емоції та стрес [45, с. 70]. Таким чином, емоційна 
незрілість і відсутність навичок самоконтролю є важливими факторами, що 
сприяють насильству, зокрема сексуальним домаганням. 
Як зауважує Олена Калініченко, важливим аспектом є також вплив 
соціалізації, тобто процесу формування особистості через взаємодію з 
оточенням. Як показують дослідження, у культурах, де існують традиційні 
гендерні стереотипи, зокрема в Україні, формуються певні моделі поведінки, 
що можуть призводити до насильства [46, с. 89]. Програми освіти та 
просвітництва, спрямовані на зміну цих стереотипів, можуть істотно знизити 
рівень агресії в суспільстві. 
У моєму дослідженні також особливу увагу я приділяю психологічним 
програмам підтримки для осіб, які стали жертвами насильства, а також для 
тих, хто здійснює насильницькі дії. У цьому контексті важливу роль 
відіграють спеціалізовані програми психологічної підтримки, спрямовані на 
відновлення постраждалих від насильства осіб. Як зазначає Гріфітс у своєму 
дослідженні, важливими складовими таких програм є робота з травмою та 
розвиток навичок емоційної регуляції у жертв насильства [47, с. 55]. Для 
агресорів важливим є застосування когнітивно-поведінкової терапії, яка 
допомагає змінити шкідливі патерни поведінки, що підтримують насильство. 
Це дозволяє зменшити ризик рецидивів і змінити поведінкові моделі на більш 
конструктивні. 
Ще одним важливим аспектом є навчання фахівців, таких як психологи, 
соціальні працівники та правоохоронці, які безпосередньо працюють із 
постраждалими від насильства. З роботи Нефа видно, що програми 
підвищення кваліфікації цих фахівців є важливим елементом для 
забезпечення ефективної допомоги жертвам насильства та мінімізації ризику 
24 
 
вторинної victimization, що часто виникає через неправильне реагування на 
проблему насильства [48, с. 102]. 
У рамках свого дослідження я також звертаю увагу на правовий підхід 
до попередження гендерно зумовленого насильства, який вважаю важливим 
для формування ефективної політики та системи захисту прав постраждалих 
осіб. Правові норми визначають рамки, в яких повинна здійснюватися 
боротьба з насильством, а також встановлюють відповідальність за 
порушення цих норм. На мою думку, правова реакція на гендерно зумовлене 
насильство є ключовою для створення безпечного середовища для осіб, які 
стали жертвами цього явища. 
Правовий підхід включає в себе три основні аспекти: 
 -Законодавчі ініціативи – перш за все, важливим є наявність чітких 
законів, що регулюють попередження та боротьбу з гендерно зумовленим 
насильством. В Україні це питання врегульовано такими нормативними 
актами, як Закон України «Про запобігання та протидію домашньому 
насильству» (2017) та «Конвенція Ради Європи про запобігання насильству 
щодо жінок» (Стамбульська конвенція). На основі цих документів розроблені 
правові механізми для попередження насильства, що включають заходи, 
спрямовані на охорону прав жертв та покарання правопорушників. Як 
зазначає Олена Калініченко у своїй праці, важливою частиною боротьби з 
гендерно зумовленим насильством є забезпечення доступу до правосуддя для 
жертв насильства, а також ефективне застосування законів, що визначають 
відповідальність за насильницькі дії [49, с. 82]; 
 -Процедури захисту прав жертв – важливим аспектом є створення 
ефективних процедур захисту прав жертв гендерно зумовленого насильства, 
що включають тимчасові обмежувальні накази, забезпечення безпеки, а 
також можливість звернення до органів влади для отримання допомоги. 
Законодавство також повинно передбачати відповідні заходи для захисту 
дітей та інших вразливих осіб від насильства. Наприклад, у статті 19 Закону 
України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено 
25 
 
право постраждалих осіб звертатися до суду за тимчасовим обмеженням, що 
є важливим елементом для забезпечення їх безпеки [50, с. 56]; 
-Покарання правопорушників - правова система повинна також 
передбачати покарання за порушення законодавства, пов’язаного з гендерно 
зумовленим насильством. У кримінальному праві є статті, що криміналізують 
насильство в сім’ї, сексуальні домагання, фізичне та психологічне 
насильство. Водночас важливою є ефективність правозастосування цих норм, 
щоб забезпечити реальний захист постраждалих осіб. Як підкреслює 
Кравченко у роботі «Правовий захист жертв насильства в Україні», важливо 
не лише розробити закони, але й створити належну правозастосовну 
практику, щоб запобігти насильству та покарати порушників [51, с. 99]; 
Важливість правових реформ у сфері соціального забезпечення. 
Окремо хочу звернути увагу на значення правових реформ для 
соціального забезпечення постраждалих від гендерно зумовленого 
насильства. Однією з важливих складових є підтримка постраждалих через 
соціальні програми та забезпечення їх прав на відшкодування шкоди. Як 
зазначають українські дослідники, зокрема Баранова, важливим є створення 
соціальних механізмів для допомоги постраждалим, зокрема надання 
допомоги в грошовій та матеріальній формі, що дозволить їм відновити 
нормальне життя після пережитого насильства [52, с. 150]. 
Програми підтримки повинні включати також психологічну, медичну та 
юридичну допомогу, щоб забезпечити комплексний підхід до реабілітації 
постраждалих осіб. Як зазначає експерт у соціальному забезпеченні Іванова, 
такі заходи допомагають не лише підтримати постраждалих, а й сприяють 
запобіганню повторним випадкам насильства [53, с. 127]. 
Особливий інтерес викликає феміністський підхід, який інтерпретує гендерно 
зумовлене насильство як наслідок патріархальних структур у суспільстві. 
Дослідники, зокрема Алан [54], стверджують, що лише докорінна зміна 
гендерних відносин може забезпечити довгострокову профілактику 
насильства. 
26 
 
Феміністський підхід до попередження гендерно зумовленого 
насильства зосереджується на виявленні та подоланні структурної нерівності 
між статями, що, на мою думку, є основною причиною такого насильства. 
Цей підхід підкреслює, що насильство є не випадковим актом, а результатом 
глибоко укорінених у суспільстві гендерних стереотипів, які підтримують 
домінування чоловіків і субординацію жінок. 
Феміністський аналіз гендерно зумовленого насильства передбачає 
вивчення його як форми соціальної несправедливості, що пов'язана з 
історичним та соціальним контекстом гендерних відносин. Тож, гендерне 
насильство по суті є певним відображенням більш значної соціальної 
проблеми - гендерної нерівності, що може  підтримуватись не лише в 
особистих стосунках, але й інших аспектах, зокрема політичних, економічних 
і соціальних структурах [55, с. 12]. 
З моєї точки зору, важливою рисою феміністського підходу є його 
орієнтація на жінок як на суб'єктів, які зазнають насильства, і на викриття 
причин, чому саме вони найбільше піддаються насильству. Феміністська 
теорія підкреслює, що насильство є результатом більш широкої системи 
структурної нерівності між чоловіками та жінками. Це підкреслюється в 
працях українських науковців, які вказують на необхідність інституційних 
змін для створення справедливих умов для всіх статей. Наприклад, наукове 
дослідження, проведене Калініченко, що стосується соціальної підтримки 
жінок, які стали жертвами гендерно зумовленого насильства, наголошує на 
важливості підтримки феміністських рухів та організацій у сприянні 
соціальним змінам, орієнтованим на захист прав жінок [56, с. 88]. 
 Ключові аспекти феміністського підходу. 
 Гендерна нерівність як основна причина насильства 
У рамках феміністського підходу гендерно зумовлене насильство 
розглядається як наслідок структурної нерівності між статями. Важливим є 
те, що феміністський аналіз не зводить насильство до індивідуальних 
проблем чи конфліктів, а вбачає в ньому вияв соціальної несправедливості, 
27 
 
яка закріплена через закони, традиції, релігію та інші інститути. З цього 
погляду, насильство є інструментом контролю, що дозволяє зберігати 
традиційні гендерні ролі, де чоловіки займають домінуючі позиції, а жінки - 
підпорядковані. 
Важливість освіти і просвітництва. 
Одним із основних напрямів феміністського підходу є активне 
просвітництво щодо гендерних питань, яке має на меті змінити суспільні 
стереотипи, що підтримують нерівність. У своїх дослідженнях я натрапив на 
роботу Сміта, яка підтверджує, що інформування суспільства про права 
жінок, підвищення рівня гендерної свідомості та розвиток інтерсекційної 
теорії значно знижують рівень гендерно зумовленого насильства [57, с. 112]. 
Право на тілесну автономію. 
Феміністський підхід активно бореться за право жінок на тілесну автономію. 
Це означає, що кожна жінка повинна мати право на контроль над своїм тілом, 
що включає можливість відмовитись від будь-якої форми насильства. Це 
важливий аспект феміністської боротьби, оскільки він розглядає гендерно 
зумовлене насильство не як індивідуальний випадок, а як системну проблему, 
що виникає через соціальні, культурні та політичні стереотипи щодо ролі 
жінки в суспільстві. 
Феміністський підхід в контексті України. 
У контексті України феміністський підхід до гендерно зумовленого 
насильства набуває особливої ваги через специфіку соціальної ситуації, де 
гендерна нерівність все ще є значною. Відзначаючи проблему недооцінки 
прав жінок та недостатньої правової підтримки жертв насильства, українські 
феміністки активно працюють над просвітницькими ініціативами, 
спрямованими на зміни в законодавстві та суспільній свідомості (що 
вказується в роботі Чорновіл) один із прикладів - впровадження державних 
програм і проектів, що сприяють захисту жінок, постраждалих від 
насильства, та забезпеченню гендерної рівності через зміни в політиці 
соціального забезпечення [58, с. 74]. 
28 
 
Зрештою, найбільш ефективним є інтегративний підхід, який поєднує 
елементи соціокультурного, психологічного та правового аналізу. 
Інтегративний підхід до попередження гендерно зумовленого насильства 
орієнтований на поєднання різних теоретичних і практичних підходів для 
створення ефективних механізмів боротьби з цим явищем. Цей підхід 
розглядає гендерно зумовлене насильство не лише як соціальну, психологічну 
або феміністську проблему, а й як комплексне явище, яке потребує всебічного 
аналізу та багатоаспектного втручання. Як я бачу, основним завданням 
інтегративного підходу є комбінування різних стратегій та методів, що 
можуть доповнювати одна одну й створювати більш цілісну картину для 
розв'язання проблеми. 
Ключові характеристики інтегративного підходу. 
Інтегративний підхід включає в себе кілька важливих компонентів, 
кожен з яких по-своєму додає цінність до загального процесу попередження 
гендерно зумовленого насильства: 
 -Комбінація різних підходів. 
Інтегративний підхід передбачає поєднання різних теоретичних і практичних 
напрямків, зокрема психологічного, феміністського, соціокультурного і 
правового підходів. Такий підхід дозволяє створити більш комплексну 
стратегію попередження, яка охоплює різні рівні проблеми - від 
індивідуальних переконань до соціальних і культурних норм. Як зазначає 
Сміт, успіх боротьби з гендерно зумовленим насильством часто залежить від 
здатності інтегрувати підходи, що працюють як на рівні індивіда, так і на 
рівні суспільства в цілому [59, с. 15]; 
 -Застосування міждисциплінарного підходу. 
Цей підхід вимагає участі фахівців з різних галузей, зокрема психологів, 
соціологів, юристів, педагогів та соціальних працівників, для розробки 
ефективних політик і стратегій. Міждисциплінарний підхід дозволяє 
створювати інтегровані механізми підтримки жертв насильства та реабілітації 
агресорів, оскільки кожен фахівець може внести свій внесок у розв'язання 
29 
 
комплексних проблем. Як стверджують українські науковці, зокрема 
Калініченко, важливим є також залучення державних і громадських 
організацій, що сприяє створенню більш ефективної мережі підтримки [60, с. 
102]; 
 -Врахування інтерсекційності. 
Інтегративний підхід обов'язково враховує концепцію інтерсекційності, яка 
розглядає взаємодію різних факторів, що можуть посилювати або змінювати 
прояви гендерного насильства. Це означає, що гендерно зумовлене 
насильство не можна розглядати ізольовано, адже на нього можуть впливати 
й інші аспекти, такі як клас, раса, вік, сексуальна орієнтація або інвалідність. 
У цьому контексті інтегративний підхід враховує всі ці чинники при розробці 
політик та програм, спрямованих на попередження насильства. Дослідження, 
проведене Джонсон, підкреслює, що лише всебічний аналіз таких аспектів 
дозволяє розробити дійсно ефективні стратегії запобігання насильству, що 
стосуються різних груп населення [61, с. 45]; 
-Фокус на соціальні зміни.  
 Інтегративний підхід також має на меті не лише реагування на 
насильство, але й активну роботу на соціальному рівні для зміни патернів 
поведінки та соціальних норм. Це передбачає реформу освіти, медіа, 
організаційної культури, а також просвітницьку роботу серед усіх верств 
населення, зокрема серед молоді. Ініціативи, спрямовані на зміну соціальних 
норм і культурних стереотипів, є важливою складовою інтегративної 
стратегії, оскільки лише зміна громадської думки здатна зменшити рівень 
толерантності до насильства. 
 Роль державних інституцій та організацій у впровадженні 
інтегративного підходу. 
Особливу увагу слід приділяти державним інституціям, оскільки саме 
вони мають ключову роль у формуванні нормативної бази для боротьби з 
гендерно зумовленим насильством. Інтегративний підхід вимагає, щоб ці 
інституції працювали в тісній співпраці з громадськими організаціями, 
30 
 
освітніми установами та іншими соціальними структурами для створення 
спільної стратегії. 
    На мою думку, ефективність боротьби з насильством буде досягнута 
тільки в тому випадку, якщо законодавчі ініціативи будуть доповнюватися 
реальними механізмами підтримки жертв, а також сприятимуть розвитку 
психологічної реабілітації для агресорів. За словами українських соціологів, і 
зокрема Чернишової, системний підхід до проблеми гендерного насильства 
вимагає чіткої координації між усіма інституціями, зокрема на рівні 
державних політик соціального забезпечення та правозахисту [62, с. 98]. 
     Тож, інтегративний підхід до попередження гендерно зумовленого 
насильства є важливим для створення комплексних і ефективних механізмів 
реагування на це явище. Це підхід, який поєднує різні стратегії, враховує 
множинні аспекти насильства і сприяє активній роботі на рівні соціальних і 
культурних змін. Для його успішного впровадження необхідна тісна 
співпраця між усіма зацікавленими сторонами, а також підтримка з боку 
держави, громадських організацій та освітніх установ. Врахування 
інтерсекційних факторів та соціальних змін є важливим для досягнення 
ефективних результатів у боротьбі з гендерно зумовленим насильством. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
31 
 
РОЗДІЛ 2 
 
2.1 Сучасний стан сексуальних домагань та їх соціальні наслідки 
 
Сексуальні домагання є важливою соціальною проблемою, яка має 
негативний вплив на суспільство в цілому та на окремих осіб, які стали 
жертвами цього явища. Вивчаючи сучасний стан сексуальних домагань, я 
дійшов висновку, що це явище, хоч і набуло значної уваги в останні 
десятиліття, все ще залишається складним і часто прихованим через різні 
соціальні, культурні та інституційні бар'єри. 
    На мою думку, головною проблемою є те, що сексуальні домагання не 
завжди визнаються за серйозне порушення прав людини, оскільки жертви 
часто зіштовхуються з труднощами у доведенні своєї правоти, а в деяких 
випадках - навіть з осудом або дискримінацією з боку оточення чи 
організацій, в яких вони працюють. Це підтверджують дослідження, 
проведені в Україні та за кордоном. Наприклад, Калініченко зазначає, що за 
даними дослідження національного інституту соціальних досліджень, лише 
25% жертв звертаються за допомогою до відповідних органів, а більшість 
жертв відчувають психологічний тиск і часто уникають подачі скарг [63, с. 
35]. 
     Ще однією проблемою є те, що у багатьох країнах, включаючи Україну, 
відсутні чіткі та загальнодоступні механізми для підтримки жертв 
сексуальних домагань. Чимало постраждалих стикаються з бар'єрами, 
пов'язаними з недосконалістю правової системи та соціальних практик, що 
регулюють такі ситуації. Відома дослідниця Чернишова вказує, що лише за 
останні роки в Україні було прийнято кілька важливих законодавчих актів, 
зокрема Закон України "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і 
чоловіків", але реалізація цих норм ще потребує удосконалення та належного 
контролю [64, с. 58]. 
32 
 
Що стосується соціальних наслідків сексуальних домагань, то вони є 
дуже широкими та багатогранними. Вони не тільки порушують права жертв, 
а й створюють непередбачувані соціальні наслідки, які зачіпають як індивідів, 
так і суспільство в цілому. Перш за все, сексуальні домагання завдають 
жертвам психологічної травми. Постраждалі можуть страждати від депресії, 
тривожних розладів, порушень самооцінки та самоповаги. Як показують 
дослідження Гусєвої, близько 60% жертв сексуальних домагань переживають 
значні психологічні труднощі, включаючи посттравматичний стресовий 
розлад (ПТСР) [65, с. 47]. 
    Крім того, сексуальні домагання можуть мати негативний вплив на 
професійне та особисте життя жертв. Як я зауважив, багато хто з них відчуває 
труднощі з адаптацією на робочому місці або в навчальному закладі після 
інциденту домагання. Часто такі особи втрачають довіру до колег або 
керівництва, що, в свою чергу, може призвести до зниження продуктивності, 
а також до фізичного та психічного виснаження. 
     У соціальному контексті сексуальні домагання також сприяють 
погіршенню гендерних відносин. Поширення цього явища викликає недовіру 
між людьми різних статей, створюючи враження, що чоловіки є винуватцями, 
а жінки — безпорадними жертвами. Це негативно позначається на гендерній 
рівності, створюючи атмосферу недовіри та ворожнечі в суспільстві. 
З іншого боку, варто зазначити, що дослідження українських соціологів 
свідчать про поступове зміщення ставлення до сексуальних домагань, 
особливо серед молоді та в академічному середовищі. Збільшення кількості 
відкритих дискусій на тему сексуальних домагань допомагає змінювати 
ставлення до цього явища та підвищувати рівень обізнаності щодо наслідків 
сексуального насильства. Про це зауважується в роботі Проніної. [66, с. 62].          
Однак зміни на рівні суспільних інститутів потребують часу, оскільки 
культурні стереотипи, що підтримують сексуальні домагання, є вкоріненими 
у свідомості багатьох людей. 
33 
 
    Моя думка полягає в тому, що зміна ставлення до сексуальних домагань 
на рівні суспільства неможлива без впровадження чіткої стратегії як на рівні 
держави, так і на рівні організацій. Потрібно не лише розробляти політики і 
нормативно-правові акти, але й працювати над їх ефективним застосуванням 
у реальних умовах. 
 
2.2 Політики та процедури запобігання сексуальним домаганням 
 
Проблема сексуальних домагань потребує системного підходу для її 
вирішення, який включає розробку та впровадження ефективних політик і 
процедур запобігання цьому явищу. Досліджуючи цей аспект, я звернув увагу 
на те, що такі політики є ключовим інструментом у боротьбі з сексуальними 
домаганнями як у приватних організаціях, так і в державних установах. 
Міжнародний контекст та стандарти. 
Вивчення міжнародного контексту та стандартів запобігання 
сексуальним домаганням є надзвичайно важливим для розробки ефективних 
національних політик і процедур у цій сфері. Особливо актуальним це 
питання є в контексті соціального забезпечення, оскільки система 
соціального захисту має виконувати ключову роль у підтримці постраждалих 
та створенні умов для недопущення повторення випадків домагань. 
    На міжнародному рівні боротьба з сексуальними домаганнями 
отримала значну увагу завдяки діяльності Організації Об’єднаних Націй 
(ООН) та її спеціалізованих агентств, таких як Міжнародна організація праці 
(МОП). Одним із найбільш знакових документів є Конвенція МОП № 190 
"Про викорінення насильства і домагань у сфері праці" (2019), яка стала 
першим міжнародним актом, що комплексно регулює питання боротьби з 
насильством і домаганнями, включаючи сексуальні домагання [67, с. 15]. Ця 
конвенція визначає насильство та домагання як порушення прав людини, що 
загрожують рівним можливостям у сфері праці, підриваючи гідність та 
психологічну безпеку працівників. 
34 
 
    У контексті соціального забезпечення, Конвенція МОП № 190 
зобов’язує держави-члени розробляти національні стратегії захисту 
постраждалих, створювати спеціальні механізми допомоги, а також 
забезпечувати доступ до соціальних послуг. Наприклад, передбачено 
обов’язкове інформування постраждалих про їхні права та доступ до 
правових, медичних і психологічних послуг [67, с. 18]. З огляду на це, 
вважаю, що впровадження подібних механізмів в Україні могло б значно 
підвищити ефективність системи соціального забезпечення. 
    Не менш важливими є стандарти, встановлені Європейським Союзом. 
Директива ЄС 2006/54/EC "Про рівність чоловіків і жінок у сфері 
працевлаштування" визначає сексуальні домагання як форму дискримінації за 
ознакою статі. Вона вимагає від роботодавців забезпечувати створення 
робочого середовища, вільного від домагань, а також впроваджувати 
внутрішні процедури розгляду скарг. Я вбачаю у цих вимогах важливий 
внесок у забезпечення соціальної безпеки працівників, оскільки вони 
дозволяють попередити інституційне насильство та сприяти психологічному 
благополуччю людей [68, с. 40]. 
    Особливу увагу також слід приділити діяльності Ради Європи та її 
Стамбульській конвенції "Про запобігання насильству щодо жінок і 
домашньому насильству" (2011), яка хоча й не стосується сексуальних 
домагань у вузькому сенсі, однак пропонує широкий спектр заходів для 
захисту жертв гендерного насильства. Конвенція акцентує на необхідності 
співпраці між державними органами, громадськими організаціями та 
системами соціального забезпечення для надання постраждалим допомоги та 
підтримки [69, с. 75]. 
    З огляду на досвід країн Західної Європи та Північної Америки, можна 
зробити висновок, що однією з ключових умов успішного запобігання 
сексуальним домаганням є міжвідомча співпраця. У країнах Скандинавії, 
наприклад, державні служби соціального забезпечення відіграють центральну 
роль у підтримці жертв. І як зауважує Сидоренко в своїй роботі, вони тісно 
35 
 
співпрацюють із поліцією, медичними установами та психологами, що 
дозволяє забезпечити комплексний підхід до вирішення проблеми [70, с. 100]. 
Таким чином, вважаю, що для України надзвичайно важливо врахувати 
міжнародний досвід у запобіганні сексуальним домаганням, адаптуючи його 
до національних реалій. Це особливо актуально в контексті реформування 
системи соціального забезпечення, яка має бути не лише джерелом підтримки 
для постраждалих, а й інструментом профілактики сексуальних домагань. 
Національний рівень. 
Аналіз національного рівня політик і процедур запобігання 
сексуальним домаганням в Україні дозволяє оцінити ефективність 
впроваджених заходів та їх вплив на систему соціального забезпечення. 
Питання забезпечення прав людини та гідності, боротьби з дискримінацією і 
насильством є важливими аспектами соціальної політики, спрямованої на 
створення умов для рівності та безпеки громадян. 
    В Україні боротьба із сексуальними домаганнями регулюється низкою 
нормативно-правових актів, таких як Кодекс законів про працю, Закон 
України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", а 
також Кримінальний кодекс України. Зокрема, у статті 154 Кримінального 
кодексу визначено відповідальність за примушування до вступу в статеві 
зносини або сексуальні дії з використанням матеріальної чи службової 
залежності [71, с. 22]. Однак законодавча база потребує вдосконалення в 
частині розробки комплексних механізмів профілактики та реагування. 
Національні політики, які спрямовані на запобігання сексуальним 
домаганням, включають розробку державних програм із захисту 
постраждалих від насильства. Наприклад, у межах Закону України "Про 
запобігання та протидію домашньому насильству" запроваджено систему 
мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, яка може бути 
адаптована для реагування на випадки сексуальних домагань [50, с. 45]. Тож 
можу зробити висновки, що цей підхід перспективним, оскільки він дозволяє 
швидко залучати відповідні служби для підтримки постраждалих. 
36 
 
    На думку Литвина, особливе значення в боротьбі із сексуальними 
домаганнями в Україні має діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, 
дітей та молоді. Ці центри відіграють важливу роль у підтримці жертв, 
надаючи їм психологічну та юридичну допомогу, а також консультування 
щодо можливостей захисту прав [72, с. 60]. Однак, на мій погляд, для 
підвищення ефективності таких центрів слід забезпечити їхню тіснішу 
співпрацю з правоохоронними органами та громадськими організаціями. 
У контексті соціального забезпечення важливим є створення безпечного 
середовища на робочих місцях. Наприклад, Кодекс законів про працю 
передбачає обов’язок роботодавців забезпечувати рівні умови праці та 
запобігати дискримінації, у тому числі сексуальним домаганням. Проте на 
практиці ці норми часто залишаються декларативними через відсутність 
механізмів моніторингу та санкцій [73, с. 75]. Я вважаю, що вирішення цього 
питання можливе шляхом впровадження обов’язкових тренінгів для 
роботодавців та працівників, а також створення незалежних комісій із 
розгляду скарг. 
Окремо слід звернути увагу на співпрацю держави з громадськими 
організаціями. Такі організації, як "Ла Страда-Україна", активно працюють у 
напрямку попередження сексуальних домагань, проводячи освітні кампанії та 
надаючи підтримку жертвам [74, с. 12]. У рамках соціального забезпечення 
вони можуть виступати партнерами державних структур, забезпечуючи 
доступність послуг у віддалених регіонах. 
На мою думку, для вдосконалення політик національного рівня 
необхідно враховувати міжнародний досвід, зокрема адаптацію положень 
Конвенції МОП № 190 та рекомендацій Ради Європи. Важливою умовою 
також є інтеграція питань боротьби із сексуальними домаганнями у 
загальнонаціональні програми соціального забезпечення, що дозволить 
створити цілісну систему профілактики та підтримки. 
Основні елементи політик і процедур: 
37 
 
(У процесі дослідження механізмів запобігання сексуальним домаганням я 
зосередився на ключових елементах, які мають бути враховані у розробці 
ефективних політик і процедур. Особливу увагу я приділив їхньому зв’язку із 
системою соціального забезпечення, адже саме ця сфера є інструментом 
підтримки постраждалих осіб та гарантування їхніх прав) 
-Визначення понять та охоплення політик. 
Ефективність будь-якої політики починається з чіткого визначення термінів, 
які в ній використовуються. Як зазначає В. Костенко, включення до політики 
чіткого визначення сексуальних домагань дозволяє уникнути різночитань та 
маніпуляцій під час їхнього впровадження [75, с. 45]. До поняття «сексуальні 
домагання» важливо включити як фізичні, так і вербальні, а також 
невербальні прояви насильства, що має забезпечити ширший контекст 
захисту. 
Політики також повинні охоплювати всі можливі сфери, де виникає ризик 
сексуальних домагань, включаючи трудову діяльність, освітній процес, сфери 
соціальних послуг та охорони здоров’я. На мою думку, увага до цих сфер є 
ключовою для інтеграції механізмів соціального забезпечення в загальну 
систему профілактики; 
-Освітня складова та підвищення обізнаності. 
Серед основних елементів політики важливе місце займає просвітницька 
робота. Згідно з дослідженням Л. Гуменюк, проведення інформаційних 
кампаній, семінарів і тренінгів для працівників соціальних служб та інших 
установ сприяє підвищенню їхньої обізнаності про прояви сексуальних 
домагань та методи їхнього попередження [76, с. 33]. 
Я вважаю, що особливу увагу слід приділити підготовці соціальних 
працівників, адже вони нерідко стають першими, до кого звертаються 
постраждалі. Розробка освітніх програм для таких фахівців повинна 
охоплювати як теоретичні аспекти, так і практичні навички комунікації з 
жертвами та алгоритми реагування; 
-Механізми повідомлення та розслідування. 
38 
 
Ефективність політик запобігання сексуальним домаганням значною мірою 
залежить від створення прозорих і доступних механізмів повідомлення. Як 
зазначають А. Сміт та П. Гупта, чітка процедура подання скарг є одним із 
ключових елементів політики, оскільки вона забезпечує довіру постраждалих 
до системи [77, p. 21]. 
На мою думку, в системі соціального забезпечення особливу увагу варто 
звернути на конфіденційність таких процедур. Це дозволяє мінімізувати 
ризики повторної травматизації жертв та зменшити страх перед помстою з 
боку агресора; 
-Заходи захисту постраждалих. 
Невід'ємним елементом будь-якої політики є заходи із захисту постраждалих. 
Включення до процедур положень про тимчасове відсторонення ймовірного 
агресора від роботи, надання постраждалим доступу до психологічної, 
медичної та юридичної допомоги є необхідною умовою ефективного 
реагування [78, с. 78]. 
Соціальне забезпечення може відігравати тут роль не лише захисного 
механізму, але й інструменту реабілітації. Як підкреслює О. Кісь, надання 
доступу до безкоштовних консультацій та соціальних послуг для жертв 
сексуальних домагань є важливим аспектом соціальної відповідальності 
держави [79, с. 29]; 
-Моніторинг та оцінка ефективності. 
Політики запобігання сексуальним домаганням повинні включати чіткі 
механізми моніторингу їхньої реалізації. Регулярна оцінка ефективності 
впроваджених заходів дозволяє виявляти слабкі сторони та своєчасно їх 
усувати. Як зазначає Т. Гнатенко, досягнення позитивних змін у цій сфері 
можливе лише за умови систематичного аналізу впроваджуваних ініціатив 
[80, с. 92]. 
Моніторинг повинен охоплювати як кількісні показники (наприклад, 
кількість розглянутих скарг), так і якісні аспекти (задоволеність 
39 
 
постраждалих наданими послугами). Соціальне забезпечення може стати 
важливим інструментом для збору такої інформації; 
Практичні виклики впровадження. 
Розробка ефективних політик і процедур запобігання сексуальним 
домаганням є важливим етапом у боротьбі з цим явищем. Проте 
впровадження цих механізмів у практику стикається з низкою викликів, які 
пов’язані як із загальними соціальними факторами, так і зі специфікою 
роботи в галузі соціального забезпечення. 
Одним із ключових викликів є недостатній рівень обізнаності 
працівників соціальної сфери про існуючі механізми запобігання 
сексуальним домаганням. Як зазначає Гуменюк [76, с. 45], у багатьох 
установах, що надають соціальні послуги, відсутні належні тренінги, 
спрямовані на інформування персоналу про їхні права та обов’язки у 
контексті протидії сексуальним домаганням. Особливо це стосується 
невеликих організацій, де персонал не має доступу до сучасних ресурсів та 
навчальних програм. 
Іншим викликом є брак чітко визначених механізмів подання скарг і 
реагування на випадки домагань. Наприклад, у своєму дослідженні 
Левандовська [81, с. 63] вказує, що навіть у країнах Європейського Союзу 
деякі працівники у соціальній сфері не знають, до кого звертатися у разі 
виникнення подібної ситуації. Це підкреслює необхідність створення 
спеціалізованих служб підтримки, які могли б забезпечити анонімність і 
захист для постраждалих. 
У контексті України значним бар’єром є стереотипи, які глибоко 
вкорінені в суспільній свідомості. Зокрема, як зазначаюсь в своїй роботі 
Костенко та Гнатенко, частина працівників соціальної сфери сприймає 
сексуальні домагання не як серйозну проблему, а як «побутові негаразди», які 
не потребують офіційного розгляду [82, с. 80]. Така позиція не лише 
перешкоджає виявленню випадків домагань, а й створює несприятливу 
атмосферу для запровадження ефективних процедур. 
40 
 
Додатково, існує проблема недостатнього фінансування програм 
профілактики сексуальних домагань. У дослідженнях Кісь [79, с. 85] 
зазначається, що у багатьох регіонах України політики, спрямовані на 
боротьбу з сексуальними домаганнями, залишаються декларативними через 
обмежені ресурси. Це ускладнює організацію тренінгів, впровадження 
сучасних технологій для моніторингу ситуації та створення ефективних 
каналів зв’язку для подання скарг. 
Особливої уваги заслуговує питання культурної специфіки та 
неоднорідності підходів у різних регіонах. Як відзначає Кук [83, с. 128], 
впровадження глобальних стандартів, таких як рекомендації CEDAW або 
Конвенція МОП №190, часто ускладнюється локальними традиціями та 
культурними бар’єрами. Це є важливим аспектом, який необхідно 
враховувати при розробці політик і процедур запобігання сексуальним 
домаганням. 
Ще одним викликом є ризик помсти з боку порушників. У своєму 
аналізі Гоффман та Мартінез [84, с. 14] звертають увагу на те, що у багатьох 
випадках постраждалі від сексуальних домагань бояться подавати скарги 
через можливі репресії з боку керівництва чи колег. Для подолання цього 
виклику необхідно впроваджувати ефективні механізми захисту 
постраждалих, включно із гарантією анонімності та юридичної підтримки. 
Отже, вирішення зазначених проблем потребує комплексного підходу, 
що включає підвищення рівня обізнаності працівників, вдосконалення 
правових механізмів і створення сприятливого соціального середовища. 
Впровадження міжнародних стандартів, адаптованих до локальної специфіки, 
може стати ключем до подолання цих викликів і сприяти формуванню 
культури нульової толерантності до сексуальних домагань. 
 
 
 
 
41 
 
2.3 Механізми реагування на сексуальні домагання 
 
У процесі дослідження проблеми сексуальних домагань я переконався, що 
ефективні механізми реагування є важливим елементом у формуванні 
комплексної політики боротьби з цим явищем. Відповідні механізми 
дозволяють не лише захистити постраждалих, але й створити умови для 
попередження повторних випадків домагань. На мою думку, особливу увагу 
слід приділити механізмам, які базуються на принципах соціального 
забезпечення. 
Інституційні механізми. 
У процесі вивчення механізмів реагування на сексуальні домагання я 
дійшов висновку, що інституційні механізми відіграють ключову роль у 
створенні системи ефективного захисту постраждалих та попередженні 
повторення подібних ситуацій. Зокрема, соціальне забезпечення є одним із 
фундаментальних напрямів, на яких базується боротьба із сексуальними 
домаганнями, оскільки воно передбачає доступ до підтримки, реабілітації та 
захисту постраждалих. 
На рівні державних інституцій важливу роль у боротьбі з сексуальними 
домаганнями відіграють національні служби соціального забезпечення. Як 
зазначає Н. Городяненко, ефективна діяльність соціальних служб сприяє 
створенню механізмів виявлення випадків домагань, надання постраждалим 
необхідної психологічної та соціальної допомоги, а також реінтеграції їх у 
суспільство [85, с. 28]. Наприклад, у багатьох країнах, зокрема в Україні, 
функціонують центри соціально-психологічної допомоги, де жертви 
сексуальних домагань можуть отримати консультації, тимчасовий прихисток і 
юридичну підтримку. 
Особливу увагу я звернув на роль омбудсменів як інституційного 
механізму боротьби із сексуальними домаганнями. За даними О. Мартиненка, 
інституція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є 
важливим інструментом забезпечення гендерної рівності, оскільки вона має 
42 
 
повноваження щодо моніторингу дотримання прав людини та реагування на 
скарги, пов’язані із сексуальними домаганнями [86, с. 45]. На мою думку, 
омбудсмен виступає посередником між постраждалими та державними 
органами, сприяючи своєчасному реагуванню на порушення. 
Також заслуговує на увагу досвід зарубіжних країн у створенні 
інституційних механізмів. Наприклад, у Швеції, яка є одним із лідерів у сфері 
гендерної рівності, створено спеціальні комісії з питань гендерного 
насильства на базі підприємств і установ. Як зазначає Г. Левандовська, ці 
комісії не лише розглядають скарги, але й проводять профілактичні заходи, 
спрямовані на інформування працівників про їхні права та механізми захисту 
[87, с. 60]. У контексті соціального забезпечення такі інституції також 
надають доступ до послуг із психологічної підтримки. 
Іншим важливим компонентом інституційних механізмів є роль органів 
місцевого самоврядування у створенні програм соціального забезпечення. 
Наприклад, у Франції муніципалітети відповідають за фінансування та 
організацію центрів допомоги жертвам насильства, які забезпечують 
підтримку жертвам сексуальних домагань [88, с. 35]. Такий підхід дозволяє 
швидко реагувати на локальні виклики та адаптувати програми до потреб 
конкретних громад. 
На мою думку, ефективність інституційних механізмів у боротьбі із 
сексуальними домаганнями залежить від їхньої інтегрованості у загальну 
систему соціального забезпечення. Це включає не лише надання допомоги 
постраждалим, але й навчання працівників соціальних служб, впровадження 
програм гендерної чутливості та підвищення рівня обізнаності суспільства 
про проблему. Як зазначає Л. Костенко, інституційна підтримка повинна 
базуватися на принципах доступності, конфіденційності та дотримання прав 
людини [89, с. 78]. 
Юридичні механізми. 
Юридичні механізми є центральним елементом у боротьбі з сексуальними 
домаганнями, адже саме вони забезпечують правову основу для захисту 
43 
 
постраждалих, притягнення винних до відповідальності та запобігання 
подібним випадкам у майбутньому. У своїх дослідженнях я звертаю увагу на 
значущість законодавчих норм, спрямованих на забезпечення рівності та 
соціального захисту, особливо в контексті трудових відносин. 
Згідно з українським законодавством, боротьба з сексуальними домаганнями 
базується на нормах Конституції України, Кодексу законів про працю та 
Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і 
чоловіків». Особливо важливою є стаття 17 цього Закону, яка визначає 
обов’язок роботодавця запобігати сексуальним домаганням у робочому 
середовищі [90, с. 43]. Я вважаю, що ці положення є ключовими для захисту 
прав працівників, адже вони закладають основу для створення безпечного та 
рівноправного трудового простору. 
Окремої уваги заслуговує впровадження юридичних процедур, які 
дозволяють жертвам звертатися за захистом. Як зазначає Гуменюк [91, с. 45], 
ефективність цих механізмів залежить від чіткого регламентування порядку 
подання скарг, прозорості розгляду справ і забезпечення конфіденційності. У 
своїй роботі я досліджував вплив таких підходів на соціальне забезпечення 
постраждалих. Зокрема, у країнах Європейського Союзу, як от у Нідерландах 
і Німеччині, діють спеціалізовані органи з питань трудових спорів, які 
розглядають випадки сексуальних домагань. Їхня діяльність сприяє не лише 
захисту прав, а й запобіганню повторним випадкам [92, с. 12]. 
Також важливим аспектом є створення дієвих механізмів компенсації 
для постраждалих. У контексті соціального забезпечення це включає виплату 
компенсацій, відновлення на робочому місці та доступ до безоплатної 
психологічної допомоги. Як зауважує український дослідник Костенко, такі 
заходи дозволяють мінімізувати наслідки пережитого стресу та сприяють 
реінтеграції постраждалих у трудовий колектив [93, с. 29]. 
На міжнародному рівні важливу роль відіграє Конвенція №190 
Міжнародної організації праці (МОП). Вона зобов’язує держави створювати 
юридичні механізми для захисту працівників, включаючи процедури подання 
44 
 
скарг та механізми реагування [67, с. 15]. На мою думку, її положення можуть 
слугувати зразком для України у вдосконаленні існуючого законодавства. 
Таким чином, юридичні механізми реагування на сексуальні домагання 
мають базуватися на чітких законодавчих нормах, які забезпечують захист 
постраждалих і створюють умови для запобігання порушенням у 
майбутньому. У своїй роботі я дійшов висновку, що інтеграція міжнародних 
стандартів у національну правову систему, з урахуванням специфіки 
українського суспільства, може суттєво підвищити ефективність боротьби із 
сексуальними домаганнями та забезпечити належний рівень соціального 
захисту. 
Психосоціальна підтримка. 
Психосоціальна підтримка відіграє ключову роль у подоланні наслідків 
сексуальних домагань, оскільки забезпечує постраждалим доступ до 
ресурсів, необхідних для відновлення їхнього психологічного і соціального 
стану. У своїй роботі я розглядаю цей аспект через призму соціального 
забезпечення, що передбачає комплексний підхід до допомоги постраждалим. 
По-перше, психосоціальна підтримка охоплює психологічну допомогу, 
спрямовану на зниження рівня стресу, тривоги та інших негативних наслідків 
травматичного досвіду. Як зазначає українська дослідниця Олена Савчук, у 
контексті соціального забезпечення важливими є не лише психологічні 
консультації, а й реабілітаційні програми, які допомагають постраждалим 
відновити впевненість у собі та здатність до соціальної інтеграції [94, с. 34]. 
По-друге, важливим елементом психосоціальної підтримки є соціальна 
допомога, яка включає надання тимчасового житла, фінансової підтримки та 
юридичного супроводу. Згідно з дослідженнями Людмили Гуменюк, одним із 
пріоритетних напрямів роботи соціальних служб є створення кризових 
центрів, які надають комплексні послуги для постраждалих від насильства, 
включаючи сексуальні домагання [91, с. 57]. 
Особливу увагу варто звернути на необхідність навчання фахівців, які 
працюють у сфері соціального забезпечення. Міжнародний досвід, зокрема 
45 
 
рекомендації МОП, підкреслюють, що професійна підготовка соціальних 
працівників дозволяє їм ефективно реагувати на випадки домагань, 
створюючи безпечне середовище для постраждалих. У цьому контексті слід 
також наголосити на значенні міжвідомчої співпраці між соціальними 
службами, правоохоронними органами та громадськими організаціями. 
На мою думку, інтеграція психосоціальної підтримки в національні 
політики попередження сексуальних домагань є необхідною умовою для 
забезпечення гендерної рівності. Успішна реалізація таких програм сприяє не 
лише реабілітації постраждалих, але й формуванню суспільства, яке активно 
протидіє гендерно зумовленому насильству. 
Таким чином, психосоціальна підтримка є важливим елементом соціального 
забезпечення, який дає змогу зменшити наслідки сексуальних домагань і 
забезпечити інтеграцію постраждалих у суспільство. 
Освітні заходи та підвищення обізнаності. 
Освітні заходи та підвищення обізнаності відіграють ключову роль у 
запобіганні сексуальним домаганням. На мою думку, саме систематична 
освітня робота може змінити суспільні уявлення про допустимість певних 
форм поведінки, зруйнувати стереотипи та створити культуру нульової 
толерантності до домагань. 
 Одним із основних завдань таких заходів є формування у суспільстві 
розуміння, що сексуальні домагання є формою гендерно зумовленого 
насильства, яке порушує права людини. Як зазначає Гуменюк, ефективні 
освітні кампанії допомагають інтегрувати поняття гендерної рівності у 
свідомість громадян, а також зменшують ризик повторного травмування 
жертв під час судового чи адміністративного процесу [95, с. 45]. 
Впровадження освітніх програм у системі соціального забезпечення. 
У системі соціального забезпечення важливим елементом профілактики 
сексуальних домагань є організація навчальних семінарів для працівників 
соціальних служб. З власного досвіду аналізу практики в Україні я вважаю, 
що такі програми повинні включати як базові поняття щодо гендерної 
46 
 
рівності, так і конкретні кейси з ідентифікації домагань. Наприклад, навчання 
соціальних працівників за моделлю, запропонованою Гнатенко [96, с. 82], 
акцентує на формуванні навичок виявлення жертв гендерно зумовленого 
насильства в різних контекстах, включаючи трудові колективи та освітні 
установи. 
Крім того, освітні програми повинні враховувати специфіку різних категорій 
населення. Наприклад, вразливі групи, такі як молодь або особи з 
обмеженими можливостями, потребують спеціальних підходів. Як свідчать 
дослідження Левандовської [97, с. 59], інтерактивні освітні формати, такі як 
театральні постановки чи рольові ігри, дозволяють ефективніше доносити 
важливість боротьби із сексуальними домаганнями до цих категорій. 
Інформаційні кампанії. 
Інформаційні кампанії є ще одним важливим інструментом підвищення 
обізнаності. У своїх дослідженнях я звернув увагу на те, що такі кампанії 
часто реалізуються як частина ширших стратегій боротьби з гендерним 
насильством. Наприклад, в Україні у 2019 році була запущена кампанія 
"Розірви коло", яка включала соціальні ролики, інформаційні матеріали та 
інтерактивні заходи для молоді [98, с. 30]. 
Особливу увагу слід приділяти просвітницькій діяльності в освітніх 
установах. Як підкреслює Кісь, впровадження курсів із гендерної рівності у 
шкільні програми сприяє формуванню нової генерації громадян, які будуть 
нетерпимі до будь-яких проявів насильства [79, с. 15]. 
Роль медіа та нових технологій. 
Сучасні технології також відкривають нові можливості для підвищення 
обізнаності про сексуальні домагання. У своїй роботі я досліджував 
ефективність онлайн-курсів та мобільних додатків, які допомагають 
користувачам розпізнавати випадки домагань і дізнаватися про свої права. 
Наприклад, у Швеції успішно працює мобільний додаток, який надає 
консультації та допомагає у складанні офіційних скарг [99, с. 74]. 
 
47 
 
РОЗДІЛ 3 
 
СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ «ІНТЕРАКТИВНІ ТРЕНІНГИ З 
СИМУЛЯЦІЄЮ РЕАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ: ВИКОРИСТАННЯ 
МЕТОДИК ROLE-PLAYING ДЛЯ НАВЧАННЯ ПРАВИЛЬНОМУ 
РЕАГУВАННЮ В СКЛАДНИХ СИТУАЦІЯХ». 
 
У цьому розділі я представляю соціальний проєкт «Інтерактивні 
тренінги з симуляцією реальних ситуацій», спрямований на навчання 
працівників правильному реагуванню на випадки сексуальних домагань, 
використовуючи методики рольових ігор. З огляду на зростання кількості 
випадків сексуальних домагань у робочих колективах, актуальність створення 
такої програми особливо висока. Тренінг із використанням методик role-
playing надає учасникам можливість відпрацювати навички реагування на 
різні форми гендерно зумовленого насильства, зокрема сексуальні домагання, 
у безпечному та контрольованому середовищі. 
 
3.1. Переваги використання методики рольових ігор 
 
     У процесі розробки соціального проекту «Інтерактивні тренінги з 
симуляцією реальних ситуацій» я вирішив зосередитися на методиці 
рольових ігор (role-playing), що довела свою ефективність у формуванні 
навичок взаємодії та реагування на складні ситуації. Зокрема, я керувалася 
дослідженнями Джонса та Річардсона [100, с. 22], які зазначають, що рольові 
ігри сприяють покращенню психологічної стійкості учасників і підвищують 
їхню впевненість у здатності адекватно реагувати на випадки сексуальних 
домагань. 
     Методика рольових ігор активно використовується у багатьох країнах 
для підготовки співробітників різних сфер. За словами Ірини Сушко, 
української дослідниці в галузі соціальної педагогіки, рольові ігри 
48 
 
дозволяють не лише зрозуміти мотивацію поведінки іншої людини, а й 
осягнути власні емоції, що виникають у кризових ситуаціях [101, с. 57]. На її 
думку, така методика може допомогти у підготовці молоді до відповідального 
та толерантного спілкування з метою зменшення випадків насильства на 
робочих місцях і в навчальних закладах. 
     Моя мотивація використати рольові ігри як центральну частину 
соціального проекту ґрунтується також на досвіді професора Роберта Лейна 
[102, с. 41], який застосував цю методику для навчання працівників у великих 
корпораціях США. Лейн стверджує, що рольові ігри з використанням 
сценаріїв, що імітують реальні ситуації, створюють захищене середовище для 
відпрацювання навичок самозахисту та вироблення відповідної реакції. 
Професор Лейн вказує, що після проходження таких тренінгів учасники 
стають більш обізнаними щодо своїх прав і вміють уникати конфліктних 
ситуацій, не втрачаючи при цьому своєї гідності. 
     Також я посилався на рекомендації Всесвітньої організації охорони 
здоров'я, де зазначено, що інтерактивні методи навчання, зокрема рольові 
ігри, ефективні в процесі навчання правильному реагуванню на агресивні дії 
та домагання [103, с. 105]. За їхніми даними, учасники інтерактивних 
тренінгів легше запам'ятовують настанови щодо поведінки в кризових 
ситуаціях і здатні застосувати набуті навички у реальному житті. 
     Вибір рольових ігор також був підкріплений дослідженнями Джоан 
Сміт [104, с. 89], яка у своїй роботі «Role-Playing for Conflict Resolution» 
описує, як рольові ігри допомагають молоді зрозуміти важливість емпатії та 
толерантності. За словами Сміт, методика рольових ігор має ще одну перевагу 
-вона є універсальною і може бути адаптована до будь-якого культурного та 
соціального контексту. Таким чином, учасники можуть навчатися вирішувати 
конфлікти, пов’язані з сексуальними домаганнями, у манері, що відповідає 
їхньому культурному середовищу. 
     Я впевнений, що ця методика є найбільш ефективною для реалізації 
соціального проекту, оскільки рольові ігри дозволяють учасникам тренінгів 
49 
 
розвивати емоційний інтелект і вміння швидко реагувати на конфліктні 
ситуації. Як вказує американська дослідниця Ненсі Грін [105, с. 63], такі 
тренінги також знижують рівень тривожності у людей, що стикаються з 
домаганнями, оскільки допомагають виробити модель поведінки, яка 
попередньо відпрацьована і є більш впевненою та ефективною в захисті 
власних прав. 
     Вивчаючи ці джерела, я переконався, що рольові ігри є особливо 
корисними для формування стійкості до проявів насильства, зокрема 
сексуального. Серед переваг методики можна виокремити: 
-Розвиток практичних навичок реагування в умовах реальних ситуацій; 
-Підвищення психологічної готовності та впевненості в поведінці при 
домаганнях; 
-Інтеграція досвіду та знань у процес взаємодії; 
-Можливість інтеркультурної адаптації для різних соціальних груп. 
Цей проект передбачає також формування у суспільстві більш високої 
культури захисту від сексуальних домагань і поліпшення рівня обізнаності 
серед молоді та працівників різних сфер. 
 
3.2. Етапи впровадження проекту, очікувані результати та перспективи 
 
     Метою мого проєкту є створення інтерактивних тренінгів для 
підвищення обізнаності про сексуальні домагання та навчання людей 
правильним моделям поведінки у відповідь на подібні інциденти. Для 
досягнення цього я застосовую методику role-playing, що дозволяє створити 
симуляцію реальних ситуацій, із якими учасники можуть стикнутися в 
повсякденному житті. 
     Цей проєкт буде впроваджений поетапно, з урахуванням методичних 
рекомендацій і наукових досліджень у галузі навчання та психології. 
Методика role-playing добре зарекомендувала себе як інструмент навчання 
ефективному реагуванню на конфліктні ситуації. 
50 
 
     Етап 1. Дослідження та підготовка контенту. 
На початковому етапі реалізації проєкту я зібрав і проаналізував дані 
щодо існуючих тренінгових програм у сфері боротьби з сексуальними 
домаганнями. Основними джерелами інформації стали дослідження 
Національного інституту прав людини (Україна, 2019) та праця Джуліани 
Сміт «Запобігання гендерно зумовленому насильству: керівництво для 
освітніх установ» [104, с. 89-92]. У своїй роботі Сміт наводить приклади 
ефективних методик для створення безпечного середовища, включаючи 
використання role-playing для підвищення обізнаності щодо небезпечних 
ситуацій. 
     Етап 2. Створення сценаріїв для role-playing. 
На цьому етапі я розробляю сценарії для проведення інтерактивних 
тренінгів. Сценарії будуть містити реальні випадки, які були взяті з матеріалів 
Національного дослідження сексуальних домагань у США [106, с. 57-60] та 
звітів українських громадських організацій, таких як «Ла Страда-Україна» 
(офіційний сайт організації та річний звіт за 2022 рік). 
При розробці сценаріїв я використовую поради з книги Крістофера 
Берка «Рольові ігри для реальних навичок: як моделювати конфлікти та 
досягати результату» [107, с. 124], що розкриває принципи створення 
сценаріїв, які максимально наближені до реальності. 
     Етап 3. Підготовка тренерів. 
Наступний крок - це навчання тренерів, які будуть проводити тренінги. 
Для цього я запланував спеціалізовані тренінги з основ role-playing та методів 
взаємодії з учасниками. У цьому контексті особливо корисною є праця 
Річарда Гордона «Тренінги для дорослих: інтерактивний підхід» [108, с. 213], 
де висвітлюються методи ефективної роботи з дорослою аудиторією. Це 
забезпечить відповідний рівень підготовки та високу якість навчання. 
     Етап 4. Проведення пілотних тренінгів. 
Перші тренінги будуть проведені в рамках пілотної програми, на якій я 
зможу оцінити ефективність створених сценаріїв та відгуки учасників. У 
51 
 
рамках цього етапу буде проведено опитування для збору зворотного зв'язку. 
Як зазначено у звіті Інституту соціальної психології, «Оцінка результатів 
навчання в інтерактивних програмах» [109] (Assessment of Learning Outcomes 
in Interactive Programs, Institute of Social Psychology, 2018), це є ключовим 
етапом для вдосконалення методик тренінгів. 
Етап 5. Розширення проекту. 
Після успішного проведення пілотних тренінгів планую розширити 
проєкт на інші регіони України, а також ввести елементи онлайн-навчання 
для охоплення більшої аудиторії. Згідно з рекомендаціями ООН у їх 
посібнику «Стратегії запобігання гендерно зумовленому насильству» [110, с. 
58-63], онлайн-формат дозволяє досягти максимально широкого охоплення і 
підвищити ефективність навчання в суспільстві. 
   Таким чином, етапи впровадження цього проєкту передбачають глибоке 
дослідження, підготовку та пілотне тестування тренінгів, а також подальше 
масштабування для досягнення довгострокових цілей у боротьбі з 
сексуальними домаганнями в Україні. 
Очікувані результати та перспективи. 
    Тож, у межах реалізації мого соціального проєкту «Інтерактивні 
тренінги з симуляцією реальних ситуацій: використання методик role-playing 
для навчання правильному реагуванню в складних ситуаціях» я очікую 
досягти декількох важливих результатів. По-перше, такі тренінги 
сприятимуть підвищенню обізнаності учасників щодо проблеми сексуальних 
домагань і формуванню навичок ефективного реагування на складні ситуації. 
Це особливо важливо в сучасному суспільстві, де знання та розуміння 
соціальних, етичних і правових аспектів цього питання є необхідними для 
попередження та боротьби з проявами гендерно зумовленого насильства. 
   Треба відмітити і оцінку ефективності через симуляційні методи, 
методика role-playing або рольової гри дозволяє створити безпечне 
середовище, в якому учасники можуть не лише ознайомитися з різними 
аспектами проблеми, а й застосувати отримані знання на практиці. Подібні 
52 
 
підходи були описані у дослідженнях американських психологів Бандури 
Альберта (Albert Bandura) та Росс (Ross D.), які стверджували, що «в процесі 
спостереження та імітації поведінки людина розвиває власні моделі 
поведінки, які допомагають справлятися з реальними проблемами» [111, с. 
34]. Я вважаю, що використання цього підходу дозволить учасникам набути 
навички психологічної стійкості та впевненості у здатності захистити власні 
права у випадках домагань. 
   Якщо говорити про перспективи впровадження інтерактивних тренінгів 
у навчальні заклади та на робочі місця то зауважу, що завдяки успішній 
реалізації даного соціального проєкту є можливим впровадження 
інтерактивних тренінгів із використанням методик рольових ігор у навчальні 
програми вищих навчальних закладів, а також у політики корпоративного 
навчання. Наприклад, дослідження українського соціолога Олександри 
Матвійчук, представлене в статті «Гендерна безпека в освітніх закладах: нові 
підходи» [112, с. 57-68], свідчить про те, що запровадження подібних 
тренінгів сприяє зменшенню рівня тривожності студентів і підвищує їхню 
готовність до взаємодії в складних соціальних ситуаціях. 
     Щодо соціального та освітнього впливу Вважаю, що важливим 
аспектом проєкту є його здатність позитивно впливати на соціальний клімат у 
навчальних і робочих середовищах. Експерти, такі як норвезька дослідниця Г. 
Шапіро у праці «Роль інтерактивних методів у боротьбі з гендерними 
упередженнями» [113, с. 45-56], стверджують, що інтерактивні методики 
сприяють формуванню у молоді емпатії та здатності критично оцінювати свої 
власні дії. Цей підхід, на мою думку, особливо важливий у контексті 
боротьби з гендерно зумовленим насильством, оскільки він дозволяє молоді 
розвивати відповідальність за свої дії та формувати критичне ставлення до 
негативних соціальних явищ. 
     Важливим моментом є перспективи розвитку проєкту на національному 
рівні і одним із стратегічних напрямів, який я бачу у реалізації даного 
проєкту, є його інтеграція у національні програми боротьби з гендерно 
53 
 
зумовленим насильством. Наприклад, у Швеції рольові тренінги стали 
невід’ємною частиною підготовки державних службовців, що працюють у 
сфері соціального захисту, і показали високі результати у покращенні рівня 
реагування на випадки сексуальних домагань [114, с. 78-85]. Переконаний, 
що впровадження аналогічних програм в Україні сприятиме підвищенню 
ефективності правозастосовної практики та посиленню соціальної 
відповідальності. 
     Отже, очікуваними результатами проєкту є підвищення рівня 
обізнаності про проблему сексуальних домагань, розвиток навичок 
психологічної стійкості та формування безпечного простору для обговорення 
цієї важливої теми. Маю надію, що реалізація проєкту сприятиме поширенню 
інтерактивних методик у навчальних і робочих середовищах в Україні та 
стане основою для створення більш справедливого й безпечного суспільства. 
 
3.3. Фінансовий план проекту 
 
 Метою фінансового плану є обґрунтування необхідного бюджету для 
впровадження політик попередження і боротьби з сексуальним домаганням в 
організації. Враховуючи досвід інших країн, основні статті витрат поділяю на 
такі категорії: 
-Навчальні програми для працівників; 
-Кампанії підвищення обізнаності; 
-Організація служби підтримки жертв домагань; 
 -Адміністративні витрати на запровадження внутрішніх політик. 
Кошторис витрат на навчальні програми. 
     Для ефективного впровадження політики необхідно забезпечити 
навчання персоналу. Зважаючи на кількість працівників (позначимо за N), 
розраховуємо загальну вартість навчання з урахуванням вартості одного 
тренінгу (C). 
Формула для розрахунку витрат на навчальні програми: 
54 
 
Вартість навчання=N×C 
Для нашого проекту N = 20, C = 500 грн, отже: 
Вартість навчання=20×500=10000 грн 
 
                                                                                                                Таблиця 4  
Кошторис витрат на навчальні програми 
Найменування Кількість Вартість одного Загальна 
працівників (N) тренінгу (C), грн сума, грн 
Навчальні 20 500 10000 
програми 
 
Кампанії підвищення обізнаності. 
Важливим елементом є підвищення обізнаності через кампанії, спрямовані на 
боротьбу з гендерно зумовленим насильством. Кампанії передбачають 
виготовлення друкованих матеріалів, банерів та інформаційних стендів. 
Бюджет на це визначається як добуток вартості одиниці друкованої продукції 
(P) на кількість матеріалів (M): 
Вартість кампанії=P×M 
За умови, що P = 20 грн, M = 1000 одиниць: 
Вартість кампанії=20×1000=20000 грн 
 
                                                                                                                Таблиця 4 
Бюджет кампаній підвищення обізнаності 
Найменування Кількість Вартість одиниці Загальна сума, 
матеріалів (M) (P), грн грн 
Друковані 1000 20 20000 
матеріали 
 
 
55 
 
 
Фінансування служби підтримки жертв домагань. 
Для забезпечення психологічної та юридичної допомоги жертвам 
сексуальних домагань передбачено створення служби підтримки. Бюджет на 
цю службу розраховується за такою формулою: 
Вартість служби підтримки=(Кількість працівників×Заробітна плата пр
ацівника×12)+Інші операційні витрати.  
 Вихідні дані: 
 -Кількість працівників = 2; 
-Заробітна плата одного працівника = 20000 грн; 
-Інші операційні витрати = 50000 грн. 
Інші операційні витрати включають витрати, які не залежать від 
зарплати працівників, але є необхідними для функціонування служби 
підтримки. Вони можуть охоплювати: 
-Оренду офісного приміщення; 
-Придбання та обслуговування обладнання (комп'ютери, принтери, 
меблі); 
-Комунальні платежі (інтернет, телефон, електроенергія); 
-Витрати на професійну літературу, канцтовари тощо. 
Для нашого проекту оренда приміщення, комунальні послуги та інші 
операційні витрати оцінюються в 50000 грн на рік. 
 
Розрахунок: 
-Вартість служби підтримки=(2×20000×12)+50000=530000 грн. 
 
 
 
                                                                                                                   Таблиця 5  
Бюджет служби підтримки жертв домагань 
                                                                                                                      Тис, грн 
56 
 
Найменування Кількість Заробітна плата Інші витрати, Загальна 
працівників на місяць, грн грн сума, грн 
Служба 2 20 50 530 
підтримки 
 
Загальний фінансовий план проекту. 
На основі проведених розрахунків формую загальний кошторис витрат 
проекту (Таблиця 6). 
 
                                                                                                                  Таблиця 6  
Загальний бюджет проекту 
                                                                                                             Тис, грн 
Стаття витрат  Сума 
Навчальні програми 100 
Кампанії підвищення обізнаності 20 
Служба підтримки  530 
Загальна сума 650 
 
Загальний бюджет проекту складає 650000 грн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
57 
 
ВИСНОВКИ 
 
 У процесі роботи над магістерською кваліфікаційною роботою було 
проведено всебічне дослідження теоретичних, практичних та проектних 
аспектів попередження і боротьби з сексуальними домаганнями як формою 
гендерно зумовленого насильства. Основні результати і висновки роботи 
полягають у наступному: 
-Теоретичні аспекти гендерно зумовленого насильства. 
У першому розділі було досліджено поняття та види гендерно зумовленого 
насильства, зокрема його специфічну форму – сексуальні домагання. 
Встановлено, що сексуальні домагання є комплексним явищем, яке порушує 
права людини, завдає шкоди постраждалим та має серйозні соціальні 
наслідки. Аналіз теоретичних концепцій попередження гендерно зумовленого 
насильства показав, що ефективні стратегії боротьби потребують системного 
підходу, включаючи освітні, правові та соціальні механізми; 
 -Політики та механізми боротьби з сексуальними домаганнями. 
У другому розділі досліджено сучасний стан сексуальних домагань, їх 
соціальні наслідки та нормативно-правові підходи до попередження цього 
явища. Проаналізовано існуючі політики та процедури, спрямовані на 
запобігання сексуальним домаганням, зокрема в контексті трудових відносин. 
Розкрито механізми реагування на випадки домагань, акцентовано увагу на 
важливості соціального забезпечення постраждалих та підвищення 
обізнаності громадськості; 
-Соціальний проект як практичний інструмент боротьби. 
У третьому розділі представлено соціальний проект, спрямований на 
розробку та впровадження інтерактивних тренінгів з використанням методик 
рольових ігор. Показано, що рольові ігри є ефективним інструментом для 
формування практичних навичок правильного реагування у складних 
ситуаціях. Деталізовано етапи реалізації проекту, очікувані результати та 
58 
 
перспективи, а також розроблено фінансовий план, що забезпечує його 
сталий розвиток. 
 Основні висновки та рекомендації: 
-Ефективна боротьба із сексуальними домаганнями потребує інтеграції 
міжнародних стандартів, розробки та імплементації національних 
законодавчих ініціатив, а також впровадження освітніх заходів, які сприяють 
підвищенню рівня обізнаності; 
-Освітні програми повинні включати інтерактивні тренінги та 
методики, які дозволяють учасникам відпрацьовувати практичні навички у 
безпечному середовищі; 
-Для підвищення ефективності боротьби з сексуальними домаганнями 
необхідно забезпечити доступ постраждалих до соціального захисту, 
включаючи психологічну та юридичну підтримку. 
Результати дослідження та впровадження соціального проекту можуть 
стати основою для подальших ініціатив у цій сфері, спрямованих на 
зменшення гендерно зумовленого насильства та створення безпечного 
середовища для всіх громадян. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
59 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. United Nations. Declaration on the Elimination of Violence against 
Women. 1993. 
2. Robinson J. Gender-Based Violence and Its Impact. New York: 
Routledge, 2015. — С. 45. 
3. Lambert M. Forms of Gender-Based Violence in Contemporary Society. 
London: Sage Publications, 2017. — С. 78. 
4. Гриневич О. Фізичне насильство та його наслідки. Київ: 
Видавництво «Освіта», 2018. — С. 32. 
5. United Nations Population Fund. (2019). Annual Report 2019. New York: 
UNFPA. 
6. Адельман Д. Гендерні аспекти фізичного насильства в сім'ї // 
Соціальна політика і гендер. — Харків: Видавництво ХНУ, 2015. — 
С. 66. 
7. Гілберт Л. Соціально-психологічні наслідки фізичного насильства: 
гендерний підхід. — Київ: Либідь, 2017. — С. 89. 
8. Джонс М., Браун С. Гендерно зумовлене насильство: етапи і 
наслідки. — Дніпро: Ліра, 2016. — С. 78. 
9. Brownmiller, S. (1975). Against Our Will: Men, Women, and Rape. New 
York: Simon and Schuster. — С. 56, 62. 
10. Fischer, K. (2021). Gender Harassment in the Workplace: An Analysis. 
London: Oxford University Press. — С. 115. 
11. Lindsay, S. (2018). Sexual Harassment and its Consequences in the 
Workplace. Toronto: University of Toronto Press. — С. 130. 
12. Кравченко О. Соціально-психологічні аспекти гендерного 
насильства. — Харків: ХНУ, 2021. — 312 с. 
13. Зайцева Н. Психологічне насильство: вплив на особистість та 
наслідки. — Львів: Світ, 2021. — 198 с. 
60 
 
14. Петренко М. Проблема гендерно зумовленого насильства в Україні. 
— Дніпро: Ліра, 2019. — 145 с. 
15. Ткаченко О. Соціальна робота з жертвами гендерного насильства. — 
Одеса: ОНУ, 2020. — 280 с. 
16. Ковальчук, О. Економічне насильство в Україні: соціально-
економічні аспекти. — Київ: Центр соціальних досліджень, 2018. — 
С. 72. 
17. Петренко, А. Гендерно зумовлене насильство: механізми контролю та 
примусу. — Харків: Видавничий дім "Право", 2019. — С. 51. 
18. Іваненко, Л. Профілактика економічного насильства та підвищення 
фінансової грамотності серед жертв насильства. — Львів: Літопис, 
2020. — С. 38. 
19. Волков О. С. Сексуальні домагання: правові аспекти та соціальні 
наслідки // Науковий вісник Херсонського державного університету. 
Серія: Юридичні науки. – 2019. – №4. – С. 35–41. 
20. Бондар В. М. Гендерні аспекти правового регулювання сексуальних 
домагань в Україні // Актуальні проблеми права: теорія і практика. 
– 2020. – №1(27). – С. 55–60. 
21. Марчук Т. О. Гендерна дискримінація в контексті сексуальних 
домагань: соціально-правовий аналіз // Вісник Національного 
університету «Острозька академія». Серія «Право». – 2018. – 
№2(18). – С. 70–75. 
22. Іваненко Н. П. Сексуальні домагання у трудових відносинах: теорія 
та практика вирішення // Трудове право і право соціального 
забезпечення. – 2021. – №3(23). – С. 90–98. 
23. Литвиненко Ю. Г. Сексуальні домагання як форма гендерного 
насильства в Україні // Гендерні дослідження в Україні: проблеми і 
перспективи. – 2022. – №1. – С. 40–45. 
24. Мельник О. Сексуальні домагання у професійному середовищі: 
причини та наслідки // Вісник психології. — 2019. — С. 47. 
61 
 
25. Хоменко Н. Психологічна травма від сексуальних домагань // 
Соціальна робота. — 2021. — С. 89. 
26. Зайцева І. Гендерна рівність та правова захищеність у контексті 
боротьби з сексуальними домаганнями // Юридичний вісник. — 
2020. — С. 32. 
27. Ковальчук Л. В. Форми фізичного насильства в сучасному 
суспільстві // Соціологія і право. — 2018. — С. 53. 
28. Мироненко В. Психологічні наслідки гендерно зумовленого 
насильства. — Київ: Наукова думка, 2022. — С. 14. 
29. Петренко Ю. Роль соціальних політик у запобіганні сексуальним 
домаганням // Гендерні дослідження. — 2021. — С. 102. 
30. Гнатенко О. Гендерна нерівність і сексуальні домагання: соціально-
психологічний аспект / О. Гнатенко // Гендерні студії в Україні. — К.: 
Либідь, 2019. — С. 34-36. 
31. Гуменюк С. Правове регулювання сексуальних домагань в Україні / 
С. Гуменюк // Юридичний журнал. — 2020. — № 4. — С. 45-48. 
32. Колесник Н. Соціальні аспекти сексуальних домагань у сучасному 
суспільстві / Н. Колесник // Соціальна робота в Україні. — Харків: 
Основа, 2018. — С. 56-58. 
33. Іванова Т. Соціально-психологічні фактори сексуальних домагань / Т. 
Іванова // Психологія та освіта. — 2021. — С. 112-114. 
34. Коваленко Л. Психологічні наслідки сексуальних домагань. — 
Харків: Парус, 2018. — С. 73. 
35. Левченко О., Панасенко І. Соціальні аспекти боротьби з сексуальним 
насильством. — Львів: Світ, 2020. — С. 102. 
36. Сидоренко О. Гендерна нерівність і сексуальні домагання: 
соціологічний підхід. — Одеса: Астропринт, 2017. — С. 101. 
37. Кравченко М. Психологічні наслідки насильства у суспільстві. — 
Дніпро: Ліра, 2021. — С. 57. 
62 
 
38. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10 грудня 1971 
р. № 322-VIII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1971. № 50. Ст. 375. 
39. Сидоренко Л. Правова допомога жертвам сексуальних домагань: 
актуальні питання. — Львів: Світ, 2020. — С. 38. 
40. Іванова М. Соціальна підтримка жертв насильства в Україні: 
проблеми та рішення. — Київ: Інститут соціальних досліджень, 2020. 
— С. 52-58. 
41. Davis, R. (2018). Cultural Change and Prevention of Gender Violence. 
Cambridge Scholars Publishing. 
42. Методичні рекомендації щодо профілактики гендерно обумовленого 
насильства. URL: https://dnmcps.com.ua/metodichni-rekomendacii-
schodo-profilaktiki-genderno-obumovlenogo-
nasilstva?utm_source=chatgpt.comПідходи до формування політики 
протидії гендерно зумовленому насильству в Україні. URL: (ukr-
socium.org.ua) 
43. Підходи до формування політики протидії гендерно зумовленому 
насильству в Україні. URL: https://ukr-socium.org.ua/wp-
content/uploads/2016/04/97-104__no-2__vol-
57__2016__UKR.pdf?utm_source=chatgpt.com 
44. Johnson, R. (2017). Trauma and Aggression: The Psychological Roots of 
Gender-Based Violence. Wiley & Sons. 
45. Smith, P. (2019). Emotional Intelligence and Aggression. Cambridge 
University Press. 
46. Калініченко, О. (2019). Психологічна підтримка жертв гендерного 
насильства в Україні. Вісник психології, 24, 56–60. 
47. Griffiths, J. (2021). Psychological Interventions in Violence Prevention. 
Springer. 
48. Neff, K. (2020). Cognitive Behavioral Interventions for Aggressive 
Behavior. Oxford University 
63 
 
49. Калініченко, О. (2019). Правова допомога жертвам гендерно 
зумовленого насильства в Україні. Вісник права, 22, 78–85. 
50. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому 
насильству», № 2229-VIII, 2017. 
51. Кравченко, В. (2018). Правовий захист жертв насильства в Україні. 
Київ: Юрінком Інтер. 
52. Баранова, Л. (2017). Соціальні програми підтримки постраждалих 
від насильства: аналіз практики в Україні. Соціальне забезпечення, 
13, 140–155. 
53. Іванова, Т. (2019). Соціальний захист осіб, постраждалих від 
гендерно зумовленого насильства. Науковий вісник соціального 
забезпечення, 21, 120–130. 
54. Allan, J. (2022). Feminist Perspectives on Gender-Based Violence. 
Oxford University Press. 
55. Гендерне насильство як результат соціальної нерівності. Лондон: 
Routledge, 2020. 
56. Калініченко, О. (2020). Соціальні ініціативи та феміністські рухи в 
Україні: сприяння захисту прав жінок. Вісник соціального 
забезпечення, 24, 80–95. 
57. Smith, P. (2019). Gender Equality and Violence Prevention: A Feminist 
Approach. Cambridge University Press. 
58. Чорновол, О. (2021). Феміністська політика та гендерне насильство 
в Україні. Журнал української соціальної політики, 14(2), 70–85. 
59. Smit, T. (2020). Integrative Approaches to Gender-Based Violence 
Prevention. Cambridge University Press, 15–20. 
60. Калініченко, О. (2021). Інтегративний підхід до боротьби з гендерно 
зумовленим насильством: досвід України. Вісник соціальної роботи, 
102–110. 
61. Johnson, M. (2021). Intersectionality in Gender Violence Prevention. 
Social Issues Journal, 45–49. 
64 
 
62. Чернишова, І. (2019). Роль державних інституцій у боротьбі з 
гендерно зумовленим насильством в Україні. Журнал соціального 
забезпечення, 98–102. 
63. Калініченко, О. (2020). Соціальні наслідки сексуальних домагань: 
огляд міжнародного досвіду. Вісник соціальної роботи, 30–40. 
64. Чернишова, І. (2019). Правова політика щодо попередження 
сексуальних домагань в Україні. Юридичний журнал, 55–60. 
65. Гусєва, Н. (2021). Психологічні наслідки сексуальних домагань: 
дослідження жертв насильства. Соціологічний вісник, 45–50. 
66. Проніна, В. (2018). Культурні зміни у сприйнятті сексуальних 
домагань серед молоді. Наукові записки, 60–65. 
67. International Labour Organization. (2019). C190 - Violence and 
Harassment Convention, 2019 (No. 190). URL: https://www.ilo.org. 
68. Європейський Союз. Директива 2006/54/EC "Про рівність чоловіків і 
жінок у сфері працевлаштування". (2006). https://eur-
lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A32006L0054 
69. Стамбульська конвенція "Про запобігання насильству щодо жінок і 
домашньому насильству". (2011). https://www.coe.int/en/web/istanbul-
convention 
70. Сидоренко, О. (2020). Роль соціального забезпечення в запобіганні 
сексуальним домаганням: міжнародний досвід та перспективи для 
України. Вісник соціальної політики, 95–110. 
71. Кримінальний кодекс України. Стаття 154. Примушування до вступу 
в статеві зносини. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text 
72. Литвин, О. "Соціальні послуги в Україні: сучасний стан і 
перспективи розвитку". Вісник соціальної політики, 2022, с. 45-70. 
73. Кодекс законів про працю України. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text 
65 
 
74. "Ла Страда-Україна". Діяльність у сфері запобігання насильству. 
https://la-strada.org.ua 
75. Костенко, В. (2020). Трудове право: гендерний вимір. Київ: Наукова 
думка. 
76. Гуменюк, Л. (2020). Освітні стратегії подолання гендерно 
зумовленого насильства. Київ: Інститут гендерних досліджень. 
77. Smith, A., & Gupta, P. (2019). Harassment and Workplace Safety: Legal 
and Procedural Insights. New York: Springer. 
78. Council of Europe. (2011). Council of Europe Convention on Preventing 
and Combating Violence Against Women and Domestic Violence 
(Istanbul Convention). Strasbourg: Council of Europe. 
79. Кісь, О. (2018). Гендерні дослідження: Теорії та практики. Львів: 
Видавництво Українського Католицького Університету. 
80. Гнатенко, Т. (2021). Моніторинг та оцінка політик гендерної 
рівності. Харків: Право. 
81. Левандовська, А. (2018). Превенція сексуальних домагань у 
соціальній сфері: європейський досвід. Варшава: Європейський 
інститут соціальних досліджень. 
82. Костенко, І., & Гнатенко, А. (2021). Міжнародні стандарти гендерної 
рівності та їх вплив на українське законодавство. Вісник правових 
досліджень, 9(1), 80-85. 
83. Cook, R. (1994). Women’s Rights as Human Rights: Global Standards 
and Local Strategies. Pennsylvania: University of Pennsylvania Press. 
84. Hoffman, B., & Martinez, C. (2020). Protecting Victims in the 
Workplace: International Lessons Learned. New York: Human Rights 
Publications. 
85. Городяненко, Н. Соціальні служби в умовах гендерних викликів. 
Київ: Центр гендерних досліджень, 2020. 
86. Мартиненко, О. Уповноважений з прав людини в Україні: Гендерний 
аспект діяльності. Харків: Право, 2021. 
66 
 
87. Левандовська, Г. Гендерна рівність у країнах Скандинавії: механізми 
та перспективи. Варшава: Видавництво Польської академії наук, 
2018. 
88. Smith, J., & Gupta, A. Social Welfare and Gender-Based Violence: 
European Perspectives. London: Routledge, 2019. 
89. Костенко, Л. Роль інституцій соціального захисту у профілактиці 
гендерного насильства. Львів: Український Католицький 
Університет, 2021. 
90. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок 
і чоловіків». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15. 
91. Гуменюк, Л. (2020). Освітні стратегії подолання гендерно 
зумовленого насильства. Київ: Інститут гендерних досліджень. 
92. European Union Agency for Fundamental Rights. (2018). Handbook on 
European Non-Discrimination Law. Luxembourg: Publications Office of 
the European Union. 
93. Костенко, І. (2021). Міжнародні стандарти гендерної рівності та їх 
вплив на українське законодавство. Вісник правових досліджень, 
9(1), 25-35. 
94. Савчук, О. (2019). Психологічна підтримка постраждалих від 
гендерного насильства: соціальний вимір. Київ: Інститут соціальних 
досліджень. 
95. Гуменюк, Л. (2020). Освітні стратегії подолання гендерно 
зумовленого насильства. Київ: Інститут гендерних досліджень. 
96. Гнатенко, А. (2021). Міжнародні стандарти гендерної рівності та їх 
вплив на українське законодавство. Вісник правових досліджень, 
9(1), 80-85. 
97. Левандовська, М. (2018). Гендерна рівність і соціальна політика: 
досвід ЄС. Харків: Право. 
67 
 
98. ООН Жінки Україна. (2019). "Розірви коло": кампанія проти 
насильства. Київ: Представництво ООН Жінки. 
99. Lindström, J. (2020). Digital Tools for Preventing Sexual Harassment: 
Lessons from Sweden. Stockholm: Gender Equality Institute. 
100. Jones, T., & Richardson, L. (2016). Role-Playing as a Method for 
Developing Resilience and Confidence in Responding to Harassment. 
New York: Academic Press. 
101. Сушко, І. (2020). Рольові ігри в соціальній педагогіці: методичні 
аспекти. Київ: Наукове видавництво. 
102. Lane, R. (2018). Interactive Training Techniques for Workplace 
Harassment Prevention. Chicago: Professional Education Publishers. 
103. WHO. (2019). Guidelines for Interactive Training to Address Aggression 
and Harassment. Geneva: World Health Organization. 
104. Smith, J. (2017). Role-Playing for Conflict Resolution: A Comprehensive 
Guide. London: Conflict Studies Press. 
105. Green, N. (2020). Reducing Anxiety Through Role-Playing in Harassment 
Prevention. Boston: Behavioral Studies Publications. 
106. American Association of Sexual Harassment Research. (2021). Annual 
Report 
107. Birk C. (2015). Role-Playing for Real Skills: How to Model Conflict and 
Achieve Outcomes, Boston: Press House 
108. Gordon R. (2017). Training Adults: An Interactive Approach, London: 
Routledge 
109. Assessment of Learning Outcomes in Interactive Programs. (2018). 
Institute of Social Psychology 
110. United Nations, Strategies for Preventing Gender-Based Violence. (2020). 
Geneva: UN Publications 
111. Bandura, Albert. Social Learning Theory. (1977). Englewood Cliffs, NJ: 
Prentice Hall 
68 
 
112. Матвійчук, О. (2019). Гендерна безпека в освітніх закладах: нові 
підходи. Соціологічні студії, №3. 
113. Шапіро, Г. (2017). Роль інтерактивних методів у боротьбі з 
гендерними упередженнями. Gender Studies. 
114. Shaw, M. (2018). Preventing Gender-Based Violence Through Role-
Playing Programs. Stockholm: Gender Policy Institute. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
69 
 
ДОДАТКИ 
                                                                                                      Додаток 1 
Анкета 
«Визначення рівня гендерно зумовленого насильства в місті Черкаси» 
Вступ 
Шановна респондентко, ми проводимо дослідження з метою 
визначення рівня гендерно зумовленого насильства в місті Черкаси. Ваша 
участь допоможе нам краще зрозуміти ситуацію та розробити ефективні 
заходи для її вирішення. Анкета є анонімною, і всі відповіді будуть 
використовуватися лише в узагальненому вигляді. 
Основні питання 
Вік: 
-18-25 років; 
-26-35 років; 
-36-45 років; 
-46-55 років; 
-56 і більше років. 
Сімейний стан: 
-Незаміжня/неодружена; 
Заміжня/одружена; 
-Розлучена; 
-Вдова; 
Рівень освіти: 
-Середня освіта; 
-Вища освіта (бакалавр); 
-Вища освіта (магістр); 
-Вища освіта (аспірант, доктор наук); 
-Інше. 
Чи відчували ви коли-небудь дискримінацію на основі вашої статі в 
місті Черкаси?: 
70 
 
-Так; 
-Ні. 
Чи зазнавали ви будь-яких форм насильства (фізичного, 
психологічного, сексуального, економічного) в місті Черкаси?: 
-Так; 
-Ні. 
Якщо так, який тип насильства ви зазнавали? (можна вибрати кілька 
варіантів)6 
-Фізичне насильство; 
-Психологічне насильство; 
-Сексуальне насильство; 
-Економічне насильство. 
Чи зверталися ви по допомогу після випадків насильства? 
-Так; 
-Ні. 
Якщо так, куди ви зверталися по допомогу? (можна вибрати кілька 
варіантів): 
-Поліція; 
-Медичний заклад; 
-Соціальні служби; 
-Неприбуткові організації; 
-Рідні чи друзі; 
-Інше (вкажіть). 
Як ви оцінюєте рівень підтримки, яку ви отримали після звернення по 
допомогу?: 
-Дуже задоволена; 
-Задоволена; 
-Нейтральна; 
-Незадоволена; 
-Дуже незадоволена. 
71 
 
Чи вважаєте ви, що в місті Черкаси існують достатні ресурси та служби 
для підтримки жінок, які зазнали насильства? 
-Так; 
-Ні; 
-Не знаю. 
Чи знаєте ви про існування програм та тренінгів з попередження 
гендерно зумовленого насильства в місті Черкаси?: 
-Так; 
-Ні. 
Чи брали ви участь у будь-яких програмах або тренінгах з 
попередження гендерно зумовленого насильства? 
-Так; 
-Ні. 
Як ви оцінюєте необхідність проведення таких програм у місті 
Черкаси? 
-Дуже необхідно; 
-Необхідно; 
-Нейтрально; 
-Необов'язково; 
-Зовсім не потрібно. 
Які, на вашу думку, кроки могли б зменшити рівень гендерно 
зумовленого насильства в місті Черкаси? (можна вибрати кілька варіантів): 
-Підвищення обізнаності через медіа; 
-Проведення освітніх програм у школах та університетах; 
-Створення спеціалізованих служб підтримки; 
-Посилення законодавства; 
-Покращення роботи правоохоронних органів; 
-Інше (вкажіть). 
 
72 
 
Дякуємо за вашу участь та внесок у боротьбу з гендерно зумовленим 
насильством! Ваші відповіді допоможуть нам розробити ефективні програми 
та заходи для покращення ситуації в місті Черкаси.