Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в умовах демографічної  кризи у повоєнній Україні

Ткаченко, Данііл Русланович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5913
Title:	Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в умовах демографічної кризи у повоєнній Україні
Authors:	Нагайчук, Неля Григорівна Ткаченко, Данііл Русланович
Issue Date:	2024
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/5913
Appears in Collections:	232 Соціальне забезпечення (Соціальне забезпечення)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Магістерська робота_Ткаченко_Данііл.pdf Restricted Access		1.79 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему 
«Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в умовах демографічної 
кризи у повоєнній Україні» 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи СЗМ-023 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
                                  (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
Ткаченко Д.Р.__________________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник Нагайчук Н.Г._________________________ 
                                                                                 (прізвище та ініціали) 
 
Рецензент _________________________ 
                                         (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси – 2024 р. 
  
2 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу(ці) Ткаченку Даніілу Руслановичу _________________ 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Розвиток 
недержавного пенсійного забезпечення в умовах демографічної кризи у 
повоєнній Україні» 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________202_ р   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах Пенсійного фонду 
України, Національного банку, Національної комісії з цінних паперів та 
фондового ринку 
 
План кваліфікаційної роботи магістра 
 
Розділ 1. Теоретичні основи функціонування пенсійного забезпечення. 
Розділ 2. Практичні аспекти розвитку пенсійного забезпечення в Україні в 
умовах демографічної кризи.  
Розділ 3. Рекомендації щодо реформування системи пенсійного 
забезпечення в умовах демографічної кризи.  
Об’єктом дослідження є недержавне пенсійне забезпечення в Україні.  
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти 
недержавного пенсійного забезпечення в умовах демографічної кризи у 
3 
повоєнній Україні.  
4 
 
Мета кваліфікаційної роботи магістра: дослідження теоретичних основ 
функціонування пенсійного забезпечення, вивчення практичних аспектів 
розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні в умовах 
демографічної кризи та формуванні рекомендації щодо реформування системи 
пенсійного забезпечення та підвищення рівня пенсійної грамотності населення. 
 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
 
У розділі 1: дослідити економічну природу пенсійних систем, їх функції та 
завдання; з’ясувати зміст та ознаки демографічної кризи, її вплив на пенсійні 
системи; розглянути суть та суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення; 
У розділі 2: охарактеризувати демографічну ситуацію в Україні в умовах 
воєнного стану; проаналізувати соціально-економічні аспекти функціонування 
системи пенсійного забезпечення в Україні; провести оцінку сучасного стану 
недержавного пенсійного забезпечення в Україні; 
У розділі 3: окреслити вектори реформування накопичувальної системи 
пенсійного забезпечення; розробити соціальний проект-семінар «Пенсійна 
грамотність населення в умовах демографічної кризи». 
 
 
Завдання підготував 
науковий керівник                      __________________               Нагайчук Н.Г. 
                                                          (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «_____»__________2024 р. 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)         __________________        Ткаченко Д.Р. 
                                                                       (підпис)                        (прізвище та ініціали) 
 
 «____»__________2024 р. 
  
5 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………………. 5 
Розділ 1. Теоретичні основи функціонування пенсійного забезпечення..… 9 
1.1. Економічна природа пенсійних систем: функції та завдання……...….. 9 
1.2. Демографічна криза та її вплив на пенсійні системи………………..…. 17 
1.3. Суть та суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення………..…… 23 
Розділ 2. Практичні аспекти розвитку пенсійного забезпечення в Україні в 
умовах демографічної кризи…………………………………………………. 33 
2.1. Характеристика демографічної ситуації в Україні в умовах воєнного 
стану……………………………………………………………………….…… 33 
2.2. Аналіз соціально-економічних аспектів функціонування солідарної 
системи пенсійного забезпечення в Україні………………………………… 43 
2.3. Оцінка сучасного стану недержавного пенсійного забезпечення в 
Україні…………………………………………………………………………. 53 
Розділ 3. Рекомендації щодо реформування системи пенсійного 
забезпечення в умовах демографічної кризи……………………………....... 64 
3.1. Вектори реформування накопичувальної системи пенсійного 
забезпечення………………………………………………………………….... 64 
3.2. Соціальний проект-семінар «Пенсійна грамотність населення в 
умовах демографічної кризи» ……………………………………………….. 72 
ВИСНОВКИ…………..…………………………..……….………………….. 83 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. 91 
 
 
  
6 
ВСТУП 
 
Актуальність теми дослідження. Проблематика гідного пенсійного 
забезпечення, тривалий перебуває у фокусі уваги державних урядів та викликає 
занепокоєння у потенційних пенсіонерів, набула ще більшої актуальності в 
умовах воєнної реальності в Україні. У багатьох країнах, включаючи Україну, 
посилюються тренди щодо зниження показників народжуваності, зростання 
частки осіб похилого віку, збільшення очікуваної тривалості життя, погіршення 
прогнозів щодо рівня процентних ставок на ринках грошей і капіталів, які 
здійснюють вплив на інвестиційні плани інституційних інвесторів, збільшення 
розмірів державного боргу, що в майбутньому негативно вплине на можливості 
солідарної пенсійної системи виплачувати пенсії, високий рівень тіньової 
зайнятості населення та відсутність приватних пенсійних накопичень, 
необхідних для забезпечення гідного життя у старості [32]. Схожі проблеми 
характерні для мільйонів людей у всьому світі і тому пошук рішень щодо 
пенсійного забезпечення є актуальним як ніколи раніше. 
Серед науковців, які вивчали демографічні зміни та вплив російської 
агресії на населення України під час війни, варто відзначити таких як  
Лібанова Е. М., Позняк О. В., Потапенко В., Черенько Л. М., Полякова С. В. та 
інших. Вони досліджували різні аспекти, включаючи вплив бойових дій на рівень 
смертності, народжуваності та міграційні процеси, зміни у віковій структурі 
населення та специфічні проблеми, з якими стикаються окремі групи населення, 
такі як діти, жінки та люди похилого віку. Крім того, вони аналізували вплив 
демографічних змін на економічну та соціальну сферу України. 
Питанням розвитку пенсійної системи України присвячена увага у 
багатьох наукових працях, зокрема В. Смєсова та Ю. Маценко виділяють 
ключові проблеми та пропонують заходи для їх вирішення. Порівняльний аналіз 
ефективності першого та третього рівнів пенсійної системи проведений 
дослідниками Р. Мірошником та К. Біською, які пропонують виправлення 
негативних тенденцій через популяризацію пенсійного страхування та створення 
умов для роботи страхових компаній. 
7 
У своїх працях В. Коваль зазначає проблему соціальної справедливості та 
дисбалансу у рівні пенсійного забезпечення між пенсіонерами різних років 
виходу на пенсію та піднімає питання щодо дотримання соціальних стандартів. 
Варто зауважити на роботах Д. Леонова, в яких досліджується питання 
функціонування недержавних пенсійних фондів (НПФ), а окремі розроблені ним 
рекомендації імплементовані в законодавство для регулювання діяльності НПФ. 
Наукові здобутки З. Мацук присвячені дослідженню ключових показників 
діяльності українських НПФ та містять рекомендації щодо управління 
пенсійними активами. 
Соціальне забезпечення завжди погіршується під час економічної та 
політичної нестабільності, але під час воєнного стану ці проблеми значно 
загострюються. Це ставить перед дослідниками нові завдання щодо пошуку 
концепцій збалансованого повоєнного розвитку, зокрема в галузі пенсійного 
забезпечення на фоні демографічної кризи. Вирішення цієї проблеми є важливим 
як для наукового розуміння впливу демографічних процесів під час війни, так і 
для практичних завдань, таких як формування політики пенсійного забезпечення 
громадян у повоєнній Україні, яка потребуватиме довгострокових ресурсів, що 
сприятиме зацікавленості у розвитку НПФ, тому вже зараз доцільно 
ідентифікувати ключові засади розвитку недержавних пенсійних фондів в 
Україні з урахуванням впливу соціальних криз та в умовах викликів сьогодення. 
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи магістра є 
дослідження теоретичних основ функціонування пенсійного забезпечення, 
вивчення практичних аспектів розвитку недержавного пенсійного забезпечення 
в Україні в умовах демографічної кризи та формуванні рекомендації щодо 
реформування системи пенсійного забезпечення та підвищення рівня пенсійної 
грамотності населення. 
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 
– дослідити економічну природу пенсійних систем, їх функції та завдання; 
– з’ясувати зміст та ознаки демографічної кризи, її вплив на пенсійні 
системи; 
– розглянути суть та суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення; 
8 
– охарактеризувати демографічну ситуацію в Україні в умовах воєнного 
стану; 
– проаналізувати соціально-економічні аспекти функціонування системи 
пенсійного забезпечення в Україні; 
– провести оцінку сучасного стану недержавного пенсійного забезпечення 
в Україні; 
– окреслити вектори реформування накопичувальної системи пенсійного 
забезпечення; 
– розробити соціальний проект-семінар «Пенсійна грамотність населення 
в умовах демографічної кризи». 
Об’єктом дослідження є недержавне пенсійне забезпечення в Україні.  
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти 
недержавного пенсійного забезпечення в умовах демографічної кризи у 
повоєнній Україні. 
Методи дослідження. Системно-структурний – при визначенні структури 
пенсійної системи та місця недержавного пенсійного забезпечення у цій системі; 
аналітичний – при виявленні особливостей функціонування солідарної системи 
пенсійного забезпечення, аналізу сучасної демографічної ситуації в Україні та 
оцінювання ролі недержавний пенсійних фондів та страхових компаній у 
функціонуванні третього рівня пенсійного забезпечення; порівняльний, 
групування, табличний та графічний методи для проведення оцінки рівня 
пенсійного забезпечення в умовах демографічної кризи та виявлення векторів 
реформування пенсійного забезпечення у повоєнній Україні. 
Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти 
України, офіційні статистичні дані Державної служби статистики України, 
Пенсійного фонду України та інших державних органів, аналітичні звіти 
Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та 
фондового ринку, наукові роботи вітчизняних і зарубіжних учених, 
монографічна та періодична література, власні аналітичні розрахунки, ресурси 
мережі Інтернет. 
9 
Наукова новизна одержаних результатів. Систематизовано наукові 
підходи до тлумачення поняття «пенсійна система», під якою пропонується 
розуміти сукупність правових, фінансово-економічних і організаційних відносин 
та інститутів, що реалізують пенсійні схеми з метою надання громадянам 
матеріального забезпечення у вигляді пенсійних виплат. Уточнено зміст 
дефініції «демографічна криза», що дало змогу сформувати авторське 
визначення – як стан суспільства, що характеризується значними 
демографічними змінами, зокрема збільшенням тривалості життя, низькою 
народжуваністю, високою смертністю та старінням населення, внаслідок чого не 
забезпечується просте відтворення населення. 
Практичне значення отриманих результатів дослідження. Практичне 
та теоретичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати 
можуть бути використані при розроблені методичних та практичних положень, 
що сприятимуть підвищенню рівня фінансової (пенсійної) грамотності 
населення, що дозволить громадянам краще планувати своє пенсійне 
забезпечення. Реалізація практичних рекомендацій підвищить довіру населення 
до недержавних пенсійних фондів та системи недержавного пенсійного 
забезпечення в цілому. 
  
10 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
1.1. Економічна природа пенсійних систем: функції та завдання 
Пенсійна система будь-якої країни покликана забезпечити належний 
соціальний рівень для людей похилого віку. Її ключове завдання полягає в 
реалізації загальнодержавних інтересів у сфері соціального захисту. 
Розглянемо економічну природу пенсійної системи та зміст дефініції 
«пенсійна система». Визначальним у цій дефініції є поняття «система», під яким 
розуміють «порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням та 
взаємозв’язком частин чого-небудь» [1], а підпорядкованим є термін «пенсія» – 
в загальному, – це матеріальне забезпечення непрацездатної особи. Це слово 
іншомовного походження та означає платіж і визначається як «грошове 
забезпечення, що надається громадянам, зазвичай щомісяця, у встановлених 
законом випадках (наприклад, у разі старості або інвалідності), а також гроші, 
одержувані в рахунок такого забезпечення» [57]. Наразі, вітчизняне 
законодавство не містить унормованого змісту терміну «пенсійна система». 
Загальним є підхід через визначення її структури, тобто сукупності трьох рівнів, 
але без детального опису її характеристик (рис. 1.1).  
В джерелі [56], автор зауважує на тому, що «в умовах гібридних викликів 
напрями, форми і зміст державної пенсійної політики залежать від рівня 
соціально-економічного розвитку, балансу соціальних інтересів, національного 
менталітету, рівня демократизації суспільства, мотивації уряду, ідеології 
правлячих партій і опозиції, а також активності громадянського суспільства. 
Пенсійна система повинна гнучко адаптуватися до змін інституційного 
середовища, базуючись на ефективній співпраці держави, суб’єктів 
господарювання та населення, з метою створення дієвого механізму фінансового 
забезпечення літніх людей».  
В таблиці 1.1 узагальнено підходи науковців до визначення дефініції 
«пенсійна система». Узагальнюючи розвідки науковців, пенсійна система, з 
однієї сторони – це сукупність державних та недержавних фінансових інститутів, 
11 
які організовують пенсійне забезпечення населення, а з іншої, – складний та 
специфічний комплекс економічних відносин і фінансових механізмів, через які 
здійснюється формування та використання пенсійних фондів, а також 
формуються умови для пенсійного забезпечення відповідних категорій 
населення.  
 
Рис. 1.1. Архітектоніка системи пенсійного забезпечення в Україні [8] 
 
Основною функцією пенсійної системи є забезпечення гарантованого та 
стабільного рівня життя людей похилого віку та осіб, що втратили 
працездатність, шляхом ефективної співпраці державних механізмів 
регулювання та соціального захисту. Тому узагальнюючи наведене вище, під 
пенсійною системою пропонуємо розуміти, сукупність правових, фінансово-
економічних і організаційних відносин та інститутів, що реалізують пенсійні 
схеми з метою надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді 
пенсійних виплат.  
  
12 
Таблиця 1.1 
Теоретичні підходи до визначення змісту поняття «пенсійна система» 
№  Автор, джерело Зміст 
з/п 
1. Закон України «Про Пенсійна система України – сукупність створених в державі 
загальнообов’язкове правових, економічних, організаційних інститутів і норм, метою 
державне пенсійне яких є надання громадянам матеріального забезпечення у 
страхування» [49] вигляді пенсії  
2.  Н. А. Телічко, Г. В. різноманіття державних та недержавних фінансових інститутів, 
Кузьменко [8] які на обов’язкових та приватних засадах здійснюють пенсійне 
забезпечення населення. 
3.  М. Б. Ріппа [54] складний та специфічний комплекс економічних відносин і 
фінансових механізмів, за допомогою котрих здійснюється 
формування й використання пенсійних фондів та створюються 
умови для пенсійного забезпечення відповідних категорій 
населення. 
4. М. Папієв [45]  складний комплекс інститутів, відносин і механізмів, за 
допомогою яких формуються пенсійні фонди та створюються 
відповідні умови для пенсійного забезпечення непрацездатного 
населення. 
5. В.С. Толуб’як [59]. механізм забезпечення гарантованого й стабільного рівня життя 
людей похилого віку й осіб, що втратили працездатність. 
Основна діяльність здійснюється завдяки державним 
механізмам регулювання… 
6. О.П. Коваль [29] сукупність правових, фінансово-економічних і організаційних 
відносин та інститутів, що реалізують пенсійні схеми з метою 
надання громадянам матеріального забезпечення у вигляді 
пенсійних виплат. 
7. І. В. Жмурко [18], інститут, який об’єднує економічні, соціальні і правові 
 О. А. Линдюк [35] інститути. 
8. В. М. Гаврилюк [9] складний комплекс інститутів, механізмів та взаємин за 
допомогою яких формуються умови для забезпечення 
достатнього рівня життя громадян пенсійного віку. 
9. Я.В. Парфьонов сукупність створених в державі правових, економічних, 
[46] організаційних інститутів і норм, метою яких є надання 
громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсії. 
 
Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в 
Україні передбачено трирівневу пенсійну систему:  
– перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного 
пенсійного страхування, побудована на принципах солідарності та 
субсидування, в якій усі кошти, що перераховуються платниками Єдиного 
соціального внеску до Пенсійного фонду України, негайно виплачуються 
теперішнім пенсіонерам; 
– другий рівень пенсійної системи – накопичувальна система 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Передбачає, що 
13 
частина обов’язкових пенсійних внесків буде зарахована на персональні рахунки 
громадян. Накопичені кошти будуть інвестуватися у вітчизняну економіку, а 
дохід від інвестування повертається на персональний рахунок застрахованої 
особи і, відповідно, збільшуватиме розмір майбутніх пенсійних виплат. На 
сьогодні, цей рівень не працює; 
– третій рівень – це система недержавного пенсійного забезпечення, яка 
ґрунтується на принципах добровільної участі громадян і роботодавців у 
створенні пенсійних накопичень з метою надання пенсійних виплат громадянам 
відповідно до умов та порядку, визначених законодавством про недержавне 
пенсійне забезпечення [46]. 
Основними характеристиками солідарної системи пенсійного страхування, 
яка заснована на принципах субсидування та солідарності, є демографічна 
динаміка населення, загальнообов’язковість та право на отримання пенсії 
кожним громадянином України, яка може бути як довічною солідарною, так і 
одноразовою виплатою. Солідарна система пенсійного забезпечення є фінансово 
стійкою завдяки збалансованому співвідношенню між платниками пенсійних 
внесків та кількістю пенсіонерів, а з іншого – система має стримувальний 
характер через велику кількість пільговиків.  
Загальновідомо, що пенсійне забезпечення є одним із видів соціального 
забезпечення, у таблиці 1.2 представлено основні формати державного 
пенсійного соціального страхування, що використовуються у світі для 
вирішення проблеми пенсійного забезпечення. Тому, питання побудови моделі 
пенсійного забезпечення, яка відповідала б соціальним стандартам і, водночас, 
не була тягарем для державних фондів та соціальних партнерів є важливим для 
більшості країн.  
З врахуванням цього, зміст поняття «пенсійна система» може 
трансформується в залежності від рівня економічного розвитку країни, 
соціально-демографічних показників структури населення, політичної ситуації в 
країні, глобальних викликів та криз (пандемії, військові конфлікти, фінансові 
кризи), НТП, досвіду інших країн, найкращих зарубіжних практик, рівня 
14 
громадянської активності та вимог суспільства, що сприятиме реформуванню 
пенсійної системи відповідно до сучасних потреб. 
Таблиця 1.2 
Види пенсійних схем соціального страхування [44] 
Вид характеристика 
солідарна система  система, у якій пенсійні виплати фінансуються за рахунок внесків працюючого 
населення. В основі цієї системи лежить принцип солідарності поколінь, що означає, що 
нинішні працівники сплачують внески для фінансування пенсій нинішніх пенсіонерів. 
Система передбачає перерозподіл коштів, що збираються у вигляді обов’язкових 
соціальних внесків, для виплати пенсій особам, які досягли пенсійного віку або мають 
право на пенсію за іншими умовами. 
накопичувальна система, у якій пенсійні виплати фінансуються за рахунок накопичень, що 
система  здійснюються індивідуально кожним працівником. В основі цієї системи лежить 
принцип особистого накопичення, за якого кожна людина створює власний пенсійний 
фонд за допомогою регулярних внесків на спеціальні рахунки. У такій системі пенсійні 
виплати залежать від суми внесків та прибутковості інвестування цих коштів протягом 
робочого періоду людини. Це дозволяє людині самостійно планувати та контролювати 
свої пенсійні накопичення, забезпечуючи собі пенсію у майбутньому. 
поєднання гібридна модель, яка об’єднує елементи обох систем з метою забезпечення більш 
солідарної та стійкого та збалансованого пенсійного фінансування. У цій моделі частина пенсійних 
накопичувальної виплат фінансується за рахунок внесків працюючого населення (солідарна система), а 
систем  інша частина – з індивідуальних накопичень, які кожен працівник створює на своїх 
особистих пенсійних рахунках (накопичувальна система). 
Ця комбінація дозволяє забезпечити пенсії через перерозподіл коштів поточного 
покоління працівників для виплати пенсій нинішнім пенсіонерам, а також дає 
можливість кожній особі самостійно накопичувати кошти на майбутнє, забезпечуючи 
таким чином додатковий рівень фінансової стабільності в пенсійному віці. 
керування виплата пенсій регулюється спеціалізованими державними органами, які 
спеціалізованої забезпечують централізоване управління і контроль всієї пенсійної системи в країні, а 
державної державні органи несуть відповідальність за збір пенсійних внесків, виплату пенсій 
установи  роботодавцям і працівникам, що забезпечує єдині стандарти і процедури по всій країні, 
стежить за дотриманням правових і нормативних вимог в області пенсійного 
забезпечення. Це включає моніторинг фінансової стабільності пенсійної системи та 
запобігання шахрайству; пенсійні внески накопичуються в єдиному фонді, в який 
проводяться пенсійні виплати. Це може включати як план солідарності (якщо він 
використовується для сплати внесків нинішнім працівникам нинішнім пенсіонерам), так 
і план резервного фонду (якщо кожен працівник має свій особистий рахунок). Державні 
установи надають громадянам інформаційну та консультаційну підтримку щодо 
пенсійних прав, умов виплати пенсій та інших питань, пов’язаних з пенсіями. 
керування у кожного учасника є свій пенсійний рахунок на який перераховуються його 
недержавними внески. Ці рахунки є приватною власністю учасників, що дозволяє їм керувати своїми 
установами заощадженнями. Участь у недержавних пенсійних установах зазвичай є добровільною. В 
цілому, управління пенсійними коштами неурядовими організаціями забезпечує гнучкий 
та індивідуальний підхід до формування пенсійних накопичень, а також можливість 
вибору інвестиційних стратегій та моніторингу стану заощаджень. 
гарантована забезпечує пенсіонерам мінімальний дохід незалежно від їх попереднього 
соціальна виплата доходу або внесків до пенсійного плану. Це виплата, яку держава обіцяє виплатити всім 
при виході на громадянам, які досягли пенсійного віку; виплата спрямована на забезпечення базового 
пенсію рівня життя та соціального захисту всіх пенсіонерів, особливо тих, хто не має можливості 
накопичити достатню суму пенсійних внесків, або тих, хто працює в районах з низьким 
доходом; гарантовані соціальні допомоги фінансуються з державного бюджету, розмір 
якого вказано в законі. Це означає, що держава віддана фінансовій підтримці пенсіонерів; 
усі громадяни мають рівний доступ до гарантованих соціальних виплат при виході на 
пенсію, сприяючи соціальній справедливості та зменшенню нерівності доходів серед 
пенсіонерів; виплати проводяться регулярно (щомісяця або протягом іншого періоду), 
що забезпечує стабільний і передбачуваний дохід пенсіонера; розмір гарантованих 
соціальних виплат може переглядатися та коригуватися у відповідь на інфляцію та зміни 
вартості життя, що допомагає підтримувати купівельну спроможність пенсіонерів. 
15 
Визначальною рисою пенсійної системи є те, як саме відбувається 
акумулювання її ресурсів, тобто, чи пенсійні ресурси формуються за 
обов’язковим державним розподільчим або нагромаджувальним принципом, чи 
через добровільну участь в пенсійних програмах, або шляхом поєднання в 
певних пропорціях державного і приватного секторів, солідарної та 
накопичувальної складової, добровільної та обов’язкової участі тощо [53, с. 12]. 
У таблиці 1.3 систематизовано типи пенсійних систем, які існують у світі. 
Таблиця 1.3  
Групування країн за типом пенсійної системи [65] 
Тип пенсійної системи Кількість країн 
Система, що ґрунтується на залежності 
розміру пенсії від попереднього доходу і 
сплачених пенсійних внесків 139 
Система обов’язкового державного 
накопичення 18 
Система обов’язкового індивідуального 
накопичення 12 
Система без пенсійних внесків, при якій при 
пенсії призначаються при наявності потреби 27 
Суцільне покриття без сплати пенсійних 
внесків 5 
Система зі сталим рівнем пенсії, що 
залежить від суми сплачених внесків 20 
Разом 221 
 
У таблиці 1.4 представлено види пенсійних систем за відповідними 
класифікаційними ознаками [53, с. 14]. Використовуючи класифікаційні ознаки, 
представленні у таблицях 1.4 та 1.5 можемо ідентифікувати тип пенсійної 
системи сучасної України. Пенсійна система України відноситься до тику, який 
залежить від попередніх доходів та пенсійних внесків, що регламентовано 
статтею 27 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-VI «Про 
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно, Україна 
належить до більшості країн за цим типом пенсійної системи. 
За критерієм «Спосіб організації» вітчизняна пенсійна система – це 
пенсійна система з централізованою структурою управління стосовно 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та децентралізована 
– у сфері недержавного пенсійного забезпечення. 
  
16 
Таблиця 1.4 
Класифікація пенсійних систем [53] 
Класифікаційна ознака Вид пенсійної системи 
Солідарні 
За способом фінансування 
Капіталізовані 
Централізовані 
За способом організації 
Децентралізовані 
З визначеним доходом 
За способом призначення пенсій 
З визначеним внеском 
Відкриті 
За характером доступності 
Закриті 
Обов’язкові 
За характером участі 
Добровільні 
Державні 
За формою власності 
Недержавні 
Однорівневі 
За кількістю рівнів 
Багаторівневі 
 
Стаття 103 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне 
страхування» [49], містить норму, що «регулювання та нагляд за діяльністю 
ПФУ здійснюється ВРУ, Президентом України, КМУ…» Звідси, управління у 
сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування має 
централізовану державну «вертикаль». 
Стосовно організації управління у сфері недержавного пенсійного 
забезпечення, то згідно зі статтею 4 Закону України «Про недержавне пенсійне 
забезпечення» [19], воно здійснюється засновниками на добровільній основі та 
на власний ризик. В цілому, буд-яка пенсійна система певною мірою є 
централізованою, а українська – з високим рівнем централізації, оскільки 
переважний обсяг пенсійних коштів формується ПФУ, в цьому вона схожа на 
пенсійні системи Німеччини та Польщі. 
Щодо недержавного пенсійного забезпечення, то основна діяльність 
страхових компаній зі страхування життя та недержавних пенсійних фондів, 
відповідно до статті 67 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» 
від 09.07.2003 р. № 1057-VI, окрім регламентування особливостей створення та 
провадження діяльності, підлягає державному регулюванню в частині 
максимальної величини внесків, мінімального інвестиційного прибутку, 
розміщення інвестиційних ресурсів тощо [19]. 
17 
Вітчизняна пенсійна система за критерієм «Фінансування пенсійних 
виплат» є солідарно-капіталізованою, оскільки складається з трьох рівнів: 
солідарного та двох накопичувальних (державного і недержавного), що 
визначено статтею 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне 
пенсійне страхування». Другий і третій рівні (накопичувальні) передбачають 
формування інвестиційного прибутку, що відносить вітчизняну пенсійну 
систему до капіталізованої. Саме тому, за цією ознакою українська пенсійна 
система з багаторівневою структурою. 
За параметром «Спосіб призначення пенсій»: у солідарній системі – з 
визначеним внеском, а на третьому рівні – з визначеним внеском. Пенсійна 
система України є відкритою, що передбачає можливість вільного доступу 
застрахованих осіб до відомостей про стан їхніх пенсійних рахунків відповідно 
до чинного законодавства. 
За ознакою «Характер участі», на першому та другому рівнях участь 
громадян країни – обов’язкова, а у частині недержавного пенсійного 
забезпечення добровільна. 
За формою власності пенсійна система України в частині 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є державною, так як 
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, а у царині 
недержавного пенсійного забезпечення – недержавна. 
Як зазначалося вище, пенсійна система України є багаторівневою, що 
закріплено у статті 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне 
пенсійне страхування». 
Порівнюючи розмір внесків на загальнообов’язкове соціальне 
страхування, то в Україні до 2017 року внески були високими і коливалися у 
діапазоні 36,76 – 49,7%. Від початку урядом України було прийняте рішення 
щодо зниження ЄСВ до 22% та його універсалізації (відмінено диференціацію в 
залежності від ступеня ризику виробництва) з метою виведення з тіні ринку 
праці. В підсумку, ці заходи призвели до детінзації сектору оплати праці у 
державі. 
18 
Таким чином, варто, зазначити, що в Україні історично сформувалася 
однорівнева модель пенсійного забезпечення, що базується на солідарності 
поколінь і притаманна командно-адміністративній системі. Проте в умовах 
ринкової економіки ця модель не забезпечує громадянам адекватне заміщення 
заробітку, втраченого через старість, а також не запобігає бідності у людей 
літнього віку. Як результат, і ті, хто сплачує пенсійні внески, і більшість 
пенсіонерів незадоволені існуючою пенсійною системою. Тому сучасна модель 
пенсійна система України в даний час знаходиться в процесі зміни. 
Трансформація планової економіки у ринкову ілюструє нездатність однорівневої 
моделі державного пенсійного страхування забезпечити пенсіонерам адекватні і 
надійні виплати. 
 
1.2. Демографічна криза та її вплив на пенсійні системи 
На початку ХХ століття в Україні спостерігалася одна з найвищих 
народжуваностей серед країн Європи. У той час економіка країни була 
переважно аграрною, більшість людей мешкала в сільській місцевості і 
народжувала багато дітей. Густота населення становила 50 осіб на квадратний 
кілометр, а в деяких давнозаселених районах досягала 100 осіб на квадратний 
кілометр. Для такого типу економіки оптимальною була густота 30-35 осіб на 
квадратний кілометр, що свідчить про аграрне перенаселення та нестачу земель.  
Через це обсяги міграції були значними. З 1861 до 1913 року понад 2,5 
мільйона людей переселилися на схід, а з західноукраїнського регіону майже 
мільйон людей емігрував на американський континент [67]. 
За оцінками О. Гладуна, якби не відбулися потрясіння ХХ століття, то на 
початку 1990-х років населення України могло б досягти 84 мільйони замість 52 
мільйонів. Вчений виділяє три демографічні катастрофи, які спричинили 
скорочення населення [67]: 
перша – 1914-1923-ті роки (Перша світова війна, революційна доба, голод);  
друга – 1932-1934-ті роки (Голодомор); 
третя – 1937-1947-ті роки (Великий терор, Друга світова війна та голод). 
19 
Сьогоднішня російсько-українська війна загострила демографічну кризу в 
Україні, спричинивши посилення міграційних процесів та зниження рівня 
народжуваності. Згідно з офіційною статистикою, на початку 2022 року в Україні 
проживало 41,2 мільйони жителів (без урахування Криму, Севастополя та 
ОРДЛО) [4]. У Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 
року станом на 2024 рік кількість населення України визначено на рівні 35,8 млн. 
осіб, у тому числі на територіях, на яких органи державної влади здійснюють 
свої повноваження у повному обсязі, – 31,1 млн. осіб. Отже, протягом двох з 
половиною років війни чисельність населення зменшилася на 5.4 мільйони [51]. 
У листопаді 2024 року в Європі перебувало понад 6 225 700 українців, ще 
560 200 українських громадян перебували за межами Європи [72]. Приблизно 5 
мільйонів з них звернулися за тимчасовим захистом у країнах ЄС. Загалом, з 24 
лютого 2022 року зафіксовано 19,5 мільйонів переміщень з України за кордон, а 
в Україну – понад 11 мільйонів [51]. 
Демографічна криза є одним із найсерйозніших викликів для сучасного 
суспільства. В загальному під демографічною кризою розуміють такий стан 
суспільства для якого одночасно характерними є зниження народжуваності, 
зростання тривалості життя та старіння населення, а також зниження темпів 
приросту населення. Вона суттєво впливає на різні аспекти соціально-
економічного життя, зокрема на пенсійні системи. В таблиці 1.5 представлені 
теоретичні підходи до визначення дефініції «демографічна криза». 
Таблиця 1.5 
Теоретичні підходи до визначення змісту поняття «демографічна криза» 
№  Автор, джерело Зміст 
з/п 
1. Енциклопедія стан демореальності, для якого характерна втрата здатності 
сучасної України суспільного організму країни до самовідтворення населення у 
[17] досягнутій якості й кількості. 
2.  В.С. Стешенко [13, надзвичайно гостра криза демореальності, яка потребує 
с. 28] спеціального осмислення як криза системна, або тотальна, у тому 
розумінні, що вона є наслідком криз усіх сфер суспільного життя  
  
20 
продовження табл. 1.5 
3.  Л. В. Кулинич [33] це передовсім коротке життя. …питання в тому, що ми живемо 
мало і живемо погано. 
4. Е. Ліанова [14] передовсім коротке життя. «Питання не в тому, що нас стає 
менше. Менше стає населення більшості країн Європи. 
Питання в тому, що ми живемо мало і живемо погано».  
5. Н. Міняйло [38] глибоке порушення відтворення населення, що загрожує 
самому його існуванню. 
 
На перший погляд, скорочення населення може здаватись незначним, але 
його наслідки мають значний вплив на різні сфери життя та пов’язані з багатьма 
причинами (табл. 1.6). 
Таблиця 1.6 
Фактори, причини та наслідки демографічної кризи 
Фактори Причини Наслідки 
– високий рівень смертності і низький – дефіцит кваліфікованої робочої 
рівень народжуваності (від’ємний приріст сили, зменшення потужностей 
населення); підприємств і компаній; 
– трудова міграція; –збільшення витрат на оплату 
– старіння населення; пенсій та соціальних допомог, що 
– низький рівень доходів населення; робить недієвою пенсійну 
– воєнні дії на сході України; реформу; 
– відсутність соціальної підтримки з боку – зменшення чисельності 
держави / мізерна частка у доході сім’ї майбутніх абітурієнтів, закриття 
додаткової складової на народження, дошкільних, шкільних та вищих 
догляд і виховання дитини. навчальних закладів 
– несприятлива екологічна ситуація; – внутрішнє переміщення 
населення та міграція за кордон 
– нерозвинена медична сфера. жінок з дітьми; 
– незаконне вивезення українських 
– модифікована модель сім’ї (західні громадян до росії; 
зразки сімейної, репродуктивної і – скорочення середньої очікуваної 
сексуальної поведінки; поглиблення тривалості життя населення; 
деформації шлюбно-сімейних процесів, – прогресування прихованих  
втрата частиною суспільства морального хвороб; 
пріоритету великої родини, зниження – проблеми з існуванням 
статусу жінки-матері, а також зниження невеликих населених пунктів, які 
цінності дітей у житті родини). зникають через відсутність 
фінансування; 
Складено автором за [28, 66] 
 
Наразі, в Україні один із найвищих показників смертності у світі, а рівень 
народжуваності є одним з найнижчих. Міграція призводить до втрати трудових 
і інтелектуальних ресурсів. Населення країни поступово зменшується. За 
прогнозами Державної служби статистики України, у 2025 році чверть населення 
складатимуть люди старше 60 років. Середня тривалість життя в Україні 
Медико-
Культурно-освітні санітарн Соціально-економічні 
і 
21 
становить 66 років, що на 11 років менше, ніж у країнах Західної Європи [34]. 
Тому існуюча демографічна криза є важливою для безпеки пенсійної системи 
держави. 
Старіння населення є глобальним явищем, і цей факт був підтверджений 
організацією Об’єднаних Націй у 2002 році на щорічній Всесвітній конференції 
з проблем старіння, що відбувся в Мадриді. Працюючи над досягненням цілей 
ООН у сфері сталого розвитку, пріоритетним меседжем до вікових суспільств є 
необхідність врахування взаємопов’язаного впливу старіння у контексті 
боротьби з бідністю в літньому віці, рівність віку та здоров’я в більш пізньому 
віці [76]. 
Демографічне старіння є невідворотною тенденцією, що по-різному 
впливає на різні регіони, а тенденція до зростання чисельності людей похилого 
віку підсвічує першочергові та зростаючі потреби цієї групи населення, 
важливість переосмислення моделей пенсійного забезпечення. Загальна 
тенденція до старіння суспільства відзначена безпрецедентними людськими 
змінами. Стосовно пенсій, то це веде до реформування пенсійної системи, при 
цьому для всіх пенсійних планів необхідно враховувати 5 факторів, що 
впливають на обсяги виплат (витрат): 
– кількість літніх бенефіціарів; 
– розмір (рівень) виплат; 
– тривалість виплат; 
– дохід і кількість людей, які задовольняють ці потреби. 
За даними Міжнародної асоціації соціального забезпечення (ISSA) лише 
близько 78% населення планети пенсійного віку отримують пенсійні виплати, з 
них близько 50%, отримують виплати з фондів обов’язкового (солідарного) 
пенсійного страхування, 11 % від накопичувальних систем та пенсійного 
страхування, а 44,5% – без сплати страхових внесків [74]. На діаграмах 1.2 – 1.3. 
представлено демографічну картину та забезпечення довгострокового догляду у 
світі. Як бачимо, за період  з 2020 по 2050 рік частка світового населення віком 
понад 60 років зросте майже у двічі – з 12% до 22% [69]. За прогнозами 
передбачається, що кількість осіб віком 80 років і старше збільшиться втричі, 
22 
досягнувши 426 мільйонів у період з 2020 по 2050 рік. А на фоні наявних 
тенденцій щодо зниження рівня народжуваності з 2,42 у 2020 році до 2,18 у 2050 
році сприятиме зростанню частки населення віком 65 років і старше [74]. 
населення віком 65-69 років
населення віком 0-79 років
населення віком 80+ років
0 1 2 3 4 5 6 7 8
2050 2020
 
Рис 1.2. Приріст населення віком 65-80+, 2020-2050 рр., у % від загальної 
чисельності населення [76] 
 
У світі налічується щонайменше 14 200 мільйонів людей похилого віку 
(старше 60 років), з них 14% населення проживає у 42 країнах і має 
функціональні можливості для задоволення повсякденних потреб [68]. Однак, у 
всьому світі доступність офіційних послуг довгострокового догляду низька, так 
48% людей похилого віку не мають права на офіційні послуги [70], а 49% жителів 
планети повідомляють, що у них є політика або стратегія довгострокового 
догляду [75]. 
40
33,9
35
30 25,7
25
20 17,4
15
8,4
10
5
0
країни Африки Америка країни Азії та країни Європи
Тихого океану
 
Рис. 1.3. Коефіцієнт демографічного утриманства похилого віку 2020 р., 
глобальні оцінки [74]. 
 
23 
У всьому світі 49,6% населення старше встановленого законом пенсійного 
віку отримують пенсію за віком за рахунок добровільно сплачених пенсійних 
внесків; 44,5% отримують пенсію за віком без внесення внесків. В розрізі жінок, 
то 42,5% з них отримують пенсію за рахунок добровільних  внесків і 44,5% 
отримують пенсію без внесків. 53,7% робочої сили (віком від 15 років) роблять 
внески в пенсійні схеми та накопичують права на пенсію за рахунок внесків (рис. 
1.4) [74]. 
100%
90%
80% 44,5 44,5
70%
60%
50% 11,4
11
40%
30%
20% 49,6 42,5
10%
0%
Всього, світ Всього, жінки
добровільні внески обов'язкові внески без внесків
 
Рис. 1.4. Охоплення працездатного населення легальною пенсією за віком, 
% [74]. 
 
Світові тенденції щодо зростання частки осіб пенсійного та 
передпенсійного віку є серйозною проблемою для пенсійної системи кожної 
країни, що вимагає від урядів впровадження конкретних заходів з метою 
забезпечення стійкості та ефективності пенсійних планів. 
Таким чином, демографічна криза – це стан суспільства, що 
характеризується значними демографічними змінами, зокрема низькою 
народжуваністю, високою смертністю та старінням населення. Основними 
причинами демографічної кризи є зменшення рівня народжуваності, збільшення 
тривалості життя та високий рівень передчасної смертності, внаслідок чого не 
забезпечується просте відтворення населення. Демографічна криза негативно 
впливає на пенсійні системи, основними викликами є:  
24 
– збільшення навантаження на пенсійні фонди через зростання кількості 
пенсіонерів порівняно з працездатним населенням; 
– зниження надходжень до пенсійних фондів внаслідок зменшення внесків 
від працюючих осіб через зниження народжуваності; 
– загальне зростання витрат на соціальне забезпечення зумовлене 
підвищенням витрат на медичні та соціальні послуги для людей старшого віку. 
Зважаючи на це, сучасні пенсійні системи повинні бути адаптованими до 
демографічних змін шляхом реалізації відповідних стратегій, зокрема [44; 76]: 
– підвищення пенсійного віку, що сприятиме зменшенню навантаження на 
пенсійні фонди за рахунок збільшення тривалості трудової активності; 
– реформування пенсійної системи через запровадження накопичувальних 
пенсійних схем та модернізації існуючих; 
– стимулювання народжуваності, що передбачає розробку та 
запровадження соціальних програм, що сприяють підвищенню народжуваності 
та підтримці молодих сімей; 
– залучення додаткових джерел фінансування шляхом розвитку приватних 
пенсійних фондів та інвестиційних програм. 
Демографічна криза є серйозним викликом для сучасних пенсійних систем, 
нівелювання її впливу потребує комплексного підходу та застосування різних 
стратегій для забезпечення стабільності та ефективності пенсійного 
забезпечення. Адаптація пенсійних систем до умов демографічної кризи є 
важливим завданням для державних органів, пенсійних фондів та суспільства в 
цілому. 
 
1.3. Суть та суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення 
Недержавне пенсійне забезпечення є елементом пенсійної системи, що 
базується на принципах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у 
створенні пенсійних накопичень, додаткових до обов’язкового державного 
пенсійного страхування. Недержавне пенсійне забезпечення реалізується через 
провадження спеціалізованими фінансовими посередниками діяльності з 
недержавного пенсійне страхування, яке покликане компенсувати нестачу 
25 
фінансів у державному пенсійному фонді шляхом забезпечення додаткових 
джерел доходів для пенсіонерів і дозволяє громадянам самостійно накопичувати 
пенсійні внески. Воно може бути реалізовано через [27], рис. 1.5: 
– пенсійні фонди шляхом укладення пенсійних контрактів між 
адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками фондів; 
– банківські установи шляхом укладення договорів на відкриття пенсійних 
депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень; 
– страхові компанії зі страхування життя шляхом укладення договорів 
страхування довічної пенсії, страхування ризику інвалідності або смерті 
учасника страхового фонду. 
 
Рис. 1.5. Структура та організація управління інститутів системи 
недержавного пенсійного забезпечення України [8, с.59] 
 
В таблиці 1.7 представлено порівняльний опис профілів двох основних 
учасників системи недержавного пенсійного забезпечення, за такими 
26 
характеристиками як правові основи організації діяльності, рівень довіри 
клієнтів (страхувальників), обсяги активів, страхових внесків та страхових 
виплат, схеми пенсійного забезпечення, а також особливості інвестиційної 
діяльності. 
Особливістю банківських установ є те, що вони укладають договори на 
відкриття пенсійних депозитних рахунків з гарантією повернення в разі 
банкрутства банку через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, максимальна 
сума вкладу, що підлягає поверненню – 600 тис. грн на час воєнного стану. Крім 
того, банки активно беруть участь у системі недержавного пенсійного 
забезпечення як зберігачі та адміністратори створених ними корпоративних 
пенсійних фондів. 
Таблиця 1.7 
Характеристика профілів недержавного пенсійного фонду та лайф-
страховика в системі недержавного пенсійного забезпечення [15; 5] 
Нормативно- НПФ СК «Life» 
правова база  Закон України «Про Закони України «Про страхування», 
недержавне пенсійне «Про недержавне пенсійне 
забезпечення» забезпечення», Цивільний Кодекс 
України 
Довіра населення незначна незначна 
Обсяги активів, незначні в світовому та незначні в загальних обсягах всіх 
внесків та виплат  європейському порівнянні видів страхування 
Учасники НПЗ переважно юридичні особи переважно фізичні особи 
Схеми пенсійного з визначеними внесками (DC- з визначеними виплатами (DB-модель 
забезпечення модель – defined contribution). – defined benefit) 
Інвестиційна банківські депозити, облігації банківські депозити, зберігання на 
діяльність і акції українських поточних рахунках, цінні папери 
підприємств, цінні папери 
 
Згідно з українським законодавством, недержавний пенсійний фонд (НПФ) 
є юридичною особою, що має статус неприбуткової організації. Його діяльність 
спрямована виключно на накопичення пенсійних внесків для учасників фонду, 
управління пенсійними активами та виплату пенсій відповідно до законодавства 
України [19].  
Основні функції недержавних пенсійних фондів включають 
накопичувальну, інвестиційну та конкурентну [37]. Зміст накопичувальної 
функції полягає у залученні коштів громадян і їх збереження на тривалий період. 
27 
Інвестиційна функція передбачає залучення пенсійних внесків та їх розміщення 
в довгострокові проекти. Конкурентна функція реалізується шляхом вибору 
споживачами найякісніших послуг з пенсійного забезпечення. 
Недержавні пенсійні фонди можна ідентифікувати як інституційних 
інвесторів, оскільки вони інвестують акумульовані пенсійні внески. Інституційні 
інвестори – це фінансові посередники будь-якого типу, відмінні від 
індивідуальних інвесторів, які володіють портфелями, всі доходи від яких 
належать безпосередньо їм [63]. Недержавні пенсійні фонди акумулюють 
тимчасово вільні кошти населення і вкладають їх у різні фінансові інструменти. 
Пенсія в рамках недержавного пенсійного забезпечення є додатковим 
видом пенсійного забезпечення, що здійснюється через укладання договорів з 
недержавним пенсійним фондом, роботодавцем або фізичною особою. 
Відповідно до особливостей українського пенсійного законодавства, існують два 
типи недержавних пенсійних фондів: відкритого та закритого типу. 
Недержавний пенсійний фонд закритого типу створюється організацією для 
пенсійного забезпечення лише своїх співробітників, а недержавний пенсійний 
фонд відкритого типу не має обмежень щодо складу учасників.  
Вкладниками фонду можуть роботодавці учасника фонду, сам учасник 
фонду, подружжя, діти, батьки та інші родичі учасника фонду. Учасниками НПФ 
є фізичні особи, на користь яких сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески і 
які мають право на отримання пенсійних виплат або отримують такі виплати на 
умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом та договором про виплату. 
Між пенсійним фондом та його вкладником укладається пенсійний 
контракт – це угода, яка визначає умови недержавного пенсійного забезпечення 
учасника (учасників) фонду за обраною пенсійною схемою. Під пенсійною 
схемою розуміють документ, що встановлює умови та порядок недержавного 
пенсійного забезпечення учасників фонду. Вона повинна включати: 
– опис усіх видів та умов здійснення пенсійних виплат; 
– порядок визначення їх розміру; 
– строк і порядок здійснення пенсійних виплат; 
– порядок і строки сплати пенсійних внесків; 
28 
– умови та порядок участі в пенсійній схемі; 
– права та обов’язки вкладника та учасника фонду за цією пенсійною 
схемою; 
– інші умови, що не суперечать законодавству. 
Підставою для участі учасника та вкладника НПФ у пенсійній схемі є 
пенсійний контракт, укладений між: 
– Адміністратором від імені Фонду та Вкладником; 
– Адміністратором від імені Фонду та Учасником, який є Вкладником 
Фонду. 
Номер пенсійної схеми обов’язково вказується у пенсійному контракті або 
договорі про виплату пенсії на визначений строк. Пенсійна схема є невід’ємною 
частиною пенсійного контракту, а її умови та порядок пенсійного забезпечення 
обов’язкові для виконання вкладником, учасником та адміністратором НПФ. 
Вкладники фонду мають право вільно обирати пенсійну схему, якщо інше не 
передбачено законодавством про недержавне пенсійне забезпечення, а також 
можуть змінювати пенсійну схему не частіше одного разу на 6 місяців. 
Вкладники перераховують пенсійні внески на рахунок НПФ, відкритий у 
банківській установі-зберігачі. Адміністратор НПФ веде облік сум пенсійних 
внесків на індивідуальних пенсійних рахунках учасників. Компанія з управління 
активами примножує кошти, вкладаючи їх в акції, облігації та інші об’єкти 
інвестування. Однак компанія з управління активами не має прямого доступу до 
пенсійних коштів. Усі операції з пенсійними коштами проводяться через 
зберігача, який після перевірки відповідності вимогам з інвестування 
перераховує гроші на придбання різних фінансових інструментів. Інвестиційний 
дохід, за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду, 
розподіляється між учасниками та обліковується на їхніх індивідуальних 
пенсійних рахунках. Отриманий дохід знову інвестується, внаслідок чого обсяг 
коштів НПФ зростає за принципом складного відсотка [42]. 
Пенсійний фонд має право запроваджувати нові пенсійні схеми, а також 
вносити зміни до зареєстрованих пенсійних схем або анулювати зареєстровані 
пенсійні схеми у випадках: 
29 
– відсутності пенсійних контрактів, укладених за пенсійними схемами, що 
змінюються або анулюються; 
– отримання письмової згоди всіх вкладників фонду, з якими укладені 
пенсійні контракти за пенсійною схемою, що змінюється. 
Кожен вкладник НПФ має право укласти один або кілька пенсійних 
контрактів з адміністратором фонду на користь осіб, визначених Законом 
України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Умови та порядок 
недержавного пенсійного забезпечення, здійснюваного Фондом, визначаються 
пенсійними схемами, які розробляються відповідно до вимог Закону, інших 
нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення та 
Статуту НПФ. Схему організації недержавного пенсійного забезпечення через 
НПФ відображено на рис. 1.6. 
Отже, метою створення та функціонування недержавного пенсійного 
фонду є забезпечення додаткового пенсійного захисту громадян на додаток до 
державного. Фінансовою основою для додаткового пенсійного забезпечення є 
акумульовані НПФ кошти громадян у вигляді пенсійних накопичень та резервів. 
Зважаючи на те, що цей процес займає тривалий період, завданням пенсійного 
фонду є збереження та примноження коштів громадян. Таким чином, НПФ є не 
лише ключовим елементом пенсійної системи країни, але й важливим учасником 
її інвестиційної системи. 
Визначення статусу страхових компаній в системі недержавного 
пенсійного забезпечення є доволі проблематичним, особливо у контексті їх ролі 
поряд з іншими організаціями. Закон України «Про недержавне пенсійне 
забезпечення» містить лише одну статтю, яка стосується порядку укладення та 
оплати договору страхування довічної пенсії за рахунок пенсійних коштів 
учасника фонду. Через це може скластися враження, що роль страхових компаній 
у недержавному пенсійному забезпеченні обмежується лише здійсненням 
пенсійних виплат учасникам недержавного пенсійного фонду, а накопичення, 
розміщення пенсійних коштів та управління активами – виключна прерогатива 
недержавного пенсійного фонду. 
30 
 
Рис. 1.6. Схема недержавного пенсійного забезпечення через НПФ [42] 
 
Відповідно до Закону України «Про страхування» пенсійне страхування 
належить до класу 23 – пенсійне страхування. Згідно Постанови НБУ «Про 
затвердження Положення про характеристики та класифікаційні ознаки класів 
страхування, особливості здійснення діяльності зі страхування та укладання 
договорів за класами страхування» [50], включає ризик у межах класу 
страхування – пенсійне страхування, пов’язане з пенсійним забезпеченням 
застрахованої особи і передбачає страхування на визначений строк або довічно 
та характеризується такими ознаками (рис. 1.7).  
31 
 
Рис. 1.7. Основні характеристики договорів страхування класу 23 – 
пенсійне страхування 
Побудовано автором за [50] 
 
Крім того, договір пенсійного страхування, може включати основний 
ризик смерті застрахованої особи з будь-якої причини протягом всього періоду 
виплат ануїтету або його частини. У договорах цього класу забороняється 
32 
встановлювати умови гарантованого інвестиційного доходу. Строк здійснення 
страхових виплат у формі ануїтету має бути не менше 10 років від дати, коли 
застрахована особа досягне визначеного в договорі віку або дати. 
Договори страхування життя і додаткової пенсії, які укладаються 
страховими компаніями, по своїй суті є договорами недержавного пенсійного 
страхування, якщо виплати розпочинаються при досягненні застрахованою 
особою пенсійного віку, і такі виплати набувають значення додаткової пенсії. 
Тобто, є два основні критерії, які відрізняють програми пенсійного страхування 
від інших договорів накопичувального страхування: 
1. Виплати здійснюються не одноразово, а рівними частинами протягом 
визначеного в договорі періоду – щомісячно або щоквартально. 
2. Виплати обов’язково прив’язані до пенсійного віку – плюс/мінус 
декілька років. 
Попри те, що ці дві умови не завжди виконуються, страхові компанії є 
повноправними суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення. 
Сучасні умови, в яких діють вітчизняні страхові компанії зі страхування 
життя та недержавні пенсійні фонди (НПФ), характеризуються соціально-
економічною та політичною нестабільністю, а також недостатньо розвиненим 
фінансовим ринком. Однак, не зважаючи на існуючі проблеми та обмеження 
недержавне пенсійне страхування має низку переваг, зокрема: 
– можливість диверсифікації ризиків, оскільки заощадження можуть бути 
інвестовані в різні фінансові інструменти, що дозволяє диверсифікувати ризики; 
– гнучкість страхового захисту в рамках недержавного пенсійного 
страхування, так громадяни можуть вибирати страхові продукти, які 
відповідають їхнім потребам та фінансовим можливостям; 
– наявність умови виплати додаткового доходу страховиками, таким 
чином, недержавне пенсійне страхування може забезпечити додатковий дохід на 
пенсії, зменшуючи залежність від державного пенсійного фонду. 
Функціонування третього пенсійного забезпечення, незважаючи на його 
потенційні вигоди як для його учасників, так і для економіки загалом не набув 
значних масштабів. Для економіки ці вигоди включають [36]: 
33 
– зниження навантаження на солідарний рівень пенсійної системи; 
– додаткові інвестиційні ресурси; 
– стимулювання розвитку ринку капіталів. 
Для роботодавців ці переваги наступні: 
– зменшення податкового навантаження через віднесення пенсійних 
внесків на валові витрати; 
– розширення соціального пакету для працівників, що підвищує їхню 
лояльність та мотивацію; 
– створення соціально відповідального іміджу компанії. 
Для населення це можливість: 
– отримувати вищу пенсію в майбутньому; 
– керувати власним пенсійним планом. 
  
34 
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ПЕНСІЙНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ 
 
2.1. Характеристика демографічної ситуації в Україні в умовах 
воєнного стану 
Взаємозв’язок між демографічними та соціально-економічними процесами 
опосередкований демографічною поведінкою, яка включає ставлення населення 
до питань народжуваності, смертності, міграції (міграційна поведінка) та 
сімейно-шлюбних відносин. Існує також взаємодія та вплив між різними 
демографічними станами. Взаємозв’язок між демографічними та соціально-
економічними процесами полягає в тому, що демографічні процеси визначають 
соціальні та економічні фактори, які, у свою чергу, змінюються під впливом 
демографічних процесів. 
Варто зауважити, що кризові явища в демографічному розвитку України 
спостерігалися з початку 1990-х рр. За оцінками Державної служби статистики, 
у 2021 р. (останній рік, де є офіційні статистичні дані) в Україні проживали 41,4 
млн осіб. Першою ознакою демографічної кризи є значне зменшення населення, 
що становило протягом 1990–2021 рр. 10,3 млн, або 20,3 % (табл. 2.1). Так, за 
період аналізу чисельність населення України зменшилася на 10513,6 млн осіб з 
51891,4 млн осіб у 1990 році до 41377,8 млн осіб у 2021 році, скорочення складає 
- 20,26%. Зменшення чисельності населення є постійним трендом протягом 
усього періоду. Відмічаємо суттєве зниження народжуваності, що відображає 
демографічний спад. Так дані за показником «кількість народжених за рік» 
суттєво знизилися – з 657202 осіб у 1990 році до 271983 осіб у 2021 році, 
зменшення склало -385219 осіб або -58,62%. На фоні цього чисельність померлих 
залишається стабільно високою протягом аналізованого періоду, коливаючись 
від 629602 осіб у 1990 році до 714263 осіб у 2021 році. Як видно з даних таблиці 
2.1, зростання за показником «чисельність померлих» склало 84661 осіб на рік 
або 13,45%. Такий високий рівень смертності і його постійне зростання є ще 
одним із чинників, що веде до зменшення чисельності населення.  
35 
Таблиця 2.1 
Динаміка основних демографічних показників в Україні, 1990–2021 рр. 
Показник Роки абсолютне відхилення, +/- 
1995/ 2000/ 2005/ 2010/ 2015/ 2020/ 2021/ 2021/ 
1990 1995 2000 2005 2010 2015 2020 2021 1990 1995 2000 2005 2010 2015 2020 1990 
Чисельність 51891,
населення, 51512,8 49176,5 47105,2 45870,7 42844,9 41745,4 41377,8 -378,6 -2336,3 -2071,3 -1234,5 -3025,8 -1099,5 -367,6 -10513,6 
4 
млн осіб 
Чисельність 
65720
народжених, 492861 385126 426086 497689 411781 293457 271983 -164341 -107735 40960 71603 -85908 -118324 -21474 -385219 
2 
осіб 
Чисельність 
62960
померлих, 792587 758082 781961 698235 594796 616835 714263 162985 -34505 23879 -83726 -103439 22039 97428 84661 
2 
осіб 
Природний 
приріст, 
27600 -299726 -372956 -355875 -200546 -183015 -323378 -442280 – – – – – – – – 
скорочення, 
осіб 
Показник Роки Темпи збільшення/скорочення населення, % 
1995/ 2000/19 2005/ 2010/ 2015/ 2020/ 2021/ 2021/ 
1990 1995 2000 2005 2010 2015 2020 2021 
1990 95 2000 2005 2010 2015 2020 1990 
Чисельність 51891,
51512,8 49176,5 47105,2 45870,7 42844,9 41745,4 41377,8 -0,73 -4,54 -4,21 -2,62 -6,60 -2,57 -0,88 -20,26 
населення, 4 
млн осіб 
Чисельність 
65720
народжених, 492861 385126 426086 497689 411781 293457 271983 -25,01 -21,86 10,64 16,80 -17,26 -28,73 -7,32 -58,62 
2 
осіб 
Чисельність 
62960
померлих, 792587 758082 781961 698235 594796 616835 714263 25,89 -4,35 3,15 -10,71 -14,81 3,71 15,79 13,45 
2 
осіб 
Джерело: побудовано автором за [16] 
36 
Згідно з офіційними даними, у 2023 році в Україні народилося 187 тисяч 
дітей, а померло 496 тисяч людей. Варто зазначити, що ці цифри не включають 
дані з тимчасово окупованих та анексованих територій, через що статистика є 
неповною. Це дає підстави констатувати, що чисельність населення в Україні 
значно зменшилась і продовжує скорочуватися [58]. За прогнозами, після 
завершення бойових дій або припинення чи скасування воєнного стану в Україні, 
чисельність населення України, за оцінкою Інституту демографії та проблем 
якості життя Національної академії наук, до 2041 року може скоротитися до 28,9 
млн. осіб, а до 2051 року - до 25,2 млн. осіб [40].  
 
900000 6E+10
700000 5E+10
500000
4E+10
300000
3E+10
100000
2E+10
-100000 1990р. 1995р. 2000р. 2005р. 2010р. 2015р. 2020р. 2021р.
1E+10
-300000
-500000 0
Чисельність народжених, осіб Чисельність померлих, осіб
Природний приріст, скорочення, осіб Чисельність населення, млн осіб
 
Рис. 2.1. Динаміка кількісних демографічних показників в Україні, 1990–
2021 рр. 
Джерело: побудовано автором за [4] 
 
На рисунку 2.1 представлено динаміку чисельності населення України за 
період 1990-2021 рр. в розрізі кількісних показників, що характеризують дані 
щодо загальної чисельності населення, кількості народжених осіб за рік, 
кількості померлих осіб за рік та природного приросту/скорочення населення як 
різницю між чисельністю народжених та чисельністю померлих і демонструє 
зміну чисельності населення внаслідок природного приросту або скорочення. 
Так, природний приріст був позитивним лише у 1990 році (+27600 осіб), однак, 
починаючи з 1991 року і ця тенденція зберігається і до сьогодні – спостерігається 
природнє скорочення населення, яке досягло −442280 осіб у 2021 році. 
37 
На рисунку 2.2 проілюстровано динаміку за трьома основними 
демографічними показниками: коефіцієнтами народжуваності та смертності на 
1000 осіб і сумарним коефіцієнтом народжуваності по регіонах на одну жінку за 
період 1990-2021 років. Так, тренд коефіцієнту народжуваності від 1990 року 
носить негативний характер. У 1990 році він складав 12,6 на 1000 осіб, але до 
2000 року він знизився до 7,8. Це може бути пов’язано з економічною 
нестабільністю та соціальними змінами після розпаду Радянського Союзу. 
 
20 18,5
16,6
15,4 15,4 15,2 15,9
14,9
15 12,1
10 12,6
10,8 10,7
9,6 9
5 7,8 7,8 7,3
1,85 1,398 1,116 1,254 1,445 1,506 1,217 1,16
0
1990р. 1995р. 2000р. 2005р. 2010р. 2015р. 2020р. 2021р.
Коефіцієнти народжуваності, на 1000 осіб
Коефіцієнти смертності, на 1 000 осіб
Сумарний коефіцієнт народжуваності по регіонах (на 1 жінку)
 
Рис. 2.2. Демографічні коефіцієнти за період 1990 – 2021 рр. 
Джерело: побудовано автором за [4] 
 
У період 2000-2015 р.р. дані за цим показником демонстрували поступове 
зростання, досягаючи максимуму 10,7 у 2015 році, що може свідчити про деяку 
стабілізацію економіки та покращення соціальних умов. Однак, починаючи з 
2015 року і до тепер коефіцієнт народжуваності знову почав знижуватися, 
досягнувши свого мінімуму 7,3 у 2021 році, що є наслідком соціально-
економічних проблем та триваючої військової агресії рф на сході України. 
Коефіцієнт смертності зростав від 1990 року (11,6 на 1000 осіб) до 1995 
року, коли він досяг максимуму 15,4. Це може бути наслідком економічної кризи 
та погіршення медичних послуг у перехідний період після розпаду СРСР. 
З 2000 року смертність залишалася на високому рівні, зберігаючи 
тенденцію до збільшення, і досягла 18,5 у 2021 році. Підвищення рівня 
38 
смертності може бути зумовлено як погіршенням умов життя, так і впливом 
бойових дій, наслідком яких є цивільні та військові втрати. 
Наступним показником є сумарний коефіцієнт народжуваності, так у 1990 
році цей показник складав 1,85 на одну жінку, що є досить високим показником, 
однак, у 1995 році коефіцієнт різко знизився до 1,298, що вказує на значне 
зменшення народжуваності. Протягом періоду з 2000 до 2015 року 
спостерігалося незначне зростання за цим показником, у 2015 році він досяг 
позначки 1,506. Це свідчить про деяке покращення соціально-економічних умов 
для народження дітей, а також народження дітей жінками, які народилися на 
початку 90-х. Однак, з 2015 року дані за цим показником знову погіршилися, 
досягнувши рівня 1,16 у 2021 році. Це може бути наслідком демографічної кризи 
та міграції населення, починаючи з 2022 року до причин міграції населення 
додалася військова агресія рф. Звичайно, Україна ще й до війни стикалася з 
депопуляцією через низьку народжуваність і високу смертність. Проте війна ще 
більше прискорила цей процес. Внаслідок бойових дій, економічної 
нестабільності та руйнування інфраструктури рівень народжуваності продовжує 
знижуватися, оскільки багато сімей відкладають народження дітей з причин 
невизначеності майбутнього і небезпеки для життя і здоров’я внаслідок 
військових дій. Слід зауважити, що до цивільної смертності додалася і військова, 
тому зважаючи на ці фактори, депопуляція може значно прискоритися. 
Однією з характеристик демографічної ситуації є середня очікувана 
тривалість життя, це гіпотетичний показник, який розраховується за допомогою 
так званих таблиць смертності, які є упорядкованим рядом взаємопов’язаних 
величин, що відображають зменшення чисельності народжених з віком через 
смертність. Дані для таких таблиць отримуються на основі перепису населення 
та інших видів статистичного обліку. На їхній основі можна розрахувати 
середню тривалість життя для кожної вікової групи населення. Очікувана 
тривалість життя значно варіюється залежно від статі, віку, раси та місця 
проживання [40]. Відповідно до проєкту стратегії демографічного розвитку 
країни до 2040 року, середня очікувана тривалість життя скоротилася на 10 років: 
у чоловіків – з 66,4 до 57,3 року, у жінок – з 76,2 до 70,9 року [51].  
39 
Ще одним із чинників негативної демографічної ситуації є масштабна 
зовнішня міграція, зумовлена російсько-українською війною. Так, від початку 
повномасштабного вторгнення, згідно з даними ООН за 2022 рік та 
Держприкордонслужби за 2023-2024 роки, 34,39 млн громадян виїхало з 
України. За цей період повернулося 30,91 млн (станом на 31 травня 2024 року). 
Сальдо у 3,48 млн – це та кількість громадян України, які залишаються за 
кордоном після виїзду і не повернулися. Крім того, 260 тис. українських 
громадян, що складає 7,4%, виїхали через Російську Федерацію до країн Європи. 
Ще 1,2 млн українців були депортовані або добровільно виїхали на територію 
російської федерації та Республіки Білорусь. З врахуванням цього, загальна 
чисельність українців, які наразі перебувають за кордоном, становить 5 млн осіб. 
Крім того, близько 20 тисяч дітей були незаконно вивезені на територію Росії 
[51]. 
На фоні виявлених тенденцій та в контексті теми дослідження варто 
звернутися до питання статево-вікової структури населення сучасної Україні 
(рис. 2.3а, 2.3б – 2.4).  
10 8,7
9 7,8 7,6
8 7,3
6,7 6,8 7,1
7 5,7 5,9 5,9
6 5,4
4,8 4,7 4,7 4,7
5 3,8
4
3 2,4
2
1
0
 
Рис. 2.3а. Структура постійного населення за віковими групами (станом на 
01.01.2022 року), % 
Джерело: побудовано автором за [4] 
 
Статево-віковий склад населення зазнає змін як під впливом соціально-
економічних умовах життя, так і закономірностей демографічних процесів 
природного відтворення. Основною причиною зміни демографічних режимів є 
зміни в житті суспільства. Вони опосередковано впливають на склад населення 
40 
через перебудову демографічних процесів. Однак, суттєві зміни у статево-
віковій структурі можливі також у випадку значних змін умов життя або 
соціального статусу, а також соціальних, економічних та військових криз. 
 
20
18
16 8,1
14 7,1 7,2
7
12 6,6 7 7,7
10
4,9 5,1 5,4 6,6
8 4,4 4,2 5,6 6,4
6 3,5
4 8,6 9,5 8,1
6 6,3 6,6 7,5 6,7 6,5 6,5 3,2
2 4,3 5,4 5,2 4,9 3,6
1,6 2,7
0
Чоловіки жінки
 
Рис. 2.3б. Співвідношення чоловіків і жінок у віковій структурі постійного 
населення за віковими групами, (станом на 01.01.2022 року), %  
Джерело: побудовано автором за [4] 
 
Як видно з діаграми, станом на 01 січня 2022 року найбільш представленою 
є група населення віком 35-39 років, у цій групі 8,1% жінок від усього населення 
та 9,5% чоловіків (рис. 2.3а – 2.3б). Особи працездатного віку (15 – 64 років) (рис. 
2.4) складають 68% від усього населення, а особи передпенсійного віку 
становлять 21,3% – 31,3% від осіб працездатного віку. Частка осіб пенсійного 
віку – 17,1%, серед який найчисельнішою когортою є особи у віці 65 – 69 років, 
що у загальній чисельності пенсіонерів складає 38,6%.  
В цілому спостерігаємо значне погіршення демографічних показників. Так 
у 1990 році населення у віці від 0 до 15 років складало 11,8 млн осіб, що 
становило майже четверту частку від усього населення (23%), 59% населення або 
30,3 млн – це особи у віці від 16 до 59 років і лише 18% від усього населення або 
9,05 млн – громадяни у віці 60 років і старше. Слід зазначити, що скорочення 
населення протягом 1990-2021 роках у різних вікових групах відбувалося 
нерівномірно. Так когорта дітей у віці від 0 до 15 років скоротилася на 44% і 
станом на 01 січня 2022 року складала 6119886 осіб; населення у віці від 16 до 
41 
59 років скоротилося на 665,1 тисяч осіб, або на лише на 19,4%. Навпаки, 
населення старше 60 років зросло на 1056518 осіб або на 17,1%  Через такі зміни 
демографія значно погіршилася. Частка населення у віці від 16 до 59 років 
залишилася на рівні 66%, але в той же час частка дітей у віці від 0 до 15 років 
зменшилася з у 2022 році порівняно з 1990 роком на 6,6 п.п. і склала 14,9% від 
усього населення, водночас, частка людей у віці 60 років і старше зросла на 5,7 
п.п. Наявна структура населення станом на 01 січня 2022 році свідчить про його 
значне старіння та відсутність зміни поколінь [62]. 
6 119 886 27 646 706 7 231 106
2022
6 279 769 27 927 758 7 211 190
2021
6 386 756 28 199 524 7 146 499
2020
6 449 171 29 634 710 6 675 780
2015
6 483 560 32 130 170 7 168 862
2010
6 989 802 32 603 475 7 507 185
2005
8 780 977 33 515 074 6 818 899
2000
11 084 197 34 297 728 6 174 588
1990
0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%
0-14 років 15-64 роки 65 років і старше
 
Рис. 2.4. Динаміка структури постійного населення за віковими групами у 
період 1990-2022 р.р., %  
Джерело: побудовано автором за [4] 
 
Вікова структура має значний вплив не лише на демографічні процеси, але 
й на всі соціальні процеси, вона тісно пов’язана з характеристиками відтворення 
населення. 
Виділяють три основні типи такої взаємодії [11]: 
– примітивний тип (молоде населення); 
– стаціонарний тип (старіюче населення); 
– регресивний тип (вимираюче населення). 
Для оцінки типу відтворення населення використовують графічний метод 
– будують статево-вікові піраміди (рис. 2.5). Як бачимо для України характерний 
стаціонарний тип, тобто відбувається старіння населення. В цілому, за 
42 
результатами проведеного аналізу сучасної віково-статевої структури населення 
України свідчить відмічаємо суттєві демографічні зміни, що мають 
безпосередній вплив на систему пенсійного забезпечення. Основними 
факторами є: 
– старіння населення, так, відповідно до даних на 01.01.2022 рік, частка 
осіб віком 65 і більше років становить 17,1% від загальної чисельності населення. 
Це означає, що кожна шоста людина в країні перебуває у віці, що передбачає 
пенсійне забезпечення, а зі збільшенням тривалості життя частка літнього 
населення буде лише зростати, посилюючи навантаження на пенсійну систему 
України; 
 
 
Рис. 2.5. Статево-вікова піраміда населення України станом на 01.01.2022 
[16] 
 
– зменшення частки працездатного населення, офіційні дані свідчать, що 
частка осіб у працездатному віці (15-64 років) складає 68%. Проте, поступово ця 
частка зменшується через старіння населення та зниження народжуваності, а 
також вимушену міграцію, зумовлену військовими діями росії на території 
України та мобілізаційною політикою. Зниження чисельності працездатного 
населення означає меншу кількість внесків до ПФУ, що ускладнює фінансування 
пенсій із солідарної системи пенсійного забезпечення; 
43 
– гендерний дисбаланс, дані статево-вікової піраміди населення України 
демонструють, що жінки становлять більшу частину населення, особливо в 
старших вікових групах. В середньому на 1000 чоловіків припадає 1157 жінок. 
Перевищення жіночого населення на чоловічим починаємо відмічати у групі 
населення 40-44 років, де на 1000 чоловіків припадає 1028 жінок, а у віковій групі 
80 років і старше кількість жінок на 1000 чоловіків становить вже 2680 [41]. 
Зважаючи на те, що жінки зазвичай живуть довше, це створює додаткове 
навантаження на пенсійну систему, оскільки жінки отримують пенсії протягом 
більш тривалого періоду. 
Аналіз демографічних показників за період 1990-2021 рр. свідчить про 
значні демографічні проблеми в Україні. Зниження народжуваності та зростання 
смертності вказують на погіршення демографічної ситуації, що потребує 
негайного втручання та розробки ефективних соціально-економічних політик 
для стабілізації демографічного стану країни. Результати проведеного 
дослідження вказують на те, що населення України старіє, адже частка людей 
старше 60 років зростає, тоді як частка дітей та молоді знижується. 
Загальні риси демографічної ситуації в Україні: 
– загальний спад чисельності населення, так у період з 1990 по 2021 рік 
чисельність населення України зменшилася з 51,89 млн осіб до 41,38 млн осіб, 
втрати склали 10,51 млн осіб за 31 рік. Причинами є зниження народжуваності, 
високий рівень смертності, особливо осіб працездатного віку, зокрема чоловіків, 
наслідком чого є негативний природній приріст населення, який у 2021 році 
склав 442280 осіб. Постійне зниження чисельності населення є серйозним 
викликом для пенсійного забезпечення, оскільки менша кількість працюючого 
населення означає менші внески до пенсійного фонду, тоді як потреба у виплатах 
пенсій зростає; 
– диспропорції наявної віково-статевої структури населення, зокрема 
збільшення частки осіб пенсійного віку при одночасному зменшенні частки дітей 
у віці від 0 до 15 років; 
– активні бойові дії, що ведуться росією проти України, стали ще однією з 
причин поглиблення демографічних проблем в Україні та призвели до руйнації 
44 
основних підвалин формування людського капіталу, а саме, народжуваності, 
тривалості життя та міграції. 
Тому основними наслідками такої ситуації у демографічній сфері в 
контексті предмета кваліфікаційної роботи вважаємо наступні: 
1) Погіршення фінансової стабільності пенсійної системи та фінансової 
стійкості ПФУ. Так, зі збільшенням числа пенсіонерів та зменшенням 
чисельності працездатного населення фінансова стійкість пенсійної системи під 
загрозою, а недостатні внески до ПФУ можуть призвести до дефіциту коштів для 
виплати пенсій. 
2) Потреба у проведенні реформування пенсійної системи та 
трансформації механізмів пенсійного забезпечення задля збалансування ПФУ та 
забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи. Враховуючи 
демографічні зміни, існує нагальна потреба у реформуванні пенсійної системи. 
Вже спостерігається тренд щодо підвищення пенсійного віку, активізації 
функціонування накопичувальної пенсійної системи та стимулювання 
недержавного пенсійного страхування з метою зменшення навантаження на 
солідарну пенсійну систему. 
Наведені аргументи доводять, що проблема пенсійного забезпечення в 
умовах демографічної кризи потребує комплексного підходу та впровадження 
ефективних реформ, зокрема шляхом активізації недержавного пенсійного 
страхування. 
 
2.2. Аналіз соціально-економічних аспектів функціонування 
солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні 
Старіння населення, яке зумовлене міграцією молоді та зростанням 
питомої ваги літніх людей, формує додатковий тягар на систему соціального 
забезпечення і потребує необхідності збільшення державних витрат на пенсійне 
забезпечення та медичне обслуговування, що спричиняє потужний тиск на 
бюджет держави та її фінансову стабільність. 
На сучасному етапі, серед безлічі проблем, які призвели до недосконалості 
солідарної пенсійної системи в Україні, фінансові та демографічні проблеми 
45 
займають найбільш важливе місце. Низький рівень доходів більшості українців 
та демографічний спад, який триває вже довгий час, ще більше загострилися 
після повномасштабної російської агресії в лютому 2022 року. Зростаюче 
навантаження на сектор публічних фінансів щодо необхідності фінансування 
Пенсійного фонду України потребує більш глибокого аналізу з метою 
обґрунтування вибору моделі пенсійного забезпечення в Україні та 
співвідношення його складових. 
Експерти MAPFRE виокремили дві групи факторів, що є важливими при 
оцінці пенсійних систем. Перша стосується адекватності виплат для 
забезпечення відповідності критеріїв належного рівня життя на пенсії, друга 
група пов’язана з фінансовою стабільністю пенсійної системи в середньо- та 
довгостроковій перспективі. Ними був розроблений Індекс тиску для 
реформування пенсійних систем за вислугу років (IPSPJ) для 45 країн світу і чим 
вищі значення цього індексу, тим нагальнішою є необхідність реформування 
пенсійної системи. Відомо, що не існує простих рішень для складних проблем. 
Універсального варіанта реформування пенсійної системи, який би задовольняв 
усі зацікавлені сторони: державу, роботодавців та пенсіонерів, не існує [32]. 
Згідно закону України «Про пенсійне забезпечення» [20] пенсійна система 
України складається з трьох рівнів і побудована за найвищими світовими 
стандартами. Однак, від 2004 року повноцінно функціонує лише перший рівень 
пенсійної системи, який, нажаль, не в змозі задовольнити фінансові потреби 
наявних пенсіонерів. В підтвердження цієї тези див. рис. 2.2, який демонструє 
зростання за усіма показниками, окрім – показника «кількість пенсіонерів». Так, 
у період з 2011 до 2023 року спостерігається стабільне зростання фінансування з 
Державного бюджету України, у 2011 році фінансування становило 115,9 млрд 
грн, тоді як у 2023 році – вже 515,86 млрд грн., тобто зростання склало 445,1%. 
Власні доходи ПФУ залишаються порівняно стабільними протягом 
періоду, що аналізується, проте вони не демонструють значного зростання, так у 
2011 році власні доходи становили 139,1 млрд грн, а у 2023 році – 458,99, 
зростання склало 329,97%. Тобто, власні доходи ПФУ зростили повільніше, ніж 
фінансування ПФУ за рахунок коштів державного бюджету, що свідчить про 
46 
зростання ролі бюджетного фінансування у забезпеченні пенсіонерів пенсійними 
виплатами та про труднощі ПФУ генерувати власні доходи. 
При цьому, слід відмітити, що чисельність пенсіонерів зменшилася на 3,4 
млн осіб, або 24,8%, таке скорочення в основному викликане демографічними 
змінами та іншими чинниками. Зниження кількості пенсіонерів може мати як 
позитивні, так і негативні наслідки для пенсійної системи. З одного боку, це може 
знизити навантаження на систему, а з іншого — вказує на демографічну кризу. 
500 6000
5158,86
450
4437,5 5000
400
3915,8
350
3410,6 4000
300 3019,6
250 3000
200 1808
1471 1573 2000
150 1151
100
1000
50
13,7 13,5 12,1 11,9 11,34 11,21 10,94 10,77 10,3
0 0
2011 2013 2015 2017 2019 2020 2021 2022 2023
Фінансування пенсійних програм з Державного бюджету України, млрд. грн. 
Кількість пенсіонерів, млн. осіб
Власні доходи ПФУ, млрд.  грн.
Середній розмір пенсій за віком, грн. 
 
Рис. 2.6. Основні індикатори солідарної системи пенсійного забезпечення 
України, 2011-2023 рр.  
Джерело: побудовано автором за [25] 
 
Проаналізуємо динаміку та структуру джерел фінансового забезпечення 
діяльності Пенсійного фонду України, так у таблиці 2.2 наведено дані щодо 
динаміки джерел фінансування діяльності Пенсійного фонду України для 
виконання основної функції – виплати пенсій громадянам України за період 
2021-2023 рр., а також аналіз змін у фінансуванні між цими роками. Так, 
основними джерелами фінансових ресурсів є: власні доходи за 
загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням та кошти на виплату 
пенсій іноземним пенсіонерам, які проживають на території України, протягом 
аналізованого періоду їх частка коливалася в діапазоні 65,67% – 59,67% у 2021 
та 2023 роках, відповідно; кошти Державного бюджету України на фінансове 
забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за 
47 
пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду в структурі 
доходів ПФУ демонструють динаміку до зростання від 34,33% у 2021 році до 
47,43% у 2023 році, що свідчить, про скорочення можливостей ПФУ 
забезпечувати надходження ресурсів у вигляді надходжень від сплати ЄСВ та 
зростаючий дефіцит ПФУ. 
Таблиця 2.2 
Динаміка джерел фінансування діяльності ПФУ 
Показник 2021 2022 2023 2022-2021 2023-2022 
млрд % млрд % млрд % млрд % млрд грн % 
грн грн грн грн 
Власні доходи за 
загальнообов’язковим 
державним пенсійним 
страхуванням та 
кошти на виплату 334,2 65,67 403,9 65,75 458,99 59,67 69,7 20,86 55,09 13,64 
пенсій іноземним 
пенсіонерам, які 
проживають на 
території України 
Кошти Державного 
бюджету України на 
фінансове 
забезпечення виплати 
пенсій, надбавок та 
підвищень до пенсій, 174,7 34,33 210,4 34,25 310,2 40,33 35,7 20,44 99,8 47,43 
призначених за 
пенсійними 
програмами, та 
дефіциту коштів 
Пенсійного фонду 
Разом 508,9 100,0 614,3 100,0 769,19 100,0 105,4 20,71 154,89 25,21 
Джерело: побудовано автором за [21, 22] 
 
Загальне фінансування ПФУ значно збільшилося за три роки, що може 
свідчити як про зростання пенсійних зобов’язань, так і про необхідність 
покращення фінансової стійкості Пенсійного фонду, а зростання фінансування з 
Державного бюджету за період аналізу (на 87,67%) вказує на підвищену потребу 
у державній підтримці для виплати пенсій. Виявленні тенденції вимагають 
уважного моніторингу та, можливо, впровадження подальших реформ для 
забезпечення стійкості пенсійної системи України та пошуку додаткових джерел 
пенсійного забезпечення громадян, зокрема шляхом активізації третього рівня 
пенсійної системи – недержавного пенсійного забезпечення. 
48 
На діаграмі 2.7 відображено динаміку соціально-економічних показників, 
що характеризують окремі параметри пов’язані з функціонуванням солідарної 
системи пенсійного забезпечення в Україні за період з 2011 до 2023 року.  
16000 143,3 160,00
14000 126,6 140,00
113,7
12000 110
104,6 100,5 104,1 105 105,1 120,00
10000 100,00
8000 80,00
6000 48,55 49,37
42,96 60,00
36,05
4000 28,82 32,80 32,98 30,14 33,17
40,00
2000 20,00
0 0,00
2011 2013 2015 2017 2019 2020 2021 2022 2023
Середній розмір пенсій за віком, грн. Розмір середньої заробітної плати, грн
Коефіцієнт заміщення Індекс інфляції, %
 
Рис. 2.7. Коефіцієнт заміщення у пенсійній системі України, 2011-2023 рр. 
Джерело: побудовано автором за [24] 
 
Протягом аналізованого періоду відмічаємо стабільне зростання за 
показником – середній розмір пенсій за віком, це є сигналом для пенсіонерів, але 
слід враховувати інфляційні процеси та їхній вплив на купівельну спроможність 
національної валюти, а також слід порівняти із темпом зростання середньої 
заробітної плати та зміною коефіцієнту заміщення. За період аналізу темп 
зростання за цим індикатором склав 448,21%. Значне підвищення відбулося 
після 2017 року, що може свідчити про підвищення соціальних стандартів та 
індексацію пенсій. 
Розмір середньої заробітної плати протягом аналізованого періоду 
варіювався, але з помітним просіданням у 2017 році та подальшим відновленням. 
Темп зростання даних за показником склав 603,60% у період з 2011 до 2023 року. 
Бачимо, що середня заробітна плата зростала значно швидшими темпами ніж 
середня пенсія, різниця склала 155,4%. Зокрема, після 2017 року спостерігається 
значне підвищення, що може відображати економічне зростання та підвищення 
доходів найманих працівників. 
49 
Інформаційним є і коефіцієнт заміщення, який показує співвідношення між 
середньою пенсією та середньою заробітною платою та характеризує рівень 
падіння доходів особи після виходу на пенсію. Спостерігається варіація 
коефіцієнта заміщення, з тенденцією до збільшення у 2023 році до 36,05. Це 
свідчить про підвищення частки заробітної плати, яку заміщує пенсія, що може 
бути позитивним для пенсіонерів. Якщо за двома попередніми показниками ми 
відмічали зростання їх значень, то коефіцієнт заміщення, навпаки, зменшився. 
Найнижче значення коефіцієнту відмічаємо у 2017 року, після чого 
спостерігається тенденція до його зростання. Це може свідчити про поліпшення 
стану пенсійної системи. Оптимальним параметром цього індикатора якого 
прагне досягти держава у солідарній системі пенсійного забезпечення у 
найближчій перспективі – не нижче ніж 40%. За період аналізу спостерігаємо 
від’ємний приріст за цим показником на 25,74%, що є негативним явищем. 
Згідно з даними за 2023 рік, середня річна пенсія покриває приблизно 36% 
середньомісячної заробітної плати. Цей показник традиційно використовується 
для оцінки ефективності пенсійної системи та рівня достатності фінансування 
застрахованих осіб. Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці, 
цей показник має перевищувати 45% втраченого заробітку для забезпечення 
умовно достатнього рівня життя людей пенсійного віку [31]. 
Аналізуючи вище наведені показники, слід орієнтуватися і на індекс 
інфляції, який також варіювався, з найвищим показником у 2015 році (143,3%) 
та у 2022 році (126,1%). Високий рівень інфляції негативно впливає на реальну 
вартість пенсій та заробітних плат, знижуючи їх купівельну спроможність. 
Хоча власні доходи Пенсійного фонду України (ПФУ) з кожним періодом 
зростають, а кількість пенсіонерів зменшується (рис. 2.6), потреба у 
фінансуванні пенсійних програм з Державного бюджету України щороку 
збільшується. Це вказує на невідповідність обсягів власних доходів ПФУ 
сучасним потребам щодо пенсійного забезпечення. 
Така ситуація може бути зумовлена двома факторами: або відбувається 
надмірне фінансове забезпечення пенсіонерів України, або існує інша, можливо, 
більш складна та системна причина. Розглянемо питому вагу пенсіонерів за 
50 
розмірами призначених місячних пенсій у загальній їх чисельності та порівняємо 
ці виплати з прожитковим мінімумом (рис. 2.8). 
120,00% 2361 2500
2093
1934
100,00%
10,70% 12,70% 2000
80,00% 4,70%
15,40% 23,21% 25,57% 1500
60,00% 9,70% 14,97%
18,59%
21,20% 1000
40,00% 21,25%
17,35%
20,00% 500
35,60% 29,87% 25,79%
0,00% 0
Станом на 01.01.2022 Станом на 01.01.2023 Станом на 01.01.2024 
р р р
Від 2001 до 3000 грн. Від 3001 до 4000 грн.
Від 4001 до 5000 грн. Від 5001 до 10000 грн.
Понад 10000 грн. Прожитковий мінімум, грн 
 
Рис. 2.8. Розподіл одержувачів пенсій за їх розміром у 2022-2024 рр., % 
Джерело: побудовано автором за [24, 55] 
 
Рисунок демонструє показує динаміку розподілу пенсіонерів за розмірами 
щомісячних пенсійних виплат станом на 1 січня кожного року з 2022 по 2024 рік. 
Частка пенсіонерів, які отримували пенсію до 2000 грн, суттєво знизилась до 
нуля у 2023 році. Це свідчить про те, що пенсійні виплати були підвищені до 
рівня прожиткового мінімуму для непрацездатного населення. Найбільш 
представленою є група пенсіонерів, які одержували пенсію у діапазоні від 2001 
до 3000 грн, однак спостерігаємо тенденцію до зменшення питомої ваги даної 
категорії одержувачів з 36,60% у 2022 році до 25,79% у 2024.  
Частка осіб, які отримують пенсійні виплати у розмірах від 3001 до 4000 
грн, залишається відносно стабільною, але демонструє тенденцію до зменшення 
з 21,20% у 2022 році до 17,35% станом на 01.01.2024 року. 
Найменш представленою є група пенсіонерів, які отримують пенсію у 
межах 4001 – 5000 грн, так, станом на 01.01.2022 їх частка складала 9,70% з 
подальшим зростанням до 14,97% та 18,59% у 2023 та 2024 роках, відповідно. 
Пенсії від 5001 до 10000 грн, станом на 01.01.2022 року, отримувало 
15,40% населення пенсійного віку, станом на 01.01.2023 їх частка зросла до 
51 
23,21% та до 25,57% на початок 2024 року. Це свідчить про те, що більша частина 
пенсіонерів отримувала підвищені пенсії.  
Частка пенсіонерів, які отримували пенсії понад 10000 грн, також зростає. 
Це свідчить про суттєве покращення пенсійного забезпечення для цієї категорії 
пенсіонерів. Станом на 01.01.2022 року їх частка становила 4,70%, станом на 
01.01.2023 – 10,70%, а вже у січні 2024 року становила 12,70%. Для вироблення 
більш ґрунтовних висновків, необхідне більш глибоке дослідження з 
відповідною деталізацією, що не є предметом нашого дослідження. В цілому 
можемо відмітити, що спостерігається зменшення частки пенсіонерів у нижчих 
категоріях пенсійних виплат і зростання частки у вищих категоріях. Підвищення 
пенсій у більш високі категорії вказує на зусилля уряду щодо покращення 
фінансового становища пенсіонерів. Зникнення категорії пенсій до 2000 грн з 
2023 року свідчить про зростання базових пенсійних виплат. Ці зміни 
демонструють позитивну динаміку у пенсійному забезпеченні населення та 
націленість на покращення соціальних стандартів для пенсіонерів.  
Інформативним для цілей нашого дослідження є розподіл пенсіонерів за 
розміром пенсій, що вони отримують. 
На рисунку 2.9 представлено динаміку за показниками чисельності 
зайнятого населення, кількості пенсіонерів та коефіцієнтом співвідношення 
занятого населення до осіб пенсійного віку за період 2003–2022 роки.  
25 1,8
1,48 1,52 1,52 1,48 1,48 1,53 1,6
1,4 1,42 1,47
1,39 1,42 1,4 1,44 1,4 1,4
20 1,34 1,34 1,32 1,35
1,4
1,2
15
1
0,8
10
0,6
5 0,4
0,2
0
0 0
2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022
Зайняте населення, млн. осіб 
Кількість пенсіонерів, млн.  осіб 
Співвідношення зайнятого населення до осіб пенсійного  віку, разів
 
Рис. 2.9. Динаміка показників фінансової підтримки людей пенсійного віку 
Джерело: побудовано автором за [4] 
52 
 
Для порівняння розмірів пенсій в Україні та Європейських країнах у 
таблиці 2.3 представлені індикативні середні рівні пенсій  на кінець 2018 року.  
Таблиця 2.3 
Індикативна пенсія в Європейських країнах станом на 2018 рік, євро [71] 
Ісландія  2700 Греція  1000 
Люксембург  2400 Португалія  800 
Норвегія  2400 Польща  500 
Данія  2200 Чехія  500 
Швейцарія  2000 Естонія  500 
Нідерланди  1800 Словаччина  500 
Фінляндія  1650 Латвія  420 
Італія  1500 Литва  400 
Франція  1450 Угорщина  350 
Німеччина  1450 Румунія  300 
Іспанія  1350 Болгарія  150 
 
Ефективна пенсія – це пенсія, яка заміщує щонайменше 40% від доходу 
людини перед виходом на пенсію. В середньому, коефіцієнт заміщення в Європі 
становить 67%, тоді як в Україні він складає лише 30% [73]. З метою одержання 
достовірної інформації щодо чисельності економічно зайнятого населення та 
чисельності людей, які мають право на пенсію і входять у вікову категорію 
«особи до 60 років», тобто не відносяться до осіб похилого віку (до таких осіб 
належать громадяни, які одержують різні види пенсій: у зв’язку з втратою 
годувальника, по інвалідності, соціальні та спеціальні пенсії тощо), Шикіна Н. 
А. пропонує використовувати коефіцієнт фінансової підтримки людей 
пенсійного віку, розраховуючи його як співвідношення кількості зайнятого 
населення до кількості пенсіонерів, та використовувати його для оцінки 
демофінансового навантаження на державу, що дозволить отримувати більш 
реалістичну фінансову інформацію з урахуванням кількості зайнятого населення 
та кількості людей, які вже досягли пенсійного віку, але не належать до категорії 
осіб похилого віку [64]. 
Середнє значення «Співвідношення зайнятого населення до осіб 
пенсійного віку» за період 2003-2021 років становить 1,42. Зазначимо, що у 2003 
році цей показник вже був досить низьким і дорівнював 1,40. Незначне 
зростання, яке спостерігалося у 2007, 2008 та 2011 роках (перевищувало 1,5), 
53 
суттєво не вплинуло на стан пенсійного забезпечення; обсяги фінансування 
Пенсійного фонду з Державного бюджету продовжували зростати, як і в період 
2013-2017 років, коли цей показник не перевищував 1,4. Ця динаміка відображає 
довоєнний стан і, враховуючи наслідки військової агресії росії проти України, 
яка почалася у 2014 році і трансформувалася у повномасштабне вторгнення 22 
лютого 2022 року, очікувано буде ще більш деструктивною, особливо 
демографічно. Водночас, процес старіння нації, зменшення народжуваності, 
виїзд населення на постійне проживання у більш економічно розвинені країни, а 
також трудова та навчальна міграція почали спостерігатися задовго до початку 
війни [64]. 
Вітчизняна пенсійна система не виконує свого основного призначення, 
наразі, розмір пенсій більшості пенсіонерів не дозволяє покривати їм мінімальні 
потреби життєдіяльності. Головними причинами неналежного функціонування 
солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні є: 
– складна демографічна ситуація; 
– нездатність нинішньої пенсійної системи (солідарна її складова) 
забезпечити адекватний рівень життя пенсіонерів; 
– економічний стан воюючої країни, низький рівень заробітної плати та 
зростання частки виплат працівникам «у конвертах». 
Залежність пенсійної системи України від додаткового фінансування, 
шляхом перерозподілу доходів державного бюджету України, на фоні старіння 
населення та негативної перспективи щодо можливостей утримання пенсійного 
забезпечення на теперішньому рівні, враховуючи економічні, фінансові та 
демографічні наслідки війни, що спостерігаються нині, формують передумови 
для подальшого розвитку недержавного пенсійного страхування, яке зі свого 
боку потребує не тільки відповідної фінансової грамотності та обізнаності у 
необхідності накопичення власних фінансових ресурсів як альтернативи 
державному пенсійному забезпеченню, а також достатніх обсягів доходів 
протягом періоду економічної активності, які можуть бути відкладені на 
майбутні періоди життя.  
54 
За результатами проведеного аналізу фінансових та економічних аспектів 
функціонування першого (солідарного) рівня пенсійного забезпечення в Україні 
виявлено такі проблемні аспекти його функціонування:  
– соціальні: демографічні характеристики суспільного розвитку – високий 
відсоток осіб передпенсійного та пенсійного віку, високий середній вік виходу 
на пенсію, наявність великої осіб, які мають право на пільги; 
– економічні: безробіття, зростання цін на споживчі товари, залежність 
пенсійних виплат від середнього рівня заробітної плати [46, 52]; 
– фінансові: збільшення видатків з державного бюджету внаслідок 
демографічної кризи, що спровокувала дефіцит пенсійного фонду. 
Таким чином, виявлені проблеми визначають необхідність реформування 
пенсійної системи, оскільки відмічається зростання державного фінансування та 
зменшення кількості пенсіонерів, що вимагає перегляду засад функціонування 
пенсійної системи України з метою забезпечення її стійкості та ефективності. 
Щорічне зростання фінансування ПФУ з Державного бюджету не пов’язане з 
надмірним фінансовим забезпеченням пенсіонерів. Невідповідність обсягів 
власних доходів ПФУ сучасним потребам щодо пенсійного забезпечення осіб 
пенсійного віку зумовлена іншими причинами [64]. 
Потрібно реалізовувати заходи для підвищення власних доходів ПФУ та 
зменшення залежності від державного фінансування, при цьому важливо 
відстежувати демографічні тенденції та адаптувати пенсійну систему відповідно 
до змін у структурі населення. 
 
2.3. Оцінка сучасного стану недержавного пенсійного забезпечення в 
Україні 
Система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ почала 
розбудовуватися з 2004 року після набрання чинності Законом України «Про 
недержавне пенсійне забезпечення». Третій рівень пенсійної системи в Україні 
представлений недержавними пенсійними фондами та страховими компаніями 
зі страхування життя. Це добровільний рівень, який більш ніж за 20 років 
55 
функціонування так і не набув значної популярності, незважаючи на потенційні 
вигоди як для його учасників, так і для економіки загалом. 
Основна мета інвестування пенсійних активів полягає в наданні учасникам 
недержавного пенсійного забезпечення додаткових пенсійних виплат до 
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а також 
забезпеченні дохідності пенсійних активів понад рівень інфляції та мобілізації 
довгострокових інвестиційних ресурсів для оновлення економіки [48]. 
Згідно даних, наведених на рисунку 2.10 протягом аналізованого періоду 
прослідковується тенденція до зменшення кількості надавачів послуг з 
недержавного пенсійного страхування: страхових компаній зі страхування життя 
та пенсійних фондів. Зокрема, в 2021 році чисельність фінансових посередників, 
що укладають договори недержавного пенсійного забезпечення – 76 компаній, в 
тому числі, Life-страховиків – 13 компаній та 63 – НПФ. За період аналізу 
спостерігаємо скорочення чисельності надавачів послуг з недержавного 
пенсійного страхування, швидшими темпами скорочувалася чисельність 
недержавних пенсійних фондів. 
180
155
160
140 128
120
98
100
80 63 64
60 53
40
20 13 12 12
0
2021 2022 2023
Кількість НПФ Кількість страхових компаній Life СК
 
Рис. 2.10. Динаміка страхових компаній та НПФ в Україні за період 2021-2023 рр. 
Джерело: побудовано автором за [43, 48] 
 
У таблицях 2.4 - 2.5 представлена динаміка основних показників діяльності 
life-страховиків недержавних пенсійних фондів за період 2021-2023 рр. в 
Україні. 
56 
Представленні дані вказують, що загальна кількість страхових компаній 
зменшилась з 155 у 2021 році до 98 у 2023 році, що складає -36,8% та в 
абсолютному вираженні на 57 компаній. Зокрема, страхові компанії ризикового 
страхування демонструють тенденцію до скорочення чисельності на 56, від 142 
у 2021 році до 86 у 2023 році (-39,4%). 
Таблиця 2.4 
Динаміка основних показників діяльності страхових компаній зі 
страхування життя за період 2021-2023 рр. 
Абсолютне 
Станом на Станом на Станом на Темпи приросту, % 
Показники відхилення, +; – 
31.12.2021 31.12.2022 31.12.2023 
2022/2021 2023/2022 2022/2021 2023/2022 
Кількість 
страхових 155,0 128,0 98,0 -27,0 -30,0 -17,4 -23,4 
компаній 
В тому 
          
числі 
non-life СК 142,0 116,0 86,0 -26,0 -30,0 -18,3 -25,9 
Life СК 13,0 12,0 12,0 -1,0 0,0 -7,7 0,0 
Страхові 
премії, 
43825,0 34848,0 41850,0 -8977,0 7002,0 -20,5 20,1 
всього, 
млн. грн 
в тому 
числі, Life 5882,0 4812,0 5164,0 -5470,0 4752,0 -93,0 1153,4 
СК 
Страхові 
виплати, 
17128,0 12117,0 15600,0 -5011,0 3483,0 -29,3 28,7 
всього, 
млн. грн 
в тому 
числі, Life 829,0 885,0 1267,0 56,0 382,0 6,8 43,2 
СК 
Рівень 
виплат по 39,1 34,8 37,3 -4,3 2,5 -11,0 7,2 
ринку, % 
Рівень 
виплат Life 14,1 18,4 24,5 200,7 -190,3 1424,1 -88,6 
СК, % 
Джерело: побудовано автором за: [39] 
 
Зменшення кількості компаній зі страхування життя відбувалося меншими 
темпами (-7,7%) і абсолютне скорочення склало лише на 1 одиницю, від 13 у 
2021 році до 12 у 2023 році.  
57 
20 50%
16 39% 39% 39% 40%
38% 38% 38% 37% 37%
35% 36% 36% 36%
12 12,1 30%
11,4 11,3 11,48 11,28 
10,7 
9,8 9,7 10,11 
8 8,4 8,98 20%
7,1 
4 10%
1,3 1,4 1,5 1,7 
0 1,3 1,0 1,2 1,3 1,13 1,13 1,31 1,59 
0%
І.21 ІII.21 І.22 ІII.22 І.23 IV.23
Валові страхові премії ризикового страхування
Валові страхові премії страхування життя
Рівень виплат страхування життя* (п. ш.)
Рівень виплат ризикового страхування* (п. ш.)
 
Рис. 2.11. Премії та рівень виплат за видами страхування, млрд грн [39] 
 
Щодо основних фінансово-економічних показників діяльності страхових 
компаній, то загальні страхові премії знизилися з 43 825 млн грн у 2021 році до 
34 848 млн грн у 2022 році (-20,5%), але зросли до 41 850 млн грн у 2023 році 
(+20,1%). Страхові премії Life-страховиків значно знизилися з 5 882 млн грн у 
2021 році до 412 млн грн у 2022 році (-93%), але різко зросли до 5 164 млн грн у 
2023 році (+1153,4%). Загальні страхові виплати знизилися з 17 128 млн грн у 
2021 році до 12 117 млн грн у 2022 році (-29,3%), але зросли до 15 600 млн грн у 
2023 році (+28,7%). В розрізі компаній зі страхування життя, то їх страхові 
виплати зросли з 829 млн грн у 2021 році до 885 млн грн у 2022 році (+6,8%) та 
до 1 267 млн грн у 2023 році (+43,2%).  
Рівень виплат характеризує частку страхових премій, що повертаються 
страхувальникам у вигляді страхових виплат, так по ринку в цілому рівень 
виплат зменшився з 39,1% у 2021 році до 34,8% у 2022 році (-11%), але зріс до 
37,3% у 2023 році (+7,2%). Рівень виплат Life-страховиків значно зріс з 14,1% у 
2021 році до 18,4% у 2022 році (+30,5%), і продовжував зростати у 2023 році до 
24,5% у 2023 році (+33,4%).  
  
58 
Таблиця 2.5  
Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні за період 2021-2023 рр. 
Показники Станом на Станом на Станом на Абсолютне відхилення, +; – Темпи приросту, % 
31.12.2021 31.12.2022 31.12.2023 2022/2021 2023/2022 2022/2021 2023/2022 
Кількість НПФ 63 64 53 1,0 -11,0 1,6 -17,2 
Кількість укладених 
пенсійних контрактів, тис. 95,5 96,1 96,9 0,6 0,8 0,6 0,8 
шт. 
Загальна кількість учасників 
890,7 887,8 886,3 -2,9 -1,5 -0,3 -0,2 
НПФ, тис. осіб 
Загальна вартість активів 
3874,7 4146 4889,8 271,3 743,8 7,0 17,9 
НПФ, млн. грн.  
Пенсійні внески, всього, млн. 
2618,3 2819 3043,2 200,7 224,2 7,7 8,0 
грн. 
у тому числі:        
- від фізичних осіб 425,2 506,7 616,9 81,5 110,2 19,2 21,7 
- від фізичних осіб-
0,3 0,3 0,3 0,0 0,0 0,0 0,0 
підприємців 
- від юридичних осіб 2192,4 2299,6 2413,5 107,2 113,9 4,9 5,0 
Пенсійні виплати, млн. грн. 1287,2 1461,1 1661,7 173,9 200,6 13,5 13,7 
Кількість учасників, що 
отримали/ отримують 90 91,9 93,8 1,9 1,9 2,1 2,1 
пенсійні виплати, тис. осіб 
Сума інвестиційного доходу, 
2957,4 3285,6 4088,5 328,2 802,9 11,1 24,4 
млн. грн. 
Прибуток від інвестування 
активів недержавного 2428,7 2683,6 3403,8 254,9 720,2 10,5 26,8 
пенсійного фонду,  млн. грн. 
Сума витрат, що 
відшкодовуються за рахунок 528,7 602 684,7 73,3 82,7 13,9 13,7 
пенсійних активів, млн. грн. 
Джерело: Складено автором за [47] 
59 
У світлі розвитку вітчизняного фінансового ринку, розширення спектру 
фінансових послуг, зростання фінансової обізнаності населення та впливу 
зовнішніх факторів, стає важливим дослідження потенціалу та можливостей 
діяльності недержавних пенсійних фондів (НПФ) (табл. 2.5). 
Проведений аналіз динаміки основних показників діяльності недержавних 
пенсійних фондів (НПФ) в Україні за період 2021-2023 рр., свідчить про те, що 
кількість недержавних пенсійних фондів (НПФ) зросла на 1 одиницю у 2022 році, 
але зменшилася на 11 у 2023 році, що призвело до загального зменшення на 
17,2%. Кількість укладених НПФ пенсійних контрактів залишалася стабільною, 
з невеликим зростанням на 0,6% у 2022 році та 0,8% у 2023 році. Відмічаємо 
деяке зменшення загальної кількості учасників НПФ, так упродовж 
аналізованого періоду – на 0,3% у 2022 році та на 0,2% у 2023 році. Варто 
відмітити зростання загальної вартості активів НПФ, так у 2022 році зростання 
склало 7% та 17,9% у 2023 році.  
Позитивною тенденцією характеризується показник «пенсійні внески». 
Загальна сума пенсійних внесків зросла на 7,7% у 2022 році та на 8% у 2023 році, 
в тому числі, внески від фізичних осіб зростали швидшими темпами – 19,2% у 
2022 році та 21,7% у 2023 році. Зростання за показником «внески від юридичних 
осіб» зростали повільнішими темпами: 4,9% у 2022 році та 5% у 2023 році. 
Дані за показником «Пенсійні виплати» також показували позитивний 
тренд протягом аналізованого  періоду, так загальна сума пенсійних виплат 
зросла на 13,5% у 2022 році та на 13,7% у 2023 році, а кількість учасників, що 
отримують пенсійні виплати, зросла на 2,1% у кожному з аналізованих років. 
Важливим показником з позиції впливу діяльності НПФ на економіку 
держави є доходи від інвестиційної діяльності в активи дозволені 
законодавством. Головною метою інвестування пенсійних активів є надання 
учасникам недержавного пенсійного забезпечення додаткових пенсійних виплат 
на додачу до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Це 
також включає забезпечення дохідності пенсійних активів вище рівня інфляції 
та залучення довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для 
модернізації економіки. Сума інвестиційного доходу зросла на 11,1% у 2022 році 
60 
та на 24,4% у 2023 році, отриманий НПФ прибуток від інвестування активів, зріс 
на 10,5% у 2022 році та на 26,8% у 2023 році. Змінними тенденціями 
характеризується показник «сума витрат, що відшкодовуються за рахунок 
пенсійних активів», у 2022 році зросла на 13,9%, що на 2,7% більше ніж темпи 
зростання інвестиційного  доходу НПФ у 2022 році, що є негативним фактом. У 
2023 році сума витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів зросла 
на 13,7%. Отже, проведений аналіз змін за основними показниками 
функціонування діяльності недержавних пенсійних фондів вказує на помірно 
позитивні тенденції (рис. 2.12). 
 
6000 1000
90 91,9 93,8
4889,8 980
5000
4146 960
3874,7
4000 940
3043,2
2819 920
3000 2618,3
900
890,7 887,8 886,3
2000 880
1461,1 1661,7
1287,2 860
1000
840
0 820
Станом на 31.12.2021 Станом на 31.12.2022 Станом на 31.12.2023
Загальна вартість активів НПФ, млн. грн. 
Пенсійні внески, всього, млн. грн.
Пенсійні виплати, млн. грн.
Кількість учасників, що отримали/ отримують пенсійні виплати, тис. осіб
Загальна кількість учасників НПФ, тис. осіб
 
Рис. 2.12. Динаміка пенсійних внесків, активів та виплат недержавних 
пенсійних фондів в Україні у 2021-2023 рр., млн. грн. 
Джерело: Складено автором за [48] 
 
Як видно, темпи приросту таких ключових показників, як загальна 
кількість учасників, кількість учасників, що отримали/отримують пенсійні 
виплати, обсяг пенсійних внесків та пенсійних виплат, загальна вартість активів 
мають тенденцію до зростання, що свідчить про поступовий вихід недержавного 
пенсійного забезпечення з кризи та розуміння суспільством важливості 
функціонування третього рівня пенсійного забезпечення. 
61 
Дані представлені на рис. 2.13 дозволяють констатувати наступне, загальна 
вартість активів НПФ постійно зростає з 3874,7 млн грн у 2021 році до 4889,8 
млн грн у 2023 році, що свідчить про стабільний приріст активів та покращення 
фінансового стану фондів. 
6000 14,60
14,52
4889,8 14,40
5000
4146 4088,5
3874,7 14,20
4000
3285,6 3403,8
14,00 14,00
2957,4
3000 2683,6
2428,7
13,80
2000 13,64
13,60
1000 602 684,7
528,7 13,40
0 13,20
Станом на 31.12.2021 Станом на 31.12.2022 Станом на 31.12.2023
Загальна вартість активів НПФ, млн. грн. 
Сума інвестиційного доходу, млн. грн.
Прибуток від інвестування активів недержавного пенсійного фонду,  млн. грн.
Сума витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, млн. грн.
Рівень витрат на ведення справи, %
 
Рис. 2.13. Динаміка вартості активів, суми інвестиційного доходу та 
прибутку від інвестування активів НПФ в Україні у 2021–2023 рр., млн грн 
Джерело: складено автором за [3]. 
 
Позитивним є те, що на фоні зростання загальної вартості активів НПФ 
зростає і сума інвестиційного доходу. Відмічаємо значне зростання за цим 
показником, з 2957,4 млн грн у 2021 році до 4088,5 млн грн у 2023 році. Це вказує 
на успішність інвестиційної діяльності фондів. Додатковим підтвердженням 
успішності інвестиційної  політики є збільшення прибутку від інвестування 
активів НПФ, який зріс з 2428,7 млн грн у 2021 році до 3403,8 млн грн у 2023 
році, що свідчить про ефективність управління активами та оптимізацію 
інвестиційних стратегій. 
Показником, що свідчить про ефективність діяльності, крім усіх інших, є 
показник суми витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів. Тут 
62 
відмічаємо змінні тенденції – збільшення з 528,7 млн грн у 2021 році до 684,7 
млн грн у 2023 році. Попри це, рівень витрат на ведення справи залишився 
відносно стабільним, з невеликим коливанням з 13,64% у 2021 році до 14,52% у 
2022 році та зниженням до 14,00% у 2023 році. 
Дані діаграми демонструють стабільний розвиток та покращення 
фінансових показників діяльності недержавних пенсійних фондів протягом 
2021-2023 років. Зростання вартості активів, інвестиційного доходу та прибутку 
від інвестування свідчить про ефективну роботу фондів. Навіть при зростанні 
витрат, рівень витрат на ведення справи залишався відносно стабільним, що 
підкреслює збалансований підхід до управління фінансовими ресурсами. 
За результатами проведеного аналізу можемо стверджувати, що в Україні 
діють НПФ трьох типів: відкриті, корпоративні та професійні. Учасником 
відкритого пенсійного фонду може стати будь-яка особа. Корпоративні фонди 
створюються компаніями для своїх працівників, а професійні фонди – для 
представників конкретних професій. За даними  Української асоціації 
інвестиційного бізнесу кількість НПФ на 31.12.2023, складала 52 (без урахування 
корпоративного фонду НБУ), у тому числі 44 відкритих, два корпоративних та 
шість професійних [60]. При цьому, 78% активів усіх недержавних пенсійних 
фондів належать відкритим пенсійним фондам [3; 26]. Більшість НПФ було 
створено одразу після пенсійної реформи у 2004 році. З 47 НПФ були засновані 
до 2008 року. Після глобальної економічної кризи 2008 року, коли багато НПФ 
втратило свої кошти, було створено лише декілька нових фондів [36]. 
Такий стан речей демонструє недостатню зацікавленість компаній та 
професійних організацій у створенні пенсійних фондів для своїх членів. Це є 
негативним знаком для всієї системи НПФ в умовах низької довіри до цих 
фінансових інституцій. Саме на корпорації, професійні організації та профспілки 
покладалася велика надія щодо ролі провідників у розвитку системи НПФ. І 
основне їх завдання мало бути – підвищення пенсійної грамотності персоналу, 
саме вони мали знайомити всіх працівників із приватним пенсійним 
інвестуванням. Проте, рівень розвитку профспілкового руху в Україні, як і рівень 
63 
розвитку недержавного пенсійного забезпечення, залишається на початковій 
стадії [36]. 
Проведене дослідження дозволяє сформувати висновки наступного 
характеру. Загальна кількість страхових компаній значно зменшилася, особливо 
серед non-life компаній. Хоча загальні страхові премії знизилися у 2022 році, 
вони суттєво зросли у 2023 році, зокрема для Life страхових компаній. Страхові 
виплати показали аналогічну динаміку – значне зниження у 2022 році, але ріст у 
2023 році. Рівень виплат Life страхових компаній коливався значно більше 
порівняно з загальним ринком, показуючи зростання у 2022 – 2023 роках. Ці дані 
вказують на нестабільність ринку страхування життя протягом аналізованого 
періоду, але зі знаками відновлення у 2023 році. 
В Україні діють три типи НПФ: відкриті, корпоративні та професійні. 
Учасником відкритого пенсійного фонду може стати будь-яка особа. 
Корпоративні фонди створюються компаніями для своїх працівників, а 
професійні фонди – для представників конкретних професій. За даними 
Української асоціації інвестиційного бізнесу, кількість НПФ на 31.12.2023 
складала 52 (без урахування корпоративного фонду НБУ), з них 44 відкритих, 
два корпоративних та шість професійних. При цьому, 78% активів усіх 
недержавних пенсійних фондів належать відкритим пенсійним фондам. 
Незважаючи на скорочення кількості НПФ, показники їхньої діяльності 
загалом показують позитивну динаміку. Загальна вартість активів недержавних 
пенсійних фондів (НПФ) стабільно зростає. Позитивним фактором є те, що разом 
зі збільшенням вартості активів, сума інвестиційного доходу також значно 
зросла, що вказує на успішну інвестиційну діяльність фондів. 
Додатковим підтвердженням ефективної інвестиційної політики є 
збільшення прибутку від інвестування активів НПФ, що є свідченням 
ефективного управління активами та оптимізацію інвестиційних стратегій. 
Спостерігається зростання суми витрат, що відшкодовуються за рахунок 
пенсійних активів, однак, незважаючи на це, рівень витрат на ведення справи 
залишався відносно стабільним. 
64 
Дані свідчать про стабільний розвиток та покращення фінансових 
показників діяльності НПФ протягом 2021-2023 років. Зростання вартості 
активів, інвестиційного доходу та прибутку від інвестування підкреслюють 
ефективність роботи фондів. Навіть при зростанні витрат, рівень витрат на 
ведення справи залишався відносно стабільним, що демонструє збалансований 
підхід до управління фінансовими ресурсами. Все це демонструє необхідність 
подальшого розвитку та вдосконалення системи недержавного пенсійного 
забезпечення в Україні для умов її стабільності та надійності.  
На сьогодні недержавні пенсійні фонди та компанії зі страхування життя 
не відіграють значної ролі у підвищенні надійності соціального захисту 
населення. Проте недержавне пенсійне забезпечення є перспективним напрямом 
фінансування майбутнього добробуту громадян при настанні пенсійного віку та 
для тих, хто втратив працездатність. Досягнення цільових орієнтирів розвитку 
цієї сфери можливе за умови розроблення та практичного впровадження 
сукупності заходів, спрямованих на активізацію її розвитку, які мають знайти 
своє відображення в державній стратегії реформування. 
  
65 
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ 
ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ 
 
3.1. Вектори реформування накопичувальної системи пенсійного 
забезпечення 
У контексті сучасних викликів, пов’язаних з економічною нестабільністю 
та військовими конфліктами, проблеми соціальної нерівності та пенсійного 
забезпечення стають пріоритетними. На тлі воєнної агресії росії проти України 
питання пенсійного забезпечення населення вимагає невідкладної уваги і 
вироблення нових ефективних підходів до формування соціальної політики в 
умовах погіршення демографічної ситуації та вимагає ретельного аналізу й 
розробки інноваційних стратегій, які адаптуються до нових реалій та 
забезпечують гідне життя для всіх верств населення, особливо для найбільш 
вразливих. 
Створення ефективної пенсійної системи в країні є складним і 
неоднозначним процесом. Нинішня пенсійна система, яка в основному 
спирається на солідарний рівень, успадкований від планової економіки, не може 
забезпечити гідні виплати пенсіонерам. Тому термінового вирішення потребує 
низка питань, пов’язаних з функціонуванням всіх складових пенсійної системи, 
зокрема її накопичувальної складової. 26 квітня 2023 року Комітетом ВРУ з 
питань соціальної політики та захисту прав ветеранів було рекомендовано 
парламенту включити до порядку денного сесії та прийняти в першому читанні 
проєкт закону щодо впровадження системи накопичувального пенсійного 
забезпечення (реєстр. № 9212).  
Прийняття цього закону сприятиме забезпеченню добробуту майбутніх 
поколінь українських пенсіонерів і економічно активного населення, яке роками 
підтримує діючу солідарну пенсійну систему. Реалізація цієї ініціативи 
дозволить зменшити тиск на солідарну пенсійну систему, сприяти формуванню 
звички накопичувати пенсійні заощадження, забезпечити гарантії збереження 
пенсійних коштів, а також спрямувати ці кошти на розвиток і відновлення 
66 
держави в контексті інтеграції до ЄС. Запровадження другого рівня пенсійного 
забезпечення залишається вкрай складним викликом.  
У червні 2024 року Міністерством соціальної політики України проведено 
круглий стіл на тему: «Демографічна ситуація в Україні: перспективи розвитку 
нації. Створення Демографічного агентства України». Результати обговорення 
виявилися малообнадійливими щодо перспектив функціонування солідарної 
системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування [30]. 
Сьогодні майже кожен третій громадянин України є пенсіонером. Додаткові 
занепокоєння викликає нещодавній звіт Міжнародної організації праці (2023), в 
якому зафіксовано надзвичайно низький рівень зайнятості в Україні. 
Аналізуючи дані за 2019 рік та вплив війни на ринок праці, МОП 
стверджує, що лише 49% осіб віком від 15 років були залучені у формальну 
сферу зайнятості. Таким чином, понад половина дорослого населення країни не 
бере участі в офіційних економічних процесах. Серед цієї групи значну частку 
становлять жінки віком 25-39 років, зайняті веденням домогосподарства та 
доглядом за дітьми, а також пенсіонери працездатного віку. Ситуацію додатково 
ускладнює скорочення реального віку виходу на пенсію.  
Незважаючи на заходи, щодо підвищення пенсійного віку залежно від 
страхового стажу до 63 та 65 років, середній вік фактичного виходу на пенсію в 
Україні наразі становить 53,8 року. Це пояснюється значним числом громадян з 
правом на достроковий вихід на пенсію, зокрема за вислугу років, втрату 
годувальника, отримання інвалідності або участь у бойових діях. Важливо 
зазначити, що фінансування пенсій у рамках солідарної системи здійснюється за 
рахунок сплати внесків (ЄСВ) економічно активним населенням. Проте 
проблеми ще більшого масштабу виникають через катастрофічне зниження 
народжуваності.  
За даними Фонду ООН у галузі народонаселення, загальний коефіцієнт 
народжуваності в Україні у 2023 році становить 1,3, що є найнижчим показником 
за останні роки. Фахівці одностайно погоджуються, що за таких демографічних 
і соціально-економічних умов солідарна пенсійна система не зможе 
забезпечувати громадян похилого віку на належному рівні. Народжуваність в 
67 
Україні, порівняно з довоєнним періодом, скоротилася у півтора раза. За даними 
Міністерства юстиції, станом на 1 липня 2024 року народжуваність склала 87,655 
дітей проти 132,595 у 2021 році. 
Одним із рішень щодо підвищення рівня народжуваності є збільшення 
фінансування при народженні дитини. Востаннє сплеск народжуваності в 
Україні фіксували у 2010-2013 роках, коли на рік народжувалося близько 500 
тисяч малюків. Відтоді кількість новонароджених щороку зменшується.  
Для збільшення виплат на дитину необхідно ввести зміни до Закон «Про 
державну допомогу сім’ям з дітьми». Наразі в Україні діє редакція десятирічної 
давності. У 2014 році виплати новонародженим «заморозили» на рівні 41280 грн 
(40 прожиткових мінімумів для дітей до шести років на той момент), а прив’язку 
до дитячого мінімуму скасували. Мінімальна заробітна плата у 2014 році 
становила 1,218 грн, дитячий прожитковий мінімум – 1,032 грн. Нині розмір 
мінімальної зарплати – 8,000 грн, а дитячий мінімум – 2,563 грн. Відповідні 
показники зросли у 6,5 та 2,5 раза відповідно. Незважаючи на зростання 
мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму, розмір допомоги при 
народженні дитини залишився на рівні 41,280 грн. Перша виплата становить 
10,320 грн, а потім протягом 36 місяців виплачують по 860 грн. Необхідно 
повернути прив’язку виплат новонародженим до дитячого прожиткового 
мінімуму. У ВРУ уже зареєстровано законопроєкт, що передбачає 
запровадження одноразової виплати у розмірі 73000 грн та щомісячних виплат 
протягом трьох років, які становлять 306600 грн на дитину [14]. 
Слід розуміти, що законопроект № 9212 не є пенсійною реформою в 
класичному сенсі цього слова, але прийняття цього закону дасть імпульс 
впровадженню системи пенсійних накопичень в Україні.  
Законопроект № 9212 покликаний сформувати у населення звичку до 
пенсійних накопичень. У законопроекті передбачається, що протягом перших 3 
років фінансування другого рівня пенсійної системи здійснюватиметься 
державою. При цьому будуть використовуватися як кошти з державного 
бюджету, так і частина коштів ЄСВ, що сплачуються роботодавцями. Зміна 
розміру єдиного соціального внеску не передбачається, він залишиться на рівні 
68 
– 22% від фонду оплати праці. Одночасно з розвитком накопичувальної системи 
обговорюються правові рішення проблеми забезпечення страхових сум в системі 
обов’язкового державного соціального страхування. 
Щодо джерела додаткових пенсійних накопичень на другому рівні 
пенсійної системи, то законопроект містить норму про те, що з 2025 року наймані 
працівники щомісяця будуть отримувати 2% від фонду заробітної плати у 
вигляді додаткових пенсійних накопичень на особові рахунки, відкриті в 
державному уповноваженому Пенсійному фонді, з них, 1% відповідно – це ЄСВ, 
і 1% – кошти державного бюджету; у 2026 році – 3%: 1,5% від ЄСВ і 1,5% з 
державного бюджету; у 2027 році – 4%, відповідно 2% від ЄСВ і 2% з державного 
бюджету. Дія законопроекту поширюватиметься на всіх працюючих громадян 
віком до 55 років, а ті, хто забезпечує себе роботою самостійно, можуть за 
відповідною заявою добровільно брати участь у накопичувальній системі. На 
рисунках 3.1а- 3.2б візуалізовано прогнозні розрахунки, що вказують на міцну 
фінансову основу накопичувального рівня пенсійної системи [6]. 
Як бачимо, за прогнозами загальна чисельність платників внесків буде 
зменшуватися з 10,571 тис. осіб у 2023 році до 7,928 тис. осіб у 2050 році. Це 
свідчить про зниження кількості активних учасників накопичувальної пенсійної 
системи. За період прогнозу накопичувальні внески значно зростають з 48,534 
млн грн у 2023 році до 448,192 млн грн у 2050 році, що вказує на збільшення 
фінансових вливань у пенсійну систему. Накопичені активи працівників 
демонструють значне зростання з 49,135 млн грн у 2023 році до 6,959,192 млн 
грн у 2050 році, що свідчить про успішне інвестування і накопичення коштів у 
системі. Активи пенсіонерів почнуть формуватися з 2030 року та зростуть до 
1,936,000 млн грн у 2050 році. Це вказує на збільшення фінансових ресурсів, 
доступних для виплат пенсіонерам. 
69 
8000 12
6959,192
7000 10,571
9,977 10
6000 9,246
7,928 8
5000
4000 6
2738,283
3000
4
1936
2000
2
1000 616,442
261,506 408,333 448,192
48,53449,135 105,301 26,439
0 0
2023 2030 2040 2050
Накопичувальні внески, млн грн Накопичені активи працівників, млн грн
Активи пенсіонерів, млн грн Чисельність платників внесків, тис. осіб
 
Рис. 3.1а. Прогнозний вплив запровадження обов’язкового 
накопичувального пенсійного забезпечення для учасників (макроекономічні 
показники) 
 
40 12
34,9
35 10,571
9,977 10
30 9,246
7,928 8
25
18,6
20 6
14,2
15
4
10 6,9
5
2
5
0,09 0,6
1,8 2,2
0 0,09 1,2 0
2023 2030 2040 2050
Накопичувальні внески у % до ВВП
Накопичені активи працівників, у % до ВВП
Активи пенсіонерів, у % до ВВП
Чисельність платників внесків, тис. осіб
 
Рис. 3.1б. Прогнозний вплив запровадження обов’язкового 
накопичувального пенсійного забезпечення для учасників (макроекономічні 
показники) 
 
Частка накопичувальних внесків у ВВП буде зростати з 0,09% у 2023 році 
до 2,2% у 2050 році, що свідчить про зростання значення накопичувальної 
пенсійної системи для економіки. При цьому, частка накопичених активів 
працівників у ВВП за прогнозами також значно зростає з 0,09% у 2023 році до 
70 
34,9% у 2050 році, що підкреслює важливість накопичень для економіки. Частка 
активів пенсіонерів у ВВП зростає з 0,6% у 2030 році до 14,2% у 2050 році, що 
вказує на зростання ролі пенсійних виплат у економіці. 
Загалом, представленні дані демонструють позитивну динаміку розвитку 
накопичувальної пенсійної системи в Україні, яка передбачає збільшення 
фінансових ресурсів та підвищення їх значення для економіки країни. Однак, 
зниження чисельності платників внесків може бути викликом, що потребує уваги 
та можливих заходів для залучення більшої кількості учасників. 
Ведуться активні дискусії щодо механізмів залучення громадян до участі у 
другому рівні пенсійної системи після 2027 року. Відповідальність за відповідні 
накопичення мають нести три сторони: держава, роботодавець і сама особа. 
Експерти також підкреслюють, що участь у накопичувальній пенсійній системі 
має бути на добровільних засадах. У разі прийняття законопроекту у першому 
читанні, під час його доопрацювання до другого читання буде розглядатися 
система «автоматичного запису», що передбачає автоматичну участь у 
накопичувальній системі пенсійного забезпечення з правом відмови. Кожна 
особа зможе вирішити, чи бажає вона брати участь у системі накопичення 
додаткової пенсії, що стане частиною її відповідальності за власне пенсійне 
забезпечення в похилому віці. Світовий банк позитивно оцінює систему 
«автоматичного запису». 
Процес впровадження нової пенсійної системи є складним, 
багатостадійним і поступовим. На початках, Кабінету Міністрів України буде 
доручено розробити нормативно-правову базу для регулювання цього процесу 
та створити інфраструктуру для здійснення пенсійних накопичень. До урядової 
інфраструктури будуть належати: державний Уповноважений пенсійного фонду; 
при Міністерстві фінансів України буде створено систему управління коштами, 
які будуть накопичуватися у цьому фонді; при Міністерстві цифрової 
трансформації України, на базі Дії буде впроваджено Адміністратора, який 
інформуватиме громадян про стан їх накопичень на персональних рахунках.  
Власником пенсійних накопичень стає особа з моменту перерахування 
коштів на її персональний рахунок. У разі смерті власника, сума пенсійних 
71 
накопичень буде успадкована. Після досягнення пенсійного віку громадянин 
почне отримувати додаткові виплати до основної пенсії з накопичених коштів. 
Враховуючи невеликий відсоток внесків, ці суми не будуть значними, але 
збільшення виплат за солідарним рівнем сприятиме формуванню звички до 
накопичень і прийняттю рішення продовжувати робити внески на власну пенсію. 
Якщо особа бажає отримувати більшу додаткову пенсію, вона може додатково 
відраховувати кошти із заробітної плати на свій пенсійний рахунок. 
Як і у солідарному рівні, держава є гарантом зберігання та примноження 
пенсій другого рівня, даний законопроект № 9212 не містить положення щодо 
включення страхових компаній у цю систему. Попередня редакція 
законопроекту мала приватну основу, але це не було прийнято народними 
депутатами та міжнародними експертами. У перші роки впровадження пенсійна 
система другого рівня буде державною. Планується, що протягом трьох років 
буде розвинута структура регулювання та нагляду за небанківським приватним 
сектором. Приватний сектор і Національна комісія з цінних паперів та фондових 
ринків будуть готуватися до долучення страхових компаній, недержавних 
пенсійних фондів та компаній з управління активами до системи накопичень. 
Запровадження другого рівня пенсійної системи є нагальним питанням для 
цього потрібно підготувати фінансову систему, тому парламент вже працює над 
удосконаленням контролю та роботою фінансового ринку. 
Запуск накопичувальної пенсійної системи не можна відкладати на 
післявоєнний час. Негативні демографічні та міграційні тенденції, а також 
зниження рівня народжуваності, погіршують ситуацію з пенсійним 
забезпеченням. Запуск системи накопичень сприятиме консолідації нації для 
відбудови держави після війни. Так, накопичувальні системи пенсій 
запроваджувалися в інших країнах після війни як інвестиції в повоєнну 
розбудову держав (Ізраїль, країни північної Європи). 
Впровадження накопичувальної пенсійної системи є важливим для 
відбудови та розвитку України. Держава повинна забезпечити гарантії та 
створити умови для ефективного функціонування системи, а громадяни мають 
усвідомлювати важливість участі у накопичувальній системі пенсійного 
72 
забезпечення для їхнього майбутнього. Неприйняття законопроекту прирікає 
пенсіонерів на низький рівень пенсійного утримання, а відсутність другого рівня 
пенсійної системи призведе до збільшення податків, включаючи ЄСВ та непрямі 
податки, які надходять як дотації з Державного бюджету до Пенсійного фонду 
України. Суспільство має нести відповідальність за пенсійне забезпечення – слід 
уникати перекладання утримання пенсіонерів на майбутні покоління. Необхідно 
заздалегідь піклуватися про власне пенсійне забезпечення. 
Однак, перш ніж вводити в дію національні обов’язкові пенсійні 
заощадження, необхідно спочатку виробити звичку накопичувати кошти, 
навчитися використовувати пенсійну інфраструктуру, використовувати 
обліковий запис і аналізувати інформацію про інвестиційний дохід, власні 
заощадження. Для забезпечення ефективного функціонування третього рівня 
пенсійної системи необхідно кваліфіковано інформувати населення країни.  
Згідно з результатами телефонного опитування на тему «Пенсійна реформа 
в Україні», проведеного Інститутом Горшеніна, майже половина українців 
(43,2%) вважають, що пенсійна система в Україні повинна бути солідарною 
(кошти на виплату пенсій беруться з податків працюючих громадян), тоді як 
близько третини респондентів (33,2%) надають перевагу накопичувальній 
системі. Ці результати можуть бути обумовлені тим, що деякі громадяни, чуючи 
про створення системи добровільного пенсійного забезпечення, згадують 
банкрутства трастів у 1993-1994 роках [61]. 
Таким чином, розвиток ринку недержавного пенсійного забезпечення в 
умовах нестабільного економічного розвитку є проблематичним через недовіру 
громадян до банківських установ та страхових компаній. Громадяни України 
повинні розуміти фінансові ризики, пов’язані з пенсійними заощадженнями, такі 
як інфляція, економічні кризи та зміни в законодавстві, особливості інвестування 
у різні фінансові інструменти, принципи диверсифікація ризиків Тому 
формування та регулярне оновлення знань про фінансові ринки є необхідними 
складовими пенсійної грамотності. Низький рівень фінансової грамотності 
населення значно впливає на розвиток недержавного пенсійного забезпечення. 
Так, Н.М. Зеленко стверджує, що для популяризації та розвитку недержавного 
73 
пенсійного страхування слід робити акцент на залученні працедавців через 
програми корпоративного страхування життя та недержавного пенсійного 
забезпечення [23; 53]. Для цього слід проводити кампанії з інформування та 
навчання населення щодо функціонування недержавного пенсійного 
забезпечення, залучаючи до цього недержавні пенсійні фонди, страхові компанії 
та громадські організації. При цьому повинна докладати зусиль для розвитку 
недержавного пенсійного забезпечення, оскільки акумульовані на тривалий 
період часу пенсійні кошти є інвестиційними ресурсами для української 
економіки [37].  
 
3.2. Соціальний проект-семінар «Пенсійна грамотність населення в 
умовах демографічної кризи» 
Під час проходження переддипломної практики у відділенні «Черкаське 
54» АТ КБ «ПриватБанк» розроблено проєкт-семінар на тему: «Пенсійна 
грамотність населення в умовах демографічної кризи». Для втілення цього 
проєкту подано заявку на його фінансування до головного офісу (табл. 3.1). 
Найменування організації – відділення «Черкаське 54» АТ КБ 
«ПриватБанк».  
1. Актуальність програми (проекту, заходу).  
Підвищення пенсійної грамотності є одним з ключових елементів 
соціальної стабільності та добробуту, особливо в умовах демографічної кризи. У 
сучасному суспільстві, де кількість пенсіонерів зростає, а демографічна 
структура змінюється, важливо розуміти, як планувати своє майбутнє і як 
забезпечити гідний рівень життя на пенсії. 
Перш за все, пенсійна грамотність означає знання основних принципів 
пенсійного забезпечення. Це включає розуміння різних видів пенсійних виплат, 
умов пенсійного забезпечення, а також того, як формуються та інвестуються 
пенсійні заощадження. Громадяни повинні знати, на що вони мають право і як 
вони можуть збільшити свої пенсійні заощадження. 
Також важливо розуміти фінансові ризики та можливості, пов’язані з 
пенсійними заощадженнями. Наприклад, інфляція, економічні кризи та зміни в 
74 
законодавстві можуть мати значний вплив на пенсійні виплати. Тому важливо 
інвестувати в різні фінансові інструменти поряд із заощадженнями, 
диверсифікувати ризики та регулярно оновлювати знання про фінансові ринки. 
Таблиця 3.1 
Анотація проєкту – семінар «Пенсійна грамотність населення в умовах 
демографічної кризи» 
Найменування громадського об’єднання відділення «Черкаське 54» АТ КБ 
«ПриватБанк» 
Назва програми (проекту, заходу) Семінар «Пенсійна грамотність 
населення в умовах демографічної 
кризи» 
Пріоритетне завдання, на розв’язання якого це підвищення рівня обізнаності та 
спрямовано програму (проект, захід) (зазначити компетентності громадян у питаннях 
словами тільки одне спрямування) планування і управління своїм 
пенсійним забезпеченням для 
забезпечення їхнього фінансового 
добробуту в умовах зміни демографічної 
ситуації 
Забезпечення загальнодержавного рівня виконання Загальнодержавний 
(реалізації) програми (проекту, заходу) 
Загальна сума кошторису витрат з урахуванням 233000 
співфінансування (загальна сума програми 
(проекту, заходу) разом з адміністративними 
витратами), грн. 
Очікуване зовнішнє фінансування на реалізацію 233000 
(виконання) проекту, грн. 
Участь банку у співфінансуванні програми 233000 
(проекту, заходу) (в розмірі не менш як 15 відсотків 
необхідного обсягу фінансування), грн. 
Строк реалізації програми (проекту, заходу) вересень - жовтень 2024 року 
Прізвище та ім’я керівника відділення,  
місцезнаходження об’єднання, телефон, факс, e- +38 0**-***-**-** 
mail 
Прізвище, ім’я та посада керівника програми Стажер 
(проекту, заходу), телефон, факс, e-mail Ткаченко Данііл Русланович +38 0**-
***-**-** 
 
Демографічна криза, зокрема зниження народжуваності та збільшення 
тривалості життя, створює додаткові виклики для солідарної пенсійної системи. 
Це збільшує навантаження на працездатне населення, оскільки воно має 
утримувати більшу кількість пенсіонерів. Як наслідок, Пенсійний фонд України 
є дефіцитним і є нагальна потреба у масштабуванні недержавного пенсійного 
страхування. 
75 
Одним із рішень є запровадження недержавної накопичувальної пенсійної 
системи, в якій населення працездатного віку сплачує внески на спеціальний 
пенсійний рахунок через укладання договорів з НПФ та страховими компаніями. 
Це заохочувало б людей заощаджувати і брати на себе відповідальність за своє 
майбутнє. Однак для того, щоб такі програми працювали ефективно, необхідний 
високий рівень пенсійної грамотності серед населення. 
Пенсійна грамотність включає в себе розуміння необхідності продовження 
трудового життя. У багатьох країнах вже спостерігається тенденція до 
підвищення пенсійного віку і, таким чином, зменшення навантаження на 
пенсійні системи. Люди повинні підготуватися до цього і розробити кар’єрні 
плани, які дозволять їм залишатися конкурентоспроможними на ринку праці в 
старшому віці. 
Тому пенсійна грамотність є особливо важливою в умовах демографічної 
кризи. Вона сприяє не лише добробуту кожної окремої людини, але й соціально-
економічній стабільності суспільства в цілому. Тому важливо підтримувати 
освітні програми та ініціативи на національному рівні, спрямовані на 
підвищення фінансової обізнаності населення, щоб кожен мав можливість 
забезпечити собі гідне майбутнє. 
Крім того, до уваги слід брати наслідки війни з росією для економіки 
країни в цілому та Пенсійного фонду. Війна може призвести до зменшення 
державних доходів через руйнування інфраструктури, зниження виробництва та 
економічного спаду. Це може вплинути на здатність держави фінансувати 
державні пенсії. Війна може призвести до збільшення рівня безробіття, що в 
свою чергу знижує кількість людей, що платять податки, що підтримують 
державні пенсійні системи. Ветерани війни можуть мати особливі потреби у 
підтримці, включаючи медичні послуги, реабілітацію та пенсії. Недержавні 
пенсійні системи можуть допомогти задовольнити ці потреби. Недержавні 
пенсійні системи можуть допомогти забезпечити економічну стабільність та 
соціальний порядок у країні, що важливо в умовах війни. 
2. Опис проєкту: 
76 
Практичне значення полягає у розробці теоретичних, методологічних і 
практичних положень, сформульованих у вигляді конкретних рекомендацій, що 
можуть бути реалізовані в процесі проведення заходів з підвищення пенсійної 
обізнаності населення в умовах війни та демографічної кризи і полягає в 
наступному:  
1. Учасники семінару отримають відповідні знання та навички щодо 
функціонування пенсійної системи, особливостей накопичувальних пенсійних 
фондів та стратегій інвестування, дозволить їм забезпечити пенсійну безпеку; 
2. Учасники семінару підвищать свою пенсійну грамотність, що сприятиме 
розумінню фінансових ризиків та можливостей, пов’язаних з пенсійними 
накопиченнями та допоможе учасникам робити обґрунтовані фінансові рішення; 
3. Учасники дізнаються про вплив демографічних змін на пенсійну систему 
та необхідність її реформування задля забезпечення стабільного фінансового 
майбутнього шляхом придбання пенсійних контрактів у НПФ; 
4. Учасники семінару дізнаються про можливості та переваги недержавних 
пенсійних фондів як додаткового джерела пенсійного забезпечення, що зменшує 
навантаження на державну пенсійну систему; 
5. Учасники набудуть навичок планування свого пенсійного забезпечення, 
включаючи розробку індивідуальних стратегій накопичення та інвестування; 
6. Семінар сприятиме підвищенню рівня обізнаності та відповідальності 
серед населення, стимулюючи активну участь громадян у формуванні свого 
пенсійного майбутнього. 
Метою проєкту є підвищення рівня обізнаності громадян про можливості, 
переваги та механізми недержавного пенсійного забезпечення через проведення 
інформаційних кампаній, навчальних заходів та консультацій, що сприятиме 
формуванню фінансової грамотності та забезпеченню стабільного пенсійного 
майбутнього для всіх верств населення. 
Реалізація мети передбачає: 
– створення та поширення інформаційних матеріалів про пенсійне 
законодавство, програми та механізми пенсійного страхування для підвищення 
77 
обізнаності населення щодо пенсійної грамотності та можливостей 
недержавного пенсійного забезпечення; 
– проведення семінарів, тренінгів та вебінарів для громадян різного віку, 
що стосуються основних аспектів фінансового планування та управління 
пенсійними накопиченнями; 
– підвищення професійних компетенцій працівників фінансових установ, 
де громадяни можуть отримати індивідуальні консультації від фахівців з 
пенсійного забезпечення та фінансового планування; 
– проведення регулярного моніторингу та оцінки результатів проєкту для 
визначення його ефективності та внесення необхідних коректив. 
Завдання проєкту: 
– провести теоретико-методичний аналіз пенсійного забезпечення у 
контексті сучасних наукових підходів та охарактеризувати її основні складові; 
– здійснити структурно-функціональний аналіз стану пенсійного 
забезпечення в контексті демографічних змін та економічної кризи; 
– з’ясувати суть та види пенсійних контрактів та роль небанківських 
фінансово-кредитних установ у сфері пенсійного забезпечення громадян; 
– продемонструвати вплив демографічних змін на пенсійні системи та 
економіку; 
– вивчити можливості і переваги участі у недержавних пенсійних фондах 
для покращення особистого пенсійного забезпечення громадян; 
– формування практичних порад та інструментів для ефективного 
управління пенсійними накопиченнями та інвестиціями; 
– стимулювання учасників до самостійного планування свого пенсійного 
майбутнього та відповідального ставлення до фінансових питань; 
– забезпечення можливості для учасників ділитися своїми знаннями та 
досвідом щодо пенсійної системи та фінансового планування. 
Основні питання (теми) семінару: 
1.  Основи пенсійного забезпечення: види пенсійних фондів та законодавча 
база. 
2. Роль держави і приватного сектору. 
78 
3. Недержавне пенсійне забезпечення: переваги недержавних пенсійних 
фондів. 
4. Практичні поради: як вибрати фонд та механізм накопичення 
5. Фінансове планування на пенсійний період: стратегія інвестування та 
податкові пільги. 
6.  Ризики і можливості недержавного пенсійного забезпечення. 
Опис діяльності в рамках проєкту: стратегія, механізми та план 
досягнення поставленої мети: 
Проєкт розрахований на 2 місяці (табл. 3.2). 
Цільовими групами (учасниками) даного проєкту є: 
1) працівники фінансових установ – фахівці, які безпосередньо займаються 
консультуванням населення з питань недержавного пенсійного забезпечення; 
2) люди передпенсійного віку (45-60 років) – група населення має 
найближчу перспективу до пенсії, тому їм важливо розуміти механізми 
недержавного пенсійного забезпечення, щоб ефективно планувати свої 
накопичення та забезпечити стабільне фінансове майбутнє. 
3) молоді професіонали (25-45 років) – категорія населення, що включає 
людей, які вже мають стабільний дохід і починають думати про майбутні 
пенсійні накопичення. Важливо навчити їх основам пенсійного планування, щоб 
вони могли здійснювати обдумані фінансові рішення з раннього етапу кар’єри. 
4) громадські організації – активісти та представники неурядових 
організацій, які працюють у сфері недержавного пенсійного забезпечення та 
проводять консультування. Проєкт реалізовуватиме команда проєкту 
(ініціативна група): 
Керівник проєкту – Ткаченко Данііл Русланович, стажер відділення 
«Черкаське 54» АТ КБ «ПриватБанк»; 
Члени/учасники ініціативної групи: члени працівники відділення 
«Черкаське 54» АТ КБ «ПриватБанк». 
  
79 
Таблиця 3.2 
Графік Ґанта 
Етап Захід  липень серпень вересень жовтень Відповідальний 
виконавець 
1 2 3 4 5 6 7 
Створення ініціативної групи, розподіл обов’язків та визначення         Ткаченко Д.Р. 
завдань 
Обговорення проєкту з учасниками         Ткаченко Д.Р. 
Розробка проєкту та презентація цільовій аудиторії         Ткаченко Д.Р. 
Розробка, погодження та затвердження графіку заходів     Ткаченко Д.Р. 
Розрахунок вартості проєкту     Ткаченко Д.Р. 
Пошук місця проведення, визначення умов проведення та дат     Ткаченко Д.Р. 
проведення заходів 
Погодження та затвердження переліку місць та інших умов     Ткаченко Д.Р. 
Підготовчий 
проведення заходів 
Огляд місця проведення заходів, збір інформації про територію      Ткаченко Д.Р. 
Погодження розміщення локацій та наочної інформації     Ткаченко Д.Р. 
Пошук постачальників товару, матеріалів та послуг     Ткаченко Д.Р. 
Перевірка цін постачальників, сертифікатів та реєстраційних     Ткаченко Д.Р. 
документів та підписання договорів 
Організація закупівлі та доставки необхідних матеріалів, товарів і 
послуг згідно з розцінками та умовами договору 
Погодження планів постачання необхідних матеріалів, товарів і послуг 
Інформаційно- Проведення інформаційної кампанії щодо проведення проекту     Ткаченко Д.Р. 
методичний Висвітлення ходу реалізації проекту в засобах масової інформації     Ткаченко Д.Р. 
Практичний Проведення семінару «Пенсійна грамотність населення в умовах     Ткаченко Д.Р. 
демографічної кризи» 
Підсумковий Збір та підготовка фінансової звітності про використання коштів.  Збір     Ткаченко Д.Р. 
етап фото- та відеоматеріалів, створення інформаційних звітів. Оцінка 
результатів  проекту 
 
80 
Очікувані результати: підсумки заходів, довгострокові результати, 
позитивні зміни. 
Проведення семінару на тему «Пенсійна грамотність населення в умовах 
демографічної кризи» є важливим кроком, що дозволить учасникам поглибити 
свої знання про сучасні виклики пенсійної системи, отримати практичні навички 
з фінансового планування та ознайомитися з перевагами недержавних пенсійних 
фондів, що сприятиме більш ефективному управлінню особистими пенсійними 
накопиченнями та забезпеченню фінансової стабільності в умовах 
демографічних змін. 
За результатами реалізації проєкту очікується ряд якісних/кількісних 
досягнень. 
Кількісний очікуваний результат: 
1) Проведення щонайменше 10 інформаційних семінарів та тренінгів для 
різних цільових груп населення; 
2) Залучення до семінарів та тренінгів не менше 500 учасників; 
3) Розповсюдження інформаційних матеріалів (буклетів, брошур) у 
кількості 2000 примірників. 
4) Підвищення рівня пенсійної грамотності серед населення на 20%. 
5) Залучення не менше 100 людей до участі у відкритому пенсійному фонді 
«ПриватФонд». 
6) Розробка інформаційних матеріалів та посібників, що містять 
рекомендації та практичні поради щодо участі недержаних пенсійних фондах. 
7) Поширення отриманих знань серед ширшого кола фахівців та 
зацікавлених осіб через публікації, вебінари та інші освітні заходи. 
Якісний очікуваний результат: 
1) Підвищення обізнаності населення щодо механізмів пенсійного 
забезпечення. 
2) Покращення навичок фінансового планування серед учасників семінару. 
3) Сприяння активному залученню громадян до процесу формування свого 
пенсійного забезпечення. 
4) Формування позитивного ставлення до участі у недержавних пенсійних 
фондах. 
81 
5) Підвищення рівня відповідальності за своє фінансове майбутнє серед 
населення. 
6) Масштабування проєкту на інші області України, де представлені 
установи АТ КБ «ПриватБанк». 
Для ефективного інформування громадськості про перебіг та результати 
семінару «Пенсійна грамотність населення в умовах демографічної кризи. Роль 
недержавного пенсійного забезпечення» можна використовувати наступні 
способи: 
– поширення прес-релізів до і після семінару через низку ЗМІ, включаючи 
друковані видання, радіо, телебачення та інтернет-джерела; 
– запрошення журналістів висвітлювати семінар та поширювати 
інформацію; 
– регулярне розміщення анонсів, прямих трансляцій, фото- та відеозвітів 
на офіційних сторінках організаторів, партнерів семінару в соціальних мережах 
(Facebook, Twitter, Instagram, LinkedIn); 
– використання хештегів для полегшення пошуку інформації та залучиення 
ширшої аудиторії; 
– проведення прямих трансляцій семінарів через YouTube, Zoom та інші 
доступні сервіси; 
– запис та розміщення вебінарів у вільному доступі на офіційних веб-
сайтах та в соціальних мережах;  
– публікація детальної інформації про семінари та досягнуті результати на 
офіційних сайтах організаторів та партнерів заходів; 
– створення спеціальних розділів або сторінок для звітів, фотогалерей, 
відео та інших матеріалів; 
– розсилка інформаційних бюлетенів та електронних листів цільовим 
аудиторіям, зокрема молодим фахівцям, людям передпенсійного віку, 
роботодавцям, громадським організаціям та іншим зацікавленим сторонам; 
– використання клієнтських баз для максимального охоплення цільових 
аудиторій; 
82 
– підготовка та розповсюдження презентаційних матеріалів, підсумкових 
звітів та аналітичних записок, що висвітлюють основні результати та висновки 
семінару; 
– організація додаткових інформаційних заходів, презентацій та круглих 
столів для інформування громадськості про результати семінару; 
– організація публічних дискусій та консультацій з учасниками семінару та 
зацікавленими сторонами для отримання зворотного зв’язку та обговорення 
наступних кроків; 
– організація спільних заходів для підвищення обізнаності про результати 
семінару. 
Ці методи допоможуть максимально залучити громадськість та 
забезпечити прозорість і доступність інформації про семінар та його результати. 
3. Актуалізація кількості товарів і послуг та їх вартості з врахуванням 
діючих цін, виходячи із загальної чисельності учасників та програми заходу 
з дотриманням принципів економного витрачання і максимізації ефекту від 
використання. 
Кількість послуг і товарів базується на орієнтовному розрахунку, виходячи 
із загальної кількості учасників і переліку заходів, передбачених програмою 
семінару (табл. 3.3). 
Таблиця 3.3 
Бюджет (кошторис) проєкту  
Джерела 
№ Сума, 
Стаття витрат фінансування 
з/п грн 
власні залучені 
1. Видатки на оплату послуг залучених спеціалістів 122000 61000 61000 
2. Оренда приміщення 10000 5000 5000 
Оплата транспортних послуг (у тому числі оренда 
3. 30000 15000 15000 
транспортних засобів) 
4. Оренда обладнання, оргтехніки 15000 7500 7500 
Художнє та технічне оформлення місць виконання 
5. – – – 
(реалізації) програми (проекту, заходу) 
6. Послуги зв’язку та поштові витрати 2000 1000 1000 
7. Оплата поліграфічних послуг 20000 10000 10000 
Придбання канцелярських та господарчих товарів 
8. 4000 2000 2000 
(перелік) 
9. Оплата проїзду учасників заходу – – – 
10. Оплата харчування учасників заходу – – – 
  
83 
Продовження табл. 3.3 
11. Оплата проживання учасників заходу – – – 
Інші витрати, що обумовлені специфікою виконання 
12. 30000 15000 15000 
(реалізації) проекту 
Адміністративні витрати на організаційне та 
13. матеріально-технічне забезпечення для виконання – – – 
(реалізації) проекту 
14. Коригування (непередбачувані витрати) – 10%    
15 Всього: 233000 116500 116500 
 
Загальна вартість проєкту – 233000 грн: 
– внесок банку у витрати з його реалізації – 116500 грн. 
– залучені кошти – 116500 грн. 
4. Перелік матеріально-технічного та опис кадрового забезпечення, 
необхідних для реалізації проєкту (програми). 
Всі учасники проекту працюють в межах робочого часу. АТ КБ 
«ПриватБанк» має відокремленні підрозділи (філії) у всіх областях на території 
підконтрольній владі України та розвинену базу партнерів. 
  
84 
ВИСНОВКИ 
У кваліфікаційній роботі магістра проведено теоретичне узагальнення і 
запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в 
уточненні теоретичних засад, обґрунтуванні методичних підходів та розробці 
практичних рекомендацій щодо удосконалення недержавного пенсійного 
забезпечення в умовах демографічної кризи. 
Проведене дослідження дозволило зробити висновки теоретичного, 
аналітичного та практичного спрямування. 
1. Основною функцією пенсійної системи є забезпечення гарантованого та 
стабільного рівня життя людей похилого віку та осіб, що втратили 
працездатність, шляхом ефективної співпраці державних механізмів 
регулювання та соціального захисту. Під пенсійною системою пропонуємо 
розуміти, сукупність правових, фінансово-економічних і організаційних 
відносин та інститутів, що реалізують пенсійні схеми з метою надання 
громадянам матеріального забезпечення у вигляді пенсійних виплат.  
В Україні історично сформувалася однорівнева модель пенсійного 
забезпечення, що базується на солідарності поколінь і притаманна командно-
адміністративній системі. Проте в умовах ринкової економіки ця модель не 
забезпечує громадянам адекватне заміщення заробітку, втраченого через 
старість, а також не запобігає бідності у людей літнього віку. Як результат, і ті, 
хто сплачує пенсійні внески, і більшість пенсіонерів незадоволені існуючою 
пенсійною системою. Тому сучасна модель пенсійна система України в даний 
час знаходиться в процесі зміни. Трансформація планової економіки у ринкову 
ілюструє нездатність однорівневої моделі державного пенсійного страхування 
забезпечити пенсіонерам адекватні і надійні виплати. 
2. Демографічна криза – це стан суспільства, що характеризується 
значними демографічними змінами, зокрема низькою народжуваністю, високою 
смертністю та старінням населення. Основними причинами демографічної кризи 
є зменшення рівня народжуваності, збільшення тривалості життя та високий 
рівень передчасної смертності, внаслідок чого не забезпечується просте 
85 
відтворення населення. Демографічна криза негативно впливає на пенсійні 
системи, основними викликами є:  
– збільшення навантаження на пенсійні фонди через зростання кількості 
пенсіонерів порівняно з працездатним населенням; 
– зниження надходжень до пенсійних фондів внаслідок зменшення внесків 
від працюючих осіб через зниження народжуваності; 
– загальне зростання витрат на соціальне забезпечення зумовлене 
підвищенням витрат на медичні та соціальні послуги для людей старшого віку. 
Зважаючи на це, сучасні пенсійні системи повинні бути адаптованими до 
демографічних змін шляхом реалізації відповідних стратегій, зокрема [44; 74]: 
– підвищення пенсійного віку, що сприятиме зменшенню навантаження на 
пенсійні фонди за рахунок збільшення тривалості трудової активності; 
– реформування пенсійної системи через запровадження накопичувальних 
пенсійних схем та модернізації існуючих; 
– стимулювання народжуваності, що передбачає розробку та 
запровадження соціальних програм, що сприяють підвищенню народжуваності 
та підтримці молодих сімей; 
– залучення додаткових джерел фінансування шляхом розвитку приватних 
пенсійних фондів та інвестиційних програм. 
Демографічна криза є серйозним викликом для сучасних пенсійних систем, 
нівелювання її впливу потребує комплексного підходу та застосування різних 
стратегій для забезпечення стабільності та ефективності пенсійного 
забезпечення. Адаптація пенсійних систем до умов демографічної кризи є 
важливим завданням для державних органів, пенсійних фондів та суспільства в 
цілому. 
3. Сучасні умови, в яких діють вітчизняні страхові компанії зі страхування 
життя та недержавні пенсійні фонди (НПФ), характеризуються соціально-
економічною та політичною нестабільністю, а також недостатньо розвиненим 
фінансовим ринком. Однак, не зважаючи на існуючі проблеми та обмеження 
недержавне пенсійне страхування має низку переваг, зокрема: 
86 
– можливість диверсифікації ризиків, оскільки заощадження можуть бути 
інвестовані в різні фінансові інструменти, що дозволяє диверсифікувати ризики; 
– гнучкість страхового захисту в рамках недержавного пенсійного 
страхування, так громадяни можуть вибирати страхові продукти, які 
відповідають їхнім потребам та фінансовим можливостям; 
– наявність умови виплати додаткового доходу страховиками, таким 
чином, недержавне пенсійне страхування може забезпечити додатковий дохід на 
пенсії, зменшуючи залежність від державного пенсійного фонду. 
Систематизовано вигоди функціонування третього рівня пенсійної 
системи для кожного із учасників. Для економіки ці вигоди включають [36]: 
– зниження навантаження на солідарний рівень пенсійної системи; 
– додаткові інвестиційні ресурси; 
– стимулювання розвитку ринку капіталів. 
Для роботодавців ці переваги наступні: 
– зменшення податкового навантаження через віднесення пенсійних 
внесків на валові витрати; 
– розширення соціального пакету для працівників, що підвищує їхню 
лояльність та мотивацію; 
– створення соціально відповідального іміджу компанії. 
Для населення це можливість: 
– отримувати вищу пенсію в майбутньому; 
– керувати власним пенсійним планом. 
4. Аналіз демографічних показників за період 1990-2021 рр. свідчить про 
значні демографічні проблеми в Україні. Зниження народжуваності та зростання 
смертності вказують на погіршення демографічної ситуації, що потребує 
негайного втручання та розробки ефективних соціально-економічних політик 
для стабілізації демографічного стану країни. Результати проведеного 
дослідження вказують на те, що населення України старіє, адже частка людей 
старше 60 років зростає, тоді як частка дітей та молоді знижується. 
Загальні риси демографічної ситуації в Україні: 
87 
– загальний спад чисельності населення, так у період з 1990 по 2021 рік 
чисельність населення України зменшилася з 51,89 млн осіб до 41,38 млн осіб, 
втрати склали 10,51 млн осіб за 31 рік. Причинами є зниження народжуваності, 
високий рівень смертності, особливо осіб працездатного віку, зокрема чоловіків, 
наслідком чого є негативний природній приріст населення, який у 2021 році 
склав 442280 осіб. Постійне зниження чисельності населення є серйозним 
викликом для пенсійного забезпечення, оскільки менша кількість працюючого 
населення означає менші внески до пенсійного фонду, тоді як потреба у виплатах 
пенсій зростає; 
– диспропорції наявної віково-статевої структури населення, зокрема 
збільшення частки осіб пенсійного віку при одночасному зменшенні частки дітей 
у віці від 0 до 15 років; 
– активні бойові дії, що ведуться росією проти України, стали ще однією з 
причин поглиблення демографічних проблем в Україні та призвели до руйнації 
основних підвалин формування людського капіталу, а саме, народжуваності, 
тривалості життя та міграції. 
Тому основними наслідками такої ситуації у демографічній сфері в 
контексті предмета кваліфікаційної роботи вважаємо наступні: 
1) Погіршення фінансової стабільності пенсійної системи та фінансової 
стійкості ПФУ. Так, зі збільшенням числа пенсіонерів та зменшенням 
чисельності працездатного населення фінансова стійкість пенсійної системи під 
загрозою, а недостатні внески до ПФУ можуть призвести до дефіциту коштів для 
виплати пенсій. 
2) Потреба у проведенні реформування пенсійної системи та 
трансформації механізмів пенсійного забезпечення задля збалансування ПФУ та 
забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи. Враховуючи 
демографічні зміни, існує нагальна потреба у реформуванні пенсійної системи. 
Вже спостерігається тренд щодо підвищення пенсійного віку, активізації 
функціонування накопичувальної пенсійної системи та стимулювання 
недержавного пенсійного страхування з метою зменшення навантаження на 
солідарну пенсійну систему. 
88 
Наведені аргументи доводять, що проблема пенсійного забезпечення в 
умовах демографічної кризи потребує комплексного підходу та впровадження 
ефективних реформ, зокрема шляхом активізації недержавного пенсійного 
страхування. 
5. За результатами проведеного аналізу фінансових та економічних 
аспектів функціонування першого (солідарного) рівня пенсійного забезпечення 
в Україні виявлено такі проблемні аспекти його функціонування:  
– соціальні: демографічні характеристики суспільного розвитку – високий 
відсоток осіб передпенсійного та пенсійного віку, високий середній вік виходу 
на пенсію, наявність великої осіб, які мають право на пільги; 
– економічні: безробіття, зростання цін на споживчі товари, залежність 
пенсійних виплат від середнього рівня заробітної плати [46; 52]; 
– фінансові: збільшення видатків з державного бюджету внаслідок 
демографічної кризи, що спровокувала дефіцит пенсійного фонду. 
Таким чином, виявлені проблеми визначають необхідність реформування 
пенсійної системи, оскільки відмічається зростання державного фінансування та 
зменшення кількості пенсіонерів, що вимагає перегляду засад функціонування 
пенсійної системи України з метою забезпечення її стійкості та ефективності. 
Щорічне зростання фінансування ПФУ з Державного бюджету не пов’язане з 
надмірним фінансовим забезпеченням пенсіонерів. Невідповідність обсягів 
власних доходів ПФУ сучасним потребам щодо пенсійного забезпечення осіб 
пенсійного віку зумовлена іншими причинами [64]. 
Потрібно реалізовувати заходи для підвищення власних доходів ПФУ та 
зменшення залежності від державного фінансування, при цьому важливо 
відстежувати демографічні тенденції та адаптувати пенсійну систему відповідно 
до змін у структурі населення. 
6. Проведене дослідження дозволяє сформувати висновки практичного 
характеру. Загальна кількість страхових компаній значно зменшилася, особливо 
серед non-life компаній. Хоча загальні страхові премії знизилися у 2022 році, 
вони суттєво зросли у 2023 році, зокрема для Life страхових компаній. Страхові 
виплати показали аналогічну динаміку – значне зниження у 2022 році, але ріст у 
89 
2023 році. Рівень виплат Life страхових компаній коливався значно більше 
порівняно з загальним ринком, показуючи зростання у 2022 – 2023 роках. Ці дані 
вказують на нестабільність ринку страхування життя протягом аналізованого 
періоду, але зі знаками відновлення у 2023 році. 
В Україні діють три типи НПФ: відкриті, корпоративні та професійні. 
Учасником відкритого пенсійного фонду може стати будь-яка особа. 
Корпоративні фонди створюються компаніями для своїх працівників, а 
професійні фонди – для представників конкретних професій. За даними 
Української асоціації інвестиційного бізнесу, кількість НПФ на 31.12.2023 
складала 52 (без урахування корпоративного фонду НБУ), з них 44 відкритих, 
два корпоративних та шість професійних. При цьому, 78% активів усіх 
недержавних пенсійних фондів належать відкритим пенсійним фондам. 
Такий стан речей демонструє недостатню зацікавленість компаній та 
професійних організацій у створенні пенсійних фондів для своїх членів. Це 
негативний знак для всієї системи НПФ в умовах низької довіри до цих 
фінансових інституцій. Основне завдання корпорацій, професійних організацій 
та профспілок – підвищення пенсійної грамотності персоналу та ознайомлення 
їх із приватним пенсійним інвестуванням – ще не виконане на належному рівні. 
Рівень розвитку профспілкового руху та недержавного пенсійного забезпечення 
в Україні залишається на початковій стадії. 
До початку повномасштабної російської агресії система недержавного 
пенсійного забезпечення в Україні характеризувалась зростанням вартості 
активів НПФ, рівня їх концентрації, кількості учасників, розмірів інвестиційних 
доходів та пенсійних резервів. 
З 24 лютого 2022 року спостерігалося помірне скорочення кількості 
учасників системи, укладених договорів, кількості НПФ та страхувальників. 
Проте завдяки довготерміновому характеру раніше укладених договорів 
більшість учасників залишились у системі та продовжували сплачувати пенсійні 
внески. Незважаючи на скорочення кількості НПФ, показники їхньої діяльності 
загалом показують позитивну динаміку. Загальна вартість активів недержавних 
пенсійних фондів (НПФ) стабільно зростає. Позитивним фактором є те, що разом 
90 
зі збільшенням вартості активів, сума інвестиційного доходу також значно 
зросла, що вказує на успішну інвестиційну діяльність фондів. 
Додатковим підтвердженням ефективної інвестиційної політики є 
збільшення прибутку від інвестування активів НПФ, що є свідченням 
ефективного управління активами та оптимізацію інвестиційних стратегій. 
Навіть при зростанні витрат, рівень витрат на ведення справи залишався 
відносно стабільним, що демонструє збалансований підхід до управління 
фінансовими ресурсами. Недосконалість надійності інвестиційних інструментів 
та наслідки вітчизняного фінансового ринку негативно впливають на 
національну систему пенсійного забезпечення. 
7. Проведене дослідження практичних аспектів пенсійного забезпечення в 
Україні демонструє необхідність вирішення низки питань, пов’язаних з 
функціонуванням всіх складових пенсійної системи. 
На сьогодні недержавні пенсійні фонди та компанії зі страхування життя 
не відіграють значної ролі у підвищенні надійності соціального захисту 
населення. Проте недержавне пенсійне забезпечення є перспективним напрямом 
фінансування майбутнього добробуту громадян при настанні пенсійного віку та 
для тих, хто втратив працездатність. Досягнення цільових орієнтирів розвитку 
цієї сфери можливе за умови розроблення та практичного впровадження 
сукупності заходів, спрямованих на активізацію її розвитку, які мають знайти 
своє відображення в державній стратегії реформування. Активізація діяльності 
НПФ сприятиме зниженню навантаження на Пенсійний фонд України та 
Державний бюджет країни.  
8. Активізація недержавної накопичувальної пенсійної системи, де 
населення працездатного віку сплачує внески на спеціальні пенсійні рахунки 
через договори з НПФ та страховими компаніями, є важливим кроком. Це 
заохочує людей заощаджувати і брати відповідальність за своє майбутнє, але 
потребує високого рівня пенсійної грамотності. 
Підвищення пенсійної грамотності є важливим елементом соціальної 
стабільності та добробуту, особливо в умовах демографічної кризи, коли 
кількість пенсіонерів зростає, а демографічна структура змінюється. Пенсійна 
91 
грамотність передбачає знання основних принципів пенсійного забезпечення, 
умов пенсійних виплат, а також того, як формуються та інвестуються пенсійні 
заощадження. Громадяни повинні знати свої права і способи збільшення своїх 
пенсійних заощаджень. Пенсійна грамотність включає усвідомлення 
необхідності продовження трудового життя і розробки кар’єрних планів для 
збереження конкурентоспроможності на ринку праці в старшому віці. 
Необхідно підтримувати національні освітні програми та ініціативи, 
спрямовані на підвищення фінансової обізнаності населення, щоб кожен мав 
можливість забезпечити собі гідне майбутнє. 
Під час проходження переддипломної практики у відділенні «Черкаське 
54» АТ КБ «ПриватБанк» було розроблено проєкт-семінар на тему: «Пенсійна 
грамотність населення в умовах демографічної кризи». Заявку на фінансування 
цього проєкту подано до головного офісу для його реалізації. 
За результатами участі у семінарі учасники:  
– здобудуть необхідні знання та навички щодо функціонування пенсійної 
системи, особливостей накопичувальних пенсійних фондів та стратегій 
інвестування, що дозволить їм забезпечити свою пенсійну безпеку; 
– підвищать пенсійну грамотність, що допоможе їм краще розуміти 
фінансові ризики та можливості, пов’язані з пенсійними накопиченнями, і 
робити обґрунтовані фінансові рішення; 
– дізнаються про вплив демографічних змін на пенсійну систему та 
необхідність її реформування задля забезпечення стабільного фінансового 
майбутнього шляхом придбання пенсійних контрактів у НПФ; 
– отримають інформацію про можливості та переваги недержавних 
пенсійних фондів як додаткового джерела пенсійного забезпечення, що зменшує 
навантаження на державну пенсійну систему; 
– набудуть навичок планування свого пенсійного забезпечення, 
включаючи розробку індивідуальних стратегій накопичення та інвестування; 
В загальному семінар сприятиме підвищенню рівня обізнаності та 
відповідальності серед населення, стимулюючи активну участь громадян у 
формуванні свого пенсійного майбутнього.  
92 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Академічний тлумачний словник української мови. URL: 
http://sum.in.ua/s/systema 
2. Аналітичні дані щодо ринку накопичувального пенсійного 
забезпечення. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. URL: 
https://www.nssmc.gov.ua/news/insights/#tab-5 
3. Аналітичні дані щодо ринку накопичувального пенсійного 
забезпечення. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. URL: 
https://www.nssmc.gov.ua/news/insights/#tab-5 
4. Банк даних Державної служби статистики України. URL: 
http://surl.li/xgbwxq 
5. Белялов Т.Е. Характеристика суб’єктів недержавного пенсійного 
забезпечення: функціонування і проблеми діяльності / Т.Е. Белялов, Д.І. 
Коваленко // Актуальні проблеми економіки. – № 2(140). – 2013. – С. 57-62. 
6. Бурденюк С. В. Перспективи роз-витку накопичувального 
пенсійного забезпечення в Україні / С. В. Бурденюк // Інноваційна економіка. – 
2020. – № 5-6 (84). – С. 142–147. DOI: 10.37332/2309- 1533.2020.5-6.18 
7. Вовк, Є., Бірюк, С., & Гречанінов, Ф. (2024). СОЦІАЛЬНО-
ЕКОНОМІЧНІ КООРДИНАТИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ. Економіка та суспільство, (67). вилучено із URL: 
https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/4833 
8. Вплив недержавних пенсійних фондів на соціально-економічний 
розвиток держави / Н.А. Телічко, Г.В. Кузьменко // Економічний вісник Донбасу. 
– 2010. – № 3. – С. 57-62.  
9. Гаврилюк В.М. До питання формування сучасної пенсійної системи 
України в умовах глобальних викликів // В.М. Гаврилюк //Економіка та 
суспільство. – 2023. – №51. URL: 
https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/issue/view/51 
10. Григор’єва С.В. Основи демографії. Текст лекцій. – Харків. НТУ 
„ХПІ” 2010. 77 с. URL: http://surl.li/giabvw  
93 
11. Грицина О. В. Пенсійна реформа в Україні: реалії та перспективи 
[Електронний ресурс] / О. В. Грицина, О. В. Шолудько, Р. І. Содома // 
Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2019. - № 4. - С. 
185-190. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/evngu_2019_4_22 
12. Демографічна криза в Україні. URL: 
https://www.radiosvoboda.org/a/932513.html 
13. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, 
складові, напрями протидії / НАН України, Інститут економіки ; за ред. В.С. 
Стешенко. Київ, 2001. 560 с. 
14. Демографічну ситуацію в Україні хочуть виправити – грошима. 
URL: https://radiotrek.rv.ua/news/demografichnu-situaciyu-v-ukrayini-hochut-
vipraviti---groshima_335853.html 
15. Демченко Н.В. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ 
НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ. Науковий 
вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.9. С.161-168 
16. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. URL: 
http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/# 
17. Енциклопедія сучасної України. URL: http://surl.li/lmngep 
18. Жмурко І. В. Сутність пенсійної системи та її місце в системі 
соціального захисту населення. Бізнесінформ. 2014. № 12. С. 303–306. 10. 
19. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 
09.07.2003 р. за № 1057-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47–
48. – С. 372. URL: http://zakon1.rada.gov.ua. 
20. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 14.08.2021 
[Електронний ресурс] – URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12#Text 
21. Звіт про роботу та виконання бюджету Пенсійного фонду України у 
2022 році. URL: https://www.pfu.gov.ua/2157200-zvit-pro-robotu-organiv-
pensijnogo-fondu-ukrayiny-za-2022-rik/ 
22. Звіт про роботу та виконання бюджету Пенсійного фонду України у 
2023 році. URL: https://www.pfu.gov.ua/2164882-zvit-pro-robotu-ta-vykonannya-
byudzhetu-pensijnogo-fondu-ukrayiny-u-2020-rotsi-2/ 
94 
23. Зеленко Н. М. Аналіз ринку недержавного пенсійного страхування в 
Україні: соціально-економічний вимір / Н. М. Зеленко, В. А. Зеленко // 
Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми 
розвитку. – Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2019. – Том 1. – № 2. – 
С. 126–134. 
24. Індекси. URL: https://index.minfin.com.ua/ua  
25. Інформація щодо чисельності пенсіонерів за видами та розмірами 
призначених пенсій станом на 1 жовтня 2024 року. URL: 
https://www.pfu.gov.ua/2167986-informatsiya-shhodo-chyselnosti-pensioneriv-za-
vydamy-ta-rozmiramy-pryznachenyh-pensij-stanom-na-1-zhovtnya-2024-roku/  
26. Квартальні та річні огляди ринку. Українська асоціація 
інвестиційного бізнесу. URL: https://www.uaib.com.ua/analituaib/publ-ici-
quart?page=2 
27. Кириленко О. Недержавні пенсійні фонди на фінансовому ринку: 
Світовий досвід та реалії України / О. Кириленко, А. Сидорчук // Світ фінансів. 
– 2005. – № 3-4. – С. 11-13. 
28. Кобеля З. І., Лаврук І. Г. Демографічна криза в Україні: причини та 
шляхи її подолання. Журнал “Науковий огляд”№ 4(57). 2019. с.6–17. URL: 
http://oaji.net/articles/2019/797-1562510667.pdf 
29. Коваль О. П. Перспективи впровадження загальнообов’язкової 
накопичувальної пенсійної системи в Україні: вплив на економічну безпеку : 
монографія. Київ : НІСД, 2012. 240 с. 
30. Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів: 
Розбудова ефективної демократії в Україні сприятиме демографічному розвитку 
держави.  https://www.rada.gov.ua/news/news_kom/251266.html 
31. Конвенція про допомоги по інвалідності, по старості  і у зв'язку з 
втратою годувальника N128 від 29.06.1967. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ 
show/993_326#Text  
32. Кондрат І. Ю. Оцінювання Довгострокової Стійкості Пенсійної 
Системи України І Перспективи Її Розвитку [Електронний ресурс] / І. Ю. 
Кондрат, Н. Б. Ярошевич, Т. В. Калайтан, А. І. Якимів // Фінансово-кредитна 
95 
діяльність: проблеми теорії та практики. - 2022. - № 1. - С. 226-239. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fkd_2022_1_25 
33. Кулинич Л. В. Демографічні чинники формування трудового 
потенціалу сільської місцевості. Наукові праці Полтавської державної аграрної 
академії. Економічні науки. Випуск 1 (4). Том 3. 2012. с. 76-81. URL: 
https://www.pdau.edu.ua/content/naukovi-praci-poltavskoyi-derzhavnoyi-agrarnoyi-
akademiyi-seriya-ekonomichni-nauky-vypusk-4 
34. Ливдар М.В., Ярошевич Н.Б., Степанова А.В. Демографічна ситуація 
в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення. Гроші, фінанси і кредит. 2019. 
Випуск 6 (17). С. 304–309. URL: http://pev.kpu.zp.ua/journals/2019/6_17_ukr/57.pdf 
35. Линдюк О. А. Сутність пенсійної системи та її місце в забезпеченні 
соціальної безпеки суспільства. Вісник НАДУ. 2009. № 4. С. 290–298. 
36. Липко Н.М. Аналіз сучасного стану пенсійної системи України та 
пошук шляхів її реформування. ЕКОНОМІКА ТА СУСПІЛЬСТВО Випуск # 51 / 
2023 
37. Мацук З. Недержавні пенсійні фонди: прагматика та проблематика 
діяльності в Україні. Вісник економіки № 3, 2021 р. URL: 
http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/44301/1/%D0%9C%D0%B0%D1%86%
D1%83%D0%BA.PDF  
38. Міняйло Н. Спад народжуваності і виїзд за кордон: як війна впливає 
на демографічну кризу в Україні? URL: 
https://evacuation.city/articles/294406/scho-take-demografichna-kriza-v-ukraini-ta-
yak-na-nei-vplinula-vijna  
39. Наглядова статистика. Національний банк України. URL: 
https://bank.gov.ua/ua/statistic/supervision-statist 
40. Назарова О.Ю. Cередня тривалість очікуваного життя при 
народженні як індикатор демографічного стану країни. Вісник Харківського 
національного університету імені В.Н. Каразіна, 2012, № 1011. С. 72-76. 
41. Населення України. Державна служба статистики України. URL: 
http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/  
96 
42. Недержавні пенсійні фонди у структурі сучасних пенсійних систем : 
монографія / Т. С. Смовженко, Н. В. Ткаченко, Н. А. Цікановська ; за заг. ред. д-
ра екон. наук, проф. Т. С. Смовженко. – К. : УБС НБУ, 2012. – 310 с. 
43. Огляд небанківського фінансового сектору за ІV квартал. URL: 
https://bank.gov.ua/ua/news/all/obsyagi-poslug-strahovikiv-jittya-ta-kredituvannya-
finkompaniyami-zrostali--oglyad-nebankivskogo-finansovogo-sektoru-za-iv-kvartal  
44. Островський, І., Можайкіна, Н., & Прасол, В. (2024). 
РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНИХ СИСТЕМ І ПРОБЛЕМИ 
СПРАВЕДЛИВОСТІ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД. Економіка та суспільство, 
(62). URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-62-151 
45. Папієв М. М. Реформування пенсійної системи в Україні : автореф. 
дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук / М. М. Папієв; НАН України, Ін-
т демографії та соц. дослідж. Київ, 2004. 
46. Парфьонов Я. В. Реформування пенсійної системи України в умовах 
трансформаційних змін / Я. В. Парфьонов // Публічне управління та 
регіональний розвиток = Public Administration and Regional Development : наук. 
журн. – 2022. – № 16. – С. 537–556. 
47. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення 
станом на 31.12.2023. . Національний банк України. URL: 
https://bank.gov.ua/ua/statistic/supervision-statist 
48. Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення. 
URL: https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2024/05/npf_4_kv-2023.pdf  
49. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : Закон 
України від 9 лип. 2003 р. № 1058-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. 
№№ 49-51. Ст. 376. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15 
50. Про затвердження Положення про характеристики та класифікаційні 
ознаки класів страхування, особливості здійснення діяльності зі страхування та 
укладання договорів за класами страхування. Постанова правління 
Національного банку України від 25.12.2023 № 182. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0182500-23#Text 
97 
51. Про схвалення Стратегії демографічного розвитку України на період 
до 2040 року. Розпорядження КМУ від 30 вересня 2024 р. № 922-р. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-2024-%D1%80#Text 
52. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України щодо пенсійного забезпечення №2212 від 23.02.2015r. URL: 
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54151 
53. Реформування пенсійної системи України у світлі європейських 
стандартів = Reforming Ukrainian Pension System in Light of European Standards : 
монографія / Василь Зеленко. – Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2023. – 202 с. 
54. Ріппа М. Б. Порівняльна характеристика світових систем пенсійного 
забезпечення і страхування. Світ фінансів. 2007. № 1 (10). 
55. Розподіл чисельності пенсіонерів за розмірами призначених пенсій. 
URL: https://www.pfu.gov.ua/2167986-informatsiya-shhodo-chyselnosti-
pensioneriv-za-vydamy-ta-rozmiramy-pryznachenyh-pensij-stanom-na-1-zhovtnya-
2024-roku/ 
56. Сідельникова Л. П. Фінансове забезпечення пенсійного захисту 
населення України. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. 2020. № 2. Том 
31 (70). С. 142–147. 
57. Словник іншомовних слів. URL: https://www.jnsm.com.ua/cgi-
bin/u/book/sis.pl?Article=14094&action= show 
58. Слончак К. Вплив війни на чисельність населення України: 
депопуляція та міграція. URL: https://espreso.tv/suspilstvo-vpliv-viyni-na-
chiselnist-naselennya-ukraini-depopulyatsiya-ta-migratsiya 
59. Толуб’як В. С. Державна політика пенсійного забезпечення: сутність 
та функції. Теорія та практика державного управління. 2009. Вип. 4. С. 232–238. 
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2009_4_35. 
60. УАІБ: Огляд діяльності індустрій управління активами 
інституційних інвесторів та адміністрування недержавних пенсійних фондів в 
Україні 4-й квартал та 2023 рік. Загальні результати. URL: 
https://www.uaib.com.ua/analituaib/publ-ici-quart/uaib-oglyad-diyalnosti-industriy-
upravlinnya-4-y-kvartal-ta-ves-2023-rik-zagalni-rezultati 
98 
61. Федорець М.Г. Сучасний стан та основні напрями реформування 
пенсійної системи в Україні. Вісник студентського наукового товариства ДонНУ 
імені Василя Стуса. URL: http://www.jvestnik-
sss.donnu.edu.ua/article/download/1484/1513.  
62. Цвігун І. А. Системний підхід до оцінки демографічної кризи в 
Україні / І. А. Цвігун // Подільський вісник: сільське господарство, техніка, 
економіка. Серія: Економіка. - 2023. - № 1. - С. 154-159. URL: 
https://reposit.nupp.edu.ua/bitstream/PoltNTU/14537/1/18.pdf.  
63. Шарп У., Александр Г., Бейли Дж. Инвестиции : пер. с англ. Москва 
: ИНФРА-М, 2001. XII, 1028 с. 
64. Шикіна Н. А. Фінансові та демографічні проблеми пенсійного 
забезпечення в Україні. Науковий вісник Одеського національного економічного 
університету. Збірник наукових праць №5-6 (318-319), 2024. С.85-92 
65. Якимів А. І. Формування і розвиток системи пенсійного 
забезпечення в Україні : монографія. Львів : Афіша, 2003. 448 с. 
66. Яковенко Т.В. Особливості сучасної демографічної кризи в Україні. 
Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2014, № 
1122. Серія «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, 
теорія, методи». С. 77-83. 
67. «Якби не катастрофи ХХ століття, то на початку 1990-х в Україні 
жило б 84 мільйони», – демограф Олександр Гладун. URL: 
https://localhistory.org.ua/texts/interviu/cherez-kilka-rokiv-pislia-katastrofi-
vidbuvaietsia-kompensatsiine-zrostannia-narodzhuvanosti-demograf-oleksandr-
gladun/  
68. 2021b. Long-term care in ageing societies: issues and strategies 
(Analysis). Geneva, International Social Security Association. URL: 
https://www.issa.int/analysis/long-term-care-ageing-societies-issues-and-strategies 
69. 2022a. Presentations, documents & videos from the 20th ISSA 
International Conference of Social Security Actuaries, Statisticians and Investment 
Specialists. Geneva, International Social Security Association. URL: 
https://www.issa.int/events/act2022-virtual/presentations-videos 
99 
70. 2022c. ISSA Guidelines on communication by social security 
administrations (Revised edition). Geneva, International Social Security Association. 
URL: https://www.issa.int/guidelines/com  
71. Finnish Centre for Pensions. Average Pensions in Europe. URL: 
https://www.etk.fi/en/work-and-pensions-abroad/international-
comparisons/pensioners-income-level-internationally/average-pensions-in-europe/ 
72. Lives on hold: Intentions and Perspectives of Refugees, Refugee 
Returnees and IDPs from Ukraine #6 Summary Findings. URL: 
https://data.unhcr.org/en/documents/details/112600  
73. OECD. Pension Markets in Focus 2022. 2023. URL: 
https://www.oecd.org/finance/pensionmarketsinfocus.htm. 
74. Priorities for social security Global 2022. Trends, challenges and solutions 
/ International Social Security Association (ISSA). URL: 
https://www.issa.int/html/priorities/ageing/index.html. 
75. WHO. 2021. Framework for countries to achieve an integrated continuum 
of long-term care. Geneva. World Health Organization. URL: 
https://www.who.int/publications/i/item/9789240038844 
76. World Population Prospects 2024. URL: 
https://population.un.org/wpp/Download/SpecialAggregates/UNrelated/
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
