ChSTU repository

 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
(повне найменування вищого навчального закладу) 
Факультет гуманітарних технологій 
 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення)  
Кафедра соціального забезпечення 
 
(повна назва кафедри (предметної, циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему «Стан та перспективи розвитку соціального забезпечення дітей-сиріт  
в Україні» 
 
 
 
 
 
Виконала: студентка 4 курсу, групи СЗ-2110 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Оліфіренко А. А. 
 
 
 
Науковий керівник Губар О. Є. 
                                                         (прізвище та ініціали) 
Рецензент _____________ 
                                       (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси – 2025 р. 
  
2 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр 
Галузь знань 23 Соціальна робота 
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення» 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
к.е.н., доц. Бєлова І.О.  
“_______” ___________20 __р. 
 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА 
 
Здобувачці Оліфіренко Анастасії Андріївні 
на підготовку кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: 
«Стан та перспективи розвитку соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні». 
Тему затверджено наказом від « »   202_р 
Кваліфікаційна  робота бакалавра виконується на 
матеріалах Черкаського міському центрі соціальних служб. 
 
План кваліфікаційної роботи бакалавра 
 
Розділ 1. Теоретичні основи соціального забезпечення дітей-сиріт. 
Розділ 2. Аналіз сучасного стану соціального забезпечення дітей- сиріт. 
Розділ 3. Перспективи розвитку соціального забезпечення дітей-сиріт в місті 
Черкаси. 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення дітей-сиріт в 
Україні. 
Предметом є сукупність теоретичних, правових та практичних аспектів, що 
характеризують стан і визначають перспективи розвитку соціального забезпечення 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні. 
3 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є проаналізувати сукупність 
теоретичних, правових та практичних аспектів, що характеризують стан і 
визначають перспективи розвитку соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування, в Україні. 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
У розділі 1: визначити сутність та особливості соціального забезпечення 
дітей-сиріт, дослідити нормативно-правову базу, що регулює соціальне 
забезпечення дітей-сиріт в Україні, а також проаналізувати зарубіжний досвід 
захисту прав дітей-сиріт у контексті євроінтеграційних процесів. 
У розділі 2: проаналізувати стан соціального забезпечення дітей-сиріт в 
Україні у 2022–2024 роках, виявити основні проблеми та недоліки у системі 
забезпечення прав дітей-сиріт у місті Черкаси. 
У розділі 3: запропонувати шляхи вдосконалення соціального забезпечення 
дітей-сиріт в Україні, зокрема розробити програму удосконалення системи 
підтримки дітей-сиріт на місцевому рівні, враховуючи актуальні потреби та 
міжнародні практики. 
 
Завдання підготувала 
науковий керівник     Губар О. Є. 
 
«15» листопада 2024 р. 
 
Завдання одержала  
здобувачка 
(підпис)  Оліфіренко А. А. 
 (прізвище та ініціали) 
 
                       «15»   листопада  2024 р.  
4 
РЕФЕРАТ 
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 90 сторінок, 15 таблиць, 11 рисунків, 
список літератури з 87 найменувань, 3 додатки. 
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ДІТЕЙ-СИРІТ В УКРАЇНІ 
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, правових та практичних 
аспектів, що характеризують стан і визначають перспективи розвитку соціального 
забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні. 
Об’єктом дослідження є система соціального забезпечення дітей-сиріт в 
Україні. 
Мета роботи проаналізувати сукупність теоретичних, правових та 
практичних аспектів, що характеризують стан і визначають перспективи розвитку 
соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування, в Україні. 
Завдання роботи: 
 визначити поняття та сутність соціального забезпечення дітей-сиріт; 
 дослідити нормативно-правове забезпечення соціального захисту дітей-
сиріт в Україні; 
 проаналізувати зарубіжний досвід підтримки дітей-сиріт; 
 оцінити сучасний стан соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні 
(2022–2024 рр.); 
 виявити проблеми у системі підтримки дітей-сиріт у місті Черкаси; 
 розробити програму реформування системи соціального забезпечення 
дітей-сиріт на місцевому рівні; 
 надати пропозиції щодо удосконалення фінансування та 
ресурсного забезпечення. 
Результати дослідження: у результаті дослідження розроблено програму 
соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка для дітей сиріт» 
для м. Черкаси на 2026 рік, яка вирішує проблему недостатньої підтримки дітей-
сиріт шляхом розвитку партнерства між установами, удосконалення якості 
соціальних послуг та створення умов для успішної інтеграції в громаду.  
Практичне значення роботи: результати можуть бути використані в роботі 
органів місцевого самоврядування, центрів соціальних служб, навчальних закладів, 
що працюють у сфері соціального забезпечення прав дітей-сиріт. 
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра: 2025 рік 
Рік захисту роботи: 2025 рік 
Підпис студента   
Дата   
5 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач кафедри 
к.е.н, доц. Бєлова І. О. 
протокол № від   
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами 
освітнього ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне 
забезпечення» на 2024/2025 навчальний рік 
 
Строк виконання 
№з/п Назва етапу кваліфікаційної роботи Примітка 
етапу роботи 
 Вибір студентом теми КРБ і подання заяви 15.11.2024 виконано 
на кафедру; 
 
− затвердження тем КРБ 
1. 
призначення наукових керівників; 
− складання і затвердження завдань на 
виконання КРБ 
2. Підготовка вступу і першого розділу КРБ 15.03.2025 виконано 
3. Підготовка другого розділу КРБ 01.04.2025 виконано 
4. Підготовка третього розділу КРБ 01.05.2025 виконано 
Подання здобувачем завершеної КРБ 15.05.2025 виконано 
5. 
науковому керівнику 
6. Розгляд КРБ науковим керівником 27.05.2025 виконано 
Попередній розгляд КРБ на комісії від 29.05.2025 виконано 
7. 
кафедри 
Доопрацювання роботи, прийняття 30.05.2025 виконано 
 
8. кафедрою рішення про допуск КРБ до 
захисту перед ЕК, оформлення 
(нормоконтроль) та зовнішнє рецензування 
КРБ 
9. Проходження перевірки на плагіат 10.06.2025 виконано 
Подання роботи на підпис завідувачу 06.06.2025 виконано 
10. 
кафедри 
Підготовка ілюстративного матеріалу, 07.06-10.06.2025 виконано 
11. 
презентації та доповіді 
12. Захист дипломної роботи в ЕК 11.06.2025  
Студентка                    Оліфіренко А. А.  
(підпис) (прізвище та ініціали) 
Керівник роботи                  Губар О. Є. 
(підпис) (прізвище та ініціали) 
Секретар ЕК               Колодяжна В.О. 
6 
ЗМІСТ 
 
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ДІТЕЙ-СИРІТ В УКРАЇНІ ......................................................................................... 10 
1.1. Поняття та сутність соціального забезпечення дітей-сиріт ..................... 10 
1.2. Законодавчі та нормативні акти, що регулюють соціальне забезпечення 
дітей-сиріт .................................................................................................................. 16 
1.3. Захист дітей-сиріт в контексті процесів євроінтеграційних процесів 
України: зарубіжний досвід ....................................................................................... 23 
РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ- СИРІТ В УКРАЇНІ ......................................................... 34 
2.1. Аналіз стану соціального забезпечення дітей- сиріт за 2022-2024 роки 34 
2.2. Аналіз стану соціального забезпечення дітей-сиріт в м. Черкаси .......... 42 
РОЗДІЛ ІІІ ПРОГРАМА ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ В МІСТІ ЧЕРКАСИ ............................................ 52 
3.1. Обґрунтування необхідності Програми соціального забезпечення дітей-
сиріт «Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» в м. Черкаси ............................ 52 
3.2. План реалізації заходів Програми соціального забезпечення дітей-сиріт 
«Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси ................................. 61 
3.3. Фінансовий план Програми соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто 
турботи: підтримка для дітей-сиріт» міста Черкаси на 2026 рік ............................. 68 
3.4. Оцінка ефективності запропонованих змін та впровадження Програми 71 
ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 76 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 78 
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 87 
 
  
7 
ВСТУП 
 
Соціальне забезпечення дітей-сиріт в Україні є надзвичайно важливим через 
їхню вразливість та зростання кількості сиріт у 2022–2025 роках на тлі воєнного 
конфлікту. Проблеми з житлом після досягнення повноліття, слабка міжвідомча 
взаємодія, дефіцит спеціалістів, недостатня підтримка молоді та неефективний 
моніторинг послуг особливо відчутні в місті Черкаси. Актуальність теми зумовлена 
потребою удосконалення місцевої політики з урахуванням міжнародного досвіду, 
запровадженням цифрових інструментів і нових форм підтримки, а також 
підвищенням якості підготовки фахівців та фінансування відповідних програм.  
Питання соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні активно 
досліджується вітчизняними та зарубіжними науковцями, правознавцями, 
педагогами й соціальними працівниками. Суттєвий внесок у вивчення соціального 
сирітства та системи захисту прав дітей-сиріт зробили О. В. Безпалько, І. Д. 
Звєрєва, В. П. Бех, С. Я. Харченко, К. В. Ковальова, О. М. Маренчук, а також 
іноземні дослідники, зокрема S. Sales [74] і V. Meyer [75]. У роботах українських 
учених охоплюються питання функціонування інтернатних закладів, соціальної 
адаптації дітей-сиріт, розвитку сімейних форм виховання, аналізу нормативно-
правового забезпечення, міждисциплінарного супроводу та реформи системи 
соціального захисту в умовах воєнного стану.  
Досить глибоко досліджені такі аспекти, як деінституалізація та 
трансформація системи опіки над дітьми (Ж. Мюльгейр [76]., К. Брауні [77].), 
проблеми правового захисту та соціальної інтеграції дітей-сиріт (О. Боднарчук, В. 
Кузьмін), гендерночутливий підхід у соціальній роботі (В. Анголенко та ін.), а 
також питання соціальної адаптації вразливих категорій дітей (В. Прокопенко, В. 
Пушкар). Крім того, здійснювався моніторинг соціальних послуг (Ю. Горемикіна), 
аналізувались законодавчі зміни щодо захисту прав дітей під час війни і 
функціонування державної політики щодо альтернативних форм виховання (І. 
Пєша, В. Чечет). Окрему увагу приділено сучасному стану проблеми соціального 
8 
сирітства в Україні (Л. І. Слюсар, О. М. Терновець), що свідчить про високу 
зацікавленість у темі серед науковців і практиків. 
Що, власне, й обумовило вибір даної теми дослідження. Тема кваліфікаційної 
роботи є надзвичайно важливою не лише в теоретичному, але й у прикладному 
аспекті, оскільки результати дослідження можуть сприяти глибшому розумінню та 
вдосконаленню таких напрямів, як інтеграція дітей-сиріт у життя місцевих громад 
в умовах воєнного стану, підвищення ефективності сучасних форм соціального 
супроводу. 
Мета дослідження: проаналізувати сукупність теоретичних, правових та 
практичних аспектів, що характеризують стан і визначають перспективи розвитку 
соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування, в Україні. 
Завдання роботи: 
 дослідити поняття та сутність соціального забезпечення дітей-сиріт, а 
також його основні принципи та завдання в контексті сучасної соціальної політики 
України; 
 проаналізувати законодавчі та нормативні акти, що регулюють 
соціальне забезпечення дітей-сиріт в Україні та виявити недоліки; 
 дослідити особливості законодавчого захисту соціальних прав дітей-
сиріт в контексті процесів євроінтеграції України, а також проаналізувати практики 
зарубіжного досвіду у цих аспектах; 
 проаналізувати стан соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні за 
2022-2024 роках, виявити проблеми та недоліки як в Україні взагалі, так і в м. 
Черкасах зокрема;  
 розробити програму удосконалення системи соціального забезпечення 
дітей-сиріт в Україні з урахуванням кращих світових практик та специфіки 
української ситуації. 
Об'єктом дослідження є система соціального забезпечення дітей-сиріт в 
Україні, включаючи організаційні структури, механізми надання допомоги та 
законодавче регулювання цієї сфери. 
9 
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, правових та практичних 
аспектів, що характеризують стан і визначають перспективи розвитку соціального 
забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в Україні. 
Методи дослідження: систематизація інформації, класифікація, аналогія, 
узагальнення, порівняння, аналіз, синтез інформації, діаграма Ішікави (аналіз 
причин і наслідків), створення інтелект-карти (картографія понять), складання 
таблиць заходів (таблиці дій), орієнтовні розрахунки фінансового забезпечення 
програми (фінансове моделювання), програмно-цільовий підхід при розробці 
соціальної програми. 
Апробація результатів дослідження:  
Теоретичні результати дослідження знайшли своє відображення у матеріалах 
конференцій шляхом публікації тез: 
1. Оліфіренко А. Участь у V Всеукраїнській науково-практичній 
конференції «Соціальна підтримка сім’ї та дитини у соціокультурному просторі 
громади» (м. Суми, 10 червня 2024 р.). Отримано сертифікат учасника № 093, 
загальний обсяг участі – 6 годин. (Додаток А). 
2. Оліфіренко А. Участь у II Всеукраїнській науково-практичній 
конференції «Соціальне забезпечення та соціальна робота в умовах сучасних 
викликів». (Збірник буде опубліковано 30 червня 2025 р.). (Додаток Б). 
 
  
10 
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
ДІТЕЙ-СИРІТ В УКРАЇНІ 
 
1.1. Поняття та сутність соціального забезпечення дітей-сиріт 
 
Питання соціального забезпечення дітей сиріт є невід’ємною складовою 
суспільного розвитку та сягають у архаїчну давнину. З давніх часів проблема дітей-
сиріт та небажаних дітей була невід’ємною частиною соціального життя.Так, ще у 
первісних суспільствах панував принцип природного відбору, і діти, залишені без 
опіки, часто вважалися «баластом» для громади, а тому не отримували жодної 
підтримки. Щодо епохи античності, то, незважаючи на зародження гуманістичних 
ідеалів і зміну ставлення до людини, як божественного створіння, ситуація із 
сирітством залишалася майже незмінною. Наприклад, філософ Арістотель 
підтримував існуючий закон, що дозволяє позбавляти життя калік і фізично 
ослаблених дітей, вважаючи це розумним і справедливим для розвитку суспільства 
[52]. А Сенека взагалі пропагував ідею позбавлення від непотрібних дітей як 
необхідність для стабільності держави, навіть дозволяючи такі крайнощі, як 
топлення слабких дітей [53]. 
Зміни у ставленні до сиріт та небажаних дітей з’являються разом з 
прийняттям християнства, для якого характерний культ милосердя. Християнська 
віра принесла з собою необхідність піклуватися про дітей, які залишилися без 
батьків, та тих, хто перебував у бідності, надаючи їм допомогу і даючи притулок 
[54].  
Щодо вітчизняного досвіду вирішення проблеми дітей-сиріт, то ще в період 
Київської Русі виникли церковні школи та монастирі, які стали основними 
осередками допомоги безпритульним дітям. Вони забезпечували не лише фізичний 
догляд, а й навчання сиріт, надаючи їм можливість здобути освіту. Літописець 
Нестор згадує, що після прийняття християнства Володимир почав активно 
сприяти створенню церковних лікарень та притулків, де надавали допомогу не 
тільки хворим та бідним, але й дітям-сиротам. Володимир Мономах також вважав 
11 
підтримку сиріт однією з головних християнських цінностей і заохочував церковні 
установи допомагати нужденним. В його «Повчаннях» підкреслюється важливість 
захисту прав сиріт [27]. 
У XVII-XVIII століттях в Україні була розроблена офіційна державна 
політика щодо сиріт, яка поступово замінила церковну опіку державними 
інституціями. Держава почала організовувати притулки для «підкидьків» або 
«ганебно народжених дітей», а також заклади, де перебували діти, яких батьки 
змушені були залишити через різні обставини, як хвороби або необхідність 
працювати. У цей період також з’явилися нові типи притулків, де перебували 
загублені діти або ті, кого батьки не могли утримувати через соціальні чи 
економічні труднощі. 
До початку ХХ століття в Україні проблема безпритульності не мала 
масового характеру. Однак у 1920-х роках ситуація змінилася, коли країна 
пережила низку катастрофічних подій. Громадянська війна, Перша світова війна, а 
також природні катастрофи, як посуха 1921 року та неврожай 1922-1924 років, 
призвели до голоду і безробіття. Ці фактори значно вплинули на соціально-
економічну ситуацію і сприяли різкому зростанню числа сиріт та безпритульних 
дітей. За даними статистики, в Україні в 1919-1920 роках кожна восьма дитина була 
безпритульною, і їх кількість сягала близько 950 тисяч. До 1923 року ця цифра 
збільшується до 1,5 мільйона [24]. У зв’язку з цим, держава змушена була 
втручатися в проблему: були створені спеціалізовані заклади для дітей, які 
залишилися без батьківської опіки. 
Нині захист прав дітей та їх соціальний захист є однією з найважливіших 
задач для кожної держави. Особлива увага в цьому контексті приділяється дітям-
сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. Повномасштабне 
вторгнення 2022 року стало серйозним викликом для соціальної сфери, оскільки 
значно зросла кількість дітей, які залишилися без батьківської опіки. Оскільки діти 
є майбутнім кожної країни, розробка нових соціальних підходів для підтримки та 
забезпечення розвитку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є 
надзвичайно важливою. 
12 
Наразі особливу увагу приділяють соціальній роботі з дітьми-сиротами та 
дітьми, позбавленими батьківського піклування. Така робота полягає у захисті прав 
цих дітей, їх соціальній реабілітації та адаптації, допомозі в працевлаштуванні, 
забезпеченні житлом і зміні форм їх влаштування. Питання соціального захисту та 
охорони прав дітей, позбавлених батьківського піклування, досліджували такі 
вчені, як Ю. Горемикіна, О. Миколюк, Л. Завацька, Ю. Золотуха, С. Ничипоренко, 
О. Потопахіна та інші [12, 17, 19, 25]. 
Основним напрямом їхніх досліджень є правові норми, які забезпечують 
соціальний захист дітей, позбавлених батьківської опіки, а також механізм надання 
різноманітної допомоги та соціального забезпечення (матеріального, побутового), 
організація освітніх, медичних і юридичних послуг для цих дітей, відповідність 
стандартам державного соціального захисту та гарантування їхніх прав. 
Питання соціалізації дітей, які залишилися без батьківського піклування, а 
також їх адаптації до нових умов життя детально висвітлені в працях таких 
науковців, як  В. Абраменкова, О. Безпалько, О. Терновець, В. Бех та інших [2, 3, 
40]. Механізми соціального забезпечення цих дітей в Україні регулюються 
основними нормативно-правовими актами, такими як Конституція України, 
закони, акти та резолюції. Зокрема, І. Ковчина в своїй дисертації "Теорія та 
практика підготовки майбутніх соціальних педагогів до соціально-правової 
діяльності" (2018) досліджує теоретичні й практичні аспекти нормативно-
правового забезпечення соціального захисту дітей, позбавлених батьківського 
піклування [20] О. Потопахіна у своїй роботі "Соціальний захист дітей-сиріт та 
дітей, позбавлених батьківського піклування" (2018) розглядає юридичні 
механізми соціального захисту таких дітей в Україні, роблячи конкретні 
рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства і норм, що регулюють 
захист прав дітей-сиріт. О. Маренчук, у статті "Правові засади захисту соціальних 
категорій дітей", акцентує увагу на міжнародно-правових аспектах та економічних 
правах дітей, вказуючи на основні засоби їх соціального захисту [55]. О. Суліменко 
у праці "Соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими 
батьківського піклування, в умовах воєнного стану" розкриває суть прав дітей та 
13 
принципи їх забезпечення в умовах війни [56]. Дослідження щодо ефективності 
роботи органів, що займаються захистом прав дітей-сиріт, містять критичний 
аналіз та коментарі до діючого законодавства, а також розглядають можливості 
його вдосконалення в працях Г. Голубчика, Т. Тищенка, Ю. Харченка, Т. Бавол та 
інших [11]. Усе це свідчить про те, що існує велика кількість різноманітних 
підходів до роботи соціальної сфери та соціальної політики в Україні щодо захисту 
прав дітей-сиріт. Незважаючи на значну кількість досліджень, питання захисту 
прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, залишається 
важливою і актуальною проблемою. 
Згідно із законодавством України, діти, позбавлені батьківського піклування, 
– це діти, які опинилися без батьківської опіки внаслідок позбавлення батьківських 
прав, відібрання у батьків без позбавлення прав, визнання батьків безвісно 
відсутніми або недієздатними, оголошення батьків померлими, відбування 
покарання в місцях позбавлення волі чи перебування під вартою на час слідства, а 
також розшук батьків органами Національної поліції через їх відсутність та інші 
обставини, що унеможливлюють виконання батьківських обов'язків. До цієї 
категорії належать також діти, які були розлучені з сім'єю, підкинуті, або батьки 
яких відмовились від їх виховання чи не виконують своїх обов'язків, зокрема через 
перебування на тимчасово окупованих територіях або в зонах військових 
конфліктів, а також безпритульні діти [5]. 
Формування та розвиток соціальної політики щодо дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування, визначається кількома ключовими 
факторами: 
 соціально-економічні чинники, такі як економічне зростання, 
фінансові кризи, масові міграції, збройні конфлікти та інші події, що суттєво 
впливають на соціальні умови і потреби цієї категорії дітей; 
 культурні та релігійні фактори, зокрема традиції та установи, що 
визначають роль сімейних та дитячо-батьківських відносин, а також ставлення до 
усиновлення дітей, що не є членами біологічної сім'ї; Важливу роль відіграє також 
14 
підтримка родичів у вихованні дітей-сиріт або дітей, батьки яких не виконують свої 
обов'язки, 
 сімейна політика та система соціального захисту, що включає 
підтримку вразливих груп населення, організацію альтернативного догляду за 
дітьми, літніми людьми та інвалідами, а також заходи боротьби з бідністю. 
Важливим є також фінансування системи охорони здоров'я та захисту дітей; 
 діяльність міжнародних неурядових організацій, які, поряд із 
державними інституціями, активно впливають на соціальну політику, зокрема в 
контексті захисту прав дітей; 
 система уявлень про дитинство і дитячий розвиток, що значною мірою 
визначає роль держави в охороні прав дітей, включаючи питання усиновлення, 
вилучення дітей із сім'ї або проживання їх в інтернатних закладах. 
Сирітство поділяється на два основних види: біологічне та соціальне. 
Біологічне сирітство виникає, коли дитина втрачає обох батьків через їх смерть. 
Соціальне сирітство, в свою чергу, має місце, коли дитина залишається без 
батьківської опіки, хоча батьки живі. Дослідники української науки, серед яких Л. 
Волинець, Т. Желюк, С. Аксьонова, Я. Брич, І. Пєша, А. Зінченко, І. Пінчук та інші, 
визначають соціальне сирітство як явище, що виникає через відмову батьків від 
виконання своїх обов'язків, тобто через порушення норм батьківської поведінки. У 
цьому випадку відповідальність за соціальне сирітство несе суспільство, яке не 
змогло створити належні соціально-економічні умови для забезпечення 
повноцінного виконання батьківських обов'язків [28]. 
Соціальний захист дітей-сиріт є однією з ключових складових системи 
соціального захисту в Україні. У контексті цієї категорії соціальний захист означає 
комплекс заходів, що здійснюються державою для забезпечення їх основних прав і 
потреб у різних сферах життя. Соціальне забезпечення дітей-сиріт включає не лише 
фінансову допомогу, а й організацію належних умов для їхнього проживання, 
доступу до освіти, медичного обслуговування, правового захисту, а також 
інтеграції у суспільство. 
Основними складовими соціального забезпечення дітей-сиріт є: 
15 
 фінансова підтримка – надання матеріальних допомог або державних 
виплат, спрямованих на забезпечення базових потреб дітей; 
 житлові умови – забезпечення дітей-сиріт належним житлом, 
організація комфортних умов для їхнього проживання в спеціалізованих установах, 
а також надання житла після досягнення повноліття; 
 освіта та професійне навчання – надання можливостей для навчання та 
здобуття професійної кваліфікації, що дозволить дітям-сиротам успішно 
інтегруватися в суспільство та ринок праці; 
 охорона здоров’я – забезпечення доступу до медичних послуг, 
лікування, профілактики та реабілітації, зокрема психічного та емоційного 
здоров’я; 
 правовий захист – забезпечення прав та інтересів дітей-сиріт через 
правові механізми, включаючи захист від насильства, експлуатації, та інших форм 
дискримінації; 
 соціальна інтеграція – програми адаптації дітей-сиріт до соціального 
середовища через підтримку у розвитку соціальних навичок, включаючи 
можливості для соціальних контактів та формування здорових міжособистісних 
відносин [36]. 
Управління цією системою потребує участі як державних, так і громадських 
організацій, а також розробки ефективних механізмів взаємодії між ними. Основне 
завдання соціального забезпечення дітей-сиріт – це не лише забезпечення 
матеріальних потреб, а й створення можливостей для повноцінного розвитку 
кожної дитини, її соціалізації та становлення як повноправного члена суспільства. 
Таким чином, соціальний захист дітей-сиріт є важливим елементом 
державної соціальної політики, який охоплює комплекс заходів, спрямованих на 
забезпечення їхніх базових прав та інтеграцію в суспільство. Основними 
складовими цього захисту є фінансова підтримка, забезпечення житлових умов, 
доступ до освіти та охорони здоров'я, правовий захист і соціальна інтеграція. 
Успішна реалізація цих заходів потребує не тільки державних зусиль, а й активної 
участі громадських організацій, що забезпечує комплексний підхід до вирішення 
16 
проблем цієї вразливої категорії дітей. Тому розробка та вдосконалення системи 
соціального забезпечення дітей-сиріт є важливим завданням для забезпечення 
їхнього повноцінного розвитку та інтеграції в соціальне середовище. 
 
1.2. Законодавчі та нормативні акти, що регулюють соціальне 
забезпечення дітей-сиріт 
 
Згідно зі статтею 52 Конституції України, утримання та виховання дітей-
сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, є обов’язком держави. 
Україна, виконуючи положення Конвенції про права дитини, взяла на себе 
зобов’язання забезпечити кожній дитині необхідний захист та піклування. Воєнні 
дії на території країни мають катастрофічні наслідки, ставлять сім’ї у важкі умови 
і можуть призводити до розлуки між батьками і дітьми. Основоположним 
міжнародним актом, який визначає права дитини та механізми їх реалізації, є 
Конвенція ООН про права дитини, ухвалена у 1989 році. У цьому документі 
підкреслено обов’язок держав гарантувати захист і підтримку кожній дитині, яка 
втратила повноцінне сімейне середовище або позбавлена батьківського піклування 
[21]. 
Система соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування, реалізується в Україні через взаємодію державних інституцій та 
органів місцевого самоврядування. Основними суб’єктами, що формують та 
втілюють відповідну політику, є законодавча та виконавча гілки влади – Верховна 
Рада, Президент, Кабінет Міністрів, а також центральні та регіональні 
адміністративні структури, які безпосередньо займаються соціальними питаннями. 
Сім’я залишається найкращим середовищем для розвитку дитини, адже саме 
вона несе відповідальність за створення необхідних умов, надає матеріальну та 
емоційну підтримку, психологічний захист і є джерелом передачі культурних та 
моральних цінностей. В Україні визнається пріоритет сімейного виховання та 
потреба всебічної підтримки осіб, які беруть на себе відповідальність за виховання 
покинутих дітей [22]. 
17 
На рівні національного законодавства ключовим нормативним актом у сфері 
охорони прав та соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського 
піклування, є Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов 
соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" 
від 13.01.2005 [33]. У ньому закріплено правові та організаційні основи 
формування системи державної підтримки таких дітей, визначено їхні соціальні 
права, а також обов’язки державних органів та інших суб’єктів, які опікуються 
питаннями дитячого захисту. 
Закон визначає першочергові завдання державної політики у цій сфері: 
створення умов для всебічного гармонійного розвитку дитини, забезпечення 
виховання у родинному оточенні, надання адресної матеріальної допомоги, 
гарантії соціального захисту, а також підтримка процесів усиновлення, 
оформлення опіки або піклування. 
Серед гарантованих прав – право дитини жити й виховуватися у сім’ї, 
отримати житло, користуватися державною допомогою, а також отримати 
соціально-правову підтримку. Також передбачено функціонування низки 
спеціалізованих закладів, серед яких дитячі будинки сімейного типу, прийомні 
родини, центри соціально-психологічної допомоги та інші установи, спрямовані на 
забезпечення умов для соціалізації й адаптації дітей. 
Доповненням до вищезазначеного закону є постанова Верховної Ради 
України "Про стан соціального захисту дітей та невідкладні заходи, спрямовані на 
захист дитинства в Україні" від 19 травня 2009 року. Цей нормативний документ 
містить комплекс рекомендацій та рішень, які мають забезпечити поліпшення умов 
життя, навчання, виховання та захисту прав дітей, що залишилися без 
батьківського догляду [34]. 
 Документом було визначено пріоритетні напрямки реформування та 
запровадження дієвих заходів, орієнтованих на посилення правового та 
соціального захисту неповнолітніх громадян. 
Значну увагу в умовах надзвичайних обставин приділено постанові Кабінету 
Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів 
18 
України щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану", у 
зв’язку з дестабілізацією ситуації в Україні внаслідок збройної агресії, особливого 
значення набуває імплементація постанови Кабінету Міністрів України «Про 
внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо захисту прав 
дітей на період надзвичайного або воєнного стану»  № 349 від 22 березня 2022 
року,. Цей нормативний акт є ключовим інструментом державної реакції на 
гуманітарну кризу, що спричинена війною. Він закладає основи для створення 
спеціальних процедур надання допомоги дітям, які втратили батьківську опіку, 
були вимушені покинути домівки або постраждали внаслідок бойових дій [31]. 
В Україні функціонує розгалужена система державних органів та установ, які 
займаються опікою та підтримкою дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського 
піклування. Серед них виділяються такі важливі структури, як служби у справах 
дітей, органи опіки та піклування, органи освіти і науки, управління у справах 
молоді та спорту, центри соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, а також інші 
відповідні державні установи. Усі ці органи спільно працюють над тим, щоб 
створити умови для належного розвитку дітей, які з різних причин не можуть 
проживати зі своїми біологічними батьками, надаючи їм соціальну, психологічну, 
матеріальну підтримку та можливість для адаптації в суспільстві.  
 
19 
 
Рис. 1.1. Організаційно-правова модель соціального захисту дітей-сиріт 85. 
 
Основною метою діяльності цих центрів є створення таких соціальних умов, 
які сприятимуть гармонійному і всебічному розвитку дітей, їх фізичному, 
інтелектуальному, моральному і духовному зростанню. Важливо, щоб ці органи 
забезпечували захист конституційних прав дітей, їхніх свобод та законних 
інтересів, а також піклувалися про задоволення їх культурних і духовних потреб, 
адже кожна дитина має право на належне виховання і захист від будь-яких форм 
насильства або зловживань. 
У своїй діяльності органи, відповідальні за забезпечення прав дітей, 
керуються принципами, викладеними в міжнародних документах, таких як 
Декларація прав дитини. Вона проголошує, що кожній дитині має бути 
забезпечений соціальний захист і створені умови для нормального фізичного, 
20 
інтелектуального, морального і духовного розвитку, при цьому вона повинна жити 
в атмосфері свободи та гідності [56]. 
Органи державної влади проводять соціальну роботу, спрямовану на 
підтримку дітей, молоді та сімей, охоплюючи такі сфери, як освіта, виховання, 
економіка, охорона здоров’я та культура. Координацію державної політики у сфері 
сім’ї та дітей здійснює Міністерство соціальної політики України. 
Головні напрями державної політики у сфері соціальної роботи з дітьми, 
молоддю та сім’ями включають: 
⎯ впровадження програм соціальної підтримки; 
⎯ визначення правових основ соціальної діяльності; 
⎯ контроль за відповідністю соціальних послуг державним стандартам; 
⎯ створення сприятливих умов для функціонування сімей; 
⎯ розвиток різних форм сімейного виховання; 
⎯ популяризацію здорового способу життя; 
⎯ проведення реабілітаційних заходів для соціальної адаптації дітей та 
молоді;інтеграцію осіб з інвалідністю в суспільство; 
⎯ підтримку волонтерської діяльності; 
⎯ встановлення співпраці з міжнародними соціальними службами. 
Сирітство в умовах війни супроводжується численними проблемами. Діти, 
які залишились без батьків, часто стають жертвами насильства, експлуатації та 
зловживань, тому потребують захисту та підтримки від держави та інших 
зацікавлених осіб. 
В умовах війни або надзвичайної ситуації діти, які залишилися без опіки 
батьків, можуть бути тимчасово влаштовані у дитячі будинки сімейного типу з 
урахуванням максимально допустимої кількості вихованців у таких осередках. 
Подібні положення також стосуються прийомних родин, яким дозволяється 
приймати нових вихованців у межах встановлених нормативів. Такий підхід 
дозволяє гарантувати дітям відчуття стабільності, безпеки та підтримки у складний 
період, створюючи умови, близькі до сімейних, поки не буде забезпечено їх 
остаточне влаштування після завершення воєнних дій [31]. 
21 
Крім того, уряд України ухвалив надзвичайно важливе рішення щодо 
спрощення процесу передачі дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського 
піклування, під опіку або піклування найближчим родичам. Раніше чинне 
законодавство вимагало збору великого пакету документів, що в умовах 
обмеженого доступу до офіційних установ під час війни було майже неможливо 
реалізувати. У нинішніх реаліях пріоритетом є надання таким дітям стабільного 
життєвого середовища, в якому вони зможуть отримувати турботу, тепло та 
емоційну підтримку навіть за відсутності біологічних батьків або у випадках, коли 
останні не можуть виконувати свої обов’язки з об’єктивних причин. 
На виконання зазначених ініціатив Міністерство соціальної політики 
розробило оновлені механізми, що дозволяють швидко реагувати на потреби дітей. 
Ці заходи передбачають полегшені процедури оформлення опіки родичами та 
можливість тимчасового розміщення дітей у прийомних сім’ях або дитячих 
будинках сімейного типу. Такий підхід дозволяє в найкоротші терміни забезпечити 
дітей належною опікою та захистом до моменту з’ясування правового статусу їхніх 
батьків. У воєнний період це має вирішальне значення для збереження 
психологічної рівноваги, базових соціальних гарантій і моральної підтримки 
неповнолітніх. 
Дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) – це форма сімейного виховання, 
яка організовується за ініціативою подружжя або окремої особи, що не перебуває 
в шлюбі, з метою забезпечення догляду та виховання щонайменше п’яти дітей, які 
залишилися без батьківської опіки або мають статус сиріт. Такі осередки 
функціонують як альтернатива інтернатним закладам, створюючи максимально 
наближене до родинного середовище, що сприяє гармонійному розвитку дитини. 
Правові та організаційні засади діяльності ДБСТ закріплені в Положенні, 
ухваленому Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року. 
Особи, які виконують функції батьків-вихователів у рамках дитячих будинків 
сімейного типу, офіційно беруть на себе зобов’язання щодо повного супроводу, 
виховання та проживання з дітьми-сиротами або дітьми, позбавленими піклування 
батьків. Вони відповідають не лише за повсякденний побут і освітній процес, а й 
22 
виступають законними представниками дітей у взаємодії з державними 
інституціями та органами влади, не потребуючи окремих доручень. Батьки-
вихователі несуть персональну відповідальність за добробут, фізичне здоров’я та 
психоемоційний стан своїх вихованців, створюючи для них безпечне та сприятливе 
середовище. 
Ключовою метою заснування ДБСТ є забезпечення дітям можливості 
зростати в сімейному колі, де вони можуть отримувати не лише базову турботу, а 
й емоційну підтримку, необхідну для їхньої повноцінної соціалізації та включення 
в суспільне життя. Така модель виховання є більш гуманною альтернативою 
інтернатній системі, яка, як правило, характеризується формальністю та нестачею 
індивідуального підходу. Основна відмінність між ДБСТ та прийомною сім’єю 
полягає в кількості дітей, які можуть одночасно перебувати під вихованням: у 
дитячих будинках сімейного типу проживає понад п’ять дітей. Це потребує від 
батьків-вихователів значно ширших ресурсів, вищого рівня підготовки та стійкості 
до емоційних навантажень. 
З огляду на особливі умови, які створюються для батьків-вихователів, одна з 
обов’язкових вимог для створення дитячого будинку сімейного типу – це 
проходження спеціального курсу підготовки. Курси підготовки батьків-
вихователів проводять обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 
Це дає змогу майбутнім батькам освоїти навички, необхідні для ефективного 
виховання дітей-сиріт, а також допомагає правильно організувати процес адаптації 
дітей до нових умов життя. 
Загалом, система влаштування дітей у прийомні сім’ї або дитячі будинки 
сімейного типу є важливим елементом соціальної підтримки дітей, позбавлених 
батьківської опіки. Особливо в умовах війни, коли багато дітей залишаються без 
батьків, ця модель дає їм шанс на нормальне життя в сімейному середовищі, де 
вони можуть отримати любов, турботу та належний розвиток, що є основою для їх 
подальшої інтеграції в суспільство. 
Таким чином, законодавчі та нормативні акти, що регулюють соціальне 
забезпечення дітей-сиріт в Україні, створюють необхідні правові засади для 
23 
забезпечення їхніх прав, захисту та розвитку. Зокрема, вони визначають основні 
принципи, спрямовані на гарантування дітям-сиротам доступу до сімейного 
виховання, створення умов для їх гармонійного розвитку та адаптації в суспільстві. 
Прийняті нормативні акти передбачають різноманітні форми альтернативного 
догляду, такі як опіка, піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, 
що дозволяють забезпечити максимальну соціалізацію та підтримку дітей, 
позбавлених батьківського піклування. 
Законодавство України також враховує специфіку ситуацій, які виникають 
під час надзвичайних або воєнних станів, що дозволяє оперативно приймати 
відповідні заходи для тимчасового влаштування дітей у родинні умови в умовах 
кризових ситуацій. Окремо варто відзначити, що система соціального забезпечення 
дітей-сиріт постійно вдосконалюється відповідно до міжнародних стандартів, 
таких як Конвенція про права дитини. 
Однак, незважаючи на прогрес, все ще залишається важливим удосконалення 
законодавчих ініціатив, забезпечення належного моніторингу і контролю за 
умовами проживання дітей у таких установах, а також надання достатньої 
підтримки тим, хто бере на себе відповідальність за виховання дітей, позбавлених 
батьківського піклування. Це сприятиме створенню більш сприятливих умов для 
дітей-сиріт, що є основою їхнього майбутнього благополуччя та соціальної 
інтеграції. 
 
1.3. Захист дітей-сиріт в контексті процесів євроінтеграційних процесів 
України: зарубіжний досвід 
 
У межах євроінтеграційного курсу Україна прагне адаптувати найкращі 
практики держав-членів Європейського Союзу у сфері захисту прав дитини та, 
зокрема, соціального забезпечення дітей-сиріт. Для аналізу було обрано досвід 
Німеччини, Франції та Польщі – країн, які мають сталі та ефективні моделі 
підтримки вразливих категорій дітей і демонструють результативність у переході 
від інституційного догляду до сімейних форм виховання. 
24 
Таблиця 1.1 
Порівняльна характеристика системи соціального забезпечення дітей-сиріт у 
Німеччині, Франції, Польщі та Україні 
Країна Форма опіки Фінансова/соціальна Органи управління Законодавча 
підтримка база 
Німеччина Прийомні сім’ї, Високий рівень Pflegekinderdienst SGB VIII – 
малогрупові підтримки: матеріальна (служба прийомних Кодекс 
будинки, допомога, дітей) соціального 
соціальні психологічний забезпечення 
квартири супровід (дитяча та 
молодіжна 
допомога) 
Франція Прийомні сім’ї, Матеріальна допомога, Aide Sociale à Кодекс 
соціальні послуги ASE, захист l’Enfance (ASE) соціальної дії 
центри, UAM (дітей без та сім’ї 
екстрене супроводу) Франції 
розміщення (L.221-1), 
закони 2022 р. 
Польща Прийомні сім’ї, Грошова допомога Повіти, воєводства, Закон «Про 
спеціалізовані (сімейна рента, громадські соціальну 
будинки (до 14 ваучери), координація, організації допомогу», 
дітей), соціальні підтримка НУО Закон «Про 
гуртожитки родинну 
опіку» 
Україна Інтернати, Державна допомога, Мінсоцполітики, Закон України 
прийомні сім’ї, місцеві програми, служби у справах №2342, 
ДБСТ, часткова підтримка, дітей, ОМС постанова 
наставництво законодавчі пільги КМУ №349, 
Конвенція 
ООН 
 
Німеччина була обрана для аналізу завдяки своїй децентралізованій та 
водночас глибоко інтегрованій системі соціального захисту дітей, яка вважається 
однією з найефективніших у Європі. Центральним елементом цієї системи є служба 
опіки над прийомними дітьми – Pflegekinderdienst, яка функціонує на рівні 
муніципалітетів та забезпечує комплексну підтримку як для прийомних родин, так 
і для самих дітей [57]. 
Pflegekinderdienst не обмежується лише матеріальною допомогою. Вона 
включає в себе системну підтримку прийомних родин, соціальних працівників та 
розробку індивідуальних планів виховання для кожної дитини. Ці плани 
враховують особливості розвитку, потреби та потенціал дитини, що сприяє її 
25 
гармонійному інтегруванню в нове сімейне середовище. Успіх цієї програми 
зумовлений високим рівнем співпраці між муніципалітетами та громадським 
сектором, що дозволяє забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини та 
родини [58]. 
Крім того, Німеччина активно впроваджує програми, спрямовані на 
підтримку дітей-сиріт та прийомних сімей. Наприклад, з 2025 року планується 
запровадження нової програми Kindergrundsicherung (базова допомога на дітей), 
яка об’єднає існуючі форми допомоги та забезпечить простішу та доступнішу 
підтримку для сімей з дітьми. Це сприятиме подоланню дитячої бідності та 
забезпеченню рівних можливостей для всіх дітей, незалежно від їхнього 
соціального статусу [59]. 
Також важливо відзначити, що в Німеччині існує система малих групових 
будинків для дітей-сиріт старше 12 років, які не можуть проживати з батьками і 
яких не усиновили або не влаштували до сімейних форм виховання. У кожної 
дитини є своя кімната і двоє вихователів, а діти ходять до звичайної школи та 
ведуть звичне життя під наглядом дорослих. Після повноліття випускників 
переводять у невелику окрему квартиру, а вихователі ще 3 роки супроводжують їх 
у дорослому житті  [60]. 
Німеччина також активно співпрацює з іншими країнами у сфері захисту 
прав дітей. Наприклад, у рамках польсько-німецької програми «Наші діти» в 
Україні фахівці з Німеччини надають консультації та підтримку у реформуванні 
системи опіки над дітьми-сиротами, поширюючи відповідний європейський досвід 
[61]. 
Таким чином, німецька модель соціального захисту дітей-сиріт демонструє 
ефективність децентралізованого підходу, інтеграції громадських організацій у 
процес надання соціальних послуг та орієнтацію на сімейні форми виховання. Цей 
досвід є надзвичайно цінним для України в контексті реформування власної 
системи соціального захисту дітей-сиріт та інтеграції до європейського простору. 
Франція була обрана для аналізу завдяки своїй розвиненій та 
децентралізованій системі соціального захисту дітей, зокрема через діяльність Aide 
26 
Sociale à l’Enfance (ASE) – Служби соціальної допомоги дітям. Цей державний 
орган функціонує на рівні департаментів і відповідає за виявлення, захист та 
підтримку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, включаючи дітей-
сиріт та тих, хто залишився без батьківського піклування [62]. 
Згідно з французьким законодавством, зокрема статтею L.221-1 Кодексу 
соціальної дії та сімей, ASE має такі основні завдання:  
− надання матеріальної, освітньої та психологічної підтримки 
неповнолітнім, їхнім сім’ям, емансипованим неповнолітнім та повнолітнім до 21 
року, які перебувають у складних соціальних умовах; 
− організація колективних заходів у місцях з ризиком соціальної 
дезадаптації, спрямованих на запобігання маргіналізації та сприяння соціальній 
інтеграції молоді та сімей; 
− здійснення термінових заходів захисту неповнолітніх у складних 
ситуаціях; 
− забезпечення всіх потреб неповнолітніх, які перебувають під опікою 
служби, та сприяння їхній орієнтації у співпраці з родиною або законним 
представником; 
− проведення заходів з попередження жорстокого поводження з 
неповнолітніми та організація збору інформації щодо таких випадків. 
ASE здійснює свою діяльність через різноманітні форми підтримки, 
включаючи фінансову допомогу, інтервенції соціальних працівників та психологів, 
а також організацію освітніх і реабілітаційних заходів. Діти можуть бути розміщені 
як у прийомних сім’ях, так і в спеціалізованих установах для дітей соціального 
характеру. 
Французька система захисту дітей постійно вдосконалюється. Зокрема, закон 
від 7 лютого 2022 року передбачає: 
⎯ заборону розміщення дітей у готелях з 2024 року; 
⎯ обов’язкову перевірку судимостей працівників та волонтерів, які 
працюють з дітьми; 
27 
⎯ розширення підтримки для молоді віком від 18 до 21 року, які 
залишають систему опіки [63]. 
Ці заходи спрямовані на удосконалення умов проживання та забезпечення 
безпеки дітей, а також на підтримку їхньої інтеграції в суспільство після 
досягнення повноліття. 
Особливу увагу у Франції приділяють неповнолітнім без супроводу (UAM), 
включаючи дітей-біженців. Вони вважаються дітьми, які перебувають у небезпеці, 
і підлягають захисту з боку ASE. Процедура включає первинну оцінку ситуації 
дитини та, за потреби, її розміщення в прийомній сім’ї або спеціалізованій установі. 
Французькі родини також можуть приймати таких дітей, після відповідної оцінки 
умов прийому службами захисту дітей [64]. 
Французька модель соціального захисту дітей, реалізована через ASE, 
демонструє ефективне поєднання державного нагляду та гнучкості в адаптації до 
індивідуальних потреб дитини. Цей досвід є цінним для України в контексті 
реформування власної системи соціального захисту дітей-сиріт та інтеграції до 
європейського простору. 
Польща була обрана для аналізу завдяки успішному переходу від 
пострадянської моделі інституційного догляду до системи, що акцентує увагу на 
сімейних формах опіки. Цей досвід є особливо цінним для України, враховуючи 
спільне історичне минуле та подібні соціально-економічні виклики. 
Польщу має давні традиції в організації опіки та підтримки дітей. Ще в кінці 
середньовіччя в країні була розвинена система допомоги сиротам, де діти могли 
отримувати допомогу через різноманітні заклади, такі як лікарні для дорослих або 
церковні установи, які забезпечували піклування про дітей, які залишилися без 
нагляду. 
Сучасна Польща впровадила оригінальний підхід до соціального захисту, 
включаючи різноманітні форми підтримки, такі як допомога інвалідам та хворим, 
підтримка малозабезпечених, допомога людям похилого віку, а також тим, хто має 
залежність від наркотиків чи алкоголю та їхнім родинам. Окрім того, держава 
активно займається утриманням дитячих будинків і прийомних сімей, організацією 
28 
послуг усиновлення, а також підтримує сиріт і надає інші соціальні послуги дітям 
і молоді. Особливістю є те, що одна особа може отримувати кілька видів соціальної 
допомоги одночасно без обмежень. 
Законодавчі акти не виділяють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської 
опіки, як окрему категорію серед інших соціально вразливих груп. Основним 
документом, що регулює соціальний захист дітей, є Закон Польщі «Про соціальну 
допомогу», однак його норми є загальними та мають декларативний характер. 
Наприклад, стаття 7 цього закону зазначає, що дітям-сиротам надається соціальна 
допомога, яка може бути у вигляді грошових виплат або натуральної допомоги 
(одяг, їжа). Крім того, існує інститут «сімейної ренти» – грошової допомоги для 
дітей, які втратили одного або обох батьків, розмір якої складає 460 доларів. Однак 
офіційна статистика щодо кількості сиріт в Польщі не ведеться, тому точні дані 
відсутні. 
Інновацією для адаптації в Україні є система соціальної підтримки в Польщі, 
зокрема наявність різноманітних центрів для допомоги соціально незахищеним 
категоріям населення. Для дітей, позбавлених батьківської опіки, розроблена 
модель спеціалізованих закладів, де проживає 12-14 дітей та працює 4-5 
вихователів. Ці установи забезпечують тимчасовий догляд за дітьми, поки не буде 
знайдено постійну сім'ю. Іншим варіантом є соціальні гуртожитки, де можуть 
проживати до 30 осіб. Організацією цих установ займаються громадські 
організації, яким держава делегує відповідні повноваження. 
Місцеві органи влади активно співпрацюють з неурядовими організаціями, 
які створюють центри підтримки для соціально вразливих груп населення. Ці 
організації надають широкий спектр послуг, таких як психологічна, соціальна, 
юридична та матеріальна підтримка. Місцева влада всіляко підтримує їхню 
діяльність, сприяючи розвитку цих ініціатив, де кожна організація спеціалізується 
на роботі з конкретною категорією осіб [18]. 
Центральним елементом польської моделі є інститут прийомної сім’ї – 
Rodzina zastępcza. Законодавство Польщі передбачає, що діти віком до 10 років 
повинні бути влаштовані в сімейні форми опіки, а не в інституційні заклади. Проте, 
29 
через обмежену кількість доступних прийомних сімей, це не завжди можливо. 
Загалом, у Польщі в різних формах замісної опіки перебуває понад 70 000 дітей, з 
яких 16 000 – у дитячих будинках. Особливо складно знайти прийомні сім’ї для 
підлітків та дітей-іноземців, які потребують додаткової підтримки для інтеграції в 
польське суспільство [65].  
Польська система надає комплексну підтримку прийомним сім’ям. Кожна 
прийомна сім’я має координатора, який надає консультації та допомогу у вихованні 
дітей. Також доступна психологічна підтримка та навчальні програми для 
підвищення батьківських компетенцій, зокрема щодо роботи з дітьми з особливими 
потребами або емоційними розладами. Матеріальна підтримка включає щомісячні 
виплати на утримання дитини, а також додаткові кошти на початок навчального 
року чи інші непередбачені витрати [66].  
У відповідь на кризу, спричинену війною в Україні, Польща впровадила 
спеціальні програми підтримки для українських прийомних сімей.Наприклад, 
асоціація «SOS Wioski Dziecięce» реалізує програму подарункових ваучерів для 
українських прийомних сімей, які перебувають у Польщі.У рамках програми кожен 
член прийомної сім’ї може отримати ваучери на суму 450 злотих щомісяця 
протягом трьох місяців. Ці ваучери можна використовувати в понад 60 000 
магазинах по всій Польщі [67].   
Польща активно працює над деінституціалізацією системи догляду за дітьми. 
З 1999 року кількість дітей у дитячих будинках зменшилася з 31 000 до 20 000, 
водночас зросла кількість дітей, влаштованих у прийомні сім’ї. Близько 90% таких 
сімей – це родичі дитини. Держава надає фінансову підтримку прийомним сім’ям: 
у 2012 році виплати становили 660 злотих (приблизно 150 євро) для родичів та 250 
євро для не родичів. Також відбувається трансформація великих інтернатів у 
невеликі заклади, що нагадують родинний дім [68]. 
Польський досвід демонструє ефективність переходу до сімейних форм опіки 
та надання комплексної підтримки прийомним сім’ям. Цей підхід є релевантним 
для України, яка прагне реформувати власну систему соціального захисту дітей-
сиріт у контексті євроінтеграції. 
30 
Великобританія була обрана для аналізу завдяки своєму досвіду поступової 
відмови від інтернатного виховання, яке почалося ще після завершення Другої 
світової війни. Цей процес відіграв важливу роль у трансформації моделі 
піклування про дітей-сиріт, що є актуальним для сучасної України в контексті 
реформування її системи соціального захисту [44]. За останніми даними, у 2022-
2023 роках у Великій Британії перебувало близько 107 000 дітей під опікою, з яких 
лише 11% залишалися під інституційною опікою. В Шотландії, Уельсі та Північній 
Ірландії цей показник варіюється від 6% до 11%, що є значно нижчим за рівень в 
Україні, де на сьогоднішній день 32% дітей-сиріт перебувають в інтернатах. Такий 
досвід Великої Британії є важливим для України, оскільки показує ефективність 
альтернативних моделей піклування, таких як фостерні сім’ї, що охоплюють 
близько 80% дітей, позбавлених батьківської опіки. 
Окрім того, Великобританія є прикладом застосування добре розвинутої 
юридичної та соціальної інфраструктури для підтримки фостерних сімей. 
Законодавство Великої Британії, зокрема Закон про дітей, визначає права і 
обов'язки опікунів, а також встановлює чіткі правила щодо влаштування дітей у 
прийомні сім'ї, включаючи обмеження щодо кількості дітей у одній родині. Це 
дозволяє забезпечити більш індивідуальний підхід до кожної дитини і значно 
покращує умови її виховання. Британський досвід у забезпеченні належного рівня 
підтримки для фостерних родин може бути корисним для подальшої модернізації 
вітчизняної системи соціального захисту. 
Швеція була обрана для аналізу завдяки своєму передовому досвіду в 
реалізації Європейської гарантії для дітей, яка передбачає доступ до основних 
послуг для дітей у складних життєвих обставинах. Швеція активно впроваджує 
політики, спрямовані на забезпечення рівного доступу до освіти, охорони здоров'я, 
харчування та належного житла для всіх дітей, незалежно від їхнього соціального 
статусу чи місця проживання. За останніми даними, у 2022 році в Швеції 
перебувало близько 19 200 дітей у прийомних сім'ях, що є найбільш поширеною 
формою позасімейного догляду. Більшість цих розміщень були добровільними, що 
підвищує ефективність та гуманність системи. Цей підхід є важливим прикладом 
31 
для України, оскільки демонструє високий рівень інклюзивності та доступності 
соціальних послуг для вразливих груп дітей [37]. 
Швеція також активно реагує на виклики, пов'язані з недостатньою 
кваліфікацією персоналу та відсутністю структурованих програм для дітей та 
молоді, що залишилися без батьківського піклування. Наприклад, у червні 2024 
року Шведське національне аудиторське управління виявило недоліки в роботі 
спеціалізованих установ для молоді, зокрема, недостатню кваліфікацію персоналу 
та погані умови перебування, що можуть призвести до збільшення ризиків 
соціальних проблем. У відповідь на ці проблеми уряд Швеції впровадив 
законодавчі зміни, що дозволяють тимчасове ізоляційне перебування дітей у 
спеціалізованих установах, що дозволяє забезпечити порядок та безпеку дітей у 
кризових ситуаціях. 
  
32 
Таблиця 1.2 
Зарубіжний досвід захисту дітей-сиріт в контексті євроінтеграційних процесів 
України 
Країна Основні характеристики Основні Особливості та 
системи захисту дітей-сиріт інститути та актуальність для 
програми України 
Німеччина Децентралізована система Pflegekinderdienst Високий рівень 
соціального захисту дітей з (служба опіки підтримки прийомних 
сильною інтеграцією на над прийомними сімей та індивідуальний 
муніципальному рівні. дітьми). підхід до кожної дитини. 
Система підтримки дітей- Може бути адаптований 
сиріт і прийомних родин. для створення більш 
гнучкої системи в 
Україні. 
Франція Розвинена та Aide Sociale à Наявність законодавчих 
децентралізована система, l’Enfance (ASE) – норм для підтримки 
націлена на забезпечення Служба дітей в складних 
соціальної допомоги дітям, соціальної ситуаціях. Можливість 
які потрапили в складні допомоги дітям. впровадження 
життєві обставини. комплексної програми 
захисту дітей в Україні. 
Польща Перехід від інституційного Законодавство Цінний досвід переходу 
догляду до системи сімейних Польщі, інститут до сімейних форм опіки. 
форм опіки. Розвиток «Rodzina Може бути 
спеціалізованих закладів для zastępcza» використаний для 
тимчасового догляду. (прийомна сім'я). оптимізації вітчизняної 
системи соціального 
захисту дітей. 
Великобританія Поступова відмова від Програма Британський досвід у 
інтернатного виховання та фостерних сімей, розвитку 
перехід до фостерних сімей. Закон про дітей. альтернативних форм 
Зростання числа дітей в піклування важливий 
прийомних сім'ях. для модернізації 
української системи, 
зокрема для зменшення 
кількості дітей в 
інтернатах. 
Швеція Передова система Програми для Можливість адаптації до 
забезпечення доступу до дітей в складних системи, що забезпечує 
основних послуг для дітей у життєвих рівний доступ до послуг 
складних життєвих обставинах, для всіх дітей, 
обставинах. Інклюзивність Європейська незалежно від 
та доступність соціальних гарантія для соціального статусу. 
послуг. дітей. Підхід може бути 
корисним для 
інклюзивних реформ в 
Україні. 
  
33 
Таким чином, аналіз досвіду Німеччини, Франції, Польщі, Великобританії та 
Швеції показує різноманітні підходи до соціального захисту дітей-сиріт, що 
значною мірою відрізняються залежно від особливостей національних систем 
соціального забезпечення. Ключовими аспектами є орієнтація на сімейні форми 
опіки, комплексний підхід до підтримки прийомних родин, а також значна роль 
місцевих органів влади та громадських організацій у створенні умов для соціальної 
інтеграції дітей. Для України ці моделі можуть стати цінними орієнтирами в 
контексті реформування системи соціального захисту дітей, зокрема у напрямку 
скорочення інституційного догляду та розвитку альтернативних форм піклування, 
таких як прийомні сім'ї та фостерні програми. 
  
34 
РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ- СИРІТ В УКРАЇНІ 
 
2.1. Аналіз стану соціального забезпечення дітей- сиріт за 2022-2024 роки 
 
Як було визначено нами у теоретичній частині дослідження, діти-сироти, а 
також діти, позбавлені батьківського піклування, є однією з найбільш вразливих 
категорій населення, що потребує особливої уваги з боку держави та суспільства. 
В Україні, як і в інших країнах, існує система соціального забезпечення, метою якої 
є забезпечення прав та добробуту цих дітей, створення умов для їх соціалізації та 
адаптації в суспільстві, а також надання їм можливості для здорового та щасливого 
життя. За останні кілька років ситуація з дітьми-сиротами зазнала суттєвих змін, 
обумовлених як внутрішньо політичними факторами, так і впливом глобальних 
викликів. 
У 2022–2024 роках соціальне забезпечення дітей-сиріт в Україні стало 
об’єктом значної уваги з боку урядових та міжнародних організацій. Пандемія 
COVID-19 та військові дії, що розпочалися в 2022 році, серйозно вплинули на 
систему соціального забезпечення, спричинивши численні проблеми в 
забезпеченні прав дітей. Однак, в той же час, ці виклики сприяли формуванню та 
вдосконаленню системи соціальної підтримки для цієї категорії дітей. 
Одним із важливих кроків стало збільшення кількості сімейних форм 
виховання, таких як прийомні сім'ї, патронатні родини та дитячі будинки сімейного 
типу. Ці форми допомагають забезпечити дітям-сиротам більш сприятливе 
середовище для розвитку, ніж традиційні інтернати, де діти часто стикаються з 
соціальною ізоляцією та психологічними проблемами. Відзначається також 
зростання підтримки для родин, що приймають дітей-сиріт, а також посилення 
контролю за умовами проживання та розвитку таких дітей. 
Загалом, стан системи  соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні за 
останні три роки є складною та багатогранною, однак, завдяки зусиллям державних 
35 
органів, громадських організацій та міжнародних партнерів, досягнуто певних 
позитивних змін.  
У 2022 році в Україні спостерігалося значне зростання кількості дітей-сиріт 
та дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість таких дітей 
становила 42 611 осіб, що є зменшенням порівняно з попереднім роком, коли їх 
було 48 089 [9]. 
Розподіл дітей-сиріт за формами виховання: 
 опіка/піклування: у 2022 році під опікою або піклуванням перебувало 
42 611 дітей, що свідчить про тенденцію до зменшення кількості таких дітей 
порівняно з попереднім роком;  
 прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу: у 2022 році в цих 
формах виховання перебувало 11 116 дітей [7]. 
Незважаючи на зменшення кількості дітей-сиріт у 2022 році, в Україні 
продовжувала функціонувати розгалужена мережа інтернатних закладів різних 
типів [68]. Загалом діяло 967 інтернатних установ, розрахованих на 153,8 тисячі 
місць, у яких перебувало 117,6 тисячі дітей. При цьому лише 13 тисяч з них були 
сиротами [69]. 
Загальний обсяг фінансування інтернатних закладів становив 5,7 млрд грн на 
рік. З цієї суми лише 14% виділялося на безпосередні витрати з утримання дітей, 
включаючи харчування, одяг, взуття та ліки. Основна частина фінансування (66%) 
спрямовувалася на заробітну плату персоналу, решта використовувалася на 
утримання закладів.  
Отже, у 2022 році в Україні спостерігалося зменшення кількості дітей-сиріт 
та дітей, позбавлених батьківського піклування, що може свідчити про позитивні 
зміни в системі соціального забезпечення. Однак, значна кількість дітей все ще 
перебувала в інтернатних закладах, що вказує на необхідність подальших реформ 
у сфері виховання та підтримки таких дітей. 
У 2023 році в Україні спостерігалося зростання кількості дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість таких дітей становила 
45 936 осіб, що на 3 325 більше порівняно з 2022 роком.  
36 
Розподіл дітей-сиріт за формами виховання: 
 опіка/піклування: у 2023 році під опікою або піклуванням перебувало 
45 936 дітей; 
 прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу: у цих формах 
виховання перебувало 12 166 дітей. 
У місті Київ протягом 2023 року було виплачено майже 465 млн. 
грн.матеріальної допомоги дітям-сиротам та окремим категоріям дітей з 
інвалідністю. Ці кошти отримали близько 31 000 дітей, а розмір щомісячних виплат 
становив від 1 200 до 2 500 гривень, залежно від категорії дитини [29]. 
У 2023 році спостерігалося удосконалення у впровадженні сімейних форм 
виховання. 93,5% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 
виховувалися у таких формах, що є вищим показником порівняно з попереднім 
роком, коли цей показник становив 90%.  
Таким чином, у 2023 році в Україні спостерігалося зростання кількості дітей-
сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Однак, завдяки зусиллям 
держави та місцевих органів влади, вдалося покращити умови їхнього виховання 
та матеріальної підтримки. Зростання кількості дітей, влаштованих у сімейні 
форми виховання, свідчить про поступовий рух у напрямку реформування системи 
соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні. 
У 2024 році в Україні продовжувалася робота над удосконаленням умов для 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Завдяки зусиллям 
державних органів та громадських організацій було досягнуто значних результатів 
у сфері соціального забезпечення цієї категорії дітей. 
На кінець 2024 року на первинному обліку перебувало61 932 дитини-сироти 
та дитина, позбавлена батьківського піклування. З них 94% (58 224 дитини) 
виховувалися у сімейних формах виховання, таких як опіка/піклування, прийомні 
сім'ї та дитячі будинки сімейного типу [1]. 
Розподіл дітей за формами виховання: 
 опіка/піклування: 44 739 дітей (за даними за 9 місяців 2024 року); 
37 
 прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу: 13 980 дітей (за 
даними за 9 місяців 2024 року). 
Упродовж 2024 року в Україні спостерігалося суттєве збільшення кількості 
патронатних сімей. Згідно з інформацією, наданою Міністерством соціальної 
політики, їх число зросло на 160 і перевищило позначку у 400 по всій державі. Така 
динаміка свідчить про зростання рівня соціальної активності населення та його 
готовність допомагати дітям, які залишилися без опіки батьків. 
Загалом, тенденції 2024 року демонструють позитивні зрушення в системі 
соціального захисту дітей-сиріт в Україні. Поширення сімейних форм виховання та 
стабільне зростання патронатних родин вказують на поступове вдосконалення 
механізмів підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування.Після початку 
збройного конфлікту у 2014 році ситуація зазнала суттєвих змін: війна стала 
головним чинником зростання кількості дітей, які втратили батьків. Якщо раніше 
основну загрозу для благополуччя дитини становили соціально-економічні 
фактори, то тепер саме збройне протистояння визначає масштаби та динаміку 
сирітства в Україні.  Водночас, одним із серйозних викликів залишається 
відсутність достеменної інформації про становище таких дітей на територіях, 
тимчасово непідконтрольних державі, що ускладнює комплексний аналіз ситуації. 
За останні три роки в Україні спостерігаються значні зміни в системі 
соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування. Завдяки зусиллям держави та громадськості вдалося покращити умови 
для цих дітей, зокрема через розвиток сімейних форм виховання та збільшення 
кількості усиновлень [10]. 
38 
2024, Категория 1, 
61932
2023, Категория 1, 
2022, Категория 1, 45936
43611
2022 2023 2024
 
Рис. 2.1 Кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування 
(2022–2024) 86. 
 
Як видно з рисунку 2.1., протягом 2022–2024 років спостерігалося постійне 
зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в 
Україні. У 2022 році на обліку перебувало 42 611 таких дітей. Однак, вже у 2023 
році ця кількість зросла до 45 936, що на 3 325 дітей більше, ніж у попередньому 
році. Це може бути пов'язано з оновленням бази даних, а також з подальшим 
погіршенням соціально-економічної ситуації в країні, зокрема через вплив війни. 
Значне зростання цієї категорії дітей у 2024 році, коли кількість дітей-сиріт і 
дітей, позбавлених батьківського піклування, досягла 61 932 осіб, відображає 
складні реалії, пов'язані з війною, а також з процесами міграції та внутрішньо 
переміщених осіб. Військовий конфлікт, окупація територій, втрати серед 
батьківської категорії населення та інші фактори сприяли збільшенню кількості 
дітей, які залишилися без батьківського піклування. 
Цей ріст є тривожним сигналом для держави, оскільки вимагає не тільки 
вдосконалення системи соціального забезпечення та підтримки, а й підвищення 
уваги до необхідності забезпечення відповідного захисту для таких дітей.  
 
39 
Таблиця 2.1 
Розподіл дітей за формами виховання (2022–2024) 87. 
Прийомні сім'ї та дитячі 
Рік Опіка/піклування 
будинки сімейного типу 
2022 42 611 11 116 
2023 45 936 12 166 
2024 44 739 13 980 
 
Як видно з даних таблиці 2.1., протягом 2022–2024 років спостерігається 
позитивна динаміка в розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування в Україні. У 2022 році на опіці чи піклуванні 
перебувало 42 611 дітей, а 11 116 дітей виховувалося в прийомних сім'ях та дитячих 
будинках сімейного типу. Такий розподіл свідчить про те, що більшість дітей були 
влаштовані в опікунські чи піклувальні родини, що є традиційною формою 
виховання. 
У 2023 році кількість дітей на опіці зросла до 45 936, що є збільшенням на 3 
325 дітей. Одночасно з цим спостерігалося збільшення числа дітей, які 
виховуються в прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу – їх стало 12 
166, що на 1 050 більше, ніж у 2022 році. Це свідчить про позитивний тренд у 
розвитку альтернативних форм виховання, зокрема через підвищену увагу до 
розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. 
У 2024 році кількість дітей, які перебувають під опікою, зменшилася до 44 
739 осіб, що може бути пов’язано з тим, що деякі діти стали старшими і вийшли з-
під опіки, або ж були переведені на інші форми виховання. З іншого боку, кількість 
дітей у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу знову збільшилася 
до 13 980, що свідчить про подальший розвиток цієї форми виховання. Зростання 
цієї категорії дітей вказує на позитивні зміни в політиці держави щодо розвитку 
сімейних форм виховання, а також на збільшення підтримки для прийомних батьків 
і родин. 
  
40 
Таблиця 2.2 
Кількість усиновлень (2022–2024) 87. 
Загальна кількість Усиновлено Усиновлено 
Рік 
усиновлень громадянами України іноземцями 
2022 752 643 109 
2023 927 926 1 
2024 1 270 1 268 2 
 
Дані таблиці 2.2. свідчать, що протягом 2022–2024 років в Україні 
спостерігається значне зростання кількості усиновлень дітей, що є позитивною 
тенденцією у сфері соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
батьківського піклування. У 2022 році загальна кількість усиновлень становила 
752, з яких 643 дитини були усиновлені громадянами України, а 109 – іноземцями. 
Це свідчить про те, що більшість усиновлень здійснюють саме українці, що є 
важливим показником розвитку національного усиновлення. 
У 2023 році кількість усиновлень зросла до 927, що на 175 більше порівняно 
з 2022 роком. Показник усиновлення громадянами України значно зріс – 926 дітей, 
що свідчить про тенденцію до більш активного усиновлення саме національними 
громадянами. Водночас кількість усиновлень іноземцями зменшилась до одного 
випадку, що може бути пов’язано з різними факторами, зокрема з обмеженнями, 
викликаними війною, та новими регламентами щодо усиновлення в умовах 
військового стану. 
У 2024 році цей процес набув ще більшого розмаху, і загальна кількість 
усиновлень досягла 1 270. Тобто на 343 усиновлення більше порівняно з 2023 
роком, що демонструє значне удосконалення в системі усиновлення. В основному, 
усиновлення здійснювались громадянами України – 1 268 випадків. Порівняно з 
попередніми роками, кількість усиновлень іноземцями залишалася мінімальною – 
лише два випадки. Такий ріст кількості усиновлень громадянами України свідчить 
про зростаючий рівень відповідальності та соціальної активності українців у 
питаннях підтримки дітей, які залишилися без батьківського піклування. 
Таким чином, за останні три роки в Україні спостерігаються важливі 
тенденції в системі соціального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених 
41 
батьківського піклування. Однією з основних тенденцій є значне зростання 
кількості дітей на обліку. У 2024 році кількість таких дітей досягла 61 932, що 
значно перевищує показники попередніх років. Це зростання може бути пов'язане 
як з оновленням реєстру, так і з врахуванням нових випадків, включаючи дітей, які 
втратили батьків внаслідок військового конфлікту. Тому важливо звертати увагу на 
фактори, що можуть спричиняти збільшення цієї категорії. 
Другим важливим моментом є удосконалення ситуації з сімейними формами 
виховання. Протягом 2022–2024 років спостерігається збільшення кількості дітей, 
які виховуються в прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу. Це 
свідчить про позитивні зміни в системі виховання та підтримки таких дітей. У 2024 
році кількість дітей, які виховуються в цих формах, зросла до 13 980 осіб. Це вказує 
на те, що держава поступово переходить до більш гнучких і гуманних методів 
виховання, що дозволяє забезпечити дітям кращі умови для розвитку. 
Ще однією важливою тенденцією є зростання кількості усиновлень. У 2024 
році їх кількість досягла 1 270, що на 27% більше порівняно з 2023 роком. Більшість 
усиновлень здійснили громадяни України, що відображає зрілість суспільства в 
питаннях усиновлення та підтримки дітей, які залишилися без батьків. Це свідчить 
про зростаючий рівень соціальної відповідальності серед громадян України та їх 
готовність брати на себе відповідальність за долю дітей-сиріт.Разом із цим, 
необхідно посилювати національні програми підтримки сімейних форм виховання, 
а також продовжувати пошук нових механізмів інтеграції дітей-сиріт в суспільство. 
Ці дані свідчать про поступове удосконалення системи соціального 
забезпечення дітей-сиріт в Україні. Розвиток сімейних форм виховання та 
збільшення кількості усиновлень позитивно впливають на життя дітей, 
позбавлених батьківського піклування. Однак для повного розуміння ситуації 
важливо враховувати й дані щодо дітей, які проживають на тимчасово окупованих 
територіях, для яких наразі відсутня достовірна інформація. Це створює певні 
труднощі в аналізі та прогнозуванні повної картини соціального забезпечення 
дітей-сиріт в Україні. 
 
42 
2.2. Аналіз стану соціального забезпечення дітей-сиріт в м. Черкаси 
 
Система соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні, зокрема, в місті 
Черкаси, має першорядне значення для соціальної політики країни. Питання 
потребує посиленої уваги, оскільки діти, позбавлені батьківського піклування, 
зустрічаються з численними труднощами, що вимагають всебічного підходу до 
розв'язання. Більше того, соціальний захист дітей-сиріт є показником загального 
рівня розвитку суспільства та його здатності опікуватися найбільш вразливими 
верствами населення. На сьогодні, в Черкасах існує ціла низка проблем, пов’язаних 
із забезпеченням належних умов життя та виховання дітей, які залишились без 
батьківської опіки. До цих проблем належить недостатнє фінансування, брак 
необхідних інфраструктурних об’єктів, а також нестача фахівців, здатних надати 
психологічну та соціальну підтримку цим дітям. Відтак, вкрай важливо провести 
ретельний аналіз наявної системи соціального забезпечення, вивчити її слабкі місця 
та визначити шляхи вдосконалення. Також, слід враховувати міжнародний досвід і 
позитивні практики, що можуть бути адаптовані до українських реалій, з метою 
забезпечення кращого майбутнього для дітей-сиріт у Черкасах [71]. 
Система соціального захисту дітей-сиріт у Черкасах перебуває під тиском 
серйозних викликів, що вимагають негайного розгляду та вирішення. Згідно з 
актуальною статистикою, в Черкасах нині зареєстровано понад 300 дітей, 
позбавлених батьківського піклування, які потребують не тільки забезпечення 
житлом, але й всебічної підтримки: соціальної, психологічної та освітньої. До 
основних проблем, з якими стикається система, відноситься недофінансування, що 
суттєво обмежує розширення реабілітаційних програм та реалізацію освітніх 
проектів для дітей-сиріт. Крім того, недостатня інтеграція дітей у суспільство та 
низький рівень поінформованості населення про їхні потреби значно ускладнюють 
їхнє становище. Варто наголосити на відсутності системного підходу до підтримки 
дітей-сиріт, що негативно впливає на їх соціальну адаптацію та психологічний 
стан. Наприклад, наразі відчувається гостра нестача спеціалізованих служб, які б 
надавали психологічну допомогу та сприяли інтеграції дітей у суспільство, що стає 
43 
значною перешкодою для відновлення їхнього соціального статусу. Отже, 
першочерговим завданням є підвищення ефективності існуючих програм та 
створення нових ініціатив у сфері соціального забезпечення, спрямованих на 
реальне удосконалення якості життя дітей-сиріт у Черкасах, а також активізація 
участі громади у підтримці цих дітей. 
У місті Черкаси активно реалізуються місцеві ініціативи, спрямовані на 
підтримку дітей-сиріт, які можуть суттєво покращити їхнє соціальне забезпечення. 
Однією з таких ініціатив є програма "Школа друзів", основана на залученні 
волонтерів із числа студентів місцевих університетів та учнів старших класів, які 
надають безкоштовні репетиторські заняття та організовують різноманітні заходи 
для дітей-сиріт. Ця програма не лише допомагає з освітою, але й забезпечує 
соціальну адаптацію, сприяючи формуванню дружніх і довірливих стосунків між 
волонтерами та дітьми. Окрім цього, існують ініціативи, спрямовані на створення 
соціальних клубів для дітей-сиріт, де молодь може займатися спортом, браги участь 
у творчих майстернях та проводити час у безпечному та підтримуючому 
середовищі. (Додаток В). 
Система соціального забезпечення дітей-сиріт в місті Черкаси стикається з 
рядом серйозних проблем, які погіршують якість життя та соціальну інтеграцію 
цих дітей. По-перше, недостатність фінансування є однією з ключових проблем. 
Бюджетні видатки на соціальне забезпечення часто не покривають навіть базових 
потреб дітей, що вплине на їхнє здоровʼя та освіту. По-друге, відсутність належних 
умов у будинках дитини та інтернатах створює психологічний дискомфорт для 
дітей, що негативно впливає на їхнє емоційне благополуччя. Багато закладів мають 
застарілі приміщення, недостатньо кваліфікованого персоналу та обмежений 
доступ до спеціалізованих послуг. Крім того, відсутність ефективних програм 
соціальної адаптації призводить до того, що діти, які покидають інтернат, часто не 
можуть знайти своє місце у суспільстві. Важливо зазначити, що недостатня 
взаємодія між державними органами та неурядовими організаціями у питаннях 
соціального забезпечення діє як барʼєр щодо інтеграції дітей-сиріт у суспільство. 
Наявність інформаційного угрупування ,між різними службами є критично 
44 
важливою для розробки індивідуальних планів соціальної підтримки, але часто 
вона є відсутньою. Також слід звернути увагу на недостатній рівень психологічної 
підтримки для дітей, що пережили травму втрати родини, що ускладнює процес їх 
адаптації як в інституційних умовах, так і після виходу у  доросле життя. Разом ці 
фактори підкреслюють необхідність комплексного підходу до удосконалення 
системи соціального забезпечення дітей-сиріт у Черкасах, що включає реформи в 
законодавчій, фінансовій, соціально-психологічній сферах [23, с. 6]. 
Аналіз процесу влаштування дітей-сиріт у прийомні родини показує, що 
лише 20% з них знайшли стабільне та сприятливе середовище, що свідчить про 
недостатню ефективність чинних програм з пошуку опікунів. Водночас, статистика 
демонструє збільшення фінансування програм соціального забезпечення дітей-
сиріт на 15% порівняно з минулим роком, але цього все ще недостатньо для 
забезпечення гідного життя та необхідних послуг. 
Наведені дані вимагають негайного перегляду існуючої системи підтримки 
та впровадження всеосяжних змін для удосконалення умов життя дітей-сиріт у 
Черкасах. 
Забезпечення дітей-сиріт житлом залишається однією з найгостріших 
проблем у м. Черкаси, що підтверджується статистичними даними на рис. 2.2., про 
стан житлового забезпечення за період 2022-2024 років. За даними міської ради, на 
соціальному квартирному обліку перебувала різна кількість випускників 
інтернатних закладів: у 2020 році – 158 осіб, з яких забезпечено житлом лише 12 
(7,6%), у 2021 році – 172 особи, забезпечено 15 (8,7%), у 2022 році на обліку 
перебувало 189 осіб, забезпечено житлом найменшу кількість – 8 осіб (4,2%), у 
2023 році – 207 осіб на обліку, забезпечено 18 (8,7%), а у 2024 році кількість осіб 
на обліку зросла до 224, забезпечено житлом 22 особи (9,8%)  [35]. Така динаміка 
свідчить про зростання проблеми, оскільки кількість осіб, які потребують житла, 
постійно збільшується швидше, ніж можливості міста з їх забезпечення. Ключові 
проблеми житлового забезпечення включають критичну нестачу житлового фонду 
для соціального найму, довготривале очікування (в середньому 8-12 років) 
45 
отримання житла, низьку якість наданого соціального житла та відсутність 
механізмів швидкого вирішення житлових питань для випускників інтернатів. 
 
 
Рис. 2.3. Житлове забезпечення дітей-сиріт у м.Черкаси (2022-2024 р.). 
 
Медичне забезпечення дітей-сиріт у м. Черкаси характеризується низкою 
системних недоліків, що негативно впливає на якість надання медичних послуг цій 
вразливій категорії населення. Порівняльний аналіз показників здоров'я дітей-сиріт 
із загальноміськими показниками демонструє кричущі диспропорції. Хронічні 
захворювання серед дітей-сиріт діагностуються у 68% випадків проти 32% серед 
всіх дітей міста, психічні розлади – у 45% проти 12%, затримка фізичного розвитку 
спостерігається у 35% дітей-сиріт проти 8% загалом, а захворювання нервової 
системи – у 52% проти 15% відповідно [4]. Такі показники свідчать про системні 
проблеми в медичному обслуговуванні, включаючи недостатню профілактичну 
роботу та пізню діагностику захворювань, обмежений доступ до спеціалізованої 
медичної допомоги, відсутність комплексних програм реабілітації для дітей з 
особливими потребами та неефективну координацію між медичними та 
соціальними службами. 
Система освіти дітей-сиріт у м. Черкаси стикається з рядом проблем, які 
перешкоджають повноцінній інтеграції цих дітей у суспільство та їх успішній 
соціалізації. Освітні показники дітей-сиріт значно поступаються загальноміським: 
охоплення дошкільною освітою становить 85% проти 95% серед усіх дітей, 
успішність у середній школі – 62% проти 78%, вступ до вищих навчальних закладів 
46 
– лише 35% проти 65% загалом, тоді як професійно-технічну освіту здобувають 
45% дітей-сиріт проти 25% у загальній популяції [79]. Останній показник свідчить 
про те, що діти-сироти частіше змушені обирати професійно-технічну освіту не за 
покликанням, а через обмежені можливості для вступу до вищих навчальних 
закладів. Ключові освітні проблеми включають низьку академічну успішність 
через недостатню підготовку та психологічні травми, обмежені можливості для 
отримання якісної позашкільної освіти, недостатню профорієнтаційну роботу та 
підготовку до самостійного життя, а також слабкий зв'язок між інтернатними 
закладами та професійними навчальними закладами. 
Відсутність ефективної системи психологічної підтримки та соціальної 
адаптації дітей-сиріт становить серйозну перешкоду для їх успішної інтеграції у 
суспільство. Аналіз потреб у психологічній підтримці дітей-сиріт у м. Черкаси 
виявляє критичний розрив між потребами та реальним забезпеченням послуг. 
Індивідуальну психологічну допомогу потребують 89% дітей-сиріт, але отримують 
лише 34%, групову терапію потребують 76%, а отримують лише 18%, сімейну 
терапію для прийомних сімей потребують 65%, отримують 25%, кризову допомогу 
потребують 45%, а реально отримують лише 12% [80]. Такі показники свідчать про 
катастрофічну недостатність психологічної підтримки, що пов'язано з 
недостатньою кількістю кваліфікованих психологів у системі, відсутністю 
спеціалізованих програм для роботи з травмованими дітьми, низькою 
ефективністю існуючих методів психологічної реабілітації та недостатньою 
координацією між різними службами, що надають психологічну допомогу. 
Аналіз нормативно-правового забезпечення системи соціального захисту 
дітей-сиріт у м. Черкаси виявляє ряд організаційних та правових недоліків, які 
суттєво ускладнюють ефективне функціонування системи. Основні правові 
проблеми включають недосконалість місцевих нормативних актів, що регулюють 
надання соціальних послуг, відсутність ефективних механізмів контролю за 
дотриманням прав дітей-сиріт, неузгодженість дій різних відомств та установ, 
складність бюрократичних процедур для отримання соціальних послуг та 
недостатню правову обізнаність самих дітей-сиріт щодо їхніх прав. Ці проблеми 
47 
створюють додаткові бар'єри для доступу дітей-сиріт до необхідних соціальних 
послуг та знижують загальну ефективність системи соціального захисту. 
Російська агресія проти України значно ускладнила становище дітей-сиріт у 
м. Черкаси та створила додаткові виклики для системи соціального забезпечення. 
Динаміка кількості дітей-сиріт під час війни на рис. 2.4., демонструє різке 
зростання: у 2021 році (до війни) загальна кількість становила 245 дітей з 32 новими 
випадками за рік, у 2022 році (початок війни) кількість зросла до 289 дітей (+18%) 
з 76 новими випадками (+137%), у 2023 році – 324 дітей (+12%) з 68 новими 
випадками, а у 2024 році – 356 дітей (+10%) з 59 новими випадками [81]. 
 
Рис. 2.4. Вплив війни на кількість дітей-сиріт у м. Черкаси 2021-2024  р. 
 
 Воєнні виклики включають збільшення кількості дітей-сиріт через загибель 
батьків, необхідність евакуації дітей з небезпечних регіонів, психологічні травми 
від воєнних дій, переміщення ресурсів на військові потреби та ускладнення 
міжнародного співробітництва у сфері усиновлення. 
Система соціального забезпечення дітей-сиріт у м. Черкаси характеризується 
комплексом взаємопов’язаних проблем, які потребують системного підходу до їх 
вирішення, на рис 2.4 представлена структура фінансування системи соціального 
захисту дітей-сиріт у м. Черкаси за 2024 рік. Найгострішими є проблеми 
фінансового забезпечення, кадрового дефіциту, житлового забезпечення та 
48 
психологічної підтримки. Воєнний стан значно ускладнив ситуацію, збільшивши 
навантаження на і без того недосконалу систему.  
 
Рис. 2.5. Структура фінансування системи соціального захисту дітей-сиріт у 
м. Черкаси (2024 р.). 
 
Подолання зазначених вище нами проблем вимагає консолідованих зусиль 
органів місцевого самоврядування, державних установ, громадських організацій та 
міжнародних партнерів. Тому необхідним є розроблення комплексної програми 
соціального забезпечення дітей-сиріт з урахуванням сучасних викликів та 
європейських стандартів надання соціальних послуг. 
Нині система соціального забезпечення дітей-сиріт у м. Черкаси переживає 
складні часи, оскільки численні виклики, які постають перед суспільством, 
вимагають комплексного підходу до вирішення проблем цієї вразливої категорії 
населення. Відзначається, що кількість дітей-сиріт у Черкасах стабільно зростає, 
що створює додаткове навантаження на існуючу інфраструктурах соціальних 
служб. Основними формами підтримки є прийомні сімʼї, будинки дитини та дитячі 
будинки, проте не завжди ці установи здатні забезпечити необхідний рівень 
виховання та соціалізації. Крім того, існує недостатня кількість кваліфікованих 
49 
спеціалістів, що працюють безпосередньо з дітьми-сиротами, що впливає на якість 
наданих послуг [82]. 
 У рамках місцевих програм соціального захисту увага акцентується на 
забезпеченні базових потреб дітей, таких як житло, освіта та медичне 
обслуговування, але у багатьох випадках це не сприймається як цілісна стратегія, 
що сприяє їхній подальшій адаптації в суспільстві. Наявність спеціалізованих 
програм надання психологічної підтримки також залишається на недостатньому 
рівні, що часто призводить до емоційних і психологічних проблем у дітей. У звʼязку 
з цим актуальним є перегляд та модернізація існуючих механізмів соціального 
захисту, які повинні відповідати сучасним потребам дітей-сиріт та включати в себе 
кооперацію з різними субʼєктами соціального забезпечення на місцевому рівні [83]. 
Соціальні послуги для дітей-сиріт в Україні, зокрема в м. Черкаси, стануть 
важливим елементом їх соціального захисту та інтеграції в суспільство. Ці послуги 
включають в себе широкий спектр програм, які відповідають на специфічні 
потреби цієї категорії дітей. Однією з основних форм соціальних послуг є надання 
житла, що враховує як групові, так і індивідуальні потреби дітей. У Черкасах 
реалізуються програми підтримки, які сприяють забезпеченню дітей-сиріт житлом, 
зокрема через розвиток сімейних форм виховання, таких як прийомні сімʼї та дитячі 
будинки сімейного типу. Крім того, соціальні служби надають дітям-сиротам 
консультації та організовують освітні програми, які допомагають їм адаптуватися 
в суспільстві, отримати необхідні знання та навички для самостійного життя. 
Важливим елементом системи соціальних послуг є психологічна підтримка, яка 
здійснюється за допомогою досвідчених фахівців, що допомагає дітям подолати 
травми, отримані внаслідок втрати батьків. Також у рамках соціальних послуг 
реалізуються програми трудової адаптації, що надають можливість дітям-сиротам 
отримати професійні навички та знайти роботу після виходу з інтернатів [84]. Всі 
ці ініціативи та програми підтримуються урядом і місцевими органами влади, що 
сприяє розвитку соціального середовища для дітей, позбавлених батьківського 
догляду, та їх успішній інтеграції в суспільство рис.2.6. 
50 
 
Рис.2.6. Стратегічні ініціативи для удосконалення соціальних послуг. 
 
Перспективи розвитку системи соціального забезпечення дітей-сиріт у місті 
Черкаси можуть включати впровадження інноваційних підходів до роботи з цією 
категорією дітей, які забезпечать більш ефективну підтримку та інтеграцію в 
суспільство. Одним із таких підходів є розвиток програм менторства, які дозволять 
забезпечити індивідуальний супровід дітей, що сприятиме покращенню їхньої 
емоційної стабільності та соціальних навичок. Крім того, важливим кроком у 
реформуванні системи є адаптація принципів сімейного типу виховання, що 
включає створення більшої кількості прийомних сімей і дитячих будинків 
сімейного типу. Успішна реалізація таких ініціатив вимагатиме залучення всіх 
зацікавлених сторін, зокрема державних структур, громадських організацій та 
місцевих спільнот. 
Співпраця з міжнародними організаціями стане ще одним важливим 
аспектом розвитку системи соціального забезпечення дітей-сиріт у Черкасах. 
Залучення міжнародного досвіду може сприяти втіленню нових стандартів та 
практик, заснованих на успішних прикладах з інших країн. Це може включати 
програми обміну для соціальних працівників, навчання волонтерів, а також 
фінансування інноваційних проектів через міжнародні гранти. Розширення 
партнерства з такими організаціями, як UNICEF та Save the Children, створить нові 
51 
можливості для отримання ресурсів та експертизи, необхідних для удосконалення 
ситуації з підтримкою дітей-сиріт [85]. Таким чином, реалізація інноваційних 
підходів у поєднанні з активною міжнародною співпрацею буде сприятливим 
контекстом для розвитку системи соціального забезпечення дітей-сиріт у Черкасах, 
надаючи їм можливість для повноцінного і щасливого життя. 
  
52 
РОЗДІЛ ІІІ ПРОГРАМА ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ В МІСТІ ЧЕРКАСИ 
 
3.1. Обґрунтування необхідності Програми соціального забезпечення 
дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» в м. Черкаси 
 
Проведене нами дослідження показало, що діти-сироти та діти, позбавлені 
батьківського піклування віком від 10 до 18 років належать до однієї з 
найуразливіших соціальних категорій, що потребує постійної уваги з боку держави 
та органів місцевого самоврядування. У контексті сучасних умов соціально-
економічної кризи,  зокрема спричиненою військовою агресією проти України, 
особливої уваги потребують вразливі категорії населення, зокрема діти-сироти та 
діти, позбавлені батьківського піклування, адже ця категорія осіб характеризується 
високим рівнем соціальної незахищеності, підвищеними ризиками маргіналізації 
та девіантної поведінки. 
У місті Черкаси, як і в інших регіонах України, актуальним є питання 
удосконалення системи соціального забезпечення дітей-сиріт, з урахуванням 
сучасних викликів, зокрема збільшення кількості дітей, які втратили батьків або 
були евакуйовані через воєнні дії. Зокрема, існує низка проблем, пов’язаних з 
нестачею індивідуального підходу до кожної дитини, обмеженим доступом до 
якісних соціальних, психологічних, медичних та освітніх послуг, недостатньою 
міжсекторальною взаємодією суб’єктів, що працюють у сфері захисту прав дитини. 
Особливої актуальності набуває забезпечення повноцінного розвитку дитини 
у віці від десяти років до повноліття, з акцентом на створення безпечного, 
стабільного, підтримувального середовища, у якому дитина матиме можливість 
реалізувати свій потенціал. Важливим є також формування у дитини навичок 
соціальної адаптації, психологічної стійкості, довіри до суспільства та почуття 
власної гідності. 
53 
У Черкасах діють кілька програм та ініціатив, спрямованих на підтримку 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 10 до 18 
років. Ось основні з них: 
1. Програма соціального захисту дітей міста Черкаси на 2023-2025 роки – 
ця програма спрямована на захист прав та інтересів дітей, усунення причин та 
обставин, які спричиняють складні життєві обставини, та забезпечення 
оптимального функціонування системи захисту прав дітей та сімей з дітьми. 
2. Програма соціальної підтримки сімей м. Черкаси на 2021-2025 роки –  
метою цієї програми є підвищення ролі сім’ї, надання соціальної допомоги у 
подоланні складних життєвих обставин сім’ям з дітьми та профілактика їх 
виникнення. 
3. Оздоровлення та відпочинок дітей пільгових категорій – з 16 червня 
2024 року в Черкасах розпочалася оздоровча кампанія для дітей пільгових 
категорій за кошти міського бюджету. 
З огляду на вищезазначені програми, виникає об’єктивна необхідність у 
розробці цілісної Програми соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: 
підтримка для дітей-сиріт», яка має на меті стати інструментом модернізації 
соціальних послуг, впровадження інноваційних моделей виховання та підтримки, 
налагодження ефективної міжвідомчої співпраці та розбудови стійкої системи 
захисту прав дитини на місцевому рівні. 
З урахуванням прогалин у чинних програмах та сучасних викликів у сфері 
захисту прав дітей-сиріт, Програма передбачає комплексний підхід до 
забезпечення потреб дітей, які залишилися без батьківського піклування. Основні 
її особливості включають: 
– індивідуалізований соціальний супровід – кожній дитині буде призначено 
куратора (соціального працівника або ментора), який супроводжуватиме її у 
процесі виховання, навчання, розвитку та підготовки до самостійного життя. 
Особлива увага приділятиметься дітям у кризових ситуаціях; 
54 
– психологічна та психотерапевтична підтримка– передбачено регулярні 
консультації з психологами, арт-терапія, групи підтримки, тренінги з емоційного 
розвитку та подолання травм дитинства; 
– освітня підтримка та розвиток талантів – безкоштовні додаткові освітні 
послуги (репетиторство, гуртки, курси підготовки до ЗНО) та індивідуальні 
програми розвитку здібностей (музика, спорт, наука, творчість); 
– наставництво та менторські програми – введення програми наставництва, у 
межах якої дорослі добровольці допомагають дітям-сиротам у соціальній адаптації, 
побутовій грамотності, побудові особистих цілей і життєвих орієнтирів; 
– громадське залучення та волонтерство – організація просвітницьких 
кампаній, форумів, благодійних заходів та співпраці з громадськими організаціями, 
які працюють у сфері захисту дітей; 
– механізм моніторингу та оцінки ефективності програми– впровадження 
системи регулярної оцінки результативності заходів, рівня добробуту дітей та 
соціальної адаптації, залучення незалежних експертів до аудиту програми. 
Соціальні проблеми, які вирішує реалізація Програми: 
– посилення адресності та ефективності системи соціального захисту дітей-
сиріт у місті Черкаси; 
– створення сприятливих умов для всебічного розвитку, соціалізації та 
інтеграції дітей-сиріт у громаду; 
– посилення соціальної відповідальності міської влади за підтримку та захист 
прав дітей, які залишилися без батьківського піклування. 
Реалізація Програми дозволить посилити адресність та ефективність 
соціального захисту дітей-сиріт у місті Черкаси, створити сприятливі умови для 
їхнього повноцінного розвитку, зростання та інтеграції в громаду, а також зміцнити 
соціальну відповідальність міської влади у сфері підтримки дитинства. 
Дана Програма складається з двох ключових складових, які забезпечать її 
комплексний і системний характер: 
– соціальна підтримка та забезпечення базових потреб дітей-сиріт віком від 
10 до 18 років – ця складова передбачає створення умов для безпечного 
55 
проживання, повноцінного харчування, доступу до медичних послуг, якісної 
дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти. Особлива увага 
приділятиметься забезпеченню психолого-педагогічного супроводу, 
індивідуальних програм розвитку дитини, а також наданню соціальних послуг за 
місцем проживання або перебування. Важливою є також матеріальна підтримка 
дітей та їхніх законних представників (опікунів, прийомних батьків), що сприятиме 
створенню стабільного мікросередовища; 
– соціальна адаптація та інтеграція дітей-сиріт у громаду – ця складова 
орієнтована на формування у дітей-сиріт соціальних навичок, розвиток їхніх 
здібностей, впровадження інклюзивних, культурно-виховних, спортивних 
програм, наставництва та менторства. Особливу роль відіграватиме залучення 
дітей до життя громади, взаємодії з ровесниками, участі у громадських ініціативах, 
що сприятиме зміцненню почуття приналежності та довіри до суспільства. 
Програма також передбачає підготовку до самостійного життя, зокрема через 
профорієнтацію, тренінги з життєвих навичок і підтримку при виході з системи 
інституційного догляду. 
Таким чином, пропонована ініціатива має на меті створення цілісної системи 
підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка 
забезпечить не лише матеріальне благополуччя, а й всебічний розвиток, соціальну 
адаптацію та інтеграцію у суспільство. Реалізація програми сприятиме підвищенню 
рівня психологічного комфорту, формуванню життєвих навичок, розвитку 
індивідуального потенціалу дітей. Впровадження комплексного підходу дозволить 
забезпечити системний, координаційний механізм взаємодії органів влади, 
соціальних служб, освітніх закладів і громадських організацій у процесі підтримки 
вразливої категорії дітей, що сприятиме зміцненню соціальної стабільності та 
гуманізації соціального простору міста Черкаси. 
Залучення широкого кола партнерів – від органів місцевої влади до 
громадських і благодійних структур – забезпечить ефективну координацію, гнучке 
фінансування та довготривалий ефект. 
56 
Програма спрямована на розв’язання системної проблеми соціального 
забезпечення та всебічної підтримки дітей-сиріт віком від 0 до 18 років, що 
обумовлена чинниками, наведеними на рис. 3.1. 
 
Рис. 3.1. Основні фактори впливу неефективного соціального забезпечення 
дітей-сиріт у місті Черкаси. 
 
Розглянемо на основі діаграми Ішікави (рис. 3.1) вплив основних факторів, 
що спричиняють проблему, неефективного соціального забезпечення дітей-сиріт у 
м. Черкаси: 
1. Травматичні враження – категорія, яка охоплює глибокі психологічні 
переживання дітей, що негативно впливають на їхню соціальну адаптацію та 
здатність приймати допомогу: 
– спостереження за насильством – багато дітей-сиріт були свідками бойових 
дій, жорстокості чи втрати рідних, що залишило сильну психологічну травму; 
– втрата близьких – втрата батьків або інших членів родини призводить до 
глибокого почуття горя, самотності та дезорієнтації; 
– страх небезпеки та невизначеності – діти живуть у постійній тривозі, що 
заважає їм зосередитись на навчанні, розвитку чи спілкуванні; 
– емоційний тиск – у них накопичується стрес, агресія або апатія, що 
потребує кваліфікованої психотерапевтичної допомоги. 
57 
2. Втрата соціальних зв’язків – порушення звичних соціальних відносин 
негативно впливає на емоційне здоров’я дитини та її здатність інтегруватися в нове 
середовище: 
– розлука з родиною та друзями – сироти часто не мають підтримки зі 
сторони близьких, що сприяє ізоляції; 
– труднощі у побудові нових відносин – діти стикаються з недовірою до 
дорослих, страхом бути покинутими знову; 
– низька толерантність суспільства до сиріт – поширені стереотипи, 
стигматизація та байдужість оточення ускладнюють соціалізацію дітей. 
3.Відсутність емоційної підтримки – без належної уваги та керівництва діти 
не отримують необхідних умов для повноцінного розвитку: 
– відсутність батьківського керівництва – діти не мають авторитетних 
дорослих, які б допомагали їм розвивати цінності, навички і впевненість; 
– недостатнє виховання – системи інституційного догляду часто не 
забезпечують індивідуального підходу до формування поведінки та особистості; 
– невизначене майбутнє – відсутність планів на освіту, житло чи 
працевлаштування після досягнення повноліття створює відчуття безвиході; 
– ізоляція та самотність – брак постійних зв’язків з дорослими і однолітками 
призводить до відчуження. 
4. Недостатнє державне фінансування інтернатів – брак ресурсів та 
неефективне управління призводить до низької якості послуг для дітей-сиріт: 
– перенаселені умови проживання – інтернатні заклади часто не відповідають 
санітарним і психологічним нормам, що посилює стрес; 
– нестача підготовленого персоналу – працівники не мають достатньої 
кваліфікації для роботи з травмованими дітьми; 
– відсутність індивідуальних планів догляду – через перевантаження установ 
і брак підходу «дитина в центрі», багато дітей залишаються без персоналізованої 
допомоги. 
58 
Аналіз виявлених проблем засвідчив потребу у створенні Програми 
соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» 
у місті Черкаси (таблиця 3.1). 
Таблиця 3.1 
Паспорт Програми соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: 
підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси на 2026 рік 
 
Назва програми Програма соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: 
підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси на 2026 рік. 
Автор програми Оліфіренко Анастасія Андріївна, студентка 4 курсу освітньо-
кваліфікаційного рівня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне 
забезпечення». 
Актуальність програми, Програма покликана розв’язати системну проблему неефективного 
яку вирішує проблему соціального забезпечення дітей-сиріт у місті Черкаси. Вона враховує 
комплекс негативних чинників, зокрема відсутність емоційної 
підтримки, травматичний досвід, нестачу кваліфікованих кадрів, 
недостатнє фінансування та ізоляцію дітей від повноцінної 
соціалізації. Особливої актуальності програма набуває у зв’язку з 
актуальними викликами в дитячій соціальній політиці, зростанням 
кількості дітей, які залишилися без батьківського піклування, та 
потребою в їхній ефективній інтеграції у громаду. 
Мета програми Забезпечити комплексну, адресну підтримку дітей-сиріт через 
удосконалення механізмів соціального забезпечення, сприяння їхній 
емоційній стабільності, розвитку, освіті та підготовці до самостійного 
життя. 
Завдання програми Впровадження індивідуального соціального супроводу для кожної 
дитини-сироти, розвиток системи психологічної допомоги та арт-
терапії, створення умов для освітнього зростання й розвитку талантів, 
залучення менторів та наставників до процесу адаптації дітей, 
підвищення ефективності міжвідомчої співпраці, проведення 
просвітницьких кампаній, що сприяють емпатії громади до дітей-
сиріт, розробка та впровадження системи моніторингу ефективності 
програми. 
  
59 
Продовження таблиці 3.1 
Цільова аудиторія Діти-сироти віком від 10 до 18 років, що проживають у місті Черкаси 
та потребують соціального захисту та підтримки. 
Чинне законодавство, та Закон України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001, 
програми соціально- Закон України «Про соціальні послуги» № 2671-VIII від 17.01.2019, 
економічного розвитку, Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні 
на які спирається установи для дітей» № 20/95-ВР, Конвенція ООН про права дитини, 
програма Національна соціальна програма підтримки сімей та дітей на період 
до 2026 року, Обласна комплексна програма соціального захисту 
дітей-сиріт на 2023–2025 роки. 
Що конкретно і яким У рамках реалізації програми «Місто турботи: підтримка для дітей-
чином передбачається сиріт» передбачено впровадження комплексу узгоджених заходів, 
здійснити впродовж спрямованих на удосконалення якості соціального забезпечення 
строку реалізації дітей-сиріт, їхню емоційну стабільність, розвиток та соціальну 
програми інтеграцію у громаду міста Черкаси. Зокрема: 
1. Запровадження індивідуального соціального супроводу для 
кожної дитини-сироти із залученням мультидисциплінарних команд 
(соціальні працівники, психологи, педагоги, медики). 
2. Організація системної психологічної підтримки: проведення 
індивідуальних і групових консультацій, терапевтичних занять 
(арттерапія, казкотерапія, ігрова терапія), тренінгів із розвитку 
емоційного інтелекту та подолання травматичних переживань. 
3. Проведення заходів соціалізації та розвитку: тематичні табори, 
клуби за інтересами, творчі майстер-класи, екскурсії, спортивні події 
та інтерактивні програми для стимулювання активності дітей. 
4. Залучення менторів і наставників з числа волонтерів, 
педагогів, представників громадських організацій для супроводу 
дітей-сиріт у навчанні, соціальному розвитку та виборі професійного 
шляху. 
5. Удосконалення умов проживання в інтернатних закладах або 
сімейних формах виховання: модернізація побуту, впровадження 
стандартів безпечного та підтримуючого середовища. 
6. Навчання персоналу, що працює з дітьми-сиротами: регулярні 
тренінги з сучасних методів виховання, кризового реагування, 
формування інклюзивного середовища. 
7. Впровадження інформаційно-просвітницьких кампаній у 
громаді, спрямованих на формування позитивного образу дітей-сиріт, 
зниження стигматизації та залучення громадян до волонтерства й 
підтримки програми. 
  
60 
Продовження таблиці 3.1 
Очікувані результати від – підвищення якості та адресності соціальних послуг для дітей-сиріт; 
реалізації програми – удосконалення психологічного стану дітей завдяки системній 
підтримці; 
– посилення рівня адаптації, комунікаційних навичок і самооцінки 
дітей-сиріт; 
– розширення можливостей для розвитку талантів і самореалізації; 
– зростання частки дітей, які виховуються в умовах сімейного типу 
або прийомних родин; 
– підвищення обізнаності громади щодо проблем сирітства та 
активізації її участі в подоланні цих проблем; 
– створення сталої системи взаємодії між закладами, громадами, 
благодійними організаціями та владою задля підтримки дітей-сиріт. 
 
Строк реалізації Програма реалізується протягом 2026 року. 
програми 
Виконавець програми Черкаський міський центр соціальних служб разом із Департаментом 
соціальної політики Черкаської міської ради. 
Співвиконавці програми Центри соціальних служб для дітей та сімей, опікунські та прийомні 
родини, обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей, 
заклади інституційного догляду та виховання, благодійні фонди та 
волонтерські об’єднання, що опікуються дітьми-сиротами, навчальні 
заклади та професійно-технічні училища м. Черкаси, дитячі будинки 
сімейного типу, центри дитячої психології та реабілітації, 
представники громадськості, духовенства та молодіжні ініціативи. 
Джерела фінансування Кошти міського бюджету м. Черкаси, фінансування Департаменту 
програми соціальної політики Черкаської міської ради, грантові кошти та 
проєктна підтримка, благодійна допомога, волонтерські внески та 
благодійні ініціативи від місцевої громади, партнерська допомога від 
психологічного центру «Добрий день». 
 
Дана Програма вирізняється серед наявних ініціатив своєю комплексністю, 
цільовою адресністю та міжсекторальною взаємодією. На відміну від існуючих 
програм, що зазвичай мають фрагментарний або короткостроковий характер, дана 
Програма соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка для 
дітей-сиріт» орієнтована на системне реформування підходів до забезпечення прав 
та потреб дітей-сиріт у місті Черкаси.  
  
61 
3.2. План реалізації заходів Програми соціального забезпечення дітей-
сиріт «Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси 
 
Заходи, які плануються реалізувати в межах Програми реформування 
системи соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка для 
дітей-сиріт» у місті Черкаси на 2026 рік зазначені у інтелект-карті на рис. 3.2 та у 
табл. 3.2: 
 
 
Рис. 3.2. Заходи які будуть виконуватися протягом реалізації Програми. 
 
Таблиця 3.2 
Заходи Програми соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: 
підтримка для дітей-сиріт» міста Черкаси у 2026 році та очікувані результати 
    Найменування  
показників  Значення 
№ Найменування заходу Виконавці Строк виконання показників 
виконання завдання 
з/п 
1.Проведення психологічних заходів для покращення емоційного стану дітей-сиріт 
  
62 
Продовження таблиці 3.2 
1.1 Формування штату Центр До 01 лютого Кваліфіковані 4 психологи 
психологів психології 2026 року психологи 
«Добрий 
день» 
1.2 Впровадження Центр Протягом 2026 Проведені 24 заходи 
терапевтичних практик психології року заняття на рік 
(арттерапія, ігрова «Добрий 
терапія, казкотерапія) день» 
1.3 Проведення тренінгів з Освітні Щоквартально Кількість 4 тренінги 
розвитку емоційного заклади, тренінгів на рік 
інтелекту психологи 
3. Проведення заходів соціалізації та розвитку 
2.1 Проведення Освітні Протягом Кількість 2 зміни по 
тематичних таборів та установи, літніх канікул проведених змін 10 днів 
гуртків волонтери, 
дитячі клуби 
2.2 Організація творчих Волонтери, Щомісяця Кількість 12 на рік 
майстер-класів місцеві митці майстер-класів 
2.3 Проведення екскурсій Благодійні Щоквартально Кількість 4 на рік 
та поїздок фонди, екскурсій 
волонтери 
4. Наставництво та менторська підтримка 
3.1 Формування бази Департамент До 01 квітня Кількість 50 осіб 
менторів освіти, 2026 року наставників 
громадські 
організації 
3.2 Проведення зустрічей з Освітні 1 раз на місяць Кількість 12 на рік 
менторами заклади зустрічей 
  
63 
Продовження таблиці 3.2 
3.3 Супровід дітей у виборі Кар’єрні Індивідуально Кількість 100 дітей 
професії радники, супровідних 
ментори кейсів 
5. Покращення умов проживання та побуту 
4.1 Модернізація Благодійні І півріччя 2026 Проведені 3 об'єкти 
побутових умов фонди року ремонтні роботи 
4.2 Оснащення інтернатів Благодійні II півріччя Кількість 30 одиниць 
побутовою технікою фонди 2026 року одиниць 
обладнання 
4.3 Впровадження Міськрада, Протягом року Оцінка 100% 
стандартів безпеки соціальні відповідності оновлених 
служби умов об'єктів 
6. Навчання персоналу, що працює з дітьми-сиротами 
5.1 Проведення тренінгів із Психологічні Щоквартально Кількість 4 на рік 
кризового реагування центри, тренінгів 
тренери 
5.2 Вивчення сучасних Освітні Протягом 2026 Тематичні 8 модулів 
підходів до виховання тренінгові року модулі 
платформи 
5.3 Підготовка Департамент До червня Готові програми 3 програми 
сертифікованих освіти, ГО 2026 року 
програм навчання 
7. Індивідуальний соціальний супровід дітей-сиріт 
6.1 Формування Соціальні До березня Склад команд 1 команда 
мультидисциплінарних служби 2026 року на 30 дітей 
команд 
  
64 
Продовження таблиці 3.2 
6.2 Розробка Соціальні Індивідуально Плани 100 планів 
індивідуальних планів працівники підтримки 
підтримки 
6.3 Щомісячний Служби у Щомісяця Звітність і 12 разів на 
моніторинг ситуації справах дітей корекція плану рік на 
дитини кожну 
дитину 
8. Інформаційно-просвітницька кампанія у громаді 
7.1 Проведення зустрічей Волонтери, Щомісяця Кількість 50 осіб на 
та лекцій у громадах лектори слухачів захід 
7.2 Поширення Друкарні, ЗМІ Щоквартально Кількість 1000 
інформаційних буклетів, постів буклетів, 48 
матеріалів онлайн-
публікацій 
7.3 Залучення волонтерів Координатори Постійно Кількість 40 осіб 
до просвітницької ініціатив волонтерів 
роботи 
 
Для досягнення мети Програми соціального забезпечення «Місто турботи: 
підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси на 2026 рік передбачено реалізацію 
таких заходів: 
1. Психологічна підтримка: 
– проведення регулярних психологічних тренінгів, груп підтримки та 
індивідуальних консультацій за участю кваліфікованих психологів; 
– використання методів арттерапії, каністерапії та музикотерапії для 
покращення емоційного стану, зниження рівня тривожності та підтримки 
психоемоційного балансу; 
– організація центрів довіри, де діти можуть звертатися по допомогу в 
кризових ситуаціях. 
2. Організація соціально-культурних заходів: 
65 
–проведення тематичних вечорів (настільні ігри, кіновечори, поетичні 
зустрічі, майстер-класи); 
– організація спортивних змагань, концертів, поїздок для відпочинку та 
реабілітації; 
– залучення дітей-сиріт до участі у міських фестивалях, конкурсах, творчих 
проєктах спільно з іншими дітьми громади. 
3. Підвищення соціальної адаптації та комунікативних навичок: 
–проведення інтерактивних тренінгів із розвитку соціальних навичок, 
емоційного інтелекту, вміння працювати в команді; 
– організація наставницьких програм із залученням дорослих волонтерів та 
студентів; 
– сприяння участі дітей у молодіжних клубах, ініціативах, гуртках за 
інтересами. 
4. Формування навичок самостійного життя: 
– організація курсів фінансової грамотності, основ побуту (приготування їжі, 
гігієна, управління часом); 
– проведення майстер-класів з пошуку роботи, складання резюме, 
проходження співбесід; 
– знайомство з базовими правами громадян, державними послугами, роботою 
банків, медичних закладів тощо. 
5. Підвищення кваліфікації фахівців, які працюють із дітьми-сиротами: 
– організація навчальних семінарів, тренінгів, обміну досвідом із фахівцями 
інших міст; 
– запровадження системи сертифікованого підвищення кваліфікації для 
соціальних працівників, вихователів, педагогів; 
– розробка методичних матеріалів та посібників із сучасних підходів до 
роботи з дітьми, які пережили втрату чи травму. 
6. Індивідуальний соціальний супровід: 
– формування мультидисциплінарних команд (психолог, соціальний 
працівник, педагог, лікар) для кожної дитини; 
66 
– складання та реалізація індивідуального плану розвитку та супроводу 
дитини; 
– регулярний моніторинг ситуації дитини, оцінка динаміки її емоційного, 
фізичного і соціального стану; 
– тісна взаємодія з опікунами, прийомними родинами або колективами 
закладів. 
7. Інформаційно-просвітницька кампанія у громаді: 
– проведення зустрічей з громадянами для обговорення проблематики 
сирітства, популяризації ідеї наставництва; 
– створення і розповсюдження інформаційних матеріалів (буклети, 
відеоролики, дописи в соцмережах); 
– залучення лідерів думок, місцевих ЗМІ до висвітлення теми підтримки 
дітей-сиріт; 
– організація місячників підтримки, благодійних акцій і партнерських 
ініціатив. 
Ці заходи мають забезпечити комплексний підхід до розвитку, захисту та 
інтеграції дітей-сиріт, що особливо важливо в умовах воєнних викликів і соціальної 
нестабільності. Програма сприятиме формуванню більш справедливого, людяного 
та підтримуючого середовища для кожної дитини. 
  
67 
Таблиця 3.3 
Програма соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка 
для дітей-сиріт» міста Черкаси 
 
ЗАХІД ВИКОНАВЦІ СТРОК ЦІЛЬОВІ 
ВИКОНАННЯ ПОКАЗНИКИ 
Проведення регулярних Центр психології 2 рази на місяць Не менше 24 
психологічних тренінгів, «Добрий день», ГО упродовж 2026 тренінгів, охоплено 
груп підтримки, психологів, освітні року щонайменше 200 
індивідуальних консультацій заклади дітей 
та арттерапії для дітей-сиріт 
Організація соціально- Центр дитячої 2 рази на місяць Проведено 25 
культурних заходів: майстер- творчості, Будинок упродовж 2026 заходів, залучено 
класи, вечори творчості, культури, року понад 400 учасників 
тематичні події, гуртки за благодійні фонди, 
інтересами волонтери 
Проведення тренінгів з Психологи, 1 раз на місяць Проведено 12 
розвитку соціальних молодіжні упродовж 2026 тренінгів, охоплено 
навичок, емоційного працівники, року 150 дітей 
інтелекту, комунікації та викладачі ВНЗ, ГО 
командної взаємодії «Платформа 
розвитку» 
Проведення семінарів для Департамент 1 раз на квартал 4 семінари, не 
підвищення кваліфікації освіти, НУ упродовж 2026 менше 80 учасників 
фахівців, які працюють із «Черкаська року 
дітьми-сиротами академія», фахові 
ГО 
Індивідуальний соціальний Служба у справах Постійно, Складено 100 
супровід дітей-сиріт: дітей, соціальні індивідуально для індивідуальних 
розробка плану, підтримка, працівники, кожної дитини планів супроводу 
моніторин психологи 
Проведення інформаційно- ГО «Молодь Щомісяця Проведено 12 
просвітницьких кампаній для Черкас», Центр упродовж 2026 кампаній, охоплено 
залучення громади до комунікацій ЧМР, року понад 1000 
підтримки дітей-сиріт волонтери мешканців 
68 
3.3. Фінансовий план Програми соціального забезпечення дітей-сиріт 
«Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» міста Черкаси на 2026 рік 
 
Реалізація Програми соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: 
підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси потребує комплексного підходу до 
забезпечення необхідних фінансових та матеріальних ресурсів. Для того щоб 
забезпечити ефективне та сталий розвиток цієї системи, важливо врахувати низку 
стратегічних і практичних рекомендацій, які сприятимуть покращенню 
фінансування та залученню додаткових ресурсів. Зокрема, це стосується 
розширення джерел фінансування, підвищення ефективності використання 
наявних коштів, а також удосконалення матеріально-технічної бази для 
забезпечення фостерних сімей та дітей-сиріт. 
Фінансування Програми соціального забезпечення дітей-сиріт «Місто 
турботи: підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси на 2026 рік планується 
здійснювати за рахунок таких джерел: 
– кошти міського бюджету м. Черкаси, передбачені на соціальний захист 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; 
– грантові надходження від міжнародних партнерів (наприклад, Міжнародної 
організації з міграції (IOM), UNICEF, GIZ, Save the Children та ін.); 
– проєктна підтримка з боку громадських організацій та ініціатив; 
– благодійна допомога з боку благодійних фондів та інших локальних 
благодійних структур; 
– партнерські внески приватного сектору, зокрема роботодавців, які 
долучаються до проєктів наставництва та професійної орієнтації; 
– добровільні внески та волонтерські ініціативи місцевої громади, які 
сприятимуть реалізації окремих заходів (майстер-класів, культурних подій, 
екскурсій тощо). 
Усі орієнтовні розрахунки фінансового забезпечення за Програмою подані у 
табл. 3.4. 
69 
Таблиця 3.4 
Орієнтовні розрахунки забезпечення фінансування «Програми соціального 
забезпечення дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» на 2026 рік 
міста Черкаси» 
№ з/п Назва заходу Джерело Сума, Порядок розрахунку 
фінансування тис. 
грн 
1. Проведення психологічних заходів для покращення емоційного стану дітей-сиріт 
1.1 Формування штату Міський бюджет 480 4 особи × 10 000 грн × 12 міс = 
психологів 480 тис. грн 
1.2 Впровадження Грантові кошти, 120 24 заходи × 5 000 грн = 120 тис. 
терапевтичних практик БФ грн 
1.3 Тренінги з розвитку ГО, міський 60 4 тренінги × 15 000 грн = 60 
емоційного інтелекту бюджет тис. грн 
Всього: 660 тис. грн 
2. Проведення заходів соціалізації та розвитку 
2.1 Тематичні табори та Міський бюджет, 300 2 зміни × 150 000 грн = 300 тис. 
гуртки волонтери грн 
2.2 Творчі майстер-класи Благодійні фонди 72 12 заходів × 6 000 грн = 72 тис. 
грн 
2.3 Екскурсії та поїздки Спонсори, БФ 200 4 екскурсії × 50 000 грн = 200 
тис. грн 
Всього: 572 тис. грн 
3. Наставництво та менторська підтримка 
  
70 
Продовження таблиці 3.4 
Формування бази ГО, освітні заклади 25 Реєстрація/організація 50 осіб 
3.1 менторів 
Зустрічі з менторами Волонтерські 60 12 зустрічей × 5 000 грн = 60 
3.2 засади тис. грн 
Супровід дітей у Волонтерські 100 100 кейсів × 1 000 грн = 100 
3.3 виборі професії засади тис. грн 
Всього: 185 тис. грн 
4. Покращення умов проживання та побуту 
Модернізація Благодійні фонди, 600 3 об’єкти × 200 000 грн = 600 
4.1 побутових умов місцевий бюджет тис. грн 
Оснащення побутовою Благодійні фонди, 450 30 одиниць × 15 000 грн = 450 
4.2 технікою місцевий бюджет тис. грн 
Впровадження Міськрада, 90 3 об’єкти × 30 000 грн = 90 тис. 
4.3 стандартів безпеки соціальні служби грн 
Всього: 1 140 тис. грн 
5. Навчання персоналу, що працює з дітьми-сиротами 
Тренінги з кризового Психологічні 80 4 тренінги × 20 000 грн = 80 
5.1 реагування центри тис. грн 
Вивчення сучасних Волонтерські 120 8 модулів × 15 000 грн = 120 
5.2 підходів до виховання засади тис. грн 
Сертифіковані Місцевий бюджет 90 3 програми × 30 000 грн = 90 
5.3 навчальні програми тис. грн 
Всього: 290 тис. грн 
6. Індивідуальний соціальний супровід дітей-сиріт 
Мультидисциплінарні Благодійні фонди 100 Формування, адміністрування 
6.1 команди 
Індивідуальні плани Благодійні фонди 50 100 планів × 500 грн 
6.2 підтримки 
Щомісячний Благодійні фонди 120 12 звітів × 10 000 грн 
6.3 моніторинг 
Всього: 270 тис. грн 
7. Інформаційно-просвітницька кампанія у громаді 
Зустрічі, лекції у Волонтерські 60 12 заходів × 5 000 грн = 60 тис. 
7.1 громадах засади, бюджет грн 
ОТГ 
Інформаційні Волонтерські 100 1 000 буклетів (10 тис.) + 48 
7.2 матеріали засади постів (90 тис.) = 100 тис. грн 
Залучення волонтерів Волонтерські 80 40 осіб × 2 000 грн мотивації = 
7.3 засади 80 тис. грн 
  
71 
Продовження таблиці 3.4 
Всього: 240 тис. грн 
Всього за всі заходи: 3 357 тис. грн 
 
Пропозиції щодо удосконалення фінансування та ресурсного забезпечення 
програми: 
1. Залучення коштів з державного та місцевого бюджетів через створення 
окремого бюджетного рядка для підтримки дітей-сиріт у міських соціальних 
програмах. 
2. Запровадження державно-приватного партнерства – укладання 
меморандумів із бізнес-структурами для спільного фінансування житлових 
проєктів, освітніх грантів чи наставницьких ініціатив. 
3. Залучення міжнародних грантів і донорських програм, зокрема через 
платформи USAID, UNICEF, UNDP, фонд «Глобальні діти», Європейську комісію. 
4. Оптимізація витрат через цифровізацію – впровадження електронного 
реєстру дітей-сиріт і соціальних послуг для підвищення прозорості обліку та 
уникнення дублювання витрат. 
5. Використання волонтерських ресурсів та соціального підприємництва 
– наприклад, розвиток ініціатив наставництва, майстерень, де молодь-сироти може 
здобути практичні навички. 
6. Запровадження місцевих стимулів для фахівців, які працюють з дітьми-
сиротами: надбавки, премії, професійне навчання за рахунок бюджету або 
грантових коштів. 
 
3.4. Оцінка ефективності запропонованих змін та впровадження 
Програми 
 
Оцінка ефективності впровадження Програми соціального забезпечення 
дітей-сиріт «Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» здійснюватиметься за 
72 
допомогою якісних та кількісних показників, зібраних на основі моніторингу 
виконання заходів, відгуків учасників та аналітичного супроводу. 
Основні методи оцінювання включають: 
– систематичний моніторинг реалізації заходів – ведення обліку кількості 
проведених подій, кількості охоплених учасників, тривалості заходів та рівня 
залучення громадськості; 
– анкетування та опитування дітей-сиріт, опікунів, фахівців – для виявлення 
рівня задоволеності наданими послугами, а також визначення змін у 
психологічному стані, рівні соціалізації та адаптації; 
– збір експертної аналітики – залучення незалежних соціологів, психологів і 
освітян для аналізу результатів впровадження програми; 
– порівняльний аналіз – порівняння базових і підсумкових показників стану 
дітей (психоемоційний стан, рівень залучення до соціального життя, освітні 
досягнення, побутова самостійність тощо); 
– звіт виконавців програми – подання узагальненого звіту до Черкаської 
міської ради з висновками, труднощами впровадження та пропозиціями щодо 
удосконалення. 
Успішність реалізації програми також визначатиметься через: 
 зростання рівня психологічного благополуччя дітей-сиріт; 
 зменшення рівня соціальної ізоляції; 
 підвищення участі у громадському та культурному житті міста; 
 формування у дітей-сиріт навичок для самостійного дорослого життя. 
На основі отриманих результатів буде прийматися рішення про можливість 
масштабування Програми, продовження її дії або внесення коригувань до окремих 
заходів. 
Для ефективного просування Програми соціального забезпечення дітей-сиріт 
«Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» міста Черкаси на 2026 рік важливо 
реалізувати комплекс системних заходів, які сприятимуть підвищенню 
поінформованості, залученню громади, а також забезпеченню сталого розвитку 
73 
сімейних форм виховання та соціальних послуг для дітей-сиріт і дітей, позбавлених 
батьківського піклування. 
Основні шляхи просування: 
1. Глибокий аналіз потреб і проблематики – систематичне дослідження 
поточного стану соціального захисту дітей-сиріт і потреб фостерних сімей, 
будинків сімейного типу, патронатних вихователів. Це дасть змогу визначити 
пріоритети для реалізації заходів Програми. 
2. Спрямована комунікація з ключовими аудиторіями – проведення 
інформаційних кампаній для фостерних сімей, патронатних вихователів, 
соціальних працівників, представників органів місцевого самоврядування, а також 
потенційних прийомних батьків. Окремі кампанії мають бути адресовані громадам, 
школам та ЗМІ. 
3. Збір та поширення успішних практик і життєвих історій – формування 
кейсів успішної інтеграції дітей у сімейне середовище, організація круглих столів, 
семінарів, тренінгів за участю фахівців, бенефіціарів Програми та громадськості. 
4. Використання різноманітних комунікаційних каналів – 
розповсюдження інформації через традиційні ЗМІ, інтернет-платформи, соціальні 
мережі, а також інтерактивні заходи (вебінари, онлайн-конференції), що 
забезпечить охоплення різних вікових і соціальних груп. 
5. Рекламна підтримка та інформування на місцевому рівні – виділення 
коштів із місцевих бюджетів для рекламних кампаній, які будуть включати 
розміщення інформації на білбордах, у місцевих телеефірах, друкованих виданнях. 
6. Виготовлення та поширення інформаційних матеріалів – буклетів, 
флаєрів, методичних посібників, які будуть розповсюджені серед соціальних 
служб, шкіл, медичних закладів, а також серед потенційних прийомних батьків. 
7. Навчальні заходи для фахівців та громадськості – проведення 
презентацій Програми, тренінгів для соціальних працівників, освітян та 
представників місцевої влади, спрямованих на підвищення компетентності у сфері 
сімейних форм виховання та підтримки дітей. 
74 
8. Співпраця з громадськими організаціями та міжнародними партнерами 
– залучення ресурсів, експертизи і досвіду для розширення масштабів і якості 
реалізації Програми. 
Для вимірювання ефективності реалізації програми «Місто турботи: 
підтримка для дітей-сиріт» у місті Черкаси пропонується використати систему 
кількісних та якісних індикаторів, що дозволяють здійснювати моніторинг 
досягнення запланованих результатів. 
Основні способи вимірювання результатів програми: 
Кількісні показники: 
− кількість дітей-сиріт, охоплених програмою; 
− кількість випускників інтернатів, які отримали житло або тимчасове 
помешкання; 
− кількість соціальних працівників, які пройшли підвищення 
кваліфікації; 
− кількість наставників, залучених до роботи з дітьми-сиротами; 
− рівень охоплення цифровим обліком (впровадження електронного 
реєстру). 
Якісні показники: 
− ступінь задоволеності учасників програмою (через 
анкетування/опитування); 
− позитивна динаміка у сфері працевлаштування та освіти серед 
випускників; 
− рівень соціальної адаптації учасників (за оцінками соціальних 
працівників); 
− зменшення кількості соціально дезадаптованих осіб серед колишніх 
вихованців. 
Методи оцінювання включають: соціологічне анкетування, фокус-групи, 
аналіз адміністративної звітності, експертну оцінку та порівняльний аналіз 
показників до та після впровадження програми. 
75 
У процесі впровадження Програми соціального забезпечення дітей-сиріт 
«Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» міста Черкаси на 2026 рік 
прогнозується значне удосконалення фінансового забезпечення завдяки ряду 
ключових змін. 
Саме тому дана програма є інноваційним кроком уперед у сфері опіки над 
дітьми-сиротами та може стати моделлю для впровадження в інших регіонах 
України. Програма має довгостроковий вплив на системи соціального захисту, 
створюючи основу для майбутніх поколінь, де кожна дитина матиме можливість 
рости в родинному середовищі та отримувати необхідну підтримку на всіх етапах 
життя. 
  
76 
ВИСНОВКИ 
 
У процесі виконання кваліфікаційної роботи було досягнуто поставленої 
мети – проаналізовано сукупність теоретичних, правових та практичних аспектів 
соціального забезпечення дітей-сиріт в Україні та окреслено перспективи розвитку 
цієї системи в умовах воєнного стану та повоєнного відновлення. 
Основні висновки дослідження: 
1. Соціальне забезпечення дітей-сиріт є складовою соціальної політики 
держави та має глибоке історичне і правове підґрунтя, що трансформується 
відповідно до соціально-політичних викликів. 
2. Нормативно-правова база в Україні охоплює як міжнародні стандарти 
(Конвенція ООН про права дитини), так і національне законодавство. Проте 
існують суперечності в реалізації, зокрема у сфері міжвідомчої взаємодії та 
моніторингу якості послуг. 
3. Проведений аналіз виявив, що в 2022–2024 роках, у зв’язку з 
повномасштабною війною, значно зросла кількість дітей, позбавлених 
батьківського піклування. Це потребує адаптації системи соціального захисту до 
умов кризи та підвищення її гнучкості. 
4. У м. Черкаси окреслено проблеми нестачі фахівців, слабкого 
моніторингу послуг і недосконалої координації між структурами, що надають 
допомогу дітям-сиротам. 
5. Зарубіжний досвід (Німеччини, Франції, Польщі) демонструє 
ефективність сімейних форм виховання, програмно-цільового підходу, цифрових 
інструментів супроводу дітей та інституційної підтримки прийомних родин. 
6. Запропонована Програма «Місто турботи: підтримка для дітей-сиріт» 
для Черкас передбачає поетапне реформування місцевої системи забезпечення прав 
дітей-сиріт, розвиток фахового потенціалу, цифровізацію обліку та моніторингу, 
підвищення міжвідомчої взаємодії. 
77 
7. Практичне значення роботи полягає у можливості впровадження 
розроблених пропозицій у діяльність місцевих центрів соціальних служб, закладів 
освіти та органів місцевого самоврядування для підтримки дітей-сиріт. 
Таким чином, ефективне удосканалення системи соціального забезпечення 
дітей-сиріт в Україні можливе лише за умови впровадження сучасних 
управлінських механізмів, комплексного міжсекторального підходу, підвищення 
фаховості кадрів та реалізації програм, адаптованих до реальних потреб дітей. 
 
  
78 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. 61 932 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 
перебувають на первинному обліку. URL: https://meta.ua/uk/news/society/267477-
61-932-diteisirit-ta-ditei-pozbavlenih-batkivskogo-pikluvannya-perebuvayut-na-
pervinnomu-obliku/ (дата звернення: 30.03.2025). 
2. Boothby N. A World Turned Upside Down: Social Ecologies of Children in 
War Zones. UNICEF, 2006. 
3. Bundesministerium für Familie, Senioren, Frauen und Jugend. 
Pflegekinderhilfe in Deutschland. – Berlin: BMFSFJ, 2021. – 96 S. [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу:https://www.bmfsfj.de/ 
4. Bundesregierung. Kindergrundsicherung: Ein Überblick. – 2024. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.bundesregierung.de/kindergrundsicherung 
5. Code de l'action sociale et des familles. – Légifrance. – [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://www.legifrance.gouv.fr 
6. Fox N. A., Zeanah C. H., Nelson C. A. The Effects of Foster Care 
Intervention on Children’s Development: The Bucharest Early Intervention Project. 
Oxford University Press, 2014. 
7. Great Britain. Department for Education. Children looked after in England 
including adoption. – 2023. [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу:https://www.gov.uk 
8. Kamerman S. B., Moss P. From Child Welfare to Child Well-being: An 
International Perspective on Knowledge in the Service of Policy Making. Springer, 2009. 
9. Kinderdienst und Familienhilfe im Wandel: Einblicke in die Praxis. – Köln: 
Lambertus, 2020. – 276 S. 
10. Krumer-Nevo M. Poverty-Aware Social Work: A Paradigm for Social Work 
Practice with People in Poverty. Policy Press, 2020. 
11. Loi n 2022-140 du 7 février 2022 relative à la protection des enfants. – 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.legifrance.gouv.fr 
79 
12. Meyer, В. Valueofchildrenin Germany: Dimensions, Comparison of 
Generations and Relevance for Parenting / В. Meyer, I. Albert, G. Trommsdorff, B. 
Schwarz. 2012, Р. 24-25. 
13. Ministère des Solidarités. Aide sociale à l’enfance (ASE) en France. – 2023. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://solidarites.gouv.fr 
14. Projekt „Nasze dzieci” / Stiftung Deutsch-Polnische Zusammenarbeit. – 
2022. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://fwpn.org.pl 
15. Rodzinna opieka zastępcza w Polsce: raport. – Warszawa: Ministerstwo 
Rodziny i Polityki Społecznej, 2022. – 78 s. 
16. Sales, S. Adoption. Family and the Paradox of Origins. Palgrave Macmillan, 
London. 2012, 297 p. 
17. SOS Wioski Dziecięce Polska. Program wsparcia rodzin zastępczych z 
Ukrainy. – 2023. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:https://sos-wd.org 
18. Starke Kinder – starkes Land. Kinderschutz in Deutschland. – Berlin: 
BMFSFJ, 2023. 
19. Swedish National Audit Office. Children and youth in care: audit report. – 
Stockholm, 2024. – [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу:https://www.riksrevisionen.se 
20. The Children Act 1989. UK Public General Acts. – [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу:https://www.legislation.gov.uk 
21. Ustawa o pomocy społecnej // Kancelaria Sejmu z dnia 12 marca 2004 r. Str. 
1-79. 
22. Ustawa z dnia 9 czerwca 2011 r. o wspieraniu rodziny i systemie pieczy 
zastępczej. – Dziennik Ustaw RP, 2011, Nr 149, poz. 887. 
23. Алєксєєнко Т. Ф. Gatekeeping strategy and technology her implementation 
in the socio-pedagogical support of child and family / T. F. Alekseenko // Social Work 
and Education. – 2017. – Vol. 4, No. 3. – P. 55–63. 
24. Безпалько О.В. Соціальна робота: теорія і практика / О.В. Безпалько. – 
К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 312 с. 
80 
25. Безпалько О.В., Звєрєва І. Д. Інтегровані соціальні служби: теорія, 
практика, інновації. Київ : Фенікс, 2007. 528 с. 
26. Бех В.П. Соціальна робота і формування громадянського суспільства: 
монографія. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2008. 599 с. 
27. Близько 15 тисяч сиріт в Україні чекають на родину: як змінюється 
система усиновлення у 2024 році // Daycom. – 2024. – Режим 
доступу:https://daycom.com.ua/news/blizko-15-tisyach-sirit-v-ukrayini-chekayut-na-
rodinu-yak-zminyuietsya-sistema-usinovlennya-u-2024-roci 
28. Боднарчук О. І. Ефективність нормативно-правових актів у сфері 
захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Актуальні 
проблеми держави і права. 2014. Вип. 73. С. 316-321. 
29. Боднарчук О. І. Правове забезпечення системи опіки над 
дітьмисиротами в Польщі: досвід для України. Актуальні проблеми вітчизняної 
юриспруденції. 2016. Вип. 2. С. 86–89. 
30. Бориченко К. В. Реформування законодавства у сфері соціального 
захисту сімей із дітьми в Україні. Право і суспільство. 2020. №2. С. 72– 77. 
31. В Україні 93,5% дітей-сиріт перебувають у сімейних формах 
виховання. URL: https://sobor.com.ua/news/diti-46 (дата звернення: 29.03.2025). 
32. В Україні 93,5% дітей-сиріт перебувають у сімейних формах 
виховання. URL:https://sobor.com.ua/news/diti-46. 
33. В Україні зросла кількість осиротілих дітей. URL: 
https://www.slovoidilo.ua/2021/09/08/novyna/suspilstvo/ukrayini-zrosla-kilkist-
osyrotilyxditej (дата звернення: 01.04.2025). 
34. В Україні майже 46 тисяч дітей, позбавлених батьківського піклування. 
URL: https://suspilne.media/715984-v-ukraini-majze-46-tisac-ditej-pozbavlenih-
batkivskogo-pikluvanna-minsocpolitiki (дата звернення: 29.03.2025). 
35. В Україні на 27% зросла кількість усиновлень: скільки дітей знайшли 
родини. URL: https://www.stopcor.org/ukr/section-suspilstvo/news-v-ukraini-na-27-
zrosla-kilkist-usinovlen-skilki-ditej-znajshli-rodini-25-02-2025.html (дата звернення: 
30.03.2025). 
81 
36. Вахрамєєва О. А. Role of the sociocultural environment of residential 
establishment in adaptation of orphan children / O. A. Vakhrameeva // European 
Researcher. – 2013. – Vol. 48, № 7-2. – P. 1636–1640. 
37. Вишновецька С. Ключові компоненти соціальної політики стосовно 
дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / С. Вишновецька // 
Соціальна робота та освіта. – 2022. – № 2(9). – С. 45–52. 
38. Гендерночутливий підхід у роботі з вразливими верствами населення у 
соціально-правовій сфері : навчально-методичний посібник / В. Анголенко, О. 
Бєлоліпцева, О. Грошова, Ю. Дьоміна, Т. Ісаєва, Ю. Лисенко, О. І. Цибуліна. Харків 
: ХГПА, 2017. 78 с. 
39. Горемикіна Ю. В. Моніторинг і оцінювання якості та ефективності 
соціальних послуг: прикладний аспект. Демографія та соціальна економіка. 2016. 
№ 3. С. 120-132. 
40. Грищенко С. Розвиток інституту прийомної сім’ї: огляд міжнародного 
та національного досвіду. Вісник представництва EVERYCHILD в Україні. 2003. 
№ 1. С. 18-22. 
41. Деінституалізація та трансформація послуг для дітей : посібник з 
найкращих практик / під ред. Жоржетти Мюльгейр, Кевіна Брауні. 143 с. 
42. Державна  служба  статистики  України,  2013.  Захист  дітей,  які  
потребують  особливої уваги  суспільства. Статистичний бюллетень.  Київ:  ДП  
«Інформаційно-аналітичне агентство». 
43. Державне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського 
піклування. URL: https://cutt.ly/wJitOjP (дата звернення: 01.04.2025). 
44. Діти-сироти в Україні у 2024 році: статистика та зміни // Слово 
проСлово.–2024.–Режимдоступу:https://slovoproslovo.info/dity-syroty-ukraina-2024-
statystyka 
45. Діти-сироти та діти, які позбавлені батьківського піклування, 
перебувають на первинному обліку. URL:https://meta.ua/uk/news/society/267477-61-
932-diteisirit-ta-ditei-pozbavlenih-batkivskogo-pikluvannya-perebuvayut-na-
pervinnomu-obliku/. 
82 
46. Завацька Л. М. Структурно-змістовні компоненти професійного 
модуля підготовки фахівця соціально-виховної роботи з дітьми та молоддю. 
Соціальна робота. Соціальна педагогіка. 2021. Серія 11. С. 47-54. 
47. Зубчик Н. В. Социальная адаптация детей, оставшихся без попечения 
родителей, в общеобразовательном учреждении / Н. В. Зубчик // Психолого-
педагогические проблемы модернизации образования. – 2019. – № 2. – С. 87–91. 
48. Кисельова О. І. Актуальні питання соціального захисту дітей-сиріт та 
дітей, позбавлених батьківського піклування в порівняльному аналізі України та 
Польщі. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія 
«Право». 2014. № 24 (Том 2). С. 181–184. 
49. Кияниця З. П., Петрочко Ж. В. Соціальна робота з вразливими сім’ями 
та дітьми: посібник. Київ : Обнова компані, 2017. Ч. І. 256 с. 
50. Ковальова К.В. Соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми, 
позбавленими батьківського піклування в умовах центру соціально психологічної 
реабілітації дітей. Social Work and Education. 2022. Vol. 9, No. 8. С. 375-420. 
51. Конвенція про права дитини ООН; Конвенція, Міжнародний документ 
від 20.11.1989. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021#Text (дата 
звернення: 25.03.2025). 
52. Конституція України Верховна Рада України; Конституція України, 
Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Відомості Верховної Ради 
України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. 
53. Кузьмін В. В. Теоретичний аналіз проблеми інтеграції у суспільства 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: соціально-
психологічний аспект. Актуальні проблеми педагогіки, психології та професійної 
освіти, 2017. №1. С. 3-8. 
54. Манохіна, І.В.,  2011.  Соціальний  супровід  як  форма  соціально-
педагогічної  роботи  з дітьми-сиротами  та  дітьми,  позбавленими  батьківського  
піклування. Питаннясучасноїнаукиіосвіти: VII  Міжнародна  науково-практична  
Інтернет-конференція. К.: ТК Меганом, Ч.2. с. 45-47. 
83 
55. Маренчук О. М. Правові засади захисту соціальних категорій дітей у 
сучасних умовах. Таврійський вісник освіти. 2017. №1(57). С.131–138.  
56. Маренчук О.М. Правові засади захисту соціальних категорій дітей в 
Україні / О.М. Маренчук // Науковий вісник Ужгородського нац. ун-ту. Серія: 
Право. – 2019. – Вип. 54. – С. 117–122. 
57. Мордань О. Міжнародна практика реформування державної системи 
опіки: досвід для України. Державне управління та місцеве самоврядування : зб. 
наук. праць. 2012. № 2. С. 75-85. 
58. На Черкащині передаватимуть дані про дітей-сиріт та дітей, 
позбавлених батьківського піклування, до громад // Вичерпно. – 2024. –
https://vycherpno.ck.ua/na-cherkashhyni-peredavatymut-dani-pro-ditej-syrit-ta-ditej-
pozbavlenyh-batkivskogo-pikluvannya-do-gromad 
59. Нестор Літописець . Літопис Руський. Повість минулих літ / Нестор 
Літописець ; [пер. з давньорус. Л. Є. Махновця]. – [Б.м.: б.в., 2014?]. – 191 c. 
60. Пєша І. В. Дитячі будинки сімейного типу як особлива форма сімейної 
опіки над дітьми-сиротами, позбавленими батьківського піклування. Український 
соціум. 2012. № 1 (2). C.72-80. 
61. Понад 730 млн грн за 2023 рік: діти-сироти і окремі категорії дітей з 
інвалідністю щомісяця отримують матеріальну допомогу від міста. URL: 
https://kyivcity.gov.ua/news/ponad_730_mln_grn_za_2023_rik_diti-
siroti_i_okremi_kategori_ditey_z_invalidnistyu_schomisyatsya_otrimuyut_materialnu_
dopomogu_vid_mista/ (дата звернення: 30.03.2025). 
62. Понуренко,  А.Ю.   Особливості  соціалізації  дітей  в  інтернатних  
закладах. Соціально-політичні студії: науковий альманах,  2018, № 2,  С.110-115. 
63. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України 
щодо захисту прав дітей на період надзвичайного або воєнного стану Постанова 
Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 349. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/349-2022-%D0%BF#Text (дата звернення: 
25.03.2025). 
84 
64. Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону 
громадянами України: постанова Кабінету міністрів України № 264 від 12 березня 
2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264-2022-%D0%BF#Text (дата 
звернення: 31.03.2025). 
65. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту 
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування Закон 
України від 13.01.2005 № 2342-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, 
№ 6, ст.147. 
66. Про стан соціального захисту дітей та невідкладні заходи, спрямовані 
на захист прав дитини в Україні Постанова Верховної Ради 
України від 17.01.2020 № 483-IX. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, 
№ 34, ст.244. 
67. Прокопенко О. С. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей позбавлених 
батьківського піклування в Україні. International Journal of Innovative Technologies 
in Social Science, 2018. 4(8), Vol. 2. С. 9-15. 
68. Пушкар В. А. Соціально-психологічна адаптація та соціалізація дітей-
сиріт, позбавлених родинного піклування Social work and education. 2020. С. 14-31. 
69. Пушкіна О. В., Лозицька С. М. Прийомні (фостерні) сім’ї: 
американський досвід. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда 
Нобеля. Серія «юридичні науки». 2013. № 2 (5). С. 132-136. 
70. Сенека Л.Л. Моральні листи до Луцилія. – Харків: Фоліо, 2004. – 432 с. 
71. Система соціального захисту сиріт і дітей [Електронний ресурс] // 
Docsity. – Режим доступу:https://www.docsity.com/ru/docs/sistema-socialnogo-
zahistu-sirit-i-ditey/1736956/. 
72. Січкар, О. Проблема  сирітства  в  українській  літературі  для дітей і 
про дітей кінця   XIX-початку   XX   ст. Сучасні проблеми мовознавства  та 
літературознавства, 2011, № 15, С. 259-261. 
73. Слабковська А. І. Періодизація входження дитини в прийомну родину 
(на прикладі усиновлення дітей іноземцями) / А. І. Слабковська // Соціальна 
педагогіка: теорія і практика. – 2016. – № 3. – С. 67–72. 
85 
74. Слюсар Л.І. Соціальний захист дітей: навч. посіб. – К.: Академія, 2012. 
– 248 с. 
75. Слюсар, Л.І. Сучасний стан проблеми соціального сирітства в Україні 
та шляхи її вирішення. Соц.-ек. Проблеми сучас. Періоду України,  2014, № 5(109),  
С. 468-477. 
76. Суліменко О.В. Соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми, 
позбавленими батьківського піклування в умовах воєнного стану: монографія. – 
Кропивницький: Ексклюзив-Систем, 2023. – 198 с. 
77. Суліменко, О. Соціальна робота з дітьми-сиротами та дітьми, 
позбавленими батьківського піклування, в умовах воєнного стану. 
Ввічливість.Humanitas, 2022, № 4, С. 68–75. 
78. Терновець О. М. Соціальне сирітство як соціально-педагогічна 
проблема / О. М. Терновець // Соціальна педагогіка: теорія та практика. 2012. № 3. 
С. 61-68. 
79. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За 
заг. ред.. проф. Капської А. Й. К., 2000. 372 с. 
80. Усиновлення та тимчасове влаштування дітей в умовах воєнного стану. 
URL: https://www.helsinki.org.ua/articles/usynovlennia-ta-tymchasove-vlashtuvannia-
ditey-v-umovakh-voiennoho-stanu/ (дата звернення: 02.04.2025). 
81. Фостерна сім’я у Великобританії: основні засади діяльності. Освіта і 
управління. 2002. № 1. С. 163–170. 
82. Харченко С. Я. Підготовка дітей-сиріт до сімейного життя в умовах 
інтернатного закладу: монографія / С. Я. Харченко, Г. Д. Хархан. Луганськ: вид-во 
СНУ ім. В. Даля, 2012. 180 с. 
83. Чеховська І. В. Державна сімейна політика в Україні: теорія та 
практика реалізації. Кам’янець-Подільський, ТОВ «Друкарня «Рута», 2013. 736 с. 
84. Чечет В. Альтернативні форми виховання дітей, які проживають у 
дитячих установах. Управління освітою. 2003. С 15-16. 
85. Якубова Л. Аналіз ефективності надання соціально-педагогічних 
послуг молоді в умовах Хмельницького обласного центру соціальних служб для 
86 
сім’ї, дітей та молоді / Л. Якубова // Науковий вісник Хмельницького 
національного університету. Серія: Педагогіка. – 2017. – № 3. – С. 58–63. 
86. Яремчук В. В. Феномен соціального сирітства як наукова проблема. 
Вісник психології і педагогіки ПНУ ім. В. Стефаника. 2010. № 2. С. 7-10. 
87. Ящук Л. П. Ресурсне забезпечення в організації протидії соціальному 
сирітству на рівні місцевого самоврядування / Л. П. Ящук // Публічне управління: 
теорія та практика. – 2015. – № 1. – С. 101–106. 
  
87 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
88 
Додаток А 
 
 
 
 
 
  
89 
Додаток Б 
 
 
 
  
90 
 
Додаток В 
 
Проведення творчої майстерні на тему безпечного спілкування в Інтернеті  з 
дітьми-сиротами 2024 р.