ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій
Кафедра соціального забезпечення
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
на тему: Організація споживання соціальних послуг людьми похилого віку
Виконала: студентка 4 курсу, групи СЗ-2110
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»
Федоренко К.А.
Науковий керівник Нагайчук Н.Г.
Рецензент:
Черкаси – 2025 р.
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр
Галузь знань 23 Соціальна робота
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Зав. кафедри
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О.
“____” _______________20___ р.
ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА
Здобувачці Федоренко Карині Анатоліївні
на підготовку кваліфікаційної роботи бакалавра на тему:
«Організація споживання соціальних послуг людьми похилого віку »
Тему затверджено наказом №341/04 від «07» листопад 2024р.
Кваліфікаційна робота бакалавра виконується на матеріалах Територіального
центру надання соціальних послуг Соснівського району м. Черкаси
План кваліфікаційної роботи бакалавра
Розділ 1. Теоретико-методичні аспекти надання соціальних послуг людям
похилого віку.
Розділ 2. Практичні засади організації споживання соціальних послуг для людей
похилого віку.
Розділ 3. Шляхи удосконалення процедур оцінки потреб осіб похилого віку в
діяльності тцнсп м. Черкаси
Об'єктом є система соціального обслуговування осіб похилого віку в Україні.
Предметом є процес організації споживання соціальних послуг особами
похилого віку в Україні.
Мета кваліфікаційної роботи бакалавра: є дослідження теоретико-методичних
аспектів надання соціальних послуг людям похилого віку, вивчення практичних
засад організації споживання соціальних послуг людьми похилого віку та
формування рекомендацій щодо вдосконалення алгоритмів / процедур
споживання соціальних послуг особами похилого віку.
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для
досягнення поставленої мети:
У розділі 1: розкрито зміст, функції та класифікацію соціальних послуг для осіб
похилого віку, проаналізовано нормативно-правові засади їх організації та
наукові підходи до споживання з урахуванням вікових особливостей.
У розділі 2: досліджено діяльність ТЦНСП м. Черкаси, оцінено застосовувані
технології надання послуг, якість обслуговування, виявлено основні проблеми на
основі емпіричних даних та SWOT-аналізу.
У розділі 3: проаналізовано недоліки чинної системи оцінки потреб,
запропоновано модель уніфікованої процедури, обґрунтовано впровадження кейс-
менеджменту та подано практичні рекомендації щодо вдосконалення обліку
потреб у ТЦНСП м. Черкаси.
Завдання підготував Федоренко К.А.
науковий керівник Нагайчук Н. Г.
«___»________202_ р.
Завдання одержала здобувачка ____________ __________________
«___»________202
ЗАТВЕРДЖЕНО
Завідувач кафедри________________
наук. ступінь, вч. звання Прізвище І.Б.
протокол №___ від ______________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього
ступеня «бакалавр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на
20__/20__ навчальний рік
№ з/п Назва етапу кваліфікаційної роботи Строк виконання Примітка
етапу роботи
1. Вибір студентом теми КРБ і подання Березень виконано
заяви на кафедру;
- затвердження тем КРБ і
призначення наукових керівників;
- складання і затвердження завдань
на виконання КРБ
2. Підготовка вступу і першого розділу Березень-квітень виконано
КРБ
3. Підготовка другого розділу КРБ Квітень виконано
4. Підготовка третього розділу КРБ Квітень виконано
5. Подання здобувачем завершеної КРБ Квітень виконано
науковому керівнику
6. Розгляд КРБ науковим керівником Квітень виконано
7. Попередній розгляд КРБ на комісії Травень виконано
від кафедри
8. Доопрацювання роботи, прийняття Травень виконано
кафедрою рішення про допуск КРБ
до захисту перед ЕК, оформлення
(нормоконтроль) та зовнішнє
рецензування КРБ
9. Проходження перевірки на плагіат Травень виконано
10. Подання роботи на підпис завідувачу Травень виконано
кафедри
11. Підготовка ілюстративного Травень виконано
матеріалу, презентації та доповіді
12. Захист дипломної роботи в ЕК Червень виконано
Студентка ________________ _______________________
Керівник роботи ________________ _______________________
Секретар ЕК ________________ _____________________
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота бакалавра містить 85 сторінок, 19 таблиць, 6 рисунків,
список літератури з 127_найменувань, 3 додатків.
ОРГАНІЗАЦІЯ СПОЖИВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЛЮДЬМИ
ПОХИЛОГО ВІКУ
Предметом дослідження є організація споживання соціальних послуг
особами похилого віку з акцентом на доступ, інформування, супровід.
Об'єктом дослідження є система соціального обслуговування осіб
похилого віку в Україні.
Метою роботи є дослідити теоретичні та практичні аспекти надання
соціальних послуг літнім людям і розробити рекомендації щодо вдосконалення
процедур їх споживання.
Завдання роботи: проаналізувати соціальні послуги для осіб похилого віку,
діяльність ТЦНСП м. Черкаси, виявити проблеми споживання, оцінити роль
цифровізації та міжсекторальної взаємодії, і запропонувати шляхи удосконалення
обслуговування.
За результатами дослідження у ході дослідження виявлено недоліки
оцінки потреб, обґрунтовано напрями цифровізації, партнерства й соціального
замовлення.
Одержані результати можуть бути використані ТЦНСП м. Черкаси та
іншими центрами для адаптації до кризових умов і підвищення ефективності
послуг.
Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра_________
Рік захисту роботи __________________________________
Підпис студента ____________________
Дата _________________________
АНОТАЦІЯ
Федоренко К. А. Організація споживання соціальних послуг людьми
похилого віку. – Рукопис. Кваліфікаційна робота на здобуття освітнього
ступеня «бакалавр» за спеціальністю 232 «Соціальне забезпечення». –
Черкаський державний технологічний університет, Черкаси, 2025.
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню процесу організації
споживання соціальних послуг людьми похилого віку в Україні в умовах
цифровізації та децентралізації. У першому розділі проаналізовано теоретико-
методичні засади та класифікацію соціальних послуг, особливості потреб осіб
похилого віку, законодавче регулювання. У другому розділі досліджено
діяльність Територіального центру соціального обслуговування м. Черкаси,
оцінено ефективність надання послуг, виявлено бар’єри у доступі та споживанні.
У третьому розділі обґрунтовано напрями удосконалення процедур оцінки потреб,
впровадження кейс-менеджменту та цифрових інструментів супроводу. Одержані
результати можуть бути використані у практичній діяльності ТЦНСП та інших
установ соціального захисту для підвищення якості та доступності соціальних
послуг людям похилого віку. Кваліфікаційна робота бакалавра складається зі
вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (127 найменувань)
та трьох додатків. Робота містить 19 таблиць і 6 рисунків.
Ключові слова: соціальні послуги, люди похилого віку, цифровізація, кейс-
менеджмент, соціальний супровід.
ANNOTATION
Fedorenko K. A. Organization of Social Services Consumption by the
Elderly. – Manuscript. Bachelor's qualification paper for the degree of Bachelor in
specialty 232 "Social Security". – Cherkasy State Technological University,
Cherkasy, 2025.
The bachelor’s thesis focuses on the organization of social service consumption
by the elderly in Ukraine under conditions of digitalization and decentralization. The
first chapter analyzes theoretical and methodological principles, classification of social
services, elderly needs, and legal regulation. The second chapter explores the activities
of the Territorial Center for Social Services in Cherkasy, evaluates service effectiveness,
and identifies access barriers. The third chapter substantiates ways to improve needs
assessment procedures, introduces case management and digital support tools. The
results can be applied in the practical work of territorial social service centers and other
welfare institutions to improve the quality and accessibility of services for the elderly.
The bachelor's qualification paper consists of an introduction, three chapters,
conclusions, a list of 127 references, and three appendices. It includes 19 tables and 6
figures.
Keywords: social services, elderly, digitalization, case management, social
support
ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................ 8
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ НАДАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЛЮДЯМ ПОХИЛОГО ВІКУ............................... 12
1.1. Поняття та види соціальних послуг для людей похилого віку……..….. 12
1.2. Особливості потреб осіб похилого віку у соціальних послугах............. 20
1.3. Законодавче регулювання та стандарти надання соціальних
послуг.................................................................................................................. 30
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ....................... 34
2.1. Характеристика діяльності ТЦНСП та технологій надання соціальних послуг
людям похилого віку......................................................................................... 34
2.2. Діагностика діяльності ТЦНСП м. Черкаси та технологій надання соціальних
послуг людям похилого віку............................................................................. 43
2.3. Оцінка якості та ефективності надання соціальних послуг людям похилого
віку....................................................................................................................... 55
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУР ОЦІНКИ ПОТРЕБ ОСІБ
ПОХИЛОГО ВІКУ В ДІЯЛЬНОСТІ ТЦНСП М.
ЧЕРКАСИ........................................................................................................... 60
3.1. Напрями вдосконалення системи оцінки потреб осіб похилого віку як
передумови ефективного споживання соціальних
послуг................................................................................................................. 60
3.2. Запровадження моделі уніфікованої оцінки потреб як інструменту
підвищення ефективності соціальної підтримки осіб похилого віку........... 65
ВИСНОВКИ....................................................................................................... 72
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 75
ДОДАТКИ.......................................................................................................... 83
8
ВСТУП
У сучасних умовах соціально-економічного розвитку України важливе
значення має забезпечення соціального захисту громадян, зокрема осіб похилого
віку, які є однією з найуразливіших категорій населення. Старіння населення,
зниження рівня життя пенсіонерів, обмеженість фізичних можливостей і доступу
до інформаційних ресурсів обумовлюють необхідність удосконалення системи
соціального обслуговування людей літнього віку.
Проблеми, з якими стикаються люди похилого віку, набувають особливої
актуальності в умовах цифровізації суспільства. Із розвитком інформаційно-
комунікаційних технологій дедалі більше суспільних процесів переходять в
онлайн-середовище. Це створює нові виклики для людей старшого віку, які часто
не володіють необхідними цифровими навичками, що унеможливлює їхню
повноцінну участь у соціальному житті, доступ до адміністративних послуг,
медичних консультацій, банківських сервісів тощо.
У зв’язку з цим важливим завданням сучасної соціальної роботи є
забезпечення доступності цифрових технологій для літніх людей через надання
соціальних послуг, спрямованих на підвищення їхньої цифрової грамотності. Це
дозволить не лише покращити якість їхнього життя, а й сприятиме інтеграції у
сучасне інформаційне суспільство.
Державна політика у сфері соціального захисту населення, зокрема осіб
похилого віку, орієнтована на створення умов для надання якісних соціальних
послуг відповідно до потреб громадян. Закон України «Про соціальні послуги»
визначає правові та організаційні засади надання соціальних послуг, а також
гарантії їх отримання особами, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Досвід останніх років, зокрема події повномасштабного вторгнення рф,
довів важливість наявності дієвої системи соціального обслуговування, здатної
забезпечити адресну та якісну допомогу вразливим верствам населення.
9
Наявна система надання соціальних послуг в Україні має низку недоліків:
нестача фінансування, кадрова криза, недостатня кількість фахівців соціальної
роботи, неефективне функціонування деяких установ, а також обмежений доступ
до інноваційних послуг, таких як телесупровід, домашній догляд чи психологічна
підтримка. Разом з тим, запровадження реформи деінституціоналізації, розвиток
громадських ініціатив, цифровізація послуг та міжнародна підтримка відкривають
нові можливості для модернізації галузі.
Актуальність теми – обумовлена необхідністю реформування підходів до
організації соціального обслуговування, підвищення ефективності та адаптації до
потреб осіб похилого віку, враховуючи їхні вікові, фізичні, психологічні та
соціальні особливості. Соціальні послуги покликані підтримувати гідний рівень
життя, забезпечувати соціальну безпеку, а також сприяти активному старінню. У
розвинутих країнах ця проблема вирішується шляхом запровадження
індивідуальних планів догляду, розвитку цифрових сервісів, інтегрованих
соціально-медичних послуг. В Україні такі підходи ще перебувають у фазі
становлення, тому потребують наукового осмислення та практичного
впровадження.
Старіння населення є глобальним соціальним викликом. За даними
Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2050 року кількість людей віком
понад 60 років подвоїться, досягнувши 2,1 мільярда осіб. Така динаміка вимагає
системного перегляду моделей надання соціальних послуг. В Україні понад 7
мільйонів осіб — це громадяни похилого віку, з яких значна частина потребує
сторонньої допомоги та підтримки. У зв’язку з цим надзвичайно важливо
забезпечити доступність, ефективність і гуманність соціальних послуг для цієї
категорії населення.
Проблематика соціального обслуговування осіб похилого віку активно
розглядається у працях таких науковців, як І.Звєрєва, яка вивчала моделі
10
соціального обслуговування в Україні та запропонувала концепцію адресної
допомоги; [6, с. 5–12]
Н.Пархоменко, яка аналізувала потреби осіб похилого віку в контексті
реформування системи соціального захисту. О.Куценко, яка досліджує
міжнародний досвід надання соціальних послуг у контексті деінституціоналізації.
М.Лукашевич, яка акцентує увагу на значенні цифрової інклюзії для людей
похилого віку. O.Esping-Andersen, який представив типологію соціальних держав,
зокрема щодо моделей догляду за літніми.
Незважаючи на наявність значного обсягу теоретичних розробок,
залишається недостатньо вивченою проблема організації споживання соціальних
послуг людьми похилого віку на місцевому рівні, особливо в умовах цифрової
трансформації. Бракує емпіричних досліджень щодо бар'єрів доступу до послуг,
практик самоорганізації, а також аналізу ефективності вже діючих соціальних
інструментів.
У Європейському Союзі реалізуються інноваційні моделі підтримки літніх
людей – наприклад, концепція «active ageing», система страхового фінансування
(Німеччина), інтегровані муніципальні сервіси (Швеція, Данія). В Україні ж,
незважаючи на впровадження Закону «Про соціальні послуги» (2019),
спостерігаються труднощі із впровадженням ефективних технологій
обслуговування – таких як кейс-менеджмент, патронаж, цифрове консультування.
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження теоретико-методичних
аспектів надання соціальних послуг людям похилого віку, вивчення практичних
засад організації споживання соціальних послуг людьми похилого віку та
формування рекомендацій щодо вдосконалення процедур споживання соціальних
послуг особами похилого віку.
Завдання дослідження:
– розглянути сутність та види соціальних послуг для людей похилого віку;
11
вдослідити нормативно-правову базу щодо соціального захисту осіб похилого
віку;
– вдослідити нормативно-правову базу щодо соціального захисту осіб
похилого віку
– проаналізувати сучасний стан надання соціальних послуг літнім людям на
прикладі ТЦНСП м. Черкаси;
– виявити основні проблеми в організації споживання соціальних послуг
людьми похилого віку;
– запропонувати рекомендації щодо вдосконалення технологій споживання
соціальних послуг;
– оцінити ефективність взаємодії між державними, громадськими та
приватними структурами у сфері надання соціальних послуг людям похилого віку.
– проаналізувати роль цифрових технологій у забезпеченні доступності
соціальних послуг для осіб похилого віку.
– визначити перспективи розвитку індивідуалізованого підходу до надання
соціальних послуг в умовах децентралізації.
Об’єкт дослідження – система соціального обслуговування осіб похилого
віку в Україні.
Предмет дослідження – процес організації споживання соціальних послуг
особами похилого віку в Україні, зокрема механізми доступу до послуг, шляхи
інформування, подолання цифрової нерівності та вдосконалення практик
соціального супроводу в умовах децентралізації.
Таким чином, дослідження спрямоване на аналіз сучасного стану
соціального захисту осіб похилого віку та визначення ефективних шляхів його
покращення.
Апробація результатів кваліфікаційної роботи. Положення та результати
дослідження доповідалися на ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції з
нагоди Міжнародного дня сім’ї та 20-річчя створення кафедри соціальної
12
педагогіки та соціальної роботи «Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи в
Україні та зарубіжжі» (м. Івано-Франківськ, 15–16 травня 2025 р.)
13
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ НАДАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЛЮДЯМПОХИЛОГО ВІКУ
1.1. Поняття та види соціальних послуг для людей похилого віку
У межах системи соціального захисту населення України соціальні послуги
відіграють ключову роль як один із інструментів реалізації державної соціальної
політики. Як зазначає О.І. Куценко, вони спрямовані на підтримку осіб, які
перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема осіб похилого віку, осіб з
інвалідністю, самотніх громадян та інших соціально вразливих груп [57, с. 172–
176].
У межах системи соціального захисту населення України соціальні послуги
відіграють ключову роль як один із інструментів реалізації державної соціальної
політики. Як зазначає О.І. Куценко, вони спрямовані на підтримку осіб, які
перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема осіб похилого віку, осіб з
інвалідністю, самотніх громадян та інших соціально вразливих
Теоретичні підходи до тлумачення дефініції «соціальна послуга»
систематизовано у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1
Теоретичні підходи до тлумачення дефініції «соціальна послуга»
№
з/п Автор, джерело Зміст визначення
1 Куценко О.І Спеціалізовані дії, спрямовані на поліпшення якості життя осіб,
які перебувають у складних життєвих обставинах.
Соціальні послуги – це система взаємодії держави та недержавних
2 Левченко М.В. інституцій із населенням, спрямована на вирішення соціальних
ризиків.
3 Котляр І.М., 2020 Комплексна допомога людині або групі людей, яка надається за
умови виникнення потреби в підтримці, догляді, реабілітації.
4 WHO, 2023 [27] Сукупність підтримуючих, лікувальних та профілактичних
заходів, орієнтованих на добробут окремих осіб і спільнот.
Закон України Дії чи комплекс дій, що мають на меті подолання складних
5 «Про соціальні життєвих обставин або мінімізацію їх негативного впливу на
послуги», 2019 особу.
Скаладено автор за:[ 3, с. 97–104; 4, С. 41–47; 7, 9 ]
14
На думку І.М. Котляр, ознаками соціальної послуги є індивідуальність,
адресність, відповідність конкретним життєвим обставинам, а також
спрямованість на мінімізацію соціальних ризиків [54]
Основними функціями соціальних послуг, за М. І. Лукашевич, є:
компенсаторна (заміна втрачених функцій), реабілітаційна, підтримувальна,
інтеграційна та профілактична [62, с. 41–47.].
Порівнюючи українські та міжнародні підходи, слід відзначити визначення,
запропоноване ВООЗ (WHO, 2023), відповідно до якого соціальні послуги
становлять сукупність підтримувальних, лікувальних і профілактичних заходів,
орієнтованих на загальний добробут осіб і спільнот [127].
Сучасна європейська модель]. Подібну думку висловлює і М.В. Левченко,
розглядаючи соціальні послуги як систему кооперації державних і недержавних
суб’єктів, що функціонує задля зниження соціальних ризиків та забезпечення
базового рівня добробуту [122].
Згідно із Законом України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року
№2671-VIII, соціальні послуги – це комплекс заходів, спрямованих на подолання
або мінімізацію складних життєвих обставин. Основними принципами їх надання
є: доступність, адресність, індивідуальний підхід, недискримінація та дотримання
прав людини [41].
У міжнародному контексті соціальні послуги розглядаються як механізм
підтримки фізичного, психологічного та соціального благополуччя осіб, які не
здатні самостійно подолати життєві труднощі. Європейська модель соціального
захисту базується на інтеграції державного, громадського та приватного секторів,
що забезпечує стабільність та ефективність системи.
Порівнюючи підходи І.М. Куценко та М.В. Левченко, бачимо, що перша
зосереджується на прикладному аспекті надання допомоги вразливим верствам,
тоді як друга – на інституційному аспекті, зокрема ролі держави і громадських
15
структур. Це свідчить про багатовимірність поняття соціальної послуги в
науковій площині.
Проаналізовані визначення соціальних послуг засвідчують їхню спільну
спрямованість на підтримку осіб, що перебувають у складних життєвих
обставинах. Водночас, як відзначають дослідники, законодавче розуміння поняття
соціальних послуг (зокрема, у Законі України «Про соціальні послуги»)
фокусується переважно на подоланні кризових ситуацій, тоді як міжнародні
підходи, зокрема визначення ВООЗ, підкреслюють важливість профілактичної та
якісної складової підтримки добробуту населення/
Класифікація соціальних послуг, відповідно до сучасних наукових
концепцій, виступає інструментом систематизації надання допомоги, що дозволяє
підвищити ефективність функціонування системи соціального захисту,
забезпечити обґрунтоване розподілення ресурсів та сприяти адаптації послуг до
реальних потреб різних соціальних груп. Як зазначає С.П. Бочарова, чітка
класифікація сприяє не лише адміністративній впорядкованості, а й посиленню
адресності допомоги.
Крім того, інтеграція державного, недержавного та приватного секторів у
наданні соціальних послуг, що активно підтримується сучасними європейськими
підходами, створює передумови для формування ефективної моделі соціального
партнерства, орієнтованої на підвищення доступності й результативності
соціального обслуговування.
Класифікація соціальних послуг у науковій літературі трактується як
ключовий інструмент оптимізації системи соціального захисту, оскільки дозволяє
структуровано підходити до розподілу ресурсів, визначення пріоритетних
напрямів допомоги та адресного забезпечення потреб різних категорій населення.
На думку С.П. Бочарова, класифікація послуг не лише впорядковує механізми
надання допомоги, а й сприяє формуванню цілісної політики соціального
обслуговування, зорієнтованої на конкретні життєві ситуації отримувачів. За
16
змістом і спрямованістю їх можна поділити на такі основні групи (табл. 1.2). Як
зазначає С.П. Бочарова, соціальні послуги поділяються на профілактичні,
підтримувальні та обслуговуючі залежно від ситуації отримувача [12, с. 80].
Таблиця 1.2
Класифікація соціальних послуг за функціональним призначенням
№ Вид соціальних Зміст
з/п послуг
1. Соціально-побутові Допомога в приготуванні їжі, придбанні продуктів і
медикаментів, прибирання, прання тощо.
2. Соціально-медичні Надання першої медичної допомоги, сприяння в
проходженні оглядів, супровід до лікарень.
3. Психологічні Психологічна підтримка, подолання емоційної ізоляції,
адаптація до умов старіння.
4. Соціально- Сприяння у навчанні, підвищенні цифрової грамотності,
педагогічні соціальна інтеграція.
5. Інформаційні Консультації щодо прав, пільг, оформлення документів,
доступу до адміністративних послуг.
6. Юридичні Допомога в оформленні спадщини, пенсій, соціальних
виплат.
7. Послуги з Захист прав отримувачів у державних та недержавних
представництва установах.
Cкладено автором за :[41]
Соціальні послуги можуть надаватися в різних форматах, що впливає на їх
доступність та ефективність (табл. 1.3). Залежно від організації та способу
надання, розрізняють стаціонарні, напівстаціонарні, мобільні та послуги за місцем
проживання. Для людей похилого віку особливо важливими є наближеність,
регулярність та індивідуальна відповідність послуг. Така класифікація сприяє
ефективному розподілу ресурсів і задоволенню потреб цільової групи.
Таблиця 1.3
Класифікація соціальних послуг за формою надання
№ Тип послуг Характеристика
з/п
1 Стаціонарні Довготривале перебування в закладах (будинки для людей похилого
віку, геріатричні центри).
2 Напівстаціонарні Тимчасове перебування в установах (денні центри, соціальні
17
їдальні).
3 Надомні Догляд за літніми особами вдома, доставка продуктів, медичний
супровід, психологічна підтримка.
4 Мобільні Виїзні соціальні служби, соціальні патрулі, мобільні консультаційні
пункти для надання допомоги в кризах.
Cкладено автором за [57; 60; 54; 127; 41]
Згідно із Законом України «Про соціальні послуги» (2019), визначено п’ять
основних форм надання соціальних послуг: стаціонарна, напівстаціонарна,
надомна, мобільна та електронна
Різні категорії населення потребують різних видів допомоги, що зумовлює
необхідність адаптації соціальних програм:
– Дітям надаються соціальні послуги, спрямовані на підтримку дітей-сиріт,
дітей із соціально вразливих родин та підлітків у кризових ситуаціях.
– Літнім людям соціальні послуги включають догляд на дому, медичне
обслуговування, соціальну адаптацію та створення умов для активного довголіття.
– Особи з інвалідністю потребують реабілітаційних заходів, адаптаційних
програм, забезпечення доступності послуг та умов для соціальної інтеграції.
– Бездомні та особи, які повернулися з місць позбавлення волі, потребують
соціальної реінтеграції, психологічної підтримки, допомоги у пошуку житла та
роботи.
Класифікація соціальних послуг дозволяє визначити пріоритетні напрями
розвитку системи соціальної підтримки літніх людей. Успішний досвід країн ЄС
демонструє доцільність розвитку надомних та мобільних послуг в Україні.
Бочарова С.П. виокремлює профілактичні, підтримувальні та обслуговуючі
соціальні послуги залежно від ситуації отримувача. На думку авторки,
профілактичні послуги передбачають запобігання складним життєвим обставинам,
підтримувальні – спрямовані на допомогу особам, які зберігають часткову
здатність до самостійного функціонування, а обслуговуючі – забезпечують
повний соціальний супровід клієнта[12].
В таблиці 1.4 систематизовано соціальні послуги за основними ознаками,
18
які надаються різним категоріям населення залежно від їхніх потреб та обставин.
Такий підхід сприяє ефективному плануванню надання допомоги, оптимізації
використання фінансових і кадрових ресурсів, а також формуванню цільових
програм соціального захисту. Особливо важливо враховувати характер, форму та
цільову аудиторію соціальної послуги для досягнення максимальної адресності.
Споживання соціальних послуг це – використання громадянами ресурсів,
дій та заходів, спрямованих на задоволення їхніх соціальних потреб, що
реалізуються спеціалізованими суб’єктами. Це поняття передбачає активну
взаємодію між отримувачем послуг та надавачем послуг [20, 21].
Таблиця 1.4
Систематизація підходів до класифікації соціальних послуг
№ Ознака Тип послуги Приклад / Опис
з/п класифікації
1. За характером Профілактичні Психоосвітні заняття, роз’яснення прав,
надання консультації
Підтримувальні Допомога в оформленні документів,
супровід до лікаря
Обслуговуючі Догляд вдома, прибирання, доставка їжі
2. За цільовою Для осіб похилого віку Догляд вдома, медико-соціальні послуги
аудиторією Для дітей та підлітків Психосоціальний супровід, освітня
підтримка
Для осіб з інвалідністю Реабілітація, адаптація, соціальний
супровід
Для бездомних Тимчасове житло, гаряче харчування
Для внутрішньо Психологічна підтримка, гуманітарна
переміщених осіб допомога
3. За формою Стаціонарна Надання послуг у спеціалізованому
надання закладі постійного типу
Напівстаціонарна Послуги в денному центрі, тимчасове
перебування
Надомна Виїзд соціального працівника до клієнта
Мобільна Мобільні бригади, соціальні патрулі
Електронна (нова) Онлайн-консультації, доступ через
портал «Дія»
4. За джерелами Державне ТЦНСП, геріатричні пансіонати
фінансування Місцеве Центри надання соціальних послуг в ОТГ
Благодійне / грантове Карітас, HelpAge International
Приватне / змішане Приватні пансіонати для літніх,
соціальне підприємництво
5. За змістом послуг Соціально-побутові Прибирання, доставка їжі, гігієнічна
19
підтримка
Соціально-медичні Супровід до лікаря, контроль прийому
ліків
Психологічні Консультації, підтримка при втраті,
кризове втручання
Юридичні Оформлення пенсій, спадщини,
представництво інтересів
Інформаційні Навчання цифровим навичкам,
інформування про права
Cкладено автором за : [12; 62; 57; 54; 41; 14; 82]
Як видно з представлених класифікацій (табл. 1.2–1.4), різні підходи
відображають комплексність і мультидисциплінарність надання соціальних
послуг. Найбільш уживаними у практиці є класифікації за формою надання та
функціональним призначенням, тоді як поділ за фінансуванням і змістом дозволяє
адаптувати послуги до умов конкретної громади.
Надання соціальних послуг в Україні здійснюється різними суб’єктами, які
відрізняються за формою власності, джерелами фінансування та організаційно-
правовим статусом. Згідно з Законом України «Про соціальні послуги» №2671-
VIII від 17.01.2019 р., до суб’єктів, які здійснюють надання соціальних послуг,
належать:
– Державні та комунальні установи – територіальні центри, геріатричні
пансіонати, центри комплексної допомоги тощо. Їхня діяльність регламентується
нормативно-правовими актами, а фінансування здійснюється з державного або
місцевого бюджету.
– Громадські організації та благодійні фонди – реалізують соціальні
проєкти за рахунок міжнародної донорської допомоги, грантів, або спонсорської
підтримки.
– Приватні організації – діють на комерційних засадах, забезпечують
індивідуалізований підхід, можуть включати послуги геріатричного догляду,
медичного супроводу, соціального патронажу.
– Фізичні особи – підприємці та волонтери – надають послуги на
20
контрактній або добровільній основі.
У таблиці 1.5 систематизовано надавачів соціальних послуг за формою
власності та джерелами фінансування, що дає змогу краще розуміти специфіку
їхньої діяльності та межі. Така класифікація допомагає оцінити роль кожного
типу організацій у системі соціального захисту: державні та муніципальні
забезпечують базові послуги, тоді як громадські та приватні — доповнюють їх,
впроваджуючи гнучкі й інноваційні підходи.
Таблиця 1.5
Класифікація надавачів соціальних послуг за формою власності та джерелами
фінансування
Тип організації Приклади Особливості діяльності
Державні Територіальні центри Фінансуються з державного
установи соціального обслуговування, бюджету, регламентуються
будинки-інтернати законодавством
Місцеві Центри соціальних служб при Фінансування з місцевих бюджетів,
(муніципальні) органах місцевого адаптація до потреб громади
самоврядування
Громадські БФ «Карітас», ГО «Життя після Гнучкість у реалізації програм,
організації 60» орієнтація на грантову підтримку
Приватні Приватні геріатричні Повністю платні послуги, іноді –
установи пансіонати, реабілітаційні діяльність за моделлю соціального
центри підприємництва
Cкладено автором за : [41; 60; 14; 82]
Кожна з цих установ має свою організаційну модель, набір послуг, цільову
аудиторію та рівень доступності для клієнтів. Наприклад, державні установи
мають широку мережу охоплення, але обмежені в інноваційних підходах, тоді як
громадські організації часто впроваджують нові формати роботи, проте залежать
від нестабільного фінансування. Таким чином, багатоваріантність класифікацій
дозволяє системно структурувати діяльність суб’єктів соціальної сфери,
оптимізувати ресурси та сприяти адресності соціального захисту.
Проведений аналіз наукових підходів, нормативних джерел та міжнародних
практик дозволяє стверджувати, що поняття «соціальна послуга» має
21
багатовимірний характер та охоплює як практичний інструмент соціальної
підтримки, так і складову державної політики у сфері забезпечення добробуту
вразливих категорій населення, зокрема людей похилого віку. Незважаючи на
різні трактування, ключовими ознаками соціальної послуги виступають її
адресність, індивідуальність, спрямованість на подолання складних життєвих
обставин та профілактику соціальних ризиків.
Систематизація соціальних послуг за функціональним призначенням,
формою надання та змістовними характеристиками дозволяє краще адаптувати їх
до потреб осіб літнього віку. Класифікаційні підходи, запропоновані в сучасній
науковій літературі, підкреслюють важливість комплексності,
мультидисциплінарності й територіальної доступності у процесі організації
соціального обслуговування. Особливої ваги набуває розвиток надомних,
мобільних та підтримувальних послуг, які визнано найбільш ефективними для
осіб похилого віку.
Розгляд суб’єктів, що здійснюють надання соціальних послуг, засвідчив, що
сучасна модель соціального обслуговування в Україні є плюралістичною за
формою власності, джерелами фінансування та механізмами реалізації. Такий
підхід сприяє формуванню гнучкої та стійкої системи соціального захисту,
орієнтованої на забезпечення гідного життя літніх людей у громадах.
1.2. Особливості потреб осіб похилого віку у соціальних послугах
В умовах демографічного старіння населення, що спостерігається у
багатьох країнах світу, зокрема і в Україні, питання забезпечення належного рівня
соціального обслуговування для цієї категорії набуває особливої актуальності.
Враховуючи збільшення кількості осіб похилого віку в Україні та високий рівень
соціальної вразливості цієї категорії, існує нагальна потреба у розширенні та
покращенні програм соціального забезпечення [28].
Станом на 2023 рік в Україні проживало понад 7 млн осіб віком 60+, що
22
становить 18,3% населення. Порівняно з 2020 роком кількість звернень за
соціальними послугами зросла на 27%. Для порівняння, у країнах ЄС частка
населення віком 65+ у середньому становить 21%, а витрати на одного пенсіонера
у 4–5 разів перевищують українські [100; 122].
Похилий вік часто супроводжується погіршенням здоров’я, зниженням
фізичної активності, самотністю, матеріальними труднощами, що зумовлює
потребу в системній допомозі з боку держави або соціальних інституцій.
Відповідно до Концепції реформування системи соціальних послуг, особи
літнього віку належать до групи осіб, що мають право на пріоритетне отримання
соціальних послуг [ 125].
Згідно з науковою та нормативно-правовою літературою, термін «особи
похилого віку» має різні тлумачення залежно від контексту. Відповідно до Закону
України «Про соціальні послуги» №2671-VIII, до осіб похилого віку належать
громадяни, які досягли віку 60 років і потребують сторонньої допомоги або
перебувають у складних життєвих обставинах. Всесвітня організація охорони
здоров’я визначає людей похилого віку як осіб, старших за 60 років, хоча цей
поріг може варіюватися залежно від регіону та тривалості життя [41].
У Національній стратегії з питань здорового старіння населення зазначено,
що до осіб похилого віку відносять людей пенсійного віку або віком 60+, які
потребують особливих соціальних підходів. В українській науковій традиції,
зокрема у працях Ковальчука І.П. особи похилого віку розглядаються як категорія
населення, що внаслідок вікових змін потребує соціальної підтримки, адаптації та
інтеграції в суспільство [52].
У міжнародному контексті ООН у Мадридському плані дій щодо старіння
(2002) також наголошує, що до осіб похилого віку належать ті, хто стикається з
обмеженнями соціальної участі внаслідок віку та потребує особливої уваги з боку
держав [124]. Таким чином, у різних джерелах визначення цього поняття мають
спільну ознаку – необхідність соціальної підтримки, що зумовлена віковими
23
фізичними, психологічними та соціальними особливостями.
Особи похилого віку становлять специфічну соціально вразливу
демографічну групу, для якої характерна комплексна сукупність потреб, що
безпосередньо впливають на формування та модифікацію системи соціального
обслуговування. Герантологічні дослідження засвідчують, що старіння
супроводжується зниженням фізіологічних функцій, когнітивними змінами та
трансформацією соціального статусу, що зумовлює необхідність адаптації
соціальних інституцій до нових викликів забезпечення якості життя літніх осіб
[44; 56].
Потреби осіб похилого віку у соціальних послугах можна розглядати у
кількох вимірах. Фізичні та медичні потреби пов’язані з природним погіршенням
здоров’я, зниженням функціональних можливостей, зростанням ризику хронічних
захворювань та необхідністю постійного догляду. Вони включають регулярний
медичний супровід, допомогу у прийомі медикаментів, медичну реабілітацію
після перенесених травм чи інсультів, догляд за лежачими хворими або особами з
обмеженою рухливістю, а також доступ до кваліфікованих лікарів і психологів
[126; 125].
Згідно з міжнародною практикою, потреби людей похилого віку поділяють
на :
1. Фізіологічні (допомога у повсякденній діяльності, харчування);
2. Медичні (контроль хронічних захворювань, доступ до лікаря);
3. Психологічні (подолання самотності, підтримка в разі втрати);
4. Соціальні (спілкування, участь у громадах);
5. Освітні та інформаційні (доступ до нових технологій, цифрової освіти)
[126].
В Україні такі потреби не завжди враховуються при складанні
індивідуального плану надання соціальних послуг, що знижує ефективність
соціального супроводу.
24
У науковій дискусії домінують підходи, згідно з якими соціальні послуги
для осіб похилого віку розглядаються крізь призму таких ключових понять, як:
– особи похилого віку – громадяни, які досягли пенсійного віку або визнані
такими, що потребують соціальної підтримки через вік чи стан здоров'я;
– соціальні послуги – комплекс заходів, спрямованих на підтримку
соціального благополуччя громадян, що перебувають у складних життєвих
обставинах;
– соціальна реінтеграція – процес відновлення соціальних зв’язків, що
сприяє поверненню особи до активного суспільного життя.
Соціальні послуги для людей похилого віку – це система підтримувальних,
доглядових та інтеграційних заходів, що спрямовані на забезпечення належної
якості життя осіб старшого віку з урахуванням їхніх фізичних, емоційних,
соціальних та побутових потреб. Такі послуги надаються як у межах державних і
комунальних установ, так і через недержавні ініціативи з метою збереження
автономності, гідності та активної участі літніх людей у суспільстві.
Важливо зазначити, що надання соціальних послуг особам похилого віку
може здійснюватися як у стаціонарних умовах (будинки-інтернати, геріатричні
пансіонати), так і на дому – територіальними центрами соціального
обслуговування. Цільова група послуг – це особи похилого віку з частковою
втратою автономії, які, відповідно до концепції ageing in place, прагнуть зберегти
проживання у звичному соціальному середовищі [126; 71].
Куценко О. та Глущенко Т. (2021) наголошують на важливості створення
комплексної системи надомних соціальних послуг, яка враховує фізичний,
когнітивний та емоційний стан отримувача [56; 16], а також його соціальне
оточення. Бочарова С.П. (2022) підкреслює необхідність впровадження цифрових
платформ соціальної допомоги, які здатні автоматизувати процеси моніторингу,
планування та оцінки потреб підопічних [12]. Водночас, Шевченко Л.В. (2023)
зазначає, що сучасна система соціального захисту осіб похилого віку в Україні
25
потребує трансформації в напрямі персоналізованого догляду та розширення
доступу до мобільних послуг [116].
Згідно із Законом України «Про соціальні послуги»країнські дослідники
акцентують увагу на необхідності адаптації національної моделі соціального
обслуговування до нових соціальних викликів, зокрема демографічного старіння,
цифрового розриву та кадрової кризи в галузі. [41; 57].
У контексті осіб похилого віку найбільш актуальними залишаються такі
послуги:
– Надомні послуги, які забезпечують базовий догляд та допомогу в побуті;
– Психосоціальна підтримка, особливо для самотніх осіб;
– Денні стаціонари, де літні люди можуть перебувати вдень, отримуючи
харчування, спілкування, медичну допомогу;
– Мобільні соціальні бригади, що обслуговують сільське населення;
– Освітні ініціативи, наприклад, «Освіта третього віку» (університети, курси,
творчі студії).
Ці послуги спрямовані на забезпечення гідного життя літніх людей та
збереження їх соціальної активності. [71; 86].
Дослідження Всесвітньої організації охорони здоров’я (2023) свідчать про
те, що інтеграція медичних і соціальних послуг є ключовим чинником
підвищення якості життя осіб похилого віку, особливо у країнах з високим рівнем
старіння населення. У звіті «Decade of Healthy Ageing: Baseline Report»
наголошується, що такі інтегровані системи забезпечують безперервність догляду,
індивідуалізований підхід та мультидисциплінарну підтримку, що сприяє
зменшенню кількості госпіталізацій, зниженню рівня смертності від хронічних
захворювань і підвищенню функціональної незалежності людей літнього віку
[126].
Інтегровані підходи передбачають координацію між соціальними
працівниками, медичними фахівцями, психологами та родичами пацієнтів, що
26
дозволяє формувати ефективну модель довгострокового догляду. Наприклад,
моделі «community-based care» (Японія, Канада, Швеція) демонструють вищу
результативність у підтримці людей із когнітивними порушеннями, зменшенні
витрат на стаціонарне лікування та підвищенні задоволеності отримувачів послуг
[126].
Психологічні потреби літніх людей становлять ще один критично важливий
аспект, який вимагає уваги з боку соціальних служб. Вікова ізоляція, втрата
близьких, вихід на пенсію та зменшення соціальної залученості спричиняють
підвищений ризик розвитку афективних розладів, депресії, тривожності та
психосоматичних станів. Наукові дослідження вказують, що майже 30% осіб
віком понад 65 років мають клінічно значущі симптоми депресії, однак лише
третина з них отримує кваліфіковану психологічну допомогу [125].
У рамках дослідження Smith, Jones & Ray (2021), яке охоплювало понад 10
000 респондентів у країнах ЄС, було встановлено, що участь у групах підтримки,
клубах за інтересами, заходах з організації дозвілля та освітніх програмах знижує
рівень депресивних розладів на 30–35%. Автори наголошують, що соціальна
активність виступає протекторним фактором, що стабілізує емоційний стан,
сприяє когнітивній стимуляції та підтримує відчуття значущості особистості в
суспільстві. [123].
Важливими елементами профілактики психологічних ризиків є
психологічне консультування, регулярні соціальні контакти, залучення до
волонтерських і творчих програм, а також розвиток міжпоколіннєвих ініціатив.
Успішні практики, що впроваджуються в Німеччині, Нідерландах та Японії,
доводять, що поєднання формального та неформального догляду (зокрема участь
громадських волонтерів) значно підвищує рівень емоційного благополуччя людей
похилого віку [126; 125].
Соціально-економічні потреби також відіграють ключову роль у житті осіб
похилого віку, оскільки вони нерідко стикаються з фінансовою нестабільністю,
27
недостатнім пенсійним забезпеченням, відсутністю житла або неспроможністю
самостійно оплачувати комунальні послуги. У зв’язку з цим важливими
напрямами соціальної підтримки є надання матеріальної допомоги, забезпечення
безкоштовного або пільгового медичного обслуговування, житлових субсидій, а
також участь у благодійних програмах для підтримки малозабезпечених осіб
похилого віку [41; 39; 14].
Житлові та побутові потреби є ще однією важливою складовою соціального
забезпечення літніх людей, адже з віком вони стикаються з труднощами у веденні
побуту, виконанні повсякденних завдань та догляді за житлом. Це потребує
організації надомних соціальних послуг, включаючи допомогу у прибиранні,
закупівлі продуктів, приготуванні їжі, а також створення адаптованих житлових
умов для осіб з інвалідністю та можливості стаціонарного догляду в геріатричних
закладах [81; 126].
Потреба у соціальній реінтеграції осіб похилого віку є важливим аспектом
забезпечення їхньої активної участі у суспільному житті. З віком люди часто
стикаються із соціальною ізоляцією, втратою соціальних зв’язків та обмеженими
можливостями для самореалізації [16; 123].
Питання надання соціальних послуг особам похилого віку є актуальним у
багатьох країнах світу. Досвід зарубіжних держав може бути корисним для
вдосконалення української моделі соціального захисту літніх людей.
Скандинавська модель (Швеція, Данія, Фінляндія). Ці країни відомі своєю
універсальною моделлю соціального забезпечення і застосовують інтегровану
систему соціального захисту, де основний акцент робиться на
деінституціоналізації – скороченні кількості будинків для літніх людей та
розвитку послуг догляду на дому. Згідно з аналітичним звітом Swedish National
Board of Health and Welfare (2022), понад 82% осіб похилого віку в Швеції
отримують послуги в домашньому середовищі, що дало змогу зменшити витрати
на стаціонарну інфраструктуру на 17% за останнє десятиріччя. Модель «Ageing in
28
Place» сприяє збереженню соціальних зв’язків, підвищує якість життя та знижує
ризики соціальної ізоляції [126; 71]. Основними рисами скандинавської моделі
соціального захисту людей похилого віку є:
– фінансування здійснюється за рахунок податків, а також муніципальних
бюджетів;
– використання технологій у соціальному догляді (системи моніторингу
здоров'я, трекери руху тощо);
Результатом функціонування скандинавської моделі є покращення якості
життя літніх людей та зменшення витрат на стаціонарні заклади.
Наступним типом організації соціального захисту є англосаксонська модель
(Велика Британія, США, Канада). У цих країнах соціальні послуги для літніх
людей фінансуються як державою, так і приватним сектором. Основні риси
англосаксонської моделі соціального захисту людей похилого віку:
– важливу роль відіграють страхові програми (у США – Medicare та
Medicaid), які частково або повністю покривають витрати на догляд;
– застосування принципу «active ageing» (активне старіння), підтримка
надається не лише у сфері догляду, а й у залученні літніх людей до соціального
життя (волонтерство, навчальні програми тощо) [123; 122; 125].
У США, згідно з даними Institute for Healthcare Improvement (2023),
учасники програм Medicare і Medicaid демонструють на 74% вищий рівень
задоволеності від амбулаторного догляду порівняно зі стаціонарною формою.
Водночас у доповідях Kaiser Family Foundation (2022) наголошується на
проблемах нерівного доступу до соціальних послуг для малозабезпечених верств
населення, а також недостатній інтеграції соціального супроводу у програмах
медичної реабілітації [125; 122].
Центральноєвропейська модель (Німеччина, Польща, Чехія) реалізується
через:
– соціальне страхування на випадок старості, так у Німеччині діє система
29
обов’язкового страхування, кошти з якої спрямовуються на оплату догляду за
літніми людьми;
– сімейну підтримку, зокрема у Польщі та Чехії діють програми, що
стимулюють догляд за літніми родичами (виплати для опікунів);
– гібридні форми догляду: поєднання державних, приватних та благодійних
організацій у наданні соціальних послуг [123; 125; 126].
Ця модель поєднує обов’язкове соціальне страхування з елементами
підтримки з боку родини. У Німеччині, наприклад, функціонує система
Pflegeversicherung (страхування на випадок довготривалого догляду). У Польщі та
Чехії поширені виплати родичам-опікунам. Також широко представлені
благодійні й церковні організації [123; 14; 126].
У таблиці 1.6 подано порівняльну характеристику моделей надання
соціальних послуг людям похилого віку, яка дозволяє простежити відмінності у
фінансуванні, структурі послуг та особливостях реалізації. Такий підхід дозволяє
краще зрозуміти потенціал кожної моделі для адаптації до українських умов.
Аналіз світового досвіду показує, що ефективне функціонування системи
соціальних послуг вимагає інтеграції державних, громадських та приватних
ініціатив, що дозволяє розширити спектр допомоги та підвищити її якість. Таким
чином, розгляд поняття та класифікації соціальних послуг є ключовим для
розуміння їхньої ролі у формуванні соціального благополуччя суспільства. [122]
Таблиця 1.6
Порівняльна характеристика моделей надання соціальних послуг особам
похилого віку у зарубіжних країнах
Країна/Модель Джерела Основні послуги Особливості
фінансування
Швеція Муніципальні Догляд вдома, цифрові Деінституціоналізація,
бюджети сервіси технологічні рішення
США Medicare, Medicaid, Медичний та Страхова модель, активне
приватні фонди соціальний догляд, старіння
реабілітація
Німеччина Соціальне Догляд у домі та Фінансова дисципліна,
30
страхування стаціонарі, гібридні сімейна участь
форми
Україна Державне та місцеве Геріатричні центри, Змішана модель, потребує
фінансування догляд вдома модернізації
Cкладено автором за [122; 127].
Підсумовуючи аналіз зарубіжного досвіду, можна відзначити, що найбільш
ефективними є моделі соціального патронажу (Швеція), соціального страхування
на випадок потреби у догляді (Німеччина) та інтегрованої допомоги на рівні
громад (Японія). У той час як у Швеції переважає модель деінституціоналізації з
акцентом на догляді вдома, в Україні така практика лише формується. Відсутність
розвиненої системи мобільного та домашнього обслуговування, обмежений
доступ до страхових механізмів, а також недостатній рівень цифрової інклюзії
обмежують можливості адаптації успішних зарубіжних моделей до українських
реалій. Запозичення окремих елементів цих моделей може суттєво підвищити
якість надання соціальних послуг в Україні, особливо в контексті розвитку
надомних послуг і зміцнення громади.
Україна переважно реалізує змішану модель, яка поєднує бюджетне
фінансування (державне та місцеве) з елементами грантової підтримки.
Основними формами є догляд вдома та послуги у геріатричних закладах. Система
потребує модернізації, зокрема – впровадження індивідуальних планів догляду,
цифровізації процесів та розвитку мобільних служб.
Важливим завданням соціальних послуг є створення умов для відновлення
соціальної активності, що включає організацію освітніх програм, спрямованих на
підвищення цифрової та правової грамотності, залучення літніх людей до
волонтерської діяльності, що дозволяє їм відчути власну значущість та корисність
для суспільства, а також реалізацію міжпоколіннєвих проектів, які сприяють
комунікації між різними віковими групами та формуванню культури поваги до
старшого покоління. Успішні міжнародні практики свідчать, що активне
31
залучення літніх людей до громадських ініціатив та навчання сприяє покращенню
їхнього психологічного стану, знижує ризики депресії та самотності, а також
сприяє продовженню соціально активного життя.
Ефективна система соціальних послуг повинна враховувати всі зазначені
аспекти потреб літніх людей, забезпечуючи комплексний підхід до їх вирішення.
У багатьох країнах використовується модель інтегрованого соціального догляду,
яка передбачає координацію між медичними, соціальними та реабілітаційними
послугами. Наприклад, у Швеції діє система «соціального патронажу», що
дозволяє вчасно надавати допомогу літнім людям без необхідності їхньої
госпіталізації .
В умовах демографічного старіння населення, інтегрована система
багаторівневої підтримки є запорукою гідного життя людей похилого віку.
Соціальні послуги для людей похилого віку – це система заходів, спрямованих на
підтримку, адаптацію та інтеграцію осіб у віці 60+ до суспільного життя з
урахуванням їхніх індивідуальних потреб, тобто це такі послуги спрямовані на
подолання або мінімізацію життєвих труднощів, підтримку функціональних
можливостей особи та створення умов для гідного старіння .
Таким чином, соціальні послуги є ключовим інструментом забезпечення
достойного рівня життя людей похилого віку, сприяють подовженню їхньої
активної участі в суспільному житті, збереженню гідності та автономії.
Визначення змісту, форм і способів надання таких послуг має базуватися на
комплексному підході та враховувати індивідуальні потреби кожної особи.
1.3. Законодавче регулювання та стандарти надання соціальних послуг
На думку Л.В. Шевченко, саме правове регулювання у сфері соціального
захисту становить базу для формування якісних соціальних послуг, які
відповідають реальним потребам отримувачів. Законодавча визначеність дозволяє
забезпечити однакові стандарти обслуговування на всій території країни,
32
врегулювати права та обов’язки як надавачів, так і споживачів послуг, а також
створити умови для контролю якості їх надання [116].
Законодавче регулювання надання соціальних послуг є основою для
гарантування прав громадян на отримання допомоги, визначення механізмів
фінансування та контролю за якістю послуг. У національному та міжнародному
контекстах ця сфера регламентується системою нормативно-правових актів, які
встановлюють принципи, норми й стандарти надання соціальних послуг [41].
Ключовим документом, що регулює систему соціальних послуг в Україні, є
Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII. У ньому
визначено основні принципи надання соціальних послуг, категорії отримувачів,
механізми фінансування, а також повноваження державних і недержавних
установ. Згідно із законом, надання послуг здійснюється на засадах доступності,
адресності, добровільності, комплексності, індивідуального підходу та
дотримання прав людини.
Окрім цього, низка інших законодавчих актів регулює окремі аспекти
надання соціальних послуг (табл. 1.6). Механізми реалізації зазначених положень
деталізуються у підзаконних актах – постановах Кабінету Міністрів України,
наказах Міністерства соціальної політики, рішеннях місцевих органів влади. Вони,
зокрема, встановлюють вимоги до провайдерів послуг та стандарти їх якості.
Окрім національного законодавства, Україна керується міжнародними
стандартами у сфері соціального захисту. Важливі міжнародними документами
– Європейська соціальна хартія (переглянута, 1996 р.), що визначає
соціальні права громадян, включаючи право на соціальний захист та отримання
соціальних послуг;
– Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, яка зобов’язує держави
створювати умови для рівного доступу людей з інвалідністю до соціальних
послуг;
– Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення (№ 102)
33
Міжнародної організації праці, яка встановлює мінімальні гарантії у сфері
соціального обслуговування;
– Рекомендації Європейської комісії щодо соціальної політики, що містять
керівні принципи щодо фінансування та організації соціальних послуг у країнах
ЄС.
Таблиця 1.7
Нормативно-правове регулювання у сфері надання соціальних послуг
№ Назва законодавчого акту Основні положення
з/п
1 Закон України «Про державні Визначає мінімальні стандарти
соціальні стандарти та державні надання соціальних послуг та фінансові
соціальні гарантії» гарантії для їх отримувачів
2 Закон України «Про основи Регламентує спеціальні послуги для
соціального захисту осіб з осіб з інвалідністю
інвалідністю в Україні»
3 Закон України «Про охорону Встановлює правові механізми
дитинства» захисту дітей, які перебувають у складних
життєвих обставинах
4 Кодекс законів про працю Регламентує права працівників
України соціальної сфери
Cкладено автором за [81]
Зобов’язання України в рамках євроінтеграції передбачають адаптацію
національного законодавства до стандартів ЄС, що включає вдосконалення
соціальних послуг, зокрема розвиток системи догляду на дому, цифровізацію
соціального захисту та підвищення кваліфікації працівників соціальної сфери.
Державні соціальні стандарти та нормативи регламентують обсяги, умови
та якість надання соціальних послуг. Вони визначають мінімальні гарантії, що
повинні бути забезпечені державою, і використовуються для оцінки ефективності
діяльності соціальних установ.
Згідно з нормативними документами, стандарти соціальних послуг
включають:
– Якість надання послуг – чіткі вимоги до змісту, тривалості та методів
надання послуг відповідно до потреб отримувачів;
34
– Професійні кваліфікаційні вимоги – стандарти підготовки та підвищення
кваліфікації працівників соціальної сфери;
– Етичні норми – дотримання конфіденційності, поваги до гідності
отримувачів послуг, недопущення дискримінації;
– Моніторинг і контроль якості – періодична оцінка ефективності
соціальних послуг, проведення соціальних аудитів, оцінка задоволеності
отримувачів.
Станом на початок 2022 року в Україні затверджено 28 державних
стандартів соціальних послуг, які визначають вимоги до змісту, обсягу, умов та
порядку надання цих послуг. Ці стандарти спрямовані на забезпечення єдиного
підходу та високої якості соціальних послуг по всій країні .
Законодавча база у сфері надання соціальних послуг в Україні сформована
як цілісна система нормативно-правових актів, яка регламентує порядок надання
допомоги, визначає категорії отримувачів, встановлює стандарти якості, а також
визначає механізми фінансування та контролю. Центральним документом у цій
сфері є Закон України «Про соціальні послуги» № 2671-VIII, що закріплює
ключові принципи соціальної підтримки, зокрема адресність, доступність,
добровільність, конфіденційність, індивідуальний підхід та повагу до гідності
людини. Закон доповнюється іншими профільними нормативно-правовими
актами, які деталізують правові засади надання послуг окремим категоріям
населення, а також регламентують діяльність провайдерів соціальних послуг.
Важливу роль у забезпеченні належної якості обслуговування відіграють
державні стандарти соціальних послуг, які визначають чіткі вимоги до змісту,
тривалості, методів надання допомоги, а також до професійної підготовки
персоналу. Крім того, актуалізується необхідність розбудови ефективних
механізмів моніторингу якості послуг, включаючи соціальні аудити, внутрішній
контроль та системну оцінку задоволеності отримувачів.
У межах євроінтеграційного курсу України особливого значення набуває
35
імплементація міжнародних стандартів у сфері соціального захисту. Зокрема,
адаптація положень Європейської соціальної хартії (переглянутої), Конвенції
ООН про права осіб з інвалідністю, Конвенції МОП № 102 та Рекомендацій
Європейської комісії потребує вдосконалення правового регулювання,
впровадження інноваційних механізмів фінансування, цифровізації процесів
надання послуг і професіоналізації кадрового складу.
Нормативно-правове регулювання виступає ключовим чинником розбудови
ефективної, прозорої та орієнтованої на потреби людини системи соціального
обслуговування в Україні. Подальший розвиток цієї сфери має ґрунтуватися на
поєднанні національних пріоритетів із кращими європейськими практиками у
сфері соціального захисту вразливих категорій населення, зокрема осіб похилого
віку.
36
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СПОЖИВАННЯ
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ
2.1. Характеристика діяльності ТЦНСП та технологій надання
соціальних послуг людям похилого віку
Надання соціальних послуг відбувається через розгалужену мережу
державних і комунальних установ, провідну роль в яких відіграють ТЦСО, що
діють у всіх регіонах і надають допомогу особам, які опинилися у складних
життєвих обставинах, в тому числі людям похилого віку. Основні напрями
діяльності ТЦСО включають виявлення та облік самотніх непрацездатних осіб, а
також надання соціально-побутових, медичних, психологічних, юридичних і
економічних послуг – як безоплатних, так і платних залежно від ситуації [113;
114].
Як бачимо з рис 2.1, протягом 1990–2022 років структура населення
України зазнала суттєвих змін. Зокрема, частка осіб працездатного віку (15–64
роки) складає 68% від загальної кількості населення, а частка людей
передпенсійного віку – 21,3%, що дорівнює 31,3% від чисельності працездатного
населення. Особи пенсійного віку становлять 17,1%, при цьому найчисельнішою
групою серед них є люди віком 65–69 років. Загалом ця категорія складає 38,6%
від загальної кількості пенсіонерів [115].
Така динаміка зумовлює зростання потреб у системі соціального
обслуговування, зокрема через діяльність Територіальних центрів надання
соціальних послуг (ТЦНСП). На кінець 2023 року в країні функціонувало понад
800 Територіальних центрів соціального обслуговування (ТЦСО), які охоплювали
понад 1,2 млн осіб похилого віку[55], що детальніше зазначено в таблиці 2.1.
Окрім ТЦСО, надання соціальних послуг особам похилого віку здійснюють
будинки-інтернати, пансіонати, санаторії, центри соціально-психологічної
допомоги, а також недержавні та благодійні організації [63, 64]. Водночас
37
відсутність відкритої бази щодо результатів їх діяльності ускладнює стратегічне
планування галузі.
Рис. 2.1. Зміни у структурі постійного населення за віковими групами за
період 1990-2022 р.р., %, [70; 96]
Таблиця 2.1
Кількість та мережа територіальних центрів соціального обслуговування в
Україні (2023 р.)
Показник Значення
Загальна кількість ТЦНСП в Україні понад 800
Орієнтовна кількість осіб похилого віку, понад 1,2 млн
які отримали послуги
відділення соціальної допомоги вдома, денного
Основні структурні підрозділи перебування, мобільні бригади
державний бюджет, місцеві бюджети, благодійна
Джерела фінансування та донорська допомога
Закон України «Про соціальні послуги» (2019),
Законодавче регулювання Постанова КМУ№ 1417 (2009)
38
Типовий приклад на місцевому рівні ТЦНСП м. Черкаси
Складено автором за: [23; 1; 2; 9]
Незважаючи на розгалужену мережу надавачів послуг, ефективність їхньої
діяльності значною мірою залежить від координації між рівнями влади, а також
фінансової спроможності територіальних громад, які формують замовлення на
послуги. Якщо громада не подає запит на конкретну послугу, вона не буде
реалізована, що свідчить про залежність соціального захисту від управлінських
рішень на місцях. Таким чином, ініціативність та спроможність органів місцевого
самоврядування визначають обсяг і якість соціальної підтримки для осіб
похилого віку.
Повномасштабна війна, що розпочалася у 2022 році, суттєво вплинула на
систему надання соціальних послуг в Україні. Кількість людей, які потребують
підтримки, зросла в рази. Зокрема, за півтора роки війни кількість осіб з
інвалідністю збільшилася на 300 тисяч, досягнувши 3 мільйонів осіб. Враховуючи
те, що кількість осіб, що потребують допомогу, тільки зростає, система потребує
адаптації та розширення спектру соціальних послуг, особливо для людей
похилого віку, які є однією з найбільш вразливих категорій населення.
Технологія надання соціальних послуг в Україні ґрунтується на засадах
індивідуального підходу, адресності, гнучкості реагування та міждисциплінарної
взаємодії. Її основу визначає Закон України «Про соціальні послуги» № 2671-VIII
(ред. 2021 р.), у якому чітко прописані етапи процесу надання послуг, права
отримувачів, обов’язки надавачів, стандарти якості та механізми контролю.
Реалізація соціальних послуг передбачає активну участь як фахівців, так і
самих отримувачів у процесі планування, надання та оцінки допомоги, що сприяє
підвищенню її ефективності й відповідності реальним потребам.
Тож згідно з підходами, визначеними в методичних рекомендаціях
Мінсоцполітики та чинними законодавчими актами, технологія надання
соціальних послуг в Україні включає чотири ключові етапи, узагальнені в таблиці
39
2.2. Кожен з етапів технології надання соціальних послуг виконує важливу
функцію в забезпеченні якісної та своєчасної допомоги, сприяючи адресному
реагуванню на потреби отримувачів і ефективному використанню ресурсів
соціальної сфери.
Таблиця 2.2
Етапи надання соціальних послуг в Україні
№ Етап Зміст Уповноважені суб’єкти
1 Виявлення осіб Оцінка потреб, виявлення Соціальні служби,
випадків складних життєвих громади, інформатори
обставин
2 Проведення оцінки Заповнення соціальної карти, Соціальний працівник,
потреб аналіз рівня складності ситуації кейс-менеджер
3 Формування Визначення виду, обсягу, строків, Фахівець із соціальної
індивідуального плану виконавців послуг роботи
4 Реалізація послуг Фактичне надання допомоги Установи, мобільні
(надомно, стаціонарно, бригади, волонтери
дистанційно, мобільно)
5 Моніторинг і оцінка Збір зворотного зв’язку, Керівник підрозділу,
коригування плану, оцінка адміністратор ЄІССС
ефективності
Складено автором за: [7; 41]
У відповідь на нові виклики українське законодавство передбачає
запровадження сучасної інформаційної системи, яка дозволяє централізовано
координувати процеси надання соціальних послуг. Зокрема, значна увага
приділяється впровадженню Єдиної інформаційної системи соціальної сфери
(надалі – ЄІССС), яка поступово охоплює всі рівні взаємодії між клієнтами,
надавачами послуг та уповноваженими органами управління. ЄІССС дозволяє
органам соціального захисту централізовано здійснювати облік отримувачів та
надавачів соціальних послуг, здійснювати моніторинг потреб, контролювати
якість послуг і пришвидшити управлінські рішення.
Основними функціями ЄІССС є:
40
– ведення реєстру надавачів і отримувачів соціальних послуг;
– інтеграція з Державним реєстром актів цивільного стану, реєстром
МВС, пенсійним реєстром;
– автоматизований моніторинг потреб у громадах;
– контроль обсягу наданих послуг і забезпечення стандартизації даних;
спрощення звітності для установ.
Сучасна технологія надання соціальних послуг має включати не лише
людський ресурс, а й цифрові механізми координації та прийняття рішень.
Дослідниця наголошує, що «ЄІССС – це не просто база даних, а інструмент
системного бачення ситуації». Такий підхід підтримує і Тищенко В., який вважає,
що інформаційна система соціальної сфери має стати основою не лише для обліку
клієнтів, а й для управління соціальними процесами в умовах ризиків і
невизначеності. Згідно з позицією обох авторів, цифрова трансформація
соціальної політики є не просто технологічним оновленням, а новою парадигмою
управління взаємодією між державою, фахівцями та отримувачами послуг.
На рисунку 2.2 відображено послідовну дію ЄІССС, яка охоплює всі
вищезазначені моменти.
Рис. 2.2. Механізм взаємодії учасників соціальної сфери через ЄІССС
Побудовано автором на основі:
41
Впровадження Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) є
не лише відповіддю на потреби цифрового суспільства, а й важливим
інструментом підвищення прозорості, адресності та обґрунтованості бюджетного
фінансування соціального сектору. Систематизація даних щодо потреб клієнтів,
обсягів і ефективності послуг сприяє раціональному плануванню ресурсів,
запобігає дублюванню програм і нецільовому використанню коштів.
Попри цифрові зміни, зберігається проблема неефективного освоєння
бюджетних коштів. У 2022 році рівень виконання бюджету соціального захисту
становив 83,17% (невикористано майже 5,9 млрд грн), а у 2023 – 90,97%
(невикористано близько 4,45 млрд грн). Це свідчить про необхідність
удосконалення процедур бюджетного планування, адаптованих до умов війни та
криз.
Основні напрями фінансування у 2023 році: пенсійне забезпечення – 273,7
млрд грн; допомога особам у складних обставинах – 86,1 млрд грн; підтримка
малозабезпечених сімей, субсидії, пільги – 53,5 млрд грн; захист дітей і сімей –
26,9 млрд грн; підтримка осіб з інвалідністю – 3,6 млрд грн.
Ефективність фінансування залежить від здатності соціальних органів
оперативно обробляти дані. ЄІССС має розглядатися як стратегічний інструмент
управління ресурсами в межах модернізації соціальної політики. Територіальні
центри надання соціальних послуг (ТЦНСП) є ключовими виконавцями ЄІССС,
здійснюючи введення первинних даних, ведення соціальних карт, призначення
допомоги, контроль виконання планів. Це забезпечує міжвідомчу взаємодію,
уникає дублювання запитів, сприяє швидкому реагуванню на зміни в соціальному
статусі клієнтів.
Застосування ЄІССС у ТЦНСП покращує якість управлінських рішень:
полегшує планування ресурсів, розподіл навантаження, визначення потреб у
мобільних бригадах і дистанційних послугах. Також цифрові інструменти
сприяють впровадженню кейс-менеджменту для комплексного супроводу
42
клієнтів з багатоаспектними потребами, зміцнюючи інституційну спроможність
центрів.
Таким чином, ТЦНСП не лише адаптуються до цифровізації, а й стають
платформою реалізації функціоналу ЄІССС. Їхня діяльність охоплює виявлення
потреб, формування індивідуальних планів, надання послуг (стаціонарно,
мобільно, дистанційно) та моніторинг ефективності. В умовах старіння населення
та війни вони забезпечують базові стандарти життя вразливих громадян.
Повномасштабна війна з 2022 року стала викликом для системи соціального
захисту, посиливши навантаження на ТЦНСП та актуалізувавши потребу у
кадровому, матеріальному й цифровому зміцненні. Водночас вона стимулювала
реформування інструментів управління через цифровізацію. Інтеграція ЄІССС у
роботу центрів – крок до підвищення прозорості, ефективності та адресності
соціального захисту, де ТЦНСП виступають ключовою ланкою між державою та
громадянами.
Таким чином, синергія інституційної практики ТЦНСП та цифрових
можливостей ЄІССС формує нову модель надання соціальних послуг, що
відповідає сучасним викликам і сприяє підвищенню якості життя осіб похилого
віку в умовах невизначеності та соціальної напруги. Подальший розвиток цієї
моделі потребує не лише технологічної модернізації, але й кадрового підсилення,
міжвідомчої координації та стабільного фінансування. Нижче в (Табл. 2.3)
перелік основних соціальних послуг, що надаються особам похилого віку, разом
із нормативами, які їх регламентують.
Крім того, інтеграція цифрових інструментів відкриває нові можливості для
моніторингу якості надання послуг та оперативного реагування на зміну потреб
отримувачів. Завдяки аналітичному потенціалу ЄІССС, ТЦНСП можуть
своєчасно виявляти прогалини у забезпеченні, формувати запити на додаткове
фінансування чи підтримку, а також забезпечувати більш прозору звітність перед
органами державної влади та місцевого самоврядування. Це сприяє не лише
43
підвищенню довіри з боку громадськості, а й зміцненню соціального контракту
між державою і громадянами в умовах тривалої кризи.
У перспективі цифровізація системи соціального захисту дозволить не лише
оптимізувати внутрішні процеси в ТЦНСП, а й розширити доступ до соціальних
послуг шляхом запровадження дистанційних форм обслуговування, мобільних
застосунків та електронної взаємодії з отримувачами. Це особливо важливо для
маломобільних осіб похилого віку, які не завжди мають можливість особисто
звертатися до установ.
Таблиця 2.3
Перелік соціальних послуг для людей похилого віку та відповідні державні
стандарти
Види Стандарт / нормативний акт № та дата акта
соціальних
послуг
Денний догляд Державний стандарт соціальної Наказ Мінсоцполітики
послуги денного догляду № 452 від 30.07.2013
Догляд вдома Державний стандарт соціальної послуги Наказ № 760 від 13.11.2013
догляду вдома
Натуральна Натуральна допомога — Наказ № 147 від 25.03.2021
допомога Державний стандарт соціальної
послуги натуральної допомоги
Підтримане Державний стандарт соціальної Наказ № 956 від 07.06.2017
проживання послуги підтриманого
проживання
Стаціонарний Державний стандарт Наказ № 198 від 29.02.2016
догляд (для осіб, стаціонарного догляду для осіб, (через перелік у загальному
що не що втратили або не набули документі)
самообслуговують здатність до самообслуговування
ся)
Соціальний Державний стандарт соціального Наказ № 318 від 31.03.2016
супровід сімей в супроводу сімей
складних умовах
Паліативний Державний стандарт Наказ № 58 від 29.01.2016
догляд паліативного догляду
44
Кризове Державний стандарт соціальної Наказ № 716 від 01.07.2016
(екстрене) послуги кризового та екстреного
втручання втручання
Інтеграція Державний стандарт соціальної Наказ № 1067 від 26.09.2016
випускників послуги соціальної інтеграції
інтернатів випускників інтернатів
Складено автором за: [81]
Таблиця 2.3 узагальнює основні соціальні послуги для осіб похилого віку та
відповідні державні стандарти. Найбільш затребуваними є догляд вдома, денний
та стаціонарний догляд. Усі послуги регламентовані чинними нормативами,
однак частина з них потребує оновлення з огляду на сучасні виклики та зміни у
структурі потреб населення.
Отже, аналіз системи надання соціальних послуг особам похилого віку
засвідчив, що Територіальні центри соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) відіграють ключову роль у задоволенні потреб літніх
громадян, зокрема осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах. Їхня
діяльність забезпечує не лише фізичну підтримку у вигляді соціального догляду
вдома, послуг з перевезення, забезпечення гарячим харчуванням тощо, а й сприяє
соціальній інтеграції, попередженню самотності та ізоляції. Завдяки нормативно-
правовій базі, що охоплює Закони України «Про соціальні послуги», «Про
соціальний захист осіб похилого віку» та інші акти, визначено базові принципи та
стандарти обслуговування, що створює основу для системного підходу до роботи
з літніми людьми.
Успішне функціонування ТЦНСП значною мірою залежить від їх
організаційної структури, кадрового забезпечення та матеріально-технічної бази.
Інтеграція інформаційних технологій, зокрема використання Єдиної
інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС), відкриває нові можливості для
ефективної ідентифікації потреб, моніторингу результативності надання послуг,
формування електронних кейсів та покращення міжвідомчої взаємодії. Водночас
45
загальнонаціональна криза, спричинена повномасштабною війною, призвела до
істотного зростання навантаження на систему соціального захисту, що загострило
проблеми нестачі фінансування, кадрових ресурсів, нерівномірності доступу до
послуг та обмеженої інфраструктурної спроможності громад.
У відповідь на ці виклики, особливо актуальними стали такі інноваційні
підходи, як кейс-менеджмент, що дозволяє індивідуалізувати допомогу, розвиток
мобільних форм обслуговування (соціальні патрулі, виїзні бригади), розширення
державно-приватного партнерства та залучення громадськості до вирішення
соціальних питань. Ефективна координація між структурними підрозділами
соціального захисту, закладами охорони здоров’я, волонтерськими організаціями
та місцевим самоврядуванням є критично важливою умовою забезпечення
повноцінного соціального захисту осіб похилого віку.
2.2. Діагностика діяльності ТЦНСП м. Черкаси та технологій надання
соціальних послуг людям похилого віку
Територіальний центр надання соціальних послуг м. Черкаси є базовою
комунальною установою у системі соціального захисту міста, що забезпечує
комплексну підтримку особам похилого віку, людям з інвалідністю, самотнім
громадянам та іншим соціально вразливим категоріям. Його діяльність
спрямована на реалізацію базових соціальних прав, запобігання соціальній
ізоляції та підвищення якості життя осіб, які опинилися у складних життєвих
обставинах .
Центр розпочав роботу у 1988 році як відділення соціальної допомоги на
дому при Черкаському пансіонаті ветеранів. На початковому етапі
обслуговувалися 60 осіб силами п’яти соціальних працівників. Нині установа має
статус комунальної та підпорядковується Департаменту соціальної політики
Черкаської міської ради. Основними завданнями Центру є виявлення осіб, які
46
потребують підтримки, оцінка їхніх потреб, формування індивідуального плану
та надання соціальних послуг відповідно до державних стандартів [115].
Пріоритетними напрямами роботи залишаються надомне обслуговування,
діяльність мобільних бригад, послуги денного догляду, цифровізація сервісів і
підвищення цифрової грамотності клієнтів. У 2021–2023 роках, в умовах війни,
Центр адаптував методи роботи, запровадивши дистанційне консультування,
використання електронних реєстрів і цифрових платформ координації послуг.
Структура ТЦНСП відповідає Типовому положенню (Постанова КМУ
№ 1417) та адаптована до викликів воєнного часу й цифрової трансформації.
Особливо важливу роль відіграє відділення оцінки потреб, яке здійснює первинне
обстеження умов проживання, анкетування, соціальне інтерв’ювання та формує
індивідуальний план обслуговування – ключовий елемент системи кейс-
менеджменту.
47
Рис. 2.3. Організаційна структура Територіального центру надання
соціальних послуг м. Черкаси.
Побудовано автором за: [ 7]
Таким чином, ТЦНСП м. Черкаси є прикладом ефективного поєднання
класичних та сучасних підходів до соціального обслуговування, що забезпечує
гнучке реагування на потреби клієнтів і високу якість соціальної підтримки в
умовах динамічних суспільних змін.
Аналіз структури ТЦНСП м. Черкаси (рис. 2.3) свідчить, що установа є
багаторівневою з чітким функціональним поділом. Управління здійснює директор,
під керівництвом якого працюють шість основних підрозділів.
Найбільшу роль відіграють:
– відділення соціальної допомоги вдома;
– відділення денного перебування (дозвілля, арттерапія);
– відділення адресної натуральної допомоги.
Роботу підрозділів забезпечують соціальні працівники, психологи,
інструктори, спеціалісти із соціальних виплат. Відділення оцінки індивідуальних
потреб виконує функції первинного обстеження та формування персоналізованих
планів допомоги. Мобільна бригада (соціальний працівник, медик, юрист)
обслуговує віддалені райони й реагує на кризові ситуації, що актуально в умовах
війни.
Фінансовий відділ відповідає за облік, звітність і контроль витрат. Загалом
структура ТЦНСП реалізує мультидисциплінарний підхід, інтегруючи соціальні,
медичні, психологічні та адміністративні функції в єдиний механізм підтримки,
орієнтований на індивідуальні потреби клієнтів.
Тож, структура соціальних послуг ТЦНСП м. Черкаси охоплює як базові
побутові потреби, так і освітньо-інформаційну підтримку, демонструючи
адаптивність до індивідуальних потреб літніх людей. Центр реалізує широкий
спектр послуг для найбільш вразливих осіб похилого віку, використовуючи
48
надомну, напівстаціонарну, мобільну та дистанційну форми обслуговування [62].
Пріоритет надається індивідуалізованому підходу, зважаючи на проблеми зі
здоров’ям, мобільністю та емоційним станом клієнтів. Найпопулярнішою
формою залишається надомна допомога – понад 3000 осіб щорічно її отримують
[63, 64].
Однак не зважаючи на похилий вік та у відповідь на виклики цифрової
нерівності, загострені війною, центром було впроваджено курси цифрової
грамотності та програму «Освіта третього віку», яка сприяє активному розвитку
старшого покоління в сфері цифрових технологій [58], [62]. Щотижня майже 260
осіб 60+ відвідують заняття «Університету третього віку», де опановують
комп’ютерну грамотність, іноземні мови, розвивають творчі здібності та
підтримують соціальні зв’язки. Загалом упродовж року програмою скористалися
понад 1500 осіб [58], [62], [77].
Центр надає широкий спектр навчальних програм для людей похилого віку,
включаючи курси з цифрової грамотності, правової обізнаності, творчого
розвитку та міжпоколінної взаємодії, що сприяє їх соціальній включеності та
активному старінню.
Таблиця 2.4
Основні соціальні послуги, що надаються ТЦНСП м. Черкаси
№
з/п Назва послуги Зміст послуги Форма реалізації
1 Соціальна допомога Прибирання, доставка продуктів,
вдома допомога в пересуванні, контроль ліків Надомна
2 Денне перебування Дозвілля, гуртки, клуби, групові
заходи, спілкування Напівстаціонарна
3 Адресна натуральна Видача продуктових наборів, одягу, Одноразова, за
та грошова допомога матеріальна підтримка рішенням комісії
4 Робота мобільної Виїзне обслуговування, екстрена
бригади допомога, супровід у кризових Мобільна
ситуаціях
Інформаційно-
5 консультаційні Консультації з питань субсидій, пільг,
послуги оформлення документів Інформаційна
49
6 Освітні ініціативи Курси цифрової грамотності, тренінги з Навчальна (очна /
фінансової та правової обізнаності дистанційна)
Складено автором за: [115; 13; 23; 67]
Навчальна складова є важливим інструментом соціальної інтеграції літніх
осіб. Позитивна динаміка залученості до програм підвищення цифрової та
правової грамотності свідчить про їхню ефективність у подоланні інформаційної
та соціальної ізоляції.
«Освіта третього віку у громаді – це не лише про набуття знань, а й про
подолання відчуття соціальної непотрібності, яке часто відчувають особи
похилого віку» [86].
Наявність мобільної бригади забезпечує доступ до послуг мешканців
віддалених районів, що особливо актуально у період збройного конфлікту, коли
частина громад опинилася в умовах обмеженого доступу до стаціонарних
установ[71].
Отже процес надання соціальних послуг у Територіальному центрі
базується на принципах індивідуального підходу, багаторівневої взаємодії,
мультидисциплінарності та етичності. Технологія реалізується через кілька етапів,
що дозволяє максимально адаптувати послуги до потреб конкретного отримувача
(табл. 2.4).
Таблиця 2.5
Динаміка участі у навчальних програмах ТЦНСП м. Черкаси
(2021–2023 рр.)
№ Назва 2021 рік 2022 рік 2023 рік Загальна
напряму динаміка Коментар
1 Цифрова
грамотність 98 осіб 162 осіб 214 осіб +118% Різке зростання в умовах
цифровізації
2 Правова
обізнаність 65 осіб 89 осіб 102 осіб +57% Попит зріс через зміни в
субсидіях
Реакція на хвилю
3 Фінансова
грамотність 52 осіб 74 осіб 91 осіб +75% шахрайств і діджитал-
банкінг
50
4 Здоров’я і 70 осіб 85 осіб 96 осіб +37% Зростання інтересу через
спосіб життя COVID і стрес
5 Клуби за Стабільний показник,
інтересами 120 осіб 135 осіб 144 осіб +20% фокус на дозвіллі
Складено автором за: [115; 49]
Дані таблиці 2.5 свідчать про значне зростання участі у навчальних
програмах ТЦНСП м. Черкаси за період 2021–2023 років. Найбільший приріст
зафіксовано у напрямі цифрової грамотності (+118%), що відображає актуальну
тенденцію цифровізації суспільства. Зростання інтересу до правової (+57%) і
фінансової грамотності (+75%) пов’язане із законодавчими змінами та
підвищенням рівня фінансових ризиків. Програми зі здоров’я і способу життя
підтримують соціальну адаптацію літніх осіб, особливо в умовах пандемії.
Стабільно функціонують клуби за інтересами, що забезпечують дозвілля та
соціалізацію.
Таблиця 2.6 демонструє поетапну технологію надання соціальних послуг,
що складається з чотирьох основних етапів: первинного звернення та оцінки
потреб, розробки індивідуального плану, безпосереднього надання послуг і
моніторингу з оцінкою їх якості. Використання уніфікованих методик
Мінсоцполітики на першому етапі дозволяє комплексно визначити потреби
кожного клієнта. Розробка індивідуального плану із залученням клієнта
забезпечує врахування його побажань і сприяє ефективності соціального
обслуговування.
Надання послуг здійснюється соціальними працівниками і мобільними
бригадами, які забезпечують комплексний підхід — від медичної допомоги до
правової підтримки. Фінансова модель передбачає як безкоштовні, так і частково
оплачувані послуги, що підвищує доступність. Завершальний етап — моніторинг
і оцінка — включає збір зворотного зв’язку, контроль якості і цифрове ведення
51
інформації в реєстрі ЄІССС, що сприяє підвищенню прозорості і ефективності
роботи.
Таблиця 2.6
Технологія надання соціальних послуг людям похилого віку у ТЦНСП м.
Черкаси
№ Етап Зміст етапу Відповідальні особи Особливості
Первинне Збір даних, заповнення Оцінка за
1 звернення та соціальної карти, Соціальний методикою
оцінка потреб визначення типу послуг працівник Мінсоцполітики
Розробка Визначення обсягу, Фахівець із соц. Узгодження з
2 індивідуального тривалості, частоти, роботи клієнтом,
плану виконавця послуг підписання плану
Візити додому, мобільні Послуги
3 Надання послуг виїзди, денне Соцпрацівник, надаються
перебування, правова й мобільна бригада безкоштовно або
медична допомога частково
оплачувані
4 Моніторинг та Контроль якості,
оновлення плану, Керівник відділення, Анкетування,
оцінка зворотний зв'язок адміністратор цифрове ведення
реєстру ЄІССС
Побудовано автором за:[ 115; 49]
Така поетапна технологія відповідає вимогам Закону України «Про
соціальні послуги», а також методичним рекомендаціям Мінсоцполітики. Її
реалізація гарантує не лише адресність та етичність у наданні допомоги, але й
юридичну захищеність сторін. Впровадження мультидисциплінарного супроводу,
мобільних бригад, цифрових інструментів (ЄІССС) та елементів дистанційного
супроводу.
Таблиця. 2.7
Характеристика етапів надання соціальних послуг
Етап Зміст дій Ключові особливості
- Копія паспорта;
1. Звернення та Подання письмової заяви та - Ідентифікаційний код;
подання документівнеобхідних документів до - Медична довідка;
ТЦНСП - Довідка про склад сім’ї;
- Інші документи за потреби.
2. Оцінювання Візит соціального - Аналіз житлових умов,
потреб та умов працівника для обстеження самообслуговування та соціального
52
проживання умов проживання заявника оточення;
- Формується карта оцінки
індивідуальних потреб.
- Визначаються обсяги послуг,
3. Прийняття Розгляд заяви періодичність, права і обов’язки
рішення та адміністрацією ТЦНСП та сторін;
укладення договоруукладання договору - Уточнюються умови оплати (у разі
часткової платності).
4. Надання Безпосереднє надання - Надомна допомога, психологічна
підтримка, транспортне
соціальних послуг погоджених послуг
відповідно до плану супроводження, культурні заходи;
- Контроль якості та корекція плану.
- Поліпшення стану, переїзд,
5. Припинення Завершення обслуговування порушення умов договору, наявність
надання послуг за обґрунтованими працездатних родичів;
обставинами - Повідомлення про припинення та
рекомендації.
Складено автором за:[ 115; 40; 81]
Наявна модель обслуговування, побудована на чіткій поетапній технології,
відповідає законодавчим та методичним вимогам, забезпечуючи прозорість і
юридичну захищеність. Разом з тим, ефективність послуг значною мірою
залежить від матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу та участі громади
у формуванні соціального запиту.
Для прозорості й підвищення ефективності запроваджено Реєстр надавачів і
отримувачів соціальних послуг у складі ЄІССС. Він містить актуальні дані про
організації, клієнтів і види допомоги, дозволяє моніторити потреби та ухвалювати
управлінські рішення на різних рівнях. У Черкасах це сприяло централізації
обліку та швидкому реагуванню на запити в умовах воєнного стану [60].
У 2023- 2024 рр. пріоритетними залишались: догляд на дому, транспортне
забезпечення, психологічна підтримка, дозвілля та допомога з оплатою
комунальних послуг. Технологія обслуговування людей похилого віку у ТЦНСП
м. Черкаси поєднує класичні та сучасні підходи: надомне обслуговування,
мобільне реагування, цифрову підтримку. В умовах війни розширено кризову
допомогу, дистанційні форми підтримки, співпрацю з медичними установами [60;
59]. Наразі у Черкасах реалізується широкий спектр послуг, серед яких домінують
53
надомні, інформаційно-консультаційні, адресні та освітні. Ключову роль відіграє
індивідуальний підхід – через первинне оцінювання та персоніфіковані плани
обслуговування.
Для узагальнення ключових характеристик функціонування
Територіального центру надання соціальних послуг м. Черкаси доцільним є
застосування SWOT-аналізу, що дозволяє виявити сильні та слабкі сторони,
можливості та загрози, які впливають на якість соціального обслуговування осіб
похилого віку в умовах сучасних соціально-економічних викликів (табл. 2.8).
SWOT-аналіз діяльності Територіального центру надання соціальних
послуг м. Черкаси засвідчує його стабільний потенціал, що забезпечується
поєднанням досвідченого персоналу, гнучких моделей обслуговування та
орієнтацією на потреби клієнтів.
Центр демонструє високу адаптивність до сучасних викликів, зокрема
діджиталізації, демографічного старіння та умов воєнного часу. Водночас
залишаються системні проблеми, такі як кадровий дефіцит, низька
поінформованість клієнтів про наявні послуги, обмежені цифрові навички літніх
осіб, нерівномірний доступ до послуг у громадах і нестача ресурсів для
повноцінного функціонування. Для підвищення ефективності роботи доцільно
зосередити зусилля на розвитку кадрового потенціалу, залученні додаткового
фінансування, модернізації інфраструктури, посиленні міжсекторальної співпраці
з громадськими та медичними структурами, а також розбудові цифрових сервісів.
Таблиця 2.8
SWOT-аналіз діяльності ТЦНСП м. Черкаси
Сильні сторони (Strengths) Слабкі сторони (Weaknesses)
Досвідчений кадровий склад соціальних Недостатнє фінансування у межах місцевого
працівників бюджету
Налагоджена система надомного
обслуговування Обмежена кількість молодих фахівців
54
Доступність мобільних бригад для Вузький спектр спеціалізованих послуг
маломобільних осіб (реабілітаційних, юридичних)
Запровадження індивідуального Низька цифрова грамотність частини
планування послуг підопічних
Високий рівень задоволеності клієнтів Відсутність системної реклами та
(87%) інформування громадськості
Можливості (Opportunities) Загрози (Threats)
Участь у національних та міжнародних Загроза скорочення бюджетного
проєктах (гранти, донорська допомога) фінансування в умовах воєнного стану
Розширення спектру послуг через цифрові Високе навантаження на персонал через
сервіси та телемедицину зростання кількості маломобільних клієнтів
Співпраця з НУО, волонтерами, Відтік кадрів через недостатній рівень
медичними закладами заробітної плати
Підвищення цифрової грамотності Ризик дублювання послуг або недостатньої
підопічних міжвідомчої координації
Складено автором за: [115; 86; 74].
Центр демонструє адаптацію до сучасних умов через
мультидисциплінарний підхід і цифрові сервіси. На рис. 2.4 представлено
структуру послуг за якими звертаються люди похилого віку до територіального
центру. Так, найзатребуванішою є послуга догляду на дому (41%), що зумовлено
труднощами самообслуговування в осіб похилого віку. На другому місці –
транспортне обслуговування (22%), пов’язане з потребою відвідувати медичні чи
соціальні установи. Психологічна підтримка (13%) вказує на важливість
емоційної допомоги в умовах самотності та стресу. Допомога з оформлення
субсидій (10%) відображає потребу у фінансовому супроводі. Найменше
охоплення має дозвілля (6%), що може свідчити про недостатню увагу до цієї
сфери. Інші послуги (8%) відображають специфічні або локальні потреби.
55
Рис. 2.4. Структура основни видів соціальних послуг, наданих ТЦНСП м.
Черкаси (станом на 31.12.2023 р.)
Побудовано автором за: [115; 28]
У ТЦНСП м. Черкаси організація споживання соціальних послуг людьми
похилого віку реалізуються через мультидисциплінарний підхід, що поєднує
соціальну, медичну та психологічну допомогу. Найбільш запитаною послугою
залишається догляд на дому, що пояснюється зростанням частки осіб 75+ у
структурі підопічних (рис. 2.5). Також зросла потреба у транспортному супроводі
для відвідування медичних закладів. Крім того, збільшується попит на
консультації з питань соціальної адаптації та підтримки психологічного здоров’я,
що свідчить про комплексність потреб цієї категорії населення.
Відповідно, працівники ТЦНСП активно впроваджують інноваційні методи
роботи, зокрема мобільні бригади, які забезпечують виїзне обслуговування
клієнтів, що суттєво підвищує доступність послуг для маломобільних осіб.
56
Рис. 2.5. Віковий розподіл отримувачів послуг ТЦНСП м. Черкаси (станом
на 31.12.2023 р.)
Побудовано автором за: [115; 62; 67]]
Найбільше отримувачів послуг припадає на вікову групу 70–79 років (45%),
що пов’язано з погіршенням здоров’я та зниженням мобільності. Групи 60–69
(28%) та 80+ (27%) мають приблизно рівний рівень звернень: молодші ще
зберігають самостійність, тоді як найстарші потребують спеціалізованого догляду.
З віком зростає потреба у соціальних послугах, що важливо враховувати при
плануванні ресурсів.
Центр дотримується клієнтоорієнтованого підходу: послуги надаються за
індивідуальними планами відповідно до стану здоров’я, соціального статусу та
цифрових навичок клієнтів. У Черкасах функціонує структурована модель
допомоги, що поєднує класичні та інноваційні форми обслуговування. Важливим
компонентом ефективної діяльності є співпраця з громадськими організаціями та
волонтерськими ініціативами, що дозволяє розширити спектр послуг без
додаткового фінансування з місцевого бюджету.
57
У 2023 році в Черкасах реалізовано партнерські програми: із фондом
«Життя після 60» – заняття з арттерапії, з ГО «Смарт-пенсіонер» – цифрові курси
для осіб похилого віку [113; 14; 18].
Центр демонструє адаптивність завдяки цифровим рішенням та орієнтацію
на індивідуалізований підхід. Подальший розвиток потребує зміцнення кадрового
потенціалу, розширення співпраці з громадськими ініціативами та відкритої
звітності. Також необхідно модернізувати установи, підтримувати програми
цифрової освіти та соціалізації пенсіонерів. Лише комплексний підхід
забезпечить ефективну систему захисту. Стан надання послуг в Україні та
Черкасах вказує на потребу реформування: впровадження адресного підходу,
децентралізація, залучення недержавного сектору. Інтеграція ресурсів різних
рівнів дозволить сформувати сталу модель соціального захисту. Центр
демонструє адаптивність завдяки цифровим рішенням та мультидисциплінарності.
Діагностика діяльності Територіального центру надання соціальних послуг
м. Черкаси засвідчує, що Центр є ключовим інститутом у системі соціального
захисту міста, який успішно поєднує традиційні та сучасні технології надання
соціальних послуг людям похилого віку. Структура Центру відповідає вимогам
Типового положення і забезпечує комплексний підхід до обслуговування клієнтів
за рахунок мультидисциплінарної роботи соціальних працівників, медиків,
психологів та інших фахівців.
Аналіз технології надання послуг показує ефективність чітко визначених
поетапних процедур — від первинного звернення й оцінки потреб до моніторингу
якості наданої допомоги. Запровадження мобільних бригад, дистанційних
консультацій і цифрових платформ суттєво підвищило доступність і
оперативність реагування, особливо в умовах воєнного конфлікту.
Значною перевагою є розвиток освітніх програм для осіб похилого віку, які
сприяють подоланню цифрової нерівності та соціальної ізоляції, що особливо
актуально для активного старіння. Динаміка участі у навчальних ініціативах
58
підтверджує високу зацікавленість клієнтів у підвищенні цифрової, правової та
фінансової грамотності.
2.3. Оцінка якості та ефективності надання соціальних послуг людям
похилого віку
Протягом 2023 року центр обслуговував понад 5 тис. осіб, з яких більшість
– у форматі надомної допомоги (41% звернень) [64, с. 24]. Для визначення
ефективності та задоволеності клієнтів у 2024 році проведено внутрішнє
опитування, в якому взяли участь 150 осіб віком 60+, які користуються різними
видами соціальної допомоги. Результати свідчать про високу оцінку послуг: 87%
опитаних задоволені якістю наданої допомоги, 73% респондентів відзначили
регулярне користування послугами надомного догляду. 69% опитаних зазначили
позитивні зміни в емоційному стані завдяки підтримці з боку персоналу.
Водночас 12% клієнтів повідомили про випадки затримок візитів, проблеми з
комунікацією чи нерегулярність обслуговування.
Основні проблеми, що фіксуються клієнтами:
− складність подання документів;
− брак регулярного транспорту у сільській місцевості;
− нестача фахівців у сфері психосоціальної підтримки.
У 2024 році одним із головних пріоритетів визначено розвиток цифрових
сервісів, зокрема впровадження електронної черги, цифрової картки клієнта та
можливості залишення онлайн-заявки на соціальну послугу. Це дозволить значно
підвищити оперативність реагування на звернення громадян похилого віку, які, за
підтримки волонтерів, поступово опановують основи цифрової грамотності.
Однак такі ініціативи лише починають розвиватися, а доступ до них обмежений
через фінансові або організаційні труднощі.
59
Основні проблеми, які наразі турбують як відвідувачів, так і працівників
терцентру, зазначено в рисунку 2.6; ці труднощі стосуються як організаційних
аспектів надання послуг, так і матеріально-технічного забезпечення, кадрового
навантаження, рівня цифрової грамотності отримувачів, а також психологічного
комфорту під час взаємодії з фахівцями.
Рис. 2.6. Основні проблеми соціального обслуговування літніх людей
Побудовано автором за: [69, с. 56]
Найбільшою проблемою у сфері соціального обслуговування залишається
недостатнє фінансування (30%), що зумовлено обмеженими бюджетами.
Кадровий дефіцит (25%) пов’язаний із низькою зарплатнею та браком підготовки
фахівців. Соціальна ізоляція (20%) і низька цифрова грамотність (15%)
обмежують доступ до послуг, а застаріла матеріально-технічна база (10%)
ускладнює їх якісне надання.
Станом на листопад 2024 року в Черкасах відкрито кілька вакансій
соціального працівника з окладом 8 000 грн. До обов’язків входять міжвідомча
взаємодія, ведення випадку та консультування з питань соціального захисту.
60
Ефективність ТЦНСП залежить від фінансування, кадрового ресурсу та
ініціативності громад, які замовляють послуги. Важливою умовою сталості є
міжсекторальна координація й стратегічне планування місцевої влади.
Аналіз показує, що ТЦНСП м. Черкаси демонструє високий рівень якості:
87% опитаних позитивно оцінюють послуги. Найбільшим попитом користуються
надомна допомога та психосоціальна підтримка. Водночас наявні проблеми —
затримки, труднощі з подачею документів і недостатня транспортна доступність у
селах.
Ключовими бар’єрами залишаються дефіцит ресурсів, ізоляція клієнтів,
низька цифрова грамотність і нестача персоналу. Ініціативи з цифровізації
перспективні, але потребують підтримки, технічних рішень і навчання.
Для підвищення результативності доцільно впроваджувати системний
підхід до подолання кадрових, інфраструктурних і цифрових викликів, а також
активізувати співпрацю з громадами та громадськими організаціями.
Згідно з Державним стандартом соціальної послуги денного догляду (наказ
Мінсоцполітики № 452 від 30.07.2013), процес організації цієї послуги включає
комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб, складання
індивідуального плану, безпосереднє надання послуги та моніторинг її якості.
Комплексне оцінювання потреб отримувача проводиться упродовж 10
календарних днів з моменту звернення. Використовуються спеціалізовані шкали,
які враховують базові життєві навички, складні соціальні функції, умови
проживання, рівень самообслуговування та соціальне оточення. Якщо сума балів
у відповідних категоріях перевищує поріг (від 25 до 35 балів), особа визнається
такою, що потребує послуги.
Після оцінювання упродовж 5 робочих днів розробляється індивідуальний
план надання послуги. Він визначає обсяг, види, строки, відповідальних осіб,
необхідні ресурси та порядок контролю. План погоджується із клієнтом або його
61
представником та підписується двома сторонами. Перше оновлення відбувається
через 30 днів, подальші – щорічно.
Технологія надання соціальної послуги денного догляду включає послідовні
етапи, що забезпечують якісне та своєчасне обслуговування отримувачів. Кожен
етап має чіткий зміст і встановлені строки виконання, що дозволяє ефективно
організувати процес надання послуг. Це дозволяє не лише систематизувати
процес, а й підвищити рівень задоволеності осіб похилого віку, котрі потребують
денного догляду, забезпечуючи їх соціальний захист та підтримку в максимально
комфортних умовах. У таблиці 2.9 наведено основні етапи технології надання
соціальної послуги денного догляду з відповідним описом змісту кожного етапу
та нормативними строками їх виконання.
Таблиця 2.9
Технологія надання соціальної послуги денного догляду
Етапи Зміст Термін
1. Прийняття рішення За результатами звернення до 14 днів
2. Оцінювання потреб Комплексне визначення за до 10 днів
шкалами
3. Складання Узгодження заходів, до 5 роб. днів
індивідуального плану виконавців
4. Укладення договору Між установою та до 7 днів
отримувачем
5. Надання послуг В межах денного догляду відповідно до плану
6. Моніторинг якості Анкетування, зворотний постійно
зв’язок, перегляд плану
Складено автором за: [125]
Таблиця наведенезверху відображає поетапну технологію надання
соціальної послуги денного догляду згідно з державним стандартом. Вона
охоплює адміністративну частину (звернення, оцінка потреб, планування,
укладення договору) з чітко визначеними термінами, а також етап надання послуг
62
і постійний моніторинг якості. Така структура забезпечує своєчасне реагування,
індивідуальний підхід та контроль ефективності послуги для людей похилого віку.
Внутрішній моніторинг — щорічно: фіксація скарг, подяк, оцінка
покращення функціонального/емоційного стану, участь клієнта в заходах, рівень
задоволеності.
Зовнішня оцінка — результативності боку уповноважених органів.
Коригування індивідуального плану — за результатами моніторингу, опитувань
або змін у стані клієнта.
Аналіз якості та ефективності надання соціальних послуг людям похилого
віку в ТЦНСП м. Черкаси засвідчує високий рівень задоволеності отримувачів
послуг, особливо у сфері надомного догляду та психосоціальної підтримки.
Водночас виявлені низка системних проблем, серед яких — дефіцит фінансових і
кадрових ресурсів, обмежена транспортна доступність у сільській місцевості,
цифрова нерівність та ізоляція клієнтів.
Впровадження технології надання послуги денного догляду відповідно до
державного стандарту забезпечує поетапність, прозорість та індивідуалізацію
обслуговування. Структурованість процесу — від оцінки потреб до моніторингу
результатів — дозволяє своєчасно реагувати на зміни у стані клієнтів та
підвищувати якість соціального супроводу.
Ініціативи з цифровізації мають потенціал покращити доступ до послуг,
проте потребують ресурсного забезпечення та навчальної підтримки для людей
похилого віку. Системна оцінка якості, що поєднує внутрішній моніторинг і
зовнішній контроль, є важливою умовою підвищення ефективності соціального
обслуговування.
Таким чином, для досягнення стійких результатів необхідне комплексне
поєднання організаційних, кадрових і цифрових змін, що ґрунтуються на
принципах індивідуального підходу, міжвідомчої взаємодії та участі громад у
формуванні політики соціального захисту осіб похилого віку.
63
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯТЕХНОЛОГІЙ
СПОЖИВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГОСОБАМИ ПОХИЛОГО ВІКУ
3.1. Напрями вдосконалення системи оцінки потреб осіб похилого віку
як передумови ефективного споживання соціальних послуг
Оцінка потреб є ключовим інструментом в організації надання соціальних
послуг, оскільки саме на її основі визначається доцільність, обсяг, форма і
тривалість соціального втручання. У науковій літературі оцінка потреб
розглядається як невід'ємний етап соціальної роботи, що забезпечує
індивідуалізацію допомоги, підвищує ефективність ресурсного забезпечення і дає
змогу мінімізувати ризики неадресного втручання .
Нормативно-правове регулювання процедури оцінки потреб в Україні
закріплене у Законі України «Про соціальні послуги» (2019, №2671-VIII), де
вказано, що надавач соціальних послуг зобов'язаний здійснювати визначення
індивідуальних потреб отримувача з метою формування індивідуального плану.
Однак, незважаючи на існування формальних підстав, процедура оцінювання досі
залишається методично неузгодженою, особливо у практиці територіальних
центрів.
У контексті діяльності ТЦНСП м. Черкаси проблема відсутності
уніфікованого підходу до оцінки потреб осіб похилого віку є однією з найбільш
актуальних. Практика засвідчує, що визначення потреб часто має фрагментарний
характер і залежить від професійного досвіду окремого соціального працівника. У
деяких випадках первинне оцінювання обмежується формальним збором базових
даних, без урахування психоемоційного стану, соціального оточення, правових
труднощів чи динаміки стану здоров’я.
Аналіз показує, що існуючі опитувальні форми, що використовуються у
відділеннях соціального обслуговування, не мають єдиної структури та різняться
за обсягом, змістом і форматом. Вони не охоплюють комплексного аналізу
64
ситуації клієнта та не враховують важливі чинники, як-от соціальна ізоляція,
рівень тривожності, наявність неформального догляду або фактори ризику
(наприклад, самотність або травматичний досвід, пов'язаний із війною).
Ще однією проблемою є відсутність системи обробки й збереження
інформації у цифровому форматі. Дані про оцінку потреб здебільшого ведуться у
паперовому вигляді та не інтегруються у Єдину інформаційну систему соціальної
сфери (ЄІССС), що унеможливлює аналіз даних на рівні центру, департаменту чи
області. Це також спричиняє дублювання даних, втрату важливої інформації,
труднощі в моніторингу змін у потребах клієнта.
Недостатність кваліфікаційної підготовки фахівців з питань комплексної
оцінки потреб лише поглиблює зазначені проблеми. У більшості випадків
соціальні працівники не мають доступу до сучасних інструментів оцінювання, а
також не проходять систематичних навчань з аналізу потреб осіб похилого віку в
умовах багатофакторної вразливості.
Згідно з внутрішнім аналізом роботи ТЦНСП м. Черкаси, типовими є
випадки, коли особам похилого віку призначаються стандартні пакети послуг без
врахування індивідуальних обставин, що знижує ефективність допомоги,
викликає перевантаження окремих відділень і призводить до нераціонального
розподілу навантаження.
На тлі демографічного старіння та наслідків воєнних подій (зокрема
переміщення, ізоляція, погіршення здоров'я) така ситуація стає критичною. Дані
Інституту демографії свідчать, що понад 60% осіб віком 65+ мають потребу
щонайменше у трьох видах соціальної підтримки, однак на практиці ці потреби
часто залишаються недіагностованими.
Додатковим ускладненням є відсутність чітких критеріїв щодо
періодичності переоцінювання потреб, що створює ризик втрати актуальності
сформованого індивідуального плану. За відсутності механізму регулярного
65
перегляду наданих послуг у випадку змін життєвих обставин або стану здоров’я
клієнта, центр не має змоги оперативно скоригувати заходи соціальної підтримки.
Інституційним бар’єром слід визнати й недостатню міжвідомчу взаємодію:
інформація, отримана від інших установ (наприклад, медичних або органів
соціального захисту), рідко враховується при оцінці потреб у ТЦНСП. Це знижує
повноту та достовірність даних, що використовуються для ухвалення рішень.
Не менш значущим є й брак інструментів самооцінювання, коли самі
отримувачі послуг можуть внести свій голос у процес визначення власних потреб.
За відсутності такої практики ігноруються суб’єктивні відчуття клієнта, його
бачення проблем і власних ресурсів, що суперечить принципам
партисипативності та клієнт-орієнтованості.
Крім уже зазначених проблем, необхідно акцентувати увагу на відсутності
чіткого розмежування функцій між фахівцями, задіяними в оцінці потреб. У
ТЦНСП м. Черкаси часто спостерігається ситуація, коли один і той самий
працівник здійснює первинне анкетування, складає індивідуальний план і
забезпечує контроль його виконання. Така багатофункціональність, особливо в
умовах кадрового дефіциту, негативно впливає на якість аналізу отриманої
інформації та створює ризик професійного вигорання.
Доцільним було б запровадження чіткої структури ролей у межах
мультидисциплінарної команди: фахівець із соціальної роботи відповідає за
первинне анкетування, психолог — за оцінку емоційного стану, юрист — за
правовий блок тощо. Це дозволило б поглибити аналіз потреб та зменшити рівень
помилок у плануванні послуг. Однак на практиці така команда часто не
створюється через обмеженість ресурсів та відсутність нормативного
зобов’язання.
Ще одним недоліком є слабка адаптація оцінки потреб до змін життєвого
циклу особи похилого віку. У більшості випадків оцінювання відбувається
одноразово, під час першого звернення до установи, що суперечить динамічному
66
характеру змін у стані клієнта. Наприклад, погіршення здоров’я, втрата члена
родини чи житла, зниження когнітивної функції — усе це потребує негайного
оновлення індивідуального плану, однак на практиці відповідні механізми
реагування відсутні або спрацьовують із суттєвим запізненням.
Певним бар’єром також виступає недостатній рівень цифрової грамотності
як серед персоналу, так і серед отримувачів послуг. Це ускладнює використання
електронних форм збору даних, віддалених інтерв’ю, автоматизованих
інтерфейсів оцінки. Частина осіб похилого віку через технічні чи когнітивні
труднощі не може ефективно комунікувати з фахівцем у цифровому форматі, що
вимагає збереження змішаних (онлайн+офлайн) підходів.
Особливої уваги також заслуговує недостатня участь сім’ї та неформальних
доглядачів у процесі оцінки потреб. У випадку з особами похилого віку важливо
враховувати вплив родинного середовища на формування потреб та можливостей
клієнта. Відсутність включення сім’ї до процесу оцінювання призводить до
втрати важливої інформації про повсякденні ризики, рівень догляду, наявність
конфліктів чи нехтування. Це знижує якість соціального діагнозу та може
призвести до неприйнятних управлінських рішень.
Крім того, чинна система оцінювання не враховує можливості самостійної
чи партисипативної форми заповнення частини анкети клієнтом або його
представником. В умовах цифровізації та зростання доступу до онлайн-сервісів,
таке залучення могло б не лише розвантажити персонал, а й сприяти підвищенню
довіри до результатів оцінки, формуванню суб’єктивного відчуття контролю над
власною ситуацією, що є важливим з психологічного погляду. Оцінка потреб у її
нинішньому вигляді не виконує функції діагностичного інструменту, що мало б
передувати наданню послуг.
Саме тому перегляд цієї процедури повинен стати пріоритетом у
модернізації соціальної сфери на рівні місцевих громад. Запровадження
інтерактивних форм опитування з використанням мобільних застосунків або
67
інформаційних терміналів могло б забезпечити більшу гнучкість, доступність і
точність збору первинної інформації. Технічних змін, важливо також переглянути
методологічні засади оцінки потреб — зокрема, перейти від формального збору
даних до глибшого аналізу контексту життя клієнта.
Таблиця 3.1
Основні обмеження чинної системи оцінки потреб у ТЦНСП м. Черкаси за
ключовими параметрами
Напрям Характеристика обмежень Потенційні наслідки
Методичний Відсутність уніфікованої Неоднорідність підходів, зниження
методики, розбіжності у якості оцінки
формах
Організаційний Перевантаження персоналу, Формалізм, ризик помилок,
брак мультидисциплінарних зниження мотивації працівників
команд
Технічний Паперовий облік, низька Повільний доступ до даних,
цифровізація, дублювання, відсутність аналітики
неінтегрованість у ЄІССС
Кадровий Відсутність навчань з оцінки Суб’єктивність, використання
потреб, низька цифрова застарілих підходів
грамотність
Клієнтоцентричний Недостатнє залучення Ігнорування суб’єктивного досвіду,
клієнта, відсутність зниження довіри
самооцінювання
Соціальний Неврахування сімейного Неповнота діагностики, ризик
оточення, гендерних і повторного звернення
культурних факторів
Висвітлені проблеми свідчать про системну неузгодженість між
нормативною базою, реальними практиками та очікуваннями клієнтів. Оцінка
потреб у її нинішньому вигляді не виконує функції діагностичного інструменту,
що мало б передувати наданню послуг. Саме тому перегляд цієї процедури
повинен стати пріоритетом у модернізації соціальної сфери на рівні місцевих
громад.
68
Аналіз чинної практики оцінки потреб у діяльності ТЦНСП м. Черкаси
показав, що система діагностики є методично неуніфікованою, організаційно
перевантаженою та недостатньо чутливою до складної життєвої ситуації осіб
похилого віку. Серед ключових проблем виділено: відсутність єдиної методики,
фрагментарність процедур, надмірна багатофункціональність працівників, слабка
цифрова інтеграція та відсутність механізмів динамічного оновлення планів
соціальної підтримки.
Додаткові бар’єри становлять низький рівень цифрової грамотності,
обмежена міжвідомча взаємодія, неформалізоване залучення клієнта до оцінки
власних потреб та ігнорування соціокультурних і гендерних особливостей. Як
наслідок, соціальні послуги призначаються без належного обґрунтування, що
знижує адресність, ефективність та справедливість розподілу ресурсів.
Таким чином, удосконалення процедур оцінки потреб має стати
пріоритетом модернізації соціальної політики на рівні територіальних громад. У
наступному підрозділі запропоновано практичну модель, що дозволяє вирішити
окреслені проблеми на основі сучасних інструментів та принципів соціальної
роботи.
3.2. Запровадження процедур уніфікованої оцінки потреб як
інструменту підвищення ефективності соціальної підтримки осіб похилого
віку
З урахуванням виявлених у попередньому підрозділі проблем, доцільним є
запровадження у діяльність ТЦНСП м. Черкаси моделі уніфікованої оцінки
потреб осіб похилого віку. Така модель повинна відповідати принципам доказової
соціальної роботи, бути чутливою до багатофакторної вразливості клієнтів,
забезпечувати міжвідомчу інтеграцію та цифрову сумісність з Єдиною
інформаційною системою соціальної сфери.
69
Запропонована модель базується на багатовимірному підході до оцінювання
потреб, що охоплює ключові сфери життєдіяльності людини похилого віку:
фізичне здоров’я, психоемоційний стан, соціальне оточення, матеріально-
побутові умови, правовий статус, рівень самостійності та наявність неформальної
підтримки. Кожна з цих сфер оцінюється за допомогою стандартизованих
індикаторів, що дозволяє формалізувати процес, зменшити вплив суб’єктивного
фактору та забезпечити порівнюваність результатів.
Інструментом реалізації моделі є уніфікований опитувальник — чек-лист,
який заповнюється під час первинного візиту соціального працівника або під час
дистанційного обстеження за допомогою цифрових засобів зв’язку. Чек-лист
містить блоки з оцінюванням за 4-бальною шкалою, де 0 балів відповідає повній
відсутності потреби, а 3 бали — високому ступеню залежності або вразливості.
Приклад структури чек-листа наведено у таблиці 3.2.
Таблиця 3.2
Блоки оцінки уніфікованого опитувальника для визначення потреб осіб
похилого віку
Блок оцінки Приклад запитання Шкала оцінювання
Самообслуговування Чи можете самостійно 0–3
здійснювати гігієнічні
процедури?
Психоемоційний стан Чи часто відчуваєте тривогу, 0–3
депресію або страх?
Соціальна підтримка Чи маєте близьку людину, до 0–3
якої можна звернутися?
Побутові умови Чи маєте доступ до води, 0–3
опалення, їжі?
Юридичні потреби Чи потрібна вам допомога у 0–3
вирішенні правових питань?
Підсумковий результат опитування дозволяє сформувати інтегральний
індекс потреб клієнта, за яким визначаються обсяг, види та форма надання послуг.
Крім того, отримані дані автоматично зберігаються у ЄІССС, що забезпечує
70
прозорість, спрощує облік та формує підґрунтя для аналітичного планування
навантаження на персонал центру.
У разі отримання середнього або високого рівня потреб у кількох блоках,
система формує рекомендації для соціального працівника щодо пріоритетності
втручань та потреби у додатковому залученні фахівців — психолога, юриста,
медичного працівника тощо. Це відповідає принципам міждисциплінарного
підходу, передбаченого сучасними стандартами соціального обслуговування.
Таким чином, запропонована модель є інструментом ранньої діагностики
проблем, забезпечує чітку логіку формування індивідуального плану та сприяє
посиленню адресності соціальних послуг. У наступному фрагменті буде
розглянуто організаційні умови впровадження моделі, прогнозовані результати,
можливості масштабування та приклади міжнародного досвіду.
Ефективність реалізації запропонованої моделі значною мірою залежить від
наявності відповідних організаційних, кадрових і технологічних умов. Передусім,
впровадження чек-листа потребує розробки методичних рекомендацій для
фахівців, у яких буде визначено правила застосування, інтерпретації результатів і
дій у разі виявлення критичних ситуацій. Такі інструкції мають бути затверджені
на рівні регіонального департаменту соціального захисту населення або на базі
ТЦНСП м. Черкаси як локальний стандарт.
Наступним кроком має стати організація короткострокових навчальних
курсів для персоналу ТЦНСП, зокрема соціальних працівників, психологів,
керівників відділень. Доцільно включити у програму підготовки теми з основ
роботи з індикаторними шкалами, партисипативного підходу, міждисциплінарної
взаємодії та роботи з електронними базами даних. Таке навчання може
проводитись за підтримки регіональних соціальних установ або на основі
партнерства з профільними освітніми закладами.
З метою поступового впровадження моделі варто застосувати поетапну
апробацію: на першому етапі — в одному відділенні центру, з подальшим
71
розширенням практики на всю структуру. Під час апробації необхідно
здійснювати моніторинг використання інструменту, фіксувати труднощі, з якими
стикаються працівники, а також організувати зворотний зв’язок від клієнтів.
Прогнозовані результати впровадження моделі можуть бути представлені за
допомогою порівняльної таблиці (табл. 3.3), що відображає очікувані зміни у
ключових показниках ефективності соціальних послуг.
Для забезпечення об’єктивності результатів апробації доцільно залучити
міждисциплінарну групу експертів, яка аналізуватиме дані та надаватиме
рекомендації щодо коригування процедури. Особливу увагу слід приділити
адаптації моделі до умов конкретного підрозділу: враховувати кадровий
потенціал, технічну інфраструктуру, специфіку цільової групи та рівень цифрової
компетентності клієнтів.
Таблиця 3.3
Очікувані результати впровадження моделі оцінки потреб у ТЦНСП м.
Черкаси
Показник До Після
впровадження впровадження
Час формування індивідуального плану 3–5 днів 1–2 дні
Частка послуг, що відповідають реальним ~60% >90%
потребам
Частота перегляду плану нерегулярно щоквартально
Участь клієнта в оцінці <20% >80%
Наявність міжвідомчої взаємодії епізодична системна
Крім безпосередніх змін у практичній діяльності центру, модель оцінки
потреб може стати основою для формування нових підходів до управління
соціальними послугами на рівні громади. Зокрема, результати комплексної оцінки
дозволяють виявляти тенденції зростання окремих видів потреб, що дає змогу
прогнозувати навантаження на відділення, оптимізувати бюджетне планування та
72
ініціювати створення нових форм соціальної підтримки — мобільних бригад,
дистанційних консультацій, груп самодопомоги.
Значного значення набуває і можливість подальшого масштабування моделі
— як на території інших ТЦНСП області, так і у масштабах держави. Єдина
уніфікована методика дозволяє формувати порівняльну статистику, визначати
регіональні відмінності та сприяти стандартизації соціальних послуг в Україні.
Варто звернути увагу й на міжнародний досвід. У Польщі, наприклад,
застосовується система ASIS (Assessment of Support and Independence System), яка
передбачає регулярне переоцінювання потреб осіб похилого віку з урахуванням
не лише медичних, а й соціальних показників. У Литві та Естонії активно
впроваджуються цифрові платформи оцінки потреб, інтегровані з базами
медичних даних та базами соціального забезпечення. Ці приклади демонструють
переваги інтегрованих, міжвідомчих рішень, орієнтованих на індивідуальний
підхід.
Ключовим викликом залишається забезпечення стійкості впровадженої
моделі в довгостроковій перспективі. Це передбачає не лише створення
нормативної бази для її закріплення на рівні внутрішніх процедур ТЦНСП, а й
забезпечення фінансування для підтримки цифрових інструментів, навчання
кадрів та модернізації інфраструктури.
Суттєву роль може відіграти залучення ресурсів міжнародної технічної
допомоги — донорських програм, проєктів транскордонного співробітництва та
грантів у сфері соціального захисту. Зокрема, такі організації як GIZ, UNDP,
Caritas мають позитивний досвід підтримки цифрових трансформацій у громадах,
включно із соціальною сферою. Їх участь у дооснащенні та підвищенні
кваліфікації персоналу ТЦНСП могла б суттєво пришвидшити масштабування
моделі.
З огляду на зазначене, вкрай важливою умовою ефективного впровадження
є постійний моніторинг та зовнішнє оцінювання результатів. Доцільно залучити
73
незалежних експертів або дослідницькі інститути для проведення регулярного
аналізу якості оцінки потреб, рівня задоволеності отримувачів послуг і впливу
змін на якість життя клієнтів.
Важливим напрямом удосконалення також є розширення функціоналу
оцінки потреб за рахунок включення додаткових компонентів, зокрема ризику
насильства, соціальної ізоляції, порушень когнітивного статусу. Для цього модель
може бути доповнена валідованими шкалами, як-от шкала самотності UCLA або
інструмент Mini-Cog для скринінгу когнітивних порушень, адаптованих до
українських реалій. Застосування таких шкал сприятиме ранньому виявленню
прихованих проблем, які часто залишаються поза увагою фахівців.
Крім того, доцільно включити в інструмент оцінки блок про життєві
пріоритети клієнта, сформований у форматі відкритих запитань. Це дозволить
враховувати не лише об’єктивні показники, а й суб’єктивні цінності й очікування
отримувача послуг, що відповідає принципам клієнтоцентричної соціальної
роботи.
Значна увага має бути приділена розробці системи індикаторів для
внутрішнього моніторингу якості процесу оцінки. Такі індикатори можуть
включати частку заповнених чек-листів, частоту перегляду планів, відповідність
послуг виявленим потребам, кількість скарг або звернень щодо неадекватного
призначення підтримки. На основі цих показників адміністрація центру зможе
здійснювати регулярний контроль якості та планувати коригувальні заходи.
У поєднанні з якісним методичним супроводом, цифровими інструментами,
кваліфікованим персоналом та міжвідомчим партнерством запропонована модель
може стати прикладом ефективної практики модернізації соціального захисту в
Україні.
Інтеграція запропонованої моделі в ЄІССС має супроводжуватися
технічною модернізацією внутрішніх процесів: забезпеченням доступу до
планшетів або ноутбуків для соціальних працівників, захищеними каналами
74
передачі даних, наявністю резервних копій інформації. У перспективі можлива
розробка мобільного додатку для оцінки потреб, який би забезпечував
автоматизовану обробку результатів та їх візуалізацію у зручному форматі.
Таким чином, подальше вдосконалення моделі оцінки потреб має включати
не лише вдосконалення її методичної основи, а й забезпечення технологічної,
організаційної та етичної готовності до її масштабного застосування.
Комплексний підхід у поєднанні з локальною гнучкістю сприятиме створенню
адаптивної, людиноцентричної системи соціального захисту, здатної ефективно
реагувати на потреби осіб похилого віку в умовах воєнного та поствоєнного
періодів.
Дослідження показало, що наявна система оцінювання є фрагментарною,
суб’єктивною та недостатньо чутливою до комплексного характеру потреб осіб
похилого віку, що знижує адресність, ефективність та своєчасність надання
соціальних послуг.
Запропонована модель уніфікованої оцінки потреб базується на
багатовимірному підході, поєднує стандартизовані індикатори з електронною
фіксацією даних та інтеграцією в ЄІССС. Її впровадження дозволяє оперативно
виявляти потреби, підвищувати участь клієнтів у плануванні послуг, зміцнювати
міжвідомчу взаємодію та забезпечувати адаптивність соціального супроводу до
індивідуальних обставин.
Практична реалізація моделі потребує методичного супроводу, навчання
персоналу, технічного оновлення інфраструктури та поетапного впровадження з
урахуванням зворотного зв’язку. Очікуваним результатом є зростання
ефективності роботи ТЦНСП, оптимізація розподілу ресурсів, зниження рівня
дублювання послуг і підвищення задоволеності клієнтів.
Таким чином, запропоновані заходи формують основу для якісного
оновлення процедур надання соціальних послуг і можуть бути масштабовані в
інших територіальних громадах України з урахуванням локальних особливостей.
75
має потенціал не лише для підвищення якості соціального обслуговування осіб
похилого віку, а й для створення передумов системної трансформації підходів до
управління соціальною підтримкою на місцевому рівні.
76
ВИСНОВКИ
У кваліфікаційній роботі було досліджено актуальні теоретичні,
нормативно-правові та практичні аспекти організації споживання соціальних
послуг людьми похилого віку, що дало змогу сформулювати низку узагальнень і
пропозицій щодо вдосконалення відповідної системи соціального захисту в
Україні, зокрема на прикладі діяльності ТЦНСП м. Черкаси.
1. Розкрито сутність і види соціальних послуг для осіб похилого віку.
У межах сучасної системи соціального захисту соціальні послуги виконують
підтримувальну, профілактичну, інтеграційну та компенсаторну функції.
Визначено, що для осіб літнього віку найбільш актуальними є: соціальна
допомога вдома, денне перебування, кризове реагування, психологічна та
інформаційна підтримка. Значну роль відіграють також навчальні ініціативи,
спрямовані на подолання цифрової нерівності.
2. Досліджено нормативно-правову базу соціального захисту осіб похилого
віку. Проаналізовано положення Закону України «Про соціальні послуги» (2019),
підзаконних актів та державних стандартів, що регламентують надання соціальної
допомоги. Окрему увагу приділено впровадженню Єдиної інформаційної системи
соціальної сфери (ЄІССС), яка має забезпечити прозорість, адресність і
ефективність соціального захисту в умовах цифровізації та децентралізації.
3. Проаналізовано сучасний стан надання соціальних послуг особам
похилого віку на прикладі ТЦНСП м. Черкаси. Встановлено, що установа
реалізує багаторівневу модель соціального супроводу, що поєднує традиційні та
цифрові інструменти, впроваджує мультидисциплінарний підхід і активно реагує
на виклики воєнного часу. Найбільш затребуваними формами залишаються
надомні, мобільні та дистанційні послуги. Центр активно залучає осіб похилого
віку до програм соціалізації, зокрема через «Університет третього віку».
77
4. Виявлено основні проблеми в організації споживання соціальних послуг
людьми похилого віку. До ключових проблем віднесено: кадровий дефіцит,
низьку цифрову компетентність клієнтів, складність процедур звернення,
обмеженість фінансування та застарілу інфраструктуру. Значні бар’єри створює
також відсутність єдиної уніфікованої процедури оцінки потреб, що знижує
ефективність планування послуг та адаптації до динамічних змін у стані клієнтів.
5. Запропоновано шляхи вдосконалення технологій споживання соціальних
послуг людьми похилого віку. Обґрунтовано необхідність запровадження моделі
уніфікованої оцінки потреб, адаптованої до реалій ТЦНСП. Модель поєднує
стандартизований чек-лист, цифрову фіксацію даних, партисипативний підхід і
можливість інтеграції в ЄІССС. Її впровадження дозволяє підвищити точність
діагностики потреб, розширити міжвідомчу взаємодію, оптимізувати розподіл
ресурсів та підвищити рівень задоволеності клієнтів. Запропоновано етапність
впровадження, навчальні заходи для персоналу, а також систему моніторингу та
оцінки якості.
6. Оцінено ефективність взаємодії між державними, громадськими та
приватними структурами. Досвід ТЦНСП м. Черкаси свідчить про позитивний
вплив партнерських програм із благодійними фондами, громадськими
організаціями та релігійними установами. Однак така взаємодія поки що має
фрагментарний характер, потребує формалізації та розробки механізмів
довготривалого співробітництва, зокрема у форматі соціального замовлення.
7. Проаналізовано роль цифрових технологій у забезпеченні доступності
соціальних послуг для осіб похилого віку. Цифрові сервіси дозволяють
автоматизувати облік, моніторинг, обробку звернень, однак впровадження
електронних рішень стримується через низький рівень цифрової грамотності
літніх клієнтів. Необхідне поширення освітніх програм, спрямованих на цифрову
інклюзію, що можуть реалізовуватись через партнерство з бібліотеками,
молодіжними центрами тощо.
78
8. Визначено перспективи розвитку індивідуалізованого підходу в умовах
децентралізації. Впровадження індивідуальних планів соціального супроводу з
урахуванням потреб, можливостей і життєвих обставин клієнта є необхідною
умовою формування ефективної системи соціального захисту. Роль громади
зростає у забезпеченні адаптивності, оперативності реагування та формуванні
локальних соціальних політик, орієнтованих на потреби мешканців.
Отримані в роботі результати можуть бути використані як аналітична база
для управлінських рішень, підготовки регіональних програм, навчання персоналу
системи соціального захисту, а також у розробці проєктів нормативно-правових
документів, спрямованих на вдосконалення механізмів соціальної підтримки осіб
похилого віку в умовах демографічних і воєнних викликів.
79
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аналітична довідка щодо стану надання соціальних послуг у Черкаській
ОТГ 2023 : https://ck-oda.gov.ua
2. Аналітична інформація парламентського комітету з питань соціальної
політики : https://parlament.org.ua
3. Аналітична платформа «Локальні бюджети громад» : https://lokalni.gov.ua
4. Аналітичний портал «Локальні бюджети» : https://lokalni.gov.ua
5. Асоціація міст України : https://auc.org.ua
6. Асоціація міст України: добрі практики громад : https://www.auc.org.ua
7. Асоціація соціальних працівників України : https://socialwork.org.ua
8. База публічних фінансів України «Є-Дата» : https://spending.gov.ua
9. Бондарук І. Соціальне замовлення як інструмент розвитку громадських
послуг / І. Бондарук // Соціальна політика і суспільство 2022 № 4 С. 39–44.
10.Бондарук І. Соціальне замовлення як інструмент розвитку громадських
послуг // Соціальна політика і суспільство 2022 № 4 С. 39–44
11.Бондарук І. Соціальні послуги як інструмент взаємодії з громадянами //
Громадянське суспільство і влада 2022 № 3 С. 38–43
12.Бочарова С. П. Соціальні послуги в Україні: стан і перспективи / С. П.
Бочарова // Соціальна робота та освіта 2018 № 3 С. 80.
13.Бюджетна документація м. Черкаси на 2023 рік : https://chmr.gov.ua/finance
14.Вебсайт міжнародної організації HelpAge International :
https://www.helpage.org
15.Вебсайт проєкту «Суспільне Черкаси» : https://suspilne.media/cherkasy
16.Глущенко Т. Соціальна робота з людьми похилого віку / Т. Глущенко //
Вісник соціальної роботи 2022 № 4 С. 15–19.
17.ГО «Інститут аналітики та адвокації» : https://iaa.org.ua
18.ГО «Самопоміч Черкащини» : https://samopomich.ck.ua
19.ГО «Сильні громади» : https://strong-communities.org.ua
80
20.Горішна А. Доступ до соціальних послуг у сільських громадах: регіональні
диспропорції // Регіональна політика 2022 № 2 С. 55–61
21.Громадянська мережа «ОПОРА» : https://www.oporaua.org
22.Дані Державної служби статистики України : https://ukrstat.gov.ua
23.Дані Державної служби статистики України : https://ukrstat.gov.ua
24.Дані щодо демографії області – Головне управління статистики в
Черкаській області : https://cherkasystat.gov.ua
25.Державна служба зайнятості України : https://www.dcz.gov.ua
26.Державна служба статистики України : https://ukrstat.gov.ua
27.Державна служба статистики України. Дані Державної служби статистики
України : https://www.ukrstat.gov.ua
28.Державна служба статистики України. Демографічний щорічник України –
2023: https://www.ukrstat.gov.ua/
29.ДЗОВ – Державний закупівельний оглядовий вебпортал : https://dzo.com.ua
30.Електронна база аналітики Opendatabot : https://opendatabot.ua
31.Електронна система охорони здоров’я eHealth : https://ehealth.gov.ua
32.Електронний торговий майданчик «Українська універсальна біржа» :
https://tender.uub.com.ua
33.Єдина інформаційна система соціальної сфери України (ЄІССС) :
https://eiss.gov.ua
34.Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» №
5073-VI від 05.07.2012 // Відомості Верховної Ради України 2013 № 5 Ст.
31 : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text
35.Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні
гарантії» № 2017-III від 05.10.2000 // Відомості Верховної Ради України
2000 № 48 Ст. 403 : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14#Text
81
36.Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від
13.01.2011 // Відомості Верховної Ради України 2011 № 32 Ст. 314 :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17#Text
37.Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI від 01.06.2010
// Відомості Верховної Ради України 2010 № 34 Ст. 481 :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text
38.Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від
21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України 1997 № 24 Ст. 170 :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280-97-%D0%B2%D1%80
39.Закон України «Про основи соціального захисту ветеранів праці та інших
громадян похилого віку в Україні» № 3721-XII від 16.12.1993 // Відомості
Верховної Ради України 1994 № 4 Ст. 20 :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3721-12#Text
40.Закон України «Про соціальні послуги» // Офіційний вісник України 2020
№ 12 С. 78–85.
41.Закон України «Про соціальні послуги» № 2671-VIII від 17.01.2019 //
Відомості Верховної Ради України 2019 № 23 Ст. 166 :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text
42.Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII //
Відомості Верховної Ради України 2019 № 50 Ст. 166.
43.Закон України «Про соціальні послуги». :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/2671-19
44.Звєрєва І. Д. Соціальні послуги в Україні: досвід становлення і напрями
розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика 2019 № 1 С. 5–12
45.Звєрєва І. С. Соціальна робота: теорія і практика : навч. посіб. / І. С.
Звєрєва Київ : Центр учбової літератури, 2012 С. 5–12.
46.Інститут громадянського суспільства : https://www.csi.org.ua
82
47.Інститут соціальної та політичної психології НАПН України :
https://ispp.org.ua
48.Інформаційна система ЄІССС – Єдина інформаційна система соціальної
сфери України : https://eiss.gov.ua
49.Інформаційний бюлетень Черкаської міської ради за 2023 рік :
https://chmr.gov.ua
50.Коваленко О. Управління соціальними установами в умовах воєнного стану
// Публічне управління 2023 № 1 С. 33–38
51.Коваленко О. Управлінські бар’єри у сфері соціального забезпечення осіб
похилого віку // Економіка і держава 2023 № 5 С. 61–66
52.Ковальчук І. П. Система соціального захисту в Україні: сучасні виклики / І.
П. Ковальчук // Економіка і держава 2021 № 11 С. 22–25.
53.Конвенція про права осіб з інвалідністю, ратифікована Законом України №
1767-VI від 16.12.2009 // Відомості Верховної Ради України 2010 № 9 Ст.
83 : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text
54.Котляр І. М. Соціальні послуги для людей похилого віку в Україні: сучасний
стан та перспективи / І. М. Котляр Київ : Наукова думка, 2023 128 с.
55.Котляр І. М. Теорія і практика соціальної роботи Київ: Центр учбової
літератури, 2020 275 с.
56.Куценко О. І. Деінституціоналізація в системі соціального захисту:
європейський досвід та українські реалії // Державне управління та місцеве
самоврядування 2021 № 2(49) С. 97–104
57.Куценко О. І. Соціальні послуги для людей похилого віку / О. І. Куценко //
Соціальний захист 2019 № 4 С. 172–176.
58.Куценко О. І., Пархоменко Н. М. Актуальні проблеми споживання
соціальних послуг в Україні в умовах децентралізації // Соціальний захист
2022 № 3 С. 18–22
83
59.Куценко О. Соціальний захист осіб похилого віку в Україні / О. Куценко //
Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія:
Психологічні науки 2018 Вип. 2 С. 97–104.
60.Левченко М. В. Державна політика у сфері надання соціальних послуг / М.
В. Левченко // Вісник державної служби України 2020 № 3 С. 34.
61.Лукашевич М. І. Психосоціальна підтримка літніх людей / М. І. Лукашевич
// Психологічні студії 2020 № 2 С. 49.
62.Лукашевич М. І. Цифрова інклюзія літніх людей як складова сучасної
соціальної політики // Соціальна робота і сучасність 2022 № 3(15) С. 41–47
63.Лукашевич М. Психологічні особливості старіння / М. Лукашевич //
Психологія і суспільство 2017 № 1 С. 41–47.
64.Міністерство охорони здоров’я України: https://moz.gov.ua
65.Міністерство соціальної політики України: https://msp.gov.ua
66.Міністерство соціальної політики України.Новини:
https://msp.gov.ua/news/19798.html
67.Міністерство соціальної політики України. Отримувачам соціальної
підтримки – особам літнього віку: https://www.msp.gov.ua/otrymuvacham-
soc-pidtrymky/osobam-litnoho-viku
68.Міністерство соціальної політики України. Офіційний сайт :
https://msp.gov.ua
69.Міністерство цифрової трансформації України : https://thedigital.gov.ua
70.Нагайчук Н.Г, Якушев О.В., Тернова Л.Ю. Інклюзія послуг підприємств
готельно-ресторанного бізнесу в контексті забезпечення їх якості (2024).
Актуальні проблеми економіки. № 11. Том 2 (281/2), 91-106.
https://doi.org/10.32752/1993-6788-2024-2-281-91-106
71.Національна стратегія активного старіння в Україні до 2022 року :
https://www.msp.gov.ua/news/19797.html
84
72.Національна стратегія створення безбар’єрного простору в Україні на
період до 2030 року : https://barrierfree.gov.ua
73.Павлюк С. Грантові механізми у соціальному секторі: ефективність і ризики
// Інноваційна економіка 2022 № 3 С. 120–127
74.Павлюк С. Грантові ресурси як джерело інновацій у соціальній сфері //
Соціальна політика 2022 № 4 С. 44–49
75.Пархоменко Н. М. Соціальний захист літніх людей в умовах трансформації
соціальної політики України // Науковий вісник Херсонського державного
університету. Серія: Психологічні науки 2020 Вип. 4 С. 152–157
76.Пархоменко Н. Соціальні послуги: науково-методичне забезпечення / Н.
Пархоменко // Соціальна робота в Україні 2015 № 2 С. 152–157.
77.Портал відкритих даних України : https://data.gov.ua
78.Портал державних закупівель dzo.com.ua : https://www.dzo.com.ua
79.Портал електронних петицій м. Черкаси : https://petition.chmr.gov.ua
80.Портал соціальної інформації України : https://socialdata.org.ua
81.Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги догляду вдома:
Наказ Мінсоцполітики України від 13.11.2013 № 760 :
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2067-13#Text
82.Програма «U-LEAD з Європою» : https://u-lead.org.ua
83.Програма розвитку ООН (UNDP) – грантові програми :
https://www.undp.org/uk/ukraine
84.Програма розвитку ООН в Україні : https://www.undp.org/uk/ukraine
85.Проєкт «Громада для кожного» : https://inclusivecommunity.org.ua
86.Проєкт «Дія.Цифрова освіта» : https://osvita.diia.gov.ua
87.Прокопенко Т., Литвинова І. Фінансування соціального обслуговування у
громадах Київ: Центр соціальних досліджень, 2021 52 с.
88.Прокопенко Т., Литвинова І. Фінансування соціального обслуговування у
громадах: проблеми та перспективи // Соціальний діалог 2021 № 1 С. 14–19
85
89.Рада. Офіційний сайт Верховної Ради України : https://rada.gov.ua
90.Сайт електронних торгів ДП «Прозорро.Продажі» : https://tender.uub.com.ua
91.Сайт Інституту демографії і соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН
України : https://idss.org.ua
92.Сайт Міністерства соціальної політики України : https://www.msp.gov.ua
93.Сайт Черкаської міської ради : https://chmr.gov.ua
94.Стабілізаційна підтримка – Stabilization Support Services :
https://stabilization.ua
95.Стабілізаційна підтримка – ініціативи підтримки соціальних проєктів в
Україні / Stabilization Support Services : https://stabilizationsupport.org.ua
96.Статистична інформація. Державна служба статистики України. URL:
https://www.ukr-
97.Суспільне Черкаси – новини регіону : https://suspilne.media/cherkasy
98.Суспільне Черкаси : https://suspilne.media/cherkasy
99.Український жіночий фонд : https://uwf.org.ua
100. Український інститут соціальних досліджень ім. Яременка. Соціальні
послуги в територіальних громадах 2023 : https://uisr.org.ua/reports/social-
services
101. Фонд Східна Європа : https://eef.org.ua
102. Центр «Соціальні послуги в громаді» : https://socommunity.org.ua
103. Центр громадського моніторингу та контролю :
https://civicmonitoring.org
104. Центр громадського моніторингу та контролю. Соціальні послуги у
громадах: виклики і практики : https://monitoring.org.ua
105. Центр політичних студій та аналітики : https://cpsa.org.ua
106. Центр соціальних досліджень при НАН України : https://csi.org.ua
107. Центр соціальних досліджень : https://csi.org.ua
108. Центр стратегічного розвитку територій : https://strategycenter.org.ua
86
109. Черкаська міська рада : https://chmr.gov.ua
110. Черкаська обласна військова адміністрація : https://ck-oda.gov.ua
111. Черкаська обласна рада : https://oblrada.ck.ua
112. Черкаське відділення Товариства Червоного Хреста України :
https://redcross.org.ua
113. Черкаський міський територіальний центр надання соціальних послуг :
https://1dspck.gov.ua
114. Черкаський міський територіальний центр надання соціальних послуг :
https://chmr.gov.ua
115. Черкаський ТЦНСП. Річний звіт за 2023 рік : https://chmr.gov.ua
(розділ «Установи»)
116. Шевченко Л. В. Реформування системи соціального забезпечення в
Україні / Л. В. Шевченко // Соціальна політика 2023 № 1 С. 28–33.
117. Шевчук В. Моделі фінансування соціальних послуг у громадах:
проблеми і перспективи // Місцеве самоврядування 2023 № 1 С. 88–96
118. Шевчук В. Соціальні послуги в умовах децентралізації: аналітичний
звіт // Аналітичний центр розвитку громад 2023 № 2 С. 88–95
119. Шевчук В. Соціальні послуги в умовах децентралізації: аналітичний
звіт // Аналітичний центр розвитку громад 2023 № 2 С. 88–95
120. Cedos. Співпраця громад із недержавним сектором у сфері надання
соціальних послуг :
https://cedos.org.ua/.../spivpraczya_gromad_iz_nederzhavnym...
121. Esping-Andersen G. The Three Worlds of Welfare Capitalism Princeton:
Princeton University Press, 1990 260 p.
122. European Commission. Active Ageing Report 2023 :
https://ec.europa.eu/social/active-ageing_en
123. Smith J., Taylor A., Johnson K. Social services and elderly care:
international perspectives London : Oxford Press, 2021 212 p.
87
124. United Nations.Madrid International Plan of Action on Ageing :
https://social.un.org/ageing-working-group/documents/mipaa-en.pdf
125. World Health Organization. Ageing and Health :
https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/ageing-and-health
126. World Health Organization. Decade of Healthy Ageing: Baseline Report –
2023. : https://iris.who.int/bitstream/handle/10665/366575
127. World Health Organization.World report on ageing and health Geneva :
WHO, 2023 260 p.
ДОДАТКИ
Додаток А
Група рухової активності та ступінь індивідуальної потреби в соціальних
послугах
Група Сума Ступінь Характеристика ступеня індивідуальної потреби
балів
I 127 0 Сторонньої допомоги не потребує.
II 100–126 1 Незначна залежність від сторонньої допомоги. Може
самостійно виконувати майже всі прості та складні дії.
III 88–99 2 Помірна залежність. Самостійне виконання елементарних дій,
часткова допомога при складних діях.
III 75–87 3 Часткова допомога при побутових діях, ускладнене
пересування, періодична потреба у супроводі.
III 63–75 4 Виражена потреба в допомозі, складнощі при пересуванні
поза домом, часткова допомога в догляді.
IV 54–62 5 Значна залежність, допомога в особистій гігієні, харчуванні,
веденні господарства.
IV 43–53 6 Високий рівень потреби у сторонній допомозі в побуті,
частково самостійний догляд.
IV 32–42 7 Обмежене пересування, не може самостійно виконувати
більшість побутових дій, потрібен нагляд.
V 25–31 8 Пересування обмежене ліжком, потребує допомоги в усьому,
мінімальні залишки самостійності.
V 12–24 9 Постійно в ліжку, може сидіти, потребує допомоги у всіх діях,
частковий контроль функцій.
V 0–11 10 Повна залежність, не контролює функції, потребує
цілодобового догляду.
88
Додаток Б
Шкала оцінки можливості виконання елементарних дій отримувачем соціальних
послуг
№ з/п Критерій Максимальна кількість балів
1 Прийом їжі 10
2 Купання (ванна/душ) 5
3 Особистий туалет (гігієна) 5
4 Одягання і взування 10
5 Контроль дефекації 10
6 Контроль сечовиділення 10
7 Відвідування і здійснення туалету 10
8 Вставання і перехід з ліжка 15
9 Пересування 15
10 Підйом по сходах 10
Загальна сума балів (макс.) 100
89
Додаток В
Перелік соціальних послуг ТЦНСП з коротким описом і умовами надання
№ Назва Короткий зміст та обсяг Умови і порядок отримання
з/п послуги
1 Інформуванн Інформація про соціальні, Безоплатно. За заявою; необхідний
я (001.0) медичні, правові, стандартний пакет документів
адміністративні послуги та
контакти
2 Консультува Аналіз життєвої ситуації, план Безоплатно. Через заяву або
ння (002.0) виходу з криз, психологічне безпосереднє звернення (включно
консультування, безпечна телефоном, онлайн); у разі виявлення
соціальна поведінка під час патрулювання —
безпосередньо
3 Соціальна Лекції, тренінги, акції, Безоплатно. За заявою до соцзахисту
профілактика інформаційні матеріали — з або безпосередньо до надавача
(007.0) питань здоров’я, безпеки, послуг (cherkassyrda.gov.ua)
ризикованої поведінки,
толерантності вразливих груп
4 Соціальна Навички соціалізації, Безоплатно. За заявою до соцзахисту
адаптація документообіг, клубна або суб’єктам, що надають послугу
(013.0) діяльність, психологічна
підтримка, дозвілля
5 Догляд вдома Допомога в гігієні, пересуванні, Безоплатно. За
(015.1) господарстві, екіпіруванні ТЗР, письмовою/електронною заявою;
психологічна підтримка обсяг визначається індивідуально й
включається в договір
6 Натуральна Доставка продуктів, ліків, Безоплатно. За заявою до соцзахисту;
допомога предметів побуту; прибирання, документи подаються за формою
(019.0) прання, ремонт; негайна Мінсоцполітики
допомога
7 Представниц Допомога у веденні переговорів, Безоплатно. У закладі або за місцем
тво інтересів оформленні документів, перебування отримувача
(004.0) зареєстрованих зверненнях,
доступ до ресурсів, зв’язки з
установами
8 Екстрене Перша психологічна допомога, Безоплатно. За заявою отримувача
(кризове) інформування, представлення або повідомленням служб (медичних,
втручання інтересів, організація медичної правоохоронних, соц.)
(012.0) чи правової підтримки
9 Соціальний Консультації, відвідування, Безоплатно. За індивідуальним
супровід навчання соціальних навичок, планом; починається за особистим
сімей у психологічна підтримка зверненням чи повідомленням про
складних кризову ситуацію
обставинах
(010.1)