Аналіз технології влаштування фундаментів з розташованими поруч будинками в умовах міської забудови м. Києва.

Антонюк, Данило Олегович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6092
Назва:	Аналіз технології влаштування фундаментів з розташованими поруч будинками в умовах міської забудови м. Києва.
Автори:	Коновал , Володимир Миколайович Антонюк, Данило Олегович
Ключові слова:	фундаментні роботи;щільна міська забудова;технологія влаштування фундаментів;обмеженні будівельні майданчики;реконструкція та нове будівництво
Дата публікації:	січ-2024
Короткий огляд (реферат):	Вдосконалення методів і технологій будівництва будинків у щільних міських районах є важливим напрямком розвитку цивільного будівництва в сучасних соціально-економічних умовах України та світу. Це пов’язано з негайною потребою в подальшому розвитку, адаптації та їхньої реконструкції старих міст і районів до нових умов, а також значними обсягами будівництва в умовах щільної міської забудови та постійною тенденцією до їх зростання. Розвиток і перетворення старих міст і районів передбачає комплексну забудову міських територій, повітряних і водних басейнів, шляхом раціоналізації щільності та зонування міського середовища, реконструкцію транспортних магістралей і вулиць, розвиток і перетворення мережі культурних, освітніх, медичних об’єктів, об’єктів торгівлі та побуту. Крім того, він націлений на покращення архітектурно-мистецьких якостей міської забудови, створення нових архітектурних ансамблів, оновлення цінних історичних пам’яток архітектури та реконструкцію житлових і громадських будинків відповідно до сучасних санітарно-гігієнічних вимог, а також уявлень про дизайн і естетику на виробництві та у побуті. У сучасних великих та середніх містах України частка цивільного будівництва в умовах існуючої забудови становить приблизно 60–70%. У щільній забудові, тобто при зведенні нових будинків і споруд поруч з існуючими будинками, ця частка становить 30–40 %. Будівництво будівель і споруд в умовах щільної забудови має багато будівельно-технологічних складностей і особливостей, які необхідно враховувати при прийнятті об’ємно-планувальних і конструктивних рішень, а також при виборі та обґрунтуванні оптимальних методів виконання будівельних процесів і робіт, а також при організаційно-технологічній підготовці процесу будівництва. Улаштування фундаментів і конструкцій підземної частини будівель з розташованими поруч будинками є одним із найбільш трудомістких і відповідальних будівельних процесів і робіт в умовах щільної міської забудови. Слід відмітити, що влаштування підземної частини будівель становить від тридцяти до сорока відсотків загальної трудомісткості. У стиснених і складних виробничих інженерно-геологічних умовах цей відсоток може досягати п’ятдесяти відсотків. За попередніми даними в щільних житлових або промислових забудовах продуктивність механізованих процесів значно знижується. Наприклад, продуктивність влаштування буронабивних паль може знижуватися на 27–58 %, а процеси бетоноукладання при влаштуванні монолітних фундаментів і підземних конструкцій може знижуватися на 30–40 %, а іноді й до 70%. При влаштуванні котлованів у стиснених умовах машиномісткість процесу екскавації ґрунту збільшується від 1,2 до 1,3 разів. Таким чином, особлива актуальність набуває питання обґрунтування та розробки ефективних методів і технологій зведення фундаментів і конструкцій підземної частини будинків, що будуються. Ці методи та технології базуються на використанні машин і технологічного обладнання, які забезпечують високопродуктивне виконання різноманітних будівельних процесів і робіт у стиснених і складних умовах щільної міської забудови.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6092
Розташовується у зібраннях:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
МР Антонюк.pdf Restricted Access		2.07 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
1 
 
МІНІCТЕРCТВO OCВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАCЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНOЛOГІЧНИЙ УНІВЕРCИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ БУДІВНИЦТВА ТА РАЦІОНАЛЬНОГО 
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 
КАФЕДРА ПРOМИCЛOВOГO ТА ЦИВІЛЬНOГO БУДІВНИЦТВА 
 
 
 
                                                                   «ДO ЗАХИCТУ ДOПУCТИТИ» 
                                                                    Завідувач  кафедри ПЦБ 
                                                                    Доцент  Сергій ПРЯНИК 
 
                                                                  «______» ________________ 2024 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пoяcнювальна запиcка 
дo кваліфікаційнoї рoбoти магіcтра 
 
 
                                                         магіcтр 
                                                                                  (ocвітньo-кваліфікаційний рівень) 
 
     на тему "Аналіз технології влаштування фундаментів з розташованими 
поруч будинками в умовах міської забудови м. Київ" 
 
                                  Викoнав: cтудент  2 курcу,  групи  МГБ - 204 
                                  cпеціальнocті  192 – Будівництвo та цивільна інженерія 
 
 
 
 
                                                                                                    _____________   Данило АНТОНЮК 
              (підпиc)                             
 
      
                                       Керівник  
                                        Доцент     _____________   Володимир КОНОВАЛ 
           (підпиc)           
 
                       
  
                                        Рецензент _____________ Євген ТРОХИМЕНКО                                                                                                             
                                                                        (підпиc)        
 
                          
               
 
 
Черкаcи – 2024 рoку 
2 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет   технологій, будівництва та раціонального природокористування   
Кафедра   промислового і цивільного будівництва 
Освітній рівень   магістерський 
Спеціальність   192 Будівництво та цивільна інженерія 
                                                                                     «ЗАТВЕРДЖУЮ» 
                                                      Зав. кафедри, доцент Пряник С.П.           
___________________________________ 
                                                                                      "_____"   ________________  2024 р. 
 
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА 
Антонюк Данило Олегович 
(прізвище, ім’я, по батькові ) 
 
1. Тема    «Аналіз технології влаштування фундаментів з розташованими поруч будинками в 
умовах щільної міської забудови м. Київ»                                                                                                                                                         
(назва теми) 
керівник Коновал Володимир Миколайович, к.т.н., доцент. 
    (прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
  затверджена наказом по університету   від  "   "      20    р.  №      /__ 
  2. Строк подання студентом  роботи     " ____"   _________  20 ___  р. 
  3. Вихідні дані до роботи 
___________________________________________________________________________ 
  4. Зміст і календарний план 
                                        Розділи   Строк виконання 
Вступ  
Розділ 1 Cучасний стан фундаментів у щільній забудові,   
аналіз технологій влаштування фундаментів 
Розділ 2 Аналіз факторів, що впливають на вибір   
технології зведення фундаментів в умовах щільної 
міської забудови 
Розділ 3 Аналіз раціональних технологічних рішень при   
зведенні фундаментів з розташованими поруч будинками 
Розділ 4 Аналіз вибору раціональної технології   
влаштування фундаментів з розташованими поруч  
будинками в умовах щільної міської забудови 
Розділ 5 Техніко-економічне порівняння   
технологій влаштування водопониження котловану 
Висновки  
Виготовлення ілюстративного матеріалу  
Оформлення роботи  
Попередній захист роботи  
Дата видачі завдання   "   "      2023 р. 
Студент                         ___________                ___Антонюк Д.О.___ 
                                                                    (підпис)                                   (прізвище та ініціали )  
Керівник                     ___________                ___Коновал В.М.___ 
                                                                     (підпис)                                   (прізвище та ініціали ) 
3 
 
Рішення комісії 
з попереднього  захисту  від  «____» ____________ 20     р. 
 
Кваліфікаційна магістерська робота студента Антонюк Д.О. 
                                                                                    (прізвище, ініціали ) 
__________________________  до захисту. 
       (рекомендується / не рекомендується)                                                                                                                  
                                                    
 
Голова комісії: 
________________________________________               _________________ 
       (науковий ступінь, вчене звання , посада, ,прізвище, ініціали)                                                                        (підпис)                                                                                      
  
Члени комісії: 
1. __________________________________                       __________________ 
              (науковий ступінь, вчене звання , посада, ,прізвище, ініціали)                                                                 (підпис)                                                                                      
                                                                                
2. ______________________________________                 __________________ 
              (науковий ступінь, вчене звання , посада, ,прізвище, ініціали)                                                                  (підпис)                                                                                      
    
3. ______________________________________                 __________________ 
              (науковий ступінь, вчене звання , посада, ,прізвище, ініціали)                                                                   (підпис)                                                                                      
                                                                                 
4. ______________________________________                __________________ 
          (науковий ступінь, вчене звання , посада, ,прізвище, ініціали)                                                                   (підпис)                                                                                      
                                                                                                                                                                            
 
 
 
 
 
 
 
                                                                            
 Примітки:  
1.Перша сторінка індивідуального завдання на кваліфікаційну магістерську роботу заповнюється студентом 
під керівництвом наукового керівника, друга — науковим керівником                           
2. Порушення студентом термінів подання заяви на затвердження теми кваліфікаційної магістерської роботи, 
погодження з керівником індивідуального завдання, несвоєчасне завершення розділів та роботи в цілому є 
підставою для його відрахування з університету як такого, що не виконує навчальний план. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4 
 
РЕЦЕНЗІЯ 
на кваліфікаційну роботу магістра 
 
Здобувача вищої освіти:  Черкаського державного технологічного 
університету 
факультету: технологій, будівництва та раціонального 
природокористування,  кафедри промислового та цивільного будівництва 
спеціальності: 192 – "Будівництво та  цивільна інженерія" 
освітня програма -  "Промислове та цивільне будівництво" 
                                                               
Антонюк Данило Олегович 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
на тему: Аналіз технології влаштування фундаментів з розташованими 
поруч будинками в умовах міської забудови м. Київ 
 
1. Актуальність теми.  
Вдосконалення методів і технологій будівництва будинків у щільних 
міських районах є важливим напрямком розвитку цивільного будівництва 
в сучасних соціально-економічних умовах України та світу. Це пов’язано з 
негайною потребою в подальшому розвитку, адаптації та їхньої 
реконструкції старих міст і районів до нових умов, а також значними 
обсягами будівництва в умовах щільної міської забудови та постійною 
тенденцією до їх зростання.  
 
2. Мета  
Метою роботи є підвищення ефективності технології влаштування 
фундаментів при будівництві нових будинків у щільних міських забудовах 
шляхом розробки та обґрунтування раціональних технологічних рішень і 
організаційно-технологічних моделей зведення фундаментів. Ці моделі 
розроблені з урахуванням будівельно-технологічних характеристик і 
особливостей поточного стану поруч розташованих існуючих будинків, а 
також інженерно-геологічних, геоморфологічних та інженерно-
геологічних. 
У роботі вирішуються наступні основні завдання, щоб досягти мети: 
аналіз поточного стану та наукові дослідження з технологій зведення 
будівель і влаштування фундаментів поруч з існуючими будинками в 
умовах щільної міської забудови; 
- вивчення факторів, що впливають на вибір оптимальної технології 
зведення фундаментів у контексті щільної міської забудови з 
розташованими поруч існуючими будинками; 
- вивчення та обґрунтування організаційно-технологічних моделей і 
технологічних рішень для зведення фундаментів з розташованими 
поруч будинками в умовах щільної міської забудови. 
 
5 
 
3. Якість проведеного аналізу проблеми.  
Під час виконання кваліфікаційної роботи магістра проблему було 
розглянуто в повному обсязі. При цьому були вирішені наступні аспекти: 
 Досліджено технологію влаштування фундаментів у міській 
забудові; 
 Використано світовий досвід будівництва та його аналіз ; 
 Виконаний аналіз інноваційних технологій та пошук найбільш 
ефективного варіанту технології влаштування фундаментів у міській 
забудові; 
 Розроблені рекомендації та виконаний розрахунок ресурсів та їх 
порівняння щодо впровадження інноваційної технології влаштування 
фундаментів у міській забудові. 
 
4. Практична цінність висновків і рекомендацій.  
За результатами виконаної роботи були зроблені висновки та 
рекомендації. Дана робота стане у пригоді студентам, які навчаються за 
даною спеціальністю, а також на будівельних майданчиках та проектних 
організаціях України. 
 
5. Наявність недоліків.  
Серйозних недоліків в кваліфікаційній роботі магістра не виявлено. 
 
6. Загальний висновок і оцінка кваліфікаційної роботи магістера.  
Кваліфікаційна робота магістра є актуальною так, як висвітлює 
питання впровадження інноваційної технології влаштування 
фундаментів з розташованими поруч будинками в умовах міської 
забудови, за результатами виконаної роботи зроблені висновки та 
пропозиції. Кваліфікаційна робота магістра виконана на достатньому 
рівні, відповідає вимогам вищої школи, та діючим нормативним 
документам і має науково-практичну цінність. З урахуванням вище 
сказаного вважаю, що кваліфікаційна робота магістра заслуговує оцінки 
«відмінно», а здобувач вищої освіти Антонюк Данило Олегович 
присвоєння ОС магістра зі спеціальності: 192 – «Будівництво та цивільна 
інженерія», освітньої програми – «Промислове та цивільне 
будівництво». 
 
Рецензент 
 ________________________________________________________________ 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
 __________________________________________________________________ 
 __________________________________________________________________ 
              (науковий ступінь, вчене звання, місце роботи, посада) 
         М.П. 
«____»______________2024 р.         ____________     __________________ 
                                                                                         (підпис)                         (ініціали, прізвище) 
 
 
 
6 
 
ЗМІСТ 
 
Вступ 8 
РОЗДІЛ 1 СУЧАСНИЙ СТАН ФУНДАМЕНТІВ У ЩІЛЬНІЙ ЗАБУДОВІ,  10 
АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ВЛАШТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ…………………. 
1.1 Історія будівництва великих міст та наслідки їхнього росту……………….. 10 
1.2 Різновиди збірних паль і схеми їх занурення в ґрунт………………………... 12 
1.3 Різновиди фундаментів і паль, які виготовляють у попередньо- 16 
влаштованих порожнинах…………………………………………………………. 
1.4 Різновиди набивних паль……………………………………………………… 19 
1.5 Фундаменти глибокого закладання…………………………………………… 21 
1.6 Стіна в грунті…………………………………………………………………… 23 
1.7 Аналіз практичного досвіду зведення будівель в умовах щільної міської  25 
забудови…………………………………………………………………………….. 
Висновки за розділом 1……………………………………………………………. 28 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР   
ТЕХНОЛОГІЇ ЗВЕДЕННЯ ФУНДАМЕНТІВ В УМОВАХ ЩІЛЬНОЇ 29 
МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ……………………………………………………………... 
2.1 Аналіз дослідження і групування факторів, що впливають на вибір  29 
технології зведення фундаментів з розташованими поруч будинками………… 
2.2 Будівельно-технологічні характеристики існуючих будинків та будинків, 33 
що споруджуються…………………………………………………………………. 
2.3 Аналіз факторів, які впливають на стійкість розташованих поруч будинків  
до динамічних впливів та зміни напружено-деформованого стану основ і  36 
конструкцій…………………………………………………………………………. 
Висновки за розділом 2.…………………………………………………………… 41 
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ РАЦІОНАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ ПРИ  42 
ЗВЕДЕННІ ФУНДАМЕНТІВ З РОЗТАШОВАНИМИ ПОРУЧ БУДИНКАМИ. 
3.1 Аналіз будівельно-технологічних характеристик і умов будівництва в  42 
щільній міській забудові…………………………………………………………… 
3.2 Аналіз раціональних організаційно-технологічних моделей зведення  47 
фундаментів з розташованими поруч існуючими будинками ………………….. 
3.3 Аналіз раціональних технологічних рішень виконання комплексних  49 
процесів при зведенні фундаментів з розташованими поруч будинками……… 
3.4 Аналіз раціональних технологічних рішень виконання комплексних  55 
процесів при зведенні фундаментів з розташованими поруч будинками ……... 
Висновки за розділом 3 …………………………………………………………… 61 
7 
 
РОЗДІЛ 4  АНАЛІЗ ВИБОРУ РАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ   
ВЛАШТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ З РОЗТАШОВАНИМИ ПОРУЧ  63 
БУДИНКАМИ В УМОВАХ ЩІЛЬНОЇ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ………………... 
4.1 Загальні положення і схема вибору технології влаштування фундаментів... 63 
4.2 Технологічні рішення з виконання основних видів робіт при влаштуванні 69 
фундаментів поруч з існуючими будинками …………………………………….. 
4.3 Аналіз раціональних конструктивних рішень примикання фундаментів  77 
до поруч розташованих будинків…………………………………………………. 
Висновки за розділом 4 …………………………………………………………… 82 
РОЗДІЛ 5 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ПОРІВНЯННЯ  83 
ТЕХНОЛОГІЙ ВЛАШТУВАННЯ ВОДОПОНИЖЕННЯ КОТЛОВАНУ……... 
5.1 Техніко-економічне порівняння варіантів……………………………………. 83 
Висновки за розділом 5 …………………………………………………………… 90 
Загальні висновки…………………………………………………………………... 90 
Список використаної літератури………………………………………………….. 93 
Додаток 1……………………………………………………………………………. 96 
Додаток 2……………………………………………………………………………. 98 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8 
 
ВСТУП 
Актуальність теми. Вдосконалення методів і технологій будівництва 
будинків у щільних міських районах є важливим напрямком розвитку цивільного 
будівництва в сучасних соціально-економічних умовах України та світу. Це 
пов’язано з негайною потребою в подальшому розвитку, адаптації та їхньої 
реконструкції старих міст і районів до нових умов, а також значними обсягами 
будівництва в умовах щільної міської забудови та постійною тенденцією до їх 
зростання. 
Розвиток і перетворення старих міст і районів передбачає комплексну 
забудову міських територій, повітряних і водних басейнів, шляхом раціоналізації 
щільності та зонування міського середовища, реконструкцію транспортних 
магістралей і вулиць, розвиток і перетворення мережі культурних, освітніх, 
медичних об’єктів, об’єктів торгівлі та побуту. Крім того, він націлений на 
покращення архітектурно-мистецьких якостей міської забудови, створення нових 
архітектурних ансамблів, оновлення цінних історичних пам’яток архітектури та 
реконструкцію житлових і громадських будинків відповідно до сучасних 
санітарно-гігієнічних вимог, а також уявлень про дизайн і естетику на 
виробництві та у побуті. 
У сучасних великих та середніх містах України частка цивільного 
будівництва в умовах існуючої забудови становить приблизно 60–70%. У щільній 
забудові, тобто при зведенні нових будинків і споруд поруч з існуючими 
будинками, ця частка становить 30–40 % [4, 21-22]. 
Будівництво будівель і споруд в умовах щільної забудови має багато 
будівельно-технологічних складностей і особливостей, які необхідно враховувати 
при прийнятті об’ємно-планувальних і конструктивних рішень, а також при 
виборі та обґрунтуванні оптимальних методів виконання будівельних процесів і 
робіт, а також при організаційно-технологічній підготовці процесу будівництва. 
Улаштування фундаментів і конструкцій підземної частини будівель з 
розташованими поруч будинками є одним із найбільш трудомістких і 
відповідальних будівельних процесів і робіт в умовах щільної міської забудови. 
Слід відмітити, що влаштування підземної частини будівель становить від 
тридцяти до сорока відсотків загальної трудомісткості. У стиснених і складних 
виробничих інженерно-геологічних умовах цей відсоток може досягати 
п’ятдесяти відсотків [9, 13, 16]. 
За попередніми даними [22, 23] в щільних житлових або промислових 
забудовах продуктивність механізованих процесів значно знижується. Наприклад, 
продуктивність влаштування буронабивних паль може знижуватися на 27–58 %, а 
процеси бетоноукладання при влаштуванні монолітних фундаментів і підземних 
конструкцій може знижуватися на 30–40 %, а іноді й до 70% [13]. При 
влаштуванні котлованів у стиснених умовах машиномісткість процесу екскавації 
ґрунту збільшується від 1,2 до 1,3 разів [16]. 
Таким чином, особлива актуальність набуває питання обґрунтування та 
розробки ефективних методів і технологій зведення фундаментів і конструкцій 
підземної частини будинків, що будуються. Ці методи та технології базуються на 
використанні машин і технологічного обладнання, які забезпечують 
9 
 
високопродуктивне виконання різноманітних будівельних процесів і робіт у 
стиснених і складних умовах щільної міської забудови. 
Ряд наукових і проектних інститутів, а також технічних університетів 
України проводять дослідження щодо підвищення ефективності виконання 
будівельно-монтажних робіт при зведенні фундаментів, у тому числі з 
розташованими поруч будинками. У цих інституціях проведено велику кількість 
досліджень і дослідно-конструкторських розробок щодо розробки оптимальних 
проектних рішень для улаштування фундаментів, встановлення оптимальної 
площі для їхнього використання відповідно до конструктивних і об’ємно-
планувальних рішень існуючих будівель, окремих організаційно-технологічних 
рішень для будівництва в умовах щільної забудови та методів виконання 
будівельно-монтажних процесів та робіт. 
При зведенні фундаментів з будинками, розташованими поруч, 
обґрунтування та вибір розумних технологічних рішень повинні виконуватися як 
процес синтезу, враховуючи систему факторів впливу. Це включає прогнози 
величини параметрів сумісної роботи та взаємний вплив існуючих і нових 
будівель. Розробка та обґрунтування основних положень технології влаштування 
фундаментів при будівництві нових будинків з розташованими поруч існуючими 
будинками в умовах щільної міської забудови. Це дозволить підвищити основні 
техніко-економічні показники виконання будівельно-монтажних робіт, уникнути 
пошкодження поруч розташованих існуючих будинків і споруд, а також 
зменшити ризик пошкодження нових будинків і споруд. 
Метою роботи є підвищення ефективності технології влаштування 
фундаментів при будівництві нових будинків у щільних міських забудовах 
шляхом розробки та обґрунтування раціональних технологічних рішень і 
організаційно-технологічних моделей зведення фундаментів. Ці моделі 
розроблені з урахуванням будівельно-технологічних характеристик і 
особливостей поточного стану поруч розташованих існуючих будинків, а також 
інженерно-геологічних, геоморфологічних та інженерно-геологічних. 
У роботі вирішуються наступні основні завдання, щоб досягти мети: аналіз 
поточного стану та наукові дослідження з технологій зведення будівель і 
влаштування фундаментів поруч з існуючими будинками в умовах щільної 
міської забудови; 
- вивчення факторів, що впливають на вибір оптимальної технології 
зведення фундаментів у контексті щільної міської забудови з розташованими 
поруч існуючими будинками; 
- вивчення та обґрунтування організаційно-технологічних моделей і 
технологічних рішень для зведення фундаментів з розташованими поруч 
будинками в умовах щільної міської забудови; 
 
 
 
 
 
 
10 
 
РОЗДІЛ 1 СУЧАСНИЙ СТАН ФУНДАМЕНТІВ У ЩІЛЬНІЙ 
ЗАБУДОВІ, АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЙ ВЛАШТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ 
 
1.1 Історія будівництва великих міст та наслідки їхнього росту 
 
Протягом всієї нашої історії людей приваблювали великі міста, які являли 
собою центри культури, навчання, розвитку, захисту та економічних 
можливостей. На тлі сільського або кочового способів життя, переїзд у місто міг 
повністю змінити долю людини. Але урбанізація також має свої негативні 
сторони, особливо тоді, коли вона відбувається стрімкими темпами, за якими не 
встигає місцеве населення. Деякі з найбільших сучасних міст є домом для понад 
20 мільйонів людей, а інші міста ростуть безпрецедентними або потенційно 
небезпечними темпами. 
 
Рис. 1 - Наслідки швидкого росту населення міста Мумбаї в порівнянні з 
повільними темпами забудови міста 
 
Перші міста з’явилися тисячі років тому в районах, де земля була родючою, 
наприклад, міста засновані в історичній Месопотамії близько 7500 р. до н. е., яка 
включала Еріду, Урук і Ур. Ці міста були серед багатьох громад між річками 
Євфрат і Тигр. Міста утворювалися вздовж річки Ніл, долини річки Інд на та 
річки Хуанхе. В Україні перші міста Тальянки, Доброводи, Майданецьке, 
Небелівка, Косенівка утворилися на території Трипілля вздовж таких річок як 
Дніпро, Рось, Південний Буг, Інгул та інші, цим містам вже більше 5000 років. 
Сільськогосподарське виробництво в цих родючих районах давало змогу людям 
відмовитися від кочового способу життя, мисливства та збирання їжі, та 
користуватися надлишками їжі, вирощеної на землі де було розташоване 
поселення. Розселення вздовж водних шляхів також забезпечило вкрай необхідну 
транспортну систему, яка сприяла торгівлі. 
Протягом наступних кількох тисячоліть міста продовжували зростати в 
кількості, розмірі та висоті. Деякі з міст, які колись були одними з найбільш 
густонаселених у світі, як-от найбільші міста Месопотамії, більше не існують, а в 
інших спостерігалося зменшення населення. Наприклад, у першому столітті до н. 
е. у Римі населення перевищувало мільйон людей, його населення скоротилося аж 
до 20 000 протягом середньовіччя, а сьогодні Рим одне з найбільших міст Європи. 
Однак це винятки; більшість міст світу продовжують розвиватися, а в деяких 
спостерігається безпрецедентне зростання. 
11 
 
Урбанізація є відносно недавнім явищем; декілька століть назад переважна 
більшість людей проживала в сільській місцевості. Наприклад, у 1800 році н. е. 
понад 90 відсотків населення світу проживало в сільській місцевості. Ця ж 
тенденція відображається і в інших країнах, східні регіони України почали 
стрімко розвиватися та забудовуватися містами тільки в кінці ХІХ та протягом 
ХХ століть. 
Однією з головних причин зростання міст була промислова революція, яка 
почалася в Англії в середині вісімнадцятого століття, а потім поширилася на 
Сполучені Штати та інші частини Європи, в Україні вона почалася в 
дев'ятнадцятому столітті. Промислова революція сприяла розквіту фабрик, 
створивши попит на робітників у містах. У міру індустріалізації інших частин 
світу вони також ставали більш урбаністичними. 
Фундаменти будівель у цьому періоді в основному були споруджені зі 
звичайних для того часу матеріалів, таких як камінь, цегла, дерево та частково 
залучався новий будівельний матеріал — бетон. Залежно від регіону, доступних у 
ньому ресурсів та технічних знань, фундаменти могли відрізнятися своєю 
конструкцією. 
Камінь був широко розповсюджений для створення фундаменту у вигляді 
невеликих кам'яних брусків та блоків. Ці фундаменти могли бути зведені шарами, 
з використанням розтоплених бітумів чи інших розчинників для фіксації. У 
деяких випадках використовували цеглу для створення міцних і стійких 
фундаментів, які являли собою стрічку або блоки. Там, де бракувало каменю чи 
цегли, зазвичай використовували дерево для створення фундаментів, це були 
колодязі або плотві фундаменти. У кінці 19 століття почали використовувати 
бетонні суміші для створення фундаментів, хоча цей матеріал ще не був настільки 
поширеним, як у наступні століття. 
Зростанню міського населення також сприяли нові технології, які дозволили 
містам розвиватися. Інновації у виробництві сталі, бетону ті композитних 
матеріалів сприяли розвитку хмарочосів, що дозволило збільшити щільність 
населення. Винахід ліфта дозволив хмарочосам доставляти людей до їхніх 
номерів на будь який поверх. 
Урбанізація в останні роки сприяла зростанню все більших міст, а також 
утворенню нового міста мегаполісу - місто з населенням більше 10 мільйонів. 
Нью-Йорк та Токіо стали першими у світі мегаполісами в 1950-х роках, до 2018 
року в усьому світі нараховувалось 37 мегаполісів. Хоча найбільші міста 
промислової революції існували в Північній Америці та Європі, нині саме в Азії 
та Африці відбувається найбільше зростання міст завдяки індустріалізації. Станом 
на 2019 рік Токіо з понад 37 мільйонами жителів є найбільшим містом у світі; 
Делі, Індія, майже 30 мільйонів. Шанхай, Китай; Мехіко-Сіті, Мексика; і Сан-
Паулу, Бразилія, мають населення в агломераціях понад 20 мільйонів. 
12 
 
 
Рис 2 - Токіо, Японія найбільше місто в світі 
 
 
1.2 Різновиди збірних паль і схеми їх занурення в ґрунт 
 
У більшості випадків традиційний метод улаштування фундаментів 
включає розкопку котловану, влаштування фундаментів і зворотне засипання. 
Крім того, з давніх часів існує метод коли палі забивають у ґрунт паралельно з 
фундаментом. При такій технології ведення робіт, об’єми земляних робіт значно 
скорочуються або навіть повністю виключаються. З розвитком будівельної 
техніки використання таких паль значно зросла. 
Передусім це забивні палі та блоки різної форми з поперечним і поздовжнім 
профілем. Залізобетонні призматичні забивні палі, пірамідальні палі та блоки є їх 
типовими представниками. Набивні палі та фундаменти виготовляють на місці в 
котлованах, витрамбуваних або пробитих свердловинах. 
Рекомендується використовувати палі на будь-яких стисливих ґрунтах, які 
можна прорізати, за винятком насипів, які містять залишки кам’яних, бетонних і 
залізобетонних конструкцій або де часто зустрічаються ґрунти природного складу 
з твердими включеннями. Палі здатні сприймати згинальний момент, 
горизонтальну силу та вертикальні вдавлюючі та висмикуючі навантаження. 
Поперечна та поздовжня арматура використовуються для їхнього армування. 
Також іноді використовують метод з попередньо натягнутою поздовжньою 
арматурою. 
Збільшення площі поперечного перерізу та поверхні стовбура порівняно з 
палями квадратного перерізу здійснюється за допомогою нестандартних форм та 
рішень для залізобетонних суцільних паль. Поздовжня арматура таких паль може 
бути напруженою або ненапруженою, а поперечне армування може бути 
відсутнім. Застосування забивних призматичних паль квадратного перерізу з 
круглою порожниною з попередньо напруженою поздовжньою і без поперечної 
арматури може зменшити витрати бетону до 20% порівняно з суцільними 
призматичними палями. Залізобетонні круглі палі діаметром від 400 до 800 мм і 
трубчасті палі діаметром до 1600 мм, довжиною від 4 до 12 м, використовують 
для прорізання слабких ґрунтів з опиранням на ґрунти, здатні сприймати 
моментні, вертикальні та горизонтальні навантаження. 
13 
 
 
Рис. 3 - Забивні палі з постійним перерізом стовбура: а – квадратним; б – 
трикутним; в – трапецієподібним; г – прямокутним; д – ромбоподібним; е – 
двотавровим; є – хрестоподібним; ж-з – із круглою порожниною; з – трубчаста 
 
Забивні палі, які мають перемінний переріз стовбура. Розрізняють наступні 
види паль:  
1. Пірамідальні палі квадратного поперечного перерізу завдовжки 3–8 м 
армуються ненапруженою чи попередньо напруженою арматурою. Палі мають 
сторону 200 мм біля вістря та розміри 400, 430, 460 мм зверху. Кут між 
вертикаллю та гранню палі α=1...4°. По суті, опори контактної мережі, які 
використовуються як палі, подібні до них. Це робиться за допомогою центрифуги. 
У глинистих ґрунтах, у яких коефіцієнт водонасичення Sr не перевищує 
0,75, а піски мають середню або пухку щільність залежно від водонасичення, ці 
палі можна використовувати ефективно. Коли пірамідальні палі занурюються, 
ґрунти інтенсивно ущільнюються, що підвищує їхню несучу здатність. 
2. Короткі пірамідальні забивні залізобетонні палі квадратного поперечного 
перерізу з кутом між вертикаллю та гранню палі α=4...12°. У результаті більшої 
конічності стовбура цих паль при занурюванні вони створюють більш розвинуту 
зону ущільненого ґрунту. 
3. Забивні залізобетонні фундаментні блоки. Їх виконують суцільними або з 
циліндричною порожниною. Занурюють, звужуючи розширений кінець. 
4. Забивні залізобетонні палі з шайбами. Найпоширенішим методом є 
забивні порожнисті блоки. Оголовок підвищує опір палі як горизонтальним, так і 
моментним навантаженням. 
5. Забивні призматичні палі із залізобетону, які мають розширення в нижній 
частині стовбура. Застосовуються для прорізування товщ слабких ґрунтів, які 
чинять незначний опір тертя за бічною поверхнею паль. Іноді розширення 
утворюються завдяки розкритому наконечнику. У них знижена стійкість до 
горизонтальних і моментних навантажень. 
6. Зaбивні залізобетонні козлові та віялоподібні палі. Їх занурюють попарно 
і влаштовують як призматичні палі з однобічним загостренням. 
14 
 
 
Рис. 4 - Забивні палі зі змінним перерізом стовбура: а – пірамідальна паля з 
малим кутом конічності; б – коротка пірамідальна; в – забивний блок; г – паля з 
наголовником; д – булавоподібна; е – козлова  
 
У результаті реактивного опору ґрунту при зануренні палі за нахиленою 
поверхнею палі виникає момент який розвертає її відносно закріпленої шарнірно 
голови в спеціальному наголовнику. Козлові палі добре сприймають значні 
горизонтальні навантаження. 
Деякі проміжні варіанти паль, включаючи пірамідально-призматичні, 
ромбічні, біпірамідальні, плоскопрофільовані та з багатоярусними розширеннями 
за стовбуром, були створені за допомогою поєднання параметрів паль різних 
типів. 
Гвинтові палі складаються з металевох або залізобетонної труби діаметром 
до трьох метрів із гвинтовою лопаттю в нижній частині. Таку палю занурюють 
загвинчуванням, що дозволяє передавати навантаження на ґрунт безпосередньо 
лопаттю. 
Основні снаряди та механізми для занурювання паль включають молоти 
різних конструкцій; наголовники; віброзанурювачі; пневмопробійники; 
кабестани; устаткування для буріння лідируючих свердловин; копри та підйомні 
крани, які використовуються для підняття та встановлення паль і занурювачів. 
Копри вибирають залежно від маси та довжини паль, а також від того, чи 
будівельний майданчик сухий, чи має глибоку воду. Самохідні копрові установки 
також встановлюють навісне устаткування на важких автомобілях, тракторах і 
екскаваторах. 
Молоти можуть бути різних конструкцій, наприклад механічні, 
пароповітряні одиночної і подвійної дії, а також дизель-молоти трубчасті та 
штангові. Перевагою механічних молотів є простота конструкції та низькі витрати 
на обслуговування. Однак їхня продуктивність невисока. 
Дизель-молоти складаються з падаючого циліндра, або ударної частини, і 
нерухомого поршня. Трубчасті та штангові дизель-молоти відрізняються за 
конструкцією напрямної. Перед запуском ударну частину молота піднімають 
угору лебідкою копра. Потім її відчіплюють, і ударна частина молота вільно падає 
вниз. Під час зіткнення циліндра з поршнем подається дизельне паливо, яке 
запалюється та згорає в результаті стискання повітря. В цей момент молот досягає 
нижнього положення і забиває палю, вдарившись об плиту. Горючі гази, які 
15 
 
утворюються під час запалення, підкидають ударну частину молота вгору. Після 
цього поршень звільняється, а горючі гази виводяться. 
 
 
 
 
Рис. 5 - Копер на рейковому ходу: 
1 – стріла; 2 – молот; 3 – паля; 4 – кран;  
5 – склад паль  
 
Дизель-молоти мають переваги порівняно з іншими системами, оскільки 
вони компактні, легко встановлюються та споживають мало пального. Вони не 
потребують громіздких силових агрегатів, таких як пневматичні та парові молоти. 
Дизель-молоти з ударною частиною масою 1,2–3,5 т широко застосовують у 
будівництві. 
Наголовник використовується для прикріплення палі до копрової щогли. 
Він передає енергію занурювання палі. При виборі типу та ваги молота краще 
вибирати більш важкі молоти, оскільки вони мають меншу висоту падіння. Маса 
молота не повинна бути меншою за масу палі з наголовником. 
Вібрoзанурювачі полегшують занурення паль, оскільки певні ґрунти мають 
властивість при вібрації наближатися за своїм станом до в’язкої рідини. 
Віброзанурювачі найкраще працюють на водонасичених піщаних ґрунтах. 
Віброзанурювач складається з вібратора та електродвигуна, які міцно з’єднані з 
вібратором. Корпус вібратора складається зі зварного корпусу, у якому є вали з 
дебалансами, які обертаються попарно. 
Вібромолоти працюють у віброударному режимі. Це означає, що коли 
ротори електродвигунів обертаються протилежними сторонами, створюється  не 
тільки вимушені коливання паль, але й коливанння вібромаси верхньої плити 
молота, закріпленої на пружинах певної жорсткості. Занурення паль у ґрунт є 
кращим, ніж у звичайних занурювачах, оскільки коливання вібромаси та 
синхронні удари паль об нижню плиту створює більш сприятливі умови роботи 
фундаменту. Параметри пружин регулюються таким чином, щоб один удар 
відповідав двом обертам роторів електродвигунів у часі. Вібромолоти добре 
працюють для занурення паль у піщані та гравійні ґрунти. 
16 
 
 
 
 
Рис. 6 - Схема вібромолота, жорстко з’єднаного з палею: 1 – 
віброзанурювач; 2 – паля; 3 – пружини; 4 – наголовник 
 
У ситуаціях, коли забивання чи віброзанурення неможливі (наприклад, при 
влаштуванні пальових фундаментів поблизу існуючих споруд, при посиленні 
існуючих фундаментів або в ґрунтах, які ущільнюються під впливом коливань), 
вдавлювання паль зазвичай здійснюється потужними гідродомкратами.  
Нерідко значний опор ґрунту ускладнює занурення паль на проектну 
позначку. У результаті збільшення енергії занурювання вони руйнуються. У цих 
випадках необхідно підмивати палі водяним струменем. З цією метою до вістря 
палі підводять дві трyби діаметром 50 мм з отвором 12 мм для наконечника. 
Довжина труби для підмивання ґрунту повинна бути не меншою за довжину палі, 
а наконечник повинен бути завжди нижче на 0,25 м від вістря палі. Тиск води для 
пісків становить 0,3–0,4 МПа при глибині підмиву до 8 м, тоді як тиск для 
суглинку та глини становить 0,5–1 МПа. Під дією струменя води ґрунт навколо 
вістря розпушується, що дозволяє палі легко потрапити в утворений простір. 
Палі повинні пройти своїм кінцем в непросадочний ґрунт після 
проходження всієї просадки. Нерідко палями неможливо прорізати тверді супіски 
та суглинки. Лідирування використовується для полегшення занурення паль у 
тверді глинисті ґрунти. Лідируючі свердловини можна влаштувати двома 
способами. Перший — за допомогою металевого лідера з поперечним перерізом, 
який трохи менший, ніж розмір палі (наприклад, для палі 30 на 30 см з 
поперечним перерізом 25 на 25 см); молотом занурюють лідер у ґрунт, а потім 
його виймають гідравлічними домкратами чи поліспастами. Другий спосіб — за 
допомогою буріння свердловини, діаметр якої менший, Лідерська свердловина 
повинна бути меншою на три чверті глибини занурення палі. За день додаються 
20–40 літрів води, щоб полегшити занурення палі в свердловину. 
 
1.3 Різновиди фундаментів і паль, які виготовляють у попередньо 
влаштованих порожнинах  
 
Палі та фундаменти, які виготовлені у свердловинах, що були витрамбувані, 
пробиті або продавлені, відрізняються високим використанням несучої здатності 
ґрунту основи. Їх застосовують в сухих зв’язних ґрунтах, але вони також гарно 
працюють в піщаних і глинистих ґрунтах (коли рівень ґрунтових вод нижче). 
17 
 
 
Рис. 7 - Фундаменти і палі, що зводять у попередньо влаштованих 
порожнинах: а – частотрамбовані; б – частотрамбовані з розширенням; в – 
“Компресоль”; г – конічні; д – козлові; е – у витрамбованому котловані; ж – у 
пробитій свердловині. 
 
Часотрамбовані палі забивають у ґрунт інвентарною трубою діаметром від 
40 до 60 сантиметрів із закритим нижнім кінцем. Для цього використовується 
залізобетонний наконечник, який залишається в ґрунті після виймання труб. 
Сигароподібна трамбівка використовується для укріплення бетону, який 
подається в трубу. Розширення в нижній частині палі також влаштовується нею. 
Падаюча трамбівка використовується для утворення порожнин у ґрунті і 
укріплення фундаментів у пробитих свердловинах. При виконанні робіт 
використовуються три різновиди трамбівок. Для проби свердловин 
використовують конічну трамбівку масою 2,2 т з кутом при вершині 30 градусів і 
діаметром 0,85 м. Підошву розширюють за допомогою трамбівки з 
краплеподібним загостренням масою 2 т і діаметром 0,8 м. Вона створює 
розширення в нижній частині свердловини, рівномірно ущільнюючи матеріал у 
днище та боки. Бетон у стовбурі ущільнюють трамбівкою масою 1,5 т. 
Під час утворення свердловини глину слід утрамбувати, щоб зменшити тиск 
води на деякий час, вдавлюючись у стінки свердловини. Цей тип паль 
використовувався на глибинах до 15 метрів. Трамбівка може розширюватися до 
150 см при діаметрі 0,85 м. 
Устаткування для витрамбовування свердловин і котлованів дуже прості. 
Трамбівку занурюють у ґрунт, коли вона падає вільним падінням. Трамбівка 
витягується з котловану для кожного удару. Це призводить до різних розмірів 
котлованів. Лідер занурює дизель-молот на проектну глибину, а потім його 
витягують різними конструктивними пристроями. Жорсткий лідер можна вийняти 
лише за допомогою значного вертикального зусилля, яке розвивають 
гідроциліндри. Стінки котловану часто руйнуються в результаті цього. З точки 
зору якості котлованів у різних ґрунтах метод віброштампування є 
найефективнішим. Завдяки використанню віброзанурювача лідер занурюють і 
витягують із ґрунту. У результаті одноразового занурювання улаштування 
котловану стає точнішим, а виймання лідера вібруванням гарантує цілісність 
стінок котловану. 
Способи витрамбовування та штампування добре працюють у просадочних 
і насичених водою ґрунтах. Для укріплення стінок при проходженні слабких 
18 
 
ґрунтів щебінь утрамбовують по всій поверхні на глибину 50–100 мм. Це 
забезпечує міцність стін і створює шорсткість, яка перешкоджає утворенню 
вакууму під час виймання трамбівки. При влаштуванні котлованів у піщаних 
ґрунтах використовується глинистий ґрунт, який утрамбовується в стінки, щоб 
зберегти стійкість і водонепроникність протягом усього часу, необхідного для 
влаштування фундаментів. 
У котловані з масою трамбівки до 4 т глибина становить 2,5 м, а діаметр по 
верху до 1 м. Для влаштування жорсткого розширення потрібно трамбувати 
щебінь об’ємом до 3 м куб. в дно котловану. Це значно підвищує розрахункове 
навантаження на фундамент. Ця величина N становить 1,0...1,5 МН при вказаних 
розмірах фундаменту в лісових ґрунтах України. Похилі грані фундаменту 
дозволяють враховувати розпір уздовж бічної поверхні при оцінюванні його 
несучої здатності. Незважаючи на це, несуча здатність такого фундаменту 
безпосередньо залежить від об’єму утрамбованого щебеню, або його розширення. 
Пробиваючи свердловини в ґрунті циліндричною трамбівкою діаметром 
0,5–0,6 м, масою 4 т, або забивним штампом, фундаменти заповнюють 
ґрунтобетоном, бетоном або залізобетоном. Розширення з утрамбованого щебеню 
виготовляють для збільшення опору вертикальному навантаженню в нижній 
частині. Параметри трамбівок для влаштування витрамбуваних котлованів і 
пробитих свердловин відповідають технічним можливостям екскаватора-
драглайна типу Е-10011, основної машини, яка найчастіше використовується для 
цієї мети. Збільшення маси трамбівок дозволяє збільшити розміри пробитих 
свердловин і витрамбуваних котлованів. Зокрема, для цього були використані 
трамбівки масою 10 т на крані РДK-25. 
У порівнянні фундаментів у витрамбуваних котлованах і пробитих 
свердловинах, які мають приблизно однакову масу трамбівок, видно, що несуча 
здатність обох типів фундаментів визначається їхнім розміром розширення та 
об’ємом приблизно однаковим. Крім того, площа поперечного перерізу пробитої 
свердловини втричі менша, ніж площа середнього перерізу фундаменту у 
витрамбуваному котловані. Це дозволяє бетону більш ефективно використовувати 
свою несучу здатність під час його роботи на стиснення, а при однаковій глибині 
закладання дозволяє використовувати меншу кількість бетону при влаштуванні 
фундаментів у свердловинах, які були пробиті. 
Базовою машиною є драглайн-екскаватор з фрикційною лебідкою 
вантажопідйомністю 16 т. Циліндрична трамбівка масою 5 т падає з висоти 6 м. 
Продуктивність такого агрегату становить до двадцяти свердловин на зміну, при 
його використанні на великих об’єктах, оскільки транспортування його потребує 
часу та додаткових машин. Трамбівка має масу близько 2,5 т, а висота падіння 
становить 5 м. Т-150К самостійно переміщується між локомотивами зі швидкістю 
до 40 км/год. Пневмопробійники — це пневматичні машини ударної дії, які самі 
пересуваються у ґрунті — також використовують для створення свердловин 
різних типів, які можна використовувати для різних цілей.  
Пневмопробійник отримує робочий хід завдяки подачі стислого повітря 
через шланг і патрубок компресора. Пневмопробійник занурюється в ґрунт у 
напрямку, визначеному стартовим пристроєм. При цьому ущільнення ґрунту 
призводить до утворення свердловини діаметром, рівним діаметру 
19 
 
пневмопробійника. Після того, як вістря пневмопробійника досягає проектної 
позначки за допомогою реверсу, він переводиться на зворотний хід і з 
використанням лебідки піднімається на поверхню. Після цього можна заповнити 
її литим бетоном класу В15 і встановити арматурний каркас. 
 
Рис. 8 - Схема влаштування набивних паль за допомогою 
пневмопробійників: а – центрування пневмопробійника; б – пробивання 
свердловини; в – заповнення свердловини бетоном; г – улаштування бетонної 
оболонки; д, е – влаштування розширення; ж – установлення арматурного 
каркаса; з – готова паля з ростверком; 1 – стартовий пристрій; 2 – 
пневмопробійник; 3 – свердловина; 4 – бетон; 5 – бетонна оболонка; 6 – 
розширення; 7 – арматурний каркас; 8 – залізобетон; 9 – ростверк  
 
У м’якопластичних глинистих ґрунтах свердловину заповнюють жорстким 
бетоном класу В10,5 перед проходженням пневмопробійником, щоб гарантувати 
міцність стінок. У ґрунті навколо свердловини утворюється бетонна оболонка 
товщиною 1–2 см. Розширення також може збільшити несучу здатність набивної 
палі. Для влаштування набивних паль спеціалісти Придніпровської ДАБА 
розробили метод гвинтового продавлювання свердловин спіралеподібними 
снарядами. Снаряд обертається за допомогою приводу. Осьове зусилля, створене 
вагою снаряду, бурової колони та приводу, а також привантаження чи зусилля, 
створене натягненням канату спеціальною лебідкою, передається на снаряд 
одночасно з обертанням. Спеціальна геометрія снаряда витискає ґрунт в боки, 
коли він занурюється. Палю бетонують за сухим методом. Багаторазова проходка 
та заповнення свердловини цементно-піщаною сумішшю та розчином у слабких 
ґрунтах покращують несучу здатність палі. Бетонна суміш з ущільненням 
заповнює свердловини. Арматурний каркас встановлюють перед бетонуванням 
свердловини.  
 
1.4 Різновиди набивних паль 
 
Інженер А.Е. Страус застосував у 1899 році під час будівництва 
Миколаївського костьолу в Києві нову конструкцію фундаментів, яка складалася з 
бетонних стовпів, розміщених у вертикальних свердловинах. Виготовлення цих 
20 
 
фундаментів передбачало буріння свердловин в обсадній трубі з нижньою 
частиною фрези; потім свердловини заповнювали жорстким бетоном, одночасно 
витягуючи обсадну трубу. Після завершення процесу бетон постійно трамбували, 
що дозволило йому щільно заповнити свердловину. Діаметр палі збільшувався в 
слабких шарах ґрунту, що призводило до утворення неправильних форм. 
Таким чином були створені набивні палі. Використовували тиск від 
нагнітання води або стиснуте повітря. Сучасні буронабивні палі виготовляються 
на місці будівництва в незакріпленій свердловині без використання обсадних труб 
або в свердловині під захистом постійної або тимчасової оболонки. Будівництво 
фундаментів на буронабивних палях вимагає мінімальної кількості земляних 
робіт. 
Буронабивні палі влаштовують переважно в глинистих ґрунтах з низькою 
вологістю в незакріпленій свердловині. Таким чином, після буріння можна 
влаштовувати свердловини діаметром 400–1200 мм на глибину до 30 м. Ямкобури 
використовуються для пробурення коротких свердловин. Механічні розширювачі 
використовуються для створення розширення свердловини в нижній частині або 
по довжині. 
Циліндричний арматурний каркас встановлюють на всю довжину палі або 
на окрему її частину після очищення забою від розпушеної породи. Далі 
проводять бетонування безпосередньо з автобетонозмішувача або через 
приймальний бункер за допомогою бетонолитної труби, довжина якої повинна 
бути на 20–50 см коротшою за довжину свердловини. Рекомендується 
використовувати бетон класу В15 або вищого, з осіданням конуса 14–16 см. У 
процесі бетонування трубу витягують із свердловини вібраторами, закріпленими 
на приймальній воронці бетонолитної труби. Після завершення бетонування 
стовбура палі, верхню частину фундаменту влаштовують відповідно до 
конструкції стику несучих надземних конструкцій з ростверком. 
 
Рис. 9 - Схема виготовлення буронабивних паль із розширеною п’ятою: а – 
шнекове буріння; б – улаштування розширення механічним розширювачем; в – 
опускання арматурного каркаса; г – встановлення бетонолитної труби; д – 
бетонування свердловини та витягання труби 
 
Після буріння свердловини у вибій іноді опускають вибухівку, а запальний 
шнур виводять нагору. Заряд підривають після того, як пластичний бетон 
заливається в свердловини. Гази стискують ґрунт у вибої, утворюючи порожнину, 
21 
 
куди бетон спрямовується під власною вагою. Бетон, ущільнений ґрунтом після 
тужавіння, формує ядро, яке разом зі стовбуром камуфлетної палі забезпечує 
високу несучу здатність. 
Процес створення буроін’єкційних паль полягає в тому, що спочатку в 
основі будівель пробурюються короткі свердловини діаметром 150–250 мм, щоб 
встановити кондуктори та запобігти витіканню суміші під час опресовування. 
Після розміщення кондукторів, заповнення цементним розчином свердловини та 
дводобового вичікування пробурюють за розрахунковим діаметром свердловини 
до проектної позначки з промиванням глинистим розчином. Далі встановлюють 
арматурні каркаси та заповнюють свердловину розчином, який має 
співвідношення цемент : пісок : вода – 1 : 1,18 : 0,65. Нарешті, ін’єктор виймають, 
а розчин нагнітають у порожнину під тиском 0,3–0,4 МПа до устя свердловини. 
Набивні палі встановлюють у нестійкому ґрунті з великою кількістю води. 
Надмірний тиск стовпа води або глинистий розчин захищають стінки свердловин 
від руйнування. Поступове створення глинистої кірки на стінках сприяє їхній 
стійкості. Після буріння та зачищення забою в свердловини арматурні каркаси 
опускаються. Далі свердловина бетонується за допомогою вертикальної 
пересувної труби, також відомої як ВПТ, пластичним бетоном класу В25 з 
осіданням конуса 16–20 см. 
При зрізанні насипного, глинистого м’якопластичного або текучого ґрунту 
палі із закріпленням стінок свердловини глинистим розчином або обсадними 
трубами встановлюють завглибшки від 15 до 30 метрів. Для будівництва на 
зсувних схилах і фундаментів під обладнання, якщо на фундамент діють великі 
горизонтальні навантаження, включаючи сейсмічні, використовують палі із 
закріпленням стінок свердловини обсадними трубами, які витягуються.  
Несучу здатність набивних паль визначають так само, як і для забивних, але 
без урахування підвищення їх несучої здатності від ущільнення ґрунту. Крім того, 
розрахунковий опір піску під нижнім кінцем палі визначають залежно від 
діаметра, довжини та розрахункового кута внутрішнього тертя палі. 
Розрахунковий опір глинистого ґрунту під нижнім кінцем палі встановлюють за 
тим же принципом, що і для забивних паль, але він значно менший через те, що 
ґрунт у забої не може ущільнити. Коефіцієнт умов роботи палі за бічною 
поверхнею становить 0,6–0,9 залежно від виду палі та типу ґрунту. 
 
1.5 Фундаменти глибокого закладання 
 
Сучасне будівництво часто вимагає влаштування будівель і конструкцій на 
значній глибині або встановлення глибоких фундаментів під складні опори. 
Зазвичай це різні насосні станції, станції метро, фундаменти висотних будинків, 
опори мостових переходів і багато іншого. У більшості випадків будівництво 
заглиблених приміщень потрібно проводити в складних умовах і на місцях з 
високим рівнем ґрунтової води. У результаті необхідно використовувати певні 
види глибоких фундаментів, які неможливо побудувати у відкритих котлованах. 
Характер роботи глибоких фундаментів значно відрізняється від 
фундаментів, які будують у відкритих котлованах. Насамперед виключаються 
роботи з попереднього розроблення ґрунту. Крім того, несуча здатність 
22 
 
фундаменту збільшується завдяки врахуванню сил тертя по бічній поверхні, а не 
випирання ґрунту з підошви. Зрештою, умови роботи таких фундаментів 
дозволяють їм нести значне горизонтальне навантаження та значні згинальні 
моменти. 
Опускні колодязі та кесони стали найбільш поширеними глибокими 
фундаментами за співвідношенням глибини закладання до ширини підошви 
d/b>2–2,5. Опускні колодязі є полегшеними конструкціями, які виконують з 
масиву каменю, бетону чи залізобетону або циліндричних, збірних залізобетонних 
тонкостінних оболонок. 
 
 
 
Рис. 10 - Масивний опускний  
колодязь із глибинним водозниженням: 
1 – опускний колодязь; 2 – тиксотропна 
сорочка; 3 – комір (форшахта);  
4 – ніж (консоль); 5 – голкофільтр  
 
Під час будівництва опори мосту в акваторії, масивні колодязі спопуджують 
на поверхні ділянки або штучного острова. Форми таких колодязів  можуть бути 
круглими, еліпсами або овалами. Це пов’язано з тим, що незаокруглені кути 
конструкції мають нерівномірну концентрацію сил тертя, що робить опускання 
колодязя складніше. Спочатку на підкладках встановлюють опалубку та 
арматуру. Далі нижню частину колодязя, яку називають консоллю або ножем, 
бетонують. Ножі можуть мати різну форму залежно від призначення колодязя та 
фізико-механічних властивостей ґрунту. 
Підкладки вибивають у певній послідовності після тужавіння бетону, після 
чого переходять до розроблення ґрунту під загостреною частиною ножа. Ґрунт 
втрачає стійкість, ніж осідає через високу концентрацію напруги, створенею 
власною вагою. Стінки неглибоких колодязів зазвичай мають постійну товщину. 
На внутрішній поверхні стінок влаштовують уступи, у глибоких колодязях ними 
зменшують товщину стінок. Перший трохи вище від ножа, а інші через 3–5 м і 
20–30 см завширшки. При розміщенні уступів також враховується глибина 
бетонування. Стінки виготовляють з бетону, а також з монолітного або збірного 
залізобетону. У верхній частині колодязя іноді передбачають кільцевий пояс. 
Залізобетонні внутрішні стіни та перекриття бетонують звичними 
способами, іноді використовують низькочастотні потужні вібратори, щоб 
полегшити опускання колодязів. Розробка ґрунту в опускному колодязі займає 
60–70% від всього часу його спорудження. Схеми земляних робіт різняться 
залежно від умов. Часто ґрунт розробляють насухо екскаваторами, які 
пересуваються на дні. Грейфери виймають ґрунт, який бульдозери переміщують 
23 
 
до спеціально відведеного місця. При використанні екскаваторів ґрунт насипають 
у бадь, а потім кранами подають його нагору. Для зменшення рівня води в 
опускному колодязі іноді використовується відкритий водовідлив. З цією метою 
можна створити глибинне водозниження за допомогою глибинних насосів або 
голкофільтрів. 
Інколи використовується заморожування землі. Для утворення 
льодоґрунтової огорожі по периметру колодязя бурять свердловини діаметром від 
15 до 20 см на відстані від 1,5 до 2 м, заглиблюючи їх у водотрив. Створення 
циркуляції розчину хлористого кальцію досягається шляхом опускання 
заморожувальних і нагнітальних труб у свердловини. Циліндри промороженого 
ґрунту утворюються за рахунок повільного зниження температури в районі 
свердловини. Після того, як колодязь опустили до проектної позначки, його 
нижню частину заповнюють бетоном насухо або під воду за допомогою 
вертикальної труби. Для зменшення тертя між ґрунтом і зовнішньою поверхнею 
колодязя в стінці колодязя роблять невеликий уступ, а по ін’єкційних трубах 
закачують бентонітову суспензію в утворений проміжок. 
Розрахунки опускних колодязів роблять за будівельнними навантаженнями, 
а саме: можливість занурення колодязя під дією власної ваги та привантаження; 
тиск ґрунту на стінку колодязя; розтягнення стінок колодязя під час занурення; 
ніж колодязя на вигин і стиснення; і експлуатаційні навантаження: міцність стін, 
колон, днища та перекриття; можливість спливання; і зрушення. 
 
1.6 Стіна в грунті 
 
Поряд з існуючими вже будівлями та спорудами будівництво заглиблених 
споруд доцільно виконувати методом «стіна у ґрунті». Суть його полягає в тому, 
що вертикальні стіни будинку, заглибленого в землю, зведять у вузьких та 
глибоких траншеях. Стінки траншей, які заповнюють глинистою суспензією, не 
спливають і не руйнуються. Після завершення земляних робіт, траншеї 
заповнюють монолітним залізобетоном, ґрунтовими сумішами або опускають в 
них збірні панелі. Таким чином можна захистити навколишнє середовище від 
шкідливого забруднення, створюючи несучі конструкції заглибленого 
приміщення або створюючи протифільтраційні діафрагми. 
Цей метод використовується в Україні для створення різних будівель, таких 
як насосні станції для мереж водопроводу та каналізації, корпуси для приймання 
та первинного дроблення руди, металургійні заводи, атомні реактори, підземні 
переходи, гаражі, підвали висотних будинків, будівлі метрополітену та інші. 
У безпосередній близькості до діючих об’єктів широко використовується 
метод «стіни в ґрунті», оскільки він вимагає мінімального обсягу земляних робіт і 
виключена необхідність відкачування води та зворотного засипання. Іноді це є 
єдиним варіантом для будівництва на певних майданчиках. Цей метод обирають 
коли споруда має великі розміри та складну конфігурацію, зводиться в складних 
кліматичних умовах і має незамкнений лінійно-протяжний дизайн. Заглиблені 
споруди з метою уніфікації проектують переважно круглими. Такий фундамент 
має глибину 0,6 м. Завтовшки стін з монолітного залізобетону становлять 0,5–1,2 
м, а в збірному варіанті – 0,3–0,8 м. 
24 
 
Бурові агрегати, бурофрезери, ковшові машини грейферного типу та 
екскаватори виконують розроблення трaншей під захистом суспензії. Вони 
дозволяють будувати траншеї шириною 0,4–1,1 м і глибиною від 10 до 50 м, а 
іноді й до 300 м. Використовуються ковшові механізми і в нескельних ґрунтах 
(зворотна лопата, грейфер, драглайн, штанговий екскаватор) при глибині траншей 
7–15 м. У нескельних місцях, особливо в слабких ґрунтах, віддають перевагу 
грейферам і бурофрезерним машинам при глибині 15–25 м. 
 
Рис. 11 - Технологічна схема влаштування “стіни в ґрунті”: 1 – штанговий 
екскаватор; 2 – бетонолитна труба; 3 – автокран для укладання бетону; 4 – кран 
для монтажу панелей; 5 – механізм для зворотного засипання  
 
Велика увага приділяється виробництву глиниcтої суспензії, яка заповнює 
траншеї та створює гідростатичний тиск, щоб запобігти руйнуванню стінок. Цей 
тиск повинен перевищувати власний тиск зволоженого ґрунту та ґрунтової води. 
Щоб забезпечити необхідний рівень щільності суспензії в польових умовах, склад 
суспензії слід постійно контролювати. Якщо це не робити на поверхні стінок 
траншей не буде створено міцного, водонепроникного екрану. Двошарове 
покриття відповідає цим вимогам. На першому шарі ґрунту є суспензія, яка 
заповнює значні пори на деяку глибину. Другий шар глинистого шару 
утворюється після фільтрації води від суспензії. Суспензія повинна бути 
тиксотропною, тобто в стані спокою має перетворюватися на гель, а після 
струшування перетворюватися на золь, та втрачати структуру і в’язкість. Під час 
створення суспензій зазвичай використовують бентонітові глини з високим 
числом пластичності, а іноді й місцеві глини. 
Найчастіше передбачають таку пoслідовність робіт: улаштування 
форшахти, або коміра, і приготування суспензії є першими кроками процесу. 
Після цього створюється траншея під захистом суспензії до проектної позначки, 
яку заповнюють монолітним або збірним залізобетоном. Поверх стінки 
встановлюють залізобетонний пояс для обв’язки. Далі розробляють ґрунт і 
влаштовують дно, перегородки та інші конструкції в будівлі. 
У плані можна побудувати окремі фундаменти складного окреслення, 
наприклад у формі тавра, двотавра, хреста або зірки. У таких ситуаціях спочатку 
пробурюють дві свердловини на відстані 1,5 діаметра одна від одної під захистом 
суспензії. Далі їх заповнюють бетоном після того, як він починає тужавіти і 
досягає необхідної міцності. Потім між свердловинами бурять третю, яку також 
25 
 
заповнюють бетоном. Такі фундаменти сприймають значні згинальні моменти та 
горизонтальні і вертикальні навантаження. 
Параметри суспензії для проекту визначаються за допомогою таких 
показників: в’язкість, яка характеризує рухливість розчину; добове устоювання 
(водовідділення), водовіддавання та, найважливіше, щільність (для бентонітових 
глин 1,03–1,06 т/м3; для місцевих глин 1,15–1,30 т/м3). 
Розрахунок «стіни в ґрунті» проводиться за допомогою першої та другої 
груп граничних станів для визначення питомої ваги суспензії. Розрахункові схеми 
найчастіше включають такі конструкції: круглі споруди без розпірок і опорних 
поясів; круглі чи прямокутні замкнені споруди, які стійкі завдяки використанню 
поясів і опорних рам; споруди підпірної стінки, які стійкі завдяки защемлення в 
ґрунті. Стінки відчувають найбільшу напругу після розроблення ґрунту всередині 
споруди. Розрахунки також беруть до уваги спливання конструкції, якщо днище 
споруди нижче рівня ґрунтової води. 
 
1.7 Аналіз практичного досвіду зведення будівель в умовах щільної міської 
забудови 
 
У даний час у великих та середніх містах України обсяги цивільного 
будівництва, що здійснюється в умовах існуючої забудови, сягають значної 
величини й сягають 60–70 %, а в умовах щільної забудови (при зведенні нових 
будинків і споруд поруч з розташованими існуючими будинками) ці обсяги 
сягають 30–40 % [4, 22].  
Обсяги цивільного будівництва в умовах існуючої міської забудови мають 
стійку тенденцію до збільшення, і ця тенденція буде продовжуватися.  Це 
призвело до двох результатів. Одним із них є постійне збільшення населення в 
містах, особливо в великих та середніх містах України, а іншим є майже повна 
стабілізація територій міст, особливо великих міст, чиє подальше розширення 
досягло своєї межі. 
Прогнозується, що комплексна реконструкція промислової зони великих і 
середніх міст призведе до ще більшого збільшення обсягів будівництва в умовах 
існуючої забудови. Ця реконструкція базується на ідеї системної перебудови 
промислових зон, тобто ліквідації та перенесення промислових підприємств, які 
розташовані в центральних районах або поруч з ними, і які ускладнюють 
подальший розвиток міста, і формування нових компактних промислових 
комплексів з багатоповерховою промисловою забудовою на територіях що 
розташовані близько до центральних районів, або створення нових промислових 
та житлових міст-супутників. 
26 
 
 
 
Рис. 12 - Аналіз зміни обсягів будівництва (% від загальних обсягів) на 
нових територіях і в існуючій забудові м. Києва, у тому числі поруч з 
розташованими існуючими будинками  
  
Наведені дані свідчать про постійне зростання обсягів будівництва в умовах 
існуючої забудови (щорічне зростання на 2–3 %) при значному зростанні обсягів 
будівництва поруч із розташованими будинками та спорудами (4–5 %). 
Враховуючи те, що в великих та середніх містах України вже будуються 
значні обсяги цивільного та промислового будівництва (наприклад, у 2005-2007 
роках у м. Києві щорічно будувалося більше 1,0 млн. кв. м житла), можна 
стверджувати, що обсяги будівельно-монтажних робіт, які виконуються при 
зведенні нових будинків поруч з існуючими будинками, можна розглядати як 
крупномасштабні. 
Обсяги будівництва будинків поруч з існуючими будинками можуть сягати 
450,0–500,0 тис. кв. м у найближчу перспективу. В сучасних містах будуються 
багатоповерхові та підвищені будинки житлового та громадського призначення з 
сучасним плануванням і архітектурним стилем.  Не завжди враховують 
архітектурно-історичні особливості існуючої забудови та наявність поруч 
пам’яток архітектури, історії, культури або архітектурних ансамблів. 
Більшість будівель будуються каркасно, хоча рідше зустрічаються змішані 
чи безкаркасні системи. Основними об’ємно-планувальними та конструктивними 
особливостями нових будівель є те, що вони:  
- як правило, багатоповерхові або підвищеної поверховості, що обумовлює 
виникнення значного тиску на ґрунт основи та розвиток процесів сумісного 
осідання ґрунтів основи і фундаментів будинків, що споруджуються, та поруч 
розташованих;  
- мають розвинуті заглиблені підземні частини, що обумовлює можливість 
виникнення процесів суфозії ґрунтів основи, з-під підошви існуючих 
фундаментів.  
Будівництво об’єктів здійснюється різними будівельними організаціями, які 
нещодавно з’явилися на будівельному ринку і, як правило, не мають практичного 
досвіду виконання будівельно-монтажних робіт у щільному міському середовищі. 
27 
 
При будівництві в щільній міській забудові застосовуються технології, які 
не пристосовані до цих умов, що, у свою чергу, має негативний вплив на сусідні 
будинки. Фундаменти, стіни та перекриття старих будинків мають тріщини. 
Деформуються фундаменти та основи, просідають поверхні ґрунту, підвищується 
рівень ґрунтових вод, порушуються підземні мережі та комунікації, що 
призводить до значних матеріальних збитків для міст. 
 
 
 
Рис. 13 - Деформування конструкцій будинку внаслідок просідання 
фундаменту 
 
Аналіз практичного досвіду будівництва в умовах щільної забудови міста 
Києва дозволяє відокремити основні причини, які призводять до виникнення 
деформацій конструкцій, основ і фундаментів, існуючих поруч розташованих 
будинків, а саме: 
- будівництво нових будинків без влаштування відсікаючих екранів, які 
запобігають розвитку додаткових сумісних осадок;  
- влаштування свердловин під буронабивні палі без утворення 
надлишкового гідростатичного тиску глинистим розчином або водою, що 
призводить до розвитку суфозії ґрунту з-під підошви фундаментів поруч 
розташованих будинків 
- динамічні та вібраційні впливи на ґрунт основи та конструкції поруч 
розташованих будинків при виконанні механізованих процесів з влаштування 
котлованів, буронабивних паль, зануренні збірних паль та шпунтів ударними або 
вібраційними (віброзанурювальними) методами, руйнування та розбирання 
конструкцій старих будинків тощо;  
- влаштування водозниження та дренажу, що призводить до зниження рівня 
ґрунтових вод на прилеглих майданчиках з деформуванням фундаментів та 
конструкцій поруч розташованих будинків;  
- влаштування протифільтраційних завіс, стінок в ґрунті, опускних колодців 
та інших водонепроникних екранів, що разом з підземною частиною нових 
будинків призводить до суттєвої зміни параметрів ґрунтового потоку (напрямку, 
28 
 
швидкості тощо) та виникненню «баражного ефекту» – утворення 
гідростатичного підпору ґрунтової води з одночасною інтенсифікацією процесів 
суфозії ґрунту з-під підошви фундаментів поруч розташованих будинків. 
Поки що будівництво в умовах щільної міської забудови характеризується 
досить низькою техніко-економічною ефективністю та продуктивністю праці.  
У процесі зведення будинків матеріаломісткість і трудомісткість 
збільшуються майже на 30%, а по окремим об’єктам ці показники можуть 
досягати 40–45%  [22, 23] . Це є результатом складних інженерно-технічних 
рішень, які необхідно прийняти при будівництві будинків. Ці рішення включають 
виконання широкого спектру інженерно-технічних заходів, щоб гарантувати 
стійкість поруч розташованих будинків і забезпечити належні умови проживання 
та роботи в суміжних районах міста.  
Крім того, продуктивність праці знижується, оскільки будівельні організації 
не мають практичного досвіду виконання цього складного комплексу робіт і не 
завжди застосовують відповідні технології, будівельні машини та засоби. Немає 
науково обґрунтованих рекомендацій і нормативних документів щодо технологій 
зведення будинків в умовах щільної міської забудови. 
 
Висновки за розділом 1 
 
Урбанізація є відносно недавнім явищем, люди почали переселятися в міста 
з розвитком промисловості, хоча промислова революція вже закінчилася, але 
тенденція до переселення людей у великі міста збереглася.  Це сприяло зростанню 
міст, а також утворенню мегаполісів, населення яких більше 10 мільйонів, на 
сьогоднішній день нараховується щонайменше 37 мегаполісів. 
З розвитком будівельної техніки використання таких паль значно зросла, 
передусім це забивні палі та блоки різної форми з поперечним і поздовжнім 
профілем, їх виготовляють на місці в котлованах, витрамбуваних або пробитих 
свердловинах. Рекомендується використовувати палі на будь-яких стисливих 
ґрунтах, які можна прорізати, за винятком насипів, які містять залишки кам’яних, 
бетонних і залізобетонних конструкцій або де часто зустрічаються ґрунти 
природного складу з твердими включеннями. Палі здатні сприймати згинальний 
момент, горизонтальну силу та вертикальні вдавлюючі та висмикуючі 
навантаження. Деякі проміжні варіанти паль: пірамідально-призматичні, ромбічні, 
біпірамідальні, плоскопрофільовані та з багатоярусними розширеннями за 
стовбуром, були створені за допомогою поєднання параметрів паль різних типів. 
У результаті реактивного опору ґрунту при зануренні палі за нахиленою 
поверхнею виникає момент який розвертає її відносно закріпленої шарнірно 
голови в спеціальному наголовнику. 
Палі та фундаменти, які виготовлені у свердловинах, що були витрамбувані, 
пробиті або продавлені, відрізняються високим використанням несучої здатності 
ґрунту основи. Їх застосовують в сухих зв’язних ґрунтах, але вони також гарно 
працюють в піщаних і глинистих ґрунтах (коли рівень ґрунтових вод нижче). 
Способи витрамбовування та штампування добре працюють у просадочних і 
насичених водою ґрунтах. При влаштуванні котлованів у піщаних ґрунтах 
використовується глинистий ґрунт, який утрамбовується в стінки, щоб зберегти 
29 
 
стійкість і водонепроникність протягом усього часу, необхідного для 
влаштування фундаментів. 
Процес створення буроін’єкційних паль полягає в тому, що спочатку в 
основі будівель пробурюються короткі свердловини, щоб встановити кондуктори 
та запобігти витіканню суміші під час опресовування. Після розміщення 
кондукторів, заповнення цементним розчином свердловини та дводобового 
вичікування пробурюють за розрахунковим діаметром свердловини до проектної 
позначки з промиванням глинистим розчином. Далі встановлюють арматурні 
каркаси та заповнюють свердловину розчином. Нарешті, ін’єктор виймають, а 
розчин нагнітають у порожнину під тиском до устя свердловини. 
 
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВИБІР 
ТЕХНОЛОГІЇ ЗВЕДЕННЯ ФУНДАМЕНТІВ В УМОВАХ ЩІЛЬНОЇ 
МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ 
 
2.1 Аналіз дослідження і групування факторів, що впливають на вибір 
технології зведення фундаментів з розташованими поруч будинками  
 
Розробка існуючих і нових технологій з максимальною адаптованістю до 
специфічних умов будівництва, таких як зведення конструкцій поруч з 
розташованими будинками, вимагає виявлення системи домінуючих факторів і 
розробки науково обґрунтованої системи рекомендацій і технологічних рішень, 
щоб зменшити вплив цих факторів на параметри та характеристики 
технологічного процесу. 
Загальну схему методології дослідження факторів можна представити у 
вигляді моделі, наведеної нижче, яка складається з трьох етапів. 
На першому етапі шляхом аналізу та систематизації умов будівництва, а 
також будівельно-технологічних характеристик будинків, які розташовані поруч 
створюється загальна сукупність впливових факторів. 
На другому етапі експертне опитування використовується для визначення 
ступеня значущості сформованих груп факторів. 
На третьому етапі проводиться статистичний аналіз змінних, які мають 
найбільший вплив на параметри технології зведення фундаментів і підземних 
конструкцій з будинками, розташованими поруч. 
Для підтвердження структури основних факторів впливу (І етап; вихідна 
колектив) проаналізував практичний досвід будівництва в умовах поглиблення та 
систематизація попередніх досліджень. 
Аналіз практичного досвіду проводився на спеціально відібраних об’єктах-
представниках для забезпечення об’єктивності та легітимності формування 
вихідної сукупності факторів впливу. 
Об’єкти житлового та громадського будівництва були прийняті як 
представники за виробничо-технологічними, організаційно-технічними умовами 
та параметрами. У сукупності об’єктів-представників були включені об’єкти, які 
були розроблені та побудовані в різних районах м. Києва протягом різного 
періоду часу, що свідчить про випадковість вибору. Показники питомої ваги 
30 
 
будівельно-монтажних робіт, пов’язаних із улаштуванням конструкцій підземної 
частини, також є додатковим критерієм відбору об’єктів-представників для 
включення їх до сукупності: 
    
     1     , 
де     
   – критеріальний показник, долі одиниці;     ∑       – 
середнє значення питомої ваги і-го виду робіт (зведення фундаментів) із вибірки 
об’єктів-представників, долі одиниці;    – стандартне відхилення вибірки.  
Таким чином, було створено сукупність репрезентативних об’єктів з 36-ти 
найменувань, які були випадковим набором. Систематизація характеристик 
виробничо-технологічних ситуацій за об’єктами-представниками дозволила 
отримати групи важливих особливостей будівництва в умовах щільної міської 
забудови. Основні характеристики будівництва в щільних міських районах, які 
ускладнюють процес будівництва, включають: 
- щільна забудова старих районів міст, що призводить до стиснення 
будівельних майданчиків, зон виконання робіт, робочих місць, місць складування 
тощо;  
- застосування складних спеціальних технологій;  
- необхідність виконання спеціальних робіт, пов’язаних із перекладанням 
існуючих інженерних мереж і комунікацій, а також тимчасового або постійного 
підсилення конструкцій і фундаментів поруч розташованих будинків;  
- комплекс організаційно-технічних заходів, які не характерні для 
будівництва на вільних територіях. 
 
Таблиця 1  
Основні особливості будівництва в умовах щільної міської забудови  
Група особливостей  Підгрупи особливостей  
1. Щільна забудова  1.1. Стисненість будівельних майданчиків  
1.2. Стисненість зон виконання робіт  
1.3. Стисненість робочих місць  
1.4. Стисненість площадок складування  
1.5. Стисненість транспортних під’їздів  
2. Складні технології 2.1. Влаштування шпунтів  
2.2. Влаштування протифільтраційних 
екранів  
2.3. Вдавлювання паль  
31 
 
2.4. Влаштування «стіни в ґрунті»  
2.5. Влаштування підпірних стін  
2.6. Влаштування похилих анкерів 
3. Спеціальний комплекс 3.1. Штучне огородження котлованів 
робіт  (заморожування, силікатизація тощо)  
3.2. Підсилення основ і фундаментів  
3.3. Підсилення несучих конструкцій  
3.4. Влаштування дренажних систем  
3.5. Знесення аварійних будівель  
3.6. Перенесення інженерних комунікацій  
4. Спеціальний комплекс 4.1. Додатковий інструктаж з техніки 
організаційно- безпеки  
технологічних заходів  
4.2. Додатковий інструктаж з технології 
виконання робіт  
4.3. Спостереження за станом конструкцій 
поруч розташованих будівель  
 
Основні групи факторів, що впливають на технологію зведення 
фундаментів поруч з розташованими будинками, були сформовані шляхом 
подальшого аналізу та систематизації сукупності основних особливостей (табл. 
2.1) за характером та причинами їх виникнення (табл. 2.2).  
 
Таблиця 2 
Основні групи фактори, що впливають на технологію зведення фундаментів 
поруч з розташованими будинками (вихідне групування) 
Група факторів Підгрупа факторів 
А – фактори Будівельно- А.1. Об’ємно-планувальне вирішення  
технологічні 
характеристики існуючого А.2. Конструктивне вирішення  
будинку  
А.3. Технічний стан 
32 
 
В – фактори Будівельно- В.1. Об’ємно-планувальне вирішення  
технологічні 
характеристики будинку, В.2. Конструктивне вирішення  
що споруджується  
В.3. Відстань до поруч розташованого 
існуючого будинку 
С – фактори Вид та С.1. Вид та поточний стан ґрунтової основи 
поточний стан ґрунтової існуючого будинку 
основи  
С.2. Геологічні та гідрогеологічні умови 
майданчику будівництва  
D – фактори Технологічні D.1. Умови виконання робіт  
фактори  
D.2. Параметри фронту робіт  
E – фактори Організаційні E.1. Режими і умови роботи, постачання, 
умови і обмеження складування  
E.2. Обмеження на шум, шкідливі викиди  
 
Відділивши фактори та їхні групи, що впливають на організаційно-
технологічні параметри зведення та виконання будівельних процесів, сукупність 
факторів далі систематизована.  
В ролі прийнятих параметрів:  
а) зміна тривалості робочого циклу;  
б) збільшення витрат непродуктивного робочого часу;  
в) подорожчання будівельно-монтажних робіт.  
Вихідні групи факторів можна розділити на три підгрупи відповідно до 
того, як вони впливають на основні техніко-економічні показники виконання 
будівельно-монтажних робіт: 
1) фактори стиснення, що збільшують тривалість виконання основних 
функцій машини;  
2) фактори складності, що збільшують непродуктивні витрати робочого 
часу;  
3) організаційно-технологічні заходи і роботи, що збільшують вартість та 
тривалість будівельно-монтажних робіт і не входять до складу технологічних 
циклів.  
 
33 
 
 
 
Рис. 14 - Аналіз угрупування факторів за характером впливу на техніко-
економічні показники виконання будівельно-монтажних робіт 
 
2.2 Будівельно-технологічні характеристики існуючих будинків та будинків, 
що споруджуються 
 
На способи виконання будівельних процесів і робіт, а також на способи 
зведення підземної частини поруч розташованих будинків значно впливають 
об’ємно-планувальні та конструктивні рішення існуючих будинків старої міської 
забудови. 
У процесі виконання робіт також впливають поточний технічний стан 
несучих конструкцій будинку в цілому, ступінь зносу та недоліки первинного 
проекту, такі як низька жорсткість будинку та відсутність поповерхових поясів. 
Нехтування особливими властивостями ґрунтів основи (насипних, 
намивних, слабких, водонасичених, просідаючих тощо) і зміною їх властивостей 
під час впливу техногенних факторів (аварійне підтоплення просідаючих ґрунтів, 
динамічний вплив на ґрунти тощо) є основними проблемами попереднього 
проектування та будівництва. 
Згідно з аналізом попередніх досліджень, існуюча забудова великих і 
середніх міст України в основному складається з багатоповерхових, 
поквартальних будівель у межах 4-5 поверхів. Будинки складаються з масивних 
кам’яних будівель прямокутної або Г-подібної форми 1-2 прогінної конструкції, 
переважно з повздовжніми несучими стінами та дерев’яними перекриттями. 
Наприклад, у поточній забудові міста Києва можна виділити чотири основні 
конструктивні схеми будинків, а саме: 
1) двох - та однопрольотна з повздовжніми несучими стінами;   
2) однопрольотна з поперечними несучими стінами;   
3) трьохпрольотна з поперечними та повздовжніми несучими стінами;   
34 
 
4) комбінована схема. 
Двохпрольотна схема з повздовжніми стінами є найпоширенішою (до 52 %), 
а комбінована схема складає до 15 %. Однопрольотна схема з повздовжніми 
несучими стінами складає 13 %, а трьохпрольотна схема складає 11 %. 
Будинки найчастіше прямокутні (56 %), П-подібні (7,5 %) та Г-подібні (19 
%). До 65% старої забудови Києва складаються з будинків 3-4 поверхів з 
прогонами 5-7 м. 
Результати вище наведених досліджень підтверджуються дослідженнями 
об’ємно-планувальних і конструктивних рішень поруч розташованих будинків 
для умов будівництва в м. Києві, які проводилися за вихідними даними об’єктів-
представників. 
Будинки, розташовані поруч, мають переважно такі характеристики: 
мало- та багатоповерхові 77 %, конструктивна система – з несучими 
повздовжніми та поперечними стінами 66 %, конструктивна схема – переважно 
двохпрольотна з повздовжніми несучими стінами 58 %, прямокутної форми в 
плані 62 %, цегляні масивні споруди 75 %, з дерев’яними перекриттями по 
дерев’яним балкам 68 %, стрічковими фундаментами мілкого закладання 80 %, 
одноповерховою підземною частиною 97 %. 
 Житлові будинки старої забудови великих і середніх міст України, у тому 
числі Києва, які розташовані поруч під час ущільнення та раціоналізації міської 
забудови, мають такі фізичні зносові показники: фундаменти під стіни 35-45 %, 
несучі стіни 38-45 %, міжповерхові перекриття 55-65 %, конструкції сходових 
клітин 35-45 %. 
За об’єктами-представниками технічний стан будинків, розташованих 
поруч, оцінюється як хороший і задовільний майже у 84 % будинків, а 
незадовільний і аварійний — у 16 %. 
 
 
Рис. 15 - Аналіз існуючих поруч розташованих будинків за поверховістю 
 
35 
 
 
Рис. 16 - Аналіз існуючих поруч розташованих будинків за категорією 
технічного стану  
 
Таким чином, відзначається високий відсоток фізичного зносу несучих 
конструкцій. Це пов’язано з особливостями вибірки об’єктів-представників, тобто 
будинків, які переважно розташовані в центральній історичній забудові міста 
Києва, і які, як правило, потребують поновлення ресурсів, довговічності та 
покращення їхнього функціонування шляхом реконструкції або реставрації.  
Аналіз генеральних планів будівництва за об’єктами-представниками 
показав, що майже 67% існуючих будинків під час ущільнення та раціоналізації 
житлової забудови в Києві характеризуються як поруч розташовані (на відстані до 
20 метрів від нового будівництва), у тому числі понад 27% є безпосередньо 
примикаючими (на відстані до 1 метру від нового будівництва), а майже 42% 
будинків (27,8+13,9=41,7) знаходяться в зоні можливого вібраційного та 
динамічного впливів високої амплітуди та інтенсивності (1…7 м від нового 
будівництва). 
Коли поруч будується багатоповерховий, підвищений або висотний 
будинок, ступінь дефoрмації існуючих будинків може бути значною. Аналіз 
об’єктів-представників показав, що 75 % нових будинків, які будуються поруч з 
існуючими будинками, є висотними та підвищеної поверховості.  
У 66,7 % випадків заглиблення підземної частини нових будинків не 
перевищує 2,0 м порівняно з підошвою поруч розташованих будинків; у 11,1 % 
випадків заглиблення становить 4,0 м; і у 22,3 % випадків заглиблення становить 
від 4,0 до 9,0 м.  
У 94 % випадків нові будинки проектуються та зводяться на пальових 
фундаментах з використанням буронабивних, буроін’єкційних та, іноді, 
вдавлюваних паль. У цих умовах будинки можуть зазнавати деформацій через 
зміну природної структури ґрунту основи; ущільнення та розрив різних об’ємів 
ґрунту під час занурення поруч із існуючими фундаментами паль і шпунта; або 
вплив динамічного та вібраційного тиску на ґрунт основи та фундаменти під час 
процесу занурення [24]. 
 
36 
 
 
Рис. 17 - Аналіз нових будинків за поверховістю  
 
На основі аналізу геологічних і гідрогеологічних умов будівництва за 
об’єктами представників було виявлено, що для умов будівництва в м. Києві 
ґрунтовою основою існуючих поруч розташованих будинків є ґрунти середньої 
міцності (52,8 %), слабкі (19,4 %) та просідаючи (понад 11 %).  
Динамічні впливи та вібрація значно змінюють напружено-деформований 
стан слабких і середньоміцних ґрунтів. Гідрогеологічні умови Києва, згідно з 
аналізом даних за об’єктами представників, є складними, і майданчики 
будівництва, як правило, підтоплюються. Таким чином, рівень ґрунтових вод на 
більшості будівельних майданчиків досягає 5,0 м від поверхні. 
 
 
Рис. 18 - Аналіз величини рівня ґрунтових вод від поверхні  
 
Таким чином, у щільних будівельних умовах Києва можуть виникнути 
значні деформації будинків через будівельне водозниження та розвиток 
механічної суфозії. 
 
 
2.3 Аналіз факторів, які впливають на стійкість розташованих поруч 
будинків до динамічних впливів та зміни напружено-деформованого стану 
основ і конструкцій  
 
Будівництво будинків в умовах існуючої міської забудови повинно 
проводитися з обов’язковими спеціалізованими роботами, інженерно-технічними 
заходами та організаційними обмеженнями, щоб запобігти впливу факторів 
нового будівництва на зміну напружено-деформованого стану основ і 
конструкцій, а також на зниження експлуатаційних якостей поруч розташованих 
будинків.  
37 
 
В основі дослідження факторів, що впливають на стійкість поруч 
розташованих будинків до динамічних впливів і зміни напружено-деформованого 
стану основ і конструкцій, були використані такі методи: групування факторів 
[24]; класифікація будинків за ступенем чутливості до динамічних впливів, 
зв’язок зі змінами напружено-деформованого стану конструкцій і основ, та 
класифікація основи та ґрунтів за ступенем чутливості до динамічних впливів, які 
були розроблені раніше в роботі О.Ф. Осипова [25]. 
На динамічну сталість напружено-деформованого стану конструкцій і 
основ, розташованих поруч, впливають фактори А. З іншого боку, фактори Б 
впливають на просторову сталість і жорсткість остову будинку, а також на 
вихідний напружено-деформований стан основ і конструкцій.  
 
Таблиця 3  
Основні фактори впливу нового будівництва на напружено-деформований 
стан конструкцій і основу поруч розташованих будинків [24]  
Вид Границя зони 
Тип впливу Характер впливу 
впливу впливу 
1 2 3 4 
1) динамічний удар від основа і знаходиться в 
працюючих будівельних машин конструкції радіусі не 
при влаштуванні пальових поруч менше RDSα = 
фундаментів із забивних паль розташованих 20 м 
або глибоких бурових опор з будинків 
використанням важкого випробують 
бурового обладнання ударно- навантаження 
канатного буріння  струшуванням 
А. 2) динамічний удар при також знаходиться в 
Дина руйнуванні будинків, радіусі (RDSβ) 
мічні конструкцій обрушенням з від 5 до 50 м 
нава застосуванням вибухових (залежить від 
нта методів або валкою частин маси та висоти 
жен будинків  падіння) 
ня: 3) послідовна серія також, які знаходиться в 
 динамічних ударів при періодично радіусі не 
руйнуванні будівельних повторюються з менше RDSγ=5-
конструкцій будівельними частотою роботи 7 м (при 
машинами з робочими робочого органа. енергії удару 
органами ударної дії  З часом може до 200…300 
 встановитися кДж) 
режим 
вимушених 
коливань 
38 
 
4) вібрація від працюючих основа і знаходиться в 
будівельних машин загально- конструкції радіусі не 
будівельного призначення при поруч менше RWα=5-
влаштуванні котлованів і розташованих 7 м 
траншей під будинки й споруди, будинків 
влаштуванні буронабивних, випробують 
буроін’єкційних паль з буровим періодичні 
обладнанням шнекового, навантаження, с 
роторного буріння  часом може 
 встановлюватись 
режим 
вимушених 
коливань та 
резонансу 
5) вібрація від руху також знаходиться в 
автомобільного транспорту радіусі не 
загально будівельного та менше RWβ = 5 
спеціального призначення  м 
1) розвиток явищ суфозії фундаменти і знаходиться в 
ґрунту з-під підошви конструкції радіусі не 
фундаментів при влаштуванні поруч менше RCF= 
котлованів нового будинку розташованих h/tgφ, м, де h – 
нижче підошви поруч будинків глибина 
Б. розташованих будинків, випробують осередку 
Нері влаштуванні буронабивних паль нерівномірні початку 
вном або бурових опор, а також при деформації розвитку 
ірне водозниженні  суфозії, м; φ – 
осід кут 
ання внутрішнього 
та тертя ґрунту 
дефо 2) розвиток додаткового фундаменти і знаходиться в 
рмац сумісного осідання при конструкції радіусі не 
ії: суттєвому завантаженні поруч менше RDSO= 
прилеглої території новими розташованих HC, де HC – 
будинками й спорудами  будинків глибина 
 випробують стискаємої 
нерівномірні товщі, м 
деформації 
39 
 
3) порушення природної фундаменти і  
структури ґрунту основи конструкції 
існуючих будинків в наслідок поруч 
будівельного водозниження, розташованих 
водонасичення ґрунтів будинків 
атмосферними водами або їхнім випробують 
проморожуванням, перебору нерівномірні 
ґрунту в процесі розробки деформації 
котлованів, в наслідок 
ущільнення і зрушення одних 
об’ємів ґрунту відносно інших 
при зануренні поруч з 
існуючими фундаментами паль 
й шпунта 
 
Ступінь чутливості будівель до ударних і періодичних впливів, які вони 
мають поруч, визначає динамічну сталість напружено-деформованих конструкцій. 
Ступінь чутливості будинку до ударних впливів залежить від капітальності (група 
ознак А), поточного технічного стану (група ознак В) і ступеня послаблення 
жорсткості остову (група ознак С). 
Будинки та споруди поділяються на малочутливі, чутливі та дуже чутливі за 
ступенем чутливості до ударних і періодичних впливів [25]. 
Жорсткість і просторова сталість остову будинку значною мірою залежать 
від об’ємно-планувального та конструктивного вирішення (капітальність 
будинку, споруди — група ознак А), особливостей конструктивної системи 
будинку (група ознак В), поточного технічного стану будинку (група ознак С), 
ступеню послаблення жорсткості остову (група ознак D). Крім того, здатність 
несучих конструкцій і фундаментів сприймати додаткові зусилля та моменти,  
Будинки та споруди вважаються малочутливими, чутливими та дуже 
чутливими до зміни напружено-деформованого стану та спроможності до 
сприйняття додаткових навантажень [25]. 
За ступенем чутливості остову будинку до зміни напружено-деформованого 
стану конструкцій і основ досліджена сукупність об’єктів-представників 
розподілена таким чином: малочутливий (категорія I) 3 %, чутливий (категорія II) 
67 %, дуже чутливий (категорія III) 30 %, ∑ 97 %. 
Статистичний аналіз показав, що 97 % несучих остів поруч розташованих 
будинків чутливі (67 %) і дуже чутливі (30 %) до зміни напружено-
деформованого стану конструкцій і основ. З цієї причини при будівництві поруч з 
ними нових будинків необхідно передбачити низку спеціальних будівельно-
монтажних робіт і організаційно-технологічних заходів, спрямованих на 
виключення та локалізацію деформації несучих конструкцій і основ. Тип ґрунту 
основи (група ознак А) і його поточний стан (група ознак B) визначають 
динамічну сталість напружено-деформованого стану ґрунтової основи поблизу 
будинків. Також впливає ступінь чутливості ґрунту до ударних і періодичних 
впливів. 
40 
 
Сукупність об’єктів-представників досліджена та розподілена за ступенем 
чутливості ґрунту основи до динамічних впливів таким чином: нечутливі 
(категорія I) 0 %, малочутливі (категорія II) 8 %, чутливі (категорія III) 64 %, дуже 
чутливі (категорія IV) 28 %, ∑ 92 %. 
 
 
Рис. 19 - Аналіз будинків за ступенем чутливості ґрунту основи до 
динамічних впливів. 
 
Таким чином, ґрунтова основа більше 92 % поруч розташованих будинків 
чутлива до динамічних впливів (64 %) і дуже чутлива (28 %). Таким чином, при 
будівництві поруч з існуючими будинками необхідно передбачити низку 
спеціальних будівельно-монтажних робіт і організаційно-технологічних заходів, 
зосереджені на локалізацію та виключення динамічного впливу на основи, 
розташовані поруч з цими існуючими будинками. 
Подальші будівельно-технологічні властивості будівництва з 
розташованими поруч будинками (відповідно до умов м. Києва) були визначені 
шляхом статистичного аналізу об’ємно-планувальних і конструктивних рішень 
нових і існуючих будинків, а також інженерно-геологічних і гідрогеологічних 
умов будівництва. 
Статистична обробка даних по об’єктам-представникам проводилася за 
відомими методами, з урахуванням наступних особливостей: 
вибіркове середнє:  
,                                            
 
де  n – обсяг вибірки; 
xj – центр інтервалу; 
Zj – групова частота; 
H – кількість інтервалів; 
стандартне відхилення: 
,                                                    
 
;                                        
 
максимальне та мінімальне значення вибірки: 
xмакс і xмин; 
41 
 
(10 – 90) - процентільна широта х0,9 – х0,1, що встановлює розміри 
інтервалу з 90 % ймовірністю потрапляння випадкової величини: 
 
н(в)
х = ±1,64S,                                           
 
н(в)
де х  – відповідно, нижнє і верхнє значення інтервалу. 
Статистична обробка матеріалів виконана засобами відповідної 
підпрограми Мікрософт Ексель. 
 
 
Висновки за розділом 2  
 
1. На основі всебічного вивчення системи факторів впливу та розробки 
науково обґрунтованої системи рекомендацій і технологічних рішень для 
зменшення їхнього впливу на параметри та характеристики будівельного процесу, 
можливо створити найбільш адаптовані технології до специфічних умов 
будівництва при зведенні фундаментів і конструкцій підземної частини поруч з 
розташованими будинками. 
2. Основні фактори, які можна розглядати як вирішальні при виборі та 
обгрунтуванні раціональної технології зведення фундаментів поруч з 
розташованими будинками, були визначені шляхом вивчення особливостей 
будівництва в умовах щільної міської забудови, будівельно-технологічних 
характеристик існуючих і майбутніх будинків, а також інженерно-геологічних та 
гідрогеологічних умов майданчика будівництва. Дослідження факторів було 
проведено на основі фактичних даних 36 представників, які можна вважати 
статистично вірними вибірками. Рівень значущості факторів визначено за 
допомогою експертного опитування та дисперсійного аналізу. 
3. Основна група факторів включає (наведені у відповідному порядку): 1) 
відстань до поруч розташованого будинку; 2) технічний стан існуючого будинку; 
3) вид і поточний стан ґрунтової основи існуючого будинку, геологічні та 
гідрогеологічні умови майданчика будівництва; 4) об’ємно-планувальне та 
конструктивне вирішення існуючого будинку; 5) терміни виконання та параметри 
фронту робіт; 6) конструктивне та планувальне рішення для будинку, що 
споруджується поруч з існуючим будинком. 
4. Дослідження будівельно-технологічних характеристик будинків і умов 
будівництва в щільній міській забудові показали, що майже 67 % існуючих 
будинків при ущільненні та раціоналізації житлової забудови розташовані поруч, 
у тому числі понад 27 % безпосередньо примикають до нового будівництва, а 
майже 42 % будинків знаходяться в зоні можливих динамічних і вібраційних 
впливів високої інтелегенції. Технічний стан поруч розташованих будинків (3–5 
поверхові споруди з підвалом) загалом задовільний (83 %). Несучий остів цих 
будинків переважно чутливий до зміни напружено-деформованого стану 
конструкцій і основи, а також дуже чутливий до динамічних впливів. 
5. Для умов будівництва в Києві ґрунти поруч розташованих будинків 
здебільшого середньої міцності (52,8 %) і слабкої (19,4 %). Грунтова основа 
поблизу будинків була 64% і дуже чутлива 28% до динамічних впливів.  
 
42 
 
РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ РАЦІОНАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ 
ПРИ ЗВЕДЕННІ ФУНДАМЕНТІВ З РОЗТАШОВАНИМИ ПОРУЧ 
БУДИНКАМИ  
 
3.1 Аналіз будівельно-технологічних характеристик і умов будівництва в 
щільній міській забудові  
 
Наступний принцип лежить в основі досліджень і розробки ефективних 
технологічних рішень для зведення фундаментів з розташованими поруч 
будинками: технологія зведення підземної конструкцій та фундаментів нових 
будинків має забезпечувати високопродуктивне виконання повного комплексу 
робіт, одночасно надійно забезпечуючи просторову стійкість і жорсткість поруч 
розташованих будинків, конструкцій і основ. 
Дослідження, які складаються з наступних етапів, забезпечують реалізацію 
наведеного принципу:  
1. розподіл основних ознак, які адекватно описують будівельно-
технологічні характеристики та умови будівництва при будівництві нових 
об’єктів разом із існуючими будинками та спорудами поруч;  
2. обґрунтування раціональних організаційно-технологічних моделей 
зведення фундаментів і конструкцій підземної частини з існуючими будинками 
поруч, які враховують будівельно-технологічні характеристики та умови 
будівництва в щільній міській забудові; 
3. визначити та обґрунтувати раціональні технологічні рішення (параметри 
та режими виконання робіт) для зведення фундаментів і конструкцій підземної 
частини нових будинків поблизу існуючих будинків і споруд. 
Перший крок Характерні будівельно-технологічні характеристики та умови 
будівництва при зведенні фундаментів з розташованими поруч будинками, 
представлені групою об’єктів-представників (див. дод. А), аналізуються та 
узагальнюються, щоб обґрунтувати систему головних ознак. Це робиться шляхом 
відокремлення характерних ознак, які адекватно описують особливості об’ємно-
планувального та конструктивного вирішення існуючих будинків, їх поточний 
технічний стан, ступінь чутливості  до змінення напружено-деформованого стану 
конструкцій та динамічного навантаження, а також особливості об’ємно-
планувального і вирішення конструктивно нових будинків, які споруджуються, та 
умов їх роботи. 
 
43 
 
 
Рис. 20 - Загальна схема методики дослідження 
 
Результат систематизації є системою основних ознак або іншою 
комбінацією, яка адекватно описує специфічну групу виробничо-технологічних 
ситуацій. 
Другий крок. Для виділених груп виробничо-технологічних ситуацій 
використовується метод структурного аналізу, щоб обґрунтувати організаційно-
технологічні моделі зведення фундаментів поруч з розташованими будинками. 
Результати дослідження призвели до створення науково-обґрунтованих 
груп організаційно-технологічних моделей, які забезпечують (гарантують) 
надійну та безпечну роботу існуючих будинків під час будівництва поруч з ними 
фундаментів нових будинків і споруд. 
Третій крок. Організаційно-технологічні моделі, створені для кожної групи 
виробничо-технологічних ситуацій, використовуються для моделювання 
параметрів і режимів виконання робіт під час зведення фундаментів поруч з 
розташованими будинками. 
На основі аналізу та узагальнення будівельно-технологічних характеристик 
та будівництвельних умов при зведенні фундаментів з розташованими поруч 
будинками головною ознакою є: 
A. Нове планування будинку та його конструктивні характеристики 
(поверховість, тип фундаменту та їх заглиблення): 
  (а1) – малоповерхові, стрічкові фундаменти мілкого 
закладення; (а2) – теж саме, але із заглибленою підземною 
частиною, конструкцією; (а3) – багатоповерхові, палеві 
фундаменти (буронабивні, буроін’єкційні), заглиблена 
підземна частина; (а4) – будинки підвищеної поверховості, 
палеві фундаменти, заглиблена підземна частина; 
44 
 
В. Існуючі поруч розташовані будинки та їхні конструктивні особливості 
(поверховість, тип фундаменту, заглиблення): (b1) – малоповерхові, стрічкові 
фундаменти мілкого закладення; (b2) – теж саме, але з заглибленою підземною 
частиною, конструкцією; (b3) – багатоповерхові, палеві фундаменти, заглиблена 
підземна частина; (b4) – будинки підвищеної поверховості, палеві фундаменти, 
заглиблена підземна частина; 
C. Величина приближення до існуючого будинку (будинок 
знаходиться на території можливого): (c1) – безпосередньо примикає до 
відстані до 1 м (високе динамічне навантаження та амплітуда); розвиток 
додаткового сумісного осідання; розвиток явищ суфозії ґрунту з підошви 
фундаменту під час влаштування котлованів нового будинку нижче підошви 
поруч розташованих будинків; і влаштування глибоких бурових опор або 
буронабивних паль; порушення природної структури ґрунту основи в результаті 
будівельного водозниження, водонасичення атмосферних вод або їхнього 
проморожування, перебору ґрунту під час розробки котлованів; ущільнення та 
зрушення окремих об’ємів ґрунту відносно інших під час занурення поруч з 
існуючими фундаментами паль і шпунта);  (c2) – виникає на відстані від 1 до 7 
метрів (динамічне навантаження середньої інтенсивності та амплітуди, розвиток 
додаткового сумісного осідання, розвиток явищ суфозії ґрунту з-під підошви 
фундаменту при влаштуванні буронабивних паль або глибоких бурових опор, 
порушення природної структури ґрунту основи в результаті будівельного 
водозниження, тип впливу А.1. … А.5, Б. 1. … Б.3);  (c3) – починає зникати на 
відстані 7–20 м (динамічне навантаження низької інтенсивності та амплітуди, 
розвиток додаткового сумісного осідання, розвиток явищ суфозії ґрунту з-під 
підошви фундаментів при влаштуванні буронабивних паль або глибоких бурових 
опор);  
D. Степінь чутливості існуючого будинку до зміни напружено-
деформованого стану будівель і основ, а також до динамічних впливів: (d1) – 
малочутливі; (d2) – чутливі; (d3) – дуже чутливі; 
E. Степінь чутливості ґрунту та основи існуючого будинку до динамічних 
впливів:  (e1) – нечутливі (ґрунти дуже структурно стійки); (e2) – малочутливі 
(ґрунти стійки і середньої стійкості); (e3) – чутливі (ґрунти малої стійкості); (e4) – 
дуже чутливі (ґрунти нестійкі і ті, що не мають структурної стійкості). 
  Комбінація ознак А ={а1, а2, а3, а4}, В ={b1, b2, b3, b4}, 
С ={с1, с2, с3}, D ={d1, d2, d3} та E ={e1, e2, e3, e4} повністю 
описує всі виробничотехнологічні ситуації. 
З урахуванням відповідних даних у розділі 2, можна класифікувати 
виробничо-технологічні ситyації до наступних чотирьох груп: 
I - Нескладні виробничо-технологічні ситуації. Фактори c1, c2, d2, d3 та e3 і 
e4 виключені при будь-якій комбінації інших факторів: А={а1, а2, а3, а4}, В={b1, 
b2, b3, b4}, С={с3}, D ={d1} та E ={e1, e2}.  
Будинки, які вже існують, віддалені від нового будівництва на 7–20 м або 
більше, мають низьку чутливість до динамічних впливів і зміни напружено-
деформованого стану конструкцій і основ. Ґрунти, які мають середню структурну 
стійкість, є нечутливими та малочутливими до динамічних впливів. 
45 
 
II - Середньої складності виробничо-технологічні ситуації. Фактори c1, c3, 
d3 та e1, e3 і e4 виключені при будь-якій комбінації інших факторів: А={а1, а2, а3, 
а4}, В={b1, b2, b3, b4}, С={с2}, D ={ d1, d2} та E ={e2}.  
Існуючі будинки віддалені від нового об’єкту будівництва на 1–7 м, і вони 
характеризуються як малочутливі до динамічних впливів і чутливі до зміни 
напружено-деформованого стану конструкцій і основ, а також до динамічних 
впливів. Ґрунти, які є малочутливими до динамічних впливів, мають середню 
міцність і структурну стійкість. 
III - Складні виробничо-технологічні ситуації. Фактори c3, d1, d3 та e1, e2 і 
e4 виключені при будь-якій комбінації інших факторів: А={а1, а2, а3, а4}, В={b1, 
b2, b3, b4}, С={с1, с2}, D ={ d2} та E ={e3}.  
Існуючі будинки знаходяться на відстані 1–7 м від нового об’єкту 
будівництва та схильні до зміни напружено-деформованого стану конструкцій і 
основ, а ґрунти мають низьку структурну стійкість і є чутливими до динамічних 
впливів. 
 
IV група. Дуже складні виробничо-технологічні ситуації. Фактори c1, d4 та 
e4 наявні при будь-якій комбінації інших факторів: А={а1, а2, а3, а4}, В={b1, b2, 
b3, b4}, С={с1}, D ={ d4} та E ={e4}. 
Існуючі будинки безпосередньо примикають до нового будівництва та дуже 
чутливі до динамічних впливів, а також до зміни напружено-деформованого стану 
конструкцій і основ. Динамічні впливи також впливають на ґрунти, які не мають 
структурної стійкості та слабкі. 
 
Залежно від комбінації ознак А та B кожна вище наведена група 
розкладається (декомпозується) на чотири підгрупи: 
 
46 
 
 
 
 
3.2 Аналіз раціональних організаційно-технологічних моделей зведення 
фундаментів з розташованими поруч існуючими будинками  
 
Принцип поетапного синтезування рішень лежить в основі обґрунтування 
та вибору раціональних організаційно-технологічних моделей. Цей 
методологічний принцип враховує систему факторів впливу та умов, а також 
результати прогнозування параметрів сумісної роботи існуючих поруч будинків і 
будівель, що будуються. Наведений принцип дозволяє створювати раціональні 
організаційно-технологічні моделі влаштування фундаментів поруч з існуючими 
будинками. Ці моделі виключають пошкодження поруч розташованих будинків і 
споруд, одночасно створюючи безпечні та комфортні умови для проживання та 
роботи людей, а також підтримуючи функціонування міської інфраструктури. 
Об’єктом організаційно-технологічного моделювання є сукупність 
будівельних робіт і процесів, які виконуються під час будівництва. Цей комплекс 
можна представити у вигляді наступної організаційно-технологічної структури: 
Перший структурний елемент. Роботи підготовчого періоду, спрямовані на 
дотримання нормативних умов розгортання та завершення будівництва. Ці умови 
47 
 
включають знесення існуючих будинків і інженерних споруд, переклад і 
винесення інженерних мереж за межі майданчика, інженерний захист майданчика 
від атмосферних і техногенних вод тощо, також спеціальний набір режимних 
спостережень, призначених для встановлення та оцінки виробничо-технологічної 
ситуації та умов будівництва поблизу розташованих будинків (вібродинамічні 
вивчення ґрунтів, геологічні та гідрогеологічні вишукування, огляд технічного 
стану будинків тощо); 
Друний структурний елемент. Комплекс організаційно-технічних заходів і 
робіт, спрямованих на запобігання негативному впливу нового будівництва на 
експлуатаційні та техніко-економічні показники існуючих будинків. Ці заходи 
включають улаштування відсікаючих (захисних) екранів, підсилення поруч 
розташованих будинків, фундаментів, закріплення (стабілізація) ґрунтів основи, 
спостереження за вібродинамікою та моніторинг поточного технічного стану 
поруч розташованих будинків тощо; 
Третій структурний елемент. Будівельно-монтажні роботи основного циклу 
зведення фундаментів та конструкцій підземної частини. 
Склад і трудомісткість 2 та 3 структурних елементів в основному зумовлені 
ступенем складності будівельно-технологічних характеристик і умов виконання 
робіт (I, II, III і IV групи складності виробничо-технологічних ситуацій), тоді як 
склад і трудомісткість першого структурного елементу залежать від місцевих 
умов будівництва. Тому цей елемент не розглядається в організаційно-
технологічному моделюванні. 
З урахуванням вище наведеного, рекомендована технологічна структура 
об’єктного потоку при зведенні фундаментів поруч з розташованими будинками 
має вигляд: 
1 – спеціальний комплекс робіт і заходів (СК);  
2 – зведення фундаментів і конструкцій підземної частини (ЗФ); 
3 – вібродинамічні спостереження та моніторинг поточного технічного 
стану поруч розташованих будинків (МБ). 
Рекомендується, щоб перший об’єктний потік (СК) складався з 
спеціалізованих потоків у наступній технологічній структурі: 
1-1 – улаштування відсикаючих (захисних) екранів;  
1-2 – підсилення остовів і надземних конструкцій поблизу розташованих 
будинків (охоронне та постійне закріплення, яке підвищує сталість і динамічну 
стійкість під час зміни напружено-деформованого стану); 
1-3 – підсилення фундаментів з розташованими поруч будинками;  
1-4 – закріплення ґрунтів та основи поруч розташованих будинків.  
Рекомендується створювати другий об’єктний потік (ЗФ) із спеціалізованих 
потоків у наступній технологічній структурі:  
2-1 – зведення земляних споруд, таких як котловани, траншеї та насипи, 
включаючи створення штучного захисту від ґрунтових вод, відкритий водовідлив, 
водозниження, встановлення ґрунтових анкерів та інші заходи; 
2-2 – зведення фундаментів (палевих або неглибокого закладання) з 
гідроізоляцією, дренажними системами (кільцевими, променевими, 
пластиковими) та іншими конструктивними елементами; 
2-3 – зведення конструкцій підземної частини;  
48 
 
2-4 – зворотня засипка пазух фундаментів.  
Рекомендується створювати третій об’єктний потік (МБ) із спеціалізованих 
потоків у наступній технологічній структурі:  
3-1 – моніторинг поточного технічного стану поруч розташованих будинків;  
3-2 – вібродинамічні спостереження за конструкціями і ґрунтами основи 
поруч розташованих будинків. 
Стрічка об’єктних потоків може варіюватися від максимального (підгрупа 
складності IV.3) до мінімального (підгрупа складності I.2) складу відповідно до 
ступеня складності виробничо-технологічних ситуацій.  
Рекомендується використовувати границі зон впливу факторів динамічного 
навантаження та факторів нерівномірного осідання та деформації при 
моделюванні границь та розмірів дільниць і захвату.  
На відокремлених дільницях (за категорією складності 
виробничотехнологічних ситуацій) приймаються відповідні організаційно-
технологічні рішення, щоб уникнути негативного впливу факторів нового 
будівництва на параметри існуючих поруч розташованих будинків. Ці фактори 
включають заборону забивних паль, обмеження на роботу та проходження важкої 
будівельної техніки поруч з існуючими будинками, застосування 
«безвібраційних» технологій тощо. 
Розміри захватки в дільницях обмежуються змінною інтенсивністю робіт, 
достатньою для оптимальної продуктивності бригади протягом однієї робочої 
зміни.  
 
Рис. 21 - Схема розбивки фронту робіт на дільниці: можливі границі: 
динамічного (RDSα, RDSβ, RDSγ, RWα, RWβ) й суфозійного (RCF) впливу; 
розвитку додаткового сумісного осідання (RDSO);  - поруч розташовані 
49 
 
будинки підвищеної поверховості на палевих фундаментах;  - майданчик 
проектуємого будівництва будинку підвищеної поверховості на палевих 
фундаментах; № 1, … , № 3 – дільниці (на дільницях № 1 і № 3 діє 
обмеження на динамічні навантаження від факторів RWα і RWβ) 
 
3.3 Аналіз раціональних технологічних рішень виконання комплексних 
процесів при зведенні фундаментів з розташованими поруч будинками  
 
Конструктивне вирішення примикань і методи влаштування фундаментів 
залежать від місця розташування об’єкта будівництва та існуючих будинків, їх 
технічного стану, особливостей конструктивних і об’ємно-планувальних рішень, 
типу фундаментів і інженерно-геологічних умов. 
Дослідження параметрів будинків існуючої міської забудови та умов 
виконання робіт дозволили виділити дві основні групи конструктивних рішень 
для примикань нових фундаментів до конструкцій фундаментів існуючих 
будинків. Типи примикань фундаментів неглибокого закладання входять до 
першої групи конструктивних рішень. Вони включають примикання з 
влаштуванням відсікаючого (захисного) екрану; консольне примикання; 
примикання з відступом; або комбіноване з влаштуванням відсікаючого екрану та 
влаштуванням підпірної стінки для котловану. 
При влаштуванні палевих фундаментів поблизу будинків можуть виникнути 
наступні типи примикань: 
- примикання з влаштуванням відсікаючого (захисного) екрану;  
- консольне примикання;  
- примикання з відступом;  
- комбіноване з влаштуванням відсікаючого екрану та влаштуванням 
огородження котловану (підпірної стінки). 
Зaзначені конструктивні вирішення примикань наведені в порядку найбільш 
поширеного та ефективного застосування. Тип конструктивного вирішення 
примикання визначає технологічні рішення, які можна використовувати для 
виконання різноманітних будівельно-монтажних робіт і процесів по влаштуванню 
фундаментів. Ці технологічні рішення включають розбирання підземних частин 
існуючих будинків, споруд, влаштування пальових фундаментів і фундаментів 
неглибокого закладання.  
 
50 
 
 
Рис. 22 - Раціональні конструктивні вирішення примикання фундаментів 
неглибокого закладання до поруч розташованих фундаментів: а – примикання з 
влаштуванням відсікаючого (захисного) екрану; б – консольне примикання; в – 
примикання з відступом; г – комбіноване з влаштуванням відсікаючого 
(захисного) екрану та огородження котловану; 1 – існуючий будинок; 2 – 
будинок, що поруч споруджується; 3 – відсікаючий екран; 4 – огородження 
котловану (підпірна стінка)  
51 
 
 
Рис. 23 - Раціональні конструктивні вирішення примикання палевих 
фундаментів до поруч розташованих фундаментів: а – примикання з 
влаштуванням відсікаючого (захисного) екрану; б – консольне примикання; в – 
примикання з відступом; г – комбіноване з влаштуванням відсікаючого 
(захисного) екрану та огородження котловану; 1 – існуючий будинок; 2 – 
будинок, що поруч споруджується; 3 – відсікаючий екран; 4 – огородження 
котловану (підпірна стінка) 
 
Вимоги до параметрів і методи виконання робіт при розробці котлованів 
змінюються в умовах влаштування фундаментів поруч з існуючими будинками. 
Як правило, котловани розробляються окремими ярусами. Висота кожного ярусу 
визначається не тільки технологічними вимогами до екскавації ґрунту 
(раціональна висота забою), але й особливостями взаємодії з пальовими стінок, 
фундаментами, ґрунтовими анкерами та шпунтів. 
У цьому випадку висота кожного окремого ярусу значно відрізняється від 
висоти поверхів поруч, коливається від 1,0 м до 3–4,0 м. Розробка різних методів 
виконання робіт залежить від різної висоти та величини ярусу. Найчастіше 
використовується поєднання бульдозерного та екскаваторного методів розробки. 
В умовах, що розглядаються, схеми екскаваторних проходок змінюються під час 
розробки котлованів в межах окремих ярусів, щоб запобігти динамічному впливу 
на конструкцію фундаменту та ґрунти основи. 
52 
 
Незважаючи на різну ширину котловану, екскаваторні проходки 
складаються з бокових і лобових (торцевих) проходок. На ділянках, що межують з 
існуючими будинками, створюються бокові екскаваторні проходки, а торцеві 
(лобові) проходки створюються на ділянках, що межують з ними. 
Бокові проходки повинні мати ширину не менше 5 метрів по дну ярусу 
розробки. Бокова екскаваторна проходка розроблена таким чином, щоб 
виконувати роботи лише екскаватором (зворотною лопатою) зі зміщеною схемою 
руху, що запобігає або зменшує динамічний вплив вібрації на фундаменти та 
основу будинку. 
 
 
Рис. 24 - Схема поярусної розробки котловану з влаштуванням 
горизонтальних анкерів: 1-12 – послідовність виконання екскаваторних проходок 
за ярусами 
 
 
Рис. 25 - Схема поярусної розробки котлованів суміщеної з розбиранням 
стін підвалу та цегляних фундаментів 
 
Схема руху екскаватора в межах фронту робіт (тобто котловану) залежить 
від того, чи є котлован з однієї, двох, трьох або чотирьох сторін. Схема може бути 
човниковою, спіральною, зигзагою або комбінованою. 
Бокова проходка може виконуватися з недобором ґрунту товщиною не 
менше 0,5 м після повного влаштування котловану, безпосередньо перед 
зведенням фундаментів, якщо існує небезпека випирання ґрунту з підошви 
фундаменту існуючого будинку або замерзання основи. Якщо в межах котловану 
знаходяться підземні конструкції знесених будинків, земельні роботи з розробки 
53 
 
котловану здійснюються одночасно з роботами по розбиранню цих підземних 
конструкцій. 
Загальний порядок виконання робіт, пов’язаних із розбиранням конструкцій 
фундаментів і земляними роботами, визначається відповідно до місцевих умов. 
Спочатку створюється котлован і розбираються будівлі на ділянках, які 
безпосередньо межують з існуючими фундаментами. Потім їх зворотно засипають 
місцевим ґрунтом, а потім на інших ділянках проводиться розробка широкого 
фронту. В процесі будівництва котлованів поруч з існуючими фундаментами 
особливу увагу потрібно приділяти методам кріплення стінок котлованів і 
влаштування захисних екранів. 
Аналіз досвіду влаштування захисних екранів на об’єктах-представниках у 
Києві допоміг визначити оптимальні конструктивні рішення та технологічні 
параметри технології виконання процесів. 
Залізобетонні призматичні паль, швелери, двотаври та сталеві труби є 
ідеальними матеріалами для створення захищених екранів. Для запобігання 
деформації фундаментів, пов’язаної з ущільненням і зрушенням різних об’ємів 
ґрунту при зануренні поруч із існуючими фундаментами паль і шпунта, діаметр 
вдавлюваних труб і розміри поперечного перерізу прокату (швелер, двотавр) 
повинні бути в межах 120–160 мм. 
 
 
Рис. 26 - Схема організації робіт шляхом використання мостової 
палевдавлюючої копрової установки з поверхні площадки для влаштування 
шпунтової захисної огорожі та паль по зовнішньому периметру будинку. 
 
Відстань між занурювальними шпінтами та фундаментами існуючого 
будинку повинна бути не менше 700 мм. Інженерно-геологічні умови та розміри 
палевдавлюючого обладнання визначають цей параметр. Вдавлювання шпунтів 
рекомендується проводити в лідерних свердловинах, щоб запобігти впливу 
ущільнення та деформації різних об’ємів ґрунту при зануренні паль і шпунтів на 
основі фундаментів. Установка шпунтів у вигляді буроін’єкційних паль малого 
діаметру (120–160 мм) запобігає вищезазначеному ефекту. 
При зануренні паль і шпунта на ґрунтову основу процес вдавлювання 
здійснюється безперервним і уповільненим темпом, що також зменшує вплив 
ущільнення та зрушення різних об’ємів ґрунту. 
54 
 
Після влаштування захисних екранів виконується кріплення стінок 
котловану. Параметри котловану, характер примикання до існуючих будинків і 
інженерно-геологічні умови визначають конструктивне рішення та технологію 
зведення.  Рекомендується кріпити стінки котлованів за допомогою запасних 
металевих шпунтів, стальних профілів, буронабивних паль або монолітних 
залізобетонних стін. Консольно-анкерне кріплення стінок котловану у випадку 
розробки глибоких котлованів 
Використання тимчасових ґрунтових анкерів, які влаштовуються під час 
будівництва підземної частини будинку, є ефективним у умовах зведення 
фундаментів поруч з існуючими будинками. Вони можуть бути встановлені під 
час розробки котловану, або до початку будівництва, як правило, з рівня першого 
ярусу.  
Фундаменти, які використовуються при будівництві нових будинків у 
щільних міських забудовах, включають неглибоке закладання у вигляді 
стрічкових фундаментів, перехресних стрічкових фундаментів і суцільних 
монолітних залізобетонних плит (у малоповерхових будівлях висотою від 5 до 9 
поверхів); палеві фундаменти з монолітними залізобетонними ростверками різних 
типів: буронабивні палі, буроін’єкційні палі та призматичні палі, що 
вдавлюються. Ці типи палів використовуються при будівництві будинків з 10 до 
24 поверхів. 
Характер розбивки фронту робіт на ділянці, захватки та блоки бетонування 
при влаштуванні фундаментів неглибокого закладення повинен враховувати 
умови та особливості примикання до поруч розташованих. Розподіл фронту робіт 
має починатися з ділянок, захватків і блоків бетонування, які безпосередньо 
примикають до існуючих будинків. Це гарантує, що основи та фундаменти поруч 
розташованих будинків будуть захищені від небезпечних факторів, таких як 
промерзання основ і фундаментів, суфозне виносу ґрунту основи, замокання 
атмосферними опадами верхніх шарів котловану та випучування ґрунту під 
існуючими будинками.  
 
 
Рис. 27 - Схема влаштування монолітного ростверку за допомогою 
баштового крану  
 
У складних інженерно-геологічних і виробничих умовах послідовність 
зведення конструкцій фундаментів і їх організаційно-технологічна взаємодія з 
55 
 
роботами по розробці котловану повинна забезпечувати загальну стабільність 
ґрунтової основи (схилів, балок, ярів тощо), підпірних стінок тощо. 
Це досягається шляхом розділення загальної кількості робіт, пов’язаних із 
влаштуванням фундаментів, на окремі яруси та дільниці, які освоюються 
послідовно, одночасно з’єднуючи розробку ґрунту та зведення конструкцій 
фундаментів у межах кожного ярусу та дільниці. Загальний цикл робіт з розробки 
котлованів і влаштування фундаментів неглибокого закладання включає 
закладання кільцевих і пластових дренажних систем. Це ще більше ускладнює 
процес виконання робіт і інтенсифікує влаштування фундаментів за рахунок 
скорочення термінів, за які вони можуть бути побудовані. 
Таким чином, влаштування фундаментів неглибокого закладення поруч із 
існуючими будинками є складною системою різноманітних процесів, які 
відрізняються різноманітністю, складністю технологічних процесів, матеріальних 
елементів, засобів механізації та технологічного оснащення. 
Основними особливостями влаштування палевих фундаментів є врахування 
конструктивно-технологічного вирішення та типу примикання цих фундаментів 
до існуючих інженерногеологічних умов регіону, наявності та рівня ґрунтових 
вод, наявності та характеру взаємозв’язку між процесом розробки котлованів і 
будівництвом монолітних ростверків. 
Розподіл фронту робіт на захватки та ділянки відповідає вимогам для 
фундаментів неглибокого закладання. Схеми занурення паль за спіраллю, секційні 
та човникові використовуються для звичайних ситуацій. Однак для ділянок, які 
безпосередньо примикають до фундаментів поруч розташованих будинків, краще 
використовувати секційну схему. У цій схемі ряд паль влаштовується 
безпосередньо на межі існуючих фундаментів, а потім фронт освоюється в 
загальному напрямку від існуючого будинку. 
Такий порядок розміщення паль дозволяє створити додатковий екран з 
перших рядів паль, який захистить від вібрацій і динамічних змін. 
 
3.4 Аналіз раціональних технологічних рішень виконання комплексних 
процесів при зведенні фундаментів з розташованими поруч будинками  
 
Організаційно-технологічні моделі, які були створені для кожної групи 
виробничо-технологічних ситуацій, використовуються для моделювання 
параметрів і режимів виконання робіт під час зведення будівель поруч з 
розташованими будинками. 
На етапах проектування технології виготовлення будівельно-монтажних 
робіт і процесів прогнозування величини технологічних параметрів повинно 
базуватися на всебічно обґрунтованих показниках, щоб забезпечити найбільш 
наближену оцінку технологічних параметрів процесів відповідно до майбутніх 
умов їх виконання. 
Такий підхід може бути використаний для процесів механізованих і 
комплексно-механізованих на основі оцінки того, наскільки система домінуючих 
факторів впливає на експлуатаційну продуктивність процесу. Багато попередніх 
досліджень щодо подібних проблем підтвердили ефективність цієї стратегії [13]. 
56 
 
Зазначений метод декомпозує загальну постановку проблеми на окремі 
ієрархічні рівні. При цьому досліджують особливості змінювання експлуатаційної 
продуктивності провідної машини, комплекту, комплексу або парку машин 
залежно від рівня питання та його ієрархії.  
Наведені дослідження декомпозиції спрямовані на отримання системи 
результатів, окремі фрагменти якої дозволяють незалежні оцінки факторів впливу 
за допомогою кореляційних залежностей між факторами впливу та відповідною 
експлуатаційною продуктивністю. Наприклад, можна знайти перехідні 
коефіцієнти, які враховують зміну тривалості виконання основних функцій 
машиною — тривалості робочого циклу для машин циклічної дії — шляхом 
дослідження залежностей кореляції між факторами впливу та часовою 
продуктивністю. 
Дослідження залежностей відповідності на рівні середньочасової 
продуктивності дозволяє також отримати оцінки, відомі як перехідні коефіцієнти, 
які враховують непродуктивні витрати робочого часу, які змінювалися протягом 
робочого дня через фактори, які розглядаються. 
Змінювання середньорічної продуктивності дозволяє оцінити розмір і 
характер зміни режиму річної експлуатації комплексів та парків машин в умовах 
будівництва поруч з існуючими будинками, спорудами та інженерними 
комунікаціями. 
Крім того, ефективність дослідження факторів впливу залежить від методу, 
який використовується, який повинен забезпечити несуперечливі результати. Для 
вирішення цього питання характерні виробничо-технологічні ситуації за 
об’єктами-представниками були систематизовані. Це дозволило отримати 
обґрунтовані групи факторів впливу за різними видами будівельних процесів і 
робіт, а потім розробити метод дослідження факторів впливу.  
Результати систематизації дозволили виділити наступні основні групи 
факторів: 
фактори стиснення, які збільшують час виконання основних операцій 
машини (тривалість робочого циклу машин циклічної дії);  
фактори складності, які збільшують витрати на непродуктивний робочий 
час. 
Основою методики є поелементний принцип взаємодії продуктивності (як 
при дії фактора впливу, так і без нього). Фронт робіт поділяється на ділянки 
(захватки), які однорідні за умовами складності та стиснення.  
Наведений приклад розчленування фронту робіт, яке відбувається під час 
улаштування буроін’єкційних паль з існуючим поруч будинком.  
Ділянка 1 має стиснення робочої зони з однієї довгої сторони, ділянка 2 має 
стиснення з однієї короткої сторони, ділянка 3 стиснена з двох сторін, ділянка 4 
має нормативні умови стиснення. Зона робіт ділянок 5 і 6 ускладнена наявністю 
конструкцій фундаментів зруйнованого будинку, а ділянка 7 ускладнена 
розташуванням конструкцій інженерних комунальних служб. 
57 
 
 
Рис. 28 - Схема розчленування фронту робіт на ділянки при улаштуванні 
буроін’єкційних паль: 1...7 – ділянки фронту робіт, які однорідні за умовами 
складності і стиснення  
 
Наступна сукупність структурно-логічних блоків може представити 
загальну методологію дослідження. 
Блок 1. В якості об’єктів-представників прийняті об’єкти житлового та 
громадського будівництва. Ці об’єкти відрізняються за своїми виробничо-
технологічними, інженерно-геологічними, організаційно-технічними та іншими 
умовами і параметрами зведення. Крім того, вони відрізняються об’ємно-
планувальними та конструктивними вирішеннями порівняно з існуючими 
будинками та спорудами в їхньому регіоні. 
 
 
Рис. 29 - Структурно-логічна схема методики дослідження факторів впливу 
за принципом поелементного співставлення продуктивності  
 
Блок 2. Будівельно-технологічний аналіз проектних параметрів об’єкту 
(підземної частини об’єкту) і будівельного майданчика (зі встановленим 
58 
 
характером розташування будинків і споруд), а також виробничих умов і 
організаційно-технологічних обмежень використовується для визначення кількох 
факторів впливу на кожен об’єкт-представник. Це призводить до того, що 
множина факторів впливу є частиною загальної множини факторів впливу. 
Блок 3. Принцип, за яким кожен i-й фактор на j-му об’єкті-представнику 
відповідає i-й ділянці, є основою для розчленування на ділянки. Це робиться 
таким чином, щоб дотримуватися загальної умови, згідно з якою одна ділянка 
повинна відповідати нормальним умовам проведення будівельного процесу. 
Блок 4. розподіл продуктивності механізованих процесів на окремі частини, 
одночасно оцінюючи ступінь впливу окремих факторів. Результати співставлення 
дають множину відповідних оцінок елементів, які впливають на групи об’єктів-
представників. 
Блок 5. Сукупність домінуючих факторів розрізняється залежно від того, 
наскільки вони впливають на параметри технологічного процесу порівняно з 
середнім значенням.  
Блок 6. На останньому етапі створюється система оціночних показників. Це 
дозволяє прогнозувати експлуатаційну продуктивність будівельних машин, 
комплектів і їх комплексів під час влаштування фундаментів поблизу існуючих 
будинків. 
Коефіцієнти впливу, отримані в результаті оцінки умов будівництва, 
достатні для стадії прогнозування параметрів механізованих процесів.  
З використанням програмного комплексу Microsoft Excel було проведено 
вивчення факторів за принципом поелементного порівняння продуктивності на 
прикладі улаштування буроін’єкційних паль у зведенні поруч розташованого 
будинку по вул. Саксаганського, 119-121. 
Наведена динаміка змінної та середньозмінної продуктивності улаштування 
паль, а також часової та середньочасової продуктивності буріння та бетонування.  
 
 
 
 
 
 
59 
 
 
 
 
Рис. 30 - Динаміка зміни змінної (1) та середньо змінної (2) продуктивності 
улаштування буроін’єкційних паль на i-х ділянках (захватках) j-го об’єкта-
представника (j = 1 – дільниця № 1 (а), j = 2 – дільниця № 2 (б)) під дією xi–х 
факторів впливу 
 
Динаміку зміни часової та середньочасової продуктивності можна 
апроксимувати за допомогою лінійного двочлену виду, щоб передбачити, як 
улаштування буроін’єкційних паль, буріння свердловин, а також бетонування 
буроін’єкційних паль на дільницях № 1 (j = 1) і № 2 (j = 2) під дією xi–х факторів 
впливу: 
, 
вільний член (b) дає загальну картину центрального рівня продуктивності 
відповідного процесу, а коефіцієнт змінної (а) є тангенсом кута нахилу прямої 
відносно осі абсцис, також відомого як загальний тренд.  
По-перше, спостерігається синергізм впливу факторів стиснення та 
складності. Це підтверджується сумісною аналізом зміни часової та 
середньочасової продуктивності улаштування буроін’єкційних паль на дільницях 
№ 1 (j = 1) та № 2 (j = 2) під дією xi–х факторів впливу. По-друге, характер і 
рівень впливу факторів стиснення та складності в складових комплексних 
60 
 
процесів (буріння, бетонування) відрізняються від того, як вони впливають на 
процес улаштування паль. На ділянках з найбільшим впливом факторів 
складності може бути мінімальний вплив факторів стиснення, і навпаки. 
Таким чином, для прогнозування параметрів механізованого процесу 
улаштування буронабивних паль в умовах спорудження фундаментів поруч з 
існуючими будинками ми скористуємося результатами статистичної оцінки 
величини поправних коефіцієнтів і приймемо: 
- коефіцієнт, що враховує вплив факторів складності ч
і {0,7;0,9};  
- коефіцієнт, що враховує вплив факторів стиснення   
і  {0,6;0,8}. 
 
Таблиця 4  
Значення коефіцієнтів, що враховують вплив системи факторів складності   
( ч
і ) та стиснення (   
і )  
Захватка (ділянка) 
Коефіцієнт  
1 2 3 4 5 6 7 
Дільниця № 1 
0,88 0,70667 0,94667 0,52 0,98667 0,64 1 
= 
0,71429 0,78887 0,7605 1 0,64706 0,93803 0,76155 
= 
0,62857 0,55746 0,71994 0,52 0,63843 0,60034 0,76155 
= 
Дільниця № 2 
0,88764 0,79775 1 0,96629 0,97753 0,94382 0,83146 
= 
0,71216 0,87187 0,7948 0,84215 1 0,70474 0,73073 
= 
0,63215 0,69553 0,7948 0,81377 0,97753 0,66514 0,60758 
= 
 
Таблиця 5 
Результати статистичного дослідження значення коефіцієнтів, що 
враховують вплив системи факторів складності ( ч
і ) та стиснення (   
і )  
Добуток Добуток 
коефіцієнтів коефіцієнтів 
впливу, що впливу, що Оцінка λ-х умов 
Найменування враховує вплив враховує вплив будівництва, 
параметру системи системи 
факторів факторів 
  
складності,  стиснення,  
Максимальне значення    
            хмакс = 0,52 0,64706 0,52 
Мінімальне значення    
                хмин = 1 1 0,97753 
Середнє значення    
                      хср = 0,9 0,8 0,7 
Стандартне відхилення     
           S = 0,15 0,11 0,12 
Нижнє значення    
 х0,1= хср -1,64S = 0,7 0,6 0,5 
61 
 
Верхнє значення    
 х0,9 = хср +1,64S = 1 1 1 
(10 – 90) - процентільна     
                  широта        
 х0,9 – х0,1 = 0,3 0,4 0,5 
 
Висновки за розділом 3  
 
1. На основі принципу забезпечення високопродуктивного виготовлення 
всього комплексу робіт з надійним просторовим забезпеченням стійкості та 
жорсткості поруч розташованих будинків, конструкцій і основ, методика 
досліджує та розробляє раціональні технологічні рішення для зведення 
фундаментів з розташованими поруч будинками. Поетапна оптимізація допомагає 
реалізувати наступний принцип: систематизація основних ознак, які адекватно 
описують будівельно-технологічні характеристики та умови будівництва при 
спорудженні нових об’єктів з розташованими поруч існуючими будинками та 
спорудами; обґрунтування раціональних організаційно-технологічних моделей 
зведення фундаментів і конструкцій підземної частини з розташованими поруч 
існуючими будинками, які враховують будівельно-технологічні характеристики 
та умови будівництва в щільній міській забудові. визначити та обґрунтувати 
оптимальні технологічні рішення (параметри та режими виконання робіт) для 
зведення фундаментів і конструкцій підземної частини нових будинків поруч з 
існуючими будинками та спорудами. 
2. Система головних ознак, розроблена за результатами аналізу та 
узагальнення відповідних характеристик, використовується для забезпечення 
достатнього опису особливостей об’ємно-планувального та конструктивного 
вирішення існуючих будинків, їхнього поточного технічного стану, ступеню 
чутливості до зміни напружено-деформованого стану конструкцій і основ і 
динамічного впливу. Крім того, для нових будинків, які споруджуються, 
необхідно надати достатню інформацію про Об’ємно-планувальне рішення 
нового будинку та його конструктивні характеристики (група ознак А); об’ємно-
планувальне рішення існуючих поруч будинків і їхні конструктивні 
характеристики (група ознак В); величина наближення до існуючого будинку 
(група ознак С); ступінь чутливості існуючого будинку до динамічних впливів і 
напружено-деформованого стану конструкцій і основ (група ознак D); ступень 
чутливості ґрунтів основи існуючого будинку до динамічних впливів (група ознак 
E).  
3. Існує чотири різні групи виробничо-технологічних ситуацій. Перша група 
включає нескладні виробничо-технологічні ситуації, коли існуючі будинки 
віддалені від нового будівництва на 7–20 метрів або більше. Ці ситуації є 
малочутливими до динамічних впливів, змін напружено-деформованого стану 
конструкцій і основ. Друга група — ситуації, пов’язані з виробничим процесом 
середньої складності (будинки, які знаходяться на відстані не менше ніж на 1...7 м 
від об’єкту нового будівництва, характеризуються як малочутливі та чутливі до 
зміни напружено-деформованого стану конструкцій і основ, а також до 
динамічних впливів; ґрунти малочутливі до динамічних впливів); складні 
62 
 
виробничотехнологічні ситуації в третій групі включають будинки, які 
знаходяться на відстані від 1 до 7 метрів від нового об’єкту будівництва та є 
чутливими до зміни напружено-деформованого стану конструкцій і основ, а 
також до динамічних впливів (ґрунти чутливі до динамічних впливів); четверта 
група є дуже складними виробничо-технологічними ситуаціями (існуючі будинки, 
які безпосередньо примикають до об’єкту нового будівництва, дуже чутливі до 
зміни напружено-деформованого стану конструкцій і основ, особливо чутливі до 
динамічних впливів; ґрунти дуже чутливі до динамічних впливів). 
4. Організаційно-технологічне моделювання процесів зведення фундаментів 
поруч з існуючими будинками обґрунтовує раціональну структуру об’єктного 
потоку (1 — спеціальний комплекс робіт і заходів; 2 — зведення фундаментів і 
конструкцій підземної частини; 3 — спостереження та моніторинг поточного 
технічного стану поруч розташованих будинків) і типовий склад спеціалізованих 
потоків, кількісний склад яких може змінюватися за категорією складності 
виробничо-технологічного процесу. Організаційно-технологічні моделі 
дозволяють правильно організувати виконання будівельно-монтажних робіт 
залежно від складності виробничо-технологічних ситуацій у кожній групі та 
підгрупі. 
5. У процесі розробки ефективних технологічних рішень для виконання 
складних процесів при зведенні фундаментів поруч з розташованими будинками 
було виділено дві основні групи конструктивних рішень, які стосуються 
примикань нових фундаментів до конструкцій фундаментів існуючих будинків. 
Перший тип включає примикання неглибокого закладання, включаючи консольне 
примикання, примикання з відступом і примикання з влаштуванням відсікаючого 
(захисного) екрану; комбіноване з відступом і влаштуванням захисного екрану є 
другим типом примикання палевих фундаментів. Цей тип включає примикання з 
влаштуванням відсікаючого (захисного) екрану; примикання з влаштуванням 
захисного екрану та підпірної стіни; примикання з відступом; комбіноване з 
відступом і влаштуванням захисного екрану; консольне примикання. Технологічні 
рішення, які можна використовувати для виконання різноманітних 
дівельномонтажних робіт і процесів влаштування фундаментів, залежать від типу 
конструктивного вирішення примикання. Це включає технологічні рішення для 
влаштування котлованів, траншей і насипів, розбирання підземних частин 
існуючих будинків і споруд, влаштування пальових фундаментів і фундаментів 
неглибокого закладання.  
6. Дослідження факторів, які впливають на технологічний процес 
улаштування палевих фундаментів, проводилося за допомогою 
експериментальних даних за принципом поелементного співставлення 
продуктивності. Характер, рівень складності та стиснення умов виконання 
палевих робіт були враховані як залежності, так і поправні коефіцієнти. У цілому 
ефективність процесу улаштування паль може знизитися від тринадцяти до 
чотирнадцяти відсотків. На етапі технологічного проектування рекомендується 
зменшити продуктивність улаштування буроін’єкційних паль на 50–30% при 
улаштуванні фундаментів з будинками поруч.  
 
 
63 
 
РОЗДІЛ 4 АНАЛІЗ ВИБОРУ РАЦІОНАЛЬНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ 
ВЛАШТУВАННЯ ФУНДАМЕНТІВ З РОЗТАШОВАНИМИ ПОРУЧ 
БУДИНКАМИ В УМОВАХ ЩІЛЬНОЇ МІСЬКОЇ ЗАБУДОВИ 
 
4.1 Загальні положення і схема вибору технології влаштування фундаментів  
 
При спорудженні нових будинків в існуючій щільній міській забудові 
основою методу вибору раціональних технологій влаштування фундаментів з 
розташованими поруч будинками є системний підхід, який охоплює всі фактори 
впливу, умови та техніко-економічні показники при визначенні раціональних 
варіантів; 
- аналіз можливих альтернативних методів зведення підземної частини 
залежно від технологічних параметрів, умов виконання робіт і домінуючих груп 
специфічних факторів;  
- застосування раціональних (науково обґрунтованих) технологічних рішень 
і методів виконання робіт при влаштуванні конструкцій підземної частини та 
фундаментів поруч з розташованими будинками та спорудами; - використання 
системи критеріїв, що підвищують ефективність вибору раціональних технологій 
будівництва; 
Системний підхід включає в себе врахування домінуючих факторів впливу 
та умов виконання робіт, які реалізуються процедурами будівельно-
технологічного аналізу об’єкта будівництва, поруч розташованих існуючих 
споруд і будинків, а також умов і обмежень виконання будівельно-монтажних 
робіт.  
Процес систематизується за ознакою F. Об’ємно-планувальне рішення для 
нового будинку та конструктивні характеристики;  
G-ознака Об’ємно-планувальне вирішення існуючих будинків, 
розташованих поруч, а також їх конструктивні особливості;  
H-ознака Величина наближення до існуючого будинку;  
I-ознака Степінь чутливості існуючого будинку до зміни напружено-
деформованого стану конструкцій і основ, а також до динамічних впливів;  
J-ознака Степінь чутливості основного ґрунту будинку до змінних впливів. 
Принцип синтезування можливих рішень або альтернатив передбачає 
поступове прийняття рішень для окремих комплексів робіт залежно від 
параметрів, умов і факторів впливу (видів складності виробничо-технологічних 
ситуацій). Аналіз рішень технологій здійснюється як цілеспрямований процес у 
послідовності на кожному процедурно-ієрархічному етапі технологічного 
проектування. На кожному етапі формуються цілі, система критеріїв і прийняття 
рішень. Це включає вибір методу зведення фундаментів і конструкцій підземної 
частини, вибір методу виконання робіт, розробку календарного плану виконання 
робіт, розрахунок матеріально-технічних ресурсів і технікоекономічні показники. 
Використання (обґрунтованих) раціональних технологічних рішень і 
методів виконання робіт дозволяє підвищити загальний рівень технологій, у тому 
числі тих, що піддаються оцінці, і зменшити розмірність задачі вибору до 
обґрунтованої величини. Таким чином, вибір і обґрунтування здійснюються за 
64 
 
допомогою сукупності розумних методів і технологій, які були впроваджені та 
перевірені. 
Застосування системи критеріїв передбачає застосування особистої групи 
критеріїв, які відповідають цілям вибору, на різних етапах. Критерій технічної 
доцільності використовується при обґрунтуванні та виборі конструктивного 
рішення.  
Собівартість, трудомісткість і матеріаломісткість продукції є техніко-
економічними факторами, які використовуються для обґрунтування і вибору 
найкращих технологічних рішень. 
Загальна вартість підземної частини, одиниця площі або об’єму є 
вартісними показниками, за допомогою яких здійснюється системна оцінка 
технології зведення підземної частини або фундаментів. 
В умовах щільної міської забудови вибір найкращої технології влаштування 
фундаментів поруч з існуючими будинками та спорудами здійснюється в чотири 
етапи:  
1. Формування та систематизації вихідної інформації щодо організаційно-
технологічних умов і обмежень виконання робіт; об’ємно-планувальні, 
конструктивні особливості та технічний стан поруч розташованих будинків і 
споруд; і ґрунтові та гідрогеологічні параметри місця будівництва. 
2. Обґрунтування та вибір методу зведення фундаментів і підземних 
конструкцій для нового будинку поблизу існуючих будівель і споруд. 
3. Вибір ефективних технологічних рішень і методів завершення 
будівельно-монтажних робіт Використання при синтезі розумних технологічних 
рішень і методів, які базуються на виконаних дослідженнях, підвищує 
обґрунтованість альтернативних варіантів. 
4. Розробка технологічної документації для проекту. 
У першому етапі (блоки 1-4) інформація перетворюється і систематизується 
з вихідної щоби надати достатньої сукупності будівельно-технологічних 
характеристик і ступеня складності виробничо-технологічної ситуації, яка 
розглядається. 
Використовуючи вище наведені класифікаційні ознаки для визначення 
групи складності виробничо-технологічних ситуацій у будівництві в щільній 
міській забудові, вихідна інформація перетворюється та систематизується шляхом 
деталізації конкретних умов і обмежень будівельного виробництва під час 
зведення фундаментів поруч з розташованими будинками. 
Аналіз проектно-кошторисної документації, умов будівництва, матеріалів 
обстеження поблизу розташованих будинків і інженерно-геологічних і 
гідрогеологічних умов майданчика будівництва призвів до висновків: 
- відповідна група та підгрупа складності будівельної ситуації;  
- перелік і обсяг спеціальних робіт і заходів, необхідних для забезпечення 
загальної стійкості поруч розташованих будинків і споруд, а також ґрунтової 
основи під час зведення фундаментів і конструкцій нового будинку;  
- визначення конструкції примикання, влаштування відсикаючих екранів, 
тимчасового охоронного підсилення, проектне підсилення конструкцій, 
фундаментів і  
65 
 
- технологічні параметри фронту робіт включають загальні обсяги робіт і 
конструкцій, змінні обсяги робіт (змінна інтенсивність робіт, трудомісткість 
комплексів робіт), терміни виконання робіт, кількість бригад робітників, машини 
та обладнання для будівництва. 
- організаційні умови та обмеження будівельного виробництва включають 
структуру та просторові характеристики будівельного майданчика, наявність 
проїздів, складських майданчиків, укрупнення та організаційні обмеження щодо 
методів і режимів виконання будівельно-монтажних робіт (робота тільки в першій 
зміні, заборона на динамічний вплив, шумоутворення, зварювання тощо). 
На другому етапі (блоки 5-7) виконується обґрунтування, а також 
приймається рішення щодо методу зведення фундаментів. Принцип забезпечення 
стійкості розташованих поруч будинків і ґрунтової основи з обраною 
конструкцією примикання нового будинку до поруч розташованого будинку є 
основою для розробки можливих методів зведення фундаментів і конструкцій 
підземної частини (блок 5).  
Для підвищення ефективності вибору матеріали бази даних 
використовуються за допомогою типових методів, конструктивних рішень 
примикання та технологічних рішень. 
Вартісний розрахунок конструктивно-технологічних заходів та рішень 
(блок 6) для влаштування примикання, охоронного підсилення,  відсикаючих 
екранів, підсилення фундаментів і остова поруч розташованих будинків, 
закріплення ґрунтів, вартості будівельно-монтажних робіт по влаштуванню 
фундаментів і конструкцій підземної частини, а також оцінки економічної 
доцільності застосування виконуються для створення групи можливих методів. 
За результатами аналізу вибирається найефективніший спосіб зведення 
фундаментів (блок 7). 
Послідовне обґрунтування альтернативних методів виконання та 
механізації окремих процесів і робіт проводиться на третьому етапі (блоки 8-10), 
який передбачає створення сукупності можливих методів виконання робіт та 
технологічних рішень. Співставлення технічних характеристик з технологічними 
параметрами пристроїв механізації визначає потенційні варіанти. При цьому 
враховується, як комплекс робіт, що розглядається, пов’язаний з попередніми та 
послідуючими роботами організації. 
Окремі комплекси (занурення паль, земляні роботи, влаштування 
монолітних конструкцій, зворотня засипка тощо) мають різні технологічні 
рішення, методи виконання та схеми механізації робіт, які можливі відповідно до 
їхніх параметрів і особливостей. 
У процесі створення захисних екранів встановлюється загальна 
послідовність і схема занурення паль, елементів шпунта, а також наводиться 
технічне обладнання та будівельні машини, які відповідають вимогам обмежень, 
які існують щодо динамічного впливу, вібрацій та інших факторів. Діаметр, 
довжина та переріз шпунтів і паль, які безпосередньо занурюються поруч з 
існуючими фундаментами, обмежуються 130-150 мм довжини. Вибір правильного 
режиму занурення (швидкість занурення, наявність короткочасних перерв і 
порядок занурення) може зменшити ефект зворотного тертя, який виникає в палі 
або шпунті під час занурення. Якщо захисний екран також огороджує вертикальні 
66 
 
стінки котловану, він створюється з буронабивних паль великого діаметру (420–
820 мм).  
Встановлення загальної схеми паль,  метод укладання бетонної суміші, 
швидкість буріння,, наявність обсадних труб і технологічні вимоги, є необхідними 
щоб запобігти суфозії ґрунту основи з підошви існуючих фундаментів. 
При розробці котловану земляні роботи виконуються за допомогою 
екскаватора. Схеми проходок розробляються з урахуванням зон впливу вібрацій 
на існуючі конструкції будинків, просторового розміщення та характеру 
стиснення будівельного майданчика. Екскаватори «зворотня лопата» розробляють 
проходки за боковою схемою проходки, щоб уникнути наближення екскаватора 
до небезпечної зони (RB ≥ 5 м). Це робиться для проходків, які суміжні з 
існуючими будинками та мають ширину до 5 м. Завжди, незалежно від глибини 
котловану, суміжні місця розділяються на два яруси. Висота нижнього ярусу 
повинна бути не менше 0,5 м. Для зведення наступних конструкцій підземної 
частини необхідно розробляти відмічений ярус безпосередньо перед відкриттям 
фронту робіт після завершення робіт за іншими захватками. 
Тип кріплення вертикальних стінок котлованів визначається залежно від 
глибини котлованів, гідрогеологічних умов ґрунту та дозволених методів 
встановлення поблизу розташованих будинків.  
При поярусній розробці котлованів горизонтальні ґрунтові анкери 
використовуються для посилення кріплення вертикальних стінок. При значних 
глибинах котлованів і складних гідрогеологічних умовах необхідно влаштовувати 
вертикальне кріплення за допомогою конструкцій «стіна в ґрунті». На даному 
етапі приймаються рішення щодо того, яким чином захистити котлован від 
ґрунтових вод. Використання методів, що запобігають деформації під час 
будівництва підземної частини поруч з існуючими будинками, включає 
використання протифільтраційних екранів із глинистих матеріалів (бентонітових 
глин), гідротехнічного бетону, льодових стінок, силікатизації та смолізації тощо. 
При виборі методу заснованого на заморожуванні необхідно переконатися, що 
ґрунти під фундаментами поруч розташованих будинків не заморожуються. Якщо 
рівень ґрунтових вод на прилеглих ділянках стабільний, штучне водозниження 
можна здійснити голкофільтровими, інжекторними або зануреними насосами. Для 
цього необхідно передбачити створення дренажної системи, яка штучно 
підтримуватиме гідрогеологічні умови на виході. 
Розташування паль. За умовами виконання робіт фронт роботи з 
влаштування паль поділяється на однорідні дільниці. Ділянки, які безпосередньо 
межують з будинками, відокремлюються і розглядаються як однорідні дільниці. 
Дільниці між будинками поруч повинні бути шириною не менше 5-6 м або 
відповідно до результатів оцінки додаткових сумісних осідань. Призначається 
загальна схема та методи влаштування паль, а також забезпечення їх влаштування 
за окремими дільницями разом із земляними роботами та роботи, пов’язані з 
влаштуванням монолітних залізобетонних конструкцій. Для умов будівництва 
поруч з розташованими будинками альтернативним варіантом є фундаменти з 
буронабивних паль або буроін’єкційних паль (за певних геологічних умов), але їх 
можна будувати за межами існуючих будинків. Палі, що занурюються способом 
вдавлювання, можна використовувати в багатьох різних умовах, включаючи місця 
67 
 
безпосередньо межують будинками. Однак необхідно визначити найбільше 
наближення паль до існуючих фундаментів з урахуванням ефекту зворотного 
тертя. Крім того, послідовність і режими вдавлювання повинні бути розроблені з 
урахуванням ефектів додаткового ущільнення ґрунтів, які визначаються 
термінами стабілізації основи фундаментів і відомі як «відпочинок паль».  
Монтаж монолітних залізобетонних фундаментів, ростверків та інших  
підземних монолітних конструкцій будинку. На цьому етапі розробляються різні 
варіанти виконання опалубних робіт, враховуючи тип опалубки, оборотність, 
терміни розпалублення і методи перестановки із захватки на захватку. На ділянці 
проводяться розчленування фронту робіт, захватки, блоки та яруси бетонування. 
Розподіл фронту робіт на захватки виконується відповідно до загального плану 
виконання робіт (земляних, пальових та наступних). Це включає виконання 
всього комплексу робіт послідовно на дільницях, що межують з будинками 
поблизу. Змінюються інтенсивність виконання, розміри захваток, обсяги 
монолітних, бетонних і залізобетонних робіт і розміри блоків бетонування. 
Параметри технологічності бетонної суміші визначаються, включаючи осадку 
конуса, розмір заповнювача та наявність добавок. Ступінь укрупнення елементів, 
характер армування, клас арматури та тип монтажних з’єднань визначаються для 
арматурних робіт.  
Вибір розумних варіантів виконується за техніко-економічними критеріями 
на основі сформованої сукупності можливих методів виконання робіт, також 
відомих як можливі альтернативи (блок 9). Собівартість, трудомісткість і 
тривалість виконання є критеріями вибору. При виборі раціональних варіантів 
(варіантів, які мають найменше значення техніко-економічних показників) для 
кожного комплексу робіт (влаштування захисних екранів, розробка котлованів, 
влаштування паль і зведення монолітних конструкцій фундаментів) додатково 
враховуються вартість, трудомісткість і тривалість виконання всього комплексу 
робіт. 
Розробка проектної технологічної документації на четвертому етапі (блоки 
11-15) включає в себе наступне:  
- технологічні схеми (блок 11) щодо основних видів робіт, включаючи 
створення котлованів і траншей, влаштування паль, встановлення та розбирання 
опалубки, установку арматури, бетонування конструкцій фундаментів і підземної 
частини, зворотне засипання пазух фундаментів. 
- спеціальні конструктивні рішення та заходи щодо локалізації впливу 
нового будівництва на існуючі будинки (розділ 12),  
- підсилення фундаментів і конструкцій, влаштування відсикаючих екранів, 
остова будинку, закріплення ґрунтів основи та інші роботи та заходи;  
- календарний план виконання робіт (розділ 13);  
- інформація про необхідні матеріальні та технічні ресурси (розділ 14). 
 
68 
 
 
Рис. 31 - Укрупнення схема методики вибору раціональної технології 
влаштування фундаментів поруч з розташованими існуючими будинками і 
спорудами в умовах щільної міської забудови  
 
 
 
 
 
69 
 
4.2 Технологічні рішення з виконання основних видів робіт при влаштуванні 
фундаментів поруч з існуючими будинками  
 
Результати дослідження використовуються для розробки практичних 
технологічних рішень з урахуванням досвіду та апробації основних технологічних 
рішень у конкретних будівельних умовах. 
Технологічні рішення розроблені для таких комплексів робіт:  
- влаштування захисних екранів, підпірних стін і шпунтів поруч з 
існуючими будинками; 
- виконання робіт при влаштуванні котлованів з існуючими поруч 
будинками; 
- влаштування пальових фундаментів. 
- будівництво монолітних фундаментів і підземних будівель поблизу 
розташованих будинків. 
Технологічні рішення включають:  
1. Загальна структура організації робіт. 
2. Схема розподілу фронту робіт на дільниці, захватки та яруси 
3. Схеми для виконання робіт, включаючи схеми екскаваторних проходок, 
схеми занурення паль і схеми влаштування монолітних конструкцій. 
4. Продуктивність функціонування залежно від типу роботи 
Як правило, до початку розробки котловану, влаштування паль і зведення 
монолітних конструкцій підземної частини необхідно завершити монтаж 
захисних екранів. До влаштування екранів необхідно завершити низку робіт із 
підсилення фундаментів і несучих конструкцій будинків, які розташовані поруч. 
Розрахуйте діаметр, переріз і довжину двотаврових шпунтових балок, що 
застосовуються для вдавлюваних конструкцій, або буронабивних паль. 
Розрахунок визначає розташування захисних екранів у плані. 
Для того, щоб запобігти впливу майбутнього будинку на поруч розташовані 
будинки та їхні комунікації, вздовж всієї лінії примикання фундаменту повинен 
проходити захисний екран до існуючих будівельних конструкцій і з кожної 
сторони виходити за розміри існуючих будинків на половину глибини товщі, що 
стискається (довжини екрану). З іншого боку, це подовження може охоплювати 
існуючі будинки на половину довжини екрану. 
Розподіл фронту робіт з влаштування захисного екрану повинен бути 
розроблений таким чином, щоб забезпечити, що пальи занурюються почергово на 
різних ділянках.Відстань між палями в ряді, безпечна відстань між палями, які 
послідовно влаштовуються, відстань від існуючого будинку та технічні 
характеристики будівельної машини (палевдавлювальний агрегат, бурова 
установка). За часом режими вдавлювання повинні бути середньої інтенсивності 
та безперервними, особливо в глинистих грунтах, оскільки там може виникнути 
ефект «засмоктування». 
Крім того, рекомендується встановлювати захисні екрани з буронабивних 
паль за часом і безперервно в середній інтенсивності в обсадній трубі, що 
залишається в ґрунті (не інвекторній обсадній трубі). Заборонено робити перерву 
між бурінням свердловини та бетонуванням, щоб запобігти розвитку суфозії. 
 
70 
 
 
 
 
 
 
 
Рис. 32 - Схема  
розташування захисних  
екранів в плані:  
1 – захисний екран; 
 2 – фундаменти, що 
 будуються;  
3 – існуючі будинки; 
 h – довжина товщі, що  
стискається 
 
Захисні палі повинні мати діаметр не більше 130-150 мм. 
Продуктивність будівельних машин під час встановлення захисних екранів 
прогнозується за формулюванням: 
,                                           (4.2) 
де  – середньочасова експлуатаційна продуктивність, одиниця 
продукції; 
– технична продуктивність в n-х нормативних умовах;   
– перехідний коефіцієнт від технічної продуктивності до 
середньочасової (приймається 0,8-0,9); 
– коефіцієнт, що враховує зниження продуктивності внаслідок 
повільних режимів занурення паль з розташованими поруч будинками, 
приймається таким, що дорівнює – 0,9; 
– коефіцієнт, що враховує  перерви на видалення включень, 
негабаритів під час занурення паль, приймається таким, що дорівнює – 
0,90 ÷0,95; 
71 
 
– коефіцієнт, що враховує  ускладнену схему переміщення і 
влаштування паль, приймається таким, що дорівнює – 0,8-0,9; 
 – коефіцієнт, що враховує вплив стиснення зони виконання робіт, 
приймається таким, що дорівнює:  
- 0,95 – обмеження зони робіт з однієї сторони; 
- 0,90 – обмеження зони робіт з двох сторін; 
- 0,85 – обмеження зони робіт з трьох сторін. 
Продуктивність влаштування паль захисного екрану може знизитися на 30–
45 % залежно від складності умов роботи та факторів стиснення. 
Захистні екрани, підпірні стінки, виготовлені з відміток природного 
рельєфу, і протифільтраційні екрани штучно захищають майбутній котлован від 
фільтрації ґрунтової води, є етапами, після яких починаються земляні роботи. При 
влаштуванні глибоких котлованів і при високому тиску ґрунтових вод 
огородження котловану влаштовується методом «стіни в ґрунті». Для ґрунтів 
водоупору необхідні протифільтраційні екрани та «стіни в ґрунті». В процесі 
розробки котлованів вертикальні стінки котлованів кріпляться; ґрунтові анкери 
можуть додатково підсилити високі стінки кріплень. 
Для уникнення промерзання, замочування та механічного впливу на ґрунти 
основи котловані повинні бути розроблені безпосередньо перед початком 
наступних робіт. Котлован слід розділити на елементи фронту робіт, дільниці, 
захватки та яруси, щоб забезпечити організаційно-технологічний зв’язок між 
попередніми, земляними та наступними роботами. При розбивці котлованів на 
захватки території, що межують з існуючими будинками, повинні бути 
відокремлені в окремі захватки шириною не менше 5–6 м вздовж лінії 
примикання.  
Інший напрям роботи котловану поділяється на рівні ділянки та захватки. 
Однорідними є захватки, які мають такі ж умови виконання робіт, як 
стиснення та складність. 
 
Рис. 33 - Схема розчленування фронту земляних робіт на однорідні захватки 
при розробці котловану: 1...5 – захватки, які однорідні за умовами складності і 
стиснення  
 
Глибокі котловани розбивають на різні яруси. Послідовність розробки 
кожного ярусу визначається з урахуванням особливостей, технологій і наступних 
72 
 
робіт, а також того, наскільки важливо забезпечити стабільність ґрунту основи 
поблизу розташованих будинків. 
У залежності від глибини котловану земельні роботи виконуються в два 
яруси незалежно від глибини котловану, оскільки в дільницях, що межують з 
будинками поруч, є конструкції підземної частини старих будинків. 
Це потрібно зробити, щоб запобігти винесенню ґрунту з підошви будинку 
поруч, якщо глибина підошви будинку дорівнює глибині котловану. Нижній ярус 
повинен бути не менше 0,5 м. На нижніх ярусах розробка ґрунту та розбирання 
старих конструкцій виконуються вручну за допомогою ручних і механізованих 
інструментів; на верхніх ярусах робота виконується механізованим методом, коли 
розробка ґрунту виконується екскаваторами «зворотної лопати», а старі 
конструкції підземної частини розбираються або демонтуються поблочно. 
Заборонено використовувати робочі органи машин динамічної дії, 
гідромолоти, пневмомолоти та інші пристрої в межах смуги 5-6 м. 
Після видалення ґрунту зі старих конструкцій у межах смуги шириною 5-6 
м (перша захватка) місцевий ґрунт товщиною 0,5 м насипається з пошаровим 
укріпленням. Це робиться, щоб запобігти викиду ґрунту із сусідньої підошви  
фундаменту під час робіт на наступній захватці, а також захистити основу від 
погодних умов. На другій захватці конструкції розбираються і відривають пазухи 
котловану в один ярус механізованим методом. Після повного видалення стін і 
фундаментів на другій захватці котлован між першою та другою захватками 
засипається повністю  пошарово ущільненим місцевим ґрунтом.  
У щільній міській забудові, в тому числі в зонах, що межують з будинками 
поруч, ефективність використання екскаваторів визначається таким чином: 
,                              (4.3) 
3
де  – середньочасова експлуатаційна продуктивність, м ; 
3
– технична продуктивність в n-х нормативних умовах, м ;   
– перехідний коефіцієнт від технічної продуктивності до 
середньочасової (приймається 0,8-0,9); 
– коефіцієнт, що враховує зниження продуктивності внаслідок 
організації додаткових перерв на видалення включень в зоні екскавації 
(забій), приймається в межах 0,8-0,9; 
– коефіцієнт, що враховує  ускладнену схему переміщення 
екскаваторів (бокова проходка комбінується з торцевою, екскавація 
зворотною лопатою в межах зон примикання комбінується з екскавацією 
прямою лопатою на інших ділянках). Приймається таким, що дорівнює 
0,8÷0,9; 
– коефіцієнт, що враховує, необхідність поярусної розробки 
котлованів, приймається таким, що дорівнює 0,85-0,9; 
73 
 
– коефіцієнт, що враховує, перерви на очікування відкриття фронту 
робіт (влаштування горизонтальних анкерів, зрізування паль та наявності 
ручних процесів, що переривають цикл екскавації – розробка ґрунтів, 
наприклад, в проміжках між полями, в кутах, тощо; приймається таким, 
що дорівнює 0,85-0,9); 
 – коефіцієнт, що враховує вплив стиснення зони виконання робіт; 
приймаємо таким, що дорівнює: 
- 0,95 – обмеження зони робіт з однієї сторони; 
- 0,90 – обмеження зони робіт з двох сторін; 
- 0,85 – обмеження зони робіт з трьох сторін. 
- 0,75 – стиснення робочої зони з внутрішньо розташованими 
перешкодами; 
 – коефіцієнт, що враховує вплив складності зони виконання робіт – 
в зоні екскавації (в забої) наявні перешкоди – конструкції, інженерні 
комунікації, палі, тощо; приймається таким, що дорівнює 0,75-0,8; 
 – коефіцієнт, що враховує ускладнення виконання земляних робіт, 
якщо вони комбінуються з роботами по видаленню підземних частин 
старих будинків; приймається таким, що дорівнює 0,75. 
Середня виробнича продуктивність може знизитися на 15–20 % на 
загальному фронті робіт. 
Загальна схема організації робіт повинна включати перелік робіт, які 
необхідно завершити до ступеня готовності, коли розробляються технологічні 
рішення щодо виконання палевих робіт. 
Якщо це необхідно, передбачається об’єднання пальових робіт із земляними 
роботами та роботами з влаштування ростверку. 
При розділенні фронту робіт на дільниці та захватки необхідно враховувати 
прийняту схему організації робіт, конфігурацію пальового поля та наявність 
дільниць, які безпосередньо межують з будинками поблизу. Останніх обов’язково 
відокремлюють і приймають за окремі частини фронту робіт, наприклад, дільниці 
та захватки. 
Схеми занурення паль визначаються відповідно до наявності дільниць,що 
межують з будинками поблизу.  
Рекомендується розпочати роботи з влаштування паль з ділянок, які 
межують з існуючими будинками. Занурення або влаштування паль на цих 
ділянках зазвичай виконується з поверхні природного рельєфу або неглибоких 
котлованів, абсолютна відмітка яких перевищує підошву існуючих фундаментів 
на 1,5–2,0 м. Це зменшить вплив елементів будівництва на будинки поруч. 
Пологи на ділянках, що межують з існуючими будинками, влаштовуються 
за рядовою або секційною схемою. Рекомендується, щоб перший ряд був 
розташований вздовж примикання, щоб загальний напрямок на цих ділянках від 
існуючого будинку був чітким. 
Заборонено використовувати динамічні та вібродинамічні методи занурення 
паль у зонах, що межують. 
74 
 
У щільних міських районах, у тому числі в межах будинків поруч, 
ефективність занурення паль визначається таким чином: 
- для буронабивних та буроін’єкційних паль: 
,                                            (4.4) 
3
де  – середньочасова експлуатаційна продуктивність, м ; 
3
– технична продуктивність в n-х нормативних умовах, м ;   
– перехідний коефіцієнт від технічної продуктивності до 
середньочасової (приймається 0,8-0,9); 
– повільний режим у зонах роботи, що враховує зниження 
продуктивності внаслідок повільних режимів влаштування паль (буріння 
свердловини), у зонах, що межують з розташованими поруч будинками 
(смуга шириною 5-6 м вздовж дільниці примикання (див. рис. 3.8); 
приймається таким, що дорівнює 0,85-0,9; 
– коефіцієнт, що враховує  ускладнену схему переміщення і 
влаштування паль, приймається таким, що дорівнює – 0,8-0,9; 
– коефіцієнт, що враховує  перерви на видалення включень під час 
влаштування паль, приймається таким, що дорівнює  0,9-0,95; 
 – коефіцієнт, що враховує стиснення зони виконання робіт: 
- з однієї сторони – 0,95; 
- з двох сторін – 0,90; 
- з трьох сторін – 0,85. 
 
 
 
Рис. 34 - Розбивка пальового поля на дільниці, схеми влаштування паль: 1 – 
контури пальового поля; 2 – існуючий будинок; 3 – дільниці, що межують з 
розташованими поруч будинками; 4 – схема влаштування паль (рядова або 
секційна); 5 – загальний напрямок влаштування паль на дільницях (“від існуючого 
будинку”) 
75 
 
 
 
 
Рис. 35 - Розбивка монолітного ростверку на захватки: 1 – монолітний 
ростверк; 2 – існуючі будинки; 3 – захватки, що організовано на дільницях, які 
межують з розташованими поруч будинками 
 
- для паль, що занурюються вдавлюванням: 
,                                      (4.5) 
3
де  – середньочасова експлуатаційна продуктивність, м ; 
3
– технична продуктивність в n-х нормативних умовах, м ;   
– перехідний коефіцієнт від технічної продуктивності до 
середньочасової (приймається 0,8-0,9); 
– коефіцієнт, що враховує  зниження продуктивності внаслідок 
повільних режимів вдавлювання паль (що запобігають розвитку процесів 
від’ємного тертя…), в зонах, що межують з розташованими поруч 
будинками (смуга шириною 5-6 м вздовж дільниці примикання); 
приймається таким, що дорівнює – 0,90-0,95; 
 – коефіцієнт, що враховує ускладнену схему переміщення і 
вдавлювання паль, приймається таким, що дорівнює – 0,90-0,95; 
– коефіцієнт, що враховує перерви на видалення включень, під час 
вдавлювання паль, приймається таким, що дорівнює – 0,8-0,85; 
– коефіцієнт, що враховує додаткові витрати часу на підготовку та 
організацію робочої зони (переміщення збірних залізобетонних паль в 
зону виконання робіт, переміщення агрегатів для лідирування та 
вдавлювання із зони і в зону виконання робіт), приймається таким, що 
дорівнює – 0,8-0,9; 
– коефіцієнт, що враховує стиснення зони виконання робіт: 
76 
 
- з однієї сторони – 0,95; 
- з двох сторін – 0,90; 
- з трьох сторін – 0,85. 
У щільних міських районах продуктивність влаштування паль може 
становити 40–50% від нормативної продуктивності для вдавлених паль і 60–70% 
для буронабивних і буроін’єкційних паль. 
Будівництво монолітних фундаментів і підземної частини будівель вимагає 
використання роботів по влаштуванню паль і земляних робіт. 
Встановлення паль і зведення монолітних фундаментів і ростверків 
потребує короткого часу, особливо на ділянках, які безпосередньо межують з 
фундаментами існуючих будинків. Можна використовувати фундаменти та 
підземні конструкції, які стабілізують умови роботи в будинках поблизу, підпірні 
стіни та екрани. В складних інженерно-геологічних умовах, де ґрунт просідає, 
необхідно виконувати комплекс робіт, пов’язаних із влаштуванням котловану, 
пальових фундаментів і монолітних ростверків, за допомогою поточних методів. 
Усі ці комплекси робіт повинні виконуватися одночасно. 
Розбивка фундаментів і монолітних конструкцій підземної частини повинна 
виконуватися відповідно до загальноприйнятої схеми організації робіт, а також 
особливостей розділення фронту робіт на захватки та дільниці під час виконання 
земляних робіт. 
Захватки встановлюються на ділянках, що межують з існуючими 
будинками, і вони повинні бути рівними за розміром захваткам, встановлених під 
час влаштування пальового поля. 
Для того, щоб захистити ґрунти основи, особливо ґрунти, що просідають, 
під час влаштування монолітних фундаментів, необхідно виконати наступні 
роботи: 1. Побудова захисного попереднього шару 
2: Підготовка бетону 
3: Армування та опалублення будівлі 
:4. Установка бетонної суміші 
Коли виконуються роботи з армування, опалублення та бетонування 
конструкцій фундаментів, необхідно встановити підготовчий захисний шар, щоб 
запобігти впливу атмосферних умов на ґрунт основи протягом певного періоду 
часу. Підготовчий захисний шар наноситься на елементи фронту робіт і може 
також використовуватися для гідроізоляції підошви фундаментів. 
На етапі технологічного проектування рекомендується визначити 
експлуатаційну продуктивність влаштування монолітних конструкцій шляхом 
механізованого виконання арматурно-опалубних робіт і бетоноукладальних робіт 
(подавання бетонної суміші в блок бетонування): 
,                                                (4.6) 
де  – середньочасова експлуатацыйна продуктивність і-го засобу 
механізації, арматурних, опалубних або бетоноукладальних процесів в п-х 
умовах, одиниця виміру; 
77 
 
– технічна продуктивність відповідного засобу механізації 
процесів армування, опалублення і подачі бетонної суміші в п-х 
3
нормативних умовах, одиниця виміру (шт., т., м ); 
– перехідний коефіцієнт від технічної продуктивності до 
середньочасової (приймається 0,8÷0,9); 
– коефіцієнт, що враховує додаткові перерви на відкриття фронту 
робіт (підготовка основи, очікування завершення попередніх робіт, 
перекладання бетоноводів, тощо), приймається таким, що дорівнює – 0,85 
÷0,9; 
 – коефіцієнт, що враховує додаткові витрати часу на переміщення 
будівельних машин і механізмів з стоянки на стоянку, приймається таким, 
що дорівнює – 0,90÷0,95 (коефіцієнт, що враховує додаткові витрати часу 
на підготовку та організацію робочої зони); 
– коефіцієнт, що враховує стиснення зони виконання робіт: 
- з однієї сторони –0,95; 
- з двох сторін –0,90; 
- з трьох сторін –0,85. 
Зниження продуктивності механізованих процесів у зведених монолітних 
конструкціях може становити від 25 до 30 відсотків за окремими процесами через 
стиснення будівельного майданчика та додаткові організаційні та технологічні 
перерви.  
 
 
4.3 Аналіз раціональних конструктивних рішень примикання фундаментів 
до поруч розташованих будинків 
 
Системний підхід лежить в основі розробки та обґрунтування раціональних 
конструктивних рішень примикання фундаментів до поруч розташованих 
будинків. Цей підхід полягає в обранні сумісних параметрів технологічного 
зведення конструкцій примикання її конструктивної системи, характеру та 
особливостей інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов основ будинків, 
об’ємно-планувального та конструктивного рішення поруч розташованих 
будинків, їхнього технічного стану 
Конструктивне рішення примикання повинно мінімізувати вплив нового 
будівництва на існуючі забудови. 
Конструктивні рішення спрямовані на основні групи варіантів об’єктів 
взаємного нового будівництва, що розташовані в існуючій забудові. 
Різновиди об’ємно-планувального вирішення підземної частини, тип 
фундаменту та інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови використовуються 
для систематизації та обґрунтування раціональних рішень. 
Для наступних груп розроблено та представлено конструктивні рішення 
примикання фундаментів поруч з розташованими будинками: 
78 
 
1. Фундаменти неглибокого закладання та підземна частина;  
2. Фундаменти підземної частини та заглибленого закладання;  
3. Фундаменти заглибленого закладання на схилах складного рельєфу 
4. Фундаменти глибокого закладання та підземна частина в складних 
інженерно-геологічних і гідрогеологічних умовах 
Конструктивні рішення примикання враховують посилення поруч 
розташованих фундаментів. Конструкція та параметри цих конструкцій 
визначаються відповідно до технічного стану існуючого будинку. 
Комплект рішень для примикання частини під землею та фундаментів 
мілкого закладання до розташованих поблизу будинків розроблено для 
використання в різноманітних інженерно-геологічних і гідрогеологічних умовах, 
включаючи складні. Стандартні параметри взаємного впливу та надійна робота 
конструкцій розташованих поруч будинків, та в складних інженерно-геологічних 
умовах, гарантуються за допомогою рішень. 
Розроблено кілька рішень щодо конструкцій примикання заглиблених 
підземних частин і фундаментів для надійних і слабких ґрунтових умов (рис. 4.6). 
На схилах складного рельєфу можна запропонувати різні варіанти 
конструкцій примикань заглибленої підземної частини та фундаментів, 
включаючи зведення ґрунтових анкерів, підпірних стін, систем дренажу, споруд 
для відведення поверхневих вод і підсилення існуючих будинків на верхніх 
терасах схилу. Наведені заходи є частиною комплексу протизсувних робіт, які 
необхідно виконати. 
У складних інженерно-геологічних і гідрогеологічних умовах варіанти 
конструкцій примикань підземних частин і фундаментів глибокого закладання 
включають створення складних підземних конструкцій та споруд для будівництва 
багатоповерхових підземних частин будівель і споруд висотою від 5 до 6 
поверхів. 
 
 
 
 
 
79 
 
 
 
 
Рис. 36 - Примикання з консоллю: а –з підвалом (надійні ґрунти); б –без 
підвалу (надійні ґрунти); 1 – існуючий фундамент; 2 – огороджувальна стіна; 3 – 
повздовжня несуча стіна (надземна); 4 – повздовжня несуча стіна з консоллю 
(підземна, монолітна, залізобетонна); 5 – деформаційний шов; 6 – поперечна 
балка (монолітна, залізобетонна); 7 – плитний фундамент; 8 – шпунт (захисний 
екран) 
 
80 
 
 
 
Рис. 37 - Примикання палевих фундаментів без консолі: а –з підвалом 
(слабкі ґрунти); б –без підвалу (слабкі ґрунти); 1 – існуючий фундамент; 2 – 
огороджувальна стіна; 3 – повздовжня несуча стіна (надземна); 4 – повздовжня 
несуча стіна (підземна, монолітна, залізобетонна); 5 – деформаційний шов; 6 – 
поперечна несуча стіна (монолітна, залізобетонна); 7 – плитний ростверк з 
короткою консоллю; 8 – шпунт (захисний екран); 9 – буро набивна паля 
(буроін’єкційна паля) 
 
Підземні частини зводяться системними протифільтраційними стінками з 
буронабивних паль, методом опускного колодязя або методом «стіни в ґрунті». 
Складність конструктивного рішення та технологія зведення відрізняє дану 
споруду, що забезпечує її стійкість, у тому числі в умовах значного ґрунтового 
тиску. Таким чином, підземні частини будівель будуються відповідно до 
спеціально розробленого робочого проекту та проекту виконання робіт. 
 
81 
 
 
Рис. 38 - Примикання підземною частиною глибокого закладання з 
влаштуванням підпірної стіни зі спарених буронабивних паль: 1 – існуючий 
фундамент; 2 – зовнішня стіна існуючого будинку; 3 – підпірна стіна (з 
буронабивних паль у два ряди); 4 – ґрунтові анкери; 5 - деформаційний шов; 6 – 
шпунт (захисний екран); 7 – днище (монолітне залізобетонне); 8 – перекриття 
(розпірна діафрагма) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
82 
 
 
 
Рис. 39 - Примикання підземною частиною глибокого закладання з 
влаштуванням «стіни в ґрунті» (а) або опускного колодязя (б): 1 – існуючий 
фундамент; 2 – зовнішня стіна існуючого будинку; 3 – «стіна в ґрунті»; 4 – 
ґрунтові анкери; 5 - деформаційний шов; 6 – шпунт (захисний екран); 7 – днище 
(монолітне залізобетонне); 8 – перекриття (розпірна діафрагма); 9 – опускний 
колодязь  
 
 
Висновки за розділом 4  
 
1. Основні принципи системного підходу, цілеспрямованого синтезу 
можливих технологічних рішень і використання раціональних (науково 
обґрунтованих) технологічних рішень в умовах щільної міської забудови 
розроблені на основі встановлених особливостей і умов будівництва при зведенні 
фундаментів з розташованими поруч будинками та спорудами. Системний підхід 
передбачає врахування домінуючих факторів впливу та умов виконання робіт за 
83 
 
допомогою процедур будівельно-технологічного аналізу об’єкта будівництва, 
розташованих поруч з існуючими спорудами та будинками, а також умов і 
обмежень виконання будівельно-монтажних робіт. Потім будівельно-технологічні 
ситуації систематизуються відповідно до запропонованих класифікаційних ознак. 
Синтез можливих рішень або альтернатив передбачає поступове прийняття 
рішень, які є розумними для окремих комплексів робіт відповідно до параметрів, 
умов і факторів впливу. Процес синтезу рішень здійснюється як цілеспрямований 
процес у послідовності на кожному процедурно-ієрархічному етапі 
технологічного проектування. На цих етапах формуються цілі, система критеріїв і 
прийняття рішень; вибір методу зведення фундаментів і конструкцій підземної 
частини; розробка календарного плану виконання робіт; розрахунок матеріально-
технічних ресурсів і техніко-економічні показники. Використання традиційних 
науково-обґрунтованих методів, технологічних і конструктивних рішень гарантує 
значне зниження розмірності задачі вибору до обснованого мінімуму, а також 
підвищення загального рівня технології. 
2. На прикладі будівництва житлових і офісно-житлових комплексів у м. 
Києві за адресами вул. Івана Франка, 4, вул. Тургенівська, 15-В, вул. 
Саксаганського, 119-121 і культурно-адміністративного комплексу «Олімп» по 
вул. Червоноармійській, 55 було проведено експериментальну перевірку 
методики вибору раціональної технології для влаштування фундаментів поруч з 
розташованими будинками в умовах щільної міської забудови. 
3. Використання основних результатів дослідження в проектних і 
будівельно-монтажних організаціях свідчить про те, що вони можуть бути 
використані всіма будівельно-монтажними і проектними організаціями, які 
будують і проектують фундаменти поруч з розташованими будинками в щільній 
міській забудові. 
4. Використання науково обґрунтованих методів зведення фундаментів 
дозволяє ефективніше виконувати будівельно-монтажні роботи та процеси 
проектування в складних будівельно-технологічних умовах, ефективні 
будівельно-технологічні та конструктивні рішення, параметри яких враховують 
поточний технічний стан поруч розташованих будинків, їхні особливості об’ємно-
планувального і конструктивного вирішення, а також будівельно-технологічні 
параметри будинку, що споруджується. 
 
РОЗДІЛ 5 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ПОРІВНЯННЯ ТЕХНОЛОГІЙ 
ВЛАШТУВАННЯ ВОДОПОНИЖЕННЯ КОТЛОВАНУ 
 
5.1 Техніко-економічне порівняння варіантів 
 
Для визначення ефективності технологічних рішень, проводиться 
порівняння техніко-економічних показників трьох технологій : 1 варіант 
влаштування фундаменту з водопониженням та збірним резервуаром, 2 варіант 
влаштування фундаменту без водопониження та зі збірним резервуаром, 3 варіант 
влаштування фундаменту з водопониженням та монолітним резервуаром. 
Слід відразу наголосити на тому що виконувати водопониження потрібно 
тоді, коли грунтові води не дають можливості влаштувати фундамент без 
84 
 
запобігання потраплянню води до конструкцій фундаменту під час будівництва, 
інакше довговічність будівлі може сильно знизитися, та складати менше 20 років, 
після чого необхідно буде виконувати капітальний ремонт фундаменту. 
 
Рис. 40 - Витрати на влаштування збірного резервуару 
 
Рис. 41 - Витрати на влаштування монолітного резервуару 
 
Ціну 1    бетону було взято 3500 грн, ціна за 1 панель резервуару 2400 грн 
ФБС 24.5.6Т B25 (2380х500х580 мм), ціна за 1 кг арматури 22 А400С склала 32.5 
грн, ціна за 1 голкофільтр склала 1000 грн. 
  
 Загальні витрати на влаштування фундаменту з технологією водопониження 
склала 204215 грн, з них: 
- 115100 грн заробітна плата робітників; 
- 11115 грн 342 кг арматури; 
- 28000 грн бетонування фундаментної плити; 
- 24000 грн панелі резервуару; 
- 16000 грн голкофільтрова система; 
- 10000 грн оренда насосів. 
 
Загальні витрати на влаштування фундаменту без технології 
водопониження склала 140115 грн, з них: 
- 77000 грн заробітна плата робітників; 
- 11115 грн 342 кг арматури; 
- 28000 грн бетонування фундаментної плити; 
85 
 
- 24000 грн панелі резервуару; 
 
 Загальні витрати на влаштування фундаменту з технологією водопониження 
та монолітними резервуарами склала 262416.4 грн, з них: 
- 187234 грн заробітна плата робітників; 
- 14882.4 грн 664 кг арматури; 
- 28000 грн бетонування фундаментної плити; 
- 6300 грн бетонування стін резервуару; 
- 16000 грн голкофільтрова система; 
- 10000 грн оренда насосів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
86 
 
Таблиця 6 Калькуляція заробітної плати при влаштуванні фундаменту з технологією водопониження та збірним резервуаром 
Назва процесу Обсяг робіт Норма часу на один. Розцінка на один. Труд. на весь обсяг Зарплата на Склад ланки 
весь обсяг 
один. в. К-сть чол-год маш-год чол-год маш-год Проф К-сть 
Розробка грунту в котловані 100    1.75 2.3 2.3 44 4 4 77 Маш 6р 1 
Вібрування грунту 100    0.7 0.09 0.09 8.2 0.06 0.06 5.7 Тр 5 р 1 
Буріння свердловин 1 м 21 0.14 0.07 11 2.94 1.47 231 Маш 5р 2 
Влаштування насосу 1 шт 3 11.2  2 33.6  6 Роб 4р 1 
Влаштування голкоф. сист. 1 шт 16 0.9  9 14.4  144 Роб 5р 2 
Влаштування арматурного к. 1 т 0.342 8.5  8 2.9  3 Арм 4р 2 
Влаштування опалубки 1    8 0.62  10 4.96  80 Пл 6р 2 
Монтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Прийом бетону з мікшера 1    8 0.11  7 0.88  56 Бет 2р 1 
Подача бетону до місця уклад. 100   0.08 27 13.5 31 2.16 1.08 2.5 Маш 4р Бет 2р 1 
1 
Очищення бетоноводу водою 100 м 0.1 6.3  66 0.63  6.6 Маш 4р  1 
Демонтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Демонтаж опалубки 1    8 0.15  5 1.2  40 Пл 6р 2 
Гідроізоляція фундаменту 100    0.08 10  15 0.8  1.2 Роб 4р 2 
Монтаж панелей резервуарів 1 шт 4 3.3 1.1 17 13.2 4.4 68 Маш 6р 1 
Монт 4р 3 
Всього 1151  
87 
 
Таблиця 7 Калькуляція заробітної плати при влаштуванні фундаменту без технології водопониження зі збірним резервуаром 
Назва процесу Обсяг робіт Норма часу на один. Розцінка на один. Труд. на весь обсяг Зарплата на Склад ланки 
весь обсяг 
один. в. К-сть чол-год маш-год чол-год маш-год Проф К-сть 
Розробка грунту в котловані 100    1.75 2.3 2.3 44 4 4 77 Маш 6р 1 
Вібрування грунту 100    0.7 0.09 0.09 8.2 0.06 0.06 5.7 Тр 5 р 1 
Влаштування арматурного к. 1 т 0.342 8.5  8 2.9  3 Арм 4р 2 
Влаштування опалубки 1    8 0.62  10 4.96  80 Пл 6р 2 
Монтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Прийом бетону з мікшера 1    8 0.11  7 0.88  56 Бет 2р 1 
Подача бетону до місця уклад. 100   0.08 27 13.5 31 2.16 1.08 2.5 Маш 4р Бет 2р 1 
1 
Очищення бетоноводу водою 100 м 0.1 6.3  66 0.63  6.6 Маш 4р  1 
Демонтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Демонтаж опалубки 1    8 0.15  5 1.2  40 Пл 6р 2 
Гідроізоляція фундаменту 100    0.08 10  15 0.8  1.2 Роб 4р 2 
Монтаж панелей резервуарів 1 шт 4 3.3 1.1 17 13.2 4.4 68 Маш 6р 1 
Монт 4р 3 
Всього 770  
 
 
 
 
88 
 
 
Таблиця 7 Калькуляція заробітної плати при влаштуванні фундаменту з технологією водопониження та монолітним резервуаром 
Назва процесу Обсяг робіт Норма часу на один. Розцінка на один. Труд. на весь обсяг Зарплата на Склад ланки 
весь обсяг 
один. в. К-сть чол-год маш-год чол-год маш-год Проф К-сть 
Розробка грунту в котловані 100    1.75 2.3 2.3 44 4 4 77 Маш 6р 1 
Вібрування грунту 100    0.7 0.09 0.09 8.2 0.06 0.06 5.7 Тр 5 р 1 
Буріння свердловин 1 м 21 0.14 0.07 11 2.94 1.47 231 Маш 5р 2 
Влаштування насосу 1 шт 3 11.2  2 33.6  6 Роб 4р 1 
Влаштування голкоф. сист. 1 шт 16 0.9  9 14.4  144 Роб 5р 2 
Влаштування арматурного к. 1 т 0.342 8.5  8 2.9  3 Арм 4р 2 
Влаштування опалубки 1    8 0.62  10 4.96  80 Пл 6р 2 
Монтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Прийом бетону з мікшера 1    8 0.11  7 0.88  56 Бет 2р 1 
Подача бетону до місця уклад. 100   0.08 27 13.5 31 2.16 1.08 2.5 Маш 4р Бет 2р 1 
1 
Очищення бетоноводу водою 100 м 0.1 6.3  66 0.63  6.6 Маш 4р  1 
Демонтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Демонтаж опалубки 1    8 0.15  5 1.2  40 Пл 6р 2 
Гідроізоляція фундаменту 100    0.08 10  15 0.8  1.2 Роб 4р 2 
Влаштування арматурного к. 1 т 0.322 8.5  8 2.74  2.58 Арм 4р 2 
Влаштування опалубки 1    22.8 0.62  10 14.14  228 Пл 6р 2 
89 
Монтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Прийом бетону з мікшера 1    1.8 0.11  7 0.2  12.6 Бет 2р 1 
Подача бетону до місця уклад. 100   0.018 27 13.5 31 0.49 0.25 0.56 Маш 4р Бет 2р 1 
1 
Очищення бетоноводу водою 100 м 0.1 6.3  66 0.63  6.6 Маш 4р  1 
Демонтаж бетоноводу 1 м 10 0.3  21.5 3  215 Маш 4р 2  
Сл 2р 2 
Демонтаж опалубки 1    22.8 0.15  5 3.42  114 Пл 6р 2 
Всього 1872.34  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  9 0  
Висновки за розділом 5 
 
В цьому розділі був проведений техніко-економічний аналіз технологій 
влаштування фундаменту з високим рівнем грунтових вод. Розглянуто 3 варіанти 
виконання робіт: 1 варіант влаштування фундаменту з водопониженням та 
збірним резервуаром, 2 варіант влаштування фундаменту без водопониження та зі 
збірним резервуаром, 3 варіант влаштування фундаменту з водопониженням та 
монолітним резервуаром. Також була розроблена калькуляція заробітної плати 
для кожного варіанту. Найефекономічнішим був варіант №2, але він має низьку 
довговічність, тому найефективнішим став варіант №1. 
 
 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ  
 
В роботі представлені теоретичні узагальнення та експериментальні 
дослідження, які показали, що обґрунтування та вибір найкращої технології 
влаштування фундаментів поруч з розташованими будинками в умовах щільної 
міської забудови є процесом синтезу, який враховує систему факторів впливу та 
умов. Це включає прогнози щодо величини параметрів сумісної роботи та 
взаємного впливу існуючих і нових будівель. 
Основні наукові і практичні результати роботи. 
1. Розроблено та обґрунтовано актуальне прикладне проблемне питання 
щодо розробки та обґрунтування основних положень технології влаштування 
фундаментів поруч з розташованими будинками в умовах щільної міської 
забудови. Це дозволить підвищити основні техніко-економічні показники 
виконання комплексу робіт при влаштуванні підземної частини будинку в умовах 
щільної забудови, виключити пошкодження поруч розташованих будинків і 
споруд, а також забезпечити комфортні та безпечні умови проживання людей та 
функціонування інфраструктури. 
2. Основні фактори, які можна розглядати як вирішальні при виборі й 
обґрунтуванні технології зведення фундаментів з розташованими поруч 
будинками, були визначені шляхом вивчення особливостей будівництва в умовах 
щільної міської забудови, будівельно-технологічних характеристик існуючих і 
майбутніх будинків, а також інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов 
майданчика будівництва. До основної групи факторів належать (наведені у 
відповідному порядку): 1) відстань до поруч розташованого будинку; 2) технічний 
стан існуючого будинку; 3) тип і поточний стан ґрунтової основи існуючого 
будинку, геологічні та гідрогеологічні умови майданчика будівництва; 4) 
об’ємно-планувальне та конструктивне вирішення існуючого будинку; 5) 
об’ємно-планувальне та конструктивне вирішення будинку; 6) умови виконання 
та параметри фронту робіт. 
3. Статистичні дослідження будівельно-технологічних характеристик 
будинків і умов будівництва в щільній міській забудові за 
об’єктамипредставниками показали, що майже 67 % існуючих будинків при 
ущільненні та раціоналізації житлової забудови розташовані поруч, у тому числі 
  9 1  
понад 27 % безпосередньо примикають до нового будівництва, а майже 42 % 
будинків знаходяться в зоні можливого динамічного та вібраційного будівництва. 
Технічний стан поруч розташованих будинків (3–5 поверхові споруди з підвалом) 
загалом задовільний (83 %). Несучий остів цих будинків переважно чутливий до 
зміни напружено-деформованого стану конструкцій і основи, а також дуже 
чутливий до динамічних впливів. Ґрунти поблизу будинків у Києві переважно 
середньої міцності (52,8 %) і слабкі (19,4 %) і чутливі (64 %) і дуже чутливі (28 
%).  
4. Чотири групи (категорії) виробничотехнологічних ситуацій визначаються 
на основі систематизації та узагальнення об’ємно-планувального та 
конструктивного вирішення існуючих будинків, їхнього поточного технічного 
стану, ступеню чутливості до зміни напружено-деформованого стану конструкцій 
і основ і динамічного впливу, а також особливостей об’ємно-планувального та 
конструктивного вирішення нових будинків, які споруджуються: Перша група 
включає прості виробничо-технологічні ситуації (існуючі будинки віддалені від 
нового об’єкту будівництва на 7–20 м або більше, які характеризуються як 
малочутливі до динамічних впливів, зміни напружено-деформованого стану 
конструкцій і основ, а також ґрунти, які не є чутливими до динамічних впливів). У 
другій групі є виробничо-технологічні ситуації середньої складності, які 
включають будинки, які знаходяться віддаленими від нового будівництва на 
відстані від 1 до 7 метрів і є малочутливими до змін напружено-деформованого 
стану конструкцій і основ та до динамічних впливів; ґрунти не дуже чутливі до 
них). У третій групі виникають складні виробничо-технологічні ситуації, коли 
існуючі будинки безпосередньо примикають або віддалені від нового будівництва 
на 1...7 м і визначені як чутливі до зміни напружено-деформованого стан 
фундаментів і конструкцій, а також динамічні впливи; ґрунти чутливі до змінних 
впливів). Четверта група включає дуже складні виробничо-технологічні ситуації 
(існуючі будинки, які безпосередньо примикають до об’єкту нового будівництва, 
дуже чутливі до зміни напружено-деформованого стану конструкцій і основ, 
особливо чутливі до динамічних впливів; ґрунти дуже чутливі до динамічних 
впливів). Раціональні організаційно-технологічні моделі влаштування 
фундаментів поруч з існуючими будинками та структура об’єктних потоків 
розроблені відповідно до категорії складності виробничотехнологічних ситуацій. 
Примикання нових фундаментів до конструкцій фундаментів існуючих будинків 
розділено на дві основні групи: Перший тип примикання до фундаментів 
неглибокого закладання включає консольне примикання; примикання з 
відступом; примикання з влаштуванням відсікаючого (захисного) екрану; або 
комбіноване примикання з відступом і влаштуванням захисного екрану. Другий 
тип примикання до палевих фундаментів — це примикання з захисним екраном; 
примикання з захисним екраном і підпірною стіною; примикання з відступом; 
комбіноване примикання з відступом і захисним екраном; або консольне 
примикання. 
5. Дослідження факторів, які впливають на технологічний процес 
улаштування палевих фундаментів, проводиться за допомогою статистичного 
аналізу експериментальних даних за принципом поелементного співставлення 
продуктивності. Встановлені залежності та поправні коефіцієнти враховують 
  9 2  
характер, рівень складності та стиснення умов виконання палевих робіт. У цілому 
ефективність процесу улаштування паль може знизитися від тринадцяти до 
чотирнадцяти відсотків. На етапі технологічного проектування рекомендується 
зменшити продуктивність улаштування буроін’єкційних паль на 50–30% при 
улаштуванні фундаментів з будинками поруч.  
6. Розроблено основні принципи інженерної методики вибору оптимальної 
технології влаштування фундаментів поруч з розташованими будинками в умовах 
щільної міської забудови. Ця методика базується на системному підході, який 
враховує домінуючі фактори впливу, а також умови виконання робіт. Формування 
цілей, система критеріїв і прийняття рішень на кожному процедурно-ієрархічному 
етапі технологічного проектування, а також використання науково обґрунтованих 
типових технологічних і конструктивних рішень і методів зведення фундаментів є 
частиною цілеспрямованого процесу цілеспрямованого синтезу можливих 
технологічних рішень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  9 3  
 
Список використаної літератури 
 
1. Хоменко О. Г. Залізобетонні конструкції: навчальний електронний посібник. 
Глухів. 2017. С.30-75  
2. Інженерна геологія. Механіка ґрунтів, основи та фундаменти: Підручник / М.Л. 
Зоценко, В.І. Коваленко, А.В. Яковлєв, О.О. Петраков, В.Б. Швець, О.В. Школа, 
С.В. Біда, Ю.Л. Винников. – Полтава: ПолтНТУ, 2004. – 56- 129. С  
3. Балицький В.С. Аналіз інвестиційної привабливості будівельного комплексу 
України /Сб. научных трудов. Строительное производство. Вып. 39. – К.: НИИСП, 
1998. – С. 104-107.  
4.Шилов Е.Й. Економіка будінвицтва. Інвестиції та їх регулювання. Визначення 
ефективності інвеститційних процесів: Конспект лекцій / Е.Й. Шилов, А.Ф. 
Гойко, Київ: Національинй університет будівництва і архітектури. – К.: КНУБА, 
2003. – 83 с.  
5. Савйовский В.В. Підсилення фундаментів влаштуванням вдавлюваних паль/ 
Будівництво України. – 2007. - №4. – С. 16-18.  
6. Системи і матеріали Ceresit™ для реставрації, консервації та виконання 
ремонтно-реставраційних робіт на пам’ятках культурної спадщини: Посібник / 
Є.К. Карапузов, В.В. Лайкін, О.М. Лівінський та ін. — К.: Вища освіта, 2009. — 
128 с 
7. Моргун А. С. Метод граничних елементів в розрахунках паль / А. С. Моргун. — 
Вінниця : Універсум–Вінниця, 2000. — 130 с. — ISBN 966- 7199-96-7. 
8. П23 Будівельні конструкції: навчальний посібник / авт.. кол. Т.М. Пащенко, 
О.О. Сліпич, І.Б. Дремова – К. : ТОВ «НВП Поліграфсервіс», 2015. C. 41-46. 
9. Белостоцкий О. Б., Дамаскин В. С., Третьяк Т. П. Реконструкция 
промышленных предприятий. - К.: Будiвельник, 1986. - 144 с.  
10. Ґрунтознавство: підручник для екологів. - Київ – Житомир, ПП «Рута», 2013. – 
456 с 
11. СОУ ЖКГ 75.11 – 35077234. 0015:2009. Житлові будинки. Правила 
визначення фізичного зносу житлових будинків; Інститут 
«НДІпроектреконструкція». – К., 2009. 
12. Технологія будівельного виробництва: Підручник / В.К.Черненко, М.Г. 
Ярмоленко, Г.М. Батура, О.Ф. Осипов та ін. /За ред. В.К. Черненка, М.Г. 
Ярмоленка. – Киев: Вища школа, – 430 с.  
13. Организационно-технологические правила производства бетонных и 
железобетонных работ по устройству фундаментов и заглубленных сооружений 
при реконструкции промышленных объектов// Беляков Ю.И., Снежко А.П., 
Романушко Е.Г., Осипов А.Ф. и др. – Киев: Минпромстрой УССР, 1986. – 212 с.  
14. Білоконь А.І. Організаційно-технологічні аспекти обгрунтування якісного і 
кількісного складу будівельних машин для реконструкції: Автореф. дис. …д-ра 
техн.наук: 05.23.08/ХДТУБА.-Харків, 1998.-35с.  
15. Жван В.Д., Торкатюк В.І., Громов О.С., Вяткин В.А. Реконструкція складу 
готової продукції без зупинки основного виробництва//Будівництво України. -
1994.-№5-6.-с.27-29. 
  9 4  
 
16. Организационно-технологические правила производства земляных при 
реконструкции промышленных предприятий. Ч.I-IV.//Беляков Ю.И., Резуник 
А.В., Романушко Е.Г. и др. – Киев: Минпромстрой УССР, 1984. 
17.Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи студентів з 
дисципліни «Проектування залізобетонних і мурованих конструкцій» для 
студентів спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» денної і заочної 
форми навчання. / Укладачі: О.П. Конончук, В.П. Ясній – Тернопіль: Вид-во 
ТНТУ імені Івана Пулюя, 2018. С. 5. 
18. Технологія будівельного виробництва: навчальний посібник / В.М. Гуденко. – 
К.: Аграрна освіта, 2010. 
19. Іванейко І.Д., Мудрий І.Б. Технологічність ремонтно-будівельних робіт при 
спорудженні фундаментів стріловими кранами в умовах міської забудови//Теорія і 
практика будівництва. Збір. наук. праць. Вип. 662// Львів, 2007. – С. 196-200. 
20. Осипов О.Ф., Гладун І.Т. Методика оцінки чинників впливу на параметри 
технологічних процесів при влаштуванні фундаментів з поруч існуючими 
будинками // Містобудування та територіальне планування. Науковотехнічний 
збірник. Вип. 19 // Київ: КНУБА, 2004. – С. 179-185. 
21. Осипов А.Ф. Реконструкция зданий. Проблемы и перспективы//Сб. научных 
трудов. Строительное производство. Вып. 41. – К.: НИИСП, 2000. – С. 19-22.  
22. Осипов О.Ф., Гладун І.Т. Будівництво в умовах міської забудови. Досвід і 
перспективи //Містобудування та територіальне планування. Науковотехнічний 
збірник. Вип. 17 // Київ: КНУБА, 2004. – С. 216-224. 
23. Осипов О.Ф., Гладун І.Т. Технологічні аспекти зведення будинків в умовах 
комплексної реконструкції міських районів // Містобудування та територіальне 
планування. Науково-технічний збірник. Вип. 18 // Київ: КНУБА, 2004. – С. 132-
137. 
24. Осипов О.Ф. Систематизація факторів, що впливають на існуючі будинки при 
зведенні нового будівництва в умовах щільної міської забудови// Містобудування 
та територіальне планування. Науково-технічний збірник. Вип. 35 // Київ: 
КНУБА, 2009. – С. 324-339.  
25. Осипов О.Ф. Технологія будівництва в умовах міської забудови. Класифікація 
будинків і основ за стійкістю до динамічних впливів і зміни напружено-
деформованого стану // Будівництво та техногенна безпека. Збірник наукових 
праць. Вип. 30 // Сімферополь: НАПКБ, 2009. – С. 70-78. 
26. Осипов О.Ф., Акимов Ф.Н., Гладун І.Т. Технологічні аспекти зведення 
конструкцій підземної частини з поруч розташованими будинками// Будівництво 
та техногенна безпека. Збірник наукових праць. Вип. 22 // Сімферополь: НАПКБ, 
2008. – С. 70-75.  
27. Осипов О.Ф., Романушко Є.Г. Аналіз і прогнозування основних тенденцій і 
напрямків прогресу в будівництві / Методичні рекомендації для студентів 
спеціальності 8.092101 “Промислове та цивільне будівництво”. – Київ: КНУБА, 
2000. – 24 с.  
28. http://um.co.ua/8/8-10/8-109794.html «Визначення модуля деформації ґрунту за 
даними польових штампова випробувань статичним навантаженням».
  9 5  
 
29. ДБН В.2.2-41:2019 Висотні будівлі. Основні положення. К.: Держбуд, 2019. - 
45 c 
30. ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва. К.: Держбуд, 2016. - 
120 c  
31. ДБН В.2.6-198:2014 Сталеві конструкції. Норми проектування. - К.: Держбуд, 
2014. - 120 c 
32. ДБН В.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель та споруд. К.: Держбуд, 
2018. - 81 c 
33. ДБН В.2.2-15:2019 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення.  
34. ДБН В.1.2-2:2018 Система забезпечення надійності та безпеки будівельних 
об'єктів навантаження і впливи  
35. ДБН В.1.2-2:2006. Навантаження і впливи. Норми проектування  
36.ДБН В.1.1-12:2006. Будівництво в сейсмічних районах України.  
37.ДБН В.2.6-98:2009. Бетонні та залізобетонні конструкції.  
38.ДСТУ Б.В.2.6-156:2010. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону.  
39.ДСТУ 3760:2006. Прокат арматурний для залізобетонних конструкцій. 
40. ДСТУ б в.2.6-193:2013 Захист металевих конструкцій від корозії. К.: Держбуд, 
2013. - 51 c 
41. НПАОП 45.2-1.01-98 Правила обстежень, оцінки технічного стану та 
паспортизації виробничих будівель і споруд  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  9 6 
 
Додаток 1 
Дослід з визначення міцності бетонних кубиків 
 
 Мета: виготовити бетонні кубики, склад яких відрізняється, визначити їхню 
міцність та порівняти отримані результати. 
 Обладнання: ваги звичайні, лінійка, ємність для перемішування, мірний 
стакан, форми для кубиків, вібростіл, прес. 
 
 Кубики №1 №2, вагою 2125 г та 2100 г відповідно, складаються з 
гранвідсіву фракції 0,63-2 мм вагою 2800 г, цементу М:500 вагою 1150 г, піску 
вагою 950 г, води вагою 730 г. Кубики №1 №2 показали міцність на стиск під 
прессом 113 кгс та 155 кгс. 
Кубики №3 №4, вагою 2270 г та 2300 г відповідно, складаються з 
гранвідсіву фракції 2-5 мм вагою 2800 г, цементу М:500 вагою 1150 г, піску вагою 
950 г, води вагою 620 г. Кубики №3 №4 показали міцність на стиск під прессом 
202 кгс та 172 кгс. 
 Кубики №5 №6, вагою 2430 г та 2460 г відповідно, складаються з щебеню 
фракції 5-20 мм вагою 2800 г, цементу М:500 вагою 1150 г, піску вагою 950 г, 
води вагою 730 г. Кубики №5 №6 показали міцність на стиск під прессом 243 кгс 
та 219 кгс. 
Кубики №7 №8, вагою 1980 г та 1990 г відповідно, складаються з цементу 
М:500 вагою 5000 г, води вагою 1870 г. Кубики №7 №8 показали міцність на 
стиск під прессом 171 кгс та 343 кгс. 
Кубики №9 №10, вагою 2480 г та 2500 г відповідно, складаються з щебеню 
фракції 5-20 мм вагою 2800 г, цементу М:500 вагою 1150 г, піску вагою 950 г, 
води вагою 470 г, добавка BV-3M 9,2 г. Кубики №9 №10 показали міцність на 
стиск під прессом 301 кгс та 364 кгс. 
 Випробування на міцність проводилося на 28 день, термін після якого 
звичайний бетон набирає проектну міцність. 
 
Таблиця 10  
Склад кубиків  
№ досліду, фракція щебеню мм Щебінь, г Цемент, г Пісок, г Вода, г 
№1-№2, 0,63-2 2800 1150 950 730 
№3-№4, 2-5 2800 1150 950 620 
№5-№6, 5-20 2800 1150 950 730 
№7-№8, без щебеню - 5000 - 1870 
№9-№10, 5-20 BV-3M 9,2 г 2800 1150 950 470 
 
 
  9 7  
 
Таблиця 11 
Вага та міцність кубиків  
 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 
Вага, г 2125 2100 2270 2300 2430 2460 1980 1990 2480 2500 
Міцніст 113 155 202 172 243 219 171 343 301 364 
ь 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  9 8 
 
Додаток 2 
Технологія водопониження котловану 
 
 Під час будівництва насосної станції мікрорайону Дахнівка місто Черкаси 
будівельники зіштовхнулися з неочікуваною проблемою, на місці будівництва 
проходила підземна річка, яка за короткий проміжок часу змогла повністю 
заповнити щойно виритий котлован. Інженери розглядали різні варіанти 
вирішення цієї проблеми, навіть перенесення будівлі, але цей варіант був 
відкинутий, адже навколо була забудована територія і вільне місце було тільки 
над руслом річки, тому був обраний один з найскладніших варіантів - 
водопониження котловану, це не економічний вибір, але він був єдиним вірним у 
цій ситуації. 
 
Рис. 42 – Водопониження котловану 
 
 До робіт залучили організацію ПМК-92, яка спеціалізувалася на бурінні 
свердловин. Було пробурено 3 свердловини зі встановленими обсадними трубами 
діаметром 325 мм, на кінцях яких установили фільтр діаметром 104 мм з 
просверленими невеликими отворами, додатково фільтр обмотали нержавіючим 
дротом. В обсадну трубу опустили глибинний насос ЕЦВ-6 з електродвигуном 
потужністю 4 кВт з подачею води об’ємом 6 куб м. Після включення їх у роботу 
відбулося незначне водопониження.  
Спеціалісти СУ-609 які займалися водопониженням запропонували 
всановити всередині котловану голкофільтри діаметром 57 мм, довжиною 1200 
мм з кроком 500 мм, в 2 ряди замкнувши їх по контуру трубопроводами 
діаметром, з підключенням до насоса КА-20-30 з електродвигуном потужністю 17 
кВт. Після підключення цієї системи разом з глибиними насосами у свердловинах 
вода почала виходити з котловану. Через 6 годин роботи з’явилися контури 
піщаною основи. 
Вся система водопониження працювала до зниження рівня води нижче 
рівня котловану на 500 мм. Після очищення твердої піщаною основи 
будівельники влаштували арметурний каркас з арматури діаметром 22 мм А400С 
  9 9 
з кроком 200 мм. Далі була встановлена опалубка під бетону основу 4*7 м, для 
влаштування ростверка з бетону марки В30, з вібруванням його не торкаючись 
арматури. Після набуття міцності 75% на ростверк були встановлені соги 3*3 м, 
висотою 1 м та товщиною стіни 120 мм, соги встановили на розчин. Стик між 
ростверком і согою був щільно утрамбований. Далі зверху було встановлено ще 2 
такіж соги. Всі ці роботи виконувалися при роботі системи водопониження.
Репозиторій ЧДТУ
