ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6139| Title: | Виробничий корпус ПАТ “Електромотор”, м. Полтава, вул. Європейська |
| Authors: | Пономаренко , Іван Олександрович Кучеренко, Ігор Леонідович |
| Keywords: | промислове підприємство;логістика виробництва;промислова інфраструктура;енергозбереження;інженерні мережі;технологічне обладнання;виробничі приміщення |
| Issue Date: | Jun-2025 |
| Abstract: | У роботі розглядаються методи виконання основних будівельних робіт, організація поточного будівництва та інженерного забезпечення об’єкта. Висвітлюється послідовність виконання робіт: підготовчі та підземні роботи, влаштування бетонної основи під підлогу, монтаж каркасних конструкцій, покрівельні та внутрішні опоряджувальні роботи, монтаж технологічного обладнання, влаштування підлоги та здача об’єкта в експлуатацію. Проаналізовано використання механізованих та ручних процесів, будівельних машин і транспортних засобів, організацію транспорту та будівельного майданчика, а також систему забезпечення матеріалами. Окрему увагу приділено організації побутових та адміністративних приміщень для персоналу, водопостачанню, тимчасовому електропостачанню та освітленню робочих місць. Викладено принципи поточного методу будівництва, розробку будгенплану, розрахунок складських майданчиків, тимчасових доріг та потоків робіт, що дозволяє підвищити продуктивність праці, забезпечити безпеку на будівельному майданчику та оптимізувати використання ресурсів. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6139 |
| Appears in Collections: | 192 Будівництво та цивільна інженерія (Будівництво) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Kvalifikaciyna robota bakalavra Kycherenko I.L..pdf Restricted Access | 2.62 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний технологічний університет
Будівельний факультет
Кафедра промислового і цивільного будівництва
«ДО ЗАХИСТУ ДОПУСТИТИ»
Завідувач кафедри ПЦБ_________
к.т.н., доцент Пряник С.П._______
_______________________________
’’____’’ ________________ 2025 р.
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра
бакалавр
(освітній рівень)
на тему «Виробничий корпус ПАТ “Електромотор”, м. Полтава, вул.
Європейська»_
(найменування теми)
Виконав студент __4__ курсу, групи Б-11
спеціальності 192 - Будівництво та цивільна інженерія
(шифр, назва)
_____________ __Кучеренко І.Л._______
(підпис) (прізвище, ініціали)
Керівник кваліфікаційної роботи бакалавра
к.т.н., асистент Пономаренко І.О._______
________
(науковий ступінь, вчене звання,, прізвище, ініціали) (підпис)
Рецензент кваліфікаційної роботи бакалавра
_________________________________ ________
(посада , науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали) (підпис)
Черкаси 2025
2 Архітектурно-будівельний розділ
2.1 Вихідні дані
Виробничий корпус ПАТ “Електромотор”, м. Полтава, вул. Європейська,
запроектований одноповерховим. Будівництво ведеться в місті Полтава.
Будівельний майданчик займає територію площею 53835,1м2.
Будівля, що проектується, знаходиться в І кламатичному районі, який
характерезується наступними показниками, прийнятими згідно [1,2]:
- сейсмічність району будівництва оцінюється – менше 6 балів;
- розрахункові температури зовнішнього повітря:
- абсолютна мінімальна – мінус 280С;
- найбільш холодної доби – мінус 260С;
- найбільш холодної п’ятиденки – мінус 220С;
- зона вологості – “нормальна”;
- нормативна глибина промерзання грунту 1,1 м;
- переважаючий напрямок вітрів:
- в січні – східний;
- в липні – південно-західний;
- середня швидкість вітру за три найбільш холодні місяці 2,8 м/с.
- нормативне значення снігового навантаження для 5 снігового району –
16,3 кПа;
- нормативне значення вітрового навантаження до 200 м від поверхні землі
прийнято по 1 вітровому району – 41 кПа.
Відповідно інженерно-геологічним вишукуванням основою під
фундаменти є грунти шару ІГЕ 4 супісок, твердий, з характеристиками: =1,52
т/м3; с = 0,08 кг/см2; =170; Е = 90 кг/см2, та шару ІГЕ 5 пісок, мілкий, з
характеристиками: =1,73 т/м3; с = 0,04 кг/см2; =360; Е = 380 кг/см2.
Основу палевих фундаментів становлять грунти шару ІГЕ 11 пісок
середньої крупності, з характеристиками: =2,03 т/м3; с = 0,01 кг/м2; =350;
Е = 340 кг/м2.
Підземні води залягають на глибині 7.0 – 7.8 м.
Встановлений рівень грунтових вод зафіксований на абсолютній відмітці
88.37 – 89.96 м.
Розрахунковий рівень підземних вод прийнятий на відмітці 91.00 м.
2.2 Опис схеми генплану
Розміщення будівель і споруд на генеральному плані визначено
технологією виробництва, їх взаємозв’язком і умовами архітектурно-
планувального завдання.
Будівля проектується в м. Полтава по вулиці Європейській 15. На
майданчику будівництва розташовані: виробничий №1 корпус з складськими та
адміністративно – побутовими добудовами, виробничий корпус №2, складський
корпус, прохідна, насосна станція пожежегасіння, резервуари автоматичного
пожежегасіння V = 300 м3, два пожежних резервуарів V = 200 м3, корпус
меблевого виробництва, ГРП, камери збору очищених та умовно – очищених
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
вод.
Генеральним планом передбачено, згідно [3]:
– організація під’їздів до об’єкту, що проектується із забезпеченням
можливості під’їзду вантажного та пожежного автотранспорту;
– покриття прилеглої ділянки тротуару мощенням ФЕМ;
– влаштування на передоб’єктній території місць для парковки автомобілів;
– облаштування майданчика для збирання сміття та відходів у закритих
герметичних контейнерах.
Транспортні і людські потоки на території підприємства і в середині
корпусу ізольовані один від одного. З метою систематизування комунікаційно-
транспортних напрямків, транспортні шляхи об’єднані з системою інженерних
комунікацій.
Для створення сприятливого мікроклімату передбачено озеленення
майданчика.
2.3 Об’ємно-планувальні рішення будівлі
Об’ємно – планувальні рішення будівлі розроблені з урахуванням
санітарних і протипожежних норм, забезпечено можливість евакуації персоналу
в надзвичайних ситуаціях, згідно згідно [4,38].
Об’ємно – планувальні рішення передбачають будівництво виробничого
цеху, в якому передбачені наступні групи приміщень: виробничі, складські,
побутові, адміністративні.
Виробничий цех являє собою одноповерхову будівлю з прибудованими до
неї адміністративно – побутовими та складськими приміщеннями, прямокутної
форми в плані, з розмірами в осях А- Р – 72,5 м, а в осях 1-22 – 114.000 м.
Висота виробничого корпусу: в осях 1-9 – 8.4 м, а в осях 10-13 – 10,8 м до
низу кроквяних конструкцій. Відмітка найвищої частини будівлі +14,400 м. За
умовну відмітку 0.000 прийнята відмітка підлоги виробничого цеху, що
відповідає абсолютній відмітці 97,150 м.
Висота до низу конструкцій покриття складських та адміністративно –
побутових приміщень становить 6.2 м та 3.2м, відповідно. Підвалу в будівлі не
передбачено.
Будівля має прогони шириною – 24 м, та крок колон – 6 м. Будівля має
розбивку на виробничі блоки, розбивка відбувається за рахунок поперечних
цегляних стін.
Адміністративно – побутові та складські приміщення відокремлені від
виробничих цегляними та пінобетонними протипожежними перегородками з
межею вогнестійкості не менше ЕІ 45.
В приміщені будівлі розміщується цех комплектування конструкцій, цех
дрібно штучних виробів, цех цинкування, а також склад готової продукції та
склад напівфабрикатів. Приміщення адміністративно - побутового призначення
розміщуються в адміністративній будівлі, що на схемі генплану відповідає
позиції 3.
В будівлі не передбачено кранового обладнання, всі вантажні процеси
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
планується виконувати напольним транспортом.
Всі приміщення цеху відносяться до пожежобезпечних.
Освітлення в будівлі проектуєтсья комбіноване.
В будівлі в цехах формування, реагентів та формування деревної маси
пепрдбачена приточно-витяжна вентиляція.
2.4 Конструктивні рішення будівлі
Будівля проектується за каркасною конструктивною схемою.
Конструктивна схема виробничого цеху вирішена в рамно-звязковому
варіанті.
В адміністративно – побутовій та складській прибудовах – каркас
складається з залізобетонних колон та напіварочних кроквяних металевих ферм.
Крок колон – 6 м.
Проектом прийняті пальові фундаменти довжиною 10,0 м об'єднані
монолітним ростверком з підколонником стаканного типу під колони каркасу.
Фундаменти запроектовані згідно [5].
В будівлі прийняті збірні залізобетонні безконсольні колони , згідно [6]:
- колони крайнього ряду перерізом 800400 мм– в осях Л-Р;
- колони крайнього ряду перерізом 400400 мм– в осях А та К ;
- колони середнього ряду перерізом 400400 мм – по вісі Д;
- колони адміністративно – побутової та складської прибудови - перерізом
400400 мм;
Сітка колон в - 24,06,0 м.
Зовнішні стіни виробничих та складських приміщень цеху із умов
теплотехніки та несучої спроможності передбачені із навісних
керамзитобетонних панелей прийнятих, згідно [7].
Зовнішні стіни складів та адміністративної прибудови запроектовано
комплексної конструкції типу «Сандвіч» металевого профнастилу ТП20С фірми
«ТПК» по елементного складання, прийнятої згідно [8].
Перегородки між окремими ділянками запроектовані товщиною в 120 мм,
250 мм із силікатної цегли, прийнятої згідно [9].
В якості несучих елементів системи покриття виробничої частини будівлі
проектом передбачені сегментні залізобетонні ферми, що прийняті, згідно [10].
Для складської та адміністративно-побутової частини запроектовано
напіварочні металеві ферми індивідуального виконання 26500 та 21500 мм,
прийнятих згідно [11].
Покриття складської та адміністративно-побутової частини прийняті з
плит металевого профнастилу ТП20С фірми «ТПК», що виконані за
індивідуальними розмірами, згідно [8].
Покриття виробничого корпусу запроектовано із збірних залізобетонних
ребристих плит товщиною 400 мм, шириною 3 м і довжиною 6 по [12].
Покрівля передбачена рулонна, згідно [13]. Основний гідроізоляційний
килим складається з 3-х шарів наплавного руберойду «Акваізол СБС-15м».
В якості утеплювача проектом передбачено використання пінобетонних
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
плит товщиною 150 мм та γ = 125 кг/м3. По утеплювачу виконується шар
цементно-піщаного стягування розчином М 150. Для захисту утеплювача від
вологи з боку внутрішніх приміщень застосовується обмазочна пароізоляція
подвійним фарбуванням бітумною мастикою.
Навколо водоприйомних воронок передбачено влаштування 3-х
додаткових шарів руберойду. Місця примикання покрівлі до стін виконуються із
заведенням основного покрівельного килиму на висоту не менше 200мм і для
захисту від попадання води встановлюються хомути зі смужкової сталі.
Вікна металопластикові прийняті згідно згідно [14], а в адміністративно –
побутовій прибудові – двокамерні склопакети, згідно [14].
В якості елементів заповнення зовнішніх дверних прорізів та воріт
комплектної поставки, оздоблених в заводських умовах, передбачено дверні
блоки прийняті згідно [15] та ворота, прийняті згідно [15].
Внутрішні двері виробничих приміщень – металеві, індивідуального
виготовлення, у тому числі протипожежні, прийняті згідно [15].
Внутрішні двері адміністративних приміщень – «МДФ» індивідуального
виготовлення, прийняті згідно [16].
Для перекриття віконних та дверних прорізів використовуються збірні
залізобетонні перемички прийняті згідно [17]. Величина спирання
залізобетонних перемичок не менше 250 мм.
Тип та товщина підлоги відповідають основному призначенню
приміщення та прийнята згідно [18]. План та експлікація підлоги подані на листі
3 графічної частини проекту.
2.5 Допоміжні приміщення
2.5.1 Санітарно – побутові приміщення
Для забезпечення санітарно-побутових умов в будівлі передбачено
розташування в виробничому цеху та в адміністративній прибудові – санвузлів,
умивалень, душових.
Душові загальною площею 41,6 м2 ( для жінок – 13,9 м2, а для чоловіків –
27,7з м2 ) запроектовано виходячи із наступних умов:
- загальна кількість робітників.
- розміри відкритих душових кабін в плані прийнято 0,9х0,9 м.
- поруч з душовими передбачені перед душові для обтирання тіла, які
обладнуються вішалками з гачками із розрахунку 2 гачки на одну душову сітку,
розташованих через 0,2 м, а також лавами шириною 0,3 м і довжиною 0,4 м на
одну душову сітку.
Санвузли обладнуються напільними чашами, розташованими в окремих
кабінах розміром в плані 1,2х0,8 м. Чоловічі санвузли додатково обладнуються
пісуарами.
2.5.2 Приміщення охорони здоров’я
Для надання першої допомоги та для проведення профілактичних заходів
серед працюючого персоналу проектом передбачено медпункт, що
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
розташовується в адміністративній будівлі, також використовуються міські
заклади охорони здоров’я.
2.5.3 Приміщення громадського харчування
Для задоволення потреби працюючих в їжі запроектовано їдальню на 150
посадочних місць та кухні де безпосередньо готують їжу. При їдальні існує
буфет з випуском холодних та гарячих страв.
2.5.4 Приміщення управління
В будівлі запроектовано кабінети директора та заступника директору цеху,
кабінет майстра .
2.6 Спеціальні заходи та роботи
2.6.1 Заходи пов’язані з будівництвом в особливих умовах
Місце будівництва не відрізняється наявністю будь – яких негативних
впливів.
2.6.2 Заходи з вибухо- та пожежної безпеки
У відповідності з діючими правилами, нормами і рекомендаціями
передбачаються наступні заходи з вибухо- та пожежобезпеки, прийняті згідно
[38]:
- навколо будівлі запроектовані асфальтовані під’їзди;
- передбачено зовнішнє пожежогасіння від існуючих пожежних гідрантів;
- забезпечений доступ пожежників за допомогою пожежних драбин на
будівлі;
- встановлення світлових покажчиків «Вихід» з підключенням до мережі
аварійного освітлення;
- забезпечення будівлі засобами блискавкозахисту;
- на шляхах евакуації передбачені нормативні за розмірами проходи, двері;
- використання зниженої напруги для ремонтного освітлення;
- монтаж захисного (робочого) заземлення і занулення металевих
неструмоведучих частин електроустановок, які можуть виявитися під
небезпечною напругою при пошкодженні ізоляції;
- розподілення електроенергії по будівлі по чотирипровідній системі із
глухозаземленою нейтраллю;
- електрощитові розташовані в спеціально виділених приміщеннях;
- застосування електрообладнання і освітлювальної апаратури в
нормальному і пожежобезпечному виконанні для приміщень відповідних
категорій;
- влаштування аварійного і чергового електроосвітлення;
- автоматичне вимкнення при пожежі вентиляції від систем пожежної
сигналізації;
- зазори між комунікаціями і стінами наглухо заробляються будівельними
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
розчинами.
2.6.3 Захист від шуму та вібрації
Технологічне обладнання є маловіброактивним, тому фундаменти під
нього непотрібні, а зменшення рівня вібрацій і шуму буде досягатися за рахунок
встановлення під технологічне обладнання спеціальних віброізоляторів.
Вентиляційні пристрої встановлюються в спеціальних окремих
приміщеннях з влаштуванням звукоізоляції по стінах. Вентиляційні насоси
встановлюються на металеві пружини.
В усіх приміщеннях влаштовуються підвісна стеля з гіпсокартонних
плиток, що поглинають звук.
Дані заходи прийнято, згідно [19].
2.6.4 Охорона навколишнього середовища
На об’єкті проектування відсутні шкідливі викиди в атмосферу та інші
негативні впливи на навколишнє середовище.
Згідно [20], проектом передбачено:
- збереження зелених насаджень;
- всі відходи, насипний грунт, сміття вивозиться автотранспортом в цілях
попередження запорошення та загазування повітря;
- сипучі та пилуваті матеріали, зберігаються тільки в закритих ємкостях.
2.7 Інженерне обладнання будівлі
У відповідності з технічними умовами прийняті схеми водопостачання:
господарсько-виробничо-протипожежна та зворотня. Вода від джерела поступає
з двох водоводів у 2 резервуари запасу води ємкістю 200 м3 кожний.
З резервуарів вода забирається насосами, встановленими в окремо
розташованій насосній станції і подається у кільцеву мережу фабрики.
Резервуари з фільтрами-поглиначами та насосна станція розташовуються у
санітарно-захисній зоні.
Від кільцевої мережі запроектовані вводи до корпусу. Для обліку води
встановлюються лічильники води: загальний для фабрики – на вводі на
площадку, додаткові – на вводі на кожний корпус та у деякі цехи, в залежності
від вимог технологічної частини.
Зворотнє водопостачання запроектовано для охолодження обладнання
холодильної та компресорної станцій. Охолодження води виробляється на
вентиляторній градирні, встановленій на даху станції.
На промплощадці передбачені мережі каналізації: побутова, промислова.
Системою побутової каналізації відводяться стоки від санвузлів до
внутрішньомайданчикової мережі. Промислова каналізація призначена для
відведення стоків від кондиціонерів і технологічного обладнання. Стоки за своїм
складом відповідають умовам скидання в побутову каналізацію.
Відвід стоків з майданчика цеху передбачається у дублюючий колектор.
Дощові стоки відводяться з майданчика відкрито по спланованій поверхні.
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
Система опалення прийнята з верхньою розводкою вертикальними
однотрубними стояками.
У виробничому цеху передбачається комбінована система опалення:
чергове опалення нагрівальними пристроями та повітряне опалення від системи
кондиціювання повітря.
Джерелом теплопостачання є власна котельня, яка розташована на
0
території цеху. Температура теплоносія 95 Ñ .
75
В цеху передбачається приточно-витяжна вентиляція з наступних
приміщень: цеху формування деревинної маси, цеху формування
древесноструганих плит, цеху реагентів. В інших приміщеннях передбачається
вентиляції із природнім та примусовим рухом повітря. Природній рух повітря
забезпечується шляхом влаштування в цеху вікон з можливістю їх відкривання.
Споживачами електроенергії є електроприймачі технологічного і
сантехнічного обладнання. Напруга в мережєі – 10 кВ.
Проектом передбачене освітлення проходів і проїздів на промплощадці, а
так само охоронне освітлення по периметру промплощадки.
Абонентська телефонна мережа прокладається в підпільній каналізації з
вініпластових труб. Для організації адміністративно-господарського зв’язку
проектом передбачено монтаж станції телефонного диспетчерського зв’язку
та електронної автоматичної телефонної станції. Внутрішня розводка
виконується в каналах з вініпластових труб.
Розподільча мережа радіофікації прокладається у вініпластовій трубі.
Абонентську мережу сховано під штукатуркою.
Радіорозетки встановлюються у всіх адміністративних приміщеннях на
висоті 0.8 м від підлоги і на відстані 50 см від розеток електроосвітлення.
Для охорони запроектованого виробничого корпусу передбачено
встановлення сигналізатора в кімнаті чергового. Контроль пошкодження
засклених поверхонь здійснюється спеціальними приладами. Для блокування
віконних та дверних прорізів застосовуються датчики. Для захисту сейфів,
металевих шаф ― ємнісні датчики.
2.8 Технічні та розрахункові дані
2.8.1 Розрахунок обладнання для санітарно-побутових приміщень
Розрахунок обладнання душових
Оскільки дане виробництво відноситься до І групи виробничих процесів,
відповідно санітарна характеристика цих процесів характеризується –
забрудненням тіла і спецодягу, згідно [21] .
Загальна кількість працюючих становить 130 осіб, в тому числі перша
зміна 130 осіб, друга – 80 осіб. Із них 85 чоловіків, 35 жінок.
Проектом передбачено влаштування душових суміжно з гардеробними, які
обладнані відкритими кабінами, розміщеними в один ряд.
Кількість душових сіток визначається за кількістю працюючих в найбільш
чисельній зміні, тобто 130 осіб.
Відповідно для жінок : 80/25=3,2=4 сітка
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
для чоловіків : 35/25=1,4 = 1 сітка.
Таким чином загальна кількість душових кабін у жінок та чоловіків
становить 5 сіток.
Розрахунок обладнання для вмивання
Проектом передбачено, що всі умивальники розташовуються суміжно з
гардеробами в чоловічих та жіночих кімнатах для вмивання.
Кількість кранів визначається за кількістю працюючих в найбільш
чисельній зміні, тобто 130 осіб.
Відповідно кількість кранів для жінок : 35/15=2,3=3 крани;
для чоловіків : 85/15=5,6=6 крани.
Загальна кількість 6 кранів.
Розрахунок обладнання для санвузлів
Проектом передбачене влаштування санвузлів у виробничій та у
адміністративній частині будівлі.
Кількість відповідного обладанання розрахована для більш чисельної
зміни. Вхід в санвузол влаштовується через тамбур з самозакривними дверима.
В тамбурі передбаченне влаштування умивальника. Санітарні вузли обладнані
чашами на підлозі та настінними пісуарами.
Кількість чаш у жіночих туалетах становить 35/15=2,3=3 чаша
у чоловічих : 85/15=5,6=6 чаші.
2.8.2 Специфікації
Таблиця 2.1 - Специфікація збірних залізобетонних та металевих елементів
Пози- Маса При-
Позначення Найменування К-ть
ція од., кг мітки
1 2 3 4 5 6
Фундаментні балки
ФБ1 1БФ6-1 106 350
ДСТУ Б В.2.6-143:2010
ФБ2 1БФ2,5-1 8 150
Колони
К1 7КФ97-4 26 3500
К2 ДСТУ Б В.2.6-63:2008 1К108-1 36 2800
К3 1КФ37-1 74 2100
Ферми
Ф1 ДСТУ Б В.2.6-118:2010 ФС 24-4/5 АІV AI 36 9200
Плити покриття
ПП-1 П6-2-2 36 3000
ПП-2 П6-2-3 134 3000
ПП-3 ДСТУ Б В.2.6-59:2008 П6-2-2 72 3000
ПП-4 П6-2-2 8 3000
ПП-5 П6-2-2 10 3000
Стінові панелі
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
ПС-1 ПС-1 26 350
ПС-2 ДСТУ Б В.2.6-64:2008 ПС-2 18 475
ПС-3 ПС-3 24 400
Ферми металеві
ФМ-1 ДСТУ Б В.2.6-51:2008 ФМ-1 13 560
ФМ-2 ДСТУ Б В.2.6-51:2008 ФМ-2 13 680
2.8.3 Зовнішнє та внутрішнє опорядження
Після закінчення монтажу елементів огородження та кладки цегляних
ділянок стін, заповнення віконних прорізів приступають до зовнішнього
опорядження будівлі.
Поверхню стінових панелей та цегляної кладки оштукатурюють
терразитовою штукатуркою.
Металеві елементи (стальні драбини) передбачено фарбувати масляними
фарбами за 2 рази.
По периметру будівлі влаштовують вимощення з асфальтобетону,
шириною 1м, з ухилом 1:2, по щебеневій підготовці.
Влаштовують під’їзні майданчики та тротуари.
Після закінчення встановлення стінових панелей, заповнення віконних
прорізів та прорізів під ворота та двері, монтажу елементів покриття,
влаштування покрівлі приступають до внутрішнього опорядження будівлі
дотримуючись вимог [4].
Поверхню стін оштукатурюють. Всі залізобетонні конструкції фарбують
водоемульсійною фарбою. Металеві конструкції та двері грунтують та фарбують
масляною фарбою. Стелю фарбують водоемульсійною фарбою
В побутових приміщеннях, душових, санвузлах стіни облицьовують
керамічною плиткою, стелю облицьовують пластиковою вагонкою.
2.9 Техніко-економічні показники будівлі
1. Будівля - Виробничий корпус ПАТ “Електромотор”, м. Полтава.
2. Характера будівництва – нове.
3. Поверховість – 1 поверх.
4. Ступінь вогнестікості – ІІ клас.
5. Площа ділянки – 17850,6 м².
6. Площа забудови - 8442,65 м².
7. Площа загальна – 9540,5 м².
8. Будівельний об′єм 77672,4 м³.
9. Площа виробничих приміщень – 6684,5 м².
10. Площа адміністративних приміщень – 1758,15м².
Арк.
192 Б – 11 ПЗ
Таблиця 2.2 -Специфікація елементів перемичок
Кількість по
поверхах Маса
Поз. Позначення Найменування Примітка
1 Всього од., кг
1 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 2ПБ 19-3 62 62 81
2 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 2ПБ 16-2 10 10 65
3 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 1ПБ 13-1 27 27 25
4 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 5ПБ 21-27П 20 20 250
5 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 3ПБ 25-8 46 46 162
6 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 5ПБ 25-27 2 2 338
7 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 3ПБ 34-4П 8 8 222
8 ДСТУ Б В.2.6-55:2008 3ПБ 16-37 2 2 102
Таблиця 2.3 -Специфікація елементів заповнення прорізів
Кількість по фасадах Маса
Поз. Позначення Найменування Прим.
1-21 21-1 А-Р Р-А Всього од., кг
Вікна
В-1 ДСТУ Б В.2.6-15:2011 ПР-24.18-2 7 7 14 360
В-2 ДСТУ Б В.2.6-15:2011 ПР-12.12-2 9 10 16 35 150
В-3 ДСТУ Б В.2.6-15:2011 ПР-11.12-2 5 2 2 9 130
Блоки дверні зовнішні
1 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДА9-21 1 1 750
2 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДВГ12-21 1 2 4 7 1190
3 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДВГ9-21 2 1 3 790
Ворота металеві
Вр-1 ДСТУ Б В.2.6-77:2009 Ворота 1800х3000 2 2 1100
Вр-2 ДСТУ Б В.2.6-77:2009 Ворота 2400х3000 3 3 1250
Вр-3 ДСТУ Б В.2.6-77:2009 Ворота 3100х3000 1 1 1650
Таблиця 2.4 - Специфікація елементів заповнення прорізів
Маса
Кі
Поз. Позначення Найменування од., Прим
-ть
кг
Блоки дверні внутрішні
1 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-15 2 45
2 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-15 38 45
3 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-24 5 40
4 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-10 л 2 40
5 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-10 л 26 40
6 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 21-9 4 25
7 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 21-9 л 6 25
8 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 21-7 19 22
9 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 21-7 л 11 22
10 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-30 3 130
11 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-12 л 8 43
12 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 21-12 л 1 43
13 ДСТУ Б В.2.6-99:2009 ДГ 24-10 4 40
3 Розрахунково-конструктивний розділ
3.1 Плити покриття
3.1.1 Вихідні дані
Ребриста плита висотою 400 мм, шириною 1.5 м та довжиною 5.55 м
складається з полиці товщиною 50 мм, двох повздовжніх ребер висотою 400 мм і
шириною понизу 85 мм та поверху 100 мм, поперечних ребер – торцевих
висотою 400 мм і шириною понизу 100 мм та поверху 125 мм і проміжних
висотою 200 мм і ширною понизу 50 мм та поверху 100 мм.
Плита виготовляється бетону класу С40; коефіцієнт умов роботи бетону
γb2 = 0.9 (Rb = 27,5·0.9 = 24,75 МПа; Rbt = 1.55·0.9 = 1.4 МПа; Rb,ser = 25 МПа;
Rbt,ser = 2.5 МПа; Еb = 3.2·104 МПа) [19].
Полиця плити армується зварними рулонними сітками з арматури, що
вкладаються між повздовжніми ребрами понизу та над ними поверху полиці. В
нижніх сітках робоча арматура в двох напрямках, у верхніх – поперечна.
Арматура класу А-240 (Rs = 225 МПа, Еs = 2.1·105 МПа) [19].
Арматура попередньо напружена арматура класу К-1400:
Rs =1175 МПа , R 5
s, ser =1310 МПа Rsc=400 МПа, Еs =1.8∙10 МПа;
Арматура ненапружена повздовжніх і поперечних ребер – зварні каркаси,
нижні стержні яких – класу А-400 (Rs = 365 МПа, Rs,ser = 390 МПа, Е 5
s = 2·10
МПа) [19], а верхні та поперечні – класу А-240.
У плиті перекриття допускається утворення тріщин, до неї ставиться третя
категорія вимог по тріщиностійкості.
Поперечний розріз і розміри плити приведені на рисунку 3.1.
Рисунок 3.1 – Поперечний переріз ребристої плити покриття
3.1.2 Збір навантажень
Підрахунок навантажень на перекриття приведений в таблиці 3.1 з
урахуванням коефіцієнта надійності по призначенню γn = 0.95.
Таблиці 3.1 – Збір навантажень
Нормативне Коефіцієнт Розрахункове
№
Навантаження навантаження, надійності за навантаження
п/п
Н/м2 навантаженням Н/м2
1 2 3 4 5
1 Постійне навантаження:
а) конструкція покриття
Арк.
192 ПЗ Б – 11
- конструкція кровлі δ=30
мм, 587.1 1.3 763.2
0.03·2.1·9.81·0.95·(1000)
- цементний розчин δ=10
мм, 186.4 1.3 242.3
0.01·2·9.81·0.95·(1000)
- утеплювач δ=60 мм,
134,2 1.3 174,46
0.06·0,6·9.81·0.95·(1000)
б) плита 2180 1.1 2398
в) шви замонолічення 100 1.2 120
Разом постійне
qн р
1=4395.5 q 1=5268.1
навантаження q
2 Тимчасове навантаження:
а) короткотривале 2100 1.2 2520
б) довготривале 8400 1.2 10080
Разом тимчасове
10500 12600
навантаження V
3 Повне навантаження q+V 14895.5 17868.1
3.1.3 Розрахунок полиці на місцевий згин
Полиця є однорядною багатопролітною конструкцією, обмеженою
ребрами. Розрахунковий проліт полиці при однопролітній розрахунковій схемі
(рисунок 3.1):
l01 = 1485 – 2·20 – 2·100 = 1245 мм.
При чотирьохпролітній схемі (рисунок 3.2):
l02 = 1350 – 2·50 = 1250 мм.
Рисунок 3.2 – Повздовжній переріз ребристої плити перекриття
З урахуванням l01/l02 = 1245/1250 ≈ 1 проліт полиці представляє собою
плиту, защемлену по всьому контуру.
Розрахункове навантаження, з урахуванням її ваги при товщині h΄f = 50 мм
визначаємо у відповідності з таблицею 3.1.
Постійне розрахункове навантаження:
- від полиці g1 = 0.05·2.4·9.81·0.95·1.1 = 1.23 кН/м2;
Арк.
192 ПЗ Б – 11
- від підлоги g2 = 2.75 кН/м2;
- всього g = g1 + g2 = 1.23 + 2.75 = 3.98 кН/м2.
Тимчасове v = 12.6 кН/м2.
Повне розрахункове навантаження g + v = 3.98 + 12.6 = 16.58 кН/м2.
Згинаючі моменти визначаємо з урахуванням перерозподілу зусиль
внаслідок пластичних деформацій бетону та арматури. При незначній різниці
прольотів полиці та однаковому армуванні всіх її ділянок пролітні та опорні
моменти в обох напрямках можна прийняти рівними. Тоді згинаючі моменти
при рівномірно-розподіленому навантаженні на полицю:
(g + v) 2
l (3 l − l )
M = 0 1 0 2 0 1 . (3.1)
48 (l01 + l02)
16.58 2
1.245 (3 1.25−1.245)
M = = 0.538 кН м.
48 (1.245+1.25)
Полицю розраховуємо як переріз прямокутної форми з одиночною
арматурою.
Робоча висота полиці в напрямку l01 при арматурі діаметром 8 мм:
h01 = h'f – as – d/2, (3.2)
де as – захисний шар бетону, аs = 10 мм.
h01 = 50 – 10 – 8/2 = 36 мм.
Характеристика стисненої зони бетону:
ω = α – 0.008·Rb, (3.3)
де α = 0.85 – для важкого бетону.
ω = 0.85 – 0.008·24,75 = 0.692.
Коефіцієнт умов роботи бетону γb2 = 0.9 < 1. Граничне напруження в
арматурі стисненої зони при γb2 < 1 σsc,u = 500 МПа. Граничне значення висоти
стиненої зони:
ω
ξ = . (3.4)
R
Rs ω
1+ 1−
σsc,u 1.1
0.692
ξ = = 0.593.
R 225 0.692
1+ 1−
500 1.1
Коефіцієнт відносної несучої здатності А0 розраховуємо для смуги 1 м:
A = M/R ·b·h2
0 b 01. (3.5)
А0 = 0.538·(106)/24,7·1000·362 = 0.021.
Відносна висота стисненої зони бетону:
(3.6)
ξ = 1 − 1 − 2
A0.
ξ =1− 1− 2 0.021= 0.021.
Коефіцієнт η:
η = 1 – 0.5·ξ. (3.7)
η = 1 – 0.5·0.021 = 0.99.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Площа перерізу арматури:
As1 = M/Rs·η·h01. (3.8)
А 6
s1 = 0.538·(10 )/225·0.99·36 = 67.1 мм2.
Коефіцієнт армування:
μ = As1/b·h01. (3.9)
μ = 67.1/1000·36 = 0.0019 > μmin = 0.0005.
Приймаємо арматуру Ø8 А-240 з кроком 200 мм, As1 = 301.6 мм2 > 67.1
мм2.
Аналогічно розраховуємо полицю в напрямку l02.
h02 = h01 – d = 36 – 8 = 28 мм.
А0 = 0.538·(106)/24,75·1000·282 = 0.035.
η = 1 – 0.5·0.036 = 0.982.
Аs2 = 0.538·(106)/225·0.982·28 = 87 мм2.
μ = 87/1000·28 = 0.0031 > μmin = 0.0005.
ξ =1− 1− 2 0.035 = 0.036.
Приймаємо арматуру Ø8 А-240 з кроком 200 мм, As1 = 301.6 мм2 > 87
мм2.
Для армування приймаємо зварні сітки ,
8A − I 200 50
C1C 1290 5300
8A − I 200 45
що розкатуються понизу полиці між повздовжніми ребрами з підйомом над
поперечними ребрами. Вздовж повздовжніх ребер вкладаються сітки С2 і
заводяться в полицю не менш як на 35d (де d – діаметр робочих стержнів), тобто
35·8 = 280 мм.
Приймаємо ширину сітки С2 кратною розміру ячейки (200 мм), тобто 600
мм:
8A − I 200 50
C2C 600 5300 .
8A − I 200 0
3.1.4 Розрахунок поперечних ребер
Навантаження.
В плиті маються середні та крайні поперечні ребра, опорами для яких є
повздовжні ребра. Розрахункова статична схема поперечних ребер –
однопролітна балка. Розрахунковий проліт між осями опор:
l0 = 1485 – 2·85/2 = 1400 мм.
Розрахункове рівномірно-розподілене навантаження, кН на 1 м середнього
ребра:
b + b
g = h ρ g γ γ , (3.10)
1 n f
2
де b' – ширина верхньої основи ребра;
b – ширина нижньої основи ребра.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
0.1+ 0.05
g = (0.2− 0.05) 2.4 9.81 0.95 1.1= 0.277 кН/м.
1
2
Те саме від ваги підлоги та полиці при відстані між середніми
поперечними ребрами 1.35 м і крайніми 1.425 м (дивитись таблицю 3.1):
g2 = (1.23 + 2.75)·(1.35 + 1.425)/2 = 5.522 кН/м.
Всього постійне навантаження:
g = g1 + g2 = 0.277 + 5.522 = 5.799 кН/м.
Тимчасове навантаження:
v = 12.6·(1.35 + 1.425)/2 = 17.483 кН/м.
Повне навантаження:
g + v = 5.799 + 17.483 = 23.282 кН/м.
Розрахунок міцності нормальних перерізів.
Найбільший згинаючий момент знаходиться в середині прольоту:
М = (g + v)·l2
0/8 = 23.282·1.42/8 = 5.7 кН·м.
Поперечні зусилля на опорах:
Q = l0·(g + v)/2 = 1.4·23.282/2 = 16.297 кН.
При розрахунку поперечного ребра на згинаючий момент М1 враховується
спільна його робота з ділянкою полиці товщиною h'f = 50 мм в стисненій зоні.
При h'f/h = 50/200 = 0.25 > 0.1, згідно рекомендаціям [20], розрахункова
ширина полиці таврового перерізу приймається рівною не більше 1/6 прольоту в
кожен бік від ребра, та не більше половини відстані в просвіті між повздовжніми
ребрами, тобто:
b'f = l0/3 + b = 1400/3 + 100 = 567 мм;
b'f = l0/2 = 1400/2 = 700 мм > 567 мм.
Приймаємо b'f = 567 мм.
Робоча висота ребра при арматурі діаметром 12 мм:
h0 = h – (as + d/2) = 200 – (15 + 12/2) = 179 мм.
ω = 0.85 – 0.008·19.8 = 0.692.
0.692
ξ = = 0.573.
R 280 0.692
1+ 1−
500 1.1
Перевіряємо умову:
M < Rb·b'f·h'f·(h0 – 0.5·h'f). (3.11)
М = 5.7·(106) Н·мм < Rb·b'f·h'f·(h0 – 0.5·h'f) = 24,75·567·50·(179 – 0.5·50) =
=87·(106) Н·мм,
Тобто границя стиснутої зони розміщується в полиці і розрахунок
проводиться як для прямокутного перерізу шириною b'f = 567 мм.
Коефіцієнт відносної несучої здатності А0 розраховуємо по (3.5):
А 6 2
0 = 5.7·(10 )/24,75·567·179 = 0.016.
Відносну висоту стисненої зони визначаємо по (3.6):
ξ =1− 1− 2 0.016 = 0.016 ξ = 0.573.
R
Арк.
192 ПЗ Б – 11
0.692
ξ = = 0.573.
R 1150 0.692
1+ 1−
500 1.1
Коефіцієнт η по (3.7):
η = 1 – 0.5·0.016 = 0.992.
Площа перерізу повздовжньої арматури розраховуємо за (3.8):
А 6
s1 = 5.7·(10 )/1150·0.993·179 = 87.9 мм2.
Коефіцієнт армування при b = (100 + 50)·0.5 = 75 мм по (3.9):
μ = 87.9/75·179 = 0.0065 > μmin = 0.0005.
Приймаємо в нижній зоні ребра 1Ø12 К-1400, As = 113.1 мм2 > 87.9 мм2.
Розрахунок міцності похилих перерізів.
Якщо поперечну силу сприймає чисто бетонний переріз Qb, то розрахунок
хомутів не проводять, а встановлюють їх у цьому випадку, виходячи з
конструктивних потреб. Ці умови виражаються формулою:
Q ≤ φb3·(1 + φn)·Rbt·b·h0, (3.12)
де φb3 – коефіцієнт, який приймається для важкого бетону рівним 0.6;
Rbt – розрахунковий опір бетону розтягу, Rbt = 1,4 МПа;
φn – коефіцієнт, який враховує вплив повздовжніх сил, φn = 0.
Q = 16.297 кН > φb3·(1 + φn)·Rbt·b·h0 = 0.6·(1 + 0)·1.4·50·179 = 6.766 кН.
Таким чином, площа та крок поперечних стержнів підлягають розрахунку.
Задаємося діаметром хомутів dsw = 8 мм.
Назначаємо кількість зрізів n = 1. Визначаємо сумарну площу зрізу
хомутів:
Asw = Asw1·n, (3.13)
де Asw1 – площа зрізу одного хомута, A 2
sw1 = 50.3 мм .
Asw = 50.3·1 = 50.3 мм2.
Визначаємо необхідну інтенсивність поперечного армування:
q 2 2
sw = Q /4·φb2·b·h 0·Rbt, (3.14)
де φb2 – коефіцієнт, який береться для важкого бетону рівним 2.
qsw = (16.297·(103))2/4·2·50·1792·1.4 = 16.4 Н/мм.
Крок поперечних стержнів:
s = Rsw·Asw/qsw, (3.15)
де Rsw – розрахунковий опір розтягу поперечної арматури, Rsw = 175 МПа.
s = 175·50.3/16.4 = 536.7 мм.
Максимально допустимий крок поперечних стержнів:
s 2
max = φb4·(1 + φn)·Rbt·b·h 0/Q, (3.16)
де φb4 = 1.5 для важкого бетону.
smax = 1.5·(1 + 0)·1.75·50·1792/16.297·(103) = 186 мм.
Так як h = 200 мм < 450 мм, то крок поперечних стержнів:
s = h/2 = 200/2 = 100 мм < 150 мм.
Отже, приймаємо крок поперечних стержнів s = 100 мм.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
3.1.5 Розрахунок повздовжніх ребер
Навантаження.
Визначаємо розрахунковий проліт повздовжніх ребер плити між вісями
опор при відстані між ригелями L = 6 м, ширині їх по верху b = 300 мм, зазорі
між ригелем та плитою а = 100 мм та спиранні її на полицю ригеля с = 75 мм:
l0 = L – b – 2·a – 2·c/2 = 6 – 0.3 – 2·0.1 – 2·0.075/2 = 5.425 м.
Навантаження на повздовжні ребра, що приходяться з ширини плити b'f =
= 1.5м:
повна при коефіцієнті надійності по навантаженню γf > 1 (таблиця 3.1):
q = (g + v)· b'f = 17.868·1.5 = 26.8 кН/м;
повна при коефіцієнті надійності по навантаженню γf = 1:
qn = (gn + vn)· b'f = 14.895·1.5 = 22.34 кН/м;
постійне та довготривале тимчасове:
q = (gn + vn)· b'f = (4.395 + 8.4)·1.5 = 19.19 кН/м;
короткочасно діюче тимчасове:
q = vn· b'f = 2.1·1.5 = 3.15 кН/м.
Моменти обчислюються за формулою М = q·l2
0/8:
від повного навантаження при γf > 1
М = 26.8·5.4252/8 = 98.59 кН·м;
від повного навантаження при γf = 1
М = 22.34·5.4252/8 = 82.19 кН·м;
від постійного та тривалодіючого тимчасового навантаження при γf = 1
М = 19.19·5.4252/8 = 70.6 кН·м;
від короткочасно діючого тимчасового навантаження при γf = 1
М = 3.15·5.4252/8 = 11.59 кН·м.
Поперечні сили обчислюються за формулою Q = q·l0/2:
від повного при γf > 1
Q = 26.8·5.425/2 = 72.695 кН;
від повного при γf = 1
Q = 22.34·5.425/2 = 60.6 кН.
Розрахунок міцності нормальних перерізів.
Поперечний переріз плити приводимо до таврової форми та, згідно [20],
при наявності поперечних ребер або при h'f = 50 мм > 0.1·h = 0.1·400 = 40 мм в
розрахунку враховуємо всю ширину полиці:
b'f = 1485 – 2·20 = 1445 ≈ 1450 мм.
Робоча висота:
h0 = h – ap = 400 – 50 = 350 мм.
Характеристика стисненої зони:
ω = α – 0.008·Rb = 0.85 – 0.008·24,8 = 0.692.
Для обчислення напруження σsp1 розраховуємо напруження р, яке при
електротермічному способі натягу та коефіцієнті Δγsp визначається за
формулою:
Арк.
192 ПЗ Б – 11
p = 30 + 360/l, (3.17)
де l = 5.5 м – довжина стержня, що напружується.
р = 30 + 360/5.5 = 95.5 МПа.
Коефіцієнт Δγsp: p 1
Δ γ s p = 0 . 5 σ
1 +
, (3.18)
sp np
де np = 2 – прийнята кількість стержнів ненапружуваної арматури, по одному в
кожному ребрі;
σsp = 1150 МПа – попереднє напруження без урахування втрат.
95.5 1
Δγ = 0.5 1+ = 0.148 0.1.
sp 1150
2
Оскільки Δγsp = 0.148 > 0.1 – мінімально допустимого значення [20], то
приймаємо Δγsp = 0.148.
Попереднє обтиснення в напруженій арматурі до обтиснення бетону при
коефіцієнті точності натягу γsp < 1:
σsp1 = σsp·(1 – Δγsp). (3.19)
σsp1 = 1150·(1 – 0.148) = 468.6 МПа.
Так як втрати попереднього напруження арматури від деформації анкерів
σ3 та форм σ5 при електротермічному способі натягу в розрахунку не
враховуються, приймаємо σ3 = 0, σ5 = 0.
Так як армування ребер плити прийнято арматурою К-1400, то
Δσsp = 1500· σsp1/Rs – 1200 = 1500·468.6/1175 – 1200 = -166.3 < 0 → Δσsp = 0
Напруження σsp:
σsp = 0.6·Rs. (3.20)
σsp = 0.6·1175 = 705 МПа.
Напруження σsR:
σsR = Rs + 400 – σsp1 – Δσsp. (3.21)
σsR = 1175 + 400 – 468.6 – 0 = 1106.4 МПа.
Гранична висота стисненої зони бетону по (3.4):
0.692
ξ = = 0.476.
R 1106.4 0.692
1+ 1−
500 1.1
Перевіряємо умову (3.11):
М = 98.59 ·(106) Н·мм < Rb·b'f·h'f·(h0 – 0.5·h'f) = 24,75·1450·50·(350 – 0.5·50)
= 466.5·(106) Н·мм.
Так як умова задовольняється, то нейтральна вісь знаходиться в полиці та
розрахунковим є переріз прямокутного профілю шириною b'f = 1450 мм.
Коефіцієнт відносної несучої здатності А0 розраховуємо по (3.5):
А0 = 98.59·(106)/24,75·1450·3502 = 0.028.
Відносну висоту стисненої зони визначаємо по (3.6):
Коефіцієнт η по (3.7):
η = 1 – 0.5·0.028 = 0.986.
Коефіцієнт умов роботи γs6 = 1.15 для арматури К-1400.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Площа перерізу повздовжньої арматури розраховуємо за формулою:
Asp1 = M/η·γs6·Rs·h0. (3.22)
Аsр1 = 98.59·(106)/0.986·1.15·1175·350 = 365 мм2.
Приймаємо арматуру 16Ø6 К-1400 А = 396 мм2 2
sр > 365 мм .
Коефіцієнт армування
μ = (Аsр + Аs)/b·h0 = (396 + 226.2)/2·85·350 = 0.011> μmin = 0.0005.
Розрахунок міцності похилих перерізів.
Задаємося сумарними втратами σ = 100 МПа [20], тоді:
N = P2 = σp2·Asp = (σsp – σ1)·Asp. (3.23)
N = (705 – 100)·396 = 180900 Н.
Обчислюємо коефіцієнт φn:
φn = 0.1·N/Rbt·b·h0, (3.24)
де b = 185 мм – ширина приведеного таврового перерізу.
φn = 0.1·180900/1.95·185·350 = 0.22 < 0.5.
Перевіряємо умову (3.12):
Q = 72.695 кН > φb3·(1 + φn)·Rbt·b·h0 = 0.6·(1 + 0.14)·1.4·185·350 = 55.804 кН.
Отже, необхідний розрахунок хомутів.
Задаємося діаметром хомутів dsw = 8 мм, Asw1 = 50.3 мм2. Назначаємо
кількість зрізів: n = 2 –по одному в кожному ребрі.
Сумарна площа хомутів по (3.13):
Asw = 50.3·2 = 100.6 мм2.
Визначаємо необхідну інтенсивність поперечного армування по (3.14):
qsw = (72.695·(103))2/4·2·185·3502·1.95 = 23.13 Н/мм.
Крок поперечних стержнів по (3.15):
s = 175·100.6/23.13 = 761.13 мм.
Максимально допустимий крок поперечних стержнів по (3.16):
smax = 1.5·(1 + 0.14)·1.4·185·3502/72.695·(103) = 672 мм.
Так як h = 400 мм < 450 мм, то крок поперечних стержнів:
s = h/2 = 400/2 = 200 мм > 100 мм.
Отже, приймаємо крок поперечних стержнів s = 100 мм.
3.1.6 Геометричні характеристики поперечного перерізу плити
Поперечний переріз плити таврової форми (рисунок 3.3) з розмірами: b'f =
= 1450 мм; h = 400 мм; h'f = 50 мм; h0 = 350 мм; b = 185 мм.
Площа перерізу бетону:
Ared = A = b'f·h'f + b·(h – h'f) = 1450·50 + 185·(400 – 50) = 137.25·103 мм2.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Рисунок 3.3 – Переріз плити, приведений до поперечного перерізу таврової
форми
Площа повздовжньої арматури:
Asp + As + A's = 396 + 226.2 + 157.1 = 785.3 мм2.
Так як 0.008·A = 0.008·137.25·103 = 1098 > 785.3 мм2, то геометричні
характеристики перерізу визначаємо без урахування повздовжньої арматури.
Статичний момент площі приведеного перерізу відносно нижньої грані
плити:
Sred = b'f·h'f·(h – 0.5·h'f) + b·(h – h' 2
f) ·0.5 = 1450·50·(400 – 0.5·50)+
+ 185·(400 –50)2·0.5 = = 38519·103 мм3.
Відстань від центра ваги приведеного перерізу до нижньої грані:
y0 = S 3 3
red/Ared = 38519·10 /137.25·10 = 281 мм.
Момент інерції приведеного перерізу відносно його центра ваги:
I 3
red = b'f·(h'f) /12 + b'f·h'f·(h – y 2
0 – 0.5·h'f) + b·(h – h' 3
f) /12 + b·(h – h'f)·[y0 – (h –
h'f)·0.5]2 = =1450·503/12 + 1450·50·(400 – 281 – 0.5·50)2 + 185·(400 – 50)3/12 +
+185·(400 – 50)·[281 - - (400 – 50)·0.5]2 = 204423·104 мм4.
Момент опору приведеного перерізу для крайнього нижнього волокна:
Wred = Ired/y0 = 204423·104/281 = 7274.8·103 мм3.
Момент опору приведеного перерізу для крайнього нижнього волокна з
урахуванням непружних деформацій бетону визначаємо спрощено згідно [19]:
Wpl = γ·W 3 3 3
red = 1.75·7274.8·10 = 12730.9·10 мм ,
де γ = 1.75, так як переріз тавровий з полицею в стиснутій зоні.
Момент опору приведеного перерізу для крайнього верхнього волокна:
W'red = Ired/(h – y0) = 204423·104/(400 – 281) = 17178.4·103 мм3.
Момент опору приведеного перерізу для крайнього верхнього волокна з
урахуванням непружних деформацій бетону та полиці в розтягнутій зоні [19]:
W'pl = γ'·W'red = 1.5·17178.4·103 = 25767.6·103 мм3,
де γ' = 1.5, так як переріз тавровий з полицею в розтягнутій зоні.
3.1.7 Визначення втрат попереднього напруження арматури
Перевіряємо прийняте попереднє напруження арматури σsp з урахуванням
допустимих відхилень р = 95.5 МПа при коефіцієнті γsp = 1:
σsp + р = 705 + 95.5 = 800.5 МПа < Rs,ser = 1310 МПа;
Арк.
192 ПЗ Б – 11
σsp – р = 705 – 95.5 = 609.5 МПа > 0.3·Rs,ser = 0.3·1310 = 393 МПа.
Таким чином, напруження σsp знаходяться в допустимих межах.
Перші втрати.
Від релаксації напружень арматури при електротермічному способі
натягу:
σ1 = 0.05·σsp. (3.25)
σ1 = 0.05·705 = 35.25 МПа.
Від температурного перепаду при агрегатно-поточній технології
виготовлення плит σ2 = 0 – так як арматура та форма нагріваються одночасно, то
перепаду температури немає.
Від деформації анкерів σ3 = 0, так як при електротермічному способі
натягу втрати від деформації анкерів враховані при визначенні повного
подовження арматури.
Від тертя арматури об огинаючі пристрої σ4 = 0, так як арматура
прямолінійна і натягується до бетонування.
Від деформації сталевої форми σ5 = 0, так як при електротермічному
способі натягу ці втрати враховані при визначенні повного подовження
арматури.
Для визначення втрат від швидконатікаючої повзучесті бетону σ6
визначаємо:
σsp1 = σsp – σ1 – σ2 – σ3 – σ4 – σ5 = 705 – 32.25 = 672.25 МПа.
Зусилля попереднього обтиснення:
Р = σsp1·Asp = 672.25·396 = 210·103 Н.
Ексцентриситет прикладання зусилля Р відносно центра ваги приведеного
перерізу:
e0p1 = y0 – asp. (3.26)
е0р1 = 281 – (30 + 16/2) = 243 мм.
Стискуюче напруження в бетоні на рівні центра ваги арматури Asp
при ysp = e0p1:
P P e 0 p 1 y (3.27)
sp
σbp = + .
Ared Ired
Те саме, для крайнього верхнього волокна:
P P e0p1 (h − y )
0
σ b p = − . (3.28)
Ared Ired
210 3 210 3 2
10 10 243
σbp = + = 7.6 МПа.
137.25 3
10 204423 4
10
Коефіцієнт α:
α = 0.25 + 0.025·Rbp, (3.29)
де Rbp = 0.8·40 = 32 МПа.
P P e0p1 (h − y )
= − 0
σ
bp .
Ared Ired
Арк.
192 ПЗ Б – 11
210 3 3
10 210 10 243 (400 − 281)
σ
bp = − = -1.44 МПа 0.
137.25 3
10 204423 4
10
α = 0.25 + 0.025·32 = 1.05.
Приймаємо α = 0.8 та обчислюємо коефіцієнт β:
β = 5.25 – 0.185·Rbp. (3.30)
β = 5.25 – 0.185·32 = - 0.67 < 1.1.
Приймаємо β = 1.1, тоді:
σ6 = 34·α – 72·β·(σbp/Rbp – α). (3.31)
σ6 = 34·0.8 – 72·1.1·(4.92/32 – 0.8) = 78.38 МПа.
Перші втрати:
σl1 = σ1 + σ2 + σ3 + σ4 + σ5 + σ6 = 27.5 + 78.38 = 105.88 МПа.
Другі втрати.
Від усадки бетону, що піддається тепловій обробці при атмосферному
тиску:
σ8 = σ'8 = 40 МПа.
σsp1 = σsp – σl1 = 550 – 105.88 = 444.12 МПа.
σs = σ6 = 78.38 МПа.
Для визначення втрат від повзучесті бетону σ9 уточнюємо стискуюче
напруження за рахунок врахування згинаючого момента від ваги плити Мg та
зусилля попереднього обтиснення Р1 з урахуванням втрат σl1 при γsp = 1, γf = 1,
γn = 0.95, g = 0.981:
Мg = g1n·b'f·g·γn·l
2
0/8 = 2.18·1.5·0.981·0.95·5.4252/8 = 11.21 Н·мм.
P1 = σsp1·Asp + σ'sp·A'sp – σs·As - σ's·A's. (3.32)
Р1 = 522.5·402 – 78.38·226.2 = 192.3·103 Н.
Ексцентриситет прикладання зусилля Р1 відносно центра ваги приведеного
перерізу:
е0р1 = (σsp1·Asp·ysp - σs·As·ys)/P1, (3.33)
де ys – відстань від центра ваги арматури As до центра ваги приведеного
перерізу, при захисному шарі бетону 15 мм та діаметрі стержнів 12 мм:
ys = у0 – as = 281 – (15+ + 12/2) = 260 мм.
е0р1 = (444.12·402·243 – 78.38·226.2·260)/192.3·103 = 201.6 мм.
P P1 e1 0p1 ysp Mg ysp
σ b p = + - . (3.34)
Ared Ired Ired
192.3 3
10 192.3 3 2
10 243 11.21 243
σbp = + − = 6.96 МПа.
137.25 3 4 4
192.3 3 192.3 130
10 10 243(204423 204423 10
400 − 2811)0 11.21 (400 − 281)
σbp = − + = -1.32 МПа 0.
137.25 3
10 204423 4
10 204423 104
Так як σbp/Rbp = 6.96/32 = 0.22 < 0.75, то втрати від повзучесті бетону:
σ9 = 128·σbp/Rbp. (3.36)
σ9 = 128·6.96/32 = 27.84 МПа.
Другі втрати:
σl2 = σ8 + σ9 = 40 + 27.84 = 67.84 МПа.
Сумарні втрати:
σl = σl1 + σl2 = 105.88 + 67.84 = 173.72 МПа > 100 МПа.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
3.1.8 Розрахунок нормальних перерізів повздовжніх ребер по
виникненню тріщин
Попереднє обтиснення з урахуванням сумарних втрат:
σsp2 = γsp·(σsp – σl), (3.37)
де γsp = 1 – Δγsp = 1 – 0.148 = 0.852.
σsp2 = 0.852·(550 – 173.72) = 320.59 МПа.
Напруження в нижній повздовжній ненапруженій арматурі, викликані
усадкою та повзучістю бетону:
σs = σ6 + σ8 + σ9 = 78.38 + 40 + 27.84 = 146.22 МПа.
Зусилля попереднього обтиснення з урахуванням сумарних втрат:
Р2 = σsp2·Asp – σs·As = 320.59·402 – 146.22·226.2 = 95.8·103 Н·м.
Ексцентриситет зусилля Р2:
e0p2 = (σsp2·Asp·ysp – σs·As·ys)/P2 = (320.59·402·243 – 146.22·226.2·260)/95.8·103=
= 237 мм.
Напруження у верхньому волокні бетону стиснутої зони від зусилля
попереднього обтиснення та зовнішнього навантаження по (3.35):
95.8 3 3
10 95.8 10 237 (400 − 281) 82.19 106 (400 − 281)
σb2 = − + = 4.16 МПа.
137.25 3
10 204423 4
10 204423 104
Коефіцієнт φ:
φ = 1.6 – σb2/Rb,ser. (3.38)
φ = 1.6 – 4.16/36 = 1.46 > 1.
Приймаємо φ = 1.
Відстань від центра ваги приведеного перерізу до нижньої межі ядра
перерізу:
r' = φ·Wred/Ared. (3.39)
r' = 1·7274.8·103/137.25·103 = 53 мм.
Момент зусилля обтиснення:
Mrp = P2·(e0p2 + r'). (3.40)
Mrp = 95.8·103·(237 + 53) = 27.78·106 Н·мм.
Перевіряємо умову виникнення тріщин:
M < Mcrc = Rbt,ser·Wpl + Mrp. (3.41)
М = 82.19·106 Н·мм > Мcrc = 2.1·12730.9·103 + 27780·103 = 54.51·106 Н·мм.
Таким чином, в стадії експлуатації в нижній зоні ребер плити виникають
тріщини, нормальні до їх повздовжньої осі.
3.1.8 Визначення ширини розкриття нормальних тріщин
Для визначення початкової ширини розкриття тріщин від короткочасної
дії всього навантаження при γf = 1 Mr2 = 82.19 кН·м обчислюємо:
δ = (Mr2 + P2·e 2
sp2)/b·h 0·Rb,ser, (3.42)
де esp2 = y0 – asp – e0p2 = 281 – 35 – 237 = 9 мм.
δ = (82.19·106 + 95.8·103·9)/185·3502·35 = 0.13.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
α
(bf −b)h + (A
f sp +As )
= 2 ν , (3.43)
f
b h
0
82.19 10 6 −95.8 10 3 (324 −9)
σ s1 = = 255.6 МПа.
(396 + 226.2 )324
де A'sp = 0;
α = Es/Eb = 1.8·105/2,1·104 = 5.85;
ν = 0.45 при короткочасній дії навантаження.
5.85
(1450 −185) 50 + 157.1
2 0.45
f = = 0.993.
185 350
λ1 = φf·(1 - h'f/2·h0). (3.44)
λ1 = 0.993·(1 – 50/2·350) = 0.922.
Ексцентриситет:
es,tot = (Mr2 + P2·esp2)/P2. (3.45)
es,tot = (82.19·106 + 95.8·103·9)/95.8·103 = 867 мм.
Відносна висота стиснутої зони:
1 1 . 5 + f (3.46)
ξ = + ,
1+ 5 (δ + λ1 ) 11.5 e
β + s,tot
− 5
10 μ α h
де β = 1.8 для важкого бетону; 0
μ = (Asp + As)/b·h0 = (396 + 226.2)/185·350 = 0.0097.
1 1.5+ 0.993
ξ = + = 0.1841.
1+ 5 (0.13+ 0.922) 11.5 867
1.8+ − 5
10 0.0097 5.85 350
Плече внутрішньої пари сил:
hf 2
+ ξ
h
0
z = h 0 1 − . (3.47)
2 ( f + ξ)
50
+ 0.1842
z = 350 350
1− = 324 мм.
2 (0.993+ 0.184)
Приріст в арматурі Asp від дії зовнішнього моменту:
M r2 − P 2 ( z − e s p 2 ) (3.48)
σs1 = .
(Asp + As ) z
Так як e0,tot = e0p2 = 237 мм < 0.8·h0 = 0.8·350 = 280 мм, то уточнюємо
напруження σs1 для нижнього ряду стержнів згідно вказівкам [20]:
Арк.
192 ПЗ Б – 11
h − x −a
δ = 2
n ,
h − x −a
1 (3.49)
де х = ξ·h0 = 0.184·350 = 64.4 мм;
а2 – відстань від центра ваги крайнього ряду стержнів до найбільш
розтягнутого волокна бетону при захисному шарі 15 мм та діаметрі стержнів 12
мм: а2 = 20 + 12/2= = 26 мм;
а1 – те саме, від центра ваги площі всієї арматури:
а1 = (Asp·asp + As·as)/(Asp + As) = (396·30 + 226.2·20)/(396 + 226.2) = 26.4 мм.
400 − 64.4 − 26
δn = =1.001.
400 − 64.4 − 26.4
Тоді σs = δn·σs1 = 1.001·255.6 = 255.8 МПа > 0.
Обчислюємо сумарне напруження:
σs + σsp2 = 255.8 + 320.59 = 576.39 МПа < Rs,ser = 785 МПа.
Початкова ширина розкриття тріщин від короткочасної дії всього
навантаження:
σ
a = δ η s 2 0 ( 3 . 5 − 1 0 0 μ ) 3 d . (3.50)
crc1 1 l
E
255.8
a crc1 =1 1 1 20 (3.5 −100 0.0097 ) 3 6 = 0.17 мм a crc1 = 0.4 мм.
1.9 10 5
Аналогічно обчислюються початкова ширина розкриття тріщин від
короткочасної дії тривалого навантаження acrc2 та повна ширина розкриття
тріщин від тривалодіючого навантаження acrc3.
δ = (70.6 ·106 + 95.8·103·9)/185·3502·29 = 0.11.
es,tot = (70.6·106 + 95.8·103·9)/95.8·103 = 736.96 мм.
1 1.5+ 0.993
ξ = + = 0.2091.
1+ 5 (0.11+ 0.922 ) 11.5 736.96
1.8+ − 5
10 0.0097 5.85 350
50
+ 0.2092
z = 350 1− 350
= 323 мм.
2 (0.993+ 0.209)
70.6 106 − 95.8 103 (323 − 9)
σs1 = =199.7 МПа.
(402 + 226 .2) 323
σs = δn·σs1 = 1.001·199.7 = 199.9 МПа > 0.
σs + σsp2 = 199.9 + 320.59 = 520.49 МПа < Rs,ser = 785 МПа.
199.9
a crc2 =1 11 20 (3.5−100 0.0097) 3 16 = 0.13 мм a crc2 = 0.3 мм.
1.9 105
λ1 = 1.07·(1 – 50/2·350) = 0.994.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
1 1.5+1.07
ξ = + = 0.1851.
1+ 5 (0.11+ 0.994) 11.5 867
1.8+ − 5
10 0.0097 5.85 350
50
+ 0.1852
350
z = 350 1− = 325 мм.
2 (1.0 7 + 0.185)
70.6 10 6 −95.8 10 3 ( 325 −9)
σ s1 = =197.5 МПа.
(396 + 226.2 )325
σs = δn·σs1 = 1.001·197.5 = 197.7 МПа > 0.
σs + σsp2 = 197.7 + 320.59 = 518.29 МПа < Rs,ser = 1310 МПа.
φl = 1.6 – 15·μ = 1.6 – 15·0.0097 = 1.455.
197.7
a crc3 =1 1.455 1 20 (3.5−100 0.0097) 3 16 = 0.19 мм a crc3 = 0.4 мм.
1.9 105
Повна ширина розкриття тріщин:
acrc = acrc1 - acrc2 + acrc3. (3.51)
acrc = 0.17 – 0.13 + 0.19 = 0.23 мм < [acrc] = 0.4 мм.
3.1.10 Розрахунок прогинів плити
Для обчислення прогинів плити визначаємо кривизни на ділянках, де в
розтягнутій зоні утворюються нормальні до повздовжньої осі елемента тріщини.
Обчислюємо початкову кривизну від короткочасної дії всього
навантаження (1/r)1.
φm = Rbt,ser·Wpl/(Mr2 – Mrp). (3.52)
φ = 2,3·12730.9·103
m /(82.19·106 – 27.78·106) = 0.49 < 1.
1 − 2
ψ m
s = 1.25− ls m − ,
( 3 . 5 − 1 . 8 m ) e s , t o t (3.53)
h
де φls = 1.1. 0
1− 0.492
ψs =1.25−1.1 0.49 − = 0.591.
(3.5−1.8 0.49) 867
350
1 Mr2 + P e
2 sp2 ψ
= s ψb
+ −
r 1 h 0 z E s A s + E s A s p ( f + ξ ) b h 0 E b ν (3.55)
P ψ
− 2 s
,
h0 Es As + Es Asp
де ψb = 0.9 – для важкого бетону класу вище В7.5.
Аналогічно знаходимо початкову кривизну від короткочасної дії
довготривалого навантаження (1/r)2 та повну кривизну від довготривалої дії
довготривалого навантаження (1/r)3.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
1 82.19 10 6 + 95.8 10 3 9
=
r 1 350 324
0.59 0.9
+ −
2.1 10 5 226.2 +1.9 10 5 402 (0.993 + 0.184 )185 350 3.5 10 4 0.45
95.8 10 3 0.59
− = 0.28 10 −5 мм -1.
350 2.1 10 5 226.2 +1.9 10 5 402
φm = 2.1·12730.9·103/(70.6·106 – 27.78·106) = 0.624 < 1.
1− 0.6242
ψs =1.25−1.1 0.624− = 0.4421.
(3.5−1 .8 0.624) 736.96
350
1 6
70.6 10 + 95.8 103 9
=
r
2 350 323
0.442 0.9
+ −
2.1105 226.2 +1.9 105 402 (0.9 93+ 0.209) 185 350 3.25 104 0.45
95.8 103 0.442
− = 0.18 10−5 мм -1.
350 2.1105 226.2 +1.9 105 402
1− 0.6242
ψs =1.25− 0.8 0.624 − = 0.181.
(3.5−1.8 0.624) 736.96
350
1 70.6 106
+ 95.8 103 9
=
r 3 35 0 325
0.63 0.9
+ −
2.1105 226.2 +1.9 105 402 (1.07 + 0.185) 185 350 3.25 104 0.15
95.8 103 0.63
− = 0.2 10−5 мм -1.
350 2.1105 226.2 +1.8 105 95.8
Відносні деформації бетону, викликані його усадкою та повзучістю від
зусилля попереднього обтиснення:
εb = σs/Es. (3.56)
εb = 197.7/1.9·105 = 104·10-5.
Кривизна, обумовлена вигином елемента внаслідок усадки та повзучесті
бетону:
(1/r)4 = εb/h0. (3.57)
(1/r) = 104·10-5
4 /350 = 0.29·10-5 мм-1.
Повна кривизна:
1/r = (1/r)1 - (1/r)2 + (1/r)3 - (1/r)4. (3.58)
1/r = 0.28·10-5 – 0.18·10-5 + 0.2·10-5 – 0.29·10-5 = 0.01·10-5 мм-1.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Прогин плити:
f =
5
1 1− +
1 −
1 1 l 2 . (3.59)
tot 0
48 r 1 r 2 r 3 8 r
4
5
f tot = 1
0.28 10−5 − 0.18 10−5 + 0.2 10−5 − 0.29 10−5 2
5425 =
48 8
5425
=1.5 мм = 27.1 мм.
200
Таким чином, прогин плити менше допустимого.
3.1.11 Розрахунок плити в стадії транспортування та монтажних
навантажень
В стадії монтажу плита приймається як балка на двох опорах. Розрахунку
підлягають перерізи під монтажними петлями. Розрахунок ведемо від власної
ваги плити Р=29.43 кН.
Рисунок 3.4 – Розрахункова схема плити в стадії транспортування та
монтажних навантажень
Момент:
М = q·l2/2. (3.60)
q = 29.43/5.55·1.485 = 3.57 кН/м2,
М = 3.57·1.485·0.82/2 = 1.7 кН·м.
А0 = 1.7·(105)/24,75·(100)·148.5·372 = 0.0004 → η = 0.9998;
Аs = 1.7·(105)/225·(100)·0.9998·37 = 0.204 см2.
Аs = 0.204 см2 < АØ8 = 0.503 см2.
Отже, конструктивно підібрана арматура діаметром 8 мм задовольняє
розрахунковим вимогам.
Тепер розрахунок ведемо при умові, що одна петля обірвалась.
Навантаження на одну петлю:
F = 29.43/3 = 9.81 кН.
Аs = F/Rs = 9.81/225 = 0.044 см2 < АØ10 = 0.78 см2.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
3.2 Колони
3.2.1 Вихідні дані
До розрахунку береться колон середнього ряду першого поверху (елемент
6, додаток 1) перерізом 600×400 мм.
Колони виготовляються з бетону класу С40; коефіцієнт умов роботи
γb2 = 0.9 (Rb = 24,75 МПа; Rbt = 1.4 МПа; Еb = 3,2·104 МПа) [19].
Робоча арматура класу А-400 (Rs = 365 МПа; Rsc = 365 МПа;
Еs = 2.1·105 МПа).
Монтажна арматура класу А-240 (Rs = 225 МПа; Rsw = 175 МПа;
Еs = 2.1·105 МПа) [19].
3.2.2 Конструювання колони
Розрахунок колони в площині згину
При гнучкості колони 3600/600 = 6 > 4 необхідно враховувати вплив
прогину колони, тому необхідно обчислити коефіцієнт η.
Максимальні значення моментів та повздовжніх зусиль (додаток 1):
для колони середнього ряду:
М = 3.06 кН·м; N = 1340.97кН.
Ексцентриситет прикладання зусилля N:
е0 = M/N = 3.06·106/1340.97·103 = 2.3 мм.
Випадкові ексцентриситети:
еа = l0/600 = 3600/600 = 9 мм;
еа = h/30 = 600/30 = 20 мм.
е0 = 2.3 мм < еа = 20 мм.
Коефіцієнт δe,min:
δe,min = 0.5 – 0.01·l0/h – 0.01·γb2·Rb. (3.61)
δe,min = 0.5 – 0.01·3600/600 – 0.01·0.9·14.5 = 0.31.
δe = е0/h. (3.130)
δe = 2.3/600 = 0.033 < 1.5.
α = Es/Eb = 2.1·105/3·104 = 7.
φl = 1 + β, (3.62)
де β = 1 для важкого бетону.
φl = 1 + 1 = 2.
Так як в колоні відсутня попередньо напружена арматура, то φр = 1.
Умовна критична сила:
2
1 . 6 E b h 3 1 0 . 1 1 h (3.63)
N = b + 0.1 + μ α 0 − a
cr 2 .
l0 l 0.1+ δe p h
2
1.6 3 104 400 6003 1 0.11 560 − 40
N
cr = + 0.1 + 0.03 7 =
36002
2 0.1+ 0.31/1 600
=109.4 106 Н.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Коефіцієнт η:
η = 1/(1 – N/Ncr). (3.64)
η = 1/(1 – 1340.97·103/109.4·106) = 1.012.
Відстань від зусилля N до арматури:
е = η·e0 + 0.5·(h - a'). (3.65)
е = 1.012·20 + 0.5·(600 – 40) = 300.2 мм.
Характеристика деформативних властивостей бетону стисненої зони
за [23]:
ω = 0.85 – 0.008·0.9·14.5 = 0.75.
Гранична відносна висота стисненої зони бетону за (3.4):
0.75
ξ = = 0.609.
R 365 0.75
1+ 1−
500 1.1
δ = а'/h0 = 40/560 = 0.071.
αn = N/Rb·b·h0. (3.66)
αn = 1340970/0.9·15,3·400·560 = 0.459 <ξR = 0.609.
αm = N·e/R ·b·h2
b 0. (3.67)
αm = 1340970·300.2/0.9·15,3·400·5602 = 0.246.
Необхідний переріз робочої арматури:
R b h α − α ( 1 − 0 . 5 α ) (3.68)
b 0
As = As = m n n .
R 1 − δ
s
0.9 14.5 400 560 0.246 − 0.459 (1− 0.5 0.459)
As = As = = −928 мм 2 0.
365 1− 0.071
Так як As = A's < 0, то приймаємо арматуру, виходячи з конструктивних
вимог:
As = A's = 0.002·b·h. (3.69)
As = A's = 0.002·400·600 = 480 мм2
Приймаємо арматуру: 2Ø18 А-400 As = A's = 509 мм2 > 480 мм2.
Коефіцієнт армування:
μ = (As + A's)/b·h = (509 + 509)/400·600 = 0.004.
Поперечна арматура колони прийнята Ø10 А-240 з кроком 300 мм, що не
більше 20·d = 20·18 = 360 мм.
3.2.3 Розрахунок колони на транспортні та монтажні навантаження
Найбільші монтажні навантаження на колону діятимуть в момент відриву
одного кінця колони від землі. Розрахунок ведемо від власної ваги колони
Р = 41.16 кН.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Рисунок 3.5 – Розрахункова схема колони в стадії монтажу
Момент: M = q·l2/8;
q = 41.16/4.6 = 8.95 кН/м;
М = 8.95·3.12/8 = 10.75 кН·м.
А0 = 10.75·(105)/14.5·(100)·40·562 = 0.006 → η = 0.997;
Аs = 10.75·(105)/365·(100)·0.997·56 = 0.53 см2.
А 2
s = 0.53 см < А2Ø18 = 5.09 см2.
Отже, підібрана арматура діаметром 18 мм задовольняє розрахунковим
вимогам.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
4.1 Оцінка інженерно-геологічних умов будівельного
майданчику
Одна з основних задач в проектуванні фундаментів – вибір найближчого
до денної поверхні пласту грунту, який можна використати в якості несучого
шару. З метою уточнення найменування грунтів основи для всіх шарів
знаходять похідні характеристики для кожного шару окремо.
В даному проекті необхідно виконати оцінку глинистих грунтів, що є
основою будівельного майданчику. Вихідні дані по кожному шару грунту
зведено в таблиці 4.1. Кількість та відстань між свердловинами при інженерно-
геологічному дослідженні показано на рисунку 4.1. Інженерно-геологічний
розріз будівельного майданчику зображено на рисунку 4.2.
21
Св.2
Св.3
Св.4
1 72500
Р А
Рисунок 4.1 – Схема розміщення свердловин
116,450
Таблиця 4.1 – Інженерно-геологічні дані будівельного майданчику
Щіль- Питома вага, Межа
ність, кн/м3
т/м3
1 Насипний грунт 0,8 1,73 - 17,3 - - - - - - - - - - - - -
2 Рослинний грунт 0,4 1,49 - 14,9 - - - - - - - - - - - - -
3 Суглинок 1,6 1,9 2,75 19,0 27,5 0,16 0,25 0.14 0.11 <0 0.76 0.56 7 21 6,5 231,2
6
лесоподібний
4 Суглинок твердий 4,9 2,0 2.8 19,6 27,4 0,17 0,27 0,19 0,08 <0 0.66 0.73 31,7 24,1 12,6 215,5
5 Суглинок твердий 0,8 1,95 2,8 19,1 27,4 0,18 0,29 0,21 0,08 <0 0,69 0,71 28,3 23,5 12,9 225,7
6 Суглинок твердий 1,7 2,0 3,1 19,6 30,4 0,18 0,3 0,2 0,1 <0 0,82 0,66 30,4 23,9 14,5 235,4
7 Суглинок твердий 2,8 2,05 3,1 20,1 30,4 0,18 0,3 0,22 0,08 <0 0,78 0,69 28,1 23,5 19,6 250,5
Номер шару
Повне найменування ґрунту
Глибина залягання підошви,
шар, м
ґрунту, ρ
часток ґрунту, ρs
ґрунту, γ
часток ґрунту, γs
у зваженому стані, γзв
Природна вологість, W
текучості, WL
розкатування, Wp
Число пластичності, Ір
Показник текучості, ІL
Коефіцієнт пористості, е
Ступінь вологості, Sr, кПа
Питоме зчеплення, Сn, кПа
Кут внутрішнього тертя, φ ...0
n
Модуль деформації Е, мПа
Розрахунковий опір, R0, кПа
Насипний грунт
садочний
Суглинок напівтвердий,
високопористий, про
очний
Суглинок твердий, висок
опористий, просад
ристий, просадочний
Суглинок твердий, висок
опо
инок твердийСугл
рдий
Суглинок
тве
Найменування та номер
виробіток
Відмітка поверхні
рельєфу, м
Відстань, м
Рисунок 4.2 – Інженерно-геологічний розріз будівельного майданчика
4.2 Вихідні дані
Необхідно запроектувати пальовий фундамент під колону середнього
ряду перерізом 0.4×0.6 м із забивних паль з навантаженнями: NІІ = 4551.84 кН;
МІІ = 49.236 кН·м; QІІ = 14.15 кН (додаток 1).
Матеріали: а) клас бетону – С20;
розрахункові характеристики бетону згідно [ ]:
за І групою граничних станів :
- міцність бетону на стиснення fcd = 11,5 МПа;
- міцність бетону на розтяг fctk = 0,9 МПа;
б) арматура: клас арматури – А240с, А400с ;
розрахункові характеристики арматури згідно [ ]:
А240с:
за І групою граничних станів :
- розрахунковий опір арматури на розтяг fyd = 225 МПа;
- розрахунковий опір арматури на стиснення fyk = 225МПа;
А400с:
за І групою граничних станів :
- розрахунковий опір арматури на розтяг fyd = 365 МПа;
- розрахунковий опір арматури на стиснення fyk = 355 МПа.
4.3 Розрахунок пальового фундаменту
Вибираємо глибину закладання підошви ростверку:
- за геологічними умовами:
dmin1 = h1 + h2+0,2, (4.1)
де h1,h2 – товщини шару грунту геологічного розрізу.
dmin1=0,8+0,4+0,2=1,4 м
- за кліматичними умовами:
dр = Kh·dfn + 0.2, (4.2)
де Kh = 0.6 – коефіцієнт впливу теплового режиму будівлі, так як будівля без
підвалу з підлогою по ґрунту, [ ];
dfn = 0.78 м – нормативна глибина промерзання грунту, [ ].
dр = 0.6·0.78 + 0.2 = 0.668 м.
Відмітка верхнього обрізу ростверка приймається –0.15 м. Глибина
стакану для колон перерізом 0.4×0.4 м приймається 0.6 м і товщиною технічного
зазору 0,05 м. Товщина ростверку нижче дна стакану приймається попередньо
0.6 м, а в подальшому уточнюється розрахунком на продавлювання.
З конструктивних міркувань мінімальна глибина закладання ростверка:
dр = 0.15 + 0.6 +0,05+ 0.6 = 1.4 м.
З округленням до 0.1 м приймаємо dр = 1.5 м.
Знаходимо довжину палі. Аналізуючи грунтові умови будівельного
майданчику та фізико-механічні властивості грунтів, робимо висновок, що
суглинок напівтвердий має невеликий опір і його необхідно прорізати; тверді
суглинки, що розташовані нижче, мають приблизно однаковий опір, і,
враховуючи їх невелику товщину, заглиблюємо палю в сьомий шар грунту на
0.5 м. Звідси витікає, що мінімальна довжина палі повинна бути:
lп 0,8+0,4+1,6+4,9+0,8+1,7+1,0-1,4+0,3 = 9.4 м.
Приймаємо палю С10-35 (довжиною 10 м, перерізом 35×35 см по
ДСТУ Б В.2.6-65:2008).
Складаємо розрахункову схему (рисунок 4.3).
Рисунок 4.3 – Розрахункова схема палі
Визначаємо несучу здатність забивної висячої палі за формулою:
n (4.6)
Fd = γ
c γCR R A + U γcf f h
i i ,
i=1
де γc, γCR, γcf = 1 при заглибленні паль дизель-молотом, згідно [25] ;
А – площа поперечного перерізу нижнього кінця палі: А = 0.35·0.35 = 0.1225
м2;
U – зовнішній периметр поперечного перерізу палі: U = 4·0.35 = 1.4 м.
Глибина занурення палі від рівня природного рельєфу – 11.2 м.
Розрахунковий опір грунту під кінцем палі визначаємо за таблицею 4.3 згідно
[25]: R = 10788 кПа.
fi – розрахунковий опір грунту на бічній поверхні, визначаємо за [ 25].
Для всіх шарів грунту IL < 0
При Н1 = 2.15 м → f1 = 42.9 кПа..
Н2 = 3.8 м → f2 = 52 кПа;
Н3 = 5.8 м → f3 = 57.6 кПа;
Н4 = 7.25 м → f4 = 60.5 кПа;
Н5 = 8.1 м → f5 = 62.15 кПа;
Н6 = 9.35 м → f6 = 64.025 кПа;
Н7 = 10.7 м → f7 = 65.98 кПа.
Визначаємо несучу здатність палі:
Fd = 10788·0.1225 + 1.4·(1.3·42.9 + 2·52 + 2·57.6 + 0.9·60.5 + 0.8·62.15 +
1.7·64.025 + 1·65.98) = 2097 кН.
Розраховуємо пальовий фундамент за першим граничним станом, тому
визначаємо навантаження для розрахунку за першим граничним станом:
NI = NII·γf = 4551.84·1.2 = 5462.21 кН;
МI = МII·γf = 49.236·1.2 = 59.08 кН;
υI = υII·γf = 14.15·1.2 = 16.98 кН.
Визначаємо кількість паль у фундаменті:
n = NI·Km·γk/Fd, (4.7)
де Km – коефіцієнт, що враховує позацентрово прикладені навантаження:
Km = 1 + ΣМ/3·N, (4.8)
Km = 1 + [59.08 + 16.98·(1.5 – 0.15)]/3·5462.21 = 1.005;
γk – коефіцієнт надійності, що дорівнює 1.4, якщо несуча здатність палі
визначається розрахунком.
n = 5462.21·1.005·1.4/2097 = 3.7 шт.
Приймаємо чотири палі у фундаменті та розташовуємо їх на мінімальній
відстані loc = 3·d = 3·350 = 1050 мм. Приймаємо звіси ростверка 0.15 м, що
більше, ніж 0.05 + 0.15·d = 0.05 + 0.15·0.35 = 0.1025 м.
Визначаємо розміри ростверка в плані:
b = a = loc + d + 2·150 = 1050 + 350 + 2·150 = 1700 мм.
Схему розташування паль у фундаменті зображено на рисунку 4.3.
Рисунок 4.4 – Схема розташування паль у фундаменті
Визначаємо вагу ростверку та грунту на його обрізах:
FI,р = Ap·dp·γf·γ0, (4.9)
де Ар – площа підошви ростверка;
dp – глибина закладання ростверка;
γf = 1.1 – коефіцієнт надійності по навантаженню, згідно [25];
γ0 = 20 кН/м3 – усереднена питома вага матеріала фундамента та грунту.
FI,р = 1.7·1.7·1.5·1.1·20 = 95.37 кН.
Знаходимо сумарне розрахункове навантаження:
ΣNI = NI + FI,p = 5462.21 + 95.37 = 5557.58 кН.
Обчислюємо сумарний розрахунковий момент:
ΣМI = МІ + υІ·hр = 59.08 + 16.98·(1.5 – 0.15) = 80,31 кН·м.
Діюче навантаження на одну палю:
max N M I lI oc
N = n
.
2
l (4.10)
min
oc
Nср = 5557.58/4 = 1389.4 кН < Fd/γk = 2097/1.4 = 1497.9 кН.
Nmin = 5557.58/4 – 80,3·0,6/2·0,62 = 1322.5 кН > 0.
Nmax = 5557.58/4 + 80,3·0,6/2·0,62 = 1456.3 кН < 1.2·Fd/γk = 1.2·2097/1.4 = 1797.4
кН.
Всі три умови виконуються.
4.3.1 Розрахунок арматури палі
З умови несучої здатності палі визначимо потрібну площу перерізу
повздовжньої арматури за формулою:
N - fcd * A
А = пал і
s (4.11)
fyk
Де N - повздовжне навантаження на обрізі фундаменту;
fcd - міцність бетона на стисканя;
Aпал i - площа перерізу палі ;
f yk - розрахунковий опір повздовжньої арматури стисненню.
5462.21 - 8,5 *0,1225
А 2
s = =14,96см
365
Приймаємо 4Ø28 А-400С, Аs=24,63см², згідно [23].
4.4 Визначення армування підошви фундаменту
Розрахунок ростверка на продавлювання не виконується, тому що призма
продавлювання проходить поза тілом ростверка.
Ростверки під стінами цегляних і великоблокових будівель, що
спираються на залізобетонні палі, розташовані в один ряд, повинні
розраховуватися на експлуатаційні навантаження і на навантаження, які
виникають в період будівництва.
Рисунок 4.5 – Розрахункова схема паль у фундаменті
Розрахунковий згинаючий момент для кожного перерізу визначається як
сума моментів від реакцій паль та від місцевих розрахункових навантажень,
прикладених до консольного звісу по один бік від розглянутого перерізу.
Mai =Pnxi − Moa (4.12)
Mab =Pn yi −Mob (4.13)
Де M ai , M ab - згинаючі моменти від місцевого навантаження;
PI-I = N/A + Mf·(H – h1)/Wf·H; (4.14)
Mf = M + υ·H, (4.15)
де M, Q – розрахункові момент і поперечна сила, які діють на фундамент;
Н – висота фундамента;
Рмах = 5462,21/1.7·1.7 + 49,23·(1,35 – 0.5)/0.82·1.35 = 2824,63 кПа.
q l 2824,63/1,71,42
p
M11 = = =123,57кН.;
8 8
M11 = 2824,630.325−123,57 = 582,6 кНм.;
M 3
A = ai 582,610
s = = 38,53см;
0.9haRs 0.90,55365(100)
qpl 2824,63/1,70.3252
M22 = = = 63,05кНм.;
2 2
M22 = 2824,630,25− 63,05 = 643,1кНм ;
Mbi 643,1103
As = = = 46,4см²;
0.9hafyd 0.90,55365(100)
Приймаємо арматуру: 9Ø28 А-400 Аs = 55,02 см2 з кроком 200 мм. [23] .
Приймаємо на 1 м ширини арматуру: 5Ø28 А-300 з кроком 200 мм. [23].
4.5 Армування підколонника та його стаканної частини
Переріз підколонника приводимо до двутаврового. Визначаємо діючі
зусилля в перерізі 1-1 (рисунок 4.4):
Рисунок 4.6 – Розрахункова схема підколонника фундамента
Рисунок 4.7 - Переріз 1-1 та приведений переріз
b=0.45м; h=1,0 м; hf=hf`=0.225м bf=bf`=1.0м; a=а'=0,04м; h0=0,96м;
= a`/h0=0,04/0,96=0,041
М1-1 = 59.08 + 16,98 ·0.5 = 67,57 кН·м.
е1 = М1-1/N1-1 = 67,57/5462,21 = 0.012 м.
e = e1 + h/2 – a = 0.012 + 1,0/2 – 0.04 = 0.472 м.
x = N1-1/Rb·h'f = 5462,21/8.5·0.225 = 2856,1 мм > 2·а's = 2·40 = 80 мм.
Визначаємо положення нейтральної вісі:
N1-1·e = 5462,21·0.472 = 2578,2 кН·м < Rb·b'f·h'f·(h0 – 0.5·h'f) = 11.5·1.0·0.225·(0.96
− 0.5·0.225)·(103) = 1619,9 кН·м.
Це означає, що зусилля сприймається самою полицею і переріз
розраховується як прямокутний шириною b = b'f. Тоді площа поперечного
перерізу арматури складе:
As = A's = N1-1·[e – (h0 – 0.5·x)]/Rs·(h0 - a's). (4.16)
As = A's = 5462,21·103·[472 – (960 – 0.5·2856,1)]/365·(960 – 40) = -1072 мм2.
Приймаємо арматуру з конструктивних вимог по
As=A's=0,002·b·h0=0,02·1.0·0,96=0,0192 см2
Приймаємо 4Ø10 А-400, As = 3.14 см2.
Поперечна арматура стакана розраховується на дію згинаючого момента по
косому перерізу. Ексцентриситет прикладання зусилля N відносно нижньої
грані колони:
е = (59,08 + 16,98·0.55)/5462,21 = 0.012 м.
Так як е = 0.012 м > hк/6 = 0.4/6 = 0.06 м, то армування стакану виконують за
формулою:
As = A's = (М+Q·yст-0.5hк· N)/Rs·Σzі. (4.17)
As = A's = (59,08+16,98·0.65-0.5·0.4· 5462,21)/365·0.2<0.
Приймаємо конструктивно поперечну арматуру Ø8 А-240, згідно [ 23].
Визначаємо розрахункові зусилля в перерізі 5-5 при γf >1 :
M1=M+Q*hh , (4.18)
M1=59,08+16,98*0,85= 73,51 кН*м ,
N1=N= 5462.21 кН.
Розміри коробчастого перерізу стаканної частини приводимо до еквівалентного
двотаврового .
b1=0,45 м; bf= b’f=1,0 м; hf= h’f=0,225 м; h=1,0 м; a=a’=0,04 м; h0=0,96 м;
a 0,04
= = = 0,041.
h0 0,96
Рисунок 4.8 – Конструювання підколонника та ростверку
Визначаємо ексцентриситет прикладання зусиль :
е1=73,51/5462,21= 0,013 м.
Перевіримо чи може полиця сприйняти момент:
Мп = Rb*b’f*h’f *( hо -0,5* h’f) > N1 *е , (4.18)
Мп = 11,5*103*1,0*0,225*(0,96-0,5*0,225)= 1619,9 кН*м > N1 *е=65,54 кН*м.
Умова виконується — нульова лінія проходить в полиці, переріз
розраховуємо, як прямокутний шириною b=bf=1,0 м.
Прийняте симетричне армування.
Відстань від центра ваги перерізу розтягнутої арматури до сили N :
e=e1+0,5h-a, (4.19)
e=0,013+0,5*1,0-0,04=0,473 м.
_
R *b * h − (1− 0,5 )
AS= A'S =
b 0 * n n n , (4.20)
RS 1−
5462,21
n = = 0,63,
8,5*103 *1,70*0,85
5462,21*0,413
n = = 0,31,
11,5*103 *1,7 *0,852
11,5*1.0*0,85 0.31− 0.63(1− 0.5*0.63)
As = * 0
365 1− 0.06
5462,21
n = = 0.66
8,5*103 *1.0 * 0,96
5462,21* 0.473
n = = 0.33
11,5*103 *1.0 * 0,962
` 11,5*1.0 * 0,96 0.33− 0.63(1− 0.5* 0.31)
As = As = * = −0.004м2 0
365 1− 0.041
Відповідно до конструктивних вимог:
AS= A'S = 0,0005 *b*ho = 0,0005 *100 *96 = 4,8см2
Прийнято з кожного боку підколонника 4 Ø14 А-400С , АS=6,16 см2, згідно [23].
Поперечне армування підколонника визначаємо за розрахунком на момент
від діючих зусиль відносно осі, яка проходить через точку повороту колони.
Перевіряємо умову:
hc 0,4
0,5hc = 0,5*0,4 = 0,2м e1 = 0,0014 = = 0,07м .
6 6
Умова не виконується, в цьому випадку хомути ставимо конструктивно [ 23].
Приймаємо діаметр для сіток стакану Ø8 А-240С, АS=0,503 см2.
4.6 Визначення осадки фундаменту
Осадка фундамента визначається методом пошарового сумування. Для
цього спочатку складається ескіз фундамента з типовим геологічним розрізом
(рисунок 4.9). По вісі фундамента зліва будують епюру природного тиску
грунту, починаючи від планувальної відмітки. Ординати епюри σzg обчислюють
в характерних точках за формулою:
n
σ zg = γ i h i , (4.21)
i=1
де γі – питома вага грунту, кН/м3;
hі – товщина шару грунту, м.
σzg1 = γ1·h1 = 17.3·0.8 = 13.84 кПа;
σzg2 = σzg1 + γ2·h2 = 13.84 + 14.9·0.4 = 19.8 кПа;
σzg3 = σzg2 + γ3·h3 = 19.8 + 18.64·1.6 = 49.62 кПа;
σzg4 = σzg3 + γ4·h4 = 49.62 + 19.62·4.9 = 145.76 кПа;
σzg5 = σzg4 + γ5·h5 = 145.76 + 19.13·0.8 = 161.06 кПа;
σzg6 = σzg5 + γ6·h6 = 161.06 + 19.62·1.7 = 194.41 кПа;
σzg7 = σzg6 + γ7·h7 = 194.41 + 20.11·2.8 = 250.72 кПа;
σzg0 = σzg6 + γ7·h'7 = 194.41 + 20.11·1.0 = 214.52 кПа.
По вісі фундамента зправа будують епюру додаткового тиску.
Додатковий тиск на рівні нижнього кінця палі дорівнює:
Р0 = Рср – σzg0. (4.22)
Для визначення Рср необхідно побудувати схему умовного фундаменту.
Для побудови умовного фундаменту від бічної поверхні палі проводимо пряму
лінію під кутом φср/4 з двох сторін (рисунок 4.9):
Рисунок 4.9 – Типовий геологічний розріз
h + h + h + h + h
= 3 3 4 4 5 5 6 6 7 7
cp =
h3 + h 4 + h5 + h 6 + h7
2 3 . 7 1 1 . 3 + 2 4 . 1 2 4 .9 + 23.56 0.8+ 23.9 1.7 + 23.52 1
= = 23.92.
1.3+ 4.9 + 0.8+1.7 +1
γ1 h1 + γ2 h 2 + γ3 h3 + γ4 h 4 + γ5 h5 + γ6 h 6 + γ h
G грунту = γгр V
7 7
гр = Vгр =
h + h + h + h + h + h + h1 2 3 4 5 6 7
17.3 0.8+14.9 0.4 +18.64 1.6 +19.62 4.9 +19.13 0.8+19.62 1.7 + 20.111
=
0.8+ 0.4 +1.6 + 4.9 + 0.8+1.7 +1
124.2 = 2379 кН.
Будуємо план умовного масиву:
bум.ф.= 2·l·tg(φcp/4) + 3·d + 2·0.5·d = 2·9.7·tg(23.92/4) + 3·0.35 + 2·0.5·0.35 = 3.43 м.
Сумарні навантаження:
ΣN = NII + Gум.ф. = NII + Gростверку + Gпаль + Gгрунту.
Gростверку = γр·Vр = 24·(1.7·1.7·0.6 + 1.2·1.2·0.75) = 24·2.81 = 67.54 кН;
Gпаль = n·γп·Vп = 4·24·0.35·0.35·9.7 = 4·24·1.19 = 114.07 кН;
Vум.ф. = Аум.ф.·(h1 + h2 + h3 + h4 + h5 + h6 + h'7) =
= 3.43·3.43·(0.8 + 0.4 + 1.6 + 4.9 + 0.8 + 1.7 + 1) = 131.77 м3.
V = V – V – V = 131.77 – 2.81 – 4·1.19 = 124.2 м3
гр ум.ф. р п .
ΣN = 4551.84 + 67.64 + 114.07 + 2379 = 7112.55 кН.
Рср = ΣN/Аум.ф. = 7112.55/3.43·3.43 = 604.56 кПа.
Р0 = 604.56 - 214.52 = 390.04 кПа.
Після визначення Р0 розрахунок ведемо в табличній формі (таблиця 4.2).
Додаткові напруження по глибині визначаємо за формулою:
σzp = α·P0, (4.23)
де α – коефіцієнт, що визначається за [25] в залежності від відносного
заглиблення розглядаємої площі горизонтального перерізу ξ = 2·z/bум.ф.
Осадка кожного шару грунту обчислюється за формулою:
Si = σzpi·hi·β/Ei, (4.24)
де β = 0.8, [25].
Таблиця 4.2 – Розрахунок осадки фундамента
ξ α
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
0 0.000 0.0 1.0 214.52 390.04
382.22 68.6 19600 1.07
1 0.686 0.4 0.96 227.98 374.4
343.22 68.6 19600 0.96
2 1.372 0.8 0.8 241.44 312.03
288.44 42.8 19600 0.5
3 1.8 1.05 0.679 264.52 264.84
231.49 68.6 19600 0.65
4 2.486 1.45 0.508 278.31 198.14
172.79 68.6 19600 0.48
5 3.17 1.85 0.378 292.11 147.44
129.69 68.6 19600 0.36
6 3.858 2.25 0.287 305.9 111.94
99.27 68.6 19600 0.28
7 4.544 2.65 0.222 319.7 86.59
77.43 68.6 19600 0.22
8 5.23 3.05 0.175 333.49 68.26
61.83 68.6 19600 0.17
9 5.916 3.45 0.142 347.29 55.39
Повна осадка фундаменту: S = ΣSi = 4.69 см≤ ΣSu =.8 см, [25].
Номер точок
Глибина
розглядаємої
точки z, м
Напруження від
власної ваги
грунту σzg, кПа
Додаткові
напруження по
глибині σzр, кПа
Середнє
значення
додаткового
напруження σzрі,
кПа
Товщина
елементарного
шару hі, см
Значення мо-
дуля деформації
грунта Еі, кПа
Осадка Si, см
4.7 Розрахунок палі на дію транспортних навантажень
При дії транспортних навантажень розрахункова схема палі має
наступний вигляд:
Рисунок 4.11 – Розрахункова схема палі при дії транспортних навантажень
Максимальний момент від дії транспортних навантажень:
M = q 2
0·l /8.
q0 = P/l = 30.411/10 = 3.04 кН/м;
Власна вага палі складає Р = 30.411 кН.
М = 3.04·5.82/8 = 12.78 кН·м.
h01 = 350 – 30 = 320 мм.
Знаходимо необхідну площу повздовжньої арматури за формулами (3.5)
– (3.8).
А0 = 12.78·(105)/8.5·(100)·35·322 = 0.031 → ξ = 0.031 → η = 0.985.
Необхідна площа повздовжньої арматури:
Аs = 12.78·(105)/365·(100)·0.985·32 = 1.11 см2.
Отже, прийнята арматура 2Ø20 А-400C в змозі сприйняти транспортні
навантаження (As = 6.28 см2 > 1.11 см2), згідно [ 23].
5 Технологія та організація будівельного виробництва
5.1 Розробка технологічної карти на земляні роботи
5.1.1 Визначення робочих відміток майданчика
Для визначення об’ємів робіт по плануванню будівельного майданчика,
останній розбивається на квадрати величиною 20 м і по горизонталям,
графічним методом визначаються чорні відмітки вершин квадратів. Для
визначення червоних відміток визначається середня планувальна відмітка за
формулою:
4 H + 3 H + 2 H + H
H = 4 3 2 1
0 , (5.1)
4 n
де H ,H ,H ,H − відповідно суми робочих відміток спільних для
1 2 3 4
одної, двох, трьох та чотирьох вершин квадратів;
n – кількість квадратів.
Н0 = [4·(96.65 + 96.73 + 96.97 + 96.80 + 96.88 +96.93 + 96.99 + 97.06 +
+ 97.46 + 97.18 + 97.23 + 97.28 + 97.34 + 97.36 + 97.43 + 97.50) + 2·(96.45 + 96.52
+ 96.61 + 96.58 + 96.87 + 96.82 + 97.05 + 97.05 + 97.22 + 97.18 + 97.39 + 97.30 +
97.56+ 97.50 + 97.58 + 97.66) + (96.34 + 97.43 + 96.70 + 97.73)]/4·24 = 97.09 м.
Майданчик має нахили по осі X – 0.001 та по вісі Y – 0.002. Ці нахили
мають бути враховані при визначенні червоних відміток, для цього визначаємо
центр ваги майданчика:
x
x = i
ц.в. , (5.2)
n
де x − сума координат центрів ваг всіх квадратів, м.
i
10 4 + 30 4 + 50 4 + 70 4
xц.в. = = 27 м.
24
10 7 + 30 7 + 50 7 + 70 7 + 90 7 +110 7
yц.в. = = 105 м.
24
Проектна висота ближньої до центра ваги вершини визначається за
формулою:
Hп.б. = Н0 + іx·(хц.в. – хб) - іу·(уц.в. – уб). (5.3)
Hп.б. = 97.09 + 0.001·(33,3 – 0) – 0.002·(140 - 75) = 97.14 м.
Всі інші вершини розраховуються від отриманої висоти з урахуванням
величини спаду чи під’йому по осях.
Робочі відмітки визначають по формулі:
h = Hчер. – Нчор., (5.4)
де Нчер., Нчор. – відповідно червоні та чорні відмітки вершини квадрату, м.
5.1.2 Визначення об’ємів грунту виїмки та насипу
Обсяг робіт треба визначити по двох видах квадратів: прямому та
перехідному. Перехідним називається квадрат, що має вершинами робочі
відмітки з різними знаками.
Прямими називаються квадрати, що мають своїми вершинами робочі
відмітки одного знаку.
Об’єм ґрунту в однойменному /прямому/ квадраті приймаємо рівним
об’єму чотиригранної призми, одна основа якої – природний рельєф, а друга –
Арк.
192 ПЗ Б – 11
поверхня планування. Об’єм визначаємо як добуток середньої робочої відмітки
на площу квадрата:
a 2
V = (h1 + h2 + h3 + h4 ) (5.5)
4
де a - сторона квадрата, м;
h1, h2, h3, h4 - робочі відмітки, м.
Об’єм ґрунту в межах перехідних квадратів при відносно невеликій
кількості визначаємо за формулою:
2
a 2 (hН (в ) )
Vн(в ) = (5.6)
4 h
де ∑ hн(в) - сума робочих відміток насипу (виїмки);
∑|h| - сума абсолютних значень для всіх робочих відміток перехідного
квадрата.
Розрахунки об’ємів окремих ділянок виїмок та насипу заносимо в
таблицю:
Таблиця 5.1 ― Об’єми грунту виїмки та насипу
Номер Робочі відмітки ( ( hв) Об'єми робіт, м3
квадр |h| a2 /4 h )2
н / 2/
насип/+ виїмка/-
ату h1 h2 h3 h4 |h| |h|
/ /
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
1 +0,59 +0,52 +0,39 +0,33 +1,83 100 183
2 +0,52 +0,44 +0,33 +0,26 +1,55 100 155
3 +0,44 +0,36 +0,26 +0,20 +0,41 100 126
4 +0,36 +0,28 +0,20 +0,14 +0,96 100 96
5 +0,39 +0,33 +0,19 +0,14 1,05 100 105
6 +0,33 +0,26 +0,20 +0,08 0,87 100 87
7 +0,26 +0,20 +0,08 +0,08 0,62 100 62
8 +0,20 +0,14 +0,08 +0,05 0,47 100 47
9 +0,19 +0,14 0,00 +0,03 0,36 100 36
10 +0,14 +0,08 +0,03 0,00 0,25 100 25
11 +0,08 +0,08 0,00 0,00 0,16 100 16
12 +0,08 +0,05 0,00 -0,05 0,18 100 0.094 0.014 9,4 1,4
13 0,00 +0,03 -0,10 -0,17 0,30 100 0,003 0,243 0,3 24,3
14 +0,03 0,00 -0,17 -0,21 0,41 100 0,0022 0,352 2,2 35,2
15 0,00 0,00 -0,21 -0,26 0,47 100 47
16 0,00 -0,05 -0,26 -0,27 0,58 100 58
17 -0,10 -0,17 -0,20 -0,25 0,72 100 72
18 -0,17 -0,21 -0,25 -0,30 0,94 100 94
19 -0,21 -0,26 -0,30 -0,36 1,13 100 113
20 -0,26 -0,27 -0,36 -0,41 1,30 100 130
21 -0,20 -0,25 -0,30 -0,36 1,11 100 111
22 -0,25 -0,30 -0,36 -0,42 1,33 100 133
23 -0,30 -0,36 -0,42 -0,49 1,57 100 157
24 -0,36 -0,41 -0,49 -0,55 1,81 100 181
ΣV 969.9 976.9
Арк.
192 ПЗ Б – 11
При визначенні обсягу ґрунту по влаштуванню укосів.
Ділянки укосів розбиваємо на прості фігури, які являють собою:
- тригранні піраміди, об’єм яких визначається:
Vзп=(m*h2*l) / 6 (5.7)
де m – коефіцієнт закладання укосів;
h – робоча відмітка, м;
l – довжина ділянки, м;
- чотиригранні піраміди, об’єм яких визначається:
V =(m2
4n * h3) / 3 (5.8)
- проміжний призматоїд, об’єм якого визначається:
F
V 1 + F2
nn = l (5.9)
2
1
F = h 21 1 m (5.10)
2
1
F 2
2 = h2m (5.11)
2
де F 2
1, F2 – площа основ призматоїда, м .
Обсяг грунту в укосах та загальні обсяги грунту зводимо в таблиці.
Таблиця 5.2 – Обсяг грунту в укосах
Об`єм робіт, м3
Робочі відмітки,
м Насип Виїмка
Назва
проміжн 4-
граней проміжний
4-гранна 3-гранна ий гранна 3-гранна
h1 h2 призматої
піраміда піраміда призмат пірамі піраміда
д
оїд да
АБ +0.59 +0.28 - - 5,68 - - -
БВ +0.28 -0.55 0,003 0,432 - 0,024 2,326 -
ВГ -0.55 -0.30 - - - - - 0,072
ГA -0.30 +0.59 0,03 2,298 - 0,004 0,594 -
Разом: 0,033 2,73 5,680 0,028 2,92 5,760
Всього: 8,443 8,708
Таблиця 5.3 ― Загальний об’єм робіт по плануванню майданчика
№ Об’єми робіт, м3
Найменування об’ємів
п/п виїмка насип
1 Майданчик 976.9 969.9
2 Укоси 8.708 8.443
3 Остаточне розрихлення 3% 29.31
Всього 1014.918 978.343
1014 ,918 − 958,343
Відсоток похибки = 100% = 4,57% 5%
1014 ,918
Арк.
192 ПЗ Б – 11
5.1.3 Визначення середньої віддалі переміщення земляних мас
Cередня віддаль переміщення грунта визначається графічним способом за
допомогою ЕОМ (дивись рисунок 5.1).
Значення віддалі: L = 90,11 м.
1 2 3 4
183 155 126 96
5 6 7 8
105 87 47
62
9 10 11 12
25
36 16 9,4
1,4
0,3 2,2
13 14 15 16
24,3
35,2 47 58
17 18 19 20
72 97 113 130
21 22 23 24
111 133 157 181
i=0.001 L=80
324.3 269.2 204 152.4
207.3 265.2 317 370.4
20 20 20 20
Рисунок 5.1- Визначення віддалі переміщення земляних мас
5.1.4 Визначення обсягів робіт по влаштуванню котловану
Методична послідовність визначення обсягів робіт:
- визначають чорні відмітки;
- визначають середню планувальну відмітку;
- визначають робочі відмітки котловану;
- визначають величину закладання укосів;
- визначають об’єм ґрунту котловану.
Накреслити за даними розмірами план котловану, нанести горизонталі та
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Ухил i=0.002 L=120
Грунти
Насип, м3 0 0 2.5 86.4 301 560
Виїмка, м3 582 412 164.5 1.4 0 0
Відстань, м 20 20 20 20 20 20
0.1
1
L=
9
провести поздовжню вісь котловану. Вказати глибину котловану.
Характерними точками при розрахунку котловану є його вершини (А,
Б,В,Г) і точки перетину поздовжньої осі з торцями котловану та горизонталями .
Проектну відмітку визначають за формулою:
Нпр = Н r (min) –hk (5.12)
де Н r (min)- мінімальне значення чорної відмітки;
hk- глибина котловану.
Робочі відмітки знаходять за формулою (5.4) так само, як відмітки
майданчика. Всі робочі відмітки по котловану повинні бути зі знаком “-“
-1.86 95.65 -0.81 95.65
97.51 96.46
-1.92 95.65
97.57
-2.00 95.65 -1.85 95.65 -1.53 95.65 -1.35 95.65 -0.95 95.65
97.65 97.50 97.18 97.00 96.60
-2.15 95.65 -1.13 95.65
97.80 96.78
1-1
97.65
96.60
95.65
1:7
2-2
96.99 97.29
95.65
Рисунок 5.2– План котловану
Достатньо точно можна визначити об’єм ґрунту, який розробляється при
влаштуванні котловану, з виразу:
Vk = hk (S1+ S2+ S0)/ 6 (5.13)
де S1, S2 – площа нижньої та верхньої основи котловану;
S1=8774,15 м2\
S2=9163,05 м2
S0 – площа середнього перетину котловану. S0=8968,6 м2
Арк.
192 ПЗ Б – 11
6.5
0
9
7.0
0
9
0
97
.5
Величину ширини b0 та довжини l0 середнього перетину котловану
знаходять як середні лінії трапеції:
l0=( l1+ l2)/2, b0=( b1+ b2)/2,
l0=98,52м b0=29,52м
Щоб знайти площу верхньої основи котловану, розрахуємо розмір укосів,
що треба закласти у вершинах котловану:
e = Hp + m, (5.14)
де Hp – робоча відмітка у даній точці котловану, м;
m – коефіцієнт укосу, визначають згідно [ ] m=0.67
У кутах котловану, що мають співвідношення до b1 та l1, додаємо а .
Рисунок 5.3 – Визначення розмірів котловану
Обсяг ґрунту в котловані можна визначити методом поперечних перерізів.
Розрахунок об'єму виконаний у табличній формі:
Таблиця 5.4 ― Обсяги грунту ділянок котловану.
Робоча Площа Півсума
Відстань між Обсяги грунту,
Переріз відмітка по поперечного площ,
перерізами, м м3
вісі, м перерізу, м2 м2
2-2 2,0 151,16
145,34 22.7 3299.22
3-3 1,85 139,51
127,27 36.6 4658.08
4-4 1,53 115,03
108,2 18,4 1990.88
5-5 1,35 101,36
86.24 38.3 3302.99
6-6 0,95 71,11
Разом: 13251.17
Таблиця 5.5 ― Обсяги грунту у торцях котловану.
Назва Робочі відмітки, м
Відстань, м
граней h1 h2 Обсяги грунту, м3
А1-Б1 1.86 0.81 120,0 82.8
Б1-В1 0.81 1.13 60,0 19.5
В1-Г1 1.13 2.15 120,0 118.8
Г1-А1 2.15 1,86 60,0 81.3
Разом: 302,4
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Таблиця 5.6 ― Обсяги грунту у кутах котловану.
Кут Робоча відмітка, м Обсяги грунту, м3
A1 1,86 0,97
Б1 0,81 0,08
В1 1,13 0,22
Г1 2,15 1,49
Разом: 2,76
Загальний обсяг грунту в котловані 13556,33 м³
5.1.5 Вибір засобів та комплектів машин для планування майданчика
Планування майданчика виконують механізованим способом з
використанням бульдозера або скрепера, в залежності від відстані пересування
ґрунту: до 100м – використовують бульдозер, при великих відстанях – скрепер.
5.1.5.1 Визначення середньої відстані переміщення ґрунту
Cередня відстань переміщення ґрунту характеризує діяльність перевезення
ґрунту із зони виїмки в зону насипу, її визначають графоаналітичним методом.
Будуємо криві об’ємів насипу та виїмки за наростаючими результатами
вертикальних колонок квадратів для поперечної чи поздовжньої сторін
майданчика.
Щоб визначити відстань переміщення ґрунту, треба накреслити план
майданчика і в кожний квадрат вписати об
Щоб визначити відстань переміщення ґрунту, треба накреслити план
майданчика і в кожний квадрат вписати об’єм ґрунту, що розробляється. По
стовпчиках та рядках квадратів будують криві об’ємів окремо для виїмки та
насипу по наростаючих.
Середня відстань переміщення ґрунту:
l = l 2 2
n 1 + l2 (5.15)
де l1- проекція пересування на фігуру, що створена кривими виїмки та насипу
по стовпчиках;
l2- та ж проекція, що створена кривими виїмки та насипу по рядках.
Для визначення положення l1 та l2 треба сумарний об’єм насипу або
виїмки поділити навпіл і з визначеної точки провести всередині фігур W1 і W2
лінії, що паралельні сторонам майданчика:
W W
l = 1 ,l = 21
1 2 (5.16)
VH (в ) VH (в )
проекті визначена відстань переміщення грунту L=90,11 м
5.1.6 Підбір комплекту машин для планування майданчика
Поскільки середня лінія переміщення грунту складає 73.195 м, що менше
100 м, то для виконання планувальних робіт по майданчику доцільно прийняти
бульдозер. Приймаємо бульдозер марки ДЗ-42. В якості альтернативного
варіанту може бути використаний бульдозер марки ДЗ-52. Технічні
характеристики бульдозерів наведені в таблиці 5.5.
Спосіб виконання робіт бульдозером по плануванню майданчика
приймається пошаровим способом. В зв’язку з тим, що переміщення грунту
виконується на відстань більше 50 м, то є необхідність влаштування проміжних
Арк.
192 ПЗ Б – 11
валів.
Для ущільнення грунту в зоні насипу приймаємо самохідний каток марки
ДУ-16В.
Таблиця 5.7 ― Технічні характеристики бульдозерів
№ Марка бульдозера
Показник
п/п ДЗ - 42 ДЗ - 52
1 2 3 4
1 Потужність двигуна, к.с. 75 75
Розмір відвалу, мм
2 ширина 2560 2640
висота 800 935
3 Висота підйому відвалу над грунтом, мм 600 800
4 Найбільше заглиблення відвалу в грунт, мм 200 450
Продовження табл. 5.5
1 2 3 4
5 Кут різання, % 55 55
6 Тип відвалу неповоротний
Швидкість переміщення, км/год
7 транспортна 7.1 – 11.4 4.0 – 10.1
при різанні та переміщенні грунта 5.1 2.4
Найбільші нахили поверхонь, град
при русі вгору 20 30
8
при спусканні із грунтом 20 25
при поперечному нахилі 20 30
9 Об’єм грунту, що перерміщується відвалом, м3 1.5 2.9
Габаритні розміри, мм
довжина 4500 4800
10
ширина 3100 2600
висота 2300 2600
11 Маса трактора та обладнання, т 6.5 10.05
5.1.7 Підбір комплекту машин для розробки котлована
Для розробки грунту ІІ групи в об’ємі 5956,7 м3 при висоті забою згідно [ ]
приймаємо екскаватор із зворотньою лопатою та ємкістю ковша 0.4 м3. Даним
вимогам відповідає екскаватор ЭО-3111А. У якості альтернативного варіанту
може бути використаний екскаватор марки Э-5015А, обладнаний зворотньою
лопатою із ємкістю ковша 0.5 м3.
Технічні характеристики екскаваторів наведені у таблиці 5.6.
Таблиця 5.8 ― Технічні характеристики екскаваторів
№ Марка екскаватора
Показник
п/п Э-5015А ЭО-3111А
1 2 3 4
1 Габаритні розміри, мм
довжина 3500 3130
ширина 2850 2640
висота 4320 4150
2 Потужність двигуна, к.с. 65 48
3 Ємкість ковша, м3 0.5 0.4
Арк.
192 ПЗ Б – 11
4 Найбільша глибина копання, м 4.5 3.0
5 Найбільший радіус копання Rк, м 7 4.8
6 Початковий радіус вивантаження, м ― 4.15
7 Кінцевий радіус вивантаження, м ― 6.8
8 Початкова висота вивантаження, м ― 3.06
9 Кінцева висота вивантаження, м ― 5.6
Найменший радіус копання на рівні стоянки
10 3 ―
Rcт, м
11 Найбільша висота копання, м 6.2 ―
12 Найбільший радіус вивантаження, м 5.4 ―
Продовження табл. 5.6
1 2 3 4
13 Висота вивантаження при найбільшому
2.9 ―
радіусі вивантаження, м
14 Найбільша висота вивантаження, м 4.3 ―
15 Радіус вивантаження при найбільшій висоті
4.5 ―
вивантаження, м
16 Тривалість циклу, сек 15 15
Транспортування грунту виконується автосамоскидами МАЗ - 503.
5.1.8 Визначення схеми виконання робіт при розробці траншей
Визначаємо граничні та оптимальні параметри екскаваторів та проходок.
Екскаватор ЭО-3111А.
Довжина робочої передвижки екскаватора:
max − min
lп Rк.в. Rк.в. , (5.5)
де Rmax −найбільший радіус копання, м:
к.в.
max
Rк.в. = Rк − m hк ; (5.6)
Rmin −найменьший радіус копання, м:
к.в.
min
Rк.в. = K / 2 + m hк + 0.5; (5.7)
де К – довжина ходової частини екскаватора, м.
Rmax
к.в. = 4.8 − 0.5 1.3 = 4.15м;
Rmin
к.в. = 3.13/ 2 + 0.5 1.3 + 0.5 = 2.72 м.
lп = 4.15 – 2.72 = 1.43 м.
Екскаватор Э-5015А.
Rmax
к.в. = 7 − 0.5 1.3 = 6.35м;
Rmin
к.в. = 3.5/ 2 + 0.5 1.3 + 0.5 = 2.9 м.
lп = 6.35 – 2.9 = 3.45 м.
5.1.9 Розрахунок транспортних засобів
Розраховуємо необхідну кількість транспортних засобів при роботі
екскава-тора на транспорт.
Кількість грунту, що завантажується в кузов автосамоскиду
Q
M = , (5.8)
q K e
де Q – вантажопід’ємність транспортної одиниці, м3;
Арк.
192 ПЗ Б – 11
q – геометрична ємкість ковша, м3;
Ке – коефіціент використання ємкості ковша.
Екскаватор ЭО-3111А.
2.7
M = = 8.4 ковша,
0.4 0.8
приймаємо 9 ковшей.
Тривалість завантaження однієї машини:
M
tп = , (5.9)
nт Кт
де nт – технічне число циклів екскавацій від завантаження до заванатаження за
хвилину, nт = 2.44;
Кт – коефіціент, що залежить від органіізації роботи транспорту, Кт = 0.75.
9
tп = = 4.92хв.
2.44 0.75
Тривалість циклу:
2 L
Тц = tп + + tр.м. + tм , (5.10)
vср
60
де L – дальність возки грунту, L = 5 км;
vср – середня розрахункова швидкість руху транспорта, км/год, vср =19 км/год
[ ];
tр.м. – час розвантаження із маневруванням, хв, tр.м. = 1.2 хв [ ];
tм – час маневрування при навантаженні самоскиду, хв, tм = 1 хв [ ].
2 5
Тц = 4.92 + +1.2 +1 = 38.7 хв.
19
60
Кількість транспортних засобів:
Nтр = Тц /tп . (5.11)
Nтр = 38.7/4.92 = 7.86 машин,
приймаємо 8 машин. Необхідно скорегувати величину tп:
Tц
tп = . (5.12)
N тр
38.7
t п = = 4.84 хв.
8
Екскаватор Э-5015А.
2.7
M = = 6.75ковша,
0.5 0.8
приймаємо 7 ковшей.
Тривалість завантaження однієї машини:
7
t п = = 3.83хв.
2.44 0.75
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Тривалість циклу:
2 5
Тц = 3.83 + +1.2 +1 = 37.61хв.
19
60
Кількість транспортних засобів:
Nтр = 37.61/3.83 = 9.82 машин,
приймаємо 10 машин. Необхідно скорегувати величину tп:
37.61
t п = = 3.76хв.
10
5.1.10 Визначення техніко-економічних показників варіантів
виконання робіт та їх порівняння
Роботи по плануванню будівельного майданчика.
Визначаємо техніко-економічні показники застосування бульдозера ДЗ-42
із відповідним комплектом машин та бульдозера ДЗ-52 із комплектом машин.
Бульдозер ДЗ-42.
1) Розраховуємо тривалість механізованих робіт.
Експлуатаційна продуктивність бульдозера:
Пе = 3600·с·Vг ·Кв ·Кс ·Ку /tц , (5.13)
де 3600 – показник переводу годин у секунди;
с – тривалість зміни, с = 8.2 год;
V – об’єм грунту, що зрізується відвалом, м3
г :
2
а Н
Vг = , (5.14)
2 tg Kp
де а – ширина відвалу, м;
Н – висота відвалу, м;
φ – кут природнього укосу, град, φ = 40 град;
Кр – коефіціент початкового розрихлення грунту, Кр = 1;
Кв – коефіціент використання бульдозера по часу, Кв = 0.72;
Кс – коефіціент збереження грунту під час його транспортування:
Кс = 1 – 0.005·Lcp; (5.15)
Ку – коефіціент нахилу поверхні;
tц – тривалість одного повного циклу роботи бульдозера, сек:
tц = tн + tг +tп, (5.16)
де tн – час, витрачений на набирання грунту, сек;
tг – час, витрачений на транспортування грунту у відвал, сек;
tп – час, витрачений на зворотній шлях, сек:
3.6 Lн (ггп)
tн (г,п) = , (5.17)
vн (ггп)
де Lн – довжина шляху набору грунту, м:
2 V
Lн = г , (5.18)
а h
де h – товщина стружки, що зрізується бульдозером, м, h = 0.2 м;
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Lг – довжина шляху переміщення грунту, м:
Lг = Lср – Lн ; (5.19)
Lп – довжина шляху переміщення порожняком, Lп = Lср , м;
vн – швидкість різання грунту, км/год;
vг – швидкість переміщення завантаженої машини, км/год;
vп – швидкість переміщення порожньої машини, км/год.
2.56 0.82
Vг = = 0.98 м3.
2 tg40 1
Кс = 1 – 0.005·73.195 = 0.634.
2 0.98
Lн = = 3.83м.
2.56 0.2
Lг = 73.195 – 3.83 = 69.37 м.
3.6 3.83
tн = = 2.7 сек.
5.1
3.6 69.37
t г = = 49сек.
5.1
3.6 73.195
t н = = 26.35сек.
10
tц = 2.7 + 49 + 26.35 = 78.05 сек.
П 3
е = 3600·8.2·0.98·0.72·0.634·1/78.05 = 169.2 м /зміну.
Нормативна продуктивність бульдозера:
а с
Пн = , (5.20)
Нм.в.
де а – одиниця об'єму за ЕНиР;
с – продуктивність зміни, год;
Нм.в. – норма витрат машинного часу за ЕНиР, маш·год.
100 8.2
П 3
н = = 82.91 м /зміну.
9.89
Приймаємо для розрахунків експлуатаційну продуктивність.
Тривалість роботи машини:
V
T = + Ti , (5.21)
Пе
де V – загальний об’єм земляних робіт, м3;
T − сумарна тривалість виконання підготовчих та допоміжних робіт.
i
Тривалість роботи бульдозера:
823.883
T = = 4.87 змін,
169.2
приймаємо 4 зміни.
Каток ДУ-16В ущільнює грунт за 4 прохода при товщині шару 0.2 м.
Продуктивність катка:
Арк.
192 ПЗ Б – 11
100 8.2
П 3
н = = 1093 м /зміну
0.75
Тривалість роботи катка :
823.883 2
T = =1.5 змін,
1093
приймаємо 1 зміну.
2) Визначаємо трудоємкість розробки одиниці об’єму грунту для
повністю механізованого процесу:
Q
q мі
е = , (5.22)
V
де Q − витрати праці, пов’язані із виконанням механізованого процесу, люд-
мі
год:
QМі = (Ті ·Мі ·с + qм.д. + qтр + qдоп), (5.23)
де Ті – тривалість роботи даної машини, змін;
Мі – число робочих, що керують машиною;
qм.д – витрати праці на монтаж та демонтаж, чол-год;
qтр - витрати праці на транспортування, чол-год;
qдоп – витрати праці на виконання додаткових робіт, чол-год.
QМі = 4·1·8.2 + 1·1·8.2 = 41 люд-год;
qе = 41/823.883= 0.05 люд-год/м3.
3) Собівартість одиниці продукції:
Се = С0 /V, (5.24)
де Со – вартість усього об’єму механізованих робіт, грн:
Co = 1.08 (Cм.см Ті + Сдоп ) + 1.5З і , (5.25)
І
де См.см – собівартість машино-зміни окремих машин, що входять у комплект,
грн;
Сдоп – додаткові єдиночасні витрати, пов’язані із організацією механізованих
робіт, грн;
Зі – заробітна платня робочих, що виконують ручні процеси, грн.
Собівартість машино-зміни землерийної машини:
Е Г
Cм.см = + + Сэ.т , (5.26)
Т і Тд
де Е – одноразові витрати по доставці машин на будівельний майданчик,
наладку, грн;
Тд – директивне число змін роботи машини у рік;
Сэ.т. – постійні експлуатаційні витрати, грн;
Г – річні витрати, пов’язані із амортизаційними відрахуваннями та інше, грн:
М А
Г = , (5.27)
100
де М – розрахункова вартість машини, грн;
А – амортизаційні відрахування, %;
β – число змін у добу.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Для бульдозера ДЗ-42.
4686 40
Г = = 937.2грн;
100 2
26.07 937.2
Cм.см = + + 2.63 =13.43грн.
4 219
Собівартість машино-зміни катка ДУ-16В:
См.см = 0.95·8.2/6.82 = 1.14 грн.
Вартість усього об’єму механізованих робіт:
Со = 1.08·(1.14·1 + 13.43·4) = 59.25 грн.
Собівартість одиниці продукції:
Се = 59.25/823.883 = 0.072 грн/м3.
Бульдозер ДЗ-52.
2.64 0.9352
V = =1.37м3.
г
2 tg40 1
Кс = 1 – 0.005·73.195 = 0.634.
2 1.37
L = = 5.18м.
н
2.64 0.2
Lг = 73.195 – 5.18 = 68.02 м.
3.6 5.18
t = = 7.17сек.
н
2.4
3.6 68.02
t г = =102.03сек.
2.4
3.6 73.195
t н = = 32.94сек.
8
tц = 7.17 + 102.03+ 32.94 = 142.14 сек.
Пе = 3600·8.2·1.37·0.72·0.634·1/142.14 = 129.88 м3/зміну.
Тривалість роботи бульдозера:
823.883
T = = 6.34 зміни,
129.88
приймаємо 6 змін.
QМі = 6·1·8.2 + 1·1·8.2 = 57.4 люд-год;
qе = 57.4/823.883 = 0.07 люд-год/м3.
7018 40
Г = =1403.6 грн;
100 2
33 1403.6
Cм.см = + + 2.398 =12.37грн.
6 314
Со = 1.08·(1.14·1 + 12.37·6) = 81.39 грн.
С 3
е = 81.39/823.883 = 0.1 грн/м .
Роботи по розробці траншей.
Визначаємо техніко-економічні показники застосування екскаватора
ЭО-3111А із зворотньою лопатою і відповідним комплектом машин та
екскаватора Э-5015А із зворотньою лопатою і комплектом машин.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Екскаватор ЭО-3111А.
Експлуатаційна продуктивність:
Пе = 60·с·q·nт·Ке·Кв, (5.28)
де Ке – коефіціент використання ємкості ковша;
Кв – коефіціент використання змінного часу.
Пе = 60·8.2·0.4·2.44·0.8·0.64 = 245.85 м3/зміну.
Тривалість роботи екскаватора:
1176.4 315
T = + = 7.35 змін,
245.85 122.9
приймаємо 7 змін.
Бульдозер ДЗ-42 розрівнює грунт у місці відвалу (228.02 м3).
Нормативна продуктивність бульдозера:
100 8.2
Пн = = 506.17 м3/зміну
1.62
228.02
T = = 0.45змін,
506.17
приймаємо 1 зміну.
QМі = 7·1·8.2 + 1·1·8.2 = 65.6 люд-год;
Трудоємкість розробки одиниці продукції:
q 3
е = 65.6/1176.4= 0.056 люд-год/м .
Виконуємо розрахунок собівартості одиниці продукції.
Собівартість машино-зміни екскаватора:
15070 22
Г = =1657.7 грн;
100 2
19.53 1657.7
Cм.см = + + 2.51=10.25грн.
7 335
Собівартість машино-зміни бульдозера:
14.3 8.2
C = =17.4грн.
м.см
6.82
Собівартість машино-зміни самоскида:
См.см = Сэ + Эе·Lпр.см, (5.29)
де Сэ – эксплуатаційні витрати, що не залежать від пробігу машини, грн;
Эе – витрати на одиницю пробігу – 1 км, грн.
Lпр.см – змінний пробіг транспорту із вантажем і без нього:
60 c
Lпр.см = 2 L К в . (5.30)
Тц
60 8.2
Lпр.см = 2 5 0.64 = 81.36км.
38.7
См.см = 1.309 + 0.103·81.36 = 9.69 грн.
Собівартість механізованих робіт:
Со = 1.08·(10.25·7 + 17.4·1 + 9.69·7) = 169.5 грн.
Собівартість одиниці продукції:
Арк.
192 ПЗ Б – 11
Се = 169.5/1176.4= 0.144 грн/м3.
Екскаватор Э-5015А.
Експлуатаційна продуктивність:
Пе = 60·8.2·0.5·2.2·0.8·0.5 = 216.48 м3/зміну.
Тривалість роботи екскаватора:
1176.4 315
T = + = 9.07 змін,
216.48 86.59
приймаємо 9 змін.
QМі = 9·1·8.2 + 1·1·8.2 = 82 люд-год;
Трудоємкість розробки одиниці продукції:
q = 82/1176.4= 0.07 люд-год/м3
е .
Виконуємо розрахунок собівартості одиниці продукції.
Собівартість машино-зміни екскаватора:
15070 22
Г = =1657.7 грн;
100 2
19.53 1657.7
Cм.см = + + 2.51= 9.63грн.
9 335
Собівартість механізованих робіт:
Со = 1.08·(9.63·9 + 17.4·1 + 9.69·9) = 191.28 грн.
Собівартість одиниці продукції:
Се = 191.28/1176.4 = 0.16 грн.
Техніко-економічне порівняння варіантів виконується в таблицях 5.9 та
5.10
Таблиця 5.9 ― Техніко-економічне порівняння варіантів механізації
планувальних робіт
Варіанти
№
Показник
п/п ДЗ-42 ДЗ-52
1 Собівартість розробки 1 м3 грунту, грн 0.072 0.1
Трудоємкість розробки 1 м3 грунту,
2 0.05 0.07
люд-год
3 Тривалість основних робіт, змін 1 6
Обираємо варіант ― бульдозер ДЗ-42.
Таблиця 5.8 ― Техніко-економічне порівняння варіантів механізації
планувальних робіт
№ Показник Варіанти
п/п ЭО-3111А Э-5015А
1 Собівартість розробки 1 м3 грунту, грн 0.144 0.16
Трудоємкість розробки 1 м3 грунту,
2 0.056 0.07
люд-год
3 Тривалість основних робіт, змін 7 9
Обираємо варіант ― екскаватор ЭО-3111А.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
5.1.11 Складання калькуляції трудових витрат
Таблиця 5.9 ― Калькуляція трудових витрат
На од. виміру На весь об’єм Склад ланки
робочих, їх
кваліфікація
та кількість
Норма Трудоєм-
Роботи часу, кість,
люд.-год Розцінка, люд.-год Зарпла
маш-год грн маш-год та, грн
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Тесля
Розбивка
1 1 м2 9600 ― ― 2.11 1-05 5 розряду, 2
майданчику
чол.
Планування
майдан-чика Машиніст 5
100 9.89 81.49
2 бульдозером ДЗ-42 3 10.14 2-10 17-30 розряду, 1
м 9.89 81.49
із переміщен-ням чол.
грунту на 73.2 м
Ущільнення грунту Тракторист
100 0.75 6.18
3 катком ДУ-16В 3 10.14 0-51.2 4-22 5 розряду, 1
м 0.75 6.18
(4 прохода) чол.
Тесля
Розбивка
4 1 м2 877.4 ― ― 0.38 0-27 5 розряду, 2
котловану
чол.
Розробка грунту у
котловані Машиніст 5
100 1,75 104,23
5 екскавато-ром ЭО- 3 53,56 2-31 173-32 розряду, 1
м 1,75 104,23
3111А із емкістю чол.
ковша 0.4 м3
Транспортування
грунту Шофер
100
6 автосамоски-дами 3 2.28 ─ ─ ─ ─ 3 класу,
м
MAЗ – 503 на 8 чол.
відстань 5 км
Планування грунту Машиніст 5
100 1.75 3.99
8 у відвалі 3 2.28 1-09 2-49 розряду, 1
м 1.75 3.99
бульдозером ДЗ-42 чол.
Зняття недобору
грунту із Машиніст 4
100 2.68 2.2
9 завантаженням 3 0.82 1-09 0-89 розряду, 1
м 2.68 2.2
його екскаватором чол.
у автосамоскиди
150.67
Всього 64-81
148.18
Арк.
192 ПЗ Б – 11
№ процесу
Од. виміру
Об’ єм робіт
5.1.12 Визначення техніко-економічних показників проекту
1) Тривалість виконання робіт по календарному плану 19 змін.
2) Трудоємкість розробки 1 м3 грунту:
qе = 150.67/(823.883 + 1176.4) =
= 0.075 люд-год/м3.
3) Cобівартість розробки 1 м3 грунту:
Се = 64.81/(823.883 + 1176.4) = 0.032 грн.
5.1.13 Розробка заходів з техніки безпеки
1) Всі машини та механізми повинні бути обладнані звуковою
сигналізацією. Значення сигналів роз’яснюється всім робочим, пов’язаним із
роботою машин.
2) При огляді робочих органів машин, останні мають бути опущені на
землю.
3) Забороняється рух машин та механізмів на відстані менш 2.5 м від
бровки котлована.
4) Забороняється знаходження людей в зоні дії машин (для екскаватора
– небезпечна зона 12.8 м).
5) Забороняється знаходження водія у кабіні автомобіля під час
завантвження.
Арк.
192 ПЗ Б – 11
5.2 Загальні рішення по організації будівництва
5.2.1 Нормативна тривалість будівництва
Згідно [ ] нормативна тривалість будівництва складає (місяця):
- загальна – 18;
- підготовчий період – 3;
- передача обладнання в монтаж – 10-14;
- монтаж обладнання – 6/11-16.
5.2.2 Підрахунок об’ємів робіт по об’єкту
Об’єми робіт по об’єкту зводяться в таблиці 5.10.
Таблиця 5.10 – Відомість підрахунку об’ємів робіт по об’єкту
№ Одиниці Загальна
Робота, формула підрахунків 1-а ділянка 2-а ділянка
п/п виміру кількість
1 2 3 4 5 6
Роботи підготовчого періоду
1 Планування майданчика м2 10670 10670
2 Влаштування тимчасових будівель і
споруд
а) навіс м2 50 50
б) туалет очко 4 2х2
в) душова ріжок 4 2х2
3 Влаштування тимчасового водогону м.п. 548 548
4 Влаштування тимчасової каналізації м.п. 220 220
5 Влаштування тимчасових доріг м 432 432
6 Влаштування тимчасового м.п. 483 483
електроосвітлення
7 Влаштування слабострумних мереж
а) радіо м.п. 300 300
б) телефон м.п. 300 300
8 Влаштування тимчасової огорожі м.п. 483 483
майданчика
Підземні роботи
1 Розробка грунту бульдозером м3 823.88 823.88
2 Розробка грунту екскаватором у м3 1176.4 550.09 626.31
відвал
3 Зрізка недобору грунту м3 82.35 38.51 43.84
механізованим способом
4 Монтаж збірних залізобетонних шт. 56 28 28
фундаментів під колону
5 Монтаж збірних залізобетонних шт. 20 10 10
фундаментів під фахверкову колону
9 Монтаж збірних залізобетонних шт. 87 20 22
фундаментних балок
10 Зворотня засипка грунту механізо- м3 948.38 437.71 510.67
ваним способом з пошаровим
ущільненням
Влаштування бетонної основи під підлогу
1 Ущільнення грунту щебенем м2 5148 2376 2772
Арк.
192 Б –11 ПЗ
Продовження таблиці 5.10
1 2 3 4 5 6
2 Влаштування оклеєчної м2 5148 2376 2772
гідроізоляції
3 Влаштування підстилаючого шару м2 5148 2376 2772
із щебеню
4 Влаштування бетонної силової м2 5148 2376 2772
плити товщиною 100 мм
Монтаж конструкцій каркасу
1 Монтаж збірних залізобетонних шт. 30 14 16
колон крайнього ряду
2 Монтаж збірних залізобетонних шт. 35 7 8
колон середнього ряду
3 Монтаж збірних залізобетонних шт. 20 10 10
фахверкових колон
3 Монтаж збірних залізобетонних шт. 26 12 14
підкранових балок
4 Монтаж елементів покриття
а) збірних залізобетонних шт. 45 21 24
крокв’яних ферм
б) збірних залізобетонних плит шт. 286 132 154
покриття
5 Монтаж збірних залізобетонних
стінових панелей
а) площею до 10 м2 шт. 451 219 232
б) площею більше 10 м2 шт. 22 11 11
6 Монтаж металевих віконних блоків шт. 66 30 36
7 Монтаж металевих вертикальних шт. 8 4 4
зв’язків
8 Монтаж залізобетонної рами воріт шт. 6 3 3
Влаштування покрівлі
1 Влаштування оклеєчної м2 5148 2376 2772
пароізоляції в 2 шари
2 Укладка плитного утеплювача м2 5148 2376 2772
3 Влаштування цементної стяжки м2 5148 2376 2772
товщиною 20 мм
4 Влаштування рулонної покрівлі з м2 5148 2376 2772
руберойду в 3 шари
Влаштування підлоги
1 Влаштування бетонної підлоги м2 5148 2376 2772
Опоряджувальні роботи
1 Фарбування фасаду вапном м2 3484.8 3484.8
2 Влаштування відмостки м 288 288
3 Фарбування поверхні всередині м2 8632.8 4071.6 4561.2
приміщення вапном
4 Фарбування масляними фарбами м2 2660 1210 1450
металевих поверхонь
5 Засклення віконних блоків м2 475.2 216 259.2
Монтаж технологічного обладнання
Арк.
192 Б –11 ПЗ
Продовження таблиці 5.10
1 2 3 4 5 6
1 Монтаж технологічного обладнання грн. 49038 22633 26405
Наладка і пуск технологічного обладнання
1 Наладка і пуск технологічного грн. 5395 2490 2905
обладнання
Внутрішні санітарно-технічні роботи
1 Внутрішні санітарно-технічні грн. 15073 6957 8116
роботи
Внутрішні електро-технічні роботи
1 Внутрішні електро-технічні роботи грн. 46472 8116 9469
5.2.3 Методи виконання основних робіт по комплексам
В даному проекті основні комплекси робіт виконуються в такій
послідовності. Спочатку виконуються роботи підготовчого періоду, за ними –
підземні роботи. Після цього влаштовують бетонну основу під підлогу та
монтують конструкції каркасу. По закінченні цих робіт одночасно починають
влаштування покрівлі, монтаж технологічного обладнання, внутрішні санітарно-
технічні та електро-технічні роботи. Після того, як покрівлю влаштовано,
виконують внутрішні опоряджувальні роботи, а потім – влаштування підлоги.
Після влаштування підлоги, а також наладки і пуску технологічного обладнання
об’єкт здається в експлуатацію.
Всі роботи по зведенню об’єкта діляться на ручні та механізовані.
Механізовані процеси передбачають застосування основних будівельних машин.
В даному проекті механізованими є такі роботи: роботи підземного циклу і
монтаж конструкцій каркасу.
Розробка траншей під фундаменти та зрізка недобору грунту
здійснюються за допомогою екскаватора марки ЭО-3111А. Колони, підкранові
балки та елементи покриття монтуються краном КТА-21. Стінові панелі
монтуються краном КС-4362.
Організація транспорту. Збірні будівельні конструкції, як правило,
доставляються з підприємств будівельної індустрії без додаткових
перевантажувальних операцій і монтуються з транспортних засобів. Для
перевезень на майданчику використовують в основному автотранспорт.
Будівельний майданчик повинен мати зручні під’їзди і дороги для здійснення
безперебійного підвезення матеріалів на протязі всього будівництва в будь-який
період року. Тимчасові дороги будують одночасно з тими постійними дорогами,
які призначені для руху транспорту в період будівництва і складають єдину
транспортну мережу, яка забезпечує наскрізну і кільцеву схеми руху. До початку
робіт по спорудженню підземної частини будинків під’їзди до них повинні бути
влаштованими. Схема руху транспорту і розташування доріг в плані повинні
забезпечувати під’їзд в зону дії монтажних і завантажувально-розвантажувальних
механізмів, складам, майстерням, побутовим приміщенням.
Дороги на будівельному майданчику повинні бути кільцевими. На
тупікових під’їздах необхідно влаштовувати роз’їзні та розворотні майданчики.
Арк.
192 Б –11 ПЗ
Такі майданчики передбачають на незакільцьованих ділянках постійних
існуючих доріг і доріг, що проектуються. Недопустимо розташування тимчасових
доріг над підземними мережами і безпосередньо біля прокладених комунікацій
або тих місць, де вони будуть влаштовуватись.
Змінність приймається, як правило, для ручних процессів – одна зміна, для
механізованих – дві. З метою скорочення термінів виконання тієї чи іншої
немеханізованої роботи дозволяється ввести для неї двохзмінний робочий день.
Характер бригади. Будівельний процес розподіляється на однорідні
операції, які виконуються ланками робітників відповідної кваліфікації. Всередині
ланок, які складаються з робітників однієї або декількох професій, роботи
розподіляються з такою метою, щоб найбільш складні операції виконувались
робітниками більш високої кваліфікації.
Ланки робітників об’єднуються в бригади для виконання окремих видів
робіт.
В даному проекті передбачено спеціалізовані бригади, до складу яких
входять робітники однієї професії, які виконують роботи одного виду, а для
монтажних процесів передбачено комплексні бригади, до складу яких входять
робітники різних професій.
Організація забезпечення робіт матеріалами. Всі збірні залізобетонні
конструкції доставляються автотранспортом з заводу ЗБК, що знаходиться на
відстані 2.7 км від будівельного майданчику. Пісок, гравій та щебінь
доставляються автотранспортом з кар’єру, який знаходиться на відстані 15 км
від будівельного майданчика. Всі інші матеріали доставляються також
автотранспортом з бази УВТК, яка знаходиться на відстані 5 км від будівельного
майданчика.
5.2.4 Організація поточного будівництва
Одним із напрямків індустріалізації є впровадження поточних методів
виробництва. Застосування поточних методів організації будівельного
виробництва забезпечує скорочення тривалості спорудження об’єктів,
підвищення якості і зниження вартості будівельно-монтажних робіт. Поточним
методом будівництва називається такий метод, при якому бригади робітників
постійного складу, оснащені відповідним набором інструменту і будівельних
машин виконують одні й ті ж різнотипні роботи, максимально сумісні в часі на
різних фронтах (ділянках або захватках). Отже, поточний метод є прогресивною
і ефективною формою організації будівництва.
Для створення будівельного потоку необхідно:
1) розбити складний виробничий процес будівництва об’єкту на
складові процеси;
2) розділити роботу між виконавцями і закріпити за ними ці процеси;
3) розділити весь фронт робіт на окремі фронти (ділянки або захватки)
і встановити для них тривалість виконання кожного процесу;
4) визначити черговість робіт на індивідуальних фронтах для того,
щоб максимально сумістити виконання різнотипних робіт в часі і просторі,
тобто здійснити їх технологічну взаємозалежність.
Арк.
192 Б –11 ПЗ
В даному проекті поточний метод будівництва впроваджується таким
чином: будівля розбивається на дві ділянки по деформаційним швам і роботи
проектуються поточним методом, починаючи з першої ділянки.
Бригади робітників, що виконують певний комплекс робіт, переходять
послідовно з однієї ділянки на іншу. Необхідно строго дотримуватись графіка
будівництва об’єкту.
В даному проекті, коли величина ділянки не однакова, застосовується
метод окремих потоків. Згідно цього методу, будівництво організовується
окремими потоками, диференційованими по групам будівельних процесів, які
виконуються на об’єкті. Кожна група процесів має свої параметри потоку, які
відрізняються від інших параметрів потоків. Потім всі параметри ув’язуються
між собою в єдиний потік комплекса робіт. Включати в потік всі будівельні
процеси не обов’язково. Крок потоку між окремими процесами може бути не
однаковим.
5.2.5 Парк будівельних машин і транспорту
Для земляних робіт використовуються такі основні будівельні машини:
бульдозер ДЗ-42; екскаватор ЭО-3111А. Монтаж конструкцій каркасу
виконується баштовим кранами КС-8162 та КС-4362. Для перевезення
великогабаритних конструкцій використовується спеціалізований
автотранспорт на базі тягача КрАЗ-255Л зі змінними напівпричепами:
панелевозом, колоновозом, фермовозом. Сипучі матеріали перевозяться
автосамоскидами марки ЗИЛ ММЗ-555. Бетонна суміш перевозиться
автобетонозмішувачем на базі автомобіля КамАЗ 5410.
5.2.6 Виробничі та механізовані установки
Для підвищення продуктивності праці, зменшення трудових витрат при
будівництві об’єкту використовують наступні виробничі та механізовані
установки:
-бетононасоси марки СБ-101 – призначені для подачі бетону по
спеціальним шлангам до місця укладання;
-фарботерки типу СО-116 – використовують для приготування,
перетирання, розмішування масляних фарб;
-фарбопульти типу СО-205 – для механічного розпилення масляних та
вапняних фарб;
-зварювальні трансформатори дугової зварки СТЗ-24 – використовують
при монтажі конструкцій для зварювання закладних деталей;
-кран Т-108А – використовують для підйому вантажів вагою до 0.5;
-самохідний вібраційний каток ВМП-1 – для ущільнення грунту;
-установка С-100 – використовується для подавання на покрівлю
бітумних мастик при виконанні покрівельних робіт;
-установка СО-99 – використовується для наклеювання рубероїду;
-самопідйомна люлька ЛС-15-250 – призначена для фарбування фасаду;
-установка ПКУ-35М – використовується для грунтовки;
-установка СО-98 – для очищення та перемотки рулонних матеріалів.
Арк.
192 Б –11 ПЗ
5.3 Розробка будгенплану
5.3.1 Розрахунок складських майданчиків
Таблиця 5.11 – Розрахунок майданчика складів
Необхід- Коефіці- Запас
ність єнти матеріалів
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19
Рубе-
1 103 шт 1334 12.9 1.1 1.3 10 14.3 184.5 25 7.38 0.6 12.3 12 4·3 На-віс
роїд
2 Бітум 103 т 52 0.5 1.1 1.3 12 17.2 8.68 1.2 7.2 0.6 12.1 12 4·3 На-віс
Ще-
3 132 м3 543.6 4.12 1.1 1.3 10 14.3 58.9 0.7 84.2 0.6 140.3 144 12·12 Відк.
бінь
4 Фарба 40 т 0.61 0.015 1.1 1.3 12 17.2 0.262 1 0.262 0.6 0.437 1 1·1 Закр.
5 Вапно 56 т 1.4 0.025 1.1 1.3 12 17.2 0.43 2 0.215 0.6 0.36 1 1·1 Закр.
6 Скло 29 м2 475.2 16.4 1.1 1.3 10 14.3 234.3 65 3.6 0.6 6 6 3·2 Закр.
7 Труби 20 т 12.1 0.61 1.1 1.3 12 17.2 10.4 2 5.2 0.6 8.67 9 1.5·6 На-віс
5.3.2 Тимчасові дороги та їх типи
Схема руху транспорту і розміщення доріг у плані забезпечує під’їзд у
зону дії вантажно-розвантажувальних механізмів, складів, побутових приміщень
та інше.
Ширину проїздної частини транзитних доріг прийнято – 6 м (двосмужна).
Радіуси закруглення доріг визначили, виходячи з маневрових властивостей
автомашин і автопоїздів, тобто їх поворотоздатність при русі вперед. Так як
максимальний за довжиною елемент – ферма довжиною 18 м, то прийнято
внутрішній радіус закруглення дороги 18 м, а зовнішній – 24 м.
При трасировці доріг відстані додержуються більше мінімальних, м: між
дорогою і складською площадкою – більше 1 м; між дорогою і парканом, який
огороджує будівельний майданчик, більше 1.5 м.
При в’їзді на будівельний майданчик встановлена схема руху
транспортних засобів, а на обочинах доріг і проїздів – добре видимі знаки, які
регламентують порядок руху транспортних засобів. Швидкість руху
автотранспорту не перевищує 10 км/год на прямих ділянках та 5 км/год на
поворотах.
На будгенплані стрілками вказано напрямок руху транспорту по дорогах,
чітко відмічені відповідними умовними знаками і надписами в’їзди (виїзди)
транспорту, прив’язочні розміри, а також вказані зони місць установки знаків,
які забезпечують раціональне і безпечне використання транспорту. Всі ці
елементи мають прив’язочні розміри.
Арк.
192 Б –11 ПЗ
№ п/п
Найменування матеріалів,
конструкцій, деталей
Термін споживання,
дн.
Одиниця виміру
Загальна на розрахунковий
період, Qзаг
Добова, Qзаг/Т
Постачання матеріалів, К1
Споживання матеріалів, К2
Норма, Тн
Розрахунковий, Тн·К1·К2
Розрахунковий запас матеріалів,
Рскл
Норма збереження матеріалів на 1
м2 площі складу, n
Корисна площа складу, F=Рскл/n
Коефіцієнт на проходи, β
Розрахункова площа складу, S=F/β
Прийнята площа складу, S1=z·B
Розмір складу в м по УТС
Тип складу (відкритий, закритий)
Тип конструкцій складу
5.3.3 Визначення необхідності в побутових
і адміністративних будинках
Для створення нормальних умов праці робітників та ІТР на будмайданчику
розміщують тимчасові споруди: санітарно-побутові, адміністративні та
виробничі. Їх потребу визначають з розрахунку чисельності персоналу. Число
робітників визначають, виходячи з календарного або сіткового графіків та
графіків руху робітників.
Площі тимчасових споруд розраховують у вигляді таблиці 5.12 для
кожного типу споруд.
Таблиця 5.12 – Розрахунок тимчасових будинків і споруд
Розра-
Значення
Групуваня та хункова Розра- Прий-
показника Розміри в Кіль-
№ найме- кількість хункова нята
на 1 пра- плані Тип будинку кість,
п/п нування робітни- площа, площа,
цюючого, УТС шт.
будинків ків і служ- м2
2 м2
м
бовців
1 2 3 4 5 6 7 8 9
1 Гардеробна Побутовий вагон
а) чоловіча 32 0.9 28.8
б) жіноча 13 0.9 11.7
Приміщення
для
обігріван-
2 36 1 36 Побутовий вагон
ня, відпочин-
ку та прий-
мання їжі
3 Сушильна 36 0.2 7.2 Побутовий вагон
4 Умивальна 36 0.05 1.8 Побутовий вагон
Разом 85.5 9·2.7 Побутовий вагон 97.2 4
Контейнерна,
5 Медпункт 45 20 3·6 18 1
дерев’яна
Виконроб-
6 3 48 9·2.7 Побутовий вагон 48.6 2
ська
Збірно-розбірна,
7 Туалет 45 0.086 3.87 2.4·2.8 13.44 2
дерев’яна
Диспет-
8 3 7 21 9·2.7 Побутовий вагон 24.3 1
черська
9 Душові
а) чоловічі 16 0.43 6.88 4·3 Збірно-розбірна 12 1
б) жіночі 10 0.43 4.3 4·3 Збірно-розбірна 12 1
Кабінет по
охороні
праці,
10 техніці 2 20 9·2.7 Побутовий вагон 24.3 1
безпеки та
пожежній
безпеці
Червоний
11 45 24 9·2.7 Побутовий вагон 24.3 1
куточок
Арк.
192 Б –11 ПЗ
5.3.4 Організація водозабезпечення та
розрахунок тимчасового водогону
Потреба у воді підраховується, виходячи з прийнятих методів виконання
робіт, із обсягів і терміну їх виконання, і розрахунок ведеться на період
будівництва з максимальним водопостачанням.
Сумарні витрати води (л/с) на будівельному майданчику визначаються за
формулою:
Qзаг = Qгосп + Qсгп + Qвп + Qпож, (5.32)
де Qгосп – розрахункові (максимальні) секундні витрати води на господарсько-
питні потреби, л;
Qсгп – розрахункові секундні витрати води на санітарно-гігієнічні потреби, л;
Qвп – розрахункові (максимальні) витрати води в секунду на виробничі
потреби, л;
Qпож – розрахункові секундні витрати води на протипожежні потреби.
Розрахункові секундні витрати води на господарсько-питні потреби
визначаються за формулою:
Qгосп = b·N1·K2/3600·n, (5.33)
де b – норма споживання на одного робітника в зміну, b = 20 л/чол.;
N1 – число працюючих у зміну, N1 = 45 чол.;
K2 – коефіцієнт годинної нерівномірності споживання води, К2 = 2;
n – число годин роботи в зміну, n = 8 год.
Qгосп = 20·45·2/3600·8 = 0.063 л/с.
Розрахункові секундні витрати води на санітарно-гігієнічні потреби
знаходять за формулою:
Qсгп = С·N2/60·m, (5.34)
де С – норма витрати води на одну особу, що приймає душ, С = 50 л/чол.;
N2 – число працюючих, які приймають душ у першу зміну, N2 = 36 чол.;
m – час роботи душових установок, m = 45 хвилин.
Qсгп = 50·36/60·45 = 0.667 л/с.
Розрахункові витрати води в секунду на виробничі потреби обчислюють за
формулою:
Qвп = S·A·K2·Kнв/3600·n1, (5.35)
де S – питомі витрати води на одиницю обсягу робіт, S 3
бет = 300 л/м ,
Sкран = 400 л/шт.;
А – загальний обсяг робіт на добу або зміну, Абет = 11.33 м3, Акран = 2 шт;
n1 – кількість годин роботи, до якої віднесена витрата, n1бет = 82 год.,
n1кран=524.8 год.;
K2 = 1.5;
Kнв – коефіцієнт на невраховану витрату води, Kнв = 1.2.
Qвп = 300·11.33·1.5·1.2/3600·82 + 400·2·1.5·1.2/3600·524.8 = 0.021 л/с.
Мінімальна витрата води для протипожежної мети визначається з
розрахунку одночасної дії двох струменів із гідрантів по 5 л/с на кожен
струмінь, тобто, 5·2 = 10 л/с.
Отже:
Арк.
192 Б –11 ПЗ
Qзаг = 0.063 + 0.667 + 0.021 + 10 = 10.751 л/с.
Розрахунок діаметра труб потрібно робити на періоди найбільш
напруженої роботи, тобто, на години максимального водозабору і на час гасіння
пожежі. Діаметр (мм) водопровідної напірної мережі можна визначити за
формулою:
D= 4 Q 1000/π v , (5.36)
заг
де v – швидкість руху води по трубах, v=1.5 м/с.
D = 4 10.7511000/3.14 1.5 =95.6 мм.
Одержане значення округляємо до найближчого діаметру за ДСТУ, тобто,
приймаємо діаметр труби 100 мм.
5.4.5 Організація та розрахунок тимчасового
енергозабезпечення
Проектування тимчасового електропостачання будівництва здійснюється
у такій послідовності: проводять розрахунок електричних навантажень,
визначають кількість і потужність трансформаторних підстанцій; розміщують на
БГП трансформаторні підстанції, силові та освітлюючі мережі, інвентарне
електротехнічне обладнання, складають схему електропостачання.
При розробці проекту електропостачання майданчика на стадії ПВР
потрібну потужність джерел електроенергії (кВ·А) визначають за формулою:
Р К Р К
= ( с 1с + Т 2с
Рр + К3с Рсв + Роз) α, (5.37)
cos cos
де α – коефіцієнт, який враховує втрати в мережі в залежності від протяжності,
перерізу і т.ін., α=1.05;
К1с, К2с, К3с – коефіцієнти попиту, залежні від кількості споживачів;
Рс – потужність силових споживачів, кВт;
Рт – потужність для технологічних потреб, кВт;
Рс – потужність обладнання внутрішнього освітлення, кВт;
Роз – потужність обладнання зовнішнього освітлення, кВт;
cos φ – коефіцієнт потужності.
Розрахунок потужностей зручно проводити в табличній формі.
Арк.
192 Б –11 ПЗ
Таблиця 5.13 – Розрахунок потужностей по видах споживачів
Норми витрат
Загальні витрати
Обсяг або енергії на
Найменування споживачів електроенергії,
кількість одиницю
кВт
вимірювання, кВт
1 2 3 4
Силові споживачі
Кран КС-4362 ЭМ, шт. 1 85 85
Кран КС-8162, шт. 1 325 325
Зварювальний трансформатор СТЗ-24, шт. 3 24 72
Бетононасос СБ-57, шт. 1 1.7 1.7
Фарботерка СО-116, шт. 1 1.7 1.7
Будівельний кран Т-108А, шт. 1 2.8 2.8
Установка С0-100, шт. 1 10 10
Прдовження таблиці 5.23
1 2 3 4
Установка СО-98, шт. 1 6 6
Самопідйомна люлька ЛС-15-250, шт. 5 0.6 3
Підсумок Рс 507.2
Внутрішнє освітлення
Контора виконроба, м2 48.6 0.15 7.29
Склади, м2 70 0.03 2.1
Побутові приміщення, м2 553.74 0.15 83.1
Підсумок Ров 92.49
Зовнішнє освітлення
Монтаж конструкцій, м2 1854 0.03 55.62
Підсумок Роз 55.62
Необхідна сумарна потужність:
Рр = (0.34·507.2/0.425 + 0.8·92.49 + 55.62)·1.05 ≈ 535.4 кВ·А.
Для тимчасового електропостачання будівельних майданчиків
найдоцільнішим є використання інвентарних пересувних комплексних
трансформаторних підстанцій.
Виходячи з необхідної потужності 535.4 кВ·А, приймаємо пересувну
збірну трансформаторну підстанцію СКТП-750 потужністю 750 кВ·А.
5.4.6 Розрахунок і організація освітлення робочих місць
Кількість прожекторів для освітлення робочих місць будівельників може
бути встановлено спрощеним методом через питому потужність за формулою:
n = р·Е·S/Рл, (5.38)
де р – питома потужність, при освітленні прожекторами ПЗС-35 приймають
р=0.3 Вт/м2;
Е – освітленість, Е=20 лк при монтажі будівельних конструкцій;
S – площа, яка належить освітленню, м2;
Рл – потужність лампи прожектора, при освітленні прожекторами ПЗС-35 Рл =
= 1000 Вт).
Арк.
192 Б –11 ПЗ
Площа освітлення визначається окремо для кожної будівельної
конструкції.
При монтажі колон (S = (18 + 2·3)·(24 + 2·12) = 1152 м2):
n = 0.3·20·1152/1000 = 6.9 ≈ 7 шт.
При монтажі підкранових балок (S = (36 + 2·3)·(24 + 2·12) = 2016 м2):
n = 0.3·20·2016/1000 = 12.1 ≈ 13 шт.
При монтажі елементів покриття (S = (12 + 2·3)·(24 + 2·12) = 864 м2):
n = 0.3·20·864/1000 = 5.2 ≈ 6 шт.
При монтажі стінових панелей (S = (6 + 2·3)·24 = 288 м2):
n = 0.3·20·288/1000 = 1.73 ≈ 2 шт.
Арк.
192 Б –11 ПЗ
6 Охорона праці та безпека в надзвичаних ситуаціях
6.1 Аналіз умов праці та безпека в надзвичайних ситуації робітників на
об`єкті
При будівництві головного корпусу заводу металоконструкцій, де
передбачається виготовлення металоконструкцій різного характеру складності для
забезпечення безпеки на об’єкті слід дотримуватись норм та вказівок прийнятих
згідно [34,35].
Будівельний майданчик огороджується парканом, на в’їзді до будівельного
майданчика встановлюють дорожні знаки, схема руху транспорту, знаки безпеки.
Перед початком земляних робіт організовується водовідвід з території. При
роботі у темний період територія будівельного майданчика освітлюється
прожекторами. Газові балони зберігаються під навісом окремо з киснем і горючеми
газами з огорожею під замком. Для роботи з машинами та механізмами
допускаються робочі не молодші 18 років, які пройшли навчання, інструктаж і
медогляд. Також перед початком земляних робіт встановлюють знаки, які вказують
на місця розташування підземних комунікацій. Розробка ґрунту в безпосередній
близькості від лінії діючих підземних комунікацій допускається тільки лопатами без
різких ударів, користуватися ударними інструментами (ломи, кирки, клинки і
пневматичні інструменти) забороняється.
Земляні роботи виконуються згідно проекту виконання робіт з урахуванням
наявності існуючих споруд.
Особлива увага звертається на те, що до початку розробки ґрунту виконують
всі заходи щодо відведення поверхневих і грунтових вод. Провадження робіт у
виїмках з укосами в місцях, які зазнавали зволоження, дозволяється тільки після
ретельного огляду майстром стану ґрунту укосів і вживання відповідних заходів
безпеки. При закладанні траншей і котлованів без кріплень в межах призми
обвалення ґрунту забороняється складування обладнання, матеріалів, установка
механізмів, рух машин, прокладка рейкових шляхів і т. д.
Для спуску або підйому робітників в котловани застосовують драбини
шириною не менше за 0,75 м з поручнями, а для спуску і підйому робітників у
вузькі траншеї — приставні сходи з врізаними сходинками. Спуск робітників в
котловани і траншеї по розпірках кріплень не допускається. У місцях переходу
робітників через траншеї глибиною більше за 1 м, влаштовують перехідні містки
шириною не менше за 0,6 м з поручнями на висоті 1,1 м. Перед спуском робітників
в траншеї, шурфи, котловани глибиною більше за 1,3 м і при настанні відлиги
майстр перевіряє стійкість укосів, кріплення і вживає заходів по забезпеченню
безпеки робіт.
Для забезпечення проведення робіт у нічний час доби влаштовують штучне
освітлення, [35].
Випадки виробничого травматизму при проводженні земляних робіт можливі
також через мимовільне переміщення будівельних машин і механізмів, втрату
машинами стійкості і недостатньої кваліфікації робітників, керуючих машинами,
[35].
При веденні робіт ґрунт, що виймається з траншеї або котловану,
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
розміщують з одного боку на відстані не менше за 0,5 м від брівки виїмки.
Валуни, камені, відшаровування ґрунту, виявлені на укосах виїмки, видаляють.
При розробці грунту екскаватором в зоні розташування підземних
комунікацій дозволяється розпочинати роботи лише з письмового дозволу
організацій, які експлуатують ці комунікації та під наглядом виконроба або
майстра, [27].
Виємки, що розробляються в місцях, де мається рух людей або транспорту,
огороджують.
Грунт, виданий з виємки, розташовують на відстані не меньше 0.5 м від
брівки. Забороняється встановлення і рух будівельних машин і механізмів в
межах призми обвалення грунту.
Під час роботи екскаватора робітникам забороняється знаходитись під його
ковшом або стрілою, проводити будь-які роботи з боку забою.
Однією з найважливіших умов безпечного монтажу фундаментів,
фундаментних балок, колон являється правильна експлуатація монтажних
кранів, вантажозахоплюючих пристроїв, які забезпечують їх стійкість і
надійність, [30].
Для забезпечення необхідної стійкості монтажний кран встановлюють на
надійну і ретельно вивіряну основу. Крім того, сталеві канати кранів періодично
перевіряються. Стропи, захоплюючі пристрої та інші такелажні пристосування
періодично випробовують і при необхідності вибраковують. Перед початком
робіт і в процесі монтажа такелажні пристрої випробовують подвійним
навантаженням.
Перед монтажними роботами перевіряють надійність петель для строповки
вантажа. Забороняється під час перерв залишати вантаж піднятим.
При вітрі силою більше шести балів монтажні роботи, пов’язані з
використанням кранів, завершують.
При вітрі більше п’яти балів завершують монтаж великих панелей, які
мають велику парусність.
Для забезпечення проведення робіт у нічний час доби влаштовують штучне
освітлення: висота підвісу світильників над рівнем робочого майданчика не
нижче 2,5 м. При неможливості виконання цієї вимоги - напруга в
освітлювальній мережі не більше 72 В. Створювана штучна освітленість
становить, [34,35]:
⎯ робочої дільниці - не менше 25 лк;
⎯ площі складування - 10 лк;
⎯ під'їзні шляхи - 1 лк;
⎯ З агальне освітлення - 2 лк.
Для забезпечення безпечних умов роботи в зимових умовах додержуються
наступних заходів, [34,35]:
1. Під'їзні шляхи і пішохідні доріжки своєчасно очищають від снігу і
посипають піском або золою.
2. Місця складування будівельних матеріалів повністю очищають від снігу
і льоду. Інакше штабелі конструкцій при підтаванні можуть обвалитися і
доведеться викликати НВ.
3. Періодично видаляють крижані бурульки які утворилися, над входами в
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
будівлі, тротуарами, місцями проходів і проїздів.
4. Щоб уникнути обвалення покрівель від снігового навантаження дахи
очищають від снігу і льоду, заздалегідь захистивши небезпечну зону скидання
снігу.
5. Для захисту робітників від несприятливих метеорологічних умов
передбачають приміщення для обігріву працюючих розмірами, визначеними з
розрахунку 0,1 м2 на одну людину в найчисленнішій зміні, але не менше 8 м2.
Температура повітря в цих приміщеннях складає не нижче за +22оС.
При влаштуванні покрівлі робітники, зайняті приготуванням покрівельних
мастик і підготовкою рулонних матеріалів, мають спецодяг, захисні окуляри і
респіратори.
Покрівельні мастики готують на спеціальних майданчиках, віддалених не
меньше ніж на 50 м від вогненебезпечних будов і не меньше ніж на 15 м – від
брівки траншеї або котловану, [29]. Котли для варки бітумних мастик щільно
закриваються кришками, їх заповнюють не більше ніж на ¾ об’єму. Біля котла
знаходиться комплект протипожежних засобів. Заборонено використовувати
відкритий вогонь в радіусі 50 м від місця змішування бітума з органічними
розчинниками. При змішуванні розігрітий бітум вливають в розчинник, а не
навпаки.
Місця проведення тимчасових зварювальних та інших вогняних робіт
визначаються тільки письмовим дозволом особи, відповідальної за пожежну
безпеку об'єкта, - керівника установи, цеха, лабораторії, майстерні, складу і т.п.
При роботі на даху робітники надягають спецодяг, спецвзуття та запобіжні
паски.
Вогненебезпечні малярні склади зберігають тільки в спеціальних
вогнестійких приміщеннях.
Приготування малярних складів із шкідливими і вогненебезпечними
речовинами ведуть робітники, які пройшли спеціальне навчання. Робітники
захищені респіраторами, захисними окулярами, нешкідливими миючими
засобами, захисними пастами.
При виконанні бетонних робіт заземляють корпуса вібраторів. При цьому
мають на увазі, що, не дивлячись на низьку напругу (36 В), при роботі з
вібраторами без дотримання вимог техніки безпеки не виключається
можливість враження робітників струмом, [34].
При проведенні електропрогріву в зимовий час, окрім обмеження доступу
людей до місця прогріву шляхом встановлення огорожі та попереджуючих
знаків, в зоні прогріву вмикають червону сигнальну лампу. Бетонування, а також
всі роботи, пов’язані з перемиканням електродів, замірами температури,
полагодженням лінії та інше, проводяться лише при вимкнутому струмі.
Бетононасоси встановлюються в приямках з таким розрахунком, щоб навколо
них залишались проходи шириною не менше 1м. При продувці бетоновода (в
зимовий час) стиснутим повітрям робітники не наближуються до вихідного
отвору бетоноводу на відстань меньше 10м.
При монтажних роботах особлива увага звертається на роботу гусеничного
крану. Безпека його використання забезпечується відповідністю вантажно-
технічних характеристик крану масі вантажів, виконням вимог по влаштуванню
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
та експлуатації підкранових шляхів, охорони небезпечної зони, зупиненню крана
при грозі та при вітрі більше 15 м/с.
При застосуванні механізованих засобів випробовувати монтажні пристрої.
Складування матеріалів і конструкцій виконувати з урахування
протипожежних відстаней, висотою не більше передбаченої нормативними
вимогами для даного матерілу.
Транспортування важких та великогабаритних, а також небезпечних
вантажів виконується спецтранспортом із погодженням в МРЕВ. Таким
вантажем є баштовий кран в транспортувальному положенні.
При виконанні кам’яних робіт необхідно суворо дотримуватись правил
техніки безпеки, що регламентовані в [ 27 ].
Риштування повинні відповідати встановленим вимогам в частині міцності
та стійкості. Настили риштувань огородити поручнями висотою не нижче ніж 1
м із бортовою дошкою. Навантаження на риштування не повинні перевищувати
допусків.
При кладці із внутрішніх риштувань стін висотою більше 7 м по всьому
периметру будівлі необхідно влаштовувати захисні козирки у вигляді настилу на
кронштейнах. Перший ряд козирків улаштовують на висоті не більше 6 м від
рівня землі, а послідуючі через кожні 6-7 м. Над входами в сходинкові клітини
влаштовують суцільні навіси розміром у плані не менше 22 м.
При складуванні на будівельному майданчику цеглу в пакетах на піддонах
укладати не більше ніж у два яруси, у контейнерах – в один ярус, без
контейнерів – висотою не більше 1.7 м, [37].
До засобів колективного захисту, що застосовуються при веденні робіт
перед’являються такі вимоги, [34,35]: засоби колективного захисту
виготовляють за технічною документацією, яка розроблена та затверджена у
встановленому порядку; перед початком експлуатації засоби колективного
захисту випробувати статичним навантаженням, первищеним за нормативну на
20%, а під’йомні підмостки, крім того, динамічним навантаженням, первищеним
над нормативним на 10%; випробовування виконати за методикою, яка вказана в
ППР, або в інструкціях по експлуатації; час статичного навантаження
приймається не менше 10 хв; результати випробування вважаються
задовільними, якщо після них візуально не замічено руйнування деталей, тріщин
в елементах та вузлах їх кріплення, а також значних деформацій несучих
елементів засобів колективного захисту. За результатами випробувань склсти
акт, який зберігається до використання строку експлуатації засобів колективного
захисту.
До монтажних та пов’язаних з ними робіт допускаються робочі, що пройшли
курс навчання правилам безпеки при веденні монтажних робіт та перевірку
знань спеціальною екзаменаційною комісією, [35].
До висотних робіт допускаються монтажники та електрозварювальники, що
мають довідку про проходження медичного огляду, який вони проходять двічі на
рік. До верхолазних робіт допускаються монтажники, що мають розряд не нижче
четвертого та стаж роботи не менше одного року. При верхолазних роботах
робочі прикріплюються до міцно встановлених елементів конструкцій за
допомогою запобіжних поясів із швидкоз’ємними карабінами. При переході від
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
вузла до вузла конструкції,що монтується робочі прикріплюють карабін
запобіжного поясу до натягнутого страхувального тросу.Незалежно від
характеру виконуваних робіт усі робочі, що беруть участь у монтажних роботах,
повинні носити каски, що запобігають від ушкоджень при падінні предметів з
верхніх монтажних горизонтів, [34,35].
З метою створення необхідних умов для безпечного виконання робіт на
будівельному майданчику та будівлі, що монтується, влаштувати
попереджувальні написи, виділені небезпечні зони, прорізи огороджені, а робочі
місця при виконанні робіт у вечірній час та вночі – повинні бути освітлені, [35].
У відповідності з діючими нормами стропи, захвати та інші такелажні
пристрої слід періодично перевіряти та при необхідності відбраковувати. Перед
початком роботи такелажні пристрої випробують подвійним навантаженням.
При виконанні штукатурних робіт та в процесі просушування штукатурки в
приміщеннях необхідно підтримувати температуру в межах від 10С до 20С.
Приготування, транспортування та зберігання штукатурного розчину в
зимовий час повинно бути організовано таким чином, щоб при нанесенні на
поверхню, що оштукатурюється він мав температуру не нижче 8С.
До малярних робіт з речовинами 1-го та 2-го класу шкідливості не
допускаються підлітки та жінки.
Захистом від шуму є поперше засоби індивідуального захисту: протишумні
шоломи, навушники і вкладиші. Можуть бути рекомендовані наступні типи
засобів індивідуального захисту, [35]:
- протишумні навушники ВЦНІІОТ-2;
- протишумні вкладиші ФПОШ "Беруши".
Застосування вкладишів допустимо при рівнях звука не вище 100 дБА,
навушників - 110 дБА.
Засоби захисту від вібрацій , [34]. Для забезпечення віброізоляції
влаштовують розриви між елементами конструкцій або усувають тверді зв'язки
між ними, а також уникають подібності частот власних коливань системи і
частот сил, що її збурюють.
Для вібропоглинання на вібруючі елементи машини або механізмів
наносять в'язкі або пружні матеріали, яким притаманні значні внутрішні втрати.
До таких матеріалів відносяться антивібрит, агат, сендвічні конструкції, СКЛ-25
та інш. Зниження вібрації таким чином досягає 2-10 дБ в смузі частот 31,5-8000
Гц. Засобами індивідуального захисту від вібрації є: черевики, рукавиці,
виготовлені із віброзахисних матеріалів цілком або в місцях з'єднання з
вібруючою поверхнею, [34,35].
Захист від ультра- та інфразвука, [34]. Захист від ультразвукових коливань
здійснюється тими ж методами, що і захист від шуму. Основну увагу потрібно
приділяти усуненню безпосереднього контакту робітників з коливними
середовищами. Ультразвукове технологічне устаткування ізолюють кожухами
або звукоізолюючими камерами. Внутрішні поверхні камер облицьовуються
звукопоглинаючими матеріалами. Робочі місця можна екранувати. Для
поглинання енергії ультразвука рекомендуються матеріали, подібні до
застосовуваних при зниженні шуму, але з більшою ефективністю на високих
частотах.
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
Труднощі захисту від інфразвукових хвиль полягають в тому, що стіни і
великі елементи конструкцій починають вібрувати в ритмі інфразвука і не чинять
йому ніякого опору. Інфразвук практично не послаблюється перешкодами, тому
основною задачею захисту людини від шкідливого впливу інфразвука є
виключення чи ослаблення його генерування в самому джерелі. Ефективними
заходами від інфразвука є також застосування методів зниження вібрацій.
6.2 Розрахунок та проектування місцевої системи вентиляції
Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.
Місцева припливна вентиляція
При якій здійснюється концентрована подача припливного повітря заданих
параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді
повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.
Повітряні душі використовуються для запобігання перегріванню
робітників у гарячих цехах, а також для утворення так званих повітряних оазисів
(простір виробничої зони, що різко відрізняється своїми фізико-хімічними
характеристиками від решти приміщення).
Повітряні та повітряно-теплові завіси (рис. 7.1) призначені для запобігання
надходження в приміщення значних мас холодного зовнішнього повітря при
необхідності частого відкривання дверей чи воріт. Повітряна завіса створюється
струменем повітря, що подається з вузької довгої щілини, під деяким кутом
назустріч потоку холодного повітря. Канал зі щілиною розміщують збоку, знизу
чи зверху воріт або дверей.
Рис. 7.1. Повітряно-теплові завіси: а - з нижньою подачею повітря; б - з боковою
двосторонньою подачею повітря; в - з боковою односторонньою подачею повітря
Місцева витяжна вентиляція
Забезпечує вловлювання шкідливих виділень (газів, парів, пилу)
безпосередньо в місцях їх виділення, а відтак запобігає їх поширенню в
приміщенні. У промисловості застосовують різноманітні місцеві відсмоктувачі,
які можна умовно поділити на відсмоктувачі відкритого та закритого типу (рис.
7.2).
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
Рис. 6.2. Класифікація місцевих відсмоктувачів
Конструкція місцевої витяжки повинна забезпечити максимальне
вловлювання шкідливих виділень при мінімальній кількості вилученого повітря.
Крім того, вона не повинна бути громіздкою та заважати обслуговуючому
персоналу працювати і наглядати за технологічним процесом. Основними
чинниками при виборі типу місцевої витяжки е характеристики шкідливих
виділень (температура, густина парів, токсичність), положення робітника при
виконанні роботи, особливості технологічного процесу та устаткування.
У випадках, коли джерело виробничих шкідливостей можна помістити
всередині простору, обмеженого стінками, місцеву витяжну вентиляцію
влаштовують у вигляді витяжних шаф (рис. 7.3), фасонних укрить, витяжних
камер.
Якщо за умовами технології або обслуговування джерело шкідливостей не
можна ізолювати, тоді встановлюють витяжний зонт або всмоктувальну панель
(рис. 7.4). При цьому потік повітря, що видаляється, не повинен проходити через
зону дихання робітника.
Окремим випадком місцевої витяжної вентиляції е бортові відсмоктувачі
(рис. 7.5), якими обладнують ванни (гальванічні, травильні тощо) чи інші ємності
з токсичними рідинами, оскільки необхідність використання при їх завантаженні
підіймально-транспортного обладнання унеможливлює облаштування витяжних
зонтів чи всмоктувальних панелей. При ширині ванни 1 м і більше необхідно
встановлювати бортовий відсмоктувач з передувом, у якого з одного боку ванни
повітря відсмоктується, а з іншого - нагнітається. При цьому рухоме повітря ніби
екранує поверхню випаровування токсичних рідинних продуктів.
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
Рис. 6.3. Витяжні шафи:
а - з верхнім відсмоктуванням; б - з нижнім відсмоктуванням; в - комбіновані; г -
зонт-козирок
Рис. 6.4. Витяжний зонт над (а) та збоку (б) джерела тепла і всмоктувальна
панель (в): 1 - всмоктувальна панель; 2 - екран; 3 - джерело шкідливості
Рис. 6.5. Бортові відсмоктувачі: а- однобортовий; б - двобортовий; в - з
передувом; г – перевернутий
Методи розрахунку систем штучної вентиляції
Основне завдання розрахунку загальнообмінних систем штучної вентиляції
- визначити кількість повітря £ (м3/год), яке необхідно подати або вилучити з
приміщення. При розрахунку вентиляції в цехах повітрообмін, як правило,
визначають розрахунковим шляхом за конкретними даними про кількість
шкідливих виділень (теплоти, вологи, парів, газів, пилу).
1. Для цехів, де виділяються шкідливі речовини, повітрообмін визначають
за кількістю шкідливих газів, парів, пилу, що надходять у робочу зону, з метою
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
розбавлення їх припливним повітрям до гранично допустимих концентрацій:
(6.1)
де U - кількість шкідливої речовини, що надходить у повітря цеху, мг/год;
k1 - гранично допустима концентрація шкідливої речовини, що надходить у
повітря цеху, мг/м3; k2 - концентрація тієї ж шкідливої речовини у припливному
повітрі, мг/м3.
2. Для цехів з виділенням надлишкового тепла кількість припливного
повітря визначається із умови асиміляції цього тепла:
(6.2)
Де Qнад - надлишкове тепло в цеху, кДж/год; С - питома теплоємність
повітря при постійному тиску, що дорівнює 1 кДж/кг, °С; у - густина
припливного повітря, кг/м3; tв - температура повітря, що виходить з цеху, °С; tп -
температура припливного повітря, °С.
3. Для цехів зі значним виділенням водяних парів необхідний повітрообмін
визначається за надлишком вологи:
(6.3)
де G - маса водяних парів, що виділяють різні джерела в приміщення, г/год;
dВ - вологість повітря, що виходить з цеху, г/кг; dп - вологість повітря, що
надходить у цех, г/кг; у - густина припливного повітря, кг/м3.
4. Для приміщень, де немає шкідливих виділень (або кількість їх незначна)
приплив (витяжку) повітря можна визначити за кратністю повітрообміну (к) -
відношенням об'єму повітря, що подається (вилучається) за одиницю часу L
(м3/год), до об'єму приміщення V (м3):
(6.4)
Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години необхідно
замінити весь об'єм повітря в даному приміщенні для створення нормальних
умов повітряного середовища. Визначивши за довідником кратність
повітрообміну і знаючи об'єм приміщення, можна порахувати кількість
припливного повітря чи витяжки.
5. Для приміщень, де не утворюються шкідливі виділення та надлишкове
тепло і немає необхідності у створенні метеорологічного комфорту можна
використати формулу де L - мінімальна подача повітря на одного працівника
відповідно до санітарних норм (при об'ємі приміщення, що припадає на одного
працівника, до 20 м3 - 30 м3/год, а при об'ємі понад 20 м2 = 20 м3/год); п -
кількість працівників у приміщенні.
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
6. При розрахунку місцевої витяжної вентиляції кількість повітря, що
вилучається місцевою витяжкою (зонт, панель, шафа), можна порахувати за
формулою
(6.5)
де F - площа поперечного перерізу отвору місцевої витяжки, м3; v -
швидкість руху вилученого повітря в цьому отворі (приймається від 0,5 до 1,7
м/с у залежності від токсичності та леткості газів та парів, що виділяються).
Для виробничого цеху металоконструкцій при розрахунку місцевої
вентиляції можна застосувати формулу (7.5), так як у цеху передбачаються
шкідливі викиді, передбачено вилучення повітря від робочих місць
зварювальників за допомогою витяжних зонтів. Площа перерізу отвору
місцевої витяжки приймається 0,35х0,35 м:
L=0,35х0,35х0,75х3600=330,75 м3/год.
Отже кількість повітря, що вилучається місцевою витяжкою
становить 330,75 м3/год.
Основні вимоги до систем вентиляції
Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-
гігієнічним вимогам:
- створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови
праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);
- повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або
розчиняти їх до допустимих концентрацій;
- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом
засмоктування із суміжних приміщень;
- не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;
- бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації;
- не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад,
шуму, вібрацій, потрапляння дощу, снігу тощо).
Необхідно зазначити, що до вентиляційних систем, встановлених у
пожежо- та вибухонебезпечних приміщеннях, висувається ціла низка додаткових
вимог, які в цьому розділі не розглядаються.
Кондиціонування повітря
Кондиціонування повітря - це створення та автоматичне підтримування в
приміщенні заданих або таких, що змінюються за певною програмою
метеорологічних умов, які є найбільш сприятливими для працівників чи для
нормального перебігу технологічного процесу. Кондиціонування повітря може
бути повним та неповним. Повне кондиціонування повітря передбачає
регулювання температури, вологості, швидкості руху повітря, а також
можливість його додаткового оброблення (очищення від пилу, дезінфекції,
дезодорації, озонування). При неповному кондиціонуванні регулюється лише
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
частина параметрів повітря.
Кондиціонування повітря здійснюється кондиціонерами, які поділяються
на центральні та місцеві. Центральні кондиціонери призначені для
обслуговування великих за розмірами приміщень. Оброблення повітря
відбувається в одному центрі, що розташований поза приміщеннями, в яких
здійснюється кондиціонування і зв'язаного з останніми каналами для подачі та
рециркуляції повітря. Місцеві кондиціонери мають малу продуктивність і
обладнуються безпосередньо в невеликих приміщеннях. Такі кондиціонери
зазвичай працюють на зовнішньому повітрі за так званою припливною схемою.
Центральний кондиціонер (рис. 7.6) складається з трьох основних частин:
відділення змішування повітря, промивної камери і відділення другого
підігрівання.
Рис. 6.6. Принципова схема центрального кондиціонера:
1 - камера змішування повітря; 2 - повітряний фільтр; З - калорифер першого
підігрівання; 4 - краплевідділювач; 5 - промивна камера; 6 - форсунки; 7 -
відділення другого підігрівання; 8 – калорифер
У відділенні змішування зовнішнє повітря змішується з відповідною
кількістю повітря з приміщень, а в холодний період року ще й підігрівається
калорифером першого підігрівання. У промивній камері повітря очищується,
зволожується та охолоджується (в теплий період) водою, що розпорошується
форсунками. У відділенні другого підігрівання очищене повітря знову
підігрівається калорифером; його відносна вологість знижується до заданої, після
чого повітря за допомогою вентилятора подається по повітропроводу в
приміщення.
Система кондиціонування оснащується спеціальними пристроями, які
автоматично регулюють за заданими умовами необхідні параметри повітря, а
отже й відповідні характеристики теплоносія та холодної води.
Варто зазначити, що при вирішенні питання щодо доцільності
кондиціонування повітря необхідно враховувати й економічні чинники.
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
6.3 Планування заходів з цивільного захисту для робітників на об`єкті
Даний об'єкт – головний корпус заводу металоконструкцій в залежності від
особливостей його виробництва і інших характеристик має свою специфіку. На даному
об'єкті виробничий процес здійснюється як в середині, так і ззовні будівлі, сама споруда
виконана з збірного бетону та уніфікованих елементів, територія об'єкту насичена
інженерними, комунальними і енергетичними лініями, щільність забудови становить
30%. Всі ці фактори впливають на проектування об'єкта при експлуатації в
надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу. До цих факторів належать: район
розміщення об'єкту, внутрішнє планування і забудова території об'єкту, системи
енергопостачання, технологічний процес, виробничий зв'язок об'єкту, системи
управління, підготовленість об'єкту до відбудови виробництва і інше, [36,37].
Район розміщення об'єкту був вивчений за мапою (планами). Проводиться
аналіз топографічного розміщення об'єкту: характер забудови території, яка
оточує об'єкти (структура, щільність, тип забудови); наявність на цій території
об’єктів, які можуть бути джерелами виникнення вторинних факторів ураження
(гідровузли, об'єкти хімічної промисловості і ін.), природні умови навколишньої
місцевості (лісові масиви - джерела можливих пожеж, рельєф місцевості);
наявність шляхів і ін. Було з'ясовано метеорологічні умови району: кількість
опадів, напрям пануючих середніх і приземних вітрів, а також характер грунту. І
був зроблений висновок, що місце розташування об’єкту задовольняє всім
вимогам.
При вивченні об'єкту на території були виявленні споруди, які за
особливостями їх конструкції і виробництва були б дуже вразливі для - дії вогню
і можливих вторинних факторів ураження. Особлива увага звертається на
ділянки, де можуть виникнути вторинні фактори ураження. На території об'єкту
такими джерелами є: майстерні з вибухонебезпечними речовинами і
вибухонебезпечні балони зварювальних установок, технологічні комунікації,
руйнування яких може викликати пожежу, вибухи і загазованість ділянки, склади
легкозаймистих матеріалів та інші.
Характерними стихійними лихами в зоні розташування споруди є , [36,37]:
- землетруси силою до 6 балів;
- ураганні вітри швидкістю 15 м/сек та більше;
- снігові замети;
- підтоплення (території, основи фундаментів).
Особливу увагу приділяють системі енергопостачання. Система
енергопостачання повинна мати захист від впливу електромагнітного імпульсу
ядерного вибуху.
При розгляді системи водопостачання звертається увага на захист споруд і
водозбірників на підземних джерелах води від радіоактивного, хімічного і
біологічного зараження. Стійкість мережі водопостачання підвищується при
заглибленні в грунт всіх ліній водопроводу і розташування належних гідрантів і
відключаючих пристроїв на території, яка не може бути заваленою.
Нормальна робота залежить від безперервного забезпечення технічною і
питною водою. Порушення у постачанні водою об'єкту може призвести до його
зупинки і викликати труднощі в проведенні рятувальних робіт в районі
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
стихійного лиха, аварії, катастрофи або застосування сучасної зброї. Для
підвищення стійкості постачання об'єкта водою система водопостачання
здійснюється від двох незалежних джерел, одне з яких підземне. Резервуари
чистої води треба устаткувати герметичними люками і вентиляцією з очисткою
повітря від пороху.
Жорсткі вимоги до зберігання і захисту в ремонтних цехах кисня,
вибухонебезпечних і горючих речовин.
Будівлі і споруди на об’єкті розміщуємо розосереджено. Відстань між
будівлями нормується протипожежними розривами – 3-5 м. При забезпеченні
таких розривів виключається можливість перенесення вогню з однієї будівлі на
інші, навіть якщо гасіння пожежі не проводиться, [37].
Найбільш важливі виробничі споруди проектуємо з заглибленням або
пониженням висоти, прямокутної форми в плані. Це зменшить парусність будівлі
і збільшить її опір ударній хвилі будь – якого вибуху. Висока стійкість до
ударної хвилі властива залізобетонним будівлям із металевим каркасом в
бетонній опалубці.
Для підвищення стійкості до пожеж в будинках застосовуємо вогнестійкі
конструкції, а також вогнезахисна обробка горючих елементів будівлі.
В складських приміщеннях проектуємо якомога менше вікон та дверей, [4].
Складські приміщення для зберігання легкозаймистих речовин розміщуються в
окремих блоках заглиблених, або напівзаглиблених біля кордонів об’єкту або за
його межами.
Душові приміщення проектуємо з врахуванням використання їх робочими,
[21].
Дороги на території об’єкту запроектовані з твердим покриттям і такими,
що забезпечують зручний і найкоротший шлях між виробничими будівлями,
спорудами та складами, [33].
Системи побутової і виробничої каналізації мають не менше 2 випусків в
міську каналізаційну мережу і пристосування для аварійних викидів в
підготовлені для цього місця.
Викликати надзвичайну ситуацію, аварію можуть такі фактори, [36,37]:
- психологічні – втрата самовладання, порушення координації рухів,
необережні дії, недбале виконання своєї роботи;
- метеорологічні – сильний вітер, низька і висока температура повітря,
дощ, сніг, туман, ожеледь;
- аварії будівельних конструкцій унаслідок проектних помилок, порушення
технології виготовлення збірних конструкцій, низької якості будівельно-
монтажних робіт, неправильній експлуатації і ін.;
- падіння монтованих конструкцій унаслідок не технологічності
конструкцій, невідповідності по стикуємим розмірах і поверхнях, порушення
послідовності технологічних операцій і ін.;
- падіння матеріалів, елементів конструкцій, оснащення, інструменту і тому
подібне унаслідок порушення вимог правил безпеки – відсутність бортової
дошки настилу лісів і ін.;
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
- електропроводка, електроустаткування, електроапаратура, світильники –
із захисними екранами;
- куріння, використання відкритого вогню і робота інструментів, що дає
при ударі іскри, не допускаються;
- сміття і інші матеріали, потенційно небезпечні до займання, негайно
віддаляються в безпечні місця.
При виникненні аварійної ситуації необхідно, [36,37]:
а) припинити роботу;
б) попередити працівників про небезпеку;
в) повідомити керівника робіт і сприяти усуненню аварійних ситуацій, а
також їх розслідуванню в цілях розробки протиаварійних заходів;
д) при нещасних випадках з людьми необхідно надати першу допомогу
потерпілому, викликати лікаря або прийняти заходи по відвезенню його до
закладів медичного обслуговування та доповісти керівникові робіт і прийняти
необхідні заходи по збереженню обстановки, в якій стався нещасний випадок
або аварія, якщо це не пов'язано з небезпекою для здоров'я і життя людей.
При виникненні пожежі необхідно, [36,37]:
а) повідомити пожежну охорону і дати сигнал тривоги для місцевої
пожежної охорони і добровільної пожежної дружини;
б) прийняти заходи до евакуації людей і порятунку матеріальних
цінностей;
в) приступити до гасіння пожежі своїми силами та засобами
пожежегасіння.
Безпечні і здорові умови праці будівельників багато в чому залежать від
забезпеченості їх засобами індивідуального захисту, які призначені для
оберігання тіла людини, очей, органів слуху, дихальних шляхів від
несприятливих дій зовнішнього середовища і шкідливих чинників виробництва.
Засоби індивідуального захисту залежно від призначення діляться на:
ізолюючі костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг,
спеціальне взуття, засоби захисту рук, засоби захисту обличчя, засоби
захисту очей, засоби захисту органів слуху, запобіжні пристосування і захисні
дерматологічні засоби , [37].
Спецодяг (комбінезони, напівкомбінезони, куртки, брюки, костюми,
халати, плащі, кожухи, фартухи, жилети і нарукавники) по своїм захисних
властивостях бувають загального призначення - призначені для захисту людини
від бруду і травм при виконанні будівельно-монтажних робіт, а також при роботі
на верстатах і механізмах, вологозахисне, термозахисне, кислотозахисне
спецвзуття, так само як і спецодяг, служить захисним цілям.
Для захисту голови робітника від зовнішніх дій: падіння дрібних
предметів, сонячних променів при роботі літом на відкритому повітрі і т. ін. -
застосовують каски.
Засобами індивідуального захисту є запобіжні пристосування (запобіжні
пояси, діелектричні килимки, ручні захвати, маніпулятори, наколінники,
налокітники, наплічники). Запобіжний пояс застосовують при монтажних,
покрівельних і інших роботах, пов'язаних з перебуванням робітників на висоті.
Запобіжні пояси через кожні 6 місяців піддаються випробуванню на статичне
Арк.
192 Б - 11 ПЗ
навантаження, рівне 4000 Н (400 кгс), про що робиться запис в місці нанесення
маркерування, [37].
До засобів індивідуального захисту очей в першу чергу відносяться
захисні окуляри, від пилу, твердих часток, хімічно неагресивної рідини і газів,
ультрафіолетового випромінювання і інших небезпечних виробничих чинників.
Для захисту органів дихання від шкідливих газів і пилу користуються
фільтруючими та ізолюючими приладами такими як: противогазами і
респіраторами, пневмошлемами. Принцип їх дії полягає в ізоляції органів
дихання від довкілля і забезпеченні подачі чистого повітря для дихання.
Для захисту органів дихання людини від нетоксичного пилу застосовують
респіратори. Марлеві пов'язки відносяться до простих типів респіраторів і
складаються з 5...6 шарів марлі, які у міру забруднення слід замінювати новими.
Марлеві пов'язки можуть бути рекомендовані лише для захисту від пилу при
невеликих концентраціях, наприклад деревинною. Для захисту, органів слуху від
шуму з рівнем до 120 дб (наприклад, при роботі з будівельно-монтажними
пістолетами) застосовують шлеми, навушники і вкладиші. Їх використання
дозволяє ослабити зовнішній шум на 30-40 дб. Шкіру рук захищають від дії
шкідливих речовин рукавицями, профілактичними кремами, пастами, [36,37].
Арк.
192 Б - 11 ПЗ