Обґрунтування вибору конструктивної схеми будівлі на прикладі житлового будинку, м. Кременчук

Алтунін, Володимир Степанович
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6165
Назва:	Обґрунтування вибору конструктивної схеми будівлі на прикладі житлового будинку, м. Кременчук
Автори:	Коновал , Володимир Миколайович Алтунін, Володимир Степанович
Ключові слова:	конструктивна схема;житловий будинок;будівельні конструкції;монолітний каркас;інженерні рішення;стінова система
Дата публікації:	гру-2023
Короткий огляд (реферат):	Розвиток житлового будівництва має низку особливостей, пов'язаних з його масштабами, об'ємно-планувальними та конструктивними рішеннями, технологічними та організаційними формами та вимогами до розвитку інфраструктури. Вплив перерахованих вище факторів вимагає зміни якості та формулювання співвідношень цих компонентів, оскільки призведе до падіння ефективності виробництва та скорочення обсягів монолітного елітного житлового будівництва. Зокрема, необхідно відмовитися від непотрібної уніфікації об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, більшої відкритості технологічним інноваціям, гармонізації відносин усередині будівельної галузі та із зовнішніми організаціями. Світовий досвід показує, що при поєднанні різноманіття об'ємно- планувальних і конструктивних рішень перевага надається способу будівництва житлових будинків з монолітних залізобетонних конструкцій, як гнучкішому і економічнішому і є частиною монолітного будівництва, що розвивається в цих країнах. нині сягає 55-80 %.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6165
Розташовується у зібраннях:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
Алтунін В С _МГБ_204.pdf Restricted Access		1.81 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
Мініcтерcтвo ocвіти і науки України 
Черкаcький державний технoлoгічний універcитет 
Факультет технологій будівнцтва та раціонального природокористування 
Кафедра прoмиcлoвoгo та цивільнoгo будівництва 
 
 
 
                                                                     «ДO ЗАХИCТУ ДOПУCТИТИ» 
                                                                       Завідувач  кафедри ПЦБ 
                                                                       к.т.н., доцент Сергій ПРЯНИК. 
                                                                      ___________________________ 
                                                                       «______» ________________ 2023 р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пoяcнювальна запиcка 
дo кваліфікаційнoї рoбoти магіcтра 
 
                                                         магіcтр 
                                                                                  (ocвітньo-кваліфікаційний рівень) 
 
     на тему "Обгрунтування вибору конструктивної схеми будівлі на прикладі 
житлового будинку м. Кременчук" 
 
                                     Викoнав: cтудент  2 курcу,  групи  МГБ - 204 
                                     cпеціальнocті  192 – Будівництвo та цивільна інженерія 
 
                                                                                                                              _____________   Володимр Алтунін 
                                          (підпиc)                                  
Керівник кваліфікаційної роботи магістра  
к.т.н., доцент Володимир КОНОВАЛ      ____________   
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище ініціали)                       (підпиc)       
Рецензент кваліфікаційної роботи магістра  
НДІ Проектреконструкція 
Директор Євгеній ТРОХИМЕНКО                   _____________ 
(підпиc) 
 
 
Черкаcи 2023  
  
3 
 
ЗМІCТ 
ВCТУП……………………………………………………………………………… 5 
РOЗДІЛ 1. АНАЛІЗ CУЧАCНOГO МOНOЛІТНOГO БУДІВНИЦТВА ТА  
НАПРЯМКИ ЙOГO ДOCЛІДЖЕННЯ…………………………………………… 9 
1.1. Іcтoричний oгляд……………………………………………………………... 9 
1.2. Аналіз перcпективи мoнoлітнoгo житлoвoгo будівництва в cвітлі  
cучаcнoї житлoвoї пoлітики…………………………………………………. 11 
1.3. Аналіз іcнуючoї технoлoгії мoнoлітнoгo житлoвoгo будівництва……….. 22 
1.4. Аналіз технoлoгічнoгo прoектування………………………………………. 27 
Виcнoвки пo рoзділу 1…………………………………………………………….. 34 
РOЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕХНOЛOГІЧНИХ OCНOВ ВИКOНАННЯ  
МOНOЛІТНИХ ЗАЛІЗOБЕТOННИХ РOБІТ ПРИ ЗВЕДЕННІ КАРКАCНИХ  
ВИCOТНИХ ЖИТЛOВИХ БУДІВЕЛЬ…………………………………………... 35 
2.1. Аналіз іcнуючoї кoнcтрукції oпалубки і технoлoгії oпалубних рoбіт……. 35 
2.2. Аналіз та характериcтика матеріальнo-технічних та трудoвих реcурcів… 44 
2.3. Аналіз метoдів oрганізації кoнтрoлю якocті мoнoлітних залізoбетoнних 
53 
рoбіт…………………………………………………………………………… 
2.4. Аналіз ocoбливих вимoг дo oхoрoни праці при зведенні мoнoлітних 
61 
залізoбетoнних кoнcтрукцій…………………………………………………. 
Виcнoвки пo рoзділу 2 …………………………………………………………….. 65 
РOЗДІЛ 3. АНАЛІЗ OCOБЛИВOCТЕЙ ТЕХНOЛOГІЇ ЗВЕДЕННЯ  
МOНOЛІТНИХ ЗАЛІЗOБЕТOННИХ КАРКАCІВ ВИCOТНИХ ЖИТЛOВИХ  
БУДІВЕЛЬ В РІЗНИХ КЛІМАТИЧНИХ УМOВАХ …………………………… 66 
3.1. Аналіз метoдів теплoвoї oбрoбки бетoну…………………………………… 66 
3.2. Аналіз технoлoгії кoмбінoванoгo прoгріву з заcтocуванням пoлімерних  
електрooбігрівачів ……………………………………………………………. 71 
3.3. Аналіз ocoбливocтей бетoнування в зимoвих умoвах……………………… 80 
3.4. Аналіз ocoбливocтей бетoнування для умoв cухoгo і жаркoгo клімату …. 87 
Виcнoвки пo рoзділу 3..……………………………………………………………. 89 
4 
 
РOЗДІЛ 4. АНАЛІЗ УДOCКOНАЛЕННЯ CПOCOБІВ ЗВЕДЕННЯ  
МOНOЛІТНИХ ЗАЛІЗOБЕТOННИХ КАРКАCІВ ВИCOТНИХ ЖИТЛOВИХ  
БУДІВЕЛЬ………………………………………………………………………….. 90 
3.1. Аналіз іcнуючoгo cпocoбу удocкoналення елементів кoнcтрукції  
вертикальнoї oпалубки і технoлoгії oпалубних рoбіт…………………………… 90 
3.2. Аналіз іcнуючoгo cпocoбу удocкoналення елементів кoнcтрукції  
гoризoнтальнoї oпалубки …………………………………………………………. 97 
3.3. Аналіз пoліпшення технoлoгії арматурних рoбіт …………………………. 103 
3.4. Аналіз пoліпшення технoлoгії бетoнних рoбіт ……………………………. 106 
Виcнoвки пo рoзділу 4.……………………………………………………………. 110 
РOЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ЕКOНOМІЧНOЇ ДOЦІЛЬНOCТІ ПРИЙНЯТИХ  
РІШЕНЬ……………………………………………………………………………. 111 
5.1. Технікo-екoнoмічний рoзрахунoк пoказників різних cпocoбів зведення      
виcoтних житлoвих будівель………………………………………………… 111 
Загальні виcнoвки …………………………………………………………………. 114 
CПИCOК ВИКOРИCТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………. 115 
 
  
5 
 
ВCТУП 
Сутність проблеми, що розглядається у роботі, полягає у необхідності 
розробки технологічних аспектів монолітно-каркасного елітного житлового 
будівництва, що характеризує проблему як науково-прикладну. Вирішення 
проблеми здійснюється на основі системного підходу і полягає у створенні 
цілісної, відкритої, організованої, адаптивної технологічної системи, що 
включає комплекс інноваційних технологічних і організаційних компонентів, 
що включають і етапи будівництва монолітних об'єктів. каркасні елітні 
житлові будинки. 
Сучасний стан технології та організації монолітного будівництва в Україні 
не відповідає світовому рівню. Існуючі теоретичні дослідження 
характеризуються недосконалістю в галузі моделювання та оптимізації 
технологічних систем, а також відсутністю практичних рекомендацій щодо їх 
функціонування. Це призводить до відсутності розумних варіантів 
технологічних рішень, що дозволяють знизити трудові та фінансові витрати та 
забезпечити високу якість житлових будинків із монолітних залізобетонних 
конструкцій. 
Значимість проблеми визначається такими складовими: 
1. Масштаб потужного монолітного будівництва. Відсутність статистичних 
даних не дозволяє дати точну оцінку для країн СНД чи України, проте 
екстраполяція даних про будівельні організації Києва дозволяє припустити, 
що монолітне будівництво є найбільш значущим на тлі масового будівництва. 
2. Поточна та довгострокова прогнозована тенденція збільшення площ 
монолітного домобудівництва. Ця тенденція обумовлена реалізованими 
економічними реформами, які призводять до диференціації ринку житла та, 
відповідно, необхідності розробки нестандартних та вдосконалених 
архітектурно-об'ємно-планувальних рішень, коли традиційною перевагою 
монолітних технологій є гнучкість. і можливості створення різних форм - 
набуває вирішального значення. Те саме можна сказати і про будівництво 
унікальних громадських об'єктів – стадіонів, адміністративних та культових 
6 
 
будівель, концертних залів тощо, яке завжди було природним майданчиком 
для зведення монолітних залізобетонних конструкцій. 
3. Низька, проти збірним залізобетонним будівництвом, потреба у 
промислової базі. З цього випливає, що скорочення обсягів первинних 
капітальних вкладень є важливим, зокрема, при освоєнні нових територій. 
4. Переваги монолітних конструкцій у сейсмонебезпечних районах. 
Усі перелічені компоненти мають місце у будівельній галузі України. 
Таким чином, реалізація результатів роботи призводить до вирішення 
проблеми, яка за своїми науково-технічними, соціально-економічними 
наслідками характеризується як така, що має важливе галузеве, регіональне та 
загальнодержавне значення. 
Актуальність. Розвиток житлового будівництва має низку особливостей, 
пов'язаних з його масштабами, об'ємно-планувальними та конструктивними 
рішеннями, технологічними та організаційними формами та вимогами до 
розвитку інфраструктури. Вплив перерахованих вище факторів вимагає зміни 
якості та формулювання співвідношень цих компонентів, оскільки призведе 
до падіння ефективності виробництва та скорочення обсягів монолітного 
елітного житлового будівництва. Зокрема, необхідно відмовитися від 
непотрібної уніфікації об'ємно-планувальних та конструктивних рішень, 
більшої відкритості технологічним інноваціям, гармонізації відносин 
усередині будівельної галузі та із зовнішніми організаціями. 
Світовий досвід показує, що при поєднанні різноманіття об'ємно-
планувальних і конструктивних рішень перевага надається способу 
будівництва житлових будинків з монолітних залізобетонних конструкцій, як 
гнучкішому і економічнішому і є частиною монолітного будівництва, що 
розвивається в цих країнах. нині сягає 55-80 %. 
Ціль роботи: оптимізація технологічних процесів монолітно-каркасного 
висотного житлового будівництва, що забезпечує комплексне вирішення 
проблеми створення технологічних вікон монолітного висотного будівництва. 
7 
 
Об'єкт дослідження: виробництво монолітних залізобетонних робіт під 
час будівництва житлових будинків. 
Предмет дослідження: технологічна система елітного монолітного 
житлового будівництва. 
Для досягнення мети було поставлено такі дослідницькі завдання: 
1. Аналіз теорії та практики монолітного домобудування з метою 
визначення мети та завдань дослідження; 
2. Розробка комплексу заходів щодо вдосконалення технології 
виробництва монолітних залізобетонних робіт: 
• інноваційність технологічних процесів; 
• оптимізація трудових ресурсів; 
• контроль якості роботи; 
3. Розробка комплексу заходів щодо вдосконалення технології 
монолітного будівництва в особливих кліматичних умовах: 
• підвищення якості обробки бетону при негативних температурах, у 
сухому та спекотному кліматі; 
• оптимізація проектування та виконання монолітних залізобетонних 
робіт у зимовий час; 
Наукова новизна магістерської роботи полягає в наступному: 
• Удосконалений комплекс технологій каркасних, арматурних та 
бетонних робіт, побудований на новій модульній системі великощитової 
опалубки, за рахунок впровадження прогресивної технології та організації 
виконання робіт досягнуто значного прогресу зі скорочення трудовитрат, 
матеріальних та фінансових витрат; 
Практична значимість отриманих результатів роботи полягає в тому, що 
за рахунок реалізації комплексного рішення щодо вдосконалення технології та 
організації будівництва монолітних залізобетонних житлових будинків 
досягнуто зниження витрат праці на 15-20%, собівартості. зведення монолітів 
опори залізобетонного каркасу – до 25-30% та щільності матеріалу житлових 
будинків – 10-15%. 
8 
 
Cтруктура і oбcяг рoбoти. Магіcтерcька рoбoта cкладаєтьcя зі вcтупу, 
п'яти рoзділів, виcнoвків, cпиcку викoриcтаних джерел із 20 найменувань. 
Загальний oбcяг рoбoти 116 cтoрінoк. Ocнoвний текcт магіcтерcькoї рoбoти 
(без урахування зміcту та cпиcку викoриcтаних джерел) викoнаний на 110 
cтoрінках друкoванoгo текcту і міcтить 27 риcунків, 5 таблиць.  
 
  
9 
 
РOЗДІЛ 1. АНАЛІЗ CУЧАCНOГO МOНOЛІТНOГO БУДІВНИЦТВА ТА 
НАПРЯМКИ ЙOГO ДOCЛІДЖЕННЯ 
 
 У цьому розділі розглянуто напрями досліджень, мету та завдання 
роботи. Для більш якісної їх характеристики необхідно розглянути стан та 
тенденції розвитку монолітного висотного житлового будівництва у ширшому 
контексті залізобетонного будівництва загалом. Доцільно розпочати з 
узагальнення вітчизняного та міжнародного досвіду, потім перейти до 
критичного аналізу стану дитини.  
Іcтoричний oгляд 
Історія залізобетонного будівництва багато в чому пов'язана з 
властивостями матеріалу, що використовується. Технологія монолітного 
залізобетонного будівництва є, з одного боку, реалізацію головної переваги 
залізобетону - відтворення практично будь-яких об'ємно-планувальних рішень 
та, з іншого боку, боротьбу з головним недоліком - високою трудомісткістю. 
виконання робіт. 
Оскільки зазначене протиріччя належить до властивостей цього 
матеріалу, тобто носить принциповий характер, досі не вдалося створити 
єдину технологічну систему, яка відповідала б досить широкому спектру 
об'ємно-планувальних рішень, при цьому забезпечення зниження трудовитрат 
фактичного виконання робіт без фактичних витрат. Цікавий історичний факт: 
першими виробами із залізобетону були вази для квітів та футляри для 
невеликих судин – предмети дуже складної форми. 
З цієї причини досить рано почали формуватися дві технологічні 
системи – монолітне (орієнтація на різноманітність рішень) та збірне 
(орієнтація на зниження трудомісткості) будівництва. Кожна з цих систем 
характеризується конкретними технічними рішеннями та організаційними 
формами, а також певною силою у будівельній галузі. 
10 
 
Переважали композитні технології. Причини криються в їхній більшій 
індустріалізації. Прийняли це та інші переваги – уніфікація об'ємно-
планувальних рішень та конструкцій, розвиток стандартизації тощо. 
У колишньому ЦРРК та інших соціалістичних країнах із плановою 
економікою, житловим будівництвом за соціальними нормами, 
адміністративно-командним управлінням було створено найбільш сприятливі 
умови для колективного будівництва. 
Згодом концепція збірного будівництва стала вважатися основною для 
будівництва в цілому, а її особливості стали відправною точкою для 
теоретичних узагальнень, технологічних розробок, методів проектування та 
організації виробничих структур [1]. Індустріалізація збірного будівництва 
дозволила у 60-ті роки у найкоротші терміни організувати масове житлове 
будівництво - досягнення, визнане у світі. 
У житловому будівництві монолітний залізобетон не набув широкого 
поширення, тому що організаційно-технологічний рівень зведення монолітних 
конструкцій характеризується високими витратами ручної праці при 
виконанні каркасно-армуючих робіт. Іншими напрямками закріплення 
монолітного залізобетону стало будівництво у сейсмічних районах, а також 
будівництво громадських будівель за унікальними проектами. 
Тому можна припустити, що вдосконалення технології зведення 
монолітних залізобетонних конструкцій здатне дати великий економічний 
ефект лише тоді, коли технологія монолітного будівництва повністю 
відповідатиме принципу комплектності, що дозволить скоротити 
трудовитрати. інтенсивне виконання работ. 
Зазначимо, що оскільки монолітне будівництво ніколи не вважалося 
пріоритетним, то ступінь організації його технологічної системи, а також 
опрацювання суттєво поступаються таким для збірного будівництва.  
  
11 
 
1.2. Аналіз перcпективи мoнoлітнoгo житлoвoгo будівництва в 
cвітлі cучаcнoї житлoвoї пoлітики 
В умoвах ринку житлo переcтає бути предметoм рoзпoділу і cтає 
тoварoм. Важливим фактoрoм є те, щo капіталoвкладення в житлoвoму 
будівництві  віднocятьcя дo вирoбничих витрат. Для cтвoрення екoнoмічних 
передумoв їх ефективнoї oкупнocті передбачаєтьcя: 
 реалізація права приватнoї влаcнocті на землю; 
 демoнoпoлізація будівельнoгo вирoбництва; 
 зменшення і переoрієнтація coціальнoї cпрямoванocті дoтацій; 
 рoзвитoк приватнoпідприємницькoї діяльнocті. 
Мета житлoвoї пoлітики [2] пoлягає в реалізації права людини на гідне 
житлo за йoгo влаcним вибoрoм за дoпoмoгoю cтвoрення ринку житла, 
віднoвлення уявлення прo житлo як прo влаcніcть, прoведення 
рoздержавлення будівництва. 
Пoлітика житлoвoгo будівництва базуєтьcя на різнoманітнocті фoрм 
влаcнocті, вільний вибір грoмадянами cпocoбів забезпечення житлoм, 
збільшення шляхів задoвoлення пoпиту, диференційoваний підхід дo 
coціальнoгo і приватнoгo житла, адаптації cвітoвoгo дocвіду, пocтійнoму 
кoригуванню напрямків відпoвіднo кoн'юнктурoю, oбліку міcцевих умoв. 
Oцінка ринку житла є вихідним пунктoм фoрмування державнoї 
пoлітики в житлoвoму будівництві. Платocпрoмoжний пoпит наcелення 
визначає cтруктуру і характер напрямків рoзвитку будівництва (риc. 1.1). 
Бюджетне фінанcування oбмежуєтьcя cтвoренням житла для coціальнo 
незахищених верcтв наcелення. Держава перехoдить від підтримки грoмадян з 
недocтатнім рівнем житлoвoгo забезпечення дo підтримки грoмадян з 
недocтатнім рівнем дoхoду. Рoзширення викoриcтання кoштів наcелення для 
житлoвoгo будівництва передбачає не тільки викoриcтання гoтівкoвих кoштів, 
чаcтині щoміcячних дoхoдів, а й підтримку заoщаджень наcелення на ocнoві 
ефективних кредитнo-фінанcoвих механізмів. 
12 
 
 
 
Основні напрямки розвитку житлового будівництва
Підтримка ринку в житловому будівництві.
Реорганізація інвестиційного процесу
Житлове будівництво відповідно до попиту
Зміна містобудівної політики
Будівництво житла по соціальній нормі
Розвиток інженерного обладнання та систем
Зміна структури житлового фонту по формам
власності
Розвиток будівельної індустрії та виробництва
матеріалів
Зміна структури по джерелам інвестицій в
житловому будівництві
Реорганізація порядку проектування
Зміна структури будівництва по типам житла
Реорганізація будівельного виробництва
Зміна структури будівництва по конструктивним
система і поверхововсті
Риcунoк 1.1 – Cтруктурна cхема ocнoвних напрямків в житлoвій пoлітиці 
13 
 
У містобудівній політиці міста переходять на самофінансування, зростає 
роль генерального плану, що регулює землекористування, екологічні вимоги. 
Для досягнення мети житлової політики необхідний розгалужений 
будівельний ринок нерухомості, земельних ділянок, проектів, матеріалів, 
підрядів та експлуатаційних послуг. 
Зазначені фактори призводять до зміни структури будівництва за 
будівельними системами та площею. Поверхню та систему будівництва 
необхідно вибирати виходячи з вимог інвестора, конкретних умов 
будівництва, розташування земельної ділянки, її геології та топографії, стану 
виробничо-сировинної бази, ринкових цін на продукцію, роботи та інші 
фактори. економічні, соціальні та природні фактори. Тому доцільність тих чи 
інших рішень у конкретному проекті має виявлятися на основі комплексного 
кошторису витрат для різних технічно та економічно можливих варіантів [2]. 
Структурні зміни диктують необхідність змін у конструкції та 
виробництві. Необхідно демонополізувати проектування, оптимізувати площу 
приміщень, наблизитися до вимог окремих забудовників, розробити спрощені, 
енерго- та матеріалозберігаючі технології виконання робіт, розширити 
номенклатуру та обсяги виробництва будівельних матеріалів, удосконалити 
їхню якість. 
Цим змінам відповідають монолітні технологічні системи, а отже, 
область їх інвестування неминуче збільшуватиметься. 
Світові дані підтверджують зроблений висновок. У країнах із 
розвиненою ринковою економікою частка монолітного залізобетону значно 
вища, ніж в Україні та СНД. Цьому сприяли такі фактори: 
• різноманітність обсягів та джерел фінансування, а також потреб 
клієнтів; 
• наявність численних конкуруючих проектних фірм, що сприяє випуску 
різних об'ємно-планувальних рішень навіть для однорідних об'єктів (але 
також ускладнює уніфікацію та стандартизацію); 
14 
 
• висока вартість земельних ділянок, що визначає переваги висотних 
будівель; 
• висока вартість будівництва, коли зростає роль нижчої вартості 
монолітного будівництва проти збірним; 
• зацікавленість компаній-виробників будівельної техніки та матеріалів 
у задоволенні потреб замовників та підрядників, а також у фінансуванні 
інновацій. 
Дія цих чинників призводить до утворення відкритих, інтегрованих, 
організованих мереж, що визначає ефективність виробництва. Парадоксально, 
але менша організованість, менша залежність від промислової бази та ще 
менша вивченість монолітного будівництва є перевагами, оскільки роблять 
його технологію сприйнятливішою до інновацій. Щоб конкретизувати 
предмет дослідження, розглянемо де можна досягти найбільшого ефекту. 
Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення монолітних житлових 
будинків мають базуватися на аналізі комплексу факторів, що визначають 
їхню доцільність. 
Уподобання споживача визначаються його матеріальним становищем, 
соціальним становищем, родом занять, творчими здібностями, планами, 
демографічним складом сім'ї, місцевими та національними традиціями, 
природно-кліматичними та кліматичними умовами місцевості тощо [2]. 
Найбільш повно облік цих умов проводився при: будівництві 17-30 
поверхових будівель секційного типу, а в умовах малих обсягів будівництва та 
відсутності розвиненої матеріально-технічної бази – 1-2 поверхових будівель. 
із садибами; актуальний розвиток індивідуального будівництва; фінансування 
як з допомогою споживача, і з бюджету (муніципальне житло). 
Порівняльна оцінка ефективності об'ємно-планувальних та 
конструктивних рішень провадиться за критерієм мінімальних фінансових 
витрат на 1 м2 загальної (кутової) площі з урахуванням тривалості 
інвестиційного процесу. Розрахунок матеріальних та фінансових витрат 
включає три основні групи технологічного переділу: виробництво 
15 
 
будівельних матеріалів, будівництво житлових будинків та їх експлуатацію 
[2]. 
У групі виробництва будівельних матеріалів враховуються витрати на 
проектування та будівництво заводів, а також систематичне оновлення 
технологічного обладнання; у групі будівництва будівель – на проектування, 
комунікації, будівельно-монтажні роботи; у групі операційних витрат – 
витрати на паливно-енергетичні ресурси, ремонт, експлуатацію тощо. 
Порівнянні об'ємно-планувальні та конструктивні рішення повинні 
зіставлятися за комплексом витрат, житлових якостей будівель, що 
враховуються, і забезпечувати відповідність умов комфортного проживання 
людей. Для конкретних рішень розглядаються такі види витрат: 
• вартість матеріалів; 
• Витрати робочої сили; 
• витрати на механізацію будівництва; 
• транспортні витрати; 
• вартість землі. 
Якісними параметрами, що забезпечують техніко-економічне 
порівняння різних об'ємно-планувальних рішень, є: 
• співвідношення житлової площі до загальної площі; 
• співвідношення житлової площі до конструктивної площі; 
• співвідношення житлової площі до будівельного обсягу будівлі без 
підземної частини, горищних приміщень та вбудованих приміщень; 
• співвідношення площі балконів чи лоджій до житлової площі; 
• співвідношення площі вбудованих шаф до житлової площі; 
• склад санітарно-технічних приміщень: наявність води, газу, тепла, 
електрики та каналізації, якість санвузлів та ванних кімнат; 
• наявність засобів зв'язку: телефону, радіо, супутникового (кабельного) 
телебачення, електронних мереж; 
• тепло-, звуко- та повітропроникність огороджувальних конструкцій; 
• наявність гаражів та індивідуальних комор у підземній частині будівлі; 
16 
 
• гнучкість внутрішнього планування квартири. 
Аналіз існуючих об'ємно-планувальних та конструктивних рішень 
житлових будівель дозволяє визначити три основні типи проектів: блочно-
секційні, блочні та індивідуальні будинки [3]. 
Блочно-секційні будинки мають набір об'ємно-планувальних рішень, що 
відповідають вимогам ринку, але їх конструктивні рішення енерго- та 
матеріаломісткі. У проектах блокових будинків кількість та площа кімнат у 
квартирах далекі від оптимальних; значна кількість проектів передбачає 
невелику глибину каркасу будівлі, що призводить до подорожчання 
будівництва та експлуатації житла. Для індивідуальних будинків вартість 
будівництва найвища. 
При забудові території індивідуальними, блоковими та секційними 
будинками враховуються містобудівні фактори. Із зменшенням площі 
забудови та наданням присадибних ділянок вартість житлового будівництва 
значно зростає. 
Таким чином, комплексне будівництво найкраще відповідає і спектру 
потреб масового будівництва. Будинки блочного типу оптимальні за умови 
відточеного планування. 
Існують такі проекти будинків блочного типу: 
• 2-3-поверховий двоквартирний житловий блок з три-, чотири- та 
п'ятикімнатними квартирами; 
• 3-5 поверховий будинок з мансардою та квартирами від однієї до п'яти 
кімнат. 
• 9-16 поверховий триквартирний житловий блок з три-, чотири- та 
п'ятикімнатними квартирами; 
• 17-30 поверхові дво- та чотирикімнатні житлові блоки з чотири- та 
п'ятикімнатними квартирами. 
Тиск периметра конструкцій, що захищають, на площу підлоги 
характеризується питомою витратою дорогих матеріалів зовнішніх стін і, до 
речі, питомими тепловтратами при експлуатації. У найбільш несприятливому 
17 
 
положенні знаходяться індивідуальні будинки з порівняно невеликою площею 
квартир, що призводить до збільшення витрат на опалення (1,8-2 рази); вони 
призначені для соціальних груп із високим рівнем доходу. Блочно-секційні 
будинки мають середній коефіцієнт у 1,5 рази більший, ніж блочні будинки. 
Дво- та трисекційні будинки, у свою чергу, гірші за чотирисекційні. 
Чотирисекційні блоки є кращими [3]. 
Будівництво монолітно-каркасних житлових будинків дозволяє 
зменшити розрахункові навантаження на елементи будівлі. Це призводить до 
зниження витрат сполучного матеріалу, фурнітури, зменшення перерізів 
елементів та дозволяє використовувати принципово нові конструкції, що 
забезпечують якісний крок в економії матеріалів та енергетичних ресурсів. 
У таблицях 1.1 та 1.2 показані площі встановлення вихідних 
будівельних матеріалів та площі житлових будинків, а також небудівельних та 
огороджувальних конструкцій залежно від місцевих умов. 
Тому розвиток житлового будівництва шляхом облицювання стін у 
будинках з одношарових керамзитобетонних панелей та з керамічної цегли 
рядової кладки безнадійно. При цьому застосування горючих матеріалів у 
внутрішніх негорючих конструкціях не виправдане, оскільки вони не 
відповідають вимогам теплоізоляції. 
Основним елементом конструкції міжповерхових перекриттів продовжують 
залишатися багатодирчасті збірні залізобетонні панелі, незважаючи на 
можливість в умовах звукоізоляції застосування більш економічних 
конструкцій. Це обмежує рішення щодо планування обсягу. 
 
 
 
 
 
18 
 
  
Таблиця 1.1 - Oблаcть заcтocування будівельних матеріалів в залежнocті від кoнcтруктивних рішень будівель 
Ocнoвний будівельний Кoнcтруктивні cхеми 
матеріал неcучих і Oб’ємнo- Великo- Із малих Мoнoлітні Каркаcнo-
Панельні Кам’яні 
oгoрoджувальних блoчні блoчні блoків cтінoві мoнoлітні 
кoнcтрукцій 1 2 3 4 5 6 7 
Залізoбетoн і бетoн 
1 + + + - + + + 
(важкий) 
2 Легкий бетoн - + + - + + - 
3 Цегла - - + - + - + 
4 Деревo - + + - - - - 
5 Інші буд. матеріали - + + + + - - 
 
19 
 
  
Таблиця 1.2 – Вплив різних умoв на заcтocування різнoвидів неcучих і oгoрoджувальних кoнcтрукцій і пoверхoвocті 
житлoвих будинків  
Cейcмічні регіoни Cейcмічні регіoни 
Види неcучих і Північний Cередній і південний Північний Cередній і південний 
oгoрoджувальних Cільcьк
Cільcька Cільcька Cільcька 
кoнcтрукцій а Невелик Велик Невелик Великі Невелик Велик Невелик Великі 
міcцевіcт міcцевіc міcцевіcт
житлoвих міcцевіc і міcта і міcта і міcта міcта і міcта і міcта і міcта міcта 
ь ть ь 
будівель ть 
Пoверхoвіcть 
Збірні (панельні 
та каркаcнo- - 3-4 6-9 - 6-16 9-25 - 3-4 6-9 - 6-16 9-25 
панельні) 
Блoчні - - - - 6-12 9-12 - - - - 6-12 9-12 
Oб’ємнo-блoчні 1-2 3-4 6-9 1-2 6-12 9-16 1-2 3-4 6-9 1-2 6-12 9-16 
Збірнo-мoнoлітні 1-2 3-4 6-9 1-2 6-16 9-25 1-2 3-6 6-9 1-2 6-16 9-25 
5 
Мoнoлітні 1-2 3-6 6-15 1-2 6-16 17-30 1-2 3-6 1-2 6-16 17-30 
6-15 
Кам’яні - 1-2 - - 2-3 - - 3-4 6-9 - 6-9 6-9 
 
20 
 
Залежність способу будівництва житлових будинків від об'ємно-планувальних 
і конструктивних рішень об'єкта показана на рис. 1.2. Підсумовуючи всього 
вищесказаного, можна зробити такі висновки: 
• Збірна технологія залізобетонного будівництва продовжує залишатися 
переважною. 
Проте монолітна технологія займає певну нішу, досить важливу для того, щоб 
проблема її впровадження мала велике значення в національній економіці. 
Поліпшення можливе лише внаслідок глибоких наукових досліджень, що 
базуються на системному підході. 
• Зміни у житловій політиці держави, свідчення глобального будівництва 
покажуть, що частина монолітного домобудівництва зникне; відповідно, 
актуальною є його оптимізація. 
• Конструктивні рішення, що реалізуються в даний час, є матеріало- та 
енергоємними, збільшують вартість житла та обмежують свободу вибору 
об'ємно-планувальних рішень. 
Найбільш перспективним заходом, що виправляє наявні недоліки, є 
монолітно-каркасне висотне будівництво. Це буде предметом подальших 
досліджень.  
21 
 
 
Технологія житлового будівництва
Малоповерхові житлові Багатоповерхові житлові Висотні житлові будинки
будинки 3-5 поверхів будинки 6-16 поверхів 17-30 поверхів
Об'ємно-планувальні
рішення
Об'ємно-блокові Крупнопанельні Панельні Цегляні Каркасні
Ознаки Конструктивні рішення
Збірний Монолітний
Методи зведення
З збірними плитами перекриття В бетонній опалубці
З монолітними плитами перекриття В об'ємно-переставній опалубці
Дрібнощитова
В розбірно-переставній опалубці
Великощитова
Риcунoк 1.2 - Cтруктурні взаємoзв’язки oб’ємнo-планувальних та кoнcтруктивних рішень з технoлoгією 
житлoвoгo будівництва 
22 
 
1.3. Аналіз іcнуючoї технoлoгії мoнoлітнoгo житлoвoгo будівництва 
Технoлoгічні прoцеcи 
Як відомо, комплекс робіт зі зведення монолітних залізобетонних 
конструкцій складається із спеціалізованих процесів [3]. До них відносяться: 
• Опалубка та її складання; 
• закупівля та монтаж фурнітури; 
• приготування бетонної суміші; 
• транспортування бетонної суміші; 
• укладання та ущільнення бетонної суміші; 
• догляд за бетоном; 
• демонтаж опалубки; 
• геодезичний контроль бетонних конструкцій; 
• усунення конструктивних дефектів після демонтажу опалубки. 
Арматурні роботи [4] є найбільш трудомісткими - до 40-50% від 
загальних трудовитрат. Близько 70% робіт виконуються вручну безпосередньо 
на будівельних майданчиках. Існує велика кількість проектних рішень з 
неповторними та неуніфікованими арматурними виробами. Номенклатура 
арматури однією будівлю налічує до кількох тисяч одиниць. 
Необхідно скоротити трудовитрати на арматуру безпосередньо на 
будівельному майданчику за рахунок перенесення вихідних процесів заготівлі 
у виробничі цехи та арматурні цехи. 
Основним обладнанням для виробництва окремих арматурних виробів є 
токарні верстати-автомати для виправлення та різання арматури та ножиці. 
Вони мають низьку продуктивність та високу вартість; установка такого 
устаткування кожному будівельному майданчику недоцільна. 
Підвищити продуктивність верстатів необхідно за рахунок електронного 
управління, багатошвидкісного приводу і навісного обладнання, що 
змінюється, що забезпечує роботу в різних технологічних умовах. 
23 
 
Рівень механізації арматурних робіт на будівельному майданчику 
залежить від ступеня готовності арматурних виробів, а також обладнання, 
обладнання та пристроїв, що сприяють скороченню ручної праці. 
У монолітному будівництві механізація виробництва полягає в тому, що 
трудомісткі роботи виконуються за допомогою спеціально підібраних 
комплектів машин, пов'язаних між собою за продуктивністю та іншими 
параметрами. При цьому забезпечується безперервність виконання робіт, що 
сприймається як механізоване потокове виробництво. Застосування різних 
заходів механізації не дозволяє підвищити рівень ефективності бетонних 
робіт. 
Палубні роботи [5] займають друге місце з трудомісткості - до 35 - 40%. 
Донедавна в монолітному будівництві фіксувалася опалубка, яка 
виготовлялася сучасним кустарним способом із великою кількістю ручної 
праці. У середньому трудовитрати виготовлення й монтаж 1 м2 щитової 
опалубки становлять 1,7 – 1,9 чол/год, а оборот вбирається у 7-10 оборотів. 
Основними причинами високої трудомісткості опалубних робіт є низький 
технічний рівень, відсутність необхідної кількості надійної інвентарної 
опалубки, недостатня якість окремих елементів опалубки. 
Опалубка класифікується за функціональним призначенням. Опалубку 
відрізняють: 
• вертикальні залізобетонні конструкції; 
• горизонтальні залізобетонні конструкції; 
• вигнуті поверхні; 
• похилі поверхні. 
Для виготовлення опалубки використовують сталь, дерево та фанера, 
восени широко застосовують фанеру. 
Одним із характерних показників матеріалу опалубки є ступінь 
зчеплення між бетоном та опалубкою: висока адгезія ускладнює роботу на 
опалубці, погіршує якість бетонних поверхонь та призводить до передчасного 
зносу щитів опалубки. 
24 
 
Для забезпечення високої якості бетонної поверхні, зручності 
розбирання опалубки і чистоти її поверхні формують поверхні опалубки 
виконують з гладких матеріалів, що погано змочуються або покривають 
розчином. 
Дослідження їх конструктивних рішень показує необхідність їх 
удосконалення з погляду надійності кріплення елементів та зниження 
трудовитрат на збирання та розбирання. 
Взимку бетонні роботи становлять понад 40% загального обсягу. 
Існуючі опалубні системи не можуть бути використані в технології зимового 
бетонування, тому що не забезпечуються нормальних умов для твердіння 
бетону при негативних температурах зовнішнього повітря. Використання 
нагрівальних щитків або інших способів термообробки бетону з додатковим 
утепленням опалубки є важливим підвищенням ефективності та якості 
виробництва. 
Бетонні роботи [7]. Для отримання якісних залізобетонних конструкцій 
необхідно використовувати бетонну суміш, що володіє відповідними 
технологіями властивостями, насамперед рухливістю, легкістю укладання та 
водоутримуючою здатністю. 
Бетонну суміш отримують як у сирому вигляді, так і в готовому вигляді 
на бетонних заводах, що мають можливість забезпечувати одночасно кілька 
будівельних майданчиків, розташованих в радіусі 30-35 км. 
Спосіб транспортування вибирається з урахуванням відстані до заводу, 
наявності та типу транспортних засобів, властивостей бетонної суміші. 
Найбільша відстань залежить від допустимої частоти виявлення суміші на 
дорозі, покриття доріг та середньої швидкості транспортного засобу. Способи 
перевезення діляться на циклічні, безперервні та комбіновані. 
Циклічні перевезення виконуються у дві черги: 
• транспортування бетонної суміші із заводу на будівельний майданчик; 
• укладання суміші безпосередньо в опалубку. 
 
25 
 
Безперервний спосіб транспортування бетонної суміші полягає у її 
переміщенні від місця виробництва до місця укладання на конвеєрах. 
Комбінований метод є поєднанням циклічного переміщення бетонної 
суміші від заводу до об'єкта з подальшою безперервною подачею її в опалубку 
конвеєрами [1]. 
Для транспортування суміші широко використовуються самохідні 
бетонозмішувачі. Бетонування – один із найважливіших етапів будівництва 
монолітних залізобетонних конструкцій. 
Затверділий бетон складно ремонтувати, тому роботи, пов'язані з 
бетонуванням, потрібно виконувати дуже акуратно. Бетонна суміш повинна 
не тільки заповнити опалубку, прийняти її конфігурацію та розміри, але й 
забезпечити виготовлення якісної бетонної конструкції. Якісну залізобетонну 
конструкцію можна отримати при ефективному ущільненні бетонної суміші 
та створенні оптимальних умов твердіння бетону. Вібрація – основний метод 
ущільнення бетонної суміші. Глибинні та поверхневі вібратори розрізняють за 
способом перемішування бетонної суміші. 
Існуюча технологія бетонних робіт потребує вдосконалення. Її головна 
ланка – створення темного технопарку. Закордонні дані також свідчать про 
неповноту вирішення цієї проблеми. Так, жодна з компаній, що виробляють 
будівельну техніку, не виготовляє повний комплект засобів механізації; 
уніфікація машин та механізмів різних підприємств — складне завдання, 
враховуючи різницю показників продуктивності, несумісність стандартів 
тощо. буд. Значний резерв також лежить у вдосконаленні схем 
транспортування бетонної суміші та організації спеціалізованих бригад. 
Таким чином, аналіз існуючих технологій і практичних даних показує, 
що технологічні та організаційні форми монолітного будівництва, що 
склалися, недосконалі, не сприяють досягненню цілей житлової політики і 
вимагають удосконалення за багатьма напрямами. Не можна також говорити 
про висоту організації та тим більше цілісності технологічної системи через 
суперечливість окремих її компонентів. 
26 
 
 Клаcичний пoділ кoмплекcнoгo будівельнoгo прoцеcу на п'ять 
cпеціалізoваних прoцеcів не рoзкриває ocoбливocті cпеціалізoваних прoцеcів і 
не дoзвoляє правильнo кoмплектувати cпеціалізoвані бригади [3] . Тoму 
прoпoнуєтьcя прoвoдити oбґрунтування технoлoгічних і oрганізаційних 
рішень будівництва мoнoлітних каркаcних виcoтних житлoвих будинків на 
ocнoві cхеми на риc. 1.3. 
Вплив Технологія зведення Вимоги до виробництва
об'ємно-планувальних та монолітних каркасних монолітних
конструктивних рішень житлових будинків залізобетонних робіт
Опалубочні роботи Арматурні роботи Бетонні роботи
Виготовлення елементів Транспортування
Виготовленняарматурних
модульної опалубки на бетонної суміші
виробів на виробничій
виробничій базі базі
Перевірка рухливості
Транспортування готових бетонної суміші та
украпнених щитів Маркування та забивання бетонних
опалубки транспортування готових кубиків для перевірки на
арматурних виробів міцність
Установка модульної
опалубки в проектне
положення Складання арматурних Догляд за бетоном
каркасів на будівельному
майданчику
Демонтаж опалубки після
догляду за бетоном Літній
Зимній
період
Монтаж арматурних період
(обробка
каркасів та вязка (термо-
Залежно від поверховості водою на
арматури в проектне обробка
новобудови заміна захист від
положення бетона)
комплекту опалубки сонця)
Операційний контроль
якості робіт
Риcунoк. 1.3 - Cтруктура технoлoгії зведення мoнoлітних каркаcних 
виcoтних житлoвих будинків 
 
27 
 
1.4. Аналіз технoлoгічнoгo прoектування 
Як відомо, технологічне проектування будівництва монолітних 
залізобетонних каркасних будівель включає в початкову розробку проекти 
організації будівництва (ПОБ) та проекти виконання робіт (ПВР). Це 
складний інформаційний процес прийняття рішень у галузі техніки, 
організації та економіки [1]. 
Аналіз даних технологічного проектування показує переваги системного 
підходу до підготовки будівельного виробництва, що передбачає проведення 
підготовчих заходів організаційного, технологічного та економічного 
характеру до та після будівництва. 
Чинна методологія в основному охоплює сферу будівельного 
виробництва, а такі завдання, як організація інвестицій, передпроектний і 
завершальний етапи будівництва, що включають житлове будівництво і 
сукупність інвестицій, залишаються неврахованими. Необхідно привести 
склад, зміст та методологію технологічного проектування у відповідність до 
умов ринкової економіки. 
При зведенні монолітно-каркасних житлових будинків виробництво 
залізобетонних робіт є одним із провідних технологічних процесів, що 
визначає трудомісткість, тривалість, вартість та ефективність всього 
будівництва та відображає його науково-технічний рівень [6]. Через низьку 
інтенсивність і нераціональний спосіб виробництва відбуваються значні 
втрати робочого часу. 
Відомі способи виконання робіт спрямовані на зниження вартості, 
трудомісткості та тривалості залізобетонних робіт безпосередньо до 
конкретних умов. Узагальнення існуючих методів будівництва монолітно-
каркасних житлових будівель, виявлення загальних ознак та закономірностей, 
класифікація за певними критеріями є основними питаннями технологічного 
проектування. 
28 
 
Тому у технологічному проектуванні наукова проблема пов'язана зі 
створенням та розробкою теоретичного обґрунтування методів будівництва 
монолітно-каркасних житлових будинків підвищеної комфортності. 
Для вдосконалення технологічного проектування необхідні системні 
рішення, що охоплюють усі етапи будівництва, починаючи з ескізного 
проекту та закінчуючи реалізацією кінцевого продукту та отриманням 
прибутку. Кінцевим результатом є розробка моделей технологічних процесів, 
що враховують об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, а також 
витрати, тематику, продукт роботи та склад виконавців [8]. 
У ході технологічного проектування формуються три розділи, необхідні 
для складання робочої документації та оцінки ефективності рішень: 
технологічний, організаційний та економічний (рис. 1.4). 
p align="justify"> Технологічне проектування, спрямоване на розробку 
кращих технологічних рішень, враховує вплив різних факторів на якість 
кінцевого продукту. Ці фактори накладають обмеження на методи та методи 
роботи при технологічному проектуванні та на вимоги до кінцевого виробу. 
З'ясувавши це, при технічному виробництві монтажу литої чавунної реклами 
виконати Ваху неможливо. 
В даний час при технологічному проектуванні використовуються типові 
методи, що враховують рекомендації та обмеження різних методичних 
вказівок, інструкцій та інших нормативних документів, а також 
запроваджуються апробовані технології виробництва монолітних 
залізобетонних робіт для типових об'єктів [6]. 
Аналіз існуючої системи технологічного проектування виявляє низку 
недоліків: 
• низький рівень науково-технічної підготовки вихідних даних для 
технологічного проектування; 
• низька надійність та технологічність конструктивних рішень; 
• відсутність систем збирання та обробки статистичних даних для 
отримання аналогів з метою використання передових доказів; 
29 
 
• неповне техніко-економічне обґрунтування прийнятих рішень; 
• відсутність теоретичних занять; 
• недостатня якість та неповний обсяг розроблених документів.
Технологічне
проектування
Технологія Організація Економіка
Виконавець Інвестор
Кошти виробництва Споживач
Знаряддя праці Оцінка проектних рішень
Готова продукція
(робоча документація)
 
Риcунoк 1.4 - Cтруктура технoлoгічнoгo прoектування 
 
У системі технологічного проектування зведення монолітних 
залізобетонних конструкцій відсутні систематизовані методи виконання робіт, 
не розроблено структуру та зміст цих методів, а також критерії їх 
диференціації. 
Таким чином, необхідно вдосконалювати всю систему технологічного 
проектування будівництва монолітних каркасних залізобетонних житлових 
будинків [6]. 
Основними напрямками покращень мають стати: 
30 
 
• підвищення якості робочої документації; 
• планування використання комплексу засобів малої механізації, 
ручного механічного та електричного інструменту та автоматизація всього 
процесу; 
• підвищення теоретичного рівня технології зведення монолітних 
залізобетонних конструкцій; 
• планування професійного розвитку та навчання фахівців, організація їх 
трудового колективу та покращення умов праці. 
За кожним із перерахованих напрямів є резерви підвищення 
ефективності. Однак у результаті вдосконалення системи технологічного 
проектування мають бути створені нові методи розробки технологічних 
рішень, які якісно відрізняються від існуючих. 
Одним із основних шляхів удосконалення технології зведення монолітних 
залізобетонних конструкцій є підвищення теоретичного рівня технологічного 
проектування. Аналіз даних технологічного проектування [6] дозволяє 
узагальнити арсенал можливих технічних та технологічних заходів та на 
основі виявлених властивостей та закономірностей визначити перспективний 
напрямок технологічного проектування конструкцій із монолітного 
залізобетону. каркаси житлових будинків. Це комплексне рішення, що 
пов'язує виробництво монолітних робіт із розробкою прогресивних технологій 
та технічних заходів будівництва монолітних залізобетонних каркасних 
висотних житлових будинків (рис. 1.5).
31 
 
Облік впливу умов Облік впливу
Основи технологічного
виробництва монолітних об'ємно-планувальний і
проектування
залізобетонних робіт конструктивних рішень
Методологія технологічного
Технологічні основи зведення проектування
монолітних залізобетонних конструкцій
Методи технологічного проектування
Структура, зміст, властивості,
залежності та інші технологічні
Структура, зміст та послідовність
особливості зведення монолітних
виконання операцій і дій технологічного
залізобетонних конструкцій
проектування
Основи формування і вибору
Принципи вибору та проектних рішень технології Принципи технологічного
оцінки проектних рішень зведення монолітних проектування
залізобетонних конструкцій
Параметри систематизації технологічних
Основні положення по розробці
рішень методів зведення монолітних
прийнятих технологічних рішень
залізобетонних конструкцій
Класифікація технологічних рішень
Риcунoк 1.5 - Cтруктура ocнoв технoлoгічнoгo прoектування зведення 
мoнoлітних залізoбетoнних кoнcтрукцій 
Об'єктами теоретичного дослідження є: 
• технологічні інновації у будівництві монолітних залізобетонних 
конструкцій, принципи та закономірності, структура та уламки, властивості та 
особливості проектування; 
• методологія проектування, що дозволяє налагодити взаємодію виконавців, 
заходів та об'єктів робіт як компонентів цілісної системи з метою отримання 
ефективних проектних рішень; 
32 
 
• принципи та правила технологічного моделювання та оптимізації; 
• розробка нових модульних каркасних систем для будівництва монолітних 
каркасних залізобетонних висотних житлових будинків. 
Для визначення особливостей технологічного проектування необхідно 
виділити конструктивні елементи, що характеризують можливі рішення щодо 
будівництва монолітно-каркасних житлових будинків. 
Така структура має бути адекватна всьому комплексу реальних особливостей 
монолітних конструкцій та спеціалізованих процесів. 
При технологічному проектуванні монолітних залізобетонних каркасних 
житлових будинків необхідно організувати [3]: 
• пошук оптимального технологічного конструктивного рішення; 
• техніко-економічна оцінка прийнятого варіанта рішення; 
• вибір оптимального варіанта комплексної механізації та їх розрахунки. 
У структурі технологічного проектування основними є: 
• підготовчий розділ; 
• вибір нових технічних рішень щодо технології та організації виконання 
робіт; 
• розробка варіантів будівництва; 
• побудова графіків виконання; 
• складання генерального плану будівництва; 
• розробка технологічних карток; 
• розробка варіантів виконання монолітних залізобетонних робіт в 
екстремальних умовах; 
• розробка заходів щодо охорони праці; 
• визначення техніко-економічних показників; 
• складання пояснювальної записки. 
По кожному розділу визначаються склад сукупних операцій та дій, 
підрядники, трудомісткість, вартість, можливість механізації, автоматизації та 
створення нормативної бази. Параметри розраховуються на основі аналізу, 
синтезу та експертної оцінки їх ваги. 
33 
 
Під аналізом розуміють розчленування об'єкта на елементи та дослідження 
кожного з них окремо. Синтез полягає у побудові технологічного процесу із 
заданими властивостями за наявності певних обмежень з боку окремих 
елементів. Слід зазначити, що таке розуміння суперечить підходу, оскільки 
вся система не зводиться до суми складових частин; ігнорування цього 
спричинить неадекватні результати випробувань об'єкта дослідження. 
Питання вибору технологічних рішень під час будівництва цивільних будівель 
докладно розглянуто у такій класичній роботі [9]. Однак цей огляд не 
присвячений виключно монолітним технологіям, яким мало уваги 
приділяється. 
Розроблено методи комплексної оцінки технологічних проектів. Було 
досліджено взаємозв'язки чотирьох підсистем: 
• об'ємно-планувальні рішення; 
• організація виробництва; 
• Конструктивні рішення; 
• технологія виробництва. 
У зв'язку з викладеним структура, зміст та обсяг документів, що входять до їх 
складу, визначаються залежно від складності об'єкта, що будується, і 
регламентуються старими нормами (ЦНіП). Документи, що складають ПВР на 
будівництво монолітних та залізобетонних конструкцій, поділяються на 
групи, що відображають технологію (технологічні карти, карти трудових 
процесів, технологічні схеми виробництва) та організацію виробництва 
(генеральний план будівництва, графік виробництва робітників, графік 
потреби та руху робітників, робочих машин та механізмів, надходження 
матеріальних ресурсів для будівництва та ін.). Їхня структура також потребує 
вдосконалення. 
 
 
 
 
34 
 
Виcнoвки пo рoзділу 1 
1. Площа, зайнята монолітним домобудуванням у галузі, перспективи її 
збільшення у світлі економічної та житлової політики, що проводиться, дані 
свідчать про те, що формування оптимальної технологічної системи 
монолітного домобудування. Дане видатне будівництво є актуальним і є 
серйозною проблемою національної економіки. 
2. Аналіз даних технологічного проектування та виробництва монолітних 
залізобетонних робіт підтверджує необхідність вирішення наукових та 
прикладних завдань багатокритеріальної оптимізації проектування та 
виробництва монолітних залізобетонних робіт у рамках формування 
технологічної системи будівництва оноліту. залізобетонні елітні каркасні 
житлові будинки в різних умовах виготовлення. Це також потребує розробки 
нових. 
3. Аналіз науково-дослідних робіт, пов'язаних з будівництвом монолітних 
каркасних залізобетонних будівель, показав, що рівень існуючих розробок 
відхиляється від сучасних вимог. Дослідження в цій галузі пов'язані з 
розробкою концептуально нових моделей, а також методів дослідження (у 
ряді випадків можливе використання існуючих моделей та методів після їх 
адаптації), що кваліфікується як важливе наукове та прикладне завдання.  
35 
 
РOЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕХНOЛOГІЧНИХ OCНOВ ВИКOНАННЯ 
МOНOЛІТНИХ ЗАЛІЗOБЕТOННИХ РOБІТ ПРИ ЗВЕДЕННІ 
КАРКАCНИХ ВИCOТНИХ ЖИТЛOВИХ БУДІВЕЛЬ  
2.1. Аналіз іcнуючoї кoнcтрукції oпалубки і технoлoгії oпалубних рoбіт  
Як зазначено у главі 1, частка профнастилних робіт у загальному обсязі 
монолітних будівельних робіт сягає: до 25% за вартістю, до 35% за 
трудомісткістю. Цей дисбаланс показує, що він негативно впливає на 
показники будівництва в цілому. 
Досвід експлуатації монолітних залізобетонних конструкцій показує, що 
вартість комплекту опалубки, що забезпечує безперервність роботи крана та 
робітників, на 30-35% перевищує вартість монтажного крана. Враховуючи 
порівняно високу вартість амортизації комплекту опалубки, що становить 
15% - 20% на один будинок порівняно з 9 - 11% на один кран, очевидно, що 
витрати на комплект опалубки на один монолітний будинок становлять майже 
2 рази перевищує вартість монтажного крана. 
Виходячи з цього, підвищення ефективності будівництва житлових будинків 
із монолітних залізобетонних конструкцій велике значення мають вибір 
конструкції опалубки, оптимізація її набору під конкретний об'єкт, збільшення 
оборотності опалубки. 
Вибір оптимального обсягу опалубного комплекту для конкретного об'єкта 
багато в чому залежить від об'ємно-планувального та конструктивного 
рішення будинку, технології та організації зведення монолітних 
залізобетонних конструкцій [7]. 
Для того щоб підібрати оптимальний комплект опалубки для об'єкта, що 
зводиться в залежності від об'ємно-планувальних і будівельних рішень, 
необхідно розташовувати наступними даними: 
• встановлені терміни зведення монолітного каркасу; 
• технічні характеристики вантажопідіймальних механізмів; 
• кількість робочих змін на день; 
• інтенсивність бетонування за зміну (м3/зміну); 
36 
 
• розміри ручок; 
• кількість захватів; 
• об'єм бетону вертикальних конструкцій на грейфер; 
• обсяг бетону горизонтальних конструкцій на грейфер; 
• кількість працівників за одну зміну; 
• порядок виконання робіт із зазіхань; 
• сезонність будівельних робіт. 
У монолітних житлових будинках каркасного типу в залежності від їх 
об'ємно-планувального та конструктивного рішення обирають два комплекти: 
• комплект опалубки для зведення вертикальних конструкцій (стін, колон); 
• комплект опалубки для горизонтальних конструкцій (плити перекриття). 
Комплект опалубки для зведення вертикальних конструкцій складається з 
наступних елементів [20]: 
• інвентарна щитова опалубка, що має дві номенклатури типорозмірів: малий 
щит та великий щит; 
• внутрішні кути; 
• зовнішні кути; 
• торцеві інвентарні щити опалубки (для стін); 
• вирівняти балки (для укрупненої дрібнолистової опалубки); 
• елементи кріплення (з'єднувальний елемент – замок, анкерний стрижень, 
фланцеві гайки, універсальна заглушка для вставок); 
• подвійні телескопічні контейнери; 
• робочий майданчик з огорожею та сходами. 
Кількість перерахованих вище елементів опалубки для бетонування 
вертикальних конструкцій визначається залежно від: 
• розміри інвентарних щитів опалубки; 
 
• конструктивні рішення вертикальних елементів (квадратного, прямокутного, 
Т-подібного, П-подібного, Г-подібного перерізу); 
• геометричні розміри вертикальних конструкцій (довжина та висота). 
37 
 
Комплект опалубки (рис. 2.1) для зведення горизонтальних монолітних 
залізобетонних конструкцій (плит перекриття) складається з наступних 
елементів [20]: 
• телескопічні металеві опори; 
• штативи (у процесі збирання горизонтальної опалубки тимчасово 
підтримують телескопічні напрямні); 
• опорні вила універсальні (призначаються для спирання основних монтажних 
балок на рейки); 
• дерев'яні головні (монтажні) балки; 
• дерев'яні другорядні (розподільні) балки; 
• палуба із рідкої фанери; 
• захисний паркан
 
Риcунoк 2.1 - Кoмплект oпалубки для гoризoнтальних кoнcтрукцій 
Склад та кількість опалубного комплекту для зведення монолітних 
залізобетонних конструкцій підбираються таким чином, щоб забезпечити 
безперервність роботи підйомних механізмів та робочих протягом робочої 
38 
 
зміни. Виходячи з цих умов, а також залежно від об'ємно-планувальних та 
конструктивних рішень визначаються розміри та межі посягань. 
Для ефективного використання опалубного комплекту та правильної 
організації роботи велике значення має правильний вибір наступного 
захоплення, тобто з якого захоплення доцільно розпочинати опалубні роботи. 
Дослідження технології та організації будівництва житлових будинків із 
монолітних залізобетонних конструкцій показують [10], що для раціонального 
використання опалубного комплекту та забезпечення безперервної роботи 
необхідно розпочинати опалубні роботи із захоплення, при якому 
Максимальний обсяг робіт зосереджений на вертикальних конструкціях. 
Тому грейфер з максимальним обсягом роботи вертикальних 
конструкцій приймається першим, на його основі підбирається склад 
опалубного комплекту і в залежності від різноманітності вертикальних 
елементів інших грейферів повинен доповнюватись для цих конструкцій (рис. 
2.2). 
Розміри і межі першого котловану визначаються після проведення 
пальових робіт на окремих монолітних залізобетонних фундаментах або 
цільної монолітної залізобетонної фундаментної плити. Потім підбирається 
комплект опалубки для вертикальних залізобетонних конструкцій та 
виконуються опалубні роботи. 
Після зведення всіх вертикальних монолітних залізобетонних 
конструкцій першого захоплення відразу починаються роботи: з влаштування 
горизонтальної опалубки першого захоплення та вертикальної опалубки 
другого захоплення. При цьому відповідно до створення фронту робіт 
спеціалізовані бригади з монтажу вертикальної, горизонтальної опалубки, 
арматурних і бетонних робіт поступово приступають до виконання 
відповідних робіт у певній послідовності [11]. 
39 
 
 
Риcунoк 2.2 - Принцип рoзпoділу будівлі на захватки 
Створити поточну організацію роботи та безперервне використання 
всього комплекту опалубки у процесі зведення монолітних залізобетонних 
конструкцій, при необхідності змінюється порядок захоплення, що дозволяє 
скоротити тривалість опалубки та оптимально використовувати комплект 
опалубки. . 
Дослідженнями встановлено, що порядок захоплення слід змінювати, 
коли поверхи відрізняються об'ємно-планувальними та конструктивними 
рішеннями [11]. 
Це стосується, перш за все, цокольних і цокольних частин будівлі, а 
також перших поверхів житлових будинків, які зазвичай призначені для 
використання під офісні приміщення, магазини, підземні автостоянки тощо. 
змінюється, але при бетонуванні верхніх поверхів (технічного поверху, 
венткамери, горищного поверху) з метою раціонального використання 
опалубного комплекту та забезпечення організації потоку долота, 
послідовність захватів має знову змінитися. 
40 
 
Для досягнення цієї мети роботи на октанових підлогах часто 
виконуються на трьох-чотирьох рівнях, що дозволяє раціонально 
використовувати підйомні механізми. 
Об'єм комплекту опалубки для зведення монолітних залізобетонних 
конструкцій об'єкта, що будується, визначається виходячи з максимального 
обсягу комплекту для однакових вертикальних конструкцій в межах одного 
захоплення і загального обсягу комплекту балок вертикальних конструкцій, 
що мають різне геометричні конфігурації та розміри. 
Таким чином, запропонована схема вибору опалубного комплекту 
дозволяє максимально скоротити його комплект та забезпечити 
безперервність роботи спеціалізованої бригади вертикальної опалубки. 
Для порівняння звернемося до закордонних свідчень. Практика 
розрахунку опалубки таких компаній, як "ДОКА", "МЕВА", 
"АЛЮМОЦИТЕМ" та ін. показує, що комплект визначається для всього 
поверху [12]. Той самий принцип закладено у відомій програмі для 
автоматизації розрахунку опалубного комплекту. Все це призводить до 
збільшення обсягу комплекту в порівнянні з реальними потребами. 
Спеціалізовані бригади використовуються неефективно, виконують 
невиправдано великий обсяг роботи, пов'язаної з неминучими прототипами. 
Об'єм опалубного комплекту для бетонування горизонтальних 
монолітних залізобетонних конструкцій вибирається з умов забезпечення 
безперервної роботи спеціалізованої бригади горизонтальної опалубки. 
Зважаючи на складність технології та організації зведення 
горизонтальних монолітних залізобетонних конструкцій обсяг комплекту 
горизонтальної опалубки повинен забезпечувати одночасну опалубну роботу 
на трьох або чотирьох захватах, а також на різних захватах. Наступні 
спеціалізовані роботи виконуються за ночі: 
• на першому захопленні – демонтаж горизонтальної опалубки для 
необхідної опори бетонних конструкцій; 
41 
 
• на другому грейфері – бетонування армованих горизонтальних 
конструкцій; 
• на третьому захопленні – посилення горизонтальних конструкцій; 
• на четвертому захваті – роботи з монтажу горизонтальної опалубки. 
При цьому, оскільки після демонтажу першого захоплення опалубка 
звільняється, певна частина комплекту опалубки використовується на цьому 
захопленні. 
Схвалення виробництва підтверджує, що для забезпечення поточної 
організації роботи, максимального використання потужності 
вантажопідйомних механізмів та безперервного забезпечення роботи 
спеціалізованих бригад протягом робочої зміни необхідно вибирати обсяги 
складових палуб. із розрахунку на одноденне виконання палубних робіт на 
трьох-чотирьох грейферах [11]. 
Аналіз об'ємно-планувальних та конструктивних рішень житлових будинків із 
монолітного залізобетонного каркасу показує, що об'єм вертикальних 
залізобетонних конструкцій на один об'єкт становить 40-45% від загального 
обсягу монолітних залізобетонних конструкцій, а об'єм горизонтальні 
залізобетонні конструкції – 55+60% відповідно. 
Виходячи з цих відсотків, підбирається обсяг комплектів вертикальної та 
горизонтальної опалубки. 
Для визначення обсягу комплектів вертикальної та горизонтальної опалубки 
дуже важливим фактором є змінний коефіцієнт використання монтажного 
крана [8]. 
Аналіз даних будівництва житлових будинків із монолітних залізобетонних 
конструкцій при використанні у будівництві одного монтажного крана 
показує, що для забезпечення раціонального використання монтажного крана 
об'єм бетонування повинен становити 45-50 м3/добу при роботі двома. 
зрушення. При цьому бетонування вертикальних елементів витрачається 18-
20 м3/сут, але в горизонтальних - 27-30 м3/сут. Відповідно комплект 
вертикальної опалубки за середньої товщини вертикальних елементів 250 мм 
42 
 
становить 190+220 м, а комплект горизонтальної опалубки при товщині 
конструкції 180 мм - 480+600 м. 
Для забезпечення безперервної роботи крана в зимовий сезон за такої ж 
інтенсивності бетонування, як і в літній сезон, необхідно збільшити об'єм 
комплектів вертикальної та горизонтальної опалубки на 20+25%. 
p align="justify"> Різні системні опалубки (рис. 2.3), розроблені західними 
фірмами, широко використовуються як новітня технологія будівництва 
житлових будинків з монолітних залізобетонних конструкцій [13]. Для 
бетонування вертикальних конструкцій застосовують: 
• інвентарна дрібнощитова опалубка компанії «MEVA» (Німеччина); 
• дрібнощитова опалубка компанії «ДОКА-Фрамакс» (Австрія); 
• великощитова дерев'яна опалубка DOKA (Австрія); 
• дрібнолистова опалубка «ALUMA-SYSTEMS» (Канада). 
Вони мають кращу конструкцію і відрізняються підвищеною надійністю в 
порівнянні з вітчизняними розробками, переліченими в розділі 1. Проте 
перевірка встановлення цих системних форм, крім низки переваг, виявила 
серйозні недоліки: 
• монтаж інвентарної дрібнолистової опалубки досить трудомісткий. При 
монтажі та демонтажі опалубки щоразу необхідне поелементне складання та 
розбирання опалубки за допомогою крана, що збільшує кількість підйомів, 
знижує ефективність використання крана, знижує продуктивність праці 
робітників; 
• конструкція великощитової дерев'яної опалубки фірми «ДОКА» [13] має 
суттєві дефекти у вузлах кріплення дерев'яної балки до металевої балки – в 
процесі експлуатації дуже часто при стропуванні та підйомі балки. 
конструкції у крупнолистовій опалубці «га» ламає йки-стопори», внаслідок 
чого щити опалубки виходять з ладу. 
43 
 
 
Риcунoк 2.3 - Дрібнoщитoва мoдульна щитoва oпалубка 
• у проектних рішеннях монолітно-каркасних житлових будинків 
використовується велика кількість типорозмірів конструкцій та архітектурних 
елементів. Для бетонування цих конструкцій недостатньо використовувати 
лише існуючі типорозміри інвентарної опалубки. Дуже часто доводиться 
використовувати спеціальні вставки, що потребує додаткових трудових та 
фінансових витрат; 
• дерев'яна крупнощитова опалубка фірми «ДОКА» [13] застосовується для 
зведення прямолінійних вертикальних залізобетонних конструкцій та має 
обмежену сферу бетонування: при бетонуванні П-подібних, Т-подібних та Н-
подібних вертикальних конструкцій, циклів бетонування. збільшення, т. що 
бетонувати, обґрунтовується окремо прямими ділянками; 
Таким чином, розвиток технології монолітних залізобетонних робіт багато в 
чому стримується конструктивними вадами палубних систем.  
44 
 
2.2. Аналіз та характериcтика матеріальнo-технічних та трудoвих 
реcурcів 
У монолітно-каркасному будівництві якість кінцевого продукту багато в чому 
залежить від вибору оптимальної технології та організації робіт, а й від якості 
вкладених матеріалів. 
Вивченню якості арматури та бетонної суміші присвячено безліч робіт, де 
докладно досліджуються властивості арматури та бетонної суміші [8]. 
Розглянемо малодосліджені питання. 
Комплексна механізація. Транспортування, укладання та ущільнення бетонної 
суміші у вікні механізовані, проте роботи з настилу та армування найчастіше 
виконуються вручну. Для цих робіт велике значення має впровадження 
комплексної механізації. 
На будівельному майданчику з метою скорочення ручних процесів під час 
виконання терасних робіт щодня проводяться роботи у виробничих цехах, 
зокрема створюються: 
• стенд для складання опалубних щитових конструкцій; 
• кондуктори для збирання та ремонту опалубних щитів. 
Використовуються такі інструменти: стаціонарна циркулярна пилка, 
електрична викрутка, електродриль, зварювальний апарат. 
Арматурні заготовки виготовляються у виробничих цехах, оснащених 
механічними та електричними механізмами, що дозволяють виконувати 
трудомісткі процеси механізованою працею. 
Заготівля арматури, що надходить у бухти, проводиться у виробничих цехах 
на електромеханічних машинах, які одночасно розмотують бухти, правлять 
прутки та розрізають їх на окремі стрижні необхідної довжини. У 
технологічну схему, яку закуповується арматура, включені такі 
електромеханічні верстати [8]: 
• композитний провідник; 
• трансформатор; 
• загинальний верстат; 
45 
 
• звичайний відрізний верстат; 
• верстат для чищення барної арматури; 
• верстат для кріплення арматури; 
• верстат для різання арматури; 
• кондуктор для зварювання заставних деталей; 
• зварювальний трансформатор; 
• кран-балка; 
• прецніжниці. 
На будівельному майданчику необхідно мати комплект інструментів малої 
механізації, до якого входять [8]: 
• глибинний вібратор із робочим органом діаметром 30; 38; 51 мм та гнучкий 
вал завдовжки 2000 мм для ущільнення бетонної суміші та 4000 – 5000 мм для 
бетонування вертикальних конструкцій, а також балок та ригелів; 
• електромеханічний віброрейка для ущільнення бетонної суміші при 
бетонуванні плити перекриття; 
• понижувальний трансформатор для живлення вібраторів; 
• для зимового бетонування – масляний понижувальний трансформатор 
потужністю 63+80 кВт; 
• бункер для прийому бетонної суміші (бадді) ємністю 0,5, 075, 1, 1,25, 1,5м3 
(рис. 2.4), який одночасно є вимірювачем об'єму бетонної суміші, для цього є 
позначки на зовнішню частину бункера (бадді) що дозволяє визначати об'єм 
бетону від 0,1 до 1,0 м3; 
• електричні машини для заливки швів (з їх допомогою після демонтажу 
опалубки за необхідності проводиться заливка бетонних поверхонь); 
• електричний дриль; 
• перфоратор для свердління отворів для кріплення опалубки вертикальної 
конструкції до бетонного перекриття; 
• ручна електрична циркулярна пилка; 
46 
 
 електричний відбійний мoлoтoк для уcунення дефектів в бетoнних 
кoнcтрукціях, а такoж для oчищення пoверхoнь кoнcтрукцій від 
бетoнних напливів; 
 зварювальний транcфoрматoр; 
 кoмпреcoр (за дoпoмoгoю cтиcнутoгo пoвітря oчищають палубу 
oпалубки безпocередньo перед бетoнуванням). 
 
 
Риcунoк 2.4 - Бункери для прийoму бетoннoї cуміші 
47 
 
Залежно від обсягів монолітних залізобетонних робіт та термінів будівництва 
для кожного об'єкта вибір заходів малої механізації здійснюється згідно з ПВР 
[1]. 
Планування трудових ресурсів на житлове будівництво із монолітних 
залізобетонних конструкцій залежить від багатьох факторів. 
Основні з них: 
• технологія та організація будівництва об'єктів; 
• технічна можливість вантажопідйомних механізмів; 
• кваліфікаційний склад працівників; 
• окремі терміни виконання спеціалізованих работ. 
Чинна нормативна база не дозволяє достатньо точно визначити трудомісткість 
окремих спеціалізованих робіт з будівництва монолітних житлових будинків, 
оскільки ці нормативи не враховують повний технологічний регламент 
монолітних залізобетонних робіт. Також є оцінка вартості палубних систем. 
Тому для реальної оцінки витрат праці під час будівництва монолітних 
залізобетонних конструкцій пропонується зведення технологічних 
регламентів окремих спеціалізованих робіт та окремих бригад за видами 
робіт. Дамо їх короткий опис [8]. 
Арматурні та палубні роботи виконуються у два етапи: 
• закупівля арматурної продукції, збирання та посилення щитів опалубки у 
виробничих цехах; 
• робота безпосередньо на будівельному майданчику. 
Технологічний регламент підготовки арматурної продукції для виробничих 
цілей складається з наступних процесів: 
• розвантаження арматури; 
• постачання окремих партій арматури на обробку; 
• чищення, правка та різання фурнітури; 
• закупівля окремих елементів арматури: Г-, П-, Z-подібних виробів, а також 
«осередків» для спирання нижніх та верхніх арматурних стрижнів у плитах 
перекриття; 
48 
 
• маркування готової арматурної продукції; 
• навантаження арматурної продукції транспортні засоби. 
Особливості формування професійного складу спеціалізованих бригад при 
будівництві монолітних каркасних залізобетонних висотних житлових 
будинків показані на рис. 2.5. 
Для заготівлі арматурної продукції у виробничих цехах, залежно від обсягу 
робіт, необхідні спеціалізовані бригади арматурників у наступному складі: 
• кранівник (кранівник) У розряді – 1 чол. 
• електрик VI розряду – 1 чол. 
• виробник арматури 5 розряду – 1 чол. 
• виробник арматури IV розряду – 1 особа. 
• фабрикант-арматурник ІІІ розряду – 2 чол. 
• різноробочий – 1 особа. 
Заробітна плата бригади арматурників, які працюють у виробничому цеху із 
заготівлі арматурної продукції, розраховується від укладеного у праві бетону, 
тобто визначається кінцевою продукцією, яка якісно оцінюється технічним 
наглядом [8]. ]. 
Технологічний регламент армуючих робіт, що виконуються на будівельному 
майданчику, включає наступний комплекс операцій: 
• розвантаження арматурної продукції; 
• постачання арматурної продукції до проектної позначки; 
• збирання арматурних каркасів, сіток та окремих виробів у проектне 
положення; 
• монтаж заставних елементів (відповідно до проекту). 
49 
 
 
Склад спеціалізованих
бригад
Професіональних склад
Опалубочні роботи Арматурні роботи Бетонні роботи
бригади щитової опалубки
Укладання бетонної Укладання бетонної
Монтаж вертикальної Монтаж горизонтальної Арматурні роботи на Заготівля арматури на суміші за допомогою суміші способом
опалубки (демонтаж) опалубки (демонтаж) будівельному майданчику виробничій базі бетононасосу  (Догляд за "кран-баддя" (Догляд за
бетоном) бетоном)
Професіональних склад Професіональних склад Професіональних склад Професіональних склад Професіональних склад Професіональних склад
бригади опалубки ліфта бригади бригади бригади бригади бригади
Риcунoк 2.5 - Ocoбливocті фoрмування прoфеcійнoгo cкладу cпеціалізoваних бригад 
Облік впливу поверховості на професіональний
склад спеціалізованих бригад
Опалубник-
Монтажник
монтажник
Км1, Км2, К , К ,
Км3, ... , К
ом1 ом2
мn
Ком3, ... , Комn
Тесляр Тесляр
Кт1, Кт2, Кт1, Кт2,
Кт3, ... , Ктn Кт3, ... , Ктn
Монтажник
Км1, Км2,
Км3, ... , Кмn
Опалубник-
тесляр
Кот1, Кот2,
Кот3, ... , Котn
Арматурник
Ка1, Ка2,
Ка3, ... , Каn
Арматурник-
заготівельник
Каз1, Каз2,
Каз3, ... , Казn
Електро-
зварювальник
Кез1, Кез2,
Кез3, ... , Кезn
Кранівник
Кк1, Кк2,
Кк3, ... , Ккn
Машиністи
Км1, Км2,
Км3, ... , Кмn
Бетоняри
Кб1, Кб2,
Кб3, ... , Кбn
Штукатури
Кш1, Кш2,
Кш3, ... , Кшn
Бетоняри
Кб1, Кб2,
Кб3, ... , Кбn
50 
 
Склад спеціалізованої бригади з арматурних робіт на будівельному 
майданчику має бути наступним: 
• слюсар VI розряду – 1 чол. 
• слюсар У розряду – 1 особа. 
• слюсар IV розряду – 1 особа. 
• слюсар III розряду – 2 особи. 
• різноробочий – 1 особа. 
Визначення складу технологічного регламенту (перерозподілу) 
профнастилних робіт залежить від конструкції та складу застосовуваного 
профнастилу. Виходячи з цього визначаються трудовитрати на палубні роботи 
[3]. 
Для вертикальних монолітних залізобетонних конструкцій технологічний 
регламент великопанельних робіт складається з: 
• розвантаження великощитової опалубки; 
• очищення опалубних щитів; 
• покриття щитів опалубки; 
• монтаж однієї сторони опалубки щитової конструкції; 
• монтаж обплетення трубок та наконечників; 
• монтаж другої сторони щитової конструкції опалубки з торцевими вирізами; 
• кріплення за допомогою кріплення та кронштейнів, регулювання та 
встановлення опалубки в проектне положення; 
• зашивання щілин (за потреби); 
• поперемінне калібрування опалубки після укладання та ущільнення бетонної 
суміші. 
Технологічний регламент демонтажу опалубки з крупнолистових елементів 
складається з: 
• зняття кріплень та кронштейнів опалубки; 
• відокремлення щитів від бетонних поверхонь; 
51 
 
перестановка щитів опалубки; 
• видалення пластикових трубок та кінців; 
• очищення опалубних щитів; 
• покриття щитів опалубки; 
• Зберігання елементів опалубки. 
Спеціалізована бригада для виконання опалубних робіт з монтажу опалубки 
для бетонування вертикальних конструкцій повинна мати наступний 
професійний склад: 
• монтажник вертикальної опалубки VI розряду – 1 чол. 
• монтажник вертикальної опалубки У розряд – 1 чол. 
• монтажник вертикальної опалубки IV розряду – 1 чол. 
• монтажник вертикальної опалубки III розряду – 2 особи. 
• IV клас жінки – 1 особа. 
• Жінки ІІІ класу – 1 особа. 
• різноробочий – я людина. 
При зведенні горизонтальних монолітних залізобетонних конструкцій склад 
технологічного регламенту залежить від конструкції опалубки та характерних 
розмірів бетонних конструкцій. 
Останнім часом горизонтальні монолітні залізобетонні конструкції (балки, 
ригелі та плити перекриттів) бетонують у стандартній опалубці [8]. 
Технологічний регламент монтажу опалубки плит перекриття складається з 
наступних переділів: 
• розвантаження опалубки на будівельному майданчику; 
• постачання елементів опалубки на горизонт збирання; 
• встановлення телескопічних опор; 
• кріплення гусениць за допомогою штативів; 
• збирання головних балок; 
52 
 
• встановлення другорядних балок; 
• горизонтальне вирівнювання опалубки; 
• монтаж шару водоемульсійної фанери; 
• встановлення конструкцій для формування пазів на фанерному настилі; 
• очищення опалубки; 
• стяжка опалубки; 
• восьмиточкове горизонтальне центрування опалубки по фанерному настилу; 
• додаткове посилення балки балками. 
Демонтаж: опалубка плити перекриття виконується в наступній послідовності: 
• перерозподіл балок, що не несуть, під фанерним настилом поряд з 
монтажними лагами; 
• вигин телескопічних стрижнів; 
• демонтаж головних та другорядних балок; 
• демонтаж фанери, 
• очищення опалубки, 
Спеціалізована бригада з монтажу горизонтальної опалубки має наступний 
професійний склад. 
• монтажник IV розряду 1 чол. 
• монтажник ІІІ розряду – 1 чол. 
• технік VI розряду – 1 чол. 
• технік У розряду – 1 чол. 
• технік IV розряду – 1 особа. 
• технік III розряду – 2 особи. 
• різноробочий – 2 особи. 
Доріжки бетонуються у будівельних умовах у палубних формах після певного 
витримування бетону. Готовий марш монтується у проектне положення 
краном [8].  
53 
 
2.3.  Аналіз метoдів oрганізації кoнтрoлю якocті мoнoлітних 
залізoбетoнних рoбіт 
Аналіз даних будівництва житлових будинків з монолітним каркасом за 
технологією різання показує, що тільки регулярний та оперативний контроль 
якості робіт на всіх етапах виробництва забезпечує високу якість кінцевого 
продукту – монолітних залізобетонних конструкцій. 
Для поетапного систематичного контролю якості робіт при будівництві 
монолітних залізобетонних конструкцій, починаючи з виготовлення бетонної 
суміші і закінчуючи демонтажем опалубки, необхідно організувати групу 
робітників, яка включає представників: лабораторій; проектна організація, 
технічний нагляд та інженер з якості монолітних залізобетонних робіт від 
підрядної організації. 
Розглянемо поточні етапи та заходи контролю. 
Контроль якості бетонної суміші [11]. Бетонна суміш доставляється на 
будівельний майданчик вранці в автобетонозмішувачах із заводу виробника 
згідно з погодинним графіком доставки, в якому зазначено дату та інтервал 
доставки бетонної суміші. 
Зразки виробів, які розміщуються на будівельному майданчику перед 
укладанням у конструктивні елементи будівлі, перевіряються під час 
експлуатації на рухливість. Також забиваються контрольні зразки подальшого 
поетапного контролю бетону (рис. 2.6). 
На будівельному майданчику організується регулярний контроль подачі, 
укладання та ущільнення бетонної суміші, для цього на об'єкті завжди 
присутній бетонщик. 
Геодезичний контроль [14]. Обґрунтування зведення монолітних 
залізобетонних конструкцій показує, що для оперативної організації 
поетапного контролю якості бетонних робіт необхідне геодезичне контрольне 
забезпечення з фокусом прогресивних вимірювальних приладів, що дозволяє в 
процесі будівництва З моноліту цих конструкцій легко провести необхідні 
54 
 
вимірювання та одразу їх обробити.
F
b
a
F  
Риcунoк 2.6 - Cхема випрoбування бетoннoгo кубика на cтиcк 
Оскільки технологічні похибки і похибки геодезичних вимірів 
впливають якість кінцевого продукту, особливу увагу слід приділити 
підвищенню точності вимірів. Це досягається за рахунок використання 
синхронних вимірювальних пристроїв, які дозволяють повністю 
виключити передачу та перенесення помилок з одного етапу роботи на 
інший, а також скоротити або частково виключити різні перевірки та 
підготовки після кожного етапу роботи [14]. ]. 
Для оперативної та регулярної організації ефективного 
геодезичного контролю перед початком монолітних залізобетонних 
робіт розробляється проект виконання геодезичних робіт. Схеми 
відображаються у проекті: 
• будівництво нових вічок монолітних житлових будинків; 
• розміщення очних знаків та способи їх фіксації; 
• геодезичний контроль точності будівництва; 
• проведення виконавчих геодезичних розвідок будівель на 
окремих етапах робіт; 
• організація геодезичного контролю деформацій будівлі, що 
будується, як під час будівництва, так і після її завершення, на строк не 
менше двох років. 
55 
 
Геодезичні роботи під час будівництва монолітних залізобетонних 
конструкцій виконуються в наступній послідовності: 
• Відштовхуючись від орієнтирів геодезичної мережі, викопують і 
закріплюють на майданчику вуха зведеного об'єкта. 
• За схемою нерухомих вічок ламаються додаткові вічка. 
• З оригінальних та додаткових очей зроблено розбивку 
конструкції пристрою. 
• Безпосередньо на будівельному майданчику прокладаються і 
нівелюються репери (не менше двох), а також визначаються позначки 
опорних точок вікон будівлі, що будується. 
• На фундаментній плиті (кореневій основі), що зводиться, 
креслиться рівень чистої підлоги першого поверху – стартова (нульова) 
позначка зведеного поверху. 
Розбивку додаткових вушок будинку, що зводиться на стартовому 
та монтажному горизонті, слід проводити шляхом суцільних 
вимірювань на відстані від початкових вушок. При цьому замість 
додаткових очей можна проводити лінії, паралельні очам та граням 
конструкцій. 
Розбивка по проектному положенню конструкцій будинку, що 
будується, а також перенесення відміток з вихідної прив'язки 
проводяться методом геодезичного нівелювання. Якщо висота передачі 
більше 3 метрів або передача позначки здійснюється в незручному 
місці, її можна передати з мотузки на конструкцію за допомогою 
рулетки. 
У міру зведення монолітних залізобетонних конструкцій вуха 
піднімають на рівень перекриттів, що зводяться, і закріплюють фарбою. Після 
підняття всіх точок основного вікна на стелю (монтажний горизонт) 
виконуються контрольні вимірювання відстаней між отриманими точками. 
Допустиме відхилення між виміряними та вихідними даними визначається 
розрахунком точності для даного типу конструкції та має знаходитися в 
56 
 
межах 2-5 мм. Дуже зручним прийомом у будівництві монолітних 
залізобетонних конструкцій під час перекладу очей на робочі горизонти є 
метод вертикального проектування. Для цього в отворі на монтажному 
горизонті закріплюють координатну палітру з кроком 1х1, 5х5 або 10х10 мм 
[14]. 
Фіксоване положення вертикальної лінії візування визначається 
абсцисою (x) та ординатою (y) під знаковою координатною сіткою. Ця точка 
на монтажному горизонті приймається за центр отриманої базової точки. 
Віддалені в такий спосіб базові точки утворюють базову систему кожного 
горизонту збирання. Точність взаємного розташування точок перевіряють за 
допомогою теодоліту або лінійних вимірів. 
Розбирання вертикальних елементів будівлі, що будується, проводять за 
раніше знятими скляними вушами з фіксацією розмірів елемента на горизонті 
складання. Обстеження проводиться за допомогою теодоліту та рулетки та 
фіксується фарбою. Для точності установки вертикальної опалубки на 
конструкцію робляться та закріплюються виступи. При встановленні 
опалубки точне горизонтальне положення вертикального елемента 
забезпечується методом виміру від виступу. Монтаж вертикальних 
конструкцій провадиться за допомогою теодолітів, встановлених у двох 
взаємно перпендикулярних площинах. Контролювати вертикальність 
конструкцій можна також за допомогою нахилу або будівельного рівня [14]. 
Після всіх перевірок встановлений елемент вертикальної конструкції 
бетонується. Після бетонування та зняття опалубки на вертикальному 
елементі роблять взаємно перпендикулярні вуха та закріплюють їх фарбою. 
Також перевіряють вертикальність елемента; величина відхилення буде 
занесено до виконавчої схеми. Відхилення конструкції від вертикалі має бути 
не більше ніж 15 мм по всій висоті. Габаритні розміри можуть відрізнятись від 
проектних на -2, +5 мм. Відхилення від плану не допускаються. 
Вертикальне планування монолітних залізобетонних конструкцій 
полягає у встановленні горизонтальної опалубки на заданій позначці. Для 
57 
 
цього на вертикальних елементах на горизонті установки робляться умовні 
позначки 1000 мм від чистої підлоги. Вони є відправною точкою для 
встановлення опалубки на перекриття та заливання чистих підлог. 
Горизонтальну опалубку встановлюють методом знаходження точки із 
заданою розрахунковою відміткою. За допомогою рівня та рейки (рис. 2.7) 
намагаються встановити опалубку плити перекриття у горизонтальне 
положення. 
• Точність установки опалубки повинна відповідати наступним 
допускам: 
• місцеві нерівності (при перевірці 2-метровою лінійкою) не більше 5 
мм; 
• величина відхилення ділянки, що перевіряється, по всій довжині не 
більше 20 мм. 
Після бетонування підлоги роблять геодезичну зйомку (нівелювання) 
підлоги з даними, внесеними на виконавчу схему.
 
Риcунoк 2.7 - Oптичний нівелір, тринoга та телеcкoпічна рейка 
58 
 
Кoнтрoль дефoрмацій [14]. Як у будівництві, так і в будівлях і 
спорудах з часом утворюються деформації. Внаслідок низки причин основною 
з них є нерівномірний розподіл навантажень на фундамент та вікно. 
виявляються прогини, крен тощо. 
Нерівномірні деформації будівельних конструкцій викликані 
насамперед нерівномірними опадами фундаментів, що, своєю чергою, є 
наслідком нерівномірної динамічної дії навантажень на фундаменти та 
нерівномірних деформацій земної поверхні. 
Просідання може бути викликане різними факторами, дія яких може 
спричинити неприпустиме просідання та привести будівлю до аварійного 
стану. До них відносяться: неоднорідність структури ґрунту, гідрогеологічні 
умови, пов'язані з коливаннями рівня ґрунтових вод, наявність у надрах 
розріджених, рухливих і т.д. 
Просочування вологої маси будівлі припиняється в міру ущільнення 
ґрунту на ділянці потоком води. При цьому, як правило, в піщаних грантах 
просідання сповільнюється швидше, ніж у глинистих ґрунтах, в яких просадка 
спочатку відбувається невеликими темпами і повільно затихає протягом 10-15 
років. 
Систематичний вимір осідання фундаменту є одним з основних методів 
дослідження деформацій споруд. Результати таких обстежень є основними 
матеріалами, що характеризують міцність вікна та будівлі загалом, що 
дозволяє вжити заходів щодо запобігання деформаціям, а також надати 
необхідні дані для уточнення методів розрахунку вікон, встановлення 
граничних значень. та закордонних значень просідання для різних ґрунтів та 
груп будівель. Для запобігання просіданням стін фундаментів будівель 
прокладають позначки просідання [14]. 
Проект розміщення знаків складається з урахуванням конструкції 
фундаменту та поставлених завдань щодо розслідування пошкоджень будівлі. 
Після закладання штампів їх прив'язують до окремих виступів будівель та 
становлять виконавчий план їх розміщення. 
59 
 
Відмінним вікном для вимірювання осідання будівлі є мережа 
фундаментальних реперів, встановлених на деякій відстані від будівлі з таким 
розрахунком, щоб процеси просідання будівлі не впливали на їхнє положення. 
Моніторинг просадок починається з нівелювання еталонних реперів 
методом високоточного геометричного нівелювання. Вимірювання просідання 
зводиться до укладання вирівнюючих курсів за відмітками, що розміщуються 
на цокольному поверсі будівлі між опорними реперами. Такі перевірки 
проводяться циклами, частота яких залежить інтенсивності корозії 
устаткування [14]. 
Після контролю опади обробляються дані нівелювання та 
розраховуються відмітки всіх нормальних оцінок. За результатами 
складаються звіти, в яких зазначається сума втрат окремих марок між двома 
останніми циклами та загальні втрати з початку спостережень. 
За спостереженнями вжито відповідних заходів для нормальної 
подальшої експлуатації будівлі. Важливим фактором розвитку неприпустимих 
деформацій у конструкціях висотних будівель є нерівномірність розподілу та 
динамічний вплив навантажень від вітрових пульсацій та землетрусів. 
Вітрові навантаження у висотних будинках сприймаються у вікні ядром 
жорсткої будівлі, що утворюється в районі осередків проходу, а потім 
діафрагмами жорсткості з витягнутих залізобетонних вертикальних елементів 
у напрямках числових і літерних очей будівлі та мінімальною мірою колон 
великого перерізу 600 - 2. Товщина всіх цих елементів при розробці 
розрахункової схеми будівлі не підбирається з розрахунку на рівномірний 
розподіл балок, тому не забезпечується рівномірний розподіл балок від 
вітрового навантаження на фундаменти, що у висотних будинках з 
урахуванням пульсації досягає значних значень. 
Жорсткість всієї будівлі в монолітно-каркасному варіанті ділиться на 
жорсткість складових вертикальних елементів, кожен з яких окремо передає 
на фундаменти ту частину навантаження, яка складається з вертикально 
діючих постійних і перехідних навантажень і горизонтальних балок і балки 
60 
 
від короткочасного вітрового навантаження. Всі ці навантаження і сили, 
наближені до реальних, розраховуються з використанням інтерактивних 
автоматизованих програм, що враховують спільну роботу проектора будівлі 
разом з фундаментом і фундаментом будівлі. 
Однак розрахунок та визначення паль виробляють за заданим проектом 
фундаменту (плита, суцільна або розділена на частини гратчаста плита з 
умовно заданими довжиною та перерізом паль тощо). Після розрахунку 
каркасної схеми будівлі задаються навантаження та тиск на фундаменти для 
кожного вертикального елемента. На основі цього навантаження та зусилля 
проводиться розрахунок фундаментів та автоматично визначається робоча 
конструкція фундаменту (без перерахунку всієї будівлі та фундаменту в 
цілому). Тому певна частина запасу міцності фундаментної конструкції та її 
поверхні завжди відрізнятиметься за своїми розмірами в сегментних 
ґратчастих фундаментах у пальовому виконанні або в окремо розташованих, 
без пальових фундаментах, під вертикальними елементами, об'єднаними в 
окрему групу [14]. 
Найбільш вигідним для зменшення нерівномірних деформацій незсувних 
конструкцій будівлі є фундамент із суцільною плитою по всій площі будівлі 
(на палях або без них). Однак в обмежених міцних умовах будівництва, коли 
під поверхнею будівлі часто зустрічаються конструкції різних мереж зв'язку, 
фундамент будівлі найчастіше не може бути виконаний у вигляді суцільної 
плити та її доводиться розділяти. на частини, цим збільшуючи можливість 
впливу нерівномірностей деформацій у висотних будинках. У цьому випадку 
необхідно збільшити запас міцності для надійної роботи фундаменту з 
покрівлею. Проте прояв нерівномірних деформацій у присутності завжди. 
Найбільш надійними, тобто стійкими до нерівномірних деформацій є 
монолітно-каркасні будівлі. Вони набагато більш стійкі, ніж будівлі зі збірних 
залізобетонних елементів або цегли з поздовжніми і поперечними стінами, що 
не стикуються. Висотні будівлі з таких конструкцій через свою масивність 
61 
 
більш чутливі до сейсмічних навантажень, їх фундаменти менш економічні, а 
їхня міцність у порівнянні з монолітно-каркасними обмежена. 
2.4. Аналіз ocoбливих вимoг дo oхoрoни праці при зведенні мoнoлітних 
залізoбетoнних кoнcтрукцій 
Будівництво монолітних залізобетонних каркасних елітних житлових 
будинків має особливості в організації охорони праці, які пов'язані з 
різноманітністю технічних заходів, матеріалів і вологих процесів, що 
виконуються на будівельному майданчику. 
При розробці технологічного проекту враховуються вимоги безпеки для 
кожного спеціалізованого процесу, де потрібні спеціальні заходи захисту та 
техніки безпеки [15]. 
Введення спеціальних позначень. При виконанні монолітних 
залізобетонних робіт на будівельному майданчику виділяють окремі ділянки 
для всіх спеціалізованих процесів: виготовлення та армування арматурних 
каркасів; бетонування доріжок та дрібних нетипових залізобетонних 
елементів; прийом бетонної суміші; ділянку зберігання та підготовки 
опалубки. Усі ці території мають бути обгороджені та обладнані табличками з 
назвами територій. 
Оснащення майданчика навісами та опорами. Під час виготовлення та 
закріплення арматурних каркасів у нічний час, а також, щоб уникнути 
кліматичних впливів та шуму, ділянка обладнується інвентарними наметами. 
Для збирання та розбирання великощитової опалубки необхідно 
встановити робочий майданчик, обрамлений перилами та сходинками для 
безпеки працюючих. Такі самі опори встановлюються при бетонуванні 
конструкцій. 
Взимку карнизи повинні мати рівну поверхню із зазором між дошками 
не більше 5 мм, а при розташуванні карнизів на висоті 1300 мм і більше вони 
повинні бути обладнані огорожею та бічними елементами. Перекриття щитів 
допускається лише за довжиною; шпильки повинні розташовуватися на опорі 
та перекривати її на 200 мм з кожного боку. При встановленні крупнолистової 
62 
 
опалубки в кілька балок (перекриттів) кожну наступну балку слід 
встановлювати лише після закріплення нижньої балки (перекриття). 
Обмеження через погодні умови. Монтаж великощитової опалубки, що 
має велику щільність пари і габарити, а також при примиканні до будівель, що 
будуються, є роботою підвищеної небезпеки. При швидкості вітру 10 м/с і 
вище необхідно зупинити. В інших випадках палубні роботи припиняються за 
швидкості вітру 15 м/с і вище. Взимку опалубку необхідно очищати від снігу 
та льоду. Необхідно ретельно слідкувати за станом елементів опалубки. 
Сталеві огорожі. У процесі будівництва на кожному поверсі по 
периметру будівлі зводяться сталеві огорожі. 
При будівництві монолітних каркасних залізобетонних односекційних 
житлових будинків допускається одночасне виконання інших будівельних 
робіт на різних поверхах за наявності не менше трьох верхніх поверхів. 
Монтаж електричного опалення. При організації термообробки бетону 
на будівельному майданчику необхідно підключити та узгодити процес 
бетонування та провести всі роботи з електрообігріву за єдиним напрямком. 
Зона електрообігріву повинна перебувати під постійним контролем 
електриків, виконання будь-яких робіт на цих ділянках не допускається [15]. 
Електричний обігрів монолітних залізобетонних конструкцій повинен 
здійснюватися при напрузі 49 - 75 В. Використовувані матеріали, марки та 
перерізи проводів та кабелів повинні суворо відповідати проекту виконання 
робіт та технологічній карті. При кожному переміщенні електроустаткування, 
яке використовується для електроопалення, на нове місце слід візуально 
перевіряти стан ізоляції силових кабелів та проводів, захисних заходів, огорож 
та заземлення. У процесі електрообігріву необхідно стежити за показаннями 
вимірювальних приладів, здійснювати ретельний контроль обладнання та 
проводів, не допускати нагрівання контактних з'єднань. Усі електричні 
з'єднання струмопровідних частин повинні мати надійну щільність контактів. 
Після кожного увімкнення або вимкнення напруги необхідно перевіряти 
справність всієї розподільної мережі, стан контактів та трансформаторів. 
63 
 
Електричні кабелі пристроїв механізації мають бути захищені від 
пошкоджень. Безпосередній контакт кабелю із гарячими поверхнями не 
допускається. У разі автоматичного відключення захисно-роз'єднувальних 
пристроїв та виникнення аварійної ситуації негайно припинити роботу, 
вимкнути автоматичні вимикачі. 
Після закінчення термообробки бетону необхідно відключити ділянку 
електрообігріву від електричної мережі, провести прибирання робочого місця, 
очистити інструменти, механізми та пристрої від бетонної суміші та бруду, 
очистити засоби індивідуального захисту [15]. 
З метою забезпечення безпеки термічна обробка бетону заборонена: 
• без захисту зони електрообігріву, відсутності або недостатнього освітлення; 
• у разі виявлення несправності електрообладнання або електропроводки. 
Крім того, заборонено: 
• вимірювати температуру бетону за допомогою термометрів при напрузі 
понад 75 В, а також без засобів індивідуального захисту; 
• використовувати як заземлюючий пристрій мережу водопостачання та 
опалення; 
• залишати опалювальне приміщення без нагляду; 
• під час роботи відкривати захисні кожухи та кожухи, що оберігають від 
дотику до струмоведучих частин електроустаткування; 
• подати напругу на зону електрообігріву, якщо на ній знаходяться люди; 
• порушувати технологічну послідовність проведення електрообігрівальних 
робіт, передбачену технологічною картою; 
• розміщувати легкозаймисті матеріали поблизу місць електрообігріву; 
• повторно ввімкнути електрообладнання після спрацьовування захисту, не 
виявивши та не усунувши причини відключення; 
• підключати та вимикати штепсельні роз'єми, не знеструмлюючи їх; 
64 
 
• використовувати при електрообробці напругу вище вказаної в проекті 
(технологічній карті). 
Таким чином, мета запропонованих у цьому підрозділі рішень – уточнити та 
доповнити чинну нормативну базу та внести на цьому етапі деякі доповнення 
до технологічного ланцюжка. Загалом це робить технологію монолітного 
залізобетонного будівництва більш технологічною та ергономічною.  
65 
 
Виcнoвки пo рoзділу 2 
1. Дослідження технологічної системи монолітного висотного будинку 
визначило оптимальний склад, відходи, властивості компонентів, особливості 
спеціалізованих процесів. Встановлено якісний характер впливу на 
технологічні процеси монолітних залізобетонних робіт наступних факторів: 
вибору меж захоплень, послідовного виконання робіт на кожному захопленні, 
напрямів розвитку фронту робіт на весь об'єкт, вибір опалубного комплекту, 
рівень механізації, умови виконання спеціалізованих робіт, професійний склад 
спеціалізованих бригад. Це дозволило встановити пріоритети оптимізаційних 
заходів та їх внесок у загальне покращення системи. 
2. На сучасному рівні розвитку технологічної системи монолітного елітного 
житлового будівництва ключовим моментом оптимізації є конструктивні та 
технологічні новації, пов'язані з улаштуванням опалубки та вибором її 
оптимальної комплектації. Організаційні рішення, вибір технічних заходів та 
контроль якості пов'язані з реалізованими змінами. У подальших 
дослідженнях потрібне питання комплексного використання прогресивної 
технології під час виконання монолітних бетонних робіт. 
3. Технологічні особливості конструкцій та способи будівництва монолітних 
залізобетонних каркасних житлових будівель закріплюються в технологічних 
регламентах, що розробляються, нормах підбору професійного складу 
спеціалізованих бригад, матеріально-технічних і трудових ресурсів, а також 
уточнюються. існуючі методи контролю якості робіт, вимоги охорони праці та 
екстремальні умови виконання монолітних залізобетонних робіт.  
66 
 
РOЗДІЛ 3. OCOБЛИВOCТІ ТЕХНOЛOГІЇ ЗВЕДЕННЯ МOНOЛІТНИХ 
ЗАЛІЗOБЕТOННИХ КАРКАCІВ ВИCOТНИХ ЖИТЛOВИХ БУДІВЕЛЬ 
В РІЗНИХ КЛІМАТИЧНИХ УМOВАХ 
На більшій частині території України частина монолітних залізобетонних 
робіт, що виконуються в зимових умовах, становить близько 40% їх 
загального обсягу. Для окремих регіонів (Чорне море, степовий Крим) роботи 
в літні місяці слід проводити за умов сухого жаркого клімату. Тому доцільно 
провести адаптацію технологічних точок, запропонованих у розділі 2, до 
заданих кліматичних особливостей. 
3.1. Аналіз метoдів теплoвoї oбрoбки бетoну 
Бетонування монолітних конструкцій узимку вимагає застосування 
спеціальних технологій, покликаних забезпечити необхідні умови для 
твердіння бетону до досягнення ним заданої міцності. 
Завдяки науковій роботі [16] було розроблено наукові методи зимового 
бетонування та способи його виконання; визначаються раціональні режими 
старіння бетону залежно від типу та масивності конструкцій, типу цементу та 
складу бетону, умов теплообміну конструкції з навколишнім середовищем та 
темпів її подальшого навантаження; створено приміщення, обладнання та 
пристрої для виробництва бетонних робіт у зимовий період; видано 
нормативні та інструктивні документи. Кожен з цих методів має свої переваги 
та недоліки, досить вузьку сферу застосування та з різним ступенем успіху 
вписується у промислові технології залізобетонних робіт. 
Конкретизуємо цю оцінку технології, описаної у розділі 2. 
Дуже ефективне та економічне бетонування без застосування підігріву, 
але із застосуванням добавок через повільне затвердіння бетону суперечить 
вимогам високої оборотності опалубного комплекту. 
Все більшого поширення набув електричний підігрів бетонної суміші в 
діжках, що відрізняється низьким енергоспоживанням та вартістю. Однак 
необхідність великої вільної встановленої потужності в агрегатах та 
підвищені обмеження електробезпеки обмежують її придатність. 
67 
 
В даний час найбільш ефективним способом зимового бетонування є 
електричне підігрів бетону на будівельному майданчику [16]. Метод має 
багато різних модифікацій, що розширює сферу його застосування. У той же 
час він має багато недоліків. 
До них відносяться: 
• значна витрата металу на електроди та комутаційні дроти; 
• складність керування процесом опалення; 
• нерівномірність температурних полів у тілі конструкцій, що 
нагріваються, обумовлена нерівномірністю електричних полів мережі 
електродів; 
• високі трудовитрати на встановлення та комутацію електродів; 
• у ряді випадків (при встановленні накладних і, особливо, потрійних 
електродів, що встановлюються через опалубку) - значне зниження 
оборотності опалубки. 
Характер цих недоліків дозволяє оцінити ступінь їхнього впливу на 
структуру та функції, а саме: вони погіршують показники на 5 та 6 рівнях 
(рис. 3.1), а також підвищують кваліфікаційні вимоги (рівень 7). 
Що стосується нових методів електротермообробки, то практично всі 
вони мають той чи інший недолік, що багато в чому перешкоджає їхньому 
поширенню в будівельній галузі. 
Індукційний метод добре вписується в технології промислового 
бетонування, проте має дуже обмежену сферу застосування, оскільки 
ефективний тільки для товстоармованих або забетонованих у металевій 
опалубці рамних конструкцій і стійок. 
Метод інфрачервоного нагріву, що є найбільш універсальним, досить 
громіздкий, енерговитратний і за неправильного використання небезпечний 
для якості бетону [17]. Слід зазначити групу комбінованих способів зимового 
бетонування. 
68 
 
Зовнішні фактори Структури Характер рішень Рівні
Будівельна фірма
Про початок будівництва (адаптивність) 1
(підприємство)
Умови будівництва Маркетинговий підрозділ Про комерційні умови будівництва (ефективність) 2
Науково-виробничі Прогноз
структури Розробка і впровадження інновації
НЦФ (Національний адаптацій до особливих умов, 3
центр фінансування) ергономіка, контроль і моніторинг
(керованість)
Загальновиробничі
витрати (ЗВВ) і
Об'єкти Забеспечення технологічності 4
конструктивні рішення
(КР)
ІТР
(Інженерно-технологічний
Ресурси робітник) - керівництво Контроль якості 5
спеціалізованими
роботами
Якість, охорона праці Спеціалізовані бригади Підвищення продуктивності 6
Робітники Кваліфікація працівників 7
Риcунoк 3.1 - Мoдель рoзвитку технoлoгічнoгo прoцеcу 
Застосовні сполуки: 
• різні протиморозні добавки із попереднім електропідігрівом бетонної 
суміші, електропідігрівом або кондуктивним підігрівом бетону; 
• термока з периферійним електрообігрівом; 
• попередній електронагрівання бетонної суміші індукційним нагріванням; 
електричне нагрівання з кондуктивним нагріванням і т.д. 
Вибір будь-якого комбінованого методу полягає в усуненні або пом'якшенні 
недоліків кожного з методів, що входять до комбінації, за рахунок їх 
спільного або послідовного застосування [17]. Однак досягти цього не зовсім 
можливо. Навпаки, на нього переноситься і той недолік, яким страждає той чи 
інший метод, що входить до комбінації. Так, якщо електричне нагрівання 
погано поєднується з охолодженням інвентарної уніфікованої опалубки, це 
69 
 
властиво і його поєднанню з будь-яким іншим способом, якщо область 
охолодження індукційного нагріву обмежується тільки каркасними 
конструкціями, то буде характерно його поєднання. поєднання з будь-яким 
іншим способом. Крім того, деякі пристрої, що реалізують комбінований 
нагрів, досить складні в реалізації. 
Серйозним технологічним недоліком існуючих способів електротермічної 
обробки бетону в зимових умовах є те, що всі вони вимагають інвестицій у 
додаткові автономні установки та пристрої, які спеціально призначені для 
термообробки бетону і не є невід'ємною частиною комплексу бетонуючих 
пристроїв. . До них відносяться пристрої для електронагріву (при охолодженні 
попереднього електронагріву бетонної суміші), електроди (при 
електронагріванні), індуктори (при індукційному нагріванні) та інфрачервоні 
нагрівачі (при інфрачервоному нагріванні бетону). Встановлення цих 
пристроїв та пристроїв потребує додаткових трудовитрат на їх монтаж та 
демонтаж, експлуатацію, поточний ремонт та обслуговування, а їх 
використання має сезонний характер, на відміну від інших пристроїв та 
пристроїв, що встановлюються під час бетонних робіт. Насправді це 
призводить до скорочення термінів експлуатації зазначених об'єктів, 
необхідності практично щорічного відновлення їх парку, що є наслідком 
подорожчання бетонних конструкцій [16]. 
Так і тут недоліки методів визначають недосконалість 5-7 рівнів технології 
будівництва в житловому господарстві, тобто їхній вплив негативно 
позначається на технологічності виробництва, якості робіт та продуктивності 
праці. 
В рамках інновацій створено копії багатства багато функціонуючих секцій, 
які, забезпечуючи тепло-обмін, не експортуватимуться в існування 
неіснування потреби у неіснуванні потреби у неіснуванні. Влітку. Такі 
можливості відкриває встановлення термоформ з електропровідними 
полімерними покриттями, що включають у кожну функцію формуючий та 
70 
 
нагрівальний елемент, що одночасно забезпечують організацію комбінованого 
нагріву бетонних та залізобетонних конструкцій. Проте досі реалізація 
запланованої програми стикається із недостатністю вирішення низки питань 
розрахунку температурного поля [17]. 
Таким чином, завдання підвищення технологічності монолітних 
залізобетонних робіт взимку є теоретичною та експериментальною, оскільки 
конструктивним та технологічним інноваціям мають передувати додаткові 
теоретичні дослідження. Наявність ацетату визначає специфіку інноваційної 
оптимізації у разі. Те саме можна сказати і про технологію виготовлення робіт 
в умовах сухого та жаркого клімату, з тією лише різницею, що більше уваги 
приділяється експериментальній частині. 
Розробка та впровадження інновацій зачіпає 5-7 рівнів та показників 
технологічності, продуктивності, якості та кваліфікації.  
71 
 
3.2. Аналіз технoлoгії кoмбінoванoгo прoгріву з заcтocуванням 
пoлімерних електрooбігрівачів 
Пропонований метод комбінованого нагріву заснований на використанні 
впливу потоку струму на бетон, що вступив в електричний контакт із 
засипкою з електропровідного полімеру. Можливі три його варіанти (рис. 3.2). 
При реалізації першого з них на початковому етапі термообробки, коли бетон 
має досить високу електропровідність, протилежні електроди підключають до 
різних фаз електромережі (рис. 3.2 а). При цьому струм обмінюється між 
протилежними електродами, а можливо і безпосередньо через полімерні 
електронагрівачі по всій площі. Завдяки цьому тепло виділяється по всій 
товщині конструкції [16]. 
На другому етапі, коли провідність бетону впаде до такого ступеня, що навіть 
максимально можливої напруги електромережі буде недостатньо для 
пробивання всієї товщини бетону, і його температура перестане 
підвищуватися, різні фази електромережі підключаються до кожної пари 
сусідніх електродів (рис. 3.2, 6 і 3.2, в). У цьому випадку обмін струмом 
відбуватиметься між сусідніми електродами. Спочатку, поки бетон має ще 
деяку провідність - через периферійні шари нагрівальної конструкції і через 
тіло полімерного утеплювача (рис. 3.2, 6), а потім, коли електропровідність 
бетону наближається до нуля - тільки через обігрівач (рис. 3.2, в). 
Так, у рамках цього варіанта на деяких етапах термообробки застосовується 
проточний електронагрів, за допомогою якого можна підняти температуру 
бетону до заданого рівня. Тоді ефективне поєднання периферичного та 
кондуктивного нагріву (рис. 3.2, 6) з поступовим зменшенням першого та 
збільшенням другого. Зрештою ця комбінація вироджується в кондуктивне 
нагрівання (рис. 3.2, в). При цьому схеми можуть бути використані для 
підтримки постійної температури бетону на поверхневих конструкціях, що 
теплоприймають.
72 
 
Варіант 1
а) б) в)
1ф 1ф 1ф 1ф 2ф 1ф 1ф 2ф 1ф
1 2
3
4
2ф 2ф 2ф 1ф 2ф 1ф 1ф 2ф 1ф
Варіант 2
г) д)
1ф 2ф 3ф 1ф 2ф 3ф
1ф 2ф 3ф 1ф 2ф 3ф
Варіант 3
е) ж) з)
1ф 2ф 3ф 1ф 2ф 3ф 1ф 2ф 3ф
2ф 3ф 1ф 2ф 3ф 1ф 2ф 3ф 1ф
1- палуба щита, 2 - струмопровідний електрод, 3 - бетон, 4 - полімерне електропровідне покриття
Риcунoк 3.2 – Cхематична інтерпретація варіантів кoмбінoванoгo прoгріву 
бетoну в гріючих oпалубках з пoлімерним електрoпрoвідним пoкриттям 
73 
 
Для другого варіанта сусідні електроди мають різні потенціали, і їхня 
комутація залишається незмінною протягом усього нагрівання бетону [16]. 
У початковому періоді термообробки реалізують поєднання периферичного 
електронагріву та кондуктивного нагрівання (рис. 3.2, г) з наступним 
мимовільним та плавним переходом до кондуктивного нагрівання (рис. 3.2, а). 
При реалізації третього варіанта передбачається змішана комутація зі зсувом 
фаз протилежних та сусідніх електродів (рис. 3.2, д, 3.2, ж, 3.2, в), яка також 
залишається незмінною. 
При цьому в початковий період струм може обмінюватися як протилежними, 
так і сусідніми електродами, а обмін струмом між рештою може відбуватися 
по периферійних валів конструкції і через товщу полімерного 
електронагрівача (рис. 3. 2, е). 
Тоді в міру зменшення питомого опору бетону струмообмін між 
протилежними електродами (рис. 3.2, г) відключатиметься, а потім між 
сусідніми електродами через периферійні шари конструкції (рис. 3.2, в). 
Таким чином, тут на початковому етапі термообробки буде реалізовано 
поєднання поперечного та периферійного електронагріву з кондуктивним 
нагріванням наприкінці. 
Реалізація запропонованого методу у всіх його модифікаціях потребує 
вирішення питань визначення його можливостей та напрямів раціонального 
інвестування, розробки ефективних режимів опалення, методів проектування 
та розрахунку параметрів, а також відпрацювання його технології. 
При активації змішаної комутації електродів полімерних нагрівачів, що 
контактують з бетоном, температурне поле в тілі конструкції формується під 
впливом чотирьох джерел: 
• Джоулеве тепло, що виділяється по всій довжині конструкції в результаті 
обміну струмом між протилежними електродами; 
• Джоулеве тепло, що виділяється в периферійних шарах структури в 
результаті обміну струмом через ці шари між сусідніми електродами; 
74 
 
• Джоулеве тепло, що виділяється в корпусі нагрівача в результаті обміну 
струмом між сусідніми електродами; 
• тепловиділення цементу. 
Умови теплообміну конструкції, що обігрівається, з навколишнім 
середовищем також відіграють певну роль у визначенні температурного 
режиму саморегульованого комбінованого опалення. Однак вони 
проявляються насамперед на загальному температурному рівні структури та 
значно меншою мірою на її температурному полі [16]. 
Загалом температурне поле при саморегулюючому комбінованому опаленні 
залежить від усієї сукупності факторів, справедливих і для інших схем 
опалення: міцності конструкції, складу бетону, типу цементу, на якому він 
приготовлений, температура навколишнього середовища та температурна 
стійкість опалубки, питомий опір бетону, відстань між електродами і напруга, 
що подається на них. Характер зміни їх відносних величин практично скрізь 
однаковий. Причому, якщо в кожен момент часу спробувати прийняти 
температуру бетону в будь-якій точці центральної ділянки конструкції за 
100%, то внесок у формування цієї температури кожного з джерел, також 
виражений у відсотках, різні варіанти термічної обробки також будуть 
однаковими. 
На рис. 3.3 представлена картина зміни процесу саморегулівного 
комбінованого нагрівання щіток кожного джерела для формування 
температури бетону в центральній ділянці конструкції. Зміна температурного 
діапазону за рахунок дії перерахованих вище джерел у периферійних шарах 
конструкції має аналогічний характер, хоча ступінь впливу джерел джоулева 
тепла вже на початкових етапах нагрівання пропорційна тепловіддачі від 
обігрівача. Слід зазначити, що у загальних випадках внесок тепловиділення 
цементу у формування температури бетону незначний проти іншими 
джерелами, і можна повністю знехтувати без істотного збитку точності 
розрахунків і аналізів [17].
75 
 
100
1
90
80
3
70
60
50
40
30
20
2
4
10
0
0 4 8 12 16 20 24 28 32 36
Час прогрівання, год
Риcунoк 3.3 – Зміна чаcтки прирocту температури бетoну в 
центральнoму перерізі кoнcтрукції від дії джерела джoулевoї теплoти в 
ядрі (1), периферійних шарів (2), теплoпередачі від нагрівачу (3) і 
теплoвиділень цементу (4) в прoцеcі cамoрегуляції кoмбінoванoгo прoцеcу. 
Характер зміни швидкості підвищення температури у резервуарі нагадує 
характер зміни питомої електропровідності бетону у процесі його 
термообробки. При цьому максимальна швидкість підвищення температури 
зазвичай збігається з максимальною електропровідністю бетону при його 
нагріванні за тими ж режимами. Це ще раз підтверджує висновок про вплив 
Частка приросту температури, %
76 
 
Джоулевого тепла, що виділяється в тілі конструкції, що нагрівається, на 
стадії підвищення температури бетону. Щодо характеру зміни швидкості 
підвищення температури бетону можна відзначити, що чим нижча робоча 
напруга, за інших рівних умов, тим нижчі його максимальні значення і тим 
повільніше його гальмування після проходження максимуму. Характер зміни 
швидкості підвищення температури бетону вказує на те, що в цьому випадку 
ефективне саморегулівне нагрівання [17]. 
До факторів, що впливають на швидкість підвищення температури бетону при 
комбінованому нагріванні, що саморегулюється, відносяться: 
• питомий опір матеріалу утеплювача та бетону; 
• відстань між електродами та напруга на них; 
• товщина конструкції, що нагрівається; 
• умови теплообміну з довкіллям. 
Серед цих факторів питомий опір матеріалу утеплювача слід вважати 
найменш значущим, оскільки швидкість підвищення температури бетону 
зменшується в міру її збільшення. 
Відстань між електродами істотно впливає на швидкість підвищення 
температури бетону при саморегульованому комбінованому нагріванні, 
причому ступінь цього впливу практично не залежить від товщини 
конструкції. Це свідчить про значну роль теплообміну між сусідніми 
електродами через периферійні шари конструкції та через корпус нагрівача. 
Найважливішим фактором, що визначає швидкість підвищення температури 
конструкції, є робоча напруга. При цьому його вплив виявляється тим 
ефективнішим, чим масивніша конструкція. 
Ступінь зниження швидкості підвищення температури з товщиною 
конструкції практично не залежить від відстані між електродами, ні від 
77 
 
питомого опору бетону. Так, для умов, вказаних на рис. 3.4 зниження 
швидкості підвищення температури при зменшенні товщини конструкції від 
0,2 до 0,5 м склало скрізь приблизно 320%.  
78 
 
 
 
Риcунoк 3.4 – Залежніcть швидкocті зрocтання температури від тoвщини кoнcтрукції 
 
79 
 
 
 
Що стосується умов теплообміну, то характер їх впливу на швидкість 
підвищення температури бетону при саморегульованому комбінованому 
обігріві дещо відрізняється від такого, характерного для інших комбінованих 
схем обігріву. 
Градієнти температури, як і поперечному (Н), рис. 3.5, а також у 
поздовжніх (Л), рис. 3.5,6 перерізу конструкції в основному визначаються 
масивністю конструкції, відстанню між електродами і прикладеним до них 
напругою, причому чим вони більше, тим вище градієнт температури. Значно 
меншою мірою октанове число залежить від питомого опору утеплювача та 
бетонних матеріалів, температури навколишнього середовища, термічного 
опору опалубки. 
При комбінованому нагріванні зі змішаним включенням електродів 
максимальні градієнти температури формуються до досягнення максимальної 
питомої електропровідності бетону і зменшуються в міру блокування обміну 
струмом між протилежними і сусідніми електродами через тіло конструкції. . 
При цьому встановлено, що градієнти температури при саморегульованому 
комбінованому нагріванні за інших рівних умов зазвичай не вище, ніж при 
поперечному нагріванні, і значно нижче, ніж при поверхневому нагріванні 
[17]. 
Результати аналізу показують, що при застосуванні змішаного 
включення електродів у полімерних нагрівачах у ряді випадків вдається 
підібрати постійну робочу напругу на електродах, при якому будуть 
реалізовані всі етапи термообробки бетону. Для цього найбільше підходять 
нагрівачі з полімерів з питомим електричним опором не більше 0,5 Ом·м, 
відстанню між електродами 0,2 м і бетону з початковим електричним опором 
не більше 10 Ом·м. 
 
 
80 
 
 
 
Риcунoк 3.5 – Залежніcть макcимальнoгo градієнта температури пo 
перерізу кoнcтрукції від її тoвщини (а) та відcтані між електрoдами (б) 
 
 
81 
 
3.3. Аналіз ocoбливocтей бетoнування в зимoвих умoвах 
При проектуванні параметрів термообробки монолітних залізобетонних 
конструкцій у зимових умовах необхідно враховувати, що гранична 
температура полімерних електронагрівачів та час її досягнення залежить від 
його потужності та температури зовнішнього повітря. У свою чергу 
потужність електронагрівачів залежить від відстані між струмопровідними 
електродами та доданої до них напруги [16]. 
На підставі встановлених зв'язків між цими параметрами запропоновано 
наступну послідовність вибору параметрів термообробки монолітних 
залізобетонних конструкцій. 
1. За вихідний параметр приймається максимально можлива температура 
термообробки для цього типу цементу та масивної конструкції. 
2. Залежно від максимально можливої температури нагрівання та температури 
зовнішнього повітря визначають необхідну початкову питому потужність 
електронагрівачів та час досягнення максимально допустимої температури 
нагрівачів цієї потужності. 
3. Залежно від необхідної потужності електронагрівачів та відстані між 
струмопровідними електродами визначають необхідну напругу нагрівання. 
Для ефективного виробництва термообробки монолітних залізобетонних 
конструкцій у зимових умовах розроблено раціональний технологічний 
регламент, що дозволяє проводити твердіння бетону в зимовий час із 
мінімальними додатковими витратами. Реалізація цієї постанови 
сприймається як виробничий експеримент. 
При розробці технологічного регламенту будівництва монолітно-каркасного 
будинку в зимових умовах було прийнято такі вихідні дані: 
• бетонні конструкції: монолітні залізобетонні балки, колони, товсті діафрагми 
(шахта ліфта, прогулянкова клітина) та плити перекриттів; 
• обсяг покладеного бетону на добу – 45 м3; 
• клас міцності бетону – 30; 
82 
 
• необхідний відсоток міцності бетону на момент замерзання від проектного 
30%; 
• електрична потужність, що відведена на термообробку – 100 кВт; 
• встановлена середньодобова температура зовнішнього повітря –15 °С; 
• температура бетону після укладання та закладення – +5 °С; 
• опалубка з водостійкої (ламінованої) фанери завтовшки 21 мм; 
• утеплювач – з коефіцієнтом теплопровідності L = 0,034 Вт/м°С, завтовшки 
10 мм. 
Технологічний регламент термообробки монолітних залізобетонних 
конструкцій у зимовий сезон складається з наступних літніх робіт [16]: 
1. Підготовка шнурових електродів розрахункової довжини та у необхідній 
кількості для електрообігріву; 
2. Встановлення дротяних електродів у робочій зоні. 
3. Встановлення опалубки (описаної у розділі 2) у робоче положення; 
4. Доставка необхідних матеріалів, комплектуючих та електрообладнання на 
робочу територію. Наприклад, трансформаторний агрегат КТП-63-ПРО 
подається краном у робочу зону, а з метою економії проводів встановлюється 
якомога ближче до центру бетонування; 
5. Очищення опалубки, арматури, основи від снігу та льоду, цементної плівки 
та бруду; 
6. Утеплення виступаючих кріплень, труб, анкерів, металевих профілів; 
7. Підключення кабелю марки КГ та основних проводів з водонепроникною 
гнучкою ізоляцією марки АПР до трансформаторного блоку КТП-63-ПРО; 
8. Підключення основних дротів до встановлення КТП-63-ПРО; 
9. Заземлення КТП-63-ПРО; 
10. Підключення дротяних електродів груповими проводами до розподільних 
пристроїв; 
11. Вимірювання температури зовнішнього повітря та бетонної суміші; після 
укладання та ущільнення температура бетону не повинна бути нижчою за 
+5°С; 
83 
 
12. Подача електричної напруги на електроди; 
13. Вимірювання температури бетону. 
Температуру вимірюють кожні 2 години при підвищенні температури та 
ізометричному прогріві та один раз на зміну при охолодженні. Для 
вимірювання температури в бетоні влаштовують свердловини глибиною 200 
мм і діаметром 20 мм, які встановлюються в частинах конструкції, що 
охолоджуються (у кутах, біля країв і т. д.). Кількість свердловин має бути 
щонайменше однієї на кожні 10 кубометрів. м. бетону-по два на кожного [16]. 
14. Під час нагрівання бетону ретельно контролюють швидкість підвищення 
температури. Регулюється шляхом збільшення або зменшення напруги 
низької сторони КТП-63-ОБ; 
15. При переході в режим ізометричного прогріву напруга знижується; якщо 
це неможливо, напруга періодично вмикається та вимикається, підтримуючи 
задану температуру. Температурний режим термічної обробки бетону 
наведено у таблиці 3.1. 
16. При зміні температури в процесі електрообігріву вище або нижче за 
розрахункову напругу в електричній мережі відповідно збільшується або 
зменшується; 
Піcля дocягнення неoбхіднoї міцнocті, але не раніше ніж бетoн в зoвнішніх 
шарах oхoлoне дo 0 ° C, прoвoдитьcя рoзпалубка. Для кoнcтрукції з мoдулем 
пoверхні (МП) більше 5 рoзпалубка дoпуcкаєтьcя при різниці температур 
пoверхні бетoну і пoвітря не більше 20 ° C, при мoдулі пoверхні менше 5 не 
більше 30 ° C 
  
84 
 
 
  
Таблиця 3.1 - Температурний режим oбрoбки бетoну 
Пoчатк Крoк рoзташування, мм Триваліcть термooбрoбки, гoд 
Найменування oва Тoвщина 
Температура Макcимальна 
метoду темпер Нагріваль шару 
№ зoвнішньoгo температура, Ізoтермічни Oхoлoдже
термooбрoбки атура Електрoдів нoгo теплoізoляції, Рoзігрів 
пoвітря, ˚C ˚C й прoгрів ння 
кoнcтрукції бетoну прoвoду мм 
, ˚C 
-5 500 - - 50 8 20 18 
Електрoпрoгрівання -10 500 - - 50 8 20 18 
1 +5 
кoлoн -15 400 - - 60 10 26 20 
-20 400 - - 60 10 26 20 
-5 500 - - 40 12 24 22 
Електрoпрoгрівання -10 500 - - 40 12 24 22 
2 +5 
балoк -15 400 - - 50 14 28 24 
-20 400 - - 50 14 28 24 
-5 - 200 - 35 20 30 26 
Електрoпрoгрівання 
-10 - 200 - 35 20 30 26 
3 cтін тoвщинoю дo +5 
-15 - 150 - 40 24 36 20 
300мм 
-20 - 150 - 40 24 36 20 
-5 - 200 10 35 30 38 24 
Електрoпрoгрівання 
-10 - 200 10 35 30 38 24 
4 плит перекриття +5 
-15 - 150 10 30 36 42 18 
тoвщинoю дo 200мм 
-20 - 150 10 30 36 42 18 
 
85 
 
Мoнoлітні балки і кoлoни прoгріваютьcя за дoпoмoгoю cтрунних 
електрoдів з арматури 6 мм [17]. Cтіни та плити перекриття прoгріваютьcя за 
дoпoмoгoю нагрівальних прoвoдів (риc. 3.6, 3.7). 
 
Риcунoк 3.6 - Рoзташування та підключення нагрівальнoгo дрoту (прoвoду) 
при електрoпрoгріванні cтін 
При використанні нагрівальних проводів у технології термообробки 
монолітних залізобетонних стін та плит перекриття необхідно виконати такі 
додаткові роботи [17]: 
• нарізати нагрівальні дроти на розрахункову довжину (залежно від 
потужності довжина дроту становить 21 000 та 30 000 мм) у кількості, 
необхідної для термообробки; 
• встановити нагрівальні дроти у робоче положення, закріпивши їх на 
арматурному каркасі; 
• з'єднати групові дроти від основних до дротів обігріву; 
• ізолювати відкриті бетонні поверхні; 
86 
 
• підключити нагрівальні дроти до електричної мережі. Щоб уникнути 
перевантаження електромережі імпульсними струмами, рекомендується 
підключати нагрівальний провід окремими групами з інтервалом у 10 хвилин.
 
Риcунoк 3.7 - Рoзташування та підключення нагрівальнoгo дрoту (прoвoду) 
при електрoпрoгріванні перекриття 
Уcтанoвка і рoзбирання cиcтеми електрooбігрівання прoвoдитьcя 
ланкoю з двoх чoлoвік: 
 електрик-мoнтажник IV рoзряду - 1 люд .; 
 електрик-мoнтажник III рoзряду - 1 люд., 
Ocнoвні електричні параметри для термooбрoбки мoнoлітних залізoбетoнних 
кoнcтрукцій наведені в табл. 3.2. 
  
87 
 
  
Таблиця 3.2 - Електричні параметри для термooбрoбки бетoну 
Питoма Параметри відрізку нагрівальнoгo дрoту підключенoгo на 2 Мінімальний перетин 
електрична фази дo електрoмережі підвідних дрoтів (мм2) 
Найменування Крoк 
пoтужніcть Електрична пoтужніcть 
метoду нагрівальнoгo 
назріваючoї напруга, В cила cтруму, відрізку 
електрoтермooбрoбки дрoту, м переріз, мм2 дoвжина, м мідних алюмінієвих 
пoверхні, А нагрів. дрoту, 
кВт/м2 кВт 
Електрoпрoгрівання 
1,2 49 - - - - - 4 6 
балoк 
Електрoпрoгрівання 
1,6 49 - - - - - 4 6 
кoлoн 
Електрoпрoгрівання 
1.5 1.5 
oднoжильним дрoтoм 0,28 49 0,15 1,2 21 17 0,84 
4 4 
перет. 1.2мм2 
Електрoпрoгрівання 
двoжильним дрoтoм 2.5 4 
0,28 49 0,15 2,4 30 24 1,2 
перет. 2,4мм2 4 6 
з’єднаних в 1 фазу 
Електрoпрoгрівання 
двoхcтoрoнній 1.5 1.5 
0,56 49 0,15 1,2 21 17 0,84 
дрoтoм перет. 1,2мм2 4 4 
(зверху і знизу) 
Електрoпрoгрівання 
двoхcтoрoнній 2.5 4 
0,56 49 0,15 2,4 30 24 1,2 
дрoтoм перет. 2,2мм2 4 6 
(зверху і знизу) 
 
88 
 
3.4. Аналіз ocoбливocтей бетoнування для умoв cухoгo і жаркoгo клімату 
Виробництво монолітних залізобетонних робіт при температурі зовнішнього 
повітря вище 25?С та відносній вологості менше 50% розглядається для 
твердіння бетону в умовах сухого та жаркого клімату [18]. 
Технологія монолітних залізобетонних робіт у таких умовах має свої 
особливості, тому що швидке зневоднення бетону в повітряному середовищі з 
низькою відносною вологістю уповільнює, а іноді й зупиняє процес гідратації 
цементу. 
В умовах сухого та жаркого клімату інтенсивне випаровування води з бетону 
збільшує його пористість, знижує морозостійкість та водонепроникність, а 
також міцність бетону на стиск та розтяг. 
У монолітних залізобетонних конструкціях з'являються тріщини, що є 
результатом температурних деформацій, і вони інтенсивно ростуть у зоні 
контакту цементного каменю та заповнювача, що призводить до різкого 
зниження властивостей міцності бетону. 
Монолітні залізобетонні конструкції інтенсивніше втрачають воду внаслідок її 
випаровування у перший період після укладання. Інтенсивність 
випаровування води залежить від міцності конструкції – у масивних 
конструкцій вона нижча, ніж у тонкостінних. 
В умовах сухого та жаркого клімату для отримання якісної монолітної 
залізобетонної конструкції необхідно реалізувати комплекс конструктивних та 
технологічних заходів, що забезпечують нормальні умови гідратації цементу. 
Особливу увагу слід приділити вибору матеріалів бетонної суміші. Доцільно 
використовувати бетонні суміші, приготовані на швидкотвердіючому 
портландцементі. Перед приготуванням бетонної суміші наповнювачі 
необхідно захистити від сонячної радіації. Бетонну суміш слід транспортувати 
в сухих бетонозмішувачах і замішувати безпосередньо на бетонному заводі 
[18]. 
89 
 
Свіжоукладений бетон необхідно захищати різними плівковими покриттями із 
полімерних матеріалів, які різко знижують втрати води, одночасно створюючи 
термогідрологічний режим. 
У регіонах із сухим та жарким кліматом температура зовнішнього повітря 
протягом доби падає до 20 С, що негативно впливає на свіжоукладений бетон, 
що призводить до появи температурних деформацій. Щоб зменшити ці 
негативні явища необхідно застосовувати методи термічної обробки бетону. 
Використання сонячної енергії для цього можливе з розвитком 
геліотехнологій [18]. 
При висотному монолітно-каркасному домобудівництві прискорення процесу 
твердіння бетону в умовах сухого та жаркого клімату слід здійснювати в 
термоопалубці, що дозволяє створити нормальні умови для твердіння бетону. 
Опис сучасних методів термічної обробки бетону наведено у підрозділі 3.1.  
90 
 
Виcнoвки пo рoзділу 3 
1. Аналіз існуючих способів термообробки бетону показав, що вони мають 
суттєві недоліки, які слід враховувати з допомогою інноваційної оптимізації 
при такому обмеженні: номенклатура парку устаткування має збільшуватися 
проти літнім сезоном. Цей висновок має загальний характер незалежно від 
методу оптимізації. Встановлено, що використання електропровідних 
полімерів як нагрівальних, захисних та антиадгезійних елементів опалубки є 
оптимальним способом удосконалення технології. Реалізація цієї інновації 
потребує проведення комплексу електрофізичних, теплофізичних, 
енергетичних, технологічних досліджень та інженерних розробок. 
2. Аналіз методів регульованої та саморегульованої комбінованої 
електротермічної обробки бетону показав, що важливим фактором при 
здійсненні саморегульованого нагріву є кінетика зміни електропровідності 
бетону в процесі твердіння при нагріванні. догляд. Аналіз того, що сцені 
метаболізму дана характеристика характеристик числа одиниць до 0,15 м, 
точності матеріалу нагрівача та електроматеріалу нагрівача та 
електроматеріалу нагрівача та електрообладнання. матеріал. 
3. Доказ схвалення виробництва запропонованої термоопалубки підтвердив 
правильність теоретичних положень та практичних рекомендацій розділу, 
показав ефективність та надійність опалубки, що дозволяє виробляти 
комбіноване опалення без додаткового обладнання. Таким чином, мети 
оптимізації досягнуто.  
91 
 
РOЗДІЛ 4. АНАЛІЗ УДOCКOНАЛЕННЯ CПOCOБІВ ЗВЕДЕННЯ 
МOНOЛІТНИХ ЗАЛІЗOБЕТOННИХ КАРКАCІВ ВИCOТНИХ 
ЖИТЛOВИХ БУДІВЕЛЬ  
4.1. Аналіз іcнуючoгo cпocoбу удocкoналення елементів кoнcтрукції 
вертикальнoї oпалубки і технoлoгії oпалубних рoбіт 
Одним із важливих аспектів монолітного висотного будівництва є правильний 
вибір конструкції опалубки, особливості заливання опалубки бетоном, 
багатофункціональність, універсальність та термін експлуатації цієї 
конструкції. Як об'єкт дослідження обрано існуючий метод вдосконалення 
опалубної конструкції та проведемо його аналіз. 
Запропоновано модульну опалубну конструкцію, що дозволяє за допомогою 
одного уніфікованого опалубного щита бетонувати конструкції різної 
довжини для кожного об'єкта, виходячи з об'ємно-планувальних та 
конструктивних рішень. У цьому необхідно змінити лише сили кріплення 
кінцевих елементів опалубки [19]. 
Ми дамо його короткий опис. 
Розроблений модуль опалубної конструкції має чотири стандартні розміри по 
довжині (2000; 4000; 6000, 8000 мм), які дозволяють виготовляти вертикальні 
конструкції довжиною від 1000 до 8000 мм. 
Конструкція модульної опалубки (рис. 4.1а) складається з: 
• опалубні прольоти (водостійка фанера), що кріпляться до каркасу опалубної 
конструкції; 
• каркас опалубки, що складається з дерев'яної балки, закріпленої з двох 
сторін до металевої балки, що вирівнює, з подвійного швелера № 12, за 
допомогою Г-подібної контргайки. 
Розроблений вузол кріплення дерев'яної балки (рис. 4.1б) до металевої балки, 
що вирівнює, забезпечує надійну роботу опалубного щита. 
Опалубка щитових конструкцій виготовляється у заводських умовах, 
транспортується на будівельний майданчик та збирається у проектне 
положення за допомогою монтажного крана. 
92 
 
Використання модульної конструкції опалубки зменшує кількість підйомів 
монтажного крана для збирання опалубки, що підвищує продуктивність праці. 
Наприклад, для складання штокової щитової опалубки західних компаній під 
вертикальну конструкцію довжиною 6000 мм і висотою 3000 мм потрібно 18 – 
22 підйоми монтажного крана, а при використанні модульної конструкції 
вертикальної опалубки необхідно всього 2 підйоми.
 
Риcунoк 4.1 – Кoнcтрукція мoдульнoї щитoвoї oпалкубки 
Одним із трудомістких процесів є монтаж внутрішньої опалубки шахти 
ліфта. Для монтажу внутрішньої опалубки із інвентарних щитів провідних 
компаній кількість підйомів монтажним краном становить 14-16 разів. 
Розроблена конструкція внутрішньої опалубки шахти ліфта дозволяє повністю 
зібрати внутрішню опалубку шахти ліфта за допомогою одного підйому 
монтажним краном [19]. 
Конструкцію внутрішньої опалубки шахти ліфта (рис. 4.2) виконано з 
одного цільного блоку-опалубки. Блокова опалубка для внутрішньої опалубки 
93 
 
шахти ліфта складається з окремих щитів із настилом із водонепроникної 
(ламінованої) фанери з металевими куточками, які з'єднуються один з одним 
за допомогою опорних болтів та телескопічних розпірок. 
Після бетонування шахти ліфта опорні болти та розпірки 
послаблюються для демонтажу блокової опалубки. При цьому форма блоку 
залишається неушкодженою та відокремлена від бетонної поверхні, тому її 
можна демонтувати за допомогою монтажного крана за один підйом [19]. 
 
Риcунoк 4.2 – Кoнcтрукція внутрішньoї oпалубки ліфтoвoї шахти 
1 – Внутрішній металевий кут, 2 – фанерний щит, 
3 – фанерна вcтавка, 4 – Кoнcтрукція для утвoрення прoрізів 
94 
 
Монтаж опалубних щитів вертикальних монолітних залізобетонних 
конструкцій. Для правильної збирання розроблено технологічний регламент, 
що дозволяє виключити зміщення щитів опалубки при їх збиранні та 
бетонуванні вертикальних конструкцій [19]. 
Для установки щитів опалубки в нижній ділянці вертикальних 
конструкцій на рівні існуючого монолітного перекриття влаштовують бетонні 
напрямні стійки (шаблони) заввишки 50 мм. Для цього: 
• у кожній вертикальній конструкції по розмітці розбивки, нанесеної на 
розташованій нижче плиті перекриття, встановлюється міні-настил із 
водопроникної (ламінованої) фанери на товщину конструкції, що перекриває 
не менше 4-х виступів вертикальної робочої арматури барів; 
• міні-терас кріпиться до плити перекриття дюбелями та бетонується на 
висоту 50 мм; 
• кількість бетонних напрямних колон залежить від довжини 
вертикальної конструкції, які розташовуються з кроком трохи більше 2000 
мм; 
• після зняття міні-опалубки перевіряється правильність розташування 
напрямних стояків. 
Після цього переходять до встановлення модульних щитів опалубки 
проектне положення. 
Бетонні напрямні стовпи доцільно встановлювати за температури 
зовнішнього повітря вище +15°С, оскільки такі невеликі обсяги бетону 
вимагають тривалого догляду для набору необхідної міцності. 
При низьких позитивних температурах зовнішнього повітря (нижче +15 
° С), а також при негативних температурах бетонні напрямні доцільно 
замінювати напрямними шаблонами з арматури [19]. 
Схеми напрямних арматури виготовляються у наступній послідовності: 
• При бетонуванні нижнього поверху по укладеному бетону в місцях 
розташування вертикальних конструкцій між виступами робочої арматури 
95 
 
встановити не менше 2 «шортів» з арматури не менше ø16 на висоті 100 – 150 
мм від рівня верхня частина підлоги; 
• При армуванні вертикальних конструкцій до «шортів» над 
перекриттям перпендикулярно бетонованої конструкції приварюють арматуру 
діаметром не менше ø16 розміром, рівним перерізу конструкції мінус 2 
діаметра армування, що використовується; 
• До встановлених поперечок приварюються напрямні діаметром не 
менше 16, відстань між парами яких повинна відповідати геометричним 
розмірам поперечного перерізу конструкції; 
• Перевіряють придатність направляючих стрижнів, після чого 
приступають до монтажу щитів опалубки в проектне положення. 
Армовані щити опалубки вертикальних конструкцій встановлюються в 
наступній послідовності: 
1. Щити опалубки встановлюються на бетонні (армують) напрямні з 
одного боку конструкції; 
2. Щити опалубки фіксуються за допомогою подвійних кронштейнів; 
3. За допомогою геодезичного приладу (або нівеліра завдовжки 2 м) щит 
опалубки наводиться у проектне положення; 
4. За наявності прорізів у забетонованих вертикальних конструкціях на 
підставі за відмітками встановлюються конструкції для формування 
майбутнього отвору; 
5. Відповідно до проекту вертикальна конструкція посилена; 
6. Встановлюються опалубні щити другої сторони конструкції; 
7. За допомогою геодезичного приладу опалубку вертикальної 
конструкції по черзі встановлюють проектне положення; 
8. Опалубка закріплюється за допомогою подвійних кронштейнів, після 
чого подається на бетонування. 
Після завершення бетонування вертикальних конструкцій, 
вертикальність опалубки необхідно перевірити геодезичним приладом або 
96 
 
ухилом. При необхідності відхилення від вертикалі коригуються за 
допомогою подвійних телескопічних кронштейнів. 
Після досягнення бетоном міцності, необхідної для демонтажу опалубки 
щити вертикальної опалубки демонтуються у зворотному порядку. 
Спочатку послаблюють (але не знімають) анкерні стрижні та кріплення 
подвійних телескопічних піддонів, потім відокремлюють щитовий настил від 
бетонованої конструкції поверхні, потім за допомогою збирання знімають 
щити вертикальної опалубки. кран. Після цього поверхню ретельно очищають 
та змащують деку щита [19]. 
Монтаж конструкції горизонтальної опалубки (рис. 4.3) для бетонування 
монолітних залізобетонних плит перекриття виготовляють у наступній 
послідовності: 
1. Встановлюються навісні телескопічні металеві опори з кроком 3000-4000 
мм (залежно від довжини змонтованих основних дерев'яних балок у 
вихідному розмірі 3300-4500 мм), які підтримуються за допомогою 
триноги; 
2. На кожній монтажній телескопічній стійці встановлені універсальні вила 
для підтримки кріплення головних балок; 
3. Встановлено кріплення дальніх балок; 
4. За головною балкою монтуються другорядні (розподільні) дерев'яні 
балки; 
5. За допомогою геодезичного приладу (нівеліра) горизонтальну опалубку 
калібрують за проектною позначкою; 
6. Після встановлення горизонтальної опалубки за проектною позначкою 
настил перекриття обшивається водопроникною (ламінованою) фанерою; 
7. За проектом при необхідності встановлюються конструкції для 
створення майбутнього отвору; 
8. Дека ретельно очищається та змащується; 
9. Під монтажні головні балки встановлюються додаткові металеві 
телескопічні штанги з кроком 1200-1500 мм. Крок визначається 
97 
 
конструктивними рішеннями плити перекриття. Їх основними параметрами 
є: тип плити (безболочна, балкова, з капітелями, товщина та погонні 
розміри плити); 
10. Встановлена горизонтальна опалубка в цілому перевіряється та 
оформляється дозвіл на виконання робіт, що армують.
 
Риcунoк 4.3 - Cхема мoнтажу елементів гoризoнтальнoї oпалубки 
  
98 
 
4.2. Аналіз іcнуючoгo cпocoбу удocкoналення елементів кoнcтрукції 
гoризoнтальнoї oпалубки 
Аналіз доказів кріплення у конструкціях горизонтальної опалубки 
телескопічних металевих балок, універсальних виделок та триноги провідних 
європейських компаній також виявляє низку конструктивних дефектів. 
Зокрема, телескопічні стрижні мають відкриту частину різьблення, яке в 
процесі експлуатації швидко забруднюється цементним молочком, що 
ускладнює або навіть унеможливлює роботу з опорною гайкою. Універсальні 
вилки в процесі експлуатації часто ламаються через ненадійне кріплення 
«вух» до опорної пластини. У штативах, що використовуються для тимчасової 
опори телескопічних металевих рейок, часто виходить з ладу контактна 
частина [19]. 
З урахуванням цих недоліків було розроблено вузли, що дозволили 
вдосконалити конструкцію телескопічних металевих стрижнів, універсальних 
виделок та триноги. 
Їхні інвестиції дають такі переваги: 
• пропонована конструкція телескопічної стійки дозволяє закрити відкрите 
різьблення опорної гайки, виключивши можливість затікання до неї 
цементного розчину (рис. 4.4а). 
• нова конструкція універсальної вилки дозволяє більш надійно приварити 
вушка до опорної пластини універсальної вилки за рахунок додаткового 
кріплення вушок до цієї пластини за допомогою паза та зварювання з нижньої 
сторони опорної пластини (рис. 4.46). 
• конструкцію триноги посилено за рахунок додаткового розклинювання 
опорної частини телескопічною металевою штангою (рис. 4.4в). 
Після встановлення певної розрахункової міцності бетону плити перекриття з 
метою збільшення оборотності горизонтальної опалубки та зменшення 
загального обсягу парку горизонтальної опалубки проводяться роботи з 
99 
 
переопорки колій та часткового демонтажу горизонтальної опалубки.
 
Риcунoк 4.4 – Елементи гoризoнтальнoї oпалубки 
Переопорка металевих балок під горизонтальну опалубку та часткове 
розбирання елементів опалубки виконуються відповідно до розробленого 
технологічного регламенту. 
На підставі аналізу [19] можна стверджувати, що для стель завтовшки 180 мм 
відстані між монтажними та опорними балками в поздовжньому та 
поперечному напрямках не повинні перевищувати 1200-1500 мм. 
Повторне кріплення може виконуватися не раніше ніж через 48 годин (до 
досягнення бетоном міцності, необхідної для початкового розбору настилу) 
після закінчення бетонування на грейфері при середньодобовій температурі не 
нижче 20°С протягом періоду міцності бетону. У холодний період року час 
схоплювання і міцність конструкції, що бетонується, визначають залежно від 
режиму нагріву бетону. 
Перехід доріжок здійснюється за такою схемою (рис. 4.5): 
• перед розбиранням збирання головних і другорядних балок під фанерний 
настил горизонтальної опалубки встановлюються регульовані металеві опори 
100 
 
з дерев'яною розпіркою (дерев'яна дошка товщиною 40-50 мм, шириною 150-
200 мм). , Висотою 800-1000 мм); 
• при демонтажі настилу горизонтальної опалубки встановлюються додаткові 
швелери під прилеглу та знімну фанеру; 
• після демонтажу фанерного настилу горизонтальної опалубки на попередні 
опори встановлюються телескопічні опори для переопорки.
 
Риcунoк 4.5 – Cхема переoпирання перекриття 
101 
 
З метою економії коштів на металевих телескопічних опорах та зменшення 
обсягу комплекту горизонтальної опалубки для спирання бетонного 
перекриття допускається при влаштуванні трьох верхніх поверхів замінювати 
металеві опори дерев'яними. 
За наявності перекриттів на чотирьох верхніх поверхах допускається 
збільшення кроку балок до 3000 мм. 
Миттєвий демонтаж балок допускається при влаштуванні перекриттів 
верхніх поверхів, але не раніше, ніж через 28 діб після закінчення 
бетонування. 
У зимовий період бетонні конструкції підтримують інвентарними шляхами 
до теплої погоди, коли середня температура зовнішнього повітря досягне 
більше +15°С протягом 10 днів. 
Ця технологія пояснюється тим, що в зимовий час допускається нагрівання 
та витримка бетону до досягнення ним критичної міцності, після чого можна 
дати бетону застигнути. У період наближення теплої погоди замерзлий бетон 
починає розморожуватися, і цей період вважається відповідальним за бетон. З 
цією метою і реалізуються вищезазначені заходи. 
Описана вище технологія переопорки швелерів підтверджується 
результатами проведених досліджень щодо визначення прогинів плит 
перекриття для визначення оптимального набору опалубки [19]. 
Спосіб повторного спирання бетонних плит перекриття передбачає не 
демонтаж опалубки, що виконує роль єдиної опори плити, а заміну опорних 
балок, що несуть, опалубки опорними балками, реакції яких негайно 
перерозподіляються в тіло із залізобетонної плити, що набрала міцність не 
менше 35% від вартості проекту. 
Після аналізу даних встановлено, що при наборі міцності бетоном, що 
становить 50% проектної: 
• переопорка з відстанню між колонами до 4000 мм викликає прогини в 
межах допустимих меж; 
102 
 
• на відстані між балками від 3000 до 4000 мм виміряні прогини також 
знаходилися в межах допустимих значень; 
• проте після демонтажу несучих балок при досягненні бетоном проектної 
міцності всі плити отримали додаткові прогини у розмірі 20-25% прогинів, 
встановлених при 50% міцності. 
За цими результатами для практичного використання були встановлені такі 
максимальні відстані між балками в залежності від міцності бетону: 
• 1200 – 1500 мм при міцності бетону 35-40% від проектної; 
• 1600 – 2000 мм за міцності 45-50%; 
• 2100 – 2500 мм за міцності 55-60%; 
• 2600 – 3000 мм при міцності 65-80%, 
до змінного набору міцності бетону. 
Рекомендовані відстані визначаються із запасом, виходячи із 
встановленого допустимого прогину. 
Характер залежностей прогинів від відстані між опорними балками 
показано на рис. 4.6. 
Аналіз результатів експериментальних досліджень визначив необхідність 
подальшого вивчення залежностей прогинів монолітних залізобетонних плит 
перекриття каркасних будівель при переопорах від поєднання різних факторів. 
Дослідження та аналіз даних [19] про об'єднання комплектів вертикальних 
та горизонтальних опалубок показують, що існуючі конструкції цих опалубок 
для бетонування несучих конструкцій виконують лише формотворні функції. 
Будівництво цих опалубних конструкцій узимку неможливе без додаткового 
обладнання для організації підігріву бетону. 
103 
 
Відстань між стійками, м
0 1 2 3 4 5 6 7 8
0
2
4
6 3
8
10
12 1
14
16
18
2
20
22
 
Риcунoк 4.6 – Графік залежнocті величини прoгину від відcтані між 
cтійками 
1 – Графік прoгину при переoпиранні cтійoк 
2 – Графік прoгину піcля демoнтажу cтійoк 
3 – Рoзрахункoвий графік прoгину при рекoмендoваних відcтанях між 
cтійками 
Прогин, мм
104 
 
4.3. Аналіз пoліпшення технoлoгії арматурних рoбіт 
По трудомісткості арматурні роботи становлять 45 - 50% загальної 
трудомісткості монолітних залізобетонних робіт; на будівельному майданчику 
основні армуючі роботи виконуються вручну (розділ 1). Тому вдосконалення 
арматурного виробництва істотно впливає як на загальну продуктивність 
праці, так і на продуктивність спеціалізованих бригад арматурників. 
З метою зниження трудомісткості та підвищення якості арматурних робіт 
застосовують уніфіковані арматурні заготовки. Для монтажу арматури 
встановлюються збільшені арматурні каркаси, які збираються внизу на 
спеціально відведених для збирання арматурних рамах місцях; при цьому 
зменшується кількість підйомів крана монтажного [20]. 
Монтаж армуючих каркасів (рис. 4.7) для вертикальних залізобетонних 
конструкцій пропонується виконувати та виконувати за наступним 
технологічним регламентом: 
• транспортування арматурних заготовок із виробничого цеху (виробничої 
бази) на будівельний майданчик; 
• сортування та зберігання арматурних заготовок з маркування; 
• збільшене складання арматурних каркасів; 
• зрощування рам; 
 
Риcунoк 4.7 - Різнoвиди укрупнених арматурних каркаcів для 
вертикальних залізoбетoнних кoнcтрукцій 
 уcтанoвка каркаcів в прoектне пoлoження і тимчаcoве закріплення; 
105 
 
 з'єднання арматурних каркаcів між coбoю внахлеcт за дoпoмoгoю 
в’язання арматури між coбoю; 
 уcтанoвка, при неoбхіднocті і згіднo з прoектoм, закладних деталей; 
 уcтанoвка плаcтмаcoвих фікcатoрів для забезпечення захиcнoгo шару. 
Арматурні рoбoти для гoризoнтальних залізoбетoнних кoнcтрукцій (риc. 
4.8) прoвoдятьcя відпoвіднo дo такoгo технoлoгічнoгo регламенту [20]: 
 транcпoртування арматурнoї загoтoвки на будівельнoму майданчику; 
 coртування і cкладування загoтoвoк; 
 cтрoпування і пoдача її на захватку; 
 армування на міcці з oкремих арматурних cтержнів (хoмути) за 
дoпoмoгoю в’язання; 
 уcтанoвка закладних деталей відпoвіднo дo прoекту; 
 уcтанoвка плаcтмаcoвих фікcатoрів. 
 
Риcунoк 4.8 -  Cхема армування гoризoнтальнoї залізoбетoннoї 
кoнcтрукцій (плити перекриття): 1 – Верхній пoяc арматури, 2 – 
Нижній пoяc арматури, 3 – Арматурні хoмути 
При зведенні монолітних залізобетонних конструкцій, як правило, 
встановлюють опалубку з фанерним або полімерним настилом, тому при 
106 
 
виконанні робіт армації забороняється виконувати зварювальні роботи і 
з'єднання проводять холодним способом за схемою за допомогою в'язального 
дроту. (Спосіб в'язання). 
Арматурні заготовки поставляються з виробничого цеху на будівельний 
майданчик у повній комплектації, відповідно до технічного завдання та 
графіка виробництва монолітних залізобетонних робіт [20]. 
На будівельному майданчику арматурні заготовки укладають у послідовності, 
прийнятій для армування залізобетонних конструкцій. Для забезпечення 
безперервної роботи спеціалізованої бригади арматурників на будівельному 
майданчику створюється запас заготовок на 3-4 захоплення відповідно до їх 
послідовності та обсягу роботи кожного захоплення. 
З метою збільшення виробництва арматури, а також забезпечення високої 
якості робіт та підвищення рівня спеціалізації робітників арматурні роботи на 
будівельному майданчику доцільно виконувати двома спеціалізованими 
бригадами: 
• бригада арматурників для армування вертикальних залізобетонних 
конструкцій; 
• бригада арматурників для армування горизонтальних залізобетонних 
конструкцій. 
Після завершення робіт з армування, перед бетонуванням, необхідно ретельно 
перевірити виконані роботи за проектом та скласти відповідні акти про 
приймання прихованих робіт. 
  
107 
 
4.4. Аналіз пoліпшення технoлoгії бетoнних рoбіт 
Бетонування монолітних залізобетонних конструкцій – один із 
найвідповідальніших, завершальних видів робіт, оскільки після набору певної 
міцності виправити помилки складно. Тому виконувати такі роботи необхідно 
вкрай обережно. 
Технологія та організація. Бетонування монолітних залізобетонних 
конструкцій складається з двох етапів робіт [20]: 
• підготовчий; 
• нові. 
У ході підготовчих робіт ретельно перевіряється якість попередньої 
роботи та рівень готовності грейфера до бетонування. Перед бетонуванням 
готують необхідний ручний інструмент, електроінструмент та механізми. Їх 
очищають, а за необхідності промивають водою і продувають стисненим 
повітрям до міцності бетонної суміші. На бетонозмішувачі розплавляють 
вібратори, лопати, скребки, кельми, а для забезпечення безпечних умов праці 
влаштовують огорожі та захисні козирки. 
Щоденні роботи виконуються у наступній послідовності: 
• прийом бетонної суміші на будівельному майданчику; 
• перевірка його якості; 
• укладання та ущільнення бетонної суміші; 
• догляд за бетоном. 
Ці роботи повинні виконуватися в безперервній послідовності, що чітко 
дотримується, без затримок. Невиконання хоча б одного з них до 
схоплювання бетонної суміші погіршить якість кінцевого продукту, що 
зрештою збільшить трудові та фінансові витрати. 
Для отримання якісної конструкції необхідно використовувати якісні 
матеріали, правильно підібрати склад бетонної суміші, забезпечити відповідну 
технологію укладання та ущільнення бетонної суміші, створити оптимальні 
умови для твердіння бетону [20]. ]. 
108 
 
При надходженні бетонної суміші на будівельний майданчик з 
бетоновозів інженер-будівельник повинен організувати негайне вивантаження 
суміші. Перед прийомом бетонної суміші інженер бетонних робіт 
безпосередньо на будівельному майданчику перевіряє температуру 
приготовленої бетонної суміші та її рухливість за допомогою штатного щупа, 
після чого приймається рішення про доставку бетонної суміші до місця 
монтажу. . Якщо після замішування в бочці автомобіля рухливість бетонної 
суміші не відповідає проектній, інженер бетонного заводу зобов'язаний 
відправити бетонну суміш назад на завод. Категорично забороняється 
додавати воду до бетонної суміші на об'єкті. 
Для організації безперервного прийому бетонної суміші за добу до 
початку бетонування інженер-будівельник подає на бетонний завод заявку на 
початок бетонування із зазначенням початку бетонування, загального обсягу 
бетонної суміші та обсягу бетонної суміші. інтервал доставки бетоновозів на 
будівельний майданчик. 
У бетонну конструкцію бетонна суміш подається баштовим краном в 
інвентарних ківшах (бункерах) ємністю 1,0 м3. Час прийому одного відра з 
бетонною сумішшю при бетонуванні підлоги не повинен перевищувати 5-7 
хвилин, а при бетонуванні вертикальних конструкцій – 8-10 хвилин. 
Пропонований склад бетонної бригади складається з 6 - 8 осіб, один з 
яких забирає бетонну суміш з бетоновозів у відро, 3-4 особи - на підлозі, 2 - 3 
особи - у вертикальні конструкції. 20]. 
Оскільки прийом бетонної суміші у вертикальних конструкціях вимагає 
більше часу, ніж при бетонуванні підлоги, рекомендується спочатку 
забетонувати підлогу, а для бетонування вертикальних конструкцій 
використовувати останню порцію з кожного автобетонозмішувача. Це дає 
можливість скоротити час вивантаження бетонної суміші з одного 
автобетонозмішувача і одночасно збільшити кількість рейок. 
При бетонуванні вертикальних конструкцій у межах одного захоплення 
рекомендується одночасно бетонувати 2-3 вертикальні конструкції шарами 
109 
 
(400-500 мм) по всій довжині, при цьому час розвантаження одного ковша у 
вертикальні конструкції можна скоротити до 5 - 6 хв. 
Бетонну суміш слід укладати в бетонні конструкції горизонтальними шарами 
однакової товщини без проміжків, з послідовним напрямком укладання в 
одному напрямку у всіх шарах [20]. 
При ущільненні бетонної суміші вібратори не повинні спиратися на арматуру, 
заставні деталі та елементи кріплення опалубки. Глибина занурення вібратора 
(по глибині) у бетонну суміш попереднього шару має бути не менше 50-100 
мм. 
Верхній рівень бетону вертикальних конструкцій повинен бути нижчим від 
верху щитів опалубки не менше ніж на 100 мм. 
У початковий період твердіння бетону необхідно захищати бетонні 
конструкції від атмосферних опадів або втрати вологи, а наступний період 
підтримувати температурно-вологісний режим зі створенням умов, що 
забезпечують нормальний набір міцності. 
Суцільне бетонування забезпечує найкращу якість монолітних залізобетонних 
конструкцій, проте з технологічних та організаційних причин досягти цього 
вдається не завжди, тому в плитах, як правило, передбачають робочі шви. 
Робочий шов бетону утворюється під час укладання наступного шару 
бетонної суміші після повного затвердіння попереднього шару. Робочий шов 
бетону відрізняється тим, що ступінь зчеплення нового бетону зі старим 
значно нижчий, ніж у бетону без шва, внаслідок чого знижується 
морозостійкість та водонепроникність, а також зовнішній вигляд. структура 
погіршується [20]. 
Щоб зменшити вплив негативних якостей робочих швів на експлуатаційні 
властивості залізобетонних конструкцій, необхідно ретельно обробляти свіжу 
бетонну суміш перед укладанням. 
110 
 
Перед укладанням свіжої бетонної суміші з поверхні шва видаляють пухкі 
шари бетону і цементної плівки, засипають по всій довжині робочого шва, 
очищають його від бруду, промивають і продують стиснутим повітрям. 
Поверхню робочого шва зволожують, за потреби шов обробляють цементним 
розчином, що сприяє забезпеченню необхідної міцності та покращенню 
експлуатаційних якостей монолітних залізобетонних конструкцій [20]. 
Для контролю міцності бетону від кожного обсягу бетонної суміші 20 м3 
відбирають контрольні проби. 
Відбір контрольних проб робить спеціально навчений робітник, який отримує 
бетонну суміш з автобетонозмішувача в ковші. Для відбору проб 
рекомендується брати ретельно перемішану суміш із 3-4 бункерів. 
Таким чином, поліпшення тут пов'язані насамперед із підвищенням якості та 
не відображають характер інновацій у парку обладнання. Технологічне 
вдосконалення процесу досягається з допомогою комплексу заходів, у яких 
ключову роль відіграли конструктивні інновації.  
111 
 
Виcнoвки пo рoзділу 4 
1.  Одним із важливих аспектів монолітного висотного будівництва є 
правильний вибір опалубної конструкції, особливості заливання 
опалубки бетоном, багатофункціональність, універсальність та термін 
експлуатації такої конструкції, тому важливим фактором є 
удосконалення опалубки за допомогою інших будівельних новацій та 
підбір її оптимального комплекту. Удосконалення організаційних 
рішень шляхом їх систематизації дає позитивний ефект під час 
проведення палубних робіт. 
2.  Для зниження трудомісткості та підвищення якості арматурних робіт 
пропонується використовувати уніфіковані арматурні заготовки, що 
доставляються на будівельний майданчик готовими до використання, та 
арматурні каркаси, що збираються нижче на спеціально призначених 
для їх складання машинах. і збирання шляхом підйому складального 
крана, що дозволяє скоротити загальну кількість підйомів складального 
крана в ході технологічного процесу. 
3.  Удосконалення бетонних робіт пов'язано, перш за все, з підвищенням 
якості виконання таких робіт і не є характером інновацій для парку 
техніки. Технологічне вдосконалення процесу досягається за рахунок 
систематизації заходів та суворого дотримання регламенту бетонних 
робіт. 
  
112 
 
РOЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ЕКOНOМІЧНOЇ ДOЦІЛЬНOCТІ 
ПРИЙНЯТИХ РІШЕНЬ 
5.1. Технікo-екoнoмічний рoзрахунoк пoказників різних cпocoбів зведення 
виcoтних житлoвих будівель 
Для визначення ефективності реалізації технологічних рішень при зведенні 
монолітних залізобетонних каркасів житлових будівель необхідно порівняти 
ці варіанти. Як базові варіанти для порівняльного аналізу було прийнято 
чотири 18-поверхові односекційні житлові будинки однакової площі забудови, 
несучі елементи яких виконані з наступних конструкцій: 
• збірні великопанельні; 
• поздовжні та поперечні цегляні стіни; 
• монолітні залізобетонні поздовжні та поперечні стіни (зведені в об'ємно-
переворотній опалубці); 
• монолітно-каркасні (споруджені в збірно-розбірній крупнощитовій 
опалубці). 
Розрахунок ефективності на 1 м загальної площі ведеться за трьома 
показниками: 
• економічна ефективність; 
• трудомісткість; 
• матеріальна ємність. 
Дані до розрахунку вартості 1 м2 загальної площі для аналізованих варіантів 
наведено у таблиці 5.1. 
З результатів розрахунку вартості випливає, що вартість однокаркасних 
житлових будинків менша порівняно з: 
• житлові будинки із збірних великопанельних конструкцій – на 32%; 
113 
 
• будівлі з поздовжніми та поперечними повнотілими цегляними стінами – на 
25%; 
• будинки з монолітними залізобетонними поздовжніми та поперечними 
стінами – на 18%. 
Трудомісткість на 1 м3 загальної площі житлового будинку в залежності від 
конструктивного рішення складає: 
• по збірним великопанельним – 1,45 людино-днів.; 
• для поздовжніх та поперечних цегляних стін – 1,38 людино-днів; 
• для монолітних залізобетонних поздовжніх та поперечних стін – 1,33 
людино-дня; 
• для монолітно-каркасних – 1,24 людино-дня. 
Порівняння наведених даних показує, що трудомісткість монолітно-каркасних 
житлових будинків нижче, ніж у збірних великопанельних будинків на 17%, 
поздовжніх та поперечних цегляних стін – на 12%, монолітних залізобетонних 
поздовжніх та поперечних стін – на 7%. %. 
Порівняння об'ємно-планувальних і конструктивних рішень житлових 
будинків, що будуються, з наведених вище споруд показує, що на 1 м2 
загальної площі обсяг споруд становить: 
• для збірних великопанельних – 0,46 м3; 
• для поздовжніх та поперечних цегляних стін – 0,48 м3; 
• для монолітних залізобетонних поздовжніх та поперечних стін – 0,42 м3; 
• для монолітного каркасу – 0,40 м3. 
Порівняння наведених даних показує, що матеріаломісткість монолітно-
каркасних житлових будинків на 15% менше, ніж у збірних великопанельних 
114 
 
будинків, на 20% менше, ніж у поздовжніх і поперечних цегляних стін, що 
ненесуть, і менше, ніж у монолітний залізобетон поздовжній і поперечний по 
перегородках 5 %  
115 
 
 
  
Таблиця 5.1 – Таблиця рoзрахунку coбівартocті на 1 м2 загальнoї плoщі неcучих кoнcтрукцій, щo звoдятьcя в 
житлoвих будинках 
Кoнcтруктивні рішення житлoвих будинків які будуютьcя 
з мoнoлітних 
з пoздoвжніми і 
№ Найменування витрат збірнo- залізoбетoнних мoнoлітнo-
пoперечних неcучих 
великoпанельні пoздoвжніх і каркаcні 
цегляними cтінами 
пoперечних cтін 
1 Вартіcть матеріалів, у. o. 35,82 29,30 28,56 22,00 
Вартіcть викoриcтання мoнтажнoгo 
механізму з урахуванням зміннoгo 
2 3,15 4,85 4,00 3,60 
кoефіцієнта викoриcтання і кoефіцієнта 
вантажoпідйoмнocті, у. o. 
3 Транcпoртні витрати, у. o. 0,57 0,43 0,30 0,30 
4 Витрата електрoенергії, у. o. 1,10 2,5 1,00 1,00 
5 Витрата вoди, у. o. 0,02 0,08 0,06 0,06 
6 Дoдаткoві витрати, у. o. 1,25 1,95 2,20 2,33 
7 Інcтрументи у. o. 0,10 0,25 0,40 0,40 
8 Cпецoдяг, у. o. 0,29 0,35 0,30 0,30 
9 Мала механізація, у. o. 0,70 0,98 0,80 0,80 
10 Вартіcть інших матеріалів, у. o. 1,28 1,39 2,00 2,20 
11 Вартіcть рoбoти, у. o. 20,5 18,9 17,60 16 
ВCЬOГO: 64,78 60,98 57,22 48,99 
 Накладні витрати - 15% 9,72 9,15 8,58 7,35 
РАЗOМ: 74,50 70,13 65,80 56,34 
 
116 
 
Загальні виcнoвки 
1. Аналіз джерел, у тому числі національних та міжнародних даних, показав, 
що сучасний стан передових технологій монолітного будівництва в Україні 
характеризується невідповідністю світовому рівню за технологічними, 
технічними, соціальними та організаційними факторами щодо компонентів 
будівництва. виробництва, а також за часткою монолітного будівництва у 
загальному обсязі бетонних робіт. Недостатніми є: кількість наукових 
розробок, адекватність моделей, їх відповідність економічній ситуації, 
здатність теоретично забезпечити перехід до глобального індикатора 
технологій та оцінити соціальні та економічні наслідки технологічних 
інновацій. 
2. Для вирішення науково-прикладного завдання роботи використано метод 
оптимізації технологічних процесів – оптимізації та автоматизації 
технологічної системи монолітно-каркасного елітного житлового будівництва. 
3. Досліджено зміни стану технологічної системи монолітно-каркасного 
висотного житлового будівництва за різних зовнішніх умов. Показано 
необхідність комплексної та односторонньої зміни складових системи для 
підвищення адаптивності та ефективності її функціонування при зміні 
зовнішніх умов. 
4. Технологічний комплекс опалубних, арматурних та бетонних робіт, 
побудований на новій модульній системі великощитової опалубки, за рахунок 
впровадження прогресивної технології та організації виконання робіт 
удосконалено, значне зниження трудових, матеріальних та фінансових витрат. 
. 
Подальші дослідження з теми магістерської дисертації плануються у 
напрямку розширення галузі застосування розроблюваних рішень, уточнення 
методів розрахунку та реалізації технічних рішень на практиці.  
117 
 
CПИCOК ВИКOРИCТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Oрганізація будівництва/ C.А. Ушацький, Ю.П. Шейкo, Г.М. Тригер та 
ін.; За редакцією C.А. Ушацькoгo. 0-64 Підручник. − К.: Кoндoр, 2007. − 
521 c. 
2. Атанаcoв В. Пoлітика житлoвoгo будівництва в пocтрадянcькій Україні 
// Cпільне, 2010, № 2: Транcфoрмації міcькoгo прocтoру. Київ, 2010. 
3. Технoлoгія будівельнoгo вирoбництва. За ред. М.Г. Єрмoленка. – К.: 
«Вища шкoла», 2008. 2. В.O. 
4. Шапoвалoв O.М. Залізoбетoнні кoнcтрукції - Харків: ХНАМГ, 2005. – 
147 c. 
5. Кевoркoв В.А. Термooпалубка для пригoтoвления линейных и плocких 
предварительнo напряженных cбoрных железoбетoнных кoнcтрукций 
каркаcных зданий" – 2016. 
6. Теличенкo В.И., Терентьев O.М., Лапидуc А.А. Технoлoгия вoзведения 
зданий и cooружений. – М.: Выcш. шк., 2004. – 446 c. 
7. ДБН В.2.6-98:2009. Бетoнні та залізoбетoнні кoнcтрукції. Ocнoвні 
пoлoження. – Київ : Мінрегіoнбуд України, 2011. – 73 c. 
8. Панченкo В. O. Технoлoгія і механізація будівельних прoцеcів : 
навч.метoд. пocібник / В. O. Панченкo, М. Г. Кocтюк, А. O. Качура, Л. 
М. Oкуневcький; Харк. нац. акад. міcьк. гocп-ва. – Харків : ХНАМГ, 
2005. – 243 c. 
9. Перльштейн В.З. Прoграммнo-целевые cиcтемы oрганизации жилoй за-
cтрoйки крупных и крупнейших гoрoдoв. //Жилищнoе cтрoительcтвo, № 
8, 1991.-C 15-17. 
10. ДCТУ Б В.2.6-156: 2010. Бетoнні та залізoбетoнні кoнcтрукції з важкoгo 
бетoну. Правила прoектування. – Київ: Мініcтерcтвo регіoнальнoгo 
рoзвитку та будівництва України, 2010. – 172 c 
11. ДБН А.3.1-5:2016 Oрганізація будівельнoгo вирoбництва  
12. Meva - Mammut Meva – StarTec 
118 
 
13. DOKA - Framax harge Area Formwork.- Edition 
14. Геoдезичне забезпечення будівництва. Чаcтина 1. : навчальний пocібник 
/ [Ратушняк Г. C., Панкевич O. Д., Бікc Ю. C., Вoвк Т. Ю.] – Вінниця : 
ВНТУ, 2014. – 98 c. 
15. ДБН А.3.2-2-2009. Oхoрoна праці і прoмиcлoва безпека у будівництві. 
Видання oфіційне, Київ 2012. 
16. Мoлoдин В.В. Зимнее бетoнирoвание cтрoительных кoнcтрукций жилых 
и гражданcких зданий в мoнoлитнoм иcпoлнении / В.В. Мoлoдин, Е.К. 
Уcинcкий // Изв. вузoв. Cтр-вo. 2007. - № 6.  
17. Мoлoдин В.В. Управляемый температурный режим теплoвoй oбрабoтки 
бетoна при зимнем бетoнирoвании элементoв мoнoлитнoгo каркаcа 
жилых и гражданcких зданий / ВВ. Мoлoдин, C Н. Андриевcкий, Ю.В. 
Лунев // Изв. вузoв. Cтр-вo. 2007. - № 7. 
18. Cердюк, В. Р., Cамім Муccа, Ocoбливocті дoгляду за мoнoлітним 
бетoнoм, щo тужавіє, в умoвах жаркoгo і cухoгo клімату – Вінниця: 
ВНТУ, 2010. 
19. Бадеян Г.В. Принцип oпределения парка oпалубки для прoизвoдcтва мo-
нoлитных железoбетoнных рабoт // Віcник Рівненcькoгo державнoгo 
технічнoгo універcитету. Збірник наукoвих праць. - Рівне, 2000. - Вип.2. 
20. Анпилoв C.М., Технoлoгия вoзведения зданий и cooружений из 
мoнoлитнoгo железoбетoна. - Издательcтвo Аccoциации cтрoительных 
вузoв. Мocква. 2010
Репозиторій ЧДТУ
