Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6169| Назва: | Нові технології зведення багатоповерхового будинку, м. Полтава |
| Автори: | Коновал , Володимир Миколайович Марченко, Дмитро Борисович |
| Ключові слова: | нові технології будівництва;багатоповерхові будинки;сучасні конструктивні системи;інноваційні матеріали;модульні технології;швидкомонтовані конструкції |
| Дата публікації: | гру-2023 |
| Короткий огляд (реферат): | У роботі розглянуто сучасні проблеми та перспективи освоєння підземного простору в умовах щільної міської забудови, зокрема на прикладі облаштування підземного паркування у стилобатній частині житлового комплексу м. Полтава. Проаналізовано фактори, що зумовлюють необхідність розвитку підземної інфраструктури: дефіцит вільних територій, інтенсивне зростання автомобілізації населення, потреба у розміщенні технічних приміщень та обладнаних укриттів. Окрему увагу приділено інженерно-геологічним складнощам міських умов та технологіям, що використовуються для безпечного виконання підземних робіт: «стіна в ґрунті», бурозабивні палі, технологія струменевого зміцнення ґрунтів та метод зведення «згори донизу». Наведено порівняння класичного та інноваційного підходів до будівництва нульових циклів, їхні переваги та недоліки, економічні та технологічні аспекти впровадження. Метою роботи є визначення ефективного інноваційного рішення щодо облаштування підземного паркування, яке забезпечує раціональне використання простору, підвищення мобільності транспортної системи та покращення екологічних умов у сучасному місті. Результати дослідження підкреслюють актуальність розвитку підземної інфраструктури як важливої складової сталого міського розвитку. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6169 |
| Розташовується у зібраннях: | 192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Марченко Д_Б_МГБ_204.pdf Restricted Access | 1.58 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
3
Пoяcнювальна запиcка
дo кваліфікаційнoї рoбoти магіcтра
магіcтр
(ocвітньo-кваліфікаційний рівень)
на тему "Нові технології зведення багатоповерхового будинку у м.
Полтава"
Викoнав: cтудент 2 курcу, групи МГБ - 204
cпеціальнocті 192 – Будівництвo та цивільна інженерія
_____________ Дмитро Марченко
ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ВІДОМИХ ДЖЕРЕЛ 9
1.1 Нульовий цикл важливий етап будівництва 9
1.2 Метод «стіна в грунті» 10
1.3 Метод "опуского колодязя" 17
1.4 Метод "jet-grouting" 20
1.5 Метод "top down" 27
1.6 Приклади застосування технологій підземного
будівництва 32
ВИСНОВОК ПО ПЕРШОМУ РОЗДІЛУ 37
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО
ІННОВАЦІЙНОГО ВАРІАНТУ УЛАШТУВАННЯ
НУЛЬОВОГО ЦИКЛУ
38
2.1 Архітектурно-конструктивні рішення 38
2.1.1 Характеристики конструктивних елементів 39
2.1.2 Інженерно-геологічні умови майданчика
будівництва 41
2.1.3 Гідрогеологічні умови 42
2.2 Розрахунок об’ємів робіт з влаштування
нульового циклу методом «Top-down» 43
2.3 Технологія та основні технологічні процеси
4
методу «top-down» 57
2.3.1 Встановлення «стіни у землі» 58
2.3.2 Влаштування буросікучих паль 68
2.3.3 Послідовність виконання робіт методом «top-
down» 70
2.3.4 Улаштування розпірної системи котловану із
труб. 78
2.3.5 Земляні роботи 80
2.3.6 Контроль якості основних будівельно-
монтажних 86
робіт
2.4 Розрахунок об’ємів робіт з влаштування
нульового циклу відкритим методом 88
2.5 Техніко-економічні показники 99
РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В
НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ 104
3.1 Вимоги охорони праці під час виконання робіт з
улаштування нульового циклу 104
3.1.1 Земляні роботи 105
3.1.2 Бетонні роботи 109
3.1.3 Транспортні, вантажно-розвантажувальні
роботи 112
3.2.1 Дія працівників в надзвичайних ситуаціях 115
3.2.2 Регламент розслідування нещасних випадків 118
ВИСНОВКИ 121
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 123
ДОДАТОК 1
ДОДАТОК 2
5
ВСТУП
У зв'язку з високими темпами розвитку у містах і мегаполісів
необхідно вирішити питання комплексного освоєння простору реалізації
потреб людини. У свою чергу це сприяє скороченню вільних просторів
навколо природного середовища, що вимагає від будівельників освоєння
підземного простору для розміщення об'єктів інфраструктури. Особливо у
зв'язку з випередженням темпів зростання автомобілізації населення над
забезпеченістю автомобільними паркуваннями, брак паркувальних місць
не тільки в центрі міста, а й у житлових районах стає дедалі
актуальнішим. Крім того, підземний простір є найкращим місцем для
розміщення технічних приміщень, що використовуються для
обслуговування багатоповерхової будівлі, адже проблема забезпечення
шумоізоляції та звукоізоляції є актуальною і сьогодні.
Слід зазначити, що війна виявила значні проблеми з
бомбосховищами. Найбільш ефективно ці проблеми можна вирішити за
рахунок підземного простору безпосередньо під житловими будинками з
урахуванням вимог до проектування таких бомбосховищ.
В даний час умови будівництва у великих містах такі, що
найінтенсивніші будівельні роботи ведуться в центральній частині
населених пунктів. Відмінною особливістю сучасного міського
будівництва є прагнення освоєння підземного простору. Це пов'язано, з
одного боку, із привабливістю для інвесторів розміщення об'єктів у
районах із вже розвиненою інженерною інфраструктурою та найбільшою
концентрацією населення, а з іншого боку, з історичною психологією
«престижності» об'єктів нерухомості в Росії. центральні райони міст. У
зв'язку з цим в умовах щільної міської забудови підземне будівництво
стало особливо актуальним та необхідним. Однак місцева специфіка та
гідрогеологічні умови дуже ускладнюють завдання будівництва
підземних споруд. Це спонукає інженерів використовувати нові
технології, що забезпечують безпечну експлуатацію навколишніх
6
будівель, дозволяють вести підземні роботи практично на будь-якій
глибині, навіть у найскладніших інженерно-геологічних умовах.
Ця проблема призводить до пошуку нових ефективних рішень, що
мають інвестиційну привабливість. Одним із способів вирішення цієї
проблеми є влаштування підземних паркінгів нульового циклу, які
дозволяють суттєво скоротити площу будівлі, одночасно забезпечивши
велику кількість паркувальних місць. У містах забезпеченість місцями
зберігання автомобілів за місцем проживання населення становить
середньому 35-40%, а забезпеченість
Кількість місць для паркування автомобілів біля об'єктів тяжіння в
середньому не перевищує 25% необхідної кількості. За сучасними
вимогами практично всі офісні та житлові будівлі повинні мати
багаторівневе підземне паркування, в деяких будинках відмітка нижнього
рівня проектується на глибині до – 36 м від рівня «чистої підлоги». .
Дипломним проектом представлено чотирирівневе підземне та
чотирирівневе наземне паркування на 590 автомобілів як об'єкт нульового
циклу. Що за потужністю приблизно відповідає потребам мешканців
середнього багатоповерхового комплексу. Будівництво таких стоянок може
здійснюватись за класичною схемою котловану з викопуванням ґрунту на
всю глибину. та з пристроєм міжрівневих перекриттів знизу вгору. Однак у
такому разі необхідне посилення стін: у ґрунті, щоб стіни не обрушилися.
Таке посилення здійснюється шляхом встановлення розпірок між
протилежними стінами, або шляхом створення поясів міцності за
допомогою тросових заземлюючих анкерів. Альтернативним методом
підсумовування нульових циклів є метод «Зверху донизу» або «Зверху
донизу». Цей метод дозволяє виконати перекриття по нульовій позначці, а
потім побудувати конструкцію як вгору, так і вниз одночасно. Метод
«згори донизу» передбачає одночасне облаштування котловану, підземного
простору та фундаменту будівлі. Принцип технології «згори донизу»
полягає у зведенні огорожі ями, як правило, з врізних паль або методом
7
«стіна в ґрунті», з поверхні землі та рівного бетонування підлог, що
працюватиме розпірками під час будівництва. Бурові колони влаштовують
для підтримки перекриттів під час будівництва. При цьому бурові колони
можуть виконуватися як тимчасовими, з урахуванням навантаження під час
будівництва, так і як постійні конструкції. Після заливання підлоги бетоном
достатньої міцності проводиться подальше вилучення грунту до рівня
фундаментної плити, який виводиться на поверхню через раніше залишені
технологічні отвори в перекриттях верхніх поверхів. З рівня зведених
перекриттів одночасно із зведенням на нижніх рівнях виїмкою ґрунту для
висотної частини будівлі, виконується будівництво надземної частини
нульового циклу – стилобату. Дана технологія являється актуальною в
сучасних умовах будівництва, так як дозволяє відновлювати будівлі з
меншим залученням прилеглих територій.
Але, щоб використовувати цю технологію, необхідно використовувати
допоміжні інструменти, щоб забезпечити безпечне виконання будівельних
робіт. До таких технологій відносяться: «стінка в ґрунті», «струмене
заземлення», відомий метод бурозабивних паль та ін. Ці технології
застосовуються для виконання роботи в котлованах без природних укосів з
нерухомими стінками, які надалі можуть використовуватися як
огороджувальні та несучі конструкції в майбутньому будинку.
Технологія «струменевого заземлення» передбачає використання
високошвидкісного струменя рідкого цементного розчину за
однокомпонентною технологією для локального руйнування та
перемішування ґрунту з цим розчином з метою підвищення його міцності,
запобігання ударним навантаженням, зниження їх негативного впливу на
фундаменти прилеглих будівель та споруд, збільшення опору
деформованості.
Недоліками створення таких нульових циклів є складність та
дорожнеча будівництва, а також відсутність практичного використання
технологій, які б дозволили будувати на територіях з уже сформованими
8
будинками та інфраструктурою. Як правило, будівництво пов'язане з
перенесенням інженерних комунікацій (за винятком незабудованих
територій), засобів високоефективної гідроізоляції, вентиляції, освітлення,
протипожежного захисту тощо. У зв'язку з цим будівництво підземних
нульових циклів становить 1,5- у 2 рази дорожче наземних.
Актуальність даної роботи, розвиток підземного простору міста на
прикладі підземного паркування у стилобатній частині житлового комплексу
обумовлено розглянутими вище сучасними проблемами.
Метою даної дипломної роботи є визначення ефективного
інноваційного варіанта облаштування житлового будинку нульового циклу у
Полтаві.
Якісне використання підземного простору дозволить більш ефективно
використовувати вільний простір міста, зробить транспортну систему більш
мобільною, що призведе до зниження кількості шкідливих викидів та рівня
шуму та, як наслідок, до підвищення рівня життя у сучасному місті.
9
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ВІДОМИХ ДЖЕРЕЛ
1.1 Нульовий цикл важливий етап будівництва
Будівництво одна із основних сфер виробництва. В результаті
будівельного виробництва створюється готовий будівельний виріб – будівля
чи споруда певного функціонального призначення. Різноманітність
конструкцій будівель та споруд породжує необхідність розробки та
застосування широкого спектру будівельних технологій. Провідним
елементом будь-якої будівельної технології є будівельний процес. Розвиток
цивільного та промислового будівництва в сучасних умовах щільної міської
забудови великих міст та мегаполісів є актуальним напрямом світового
масштабу. Вирішення подібних завдань найчастіше пов'язане з будівництвом
висотних будівель з раціональним використанням їхнього підземного
простору.
Будівництво будівель та споруд у загальному сенсі складається з
кількох циклів, кожен із яких включає певний комплекс будівельних робіт.
Виконання цих робіт здійснюється у певній технологічній послідовності:
підготовчі роботи; будівництво нульового циклу (підземна частина будівлі);
зведення надземної частини; оздоблювальні роботи; благоустрій території.
Нульовим циклом будівництва є весь обсяг робіт на частинах будівлі, що
розташовані нижче підлоги 1 поверху, тобто. нижче позначки ±0, включаючи
всі роботи з підготовки та влаштування фундаментів. У зв'язку зі зростанням
потреб людини, а також розвитком будівництва багатоповерхових будівель
створено прогресивні та економічні конструкції та технології облаштування
підземного нульового циклу, де розміщуються технічні приміщення,
автостоянки, склади, можливе розміщення нежитлових приміщень для
комерційної діяльності.
10
Монтаж підземних гаражів нульового циклу та розміщення в них
багаторівневих гаражів та паркінгів, незважаючи на більш високу вартість їх
будівництва в порівнянні з наземними багатоповерховими гаражами, мають
ряд переваг, головною з яких є можливість їх встановлення у тих місцях, де
будь-яке надземне будівництво взагалі неприпустимо, наприклад, у районах
скверів, бульварів, вулиць, скверів.
Але з огляду на те, що побудувати нульовий цикл відкритим методом
практично неможливо. Цьому є низка причин, у тому числі щільність
забудови, що унеможливлює проведення будівельних робіт. Вирішенням цієї
проблеми є використання вже перевірених на практиці технологій та методів
облаштування приямкових стінок.
1.2 Метод «стіна в грунті»
Один із таких методів, який дизайнери використовують уже багато
років, — це "стіна в землі". Метод «стіна в ґрунті» застосовується в різних
інженерно-геологічних та гідрогеологічних умовах і в багатьох випадках
дозволяє відмовитися від забивання шпунтових паль, різних видів
кріплень, водозниження та промерзання нестійких водонасичених ґрунтів.
Суть технології «стіна в грунті» полягає в тому, що в землі
влаштовують котловани та траншеї різної конфігурації, в яких з
монолітного або збірного залізобетону зводять конструкції підземної
споруди, потім під захистом цих конструкцій розробляється внутрішнє
ядро, влаштовується дно і зводяться конструкції внутрішніх споруд. [29].
Технологія є перспективною при будівництві підземних споруд в
умовах міської забудови поблизу існуючої забудови, реконструкції
підприємств, гідротехнічного будівництва.
За технологією «стіна в ґрунті» можна побудувати:
- Протифільтраційні штори;
11
- чистове прокладання тунелів метрополітену;
- підземні гаражі, переходи та перехрестя автомобільних доріг;
- ємності для зберігання рідин та відстійники;
- фундаменти житлових та промислових будівель.
Залежно від властивостей ґрунту та його вологості застосовують
два типи зведення стін – сухий та мокрий. Сухий метод, що не вимагає
глиняного розчину, застосовується при зведенні стін у маловологостійких
ґрунтах. Палеві стіни можна зводити як сухими, так і мокрими, при цьому
послідовно бурять свердловини та бетонують у них палі.
Стіни підземних споруд у водонасичених нестійких ґрунтах зводять
мокрим способом, що зазвичай вимагає закріплення стінок траншей від
обвалення ґрунту при його розробці та при укладанні бетонної суміші.
При цьому методі при роботі землерийних машин стійкість стінок
траншей і траншей досягається за рахунок заповнення їх глинистими
розчинами (суспензіями) з тиксотропними властивостями. Тиксотропія -
важлива технологічна властивість дисперсної системи, що дозволяє
відновлювати початкову структуру, зруйновану механічним впливом. Для
глиняного розчину – це здатність у стані спокою загусати та утримувати
стінки траншей від руйнування, а від коливальних впливів –
розріджуватись. У траншеях, розкритих на необхідну глибину та ширину,
під глиняний розчин цей розчин поступово замінюють, використовуючи
принаймні несучі або огороджувальні конструкції, монолітний бетон,
збірні елементи, різні суміші глини із цементом або іншими матеріалами
[29].
12
Рисунок 1.1 - Технологічна схема зведення монолітної «стіни в
ґрунті» сухий метод: I - розробка ґрунту під глинистим розчином; II -
опускання обежуючих елементів; III - встановлення арматурних каркасів;
IV - бетонування стіни та вилучення обмежувачів; V - розробка наступної
захватки; VI - встановлення арматурних каркасів; VII - бетонування стіни;
1 - Жорстка штанга; 2 - грейфер; 3 - автомобільний кран; 4 - глинистий
розчин; 5 - обмежувачі; 6 - арматурний каркас; 7 - шланг з приймальним
бункером; 8 – авто бетонозмішувач
Бентонітові глини мають кращі тиксотропні властивості. Сутність дії
глиняного розчину полягає в тому, що на стінках траншеї створюється
гідростатичний тиск, що перешкоджає їхньому обвалу, крім того, на
стінках траншеї утворюється практично водонепроникна глиняна плівка
товщиною 2...5 мм. стіни. Скління стін траншей дозволяє відмовитися від
таких допоміжних і трудомістких робіт, як забиття паль, спуск води та
промерзання грунту [29].
У складних ґрунтових умовах з високим рівнем ґрунтових вод, а
також на глибинах більше 15 м, коли як обмежувачі використовуються
металеві труби, траншейні роботи слід проводити в два етапи через один
або два грейфери. Встановлення обмежувачів зчеплення. По краях
захватів як сполучний елемент встановлені сталеві розділові елементи.
13
Для отримання якісних з'єднань використовується металева труба з
ребрами із куточків розміром 75х75 мм. Кути приварені таким чином, що
при зануренні труби вони врізаються в борти траншеї менш ніж на 30 мм.
Розділові елементи є збірними і в міру опускання в траншею збираються з
передньої секції ножової довжиною 6 м, рядовий секції 6 м та необхідна
кількість додаткових рядних секцій довжиною 1-2 м (залежно від глибини
траншеї). Нижня ножова частина розділового елемента повинна бути
заглиблена в дно траншеї не менше ніж на 30-50 см. Роздільний елемент і
верхня торцева пластина кріпляться до конструкції форвалу за допомогою
спеціальних інвентарних пристроїв, виступаючи за рівень коміра форвалу.
Після бетонування захоплення обмежувачі виймають через 1-3 години (до
початку зчеплення з бетоном) [4].
При копанні траншей застосовують техніку циклічної та
безперервної дії; зазвичай ширина траншей становить 500...1000 мм, але
може досягати 1500...2000 мм.
При використанні цього використовуються:
- машини та обладнання, землерийним інструментом яких є грейфер,
що здійснює підйом на поверхню грунту, що розробляється, з
вивантаженням у транспортний засіб або відвал;
- машини та обладнання, що розробляють ґрунт спеціальним буровим
інструментом з переведенням його в робочий глинистий розчин та з
видаленням на поверхню ерліфтною установкою [4].
Технологія передбачає можливість влаштування двох типів стін, що
зводяться методом «стіна в ґрунті»: пальові стіни - утворені із суцільного
ряду буронабивних паль, і траншейні стіни - утворені суцільною стіною із
монолітного або збірного залізобетону. залізобетон. Залежно від
властивостей ґрунту та глибини закладання стін застосовують той чи
інший спосіб зведення стін. Технологія зведення стін з буронарізних
укорочених паль включає наступні процеси: буріння свердловин за
14
допомогою похило-спрямованих труб; армування колодязів; бетонування
свердловин методом ТВП та витягування похило-спрямованих труб із
свердловин [30]. При пальовому методі «стіну в ґрунті» можна
влаштувати за допомогою струминної цементації. Також можливе
використання забивних або пресованих паль.
Рисунок 1.2 - Влаштування стіни в ґрунті методом усічених буронабивних
паль. А) буравлення першої свердловини; б) встановлення лідерно -
спрямівної труби (ЛСТ); в) буравлення другої свердловини; г) встановлення
ЛСТ у другу свердловину; д) встановлення арматурного каркасу; 1 -
буровий верстат; 2 - ротор верстату; 3 - шнек; 4 - кран; 5 - палі попередньої
секції; 6 - свердловина з ЛСТ; 7 - перша свердловина в секції ; 8 - ЛСТ; 9 -
друга свердловина в секції; 10 - арматурний каркас.
Арматурний каркас, встановлений у захопленні, повинен відповідати
робочим кресленням та мати паспорт. Тип та конструкція монтажних
з'єднань армуючого каркаса повинні відповідати проекту. До складу рами
входять необхідні закладні деталі з листової сталі, монтажні петлі,
кріплення захисного шару, що забезпечують центрування рами в траншеї,
труби для проходження ґрунтових анкерів. Секції арматурних каркасів
безпосередньо перед їх встановленням у захоплення слід з'єднати між
собою електродуговим зварюванням окремих елементів. При глибині
15
траншеї понад 10-12 м каркас може складатися з окремих секцій, що
з'єднуються по висоті перед опусканням у траншею. Усередині рам
необхідно передбачити отвори з напрямними для встановлення
торкретованих труб. Опускання рами роблять у положення, що забезпечує
її вільний прохід у траншею з геодезичним контролем вертикальності та
забезпеченням розрахункової величини захисного шару між несучою
арматурою та ґрунтом. При установці в грейфері арматурні рами
встановлюються на верхню частину коміра форвала за допомогою
поперечних труб або профільних балок так, щоб поздовжні опорні
стрижні арматурних рам не доходили до дна траншеї. на 25-30 см.
Бетонування стінок здійснюється під захисним шаром глиняного розчину.
не пізніше 4 години ранку після опускання в траншею арматурних
каркасів. Транспортування бетонних сумішей від бетонних заводів на
будівельний майданчик має здійснюватися в автобетонозмішувачах.
Бетонування слід проводити методом вертикального переміщення труби з
одночасним закачуванням витісненого бентонітового розчину в ємність
або розроблений грейфер. Бетонування кожної наступної секції повинно
проводитись, не допускаючи перебоїв у подачі бетону [4].
Також «стіну в землі» можна збудувати зі збірних залізобетонних
елементів. Палеві стіни влаштовують у вигляді ряду забивних паль,
зведених через одну палю. У зроблених таким чином проміжках між
палями ковшами грейферів або бурінням вибирають грунт, встановлюють
арматуру і роблять бетонування проміжних паль. Технологія за методом
«збірна стіна у ґрунті» (рис. 1.3) передбачає наступний порядок робіт. У
відкритих та засипаних глиною підвісних траншеях монтують за
допомогою кондукторів.
Збірні стінові панелі, які з'єднуються одна з одною за допомогою
вертикальних швів. Панелі в проектному положенні фіксуються спочатку
внизу шляхом укладання метрового шару бетону або щебеню на дно
траншеї в пазухах між стінками і панелями, а вгорі шляхом приварювання
16
арматурних випусків панелі до петлі коміра тренчу. Над шаром бетону
пазухи заповнюються зовні конструкції цементно-глиняним розчином, а
зсередини - матеріалом, що легко розробляється (пісок, щебінь, гравій або
їх суміш). Після встановлення всіх панелей та укладання пазух по
периметру збірної стіни будівлі бетонується монолітна сполучна балка,
з'єднана з вертикальними виходами арматури з панелей. Шви між
стіновими панелями заповнюються після затвердіння бетону сполучної
балки, а зсередини будівлі - у міру розробки та видалення ґрунту [22].
Панелі у проектному положенні закріплюють спочатку внизу, укладаючи
на дно траншеї в пазухи між її стінками й панелями однометровий шар
бетону або щебеню, а вгорі - приварюючи арматурні випуски панелей до
петель коміра траншеї. Вище шару бетону пазухи із зовнішньої сторони
споруди заповнюють цементно-глинистим розчином, а з внутрішньої -
легкорозробним матеріалом (піском, щебенем, гравієм або їхньою
сумішшю). По закінченні монтажу всіх панелей і закладення пазух по
периметру збірної стіни споруди бетонують монолітну обв'язувальну
балку, сполучену з вертикальними випусками арматури з панелей. Стики
між панелями стін заповнюють після закінчення твердіння бетону
обв'язувальної балки, причому з внутрішньої сторони споруди - в міру
розробки і видалення ґрунту [22].
17
Рисунок 1.3 - Технологічна схема влаштування збірних стін
заглиблених споруд, що зводяться способом «стіна в ґрунті»: 1 –
екскаватор на зворотному засипанні пазух; 2 – піщана суміш; 3 –
автомобільний кран; 4 – гусеничний кран; 5 – стінова панель; 6 –
направляючий кондуктор; 7 – траншея, заповнена глинистим розчином; 8
- штанговий екскаватор для розробки траншеї; 9 – цементний розчин
1.3 Метод "опуского колодязя"
Водоспуск - відкрита зверху і знизу залізобетонна (рідше сталево-
бетонна) споруда, стінки якої в нижній частині мають заточування (консолі),
зазвичай армовані металом (ножі) (рис. 1.4). Знижувальні колодязі
завантажуються в грунт під дією власної ваги в міру видалення грунту, що
знаходиться в порожнині колодязя і нижче ножа.
Стінки колодязів зводять або відразу на всю висоту, або зводять у міру
занурення колодязів у ґрунт. Заглиблення колодязів у ґрунт роблять з
відкачуванням води з їхньої порожнини або без неї [26].
18
Рисунок 1.4 - Пристрій опускного колодязя: а – встановлення першої секції;
б – заглиблення; в – нарощування нової секції; г - встановлення колодязя на
проектну відмітку; д – влаштування дна
Після досягнення проектної глибини закладки фундаменту з
колодязем, що опускається, порожнину колодязя повністю або частково
заповнюють бетонною сумішшю спочатку під водою, а потім всуху. У
верхній частині колодязя споруджують розподільну залізобетонну плиту,
яку надалі виконують кладку над фундаментною частиною опори; У
деяких випадках така пластина не виготовляється. Карстові вирви
застосовують у тих випадках, коли грунти з достатньою несучою
здатністю розташовані на великих (більше 5-8 м) глибинах, коли
влаштування фундаментів у кар'єрах економічно недоцільне або технічно
неможливе через складність кріплення їх стінок. Оскільки в таких
випадках крім колодязів, що опускають, можуть використовуватися
фундаменти з паль або оболонок, вибір типу фундаменту. Оцінка
провадиться з урахуванням техніко-економічного порівняння варіантів.
Перевагою фундаментів з колодязів, що опускаються, є можливість їх
занурення без застосування складного технологічного обладнання. Їх
недоліками є великий обсяг кладки та значні труднощі, що виникають при
зустрічі колодязів у водонасичених ґрунтах з перешкодами у вигляді
великих валунів, верств гірських порід, чагарників тощо. Усунення таких
19
перешкод можливе лише після відкачування води з колодязів. що не
завжди можливе при водонасичених ґрунтах. Труднощі, пов'язані з
необхідністю осушення колодязя, виникають і при посадці його на
кам'янистому ґрунті, поверхня якого не є строго горизонтальною і
вимагає планування можливості оперення колодязя по всьому периметру
[26].
Контури і габаритні розміри понижувального колодязя в плані
визначаються формою і розмірами поперечного перерізу частини споруди
на рівні зрізу фундаменту, а також несучою здатністю грунту, на якому
здійснюється планується відпочинок. Як правило, фундаменти
крапельних колодязів мають витягнуту прямокутну форму в плані або
форму, близьку до прямокутної, але відрізняється від неї закругленнями в
кутах, або витягнуту форму з короткими сторонами у вигляді півкола,
круглі колодязі є також використовується. Прямокутні колодязі простіше
виготовити, але заглибити їх у землю складніше, ніж колодязі з
контурами у плані, показаними на рис. 1.5. У зв'язку з цим колодязі з
прямокутним контуром застосовують переважно в тих випадках, коли
необхідно подолати шар легкопрохідного ґрунту товщиною не більше 10
м. Згинальні моменти виникають через горизонтальний тиск ґрунту в
зовнішніх стінках колодязя. Зменшення цих моментів досягається за
рахунок влаштування внутрішніх стінок. Відстань по світлу між стінами
(розміри шахти) має бути достатньою для нормальної роботи
землерийних машин. [26].
20
Рисунок 1.5 - Види перерізів опускних
колодязів
Опускний колодязь спирають на товщу ґрунту, що має достатню
несучу здатність. Поверхня цієї товщі не буває строго горизонтальною,
тому для забезпечення спирання на неї колодязя по всій підошві його
заводять у цю товщу на 1-2 м. Відповідно до цього призначають позначку
підошви фундаменту.
1.4 Метод "jet-grouting"
Влаштування огорождуючих стінок котлованів за технологією «jet-
grouting» (струминної геотехнології) також є ефективним методом та
користується попитом. Це є імітація за допомогою технічних засобів
природних процесів, здійснювана напрямлено і з багатократним
прискоренням. Дана технологія використовується з метою зміни
характеристик ґрунтів, створення на їх основі матеріалів з необхідними
властивостями та формування із зазначених матеріалів підземних споруд
заданих форм та розмірів. Поточна геотехнологія дозволяє здійснювати
процеси, зворотні природним: зі штучно, хімічно пов'язаних дисперсних
21
ґрунтів можна формувати штучну породу (грунтобетон) для
використання як будівельний матеріал [22].
Технологія «jet-grouting» дозволяє використовувати її при
спорудженні об’єктів підземного будівництва, а саме: підземних несучих
і протифільтраційних конструкцій, горизонтальних або похилих плит,
елементів будівель і споруд, колодязів великого діаметру з днищами,
штучних основ, підпірних стін, огорож котлованів, горизонтальних
підземних протифільтраційних екранів, стін і підлог заглиблених
приміщень, в тому числі підземних гаражів; при посиленні фундаментів
існуючих будівель і споруд, протизсувних конструкцій, при закріпленні
ґрунтових масивів для проходження підземних тунелів [22].
Струминна цементація («jet-grouting») базується на використанні
енергії високошвидкісного струменя рідини для обробки природних
ґрунтів з метою:
- зменшення водопроникності і збільшення міцності незв'язаних
піщаних ґрунтів;
- підвищення опору зрушенню і зниження
деформативностіпилевато- глинистих ґрунтів;
- заміщення органогенних і техногенних ґрунтів, закріплення яких
не дозволяє досягти необхідної міцності, проникності і довговічності.
Залежно від конкретних цілей обробки ґрунтів застосовується
однокомпонентна, двокомпонентна і трикомпонентна струминні
цементації. Крім того, можуть бути використані такі спеціальні прийоми,
як часткове попереднє промивання оброблюваних ґрунтів («pre-washing»)
або повне їх заміщення після гідророзмиву і винесення на поверхню
цементним розчином або цементним розчином з додаванням мармурової
пудри.
Jet-1 (Single Fluid System, однокомпонентна система) —
однокомпонентний метод струменево–цементаційної технології полягає в
тому, що і руйнування і цементація ґрунту відбувається за допомогою
22
цементного розчину, що подається під високим тиском (кілька десятків
МПа) в єдиному потоці через насос до струменевого монітора. На виході з
монітора швидкість струменя розчину зменшується дуже швидко,
руйнівна ефективність однокомпонентного (простого) струменя у
напрямку від осі свердловини обмежена, "радіус дії" простого
струменя в ґрунті дорівнює кільком десяткам сантиметрів. В результаті
обробки ґрунту однокомпонентним струменем формується колона від 0,4
до1,4 м в діаметрі. Застосування однокомпонентної технології
найпоширеніше в світі[6].
Jet-2 (Double Fluid System, двокомпонентна система) —
двохкомпонентній технології існує два методи: перший – руйнування і
цементація ґрунту відбувається за допомогою двох рідин, які
транспортуються окремо одна від одної до монітора, другий – руйнування
і цементація ґрунту виконується за допомогою однієї рідини, оточеної
потоком повітря, а рідина і повітря так само подаються до сопла окремо
один від одного. В двохкомпонентній технології з водою застосовуються
дві рідини – це вода і розчин. Ґрунт руйнується за допомогою струменя
води під високим тиском, що подається у верхню частину монітора
(кілька десятків МПа), в той же час цементування відбувається за
допомогою відокремленого струменя розчину під низьким тиском (кілька
МПа), що подається в нижню частину монітора. В даний час ця технологія
рідко застосовується на території Європи і США. В двохкомпонентній
технології з повітрям застосовуються два потоки – повітря і розчин.
Руйнування і цементація ґрунту, так само, як і в однокомпонентній
технології, відбуваються за допомогою струменя розчину, поданого під
тиском в кілька десятків МПа, але функції розмивання струменя розчину
допомагає кільцеподібний струмінь повітря, що подається окремо під
низьким тиском (кілька сотень кПа) з компресора до монітора. Струмінь
стисненого повітря підтримує швидкість струменя розчину з віддаленням
23
від сопла. Передбачається, що він створює оболонку навколо струменя
розчину і захищає від тертя [24].
Сутність Jet-3 (Triple Fluid System, трикомпонентна система)
трикомпонентної технології полягає в тому, що руйнування і цементація
ґрунту відбуваються за допомогою трьох потоків (вода, повітря і розчин),
що подаються до монітора окремо. Так само, як і в двокомпонентній
технології з водою, ґрунт руйнується за допомогою струменя води під
високим тиском, а цементація відбувається струменем розчину, що
подається під низьким тиском. Як і при двокомпонентній технології з
повітрям, ефективність руйнуючого струменя (на цей раз у воді )
поліпшена кільцевим струменем повітря.
Інженер Burk G.K. в 2002 році [1] представив діапазон ґрунтів, до яких
може бути застосована досліджувана технологія. Як він зазначив у
класифікації (рис. 1.7), різні типи ґрунтів показують різні характеристики
ерозійності.
24
Рисунок 1.6 - Бурова головка установки jet grouting при
модифікаціях
Рисунок 1.7 – Характеристика ерозійності ґрунтів, представлена Burk G.K
В останні роки для підвищення стійкості та гідроізоляції ґрунтів
гребель, а також насипів різного призначення все частіше застосовується
так звана ламінарно-струменева цементація формування вертикальних і
25
похилих панелей з обробленого ґрунту шириною 2,5-4,5 м і товщиною 5-10
см.
Технічно струминна геотехнологія здійснювалася в такий спосіб. У
заздалегідь пробурену технологічну свердловину опускають спеціальний
монітор свердловин з боковою насадкою (можливо кілька бічних насадок).
Ерозійна рідина подається в монітор через гнучкий рукав, наприклад,
цементний розчин. При цьому з сопла виходить високошвидкісний
струмінь розчину, який розмиває ґрунт, утворюючи в ньому горизонтальну
каверну. При цьому еродований грунт разом з відпрацьованим розчином
частково виноситься на поверхню у вигляді пульпи, яка по канавці прямує
до спеціального пульпоприймача (траншею або відстійника) [22].
Монітор обертається навколо вертикальної осі і одночасно починає
повільно підніматися. В результаті при підйомі обертового монітора
частина грунту, що омивається струменем, що обертається (в межах
радіуса промиває здатності струменя), змішується з розчином, в результаті
чого в грунтовий масив. Після підняття монітора та затвердіння цементу у
ґрунті утворюється стовпчик зцементованого ґрунту (ґрунтобетону).
Сукупність зазначених операцій становить однокомпонентну струменеву
геотехнологію [22].
Якщо монітор не обертати навколо вертикальної осі, а повільно
піднімати у бік насадки, що промиває, яка закріплена, то в грунті
утворюється плоска щілина, заповнена твердіючим розчином. Після
затвердіння зазначеного розчину утворюється плоска (панельна)
конструкція середньою товщиною близько 15 см. Такі плоскі конструкції
зазвичай використовуються як секції протифільтраційних завіс. Під час
будівництва плоскої споруди за трикомпонентною технологією еродований
грунт видаляється практично повністю. Тому розчин у розмиту порожнину
в даному випадку подається не через окреме бічне сопло, а через
вертикальне сопло розчину в нижній частині монітора, а потім вільно
розтікається по щілині [22].
26
а б в
Рисунок 1.8 - Спорудження колон ґрунтобетонів за: а -
однокомпонентною технологією: 1 - технологічна свердловина; 2 -
гідравлічний буровий верстат; 3 - свердловинний струминний
однокомпонентний монітор; 4 - високошвидкісний струмінь
тверднучого розчину; 5 - розчин; 6 - розмита порожнина; 7 - розчинно-
ґрунтова суміш, що виливається; 8 - готова колона ґрунтобетону. б -
двокомпонентною технологією: 1 - технологічна свердловина; 2 -
гідравлічний буровий верстат; 3 - свердловинний струминний
двокомпонентний монітор; 4 - двокомпонентний вертлюг; 5 - розчин; 6 -
стисле повітря; 7 - високошвидкісний струмінь тверднучого розчину в
штучному повітряному потоці; 8 - пульпа розмитого ґрунту, що
виливається; 9 - порожнина, що розмивається; 10 - готова колона
ґрунтобетону. в - трикомпонентною технологією: 1 - технологічна
свердловина; 2 - гідравлічний буровий верстат; 3 - свердловинний
струминний трикомпонентний монітор; 4 - трикомпонентний вертлюг; 5 -
напірна вода; 6 - стисле повітря; 7 - розчин; 8 - високошвидкісний
водяний струмінь в штучному повітряному потоці; 9 - пульпа розмитого
ґрунту, що виливається; 10 - струмінь тверднучого розчину; 11 -
порожнина, що розмивається; 12 - готова колона ґрунтобетону
Для струминної цементації ґрунтів використовуються
високомеханізовані та в значній мірі автоматизовані комплекти машин та
механізмів, які можуть в автоматичному режимі забезпечити буріння
скважин, приготування цементно- водного розчину потрібної
консистенції, подачу в пробурену скважину під заданим тиском всіх
необхідних компонентів з заданими режимами [22].
27
Рисунок 1.9 - Принципіальна схема комплексу для
струминної цементації ґрунтів «jet-grouting»( включає бурову
установку для jet grouting, високо продуктивні цементну і
компресорну станції, а також цементні силоси)
1.5 Метод "top down"
При будівництві підземних та заглиблених будівель та споруд у
обмежених міських умовах все частіше вибір приймається на користь
напівзакритого («top down») способу виконання робіт, оскільки
технологія "top down" здатна скоротити до мінімуму деформації
огороджуючих конструкцій за рахунок монтажу розпірних перекриттів.
Все ширше застосування даний спосіб будівництва знаходить по всьому
світі, завдяки малому терміну окупності інвестиційних вкладень, оскільки
очевидною перевагою способу «top down» є можливість одночасного
виконання підземних та надземних робіт, що у свою чергу веде до
скорочення термінів будівництва об'єкту. Також данний метод
привабливий тим що можна глибокі котловани, для контрукцій різного
призначення(бомбосховища, гідротехнічні констр., паркінги, складські
констр..
28
Метод «зверху-вниз» передбачає одночасне облаштування
котловану, підземного простору і фундаменту будівлі. Принцип
технології «зверху-вниз» полягає в улаштуванні огороджування
котловану, як правило, з буросікучих паль або методом стіни в ґрунті, з
поверхні землі і порівневим, по мірі розробки котловану під захистом
раніше влаштованого покриття або перекриття бетонуванням чергових
перекриттів, які працюють як розпірки під час будівництва. Перше
перекриття заливається в опалубці, що встановлюється безпосередньо по
ґрунту, при цьому, до робіт з бетонування, жорсткість ґрунту суттєво
збільшується з метою запобігання можливим деформаціям
свіжовлаштованого перекриття. Перекриття під час улаштування
опираються на стіну в ґрунті та раніше влаштовані бурові колони (палі-
колони). При цьому бурові колони можуть бути виконані і як тимчасові, з
урахуванням навантажень тільки на період будівництва, так і як постійні
конструкції з урахуванням навантажень і на період експлуатації. Після
набору бетоном кожного чергового перекриття достатньої міцності
проводиться подальша виїмка ґрунту до рівня фундамент-ної плити, який
грейфером подається на поверхню через заздалегідь залишені технологічні
отвори в перекриттях верхніх поверхів. З рівня зведених перекриттів
одночасно з виїмкою ґрунту на нижніх рівнях для висотної частини
будівлі можливо будівництво надземної частини [22].
При будівництві за методом «зверху-вниз» огороджування котловану
використовується згодом як несуча конструкція. Під час будівництва і
експлуатації будівлі повинна забезпечуватися передача на-вантаження від
кріплення котловану на перекриття і навпаки.
Особливим конструктивним елементом при будівництві «зверху-
вниз» є бурові колони (палі-колони). При облаштуванні цих колон з
поверхні землі особливо важлива їх вертикальна установка і обмеження
відхилення від осі. В зв'язку з цим бурові колони часто робляться із
сталевих профілів меншого перерізу, ніж колони в кінцевому варіанті. У
29
разі великих відхилень вони можуть служити як тим-часові конструкції,
при відхиленнях в допустимих рамках вони можуть входити в переріз
постійної конструкції колони. Можливе використання готових або
напівготових залізобетонних колон, а окремих випадках підсилених
металевою трубою каркасів, що вирівнюються при зануренні за
допомогою гідравлічних домкратів. Для контролю їх розташування
використовуються інклінометри [22].
Рисунок 1.10 - Будівництво підземної частини Centre 425 (Бельв'ю,
Вашингтон)
Виробництво робіт методом «згори донизу» у зв'язку з необхідністю
підпирати перекриття, що виконує роль підкосів при будівництві, вимагає
влаштування пальового або пальово-плитного фундаменту. Оскільки
влаштування огорожі ями, фундаменту, земляні роботи та будівництво
підземних поверхів, а найчастіше і надземних споруд ведуться паралельно
в часі, потрібна тісна взаємодія проектувальників, підрядників та
замовника [22].
Незважаючи на численні переваги способу будівництва «згори
донизу», він у більшості випадків призводить до подорожчання
будівельного виробництва, порівняно з будівництвом відкритим
30
способом. Але найчастіше у складних гідрогеологічних умовах і за
щільної міської забудови це може бути єдино можливим варіантом
будівництва об'єкта. Виробництво часто ускладнюється великою
кількістю логічних залежностей, тому важко вести різні види робіт
паралельно. Організація постачання та логістики при цьому виді робіт
становить особливу складність. Слід зазначити, що облаштування ями
згідно метод «згори донизу» вимагає високої кваліфікації підрядника та
детального проектування досвідченими фахівцями [22].
Пристрій котловану методом «згори донизу» вважається одним із
найскладніших видів будівельного виробництва з геотехнічної точки зору,
тому обов'язково необхідно передбачити комплексну програму контролю
під час будівництва. Моніторинг необхідно проводити як за
споруджуваними спорудами, так і за будівлями, спорудами та
комунікаціями, що знаходяться в зоні впливу будівлі [22].
Основною сферою застосування методу «TOP-DOWN» являється
облаштування глибоких котлованів в центральних районах великих міст.
Цей метод ефективно використовується при неможливості облаштування
анкерів в ґрунті внаслідок обмежених ґрунтових умов, наявної розвиненої
підземної частини на сусідніх ділянках або нев-регульованих юридичних
взаємовідносинах з власниками сусідніх ділянок. Крім того, цей метод
використовується при невисоких до-пустимих деформаціях сусідніх
будівель і споруд. Безперечною пе-ревагою методу «TOP-DOWN»
являється прискорений темп будівни-цтва при облаштуванні висотної
частини [22].
Технологія "semi top-down"- передбачає зведення нульового циклу
лише частково під захистом перекриттів, так як. перекриття в даному
випадку виконуються у вигляді дисків з величезними прорізами, що
спираються по контуру на траншейні стіни і підтримуються сталевими
проміжними буровими колонами. У цьому більшість земляних робіт
31
виконується відкритим способом з допомогою екскаватора, менша під
захистом перекриттів.
Рисунок 1.11 - Загальний вигляд влаштованого котловану з дисковим
варіантом забезпечення стійкості огороджуючих конструкцій
Спочатку за схемою «згори вниз» зводиться лише частина несучих
конструкцій нульового циклу, потім добудовуються конструкції
нульового циклу за традиційною схемою «знизу вгору», потім описана
вище схема. -зведені перші поверхи При відкритому просторі цієї частини
котловану продуктивність таких робіт значно вища, ніж при їх виконанні
за технологією «згори донизу» у стислих умовах під захистом заздалегідь
влаштованого перекриття. Під'їзди на кожен поверх, ліфт-драбину та інші
конструкції підземної автостоянки можна оформити за однією і тією ж
технологією знизу вгору, що значно спрощує технологію їх
облаштування, а отже, скорочує час та вартість робіт. Цей метод
застосовується на об'єктах, де необхідність здешевлення будівництва
переважає над його загальною тривалістю, а також дозволяє мінімізувати
вплив будівництва на навколишні будівлі, фактично звести нанівець
деформацію навколишніх будівель. На малюнку 1.11 показано фото
облаштованої ями з дисковим кріпленням її огороджувальної конструкції.
32
Практично весь внутрішній простір ями вільний при надійному
закріпленні стінок. Розставлені диски є частиною перекриттів,
влаштованих при розробці ями за технологією «згори донизу». Вони
забезпечують стійкість стінок котловану, що огороджують, без додаткової
установки анкерів або розпірок на кожному етапі розробки грунту, у тому
числі на максимальній глибині.
1.6 Приклади застосування технологій підземного будівництва
Незважаючи на складність будівництва підземних нульових циклів,
потреба в підземних конструкціях різного призначення, була и завжди
буде. Наприклад у Токіо (Японія) створена підземна ферма Pasona O2.
Ферма займає близько 1000 м2 і розташована у підвалі висотної будівлі у
самому центрі Токіо. Творці ферми обрали для освітлення різноманітних
сільськогосподарських культур джерела світла з різними
характеристиками, що найбільш підходять для них (рис. 1.12).
Рисунок 1.12. Підземна
ферма Pasona O2
33
Ще один приклад, неподалік м. Гельсінкі (Фінляндія) влаштовано
підземне сховище банку крові Фінського Червоного хреста. Споруда
складається з трьох тунелів довжиною 90 м, шириною 10 м та висотою 6 м
кожен. Окремо збудовано морозильник площею 250 м2. , в якому постійно
підтримується температура -40°С. Для внутрішньо складських перевезень
матеріалів використовуються автокари.
У районах вічної мерзлоти влаштовуються підземні холодильники
без штучного охолодження: спеціальний режим вентиляції дозволяє
накопичувати в зимовий сезон достатню кількість «холоду» для підтримки
негативної температури на складі протягом літа. Як приклад, на острові
Шпіцберген (Норвегія) організовано «Сховище судного дня» (Arctic
Doomsday Seed Vault). Під шаром вічної мерзлоти всередині гори в печері
влаштовано приміщення 5×5×15 м (рис. 1.13). За броньованими дверима та
бетонними стінами завтовшки 1 м зберігатимуться до 4,5 млн насіння
різних культур [26].
Рисунок 1.13 - Вхід та конструктивна схема «Сховища судного дня»
Сховище працює без збоїв. Відстань від епіцентру можливих
катастроф і постійно холодний клімат забезпечать його безпеку у разі
кліматичних катаклізмів, епідемій і навіть ядерної війни. Проект
коштував Норвегії 9,6 мільйона доларів.
У Швейцарії реалізовано масштабний проект забезпечення всього
населення країни бомбосховищами, які у мирний час використовуються
34
для різних потреб. Середнє укриття системи цивільної оборони Швейцарії
розраховане на тиск у ударній хвилі 0,1 МПа, що відповідає тиску у
відбитій хвилі 0,37 МПа; більш відповідальні укриття, наприклад пункти
управління та зв'язку, розраховані на тиск 0,37 МПа (1,16 МПа у відбитій
хвилі). Швейцарські сховища цивільної оборони розраховані на
перебування в них населення протягом кількох тижнів у кризові періоди у
повній ізоляції від поверхні [26].
Підземна автостоянка під бульваром Сен-Мішель (Saint-Michel),
Париж, Франція має довжину 130 м, ширину 15 м (за винятком
кінцевих спіралей) та глибину 19,5 м. Він розташований між лініями
метрополітену та будинками по обидва боки бульвару (рис. 1.14). Крім
вирішення проблем, пов'язаних зі стиснутими умовами будівництва,
необхідно було зберегти рух транспортних засобів і пішоходів бульваром,
а також не пошкодити дерева, що стояли по один бік бульвару, і не
потрапити на забудову. зона. Земляні роботи проводилися під захистом
про «грунтових стін» товщиною 0,63 м і глибиною 25 м, побудованих з
крупнозернистого пісковика. Ці стіни спираються на вертикальні опори
завглибшки 8 м, утворені попередньою цементацією. піщаник. Ці рішення
зменшили просочування води під час будівництва та експлуатації
автостоянки. У місці, що прилягає до стіни з телефонним кабелем,
останній був поміщений у захисну конструкцію. Дерева у зоні
будівництва закріплювалися металевими трубами, вставленими у
горизонтальні свердловини, пробурені під кореневою системою. Роботи
проводились у такій послідовності, що дозволяє підтримувати рух
транспорту на бульварі Сен-Мішель. Спіральний пандус на кожному кінці
паркування було збудовано після повного завершення земляних робіт
[27].
35
Рисунок 1.14 - План та вертикальний розріз підземної автостоянки під
бульваром
Сен-Мішель, Париж а) план; 1 – бульвар Сен-Мішель; 2 – «стіна в
ґрунті»; б) вертикальний розріз; 1 – сучасні наноси; 2 – старі наноси; 3 –
мергель та камінь; 4 - крупно-зернистий вапняк; 5 – дерева; 6 – існуючий
телефонний кабельний тунель; 7 – «стіна в ґрунті»; 8 – тампонажна завіса
У Ліллехаммері (Норвегія) збудовано льодовий стадіон для проведення
змагань з хокею та фігурного катання під час Олімпійських ігор.
Унікальність цієї споруди полягала в тому, що стадіон збудований у
природній підземній печері. У цьому випадку будівельники використовували
природні властивості кам'янистого ґрунту для збереження внутрішнього
36
температурного режиму стадіону та природних умов кондиціювання
масового спортивного об'єкту [26].
Рисунок 1.15 - Будівництво льодового стадіону у м. Лілехамері (Норвегія)
37
ВИСНОВОК ПО ПЕРШОМУ
РОЗДІЛУ
При будівництві великих об'єктів, які мають обслуговувати
населення міста, основною причиною підземного будівництва є економія
території, нестача вільних площ у межах міста, особливо у
густонаселених центральних районах, а також зростання цін на землю.
Підземний простір сучасного великого міста насичений станціями
метро та торговими площами, спортивними та розважальними центрами,
тунелями, інженерними комунікаціями та допоміжними службами.
Підземні споруди набули широкого розвитку в США, Японії, Китаї,
Австралії та по всій Європі. Багато хто з них спроектований настільки
майстерно, що більшість людей, входячи в підземну споруду, навіть не
усвідомлюють, що вони спускаються нижче за рівень землі.
Дослідивши різноманітні методи будівництва нульового циклу
можна виділити два варіанти які будуть використовуватись в дипломному
проекті:
метод зведення підземних контрукцій «top-down»;
метод зведення за традиційною технологією з відкритим
котлованом за технологією знизу вверх;
Мета дослідження – порівняти два варіанти технології організації
нульового циклу. Ця проблема дуже актуальна, оскільки ці способи
будівництва досить різні за своєю технологією та мають суттєві відмінності.
Кожен з них має свої обмеження у використанні, переваги та недоліки в
економічному, технологічному та ресурсному відношенні.
Детальне вивчення їх застосування на прикладі схеми з нульовим
циклом дозволить проаналізувати та порівняти отримані результати. За
результатами роботи можна буде чітко визначити, який варіант
найефективніший з урахуванням економічності та виконання будівельних
робіт зі зведення цих типів будівель залежно від умов.
38
РОЗДІЛ 2
ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО
ІННОВАЦІЙНОГО ВАРІАНТУ УЛАШТУВАННЯ
НУЛЬОВОГО ЦИКЛУ
2.1 Архітектурно-конструктивні рішення
Об'ємно-планувальні рішення передбачає розміщення
багатоквартирного житлового будинку із вбудовано-прибудованими
нежитловими приміщеннями та паркінгом, який складається з висотної
частини 32–поверхової будівлі та 8- рівневого стилобату, який, в свою
чергу, складається з паркінгу та нежитлових приміщень на кожному рівні.
Район будівництва — м.Полтава.
Кліматичні умови району
будівництва:
- характеристичне значення ваги снігового покриву — 134 кг/м²;
- характеристичне значення вітрового тиску на рівні 10 м від поверхні
землі - 47 кг/м².
- Сейсмічність — згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, п. 6.1 та ДБН
В.1.1- 12:2014 (табл. А.1) нормативна сейсмічність майданчика
будівництва становить 6 балів (по карті 3СР-2004-С).
- Зимова температура повітря — вище мінус 40ºС.
Згідно ДБН В.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та
безпеки будівельних об'єктів. Загальні принципи забезпечення надійності
та конструктивної безпеки будівель і споруд» та ДСТУ 8855:2019
«Визначення класу наслідків ( відповідальності )», будівля, що
проектується характеризується наступними показниками:
1. Клас відповідальності будівлі – СС3;
39
2. Категорія відповідальності несучих конструкцій каркасу будівлі «А»;
3. Коефіцієнт надійності за відповідальністю прийнято 1.25;
4. Термін експлуатації будівлі – 100 років;
5. Середовище усередині будівлі не агресивне, будівля опалюється.
Стилобат запроектований 8-рівневий, на кожному рівні
запроектовано нежитлові приміщення офісного типу та паркінг на 590 м/м
для зберігання автомобілів мешканців житлової частини та працівників
нежитлових приміщень, який примикає до існуючої підпорної стіни.
Кожний рівень паркінгу має 1 відсік до 100 м/м, який має 2 виїзди
безпосередньо назовні по відкритих рампах. Кожний рівень паркінгу має
евакуаційні виходи безпосередньо назовні по рампі.
Входи у вбудовані нежитлові приміщення -4-го поверху стилобату
передбачені безпосередньо з рівня землі, з відмітки -15.200. Входи у
вбудовані нежитлові приміщення -1,-2,-3-го поверхів стилобату
передбачені з відмітки -15.200 на 2 окремі сходові клітки №3 типу Н4 та
№4 типу СК1. Сходова клітка №3 типу Н4 веде до відм.-4.100 (-1
поверх), сходова клітка №4 типу СК1 веде до відм.-7.700 (-2 поверх).
Зовнішні та міжквартирні стіни виконані з керамічних поризованих
блоків товщиною 250 мм марки М100, густиною 830кг/м3на розчину
кладки марки М100. Внутрішньоквартирні перегородки товщиною 100мм
виконані з керамічних поризованих блоків товщиною 100 мм.
2.1.1 Характеристики конструктивних елементів.
Фундаменти
Фундаменти висотної частини — монолітний залізобетонний
плитний ростверк заввишки 1500 мм. Фундаменти стилобатної частини —
монолітні залізобетонні ростверки заввишки 800 мм Матеріали
40
ростверків: бетон класу С25/30, арматура класу А500С за ДСТУ
3760:2019. Армування прийнято в'язаними сітками.
Палі — буроін’єкційні палі-стояки діаметром 620, 520 мм. Довжина
паль – 10 – 15 м. Опорним шаром для паль прийнято глибисту зону кори
вивітрювання скельних порід — «рухлякові» та великоуламкові (глибисті)
утворення з дрібноуламковим заповнювачем ІГЕ-6 та плагіограніти
біотитові сірі, світло-сірі, дрібно- та середньозернисті, сильнотріщинуваті,
середньої міцності ІГЕ-7. Заглиблення в опорний шар не менше 0.5 м.
Максимальне розрахункове навантаження на палю прийнято 250 т.
Діафрагми жорсткості
Діафрагми жорсткості — монолітні залізобетонні завтовшки 300 мм.
Матеріали діафрагм: бетон класу С25/30, арматура класу А500С за ДСТУ
3760:2019. Армування прийнято в'язаними сітками.
Колони
Колони стилобатної частини — монолітні залізобетоні перерізом
400х400, 800х800 мм. Матеріали колон: бетон класу С25/30, С30/35,
С35/40, арматура класу А500С за ДСТУ 3760:2019. Армування прийнято
в’язаними каркасами.
Сходи
Сходи — монолітні залізобетоні. Товщина маршу 150 мм, проміжних
площадок — 200 мм. Матеріали сходів: бетон класу С25/30, арматура
класу А500С за ДСТУ 3760:2019. Армування прийнято в’язаними сітками.
Перекриття и покриття
Перекриття — монолітні залізобетонні плити завтовшки 220, 250, 300
мм. Матеріали перекриттів: бетон класу С25/30, арматура класу А500С за
ДСТУ 3760:2019. Армування прийнято в’язаними сітками.
41
2.1.2 Інженерно-геологічні умови майданчика будівництва
Адміністративно досліджувана ділянка знаходиться в м. Полтава.
Геологічний розріз обумовлений тектонікою і геоморфологічною
приналежністю до глибини 14.5 м складений четвертинними
відкладеннями (шари 2, 3, 4), що залягають на корінних породах архей-
протерозоя та продуктах їх розкладання (шари 5, 6, 7).
Опис виділених геолого-літологічних шарів приведено зверху вниз:
- ІГЕ-1. Насипні ґрунти — відсипані сухим способом, без
ущільнення, неоднорідні за складом. Представлені жорствою гранітних
порід, піском мішаним та супіском темно-сірим до чорного з включенням
будівельного сміття вмістом від 10 – 15% до 40%. Потужність від 0.00 до
6.30 м.
- ІГЕ-2. Супісок жовто-сірий, сірий, з лінзами кварцового піска.
Потужність 0.5 – 1.7 м.
- ІГЕ-3. Пісок кварцовий жовто-сірий, дрібний, з прошарками й
лінзами пилуватого піска та супіска. Водонасичений. ІГЕ зустрінутий
вздовж набережної. Потужність 2.7 – 3.9 м.
- ІГЕ-4. Супісок чорний, від м’яко-пластичного до текучого, вмістом
органічної речовини до 5%, з прошарками мулу та піска дрібного. ІГЕ
зустрінутий вздовж набережної. Потужність 0.7 – 2.5 м.
- ІГЕ-5. Дисперсна зона кори вивітрювання скельних порід —
жорства та щебінь гранітів, різнозернисті піски охристо-сірі із супісковим
заповнювачем. Потужність 0.00 – 3.8 м.
- ІГЕ-6. Глибиста зона кори вивітрювання скельних порід —
«рухлякові» та великоуламкові (глибисті) утворення з дрібноуламковим
заповнювачем. Потужність 0.50 – 3.9 м.
42
- ІГЕ-7. Плагіограніти біотитові сірі, світло-сірі, дрібно- та
середньозернисті, сильнотріщинуваті, середньої міцності. Розкрита
потужність 1.2 – 3.4 м.
Категорія складності інженерно-геологічних умов — III (складна)
згідно з ДБН А.2.1-1:2014.
Нормативна глибина сезонного промерзання ґрунтів — 0.9 м.
2.1.3 Гідрогеологічні умови
В межах досліджуваної ділянки поширений безнапірний водоносний
горизонт, сталий рівень якого (серпень 2015 р.) зафіксований на глибинах
від 3.4 м до 8.2 м (абс. відм. 51.43 – 54.77 м) від існуючої денної поверхні.
Підземні води, згідно з ДСТУ Б В.2.6-145:2010, за всіма показниками
агресивності неагресивні до бетонів марок W4 за водонепроникністю на
портландцементі по ДСТУ Б В.2.7-46.
43
2.2 Розрахунок об’ємів робіт з влаштування нульового циклу методом
«Top-down»
Об’єми робіт розраховано на основі інноваційного варінту («top-down»
зведення нульового циклу, креслення якого приведені на листах 2-4 графічної
частини цього дипломного проекту.
Таблиця 2.1 Відомість об’ємів робіт
№ О
Елементи Ескіз та формула О Пр
п/п д.
б’єм имітки
в
иміру
1 2 3 4 5 6
Підземна частина стилобату
ДСТУ
Улаш Б.Д.2.2-
1 тування 1 0 1:2012
траншеї під 000 м3 Vтр.ф.ш.= Lтр.ф.ш ∙ Sтр.ф.ш = ,388 1-
форшахту 194 ∙
3 16-9
2,0= 388 м
Улаш
ДСТУ
тування
Б.Д.2.2-
2 бетонного 1 2
6:2016
огородження 00 м3 Vб.ф.ш.= Sб.ф.ш ∙ Lб.ф.ш ,34
= 6-
форшахти
= (0,6+0,6) ∙ 194 = 13-1
234м3
Влаштування
траншеї стіни
ДСТУ
в ґрунті
Vтр.ст. = S
1 тр.ст. ∙ Lм.п. = Б.Д.2.2-
3 2
(у прошарку су- = (16,5 ∙ 0,8) ∙ 194 = 2560
3 5:2012
00 м м3 5,60
пісків, суглинків 5-
і піску 2-ї групи) 67-3
44
ДСТУ
Арматурні
A
каркаси «стіни cт.гр. = kст. ∙ Vст.= Б.Д.2.2-
4 т 3
= 120 ∙ 2560 = 307200 кг 5:2012
в ґрунті» 07,2
5-
61-1
ДСТУ
Бетонування стіни Б.Д.2.2-
1 V
5 ст.гр. = 16,5 ∙ 0,8 ∙ 194 =
2
в ґрунті м3 2560 м3 5:2012
560
5-
62-1
45
Продовження Таблиці 2.1
1 2 3 4 5 6
Улаштуван
ДСТУ
ня Vпаль.заг. = n ∙ Vпаль.од. =
Б.Д.2.2-
1 = 25 12 ∙ 3,14 ∙ 0,16 +
6 буроін’єкційних 2
+12 15 ∙ 3,14 ∙ 0,16= 241
3 5:2012
м
паль огородження
м3 41
5
криволіній
-74-13
ної ділянки
Арматурні ДСТУ
Acт.гр. = kст ∙ Vпаль.заг
каркаси стіни в = Б.Д.2.2-
7 т = 140 ∙ 241 = 33740 3
ґрунті 5:2012
кг 3,74
(криволінійна 5
-75-4
частина)
Улаштуван
ДСТУ
ня Vпаль.заг. = n ∙ Vпаль.од. =
Б.Д.2.2-
1 = 25 12 ∙ 3,14 ∙ 0,16 +
8ґ рунтоцементних 2
3 +12 15 ∙ 3,14 ∙ 0,16= 241 5:2012
м
паль огородження 41
м3 5
криволінійної
-74-13
ділянки
Vбур.кол = nкол ∙ Vкол.1 ДСТУ
Влаштування
= 53 ∙ 4,24 = 224,78 м3
1 Б.Д.2.2-
9 бурових колон V 2
кол.1 = L ∙ П ∙ R = 2
м3 = 15,0 ∙ 3,14 ∙ 0,09 = 5:2012
(несучі колони)
4,24 м3 24,78
5
-30-2
4 рівень
Розробка ІІ
ДСТУ
групи ґрунту 1
000 Vгр.1 = Sкотл. ∙ Hкотл. = Б.Д.2.2-
1 котловану м = 3140 ∙ 1,2 = 3768 3
3 1:2012
3
0 екскаватором, м ,768
1
планування на
-16-3
відмітку - 13,450
Влаштування
бетонної ДСТУ
1
підготовки для Vбет.підг1. = Sпер. ∙ Hбет.підг1 Б.Д.2.2-
1 00 м3 = 1776 1
бетонування плити 6:2016
1 ∙ ∙0,1 = 177,6 м3 ,77
покриття 4-го рівня 6
(13,350) -1-1
46
Влаштування ДСТУ
плити покриття 4- 1 Б.Д.2.2-
1 Vпл.перекр. = 533 м3 5
го рівня (13,050) по 00 м3 6:2016
2 ,33
бетонній підготовці 6
-1-16
5 рівень
Розробка ґрунту ІІ
групи на глибину -
ДСТУ
1
16,60 м під плитою
1 000 Vгр.3 = Sкотл. ∙ Hкотл. 9 Б.Д.2.2-
покриття із м =
4 3 ,89 1:2012
= 3140 ∙ 3,15 = 9891
застосуванн м3 1
мінітехніки -13-6
Переміщення
ДСТУ
ґрунту під плитою
1 Б.Д.2.2-
1 покриття до 000 V 3
гр.3 = 9891 м 9
1:2012
м
5 технологічного 3 ,89
1
отвору
-24-3
47
Продовження Таблиці 2.1
1 2 3 4 5 6
Підйом ґрунту
екскаватором з
ДСТУ
грейферним
оснащенням з 1 Б.Д.2.2-
1 3
навантажен. на 000 Vгр.5 = Vгр.3 = 9891 м 9
1:2012
6 автосам. м
3 ,89
1
-16-3
Влаштуван
ня бетонної ДСТУ
1
підготовки для Vбет.підг2. = Sпер. ∙ Hбет.підг2 Б.Д.2.2-
1 00 м3 = 1776 1
бетонування плит 3 6:2016
8 ∙ ∙0,1 = 177,6 м ,77
перекриття 6
5-рівня (16,500)
-1-1
Влаштування плит ДСТУ
перекриття 2-го 1 V = 533 м3 Б.Д.2.2-
1 пл.перкр. 5
рівня(16,200) по 00 м3 6:2016
9 ,33
бетонній підготовці 6
-1-16
ДСТУ
Vпанд. = Sпанд. ∙
Влаштування 1 Hпанд..= Б.Д.2.2-
2
3 = 121,92 ∙ 0,3 = 36,57 0
пандусів 00 м 3 6:2016
0 м ,36
6
-1-16
6 рівень
Розробка ґрунту ІІ
групи на глибину - ДСТУ
1
19,750 м під 000 Vгр.3 = Sкотл. ∙ Hкотл. Б.Д.2.2-
2 = 9
плитою покриття із м
3 1:2012
1 = 3140 ∙ 3,15 = 9891 ,89
застосуванн м3 1
мінітехніки -13-6
Переміщення
ДСТУ
ґрунту під плитою
1
Б.Д.2.2-
2 покриття до 000 Vгр.3 = 9891 м3
9
м 1:2012
2 технологічного 3
,89
1
отвору
-24-3
48
Підйом ґрунту
екскаватором з ДСТУ
грейферним 1 Б.Д.2.2-
2 000 Vгр.5 = V 3
гр.3 = 9891 м 9
оснащенням з м 1:2012
3 3 ,89
навантажен. на 1
автосам. -16-3
Влаштуван
ня бетонної ДСТУ
1
підготовки для Vбет.підг2. = Sпер. ∙ Hбет.підг2 Б.Д.2.2-
2 00 м3 = 1776 1
бетонування плит 6:2016
4 ∙ ∙0,1 = 177,6 м3 ,77
перекриття 6-рівня 6
(19,650) -1-1
49
Продовження Таблиці 2.1
1 2 3 4 5 6
Влаштування плит ДСТУ
перекриття 6-го 1 Б.Д.2.2-
2 Vпл.перкр. = 533 м3
5
рівня(19,350) по 00 м3 6:2016
5 ,33
бетонній підготовці 6
-1-16
ДСТУ
Vпанд. = Sпанд. ∙
Влаштування 1 Hпанд..= Б.Д.2.2-
2 = 121,92 ∙ 0,3 = 36,57 0
пандусів 00 м3 3 6:2016
6 м ,36
6
-1-16
7 рівень
Розробка
ґрунту ІІ групи на ДСТУ
1
глибину 000 Vгр.3 = Sкотл. ∙ Hкотл. Б.Д.2.2-
2 = 9
-22,900 м під м
3 1:2012
7 = 3140 ∙ 3,15 = 9891
плитою покриття із ,89
м3 1
застосуванн
мінітехніки -13-6
Переміщення
ДСТУ
ґрунту під плитою
1 Б.Д.2.2-
2 покриття до 000 Vгр.3 = 9891 м3
9 1:2012
м
8 технологічного 3 ,89 1
отвору
-24-3
Підйом ґрунту
екскаватором з ДСТУ
грейферним 1 Б.Д.2.2-
2 3
000 Vгр.5 = Vгр.3 = 9891 м 9
оснащенням з 1:2012
9 м
3 ,89
навантажен. на 1
автосам. -16-3
Влаштуван
ня бетонної
ДСТУ
підготовки для 1 Vбет.підг2. = Sпер. ∙ Hбет.підг2 Б.Д.2.2-
3 1
бетонування плит 3 = 1776
00 м 6:2016
0 ∙ ∙0,1 = 177,6 м3 ,77
перекриття 7-рівня 6
(22,800) -1-1
50
Влаштуван ДСТУ
ня плит перекриття 1 Б.Д.2.2-
3 V 3
пл.перкр. = 533 м 5
7-го рівня (22,200) 00 м3 6:2016
1 ,33
по 6
-1-16
бетонній
підготовці
ДСТУ
Vпанд. = Sпанд. ∙
Влаштування 1 Hпанд..= Б.Д.2.2-
3
3 = 121,92 ∙ 0,3 = 36,57 0
пандусів 00 м 3 6:2016
2 м ,36
6
-1-16
8 рівень
Розробка
ґрунту ІІ групи на ДСТУ
1
глибину 000 Vгр.8 = Sкотл. ∙ Hкотл. Б.Д.2.2-
3 = 9
-26,550 м під м
3 1:2012
3 = 3140 ∙ 3,15 = 9891 ,89
плитою покриття із м3 1
застосуванн -13-6
мінітехніки
51
Продовження Таблиці 2.1
1 2 3 4 5 6
Переміщення
ДСТУ
ґрунту під плитою
1 Б.Д.2.2-
3 покриття до 000 Vгр.8 = 9891 м3
9 1:2012
м
4 технологічного 3 ,89 1
отвору
-24-3
Підйом ґрунту
екскаватором з ДСТУ
грейферним 1 Б.Д.2.2-
3 3 9
000 Vгр.8 = Vгр.8 = 9891 м
оснащенням з
м 1:2012
5 ,89
3
навантажен. на 1
автосам. -16-3
Ущільнення 1 ДСТУ
Vгр.3 = Sкотл.. = 3140 м3
000
Б.Д.2.2-
3 основи під м 3
3 1:2012
6 фундаментну плиту ,14
1
-132-1
Влаштування ДСТУ
щебеневої подушки 1 Vщеб.под = Sкотл. ∙ 0,2 Б.Д.2.2-
3 = 6
під фундаментну м3 11:2012
7 = 3140 ∙ 0,2 = 628 28
плиту м3 11
-2-4
Гідроізоляція Sгідроізол. = ДСТУ
= Sкотл. + Pкотл. ∙ 2,0 =
основи та стін 1 Б.Д.2.2-
3 = 3140 + 275 ∙ 6,0 = 4
огорожі котловану 00 м2 4790 м2 11:2012
8 7,90
11
-5-1
Влаштуван
ня бетонної
V = ДСТУ
1 бет.підг.2
підготовки для = Sпер. ∙ Hбет.підг.1 = Б.Д.2.2-
3 00 м3 3 2
бетонування плит = 2104 ∙ 0,1 = 210,4 м 6:2016
9 ,10
перекриття 8-рівня 6
(26,450) -1-1
Влаштування
ДСТУ
фундаментної
1 Vфунд.пл. = Sкотл. ∙ 0,6 Б.Д.2.2-
4 плити t=0,8м = 1
00 м3 6:2016
= 2104 ∙ 0,8 = 1683
0 (25,650) по 3 6,83
м
52
бетонній 6
підготовці -1-16
ДСТУ
Vпанд. = Sпанд. ∙
Влаштування 1 Hпанд..= Б.Д.2.2-
4
3 = 121,92 ∙ 0,3 = 36,57 0
пандусів 00 м
м3 6:2016
1 ,36
6
-1-16
Збирання та Vтехн.отв. = ДСТУ
= Aтехн.отв. ∙ Втехн.отв. ∙
розбирання 1 Б.Д.2.2-
4 ∙ Hтехн.отв. ∙ n = 3 ∙ 3 ∙ 0,3 ∙ 14 = 0
опалубки техн. 00 м3 6:2016
2 37,80 м3 ,37
отворів «Дока» 6
-54-1
Армування ДСТУ
технологічних т Aтехн.отв. = Sтехн.отв. ∙ kпер = Б.Д.2.2-
4 = 37,8 ∙ 100 = 3780 кг 3
отворів 6:2016
3 ,78
в 6
перекриттях -55-4
53
Продовження Таблиці 2.1
1 2 3 4 5 6
ДСТУ
Бетонування
1 Б.Д.2.2-
4 технологічних Vтехн.отв. = Vтехн.отв.пер. = 0
00 м3 6:2016
4 отворів перекриття 37,8 м3
,37
6
-59-3
Влаштування каркасу ядра
багатоповерхівки
Влаштування ДСТУ
Vщеб.под. = Sкотл. ∙ 0,2
щебеневої подушки 1 = Б.Д.2.2-
4 2
3 = 1100 ∙ 0,2 = 220
під фундаментну м 11:2012
5 м2 20
плиту 11
-2-4
Влашту
ДСТУ
вання бетонної Vбет. підг. = Sкотл. ∙ 0,1
1 Б.Д.2.2-
=
4 підготовки
3 1
00 м = 1100 ∙ 0,1 = 110 6:2016
6 фундаментної м3 ,10 6
плити h=100мм
-1-1
Влаштування ДСТУ
фундаментного 1 Vфунд.пл. = Sкотл. ∙ 0,6 Б.Д.2.2-
4 1
=
плитного ростверку
00 м3 6:2016
7 = 1100 ∙ 1,5 = 1650 6,50
h=1500мм м3 6
-1-16
Збирання та
ДСТУ
розбирання
3 Б.Д.2.2-
1
4 V = 703,56 м
опалубки колон та кол. 7
3 6:2016
00 м
8 пілонів ,03
6
«Пері»
-52-9
ДСТУ
Армування
Aкол. = kкол. ∙ Vкол. = Б.Д.2.2-
4 колон окремими т = 200 ∙ =703,56 = 1
6:2016
9 стержнями 140712 кг 40,71
6
-56-6
54
ДСТУ
Бетонування колон Б.Д.2.2-
5 1 Vкол. = 703,56 м3
7
та пілонів 6:2016
0 00 м3 03,56
6
-58-3
Збирання та ДСТУ
розбирання
1 V 3
пер. = 2154,63 м Б.Д.2.2-
5 опалубки 2
перекриття «Пері» 00 м3 6:2016
1 1,54
6
-54-1
Армування ДСТУ
рядовихп ерекриттів
т Aпер. = kпер. ∙V пер. = Б.Д.2.2-
5 окремими
= 100 ∙ 2154,63 = 2
стержнями 6:2016
2 215463 кг 15,46
6
-55-4
ДСТУ
Бетонування 1 Б.Д.2.2-
5 Vпер. = 2154,63 м3
2
перекриття 00 м3 6:2016
3 1,54
6
-59-3
55
Продовження Таблиці 2.1
1 2 3 4 5 6
Збирання та ДСТУ
Vпанд. =
розбирання 1 = Sпанд. ∙ Hпанд. ∙ nпанд.= Б.Д.2.2-
5 2
= 226,08+27,25 = 253,33
опалубки пандусів 00 м3 6:2016
4 м3 ,53
«Пері» 6
-54-1
Армування ДСТУ
Aпанд. = kпанд. ∙ Vпанд.= Б.Д.2.2-
5пандусів окремими т = 100 ∙ 253,33 = 25333 2
6:2016
5 стержнями кг 5,33
6
-55-4
ДСТУ
Бетонування Vпанд. = Sпанд. ∙ Hпанд. ∙
nпанд. = Б.Д.2.2-
5 пандусів 1 = 211,08 ∙ 0,3 ∙ 4 = 2
3 6:2016
6 00 м3 253,33 м ,53
6
-59-3
Збирання
ДСТУ
та розб. опалубки
залізобетонної
3 Б.Д.2.2-
1
5ліфтово-сходової Vшахт = 654,68 м 6
6:2016
шахти«Пері» 00 м3
7 ,54
6
-52-4
Армуванн ДСТУ
Aшахт = kшахти ∙ Vш. =
я ліфтово- = 100 ∙ 654,68 = 65468 Б.Д.2.2-
5 т 6
кг
сходової шахти 6:2016
8 5,46
окремими 6
стержнями -55-3
ДСТУ
Бетонува
1 Б.Д.2.2-
5 ння сходово- Vшахти = 654,68 м3
6
00 м3 6:2016
9 ліфтової шахти ,54
6
-58-8
Влаштування
ДСТУ
монолітних
1 Vсх.заг. = ((Vсх.пл. + Б.Д.2.2-
6 залізобетонних
3 (Vсх.мар. ∙ 2)) 0
00 м 6:2016
0 сходів зі сходовими ∙ n= 4,189 ∙ 9 = 37,70 м3 ,37
6
площадками
-22-1
56
Надземна частина стилобату (1, 2 та 3
рівень)
Збирання та ДСТУ
Vкол. = (Sкол. ∙ h) ∙ n =
розбирання = (0,4 ∙ 0,4 ∙ 3,15) ∙ 430 = Б.Д.2.2-
6 1 = 216,72 м3 2
опалубки колон та 6:2016
1 00 м3 ,16
пілонів «Пері» 6
-52-9
ДСТУ
Армування
Aкол. = kкол. ∙ Vкол. = Б.Д.2.2-
6 колон окремими т = 200 ∙ 216,72 = 43344 4
6:2016
2 стержнями кг 3,34
6
-56-6
ДСТУ
Бетонування колон Б.Д.2.2-
6 1 Vкол. = 216,72 м3
2
та пілонів 6:2016
3 00 м3 ,16
6
-58-3
Збирання та ДСТУ
розбирання 1 Vпер. = Sпер. ∙ t = 3640,76 Б.Д.2.2-
6 3
опалубки 00 м3 м3 6:2016
4 6,40
перекриття «Пері» 6
-54-1
Закінчення Таблиці 2.1
1 2 3 4 5 6
Армування ДСТУ
перекриттів Aпер. = kпер. ∙ Sпер. ∙ t = Б.Д.2.2-
6 т = 100 ∙ 3640,76 = 3
окремими 6:2016
5 364076 кг
стержнями 64,07
6
-55-4
ДСТУ
Бетонування 1 Vпер. = Sпер. ∙ n = 3640,76 Б.Д.2.2-
6 3
перекриття 00 м3 м3 6:2016
6 6,40
6
-59-3
Збирання та ДСТУ
Vпанд. =
розбирання 1 = Sпанд. ∙ Hпанд. ∙ nпанд.= Б.Д.2.2-
6 = 36,75 ∙ 3+12,75= 123 1
опалубки пандусів 00 м3 3 6:2016
7 м ,23
«Пері» 6
57
-54-1
ДСТУ
Армування
т Aпанд. = kпанд. ∙ Sпанд. ∙ n = Б.Д.2.2-
6пандусів окремими
100 ∙ 1
6:2016
8 стержнями ( 36,75 ∙ 3+12,75) = 2,30
12300 кг 6
-55-4
ДСТУ
Бетонування Vпанд. = Sпанд. ∙ Hпанд. ∙
1 nпанд. = Б.Д.2.2-
6 пандусів
3 = 36,75 ∙ 3+12,75 = 1
00 м 3 6:2016
9 123 м ,23
6
-59-3
ДСТУ
Кладка з
1 Б.Д.2.2-
7 силікатної цегли Vшахт = 78 м3
0
00 м3 82016
0 ліфтово- сходової ,78
8
шахти -
-12-3
Армування ДСТУ
Aшахт = kшахти ∙ Vш. =
цегляної кладки
= 30 ∙ 78 = 2340 кг Б.Д.2.2-
7сіткою, ліфтово- т 2
сходової шахти 8:2016
1 ,34
8
-11-1
Влаштування Vсх.заг. = ((Vсх.пл. +
ДСТУ
монолітних
(Vсх.мар. ∙ 2)) ∙
залізобетонних 1 Б.Д.2.2-
∙ n = (0,78+ (1,1 ∙ 2)) ∙ 3
с7ходів зі сходовими 0
00 м3 = 8,94 6:2016
площадками
2 м3 ,09
6
-22-1
2.3 Технологія та основні технологічні процеси методу «top-down»
В умовах ущільненої забудови для забезпечення стійкості
прилеглих відводів та безпечного виконання робіт з будівництва
нульового циклу необхідно кріпити стінки котловану, в даному проекті
методом «стіна в землі» (для прямої частини) та спосіб встановлення
свердловинно-ін'єкційних паль (для криволінійних ділянок).
58
2.3.1 Встановлення «стіни у землі»
Сутність технології зведення монолітних стін у ґрунті полягає у
розробці траншеї, поділі її на окремі ділянки (захоплення), установці на
цих ділянках армуючих каркасів та бетонуванні стіни окремими
секціями-захопленнями. у ряд або через один із забезпеченням належної
щільності з'єднання ділянок стіни між собою. Роботи зі зведення
монолітних стін у ґрунті повинні бути максимально механізовані,
виконуватися проточним методом із максимальним поєднанням робіт у
часі [31].
Основним матеріалом конструкцій підземних інженерних споруд,
які зводяться методом «стіна в ґрунті», є бетон. Склад бетонної суміші
слід підбирати таким чином, щоб він відповідав умовам робіт при
бетонуванні методом труби, що вертикально рухається [31]. Враховуючи
гідрогеологічні умови на будівельному майданчику, у проекті
використано бетон марки водопоглинання W8 (для особливих умов).
Щоб забезпечити якість монтажу стіни в землі, необхідно виконати
ряд підготовчих робіт:
- знятий шар рослинного ґрунту;
- переставити або відключити всі підземні комунікації, що входять
до ділянки підземної частини стіни;
- забезпечити відведення води з усієї поверхні будівельного
майданчика;
- зламані поздовжні осі траншей;
- встановити захисну огорожу будівельного майданчика;
- забезпечити під'їзди автотранспорту до всіх точок технологічного
процесу;
- розмістити мобільні адміністративно-побутові приміщення
59
- підготувати місця для зберігання будівельних матеріалів та
конструкцій;
- організувати виготовлення та доставку арматурних каркасів на
об'єкт робіт;
- забезпечити необхідне постачання арматурних каркасів та
організувати їх доставку до місця встановлення;
- зібрати та випробувати всі механізми установки для виробництва
розчину бентонітової глини;
Крім того, будівельний майданчик повинен бути забезпечений
бетоном у кількостях та марках, необхідних за технологією,
електроенергією, стаціонарним та тимчасовим освітленням для роботи у
темний час доби, а також тимчасовим запасом бентонітового порошку,
хімічних добавок, деревини та інших матеріалів. . У процесі будівництва
«стін у землі» всі проїзди необхідно підтримувати у прохідному стані.
Технологічний процес зведення несучих конструкцій методом
«стіна в ґрунті» здійснюється в наступній послідовності:
- Розташування переднього валу;
- Розробка робочої траншеї;
- встановлення арматурних каркасів у траншею;
- укладання бетонної суміші в траншею методом вертикального
підйому труб (ВТП);
- підготовка, закачування в траншею, відкачування з траншеї та
регенерація бентонітової глини [31].
Влаштування форшахти починається з верхньої частини
майбутньої піонерної траншеї, де зводиться монолітна залізобетонна
стіна. Піонерна траншея відривається відповідно до проекту на глибину
1,0 м завширшки 0,8 м на довжину однієї шестиметрової захватки.
Закріплена монолітним залізобетонним кріпленням, піонерна траншея
утворює форшахту. Роботи повинні відповідати ДСТУ Н В.2.1-28 2013
60
[17]. Розробка ґрунту під форшахту здійснюється по одній шестиметровій
захватці екскаватором (Hyundai R320LC- 7А) ємністю ковша 2,1 м3.
Навантаження ґрунту проводиться в автосамоскид (MAN TGS 41.400
8X4).
Армування форшахти виконується відповідно до проекту з готових
арматурних сіток із стержнями діаметром 8 мм. Конструкція армування
форшахти передбачає два ряди арматурних сіток, пов'язаних з
арматурними стержнями, що утворюють просторовий арматурний каркас.
Опалубка форшахти збирається з готових щитів індустріальної
опалубки типу PERI. Бетонування форшахти ведеться з
автобетонозмішувача або бетононасом бетоном М200. Ущільнення
бетонної суміші роблять глибинними вібраторами ІВ-67. Розбирання
щитової опалубки та засипання ґрунту за стінки форшахти з його
ущільненням ручним електричним трамбуванням ІЕ-4505 проводиться на
довжині захватки 6 м після набору міцності бетоном не менше 30%
проектної.
Розробка ґрунту робочої транщеї виконується захватками,
грейферним екскаватором SANY SH350D під глинистим бентонітовим
розчином. Рівень глинистого розчину повинен завжди підтримуватися не
нижче рівня форшахти шляхом додавання глинистого розчину з резервної
ємності. Проміжна захватка розробляється після двох основних,
утворюючи неперервну траншею, заповнену глинистим розчином.
Глибина розробки основної траншеї перевіряється за довжиною
опускання грейферного обладнання екскаватора, а нерівність її дна
спеціальним зондом. Відбір проб та перевірка фізичних властивостей
(щільності, в'язкості) розчину бентонітової глини проводиться не менше
двох разів на зміну (на початку зміни та в середині) [16].
Перед встановленням арматурних каркасів у траншею мають бути
виконані такі роботи: відрито основну траншею на довжину однієї
шестиметрової
61
захватки; перевірено відповідність розмірів траншеї у плані та за висотою
проекту, а також рівність її дна має бути перевірена та прийнята за актом;
виготовлені два арматурні каркаси повинні бути прийняті за актом
представниками технічного нагляду та виконавцями робіт. Арматурні
каркаси повинні бути на 10-15 см менше ширини траншеї і мати
спеціальні ковзанки (салазки), розташовані по обидва боки каркасу в
трьох точках по горизонталі та через 3-4 м за висотою, але не менш ніж у
трьох перерізах. Ці котки (салазки) забезпечують правильне встановлення
каркаса в траншеї та створення захисного бетонного шару між арматурою
та ґрунтом, що становить 5-7 см з кожного боку. Також необхідно в
каркасах влаштувати техногічні вставки (з ЄППС) для майбутнього
конструктивного з’єднання з переериттям чи інщими коснтруктивним
елементом якщо є для цього необхідність. Каркаси слід вивішувати на
кріплення верху траншеї за допомогою поперечних балок, при цьому
стрижні арматурних каркасів не повинні спиратися на дно траншеї. При
значній глибині траншеї арматурні каркаси повинні збиратися по висоті
окремих блоків, що з'єднуються один з одним зварюванням у міру
монтажу їх в траншеї [31].
Укладання бетонної суміші в траншею методом ВТП. До початку
робіт з бетонування траншеї мають бути змонтовані, опущені в траншею
та закріплені на форшахті бетоноліних труб із закріпленими на них
вібраторами. Нижній край бетонолітної труби, опущеної в траншею,
повинен не доходити до її дна на 10 -
20 см, що забезпечується фіксованою глибиною траншеї та
довжиною бетонолітної труби, що жорстко спирається на опорну раму.
Потім бетонолітну трубу, жорстко закріплену на форшахті, за допомогою
крана монтується приймальний бункер ємністю 0,8 м3. Враховуючи, що в
процесі розробки траншеї відбувається забруднення глинистого розчину
та випадання шламу на дно траншеї, необхідно перед початком
бетонування очистити дно захватки та замінити забруднений глинистий
62
розчин на свіжоприготовлений. Для очищення дна траншеї від шламу
застосовуються занурювальні насоси або ерліфтні установки [31].
Бетонування стіни здійснюється через дві бетонні труби по черзі.
Одночасно здійснюється монтаж, опускання та підйом труб для заливання
бетону. Бетонна суміш з автобетонозмішувача надходить у приймальні
бункери, включаються вібратори і бетон трубами рухається в траншею,
витісняючи з неї розчин бентонітової глини. Вібратори забезпечують
безперешкодний спуск бетонної суміші по трубах, її розподіл у
забетонованому просторі траншеї та ущільнення. Бетонування ведеться
поступово на висоту однієї ланки бетононаливних труб.
Потім кріплення труби на цівці звільняють, весь ставок піднімають
краном на висоту однієї ланки і фіксують знову на форвалці. Після цього
робітники звільняють швидкознімні замки верхньої ланки труби біля
приймального бункера, ланка знімається, а бункер знову монтується на
верхню частину труби. При цьому необхідно стежити, щоб у трубі не
утворювалися повітряні пробки, а нижній її кінець постійно знаходився в
бетоні.
Таким чином, у міру бетонування стінок бетонні труби
піднімаються краном, а ланки послідовно демонтуються. У процесі
бетонування розчин бентонітової глини, витіснений з траншеї, шлангами і
трубами перекачується на завод, де його можна регенерувати і повторно
використовувати. Усі операції з монтажу та демонтажу ланок бетонних
пострілів виконуються при вимкнених вібраторах. Деталі торкрет-труб у
міру їхнього демонтажу слід промивати водою, а їх швидкороз'ємні замки
змащувати консистентним мастилом.
Принципова схема технологічного процесу приготування та очищення
глиняного розчину представлена малюнку 2.1.
63
Рисунок 2.1 - Схема приготування та очищення глинистого
розчину
Вимоги до якості та прийому робіт
Надійність та висока якість конструкції «стіна в землі» повинні
забезпечуватись будівельними організаціями за допомогою комплексу
технічних, економічних та організаційних заходів та чіткого контролю на
всіх етапах зведення конструкції «стіна в ґрунті» відповідно до вимог ДСТУ
Б В.2.1-29-2014 [16 ].
Контроль якості будівельно-монтажних робіт повинні здійснювати
спеціальні служби усередині будівельної організації. Вони мають бути
оснащений технічними засобами, які забезпечать необхідну надійність та
повноту контролю якості.
Виробничий контроль якості будівельно-монтажних робіт повинен
включати вхідний контроль робочої документації та необхідного обладнання,
контроль окремих будівельних процесів та виробничих операцій у ході їх
виконання та після завершення. Крім того, до складу виробничого контролю
має бути включено оцінку відповідності виконаних робіт проекту, результати
якої недоступні з початку наступних операцій для контролю.
Вхідний контроль робочої документації включає перевірку складності і
повноти технічної інформації, що міститься в ній, для виконання робіт.
При вхідному контролі елементів поділу, виробів, матеріалів та
обладнання необхідно візуально перевіряти їхню відповідність проектної
64
документації, а також наявність та утримання сертифікатів, паспортів та
інших супровідних документів.
Результати вхідного контролю повинні бути зареєстровані в «Журналі
вхідного обліку та контролю якості деталей, матеріалів, конструкцій та
обладнання, що надійшли».
Експлуатаційний контроль повинен здійснюватися в ході будівельних
процесів або виробничих операцій та забезпечувати своєчасне виявлення
дефектів та вжиття заходів щодо їх усунення та запобігання.
Перелік технологічних процесів, що підлягають контролю; граничні
відхилення контрольованих параметрів; вимоги до бентонітових глини;
допустимі відхилення; зазначені у таблицях 2.2, 2.3, 2.4 та 2.5 відповідно.
Таблиця 2.2 «Перелік технологічних процесів, які підлягають контролю»
№ Найменування Предмет Спосіб контролю Час Відповідальний Примі
тка
п/п технологічних процесів, контролю та інструмент проведення за контроль
які підлягають контро
контролю лю
1 Розробка ґрунту і Вертикал Шаблон Один Прора Геод
, метр б езична
заповнення траншеї ьність стін раз в зміну,
сталевий служба
бентонітовим розчином траншеї, кожна
заповнення захватка
траншеї
бентоні
товим
розчином
2 Приготування Склад Прибор Один Майст Будів
бентонітової розчину ер ельна
бентонітового СПВ-5 Прибор ЦС- раз в зміну,
лабораторія
1 (або ЦС-2)
розчину кожна
Ареометр АГ-
захватка
1
3 Укладання Рухли Конус Оди Майст Будів
ер
бетонної суміші в вість н раз в ельна
траншею бетонної зміну лабораторія
суміші,
правильність
бетонуван
ня
Таблиця 2.3 «Граничні відхилення контрольованих параметрів»
№ Контрольовані параметри Граничні Пр
п відхилення, см имітки
/п
1 Вертикальність стін траншеї ± 0,005Н Н – глибина
траншеї
2 Рівень бентонітового глинистого розчину Вище рівня підземних
вод, але не нижче 0,2 м від
верху
оброблення гирла
траншеї
3 Осадка конуса в бетонної суміші ± 2
4 Величина заглиблення бетоноводу в бетонну ± 10
суміш
Таблиця 2.4 «Вимоги до бентонітових глин»
№ Технічні вимоги Граничні Контроль Примітки
п відхилення (метод і
/п обсяг)
1 Число пластичності Не менше 0,2 Вимірювал
2 Склад часток ьний, 1 проба на
500 м3
розміром, мм: крупніше Не більше 10%
Не менше 30%
0,05
Не менше 10%
менше 0,005
менше 0,001
Таблиця 2.5 «Допустимі відхилення»
№ Найменування Одини Допусти Контрол Приміт
п показників ці мі ь ки
/п вимірю відхилен
вання ня
1 Зсув осей споруди в плані см ± Вимірюва
3
льний, щозміни,
2 Тангенс кута відхилення стіни см 0
від ,005 не менше ніж
вертикалі
3 Товщина стіни см + через 10 м по
10 довжині стіни
4 Глибина стіни см +
20
68
2.3.2 Влаштування буросікучих паль
Палеві роботи повинні відповідати вимогам ДСТУ Н В.2.1-28 2013
року [17]. Технологічний процес буріння ін'єкційних паль включає буріння
свердловини, заливання її розчином, установку армуючого каркаса і
опресовування. Буріння свердловин проводиться роторно-буровими
машинами під захистом обсадних труб з урахуванням гідрогеологічних умов
будівельного майданчика. Після закінчення буріння свердловина
заповнюється бетонним розчином через буровий верстат чи інжекторну
трубку, після чого встановлюється арматурний каркас. Обсадні труби
витягуються лише після їх заливання бетоном. Обсадна труба застосовується
для водонасичених, пухких ґрунтів, як у нашому випадку. Довжина
інвентарних обсадних труб – 4 м. Поглиблення виконується на 0,5 м нижче
передбаченого проектом (12 та 15 м) та має бути на 0,5 м вище за рівень
землі. За часом занурення контролюється вертикальність занурення колони
обсадної. Машини для виконання робіт: Роторна бурова установка SOILMEC
R-825, інвентарна колона обсадна.
Роботи зі встановлення паль починаються одночасно із встановленням
стіни в ґрунт. Буріння паль проводиться через одну та армування аналогічно.
Відстань між центрами паль 0,8Ød, де d=820 та 620 – діаметр палі за
проектом відповідно 0,656 та 0,496 м.
Спосіб встановлення паль виконується у два етапи. На першому етапі в
ґрунт встановлюються монолітні залізобетонні ін'єкційні палі (I, III, V), що
мають армуючий каркас 1, одна через іншу на відстані між ними, меншою за
діаметр паль (I, III, В). На другому етапі, після досягнення бетонних паль (I,
III, V) міцністю не менше 30% від проектної, заповнюють простір між
палями (I, III, V), парними палями (II, IV), які виготовляються з нарізаного
грунтоцементу, методом трикомпонентної струминної цементації з
перекриттям перерізу ґрунтоцементної палі (II, IV), залізобетонної палі (I, III,
V). Розрізні ґрунтоцементні палі (II, IV) не мають армуючого каркаса, але
69
при необхідності можливе посилення жорсткої арматурою. Завдяки тому, що
врізні грунтоцементні палі (II, IV) виготовляються за допомогою
трикомпонентної струминної цементації, використовується ефект «ерліфт»
для винесення на поверхню легких частинок еродованого ґрунту, ґрунт
очищається від небажаних частинок, також очищається поверхня паль (I, III,
V), що забезпечує кращий контакт і більш високу адгезію, монолітну
структуру структура збільшується [3].
.
Рисунок 2.2 – Схема улаштування буросікучих паль для криволінійної
ділянки
Рисунок 2.3 – Розріз буросікучих паль на стадіі проведення робіт
70
Данний метод дозволяє організувати будівництво глибоких ям в
умовах щільної міської забудови, у складних гідрогеологічних умовах
будівництва, а також скорочення термінів зведення споруд в цілому.
Завдяки тому, що кожна друга паля, що влаштовується методом
цементування, бетонна суміш, що закачується під тиском, добре зчепляється
з двома сусідніми палями і утворює жорсткий замикаючий клин, що при
влаштуванні криволінійних ділянок забезпечує виштовхування паль під
тиском. ґрунти. А ще цей метод забезпечує захист від водоносних
горизонтів, адже вода не зможе проникати крізь стики паль.
2.3.3 Послідовність виконання робіт методом «top-down»
Після завершення будівництва огорожі ями та всіх пальових робіт
приступають до розробки ґрунту та влаштування підземного каркасу будівлі
у наступній технологічній послідовності:
1. Розробка ґрунту під перекриття та пандус 1 поверху;
2. Влаштування бетонної підготовки плити перекриття та пандусів 4-го
рівня нульового циклу;
3. Влаштування плити перекриття та пандусів 4-го рівня;
4. Розробка ґрунту міні-технологією під покривну плиту 4-5 рівня.
рівень підземного поверху;
5. Влаштування бетонної підготовки плити перекриття та пандусів.
рівень підземного поверху;
6. Пристрій перекриття та пандусів 5-го підземного рівня;
7. Будівництво монолітного каркасу надземної частини стилобату 3
поверхи;
71
8. Розробка ґрунту під плитою перекриття з 5-го підземного поверху на
6-й.
рівень підземного поверху;
9. Влаштування бетонної підготовки плити перекриття та схилів 6
підземний рівень;
10. Пристрій перекриття та пандусів 6-го підземного рівня;
11. Будівництво монолітного каркасу надземної частини стилобату 2-го
поверху;
12. Розробка ґрунту під плитою перекриття з 6-го підземного поверху
на 7-му. перекриття субхімічного рівня;
13. Влаштування бетонної підготовки плити перекриття та схилів 7
підземний рівень;
14. Влаштування перекриття та пандусів 7-го підземного поверху;
15. Будівництво монолітного каркасу надземної частини стилобату 1
поверху;
16. Розробка ґрунту під плитою перекриття з 7-го підземного поверху
на 8-й. підземний рівень фундаментної плити;
17. Влаштування основи під фундаментну плиту;
18. Влаштування фундаментної плити стилобату та ядра висотної
будівлі;
19. Будівництво монолітного каркасу ядра висотної будівлі від рівня
фундаментної сітки;
20. Влаштування перекриттів у технологічних отворах методом «знизу
вгору».
Розробка ґрунту під плиту перекриття і пандус 4-го рівня виконується
одноковшовим екскаватором Hyundai R320LC-7А з ковшем «зворотня
72
лопата» місткістю 2,1 м3. Розроблений ґрунт навантажується на
автосамоскиди (MAN TGS 41.400) для вивозу з будівельно майданчика.
Після цього основа під плиту перекриття ущільнюється вібраційним катком
за 2 проходки, висота перепаду контролюється нівеліром.
Бетонна підготовка
Роботи виконувати згідно вимог ДСТУ-Н Б В.2.6 - 203 2015 [18]. Бетон
використовується класу С8/10. До залиття бетонної підготовки треба
перевірити бетон на відповідність класу і відібрати контрольні зразки.
Товщина підготовки
100 мм. Для визначення висоти укладання бетону бетонної підготовки
виконується перенесення проектної відмітки на маякові стержні.
Укладенний бетонний розчин ущільнюється віброрейками Enar Tornado H
2000. Машини для виконання робіт: бетононасос, авто бетонозмішувач. Далі
після вшлатування бетонної підговки, вшлашовується арматурний каркас, з
ув’язанням каркасу бурових колон.
У зв'язку з важкими умовами роботи площа складських приміщень
безпосередньо біля будівлі, що будується, обмежена. Тому необхідно вжити
таких заходів для забезпечення будівельного процесу та безпеки робіт:
- як тільки арматурні вироби будуть готові, одразу покласти їх на
горизонт установки та змонтувати, без попередньої перестановки;
- опалубку вертикальних конструкцій розібрати на укрупнені блоки,
очистити від залишків бетону та змастити безпосередньо на підлозі та
негайно перенести на наступне місце монтажу. Не опускайте елементи
опалубки на майданчик зберігання для підготовчих робіт;
- обладнаний під'їзд для бетоновозів допускається використовувати як
майданчик тимчасового зберігання в період без бетонування за умови
безпечного проведення робіт.
Бетонування вертикальних несучих конструкцій (колон, стін)
забезпечують із застосуванням відер для бетонної суміші, поділяючи її на
грейфери в міру їх виконання.
73
Бетонування плит перекриття слід проводити двома грейферами (осі
Ап-А-Гп-Д та Гп-Д-Жп-М) з використанням бетононасосу Putzmeister BSA
1409D із зазначеними на плані упорами для грейферів 1 і 2. Бетонування слід
проводити поза досяжністю бетононасоса з ковшем. Допускається
встановлення бетононасосу іншої моделі, а також зміна продуктивності за
умови забезпечення безперервності укладання бетонної суміші та завершення
ущільнення бетонної суміші до початку процесу твердіння.
Проектом передбачено застосування деревно-металевої промислової
щитової опалубки типу «Пері». Оскільки ця опалубка має високу заводську
готовність, модульність опалубних систем та простоту експлуатації, її
використання дозволяє значно прискорити загальне виконання робіт за
дотримання правил безпеки праці. Опалубка має відповідати вимогам
ДСТУ В.2.8-41 2011 р. [31].
Перш ніж розпочати монтаж опалубки, необхідно виконати наступні
роботи:
- підготовлена основа для встановлення опалубки
- завершені конструкції колон та стін, складені акти їх приймання на
підставі виконавчих геодезичних розвідок;
- елементи опалубки перекриттів, опалубки торця плити та
огородження для захоплення привезені та складовані у зону встановлення
баштового крана;
- перевірено наявність та маркування опалубки перекриттів, торцевої
опалубки перекриттів, огорож;
- підготовлені та випробувані механізми, інвентар, пристосування,
інструменти;
- організовано освітлення робочих місць та будівельного майданчика.
- всі заходи щодо огородження прорізів, сходових кліток, периметра
залізобетонної плити виконані відповідно до ДБН А.3.2-2-2009 [21].
74
Складання опалубки перекриття (покриття) виконується з окремих
елементів. Поверхня, що формує (настил) опалубки - водостійка фанера
товщиною 21 мм. При необхідності з цієї або звичайної фанери вирізаються
смуги необхідної ширини та вставки потрібної конфігурації. Місця тирси
стають сприйнятливими до вологи і підлягають вологостійкій обробці.
Опорними елементами опалубної системи «МУЛЬТІФЛЕКС» можуть
бути:
1. Стійки ПЕП (ПЕРІ)
2. Стенди G-410 (ПЕРІ)
3. Стелажі MULTIPROP (PERI)
Поверхня опалубки змащується мастилом PERI. Готова опалубка
передається майстру (керівнику) на приймання. Армування плити
перекриття (покриття) проводиться за опалубкою, підготовленою та
прийнятою майстром або керівником.
Рисунок 2.4 - Схема операційного контролю якості робіт по установці
опалубки. 1 — відхилення осей опалубки, що допускається, від проектного
положення для балок, прогонів ±10мм 2 — відхилення внутрішніх розмірів
поперечних перерізів коробів опалубки від проектних ±5 3 — місцеві
нерівності опалубки 3 мм
75
Роботи з армування елементів слід проводити в наступному порядку:
1. Арматура привозиться та вивантажується на будівельний
майданчик;
2. Бригада з 2 робочих нарізає поставлену арматуру на задану довжину
згідно з характеристиками робочих креслень; очищений від іржі,
підготовлений для подальшої роботи;
3. Арматурну продукцію виготовляють та збирають у відповідному
місці - просторові арматурні каркаси для колон та балок, плоскі сітки для
плит перекриттів та стін, дистанційні рамки для забезпечення
розрахункової відстані між сітками для просторових елементів. При цьому
місця перетину арматурних стрижнів обв'язують в'язальним дротом із
частотою, зазначеною в робочій документації, для забезпечення проектного
положення та просторового розташування. сталість арматурних стрижнів
протягом усього періоду армування, бетонування, витримки та утримання
бетону;
4. При армуванні на горизонті установки особливу увагу приділіть
безпеці праці під час роботи на висоті. Перепади висот понад 1,3 м мають
бути огороджені захисною огорожею. Якщо встановити огорожу
неможливо, використовуйте монтажні ремені та троси. Останні кріплять до
масивних надійно закріплених раніше зведених конструкцій із зусиллям
щонайменше 150 кгс.
5. При армуванні арматурні каркаси доставляються на місце робіт та
монтуються у проектне положення. При цьому з'єднання робочої арматури
виконують нарізанням різьблення або зварюванням - за робочими
кресленнями цього проекту;
6. По завершенні армування проводиться приймальний контроль
якості та складається акт закриття прихованих робіт;
Бетонування конструкцій здійснюється за допомогою бетононасосів
через технологічні отвори у перекритті та перекриттях. Роботи з
бетонування елементів слід проводити у наступному порядку:
76
1. Перевірити завершення попередніх робіт з облаштування опалубки
та армування елементів;
2. На поверхні опалубки перевірте позначення рівня бетонування;
3. При прийманні бетонної суміші приймальний контроль якості
проводиться у наступній послідовності:
а. Перевіряється відповідність параметрів, зазначених у паспорті на
бетонну суміш (клас міцності, зручність монтажу тощо) проекту;
б. Візуально перевіряють відсутність ознак розшарування та початку
процесів твердіння в бетонній суміші;
в. Стандартний конус заповнюється і далі повторно
перевірка легкості перемішування бетонної суміші Отримане значення
параметра звіряється із зазначеним у проекті. При цьому, щоб отримати
легкість монтажу меншу, ніж зазначено в проекті, відмовтеся від
приймання бетонної суміші, про що буде складено відповідний акт.
Забороняється підвищувати сумісність додаванням води,
суперпластифікаторів тощо;
д. Здійснюється підготовка та забиття форм для виготовлення
стандартних зразків бетону. При цьому кількість зразків – не менше ніж 6
від кожної партії. Партією вважається об'єм бетону об'ємом не більше 100
м3 однієї марки, вміщений в однотипну конструкцію протягом однієї
зміни;
е. Бетонну суміш засипають у ківш, подають на горизонт установки та
укладають у конструкцію. При цьому суміш ущільнюється глибинними
(колони, стіни, балки) та поверхневими (плити) вібраторами;
ф. При укладанні бетонної суміші основну увагу слід приділяти висоті
падіння бетонної суміші, яка має бути не більше 2,0 м. При цьому для
колон допустимо збільшити висоту вільного падіння бетонної суміші до 3,0
м;
г. Оскільки бетонування необхідно закінчити до початку процесу
затвердіння бетонної суміші, укладайте суміш рядами плити перекриття.
77
Ширину ряду вибирайте залежно від інтенсивності бетонування, щоб
кожен наступний ряд починався до затвердіння раніше покладеного ряду;
годину Покладений бетон повинен бути старий з дотриманням
процедур догляду за бетоном. Для цього покрийте бетонований елемент
водонепроникним матеріалом. За потреби зволожити, забезпечивши
вологість у межах 80-95%. У холодну пору року вживіть заходів щодо
додаткового утеплення елемента;
я. Готові зразки бетону слід зберігати в тих самих умовах, що й
основний бетон відповідної конструкції;
J. Доступ до підлоги дозволяється, якщо міцність бетону не менше 1,5
МПа. При цьому допускається демонтаж опалубки перекриття при міцності
перекриття не менше ніж 70 % нормативної. Однак опорні стійки для плит
перекриття залиште доти, доки плита не набере повної міцності;
к. Демонтаж опалубки вертикальних елементів слід провадити при
міцності бетону не менше 70 %;
Бетонування фундаментної плити здійснюється за допомогою
бетононасосу Putzmeister BSA 1409D (див. рис. 2.6.4). Технічні
характеристики якого вказані в таблиці 2.7.
Таблиця 2.6 «Технічні характеристики бетононасосу Putzmeister BSA
1409D»
Виробник Німеччина
Тип Бетононасос
Тип бетононасосу Стаціонарний
Продуктивність бетононасосу/ растворонасосу 97.0(м3/год)
Висота подачі готової суміші 120м
Дальність подачі готової суміші 500м
Робочий тиск 106бар
Тип приводу Дизельний
Потужність двигуна 120кВт
Габаритні розміри
Довжина 5877мм
Ширина 1888мм
Висота 2295мм
Вага 4600кг
78
Рисунок 2.5 - Бетононасос Putzmeister BSA 1409D
2.3.4 Улаштування розпірної системи котловану із труб.
Розподільна система, або як її ще називають обв'язувальна,
виготовляється або з металевих балок, або зі швелера. Кріплення
розподільної системи передує встановленню розпірок і розташовується не
глибше 2 метрів від поверхні ями. Джгут кріпиться на допоміжних
конструкціях системи та необхідний для перерозподілу навантаження. Під
час встановлення проставок керуйтеся рекомендаціями ДСТУ Б В.2.6-200-
2014 [7].
Система проставок встановлена з упором на розподільний ремінь.
Проектне рішення дистанційної конструкції має враховувати всі
експлуатаційні навантаження та фізико-механічні властивості робочих
ґрунтів. Матеріалом для розпірки труба. Розширювальну систему можна
монтувати в одному горизонтальному положенні, в одній позначці,
наприклад, складатися з пагонів, що розширюють протилежні сторони ями.
А при використанні похилих розкосів з упором на фундаментну плиту в
79
цьому випадку спочатку необхідно розробити центральну частину
котловану і залишити берми ґрунтові, а потім вже монтувати розкоси.
Системи розподілу та розподілу є тимчасовими конструкціями, тому
після завершення робіт підлягають демонтажу, що знижує матеріальні
витрати, оскільки може бути використане в інших проектах.
Приймання та складання конструкцій здійснює організація, при цьому
перевіряють відповідність паспортних даних проекту, проводять зовнішній
огляд та обмір конструкцій.
При зовнішньому огляді перевіряються відповідність лицьової
поверхні вимогам проекту, відсутність деформацій, пошкоджень.
Контрольним вимірам підлягають основні розміри елементів, точність яких
підпорядковується вимогам стандартів та робочих креслень.
Порядок монтажних операцій:
- Перед початком роботи стропальники повинні отримати завдання від
особи, відповідальної за безпечну експлуатацію кранів, призначеної
наказом. Наказом призначається старший стропальник (С1)
- Стропальники С1 і С2 оглядають трубу, перевіряють міцність
кріпильних петель, прикріплюють натягувачі, стропують вантаж (при
необхідності використовувати приставні сходи для підйому), потім
стропальник С1 подає сигнал кранівнику про натяг стропа.
- Після цього стропальники С1 та С2 відходять на безпечну відстань і
С1 дає сигнал кранівнику підняти вантаж на 20-30 см.
- Переконавшись у надійності стропування, стропальники С1 та С2
при переміщенні вантажу залишають небезпечну зону та С1 подають сигнал
машиністу крана про переміщення труби до місця встановлення.
- Перш ніж приступити до підйому та переміщення труби,
монтажники залишають межі небезпечної зони.
- У разі горизонтального переміщення труби краном вантаж необхідно
попередньо підняти не менше ніж на 0,5 м над перешкодами на шляху.
80
- Після переміщення балки до місця встановлення монтажники М1 та
М2 піднімаються монтажними сходами і приймають надану кранівником
трубу на висоті 20-30 см від місця кріплення, орієнтують трубу за місцем
встановлення. . Кранівник опускає трубу за сигналом монтажника М1.
- Монтажники М1 та М2 фіксують трубу та перевіряють правильність
встановлення труби. Потім по команді монтажника М1 кранівник послаблює
натяг стропа і монтажники відстібають трубу.
2.3.5 Земляні роботи
При виробництві земляних та інших робіт у котлованах, траншеях
необхідно вживати заходів щодо запобігання впливу на працівників таких
небезпечних та шкідливих виробничих факторів згідно з нормативним
документом НПАОП 0,00-2,01-05 [20]:
- обвал гірських порід (грунт);
- падаючі шматки каменю;
- машини, механізми та їх робочі органи, що рухаються, предмети, що
переміщуються ними;
- Підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може
відбуватися через тіло людини;
- Недостатня освітленість робочої зони;
- підвищений рівень шуму та вібрації на робочому місці;
- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
- Патогенні мікроорганізми.
Планування, організація та проведення земляних робіт повинні
виконуватись відповідно до вимог ДСТУ-Н Б В. 2.1-28:2013 [17].
При виконанні земляних робіт необхідно дотримуватись вимог
безпеки та охорони праці, відповідних рішень, проектної та технологічної
документації, зокрема:
81
- певна безпечна крутість незакріплених укосів ям та траншей з
урахуванням навантаження від машини та ґрунту;
- Певна конструкція кріплення стінок ніші;
- окремі типи та місця встановлення котлованих огорож, перехідних
мостів, а також сходів для спуску робітників на робочі місця або їх
евакуації;
- вибрані типи машин, що застосовуються для розробки ґрунту, та
місця їх встановлення;
- додаткові заходи щодо забезпечення стійкості укосів у зв'язку із
сезонною зміною щільності та контролю ґрунту.
З метою запобігання ерозії, зміщення ґрунту та обвалення стін
котловану необхідно до початку виконання земляних робіт забезпечити
відведення поверхневих та підземних вод у місцях виконання земляних
робіт.
Місце проведення робіт має бути очищене від валунів та каміння,
дерев, будівельного сміття, а також виявлені на схилах відшарування
ґрунту.
Земляні роботи в зоні захисту високовольтних кабелів, діючих
газопроводів та інших комунікацій повинні виконуватись у дозвільному
порядку після отримання дозволу організації, яка їх експлуатує.
Перед початком земляних робіт на ділянках з можливим патогенним
забрудненням ґрунту (звалища, скотомогильники, цвинтарі тощо)
необхідно отримати дозвіл органу санітарного нагляду. Роботи в цих
умовах повинні проводитися під безпосереднім керівництвом керівника
робіт, а в захисній зоні кабелів або діючих газопроводів, що знаходяться
під напругою, крім того, під контролем працівників організації, що
експлуатує цей зв'язок.
82
У місцях активного газового сполучення у котлованах та траншеях
необхідно проводити постійний газовий контроль, а робітники
забезпечувати засобами захисту органів дихання.
Організація земляних робіт для найефективнішої організації робіт, які
виконують екскаватори. Грунт переміщається у технологічні ями, після
чого грейферний екскаватор завантажується на самоскиди для вивезення з
будівельного майданчика. Під час виконання робіт дотримуйтесь правил
техніки безпеки НПАОП 45.2-7.02-12 [21].
Екскаватор з телескопічною рукояткою та грейферним ковшем Hitachi
ZX330 LC 5G CTA 30м 1,55 м3 є провідною машиною для земляних робіт.
Комплект міні-устаткування підібраний у такій кількості, що забезпечує
безперервну роботу головної машини. Для виконання цього обсягу робіт
було обрано 6 міні-екскаваторів з об'ємом ковша 0,28 м3 та 2 міні-
навантажувачі потужністю 75 к.с.
Рисунок 2.6 – Екскаватор з телескопічною рукояттю та грейферним
ковшем Hitachi ZX330 LC 5G CTA 30m
83
Таблиця 2.7 Характеристика HYUNDAI R80CR-9А
Габаритні
розміри
А загальна висота кабіни 2.640 E ширина гусениці 450
B радіус повороту 1.280 F ширина колії 1.850
C довжина гусеничнох основи 2.200 G загальна ширина 2.300
D загальна довжина 6.170 H висота кліренсу 360
Робочі характеристики
A Макс. довжина копання 6,960 Довжина стріли 3,400
B Макс. глибина копання 4,180
C Макс. глибина копання 3,570 Вага техніки 8,35 т
вертикальної стінки
D Макс. висота підйому 6,750
E Макс. висота скидання 4,730 Ширина лопати 1,670
F Мін. радіус обертання 2,500
84
Рисунок 2.7 - Мініекскаватор HYUNDAI R80CR-9А
85
Таблиця 2.8 Характеристика HYUNDAI R80CR-9А
Вантажопідйомність 860 кг
Загальна маса/перекидаються 3355/1718 кг
навантаження
Швидкість (максимальна) 11 км/год
Кліренс 205 мм
Обсяг колісної бази 1100 мм
Розміри пристрою 3470/1830/20
00 мм
Висота вивантаження 2410 мм
Робочий орган/місткість – ківш 0.37 куб.
м.
Розміри ріжучої кромки ковша в 1894 мм.
ширину
Рисунок 2.8 - Мінінавантажувач HYUNDAI HSL850-7A
Після розробки ґрунту на площі всієї будівлі, у вищевказаній
технологічній послідовності, мінітехніка піднімається, баштовим краном на
поверхню.
86
2.3.6 Контроль якості основних будівельно-монтажних робіт
Якість будівельно-монтажних робіт визначається за результатами
виробничого контролю та оцінюється відповідно до інструкцій з оцінки
якості будівельно-монтажних робіт. Виробничий контроль складається з
вхідного, оперативного та приймального контролю.
Вхідний контроль на відповідність державним стандартам, технічним
умовам, вимогам робочих креслень, паспортів та інших документів
здійснюється службою виробничо-технологічного монтажу на базах чи
безпосередньо на підприємствах.
Виробничі підприємства. Виконавці робіт зобов'язані візуально
перевіряти відповідність якості будівництва, що надходять на будівельний
майданчик виробів та матеріалів вимогам робочих креслень, технічних умов
та стандартів.
Експлуатаційний контроль повинен здійснюватися на будівельному
майданчику після завершення виробничих операцій або будівельних
процесів та забезпечувати своєчасне виявлення дефектів та їх причин та
вжиття заходів щодо їх усунення та попередження. Головний інженер
будівельної організації має організувати оперативний контроль якості
будівельно-монтажних робіт. При проведенні оперативного контролю
необхідно керуватися вимогами ДСТУ-НБ В.2.1-28:2013 [17], ДБН до
відповідних видів робіт, типовими технологічними картами та схемами
оперативного контролю якості.
Приймальний контроль повинен здійснюватися для перевірки та оцінки
якості готових будівель та споруд, а також прихованих робіт, перелік яких
наведено у додатку 10 НАООС 45.2-7.02-12 [21] та робочих кресленнях.
проекту. Контроль якості здійснюють представники проектної організації,
будівельно-монтажної організації та технічний нагляд замовника. У процесі
проведення робіт складаються акти огляду прихованих робіт. В актах
87
зазначаються використані матеріали та конструкції з посиланням на
сертифікати або інші документи та наявність відхилень від проекту.
Допустимі відхилення від проектних значень при виконанні земляних
робіт:
- при влаштуванні ям для ґрат нижня розмітка не повинна
перевищувати ±5 см (метод контролю - вимірювання в місцях перетину осей
будівлі, в місцях зміни розмітки - приймається не менше 10 вимірів на
секцію);
- вміст мерзлих грудок у засипці пазух зовнішніх стін та верхніх частин
траншів з комунікаціями – не більше 15% обсягу; для пломбування пазух та
пломбування всередині будівлі не допускається наявність заморожених
грудок (візуально контрольована, кожна зміна)
Допустимі відхилення при встановленні опалубки:
- Відстань від вертикальних площин опалубки на 1 м висоти – 5 мм; на
всю висоту фундаменту – 20 мм; на всю висоту балок та арок – 5 мм;
- Зміщення осей опалубки від проектного положення: фундаментів - 15
мм; балки, прогони, арки – 10 мм;
- внутрішні розміри балкової опалубки – 3 мм;
- Зміщення осей рухомої опалубки щодо осей конструкції -
10 мм;
- місцеві нерівності опалубки на довжині 2 м – 3 мм.
Контроль здійснюється при монтажі та прийманні опалубки, у процесі
укладання бетону за допомогою геодезичних інструментів.
Допустимі відхилення основних розмірів арматурних виробів та
зварних з'єднань від проектних:
- відстані між окремо встановленими робочими стрижнями для колон
та балок – ± 10 мм; для плит та фундаментних стін - ±20 мм;
88
- відстань між рядами арматури для плит та балок завтовшки до 1 м - ±
10 мм;
- Товщина захисного шару бетону при проектуванні 15 мм не повинна
перевищувати - +4 мм при лінійних розмірах конструкцій до 100 мм; від 101
до 200 мм – +5 мм. Виміри контролюються оглядом всіх елементів із
записом у журналі робіт).
Допустимі відхилення монолітних бетонних та залізобетонних
конструкцій та споруд від проектних:
- площині перерізу від вертикалі на всю висоту для фундаментів – 20
мм;
- горизонтальні площини по всій довжині перерізу - 20 мм;
- місцеві нерівності поверхні при контролі 2-метровою рейкою, крім
опорних поверхонь - 5 мм;
- Довжина або розмах елементів - ±20 мм;
- Розмір перерізу елементів - +6мм, -3мм;
- Різниця по висоті на стику двох сусідніх поверхонь становить 3 мм.
Контроль здійснюється шляхом вимірювання кожного елемента із
записом у журналі робіт.
2.4 Розрахунок об’ємів робіт з влаштування нульового
циклу відкритим методом
Відкритим метод влаштування нульвого циклу застовується на
будівництві цього житлового комлексу, тому щоб порівняти пропонований
вище метод влаштування нульового циклу «top-down», необхідно
розрахувати об’єми робіт і для цього методу, що виконується на
будівельному майданчику.
89
Архітектурно-конструктивні рішення, геологічні характеристики
будівельного майданчика надані вище в розділі 2.1 Початкові дані, данного
дипломного проекту.
В розрахунок входить тільки наземна та підземна чатина нульового
циклу.
В розрахунок не входить влаштування робіт віще відмітки +0,000.
90
Розрахунок об’ємів основних робіт з улаштування нульового циклу
відкритим методом
Таблиця 2.9 Відомість об’ємів робіт
№ О
Елементи Ескіз та формула О Пр
п/п д.
б’єм имітки
в
иміру
1 2 3 4 5 6
Підземна частина
ДСТУ
Улаш Б.Д.2.2-
1 тування 1 0 1:2012
траншеї під 000 м3 Vтр.ф.ш.= Lтр.ф.ш ∙ Sтр.ф.ш = ,388 1-
форшахту 194 ∙
16-9
2,0= 388 м3
Улаш
тування ДСТУ
Б.Д.2.2-
2 бетонного 1 2
6:2016
огородження 00 м3 Vб.ф.ш.= Sб.ф.ш ∙ Lб.ф.ш ,34
6-
форшахти =
= (0,6+0,6) ∙ 194 = 13-1
234м3
Влаштування
траншеї стіни ДСТУ
в ґрунті Vтр.ст. = Sтр.ст. ∙ Lм.п. = Б.Д.2.2-
3 1 = (16,5 ∙ 0,8) ∙ 194 = 2560 2
(у прошарку су- 3 5:2012
00 м3 м 5,60
пісків, суглинків 5-
і піску 2-ї групи) 67-3
ДСТУ
Арматурні
A = k ∙ V
каркаси «стіни cт.гр. ст. ст.= Б.Д.2.2-
4 т 3
= 120 ∙ 2560 = 307200 кг 5:2012
в ґрунті» 07,2
5-
61-1
91
ДСТУ
Бетонування стіни Б.Д.2.2-
5 1 Vст.гр. = 16,5 ∙ 0,8 ∙ 194 = 2
в ґрунті 5:2012
м3 2560 м3
560
5-
62-1
Улаштуван
ДСТУ
ня Vпаль.заг. = n ∙ Vпаль.од. =
Б.Д.2.2-
1 = 25 12 ∙ 3,14 ∙ 0,16 +
6б уроін’єкційних 2
+12 15 ∙ 3,14 ∙ 0,16= 241
м3 5:2012
паль огородження 3 41
м 5-
криволінійної
74-13
ділянки
Арматурні
ДСТУ
каркаси стіни в Acт.гр. = kст ∙ Vпаль.заг
Б.Д.2.2-
=
7 ґрунті т 3
= 140 ∙ 241 = 33740 5:2012
(криволінійна кг 3,74
5-
частина)
74-4
92
Продовження Таблиці 2.9
1 2 3 4 5 6
Улаштуван
ДСТУ
ня Vпаль.заг. = n ∙ Vпаль.од. =
Б.Д.2.2-
1 = 25 12 ∙ 3,14 ∙ 0,16 +
ґр8у нтоцементних 2
+12 15 ∙ 3,14 ∙ 0,16= 241
3 5:2012
м
паль огородження 3 41
м 5-
криволіній
74-13
ної ділянки
Влаштуван Vбур.кол = nкол ∙ Vкол.1 ДСТУ
ня бурових колон = 6 ∙ 4,24 = 79,88 м3
1 Б.Д.2.2-
(9т имчасові для V 2
кол.1 = L ∙ П ∙ R = 7
розпорок) м3 = 15,0 ∙ 3,14 ∙ 0,09 = 4,24 5:2012
м3 9,88
5-
74-7
Розробка ІІ
групи ґрунту
котловану ДСТУ
1 Vгр.1 = Sкотл. ∙ Hкотл. =
екскаватором Б.Д.2.2-
1 3 = 3140 ∙ 4,35 = 13659 м3 1
переміщення 000 м 1:2012
1 3,659
бульдозером і 1-
підйом грейфером 16-3
(до відмітки
-16,600)
ДСТУ
Влаш
Б.Д.2.2-
1 тування 1 Vкріп. = m ∙ n = 500 кг 0
6:2016
2 кріплення т ,5
6-
роспорок
11-1
ДСТУ
Рросп = S ∙ l∙ρ = 38700 кг Б.Д.2.2-
1 Монтаж 1 3
29:2016
3 розпорок т 8,7
29-
189-2
Розробка ІІ
групи ґрунту
котловану ДСТУ
Vгр.1 = Sкотл. ∙ Hкотл. =
екскаватором 1 Б.Д.2.2-
1 = 3140 ∙ 9,85 = 30929 м3 3
переміщення 000 м3 1:2012
4 0,93
бульдозером і 1-
підйом грейфером 16-3
93
(до відмітки
-26,45)
Ущільненн ДСТУ
я основи 1 Vгр.3 = S 3
котл.. = 3140 м Б.Д.2.2-
1 3
під 000 м3 1:2012
5 фундаментну ,14
1-
плиту
132-1
Влаш
ДСТУ
тування
1 Vщеб.под = Sкотл. ∙ 0,2 Б.Д.2.2-
1 щебеневої
3 = 6
м 11:2012
6 подушки під = 3140 ∙ 0,2 = 628 28
м3 11
фундаментну
-2-4
плиту
Влаштування Sгідроізол. = ДСТУ
= Sкотл. + Pкотл. ∙ 2,0 =
гідроізоляційного 1 Б.Д.2.2-
1 = 3140 + 275 ∙ 6,0 = 4790 4
шару 00 м2 м2 11:2012
7 7,90
11
-5-1
94
Продовження Таблиці 2.9
1 2 3 4 5 6
Влаштування
бетонної
V = ДСТУ
1 бет.підг.2
підготовки для = Sпер. ∙ Hбет.підг.1= Б.Д.2.2-
1 00 м3 3 3
бетонування плит = 3140 ∙ 0,1 = 314 м 6:2016
8 ,14
перекриття 8- 6-
рівня 1-1
(26,450)
Влаштування
фундаментної ДСТУ
1
плитного Vфунд.пл. = V1,5+ V0,8 Б.Д.2.2-
1 00 м3 = 3
ростверку t=0,8м 6:2016
9 = 2202+1532 = 3734 7,34
(25,650) та t=1,500 м3 6-
м (27,150) 1-16
Збирання та
ДСТУ
розбирання
Б.Д.2.2-
1
2 V = (S ∙ h) ∙ n = 1140
опалубки колон та кол. кол. 1
3 3 6:2016
00 м
0 м
пілонів 1,40
6-
«Пері»
52-9
Армування ДСТУ
колон та пілонів
Aкол. = kкол. ∙ Vкол. = Б.Д.2.2-
2 окремими т = 200 ∙ 1140 = 228004 кг 2
стержнями 6:2016
1 28,00
6-
56-6
ДСТУ
Бетонування Б.Д.2.2-
2 1 V 3
кол. = 1140 м 1
колон та пілонів 6:2016
2 00 м3 1,40
6-
58-3
Збирання
ДСТУ
та розбирання
1 Б.Д.2.2-
2 опалубки Vпер. = Sпер. ∙ t =7972,38 7
00 м3 6:2016
3 перекриття 9,72
6-
«Пері»
54-1
95
Армування
ДСТУ
рядових
т Aпер. = kпер. ∙ Vпер. ∙ = Б.Д.2.2-
2 перекриттів = 100 ∙ 7972,38 = 797238 7
6:2016
4 окремими кг 97,24
6-
стержнями
55-4
ДСТУ
Бетонування 1 Б.Д.2.2-
2 Vпер. = Sпер. ∙ t =7972,38 7
перекриття 00 м3 6:2016
5 9,72
6-
59-3
Збирання V
панд. = Sпанд. ∙ Hпанд. ∙ ДСТУ
та розбирання nпанд.=
1 Б.Д.2.2-
= (116,54 ∙ 0,3 ∙ 7)+
2 опалубки 5
00 м3 (121,92∙ 0,3 ∙ 6:2016
6 пандусів ∙7)+ (58 ∙ 0,3 ∙2 )= 535,56 ,35
6-
«Пері» м3
54-1
96
Закінчення Таблиці 2.9
1 2 3 4 5 6
Арму ДСТУ
вання
т Aпанд. = kпанд. ∙ Vпанд. = Б.Д.2.2-
2 пандусів
= 100 ∙ 535,56 = 53556 кг 5
окремими 6:2016
7 стержнями 3,55
6-
55-4
Vпанд. = Sпанд. ∙ Hпанд. ∙ ДСТУ
Бетонування
nпанд.=
1 Б.Д.2.2-
2 пандусів = (116,54 ∙ 0,3 ∙ 7)+ 5
00 м3 (121,92∙ 0,3 ∙ 6:2016
8 ∙7)+ (58 ∙ 0,3 ∙2 )= 535,56 ,35
6-
м3 59-3
Збирання
та розбирання ДСТУ
опалубки Б.Д.2.2-
2залізобетонної 1 Vшахт = 654,68 м3
6
6:2016
9 ліфтово-сходової 00 м3 ,54
шахти«Пері» 6-
52-4
Армуванн ДСТУ
Aшахт = kшахти ∙ Vш. =
я ліфтово-
= 100 ∙ 654,68 = 65468 кг Б.Д.2.2-
с3ходової шахти т 6
окремими 6:2016
0 стержнями 5,46
6-
55-3
ДСТУ
Бетонува
1 Б.Д.2.2-
3ння сходово- V 3
шахти = 654,68 м 6
00 м3 6:2016
1 ліфтової шахти ,54
6-
58-8
Влаштування
монолітних ДСТУ
Vсх.заг. = ((V
1 сх.пл. + (Vсх.мар.
залізобетонних ∙ 2)) Б.Д.2.2-
3 00 м3 0
сходів зі ∙ n= 4,189 ∙ 9 +(0,78+ (1,1 6:2016
2 ∙ 2)) ∙ ,46
сходовими 3= 46,64 м3 6-
площадкам 22-1
и
97
Кладка з ДСТУ
силікатної цегли
1 Б.Д.2.2-
лі3фтово-сходової Vшахт = 78 м3
0
шахти - 00 м3 8:2016
3 ,78
6-
12-3
Армування ДСТУ
Aшахт = kшахти ∙ Vш. =
цегляної кладки
= 30 ∙ 78 = 2340 кг Б.Д.2.2-
с3іткою, ліфтово- т 2
сходової шахти 8:2016
4 ,34
8-
11-1
Після завершення будівництва огорожі ями та всіх пальових робіт
приступають до розробки ґрунту та влаштування підземного каркасу будівлі
у наступній технологічній послідовності:
1. Розробка ґрунту до позначки -16600;
2. Установка стійок на позначці -14600 із сталевих труб Ду-600;
3. Розробка ґрунту екскаватором, та навантаження грейферним
екскаватором на самохідні вантажівки до позначки -26650 та
встановлення підкосів на позначку -17600;
4. Влаштування основи під фундаментну плиту;
5. Монтаж гідроізоляції;
6. Влаштування фундаментної плити стилобату (t=800 мм) та
ядра висотної будівлі (t=1500 мм);
7. Зведення монолітного каркасу, стилобатних пандусів та ядра
висотної будівлі від рівня сітки фундаменту (-26 550) до позначки +0
000, при досягненні позначки -14 600 демонтують підкоси та
продовжують зведення монолітного каркаса нульового циклу;
Земляні роботи виконуються двома агрегатами із комплексу техніки:
1) Екскаватор з телескопічною рукояткою та грейферним ковшем
Hitachi ZX330 LC 5G CTA 30м, 1,55м3.
2) Одноковшовий екскаватор Hyundai R320LC-7A з об'ємом
ковша 2,1 м3.
98
3) КОЛІСНІ НАВАНТАЖУВАЧІ-бульдозери потужністю 136
кВт.
4) Комплект міні техніки, міні-екскаватор HYUNDAI R80CR-9A
та міні-навантажувач HYUNDAI HSL850-7A.
Два таких агрегати розробляють ґрунт у котловані, розділяючи
його на два грейфери по лінії між осями 1 і 12п (див. графік, мат.).
Послідовність розробки ґрунту:
- розробка ґрунту одноковшовим екскаватором, складування його
у відвалі, робочим шляхом екскаватора. При розробці ґрунту стінки
огородження котловану очищаються від прилиплих шматків породи;
- розробка ведеться невеликими шарами таким чином, щоб після
зняття попереднього шару екскаватор та бульдозер мали можливість
своїм ходом зі створенням мінімального пандусу спуститися до
позначки нижнього ярусу та з нього розробляють наступний шар
ґрунту, поступово опускаючись;
- бульдозер переміщує ґрунт від відвалу екскаватора до місця
підйому грейферним екскаватором;
- підйом розробленого ґрунту екскаватором, оснащеним
грейфером, і навантаження його на самоскиди виробляються
безперервно. Комплект самоскидів повинен забезпечувати умову
безперервності роботи провідної машини (екскаватора із грейферним
обладнанням).
- після розробки основної частини ґрунту техніка рухається по
влаштованому пандусу в осях ****, міні-техніка опускається та
здійснює розробку земляного пандусу з підйомом ґрунту грейферним
екскаватором. після чого обладнання піднімається з ями краном;
Паралельно з розробкою ґрунту встановлюються розпірки для
забезпечення стійкості та закріплення стінок котловану, розпірки є
металевими трубами Ду-600 з опорою на проміжні тимчасові бурові палі.
99
Кріплення виконується у двох рівнях: -14600, -17600 Див. розташування
та компонування стійок у графічній частині будівельної організації.
Роботи зі зведення стін ліфтової шахти.
Виконання робіт з облаштування сходово-ліфтової шахти слід
проводити паралельно із встановленням опалубки для колон. Пері-
опалубка. Після встановлення необхідно перевірити проектне положення
опалубки. Виготовлення арматурних каркасів шахти ліфта з подальшим їх
монтажем.
Робота виконується паралельно із встановленням опалубки під стіни
шахти ліфта. Перед початком роботи перевірте відповідність фурнітури
проекту. Арматурні каркаси виготовляються на будівельному майданчику.
Монтаж провадиться баштовим краном. Фіксують рами в проектному
положенні та складають акт про приховані роботи. Важливим етапом на
цьому етапі є те, що заливка бетону проводиться разом із заливкою бетону
в колони. Шахта ліфта є основою твердості будівлі. Роботи виконуються
відповідно до рекомендацій ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015 [18].
Вимоги до виконання земляних, бетонних, армуючих робіт аналогічні
першим способом постановки нульового циклу.
2.5 Техніко-економічні показники
А. Об’ємно - планувальні показники
1. Площа забудови Sзаб = 4698 м2
2. Корисна площа будівлі Sкор = 24 225 м2
3. Будівельний об’єм будівлі V = 76 306 м3
Б. Показники кошторисної вартості (варіант методом Top-Down)
1. Вартість будівлі (договірна ціна) – Дц = 235 795 207 грн
2. Вартість 1 м2 корисної площі будівлі (в частині БМР) –
Дц / Sкор= 235 795 207 24 225 = 9 733 грн/м2
3. Вартість 1 м3 будівельного об’єму будівлі (в частині БМР) –
Дц / V = 235 795 207 / 76 306 = 3 090 грн/м3
100
4. Кошторисні витрати праці в люд.-год. (Тркошт) визначається
діленням загальної кошторисної трудомісткості (Тзаг) на 8 – кількість годин
у зміну.
Трсм = Тзаг / 8 = 222 836,9 / 8 = 27 854 люд.-дн.
5. Кошторисна заробітна плата (Зпкошт) (грн) – визначається за
об’єктним кошторисом з врахуванням збільшення заробітної плати в
договірній ціні.
Зпкошт = 18 142 569,0 грн
6. Кошторисні витрати праці на 1 м2 корисної площі будівлі –
Трсм/ Sкор = 27854 / 24 255 = 1,14 люд.-днів/м2
7. Кошторисна заробітна плата на 1 м2 корисної площі будівлі –
Зпкошт / S
2
кор = 18 142 569 / 24 255 = 747,99 грн/м
8. Кошторисна середньоденна виробка на одного робітника (Вкошт) –
Вкошт = Дц /Трсм = 235 795 207 / 27854 = 8465 грн/ люд.-дн.
9. Кошторисний рівень рентабельності (Рр) –
(Рр) = Пкошт/Вбмр ×100% = 5 192 000 / 196 496 006 × 100% = 2,64 %
де: Вбмр – вартість будівельно-монтажних робіт, визначається як
договірна ціна без НДС; Пкошт – кошторисний прибуток
Б. Показники кошторисної вартості (варіант відкритим методом)
1. Вартість будівлі (договірна ціна) – Дц = 207 274 979грн
2. Вартість 1 м2 корисної площі будівлі (в частині БМР) –
Дц / Sкор= 207 274 979 / 24 255 = 8 556 грн/м2
3. Вартість 1 м3 будівельного об’єму будівлі (в частині БМР) –
Дц / V = 207 274 979 / 76 306 = 2716 грн/м3
4. Кошторисні витрати праці в люд.-год. (Тркошт) визначається
діленням загальної кошторисної трудомісткості (Тзаг) на 8 – кількість годин
у зміну.
Трсм = Тзаг / 8 = 227 119,6 / 8 = 28 389 люд.-днів
101
5. Кошторисна заробітна плата (Зпкошт) (грн) – визначається за
об’єктним кошторисом з врахуванням збільшення заробітної плати в
договірній ціні.
Зпкошт = 18 445 753 грн
6. Кошторисні витрати праці на 1 м2 корисної площі будівлі –
Трсм/ Sкор = 28 389 / 24 225 = 1,17 люд.-днів/м2
7. Кошторисна заробітна плата на 1 м2 корисної площі будівлі –
Зпкошт / Sкор = 18 445 753 / 24 225 = 762 грн/м2
8. Кошторисна середньоденна виробка на одного робітника (Вкошт) –
Вкошт = Дц /Трсм = 207 274 979 / 28 389 = 7327 грн/ люд.-дн.
9. Кошторисний рівень рентабельності (Рр) –
(Рр) = Пкошт/Вбмр ×100% = 5 291 766 / 172 729 149 × 100% = 3,06 %
де: Вбмр – вартість будівельно-монтажних робіт, визначається як
договірна ціна без НДС; Пкошт – кошторисний прибуток
Таблиця 2.11 Зведена таблиця техніко-економічні показників по двох
варіантах улаштування паркінгу
№ Параметр, що Спосіб «Top- Відкритий
порівнюється
п/п Down» спосіб
будівниц
тва
1 Площа забудови S , м2
заб 4
698
2 Корисна площа будівлі S 2
кор, м 2
4 255
3 Будівельний об’єм будівлі V, 7
м3 6 306
102
4 Вартість будівлі (договірна 235 795 207
ціна), 207 274 979
грн
5 Вартість 1м2 корисної площі 9 8 556
будівлі 733
(в частині БМР), грн/м2
6 Вартість 1м3 корисної площі 3 2 716
будівлі 090
(в частині БМР), грн/м3
7 Кошторисні витрати праці, 27 854 28
люд. зм. 389
8 Кошторисна заробітна плата, 18 142 18
грн 569 445 753
9 Кошторисні витрати праці на 1 1,17
1м2 ,14
корисної площі будівлі, грн/м2
1 Кошторисна заробітна плата 7 762
0 на 1м2 48
корисної площі будівлі, грн/м2
1 Кошторисна середньоденна 8 7327
1 465
виробка на одного робітника,
грн/люд. зм.
1 Кошторисний рівень 2,64 3,06
2 рентабельності, %
За техніко-економічними розрахунками отримано такі результати:
- Орієнтовна вартість нульового циклу методом «Зверху донизу» 28 520
228.
У гривнях дорожче, ніж класичний відкритий метод.
- Вартість 1 м2 корисної площі нульового циклу при способі «Зверху вниз»
становить 9733 грн/м2, а при відкритому способі – 8556 грн/м2, що на 1177
грн/м2 більше. Такий показник при значній площі будівлі є великою різницею,
що призводить до збільшення ціни монтажу каркаса нульового циклу методом
«Зверху вниз» на суму 28 520 228 грн.
- Орієнтовні витрати праці за методом «Зверху донизу» становлять 27 854
людино-дні, а при відкритому методі 28 389 людино-днів, що на 535 людино-днів
менше.
Також облаштування каркасу методом «Зверху донизу» займає на 1,92%
менше часу, порівняно з відкритим способом. Різниця незначна, це пов'язано з
103
тим, що при відкритому способі налаштування нульового циклу
використовуються проставки, які необхідно встановити і демонтувати.
Незважаючи на особливість методу
«Зверху-вниз» — працює під захистом перекриття, що унеможливлює
використання високопродуктивної габаритної техніки, тут підбирається
необхідна кількість міні-техніки, що забезпечує задану продуктивність праці.
104
РОЗДІЛ 3
ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В
НАДЗВИЧАЙНИХ
СИТУАЦІЯХ
У цьому дипломному проекті передбачено два варіанти облаштування
житлового будинку нульового циклу у Полтаві:
1. Налаштування нульового циклу методом «знизу нагору».
Після приміщення стіни в ґрунт та встановлення металевих розпірок для
забезпечення стійкості в подальшому виробляються котловани на всю глибину 4
поверхи та ведуться роботи з монтажу монолітного залізобетонного каркасу.
2. Налаштування нульового циклу методом «згори донизу» («Top-Down»).
Цей метод передбачає насамперед виконання вертикальних конструкцій, а
саме «стіни в землі», залізобетонних колон – у вигляді ін'єкційних паль, а монтаж
горизонтальних конструкцій відбувається під захистом кожної верхньої.
Будівельні завдання, що виконуються при монтажі обох варіантів
будівництва нульового циклу:
- Земляні роботи;
- Транспортні, вантажно-розвантажувальні роботи;
-Бетонні роботи;
3.1 Вимоги охорони праці під час виконання робіт з улаштування
нульового циклу
При виконанні робіт на будівельному майданчику суворо дотримуйтесь
правил безпечного ведення робіт. Організація будівельного майданчика,
робочих майданчиків та робочих місць має відповідати вимогам НПАОП 45.2-
7.02-12 «Система норм безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у
будівництві» [21], заходам, передбаченим кошторисним планом, вимогам для
безпечної експлуатації баштових та стрілових кранів. Встановити сигнальні
105
огорожі у місцях, зазначених у кошторисному плані, які відповідають вимогам
ДСТУ Б В.2.8-43:2011 «Інвентарна огорожа будівельних майданчиків та
ділянок. Виконує будівельно-монтажні роботи. Технічні умови» [9], та техніки
безпеки. знаки, які відповідають вимогам ДСТУ EN ISO 7010 2019
Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані «знаки
безпеки» [5], які використовуються для позначення меж зон з потенційно
активними небезпечними виробничими факторами на будівельному
майданчику. Відповідно до вимог НПАОП 45.2-7.02-12 на будівельному
майданчику виділити місця постійної небезпеки та убезпечити їх захисними
огорожами, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.8-43:2011.
Здійснити освітлення будівельного майданчика та робочих місць
відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.2-15:2011 «Норми освітлення будівельних
майданчиків» [6], а також організацію зв'язку для оперативно-диспетчерського
управління виробництвом. робіт, що виконуються з використанням мобільного
зв'язку. Забезпечити будівельний майданчик засобами пожежної безпеки
відповідно до вимог Правил пожежної безпеки під час виконання будівельно-
монтажних робіт – НАПБ А.01.001-2014 «Правила пожежної безпеки в Україні»
[19].
Працівники повинні бути забезпечені спецодягом, взуттям та засобами
індивідуального захисту відповідно до специфіки виконуваних робіт та чинних
нормативних документів.
Перед початком роботи всі працівники повинні пройти інструктаж на
робочому місці, за необхідності провести необхідне навчання відповідно до
чинних норм. Повторні та поточні інструктажі повинні проводитися своєчасно,
залежно від специфіки робіт, що виконуються, відповідно до чинних
нормативних документів..
3.1.1 Земляні роботи
Згідно з НПАОП 0.00-8.24-05 «Перелік робіт підвищеної небезпеки» [20],
Робота в ямах відноситься до робіт підвищеної небезпеки.
106
Земляні роботи повинні виконуватись з дотриманням правил безпеки згідно
з НПАОП 45.2-7.02-12.
Загальні вимоги
При виробництві земляних та інших робіт у котлованах та траншеях
необхідно вживати заходів щодо запобігання впливу на робочих наступних
небезпечних та шкідливих виробничих факторів:
- обвалення гірських порід (ґрунтів);
- падаючі шматки каменю;
- машини та їх рухомі робочі органи, предмети, що переміщуються ними;
- Підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може
відбуватися через тіло людини;
- Недостатня освітленість робочої зони;
- підвищений рівень шуму та вібрації на робочому місці;
- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
- Патогенні мікроорганізми.
При виконанні земляних робіт необхідно дотримуватись вимог безпеки та
охорони праці цього документа, відповідних рішень проектної та технологічної
документації (ПОБ, ПВР тощо), зокрема:
- визначалася безпечна крутість незакріплених укосів котлованів та траншей
з урахуванням навантаження від машин та ґрунту;
- Певна конструкція для кріплення стінок ніш;
- зазначені типи та місця встановлення огорож котловану, перехідних
мостів, а також сходів для спуску робітників на місце проведення робіт або їх
евакуації;
- вибрані типи машин, що застосовуються для розробки ґрунту, та місця їх
встановлення; - додаткові заходи щодо забезпечення стійкості укосів у зв'язку із
сезонною зміною щільності та контролю ґрунту.
Для запобігання ерозії ґрунту, зсувів та обвалення стінок траншів у місцях
проведення земляних робіт необхідно до їх початку забезпечити дренаж
поверхневих та підземних вод.
107
Місце проведення робіт має бути очищене від валунів та каміння, дерев,
будівельного сміття, а також виявлені на схилах відшарування ґрунту.
Проектом будівництва мають бути передбачені заходи, які необхідно
провести до початку земляних робіт на зсувах схилів. При земляних роботах
необхідно постійно стежити за станом укосів, обмежувати вплив на них
динамічних навантажень при ущільненні ґрунту, забиванні паль та вибухових
роботах.
Розміщення матеріалів та будівельних машин по краях траншей
допускається в межах призми обвалення після перевірки міцності кріплень
траншей з визначенням величини та допустимої інтенсивності навантаження.
Вийнятий із траншеї ґрунт необхідно укладати на такій відстані від краю
траншеї, щоб не виникала небезпека обвалення стінок траншеї.
Організація робочих місць. Виконувати з дотриманням правил техніки
безпеки згідно з НПАОП 45.2-7.02-12.
У разі розміщення в ямах, траншеях, нішах робочих місць їх розміри
повинні бути достатніми для розміщення конструкцій, обладнання та обладнання.
Також необхідно передбачити проходи до робочих місць та на робочих місцях із
шириною просвіту не менше 0,6 м, а на робочих місцях – необхідний простір у
робочій зоні.
Розкопки, що влаштовуються на вулицях, проїздах, дворах населених
пунктів, в інших місцях можливого перебування та пересування людей чи
транспортних засобів повинні бути огороджені захисними огорожами.
На парканах мають бути вивішені попереджувальні знаки, а вночі
- Встановлено сигнальне освітлення.
108
У складних гідрогеологічних умовах і за наявності водонасичених ґрунтів
або за неможливості влаштування ухилів необхідно застосовувати шпунтову
огорожу або іншу огорожу, що відповідає вимогам гідрогеологічних умов
будівельного майданчика.
У цьому проекті грунт насичений водою, є 2 водоносні горизонти, а як
захист від обвалення стін котловану спроектована «стінка в грунті» шириною
800 мм.
У сильноводонасичених ґрунтах (паводках) стінки траншей закріплюють
штучним промерзанням.
Видалення ґрунту з відкритих траншів при використанні цього методу
виробляють із пристроєм захисту крижаних стінок від впливу атмосферних
опадів та сонячних променів.
Земляні роботи взимку можливі за таких умов:
а) при постійних негативних середньодобових температурах допускається
збільшення глибини вертикальних стінок траншей, за винятком рихломерзлих
траншей, порівняно із зазначеною в 10.2.4, на глибину промерзання ґрунту;
б) за змінних температур роботи виконуються без урахування тимчасового
промерзання, тобто за так званою «літньою» технологією;
в) сухі піщані ґрунти завжди розробляються за «літньою» технологією.
порядок робіт. Роботи виконувати відповідно до НПАОП 45.2-7.02-12.
Кріпильні елементи в нішах необхідно демонтувати знизу вгору відповідно
до засипки ніші, якщо інше не передбачено ПВР.
Не допускається розробка ґрунту в траншеях методом підкопу. Грунт,
вибраний із котловану, необхідно укладати на відстані не менше 0,5 м від краю
котловану.
У разі розробки котлованів одноковшовим екскаватором висоту котловану
необхідно визначати в ПВР таким чином, щоб не
«козирки» із ґрунту.
Під час роботи екскаватора не допускається виконання інших робіт збоку
від виїмки та знаходитись у межах робочого радіусу екскаватора плюс 5,0 м.
Самоскиди повинні бути встановлені не ближче 1,0 м від краю природного
ухилу при розвантаженні на насипах, а також при зворотному засипанні
109
траншей; забороняється розвантаження з естакад, які мають захисних
(відбивають) решіток. Місця розвантаження транспортних засобів мають
визначатися регулюючим органом.
Забороняється розробляти ґрунт бульдозерами та скреперами під час руху
під ухил або в гору з ухилом більш зазначеної в паспорті машини.
Робочим та іншим особам не дозволяється знаходитися ближче 20,0 м від
базової машини на ділянках, де проводяться роботи з ущільнення ґрунту
вільними трамбовками.
3.1.2 Бетонні роботи
При виконанні бетонних робіт дотримуватись правил безпеки згідно з
НПАОП 45.2-7.02-12.
Умови
Відповідно до 13.1.1: Під час підготовки, подачі, укладання та догляду за
бетоном, заготівлі, монтажу арматури, а також монтажу та демонтажу опалубки
(далі - при виконанні бетонних робіт) повинні бути вжиті заходи щодо
запобігання впливу працівникам таких небезпечних та шкідливих виробничих
факторів:
- Розташування робочих місць поблизу перепаду висоти до 1,3 м і більше;
- рухомі машини та предмети, що переміщуються ними;
- обвалення елементів будівельних конструкцій та опалубки;
- шум та вібрація, недостатня освітленість робочого місця;
- Несприятливі метеорологічні умови;
- Підвищена напруга в електричному ланцюзі, замикання якого може
відбуватися через тіло людини.
За наявності небезпечних та шкідливих виробничих факторів, зазначених у
п. 13.1.1, безпека бетонних робіт має бути забезпечена відповідно до вимог
проектної та технологічної документації (ПОБ, ПВР тощо). При цьому
необхідно визначити:
- небезпечні зони та засоби їх позначення (огорожі);
110
- безпечні засоби механізації приготування, транспортування, подачі та
укладання бетону;
- несуча здатність, міцність та стійкість опалубки, послідовність її
збирання та розбирання;
- Послідовність установки фурнітури;
- заходи та засоби забезпечення безпеки робочих місць на висоті;
- заходи та засоби охорони праці при догляді за бетоном у теплу та
холодну пору року.
Організація робочих місць. Виконувати з дотриманням правил техніки
безпеки згідно з НПАОП 45.2-7.02-12.
Заготівлю та складання посилених арматурних каркасів необхідно
проводити у спеціально відведених для цього місцях.
При використанні бетонних сумішей із хімічними добавками необхідно
використовувати захисні рукавички та окуляри.
порядок робіт. Роботи слід виконувати відповідно до НПАОП 45.2-7.02-12.
Перед початком бетонних робіт керівник зобов'язаний:
- перевірити стійкість, міцність, справність риштувань, опалубних
конструкцій, огорож робочих горизонтів;
- перевірити справність ємностей, бункерів, бетононасосів, маніпуляторів;
- Забезпечити працівників необхідними засобами індивідуального захисту.
Робота змішувальних машин повинна здійснюватися з дотриманням таких
вимог:
очищення ям для вантажних ковшів слід проводити після надійної фіксації
ковша в піднятому положенні;
очищення барабанів та жолобів змішувальних машин допускається тільки
після зупинки машини та зняття напруги.
Під час підготовки арматури необхідно:
- обгородити місця, призначені для розмотування котушок (мотків) та
кріплення арматури;
- при різанні стрижнів арматури верстатами на довжини менше 30 см
використовувати пристосування, що перешкоджають їх розльоту;
111
- обгородити робоче місце під час обробки стрижнів арматури, що
виступають за габарити верстата, а у разі використання двосторонніх верстатів
додатково розділити верстат посередині поздовжньої металевої сіткою
страхування висотою не менше 1 м.;
- розмістити підготовлену арматуру у спеціально відведених для цього
місцях;
- закривати кінцеві частини стрижнів арматури щитами у місцях загальних
проходів, ширина яких має бути не менше 1,0 м-коду.
Стропування арматурних стрижнів або рам при їх переміщенні кранами
слід проводити стропальниками.
Арматурні каркаси вертикальних конструкцій (колон, стінового
огородження тощо) необхідно збирати з робочих перекриттів шириною не
менше 0,8 м, що мають захисну огорожу. При роботі на висоті робоче місце
слюсаря має бути обгороджене. При неможливості встановлення огорожі, а
також при нахилі робочої поверхні більше 20° робітники повинні
використовувати запобіжні пояси та троси страхування, місця кріплення яких
визначаються в технологічних картах.
Ходити по укладеній арматурі дозволяється лише за спеціальними
настилами шириною не менше 0,6 м, закріпленими на арматурному каркасі.
При укладанні бетону з бункера відстань між нижньою кромкою бункера і
раніше укладеним бетоном або поверхнею, на яку укладається бетон, повинна
бути не більше 1,0 м, якщо інші відстані не передбачені ПВР.
Розбирання опалубки допускається з дозволу керівника робіт після
досягнення бетоном не менше 70% міцності, що визначається проектною
документацією конструкції.
При розбиранні опалубки необхідно вжити заходів, що унеможливлюють
випадкове падіння робочих, елементів опалубки, а також обвалення несучих лісів
і конструкцій.
Для встановлення та обслуговування щитів вертикальної опалубки
необхідно використовувати укоси, передбачені в інструкції з експлуатації
опалубки. Забороняється використовувати довільні ухили або опорні стояки для
горизонтальної опалубки.
112
При ущільненні бетонної суміші електровібраторами необхідно їх
переміщувати за допомогою спеціальних стрижнів; під час перерв у роботі та при
переміщенні з одного місця на інше електровібратори мають бути вимкнені.
Забороняється проводити бетонні роботи на будівельних риштуваннях,
майданчиках тощо. під час грози, ожеледиці, туману та при швидкості вітру 12
м/с і більше.
3.1.3 Транспортні, вантажно-розвантажувальні роботи
Роботи слід виконувати з дотриманням правил техніки безпеки згідно з
НПАОП 45.2-7.02-12. У ПВР для виконання транспортно-вантажно-
розвантажувальних робіт мають бути передбачені організаційні заходи та
технічні засоби щодо запобігання негативному впливу на працівників наступних
небезпечних та шкідливих виробничих факторів:
- рух транспортних засобів та їх рухомих частин;
- переміщення вантажів вантажопідйомними механізмами робочими
зонами;
- порушення вимог щодо транспортування та зберігання
вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин та матеріалів;
- недотримання нормативних вимог щодо зберігання конструкцій,
недостатнє штучне висвітлення місць зберігання матеріалів та конструкцій;
- Несприятливі метеорологічні умови виробничого середовища.
Роботодавець – власник транспортних засобів зобов'язаний забезпечити їх
своєчасне технічне обслуговування та ремонт відповідно до вимог нормативних
документів та інструкцій заводу-виробника.
При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт необхідно
дотримуватись вимог нормативних актів щодо граничних норм підйому та
переміщення вантажів та допуску робітників до таких робіт. Як виняток
чоловікам дозволяється переносити на ношах вантажі масою до 50 кг
горизонтальним шляхом і на відстань не більше 50 м.
113
У дипломному проекті для виконання будівельно-монтажних, вантажно-
розвантажувальних та транспортних робіт використовувалося таке обладнання:
- міні-екскаватор HYUNDAI R80CR-9A;
- навантажувач з бортовим поворотом HYUNDAI HSL850-7A;
- Екскаватор з телескопічною рукояткою та грейферним ковшем Hitachi.
ZX330 LC 5G CTA 30 м;
- Бетононасос Putzmeister BSA 1409D;
- екскаватор Hyundai R320LC-7A;
- бетонозмішувач Liebherr HTM 905;
- баштовий кран LIEBHERR_154_EC-HM;
- екскаватор із грейферним обладнанням SANY SH350D;
- Самоскид MAN TGS 41400 8X4;
- Роторна бурова установка SOILMEC R-825.
Транспортні та вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись
механізовано. Дотримання порядку та способу перевезення, навантаження та
розвантаження товарів та відповідних вимог безпеки покладається на керівника
робіт.
Транспортні роботи Роботи необхідно виконувати з дотриманням правил
техніки безпеки згідно з НПАОП 45.2-7.02-12. Розворот автомобіля в зоні робіт
повинен провадитися водієм тільки за сигналом одного з працівників, зайнятих у
цих роботах.
При необхідності перевезення великогабаритних та важких конструкцій
автомобільним транспортом дорогами загального користування необхідно
дотримуватись вимог інструкцій щодо перевезення таких вантажів та
погоджувати процедуру перевезення з органами дорожнього руху в
установленому порядку. .
До керування вантажними автомобілями, які перевозять людей,
допускаються водії, які мають відповідну категорію. Керівник транспортного
підрозділу зобов'язаний перед виїздом на лінію інформувати водія про умови
роботи на лінії та характеристики вантажу, що перевозиться.
114
Навантажувально-розвантажувальні роботи. Роботи необхідно виконувати
з дотриманням правил техніки безпеки згідно з НПАОП 45.2-7.02-12. Вантажно-
розвантажувальні роботи та зберігання вантажів з використанням кранів та
машин на стаціонарних складах, будівельних майданчиках, базах повинні
виконуватись відповідно до вимог НПАОП 63.11-7.01 та технологічних карт,
розроблених та затверджених підприємством (організацією), що виконує
зазначені роботи. .
Навантаження та розвантаження товарів масою понад 30 кг, а також
роботи з підйому товарів на висоту понад 2 м повинні виконуватись виключно
механізованими засобами.
Знаходження людей та рух транспортних засобів у зонах можливого
обвалення та падіння вантажів заборонено.
При вантажно-розвантажувальних роботах кранами власник або
організація, яка виконує роботи, зобов'язані:
- не допускати перебування сторонніх у робочій зоні;
- не допускати спуску або підйому вантажу на транспортний засіб, у якому
перебувають люди;
- у місцях постійного навантаження та розвантаження транспортних
засобів повинні бути влаштовані стаціонарні естакади або підвісні майданчики
для стропальників.
Забороняється стропувати вантаж, що перебуває у нестійкому положенні,
а також регулювати положення строп на піднятому вантажі, затягувати вантаж.
Кут між гілками строп повинен перевищувати 90°.
Способи стропування вантажів повинні унеможливлювати падіння або
ковзання стропових вантажів. Положення вантажу під час транспортування та
розвантаження має бути стійким.
115
3.2.1 Дія працівників в надзвичайних ситуаціях
У разі виникнення нештатних ситуацій дотримуватись вимог «Інструкції з
дій персоналу підприємства у разі виникнення надзвичайної ситуації (нещасного
випадку)»[2].
Будівельні пожежі вважалися надзвичайними ситуаціями; утворення
пробок у бетонних трубопроводах, водопроводах; несправність засобів
мезанізації.
У разі виникнення надзвичайної ситуації чи аварії робітники повинні діяти
тверезо та спокійно, не панікувати, своєчасно виконувати вказівки майстра, осіб,
відповідальних за цивільну та техногенну безпеку, пожежну безпеку, охорону
праці, а також представників аварійно-рятувальні, газорятувальні та пожежно-
медичні частини . Кожен працівник, який вперше виявив загрозу виникнення
аварійної ситуації, повинен негайно припинити роботу та подати команду
«Стій!». Команда «Стій!» дане будь-яким співробітником, має бути негайно
виконано всіма співробітниками, які його почули.
У разі надзвичайних ситуацій кожен працівник зобов'язаний:
припинити роботу, якщо це допускається технологічним процесом;
повідомити керівника та відповідальної посадової особи про подію
(пожежу);
приступити до ліквідації (локалізації) аварії (пожежі) наявними засобами.
за необхідності викликати інші аварійно-рятувальні (пожежні, медичні,
газорятувальні тощо) служби для перевірки та дублювання повідомлень про
аварію (пожежу), доводити це до відома керівників;
Оцінити умови, з'ясувати кількість та місцезнаходження людей, які
потрапили в аварію, за необхідності вжити заходів щодо оповіщення
співробітників.
У разі загрози життю людей негайно організувати їх порятунок
(евакуацію), використовуючи при цьому наявні сили та засоби.
Вжити заходів щодо оточення місця події (небезпечної зони). Обмежте
доступ людей та транспортних засобів до небезпечної зони.
116
У разі пошкодження системи сигналізації та припинення зв'язку між
оператором бетононасосу та бетонниками по укладання бетону роботи повинні
бути припинені до відновлення роботи системи сигналізації.
При утворенні пробки в бетонній трубі, трубопроводах або шлангах
необхідно зупинити бетононасос, вжити заходів щодо усунення пробки
відповідно до інструкції з експлуатації бетононасосу та повідомити про це
майстра - керівника ділянки. працює про вжиті заходи. Знімати пробки можна
лише після зняття тиску в системі.
При виявленні несправностей у кріпленні опалубки, засобах кріплення,
засобах механізації або електроінструментах, а також при навантаженнях на
небетонну арматуру залізобетонних конструкцій або металеві частини опалубки
та підтримуючих ліси роботи повинні бути припинені та повідомлені про це
бригадиром або керівником робіт. При встановленні опалубки або подачі бетону
вилковим навантажувачем роботи крана повинні бути припинені у таких
випадках: збільшення швидкості вітру до 15 м/с та більше; під час грози,
снігопаду чи туману, що виключають видимість у межах фронту робіт.
У разі виникнення пожежі джерело вогню необхідно згасити піском,
вуглекислотним вогнегасником, тонким струменем води або парою. Якщо
швидко усунути спалах самостійно неможливо, слід негайно викликати
спеціальну пожежну команду.
У разі нещасних випадків працівник повинен мати можливість надати
першу допомогу та за необхідності викликати швидку допомогу, а також
повідомити адміністрацію про те, що сталося.
Перша допомога при ударі струмом
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 березня
2022 р. № 441 «Про затвердження Порядку надання долікарської допомоги
особам, які перебувають у надзвичайних ситуаціях» [23]. Послідовність дій при
наданні першої допомоги постраждалим від ураження електричним струмом або
блискавкою: перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки для
себе, оточуючих, постраждалого і лише у разі відсутності небезпеки переходити
до наступного етапу; якщо постраждалий у свідомості, заспокойтеся та поясніть
свої подальші дії; викликати швидку медичну допомогу та дотримуватися
117
вказівок диспетчера виклику; якщо в постраждалого вдарила блискавка:
торкнутися постраждалого та безпечно надати йому необхідну допомогу; якщо
постраждалий у свідомості, надати йому першу допомогу з урахуванням наявних
ушкоджень; при ураженні потерпілого електричним струмом: якщо потерпілий
непритомний, забезпечити припинення впливу електричного струму на
потерпілого; всі дії щодо припинення дії електричного струму повинні
здійснюватися за умови проходження відповідного навчання або дзвінка за
єдиним номером телефону екстреної допомоги 112; якщо вплив електричного
струму на потерпілого припинено, йому слід надати першу допомогу відповідно
до наявного пошкодження; забезпечити постійний нагляд за постраждалим до
прибуття бригади швидкої медичної допомоги; у разі погіршення стану
потерпілого до приїзду бригади швидкої медичної допомоги, викликати швидку
медичну допомогу.
Перша допомога при травмі
Для надання першої допомоги при травмі необхідно розкрити
індивідуальну упаковку, накласти на рану стерильний перев'язувальний матеріал,
що міститься в ній, і зав'язати пов'язкою. Якщо індивідуального пакету чомусь
немає, то для перевдягання необхідно використовувати чисту хустку, чисту лляну
тканину і т. д. Доцільно нанести кілька крапель настоянки йоду на місце ганчірки,
що приходить безпосередньо на рану, щоб вийшла пляма більша за рану, а потім
прикласти ганчірку до рани. Особливо важливо застосовувати настоянку йоду
вказаним способом при забруднених ранах.
Перша допомога під час обмороження.
Ознаки переохолодження: озноб та тремтіння; порушення свідомості:
загальмованість та апатія, марення та галюцинації, синюшні та бліді губи;
Зниження температури тіла.
Ознаки обмороження нижніх кінцівок: втрата чутливості; шкіра бліда,
тверда і холодна на дотик; у кістках немає пульсу.
Порядок дій при переохолодженні: при появі ознобу та тремтіння в м'язах
необхідно додатково вкрити потерпілого м'якою ковдрою, запропонувати теплий
чай з цукром; накритися теплою ковдрою або одягти теплий сухий одяг;
продовжувати годувати постраждалого теплим чаєм із цукром до приїзду лікарів.
118
Порядок дій при обмороженні: якнайшвидше доставити потерпілого в
тепле приміщення; зняти одяг та взуття з обморожених кінцівок; негайно
прикрити пошкоджені місця від зовнішнього тепла теплоізоляційною пов'язкою з
великою кількістю вати або ковдрами та теплим одягом. дати теплий чай; дати 1-
2 таблетки анальгіну; викликати швидку допомогу";
Неприпустимо: терти обморожену шкіру; обморожені кінцівки покласти у
теплу воду чи накрити грілками; змастити шкіру оліями чи вазеліном.
3.2.2 Регламент розслідування нещасних випадків
Розслідування нещасних випадків з нещасними випадками здійснюється
відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019
року № 337 «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних
захворювань та нещасних випадків на виробництві» [28] . Потерпілий або
працівник, який виявив нещасний випадок, або інша особа, яка стала свідком
нещасного випадку, зобов'язані вжити всіх можливих заходів, необхідних для
надання допомоги постраждалому, і негайно повідомити про нещасний випадок
безпосереднього керівника робіт, службу охорони праці та техніки безпеки
підприємства. (установа, організація) чи інша уповноважена особа
підприємства (установи, організації). Безпосередній керівник робіт чи інша
уповноважена особа підприємства (установи, організації) зобов'язаний:
терміново організувати надання першої допомоги потерпілому та забезпечити
при необхідності його направлення до закладу охорони здоров'я; негайно
повідомити роботодавця про те, що сталося; зберігати середовище робочого
місця, машини, механізми, обладнання та споруди в тому стані, в якому вони
перебували на момент події, до прибуття комісії з розслідування нещасного
випадку, якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не
призводить до більш тяжких наслідків або порушення виробничих процесів.
Повідомлення про подію видається за місцем події, а разі події внаслідок
події (аварії, катастрофи тощо.) під час руху транспортних засобів усіх видів - за
місцем реєстрації. підприємство (установа, організація): територіальний орган
Держпраці; робочий орган Фонду; керівнику підприємства (установи,
119
організації), біля якого стався нещасний випадок, якщо потерпілий є працівником
іншого підприємства (установи, організації); уповноважений орган чи наглядова
рада підприємства (у разі його утворення); Державна служба з надзвичайних
ситуацій у разі, якщо аварія сталася внаслідок пожежі. Якщо подія підлягає
спеціальному розслідуванню, акт про подію додатково спрямовується: до
місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (у разі
відсутності уповноваженого органу або наглядової ради підприємства); у поліцію
(у разі нещасного випадку, що спричинив тяжкі (у тому числі можливу
інвалідність потерпілого) або фатальні наслідки, смерть працівника під час
виконання ним трудових (службових) обов'язків). У випадках, що підлягають
спеціальному розслідуванню, у повідомленні про нещасний випадок, що
подається до територіального органу Держпраці, роботодавець зазначає
кандидатури представників підприємства (установи, організації) та
уповноваженого органу або наглядової ради підприємство (у разі його утворення)
(із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, посади, контактних телефонів)
включити їх до складу спеціальної комісії.
Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки зі смертельними
наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників у виконанні
ними трудових обов'язків; нещасні випадки, факт яких встановлено у судовому
порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися,
ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, які спричинило тяжкі
наслідки, включаючи можливу інвалідність потерпілого; випадки зникнення
працівника у виконанні ним своїх робочих (службових) обов'язків; нещасні
випадки, що сталися з особами, які фактично допущені до роботи без трудового
договору (контракту).
Розслідування нещасних випадків з нещасними випадками здійснюється
відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019
року № 337 «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних
захворювань та нещасних випадків на провадженні». Розслідування нещасного
випадку комісією підприємства (установи, організації) проводиться протягом 5
робочих днів з дня утворення комісії. Спеціальне розслідування нещасного
випадку проводиться упродовж 15 робочих днів.
120
Керівник комісії призначається представником органу, до якого належить
підприємство, місцевого виконавчого органу чи представником Державної
служби праці чи Державної служби з надзвичайних ситуацій (СНС). У ході
розслідування слідча комісія встановлює характер нещасного випадку, з'ясовує
обставини, що викликали його, встановлює факти порушення вимог
законодавства та нормативних актів з охорони праці, цивільної оборони, правил
експлуатації обладнання та технологічних регламентів, а також встановлює
особи, відповідальні за виникнення аварії, планують заходи з ліквідації її
наслідків та запобігання подібним аваріям. Слідча комісія зобов'язана протягом
15 робочих днів розслідувати подію та скласти акт за формою Н-1. Залежно від
характеру аварії, якщо потрібні додаткові дослідження чи експертизи, зазначений
термін може бути продовжений органом, який призначив комісію. За
результатами розслідування нещасного випадку роботодавець видає наказ, яким
відповідно до висновків слідчої комісії затверджуються заходи щодо запобігання
подібним нещасним випадкам та притягує працівників до відповідальності за
порушення законодавства про охорону праці. Перший екземпляр акта
розслідування аварії, яка не спричинила у себе нещасний випадок, зберігається
для підприємства до завершення термінів реалізації заходів, визначених комісією
з розслідування, але з менше двох лет[28].
121
ВИСНОВКИ
У дипломній роботі до розгляду було обрано два варіанти
конструктивно-технологічної схеми влаштування нульового циклу у
житловому будинку у місті Полтава. Визначено різні технології
облаштування підземних споруд, виділено їх переваги та недоліки. В
результаті отриманих результатів порівняння та аналізу визначено недоліки
та переваги кожної із запропонованих технологій встановлення нульового
циклу.
Перший варіант безциклового монтажу методом «згори донизу» («Top-
down») із застосуванням несучої огороджувальної конструкції – стіни в
ґрунті та буронабивних паль. Каркас будівлі (плити перекриття, пандуси), що
несе, зводять у міру зведення верхніх поверхів, після встановлення верхньої
огороджувальної конструкції - плити перекриття та розробки ґрунту під її
захистом із застосуванням міні-техніки.
Другий варіант пристрою нульового циклу – простий відкритий метод
знизу вгору з використанням несучої огороджувальної конструкції ями –
стіни в ґрунті та бурових паль, як і в попередньому способі, тимчасово
закріплених розпірними елементами. із сталевих труб. Несучий каркас
(стелю, колони, пілони та стіни) зводять класичними методами з
використанням промислової опалубки. Цей метод більш трудомісткий і має
триваліший термін реалізації на будівельному майданчику. З технологічної
точки зору цей метод також потребує більшої території для зберігання
будматеріалів та інших складських матеріалів, оскільки ми не можемо
використовувати забудовану точку повною мірою, оскільки роботи там
ведуться шляхом зазіхань.
Визначено основні ресурси та розроблено технологію пристрою
каркасу будівлі у двох варіантах, з метою визначення найбільш ефективного
та технологічного для даного виду будівництва. Для кожного варіанта
розроблено технологічні карти основних робіт та календарні графіки
проведення робіт. Розрахунок кошторису у програмному комплексі визначив,
122
що облаштування нульового циклу методом «Зверху донизу» є менш
трудомістким процесом і потребує більше часу для реалізації на
будівельному майданчику. І цей спосіб з більшості техніко-економічних
показників виграє у відкритого способу з використанням розпірних елементів
для закріплення ями. Є також переваги щодо технологічного процесу на
будівельному майданчику, адже на вищевказаних конструкціях можна
зберігати будівельні матеріали та інші складські товари, це дозволить
заощадити територію та не ускладнити проїзд вантажних автомобілів та
бетономішалок до котловану. Для розробки ґрунту застосовується
мінітехніка (міні-екскаватори та міні-навантажувачі), що має непропорційно
меншу продуктивність порівняно з повнорозмірною технікою. З метою
компенсації швидкості робіт та з технологічних причин необхідно збільшити
кількість міні-землеукладальної техніки. Це означає більшу витрату палива
та більшу потребу у кваліфікованих водіях. Звичайно, є деякі фактори
економії, такі як відсутність опалубки перекриття, але ця економія
нівелюється іншими втратами закритого способу паркування.
Аналіз календарних графіків робіт дозволяє зробити висновки, що за
часом варіант організації паркування «Зверху донизу» вигідніший на 30%.
Такі дані обумовлені тим, що скорочуються роботи з влаштування опалубки
перекриттів та внутрішніх стін – трудомісткі операції. Для розробки ґрунту
підбирається раціональна кількість міні-устаткування, що забезпечує термін
розробки ґрунту, який можна порівняти з цим терміном для відкритого
способу. Значне скорочення термінів будівництва дозволяє зробити висновки
щодо рентабельності методу. При будівництві методом «Зверху донизу»
можна навіть частково відновити поверхню і повернути її в експлуатацію ще
до завершення всіх етапів будівництва.
В результаті цього дослідження можна вибрати ефективну,
технологічну технологію будівництва нульового циклу житлових будинків та
інших підземних споруд різного призначення для конкретних умов робіт, що
дозволить скоротити терміни та вартість будівництва.
123
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Burke G.K.The state of the art of jet grouting in the United State.
Proceedings of the International Geotechnical Conference., GRF. 30–31 August,
2010. Pp. 51–58.
2. Інструкція щодо вимог техногенної безпеки та порядку дій
персоналу в разі виникнення аварійної ситуації URL: -
https://www.rvosvita.org.ua/wpcontent/up-loads-/2021/04/23-Pro-zatverdzhennia-
insturktsiy.pdf (дата звернення: 01.12.2023).
3. Технологія будівельного виробництва. Навчальний посібник.
Донченко, Коновал В.М., Коновал С.В, Грецький Д.В., Григор О.О., та ін.
«Інтролігатор», Черкаси 2018 - 488 с.
4. ВЛАШТУВАННЯ ЗАГЛИБЛЕНИХ СПОРУД МЕТОДОМ «СТІНА
В ГРУНТІ» URL: http://ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/147055/19_-
DneprStudConf_2016_89.pdf?sequence=1 (дата звернення: 15.11.2023).
5. ДСТУ EN ISO 7010 2019 Графічні символи. Кольори та знаки
безпеки. Зареєстровані знаки безпеки [Текст]. - Чинний від 2010-07-01. - К.:
Технічний комітет «Пожежна безпека та протипожежна техніка», 2010. - 31 с.
6. ДСТУ Б А.3.2-15:2011. Норми освітлення будівельних майданчиків
(ГОСТ 12.1.046-85, MOD) [Текст]. - Чинний від 2012-12-01. - К. : Науково-
технічний комітет «Будстандарт», 2012. - 31 с.
7. ДСТУ Б В.2.6-200:2014 Конструкції металеві будівельні. Вимоги до
монтажу [Текст]. – Введено вперше; Введ. 2015-07-01. К.:, Мінрегіонбуд
України, 2014. - 77 с.
8. ДСТУ Б В.2.8-41:2011 (ГОСТ 23478-79, MOD) Опалубка для
зведення монолітних бетонних і залізобетонних конструкцій. Класифікація і
загальні технічні вимоги. – Введено вперше (зі скасуванням в Україні ГОСТ
23478-79); введ. 2012-12-01. Київ, Мінрегіонбуд України, 2010. 7 с.
9. ДСТУ Б В.2.8-43:2011 Огородження інвентарні будівельних
майданчиків та ділянок. Виконання будівельно-монтажних робіт. Технічні
умови (ГОСТ 23407-78, MOD) [Текст]. - Чинний від 2012-12-01. - К. : Мінрегіон
України, 2012. - 9 с.
10. ДСТУ Б Д.2.2-11:2012. Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Збірник 11. Підлоги [Текст]. – На зміну ДБН Д.2.2-11-99,
ДСТУ Б Д.2.2-9:2008, ДСТУ Б Д.2.2-6:2008, ДБН Д.2.2-15-99. – Введ. 2014-01-
01. КИЇВ, Мінрегіонбуд України, 2013. – 53 с.
124
11. ДСТУ Б Д.2.2-1:2012 Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Земляні роботи (Збірник 1) (ДБН Д.2.2-1-99, MOD); на зміну
СНУ–93, зб. 1; введ. 2000-01-01. Київ, 2000. 177 с.
12. ДСТУ Б Д.2.2-29:2012 Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Тунелі та метрополітени (Збірник 29); на зміну ДБН Д.2.2-29-
99; введ. 2014-01-01. КИЇВ, Мінрегіонбуд України, 2012. 15 с.
13. ДСТУ Б Д.2.2-5:2012. Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Збірник 5. Пальові роботи. Опускні колодязі. Закріплення
ґрунтів [Текст]. – На зміну ДБН Д.2.2-5-99; введ. 2000-01-01. -К: Держбуд. 2000.
– 144 с.
14. ДСТУ Б Д.2.2-6:2016 Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Бетонні та залізобетонні конструкції монолітні (Збірник 6). –
На зміну ДСТУ Б Д.2.2-6:2012, ДСТУ Б Д.2.2-49:2012, ДСТУ Б Д.2.2-50:2012,
ДСТУ Б Д.2.2-51:2012; введ. 2016-08-01. Київ, Мінрегіонбуд. 2016. 116 с.
15. ДСТУ Б Д.2.2-8:2016 Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Конструкції з цегли та блоків (Збірник 8); на зміну ДСТУ Б
Д.2.2-8:2012; введ. 2016-08-01. Київ, Мінрегіонбуд України, 2016. 65 с.
16. ДСТУ- Н Б В.2.1-29:2014 НАСТАНОВА ЩОДО ПРОЕКТУВАННЯ
І ВЛАШТУВАННЯ ЗАГЛИБЛЕНИХ СПОРУД СПОСОБОМ "СТІНА В
ҐРУНТІ". [Текст]. – Введено вперше; Введ. 2015-01-01. К.:, Мінрегіонбуд
України, 2014. - 53 с..
17. ДСТУ-Н Б В.2.1-28:2013 (СНиП 3.02.01-87, MOD) Настанова щодо
проведення земляних робіт, улаштування основ та спорудження фундаментів. –
Введ. 2014-01-01. Київ, Мінрегіонбуд України, 2013. 65 с.
18. ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015 Настанова з виконання робіт при
виготовленні та монтажі будівельних конструкцій. – Введено вперше; введ. 2016-
04-01. Київ, Мінрегіонбуд України, 2016. 57 с.
19. НАПБ А.01.001-2014 Правила пожежної безпеки в Україні [Текст]. -
Чинний від 2021-01-22. - К. : Міністерство внутрішніх справ (МВС), 2021. - 73 с.
20. НПАОП 0.00-2.01-05 (НПАОП 0.00-8.24-05) Перелік робіт з
підвищеною небезпекою. – Наказ Держнаглядохоронпраці України від 26.01.05
№15 Зареєстровані Мінюсті 15.02.2005р.
21. НПАОП 45.2-7.02-12 (ДБН А.3.2-2-2009) Система стандартів
безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні
положення. – На зміну СНиП ІІІ-4-80**; Введ. 01.04.2012. Київ, Мінрегіонбуд
України, 2012. 94 с..
125
22. Навчальний посібник з навчальної дисципліни “Технологія
спеціальних робіт” [Текст]. - введ. 2020-12-12. – Дніпро: ДНУЗТ, 2020. – 432с.
23. Наказу Кабінету Міністрів України від 09 березня 2022 р. № 441
«Про затвердження порядків надання домедичної
допомоги особам при невідкладних станах».
24. ОБҐРУНТУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ПАРАМЕТРІВ СТРУМЕНЕВОЇ ЦЕМЕНТАЦІЇ В СКЛАДНИХ
ГЕОТЕХНІЧНИХ УМОВАХ: дисертація / В.Є. Губашова [Текст]. – Київ:
Видництво Національний технічний університет України «Київський
політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2021 – 193 с.
25. Охорона праці URL: http://opcb.kpi.ua/wp-content/uploads-
/2014/08/Binder21.pdf (дата звернення: 05.12.2023).
26. Напірне бетонування конструкцій та споруд. Чирков Ю.Б.,
Коломієць В.Д., -.: Будівельник, 2001 - 118с.
27. Навчальний посібник. Зведення будівель і споруд з монолітного
залізобетону. Донченко, Коновал В.М., Коновал С.В., Грецький, Мисник, та ін.
2014 - 495 с.
28. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2017 р. №
337 «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних
захворювань та аварій на виробництві».
29. Технология «стена в грунте» для устройства подземных сооружений
URL: https://files.stroyinf.ru/Data2/1/4293829/4293829117.htm (дата звернення:
03.10.2023).
30. Технологія “Стіна в ґрунті” URL: https://medium.com/@spib2014/-
технологія-стіна-в-ґрунті-d81a1ab7b2e6 (дата звернення: 25.11.2023).
31. Технологія будівельних процесів: підручник для вузів у 2-х
частинах - Теліченко В.І., Лапідус О.О. та ін - К: Вища школа, 2006 р.
126