Обґрунтування раціональної технології влаштування внутрішніх опоряджувальних робіт

Сімборський, Андрій Ігорович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6170
Title:	Обґрунтування раціональної технології влаштування внутрішніх опоряджувальних робіт
Authors:	Єксарьов, Володимир Анатолійович Сімборський, Андрій Ігорович
Keywords:	внутрішні опоряджувальні роботи;раціональна технологія;оздоблення приміщень;будівельні матеріали;технологічні процеси;ремонтно-оздоблювальні технології
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Основними критеріями вибору того чи іншого матеріалу є фінансові можливості замовника і вимоги дизайнера і архітектора. Сучасний будівельний ринок України забезпечує споживачів широким вибором матеріалів та інструментів. Очевидна істотна різниця при порівнянні будинків перших масових серій і будинків, що зводяться сьогодні: це внутрішні перегородки все частіше встановлюються замовником за індивідуальними проектами з застосуванням гіпсокартону на металевому каркасі, що утворює легку і міцну конструкцію, яка має здатність поглинати надлишкову вологу і виділяти її в навколишнє середовище при її нестачі; для влаштування підлог, крім звичних паркету і лінолеуму, все частіше застосовують ламінат. Стелі виконують у вигляді конструкцій з гіпсокартону або натяжними. Відповідність будівельної продукції сучасним вимогам забезпечує використання сучасних матеріалів та інструментів. Основними вимогами є міцність, екологічність, зносостійкість, довговічність, надійність, економічність, ресурсозбереження. При цьому задовольняються потреби з художньої виразності готової поверхні завдяки широкій колірній гамі, різноманітності фактур, форм і розмірів. У порівнянні з сучасними матеріалами, використання традиційних матеріалів, а також технологій їх використання недостатньо ефективні через високу трудомісткость робіт і тривалість їх виконання. Впровадження сучасних матеріалів та інструментів у процес виконання внутрішніх опоряджувальних робіт вимагає вдосконалення існуючих організаційно-технологічних рішень, які б враховували їхні специфічні особливості, сприяли забезпеченню інтенсифікації будівельних процесів і в цілому вдосконалювали існуючі організаційні методи і технологічні прийоми виконання внутрішніх опоряджувальних робіт. Аргументом ефективності організаційно-технологічних рішень повинні стати дані про технологічні параметри робіт з використанням сучасних матеріалів та інструментів, а також такі техніко-економічні показники такі як: трудомісткість, тривалість внутрішніх опоряджувальних робіт і їх вартість. Таким чином, магістерська робота, спрямована на аналіз відомих і найновітніх організаційно-технологічних рішень виконання внутрішніх опоряджувальних робіт з використанням сучасних матеріалів та інструментів, є актуальною.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6170
Appears in Collections:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Сімборський А_І_МГБ_204.pdf Restricted Access		1.78 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
1 
 
Міністерство освіти і науки України 
Черкаський державний технологічний університет 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
Кафедра промислового та цивільного будівництва 
 
«ДО ЗАХИСТУ ДОПУСТИТИ» 
                                                                  Завідувач  кафедри промислового 
к.т.н., доцент  Сергій ПРЯНИК 
                         ____________________________ 
                                                                                                                ’’____’’ _______________ 2023 р. 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
магістр 
(освітній рівень) 
на тему «Обґрунтування раціональної технології влаштування внутрішніх 
опоряджувальних робіт» 
 
                        Виконав: здобувач вищої освіти 2 курсу,  групи МГБ-204 
                        спеціальності 192 - Будівництво та цивільна інженерія,  
            освітня програма «Промислове і цивільне будівництво» 
 
                                                                                          _____________          __Сімборський А. І.  
                                                                                                        (підпис)                                             (прізвище, ініціали)            
 
                         Керівник кваліфікаційної роботи магістра 
                                       к.арх., доцент Єксарьов В.А._______               ________ 
                                                                  (науковий ступінь, вчене звання,, прізвище, ініціали)                                                       (підпис)                                                                                      
 
                        Рецензент кваліфікаційної роботи магістра 
                                   _________________________________              ________ 
                                     (посада , науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали)                                           (підпис)                                                                                                                                       
 
   
 
 
Черкаси    2023 
2 
 
ЗМІСТ 
стор. 
ВСТУП……………………………………………………………………… 4 
РОЗДІЛ 1 ІСТОРІЯ ПРОБЛЕМИ ПО ТЕМІ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ  
РОБОТИ МАГІСТРА, КЛАСИФІКАЦІЯ І АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ  
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ У ВИРОБНИЦТВІ  
ВНУТРІШНІХ ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ У ЦИВІЛЬНИХ 
БУДИНКАХ………………………………………………………….…….... 7 
1.1 Аналіз у вітчизняній і зарубіжній будівельній практиці сучасного  
технологічного рівня розвитку виконання внутрішніх опоряджувальних 
7 
робіт ……………………………………………………………………….… 
1.2 Аналіз підвищення ефективності прийняття організаційно-  
технологічних рішень при виробництві внутрішніх опоряджувальних 
10 
робіт та обґрунтування цієї потреби ……………………………………… 
 
1.3 Результати аналізу ефективності виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт ……………………………………………………. 19 
Висновки по розділу 1………………………………………………………. 22 
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕТОДІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВНУТРІШНІХ 
ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ……………………………………………. 24 
 
2.1 Аналіз існуючих теоретичних передумов до вдосконалення 
технології виконання внутрішніх опоряджувальних робіт ……………… 24 
2.2 Визначення основних переваг використання сучасних матеріалів, їх  
вплив на технологічні параметри й організаційні заходи виконання  
внутрішніх опоряджувальних робіт …………………………..………..… 25 
2.3 Мотивація використання засобів малої механізації з метою  
підвищення ефективності виконання внутрішніх опоряджувальних  
робіт…………………………………………………………………………..  38 
Висновки по розділу 2……………………………………………..………... 42 
3 
 
 
 
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ВИКОНАННЯ 
ВНУТРІШНІХ ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ…………………………. 43 
3.1 Визначення методів проведення досліджень …………………….… 43 
3.2 Мотивація способів і методів експериментальних досліджень…….. 45 
3.3 Аналіз результатів проведення експериментальних даних ………… 50 
 
3.4 Аналіз та перевірка результатів експериментальних досліджень з 
використанням ПК АВК-5…………………………………………………. 52 
3.5 Дослідження технологічних інструкцій до виконання робіт по  
монтажу гіпсокартонних листів на монтажному клею, шпаклювальних  
робіт із застосуванням сучасних технологій……………………………… 55 
 Висновки по розділу 3………………………………………………….…... 66 
РОЗДІЛ 4  ЕКОНОМІЧНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПРИЙНЯТИХ  
РІШЕНЬ ТА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ 
 
ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ МАТЕРІАЛІВ І 
 
ТЕХНОЛОГІЙ У ВИРОБНИЦТВО ВНУТРІШНІХ 
ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ……………………………………………. 67 
4.1 Дослідження та аналіз рекомендацій по визначенню чисельного  
складу ланки і бригади при виконанні внутрішніх опоряджувальних 
67 
робіт ……………………………………………………………………....…. 
4.2 Отримання залежності між тривалістю виконання комплексу  
внутрішніх опоряджувальних робіт, чисельністю ланки виконавців 
70 
зайнятих на об'єкті та обсягом робіт ……………………………..……..… 
4.3 Встановлення залежності техніко-економічних показників від  
запроваджування сучасних інструментів і обладнання в процесі 
78 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт…………….……..…..…... 
 Висновки по розділу 4……………………………………………….……... 83 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………. 84 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 85 
ДОДАТОК…………………………………………………………………….   87 
 
4 
 
ВСТУП 
Актуальність теми. Основними критеріями вибору того чи іншого 
матеріалу є фінансові можливості замовника і вимоги дизайнера і архітектора. 
Сучасний будівельний ринок України забезпечує споживачів широким вибором 
матеріалів та інструментів.  
Очевидна істотна різниця при порівнянні будинків перших масових серій і 
будинків, що зводяться сьогодні: це внутрішні перегородки все частіше 
встановлюються замовником за індивідуальними проектами з застосуванням 
гіпсокартону на металевому каркасі, що утворює легку і міцну конструкцію, 
яка має здатність поглинати надлишкову вологу і виділяти її в навколишнє 
середовище при її нестачі; для влаштування підлог, крім звичних паркету і 
лінолеуму, все частіше застосовують ламінат. Стелі виконують у вигляді 
конструкцій з гіпсокартону або натяжними. 
Відповідність будівельної продукції сучасним вимогам забезпечує 
використання сучасних матеріалів та інструментів. Основними вимогами є 
міцність, екологічність, зносостійкість, довговічність, надійність, 
економічність, ресурсозбереження. При цьому задовольняються потреби з 
художньої виразності готової поверхні завдяки широкій колірній гамі, 
різноманітності фактур, форм і розмірів. 
У порівнянні з сучасними матеріалами, використання традиційних 
матеріалів, а також технологій їх використання недостатньо ефективні через 
високу трудомісткость робіт і тривалість їх виконання. 
Впровадження сучасних матеріалів та інструментів у процес виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт вимагає вдосконалення існуючих 
організаційно-технологічних рішень, які б враховували їхні специфічні 
особливості, сприяли забезпеченню інтенсифікації будівельних процесів і в 
цілому вдосконалювали існуючі організаційні методи і технологічні прийоми 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт. 
Аргументом ефективності організаційно-технологічних рішень повинні 
стати дані про технологічні параметри робіт з використанням сучасних 
матеріалів та інструментів, а також такі техніко-економічні показники такі як: 
трудомісткість, тривалість внутрішніх опоряджувальних робіт і їх вартість. 
Таким чином, магістерська робота, спрямована на аналіз відомих і 
найновітніх організаційно-технологічних рішень виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт з використанням сучасних матеріалів та інструментів, є 
актуальною. 
5 
 
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні 
результати досліджень магістерської роботи виконані у відповідності з 
напрямком наукової роботи кафедри промислового та цивільного будівництва.  
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження та обґрунтування 
раціональної технології влаштування внутрішніх опоряджувальних робіт з 
аналізом існуючих технологічних прийомів і організаційних заходів з 
урахуванням ресурсозбереження початкового стану поверхні конструкцій, 
використанням сучасних матеріалів та інструментів з отриманням 
максимальної ефективності. 
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні 
завдання дослідження: 
 Вивчити історію проблеми по темі магістерської роботи та 
проаналізувати і систематизувати сучасний техніко-технологічний рівень 
розвитку виконання внутрішніх опоряджувальних робіт; 
 виявити недоліки відомих організаційно-технологічних рішень при 
виробництві внутрішніх опоряджувальних робіт і запропонувати шляхи їх 
усунення для забезпечення відповідності будівельної продукції сучасним 
вимогам якості, зниження трудомісткості і тривалості робіт; 
 проаналізувати рекомендації з визначення техніко-економічних 
показників виконання внутрішніх опоряджувальних робіт з урахуванням 
початкового стану і матеріалу поверхні конструкцій, сучасних технологічних 
прийомів виконання робіт; 
 проаналізувати метод оцінки та вибору раціональних організаційно-
технологічних рішень по використанню трудових ресурсів з метою скорочення 
тривалості виконання внутрішніх опоряджувальних робіт при обмеженому 
загальному резерві часу; 
 встановити вплив використання сучасних матеріалів, технологій та 
інструментів на зміну техніко-економічних показників виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт: трудомісткості, тривалості робіт і їх вартості. 
Об'єкт дослідження - технологічні та організаційні процеси, які мають 
місце при виконанні внутрішніх опоряджувальних робіт. 
Предмет дослідження - технологічні параметри, організаційні заходи, 
техніко-економічні показники процесів опоряджувальних робіт (трудомісткість, 
тривалість, вартість), а також конструктивні особливості поверхонь 
конструкцій. 
6 
 
Методи дослідження: узагальнення та аналіз теоретичних та 
експериментальних даних (для встановлення подальшого напрямку проведення 
досліджень); методи планування експерименту (для ефективного виконання 
вимірювань з максимальною точністю при їх мінімальній кількості і 
збереженням статистичної достовірності результатів); аналіз результатів 
хронометражних спостережень (для дослідження технологічних і 
організаційних процесів при проведенні внутрішніх опоряджувальних робіт); 
математичне моделювання (для визначення залежностей техніко-економічних 
показників від обсягів робіт і кількості робітників у складі робочої ланки); 
ймовірносно-статистичний аналіз (для аналізу і відбору експериментальних 
даних). 
Наукова новизна одержаних результатів: 
o проаналізовано експериментально встановлений вплив обмеженості 
загального резерву часу, обсягу робіт та кількості робітників у складі робочої  
ланки на тривалість виконання внутрішніх опоряджувальних робіт; 
o досліджено вдосконалення технології виконання підготовчих робіт, а 
також технологію внутрішніх опоряджувальних робіт з урахуванням 
властивостей сучасних матеріалів та технологічного комплекту механізмів; 
o встановлено вплив величини відхилення конструкції від проектного 
положення на тривалість виконання робіт по вирівнюванню стін і перегородок з 
використанням листів гіпсокартону на монтажному клею; 
o проаналізовані залежності трудомісткості, вартості та тривалості 
внутрішніх опоряджувальних робіт від сучасних технологічних прийомів 
виконання робіт . 
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в 
наступному: 
 проаналізована реалізована на практиці методика прогнозування 
тривалості виконання  підготовчих робіт та внутрішніх опоряджувальних робіт, 
що враховує первинний стан і конструктивні особливості поверхонь 
конструкцій; 
 проаналізовані виробничі нормативи трудомісткості та тривалості 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт з використанням сучасних 
матеріалів і технологій, що дає змогу підвищити ефективність виконання робіт; 
 розроблено організаційно-технологічні рішення по виробництву 
шпаклювальних робіт і робіт з вирівнювання стін і перегородок шляхом 
установлення гіпсокартонних листів на монтажному клею підвищеної якості. 
7 
 
РОЗДІЛ 1 
ІСТОРІЯ ПРОБЛЕМИ ПО ТЕМІ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ 
МАГІСТРА, КЛАСИФІКАЦІЯ І АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ОРГАНІЗА-
ЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ У ВИРОБНИЦТВІ ВНУТРІШНІХ 
ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ У ЦИВІЛЬНИХ БУДИНКАХ 
 
1.1 Аналіз у вітчизняній і зарубіжній будівельній практиці сучасного 
технологічного рівня розвитку виконання внутрішніх опоряджувальних 
робіт  
 
Опоряджувальні роботи характеризуються рядом специфічних 
особливостей у відношенні матеріалів і знарядь праці, що дозволяє розглядати 
їх як самостійні види виробничої діяльності, тісно пов'язані з іншими видами 
будівельно-монтажних робіт. 
Проведення хронометражних спостережень за виробництвом внутрішніх 
опоряджувальних робіт, а так само аналіз раніше застосовуваних технологічних 
рішень показало, що при виконанні традиційних опоряджувальних робіт - 
штукатурних, малярних, облицювальних робіт, робіт з улаштування підлог і пр. 
збільшується рівень механізації процесів. Використання сучасних будівельних 
матеріалів (сумішей, розчинів, клеїв, праймерів і т.д.) що мають поліпшені 
властивості дозволяє знизити тривалість, трудомісткість робіт і 
вдосконалювати технологічну і організаційну сторони опоряджувальних 
процесів. 
У порівнянні з 90-ми роками у вітчизняній та світовій практиці виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт помітний перехід від "мокрих" видів 
обробки до "сухих". Це дозволяє знизити до мінімуму час на висихання 
обробних розчинів і забезпечити більш чисте виробництво [1]. 
Враховуючи те, що будівництво з кожним роком насичується у все 
зростаючих обсягах різними по номенклатурі і призначенням матеріалами та 
засобами малої механізації для виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, 
їх вплив на зниження частки ручної праці дуже великий. Необхідно розробляти 
науково обґрунтовані методики вибору технологічних прийомів, з метою 
забезпечення процесу виконання  необхідними супровідними документами. 
На основі вивчення та аналізу раніше виконаних досліджень і розробок в 
області технології і організації виконання  обробних робіт, визначено основні 
завдання дослідження по проблемі, спрямовані на подальше вдосконалення 
опоряджувальних робіт, підвищення продуктивності праці і ефективне 
використання сучасних матеріалів і обладнання. 
8 
 
Останні 10 років зазнає зміни якісний і кількісний характер будівництва. 
Прикладом цього є будівництво за індивідуальними проектами будівель і 
споруд, яке давно практикується в західних країнах. 
Поряд з розробками індивідуальних проектів будинків, велику популярність 
отримали індивідуальні рішення по оформленню інтер'єрів житлових і 
громадських приміщень. Це призвело до необхідності використовувати 
інноваційні матеріали, а отже, сучасне обладнання та інструменти. 
Перед застосуванням будь-якого сучасного матеріалу або устаткування йде 
процес ознайомлення з технічними умовами використання, попередніми і / або 
подальшими роботами, розробляються організаційні заходи, спрямовані на 
забезпечення безперервної роботи на майданчику. Проте основним чинником 
при виконанні якісної роботи є кваліфікація робітника. Тому основною 
проблемою є освоєння матеріалів, способи їх приготування (якщо це стосується 
сухих сумішей), технологічних прийомів нанесення тих чи інших матеріалів на 
оброблювану поверхню, застосовуваних механізмів та роботи з ними. У 
більшій мірі це стосується будівельних організацій, які працюють за 
складеними попередньо проектами, основний упор в яких, при розрахунку 
техніко-економічних параметрів, йде на нормативну документацію. 
У разі відсутності даних у нормативних документах основний акцент 
робиться на довідкову, а також наукову літературу. В обох випадках базою є 
матеріали, надані фірмами-виробниками будівельної продукції. Наявність таких 
матеріалів особливо важлива, коли справа стосується будівельної продукції, що 
випускається західними країнами (понад 80% ринку будівельних матеріалів 
України), де темпи розвитку технологій набагато перевершують вітчизняні. 
У довіднику "Внутрішнє оздоблення. Матеріали і технології "надана 
інформація та ілюстровані матеріали від наступних фірм виробників та їх 
представництв: ТОВ" Ньюстроймастер "," Armstrong ", ТОВ" АТ-ДВА ", ЗАТ" 
Албес ", ТОВ" Інкор-Продакшн ", ГК" Алаксар ", "ТИГИ КНАУФ", Інтернет 
портал "НОУ-ХАУС", "BPB Rigips", "CLIPSO", "Каре Нуар", ЗАТ "Стіна", 
"Альда-Д", "АТЛАС", ТОВ "Еколого-Трейд", ТОВ "Ексклюзивний проект 
ЛААВ", "НДМ", "AMORIN", "Junckers", ТОВ "Топ Хаус-Бетон", ЗАТ "МХЗ", 
ТОВ "Дженесс Хаус".[5] 
Довідник містить інформацію про технології оздоблення та облицювання 
стель, стін і підлог, з рекомендаціями фірм з монтажу каркасних систем стель і 
стін. Докладно описані основні характеристики та умови застосування сучасних 
матеріалів для обробки стель, стін і підлоги. 
У підручнику для початкової професійної освіти "Матеріалознавство. 
Опоряджувальні будівельні роботи "розглядаються традиційні й сучасні 
9 
 
опоряджувальні матеріали, наведено порівняння зарубіжних і вітчизняних 
аналогів, дана економічна оцінка їх використання. 
У монографії А.М. Лівінського наведені основні дані про технологію 
виконання  опоряджувальних робіт. Монографія містить основні теоретичні та 
практичні відомості про опоряджувальні процеси, їх технологічну структуру, 
методи та способи виконання робіт. Вперше в технологію будівельного 
виробництва введено окремим розділом "Опоряджувально-монтажні роботи" на 
основі результатів наукових досліджень, розробки і затвердження державних 
будівельних норм. 
В даному випадку опоряджувально-монтажні роботи розглядають такі 
основні види робіт: 
 облицювання стін і перегородок великорозмірними листовими, плитними 
і рулонними матеріалами; 
 монтаж полегшених каркасно-обшивальних перегородок; 
 виконання підвісних і підшивних стель - конструктивних та декоративно-
акустичних; 
 виконання основи підлог і лицьових покриттів з різних великорозмірних 
матеріалів і т.д. 
У довіднику про опоряджувальні роботи надана інформація про тонкощі 
виконання шпалерних, опоряджувальних і облицювальних робіт, дає 
рекомендації по вибору матеріалів, які у великому асортименті представлені в 
магазинах, особливості використання та призначення різних клеїв і мастик, 
застосуванні пристроїв та інструментів для виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт [5]. 
У перерахованій літературі міститься інформація про сучасні і традиційні 
опоряджувальні матеріали, їх класифікації, а так само технологія їх 
застосування. Велика увага приділяється опису основних властивостей, 
поводженню матеріалів в різних умовах роботи. Загальний напрямок 
досліджуваної літератури - опис технології застосування матеріалів, 
пропонованих будівельному ринку України західними виробниками. 
При цьому не приділяється увага організаційним заходам, які мають місце 
при виконанні тієї або іншої роботи. Виробництво внутрішніх 
опоряджувальних робіт є комплексним процесом, який включає безліч окремих 
робіт і операцій. Організація виробництва кожної роботи повинна спиратися на 
технічні параметри, отримані при виконанні попередньої роботи, при цьому 
вибір тієї чи іншої технології виконання робіт повинна враховувати початковий 
стан поверхні оброблюваних конструкцій, матеріал конструкцій, відхилення 
конструкцій від проектного положення, а також організаційні заходи, які були 
проведені на більш ранніх етапах. 
10 
 
Стосовно до виконання робіт в житлових приміщеннях слід враховувати 
його первісний стан; міцність конструкцій і їх відповідність проектному 
положенню. Повинні даватися рекомендації з вибору того чи іншого способу 
виконання робіт, засновані на залежності основних властивостей сучасних 
опоряджувальних матеріалів від вимог, що пред'являються до готової 
продукції. 
Технологія виконання внутрішніх опоряджувальних робіт завдяки 
впровадженню сучасних технологій зазнає змін розрахованих на зниження 
трудомісткості і тривалості робіт. При цьому відсутні рекомендації до 
визначення даних техніко-економічними параметрами виконання робіт[18]. 
 
 
1.2 Аналіз підвищення ефективності прийняття організаційно-
технологічних рішень при виробництві внутрішніх опоряджувальних робіт 
та обґрунтування цієї потреби 
 
  Сучасний стан розвитку будівельного комплексу України характеризується 
скороченням обсягів будівельних робіт у сфері зведення будівель і споруд. 
Частково це відбувається через подорожчання будівельно-монтажних робіт і 
фінансової нестабільності, яка значною мірою впливає на вартість будівельних 
матеріалів, інструментів та обладнання. 
З іншого боку, для підвищення якості та довговічності будівельної 
продукції, в процесі будівництва впроваджуються сучасні матеріали, які 
надходять на ринок України з-за кордону. Однак, без впровадження сучасних 
технологічних та організаційних рішень, яке б сприяло ефективному 
використанню цих матеріалів в процес будівництва, а зокрема виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт, де потреба у нововведеннях найбільш 
гостро виражена, стає неекономічним і малоефективним. 
Але, незважаючи на сформовану економічну ситуацію порядку 46,8% 
капітальних вкладень від усіх форм власності припадає на ремонт, 
реконструкцію та реставрацію житлових і громадських будівель. 
Як і при виконанні робіт в новобудові, так і при виконанні 
опоряджувальних робіт у житловому приміщенні, де капітальний ремонт уже 
виконано, за останні кілька років відбулася значна зміна структури видів робіт. 
Це сталося завдяки зниженню числа операцій при виконанні однієї роботи. Так, 
наприклад, завдяки впровадженню самовирівнювальних сумішей, немає 
необхідності робити чистову заливку підлоги бетонним або цементним 
розчином. Із зменшенням числа операцій підвищується надійність виконання 
процесів, причому тим швидше, чим більше число операцій ліквідується [7] . 
11 
 
Ефективність застосування самовирівнювальних сумішей в порівнянні з 
традиційними матеріалами - цементно-піщаними стяжками наведено в таблиці 
1.1. 
 
Таблиця 1.1 - Порівняння основних властивостей матеріалів для 
вирівнювання підлог 
Характеристики Самовирівнюва- Суха Суха Стяжка із Цемен-
для порівняння льні суміші суміш суміш поризованих тно-
ГОСТ 125-79 EK EK цементно- піщана 
FT01  FT03  піщаних стяжка 
BASE FINISH розчинів 
Максимальний 0,45 мм 1,5 мм 0,63 мм 1,5 мм 2,5 мм 
розмір зерен 
Час життя 45-60 хв. 30 хв. 20 хв. 50-110 хв. 1-2 год. 
розчину 
Можливість 2-4 год. 12 год. 4 год. 2-3 доби 24 год. 
пересування по 
поверхні через: 
Витрата суміші 15-16 16 - 20 15 - 17 33-37 62-67 
на м² при 
товщині шару 
нанесення 10 мм, 
кг 
Рекомендована 2-100 мм 10 -80 2 - 10 30-60 30-50 
товщина шару, 
мм 
 
Міцність на 15-40 20 20 0,2 14,7 
стиск, МПа 
 
 
Як видно з таблиці, з метою мінімізації часу виконання робіт, а також 
зниження трудомісткості робіт, найбільш раціональним буде застосування 
сучасних матеріалів для вирівнювання поверхонь підлоги, таких як сухі суміші 
ЄК або самовирівнюючі суміші на основі гіпсового в'яжучого. 
Із збільшенням частки технічної оснащеності і із збільшенням вимог до 
якості виконуваних робіт і в особливості пристрою (нанесення) фінішного 
покриття, збільшується і вартість робіт [28]. 
12 
 
Однією з причин подорожчання внутрішніх опоряджувальних робіт є 
підвищені вимоги до екологічності, антистатичності і електропровідності 
використовуваних матеріалів. 
Сучасні технології виконання внутрішніх опоряджувальних робіт в першу 
чергу базуються на розвиненій інфраструктурі будівельної індустрії. 
Необхідними складовими виконання опоряджувальних робіт є: 
 виробництво матеріалів. Основні напрямки у виробництві 
опоряджувальних матеріалів - це виробництво сухих і готових сумішей і 
розчинів (шпаклювальні суміші, штукатурні розчини тощо), виробництво 
підлогових покриттів, виробів з кераміки, лакофарбової продукції, 
матеріалів для облицювання стін - шпалер; 
 виробництво інструменту і засобів малої механізації для укладання 
розчинів і сумішей, монтажу стінових конструкцій, виробництво 
вимірювальних приладів для оцінки параметрів поверхні; 
 проектування та технологічні аспекти виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт. 
Одним з найважливіших етапів у виробництві опоряджувальних робіт є 
заходи щодо вирівнювання поверхні стін і стелі. Найбільш істотне це питання 
при ремонтах у приміщеннях старих будівель, які сьогодні складають більше 
88% загального обсягу житлової площі в Україні. 
Одним з найбільших постачальників профілів до 1995 року була фірма 
Knauf. Зарубіжний профіль відрізнявся високою ціною. Тому, починаючи з 
1995 року, на київському ринку будівельних матеріалів з'явилися перші місцеві 
виробники профілю для гіпсокартону: Remax, NeiCo Manufacturing Ukraine[6]. 
Впровадження передових технологій при зведенні об'єктів було б 
неможливим без застосування сучасних будівельних матеріалів. В останні роки 
особливо активно розвивається ринок модифікованих сухих будівельних 
сумішей [6]. 
Обґрунтування ефективності використання сучасних сухих сумішей 
розглядалося на прикладі порівняння сухих будівельних сумішей виробництва 
фірми Knauf з традиційними цементно-вапняними сумішами (табл. 1.2). 
 
 
13 
 
Таблиця 1.2 - Техніко-економічне обґрунтування ефективності застосування 
машинного обштукатурювання із застосуванням гіпсової суміші Knauf-МП 75 
за допомогою штукатурних машин PFT 
 
Порівняльний показник Цементно- Knauf  Ф-МП 75 
вапняна суміш 
1 2 3 
2
Площа оштукатуреної поверхні, м  
100 
Товщина штукатурного шару, мм 10 
1 2 3 
Склад робіт 1. Нанесення розчинної суміші за 
відповідною технологією 
2. Підготовка поверхні перед 
нанесенням розчинної суміші не 
включена 
3. Шпаклювання (тільки для 
цементно-піщаної штукатурки) 
4. Шліфування (тільки для цементно-
піщаної штукатурки) 
Трудовитрати 
Витрати праці робітників на 42,37 
25 
оштукатурювання, люд.-год. (ДБН Д.2.2-15-
 
99) 
Готовність поверхні Перед Під будь-яку 
фарбуванням і обробку 
обклеюванням (фарбування, 
шпалерами обклеювання 
необхідно шпалерами, 
шпаклювання облицювання 
плиткою і т.д.) 
Витрати праці робітників на 
28,9 - 
шпаклювання і шліфування, люд.-год. 
Готовність поверхні 
Під будь-яку обробку (фарбування, 
 
обклеювання шпалерами, 
 
облицювання плиткою і т.д.) 
 
РАЗОМ по трудовитратам: 71,3 25 
Матеріали 
Витрата штукатурної суміші, тон 2,0 1,0 
14 
 
Вартість штукатурної суміші, грн. 
723 1323 
Витрата шпаклювальної суміші, тон 0,24 - 
Вартість шпаклювальної суміші та 
723+658+34 - 
матеріалів для шліфування, грн. 
РАЗОМ за матеріалами: 1415 1323 
Робота 
Вартість штукатурних робіт (середня), 
97100 
грн. 
Вартість шпаклювальних робіт 
57800 - 
(середня), грн. 
1 2 3 
Амортизація штукатурного насоса 
- 3254 
PFT, грн. 
РАЗОМ по роботі: 156315 101677 
 
 
Ця продукція широко використовується як при новому будівництві, так і 
при реконструкції та ремонті будинків. Технологія будівельних робіт з 
використанням сухих сумішей дозволяє істотно підвищити якість і знизити 
матеріаломісткість будівельних робіт. Крім цього, застосування сухих 
будівельних сумішей, в залежності від виду робіт і рівня механізації, дає 
можливість в 1,5 - 3 рази підвищити продуктивність праці. 
За результатами порівняння наведених даних в таблиці 1.2, очевидним є 
використання сучасних сухих будівельних сумішей в порівнянні з 
традиційними цементно-вапняними складами. 
Виробництво штукатурних робіт один з найбільш трудомістких процесів, 
що входять в комплекс опоряджувальних робіт. Значно скоротити тривалість 
робіт і знизити загальну трудомісткість дозволяють різні штукатурні агрегати, 
які здійснюють перемішування, доставку розчину до місця штукатурення та 
набризк на оброблювану поверхню. 
Для порівняння візьмемо дані про виконання високоякісної штукатурки 
виконуваної вручну і механізованим методом (табл. 1.3). 
Вартість сухої суміші для виконання штукатурних робіт, в тому числі і 
високоякісної штукатурки, варіюється в залежності від виробника та якості 
суміші. Починаючи від 80 грн. за упаковку 25 кг для підготовки поверхні до 
подальших робіт (фарбування, шпалерних робіт і т.д.) і закінчуючи 580грн. за 
25 кг сухої суміші, застосування якої не вимагає подальшої роботи з 
оброблюваною поверхнею. 
 
15 
 
 
Таблиця 1.3 - Порівняльна характеристика механізованого та ручного 
методів нанесення високоякісної штукатурки 
Метод нанесення 
високоякісної 
штукатурки 
Механізований 
16,25 4 6,15 8 1,0-3,0 23,45 
метод 
Вручну 2,08 2 48,08 48 3,0-4,0 9,58 
 
Ринок підлогових покриттів останнім часом бурхливо розвивається як в 
кількісному, так і в якісному відношенні. Збільшення продажів підлогових 
покриттів безпосередньо залежить від зростання кількості споруджуваних в 
Україні об'єктів. А різноманіття представлених на ринку видів покриттів 
обумовлено збільшуються з кожним днем естетичними запитами споживачів. 
В Україну поставляються торгові марки від кращих виробників Європи: 
ПВХ-покриття Forbo, Gerflor, Polyflor, Tarkett, комерційний лінолеум Forbo-
Forhaga, Graboplast Deliplan, Polyflor, Armstrong, Таркетт-Sommer, Upofloor, 
кварц-вінілова плитка LG Chem, Upofloor, килимові покриття та плитка Balta, 
Brintons, Flotex, Maltzahn, спортивні покриття Bergo, Boflex, Mondo, Rbsi, 
Trarflex [ 6 ]. 
Керамічні вироби - кахель і мозаїка, які застосовуються головним чином для 
облицювання стін і підлоги в санвузлах, прихожих, коридорах і кухнях. 
Великий вибір кахельної плитки обумовлений чималою кількістю виробників, 
як світових, так і вітчизняних, таких як: Aparici, Ape, Peronda, Sanchis, Azuvi, 
Venis, Nerranova (Іспанія), Novabell, Sadon (Італія), Cersanit (Польща), Атем ( 
Київ) та ін Частка імпорту від зарубіжних постачальників становить: Іспанія 
(39%), Білорусь (14%), Італія (9%), Литва (7%), Польща (7%), Туреччина (6%), 
Чехія ( 6%), Росія (4%), Словаччина (4%). В залежності якості вихідного 
матеріалу, матеріалу покриття, зовнішнього вигляду і фірми виробника, ціна 1 
2
м  кахельної плитки варіюється від 60 до 180 грн., а робота від 50 до 100 грн. 
За останні три роки частка виготовляємого українського кахелю склала 
більше 35%, складаючи конкуренцію ввезеної продукції в ціні і в якості[10-14]. 
Роботи по фарбуванню внутрішніх поверхонь житлового приміщення давно 
стали невід'ємною частиною будь-яких ремонтних робіт. Повний асортимент 
лакофарбової продукції зараз налічує більше 100 найменувань, в тому числі 
вододисперсійних фарб, серій ґрунтовок, барвників, емалей, штукатурок і 
декоративних покриттів та ін. 
Норма часу, 
2
м /год. 
Кількість осіб в 
бригаді 
Трудомісткість 
Тривалість, год. 
Витрата, кг/м². 
Вартість 
матеріалу на 
м ². 
16 
 
Виробники лакофарбової продукції такі як: Tikkurila, Dufa, Sadolin, Caparol, 
Akzo Nobel, Artcolour, Bayramix, Dulux, Beckers, Casco, Crown, Fractalis, Kale, 
Pinotex, давно завоювали ринок України і становлять близько 63% від 
загального обсягу матеріалу. Українські виробники представлені на ринку 
такими фірмами як: Снєжка-Україна, Композит-Сервіс, Лакма, Спектр, Колор 
та ін. [ 16,28]. 
Існує велика різноманітність фарб, що відрізняються своїми властивостями, 
зовнішнім виглядом готової поверхні, способом нанесення на робочу поверхню 
(вручну або за допомогою фарборозпилювача). За складом фарби 
підрозділяються на водно-дисперсійні, латексні, акрилові, полімеракрілові 
латексні та ін., в залежності від включень. Враховуючи технічні характеристики 
кожної фарби: витрата матеріалу, час висихання, необхідну кількість шарів, 
процес виробництва фарбувальних робіт буде мати різну тривалість, яка в разі 
багатошарового покриття визначить технологічні перерви і відповідно, 
з'явиться потреба в правильній організації роботи будівельної бригади. 
Порівняльна характеристика різних видів фарби наведена в таблиці 1.4. 
 
 
Таблиця 1.4 - Порівняльна характеристика фарби 
 
Час Вартість 
Найменування Витрата  Кількість Трудоміст-
висихан матеріалу 
фарби 1 л, м². шарів кість 
-ня, год. на м², грн. 
Водно-
дисперсійна 24 7 2 19 8 
фарба 
Латексна фарба 3 10 1 16,3 9,86 
Акрилова фарба 2 12 2 16,41 6,79 
Полімеракрілова 
4 9 1–2 30,2 12 
латексна фарба 
 
 
Все більшого поширення на території України отримують склошпалери під 
фарбування марок Wellton "і" Oscar". Основними характеристиками даного 
виду шпалер є екологічність, повітропроникність, гігієнічність, міцність, 
пожежостійкість і простота у використанні. Склошпалери - це недорога 
альтернатива звичайним вініловим покриттям, які дозволяють скоротити 
витрати більш ніж на 50% за рахунок фарбування [3]. 
Застосування склошпалер дозволять знизити трудовитрати на виконання 
штукатурних робіт за рахунок зниження вимог до якості оброблюваної 
17 
 
поверхні. Шпалери дозволяють усунути незначні дефекти у вигляді тріщин або 
нерівностей, тим самим, зміцнюючи поверхню стіни. 
Текстильні шпалери - це тканина, нанесена на паперову, флізелінову, 
дралонову або вінілову основу. Кожен вид має свої особливості та переваги при 
покліюванні і експлуатації. Обклеювання стін текстильними шпалерами може 
проводитися двома способами. Або рулони клеяться на стіну, як звичайні 
шпалери, або застосовується метод драпірування. 
Шпалери на флізеліновій основі більш практичні, тому що вони дозволяють 
наносити клей прямо на стіну. При контакті з клеєм їх основа на відміну від 
паперової не розширюється. До того ж, в цьому випадку обмежений контакт 
зовнішнього, тканинного боку шпалер з клеєм, який може забруднити 
поверхню. Для шпалер на вініловій основі потрібно більш важкий клей, але 
міцна основа гарантує як міцність шпалер, так і те, що навіть нанесений 
надлишково, клей не проступить на поверхні. Шпалери з тканини добре 
виглядають тільки на рівній стіні, тому поверхню потрібно обов'язково 
підготувати до поклейки. Випускатися вони можуть шириною від 53 до 80 см. 
Текстильні шпалери володіють підвищеними теплоізоляційними і 
шумопоглинаючими властивостями, світлостійкістю; це екологічно чиста 
продукція. 
Порівняння склошпалер, рідких і текстильних шпалер з широко 
застосовуємими паперовими шпалерами наведено в таблиці 1.5. 
Виробництво інструментів, обладнання та засобів малої механізації для 
виконання всього ряду робіт по внутрішній обробці на території України 
відсутня, Весь інструмент ввозиться на ринки країни такими виробниками як: 
STANLEY (Англія), Торговий Дім "Будівельно-опоряджувальні машини" 
(Литва), KGC ( Швеція), Germans Boada SA (Іспанія) та ін. [16]. 
Проектування і технології виконання внутрішніх опоряджувальних робіт в 
Україні на сьогоднішній день виконуються за застарілими методиками, які не 
враховують новітні розробки в області ручного і стаціонарного обладнання. 
Сучасні методики проведення робіт, що виконуються на основі ДБН і ЕНіР, не 
враховують властивостей нових матеріалів, поліпшених показників 
застосовуваних інструментів, нових технологічних рішень для ряду робіт. Такі 
основні показники робіт як: трудомісткість, тривалість, вартість, якість - з 
урахуванням можливості вдосконалити процес виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт за рахунок впровадження змін у традиційний 
технологічний підхід вимагають перерахунку. 
 
18 
 
Таблиця 1.5 - Порівняльна характеристика шпалер 
Необхідний стан 
Найменування Ціна, Довговіч-
2 Трудомісткість поверхні перед 
матеріалу грн./ м  ність, рік 
обклеюванням 
від 5 до Допускаються дрібні 
Склошпалери 33,45 30 
15 тріщини і нерівності 
Відсутність живильного середовища для мікроорганізмів, не викликають 
алергії, висока пожежобезпечність, водонепроникність, стійкість. Найбільш 
дорогі з усіх видів шпалер 
Текстильні від 2 до Обов'язкова ґрунтовка 
60,97 10 
шпалери 30 поверхні 
Підвищені теплоізоляційні і шумопоглинаючі властивості, світлостійкість, 
екологічність, не вимагають підгонки по малюнку. Не допускають 
протирання з використанням миючих засобів, «збирають» пилюку 
Необхідна суха, 
від 6 до 
Рідкі шпалери 6,17 10 очищена від пилу 
115 
поверхня 
Можливість створення безшовного покриття, можливість нанесення на бетон, 
гіпсокартон. Потреба в додатковому забарвленні після нанесення 
Потрібно ідеально 
гладка поверхня. 
Паперові від 9 до Необхідне проведення 
5,98 5–7 
шпалери 45 шпаклювальних робіт 
з наступним 
шліфуванням поверхні 
Екологічність, простота монтажу. Недовговічність, мала міцність, неможливе 
застосування у вологих приміщеннях 
На основі отриманих даних з'являється можливість створення методики 
вибору технологічних схем виконання комплексу опоряджувальних робіт, з 
урахуванням впливу окремих операцій на загальні техніко-економічні 
показники. 
Створення такої методики дозволить отримати ряд переваг: 
 для замовників - отримати точний розрахунок вартості і термінів 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, вибрати вид матеріалу на 
всіх стадіях виконання робіт, згідно з експлуатаційними, технологічними 
і естетичними вимогами, вартість і терміни виконання робіт визначать 
графік робіт підрядників на об'єкті; 
 для підрядника - надати для тендеру точні дані по вартості та термінам 
виконання робіт за кількома варіантами залежно від вибраної технології 
виконання робіт, що базується на первинних параметрах поверхонь 
конструкцій, і матеріалів, розрахувати трудовитрати по кожному 
варіанту, скласти реальний графік виконання робіт, підібрати необхідне 
19 
 
обладнання та інструменти для кожного етапу робіт, визначити кількість 
матеріалів і витратних частин обладнання; 
 для проектних організацій - на стадії узгодження проекту розрахувати 
точну вартість і терміни виконання робіт, на стадії проектування - 
усвідомлено вибирати і закладати в проект технології і матеріали, що 
відповідають вимогам до якості і естетичності, при проектуванні 
ремонтних робіт в приміщення вторинного ринку, реставраційних та 
реконструкторських робіт - враховувати всі особливості існуючих 
поверхонь і вплив їх на вартість і терміни виконання робіт, а також 
розрахувати економічну доцільність заміни матеріалів поверхні на нові. 
Якісне виконання робіт на кожному етапі вимагає наявності 
кваліфікованого персоналу, що має всі необхідні вимірювальні прилади, 
відповідні інструменти та обладнання [31]. 
 
1.3 Результати аналізу ефективності виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт 
 
За даними Мінрегіонбуду, скорочення обсягів будівництва відбулося за 
всіма основними видами будівельної діяльності. Зокрема, на 1,8% - з 
будівництва будівель та споруд. 
Причинами такої ситуації на будівельному ринку є наступні фактори: 
o недостатня забезпеченість будівельного виробництва кваліфікованими 
кадрами; 
o застаріла нормативна база будівельних організацій по відношенню до 
використовуваних матеріально-технічних нововведеннь; 
o впровадження у будівельне виробництво нових ефективних технологій, 
сучасних будівельних матеріалів і виробів. 
Вирішення цих проблем є одним із пріоритетних завдань і для їх вирішення 
мають вноситися зміни в частину нормативних актів. На стадії розробки 
проектів, також повинні прийматися заходи організаційного характеру. Вплив 
перелічених факторів на будівельний ринок становить 15-17%. 
Зниження обсягу зведення нових будівель і споруд прямо впливає на обсяги 
виконуваних внутрішніх опоряджувальних робіт, витрати на які на первинному 
ринку будівельної продукції складають 15% від вартості проекту і 25-40% від 
вартості вторинного житла, частина яких йде на підготовчі роботи з 
відновлення несучих конструкцій [ 4 ]. 
Використання сучасних будівельних матеріалів і устаткування для 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, за встановленими фірмою-
розробником технологічних параметрів, йде в розріз з даними нормативної 
документації, яка бере на себе функції стандартизації та нормування 
20 
 
будівельних процесів. У разі використання сучасних нормативів, як основи для 
виконання опоряджувальних робіт, виробництво потягне за собою зайві 
витрати, що входять у вартість виконання робіт, технологічні та організаційні 
параметри яких вимагають удосконалення. Це пояснюється фактом завищення 
показників трудомісткості ручної праці, які можливо знизити за рахунок 
механізації процесів [31]. 
Тому прискорення процесу обробки даних про технологічні і організаційні 
параметри робіт є основним чинником, що впливає на зростання обсягів 
внутрішніх опоряджувальних робіт і на підвищення якості їх виконання. 
Застосування машин для робіт в житлових приміщеннях призведе до 
значного зниження трудомісткості, тривалості, але при цьому збільшить 
вартість робіт за рахунок часу простою обладнання в момент виконання ряду 
робіт, в яких воно не задіяне. 
Не економічним буде використання потужного електрообладнання при 
виконанні внутрішніх опоряджувальних робіт в житлових приміщеннях, де 
роботи з ними будуть обмежуватися кількома днями і де існує такий фактор, як 
індивідуальність і неповторність дизайн-проекту. У теж час до значного 
збільшення тривалості і відповідно до подорожчання призведе застосування 
трудомістких процесів (робіт, виконуваних ручним способом) для виконання 
2
робіт в великих будівлях і спорудах, коли як на малих площах (до 100 м ) з 
урахуванням технологічних перерв, це буде незначним. 
При розгляді послідовності виконання внутрішніх опоряджувальних робіт 
були виявлені роботи, для виконання яких існує кілька варіантів, кожен з яких 
має свої обмеження і рекомендації до виконання. Вибір тієї чи іншої схеми 
виконання робіт впливає на загальні техніко-економічні показники такі як: 
 трудомісткість; 
 матеріаломісткість виробничого процесу, енергоємність (виконання робіт 
за допомогою електрообладнання або вручну); 
 тривалість; 
 якість готової поверхні. 
Всі вищеперелічені показники прописуються в нормативних документах. На 
відміну від ремонтних опоряджувальних робіт, які виконуються господарським 
способом (порядку 80% випадків), для виконання робіт на великих площах 
підрядними організаціями, нормативна документація є вихідною точкою 
виконання ППР і кошторисної вартості всього виробництва. 
Раціональність застосування сучасних матеріалів у порівнянні з 
традиційними ґрунтується також на можливості впровадження у виробництво 
комплекту обладнання для збереження постійного рівня якості та економії 
витрат при зростаючому обсязі виробництва (рис. 1.1 і 1.2) 
21 
 
 
 
Рис. 1.1. Області раціонального застосування обладнання при економії 
витрат 
З урахуванням того, що виробництво внутрішніх опоряджувальних робіт 
здебільшого виконується вручну, з незначним відсотком використання 
механізмів та обладнання (монтаж перегородок з гіпсокартону, монтаж 
підвісної стелі), основний акцент у вирішенні питання про можливі спрощення 
робіт і зниженні трудомісткості приділяється впровадженню сучасних 
матеріалів і технологічних прийомів. Тому основним завданням є знаходження 
нових шляхів застосування традиційних і впровадження сучасних вітчизняних 
матеріалів у процес виконання робіт і способів до впровадження на практиці 
будівництва [31]. 
 
  
 
Рис. 1.2. Області раціонального застосування обладнання при збереженні 
якості 
22 
 
 
Будь-яка зміна в технологічному процесі одній з робіт, що входить в 
комплекс опоряджувальних, спричиняє зміну не тільки технологічних 
параметрів, таких як тривалість і трудомісткість, але і впливає на подальші дії 
та рішення щодо вибору використовуваних в роботі матеріалів і устаткування. 
Обґрунтоване рішення про застосування вибраної технологічної схеми, яка б 
містила в собі техніко-економічний розрахунок не на окремий вид робіт, а на 
комплекс взаємопов'язаних заходів, дозволяло б значною мірою знизити 
грошові, трудові і тимчасові витрати замовника і робітників-будівельників, 
зайнятих на об'єкті . Таким чином, розробка методики вибору технологічних і 
організаційних рішень на виробництво внутрішніх опоряджувальних робіт є 
актуальною темою, метою для якої є проведення досліджень, спрямованих на 
вдосконалення технології й організації виконання внутрішніх опоряджувальних 
робіт у житлових приміщеннях. 
У результаті вирішення поставлених у магістерській роботі основних 
завдань передбачається підтвердити твердження, що за наявності безлічі 
варіантів будівельних матеріалів, ручного та електрообладнання відбувається 
вдосконалення традиційних методів виконання внутрішніх опоряджувальних 
робіт, а також з'являються нові можливості для зниження техніко-економічних 
показників: трудомісткості і тривалості робіт. Визначити залежності техніко-
економічних показників виконання внутрішніх опоряджувальних робіт від 
впровадження в процес виробництва сучасних матеріалів і устаткування, 
удосконалити існуючі технологічні та організаційні методи виробництва 
підготовчих та опоряджувальних робіт в житлових приміщеннях з урахуванням 
різного обсягу робіт і кількості виконавців у складі робочої ланки. 
 
Висновки по розділу 1 
 
1. Проаналізовано матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених в 
галузі технології та організації будівельного виробництва і зокрема виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт. Виявлено основні недоліки сучасних 
організаційно-технологічних рішень при виконанні внутрішніх 
опоряджувальних робіт. 
2. Встановлений динамічний ріст використання нових матеріалів та 
інструментарію, які забезпечують відповідність будівельної продукції сучасним 
вимогам в довговічності, надійності, економічності, ресурсозбереженні, 
екологічності та естетичності, а також необхідність їх використання у 
виробництві внутрішніх опоряджувальних робіт. Виявлено зміни в якісному і 
кількісному характері будівництва. Прикладом цього служить все збільшуємий 
обсяг індивідуального будівництва будівель та дизайнерські рішення по 
внутрішній обробці. 
23 
 
3. Обґрунтовано необхідність підвищення ефективності прийняття 
організаційних рішень при виробництві внутрішніх опоряджувальних робіт із 
застосуванням сучасних матеріалів та інструментарію, для використання яких 
необхідно розробляти нові або вдосконалювати існуючі організаційні методи і 
технології, розробляти рекомендації по відображенню результатів розробок у 
відповідних нормативних документах. 
4. Виявлено основні недоліки сучасних організаційно-технологічних 
рішень, які не враховують характеристики матеріалу конструкції, первісний 
стан конструкцій і її відхилення від проектного положення. 
5. Підтверджено необхідність забезпечити інтенсифікацію 
опоряджувальних процесів, виконати заходи з підвищення їх якості, скоротити 
трудомісткість і ресурсомісткість робіт. З цією метою прийнято рішення про 
проведення аналізу використовуваних опоряджувальних матеріалів, ручного та 
електрообладнання, експериментальних спостережень за процесом виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт у житлових приміщеннях з подальшою 
обробкою отриманих результатів. 
 
 
24 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ МЕТОДІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВНУТРІШНІХ 
ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ 
2.1 Аналіз існуючих теоретичних передумов до вдосконалення 
технології виконання внутрішніх опоряджувальних робіт 
Основною статтею скорочення витрат на виконання робіт та подальшу 
експлуатацію будівельної продукції в західних країнах з високим рівнем 
технічного розвитку вважається безперервне впровадження нових матеріалів і 
удосконалення технологічного процесу. 
Для знаходження шляхів вдосконалення технології виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт слід розглядати весь процес як ряд окремих операцій, 
вироблених в чітко визначеній послідовності. 
Дослідження, що проводяться з метою удосконалити технологічний процес 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, спрямовані на досягнення 
наступних цілей і завдань: 
 значне зменшення трудовитрат; 
 підвищення якості готової поверхні; 
 підвищення продуктивності виконання робіт; 
 спрощення організаційних заходів для виконання однієї або ряду робіт як 
на одній, так і на декількох захватках. 
При цьому основний вплив на виробничий процес надає наступне: 
o якість використовуваних матеріалів, конструкцій і виробів; 
o використання сучасного обладнання та інструментів і комплектуючих; 
o забезпечення робочого місця водою, опалення приміщення в зимовий 
період; 
o енергопостачання об'єкта; 
o своєчасна доставка матеріалів до місця виконання робіт; 
o кваліфікація робітників. 
Найбільш сильно на процес виконання внутрішніх опоряджувальних робіт 
впливає якість застосовуваних матеріалів (сумішей, розчинів, рулонних, 
штучних матеріалів тощо), а також впровадження в процес механізмів та 
обладнання. 
Найчастіше сучасні матеріали володіють покращеними властивостями в 
порівнянні з раніше використовуваними, що дозволяє скоротити не тільки 
трудомісткість і тривалість робіт, але і в значній мірі знизити їх вартість. 
Основною проблемою при цьому є невивченість інновацій широкому колу 
людей. 
Основними споживачами сучасних матеріалів є виконавці, які 
безпосередньо спілкуються з дизайнерами інтер'єрів, які в свою чергу 
відслідковують останні новинки будівельного ринку [4]. 
На підставі цього можна судити про те, що нормування праці робітників 
будівельників, зайнятих виконанням внутрішніх опоряджувальних робіт 
25 
 
швидко застаріває, і не дає реальних даних про техніко-економічні фактори 
будівельного процесу. Тому розгляд саме матеріалів, як основного чинника 
вдосконалення технології та організації виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт є доцільним і актуальним рішенням. 
Як відомо до опоряджувальних робіт слід відносити: штукатурні, малярні, 
облицювальні, шпалерні, роботи по влаштуванню чистих підлог: паркетних, 
дощатих, плиткових, лінолеумних, мозаїчних і ін. 
Всі ці виду робіт виконуються на завершальній стадії будівництва будівлі і 
надають останнім закінчений вигляд, оберігають конструкції від зовнішніх 
впливів і, фактично, надають певний комфорт всередині будівлі [4]. 
Як випливає з вищезгаданого в розділі 1, вдосконалення опоряджувальних 
робіт в даний час не задовольняє підвищеним вимогам. У зв'язку з цього слід 
звернути увагу на наступні моменти: 
 рівень оснащення виконавців технологічними комплектами ефективних 
засобів механізації та інструменту; 
 перехід від "мокрих" до "сухих" методів обробки не вимагає особливої 
технічної підготовки і відрізняється зниженням показників 
трудомісткості; 
 спрощення процесу складання деталей конструкцій на будівельному 
майданчику за рахунок підвищення фабричної готовності виготовлених 
деталей [ 7 ]. 
Теоретичні розробки вдосконалення організаційно-технологічного рівня 
будівельного виробництва, а зокрема виконання внутрішніх опоряджувальних 
робіт, були запропоновані працівниками житлово-комунального господарства, 
різними будівельними трестами і науково-дослідних інститутів ще в 70-80 - х 
рр., але актуальні й донині. Відмінність полягає лише в тому, що зі 
збільшенням імпорту і розробками вітчизняних сучасних матеріалів і 
устаткування, підняття рівня будівельного виробництва значно полегшується. 
Тому слід акцентувати увагу на сучасних матеріалах і обладнанні, 
вироблених для виконання внутрішніх опоряджувальних робіт. 
2.2 Визначення основних переваг використання сучасних матеріалів, їх 
вплив на технологічні параметри й організаційні заходи виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт 
Для споживача будівельної продукції важливу роль відіграє виконання 
робіт по внутрішній обробці приміщення - завершальний етап будівництва. 
Вони пов'язані з доведенням до споживчих кондицій приміщень, зданих після 
будівельних робіт з умовної класифікації, - «без обробки» або приміщень, що 
вимагають косметичного ремонту. При цьому обробка приміщень найчастіше 
виконується після робіт по заміні конструктивних елементів і інженерних 
систем у разі невідповідності їх параметрів надійності. 
Опоряджувальні покриття виконують, як правило, одночасно дві функції: 
26 
 
 декоративну, яка полягає в підвищенні архітектурної виразності 
конструкцій будівлі та естетичності його інтер'єрів; 
 технічну, спрямовану на поліпшення санітарно-гігієнічних, технологічних 
та інших умов експлуатації будинку, а також на збільшення термінів 
служби будівельних конструкцій [ 7 ]. 
Опоряджувальні покриття повинні відповідати і експлуатаційним 
властивостям: бути стійкими до механічних впливів (миття, стирання) і 
відповідати санітарно гігієнічним нормам (хімічна, біологічна стійкість). 
Хоча внутрішня обробка визначається призначенням приміщення, у зв'язку 
з великою кількістю опоряджувального матеріалу з'являється безліч варіантів 
технологічних і організаційних рішень щодо виконання робіт. Правильний 
вибір схеми виробництва буде гарантувати якість виконання робіт і зручність в 
подальшій експлуатації. 
Внутрішню обробку приміщення виконують в наступній послідовності: 
 скляні; 
 штукатурні роботи (покриття розчином); 
 роботи по монтажу гіпсокартонних листів; 
 малярні роботи (покриття лакофарбовими матеріалами і пастами); 
 шпалерні роботи та іншими рулонними матеріалами; 
 лицьове покриття підлоги. 
Всі техніко-організаційні способи і методи виконання робіт розробляються 
згідно з ГОСТ та ДБН і входять в «Проект виконання  опоряджувальних робіт» 
(ПВОР), в якому також міститимуться технологічні карти на кожний вид 
вхідних у нього опоряджувальних робіт. А окремі елементи інтер'єру 
виконуються за дизайн-проектом, який підписує замовник. 
Нормативна документація, на яку спираються при розробці ПВОР визначає 
один з важливих техніко-економічних параметрів виконання робіт - тривалість. 
Зниження термінів виконання робіт тягне за собою зниження постійних витрат, 
таких як заробітна плата робітників, амортизаційні відрахування, транспортні 
витрати та ін. 
Для зниження тривалості робіт виробляють перегляд організаційно-
технічних заходів з метою їх удосконалення або впровадження в роботу більш 
економічно-вигідних і менш трудомістких прийомів. 
При виконанні внутрішніх опоряджувальних робіт, особливо при малих 
обсягах виробництва (квартири, офіси, магазини і т.д.), частка ручної праці 
становить близько 85%. При цьому тільки частина робіт виконується ручним 
устаткуванням і інструментом. Отже, для зниження тривалості робіт 
недостатньо використання нового обладнання, необхідно комплексно 
підходити до перегляду існуючих схем і моделей організації виробництва, 
включаючи її технологічну частину. 
27 
 
 
 Вирівню вання підлоги 
Підлоги Сяжкі бетонними Збірна підлога з 
    
по лагах матеріалами гіпсоволокна (ГВЛ) 
 
 
Вирівнювання стін. усунення дефектів 
Штукат урка поверхні Облицювання стін 
 оздоблювальними 
Вручну З використанням Каркаснпиайн еляБмеизк аркас
 обладнання спосіб ний 
 способ 
 
 Перевірка стану 
стельового 
 перекриття У разі 
 відсутності 
необхідної 
 
Устройство подвесної стелі  міцності 
Оштукатур ивание Набор  стелі із системы Armstrong стельового 
потол ка ГКЛ по кар касу для стелі перекриття 
або великих 
 перепадів 
висот 
Підготовк а поверхні стін і стелі під фарбування або рекомендує-
п окриття рулон ними матеріалами ться 
Під Під обклеювання Декоративна 
  влашто вувати 
фарбуван рулонними матеріалами штукатурка натяжні стелі 
ня  
Оброб ка стін і стелі фініш ними матеріалами 
Фарбуван ня Обклеювання Нанесення Влаштування 
поверхні шпалерами і 
  декоративної натяжної стелі 
іншими рулонними штукатурки  
 матеріалами 
 
 Влаштування «чистової» підлоги 
Паркетна Підлога з рулон- Підлога з плитко-
  
підлога, них матеріалів вих матеріалів 
 ламінат 
 
Рис. 2.1 -  Укрупнена блок-схема виконання внутрішніх опоряджувальних робіт 
 
28 
 
Це буде можливо завдяки використанню сучасних будівельних 
опоряджувальних матеріалів і технологій [ 2 ]. 
З метою ефективного поліпшення техніко-економічних показників 
проведення опоряджувальних робіт, слід розглянути використані сучасні 
матеріали, а також переваги їх використання в порівнянні з традиційними. 
Вирівнювання підлоги. Основними видами робіт з вирівнювання підлоги є 
пристрій підлог на лагах або стяжка. 
Стяжки – (основа під покриття підлоги) - слід застосовувати в тих випадках, 
коли необхідно: 
 вирівнювання поверхні нижчого шару підлоги або перекриття; 
 укриття вбудованих трубопроводів та електрокабелів, опалення; 
 розподіл навантажень по тепло-і звукоізоляційним верствам; 
 забезпечення нормованого теплозабезпечення [ 3 ]. 
Перед укладанням підлогового покриття враховуються конструкція і склад 
стяжки. В залежності від умов вимагають виконання робіт з вирівнювання 
підлоги, стяжку можна виконувати такими способами: 
 за допомогою бетонних та цементних покриттів; 
 вирівнювання підлог за допомогою самонівелювальних наливних 
сумішей; 
 вирівнювання підлог елементами збірної підлоги з гіпсоволокна (ГВЛ). 
Традиційним матеріалом для виконання стяжки є пористий цементно-
піщаний розчин. Виконання такої стяжки - це трудомісткий процес, пов'язаний 
з великою кількістю операцій і займає тривалий період часу [ 8, 9 ]. 
Технічні характеристики цементно-піщаної стяжки наведені в таблиці 2.1. 
 
Таблиця 2.1 - Технічні характеристики цементно-піщаної стяжки 
Міцність матеріалу на стиск 2 МПа 
Час набору міцності з моменту замішування 2-3 діб 
розчину 
Рекомендована температура приміщення в 
15-20° С 
період виконання робіт 
Допустима ширина розкриття усадкових 0,3 мм 
тріщин 
Під час укладання і набору міцності розчинів в приміщенні не повинно 
бути протягів, а поверхня стяжки повинна бути захищена від 
перезволоження, пересихання і механічних пошкоджень. 
Щоб уникнути утворення тріщин і відшарування від основи на наступну 
добу після влаштування стяжки її поверхню необхідно змочувати водою 
(не рідше двох разів на день) або покривають поліетиленовою плівкою. 
 
29 
 
Інноваційним матеріалом в області влаштування стяжок стала поява 
сумішей, що самовирівнюються. 
У зв'язку з тим, що багато будівельних фірм не мають штатного інженера, 
здатного правильно підібрати склад суміші з дотриманням точності дозування 
його компонентів, вигідніше використовувати готові сухі самонівелювальні 
суміші, підібрані для конкретних конструкцій і умов експлуатації підлоги. В 
залежності від марки та призначення суміші товщина одного шару розчину 
може досягати 2-100 мм, а міцність на стиск 15-40 МПа [8]. 
Самонівелюються (самовирівнюються) суміші та значно полегшують і 
прискорюють процес отримання рівної і міцної основи підлоги, придатної для 
укладання всіх типів фінішних, опоряджувальних покриттів підлоги. Переваги і 
основні технічні характеристики самонівелювальних сумішей в порівнянні з 
традиційними стяжками цементно-піщаним розчином представлені в таблиці 
2.2. 
Порівняння з традиційними і сучасними матеріалами для виконання стяжок 
наведено в таблиці 2.2. 
 
Таблиця 2.2 - Переваги і основні технічні характеристики 
самонівелювальних сумішей 
Основні характеристики матеріалу Основна перевага і вплив на 
технологічний процес 
1. Прискорений набір міцності: через 2-4 1. Не потребує додаткової 
год. по стяжці можна ходити; через 6-8 обробки поверхні стяжки. 
год. можна проводити укладання 
фінішних покриттів. 
2. Міцність 15-40 МПа. 
3. Мають гарну деформативність і мають 
високу тріщиностійкість. 
4. Дозволяє вирівнювати перепади висот 
до 100 мм. 
5. Придатне для подальшого укладання 
всіх типів фінішних, опоряджувальних 
покриттів підлоги . 
 
Вирівнювання підлог елементами збірної підлоги з гіпсоволокна (ГВЛ). В 
якості вирівнюючого шару використовується суха засипка з пісків мінерального 
і штучного походження. В якості основи під покриття підлоги передбачена 
збірна стяжка, виготовлена з вологостійких гіпсоволокнистих листів, елементів 
збірної підлоги. 
30 
 
Збірні підстави для підлог є з швидкомонтованих конструкцій, які 
відповідають вимогам нормативної документації. В наслідок невеликої маси 
вони застосовуються при влаштуванні підлог в умовах обмежених навантажень 
на перекриття і несучі конструкції будівлі; при стислих термінах 
опоряджувальних робіт і незамінні в будівельних умовах, що виключають 
мокрі процеси, а саме шпаклювання зазорів між плитами [ 9 ]. 
Альтернативою бетонним стяжкам при вирівнюванні різних поверхонь є 
вдосконалена, модернізована і доповнена сучасними комплектуючими відома 
технологія чорнової підлоги по лагам. 
Система підлоги по регульованих лагам складається з дерев'яних або 
пластикових лаг з наскрізними різьбовими отворами. В отвори вгвинчуються 
пластикові болти-стійки, на яких стоятимуть лаги. Контакт між лагами і 
підставою виключений. 
Конструкція дозволяє вирівнювати перепади від 10 до 250 мм, а при 
2
необхідності і більше, витримують навантаження від 2 до 5 тс/м  і більше - 
залежно від конструкцій. 
Конструкція підлоги дозволяє [ 9 ]: 
 значно економити кошти на матеріалах; 
 2
істотно економити час (20 м  підлоги вирівнюється за 2-3 год.); 
 забезпечує високий рівень звукоізоляції приміщення за рахунок 
повітряного прошарку між лагами і перекриттям; 
 додатково утеплити і поліпшити звукоізоляцію приміщення за рахунок 
кріплення тепло-і звукоізоляційних матів під лагами; 
 "заховати" під підлогу всі комунікації; 
 забезпечити при вирівнюванні незначне "підняття" підлоги; 
 суттєво зменшити навантаження на плиту перекриття за рахунок ваги 
самої конструкції; 
 витримувати досить великі навантаження; 
 значно продовжити термін служби опоряджувального шару підлоги за 
рахунок провітрювання. 
Вирівнювання та усунення дефектів стін. Естетичний вигляд готової 
поверхні стін багато в чому залежить від попередніх робіт з їх вирівнювання. 
Для вирівнювання стін під фарбування або під шпалери передбачає кілька 
способів: 
o шляхом використання опоряджувальних панелей; 
o комбінований спосіб; 
o шляхом нанесення штукатурки. 
Вибирати один із способів слід виходячи зі стану і вигляду оброблюваної 
поверхні. 
31 
 
Основний недолік всіх видів розчинів для штукатурення поверхонь є 
терміни висихання; для гіпсових штукатурок - це не менш 4-7 діб; цементним 
штукатуркам для повного набору міцності потрібно не менш 24-28 діб. При 
недостатній кваліфікації робітників і для тонкого вирівнювання цементною 
штукатуркою можуть бути використані розрівнювачі (розмір заповнювача до 
300 мікронів). Час повного висихання такої суміші становить 18-36 годин [ 12 ]. 
Обштукатурювання стін - це трудомісткий процес, що вимагає хорошої 
підготовки робочого. Тому з метою зниження трудомісткості робіт, а також 
скорочення тривалості процесу, рекомендується застосовувати готові 
опоряджувальні матеріали. 
Використання опоряджувальних панелей - гіпсокартонних листів (далі 
ГКЛ). 
Для вирівнювання існуючих стін за допомогою ГКЛ використовують два 
способи кріплення - безкаркасний і каркасний [13]. 
При безкаркасному способі монтажу гіпсокартонні листи приклеюються 
безпосередньо на стіну. Існує кілька способів для приклеювання листів на стіну 
залежно від якості основи (рівності поверхні) 
Перший спосіб розроблений для приклеювання листів до абсолютно рівної 
поверхні стіни, що на практиці зустрічається рідко. 
Другий спосіб розроблений для стін, у яких нерівності не перевищують 20 
мм (стіни з цегли, дрібних блоків або пиляного природного каменю). 
Третій спосіб дозволяє приклеювати листи до стін з дуже нерівною 
поверхнею. Після підготовки поверхні стіни з гіпсокартонних листів нарізують 
смуги (маяки) довжиною 100 мм, які приклеюють до неї. Коли клей повністю 
застигає, до цих смуг за допомогою клею, як в способі 1, приклеюють лист. 
Каркасний спосіб облицювання стін застосовується в разі нерівності стін від 
5 до 30 см, коли монтаж листів гіпсокартону на клей не буде ефективним за 
рахунок великої витрати клейового розчину, а також викривлення поверхні в 
наслідок усадки розчину в період його висихання. ГКЛ монтують на металевий 
каркас, встановлений уздовж стін. Каркас зазвичай збирають із спеціальних 
профілів з обов'язковим кріпленням прямими підвісами до стіни. 
Обидва способи кріплення гіпсокартонних листів до стіни дозволяють до 
мінімуму скоротити "мокрі" процеси (при каркасному способі "мокрі" процеси 
виключені повністю). Після монтажу ГКЛ можна відразу приступати до 
закладення швів. Після висихання швів, що складає близько 5-6 годин, можливо 
обробляти поверхню ґрунтовкою і приступати до фарбування або обклеювання 
стін шпалерами [13]. 
Таким чином, при використанні гіпсокартонних листів для обробки 
поверхні, загальний час робіт скорочується більш ніж в 3 рази при 
використанні вирівнювачів, більш ніж в 19 разів при використанні гіпсових 
штукатурок. 
32 
 
Перевірка стану стельового перекриття. В залежності від виду і стану 
стельового перекриття може бути прийнята різна схема монтажу стелі. 
У сучасних будівлях виконувані монолітні або збірні перекриття 
забезпечують звуко- і теплоізоляцію, дозволяють монтаж стелі будь-якої 
конструкції (ярусні стелі з ГКЛ) і вати. У разі наявності стельового перекриття 
з дранки по дерев'яним брускам, які практикувалися в період післявоєнного 
будівництва, велику вагу конструкції може привести до осипання нижньої 
частини перекриття. Тому рекомендується застосовувати полегшені стелі 
системи Armstrong або натяжні стелі, кріплення яких встановлюються по 
периметру приміщення на завершальній стадії опоряджувальних робіт. 
Пристрій підвісної стелі. 
При виборі підвісної стелі слід враховувати ряд критеріїв: 
 функціональність - тип і призначення приміщення; 
 технічність - потреба в спеціальних властивостях; 
 естетичність; 
 потреба в доступі до перекриття; 
 конструктивні особливості конструкцій. 
Система підвісної стелі дозволяє уникнути попередніх робіт з підготовки 
поверхні базової стелі. Дозволяє приховати труби і технічне обладнання під 
перекриттям. При цьому забезпечений легкий доступ до комунікаційних і 
інженерних систем: вентиляції, опалення, кондиціонування, до детекторів диму 
і спринклерів. З'являється можливість вирівняти різновисокі стелі і відновити 
пропорції приміщення, встановити стельові освітлювальні прилади [20]. 
Стеля типу "Armstrong" складається з підвісної системи, прикріпленої до 
будь-якої стельової основи, і декоративних панелей, встановлюваних в 
осередках системи каркаса [ 21]. 
Основними перевагами таких систем є: 
 високі стандарти якості; 
 широкий вибір декоративних плит, що забезпечує різноманітні естетичні і 
функціональні варіанти зборки; 
 відповідність всім екологічним вимогам, що пред'являються для обробки 
приміщень житлових, громадських та промислових будівель, в умовах 
нового будівництва, ремонту або реконструкції; 
 забезпечення високої швидкості, простоти і якості монтажу, а також 
безперешкодний доступ у застельовий простір для вбудовування різних 
інженерно-технічних систем; 
 рішення проблеми звукоізоляції приміщення. 
Підготовка поверхні стін під фінішну обробку. 
 Якість і довговічність остаточної обробки визначається не тільки якістю 
обробних матеріалів, але і якістю основи, на яке покладене фінішне покриття. 
33 
 
Фінішні шари (фарба, шпалери, інші декоративні матеріали) наносяться не 
на конструктивні матеріали: бетон, штукатурку, блоки, гіпсові плити, а на 
проміжний шар - шпаклівку. 
Основне її призначення - усунення дефектів поверхні, вирівнювання і 
виправлення планіметрії [27]. 
Основною перевагою сучасних шпаклювальних сумішей є точно нормоване 
"час життя" (період використання приготованого або готового складу). При 
великих обсягах робіт використовуються матеріали, що мають "час життя" від 8 
до 24 годин. У разі необхідності проведення термінових робіт або робіт в малих 
2
об'ємах (до 80 м ) можна використовувати спеціальні матеріали з "часом життя" 
від 30 хвилин до 3 годин. 
Великі перспективи щодо зниження витрат і прискоренню термінів обробки 
дає використання спеціальних вирівнюючих шпаклівок для механізованого 
2
нанесення. Це забезпечує вироблення до 400 м  в зміну. 
Проте ця технологія ще не знайшла широкого застосування в сучасному 
будівництві, тому детальне вивчення переваг її використання в порівнянні з 
традиційними матеріалами - завдання вимагає швидкого вирішення[27]. 
Обробка стін і стелі фінішними матеріалами. 
При використанні фарби, як фінішного шару, виконується ряд попередніх 
робіт: завершення ремонтних робіт, які створюють пил, вологість і т.д.; 
попереднє ґрунтування в разі нанесення фарби на зашпакльовувану поверхню. 
Для досягнення насиченості кольору фарби на поверхні стін і стелі на 
поверхню наноситися кілька шарів фарби. 
У разі фарбування стін в декількох абсолютно порожніх кімнатах 
прискорити процес можна при використані невеликого електричного 
безповітряного фарбопульта-розпилювача. Фарбопульт не призначений для 
фарбування стель. 
Недоліки роботи з фарбопультом [ 5 ]: 
 перед початком робіт ховаються всі предмети обстановки,що не 
підлягають фарбуванню (лутки, двері, рами, підлога тощо); 
 трудомісткість робіт, пов'язаних з миттям фарбопульта; 
 неможливість використання густої фарби. 
Рулонні матеріали і зокрема шпалери - це традиційний обробний матеріал 
для внутрішніх опоряджувальних робіт. Незважаючи на різноманіття видів 
рулонних матеріалів, технологія обклеювання ними поверхонь стін і стель 
схожа, маючи відмінності в нюансах, залежать від виду рулонного матеріалу і 
властивостей. 
Одним з варіантів зниження трудовитрат при обклеюванні стін шпалерами - 
це використання самоклеювальних шпалер, які вже мають шар сухого клею на 
зворотному боці. Щоб наклеїти такі шпалери, необхідно підготувати ємкість 
34 
 
відповідного розміру, в яку наливають прохолодну воду. Після цього 
полотнище скачують клейовим шаром назовні й опускають у воду для 
активізації клею. Після витримування полотнища у воді указаний час його 
наклеюють звичайним способом. 
Основною технологічною перевагою даного матеріалу є відсутність 
наступних операцій: 
 ґрунтування поверхні; 
 проклейка поверхні; 
 суцільне шпаклювання; 
 проклейка поверхні і по периметру стін і прорізів; 
 намазування полотнищ клейовими складами [5]. 
Крім самоклеючих шпалер, одним з варіантів зниження вартості робіт є 
застосування рідких шпалер. 
Рідкі шпалери представлені на ринку України вже близько 10 років. Рідкі 
шпалери - це склад на основі рослинних волокон шовку, бавовни, похідних 
целюлози і добавок[25]. 
У порівнянні з традиційними рулонними матеріалами рідкі шпалери мають 
наступні переваги: 
o стійкість кольору; 
o відсутність швів - склад наноситься за допомогою шпателя як і 
шпаклювальну суміш; 
o морозостійкість; 
o не мають запаху, і не вбирають його; 
o наносяться на будь-які поверхні, і мають властивість вирівнювання стін - 
за рахунок волокнистої структури згладжує нерівності поверхні, що 
актуально при виконанні робіт без попереднього вирівнювання стін; 
o звукоізоляція і теплоізоляція - забезпечується за рахунок присутності 
повітря між ворсом рідких шпалер; 
o мають властивості антистатичності, за рахунок чого пил не липне на них; 
o пропускають повітря, за рахунок чого стіни дихають; 
o легке використання при роботах з ними; 
o практичність та економність за рахунок відсутності відходів; 
o легко видаляються зі стінок, як звичайні шпалери. 
Декоративна штукатурка - це товстошарове покриття, що має певну 
фактуру. Фактура покриття визначається розміром і формою наповнювача, 
використовуваним інструментом, а також прийомами нанесення. Основними 
перевагами декоративних штукатурок є: 
 нанесення декоративної штукатурки вирішує кілька опоряджувальних 
завдань - не потрібно ретельне фінішне шпаклювання підстави; 
35 
 
 оштукатурена поверхня має цікавий вигляд за рахунок різноманітних 
декоративних фактур; 
 штукатурні покриття мають високу паропроникність, довговічність і 
механічну міцністю. 
У процес нанесення декоративної штукатурки входять наступні роботи: 
 очищення поверхні від пилу, бруду, вапна, олій, іржі, жирів, воску, 
залишків крейдяних і вапнякових розчинів; 
 підготовка підстави під нанесення декоративної штукатурки - 
ґрунтування; 
 нанесення самої штукатурки по спеціально призначеній для роботи з 
даним матеріалом технології [7]. 
Пристрій натяжної стелі. 
Натяжна стеля - готовий виріб, полотно, зварене з окремих смуг плівки 
ПВХ, викроєне точно по розмірах приміщення з урахуванням всіх його 
особливостей. Полотнище кріпиться на профіль із твердого пластику (або 
алюмінію), а він, у свою чергу, - до стін у стелі. Монтаж підвісної стелі 
починається після завершення всіх опоряджувальних робіт в приміщенні 
(можливо без пристрою підлогового покриття) [23]. 
Переваги та особливості перед традиційними оштукатуреними стелями і 
стелями з ГКЛ на металевих профілях: 
 натяжна стеля робиться з дуже пластичного матеріалу, це дає можливість 
для створення як абсолютно рівних поверхонь, так і для побудови 
складних стельових конструкцій: багаторівневі стелі, арки, зводи, намети 
і т.д.; монтаж натяжної стелі займає від декількох годин до 2 - 3 днів 
(залежно від складності); 
 міжстельовий простір, що утворюється при монтажі стелі, дозволяє 
непомітно розмістити всі інженерні комунікації, а при необхідності 
теплоізоляційні й акустичні матеріали; 
 простота демонтажу й монтажу натяжної стелі дає можливість швидкого 
доступу до обладнання, розташованого під полотном, при цьому 
повторний монтаж на якості полотна не відображається; 
 стелю поглинає шум, не накопичує статичну електрику, абсолютно 
безпечний з екологічної точки зору, не схильний до горіння; 
 незважаючи на те, що плівка досить тонка і легка, вона володіє великою 
міцністю і здатна витримати до 100 літрів на квадратний метр; 
 водонепроникність плівки, а також відсутність конденсату робить її 
ідеальним варіантом для ванної кімнати, кухні, плавального басейну. 
Натяжні стелі практично не вимагають ніякого додаткового догляду і 
дозволяють заощадити кошти і сили, необхідні для регулярного косметичного 
36 
 
або капітального ремонту. Такі стелі легко миються, не страждають від вологи, 
не схильні до розкладання [ 22, 23 ]. 
Пристрій «чистової» підлоги. 
Укладання будь-якого паркету є складним інженерним спорудженням, 
трудомістким в укладанні і дорогим за матеріалами. Основним замінником 
паркету по функції є ламінат. 
Ламінат, або ламінований паркет, не має нічого спільного з паркетною 
дошкою, ні тим більше зі штучним паркетом. Основа ламіната - високоміцна 
деревоволокниста плита, міцність якої багато вище самого дерева, з відходів 
якого вона зроблена. 
Своїми фізико-механічними і споживчими властивостями ламіноване 
підлогове покриття вигідно відрізняється від відомих видів підлогових систем. 
Як у всякого матеріалу, у ламінату є свої недоліки і переваги. До недоліків 
відноситься водобоязнь. Ламінат - міцний матеріал, але колеться по краях. До 
позитивних властивостей ламінату можна віднести: 
 абразивну стійкість (опору стирання); 
 опір до тривалих навантажень; 
 ударостійкість; 
 стійкість до подряпин і тріщин; 
 несприйнятливість до плям; 
 стійкість до дій хімікатів; 
 світлостійкість (не вигоряє); 
 термо- і жаростійкість; 
 гігієнічність (простота прибирання); 
 теплопровідність (можливість укладання на "теплу підлогу"); 
 придатність до малої, середньої, великої інтенсивності руху людей [5]. 
На відміну від паркетної дошки, ламінат має замковий стик, перевагами 
якого є зручність застосування: 
 простота і надшвидкість складання і розбирання покриття; 
 укладання з будь-якого кута приміщення; 
 відсутність видимих стиків: шип і паз ідеально стикуються між собою; 
 придатність до повторного укладання; 
 можливість виправлення ймовірних помилок в процесі укладання. 
Гарантійний термін служби покриттів складає 10-25 років в залежності від 
галузі використання та інтенсивності пересування людей. При цьому його не 
потрібно періодично покривати лаком, як це робиться з паркетною дошкою або 
штучним паркетом. 
Лінолеум - відомий і широко поширений матеріал - проводиться вже понад 
130 років. 
37 
 
Кращий вибір лінолеуму в порівнянні з іншими видами підлогових 
покриттів пояснюється його перевагами: щодо низькою ціною, простотою і 
дешевизною укладання, зручністю відходу в процесі експлуатації. 
Сучасний лінолеум - це матеріал нового покоління, що володіє 
поліпшеними характеристиками в порівнянні з лінолеумом, що випускається в 
попередні роки. До них можна віднести різноманітні декоративні властивості, 
посилені міцнісні характеристики, підвищену екологічну чистоту, збільшення 
термінів служби та ін. [3]. 
Сучасний лінолеум стійкий до тривалої експлуатації. При правильному 
догляді він прослужить 20-30 років і при цьому збереже свої функціонально-
естетичні властивості. 
Керамічна плитка - один із самих найдавніших видів опоряджувальних 
покриттів. 
Основні технологічні прийоми виконання  керамічної плитки мало 
змінилися за останні 30 років. Але великих змін зазнала технологія укладання 
плінтуса на підлогу за рахунок підвищення вимог до підлог таким як 
теплопровідність (при влаштуванні "теплих" підлог). 
Підставою для влаштування підлог можуть служити ґрунти, що виключають 
можливість деформації від його просадки, монолітні і збірні конструкції 
підстави, суцільні і пустотні залізобетонні плити перекриття. 
В залежності від конструктивних особливостей, призначення і 
розташування приміщень в будівлі, умов експлуатації конструкції підлоги 
можуть бути без теплоізоляційного шару і з ним (мінераловатні плити 
завтовшки 30-50 см з захистом від зволоження з двох шарів поліетиленової 
плівки), з гідроізоляцією і звукоізоляцією і без них. 
 Багато в чому якість покриття і зручність в експлуатації залежать від 
клейового складу та затирання. 
Зіставляючи вищевикладену інформацію з даними РСН, різних інструкцій 
та інших офіційних видань, що використовувалися в радянський час видно, що 
суттєвої зміни зазнали лише матеріали та методи виконання робіт, що вплинуло 
на організаційні заходи. 
Для роботи з сучасними матеріалами, необхідно використовувати нове 
обладнання. Результатом розпорошення сучасної фарби морально застарілими 
фарбопультами або нанесення фінішної шпаклівки старими шпателями буде 
неякісна поверхня і затяжні терміни роботи. Тому, паралельно з новими 
матеріалами, слід розглянути і застосовуване разом з ним нове ручне і 
електричне обладнання. 
 
 
 
38 
 
2.3 Мотивація використання засобів малої механізації з метою 
підвищення ефективності виконання внутрішніх опоряджувальних робіт 
 
На сьогоднішній день сучасна технологія будівництва включає в себе безліч 
робіт, які неможливо виконати без професійних будівельних інструментів. Як 
відомо, опоряджувальні роботи є заключним, підсумковим етапом всього 
будівельного процесу, тому якість готової поверхні повинні відповідати всім 
сучасним вимогам[29]. 
Для ефективної праці опоряджувальних бригад існують деякі основні типи 
будівельних інструментів: 
 ручні інструменти; 
 електрообладнання. 
Кожен будівельний інструмент має своє призначення і найбільш 
ефективний у використанні при різних обсягах робіт. 
Для проведення внутрішніх опоряджувальних робіт при малих площах 
(квартири житлових будинків, магазини, офісні приміщення та ін.) основне 
ручне та електричне обладнання можна класифікувати за видами робіт, в яких 
вони застосовуються: 
o інструменти для штукатурних робіт; 
o інструменти для малярних робіт; 
o інструменти для роботи з ГКЛ; 
o інструменти для шпалерних робіт; 
o інструменти для плиткових робіт; 
o інструменти для пристрою підлогового покриття. 
 Невід'ємною частиною шпаклювальних робіт є операція з обшліфовування 
поверхні. Вона виконується після висихання розчину до нанесення наступного 
шару. 
Використовувані нормативні документи надають дані про шпаклювальних 
роботах на підставі експериментальних досліджень, при яких шліфування 
поверхні виконується з використанням терок, напівтерок (при необхідності для 
стартової шпаклівки) та шпателя (для зчищення великих шматків розчину зі 
стін). Незначні нерівності поверхні зачищають дрібною шкіркою [3]. 
Дана робота виходила не тільки трудомісткою, але і пильною, що 
змушувало робочих користуватися респіраторами та окулярами як мінімум. 
Сучасним аналогом ручних інструментів для виконання даної роботи є 
пристрій для шліфування стель і стін фірми Son-Tools-Consept GmbH & Co KG. 
Основними перевагами роботи з пристроєм для шліфування є: 
 можливість обробляти стелю без особливих зусиль до 3х метрів у висоту 
без використання сходів або драбин; 
 зниження стомлюваності завдяки роботі шліфувальної поверхні; 
39 
 
 забезпечення безпильності роботи, і як наслідок, відсутність необхідності 
в захисті від пилу. 
Враховуючи технічні характеристики пристрою (обороти (плавно): 1000 - 
2000 об/хв.; діаметр шліфуючої головки - 25 мм, продуктивність праці з 
2
заміною ручних інструментів на електрообладнання зростає в середньому з 6 м  
2
/год. до 54 - 62 м  / год. 
Шліфування поверхні складає близько 20% від загального обсягу операцій з 
шпаклювання поверхні і 75% за витратами часу при використанні ручних 
інструментів. Застосування пристрою для шліфування дозволяє скоротити не 
тільки час продуктивної роботи, але і час, що витрачається на перехід робітника 
з однієї точки приміщення в іншу і перестановку сходи для обробки верхньої 
частини стіни і стелі. 
Малярські роботи є заключним етапом ремонту, і саме від того, на якому 
якісному рівні вони виконані, залежить загальне враження від виконаних робіт. 
Це трудомісткий процес, якість виконання якого багато в чому залежить від 
можливості рівномірного нанесення матеріалу на оброблювану поверхню. 
Враховуючи дані сучасних нормативних документів, для виконання 
малярних робіт малих обсягів, доцільніше і економічніше використовувати 
ручні інструменти, такі як кисті і валики [29]. 
Основними витратами праці при виконанні малярних робіт є: 
 переміщення сходів або драбини при роботі з пензлем; 
 періодичне наповнення малярської ванночки ЛКМ; 
 необхідність змочування інструменту в ЛКМ, що призводить до вчинення 
зайвих рухів і відповідно збільшенню трудомісткості. 
Скоротити витрати праці дозволяє використання безповітряного  
розпилювача - непрофесійна установка для нанесення матеріалів середньої і 
низької в'язкості. Установка призначена для виконання робіт середнього та 
малого обсягу завдяки простоті в експлуатації, малій вазі і габаритним 
розмірам. 
У порівнянні з пневматичним, метод безповітряного розпилення дозволяє: 
 знизити питому витрату лакофарбових матеріалів на 20-30%; 
 зменшити витрату розчинників на 15-25%, тому може розпорошувати 
більш в'язкі матеріали; 
 збільшити продуктивність праці в 1,5-2 рази у зв'язку з можливістю 
нанесення меншої кількості шарів покриття та збільшення їх товщини. 
Порівняння технічних параметрів фарбувальних агрегатів різного принципу 
дії представлено в таблиці 2.3. 
 
40 
 
Таблиця 2.3 - Порівняння параметрів устаткування забарвлення 
безповітряного принципу роботи 
 Фарбувальні Агрегати Ручні Агрегат 
Технічні агрегати фарбувальні фарбопульти фарбувальний 
характеристики безповіт- високого поршневої низького 
ряного тиску дії тиску 
розпилення 
Макс. робочий     240 240  15,3 
2
тиск, кгс/см  
Потужність ел.     1,1 – 2,2 1  1,85 
двигуна, кВт 
Продуктивність   250 60 
в один шар, 
2
м /час 
Напруга, В 220/380 220 220 220/380 
Макс. в'язкість 200-300 200 110 15-85 
матеріалу, с 
Подача насоса 6,5 3.6 1,4  
макс, л/хв. 
Подача насоса 4,3    
номін., л/хв. 
Дальність до 90 до 40   
подачі, м 
Габарити, мм 950х530х860 920х500х795 130x290x610 186х171х271 
Вага без     
комплектуючих, 62-78 50-75 9 6,5 
кг 
На обробленій за допомогою установки поверхні фарба розподіляється 
більш рівномірно, що забезпечує кращі естетичні якості покриття [16]. 
При роботі з гіпсокартоном важливим завданням є герметизація і 
заповнення пустот між основною стіною і листом гіпсокартону. Особливо це 
актуально при облицюванні гіпсокартоном укосів, коли монтажна піна 
перешкоджає попаданню холодного повітря. 
Монтажна піна продається в балонах двох типів: «аматорських» і 
«професійних». У аматорських він являє собою пластмасовий дзьобик і 
одягненою на нього трубочкою. Мається на увазі, що балон буде витрачений 
весь і одразу. Так як піна в перебігу декількох годин застигне і в трубочці і в 
клапані самого балона. І згодом балон з піною уже непридатний для 
нормального використання. Професійні балони мають спеціальне різьблення 
для кріплення їх на пістолет для монтажної піни. 
41 
 
Пістолет для монтажної піни - це спеціальний інструмент, який дозволяє 
працювати з монтажною піною набагато точніше. Зокрема - видавати дуже 
точні дози монтажної піни і «доставляти» її точно в потрібне місце. 
Особливістю експлуатації пістолета для монтажної піни (справного) є той 
факт, що балон на нього накручений може на ньому залишатися досить довго, 
кілька місяців. При цьому зберігається його миттєва готовність до роботи. Така 
оперативність відкриває ще більші перспективи у використанні монтажної піни 
в процесі ремонту або будівництва. 
Для виконання шпалерних робіт застосовуються традиційні інструменти. До 
нововведень можна віднести лише використання при виготовленні валиком або 
кистей сучасних, більш стійких і довговічних матеріалів. Коштують такі 
матеріали набагато дешевше натурального овечого хутра який застосовувався 
раніше, а крім того, забезпечують і кращу якість в роботі [25]. 
Основним інноваційним пристосуванням для ефективної і якісної роботи з 
кахельною плиткою, є плиткоріз. 
Плиткорізи виділяють електричні і ручні. Правильно експлуатований 
електричний плиткоріз з алмазним диском робить абсолютно прямі зрізи з 
гладкими і злегка закругленими краями, на відміну від гострих країв, що 
виходять від простих плиткорізів і кусачки. Він зазвичай використовується для 
зрізів, які можуть виступати і бути помітними в облицюванні або коли треба 
відрізати шматки плитки шириною менш 6 мм. Електричний плиткоріз (він же 
верстат для різання плитки, він же водяна пила) можна застосовувати для 
різання плиток з м'якою і твердою основою, а також для плиток з каменю. 
Більшість електричних плиткорізів підходять для виконання поточних 
домашніх робіт, і мають конструкцію, що складається з стаціонарного ріжучого 
леза і висувного столика. 
Ручний плиткоріз більш застосуємо в домашніх умовах або при виробництві 
невеликого обсягу робіт. 
В крайньому випадку, замість плиткоріза можна використовувати склоріз, 
цвях, ручну пилку (лобзик) з карбідним лезом, але процедура займе від 5 до 10 
хвилин, в той час як на плиткорізі піде від 5 до 10 секунд. Проте жоден з цих 
способів не дає такого чистого зрізу, як плиткоріз [ 10 ]. 
Для виконання внутрішніх опоряджувальних робіт в приміщеннях великих 
адміністративних і громадських будівель, торгових центрах та ін. доцільно 
використовувати електрообладнання. Застосування засобів механізації 
дозволить значною мірою скоротити трудомісткість і тривалість робіт, а 
відповідно знизити витрати на постійні витрати будівельної організації [ 31]. 
При розмітці фігурної стелі, перенесення вертикальних і горизонтальних 
ліній застосовується ручний лазерний нівелір. Такий інструмент має високу 
швидкість вимірювання, при цьому можливі похибки досить малі [31]. 
 
42 
 
Висновки по розділу 2 
 
1. Лише при безперервному вивченні, впровадженні та контролі 
використання інноваційних технологій в процесі виробництва можливо 
удосконалення технології виконання внутрішніх опоряджувальних робіт За 
результатами проведеного аналізу, найбільш значимими факторами, що 
впливають на процес робіт, є якість використовуваних матеріалів, первісний 
стан поверхні конструкції, а також ефективне використання сучасного ручного 
і електричного обладнання. Важливим є фактор підбору опоряджувальних 
матеріалів з урахуванням конструктивних вимог поверхні конструкцій і 
технологічних умов матеріалів, які будуть використовуватися для подальшої 
обробки поверхні. 
2. В ході вивчення сучасних і вдосконалених традиційних матеріалів для 
внутрішніх опоряджувальних робіт було визначено наступне: використання 
сучасних матеріалів призводить до зміни технологічного процесу: 
забезпечується скорочення тривалості праці за рахунок поліпшених 
характеристик самих матеріалів; спрощується технологічна послідовність 
виконання робіт. 
Використання інноваційних засобів механізації дозволяє значно зменшити 
трудовитрати, підвищити якість готової поверхні і продуктивність робіт, що 
повною мірою можна підтвердити шляхом проведення експериментальних 
спостережень за процесом проведення внутрішніх опоряджувальних робіт у 
житлових приміщеннях. 
 
43 
 
РОЗДІЛ 3 
ДОСЛІДЖЕННЯ ТА АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ВИКОНАННЯ 
ВНУТРІШНІХ ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ 
3.1 Визначення методів проведення досліджень 
Дослідження організаційно-технологічних рішень при виконанні 
внутрішніх опоряджувальних робіт здійснюються у заздалегідь визначених 
організаційно-технологічних умовах в межах певного часу. Тому, визначивши, 
що предметом нормування праці є тривалість виконання доцільної трудової 
діяльності, необхідно детально розглянути конкретні види робіт, в умовах чітко 
визначених робочих місць. Робота завжди виконується в певній послідовності з 
відповідними складовими, тобто по конкретній технології. 
Ефективність виконання кожної роботи характеризується витратами часу, 
необхідного для її виконання. Розбиваючи процес на окремі закінчені операції, 
є можливість вивчивши їх, виявити нераціональні і зайві витрати часу, прямі 
втрати, розробити методи по їх вилученню, для забезпечення ефективності 
роботи та збільшення її продуктивності [15]. 
За складом робочий час неоднорідний. Перш за все, він підрозділяється на 
безпосередньо робочий час і на час перерв у роботі протягом дня. 
Співвідношення цих складових, в залежності від трудового і технологічного 
процесів, може бути різним, як може бути різним їх склад. Тому при 
дослідженнях технологічного процесу правильний облік складових робочого 
дня гарантує отримання точних техніко-економічних характеристик процесу. 
Робочий час складається: 
 час роботи; 
 час перерви. 
На практиці вивчення трудових і виробничих процесів здійснюється за 
рахунок спостережень за послідовністю виконання однієї або комплексу 
операцій - витратами часу. Це один з найважливіших етапів у формуванні 
висновків про економічну та технологічну ефективності виконання робіт для 
складання обґрунтованих організаційно-технологічних моделей [16]. 
Щодо цілей спостереження, особливостей робочого місця і організації 
робіт, існує наступна класифікація методів визначення витрат часу. 
Методи вивчення робочого часу групують за такими ознаками: 
 по виду і меті спостереження, змістом і деталізацією витрат робочого 
часу: 
 хронометраж - метод вивчення витрат часу за допомогою фіксації і 
замірів тривалості виконуваних дій. Точність запису всіх дій - 5-10 
хвилин. Такий спосіб контролю часу дозволяє побачити, на що 
дійсно йде час, виявити дії і об'єкти, які відволікають від основного 
процесу; 
44 
 
 фотографування, яке має наступні різновиди: фотографія робочого 
часу - вид спостереження, при якому вимірюють усі без винятку 
витрати часу виконавця за певний період роботи. У результаті 
отримують точний зріз: чим саме і протягом якого часу займався 
конкретний виконавець; фотографія використання устаткування в 
часі; фотографія виробничого процесу; 
 фотохронометраж; 
 за способом спостереження при вивченні витрат робочого часу: 
 метод безпосереднього виміру тривалості кожного з елементів 
роботи або перерви в роботі шляхом: безперервних вимірювань з 
фіксацією всіх витрат робочого часу; вибіркових замірів; циклічних 
вимірів; 
 метод фіксування кількості випадків повторення тих чи інших видів 
витрат робочого часу в певному інтервалі часу шляхом: 
періодичних спостережень через однакові інтервали часу; миттєвих 
спостережень; 
 по об'єкту спостереження і формою організації роботи на місцях: 
 індивідуальне спостереження (за одним працівником); 
 групове спостереження (за роботою кількох робітників); 
 бригадне спостереження (за роботою бригади); 
 маршрутне спостереження (за працівником, який переміщається по 
певному маршруту; або за декількома працівниками, розміщеними 
настільки далеко один від одного, що спостерігач повинен 
обходити їх робочі місця в процесі спостереження за визначеним 
маршрутом); 
 пікетних спостережень (проводиться на одному місці за рухомими 
об'єктами); 
 по способу спостереження та реєстрації результатів фіксування витрат 
робочого часу може виконуватися; 
 в результаті візуального спостереження безпосередньо спостерігачем за 
показниками простих приладів (годин, секундоміра); 
 за допомогою приладів, які фіксують початок і кінець окремих витрат 
часу, під наглядом працівника; 
 самим працівником (самофотографування); 
 за способом і формою записів результатів спостережень: 
 цифровий; 
 індексний, графічний, фото-і кінозйомка; 
 осцилографічний; 
 комбінований. 
45 
 
На етапі аналізу і висновків складається «нормативний баланс робочого 
часу» на підставі вивченого фактичного балансу всіх зайвих витрат робочого 
часу і прямих його втрат, після проводиться аналіз удосконалень. 
Таким чином, знаходження і аналіз перерахованих вище коефіцієнтів 
дозволяє уявити повну картину впливу змін в організаційному і технологічному 
процесах на динаміку та ефективність роботи будівельника. Порівняння 
отриманих результатів з даними нормативної документації дозволяє виявити 
невідповідності використовуваних норм з фактичними даними, дає привід 
раціоналізувати структуру операцій і поліпшити використання часу робітником 
[18]. 
 
3.2 Мотивація способів і методів експериментальних досліджень 
З метою експериментального визначення раціональних параметрів 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт при використанні сучасних 
будівельних матеріалів та високотехнологічного обладнання, поряд з ручними 
інструментами і вимірювальними приладами, були проведені дослідження 
робочого дня будівельної бригади в умовах будівельного майданчика. 
Метою виконання дослідження було вивчення та аналіз впливу 
застосування сучасних матеріалів і обладнання на технологічний і 
організаційний процеси виконання  опоряджувальних робіт, а також отримання 
практичного підтвердження недостовірності поданих і рекомендованих до 
використання в нормативних документах. Чисельно довести необхідність 
проведення заходів по розробці відповідає останнім стандартам, технологічним 
картам, організаційних методів і моделей виконання робіт. 
 Для досягнення поставленої мети було необхідно вирішити наступні 
завдання: 
 підготувати перелік матеріалів, інструментів та обладнання для 
проведення досліджень; 
 розробити технологічну карту на комплекс внутрішніх опоряджувальних 
робіт, що включає технологічні, організаційні та часові параметри 
робочого процесу; 
 підготувати журнали записів показань приладів для фотографування 
робочого дня. 
Для місця проведення експерименту було обрано житловий будинок, 
розташований за адресою просп. Голосіївський м. Київ (рис. 3.1). 
Будівля 14-типоверхова, цегляне з перекриттями із залізобетонних плит. 
Загальна кількість квартир у будинку - 56, на поверсі - 4. 
Внутрішня обробка при здачі квартир: 
o стіни - штукатурка по цеглі; 
o підлога - стяжка цементно-піщана; 
o стеля - необлицьовані плити перекриття; 
46 
 
o перегородки - цегляна стіна товщиною в ½ цегли; 
o вікна металопластикові; 
o електрика - без розводки по кімнатах. 
Плани приміщень представлені на малюнках 3.2 і 3.3. 
В результаті будівельно-монтажних робіт, після здачі житлового будинку в 
експлуатацію, неможливо відразу почати роботи з внутрішнього оздоблення 
приміщень. Спочатку виконуються попередні роботи, метою яких є підготовка 
поверхні до подальшої обробки. 
 
 
 
2
Загальна площа поверху 392,16 м  
2
Житлова площа квартир на поверсі 164,50 м  
2
Загальна площа квартир на поверсі 320,94 м  
Кількість квартир на поверсі 4 
в т.ч. двокімнатних 2 
в т.ч. трикімнатних 2 
 
Рис. 3.1. План поверху будівлі. Місце проведення дослідницьких робіт 
47 
 
 
 
 Г
А: 3,57 м2
Р: 8,50 м F
 В
 А: 14,48 м2 А: 1,28 м2
Р: 15,71 м Р: 4,58 м
 А: 4,39 м2
Р: 8,84 м
 
 А: 18,33 м2 А: 17,18 м2
Р: 17,35 м Р: 24,56 м
 
 
Б
 
 А: 17,49 м2
А: 13,32 м2 Р: 17,53 м
Р: 14,89 м
 
 
А А: 3,89 м2
Р: 8,84 м
 
 3 200 4 300 450 3 150
 
1 2 3 4 5
 
Рис. 3.2. План 3-х кімнатної квартири 
 
 
 Ж
 
 А: 14,78 м2
Р: 14,79 м
 
 Е
А: 2,81 м2
 Р: 6,73 м
А: 18,33 м2
 Р: 17,35 м
А: 1,16 м2
Р: 4,33 м
 
 А: 9,64 м2
Р: 16,45 м
 А: 14,48 м2
Р: 15,71 м
 Д
А: 1,62 м2
 Р: 5,28 м А: 3,57 м2
Р: 8,50 м
 Г
 
 450 4 300 3 200
 
6 7 8 9
 
 
 
Рис. 3.3 План 2-х кімнатної квартири 
3 500 6 300 900
1 500 5 700 3 500
F
48 
 
 
До підготовчих робіт відносяться: 
 
1. Перевірка горизонтальності підлоги. Багато робіт, такі як: укладання 
кахельної плитки, встановлення гіпсокартонних листів на клей, пристрій 
перегородок і т.п., виконується лише за умови ідеальної рівної підлоги. У разі 
відхилень від норм слід проводити роботи з вирівнювання поверхні. 
Здебільшого це стосується вторинного ринку житла. На сьогоднішній день, при 
здачі будівель, підлогу що є залитою цементно-піщаною стяжкою по 
залізобетонних плитах перекриття. 
2. Перевірка вертикальності стін і кутів. За умовами здачі приміщення в 
експлуатацію, стіни покриваються шаром штукатурки. В залежності від якості 
роботи і первісного складу штукатурного розчину, може знадобитися зняття 
частини або всього штукатурного шару, для уникнення осипання штукатурки з 
плином часу. 
3. Роботи з проводки кабелів електроживлення виконуються виконавцями 
до початку влаштування стін та перегородок [12]. 
Тривалість виконання замірів - з грудня 2018 р по червень 2019 р. за 
участю 2-х комплексних бригад у складі 3-х і 4-х виконавців. Будівельні 
бригади виконували роботу протягом п'яти робочих днів з 830 до 1700. 
Спостереження за роботою робочих проводилося щодня по 3 - 4 години 
першої або другої половини дня. 
 Фотографування робочого дня дало можливість визначити склад робочого 
дня робочих, час на виконання роботи й відпочинку (табл. 3.1). 
На площі двох приміщень передбачається виконати наступні роботи: 
 вирівнювання несучих стін; 
 монтаж перегородок з ГКЛ по металевому профілю; 
 пристрій підвісної стелі з ГКЛ; 
 шпаклівка поверхні стін і стелі; 
 фарбування поверхні стін і стелі; 
 обклеювання стін шпалерами; 
 кладка керамічної плитки; 
 пристрій підлогового покриття - ламінату. 
 
 
49 
 
Таблиця 3.1 - Усереднені дані про графік роботи виконавців 
№ Час Процес Виконувані операції 
30 45
1 8  – 8  Час підготовчої Час, що витрачається 
роботи робітниками на зміну 
повсякденного одягу на 
спеціальний одяг - робочий. 
45 10 
2 8  - 9 Час обслуговування Перевірка виконаної роботи, 
робочого місця підготовка приміщення або місця 
для подальшої роботи, підготовка 
матеріалів та обладнання. 
10 00
3 9  - 12  Час оперативної Виконання основної роботи. 
роботи 
00 45 
4 12  - 12 Час на обід,  
відпочинок, 
особисті потреби 
45 30
5 12  – 16  Час оперативної Виконання основної роботи. 
роботи 
30 50 
6 16  - 16 Час на Переміщення опоряджувального 
обслуговування матеріалу у разі потреби, 
робочого місця очищення інструменту, 
прибирання місця роботи. 
50 00
7 16  – 17  Час на завершення Зміна спецодягу, час на особисті 
роботи потреби. 
 
У процесі проведення хронометражних спостережень за одиницю 
2
вимірювань приймалася одиниця площі (1 м ), одиниця довжини (1 м.п.), 
одиниця обсягу (1л), тобто закінчення виміру тривалості роботи відповідало 
закінченню роботи виконавця на заданій площі. Наприклад тривалість 
2 
нанесення шпаклювальної суміші є часом шпаклювання 1 м поверхні в один 
шар [30]. 
Для отримання ймовірнісної характеристики точності оцінювання 
отриманих при хронометражних спостереженнях даних використовуємо метод 
довірчих інтервалів, при цьому коефіцієнт довіри γ приймаємо рівним 0,9. 
Для знаходження довірчого інтервалу скористаємося розподілом 
Стьюдента з n-1 ступенем свободи. 
/
                                      X μ                                              (3.1) 
n1
/
σ(X )
n
 
50 
 
Вибіркове середнє визначаємо за формулою 
1 n
                                  x/   x                                                          (3.2)      
i
n i1
де n - кількість вимірювань; 
хi - відхилення. 
При цьому вибіркова дисперсія визначається як: 
1 n
σ2   (x x/)2
i
n
                                    i1                                                      (3.3) 
             По таблиці квантилів розподілу Стьюдента  для n-1 знаходимо 
квантиль рівня. За умовою 
                                     α1γ10,90,1                                                 (3.4) 
З цього знаходимо довірчий інтервал 
                                                                                    
σ σ
x/  t (n1) ;x/  t (n1)
1α 1α
         n1 n1                                          (3.5) 
Дані про процес хронометражних спостережень і розрахунок довірчого 
інтервалу наведені в таблиці 3.1. Хронометражні виміри виконувалися згідно з 
переліком робіт по наступним нормативним документам[14,30]. 
3.3 Аналіз результатів проведення експериментальних даних 
У результаті обробки результатів хронометражу була сформована таблиця 
даних робочих процесів, що проходять протягом дня на об'єктах. 
При формуванні таблиці були взяті в розрахунок усереднені дані техніко-
економічних показників. Обґрунтуванням цього рішення є: 
 неможливості відстежувати роботу всіх членів бригади одночасно; 
 враховуючи технологічні перерви в процесі виконання деяких робіт, 
протягом яких є можливість виконувати іншу роботу. Враховуючи графік 
роботи будівельників, немає можливості простежити за безперервним 
перебігом виконання окремих робіт. 
Тому при обробці результатів виділялися процеси, які входять в окремі 
види робіт (по ДБН), але, перериваючись по завершенню яких, робітники не 
порушать технологічних особливостей процесу і не знизять якість кінцевого 
результату. 
Результати спостережень наведені у таблиці 3.2. 
51 
 
Таблиця 3.3- Результати спостережень за виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт 
Вик. 
обсяг 
№ Од. Вартість Кільк. 
Найменування робіт робіт 
п/п вим. робіт, грн. осіб 
за 
1 год. 
1 2 3 5 6 7 
1 Ґрунтування стін бетонних, м² 179,86 4 1 
цегляних 
2 Розмітка поверхні під монтаж м² 12,5 14 2 
ГК на стіни (клей) 
3 Монтаж внутрішніх укосів ГК м.п. 10,93 45 3 
4 Монтаж ГК на стіни (клей) м² 16,61 47 2 
5 Монтаж каркаса стін м² 6,75 33 2 
6 Монтаж каркаса перегородок м² 4,97 33 2 
7 Закладка мінеральної вати м² 12 6 1 
8 Монтаж каркаса стель підвісних м² 2,21 35 2 
стель (простий) 
9 Монтаж каркаса стель підвісних м² 0,45 75 2 
стель (складний) 
10 Монтаж ГК на стіни і м² 21,6 14 2 
перегородки 
11 Монтаж ГК на стелю м² 10,28 20 3 
12 Шпаклівка стін ГК під шпалери м² 26,82 20 1 
13 Шпаклівка стін ГК під м² 3,54 30 1 
фарбування 
14 Шпаклівка стелі ГК м² 4,23 35 1 
15 Ґрунтовка укосів і арок м.п. 169,5 5 1 
16 Ґрунтовка стель м² 41,2 6 1 
17 Фарбування стелі м² 8,69 20 1 
18 Фарбування стін м² 13,03 15 1 
19 Забарвлення укосів м.п. 9,85 20 1 
20 Обклеювання стін готовими м² 3,16 20 2 
шпалерами 
21 Обклеювання шпалерами під м² 3,16 15 2 
фарбування 
 
 
52 
 
За результатами аналізу виявлено: при влаштуванні підвісної стелі 
потрібно мінімум троє виконавців; мінімально допустима кількість чоловік на 
площі ведення робіт, з обліків монтажу натяжної стелі (монтаж проводять 
працівники, які не входять до складу робочої бригади) - двоє. 
 
3.4 Аналіз та перевірка результатів експериментальних досліджень з 
використанням ПК АВК-5 
 
Аналіз ефективності виконання внутрішніх опоряджувальних робіт з 
застосування сучасного обладнання та матеріалів з поліпшеними 
характеристиками властивостей, можна виконати на підставі порівняння 
техніко-економічних показників за даними експерименту і даними, взятими з 
нормативних документів, зокрема ДБН Д.2.2 -15-99. [14] 
Основним критерієм оцінки ефективності виконання робіт є вироблення і 
тривалість робіт. 
Судити про зміни виробітку можливо шляхом перерахунку трудомісткості 
процесу та окремих його робіт, отриманих при складанні локального 
кошторису програмним комплексом АВК-5 і чисельних значеннях вироблення з 
таблиці 3.3. 
Тривалість робіт розраховується з урахуванням технологічних перерв, 
ґрунтуючись на даних про трудомісткість робіт і складі бригади. 
Порівняльний аналіз трудомісткості, вироблення і тривалості наведено в 
таблиці. 3.4. 
Спираючись на дані таблиці 3.4 можна зробити висновок, що в 90% 
випадків фактична трудомісткість робіт, при виконанні яких використовуються 
сучасні матеріали та обладнання, знижується в середньому на 50-60%. 
Зниження трудомісткості, як основного показника ефективності виконання 
робіт дає можливість скоротити кількість робітників у будівельній бригаді, не 
знижуючи при цьому якості і не збільшуючи тривалість робочого процесу. 
Фарбування відкосів виділяється в прайс-листах на опоряджувальні роботи 
окремим пунктом, в нормативних документах фарбування укосів входить у 
роботу по фарбуванню стін; використовувані нормативні документи не містять 
даних про пристрій гіпсокартонних листів «на клей», високоякісного 
фарбування укосів, підшивці ГК на металевий каркас підвісної стелі або 
пристрій покриття з ламінату, тому немає можливості провести порівняння з 
даними, отриманими в результаті експерименту. 
Як показує практика, для виконання 60% усіх робіт по внутрішній обробці 
2
приміщенні малих або середніх обсягів до 100 м  потрібно лише один 
кваліфікований робітник. У таких робіт як установка гипсокартона або 
обклеювання стін рулонними матеріалами задіяно дві, максимум три людини. 
 
53 
 
Таблиця 3.4 - Порівняльний аналіз даних розрахунку в ПК АВК-5 і 
2
експериментальних даних на 100 м  
№ Найменування робот Трудомісткість, Вироблення Тривалість, 
п/п люд.год.  м² /год. год. 
ПК ЕД ПК ЕД ПК ЕД 
АВК АВК АВК 
1 2 3 4 5 6 7 8 
1 Улаштування стяжок 56,25 47,84 1,78 2,09 28 24 
цементних товщиною 20 
мм 
2 Влаштування покриттів на 167,48 113,63 0,60 0,88 168 114 
цементному розчині з  
плиток 
керамічних 
багатокольорових 
3 Влаштування двосторонніх 330,03 264,02 0,3 0,19 165 132 
гіпсокартонних  
перегородок 
типу "KNAUF" по 
металевому каркасу 
4 Монтаж листів — 44,84 — 2,23 — 22,42 
гіпсокартону на стіни «на  
клей» 
5 Підшивка стель — 58,14 — 1,72 — 19 
гіпсокартонними листами 
по металевому каркасу 
6 Облицювання поверхонь 308,55 289,86 0,32 0,35 313 290 
стін карнизними, 
плінтусні та кутовими 
елементами керамічними 
глазурованими плитками 
по цеглі і бетону 
7 Шпаклівка стін 79,9 55,4 1,25 1,81 80 56 
мінеральною шпаклівкою 
"Cerezit" 
8 Шпаклівка укосів 79,9 28,25 12,5 3,54 80 28 
мінеральною шпаклівкою 
"Cerezit" 
9 Шпаклівка стель 103,5 66,85 0,97 1,49 103 67 
мінеральною шпаклівкою 
"Cerezit" 
 
 
 
54 
 
 Продовж. табл. 3.4 
1 2 3 4 5 6 7  8 
10 Високоякісне фарбування 103,12 78,23 0,97 1,28 103 78 
стін полівінілацетатними  
водоемульсійними 
складами по гіпсокартону 
 
11 Високоякісна фарбування — 10,74 — 9,31 — 11 
укосів полівінілацетатними  
водоемульсійними 
складами по гіпсокартону 
 
12 Високоякісна фарбування 134,14 98,01 0,75 1,02 134 98 
стель полівінілацетатними  
водоемульсійними 
складами по гіпсокартону 
 
13 Декоративна штукатурка 176,55 58,13 0,57 1,72 177 58 
вапняним розчином по  
гіпсокартону стін 
 
14 Обклеювання стін 41,08 49,38 2,43 2,03 21 25 
простими і середньої 
щільності  
шпалерами,листовим 
матеріалам, гіпсобетонним 
і гіпсолітових поверхням  
 
15 Влаштування покриттів з — 22,22 — 4,5 — 11 
ламінату 
 
Примітка. ЕД - результати експериментальних досліджень; ПК АВК - 
результати розрахунку в програмному комплексі АВК-3-2.7.0. 
 
Ґрунтуючись на дані нормативних документів [15], - основні нормативні 
документи стосуються внутрішньої обробки приміщення, неможливо 
попередньо прорахувати тривалість виконання окремих видів робіт за рахунок 
відсутності переліку складу робіт і відповідно норми часу для розрахунку 
трудомісткості. 
 
55 
 
3.5 Дослідження технологічних інструкцій до виконання робіт по 
монтажу гіпсокартонних листів на монтажному клею, шпаклювальних 
робіт із застосуванням сучасних технологій 
 
В результаті того, що 90% всіх внутрішніх опоряджувальних робіт 
виконуються виконавцями, не пов'язаними договірними відносинами з 
великими будівельними організаціями, виникає питання правових відносин між 
замовником і виконавцем. 
Основним критерієм оцінки роботи виконавців для замовника є якість і 
тривалість виконання ряду робіт, які потрібно виконати на площі одно-або 
багатокімнатної квартири[17]. 
Маючи у своєму підпорядкуванні велику кількість співробітників, будь-яка 
будівельна організація здатна надати для виконання конкретної роботи (кладка 
кахелю, шпаклювальні роботи) фахівця, який не буде зайнятий на даному 
об'єкті протягом усього строку проведення внутрішніх опоряджувальних робіт. 
Його присутність обмежиться терміном виконання безпосередньо його роботи, 
після закінчення якої, йому на зміну прийдуть робітники іншої спеціалізації. 
Таким чином, використовуючи типові схеми виконання робіт, відомі 
обсяги і дані сучасних нормативів, організація може з точністю до 85% 
прорахувати тривалість виконання всього комплексу робіт. Причинами 
збільшення тривалості робіт в цьому випадку може бути несвоєчасна доставка 
замовником будівельних матеріалів і витратних деталей на обладнання, за що 
він може понести грошові витрати у вигляді пені за умовами договору. 
Робота з будівельниками які не перебувають у штаті будівельних 
організацій як правило обходиться замовникові дорожче, але повністю 
окупається якістю виконання робіт. 
Основним недоліком роботи при цьому є відсутність договору між 
замовником і виконавцем. Терміни виконання робіт при цьому будуть 
обумовлені робочими щодо попереднього досвіду в роботі без чітких дат. 
Одним з недоліків такого співробітництва буде також відсутність схеми 
організації робіт і графіка руху робітників по площі приміщення. Це зумовлено 
відсутністю в нормативних документах розроблених схем робочого місця при 
виконанні робіт, в яких застосовуються сучасні матеріали або внесені зміна в 
організаційно-технологічні заходи при виробництві робіт. 
Відсутність можливості зіставити етапи виконання робіт з яким-небудь 
підтверджуючим це документом дозволяє відступити робочим від 
рекомендованої технологічної послідовності, тим самим скоротити терміни 
робіт за рахунок зниження їх якості, що може виявиться в період експлуатації 
приміщення [17]. 
Тому головним питанням забезпечення обізнаності замовника при 
технологічних аспектах виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, а також 
56 
 
про організаційні особливості процесу є необхідність переглядати існуючі та 
розробляти нові організаційно-технологічні рекомендації на виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт з урахуванням впровадження у 
виробництво сучасних матеріалів і технологій [17]. 
У процесі експериментальних спостережень і подальшого аналізу даних 
(табл. 3.4) були обрані дві роботи, дані про трудомісткість і тривалість яких 
значною мірою відрізнялися від даних нормативів по цим роботам, або 
відсутні. 
На підставі вищесказаного, для перевірки відповідності фактичних даних і 
даних нормативних документів, а також для розробки карт трудових процесів, 
які раніше не розглядалися, були виділені наступні роботи: 
 вирівнювання несучих стін за рахунок установки ГКЛ «на клей»; 
 пристрій підвісної стелі з ГКЛ; 
 шпаклювання стін і стелі; 
Робота 1 - вирівнювання несучих стін за рахунок установки ГКЛ на 
монтажний клей. 
Найбільш ефективний спосіб вирівнювання внутрішніх стін і перегородок 
є монтаж гіпсокартонних листів (ГКЛ). На відміну від процесу 
оштукатурювання, найбільш поширеного способу, установка ГКЛ дозволяє 
скоротити трудомісткість і знизити тривалість робіт, виключити утворення 
тріщин у разі можливої деформації поверхні, знизити трудомісткість виконання 
подальших опоряджувальних робіт, а так само дозволяє виключити 
використання всякого роду «мокрих» процесів, які пов'язані із застосуванням 
штукатурних і кладок розчинів, а також цементних і бетонних сумішей, 
необхідних для спорудження монолітних конструкцій. 
Протягом усього етапу виконання  виконується наступний контроль: 
o контроль за розміткою поверхні, що вирівнюється: визначення величини 
відхилення від вертикалі і горизонталі з подальшим вибором виду маяків; 
o контроль за чистотою поверхні, що вирівнюється; 
o контроль за вирівнюванням маяків під задану площину (горизонтальність, 
вертикальність); 
o контроль при монтажі ГКЛ: відстеження можливого відхилення ГКЛ від 
проектного положення за рахунок усадки монтажного клею в період його 
схоплювання. 
В залежності від величини відхилення стіни (перегородки) від проектного 
положення виконують один із двох видів маяків - суцільний або точковий. 
Вибір виду маяків визначається виходячи з відстані між внутрішньою 
поверхнею гіпсокартонних листів і максимально віддаленою від неї точкою на 
поверхні конструкції (Lmin) (табл. 3.5). 
 
 
57 
 
Таблиця 3.5 - Визначення виду маяків 
Величина відхилення від 
Пристрій Пристрій 
проектного положення на 1 м  
точкових маяків суцільних маяків 
довжини конструкції Lmin 
до 2 см +  
від 2 до 5 см + + 
від 5 до 10 см  + 
 
Основні умови виконання робіт з монтажу ГКЛ на монтажний клей - 
наявність вільного місця біля вирівнюємої площини. Як показали досвідчені 
дослідження, для безперешкодного монтажу необхідно і достатньо вільного 
місця на 1800 мм від стіни; для розфарбовування ГКЛ по заданим розмірам, 
вільна площа 1,2 · l х 1,2 · b, де l і b - розміри ГКЛ. [17] 
З урахуванням безперервності робіт, що обумовлюється часом 
схоплювання монтажного клею, в межах досяжності виконавців повинні 
знаходитися використовувані інструменти, матеріали, підручні засоби. 
Роботу з монтажу ГКЛ рекомендується вести від прорізів або кутів 
приміщення, в останню чергу закриваючи під- і надвіконні зони. 
Після очищення від пилу поверхні конструкції рекомендується 
ґрунтування поверхні, після чого слід почекати час до установки маяків 
витрачається на висихання поґрунтованої поверхні (близько 10 хв. при 
температурі не нижче 18°С). 
Слід вичекати час до повного висихання монтажного клею (≈ 24 години) 
при установці маяків для надійного подальшого кріплення до них і виведення в 
проектне положення гіпсокартонних листів. 
Для визначення тривалості технологічного простою, необхідного для 
повного висихання монтажного клею, в період виконання робіт по 
влаштуванню маяків, враховуються обсяги суміші яку наносять на 
вирівнювальну поверхню. У разі влаштування точкових маяків, для визначення 
використовуваного об'єму монтажного клею, слід врахувати товщину пластини 
ГКЛ (рис. 3.4). 
Для визначення тривалості висихання монтажного клею щодо величини 
відхилення поверхні від проектного положення при влаштуванні суцільних і 
точкових маяків рекомендується використовувати наступну формулу [17]: 
 
 
t 2,8907Ln(L )0,6695
                               min                                           (3.6) 
 
58 
 
 
 
Рис. 3.4 - Математична залежність між величиною відхилення поверхні, 
що вирівнюється від проектного положення і тривалістю висихання 
монтажного клею на 1 м.п. поверхні. 
 
 
59 
 
З обліку технологічної послідовності виконання робіт, ваги та габаритів 
використовуваних матеріалів (ГКЛ розміром 500,600 і 1200-шириною, 2500, 
2700, 3000, 3300 довжиною, і 10,12,14,16 мм товщиною), рекомендується 
приймати двох чоловік в складі ланки робочої бригади. 
Для визначення загальної тривалості робіт слід враховувати час окремих 
операцій і технологічних перерв. В залежності від товщини використовуваного 
при виготовленні маяків ГКЛ змінюється тривалість технологічної перерви - 
часу на висихання монтажного клею. Відповідно, змінюється загальна 
тривалість робіт (рис. 3.5). [17] 
2
Зміна трудомісткості, при однакових обсягах робіт (м  поверхні, що 
вирівнюється), відбувається за рахунок зміни обсягу монтажного клею 
необхідного для виконання робіт на заданій площі. Для визначення повної 
трудомісткості робіт, рекомендується враховувати отриманих 
експериментальним шляхом норми часу (Нвр) (табл. 3.6). 
 
Таблиця 3.6 - Норми часу для операцій з вирівнювання стін і перегородок 
Рекомендована 
Вироблення норма часу, 
Найменування операцій 2 2
 Нвыр, м /час час/м  
Нвр 1/ Нвыр  
Розмітка поверхні 3,42 0,29 
Підготовка поверхні 3,31 0,30 
Пристрій маяків 18,92 0,053 
Набрезк клейового розчину на 
6,40 0,17 
поверхню стіни 
Установка гіпсокартонних листів з їх 
12,64 0,079 
кріпленням дюбелями 
 
Трудомісткість буде дорівнювати: 
 
                               Q   H V ,                                             (3.7) 
вр оп
i1 i i
2
       де Нвр - норма часу окремої операції, час/ м ; 
2
Vоп - обсяг робіт окремої операції, м . 
Відповідно тривалість робіт: 
Q
П 
                                                    N ,                                              (3.8) 
де N - кількість виконавців. 
60 
 
 
 
Рис. 3.5 - Чисельна залежність між величиною відхилення поверхні, що 
вирівнюється від проектного положення і загальною тривалістю процесу  на 1 
м.п. поверхні. 
 Технологічними інноваціями у виробництві робіт є способи оформлення 
внутрішніх і зовнішніх кутів. 
Для оформлення внутрішніх і зовнішніх кутів рекомендується 
використовувати цілісний ГКЛ. [17] 
61 
 
Для оформлення внутрішнього кута визначаються розміри граней, тобто 
відстань до чистового кута. На певній відстані від краю ГКЛ з виворітного боку 
прокреслюється лінія перегину. За допомогою ножа для ГКЛ під металеву 
лінійку по прокресленій лінії ріжеться шар картону і частина гіпсової панелі і 
потім переламується по лінії зрізу (рис. 3.6). Утворений перегин тримається за 
рахунок одного залишившегося шару картону. 
Одержаний куточок прикладають до стіни, на яку попередньо було завдано 
монтажний клей, вивіряють рівнем і закріплюють додатково дюбелями. 
Для оформлення зовнішнього кута виконуються ті ж заходи, що і для 
внутрішнього: визначення довжин граней, нанесення на внутрішню сторону 
ГКЛ лінії розрізу, розрізання ГКЛ. [17] 
 
 Вирівнюють 
Розрізується 
 поверхню 
шар картону 
 
 
Нерозрізний 
 
шар картону 
 
 
 
Рис. 3.6. Суцільний внутрішній кут 
Утворений в результаті зламу краю ГКЛ зрізують під кутом 45° (рис. 3.7) 
по всій довжині аркуша. 
 Розрізується 
 шар картону 
 
Вирівнюють Нерозр ізний 
 поверхню шар картону 
 4
45° 5°
 
 
 
Рис. 3.7. Суцільний внутрішній кут 
 
Одержаний куточок прикладають до стіни, на яку попередньо було завдано 
монтажний клей, вивіряють рівнем і закріплюють додатковими дюбелями. 
Робота 2 - шпаклювання стін і стелі. 
Необхідність шпаклювати поверхню стін і стель виникає в процесі 
проведення капітальних і косметичних ремонтних робіт в наслідок [17]: 
 зміни або створення інтер'єру приміщення; 
 усунення мікро і макро тріщин в несучих і ненесучих конструкціях. 
62 
 
Нанесення шпаклювальної суміші виконується з метою вирівнювання 
поверхонь будівельних конструкцій, надання їм однорідності з подальшою 
обробкою фарбами, покриттям захисними речовинами або обклеюванням 
плівковими матеріалами. 
Вид і матеріали конструкції, а також вид лицьового матеріалу для 
подальшої обробки, впливає на організацію трудового процесу, вибір 
технологічних параметрів, а так само на загальну тривалість робіт по 
шпаклюванню поверхні конструкцій. 
Поліпшені властивості шпаклювальних сумішей, які залежать від складу, 
розміру частинок і в'язкості, дозволяють знизити витрату матеріалу, підвищити 
легкоукладальність при нанесенні на стіни і стелю, скорочуючи час на 
шліфовку поверхні, тим самим, знижуючи трудомісткість робіт і загальну 
тривалість. 
Контроль за виконанням робіт з нанесення на поверхню стін і перегородок 
усередині приміщення шпаклювальної суміші має наступні етапи: 
 контроль за якістю очищення поверхні від пилу, бруду, жирів, 
частинок старого розчину; 
 контроль за зміцненням стикувальних швів конструкцій, можливих 
місць тріщиноутворення, внутрішніх і зовнішніх кутів; 
 контроль за якістю нанесення суміші; 
 контроль у процесі шліфування оброблюваної поверхні; 
 перевірка відхилення зашпакльованої поверхні від заданої площини. 
Залежно від виду оброблюваної поверхні відбуваються зміни в 
технологічній послідовності проведення шпаклювальних робіт. Змінюється 
кількість накладених шарів суміші, розміри площі для нанесення суміші, а 
також час технологічних перерв, пов'язаних з висиханням кожного шару 
шпаклівки. 
Використання шпаклювальних сумішей з різним розміром зерен 
обумовлюється товщиною накладаємого шару і глибиною нерівностей 
поверхні. При глибині нерівностей від 2 до 5 мм, рекомендується 
використовувати вирівнювальну (стартову) шпаклівку з розміром зерен від 300 
до 1000 мікрон, призначену для попереднього вирівнювання поверхні 
конструкції. Вибір виду вирівнюючої шпаклівки залежить від умов експлуатації 
приміщення і її основних характеристик. При глибині нерівностей до 2 мм - 
фінішну шпаклівку (шпаклівку другого шару) з розмірами зерен менше 300 
мікрон, призначену для отримання поверхні, повністю готової до нанесення 
лицьового опоряджувального покриття. Її вибір залежить від тих вимог, які 
пред'являють їй матеріали покриття. 
При наявності стикових швів конструкції для їх зміцнення 
використовується армована стрічка (паперова перфорована стрічка, сітки, 
самоклеюча склотканинна стрічка і т.д.). Паперову і самоклеючу стрічки 
63 
 
рекомендується застосовувати для зміцнення швів між листами гіпсокартону. 
Сітку рекомендується застосовувати для зміцнення місць тріщиноутворення 
оштукатурених і бетонних поверхонь. Для зміцнення зовнішніх кутів 
рекомендується застосовувати перфоровані алюмінієві (25 x 25 мм) або 
пластикові (20 х 20 мм; 31 х 31мм) куточки. 
Після очищення поверхні конструкції рекомендується ґрунтування 
поверхні, після чого слід вичекати час на висихання поґрунтованої поверхні до 
нанесення першого шару шпаклювальної суміші. 
Після нанесення кожного шару потрібно виждати час до повного 
висихання шпаклювальної суміші, що складає 2 - 8 годин в залежності від 
товщини шару, матеріалу шпаклівки та температури повітря в приміщенні. 
Після цього проводити шліфування поверхні. 
Зміна трудомісткості робіт відбувається в залежності від матеріалу 
поверхні, наявності шва між частинами конструкції, за рахунок зміни кількості 
нанесених шарів шпаклювальної суміші. 
Для визначення повної трудомісткості робіт рекомендується враховувати 
отриманих експериментальним шляхом норми часу (Нвр) (табл. 3.7). 
 
Таблиця 3.7 - Рекомендовані норми часу на виробництво шпаклювальних 
робіт 
Рекомендована 
Вироблення норма часу, 
Найменування операцій 2 2
Нвыр, м /час час/м  
Н 1/ Н
       вр выр  
Шпаклювання стін 
Ґрунтування поверхні 43,5 0,023 
Нанесення першого шару шпаклівки 3,2 0,31 
Шліфування шару 3,4 0,29 
Нанесення другого шару шпаклівки 5,3 0,19 
Шпаклювання стель 
Ґрунтування поверхні 37,2 0,027 
Нанесення першого шару шпаклівки 2,8 0,36 
Шліфування шару 1,9 0,53 
Нанесення другого шару шпаклівки 4,7 0,21 
 
Зміна тривалості і відповідно трудомісткості відбувається залежно від 
обраного матеріалу для зміцнення шва між гіпсокартонними листами [17]. 
При використанні сітки або самоклеючої стрічки рекомендується наносити 
на 1 шар більше або використовувати стартову вирівнюючу шпаклівку з більш 
великими гранулами. Рекомендації обумовлені тим, що при усадці суміші на 
64 
 
обробленій поверхні проступають контури сітки (стрічки). Середня кількість 
нанесених шарів - 5. 
Використання перфорованої паперової стрічки дозволяє скоротити 
кількість шарів за рахунок властивостей самого паперу, який при взаємодії зі 
шпаклювальною сумішшю частково розмокає і при висиханні суміші з 
урахуванням усадки утворює рівну поверхню. Середня кількість шарів - 4. 
При різних характеристиках оброблюваної поверхні рекомендується для 
визначення трудомісткості робіт використовувати дані таблиці 3.6. 
Для визначення загальної тривалості робіт слід враховувати час окремих 
операцій і технологічних перерв. Залежно від виду матеріалу для зміцнення 
шва змінюється кількість нанесених шарів. Відповідно, змінюється загальна 
тривалість робіт (табл. 3.8). 
2
Таблиця 3.8 - Трудомісткість шпаклювальних робіт на 100 м  
№ Склад робіт Трудомісткість, Трудомісткість, 
п/п  чол.-год (стіни) чол.-год (стеля) 
1 2 3 4 
Шпаклювання по бетону стін 
1 Ґрунтування поверхні 23 27 
2 Нанесення 1-го шару стартовою 310 360 
шпаклівкою 
3 Шліфування поверхні 190 530 
4 Ґрунтування поверхні 23 27 
5 Нанесення 2-го шару стартової 290 210 
шпаклівки 
6 Шліфування поверхні 190 530 
7 Ґрунтування поверхні 23 27 
8 Нанесення третього шару 290 210 
фінішної шпаклівки 
9 Шліфування поверхні 190 530 
10 Ґрунтування поверхні 23 27 
11 Нанесення 4-го шару фінішної 290 210 
шпаклівки 
12 Шліфування поверхні 190 530 
Загальна трудомісткість 2032 3218 
Шпаклювання по штукатурці стін 
1 Ґрунтування поверхні 23 27 
Нанесення 1-го шару фінішної 310 360 
2 шпаклівки 
3 Шліфування поверхні 190 530 
4 Ґрунтування поверхні 23 27 
Нанесення 2-го шару фінішної 290 210 
5 шпаклівки 
6 Шліфування поверхні 190 0,53 
Загальна трудомісткість 1026 1684 
65 
 
Продовж. табл. 3.8 
1 2 3 4 
Шпаклювання по гіпсокартону стін (сітка / самоклеюча стрічка) 
1 Ґрунтування поверхні 23 27 
Зміцнення шва стартовою 103 132 
2 шпаклівкою 
3 Шпаклювання стику 1-й шар 15 47 54 
см стартовою шпаклівкою 
4 Шпаклювання стику1-й шар15см 47 54 
5 Шпаклювання стику 2-й шар 15 190 530 
см  
6 фінішною шпаклівкою 23 27 
7 Шліфування поверхні 93 108 
8 Ґрунтування поверхні 190 530 
9 Шпаклювання стику 3-й шар 30 23 27 
см  
10 Стартовою шпаклівкою 310 360 
11 Шліфування поверхні 190 530 
12 Ґрунтування поверхні 23 27 
Нанесення 4-го шару фінішної 
13 шпаклівки 290 210 
14 Шліфування поверхні 190 530 
Загальна трудомісткість 1742 3146 
Шпаклювання по гіпсокартону стін (перфорована паперова стрічка) 
1 Ґрунтування поверхні 23 27 
Зміцнення шва стартовою 
2 шпаклівкою 103 132 
Шпаклювання стику 1-й шар 15 
3 см  47 54 
4 фінішною шпаклівкою 190 530 
5 Шліфування поверхні 23 27 
6 Ґрунтування поверхні 93 108 
Шпаклювання стику 2-й шар 30 
7 см  190 530 
8 фінішною шпаклівкою 23 27 
9 Шліфування поверхні 310 360 
10 Ґрунтування поверхні 190 530 
Нанесення третього шару 
11 фінішної шпаклівки 23 27 
12 Шліфування поверхні 290 210 
13 Ґрунтування поверхні 190 530 
Загальна трудомісткість 1695 3092 
66 
 
Висновки по розділу 3 
 
1. Як показав аналіз, найбільш ефективними методами, для проведення 
спостережень за процесом виконання внутрішніх опоряджувальних робіт у 
житлових приміщеннях та аналізу отриманих результатів є методи 
хронометражу і фотографування робочого процесу. Результатом аналізу та 
обробки отриманих даних став час виконання робіт та окремих операцій. 
Підтвердженням достовірності отриманих результатів стало визначення 
довірчого інтервалу за методом Стьюдента з коефіцієнтом довіри 0,9. 
2. Порівняльний аналіз експериментально отриманих даних і результатів 
розрахунку трудомісткості робіт за даними нормативних документів 
підтвердило припущення про можливість скорочення термінів виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт і, відповідно, трудомісткості робіт завдяки 
використанню у виробництві сучасних будівельних матеріалів і обладнання. 
3. На підставі аналізу отриманих результатів і раніше проведеному аналізі 
сучасних технологій були проаналізовані технологічні інструкції на виконання 
двох видів робіт: монтаж гіпсокартону на монтажному клею, шпаклювання 
поверхні стін і стелі. Роботи були обрані як найбільш поширені в практиці 
виконання внутрішніх опоряджувальних робіт, а також виходячи з умови, що 
вони безпосередньо впливають на зовнішній вигляд готової поверхні. Для 
кожної з робіт було отримано час виконання окремих операцій, яке враховує 
відхилення поверхні стіни від проектного положення. Для роботи з монтажу 
гіпсокартону на монтажному клею отримані залежності термінів висихання 
монтажного клею від величини відхилення поверхні, що вирівнюється від 
проектного положення. Дано рекомендації щодо вибору типу маяків. 
 
 
67 
 
РОЗДІЛ 4 
ЕКОНОМІЧНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ПРИЙНЯТИХ РІШЕНЬ 
ТА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ 
ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ МАТЕРІАЛІВ І ТЕХНОЛОГІЙ 
У ВИРОБНИЦТВО ВНУТРІШНІХ ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ 
4.1 Дослідження та аналіз рекомендацій по визначенню чисельного 
складу ланки і бригади при виконанні внутрішніх опоряджувальних робіт 
Вартість роботи залежить від обсягу виконуваної роботи. При цьому 
тривалість процесу залежить від кількості осіб, що входять до складу бригади. 
Враховуючи, що обсяг роботи за певною площею не змінюється, а значить 
і вартість робіт залишається незмінною, основними критеріями на виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт для замовника є тривалість і якість робіт. 
Тривалість роботи прямо залежить від к`ількості чоловік, і чим більше 
робітників задіяне в роботі, тим менші витрати праці на одного робітника. Але 
збільшувати чисельність робітників за певну межу не можна. Задіяні на певній 
площі велика кількість людей скорочує продуктивність праці за рахунок появи 
перешкод з боку працюючих поруч або освіти тривалих перерв у роботі через 
неможливість порушення технологічного процесу. Так, наприклад, в 
приміщенні, де проводять роботу з шпаклювання поверхні стін не можна клеїти 
шпалери і робітники, зайняті обклеюванням шпалер, будуть простоювати до 
моменту висихання зашпакльованої поверхні. 
З метою визначення мінімальної тривалості виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт зі збереженням високої якості і з мінімальними 
перервами в роботі, розглянемо рух робітників на площі одно-, двох- і 
трикімнатної квартири. 
Враховуючи технологічні параметри кожної з робіт, є можливість 
поєднувати у часі ті роботи, які проводяться на окремих захватках (санвузол, 
балкон). 
У першу чергу виконуються роботи по чорновому вирівнюванню підлоги. 
Це роботу можна поєднувати лише з влаштуванням кахельної плитки на 
підлогу балкона. Решта роботи не може проводиться до моменту схоплювання 
цементно-піщаної стяжки [9]. 
Роботи з монтажу підвісної стелі не можуть бути розпочаті до завершення 
процесу вирівнювання несучих стін. Це обумовлюється технологічним 
процесом монтажу профілів підвісної стелі, які кріпляться безпосередньо до 
листів гіпсокартону стін по периметру приміщення [17,19, 21]. 
Роботи по шпаклюванню стін і стелі можуть бути суміщені як у часі так і в 
просторі. Умовою такого суміщення є наявність вільного місця в приміщенні 
для роботи декількох виконавців. 
Фарбування стелі або обклеювання стін шпалерами виконуються лише 
після повного висихання шпаклювальної суміші та її затирання[27]. Поєднання 
68 
 
цих робіт не рекомендується за технологічними причинами: для забезпечення 
кращого зчеплення полотен шпалер зі стіною необхідно виключити попадання 
холодного повітря в приміщення, тоді як при фарбуванні поверхні правилами 
техніки безпеки рекомендується часте провітрювання приміщення [25]. 
Для визначення раціональної кількості чоловік у складі бригади робітників 
для виконання внутрішніх опоряджувальних робіт на різних площах житлових 
приміщень, зіставимо коефіцієнти корисної роботи (K), які розраховуються за 
формулою 4.1: 
T
ф
K 
T
                                                      т ,                                                   (4.1) 
де Тф - фактичний час роботи, ч., 
Тт - теоретичний час роботи, ч. 
 
                                    План 1 
1з – кімната 
2з – кухня 
3з – комора 
4з – вітальня 
5з – балкон 
6з – санвузол 
План 2 
1з – кімната 
2з – кімната 
3з – кухня 
4з – комора 
5з – вітальня 
6з – санвузол 
7з – балкон 
 
План 3 
1з – кімната 
2з – кімната 
3з - кімната 
4з – кухня 
5з – вітальня 
6з – санвузол 
7з – санвузол 
8з – балкон 
9з – балкон 
Рис. 4.1 - Плани досліджуваних житлових приміщень 
69 
 
 
 
 
Таблиця 4.1 - Порівняння коефіцієнтів корисної роботи 
 
Обсяг робіт Однокімнатна Двокімнатна Трикімнатна 
 квартира квартира квартира 
 загальною загальною загальною 
Кількість площею площею площею 
2 2 2
людей 51,76 м  66,54 м  93,93 м  
3 0,83 0,90 0,94 
4 0,74 0,79 0,83 
5 0,69 0,68 0,80 
 
Як видно з даних таблиці з найбільшою ефективністю працює бригада, у 
складі якої три людини, незалежно від обсягу робіт; зі збільшенням кількості 
виконавців на робочій площадці, коефіцієнт корисної роботи знижується, за 
рахунок збільшення часу простою окремих робітників. 
З іншого боку, знаючи трудомісткість робіт, бажану тривалість процесів і 
коефіцієнт корисної роботи, можна визначити кількість виконавців, необхідне 
для своєчасного виконання плану робіт (формула 4.2): 
 
Q
R  K
                                              T ,                                                         (4.2) 
 
де Q - трудомісткість робіт, люд.год.; 
Т - бажаний час виконання робіт, год.; 
К - коефіцієнт корисної роботи. 
 
Це актуально в тих випадках, коли час на виробництво внутрішніх 
опоряджувальних робіт обмежується моментами здачі будинку в експлуатацію і 
планованим часом в'їзду мешканців, у разі коли роботи проводяться в 
новобудові, або часом переїзду мешканців на тимчасове місце проживання, в 
разі виконання капітального ремонту старого житлового фонду [1]. 
При виконанні внутрішніх опоряджувальних робіт обмеженим числом 
виконавців робітники повинні мати достатньо високу кваліфікацію та великий 
досвід роботи відразу по декількох напрямках. В залежності від чисельності 
бригади і враховуючи види опоряджувальних робіт рекомендується наступний 
склад робочої бригади: 
70 
 
 дві людини в складі бригади: 
o маляр-штукатур - 1 чол. II розряд; 
o лицювальник-кафельщик - 1 чол. II розряд; 
маляр-штукатур і кафельщик виконують фінішне покриття, якість якого 
безпосередньо залежить від кваліфікації виконавців 
 три людини в складі бригади: 
o маляр-штукатур - 1 чол. II розряд; 
o лицювальник-кафельщік - 1 чол. II розряд; 
o лицювальник - 1 чол. II розряд; 
 чотири людини в складі бригади: 
o маляр-штукатур - 1 чол. II розряд, 1 чол. III або IV розряду; 
o лицювальник-кафельщік - 1 чол. II розряду 
o лицювальник - 1 чол. II розряду 
 п'ять чоловік у складі бригади: 
o маляр-штукатур - 1 чол. II розряд, 1 чол. III або IV розряду; 
o лицювальник-кафельщік - 1 чол. II розряд; 
o лицювальник - 1 чол. II розряд, 1 чол. III або IV розряду. 
З урахуванням невеликого об'єму робіт з укладання кахелю на стіни і 
підлогу рекомендується у складі бригади один кваліфікований кафельщік. 
Такі роботи як установка металевого каркаса під перегородки і на стелю, 
монтаж гіпсокартонних листів, укладання ламінату та ін., якість яких 
залежатиме від майстерності володінням гідравлічним або лазерним рівнем не 
вимагають високої кваліфікації і можуть виконуватися в рівній мірі будь-яким 
виконавцем[16]. 
 
4.2 Отримання залежності між тривалістю виконання комплексу 
внутрішніх опоряджувальних робіт, чисельністю ланки виконавців 
зайнятих на об'єкті та обсягом робіт 
 
Оцінити ефект від впровадження сучасних матеріалів, технологій та 
обладнання в процес опоряджувальних робіт можна в результаті порівняння 
техніко-економічних параметрів, таких як тривалість і трудомісткість. 
Враховуючи незмінність обсягу робіт судити про технологічні та 
організаційні ефективності можна при порівнянні даних тривалості виконання  
з використанням сучасних і традиційних матеріалів. 
При цьому враховується наступне: 
 робота по вирівнюванню стін за допомогою монтажу гіпсокартонних 
листів "на клей" замінюється роботою по нанесенню високоякісної 
штукатурки на поверхню стін; 
71 
 
 роботи по монтажу підвісної стелі замінюються нанесенням 
високоякісної штукатурки на стелю; 
 роботи по влаштуванню покриття з ламінату замінюються роботами 
по влаштуванню чистової підлоги з дощок. 
Різниця між величиною тривалості виконання робіт з використанням 
фактичних даних, які були отримані в результаті обробки даних 
експериментальних спостережень, і нормативних значень, отриманих при 
розрахунку тривалості робіт в програмному комплексі АВК, показана на рис. 
4.4 - 4.6. 
 
 
Рис. 4.2 - Графік зміни тривалості опоряджувальних робіт залежно від 
2
кількості робітників у приміщенні площею 51,76 м  
 
Умова для визначення тривалості робіт - R ≥ 2. 
Виходячи з умов, що дослідження проводилися на базі об'єктів житлового 
2
призначення загальною площею менше 100 м , одним з обмежень стала 
присутність на об'єктах не більше 5 осіб у складі робочої ланки, що дозволило 
максимально точно вести спостереження методами хронометражу і 
фотографування робочого дня [24]. 
Як видно з графіків, тривалість робіт, розрахована за даними нормативних 
документів узятих з програмного комплексу АВК, багато більше, ніж 
тривалість, розрахована за отриманими фактичним шляхом даними. Це 
свідчить про неможливість використання існуючих нормативних документів 
для складання проектно-кошторисної документації на виконання внутрішніх 
72 
 
опоряджувальних робіт виконавцями в житлових приміщеннях і необхідності 
перегляду даних нормативів для виключення протиріч між замовником і 
виконавцем у разі підписання юридично оформлених договорів. 
Зміна кривої нормативних даних тривалість робіт від кількості робітників 
2
у приміщенні площею 51,76 м  виконується по статичному рівнянню 
отриманому в результаті побудови лінії тренда: 
 
2
                     Т = 17,25 (R-1)  - 150,55 (R-1) + 504,75.                               (4.3) 
 
Зміна кривої фактичних даних тривалості робіт від кількості робітників у 
приміщенні площею 51,76 м2 виконується по рівнянню 
/ 2
                               Т   = 6 (R-1)  - 53,4 (R-1) + 206.                                  (4.4) 
Ступеневе рівняння зміни кривої нормативних даних тривалість робіт від 
2
кількості робітників у приміщенні площею 66,54 м  отриманому в результаті 
побудови лінії тренду: 
 
 2
                               Т = 16,5 (R-1)  - 168,1 (R-1) + 632.                             (4.5) 
 
 
Рис. 4.3 - Графік зміни тривалості опоряджувальних робіт залежно від 
2
кількості робітників у приміщенні площею 66,54 м  
Ступеневе рівняння зміни кривої фактичних даних тривалості робіт від 
2
кількості робітників у приміщенні площею 66,54 м  
/ 2
                                    Т  = 10,5 (R-1)  - 79,9 (R-1) + 260.                            (4.6) 
73 
 
Незалежно від кількості виконавців та обсягів робіт, різниця між 
тривалістю робіт, отриманою за фактичними даними, і тривалість розрахованої 
з використанням нормативних значень становить 50-60%. Нерівномірність у 
зменшенні значень тривалості в залежності від кількості виконавців 
 
при роботі в однокімнатній квартирі площею      
2
51,76 м  – х х 7%  
1 2
при роботі в двокімнатній квартирі площею  
2
66,54 м  – х х 4%  
1 2
при роботі в трикімнатній квартирі площею       
2
93,93 м  – х х 9%
1 2  
пояснюється змінами коефіцієнта корисної роботи, залежного від 
організаційно-технологічних аспектів процесу виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт. 
 
 
Рис. 4.4 - Графік зміни тривалості опоряджувальних робіт залежно від 
2
кількості робітників у приміщенні площею 93,93 м  
 
Ступеневе рівняння зміни кривої нормативних даних тривалість робіт від 
2
кількості робітників у приміщенні площею 93,93 м  
 
74 
 
                                 Т = 20,25 (R-1) 2 - 215,15 (R-1) + 838,25.                           (4.7) 
 
Ступеневе рівняння зміни кривої фактичних даних тривалості робіт від 
2
кількості робітників у приміщенні площею 93,93 м  
 
2
                          Т / = 9,75 (R-1)  - 89,65 (R-1) + 336,25.                            (4.8) 
 
Для коригування нормативних даних, а також з метою отримання 
можливості прогнозування тривалості виконання комплексу внутрішніх 
опоряджувальних робіт, визначимо коефіцієнт зниження тривалості виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт щодо отриманих при обробці нормативних 
даних про трудомісткість робіт з урахуванням застосування в технологічному 
процесі сучасних матеріалів і устаткування (Y) для різного числа виконавців 
незалежно від обсягів робіт: 
/
ТТ
                                                       Y   ,                                              (4.9) 
Т
Зміна коефіцієнта Y з урахуванням зміни кількості чоловік і обсягу 
виконуваних робіт знаходимо за допомогою квазіньютоновського методу, який 
полягає в оптимізації, засновані на накопиченні інформації про кривизни 
цільової функції за спостереженнями за зміною градієнта. 
Для цього визначаємо величину зниження по тривалості робіт при 
2
фіксованих обсягах робіт 51,76, 66,54 і 93,93 м  із зміною кількості осіб 
використовуючи формулу 4.9 (табл. 4.2). 
 
Таблиця 4.2 - Зведена таблиця зміни тривалості виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт щодо кількісного складу бригади 
Кільк. 
0,4246 0,382 0,392
Y1  1 Y  1 Y  1
люд., х x0,1077 2
x0,1237 3 0,068
  x  
1 2 3 4 
2 0,54249 0,583801 0,589081 
5 0,495038 0,53385 0,562663 
10 0,455898 0,492117 0,541556 
15 0,431612 0,465994 0,52874 
 
75 
 
 
Рис. 4.5 - Зміна коефіцієнта зниження тривалості виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт щодо обсягу робіт 
Зміни щодо кількості осіб має вигляд (рис. 4.6). 
 
 
 
Рис. 4.6 - Зміна коефіцієнта зниження тривалості виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт щодо кількості працівників 
 
Результати побудови лінії тренда дали наступні результати: для обсягу 
2
робіт 51,76 м  зміна коефіцієнта зниження тривалості йде по формулі: 
76 
 
 
2
                               Y = 0,00003 R  - 0,0046 R + 0,5119;                            (4.11) 
 
2
для обсягу робіт 66,54 м  
 
2
                               Y = 0,00003 R  - 0,0049 R + 0,552;                              (4.12) 
 
2
для обсягу робіт 93,93 м  
 
2
                                Y = 0,00001 R  - 0,0024 R + 0,5716                             (4.13) 
 
 
Поєднуючи рівняння отримуємо такі дані (табл. 4.3). 
 
 
 
 
Таблиця 4.3 - Дані для побудови діаграми спільного впливу числа 
виконавців і об'єму робіт на тривалості внутрішніх опоряджувальних робіт 
Обсяг робіт 
  2 2 2
51,76 м  66,54 м  93,93 м  
 
Кіл. робочих 
1 2 3 4 
2 0,57373345 0,579532 0,6062898 
5 0,51574504 0,5292088 0,5913386 
10 0,47187849 0,4911407 0,5800285 
15 0,4462182 0,4688723 0,5734125 
  
З урахуванням того, що бригада, що складається з двох чоловік, не може 
виконати весь комплекс опоряджувальних робіт (за наявності роботи по 
влаштуванню підвісної стелі), за результатами побудови діаграм, можна зробити 
висновок, що найбільш ефективним буде розрахунок тривалості робіт за 
фактичними даними або по нормативним значенням при роботі бригади з трьох 
чоловік. 
 
 
 
 
 
77 
 
 
 
       Y      0,6 
 
 
 
 Y від 0,6 до 0,55 
  
 Y від 0,55 до 0,5 
 0,55 Y від 0,5 до 0,45 
 
  Y від 0,45 до 0,4 
 
 
 
 0,5 
від 50 до 100 
2 
  10 2
20 Объем работ, м  
  Кількість робочих, люд. 
 
 
0,45 
Рис. 4.7 - Графік зміни коефіцієнта зниження тривалості виконання 
 
внутрішніх опоряджувальних робіт щодо кількість робітників і обсягу робіт 
  
За учас0,т4ю  п'яти і більше виконавців у складі робочої бригади різниця між 
тривалістю робіт з використанням нових матеріалів і тривалістю робіт з 
використанням традиційних матеріалів буде мінімальною для будь-якого обсягу 
робіт, що обумовлюється збільшенням часу простою. 
У разі поточного методу виконання робіт, коли робітники фахівці, 
спеціалізована техніка переходять на інший об'єкт, відразу ж після завершення 
своєї частини роботи на попередньому об'єкті, таким чином, забезпечуючи 
безперервність робіт і постійне завантаження будівельної техніки. Тобто різні 
будівельні цикли суміщені за часом. Тривалість робіт на одному з об'єктів слід 
розглядати в комплексі з іншими. При цьому, час роботи на одному об'єкті в 
потоці менше, ніж при виконанні робіт окремо [24]. 
 
 
78 
 
 
 
Рис. 4.8 - Графік зниження трудомісткості виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт з урахуванням поточного методу виконання  
 
На наступному об'єкті вільному від робіт на першому об'єкті виконавець, 
може виконувати роботи по вирівнюванню підлоги, або якщо такі роботи не 
передбачаються планом - попередні роботи для процесу вирівнювання стін. У 
разі необхідності присутності на наступному об'єкті двох і більше осіб, що 
може обумовлюваьтся технологічним процесом, один з робітників може бути 
зайнятий переносом необхідного інструментарію і матеріалів. 
Такий метод забезпечує безперебійне і ритмічне виробництво робіт, 
ефективне використання матеріально-технічних і трудових ресурсів, 
будівельних машин і устаткування для безперервного і рівномірного виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт. 
 
4.3. Встановлення залежності техніко-економічних показників від 
запроваджування сучасних інструментів і обладнання в процесі виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт 
 
Сучасні інструменти та обладнання для будь-якого виду виробництва, в 
тому числі і для виконання опоряджувальних робіт, проектуються за принципом 
найменшого споживання енергоресурсів, мінімально можлива вага (для ручних 
механізмів), максимальна зносостійкість витратних деталей, максимальна 
продуктивність, екологічність. Тому, в результаті використання сучасних 
механізмів у виробництві робіт, спостерігається зміна основних техніко-
економічних показників: трудомісткості, тривалості, вартості. 
Незважаючи на те, що внутрішні опоряджувальні роботи виконуються на 
85% вручну, впровадження сучасних електроінструментів та обладнання 
дозволяє знизити загальну трудомісткість робіт і відповідно, тривалість. Якість 
79 
 
виконання  при цьому значно підвищується. Однак використання таких 
механізмів призводить до можливого збільшення вартості робіт. 
Для порівняння техніко-економічних показників було виділено ряд робіт, 
при виконанні яких використовуються механізми та електрообладнання різних 
видів. 
Для визначення найбільш ефективного комплекту машин, дані про сучасні 
технологічні засоби необхідно порівняти з аналогічними їм, що внесені до 
використання нормативних документів[14]. 
Визначення кошторисної вартості робіт та кошторисної трудомісткості 
робіт ведеться через локальний кошторисний розрахунок по програмному 
комплексу АВК-5-2.7.0 шляхом внесення в існуючі роботи усереднених даних 
про вартість і продуктивності механізмів та обладнання. Розрахунок 
2
виконується на обсяг робіт - 100 м . 
Технічні характеристики та вартість використання механізмів та 
обладнання для основних опоряджувальних робіт наведені в таблиці 4.4. 
Ефективність використання тих чи інших механізмів та обладнання при 
виконанні робіт по внутрішній обробці показані на рис. 4.11, 4.12, 4.13. 
 
 
 
 
 8,997
 Кошторисна вартість  5,742
3,753 4,197
 
Кошторисна трудомісткість 
 0,137 0,067 0,051 0,051
 
 
 
 
 
Рис. 4.9 - На проведення робіт по відбитті штукатурки з кам'яних, бетонних 
2 2
і дерев'яних поверхонь стін і стель окремими місцями площею до 5 м  на 100 м  
 
На роботи по шпаклюванню поверхні стін і облицюванню стін, стовпів, 
пілястр і укосів з установкою плиток туалетного гарнітура по цеглині і бетону 
плитками керамічними глазурованими, використання механізмів не 
передбачається нормативними документами наведеними в ПК АВК-5-2.7.0 
(Р12-44-6 , Е15-17-3). 
Як видно з рисунку 4.9, найбільше вигідно з точки зору вартості та 
трудомісткості використовувати або ручний шабер, або відбійний молоток. 
 Ручний шабер 
  
Пневматичний 
або  
електричний 
шабер  
 
Відбійний 
молоток 
 
Перфоратор з 
функцією 
відбійного 
молотка 
80 
 
Вартість першого значно нижче, але використання відбійного молотка дозволяє 
знизити трудомісткість робіт у 2,69 разів. 
При виконанні робіт по фарбуванню поверхні стін однозначно найбільш 
ефективний у використанні фарбопульт низького тиску, який використовується 
2
для малих і середніх обсягів виконання  (до 100 м ) (рис. 4.12). 
 
 
 
 1,672 1,769
0,478
 0,074 0,016 0,074
 
 
 
 
 
Рис. 4.10 - На проведення робіт по високоякісному фарбуванню поверхонь 
усередині будівлі по збірним конструкціям, підготовленим під забарвлення на 
2
100 м  
При виконанні робіт з штукатурення поверхні стін однозначно найбільш 
ефективна у використанні штукатурна переносна станція, яка може бути піднята 
на поверх багатоповерхового будинку і призначена для малих, середніх та 
2
великих обсягів робіт (до 100 м ) (рис. 4.13). 
 
 
 
 
 
 23,231
        
 5,351
0,168 3,045 0,065
 0,051
 
 
  
 
 
 
Рис. 4.11 - На проведення робіт по високоякісній штукатурці вапняним 
2
розчином по каменю і бетону стін на 100 м  
Міксер PROTOOL 
MXP 1602 EQ SET 
Ручний 
 
 фарбопульт 
 
   
 
 Фарбопульт 
Штукатурна станція  низького 
 тиску 
  
 
 
 
 
Фарбопульт 
 
Штукатурна  машина високого 
 тиску 
 
  
 
  
 
Краскопульт 
высокого 
давления 
81 
 
На тлі виконання  комплексу внутрішніх опоряджувальних робіт, 
впровадження сучасних машин і механізмів сприяє зниженню трудомісткості 
процесу (рис. 4.14). 
 
 
 
 
Рис. 4.12 - Графік зміни трудомісткості робіт з впровадженням в процес 
виконання робіт сучасних машин і механізмів 
  
Як видно за даними графіка, трудомісткість робіт знижується в середньому 
на 60% відносно будь-якого обсягу робіт. 
Зміна величини трудомісткості від обсягів робіт при використанні сучасних 
технологій виконується за поліномінальним рівнянням отриманому в результаті 
побудови лінії тренда: 
 
                               Q = 0,0393 V2 - 0,8195 V + 303,64,                            (4.14) 
 
Для визначення зміни кошторисної вартості (С) робіт при впровадженні 
сучасного обладнання, усереднені дані по кошторисній вартості робіт на 
досліджених об'єктах з різним обсягом виконуваних робіт порівнюються з 
усередненими даними про кошторисної вартості робіт, в яку були включені 
вартості маш.-год. відповідного обладнання (рис. 4.15) 
 
 
 
82 
 
 
 
 
 
Рис. 4.13 - Графік зміни вартості робіт з впровадженням в процес 
виконання робіт сучасних машин і механізмів 
 
Як видно за даними графіка, вартість робіт збільшується на: 
 2
11,11% при виконанні робіт на площі 51,76 м ; 
2
 10,99% при виконанні робіт на площі 66,54 м ; 
 2
19,25% при виконанні робіт на площі 93,93 м . 
Зміна трудомісткості від обсягів робіт з використанням сучасних 
технологій виконується за поліномінальним рівнянням 
 
                               C = -0,0013 V2 + 3,1744 V - 16,354.                           (4.15) 
 
Згідно рис. 4.15, вартість робіт при використанні сучасних машин і 
механізмів збільшується на 11-19%, що в порівнянні зі зниженням 
трудомісткості робіт в середньому на 60%, є аргументом щодо використання 
сучасних технологічних рішень в процесі виконання внутрішніх 
опоряджувальних робіт у житлових приміщеннях. 
 
 
83 
 
Висновки по розділу 4 
 
1. Пронаналізовано рекомендації щодо чисельності бригади виконавців в 
залежності від обсягів робіт і різної тривалості процесів. Як показали 
результати розрахунків, раціональне число виконавців для виконання 
внутрішніх опоряджувальних робіт необмежених у часі і з мінімальним часом 
простою - троє, четверо. 
2. В результаті аналізу існуючих технологічних і організаційних заходів, які 
мають місце при виконанні внутрішніх опоряджувальних робіт в житлових 
приміщеннях, було виявлено значну розбіжність між даними нормативних 
документів і фактичними даними про трудомісткості і тривалості робіт по 
причині застосування застарілих методів виконання робіт. З метою коригування 
даних нормативної тривалості проаналізовано методичний підхід до визначення 
розрахункової тривалості внутрішніх опоряджувальних робіт за допомогою 
впровадження в розрахунки отриманого в роботі коефіцієнта зниження 
тривалості, що враховує різний обсяг робіт і кількість виконавців у складі 
робочої ланки. 
3. Підтверджено скорочення часу виконання внутрішніх опоряджувальних 
робіт при поточному методі виконання, яке складає в середньому 7%, це 
обумовлено переходом робітника, більш не зайнятого на виробництві, на 
наступний об'єкт виконання внутрішніх опоряджувальних робіт. 
4. Визначено економічну результативність прийнятих рішень. 
Проаналізовано раціональний комплект механізмів, використання якого, поряд з 
сучасними матеріалами, дає зниження трудомісткості робіт в середньому на 
60% при незначному збільшенні вартості робіт на 10-19%. 
 
84 
 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 
 
1. Вивчено історію проблеми по темі кваліфікаційної роботи магістра. 
Виконано дослідження та обґрунтування раціональної технології влаштування 
внутрішніх опоряджувальних робіт з аналізом існуючих технологічних 
прийомів і організаційних заходів з урахуванням ресурсозбереження 
початкового стану поверхні конструкцій, використанням сучасних матеріалів та 
інструментів з отриманням максимальної ефективності. 
Обґрунтовані, сформульовані організаційно-технологічні пропозиції, 
сукупність яких можна кваліфікувати як теоретичне узагальнення і нове 
дослідження актуальної науково-прикладної задачі з методів технології і 
організації внутрішніх опоряджувальних робіт. 
2. Обґрунтовано необхідність, доцільність та економічну ефективність 
використання сучасних технологій у виробництві внутрішніх опоряджувальних 
робіт у порівнянні з традиційними. 
2. Встановлено залежність між тривалістю виконання робіт і 
технологічними властивостями сучасних матеріалів, такими як: міцність, 
легкоукладальність, теплостійкість, швидкість твердіння, швидкість висихання, 
зносостійкість і т.п., а також сучасних інструментів з підвищеними технічними 
характеристиками і подовженим терміном служби витратних деталей. 
3. Проаналізовано технологію виконання  підготовчих робіт, а також 
технологію виконання внутрішніх опоряджувальних робіт з урахуванням 
існуючого первісного стану поверхонь конструкцій, а також використанням 
сучасних будівельних матеріалів та інструментів для отримання максимальної 
економічної ефективності. 
4. Проаналізовано метод вибору раціональних організаційно-технологічних 
рішень по використанню трудових ресурсів, що дозволило скоротити 
тривалість виконання внутрішніх опоряджувальних робіт в умовах обмеженості 
загального резерву часу, і оцінки ефективності цих рішень. 
5. Визначено економічну результативність прийнятих рішень. 
Проаналізовано існуючі рекомендації щодо визначення раціонального 
комплекту механізмів. Виявлено додаткові резерви підвищення ефективності, 
впровадження яких у виробництво дозволяє скоротити трудомісткість робіт в 
середньому на 60% при незначному збільшенні вартості робіт на 11-19%. 
 
 
85 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Савйовский В.В. Ремонт и реконструкция гражданских зданий /             
В.В. Савйовский, О.Н. Болотских. – X.: ВАТЕРПАС, 1999. – 287 с. 
2. Внутренняя отделка. Материалы и технологии / [сост. Завалова Т.Б., 
Киреева Т.Н., Попова Ю.Г. и пр.]. –. 2016. – 842 с.  
3. Отделочные строительные материалы: учебное издание / [В.А. Смирнов, 
Б.А. Ефимов, В.О. Кульков, И.В. Баландина]. – : 2015. – 284 с. 
4. Оптимизация управления процессом деятельности строительного 
предприятия  / [В.И. Торкатюк, И.А. Дмитрук, Г.В. Стадник и др.] — Х.: 
ХНАГХ, 2004. — 552 с. 
5. Отделочные работы / [сост. Л.С. Воропаева, А.А. Теличко]. – М.: Махаон, 
2004. – 383 с.  
6. Сухострой. Обзор украинского рынка сухих строительных смесей // 
строительство и реконструкция. – 2023. – Режим доступа: http://www.stroy-
ua.net/obzory-rynkov/sukhostroy.html. 
7. Илвиев А.А. Отделочные строительные работы / Илвиев А.А., Кальгин 
А.А., Скок О.М. – Академия, 2004. – 488 с. 
8. Выравнивание полов с помощью самонивелирующихся наливных смесей 
// Практика ремонта. – 2023. – Режим доступа: http://prakt-rem.org.ua/publ/7-
1-0-45. 
9. Seamless Epoxy Flooring // HPF. – 2023. – Режим доступа: 
http://www.highperformanceformulas.com/index.html. 
10. American Hi-Tech Commercial Flooring // American Hi-Tech Commercial 
Flooring. – 2023. – Режим доступа:  http://hitechflooring.com/ 
11. Выравнивание стен // Best Ceramic. – 2023. – Режим доступа: 
http://www.bestceramic.com/page/pub/view/341. 
12. Оштукатуривание стен – технология // ООО ―РоДен‖. – 2023. – Режим 
доступа: http://www.lawmix.com/stati.php?id=69. 
13. Монтаж гипсокартона // BAZA.in.UA. – 2016. – Режим доступа: 
http://baza.in.ua/resourceid-1446-aliassid-resource.html. 
14. Опоряджувальні роботи. Збірник 15: ДБН Д.2.2-15-99. – Держ буд 
України – К., 2000. – 110 с. 
15. Опоряджувальні роботи /  [Лівінський О.М., Лівінський М.О., 
Друкований М.Ф., Сердюк В.І., Прилипко Т.В., Потапова Т.Е.]. – К.: МП 
Леся, 2005. – 435 с. 
16. Tepperman P. Finishing technology / Peter Tepperman // Seagrave Coatings 
Corporation. – 2023. – Режим доступа: http://www.seagravecoatings. 
com/article_one.htm. 
86 
 
17. Руденко В.И. Гипсокартон в ремонте квартиры /– М.: Феникс, 2008. – 192 
с. (Серия ―Стройвариант‖). 
18. Друкований М.Ф. Технологія опоряджувальних робіт /М.Ф. Друкований, 
Т.В. Прилипко: (навч. посіб. для студ. буд. спец. у 3-х ч.). — Вінниця: 
ВДТУ, 2010. — 140с. 
19. Suspended Ceilings: Suspended Ceiling Manufacturers // Abacus Construction 
Index. – 2018. – Режим доступа: http://www.construction-index.com/usa-
suspended-ceilings.asp  
20. Кеппо Ю. Внутренние строительные работы / Юхани Кепо. – М.: 
Алфамер Паблишинг, 2006. – 168 с. – (Пер. с финского). 
21. Armstrong Ceilings // Armstrong. – 2009. – Режим доступа: 
http://www.armstrong.com  
22. Wall Putty // Diamond Hard. – 2023. – Режим достуа:  http://www.pre-
mixedpaint.com/wall-putty.aspx 
23. Waterproof Wall Putty. – 2023. – Режим достуа: 
http://www.alibaba.com/product-gs/233512625/Waterproof_Wall_Putty.html 
24. Нестеров Д.В. Внутренняя отделка. Материалы и технологии / Дмитрий 
Нестеров. – С.-П.: Рипол Классик, 2008. – 320 с. – (Серия ―Правильный 
дом‖). 
25. Decorative Paint Technique: Strie Painting Instructions. – 2023. – Режим 
доступа: http://www.hgtv.com/decorating/decorative-paint-technique-
strie/index.html 
26. Кеппо Ю. Облицовочные работы в помещениях с повышенной 
влажностью. – М.: Алфамер Паблишинг, 2008. – 88 с. – (Пер. с финского). 
27. Clemons Isiah. Wall framing alignment tool / Clemons Isiah., Nolan James C. 
// Free patents online. – Birmingham, 2007. – 205 с. 
28. Прайс-лист на выполнение ремонтно-отделочных работ // 
ЕвроБудСервис. К.: - 2023. – Режим доступа: http://bk-ebs.com.ua/prajs-
list_na_vipolnenie_remontno-otdelochnih_rabot.html. 
29. Основные строительные инструменты для отделочных работ // – 2018. – 
Режим доступа: http://www.thirdrome.com/art/detail.php?ID=4772. 
30. Горяинов В.Б. Математическая статистика / Павлов И.В., Цветкова Г.М. – 
М.: Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 2011. - 424 с. 
31. Современные технологии в строительстве / [под. ред. А.И. Менейлюка]. 
Серия: Современное строительство. К.: Освита Украины, 2010. – 552 с. 
32. Шутенко Л.М. Міський житловий фонд: його життєвий цикл і радіаційна 
безпека: – К.: Техніка, 2002. – 250 с. 
 
 
87 
 
ДОДАТОК  
ТЕХНОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВИКОНАННЮ 
ОПОРЯДЖУВАЛЬНИХ РОБІТ 
 
1.1 Організація і технологія виконання опоряджувальних робіт 
 
Опоряджувальні роботи повинні виконуватися відповідно до проекту 
виробництва робіт (ПВР) на зведення будівель і споруд. Виробництво 
штукатурних робіт дозволяється починати після завершення в необхідному 
об'ємі всіх загальнобудівельних робіт, передуючих опоряджувальним роботам, 
а також організаційних підготовчих заходів, зовнішньо- майданчикових і 
внутрішньо-майданчикових підготовчих робіт. 
Штукатурні роботи в будівлях допускаються тільки по закінченню термінів, 
що виключають можливість пошкодження штукатурки внаслідок осідання 
конструкції. Для цього слід враховувати наступне: 
 стіни і стовпи, виконані з штучного матеріалу на цементних розчинах, 
оштукатурюють після закінчення кладки даного поверху, а складені на 
вапняних і складних розчинах - після зведення наступного поверху; 
 стіни одноповерхових і верхні поверхи багатоповерхових будівель 
оштукатурюють після їх зведення, незалежно від складу застосовуваного 
розчину [18]. 
До початку опоряджувальних робіт в будівлях висотою 1-3 поверхи 
повинно бути закінчено улаштування покрівлі. У будівлях висотою більше 
трьох поверхів оштукатурювання можна виконувати за відсутності покрівлі, 
але за наявності двох залізобетонних перекриттів над поверхом, який підлягає 
обштукатурюванню. 
До початку робіт по оштукатурюванню фасадів повинні бути встановлені 
віконні і дверні коробки, встановлені кріплення для водостічних труб, 
встановлені кріплення пожежних сходів, закінчено улаштування лоджій, 
балконів і їх огорож, козирків, надвіконних карнизів. 
До опорядження фасадів додатково також повинні бути виконані наступні 
роботи: 
 зовнішня ізоляція та покрівля з деталями і примиканнями; 
 влаштування конструкції підлоги на балконах; 
 монтаж і закріплення металевих картин облямування архітектурних 
деталей на фасаді будівель (якщо ці заходи передбачені проектом). 
До початку штукатурних робіт повинні бути проведені наступні роботи:  
виконаний захист приміщень які підлягають опорядженню від атмосферних 
опадів: 
 улаштовані гідроізоляція, тепло-, звукоізоляція і вирівнювальні стяжки 
перекриттів; 
88 
 
 загерметизовані шви між блоками і панелями; 
 закладені і ізольовані місця спряжень віконних, дверних і балконних 
блоків; 
 засклені світлові отвори; 
 змонтовані закладні деталі, перевірені і проведені випробування мереж 
водопроводу, каналізації і опалення, електропостачання та зв'язку із 
складанням акту огляду раніше виконаних робіт. 
У приміщеннях за дві доби до початку штукатурних робіт, в процесі їх 
виконання, а також після закінчення трьох діб по закінченню повинна 
підтримуватися температура не нижче +10°С і не вище +30°С ( на відмітці 0,5м 
від рівня підлоги приміщення). Відносна вологість в цих приміщеннях повинна 
бути не нижче 60% і не вище 70%. 
При виконанні штукатурних робіт по цегляній основі розчин в швах слід 
вирівнювати врівень з основою, а поверхню очистити від пилу і бруду 
механізованим інструментом або вручну. 
При оштукатурюванні стін з цегли, шлакобетону і інших матеріалів, швидко 
поглинаючих вологу, при температурі навколишнього середовища +23°С і 
вище перед нанесенням розчину поверхню необхідно зволожити. 
При улаштуванні багатошарового штукатурного покриття товщиною більше 
30мм кожен наступний шар необхідно наносити після тужавіння попереднього. 
Нанесений шар слід розрівнювати до початку тужавіння розчину. 
Штукатурні роботи необхідно виконувати безперервно, дотримуючись, 
правила стикування ділянок „мокре на мокре‖. 
Шліфування поверхні вирівнювальних штукатурних розчинів, а також 
нанесення лакофарбового покриття і декоративних облицювальних матеріалів 
необхідно проводити не раніше ніж через 24 години після нанесення 
останнього шару штукатурної суміші. 
Поліпшену та високоякісну штукатурку слід виконувати по маяках, 
товщина яких повинна бути рівна товщині штукатурного покриття без 
накривки. 
При улаштуванні одношарових покриттів, поверхню слід розрівнювати 
відразу ж після нанесення розчину, у разі застосування затирочних машин - 
після тужавіння розчину. 
Установка ліпних виробів з гіпсу повинна проводитися після тужавіння і 
просушування основи з штукатурних розчинів. Архітектурні деталі на фасаді 
необхідно закріплювати на закладену в конструкцію стіни арматуру, 
попередньо захищену від корозії [18]. 
При виконанні штукатурних робіт на висоті, рекомендується 
використовувати інвентарні риштування ТМ „БудМайстер‖ (таблиця 3). 
89 
 
Інвентарні риштування вибираються залежно від висоти будівлі і допустимого 
навантаження. 
При оштукатурюванні фасадів відстань від настилу до стіни не повинна 
перевищувати 150мм, при оштукатурюванні внутрішніх поверхонь - 100мм. Ці 
зазори необхідно закривати знімними дошками. Всі навантаження на 
риштування не повинні перевищувати норм, встановлених розрахунком. 
Скупчення, навіть тимчасове, вантажів понад розрахункові навантаження, 
забороняється. 
Таблиця 1.1 - Види риштувань 
Види Допустимі Максимальна Розміри робочої 
риштувань навантаження на робоча висота, м площадки, м 
2
настил, (кгс/м ) 
Міні-риштування 200 3,0 1,8х0,6 
ПСП-1,0 С1Ал 
Міні-риштування 200 3,6 1,75x0,6 
ПСП-1,6АлМ1 
Міні-риштування 200 4,6 1,6х1,8 
ПСПМ 1-0,3 
Будівельні 100-500 60; 100 2,0; 2,5; 3,0х0,84; 
риштування 1,17 
Бмуоддіувлеьлньін і 100-500 60; 100 2,0; 2,5; 3,0х0,75; 
риштування 1,08 
(фасадні) рамні 
 
Штукатурний процес включає підготовчі і основні операції. У підготовчий 
етап входять: 
 установка будівельних риштувань; 
 приведення в робочу готовність агрегатів для приготування, підготовки і 
подачі розчинів до робочих місць; 
 підготовка основи; 
 ґрунтування основи; 
 приготування штукатурного розчину. 
У основний етап входять : 
 нанесення і обробка штукатурних шарів [18]. 
 
1.2 Підготовка основи 
 
При підготовці основи необхідно дотримувати вимоги і ДБН В.2.6.22- 2001, 
та інструкції вказаної на упаковці. 
Поверхню перед опоряджувальними роботами попередньо очищають від 
пилу, забруднень, жирових плям, сольового нальоту і інших речовин, здатних 
негативно впливати на адгезію. 
 
 
90 
 
 
 
Рис. 1.1.  Підготовка основи 
 
Для підготовки поверхонь використовують ручний і механізований 
інструмент. 
Очищення поверхні вручну проводиться, за допомогою сталевих щіток, 
шпателів; зруб бетонних напливів, за допомогою зубил, молотків з подвійним 
загостренням, скарпеля. На великих площах застосовуються електро- і 
пневмомолотки, електричні щітки, піскоструминні апарати. 
Способи підготовки основи вибирають залежно від її стану відповідно до 
ДБН В.2.6.22- 2001, згідно таблиці 2. 
Після видалення забруднень поверхню знепилюють стисненим повітрям. 
Розміри раковин, напливів і западин на бетонних поверхнях не повинні 
перевищувати значень, встановлених ГОСТ 13015.0 і СНиП 3.04.01. 
За наявності дефектів необхідно виконати роботи по усуненню наявних 
раковин, нерівностей, тріщин, сколів, вибоїн, ремонтною сумішшю цементною 
простою «ТИНК-10»(СС- 1), шпаклювальними або штукатурними сумішами. 
Відповідно до вимог кожен тип оброблюваної поверхні повинен бути 
однорідний і перевірений на несучу здатність. В умовах будівництва, особливо 
на великих площах, дуже складно оцінити якісний стан всієї поверхні, тому 
розглядаються критичні місця, і відповідно до їх стану проводиться необхідна 
підготовка поверхні [18]. 
 
91 
 
Таблиця 1.2 - Способи підготовки основи (ДБН В.2.6-22-2001) 
Вид підготовки Спосіб підготовки та використовувані матеріали 
Очищення від пухких Обробка поверхні піскоструминним чи 
продуктів корозії дробоструминним методом. Як абразивний матеріал 
рекомендується застосовувати пісок або дріб розміром 
0,75-1,2мм. При невеликих обсягах робіт поверхню 
слід очищати від пухких, неміцних шарів ручним 
будівельним інструментом 
Знежирення 1 Обробка водяними лужними розчинами, що 
містять поверхнево- активні речовини (ПАР). Як 
солі варто використовувати карбонат натрію 
Na2Co3, тринатрійфосфат Na3РО4, пірофосфат 
натрію Na 4Р2О7, триполіфосфат натрію Na 3РО4-
2 Na РО3. Як ПАР рекомендується 
використовувати неіоногенні ПАР (ОП-7, ОП-
10), що являють собою продукти оксіетилювання 
моно- і діалкілфенолів. Розчини солей мають 
бути 4-5-відсоткової концентрації. При 
приготуванні рекомендується додавати до них не 
більш як 1 % ПАР. 
2 Обробка органічними розчинниками. Для 
знежирення рекомендується застосовувати такі 
розчинники, як трихлоретилен СНС1=СС12, 
перхлоретилен СС12=СС12, уайт-спірит. У разі 
обробки мокрих і вологих поверхонь до 
хлорованих вуглеводнів рекомендується 
додавати аміак,  
 триетаноламін або уротропін. 
3 Обробка емульсійними сумішами, до складу 
яких входять органічні розчинники, вода і пар. 
4 Очищення від плям мастил, які не висихають. 
Обмазування плям жирною глиною 
Очищення від Обробка розчином соляної кислоти концентрацією 
висолів до 6 % з наступною обробкою 4-відсотковим розчином 
гідрооксиду натрію NaOH 
Очищення від плям 1 Обробка скребками (при невеликих обсягах 
бітуму робіт). 
2 Промивання розчинником (уайт-спіритом, 
нефрасами) 
Очищення від Промивання 3-відсотковим розчином соляної 
кіптяви кислоти з наступним промиванням 4-відсотковим 
розчином гідрооксиду натрію NaOH 
92 
 
Очищення від плям 1 Обробка скребками (при невеликих обсягах 
водних і неводних фарб робіт). 
2 Обробка піскоструминним апаратом (при 
великих обсягах робіт). 
3 Обробка органічними й неорганічними рідинами 
для змивання з наступним очищенням 
механічним способом. 3 лужних сумішей 
рекомендується використовувати розчинені у 
воді гідрооксиди лужних металів, до яких 
додають прискорювач. Як прискорювач 
рекомендується використовувати 
трипропіленгліколь або його суміш із 
монофеніловим ефіром етиленгліколю. Вміст 
прискорювача в суміші - від 1 до 10 % (за 
масою). 
Для видалення епоксидних і поліуретанових 
покриттів рекомендується використовувати суміші на 
основі неорганічних кислот з наступним промиванням 
4-відсотковим розчином гідрооксиду натрію NaOH. 
Для виведення олійних фарб рекомендується 
використовувати суміші на основі органічних 
розчинників. 
Очищення від бруду 1 Обдування стисненим повітрям. 
та пилу 2 Піскоструминна обробка. 
3 Промивання розчином карбонату натрію Na2CO3. 
4 Промивання водою з додаванням ПАР 
Виведення з поверхні 1 Механічне очищення (виведення з поверхні 
слідів очищувальних слідів глини). 
сумішей 2 Промивання водою. 
3 Обдування стисненим повітрям 
Сушіння поверхні 1 Природне сушіння при температурі 20±5 °С. 
(операція виконується в 2 Обдування теплим повітрям з калориферів 
разі потреби - при 
значному зволоженні, а 
також після очищення з 
наступним промиванням 
великим об'ємом води) 
 
При підготовці поверхонь до виконання штукатурних робіт необхідно 
перевірити: 
 чистоту поверхні, зокрема наявність плям, забруднюючих речовин, грязі, 
пилу, напливів розчину, грибкових уражень конструкції; 
 вологість і міцність конструкції; 
 стан тріщин, вибоїн і інших руйнувань конструкції; 
 вертикальність і горизонтальність конструкцій; 
 наявність нерівностей плавного характеру на поверхні конструкцій; 
93 
 
 відхилення віконних і дверних косяків, пілястр, лузг та інших елементів 
від вертикалі і горизонталі; 
 обробку поверхонь всіх кріпильних елементів розташованих під 
опоряджувальним шаром. антикорозійними складами. 
 
 
 
Рис.1.2.  Ґрунтування основи 
 
 
Знепилена та підготовлена поверхня перед опорядженням повинна бути 
оброблена ґрунтуючою емульсією. Ґрунтуюча емульсія наноситься 
механізованим способом за допомогою фарбопульту, або вручну за допомогою 
валика або щітки. 
Перед нанесенням мінеральних опоряджувальних розчинових сумішей 
сильно-поглинаючі поверхні обробляються ґрунтуючою емульсією полімерною 
стандартною «КРИТТЯ-51 »(REX-GRUNT) і витримуються близько 6 годин або 
ґрунтуючою емульсією полімерною простою «КРИТТЯ- 50»(UNI-GRUNT) і 
витримуються близько 4 годин (слід пам'ятати: залежно від стану основи 
ґрунтуюча емульсія «КРИТТЯ-50» може наноситись в один або декілька 
шарів). Слабо-поглинаючі поверхні обробляються ґрунтуючою емульсією 
акриловою простою «КРИТТЯ-60»(API-GRUNT), гладкі щільні поверхні 
всередині приміщень обробляються ґрунтуючою емульсією акриловою 
стандартною «КРИТТЯ-61»(QUARTZ GRUNT) і витримуються близько 2 годин 
[15]. 
При необхідності для попередження утворення висолів, поверхню перед 
опорядженням рекомендується обробляти ґрунтуючою емульсією акриловою 
стандартною проти висолоутворень «КРИТТЯ-617 »(SALTSTOP). 
Поверхні які планується оздоблювати штукатурними сумішами 
декоративними виготовленими на основі водних дисперсій акрилових смол, 
силіконових смол та калієвих силікатів, обробляються відповідними 
ґрунтуючими фарбами. 
 
94 
 
1.3 Застосування і технологія улаштування профілів для штукатурних 
робіт 
 
Штукатурні профілі рекомендується застосовувати при використанні для 
опорядження стін штукатурних сумішей машинного нанесення. 
Перед улаштуванням штукатурних профілів проводиться розмічення 
поверхонь. Вертикальність поверхонь перевіряється широким штукатурним 
рівнем довжиною 2-3 м, а горизонтальність за допомогою шнура або шаблону. 
За результатами перевірки поверхонь визначається найбільш виступаюче місце. 
Застосовуючи кутове правило або спеціальні кутові шаблони, перевіряються 
кути приміщень [15]. 
 
1.3.1 Улаштування штукатурних напрямних (маяків) 
 
Для отримання високоякісної штукатурки, з використанням сухих 
будівельних сумішей рекомендується застосування металевих маякових рейок, 
виготовлених з оцинкованої сталі або спеціального сплаву алюмінію. 
Використання таких маяків дозволяє спростити провішування стіни, а також 
уникнути улаштування «марок». 
Маячкові профілі слугують напрямними для правила і задають проектну 
товщину вирівнювального шару. 
Маяки влаштовують на всіх видах поверхонь: стінах, пілястрах, колонах, 
балках. 
 
 
 
 
Рис.1.3. Перевірка рівності поверхні 
 
95 
 
 
 
Рис.1.4. Нанесення розчину на маякові профілі 
 
 
 
Рис.1.5. Установка маякового профілю 
 
 
 
Рис.1.6. Перевірка вертикальності закріплення профілю 
 
Після попередньої підготовки основи (очищення, ґрунтування) всю робочу 
поверхню ділять відмітками на рівні ділянки, крок установки маяків залежить 
від використовуваного надалі правила і складає: для двометрового - 1700-
1800мм, для півтораметрового – 1200-1300мм. По даних відмітках за 
допомогою виска і забарвленої малярної нитки відбивають вертикальні лінії. 
Потім штукатурні направляючі підганяються на потрібну висоту. 
Після цього по краях стіни, вертикально по рівню, виставляються дві 
направляючі, які кріпляться на розчині. Розчин наноситься на кожен профіль в 
96 
 
декількох місцях, відстань, між точками кріплення, рекомендується ~0,5м, при 
цьому таких точок повинно бути не менше п'яти. 
Потім, притуливши напрямну (маяк) до стіни на місце «відбитої» 
вертикальної лінії, вдавлюємо в нанесений розчин на необхідну глибину так, 
щоб крізь отвори, які розташовані на «крилах» напрямної вийшов розчин. Якщо 
поверхня стіни має значні нерівності, розчин для кріплення напрямних також 
наноситься і на основу, у вигляді вертикальної смуги шириною 30-40мм. Після 
цього профіль залишають до повного затвердіння розчину для його якісного 
закріплення. Вертикальність закріплення перевіряється рівнем. 
Після повного затвердіння розчину, на однаковій відстані, в отвори кожного 
маяка вгорі і внизу в розчин, на якому він закріплений, забивають по цвяху (або 
використовуються саморізи). По ним на одному рівні з «виступами» маяка 
натягуються шнури по діагоналі або паралельно вгорі і внизу. 
Решта всіх маяків встановлюється вертикально по раніше нанесених 
відмітках, так, щоб їх «виступи» були на одному рівні (торкалися) з 
натягнутими шнурами. 
При цьому за допомогою рівня, перевіряється вертикальність кожного з 
маяків. 
Після затвердіння розчину цвяхи або саморізи разом з шнурами знімаються. 
Для кріплення маяків використовується штукатурний розчин, призначений 
для оштукатурювання всієї поверхні відповідно до проектного рішення, або ж 
суміш для анкетування [7]. 
 
1.3.2 Улаштування кутових профілів 
 
Профілі кутові призначені для захисту зовнішніх кутів внутрішніх 
приміщень і кутів фасадів будівель від механічних пошкоджень. Кутові профілі 
встановлюються в одній площині з маяками. 
Роботи по улаштуванню кутових профілів виконуються в такій 
послідовності: 
 очищення і підготовка; 
 нанесення на кут стіни штукатурного розчину і утоплення в нього 
кутового профілю; 
 перевірка вертикальності установки кутового профілю за допомогою 
правила, при необхідності - виконання коригування; 
 після остаточної установки кутового профілю, ще не затверділий зайвий 
розчин видаляється; 
 після повного затвердіння розчину можна розпочинати оштукатурювання 
всієї поверхні. 
97 
 
ПРИМІТКА: для оформлення арочних кутів використовуються спеціальні 
арочні кутові профілі, улаштування яких повинно проводитися відповідно до 
рекомендацій виробника [7]. 
 
1.4 Армування штукатурного шару 
 
Для збільшення механічної міцності і захисту оштукатуреної поверхні від 
появи тріщин, для зниження навантажень, викликаних перепадами температур і 
вологи, в штукатурно- шпаклювальних шарах можливе застосування 
склотканевих лугостійких армувальних матеріалів. 
Для армування повинні застосовуватися апретовані склосітки, і армувальні 
стрічки, що відповідають вимогам нормативних документів або технічних 
свідоцтв, затверджених в установленому порядку, і які витримали відповідні 
випробування. Якщо запланована товщина нанесення штукатурної суміші 
складає більш ніж 30мм, то для армування штукатурного шару рекомендується 
використовувати металеву сітку. 
Для запобігання появі тріщин в залежності від їх типу, застосовуються 
армувальні матеріали двох груп: 
I Армувальні стрічки - для захисту утворення локальних тріщин усередині 
приміщень (армування стиків гіпсокартону; армування місць примикання 
дверних і віконних коробок до стін; армування і захист від тріщин в 
місцях з'єднання стелі зі стінами, внутрішніх кутів приміщення, стиків 
міжпанельних плит; ремонт тріщин на стелях і стінах, гіпсокартонних 
плитах). 
II Армувальні сітки - для захисту від тріщин, які виникають на всій площі 
поверхні при внутрішніх і зовнішніх роботах. 
Залежно від галузі застосування, склосітки підрозділяються на такі види: 
- сітки для армування зовнішніх штукатурних шарів; 
- сітки антивандальні для армування зовнішніх штукатурних шарів 
цокольних поверхів; 
- сітки для армування штукатурних шарів усередині приміщень; 
- сітки для армування шпаклювальних шарів. 
При виборі склосітки слід керуватися наступними правилами: 
 визначити галузь застосування склосітки; 
 визначити товщину штукатурного або шпаклювального шару; 
 вибрати сітку з певними показниками (до основних показників 
відносяться: марка сітки; номінальна маса апретованої сітки на одиницю 
площі (г/м.кв); сумарне розривне навантаження апретованої сітки при 
розтягуванні, основа+уток(Н); втрати міцності після 28 днів зберігання в 
5%-ому розчині NaOH (%); втрати міцності після «швидкого методу». 
98 
 
Якщо хоча б один показник з вказаних невідомий, то таку сітку 
застосовувати не можна; 
 отримати документацію, яка підтверджує показники сіток [12]. 
 
1.4.1 Армування штукатурних покриттів зовнішніх і внутрішніх 
поверхонь будівель і споруд 
 
Армування штукатурних покриттів проводиться в наступній послідовності: 
 підготовка основи; 
 устрій кутових елементів; 
 нанесення штукатурного розчину на основу; 
 улаштування і утоплення склосітки; 
 нанесення останнього шару штукатурки. 
На підготовлену основу рівномірно по всій поверхні наноситься 
штукатурний розчин. Потім у вигляді вертикальних смуг в напрямі зверху-вниз 
укладається штукатурна склосітка з напуском полотен не менше 100мм і 
утоплюється в штукатурний розчин напівтерком. При виробництві зовнішніх 
або внутрішніх штукатурних робіт застосовується сітка відповідного виду і 
призначення, залежно від товщини штукатурного шару застосовуються 
склосітки з різними фізико-механічними характеристиками. 
Улаштування кутів будівель виконується із застосуванням спеціальної 
захисної кутової сітки або кутовими сітками з металевим або пластиковим 
сердечником. 
Склосітка повинна знаходитися в останній третині штукатурного шару. 
При армуванні шпаклювального шару використовуються спеціальні малярні 
склосітки з чарунками 2х2мм або 2,5х2,5мм. Армування шпаклювального шару 
проводиться таким чином: склосітку укладають на свіжо нанесений 
шпаклювальний розчин, з напуском полотен не менше 100мм; укладену сітку 
притоплюють в шар шпаклівки за допомогою напівтерка по всій поверхні. 
Потім на армовану поверхню наносять фінішний шар шпаклівки. Після її 
висихання поверхня зачищається дрібним абразивним матеріалом (наждаковий 
папір) [12].  
 
99 
 
 
 
Рис.1.7.  Влаштування суцільного армування 
 
 
 
 
При ремонті тріщин, армувальна стрічка повинна виступати на 2см за краї 
тріщини [18]. 
 
Нанесення штукатурних і шпаклювальних сумішей ручним способом 
 
Послідовність штукатурних робіт залежить від того, в якій будівлі вони 
проводяться. У цегляних будівлях із залізобетонними перекриттями спочатку 
розчином заповнюють шви, потім розшиваються русти між плитами 
перекриттів (на стелі), потім затираються і розрівнюються всі дефекти на 
плитах. Штукатурку слід накладати від верху стіни до низу, починаючи з 
затирання внутрішніх кутів. 
У панельних будинках в першу чергу замазують розчином шви між 
панелями, затирають внутрішні кути (лузги), потім затирають дефекти панелей. 
У блочних будівлях заповнюються розчином і затираються шви між 
блоками, шви на стелях розшиваються, затираються лузги. Дрібні дефекти 
затираються, а суцільна накривка і затирання проводяться, якщо блоки мають 
значні дефекти [15]. 
 
 
100 
 
1.4.2 Виконання штукатурних робіт 
 
Після підготовки основи, установки напрямних і кутових профілів, 
приступають до оштукатурювання поверхонь. 
При застосуванні штукатурних сумішей рекомендується нанесення розчину 
на основу шляхом намазування. Для намазування розчину застосовують сокіл 
або напівтерок (можуть використовуватися різні напівтерки - вузькі, широкі, 
довгі або короткі). Вище вказані штукатурні суміші можна наносити в один або 
два шари, але при цьому товщина одного шару не повинна перевищувати 15мм. 
Робота по оштукатурюванню основи проводиться на окремих ділянках: між 
напрямними наноситься шар штукатурки, а потім вирівнюється правилом 
відповідних розмірів. На стіну штукатурну суміш наносять - від низу до верху, 
на стелю - на себе. 
 
 
 
 
Рис.1.9.  Розрівнювання штукатурної суміші 
 
Вирівнювання поверхні проводиться наступним чином: 
 нанесений розчин вирівнюють по маяках зигзагоподібними рухами; 
суміш що залишається на робочій поверхні правила, знімають кельмою і 
наносять на незаповнені ділянки, потім знову вирівнюють; 
 після вирівнювання поверхні проводять затирання [18]. 
 
1.4.2.1 Опорядження поверхні штукатурними сумішами 
декоративними  
 
Декоративні штукатурні суміші мінеральні перед використанням 
змішуються з водою в заданому співвідношенні. Перед нанесенням 
декоративної штукатурки поверхню необхідно вирівняти штукатурною 
сумішшю цементно-вапняною, та обробити ґрунтуючою емульсією. Під час 
101 
 
роботи не можна допускати пересихання поверхні, а також необхідно захищати 
фасад від дії сонця, вітру і опадів. 
Декоративна розчинова суміш наноситься на основу товщиною відповідно 
до розміру зерна, за допомогою металевого шпателя або терки. В момент 
початкового тужавіння (5-10 хвилин), коли розчин перестане прилипати до 
інструменту, необхідно за допомогою пластикової терки почати формувати 
фактуру, при цьому інструмент необхідно тримати паралельно оброблюваній 
поверхні. Опорядження стін необхідно виконувати способом «мокре на мокре». 
Для додаткового підвищення експлуатаційних і декоративних якостей, 
декоративну мінеральну штукатурку рекомендується фарбувати. Необхідність 
фарбування передбачається проектом. 
 
Таблиця 1.5 - Технічні характеристики фарби 
Назва матеріалу Технічні характеристики 
Витрата Термін Щільніст покривніс Стій Темпе- 
фарби, висиханн ь, ть, кість ратура 
2 3 3
л/м  я, г/см  г/см  до основи 
Фарба акрилова 0,10- годи~н3  1,40- max опаЧдіевр Від 
стандартна «БАРВИ- 0,35 1,45 0,14 ез 3 +5°С до 
61» Фарба силіконова 0,20- ~3 1,40- max годиЧнеир +30В°Сід  
стандартна «БАРВИ- 0,30 1,45 0,14 ез 3 +5°С до 
71» Фарба силікатна 0,10- ~3 1,40- max годиЧнеир +30В°Сід  
стандартна «БАРВИ- 0,35 1,45 0,14 ез 3 +5°С до 
81» години +30°С 
 
За 6 годин до початку фарбування оздоблювальний штукатурний шар 
необхідно обробити ґрунтуючою емульсією полімерною, при цьому остаточна 
вологість поверхні повинна становити не більше 1%. 
Фарбу необхідно наносити щіткою, малярським пензлем, валиком або 
фарборозпилювачем у два шари. Для першого шару в готову консистенцію 
фарби добавляється чиста вода - не більше 10% від ваги. Тривалість висихання 
фарби залежить від температури та вологості оточуючого середовища й 
становить приблизно 3 години. 
Полімерні штукатурні декоративні суміші готові до застосування, перед 
використанням їх необхідно тільки перемішати. Залежно від умов застосування, 
консистенцію суміші можна змінити, додавши невелику кількість чистої води, 
але не більше 125мл на 25кг маси. 
Декоративні полімерні штукатурні розчини наносять на попередньо 
загрунтовану основу за допомогою гладкої неіржавіючої терки або металевого 
шпателя. Мінімальна товщина нанесення штукатурки відповідає 
максимальному розміру зерна заповнювача. Надлишок розчину знімається і 
102 
 
перемішується у відрі Після нанесення штукатурки у момент початкового 
тужавіння (2-5хв), коли розчин перестане прилипати до інструменту, необхідно 
за допомогою пластикової терки почати формування фактури. 
Штукатурну розчинову суміш необхідно наносити методом «мокрий на 
мокрий», не допускаючи висихання затертої ділянки до нанесення наступної. 
Інакше місця з'єднань будуть помітні. Щоб уникнути відмінностей у відтінках 
кольору, при використанні кольорових полімерних декоративних штукатурок, 
необхідно на одну поверхню, наносити штукатурну суміш однієї і тієї ж дати 
виготовлення [18]. 
Таблиця 1.6 - Параметри штукатурних сумішей на прикладі фірми 
«БудМайстер» 
Параметр Шт укатур Штукатур Шт укатур Штукатур Шт укатур Штукатурн
и на на на на на а 
суміш суміш суміш суміш суміш суміш 
декоратив декоратив декоратив декоратив декоратив декоративн
на на на на на а 
6ак43р ил1о 6в4а5  6ак51р ил6о5в4а  с7и43л  ік1о н7о4в5а  с7и51л іко7н5о4в а 8си43л  ік1а т8н4а5  с8и51л іка8т5н4а  
Витрата к2,о5р- оїд3,н9а- к2,а6м- інц4,е0в-а 2к,о4р- оїд3н,5а- к2,а6м- інц3,е9в-а к2,о7р- оїд4,н2а- к2,а5м- інц3е,9в-а 
суміші, «2Т,7И Н4К,2-  2«Т,9И Н4К,3-  «2Т,6И Н3К,8-  2«Т,9И Н4К,2-  «3Т,0И Н4К,5-  «2Т,8И НК4,-2  
2
кг/м  
Рекомендо 2,0 3,0 1,5 2,5 2,0 3,0 1,5 2,5 2,0 3,0 1,5 2,5 
-вана 
Щілтьонвіщстиь  1,7 1,9  1,7 1,9  1,7 1,7 
нкга 3
/дм  
шару,м
Термін  15 15  15 15  15 15 
м 
утворення 
поверхнев
ої плівки, 
Пхвр идбанн  24 24  72 72  72 72 
я стійкості 
до впливу 
опадів, 
гТоедмипне р.  Від +5°С до +30°С 
основи 
 
Загальні правила нанесення розчину декоративних сумішей. 
При нанесенні на поверхню розчинових сумішей декоративних штукатурок 
необхідно дотримуватись наступного: 
 розчинова суміш накладається на гладкий сталевий напівтерок за 
допомогою трапецієвидної кельми, після чого наноситься на стіну (суміш 
може наноситися також шпателем або теркою); 
 під час нанесення штукатурного розчину на основу, напівтерок необхідно 
тримати під невеликим нахилом; 
103 
 
 розчин наноситься на рівну заґрунтовану основу, товщина шару 
відповідає розміру фактурного зерна; 
 штукатурна розчинова суміш наноситься на таку частину поверхні стіни, 
щоб їй можна було надати фактуру і з'єднати з наступною частиною в 
той час, коли вона ще мокра; 
 після нанесення розчинової суміші у момент початкового тужавіння , 
коли розчин перестане прилипати до інструменту, необхідно за 
допомогою пластикової терки почати формування фактури; 
 після нанесення наступної ділянки штукатурної розчинової суміші, 
виконання фактури починають від місця з'єднання з попередньою 
частиною нанесеної штукатурної суміші; 
 у місцях запланованої технологічної перерви або з'єднання з іншою 
штукатуркою, потрібно приклеїти до основи паперову липку стрічку. 
Нанесення штукатурки і формування фактури виконується з легким 
заходом на стрічку; 
 після затирання штукатурки і отримання бажаної фактури потрібно 
відразу ж зняти приклеєну раніше стрічку. На край штукатурки, що вже 
затужавіла, знову наклеюється захисна паперова липка стрічка. Після 
технологічної перерви на наступну ділянку наноситься штукатурка; 
 після формування фактури штукатурки на знов нанесеній ділянці, захисна 
стрічка відразу ж знімається. Таким чином, ділянки нанесеної 
штукатурки щільно з'єднуються, утворюючи од норідну рівну поверхню.  
 
 
 
Рис. 1.10.  Метод нанесення штукатурки «мокре на мокре» 
ПРИМІТКА: 
• формування фактури при використанні декоративної штукатурки «короїд» 
виконують пластиковою теркою. Напрями руху терки можуть бути 
найрізноманітнішими: вертикальні, горизонтальні, кругові і т.д.; 
• формування фактури при використанні штукатурки декоративної 
камінцевої виконується круговими рухами пластикової терки. 
 
 
104 
 
1.4.2.2 Опорядження поверхні штукатурною сумішшю 
декоративною акриловою мозаїчною 
 
Для опорядження цокольної частини будівель, а також для високоякісної 
декоративної обробки поверхонь усередині і зовні будівель (кафе, холи, тераси і 
т.ін.) рекомендується штукатурна суміш декоративна акрилова мозаїчна. 
Штукатурна суміш готова до застосування, перед використанням її необхідно 
лише перемішати. 
Перед нанесенням декоративної штукатурки  поверхню необхідно 
вирівняти, наприклад, штукатурною сумішшю цементно-вапняною. При 
внутрішніх роботах гіпсові поверхні з вологістю нижче 1%, а також сильно 
поглинаючі вологу поверхні, слабі (з невисокою марочною міцністю) вапняні та 
цементно-вапняні поверхні повинні бути оброблені ґрунтуючою емульсією 
полімерною, витриманою 4 години, а потім оброблені ґрунтуючою фарбою 
акриловою. Міцні бетонні, цементні та цементно-вапняні поверхні перед 
нанесенням обробляються ґрунтуючою фарбою акриловою і витримуються 3 
години. 
Штукатурна суміш наноситься на основу металевим шпателем або теркою. 
Мінімальна товщина штукатурного шару відповідає максимальному розміру 
зерна заповнювача. Після нанесення штукатурного розчину за допомогою 
обраних інструментів (терка, шпатель і т.п.) розгладити штукатурку до 
утворення на поверхні плівки. Роботи необхідно виконувати дотримуючись 
правила нанесення розчинів «мокре на мокре». Штукатурку під час формування 
фактури та висихання не можна зволожувати. При виконанні робіт температура 
повітря повинна бути в межах від +5°С до +30°С. 
Час твердіння розчину залежить від характеру основи, температури і 
відносної вологості повітря і складає приблизно 24 години, стійкість до впливу 
атмосферних опадів - через 72 години [20]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
105 
 
 
 
 
 
 
1.5.2 Виконання шпаклювальних робіт 
 
Шпаклювальні суміші наносяться на рівну і підготовлену основу без 
застосування штукатурних напрямних. Товщина шарів і основні 
характеристики шпаклювальних сумішей. 
Суміші для шпаклювання цементні наносять рівномірно на основу 
металевим шпателем і вирівнюють до необхідної товщини. Для отримання 
рівної поверхні, що не вимагає шліфування, необхідно через 5-15хв (залежно 
від характеру основи і умов навколишнього середовища) після нанесення 
шпаклювального розчину за допомогою пластикової або неіржавіючої терки 
провести повне вирівнювання поверхні. Шпаклювальному шару можна надати 
декоративність за допомогою лопатки, терки, вологої щітки, спеціальним 
валиком та ін. (формування фактури проводитися через 5-15хв після нанесення 
шпаклівки) [20]. 
 
 
 
Рис.1.11.  Виконання фактур 
 
 
 
Рис 1.12. Метод з’єднання різних фактур шпаклівки 
 
106 
 
Час твердіння суміші залежить від характеру основи, температури і 
відносної вологості повітря, і складає, приблизно одну добу [20]. 
Суміш для шпаклювання полімерна фінішна наноситься за допомогою 
сталевої лінійки. Сталевий шпатель шириною 30см застосовується при 
частковому вирівнюванні, лінійка довжиною 80см застосовується при повному 
вирівнюванні. Рухи шпателя повинні бути перпендикулярними один до одного. 
Надлишки шпаклівки видаляються, потім знову використовуються. При 
вирівнюванні в декілька шарів, наступний шар наноситься після повного 
висихання попереднього. Перед обклеюванням шпалерами або фарбуванням 
готова поверхня зачищається дрібним абразивним папером [20]. 
 
 
                              
 
Рис.1.13.  Нанесення шпаклювальної суміші на поверхню 
 
                                       
 
Рис.1.14.  Влаштування внутрішніх кутів 
 
107 
 
При застосуванні сумішей для шпаклювання гіпсових робіт можна 
проводити двома способами: 
       1.  мокрий спосіб полягає в 2-3 кратному нанесенні шарів. Кожного разу 
більш тонкий шар шпаклівки покриває нерівності, що залишилися на 
попередньому шарі. Чергові шари слід наносити тільки тоді, коли затужавіє 
попередній, тобто через годину. Кожен наступний шар розчину, що наноситься, 
повинен бути менш густим за попередній. Останній шар рекомендується 
наносити на висохлу основу, встановлюючи шпатель під кутом 60-70°. 
Перевагою цього методу є більш міцна поверхня, короткий час обробки і 
відсутність пилу. Цей метод рекомендується для приміщень з високою 
вологістю, де важко проводити шліфування шпаклівки. 
2. метод сухого вирівнювання полягає в 2-3 кратному шліфуванні 
чергових шарів шпаклівки (наступний шар наноситься після повного висихання 
попереднього). Кожен висохлий і відшліфований шар, якщо він має нерівності, 
слід доповнити в необхідних місцях густим розчином, попередньо обробивши 
поверхню ґрунтуючою емульсією полімерною стандартною «КРИТТЯ-
51»(КЕХ-GRUNT) або ґрунтуючою емульсією полімерною простою «КРИТТЯ- 
50»(UNI-GRUNT). Після висихання шар шпаклівки відшліфувати знову. 
Перевагою цього методу є простота роботи, він не вимагає високих 
кваліфікацій від виконавців. 
Нанесення і вирівнювання розчину виконується сталевим шпателем. 
Висохлий шар шліфується тонкозернистим наждачним папером або 
шліфувальною сіткою. Подальші роботи на поверхні можна проводити не 
раніше ніж через 24 години після шпаклювання [20]. 
 
 
1.6 Штукатурні системи 
 
Найбільш ефективним є комплексне використання технології штукатурних 
робіт з подальшим шпаклюванням оштукатуреної поверхні. В цьому випадку 
ідеально гладка і рівна поверхня досягається найбільш простим способом. 
Для отримання високоякісної штукатурки розроблені штукатурні системи 
(рис. 1.17). При влаштуванні систем необхідно дотримувати наступні вимоги: 
1. основа повинна бути підготовлена; 
2. кожен наступний шар повинен наноситися після повного затвердіння 
попереднього; 
3. кожен попередній шар за 4-6 годин перед нанесенням наступного шару 
повинен бути оброблений ґрунтуючою емульсією полімерною стандартною 
«КРИТТЯ-51» або за 4 години ґрунтуючою емульсією полімерною простою 
«КРИТТЯ-50. 
108 
 
4. кожен висохлий шар шпаклівки шліфують сіткою або іншими 
абразивними матеріалами, круговими, горизонтальними або вертикальними 
рухами; 
5. слід пам'ятати, що кліматичні умови впливають на час тужавіння і 
висихання нанесених розчинів [20]. 
 
 
1.7 Застосування сухих будівельних сумішей призначених для 
машинного нанесення 
 
Для механізованих технологій застосовуються спеціальні сухі будівельні 
суміші ТМ «БудМайстер»: штукатурна суміш цементно-вапняна стандартна 
«ТИНК-419»(TEСНNO PR100), штукатурна суміш цементно-вапняна проста 
«ТИНК-409»(TECHNO PR 50), штукатурна суміш гіпсова проста «ТИНК-
309»(TEСНNO GS) і штукатурна суміш цементно-вапняна теплоізоляційна для 
ніздрюватого бетону «ТИНК-460». Розчини, отримані, на базі цих 
механізованих сумішей мають високу рухливість і пластичність, що у свою 
чергу забезпечує продуктивність праці, яка відповідає нормативам для 
механізованих технологій. 
При виконанні механізованих штукатурних робіт зберігаються деякі ручні 
операції, а саме - розрівнювання розчину, оштукатурювання косяків, затирання 
лузг, усенків і фасок, розшивання швів на стелях, вирівнювання або затирання 
звичайними терками, влаштування кутових профілів та напрямних (маяків). 
Для комплексної механізації штукатурних робіт із застосуванням сухих 
будівельних сумішей використовують наступні види машин і пристосувань: 
транспортні силоси для сухих будівельних сумішей, системи пневмоподачі 
сухих будівельних сумішей, змішувачі з автоматичним дозуванням води для 
приготування розчинів сумішей та ін.  
 
                               
 
Рис. 1.15.  Нанесення суміші механізованим способом 
109 
 
 
 
Оштукатурювання механізованим способом проводиться в такій 
послідовності: 
 підготовка поверхонь під оштукатурювання; 
 розмітка поверхні і установка напрямних профілів;  
 підготовка штукатурного агрегату до виконання робіт; 
 нанесення штукатурного розчину на поверхню; в розрівнювання розчину 
і формування поверхні; 
 шпаклювання поверхні (якщо передбачено проектом виробництва робіт). 
Підготовка основи під оштукатурювання машинним способом, а також 
установка штукатурних профілів. 
Підготовка до виконання робіт включає доставку штукатурного агрегату і 
комплекту інструменту на будівельний об'єкт, а також монтаж і установку 
агрегату на робочому місці. При підготовці приміщення під механізоване 
оштукатурювання необхідно враховувати наступне: 
 розташувати штукатурний агрегат в місці, що забезпечує доступ до 
оброблюваних поверхонь, а також дає можливість роботи з 15 метровим 
рукавом; 
 розташувати поряд з штукатурним агрегатом упаковки сухих будівельних 
сумішей (при використанні сумішей тарованих в мішки); 
 забезпечити вільний доступ до приладів управління агрегатом;  звільнити 
простір уздовж оброблюваних поверхонь мінімум на 1,5м від стіни; 
 при оштукатурюванні поверхонь стель необхідно встановити риштування 
на всю довжину оброблюваної поверхні; 
 підготувати розчиновий бак для налаштування і промивки штукатурного 
агрегату; 
 підготувати увесь необхідний інструмент і розташувати його поблизу 
оброблюваних поверхонь; 
 підготувати і встановити при необхідності риштування в місцях початку 
виконання робіт. 
Суть технології механізації штукатурних робіт наступна: готову суху 
будівельну суміш засипають в бункер машини, де відбувається її 
перемішування з водою до потрібної консистенції. Далі готовий розчин 
подається по шлангу(рукаву) до місця виконання робіт і наноситься на 
оброблювану поверхню за допомогою сопла. Таким чином, виключаються такі 
трудомісткі процеси як приготування і ручне нанесення розчину на 
оброблювану поверхню. 
Для нанесення розчину необхідно встати боком до оброблюваної поверхні, 
узяти однією рукою пістолет, а іншою шланг на відстані близько 50см від 
110 
 
основи пістолета. Відкрити повітряний вентиль і витримати паузу (10-30сек) 
поки не з'явиться розчин. Спочатку слід заповнити глибокі отвори і западини, 
після чого нанести розчин на лінії кутів (стіна-стеля, стіна-стіна). Потім розчин 
наноситься на горизонтальну поверхню з дотриманням наступних правил: 
 напрям нанесення штукатурного розчину на поверхню стіни здійснювати 
зліва направо і зверху вниз, тобто починати з лівого верхнього кута; 
 нанесення розчину на поверхню стелі проводити з боку протилежної 
вікнам зліва направо; 
 пістолет для розчину необхідно тримати перпендикулярно оброблюваній 
поверхні на відстані біля 30см від неї до сопла; 
 розчин наносити смугами заповнюючи відстань між 
напрямними(маяками); 
 для формування смуги рівномірно переміщати пістолет зліва направо, 
товщина шару регулюється швидкістю переміщення пістолета, чим повільніше 
переміщення, тим товщий шар штукатурки і навпаки; 
 після нанесення розчину на всю поверхню, необхідно закрити повітряний 
вентиль на пістолеті (подача розчину припиниться); 
 за допомогою правила розрівнюється штукатурний розчин на стіні; 
 за потреби в деяких місцях додатково наноситься розчин і потім 
вирівнюється. 
ПРИМІТКА: нанесення наступного шару можливе, якщо з моменту початку 
нанесення попереднього пройшло не більше 60хв, в іншому випадку наступний 
шар слід наносити після повного затвердіння першого, тобто через 24 години. 
Розрівнювання розчину і формування поверхні виконується протягом 30хв, 
з моменту нанесення розчину на поверхню або поки розчин зберігає свою 
рухливість. 
Відразу після нанесення розчину на оброблюваній поверхні проводиться 
його попереднє розрівнювання (стягування уздовж маяків). Розрівнювання, 
стягування, розподіл розчину по поверхні, а також формування поверхні 
проводиться h-подібним правилом. 
При необхідності виконується шпаклювання поверхні. На етапі 
шпаклювання проводиться прорізка ліній кутів спеціальним кутовим рубанком 
з подальшим шпаклюванням шпателем для внутрішніх кутів. 
 
111 
 
 
Рис. 1.16.  Розрівнювання розчину та формування поверхні 
 
 
 
1.8 Застосування сухих будівельних сумішей в гіпсокартонних 
системах 
 
Основні характеристики, властивості і галузь застосування сухих 
будівельних сумішей призначених для використання в гіпсокартонних системах 
приведені в таблиці 11. 
Конструкції із застосуванням ГКЛ можуть використовуватися в будівлях 
різного призначення, різного ступеня вогнестійкості і класу функціональної 
пожежної небезпеки, будь-якої поверховості і будь-яких конструктивних 
систем, що зводяться у всіх кліматичних районах країни. 
При будівництві конструкцій будівель, ГКЛ рекомендується застосовувати 
у випадках, коли доцільно виключати «мокрі» процеси обробки поверхонь 
будівельних конструкцій. 
Звичайні гіпсокартонні листи слід застосовувати в огороджуючих 
конструкціях приміщень з сухим і нормальним температурно-вологим 
режимами; вологостійкі - з вологим і мокрим температурно-вологим режимами 
по СНиП II-3 відповідно з вимогами ДСТУ Б.В 2.7-95-2000 (ГОСТ 6266-97), 
гіпсокартонні листи з підвищеним опором дії відкритого полум'я (ГКЛО) 
рекомендується застосовувати для облицювання поверхонь конструкцій, до 
яких пред'являються вимоги по вогнестійкості; ГКЛВО (гіпсокартонні листи 
вологостійкі з підвищеним опором дії відкритого полум'я) рекомендується 
застосовувати в приміщеннях будівель з вологим і мокрим режимами 
експлуатації при відносній вологості повітря до 90% і температурі повітря до 
+30°С [17]. 
 
1.8.1 Облицювання стін гіпсокартонними листами 
 
Підготовка поверхонь до облицювання ГКЛ проводиться після закінчення 
основних загально-будівельних і санітарно-технічних робіт. До початку 
112 
 
облицювання стін повинна бути закінчена установка всіх конструкцій, до яких 
примикають ГКЛ, зокрема віконних і дверних коробок, підвіконь, підлог 
(основи під лінолеум або паркет), а також виконана монолітна штукатурка в тих 
місцях, де не можна застосовувати облицювальні листи, влаштована прихована 
електропроводка. 
Обробку поверхонь ГКЛ починають тільки тоді, коли над поверхом, де 
заплановано облицювання, є не менше трьох міжповерхових перекриттів або ж 
влаштована покрівля. 
Перегородки і перекриття не повинні мати наскрізних щілин і тріщин. У 
місцях примикання перегородок і перекриттів зі стінами необхідно обробити 
шви. 
Загальне відхилення поверхні стін, перегородок і ребер двохгранних кутів 
від вертикалі на поверхах допускається не більш 10мм. Загальне відхилення 
стель і виступаючих ребер прогонів від горизонталі в межах довжини і ширини 
кімнати повинне бути не більше 10мм. 
Склад робіт по улаштуванню облицювання стін ГКЛ залежить від стану їх 
поверхні. Монтаж ГКЛ рекомендується виконувати в процесі виробництва 
опоряджувальних робіт. До початку монтажу облицювальних листів всі 
будівельні роботи, пов'язані з «мокрими» процесами повинні бути закінчені. 
Монтаж повинен здійснюватися, як правило, до устрою чистої підлоги в умовах 
сухого або нормального вологістного режиму при температурі повітря не 
нижче +10°С. 
У санітарно-технічних приміщеннях (ванни, душові і т.п.) поверхні 
гіпсокартонних плит, що знаходяться під безпосередньою дією вологи, 
рекомендується покривати сумішшю гідроізоляційною цементною з подальшим 
облицюванням керамічною плиткою, а в місцях сполучення стін між собою і 
стін з підлогою рекомендується використовувати спеціальну гідроізоляційну 
стрічку. 
При кріпленні гіпсокартонних листів клейовою сумішшю, поверхня стін 
повинна бути очищена від пилу, бруду, проведено розбиття стін на захватки з 
розміткою місць установки листів і виконано ґрунтування основи. Гладкі і не 
поглинаючі вологу стіни попередньо обробляються ґрунтуючою емульсією 
акриловою. Сильно поглинаючі мінеральні основи оброблюють ґрунтуючою 
емульсією полімерною. 
Установку гіпсокартонних листів починають від кута приміщення, 
притискуючи їх по всій площині до стіни і дотримуючись вертикальності швів. 
Після нанесення клейової суміші ГКЛ піднімають і акуратно встановлюють 
на підкладки, розташовані біля стіни для утворення 10-20-ти міліметрового 
зазору з підлогою, притискують до стіни і вирівнюють за допомогою виска, 
рівня або 2-метрової рейки. Підкладки з-під гіпсокартонних листів видаляють 
лише після тужавіння розчину клейової суміші. ГКЛ придавлюють по вертикалі 
113 
 
і перпендикулярно, злегка простукуючи. Коригувати положення листів можна 
протягом 10- хвилин після приклеювання до поверхні. Зазори між ГКЛ, 
підлогою і стелею закладають смугами з еластичного матеріалу з подальшою 
герметизацією. 
ГКЛ до конструкцій будівель кріпляться клейовою сумішшю гіпсовою 
стандартною для гіпсокартону, метод кріплення залежить від рівності основи 
(рис.1.17-1.18). [17] 
 
                                             
 
Рис.1.17. Метод, застосовуваний для рівних поверхонь 
 
При рівній поверхні стін на гіпсокартонні плити клейову суміш наносять 
зубцюватим шпателем суцільними подовжніми смугами та по периметру. 
 
                                       
 
Рис.1.18. Метод, застосовуваний для поверхонь з нерівностями стін до 20мм 
 
При нерівностях стіни до 20мм, на гіпсокартонні плити необхідне нанесення 
більш товстішого шару клейової суміші. 
За допомогою кельми клейова суміш наноситься по периметру і по середині 
гіпсокартонної плити маячками, через кожні 30см. У вузьких місцях клейовий 
розчин може бути нанесений безпосередньо на стіну. Після нанесення 
114 
 
клейового розчину гіпсокартонна плита піднімається, встановлюється на 
підкладки і притискається до стіни [17]. 
 
                                             
 
 
Рис.1.19. Метод, застосовуваний для поверхонь при нерівностях стін більш 
20мм 
 
При нерівності стіни більше 20мм на її поверхню за допомогою клейової 
суміші приклеюють смуги шириною 10см виготовлені з гіпсокартонних листів, 
формуючи при цьому рівну площину. Смуги з гіпсокартонних листів повинні 
бути орієнтовані по периметру облицювальних листів. На гіпсокартонні 
облицювальні листи наноситься клейовий розчин відповідно до рис. 1.17. 
 
 
1.8.2 Облицювання гіпсокартонними листами стін сходових кліток 
 
ГКЛ заздалегідь обрізають відповідно з ухилом сходового маршу, щоб вони 
точно стикувалися з косоурами або балками. Шви між листами повинні бути 
строго вертикальні. Кожен лист попередньо встановлюють на тимчасові 
підкладки, після перевірки точності його установки приклеюють клейовою 
сумішшю. 
Лист повинен спиратися на східці рівною кромкою, заздалегідь зрізаною під 
відповідним кутом. Вирізувати в листах форму сходів не рекомендується. При 
необхідності, з обрізків вирізують фрагменти за формою сходів і приклеюють 
їх. Можна ці місця оштукатурити або облицювати плиткою. 
Для отримання більш міцнішого облицювання панелей стін сходових кліток 
приклеюють другий шар гіпсокартонних плит на висоту 1200мм, котрі 
розташовують довшими сторонами уздовж маршу або сходового майданчика. 
Другий шар ГКЛ приклеюється на раніше встановлений. Клейову суміш 
наносять окремими маячками на раніше встановлені листи. Кромки 
115 
 
приклеюють на суцільну смугу клейової суміші. В процесі приклеювання листи 
притискують якомога щільніше. 
У нижній частині стін влаштовується плінтус заввишки 150-200мм, який 
можна виконувати з різних матеріалів (цементний розчин, облицювальна 
плитка, дерево і т.п.) [17] 
 
1.8.3 Армування швів гіпсокартонних листів 
 
Обробка швів між гіпсокартонними листами повинна проводитися при 
стабільній температурі і вологості повітря в приміщенні, відповідно режиму 
експлуатації, при цьому температура повітря в приміщенні повинна бути не 
нижче 10°С і зберігатися стабільною протягом двох днів після обробки. 
При обробці стиків гіпсокартонних листів із стоншеними, напівкруглими 
стоншеними і прямими кромками сумішшю для шпаклювання гіпсовою 
фінішною «ТИНК-32» застосовується армувальна стрічка, виготовлена з 
високоякісного паперу або скловолокна з перфорацією. Рекомендується 
застосування паперової стрічки, що в значній мірі підвищує стійкість 
облицювання до утворення мікротріщин в швах при несприятливих 
температурних коливаннях і механічних діях на конструкцію. Доцільне 
застосування армувальної стрічки шириною не менше 5 см [17]. 
Послідовність робіт при обробці швів наступна: 
 заповнити шви шпаклювальною сумішшю, вдавлюючи матеріал 
шпателем; 
 нанести основний шар шпаклівки, вирівняти укладену масу, знімаючи 
надлишки; 
 укласти на шар шпаклівки (по центру шва) армувальну стрічку для швів, 
вдавлюючи її шпателем і накрити тонким шаром шпаклівки (при цьому 
стежити, щоб на стрічці не утворювалися пузирі); 
 після висихання армованого шару, широким шпателем (200-300мм) 
нанести накривку, яка повинна бути ширшою за перший шар нанесеної 
шпаклівки приблизно на 5см з кожного боку; 
 після висихання накривки, шов необхідно відшліфувати абразивним 
матеріалом (дрібним наждаковим папером). 
Для обробки швів утворених обрізаними подовжніми або торцевими (не 
обклеєних картоном) кромками, необхідно за допомогою кутового рубанку 
зняти фаску під кутом 45° на / товщині листа, після чого зашпаклювати, як 
вказано вище. 
ПРИМІТКА: щоб уникнути виникнення усадкових тріщин товщина 
нанесеного шару не повинна перевищувати 2мм.[17]/ 
 
116 
 
 
 
1.8.4 Обробка внутрішніх кутів 
 
Внутрішні кути слід шпаклювати із застосуванням армувальної стрічки, 
зігнутої під заданий кут. Послідовність робіт при обробці кутів ГКЛ наступна: 
 нанести шпателем суміш для шпаклювання гіпсову фінішну на обидві 
сторони кута; 
 скласти армувальну стрічку по середині і притиснути до кута шпателем; 
 видалити надлишки шпаклівки і нанести тонкий шар поверх стрічки; 
 дати просохнути нанесеному розчину, а при необхідності загладити 
вологою губкою. [17] 
 
1.8.5 Остаточне опорядження поверхні облицьованої 
гіпсокартонними листами 
 
Перед остаточною обробкою поверхні облицьованої ГКЛ, тобто перед 
шпаклюванням, необхідно обстежити облицьовану поверхню, виявити і 
усунути можливі дефекти, а саме: нещільність в стиках ГКЛ, дірки і вм'ятини. 
Всі виявлені дефекти необхідно ручним способом усунути до початку 
шпаклювальних робіт. 
Фарбування гіпсокартонного облицювання рекомендується виконувати 
масляними, водоемульсійними, смоляними, поліуретановими, епоксидними 
складами, що містять пластифікатори-полімери. Не рекомендується 
використовувати для цих цілей фарби на кремнієвій основі. 
При підвищених вимогах до якості оздоблювальної поверхні слід виконати 
остаточну підготовку поверхні гіпсокартонного облицювання за допомогою 
суміші для шпаклювання гіпсовою фінішною або сумішшю для шпаклювання 
полімерною фінішною. 
Поверхня гіпсокартонних листів при оздобленні шпалерами повинна бути 
заздалегідь оброблена ґрунтуючою емульсією, яка наноситься щіткою. 
Обклеювання шпалерами повинне проводитися по добре висохлому 
поґрунтованому шару. 
При облицюванні ГКЛ керамічною плиткою використовуються клейові 
суміші і відповідно затирочна суміш цементна еластична, а внутрішні кути між 
стіною і підлогою, стіною і стіною, стіною і ванною або умивальником повинні 
бути закладені спеціальним герметизуючим матеріалом (див. технологічну 
карту на улаштування облицювання) [17]/ 
 
 
 
117 
 
2. Вимоги до якості і приймання робіт 
 
До початку виконання робіт контролюються умови зберігання (температура, 
відносна вологість) застосовуваних матеріалів, виробів і елементів за 
встановленими на них нормативними документами, а також готовність об'єкту 
в цілому і окремих його конструкцій до виконання робіт. 
При виконанні штукатурних робіт актуванню підлягають наступні 
завершені приховані роботи: 
• підготовка поверхні; 
• ґрунтування поверхні; 
• відповідність встановленій проектом послідовності виконання 
окремих шарів штукатурки. 
У процесі виконання штукатурних робіт перевіряють:  оштукатурену 
поверхню; 
 підготовку поверхні для оштукатурювання; 
 якість сухих сумішей; 
 температуру і вологість навколишнього середовища; й дотримання 
технологічної послідовності операцій; товщину кожного шару 
розчинових сумішей; 
 відповідність кольору, товщини шарів штукатурки та отриманої фактури 
обштукатуреної поверхні вимогам проекту; 
 наявність, якість і справність необхідних для виконання роботи 
інструментів і пристроїв. 
Перевіряючи готовність приміщень і поверхонь до оштукатурювання, 
контролюють: 
 якість встановлення, закріплення та заповнення проміжків між віконними 
й дверними коробками та поверхнями прорізів; 
 якість закріплення перегородок, закладних деталей і сходів; 
 відхилення стін від вертикалі. 
В ході приймання виконаних штукатурних робіт необхідно перевіряти: 
 відповідність виду штукатурки вимогам проекту; 
 якість штукатурного покриття; 
 міцність зчеплення штукатурки з основою і шарів між собою (при 
багатошаровій штукатурці). 
При контролі якості візуально оглядаються обштукатурені поверхні. Потім 
за допомогою контрольно-вимірювальних приладів проводиться вибірковий 
контроль якості штукатурки. На кожних 10м штукатурки необхідно виконати 3-
5 вимірювань Допустимі відхилення та вимоги до штукатурки наведені в табл. 
12. Тріщини, горбики, раковини, дутики, груба шорстка поверхня та пропуски 
не допускаються. Наявність місць штукатурки, що відшарувалася від поверхні, 
118 
 
перевіряють легким простукуванням дерев'яним молотком. Допускається 
наявність таких місць штукатурки перевіряти методом ультразвукового 
(наскрізного або поверхневого) прозвучування. В окремих місцях допускається 
контрольне розкриття штукатурки. 
 
 
Таблиця 2.1 - Вимоги до оштукатурених поверхонь 
Технічні вимоги Вид контролю Вид реєстрації 
Допустима товщина Вимірювальний - не Журнал робіт 
одношарової штукатурки, менше п'яти вимірювань на 
2
залежно від групи сухої 70-100м  поверхні покриття 
суміші в місцях, виявлених 
суцільним візуальним 
контролем 
Відхилення поверхні від Вимірювальний - не Журнал робіт 
вертикалі - не більш 1мм на менше п'яти вимірювань на 
2
1м висоти, але не більш 5 70-100м  поверхні покриття 
мм на всю висоту 
приміщення або його 
частину, обмежену 
прогонами, балками і т.п. 
Відхилення поверхні від Вимірювальний - не Журнал робіт 
горизонталі - не більше 1 менше п'яти вимірювань на 
2
мм на 1м довжини, але не 70-100м  поверхні покриття 
більше 7мм на всю 
довжину приміщення або 
його частину, обмежену 
прогонами, балками і т.п. 
 
Кількість шарів, технологічна послідовність виконання робіт, матеріали, 
використовувані для обштукатурювання будинків і споруд, повинні відповідати 
вимогам проекту. 
Штукатурка має бути міцно з'єднана з поверхнею конструкції і не 
відшаровуватись від неї. 
Обштукатурені поверхні повинні бути рівними, гладенькими, з чітко 
обробленими гранями кутів перетинних площин, без слідів затирального 
інструменту, потьоків розчину, плям і висолів [18]. 
Стан і готовність оброблюваних конструктивних елементів і їх поверхонь 
контролюють візуально, а також із застосуванням методів контролю, 
інструментів і приладів, вказаних в таблиці 2.2.  
 
 
 
 
119 
 
 
 
 
Таблиця 2.2 - (по ДБН В.2.6-22-2001) 
Контрольовані Метод контролю Засоби контролю 
параПміедтгроти овка основи 
Відхилення від Вимірювання відхилень Нахиломір рівневий; 
вертикалі рівень); висок; набір щупів; 
штангенциркуль  
Відхилення від Вимірювання відхилень Правило; рівень; 
горизонталі теодоліт  
Наявність і розміри Візуально та Металева лінійка ; 
тріщин вимірюванням рулетка; набір щупів  
Відхилення радіуса Вимірювання відхилень Лекала; контрольна 2-
криволінійних поверхонь метрова рейка 
від проектного значення 
 
Відхилення ширини Вимірювання відхилень Металева лінійка; 
косяків від проектного косинці  
значення 
Відхилення тяг від Вимірювання відхилень Рейка довжиною до 3 м; 
прямої лінії між кутом косинці ;  
перетину тяг і пристінків 
Міцність основи Визначення міцності Киянка формувальна 
методами неруйнівного або киянка  
контролю: простукування Молоток Кашкарова; 
дерев'яним молотком прилади типу KM, ВСМ, 
 (методи пружного ПМ-2, Ц-22, А- 1; 
відскоку, пластичних індикатори годинникового 
деформацій, ударного типу ; лупа ; мікроскоп 
імпульсу, відриву) Ультразвуковий прилад 
(ультразвуковий метод) УК-14П або УК-10 
120 
 
 Визначення міцності за Свердлильні верстати 
контрольними зразками, типу ИЕ- 1806; 
відібраними з конструкції  випробувальна машина); 
розпилювальний верстат 
типу УРБ-175 (або УРБ-300  
з різальним інструментом  
Вологість поверхні Вимірювання вологості Вологомір; електронний 
конструкції нейтронним або вологомір ВСКМ-Т2 або 
діелькометричним методом інші вологоміри, що 
- не менше трьох відповідають вимогам  
2
вимірювань на 10м  площі 
поверхні 
Сполучення суміжних Вимірювання радіуса Косинець ; лекала 
поверхонь, радіус закруглення 
закруглення фаски 
Рівність поверхні, Вимірювання просвітів Дерев'яна рейка 
висота виступів і глибина між прикладуваною завдовжки 3 м; 
западин рейкою та поверхнею штангенциркуль; набір 
щупів  
Опорядження декоративними штукатурками 
Товщина шару Вимірювання товщини Набір щупів ; металева 
декоративної штукатурки в процесі нанесення лінійка  
штукатурки 
Вертикальність Вимірювання відхилень Контрольна 2-метрова 
(горизонтальність) від вертикалі (горизонталі) лінійка РН-4; набір щупів ; 
поверхні штукатурки - не менше п'яти металева лінійка  
2
вимірювань на 5070 м  
площі або на окремій 
ділянці меншої площі в 
місцях, виявлених під час 
суцільного візуального 
контролю 
   
Відхилення віконних і Візуально-суцільний Металева лінійка ; 
дверних косяків від контроль; вимірювання контрольна лінійка РН-4; 
вертикалі та горизонталі відхилень, виявлених під набір щупів  
час суцільного візуального 
контролю 
Штукатурні роботи 
121 
 
Якість встановлення та Візуально - 
закріплення дверних і 
віконних коробок та 
заповнення проміжків між 
коробками та поверхнею 
прорізу; якість закріплення 
перегородок і закладних 
деталей 
Допустима товщина Вимірювання товщини Набір щупів; металева 
одношарової штукатурки одношарової штукатурки - лінійка  
не менше п'яти вимірювань 
2
на 70100 м  площі покриття 
або в одному приміщенні 
меншої площі в місцях, 
виявлених суцільним 
візуальним контролем 
Допустима товщина Вимірювання товщини Набір щупів,  металева 
кожного шару при одношарової штукатурки - лінійка  
влаштуванні багатошарової не менше п'яти вимірювань 
2
штукатурки на 70100 м  площі покриття 
або в одному приміщенні 
меншої площі в місцях, 
виявлених суцільним 
візуальним контролем 
Кількість шарів Візуально - в процесі - 
багатошарової штукатурки виконання робіт 
Тривалість Визначення тривалості Годинник  
витримування кожного витримування 
шару до нанесення 
наступного 
Рівність поверхні Визначення рівності Правило; набір щупів ; 
штукатурки поверхні - не менше п'яти 2-метрова рейка РК-1; 
вимірювань контрольною теодоліт Т30 
рейкою чи правилом на 50-
2
70 м  площі або на окремій 
ділянці меншої площі в 
місцях, виявлених 
суцільним візуальним 
контролем 
122 
 
Вертикальність Не менше п'яти Висок ; рівень; 2-
(горизонтальність) вимірювань контрольною метрова рейка РК-1; 
обштукатуреної поверхні рейкою чи правилом на 50- металева лінійка ( 
2
70 м  площі або на окремій 
ділянці меншої площі в 
місцях, виявлених 
суцільним візуальним 
контролем 
Вертикальність лузг, Не менше п'яти Висок ; рівень,  рейка з 
усенків, віконних і дверних вимірювань контрольною виском; металева лінійка  
косяків, пілястр і стовпів рейкою чи правилом на 50-
2
70 м  площі або на окремій 
ділянці меншої площі в 
місцях, виявлених 
суцільним візуальним 
контролем 
Ширина Вимірювання ширини Складаний метр; 
обштукатуреного косяка косяка шаблон 
 
   
Радіус лекальних Вимірювання радіуса Складаний метр; 
криволінійних поверхонь поверхонь лекала; циркуль; металева 
лінійка  
 
Вимоги до поверхонь, облицьованих гіпсокартонними листами. 
Всі ГКЛ в процесі облицювання повинні бути міцно приклеєні до основи. 
На листах не повинно бути тріщин, плям. Штукатурні покриття листів сухої 
гіпсової штукатурки не повинні бути хиткими, при легкому простукуванні 
дерев'яним молотком в стиках не повинні з'являтися тріщини; допускаються 
провисання в стиках не більше 1 мм. 
Бічні кромки повномірних ГКЛ в стиках з сусідніми ГКЛ не повинні мати 
пошкоджень. Стики повинні розташовуватися в одній площині з листами. Краї 
ГКЛ в місцях сполучення з дверними коробками повинні примикати до коробок 
урівень і перекриватися наличником. Зазори між ГКЛ і плінтусом повинні бути 
прошпакльовані [17].
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
