Обґрунтовані технології улаштування резервуарів для паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії

Кузуб, Людмила Іванівна
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6176
Назва:	Обґрунтовані технології улаштування резервуарів для паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії
Автори:	Грецький , Денис Володимирович Кузуб, Людмила Іванівна
Ключові слова:	резервуари для паливно-мастильних матеріалів;військова агресія;технології улаштування резервуарів;захист інфраструктури;матеріали підвищеної міцності;підземні та наземні резервуари
Дата публікації:	гру-2022
Короткий огляд (реферат):	Транспортування і зберігання нафти, а також готових нафтопродуктів є важливими складовими нафтовидобувної та нафтопереробної галузей. На сьогоднішній день для зберігання нафти і нафтопродуктів як в Україні, так і за її кордонами, використовуються спеціальні інфраструктурні комплекси - нафтобази. В мирний час економіка любої країни потребує постійного поповнення запасів паливно мастильних матеріалів та зберігання на довготривалий час. В умовах військової агресії наша країна потребує індивідуальних раціональних та безпечних методів зберігання паливно-мастильних матеріалів шляхом улаштування спеціалізованих резервуарів як підземного так і комбінованого наземного типу. Головною умовою улаштування резервуарів для зберігання паливно-мастильних матеріалів є цілістність та пожежна безпека. Нафта і нафтопродукти - масові наливні вантажі, до систем зберігання яких ставляться такі вимоги: збереження кількості та якості продукту; вибухо- і пожежна безпека; мінімізація витрат на зберігання і дистрибуцію; зручність для споживачів. На території України знаходяться три нафтогазоносні регіони. Це Західний (Передкарпатський прогин), Східний (Дніпрово- Донецька западина) і Південний (Причорноморсько-Кримський). У надрах цих регіонів початкові потенційні ресурси (видобувні) вуглеводневої сировини оцінюються в 8418 млрд т умовного палива, а сьогодні ще не розвідані 4997 млн т умовного палива. Нафтосховище - штучний резервуар для зберігання нафти або продуктів її переробки. Як правило, нафтобази складаються з підземних або надземних резервуарів, а також платформ для прийому або відвантаження нафти та нафтопродуктів з залізничних цистерн, автоцистерн, танкерів, нафтопроводів тощо. Всі споруди і будівлі, а також енергетичне і технологічне обладнання та 5 допоміжні пристрої нафтобаз повинні експлуатуватися в суворій відповідності до вимог, розроблених при проектуванні і закріпленими в проектно- експлуатаційної документації. Нафтобази повинні бути повністю укомплектованими необхідними технічними засобами та матеріалами, призначеними для локалізації і ліквідації наслідків аварійних ситуацій, а також для їх попередження. Дії персоналу підприємства в таких ситуаціях регламентуються відповідними планами, затвердженими керівництвом нафтобази.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6176
Розташовується у зібраннях:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво)
Файли цього матеріалу:
Файл	Опис	Розмір	Формат
ЗП_кузуб.pdf Restricted Access		2.94 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
 
2 
 
Обґрунтовані технології улаштування резервуарів для паливно-мастильних 
матеріалів в умовах військової агресії 
 
Вступ………………………………………………………………………………...4 
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТА СТАН ТЕХНОЛОГІЇ УЛАШТУВАННЯ 
РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ…..…… 6 
1.1  Історичний аспект зберігання паливно-мастильних матеріалів............. …6 
1.2  Класифікація та види сучасних нафтобаз для зберігання   
 паливно-мастильних матеріалів…………………………………….….….9 
1.3  Конструктивні особливості резервуарів для П.М.М……………….….…18 
 1.4  Сучасні види та типи резервуарів для зберігання П.М.М.………………30 
 Висновки по розділу 1………………………………………………..……40 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ УЛАШТУВАННЯ  
РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ …...…41     
2.1  Дослідження улаштування підземних резервуарів для П.М.М. в умовах 
військової агресії………………………...………………………………..…41  
    2.2  Дослідження улаштування гібридних, комбінованих та модульного типу  
резервуарів для П.М.М. в умовах військової агресії ……………………52  
2.3  Пожежна безпека зберігання П.М.М в резервуарів в умовах військової  
агресії……………………………………………………………………….74 
     Висновки по  розділу 2……………………………………………………77     
РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЇ РІШЕННЯ УЛАШТУВАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ 
ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ 
АГРЕСІЇ……………………….…………………………………………………78 
 
3 
 
       3.1 Технологічний регламент проведення робіт при влаштуванні резервуарів 
наземного типу ……… …………………………………..………………………..78   
3.2 Технологічний регламент проведення робіт при влаштуванні резервуарів 
підземного типу….………… …………………………………………….…….. 97 
 3.3 Технологічний регламент проведення робіт при влаштуванні резервуарів  
підземного модульного типу……………… ……………………………………103 
      Висновки по розділу 3…………………………………………………..………110  
 РОЗДІЛ 4. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ  ТЕХНОЛОГІЧНИХ 
РІШЕННЬ УЛАШТУВАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ 
ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ 
АГРЕСІЇ …………………………………………………………………………..…111  
        4.1 Техніко-економічні показники улаштування резервуарів для 
паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії………………111  
        4.2 Розрахунок економічного ефекту від улаштування резервуарів для 
паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії ……….……..113  
      Висновок по розділу 4………………………………………………………….114 
    Загальні висновки ………………………………………………………………..114       
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………..115   
 
 
 
 
 
 
 
4 
 
Втуп 
 
      Актуальність теми. Транспортування і зберігання нафти, а також готових 
нафтопродуктів є важливими складовими нафтовидобувної та нафтопереробної 
галузей. На сьогоднішній день для зберігання нафти і нафтопродуктів як в Україні, 
так і за її кордонами, використовуються спеціальні інфраструктурні комплекси - 
нафтобази.  
  В мирний час економіка любої країни потребує постійного поповнення 
запасів паливно мастильних матеріалів та зберігання на довготривалий час.  
В умовах військової агресії наша країна потребує індивідуальних 
раціональних та безпечних методів зберігання паливно-мастильних матеріалів 
шляхом улаштування спеціалізованих резервуарів як підземного так і 
комбінованого наземного типу.   
Головною умовою улаштування резервуарів для зберігання 
паливно-мастильних матеріалів є цілістність та пожежна безпека.  
Нафта і нафтопродукти - масові наливні вантажі, до систем зберігання яких 
ставляться такі вимоги: збереження кількості та якості продукту; вибухо- і 
пожежна безпека; мінімізація витрат на зберігання і дистрибуцію; зручність для 
споживачів.  
На території України знаходяться три нафтогазоносні регіони. Це Західний 
(Передкарпатський прогин), Східний (Дніпрово- Донецька западина) і Південний 
(Причорноморсько-Кримський). У надрах цих регіонів початкові потенційні 
ресурси (видобувні) вуглеводневої сировини оцінюються в 8418 млрд т умовного 
палива, а сьогодні ще не розвідані 4997 млн т умовного палива. 
    Нафтосховище - штучний резервуар для зберігання нафти або продуктів її 
переробки. Як правило, нафтобази складаються з підземних або надземних 
резервуарів, а також платформ для прийому або відвантаження нафти та 
нафтопродуктів з залізничних цистерн, автоцистерн, танкерів, нафтопроводів 
тощо. 
Всі споруди і будівлі, а також енергетичне і технологічне обладнання та 
 
5 
 
допоміжні пристрої нафтобаз повинні експлуатуватися в суворій відповідності до 
вимог, розроблених при проектуванні і закріпленими в проектно- експлуатаційної 
документації. 
Нафтобази повинні бути повністю укомплектованими необхідними 
технічними засобами та матеріалами, призначеними для локалізації і ліквідації 
наслідків аварійних ситуацій, а також для їх попередження. Дії персоналу 
підприємства в таких ситуаціях регламентуються відповідними планами, 
затвердженими керівництвом нафтобази. 
 Мета роботи: дослідити та проаналізувати методи та технологічні рішення 
улаштування резервуарів для паливно-мастильних матеріалів в умовах військової 
агресії та для забезпечення безпечного зберігання.  
Об’єкт досліджень – методи та технологічні рішення улаштування резервуарів для 
паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії та для забезпечення 
безпечного зберігання. 
Предмет досліджень – технології улаштування резервуарів для паливно-мастильних 
матеріалів в умовах військової агресії. 
Практичне значення одержаних результатів.  
Досліджено та проаналізовано різні технологічні рішення та методи зберігання 
паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії. Розробленні сучасні 
технологічні рішення улаштування резервуарів підземного типу та модульного типу 
зберігання палива. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6 
 
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТА СТАН ТЕХНОЛОГІЇ УЛАШТУВАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ 
ДЛЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ 
     
1.1 Історичний аспект зберігання паливно-мастильних матеріалів 
 
Перші склади нафти - прообрази сучасних нафтобаз - з'явилися в XVII 
столітті. Нафта зберігалася в земляних ямах-коморах глибиною 4 ... 5 м, 
влаштованих у глинистих ґрунтах, або в підземних кам'яних резервуарах, 
зацементованих особливим цементом і перекритих кам'яними склепінчастими 
дахами.  Такий спосіб зберігання застосовувався до другої половини XIX століття. 
Ємність кам'яних резервуарів досягала 50000 м і будувалися вони в основному в 
районі бакинських нафтопромислів [2] . 
З початком перевезень нафти і нафтопродуктів річковим, морським і 
залізничним транспортом мережа нафтобаз в світі значно розширилася. Основним 
напрямком транспорту нафтовантажів була водна магістраль Завезення 
нафтопродуктів на нафтобазу в літню пору здійснювалося за допомогою барж 
(рис. 1.1), а в зимовий період - залізницею в цистернах із самопливним зливом, при 
цьому на розвантаження барж і цистерн витрачалося досить багато часу. 
 
 
Рисунок. 1.1. Річкова нафтова баржа конструкції Шухова 
 
    Нафтопродукти, які надходили на нафтобазу, розфасовувалися в бочки та 
бідони і залізницею або гужовим транспортом (рис. 1.2) направлялися споживачам 
 
7 
 
для побутових потреб (гас) і опалення (мазут, пічне паливо і т. п.). Щодня 
мешканцям великих міст Европи  продавалося до 40 пудів освітлювального гасу. 
 
 
                        
Рисунок. 1.2. Завантаження гасу в бочки і цистерни для доставки споживачеві 
гужовим транспортом на нафтобазі 
 
  Відновлення та реорганізація нафтобазового господарства здійснилися 
шляхом укрупнення нафтобаз, заміни застарілого обладнання, будівництва нових 
нафтобаз відповідно до швидко зростаючих потреб народного господарства. 
Передумовами стрімкого збільшення кількості нафтобаз та їх місткості стали 
механізація сільського господарства, введення в дію нових автомобільних заводів, 
розвиток армії, авіації та флоту. 
Розвиток нафтобаз (рис. 1.3) супроводжувався вдосконаленням 
застосовуваного на них обладнання. Наочно це можна простежити на прикладі 
резервуарів. Необхідність у них виникла відразу з початком промислового 
видобутку нафти. У перший час для зберігання нафти використовували звичайні 
дерев'яні бочки - barrel (англ.). Пам'ять про це збереглася в англо-американській 
системі одиниць виміру: барелем називають обсяг, що дорівнює 159 літрам. 
 
8 
 
 
 
Рисунок. 1.3. Бочки для перевезення нафтопродуктів на нафтопромислі, 
на задньому плані - нафтова цистерна з дерева і 
комора над ямою для нафти 
 Бочки для зберігання гасу виготовлялися з дуба та осики і просочувалися 
спеціальними клеями, коли ж бочок не вистачало, в землі копали ями, які спочатку 
використовували як тимчасові резервуари. Потім земляні резервуари (ями, комори) 
стали застосовуватися як самостійний засіб зберігання. За своєю будовою вони 
являли собою котловани (найчастіше прямокутної форми), оточені захисним 
земляним валом (обвалуванням), що перешкоджає розтіканню рідини, яка 
зберігається (рис. 1.4).   
 
 
 
Рисунок. 1.4. Зберігання нафти в відкритих котлованах (коморах) на Бакинських 
нафтопромислах 
 
    У 1864 році в США був змонтований перший великий металевий резервуар 
об'ємом 1270 м3. В Україні перший резервуар з металу був побудований в 1878 році 
 
9 
 
за проектом видатного інженера В. Г. Шухова. На відміну від американського 
прямокутного він був циліндричним і, отже, менш металомістким (рис. 1.5)  
 
 
 
Рисунок. 1.5. Резервуари конструкції Шухова і залізничні цистерни 
 
1.2 Класифікація та види сучасних нафтобаз для зберігання 
паливно-мастильних матеріалів 
 
      Нафтосховище - штучний резервуар для зберігання нафти або 
продуктів її переробки. 
У галузі транспортування і зберігання нафти і нафтопродуктів 
використовуються кілька видів нафтосховищ: 
-  резервуарні парки насосних станцій та нафтопродуктопроводів; 
-  сировинні та товарні парки нафтопереробних заводів; 
-  резервуарні парки морських (річкових) та залізничних терміналів; 
-  резервуарні парки нафтопромислів; 
-  нафтобази. 
Нафтобази є тим видом нафтосховищ, де найбільш повно представлені 
споруди і об'єкти, а також технологічні процеси і обладнання зберігання нафти  і 
нафтопродуктів, тому в цьому навчальному посібнику основна увага приділяється 
саме їм. Нафтобазами називають підприємства, що складаються з комплексу 
споруд і установок, призначених для приймання, зберігання та відпуску 
нафтопродуктів споживачам [3, 4, 5].  
 
10 
 
Оскільки нафтобази становлять значну небезпеку в пожежному відношенні, а 
найбільш пожежонебезпечними об'єктами є резервуари, за критерій 
пожежонебезпеки нафтобаз прийнятий сумарний об’єм резервуарного парку. Його 
величина, а також максимальний об’єм одного резервуара Ур.тах, покладені в 
основу поділу нафтобаз на категорії: 
I  - загальний об’єм резервуарного парку понад 100 000 м ; 
II  - загальний об’єм резервуарного парку від 20 000 до 100 000м; 
ІІІа - загальний об’єм резервуарного парку від 10 000 до 20 000 м3, Кр.тах = 
5000 м3; 
ІІІб - загальний об’єм резервуарного парку від 2 000 до 10 000 м3, ^р.тах = 
2000 м3; 
ІІІв - загальний об’єм резервуарного парку до 2 000 м3 включно, Ур.тах = 700 
м3. 
Залежно від категорії нафтобаз будівельними нормами і правилами 
встановлюються мінімально допустимі (з точки зору пожежної безпеки) відстані 
до сусідніх об'єктів. Наприклад, відстань від нафтобаз І категорії до житлових і 
громадських будівель повинна бути не менше 200 м, а від нафтобаз ІІ і ІІІ 
категорій - не менше 100 м. 
За величиною річного вантажообігу нафтобази поділяються на п'ять класів: 
1  - від 500 і більше тис. т / рік; 
2  - від 100 до 500 тис. т / рік включно; 
3  - від 50 до 100 тис. т / рік включно; 
4  - від 20 до 50 тис. т / рік включно; 
5  - від 20 і менше тис. т / рік. 
За функціональним призначенням (за принципом оперативної діяльності) 
нафтобази поділяються на чотири види: 
1. Перевалочні - призначені для перевантаження (перевалки) 
нафтопродуктів з одного виду транспорту на інший. Розміщують їх на берегах 
судноплавних річок і озер, поблизу морських портів, великих залізничних 
магістралей, проміжних перекачувальних станцій нафтопродуктопроводів. Роль 
 
11 
 
кінцевого пункту магістрального нафтопродуктопроводу (МНПП) також зазвичай 
грає перевалочна нафтобаза. 
2.  Розподільні - використовують для нетривалого зберігання 
нафтопродуктів та їх постачання споживачам району, що 
обслуговується. Їх поділяють на оперативні, які обслуговують лише місцевих 
споживачів, і сезонного зберігання, що призначені як для задоволення місцевих 
потреб, так і для компенсації нерівномірності подачі нафтопродуктів на оперативні 
нафтобази, що входять у зону впливу нафтобази сезонного зберігання. 
3.  Перевалочно-розподільні - поєднують функції перевалочних і 
розподільних нафтобаз. 
4.  Бази зберігання - здійснюють приймання, зберігання і періодичне 
освіження нафтопродуктів. 
За транспортними зв'язками нафтобази поділяються на: 
-  залізничні; 
-  водні (річкові, морські); 
-  водно-залізничні; 
-  трубопровідні; 
-  глибинні, що являють собою розподільні нафтобази, розташовані на 
значній відстані від залізниць і водних шляхів та отримують нафтопродукти в 
основному автомобільним транспортом, а в деяких випадках - водним. 
- Розміщення об'єктів на території нафтобази (рис. 1.8) має 
забезпечувати зручність їх взаємодії, раціональне використання території, 
мінімальну довжину технологічних трубопроводів, водовідвідних 
(каналізаційних), водопровідних і теплових мереж при дотриманні всіх 
протипожежних та санітарно-гігієнічних вимог. 
Територія нафтобази в загальному випадку розділена на зони (виробнича, 
підсобна, резервуарний парк) і ділянки. Приймання нафтопродуктівздійснюють по
магістральному нафтопродуктопроводу, а відвантаження - по залізниці вагонами- 
цистернами. Резервуари під номером 1 - 20 типу РВС-5000 мають загальну 
3 3  
 
12 
 
- місткість 100000 м , об’єм кожного 5000 м , діаметр 22,8 м, висота 12 м. За 
обсягом резервуарного парку нафтобаза належить до II категорії. 
- Очисні споруди (48 і 49) згідно з нормами проектування розташовані в 
найбільш низькому місці майданчика нафтобази. 
- На генеральному плані нанесена «роза вітрів», довжина «променів» 
пропорційна частоті вітру в розглянутих напрямках. 
- Кожна група наземних резервуарів огороджена замкнутим земляним 
насипом шириною по верху не менше 0,5 м або огороджувальною стінкою з 
негорючих матеріалів, розрахованою на гідростатичний тиск рідини в разі 
розливу. Висота насипу повинна бути на 0,2 м вище рівня розрахункового обсягу 
розлитої рідини. 
-  
Рисунок. 1.6 - Генеральний план нафтобази: 1 ... 22 - резервуари; 
- 23 - склад пінопорошку; 24 - водойма; 25 - запасна водойма; 
- 26 - 27 - залізничні наливні естакади; 28 - приміщення для наливальників; 29 
- наливна насосна; 30 - вузли приймання нафтопродуктів з магістральних 
трубопроводів; 
- 31 - трансформаторна підстанція; 32 - механічна майстерня; 
- 33 - водоносна; 34 - резервуари для води; 35 - водонапірна вежа; 
- 36 - котельня; 37 - майданчик для палива; 38 - майданчик для золи; 39 - 
обмивальний пункт; 40 - контора; 41 - пожежне депо; 
 
13 
 
- 42 - будівля охорони; 43 - телефонна станція; 44 - лабораторія; 
- 45 - склад проб; 46 - вольєр для собак; 47 - сторожовий пост; 
- 48 - піскопастка; 49 - нафтопастка; 50 - огорожа; 51 - вузькоколійна 
- залізниця; 52 - залізничні колії 
Насип виконується з метою запобігання розливу нафтопродукту по площі 
нафтобази з резервуарів у разі їх пошкодження, що важливо, особливо 
при пожежних ситуаціях. 
На ділянці очисних споруд зосереджені об'єкти, призначені для очищення 
забруднених нафтою вод від нафтопродуктів. До них належать: 
-  нафтопастки; 
-  флотатори; 
-  ставки-відстійники; 
-  мулові майданчики; 
-  шламонакопичувачі; 
-  насосні; 
-  берегові станції з очищення баластових вод [6]. 
Ділянка водопостачання та протипожежного захисту включає водопровідні та 
протипожежні насосні станції, резервуари або водойми протипожежного 
запасу,приміщення зберігання протипожежного обладнання. 
На ділянці підсобних будівель і споруд, що забезпечують працездатність 
основних об'єктів нафтобази, знаходяться: 
-  котельня, що забезпечує паром парові насоси, систему підігріву 
нафтопродуктів і систему опалення; 
-  гараж; 
-  механічні майстерні; 
-  склади матеріалів, обладнання та запасних частин, а також інші 
об'єкти. 
Об'єкти перерахованих вище ділянок з'єднуються між собою мережею 
трубопроводів для перекачування нафтопродуктів, їх постачання водою і парою, а 
також для збирання стічних вод, забруднених нафтопродуктами. 
Ділянка зовнішнього енергопостачання являє собою трансформаторну 
 
14 
 
підстанцію. 
На ділянці адміністративно-господарських будівель і споруд розміщуються: 
контора, прохідні, акумуляторна, споруди зв'язку, побутові приміщення. 
На ділянці зберігання нафтопродуктів побудовано такі о’єкти: 
-  резервуарні парки для світлих і темних нафтопродуктів; 
-  насосні; 
Таблиця 1.1 - Протипожежні розриви основних об'єктів нафтобаз 
Назва об’єкту  Відстань, м   
Приміщення та споруди сусідніх 40 40 40 30 
100 
підприємств 
Лісові масиви 100 50 50 50 50 
100 100 50 50 50 
Склади (лісових матеріалів, 
торфу, волокнисти хречовин, сіна, 
соломи) 
Залізниці 150 100 80 60 50 
Автомобільні дороги: І-ІІІ 75 50 45 45 45 
40 30 15 
20 20 
категорій ІУ-У категорій 
Житлові та громадські споруди 200 100 100 100 100 
Роздаточні колонки 50 30 30 30 30 
автозаправочних станцій 
загального користування 
(крайньої колонки) 
Очисні каналізаційні споруди і 200 150 100 75 75 
насосні станції, що не відносяться 
до складу 
Аварійна комора для 40 40 40 40 
60 
резервуарного парку 
Технологічні установки з вибухо- 100 100 100 100 100 
та 
пожежонебезпечними 
виробництвами і факельним 
господарством(стовбура факела) 
150 50 50 50 
100 
Повітряні лінії електропередач 
 
15 
 
 
       Раціональне розташування споруд та об'єктів на території нафтобази створює 
найбільш сприятливі умови, що забезпечують безперебійність проведення всіх 
операцій, дотримання санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог і, зрештою, 
визначає економічну ефективність роботи всього комплексу споруд загалом. Об'єкти 
нафтобази доцільно об'єднувати за їхньою технологічною або функціональною 
приналежністю і розташовувати на території за зонами 
     Зазвичай виділяють 6 – 7 таких зон: 
• залізничного приймання та відпустки (залізничні зливу наливні пристрої, 
насосні та компресорні станції, сховищарідин у тарі, 
вантажно-розвантажувальні майданчики, лабораторії, технологічні 
трубопроводи різного призначення, операторні приміщення та інші об'єкти, 
пов'язані з операціями, що проводяться); 
• водного прийому та відпустки (морські або річкові пірси та причали, насосні 
станції, технологічні трубопроводи, операторні, маніфольди та інші споруди, 
що забезпечують зливно-наливні операції в транспортні ємності); 
• резервуарного зберігання включає резервуари, технологічнітрубопроводи, 
газозбірники, газові обв'язки, насосні, операторні,маніфольди та ін; 
• роздрібної відпустки (автоестакади, пристрої для наливу нафтопродуктів в 
автоцистерни, розливні, сховища для нафтопродуктів у тарі, цехи затарювання 
нафтопродуктів, цехи регенерації відпрацьованих масел, маслоосвітлювальні 
установки, насосні, оперативні майданчики чистої та брудної тари, автоваги, 
вантажні майданчики, лабораторії тощо); 
• зона очисних споруд (буферні резервуари, пісколовки, нафтовик, флотатори, 
фільтри, біофільтри, хлораторні, азонаторні, ставки-відстійники, 
ставки-випарники, шлаконакопичувачі (мулові) 
майданчики); 
• підсобних будівель та споруд (ремонтно-механічні майстерні, пропарювальні 
установки, котельні, малярні цехи, електростанції та трансформаторні 
 
16 
 
підстанції, розподільчі пункти, водопроводи, склади для тари та матеріалів, 
цехи з ремонту обладнання); 
• адміністративно-господарська (об'єкти протипожежної служби, 
адміністративні будівлі, їдальні, прохідні, гаражі, об'єкти охорони тощо). 
На багатьох нафтобазах не споруджують теплових котелень, можуть бути 
відсутніми одна або кілька зон, деякі зони поєднуються, можуть виділятися 
додатково нові зони, обгрунтовані або технологією проведених операцій, чи 
економічними показниками. 
       Розподіл нафтобази на зони має умовний характер. Наприклад, на нафтобазах, 
що зберігають тільки світлі нафтопродукти, не виробляється ніяких підігрівальних 
операцій. Далеко не на всіх нафтобазах можливе проведення зневоднення 
нафтопродуктів і очищення олій, коли потрібно у значних кількостях пар та стиснене 
повітря. Ремонт та виготовлення бочкової тари також вигідніше виконувати 
централізовано на великих нафтобазах, що мають достатнє обладнання. 
         Розгянемо улаштування резервуарного зберігання паливно-мастильних 
матеріалів (надалі, ПММ) . У ситуації військової агресії, що склалась у нашій країні 
виникає потреба перегрупування складів паливно-мастильних матеріалів (надалі, 
ПММ) у менші, але частіше розміщені бази, які можуть бути розташовані в зонах 
складних інженерно-геологічних умов. 
   Склади ПММ (нафтобази) повинні виконувати основні функції - перевалка 
нафти і нафтопродуктів великими партіями з одного виду транспорту на інший, 
забезпечення споживачів шляхом мережі філій і автозаправних станцій, зберігання 
нафти і нафтопродуктів які надходять з магістральних і розподільних трубопроводів, 
нафтоналивних суден та барж і залізничних цистерн. Промислові резервуари для 
зберігання палива – це сертифіковані стандартами контейнери, які забезпечують 
безпечне зберігання хімікатів, розчинників, масла, бензину, дизельного палива та 
інших небезпечних і легкозаймистих рідин. Резервуари для зберігання палива 
обмежують викиди в результаті випаровування, а також запобігають будь-якому 
витоку речовини, що міститься в них. 
 
17 
 
      Промислові резервуари для зберігання - це ємності, які використовуються для 
зберігання газу, нафти, води та нафтохімічних продуктів, які використовуються для 
промислового використання. Промислові резервуари бувають різних розмірів і форм. 
Промислові резервуари для зберігання палива, також відомі як нафтові резервуари, 
можуть зберігати різні рідини. Загалом вони використовуються для зберігання 
неорганічних та органічних рідин. Вони також можуть утримувати пари, а також 
різні легкозаймисті рідини. Ємності для зберігання палива виготовляються різних 
конструкцій і розмірів. Вони призначені для зберігання різного палива, парів і 
промислових рідин. Перевалочні нафтобази - призначені для перевантаження 
(перевалки) нафтопродуктів з одного виду транспорту на інший. Розміщують їх 
на берегах судноплавних річок і озер, поблизу морських портів, великих 
залізничних магістралей, проміжних перекачувальних станцій 
нафтопродуктопроводів. Роль кінцевого пункту магістрального 
нафтопродуктопроводу (МНВП) також зазвичай грає перевалочна нафтобаза.  
- Розподільні нафтобази - призначені для нетривалого зберігання 
нафтопродуктів та їх постачання споживачів району, що обслуговується. Їх 
поділяють на оперативні, які обслуговують лише місцевих споживачів, і 
сезонного зберігання, призначені як для задоволення місцевих потреб, так і 
для компенсації нерівномірності подачі нафтопродуктів на оперативні 
нафтобази, що входять в зону впливу нафтобази сезонного зберігання. 
- Перевалочно-розподільні нафтобази - поєднують функції перевалочних і 
розподільних нафтобаз. 
- Бази зберігання - здійснюють прийом, зберігання і періодичне освіження 
нафтопродуктів. 
 
 
 
 
 
 
18 
 
 
1.3  Конструктивні особливості резервуарів для ПММ. 
 
      Найбільшого поширення на нафтобазах отримали резервуари 
вертикальні циліндричні сталеві с жорстким дахом (РВС). Основні конструктивні 
елементи резервуарів підрозділяються на групи (рис. 2.1). 
Сталеві вертикальні циліндричні резервуари виготовляються з плоскими, 
конічними і сферичними дахами і днищем [9]. Днища резервуарів. Основним 
призначенням днища є забезпечення герметичності резервуара, при цьому 
найбільшого поширення набули плоскі та конічні днища резервуарів. 
 
Днище збирається з листів розміром 6000 х 1500 мм, які з'єднують внапуск 
або в стик. Днища резервуарів об'ємом V < 1000 м мають однакову товщину ґдн > 4 
мм, а об'ємом V > 2000 м3 мають центральну частину такої ж товщини і кільцеву 
кромку, товщина якої залежить від товщини нижнього пояса стінки резервуара ґда. 
окр >6 мм.  
 
 
 
 
Рисунок 1.7 - Конструктивні рішення днищ резервуарів: а - конічне з 
кромками; б - плоске 
Монтаж днища може здійснюватися двома способами: полистовим або 
 
19 
 
рулонним. В основному днище на робочу площадку поставляється у вигляді 
рулонних заготовок заводського виготовлення. Монтаж виконується шляхом 
розгортання рулонів з подальшим з'єднанням їх між собою одностороннім швом 
внапуск. Монтажний стик, що з'єднує окремі полотнища, повинен проходити через 
центр розгортки конструкції, щоб на монтажі можна було отримати необхідну 
конічну її форму (з невеликим кутом нахилу в бік центру або навпаки). Шви 
одного полотнища в місці монтажного стику зміщені відносно аналогічних швів 
іншого полотнища не менше ніж на 100 - 150 мм, а мінімальна величина в 
монтажному стику внапуск - 30 мм, але зазвичай становить 50 - 60 мм. 
 
Рисунок 1.8 – Розгортка бічної поверхні резервуара 
 
Рисунок 1.9 - Улаштування стінки резервуарів: а - телескопічна; б - змішана; 
в - у стик з кільцем жорсткості в нижньому поясі 
 
20 
 
 
 
Рисунок 1.10 - Посилення нижнього пояса резервуара бандажами зі сталевих 
тросів 
 
Рисунок 1.11 - Компонування листів стінки для рулонного способу 
монтажу 
 
21 
 
 
 
Рисунок 1.12 - Схеми конічної каркасної покрівлі: а – без центрального стояка; 
б - з центральним стояком (1 - нижнє опорне кільце; 2 - верхнє опорне кільце; 3 
- поздовжні ребра; 4 - поперечніребра; 5 - центральний стояк) 
 
 
Рисунок 1.13 - . Конструктивні рішення купольних покриттів: а - ребристе; 
б - ребристо-кільцеве; в - сітчасте (1 - нижнє опорне кільце; 2 - верхнє опорне 
кільце; 3 - ребра, 4 – проміжні кільця; 5 - сітка) 
Вертикальні сталеві циліндричні резервуари з сфероциліндричним дахом  
використовуються для зберігання світлих нафтопродуктів, що легко випаровуються, з 
пружністю парів до 2000 - 3000 мм вод. ст. Зберігання нафтопродуктів під 
надлишковим тиском своїх парів дозволяє скоротити втрати нафтопродуктів 
(автобензину, авіабензину), оскільки низькотемпературного фракціонування і 
втрати легких компонентів (особливо при проведенні зливно-наливних заходів) не 
відбувається. 
 
22 
 
Циліндричний корпус і плоске днище виконується аналогічно типовому 
резервуару, а покрівля складається з циліндричних пелюсток, вигнутих у 
меридіональному напрямку двома сполученими радіусами по коробовій кривій з 
плавним переходом до корпусу (не менше 36 пелюсток). Будучи звареними між 
собою, вони утворюють покрівлю у вигляді поверхні обертання. З корпусом, 
посиленим зсередини кільцевими та вертикальними ребрами жорсткості для 
стійкості при вакуумі, покрівля з'єднується через горизонтальний лист, що є 
обв'язувальним кільцем жорсткості. Покрівля кріпиться до телескопічного стояка, 
вільно переміщається у вертикальному напрямку. Істотним недоліком такої 
конструкції є наявність вузлів з підвищеною концентрацією напруги в місці 
примикання сфероциліндричної покрівлі до корпусу і в місцях зварювання 
вертикальних ребер. 
 
 
Рисунок 1.14 - Конічний каркасний дах 
 
 
 
23 
 
 
 
Рисунок 1.15 - Сферичний безкаркасний дах 
 
Після з’єднання каркасів між собою кільцевими елементами на них укладаються полотнища 
настилу, попередньо розгорнуті поряд з днищем резервуара. Потім полотнища 
зварюються між собою радіальними швами і припаюються по периметру до 
внутрішнього кутка стінки, при цьому кріплення полотнищ до елементів каркаса 
не допускається. 
    Проектування каркасних дахів здійснюється у вибухозахищеному виконанні 
таким чином, що при аварійному перевищенні тиску всередині резервуара, 
наприклад, під час вибуху або в результаті нагрівання від пожежі сусіднього 
резервуара, відбувається відрив зварного шва приварки настилу до стіни без 
руйнування самого резервуара і без відриву стінки від днища.  
     Вибухозахищений дах виконує роль аварійного клапана, який у критичний 
момент скине внутрішній тиск і збереже резервуар і продукт, що в ньому 
зберігається. 
 
24 
 
 
 
Рисунок 1.16 - Конічний каркасний дах 
 
Сферичні каркасні дахи застосовуються для резервуарів об'ємом понад 5000 
м і складаються з вальцьованих радіальних балок, основних і проміжних, 
кільцевих елементів каркаса, центрального щита і листів настилу, що вільно 
спираються на елементи каркаса. По периметру стінки є кільце жорсткості, яке 
сприймає розпірні зусилля купола і забезпечує фіксацію і незмінюваність форми 
стінки під час монтажу (рис. 1.17). 
      Для зниження втрат нафтопродуктів від дихання резервуара при його 
нагріванні і для захисту їх від загустіння при низьких температурах застосовують 
зовнішню теплоізоляцію резервуарів і нанесення на них світловідбивних покриттів. 
Для захисту від аварійних розливів можуть застосовуватися резервуари із захисною 
стінкою, які часто називають "стакан у стакані" або "резервуар у стакані». 
 
 
25 
 
 
Рисунок 1.18 – Резервуар об'ємом 5000 м з конічним щитовим покриттям: 
1 - корпус; 2 - покриття; 3 - опорний стояк; 4 - сходи; 5 - днище 
 
 
Рисунок 1.19 - Циліндричний РВС із каркасним конічним дахом: 
1 - днище; 2 - стінка; 3 - кільцевий куточок; 4 - дах; 5 - гвинтові сходи 
 
 
26 
 
 
 
Рисунок 1.20 - . Резервуар об'ємом 20 000 м зі сферичним каркасних 
покриттям 
 
Рисунок 1.21 - Вертикальні сталеві циліндричні резервуари із сфероциліндричною 
покрівлею 
Якщо речовина, що зберігається, має високу леткість, то втрати корисного 
продукту через пари можуть досягати значних обсягів. Наприклад, втрати легких 
фракцій нафти часто завдають серйозної економічної шкоди бюджету 
експлуатуючих організацій. Залежно від умов експлуатації резервуарного парку 
втрати від випаровування можуть становити від десятих відсотка до декількох 
відсотків від загального обсягу продукту. 
Одним з найбільш ефективних технічних рішень щодо зменшення 
 
27 
 
випаровування летких речовин у вертикальних резервуарах РВС є використання 
понтонів. Конструкція резервуара з понтоном (РВСП) наведена на рис. 2.23. 
 
 
Рисунок 1.22 - Розміщення понтона в резервуарі РВСП 
   При наповненні резервуара понтон піднімається до його покрівлі, а під час 
спорожнення - опускається на встановлені всередині резервуара опори. По 
периметру понтона розташовані ущільнення різних конструкцій, що 
перешкоджають витоку парів у газовий простір між понтоном і дахом резервуара. 
Це запобігає змішуванню парів з повітрям і попаданню вмісту сховища в 
навколишнє середовище.  
 
 
 
Рисунок 1.23 - Газовий простір резервуарів РВС і РВСП 
 
28 
 
 
 
Рисунок 1.24 - . Резервуар вертикальний сталевий з понтоном: 
1 - понтон; 2 - затвор; 3 - дихальна арматура; 4 - засувка 
Понтони можуть мати додаткове обладнання: люки, сифонні крани, 
пробовідбірники, вентиляційні і монтажні патрубки, дихальні клапани, затвори і 
різні ущільнювачі.  
 
Рисунок 1.25 -  
 
Рисунок 1.25 - Резервуар з поплавковим понтоном: 
1 - настил; 2 - верхня балка; 3 - нижня балка; 4 - поплавок; 
5- периферійна юбка; 6 - периферійний затвор; 7 - протиповоротний пристрій; 8 - 
люк-лаз; 9 - кабель заземлення; 10 - дренажний пристрій; 11 - стаціонарна опора; 
12 - напрямна резервуара; 13 -затвор напрямної 
 
 
29 
 
 
 
 
Рисунок 1.26 - Резервуар з дводечним плаваючим дахом: 1 - перила; 2, 3 - 
рухомі і нерухомі сходи; 4 - плаваючий дах; 5 - затвор; 6 - опорний стояк 
   Дощова вода, яка потрапляє на дах, стікає до центру останнього у спеціальний 
приямок і відводиться шарнірною трубою через шар продукту, що зберігається, в 
каналізаційну мережу парку. Плаваючий дах обладнано повітряним клапаном, 
призначеним для випуску повітря під час закачування нафти в резервуар при 
нижньому положенні даху до його спливання та проникнення повітря під 
плаваючий дах.  
 
 
 
 
Рисунок 1.27 - Осесиметричний краплеподібний резервуар з екваторіальною 
опорою 
 
 
 
 
 
 
 
30 
 
1.4 Сучасні види та типи резервуарів для зберігання П.М.М 
 
Існує два основних типи резервуарів для зберігання палива – наземні та підземні. 
Резервуари можуть бути підземними, горизонтальними та вертикальними, 
виготовленими з бетону, каменю, скловолокна, сталі або пластику. Промислові 
резервуари для зберігання можна класифікувати на кілька типів залежно від вмісту 
речовини та деяких інших факторів. Наземні паливні ємності досить популярні 
через їх нижчі довгострокові витрати на технічне обслуговування та попередні 
витрати. 
 
Рисунок 1.28 - Типи промислових резервуарів для зберігання палива 
     Встановлення цих резервуарів економічніше порівняно з підземними 
резервуарами, оскільки  не потрібно витрачатися на засипку, глибокі розкопки та 
прокладку трубопроводів, які мають більшу складність. Наземні паливні резервуари 
пропонують більшу легкість обслуговування порівняно з підземними ємностями. 
Наземні паливні резервуари легко перевірити  на протікання та доступ для ремонту. 
Саме тому надземні резервуари для зберігання палива є кращими для зберігання 
палива та хімікатів. Але в умовах, коли потрібно убезпечити зберігання ПММ не 
тільки від випадкового загорання, але і від вигорання при влучанні зброєю, більш 
 
31 
 
доцільним є використання підземних резервуарів. У підземному резервуарі для 
зберігання  принаймні 10% обсягу резервуара закопано під землею.    Такі 
резервуари використовуються для зберігання небезпечних матеріалів або палива. До 
теперішніх умов можна адаптувати підземні резервуари з рівнем грунта над ними не 
менше 1 метра. 
 
Рисунок 1.29 – Схема розташування підземного резервуару 
    Ці резервуари підходять для людей, які хочуть максимізувати простір і/або 
вартість свого майна. Підземні резервуари можна розмістити під газонами та 
під’їздами, де їх не видно. Важиво, що ці типи резервуарів безпечніші, оскільки 
ймовірність випадкового вибуху дуже мала. А при влучанні зброєю вигорання 
залежить від відстані розташування один від одного. Проте ймовірність витоків, а 
також утворення забруднень збільшується у випадку цих резервуарів, оскільки їх не 
можна часто перевіряти Промисловий резервуар для зберігання палива здатний 
утримувати різні легкозаймисті рідини. Якщо ваші потреби в зберіганні дуже 
специфічні, повідомте про це свого виробника, оскільки він може налаштувати або 
скоригувати специфікації та моделі резервуарів відповідно до ваших особливих 
вимог. Крім того, промислові резервуари для зберігання палива легко 
встановлюються. У промисловості застосовується велика кількість сталевих 
резервуарів різних типів та обсягів без тиску (резервуари з плаваючою дахом і 
понтоном) та з тиском до 0,002 МПа (резервуари зі стаціо нарним дахом). Є сталеві 
 
32 
 
резервуари траншейного типу обсягом до 10 000 м3,розраховані на надлишковий 
тиск 0,007 МПа. 
      Найбільшого поширення набули наземні вертикальні циліндричні резервуари, 
які в залежності від їх призначення або умов експлуатації можна поділити на такі 
типи: 
1. Типові зварні вертикальні циліндричні резервуари об'ємом від 20 м3 до 100 
тис. м3: 
2. Зі стаціонарним дахом, розраховані на надлишковий тиск 
0,002 МПа, з висотою стінки трохи більше 12 м; 
•  з понтоном та плаваючим дахом, без тиску; 
• резервуари, призначені для експлуатації у північних районах 
(температура до –65 °С); 
•  резервуари з оптимальними параметрами об'ємом від 10 до 50 тис. М3 з 
висотою стінки до 18 м; резервуари підвищеного тиску широкого 
поширення не отримали.  Значно частіше застосовують резервуари ДІСД 
(Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту) обсягом 400, 700, 
1 000 та 2 000 м.3 
     Загалом складності таких резервуарів, розрахованих на надлишковий 
тиск від 0,01 МПа до 0,013 МПа, збудовано близько 200. 
      Резервуари підвищеного тиску найбільш економічні для тривалого 
зберігання нафтопродуктів при невеликій їх оборотності (не більше 10 - 12 
разів на рік). 
       До резервуарів підвищеного тиску відносяться ізотермічні 
резервуари для зберігання зріджених газів. Зазвичай вони представляють 
собою двошарову конструкцію (резервуар у резервуарі). Для забезпечення 
постійної негативної температури простір між зовнішнім і внутрішнім кільцем 
заповнюють теплоізоляційним матеріалом; горизонтальні надземні та 
підземні резервуари, розраховані на надлишковий тиск 0,07 МПа – при 
 
33 
 
конічних днищах та 0,04 МПа – при плоских днищах також є резервуарами 
підвищеного тиску. 
     Кліматичні умови викликають необхідність диференційованого підходу 
до застосування тих чи інших типів резервуарів з урахуванням специфічних 
умов їх експлуатації, значних температурних коливань, великих снігових та 
вітрових навантажень, сейсмічних впливів, вічномерзлих і просадних ґрунтів 
тощо. 
      Найчастіше резервуари для зберігання нафти використовуються при 
виробництві, розподілі та переробці нафтопродуктів. Типи резервуарів для 
зберігання нафти включають резервуари, виготовлені з різних матеріалів, залежно 
від їх застосування та екологічних, безпечних і правових вимог. Ці матеріали 
включають: вуглецева сталь, нержавіюча сталь, залізобетон , пластик 
    Резервуари для зберігання нафти - це резервуари або контейнери, які тимчасово 
містять нафту під час різних фаз переробки в нафтопродукти різних типів або перед 
її споживанням або використанням. Матеріали та конструкція промислових 
резервуарів для зберігання нафти базуються на їх застосуванні, а також на вимогах 
безпеки, охорони навколишнього середовища та правових вимогах інших типів у 
зоні зберігання.  Резервуари для зберігання нафти різних розмірів, форм, матеріалів 
і типів використовуються від початкового виробництва сирої нафти до розподілу та 
переробки різних нафтопродуктів. 
Залежно від використання існують різні види резервуарів для зберігання ПММ: 
   Бак з плаваючим дахом: залежно від рівня масла в баку дах буде підніматися або 
опускатися. Це зменшує накопичення пари всередині бака. 
     Резервуар із фіксованим дахом: цей тип резервуару використовується для 
менших об’ємів нафти, коли немає занепокоєння щодо накопичення випарів. Вони 
також висічені на родовищах кам’яної солі, які здебільшого непроникні, для 
підземного зберігання нафти. З часом були створені різні типи резервуарів для 
зберігання нафти. Як випливає з назви, резервуар з плаваючим дахом складається з 
плаваючого даху, який опускається або піднімається відповідно до рівня масла в 
баку. Щоб запобігти накопиченню пари всередині резервуару, плаваючий дах у 
 
34 
 
цьому типі резервуарів був вбудований як функція безпеки. 
 
Рисунок 1.30 -  Конструктивні схеми резервуарів 
а – зі стаціонарним дахом та пантоном; б - з плаваючим дахом; 1 – верхнє положення 
пантону; 2 – шахтні сходи; 3 – днище резервуара; 4-днище пантону; 5 -кільце 
пантона; 6 – стінка резервуара; 7 -плаваючий дах у верхньому положенні; 8 – верхнє 
кільце жорсткості (ходовий майданчик); 9 – напрямна труба; 10 - котучі сходи; 11 – 
опорна балка; 12 – плаваючий дах у нижньому положенні; 13 - драбини 
Резервуар із фіксованим дахом У баку з нерухомим дахом масло, що зберігається, не 
піддається впливу. Цей тип резервуарів використовується для зберігання 
нафтопродуктів у менших обсягах, ніж у резервуарах з плаваючим дахом. 
 
 
35 
 
 
Рисунок 1.31 - Вертикальні ізотермічні резервуари 
     Ізотермічні резервуари служать для зберігання різних зріджених газів при 
постійній зниженій або негативній температурі, проектування та спорудження яких є 
новим напрямом у резервуаробудуванні.  
   У ЦНДІпроектстальконструкції розроблено різні типи конструкцій для зберігання 
зріджених газів при температурі вище мінус 196 оС в резервуарах обсягом 2,5, 10 і 
30 тис. м3. Найбільш поширені двошарові конструкції ізотермічних резервуарів із 
зазорами між стінками, кришками та днищами Величини зазорів визначають 
технологічні інститути та видаютьу технічному завданні (ТЗ) на проектування. 
Завдання включають вихідні дані для проектування резервуарів: обсяг; назву та 
температуру скрапленого газу, що зберігається, марки сталей для внутрішнього і 
зовнішнього резервуарів; величину надлишкового та гідростатичного тиску; район 
будівництва; величину снігового та вітрового навантажень; сейсмічність рай вона 
будівництва; найменування теплоізоляційних матеріалів, зварювальні матеріали для 
зварювання сталей спеціальних марок та інші дані 
 
36 
 
 
Рисунок 1.32 -  Ізотермічний резервуар обсягом 20 тис. м 
3 (DВН = 34,2 м, DH = 36 м): 
а – фасад внутрішнього резервуара (ліворуч) та зовнішнього резервуара (праворуч); 
б – розріз; 
1 – кільця жорсткості; 2 – анкерні кріплення; 3 – залізобетонна плита (ростверк) 
пальової основи Якщо температура зберігання не нижче -65 ° С, то при проектуванні 
Резервуари застосовуються будівельні сталі. При більш низьких температурах 
повинні застосовувати сталі спеціальних марок: нікель,нержавіючі, алюмінієві 
сплави. Проектування та спорудження ізотермічних резервуарів багато в чому 
аналогічне проектуванню та спорудженню вертикальних циліндричних резервуарів 
низького та підвищеного тискуметодики інженерних розрахунків, що дає можливість 
використовувати багаторічний досвід їх проектування. Новим, з чим зіткнулися при 
проектуванні та розрахунку несучих елементів ізотермічних резервуарів,з'явилися 
 
37 
 
навантаження від теплоізоляційних матеріалів. При розрахунку стінки порожнього 
внутрішнього резервуара на стійкість - власна вага ізоляції, що знаходиться між 
дахами і викликає осьове стиснення стінки. Ізоляція, що знаходиться в міжстінному 
просторі, викликає бічне тиск на стінки внутрішнього та зовнішнього резервуарів. 
Обидва типи резервуарів мають торосферичну покрівлю. Резервуаритипу ДИСИ 
пройшли детальне випробування та експлуатуються під надлишковим тиском. Цей 
тип промислових резервуарів зазвичай використовується для зберігання як 
неорганічних, так і органічних рідин. Він також здатний утримувати пари від 
легкозаймистих рідин. Прості в установці та обслуговуванні, ці промислові паливні 
баки можна легко перевірити на наявність витоків, щоб можна було виконати 
необхідний ремонт. 
 
Рисунок 1.33 - Осесиметричні краплеподібні резервуари 
      Споруджено, випробувано та впроваджено декілька таких резервуарів об'ємом 
по 2 000 м., розрахованих на надлишковий тиск 0,03 МПа та вакуум0,003 МПа. При 
детальних випробуваннях напружено-деформованого стану резервуарів з опорним 
кільцем у його конструкціях виникають зони концентрації високих напруг, що 
негативно позначається на стані резервуарів. На цій підставі розроблено нову 
конструктивнуформа краплевидного резервуару – резервуар з екваторіальною 
опорою(Рис. 6.2). У цій конструкції відсутні опорне кільце і ребра жорсткості 
всередині резервуара, а оболонка спирається в зоні екватора на 20 опор (колон), які 
 
38 
 
встановлюють на залізобетонне опорне кільце. Довидна оболонка має товщину вище 
екватора 5 мм, нижче – 6 мм. Геометрія оболонки має таку форму еліптичних поясів, 
що радіуси кривизни зменшують вгору до екватора з таким розрахунком, щоб 
меридіональні та кільцеві зусилля по всій поверхні від гідростатичного 
навантаження і надлишкового тиску дорівнювали між собою. Тому 
краплеподібніоболонки називають оболонками рівного опору.Кропліподібні 
резервуари економічні у своїй галузі, тобто. в області підвищеного тиску, проте 
монтаж таких резервуарів складний і потребує відповідних засобів механізації для 
виготовлення пелюсток.двоякої кривизни. Але у зв'язку з необхідністю скорочення 
втрат нафтопродуктів при зберіганні, а резервуари з плаваючим дахом або понтоном 
неекономічні при малій оборотності, проблема резервуарів підвищеного тиску, у 
тому числі краплеподібних резервуарів, є актуальною і перспективною. На відміну 
від резервуарів з понтоном або плаваючим дахом в резервуарах підвищеного тиску 
немає жодних конструкцій, що рухаються ізатворів, в них зберігається можливість 
для рулонування стінки таплоского днища, внаслідок чого полегшується їхнє 
виготовлення. Їх екс-плуатація порівняно проста. Таким чином, для більш повного 
задоволення потреби країни в нафторезервуарах і сховищах зріджених газів 
доцільно застосування резервуарів нових конструктивних форм – підвищеного 
тиску, ізотермічних та ін. 
 
Рисунок 1.34 -  Капелеподібний резервуар об'ємом 2 000 м 
 
39 
 
з екваторіальною опорою:а – фасад резервуару; б – план фундаменту та 
розташування колон 
 
Рисунок 1.35 -  Горизонтальний резервуар об'ємом 50 м 
а – з плоским днищем; б - з циліндричним днищем 
 
  Рисунок 1.36 - Резервуари із залізобетону 
   Резервуари із залізобетону активно використовуються для зберігання сирої нафти, 
мазуту, світлих нафтопродуктів та олій. Так як нафта і мазут не вступають у хімічні 
реакції з бетоном і при цьому здатні тампонізувати дрібнопористі матеріали, тим 
самим знижуючи їхню проникність, в залізобетонних виробах не потрібно 
 
40 
 
передбачати спеціальні системи захисту від протікання. Крім цього вони дозволяють 
не тільки економити метал, а й мають низку технологічних переваг. Наприклад, 
підігріті в'язкі нафтопродукти остигають протягом тривалого часового відрізка. 
Також знижуються і втрати від випаровування, так як бетон меншою мірою 
схильний до впливу сонячного тепла в порівнянні з металом. Найбільш 
економічними є сховища круглої форми, але прямокутні простіші у виготовленні. 
Висновки по розділу 1 
1. Зберігання дизельного або будь-якого іншого палива представляє 
потенційний ризик як для людей, так і для навколишнього середовища: 
якщо з ним поводитися неправильно, паливо є небезпечною та 
легкозаймистою речовиною, яка може спричинити великі проблеми. 
2.  Нафта є одним із найпоширеніших повідомлень про забруднення, щороку 
спричиняє понад 15% випадків забруднення. Вона може завдати шкоди 
рослинам і морським мешканцям, завдати шкоди річкам, підземним водам і 
ґрунту, а також знищити природні середовища існування та запаси питної 
води.Наземні паливні баки досить популярні через їх нижчі довгострокові 
витрати на технічне обслуговування та попередні витрати. Ці резервуари 
економічніше встановлювати порівняно з підземними резервуарами, 
оскільки вам не потрібно витрачати кошти на засипку, глибокі розкопки та 
тротуарні труби. 
3. Наземні паливні баки пропонують більшу легкість обслуговування 
порівняно з підземними баками. Ви можете легко перевірити їх на 
протікання та доступ для ремонту. Саме тому надземні резервуари для 
зберігання палива є кращими для зберігання палива. 
4. У підземному резервуарі для зберігання принаймні 10% обсягу резервуара 
закопано під землею. Важиво, що ці типи резервуарів безпечніші, оскільки 
ймовірність випадкового вибуху дуже мала. А при влучанні зброєю 
вигорання залежить від відстані розташування один від одного. Проте 
ймовірність витоків, а також утворення забруднень збільшується у випадку 
 
41 
 
цих резервуарів, оскільки їх не можна часто перевіряти 
 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ УЛАШТУВАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ 
ДЛЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ 
2.1 Дослідження улаштування підземних резервуарів для П.М.М. в умовах 
військової агресії 
Заглибленням резервуарів досягається зменшення втрат від малих «подихів», 
оскільки добові температури грунту в кілька разів менше коливань температури 
зовнішнього повітря.  
Зі збільшенням заглиблення амплітуда коливань носить затухаючий характер, 
а при заглибленні більш 0,5 м резервуари не піддаються щодобовим «малим 
диханням».  
Однак такі резервуари мають ряд недоліків: корозія від грунтових вод; 
навантаження від тиску грунту; неможливість зовнішнього огляду; можливе 
спливання резервуара від дії ґрунтових і паводкових вод. 
Місткості заглиблюються в грунт або обсипаються грунтом, при цьому 
найвищий рівень рідин, які зберігаються в підземному резервуарі, знаходиться 
більш ніж на 0,2 метра нижче мінімальної планувальної позначки майданчика, 
прилеглого до резервуара. 
    Резервуари казематного типу є вертикальними циліндричними сталевими, 
що встановлені нижче рівня землі, як правило, на піщану подушку, при цьому 
стінки каземату виконані з бетону, бетонітів, цегли або кам'яної кладки і 
розташовуються на такій відстані від стінки резервуара, щоб між ними 
утворювався прохід.  
 
 
 
42 
 
 
 
Рисунок 2.1 - . Казематний резервуар: 1 - плити перекриття; 
2 - резервуар; 3 - стінка каземату; 4 - світловий люк; 5 - люккерування; 6 - 
вентиляційна труба; 7 - піщана підсипка 
 
Горизонтальні циліндричні резервуари також можуть розташовуватися під 
землею (підземні) (рис. 2.1). 
Підземними вважаються резервуари, у яких найвищий рівень рідини нижче 
нижньої планувальної позначки прилеглої території не менше ніж на 0,2 м. 
Територією, прилеглою до резервуару, вважається площа, яка знаходиться в межах 
6 м від стінки резервуара. До підземних також прирівнюють наземний резервуар у 
разі, якщо посудина має ширину не менше 6 м (від стінки резервуара до бровкив  
резервуарі.  
 
Рисунок 2.2 - . Вертикальний сталевий циліндричний резервуар для авіаційного 
палива з грунтовим насипом 
 
43 
 
 
 
 
Рисунок 2.3 - Підземні горизонтальні циліндричні прямокутні резервуари до 
засипання грунту в котлован 
Усередині заглиблених резервуарів для охорони їх форми при тиску грунту 
на стінки встановлюються ребра жорсткості. 
 
Ри  
Рисунок 2.4 - Горизонтальний циліндричний резервуар з внутрішніми ребрами 
жорсткості 
    
Поверх насипної подушки влаштовується гідроізолюючий шар, що оберігає 
метал днища від корозії під дією ґрунтових вод і конденсату. При спорудженні 
резервуара на макропористих грунтах гідроізолюючий шар охороняє їх від 
зволоження в разі витоку нафтопродукту через днище резервуара. Для 
приготування гідроізоляційного шару застосовується супіщаний грунт з вологістю 
 
44 
 
до 3 % і таким гранулометричним складом: пісок розміром 0,1 - 2 мм - 60 - 85%, 
піщані пилуваті і глинисті частинки розміром менше 0,1 мм - 40 - 15 %. У піску 
допускається вміст гравію розміром 2 - 20 мм (не більше 25 % від обсягу всього 
грунту). Супіщаний грунт ретельно перемішується з в'язкою речовиною (рідким 
бітумом, кам'яновугільним дьогтем, гудроном, мазутом), вміст кислот і вільної 
сірки в такій речовині не допускається. У загальному обсязі суміші в'язкої 
речовини має міститися 8 - 10 %. Товщина гідроізоляційного шару повинна 
складати 100 мм, а при макропористих грунтах - 200 мм і більше (залежно від 
категорії просадного грунту). Гідроізолюючий шар повинен покрити всю 
поверхню насипної подушки, а при спорудженні на макропористих грунтах - і 
поверхню укосів подушки з виходом по всьому периметру підстави резервуара 
смугою шириною 0,5 м. Відведення поверхневих вод від резервуарів 
забезпечується плануванням і улаштуванням відвідних і нагірних канав. 
 
Рисунок 2.5 - . Схема влаштування основи під резервуар: 
1 - насипний ущільнений грунт (або щебінь); 2 - піщана подушка з ухилом 
від центру; 3 - гідроізолюючий шар; 4 - залізобетонне кільце  
 
 До неметалевих належать резервуари різних форм і конструкцій, виконані з 
різних матеріалів: залізобетонні, бетонні, цегляні, кам'яні, із синтетичних 
матеріалів (пластиків), гнучкі оболонки на тканинній основі та з нетканих 
матеріалів), місткості природного характеру. Неметалеві резервуари 
споруджуються заглибленими, тобто підземними і напівпідземними, і рідше - 
наземними. Вони більш довговічні ніж металеві, оскільки в меншій мірі схильні до 
корозії, а будуються неметалеві резервуари монолітними і збірними. 
 
45 
 
     Матеріали, що застосовуються для будівництва, повинні бути міцними і 
непроникними для нафти, її продуктів і води. Крім того, вони повинні бути 
морозостійкими. На форму і розміри резервуара впливають такі показники: 
величина заглиблення нижче рівня грунтових вод; вид будівельного матеріалу, 
економічні міркування. 
     Історично першими з'явилися резервуари для нафтопродуктів з кам'яними 
або цегляними стінами, пізніше кам'яну кладку почали посилювати бетоном, 
днища і перекриття, зазвичай, також виконуються бетонними. 
 
 
 
Рисунок 2.6 - Кам'яний резервуар, посилений залізобетонними кільцями 
(залізобетонні кільця заштриховані): 1 - залізобетонне днище; 2 - кам'яний 
(цегляний) корпус, посилений залізобетонними кільцями; 3, 4 - залізобетонні 
перекриття; 5 - кам'яні колони;8 - приймально-роздавальний патрубок; 9 - труба 
для бруду 
Застосовувати бетонні, залізобетонні та кам'яні резервуари без покриття не 
можна, оскільки ці матеріали пропускають нафту і нафтопродукти. З покриттям із 
цементу і піску (торкретна штукатурка) допускається зберігання мазуту, гудронів, 
бітумів і відбензинених нафт. Для зберігання світлих нафтопродуктів 
використовуються покриття, що мають добру бензо- і водостійкість: з вінілових 
 
46 
 
смол, гумових лаків, синтетичної гуми (бутадієновий каучук), пластмасові, 
поліетиленові, фторопластові та металеві. Залізобетонні резервуари за видом 
нафтопродукту, що у них зберігається, підрозділяються на резервуари для мазуту, 
нафти, масел і світлих нафтопродуктів. Оскільки нафта і мазут практично не 
мають хімічного впливу на бетон і мають здатність тампонувати дрібнопористі 
матеріали за рахунок своїх важких фракцій і смол, зменшуючи згодом їх 
проникність, при зберіганні цих нафтопродуктів у залізобетонних резервуарах не 
потрібен спеціальний захист стінок, днища і покриття резервуара. При зберіганні 
мастильних масел, щоб уникнути їх забруднення, внутрішні поверхні резервуарів 
захищають різними покриттями і облицуваннями. Те саме можна сказати і про 
резервуари для світлих нафтопродуктів, які, маючи незначну в'язкість, легко 
фільтруються через бетон. Крім того, покриття в даному випадку повинно мати 
підвищену герметичність (газонепроникність) з метою зменшити втрати від 
випаровування. 
Переваги таких резервуарів порівняно з металевими полягають 
такі: 
•  термін служби 40 - 60 років; 
•  низька витрата металу; 
•  можливість зберігання сірчистих нафтопродуктів; 
•  низький теплообмін з навколишнім середовищем, це істотно скорочує 
втрати тепла при зберіганні високов’язких нафтопродуктів, що підігріваються; 
•  скорочення втрат легких нафтопродуктів від випаровування; 
•  менший вплив сонячного випромінювання; 
•  підвищена пожежна безпека. 
Внутрішня поверхня резервуарів може бути покрита торкретною 
штукатуркою для зберігання залишкових нафтопродуктів, а також металевим 
розбірним облицюванням для зберігання світлих нафтопродуктів і мастил. Днища 
резервуарів роблять монолітними із залізобетону товщиною 100 - 200 мм, стінки 
 
47 
 
від 8 мм. Розраховані такі резервуари на надлишковий тиск парів нафтопродуктів 
до 25 мм. рт. ст. 
Для резервуарів однакового обсягу площа поверхні й витрата матеріалів у 
круглих резервуарах менша, ніж в прямокутних; витрата металу в резервуарах 
прямокутної форми в середньому на 10 % більше, ніж в циліндричних. 
 
 
 
Рисунок 2.7 - Прямокутний монолітний резервуар: а - план; б - розріз при 
варіанті з ребристим покриттям; в - те саме з безбалочним покриттям 
 
 
Рисунок 2.8 - Циліндричний монолітний резервуар з безбалочним покриттям: 
1-стінка; 2 - люк; 3 - безбалочне покриття; 4 - колони;5 - капітелі; 6 - днище; 7 - 
приямок 
Заглиблені резервуари зазвичай будують з плоским покриттям і плоским 
днищем. Для підтримки стаціонарного теплового режиму всередині резервуара 
 
48 
 
покриття утеплюють шаром грунту товщиною 0,5 - 1 м або ефективними 
утеплювачами - бетонами з ніздрюватою структурою, керамзитом і т. п. 
Монолітний резервуар, конструктивна схема якого показана на рис. 2.57, 
складається з плоского безбалочного покриття, що підтримується колонами з 
капітелями вгорі та зворотними капітелями внизу і гладкою стіною циліндричної 
форми, та з плоского безреберного днища. У резервуарах малої місткості 
тріщиностійкість стін може бути забезпечена без попереднього напруження, але 
при місткості 500 м і більше попереднє напруження бетону необхідно. Безбалочне 
покриття відрізняється малою конструктивною висотою, що зумовлює мінімальне 
заглиблення резервуара, а також має гладку поверхню знизу, що забезпечує 
хорошу вентиляцію простору над рівнем збережуваної рідини. 
Застосовувалися й інші конструктивні рішення монолітних круглих 
резервуарів: балкові перекриття по колонах з кроком 6x6 м і більше; купольні 
покриття, оперті на стіни; днища з ухилами від стін до центру резервуара, але за 
рядом причин вони поступилися місцем типовим конструкціям. 
При глибині закладення днища збірного залізобетонного резервуара понад 3 
метри для зниження тиску грунту бічні стінки можуть робити ламаними.  
Для спорудження циліндрів зазначених діаметрів відповідно потрібно 4, 5 і 8 
шкаралуп, що являють собою тонкостінні криволінійні панелі. 
Стінки залізобетонного резервуара складаються з попередньо напружених 
залізобетонних панелей, для забезпечення герметичності шви між стіновими 
панелями заливають бетоном. Кільцеву арматуру на стінку резервуара навивають 
за допомогою арматурно- навивальних машин, а покриття виконується із збірних 
залізобетонних попередньо напружених 
 
49 
 
 
 
 
Рисунок 2.9 - . Збірний циліндричний залізобетонний горизонтальний 
резервуар 
Збірно-монолітні залізобетонні резервуари являють собою комбіновану 
конструкцію, де частину елементів, наприклад покрівлю, роблять із збірного, а 
частину - з монолітного залізобетону. 
Залізобетонні резервуари стали широко застосовувати для зберігання нафти і 
нафтопродуктів з 50-х років минулого століття. У цей період у зв'язку з ростом 
видобутку і споживання нафти було потрібно споруджувати великі резервуарні 
парки. Оскільки залізобетонні резервуари вимагають менше металу (на 25 - 30 %), 
то їм стали віддавати перевагу, але протягом наступних 15 - 20 років з'ясувалося, 
що експлуатація залізобетонних резервуарів більш складна і дорого коштує у 
порівнянні із сталевими.  
Це пояснюється складністю ремонту залізобетонних резервуарів, 
необхідністю вживати спеціальних заходів для герметизації стінок, встановлювати 
в підземних резервуарах глибинні насоси для викачування нафти і т. п. Оскільки 
звичайний залізобетон погано працює на розтяг, то резервуари виготовляють 
попередньо напруженими; для цього корпус залізобетонного резервуара (особливо 
 
50 
 
зі збірного залізобетону) обмотують сталевим дротом з певним зусиллям натягу, 
при цьому в залізобетонних плитах стінок створюється стискуючі напруження.  
При зберіганні в такому резервуарі нафти або нафтопродуктів останні 
повністю або частково компенсуються розтягуючими напруженнями від тиску 
рідини на стінки. 
Заглиблені комбіновані траншейні резервуари займають проміжне положення 
між наземними металевими резервуарами і заглибленими залізобетонними (рис. 
2.62 і 2.63). Свою назву вони отримали від форми котловану, який роблять у 
вигляді траншеї. Відмінною особливістю цих резервуарів є комбінована 
конструкція з листової сталі та збірного залізобетону. Днище і стіни резервуара, 
що мають в поперечному перерізі криволінійний обрис, виконуються з гнучкого 
сталевого полотна, що спирається на грунтову основу. Покриття резервуара 
складається зі стандартних збірних залізобетонних елементів 
 
 
Рисунок 2.10 - Резервуари траншейного типу місткістю 5000 м3: а) 
поздовжній розріз; б) поперечний розріз резервуара з огороджувальними стінами і 
залізобетонними балками; в) те саме з металевими фермами (без огороджувальних 
стін); (1 - захисна стіна з бетонних блоків; 2 - сталеве полотно;3 - глиняний 
замок;4 - залізобетонна балка; 5 - залізобетонні плити покриття; 6 - драбина; 7 - 
сталеві ферми; 8 - дренажно-контрольний лоток; 8 - гідрофобний грунт 
 
 
51 
 
Основною перевагою резервуарів траншейного типу є відсутність жорстких вузлів і защемлень 
металевої оболонки, що працює самостійно за принципом вільнолежачої 
пластинки.  
Це вигідно відрізняє цю конструкцію від залізобетонних резервуарів зі 
сталевим облицюванням, бо жорсткі сполучення є причинами утворення тріщин у 
наземних металевих резервуарах при різких перепадах температури. 
Порівняно із заглибленими залізобетонними резервуарами краще 
використовується грунтовий котлован (42 - 44% проти 36 - 38% інших типів), що є 
складовою частиною конструкції.  
До позитивних факторів належить також використання резервуарів з 
металевим днищем та гідрофобним грунтом замість залізобетону, а як несучих 
елементів покриттів - конструкцій, що найбільш економічні та широко 
застосовуються в будівництві. 
Істотним недоліком траншейних резервуарів є різниця в довговічності 
сталевої оболонки (3 - 20 років) і залізобетонного покриття (більше 50 років). 
Термін служби сталевої оболонки залежить від корозії, якій вона піддається. 
Корозія виникає швидше з внутрішньої поверхні оболонки в результаті виділення з 
нафтопродуктів води, кислот і солей, а також при конденсації водяної пари з 
повітря при незаповненому резервуарі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
52 
 
2.2 Дослідження улаштування гібридних, комбінованих та модульного типу 
резервуарів для ПММ в умовах військової агресії 
 
    Для правильної та безпечної експлуатації наземні сталеві резервуару повинні 
мати обладнання, що представлено на рис. 11 
 
Рисунок 2.11 - Обладнання резервуара вертикального стального [10]:1 - 
клапан дихальний автоматичний; 2, 5 - клапан дихальний механічний, 3 - клапан 
аварійний; 4 - суміщений механічний дихальний клапан; 6 - патрубок 
вентиляційний; 7 - люк замірний; 8 - люк монтажний; 9 - люк світловий; 10 - 
генератор піни середньої кратності; 11 - пробовідбірник плаваючий резервуарний; 
12, 13 - пробовідбірники стаціонарні резервуарні; 14, 15 - механізм керування 
хлопавкою; 16 - хлопавка; 17 - приймально-роздавальний пристрій; 18 - кран 
сифонний; 19 - люк-лаз; 20 - приймально-роздавальний патрубок  
Люки. Верхній світловий та монтажний люки призначені для провітрювання 
під час ремонту і зачистки, а також для підйому кришки хлопавки та шарнірних 
труб при обриві робочого троса. Замірний люк служить для вимірювання рівня 
нафтопродукту і відбору проби з резервуара. 
   Хлопавки. Хлопавки (див. рис. 2.12) - це пристрої, що запобігають витокам з 
резервуарів нафти або нафтопродуктів при пошкодженні технологічних 
 
53 
 
трубопроводів або розміщених на них запірних пристроїв [8]. Хлопавки є 
комплектуючими виробами резервуарів для нафти і нафтопродуктів а їх технічні 
характеристики, наведено 
 
 
Рисунок 2.12 – Зовнішній вигляд (а) та конструкція (б) хлопавки з перепуском 
[11]: 1 - корпус; 2 - кришка; 3 - важіль; 4 - кришка перепускна 
 Залежно від способу застосування, хлопавки можуть бути як керованими, так і 
некерованими.  
Некеровані хлопавки встановлюються тільки на прийомних (нагнітальних) лініях. 
Кришки цих хлопавок піднімаються під напором продуктів, які закачується в 
резервуар і опускаються під власною вагою при припиненні подачі [8, 9]. 
Кришки керованих хлопавок можна піднімати, опускати, а також фіксувати 
в піднятому положенні. Керовані хлопавки можуть застосовуватися як на 
роздавальних (відпускних), так і на прийомних (нагнітальних) трубопроводах. 
Управління такими хлопавками здійснюється за допомогою механізмів 
управління: бічних - МУ, що встановлюються на стінці резервуара, або верхніх - 
МУВ, що встановлюються на стаціонарний дах. 
Дихальний клапан. З числа дихальних клапанів, що виробляються 
вітчизняною та закордонною промисловістю найбільше поширення набули 
клапани мембранні дихальні НДКМ (НДКМ-100, НДКМ-150, НДКМ-200, 
НДКМ-250, НДКМ-300, НДКМ-350), що э стійкими до примерзання.  
Вони призначені для герметизації і встановлюються на резервуарах з нафтою 
 
54 
 
(нафтопродуктами) в якості дихального обладнання, яке поєднує газовий простір з 
атмосферою, з допустимим надлишковим тиском 200 мм. вод. ст. і вакуумом 40 
мм. вод. ст. 
 Клапан НДКМ регулює тиск, скорочуючи втрати від випаровування 
нафтопродуктів і сприяє меншому забрудненню навколишнього середовища. 
Плівкове покриття з фторопласту, що наноситься на робочі поверхні тарілчастого 
затвора і сідла запобігає його примерзанню.  
Клапан НДКМ (див. рис. 2.4) встановлюється на даху резервуара на 
вертикальному патрубку висотою 200-250 мм. Для захисту клапана від впливу 
атмосферних опадів і вітру зверху встановлена кришка. 
Диски 8 з’єднуються з тарілкою 3 ланцюжком 11. Камера «А» з’єднується з 
газовим простором резервуара імпульсної трубкою 12, розміщеної в тарілці 3, 
камера «Б» поєднується з атмосферою через вогневий запобіжник 10. 
 
 
 
 
Рисунок 2.13 - Зовнішній вигляд (а) та конструкція (б) дихального клапану 
НДКМ [12]:1 - корпус клапана; 2 - сідло; 3 - тарілка, ізольована знизу 
фторопластовою плівкою;4 - мембрани; 5 - корпус нижній; 6 - корпус середній; 
7 - мембрана; 8 - вантаж / диски;9 - кришка; 10 - вогневі запобіжники; 11 - 
ланцюжок;12 - імпульсна трубка; 13 - вогневий запобіжник 
Створюваний тиск в резервуарі забезпечує камера «А». Із зростанням тиску 
 
55 
 
сила, що притискає тарілку 3 до сідла 2, збільшується, поліпшується герметичність 
затвора. Тиск в камері «А» притискає тарілку 3 до сідла 2 і одночасно впливає на 
мембрану 7 з дисками 8, які з’єднані гнучким зв’язком з тарілкою. 
Так як тиск на нижній тарілці по площі в межах діаметра сідла діє зверху і 
знизу, то загальна площа мембрани 4 з тарілкою 3, що передає зусилля тиску, 
менше загальної площі мембрани 7 з дисками 8. З огляду на зазначену різницю 
площ результуюче зусилля при розрахунковому тиску піднімає тарілку 3 вгору, а 
газовий простір резервуара поєднується з атмосферою. 
Клапан аварійний. Призначений для аварійного скидання тиску в резервуарі з 
нафтою і нафтопродуктами при інтенсивному нагріванні газового простору 
резервуара. На сьогоднішній день найпоширенішим аварійним клапаном, що 
використовується на РВС є клапан АК-500 (див. рис. 2.5) основні технічні 
характеристики якого наведені в табл. 
 
 
 
 
Рисунок 2.14 - . Зовнішній вигляд (а) та конструкція (б) аварійного клапану 
АК-500 [13]: 1 - корпус; 2 - сітка; 3 - кожух; 4 - тарілка; 5 - кришка; 
 6 - сигналізатор;7 - вантаж; 8 - рукав; 9 - планка транспортувальна; 10 - канат; 
11 - затиск для каната; 12 - рим-болт М12 
 
56 
 
Основною причиною руйнування резервуарів при виникненні пожеж є їх 
розрив через стрибкоподібне підвищення внутрішнього тиску. Пропускної 
спроможності вентиляційних клапанів в такій ситуації не вистачає. При пожежі на 
одному резервуарі, основний ризик руйнування сусідніх пов’язаний не з 
«перекиданням» вогню, а з ростом внутрішнього тиску через підвищення 
температури [8, 9]. 
   Аварійний клапан при критичному зростанні тиску всередині резервуара, що 
викликане пожежею в резервуарі, або поруч з ним, скидає тиск всередині РВС. 
Зниження тиску захищає від деформації стінки резервуара і системи 
пожежогасіння. Застосування клапана дає додатковий час в критичній ситуації на 
прийняття рішень. Клапан забезпечений системою сигналізації про своє 
спрацьовуванні. Своєчасне отримання сигналу про аварійний зростанні тиску дає 
можливість спорожнити резервуар, мінімізуючи втрати товарної продукції і 
наслідки пожежі. 
 
Таблиця 2.1 – Технічні характеристики аварійного клапана АК-500 [13] 
Найменування основних параметрів Величина параметрів 
Умовний прохід, Ду мм 500 
Тиск спрацьовування, Па, не більше 2 250 - 2 400 
Максимальна пропускна здатність, м /ч, не менш 30 000 
Маса клапана, кг, не більше 100 
 
Пробовідбірники. Пробовідбірники стаціонарні секційні ПСР (див. рис. 2.6) 
знаходять своє застосування при технічному оснащенні резервуарів нафтобаз. 
Виріб призначений для напівавтоматичного взяття проб продукту на всіх рівнях 
резервуарів з наземним розташуванням, в яких тиск не перевищує 0,7 кгс/см . За 
допомогою пристрою для взяття проб ПСР відбираються тільки змішані 
(інтегральні) проби. 
За допомогою пробовідбірників цього типу відбір проби відбувається 
шляхом виділення стовпчика продукту по всій висоті наливу резервуара і зливу 
його через систему трубок в пробовідбірний посуд. 
 
57 
 
Пробовідбірники є комплектуючими виробами наземних вертикальних 
резервуарів із стаціонарним дахом. Для резервуарів з понтоном або плавучим 
дахом передбачені пробовідбірники ПСР-П. 
 
Р 
 
Рисунок 2.15 - . Зовнішній вигляд (а) та конструкція (б) пробовідбірника 
секційного ПСР [14]:1 - світловий люк; 2 - секція; 3 - кронштейн; 4 - вузол 
керування; 5 - огорожа;6 - зливний кран з патрубком; 7 - вузол приймання 
Сходи для резервуарів. Для обслуговування і ремонту резервуарів необхідні 
спеціальні сходи, по яких буде підніматися і спускатися персонал. 
Зовнішні сходи для резервуарів діляться на три типи [9]: переносні; шахтні; 
кільцеві. 
Переносні сходи призначені для обслуговування резервуарів, висота яких не 
перевищує 6 метрів. Вони можуть бути як одномаршові, так і двохмаршеві. Більш 
високі резервуари оснащують шахтними сходами (див. рис. 2.5). Такі конструкції 
 
58 
 
вимагають окремого фундаменту, забезпечені розташованим біля люка забірним 
майданчиком і проміжними переходами однакової довжини. 
 
 
Рисунок 2.16 – Зовнішний вигляд шахтних  та кільцевих сходин 
 
 Сходи для обслуговування резервуарів повинні мати мінімальну ширину 65 см і 
розташовуватися під кутом нахилу не більше 50 °. Сходинки повинні мати ширину 
більше 20 см і висоту в межах 25 см. Крім того, вони повинні бути встановлені під 
кутом 2,5° до внутрішньої сторони. Для виготовлення ступенів використовують 
рифлений метал, що виключає ковзання. Сходи обов’язково обладнують поручнями 
висотою 1 метр. 
Генератор піни середньої кратності. Генератор піни середньої кратності 
стаціонарний ГПСС (див. рис. 2.17) призначений для застосування в стаціонарних 
установках пінного пожежогасіння вертикальних резервуарів з нафтою і 
нафтопродуктами. Технічна характеристика ГПСС, наведені у табл. 8. 
 
59 
 
 
 
Рисунок 2.17 - . Зовнішній вигляд генератора піни середньої кратності [17 
Таблиця 2.2 – Технічна характеристика ГПСС [17  
Найменування параметрів ГПС-600 ГПС-2000 
Тиск перед розпилювачем, МПа 0,4-0,6 
Витрата розчину піноутворювача, 
о 
дм /с 5-6 17-20 
Кратність піни 100±30 
Тиск перед розпилювачем при 
автоматичному спрацьовуванні затвора 
МПа, не більше 0,32 0,20 
Зусилля спрацьовування ручного 
привода, кг 8-9 10-12 
Маса, кг, не більше 53 84 
Приймально-роздавальний пристрій. Приймально-роздавальний пристрій (див. рис. 
2.10) забезпечує процес відкачування і закачування нафти і нафтопродуктів з / в 
резервуар. 
 
60 
 
 
 
Рисунок 2.18 - Зовнішній вигляд (а) та конструкція (б) 
приймально-роздавального пристрою [18]: 1 - відвід; 2 - парасолька; 
3-розсікач;4 - заслінка поворотна;5 - електропривод; 6 - вставка; 7 - засувка 
Приймально-роздавальний пристрій дозволяє заповнювати резервуар без 
розбризкування потоку та запобігає витоку нафтопродукту в разі виходу з ладу 
запірних механізмів трубопроводу або технологічного розриву трубопроводу. 
Приймально-роздавальний пристрій монтується всередині резервуара (в 
нижньому поясі) на кінці приймально-роздавального патрубка. 
Механізм керування заслінкою приймально-роздавального пристрою 
розташований зовні резервуара перед приймально-роздавальних патрубком. Це 
дозволяє понтону або плаваючому даху резервуара опускатися нижче рівня 1500 
 
61 
 
мм. При наповненні резервуара нафта/нафтопродукт проходить крізь 
приймально-роздавальний пристрій і розливається по днищу резервуара 
затопленим струменем, змиваючи донний осад. 
Зазор між парасолькою приймально-роздавального патрубка і дном 
резервуара має мінімальний розмір, що дозволяє знизити рівень мінімального 
виливу при відкачці нафти з резервуара. 
При відкритій заслінки нафта/нафтопродукт вільно надходить в резервуар 
або відкачуються з резервуара. Якщо заслінка закрита, прохід нафти і 
нафтопродукту неможливий. 
Відкриття та закриття заслінки регулюється ручним або електромеханічним 
приводом (модель ПРУ і ПРУ 1 відповідно). Також пристрої ПРУ можуть 
виготовлятися з різним розташуванням затвора щодо резервуара: модифікація В - 
затвор всередині резервуара, М - затвор на зовнішній стороні резервуара. Затвори 
можуть мати фланцеве або міжфланцеве виконання. 
 Рівнеміри. В даний час, окрім обладнання, що наведено вище, резервуари 
оснащуються дистанційними рівнемірами УДУ-10 (див. рис. 2.11), що значно 
полегшує працю операторів, підвищує точність вимірювання рівня нафти та 
нафтопродуктів у резервуарах. 
Рівнемір УДУ-10 - це стаціонарний пристрій, який призначений для 
контролю рівня нафти і нафтопродуктів в резервуарах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
62 
 
 Рівнеміри поплавкові УДУ-10 оснащені пружинами врівноваження з місцевим 
відліком значень рівня нафти або нафтопродукту. 
 
 
Рисунок 2.19 - Зовнішній вигляд рівноміра УДУ-10 [19]  
Основними елементами пристрою контролю УДУ-10 є: 
-  прилад відображення даних; 
-  мірний шків; 
-  пристрій відліку; 
-  компенсатор; 
-  система гідрозатворів. 
Всі елементи приладу відображення даних розміщені в корпусі і закриті 
кришкою. В нижній порожнини рівнеміра встановлений вузол мірного шківа і 
відлікового пристрою. Довжина кола мірного шківа дорівнює 500 мм, тобто один 
оборот шківа відповідає зміні рівня на 500 мм. 
Відліковий пристрій призначений для показань рівня нафти або 
нафтопродукту в резервуарі і складається з двостороннього покажчика і цифрових 
барабанів. Принцип роботи рівнеміра заснований на відстежу ванні положення 
поплавця, що плаває на поверхні рідини і переміщається разом з її рівнем. 
Поплавок, підвішений на перфорованій стрічці при зміні рівня рідини, ковзає 
уздовж напрямних струн. Перфорована мірна стрічка, проходячи через систему 
кутових роликів і гідрозатвор вступає в зачеплення зі штирями мірного шківа 
приладу.  
 
 
 
63 
 
Таблиця 2.3 - Технічні характеристики УДУ-10 [19] 
Найменування параметра Величина параметра 
Діапазони вимірювання рівня, м от 0 до 20 
Основна похибка при температурі (20±5)°С, мм ±4 
Діапазон густини продукту, що вимірюється, кг/м3 от 700 до 1200 (от 0,7 до 
(г/см3) 1,2) 
Межа температур продукту, що вимірюється, °С от -50 до +100 
Тиск у середині резервуара 
Надлишковий, МПа (кгс/см2), не більше 0,003 (0,03) 
Вакуум, МПа (кгс/см2), не більше 0,0015 (0,015) 
Верхня межа відлікового пристрою 
цифрових барабанів,м 99 
малої стрілки,мм 1000 
великої стрілки,мм 100 
Ціна шкали відлікового пристрою 
цифрового барабана, м 1 
малої кругової шкали, мм 1 
великої кругової шкали, мм 100 
Маса приладу, не більше, кг 24,8 
 
Сьогодні в нафтовому сегменті все частіше використовуються залізобетонні 
резервуари - надміцні конструкції або ємності, призначені для зберігання рідких 
речовин [9]. 
   Залізобетон - це поєднання бетону і сталевої арматури, що використовується 
для створення міцної, монолітної конструкції. Оскільки бетон добре пручається 
стисканню, але володіє відносно невеликою міцністю на розтягнення, бетонні 
конструкції доводиться проектувати так, щоб напруження розтягу в бетоні зовсім 
 
64 
 
не виникали або були дуже незначні. Це призводить до того, що бетонні 
конструкції робляться, як правило, масивними, а область їх застосування 
обмежується. Введення в бетон сталевої арматури, що працює переважно на 
розтяг, дає можливість не тільки істотно скоротити витрату бетону, але також 
виконати із залізобетону надміцні конструкції, які не можливо отримати з 
звичайного бетону. Спільна робота стали і бетону досягається за рахунок сил 
зчеплення між обома матеріалами і наявності сил тертя, що виникають при усадці 
бетону [22, 23]. 
   Механічні властивості бетону залежать від наступних факторів: від якості 
цементів, характеристик наповнювачів, складу бетону, співвідношення води до 
цементу, а також від способу приготування бетону, його укладання і обробки в 
конструкції. Для залізобетонних резервуарів рекомендується застосовувати 
силікатні цементи (портландцемент) марки не нижче 170 з мінімальним вмістом 
вільного вапна. Вода для приготування бетону не повинна бути забруднена 
кислотами, лугами та органічними речовинами. 
Пісок - кварцовий, уварцево-шпатний з діаметром зерен менше 1 мм та 
вмістом органічних домішок і глини не більше 2% [22]. 
У якості крупного наповнювача застосовується природний гравій або щебінь 
з твердих гірських порід. Найбільший розмір гравію або щебеню не повинен 
перевищувати 1/5 товщини стінки резервуара. 
Численними дослідами доведено, що міцність бетону в нормальних умовах 
залежить головним чином від міцності (активності) цементу і від співвідношення 
води до цементу (В/Ц). Під водо-цементним співвідношенням в цьому випадку 
розуміється відношення ваги води до ваги цементу в свіжій приготовленій 
бетонній суміші. Міцність бетону підвищується зі зменшенням В/Ц [22, 23]. 
Склад бетону (вагове співвідношення між цементом, піском і гравієм) для 
резервуарів рекомендується 1: 1,5: 3 або 1: 2: 4. 
За ступенем фільтрації або по проникності бетони поділяються па марки, що 
характеризують їх стандартну водопроникність: В-2, В-4, В-6, В-8 [23]. 
Найбільш агресивними середовищами для залізобетону є такі нафтопродукти 
 
65 
 
як дизельне паливо і відпрацьована олива, що містять у своєму складі кислоти. Для 
цих нафтопродуктів слід застосовувати особливі бетони підвищеної міцності. 
 
 
 
 
Рисунок 2.20 - Зовнішній вигляд залізобетонних резервуарів [24, 25]: а) 
циліндричної форми; б) прямокутної форми 
Розміри в плані (діаметр або ширина, площа дзеркала нафтопродукту в 
резервуарі) і висота залізобетонних резервуарів визначаються на підставі 
техніко-економічних розрахунків і з урахуванням найменшої кількості 
типорозмірів збірних залізобетонних елементів для будівництва резервуарів 
різного об’єму, а також з урахуванням вимог пожежної безпеки. Має велику 
перспективність, в зв’язку з економічною доцільністю, 
застосуваннязалізобетонних резервуарів великого об’єму (20, 30, 40 тис. м і 
більше) з площею дзеркала нафтопродукту понад 3000 м2 (до 4500 м2) і діаметром 
або шириною більше 42 м [9]. Різниця в коефіцієнтах температурного розширення стали і бетону 
. 
. Еластичні гумовотканинні резервуари. 
Гумовотканинні резервуари призначені для зберігання і транспортування 
світлих нафтопродуктів в польових умовах. Конструктивно еластичні резервуари 
представляють собою герметичну замкнуту оболонку подушечної форми (див. рис. 
2.21), виконану з полотен еластичного композиту методом термічного, 
діелектричного (ТВЧ) або ультразвукового (УЗС) зварювання. Технічні 
характеристики гумовотканинних резервуарів, наведено у табл.2,3. 
 
66 
 
 
Рисунок 2.21 - Зовнішній вигляд еластичних гумовотканинних 
резервуарів [26, 27] 
  У якості матеріалу для еластичних резервуарів застосовується високоміцна 
капронова тканина балістичного (полотняного) плетіння з двостороннім 
покриттям. Її міцність в 7 разів перевищує міцність сталі (смужка композитного 
еластомеру шириною 50 мм витримує навантаження від 180 до 750 кг і більше, 
вона забезпечує механічну міцність матеріалу на розрив і прокол. 
По периметру резервуара розміщені ручки для зручного розгортання і 
згортання оболонки. Еластичний резервуар складається з піддону, на якому 
розміщена з можливістю фіксації замкнута оболонка, що складається з 
паливостійкого, світлозахисного і силового шарів, і має на верхній поверхні 
зливно-наливну горловину. 
Для зручності розгортання і переміщення м’які резервуари оснащуються по 
периметру ручками. Еластичні резервуари обладнані додатковими елементами 
кріплення для транспортування в заповненому стані на платформах, в кузовах 
автомобілів, в залізничних вагонах, а так само за допомогою вертольотів. 
Матеріал оболонки резервуару забезпечує міцність, герметичність і 
працездатність резервуару в температурному діапазоні від -60 °С до +80 °С. 
Використання сучасних конструкційних полімерних матеріалів і технологій 
виробництва дозволяють випускати еластичні резервуари об’ємом до 1000 м і 
навіть вище. 
Практика експлуатації еластичних резервуарів показала, що вони мають 
 
67 
 
наступні недоліки: 
-  маса резервуара, обумовлена високою матеріаломісткістю (3-5 кг/м) 
гумовотканинного матеріалу;  
- обмежений термін зберігання в ній нафтопродукту, тому що 
внутрішній шар впливає на якість нафтопродукту, а власне нафтопродукти 
зумовлюють зниження адгезії внутрішнього і зовнішнього шарів резервуару та 
вимиванню сажі і пластифікаторів 
- обмежена область застосування резервуара в зонах з температурою 
нижче - 30 °С, що пов’язано з використанням в якості паливостійкого шару 
нітрильної гуми з температурною межею крихкості - 30 °С; 
-  високі втрати нафтопродукту, обумовлені проникністю (100-250 г/м* 
доб.) нафтопродукту крізь конструкційний матеріал; 
-  висока пожежонебезпека при наливанні нафтопродуктів, зумовлена 
діелектричними властивостями прогумованої тканини (ізолятор) - питомий 
Жорсткі резервуари. На цей час найбільшого поширення набули безшовні 
місткості з поліетилену і пропилену, виконані методом ротаформування. Ці баки 
можуть мати різну конфігурацію (рис. 2.22) і місткість від декількох десятків 
літрів до 10 - 15 м . 
 
 
 
 
Рисунок 2.22 - Місткості для зберігання палива безшовні 
Для зручності збереження зовнішньої форми, перевантаження, транспортування та монтажу такі 
баки можуть об'єднувати в касети (рис. 2.66) або поміщати в металеву обв'язку 
 
68 
 
 
 
 
Рисунок 2.23 - Варіант обв'язки пластикових ємностей 
Більші місткості (до50 м ) виготовляються зварюванням з окремих елементів і можуть мати 
вертикальне (рис. 2.67) і горизонтальне (рис. 2.68) положення та розташовуватися як на поверхні, так і 
під землею. Як правило, горизонтальні місткості виробляються на основі гофрованої труби, до якої 
приварюються днища і горловини. 
 
 
 
 
 
Рисунок 2.24 - Зварний вертикальний наземний резервуар для 
нафтопродуктів з поліетилену 
 
69 
 
 
 
 
 
Рисунок 2.25 - Горизонтальний наземний резервуар з поліетилену 
Рідше застосовуються полімеркомпозитні резервуари, які виробляються 
методом накладенням на відповідну матрицю декількох шарів склотканини або 
ниток з просоченням через їх сполучники на основі епоксидних або поліефірних 
смол (рис. 2.69). Місткість таких резервуарів може досягати 5000 м , а за 
виконанням резервуари можуть бути горизонтальними (підземними і надземними) 
і вертикальними (рис. 2.69). 
Переваги пластикових і полімеркомпозитних резервуарів для 
нафтопродуктів: 
•  низька вартість; 
•  високий термін служби; 
•  висока корозійна стійкість; 
накопичення статичної електрики. До недоліків слід віднести: 
•  меншу в порівнянні з металевими резервуарами конструктивну 
міцність; 
 
 
70 
 
 
 
 
 
Рисунок 2.26 - . Навивання склотканини на матрицю резервуара з одночасним 
нанесенням поліефірних смол 
 
Резервуари з поліетилену, поліпропілену і полімеркомпозиту широко 
використовуються для зберігання нафти, мазуту, гасу, котельного та дизельного 
палива. Оскільки ці нафтопродукти характеризуються низьким паротворенням, 
загрози спалаху парів при розряді статичної електрики немає. 
Зберігання в пластикових резервуарах рідин, що легко випаровуються 
(бензинів, спиртів і т. д.) може призвести до спалаху їх парів при переливі палива 
від іскри, викликаної розрядом статичної електрики, яка виникає при терті 
нафтопродуктів об діелектричні стінки баків. Тому для зберігання бензину 
необхідно використовувати резервуари, до складу яких крім поліетиленів, входить 
особлива гума й антистатичні добавки, або вводити всередину бака спеціальну 
металеву шину, що підключається до заземлювальної мережі. М'які резервуари з 
прогумованої тканини або нетканих матеріалів. Здавна для зберігання і 
транспортування нафти використовувалися бурдюки - шкіряні мішки з обробленої 
шкіри тварин. Згодом з появою бензомаслостійкої гуми з'явилися гумотканинні 
резервуари, а їм на зміну прийшли резервуари і мембрани з нових синтетичних 
тканин і нетканих матеріалів. Композитні резервуари конструктивно об'єднують 
тканинні елементи або мембрани і жорсткі огороджувальні та несучі конструкції 
для збереження форми резервуарів. Вони застосовуються як в стаціонарному, так і 
 
71 
 
пересувному, збірно-розбірному варіанті. Гібридні резервуари поєднують у собі 
міцність традиційних сталевих резервуарів типу РВС, при значно меншій товщині 
стінки і масі конструкції, з мобільністю і надійністю еластичних резервуарів. 
Гібридні резервуари (ГР) призначені для оперативного і тривалого зберігання 
сирої нафти, світлих і темних нафтопродуктів, технічних рідин (кислоти, луги, 
рідкі добрива, спирти, аміак і т. д.), а також для організації пожежного водоймища, 
зберігання води для технологічних процесів. 
Гібридний резервуар - це відкритий з торців вертикальний циліндр, зібраний 
з гофрованих сталевих оцинкованих листів товщиною 0,7 - 1,2 мм, встановлений 
на кільцевому стрічковому бетонному фундаменті. 
 
Рисунок 2.27 - Монтаж гібридного резервуара 
 
Гофрований циліндр гібридного резервуара відповідає за механічну міцність 
та стійкість конструкції до зовнішніх впливів і оснащується трьома видами 
вкладишів. Перший шар укладається безпосередньо на внутрішню (сталеву) стінку 
циліндра і зроблений з міцного нетканого полотна, яке забезпечує захист від 
механічних пошкоджень наступних шарів герметичних оболонок. 
Другий шар - стакан із синтетичної тканини з двостороннім покриттям, 
призначений для герметичності вмісту налитого в нього продукту. 
   Третій внутрішній вкладиш закритого типу може встановлюватися у виняткових 
ситуаціях, що вимагають повного захисту і герметичності. На вимогу замовника 
 
72 
 
такі резервуари оснащують зливно-наливними і дренажними відводами (від Ду50 
до Ду200 і більше), також можлива комплектація повітряним патрубком для 
випуску повітря. Після того, як установили і підключили вкладиші на резервуар 
установлюється покрівля з оцинкованого листа або гнучкої по ліві ні лхлоридної 
(ПВХ) мембрани (рис. 2.71). 
 
 
Рисунок 2.28 - Покрівля гібридного резервуара з гнучкою ПВХ 
мембраною 
Гібридні резервуари призначені для експлуатації в усіх кліматичних зонах, 
включаючи арктичну, при цьому діапазон температури їх використання становить 
від - 65 до + 55 ° С. 
Під час монтажу ГР, який ведеться при температурах до - 45 ° С, не потрібно 
застосування спеціалізованої вантажопідйомної техніки, а також зварювальних і 
вогневих робіт, оскільки він розгортається з транспортного положення у робоче 
протягом одного-двох днів бригадою з 6 - 8 чоловік. Гібридні резервуари 
встановлюються на кільцевому стрічковому бетонному фундаменті або вирівняних 
грунтових майданчиках на піщану подушку висотою 0,5 - 1,5 м. Для облаштування 
фундаменту на вічномерзлих грунтах передбачені спеціальні гвинтові палі. 
Гібридні резервуари демонтуються протягом декількох днів, упаковуються і 
можуть бути повторно встановлені на новому місці. 
До переваг гібридних резервуарів слід віднести: 
•  забезпечення зберігання нафтопродуктів і сирої нафти при значному 
зниженні втрат від великих і малих “подихів” за рахунок відсутності 
пароповітряної фази над продуктом, що також виключає потрапляння в продукт 
конденсату води, а також забезпечує високу вибухобезпечність цих резервуарів; 
 
73 
 
•  можливість заміни внутрішніх вкладишів-стаканів у міру необхідності 
новими, що полегшує використання резервуара для різних продуктів і речовин; 
• Полімерні вкладиші - лейнери, що являють собою полімерні еластичні 
резервуари, призначені для герметичного зберігання нафти, дизельного палива, 
хлору, кислот, лугу, води, рідких мінеральних добрив, харчової продукції, можуть 
також застосовуватися при відновленні  
• герметичності стійкість оцинкованих листів до корозії як із 
зовнішнього боку, так і з середини через відсутність контакту сталевої стінки з 
наливним продуктом або підтоварною водою; 
•  місткість ГР від 100 до 5000 м при терміні експлуатації до 25 років. 
Переваги ремонту при використанні полімерного лейнера: 
1.  Збереження пожежної безпеки за рахунок того, що 
зварювальних (вогневих) робіт на пожежонебезпечних об'єктах не 
проводиться. 
2.  Висока швидкість монтажу (від 3 днів). 
3. Термін служби більше 20 років. 
4.  Полімерний лайнер випускається об'ємом від 1 до 5000 м . 
5.  Можливість використовувати існуючі бетонні або сталеві 
резервуари для зберігання харчових і агресивних рідин. 
Вкладиші використовують для укладання в ложі котловану (комори), щоб 
тимчасово зберігати нафту і нафтові відходи (рис.2.73), 
а також для локалізації шламових відходів при бурінні свердловин. Їх застосування 
виключає забруднення грунтового покриву і запобігає фільтрації забруднюючих 
речовин у підземні горизонти. 
Вкладиш виготовляється з герметизуючого нафтостійкого матеріалу, що 
стійкий також до впливу бензину, масел та інших різних хімічно-агресивних рідин 
при температурі навколишнього повітря від -45 до + 500С. Він являє собою 
конструкцію у вигляді вертикальних і горизонтальних полотен, з'єднаних між 
собою методом теплового зварювання. По верхньому периметру вкладиша 
розташовані люверси (отвори) для кріплення по краю котловану. 
 
74 
 
 
 
Рисунок 2.29 - Зберігання нафти у котловані з полімерним вкладишем 
Недоліком усіх відкритих резервуарів є втрата нафтопродуктів за рахунок 
випаровування, зниження їх якості через потрапляння сторонніх домішок (дощ, 
сніг, пил, листя і т. п.). Висока також пожежна та екологічна небезпека. 
2.3 Пожежна безпека зберігання ПММ в резервуарів в умовах військової 
агресії 
При експлуатації нафтобази необхідно дотримуватись вимог правил 
пожежної безпеки, затвердженими в установленому порядку. 
Пожежна безпека нафтобази повинна забезпечуватися системами запобігання 
пожежі і протипожежного захисту відповідно до вимог чинних 
нормативно-технічних документів [1]. 
Системи пожежогасіння, сигналізації, зв’язку і первинні засоби 
пожежогасіння повинні бути в справному стані і постійній готовності до дії. 
Для кожного цеху, виробничої дільниці, підрозділу повинні бути розроблені 
документи з пожежної безпеки з урахуванням специфіки виробництва. 
Електрообладнання та засоби автоматизації, що знаходяться у 
вибухонебезпечних зонах, повинні відповідати класифікації приміщень і 
зовнішніх установок за вибухо-пожежною та пожежною небезпекою, встановленій 
діючій нормативно-технічній документації. 
Для підвищення захищеності нафтобаз до виникнення і розвитку пожеж 
 
75 
 
створюється комплекс додаткових технічних і організаційних заходів [1, 3, 4]: 
-  модернізація обладнання, установок; 
-  застосування вибухобезпечних технологій зберігання нафтопродуктів; 
-  протиаварійний захист, здатний запобігти аварійному витоку 
нафтопродукту; 
-  протипожежний захист, що забезпечує запобігання розвитку пожежі; 
-  організаційні заходи з підготовки персоналу нафтобази до 
попередження, локалізації і ліквідації аварій та пожеж. 
Пожежна безпека нафтобази повинна забезпечуватися різними засобами, 
головним з яких є АУПТ автоматична установка пожежогасіння для нафтобази 
(див. рис. 4.4). 
Вона складається з [3]: 
1)  Насосної станції. 
2)  Відкриті або закриті резервуари для води і бункера для 
піноутворювача; 
3)  Мережа трубопроводів для підведення вогнегасної речовини до 
стаціонарних пожежних гідрантів і лафетів; 
4)  Піногенератори, приєднані до живильних та розподільних 
трубопроводів; 
5)  Вузли автоматизації; 
6)  Центральний пункт і периферійні засоби управління. 
Допускається застосування додаткових (локальних) стаціонарних або 
переносних засобів пожежогасіння. 
До них відносяться: 
-  Напівавтоматичні стаціонарні модулі піноутворення біля резервуарів 
або розливних терміналів. Їх основне призначення оперативне реагування на 
загрозу загоряння і стримування поширення вогню до включення загальної 
установки автоматичного пожежогасіння нафтобази; 
-  Системи підшарового пожежогасіння, встановлені безпосередньо в 
резервуарах з нафтопродуктами. Здійснюють превентивні заходи по ізоляції 
 
76 
 
нафтопродуктів при загрозі загоряння шляхом розбризкування фторвмісної 
нізкократної піни по поверхні пожежанебезпечної рідини для утворення захисної 
плівки; 
-  Різні мобільніше прилади, в тому числі і колісні платформи з 
піногенераторами. 
-  
Рисунок 2.30 - Автоматична установка пожежогасіння [49]: 1 - протипожежний 
водопровід ;2 - блок-контейнер для пожежогасіння; 3 - пожежний гідрант; 4 - 
вузол подачі піни;5 - лафетний пожежний комплекс; 6 - дренажний зрошувач; 7 - 
пожежні резервуари; 8 - насосна станція; 9 - продуктова насосна станція з 
піногенератором 
Установка з верхньою подачею низько-кратної плівкоутворюючої піни 
(ВПНПП) має наступну структуру [3, 49]: 
1)  Лафети з насадками для подачі піни. 
2)  Мережа трубопроводів подачі пінного розчину і води. 
3)  Фільтри, зворотні клапана і пристосування для дренажу. 
4)  Запірна арматура і вузли для підключення пожежної техніки. 
5)  Насосна підстанція, резервуари для води і баки для піноутворюючої 
 
77 
 
речовини. 
Піногенератор закачує вогнегасну речовину до пристрою, встановленого на 
лафеті. Цей пристрій розпорошує піну віяловими струменями. Ці струмені повинні 
мати охоплення не менше 15 м при перевищенні рівня виливу на 6 м від точки 
кріплення установки. 
Спосіб гасіння нафти шляхом заливання її піною зверху має ряд 
конструкційних недоліків.  
Вплив сильного вогню в перші хвилини пожежі, часто обривають 
трубопроводи подачі піни. Так само труби подачі води до пристрою 
піноутворювача можуть вигоряти під впливом інтенсивної температури і 
відкритого полум’я. Тому установки поверхневого гасіння використовують в 
поєднанні з пристроями підшарового пожежогасіння. Установка підшарового 
гасіння нафтобази складається з двох робочих вузлів. Систему подачі піни, 
розміщена за межами резервуара. Її будова і структура практично ідентичні 
установці верхньої подачі піни.  
Висновки по розділу 2 
1. На складах та базах нафти та нафтопродуктів можливі такі шляхи 
виникнення та розвитку аварій: вибухи у газовому просторі резервуара; 
пожежі у резервуарах; пожежі розлиття; гідродинамічна хвиля прориву при 
розкритті резервуару 
2. При створенні аварійної ситуації в зоні теплового випромінювання 
можуть опинитися будівлі та споруди, у яких перебуває значна кількість 
обслуговуючого персоналу. Тому важливо знати величину індивідуального ризику та 
очікувану шкоду від аварій. 
3. В умовах, що склалися  в Україні на теперішній час, росія завдає  ударів 
високоточною зброєю по великих нафтобазах, нарощуючи шкоду критичній 
інфраструктурі. Ворог намагається відрізати від постачання пального українську 
армію, аграріїв, а також  спровокувати дефіцит н АЗС. Виникає потреба 
перегрупування складів паливно-мастильних матеріалів (надалі, ПММ) у менші, але 
 
78 
 
частіше розміщені бази, які можуть бути розташовані в зонах складних 
інженерно-геологічних умов. 
РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЧНІ РІШЕННЯ УЛАШТУВАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ 
ДЛЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ 
АГРЕСІЇ 
3.1 Технологічний регламент проведення робіт при влаштуванні 
резервуарів наземного типу 
 
       У світовій практиці питанням резервуаробудування приділяється чимало 
уваги. Пов'язано це перш за все з тим, що вертикальні циліндричні резервуари для 
нафти і нафтопродуктів є дуже відповідальними інженерними спорудами, аварія 
яких може призвести до економічної та екологічної шкоди. 
        В екстремальних випадках, за статистичними даними, загальний 
матеріальний збиток перевищує 500 і більше витрат на спорудження резервуарів. 
       Резервуари для нафти та нафтопродуктів залишаються одними з 
найнебезпечніших об'єктів. Це пов'язано з низкою причин, найбільш характерні з 
яких такі: 
- висока пожежонебезпечність продуктів, що зберігаються; 
- великі розміри конструкцій та пов'язана з цим довжина зварних швів, які важко 
проконтролювати по всій довжині; 
- недосконалість геометричної форми, нерівномірні просідання основ; 
- великі переміщення стінки, особливо у зонах геометричних спотворень проектної 
форми; 
- Висока швидкість корозійних пошкоджень; 
- малоциклічна втома окремих зон конструкції стінки; 
- складний характер навантаження конструкції в зоні вторинного шва та інші. 
          Вагомою причиною є велике зношування резервуарного парку внаслідок 
закінчення терміну служби резервуарів. Але в наш час найголовнішою небезпекою є 
періодичні обстріли, які направлені на знищення критичної інфраструктури 
 
79 
 
(наприклад знищення Кременчуцького нафтопереробного заводу). Тому зараз, як 
ніколи стоїть питання надійності та безпеки резервуарів для ПММ. 
         В умовах, що склалися  в Україні на теперішній час, росія завдає  ударів 
високоточною зброєю по великих нафтобазах, нарощуючи шкоду критичній 
інфраструктурі. Ворог намагається відрізати від постачання пального українську 
армію, аграріїв, а також  спровокувати дефіцит н АЗС.  
         Виникає потреба перегрупування складів паливно-мастильних матеріалів 
(надалі, ПММ) у менші, але частіше розміщені бази, які можуть бути розташовані в 
зонах складних інженерно-геологічних умов. 
Ураховуючи умови військового стану, в яких наразі живе наша країна, доцільно 
було б при будівництві резервуарів для ПММ поєднувати наземні та підземні 
резервуари у такій послідовності: один наземний резервуар - два підземних 
резервуари - один наземний резервуар, на відстані один від одного не менше 50-100 
метрів.  
 Тоді при влучанні високоточними ракетами є велика ймовірність того, що 
знищиться тільки один резервуар, у який припаде пряме попадання, а інші можуть 
лишитися неушкодженими, так як пожежа не перейде від одного до іншого. 
 Також, для додаткового захисту над підземними резервуарами для ПММ 
потрібно улаштувати залізобетонне покриття, товщиною не менше 30 см.  
  При цьому дане залізобетонне покриття над  підземними резервуарами 
пропонується проектувати напівциліндричної форми для підвищення деформаційної 
стійкості та реалізації можливості перекритті резервуарів великого діаметру. 
        Аналіз статистичних даних аварій та пожеж на цих об'єктах показав, що 
найбільш небезпечна ситуація виникає при повному руйнуванні вертикального 
сталевого резервуару (РВС). 
 
 
 
80 
 
Рисунок 3.1 – Комбінована схема розташування резервуарів для зберігання ПММ в 
умовах військової агресії. (Повздовжній розріз) 
 
       Потужність рідини, що утворюється, хвиля прориву часто руйнує нормативні 
обвалування та виходить за межі території об'єкта, наводячи до катастрофічних 
наслідків. Площа розливу нафтопродуктів сягає сотень тисяч квадратних метрів. 
       Найбільшу небезпеку технологічного процесу становить висока можливість 
вибуху резервуару з нафтопродуктами (навідь без влучання зброї). Всі ці 
надзвичайні ситуації вимагають розробки надійних, добре обґрунтованих принципів 
забезпечення безпеки під час експлуатації обладнання у зв’язку з підвищеним рівнем 
пожежної та вибухопожежної небезпеки резервуарів з нафтопродуктами [15, 16]. 
Великий тепловий потік при горіння резервуарів з нафтопродуктів впливає на 
споруди, конструкції та інше, що розміщується неподалік (до 100 м) При гасінні 
пожеж резервуарів з нафтопродуктами спостерігалися випадки, коли при викиді 
нафтопродукт, що горить, підіймався на велику висоту 31 і падав на відстані 70-120 
м від резервуара, викликаючи пожежну небезпеку сусідніх резервуарів, будівель, 
споруд, а також наражаючи на небезпеку бійців пожежної команди.  Пожежі на 
об’єктах, де розміщенні резервуари з нафтопродуктами дуже швидко набувають 
великих розмірів і можуть розповсюджуватися: вибухом резервуарів; вибухом 
пароповітряних хмар; по розливам ЛЗР чи ГР; спінення та викид нафтопродукту; 
тепловий вплив резервуару, що горить; по трубопроводах; по дихальних трубах; 
випромінюванням; по промканалізації  
      Ускладнюють гасіння пожежі резервуарів виділення великої кількості теплової 
енергії при горінні, нагрівання сусідніх резервуарів, обладнання і установок; 
наявність складного, громіздкого обладнання і пристроїв, в ряді випадків здатних 
розповсюджувати пожежу і отруднювати її гасіння; викид палаючого продукту із 
резервуарів. Встановлено, що якщо в продукті є вода і інші неоднорідні продукти, 
які здатні бурхливо скипати і вспінюватись, то при довготривалому нагріванні 
можливий їх викид із ємкостей. Відомі випадки, коли після довготривалого горіння 
(7-10 год.) сотні тон палаючої нафти, протягом 1-2 хвилини, були викинені на 
 
81 
 
відстань 100 м, при цьому, площа горіння рідини досягала 17 000 м2 . При сильному 
вітрі викинутий продукт може досягати відстані до 150 м. Висота вильоту рідини 
іноді перевищує подвоєну висоту резервуару (до 80 м і більше).  
       Початок викиду характеризується значним шумом  Пожежі на об’єктах, де 
розміщенні резервуари з нафтопродуктами дуже швидко набувають великих розмірів 
і можуть розповсюджуватися: вибухом резервуарів; вибухом пароповітряних хмар; 
по розливам ЛЗР чи ГР; спінення та викид нафтопродукту; тепловий вплив 
резервуару, що горить; по трубопроводах; по дихальних трубах; випромінюванням; 
по промканалізації Ускладнюють гасіння пожежі резервуарів виділення великої 
кількості теплової енергії при горінні, нагрівання сусідніх резервуарів, обладнання і 
установок; наявність складного, громіздкого обладнання і пристроїв, в ряді випадків 
здатних розповсюджувати пожежу і отруднювати її гасіння; викид палаючого 
продукту із резервуарів.  
         Встановлено, що якщо в продукті є вода і інші неоднорідні продукти, які 
здатні бурхливо скипати і вспінюватись, то при довготривалому нагріванні 
можливий їх викид із ємкостей.    
          Як відомо з практики, якщо має місце загорання одного резервуару в 
резервуарному парку або нафтобазі, то, найчастіше згорає увесь резервуарний парк 
(нафтобаза), або більша його частина. Наразі у більшості нафтобаз  резервуари 
розташовані на відстані 30 — 40 метрів один від одного. У більшості випадків — це 
наземні сталеві вертикальні резервуари. Таке розташування не убезпечує від 
вигорання нафтобазу навіть у мирний час, а під час війни, при прицільному влучанні 
— це майже гарантована втрата всіх резервуарів, що розташовані поруч.  Тому , 
враховуючи вищевикладене доцільно було б при будівництві резервуарів для ПММ 
поєднувати наземні та підземні резервуари у такій послідовності: один наземний 
резервуар - два підземних резервуари - один наземний резервуар, на відстані один 
від одного не менше 70-100 метрів.  
        Тоді при влучанні високоточними ракетами є велика ймовірність того, що 
знищиться тільки один резервуар, у який припаде пряме попадання, а інші можуть 
лишитися неушкодженими, так як пожежа не перейде від одного до іншого. Також, 
 
82 
 
для додаткового захисту над підземними резервуарами для ПММ потрібно 
улаштувати залізобетонне покриття, товщиною не менше 30 см.  
        При цьому дане залізобетонне покриття над  підземними резервуарами 
пропонується проектувати напівциліндричної форми для підвищення деформаційної 
стійкості та реалізації можливості перекритті резервуарів великого діаметру. 
Товщина залізобетонного покриття у 30 — 50 см  
       Навряд чи захистить від прямого влучання. Ми знаємо про бомби вагою 500 
кг — їхнє влучання залишає воронки завглибшки 5 — 8 метрів. Захиститися від 
такого дуже дорого.  Водночас товщина залізобетонного покриття у 30 — 50 см 
захищає від обстрілів «Градами», уламків і влучань із 10 метрів», як стверджує  Ігор 
Трякін, директор компанії Bunker stroy, яка виробляє бункери на замовлення в 
Дніпрі, Києві та Одесі  
 
 
83 
 
Рисунок 3.2 – Комбінована схема розташування резервуарів для зберігання ПММ в 
умовах військової агресії.  
      Одними з найбільш значущих і найдорожчих елементів технологічного 
обладнання складів та баз нафтопродуктів, що входять до складу резервуарних 
парків, є сталеві вертикальні резервуари (РВС), кількість та обсяг яких, з одного 
боку, забезпечують місткість складу, з іншого – від них залежить надійність та 
відповідно, безпека. Отже, виникає необхідність у створенні методів оптимізації 
показників якості резервуара, таких як місткість резервуара та його надійність, з 
урахуванням вимог промислової безпеки та умов функціонування складу. 
         Для реалізації поставленого завдання необхідний алгоритм оптимізації, 
концептуально враховує: 
– динаміку надійності резервуара залежно від властивостей міцності матеріалу та 
конструкції, а також умови експлуатації для прогнозу кількості тих, хто відмовив 
резервуарів; 
– вартісні параметри, що залежать від кількісного та якісного складу 
резервуарних парків, систем виявлення витоків та пожежогасіння; 
– вимоги промислової безпеки до резервуарних парків, що виступають у 
якість обмеження 
        Найбільш доцільним в даний час критерієм оптимізації є витрати на 
реконструкцію резервуарних парків, при цьому, чим більша місткість РВС тим 
менше їх потрібно для забезпечення необхідної місткості складів, відповідно менше 
елементів у системі виявлення витоків та пожежогасіння та нижче витрати на 
будівництво. З іншого боку, як показує досвід експлуатації, збільшення місткості 
РВС, що призводить до зниження рівня його надійності і, як наслідок, до суттєвого 
підвищення можливої шкоди у разі аварії. 
        Підвищення пожежної безпеки об'єктів нафтогазового комплексу однією з 
найважливіших складових частин забезпечення захисту населення від техногенних 
загроз характеру. Пожежі та вибухи на таких об'єктах небезпечні не лише людськими 
втратами, а й великими економічними витратами, пов'язаними з ліквідацією 
 
84 
 
наслідків руйнувань та відновленням працездатності підприємств, які наводять як до 
прямого, і до непрямих збитків. 
       Як показала ситуація, що склалась в Україні на теперішній час, росія завдає 
ракетних ударів по великих нафтобазах, нарощуючи шкоду критичній 
інфраструктурі, намагаючись відрізати від постачання пального українську армію, 
аграріїв, яку готуються до посівної та спровокувати дефіцит на АЗС. 
Виникає потреба перегрупування складів ПММ з великих у менші, але частіше 
розташовані бази. 
       Такі бази розташовуються (за нормами ДБН) у промислових зонах міст та 
селищ на відстані від жилих будинків не менше 200 метрів. 
       Часто нафтобази розташовуються на берегах річок та біля водойм де 
використовується транспортування нафтопродуктів водним шляхом. В таких зонах 
зустрічаються складні інженерно – геологічні умови.  
        Розглянемо улаштування фундаменту бетонного плитного для резервуару 
ПММ на прикладі грунтів промислової зони м. Черкаси. 
       За результатами геологічного дослідження, слідом за шаром родючого грунту 
та грунту із вмістом органіки, знаходиться шар супіску пластичного далі пісок 
кварцовий дрібний водонасичений та досить близько вода. 
    З огляду на вищевказане пропоную наступний склад фундамента: 
 
Рисунок 3.3 – Вузол основи фундамента під резервуар для ПММ 
 
85 
 
     Для улаштування фундаменту бетонного плитного площею 380 кв.м буде 
використана наступна кількість матеріалів: 
Основні етпа виконання робіт при улаштування наземного резервуару для 
зберігання ПММ. 
1.Підготовчі роботи 
Підготовка та організація робіт має свої особливості. До початку робіт повинні бути 
здійснені такі заходи: 
- огородження ділянки; 
- розчищення території майданчика; 
- відведення ґрунтових і поверхневих вод; 
- створення геодезичної розбивочної основи; 
- прокладка тимчасових мереж, доріг. 
2. Земляні роботи 
 
Рисунок 3.4 – Вирівнювання земельної ділянки бульдозером 
       Етап, який визначає міцність і довговічність майбутнього фундаменту. 
Ширина і глибина траншей безпосередньо залежить від властивостей грунту і 
параметрів об’єкту будівництва. 
 
86 
 
Близько 45% земляних робіт виконують одноковшові екскаватори, які мають 
комплект змінного робочого обладнання: пряму, зворотну лопату, драглайн, грейдер, 
які використовуються в залежності від параметрів об'єткту будівництва. 
  
3. Улаштування ущільненої основи фундаменту бетонного плитного 
   
 
 
Рисунок 3.5 – Улаштуваня основи фундаменту 
      
 
Ущільнена основа формується з 3-х матеріалів. Це: пісок, щебінь і бетон.  
Пісок - cамий дешевий матеріал для виготовлення подушки, використаємо його 
 
87 
 
середньої крупності. Щебінь, з фракцією 20-40 мм - більш надійний і, відповідно, 
більш дорогий матеріал для формування подушки.  
        Він витримує набагато більше навантаження і підходить для промислових 
об’єктів. Бетон, марки М-100 або М-150 є найдорожчим і найнадійнішим матеріалом 
для фундаменту бетонного плитного.  
       Він використовується при будівництві багатоповерхових житлових будинків і 
промислових підприємств. 
       Методи укладання для всіх 3-х матеріалів приблизно однакові. Пісок: 
укладається шаром 20 - 30 см, розрівнюється і утрамбовується. Щебінь: укладається 
шаром 20 - 25 см на піщану подушку, товщиною 10 - 15 см. Бетон заливається в 
опалубку, в якій заздалегідь формується шар щебеню.  
4. Армування фундаменту бетонного плитного 
      Армування здійснюється після завершення всіх робіт по формуванню подушки 
і опалубки. Найчастіше воно монтується на бетонну подушку.  
    Для армування використовують арматуру класу А3. Воно формується з 
вертикальних і поздовжніх стрижнів, до яких, в деяких випадках, додаються 
поперечні. Всі стрижні скріплюються між собою за допомогою дроту.  
       Вертикальні стержні закріплюються в подушці, а поздовжні встановлюються 
в 2 рівня. Поперечна арматура монтується аналогічним чином. В процесі монтажу 
важливо закріпити кожен стрижень так, щоб готова конструкція не деформувалася 
при заливці бетонної суміші. 
 
88 
 
 
 
Рисунок 3.6 – Виконання арматурних робіт по улаштуванню бетонної плити 
фундаменту резервуару 
 
5. Улаштування бетонної плити фундаменту плитного 
     
       Коли всі підготовчі етапи завершено, можна приступати до заливання розчину. 
Для фундаментів найчастіше використовується бетон М200, так як він є оптимальне 
поєднання ціни та надійності. Однак, для будівель, які з тих чи інших причин будуть 
піддаватися підвищеному навантаженні, нерідко використовують суміші марок 
М-300 - М-400.  Міцність фундаменту залежить від цього етапу навіть більше, ніж 
від усіх інших. Бетонну суміш готують на автоматизованих бетонних заводах, в 
автобетонозмішувачах, які завантажені сухими компонентами, а також в окремих 
бетонозмішувачах. 
 
89 
 
 
Рисунок 3.7 – Улаштування бетонної суміші під фундамент резервуару 
 
        Безпосередньо перед укладанням бетонної суміші контролюють стан 
опалубки, опалубку і арматуру очищують, бетонні й горизонтальні поверхні робочих 
швів звільняють від цементної плівки, перевіряють захисні пристосування. 
Внутрішню поверхню опалубки зменшують спеціальними мастилами для зниження 
зчеплення з нею бетону. .Бетонну суміш укладають горизонтальними шарами, 
окремими смугами в один шар або одночасно на всю висоту конструкції чи блока 
бетонування. Товщину горизонтальних шарів визначають способами для 
ущільнення. У разі використання вертикально розміщених вібраторів товщина шару 
має бути на 5-10 см меншою за довжину робочої частини вібратора, а для ручних 
глибинних вібраторів – не повинна перевищувати 1,25 довжини їхньої робочої 
частини. У разі ущільнення поверхневими вібраторами суміш укладають шарами до 
250 мм завтовшки в конструкціях з одинарним і до 120 мм – з подвійним 
армуванням. Укладають бетонну суміш безперервно на весь об’єм конструкцій чи в 
межах окремих ділянок. Ущільнення бетонної суміші забезпечує щільність і 
однорідність бетону. На фудаменту плиту монтується модульна наземна ємність 
резервуару для зберігання ПММ 
 
 
90 
 
 
Рисунок 3.8 – Змонтована модульна наземна ємність  резервуару 
Технологія монтажу резервуарів 
Основні засади організації монтажних робіт 
      Монтажом називається виробничий процес, пов'язаний із збиранням та 
встановленням обладнання, окремих конструкцій або всієї споруди, заздалегідь 
виготовленої цілком або частинами. Від правильної організації монтажних робіт 
залежать терміни монтажу та його якість. 
       Організація монтажних робіт характеризується застосуванням на монтаж 
мобільних вантажопідйомних засобів, укрупненням монтованих елементів у великі 
блоки та високою якістю монтажу. 
       Монтаж технологічних металоконструкцій є трудомістким процесом у зв'язку 
з тим, що технологічні металоконструкції зазвичай індивідуальні. Ця обставина 
зумовлює складність типізації методів монтажу технологічних металоконструкцій. 
        Перед монтажем металевих конструкцій необхідно закінчити роботи зі 
зведення фундаментів, планування площі, улаштування постійних та тимчасових 
доріг. 
        Для виконання монтажних робіт до місця монтажу підводять 
електропостачання для підключення зварювальних апаратів та монтажних кранів. 
Влаштовують шляхи під крани. Поблизу монтажного майданчика споруджують 
 
91 
 
побутові приміщення, пересувні інструментальні склади та кімнати робітників робіт. 
При необхідності біля місця монтажу влаштовують майданчик для складування та 
укрупнювального складання. 
         При монтажі технологічних металоконструкцій робочі монтажники мають 
справу зі складними важкими підйомами, працюють на великій висоті майже без 
огорож, користуються різними видами монтажних пристроїв, виконують роботи зі 
з'єднання монтажних вузлів за допомогою болтів або електрозварювання. 
         У цих складних умовах питання безпечного ведення монтажних робіт 
набуває великого значення. Тому всі нові робітники можуть бути допущені до 
роботи лише після проходження: 
1) Вступного (загального) інструктажу з техніки безпеки; 
2) Інструктажу з техніки безпеки безпосередньо на робочому 
місці 
Підготовчі роботи. 
        Для забезпечення безпечної роботи на висоті влаштовують риштовання, 
тимчасові майданчики та колиски. Це особливо важливо при монтажі металевих 
конструкцій на великій висоті, де всі з'єднання окремих елементів, марок та вузлів 
здійснюють на болтах або зварюванням. 
Застосування монтажних риштовань збільшує вартість монтажних робіт,зате 
створює безпечні умови праці монтажників. Виходячи з цих умов, що випливають 
такі вимоги, що пред'являються до риштовання: 
а) необхідно встановлювати їх на елементі до його підйому; 
б) вони мають бути збірно-розбірними, легкими та по можливості інвентарними; 
мати достатню міцність і стійкість. 
Підмостки повинні відповідати наступним конструктивним вимогам: 
а) мати огородження (перила) заввишки 1000мм; 
б) настил слід виготовляти з металевого листа або з дощок товщиною щонайменше 
40мм; 
в) по периметру риштовання біля настилу повинен бути бортик заввишки близько 
150мм для запобігання падіння інструменту 
 
92 
 
       За своїм призначенням розрізняють два види риштовання: підвісні, що 
закріплюються на змонтованих конструкціях, та наземні, встановлювані на землі та 
не пов'язані зі змонтованими конструкціями. 
       Підвісні риштовання закріплюють біля місць примикання кроквяних та 
підкроквяних ферм, підкранових балок та інших елементів до колон. Їх кріплять 
перед встановленням самої колони, а знімають за допомогою монтажних кранів.     
Підмостки мають різноманітну конструкцію. Їх виконують з куточків із дерев'яним 
або металевим настилом. Підмостки кріпляться до будівельних елементів гаками або 
іншими пристроями.  
    Для виконання монтажних робіт застосовуються монтажні щогли, шеври, 
портали, різні підйомники та вантажопідйомні крани. У більшості випадків від 
правильного вибору монтажних механізмів залежить економічна ефектність всього 
монтажу. При виборі механізмів для монтажу будь-яких окремих конструкцій цеху, 
споруди, галерей, естакад або резервуарів враховують обсяг і вагу конструкцій, що 
монтуються, найбільшу висоту підйому окремих елементів та необхідний виліт 
стрілки монтажний механізм.  
        Тільки за наявності всіх необхідних даних роблять вибір монтажного 
механізму з обов'язковим обліком місцевих умов на монтажному майданчику. Для 
підіймання металоконструкцій та їх встановлення у проектне положення проводять 
закріплення елементів, що піднімаються до гака вантажопідіймального крана – 
стропування 
 
        Рисунок 3.9 – Монтаж вертикального модульного наземного резервуару 
 
93 
 
       Безпека робіт, можливість легкого оперування з елементом при його підйомі 
та встановленні залежать від правильної стропування. Стропування виконують за 
допомогою сталевого каната – стропа. Довжина стропа залежить відгеометричних 
розмірів конструкцій. 
       Роботи зі стропування вантажів та конструкцій виробляють спеціально 
виділена для цього людина – стропальник. Перед підйомом конструкцій 
перевіряються: 
а) відповідність вантажопідйомності стропа ваги вантажу, що піднімається; 
б) правильність закріплення стропа; 
в) можливість вільного проходу вантажу біля близьких 
конструкцій чи обладнання; 
г) відсутність людей біля вантажу, що піднімається. 
   У місцях прикріплення стропа до верхнього поясу ферми, запобігання 
пошкодженню куточків ферми та каната, під нього підкладають інвентарні 
підкладки. 
Монтаж резервуарів 
      Донедавна застосовувалися два способи монтажу вертикальних сталевих 
резервуарів: полистова збірка нарощуванням та підрощуванням поясів. В даний час 
у зв'язку із застосуванням нового прогресивного способу монтажу з рулонної 
заготовки два попередні способи майже не застосовуються. 
      Монтаж резервуарів із рулонної заготовки значно скоротив роботи на 
майданчику, оскільки майже все виготовлення резервуару перейшло на завод. 
Виготовлення рулонів полягає у заготівлі полотнищ.  Полотнища зварюють на 
стенді автоматичним зварюванням. Причому зварювання проводиться встик, що 
дозволяє значно заощадити метал. Зварюється корпус резервуара та окремо днища. 
.     Днище заготовляють з однієї або двох половинок і намотують на центральну 
опору. Покрівлю також заготовляють у вигляді полотнища або щитів. Всі заготовлені 
полотнища згортають у рулони, які відправляють на монтажний майданчик. Рулони 
бувають діаметром від 2 до 3 м і завдовжки до 18 м. Рулони, що прибули на 
монтажний майданчик, розвантажують з залізничних платформ та подають до місця 
 
94 
 
монтажу. 
    Резервуари монтують на піщаній основі, яка має форму конуса із ухилом 2% 
від центру до країв. 
     Зверху піщаної подушки укладають ізоляційний шар, що оберігає днище від 
вологи. Дно розгортають і укладають на підготовлену основу. 
      Розгортання відбувається безпосередньо на підготовленому підставі або 
осторонь нього з наступним натягуванням (рисунок 1.3). Перед розгортанням рулон 
обмотують кількома витками каната, який натягують за допомогою трактора чи 
лебідки. Після натягу каната сполучні планки, які утримували рулон у згорнутому 
положенні, зрізують. Потім, поступово послаблюючи натяг каната, розгортають 
рулон. Якщо рулон не розвертається самостійно, вдаються до допомоги трактора або 
лебідки. 
 
 
            Рисунок 3.10 – Монтаж резервуара із металевої  рулонної заготовки 
         Якщо днище надійшло на монтажний майданчик із двох половинок, то його 
з'єднують, роблять вивірку і зварюють автоматичною або напівавтоматичним 
зварюванням. У центрі днища приварюють сталевий штир, від якого рейковим 
шаблоном з різцем-креслцем наносять ризик зовнішньої кола корпусу резервуара. 
Вздовж ризики на відстані приблизно 500 мм приварюють обмежувачі із куточків. 
 
95 
 
Вони фіксують положеннякорпуси під час його розгортання. Коли розгортання 
закінчується, куточки зрізають. 
          Монтаж корпусу резервуара починають з підготовки рулону до підйому 
вертикальне становище. Для цього роблять закочування рулону на днище. Нижню 
частину рулону встановлюють на поворотний шарнір, з'єднаний з шевром, яким 
потім буде піднятий рулон. 
          На те місце, куди буде встановлений рулон, кладеться піддон, виконаний із 
металевого листа товщиною 8 мм. Перед підйомом рулон повинен лежати так, щоб 
його кромка, що замикає, знаходилася зверху. 
          Після закінчення підйому та встановлення рулону у вертикальне 
положення все такелажне оснащення, необхідне для підйому, знімається. У центрі 
днища встановлюють постійну або тимчасову центральну опору. Якщо покрівля 
щитова, то на центральній опорі встановлюють оголовок, необхідний спирання 
щитів покрівлі. Основа стійки приварюють до днища. 
      Для запобігання раптовому розкручування рулон обв'язують кількома витками 
каната. Тимчасова щогла, встановлена біля кромки корпусу, розчалюється у двох 
напрямках так, щоб кут між проектним положенням корпусу та розчалками становив 
у плані 120о. 
     Після закінчення підготовчих робіт з'єднувальні планки на рулоні розрізають. 
Різання виробляють зверху і закінчують знизу. Потім, послаблюючи натяг каната, 
рулон розгортають. Після цього рулон підтягують до краю днища, встановлюють 
ризиком і закріплюють приваркою. 
      До корпусу на висоті 400-600 мм приварюють скоби, до яких кріпиться канат, 
закріплений другим кінцем до трактора. За допомогою трактора рулон корпусу 
розвертають та підтягують до кутових упорів. Для запобігання згортанню між 
стінкою корпусу та рулоном встановлюють клиновий упор. Після цього роблять 
прихватку розгорнутого корпусу резервуара до днища. Потім приварюють наступну 
скобу, і повторюють операцію розгортання. 
     Коли корпус резервуара розгорнутий на 6-7 м, приступають до монтажу 
конструкцій покриття. Монтаж покрівельних щитів виготовляють автомобільним, 
 
96 
 
пневмоколісним чи гусеничним краном. Покрівельний щит встановлюють одним 
кінцем на центральну стійку, а другим на верх корпуса. До центральної стійки 
покрівельний щит кріплять болтами, а корпусу за допомогою тимчасових 
«уловлювачів». Після припасування та вивіряння покрівельний щит приварюють. 
       Вертикальний шов обох кінців корпусу резервуару зварюють внахлестку. 
Припасування листів один до одного виробляють за допомогою різних 
пристроїв. Схема розгортання корпусу резервуара показана на рисунку 3.11 
 
Рисунок 3.11 – Схема розгортання корпусу 
1 – сходи (стійка); 2 – рачалка; 3 – якір; 4 – канат; 5-трактор 
 
        Вертикальний сталевий резервуар об'ємом 2000 м3 складається зі стінки, 
днища та конічного покриття. Маса конструкції 54тонн. Для зменшення впливу на 
конструкцію сонячної радіації, тобто знизити нагрівання нафтопродукту, що 
зберігається в резервуарі, стінку і покриття фарбують двома шарами лаку з 
додаванням 15% алюмінієвої пудри. 
       Резервуар виготовлений за проектом заводом-виробником. Широко 
застосовується вітчизняний індустріальний методи рулонування. При цьому методі 
значна частина зварювально-монтажних робіт та виготовлення укрупнених блоків 
переноситься в заводські умови, внаслідок чого підвищується якість робіт. 
       Резервуар експлуатують у різних географічних районах, відрізняються 
кліматичними, ґрунтовими та сейсмічними умовами. 
 
 
 
97 
 
3.2 Технологічний регламент проведення робіт при влаштуванні резервуарів 
підземного типу 
 
    
       Спочатку видаляють рослинний шар (на глибину до 300 мм). Отриманий 
заглиблений майданчик засипають чистим грунтом або щебенем і ущільнюють 
катками до поверхні землі.  
      Поверх цього шару укладають і ущільнюють подушку з чистого піску. 
Подушку роблять висотою до 500 мм з ухилом від центру до країв 1,7 - 2,3 %. 
Діаметр подушки (£>под) на 1,5 - 2,0 м більше діаметра днища (£>дн) резервуара. І 
горизонтальна частина подушки, і укоси повинні бути захищені бетонним 
відмощенням товщиною 60 - 80 мм. 
Основні етапи виконання робіт по влаштування підземних з монолітного 
залізобетону резервуарів для зберігання ПММ: 
- підготовчі роботи; 
- видалення рослинного грунту; 
- ущільнення основи майбутнього фундаменту основи резервуара; 
- влаштування арматурних каркасів фундаментної плити; 
- укладання бетонної суміші фундаментної плити з ущільненням бетону; 
- монтаж щитової опалубки зовнішньої оболонки резервуару; 
- монтаж арматурних каркасів; 
- укладання бетонної суміші зовнішньої оболонки  з ущільненням бетону; 
- засипка та ущільнення щебнем та грунтом до проектної відмітки 
 
 
 
98 
 
 
  
 
Рисунок 3.12 – Схема укріплення пазух котловану 
 
 
 
 
 
Рисунок 3.13 – Схема влаштування опалубки зовнішньої оболонки резервуару 
 
 
 
 
99 
 
 
 
Рисунок 3.14 – Схема влаштування арматурних каркасів зовнішньої оболонки 
резервуару 
 
 
 
Рисунок 3.15 – Схема укладання бетонної суміші фундаментної плити з 
ущільненням бетону 
 
100 
 
 
Рисунок 3.16 –Зовнішній вигляд підземного резервуару з монолітного  залізобетону 
 
 
 
 
 
Рисунок 3.17 – Схема влаштування підземного резервуару для зберігання ПММ із 
збірних залізобетонних плит та монолітної основи 
 
 
101 
 
      Резервуари можуть бути збірними, монолітними або збірно-монолітними. 
Елементи для збірного резервуара відливаються в заводських умовах, доставляються 
на місце й там збираються. У збірно-монолітних варіантів, як правило, основа 
відливається на місці, стінки й перекриття збираються з готових панелей і 
замоноличиуються бетонними розчинами.  
     Для будівництва залежно від виду резервуара потрібно рівний будывельний 
майданчик або котлован з гідроізоляцією. Під дном конструкції роблять дренажну 
систему. 
     Щоб побудувати монолітний резервуар, необхідна опалубка. Її особливість у 
тому, що між внутрішнім і зовнішнім шаром немає з'єднуючих анкерів, щоб стінки 
резервуара вийшли суцільними, без отворів. Для міцності й надійності необхідне 
армування. 
     При будівництві використовують арматурні сітки, кількість і вид яких 
розраховується для кожного проекту. В опалубку заливають бетон. Для будівництва 
залізобетонних резервуарів використовують бетонні суміші із захисними добавками. 
    Після затвердіння бетону опалубку демонтують. Установлюють 
приймально-роздавальні патрубки, насоси, роблять замірні й світлові люки, 
монтують вентиляцію й інше необхідно для їхньої експлуатації встаткування. 
     Залежно від того, що буде зберігатися в ємності, і від умов експлуатації 
проводять монтаж гідроізоляції, роблять захисне покриття усередині й зовні. 
       Для теплоізоляції використовують полістиролбетон, мінераловатні 
утеплювачі, але самим надійним утеплювачем виступає ґрунт, тому часто 
резервуари роблять підземними. 
   У цих випадках необхідно захищати бетонні стіни зовні від ґрунтових вод, 
проростання корінь, впливу мікроорганізмів із ґрунту. Для цього підходять наплавні 
бітумні матеріали, обмазувальні (мастики) і ПВХ мембрани. 
    Матеріал і технологія будівництва дозволяє виготовляти залізобетонні 
резервуари різних видів. 
За формою вони бувають: 
• циліндричні, круглі; 
 
102 
 
• прямокутні. 
    Висота та інші габарити залежать від збереженого речовини й умов замовника. 
Прямокутні резервуари можуть бути багатосекційними, у них можуть зберігатися 
при цьому різні речовини. 
     Сховища у вигляді вертикальних циліндрів більш звичні й поширені, їх 
простіше будувати. Але прямокутна форма дозволяє більш раціональної 
використовувати наявні площі й розмістити резервуари більшого об'єму на такому ж 
ділянці. 
По способу будівництва, як було відзначено вище, резервуари бувають: 
• монолітні; 
• збірні; 
• збірно-монолітні. 
       Частіше використовуються збірно-монолітні або монолітні конструкції, тому 
що збірні виходять занадто дорогими через високу вартість доставки всіх 
комплектуючих до місця установки. 
По розташуванню: 
• підземні; 
• частково заглиблені 
• наземні. 
    Підземне розташування дозволяє заощадити на теплоізоляції, тому що 
використовується кращий утеплювач – ґрунт. 
По наявності даху: 
• відкриті; 
• закриті. 
       Частіше резервуари роблять закритими. Це дозволяє забезпечити чистоту 
вмісту, відсутність домішок, які можуть з'явитися від зовнішнього впливу. До того ж, 
це запобігає або знижує випар. 
       Нафта й нафтопродукти зберігають у циліндричних резервуарах об'ємом до 40 
тис. кубометрів. 
      Для мазуту більше підходять прямокутні резервуари місткістю до 2 тисяч 
 
103 
 
кубометрів. Залізобетон більше підходить для зберігання нафти й продуктів її 
переробки, чому метал, тому що бетон: 
• менш підданий корозії; 
• має меншу теплопровідність, що виключає втрати від випару; 
• менш пожежонебезпечно 
      Більша частина продуктів нафтопереробки мають високу в'язкість і ніяк не 
впливають на дрібнопористий бетон. Однак маловязкі нафтопродукти можуть 
проникати в бетонні стінки й дно сховища. 
      Щоб цього не відбулося, внутрішні поверхні ємності герметизируют і 
проводять гідроізоляцію. Після будівництва бетонних сховищ обов'язково проводять 
гідравлічні випробування, щоб виключити ймовірність протечек. 
 
3.3 Технологічний регламент проведення робіт при влаштуванні підземних 
резервуарів модульного типу 
  
   
    Резервуари місткістю 300 м і менше можна споруджувати на чорноземних і 
підзолистих грунтах. Для грунтового підсипання підстави, за винятком таких, що 
споруджуються на макропористих грунтах, допускається застосування щебеневих, 
гравійних і піщаних грунтів. З глинистих ґрунтів підсипання може споруджуватися 
тільки в тому випадку, якщо їх вологість на момент укладання не перевищує 15 %, 
а для супіщаних і суглинних грунтів - 20 %. 
      Збірні ємності – модулі виготовлені з високоякісного армованого бетону з 
гідротехнічними – водонепроникними  добавками й пластифікаторами, що 
підвищують показники міцності й морозостійкості залізобетонних виробів. 
      Збірний резервуар 60/120/240/1000 м3, складається з окремих монолітних 
модулів – ємностей, об'ємом 12м3 кожний. Такий розв'язок найбільш вигідний 
економічно, тому що загальне навантаження рідини на стінки резервуара, 
розподілена на кожний модуль окремо, і монтуються такі модулі один за іншим – 
послідовно по два або чотири модулі за один цикл (день), з'єднуючись між собою 
надійною системою  переливів. 
 
104 
 
       Якщо порахувати час витрачене на монтаж пожежного резервуара об'ємом 
120 м3, з розрахунку три – чотири модулі в день, виходить строк монтажу 3-4 
робочих дня. Включаючи зворотне засипання. Справа в тому що при обладнанні 
резервуара класичним способом, необхідно: підготувати котлован великого розміру, 
улаштувати поверхню під заливання бетоном, залити потужну плиту відповідну до 
навантаження 120-ти кубометрам води, після цього зібрати опалубку й залити 
потужні стіни, потім перекрити резервуар ж/б плитами, і провести заходу щодо 
гідроізоляції. 
      Варто врахувати що при високому рівні ґрунтових, заливання резервуара на 
місці класичним методом ( по старинці) може побільшати кошторисну вартість 
робіт до 30%. 
       Модульні залізобетонні підземні резервуарі мають багато переваг в способі 
зберігання ПММ при військовій агресії та полягає в простоті рішення й надійності 
конструкції, так, якщо відбудеться рух ґрунтів або навідь пряме влучання ракети чи 
інші вибухонебезпечні предмети,  резервуари зрушившись відносно один одного не 
втратять герметичності, тому що вони з'єднані між собою еластичними й дуже 
надійними манжетами (гермовводами), і поліетиленовими трубами, монтаж модулів 
не має на увазі під собою готування великого котловану, адже під кожний 
наступний модуль викопується невеликий котлован і після монтажу ємності 
присипається ґрунтом, що випливає резервуар так само, і так далі, з'єднуються 
модулі між собою вже на місці, рівень ґрунтових вод не має значення, і додаткових 
витрат у зв'язку із цим не буде. 
• Висока якість. На відміну від монолітних бетонних або металевих резервуарів, 
модульні монолітні резервуари проводяться в заводських умовах зі строгим 
дотриманням технології й контролем кожного етапу виробництва, що гарантує 
герметичність і міцність. 
• Надійна пожежобезпека. Залізобетонні резервуари відносяться до групи 
негорючих матеріалів, тому непохитно витримують прямий вплив полум'я без 
деформацій і руйнування. 
 
105 
 
• Довговічність. За умови правильного монтажу й експлуатації ємності їх 
залізобетону прослужать більш 100 років, не втрачаючи своїх 
техніко-експлуатаційних характеристик. 
• Місткість. Об'єм збірного модульного резервуара практично необмежений і 
може досягати показника в 2 000 м3і більш, що дозволяє мінізувати  пожежі 
навіть на підприємствах-гігантах. 
• Мінімальна теплопровідність. Бетонні конструкції знижують теплові втрати й 
відсоток випару вологи до 8 раз менше в порівнянні з металевими ємностями. 
• Підвищена міцність. Моудльні монолітні резервуари виготовляється з високих 
марок бетону, класу не нижче В-25,W-10,F-200. 
• Простий монтаж. Монолітні резервуари збираються послідовно, по черзі, один 
за іншим, до одержання необхідного об'єму, у будь-яких кліматичних умовах, 
без втрати якості складання, усі просто й зрозуміло як дитячий конструктор, це 
скоротить строки проведення робіт і бюджет будівництва. 
 
 
 
Рисунок 3.18 – Зовнішний вигляд монолітного 
модульного резервуара для ПММ 
 
 
106 
 
 
Рисунок 3.19 – Монтаж  монолітного модульного резервуара для ПММ 
    Існує також варіант підземних модульних резервуарів у виконанні із металевих 
цистерн з`єднаних між собою трубопроводами. Резервуар підземний тип металевий  
найпростіший і найбільшеекологічний спосіб зберігання, ідеальний розв'язок 
більшості горючих рідин (ГСМ), рідких речовин, продуктів нафти переробки. 
       Нові типи сталевих резервуарів підземних проводяться обсягом від 3 до 160 
м3 і призначені для зберігання темних і світлих бензинів або продуктів щільність до 
1 т/м3 при внутрішньому надлишковому тиску 0,07 МПа або у вакуумі 0,001 МПа, а 
також може використовуватися як технологічна ємність підземна на пункти збору 
підготовки й транспортування нафти, рідких речовин, технічної, питної води й 
різних рідин. 
 
Рисунок 3.20 - Зовнішний вигляд металевого модульного типу резервуара для ПММ 
Основні елементи ємності залежно від вимоги замовника) 
 • Міцна сталева конструкція 
 • Однокамерна / 2-х камерна / 3-х камерна 
 • Сталеві  опори 
 
107 
 
 • Одностінна / 2-х стінна 
 • Урізання, патрубки в тіло резервуара вхід, вихід продуктів 
 • Захист від підземної корозії сталевого резервуара 
 • Антикорозійний захист внутрішньої поверхні резервуара бензостійким покриттям 
 • Технологічне устаткування ( запобіжні клапани, дихальна арматури, замірні й 
світлові люки, патрубки, эл.насоси) 
 • Шахта технологічного відсіку (колодязь), люк-лаз діаметром 800 мм 
 
 
Рисунок 3.21 - Монтаж металевого модульного типу резервуара для ПММ 
  
   Для забезпечення надійного захисту резервуарів для зберігання ПММ від 
вибухонебезпечних об`єктів, ракет та БПЛА, необхідно виконати ряд технологічних 
рішень, а саме:  
- монолітні, металеві модульні резервуари потрібно заглибити від зовнішньої 
поверхні землі на відмітку -3,0 м; 
- зворотню засипку котлована потрібно виконувати пошарово з ущільненням 
грунту та піску; 
- товщина шару піску повинна складати 2 м та щебеневою подушки 0,5 м, 
верхній шар складається з рослинного грунту 
 
108 
 
       Для більш надійного захисту резервуарів з ПММ виконують земляні 
обвалування та огороджувальні стіни з негорючих матеріалів, розрахунок яких 
проводиться тільки на гідростатичний тиск, що розлилася. 
        Аналіз наслідків руйнувань РВС показав, що такі перепони не здатні 
утримати хвилю прориву, що неодноразово призводило до надзвичайної ситуації. 
         Одним із способів обмеження розливу нафти є застосування резервуарів із 
захисною стінкою типу «стакан у стакані». Однак, як випливає з нормативних вимог, 
розрахунок стійкості другої стінки. проводиться тільки на гідростатичний тиск, що і 
зумовлює її неефективність протистояти потоку рідини при квазізгновенному 
руйнуванні основного резервуару 
         В резервуарах в більшості випадків горіння рідин починається з вибуху 
парів горючої рідини під дахом резервуара, в зв'язку з цим відбуваються 
деформація резервуару і спалахування горючої рідини в ньому. Полум'я сягає 
при цьому висоти майже двох діаметрів резервуара і має температуру залежно 
від горючої рідини в межах 1000-1300 °С [10-11]. 
    Полум'я може значно відхилятися під час дії вітру і вже на початковій 
стадії пожежі виникає можливість перекидання полум'я на сусідні резервуари або 
об'єкти. Такий факел полум'я резервуара, що горить, нагріває стінки, дах, 
дихальну та іншу апаратуру, розташовану на даху сусіднього резервуара. Пожежі 
в резервуарах для зберігання нафти і нафтопродуктів можуть виникати з різних 
причин і розвиватися за різними сценаріями.  
      Розвиток подібних пожеж можна розділити на такі рівні [12-14]:  «А» 
– виникнення і розвиток пожежі у межах одного резервуара без впливу на суміжні; 
«Б» – поширення пожежі з одного резервуара на резервуарну групу;  «В» – 
розвиток пожежі з можливим руйнуванням суміжних резервуарів, будівель та 
споруд на території підприємства та за його межами, а також ураженням 
небезпечними чинниками пожежі персоналу підприємства та населення поблизьких 
районів. Статистика показує, що за сценарієм «А» відбувається близько 78 %, 
за сценарієм «Б» – близько 15 %, за сценарієм «В» – близько 6 % від загальної 
 
109 
 
кількості пожеж у резервуарних парках. Для гасіння багатьох пожеж у 
резервуарних парках залучаються не тільки місцеві пожежні підрозділи та 13 
спеціальна техніка, але й підрозділи і техніка з сусідніх регіонів, окремі пожежі 
тривають 1-2 доби і більше.  
 
Рисунок 3.22 – Основний час гасіння пожеж резервуарів з нафтопродуктами 
-  
Рисунок 3.23 – Основний період виникнення пожеж резервуарів з нафтопродуктами 
    Відомі випадки, коли після довготривалого горіння (7-10 год.) сотні тон 
палаючої нафти, протягом 1-2 хвилини, були викинені на відстань 100 м, при 
цьому, площа горіння рідини досягала 17 000 м2 . При сильному вітрі 
викинутий продукт може досягати відстані до 150 м. Висота вильоту рідини 
 
110 
 
іноді перевищує подвоєну висоту резервуару (до 80 м і більше). Початок викиду 
характеризується значним шумом  
      Пожежі в резервуарах для зберігання нафти і темних нафтопродуктів у 
багатьох випадках супроводжуються скипаннями і викидами. Викиди 
нафтопродуктів можуть статися після певного періоду спокійного розвитку пожежі 
в недостатньо заповненому резервуарі.  
      Під час горіння у верхньому шарі утворюються важкі продукти розкладу 
нафтопродуктів, що опускаються донизу.   Утворюється так звана теплова 
хвиля, яка в певний момент швидко опускається на дно резервуара, де вона 
стикається з шаром емульсії води 37 і нафти. Вода миттєво перетворюється на 
водяну пару, відбувається збільшення її об’єму приблизно в 2000 разів, в 
результаті чого палаюча рідина може викидатися на висоту до 10 діаметрів 
резервуара. Про те, якими наслідками супроводжувалося падіння цієї маси на 
землю поблизу резервуара під час ряду реальних пожеж, не хочеться навіть 
 
Висновки по розділу 3 
1. Модульні залізобетонні підземні резервуарі мають багато переваг в способі 
зберігання ПММ при військовій агресії та полягає в простоті рішення й надійності 
конструкції. 
2.  Використання мобільних автономних модульних резервуарів дозволяє 
витримати пряме влучання ракети чи інші вибухонебезпечні об`єкти. 
3.  Технологія зберігання ПММ в модульних резервуарах забезпечує надійних 
захист нафтопродуктів в військовий час та дає сталий розвиток єкономіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
111 
 
 
РОЗДІЛ 4. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ  ТЕХНОЛОГІЧНИХ 
РІШЕННЬ УЛАШТУВАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИХ 
МАТЕРІАЛІВ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ 
 
4.1   Техніко-економічні показники улаштування резервуарів для 
паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії 
     
 Проаналізовано техніко-економічні показники улаштування резервуарів з 
плаваючим дахом. 
     У табл. 4.1 наведено основні розміри та показники резервуарів 
оптимальних габаритів з плаваючим дахом. З даних випливає, що з 
збільшенням обсягу резервуарів питома витрата сталі зменшується. 
Таблиця 4.1 - Техніко-економічні показники резервуарів з плаваючим дахом 
Номінальний об’єм, тис. м3 
Показник 
1 2 3 5 10 20 30 50 100 
Корисний об’єм, 
0,94 2,0 3,15 4,9 10,3 20,9 29,6 47,5 103,6 
тис м3 
Діаметр, м 10,43 15,18 18,9 20,9 28,5 39,9 45,6 60,7 88,7 
Висота стінки, м 11,92 11,92 11,9 14,9 17,9 17,9 17,9 17,9 17,9 
Витрати металу, 
27,3 51,8 75,2 115 211 396 470 711 1514 
т 
Питома витрата 
металу на 1 м3 
29,0 25,4 24,0 23,4 20,3 18,8 16,0 15,0 14,5 
корисного об’му, 
кг 
 
      Витрата металу в ізотермічних резервуарах порівняно з 
неізотермічними резервуарами для нафти та нафтопродуктів відповідально 
більша, оскільки вони є двошаровою. конструкцію, між двома резервуарами 
 
112 
 
якої влаштовують теплоізоляцію для забезпечення постійної негативної 
температури. 
      В даний час в експлуатації знаходиться ще велика кількість резервуарів даного 
типу. Збільшена витрата сталі в проектах проявляється особливо помітно у 
резервуарах обсягом 50 та 100 тис. м3 , де різниця стає істотною за рахунок 
збільшення ваги металоконструкцій стаціонарного даху. У зв'язку з цим резервуари з 
понтоном об'ємом 50 000 м3 і більше застосовувати недоцільно.  
       При подальшому аналізі проектів, з точки зору оптимальності основних 
розмірів, було встановлено, що резервуари обсягом 100, 200, 300, 400, 700, 2000 і 
3000 м 3 мають основні розміри, що відповідають вимогам оптимальності за 
критеріями Шухова, тобто. співвідношення між діаметром і висотою стінки цих 
резервуарів приймалося таким, щоб резервуари мали мінімальну питому витрату 
сталі або вартість.  
    З аналізу можна зробити наступні висновки: 
• резервуари зі стаціонарним дахом за питомою витратою сталі 
при рівних обсягах резервуарів близькі до резервуарів з плаваючим дахом, але 
оскільки останні мають менші втрати при зберіганні, то вони, безумовно, 
ефективніші і мають ряд інших переваг, властивих резервуарам цього типу; 
• резервуари з понтоном (оптимальних габаритів) порівняно з резервуарами зі 
стаціонарним дахом (неоптимальних габаритів) питомій витраті металу важче на 15 
– 20 % (стосовно резервуарів обсягом 5 – 20 тис. м3), що пояснюється наявністю 
понтону; 
• резервуари з понтоном при неоптимальних габаритах важчі резервуарів рівного 
обсягу (10 – 20 тис. м3) з оптимальними габаритамитак само на 15 - 20%. 
 
 
 
 
 
 
 
113 
 
 
 
4.2  Розрахунок економічного ефекту від улаштування резервуарів для 
паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії 
 
При визначенні ефективності розроблених рішень у роботі виконано 
порівняння вартості робіт з улаштування резервуарів для паливно-мастильних 
матеріалів в умовах військової агресії різних типів та варіантів виконання. 
     1 .  Варіант – улаштування резервуарів наземного типу із металевих листів. 
     2.  Варіант - улаштування резервуарів комбінованого методу розташуваня 
підземного із монолітного залізобетону та наземних резервуарів із металевих 
листів. 
     3.  Варіант -  улаштування підземних резервуарів із залізобетону модульного типу 
Таблиця 4.2- Техніко-економічні показники улаштування резервуарів для 
паливно-мастильних матеріалів в умовах військової агресії різних типів 
Технології улаштування резервуарів для зберігання ПММ 
об`єм емкості складає 5000 м3 
№  
Показник 
п/п 
Варіант №1 Варіант №2 Варіант №3 
1 2 3 4 5 
Кошторисна 
вартість 
1 5200000 8300000 5500000 
проведення робіт, 
грн 
Вартість 
2 4780000 7750000 5180000 
матеріалів, грн 
Заробітна плата, 
3 420000 550000 320000 
грн 
Трудомісткість, 
4 325 450 210 
чол-год 
Трудомісткість, 
5 100 150 80 
маш-год 
6 Тривалість, змін 50 65 45 
 
114 
 
 
 
 
Рисунок 4.1- Порівняльний графік терміну виконання робіт 3-х варіантів 
 
 
 
Рисунок 4.2 - Техніко-економічні показники варіантів улаштування 
резервуарів 
 
115 
 
 
 
Рисунок 4.3- Термін експлуатації варіантів улаштування резервуарів                        
 
Рисунок 4.4- Трудомісткість виконання робіт  варіантів улаштування резервуарів 
  
 
116 
 
Запропонована технологія улаштування підземних резевуарів із 
монолітного залізобетону модульного типу виготовлених  в заводських умовах 
в порівнянні з іншими типами резервуарів виявилась економічно обгрунтованої 
та вигідною за декількома показниками. 
 
Висновки по розділу 4 
1. Використання підземних резевуарів із монолітного залізобетону 
модульного типу виготовлених  в заводських умовах та в умовах 
військової агресії виявилась економічно обгрунтованої . 
. 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 
 
1. В умовах, що склалися  в Україні на теперішній час, Росія завдає  ударів 
високоточною зброєю по великих нафтобазах, нарощуючи шкоду 
критичній інфраструктурі. Виникає потреба перегрупування складів 
паливно-мастильних матеріалів (надалі, ПММ) у менші, але частіше 
розміщені бази, які можуть бути розташовані в зонах складних 
інженерно-геологічних умов. 
2. Ураховуючи умови військового стану, в яких наразі живе наша країна, 
доцільно було б при будівництві резервуарів для ПММ поєднувати наземні 
та підземні резервуари у такій послідовності: один наземний резервуар - 
два підземних резервуари - один наземний резервуар, на відстані один від 
одного не менше 50-100 метрів. 
3. Також, для додаткового захисту над підземними резервуарами для ПММ 
потрібно улаштувати залізобетонне покриття, товщиною не менше 30 см. 
При цьому дане залізобетонне покриття над  підземними резервуарами 
пропонується проектувати напівциліндричної форми для підвищення 
 
117 
 
деформаційної стійкості та реалізації можливості перекритті резервуарів 
великого діаметру. 
4. Найбезпечніший метод зберігання ПММ в умовах військового стану 
полягає в улаштуванні монолітних модульних резервуарів підземного типу 
на глибину заляганя 3,0 м з засипкою котловануущільненим піском, та 
щебеновою подушкою товщиною 0,5 м та верхнім рослинним грунтом. 
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Коцкулич Я. С. Основи нафтогазової справи: лаб. практикум / Я. С. 
Коцкулич, М. М. Слепко, О. І. Кирчей. - Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2013. 
- 44 с. 
2. Возняк М. П. Машини і обладнання газонафтопроводів та газонафтосховищ 
: лаб. практикум / М. П. Возняк, Й. В. Якимів. - Івано-Франківськ : 
ІФНТУНГ, 2010. - 86 с. 
3. Лісафін В. П. Проектування та експлуатація об'єктів зберігання нафти і 
нафтопродуктів: метод. вказівки / В. П. Лісафін. - Івано-Франківськ : 
ІФНТУНГ, 2014. - 86 с. 
4. Режими газотранспортних систем / Є. І. Яковлев, О. С. Казак, В.Б. Михалків 
та ін. - Львів.: Світ, 1992. - 170 с. 
5. Транспортування нафти, нафтопродуктів і газу: навч. посіб. / Л.Н. Ширін, 
О.В. Денищенко, С.Є. Барташевський, Є.А. Коровяка, В.О. Расцвєтаєв; М-во 
освіти і науки України, Нац. гірн. ун-т. - Дніпропетровськ: НГУ, 2018. - 185 
с. Возняк М.П. Інфраструктура і режими експлуатації систем 
нафтогазопостачання України / М.П. Возняк. - Івано-Франківськ: Факел, 
2004. - 204 с. 
 
118 
 
6. Агабеков В.Е. Нефть и газ. Добыча, комплексная переработка и 
использование / В.Е. Агабеков, В.К. Косяков, В.М. Ложкин. - Минск: БГТУ, 
2003. - 376 с. 
7. Дудля М.А. Процеси підземного зберігання газу: підручник / М.А. Дудля, 
Л.Н. Ширін, В.О. Салов; М-во освіти і науки України, Нац. гірн. ун-т., 2-е 
вид.. доп. - Дніпропетровськ: НГУ. 2014. - 422 с. 
8. Транспортування нафти, газу, конденсату. Пожежна безпека. Основні 
положення: НПАО В.02.008-2007/510: затв. Мінпаливенерго України 
24.04.2007. - Київ: Держстандарт України, 2007. - 97 с. 
9.  Строительные нормы. Газоснабжение: ДБН В.2.5-20-2001: утв. 
приказом Госстроя Украины от 23.04.2001. № 101: введ. в действие с 
1.08.2001. - Київ: Держстандарт України, 2001. - 131с. 
10.  Гази вуглеводневі зріджені, паливні для комунально- побутового 
споживання: ДСТУ 20448-90: затв. Мінпаливенерго України 01.01.1990. 
- Київ: Держстандарт України, 1990. - 80с. 
11.  Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів: НПАОП 
1.1.23-1.03-2004: затв. наказом Комітету знагляду за охороною праці 
України М-ва праці та соц. політики України від 12.03.2004 № 69. - Київ: 
Держстандарт України, 2004. - 187с. 
12.  Перечень работ с повышенной опасностью: НПАОП 0.002.01-05 
(НПАОП 0.00-8.24-05): введ. в действие 01.01.2005. - Київ: 
Держстандарт України, 2005. - 94 с. 
13.  Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань 
з питань охорони праці: НПАОП 0.00-4.12.05: зареєстр. у М-ві юстиції 
України 03.12.2007 № 1334/14601. - Київ: Держстандарт України, 2007. - 
125с. 
14.  Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів: НПАОП 
 
119 
 
40.1-1.21-98: увед. у дію 01.01.1979. - Київ: Держстандарт України, 1979. 
- 204 с. 
15.  Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних 
ситуацій і аварій: НПАОП 0.00-4.33-99: затв. наказом Комітету з нагляду 
за охороною праці України М-ва праці та соц. політики України від 
17.06.1999 № 112. - Київ: Держстандарт України, 1999. - 187с. 
16. Правила пожежної безпеки в Україні: НАПБ А.01.001-2014: введ. у дію 
30.12.2014. - Київ: Держстандарт України, 2014. - 166с. 
17. Правила устройства электроустановок. Электрооборудование специальных 
установок: ДНАОП 0.00-1.32-0: утв. приказом М-ва труда и соц. политики 
Украины 21.06.2001 № 272. - Київ: Держстандарт України, 2001. - 83с. 
18.  ДБН В. 1.1-7-02. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів 
будівництва: ДБН В. 1.1-7-02. - Донецьк: Арт, 2002. - 41 с. 
19.  Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку 
знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та 
організаціях України: НАПБ Б.02.005-2003: введ. у дію 29.09.2003. - Київ: 
Держстандарт України, 2003. - 36 с. 
20. Перелік посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити 
навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядок їх 
організації: НАПБ Б.06.001- 2003: введ. у дію 19.05.2003. - Київ: 
Держстандарт України, 2003. - 27 с. 
21. Кузнецов В.С. Железобетонные и каменные конструкции (Основы 
сопротивления железобетона. Практическое проектирование. Примеры 
расчета) : [Учебное пособие] / В.С. Кузнецов. - М.: Издательство АСВ, 2014. - 
304 с. 
22. Резервуары из железобетона: [Электронный ресурс]. Режим доступа: 
https://kladembeton.ru/izdeliya/obshie/emkosti-iz-zhelezobetona.htmlПолиуретан 
 
120 
 
вместо стали, или эластичные резервуары морозов не боятся»: [Электронный
 ресурс].  
23. Резинотканевые резервуары : [Электронный ресурс]. Режим доступа: 
https://des55.ru/pages/rezinotkanevye-rezervuary 
24. Официальный сайт компании ООО «КОНТРАГЕНТ» : [Электронный ресурс]. 
Режим доступа: https://contragent.kh.ua/metroshtok-mshi-2-5-m-2-zvena 
25. Подавалов Ю.А.Экология нефтегазового производства / Ю.А. Подавалов . -: 
Инфра-Инженерия, 2010. - 416 с. 
26.  ДБН В.2.6.-198:2014. Сталеві конструкції .Норми проектування / 
Мшрегюнбуд України.- К.,2014 - 122 с. 
27.  ДБН В.1.2-2:2006. Навантаження  та впливи/ Мшрегюнбуд України. Київ, 
2011. -75с 
28.  ДБН В.1.2-14-2009 .Загальні принципи забезпечення надійності та 
конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцй та 
основ / Мшрегюнбуд Укра!ни.- Київ, 2009. - 48с. 
29.  ДБН В.1.1.7-2002. Пожежна безпека об’екпв будівництва / Мшрегюнбуд 
України.- Київ, 2003. - 44с. 
30.  ДСТУ Н В.1.1-27:2010. Будівельна кліматолопія / Мірегюнбуд України. 
Ки!в, 2011. -123с. 
31.  ДБН А.3.1-5-2009. Оргашзащя будівельного виробництва/ Мшрегюнбуд 
України. Київ, 2011-61с. 
32.  ДБН А.2.2-1-2003. Склад ^ змют матер^ал^в оцшки вплив^в на 
навколишне середовище (ОВНС) при проектуванш ^ буд^вництв^ 
тдприемств, будинюв ^ споруд/ Держбуд Укра!ни. Ки!в, 2004. -23с. 
33.  ДБН А.3.2-2-2009. Охорона пращ ^ промислова безпека у буд^вництв^. 
Основн положення / Мшрегюнбуд Укра!ни. Ки!в, 2012.- 94с. 
34.  ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об’ектв буд^вництва / Мшбуд 
 
121 
 
Укра!ни. Ки!в, 2002. -70с. 
35. ДБН В.2.6-98:2009 «Конструкцй будинюв ^ споруд. Бетонш та 
зал^зобетонш конструкцй. Основш положення» /Мшрегюнбуд Укра!ни.- 
К.,2011 - 71 с. 
36. ДБН В.2.6-160:2010.«Конструкцй будинюв ^ споруд. Сталезал^зобетонш 
конструкцй. Основш положення» /Мшрегюнбуд Укра!ни.- К.,2010 - 80с. 
37. ДСТУ Б В.2.6-183:2011. Резервуари вертикальш цилшдричш сталев^ для 
нафти та нафтопродукпв. 
38. М.К.Сафарян. Металлические резервуары и газгольдеры. - М.: Недра, 1987. 
- 200 с. 
39. В.С.Корниенко,Б.В.Поповский . Сооружение резервуаров. - М.: Стройиздат, 
1981. - 216 с. 
40.
Репозиторій ЧДТУ
