Нові технології влаштування підпірних стін при зсувах

Гребенчук, Андрій Сергійович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6177

Title:	Нові технології влаштування підпірних стін при зсувах
Authors:	Коновал , Володимир Миколайович Гребенчук, Андрій Сергійович
Keywords:	підпірні стіни;зсуви;нові технології будівництва;стабілізація схилів;геотехнічний захист;армування ґрунтів
Issue Date:	Jan-2023
Abstract:	Несприятливе поєднання різноманітних факторів (природних, людських та інших) призводить до виникнення зсувів. Явище зсувоутворення має місце у всьому світі, у тому числі в Україні. Так, починаючи з 1992 року, тенденція збільшення частоти сходу зсувів має місце майже у всіх регіонах України, особливо в Дніпропетровській, Харківській, Київській, Полтавській і Черкаській областях, Карпатському регіоні та Криму. Прояв зсувів у багатьох регіонах України має руйнівний, а іноді катастрофічний характер. Це створює постійну загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також небезпеку для здоров'я та життя людей. Одним із способів запобігання зсувам є улаштування утримуючих конструкцій, які сприймають на себе зсувний тиск і таким чином або стабілізують або повністю усувають зсуви. Однак необґрунтоване використання утримуючих конструкцій пов'язано з великими матеріальними витратами. Крім того їх улаштування - трудомісткий процес. Підпірні стіни, як конструкції, що використовуються для захисту від сповзання та утримання грунту земляних масивів, використовуються досить довгий час. Ці конструкції характеризуються великим обсягом капітальних витрат, складністю і неоднорідністю взаємодії конструкції і ґрунту, в умовах експлуатації вони знаходяться в складному напруженому стані. Особливу увагу в сьогоднішній практиці будівництва приділяють методам розрахунку і проектування даних споруд в складних інженерно- геологічних умовах. Сучасні методи розрахунку дозволяють розрахувати навантаження на стіну, а також моделювання напружено-деформованого стану ґрунту за допомогою комп'ютерних технологій. Але не дивлячись на розвиток методів розрахунку підпірних стінок та на можливості програмних комплексів, виникає великий масив питань при проектуванні подібних споруд. Вибір оптимальної конструкції підпірної стінки в залежності від наявного інженерно-геологічного масиву -досить важлива справа для проектувальника. Всі ці нюанси актуалізують тематику розвитку обґрунтування вибору оптимальних підпорних стінок в залежності від наявності та залежності умов проектування.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6177
Appears in Collections:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
ЗП Гребечук.pdf Restricted Access		2.55 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

Зміст…………………………………………………………………………….….3
Вступ…………………………………………………………………………….....5
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ ВІД ЗСУВНИХ
ПРОЦЕСІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ
ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ПІДПОРНИМИ СТІНКАМИ…………………..………7
1.1. Зсувні процеси. Загальні дані. Утримуючі конструкції…………..…7
1.1.1. Зсуви, загальні дані……………………………...…………....7
1.1.2. Протизсувні заходи та споруди…………………………….13
1.2 Класифікація підпірних стінок……………………………………….21
1.3. Ефективні конструкції підпірних стінок……………………………30
1.3.1. Вибір ефективних конструкцій підпірних стінок для
порівняння та аналізу……………………………………………………………34
Висновок по розділу 1…………………………………………………………...36
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЮВАННЬ СТІЙКОСТІ ПІДПІРНИХ
СТІНОК ПРИ ЗМІННОМУ ВПЛИВІ ЗЕМЛЯНОГО МАСИВУ………………37
2.1. Аналіз моделей механічної поведінки ґрунту………………………37
2.2 Обґрунтування коректності використання програмного комплексу
Plaxis 2D для моделювання роботи підпірної стінки………………………..…38
2.2.1 Чисельне моделювання системи «підпірна стінка – основа» …...39
2.2.2 Дослідження роботи підпірних стінок в ґрунтовому масиві ……40
2.3 Результати моделювання НДС системи «підпірна стінка – основа»…..41
Висновки по 2 розділу…………………………………………………………...57
РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ ЩОДО ВЛАШТУВАННЯ
МОНОЛІТНОЇ ЗАЛІЗОБЕТОННОЇ ПІДПІРНОЇ СТІНИ В ЗСУВНИХ
ГРУНТОВИХ УМОВАХ………………………………………………………...59
3.1 Загальні положення технологічного регламенту виконання робіт по
влаштуванню монолітної залізобетонної підпорної стінки…………………..59
3.2. Влаштування нижньої частини підпірної стіни
(підошви)…………………....................................................................................62
3.3 Влаштування верхньої частини підпірної стіни (тіла підпірної
стіни)……………………………………………………………………………...74
3.4. Влаштування верхньої частини підпірної стіни висотою понад 3,0
(3,3) метри………………………………………………………………………...82
3.5 Вимоги до якості виконання робіт по бетонування конструкції
залізобетонних підпорних стін………………………………………………….92
3.5.1 Контроль якості влаштування нижньої частини підпірної
стіни………………………………………………………………………………92
3.5.2 Контроль якості влаштування верхньої частини підпірної
стіни………………………………………………………………………………95
3.6 Матеріально-технічні ресурси при влаштування залізобетонних
підпірних стінок………………………………………………………………...100
3.7 Забезпечення безпеки процесів при влаштування залізобетонних
підпірних стінок……………………………………………………………..….101
Висновок по розділу 3……………………………………………………….....102
3

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВЛАШТУВАННЯ
ОБГРУНТОВАНИХ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ПІДПІРНИХ СТІНОК………….103
4.1. Розробка ефективного конструктивного рішення підпірних стінок
різних типів……………………………..………………………………………103
4.2. Порівняльна економічна ефективність за результатами варіантів
порівняння підпорних стінок……………………………..……………………105
Висновок по 4 розділу………………………………...………………………..112

4

ВСТУП
Актуальність роботи. Несприятливе поєднання різноманітних
факторів (природних, людських та інших) призводить до виникнення зсувів.
Явище зсувоутворення має місце у всьому світі, у тому числі в Україні. Так,
починаючи з 1992 року, тенденція збільшення частоти сходу зсувів має місце
майже у всіх регіонах України, особливо в Дніпропетровській, Харківській,
Київській, Полтавській і Черкаській областях, Карпатському регіоні та Криму.
Прояв зсувів у багатьох регіонах України має руйнівний, а іноді
катастрофічний характер. Це створює постійну загрозу виникнення
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також
небезпеку для здоров'я та життя людей.
Одним із способів запобігання зсувам є улаштування утримуючих
конструкцій, які сприймають на себе зсувний тиск і таким чином або
стабілізують або повністю усувають зсуви.
Однак необґрунтоване використання утримуючих конструкцій
пов'язано з великими матеріальними витратами. Крім того їх улаштування -
трудомісткий процес.
Підпірні стіни, як конструкції, що використовуються для захисту від
сповзання та утримання грунту земляних масивів, використовуються досить
довгий час. Ці конструкції характеризуються великим обсягом капітальних
витрат, складністю і неоднорідністю взаємодії конструкції і ґрунту, в умовах
експлуатації вони знаходяться в складному напруженому стані.
Особливу увагу в сьогоднішній практиці будівництва приділяють
методам розрахунку і проектування даних споруд в складних інженерно-
геологічних умовах. Сучасні методи розрахунку дозволяють розрахувати
навантаження на стіну, а також моделювання напружено-деформованого
стану ґрунту за допомогою комп'ютерних технологій. Але не дивлячись на
розвиток методів розрахунку підпірних стінок та на можливості програмних
комплексів, виникає великий масив питань при проектуванні подібних споруд.
Вибір оптимальної конструкції підпірної стінки в залежності від
наявного інженерно-геологічного масиву -досить важлива справа для
проектувальника. Всі ці нюанси актуалізують тематику розвитку
обґрунтування вибору оптимальних підпорних стінок в залежності від
наявності та залежності умов проектування.
Метою магістерської роботи дослідження ефективних типів підпірних
стінок з врахуванням зміни конструкції підпірної споруди та інженерно-
геологічних умов схилової ділянки. Для досягнення мети було поставлено такі
задачі:
- виконати аналіз сучасного стану питань щодо виникнення, а також
5

прояву зсувів та їх стабілізації;
- розглянути основні види та конструктивні схеми підпірних стінок;
- виконати аналітичний огляд літературних джерел, описати основні
методи розрахунку підпірних стін;
- проаналізувати можливі конструктивні рішення підпірної стінки для
базової будівлі;
- виконати розрахунок підпірної стінки в різних інженерно- геологічних
умов ґрунтового масиву;
- виконати техніко - економічне порівняння варіантів підпірної стінки;
- запропонувати оптимальне конструктивне рішення підпірної стінки.
Об'єктом дослідження є обґрунтовані технології конструкцій
підпірних стінок при зсувах.
Предметом дослідження є обґрунтування варіантів підпірних стінок ,
визначення закономірностей їх роботи, ефективних конструкцій у різних
інженерно-геологічних вирішеннях, обґрунтовані технологічні процес
влаштування.
Практична цінність результатів досліджень полягає в наступному:
- виконано аналіз сучасного стану питань щодо виникнення, а також
прояву зсувів та їх стабілізації;
- розглянуто основні види та конструктивні схеми підпірних стінок;
- проаналізувати найпоширеніші конструктивні рішення підпірних
стінок;
- виконано моделювання роботи підпірної стінки в різних інженерно-
геологічних умов ґрунтового масиву;
- виконано техніко - економічне порівняння найпоширеніших варіантів
підпірних стінок;
- запропоновано оптимальне конструктивне рішення підпірної стінки.

6

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ ВІД ЗСУВНИХ
ПРОЦЕСІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТІ ВИРІШЕННЯ
ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ПІДПОРНИМИ СТІНКАМИ
1.1. Зсувні процеси. Загальні дані. Утримуючі конструкції.
1.1.1. Зсуви, загальні дані.

Зсув - це сповзання в мас гірських порід вниз по поверхні ковзання схилу
або укосу під дією сили тяжіння.
При проявленні зсувів виникають такі проблеми: загроза людському
життю; пошкодження та руйнування житлових, промислових об’єктів та
об’єктів інфраструктури; значні матеріальні втрати.
Згідно з [1], зсуви мають місце як у світовому вимірі (рис. 1.1), так і на
території України (рис. 1.2).

Рис. 1.1. Розташування місць сходження найбільш руйнівних зсувів на карті
Світу [1].

Основною умовою виникнення зсувів є наявність перепаду висот, тобто
зсув не може виникнути на абсолютно рівній поверхні.
Згідно із згідно з нормативно-технічною документацією у даний час
розрізняють такі основні види руйнування укосів та схилів: зсуви, осипи,
обвали, повзучість, соліфлюкація та селеві потоки.
Оскільки у даній роботі розглядається проблема стабілізації та
попередження зсувів, розглянемо проблему руйнування укосів та схилів
детальніше.
7

Рис. 1.2. Поширення зсувних процесів на території України [7]

Схему зсувонебезпечного схилу наведено на рис. 1.3.
Далі розглянемо основні причини втрати стійкості укосів і схилів. До
цих причин відносять:
- неприпустиму крутизну укосу або схилу;
- підрізку схилу або укосу, що знаходиться в стані, близькому до
граничного;
- збільшення зовнішнього навантаження (зведення споруд, складування
матеріалів та ін. на укосі (схилі) або поблизу його бровки);

Рис. 1.3. Схема ґрунтового укосу і його основних частин. 1-уступ; 2-берма; 3-
брівка уступу; 4-підошва укосу; 5 поверхню ковзання; 6 ґрунтові шари з
різними властивостями; 7- закольна тріщина.

8

- зміну внутрішніх сил (наприклад, збільшення питомої ваги ґрунту за
рахунок підвищення його вологості або, навпаки, зменшення за рахунок
виштовхуючої дії води);
- неправильне призначення розрахункових характеристик ґрунту;
- зниження опору ґрунту зрушенню за рахунок підвищення вологості або
інших причин;
- прояв гідродинамічного тиску;
- вплив сейсмічних сил та різного роду динамічних впливів (рух
транспорту, забивання паль, трамбування і т. п.).
Авторами [1] проаналізовано основні причини виникнення зсувів за
період часу до 2015 року та після 2015 року (таблиця 1.1).
У графічній формі ці дані наведено на рис. 1.4. Із таблиці та рисунку
випливає, що найбільш розповсюдженими причинами виникнення зсувів є
обводнення основи, землетруси та діяльність людини.
Ці дані добре корелюють із наведеними на рис. 1.1 та 1.2 даними, бо із
цих рисунків витікає, що загальносвітові та Українські місця прояву зсувів
мають такі загальні риси:
- вони розташовані у районах із нерівним рельєфом;
- вони розташовані у районах із підвищеною сейсмічною активністю;
- вони розташовані у районах із підвищеною вологістю.

Таблиця 1.1. Залежність кількості зсувів від причин, що їх викликали
Кількість зсувів
Причина зсуву
до 2015 року після 2015 року Усього
Обводнення
53 54% 44 65% 97 58%
основи
Сейсмічна
34 35% 16 23% 50 30%
активність
Діяльність людини 8 7% 5 7% 13 8%
Інші причини 3 4% 3 5% 6 4%
Усього 98 100% 68 100% 166 100%

Оскільки має місце велика кількість причин виникнення зсувів та
інженерно - геологічних умов, існує велика кількість механізмів виникнення
та проявлення зсувів.
Оскільки механізм зсуву має велике значення для побудови його
розрахункової схеми, фізичної та математичної моделі, важливо правильно
класифікувати різні види та прояви зсувних процесів.

9

58%
30%
8%
4%
1 2 3 4

Рис. 1.4. Залежність кількості зсувів від їхніх причин:
ряд 1 - причина зсуву - обводнення основи; ряд 2 - те ж, сейсмічна
активність; ряд 3 - те ж, діяльність людини; ряд 4 - інші причини

У даний час немає єдиної системи класифікації зсувів. Це обумовлено
розмаїтністю їх проявів. Тому спочатку розглянемо класифікацію за найбільш
загальними признаками.
За глибиною залягання поверхневого шару зміщення зсуви бувають:
• поверховими - до 1 м;
• дрібні - до 5 м;
• глибокі - до 20 м;
• дуже глибокі - понад 20 м.
За масою виносу ґрунту зсуви розподіляються на:
• малі - з виносом менше 10 тис. м3 суміші порід і матеріалів;
• середні - з виносом від 10 до 100 тис. м3;
• великі - від 100 тис. м3 до 1 млн. м3;
• дуже великі - більше 1 млн. м3.
За ознакою механізму зсувного процесу виділяють такі типи зсувів:
• зміщення;
• видавлювання;
• гідравлічний винос.
Далі розглянемо більш вузько-направлені варіанти класифікації зсувів.
Класифікацію зсувів за методикою проф. М.М. Маслова [35] наведено у
таблиці 1.2.
Наведені у таблиці 1.2 дані важливі у тому сенсі, що у ній викладено дані
щодо виду руйнування грунту та виду деформації укосів та схилів при
зсувоутворенні. Ці дані важливі для розробки методів розрахунку стійкості
укосів та схилів [2].
У класифікації зсувів дорожньо - дослідницького бюро США, що
викладена Е. Б. Екелем [3, 4], зсуви поділено за ознаками, які можна
10

встановити при мінімальному обсязі досліджень, не вдаваючись до причин
їх утворення (табл. 1.3), а саме: за типом руху та видом грунту.

Таблиця 1.2. Види порушення стійкості схилів і укосів (за М.М. Масловим)
Види порушення Швидкість
Характер деформації
стійкості деформації
Обвали гірських
Падіння та кочення Катастрофічна (м/с)
порід
Переміщення масивів по поверхнях
Обвал зі зрізом і із найменшим запасом стійкості та з
Висока (м/хв.)
обертанням деяким обертом навколо
горизонтальної осі
Сколювання при
Опускання з бічним переміщенням Висока (м/хв.)
просіданні
Зрушення по площині
Ковзання Висока (м/г од)
напластування, розломах, зміщеннях
Горизонтальне переміщення по
Зсув-зрушення Невисока (см/добу)
слабкому прошарку
Зповзання гірських порід по
Невисока (до
Зповзання нерівній поверхні підстилаючої
м/добу)
товщі
Поверхневе обпливання
Зплив Висока (м/хв.)
перезволоженних ґрунтових мас
Пластична та в’язка Деформація глинистої товщі як
Мала (см/рік)
деформація пластичного та в'язкого матеріалу
Мала та виключно
Вікова Поверхневі явища, пов'язані з
мала (см/рік,
трансформація схилу фізичними процесами
мм/рік)

Типи руху Е.Б. Екель (див табл. 1.3) поділив на три основні групи: обвал,
ковзання та течія. В четверту групу було введено змішані види руху, що
охоплюють комбінацію будь-яких двох або всіх трьох попередніх типів руху.
У світі викладеного цікавими є наведені у роботі [1] дані щодо частоти
виникнення зсувів різного типу (рис. 1.5).

11

Таблиця 1.3. Класифікація зсувів за Е. Б. Екелем
Види ґрунтів
Тип руху
Скельні Нескельні
I. Обвал Скельні обвали Нескельні обвали
II. Ковзання Обертове Плоске Плоске Обертове
II A. Невелике
число крупних Зсув Бічне Бічне Бічний зсув -
зрушення зрушення обертання
глиб
II Б. Безліч Скельне Ковзання
-
окремих частин ковзання наносів
III. Течія Всі незцементовані
Змішані Пластичні
Скельні Пильоваті
Піски відкладення ґрунти
уламки ґрунти
(наноси) (загалом)
Суха
Кам'яний Пісчаний Осип- потік - -
осип осип-потік Швидкі Лавина в Повільні
- - зпливи наносах зпливи
Перебіг пісків або
Перебіг Грязьові
Мокра - пильоватих ґрунтів
наносів потоки
(розрідження)
IV. Змішаний Поєднання ґрунтів або типів руху
Ряд1 Ряд2 Ряд3 Ряд4
42
31
12 15
1 2 3 4

Рис. 1.5. Процентний вміст зсувів різного типу
Ряд 1 - зсуви ковзання; ряд 2 - те ж саме, селі; ряд 3 - те ж саме, обвали;
ряд 4 - те ж саме, інші типи зсувів.
12

Із рис. 1.5 витікає, що найбільш розповсюдженими є зсуви ковзання.
Тому у ході подальших досліджень буде розглянуто саме цей тип зсувів.

1.1.2. Протизсувні заходи та споруди

Розрізняють превентивні та активні протизсувні заходи.
До превентивних заходів відносять [5]:
- зміна або перенесення будівельного майданчика у зсувонебезпечну
зону;
- - запобігання ерозії укосу (або схилу);
- заборона підрізки зсувних схилів;
- заборона будівництва на зсувних схилах інженерних споруд, ставків,
водоймищ, об'єктів із значним водоспоживанням без виконання
конструкторських заходів, які б повністю виключали надходження води в
основу схилу;
- заборона проведення вибухів і гірських робіт поблизу зсувних ділянок
автомобільних доріг;
- обмеження, в необхідних випадках, швидкості руху на автомобільних
дорогах у зоні, що примикає до зсувної ділянки;
- охорона дерево - чагарникової та трав'янистої рослинності;
- заборона неконтрольованого зрошення земельних ділянок;
- заборона встановлення водопровідних колонок і постійного
водопроводу без облаштування каналізації;
- недопущення на зсувні схили зливної, талої, стічної й інших вод;
- залісення зсувних територій;
- здійснення охоронно-обмежувальних протизсувних заходів, не
пов'язаних із будівництвом інженерних споруд і проведенням трудомістких
робіт.
Оскільки наведені вище превентивні заходи мають невелике відношення
до розрахунку та проектування дискретних утримуючих конструкцій, у
подальшому викладенні матеріалів дисертаційної роботи ці заходи буде
розглянуто у мінімальному об’ємі.
До активних відносять протизсувні заходи, у ході проведення яких
виконують зведення різного роду інженерних споруд, необхідних для
усунення тих причин, що викликають зсуви на схилах.
Активні заходи боротьби зі зсувами базуються на трьох основних
принципах:
1. Зменшення зсувних сил.
2. Збільшення утримуючих сил.
3. Часткове зменшення зсувних та збільшення утримуючих сил.
13

Зсувні сили обумовлені наявністю таких основних чинників:
- питомою вагою складаючих схил ґрунтових шарів;
- геометрією денної поверхні схилу;
- наявністю (або відсутності) закольних тріщин;
- розташуванням рівня підземних вод;
- конфігурацією поверхні ковзання.
Утримуючі сили залежать від таких основних факторів та чинників [6,
7, 8]:
- питомої ваги та фізичних властивостей складаючих схил ґрунтових
шарів;
- геометрією денної поверхні схилу;
- розташуванням рівня підземних вод;
- конфігурацією поверхні ковзання.
З точки зору практики будівництва, зменшення зрушуючих сил можна
досягнути за рахунок переміщення грунтових мас та зниження рівня
грунтових вод (наприклад, шляхом улаштування дренажів).
Далі розглянемо існуючі засоби збільшення утримуючих сил. Вони
поділяються на дві великі основні групи:
1. Конструктивні методи. Ці методи не покращують властивості самих
ґрунтів, але створюють більш сприятливі умови їх роботи. За звичай, при
застосуванні таких методів до сповзаючого ґрунтового масиву прикладають
утримуючі зовнішні сили.
2. Закріплення ґрунтів. Суть цих методів полягає у покращенні
властивостей ґрунту. Найчастіше при застосуванні цих методів утворюють
додаткові штучні структурні зв'язки між мінеральними частинками, за рахунок
яких підвищується міцність ґрунту.
Оскільки у даній роботі розглядаються питання застосування для
стабілізації та зупинки зсувів саме утримуючих конструкцій, методи
закріплення ґрунтів у подальшому буде розглянуто у мінімальному об’ємі.
Утримуючі протизсувні споруди ділять на:
- підпірні стіни;
- пальові конструкції і стовпи [9, 10, 11, 12];
- утримуючі споруди з опорними плитами, балками і т.д.) або в
поєднанні з підпірними стінами, палями, стовпами [9, 10, 11, 12, 13, 14, 15];
- підтримуючі стіни для зміцнення навислих скельних карнизів;
- контрфорси для збільшення стійкості окремих масивів.
Контрфорси влаштовуються у вигляді окремих споруд з буту, бетону або
залізобетону. Їх занурюють в стійкі шари ґрунтів нижче поверхні обвалення
або поверхні ковзання.
Далі проаналізуємо сучасні дані щодо утримуючих (підпорних) споруд
14

та їх застосування. Із літературних джерел відомо, що підпірна споруда може
бути самостійним об'єктом або служити частиною більш великого об'єкта
капітального будівництва.
Підпірні споруди класифікують за такими признаками:
- по просторовому компонуванню;
- способу виготовлення;
- терміну служби;
- виду сприймаються навантажень;
- способу розподілу навантаження на елементи підпірного споруди;
- характером взаємодії з ґрунтом;
- способу забезпечення стійкості;
- відношенню до водоносних горизонтів.
Далі розглянемо ці признаки детальніше.
По просторовій компоновці розрізняють такі утримуючі споруди:
1. Лінійні або протяжні об’єкти, до яких відносять підпірні стіни,
огорожі траншей, протизсувні споруди та ін.
2. Точкові або дискретні об’єкти, до яких відносять огорожі котлованів,
камер, колодязів, протизсувні споруди та ін [16, 17, 18].
У свою чергу, точкові об’єкти підрозділяють на однорядні та
багаторядні (з декількох рядів окремо розташованих пов'язаних або не
пов'язаних один з одним підпірних споруд).
3. За способом виготовлення підпірні споруди поділяють на
споруджувані у штучно утворених грунтових спорудах (насипах, котлованах,
траншеях та ін.) і утворені у природній основі [16, 17, 18].
4. За терміном використання підпірні споруди підрозділяють на постійні
та тимчасові.
5. За видом зусиль, що сприймають утримуючі конструкції, їх
підрозділяють на несучі (вони є частиною будівлі або фундаменту споруди)
або самонесучі (вони сприймають навантаження від сповзаючого грунту).
6. За способом розподілу навантаження підпірні споруди поділяють на:
- суцільні - у вигляді безперервної конструкції без зазорів між її
елементами (у даному випадку тиск грунту сприймається порівняно
рівномірно всією поверхнею таких конструкцій);
- дискретні - у вигляді окремих конструктивних елементів, що
розташовані на деякій відстані один від одного (у даному випадку тиск грунту
сприймається окремими несучими елементами таких підпірних споруд, а між
елементами стійкість ґрунту забезпечується за рахунок арочного ефекту або
влаштування додаткових заходів.
7. За характером взаємодії з грунтом утримуючі споруди поділяють на:
15

- масивні (вони - утримують грунт, опираючись зрушенню і
перекиданню за рахунок власної ваги);
- кутикові і аналогічні їм підпірні споруди (вони утримують грунт,
опираючись зрушенню і перекиданню за рахунок додаткового привантаження
їх підошви);
- гнучкі споруди (вони працюють на згин)
8. За способом забезпечення стійкості підпірної споруди поділяють на
гравітаційні (масивні), з ґрунтовим привантаженням (кутикові), із
закладенням в грунті (консольні) , а також їх комбінації.
9. По відношенню до водоносних горизонтів підпірні споруди поділяють
наступним чином:
- споруди досконалого типу - умовно непроникні для підземних вод
водоносного горизонту;
- недосконалого типу - проникні для підземних вод даного водоносного
горизонту.
Наведені вище дані дозволили окреслити коло питань, слід розглянути у
подальших досліджень: у подальшому буде розглянуто, у основному,
конструктивний метод стабілізації та ліквідації зсувів з використанням
дискретних (тобто дискретних) самонесучих утримуючих конструкцій
масивного (у випадку застосування контрфорсних споруд) або гнучкого (у
випадку застосування палевих утримуючих конструкцій) [13, 19, 20, 22, 23].
Також буде розглянуто утримуючі конструкції змішаного типу -
виготовлені за бурозмішувальною технологією утримуючі конструкції, які
одночасно поєднують у собі властивості конструктивного та закріплюючого
методів збільшення утримуючих сил.
Також важливо враховувати можливість максимально можливої
механізації робіт по зведенню утримуючих споруд, можливості використання
місцевих матеріалів та умов подальшої експлуатації цих споруд [5, 24, 25, 26,
27].
Далі розглянемо особливості проектування утримуючих споруд.
При проектування утримуючих споруд слід дотримуватись таких
загальних вимог:
6.1.1 При проектуванні підпірних споруд слід дотримуватися вимог
державних українських будівельних норм [7, 8, 26].
6.1.2 Проектування підпірних споруд повинно включати в себе:
- вибір типу підпірної споруди;
- вибір способу улаштування підпірної споруди;
- вибір габаритів, глибини закладення підпірної споруди, та її основних
геометричних параметрів;
- вибір типу конструкцій кріплення;
16

- вибір матеріалів підпірної споруди;
- вибір способу захисту від підземних вод;
- перевірку несучої здатності основи утримуючої споруди по першій і
другій групах граничних станів [28, 29, 30, 31, 32];
- визначення внутрішніх зусиль або напружень в утримуючій споруді;
- визначення послідовності будівельних робіт, заходів за контролем
якості та моніторингу.
При проектуванні підземних споруд слід перевіряти дві групи граничних
станів:
- перша група граничних станів (ULS) - це стани будівельних об'єктів,
досягнення яких веде до втрати несучої здатності будівельних конструкцій або
основи, а також до неможливості експлуатації споруди;
- друга група граничних станів (SLS) - стани, при досягненні яких
порушується нормальна експлуатація споруд, вичерпується ресурс
довговічності конструкцій або порушуються умови комфортності.
Згідно із сучасною практикою, при проектуванні утримуючих споруд у
даний час використовують такі методи [2, 28, 29, 30, 31]:
- проектування за приписами;
- проектування із застосуванням методу спостережень;
- проектування із застосуванням експериментальних моделей і натурних
випробувань;
- проектування із застосуванням розрахунків.
Далі розглянемо перелічені методи проектування детальніше:
1. Суть проектування за приписами полягає у використанні
попереднього опиту зведення аналогічних конструкцій у подібних умовах. У
даній роботі цей метод проектування не розглядається.
2. Метод спостережень це такий метод проектування, що передбачає
можливість розробляти та коригувати проект утримуючих конструкцій на
підставі результатів геотехнічного моніторингу. У даній роботі цей метод
проектування не розглядається.
3. Методи, що використовують застосування експериментальних
моделей і натурних випробувань. Ці методи застосовують у випадках, коли
розрахункові моделі відсутні, недостатньо достовірні або не підтверджуються
місцевим порівнянним досвідом. Оскільки один із наведених у даному пункті
методів (конкретно - метод відцентрового моделювання [33] буде використано
у ході подальших досліджень, розглянемо їх трохи детальніше.
3.1. Випробування у даному випадку допускається проводити на зразках
або фрагментах реальних конструкцій, повномасштабних або мало-
масштабних моделях.
17

3.2. Випробування слід проводити на підставі технічного завдання та
програми робіт.
3.3. Підготовку та проведення випробувань слід здійснювати таким
чином, щоб умови експерименту були подібні до умов роботи проектованого
підземного споруди або його конструкцій у взаємодії з ґрунтовою основою.
3.4. Допускається застосовувати випробування, що відповідають умовам
неповної або наближеної подібності. В цьому випадку умови, які не
задовольняються в процесі проведення експерименту, слід враховувати при
зіставленні результатів випробувань з критеріями недосягнення граничних
станів за рахунок введення коефіцієнтів надійності.
3.5. При оцінці достовірності результатів експериментальних
досліджень необхідно розглядати і враховувати наступні фактори:
- відмінність ґрунтових умов при випробуваннях і на будівельному
майданчику проектованого об'єкта;
- тимчасові ефекти, особливо в тих випадках, коли тривалість
випробувань набагато менше, ніж тривалість навантаження реальних
конструкцій;
- масштабні ефекти, особливо в разі застосування малих моделей.
Оскільки метод відцентрового моделювання дозволяє при використанні
маленьких моделей враховувати масштабні ефекти, цей метод може бути
використаний для верифікації отриманих в даній роботі теоретичних
результатів.
Методику та застосування методу відцентрового моделювання у даній
роботі наведено у другому розділі.
4. Проектування із застосуванням розрахунків. Проектування із
застосуванням розрахунків - основний спосіб забезпечення вимог надійності
утримуючих конструкцій. В цьому випадку слід виконувати розрахунки для
всіх проектних ситуацій та їх сценаріїв за двома групами граничних станів. В
першу чергу слід виконувати розрахунки для граничних станів, які визначають
основні конструктивні рішення і геометричні характеристики утримуючої
споруди або її елементів.
Розрахунок слід виконувати за першою і другою групами граничних
станів.
При цьому слід розрізняти розрахунок по грунту і матеріалу утримуючої
конструкції.
Вихідними даними для розрахунку є:
1. Навантаження і впливи на утримуючу конструкцію і її елементи. Слід
зазначити, що в даному випадку основним навантаженням на утримуючу
конструкцію є зсувний тиск.
18

Зсувний тиск органічно пов'язаний зі зсувними та утримуючими
сповзаючий ґрунтовий масив силами і його коефіцієнтом стійкості.
При цьому коефіцієнт стійкості чисельно дорівнює відношенню суми
утримуюючих ґрунтовий масив сил до суми сил, що зсувають ґрунтовий
масив. Присвячені цьому питанню матеріали досліджень викладені в розділі
1.2.
Також слід враховувати навантаження і впливи від ваги ґрунту і несучих
конструкцій, підземних вод, сейсміки і так далі.
2. Міцнісні і деформаційні характеристики несучих конструкцій,
матеріалів несучих (утримуючих) конструкцій. Оскільки в подальшому будуть
розглянуті бетонні та залізобетонні конструкції, в якості міцнісних і
деформаційних властивостей слід використовувати:
- початковий модуль загальної деформації бетону;
- міцність бетону на стиск і розтяг;
- модуль пружності арматури;
- міцність арматури на стиск і розтяг.
Цих характеристик достатньо для виконання розрахунків утримуючих
конструкцій як по першій, так і по другій групах граничних станів.
3. Моделі, міцнісні і деформаційні характеристики ґрунтів.
Ці характеристики залежать від моделі ґрунту, яка використовується при
розрахунку. Як правило, для розрахунків по першій групі граничних станів
використовують критерій міцності Кулона - Мора, а для розрахунків по другій
групі - модель лінійного пружного ізотропного середовища.
У ряді випадків для розрахунку напружено - деформованого стану
системи «сповзаючий ґрунтовий масив - утримуюча споруда» використовують
комбіновані моделі ґрунту, які в загальному випадку включають в себе
елементи моделей пружного середовища і Кулона - Мора. У цьому випадку
має місце можливість одночасного розрахунку як по першій, так і по другій
групі граничних станів.
4. Геометричні параметри утримуючої конструкції. Ці параметри слід
визначати, виходячи з таких основних умов:
- призначення утримуючої конструкції;
- геологічної будови ґрунтової товщі;
- конструктивних особливостей утримуючої конструкції;
- особливостей прояву зсувного тиску.
5. Розрахункові моделі і схеми системи «сповзаючий ґрунтовий масив -
утримуюча споруда». Дана система включає в себе такі елементи:
5.1. Утримуючі конструкції, які виготовляють з бетону, залізобетону,
кам'яних і армокам'яних матеріалів.
19

В якості моделі матеріалу таких конструкцій найчастіше
використовують модель лінійного пружного ізотропного середовища (рідше -
пружно - пластичного ізотропного середовища).
Якщо утримуюча конструкція складається з паль і лінійного ростверку,
що об'єднує їх, то зазвичай в якості її розрахункової схеми використовують
системи з лінійних елементів - стрижнів, що моделюють палі і лінійний
ростверк, який об'єднує їх одна з одною [34].
Якщо утримуюча конструкція складається з паль і плитного ростверку,
що об'єднує їх, то зазвичай в якості розрахункової схеми паль використовують
лінійні елементи - стрижні, і пластину, що моделює плитний ростверк.
Нарешті, якщо утримуюча конструкція складається з контрафорсів, то
зазвичай в якості її розрахункової схеми є системи з пластинчастих елементів.
5.2. Ґрунт, що взаємодіє з утримуючими конструкціями, розраховують
по першій і другій групі граничних станів. Тому його поведінку під
навантаженням описують з використанням двох абсолютно різних моделей:
- моделі сухого тертя Кулона - Мора і подібних їй моделей (при
виконанні розрахунків по першій групі граничних станів);
- моделі пружного лінійного ізотропного середовища (при виконанні
розрахунків по другій групі граничних станів).
При розрахунку напружено - деформованого стану систем «сповзаючий
ґрунтовий масив - утримуюча споруда» з використанням ЕОМ зазвичай
використовують комбінацію перерахованих вище моделей ґрунту.
Далі зупинимося на використовуваних для розрахунку стійкості укосів і
схилів, зсувного тиску та стійкості ґрунту в зоні впливу утримуючих
конструкцій розрахункових схемах основ.
При визначенні стійкості укосів і схилів ґрунтову основу нижче лінії
ковзання інтерпретують як абсолютно - жорстке середовище, а вище лінії
ковзання - як систему окремих блоків, які тим чи іншим способом взаємодіють
один з одним.
При описі поведінки ґрунту поблизу дискретних утримуючих споруд
ґрунт, що знаходиться в контакті з ними, розглядають як арку, вершина якої
спрямована в протилежну вектору дії зсувного тиску сторону, а опори
розташовані на сусідніх елементах дискретної утримуючої конструкції.
Викладені в розділі 1.1 матеріали досліджень дозволили зробити такі
висновки:
1. У світі в цілому і в Україні зокрема має місце проблема утворення
зсувів.
2. Зсуви завдають великої шкоди життю та здоров'ю людей і
інфраструктурі. Вони також завдають величезних матеріальних збитків. Тому
боротьба із зсувами має величезне значення.
20

3. Основні причини зсувів - це перепад висот природного або штучного
рельєфу, обводнення основи, землетруси і діяльність людини.
4. Найбільш поширеними є зсуви ковзання.
5. З безлічі способів боротьби зі зсувами найбільш перспективним є
пристрій протизсувних утримуючих споруд, оскільки ці конструкції
дозволяють повністю усунути зсувну небезпеку.
6. Величезним недоліком суцільних протизсувних утримуючих споруд є
їх висока вартість. Тому доцільно використовувати дискретні (дискретні)
утримуючі споруди, вартість яких в рази нижче суцільних.
Викладені в розділі 1.1 матеріали досліджень дозволили намітити такі
напрямки подальшого аналітичного огляду літературних джерел:
1. Більш детально проаналізувати сучасні методи визначення тиску на
утримуючі конструкції, зсувних, утримуючих ґрунтовий масив сил, а також
коефіцієнту стійкості зсувонебезпечних укосів і схилів.
2. Дослідити особливості застосування теорії арочного ефекту при
визначенні стійкості і міцності взаємодіючого з утримуючими протизсувними
спорудами ґрунту.
3. Проаналізувати сучасні моделі ґрунту, які в даний час
використовують для визначення деформацій, стійкості і міцності ґрунту.

1.2 Класифікація підпірних стінок

Під час роботи будівельники часто стикаються з ситуацією, коли масив
не може самостійно утримувати рівновагу. У цей момент виникає необхідність
у створенні армування грунту. Це завдання виникає при будівництві грунтів з
природним або штучним ухилом, зі складним і різноманітним рельєфом, коли
необхідно зводити будівлі і споруди, що підносяться над рельєфом місцевості,
а також при будівництві транспортних засобів як у виїмках, так і в насипах,
армування стін котловану. Проблема вирішується використанням підпірних
стінок і шпунтових огорож різної конструкції.
Останнім часом з'явилися нові види підпірних стінок, які відрізняються
значно меншою витратою матеріалів. З цієї причини актуальним завданням є
розширення та вдосконалення існуючої класифікації підпірних стін [37].
Підпірна стінка — це споруда, що запобігає обваленням ґрунту на
схилах насипів і котлованів, [36, 37, 38].
Сторона стіни, звернена до засипки, називається тильною, сторона,
звернена до протилежної сторони, - лицьовою.
Розрізняють такі форми вільної поверхні ґрунту за підпірною стінкою:
горизонтальну, підйомний схил, спадаючий схил, напівсхил, ламаний,
непланований.
21

Класифікувати підпірні стінки можна з різних причин, [36].
1. За призначенням. Згідно з цією класифікацією, поділ дуже складний,
оскільки підпірні стіни в даний час використовуються в будівництві
надзвичайно широко і різноманітно. Проте підпірні стіни все ж можна
розділити на стіни, що підтримують насип, і стіни, що захищають котловани.
2 Залежно від виду робіт слід розрізняти наступні підпірні стіни, які
стоять окремо і з’єднані з прилеглими будівлями. Слід також розрізняти
підпірні стінки без водонапору та гідравлічні.
3. За висотою підпірні стінки поділяються на низькі - висотою до 10 м,
середні - від 10 до 20 м і високі - понад 20 м.
4. Залежно від матеріалу підпірні стінки можуть бути залізобетонними,
бетонними, буто-бетонними або кам’яними, різними дерев’яними або
металевими конструкціями. Останнім часом, особливо в зарубіжній
будівельній практиці, все частіше застосовуються підпірні стінки з сучасних
пластиків.
5. За принципом дії розрізняють такі види підпірних стінок, [36, 38]:
5.1. Гравітаційні підпірні стінки, які в свою чергу поділяються на
суцільні, напівсуцільні, тонкостінні та грунтові.
5.1.1. Масивні підпірні стіни, стійкість яких в основному забезпечується
власною вагою, а матеріал (бетон, цегляна кладка або цегляна кладка) в
основному сприймає зусилля стиснення (рис. 1.1). Залежно від ухилу задньої
площини підпірні стінки можна розділити на прямовисні, пологі та лежачі. За
формою поперечного перерізу - прямокутні, трапецієподібні з похилою
спинкою або передньою частиною, похилі під засипку, зі ступінчастою
спинкою, з розвантажувальним майданчиком тощо.

Рис. 1.1 – Масивна підпірна стінка

5.1.2. Напівсуцільні підпірні стіни, стійкість яких забезпечується як
власною вагою стіни, так і вагою ґрунту, що лежить на фундаментній плиті
22

(рис. 1.2). Такі стіни зазвичай являють собою залізобетонну конструкцію, в
якій зусилля розтягування сприймаються сталевою арматурою.

Рис. 1.2 – Напівмасивна підпірна стінка

5.1.3. Тонкостінні (кутові) підпірні стінки зазвичай складаються з
жорстко з’єднаних між собою фасадних і фундаментних плит (рис. 1.3), [38].
Стійкість таких стін в основному забезпечується вагою ґрунту над
фундаментною плитою і лише незначною мірою власною вагою. Найбільше їх
використовували в будівництві. Такі стіни можна виконувати з використанням
розвантажувальних майданчиків, фундаментні плити можна робити
горизонтальними, для підвищення стійкості до зрушень – похилими та
шипами.
Залежно від конструкції кутові підпірні стіни можуть бути монолітними,
збірно-монолітними, а також збірними. Збірні кутові стінки можна виготовити
в заводських умовах - серійно і якісно. Збірні кутові підпірні стінки
дозволяють заощадити час будівництва, підвищити якість і контроль продукції
[37, 38].

Рис. 1.3 – Тонкостіна кутова підпірна стінка

23

Оболонкові підпірні стінки – добре вивчений варіант кутових підпірних
стінок. Вони складаються з лицьової пластини у формі чаші та опорної плити,
яка може бути плоскою або чашеподібною. У кутових стінках найдоцільніше
використовувати оболонки, перерізний момент опору яких зростає зверху вниз
- відповідно до зростання кривої згинальних моментів. Цією властивістю
володіють гіперболічні параболоїдні та коноїдні оболонки. Поряд з
гіперболічним параболоїдом і коноїдом, які є оболонками подвійної кривизни,
були запропоновані більш прості форми оболонок - складчасті оболонки, які
не мають заявлених властивостей зміни модуля перетину, але більш
технологічні у виготовленні, оскільки складаються з окремі плоскі пластини.
Слід зазначити, що в усіх без винятку випадках заміною площинних
конструкцій залізобетонних підпірних стін на просторові досягається значний
техніко-економічний ефект, який полягає не тільки в різкому зниженні витрат
матеріалів (особливо сталі), а й у зниженні трудомісткості будівельно-
монтажних робіт і загальної вартості зведення стін. Крім того, такі підпірні
стінки мають візуальну привабливість лицьової поверхні, [36, 38, 43, 44, 45].
5.1.4. Земляно-підпірні стінки складаються з різноманітних конструкцій,
засипаних землею (рис. 1.4). Це можуть бути порожнисті ящики (рис. 1.5), які
встановлюються на одному, двох і більше рівнях і заповнюються землею.
Коробки можуть виготовлятися із залізобетону, металевих профільних листів.
Сюди ж слід віднести суцільні конструкції зі збірних залізобетонних блоків
або листів металевого профілю. Габіонні стіни в різних конструкціях є
поширеним варіантом земляних підпірних стінок.

Рис. 1.4 – Рекомендована схема установки ящиків в підпірній стінці:
1-низький ящик; 2 – високий ящик

24

Рис. 1.5 – Ящик для підпірної стінки

Їх переваги: низька матеріаломісткість; висока пружність; стійкість до
корозії від дії води та ґрунту, атмосферних впливів, відкладень; проникність і
пористість структур, що забезпечують дренування засипки; гнучкість, яка
дозволяє цій конструкції поглинати осідання, не руйнуючи структуру.
Грунтонаповнені підпірні стінки доцільно робити біопозитивними,
заповнюючи їх лицьову сторону горщиковим грунтом з наступним посівом і
висадкою рослин. Стійкість конструкції забезпечується, [43, 44, 45].:
а) власною вагою;
б) власною вагою і анкеруванням в армованому ґрунті засипки.
5.2. Підпірні стінки складаються з фундаменту і лицьовою
конструкцією, між якими для підвищення жорсткості розміщують підкоси або
поперечні ребра (контрфорси) (рис. 1.6). Стовбур сприймає горизонтальний
тиск ґрунту і передає його на опори. Контрфорси, в свою чергу, передають
навантаження на конструкцію фундаменту, [38].

Рис. 1.6 – Контрфорсна підпірна стінка

25

Традиційно такі підпірні стінки виготовляли із залізобетону з щільним
покриттям і масивними контрфорсами. Більш економічним рішенням щодо
витрати бетону і сталі є підпірні стіни, де в якості фасадної конструкції
використовується оболонка або мембрана різної форми, а опорою є
буронабивна паля над рівнем землі, дві врізні палі або паля з подовженням
стовбура нижче рівня землі. У підпірних стінках використовують циліндричні,
параболічні та конічні оболонки. Ці типи оболонок в напрямку хвилі (тобто в
напрямку прольоту між сусідніми контрфорсами) працюють переважно на
стиск з малими граничними моментами, що дозволяє практично виключити
робочу арматуру і значно зменшити товщину оболонки. Інтерес
представляють конусні оболонки, стріла яких збільшується зверху вниз
пропорційно зростанню активного тиску на грунт, тобто оболонка однаково
міцна в усіх перерізах, [37, 38, 39].
Крім ряду типів підпірних стінок у вигляді оболонок, пропонується
реалізація біопозитивних підпірних стінок, тобто стінок з фасадними
панелями у вигляді черепашок, які мають горизонтальні платформи з
відкритим дном, в яких знаходяться в’юнкі висаджені рослини, отримуючи
зелену вертикальну поверхню фасаду. Загальновідомо, що зелене покриття не
втомлює очі водіїв на магістралях. Подібним чином, як свідчать деякі
дослідники, впливає і неодноманітність обличчя оболонок підпірної стінки.
Підпірні стінки з вертикальним розташуванням мембран як елементів
облицювання мають знижену витрату бетону і арматури. В якості мембран
можуть використовуватися тканини зі скловолокна, склотканини,
поліетилену, поліпропілену. Такі стіни можуть бути як з анкерами, що
тримають контрфорси, так і без анкерів. Гнучка мембрана може мати
циліндричну (рис. 1.7, а) або конічну форму (див. рис. 1.7, б). З точки зору
економії матеріалу переважає форма конуса, тобто форма поверхні, яку
набуває мембрана при ущільненні грунту засипки, трохи нагадує конус.
Оскільки тонка мембрана (товщиною менше 1 см) дуже схильна до механічних
пошкоджень, доцільно на лицьову грань стіни, прикріплену до контрфорсів,
накладати захисно-декоративний екран (див. рис. 1.7, в). З метою зменшення
витрат матеріалів конструкцію екрану можна зробити з отворами. Простір між
екраном і мембраною можна заповнити землею, що стане в нагоді для посадки
декоративних рослин. Такий розподіл функцій (мембрана є опорною
конструкцією, а екран – захисною) можна створити легку та виразну підпірну
стінку.
Цікавою конструкцією є анкерно-контрфорсні підпірні стінки. Вони
складаються з торцевих пластин і розпірок, які розташовані збоку на
земляному наповненні і затиснуті в них, тому вони також є жорсткими
анкерними елементами. Ці конструкції дають змогу залучити ґрунт до роботи
26

споруди та реалізувати несучу здатність системи «споруда – ґрунт» при
зниженні матеріаломісткості споруди, [37, 38, 39].

Рис. 1.7. Варіанти матеріалозберігаючих підпірних стінок з мембранних
матеріалів: а) - контрфорси з циліндричними мембранами; б) – те саме, з
коноїдальними мембранами; в) – те саме, з декоративно-захисним екраном; г)
- з мембранними елементами кріплення і гнучкими, укріпленими анкерами; 1
- мембранний листовий елемент; 2 - гнучкий якір; 3 - мембрана, 4 - каркас, 5 -
земля; 6 - захисний екран

5.3. На відміну від стін на природних фундаментах, підпірні стіни на
пальових фундаментах будують на палях (рис. 1.8). В основному вони
використовуються там, де недостатня міцність грунту під основою підпірної
стінки.
На глибші, міцніші шари ґрунту палі передають навантаження. Існують
різні варіанти будівництва пальового фундаменту, які відрізняються типом
використовуваних паль, їх взаємним розташуванням і технологією монтажу.
Також можливі різні варіанти конструкції, які сприймають горизонтальний
тиск ґрунту. Це може бути суцільна стіна, кутова у вигляді плоскої плити, або
оболонка, жорстко з'єднана з ростверком паль [41, 44].
27

Рис. 1.8 – Підпірні стіни на пальовому фундаменті

5.4. Пальові підпірні стіни - це опорні конструкції з паль різного типу і
техніки зведення, які можуть розташовуватися в один або кілька рядів. Ряди
паль доцільно з’єднувати загальним ростверком, [37, 38, 39].
5.5. Укріплені земляні підпірні стіни. Це підпірні стінки з фасадними
елементами у вигляді невеликих збірних плит або оболонок з металу,
залізобетону, бетону або пластику, які закріплюються в нестабільному ґрунті
з шарами ущільнення за допомогою гнучких стрічкових анкерів, сіток або
нескінченних листів. Незважаючи на те, що вони називаються армованими
конструкціями перекриттів, точніше було б сказати, що це стіни з армованого
ґрунту та збірних лицьових панелей.
Розробляються способи армування ґрунтів з наступним ущільненням,
включаючи пошарове армування стрічками або мембранами і дисперсне
армування з добавкою в ґрунтову суміш синтетичних волокон. Перевагами
армування є можливість збільшення об’єму ґрунту в роботі.
Слід зазначити про мембранні підпірні стіни, де гнучкі мембрани,
сприймаючи тиск ґрунту, передають зусилля на горизонтально розташовані
анкерні мембрани.
Підпірні стінки з армованого земляного полотна практично у всіх
випадках можуть бути альтернативою використанню звичайних підпірних
стінок різного типу.
5.6. Тонкі (консольні) підпірні стінки (рис. 1.9), стійкість яких
забезпечується затисканням їх у основу. До цього типу відносяться шпунтові
підпірні стіни та споруджені методом «стіна в землі». Для зменшення глибини
закладення таких стін, розмірів їх поперечного перерізу, а також їх жорсткості
застосовують грунтові анкери різної конструкції або ґрунтове зміцнення
засипки, що зменшує бічний тиск ґрунту на стіну, [38, 41].
28

Рис. 1.9 – Підпірні стінки на пальовому фундаменті

5.7. Пальово-анкерна конструкція. Споруда утворюється з вертикальних
залізобетонних буронабивних паль, які складаються не менше ніж з двох
паралельних рядів паль на схилі гори і розташованих у шаховому порядку.
Росвертки нижнього ряду паль зв'язують з палями верхнього ряду під
кутом за допомогою стяжок, створюючи складну конструкцію з жорстких паль
і гнучких залізобетонних стяжок (рис. 1.10), [38, 39, 40, 41].

Рис. 1.10 – Конструкція паль і анкерів:
а – трирядне розташування паль; б - розрізи по А-А; BB; BB; 1 - сітка - пояс;
2 – похилий залізобетонний анкер; 3 – буронабивні палі; 4 – анкерна плита, 5
– поверхня укосу
29

5.8. Пересувна підпірна стінка (рис. 1.11). Підпірна стінка виконана з
формованих залізобетонних блоків у формі «їжачка», верхня і нижня вигнуті
мають 4 і 2 поздовжніх ребра відповідно, а на торцях трикутні вертикальні
виїмки, що забезпечують з’єднувальну шпонку при монтажі. Крім того, в
центрі блоку передбачений вертикальний отвір для кріплення шпильок
арматури, [37, 39, 41].
Замість поздовжніх ребер можуть бути розташовані в шаховому порядку
зубці (клиноподібні невеликі виступи). Розташування блоків, вертикальне по
висоті і криволінійне в плані, створює захисну арочну підпірну стінку. Вільне
зміщення верхнього і нижнього блоків відносно один одного створює рухливу
конструкцію стіни, яка може приймати будь-яку форму поверхні схилу або
насипу. Блоки монтуються за схемою кладки. Уздовж фальцевої стіни в
кожному ряду перев'язують цегляну кладку. Таким чином, в утворений
вертикальний наскрізний отвір закладається арматура, а торці в районі
трикутних виїмок блоків закриваються бетоном [37, 39, 41].

Рис. 1.11 - Пересувна підпірна стінка:
а - загальний вигляд стіни; б - формований блок; в, г - фрагменти сполучних
блоків; г - арочна форма

1.3 Ефективні конструкції підпірних стінок

Для створення нових економічних конструктивних форм недостатньо
просто встановити контур раціонального профілю підпірної стінки, а в рамках
заданого контуру необхідно розробити конструкції, що відповідають
економічним вимогам і сучасним промисловим методам будівництва з
мінімальними втратами простору. При цьому розподіл матеріалу в конструкції
повинен забезпечувати його максимально ефективне використання.
30

Для порівняння та аналізу ефективних форм підпірних стінок будемо
використовувати сучасні підпірні стінки.
1. Підпірна стінка з перфорованою несучою поверхнею.
Завданням і водночас перевагою такої підпірної стінки є утворення
поверхонь контакту з пустотами на вертикалі та елементах фундаменту з
нижньої сторони, що дає змогу зменшити піки контактних напружень від
поверхні вертикалі елемента підпірної стінки за рахунок рівномірного
перерозподілу тиску в наступаючому ґрунті, підвищення опору зсуву по
підошві підпірної стінки, крім того, впливаючи на фундаментний елемент з
додатковими нерівномірними деформаціями фундаменту, покращуючи його
функції , що дозволяє підпірній стінці сприймати і рівномірно перерозподіляти
зусилля комплексних навантажень. Запропонована підпірна стінка може бути
використана для стабілізації нестійких насипів і укосів, а також на кованих
поверхнях I, II, III, IV груп і на просадочних ґрунтах I типу [44, 45, 46, 47].
Пропонована підпірна стінка показана на рис. 1.12.

Рис. 1.12 – Підпірна стінка з перфорованою опорною поверхнею:
1 – підпірна стінка, 2 – ґрунт, 3 – зрізана піраміда, 4 – основа зрізаної
піраміди.

2. Підпірна стінка кутова монолітна.
Перевагою такої підпірної стінки є те, що вона містить вертикальний і
фундаментний елемент, на поверхні якого з боку контакту виконані несучі
частини і пустоти у вигляді зрізаних пірамід однакового розміру і від меншої
основи всередині вертикальних і керованих фундаментних елементів.
Запропонована підпірна стінка характеризується високою надійністю,
прогнозованою роботою на весь період експлуатації в умовах
непередбаченого аварійного зростання горизонтальних і вертикальних
31

силових навантажень [44, 45, 46, 47]. Монолітна підпірна стінка кутового типу
показана на рис. 1.13.

Рис. 1.13 – Підпірна стінка монолітна кутового типу:
1 - фундаментна плита, 2 - вертикальний елемент, 3 - порожнини, 4 - несучі
частини, 5 - поверхня підлоги, 6, 7 - листи еластичного матеріалу

3. Блочна збірна підпірна стінка.
Перевагою запропонованої блочної збірної підпірної стінки є
формування на підошві фундаментної плити конструктивної поверхні у
вигляді пірамід, що дає змогу зменшити контактні напруження та досягти
значних стійкість збірної підпірної стінки блокового типу. Така підпірна
стінка дає можливість сприймати додаткові зсувні зусилля, що виникають від
роботи при продавлюванні нестійких укосів і укосів, а також горизонтальних
і вертикальних переміщень ґрунту під час кування [44, 45, 46, 47].
Пропонована підпірна стінка показана на рис. 1.14.
4. Масивна підпірна стінка з розвантажувальним майданчиком.
Перевагою масивної підпірної стінки з розвантажувальним
майданчиком є розташування розвантажувального майданчика, який значно
підвищує стійкість підпірної стінки, що в свою чергу дозволяє зменшити її
масивність і вартість.
Розвантажувальний майданчик дає можливість включити в роботу
вищерозміщену масу землі і тим самим перерозподілити діючі в землі напруги
і підвищити стійкість підпірної стінки [48]. Підпірна стінка з
розвантажувальним майданчиком показана на рис. 1.15.

32

Рис. 1.14 – Збірна підпірна стінка блокового типу:
1 - фундаментна плита, 2 - вертикальний елемент блоків, 3 - блок, 4 -
перекриття, 5 - шип, 6 - паз, 7 - розчин високої міцності, 8 - плити з
еластичного і гнучкого матеріалу.

Рис. 1.15 – Масивна підпірна стінка з розвантажувальним майданчиком:
1 – поверх, 2 – розвантажувальний майданчик, 3 – підпірна стінка

5. Масивна підпірна стінка з ухилом під засипку.
Перевага проектування суцільної підпірної стінки з ухилом під засипку
полягає в тому, що при такому положенні тилу значно зменшується тиск
33

насипаного ґрунту та підвищується стійкість підпірної стінки. Масивна
підпірна стінка з ухилом для засипки показана на рис. 1.16, [44, 45, 46, 49].

Рис. 1.16 – Масивна підпірна стінка з ухилом в бік засипки:
1 – ґрунт, 2- задня грань підпірної стінки, 3 – передня грань підпірної стінки

1.3.1 Вибір ефективних конструкцій підпірних стінок для порівняння та
аналізу
Наведена класифікація підпірних стінок відображає широкий спектр їх
застосування в масовому будівництві. На рис. 1.17 зображена звичайна кутова
підпірна стінка, спроектована для блоку Б готельного комплексу м.
Трускавець, [49]. Ця кутова стіна не розрахована на додаткові зусилля від
горизонтального зміщення або вертикального переміщення підлоги, що
викликає концентрацію напруги в нижній частині передньої панелі і, звичайно,
призводить до руйнування конструкції.

Рис. 1.17 – Підпірна стінка кутникового типу
34

Тому в ході пошуку ефективних конструкцій підпірних стінок були
вибрані дві підпірні стінки, які дозволять покращити їх роботу з масивом
ґрунту (рис. 1.18 та рис. 1.19), [49].

Рис. 1.18 – Підпірна стінка кутникового типу з розвантажувальною
площадкою

Рис. 1.19 – Підпірна стінка кутникового типу з профільованою поверхнею
35

Висновок по розділу 1
Викладені в розділі 1 матеріали дозволили зробити такі висновки:
1. Зсуви завдають великої шкоди життю та здоров'ю людей і
інфраструктурі. Вони також завдають величезних матеріальних збитків. Тому
боротьба із зсувами має величезне значення в світовому масштабі в цілому і в
Україні зокрема.
2. Основні причини зсувів – це перепад висот природного або штучного
рельєфу, обводнення основи, землетруси і діяльність людини, а найбільш
поширеними є зсуви ковзання.
3. Величезним недоліком суцільних протизсувних утримуючих споруд є
їх висока вартість. Як варіант, варто використовувати підпірні стінки, що
мають значний ефект від свого застосування. Тому доцільно використовувати
дискретні (дискретні) утримуючі споруди, вартість яких в рази нижче
суцільних.
4. В ході досліджень переваг та недоліків літературних джерел та фактів
застосування був виконаний пошуку ефективних конструкцій підпірних
стінок, найоптимальними в плані застосування були визначені дві підпірні
стінки, які дозволять покращити їх роботу з масивом ґрунту: підпірна стінка
кутникового типу з розвантажувальною площадкою, підпірна стінка
кутникового типу з профільованою поверхнею.

36

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МОДЕЛЮВАННЬ СТІЙКОСТІ
ПІДПІРНИХ СТІНОК ПРИ ЗМІННОМУ ВПЛИВІ ЗЕМЛЯНОГО
МАСИВУ
2.1. Аналіз моделей механічної поведінки ґрунту
У цьому розділі будуть розглянуті моделі механічної поведінки ґрунту.
Їх вибір обумовлений тим, що для надійного і економічного проектування
споруд необхідно домогтися виконання таких умов, [41, 43 – 48, 50, 51]:
1. Забезпечити міцність ґрунтових основ.
2. Основа повинна перебувати в стійкому стані.
3. Деформації фундаментів не повинні перевищувати деяких наперед
заданих величин.
4. Зведений на ґрунтовій основі (або всередині неї) об'єкт без проблем
повинен експлуатуватися певний заздалегідь відомий час після завершення
його будівництва.
Тому в даний час використовуються такі моделі ґрунтових основ, [41, 51
- 54]:
1. Моделі, що дозволяють виконувати розрахунок міцності і стійкості
ґрунтових масивів.
2. Моделі, що дозволяють виконувати розрахунок ґрунтових масивів за
деформаціями.
3. Моделі, що дозволяють прогнозувати зміну міцності, стійкості і
деформацій ґрунтових масивів в часі.
4. Комбіновані моделі.
Перша група моделей дозволяє виконувати прогноз міцності і стійкості
ґрунтових основ, друга – їх деформації, а третя – трансформацію (тобто зміну)
властивостей основ в часі. Також відомі моделі, що володіють комбінацією
перерахованих властивостей, наприклад, деформаційних і міцнісних,
деформаційних та реологічних і т.д. (моделі четвертої групи).
Оскільки в магістерській роботі розглядаються міцність і стійкість
ґрунту, в подальшому будуть використані моделі, що дозволяють виконувати
розрахунок міцності і стійкості ґрунтових масивів.
Для опису особливостей структури ґрунту можуть бути використані такі
дві основні групи моделей основи, [41, 51, 52]:
- модель дискретного середовища;
- модель суцільного середовища.
У першому випадку ґрунт інтерпретують як сукупність окремих
частинок - куль, дисків, балочок і т. д., які тим чи іншим чином взаємодіють
між собою.
37

У другому випадку ґрунт інтерпретують як суцільне середовище, що не
має пор.
Реалізація на практиці першої групи моделей пов'язана з великими
труднощами. Тому в подальшому будемо розглядати ґрунт як суцільне
середовище.
Також розрізняють такі дві основні групи моделей основи, [41, 51, 52]:
- модель ізотропного середовища;
- модель анізотропного середовища.
В основу першої групи моделей покладено уявлення про те, що
властивості ґрунту однакові в усіх напрямках, а в другому – ні.
Використання для виконання розрахунків на міцність моделей
анізотропного ґрунту – велика рідкість (виняток становлять роботи А. Н.
Школи [33]). Тому в подальшому будемо розглядати моделі ізотропного (в
сенсі міцнісних властивостей) ґрунту.
Також розрізняють:
- лінійні моделі основ;
- нелінійні моделі основ.
У першому випадку матеріальні константи не залежать від напружено -
деформованого стану ґрунту.
У другому випадку вважають, що матеріальні константи (наприклад,
модуль загальної деформації) залежать від напружено-деформованого стану
ґрунтової основи.
Відомо, що залежність міцності глинистих ґрунтів в загальному і
суглинистого ґрунту зокрема від діючого на них вертикального тиску має
криволінійний вигляд (тобто їх властивості міцності є фізично нелінійними)
[52, 53, 54].

2.2 Обґрунтування коректності використання програмного комплексу
Plaxis 2D для моделювання роботи підпірної стінки

Plaxis 2D — це потужний і практичний пакет кінцевих елементів,
призначений для двовимірного аналізу деформації та стійкості в геотехніці та
механіці порід [54, 55].
Підпірна стінка моделюється за допомогою програмного комплексу
Plaxis 2D, який базується на застосуванні чисельного методу скінченних
елементів.
Plaxis — цільовий пакет геотехнічних програм для кінцево-елементного
аналізу напруженого стану системи будівля-фундамент у плоскому
середовищі. Усі використані моделі матеріалів базуються на залежності між
38

швидкістю зміни ефективних деформацій і швидкістю проходження
деформацій.
Механічну поведінку ґрунтів у цьому програмному комплексі можна
моделювати різними моделями ґрунтів: моделлю Кулона-Мора; модель
ущільнення ґрунту; модель повзучості слабких ґрунтів (реологічна модель).
Для розрахунку використовувалася модель ґрунту Кулона-Мора, [32, 33, 54,
55].
При розрахунку за моделлю Кулона-Мора, реалізованою в Plaxis (як і в
інших моделях), генеруються горизонтальні початкові напруги в ґрунті.
Пластичність у цій моделі пов'язана з виникненням необоротних деформацій.
Функція текучості задана в термінах напружень і деформацій, а також може
бути представлена як область головних напружень, [32, 54, 55].
Модель Кулона-Мора має фіксовану поверхню текучості, тобто Х
поверхню, яка повністю контролюється параметрами моделі і на якій не
відбивається пластична деформація. У напружених станах, представлених
точками на поверхні текучості, ґрунт поводиться пружно, і всі деформації
змінюються. Основний принцип пружнопластичності полягає в тому, що
деформації та їх швидкості поділяються на пружні та пластичні частини [32,
54].
У 2013 році Блащук Н.В. захистила кандидатську дисертацію на тему
«Врахування роботи обрешітки в складі стрічкових паль і пальово-армованих
фундаментів», з якої можна зробити висновок про доцільність використання
програмного забезпечення Plaxis 2D для моделювання складних операцій для
моделювання роботи підпірних стінок.

2.2.1 Чисельне моделювання системи «підпірна стінка – основа»
Перспективним напрямком досліджень напружено-деформованого
стану (НДС) системи «підпірна стінка – основа» є застосування методів
математичного моделювання на основі методів чисельного аналізу. Найбільш
поширеним на сьогоднішній день є метод скінченних елементів (МСЕ), який
покладено в основу сучасних програмних комплексів для розрахунку
будівельних конструкцій, будівель і несучих конструкцій. МСЕ найкраще
підходить для проблем із вираженою неоднорідністю міцнісних властивостей.
У порівнянні з класичними варіаційними методами, МСЕ є більш гнучким і
алгоритмічним у визначенні геометричних параметрів і граничних умов,
наочним і універсальним для різноманітних механічних задач.
При цьому для вирішення поставленої задачі можна підібрати різні
моделі роботи ґрунтової основи [52]. Нормативними документами [39, 41, 42,
39

43], що діють на сьогодні в Україні, рекомендовано проводити розрахунки з
використанням програмних комплексів, у яких реалізовано МСЕ.

2.2.2 Дослідження роботи підпірних стінок в ґрунтовому масиві

Програма дослідження частки зусиль, яку відчуває класична кутова
підпірна стінка та ефективні конструкції кутових підпірних стінок,
передбачала наступні етапи, [32, 54, 55]:
- створення розрахункових схем класичної кутової підпірної стінки,
кутової підпірної стінки з розвантажувальним майданчиком та кутової
підпірної стінки з профільованою поверхнею;
- дослідження залежності навантажень і деформацій, які відчувають
підпірні стіни, від їх габаритних розмірів і властивостей ґрунту;
- порівняння отриманих результатів.
При моделюванні були прийняті наступні передумови та параметри, [32,
54, 55]:
- модель підстилки і грунту засипки - пружно-пластична модель Кулона-
Мора;
- модель класичної кутової підпірної стінки;
- модель кутової підпірної стінки з розвантажувальним майданчиком;
- модель кутової підпірної стінки з профільованою поверхнею;
- розміри розрахункової ділянки в перерізі 8 х 10 м;
- навантаження, яке відчувають підпірні стінки, приймається рівним
навантаженню від автомобіля – 10 кПа.
Для порівняння та аналізу деформації сітки кінцевих елементів в
однорідних ґрунтових умовах підпірної стінки з розвантажувальним
майданчиком використаємо їх усереднені властивості, наведені в таблиці 2.1,
[32, 54].

Таблиця 2.1. Ґрунти та їх характеристики
Назва ґрунту Модуль Коефіцієнт Кут Коефіцієнт
деформації зчеплення, с, внутрішнього пористості,
Е, МПа кПа тертя ґрунту, ф е
Піски
Гравелисті і крупні 50 2 43 0,45
40 38 0,55
2
Середньої крупності
Дрібні 28 2 32 0,65
Супіски
40

0<IL<0,25 32 21 30 0,45
0,25<IL<0,75 24 15 26 0,55
Суглинки
0<IL<0,25 22 31 24 0,65
0,25<IL<0,5 14 23 21 0,75
0,5<IL<0,75 8 16 16 0,85
Глини
0<IL<0,25 15 41 16 0,95
0,25<IL<0,5 9 36 14 1,05

2.3 Результати моделювання НДС системи «підпірна стінка – основа»
На рис. 2.1-2.27 наведені результати деформації кінцево-елементної
сітки при різних умовах ґрунту.
Деформації кінцево-елементної сітки в умовах ґрунту – гравію та
крупнозернистого піску – наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1 – Деформації сітки скінченних елементів в пісках гравелистих та
крупних

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – піски
середньої крупності наведено на рис. 2.2.
41

Рис. 2.2 – Деформації сітки скінченних елементів в пісках середньої
крупності
Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – піски
дрібні наведено на рис. 2.3.

Рис. 2.3 – Деформації сітки скінченних елементів в пісках дрібних

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – піски
пилуваті наведено на рис. 2.4.
42

Рис. 2.4 – Деформації сітки скінченних елементів в пісках пилуватих

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – супіски,
0≤IL≤0,25 наведено на рис. 2.5.

Рис. 2.5 – Деформації сітки скінченних елементів в супісках, 0≤IL≤0,2539

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – супіски,
0,25≤IL≤0,75 наведено на рис. 2.6.

43

Рис. 2.6 – Деформації сітки скінченних елементів в супісках, 0,25≤IL≤0,75

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – суглинки,
0≤IL≤0,25 наведено на рис. 2.7.

Рис. 2.7 – Деформації сітки скінченних елементів в суглинках, 0≤IL≤0,2540

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – суглинки,
0,25≤IL≤0,5 наведено на рис. 2.8.
44

Рис. 2.8 – Деформації сітки скінченних елементів в суглинках, 0,25≤IL≤0,5

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – суглинки,
0,5≤IL≤0,75 наведено на рис. 2.9.

Рис. 2.9 – Деформації сітки скінченних елементів в суглинках, 0,5≤IL≤0,7541

Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – глини,
0≤IL≤0,25 наведено на рис. 2.10.
45

Рис. 2.10 – Деформації сітки скінченних елементів в глинах, 0≤IL≤0,25
Деформації сітки скінченних елементів в ґрунтових умовах – глини,
0,25≤IL≤0,5 наведено на рис. 2.11.

Рис. 2.11 – Деформації сітки скінченних елементів в глинах, 0,25≤IL≤0,542

46

В результаті розрахунку отримано графік залежності деформацій від
однорідних ґрунтових умов, який наведений на рис. 2.12.

Рис. 2.12 – Графік залежності деформації від характеристик ґрунтових умов

Отже, виконавши розрахунки в програмному комплексі Plaxis 2D, можна
зробити висновок, що загальні деформації в ґрунтовому масиві залежать від
типу ґрунту та його основних властивостей. У рамках розрахунку були
враховані найважливіші типи ґрунтів та проведено порівняльний аналіз
отриманих результатів. Встановлено, що деформації фундаментів прямо
пропорційно зростають від супіщаних ґрунтів до суглинистих.
На рис. 2.13-2.27 і в табл. 2.2-1.3 наведено результати розрахунку
переміщень, повних напружень, нормальних напружень σхх, σyy, σхy в основах
підпірних стінок.
Загальні переміщення у звичайній підпірній стінці кутникового типу
наведено на рисунку 2.13 та дорівнюють ε= 1,4710-3м.

47

Рис. 2.13 – Загальні переміщення в підпірній стінці кутникового типу

Загальні напруження у звичайній підпірній стінці кутникового типу
наведено на рисунку 2.14 та дорівнюють σ=44,92 кН/м2.

Рис. 2.14 – Загальні напруження в підпірній стінці кутникового типу

48

Таблиця 2.2. Порівняння роботи підпірних стінок

49

Таблиця 2.3. Порівняння роботи підпірних стінок

50

Нормальні напруження у звичайній підпірній стінці кутникового типу
наведено на рисунку 2.15 та дорівнюють σхх=34,50 кН/м2.

Рис. 2.15 – Нормальні напруження σхх в підпірній стінці кутникового типу

Нормальні напруження у звичайній підпірній стінці кутникового типу
наведено на рисунку 2.16 та дорівнюють σ =45,05 кН/м2
уу .

Рис. 2.16 – Нормальні напруження σуу в підпірній стінці кутникового типу

Нормальні напруження у звичайній підпірній стінці кутникового типу
наведено на рисунку 2.17 та дорівнюють σху=70,96 кН/м2.
51

Рис. 2.17 – Нормальні напруження σху в підпірній стінці кутникового типу

Загальні переміщення в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою наведено на рисунку 2.18 та дорівнюють
ε=1,4510-3м.

Рис. 2.18 – Загальні переміщення в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою

Загальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою наведено на рисунку 2.19 та дорівнюють
ε=1,4510-3м.
52

Рис. 2.19 – Загальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою

Нормальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою наведено на рисунку 2.20 та дорівнюють
σ=36,77 кН/м2.

Рис. 2.20 – Нормальні напруження σхх в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою

Нормальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою наведено на рисунку 2.21 та дорівнюють
σуу=36,77 кН/м2.
53

Рис. 2.21 – Нормальні напруження σуу в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою

Нормальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою наведено на рисунку 2.22 та дорівнюють
σху=21,30 кН/м2.

Рис. 2.22 – Нормальні напруження σху в підпірній стінці кутникового типу з
розвантажувальною площадкою

Загальні переміщення в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею наведено на рисунку 2.23 та дорівнюють ε=
1,2910-3м.
54

Рис. 2.23 – Загальні переміщення в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею

Загальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею наведено на рисунку 2.24 та дорівнюють σ=80,59
кН/м2.

Рис. 2.25 – Загальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею

Нормальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею наведено на рисунку 2.26 та дорівнюють σхх=18,78
кН/м2.
55

Рис. 2.26 – Нормальні напруження σхх в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею

Нормальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з профільованою
поверхнею наведено на рисунку 2.27 та дорівнюють σ =80,59 кН/м2
уу .

Рис. 2.27 – Нормальні напруження σуу в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею

Нормальні напруження в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею наведено на рисунку 2.27 та дорівнюють σху=44,29
кН/м2.
56

Рис. 2.27 – Нормальні напруження σху в підпірній стінці кутникового типу з
профільованою поверхнею

Таким чином, під час порівняльного аналізу за результатами
аналітичних розрахунків встановлено, що у звичайній підпірній стінці
кутового типу сумарні переміщення ε = 1,47 × 10-3 м, сумарні напруження σ =
44,92 кН/м2, нормальні напруження σхх =34,50 кН/м2 , нормальні напруження
σуу=45,05 кН/м2, нормальні напруження σху=70,96 кН/м2. У кутовій підпірній
стінці з розвантажувальним майданчиком сумарні переміщення ε= 1,45 10-3м,
сумарні напруження σ=36,77 кН/м2, нормальні напруження σхх=12,25 кН/м2,
нормальні напруження σуу=36,77 кН/м2, нормальні напруження σxu = 21,30
кН/м2. У кутовій підпірній стінці з профільованою поверхнею сумарні
переміщення ε= 1,29 10-3м, сумарні напруження σ=80,59 кН/м2, нормальні
напруження σхх=18,78 кН/м2, нормальні напруження σ 2
уу=80,59 кН/м ,
нормальні напруження σxu = 44,29 кН/м2.
Отже, за результатами розрахунків у програмному комплексі Plaxis 2D
кутова підпірна стінка з розвантажувальним майданчиком є найбільш
ефективною, оскільки сумарні переміщення та напруження, що виникають у
ній, менші, ніж у двох інших типах підпірних стінок.

Висновки по 2 розділу

В рамках магістерської кваліфікаційної роботи проведено порівняльний
аналіз двох видів ефективного проектування підпірних стінок з класичним
варіантом:
57

1. Площа звичайної кутової підпірної стінки – 39,3 м2, кутової підпірної
стінки з розвантажувальним майданчиком – 25,8 м2, підпірної стінки з
профільованою поверхнею – 18,24 м2.
Після порівняльного аналізу кривих напружень, що виникають у
ґрунтовому масиві, можна зробити висновок, що загальна напруга, яка
виникає в підпірних стінках, залежить від їх геометричних властивостей.
2. Після виконання розрахунків у програмному комплексі Plaxis 2D
можна зробити висновок, що загальні деформації в ґрунтовому масиві
залежать від типу ґрунту та його основних властивостей. У рамках розрахунку
були враховані найважливіші типи ґрунтів та проведено порівняльний аналіз
отриманих результатів. Встановлено, що деформації конструкцій прямо
пропорційно зростають від супіщаних ґрунтів до суглинистих.
3. Під час порівняльного аналізу за допомогою програмного
забезпечення Plaxis 2D встановлено, що при порівнянні звичайної кутової
підпірної стінки, кутової підпірної стінки з розвантажувальним майданчиком
та кутової підпірної стінки з профільованою поверхнею. Кутова підпірна
стінка з розвантажувальним майданчиком є ефективніша, в порівняні з
іншими, так як сумарні переміщення і напруги, що виникають в ній менше,
ніж в двох інших типах.
58

РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ ЩОДО
ВЛАШТУВАННЯ МОНОЛІТНОЇ ЗАЛІЗОБЕТОННОЇ ПІДПІРНОЇ
СТІНИ В ЗСУВНИХ ГРУНТОВИХ УМОВАХ
3.1 Загальні положення технологічного регламенту виконання робіт
по влаштуванню монолітної залізобетонної підпорної стінки

У технологічному регламенті наведено рекомендації щодо організації та
технології виконання робіт з армування, встановлення рамної щитової
опалубки, бетонування, витримування бетону та розпалубки монолітної
залізобетонної конструкції підпірної стіни. Наведено вказівки з техніки
безпеки та контролю якості робіт, наведено потребу в механізмах з метою
прискорення виконання робіт, зниження витрат праці, вдосконалення
організації та підвищення якості робіт.
Технологічна карта виконана відповідно до вимог ДСТУ-Н Б В.2.1-
31:2014 «Настанова з проектування підпірних стін», ДСТУ-Н Б В.2.6-203:2015
«Настанова з виконання робіт при виготовленні та монтажі будівельних
конструкцій», ДБН В.2.6-98:2009 «Бетонні та залізобетонні конструкції.
Основні положення.», ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці.
Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення».
Умови підготовки процесу.
До початку виконання робіт необхідно:
- закінчити роботи з влаштування котловану (траншеї) під конструкцію
монолітної підпірної стіни з оформленням відповідного акту;
- місця виконання робіт з влаштування монолітної залізобетонної
підпірної стіни необхідно звільнити від інвентарю, пристосувань,
будівельного матеріалу, що не використовується;
- підготувати основу, на якій виконуватимуться роботи, очистити від
сміття, льоду, снігу (в зимовий час);
- провести перевірку, підготовку та подачу до місця виконання робіт
необхідного монтажного інструменту.
Організація та технологія будівельного виробництва.
Цим технологічним регламентом передбачається наступний порядок
виконання робіт:
Підготовчі роботи:
- укриття бетонної підготовки утеплювачем (в зимовий час);
- підготовка покривного матеріалу (п/е плівка, утеплювач – у зимовий
час).
Арматурні роботи:
- заготівля арматурних стрижнів необхідної довжини;
59

- транспортування в зону укладання арматурних виробів, фіксаторів,
закладних деталей, ПХВ – трубок;
- встановлення робочого майданчика (починаючи з другого ярусу);
- встановлення вертикальних окремих арматурних стрижнів з в'язкою
стиків дротом;
- встановлення горизонтальних окремих арматурних стрижнів з в'язкою
стиків дротом;
- встановлення закладних деталей;
- встановлення фіксаторів захисного шару.
Опалубні роботи:
- розмітка основи під щити опалубки, під крок розкосів;
- обробка щитів опалубки антиагдезійним мастилом;
- транспортування опалубки у зону монтажу;
- встановлення щитів опалубки із закріпленням їх у проектному
положенні;
- вивіряння щитів опалубки стін з доведенням їх у проектне положення;
- винесення відміток верху укладання бетону;
- влаштування риштовання для знаходження людей нагорі опалубки;
- укриття армованої ділянки підпірної стіни укривним матеріалом
(брезент, полога, п/е плівка), щоб уникнути попадання снігу в конструкцію (в
зимовий час виконання робіт).
Бетонні роботи:
- прийом бетонної суміші в бункер;
- подання бетонної суміші в зону бетонування;
- укладання бетонної суміші з ущільненням глибинним вібратором;
- вирівнювання бетонної суміші за позначками-маяками;
- загладжування бетонної суміші;
- очищення приймального бункера, інструменту, оснастки від бетону.
- влаштування температурних свердловин (в зимовий час);
Догляд за бетоном:
- укриття відкритих неопалублених поверхонь підпірної стіни п/е
плівкою, брезентовими пологами;
- укриття поверх п/е плівки утеплювачем (в зимовий час) - поливання
бетону водою;
- вимірювання температури в бетоні (в зимовий час).
Розпалублення:
- зняття утеплювача (в зимовий час);
- зняття покривного матеріалу, його очищення, згортання та
складування на піддони для подальшого транспортування на нову захватку;
- демонтаж та складування елементів кріплення опалубки: замків, тяжів;
60

- демонтаж та складування щитів опалубки;
- транспортування елементів опалубки;
- очищення елементів опалубки від бетону.
Професійний склад ланки
Роботи пропонується вести послідовним методом комплексною
бригадою з 6 осіб з урахуванням суміщення наступних професій:
тесляр-бетонник - 4 розряди -2 особи (далі за текстом Б1, Б2);
теж 3 розряди – 2 особи;
(далі за текстом Б3, Б4) теж 2 розряди 2 особи;
(далі за текстом Б5, Б6) при цьому всі робітники повинні мати навички
укладання арматурних виробів і в'язки стиків арматури. Крім того, не менш як
дві особи зі складу ланки повинні бути атестованими стропальниками.
За відсутності зазначених вище спеціальностей та кваліфікації у
робітників, до початку виконання робіт необхідно провести їх навчання та
атестацію.
Склад та послідовність робіт.
Підготовчі роботи
Роботи починаються з влаштування геодезичної основи розбивки на
місцевості.
Винесення осей на територію здійснює геодезист. Закріплення вісей
проводиться за допомогою вбитих у землю маяків, див. рис. 1. Потім геодезист
передає розбивочну основу виробнику робіт, який забезпечує її безпеку.

Рис. 3.1. Влаштування геодезичної розбивочної основи:
1 – основа котловану (траншеї), 2 – маяки, 3 – осьовий дріт

На наступному етапі проводиться планування основи котловану,
виконується влаштування бетонної підготовки під підпірну стіну. Під час
виконання цих робіт, осьовий дріт забирається. Виконавець робіт стежить за
тим, щоб осьові маяки не зміщувалися.
61

Передбачається наступна організація робіт: робітник Б1 і Б2 разом із
геодезистом зайняті на влаштуванні геодезичної основи розбивки. Робочі Б3 і
Б4 виготовляють та подають відбортування для бетонної підготовки до місця
її встановлення, готують робочий інструмент та покривний матеріал. Робочі
Б5 і Б6 здійснюють планування основи та виконують встановлення
відбортування в проектне положення, див. рис. 3.2.
Бортова дошка закріплюється у проектному положенні арматурними
стрижнями, вбитими з двох боків дошки у шаховому порядку.

Рис. 3.2. Встановлення відбортування бетонної підготовки.
1 – арматурний стрижень. 2 - дошка, t = 25мм

Далі, робочі Б5 і Б6 виконують укладання бетонної суміші на основу та
загладжування її гладилками. Вкладена бетонна суміш укривається п/е
плівкою. При виконанні робіт у зимовий час поверх п/е плівки укладається
утеплювач.
Роботи з влаштування підпірної стіни розбити на 2 етапи:
- влаштування нижньої частини підпірної стіни (підошви);
- влаштування верхньої частини підпірної стіни (тіла підпірної стіни).

3.2. Влаштування нижньої частини підпірної стіни (підошви).

Арматурні роботи.
До початку виконання робіт необхідно закінчити роботи з влаштування
бетонної підготовки під підпірну стіну з оформленням відповідного акту.
Армування підошви підпірної стіни проводити згідно з робочими
кресленнями окремими стрижнями, плоскими або просторовими каркасами.
Арматуру до місця укладання подавати краном. До укладання арматури робочі
62

Б1, Б2, Б3 та Б4 за допомогою рулетки та маркера виробляють розбивочну
основу під арматурну сітку.
Армування підошви починається із укладання горизонтальної
арматурної нижньої сітки, див. рис. 3.3.

Рис. 3.3. Укладання нижньої сітки горизонтальних арматурних стрижнів.
Спочатку укладають арматурні стрижні в поздовжньому, потім у
поперечному напрямку. Перетин арматурних стрижнів фіксуються заздалегідь
підготовленими відрізками в'язального дроту і в'язального гака. Для
виконання цієї операції в'язальний дріт у вигляді петлі протягується під
перетином арматурних стрижнів, і вільні закінчення дроту скручуються
обертальним рухом гака в’язального до моменту жорсткої фіксації стрижнів у
вузлі, див. рис. 3.4.
Після закінчення укладання стрижнів робочі Б5 та Б6 виконують
влаштування захисного шару, встановлюючи під арматурні стрижні зв'язаної
нижньої сітки фіксатори арматури, див. рис. 3.5. Крок фіксаторів захисного
шару повинен забезпечувати проектне положення арматури та призначатися
залежно від діаметра: - Ø8 – 0,5м; - Ø 10 - 0,6 м; - Ø 12 - 0,8 м; - Ø 14 - 0,8 м; -
Ø 16 – 1,0м.

Рис. 3.4. Схема фіксації арматурних стрижнів в'язальним дротом:
а) просмикування дроту під вузлом; б) вирівнювання кінців дроту;
в) скручування кінців дроту в'язальним гаком; г) зафіксований вузол:
63

1 – арматурний стрижень; 2 – в'язальний дріт; 3 – в'язальний гак

Рис. 3.5. Встановлення фіксаторів арматури:
1-подовжній стрижень; 2 – поперечний стрижень; 3 – в'язальний дріт; 4
– фіксатор; 5 – горизонтальна гідроізоляція

Як фіксатори захисного шару рекомендується застосовувати: - бетонні
кубики М200 (див. рис. 3.6.1); - пластикові фіксатори (див. рис. 3.6.2).

Рис. 3.6.1 Бетонні фіксатори: Рис. 3.6.2 Пластикові фіксатори
1 – вуса для кріплення до арматури;
2 – бетонний кубик

На наступному етапі проводять установку гнутих вертикальних
стрижнів арматури стіни та їх закріплення зі стрижнями покладеної
арматурної сітки, див. рис. 3.7.

Рис. 3.7. Встановлення вертикальних арматурних стрижів.
1 – нижня сітка армування, 2 – гнуті вертикальні арматурні стежки.
64

Після закінчення армування нижньої частини підпірної стінки (підошви)
робітники Б1 – Б6 приступають до встановлення опалубки.
Опалубні роботи
До початку виконання робіт необхідно закінчити арматурні роботи,
очистити основу, на яку встановлюватимуться елементи опалубки від сміття,
льоду, снігу (в зимовий час).
Як опалубка використовують інвентарні рамні щити для вертикальних
конструкцій, так і щити виготовлені на будівельному майданчику (водостійка
фанера, елементи жорсткості із строгої дошки 50х100, див. рис. 3.8. Розміри
щита опалубки приймаються, виходячи з габаритів нижньої частини підпірної
стіни за проектом. Щити опалубки виготовляють робітники Б3, Б4, Б5, Б6.

Рис. 3.8. Щит опалубки:
1-палуба з водостійкої фанери; 2 – несучі елементи щита із дошки; 3 – отвори
для встановлення тяжів

До початку установки щитів опалубки, згідно з опалубним кресленням
необхідно зробити винос габаритів конструкції нижньої частини підпірної
стіни, див. рис. 3.9. Робочі Б1 і Б2 наносяться маркером або фарбою на бетонну
основу мітки габаритів конструкції.

Рис. 3.9. Винос габаритів конструкції нижньої частини підпірної стіни

У цей час робітники Б5 та Б6 виконують нанесення антиагдезійного
мастила на щити опалубки. Як антиадгезійне мастило рекомендується
65

використовувати: бетрол, емульсол, аденол. Антиадгезійне мастило на
поверхню щитів опалубки наносять за допомогою розпилювача або методом
фарбування пензлем або валиком. Потім вони здійснюють транспортування
елементів опалубки у контейнерах та щитів опалубки до місця її встановлення
за допомогою крана. Щити опалубки подаються краном за допомогою
спеціальних захватів для щитової опалубки. Робочі Б1, Б2, Б3, Б4 проводять
установку збирання опалубки за проектом.
Для забезпечення стійкості опалубки та сприйняття їй горизонтальних
навантажень виконується анкерування по низу змонтованих щитів, див. рис.
3.11 та їх розкріплення по верхньому поясі за допомогою тяжів, захищених
ПВХ трубкою з конусами, див. рис. 3.12.
Робочий Б1 просвердлює в бетонній основі отвір під анкер і забиває туди
анкер (як анкер може служити арматурний стрижень Ø 12мм довжиною 250-
300мм.
Якщо ширина нижньої частини підпірної стіни перевищує довжину
стяжного стрижня, то для розкріплення щитів опалубки по верхньому поясу
використовуються тяжи, виготовлені з арматурних стрижнів необхідної
довжини, див. рис. 3.13. Для фіксації стягнутих щитів замість гайки до тяжу
приварюється арматурний стрижень (L=100-150мм).
Після встановлення кутових та крайніх щитів опалубки проводиться
установка рядових прямолінійних щитів та їх закріплення за допомогою
замків, див. рис. 3.14.

Рис. 3.11. Анкерування щитів опалубки:
1 - анкер (арматура Ø12, L = 250-300мм); 2 - тяж.

66

Рис. 3.12. Елементи анкерування стінової опалубки:
1 – стяжний стрижень (тяж); 2 – трубка ПВХ з конусами; 3 – гайка з
розширеною платформою.

На заключному етапі опалубних робіт виконується вивіряння щитів
опалубки та розкріплення їх у проектному положенні за допомогою розкосів.
Як розкоси можна використовувати як інвентарні опалубні розкоси так і ті, що
виготовлені на будмайданчику з бруса 50х100мм, розпертих у схил котловану,
див. рис. 3.15.

Рис. 3.13. Розкріплення щитів опалубки арматурними стрижнями:
1 - анкер (арматура Ø12, L = 250-300мм); 2 – тяж (арматура Ø 12),
3 – арматурний стрижень (L=100-150мм), що приварюється до тяжу замість
гайки.
67

Рис. 3.14. З'єднання щитів за допомогою замків опалубки.
1 – крайній щит, 2 – прямолінійний щит, 3 – сполучний інвентарний замок.

Рис. 3.15. Розкріплення щитів опалубки розкосами
1 - розкоси (брус 50х100), упор (куточок 50х50).

Потім робочі Б1 і Б2 виносять висотні відмітки верхньої грані
бетонованої конструкції нижньої частини підпірної стіни при укладанні
бетону. Для цього, на поверхні фанери опалубки за допомогою крейди або
маркера виконуються мітки рівня бетонованої конструкції, так само
рекомендується проводити закріплення відміток за допомогою цвяхів, що
забиті недокінця у палубу фанери, розташованих з кроком близько одного
метра.
Укладання та ущільнення бетону
До початку виконання бетонних робіт необхідно:
- закінчити роботи зі встановлення арматури, арматура має бути
жорстко закріплена для забезпечення її проектного положення в процесі
бетонування;
68

- засвідчити роботи зі встановлення опалубки та арматури з
оформленням відповідних актів на приховані роботи;
- закінчити роботи зі встановлення опалубки стін нижньої частини
підпірної стіни.
Подачу бетонної суміші в зону укладання здійснювати:
- бетононасосом;
- за системою кран-баддя;
- безпосередньо із транспортного засобу по лотках.
Бетонну суміш порційно подавати до місця укладання. Залежно від виду
укладання робочий Б1 здійснює безперервне бетонування на всю висоту
конструкції нижньої частини підпірної стіни, див. рис. 16. Для забезпечення
однорідності бетонної суміші висота вільного скидання бетонної суміші не
повинна перевищувати значень, зазначених у табл. 2 СНиП 3.03.01-87 та не
вище 1 м від верхнього краю опалубки або поверхні на яку кладеться бетон,
згідно з п. 7.3.5 СНиП 12-04-2002.
Рис. 3.16. Укладання бетонної суміші в конструкцію методом «кран-баддя»

Таблиця 3.1. Технологічні параметри щодо вкладання бетону при бетонування
підпорної стінки
Контроль (спосіб,
Значення
Параметр обсяг, тип
параметра
реєстрації)
1. Висота вільного скидання бетонної

суміші в опалубку конструкцій:
- колони 5,0 Вимірювання, 2
-плити 1,0 рази за зміну
-стіни 4,5
- неармовані конструкції 6,0
69

- слабо укріплені підземні споруди в
4,5
сухих і згуртованих ґрунтах
- щільно укріплені 3,0
2. Товщина шарів бетонної суміші, що

укладається:
- при герметизації суміші важкими На 5-10 см менше
підвісними вертикально довжини робочої
розташованими вібраторами частини вібратора
Чи не більше
- при герметизації суміші підвісними вертикальної
вібраторами, розташованими під проекції довжини
кутом до вертикалі (до 300) робочої частини
вібратора Вимірювання - 2
Не більше 1,25 рази на зміну,
- при герметизації суміші ручними
довжини робочої журнал робіт
глибокими вібраторами
частини вібратора
- при герметизації суміші
поверхневими вібраторами в не більше, см.:
конструкціях:
а) неармовані 40
б) з одинарною арматурою 25
в) з подвійною арматурою 12

Висота шару, що укладається, не повинна перевищувати 500 мм.
Робочий Б2 ущільнює свіжоукладений бетон за допомогою глибинних
вібраторів, див. рис 3.17. При ущільненні свіжоукладеного шару бетону
булова вібратора повинна занурюватися в бетон, що раніше покладений, на
150-200мм. Укладання наступного шару проводити на бетон, що не схопився.
Рис. 3.17. Ущільнення бетонної суміші глибинним вібратором.
1 - вібратор глибинний, 2 - укладена бетонна суміш.

70

Для ущільнення бетону рекомендується використовувати вібратори ІВ-
116 А, ІВ-117, продуктивністю 9-20 м3 та 4-9м3 відповідно.
Крок перестановки вібратора приймаємо 300 мм. Сигналом про
закінчення ущільнення служить те, що під дією вібрації припинилося
осадження бетонної суміші і з неї перестали виділятися бульбашки повітря.
Далі робочий Б3 здійснює вирівнювання бетонної суміші за відмітками-
маяками за допомогою прасування і робить укриття неопалубленої поверхні
п/е плівкою, а в зимовий час робить утеплення поверх п/е плівки утепленими
шарами (тирсою, етафомом) і влаштовує температурні свердловини.

Рис. 3.18. Схема влаштування температурних свердловин: 1 – бетон
конструкції; 2 – труба ПВХ Ø25мм; 3 – мастило; 4 – заглушка

При виконанні робіт з влаштування конструкції підпірної стіни в
зимовий час витримування бетонної суміші здійснюється методом «термос».
При утворенні технологічних швів слід виконувати такі рекомендації:
площина технологічних швів має бути перпендикулярна до напрямку довжини
сторони стрічкового фундаменту; площина технологічного шва має бути
вертикальною; для запобігання витіканню бетону з технологічного шва
рекомендується під арматурну сітку в площині шва кріпити дерев'яну дошку,
товщина її повинна відповідати товщині захисного шару, площина шва вище
арматурної сітки заглушити дерев'яним щитом, з отворами куди будуть
поміщені арматура або сітка рабиця з розміром осередок 25х25 мм.
Перед продовженням бетонування (після технологічної перерви)
необхідно видалити дерев'яний щит і дошку з площини шва, очистити
поверхню шва від цементного молочка металевою щіткою і знепилити
поверхню стисненим повітрям.
Догляд за бетоном
Виконання робіт у літніх умовах.
71

У початковий період твердіння бетон необхідно захищати від попадання
атмосферних опадів або втрат вологи (укривати вологоємним матеріалом), у
подальшому підтримувати температурно-вологий режим зі створенням умов,
що забезпечують наростання його міцності (зволоження або полив). Потреба
у поливі визначається візуально, під час огляду стану бетону.
При виконанні робіт понад 250С:
Догляд за свіжовкладеним бетоном слід починати відразу після
закінчення укладання бетонної суміші та здійснювати до досягнення, як
правило, 70% проектної міцності, а при відповідному обґрунтуванні – 50%.
При досягненні бетоном міцності 0,5 МПа наступний догляд за ним
повинен полягати у забезпеченні вологого стану поверхні шляхом
влаштування вологоємного покриття та його зволоження, витримування
відкритих поверхонь бетону під шаром води, безперервного розпилення
вологи над поверхнею конструкцій. При цьому періодичний полив водою
відкритих поверхонь бетонних і залізобетонних конструкцій, не допускається.
При виконанні робіт при негативних температурах:
- Неопалублені поверхні конструкцій слід вкривати паро-
теплоізоляційними матеріалами безпосередньо після закінчення бетонування
(п/е плівка + брезентові пологи (етафом, тирса)).
- Випуски арматури забетонованих конструкцій повинні бути укриті або
утеплені на висоту (довжину) не менше ніж 0,5 м.
- Вибір способу витримування бетону при зимовому бетонуванні
монолітних конструкцій нижньої частини підпірної стіни слід проводити
відповідно до таблиці.
- Контроль міцності бетону слід здійснювати, як правило,
випробуванням зразків, виготовлених біля місця укладання бетонної суміші.
Зразки, що зберігаються на морозі, перед випробуванням слід витримувати 2-
4 години при температурі 15-20°С. Допускається контроль міцності робити за
температурою бетону в процесі його витримування.
Заходи щодо догляду за бетоном, порядок та строки їх проведення,
контроль за їх виконанням та строки розпалубки конструкцій повинні
встановлюватися ПВР.
Рух людей по забетонованими конструкціями та встановлення опалубки
вищерозміщених конструкцій допускається після досягнення бетоном
міцності не менше 1,5 МПа.

72

Табл. 3.2. Вибір способу витримування бетону при зимовому бетонуванні
монолітних конструкцій
Мінімальна
Тип конструкцій температура Спосіб бетонування
повітря, С, до

15 Термос
Масивні бетонні і Термос із застосуванням
залізобетонні фундаменти, 25 прискорювачів твердіння
блоки та бетону.
плити з поверхневим 15 Термос із застосуванням
модулем до 3 протиморозних добавок
Термос, в тому числі з
застосування антифризу
25 добавки та прискорювачі
Фундаменти для твердіння
будівельних конструкцій і 40 Попередній підігрів бетонної
обладнання, масивні стіни і суміші.
з поверхневим модулем 3-6 Опалення в опалювальній
опалубці.

Периферійний електричний
обігрів

Розпалубка конструкції
Рішення про розпалубку конструкції приймається виконавцем робіт на
підставі укладання будівельної лабораторії щодо міцності бетону конструкції.
Висновок дається за результатами випробування контрольних зразків кубів,
що зберігаються в природних і нормальних умовах, а також результатів
випробування міцності бетону методами неруйнівного контролю, наприклад,
приладом ІПС-МГ-4 в спеціально вирівняних ділянках на верхній грані
фундаменту.
До демонтажу несучих елементів опалубки проводиться зняття
елементів кріплення та їх очищення, після чого їх згортають та складують на
піддони для подальшого транспортування на нову захватку.
На наступному етапі проводять розпір, тяжів та демонтаж щитів
опалубки, їх очищення, складування та транспортування на наступну захватку
(ярус).
Після влаштування нижньої частини підпірної стіни робітники Б1 – Б6
приступають до влаштування верхньої частини підпірної стіни (тіла).

73

3.3 Влаштування верхньої частини підпірної стіни (тіла підпірної
стіни).
До початку виконання робіт необхідно:
- закінчити влаштування нижньої частини підпірної стіни;
- підготувати та розмістити в зоні робіт необхідне оснащення та
інструмент (робочі Б3 та Б4);
- очистити металевою щіткою бетон у місцях арматурних випусків від
цементного молока (робочі Б1- Б4);
- очистити металевою щіткою випуску арматури від цементного молока
та іржі (робочі Б1 – Б4).
- на приоб'єктному складі підготувати арматурні вироби та подати їх
краном до місця виконання робіт (робітники Б5 та Б6).
Арматурні роботи.
Армування підпірної стіни проводити згідно з робочими кресленнями
окремими стрижнями або плоскими каркасами. Армування проводиться з
нижньої частини підпірної стіни або інвентарних робочих риштовання.
Роботи з армування підпірної стіни виконують робочі Б1, Б2, Б3, Б4 та
Б5.
Армування підпірної стіни починається з установки вертикальних
стрижнів та прив'язкою їх до арматурних випусків з нижньої частини підпірної
стіни із збереженням величини нахльосту, див. рис. 3.19.

Рис. 3.19. Армування верхньої частини підпірної стінки вертикальними
окремими стрижнями. 1 – готова нижня частина підпірної стіни; 2 – арматурні
випуски з нижньої частини підпірної стіни; 3 – арматурні стрижні.

В'язка арматурних стрижнів здійснюється за допомогою заздалегідь
підготовлених відрізків в'язального дроту та в'язального гака, див. рис. 3.20.
74

Рис. 3.20 Схема фіксації вертикальних арматурних стрижнів в'язальним
дротом.
А) – проведення дроту за арматурними стрижнями; Б) – вирівнювання кінців
дроту; В) – скручування кінців дроту в'язальним гаком; Г) – зафіксований
вузол. 1 – арматурний стрижень, 2 – в'язальний дріт, 3 – в'язальний гак.
На наступному етапі робітники Б1 – Б4 виконують кріплення
горизонтальних арматурних стрижнів, встановлення закладних деталей згідно
з робочим проектом, див. рис. 3. 21.

Рис. 3.21. Армування верхньої частини підпірної стінки
горизонтальними окремими стрижнями.
1 – готова нижня частина підпірної стіни; 2 – вертикальні арматури стрижні;
3 – горизонтальні арматурні стрижні; 4 - інвентарні риштовання.

Рис. 3.22. Схема фіксації арматурних стрижнів в'язальним дротом:
75

а) просмикування дроту за вузлом; б) вирівнювання кінців дроту; в)
скручування кінців дроту в'язальним гаком; г) зафіксований вузол: 1 –
арматурний стрижень
На завершальному етапі арматурних робіт робітники Б1 та Б2 виконують
пристрій захисного шару, встановлюючи на арматурні стрижні фіксатори
арматури, див. рис. 3.23.

Рис. 3.23. Фіксатори захисного шару.

Крок фіксаторів захисного шару повинен забезпечувати проектне
положення арматури та призначатися залежно від діаметра: - Ø8 – 0,5м; - Ø10
- 0,6 м; - Ø12 - 0,8 м; - Ø 14 - 0,8 м; - Ø 16 – 1,0м.

Опалубочні роботи.
Потрібно - очистити основу, на яку встановлюватимуться елементи
опалубки від сміття, льоду, снігу.
Як опалубку пропонується використовувати рамно – щитову інвентарну
опалубку для влаштування вертикальних монолітних залізобетонних
конструкцій.
Роботи з монтажу опалубки починаються з розмітки основи під щити
опалубки. Для цього за допомогою теодоліту проводиться винесення
геодезичних осей. За допомогою рулетки та фарби, згідно з опалубним
кресленням, наносяться ризики країв опалубних щитів. Нанесення рисок
здійснює двоє робочих Б1 та Б2.
У цей час робітники Б3, Б4 виконують нанесення антиагдезійного
мастила на щити опалубки на складі. Як антиадгезійне мастило
рекомендується використовувати: бетрол, емульсол, аденол. Антиадгезійне
мастило на поверхню щитів опалубки наносять за допомогою розпилювача або
методом фарбування пензлем або валиком.
Щити опалубки подаються краном за допомогою спеціальних захватів
для щитової опалубки. Роботи з укрупнювального складання опалубки
контуру починаються з установки кутових щитів та крайніх щитів, див. рис.
3.24.
76

Рис. 3.24. Встановлення кутових та крайніх щитів опалубки.
1 – крайній щит, 2 – кутовий щит.

Робочий Б6 приймає поданий машиністом крана строп із спеціальними
інвентарними захопленнями, закріплює його гаки за металеву раму щита
опалубки, відходить від нього на 4 – 5м і подає команду машиністу крана на
попередню натяжку. Машиніст крана піднімає щит опалубки на висоту 15-
20см. Переконавшись у надійності стропування, робочий Б6 дає сигнал на
подачу щита опалубки до місця встановлення.
Щити опалубки до місця встановлення можна подавати як поелементно,
так і укрупненими блоками, див. рис. 3.25.

Рис. 3.25. Подача щитів опалубки поелементно та укрупненим блоком.

Машиніст крана по команді робітника Б1 подає щит опалубки до місця
встановлення.
77

Робочі Б1 та Б2 приймають щит і опускають його на підготовлену
основу.
За допомогою інвентарних розкосів, що прикріплюються до щитів
опалубки та нижньої частини підпірної стіни, робочі Б1 і Б2 вивіряють щити
опалубки в проектне положення, див. рис. 3.26. Вертикальність перевіряють за
допомогою теодоліту або рівня h=2,0м. Далі проводиться установка рядових
прямолінійних щитів та їх закріплення за допомогою випрямляючих замків, а
також рихтуючих розкосів.

Рис. 3.26 Вивірка та закріплення щитів у проектному положенні за
допомогою розкосів.
1 – інвентарний розкіс; 2 – випрямляючий замок.

Монтаж протилежних щитів опалубки починається також з кутового або
крайнього елемента. Кріплення до протилежного щита здійснюється за
допомогою тяжів, захищених трубкою ПХВ з конусами, а кріплення щитів між
собою здійснюється за допомогою замків, що випрямляють, див. рис. 3.14.
На заключному етапі опалубних робіт робітники Б1 і Б2 встановлюють
інвентарні риштовання для знаходження людей на верху опалубки, див. рис.
3.27а, б.
Кронштейни риштовання встановлюються по периметру опалубки, що
влаштовується, з кроком - 1,0-15 м. До кронштейнів риштовання кріпиться
робочий настил з дошки t=50мм.
Потім проводиться винос і закріплення висотних відміток верхньої грані
стіни, що бетонується при укладанні бетону.
Для цього, на поверхні фанери опалубки за допомогою крейди або
маркера виконуються мітки рівня стіни, що бетонується, так само
рекомендується проводити закріплення відміток за допомогою цвяхів, що
забиті недокінця в палубу фанери, розташованих з кроком близько одного
метра.
78

Рис. 3.27а. Встановлення Рис. 3.27б. Установка інвентарних
інвентарних риштовання риштовання на кутові щити.

Укладання та ущільнення бетону
До початку виконання бетонних робіт необхідно:
- закінчити роботи зі встановлення арматури, арматура повинна бути
жорстко закріплена для забезпечення її проектного положення в процесі
бетонування;
- засвідчити роботи зі встановлення арматури стін з оформленням
відповідного акта;
- закінчити роботи зі встановлення опалубки підпірної стіни. Подачу
бетонної суміші в зону укладання здійснювати:
- бетононасосом;
- за системою «кран-бадья».
Укладання бетонної суміші за допомогою бетононасосом
При використанні бетононасосу прийом бетонної суміші здійснюється в
приймальний бункер бетононасосу безпосередньо з транспортного засобу
автобетонозмішувача.
Бетонна суміш порційно подається бетонозмішувальною стрілою до
місця укладання, де за допомогою гнучкого наконечника здійснюється її
укладання в стінову опалубку, див. рис. 3.26 та пошарове ущільнення за
допомогою глибинних вібраторів.
Бетонування підпірної стінки проводити безперервно на всю висоту
щита опалубки.
Товщина шару, що укладається, не повинна перевищувати 500 мм.
Укладання наступного шару проводити на бетон, що не схопився.
79

При виконанні робіт машиніст бетононасосної установки та робочий П6
здійснюють огляд та регулювання бетонозмішувальної установки, подачу
бетонної суміші до місця її розподілу в конструкції, спостереження за роботою
установки та ліквідацію пробок у приймальному бункері.
Робочі Б1 і Б2 виконують укладання бетонної суміші в конструкцію,
керуючи гнучким наконечником стріли бетононасоса в міру заповнення об'єму
конструкції стіни, див. рис. 3.28.

Рис. 3.28. Укладання бетонної суміші в конструкцію автобетононасосом
1 - шланг бетоновода, 2 - бетонна суміш, що укладається.

Укладання бетонної суміші за допомогою системи «кран-баддя».
При укладання бетонної суміші за допомогою системи «кран-баддя»,
робочий Б6 робить укладання бетонної суміші в бункер, потім робить його
стропування і подачу до місця виконання робіт.
Робочий Б1, перебуваючи на робочих риштованнях, приймає бункер з
бетонною сумішшю і виконує укладання бетонної суміші в конструкцію стіни,
керуючи переміщенням бункера в міру заповнення об'єму конструкції стіни,
див. рис. 3.29.
Робочий Б3 здійснює пошарове ущільнення бетонної суміші за
допомогою глибинного вібратора, див. рис. 3.30. Робочі Б4 і Б5 здійснюють
вирівнювання бетонної суміші за відмітками-маяками гладилками і
виробляють укриття неопалубленої поверхні п/е плівкою, а в зимовий час
поверх п/е плівки роблять укриття утепленими пологами (тирсою, етафомом)
і влаштовують температурні свердловини. (див. рис. 3.19).
80

Рис. 3. 29. Укладання бетонної суміші в конструкцію за системою «кран-
баддя».
1 - бункер з бетонною сумішшю, 2 - бетонна суміш, що укладається.

При виконанні робіт з влаштування конструкції підпірної стіни в
зимовий час витримування бетонної суміші здійснюється методом «термос»
(див. технологічну карту на зведення монолітних конструкцій у зимових
умовах).

Рис. 3.30. Ущільнення бетонної суміші глибинним вібратором.
1 - шар бетонної суміші, що укладається, 2 - раніше укладений шар
бетонної суміші, 3 - глибинний вібратор, 4 - величина шару бетонної суміші,
що укладається.

Догляд за бетоном Виконання робіт у літніх умовах.
У початковий період твердіння бетон необхідно захищати від попадання
атмосферних опадів або втрат вологи (укривати вологоємним матеріалом, п/е
81

плівкою), у подальшому підтримувати температурно-вологісний режим із
створенням умов, що забезпечують наростання його міцності (зволоження або
полив). Потреба у поливі визначається візуально, під час огляду стану бетону.
При виконанні робіт понад 250С:
Догляд за свіжоукладеним бетоном слід починати відразу після
закінчення укладання бетонної суміші та здійснювати до досягнення, як
правило, 70% проектної міцності, а при відповідному обґрунтуванні – 50%.
При виконанні робіт при негативних температурах:
- Неопалублені поверхні конструкцій слід вкривати паро- та
теплоізоляційними матеріалами безпосередньо після закінчення бетонування
(п/е плівка + брезентові пологи (етафом, тирса)).
- Випуски арматури забетонованих конструкцій повинні бути укриті або
утеплені на висоту (довжину) не менше ніж 0,5 м.
- Контроль міцності бетону слід здійснювати, як правило,
випробуванням зразків, виготовлених біля місця укладання бетонної суміші.
Зразки, що зберігаються на морозі, перед випробуванням слід витримувати 2-
4 години при температурі 15-20°С.
Допускається контроль міцності робити за температурою бетону в
процесі його витримування.
Заходи щодо догляду за бетоном, порядок та строки їх проведення,
контроль за їх виконанням та строки розпалубки конструкцій повинні
встановлюватися ПВР.
Рух людей за забетонованими конструкціями та встановлення опалубки
вищележачих конструкцій допускається після досягнення бетоном міцності не
менше 1,5 МПа.
При висоті конструкції верхньої частини підпірної стіни більше 3,0 (3,3)
м, роботи з її устрою необхідно виконувати кілька етапів (ярусів). Висота
ярусу має перевищувати висоти щита стінової опалубки – 3,0-3,3м.

3.4. Влаштування верхньої частини підпірної стіни висотою понад 3,0
(3,3) метри.

Влаштування другого ярусу і вище.
При влаштуванні другого ярусу верхньої частини підпірної стіни і вище,
роботи з армування, встановлення опалубки, бетонування проводити такими
способами:
1. До демонтажу стінової опалубки першого (нижнього) ярусу,
перебуваючи на інвентарних кронштейнах, див. рис. 3.31, 3.32.
2. Після зворотного засипання першого (нижчого) ярусу, перебуваючи
на підставі ґрунту зворотного засипання та влаштуванні робочого настилу,
82

див. рис. 3.33-37. Даний метод полягає в тому, що всі роботи з влаштування
другого (та інших вищих) ярусів ведуться до демонтажу опалубки першого
(нижчого) ярусу. Армування та встановлення щитів опалубки в проектне
положення проводиться з інвентарних кронштейнів, закріплених на щити
опалубки першого (нижнього ярусу).
Арматурні роботи.
До початку виконання робіт необхідно:
- закінчити влаштування першої (нижчого) підпірної стіни;
- підготувати та розмістити в зоні робіт необхідне оснащення та
інструмент (робітники Б3 та Б4);
- очистити металевою щіткою бетон у місцях арматурних випусків від
цементного молока (робочі Б1-Б4);
- очистити металевою щіткою випуску арматури від цементного молока
та іржі (робочі Б1 – Б4);
- на приоб'єктному складі підготувати арматурні вироби та подати їх
краном до місця виконання робіт (робітники Б5 та Б6).
Послідовність робіт з армування другого (вищого ярусу) аналогічна
роботам з армування першого (нижнього ярусу), див. рис. 3.31.

Рис. 3.31. Армування другого (вищого) ярусу підпірної стіни

83

Опалубні роботи.
До початку виконання робіт необхідно:
- закінчити арматурні роботи;
- очистити основу (раму опалубки нижчого ярусу), на яку
встановлюватимуться елементи опалубки від напливів бетону, льоду (в
зимовий час).
Послідовність робіт із встановлення опалубки другого (вищого ярусу)
аналогічна роботам із встановлення опалубки першого (нижнього ярусу).
Вивіряння та закріплення щитів опалубки в проектному положенні
проводити інвентарними дворівневими розкосами (до 6,0 м).

Рис. 3.32 Встановлення опалубки другого (високого ярусу):
1 – нижній ярус, 2 – ярус вище, 3 – замок.

Щити опалубки другого ярусу встановлювати укрупненими блоками із
закріпленими на них кронштейнами.
Укладання бетону. Витримка бетону.
До початку виконання бетонних робіт необхідно:
- закінчити роботи зі встановлення арматури, арматура повинна бути
жорстко закріплена для забезпечення її проектного положення в процесі
бетонування;
- засвідчити роботи зі встановлення опалубки та арматури стін з
оформленням відповідного акту.
Послідовність робіт з бетонування та витримування бетону конструкції
другого (вищого ярусу) аналогічна роботам з бетонування та витримування
бетону конструкції першого (нижнього ярусу).
Демонтаж опалубки проводиться у зворотному порядку.
84

Після зворотного засипання першого (нижчого) ярусу та влаштування
робочого настилу.
Даний метод полягає в тому, що всі роботи з влаштування другого
(вищого) ярусу ведуться після закінчення всіх робіт з влаштування першого
(нижчого) ярусу, здачі його за актом і зворотного засипання грунту за
проектом. Армування та встановлення щитів опалубки в проектне положення
проводиться з основи ґрунту засипки та робочого настилу зі зворотного боку
підпірної стіни.
Арматурні роботи.
До початку виконання робіт необхідно:
- закінчити влаштування першого (нижчого) підпірної стіни і здати її за
актом;
- зробити зворотне засипання ґрунту за проектом з оформленням
відповідного акта;
- ущільнити основу на якому будуть проводитися роботи зі встановлення
щитів опалубки другого ярусу;
- підготувати та розмістити в зоні робіт необхідне оснащення та
інструмент (робочі Б3 та Б4);
- очистити металевою щіткою бетон у місцях арматурних випусків від
цементного молока (робочі Б1-Б4);
- очистити металевою щіткою випуску арматури від цементного молока
та іржі (робочі Б1 – Б4).
При армуванні другого (вищого) ярусу підпірної стіни з ґрунту основи,
для безпечного виконання робіт, робітникам необхідно прикріплювати себе
монтажним поясом до сталевого каната, закріпленого за петлі плити.
Послідовність робіт з армування другого (вищого ярусу) аналогічна
роботам з армування першого (нижнього ярусу), див. рис. 3.33.
Опалубні роботи
До початку виконання робіт необхідно:
- закінчити арматурні роботи;
- прочистити верхні отвори після тяжів для скріплення щитів стінової
опалубки після її демонтажу, див. рис. 3.34, у стіні першого (нижчого) ярусу
від напливів бетону, льоду (в зимовий час);
- підготувати необхідне оснащення, інструмент;
- встановити інвентарні риштовання для приймання та кріплення щитів
опалубки з боку, де зворотне засипання не проводилося;
- підготувати елементи опалубки.

85

Рис. 3.33. Армування другого (вищерозміщеного) ярусу підпірної стіни:
1 - плита ПТП 6х1, 5м; 2 – сталевий трос 10,5 мм для кріплення до нього
монтажного пояса; 3 – затискачі ЗК-13 – 3шт з кожного боку; 4 – підпірна
стіна.

Рис. 3.34. Верхні отвори, що залишилися після тяжів для скріплення щитів
стінової опалубки після її демонтажу:
1 – отвори від тяжів; 2 – міжопалубний шов; 3 – нижчий ярус підпірної стіни.

Роботи зі встановлення опалубки другого ярусу підпірної стіни
проводити в наступній технологічній послідовності:
86

1. Установку щитів опалубки слід розпочинати з боку засипаного ґрунту
з кутових або крайніх щитів. До початку монтажу щитів опалубки робочий Б6
на складі закріплює на них кронштейни та підкоси;
2. Щити опалубки подавати до місця їх встановлення краном
поелементно за допомогою спеціальних захватів. Робочі Б1 і Б2 приймають
щит з відривом 5-10 см від отворів у стіні, що залишилися після тяжів, і
орієнтують їх у місце установки в такий спосіб, щоб нижні отвори на щиті
збіглися з верхніми отворами на стіні.
3. Робочий Б3 просовує через отвори щита та стіни стяжний болт, див.
рис. 3.35.
4. У цей час робочий Б4 прикріплює анкерами (арматурними стрижнями
Ø12, L=300мм) підкоси щита до плити ПТП, покладеної при армуванні
підпірної стіни і проводить попереднє вивіряння щита в проектне положення,
див. рис. 3.36. Анкери (арматурні стрижні) забурюються в тіло плити на
глибину 150-200мм.
5. Після закріплення щита в положенні, близькому до проектного,
робочий Б1 дає сигнал машиністу крана на ослаблення стропів і
розстропування щита.
6. Далі до встановленого з боку засипаного ґрунту щита кріпиться
протилежний щит з боку, де зворотне засипання не проводилося. До
встановлення щитів на них мають бути навішані кронштейни.
7. Установку щитів виробляють робочі Б1-Б4 з інвентарних
риштовання.
8. Установку верхніх стяжних болтів проводити з кронштейнів,
закріплених до щита.
9. Після встановлення та закріплення щитів опалубки, робітники Б1, Б2
Б3 та Б4 виробляють їх остаточну вивірку та закріплення в проектному
положенні. Вертикальність перевіряють за допомогою теодоліту або рівня
h=2,0м.

Рис. 3.35. Орієнтація щита стінової опалубки дома установки.
1 – верхній отвір у стіні, 2 – нижній отвір у щиті, 3 – стяжний болт, 4 – підпірна
стіна, 5 – щит опалубки.
87

Рис. 3.36. Встановлення щитів опалубки з боку зворотного засипання:
1 – плита ПТП, 2 – розкоси, 3 – стяжні болти, 4 – щити опалубки.

Протилежні щити опалубки кріпляться між собою за допомогою
стяжних болтів, див. рис 3.37. Сусідні щити опалубки скріплюються замками,
що випрямляють.
Укладання бетону. Витримка бетону.
До початку виконання бетонних робіт необхідно:
- закінчити роботи зі встановлення арматури, арматура повинна бути
жорстко закріплена для забезпечення її проектного положення в процесі
бетонування;
- засвідчити роботи зі встановлення опалубки та арматури стін з
оформленням відповідного акту.
Послідовність робіт з бетонування та витримування бетону конструкції
другого (вищого ярусу) аналогічна роботам з бетонування та витримування
бетону конструкції першого (нижнього ярусу).
Демонтаж опалубки проводиться у зворотному порядку.

88

Рис. 3.37. Установка щитів опалубки з боку, де зворотне засипання не
проводилося:
1 – інвентарні підмостки, 2 – щит опалубки, 3 – кронштейн, 4 – підкіс

89

Потреба в ресурсах

Таблиця 3.3. Таблиця машин та механізмів при влаштуванні залізобетонних
підпорних стін
№ Назва машин і
Назва операції Працівник
п/п. механізмів
Геодезичні розбивочні геодезичне
1 Геодезист
роботи обладнання
Розробка ґрунту в
екскаватор HITACHI
котлованах та
оператори ZX-240,
2 транспортування до
верстатів, водії автосамоскиди
(місця тимчасового
VOLVO - A35D
зберігання)1 км
Завантаження ґрунту з
тимчасового
майданчика та HITACHI ZX-240,
3 машиністи, водії
зберігання і VOLVO FМ12
транспортування в
насип
Ручна доопрацювання
4 робітники
грунту
Транспортування і
вивантаження щебеню самоскид VOLVO
5 водії
на місці тимчасового FM12
зберігання
Доставка від ПК 0 до Автосамоскид
будівельного водії, механізатори, VOLVO FМ12 ,
6
майданчика і розподіл робітники екскаватор HITACHI
щебеню ZX-240
7 Ущільнення щебеню робітники вібраційні плити,
Самоскид VOLVO
FM12, кран КС
Доставка, збір і монтаж водії, механізатори, 4517117 К-1,
8
опалубки робітники генератор MOSA,
компресор XAHS,
електрозварювання
Доставка бетонної Вантажівка-бетон
9 водії
суміші VOLVO
Бетонування
Бетононасос,
конструкції підпірної бетоняри, машиніст
10 генератор MOSA,
стінки, догляд за бетононасоса
глибокі вібратори
бетоном
автокранівник, Кран CS 4517117 К-1,
11 Демонтаж опалубки
робітники генератор MOSA
90

Влаштування
12 робітники
гідроізоляції
самоскид VOLVO
Поставка, збірка,
водії, оператори FM12, кран КС
монтаж опалубки,
13 автокранів, 4517117 К-1,
жолобів і дренажних
робітники генератор MOSA,
труб
компресор XAHS
Доставка бетонної Вантажівка-
14 водії
суміші бетоновозу VOLVO
Бетонування корпусу бетоняр, Бетононасос,
15 підпірної стінки, догляд машиніст генератор MOSA,
за бетоном бетононасоса глибинні вібратори
автокранівник, Кран CS 4517117 К-1,
16 Демонтаж опалубки
робітники генератор MOSA
Влаштування
17 робітники
гідроізоляції
18 Фарбування фасаду робітники

Таблиця 4.5. Склад ланки зайнятої при влаштуванні підпірних стін

Найменування Кількіс
машин, Специфі ть
N Тип, марка Призначення
механізмів та кації робітн
інструментів иків
1 Екскаватор HITACHI ZX-240 10м3 розробка грунту 1
Транспортування
2 Самоскид VOLVO F12 12т 4
ґрунту і матеріалів
3 Кран К-1 4517117 25т Монтаж опалубки 1
Очищення
4 Компресор XAHS 1
поверхонь
Глибинні Ущільнення
5 2
вібратори бетонної суміші
Ущільнення
6 Генератор Маас 1
бетонної суміші
бетоновантажів Перевезення
7 VOLVO В-8 м3 4
ка бетону
8 Насос Дренаж 1
Зварювальний
9 Монтаж опалубки 1
агрегат
Подача бетону в
10 Автокран К-1 4517117 1
конструкцію
91

3.5 Вимоги до якості виконання робіт по бетонування конструкції
залізобетонних підпорних стін
3.5.1 Контроль якості влаштування нижньої частини підпірної стіни
Таблиця 3.3. Склад операцій та засоби контролю при встановленні опалубки
Контрольні параметри Вимоги (граничні відхилення) Метод контролю
1 2 3
Точність виготовлення Повинна відповідати робочим
Технічний огляд
опалубки кресленням та технічним умовам
Відсутність тріщин, місцеві
Якість поверхні
відхилення допустимі глибиною Технічний огляд
опалубки
не більше 2 мм.
Комплектність Комплектність згідно складу
Технічний огляд
опалубки опалубки
Не допускається використання не
Справність опалубки Технічний огляд
робочих елементів
Міцність и
Відповідність технічним умовам
декоративність Технічний огляд
опалубки
опалубки
Кількість циклів
20 Реєстраційний
використання опалубки
Точність установки
Вимірювання,
опалубки (зміщення 7 мм
теодоліт
вісей опалубки)
Повинні забезпечувати
Жорсткість кріплення
незмінність форми та мати стійке Технічний огляд
щитів опалубки
положення
Зазор при суміщенні
Не більше 2 мм Вимірювання,
щитів

Таблиця 3.4. Склад операцій та засоби контролю при армуванні
Вимоги
Контрольні параметри Метод контролю
(граничні відхилення)
1 2 3
Відповідність марки
Повинна відповідати проекту Візуальний
сталі і марки арматури
Діаметр арматури Повинна відповідати проекту Вимірювальний
Чистота поверхні Іржа та інші забруднення повинні
Візуальний
арматури бути вільними
Вимірювальна
Відстань між прутами і лінійка, металева
20 мм.
рядами арматури лінійка

92

1 2 3
Вимірювальна
Товщина захисного
+15...5 мм. лінійка, металева
шару бетону
лінійка
Повинен відповідати прийнятій
Якість з'єднання технології, для зварних з'єднань
Візуальний
арматури, сіток і рам необхідно відповідати вимогам
ДСТУ Б В.2.6-169:2011
Відповідність значення
Технічна
арматури конструкції Повинна відповідати проекту
інспекція
проекту

Таблиця 3.5. Склад операцій та засоби контролю при бетонуванні
Контрольні параметри Вимоги (граничні відхилення) Метод контролю
1 2 3
Повинен відповідати складу Сертифікат,
Склад бетонної суміші
проекту паспорт на бетон
Бетонна суміш повинна являти
Однорідність суміші Візуальний
собою однорідну масу
Вимірювання
Рухливість суміші Осадка конусу 12 - 16 см
конус
Міцність бетону на
Вимірювання,
стиск за 28 днів при Рб = 19.6 МПа, при V = 13,5 %
лабораторія
нормальному зберіганні
Мінімальна температура
Вимірювання,
суміші в момент +200С (для зимових умов)
термометр
монтажу
Тривалість Вимірювання,
Не більше 30 хвилин
транспортування хронометр
Міцність бетонної
Не менше 1,5 МПа Візуальний
поверхні робочих швів
Необхідно очистити від
цементної плівки, бруду, снігу і
Підготовка бетонної
льоду. Безпосередньо перед Візуальний
поверхні робочих швів
установкою омивають водою і
сушать струменем повітря
Арматура і опалубка
Необхідно очистити від сміття,
перед укладанням Візуальний
бруду, снігу і льоду.
бетонної суміші
Вимірювання,
Підігрів фітингів і Температура опалубки і
термометр
опалубки при їх низькій фурнітури повинна бути не нижче

температурі - 200С

93

1 2 3
Висота вільного зливу
не більше 1,0 м. Візуальний
бетонної суміші
Бетонну суміш необхідно
Товщина і
укладати горизонтальними
горизонтальність шарів, Візуальний
шарами на всю товщину
що укладаються
конструкції.
Повинен відповідати прийнятому
Режим герметизації методу ущільнення і Технічний огляд,
покладеної суміші забезпечувати достатнє хронометр
ущільнення бетонної суміші.
Елементи арматури і опалубки
Кріплення елементів
повинні зберігати своє
арматури і опалубки Візуальний
конструктивне положення при
при бетонуванні
бетонуванні.
Дотримання схеми бетонування, і
Розташування робочого площина робочого шва повинна
Обстеження
шва в конструкції бути перпендикулярна головній
осі конструкції.
Захист робочого шва від Бетонна суміш не повинна
Візуальний
ерозії просочуватися назовні

Витримування бетону конструкції та розпалубка
Таблиця 3.6. Склад операцій та засоби контролю при витримуванні бетону
конструкції та розпалубка
Контрольні параметри Вимоги (граничні відхилення) Метод контролю
1 2 3
Укриття від опадів і Опадів бути не повинно, а втрати
Візуальний
втрати вологи вологи з бетону виключені
Необхідно покривати шарами і
Утеплення відкритих теплоізоляційними матеріалами
Візуальний
поверхонь взимку відразу після закінчення
бетонування
Монтаж другого ряду Допускається після досягнення
настінних блоків бетоном міцності не менше 1,5 Візуальний
опалубки МПа
Міцність бетону до 40% проектної міцності або 7,84 Вимірювальна,
замерзання МПа лабораторна
Температура
Вимірювання,
покладеного бетону до +19 С
термометр
початку витримування
94

1 2 3
Вимірювальна,
лабораторна
Міцність бетону на (випробування
момент розпалубки в 1,5 МПа зразків зі
літніх умовах структури і
неруйнівний
контроль)
Дотримання правил
Відповідно до ПВР Візуальний
зняття опалубки

Якість зведених конструкцій
Таблиця 3.7. Склад операцій та засоби контролю при загальній якості
зведених конструкцій
Контрольні параметри Вимоги (граничні відхилення) Метод контролю
1 2 3
Відповідність
конструкцій робочим Повинна відповідати проекту Технічний огляд
кресленням
Вимірювальний,
Проектна міцність
Rb =19.6 МПа, при V = 13,5 % неруйнівний
бетону
контроль
Показники
морозостійкості, Повинна відповідати проекту Реєстрація
водонепроникності
Монолітність Відсутність оболонок, пустот і
Візуальний
конструкції розривів бетонних конструкцій
Відповідність арматури
Повинна відповідати проекту Реєстрація
проекту
Відхилення розмірів
поперечного перерізу 3 ... + 6 мм Вимірювання
елемента
Відхиляти елементи від
10 мм. Вимірювання
вісей і відміток
Локальна нерівність
5 мм Вимірювання
бетонної поверхні
Розташування
Повинна відповідати проекту Технічний огляд
закладних деталей

95

3.5.2 Контроль якості влаштування верхньої частини підпірної стіни
Таблиця 3.8. Склад операцій та засоби контролю при армуванні
Контрольовані Вимога (граничне Метод
Норматив
параметри відхилення) контролю
1 2 3 4
Відповідність марки
Повинна відповідати
стали і марки Візуальний ДБН В 2.6-
проекту
арматури 31:2006
Повинна відповідати Вимірювальни
Діаметр арматури --//--
проекту й
Чистота поверхні Іржа та інші забруднення ДБН В 2.6-
Візуальний
арматури повинні бути вільними 31:2006
Вимірювальна
Відстань між прутами лінійка, ДБН В 2.6-
10 мм
і рядами арматури металева 31:2006
лінійка
Вимірювальна
Відхилення товщини
лінійка,
захисного шару +8...5 мм; --//--
металева
бетону
лінійка
Повинен відповідати
прийнятій технології, для
Якість з'єднання
зварних з'єднань необхідно Візуальний --//--
арматури, сіток і рам
відповідати вимогам
ДСТУ Б В.2.6-169:2011
Відповідність
Повинна відповідати Технічний
значення арматури --//--
проекту огляд
конструкції проекту

Таблиця 3.9. Склад операцій та засоби контролю при установці опалубки
Контрольовані Вимога
параметри (граничне відхилення) Метод контролю Норматив
Точне Повинен відповідати
ДБН В 2.6-
виготовлення робочим кресленням і Технічний огляд
31:2006
опалубки технічним умовам
Відсутність тріщин,
Якість поверхні допустимі локальні ДБН В 2.6-
Технічний огляд
палубної опалубки відхилення при глибині не 31:2006
більше 2 мм.
Комплектність Комплектність визначається ДБН В 2.6-
Обстеження
опалубки замовленням споживача 31:2006
96

1 2 3 4
Справність Неробочі предмети не ДБН В 2.6-
Технічний огляд
опалубки допускаються 31:2006
Міцність і
Дотримуйтесь специфікацій ДБН В 2.6-
деформованість Технічний огляд
опалубки 31:2006
опалубки
Оборотність ТУ
30 оборотів Реєстрація
опалубки опалубки
Установка
Відстань між брикетами не
випрямляючих Візуальний -
більше 1,5 м
брикетів
Монтаж
Повинна відповідати робочій ДБН В 2.6-
повітродувок і Візуальний
конструкції 31:2006
закладних деталей
6 панельних ременів
Монтаж шнурів шириною до 1,2 м, ДБН В 2.6-
Візуальний
між панелями 9 для щита шириною більше 31:2006
1,2 м
Точність монтажу
опалубки Вимірювання, ДБН В 2.6-
7 мм
(зміщення осей теодоліт 31:2006
опалубки)
Прогин зібраної Вимірювання, ДБН В 2.6-
Не більше 5 мм
опалубки вирівнювач 31:2006
Жорсткість Повинні забезпечувати
ДБН В 2.6-
кріплення щитів незмінність форми і мати Технічний огляд
31:2006
опалубки, стійке положення
Зазор в сполученні ДБН В 2.6-
Не більше 2 мм Вимірювання
щитків опалубки 31:2006

Таблиця 3.10. Склад операцій та засоби контролю при витримуванні бетону
конструкції стін
Контрольовані Вимога
Метод контролю Норматив
параметри (граничне відхилення)
1 2 3 4
Опадів бути не повинно, а
Укриття від опадів ДБН В 2.6-
втрати вологи з бетону Візуальний
і втрати вологи 31:2006
виключені
Необхідно покривати
Утеплення шарами і теплоізоляційними
ДБН В 2.6-
відкритих матеріалами відразу після Візуальний
31:2006
поверхонь взимку закінчення бетонування

97

1 2 3 4
Вимірювальна,
лабораторна
Міцність бетону Не менше 50% міцності (випробування ДБН В 2.6-
до замерзання конструкції зразків, 31:2006
неруйнівний
контроль)
Температура
покладеного 0 Вимірювання, ДБН В 2.6-
Не менше 10 С взимку
бетону до початку термометр 31:2006
кондиціонування
Температура
Вимірювання ДБН В 2.6-
твердіння або не вище 800С
термометр 31:2006
термічної обробки
Швидкість
підвищення 0 Вимірювання ДБН В 2.6-
не більше 15 С/год.
температури при термометр 31:2006
термічній обробці
Швидкість
охолодження 0 Вимірювання ДБН В 2.6-
не більше 10 С/год.
бетону після термометр 31:2006
термічної обробки
Температурні
Не більше 200С на довжину Вимірювання ДБН В 2.6-
перепади бетону в
конструкції термометр 31:2006
конструкції
Різниця
температур між
Вимірювання ДБН В 2.6-
зовнішніми не більше 400 С.
термометр 31:2006
шарами бетону і
повітря
Таблиця 3.11. Склад операцій та засоби контролю при розпалубці стін
Контрольовані Вимога
Метод контролю Норматив
параметри (граничне відхилення)
1 2 3 4
Вимірювальна,
лабораторна
Міцність бетону Не менше 1,5 МПа в літніх
(випробування
до моменту умовах, ДБН В 2.6-
зразків зі
розборки Не менше 70% міцності 31:2006
структури і
опалубки конструкції
неруйнівний
контроль)
Дотримання
ДБН В 2.6-
правил зняття Згідно з ПВР Візуальний
31:2006
опалубки
98

Таблиця 3.12. Склад операцій та засоби контролю для якості зведених
конструкцій
Контрольовані Вимога Метод
Норматив
параметри (граничне відхилення) контролю
1 2 3 4
Відповідність
Повинна відповідати ДБН В 2.6-
конструкцій Обстеження
проекту 31:2006
робочим кресленням
Вимірювальни
Проектна міцність Не менша міцність ДБН В 2.6-
й, неруйнівний
бетону конструкції 31:2006
контроль
Показники
Повинна відповідати
морозостійкості, Реєстрація -
проекту
водонепроникності
Відсутність оболонок,
Монолітність ДБН В 2.6-
пустот і розривів бетонних Візуальний
конструкції 31:2006
конструкцій
Відповідність Повинна відповідати ДБН В 2.6-
Реєстрація
арматури проекту проекту 31:2006
ДБН В 2.6-
Відхилення від осей 10 мм Вимірювання
31:2006
Відхилення
ДБН В 2.6-
структурних площин 15 мм Вимірювання
31:2006
від вертикальних
Різниця відміток
ДБН В 2.6-
двох сусідніх 3 мм Вимірювання
31:2006
поверхонь
Локальна нерівність ДБН В 2.6-
5 мм Вимірювання
бетонної поверхні 31:2006
Якість бетонних Повинен відповідати ДБН В 2.6-
Візуальний
лицьових поверхонь вимогам замовника 31:2006
Розташування Повинна відповідати ДБН В 2.6-
Обстеження
закладних деталей проекту 31:2006

99

3.6 Матеріально-технічні ресурси при влаштування залізобетонних
підпірних стінок
Матеріально-технічні ресурси наведено для однієї комплексну бригаду
з 6-х робітників.
Марка, короткий опис, Кількіст
Назва нормативний документ ь
4СК, ДСТУ Б В.2.8-10-98
Стропа чотирьох вітковий 1
SCP1-2,0, l = 2 м, ДСТУ Б В.2.8-
Строп 10-98 2
Ножівка по дереву ТУ 14-1-302-72 2
Киснево-пропановий різак зі шлаками 1 комп.
Кисневий балон 5
Пропановий балон 2
Ключі гайкові ГОСТ 2839-80Е -
Лом монтажний ЛМ-24, ГОСТ 1405-83 2
Молот Вага 0,4 кг, ГОСТ 2310-77 4
Нейлер 2
Відро 10 л, ГОСТ 20558-82Е 2
Металева щітка ОСТ 17-830-80 1
Кувалда Вага 3 кг, ГОСТ 11402-83 1
Кінцеві дротяні фрези ГОСТ 7282-75 1
Ножиці для різання арматури 1
Гачок для в'язання арматури ЗВА-1А, ТУ 67-399-82 4
Лопата совкова ЛС-2, ГОСТ 3620-76 2
Полутер (гладильна) 1
Брезентові навіси (утеплення) 3,0м х4,0 м 20
Вібратор ІВ-116-А 2
Вимірювальні та контрольні прилади
Рулетка ЗПКЗ-10 АВТ/1 , ГОСТ 7502-89 2
вілвіс шнуровий 100 м 2
Відвіс (рейка) З-400, ГОСТ 7948-80 2
Відкидний метр або рулетка МСМ-74, ТУ2-12-156-76 2
Рівень ГОСТ 10528-76 1
Теодоліт ГОСТ 10529-86 1
Нівелір УС2-300, ГОСТ 9416-83 2
Штангенциркуль ПК-1-125, ГОСТ 166-89 2
Термометр ГОСТ 2823-73 6
Прилад для визначення рухливості
бетонної суміші ГОСТ 10181.1-81 1
Прес-форми для виготовлення зразків
бетону 3ФК, ГОСТ 22685-89 4

100

3.7 Забезпечення безпеки процесів при влаштування залізобетонних
підпірних стінок
До будівельно-монтажних робіт допускаються особи не молодші 18
років, які мають відповідну кваліфікацію, пройшли медичний огляд, пройшли
первинний інструктаж на робочому місці з техніки безпеки, стажування та
допущені до виконання робіт як зварювальник, тесляр, арматурник і бетонник.
Усі робітники повинні бути навчені безпечним методам виконання
робіт, а стропальники та зварювальники повинні мати посвідчення.
Всі особи, що знаходяться на будмайданчику, повинні носити захисні
каски. робітники та ІТП без захисних касок та інших необхідних засобів
індивідуального захисту до виконання робіт не допускаються. Допуск
сторонніх осіб, а також працівників у нетверезому стані на територію
будівельного майданчика, на робочі місця, у виробничі та санітарно-побутові
приміщення забороняється.
На місці робочих входів встановити сходи для спуску в котлован
відповідно (кут між сходами та горизонтом повинен становити не більше 450,
також сходи повинні обладнані огорожею) Робочі місця та проходи до них,
розташовані на перекриттях, покриттях на висоті більше 1,3 м і на відстань
менше 2 м від межі перепаду по висоті, повинні бути огороджені запобіжною
захисною огорожею, а на відстані більше 2 м – сигнальними огородженнями,
що відповідають вимогам ДСТУ.
Відповідальний за безпечне виконання робіт краном зобов'язаний
перевірити справність такелажу, пристроїв, риштовання та іншого вантажно-
розвантажувального інвентарю, а також роз'яснити працівникам їх обов'язки,
послідовність виконання операцій, значення сигналів і властивостей
матеріалів, що подаються до навантаження (розвантаження).
До початку роботи із оснащенням механізмів керівник робіт повинен
визначити схему руху та місце встановлення машин, місця та способи
занулення (заземлення) машин, що мають електропривод, вказати способи
взаємодії та сигналізації машиніста (оператора) з робітником-сигнальником,
який обслуговує машину, визначити (при необхідності ) місце знаходження
сигнальника, а також забезпечити належне висвітлення робочої зони. У
випадку, коли машиніст, що керує машиною, не має достатньої оглядовості
робочого простору або не бачить робочого (спеціально виділеного
сигнальника), що подає йому сигнали, між машиністом і сигнальником
необхідно встановити двосторонній радіозв'язок або телефонний зв'язок.
Монтаж, демонтаж і ремонт бетоноводів, а також видалення з них бетону
(пробок), що затримався, допускається тільки після зниження тиску до
атмосферного.
101

Не дозволяється накопичувати на майданчиках горючі речовини (жирні
масляні ганчірки, тирсу або стружки та відходи пластмас), їх слід зберігати у
закритих металевих контейнерах у безпечному місці.
Протипожежне обладнання повинне утримуватися у справному,
працездатному стані. Проходи до протипожежного обладнання повинні бути
завжди вільні та позначені відповідними знаками.
На робочих місцях, де застосовуються або готуються клеї, мастики,
фарби та інші матеріали, що виділяють вибухонебезпечні або шкідливі
речовини, не допускаються дії з використанням вогню або викликають
іскроутворення. Ці робочі місця мають провітрюватися. Електроустановки у
таких приміщеннях (зонах) мають бути у вибухобезпечному виконанні. Крім
того, повинні бути вжиті заходи, що запобігають виникненню та накопиченню
зарядів статичної електрики.
Робочі місця, небезпечні у вибухо- чи пожежному відношенні, повинні
бути укомплектовані первинними засобами пожежогасіння та засобами
контролю та оперативного оповіщення про загрозливу ситуацію.

Висновок по розділу 3.

В даному розділі наведено технологічно-організаційний регламент
виконання робіт виконання робіт з армування, встановлення рамної щитової
опалубки, бетонування, витримування бетону та розпалубки монолітної
залізобетонної конструкції підпірної стіни. Наведено вказівки з техніки
безпеки та контролю якості робіт, наведено потребу в механізмах з метою
прискорення виконання робіт, зниження витрат праці, вдосконалення
організації та підвищення якості робіт.

102

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВЛАШТУВАННЯ
ОБГРУНТОВАНИХ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ПІДПІРНИХ СТІНОК

4.1. Розробка ефективного конструктивного рішення підпірних стінок
різних типів

При обрахунку економічного ефекту в даній роботі розглянуто три
варіанти ефективних конструктивних рішень підпірних стінок:
- підпірна стінка кутникового типу варіант І (рис. 4.1);
- підпірна стінка кутникового типу з розвантажувальною площадкою
варіант ІІ (рис. 4.2);
- підпірна стінка кутникового типу з профільованою поверхнею варіант
ІІІ (рис. 4.3).
І варіант. Згідно з розрахунком підпірної стінки кутникового типу в
програмному комплексі «Plaxis 2D» та при аналітичному розрахунку було
прийнято ширину підошви b=3.2 м, висоту h=3.7 м. Товщини підошви та
вертикальної стінки дорівнюють t=0.4 м відповідно (рис. 4.1).

Рис. 5.1 – Підпірна стінка кутникового типу

Глибина закладання підпірної стінки прийнята виходячи з
конструктивних особливостей та величини навантаження, становить 0,7 м з
боку будівлі та 3,7 м від поверхні ґрунту засипки.
Підпірна стінка монолітна залізобетонна розміщується на бетонній
підготовці товщиною 100 мм.
У даній магістерській роботі виявлено, що звичайна підпірна стінка
кутникового типу, яка найчастіше має досвід застосування. Також згідно
практики будівництва, підпірні стінки даного типу не розраховують на
103

додаткові зусилля від горизонтального зсуву чи вертикального переміщення
ґрунту, що може викликати концентрацію напружень в нижній частині лицьової
плити і, відповідно, може призвести в майбутньому до руйнування конструкції.
В зв’язку з цим є можливість прийняти більш економічні рішення.
ІІ варіант. Прийнято підпірну стінку кутникового типу з
розватажувальною площадкою. В ході проведення розрахунків було виявлено,
що завдяки влаштуванню розвантажувальної площадки можна зменшити
товщину вертикальної стінки, що дозволить заощадити на бетоні (рис. 4.2).

Рис. 4.2 – Підпірна стінка кутникового типу з розвантажувальною площадкою

ІІІ варіант. Прийнято підпірну стінку кутникового типу з
профільованою поверхнею. В ході проведення розрахунків було виявлено, що
завдяки влаштуванню профільованої поверхні можна зменшити ширину
підошви підпірної стінки, що дозволить заощадити на бетоні та арматурі (рис.
4.3).
104

Рис. 4.3 – Підпірна стінка кутникового типу з профільованою поверхнею

4.2. Порівняльна економічна ефективність за результатами варіантів
порівняння підпорних стінок

Для трьох варіантів підпірних стінок були розраховані: об’єми земляних
робіт, бетону, необхідна кількість арматурних виробів (табл. 4.1).
На основі отриманих витрат матеріалів та об’ємів робіт за допомогою
програмного комплексу АВК було складено „Локальні кошториси” (форма №4)
за кожним з варіантів (табл. А.1, А.2, А.3 Додаток А).
Вони розроблялися на основі: Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Бетонні та залізобетонні конструкції монолітні (Збірник 6)
[56]; збірника єдиних середніх кошторисних цін на матеріали, вироби та
конструкції [57]; збірника цін на перевезення ґрунту; загально-виробничі
витрати розраховані відповідно до усереднених показників [58].

Таблиця 4.1. Обсяги основних робіт на ділянку підпірної стінки довжиною 1м
Один.
Найменування роботи Формула підрахунку Кількість
вимір.
1 2 3 4
Варіант 1.
Відкопування 1000м3 Уз=3,24Д3,7=11,84(м3) 0,01184
котловану
Улаштування щебеневої м 3,24Д0,1=0,32(м3) 0,32
підготовки

105

Продовження таблиці 4.1
1 2 3 4
Збирання і розбирання м 0,4-3,0+0,4-3,2=2,6(м3)
2,6
опалубки
Влаштування арматури т 0,0732 0,0732
Укладання бетонної м3 0,4-3,0+0,4-3,2=2,6(м3)
2,6
суміші
Зворотна засипка м3 1,8-3,3= 5,94(м3) 5,94
ґрунту
Ущільнення грунту м3 1,8-3,3= 5,94(м3) 5,94
Варіант 2.
Відкопування 1000м3 Уз=3,24Д3,7=11,84(м3) 0,01184
котловану
Улаштування щебеневої 3 3,24Д0,1=0,32(м3) 0,32
м
підготовки
Збирання і розбирання 3 0,3-3,0+0,4-3,2+0,02=2,52(м3) 2,52
м
опалубки
Влаштування арматури т 0,1153 0,1153
Укладання бетонної м3 0,3-3,0+0,4-3,2+0,02=2,52(м3) 2,52
суміші
Зворотна засипка
м3 1,8-3,3= 5,94(м3) 5,94
ґрунту
Ущільнення ґрунту м3 1,8-3,3= 5,94(м3) 5,94
Варіант 3.
Відкопування
1000м3 Уз=3,04,0-3,7=11,0(м3) 0,011
котловану
Улаштування щебеневої
м3 3,04Д0,1=0,3(м3) 0,3
підготовки
Збирання і розбирання
м3 2,3(м3) 2,3
опалубки
Влаштування арматури т 0,068 0,068
Укладання бетонної
м3 2,3(м3) 2,3
суміші
Зворотна засипка
м3 1,65-3,3= 5,4(м3) 5,4
ґрунту
Ущільнення грунту м3 1,65-3,3= 5,4(м3) 5,4

Результати порівняння варіантів фундаментів наведені в таблиці 4.2.
Всі вищенаведені показники, окрім первісної вартості і-тої машини та
нормативної тривалості роботи машини за рік, узяті з локальних кошторисів.
При порівнянні варіантів приймається той варіант, який має мінімальне
значення приведених витрат.
106

Пі = Сі+ Енּ∙Кі → min, (4.1)

Величина С і К прирівнюються за допомогою нормативного коефіцієнта
ефективності капітальних вкладень Ен, який є допустимим мінімумом зниження
собівартості на одиницю додаткових капітальних вкладень, за якими вони
визнаються ефективними.
Собівартість робіт визначається за формулою:

С = ПВ+ЗВВ, (4.2)

де ПВ – прямі витрати, грн. Під прямими витратами розуміють витрати,
пов'язані з виконанням будівельних робіт, які можна прямо та безпосередньо
включити до собівартості конкретних будівельних робіт; ЗВВ – кошторисна
величина загальновиробничих витрат, грн.
ПВ та ЗВВ визначаємо із локального кошторису (таблиці 4.3 –4.5).
Капітальні вкладення у виробничі фонди:

К = КОВФ.+ Кобігові кошт, (4.3)

де КОВФ – вартість основних виробничих фондів;
Кобігові кошти = Ссм./Кобор. – обігові кошти, де Ссм. – кошторисна вартість
(всього по кошторису), грн.;
Кобор.= 3-4.
Основні виробничі фонди визначаються за формулою:

(4.4)

де Фі – первісна вартість і-тої машини, грн. ( в даному випадку
приймемо вартість експлуатації машин із кошторису );
Ті – тривалість роботи і-тої машини на об’єкті, год.;
Ті, річн. – нормативна тривалість роботи за рік, год.
Економічний ефект:

Е = П1 – П2

107

Таблиця 4.2. Порівняння варіантів підпірних стінок
Варіант Варіант Варіант
Показники
1 2 3
Прямі витрати, тис. грн. 12,316 13,141 11,723
Кошторисна трудомісткість, тис. люд.-год. 25,34 23,73 21,01
Кошторисна заробітна плата, тис. грн. 0,557 0,527 0,463
Загальновиробничі витрати, тис. грн. 0,282 0,265 0,235
Усього за кошторисом, тис. грн. 12,598 13,406 11,958
Показники (обчислені)
Кошторисна величина ЗВВ, тис. грн. 0,282 0,265 0,235
Собівартість робіт (С), тис. грн. 12,598 13,406 11,958
Обігові кошти, тис. грн. 3,15 3,4 3,0
Основні виробничі фонди, тис. грн. 0,372 0,311 0,285
Капіталовкладення в виробничі фонди, тис. грн. 3,522 3,711 3,285
Показник приведених витрат, тис. грн. 13,126 13,96 12,45
Економічний ефект, тис. грн. 0,676

На рисунках 4.4-4.11 показано співвідношення економічних показників
при варіантах лаштування підпірних стінок.
Співвідношення кошторисна трудомісткості варіантів підпірних стінок,
показано на рис 4.4.
25,34
30 23,73 Підпірна
21,01
стінка кутникового
25 типу
20
Підпірна стінка
15 кутникового типу з
10 розвантажувальною
площадкою
5 Підпірна стінка
0 кутникового типу з
Кошторисна профільованою
трудомісткість, тис. люд.- поверхнею
год.

Рис. 4.4. Співвідношення кошторисна трудомісткості варіантів підпірних
стінок, тис. люд.-год.
108

Підпірна стінка
кутникового типу з
профільованою 11,723
поверхнею
Підпірна стінка 13,141
кутникового типу з
розвантажувальною
площадкою 12,316
Підпірна
стінка кутникового типу
11
12
13
14

Рис. 4.5. Співвідношення прямих витрат варіантів підпірних стінок, тис. грн.

13,406 Підпірна
стінка кутникового типу
13,5
11,958
Підпірна стінка
13 12,598 кутникового типу з
розвантажувальною
12,5 площадкою
Підпірна стінка
12
кутникового типу з
профільованою
11,5 поверхнею
11

Рис. 4.6. Співвідношення собівартості робіт варіантів підпірних стінок, тис.
грн.
109

3,8 3,711
3,7
3,6 3,522
3,5
3,4
3,285
3,3
3,2
3,1
3
Капіталовкладення в виробничі фонди, тис. грн.
Підпірна
стінка кутникового типу
Підпірна стінка кутникового типу з розвантажувальною площадкою
Підпірна стінка
кутникового типу з профільованою поверхнею
Рис. 4.7. Співвідношення капіталовкладень в виробничі фонди варіантів
підпірних стінок, тис. грн.

0,557
0,6
0,527
0,463
0,5
Підпірна
0,4 стінка
кутникового
типу
0,3
0,2 Підпірна стінка
кутникового
типу з
0,1 розвантажуваль
ною площадкою
0
Підпірна стінка
кутникового
типу з
Кошторисна заробітна плата, тис. грн. профільованою
поверхнею

Рис. 4.8. Співвідношення кошторисної заробітної плати виробничі фонди
варіантів підпірних стінок, тис. грн.
110

13,406
13,141
Підпірна
стінка кутникового типу 13,5
11,723 11,958
13
12,316 12,598
Підпірна стінка 12,5
кутникового типу з
розвантажувальною 12
площадкою
11,5
Підпірна стінка
кутникового типу з 11
профільованою поверхнею
10,5
Прямі витрати, Усього за
тис. грн. кошторисом,
тис. грн.

Рис. 4.10. Співвідношення прямих витрат та загальних витрат за кошторисом
варіантів підпірних стінок, тис.грн

Підпірна
стінка кутникового
типу
Підпірна стінка
Показник приведених витрат,
13,126 13,96 12,45
тис. грн. кутникового типу з
розвантажувальною
площадкою
Підпірна стінка
кутникового типу з
профільованою
поверхнею
0% 20% 40% 60% 80% 100%

Рис. 4.11. Співвідношення показника приведених витрат, тис. грн.
Аналізуючи результати візуалізації діаграм, що представлена на рис. 4.4-
4.11 та таблицю 4.2, можна зробити заключення, що економічний ефект від
111

влаштування підпірних стінок кутникового типу з профільованою поверхнею у
порівнянні з іншими двома варіантами, а саме варіантом підпорної стінки
кутниковго типу та підпорною стінкою з розвантажувальною площадкою,
складає 676 грн на 1 м влаштованої конструкції.

Висновок по 4 розділу
Порівнюючи результати візуалізації діаграм, що представлена на рис. 4.4-
4.11 та результати таблиці 4.2, можна зробити висновок, що економічний ефект
від влаштування підпірних стінок кутникового типу з профільованою
поверхнею у порівнянні з іншими двома варіантами, а саме варіантом підпорної
стінки кутниковго типу та підпорною стінкою з розвантажувальною
площадкою, складає 676 грн на 1 м влаштованої конструкції.
112

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Зсуви завдають великої шкоди життю та здоров'ю людей і
інфраструктурі. Вони також завдають величезних матеріальних збитків. Тому
боротьба із зсувами має величезне значення в світовому масштабі в цілому і в
Україні зокрема.
2. Основні причини зсувів – це перепад висот природного або штучного
рельєфу, обводнення основи, землетруси і діяльність людини, а найбільш
поширеними є зсуви ковзання.
3. Величезним недоліком суцільних протизсувних утримуючих споруд є
їх висока вартість. Як варіант, варто використовувати підпірні стінки, що мають
значний ефект від свого застосування. Тому доцільно використовувати
дискретні (дискретні) утримуючі споруди, вартість яких в рази нижче
суцільних.
4. В ході досліджень переваг та недоліків літературних джерел та фактів
застосування був виконаний пошуку ефективних конструкцій підпірних стінок,
найоптимальними в плані застосування були визначені дві підпірні стінки, які
дозволять покращити їх роботу з масивом ґрунту: підпірна стінка кутникового
типу з розвантажувальною площадкою, підпірна стінка кутникового типу з
профільованою поверхнею.
5. Площа звичайної кутової підпірної стінки – 39,3 м2, кутової підпірної
стінки з розвантажувальним майданчиком – 25,8 м2, підпірної стінки з
профільованою поверхнею – 18,24 м2. Після порівняльного аналізу кривих
напружень, що виникають у ґрунтовому масиві, можна зробити висновок, що
загальна напруга, яка виникає в підпірних стінках, залежить від їх геометричних
властивостей.
6. Після виконання розрахунків у програмному комплексі Plaxis 2D
можна зробити висновок, що загальні деформації в ґрунтовому масиві залежать
від типу ґрунту та його основних властивостей. У рамках розрахунку були
враховані найважливіші типи ґрунтів та проведено порівняльний аналіз
отриманих результатів. Встановлено, що деформації конструкцій прямо
пропорційно зростають від супіщаних ґрунтів до суглинистих.
7. Під час порівняльного аналізу за допомогою програмного забезпечення
Plaxis 2D встановлено, що при порівнянні звичайної кутової підпірної стінки,
кутової підпірної стінки з розвантажувальним майданчиком та кутової
підпірної стінки з профільованою поверхнею. Кутова підпірна стінка з
розвантажувальним майданчиком є ефективніша, в порівняні з іншими, так як
сумарні переміщення і напруги, що виникають в ній менше, ніж в двох інших
типах.
113

8. Виокремлено технологічно-організаційний регламент виконання робіт
виконання робіт з армування, встановлення рамної щитової опалубки,
бетонування, витримування бетону та розпалубки монолітної залізобетонної
конструкції підпірної стіни. Наведено вказівки з техніки безпеки та контролю
якості робіт, наведено потребу в механізмах з метою прискорення виконання
робіт, зниження витрат праці, вдосконалення організації та підвищення якості
робіт.
9. Порівнюючи результати візуалізації діаграм техніко-економічних
показників та економічних розрахунків, можна зробити висновок, що
економічний ефект від влаштування підпірних стінок кутникового типу з
профільованою поверхнею у порівнянні з іншими двома варіантами, а саме
варіантом підпорної стінки кутниковго типу та підпорною стінкою з
розвантажувальною площадкою, складає 676 грн на 1 м влаштованої
конструкції.
114

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шаповал В. Г., Жилинская С. Р., Амер Абделрахман Мохамед,
Мосичева И. И., Андреев В. С. Современные тенденции проявления оползней в
мире. Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку
будівельних технологій», с. 35-43.
2. Зарецкий, Ю.К. Статика и динамика грунтовых плотин / Ю.К.
Зарецкий, В.Н. Ломбардо. - М.: Энергоатомиздат, 1983. - 256 с.
3. Эккель Э.Б. Оползни и инженерная практика / Эккель Э.Б. - М.:
Трансжелдориздат, 1960. - 275 с.
4. Эккель Э.Б. Борьба с оползнями на автомобильных дорогах /
Эккель Э.Б. - М.: Изд-во Автотранспорта и шоссейных дорог, 1960. - 183 с.
5. Донченко П.А., Григор О.О., Петренко В.Д., Іванченко Г.М.,
Дмитренко В.І., Коновал С.В., Коновал В.М., Грецький Д.В., Битько М.М.,
Пономаренко І.О., Чернявський В.О. Технологія будівельного виробництва. –
2017. – С 489 (МОНОГРАФІЯ).
6. Гольдштейн М.Н., Царьков А.А., Черкасов И.И. «Механика
грунтов, основания и фундаменты.»: Учебник для вузов ж.-д. трансп. М.:
Транспорт, 1981. – 320 с.
7. ДБН В.2.1-10:2018. Основи і фундаменти будівель та споруд.
Основні положення. – К.: Мінрегіонбуд України, 2019. – 79 с.
8. ДБН В.2.4-3-2010. Гідротехнічні споруди. Основні положення. . –
К.: Мінрегіонбуд України, 2019. – 46 с..
9. Adashi, Ɍ. Analysis on the preventive mechanism of landslide stabilizing
piles / Ɍ. Adashi, M. Kimura, S. Tada // Numerical Models in Geomechanics: Proc.
3th Int. Symp., Niagara Falls, 8-11 May, 1988. – London; New York, 1989. – pp.
691-698.
10. Ausilio, E. Stability analysis of slopes reinforced with piles Анализ
превентивного механизма оползневых стабилизирующих свай / E. Ausilio, E.
Conte, G. Dente // Computers and Geotechnics. – 2001. – 28. – pp. 591-611.
11. Bucky, Р.В. Centrifugal method of testing models Центробежный
метод испытания моделей / P.B. Виску, A.G. Solakian, L.S. Baldin // Civil
Engineering. - 1935. - № 5. - pp. 287 - 290.
12. Craig, W.H. The seven ages of centrifuge modelling Семь веков
моделирования центрифуг / W.H. Craig // Proc. Workshop on Constitutive and
Centrifuge Modelling: Two Extremes. - 2002. pp. - 165 -174.
13. Ito, Ɍ. Design method for stabilizing piles against landslide – one row
of piles Метод расчета стабилизации свай от оползня - один ряд свай / Ɍ. Ito, Ɍ.
Matsui, W. P. Hong // Soils and Foundations. – 1981. – V. 21. – ʋ1. – pp. 21- 37.
115

14. Vinogradov V.V., Yakovleva T.G., Frolovsky Yu.K., Zaitcev A.Al.
Centrifugal modeling of the railway embankments with reinforcements by the various
earth constructions// Proceedings of the International Conference on Physical
modeling in Geotechnics /ICPMG’02, St. John’s /Newfounland, Canada, 10-12 July,
/2002. P.987-991.
https://issmge.org/uploads/publications/1/22/STAL9781614996569-1805.pdf
15. Winter, H. Stabilization of clay slopes by piles Стабилизация глиняных
склонов сваями / H. Winter, W. Schwarz, G. Gudehus // Impruv. Ground. Proc. 8
Eur.: Conf. Soil Mech. and Found. Eng., Helsinki, 23-26 May, 1983.– Rotterdam,
1983. – V. 2. – pp. 545-550.
16. Пономаренко І.О., Грецький Д.В., Коновал С.В. Аналіз існуючих
технологій кріплення глибоких котлованів/ Ресурсоекономні матеріали,
конструкції, будівлі та споруди. -2016.-№32. –С. 341-345.
17. Пономаренко І.О., Грецький Д.В. Аналіз існуючих технологій
кріплення глибоких котлованів/ Научно-технический и производственный
журнал «Бетон и железобетон в Украине».- 2017. - №2. –С. 27-30.
18. Пономаренко І.О., Коновал С.В. Дослідження технологій
влаштування підземних і заглиблених споруд в котлованах/ Надійність та
безпека об’єктів будівництва. – 2016. - №1. – С.
19. Патент на корисну модель по номеру заявки № u201911737
"Протизсувна конструкція з підпірними палями"/ І.О.Пономаренко,
В.М.Коновал.
20. Патент на корисну модель по номеру заявки № u202000999
"Протизсувна підпірна стінка "/ І.О.Пономаренко, В.М.Коновал.
21. Poulos, H. G. Analysis of piles 1n soil undergoing lateral movement
Анализ свай 1n грунта при боковом движении / H. G.Poulos // Journal SMFD,
ASCE. – 1973. – V. 99. – ʋ SM 5. – pp. 391-406.
22. Ranndolph, M. F. The limiting pressure on a circular pile loaded
laterally in cohesive soil Предельное давление на круглую сваю, загруженную
сбоку в связный грунт / M. F. Ranndolph, G. T. Houlsby // Geotechnique. – 1984.
– 34. – ʋ4. –pp.613-623.
23. Пономаренко І.О., Донченко П.А., Коновал С.В. Дослідження і
вибір оптимальних варіантів механізованих способів закріплення лесових
ґрунтових основ/ Мости та тунелі: теорія, дослідження, практика. – 2016. - №9.
– С. 9-17.
24. ДСТУ 3760:2019. Прокат арматурний для залізобетонних
конструкцій. – К.: Мінрегіонбуд України, 2019. – 23 с.
25. Khomenko E.M., Ponomarenko I.A., Ishchenko K.S., Kratkovsky I.L
Resource-saving way of explosive destruction granites combined explosive charges/
116

Multi-authored monograph MODERNIZATION AND ENGINEERING
DEVELOPMENT OF RESOURCE-SAVING TECHNOLOGIES IN MINERAL
MINING AND PROCESSING/ - 2019. - Р 264-280.
26. ДБН В.2.1-10-2009. Основи та фундаменти споруд. Основні
положення проектування. – К.: Мінрегіонбуд України, 2009. – 51 с.
27. ДБН В.2.2-9:2018. Громадські будинки та споруди. Основні
положення. – К.: Мінрегіонбуд України, 2018. – 49 с.
28. Билеуш А.И. Оползни и противооползневые мероприятия / А.И
Билеуш. – К. : Наукова думка, 2009. – 560 с.
29. Швец В.Б. Справочник по механике и динамике грунтов / [В.Б.
Швец, Л.К. Гинзбург, В.М. Гольдштейн и др.]. – К.: Будівельник, 1987. – 232 с.
30. Покровский, Г.И. Федоров И.С. Центробежное моделирование в
строительном деле / Г.И. Покровский, И.С. Федоров. - М.: Изд. лит-ры по
строительству, 1968. - 247 с.
31. Bru, G. Analysis of the Portalet Landslide Using Finite Element Method
Анализ портального оползня методом конечных элементов/G. Bru, J. A.
Fernández-Merodo, J. C. García-Davalillo, G. HerreraStability // Engineering
Geology for Society and Territory – Volume 2. Landslide Processes. – 2015. –pp.
1519-1524
32. Маслов Н.Н. Механика грунтов в практике строительства (оползни
и борьба с ними) / Маслов Н.Н. - М.: Стройиздат, 1977. - 320 с.
33. Школа, А.В. Боковое давление анизотропных грунтов на
сооружения / А.В. Школа. − Одесса, МАГ ВТ, 2012. – 219с.
34. Хлапук М.М., Шинкарук Л.А., Дем’янюк А.В., Дмитрієва О.А. Г46
Гідротехнічні споруди: Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2013. – 241 с.
35. Гузченко В. Т., Лісневський М. А. Класифікація підпірних стін.
Журнал мости та тунелі: теорія, дослідження, практика. 2012. № 3. С. 39-44..
36. Бабич Є.М. та інші. Інженерні конструкції: Підручник. – Львів.,
1991 – 352 с.
37. ДСТУ-Н Б В.2.1-31:2014 Настанова з проектування підпірних стін.
– К.: Мінрегіонбуд України, 2014. – 71 с.
38. Масюк Г.Х. Залізобетонні конструкції інженерних споруд
промислових підприємств: Навчальний посібник. - Рівне: НУВГП, 2010. – 212
с. 15.
39. ДБН В.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель та споруд.
Основні положення. К.: Мінрегіон України, ДП «Укрархбудінформ, 2018 – 36
с.
40. ДБН В.2.1-10-2009. Основи та фундаменти споруд. Основні
положення проектування / ДП НДІБК Мінрегіонбуду України. - Киів: ДП
117

«Укрархбудінформ». 2009. – 104 с.
41. ДБН В.1.1-24:2009. Захист від небезпечних геологічних процесів.
Основні положення. [Чинний від 2011-01-01]. Вид. офіц. Київ: Мінрегіонбуд
України, 2010. 30 с.
42. ДБН В.1.1-45:2017 Будівлі і споруди в складних інженерно-
геологічних умовах. [Чинний від 2017-10-01]. Вид. офіц. Київ: Мінрегіонбуд
України, 2017. 51 с.
43. ДБН В.1.1-46: 2017 Інженерний захист територій, будівель і споруд
від зсувів та обвалів. Основні положення [Чинний від 2017-11-01]. Вид. офіц.
Київ: Мінрегіонбуд України, 2017. 47 с.
44. Кривошеєв П.І. Науково-технічні проблеми координації дій щодо
захисту будівель, споруд і територій зі складними інженерно-геологічними
умовами / П.І. Кривошеєв // Будівництво України. – 2001. - №6. – С. 16 – 19.
45. Гавура К.М. Ефективні конструкції підпірних стінок / Гавура К.М.,
Блащук Н.В. // Збірник матеріалів міжнародної науково-технічної конференції
«Енергоефективність в галузях економіки України», проведені 11-13 жовтня
2017р. ВНТУ. – м. Вінниця, 2017 – с. 172-174.
46. ДСТУ Б В.2.6-156:2010. Конструкції будинків і споруд. Бетонні та
залізобетонні конструкції з важкого бетону. Правила проектування. – К.:
Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, 2010.– 166 с.
47. ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та
залізобетонні конструкції. Основні положення. – К.: Мінрегіонбуд України,
2011. – 71 с.
48. Менейлюк І. О., Руссий В. В. Багатокритеріальний аналіз для
вибору рішення укріплення схилу. Технічні науки та технології. Чернігів :
ЧНТУ, 2020. №1 (19). С. 337-344.
49. Менейлюк І. О., Руссий В. В. Чисельне моделювання для вибору
рішення укріплення схилу. Науковий вісник будівництва. Харків : ХНУБА,
2020. №1/99. С. 125-131.
50. Менейлюк І. О., Качковський М.Ю. Стабілізація зсувних схилів в
курортному районі «Аркадія». Будівельне виробництво. Київ : НДІБВ, 2019.
№65. С. 81-86.
51. Галушко В. О., Менейлюк О. І., Менейлюк І. О., Уваров Д. Ю. Вибір
ефективного методу зміцнення схилу в районі Аркадії м. Одеси. Будівельне
виробництво. Київ : НДІБВ, 2020. №69. С. 61-67.
52. Лучковский И.Я., Есакова С.В. Деформационный способ расчета
фундаментов: монография. Харьков: Коллегиум, 2016. 196 с.
53. Механіка грунтів, основи та фундаменти : підручник / Л.М.
Шутенко, О.Г. Рудь, О.В. Кічаєва, О.В. Самородов, О.В. Гаврилюк; за ред. Л.
118

М. Шутенка ; пер. з рос. Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017. 563 с.
54. Ресурсозберігаючі технології при будівництві геотехнічних
об’єктів [Електронний ресурс] : монографія / Зуєвська Н. В., Зайченко С. В.,
Вапнічна В. В., Шайдецька Л. В. ; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Електронні
текстові дані (1 файл: 7,94 Мбайт). – Київ, 2018. – 202 с.
55. PLAXIS2 Foundation. Учебное пособие . Версия 1. – 74 с.
56. ДСТУ Б Д.2.2-6:2016 Ресурсні елементні кошторисні норми на
будівельні роботи. Бетонні та залізобетонні конструкції монолітні (Збірник 6).
– К.: Мінрегіонбуд України, 2016. – 56 с.
57. Правила складання кошторисної документації і визначення
базисної та розрахункової кошторисної вартості будівництва (ДБН IV-16-98,
частина I).
58. Кошторисні норми України. Настанова з визначення вартості
будівництва. З урахуванням Змін № 1, № 2. Наказ від 01.11.2021 № 281 Про
затвердження кошторисних норм України у будівництві.

119

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets